Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: каберголін – 500 мкг; Допоміжні речовини: лактоза – 75.8 мг, L-лейцин – 3.6 мг, магнію стеарат (Е572) – 0.1 мг. 2 шт. - флакони темного скла, пачки картонні. 8 шт. - флакони темного скла, пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскі, овальні, з фаскою та ризиком на одній стороні, з гравіюванням "0.5" з одного боку від ризику та "CBG" з іншого.Фармакотерапевтична групаАгоніст допамінових рецепторів. Каберголін - синтетичний алкалоїд ріжків, похідне ерголіну, агоніст допаміну тривалої дії, що інгібує секрецію пролактину. Механізм дії каберголіна включає стимуляцію центральних допамінових рецепторів гіпоталамуса. У дозах більш високих, ніж потрібні придушення секреції пролактину, препарат викликає центральний допамінергічний ефект, зумовлений стимуляцією допамінових D2-рецепторів. Дія препарату має дозозалежний характер. Зниження вмісту пролактину в крові зазвичай спостерігається через 3 години і зберігається протягом 2-3 тижнів, у зв'язку з чим для придушення секреції молока зазвичай достатньо прийому однієї дози препарату. При лікуванні гіперпролактинемії вміст пролактину в крові нормалізується через 2-4 тижні застосування препарату у ефективній дозі.Нормальний рівень пролактину може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Каберголін має високоселективну дію і не впливає на базальну секрецію інших гормонів гіпофізу та кортизолу. Єдиним фармакодинамічним ефектом, не пов'язаним із терапевтичною дією, є зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо каберголін швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 0.5-4 год. Їжа не впливає на всмоктування або розподіл каберголіна. Фармакокінетика має лінійний характер до дози 7 мг на добу. Розподіл Зв'язування каберголіна (при концентрації 0,1-10 нг/мл) з білками плазми становить 41-42%. Метаболізм У сечі виявлені метаболіти каберголіну: 6-аліл-8β-карбокси-ерголін у кількості 4-6% від прийнятої дози, а також три інші метаболіти із загальним вмістом менше 3%. Усі метаболіти значно меншою мірою (порівняно з каберголіном) інгібують секрецію пролактину. Виведення Каберголін має тривалий T1/2. T1/2 у здорових добровольців становить 63-68 год, T1/2 у пацієнток з гіперпролактинемією становить 79-115 год. При такому T1/2 рівноважний стан досягається через 4 тижні. У сечі та калі виявлено, відповідно, 18% та 72% від прийнятої дози. Зміст незміненого каберголіна у сечі становить 2-3%.Клінічна фармакологіяАгоніст допамінових рецепторів. Інгібітор секреції пролактину.Показання до застосуванняпридушення фізіологічної післяпологової лактації (тільки за медичними показаннями); придушення вже встановленої лактації (тільки за медичними показаннями); порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (включаючи такі функціональні розлади як аменорея, олігоменорея, ановуляція, галакторея); пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза (мікро- та макропролактиноми); ідіопатична гіперпролактинемія.Протипоказання до застосуванняпісляпологова або неконтрольована артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення функції печінки; небажані явища з боку легень, такі як плеврит або фіброз (в т.ч. в анамнезі), пов'язані з прийомом агоністів допаміну; психози (в т.ч. в анамнезі) або ризик розвитку; вагітність і прееклампсія та еклампсія, що розвинулися на її тлі; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 16 років; ураження клапанів серця внаслідок тривалої терапії каберголіном, підтверджене ЕхоКГ; непереносимість лактози; дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасне застосування з антибіотиками групи макролідів; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших алкалоїдів ріжків. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, артеріальною гіпотензією, синдромом Рейно, пептичними виразками або шлунково-кишковими кровотечами, сонливістю, раптовими нападами сну, пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності або пацієнтам, що перебувають на гемодіалі. протягом тривалого часу.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Перед початком прийому препарату слід виключити вагітність. Рекомендується уникати настання вагітності протягом не менше 1 місяця після припинення лікування. Є обмежені дані прийому препарату при вагітності, отримані протягом перших 8 тижнів після зачаття. Застосування каберголіна не супроводжувалося підвищенням абортів, передчасних пологів, багатоплідної вагітності або вроджених порушень. Інших даних досі не отримано. У дослідженнях на тваринах прямого або непрямого несприятливого впливу каберголіна протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток не виявлено. Враховуючи обмежений досвід застосування каберголіна при вагітності, при плануванні препарат слід відмінити. У разі настання вагітності під час лікування каберголін негайно скасовують. У зв'язку з можливістю експансії пухлини, що раніше існувала, слід моніторувати ознаки збільшення гіпофіза у вагітних. Оскільки каберголін пригнічує лактацію, препарат не слід призначати матерям, які вважають за краще грудне вигодовування немовлят. Під час лікування каберголіном слід припинити грудне вигодовування. Ефективність та безпека застосування каберголіна у дітей віком до 16 років не вивчена.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій (відповідно до рекомендацій ВООЗ): дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але менше 10%), нечасто (≥0.1%, але менше 1%), рідко (≥0.01%, але менше 0.1%), дуже рідко (включаючи поодинокі випадки) – менше 0.01%. З боку імунної системи: нечасто – реакція гіперчутливості, шкірний висип. З боку системи кровотворення: нечасто – еритромегалія. З боку нервової системи: часто - галюцинації, розлади сну, замішання, запаморочення, дискінезія, підвищення лібідо, біль голови, сонливість, депресія; нечасто - гіперкінез, психотичний розлад, маячня, парестезія, минуща геміанопсія, непритомність; дуже рідко – раптовий напад сну, патологічний потяг до азартних ігор. З боку серцево-судинної системи: часто – постуральна гіпотензія, стенокардія, ураження клапанів серця (в т.ч. з регургітацією), перикардит, перикардіальний випіт, припливи, відчуття серцебиття, периферичні набряки. З боку травної системи: дуже часто – нудота, біль у животі; часто – диспепсія, блювання, гастрит, запор; рідко – біль в епігастральній ділянці; дуже рідко – ретроперитонеальний фіброз. З боку дихальної системи: часто – задишка, нечасто – плевральний випіт, фіброз легені, носова кровотеча. Інші: часто – астенія, слабкість, порушення функції печінки, біль у молочній залозі, порушення зору; дуже рідко – судоми у м'язах нижніх кінцівок, підвищення активності КФК.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив макролідних антибіотиків на вміст у плазмі каберголіна при їхньому спільному використанні не вивчений. Враховуючи можливість підвищення рівня каберголіну, препарат не рекомендується застосовувати у поєднанні з макролідами. Механізм дії каберголіна пов'язаний з прямою стимуляцією допамінових рецепторів, тому його не слід застосовувати в комбінації з антагоністами допамінових рецепторів (фенотіазини, бутирофенони, тіоксантени, метоклопрамід). Відсутня інформація про взаємодію каберголіна з іншими алкалоїдами ріжків, проте не рекомендується тривале застосування такої комбінації. Враховуючи фармакодинаміку каберголіна (гіпотензивна дія), необхідно брати до уваги взаємодію з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із хворобою Паркінсона фармакокінетичної взаємодії з леводопою або селегіліном не виявлено. Фармакокінетична взаємодія з іншими препаратами на підставі наявної інформації про метаболізм каберголіну передбачити неможливо.Спосіб застосування та дозиКаберголін приймають внутрішньо переважно під час їжі. При лікуванні порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією, початкова доза, що рекомендується, становить 500 мкг на тиждень в 1 або 2 прийоми (наприклад, у понеділок і четвер). Дозу підвищують поступово, зазвичай на 500 мкг на тиждень з інтервалом на 1 місяць до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза – 3 г. Підтримуюча доза – 1 мг/тиждень (0.25-2 мг/тиждень); в окремих випадках у пацієнтів із гіперпролактинемією – до 4.5 мг/тиждень. При застосуванні препарату Агалатес у дозах понад 1 мг/тиждень рекомендується ділити тижневу дозу на 2 або більше прийомів залежно від переносимості. Для придушення фізіологічної післяпологової або вже лактації, що вже встановилася, рекомендована доза - 1 мг одноразово протягом перших 24 годин після народження дитини. З огляду на показання до застосування, досвід застосування каберголіна у пацієнтів похилого віку старше 65 років обмежений. Наявні дані свідчать про відсутність специфічного ризику.ПередозуванняВідомостей про передозування препарату немає. Виходячи з результатів експериментів на тваринах, очікується поява симптомів, зумовлених гіперстимуляцією допамінових рецепторів: нудота, блювання, зниження артеріального тиску, порушення свідомості/психози або галюцинації. Лікування: за показаннями слід вжити заходів щодо відновлення АТ. Крім того, при виражених симптомах з боку ЦНС (галюцинації) може знадобитися застосування антагоністів допаміну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб відкрити флакон, спочатку натисніть на кришку, потім поверніть її, як показано на кришці. Капсулу із силікагелем із флакона не вилучати і не вживати всередину. Дані щодо ефективності та безпеки каберголіна у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок обмежені. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) при необхідності тривалої терапії Агалатес слід застосовувати у нижчих дозах. Фармакокінетика каберголіна суттєво не змінюється при помірній або тяжкій нирковій недостатності, не вивчена у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності або при гемодіалізі. Тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Вплив алкоголю на загальну переносимість каберголіна не встановлено. Застосування препарату Агалатес може викликати симптоматичну артеріальну гіпотензію, особливо при сумісному прийомі з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск. Рекомендується регулярно вимірювати артеріальний тиск у перші 3-4 дні після початку лікування. При тривалому застосуванні препарату Агалатес та інших похідних ріжків, що виявляють активність по відношенню до серотонінових 5-НТ2В-рецепторів, підвищується ризик розвитку фіброзних та серозно-запальних захворювань, таких як ексудативний плеврит, плевральний фіброз, легеневий фіброз, пери серця (аортальний, мітральний, тристулковий), ретроперитонеальний фіброз. Відміна препарату Агалатес у разі розвитку перелічених захворювань призводила до покращення стану пацієнтів. Перед початком тривалої терапії препаратом Агалатес усі пацієнти повинні пройти повне обстеження для виявлення ураження клапанів серця, визначення функціонального стану легень та нирок для запобігання погіршенню перебігу супутніх захворювань. З появою нових клінічних симптомів з боку дихальної системи рекомендується рентгеноскопія легень. У пацієнтів з плевральними випотами/фіброзом відзначалося підвищення ШОЕ, у зв'язку з цим при підвищеній ШОЕ без явних клінічних ознак слід провести рентгенологічне обстеження, а також визначити концентрацію креатиніну в плазмі крові. При тривалій терапії препаратом Агалатес можливий поступовий розвиток фіброзних порушень, тому в ході лікування слід контролювати появу таких симптомів, як задишка, укорочення дихання, кашель, біль у грудній клітці, біль у попереку, набряк нижніх кінцівок, ознаки наявності ретроперитонеального фіброзу. , нездужання), серцева недостатність. Після початку терапії препаратом Агалатес з метою профілактики фіброзних порушень слід контролювати стан клапанів серця та провести ЕхоКГ обстеження протягом 3-6 місяців після початку терапії. Далі частота контролю ЕхоКГ встановлюється лікарем індивідуально для кожного пацієнта, але не рідше ніж 1 раз на 6-12 міс. У разі появи або погіршення клапанної регургітації, звуження просвіту або потовщення стінки клапана терапію препаратом Агалатес слід припинити. Потреба пацієнта інших видах клінічного обстеження встановлюється лікарем на індивідуальній основі. При застосуванні препарату Агалатес може з'являтися сонливість та епізоди раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. При застосуванні препарату Агалатес відзначалося підвищення лібідо, гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. Ці симптоми були оборотними та зникали при зниженні дози або відміні препарату Агалатес. Гіперпролактинемія у поєднанні з аменореєю та безпліддям можуть бути пов'язані з пухлинами гіпофізу, тому до початку терапії препаратом Агалатес необхідно провести обстеження функції гіпофізу. Рекомендується перевіряти вміст пролактину в сироватці крові щомісяця, т.к. після досягнення ефективного терапевтичного режиму нормальна концентрація пролактину зберігається протягом 2-4 тижнів. Після відміни препарату Агалатес гіперпролактинемія зазвичай виникає знову. Однак, у деяких пацієнтів спостерігається стійке зниження концентрації пролактину протягом декількох місяців. Застосування препарату Агалатес відновлює овуляцію та фертильність у жінок із гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Оскільки вагітність може настати до відновлення менструацій, тести на вагітність рекомендується проводити в період аменореї, а після відновлення менструального циклу – у всіх випадках їхньої затримки більш ніж на 3 дні. Жінкам, які не планують вагітність, рекомендується застосовувати ефективні негормональні засоби контрацепції під час лікування препаратом Агалатес та після його закінчення. Жінкам, які планують вагітність, зачаття рекомендується не раніше ніж через 1 місяць після відміни препарату Агалатес. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтів слід проінформувати про необхідність дотримання обережності при керуванні автомобілем або керуванні механізмами. Пацієнти, у яких вже спостерігалися сонливість та/або епізоди раптового засипання при лікуванні препаратом Агалатес, повинні відмовитися від керування автомобілем або іншою діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Доклінічні дані щодо безпеки Як показано у доклінічних дослідженнях, каберголін безпечний у значному діапазоні доз і не має тератогенного, мутагенного чи канцерогенного ефекту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: каберголін 500мкг. Допоміжні речовини: лактоза – 75.8 мг, L-лейцин – 3.6 мг, магнію стеарат (Е572) – 0.1 мг. 8 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскі, овальні, з фаскою та ризиком на одній стороні, з гравіюванням "0.5" з одного боку від ризику та "CBG" з іншого.Фармакотерапевтична групаАгоніст допамінових рецепторів. Каберголін - синтетичний алкалоїд ріжків, похідне ерголіну, агоніст допаміну тривалої дії, що інгібує секрецію пролактину. Механізм дії каберголіна включає стимуляцію центральних допамінових рецепторів гіпоталамуса. У дозах більш високих, ніж потрібні придушення секреції пролактину, препарат викликає центральний допамінергічний ефект, зумовлений стимуляцією допамінових D2-рецепторів. Дія препарату має дозозалежний характер. Зниження вмісту пролактину в крові зазвичай спостерігається через 3 години і зберігається протягом 2-3 тижнів, у зв'язку з чим для придушення секреції молока зазвичай достатньо прийому однієї дози препарату. При лікуванні гіперпролактинемії вміст пролактину в крові нормалізується через 2-4 тижні застосування препарату у ефективній дозі.Нормальний рівень пролактину може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Каберголін має високоселективну дію і не впливає на базальну секрецію інших гормонів гіпофізу та кортизолу. Єдиним фармакодинамічним ефектом, не пов'язаним із терапевтичною дією, є зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо каберголін швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 0,5-4 години. Їжа не впливає на всмоктування або розподіл каберголіна. Розподіл. Зв'язування каберголіна (при концентрації 0,1-10 нг/мл) з білками плазми становить 41-42%. Метаболізм. У сечі виявлені метаболіти каберголіну: 6-аліл-8β-карбоксиерголін у кількості 4-6% від прийнятої дози, а також три інші метаболіти із загальним вмістом менше 3%. Усі метаболіти значно меншою мірою (порівняно з каберголіном) інгібують секрецію пролактину. Виведення. Каберголін має тривалий Т1/2 - 63-68 год у здорових добровольців і 79-115 год у пацієнток з гіперпролактинемією. При такому Т1/2 рівноважний стан досягається через 4 тижні. У сечі та калі виявлено відповідно 18 та 72% від прийнятої дози. Зміст незміненого каберголіна в сечі становить 2-3%. Фармакокінетика має лінійний характер до дози 7 мг на добу. Доклінічні дані щодо безпеки Як показано у доклінічних дослідженнях, каберголін безпечний у значному діапазоні доз і не має тератогенного, мутагенного чи канцерогенного ефекту.ФармакодинамікаКаберголін - синтетичний алкалоїд ріжків, похідне ерголіну, агоніст дофамінових рецепторів тривалої дії, що інгібує секрецію пролактину. Механізм дії каберголіна включає стимуляцію центральних дофамінергічних рецепторів гіпоталамуса. У дозах більш високих, ніж потрібні придушення секреції пролактину, препарат викликає центральний дофамінергічний ефект, зумовлений стимуляцією дофамінових D2-рецепторів. Дія препарату має дозозалежний характер. Зниження вмісту пролактину в крові зазвичай спостерігається через 3 години і зберігається протягом 2-3 тижнів, у зв'язку з чим для придушення секреції молока зазвичай достатньо прийому однієї дози препарату. При лікуванні гіперпролактинемії вміст пролактину в крові нормалізується через 2-4 тижні застосування препарату в ефективній дозі.Нормальний рівень пролактину може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Каберголін має високо селективну дію і не впливає на базальну секрецію інших гормонів гіпофізу та кортизолу. Єдиним фармакодинамічним ефектом, не пов'язаним із терапевтичною дією, є зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Клінічна фармакологіяАгоніст допамінових рецепторів. Інгібітор секреції пролактинуПоказання до застосуванняпридушення фізіологічної післяпологової лактації (тільки за медичними показаннями); придушення вже встановленої лактації (тільки за медичними показаннями); порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (включаючи такі функціональні розлади як аменорея, олігоменорея, ановуляція, галакторея); пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза (мікро- та макропролактиноми); ідіопатична гіперпролактинемія.Протипоказання до застосуванняпісляпологова або неконтрольована артеріальна гіпертензія; гіперчутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або будь-якого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки; небажані явища з боку легень, такі як плеврит або фіброз (в т.ч. в анамнезі), пов'язані з прийомом агоністів дофаміну; психози (в т.ч. в анамнезі) або ризик розвитку; вагітність і прееклампсія та еклампсія, що розвинулися на її тлі; період грудного вигодовування; дитячий вік до 16 років; ураження клапанів серця внаслідок тривалої терапії каберголіном, підтверджене ехокардіографією; одночасне застосування з антибіотиками групи макролідів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, артеріальною гіпотензією, синдромом Рейно, пептичними виразками або шлунково-кишковими кровотечами, сонливістю, раптовими нападами сну, термінальною стадією ниркової недостатності або тим, що перебувають на гемодіалізі, пацієнтам старше 6; при тривалому лікуванні каберголіном.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та лактації. Перед початком прийому препарату слід виключити вагітність. Рекомендується уникати настання вагітності протягом не менше 1 місяця після припинення лікування. Є обмежені дані прийому препарату під час вагітності, отримані протягом перших 8 тижнів після зачаття. Застосування каберголіна не супроводжувалося підвищенням абортів, передчасних пологів, множинних вагітностей або вроджених порушень. Інших даних досі не отримано. У дослідженнях на тваринах прямого або непрямого несприятливого впливу каберголіна протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток не виявлено. Враховуючи обмежений досвід застосування каберголіна при вагітності, при плануванні препарат слід відмінити. У разі настання вагітності під час лікування каберголін негайно скасовують. У зв'язку з можливістю експансії пухлини, що раніше існувала, слід моніторувати ознаки збільшення гіпофіза у вагітних. Оскільки каберголін пригнічує лактацію, препарат не слід призначати матерям, які вважають за краще грудне вигодовування немовлят. Під час лікування каберголіном слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%), включаючи поодинокі випадки. З боку імунної системи: нечасто — реакція гіперчутливості, висипання на шкірі. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еритроменалгія. З боку нервової системи: часто - галюцинації, розлади сну, замішання, запаморочення, дискінезія, підвищення лібідо, біль голови, сонливість, депресія; нечасто - гіперкінез, психотичний розлад, маячня, парестезія, минуща геміанопсія, непритомність; дуже рідко - раптовий напад сну, патологічний потяг до азартних ігор. З боку ССС: часто постуральна гіпотензія, стенокардія, ураження клапанів серця (в т.ч. з регургітацією), перикардит, перикардіальний випіт, припливи, відчуття серцебиття, периферичні набряки. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, біль у животі; часто – диспепсія, блювання, гастрит, запор; рідко – біль у епігастральній ділянці; дуже рідко – ретроперитонеальний фіброз. З боку дихальної системи: часто – задишка; нечасто - плевральний випіт, фіброз легені, носова кровотеча. Інші: часто – астенія, слабкість, порушення функції печінки, біль у молочній залозі, порушення зору; дуже рідко судоми в м'язах нижніх кінцівок, підвищення активності креатинфосфокінази.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив макролідних антибіотиків на вміст у плазмі каберголіна при їхньому спільному використанні не вивчений. Враховуючи можливість підвищення рівня каберголіну, препарат не рекомендується застосовувати у поєднанні з макролідами. Механізм дії каберголіна пов'язаний з прямою стимуляцією дофамінових рецепторів, тому його не слід застосовувати у комбінації з антагоністами дофамінових рецепторів (фенотіазини, бутирофенони, тіоксантени, метоклопрамід). Відсутня інформація про взаємодію каберголіна з іншими алкалоїдами ріжків, проте не рекомендується тривале застосування таких комбінацій. Враховуючи фармакодинаміку каберголіна (гіпотензивна дія), необхідно брати до уваги взаємодію з ЛЗ, що знижують АТ. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із хворобою Паркінсона фармакокінетичної взаємодії з леводопою або селегіліном не виявлено. Фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами на підставі наявної інформації про метаболізм каберголіна передбачити неможливо.Спосіб застосування та дозиВсередину переважно під час їжі. Дорослі Лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією: початкова доза, що рекомендується, — 0,5 мг на тиждень в 1 або 2 прийоми (наприклад у понеділок і четвер). Дозування підвищується поступово, зазвичай на 0,5 мг/тиж з інтервалом на 1 міс до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 мг. Підтримуюча доза - 1 мг/тиж (0,25-2 мг/тиж); в окремих випадках у пацієнтів із гіперпролактинемією до 4,5 мг/тиж. При застосуванні препарату Агалатес у дозах вище 1 мг/тиж рекомендується ділити тижневу дозу на 2 або більше прийомів залежно від переносимості. Для придушення фізіологічної післяпологової або вже встановленої лактації: доза, що рекомендується, — 1 мг одноразово протягом перших 24 годин після народження дитини. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок. Інформація представлена в розділах «Протипоказання» та «Особливі вказівки». Застосування у пацієнтів віком понад 65 років. Враховуючи показання до застосування, досвід застосування каберголіна у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Наявні дані свідчать про відсутність специфічного ризику.ПередозуванняВідомостей про передозування препарату немає. Виходячи з результатів експериментів на тваринах, очікується поява симптомів, зумовлених гіперстимуляцією дофамінових рецепторів: нудота, блювання, зниження артеріального тиску, порушення свідомості/психози або галюцинації. Якщо показано, слід вжити заходів щодо відновлення АТ. Крім того, при вираженій симптоматиці з боку ЦНС (галюцинації) може знадобитися застосування антагоністів дофаміну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб відкрити флакон, спочатку натисніть на кришку, а потім поверніть її, як показано на кришці. Капсулу із силікагелем із флакона не вилучати і не вживати всередину. Дані щодо ефективності та безпеки препарату Агалатес у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок обмежені. Фармакокінетика каберголіну суттєво не змінюється при помірній або тяжкій нирковій недостатності. Вона не вивчена у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності або при гемодіалізі. Тому у таких пацієнтів препарат Агалатес слід застосовувати з обережністю. Вплив алкоголю на загальну переносимість препарату Агалатес не встановлений. Застосування препарату Агалатес може викликати симптоматичну артеріальну гіпотензію, особливо при сумісному прийомі з ЛЗ, що знижують артеріальний тиск. Рекомендується регулярно вимірювати артеріальний тиск у перші 3-4 дні після початку лікування. При тривалому застосуванні препарату Агалатес та інших похідних ріжків, що виявляють активність по відношенню до серотонінових 5НТ2В-рецепторів, підвищується ризик розвитку фіброзних та серозно-запальних захворювань, таких як ексудативний плеврит, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикард. аортальний, мітральний, тристулковий), ретроперитонеальний фіброз. Відміна препарату Агалатес у разі розвитку зазначеної патології призводила до покращення ознак та симптомів. Перед початком тривалої терапії препаратом Агалатес усі пацієнти повинні пройти повне обстеження для виявлення ураження клапанів серця, визначення функціонального стану легень та нирок для запобігання погіршенню перебігу супутніх захворювань. З появою нових клінічних симптомів з боку дихальної системи рекомендується рентгеноскопія легень. У пацієнтів з плевральними випотами/фіброзом відзначалося підвищення ШОЕ, у зв'язку з цим при підвищеній ШОЕ без явних клінічних ознак слід провести рентгенологічне обстеження. При тривалій терапії препаратом Агалатес можливий поступовий розвиток фіброзних порушень, тому під час лікування слід контролювати появу таких симптомів, як задишка, укорочення дихання, кашель, біль у грудній клітці, біль у попереку, набряк нижніх кінцівок, ознаки наявності ретроперитонеального фіброзу, серцева недостатність. Після початку лікування препаратом Агалатес з метою профілактики фіброзних порушень слід контролювати стан клапанів серця та провести ЕКГ обстеження протягом 3-6 місяців. Далі частота контролю ЕКГ встановлюється лікарем індивідуально для кожного пацієнта, але не рідше ніж 1 раз на 6-12 міс. У разі появи або погіршення клапанної регургітації, звуження просвіту або потовщення стінки клапана терапію препаратом Агалатес слід припинити. Потреба пацієнта інших видах клінічного обстеження встановлюється лікарем на індивідуальній основі. При застосуванні препарату Агалатес може з'являтися сонливість та епізоди раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона (див. «Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами»). При застосуванні препарату Агалатес відзначалося підвищення лібідо, гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. Ці симптоми були оборотними та зникали при зниженні дози або відміні препарату Агалатес. Гіперпролактинемія у поєднанні з аменореєю та безпліддям можуть бути пов'язані з пухлинами гіпофізу, тому до початку терапії препаратом Агалатес необхідно з'ясувати причину гіперпролактинемії. Рекомендується перевіряти вміст пролактину в сироватці крові щомісяця, т.к. після досягнення ефективного терапевтичного режиму нормальна концентрація пролактину зберігається протягом 2-4 тижнів. Після відміни препарату Агалатес гіперпролактинемія зазвичай виникає знову. Однак, у деяких пацієнтів спостерігається стійке зниження концентрації пролактину протягом декількох місяців. Застосування препарату Агалатес відновлює овуляцію та фертильність у жінок із гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Оскільки вагітність може настати до відновлення менструацій, тести на вагітність рекомендується проводити в період аменореї, а після відновлення менструального циклу – у всіх випадках їхньої затримки більш ніж на 3 дні. Жінкам, які не планують вагітність, рекомендується застосовувати ефективні негормональні засоби контрацепції під час лікування препаратом Агалатес та після його закінчення. Жінкам, які планують вагітність, зачаття рекомендується не раніше ніж через 1 місяць після відміни препарату Агалатес. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність дотримання обережності при керуванні автомобілем або керуванні механізмами. Пацієнти, у яких вже спостерігалися сонливість та/або епізоди раптового засипання при лікуванні препаратом Агалатес, повинні відмовитися від керування автомобілем або іншою діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 1 мл: Активні речовини: заліза сульфат – 34,20 мг (відповідає 6,870 мг двовалентного заліза) D, L-серин – 25,80 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота; сироп інвертний (72,7% TS); малиновий ароматизатор; вершковий ароматизатор; етанол 96%; очищена вода. У флаконах темного скла зі струменевою пробкою по 100 мл; у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиПрозорий розчин від зеленого або жовтувато-зеленого до жовто-коричневого або оранжево-коричневого кольору з малиново-вершковим запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо залізо, що входить до складу препарату, досить повно абсорбується з ШКТ в системний кровотік. Існує кореляція між ступенем дефіциту заліза та кількістю абсорбованого в системний кровотік заліза (що вищий дефіцит заліза, тим краще всмоктування). Тmax досягається протягом перших 2-4 годин після прийому препарату. Виводиться із сечею, калом, потім.ФармакодинамікаЗалізо необхідне життєдіяльності організму: входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, різних ферментів; оборотно зв'язує кисень і бере участь у низці окислювально-відновних реакцій; стимулює еритропоез. Альфа-амінокислота серин, що входить до складу препарату, сприяє більш ефективному всмоктування заліза та його надходженню в системний кровотік, призводячи до швидкого відновлення його нормального вмісту в організмі. Це забезпечує кращу переносимість препарату та дозволяє зменшити необхідну дозу заліза. Швидко заповнює дефіцит заліза в організмі, сприяючи поступовій регресії клінічних (слабкість, стомлюваність, запаморочення, тахікардія, хворобливість та сухість шкіри) та лабораторних симптомів анемії.Показання до застосуванняЛікування дефіциту заліза.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних чи допоміжних компонентів препарату; порушення всмоктування заліза (сидероахрестична анемія, свинцева анемія, таласемія); підвищений вміст заліза в організмі (гемохроматоз, гемолітична анемія); анемія, не пов'язана із дефіцитом заліза. З обережністю: Слід бути обережними при одночасному застосуванні препаратів заліза з дієтичними продуктами та добавками, що містять солі заліза (можливий ризик передозування). У пацієнтів із запаленням та виразками слизової оболонки шлунково-кишкового тракту слід оцінювати співвідношення користі від лікування та ризику розвитку загострень гастроентерологічних захворювань на фоні терапії препаратами заліза. Пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози або галактози, відсутністю лактази, глюкозно-галактозним порушенням всмоктування або сахарозно-ізомальтозним дефіцитом не слід приймати препарат.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діяЗ боку імунної системи: рідко (> 1/10 000 та < 1/1000) шкірні алергічні реакції. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко (< 1/10 000) запор, діарея, біль у животі, нудота, блювання. При прийомі залізовмісних препаратів можливе забарвлення калу в темний (чорний) колір, що немає клінічної значимості. Шлунково-кишкові розлади можуть бути попереджені поступовим збільшенням дози на початку лікування або зниженням дози у процесі лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДефероксамін – специфічний антидот. Антацидні засоби, препарати кальцію, етидронова кислота, препарати, що знижують кислотність шлункового соку (в т.ч. циметидин, препарати, що містять карбонати, бікарбонати, фосфати, оксалати), панкреатин, молоко, овочі, хлібні злаки, яєчний жовток, чай, кава знижують всмоктування препарату (інтервал між прийомами має становити 1-2 години). Аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Знижує абсорбцію фторхінолонів, пеніциламіну, тетрациклінів (інтервал між прийомом також має становити 2 год). Великі дози препаратів заліза знижують ниркову абсорбцію цинку (інтервал між прийомами повинен становити 2 год). Етанол збільшує абсорбцію заліза та ризик виникнення токсичних ускладнень.Спосіб застосування та дозиСироп: середня добова доза 5мл/12 кг. ваги тіла. Лікування продовжують протягом 4-6 тижнів після зникнення симптомів анемії, викликаної дефіцитом заліза.ПередозуванняСимптоми: слабкість, втома, парестезії, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, зниження артеріального тиску, серцебиття, акроціаноз, біль у животі, діарея з домішкою крові, блювання, ціаноз, сплутаність свідомості, слабкий пульс, гіпертермія, летаргія, гіпервентиляції, кома. Ознаки периферичного циркулярного колапсу виявляються протягом 30 хв після прийому; метаболічний ацидоз, судоми, жар, лейкоцитоз, кома – протягом 12-24 год; гострий нирковий та печінковий некроз – через 2-4 дні. Лікування: до проведення специфічної терапії - вживають заходів щодо видалення препарату (промивання шлунка), що невсмоктався, дають молоко, сирі яйця. Специфічна терапія - дефероксамін внутрішньо і парентерально. При гострих отруєннях для зв'язування заліза, що ще невсмоктався з ШКТ, дають всередину 5-10 г препарату,розчинивши 10 -20 ампул у питній воді. При розвитку явищ отруєння дефероксамін вводять внутрішньом'язово повільно, дітям – 15 мг/год, дорослим – 5 мг/кг/год (до 80 мг/кг/добу); при легкому отруєнні: в/м, дітям – по 1 г кожні 4-6 год, дорослим – по 50 мг/кг (до 4 г/добу); при тяжкому отруєнні, що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю: хворим з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, запальними захворюваннями кишечника (ентерит, дивертикул, виразковий коліт, хвороба Крона), алкоголізмом (активний або в стадії ремісії), алергічними захворюваннями, бронхіальною астмою, гепатиною артритом, при переливанні крові. Слід бути обережним при призначенні сиропу або крапель хворим на цукровий діабет - 1 ч.ложка сиропу містить 1,8 г глюкози, а 18 крапель (1 мл) - 64 мг, що еквівалентно 0,15 ХЕ і 0,0053 ХЕ відповідно. Всмоктування зменшують чорний чай, каву, молоко, а також тверду їжу, хліб, сирі злаки, молочні продукти, яйця.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: заліза сульфат (7H2O) – 113,85 мг (відповідає 34,5 мг двовалентного заліза) D, L-серин – 129 мг; Допоміжні речовини: олія сурепна (рафінована); олія соєва (гідрована); олія соєва (частково гідрована); лецитин; жовтий віск; гліцерол 85%; сорбітол; желатин; заліза оксид (червоний, чорний). У блістері 10 прим.; у коробці 2 або 5 блістерів. Сироп - 1 мл: Активні речовини: заліза сульфат – 34,20 мг (відповідає 6,870 мг двовалентного заліза) D, L-серин – 25,80 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота; сироп інвертний (72,7% TS); малиновий ароматизатор; вершковий ароматизатор; етанол 96%; очищена вода. У флаконах темного скла зі струменевою пробкою по 100 мл; у коробці 1 флакон. Краплі для прийому внутрішньо - 1 мл (18 крапель): Активні речовини: заліза сульфат – 47,2 мг (відповідає 9,48 мг двовалентного заліза) D, L-серин – 35,6 мг; допоміжні речовини: калію сорбат; аскорбінова кислота; цукровий інвертний сироп; етанол 94%; малиновий ароматизатор; вершковий ароматизатор; очищена вода. У флаконах темного скла по 30 мл, із пробкою-крапельницею; у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиПрозорий розчин від зеленого або жовтувато-зеленого до жовто-коричневого або оранжево-коричневого кольору з малиново-вершковим запахом. Випробування проводять органолептично.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо залізо, що входить до складу препарату, досить повно абсорбується з ШКТ в системний кровотік. Існує кореляція між ступенем дефіциту заліза та кількістю абсорбованого в системний кровотік заліза (що вищий дефіцит заліза, тим краще всмоктування). Тmax досягається протягом перших 2-4 годин після прийому препарату. Виводиться із сечею, калом, потім.ФармакодинамікаЗалізо необхідне життєдіяльності організму: входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, різних ферментів; оборотно зв'язує кисень і бере участь у низці окислювально-відновних реакцій; стимулює еритропоез. Альфа-амінокислота серин, що входить до складу препарату, сприяє більш ефективному всмоктування заліза та його надходженню в системний кровотік, призводячи до швидкого відновлення його нормального вмісту в організмі. Це забезпечує кращу переносимість препарату та дозволяє зменшити необхідну дозу заліза. Швидко заповнює дефіцит заліза в організмі, сприяючи поступовій регресії клінічних (слабкість, стомлюваність, запаморочення, тахікардія, хворобливість та сухість шкіри) та лабораторних симптомів анемії.Показання до застосуванняЛікування дефіциту заліза.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних чи допоміжних компонентів препарату; порушення всмоктування заліза (сидероахрестична анемія, свинцева анемія, таласемія); підвищений вміст заліза в організмі (гемохроматоз, гемолітична анемія); анемія, не пов'язана із дефіцитом заліза. З обережністю: Слід бути обережними при одночасному застосуванні препаратів заліза з дієтичними продуктами та добавками, що містять солі заліза (можливий ризик передозування). У пацієнтів із запаленням та виразками слизової оболонки шлунково-кишкового тракту слід оцінювати співвідношення користі від лікування та ризику розвитку загострень гастроентерологічних захворювань на фоні терапії препаратами заліза. Пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози або галактози, відсутністю лактази, глюкозно-галактозним порушенням всмоктування або сахарозно-ізомальтозним дефіцитом не слід приймати препарат.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діяЗ боку імунної системи: рідко (> 1/10 000 та < 1/1000) шкірні алергічні реакції. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко (< 1/10 000) запор, діарея, біль у животі, нудота, блювання. При прийомі залізовмісних препаратів можливе забарвлення калу в темний (чорний) колір, що немає клінічної значимості. Шлунково-кишкові розлади можуть бути попереджені поступовим збільшенням дози на початку лікування або зниженням дози у процесі лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДефероксамін – специфічний антидот. Антацидні засоби, препарати кальцію, етидронова кислота, препарати, що знижують кислотність шлункового соку (в т.ч. циметидин, препарати, що містять карбонати, бікарбонати, фосфати, оксалати), панкреатин, молоко, овочі, хлібні злаки, яєчний жовток, чай, кава знижують всмоктування препарату (інтервал між прийомами має становити 1-2 години). Аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Знижує абсорбцію фторхінолонів, пеніциламіну, тетрациклінів (інтервал між прийомом також має становити 2 год). Великі дози препаратів заліза знижують ниркову абсорбцію цинку (інтервал між прийомами повинен становити 2 год). Етанол збільшує абсорбцію заліза та ризик виникнення токсичних ускладнень.Спосіб застосування та дозиКраплі: дорослі – 5 крапель/кг маси тіла на добу, розділені на 2-3 прийоми. Грудні діти – по 10-15 крапель 3 рази на день, дошкільнята – 3 рази по 25-35 крапель на день, школярі – по 50 крапель 3 рази на день. Краплі приймають із невеликою кількістю соку чи води. Лікування продовжують протягом 4-6 тижнів після зникнення симптомів анемії, викликаної дефіцитом заліза.ПередозуванняСимптоми: слабкість, втома, парестезії, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, зниження артеріального тиску, серцебиття, акроціаноз, біль у животі, діарея з домішкою крові, блювання, ціаноз, сплутаність свідомості, слабкий пульс, гіпертермія, летаргія, гіпервентиляції, кома. Ознаки периферичного циркулярного колапсу виявляються протягом 30 хв після прийому; метаболічний ацидоз, судоми, жар, лейкоцитоз, кома – протягом 12-24 год; гострий нирковий та печінковий некроз – через 2-4 дні. Лікування: до проведення специфічної терапії - вживають заходів щодо видалення препарату (промивання шлунка), що невсмоктався, дають молоко, сирі яйця. Специфічна терапія - дефероксамін внутрішньо і парентерально. При гострих отруєннях для зв'язування заліза, що ще невсмоктався з ШКТ, дають всередину 5-10 г препарату,розчинивши 10 -20 ампул у питній воді. При розвитку явищ отруєння дефероксамін вводять внутрішньом'язово повільно, дітям – 15 мг/год, дорослим – 5 мг/кг/год (до 80 мг/кг/добу); при легкому отруєнні: в/м, дітям – по 1 г кожні 4-6 год, дорослим – по 50 мг/кг (до 4 г/добу); при тяжкому отруєнні, що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.що супроводжується шоком, внутрішньовенно краплинно вводять 1 г препарату і проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний для виведення заліза, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- та анурії. Можливе проведення перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю: хворим з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, запальними захворюваннями кишечника (ентерит, дивертикул, виразковий коліт, хвороба Крона), алкоголізмом (активний або в стадії ремісії), алергічними захворюваннями, бронхіальною астмою, гепатиною артритом, при переливанні крові. Слід бути обережним при призначенні сиропу або крапель хворим на цукровий діабет - 1 ч.ложка сиропу містить 1,8 г глюкози, а 18 крапель (1 мл) - 64 мг, що еквівалентно 0,15 ХЕ і 0,0053 ХЕ відповідно. Всмоктування зменшують чорний чай, каву, молоко, а також тверду їжу, хліб, сирі злаки, молочні продукти, яйця.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 0,25/1 мкг - 1 капс. активна речовина: альфакальцидол – 0,25/1 мкг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 0,015/0,015 мг; пропілгаллат - 0,02/0,02 мг; α-токоферол - 0,02/0,02 мг; етанол - 1,145/1,144 мг; олія арахісу - 98,79975/98,8 мг; оболонка (м'яка желатинова капсула): желатин – 48,55/48,27 мг; гліцерол 85% - 11,7/11,88 мг; анідрісорб 85/70 (сорбітол - 25-40%, сорбітан - 20-30%, манітол - 0-6%, вищі поліоли - 12,5-19%, вода - 15-17%) - 7,92/7, 88 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,54/-мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - -0,05 мг; титану діоксид (Е171) - -0,68 мг; чорнило чорне харчове S-1-27794 (шелак - 59,42%, барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24,65%, бутанол * - 9,75%, вода * - 3,25%, пропіленгліколь (Е1520) - 1,3%, етанол денатурований (спирт метильований) * - 1,08%, ізопропанол * - 0,55%) або S-1-17823 (шелак - 44,467%, ізопропанол * - 26,882%, барвник заліза оксид чорний (Е172 ) - 23,409%, бутанол * - 2,242%, пропіленгліколь (Е1520) - 2%, аміак водний * (Е527) - 1%) - сліди / сліди. *Бутанол, вода, етанол денатурований (спирт метильований), ізопропанол, аміак водний - леткі сполуки, які повністю випаровуються в процесі нанесення написів на капсулах і на поверхні капсул не залишаються. Капсули 0,25, 1 мкг. 10 капс. у блістері зі світлозахисного ПВХ та алюмінієвої фольги. Дозування 1 мкг: 10 або 30 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Дозування 0,25 мкг: 30 або 60 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Кожен флакон, 1 чи 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, червонувато-коричневого кольору з надрукованим "0,25" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, блідо-рожевого кольору з надрукованим "0,5" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, від кремового кольору до кольору слонової кістки з надрукованим "1,0" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРегулюючий кальцій-фосфорний обмін.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо альфакальцидол швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 8-12 годин після одноразового прийому альфакальцидолу. Метаболізм Перетворення альфакальцидолу на кальцитріол (1,25-дигідроксиколекальциферол) відбувається в печінці шляхом гідроксилювання по 25 атому вуглецю, причому процес гідроксилювання відбувається дуже швидко (носить субстрат-залежний характер). На відміну від нативного вітаміну D альфакальцидол не потребує гідроксилювання у нирках, тому ефективний навіть у пацієнтів зі зниженою активністю ниркової 1-альфа-гідроксилази (патологія нирок, літній вік). Виведення Виводиться нирками і через кишечник із жовчю приблизно в рівних частках.ФармакодинамікаВітамін, регулятор кальцієво-фосфорного обміну. Альфакальцидол (1α-гідроксивітамін D3) швидко перетворюється в печінки на 1,25-дигідроксивітамін D3, активний метаболіт вітаміну D (кальцитріол), який діє як регулятор обміну кальцію та фосфору. Підвищує абсорбцію кальцію та фосфору в кишечнику, збільшує їх реабсорбцію у нирках, відновлює позитивний кальцієвий баланс при лікуванні синдрому кальцієвої мальабсорбції та знижує концентрацію у крові паратиреоїдного гормону. Впливаючи на обидві частини процесу кісткового ремоделювання (резорбцію та синтез), альфакальцидол не тільки збільшує мінералізацію кісткової тканини, а й підвищує її пружність за рахунок стимулювання синтезу білків матриксу кістки, кісткових морфогенетичних білків, факторів зростання кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів. У пацієнтів похилого віку і натомість ендокринно-імунної дисфункції, зокрема. дефіциту продукції D-гормону (кальцитріолу), відбувається зниження загальної м'язової маси (саркопенія) та поява синдрому м'язової слабкості (внаслідок порушення нормального функціонування нервово-м'язового апарату), що супроводжується підвищенням ризику падінь та обумовлених цим травм та переломів. У низці досліджень було показано значне зниження частоти падінь пацієнтів похилого віку при застосуванні альфакальцидолу. Альфакальцидол стимулює регенерацію м'язових волокон, що відновлює втрачений м'язовий тонус.Показання до застосуванняостеопороз (в т.ч. постменопаузний, сенільний, стероїдний); остеодистрофія при хронічній нирковій недостатності; гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз; рахіт та остеомаляція, пов'язані з недостатністю харчування або всмоктування; гіпофосфатемічний вітамін D-резистентний рахіт та остеомаляція; псевдодефіцитний (вітамін D-залежний) рахіт та остеомаляція; синдром Фанконі (спадковий нирковий ацидоз з нефрокальцинозом, пізнім рахітом та адіпозогенітальною дистрофією); нирковий ацидоз.Протипоказання до застосуваннягіперкальціємія; гіперфосфатемія (за винятком гіперфосфатемії при гіперпаратиреозі); гіпермагніємія; гіпервітаміноз D; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до альфакальцидолу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при нефролітіазі, атеросклерозі, хронічній серцевій недостатності, хронічній нирковій недостатності, саркоїдозі або інших гранулематозах, туберкульозі легень (активна форма), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкальціємії, особливо при наявності сечокам'яної хвороби, дит.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Гіперкальціємія у матері при вагітності, пов'язана з тривалим передозуванням вітаміну D, може викликати у плода підвищення чутливості до вітаміну D, пригнічення функції паращитовидної залози, синдром специфічної ельфоподібної зовнішності, затримку розумового розвитку, аортальний стеноз. Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, печія, біль у животі, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття дискомфорту в епігастрії, запор, діарея; рідко – незначне підвищення активності печінкових ферментів. З боку нервової системи: загальна слабкість, стомлюваність, біль голови, запаморочення, сонливість. Серцево-судинна система: тахікардія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: помірний біль у м'язах, кістках, суглобах. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, незначне підвищення концентрації ЛПВЩ, у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок можливий розвиток гіперфосфатемії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні остеопорозу альфакальцидол можна призначати у комбінації з естрогенами та лікарськими препаратами, що знижують кісткову резорбцію. При одночасному застосуванні альфакальцидолу із серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. фенітоїн та фенобарбітал) знижують, а інгібітори – підвищують концентрацію альфакальцидолу у плазмі крові (можлива зміна його ефективності). Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його одночасному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. Для зниження ймовірності взаємодії альфакальцидол слід застосовувати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому вищевказаних препаратів. Одночасне застосування магнійсодержащих антацидів і альфакальцидолу може викликати підвищення вмісту магнію в плазмі крові, а алюмінієвмісних антацидів - алюмінію в плазмі крові, особливо при хронічній нирковій недостатності. Альфакальцидол збільшує абсорбцію препаратів, що містять фосфор, і ризик виникнення гіперфосфатемії. Одночасне застосування альфакальцидолу з препаратами кальцію, тіазидними діуретиками може збільшити ризик гіперкальціємії. На тлі терапії альфакальцидолом не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вітамін D та його похідні, через можливу адитивну взаємодію та збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, одноразово на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від характеру захворювання та ефективності терапії. Дорослі та діти з масою тіла понад 20 кг. Початкова доза – 1 мкг/добу. Підтримуюча доза - 0,25-2 мкг/добу. При рахіті та остеомаляції – від 1 до 3 мкг/добу; при гіпопаратиреозі – 1–4 мкг/добу; при остеодистрофії при ХНН - 0,5-2 мкг/добу; при остеопорозі (в т.ч. постменопаузному, сенільному, стероїдному) – 0,5-1 мкг/добу. Починати лікування рекомендується з мінімальних доз, контролюючи 1 раз на тиждень концентрацію кальцію та фосфору у плазмі крові. Дозу препарату можна збільшувати на 0,25 або 0,5 мкг/добу до стабілізації біохімічних показників. При досягненні мінімальної ефективної дози рекомендується контролювати концентрацію кальцію в плазмі кожні 3-5 тижнів.ПередозуванняРанні симптоми гіпервітамінозу D (обумовлені гіперкальціємією): діарея, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, металевий смак у роті, гіперкальціурія, поліурія, полідипсія, поллакіурія/ніктурія, головний біль, втома біль у кістках. Пізні симптоми гіпервітамінозу D: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, помутніння сечі, порушення ритму серця, свербіж шкіри, підвищення артеріального тиску, гіперемія кон'юнктиви, нефролітіаз, зниження маси тіла, світлобоязнь, панкреатит, гастралгія, психотичні розлади. Симптоми хронічного гіпервітамінозу D: кальциноз м'яких тканин, кровоносних судин та внутрішніх органів (нирок, легень), ниркова та серцево-судинна недостатність аж до смертельного результату, порушення росту у дітей. Лікування: слід відмінити препарат. У ранні терміни гострого передозування - промивання шлунка, застосування мінеральної олії (вазелінове), що сприяє зменшенню всмоктування та збільшенню виведення через кишечник. У важких випадках може знадобитися проведення підтримуючих лікувальних заходів - проводять гідратацію з введенням інфузійних сольових розчинів (форсованого діурезу), у деяких випадках - застосування глюкокортикоїдів, "петлевих" діуретиків, бісфосфонатів, кальцитоніну, проведення гемодіалізу із застосуванням розчинів з низьким вмістом. Рекомендується контролювати вміст електролітів у крові, функцію нирок та стан серця (за даними ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигоксин або інші серцеві глікозиди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату Альфа Д3-Тева® у дітей та у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно регулярно контролювати вміст кальцію та фосфатів (на початку лікування – 1 раз на тиждень, при досягненні Cmax у плазмі крові та протягом усього періоду лікування – кожні 3 -5 тиж.), а також активність ЛФ (при хронічній нирковій недостатності – щотижневий контроль) у плазмі крові. При хронічній нирковій недостатності потрібна попередня корекція гіперфосфатемії. При досягненні нормальної активності ЛФ у плазмі дозу Альфа Д3-Тева® необхідно зменшити, що дозволить уникнути розвитку гіперкальціємії. На початку лікування препаратом Альфа Д3-Тева® рекомендується вимірювання вмісту кальцію особливо при станах без значного ураження кісток, наприклад, при гіпопаратиреозі та у разі, якщо вміст кальцію в плазмі крові вже підвищено, а також на пізніших етапах лікування – за наявності ознак відновлення структури кісткової тканини. Ризик розвитку гіперкальціємії визначається такими факторами, як ступінь демінералізації кістки, функціональна здатність нирок та доза препарату. Гіперкальціємію або гіперкальціурію коригують зниженням дози Альфа Д3-Тева® та зниженням споживання кальцію до нормалізації його вмісту в плазмі крові. Зазвичай, цей період становить 1 тиждень. Після нормалізації терапію продовжують, застосовуючи половину останньої застосовуваної дози. При розвитку гіперкальціємії або стійкому підвищенні вмісту кальцієво-фосфатних сполук, що виходить за межі клінічної норми, препарат слід негайно відмінити щонайменше до тих пір, поки дані показники не нормалізуються (зазвичай протягом тижня), потім застосування препарату можна відновити в дозі , що становить половину попередньої Пацієнти з вираженим ураженням кісткової тканини (на відміну від пацієнтів з нирковою недостатністю) можуть переносити вищі дози без ознак гіперкальціємії. Відсутність швидкого підвищення вмісту кальцію в плазмі у пацієнтів з остеомаляцією не завжди означає, що має бути підвищена доза препарату, т.к. кальцій може проникати в демінералізовану кістку за рахунок його абсорбції в кишечнику. Слід запобігати розвитку тривалої гіперкальціємії, особливо при хронічній нирковій недостатності, орієнтуючись на такі показники, як вміст кальцію у сироватці крові та сечі, активність ЛФ, концентрація паратгормону, рентгенологічні та гістологічні дані. Для запобігання розвитку гіперфосфатемії у пацієнтів з ураженням кісток ниркового генезу альфакальцидол можна застосовувати разом із фосфатзв'язуючими препаратами. Необхідно брати до уваги, що чутливість до вітаміну D у різних пацієнтів індивідуальна і іноді застосування навіть терапевтичних доз може супроводжуватися симптомами гіпервітамінозу. У дітей, які отримують вітамін D протягом тривалого часу, підвищується ризик затримки росту. Для профілактики гіповітамінозу D найбільш переважно збалансоване харчування. У літньому віці потреба у вітаміні D може зростати через зменшення абсорбції вітаміну D, зниження здатності шкіри синтезувати провітамін D3, зменшення часу інсоляції, зростання частоти виникнення ниркової недостатності. До складу допоміжних речовин препарату входить олія арахісу. Пацієнтам з алергічною реакцією на олію арахісу та сою препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при застосуванні препарату Альфа Д3-Тева® можливий розвиток запаморочення та сонливості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 0,25/1 мкг - 1 капс. активна речовина: альфакальцидол – 0,25/1 мкг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 0,015/0,015 мг; пропілгаллат - 0,02/0,02 мг; α-токоферол - 0,02/0,02 мг; етанол - 1,145/1,144 мг; олія арахісу - 98,79975/98,8 мг; оболонка (м'яка желатинова капсула): желатин – 48,55/48,27 мг; гліцерол 85% - 11,7/11,88 мг; анідрісорб 85/70 (сорбітол - 25-40%, сорбітан - 20-30%, манітол - 0-6%, вищі поліоли - 12,5-19%, вода - 15-17%) - 7,92/7, 88 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,54/-мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - -0,05 мг; титану діоксид (Е171) - -0,68 мг; чорнило чорне харчове S-1-27794 (шелак - 59,42%, барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24,65%, бутанол * - 9,75%, вода * - 3,25%, пропіленгліколь (Е1520) - 1,3%, етанол денатурований (спирт метильований) * - 1,08%, ізопропанол * - 0,55%) або S-1-17823 (шелак - 44,467%, ізопропанол * - 26,882%, барвник заліза оксид чорний (Е172 ) - 23,409%, бутанол * - 2,242%, пропіленгліколь (Е1520) - 2%, аміак водний * (Е527) - 1%) - сліди / сліди. *Бутанол, вода, етанол денатурований (спирт метильований), ізопропанол, аміак водний - леткі сполуки, які повністю випаровуються в процесі нанесення написів на капсулах і на поверхні капсул не залишаються. Капсули 0,25, 1 мкг. 10 капс. у блістері зі світлозахисного ПВХ та алюмінієвої фольги. Дозування 1 мкг: 10 або 30 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Дозування 0,25 мкг: 30 або 60 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Кожен флакон, 1 чи 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, червонувато-коричневого кольору з надрукованим "0,25" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, блідо-рожевого кольору з надрукованим "0,5" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, від кремового кольору до кольору слонової кістки з надрукованим "1,0" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРегулюючий кальцій-фосфорний обмін.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо альфакальцидол швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 8-12 годин після одноразового прийому альфакальцидолу. Метаболізм Перетворення альфакальцидолу на кальцитріол (1,25-дигідроксиколекальциферол) відбувається в печінці шляхом гідроксилювання по 25 атому вуглецю, причому процес гідроксилювання відбувається дуже швидко (носить субстрат-залежний характер). На відміну від нативного вітаміну D альфакальцидол не потребує гідроксилювання у нирках, тому ефективний навіть у пацієнтів зі зниженою активністю ниркової 1-альфа-гідроксилази (патологія нирок, літній вік). Виведення Виводиться нирками і через кишечник із жовчю приблизно в рівних частках.ФармакодинамікаВітамін, регулятор кальцієво-фосфорного обміну. Альфакальцидол (1α-гідроксивітамін D3) швидко перетворюється в печінки на 1,25-дигідроксивітамін D3, активний метаболіт вітаміну D (кальцитріол), який діє як регулятор обміну кальцію та фосфору. Підвищує абсорбцію кальцію та фосфору в кишечнику, збільшує їх реабсорбцію у нирках, відновлює позитивний кальцієвий баланс при лікуванні синдрому кальцієвої мальабсорбції та знижує концентрацію у крові паратиреоїдного гормону. Впливаючи на обидві частини процесу кісткового ремоделювання (резорбцію та синтез), альфакальцидол не тільки збільшує мінералізацію кісткової тканини, а й підвищує її пружність за рахунок стимулювання синтезу білків матриксу кістки, кісткових морфогенетичних білків, факторів зростання кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів. У пацієнтів похилого віку і натомість ендокринно-імунної дисфункції, зокрема. дефіциту продукції D-гормону (кальцитріолу), відбувається зниження загальної м'язової маси (саркопенія) та поява синдрому м'язової слабкості (внаслідок порушення нормального функціонування нервово-м'язового апарату), що супроводжується підвищенням ризику падінь та обумовлених цим травм та переломів. У низці досліджень було показано значне зниження частоти падінь пацієнтів похилого віку при застосуванні альфакальцидолу. Альфакальцидол стимулює регенерацію м'язових волокон, що відновлює втрачений м'язовий тонус.Показання до застосуванняостеопороз (в т.ч. постменопаузний, сенільний, стероїдний); остеодистрофія при хронічній нирковій недостатності; гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз; рахіт та остеомаляція, пов'язані з недостатністю харчування або всмоктування; гіпофосфатемічний вітамін D-резистентний рахіт та остеомаляція; псевдодефіцитний (вітамін D-залежний) рахіт та остеомаляція; синдром Фанконі (спадковий нирковий ацидоз з нефрокальцинозом, пізнім рахітом та адіпозогенітальною дистрофією); нирковий ацидоз.Протипоказання до застосуваннягіперкальціємія; гіперфосфатемія (за винятком гіперфосфатемії при гіперпаратиреозі); гіпермагніємія; гіпервітаміноз D; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до альфакальцидолу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при нефролітіазі, атеросклерозі, хронічній серцевій недостатності, хронічній нирковій недостатності, саркоїдозі або інших гранулематозах, туберкульозі легень (активна форма), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкальціємії, особливо при наявності сечокам'яної хвороби, дит.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Гіперкальціємія у матері при вагітності, пов'язана з тривалим передозуванням вітаміну D, може викликати у плода підвищення чутливості до вітаміну D, пригнічення функції паращитовидної залози, синдром специфічної ельфоподібної зовнішності, затримку розумового розвитку, аортальний стеноз. Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, печія, біль у животі, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття дискомфорту в епігастрії, запор, діарея; рідко – незначне підвищення активності печінкових ферментів. З боку нервової системи: загальна слабкість, стомлюваність, біль голови, запаморочення, сонливість. Серцево-судинна система: тахікардія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: помірний біль у м'язах, кістках, суглобах. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, незначне підвищення концентрації ЛПВЩ, у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок можливий розвиток гіперфосфатемії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні остеопорозу альфакальцидол можна призначати у комбінації з естрогенами та лікарськими препаратами, що знижують кісткову резорбцію. При одночасному застосуванні альфакальцидолу із серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. фенітоїн та фенобарбітал) знижують, а інгібітори – підвищують концентрацію альфакальцидолу у плазмі крові (можлива зміна його ефективності). Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його одночасному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. Для зниження ймовірності взаємодії альфакальцидол слід застосовувати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому вищевказаних препаратів. Одночасне застосування магнійсодержащих антацидів і альфакальцидолу може викликати підвищення вмісту магнію в плазмі крові, а алюмінієвмісних антацидів - алюмінію в плазмі крові, особливо при хронічній нирковій недостатності. Альфакальцидол збільшує абсорбцію препаратів, що містять фосфор, і ризик виникнення гіперфосфатемії. Одночасне застосування альфакальцидолу з препаратами кальцію, тіазидними діуретиками може збільшити ризик гіперкальціємії. На тлі терапії альфакальцидолом не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вітамін D та його похідні, через можливу адитивну взаємодію та збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, одноразово на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від характеру захворювання та ефективності терапії. Дорослі та діти з масою тіла понад 20 кг. Початкова доза – 1 мкг/добу. Підтримуюча доза - 0,25-2 мкг/добу. При рахіті та остеомаляції – від 1 до 3 мкг/добу; при гіпопаратиреозі – 1–4 мкг/добу; при остеодистрофії при ХНН - 0,5-2 мкг/добу; при остеопорозі (в т.ч. постменопаузному, сенільному, стероїдному) – 0,5-1 мкг/добу. Починати лікування рекомендується з мінімальних доз, контролюючи 1 раз на тиждень концентрацію кальцію та фосфору у плазмі крові. Дозу препарату можна збільшувати на 0,25 або 0,5 мкг/добу до стабілізації біохімічних показників. При досягненні мінімальної ефективної дози рекомендується контролювати концентрацію кальцію в плазмі кожні 3-5 тижнів.ПередозуванняРанні симптоми гіпервітамінозу D (обумовлені гіперкальціємією): діарея, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, металевий смак у роті, гіперкальціурія, поліурія, полідипсія, поллакіурія/ніктурія, головний біль, втома біль у кістках. Пізні симптоми гіпервітамінозу D: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, помутніння сечі, порушення ритму серця, свербіж шкіри, підвищення артеріального тиску, гіперемія кон'юнктиви, нефролітіаз, зниження маси тіла, світлобоязнь, панкреатит, гастралгія, психотичні розлади. Симптоми хронічного гіпервітамінозу D: кальциноз м'яких тканин, кровоносних судин та внутрішніх органів (нирок, легень), ниркова та серцево-судинна недостатність аж до смертельного результату, порушення росту у дітей. Лікування: слід відмінити препарат. У ранні терміни гострого передозування - промивання шлунка, застосування мінеральної олії (вазелінове), що сприяє зменшенню всмоктування та збільшенню виведення через кишечник. У важких випадках може знадобитися проведення підтримуючих лікувальних заходів - проводять гідратацію з введенням інфузійних сольових розчинів (форсованого діурезу), у деяких випадках - застосування глюкокортикоїдів, "петлевих" діуретиків, бісфосфонатів, кальцитоніну, проведення гемодіалізу із застосуванням розчинів з низьким вмістом. Рекомендується контролювати вміст електролітів у крові, функцію нирок та стан серця (за даними ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигоксин або інші серцеві глікозиди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату Альфа Д3-Тева® у дітей та у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно регулярно контролювати вміст кальцію та фосфатів (на початку лікування – 1 раз на тиждень, при досягненні Cmax у плазмі крові та протягом усього періоду лікування – кожні 3 -5 тиж.), а також активність ЛФ (при хронічній нирковій недостатності – щотижневий контроль) у плазмі крові. При хронічній нирковій недостатності потрібна попередня корекція гіперфосфатемії. При досягненні нормальної активності ЛФ у плазмі дозу Альфа Д3-Тева® необхідно зменшити, що дозволить уникнути розвитку гіперкальціємії. На початку лікування препаратом Альфа Д3-Тева® рекомендується вимірювання вмісту кальцію особливо при станах без значного ураження кісток, наприклад, при гіпопаратиреозі та у разі, якщо вміст кальцію в плазмі крові вже підвищено, а також на пізніших етапах лікування – за наявності ознак відновлення структури кісткової тканини. Ризик розвитку гіперкальціємії визначається такими факторами, як ступінь демінералізації кістки, функціональна здатність нирок та доза препарату. Гіперкальціємію або гіперкальціурію коригують зниженням дози Альфа Д3-Тева® та зниженням споживання кальцію до нормалізації його вмісту в плазмі крові. Зазвичай, цей період становить 1 тиждень. Після нормалізації терапію продовжують, застосовуючи половину останньої застосовуваної дози. При розвитку гіперкальціємії або стійкому підвищенні вмісту кальцієво-фосфатних сполук, що виходить за межі клінічної норми, препарат слід негайно відмінити щонайменше до тих пір, поки дані показники не нормалізуються (зазвичай протягом тижня), потім застосування препарату можна відновити в дозі , що становить половину попередньої Пацієнти з вираженим ураженням кісткової тканини (на відміну від пацієнтів з нирковою недостатністю) можуть переносити вищі дози без ознак гіперкальціємії. Відсутність швидкого підвищення вмісту кальцію в плазмі у пацієнтів з остеомаляцією не завжди означає, що має бути підвищена доза препарату, т.к. кальцій може проникати в демінералізовану кістку за рахунок його абсорбції в кишечнику. Слід запобігати розвитку тривалої гіперкальціємії, особливо при хронічній нирковій недостатності, орієнтуючись на такі показники, як вміст кальцію у сироватці крові та сечі, активність ЛФ, концентрація паратгормону, рентгенологічні та гістологічні дані. Для запобігання розвитку гіперфосфатемії у пацієнтів з ураженням кісток ниркового генезу альфакальцидол можна застосовувати разом із фосфатзв'язуючими препаратами. Необхідно брати до уваги, що чутливість до вітаміну D у різних пацієнтів індивідуальна і іноді застосування навіть терапевтичних доз може супроводжуватися симптомами гіпервітамінозу. У дітей, які отримують вітамін D протягом тривалого часу, підвищується ризик затримки росту. Для профілактики гіповітамінозу D найбільш переважно збалансоване харчування. У літньому віці потреба у вітаміні D може зростати через зменшення абсорбції вітаміну D, зниження здатності шкіри синтезувати провітамін D3, зменшення часу інсоляції, зростання частоти виникнення ниркової недостатності. До складу допоміжних речовин препарату входить олія арахісу. Пацієнтам з алергічною реакцією на олію арахісу та сою препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при застосуванні препарату Альфа Д3-Тева® можливий розвиток запаморочення та сонливості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 0,25/1 мкг - 1 капс. активна речовина: альфакальцидол – 0,25/1 мкг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 0,015/0,015 мг; пропілгаллат - 0,02/0,02 мг; α-токоферол - 0,02/0,02 мг; етанол - 1,145/1,144 мг; олія арахісу - 98,79975/98,8 мг; оболонка (м'яка желатинова капсула): желатин – 48,55/48,27 мг; гліцерол 85% - 11,7/11,88 мг; анідрісорб 85/70 (сорбітол - 25-40%, сорбітан - 20-30%, манітол - 0-6%, вищі поліоли - 12,5-19%, вода - 15-17%) - 7,92/7, 88 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,54/-мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - -0,05 мг; титану діоксид (Е171) - -0,68 мг; чорнило чорне харчове S-1-27794 (шелак - 59,42%, барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24,65%, бутанол * - 9,75%, вода * - 3,25%, пропіленгліколь (Е1520) - 1,3%, етанол денатурований (спирт метильований) * - 1,08%, ізопропанол * - 0,55%) або S-1-17823 (шелак - 44,467%, ізопропанол * - 26,882%, барвник заліза оксид чорний (Е172 ) - 23,409%, бутанол * - 2,242%, пропіленгліколь (Е1520) - 2%, аміак водний * (Е527) - 1%) - сліди / сліди. *Бутанол, вода, етанол денатурований (спирт метильований), ізопропанол, аміак водний - леткі сполуки, які повністю випаровуються в процесі нанесення написів на капсулах і на поверхні капсул не залишаються. Капсули 0,25, 1 мкг. 10 капс. у блістері зі світлозахисного ПВХ та алюмінієвої фольги. Дозування 1 мкг: 10 або 30 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Дозування 0,25 мкг: 30 або 60 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Кожен флакон, 1 чи 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, червонувато-коричневого кольору з надрукованим "0,25" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, блідо-рожевого кольору з надрукованим "0,5" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, від кремового кольору до кольору слонової кістки з надрукованим "1,0" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРегулюючий кальцій-фосфорний обмін.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо альфакальцидол швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 8-12 годин після одноразового прийому альфакальцидолу. Метаболізм Перетворення альфакальцидолу на кальцитріол (1,25-дигідроксиколекальциферол) відбувається в печінці шляхом гідроксилювання по 25 атому вуглецю, причому процес гідроксилювання відбувається дуже швидко (носить субстрат-залежний характер). На відміну від нативного вітаміну D альфакальцидол не потребує гідроксилювання у нирках, тому ефективний навіть у пацієнтів зі зниженою активністю ниркової 1-альфа-гідроксилази (патологія нирок, літній вік). Виведення Виводиться нирками і через кишечник із жовчю приблизно в рівних частках.ФармакодинамікаВітамін, регулятор кальцієво-фосфорного обміну. Альфакальцидол (1α-гідроксивітамін D3) швидко перетворюється в печінки на 1,25-дигідроксивітамін D3, активний метаболіт вітаміну D (кальцитріол), який діє як регулятор обміну кальцію та фосфору. Підвищує абсорбцію кальцію та фосфору в кишечнику, збільшує їх реабсорбцію у нирках, відновлює позитивний кальцієвий баланс при лікуванні синдрому кальцієвої мальабсорбції та знижує концентрацію у крові паратиреоїдного гормону. Впливаючи на обидві частини процесу кісткового ремоделювання (резорбцію та синтез), альфакальцидол не тільки збільшує мінералізацію кісткової тканини, а й підвищує її пружність за рахунок стимулювання синтезу білків матриксу кістки, кісткових морфогенетичних білків, факторів зростання кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів. У пацієнтів похилого віку і натомість ендокринно-імунної дисфункції, зокрема. дефіциту продукції D-гормону (кальцитріолу), відбувається зниження загальної м'язової маси (саркопенія) та поява синдрому м'язової слабкості (внаслідок порушення нормального функціонування нервово-м'язового апарату), що супроводжується підвищенням ризику падінь та обумовлених цим травм та переломів. У низці досліджень було показано значне зниження частоти падінь пацієнтів похилого віку при застосуванні альфакальцидолу. Альфакальцидол стимулює регенерацію м'язових волокон, що відновлює втрачений м'язовий тонус.Показання до застосуванняостеопороз (в т.ч. постменопаузний, сенільний, стероїдний); остеодистрофія при хронічній нирковій недостатності; гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз; рахіт та остеомаляція, пов'язані з недостатністю харчування або всмоктування; гіпофосфатемічний вітамін D-резистентний рахіт та остеомаляція; псевдодефіцитний (вітамін D-залежний) рахіт та остеомаляція; синдром Фанконі (спадковий нирковий ацидоз з нефрокальцинозом, пізнім рахітом та адіпозогенітальною дистрофією); нирковий ацидоз.Протипоказання до застосуваннягіперкальціємія; гіперфосфатемія (за винятком гіперфосфатемії при гіперпаратиреозі); гіпермагніємія; гіпервітаміноз D; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до альфакальцидолу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при нефролітіазі, атеросклерозі, хронічній серцевій недостатності, хронічній нирковій недостатності, саркоїдозі або інших гранулематозах, туберкульозі легень (активна форма), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкальціємії, особливо при наявності сечокам'яної хвороби, дит.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Гіперкальціємія у матері при вагітності, пов'язана з тривалим передозуванням вітаміну D, може викликати у плода підвищення чутливості до вітаміну D, пригнічення функції паращитовидної залози, синдром специфічної ельфоподібної зовнішності, затримку розумового розвитку, аортальний стеноз. Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, печія, біль у животі, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття дискомфорту в епігастрії, запор, діарея; рідко – незначне підвищення активності печінкових ферментів. З боку нервової системи: загальна слабкість, стомлюваність, біль голови, запаморочення, сонливість. Серцево-судинна система: тахікардія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: помірний біль у м'язах, кістках, суглобах. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, незначне підвищення концентрації ЛПВЩ, у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок можливий розвиток гіперфосфатемії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні остеопорозу альфакальцидол можна призначати у комбінації з естрогенами та лікарськими препаратами, що знижують кісткову резорбцію. При одночасному застосуванні альфакальцидолу із серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. фенітоїн та фенобарбітал) знижують, а інгібітори – підвищують концентрацію альфакальцидолу у плазмі крові (можлива зміна його ефективності). Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його одночасному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. Для зниження ймовірності взаємодії альфакальцидол слід застосовувати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому вищевказаних препаратів. Одночасне застосування магнійсодержащих антацидів і альфакальцидолу може викликати підвищення вмісту магнію в плазмі крові, а алюмінієвмісних антацидів - алюмінію в плазмі крові, особливо при хронічній нирковій недостатності. Альфакальцидол збільшує абсорбцію препаратів, що містять фосфор, і ризик виникнення гіперфосфатемії. Одночасне застосування альфакальцидолу з препаратами кальцію, тіазидними діуретиками може збільшити ризик гіперкальціємії. На тлі терапії альфакальцидолом не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вітамін D та його похідні, через можливу адитивну взаємодію та збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, одноразово на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від характеру захворювання та ефективності терапії. Дорослі та діти з масою тіла понад 20 кг. Початкова доза – 1 мкг/добу. Підтримуюча доза - 0,25-2 мкг/добу. При рахіті та остеомаляції – від 1 до 3 мкг/добу; при гіпопаратиреозі – 1–4 мкг/добу; при остеодистрофії при ХНН - 0,5-2 мкг/добу; при остеопорозі (в т.ч. постменопаузному, сенільному, стероїдному) – 0,5-1 мкг/добу. Починати лікування рекомендується з мінімальних доз, контролюючи 1 раз на тиждень концентрацію кальцію та фосфору у плазмі крові. Дозу препарату можна збільшувати на 0,25 або 0,5 мкг/добу до стабілізації біохімічних показників. При досягненні мінімальної ефективної дози рекомендується контролювати концентрацію кальцію в плазмі кожні 3-5 тижнів.ПередозуванняРанні симптоми гіпервітамінозу D (обумовлені гіперкальціємією): діарея, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, металевий смак у роті, гіперкальціурія, поліурія, полідипсія, поллакіурія/ніктурія, головний біль, втома біль у кістках. Пізні симптоми гіпервітамінозу D: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, помутніння сечі, порушення ритму серця, свербіж шкіри, підвищення артеріального тиску, гіперемія кон'юнктиви, нефролітіаз, зниження маси тіла, світлобоязнь, панкреатит, гастралгія, психотичні розлади. Симптоми хронічного гіпервітамінозу D: кальциноз м'яких тканин, кровоносних судин та внутрішніх органів (нирок, легень), ниркова та серцево-судинна недостатність аж до смертельного результату, порушення росту у дітей. Лікування: слід відмінити препарат. У ранні терміни гострого передозування - промивання шлунка, застосування мінеральної олії (вазелінове), що сприяє зменшенню всмоктування та збільшенню виведення через кишечник. У важких випадках може знадобитися проведення підтримуючих лікувальних заходів - проводять гідратацію з введенням інфузійних сольових розчинів (форсованого діурезу), у деяких випадках - застосування глюкокортикоїдів, "петлевих" діуретиків, бісфосфонатів, кальцитоніну, проведення гемодіалізу із застосуванням розчинів з низьким вмістом. Рекомендується контролювати вміст електролітів у крові, функцію нирок та стан серця (за даними ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигоксин або інші серцеві глікозиди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату Альфа Д3-Тева® у дітей та у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно регулярно контролювати вміст кальцію та фосфатів (на початку лікування – 1 раз на тиждень, при досягненні Cmax у плазмі крові та протягом усього періоду лікування – кожні 3 -5 тиж.), а також активність ЛФ (при хронічній нирковій недостатності – щотижневий контроль) у плазмі крові. При хронічній нирковій недостатності потрібна попередня корекція гіперфосфатемії. При досягненні нормальної активності ЛФ у плазмі дозу Альфа Д3-Тева® необхідно зменшити, що дозволить уникнути розвитку гіперкальціємії. На початку лікування препаратом Альфа Д3-Тева® рекомендується вимірювання вмісту кальцію особливо при станах без значного ураження кісток, наприклад, при гіпопаратиреозі та у разі, якщо вміст кальцію в плазмі крові вже підвищено, а також на пізніших етапах лікування – за наявності ознак відновлення структури кісткової тканини. Ризик розвитку гіперкальціємії визначається такими факторами, як ступінь демінералізації кістки, функціональна здатність нирок та доза препарату. Гіперкальціємію або гіперкальціурію коригують зниженням дози Альфа Д3-Тева® та зниженням споживання кальцію до нормалізації його вмісту в плазмі крові. Зазвичай, цей період становить 1 тиждень. Після нормалізації терапію продовжують, застосовуючи половину останньої застосовуваної дози. При розвитку гіперкальціємії або стійкому підвищенні вмісту кальцієво-фосфатних сполук, що виходить за межі клінічної норми, препарат слід негайно відмінити щонайменше до тих пір, поки дані показники не нормалізуються (зазвичай протягом тижня), потім застосування препарату можна відновити в дозі , що становить половину попередньої Пацієнти з вираженим ураженням кісткової тканини (на відміну від пацієнтів з нирковою недостатністю) можуть переносити вищі дози без ознак гіперкальціємії. Відсутність швидкого підвищення вмісту кальцію в плазмі у пацієнтів з остеомаляцією не завжди означає, що має бути підвищена доза препарату, т.к. кальцій може проникати в демінералізовану кістку за рахунок його абсорбції в кишечнику. Слід запобігати розвитку тривалої гіперкальціємії, особливо при хронічній нирковій недостатності, орієнтуючись на такі показники, як вміст кальцію у сироватці крові та сечі, активність ЛФ, концентрація паратгормону, рентгенологічні та гістологічні дані. Для запобігання розвитку гіперфосфатемії у пацієнтів з ураженням кісток ниркового генезу альфакальцидол можна застосовувати разом із фосфатзв'язуючими препаратами. Необхідно брати до уваги, що чутливість до вітаміну D у різних пацієнтів індивідуальна і іноді застосування навіть терапевтичних доз може супроводжуватися симптомами гіпервітамінозу. У дітей, які отримують вітамін D протягом тривалого часу, підвищується ризик затримки росту. Для профілактики гіповітамінозу D найбільш переважно збалансоване харчування. У літньому віці потреба у вітаміні D може зростати через зменшення абсорбції вітаміну D, зниження здатності шкіри синтезувати провітамін D3, зменшення часу інсоляції, зростання частоти виникнення ниркової недостатності. До складу допоміжних речовин препарату входить олія арахісу. Пацієнтам з алергічною реакцією на олію арахісу та сою препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при застосуванні препарату Альфа Д3-Тева® можливий розвиток запаморочення та сонливості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 0,25/1 мкг - 1 капс. активна речовина: альфакальцидол – 0,25/1 мкг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 0,015/0,015 мг; пропілгаллат - 0,02/0,02 мг; α-токоферол - 0,02/0,02 мг; етанол - 1,145/1,144 мг; олія арахісу - 98,79975/98,8 мг; оболонка (м'яка желатинова капсула): желатин – 48,55/48,27 мг; гліцерол 85% - 11,7/11,88 мг; анідрісорб 85/70 (сорбітол - 25-40%, сорбітан - 20-30%, манітол - 0-6%, вищі поліоли - 12,5-19%, вода - 15-17%) - 7,92/7, 88 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,54/-мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - -0,05 мг; титану діоксид (Е171) - -0,68 мг; чорнило чорне харчове S-1-27794 (шелак - 59,42%, барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24,65%, бутанол * - 9,75%, вода * - 3,25%, пропіленгліколь (Е1520) - 1,3%, етанол денатурований (спирт метильований) * - 1,08%, ізопропанол * - 0,55%) або S-1-17823 (шелак - 44,467%, ізопропанол * - 26,882%, барвник заліза оксид чорний (Е172 ) - 23,409%, бутанол * - 2,242%, пропіленгліколь (Е1520) - 2%, аміак водний * (Е527) - 1%) - сліди / сліди. *Бутанол, вода, етанол денатурований (спирт метильований), ізопропанол, аміак водний - леткі сполуки, які повністю випаровуються в процесі нанесення написів на капсулах і на поверхні капсул не залишаються. Капсули 0,25, 1 мкг. 10 капс. у блістері зі світлозахисного ПВХ та алюмінієвої фольги. Дозування 1 мкг: 10 або 30 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Дозування 0,25 мкг: 30 або 60 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Кожен флакон, 1 чи 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, червонувато-коричневого кольору з надрукованим "0,25" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, блідо-рожевого кольору з надрукованим "0,5" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, від кремового кольору до кольору слонової кістки з надрукованим "1,0" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРегулюючий кальцій-фосфорний обмін.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо альфакальцидол швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 8-12 годин після одноразового прийому альфакальцидолу. Метаболізм Перетворення альфакальцидолу на кальцитріол (1,25-дигідроксиколекальциферол) відбувається в печінці шляхом гідроксилювання по 25 атому вуглецю, причому процес гідроксилювання відбувається дуже швидко (носить субстрат-залежний характер). На відміну від нативного вітаміну D альфакальцидол не потребує гідроксилювання у нирках, тому ефективний навіть у пацієнтів зі зниженою активністю ниркової 1-альфа-гідроксилази (патологія нирок, літній вік). Виведення Виводиться нирками і через кишечник із жовчю приблизно в рівних частках.ФармакодинамікаВітамін, регулятор кальцієво-фосфорного обміну. Альфакальцидол (1α-гідроксивітамін D3) швидко перетворюється в печінки на 1,25-дигідроксивітамін D3, активний метаболіт вітаміну D (кальцитріол), який діє як регулятор обміну кальцію та фосфору. Підвищує абсорбцію кальцію та фосфору в кишечнику, збільшує їх реабсорбцію у нирках, відновлює позитивний кальцієвий баланс при лікуванні синдрому кальцієвої мальабсорбції та знижує концентрацію у крові паратиреоїдного гормону. Впливаючи на обидві частини процесу кісткового ремоделювання (резорбцію та синтез), альфакальцидол не тільки збільшує мінералізацію кісткової тканини, а й підвищує її пружність за рахунок стимулювання синтезу білків матриксу кістки, кісткових морфогенетичних білків, факторів зростання кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів. У пацієнтів похилого віку і натомість ендокринно-імунної дисфункції, зокрема. дефіциту продукції D-гормону (кальцитріолу), відбувається зниження загальної м'язової маси (саркопенія) та поява синдрому м'язової слабкості (внаслідок порушення нормального функціонування нервово-м'язового апарату), що супроводжується підвищенням ризику падінь та обумовлених цим травм та переломів. У низці досліджень було показано значне зниження частоти падінь пацієнтів похилого віку при застосуванні альфакальцидолу. Альфакальцидол стимулює регенерацію м'язових волокон, що відновлює втрачений м'язовий тонус.Показання до застосуванняостеопороз (в т.ч. постменопаузний, сенільний, стероїдний); остеодистрофія при хронічній нирковій недостатності; гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз; рахіт та остеомаляція, пов'язані з недостатністю харчування або всмоктування; гіпофосфатемічний вітамін D-резистентний рахіт та остеомаляція; псевдодефіцитний (вітамін D-залежний) рахіт та остеомаляція; синдром Фанконі (спадковий нирковий ацидоз з нефрокальцинозом, пізнім рахітом та адіпозогенітальною дистрофією); нирковий ацидоз.Протипоказання до застосуваннягіперкальціємія; гіперфосфатемія (за винятком гіперфосфатемії при гіперпаратиреозі); гіпермагніємія; гіпервітаміноз D; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до альфакальцидолу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при нефролітіазі, атеросклерозі, хронічній серцевій недостатності, хронічній нирковій недостатності, саркоїдозі або інших гранулематозах, туберкульозі легень (активна форма), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкальціємії, особливо при наявності сечокам'яної хвороби, дит.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Гіперкальціємія у матері при вагітності, пов'язана з тривалим передозуванням вітаміну D, може викликати у плода підвищення чутливості до вітаміну D, пригнічення функції паращитовидної залози, синдром специфічної ельфоподібної зовнішності, затримку розумового розвитку, аортальний стеноз. Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, печія, біль у животі, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття дискомфорту в епігастрії, запор, діарея; рідко – незначне підвищення активності печінкових ферментів. З боку нервової системи: загальна слабкість, стомлюваність, біль голови, запаморочення, сонливість. Серцево-судинна система: тахікардія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: помірний біль у м'язах, кістках, суглобах. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, незначне підвищення концентрації ЛПВЩ, у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок можливий розвиток гіперфосфатемії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні остеопорозу альфакальцидол можна призначати у комбінації з естрогенами та лікарськими препаратами, що знижують кісткову резорбцію. При одночасному застосуванні альфакальцидолу із серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. фенітоїн та фенобарбітал) знижують, а інгібітори – підвищують концентрацію альфакальцидолу у плазмі крові (можлива зміна його ефективності). Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його одночасному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. Для зниження ймовірності взаємодії альфакальцидол слід застосовувати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому вищевказаних препаратів. Одночасне застосування магнійсодержащих антацидів і альфакальцидолу може викликати підвищення вмісту магнію в плазмі крові, а алюмінієвмісних антацидів - алюмінію в плазмі крові, особливо при хронічній нирковій недостатності. Альфакальцидол збільшує абсорбцію препаратів, що містять фосфор, і ризик виникнення гіперфосфатемії. Одночасне застосування альфакальцидолу з препаратами кальцію, тіазидними діуретиками може збільшити ризик гіперкальціємії. На тлі терапії альфакальцидолом не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вітамін D та його похідні, через можливу адитивну взаємодію та збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, одноразово на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від характеру захворювання та ефективності терапії. Дорослі та діти з масою тіла понад 20 кг. Початкова доза – 1 мкг/добу. Підтримуюча доза - 0,25-2 мкг/добу. При рахіті та остеомаляції – від 1 до 3 мкг/добу; при гіпопаратиреозі – 1–4 мкг/добу; при остеодистрофії при ХНН - 0,5-2 мкг/добу; при остеопорозі (в т.ч. постменопаузному, сенільному, стероїдному) – 0,5-1 мкг/добу. Починати лікування рекомендується з мінімальних доз, контролюючи 1 раз на тиждень концентрацію кальцію та фосфору у плазмі крові. Дозу препарату можна збільшувати на 0,25 або 0,5 мкг/добу до стабілізації біохімічних показників. При досягненні мінімальної ефективної дози рекомендується контролювати концентрацію кальцію в плазмі кожні 3-5 тижнів.ПередозуванняРанні симптоми гіпервітамінозу D (обумовлені гіперкальціємією): діарея, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, металевий смак у роті, гіперкальціурія, поліурія, полідипсія, поллакіурія/ніктурія, головний біль, втома біль у кістках. Пізні симптоми гіпервітамінозу D: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, помутніння сечі, порушення ритму серця, свербіж шкіри, підвищення артеріального тиску, гіперемія кон'юнктиви, нефролітіаз, зниження маси тіла, світлобоязнь, панкреатит, гастралгія, психотичні розлади. Симптоми хронічного гіпервітамінозу D: кальциноз м'яких тканин, кровоносних судин та внутрішніх органів (нирок, легень), ниркова та серцево-судинна недостатність аж до смертельного результату, порушення росту у дітей. Лікування: слід відмінити препарат. У ранні терміни гострого передозування - промивання шлунка, застосування мінеральної олії (вазелінове), що сприяє зменшенню всмоктування та збільшенню виведення через кишечник. У важких випадках може знадобитися проведення підтримуючих лікувальних заходів - проводять гідратацію з введенням інфузійних сольових розчинів (форсованого діурезу), у деяких випадках - застосування глюкокортикоїдів, "петлевих" діуретиків, бісфосфонатів, кальцитоніну, проведення гемодіалізу із застосуванням розчинів з низьким вмістом. Рекомендується контролювати вміст електролітів у крові, функцію нирок та стан серця (за даними ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигоксин або інші серцеві глікозиди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату Альфа Д3-Тева® у дітей та у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно регулярно контролювати вміст кальцію та фосфатів (на початку лікування – 1 раз на тиждень, при досягненні Cmax у плазмі крові та протягом усього періоду лікування – кожні 3 -5 тиж.), а також активність ЛФ (при хронічній нирковій недостатності – щотижневий контроль) у плазмі крові. При хронічній нирковій недостатності потрібна попередня корекція гіперфосфатемії. При досягненні нормальної активності ЛФ у плазмі дозу Альфа Д3-Тева® необхідно зменшити, що дозволить уникнути розвитку гіперкальціємії. На початку лікування препаратом Альфа Д3-Тева® рекомендується вимірювання вмісту кальцію особливо при станах без значного ураження кісток, наприклад, при гіпопаратиреозі та у разі, якщо вміст кальцію в плазмі крові вже підвищено, а також на пізніших етапах лікування – за наявності ознак відновлення структури кісткової тканини. Ризик розвитку гіперкальціємії визначається такими факторами, як ступінь демінералізації кістки, функціональна здатність нирок та доза препарату. Гіперкальціємію або гіперкальціурію коригують зниженням дози Альфа Д3-Тева® та зниженням споживання кальцію до нормалізації його вмісту в плазмі крові. Зазвичай, цей період становить 1 тиждень. Після нормалізації терапію продовжують, застосовуючи половину останньої застосовуваної дози. При розвитку гіперкальціємії або стійкому підвищенні вмісту кальцієво-фосфатних сполук, що виходить за межі клінічної норми, препарат слід негайно відмінити щонайменше до тих пір, поки дані показники не нормалізуються (зазвичай протягом тижня), потім застосування препарату можна відновити в дозі , що становить половину попередньої Пацієнти з вираженим ураженням кісткової тканини (на відміну від пацієнтів з нирковою недостатністю) можуть переносити вищі дози без ознак гіперкальціємії. Відсутність швидкого підвищення вмісту кальцію в плазмі у пацієнтів з остеомаляцією не завжди означає, що має бути підвищена доза препарату, т.к. кальцій може проникати в демінералізовану кістку за рахунок його абсорбції в кишечнику. Слід запобігати розвитку тривалої гіперкальціємії, особливо при хронічній нирковій недостатності, орієнтуючись на такі показники, як вміст кальцію у сироватці крові та сечі, активність ЛФ, концентрація паратгормону, рентгенологічні та гістологічні дані. Для запобігання розвитку гіперфосфатемії у пацієнтів з ураженням кісток ниркового генезу альфакальцидол можна застосовувати разом із фосфатзв'язуючими препаратами. Необхідно брати до уваги, що чутливість до вітаміну D у різних пацієнтів індивідуальна і іноді застосування навіть терапевтичних доз може супроводжуватися симптомами гіпервітамінозу. У дітей, які отримують вітамін D протягом тривалого часу, підвищується ризик затримки росту. Для профілактики гіповітамінозу D найбільш переважно збалансоване харчування. У літньому віці потреба у вітаміні D може зростати через зменшення абсорбції вітаміну D, зниження здатності шкіри синтезувати провітамін D3, зменшення часу інсоляції, зростання частоти виникнення ниркової недостатності. До складу допоміжних речовин препарату входить олія арахісу. Пацієнтам з алергічною реакцією на олію арахісу та сою препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при застосуванні препарату Альфа Д3-Тева® можливий розвиток запаморочення та сонливості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 0,25/1 мкг - 1 капс. активна речовина: альфакальцидол – 0,25/1 мкг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 0,015/0,015 мг; пропілгаллат - 0,02/0,02 мг; α-токоферол - 0,02/0,02 мг; етанол - 1,145/1,144 мг; олія арахісу - 98,79975/98,8 мг; оболонка (м'яка желатинова капсула): желатин – 48,55/48,27 мг; гліцерол 85% - 11,7/11,88 мг; анідрісорб 85/70 (сорбітол - 25-40%, сорбітан - 20-30%, манітол - 0-6%, вищі поліоли - 12,5-19%, вода - 15-17%) - 7,92/7, 88 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,54/-мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - -0,05 мг; титану діоксид (Е171) - -0,68 мг; чорнило чорне харчове S-1-27794 (шелак - 59,42%, барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24,65%, бутанол * - 9,75%, вода * - 3,25%, пропіленгліколь (Е1520) - 1,3%, етанол денатурований (спирт метильований) * - 1,08%, ізопропанол * - 0,55%) або S-1-17823 (шелак - 44,467%, ізопропанол * - 26,882%, барвник заліза оксид чорний (Е172 ) - 23,409%, бутанол * - 2,242%, пропіленгліколь (Е1520) - 2%, аміак водний * (Е527) - 1%) - сліди / сліди. *Бутанол, вода, етанол денатурований (спирт метильований), ізопропанол, аміак водний - леткі сполуки, які повністю випаровуються в процесі нанесення написів на капсулах і на поверхні капсул не залишаються. Капсули 0,25, 1 мкг. 10 капс. у блістері зі світлозахисного ПВХ та алюмінієвої фольги. Дозування 1 мкг: 10 або 30 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Дозування 0,25 мкг: 30 або 60 капс. у флаконі із поліпропілену високого тиску з поліпропіленовою кришкою. Кожен флакон, 1 чи 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, червонувато-коричневого кольору з надрукованим "0,25" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, блідо-рожевого кольору з надрукованим "0,5" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору. Капсули м'які желатинові, овальні, від кремового кольору до кольору слонової кістки з надрукованим "1,0" чорною фарбою; вміст капсул – масляний розчин блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРегулюючий кальцій-фосфорний обмін.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо альфакальцидол швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 8-12 годин після одноразового прийому альфакальцидолу. Метаболізм Перетворення альфакальцидолу на кальцитріол (1,25-дигідроксиколекальциферол) відбувається в печінці шляхом гідроксилювання по 25 атому вуглецю, причому процес гідроксилювання відбувається дуже швидко (носить субстрат-залежний характер). На відміну від нативного вітаміну D альфакальцидол не потребує гідроксилювання у нирках, тому ефективний навіть у пацієнтів зі зниженою активністю ниркової 1-альфа-гідроксилази (патологія нирок, літній вік). Виведення Виводиться нирками і через кишечник із жовчю приблизно в рівних частках.ФармакодинамікаВітамін, регулятор кальцієво-фосфорного обміну. Альфакальцидол (1α-гідроксивітамін D3) швидко перетворюється в печінки на 1,25-дигідроксивітамін D3, активний метаболіт вітаміну D (кальцитріол), який діє як регулятор обміну кальцію та фосфору. Підвищує абсорбцію кальцію та фосфору в кишечнику, збільшує їх реабсорбцію у нирках, відновлює позитивний кальцієвий баланс при лікуванні синдрому кальцієвої мальабсорбції та знижує концентрацію у крові паратиреоїдного гормону. Впливаючи на обидві частини процесу кісткового ремоделювання (резорбцію та синтез), альфакальцидол не тільки збільшує мінералізацію кісткової тканини, а й підвищує її пружність за рахунок стимулювання синтезу білків матриксу кістки, кісткових морфогенетичних білків, факторів зростання кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів. У пацієнтів похилого віку і натомість ендокринно-імунної дисфункції, зокрема. дефіциту продукції D-гормону (кальцитріолу), відбувається зниження загальної м'язової маси (саркопенія) та поява синдрому м'язової слабкості (внаслідок порушення нормального функціонування нервово-м'язового апарату), що супроводжується підвищенням ризику падінь та обумовлених цим травм та переломів. У низці досліджень було показано значне зниження частоти падінь пацієнтів похилого віку при застосуванні альфакальцидолу. Альфакальцидол стимулює регенерацію м'язових волокон, що відновлює втрачений м'язовий тонус.Показання до застосуванняостеопороз (в т.ч. постменопаузний, сенільний, стероїдний); остеодистрофія при хронічній нирковій недостатності; гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз; рахіт та остеомаляція, пов'язані з недостатністю харчування або всмоктування; гіпофосфатемічний вітамін D-резистентний рахіт та остеомаляція; псевдодефіцитний (вітамін D-залежний) рахіт та остеомаляція; синдром Фанконі (спадковий нирковий ацидоз з нефрокальцинозом, пізнім рахітом та адіпозогенітальною дистрофією); нирковий ацидоз.Протипоказання до застосуваннягіперкальціємія; гіперфосфатемія (за винятком гіперфосфатемії при гіперпаратиреозі); гіпермагніємія; гіпервітаміноз D; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до альфакальцидолу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при нефролітіазі, атеросклерозі, хронічній серцевій недостатності, хронічній нирковій недостатності, саркоїдозі або інших гранулематозах, туберкульозі легень (активна форма), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкальціємії, особливо при наявності сечокам'яної хвороби, дит.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Гіперкальціємія у матері при вагітності, пов'язана з тривалим передозуванням вітаміну D, може викликати у плода підвищення чутливості до вітаміну D, пригнічення функції паращитовидної залози, синдром специфічної ельфоподібної зовнішності, затримку розумового розвитку, аортальний стеноз. Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, печія, біль у животі, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття дискомфорту в епігастрії, запор, діарея; рідко – незначне підвищення активності печінкових ферментів. З боку нервової системи: загальна слабкість, стомлюваність, біль голови, запаморочення, сонливість. Серцево-судинна система: тахікардія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: помірний біль у м'язах, кістках, суглобах. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, незначне підвищення концентрації ЛПВЩ, у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок можливий розвиток гіперфосфатемії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні остеопорозу альфакальцидол можна призначати у комбінації з естрогенами та лікарськими препаратами, що знижують кісткову резорбцію. При одночасному застосуванні альфакальцидолу із серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. фенітоїн та фенобарбітал) знижують, а інгібітори – підвищують концентрацію альфакальцидолу у плазмі крові (можлива зміна його ефективності). Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його одночасному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. Для зниження ймовірності взаємодії альфакальцидол слід застосовувати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому вищевказаних препаратів. Одночасне застосування магнійсодержащих антацидів і альфакальцидолу може викликати підвищення вмісту магнію в плазмі крові, а алюмінієвмісних антацидів - алюмінію в плазмі крові, особливо при хронічній нирковій недостатності. Альфакальцидол збільшує абсорбцію препаратів, що містять фосфор, і ризик виникнення гіперфосфатемії. Одночасне застосування альфакальцидолу з препаратами кальцію, тіазидними діуретиками може збільшити ризик гіперкальціємії. На тлі терапії альфакальцидолом не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вітамін D та його похідні, через можливу адитивну взаємодію та збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, одноразово на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від характеру захворювання та ефективності терапії. Дорослі та діти з масою тіла понад 20 кг. Початкова доза – 1 мкг/добу. Підтримуюча доза - 0,25-2 мкг/добу. При рахіті та остеомаляції – від 1 до 3 мкг/добу; при гіпопаратиреозі – 1–4 мкг/добу; при остеодистрофії при ХНН - 0,5-2 мкг/добу; при остеопорозі (в т.ч. постменопаузному, сенільному, стероїдному) – 0,5-1 мкг/добу. Починати лікування рекомендується з мінімальних доз, контролюючи 1 раз на тиждень концентрацію кальцію та фосфору у плазмі крові. Дозу препарату можна збільшувати на 0,25 або 0,5 мкг/добу до стабілізації біохімічних показників. При досягненні мінімальної ефективної дози рекомендується контролювати концентрацію кальцію в плазмі кожні 3-5 тижнів.ПередозуванняРанні симптоми гіпервітамінозу D (обумовлені гіперкальціємією): діарея, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, металевий смак у роті, гіперкальціурія, поліурія, полідипсія, поллакіурія/ніктурія, головний біль, втома біль у кістках. Пізні симптоми гіпервітамінозу D: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, помутніння сечі, порушення ритму серця, свербіж шкіри, підвищення артеріального тиску, гіперемія кон'юнктиви, нефролітіаз, зниження маси тіла, світлобоязнь, панкреатит, гастралгія, психотичні розлади. Симптоми хронічного гіпервітамінозу D: кальциноз м'яких тканин, кровоносних судин та внутрішніх органів (нирок, легень), ниркова та серцево-судинна недостатність аж до смертельного результату, порушення росту у дітей. Лікування: слід відмінити препарат. У ранні терміни гострого передозування - промивання шлунка, застосування мінеральної олії (вазелінове), що сприяє зменшенню всмоктування та збільшенню виведення через кишечник. У важких випадках може знадобитися проведення підтримуючих лікувальних заходів - проводять гідратацію з введенням інфузійних сольових розчинів (форсованого діурезу), у деяких випадках - застосування глюкокортикоїдів, "петлевих" діуретиків, бісфосфонатів, кальцитоніну, проведення гемодіалізу із застосуванням розчинів з низьким вмістом. Рекомендується контролювати вміст електролітів у крові, функцію нирок та стан серця (за даними ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигоксин або інші серцеві глікозиди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату Альфа Д3-Тева® у дітей та у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно регулярно контролювати вміст кальцію та фосфатів (на початку лікування – 1 раз на тиждень, при досягненні Cmax у плазмі крові та протягом усього періоду лікування – кожні 3 -5 тиж.), а також активність ЛФ (при хронічній нирковій недостатності – щотижневий контроль) у плазмі крові. При хронічній нирковій недостатності потрібна попередня корекція гіперфосфатемії. При досягненні нормальної активності ЛФ у плазмі дозу Альфа Д3-Тева® необхідно зменшити, що дозволить уникнути розвитку гіперкальціємії. На початку лікування препаратом Альфа Д3-Тева® рекомендується вимірювання вмісту кальцію особливо при станах без значного ураження кісток, наприклад, при гіпопаратиреозі та у разі, якщо вміст кальцію в плазмі крові вже підвищено, а також на пізніших етапах лікування – за наявності ознак відновлення структури кісткової тканини. Ризик розвитку гіперкальціємії визначається такими факторами, як ступінь демінералізації кістки, функціональна здатність нирок та доза препарату. Гіперкальціємію або гіперкальціурію коригують зниженням дози Альфа Д3-Тева® та зниженням споживання кальцію до нормалізації його вмісту в плазмі крові. Зазвичай, цей період становить 1 тиждень. Після нормалізації терапію продовжують, застосовуючи половину останньої застосовуваної дози. При розвитку гіперкальціємії або стійкому підвищенні вмісту кальцієво-фосфатних сполук, що виходить за межі клінічної норми, препарат слід негайно відмінити щонайменше до тих пір, поки дані показники не нормалізуються (зазвичай протягом тижня), потім застосування препарату можна відновити в дозі , що становить половину попередньої Пацієнти з вираженим ураженням кісткової тканини (на відміну від пацієнтів з нирковою недостатністю) можуть переносити вищі дози без ознак гіперкальціємії. Відсутність швидкого підвищення вмісту кальцію в плазмі у пацієнтів з остеомаляцією не завжди означає, що має бути підвищена доза препарату, т.к. кальцій може проникати в демінералізовану кістку за рахунок його абсорбції в кишечнику. Слід запобігати розвитку тривалої гіперкальціємії, особливо при хронічній нирковій недостатності, орієнтуючись на такі показники, як вміст кальцію у сироватці крові та сечі, активність ЛФ, концентрація паратгормону, рентгенологічні та гістологічні дані. Для запобігання розвитку гіперфосфатемії у пацієнтів з ураженням кісток ниркового генезу альфакальцидол можна застосовувати разом із фосфатзв'язуючими препаратами. Необхідно брати до уваги, що чутливість до вітаміну D у різних пацієнтів індивідуальна і іноді застосування навіть терапевтичних доз може супроводжуватися симптомами гіпервітамінозу. У дітей, які отримують вітамін D протягом тривалого часу, підвищується ризик затримки росту. Для профілактики гіповітамінозу D найбільш переважно збалансоване харчування. У літньому віці потреба у вітаміні D може зростати через зменшення абсорбції вітаміну D, зниження здатності шкіри синтезувати провітамін D3, зменшення часу інсоляції, зростання частоти виникнення ниркової недостатності. До складу допоміжних речовин препарату входить олія арахісу. Пацієнтам з алергічною реакцією на олію арахісу та сою препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при застосуванні препарату Альфа Д3-Тева® можливий розвиток запаморочення та сонливості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 пак. Алюмінію гідроксид гель - 4,36 г (у перерахунку на Al2О3 - 436 мг); Магнію гідроксид наступу - 700 мг (у перерахунку на MgO - 150 мг); Допоміжні речовини: Водню пероксиду розчин 30% - 0,82 мг, сорбітол - 1602,300 мг, гіетелоза - 21,80 мг, метилпарагідроксибензоат - 21,80 мг, пропілпарагідроксибензоат - 2,726 мг, бутілпарагідрок, 6 мг, пропіленгліколь – 654,00 мг, макрогол 4000 – 436,00 мг, лимона олія – 3,27 мг, етанол 96 % – 196,20 мг, вода очищена до 10 мл. Суспензія для вживання. 10 або 20 пакетиків разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиСуспензія білого або майже білого кольору із характерним запахом лимона. При зберіганні на поверхні може виділятись шар прозорої рідини. При енергійному збовтуванні гомогенність суспензії відновлюється.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаАлгелдрат Всмоктування – резорбуються невеликі кількості препарату, які практично не змінюють концентрацію солей алюмінію у крові. Розподіл – ні. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Магнію гідроксид Всмоктування - іони магнію резорбуються близько 10% прийнятої дози і не змінюють концентрації іонів магнію в крові. Розподіл – зазвичай локально. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник.ФармакодинамікаАлмагель - лікарський засіб, що є збалансованою комбінацією алгелдрату (алюмінію гідроксиду) і магнію гідроксиду. Він нейтралізує вільну соляну кислоту в шлунку, знижує активність пепсину, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Чинить обволікаючу, адсорбуючу дію. Захищає слизову оболонку шлунка за рахунок стимулювання синтезу простагландинів (цитопротективна дія). Це захищає слизову оболонку від запальних та ерозивно-геморрагічних уражень внаслідок застосування подразнюючих та ульцерогенних агентів, таких як етиловий спирт та нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, диклофенак, аспірин, ацетилсаліцилова кислота, кортикостероїдні препарати). Терапевтичний ефект після прийому препарату настає через 3-5 хвилин.Тривалість дії залежить від швидкості випорожнення шлунка. При прийомі натще дію триває до 60 хвилин. При прийомі через годину після їди антацидна дія може тривати до 3 годин. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку.Показання до застосуванняЛікування Гострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, ентерит, коліт; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); грижа стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт, дуоденогастральний рефлюкс; симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; печія та болі в епігастрії після похибок у харчуванні, надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка. Профілактика шлункових та дуоденальних порушень – зменшення подразнюючої та ульцерогенної дії, пов'язаної з прийомом лікарських препаратів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату. Тяжка форма ниркової недостатності (через небезпеку розвитку гіпермагніємії та алюмінієвої інтоксикації). Вагітність. Хвороба Альцгеймера. Гіпофосфатемія. Дитячий вік віком до 10 років. Вроджена непереносимість фруктози (містить сорбітол).Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах показали, що немає даних про наявність тератогенного потенціалу чи інших небажаних ефектів на ембріон та/або плід. Немає клінічних даних щодо застосування Алмагелю вагітними жінками. Препарат не рекомендується під час вагітності, але якщо передбачувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик для плода, слід приймати під наглядом лікаря не більше 5-6 днів. Немає даних про виділення активних речовин препарату із грудним молоком. Алмагель можна застосовувати в період годування груддю лише після ретельної оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для новонародженого. У період годування груддю рекомендується застосовувати трохи більше 5-6 днів під наглядом лікаря.Побічна діяАлмагель може спричинити запор, який проходить після зменшення дози. У поодиноких випадках спостерігаються нудота, блювання, спазм шлунка, зміна смакових відчуттів, алергічні реакції та гіпермагніємія (підвищення рівня магнію, крові). При тривалому прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю та на діалізі можливі зміни настрою та розумової активності; При тривалому прийомі високих доз препарату поряд з дефіцитом фосфору в їжі, можливо виникнення остеомаляції.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже абсорбувати деякі лікарські засоби, зменшуючи таким чином їх всмоктування, тому при одночасному прийомі інших лікарських засобів їх необхідно приймати за 1-2 години до або після прийому Алмагелю. Алмагель зменшує кислотність шлункового соку і це може вплинути на дію великої кількості лікарських засобів при одночасному прийомі. Алмагель знижує ефект блокаторів гістамінових Н2-рецепторів (циметидин, ранітидин, фамотидин), серцевих глікозидів, солей заліза, препаратів літію, хінідину, мексилетину, фенотіазинових препаратів, антибіотиків тетрациклінового ряду, ципрофлоксацину, ізоніу. При одночасному прийомі кишковорозчинних препаратів підвищений pH шлункового соку може призвести до прискореного порушення юс оболонки та спричинити подразнення шлунка та дванадцятипалої кишки. Алмагель може вплинути на результати деяких лабораторних та функціональних досліджень та тестів: він знижує рівень шлункової секреції щодо її кислотності; змінює результати тестів з використанням технеції (ТС99), наприклад сцинтиграфія кісток та деякі тести для дослідження стравоходу, підвищує сироватковий рівень фосфору, значення pH сироватки та сечі.Спосіб застосування та дозиЛікування Дорослим та дітям старше 15 років По 5-10 мл (1-2 мірні ложки) або 1 пакетик 3-4 рази на день. При необхідності разову дозу можна збільшити до 15 мл (3 мірні ложки). Дітям від 10 до 15 років Застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих - по 1 мірній ложці 2-4 рази на день або по 2 мірні ложки 1-2 рази на день або по 1 пакетику 1-2 рази на день. Препарат приймають через 45-60 хвилин після їди і ввечері перед сном. Після досягнення терапевтичного ефекту добову дозу зменшують до 5 мл (1 мірна ложка) 3-4 рази на добу або по 1 пакетику 1-2 рази на добу протягом 15-20 днів. Не рекомендується приймати рідини протягом 15 хвилин після прийому препарату Алмагель. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик. Для профілактики По 5-15 мл (1-3 мірні ложки) або 1 пакетик за 15 хвилин до прийому препаратів з подразливою дією.ПередозуванняПри одноразовому перевищенні дози не спостерігаються інші ознаки передозування, крім запору, метеоризму, відчуття металевого смаку в роті. При тривалому прийомі високих доз можливі утворення каменів у нирках, поява важких запорів, легка сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою чи розумової активності, оніміння чи біль у м'язах, дратівливість та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. У цих випадках необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення препарату з організму – промивання шлунка, стимуляція блювання, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування препарату у хворих із тяжким запором; при болю в шлунку неясного походження та при підозрі на гострий апендицит; за наявності виразкового коліту, дивертикульозу, колостомії або ілеостомії; при хронічній діареї; гострий геморой; при зміні кислотно-лужної рівноваги в організмі, а також за наявності метаболічного алкалозу; при цирозі печінки; тяжкої серцевої недостатності; при токсикозі вагітних; при порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну При тривалому прийомі препарату (більше 20 днів) необхідний регулярний лікарський контроль сироваткового рівня магнію при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Препарат не містить цукру, що дозволяє приймати його хворим на цукровий діабет. Препарат містить сорбітол, який протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. При прийомі в рекомендованій добовій дозі етиловий спирт, що міститься в препараті, не впливає на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Алюмінію гідроксид гель -2,18 г (у перерахунку на Al2О3 - 218 мг); Магнію гідроксид наступу - 350 мг (у перерахунку на MgO - 75 мг); Допоміжні речовини: Водню пероксиду розчин 30% - 0,41 мг, сорбітол - 801,15 мг, гієтеллоза - 10,90 мг, метилпарагідроксибензоат - 10,90 мг, пропілпарагідроксибснзоат - 1,363 мг, бутілпарагідрокібензо3 мг, пропіленгліколь – 327,00 мг, макрогол 4000 – 218,00 мг, лимона олія – 1,635 мг, етанол 96 % – 98,10 мг, вода очищена до 5 мл. Суспензія для вживання. По 170 мл препарату у флаконі з темного скла або з поліетилентерефталату з пластмасовим ковпачком, що нагвинчується. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування та мірною ложкою па 5 мл у картонній пачці. По 10 мл препарату в пакетику із багатошарової фольги.Опис лікарської формиСуспензія білого або майже білого кольору із характерним запахом лимона. При зберіганні на поверхні може виділятись шар прозорої рідини. При енергійному збовтуванні гомогенність суспензії відновлюється.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаАлгелдрат Всмоктування – резорбуються невеликі кількості препарату, які практично не змінюють концентрацію солей алюмінію у крові. Розподіл – ні. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Магнію гідроксид Всмоктування - іони магнію резорбуються близько 10% прийнятої дози і не змінюють концентрації іонів магнію в крові. Розподіл – зазвичай локально. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник.ФармакодинамікаАлмагель - лікарський засіб, що є збалансованою комбінацією алгелдрату (алюмінію гідроксиду) і магнію гідроксиду. Він нейтралізує вільну соляну кислоту в шлунку, знижує активність пепсину, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Чинить обволікаючу, адсорбуючу дію. Захищає слизову оболонку шлунка за рахунок стимулювання синтезу простагландинів (цитопротективна дія). Це захищає слизову оболонку від запальних та ерозивно-геморрагічних уражень внаслідок застосування подразнюючих та ульцерогенних агентів, таких як етиловий спирт та нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, диклофенак, аспірин, ацетилсаліцилова кислота, кортикостероїдні препарати). Терапевтичний ефект після прийому препарату настає через 3-5 хвилин.Тривалість дії залежить від швидкості випорожнення шлунка. При прийомі натще дію триває до 60 хвилин. При прийомі через годину після їди антацидна дія може тривати до 3 годин. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку.Показання до застосуванняЛікування Гострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, ентерит, коліт; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); грижа стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт, дуоденогастральний рефлюкс; симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; печія та болі в епігастрії після похибок у харчуванні, надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка. Профілактика шлункових та дуоденальних порушень – зменшення подразнюючої та ульцерогенної дії, пов'язаної з прийомом лікарських препаратів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату. Тяжка форма ниркової недостатності (через небезпеку розвитку гіпермагніємії та алюмінієвої інтоксикації). Вагітність. Хвороба Альцгеймера. Гіпофосфатемія. Дитячий вік віком до 10 років. Вроджена непереносимість фруктози (містить сорбітол).Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах показали, що немає даних про наявність тератогенного потенціалу чи інших небажаних ефектів на ембріон та/або плід. Немає клінічних даних щодо застосування Алмагелю вагітними жінками. Препарат не рекомендується під час вагітності, але якщо передбачувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик для плода, слід приймати під наглядом лікаря не більше 5-6 днів. Немає даних про виділення активних речовин препарату із грудним молоком. Алмагель можна застосовувати в період годування груддю лише після ретельної оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для новонародженого. У період годування груддю рекомендується застосовувати трохи більше 5-6 днів під наглядом лікаря.Побічна діяАлмагель може спричинити запор, який проходить після зменшення дози. У поодиноких випадках спостерігаються нудота, блювання, спазм шлунка, зміна смакових відчуттів, алергічні реакції та гіпермагніємія (підвищення рівня магнію, крові). При тривалому прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю та на діалізі можливі зміни настрою та розумової активності; При тривалому прийомі високих доз препарату поряд з дефіцитом фосфору в їжі, можливо виникнення остеомаляції.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже абсорбувати деякі лікарські засоби, зменшуючи таким чином їх всмоктування, тому при одночасному прийомі інших лікарських засобів їх необхідно приймати за 1-2 години до або після прийому Алмагелю. Алмагель зменшує кислотність шлункового соку і це може вплинути на дію великої кількості лікарських засобів при одночасному прийомі. Алмагель знижує ефект блокаторів гістамінових Н2-рецепторів (циметидин, ранітидин, фамотидин), серцевих глікозидів, солей заліза, препаратів літію, хінідину, мексилетину, фенотіазинових препаратів, антибіотиків тетрациклінового ряду, ципрофлоксацину, ізоніу. При одночасному прийомі кишковорозчинних препаратів підвищений pH шлункового соку може призвести до прискореного порушення юс оболонки та спричинити подразнення шлунка та дванадцятипалої кишки. Алмагель може вплинути на результати деяких лабораторних та функціональних досліджень та тестів: він знижує рівень шлункової секреції щодо її кислотності; змінює результати тестів з використанням технеції (ТС99), наприклад сцинтиграфія кісток та деякі тести для дослідження стравоходу, підвищує сироватковий рівень фосфору, значення pH сироватки та сечі.Спосіб застосування та дозиЛікування Дорослим та дітям старше 15 років По 5-10 мл (1-2 мірні ложки) або 1 пакетик 3-4 рази на день. При необхідності разову дозу можна збільшити до 15 мл (3 мірні ложки). Дітям від 10 до 15 років Застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих - по 1 мірній ложці 2-4 рази на день або по 2 мірні ложки 1-2 рази на день або по 1 пакетику 1-2 рази на день. Препарат приймають через 45-60 хвилин після їди і ввечері перед сном. Після досягнення терапевтичного ефекту добову дозу зменшують до 5 мл (1 мірна ложка) 3-4 рази на добу або по 1 пакетику 1-2 рази на добу протягом 15-20 днів. Не рекомендується приймати рідини протягом 15 хвилин після прийому препарату Алмагель. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик. Для профілактики По 5-15 мл (1-3 мірні ложки) або 1 пакетик за 15 хвилин до прийому препаратів з подразливою дією.ПередозуванняПри одноразовому перевищенні дози не спостерігаються інші ознаки передозування, крім запору, метеоризму, відчуття металевого смаку в роті. При тривалому прийомі високих доз можливі утворення каменів у нирках, поява важких запорів, легка сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою чи розумової активності, оніміння чи біль у м'язах, дратівливість та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. У цих випадках необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення препарату з організму – промивання шлунка, стимуляція блювання, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування препарату у хворих із тяжким запором; при болю в шлунку неясного походження та при підозрі на гострий апендицит; за наявності виразкового коліту, дивертикульозу, колостомії або ілеостомії; при хронічній діареї; гострий геморой; при зміні кислотно-лужної рівноваги в організмі, а також за наявності метаболічного алкалозу; при цирозі печінки; тяжкої серцевої недостатності; при токсикозі вагітних; при порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну При тривалому прийомі препарату (більше 20 днів) необхідний регулярний лікарський контроль сироваткового рівня магнію при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Препарат не містить цукру, що дозволяє приймати його хворим на цукровий діабет. Препарат містить сорбітол, який протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. При прийомі в рекомендованій добовій дозі етиловий спирт, що міститься в препараті, не впливає на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 фл. Алюмінію гідроксид гель - 4,36 г (у перерахунку на Al2О3 - 436 мг); Магнію гідроксид пасту – 700 мг (у перерахунку на MgO – 150 мг); Бензокаїн – 218 мг; Допоміжні речовини: Водню пероксиду розчин 30% - 0,82 мг, сорбітол - 1602,30 мг, гієтеллоза - 30,52 мг, метилпарагідроксибензоат - 21,80 мг, пропілпарагідроксибензоат - 2,726 мг, бутілпарагідротіно6 мг, пропіленгліколь – 654,00 мг, макрогол 4000 – 436,00 мг, лимона олія – 3,27 мг, етанол 96% – 196,20 мг, вода очищена до 10 мл. По 10 мл препарату в пакетику із багатошарової фольги. 10 або 20 пакетиків разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиСуспензія білого або майже білого кольору із характерним запахом лимона. При зберіганні на поверхні може виділятись шар прозорої рідини. При енергійному збовтуванні гомогенність суспензії відновлюється.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб + місцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаАлгелдрат Всмоктування – резорбуються невеликі кількості препарату, які практично не змінюють концентрацію солей алюмінію у крові. Розподіл – ні. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Магнію гідроксид Всмоктування - іони магнію резорбуються близько 10% прийнятої дози і не змінюють концентрації іонів магнію в крові. Розподіл – зазвичай локально. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Бензокаїн Бензокаїн всмоктується у мінімальних кількостях і практично не чинить системних ефектів на організм. Його місцевий знеболюючий ефект настає через 1-2 хвилини після прийому суспензії.ФармакодинамікаАлмагель А лікарський засіб, що є збалансованою комбінацією алгелдрату (алюмінію гідроксиду), магнію гідроксиду і бензокаїну. Він нейтралізує вільну соляну кислоту в шлунку, знижує активність пепсину, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Чинить обволікаючу, адсорбуючу дію. Захищає слизову оболонку шлунка за рахунок стимулювання синтезу простагландинів (цитопротективна дія). Це оберігає слизову оболонку - від запальних та ерозивно-геморагічних уражень в результаті застосування подразнюючих та ульцерогенних агентів, таких як етиловий спирт та нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, диклофенак, аспірин, ацетилсаліцилова кислота, кортикостероїд).Терапевтичний ефект після прийому препарату настає через 3-5 хвилин. Тривалість дії залежить від швидкості випорожнення шлунка. При прийомі натще дію триває до 60 хвилин. При прийомі через годину після їди антацидна дія може тривати до 3 годин. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку. Бензокаїн має місцеву знеболювальну дію за наявності вираженого больового синдрому.Показання до застосуванняГострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, ентерит, коліт; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); грижа стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт, дуоденогастральний рефлюкс; симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; печія та болі в епігастрії після похибок у харчуванні, надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Тяжка форма ниркової недостатності (через небезпеку розвитку гіпермагніємії та алюмінієвої інтоксикації). Не призначають дітям, оскільки є небезпека розвитку метгемоглобінемії. Вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяАлмагель А не призначають під час вагітності та годування груддю, тому що він містить бензокаїн.Побічна діяАлмагель А може спричинити запор, який проходить після зменшення дози. У поодиноких випадках спостерігаються нудота, блювання, спазм шлунка, зміна смакових відчуттів, алергічні реакції та гіпермагніємія. При тривалому прийомі препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю та перебувають на діалізі можливі зміни настрою та розумової активності. При тривалому прийомі високих доз препарату поряд з дефіцитом фосфору в їжі можливе виникнення остеомаляції.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже абсорбувати деякі лікарські засоби, зменшуючи таким чином їх всмоктування, тому при одночасному прийомі інших лікарських засобів їх необхідно приймати за 1-2 години до або після прийому Алмагелю А. Алмагель А зменшує кислотність шлункового соку і це може вплинути на дію великої кількості лікарських засобів при одночасному прийомі. Алмагель А зменшує всмоктування резерпіну, блокаторів гістамінових Н2-рецепторів, серцевих глікозидів, солей заліза, препаратів літію, хінідину, мексилетину, фенотіазинових препаратів, антибіотиків тетрациклінового ряду, ципрофлоксацину, ізоніазиду та кет. При одночасному прийомі кишковорозчинних таблеток підвищений pH шлункового соку може призвести до прискореного порушення їх оболонки та спричинити подразнення шлунка та дванадцятипалої кишки. Алмагель А не слід приймати одночасно з сульфаніламідами, зважаючи на наявність бензокаїну у його складі! Алмагель А може вплинути на результати деяких лабораторних та функціональних досліджень та тестів: він знижує рівень шлункової секреції щодо її кислотності; порушує тест візуалізації дивертикулів та сцинтиграфії кісток за допомогою технеції (ТС99); помірно та на короткий час підвищує сироватковий рівень гастрину, підвищує сироватковий рівень фосфору, pH сироватки та сечі.Спосіб застосування та дозиДорослим По 5-10 мл (1-2 мірні ложки або 1 пакетик) 3-4 рази на день за 10-15 хвилин до їди. Максимальна тривалість лікування становить 7 днів, потім переходять на лікування препаратом Алмагель. Не рекомендується приймати рідини протягом 15 хвилин після прийому препарату. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик.ПередозуванняПри одноразовому перевищенні дози немає інших ознак передозування крім запору, метеоризму, відчуття металевого смаку. При тривалому прийомі високих доз можливі нефрокальциноз, поява важких запорів, легка сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою чи розумової активності, оніміння чи біль у м'язах, дратівливість та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. Необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення медикаменту з організму за допомогою промивання шлунка (індукція блювання, прийом активованого вугілля).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування препарату у хворих із тяжким звичним запором; при симптомах гострого апендициту; за наявності метаболічного алкалозу, цирозу печінки, тяжкої серцевої недостатності; за наявності виразкового коліту, дивертикульозу, колостомії або ілеостомії (підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу); хронічної діареї; гострий геморой; порушення функції нирок (кліренс креатиніну Під час лікування Алмагелем А необхідно уникати вживання алкоголю та кислот (лимонного соку, оцту тощо) через можливість ослаблення місцевої знеболювальної дії бензокаїну. При прийомі препарату виникає оніміння та анестезія слизової оболонки ротової порожнини та язика. Це явище минуще і вимагає терапевтичних заходів. Препарат не містить цукру, що дозволяє приймати його хворим на діабет. Препарат містить сорбітол, який протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель А не впливає на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами. При прийомі в рекомендованій добовій дозі етиловий спирт, що міститься в препараті, не впливає на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Алюмінію гідроксид гель - 2,18 г (у перерахунку на Al2О3 - 218 мг); Магнію гідроксид паста – 350 мг (у перерахунку на MgO – 75 мг); Бензокаїн – 109 мг; Допоміжні речовини: Водню пероксиду розчин 30% - 0,41 мг, сорбітол - 801,15 мг, гієтеллоза - 15,26 мг, метилпарагідроксибензоат - 10,90 мг, пронілпарагідроксибензоат - 1,363 мг, бутілпарагідротіна3 мг, пропілегліколь – 327,00 мг, макрогол 4000 – 218,00 мг, лимона олія – 1,635 мг, етанол –96% 98,10 мг, вода очищена до 5 мл. По 170 мл препарату у флаконі з темного скла або з поліетилентерефталату з пластмасовим ковпачком, що нагвинчується. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування та мірною ложкою на 5 мл у картонній пачці.Опис лікарської формиСуспензія білого або майже білого кольору із характерним запахом лимона. При зберіганні на поверхні може виділятись шар прозорої рідини. При енергійному збовтуванні гомогенність суспензії відновлюється.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб + місцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаАлгелдрат Всмоктування – резорбуються невеликі кількості препарату, які практично не змінюють концентрацію солей алюмінію у крові. Розподіл – ні. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Магнію гідроксид Всмоктування - іони магнію резорбуються близько 10% прийнятої дози і не змінюють концентрації іонів магнію в крові. Розподіл – зазвичай локально. Метаболізм – ні. Виведення – виводиться через кишечник. Бензокаїн Бензокаїн всмоктується у мінімальних кількостях і практично не чинить системних ефектів на організм. Його місцевий знеболюючий ефект настає через 1-2 хвилини після прийому суспензії.ФармакодинамікаАлмагель А лікарський засіб, що є збалансованою комбінацією алгелдрату (алюмінію гідроксиду), магнію гідроксиду і бензокаїну. Він нейтралізує вільну соляну кислоту в шлунку, знижує активність пепсину, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Чинить обволікаючу, адсорбуючу дію. Захищає слизову оболонку шлунка за рахунок стимулювання синтезу простагландинів (цитопротективна дія). Це оберігає слизову оболонку - від запальних та ерозивно-геморагічних уражень в результаті застосування подразнюючих та ульцерогенних агентів, таких як етиловий спирт та нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, диклофенак, аспірин, ацетилсаліцилова кислота, кортикостероїд).Терапевтичний ефект після прийому препарату настає через 3-5 хвилин. Тривалість дії залежить від швидкості випорожнення шлунка. При прийомі натще дію триває до 60 хвилин. При прийомі через годину після їди антацидна дія може тривати до 3 годин. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку. Бензокаїн має місцеву знеболювальну дію за наявності вираженого больового синдрому.Показання до застосуванняГострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, ентерит, коліт; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); грижа стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт, дуоденогастральний рефлюкс; симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; печія та болі в епігастрії після похибок у харчуванні, надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Тяжка форма ниркової недостатності (через небезпеку розвитку гіпермагніємії та алюмінієвої інтоксикації). Не призначають дітям, оскільки є небезпека розвитку метгемоглобінемії. Вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяАлмагель А не призначають під час вагітності та годування груддю, тому що він містить бензокаїн.Побічна діяАлмагель А може спричинити запор, який проходить після зменшення дози. У поодиноких випадках спостерігаються нудота, блювання, спазм шлунка, зміна смакових відчуттів, алергічні реакції та гіпермагніємія. При тривалому прийомі препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю та перебувають на діалізі можливі зміни настрою та розумової активності. При тривалому прийомі високих доз препарату поряд з дефіцитом фосфору в їжі можливе виникнення остеомаляції.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже абсорбувати деякі лікарські засоби, зменшуючи таким чином їх всмоктування, тому при одночасному прийомі інших лікарських засобів їх необхідно приймати за 1-2 години до або після прийому Алмагелю А. Алмагель А зменшує кислотність шлункового соку і це може вплинути на дію великої кількості лікарських засобів при одночасному прийомі. Алмагель А зменшує всмоктування резерпіну, блокаторів гістамінових Н2-рецепторів, серцевих глікозидів, солей заліза, препаратів літію, хінідину, мексилетину, фенотіазинових препаратів, антибіотиків тетрациклінового ряду, ципрофлоксацину, ізоніазиду та кет. При одночасному прийомі кишковорозчинних таблеток підвищений pH шлункового соку може призвести до прискореного порушення їх оболонки та спричинити подразнення шлунка та дванадцятипалої кишки. Алмагель А не слід приймати одночасно з сульфаніламідами, зважаючи на наявність бензокаїну у його складі! Алмагель А може вплинути на результати деяких лабораторних та функціональних досліджень та тестів: він знижує рівень шлункової секреції щодо її кислотності; порушує тест візуалізації дивертикулів та сцинтиграфії кісток за допомогою технеції (ТС99); помірно та на короткий час підвищує сироватковий рівень гастрину, підвищує сироватковий рівень фосфору, pH сироватки та сечі.Спосіб застосування та дозиДорослим По 5-10 мл (1-2 мірні ложки або 1 пакетик) 3-4 рази на день за 10-15 хвилин до їди. Максимальна тривалість лікування становить 7 днів, потім переходять на лікування препаратом Алмагель. Не рекомендується приймати рідини протягом 15 хвилин після прийому препарату. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик.ПередозуванняПри одноразовому перевищенні дози немає інших ознак передозування крім запору, метеоризму, відчуття металевого смаку. При тривалому прийомі високих доз можливі нефрокальциноз, поява важких запорів, легка сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою чи розумової активності, оніміння чи біль у м'язах, дратівливість та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. Необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення медикаменту з організму за допомогою промивання шлунка (індукція блювання, прийом активованого вугілля).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування препарату у хворих із тяжким звичним запором; при симптомах гострого апендициту; за наявності метаболічного алкалозу, цирозу печінки, тяжкої серцевої недостатності; за наявності виразкового коліту, дивертикульозу, колостомії або ілеостомії (підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу); хронічної діареї; гострий геморой; порушення функції нирок (кліренс креатиніну Під час лікування Алмагелем А необхідно уникати вживання алкоголю та кислот (лимонного соку, оцту тощо) через можливість ослаблення місцевої знеболювальної дії бензокаїну. При прийомі препарату виникає оніміння та анестезія слизової оболонки ротової порожнини та язика. Це явище минуще і вимагає терапевтичних заходів. Препарат не містить цукру, що дозволяє приймати його хворим на діабет. Препарат містить сорбітол, який протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель А не впливає на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами. При прийомі в рекомендованій добовій дозі етиловий спирт, що міститься в препараті, не впливає на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 пак. Активні речовини: Алгелдрат (Алюмінію гідроксид гель – у перерахунку на алюмінію гідроксид) – 340 мг; Магнію гідроксид (Магнію гідроксид паста - у перерахунку на магнію гідроксид) - 395 мг; Симетикон (емульсія симетикону – у перерахунку на диметикон) – 36 мг; Вміст допоміжних речовин у 5 мл суспензії: водню пероксиду розчин 30% 0,495 мг, сорбітол 474,60 мг, натрію сахаринат 1,13 мг, гієтеллоза 5,65 мг, лимонної кислоти моногідрат 5,65 мг, етілзопара 3,40 мг, пропіленгліколь 113,00 мг, макрогол 4000 452,00 мг, апельсиновий ароматизатор 2,26 мг, етанол 96 % 113,00 мг, вода очищена до 5 мл. По 10 мл препарату в пакетику із багатошарової фольги. 10 або 20 пакетиків разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБіла або майже біла суспензія, із запахом апельсина.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб + вторгнень засіб.ФармакокінетикаСиметикон внаслідок фізіологічної та хімічної інертності не всмоктується до органів та тканин і після проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) виводиться у незмінному вигляді. Абсорбція іонів алюмінію та магнію в кишечнику – низька. При нормальній функції нирок концентрація алюмінію та магнію в крові не змінюється. У хворих з хронічною нирковою недостатністю рівень алюмінію та магнію в крові може підвищитися до токсичних значень внаслідок порушення їх виведення.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Має антацидну, адсорбуючу, обволікаючу, вітрогонну дію. Алгелдрат (алюмінію гідроксид) та магнію гідроксид нейтралізують вільну соляну кислоту в шлунку, знижують кислотність шлункового соку, пов'язують жовчні кислоти. Послаблююча дія магнію гідроксиду врівноважує здатність алгелдрату уповільнювати моторику кишок. Симетикон ускладнює утворення газових бульбашок та сприяє їхньому руйнуванню. Гази, що вивільняються при цьому, поглинаються стінками кишечника і виводяться з організму завдяки перистальтиці.Показання до застосуванняГострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, дуоденогастральний рефлюкс; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; гастралгія, печія (після надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів; некоректної дієти, що негативно позначається на функціонуванні ШКТ); метеоризм; бродильна або гнильна диспепсія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічна ниркова недостатність, вагітність, хвороба Альцгеймера, гіпофосфатемія, дитячий вік до 10 років, уроджена непереносимість фруктози. З обережністю: Період лактації, захворювання печінки, алкоголізм, черепно-мозкова травма, захворювання головного мозку, епілепсія, дитячий та підлітковий вік з 10 до 18 років.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність даних контрольованих клінічних випробувань жінкам, що годують груддю, Алмагель® Нео слід приймати тільки після консультації з лікарем.Побічна діяАлергічні реакції, нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, запор, діарея. При тривалому прийомі у високих дозах – гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіперкальціурія, остеомаляція, остеопороз, гіпермагніємія, гіпералюмініємія, енцефалопатія, нефрокальциноз, порушення функції нирок. У хворих із супутньою нирковою недостатністю – спрага, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія.Взаємодія з лікарськими засобамиАлмагель® Нео знижує та уповільнює абсорбцію дигоксину, індометацину, саліцилатів, хлорпромазину, фенітоїну, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, кетоконазолу та ітраконазоліну, антикоагулянтів, барбітуратів, фексофенадину, дипіридамолу, залцитабіну, хенодезоксихолевої та ефсодезоксихолевої кислот, пеніциламіну та лансопразолу. М-холіноблокатори, уповільнюючи спорожнення шлунка, посилюють та подовжують дію препарату.Спосіб застосування та дозиДорослі Всередину, але 2 мірні ложки або по 1 пакетику суспензії з апельсиновим смаком 4 рази на добу через I годину після їди і ввечері перед сном. При необхідності разову дозу можна збільшити до 3 мірних ложок 4 десь у день. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 12 мірних ложок. Діти старше 10 років Дозування визначає лікар-зазвичай 1/2 дози для дорослих. Курс лікування – не більше 4 тижнів. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик. Бажано приймати Алмагель Нео не розбавляючи водою і не запиваючи. Рекомендується прийом рідини протягом півгодини після прийому препарату.ПередозуванняСимптоми. Тривале застосування високих доз може призвести до розвитку гіпермагніємії, що характеризується швидкою стомлюваністю, почервонінням обличчя, виснаженням, м'язовою слабкістю та неадекватністю поведінки. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою, порушення розумової діяльності, оніміння або біль у м'язах, нервозність та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. Невідкладні заходи. Необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення препарату – промивання шлунка, стимуляція блювання, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервал між прийомом Алмагелю Нео та інших лікарських засобів повинен становити 1-2 години. При тривалому прийомі слід забезпечити достатнє надходження фосфору з їжею. Через відсутність даних контрольованих клінічних випробувань жінкам, що годують груддю, Алмагель® Нео слід приймати тільки після консультації з лікарем. Одна мірна ложка (5 мл) препарату містить 0,113 г етилового спирту. Один пакетик (10 мл) препарату містить 0226 г етилового спирту. Внаслідок цього можливе виникнення ускладнень у пацієнтів із захворюваннями печінки та мозку, у хворих на алкоголізм та епілепсію, у вагітних та дітей до 18 років. Добова доза препарату (8 мірних ложок або 4 пакетики) містить 0,904 г етилового спирту, максимальна добова доза суспензії (12 мірних ложок або 6 пакетиків) містить 1,356 г етилового спирту. Одна мірна ложка (5 мл) препарату Алмагель® Нео містить 0,475 г сорбітолу. Один пакетик (10 мл) суспензії містить 0,950 г сорбітолу. Сорбітол протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози і може спричинити подразнення шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель® Нео не впливає на здатність керувати автотранспортом та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N20 Форма выпуска: суспензия д/приема внутрь Упаковка: пак. Производитель: Тева Завод-производитель: Балканфарма-Троян АД(Болгария) Действующее вещество: Алгелдрат + Магния гидроксид + Симетикон. .
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Активні речовини: Алгелдрат (Алюмінію гідроксид гель – у перерахунку на алюмінію гідроксид) – 340 мг; Магнію гідроксид (Магнію гідроксид паста - у перерахунку на магнію гідроксид) - 395 мг; Симетикон (емульсія симетикону – у перерахунку на диметикон) – 36 мг; Вміст допоміжних речовин у 5 мл суспензії: водню пероксиду розчин 30% 0,495 мг, сорбітол 474,60 мг, натрію сахаринат 1,13 мг, гієтеллоза 5,65 мг, лимонної кислоти моногідрат 5,65 мг, етілзопара 3,40 мг, пропіленгліколь 113,00 мг, макрогол 4000 452,00 мг, апельсиновий ароматизатор 2,26 мг, етанол 96 % 113,00 мг, вода очищена до 5 мл. По 170 мл або по 200 мл препарату у флаконі з темного скла або з поліетилентерефгалату з пластмасовим ковпачком, що нагвинчується. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування та мірною ложкою на 5 мл у картонній пачці.Опис лікарської формиБіла або майже біла суспензія, із запахом апельсина.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб + вторгнень засіб.ФармакокінетикаСиметикон внаслідок фізіологічної та хімічної інертності не всмоктується до органів та тканин і після проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) виводиться у незмінному вигляді. Абсорбція іонів алюмінію та магнію в кишечнику – низька. При нормальній функції нирок концентрація алюмінію та магнію в крові не змінюється. У хворих з хронічною нирковою недостатністю рівень алюмінію та магнію в крові може підвищитися до токсичних значень внаслідок порушення їх виведення.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Має антацидну, адсорбуючу, обволікаючу, вітрогонну дію. Алгелдрат (алюмінію гідроксид) та магнію гідроксид нейтралізують вільну соляну кислоту в шлунку, знижують кислотність шлункового соку, пов'язують жовчні кислоти. Послаблююча дія магнію гідроксиду врівноважує здатність алгелдрату уповільнювати моторику кишок. Симетикон ускладнює утворення газових бульбашок та сприяє їхньому руйнуванню. Гази, що вивільняються при цьому, поглинаються стінками кишечника і виводяться з організму завдяки перистальтиці.Показання до застосуванняГострий гастрит; хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією шлунка (у фазі загострення); гострий дуоденіт, дуоденогастральний рефлюкс; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); симптоматичні виразки шлунково-кишкового тракту різного генезу; ерозії слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт; гострий панкреатит; загострення хронічного панкреатиту; гастралгія, печія (після надмірного вживання етанолу, нікотину, кави, прийому лікарських засобів; некоректної дієти, що негативно позначається на функціонуванні ШКТ); метеоризм; бродильна або гнильна диспепсія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічна ниркова недостатність, вагітність, хвороба Альцгеймера, гіпофосфатемія, дитячий вік до 10 років, уроджена непереносимість фруктози. З обережністю: Період лактації, захворювання печінки, алкоголізм, черепно-мозкова травма, захворювання головного мозку, епілепсія, дитячий та підлітковий вік з 10 до 18 років.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність даних контрольованих клінічних випробувань жінкам, що годують груддю, Алмагель® Нео слід приймати тільки після консультації з лікарем.Побічна діяАлергічні реакції, нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, запор, діарея. При тривалому прийомі у високих дозах – гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіперкальціурія, остеомаляція, остеопороз, гіпермагніємія, гіпералюмініємія, енцефалопатія, нефрокальциноз, порушення функції нирок. У хворих із супутньою нирковою недостатністю – спрага, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія.Взаємодія з лікарськими засобамиАлмагель® Нео знижує та уповільнює абсорбцію дигоксину, індометацину, саліцилатів, хлорпромазину, фенітоїну, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, кетоконазолу та ітраконазоліну, антикоагулянтів, барбітуратів, фексофенадину, дипіридамолу, залцитабіну, хенодезоксихолевої та ефсодезоксихолевої кислот, пеніциламіну та лансопразолу. М-холіноблокатори, уповільнюючи спорожнення шлунка, посилюють та подовжують дію препарату.Спосіб застосування та дозиДорослі Всередину, але 2 мірні ложки або по 1 пакетику суспензії з апельсиновим смаком 4 рази на добу через I годину після їди і ввечері перед сном. При необхідності разову дозу можна збільшити до 3 мірних ложок 4 десь у день. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 12 мірних ложок. Діти старше 10 років Дозування визначає лікар-зазвичай 1/2 дози для дорослих. Курс лікування – не більше 4 тижнів. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно гомогенізувати, струшуючи флакон або розминаючи та струшуючи пакетик. Бажано приймати Алмагель Нео не розбавляючи водою і не запиваючи. Рекомендується прийом рідини протягом півгодини після прийому препарату.ПередозуванняСимптоми. Тривале застосування високих доз може призвести до розвитку гіпермагніємії, що характеризується швидкою стомлюваністю, почервонінням обличчя, виснаженням, м'язовою слабкістю та неадекватністю поведінки. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою, порушення розумової діяльності, оніміння або біль у м'язах, нервозність та швидка стомлюваність, уповільнення дихання, неприємні смакові відчуття. Невідкладні заходи. Необхідно відразу вжити заходів щодо швидкого виведення препарату – промивання шлунка, стимуляція блювання, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервал між прийомом Алмагелю Нео та інших лікарських засобів повинен становити 1-2 години. При тривалому прийомі слід забезпечити достатнє надходження фосфору з їжею. Через відсутність даних контрольованих клінічних випробувань жінкам, що годують груддю, Алмагель® Нео слід приймати тільки після консультації з лікарем. Одна мірна ложка (5 мл) препарату містить 0,113 г етилового спирту. Один пакетик (10 мл) препарату містить 0226 г етилового спирту. Внаслідок цього можливе виникнення ускладнень у пацієнтів із захворюваннями печінки та мозку, у хворих на алкоголізм та епілепсію, у вагітних та дітей до 18 років. Добова доза препарату (8 мірних ложок або 4 пакетики) містить 0,904 г етилового спирту, максимальна добова доза суспензії (12 мірних ложок або 6 пакетиків) містить 1,356 г етилового спирту. Одна мірна ложка (5 мл) препарату Алмагель® Нео містить 0,475 г сорбітолу. Один пакетик (10 мл) суспензії містить 0,950 г сорбітолу. Сорбітол протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози і може спричинити подразнення шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Алмагель® Нео не впливає на здатність керувати автотранспортом та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
242,00 грн
178,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка2 мл препарату містять: Активна речовина амброксолу гідрохлорид 15,0 мг; Допоміжні речовини: лимонна кислота моногідрат 1,8 мг, натрію хлорид 13,6 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат 4,7 мг, вода для ін'єкцій 1979,9 мг. По 2 мл препарату в ампулу темного скла (тип 1) з точкою білого кольору та двома кільцями для позначення місця розлому ампули. По 5 ампул у пластмасовий піддон. По 1 піддону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий від безбарвного до світло-жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаМуколітичний та відхаркувальний препарат. Амброксол – активний метаболіт бромгексину покращує реологічні властивості мокротиння, зменшує її в'язкість та адгезивні властивості, сприяючи її виведенню з дихальних шляхів. Амброксол стимулює активність серозних клітин залоз оболонки бронхів, вироблення ферментів, що розщеплюють зв'язки між полісахаридами мокротиння, утворення сурфактанту та безпосередньо активність вій бронхів, перешкоджаючи їх злипанню. Після вживання терапевтичний ефект настає через 30 хв і зберігається протягом 6-12 год (залежно від прийнятої дози). При парентеральному введенні дія препарату настає швидко і продовжується протягом 6-10 год.Показання до застосуванняРозчин для ін'єкцій застосовується при захворюваннях дихальних шляхів з виділенням в'язкого мокротиння та з утрудненням відходження мокротиння у тих випадках, коли необхідно отримати швидкий терапевтичний ефект або неможливе вживання препарату всередину: гострі та хронічні бронхіти; пневмонія; бронхіальна астма; бронхоектатична хвороба; стимуляція синтезу сурфактанту при респіраторному дистресс-синдромі у недоношених дітей та новонароджених (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; епілептичний синдром; підвищена чутливість до амброксолу та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при порушенні функції нирок та/або тяжких захворюваннях печінки, зменшуючи дозу та збільшуючи час між прийомами препарату (лікування у таких випадках слід проводити під наглядом лікаря). З особливою обережністю і тільки під наглядом лікаря слід застосовувати Амбробене при порушенні моторики бронхів і великих обсягах секрету, що виділяється, щоб уникнути небезпеки виникнення застою секрету в бронхах.Вагітність та лактаціяОскільки до цього часу немає достовірних даних про негативний вплив амброксолу на плід та новонародженого, застосовувати Амбробене при вагітності, особливо в І триместрі, і в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – слинотеча, гастралгія, нудота, блювання, діарея, запор. З боку дихальної системи: рідко – сухість у роті та дихальних шляхах, ринорея. Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, порушення дихання, температурна реакція з ознобом; в окремих випадках – контактний дерматит; зафіксовано один випадок розвитку анафілактичного шоку Інші: слабкість, біль голови, дизурія, висип. При швидкому внутрішньовенному введенні: інтенсивний головний біль, відчуття втоми і тяжкості в ногах, заціпеніння, підвищення артеріального тиску, задишка, гіпертермія, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Амбробене з лікарськими засобами, що мають протикашльову активність (наприклад, що містять кодеїн), не рекомендується через утруднення виведення мокротиння з бронхів на тлі зменшення кашлю. Одночасне застосування Амбробене з антибіотиками (в т.ч. амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин, доксициклін) покращує надходження антибіотиків у легеневі шляхи. Подібна взаємодія з доксицикліном широко використовується у терапевтичних цілях. Не можна використовувати для ін'єкції суміші Амбробене із розчинами, що мають рН вище 6.3.Спосіб застосування та дозиРозчин для ін'єкцій слід вводити внутрішньовенно (повільно струминно або краплинно). Як розчинник застосовують 0.9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгер-Локка або інший базисний розчин з рН не вище 6.3. Дітям зазвичай призначають препарат у добовій дозі з розрахунку 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Дітям віком до 2 років призначають по 1 мл (1/2 амп.) 2 рази на добу (15 мг на добу). Дітям віком від 2 до 6 років призначають по 1 мл (1/2 амп.) 3 рази на добу (22.5 мг на добу). Дітям старше 6 років призначають по 2 мл (1 амп.) 2-3 рази на добу (30-45 мг на добу). Дорослим призначають по 1 амп. 2-3 рази на добу (30-45 мг на добу). У тяжких випадках доза може бути збільшена до 2 амп. 2-3 рази на добу (60-90 мг на добу). При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза препарату становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Ін'єкції припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на вживання інших лікарських форм Амбробене. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Під час застосування препарату рекомендується пиво. Тривалість курсу лікування залежить від особливостей перебігу захворювання. Не рекомендується застосовувати препарат без лікарського призначення понад 4-5 днів.ПередозуванняСимптоми: підвищення виділення слини, нудота, блювання, зниження артеріального тиску. Лікування: промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату, прийом жировмісних продуктів. Слід контролювати показники гемодинаміки. За необхідності слід проводити симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп – 5 мл; 1 фл.: Активна речовина: амброксол гідрохлорид 15 мг; Допоміжні речовини: сорбітол рідкий 70% - 60 г, пропіленгліколь - 5 г, ароматизатор малиновий - 0.1 г, сахарин - 0.01 г, вода очищена - 49.44 г. 100 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп прозорий, від безбарвного до жовтого кольору, із запахом малини.Фармакотерапевтична групаМуколітичний та відхаркувальний препарат. Амброксол є бензиламін - метаболіт бромгексину. Відрізняється від бромгексину відсутністю метильної групи та наявністю гідроксильної групи в пара-транс положенні циклогексильного кільця. Має секретомоторну, секретолітичну і відхаркувальну дію. Після прийому внутрішньо дія настає через 30 хв і продовжується протягом 6-12 год (залежно від прийнятої дози). Доклінічні дослідження показали, що амброксол стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів. Активуючи клітини війчастого епітелію та знижуючи в'язкість мокротиння, покращує мукоциліарний транспорт. Амброксол активує утворення сурфактанту, надаючи прямий вплив на альвеолярні пневмоцити 2 типу та клітини Клару дрібних дихальних шляхів. Дослідження на клітинних культурах та дослідження in vivo на тваринах показали, що амброксол стимулює утворення та секрецію речовини (сурфактанта), активної на поверхні альвеол та бронхів ембріона та дорослого. Також при доклінічних дослідженнях було доведено антиоксидантний ефект амброксолу. Амброксол при сумісному застосуванні з антибіотиками (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин та доксициклін) збільшує їх концентрацію у мокроті та бронхіальному секреті.ФармакокінетикаВсмоктування, розподіл, метаболізм При прийомі внутрішньо амброксол практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmax досягається через 1-3 години після прийому внутрішньо. Через пресистемний метаболізм абсолютна біодоступність амброксолу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 1/3. Метаболіти (такі як дибромоантранілова кислота, глюкуроніди), що утворюються у зв'язку з цим, елімінуються нирками. Зв'язування білками плазми становить близько 85% (80-90%). Амброксол проникає в спинномозкову рідину та через плацентарний бар'єр, а також виділяється із грудним молоком. Виведення T1/2 з плазми становить від 7 до 12 год. Сумарний T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів – 90%, менше 10% виводиться у незміненому вигляді. Враховуючи високе зв'язування з білками плазми, великий Vd та повільний перерозподіл із тканин у кров, істотного виведення амброксолу при діалізі або форсованому діурезі не відбувається. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із тяжкими захворюваннями печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40%. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються порушенням утворення та відходження мокротиння.Протипоказання до застосуваннянепереносимість фруктози, дефіцит сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; І триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням моторної функції бронхів та підвищеним утворенням мокротиння (при синдромі нерухомих вій), при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, у період лактації. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжкими захворюваннями печінки Амбробене слід призначати з особливою обережністю, при цьому пацієнти повинні дотримуватись великих інтервалів між прийомами або приймати препарат у меншій дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних щодо застосування амброксолу при вагітності, особливо у перші 28 тижнів. Застосування Амбробене у II та III триместрах вагітності можливе лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода. Застосування препарату у жінок у період лактації вивчено недостатньо, тому прийом Амбробене можливий лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для немовляти. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенного ефекту; показано, що амброксол виділяється із грудним молоком.Побічна діяАлергічні реакції: рідко (від ≥0.1% до <1%) - кропив'янка, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, задишка, свербіж); дуже рідко (<0.01%) – анафілактичні реакції, в т.ч. анафілактичний шок. З боку травної системи: рідко (від ≥0.1% до <1%) – нудота, біль у животі, блювання, діарея, запори. Загальні порушення: рідко (від ≥0.1% до <1%) – пропасниця, слабкість, головний біль. Інші: рідко (від ≥0.1% до <1%) – сухість слизової оболонки порожнини рота та дихальних шляхів, висипи, ринорея, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні амброксолу та протикашльових засобів через придушення кашльового рефлексу може виникнути застій секрету. Тому такі комбінації слід підбирати з обережністю. При сумісному прийомі амброксолу та антибіотиків амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину та доксицикліну концентрація останніх у харкотинні та бронхіальному секреті збільшується.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування підбирається індивідуально, залежно від перебігу захворювання. Не рекомендується приймати Амбробене без призначення лікаря протягом 4-5 днів. Муколітичний ефект препарату виявляється при прийомі великої кількості рідини. Тому під час лікування рекомендується рясне питво. Сироп слід приймати після їжі, використовуючи мірний стаканчик, що додається. Дітям до 2 років слід приймати по 1/2 мірного стаканчика (2.5 мл сиропу) 2 рази на добу (15 мг амброксолу на добу). Дітям віком від 2 до 6 років слід приймати по 1/2 мірного стаканчика (2.5 мл сиропу) 3 рази на добу (22.5 мг амброксолу на добу). Дітям віком від 6 до 12 років слід приймати по 1 мірному стаканчику (5 мл сиропу) 2-3 рази на добу (30-45 мг амброксолу на добу). Дорослим та дітям старше 12 років у перші 2-3 дні лікування слід приймати по 2 мірні стаканчики (10 мл сиропу) 3 рази на добу (90 мг амброксолу на добу). При неефективності терапії дорослим можна збільшити дозу до 4 мірних стаканчиків (20 мл сиропу) 2 рази на добу (120 мг амброксолу на добу). У наступні дні слід приймати по 2 мірні склянки (10 мл сиропу) 2 рази на добу (60 мг амброксолу на добу).ПередозуванняСимптоми: симптомів інтоксикації при передозуванні амброксолу не виявлено. Є відомості про нервове збудження та діарею. Амброксол добре переноситься при прийомі внутрішньо у дозі до 25 мг/кг/добу. У разі тяжкого передозування можливі підвищене слиновиділення, нудота, блювання, зниження артеріального тиску. Лікування: методи інтенсивної терапії, такі як викликання блювання, промивання шлунка, слід застосовувати лише у випадках тяжкого передозування, у перші 1-2 години після прийому препарату. Показано симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід комбінувати з протикашльовими лікарськими засобами, що ускладнюють виведення мокротиння. Вкрай рідко спостерігалися шкірні реакції у важкій формі, такі як синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла, при застосуванні амброксолу. При зміні шкірних покривів або слизових оболонок пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря та припинити прийом препарату. При застосуванні Амбробене у формі сиропу слід враховувати, що калорійність становить 2.6 ккал/г сорбітолу. Сорбітол може мати легку проносну дію. 1 мірна склянка (5 мл сиропу) містить 2.1 г сорбітолу, що відповідає 0.18 ХЕ. Використання у педіатрії У дітей віком до 2 років застосування препарату Амбробене у формі сиропу можливе лише за призначенням лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність до водіння транспорту та управління машинами та механізмами дотепер не відомий.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: амброксол гідрохлорид 7.5 мг. Допоміжні речовини: калію сорбат – 1 мг, хлористоводнева кислота – 0.6 мг, вода очищена – 991.9 мг. 100 мл - флакони темного скла з пробкою-крапельницею (1) у комплекті з мірною склянкою - коробки картонні.Опис лікарської формиРозчин для прийому внутрішньо та інгаляцій прозорий, від яскравого до світло-жовтого з коричневим відтінком кольору, без запаху.Фармакотерапевтична групаМуколітичний та відхаркувальний препарат. Амброксол є бензиламін - метаболіт бромгексину. Відрізняється від бромгексину відсутністю метильної групи та наявністю гідроксильної групи в пара-транс положенні циклогексильного кільця. Має секретомоторну, секретолітичну і відхаркувальну дію. Після прийому внутрішньо дія настає через 30 хв і продовжується протягом 6-12 год (залежно від прийнятої дози). Доклінічні дослідження показали, що амброксол стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів. Активуючи клітини війчастого епітелію та знижуючи в'язкість мокротиння, покращує мукоциліарний транспорт. Амброксол активує утворення сурфактанту, надаючи прямий вплив на альвеолярні пневмоцити 2 типу та клітини Клару дрібних дихальних шляхів. Дослідження на клітинних культурах та дослідження in vivo на тваринах показали, що амброксол стимулює утворення та секрецію речовини (сурфактанта), активної на поверхні альвеол та бронхів ембріона та дорослого. Також при доклінічних дослідженнях було доведено антиоксидантний ефект амброксолу. Амброксол при сумісному застосуванні з антибіотиками (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин та доксициклін) збільшує їх концентрацію у мокроті та бронхіальному секреті.ФармакокінетикаВсмоктування, розподіл, метаболізм При прийомі внутрішньо амброксол практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmax досягається через 1-3 години після прийому внутрішньо. Через пресистемний метаболізм абсолютна біодоступність амброксолу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 1/3. Метаболіти (такі як дибромоантранілова кислота, глюкуроніди), що утворюються у зв'язку з цим, елімінуються нирками. Зв'язування білками плазми становить близько 85% (80-90%). Амброксол проникає в спинномозкову рідину та через плацентарний бар'єр, а також виділяється із грудним молоком. Виведення T1/2 з плазми становить від 7 до 12 год. Сумарний T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів – 90%, менше 10% виводиться у незміненому вигляді. Враховуючи високе зв'язування з білками плазми, великий Vd та повільний перерозподіл із тканин у кров, істотного виведення амброксолу при діалізі або форсованому діурезі не відбувається. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із тяжкими захворюваннями печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40%. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються порушенням утворення та відходження мокротиння.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням моторної функції бронхів та підвищеним утворенням мокротиння (при синдромі нерухомих вій), при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, у період лактації. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжкими захворюваннями печінки Амбробене слід призначати з особливою обережністю, при цьому пацієнти повинні дотримуватись великих інтервалів між прийомами або приймати препарат у меншій дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних щодо застосування амброксолу при вагітності, особливо у перші 28 тижнів. Застосування Амбробене у II та III триместрах вагітності можливе лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода. Застосування препарату у жінок у період лактації вивчено недостатньо, тому прийом Амбробене можливий лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для немовляти. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенного ефекту; показано, що амброксол виділяється із грудним молоком. Застосування у дітей Препарат у формі таблеток та розчину для ін'єкцій протипоказаний до застосування у дітей віком до 6 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій (відповідно до ВООЗ): дуже часто (≥10%); часто (≥1%, <10%), нечасто (≥0.1%, <1%), рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко – <0.01%). З боку травної системи: часто – нудота; нечасто - сухість слизової оболонки рота та горла, блювання, диспепсія, біль у животі, діарея. З боку нервової системи: часто – порушення смакового сприйняття. З боку імунної системи: нечасто – реакція гіперчутливості. Алергічні реакції: частота не встановлена – анафілактичні реакції, в т.ч. висипання, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні амброксолу та протикашльових засобів через придушення кашльового рефлексу може виникнути застій секрету. Тому такі комбінації слід підбирати з обережністю. При сумісному прийомі амброксолу та антибіотиків амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину та доксицикліну концентрація останніх у харкотинні та бронхіальному секреті збільшується.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування встановлюється індивідуально, залежно від перебігу захворювання. Не рекомендується приймати Амбробене без призначення лікаря протягом 4-5 днів. Муколітичний ефект препарату виявляється при прийомі великої кількості рідини. Тому під час лікування рекомендується рясне питво. Розчин для прийому внутрішньо та інгаляцій приймають внутрішньо після їди, додаючи у воду, сік або чай за допомогою мірного стаканчика. 1 мл розчину для внутрішнього прийому містить 7.5 мг амброксолу. Дітям віком до 2 років призначають по 1 мл розчину 2 рази на добу (15 мг на добу). Дітям віком від 2 до 6 років призначають по 1 мл розчину 3 рази на добу (22.5 мг на добу). Дітям віком від 6 до 12 років призначають по 2 мл розчину 2-3 рази на добу (30-45 мг на добу). Дорослим та підліткам у перші 2-3 дні призначають по 4 мл розчину 3 рази на добу (90 мг на добу). У наступні дні - по 4 мл 2 рази на добу (60 мг на добу). При застосуванні Амбробене як інгаляцій використовують будь-яке сучасне устаткування (крім парових інгаляторів). Перед інгаляцією препарат слід змішати з 0.9% розчином хлориду натрію (для оптимального зволоження повітря можна розвести у співвідношенні 1:1) і підігрівається до температури тіла. Інгаляції слід проводити в режимі звичайного дихання, щоб не спровокувати кашльові поштовхи. Пацієнтам із бронхіальною астмою рекомендується проведення інгаляції після прийому бронхолітиків. Дітям віком до 2 років інгалюють по 1 мл розчину 1-2 рази на добу (7.5-15 мг на добу). Дітям віком від 2 до 6 років інгалюють по 2 мл розчину 1-2 рази на добу (15-30 мг на добу). Дорослим та дітям старше 6 років інгалюють по 2-3 мл розчину 1-2 рази на добу (15-45 мг на добу).ПередозуванняСимптоми: симптомів інтоксикації при передозуванні амброксолу не виявлено. Є відомості про нервове збудження та діарею. Амброксол добре переноситься при прийомі внутрішньо у дозі до 25 мг/кг/добу. У разі тяжкого передозування можливі підвищене слиновиділення, нудота, блювання, зниження артеріального тиску. Лікування: методи інтенсивної терапії, такі як викликання блювання, промивання шлунка, слід застосовувати лише у випадках тяжкого передозування, у перші 1-2 години після прийому препарату. Показано симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід комбінувати з протикашльовими лікарськими засобами, що ускладнюють виведення мокротиння. Вкрай рідко спостерігалися шкірні реакції у важкій формі, такі як синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла, при застосуванні амброксолу. При зміні шкірних покривів або слизових оболонок пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря та припинити прийом препарату. Використання у педіатрії У дітей віком до 2 років застосування препарату Амбробене у формі розчину для прийому внутрішньо та інгаляцій можливе лише за призначенням лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу Амбробене на здатність до управління транспортом та роботу з технікою не проводилося. При розвитку побічних ефектів пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: амброксол гідрохлорид 7.5 мг. Допоміжні речовини: калію сорбат – 1 мг, хлористоводнева кислота – 0.6 мг, вода очищена – 991.9 мг. 40 мл - флакони темного скла з пробкою-крапельницею (1) у комплекті з мірною склянкою - коробки картонні.Опис лікарської формиРозчин для прийому внутрішньо та інгаляцій прозорий, від яскравого до світло-жовтого з коричневим відтінком кольору, без запаху.Фармакотерапевтична групаМуколітичний та відхаркувальний препарат. Амброксол є бензиламін - метаболіт бромгексину. Відрізняється від бромгексину відсутністю метильної групи та наявністю гідроксильної групи в пара-транс положенні циклогексильного кільця. Має секретомоторну, секретолітичну і відхаркувальну дію. Після прийому внутрішньо дія настає через 30 хв і продовжується протягом 6-12 год (залежно від прийнятої дози). Доклінічні дослідження показали, що амброксол стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів. Активуючи клітини війчастого епітелію та знижуючи в'язкість мокротиння, покращує мукоциліарний транспорт. Амброксол активує утворення сурфактанту, надаючи прямий вплив на альвеолярні пневмоцити 2 типу та клітини Клару дрібних дихальних шляхів. Дослідження на клітинних культурах та дослідження in vivo на тваринах показали, що амброксол стимулює утворення та секрецію речовини (сурфактанта), активної на поверхні альвеол та бронхів ембріона та дорослого. Також при доклінічних дослідженнях було доведено антиоксидантний ефект амброксолу. Амброксол при сумісному застосуванні з антибіотиками (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин та доксициклін) збільшує їх концентрацію у мокроті та бронхіальному секреті.ФармакокінетикаВсмоктування, розподіл, метаболізм При прийомі внутрішньо амброксол практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmax досягається через 1-3 години після прийому внутрішньо. Через пресистемний метаболізм абсолютна біодоступність амброксолу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 1/3. Метаболіти (такі як дибромоантранілова кислота, глюкуроніди), що утворюються у зв'язку з цим, елімінуються нирками. Зв'язування білками плазми становить близько 85% (80-90%). Амброксол проникає в спинномозкову рідину та через плацентарний бар'єр, а також виділяється із грудним молоком. Виведення T1/2 з плазми становить від 7 до 12 год. Сумарний T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів – 90%, менше 10% виводиться у незміненому вигляді. Враховуючи високе зв'язування з білками плазми, великий Vd та повільний перерозподіл із тканин у кров, істотного виведення амброксолу при діалізі або форсованому діурезі не відбувається. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із тяжкими захворюваннями печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40%. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються порушенням утворення та відходження мокротиння.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням моторної функції бронхів та підвищеним утворенням мокротиння (при синдромі нерухомих вій), при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, у період лактації. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжкими захворюваннями печінки Амбробене слід призначати з особливою обережністю, при цьому пацієнти повинні дотримуватись великих інтервалів між прийомами або приймати препарат у меншій дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних щодо застосування амброксолу при вагітності, особливо у перші 28 тижнів. Застосування Амбробене у II та III триместрах вагітності можливе лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода. Застосування препарату у жінок у період лактації вивчено недостатньо, тому прийом Амбробене можливий лише за призначенням лікаря, після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для немовляти. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенного ефекту; показано, що амброксол виділяється із грудним молоком. Застосування у дітей Препарат у формі таблеток та розчину для ін'єкцій протипоказаний до застосування у дітей віком до 6 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій (відповідно до ВООЗ): дуже часто (≥10%); часто (≥1%, <10%), нечасто (≥0.1%, <1%), рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко – <0.01%). З боку травної системи: часто – нудота; нечасто - сухість слизової оболонки рота та горла, блювання, диспепсія, біль у животі, діарея. З боку нервової системи: часто – порушення смакового сприйняття. З боку імунної системи: нечасто – реакція гіперчутливості. Алергічні реакції: частота не встановлена – анафілактичні реакції, в т.ч. висипання, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні амброксолу та протикашльових засобів через придушення кашльового рефлексу може виникнути застій секрету. Тому такі комбінації слід підбирати з обережністю. При сумісному прийомі амброксолу та антибіотиків амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину та доксицикліну концентрація останніх у харкотинні та бронхіальному секреті збільшується.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування встановлюється індивідуально, залежно від перебігу захворювання. Не рекомендується приймати Амбробене без призначення лікаря протягом 4-5 днів. Муколітичний ефект препарату виявляється при прийомі великої кількості рідини. Тому під час лікування рекомендується рясне питво. Розчин для прийому внутрішньо та інгаляцій приймають внутрішньо після їди, додаючи у воду, сік або чай за допомогою мірного стаканчика. 1 мл розчину для внутрішнього прийому містить 7.5 мг амброксолу. Дітям віком до 2 років призначають по 1 мл розчину 2 рази на добу (15 мг на добу). Дітям віком від 2 до 6 років призначають по 1 мл розчину 3 рази на добу (22.5 мг на добу). Дітям віком від 6 до 12 років призначають по 2 мл розчину 2-3 рази на добу (30-45 мг на добу). Дорослим та підліткам у перші 2-3 дні призначають по 4 мл розчину 3 рази на добу (90 мг на добу). У наступні дні - по 4 мл 2 рази на добу (60 мг на добу). При застосуванні Амбробене як інгаляцій використовують будь-яке сучасне устаткування (крім парових інгаляторів). Перед інгаляцією препарат слід змішати з 0.9% розчином хлориду натрію (для оптимального зволоження повітря можна розвести у співвідношенні 1:1) і підігрівається до температури тіла. Інгаляції слід проводити в режимі звичайного дихання, щоб не спровокувати кашльові поштовхи. Пацієнтам із бронхіальною астмою рекомендується проведення інгаляції після прийому бронхолітиків. Дітям віком до 2 років інгалюють по 1 мл розчину 1-2 рази на добу (7.5-15 мг на добу). Дітям віком від 2 до 6 років інгалюють по 2 мл розчину 1-2 рази на добу (15-30 мг на добу). Дорослим та дітям старше 6 років інгалюють по 2-3 мл розчину 1-2 рази на добу (15-45 мг на добу).ПередозуванняСимптоми: симптомів інтоксикації при передозуванні амброксолу не виявлено. Є відомості про нервове збудження та діарею. Амброксол добре переноситься при прийомі внутрішньо у дозі до 25 мг/кг/добу. У разі тяжкого передозування можливі підвищене слиновиділення, нудота, блювання, зниження артеріального тиску. Лікування: методи інтенсивної терапії, такі як викликання блювання, промивання шлунка, слід застосовувати лише у випадках тяжкого передозування, у перші 1-2 години після прийому препарату. Показано симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід комбінувати з протикашльовими лікарськими засобами, що ускладнюють виведення мокротиння. Вкрай рідко спостерігалися шкірні реакції у важкій формі, такі як синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла, при застосуванні амброксолу. При зміні шкірних покривів або слизових оболонок пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря та припинити прийом препарату. Використання у педіатрії У дітей віком до 2 років застосування препарату Амбробене у формі розчину для прийому внутрішньо та інгаляцій можливе лише за призначенням лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу Амбробене на здатність до управління транспортом та роботу з технікою не проводилося. При розвитку побічних ефектів пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
257,00 грн
208,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 13.888 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат (безводний), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), стеарат магнію. 10 шт. - блістери (1, 2, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній із сторін роздільна ризику та гравіювання "AB 10", інша сторона гладка.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту повільно і майже повністю, Cmax у плазмі крові досягається протягом 6-9 год. Зв'язування з білками становить 95-98%. Зазнає мінімального метаболізму при першому проходженні через печінку та повільному, але значному печінковому метаболізмі з утворенням метаболітів з незначною фармакологічною активністю. T1/2 в середньому становить 35 годин і при артеріальній гіпертензії може збільшуватися в середньому до 48 годин, у літніх пацієнтів – до 65 годин і при порушеннях функції печінки – до 60 годин. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів: 59-62% – нирками. , 20-25% – через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів ІІ класу. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Передбачається, що антиангінальна дія амлодипіну пов'язана з його здатністю розширювати периферичні артеріоли; це призводить до зменшення ОПСС, рефлекторна тахікардія у своїй немає. В результаті відбувається зниження потреби міокарда в кисні та споживання енергії серцевим м'язом. З іншого боку, амлодипін, мабуть, викликає розширення коронарних артерій великого калібру та коронарних артеріол як інтактних, так і ішемізованих ділянок міокарда. Це забезпечує надходження кисню до міокарда при спазмах коронарних артерій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія або у складі комбінованої терапії). Стабільна стенокардія, нестабільна стенокардія, стенокардія Принцметала (як монотерапія або у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину.Вагітність та лактаціяБезпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена, тому застосування можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Дані, що свідчать про виведення амлодипіну з грудним молоком, відсутні. Однак відомо, що інші блокатори повільних кальцієвих каналів (похідні дигідропіридину) виділяються з грудним молоком. У зв'язку з цим за необхідності застосування амлодипіну в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Побічна діяСерцево-судинна система: периферичні набряки, тахікардія, гіперемія шкірних покривів; при застосуванні у високих дозах – артеріальна гіпотензія, аритмії, задишка. З боку травної системи: нудота, біль у животі; рідко – гіперплазія ясен. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, втома, сонливість, запаморочення; при тривалому застосуванні – парестезії. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: при тривалому застосуванні – біль у кінцівках.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до збільшення біодоступності симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Противірусні препарати (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну. При одночасному застосуванні симпатоміметиків, естрогенів можливе зменшення антигіпертензивної дії через затримку натрію в організмі. Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні літію карбонату можливі прояви нейротоксичності (в т.ч. нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння та/або шум у вухах). При одночасному застосуванні орлістат зменшує антигіпертензивну дію амлодипіну, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні індометацину та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки рідини під впливом НПЗЗ. При одночасному застосуванні хінідину можливе посилення антигіпертензивної дії. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні дилтіазему (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів похилого віку (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення біодоступності амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиДля дорослих при пероральному прийомі початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За потреби доза може бути збільшена. Максимальна доза: при прийомі внутрішньо – 10 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда. СССУ (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальна гіпотензія, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас III та IV за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити поступово. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 5 мг - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 6,944 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат (безводний), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), стеарат магнію. 10 шт. - блістери (1, 2, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній зі сторін гравіювання "AB 5", інша сторона гладка.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту повільно і майже повністю, Cmax у плазмі крові досягається протягом 6-9 год. Зв'язування з білками становить 95-98%. Зазнає мінімального метаболізму при першому проходженні через печінку та повільному, але значному печінковому метаболізмі з утворенням метаболітів з незначною фармакологічною активністю. T1/2 в середньому становить 35 годин і при артеріальній гіпертензії може збільшуватися в середньому до 48 годин, у літніх пацієнтів – до 65 годин і при порушеннях функції печінки – до 60 годин. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів: 59-62% – нирками. , 20-25% – через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів ІІ класу. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Передбачається, що антиангінальна дія амлодипіну пов'язана з його здатністю розширювати периферичні артеріоли; це призводить до зменшення ОПСС, рефлекторна тахікардія у своїй немає. В результаті відбувається зниження потреби міокарда в кисні та споживання енергії серцевим м'язом. З іншого боку, амлодипін, мабуть, викликає розширення коронарних артерій великого калібру та коронарних артеріол як інтактних, так і ішемізованих ділянок міокарда. Це забезпечує надходження кисню до міокарда при спазмах коронарних артерій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія або у складі комбінованої терапії). Стабільна стенокардія, нестабільна стенокардія, стенокардія Принцметала (як монотерапія або у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину.Вагітність та лактаціяБезпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена, тому застосування можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Дані, що свідчать про виведення амлодипіну з грудним молоком, відсутні. Однак відомо, що інші блокатори повільних кальцієвих каналів (похідні дигідропіридину) виділяються з грудним молоком. У зв'язку з цим за необхідності застосування амлодипіну в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Побічна діяСерцево-судинна система: периферичні набряки, тахікардія, гіперемія шкірних покривів; при застосуванні у високих дозах – артеріальна гіпотензія, аритмії, задишка. З боку травної системи: нудота, біль у животі; рідко – гіперплазія ясен. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, втома, сонливість, запаморочення; при тривалому застосуванні – парестезії. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: при тривалому застосуванні – біль у кінцівках.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до збільшення біодоступності симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Противірусні препарати (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну. При одночасному застосуванні симпатоміметиків, естрогенів можливе зменшення антигіпертензивної дії через затримку натрію в організмі. Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні літію карбонату можливі прояви нейротоксичності (в т.ч. нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння та/або шум у вухах). При одночасному застосуванні орлістат зменшує антигіпертензивну дію амлодипіну, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні індометацину та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки рідини під впливом НПЗЗ. При одночасному застосуванні хінідину можливе посилення антигіпертензивної дії. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні дилтіазему (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів похилого віку (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення біодоступності амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиДля дорослих при пероральному прийомі початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За потреби доза може бути збільшена. Максимальна доза: при прийомі внутрішньо – 10 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда. СССУ (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальна гіпотензія, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас III та IV за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити поступово. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаанастрозол – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат (200 меш); повідон-К30; лактози моногідрат (висушений розпиленням); карбоксиметилкрохмаль натрію типу А; магнію стеарат; оболонка - Opadry білий 02G28619 (гіпромелоза Е464, титану діоксид Е171, макрогол 6000, макрогол 400) у блістерах по 7 шт.; у пачці картонної 4 або 8 блістерів.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з гравіюванням "93" - на одній стороні і "А10" - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, що інгібує синтез естрогенів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко всмоктується із ШКТ. C max у плазмі крові зазвичай досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язування з білками плазми – 40%. Анастрозол екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі, при цьому менше 10% екскретується нирками у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. T 1/2 анастрозолу з плазми становить 40-50 год. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронідацією. Метаболіти анастрозолу виводяться переважно нирками. Основний метаболіт анастрозолу - тріазол, що визначається в плазмі крові, - не має фармакологічної активності. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження концентрації естрадіолу у пацієнтів з раком молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг викликає зниження концентрації естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. У добових дозах до 10 мг не надає ефекту на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні анастрозолу не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняад'ювантна терапія раннього раку молочної залози з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі; місцево-поширений рак молочної залози, з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі (як терапія першої лінії); поширений рак молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном (як терапія другої лінії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату; пременопаузний період; виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена); супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну <20 мл/хв), недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – припливи крові до обличчя. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – артралгія; рідко – тригерний палець. З боку репродуктивної системи: часто – сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або заміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – шкірний висип; часто - витончення волосся, алопеція; дуже рідко – поліморфна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку системи травлення: дуже часто – нудота; часто – діарея, блювання, анорексія. З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення активності АЛТ, АСТ та ЛФ; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто — підвищена сонливість, синдром зап'ясткового каналу (переважно спостерігався у пацієнток із чинниками ризику цього захворювання). З боку обміну речовин: часто гіперхолестеринемія. Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Алергічні реакції: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, анафілактичний шок. Інші: дуже часто – астенія. Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі анастрозолу одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування анастрозолу у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, тому вони не повинні призначатися одночасно з анастрозолом. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину, одночасно і незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Дорослим, включаючи літніх – по 1 мг 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування — 5 років. Порушення функції нирок: корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Лікування: симптоматична терапія. Якщо пацієнт свідомий — індукція блювоти. Специфічного антидоту немає. Можливе проведення діалізу. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за пацієнтом та контроль функцій життєво важливих органів та систем.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить 50 мг атенололу. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаАтенолол – кардіоселективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Зменшує стимулюючий вплив на серце симпатичної іннервації та циркулюючих у крові катехоламінів. Чинить антиангінальну, гіпотензивну та антиаритмічну дію. Зменшує автоматизм синусового вузла, урізує ЧСС, уповільнює AV-провідність, знижує скоротливість та збудливість міокарда, знижує потребу міокарда у кисні. Не має мембраностабілізуючу активність. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах менш виражений вплив на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, ніж неселективні бета-адреноблокатори.Дія на організмЧинить антиангінальну, гіпотензивну та антиаритмічну дію.ІнструкціяВсередину, перед їдою, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, синусова тахікардія, профілактика надшлуночкових тахіаритмій; гіперкінетичний кардіальний синдром функціонального генезуПротипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, брадикардія, СССУ, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ стадії, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, підвищена чутливість до атенололу. З обережністю слід застосовувати при обструктивних захворюваннях органів дихання, цукровому діабеті (особливо при його лабільному перебігу), хворобі Рейно, облітеруючих захворюваннях периферичних артерій, феохромоцитомі (у цьому випадку необхідно попереднє лікування альфа-адреноблокаторами), тиреотоксикоз нирок у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяАтенолол проникає через плаценту, тому застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Атенолол виділяється з грудним молоком, тому за необхідності застосування в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування; якщо це неможливо, слід забезпечити ретельне медичне спостереження за станом немовляти.Побічна діяПри застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної рідини, що має значення для пацієнтів, які користуються контактними лінзами.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні діуретиків посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу підвищується ризик посилення кардіодепресивної дії та розвитку артеріальної гіпотензії. Є повідомлення про розвиток брадикардії та артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні хлориду алкурону. При одночасному застосуванні верапамілу посилюється негативна інотропна дія, розвивається брадикардія, брадіаритмія, виражені порушення провідності; описані випадки постуральної гіпотензії, запаморочення, лівошлуночкової недостатності, летаргії. Фармакокінетичні параметри атенололу істотно не змінюються під впливом верапамілу, хоча описаний випадок підвищення AUC атенололу. При одночасному застосуванні дизопіраміду підвищується Css, зменшується кліренс дизопіраміду, можливе порушення провідності. При одночасному застосуванні дипіридамолу описаний випадок розвитку брадикардії та потім асистолії (при проведенні ЕКГ-тесту з дипіридамолом у пацієнта, який отримує атенолол). При одночасному застосуванні індометацину, напроксену та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії атенололу, що певною мірою обумовлено порушенням (під впливом НПЗЗ) синтезу в нирках та вивільненням у кровотік простагландинів PGA та PGE, які мають сильний вазодилатуючий ефект на периферичні. При одночасному застосуванні інсуліну можливе підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні клонідину можливий адитивний гіпотензивний ефект, седативна дія, сухість у роті. При одночасному застосуванні кофеїну можливе зменшення ефективності атенололу. При одночасному застосуванні нізатидину описано випадок посилення кардіодепресивної дії. При одночасному застосуванні ніфедипіну описані випадки вираженої артеріальної гіпотензії та серцевої недостатності, що може бути обумовлено посиленням гнітючого впливу ніфедипіну на міокард. При одночасному застосуванні орлістату зменшується антигіпертензивна дія атенололу, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні преніламіну можливе збільшення інтервалу QT. При одночасному застосуванні хлорталідону посилюється антигіпертензивна дія.Спосіб застосування та дозиПри лікуванні артеріальної гіпертензії, стенокардії та тахіаритмій початкова терапевтична доза атенололу – 50 мг одноразово на добу. При недостатній вираженості гіпотензивного ефекту дозу препарату збільшують до 100 мг. Для досягнення стабільного гіпотензивного ефекту потрібно 1-2 тижні прийому препарату. Якщо протягом двох тижнів застосування атенололу не досягнуто гіпотензивного ефекту, необхідно додатково призначити інші препарати, які знижують артеріальний тиск.ПередозуванняСимптоми: брадикардія, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня, виражене зниження артеріального тиску, наростання симптомів серцевої недостатності, бронхоспазм, гіпоглікемія, запаморочення, непритомність, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, ціаноз нігтів пальців або долонь. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів. При виникненні бронхоспазму показано інгаляційне або внутрішньовенне введення бета 2-адреноміметику сальбутамолу. При порушенні AV провідності, брадикардії внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовувати), при артеріальній гіпотензії – хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну. При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон, при судомах – внутрішньовенні діазепам. Можливе проведення діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування атенололу після тривалого курсу лікування слід проводити поступово під наглядом лікаря. При припиненні комбінованого застосування атенололу та клонідину лікування клонідином продовжують ще кілька днів після відміни атенололу, інакше можливе виникнення вираженої артеріальної гіпертензії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
207,00 грн
176,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, тяжких гострих інфекціях. артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
277,00 грн
228,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, тяжких гострих інфекціях. артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
283,00 грн
248,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, тяжких гострих інфекціях. артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина разагіліну мезилат 1,56 мг (еквівалентно 1 мг розагіліну основи); допоміжні речовини: маннітол 159,24 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,2 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг прежелатинізований, стеаринова кислота 4,0 мг, тальк 4,0 мг. По 10 таблеток у блістері. По 1, 3, 10 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілий або майже білий колір круглі, плоскоциліндричні таблетки з фаскою. З одного боку таблетки гравіювання "GIL 1".Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб - МАО інгібітор.ФармакокінетикаРозагілін швидко всмоктується після прийому внутрішньо; його максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) досягається через 0.5 години. Абсолютна біодоступність препарату після одноразового введення становить близько 36%. Їжа не впливає на час досягнення максимальної концентрації розагіліну в крові, проте, при споживанні жирної їжі Сmах і площа під кривою концентрації препарату (AUC) знижуються на 60% та 20% відповідно. Фармакокінетика має лінійний характер в діапазоні доз 0,5-2 мг. Зв'язок з білками плазми коливається від 60 до 70%. Разагілін майже повністю метаболізується у печінці. Біотрансформація здійснюється шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням основного біологічно малоактивного метаболіту - 1-аміноіндану,а також 2-х інших метаболітів -З-гідрокси-М-пропаргіл-1 аміноіндану та З-гідрокси-1-аміноіндану. Метаболізм препарату здійснюється за участю ізоформи CYP 1А2 системи цитохрому Р-450. Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш ніж 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.ФармакодинамікаРазагілін є виборчим необоротним інгібітором моноамінооксидази типу В (МАО-В), ферменту, що на 80 % визначає активність моноамінооксидази в головному мозку та метаболізм дофаміну. Він у 30-80 разів активніший щодо МАО-В, ніж до іншого типу цього ферменту - МАО-А. Внаслідок інгібуючої дії препарату на МАО-В у центральній нервовій системі підвищується рівень дофаміну, знижується утворення токсичних вільних радикалів, надмірне утворення яких спостерігається у хворих на хворобу Паркінсона. Разагілін має також нейропротекторну дію. На відміну від невиборчих інгібіторів МАО, препарат у терапевтичних дозах не блокує метаболізм біогенних амінів (наприклад, тираміну), що надходять з їжею, у зв'язку з чим не викликає тирамін-обумовленого гіпертензивного синдрому ("сирний ефект").Показання до застосуванняМонотерапія або комбінована терапія хвороби Паркінсона (з препаратами леводопи).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до розагіліну або до будь-якого з компонентів препарату; супутня терапія петидином або іншими інгібіторами МАО, флуоксетином та флувоксаміном. Перерва між скасуванням розагіліну та початком терапії цими препаратами має бути не менше 14 днів; помірна або важка печінкова недостатність (по Чайлд-П'ю); спільна терапія з деконгестантами, симпатоміметиками (у тому числі із засобами, що їх містять), декстрометорфаном; феохромоцитома; вік молодший 18 років; вагітність; період лактації (ризик пригнічення продукції молока на фоні гальмування утворення пролактину). З обережністю: легка форма печінкової недостатності; спільний прийом із виборчими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, активними інгібіторами CYP1A2.Побічна діяЗагалом у програмі клінічного дослідження разагіліну брали участь 1361 пацієнт, що становило 3076,4 пацієнтів. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях 529 пацієнтів приймали розагілін у дозі 1 мг/добу, що склало 212 пацієнтів, і 539 пацієнтів отримували плацебо, що склало 213 пацієнтів. Монотерапія У наведеному нижче переліку описані небажані реакції, про які повідомлялося з підвищеною частотою в плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували 1 мг на добу разагіліну (група разагіліну - п=149, група плацебо -п=151). Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грип (4,7%/0,7%). Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – рак шкіри (1,3%/0,7%). З боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія (1,3%/0%). З боку імунної системи: часто – алергія (1,3%/0,7%). З боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження апетиту (0,7%/0%). З боку психіки: часто – депресія (5,4%/2%), галюцинації (1,3%/0,7%). З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (4,1%/11,9%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,7%/0%). З боку органу зору: часто кон'юнктивіт (2,7%/0,7%). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго (2,7%/1,3%). З боку серця: часто – стенокардія (1,3%/0%); нечасто – інфаркт міокарда (0,7%/0%). З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота (1,3%/0%). З боку органів дихання: часто – риніт (3,4%/0,7%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – дерматит (2,0%/0%); нечасто - везикульозно-бульозний висип (0,7%/0%). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – кістково-м'язовий біль (6,7%/2,6%), біль у шиї (2,7%/0%), артрит (1,3%/0,7%) ). З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – позиви до сечовипускання (1,3 %/0,7 %). Загальні порушення та порушення в місці введення: Часто – лихоманка (2,7%/1,3%), нездужання (2%о/0%). При застосуванні як плацебо-контрольовані дослідження у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група разагіліну - п=380, група плацебо - п=388). У дужках вказана частота небажаних реакцій (% пацієнтів): розагіліну/плацебо. Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – меланома шкіри (0,5%/0,3%). З боку метаболізму та харчування: часто – зниження апетиту (2,4%/0,8%). З боку психіки: часто – галюцинації (2,9%/2,1%), кошмарні сновидіння (2,1%/0,8%). нечасто - сплутаність свідомості (0,8%/0,5%). З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (10,5%/6,2%); часто – дистонія (2,4%/0,8%), синдром зап'ясткового каналу (1,3%/0%), порушення рівноваги (1,6%/0,3%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,5%/0,3%). З боку серця: нечасто – стенокардія (0,5%/0%). З боку судин: часто – ортостатична гіпотензія (3,9%/0,8%). З боку травної системи: часто - біль у животі (4,2%>/1,3%), запор (4,2%/2,1%>), нудота та блювання (8,4%>/6,2 %о), сухість у роті (3,4%/1,8%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (1,1%/0,3%). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Згідно з постреєстраційним досвідом зазначені симптоми відзначалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному зазначені симптоми, відзначалися у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному застосуванні СІОЗС, СІОЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО добре відомо. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку серотонінового синдрому, що виявлявся в ажитації, сплутаності свідомості, ригідності, лихоманці та міоклонії, у пацієнтів, які одночасно приймали антидепресанти/СІОЗСН та розагілін. У клінічних дослідженнях разагіліну, одночасне застосування його з флуоксетином або флувоксаміном не допускалося. Однак були дозволені такі антидепресанти у зазначених дозах: амітриптилін не більше 50 мг на добу, тразодон не більше 100 мг на добу, циталопрам не більше 20 мг на добу, сертралін не більше 100 мг на добу та пароксетин не більше 30 мг на добу. У програмі клінічних досліджень, у якій розагілін одночасно застосовувався з трициклічними антидепресантами (115 пацієнтів) та СІОЗС/СІОЗСН (141 пацієнт), випадки серотонінового синдрому не спостерігалися. При застосуванні разагіліну в післяреєстраційний період повідомлялося про підвищення артеріального тиску (АТ), включаючи рідкісні випадки гіпертонічних кризів, у пацієнтів, які використовують у раціоні харчування невизначену кількість продуктів, багатих на тирамін.Відомі випадки лікарської взаємодії при одночасному застосуванні інгібіторів МАО із симпатоміметичними лікарськими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що механізм дії розагіліну пов'язаний з пригніченням МАО, як у випадку з іншими лікарськими засобами подібного механізму дії, його не можна призначати одночасно з іншими інгібіторами цього ферменту через ризик розвитку гіпертонічного кризу. Слід уникати комбінованого застосування разагіліну з лікарськими препаратами, механізм дії яких включає гальмування зворотного нейронального захоплення серотоніну (флуоксетин, флувоксамін та ін.), трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, так як при цьому можливий розвиток "серотонінергічного синдрому" , гіпоманіакальному стані, руховому занепокоєнні, ознобі, треморі, діареї При необхідності використання пацієнтами, які отримують розагілін,подібних препаратів – їх застосовують з обережністю. Не рекомендується також спільне застосування розагіліну з симпатоміметичними лікарськими засобами, що включають ефедрин, псевдоефедрин, що містяться в препаратах для лікування ринітів або застуди (деконгестанти). Крім того, не рекомендується призначення розагіліну з аналгетичним/протикашльовим препаратом декстрометорфаном і комбінованими засобами, що містять його. У зв'язку з тим, що ізоформа ферменту цитохром Р450 1А2 (CYP1A2) бере участь у метаболізмі разагіліну, активні інгібітори цього ферменту (наприклад, ципрофлоксацин) можуть підвищувати концентрацію препарату в плазмі крові, що визначає обережність при комбінуванні таких лікарських засобів. У хворих на хворобу Паркінсона застосування препаратів леводопи не впливає на кліренс разагіліну.Спосіб застосування та дозиРазагілін застосовують внутрішньо в дозі 1 мг один раз на день як у монотерапії, так і на фоні застосування леводопи, тривалий час. Прийом препарату не залежить від їди.ПередозуванняСимптоми передозування препарату подібні до таких при передозуванні невиборчими інгібіторами МАО (артеріальна гіпертензія, постуральна гіпотензія тощо). Специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування Азилекта в рекомендованій терапевтичній дозі не викликає "тирамінового синдрому" ("сирний ефект"), що дозволяє пацієнтам без обмежень використовувати в їжі продукти, що містять значну кількість тираміну (сири, шоколад та ДР-). Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого спостерігалися у післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які приймали препарат Азілект. Необхідно спостерігати за пацієнтами у зв'язку з можливістю розвитку імпульсивного розладу особистості. Пацієнти та особи, які здійснюють догляд, повинні бути інформовані про можливість розвитку порушень з боку поведінки у пацієнтів, які приймають препарат Азілект, включаючи компульсивну поведінку, нав'язливі ідеї, ігроманію, підвищення лібідо, гіперсексуальність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу разагіліну на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, в період лікування препаратом Азілект слід інформувати пацієнтів про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій до тих пір, поки вони не впевняться, що препарат не має негативного впливу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою, яка потребує підвищеної концентрації уваги Вивчення впливу разагіліну на керування автомобілем та управління іншими механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, у період лікування препаратом Азілект необхідно імпульсивна поведінка та компульсивні потреби купувати чи набувати. Одночасне застосування препарату Азілект з декстрометорфаном, з симпатоміметиками або комплексними протизастудними препаратами для прийому внутрішньо або для назального застосування, що містять ефедрин або псевдоефедрин, не рекомендується. Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого лікарського препарату, у тому числі препарату Азілект, є фактором ризику для розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Необхідно попереджати пацієнта про необхідність звертатися до лікаря з появою будь-яких патологічних змін шкіри. Необхідно мати на увазі, що такі симптоми, як галюцинації та розгубленість, які з'являються на фоні лікування препаратом Азілект, можуть бути розглянуті як прояв хвороби Паркінсона, і як небажані реакції препарату Азілект).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
298,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: беклометазону дипропіонат 100 мкг Допоміжні речовини: етанол, гідрофторалкан (HFA-134a). 200 доз – балони алюмінієві з інгаляційним пристроєм (1) – футляри пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований при розпиленні на скло утворює пляму білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняГостро передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
337,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: беклометазону дипропіонат 250 мкг Допоміжні речовини: етанол, гідрофторалкан (HFA-134a). 200 доз – балони алюмінієві з інгаляційним пристроєм (1) – футляри пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований при розпиленні на скло утворює пляму білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняГостро передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 009,00 грн
265,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бікалутамід 150 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний нестероїдний препарат із протипухлинною активністю.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Вагітність та лактаціяНе призначають пацієнтам жіночої статі. Застосування у дітей Препарат не призначають дітям.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. У період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
218,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000. 30 шт. у блістері, по 10 таблеток.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Сmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми – 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків. З обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
288,00 грн
248,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату 10 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, кроскармелоза натрію, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням на одному боці "BISOPROLOL 10".Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
233,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, кроскармелоза натрію, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням на одному боці "BISOPROLOL 10".Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
244,00 грн
204,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, кроскармелоза натрію, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням на одному боці "BISOPROLOL 10".Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо - 1 мл: Активні речовини: дезлоратадин – 0.5 мг; Допоміжні речовини: сорбітол - 147.15 мг, пропіленгліколь - 102.3 мг, лимонної кислоти моногідрат - 21.06 мг, натрію цитрату дигідрат - 16.38 мг, гіпромелоза 2910 - 2 мг, сукралоза - 0 мг, сукралоза - 0,4 – 0.03 мг. 50/60/100/120/150/300 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною ложкою об'ємом 2.5 мл або 5 мл або шприцом-дозатором об'ємом 5 мл - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для вживання прозорий, безбарвний, вільний від сторонніх частинок.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.ФармакокінетикаПрийом дезлоратадину у формі розчину для внутрішнього прийому еквівалентний його застосуванню у формі таблеток, що містять аналогічну кількість активної речовини. Всмоктування Після прийому препарату внутрішньо дезлоратадин добре абсорбується із ШКТ. Визначається в плазмі через 30 хв, а Cmax досягається приблизно через 3 год. Не спостерігалося клінічно значущих змін концентрації дезлоратадину в плазмі крові при багаторазовому прийомі кетоконазолу та еритроміцину. Біодоступність дезлоратадину пропорційна дозі прийому дози в інтервалі від 5 мг до 20 мг. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 83-87%. При застосуванні у дорослих та підлітків протягом 14 днів у дозі від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу ознак клінічно значущої кумуляції дезлоратадину не відзначається. Ступінь кумуляції дезлоратадину узгоджується зі значенням T1/2 та частотою його застосування 1 раз на добу. Значення AUC та Cmax у дітей були аналогічні таким у дорослих, які отримували 5 мг дезлоратадину. Одночасний прийом їжі або грейпфрутового соку не впливає на розподіл дезлоратадину (при прийомі дози 7.5 мг 1 раз на добу). Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Ферменти, що відповідають за метаболізм дезлоратадину, поки що не відомі, тому не можна повністю виключати взаємодію з деякими лікарськими засобами. Не є інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 і не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання з утворенням 3-ОН-дезлоратадину, який потім глюкуронізується. Виведення T1/2 становить близько 27 год. Дезлоратадин виводиться з організму у вигляді глюкуронідної сполуки та в невеликій кількості у незміненому вигляді (з сечею – менше 2% і через кишечник – менше 7%).ФармакодинамікаАнтигістамінний препарат тривалої дії, блокатор периферичних гістамінових Н1-рецепторів. Дезлоратадин є первинним активним метаболітом лоратадину. Інгібує каскад реакцій алергічного запалення, зокрема. вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи інтерлейкіни ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13, вивільнення прозапальних хемокінів, продукцію супероксидних аніонів активованими поліморфноядерними нейтрофілами, адгезію та хемотаксис еозино- опосередковане вивільнення гістаміну, простагландину D2 та лейкотрієну С4. Таким чином, препарат попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію, зменшує проникність капілярів, попереджає розвиток набряку тканин, спазму гладкої мускулатури. Препарат не впливає на ЦНС, практично не має седативного ефекту (не викликає сонливості) і не впливає на швидкість психомоторних реакцій при прийомі в рекомендованих дозах. Чи не викликає подовження інтервалу QT на ЕКГ. Дія дезлоратадину починається протягом 30 хвилин після прийому внутрішньо і продовжується протягом 24 год.Показання до застосуванняДля полегшення чи усунення симптомів: алергічного риніту (чхання, закладеність носа, ринорея, свербіж у носі, свербіж неба, свербіж та почервоніння очей, сльозотеча); кропив'янки (свербіж шкіри, висип).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної або будь-якої допоміжної речовини препарату; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені); спадкові захворювання – непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози/галактози або недостатність сахарази/ізомальтази в організмі (у зв'язку з наявністю сорбітолу у складі препарату). З обережністю слід застосовувати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня.Вагітність та лактаціяПризначення препарату при вагітності протипоказане через відсутність клінічних даних про безпеку його застосування в даний період. Дезлоратадин виділяється з грудним молоком, тому його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Протипоказано призначення дітям до 12 років, т.к. ефективність та безпека не встановлені.Побічна діяУ дітей віком від 2 до 11 років при застосуванні дезлоратадину частота побічних ефектів була такою самою, як при застосуванні плацебо. У дітей віком до 2 років при застосуванні дезлоратадину відзначалися такі побічні ефекти, частота яких була дещо вищою, ніж при застосуванні плацебо: діарея (3.7%), підвищення температури тіла (2.3%), безсоння (2.3%). У дорослих та підлітків у віці 12 років і старше при застосуванні дезлоратадину відзначалися такі побічні ефекти, частота яких була дещо вищою, ніж при застосуванні плацебо: підвищена стомлюваність (1.2%), сухість у роті (0.8%), головний біль (0.6%) . При застосуванні препарату у дорослих та підлітків у рекомендованій дозі 5 мг на добу частота виникнення сонливості не вище, ніж при застосуванні плацебо. У результаті постмаркетингового спостереження дуже рідко відзначалися такі побічні реакції. Психічні розлади: галюцинації. З боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність. Серцево-судинна система: тахікардія, відчуття серцебиття. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну, гепатит. З боку кістково-м'язової системи: міалгія. Алергічні реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не виявлено (зокрема з кетоконазолом та еритроміцином). Дезлоратадин не посилює дію етанолу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, незалежно від їди. Дітям віком від 1 року до 5 років – по 2.5 мл розчину (1.25 мг) 1 раз на добу. Дітям віком від 6 до 11 років – по 5 мл розчину (2.5 мг) 1 раз на добу. Дорослим та підліткам (від 12 років і старше) – по 10 мл розчину (5 мг) 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: прийом у дозі, що перевищує рекомендовану в 9 разів (45 мг), не призводив до появи будь-яких клінічно значущих симптомів. Можливий розвиток сонливості. Лікування: необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при необхідності – симптоматична терапія. Дезлоратадин не виводиться при гемодіалізі, ефективність перитонеального діалізу не встановлена. При випадковому внутрішньому прийомі великої кількості препарату пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека препарату Дезал у дітей віком до 1 року не встановлена. Диференціальний діагноз між алергічним ринітом та ринітом іншого походження у дітей віком до 2 років становить певні труднощі. При проведенні диференціального діагнозу слід звернути увагу на наявність або відсутність осередків інфекції або структурних аномалій верхніх відділів дихальних шляхів, провести ретельний збір анамнезу, обстеження, а також відповідні лабораторні дослідження та шкірні тести. У приблизно 6% дорослих та дітей віком від 2 до 11 років спостерігається низька здатність дезлоратадину до метаболізму, дезлоратадін у цієї групи пацієнтів виводиться повільніше. Профіль безпеки дезлоратадину у дітей віком від 2 до 11 років з низьким рівнем метаболізму аналогічний такому у дітей із нормальним метаболізмом дезлоратадину. Дія дезлоратадину на дітей віком до 2 років з низьким рівнем метаболізму не вивчалося. У разі вираженого порушення функції нирок препарат Дезал слід приймати з обережністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами У дослідженнях впливу дезлоратадину на здатність до керування автотранспортом не спостерігалося порушення концентрації уваги. Однак слід враховувати, що дуже рідко у деяких пацієнтів можливий розвиток сонливості, в даному випадку слід бути обережним при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка покрита оболонкою містить: активна речовина: дезлоратадин 5,00 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 55,00 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 15,00 мг, манітол 22,00 мг, тальк 2,50 мг, магнію стеарат 0,50 мг; плівкова оболонка: Опадрай блакитний 03F20404 (гіпромелоза 6сР - 1,90 мг, титану діоксид (Е 171) 0,61 мг, макрогол 6000 - 0,34 мг, барвник індигокармін алюмінієвий лак (Е 132) 00 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 5 мг. По 10 таблеток у блістер Ал/Ал. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з гравіюванням "LT" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістамінових рецепторів блокаторФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату внутрішньо дезлоратадин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Визначається в плазмі крові через 30 хв, а максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається приблизно через 3 год. Біодоступність дозопропорційна дезлоратадину при прийомі дози в інтервалі від 5 мг до 20 мг. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить 83-87%. При застосуванні у дорослих та підлітків протягом 14 днів у дозі від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу ознак клінічно значущої кумуляції дезлоратадину не відзначається. Ступінь акумуляції дезлоратадину узгоджується зі значенням періоду напіввиведення (Т1/2) та частотою його застосування один раз на добу. Значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" і Сmах У дітей були аналогічні таким у дорослих, які отримували 5 мг дезлоратадину. Одночасний прийом їжі або грейпфрутового соку не впливає на розподіл дезлоратадину (при прийомі дози 7,5 мг 1 раз/добу). Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Ферменти, що відповідають за метаболізм дезлоратадину, поки що не відомі, тому не можна повністю виключати взаємодію з деякими лікарськими засобами. Не є інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 і не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання з утворенням 3-ОН-дезлоратадину, який потім глюкуронізується. Виведення Термінальна фаза Т1/2 становить близько 27 год. Дезлоратадин виводиться з організму у вигляді глюкуронідної сполуки та у невеликій кількості у незміненому вигляді (нирками – менше 2% і через кишечник – менше 7%).ФармакодинамікаАнтигістамінний препарат тривалої дії, блокатор периферичних H1-гістамінових рецепторів. Дезлоратадин є первинним активним метаболітом лоратадину. Інгібує каскад реакцій алергічного запалення, зокрема. вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи інтерлейкіни ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13, вивільнення прозапальних хемокінів, продукцію супероксидних аніонів активованими поліморфноядерними нейтрофілами, адгезію та хемотаксис еозино опосередковане вивільнення гістаміну, простагландину D2 та лейкотрієну С4. Таким чином, попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію, зменшує проникність капілярів, попереджає розвиток набряку тканин, спазму гладкої мускулатури.Препарат не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), практично не має седативного ефекту (не викликає сонливості) і не впливає на швидкість психомоторних реакцій при прийомі в рекомендованих дозах. Не викликає подовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Дія дезлоратадину починається протягом 30 хвилин після прийому внутрішньо і продовжується протягом 24 год.Показання до застосуванняДля полегшення чи усунення симптомів: алергічного риніту (чхання, закладеність носа, ринорея, свербіж у носі, свербіж неба, свербіж та почервоніння очей, сльозогін); кропив'янки (свербіж шкіри, висип).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної або будь-якої допоміжної речовини препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через відсутність клінічних даних про безпеку його застосування в даний період. Дезлоратадин виділяється з грудним молоком, тому його застосування під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяНайчастіше відзначаються такі небажані реакції: підвищена стомлюваність (1,2%), сухість слизової оболонки ротової порожнини (0,8%), головний біль (0,6%). При застосуванні препарату у дорослих та підлітків у рекомендованій дозі 5 мг на добу частота виникнення сонливості не вище, ніж при застосуванні плацебо. У результаті постмаркетингового спостереження дуже рідко відзначалися такі побічні реакції. Психічні розлади: галюцинації. З боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність. Серцево-судинна система: тахікардія, відчуття серцебиття. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну, гепатит. З боку кістково-м'язової системи: міалгія. Алергічні реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не виявлено (зокрема з кетоконазолом та еритроміцином).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослим та підліткам (від 12 років і старше) – по 1 таблетці 5 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: прийом дози, що перевищує рекомендовану в 9 разів (45 мг), не призводив до появи будь-яких клінічно значущих симптомів. Можливий розвиток сонливості. Лікування: необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при необхідності – симптоматична терапія. Дезлоратадин не виводиться при гемодіалізі, ефективність перитонеального діалізу не встановлена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі вираженого порушення функції нирок препарат Дезал слід приймати з обережністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами У дослідженнях не було зазначено впливу дезлоратадину на керування транспортними засобами. Однак слід враховувати, що дуже рідко у деяких пацієнтів можливий розвиток сонливості, в даному випадку слід бути обережним при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка покрита оболонкою містить: активна речовина: дезлоратадин 5,00 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 55,00 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 15,00 мг, манітол 22,00 мг, тальк 2,50 мг, магнію стеарат 0,50 мг; плівкова оболонка: Опадрай блакитний 03F20404 (гіпромелоза 6сР - 1,90 мг, титану діоксид (Е 171) 0,61 мг, макрогол 6000 - 0,34 мг, барвник індигокармін алюмінієвий лак (Е 132) 00 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 5 мг. По 10 таблеток у блістер Ал/Ал. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з гравіюванням "LT" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістамінових рецепторів блокаторФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату внутрішньо дезлоратадин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Визначається в плазмі крові через 30 хв, а максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається приблизно через 3 год. Біодоступність дозопропорційна дезлоратадину при прийомі дози в інтервалі від 5 мг до 20 мг. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить 83-87%. При застосуванні у дорослих та підлітків протягом 14 днів у дозі від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу ознак клінічно значущої кумуляції дезлоратадину не відзначається. Ступінь акумуляції дезлоратадину узгоджується зі значенням періоду напіввиведення (Т1/2) та частотою його застосування один раз на добу. Значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" і Сmах У дітей були аналогічні таким у дорослих, які отримували 5 мг дезлоратадину. Одночасний прийом їжі або грейпфрутового соку не впливає на розподіл дезлоратадину (при прийомі дози 7,5 мг 1 раз/добу). Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Ферменти, що відповідають за метаболізм дезлоратадину, поки що не відомі, тому не можна повністю виключати взаємодію з деякими лікарськими засобами. Не є інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 і не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання з утворенням 3-ОН-дезлоратадину, який потім глюкуронізується. Виведення Термінальна фаза Т1/2 становить близько 27 год. Дезлоратадин виводиться з організму у вигляді глюкуронідної сполуки та у невеликій кількості у незміненому вигляді (нирками – менше 2% і через кишечник – менше 7%).ФармакодинамікаАнтигістамінний препарат тривалої дії, блокатор периферичних H1-гістамінових рецепторів. Дезлоратадин є первинним активним метаболітом лоратадину. Інгібує каскад реакцій алергічного запалення, зокрема. вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи інтерлейкіни ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13, вивільнення прозапальних хемокінів, продукцію супероксидних аніонів активованими поліморфноядерними нейтрофілами, адгезію та хемотаксис еозино опосередковане вивільнення гістаміну, простагландину D2 та лейкотрієну С4. Таким чином, попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію, зменшує проникність капілярів, попереджає розвиток набряку тканин, спазму гладкої мускулатури.Препарат не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), практично не має седативного ефекту (не викликає сонливості) і не впливає на швидкість психомоторних реакцій при прийомі в рекомендованих дозах. Не викликає подовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Дія дезлоратадину починається протягом 30 хвилин після прийому внутрішньо і продовжується протягом 24 год.Показання до застосуванняДля полегшення чи усунення симптомів: алергічного риніту (чхання, закладеність носа, ринорея, свербіж у носі, свербіж неба, свербіж та почервоніння очей, сльозогін); кропив'янки (свербіж шкіри, висип).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної або будь-якої допоміжної речовини препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через відсутність клінічних даних про безпеку його застосування в даний період. Дезлоратадин виділяється з грудним молоком, тому його застосування під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяНайчастіше відзначаються такі небажані реакції: підвищена стомлюваність (1,2%), сухість слизової оболонки ротової порожнини (0,8%), головний біль (0,6%). При застосуванні препарату у дорослих та підлітків у рекомендованій дозі 5 мг на добу частота виникнення сонливості не вище, ніж при застосуванні плацебо. У результаті постмаркетингового спостереження дуже рідко відзначалися такі побічні реакції. Психічні розлади: галюцинації. З боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність. Серцево-судинна система: тахікардія, відчуття серцебиття. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну, гепатит. З боку кістково-м'язової системи: міалгія. Алергічні реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не виявлено (зокрема з кетоконазолом та еритроміцином).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослим та підліткам (від 12 років і старше) – по 1 таблетці 5 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: прийом дози, що перевищує рекомендовану в 9 разів (45 мг), не призводив до появи будь-яких клінічно значущих симптомів. Можливий розвиток сонливості. Лікування: необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при необхідності – симптоматична терапія. Дезлоратадин не виводиться при гемодіалізі, ефективність перитонеального діалізу не встановлена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі вираженого порушення функції нирок препарат Дезал слід приймати з обережністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами У дослідженнях не було зазначено впливу дезлоратадину на керування транспортними засобами. Однак слід враховувати, що дуже рідко у деяких пацієнтів можливий розвиток сонливості, в даному випадку слід бути обережним при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
377,00 грн
330,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаCпрей назальний дозований - 1 доза: активна речовина: мометазону фуроату моногідрат – 0,052 мг (у перерахунку на мометазону фуроат – 0,050 мг); допоміжні речовини: авіцел RC-591 (МКЦ, кармелоза натрію) – 2 мг; гліцерол - 2,1 мг; бензалконію хлориду розчин 500 г/л - 0,04 мг; полісорбат 80 - 0,01 мг; лимонної кислоти моногідрат – 0,2 мг; натрію цитрату дигідрат - 0,28 мг; вода для ін'єкцій – достатня кількість до 100 мг. Назальний спрей дозований 50 мкг/доза. По 10 г (60 доз) або по 18 г (140 доз) суспензії в ПЕ-флаконах білого кольору, з дозуючим пристроєм і ПЕ-ковпачком. 1 фл. (10 г) або по 1, 2, 3 фл. (18 г) у картонній пачці.Опис лікарської формиМолочно-біла суспензія без агломератів, поміщена в білий ПЕ флакон, з дозуючим пристроєм і прозорим поліпропіленовим ковпачком.Фармакотерапевтична групаПротизапальна, протиалергічна, глюкокортикоїдна (місцева).ФармакокінетикаПри інтраназальному застосуванні системна біодоступність мометазону фуорату становитьФармакодинамікаМометазон є синтетичним глюкокортикостероїдами для місцевого застосування. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Місцева протизапальна дія препарату проявляється при його застосуванні у дозах, за яких не виникає системних ефектів. Гальмує вивільнення медіаторів запалення. Підвищує продукцію ліпомодуліну, що є інгібітором фосфоліпази А, що зумовлює зниження вивільнення арахідонової кислоти та відповідно – пригнічення синтезу продуктів метаболізму арахідонової кислоти – циклічних ендопероксидів, ПГ. Попереджує крайове скупчення нейтрофілів, що зменшує запальний ексудат та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, призводить до зменшення процесів інфільтрації та грануляції. Зменшує запалення за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на пізні реакції алергії),гальмує розвиток негайної алергічної реакції (за рахунок гальмування утворення метаболітів арахідонової кислоти та зниження вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення). У дослідженнях з провокаційними тестами (з нанесенням антигенів на слизову оболонку порожнини носа) було продемонстровано високу протизапальну активність препарату як у ранніх, і на пізніх стадіях алергічної реакції. При порівнянні з плацебо встановлено зниження рівня гістаміну та активності еозинофілів, а також зменшення (порівняно з вихідним) кількості еозинофілів, нейтрофілів та білків епітеліальних клітин.Показання до застосуваннялікування сезонного та цілорічного алергічного риніту у дорослих та дітей старше 2 років; гострий синусит або загострення хронічного синуситу у дорослих (в т.ч. літнього віку) та дітей старше 12 років – як допоміжний засіб при лікуванні антибіотиками; профілактика сезонного алергічного риніту середньоважкої та тяжкої течії у дорослих та дітей старше 12 років (рекомендується проводити за 4 тижні до початку сезону пилення); Лікування поліпозу носа у дорослих старше 18 років.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до мометазону або до будь-якого з компонентів препарату; дитячий вік (при сезонному та цілорічному алергічних ринітах – до 2 років; при гострому синуситі або загостреннях хронічного синуситу – до 12 років; при поліпозі носа – до 18 років); недавнє оперативне втручання або травма носа - до загоєння рани (у зв'язку з інгібуючою дією кортикостероїдів на процеси загоєння). З обережністю: туберкульоз (активний чи латентний) дихальних шляхів, грибкова, бактеріальна, системна вірусна інфекція, у т.ч. Herpes simplex із поразкою очей; тривала терапія кортикостероїдів; наявність нелікованої місцевої інфекції із залученням до процесу слизової оболонки носової порожнини; вагітність; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяСпеціальних досліджень з безпеки застосування мометазону при вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося. Як і при використанні інших назальних кортикостероїдів, препарат Дезриніт слід призначати при вагітності та в період грудного вигодовування лише в тому випадку, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого. Новонароджених, матері яких при вагітності застосовували глюкокортикостероїди, необхідно ретельно обстежити для виявлення можливої гіпофункції надниркових залоз.Побічна діяЧастота побічних ефектів представлена відповідно до наступної класифікації: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1, але менше 1%; рідко - не менше 0,01, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01% (включаючи поодинокі випадки). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у т.ч. бронхоспазм, задишка; дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку ЦНС: часто – головний біль (у дорослих та дітей). Діти спостерігалася затримка зростання, психомоторна гіперактивність, порушення сну, тривога, депресія, агресивне поведінка. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто (у дорослих) - носова кровотеча, печіння в порожнині носа, виразка слизової оболонки порожнини носа, відчуття подразнення слизової оболонки порожнини носа, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; дуже рідко – перфорація носової перегородки. Носові кровотечі, зазвичай, припинялися самостійно і були важкими; вони виникали з частотою дещо більшою, ніж при застосуванні плацебо (5%), але рівною або меншою, ніж при застосуванні інших досліджуваних кортикостероїдів для інтраназального застосування, які використовувалися як активний контроль (у деяких з них частота носових кровотеч становила до 15%). . Частота виникнення інших побічних ефектів була порівнянна з такою при застосуванні плацебо; часто (у дітей) - носова кровотеча,відчуття подразнення слизової оболонки порожнини носа, чхання. Частота виникнення всіх зазначених небажаних явищ у дітей була порівнянна із частотою плацебо. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – відчуття подразнення слизової оболонки глотки. Інші: рідко – порушення нюху, порушення смаку, глаукоми, підвищення ВГД, катаракта.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування мометазону з лоратадином не призводило до зміни концентрації лоратадину або його головного метаболіту в плазмі, при цьому в плазмі не визначалася присутність мометазону навіть у мінімальній концентрації. Дослідження лікарської взаємодії мометазону з іншими препаратами не проводили.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Впорскування в порожнину носа спрею, що міститься у флаконі, здійснюється за допомогою спеціального пристрою, що дозує. Перед першим застосуванням спрею необхідно зробити близько 10 калібрувальних натискань на дозуючий пристрій. Після калібрування встановлюється стереотипна подача препарату, при якій з кожним натисканням на пристрій, що дозує, відбувається викид 100 мг суспензії, що відповідає 50 мкг мометазону. Якщо препарат не застосовували протягом 14 днів або більше, перед новим застосуванням необхідно повторити калібрування. Перед кожним застосуванням спрею необхідно енергійно струшувати флакон. Лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту. Дорослі (в т.ч. літнього віку) та діти старше 12 років – по 2 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожний носовий хід 1 раз на день (сумарна добова доза – 200 мкг). Після досягнення бажаного ефекту доза препарату для підтримуючої терапії становить по 1 впорскування (50 мкг) у кожну ніздрю 1 раз на день (сумарна добова доза — 100 мкг). У разі необхідності доза препарату може бути збільшена до 4 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожний носовий перебіг 1 раз на день (сумарна добова доза – 400 мкг); діти від 2 до 11 років - по 1 впорскування (50 мкг) у кожний носовий хід 1 раз на день (сумарна добова доза - 100 мкг). Позитивна динаміка клінічних симптомів відзначається, як правило, протягом перших 12 годин після першого застосування препарату. Допоміжне лікування гострого синуситу чи загострення хронічного синуситу. Дорослі (в т.ч. літнього віку) та діти старше 12 років – рекомендована терапевтична доза – по 2 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожний носовий хід 2 рази на день (сумарна добова доза – 400 мкг). У разі необхідності доза препарату може бути збільшена до 4 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожний носовий перебіг 2 рази на день (сумарна добова доза – 800 мкг). Після зменшення симптомів рекомендується зниження дози. Лікування поліпозу носа. Дорослі (в т.ч. похилого віку) від 18 років - рекомендована терапевтична доза - по 2 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожну ніздрю 2 рази на день (сумарна добова доза - 400 мкг). Після зменшення симптомів захворювання рекомендується зниження дози до 2 впорскування (по 50 мкг кожен) у кожен носовий перебіг 1 раз на день (сумарна добова доза – 200 мкг).ПередозуванняПрепарат має низьку (Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні мометазону протягом 12 місяців ознак атрофії слизової оболонки носа відзначено не було. Під час дослідження біоптатів слизової оболонки носа виявлено, що мометазон виявляв тенденцію до нормалізації гістологічної картини. При застосуванні препарату протягом тривалого часу (як і за будь-якого довгострокового лікування) необхідний періодичний огляд слизової оболонки носа лікарем-оториноларингологом. При розвитку місцевої грибкової інфекції носа або горлянки лікування препаратом рекомендується припинити та розпочати проведення специфічної терапії. Роздратування слизової оболонки порожнини носа і глотки, що зберігається протягом тривалого часу, є показанням до відміни препарату. При тривалому застосуванні препарату ознак пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи не спостерігалося. Пацієнти, які переходять на терапію мометазоном після тривалого лікування глюкокортикоїдів системної дії, вимагають до себе особливої уваги. Відміна глюкокортикостероїдів системної дії у таких пацієнтів може призвести до недостатності функції надниркових залоз, що може вимагати вживання відповідних заходів. Під час переходу від лікування кортикостероїдів системної дії до терапії мометазоном у деяких пацієнтів можуть виникнути симптоми відміни кортикостероїдів для системного застосування (наприклад, біль у суглобах та/або м'язах, почуття втоми, депресія), незважаючи на зменшення вираженості симптомів,пов'язаних із ураженням слизової оболонки носа, таких хворих необхідно спеціально переконувати у доцільності продовження лікування препаратом Дезриніт. Перехід від кортикостероїдів системної дії до місцевих кортикостероїдів може також виявити вже існуючі, але маскувані терапією кортикостероїдів системної дії алергічні захворювання, такі як алергічний кон'юнктивіт і екзема. Ефективність та безпека мометазону не вивчена при лікуванні односторонніх поліпів, поліпів, пов'язаних з муковісцидозом та поліпів, які повністю закривають носову порожнину. Односторонні поліпи, неправильної форми або кровоточиві, слід додатково обстежити. Пацієнти, яким проводиться терапія кортикостероїдами, мають знижену імунну реактивність і повинні бути попереджені про підвищений ризик інфікування при контакті з хворими на деякі інфекційні захворювання (наприклад вітряна віспа, кір), а також про необхідність лікарської консультації, якщо такий контакт відбувся. При тривалому застосуванні назальних глюкокортикостероїдів у високих дозах можливий розвиток системних побічних ефектів. Імовірність розвитку цих ефектів набагато менша, ніж при застосуванні системних глюкокортикоїдів, і може різнитися в окремих пацієнтів, а також між різними глюкокортикостероїдами. До потенційних системних ефектів відносяться синдром Кушинга, характерні ознаки кушінгоїда, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома і рідше - ряд психологічних або поведінкових ефектів, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, неспокій, депресію або агресію ( дітей). Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які отримують тривалу терапію мометазоном. При уповільненні зростання слід переглянути терапію з метою зниження дози мометазону до мінімальної ефективної дози,що дозволяє контролювати симптоми захворювання. Крім того, слід направити пацієнта на консультацію до педіатра. Лікування глюкокортикостероїдів вищими дозами, ніж рекомендовані, може призвести до клінічно значущого пригнічення функції надниркових залоз. Якщо відомо, що застосовуються високі дози кортикостероїдів, необхідно розглянути можливість додаткового застосування системних кортикостероїдів у періоди стресу або планового хірургічного втручання. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Досліджень щодо вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Активні речовини: речовина – Диклофенаку діетиламін 1,16 г, що відповідає диклофенаку натрію 1,00 г. Допоміжні речовини. Ізопропіловий спирт, карбопол 940, полісорбат 80, бензиновий спирт, натрію метабісульфіт, сорбіт 70% некристалізуючий, триетаноламін, очищена вода. Гель у тубі, 100 г.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Інгібує синтез протеоглікану в хрящах. При ревматичних захворюваннях зменшує біль у суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні має десенсибілізуючу дію. При місцевому застосуванні в офтальмології зменшує набряк та біль при запальних процесах неінфекційної етіології.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює швидкість всмоктування, ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Близько 50% активної речовини метаболізується при "першому проходженні" через печінку. При ректальному введенні абсорбція відбувається повільніше. Час досягнення Сmax у плазмі після прийому внутрішньо становить 2-4 год залежно від застосовуваної лікарської форми, після ректального введення – 1 год, внутрішньом'язового введення – 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що застосовується. Чи не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7% (переважно з альбуміном). Проникає в синовіальну рідину, Cmax досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Значною мірою метаболізується з утворенням кількох метаболітів, серед яких два фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв. T1/2 з плазми становить 1-2 год, із синовіальної рідини - 3-6 год. Приблизно 60% дози виводиться у вигляді метаболітів нирками, менше 1% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта виводиться у вигляді метаболітів з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.ІнструкціяЗовнішньо. Після нанесення препарату необхідно вимити руки. Тривалість лікування залежить від показань та лікувального ефекту. Після 2-х тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання кістково-м'язової системи: ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт; ревматичні ураження м'яких тканин; подагричний артрит); травматично обумовлені запалення сухожиль, зв'язок, м'язів та суглобів (внаслідок розтягувань, при навантаженні та забоях).Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в анамнезі); порушення цілісності шкірних покривів; підвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: Печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); бронхіальна астма, літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (III триместр) та у період лактації протипоказано. З обережністю: вагітність І та ІІ триместр. А також дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, болі та неприємні відчуття в епігастральній ділянці, метеоризм, запор, діарея; в окремих випадках - ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ; рідко – порушення функції печінки. При ректальному введенні в поодиноких випадках відзначалося запалення товстої кишки з кровотечею, загострення виразкового коліту. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, збудження, безсоння, дратівливість, відчуття втоми; рідко – парестезії, порушення зору (розпливчастість, диплопія), шум у вухах, розлади сну, судоми, дратівливість, тремор, психічні порушення, депресія. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; у схильних пацієнтів можливі набряки. Дерматологічні реакції: рідко – випадання волосся. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж; при застосуванні у формі очних крапель – свербіж, почервоніння, фотосенсибілізація. Місцеві реакції: у місці внутрішньом'язового введення можливе печіння, в окремих випадках – утворення інфільтрату, абсцесу, некроз жирової тканини; при ректальному введенні можливе місцеве подразнення, поява слизових об'єктів з домішкою крові, хвороблива дефекація; при зовнішньому застосуванні в окремих випадках - свербіж, почервоніння, висипання, печіння; при місцевому застосуванні в офтальмології можливе минуще почуття печіння та/або тимчасова нечіткість зору відразу після закапування. При тривалому зовнішньому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні тіла можливі системні побічні ефекти через резорбтивну дію диклофенаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років препарат наносять тонким шаром над осередком запалення 3-4 рази на добу і злегка втирають. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату: 2-4 г (що за обсягом можна порівняти з розміром великої вишні).Запобіжні заходи та особливі вказівкиГель наносять лише на непошкоджені ділянки шкіри. Після накладання не слід накладати оклюзійну пов'язку. При нанесенні великі поверхні шкіри протягом тривалого часу підвищується ризик розвитку системних побічних ефектів. Слід уникати потрапляння препарату в очі, на слизові оболонки або відкриті рапи. Застосовувати лише як зовнішній засіб.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Активні речовини: речовина – Диклофенаку діетиламін 1,16 г, що відповідає диклофенаку натрію 1,00 г. Допоміжні речовини. Ізопропіловий спирт, карбопол 940, полісорбат 80, бензиновий спирт, натрію метабісульфіт, сорбіт 70% некристалізуючий, триетаноламін, очищена вода. Гель у тубі, 40 г.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Інгібує синтез протеоглікану в хрящах. При ревматичних захворюваннях зменшує біль у суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні має десенсибілізуючу дію. При місцевому застосуванні в офтальмології зменшує набряк та біль при запальних процесах неінфекційної етіології.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює швидкість всмоктування, ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Близько 50% активної речовини метаболізується при "першому проходженні" через печінку. При ректальному введенні абсорбція відбувається повільніше. Час досягнення Сmax у плазмі після прийому внутрішньо становить 2-4 год залежно від застосовуваної лікарської форми, після ректального введення – 1 год, внутрішньом'язового введення – 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що застосовується. Чи не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7% (переважно з альбуміном). Проникає в синовіальну рідину, Cmax досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Значною мірою метаболізується з утворенням кількох метаболітів, серед яких два фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв. T1/2 з плазми становить 1-2 год, із синовіальної рідини - 3-6 год. Приблизно 60% дози виводиться у вигляді метаболітів нирками, менше 1% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта виводиться у вигляді метаболітів з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.ІнструкціяЗовнішньо. Після нанесення препарату необхідно вимити руки. Тривалість лікування залежить від показань та лікувального ефекту. Після 2-х тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання кістково-м'язової системи: ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт; ревматичні ураження м'яких тканин; подагричний артрит); травматично обумовлені запалення сухожиль, зв'язок, м'язів та суглобів (внаслідок розтягувань, при навантаженні та забоях).Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в анамнезі); порушення цілісності шкірних покривів; підвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: Печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); бронхіальна астма, літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (III триместр) та у період лактації протипоказано. З обережністю: вагітність І та ІІ триместр. А також дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, болі та неприємні відчуття в епігастральній ділянці, метеоризм, запор, діарея; в окремих випадках - ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ; рідко – порушення функції печінки. При ректальному введенні в поодиноких випадках відзначалося запалення товстої кишки з кровотечею, загострення виразкового коліту. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, збудження, безсоння, дратівливість, відчуття втоми; рідко – парестезії, порушення зору (розпливчастість, диплопія), шум у вухах, розлади сну, судоми, дратівливість, тремор, психічні порушення, депресія. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; у схильних пацієнтів можливі набряки. Дерматологічні реакції: рідко – випадання волосся. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж; при застосуванні у формі очних крапель – свербіж, почервоніння, фотосенсибілізація. Місцеві реакції: у місці внутрішньом'язового введення можливе печіння, в окремих випадках – утворення інфільтрату, абсцесу, некроз жирової тканини; при ректальному введенні можливе місцеве подразнення, поява слизових об'єктів з домішкою крові, хвороблива дефекація; при зовнішньому застосуванні в окремих випадках - свербіж, почервоніння, висипання, печіння; при місцевому застосуванні в офтальмології можливе минуще почуття печіння та/або тимчасова нечіткість зору відразу після закапування. При тривалому зовнішньому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні тіла можливі системні побічні ефекти через резорбтивну дію диклофенаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років препарат наносять тонким шаром над осередком запалення 3-4 рази на добу і злегка втирають. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату: 2-4 г (що за обсягом можна порівняти з розміром великої вишні).Запобіжні заходи та особливі вказівкиГель наносять лише на непошкоджені ділянки шкіри. Після накладання не слід накладати оклюзійну пов'язку. При нанесенні великі поверхні шкіри протягом тривалого часу підвищується ризик розвитку системних побічних ефектів. Слід уникати потрапляння препарату в очі, на слизові оболонки або відкриті рапи. Застосовувати лише як зовнішній засіб.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 100 мг Фасування: N1 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Силденафіл. .
Дозування: 100 мг Фасування: N4 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-производитель: Pliva Hrvatska d. o.
Дозування: 50 мг Фасування: N1 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Силденафіл. .
Дозування: 50 мг Фасування: N4 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-производитель: Pliva Hrvatska d. o.
Дозування: 10 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Торасемід.
Дозування: 10 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Торасемід.
Дозування: 5 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Торасемід.
Дозування: 5 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Pliva Hrvatska doo (Хорватія) Діюча речовина: Торасемід.
Дозування: 2 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Угорщина) Діюча речовина: Доксазозин.
Дозування: 4 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Угорщина) Діюча речовина: Доксазозин.
Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Угорщина) Діюча речовина: Домперидон.
Дозування: 40 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Адіфарм ЕАД(Болгарія) Діюча речовина: Дротаверин. .
864,00 грн
560,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
2 215,00 грн
485,00 грн
Фасування: N3 Форма випуску: дозований порошок д/інгаляцій Упаковка: інгалятор Виробник: Тева Завод-виробник: Нортон Вотерфорд (Ірландія) Діюча речовина: Будесонід + Формотерол. . .
864,00 грн
495,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
888,00 грн
567,00 грн
Фасування: N3 Форма випуску: дозований порошок д/інгаляцій Упаковка: інгалятор Виробник: Тева Завод-виробник: Нортон Вотерфорд (Ірландія) Діюча речовина: Будесонід + Формотерол. . .
Дозировка: 100 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: капс. мягкие Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: Тева Чешские Предприятия с. р.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 25 мг Фасування: N50 Форма выпуска: капс. мягкие Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: Тева Чешские Предприятия с. р.
Дозировка: 50 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: капс. мягкие Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: IVAX Pharmaceuticals Действующее вещество: Циклоспорин. .
Дозування: 2. 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Емкюр Фармасьютікалз Лтд(Індія/Росія) Діюча речовина: Левамлодипін.
Дозування: 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Емкюр Фармасьютікалз Лтд(Індія/Росія) Діюча речовина: Левамлодипін. .
448,00 грн
418,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Pharmachemie(Нідерланди) Действующее вещество: Этопозид. .
422,00 грн
376,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Pharmachemie(Нідерланди) Діюча речовина: Етопозид. .
Дозування: 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Венгрия) Действующее вещество: Финастерид.
Умови зберігання При кімнатній температурі
Умови відпустки з аптек
За рецептом
1 221,00 грн
1 180,00 грн
Фасовка: N1 Форма выпуска: концентрат д/приготовления р-ра д/в/в введения Упаковка: фл. Производитель: Тева Завод-производитель: Pharmachemie(Нидерланды) Действующее вещество: Флударабин. .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина флуконазол 150 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, діоксид колоїдний кремнію, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат. Склад корпусу та кришечки желатинової капсули: титану діоксид (E171), діамантовий блакитний FCF (E133), желатин. 1 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, №1, з непрозорими кришечкою та корпусом світло-блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450. При прийомі внутрішньо та при внутрішньовенному введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Флуконазол активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції; Microsporum spp. та Trychoptyton spp. Активний на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та зі зниженим імунітетом.ФармакокінетикаФармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо. Після внутрішнього прийому флуконазол добре абсорбується, його рівні в плазмі крові (і загальна біодоступність) перевищують 90% від рівнів флуконазолу в плазмі крові при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію при вживанні. C max досягається через 0.5-1.5 год після прийому флуконазолу натще. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі. 90% Css досягається до 4-5-го дня після початку терапії (при багаторазовому прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (в перший день), що вдвічі перевищує середню добову дозу, дозволяє досягти Css 90% до 2-го дня. Здається Vd наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми низьке (11-12%). Флуконазол добре проникає у всі рідини організму. Рівні флуконазолу в слині та мокротинні подібні до його концентрацій у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівні флуконазолу в спинномозковій рідині складають близько 80% від його рівнів у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі-дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При прийомі в дозі 50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів склала 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування – лише 5.8 мкг/г. При застосуванні у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. концентрація флуконазолу у роговому шарі на 7-й день становила 23.4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7.1 мкг/г. Концентрація флуконазолу у нігтях після 4-місячного застосування у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. склала 4.05 мкг/г у здорових та 1.8 мкг/г у уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначався в нігтях. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виявляють у сечі у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний КК. Циркулюючі метаболіти не виявлено. Тривалий T1/2 з плазми дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і 1 раз на добу або 1 раз на тиждень. за інших показань.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), в т.ч. у хворих з нормальною імунною відповіддю та у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококкозу у хворих на СНІД. Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів, у т.ч. у хворих зі злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також у хворих з іншими факторами, що спричиняють розвиток кандидозу. Кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота та глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний із носінням зубних протезів), у т.ч. у хворих з нормальною та пригніченою імунною функцією; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД. генітальний кандидоз; гострий або рецидивний вагінальний кандидоз; профілактика з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт. Мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної області, високій лишай, оніхомікози та шкірні кандидозні інфекції. Глибокі ендемічні мікози у хворих з нормальним імунітетом, кокцидіоідомікоз, паракокцидіоідомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз. Профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, схильними до розвитку таких інфекцій внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу та більше; одночасне застосування цизаприду; підвищена чутливість до флуконазолу; підвищена чутливість до похідних азолу зі схожою з флуконазолом структурою.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції. Флуконазол визначається у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових, тому застосування в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 1 року.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми, зміна смаку. З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювання, гепатотоксичність (включаючи рідкісні випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ та АСТ), порушення функції печінки гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця. З боку серцево-судинної системи: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння/тремтіння шлуночків. Дерматологічні реакції: висипання, алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію. З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія. Алергічні реакції: анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з варфарином флуконазол підвищує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та ШКТ, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час. Після прийому внутрішньо мідазоламу флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою зниження дози бензодіазепіну. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. мерехтіння/тремтіння шлуночків (аритмія типу "пірует"). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду та флуконазолу протипоказаний. У пацієнтів після трансплантації нирки застосування флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується моніторувати концентрацію циклоспорину в крові. Багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у пацієнтів, які отримують одночасно діуретики, однак це слід враховувати. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом в дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу і левоноргестрелу збільшуються на 40% і 24% відповідно, а при прийомі тиждень - AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептиву. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. При даній комбінації слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. Одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зниження AUC на 25% та тривалості T1/2 флуконазолу на 20%. У пацієнтів, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу. Флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільно флуконазол та пероральні препарати сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії. Одночасне застосування флуконазолу та такролімусу призводить до підвищення плазмових концентрацій останнього. Описано випадки нефротоксичності. При цій комбінації слід ретельно контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу і вище спричиняє значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. При одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином. При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, зумовлене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину в дозі 200 мг кожні 8 годин протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом у дозі 400 мг/добу або без нього з інтервалом у 21 день між двома схемами встановлено значне збільшення AUC зидовудину (74%). при одночасному застосуванні з флуконазолом. Пацієнтів, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. За таких комбінацій слід ретельно контролювати стан пацієнтів.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Призначений для прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення. Для дорослих, залежно від показань, схеми лікування та клінічної ситуації, добова доза становить 50-400 мг, кратність застосування – 1 раз на добу. Для дітей доза становить 3-12 мг/кг/добу, кратність застосування – 1 раз на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок дозу флуконазолу зменшують залежно від КК. Тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при порушеннях показників функції печінки на фоні застосування флуконазолу, при появі висипу на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями, при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг. станах у хворих із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія). Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно контролювати стан пацієнтів, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. У разі появи клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, його слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у пацієнта, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипи, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, його слід відмінити. При появі висипки у пацієнтів з інвазивними/системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних уражень або багатоформної еритеми. Одночасне застосування флуконазолу в дозах менше 400 мг на добу та терфенадину слід проводити під ретельним контролем. При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння/тремтіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень. Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протиінфекційну терапію необхідно скоригувати відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans, штамами Candida, які часто не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: флуконазол 50 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, №1, з непрозорими кришечкою та корпусом світло-блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450. При прийомі внутрішньо та при внутрішньовенному введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Флуконазол активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції; Microsporum spp. та Trychoptyton spp. Активний на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та зі зниженим імунітетом.ФармакокінетикаФармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо. Після внутрішнього прийому флуконазол добре абсорбується, його рівні в плазмі крові (і загальна біодоступність) перевищують 90% від рівнів флуконазолу в плазмі крові при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію при вживанні. C max досягається через 0.5-1.5 год після прийому флуконазолу натще. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі. 90% Css досягається до 4-5-го дня після початку терапії (при багаторазовому прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (в перший день), що вдвічі перевищує середню добову дозу, дозволяє досягти Css 90% до 2-го дня. Здається Vd наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми низьке (11-12%). Флуконазол добре проникає у всі рідини організму. Рівні флуконазолу в слині та мокротинні подібні до його концентрацій у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівні флуконазолу в спинномозковій рідині складають близько 80% від його рівнів у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі-дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При прийомі в дозі 50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів склала 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування – лише 5.8 мкг/г. При застосуванні у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. концентрація флуконазолу у роговому шарі на 7-й день становила 23.4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7.1 мкг/г. Концентрація флуконазолу у нігтях після 4-місячного застосування у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. склала 4.05 мкг/г у здорових та 1.8 мкг/г у уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначався в нігтях. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виявляють у сечі у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний КК. Циркулюючі метаболіти не виявлено. Тривалий T1/2 з плазми дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і 1 раз на добу або 1 раз на тиждень. за інших показань.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), в т.ч. у хворих з нормальною імунною відповіддю та у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококкозу у хворих на СНІД. Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів, у т.ч. у хворих зі злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також у хворих з іншими факторами, що спричиняють розвиток кандидозу. Кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота та глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний із носінням зубних протезів), у т.ч. у хворих з нормальною та пригніченою імунною функцією; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД. генітальний кандидоз; гострий або рецидивний вагінальний кандидоз; профілактика з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт. Мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної області, високій лишай, оніхомікози та шкірні кандидозні інфекції. Глибокі ендемічні мікози у хворих з нормальним імунітетом, кокцидіоідомікоз, паракокцидіоідомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз. Профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, схильними до розвитку таких інфекцій внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу та більше; одночасне застосування цизаприду; підвищена чутливість до флуконазолу; підвищена чутливість до похідних азолу зі схожою з флуконазолом структурою.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції. Флуконазол визначається у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових, тому застосування в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 1 року.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми, зміна смаку. З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювання, гепатотоксичність (включаючи рідкісні випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ та АСТ), порушення функції печінки гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця. З боку серцево-судинної системи: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння/тремтіння шлуночків. Дерматологічні реакції: висипання, алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію. З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія. Алергічні реакції: анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з варфарином флуконазол підвищує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та ШКТ, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час. Після прийому внутрішньо мідазоламу флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою зниження дози бензодіазепіну. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. мерехтіння/тремтіння шлуночків (аритмія типу "пірует"). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду та флуконазолу протипоказаний. У пацієнтів після трансплантації нирки застосування флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується моніторувати концентрацію циклоспорину в крові. Багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у пацієнтів, які отримують одночасно діуретики, однак це слід враховувати. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом в дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу і левоноргестрелу збільшуються на 40% і 24% відповідно, а при прийомі тиждень - AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептиву. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. При даній комбінації слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. Одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зниження AUC на 25% та тривалості T1/2 флуконазолу на 20%. У пацієнтів, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу. Флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільно флуконазол та пероральні препарати сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії. Одночасне застосування флуконазолу та такролімусу призводить до підвищення плазмових концентрацій останнього. Описано випадки нефротоксичності. При цій комбінації слід ретельно контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу і вище спричиняє значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. При одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином. При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, зумовлене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину в дозі 200 мг кожні 8 годин протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом у дозі 400 мг/добу або без нього з інтервалом у 21 день між двома схемами встановлено значне збільшення AUC зидовудину (74%). при одночасному застосуванні з флуконазолом. Пацієнтів, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. За таких комбінацій слід ретельно контролювати стан пацієнтів.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Призначений для прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення. Для дорослих, залежно від показань, схеми лікування та клінічної ситуації, добова доза становить 50-400 мг, кратність застосування – 1 раз на добу. Для дітей доза становить 3-12 мг/кг/добу, кратність застосування – 1 раз на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок дозу флуконазолу зменшують залежно від КК. Тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при порушеннях показників функції печінки на фоні застосування флуконазолу, при появі висипу на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями, при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг. станах у хворих з множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія). Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно контролювати стан пацієнтів, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. У разі появи клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, його слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у пацієнта, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипи, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, його слід відмінити. При появі висипки у пацієнтів з інвазивними/системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних уражень або багатоформної еритеми. Одночасне застосування флуконазолу в дозах менше 400 мг на добу та терфенадину слід проводити під ретельним контролем. При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння/тремтіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень. Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протиінфекційну терапію необхідно скоригувати відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans, штамами Candida, які часто не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: фозиноприл натрію – 5/10/20 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; натрію кроскармелозу; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500); МКЦ; гліцерол дибегенат. У блістері 14 прим.; в пачці картонної 2 блістери.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки, білі або майже білі, з позначенням з одного боку літер «FL», з іншого — «5» — для таблеток з дозуванням 5 мг, «10» — для таблеток з дозуванням 10 мг, «20» — для таблеток із дозуванням 20 мг.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фозиноприл всмоктується із ШКТ. Абсорбція препарату становить у середньому 30-40% (незалежно від прийому їжі). Час досягнення Cmax у крові становить 3 год. Зв'язування з білками плазми – 95%. Фозіноприл має відносно невеликий обсяг розподілу. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. У слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і, частково, у печінці фозиноприл гідролізується до фозиноприлату. Фозиноприлат виводиться з жовчю та сечею. T1/2 термінальної фази становить 11,5 год.ФармакодинамікаВ організмі з фозиноприлу утворюється активний метаболіт - фозиноприлат, який перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II. Знижує ОПС та системний АТ. Препарат пригнічує синтез альдостерону, пригнічує тканинні АПФ. Гіпотензивний ефект обумовлений також пригніченням метаболізму брадикініну, який має виражений судинорозширювальний ефект. Зниження АТ не супроводжується зміною ОЦК, мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Гіпотензивний ефект препарату зберігається під час тривалого лікування, толерантність до препарату не розвивається. Після прийому внутрішньо гіпотензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до фозиноприлу або інших компонентів препарату; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у т.ч. в анамнезі після прийому інших інгібіторів АПФ; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність; гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; аортальний стеноз; стан після трансплантації нирки, при десенсибілізації, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія) – підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу; при гемодіалізі; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС, хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу (за класифікацією NYHA); цукровий діабет; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємія; літній вік; при дієті з обмеженням солі, станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, серцебиття, аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда; біль у грудній клітці. З боку травної системи: нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, стоматит, глосит, явища диспепсії, біль у животі, анорексія, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, задишка, фарингіт, ларингіт, синусит, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, дисфонія. З боку сечовидільної системи: розвиток або погіршення симптомів хронічної ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія. З боку центральної нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, біль голови, слабкість; при використанні у високих дозах безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, парестезії, порушення з боку вестибулярного апарату. З боку органів чуття: порушення слуху та зору, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини, гіпонатріємія; зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, підвищення ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивні засоби, діуретики, наркотичні анальгетики, засоби загальної анестезії посилюють гіпотензивну дію фозиноприлу. Препарати калію, калійзберігаючі діуретики підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному прийомі із солями літію можливе підвищення концентрації літію в крові. Препарат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну, ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними ЛЗ, імунодепресантами, прокаїнамідом. НПЗЗ та естрогени знижують вираженість гіпотензивного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозування має підбиратися індивідуально. При лікуванні артеріальної гіпертензії необхідно при можливості припинити прийом гіпотензивних препаратів на кілька днів до початку прийому Фозикарда. Початкова доза препарату становить 10 мг один раз на добу. Подальша доза препарату підбирається відповідно до показників АТ. Підтримуюча доза становить 10-40 мг один раз на добу. За відсутності позитивного ефекту від монотерапії Фозікардом можливе приєднання діуретика. Якщо лікування Фозикардом® починають на фоні терапії діуретиком, початкова доза препарату повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі. При лікуванні хронічної серцевої недостатності початкова доза Фозікарду становить 10 мг 1 раз на добу. Далі дозу препарату підбирають відповідно до динаміки клінічної відповіді, підвищуючи на 10 мг щотижня. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Можливе додаткове призначення діуретика.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: прийом препарату припинити, хворого помістити в положення «лежачи» з піднятими ногами. У легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та сульфату натрію протягом 30 хв після прийому. При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжким перебігом артеріальної гіпертензії або супутньою декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю повинні починати лікування Фозікардом в умовах стаціонару. До та під час лікування препаратом необхідний контроль АТ, функції нирок, концентрації калію, вмісту гемоглобіну, креатиніну, сечовини, концентрації електролітів та активності печінкових ферментів у крові. На тлі прийому Фозикарду слід періодично контролювати число лейкоцитів у периферичній крові, особливо у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії: при порушенні функції нирок та системних захворюваннях сполучної тканини. Через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Безпека та ефективність застосування Фозікарду® у дітей не встановлена. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або при виконанні будь-якої роботи, що потребує підвищеної уваги, через можливу появу запаморочення, особливо після початкової дози препарату у хворих, які приймають діуретичні ЛЗ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: фозиноприл натрію – 5/10/20 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; натрію кроскармелозу; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500); МКЦ; гліцерол дибегенат. У блістері 14 прим.; в пачці картонної 2 блістери.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки, білі або майже білі, з позначенням з одного боку літер «FL», з іншого — «5» — для таблеток з дозуванням 5 мг, «10» — для таблеток з дозуванням 10 мг, «20» — для таблеток із дозуванням 20 мг.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фозиноприл всмоктується із ШКТ. Абсорбція препарату становить у середньому 30-40% (незалежно від прийому їжі). Час досягнення Cmax у крові становить 3 год. Зв'язування з білками плазми – 95%. Фозіноприл має відносно невеликий обсяг розподілу. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. У слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і, частково, у печінці фозиноприл гідролізується до фозиноприлату. Фозиноприлат виводиться з жовчю та сечею. T1/2 термінальної фази становить 11,5 год.ФармакодинамікаВ організмі з фозиноприлу утворюється активний метаболіт - фозиноприлат, який перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II. Знижує ОПС та системний АТ. Препарат пригнічує синтез альдостерону, пригнічує тканинні АПФ. Гіпотензивний ефект обумовлений також пригніченням метаболізму брадикініну, який має виражений судинорозширювальний ефект. Зниження АТ не супроводжується зміною ОЦК, мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Гіпотензивний ефект препарату зберігається під час тривалого лікування, толерантність до препарату не розвивається. Після прийому внутрішньо гіпотензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до фозиноприлу або інших компонентів препарату; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у т.ч. в анамнезі після прийому інших інгібіторів АПФ; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність; гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; аортальний стеноз; стан після трансплантації нирки, при десенсибілізації, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія) – підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу; при гемодіалізі; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС, хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу (за класифікацією NYHA); цукровий діабет; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємія; літній вік; при дієті з обмеженням солі, станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, серцебиття, аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда; біль у грудній клітці. З боку травної системи: нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, стоматит, глосит, явища диспепсії, біль у животі, анорексія, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, задишка, фарингіт, ларингіт, синусит, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, дисфонія. З боку сечовидільної системи: розвиток або погіршення симптомів хронічної ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія. З боку центральної нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, біль голови, слабкість; при використанні у високих дозах безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, парестезії, порушення з боку вестибулярного апарату. З боку органів чуття: порушення слуху та зору, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини, гіпонатріємія; зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, підвищення ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивні засоби, діуретики, наркотичні анальгетики, засоби загальної анестезії посилюють гіпотензивну дію фозиноприлу. Препарати калію, калійзберігаючі діуретики підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному прийомі із солями літію можливе підвищення концентрації літію в крові. Препарат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну, ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними ЛЗ, імунодепресантами, прокаїнамідом. НПЗЗ та естрогени знижують вираженість гіпотензивного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозування має підбиратися індивідуально. При лікуванні артеріальної гіпертензії необхідно при можливості припинити прийом гіпотензивних препаратів на кілька днів до початку прийому Фозикарда. Початкова доза препарату становить 10 мг один раз на добу. Подальша доза препарату підбирається відповідно до показників АТ. Підтримуюча доза становить 10-40 мг один раз на добу. За відсутності позитивного ефекту від монотерапії Фозікардом можливе приєднання діуретика. Якщо лікування Фозикардом® починають на фоні терапії діуретиком, початкова доза препарату повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі. При лікуванні хронічної серцевої недостатності початкова доза Фозікарду становить 10 мг 1 раз на добу. Далі дозу препарату підбирають відповідно до динаміки клінічної відповіді, підвищуючи на 10 мг щотижня. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Можливе додаткове призначення діуретика.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: прийом препарату припинити, хворого помістити в положення «лежачи» з піднятими ногами. У легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та сульфату натрію протягом 30 хв після прийому. При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжким перебігом артеріальної гіпертензії або супутньою декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю повинні починати лікування Фозікардом в умовах стаціонару. До та під час лікування препаратом необхідний контроль АТ, функції нирок, концентрації калію, вмісту гемоглобіну, креатиніну, сечовини, концентрації електролітів та активності печінкових ферментів у крові. На тлі прийому Фозикарду слід періодично контролювати число лейкоцитів у периферичній крові, особливо у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії: при порушенні функції нирок та системних захворюваннях сполучної тканини. Через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Безпека та ефективність застосування Фозікарду® у дітей не встановлена. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або при виконанні будь-якої роботи, що потребує підвищеної уваги, через можливу появу запаморочення, особливо після початкової дози препарату у хворих, які приймають діуретичні ЛЗ.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: фозиноприл натрію – 5/10/20 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; натрію кроскармелозу; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500); МКЦ; гліцерол дибегенат. У блістері 14 прим.; в пачці картонної 2 блістери.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки, білі або майже білі, з позначенням з одного боку літер «FL», з іншого — «5» — для таблеток з дозуванням 5 мг, «10» — для таблеток з дозуванням 10 мг, «20» — для таблеток із дозуванням 20 мг.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фозиноприл всмоктується із ШКТ. Абсорбція препарату становить у середньому 30-40% (незалежно від прийому їжі). Час досягнення Cmax у крові становить 3 год. Зв'язування з білками плазми – 95%. Фозіноприл має відносно невеликий обсяг розподілу. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. У слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і, частково, у печінці фозиноприл гідролізується до фозиноприлату. Фозиноприлат виводиться з жовчю та сечею. T1/2 термінальної фази становить 11,5 год.ФармакодинамікаВ організмі з фозиноприлу утворюється активний метаболіт - фозиноприлат, який перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II. Знижує ОПС та системний АТ. Препарат пригнічує синтез альдостерону, пригнічує тканинні АПФ. Гіпотензивний ефект обумовлений також пригніченням метаболізму брадикініну, який має виражений судинорозширювальний ефект. Зниження АТ не супроводжується зміною ОЦК, мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Гіпотензивний ефект препарату зберігається під час тривалого лікування, толерантність до препарату не розвивається. Після прийому внутрішньо гіпотензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до фозиноприлу або інших компонентів препарату; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у т.ч. в анамнезі після прийому інших інгібіторів АПФ; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність; гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; аортальний стеноз; стан після трансплантації нирки, при десенсибілізації, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія) – підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу; при гемодіалізі; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС, хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу (за класифікацією NYHA); цукровий діабет; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємія; літній вік; при дієті з обмеженням солі, станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, серцебиття, аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда; біль у грудній клітці. З боку травної системи: нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, стоматит, глосит, явища диспепсії, біль у животі, анорексія, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, задишка, фарингіт, ларингіт, синусит, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, дисфонія. З боку сечовидільної системи: розвиток або погіршення симптомів хронічної ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія. З боку центральної нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, біль голови, слабкість; при використанні у високих дозах безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, парестезії, порушення з боку вестибулярного апарату. З боку органів чуття: порушення слуху та зору, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини, гіпонатріємія; зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, підвищення ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивні засоби, діуретики, наркотичні анальгетики, засоби загальної анестезії посилюють гіпотензивну дію фозиноприлу. Препарати калію, калійзберігаючі діуретики підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному прийомі із солями літію можливе підвищення концентрації літію в крові. Препарат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну, ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними ЛЗ, імунодепресантами, прокаїнамідом. НПЗЗ та естрогени знижують вираженість гіпотензивного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозування має підбиратися індивідуально. При лікуванні артеріальної гіпертензії необхідно при можливості припинити прийом гіпотензивних препаратів на кілька днів до початку прийому Фозикарда. Початкова доза препарату становить 10 мг один раз на добу. Подальша доза препарату підбирається відповідно до показників АТ. Підтримуюча доза становить 10-40 мг один раз на добу. За відсутності позитивного ефекту від монотерапії Фозікардом можливе приєднання діуретика. Якщо лікування Фозикардом® починають на фоні терапії діуретиком, початкова доза препарату повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі. При лікуванні хронічної серцевої недостатності початкова доза Фозікарду становить 10 мг 1 раз на добу. Далі дозу препарату підбирають відповідно до динаміки клінічної відповіді, підвищуючи на 10 мг щотижня. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Можливе додаткове призначення діуретика.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: прийом препарату припинити, хворого помістити в положення «лежачи» з піднятими ногами. У легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та сульфату натрію протягом 30 хв після прийому. При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжким перебігом артеріальної гіпертензії або супутньою декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю повинні починати лікування Фозікардом в умовах стаціонару. До та під час лікування препаратом необхідний контроль АТ, функції нирок, концентрації калію, вмісту гемоглобіну, креатиніну, сечовини, концентрації електролітів та активності печінкових ферментів у крові. На тлі прийому Фозикарду слід періодично контролювати число лейкоцитів у периферичній крові, особливо у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії: при порушенні функції нирок та системних захворюваннях сполучної тканини. Через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Безпека та ефективність застосування Фозікарду® у дітей не встановлена. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або при виконанні будь-якої роботи, що потребує підвищеної уваги, через можливу появу запаморочення, особливо після початкової дози препарату у хворих, які приймають діуретичні ЛЗ.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: фозиноприл натрію – 20 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; натрію кроскармелозу; крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500); гліцерол дибегенат; пігментна суміш PB-23601: титану діоксид, лактози моногідрат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний. У блістері 7 шт.; у пачці картонної 4 блістери.Опис лікарської формиКруглі, плоскі, світло-жовтогарячі таблетки, з гравіюванням «FH» з одного боку, допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаКалійзберігаючий, діуретичний, вазодилатуючий, гіпотензивний.ФармакокінетикаФармакокінетика фозиноприлу натрію та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Після прийому внутрішньо всмоктування фозиноприлу натрію становить приблизно 30-40%, з яких 50-100% гідролізується в печінці до фозиноприлату, що має фармакологічну активність. Ступінь всмоктування фозиноприлу не залежить від їди, але швидкість всмоктування може бути уповільненою. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, при цьому рівень гідролізу помітно не змінюється. Cmax фозиноприлату в плазмі досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози фозиноприлу. Фозиноприл має лінійну фармакокінетику. Фозиноприлат високою мірою зв'язується з білками плазми (90-95%) і незначною мірою зв'язується з клітинними компонентами крові.Має відносно невеликий обсяг розподілу. У хворих з артеріальною гіпертензією при нормальній функції нирок та печінки T1/2 фозиноприлату становить приблизно 11,5 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60–80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язування із білками плазми становить 64%. Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5-15 год.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5-15 год.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5-15 год. Ниркова недостатність: при нирковій недостатності всмоктування, біодоступність та зв'язування препарату з білками плазми суттєво не змінюються. Загальний кліренс фозиноприлату у хворих з нирковою недостатністю майже на 50% нижчий, ніж у хворих із нормальною функцією нирок. Оскільки виведення через печінку з жовчю частково компенсує зниження виведення через нирки, кліренс фозиноприлату суттєво не відрізняється у хворих із середнім ступенем ниркової недостатності від такого у хворих із тяжкою нирковою недостатністю. У хворих з нирковою недостатністю відзначається помірне збільшення показника AUC (менше ніж у 2 рази порівняно з такою у хворих із нормальною функцією нирок). Кліренс фозиноприлату при гемо- та перитонеальному діалізі становить у середньому 2 та 7% порівняно з кліренсом сечовини. Печінкова недостатність: ступінь гідролізу фозиноприлату у хворих з помірним ступенем печінкової недостатності знижується незначною мірою, незважаючи на те, що швидкість гідролізу може бути знижена. Максимальна концентрація та показник AUC фозиноприлату вище у хворих з печінковою недостатністю після введення першої дози, однак при введенні повторних доз ця різниця не має клінічного значення.ФармакодинамікаВ організмі з фозиноприлу утворюється активний метаболіт - фозиноприлат, який перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II. Знижує ОПСС та системний АТ. Препарат пригнічує синтез альдостерону, пригнічує тканинні АПФ. Після прийому внутрішньо зниження артеріального тиску починається через 1 годину, досягає максимальних значень через 2-6 годин. Гіпотензивний ефект триває протягом 24 годин після прийому однієї дози на добу. Гідрохлортіазид діє на механізм реабсорбції електролітів, іонів калію та гідрокарбонату. Підвищує активність альдостерону та зменшує концентрацію іонів калію у сироватці. Фозиноприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Фозиноприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ, до похідних сульфонаміду, включаючи тіазиди; генетично обумовлений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк (в т.ч. та від застосування інших інгібіторів АПФ в анамнезі); тяжкий ступінь ниркової недостатності (Cl креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2); анурія; подагра; виражені порушення електролітного балансу; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: артеріальна гіпотензія; захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); порушення функції печінки або прогресуюче захворювання печінки (невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть стати причиною печінкової коми); метаболічний ацидоз; порушення функції нирок, стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (можливе підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну сироватки крові); порушення кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (діарея, блювання); аортальний стеноз; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС, хронічна серцева недостатність; дієта з обмеженням солі; стан після трансплантації нирок; цукровий діабет; літній вік.Побічна діяПобічні ефекти при застосуванні Фозикарду Н схожі з побічними ефектами, що відзначалися при застосуванні кожного препарату окремо. Найчастіше (у 2% пацієнтів) спостерігаються: запаморочення, біль голови, кашель, кістково-м'язові болі, відчуття втоми. Загальні: загрудинний біль, відчуття втоми, озноб. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, «припливи» крові до шкіри обличчя, непритомність, набряки, порушення ритму серця. З боку ендокринної системи: зниження статевої функції, зміна лібідо. З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк. З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, печія, біль у животі, гастрит, езофагіт. Кістково-м'язова система: м'язові болі, судоми. З боку дихальної системи: закладеність носових пазух, фарингіт, риніт. З боку сечовивідної системи: почастішання сечовипускання, дизурія. З боку центральної нервової системи: сонливість, депресія, парестезії. З боку органу чуття: зниження слуху. З боку шкірних покровів: висипання, включаючи уртикарну, свербіж. З боку лабораторних показників: зниження концентрації іонів калію, натрію, хлору, магнію, глюкози, підвищення концентрації іонів кальцію, сечової кислоти у крові, підвищення рівня холестерину та тригліцеридів, нейтропенія. Побічні ефекти, описані при застосуванні фозиноприлу: З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс, тахікардія, серцебиття, аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку травного тракту: нудота, діарея, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, біль у животі, блювання, запор, зниження апетиту, стоматит, глосит. З боку дихальної системи: сухий кашель, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт, дисфонія. Алергічні, токсико-алергічні та імунопатологічні реакції. З боку центральної нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, біль голови, слабкість; при використанні у високих дозах безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, порушення вестибулярного апарату, парестезії. З боку органів чуття: порушення слуху та зору, шум у вухах. З боку лабораторних показників: підвищення концентрації сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, підвищення ШОЕ. Побічні ефекти, описані при застосуванні гідрохлортіазиду: Сухість у роті, нудота, блювання, діарея; слабкість, підвищена стомлюваність, запаморочення, біль голови, серцебиття, судоми литкових м'язів, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, гіперкальціємія, гіперглікемія; загострення перебігу подагри, тромбоз, тромбоемболія, гіперкреатинінемія, гострий інтерстиціальний нефрит, васкуліт, прогресування короткозорості, нейтропенія, тромбоцитопенія, геморагічний панкреатит, гострий холецистит (на тлі холелітіазу), ортостат.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. Необхідний контроль рівня калію в сироватці крові (1 раз на 2-3 тижні). Гіпотензивні засоби, діуретики, наркотичні аналгетики, засоби для загальної анестезії посилюють гіпотензивну дію Фозікард Н. При одночасному прийомі з солями літію можливе підвищення концентрації літію у сироватці крові та ризику розвитку літієвої токсичності. Препарат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну, ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними ЛЗ, імунодепресантами, прокаїнамідом. Препарати для лікування подагри: може знадобитися підвищення доз пробенециду або сульфінпіразону, які застосовуються для лікування подагри, оскільки гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти в крові. НПЗЗ знижують вираженість гіпотензивного ефекту. Алкоголь, барбітурати та наркотичні аналгетики можуть знижувати гіпотензивний ефект препарату. Колестирамінова смола і колестипол можуть знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. Фозикард Н слід приймати принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому зазначених засобів. Солі кальцію: гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію іонів кальцію в сироватці за рахунок зменшення виведення його з організму. При одночасному застосуванні з Фозикардом Н може знадобитися зменшення дози препаратів кальцію. Біодоступність препарату при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліну бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою та варфарином не змінюється. Всмоктування гідрохлортіазиду підвищується при одночасному прийомі засобів, що знижують моторику ШКТ. Антациди (алюмінію або магнію гідроксид, симетикон та ін.) можуть знижувати всмоктування Фозікарда Н. Приймати зазначені засоби необхідно з інтервалом не менше 2 год.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза для дорослих – 1 табл. на добу. При Cl креатиніну 30 мл/хв, креатинін сироватки крові приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза Фозікарда H. У разі порушення функції печінки корекція дози не потрібна. Літні люди можуть бути більш чутливими до дії препарату.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: хворому надають лежаче положення з піднятими ногами. У легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та сульфату натрію протягом 30 хв після прийому. При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час гемо- та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприл, може розвинутись ангіоневротичний набряк. При набряку язика, глотки, гортані може розвинутись обструкція дихальних шляхів. Хворі повинні припинити прийом препарату і негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і мові, про спазму м'язів гортані або утруднене дихання. У таких випадках потрібне швидке вживання заходів невідкладної допомоги. Слід також бути обережними при лікуванні хворих на АПФ під час проведення процедур десенсибілізації. У ході проведення гемодіалізу через високопроникні мембрани, а також під час аферезу ЛНП з адсорбцією на декстрану сульфаті можуть виникнути анафілактичні реакції. У цих випадках слід застосовувати діалізні мембрани іншого типу або інше медикаментозне лікування. У хворих з порушенням функції нирок, особливо за наявності системних захворювань сполучної тканини, можуть розвинутись агранулоцитоз та пригнічення функції кісткового мозку. У цьому випадку у таких хворих слід стежити за вмістом клітин білої крові та попередити їх про необхідність повідомляти про появу будь-яких ознак інфекції (лихоманка, біль у горлі тощо). Слід бути обережними при призначенні препарату хворим з тяжким порушенням функції нирок. У хворих з артеріальною гіпертензією зі стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, а також при одночасному застосуванні діуретиків під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватись рівень азоту сечовини крові та креатиніну сироватки. Ці ефекти оборотні та проходять після припинення лікування. У таких пацієнтів необхідно стежити за функцією нирок протягом перших 2 тижнів лікування.Може знадобитися зниження дози препарату. У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, олігурією та/або прогресуючою азотемією за наявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФ може спричинити надмірний гіпотензивний ефект, який може посилити олігурію чи азотемію, а в окремих випадках – призвести до летального результату. Тому у таких хворих лікування препаратом слід розпочинати з мінімальних терапевтичних доз та під суворим контролем АТ, особливо протягом перших 2 тижнів лікування. Гідрохлортіазид може викликати гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз. У присутності фозиноприлу натрію ризик гіпокаліємії зменшується. Гідрохлортіазид сприяє зниженню виведення іонів кальцію з організму, підвищенню виведення іонів магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії.Необхідно періодично перевіряти концентрацію електролітів у сироватці крові. Концентрація сечової кислоти в крові може підвищуватися, і у деяких хворих, які приймають тіазидні діуретики, може розвинутись гострий напад подагри. У хворих на цукровий діабет може змінюватися потреба в інсуліні, латентні форми цукрового діабету можуть набувати маніфестної форми на фоні застосування тіазидів. Підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину було пов'язане з лікуванням тіазидними діуретиками. Кашель, що викликається інгібіторами АПФ, включаючи фозиноприл натрію, зазвичай має непродуктивний і персистуючий характер і проходить після припинення прийому препаратів. Кашель, що викликається інгібіторами АПФ, повинен розглядатися як один із варіантів при диференціальній діагностиці кашлю. В окремих випадках застосування інгібіторів АПФ може призвести до появи холестатичної жовтяниці з розвитком блискавичного некрозу гепатоцитів. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг, магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,5/112,0/112,0 мг, манітол 110,0/112,0/112,0 мг, крохмаль прежелатинізований 32,0/32,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0/2,0/2,0 мг, кроскармелоза натрію (тип А) 50,0/50,0/50,0 мг, аспартам 2,5/2,0/2,0 мг, стеарат магнію 6, 0/6,0/6,0 мг, ароматизатор м'ятний (таблетки м'ятні) 6,0 мг або ароматизатор вишневий Е 9407963 (таблетки вишневі) 4,0 мг або апельсиновий ароматизатор 1013042 (таблетки апельсинові) 4,0 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 4 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг, магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,5/112,0/112,0 мг, манітол 110,0/112,0/112,0 мг, крохмаль прежелатинізований 32,0/32,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0/2,0/2,0 мг, кроскармелоза натрію (тип А) 50,0/50,0/50,0 мг, аспартам 2,5/2,0/2,0 мг, стеарат магнію 6, 0/6,0/6,0 мг, ароматизатор м'ятний (таблетки м'ятні) 6,0 мг або ароматизатор вишневий Е 9407963 (таблетки вишневі) 4,0 мг або апельсиновий ароматизатор 1013042 (таблетки апельсинові) 4,0 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 4 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг; магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: манітол (Е421) 120,00 мг, сорбітол (Е420) 50,00 мг, лактози моногідрат 30,00 мг, крохмаль кукурудзяний 75,80 мг, натрію цикламат 7,00 мг, натрію сахаринат 0, 28,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг, ароматизатор м'яти перцевої 3,00 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2, 4, 5, 8 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування картонної пачки.Опис лікарської формиКруглі таблетки від білого до кремового кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг, магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,5/112,0/112,0 мг, манітол 110,0/112,0/112,0 мг, крохмаль прежелатинізований 32,0/32,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0/2,0/2,0 мг, кроскармелоза натрію (тип А) 50,0/50,0/50,0 мг, аспартам 2,5/2,0/2,0 мг, стеарат магнію 6, 0/6,0/6,0 мг, ароматизатор м'ятний (таблетки м'ятні) 6,0 мг або ароматизатор вишневий Е 9407963 (таблетки вишневі) 4,0 мг або апельсиновий ароматизатор 1013042 (таблетки апельсинові) 4,0 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 4 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг, магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,5/112,0/112,0 мг, манітол 110,0/112,0/112,0 мг, крохмаль прежелатинізований 32,0/32,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0/2,0/2,0 мг, кроскармелоза натрію (тип А) 50,0/50,0/50,0 мг, аспартам 2,5/2,0/2,0 мг, стеарат магнію 6, 0/6,0/6,0 мг, ароматизатор м'ятний (таблетки м'ятні) 6,0 мг або ароматизатор вишневий Е 9407963 (таблетки вишневі) 4,0 мг або апельсиновий ароматизатор 1013042 (таблетки апельсинові) 4,0 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 4 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг, магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,5/112,0/112,0 мг, манітол 110,0/112,0/112,0 мг, крохмаль прежелатинізований 32,0/32,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0/2,0/2,0 мг, кроскармелоза натрію (тип А) 50,0/50,0/50,0 мг, аспартам 2,5/2,0/2,0 мг, стеарат магнію 6, 0/6,0/6,0 мг, ароматизатор м'ятний (таблетки м'ятні) 6,0 мг або ароматизатор вишневий Е 9407963 (таблетки вишневі) 4,0 мг або апельсиновий ароматизатор 1013042 (таблетки апельсинові) 4,0 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 4 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг; магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: манітол (Е421) 120,00 мг, сорбітол (Е420) 50,00 мг, лактози моногідрат 30,00 мг, крохмаль кукурудзяний 75,80 мг, натрію цикламат 7,00 мг, натрію сахаринат 0, 28,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг, ароматизатор м'яти перцевої 3,00 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2, 4, 5, 8 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування картонної пачки.Опис лікарської формиКруглі таблетки від білого до кремового кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель 450,0 мг; магнію гідроксид 300,0 мг; допоміжні речовини: манітол (Е421) 120,00 мг, сорбітол (Е420) 50,00 мг, лактози моногідрат 30,00 мг, крохмаль кукурудзяний 75,80 мг, натрію цикламат 7,00 мг, натрію сахаринат 0, 28,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг, ароматизатор м'яти перцевої 3,00 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2, 4, 5, 8 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування картонної пачки.Опис лікарської формиКруглі таблетки від білого до кремового кольору, з гладкою поверхнею та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаПрепарат Гастал® не має системної дії у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Після взаємодії з соляною кислотою шлункового соку алюмінію гідроксид реагує з фосфатами та карбонатами у лужному середовищі кишечника та виділяється з калом у вигляді нерозчинних солей. Магнію гідроксид реагує з соляною кислотою в шлунковому соку з утворенням магнію хлориду, що має осмотичні властивості та м'яку проносну дію, яка нейтралізує закріплюючу дію алюмінію гідроксиду в тонкому кишечнику. Іони магнію виділяються з калом у вигляді нерозчинного карбонату.ФармакодинамікаПрепарат Гастал® - комбінований антацидний засіб, який знижує підвищену кислотність шлункового соку та не надає стимулюючого впливу на секрецію шлункового соку. Алюмінію гідроксиду-магнію карбонату гель і магнію гідроксид забезпечують негайну (відразу після прийому) і тривалу (близько 2 годин) нейтралізацію соляної кислоти шлункового соку, з підтриманням кислотності в шлунку на фізіологічному рівні (pH 3-5). Одна таблетка препарату Гастал® нейтралізує 21,5 ммоль соляної кислоти. Препарат Гастал пригнічує дію пепсину, лізолецитину та жовчних кислот, усуває диспепсичні явища. Посилює захисні та регенеративні процеси у слизовій оболонці шлунка. Іони алюмінію надають цитопротективну дію за рахунок підвищення секреції муцину та натрію гідрокарбонату, активації простагландину Е2 та NO, накопичення епідермального фактора росту у місці пошкодження слизової оболонки, підвищення концентрації фосфоліпідів у стінках шлунка.Показання до застосуванняДиспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка після похибок у дієті, надмірного вживання етанолу, кави, нікотину тощо. Диспепсичні явища, такі як дискомфорт або біль в епігастрії, печія, кисла відрижка (та їх профілактика), що виникають внаслідок застосування деяких лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди та ін.). Стани, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: виразкова хвороба шлунка, гастрит, рефлюкс-езофагіт; грижа стравохідного отвору діафрагми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до солей алюмінію, магнію або до інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності (ХНН), вагітності та в період грудного вигодовування, дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, дитячий вік від 6 до 12 років, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Гастал не виділяється з грудним молоком. При застосуванні під час вагітності та в період грудного вигодовування необхідно оцінити співвідношення користі для матері та ризику для плода та немовляти.Побічна діяПри використанні препарату в дозах, що рекомендуються, побічні реакції зустрічаються рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%): нудота, запор, діарея, зміна смакових відчуттів. У виняткових випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гастал® при одночасному застосуванні посилює активність леводопи та налідиксової кислоти, знижує та уповільнює абсорбцію хінолонів, ізоніазиду, напроксену, препаратів заліза, індометацину, аміназину, бета-адреноблокаторів, дифлунісала, блокаторів рецепторів, При взаємодії з іонами металів, що входять до складу антацидів, утворюють тетрацикліни нерозчинні хелатні комплекси; внаслідок цієї взаємодії всмоктування тетрациклінів зменшується більш ніж на 90%. Одночасний прийом цих препаратів неможливий. За необхідності поєднаного застосування тетрациклін слід приймати не менш як за 2 години до прийому антациду. У присутності гідроксиду алюмінію та магнію, що містяться в антациді, всмоктування ципрофлоксацину та офлоксацину зменшується на 50-90%. У присутності антацидів біодоступність каптоприлу суттєво знижується, а поєднане застосування антацидів та метопрололу призводить до зменшення концентрації метопрололу у плазмі крові. Одночасне застосування високих доз антацидів може знижувати всмоктування ранітидину на 10-33%. Застосування антацидів не впливає на біодоступність амоксициліну, цефалексину та комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, однак може суттєво знижувати всмоктування доксицикліну із ШКТ. Підвищення pH сечі на фоні терапії антацидами може сприяти підвищенню канальцевої реабсорбції основних (лужних) лікарських засобів та знижувати реабсорбцію кислих сполук. Антациди можуть знижувати та уповільнювати абсорбцію саліцилатів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, а також, підвищуючи pH сечі, сприяти швидшому виведенню саліцилатів із сечею з організму, із супутнім зниженням їх концентрації у сироватці крові на 30-70%. Всмоктування серцевих глікозидів, у тому числі дигоксину та дигітоксину, при одночасному застосуванні з антацидами суттєво не зменшується. М-холіноблокатори, уповільнюючи моторику шлунка, збільшують тривалість дії препарату Гастал®. З метою запобігання можливої взаємодії препарату Гастал з іншими лікарськими препаратами рекомендується його прийом за 1 годину до або через 1 годину після їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину поступово розсмоктуючи в роті. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 50 кг По 1-2 таблетки 4-6 разів на день приблизно через 1 годину після їди і перед сном, але не більше 8 таблеток на добу. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Аналогічні дози рекомендуються для лікування печії незалежно від їди. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг, діти віком від 6 до 12 років Доза становить половину від рекомендованої дози для дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 50 кг. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів. Пацієнти з ХНН Корекція дози не потрібна. Тривалість прийому трохи більше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми гострого передозування не описані. При тривалому застосуванні високих доз препаратів, що містять алюміній та магній, можливий розвиток гіпофосфатемії, гіпокальціємії, гіперкальціурії, остеомаляції, остеопорозу, гіпермагніємії, гіпералюмініємії, енцефалопатії, нефрокальцинозу та порушення функції нирок. Можливий розвиток більш виражених небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (запор, діарея), у пацієнтів з нирковою недостатністю – спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Гастал не впливає на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діючі речовини: дим'янки лікарської трави екстракт сухий 275,10 мг (відповідний 4,13 мг суми фумарових алкалоїдів у перерахунку на протопін), розторопши плямистою плодів екстракт сухий 83,10 мг (відповідний 50 мг силімарину, в2. мг силібіну); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 80,10 мг, крохмаль кукурудзяний 20,10 мг, тальк 8,40 мг, макрогол-6000 4,50 мг, коповідон 4,50 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,10 мг, магнію стеа мг; оболонка: желатин 79,94 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,67 мг, барвник заліза оксид червоний 0,15 мг, барвник заліза оксид чорний 0,04 мг, титану діоксид 1,29 мг, вода очищена 13,92 мг. По 10 крапель у ПВДХ/алюмінієвий блістер. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 з непрозорими кришечкою та корпусом світло-коричневого кольору. Вміст капсул - порошок від світло-коричневого до темно-коричневого неоднорідного кольору з білими або жовтими або сірими вкрапленнями. Допускається наявність конгломератів чи ущільнень.Фармакотерапевтична групаЖовчогінний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флавоноїди, що входять до складу силімарину, екскретуються переважно з жовчю та піддаються кишково-печінковій рециркуляції.ФармакодинамікаГепабене є комбінованим препаратом, до складу якого входять речовини рослинного походження - екстракт дим'янки лікарської та екстракт розторопші плямистої. Екстракт дим'янки лікарської містить алкалоїд у групі флавоноїдів фумарин. має жовчогінну дію. За рахунок нормалізує на моторноевакуаційну функцію жовчовивідних (біліарних) шляхів і тонус сфінктера Одді фумарин полегшує надходження жовчі в кишечник. Екстракт плодів розторопші містить алкалоїд силімарин, який має гепатопротекторну дію при гострих та хронічних інтоксикаціях за рахунок здатності пов'язувати вільні радикали кисню, гепатотоксичні речовини, а також наявності помірних антиоксидантних та мембраностабілізуючих властивостей. Дослідження репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності активних інгредієнтів препарату не проводились. Дослідження загальної токсичності екстракту дим'янки лікарської та екстракту плодів розторопші при багаторазовому дозуванні в експерименті та переносимості в клінічних умовах не виявили помітних токсичних ефектів та небезпеки для людини.Показання до застосуванняЛікарський препарат рослинного походження для стимуляції секреції жовчі та полегшення симптомів функціональної диспепсії, таких як: спазми, почуття здуття, метеоризм. Застосування Гепабене ґрунтується на багаторічному досвіді використання препарату за даним показанням.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату або інших рослин сімейства складноцвітих. Гострі запальні захворювання печінки, жовчнокам'яна хвороба, гострі та хронічні захворювання жовчовивідних шляхів. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю призначають пацієнтам з гормональними порушеннями (ендометріоз, міома матки, карцинома молочної залози, яєчників та матки, карцинома передміхурової залози) через можливий естроген-подібний ефект силімарину.Вагітність та лактаціяНезважаючи на те, що спеціальних досліджень не проведено, не рекомендується застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Можливе виникнення послаблюючої дії та збільшення діурезу. Немає даних щодо частоти виникнення небажаних явищ.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарської взаємодії не проводились.Спосіб застосування та дозиВсередину перед прийомом пиши, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим препарат призначають по 1 капсулі тричі на добу протягом двох тижнів.ПередозуванняДо цього часу явища передозування не описані. При випадковому прийомі високої дози необхідно викликати блювоту, промивання шлунка, застосувати активоване вугілля, провести, при необхідності, симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату протипоказане у дітей та підлітків до 18 років, оскільки відсутні дані щодо його застосування у даної категорії пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження про вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
304,00 грн
263,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: індапамід 0,625 мг; периндоприлу тозилат 2,50 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 74,056 мг/148,112 мг, крохмаль кукурудзяний 2,70 мг/5,40 мг, натрію гідрокарбонат 0,793 мг/1,586 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 7,20 мг/0 мг/3,60 мг, стеарат магнію 0,90 мг/1,80 мг; склад оболонки: Опадрай II білий 85F18422 (полівініловий спирт частково гідролізований 1,800 мг, титану діоксид (Е171) 1,125 мг, макрогол-3350 0,909 мг, тальк 0,666 мг. Таблетки в білому поліпропіленовому контейнері з поліетиленовою кришкою з вставкою, що осушує, з поліетиленовим обмежувачем з контролем першого розкриття в картонній упаковці - 30 шт.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На одній із сторін – роздільна ризику.Фармакотерапевтична групаПрепарат Індапамід/Періндоприл-Тева – комбінований препарат, що містить периндоприл – ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор та індапамід – тіазидоподібний діуретик. Синергічна дія периндоприлу та індапаміду визначає фармакологічні властивості препарату. Периндоприл - інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину II, що має судинозвужувальну дію, а також руйнує брадикінін, що володіє судиннорозширювальною дією, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл знижує секрецію альдостерону, підвищує активність реніну в плазмі за принципом образного зв'язку; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що зумовлено переважно дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою солей та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти неактивні. Периндоприл нормалізує роботу серця, сприяючи розширенню вен (зниження переднавантаження) за рахунок зміни метаболізму простагландинів та зменшення загального периферичного судинного опору (ОПCC) (зниження постнавантаження). При хронічній серцевій недостатності (ХСН) периндоприл знижує тиск наповнення у лівому та правому шлуночках серця, знижує ОПСС, підвищує серцевий викид та збільшує серцевий індекс, підвищує периферичний кровотік у м'язах. Індапамід відноситься до групи сульфонамідів і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію, хлору та, меншою мірою, калію та магнію, посилюючи діурез та знижуючи артеріальний тиск (АТ). Антигіпертензивна дія. Комбінація індапамід/периндоприл має дозозалежну антигіпертензивну дію як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць після початку лікування і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування". Комбінація індапамід/периндоприл зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин-ліпопротеїни високої щільності (ХС-ЛПВП) та холе , тригліцериди). Вплив препарату на показники серцево-судинної захворюваності та смертності не вивчався.Доведено вплив комбінації індапаміду/периндоприлу на ГЛШ порівняно з еналаприлом. Відзначено більш виражену антигіпертензивну дію на фоні отримання комбінованої терапії індапамід/періндоприл та порівняно з еналаприлом. Периндоприл ефективний при терапії гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. Антигіпертензивна дія досягається максимум через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та триває протягом 24 годин. Через 24 години після прийому периндоприлу спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл має антигіпертензивну дію як у пацієнтів з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих судин та структури судинної стінки дрібних артерій. А також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює антигіпертензивний ефект. Індапамід при монотерапії має антигіпертензивну дію протягом 24 годин у дозах, що мають мінімальну діуретичну дію. Індапамід покращує еластичність великих артерій, знижує ОПСС, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Підвищення дози індапаміду не спричиняє збільшення антигіпертензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПНГ, тригліцериди) та вуглеводний обмін.Дія на організмАнтигіпертензивна дія.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл після прийому внутрішньо швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) і досягає максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) протягом 1 години. Периндоприл не має фармакокінетичної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату досягається через 3-4 години. Прийом периндоприлу під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується його біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язок з білками плазми незначний, зв'язок периндоприлату, головним чином, з АПФ менше 20% і залежить від його концентрації. Периндоприл виводиться нирками. "Ефективний" період напіввиведення (T1/2) вільної фракції становить близько 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлу сповільнюється у літньому віці та у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки "печінковий" кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується і корекція режиму дозування не потрібна. Індапамід швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Стах індапаміду досягається в плазмі крові через 1 годину. Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Т1/2 становить 14-24 год (загалом 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції в організмі. Виводиться в основному нирками (70%) та через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Фармакокінетика індапаміду не змінюється у пацієнтів із нирковою недостатністю.Клінічна фармакологіяДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ІнструкціяВсередину, переважно вранці перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПериндопріл. Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, індапаміду та інших похідних сульфонаміду та інших компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; ангіоневротичний набряк в анамнезі (зокрема спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк або ангіоневротичний набряк унаслідок прийому інших інгібіторів АПФ); одночасне застосування з аліскіреном і аліскірен, що містять препарати у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73м2); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Індапамід. Підвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, у тому числі печінкова енцефалопатія; гіпокаліємія; одночасне застосування з антиаритмічними засобами та іншими препаратами, здатними спричинити аритмію типу "пірует"; вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Не рекомендується одночасне застосування препарату з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові. У зв'язку з відсутністю достатнього досвіду не слід застосовувати пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю, спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки застосування індапаміду при вагітності та в період лактації не проводилося. Застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендується.Побічна діяЗастосування периндоприлу інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та сприяє зменшенню втрати калію, що викликається індапамідом. З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. Анемію спостерігали при застосуванні інгібіторів АПФ у певної категорії пацієнтів (після трансплантації нирки, що перебувають на гемодіалізі). З боку нервової системи: парестезії, біль голови, астенія, запаморочення, сплутаність свідомості, непритомність. З боку психіки: зміни настрою чи порушення сну. З боку органу зору: Порушення зору. З боку органу слуху: дзвін у вухах. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів високого ризику; васкуліт; аритмія; включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, мерехтіння передсердь, стенокардію та інфаркт міокарда, що може виникати внаслідок надмірної гіпотонії у пацієнтів груп високого ризику, тахікардія за типом пірует (з можливим летальним кінцем). З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт, сухий кашель у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. Такий кашель мав тривалий характер та зникав після припинення лікування. З боку травної системи: запор, сухість у роті, нудота, біль в епігастральній ділянці, анорексія, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, панкреатит. З боку гепатобіліарної системи: цитолітичний або холестатичний гепатит, при печінковій недостатності можливий розвиток печінкової енцефалопатії. З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, макулопапульозний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив'янка, реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічного характеру, можуть виникати у осіб з схильністю до алергічних або астматичних реакцій, пурпуру, загострення існуючого системного червоного вовчаку, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, світлочутливість. З боку скелетно-м'язової системи: судоми. З боку нирок та сечовидільної системи: ХНН, ГНН. Репродуктивна система: імпотенція. Загальні розлади: астенія, підвищена пітливість. Лабораторні показники: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення рівня глюкози та сечової кислоти в плазмі протягом лікування, незначне підвищення рівня креатиніну в плазмі крові та сечі, що зникає після припинення прийому препарату. Таке підвищення частіше виникає у випадках стенозу ниркової артерії, АГ, яка лікується діуретиками, та ниркової недостатності; підвищення активності печінкових ферментів. З боку обміну речовин: гіперкальціємія, гіпокаліємія, підвищення рівня калію, що зазвичай носить тимчасовий характер, гіпонатріємія з гіповолемією, яка є причиною зневоднення та ортостатичної гіпотензії; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамиНебажане поєднання лікарських засобів. Препарати літію. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню вмісту літію та збільшувати ризик проявів токсичності. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги. Баклофен. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Поєднання препаратів, що потребує уваги. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики). Препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Глюкокортикостероїди (ГКС), тетракозактид. Можливе зниження антигіпертензивного ефекту (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші гіпотензивні препарати. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Периндопріл. Одночасне застосування протипоказане. Аліскірен. У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Небажане поєднання лікарських засобів. Аліскірен. У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії) та препарати калію. Інгібітори АПФ зменшують спричинену діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид) або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові, аж до летального результату. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище препаратів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін. Наведені нижче ефекти були описані для каптоприлу та еналаприлу. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при застосуванні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і протягом всього процесу терапії. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні препарати, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Препарати для загальної анестезії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. Діуретики (тіазидні та "петлеві"). Застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. Препарати золота. При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), рідко можуть розвиватися реакції подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія). Подвійна блокада РААС. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи ) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Ектрамустін. Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Гліптини (ліпагліптин, саксагліптин, сітагліптін, вітагліптин). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При застосуванні цієї комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ. Індапамід. Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги. Препарати, здатні викликати аритмію типу "пірует". У зв'язку з тим, що існує ризик розвитку гіпокаліємії, слід бути обережним при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати аритмію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічними препаратами класу III (аміода) дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталолом, деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультопрід, тиапріді) , такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин,Слід контролювати та за необхідності коригувати вміст калію в плазмі крові, а також здійснювати моніторинг інтервалу QT. Лікарські препарати, здатні викликати гіпокаліємію. Амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид. проносні засоби, що стимулюють моторику ШКТ, збільшують ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги. Метформін. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні з метформіном підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодвмісні рентгеноконтрастні речовини. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. Циклоспорин. Можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини і натрію.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від стану пацієнта та індивідуальної реакції на лікування. Початкова доза, що рекомендується, - по 1 таблетці в дозі 0,625 мг +2,5 мг 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць після початку терапії бажаний антигіпертензивний ефект не досягнутий, дозу препарату слід збільшити до 1 таблетки у дозуванні 1,25 мг +5 мг. Пацієнти похилого віку. Початкова доза, що рекомендується, становить по 1 таблетці в дозі 0,625 мг+2,5 мг 1 раз на добу. За відсутності бажаного антигіпертензивного ефекту після дослідження функції нирок можна перейти до застосування дози по 1 таблетці у дозуванні 1,25 мг+5 мг.ПередозуванняНайбільш ймовірною побічною реакцією, що виникає в результаті передозування, є артеріальна гіпотензія, іноді асоційована з нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може переходити в анурію (через гіповолемію), циркуляторний шок. Можуть виникнути порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (пальпітація), брадикардія, тривога, кашель тощо. Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка (лише протягом 1 години після застосування та у разі потенційної тяжкої інтоксикації) та/або прийом активованого вугілля, після чого необхідне відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. У разі значної гіпотензії пацієнтові необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів'ям. За необхідності провести внутрішньовенне введення ізотонічного розчину або застосувати будь-який інший спосіб відновлення об'єму крові. Периндоприлат (активна форма периндоприлу) може бути видалено з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується одночасне застосування Індапаміду/Периндоприл-Тева з препаратами літію. Терапія препаратом Індапамід/Периндоприл-Тева протипоказана пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Індапамід/Периндоприл-Тева можуть з'явитись ознаки гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Індапамід/Періндоприл-Тева слід припинити. Надалі можна відновити терапію, застосовуючи або низькі дози препарату Індапамід/Періндоприл-Тева, або препарати периндоприл та індапамід у монотерапії. У таких пацієнтів необхідно проводити регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові через 2 тижні після початку терапії і далі кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Індапамід/Периндоприл-Тева. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Індапамід/Периндоприл-Тева звичайно не рекомендується у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Баланс води та електролітів. Натрій плазми. Рівень натрію у плазмі крові необхідно перевірити до початку лікування та регулярно – під час лікування. Будь-який діуретик може спричинити гіпонатріємію, яка іноді має серйозні наслідки. Зниження рівня натрію в плазмі може спочатку бути безсимптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. Його слід проводити частіше у пацієнтів похилого віку та хворих на цироз печінки. Калій плазми. Зниження рівня калію в плазмі з розвитком гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик розвитку гіпокаліємії (У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмії. Пацієнти, які мають подовжений інтервал QT вродженого або ятрогенного генезу, також відносяться до групи ризику. У таких хворих гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії за типом пірует, яка може бути летальною. У всіх цих випадках потрібний частий контроль рівня калію. Перше визначення рівня калію в плазмі слід виконати протягом першого тижня лікування. При зниженому рівні калію необхідно відкоригувати його. Кальцій плазми. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Значне підвищення рівня кальцію може бути пов'язане з діагностованим гіперпаратироїдизмом. У разі лікування слід припинити до обстеження функції паращитовидних залоз. Глюкоза у плазмі крові. Контроль глюкози в плазмі дуже важливий для пацієнтів з цукровим діабетом, особливо при зниженому рівні калію. Сечова кислота. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може виникнути тенденція збільшення кількості нападів подагри. Функція нирок та діуретики. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції незначні (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну плазми слід визначати з урахуванням віку, маси тіла та статі, використовуючи формулу Кокрофту: Кліренс креатиніну (Сlcr) = (140 – вік) · маса тіла/0,814 · рівень креатиніну в плазмі крові. Де вік виражений у роках; маса тіла – у кг; рівень креатиніну у плазмі крові – у ммоль/л. Ця формула використовується для чоловіків похилого віку, її слід адаптувати для жінок, збільшивши результат на 0,85. Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків, на початку лікування призводить до зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові. Ця функціональна транзиторна ниркова недостатність не має наслідків у осіб з нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність. Спортсмени. Цей препарат містить активну речовину, яка може спричинити позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю у спортсменів. Допоміжні речовини. Препарат не слід застосовувати у хворих з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 таб. Активні речовини: індапаміду гемігідрат – 2.44 мг, що відповідає вмісту індапаміду – 2.5 мг; лактози моногідрат 60.06 мг, крохмаль кукурудзяний 60 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6.25 мг, магнію стеарат 2.5 мг. Склад желатинової капсули: желатин 37.07 мг, титану діоксид 0.517 мг, барвник заліза оксид червоний 0.28 мг, барвник заліза оксид жовтий 0.088 мг, барвник заліза оксид чорний 0.046 мг. 10 шт. - блістери (3, 5, 10); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді, желатинові, непрозорі, розмір №4, корпус капсули рожевого кольору, кришечка коричневого кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Широко розподіляється в організмі. Чи не кумулює. T1/2 становить 18 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболітів, 5% - у незміненому вигляді.ФармакодинамікаТіазидоподібний діуретик, антигіпертензивний засіб. Викликає зниження тонусу гладкої мускулатури артерій, зменшення ОПСС, має також помірну салуретичну активність, обумовлену порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору та води в кортикальному сегменті петлі Генле та проксимальному звивистому канальці нефрону. Зменшення ОПСС зумовлено декількома механізмами: зниженням чутливості судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; підвищенням синтезу простагландинів, що мають вазодилатуючу активність; пригніченням припливу іонів кальцію в гладком'язові елементи судинної стінки. У терапевтичних дозах практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін. Гіпотензивний ефект проявляється лише при початково підвищеному АТ, розвивається до кінця першого тижня і досягає максимуму через 3 місяці систематичного прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГостре порушення мозкового кровообігу, виражені порушення функції нирок та/або печінки, важкі форми цукрового діабету та подагри, підвищена чутливість до індапаміду.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки застосування індапаміду при вагітності та в період лактації не проводилося. Застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту чи біль у епігастрії. З боку центральної нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, нервозність. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія. Алергічні реакції: шкірні прояви.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кортикостероїдів, тетракозактиду для системного застосування зменшується гіпотензивний ефект внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ збільшується ризик розвитку гіпонатріємії. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (через різке зниження клубочкової фільтрації). При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію із сечею. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами, кортикостероїдами підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні засобів, які можуть спричинити гіпокаліємію (амфотерицин B, глюко- та мінералокортикоїди, тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють перистальтику кишечника), підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами (в т.ч. з іміпраміном) посилюється гіпотензивна дія та підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з астемізолом, бепридилом, еритроміцином (в/в), пентамідином, сультопридом, терфенадином, вінкаміном, хінідином, дизопірамідом, аміодароном, бретилію тозилатом, соталолом виникає ризик розвитку аритмії типу "піру". При одночасному застосуванні з баклофеном посилюється гіпотензивний ефект. При одночасному застосуванні з галофантрином підвищується ймовірність виникнення порушень серцевого ритму (в т.ч. аритмії шлуночкової типу "пірует"). При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується ризик розвитку токсичного ефекту літію на тлі зниження його ниркового кліренсу. При одночасному застосуванні з метформіном можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов'язаний, мабуть, з розвитком функціональної ниркової недостатності, що обумовлена дією діуретиків (переважно "петльових"). При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі, що спостерігається навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 2.5 мг 1 раз на добу (вранці). При недостатній вираженості гіпотензивного ефекту після 2 тижнів лікування дозу збільшують до 5-7.5 мг на добу. Максимальна добова доза становить 10 мг, розділена на 2 прийоми (у першій половині дня).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із цукровим діабетом (необхідний контроль рівня глюкози, особливо за наявності гіпокаліємії), подагрою (можливе збільшення кількості нападів), у пацієнтів із вказівками в анамнезі на алергічні реакції до похідних сульфонамідів. У процесі лікування необхідно контролювати рівень електролітів у плазмі (калій, натрій, кальцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
211,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активини речовини: індапамід - 2.5 мг. 30 шт. - Флакони поліетиленові.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Широко розподіляється в організмі. Чи не кумулює. T1/2 становить 18 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболітів, 5% - у незміненому вигляді.ФармакодинамікаТіазидоподібний діуретик, антигіпертензивний засіб. Викликає зниження тонусу гладкої мускулатури артерій, зменшення ОПСС, має також помірну салуретичну активність, обумовлену порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору та води в кортикальному сегменті петлі Генле та проксимальному звивистому канальці нефрону. Зменшення ОПСС зумовлено декількома механізмами: зниженням чутливості судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; підвищенням синтезу простагландинів, що мають вазодилатуючу активність; пригніченням припливу іонів кальцію в гладком'язові елементи судинної стінки. У терапевтичних дозах практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін. Гіпотензивний ефект проявляється лише при початково підвищеному АТ, розвивається до кінця першого тижня і досягає максимуму через 3 місяці систематичного прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГостре порушення мозкового кровообігу, виражені порушення функції нирок та/або печінки, важкі форми цукрового діабету та подагри, підвищена чутливість до індапаміду.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки застосування індапаміду при вагітності та в період лактації не проводилося. Застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту чи біль у епігастрії. З боку центральної нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, нервозність. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія. Алергічні реакції: шкірні прояви.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кортикостероїдів, тетракозактиду для системного застосування зменшується гіпотензивний ефект внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ збільшується ризик розвитку гіпонатріємії. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (через різке зниження клубочкової фільтрації). При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію із сечею. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами, кортикостероїдами підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні засобів, які можуть спричинити гіпокаліємію (амфотерицин B, глюко- та мінералокортикоїди, тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють перистальтику кишечника), підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами (в т.ч. з іміпраміном) посилюється гіпотензивна дія та підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з астемізолом, бепридилом, еритроміцином (в/в), пентамідином, сультопридом, терфенадином, вінкаміном, хінідином, дизопірамідом, аміодароном, бретилію тозилатом, соталолом виникає ризик розвитку аритмії типу "піру". При одночасному застосуванні з баклофеном посилюється гіпотензивний ефект. При одночасному застосуванні з галофантрином підвищується ймовірність виникнення порушень серцевого ритму (в т.ч. аритмії шлуночкової типу "пірует"). При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується ризик розвитку токсичного ефекту літію на тлі зниження його ниркового кліренсу. При одночасному застосуванні з метформіном можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов'язаний, мабуть, з розвитком функціональної ниркової недостатності, що обумовлена дією діуретиків (переважно "петльових"). При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі, що спостерігається навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 2.5 мг 1 раз на добу (вранці). При недостатній вираженості гіпотензивного ефекту після 2 тижнів лікування дозу збільшують до 5-7.5 мг на добу. Максимальна добова доза становить 10 мг, розділена на 2 прийоми (у першій половині дня).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із цукровим діабетом (необхідний контроль рівня глюкози, особливо за наявності гіпокаліємії), подагрою (можливе збільшення кількості нападів), у пацієнтів із вказівками в анамнезі на алергічні реакції до похідних сульфонамідів. У процесі лікування необхідно контролювати рівень електролітів у плазмі (калій, натрій, кальцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
235,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 119.1 мг, гіпромелоза 77.4 мг, кремнію діоксид колоїдний 1 мг, магнію стеарат 1 мг; Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 5 мг, гліцерол 85 % 0.7 мг, титану діоксид 1 мг. 10 шт. - блістери з ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги (1, 2, 3, 5, 9, 10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою; на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активні речовини: індометацин 30мг, троксерутин 20мг. Допоміжні речовини: карбомер – 23 мг, макрогол 400 – 524.5 мг, натрію бензоат – 2.5 мг, пропіленгліколь – 100 мг, етанол 96% – 300 мг. 45 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування від жовтого до жовто-коричневого кольору з легкою опалесценцією.Фармакотерапевтична групаІндовазин® гель є комбінованим лікарським препаратом, до складу якого входять індометацин і троксерутин. Індометацин має виражену протизапальну, аналгетичну та протинабрякову дію. Це призводить до зняття болю, зменшення набряку та скорочення часу відновлення пошкоджених тканин. Основний механізм дії пов'язаний з придушенням синтезу простагландинів за допомогою оборотної блокади ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Троксерутин (тригідроксіетилрутинозід) являє собою біофлавоноїд. Він відноситься до ангіопротекторних засобів. Зменшує проникність капілярів та виявляє венотонізуючу дію. Блокує венодилатуючу дію гістаміну, брадикініну та ацетилхоліну. Діє протизапально на околовенозну тканину, зменшує ламкість капілярів і має деяку антиагрегантну дію. Зменшує набряклість, покращує трофіку при патологічних змінах, пов'язаних із венозною недостатністю. При нанесенні на шкіру Індовазин® гель пригнічує запальну набряклу реакцію, знімає біль і температуру в осередках запалення, що знаходяться на поверхні та в глибині, досягаючи розташованих там кровоносних судин. Виявляє венотонізуючу та капіляропротекторну дію.ФармакокінетикаВикористовувана мазева основа забезпечує розчинність та вивільнення індометацину та троксерутину. Гелева лікарська форма, в яку включені індометацин та троксерутин, добре всмоктується з поверхні шкіри та забезпечує терапевтичну дію препарату. При нанесенні на шкіру в підшкірній клітковині та навколосуглобових тканинах створюються концентрації, близькі до терапевтичних. Проникнення активних компонентів препарату в системний кровотік клінічно незначне.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною та ангіопротекторною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняУ комплексній терапії хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок (варикозне розширення вен) – для зняття набряку, почуття тяжкості та болю в ногах; поверхневий тромбофлебіт, флебіт, післяфлебітні стани; ревматичне ураження м'яких тканин: тендовагініт, бурсит, фіброзит, періартрит; при набряках після хірургічних втручань, контузіях, вивихах, розтягуваннях.Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірних покровів; ІІІ триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 14 років (відсутній клінічний досвід застосування); підвищена чутливість до компонентів препарату та нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: одночасний прийом препарату з іншими нестероїдними протизапальними засобами, бронхіальна астма, алергічний риніт, поліпи слизової оболонки носа.Вагітність та лактаціяКлінічний досвід, що доводить безпеку препарату при застосуванні при вагітності та під час годування груддю, відсутній. Його застосування можливе лише у випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 14 років.Побічна діяПереносимість препарату зазвичай хороша. Місцеві реакції: можлива поява симптомів підвищеної чутливості з боку шкіри – контактний дерматит, свербіж, почервоніння, висипання, почуття тепла та печіння в місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиМазь може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. 4-5 см гелю наносять 3-4 рази на добу тонким шаром на уражену ділянку легкими рухами, що втирають. Загальна добова кількість не повинна перевищувати 20 см. Тривалість лікування не повинна перевищувати 10 днів.ПередозуванняНемає відомостей про випадки передозування під час місцевого застосування. При випадковому проковтуванні великих кількостей можливе відчуття печіння в роті, слиновиділення, нудота, блювання. Лікування: промивання ротової порожнини та шлунка, при необхідності – симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наноситься на відкриті рани, слизові оболонки, в ротову порожнину, очі. При попаданні в очі, на слизові оболонки або відкриті ранові поверхні спостерігається місцеве подразнення - сльозогінність, почервоніння, печіння, біль. Необхідні заходи - промивання ураженої ділянки багатою дистильованою водою або фізіологічним розчином до зникнення або зменшення скарг. Індовазин® гель містить натрію бензоат і пропіленгліколь як допоміжні речовини, які можуть мати подразнюючу дію на шкіру. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на швидкість психомоторних реакцій при керуванні та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
848,00 грн
219,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат 20 мг. Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг, молочна кислота – 0.9 мл, натрію гідроксид 5% – qs, хлористоводнева кислота 5% – qs, вода д/і – qs до 1 мл. 2 мл – флакони темного скла типу I (1) – піддони з ПВХ (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого розчину від світло-жовтого до жовтого кольору, без видимих включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Іринотекан – напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази I. У тканинах препарат метаболізується ферментом карбоксисестеразою з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує іринотекан за своєю активністю. Інгібуючи топоізомеразу I, іринотекан та його метаболіт SN-38 викликають лінійні пошкодження ДНК, що перешкоджає її реплікації у S-фазі клітинного циклу. У дослідах in vivo було показано, що іринотекан також активний щодо пухлин, що експресують P-глікопротеїн множинної лікарської резистентності (вінкристин- та доксорубіцин-резистентні лейкемії P388). Іншим фармакологічним ефектом іринотекану є його здатність інгібувати ацетилхолінестеразу.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль іринотекану не залежить від дози. Розподіл препарату у плазмі дво- або трифазний. Vd – 157 л/м2. Cmax іринотекану і SN-38 досягається до кінця внутрішньовенної інфузії в рекомендованій дозі 350 мг/м2 і становить 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл відповідно, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – 34 мкг/год. /мл та 451 нг/ч/мл. У плазмі крові іринотекан перебуває у основному незмінному вигляді. Препарат метаболізується в печінці двома шляхами: під дією ферменту карбоксилестерази до активного метаболіту SN-38 з подальшим глюкуронуванням та під дією ізоферменту CYP3A4 з утворенням похідних амінопентанової кислоти та амінів. Значну цитотоксичну активність має тільки SN-38. Зв'язок з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 – 95%.Середній період напіввиведення препарату в першу фазу становить 12 хв, у другу фазу – 2.5 год та в останній фазі – 14.2 год. Середнє значення плазмового кліренсу – 15 л/год/м2. Виводиться нирками у незмінному вигляді (у середньому 19.9%) та у вигляді метаболіту SN-38 (0.25%). З жовчю виводиться близько 30% препарату як у незмінному вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду. Фторурацил та кальцію фолінат не впливають на фармакокінетику іринотекану. Виведення іринотекану знижено приблизно на 40% у пацієнтів із концентрацією білірубіну, що перевищує верхню межу норми у 1.5 – 3 рази.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняМісцевий колоректальний рак: у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію; у вигляді монотерапії у пацієнтів із прогресуванням захворювання після проведення стандартної протипухлинної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іринотекану або до інших компонентів препарату; хронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; концентрація білірубіну в сироватці крові, що перевищує більш ніж 3 рази ВГН; ниркова недостатність (дані про безпечне застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні); загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ВООЗ>2; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (дані щодо ефективності та безпеки відсутні); З обережністю: загальний стан пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2; лейкоцитоз; пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї); променева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини чи тазу; нейтропенія; порушення функції печінки; гіповолемія; схильність до тромбозів та тромбоемболій; одночасне застосування пневмотоксичних препаратів; терапія колонієстимулюючими факторами; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано у дитячому віці (дані щодо ефективності та безпеки відсутні).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥10%), часто (≥1%-<10%), іноді (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0.1%), дуже рідко (< 0.01%), включаючи поодинокі випадки. З боку системи кровотворення: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія при призначенні препарату у складі монотерапії; дуже рідко – утворення антитромбоцитарних антитіл. Нейтропенія спостерігалася у 78.7% пацієнтів під час монотерапії (при комбінованій хіміотерапії у 82.5%), у т.ч. у 22.6% пацієнтів вона була тяжкою (кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл). Нейтропенія була оборотною і не мала кумулятивного характеру. Повне відновлення кількості нейтрофілів наставало зазвичай на 22-й день після закінчення монотерапії та на 7-8 день після закінчення застосування препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії. Гарячка у поєднанні з тяжкою нейтропенією відзначалася у 6.2% та 3.4% пацієнтів відповідно. Інфекційні ускладнення при монотерапії мали місце у 10.3% пацієнтів, у 5.3% пацієнтів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією при монотерапії та у 2% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева у складі комбінованої терапії. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії анемія розвинулася у 58.7% пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотека-Тева у складі комбінованої хіміотерапії анемія спостерігалася у 97.2%. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мкл) спостерігалась у 7.4% (при комбінованій хіміотерапії у 32.6%) пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії тяжкої тромбоцитопенії не спостерігалося. Кількість тромбоцитів відновлюється до 22-го дня після закінчення прийому препарату. Спостерігався один випадок тромбоцитопенії з утворенням антитромбоцитарних антитіл. З боку системи травлення: дуже часто – пізня діарея; часто – нудота, блювання, запор; іноді – псевдомембранозний коліт (в одному випадку було виявлено Clostridium difficile), кишкову непрохідність, шлунково-кишкову кровотечу; рідко – коліт, включаючи тифліт, ішемічний та виразковий коліт, перфорація кишечника, анорексія, біль у животі, запалення слизових оболонок, панкреатит. При застосуванні препарату як монотерапія важка діарея спостерігалася у 20% пацієнтів (при комбінованій терапії у 13.1%). Середній час до появи першого рідкого випорожнення після введення препарату Іринотекан-Тева склало 5 днів. При застосуванні препарату як монотерапія приблизно у 10% пацієнтів, які застосовували протиблювотні засоби, мали місце виражені нудота та блювання. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії виражені нудота та блювання спостерігалися рідше: у 2.1% та 2.8%, пацієнтів відповідно. Гострий холінергічний синдром, що виявляється такими симптомами, як рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження АТ, брадикардія, вазодилатація, посилена перистальтика кишечника, посилене потовиділення, озноб, нездужання, запаморочення, розлад зору, міоз, 9% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева як монотерапію та у складі комбінованої хіміотерапії тільки у 1.4% пацієнтів. Усі ці симптоми зникали після введення атропіну. З боку нервової системи: рідко – мимовільні м'язові скорочення, судоми, парестезії, астенія; дуже рідко – транзиторні порушення промови. З боку серцево-судинної системи: іноді – зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок через зневоднення; рідко – підвищення артеріального тиску під час або після інфузії. З боку органів дихання: іноді – задишка, пропасниця, легеневі інфільтрати. Алергічні реакції: іноді – шкірний висип; рідко – розвиток анафілактичного шоку. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто – оборотна алопеція; іноді – легкі шкірні реакції. З боку лабораторних показників: дуже часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (комбінована терапія); часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (монотерапія), підвищення концентрації сироваткового креатиніну; рідко – гіпокаліємія та гіпонатріємія; дуже рідко – підвищення активності сироваткової амілази та/або ліпази. Інші: дуже часто – підвищення температури; часто – підвищена стомлюваність; рідко – місцеві постінфузійні реакції, приєднання вторинних інфекцій.Взаємодія з лікарськими засобамиІринотекан має ацетилхолінестеразну активність, тому можливе збільшення тривалості нейром'язової блокади при спільному застосуванні з солями суксаметонія та антагоністична взаємодія з недеполяризуючими міорелаксантами. При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія). При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози) та лімфоцитопенії. При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання. Спільне застосування проносних препаратів на фоні терапії іринотеканом може збільшувати частоту або тяжкість діареї. Спільне застосування іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії. При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), а також із протисудомними препаратами – індукторами ізоферменту CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) – концентрація в плазмі активного метаболіту. Спільне застосування іринотекану з атазанавіром, інгібітором ізоферментів CYP3A4 та UGT1A1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Введення живих атенуйованих вакцин пацієнтам, які проходять курс лікування протипухлинними засобами, включаючи іринотекан, може призвести до серйозних або фатальних інфекцій. Необхідно уникати вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які отримують іринотекан. Вбита або інактивована вакцина може бути введена, проте імунна відповідь на таку вакцину може бути ослаблена. Препарат Іринотекан-Тева не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений лише для дорослих. Вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв. При виборі дози та режиму введення у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить 125 мг/м2 поверхні тіла щотижня протягом 4 тижнів у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії з перервою в 2 тижні, а також 350 мг/м2 у вигляді годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні. . У складі комбінованої хіміотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить з фторурацилом та кальцію фолінатом при щотижневому введенні – 125 мг/м2, при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз на 2 тижні – 180 мг/м2. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Рекомендації щодо модифікації дози У режимі монотерапії зниження початкової дози препарату Іринотекан-Тева від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 350 мг/м2 до 300 мг/м2, а також зниження дози від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 180 мг /м2 до 150 мг/м2 у режимі комбінованої терапії може бути рекомендовано для пацієнтів у віці 65 років і старше, за попередньої екстенсивної променевої терапії, за показником загального стану пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2. Введення препарату Іринотекан-Тева не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл крові, і доки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. У разі якщо на фоні лікування розвивається виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілом менше 500/мкл крові та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл крові, та/або кількість тромбоцитів менше 100 000/мкл) або фебрильна нейтропінія/кількість і менше у поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38°C), або інфекційні ускладнення, або важка діарея, або інша негематологічна токсичність 3-4 ступеня, подальші дози препарату Іринотекан-Тева та за необхідності фторурацилу слід знизити на 15-20%. При появі об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку недопустимих токсичних проявів терапію препаратом Іринотекан-Тева слід припинити. Пацієнти з порушенням функції печінки Монотерапія якщо концентрація білірубіну не перевищує в 1,5 рази ВГН, то корекція дози не потрібна, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН від 1.5 до 3 разів, то рекомендована доза препарату Іринотекан-Тева становить 200 мг/м2, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта через підвищений ризик розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН більш ніж у 3 рази, лікування іринотеканом проводити не слід. Комбінована терапія Дані щодо застосування іринотекану в режимі комбінованої терапії при порушенні функції печінки відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Дані щодо застосування відсутні. Інструкції з приготування розчину для інфузій Розчин препарату Іринотекан-Тева слід готувати в асептичних умовах. Необхідну кількість препарату розбавити в 250 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання флакона. Перед введенням розчин має бути візуально оглянуто на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений. Розчин повинен бути використаний відразу після розведення. Якщо розведення виконано з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин препарату може бути використаний у разі зберігання при кімнатній температурі протягом 12 годин (включаючи час інфузії) та у разі зберігання при температурі 2-8°C протягом 24 години після розкриття флакона з концентратом.ПередозуванняОсновні очікувані прояви передозування – нейтропенія та діарея. Специфічний антидот до іринотекану невідомий. При перевищенні терапевтичної дози вдвічі можливий летальний кінець. У разі передозування пацієнта слід госпіталізувати та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Іринотекан-Тева слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У пацієнтів, які отримують препарат Іринотекан-Тева, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та слідкувати за функцією печінки. Діарея, що виникає як наслідок цитотоксичної дії препарату (відстрочена діарея), зазвичай відзначається не раніше 24 годин після введення препарату Іринотекан-Тева (у більшості пацієнтів у середньому через 5 днів). При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначення рясного пиття, що містить електроліти, і негайне проведення протидіарейної терапії, що включає прийом лопераміду у високих дозах (4 мг перший прийом і потім по 2 мг на кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом не менше 12 годин після останнього епізоду рідкого випорожнення, але не більше 48 годин через можливість розвитку парезу тонкої кишки.Якщо діарея розцінюється як важка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або виражені тенезми), а також, якщо вона супроводжується блюванням або лихоманкою, пацієнт повинен бути терміново госпіталізований для проведення комплексного лікування, що включає введення антибіотиків широкого спектра дії. При помірній або слабовираженій діареї (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), яка не усувається протягом перших 48 годин, необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо, при цьому пацієнта рекомендується госпіталізувати. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500 клітин/мкл крові) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.Лоперамід не слід призначати профілактично, у тому числі пацієнтам, у яких діарея відзначалася під час попередніх введень препарату Іринотекан-Тева. Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування. При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю пацієнта, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла > 38°C та кількість нейтрофілів < 1000 клітин/мкл) має бути негайно розпочато введення антибіотиків широкого спектра дії в умовах стаціонару. При розвитку гострого холінергічного синдрому, ознаками розвитку якого є поява ранньої діареї та сукупність таких симптомів, як пітливість, спастичні болі в животі, сльозотеча, міоз та підвищене слиновиділення, за відсутності протипоказань показано призначення 0.25 мг атропіну підшкірно. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою. У пацієнтів із вказівками в анамнезі в розвитку гострого холінергічного синдрому, зокрема. та у тяжкій формі, перед призначенням препарату Іринотекан-Тева рекомендовано профілактичне введення атропіну. Перед кожним циклом терапії препаратом Іринотекан-Тева рекомендується профілактичне призначення протиблювотних препаратів. Лікарська форма препарату як допоміжна речовина містить сорбітол, тому Іринотекан-Тева не можна застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози. Слід уникати одночасного призначення інгібіторів (кетоконазол) або індукторів (рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій продірявлений) ізоферменту CYP3A4 через зміну фармакокінетики іринотекану. Під час лікування препаратом Іринотекан-Тева та принаймні протягом 3 місяців після припинення терапії повинні застосовуватися надійні методи контрацепції. При приготуванні розчину препарату Іринотекан-Тева та поводженні з препаратом, так само як і при використанні інших протипухлинних засобів, слід бути обережним. Необхідно користуватися рукавичками, маскою та окулярами. При попаданні розчину іринотекану або інфузійного розчину на шкіру відразу ж промийте її водою з милом. При попаданні іринотекану або його розчину на слизові оболонки негайно промийте їх водою. Усі матеріали, використані для приготування розчину та для його введення, повинні бути піддані утилізації відповідно до стандартної процедури утилізації цитотоксичних препаратів, прийнятої в цьому стаціонарі. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення та зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин після введення іринотекану. Застосування іринотекану може провокувати розвиток судом. При виникненні зазначених симптомів, пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та іншими механізмами, а також бути обережними при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
1 396,00 грн
219,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат 20 мг. Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг, молочна кислота – 0.9 мл, натрію гідроксид 5% – qs, хлористоводнева кислота 5% – qs, вода д/і – qs до 1 мл. 5 мл – флакони темного скла типу I (1) – піддони з ПВХ (1) – пачки картонні. Комплект №2: пачка картонна, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів "Тевадаптор" (адаптер до флакона, адаптер до шприца, адаптер для введення шприца, інструкція із застосування пристрою) у коробці картонної з ущільнювачем з картону або без нього та з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого розчину від світло-жовтого до жовтого кольору, без видимих включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Іринотекан – напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази I. У тканинах препарат метаболізується ферментом карбоксисестеразою з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує іринотекан за своєю активністю. Інгібуючи топоізомеразу I, іринотекан та його метаболіт SN-38 викликають лінійні пошкодження ДНК, що перешкоджає її реплікації у S-фазі клітинного циклу. У дослідах in vivo було показано, що іринотекан також активний щодо пухлин, що експресують P-глікопротеїн множинної лікарської резистентності (вінкристин- та доксорубіцин-резистентні лейкемії P388). Іншим фармакологічним ефектом іринотекану є його здатність інгібувати ацетилхолінестеразу.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль іринотекану не залежить від дози. Розподіл препарату у плазмі дво- або трифазний. Vd – 157 л/м2. Cmax іринотекану і SN-38 досягається до кінця внутрішньовенної інфузії в рекомендованій дозі 350 мг/м2 і становить 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл відповідно, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – 34 мкг/год. /мл та 451 нг/ч/мл. У плазмі крові іринотекан перебуває у основному незмінному вигляді. Препарат метаболізується в печінці двома шляхами: під дією ферменту карбоксилестерази до активного метаболіту SN-38 з подальшим глюкуронуванням та під дією ізоферменту CYP3A4 з утворенням похідних амінопентанової кислоти та амінів. Значну цитотоксичну активність має тільки SN-38. Зв'язок з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 – 95%.Середній період напіввиведення препарату в першу фазу становить 12 хв, у другу фазу – 2.5 год та в останній фазі – 14.2 год. Середнє значення плазмового кліренсу – 15 л/год/м2. Виводиться нирками у незмінному вигляді (у середньому 19.9%) та у вигляді метаболіту SN-38 (0.25%). З жовчю виводиться близько 30% препарату як у незмінному вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду. Фторурацил та кальцію фолінат не впливають на фармакокінетику іринотекану. Виведення іринотекану знижено приблизно на 40% у пацієнтів із концентрацією білірубіну, що перевищує верхню межу норми у 1.5 – 3 рази.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняМісцевий колоректальний рак: у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію; у вигляді монотерапії у пацієнтів із прогресуванням захворювання після проведення стандартної протипухлинної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іринотекану або до інших компонентів препарату; хронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; концентрація білірубіну в сироватці крові, що перевищує більш ніж 3 рази ВГН; ниркова недостатність (дані про безпечне застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні); загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ВООЗ>2; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (дані щодо ефективності та безпеки відсутні); З обережністю: загальний стан пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2; лейкоцитоз; пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї); променева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини чи тазу; нейтропенія; порушення функції печінки; гіповолемія; схильність до тромбозів та тромбоемболій; одночасне застосування пневмотоксичних препаратів; терапія колонієстимулюючими факторами; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано у дитячому віці (дані щодо ефективності та безпеки відсутні).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥10%), часто (≥1%-<10%), іноді (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0.1%), дуже рідко (< 0.01%), включаючи поодинокі випадки. З боку системи кровотворення: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія при призначенні препарату у складі монотерапії; дуже рідко – утворення антитромбоцитарних антитіл. Нейтропенія спостерігалася у 78.7% пацієнтів під час монотерапії (при комбінованій хіміотерапії у 82.5%), у т.ч. у 22.6% пацієнтів вона була тяжкою (кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл). Нейтропенія була оборотною і не мала кумулятивного характеру. Повне відновлення кількості нейтрофілів наставало зазвичай на 22-й день після закінчення монотерапії та на 7-8 день після закінчення застосування препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії. Гарячка у поєднанні з тяжкою нейтропенією відзначалася у 6.2% та 3.4% пацієнтів відповідно. Інфекційні ускладнення при монотерапії мали місце у 10.3% пацієнтів, у 5.3% пацієнтів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією при монотерапії та у 2% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева у складі комбінованої терапії. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії анемія розвинулася у 58.7% пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотека-Тева у складі комбінованої хіміотерапії анемія спостерігалася у 97.2%. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мкл) спостерігалась у 7.4% (при комбінованій хіміотерапії у 32.6%) пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії тяжкої тромбоцитопенії не спостерігалося. Кількість тромбоцитів відновлюється до 22-го дня після закінчення прийому препарату. Спостерігався один випадок тромбоцитопенії з утворенням антитромбоцитарних антитіл. З боку системи травлення: дуже часто – пізня діарея; часто – нудота, блювання, запор; іноді – псевдомембранозний коліт (в одному випадку було виявлено Clostridium difficile), кишкову непрохідність, шлунково-кишкову кровотечу; рідко – коліт, включаючи тифліт, ішемічний та виразковий коліт, перфорація кишечника, анорексія, біль у животі, запалення слизових оболонок, панкреатит. При застосуванні препарату як монотерапія важка діарея спостерігалася у 20% пацієнтів (при комбінованій терапії у 13.1%). Середній час до появи першого рідкого випорожнення після введення препарату Іринотекан-Тева склало 5 днів. При застосуванні препарату як монотерапія приблизно у 10% пацієнтів, які застосовували протиблювотні засоби, мали місце виражені нудота та блювання. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії виражені нудота та блювання спостерігалися рідше: у 2.1% та 2.8%, пацієнтів відповідно. Гострий холінергічний синдром, що виявляється такими симптомами, як рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження АТ, брадикардія, вазодилатація, посилена перистальтика кишечника, посилене потовиділення, озноб, нездужання, запаморочення, розлад зору, міоз, 9% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева як монотерапію та у складі комбінованої хіміотерапії тільки у 1.4% пацієнтів. Усі ці симптоми зникали після введення атропіну. З боку нервової системи: рідко – мимовільні м'язові скорочення, судоми, парестезії, астенія; дуже рідко – транзиторні порушення промови. З боку серцево-судинної системи: іноді – зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок через зневоднення; рідко – підвищення артеріального тиску під час або після інфузії. З боку органів дихання: іноді – задишка, пропасниця, легеневі інфільтрати. Алергічні реакції: іноді – шкірний висип; рідко – розвиток анафілактичного шоку. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто – оборотна алопеція; іноді – легкі шкірні реакції. З боку лабораторних показників: дуже часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (комбінована терапія); часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (монотерапія), підвищення концентрації сироваткового креатиніну; рідко – гіпокаліємія та гіпонатріємія; дуже рідко – підвищення активності сироваткової амілази та/або ліпази. Інші: дуже часто – підвищення температури; часто – підвищена стомлюваність; рідко – місцеві постінфузійні реакції, приєднання вторинних інфекцій.Взаємодія з лікарськими засобамиІринотекан має ацетилхолінестеразну активність, тому можливе збільшення тривалості нейром'язової блокади при спільному застосуванні з солями суксаметонія та антагоністична взаємодія з недеполяризуючими міорелаксантами. При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія). При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози) та лімфоцитопенії. При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання. Спільне застосування проносних препаратів на фоні терапії іринотеканом може збільшувати частоту або тяжкість діареї. Спільне застосування іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії. При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), а також із протисудомними препаратами – індукторами ізоферменту CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) – концентрація в плазмі активного метаболіту. Спільне застосування іринотекану з атазанавіром, інгібітором ізоферментів CYP3A4 та UGT1A1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Введення живих атенуйованих вакцин пацієнтам, які проходять курс лікування протипухлинними засобами, включаючи іринотекан, може призвести до серйозних або фатальних інфекцій. Необхідно уникати вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які отримують іринотекан. Вбита або інактивована вакцина може бути введена, проте імунна відповідь на таку вакцину може бути ослаблена. Препарат Іринотекан-Тева не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений лише для дорослих. Вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв. При виборі дози та режиму введення у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить 125 мг/м2 поверхні тіла щотижня протягом 4 тижнів у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії з перервою в 2 тижні, а також 350 мг/м2 у вигляді годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні. . У складі комбінованої хіміотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить з фторурацилом та кальцію фолінатом при щотижневому введенні – 125 мг/м2, при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз на 2 тижні – 180 мг/м2. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Рекомендації щодо модифікації дози У режимі монотерапії зниження початкової дози препарату Іринотекан-Тева від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 350 мг/м2 до 300 мг/м2, а також зниження дози від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 180 мг /м2 до 150 мг/м2 у режимі комбінованої терапії може бути рекомендовано для пацієнтів у віці 65 років і старше, за попередньої екстенсивної променевої терапії, за показником загального стану пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2. Введення препарату Іринотекан-Тева не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл крові, і доки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. У разі якщо на фоні лікування розвивається виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілом менше 500/мкл крові та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл крові, та/або кількість тромбоцитів менше 100 000/мкл) або фебрильна нейтропінія/кількість і менше у поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38°C), або інфекційні ускладнення, або важка діарея, або інша негематологічна токсичність 3-4 ступеня, подальші дози препарату Іринотекан-Тева та за необхідності фторурацилу слід знизити на 15-20%. При появі об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку недопустимих токсичних проявів терапію препаратом Іринотекан-Тева слід припинити. Пацієнти з порушенням функції печінки Монотерапія якщо концентрація білірубіну не перевищує в 1,5 рази ВГН, то корекція дози не потрібна, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН від 1.5 до 3 разів, то рекомендована доза препарату Іринотекан-Тева становить 200 мг/м2, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта через підвищений ризик розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН більш ніж у 3 рази, лікування іринотеканом проводити не слід. Комбінована терапія Дані щодо застосування іринотекану в режимі комбінованої терапії при порушенні функції печінки відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Дані щодо застосування відсутні. Інструкції з приготування розчину для інфузій Розчин препарату Іринотекан-Тева слід готувати в асептичних умовах. Необхідну кількість препарату розбавити в 250 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання флакона. Перед введенням розчин має бути візуально оглянуто на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений. Розчин повинен бути використаний відразу після розведення. Якщо розведення виконано з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин препарату може бути використаний у разі зберігання при кімнатній температурі протягом 12 годин (включаючи час інфузії) та у разі зберігання при температурі 2-8°C протягом 24 години після розкриття флакона з концентратом.ПередозуванняОсновні очікувані прояви передозування – нейтропенія та діарея. Специфічний антидот до іринотекану невідомий. При перевищенні терапевтичної дози вдвічі можливий летальний кінець. У разі передозування пацієнта слід госпіталізувати та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Іринотекан-Тева слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У пацієнтів, які отримують препарат Іринотекан-Тева, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та слідкувати за функцією печінки. Діарея, що виникає як наслідок цитотоксичної дії препарату (відстрочена діарея), зазвичай відзначається не раніше 24 годин після введення препарату Іринотекан-Тева (у більшості пацієнтів у середньому через 5 днів). При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначення рясного пиття, що містить електроліти, і негайне проведення протидіарейної терапії, що включає прийом лопераміду у високих дозах (4 мг перший прийом і потім по 2 мг на кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом не менше 12 годин після останнього епізоду рідкого випорожнення, але не більше 48 годин через можливість розвитку парезу тонкої кишки.Якщо діарея розцінюється як важка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або виражені тенезми), а також, якщо вона супроводжується блюванням або лихоманкою, пацієнт повинен бути терміново госпіталізований для проведення комплексного лікування, що включає введення антибіотиків широкого спектра дії. При помірній або слабовираженій діареї (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), яка не усувається протягом перших 48 годин, необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо, при цьому пацієнта рекомендується госпіталізувати. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500 клітин/мкл крові) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.Лоперамід не слід призначати профілактично, у тому числі пацієнтам, у яких діарея відзначалася під час попередніх введень препарату Іринотекан-Тева. Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування. При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю пацієнта, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла > 38°C та кількість нейтрофілів < 1000 клітин/мкл) має бути негайно розпочато введення антибіотиків широкого спектра дії в умовах стаціонару. При розвитку гострого холінергічного синдрому, ознаками розвитку якого є поява ранньої діареї та сукупність таких симптомів, як пітливість, спастичні болі в животі, сльозотеча, міоз та підвищене слиновиділення, за відсутності протипоказань показано призначення 0.25 мг атропіну підшкірно. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою. У пацієнтів із вказівками в анамнезі в розвитку гострого холінергічного синдрому, зокрема. та у тяжкій формі, перед призначенням препарату Іринотекан-Тева рекомендовано профілактичне введення атропіну. Перед кожним циклом терапії препаратом Іринотекан-Тева рекомендується профілактичне призначення протиблювотних препаратів. Лікарська форма препарату як допоміжна речовина містить сорбітол, тому Іринотекан-Тева не можна застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози. Слід уникати одночасного призначення інгібіторів (кетоконазол) або індукторів (рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій продірявлений) ізоферменту CYP3A4 через зміну фармакокінетики іринотекану. Під час лікування препаратом Іринотекан-Тева та принаймні протягом 3 місяців після припинення терапії повинні застосовуватися надійні методи контрацепції. При приготуванні розчину препарату Іринотекан-Тева та поводженні з препаратом, так само як і при використанні інших протипухлинних засобів, слід бути обережним. Необхідно користуватися рукавичками, маскою та окулярами. При попаданні розчину іринотекану або інфузійного розчину на шкіру відразу ж промийте її водою з милом. При попаданні іринотекану або його розчину на слизові оболонки негайно промийте їх водою. Усі матеріали, використані для приготування розчину та для його введення, повинні бути піддані утилізації відповідно до стандартної процедури утилізації цитотоксичних препаратів, прийнятої в цьому стаціонарі. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення та зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин після введення іринотекану. Застосування іринотекану може провокувати розвиток судом. При виникненні зазначених симптомів, пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та іншими механізмами, а також бути обережними при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: Інозін Пранобекс (Ізопринозин) 500 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат. 10 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. 2, 3 або 5 блістерів у пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті таблетки двоопуклої форми білого або майже білого кольору з легким аміновим запахом, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація інгредієнтів у плазмі визначається через 1-2 години. Швидко піддається метаболізму та виділяється через нирки. Метаболізується аналогічно до ендогенних пуринових нуклеотидів з утворенням сечової кислоти. NN-диметиламіно-2-пропранолон метаболізується до N-оксиду, а пара-ацетамідобензоат - до о-ацилглюкуроніду. Не виявлено кумуляції препарату в організмі. Період напіввиведення становить 3,5 години для NN-диметиламіно-2-пропранолону та 50 хвилин - для пара-ацетамідобензоату. Елімінація препарату та його метаболітів з організму відбувається протягом 24-48 годин.ФармакодинамікаІзопринозин - синтетичне комплексне похідне пурину, що має імуностимулюючу активність і неспецифічну противірусну дію. Відновлює функції лімфоцитів в умовах імунодепресії, підвищує бластогенез у популяції моноцитарних клітин, стимулює експресію мембранних рецепторів на поверхні Т-хелперів, попереджає зниження активності лімфоцитарних клітин під впливом глюкокортикостероїдів, нормалізує включення до них. Ізопринозин надає стимулюючий вплив на активність цитотоксичних Т-лімфоцитів та природних кілерів, функції Т-супресорів та Т-хелперів, підвищує продукцію імуноглобуліну (Ig) G, інтерферону-гамма, інтерлейкінів (ІЛ)-1 та ІЛ-2, знижує утворення - ІЛ-4 та ІЛ-10, потенціює хемотаксис нейтрофілів, моноцитів та макрофагів. Препарат проявляє противірусну активність in vivo щодо вірусів Herpes simplex, цитомегаловірусу та вірусу кору, вірус Т-клітинної лімфоми людини тип III, поліовірусів, грипу А та В, ECHO-вірус (ентероцитопатогенний вірус людини), енцефаломіоцета Механізм противірусної дії Ізопринозину пов'язаний з інгібуванням вірусної РНК і трансляції віф При комбінованому призначенні посилює дію інтерферону-альфа, противірусних засобів ацикловіру та зидовудину.Показання до застосуванняЛікування грипу та інших ГРВІ; інфекції, що викликаються вірусом Herpes simplex 1-го, 2-го, 3-го та 4-го типів: генітальний та лабіальний герпес, герпетичний кератит, оперізуючий лишай, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна-Бар; цитомегаловірусна інфекція; кір важкої течії; папіломавірусна інфекція: папіломи гортані/голосових зв'язок (фіброзного типу), папіломавірусна інфекція геніталій у чоловіків та жінок, бородавки; контагіозний молюсок.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; подагра; мочекам'яна хвороба; аритмії; хронічна ниркова недостатність; дитячий вік до 3 років (маса тіла до 15-20 кг).Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат під час вагітності та в період годування груддю, оскільки безпека застосування не досліджувалась.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів після застосування препарату класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ. Часто: ≥1% та З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль в епігастрії, іноді – діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – тимчасове підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто – свербіж. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, слабкість; іноді – сонливість, безсоння. З боку сечовидільної системи: іноді – поліурія. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – біль у суглобах, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиІмунодепресанти можуть знижувати ефективність дії препарату. Інгібітори ксантиноксидази та урикозуричні засоби (у тому числі діуретики) можуть сприяти ризику підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів, які приймають Ізопринозин.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза дорослим та дітям з 3 років (маса тіла від 15-20 кг) становить 50 мг/кг на добу, розділена на 3-4 прийоми. Дорослим – по 6-8 таблеток на добу, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу. При тяжких формах інфекційних захворювань доза може бути збільшена індивідуально до 100 мг/кг маси тіла на добу, розділених на 4-6 прийомів. Максимальна добова доза для дорослих 3-4 г/день, для дітей – 50 мг/кг/добу. Тривалість лікування Гострі захворювання: тривалість лікування у дорослих та дітей зазвичай від 5 до 14 днів. Лікування необхідно продовжувати до моменту зникнення клінічних симптомів і протягом 2 днів вже за відсутності симптомів. За потреби тривалість лікування може бути збільшена індивідуально під контролем лікаря. При хронічних рецидивуючих захворюваннях у дорослих та дітей лікування необхідно продовжувати кількома курсами по 5-10 днів із перервою у прийомі у 8 днів. Для проведення підтримуючої терапії доза може бути знижена до 500-1000 мг на добу (1-2 таблетки) протягом 30 днів. При герпетичній інфекції дорослим та дітям призначають протягом 5-10 днів до зникнення симптомів захворювання, у безсимптомний період – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 30 днів для зменшення кількості рецидивів. При папіломавірусній інфекції дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази на день, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу у 3-4 прийоми протягом 14-28 днів у вигляді монотерапії. При рецидивуючих гострих кондиломах дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази, дітям - по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу в 3-4 прийоми на день або як монотерапію або в комбінації з хірургічним лікуванням протягом 14-28 днів, далі з трикратним повторенням зазначеного курсу з інтервалами 1 місяць. При дисплазії шийки матки, асоційованої з вірусом папіломи людини, призначають по 2 таблетки 3 рази на день протягом 10 днів, далі проводять 2-3 аналогічні курси з інтервалом у 10-14 днів.ПередозуванняВипадки передозування препарату не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля 2-х тижнів застосування Ізопринозину слід провести контроль концентрації сечової кислоти у сироватці крові та сечі. При тривалому прийомі після 4-х тижнів застосування доцільно щомісяця проводити контроль функцій печінки та нирок (активність трансаміназ у плазмі крові, креатинін, сечова кислота). Необхідно контролювати рівень сечової кислоти у сироватці крові при призначенні ізопринозину у поєднанні з препаратами, що збільшують рівень сечової кислоти або препаратами, що порушують ниркову функцію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає спеціальних протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: Інозін Пранобекс (Ізопринозин) 500 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат. 10 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. 2, 3 або 5 блістерів у пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті таблетки двоопуклої форми білого або майже білого кольору з легким аміновим запахом, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація інгредієнтів у плазмі визначається через 1-2 години. Швидко піддається метаболізму та виділяється через нирки. Метаболізується аналогічно до ендогенних пуринових нуклеотидів з утворенням сечової кислоти. NN-диметиламіно-2-пропранолон метаболізується до N-оксиду, а пара-ацетамідобензоат - до о-ацилглюкуроніду. Не виявлено кумуляції препарату в організмі. Період напіввиведення становить 3,5 години для NN-диметиламіно-2-пропранолону та 50 хвилин - для пара-ацетамідобензоату. Елімінація препарату та його метаболітів з організму відбувається протягом 24-48 годин.ФармакодинамікаІзопринозин - синтетичне комплексне похідне пурину, що має імуностимулюючу активність і неспецифічну противірусну дію. Відновлює функції лімфоцитів в умовах імунодепресії, підвищує бластогенез у популяції моноцитарних клітин, стимулює експресію мембранних рецепторів на поверхні Т-хелперів, попереджає зниження активності лімфоцитарних клітин під впливом глюкокортикостероїдів, нормалізує включення до них. Ізопринозин надає стимулюючий вплив на активність цитотоксичних Т-лімфоцитів та природних кілерів, функції Т-супресорів та Т-хелперів, підвищує продукцію імуноглобуліну (Ig) G, інтерферону-гамма, інтерлейкінів (ІЛ)-1 та ІЛ-2, знижує утворення - ІЛ-4 та ІЛ-10, потенціює хемотаксис нейтрофілів, моноцитів та макрофагів. Препарат проявляє противірусну активність in vivo щодо вірусів Herpes simplex, цитомегаловірусу та вірусу кору, вірус Т-клітинної лімфоми людини тип III, поліовірусів, грипу А та В, ECHO-вірус (ентероцитопатогенний вірус людини), енцефаломіоцета Механізм противірусної дії Ізопринозину пов'язаний з інгібуванням вірусної РНК і трансляції віф При комбінованому призначенні посилює дію інтерферону-альфа, противірусних засобів ацикловіру та зидовудину.Показання до застосуванняЛікування грипу та інших ГРВІ; інфекції, що викликаються вірусом Herpes simplex 1-го, 2-го, 3-го та 4-го типів: генітальний та лабіальний герпес, герпетичний кератит, оперізуючий лишай, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна-Бар; цитомегаловірусна інфекція; кір важкої течії; папіломавірусна інфекція: папіломи гортані/голосових зв'язок (фіброзного типу), папіломавірусна інфекція геніталій у чоловіків та жінок, бородавки; контагіозний молюсок.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; подагра; мочекам'яна хвороба; аритмії; хронічна ниркова недостатність; дитячий вік до 3 років (маса тіла до 15-20 кг).Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат під час вагітності та в період годування груддю, оскільки безпека застосування не досліджувалась.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів після застосування препарату класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ. Часто: ≥1% та З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль в епігастрії, іноді – діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – тимчасове підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто – свербіж. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, слабкість; іноді – сонливість, безсоння. З боку сечовидільної системи: іноді – поліурія. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – біль у суглобах, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиІмунодепресанти можуть знижувати ефективність дії препарату. Інгібітори ксантиноксидази та урикозуричні засоби (у тому числі діуретики) можуть сприяти ризику підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів, які приймають Ізопринозин.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза дорослим та дітям з 3 років (маса тіла від 15-20 кг) становить 50 мг/кг на добу, розділена на 3-4 прийоми. Дорослим – по 6-8 таблеток на добу, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу. При тяжких формах інфекційних захворювань доза може бути збільшена індивідуально до 100 мг/кг маси тіла на добу, розділених на 4-6 прийомів. Максимальна добова доза для дорослих 3-4 г/день, для дітей – 50 мг/кг/добу. Тривалість лікування Гострі захворювання: тривалість лікування у дорослих та дітей зазвичай від 5 до 14 днів. Лікування необхідно продовжувати до моменту зникнення клінічних симптомів і протягом 2 днів вже за відсутності симптомів. За потреби тривалість лікування може бути збільшена індивідуально під контролем лікаря. При хронічних рецидивуючих захворюваннях у дорослих та дітей лікування необхідно продовжувати кількома курсами по 5-10 днів із перервою у прийомі у 8 днів. Для проведення підтримуючої терапії доза може бути знижена до 500-1000 мг на добу (1-2 таблетки) протягом 30 днів. При герпетичній інфекції дорослим та дітям призначають протягом 5-10 днів до зникнення симптомів захворювання, у безсимптомний період – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 30 днів для зменшення кількості рецидивів. При папіломавірусній інфекції дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази на день, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу у 3-4 прийоми протягом 14-28 днів у вигляді монотерапії. При рецидивуючих гострих кондиломах дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази, дітям - по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу в 3-4 прийоми на день або як монотерапію або в комбінації з хірургічним лікуванням протягом 14-28 днів, далі з трикратним повторенням зазначеного курсу з інтервалами 1 місяць. При дисплазії шийки матки, асоційованої з вірусом папіломи людини, призначають по 2 таблетки 3 рази на день протягом 10 днів, далі проводять 2-3 аналогічні курси з інтервалом у 10-14 днів.ПередозуванняВипадки передозування препарату не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля 2-х тижнів застосування Ізопринозину слід провести контроль концентрації сечової кислоти у сироватці крові та сечі. При тривалому прийомі після 4-х тижнів застосування доцільно щомісяця проводити контроль функцій печінки та нирок (активність трансаміназ у плазмі крові, креатинін, сечова кислота). Необхідно контролювати рівень сечової кислоти у сироватці крові при призначенні ізопринозину у поєднанні з препаратами, що збільшують рівень сечової кислоти або препаратами, що порушують ниркову функцію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає спеціальних протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: Інозін Пранобекс (Ізопринозин) 500 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат. 10 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. 2, 3 або 5 блістерів у пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті таблетки двоопуклої форми білого або майже білого кольору з легким аміновим запахом, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація інгредієнтів у плазмі визначається через 1-2 години. Швидко піддається метаболізму та виділяється через нирки. Метаболізується аналогічно до ендогенних пуринових нуклеотидів з утворенням сечової кислоти. NN-диметиламіно-2-пропранолон метаболізується до N-оксиду, а пара-ацетамідобензоат - до о-ацилглюкуроніду. Не виявлено кумуляції препарату в організмі. Період напіввиведення становить 3,5 години для NN-диметиламіно-2-пропранолону та 50 хвилин - для пара-ацетамідобензоату. Елімінація препарату та його метаболітів з організму відбувається протягом 24-48 годин.ФармакодинамікаІзопринозин - синтетичне комплексне похідне пурину, що має імуностимулюючу активність і неспецифічну противірусну дію. Відновлює функції лімфоцитів в умовах імунодепресії, підвищує бластогенез у популяції моноцитарних клітин, стимулює експресію мембранних рецепторів на поверхні Т-хелперів, попереджає зниження активності лімфоцитарних клітин під впливом глюкокортикостероїдів, нормалізує включення до них. Ізопринозин надає стимулюючий вплив на активність цитотоксичних Т-лімфоцитів та природних кілерів, функції Т-супресорів та Т-хелперів, підвищує продукцію імуноглобуліну (Ig) G, інтерферону-гамма, інтерлейкінів (ІЛ)-1 та ІЛ-2, знижує утворення - ІЛ-4 та ІЛ-10, потенціює хемотаксис нейтрофілів, моноцитів та макрофагів. Препарат проявляє противірусну активність in vivo щодо вірусів Herpes simplex, цитомегаловірусу та вірусу кору, вірус Т-клітинної лімфоми людини тип III, поліовірусів, грипу А та В, ECHO-вірус (ентероцитопатогенний вірус людини), енцефаломіоцета Механізм противірусної дії Ізопринозину пов'язаний з інгібуванням вірусної РНК і трансляції віф При комбінованому призначенні посилює дію інтерферону-альфа, противірусних засобів ацикловіру та зидовудину.Показання до застосуванняЛікування грипу та інших ГРВІ; інфекції, що викликаються вірусом Herpes simplex 1-го, 2-го, 3-го та 4-го типів: генітальний та лабіальний герпес, герпетичний кератит, оперізуючий лишай, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна-Бар; цитомегаловірусна інфекція; кір важкої течії; папіломавірусна інфекція: папіломи гортані/голосових зв'язок (фіброзного типу), папіломавірусна інфекція геніталій у чоловіків та жінок, бородавки; контагіозний молюсок.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; подагра; мочекам'яна хвороба; аритмії; хронічна ниркова недостатність; дитячий вік до 3 років (маса тіла до 15-20 кг).Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат під час вагітності та в період годування груддю, оскільки безпека застосування не досліджувалась.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів після застосування препарату класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ. Часто: ≥1% та З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль в епігастрії, іноді – діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – тимчасове підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто – свербіж. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, слабкість; іноді – сонливість, безсоння. З боку сечовидільної системи: іноді – поліурія. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – біль у суглобах, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиІмунодепресанти можуть знижувати ефективність дії препарату. Інгібітори ксантиноксидази та урикозуричні засоби (у тому числі діуретики) можуть сприяти ризику підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів, які приймають Ізопринозин.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза дорослим та дітям з 3 років (маса тіла від 15-20 кг) становить 50 мг/кг на добу, розділена на 3-4 прийоми. Дорослим – по 6-8 таблеток на добу, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу. При тяжких формах інфекційних захворювань доза може бути збільшена індивідуально до 100 мг/кг маси тіла на добу, розділених на 4-6 прийомів. Максимальна добова доза для дорослих 3-4 г/день, для дітей – 50 мг/кг/добу. Тривалість лікування Гострі захворювання: тривалість лікування у дорослих та дітей зазвичай від 5 до 14 днів. Лікування необхідно продовжувати до моменту зникнення клінічних симптомів і протягом 2 днів вже за відсутності симптомів. За потреби тривалість лікування може бути збільшена індивідуально під контролем лікаря. При хронічних рецидивуючих захворюваннях у дорослих та дітей лікування необхідно продовжувати кількома курсами по 5-10 днів із перервою у прийомі у 8 днів. Для проведення підтримуючої терапії доза може бути знижена до 500-1000 мг на добу (1-2 таблетки) протягом 30 днів. При герпетичній інфекції дорослим та дітям призначають протягом 5-10 днів до зникнення симптомів захворювання, у безсимптомний період – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 30 днів для зменшення кількості рецидивів. При папіломавірусній інфекції дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази на день, дітям – по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу у 3-4 прийоми протягом 14-28 днів у вигляді монотерапії. При рецидивуючих гострих кондиломах дорослим препарат призначають по 2 таблетки 3 рази, дітям - по ½ таблетки на 5 кг/маси тіла на добу в 3-4 прийоми на день або як монотерапію або в комбінації з хірургічним лікуванням протягом 14-28 днів, далі з трикратним повторенням зазначеного курсу з інтервалами 1 місяць. При дисплазії шийки матки, асоційованої з вірусом папіломи людини, призначають по 2 таблетки 3 рази на день протягом 10 днів, далі проводять 2-3 аналогічні курси з інтервалом у 10-14 днів.ПередозуванняВипадки передозування препарату не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля 2-х тижнів застосування Ізопринозину слід провести контроль концентрації сечової кислоти у сироватці крові та сечі. При тривалому прийомі після 4-х тижнів застосування доцільно щомісяця проводити контроль функцій печінки та нирок (активність трансаміназ у плазмі крові, креатинін, сечова кислота). Необхідно контролювати рівень сечової кислоти у сироватці крові при призначенні ізопринозину у поєднанні з препаратами, що збільшують рівень сечової кислоти або препаратами, що порушують ниркову функцію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає спеціальних протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бромід піридостигміну 60 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 336 мг, крохмаль кукурудзяний – 120 мг, полівідон К25 – 60 мг, кремнію діоксид колоїдний – 63 мг, вода очищена – 16 мг, магнію стеарат – 3 мг, глутамінової кислоти гідрохлорид. 100 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, двоопуклі, довгасті, з ризиком на одній стороні, можлива наявність шорсткості.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ацетилхолінестерази та псевдохолінестерази. Має непряму холіноміметичну дію за рахунок оборотного інгібування холінестерази та потенціювання дії ендогенного ацетилхоліну. Покращує нервово-м'язову передачу, посилює тонус та перистальтику шлунково-кишкового тракту, підвищує тонус сечового міхура, бронхів, секрецію екзокринних залоз. Викликає брадикардію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо погано всмоктується із ШКТ. На відміну від неостигміну та фізостигміну, не гідролізується холінестеразою. Виводиться із сечею.Клінічна фармакологіяІнгібітор холінестерази.Показання до застосуванняMyasthenia gravis та міастенічний синдром, післяопераційна атонія кишечника, атонічні запори, порушення спорожнення сечового міхура після гінекологічних операцій та пологів. Усунення ефекту курареподібних засобів, що недеполяризують.Протипоказання до застосуванняМеханічна обструкція кишечника або сечовивідних шляхів, бронхіальна астма, підвищена чутливість до піридостигміну броміду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації можливе лише за суворими показаннями.Побічна діяСерцево-судинна система: брадикардія. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, спазми шлунка, посилення слиновиділення. З боку ЦНС: посмикування м'язів, м'язова млявість, міоз. З боку дихальної системи: збільшення тонусу та секреції бронхів. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПіридостигміну бромід є антагоністом недеполяризуючих міорелаксантів та посилює дію деполяризуючих міорелаксантів. М-холіноблокатори, гангліоблокатори, хінідин, новокаїнамід, місцеві анестетики, трициклічні антидепресанти, протиепілептичні та протипаркінсонічні препарати зменшують дію піридостигміну броміду. Атропін здатний нейтралізувати м-холінергічну дію піридостигміну (але не його вплив на скелетні м'язи). Піридостигміну бромід може посилювати дію похідних морфіну та барбітуратів.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо - по 60-180 мг 2-4 рази на добу, при необхідності дози збільшують. Парентерально (п/к, внутрішньом'язово або внутрішньовенно) вводять по 5 мг до 5 разів на добу. З метою припинення міорелаксації – внутрішньовенно повільно у дозі 5 мг (іноді у комбінації з атропіном у дозі 500 мкг). У деяких випадках ці дози розподіляють на 2 введення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з виразковою хворобою шлунка, гіперфункцією щитовидної залози, серцевою недостатністю у фазі декомпенсації та при інфаркті міокарда піридостигміну бромід застосовують лише після ретельного зіставлення ризику розвитку побічної дії та очікуваного сприятливого ефекту. Особливу обережність слід виявляти при застосуванні у хворих на брадикардію, цукровий діабет, захворювання нирок, паркінсонізм, перенесені захворювання печінки, а також після операцій на ШКТ. Рекомендується вибирати час прийому броміду піридостигміну таким чином, щоб його максимальний ефект збігався з циклом фізичної активності пацієнта. Слід пам'ятати, що очікуваної реакції на лікування може бути наслідком передозування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні піридостигміну броміду слід уникати керування автомобілем та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, низькозаміщена гіпоролоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, поки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 224 мг, лактози моногідрат 134.16 мг, гіпоролоза низькозаміщена 36.36 мг, крохмаль кукурудзяний 50.88 мг, тальк 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2.72 мг, маг. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, доки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, низькозаміщена гіпоролоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, доки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 100 гр: Активна речовина Кетопрофен 2.5 г; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 980) – 2.000 г. етанол 96 % – 28.500 г, ароматизатор лавандовий – 0.028 г. триетаноламін – 3.700 г (до pH 6.5). вода очищена – до 100 г. У пачці 100 гр.Опис лікарської формиГомогений прозорий гель із запахом лаванди та спирту.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні повільно всмоктується через шкіру, що практично не кумулює. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі через 5-8 годин становить 0.08-0.15 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 99%. Метаболізується шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Активних метаболітів не утворюється. Період напіввиведення становить 1-3 години. Виводиться через нирки у вигляді кон'югованого метаболіту.ФармакодинамікаКетопрофен - похідне пропіонової кислоти, має місцеву протизапальну та аналгетичну дію. Пригнічує активність ферментів циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2, що беруть участь у синтезі простагландинів (ПГ). Кетопрофен проникає через шкіру, досягає вогнища запалення, забезпечуючи таким чином можливість місцевого лікування уражень (суглобів, сухожиль, зв'язок і м'язів), що супроводжуються больовим синдромом.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, остеохондроз з корінковим синдромом, радикуліт, запальне ураження зв'язувань та сухож. М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (пошкодження та розриви зв'язок, забиття). Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену та інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропивницю або риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти), до тіапрофенової кислоти, фенофібрату. Підвищена чутливість шкіри до впливу сонячного випромінювання (фотосенсибілізація) в анамнезі: шкірна алергія в анамнезі на кетопрофен, тіапрофенову кислоту, фенофібрат, сонцезахисні засоби або парфумерію. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в анамнезі). Вплив сонця на ділянки, що обробляються, включаючи солярій, під час застосування препарату і 2 тижні після. Мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани в місці нанесення гелю: вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 12 років (немає даних щодо ефективності та безпеки).Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У I та II триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 12 років.Побічна діяМожливі побічні ефекти класифіковані відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 10%), часто (> 1%. < 10%). нечасто (> 0.1%, < 1%). рідко (> 0.01%, < 0.1%). дуже рідко (0,01%). З боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки. рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація. при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч. з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії. з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу. з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч. з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми. з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація. при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років наносять по 2-4 г гелю (смужка гелю довжиною близько 5-10 см відповідно) 2 рази на добу.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція кетопрофену при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. При випадковому застосуванні внутрішньо великої кількості препарату можлива поява системних побічних ефектів. Лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 100 гр: Активна речовина Кетопрофен 2.5 г; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 980) – 2.000 г. етанол 96 % – 28.500 г, ароматизатор лавандовий – 0.028 г. триетаноламін – 3.700 г (до pH 6.5). вода очищена – до 100 г. У пачці 50 гр.Опис лікарської формиГомогений прозорий гель із запахом лаванди та спирту.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні повільно всмоктується через шкіру, що практично не кумулює. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі через 5-8 годин становить 0.08-0.15 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 99%. Метаболізується шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Активних метаболітів не утворюється. Період напіввиведення становить 1-3 години. Виводиться через нирки у вигляді кон'югованого метаболіту.ФармакодинамікаКетопрофен - похідне пропіонової кислоти, має місцеву протизапальну та аналгетичну дію. Пригнічує активність ферментів циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2, що беруть участь у синтезі простагландинів (ПГ). Кетопрофен проникає через шкіру, досягає вогнища запалення, забезпечуючи таким чином можливість місцевого лікування уражень (суглобів, сухожиль, зв'язок і м'язів), що супроводжуються больовим синдромом.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, остеохондроз з корінковим синдромом, радикуліт, запальне ураження зв'язувань та сухож. М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (пошкодження та розриви зв'язок, забиття). Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену та інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропивницю або риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти), до тіапрофенової кислоти, фенофібрату. Підвищена чутливість шкіри до впливу сонячного випромінювання (фотосенсибілізація) в анамнезі: шкірна алергія в анамнезі на кетопрофен, тіапрофенову кислоту, фенофібрат, сонцезахисні засоби або парфумерію. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в анамнезі). Вплив сонця на ділянки, що обробляються, включаючи солярій, під час застосування препарату і 2 тижні після. Мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани в місці нанесення гелю: вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 12 років (немає даних щодо ефективності та безпеки).Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У I та II триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 12 років.Побічна діяМожливі побічні ефекти класифіковані відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 10%), часто (> 1%. < 10%). нечасто (> 0.1%, < 1%). рідко (> 0.01%, < 0.1%). дуже рідко (0,01%). З боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки. рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація. при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч. з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії. з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу. з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч. з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми. з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація. при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років наносять по 2-4 г гелю (смужка гелю довжиною близько 5-10 см відповідно) 2 рази на добу.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція кетопрофену при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. При випадковому застосуванні внутрішньо великої кількості препарату можлива поява системних побічних ефектів. Лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі – 100 мл. (без смаку/зі смаком вишні): речовини, що діють: Водний субстрат продуктів обміну речовин - Escherichia coli DSM 4087* 24,9481/ 24,9481 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Enterococcus faecalis DSM 4086* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus acidophilus DSM 4149* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus helveticus DSM 4183* 49,8960/ 49,8960 г; допоміжні речовини: динатрію фосфат гептагідрат 1,1590/ 1,1590 г, дикалію фосфат 1,2650/ 1,2650 г, молочна кислота 2,5000-6,2500/ 2,5000-6,2500 г, ф ,3520/ 0,3520 г, калію сорбат 0,1114/ 0,1114 г, лимонної кислоти моногідрат 0,0322/ 0,0322 г, натрію сахаринат -/ 0,0200 г, натрію цикламат -/ 0,2000 г, кремовий -/0,2000 г, ароматизатор вишневий-/0,5000 г, вода до 100 мл. * - субстрати містять лактозу. По 30 мл або 100 мл препарату у флакон темного скла, закупорений пробкою-крапельницею з поліетилену і пластмасовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Флакон разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 1,1 або 2,2 мл препарату в саші з лакованої ламінованої фольги з поліетилентерефталату/алюмінію/поліетилену. По 15, 30 або 60 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрепарат без смаку. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним кислуватим карамелеподібним запахом. Препарат із смаком вишні. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним запахом вишні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакодинамікаПриродна фізіологічна мікрофлора кишок може бути значно порушена шляхом таких зовнішніх впливів, як терапія антибіотиками, опромінення, операції на шлунку, а також внаслідок непридатного або незвичного харчування, зміни води, зміни клімату та інших умов. Хілак форте регулює рівновагу кишкової мікрофлори та нормалізує її склад. Завдяки вмісту у складі Хілак форте продуктів обміну нормальної мікрофлори препарат сприяє відновленню нормальної мікрофлори кишечника біологічним шляхом і дозволяє зберегти фізіологічні та біологічні функції слизової оболонки кишечника. Біосинтетична молочна кислота, що входять до складу Хілак форте, і її буферні солі відновлюють нормальне значення кислотності в шлунково-кишковому тракті незалежно від того, чи страждає пацієнт від підвищеної або зниженої кислотності. На тлі прискорення розвитку нормальних симбіонтів кишечника під дією Хілак форте нормалізується природний синтез вітамінів групи В і К. Коротколанцюгові леткі жирні кислоти, що містяться в Хілак форті, забезпечують відновлення пошкодженої мікрофлори кишечника при інфекційних захворюваннях ШКТ, стимулюють регенерацію епітеліальних клітин баланс у просвіті кишки. Є дані про те, що Хілак форте посилює захисні функції організму завдяки стимуляції імунної відповіді. При застосуванні Хілак форте відзначається прискорення виведення сальмонел у грудних дітей після сальмонельозного ентериту, що зумовлено стимуляцією зростання ацидофільної анаеробної кишкової флори та її подальшим антагоністичним впливом на сальмонели.Показання до застосуванняПорушення фізіологічної флори тонкого та товстого кишечника (під час та після лікування антибіотиками або сульфаніламідами, променевої терапії); синдром недостатності травлення, диспепсії; діарея, метеоризм, закрепи; гастроентерит, коліт; синдром старечого кишечника (хронічні, атрофічні гастроентерити); розлади з боку шлунково-кишкового тракту, спричинені зміною клімату; гіпо- та анацидні стани; ентерогенні захворювання жовчного міхура та печінки; алергічні шкірні захворювання (кропив'янка, ендогенно обумовлена хронічна екзема); сальмонельоз у стадії реконвалесценції (зокрема дітей грудного віку).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази/ізомальтази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Хілак форте під час вагітності та лактації вважається безпечним. Однак рішення про призначення препарату приймає лікар.Побічна діяХілак форте добре переноситься хворими будь-якого віку. Побічні дії досі не спостерігалися. Можливі алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, кропив'янка); запор, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПід впливом антацидних препаратів можлива нейтралізація молочної кислоти, що входить до складу препарату Хілак форте.Спосіб застосування та дозиХілак форте приймають внутрішньо до або під час їди, розбавляючи невеликою кількістю рідини (виключаючи молоко). Препарат призначають 3 рази на добу: дорослим: по 40-60 крапель або 2,2-3,3 мл на прийом; дітям: по 20-40 крапель або 1,1-2,2 мл на прийом; немовлятам: по 15-30 крапель приймання. Немовлятам рекомендується використовувати препарат у флаконах. Після покращення стану добова доза може бути зменшена наполовину.ПередозуванняНіяких спеціальних заходів крім звичайного медичного спостереження не требуется.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується одночасний прийом препарату з молоком та молочними продуктами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, підвищеною концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі – 100 мл. (без смаку/зі смаком вишні): речовини, що діють: Водний субстрат продуктів обміну речовин - Escherichia coli DSM 4087* 24,9481/ 24,9481 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Enterococcus faecalis DSM 4086* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus acidophilus DSM 4149* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus helveticus DSM 4183* 49,8960/ 49,8960 г; допоміжні речовини: динатрію фосфат гептагідрат 1,1590/ 1,1590 г, дикалію фосфат 1,2650/ 1,2650 г, молочна кислота 2,5000-6,2500/ 2,5000-6,2500 г, ф ,3520/ 0,3520 г, калію сорбат 0,1114/ 0,1114 г, лимонної кислоти моногідрат 0,0322/ 0,0322 г, натрію сахаринат -/ 0,0200 г, натрію цикламат -/ 0,2000 г, кремовий -/0,2000 г, ароматизатор вишневий-/0,5000 г, вода до 100 мл. * - субстрати містять лактозу. По 30 мл або 100 мл препарату у флакон темного скла, закупорений пробкою-крапельницею з поліетилену і пластмасовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Флакон разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 1,1 або 2,2 мл препарату в саші з лакованої ламінованої фольги з поліетилентерефталату/алюмінію/поліетилену. По 15, 30 або 60 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрепарат без смаку. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним кислуватим карамелеподібним запахом. Препарат із смаком вишні. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним запахом вишні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакодинамікаПриродна фізіологічна мікрофлора кишок може бути значно порушена шляхом таких зовнішніх впливів, як терапія антибіотиками, опромінення, операції на шлунку, а також внаслідок непридатного або незвичного харчування, зміни води, зміни клімату та інших умов. Хілак форте регулює рівновагу кишкової мікрофлори та нормалізує її склад. Завдяки вмісту у складі Хілак форте продуктів обміну нормальної мікрофлори препарат сприяє відновленню нормальної мікрофлори кишечника біологічним шляхом і дозволяє зберегти фізіологічні та біологічні функції слизової оболонки кишечника. Біосинтетична молочна кислота, що входять до складу Хілак форте, і її буферні солі відновлюють нормальне значення кислотності в шлунково-кишковому тракті незалежно від того, чи страждає пацієнт від підвищеної або зниженої кислотності. На тлі прискорення розвитку нормальних симбіонтів кишечника під дією Хілак форте нормалізується природний синтез вітамінів групи В і К. Коротколанцюгові леткі жирні кислоти, що містяться в Хілак форті, забезпечують відновлення пошкодженої мікрофлори кишечника при інфекційних захворюваннях ШКТ, стимулюють регенерацію епітеліальних клітин баланс у просвіті кишки. Є дані про те, що Хілак форте посилює захисні функції організму завдяки стимуляції імунної відповіді. При застосуванні Хілак форте відзначається прискорення виведення сальмонел у грудних дітей після сальмонельозного ентериту, що зумовлено стимуляцією зростання ацидофільної анаеробної кишкової флори та її подальшим антагоністичним впливом на сальмонели.Показання до застосуванняПорушення фізіологічної флори тонкого та товстого кишечника (під час та після лікування антибіотиками або сульфаніламідами, променевої терапії); синдром недостатності травлення, диспепсії; діарея, метеоризм, закрепи; гастроентерит, коліт; синдром старечого кишечника (хронічні, атрофічні гастроентерити); розлади з боку шлунково-кишкового тракту, спричинені зміною клімату; гіпо- та анацидні стани; ентерогенні захворювання жовчного міхура та печінки; алергічні шкірні захворювання (кропив'янка, ендогенно обумовлена хронічна екзема); сальмонельоз у стадії реконвалесценції (зокрема дітей грудного віку).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази/ізомальтази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Хілак форте під час вагітності та лактації вважається безпечним. Однак рішення про призначення препарату приймає лікар.Побічна діяХілак форте добре переноситься хворими будь-якого віку. Побічні дії досі не спостерігалися. Можливі алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, кропив'янка); запор, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПід впливом антацидних препаратів можлива нейтралізація молочної кислоти, що входить до складу препарату Хілак форте.Спосіб застосування та дозиХілак форте приймають внутрішньо до або під час їди, розбавляючи невеликою кількістю рідини (виключаючи молоко). Препарат призначають 3 рази на добу: дорослим: по 40-60 крапель або 2,2-3,3 мл на прийом; дітям: по 20-40 крапель або 1,1-2,2 мл на прийом; немовлятам: по 15-30 крапель приймання. Немовлятам рекомендується використовувати препарат у флаконах. Після покращення стану добова доза може бути зменшена наполовину.ПередозуванняНіяких спеціальних заходів крім звичайного медичного спостереження не требуется.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується одночасний прийом препарату з молоком та молочними продуктами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, підвищеною концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі – 100 мл. (без смаку/зі смаком вишні): речовини, що діють: Водний субстрат продуктів обміну речовин - Escherichia coli DSM 4087* 24,9481/ 24,9481 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Enterococcus faecalis DSM 4086* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus acidophilus DSM 4149* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus helveticus DSM 4183* 49,8960/ 49,8960 г; допоміжні речовини: динатрію фосфат гептагідрат 1,1590/ 1,1590 г, дикалію фосфат 1,2650/ 1,2650 г, молочна кислота 2,5000-6,2500/ 2,5000-6,2500 г, ф ,3520/ 0,3520 г, калію сорбат 0,1114/ 0,1114 г, лимонної кислоти моногідрат 0,0322/ 0,0322 г, натрію сахаринат -/ 0,0200 г, натрію цикламат -/ 0,2000 г, кремовий -/0,2000 г, ароматизатор вишневий-/0,5000 г, вода до 100 мл. * - субстрати містять лактозу. По 30 мл або 100 мл препарату у флакон темного скла, закупорений пробкою-крапельницею з поліетилену і пластмасовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Флакон разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 1,1 або 2,2 мл препарату в саші з лакованої ламінованої фольги з поліетилентерефталату/алюмінію/поліетилену. По 15, 30 або 60 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрепарат без смаку. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним кислуватим карамелеподібним запахом. Препарат із смаком вишні. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним запахом вишні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакодинамікаПриродна фізіологічна мікрофлора кишок може бути значно порушена шляхом таких зовнішніх впливів, як терапія антибіотиками, опромінення, операції на шлунку, а також внаслідок непридатного або незвичного харчування, зміни води, зміни клімату та інших умов. Хілак форте регулює рівновагу кишкової мікрофлори та нормалізує її склад. Завдяки вмісту у складі Хілак форте продуктів обміну нормальної мікрофлори препарат сприяє відновленню нормальної мікрофлори кишечника біологічним шляхом і дозволяє зберегти фізіологічні та біологічні функції слизової оболонки кишечника. Біосинтетична молочна кислота, що входять до складу Хілак форте, і її буферні солі відновлюють нормальне значення кислотності в шлунково-кишковому тракті незалежно від того, чи страждає пацієнт від підвищеної або зниженої кислотності. На тлі прискорення розвитку нормальних симбіонтів кишечника під дією Хілак форте нормалізується природний синтез вітамінів групи В і К. Коротколанцюгові леткі жирні кислоти, що містяться в Хілак форті, забезпечують відновлення пошкодженої мікрофлори кишечника при інфекційних захворюваннях ШКТ, стимулюють регенерацію епітеліальних клітин баланс у просвіті кишки. Є дані про те, що Хілак форте посилює захисні функції організму завдяки стимуляції імунної відповіді. При застосуванні Хілак форте відзначається прискорення виведення сальмонел у грудних дітей після сальмонельозного ентериту, що зумовлено стимуляцією зростання ацидофільної анаеробної кишкової флори та її подальшим антагоністичним впливом на сальмонели.Показання до застосуванняПорушення фізіологічної флори тонкого та товстого кишечника (під час та після лікування антибіотиками або сульфаніламідами, променевої терапії); синдром недостатності травлення, диспепсії; діарея, метеоризм, закрепи; гастроентерит, коліт; синдром старечого кишечника (хронічні, атрофічні гастроентерити); розлади з боку шлунково-кишкового тракту, спричинені зміною клімату; гіпо- та анацидні стани; ентерогенні захворювання жовчного міхура та печінки; алергічні шкірні захворювання (кропив'янка, ендогенно обумовлена хронічна екзема); сальмонельоз у стадії реконвалесценції (зокрема дітей грудного віку).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази/ізомальтази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Хілак форте під час вагітності та лактації вважається безпечним. Однак рішення про призначення препарату приймає лікар.Побічна діяХілак форте добре переноситься хворими будь-якого віку. Побічні дії досі не спостерігалися. Можливі алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, кропив'янка); запор, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПід впливом антацидних препаратів можлива нейтралізація молочної кислоти, що входить до складу препарату Хілак форте.Спосіб застосування та дозиХілак форте приймають внутрішньо до або під час їди, розбавляючи невеликою кількістю рідини (виключаючи молоко). Препарат призначають 3 рази на добу: дорослим: по 40-60 крапель або 2,2-3,3 мл на прийом; дітям: по 20-40 крапель або 1,1-2,2 мл на прийом; немовлятам: по 15-30 крапель приймання. Немовлятам рекомендується використовувати препарат у флаконах. Після покращення стану добова доза може бути зменшена наполовину.ПередозуванняНіяких спеціальних заходів крім звичайного медичного спостереження не требуется.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується одночасний прийом препарату з молоком та молочними продуктами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, підвищеною концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі – 100 мл. (без смаку/зі смаком вишні): речовини, що діють: Водний субстрат продуктів обміну речовин - Escherichia coli DSM 4087* 24,9481/ 24,9481 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Enterococcus faecalis DSM 4086* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus acidophilus DSM 4149* 12,4741/ 12,4741 г; Водний субстрат продуктів обміну речовин – Lactobacillus helveticus DSM 4183* 49,8960/ 49,8960 г; допоміжні речовини: динатрію фосфат гептагідрат 1,1590/ 1,1590 г, дикалію фосфат 1,2650/ 1,2650 г, молочна кислота 2,5000-6,2500/ 2,5000-6,2500 г, ф ,3520/ 0,3520 г, калію сорбат 0,1114/ 0,1114 г, лимонної кислоти моногідрат 0,0322/ 0,0322 г, натрію сахаринат -/ 0,0200 г, натрію цикламат -/ 0,2000 г, кремовий -/0,2000 г, ароматизатор вишневий-/0,5000 г, вода до 100 мл. * - субстрати містять лактозу. По 30 мл або 100 мл препарату у флакон темного скла, закупорений пробкою-крапельницею з поліетилену і пластмасовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Флакон разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 1,1 або 2,2 мл препарату в саші з лакованої ламінованої фольги з поліетилентерефталату/алюмінію/поліетилену. По 15, 30 або 60 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрепарат без смаку. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним кислуватим карамелеподібним запахом. Препарат із смаком вишні. Прозорий або злегка каламутний жовтувато-коричневого кольору розчин із характерним запахом вишні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакодинамікаПриродна фізіологічна мікрофлора кишок може бути значно порушена шляхом таких зовнішніх впливів, як терапія антибіотиками, опромінення, операції на шлунку, а також внаслідок непридатного або незвичного харчування, зміни води, зміни клімату та інших умов. Хілак форте регулює рівновагу кишкової мікрофлори та нормалізує її склад. Завдяки вмісту у складі Хілак форте продуктів обміну нормальної мікрофлори препарат сприяє відновленню нормальної мікрофлори кишечника біологічним шляхом і дозволяє зберегти фізіологічні та біологічні функції слизової оболонки кишечника. Біосинтетична молочна кислота, що входять до складу Хілак форте, і її буферні солі відновлюють нормальне значення кислотності в шлунково-кишковому тракті незалежно від того, чи страждає пацієнт від підвищеної або зниженої кислотності. На тлі прискорення розвитку нормальних симбіонтів кишечника під дією Хілак форте нормалізується природний синтез вітамінів групи В і К. Коротколанцюгові леткі жирні кислоти, що містяться в Хілак форті, забезпечують відновлення пошкодженої мікрофлори кишечника при інфекційних захворюваннях ШКТ, стимулюють регенерацію епітеліальних клітин баланс у просвіті кишки. Є дані про те, що Хілак форте посилює захисні функції організму завдяки стимуляції імунної відповіді. При застосуванні Хілак форте відзначається прискорення виведення сальмонел у грудних дітей після сальмонельозного ентериту, що зумовлено стимуляцією зростання ацидофільної анаеробної кишкової флори та її подальшим антагоністичним впливом на сальмонели.Показання до застосуванняПорушення фізіологічної флори тонкого та товстого кишечника (під час та після лікування антибіотиками або сульфаніламідами, променевої терапії); синдром недостатності травлення, диспепсії; діарея, метеоризм, закрепи; гастроентерит, коліт; синдром старечого кишечника (хронічні, атрофічні гастроентерити); розлади з боку шлунково-кишкового тракту, спричинені зміною клімату; гіпо- та анацидні стани; ентерогенні захворювання жовчного міхура та печінки; алергічні шкірні захворювання (кропив'янка, ендогенно обумовлена хронічна екзема); сальмонельоз у стадії реконвалесценції (зокрема дітей грудного віку).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази/ізомальтази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Хілак форте під час вагітності та лактації вважається безпечним. Однак рішення про призначення препарату приймає лікар.Побічна діяХілак форте добре переноситься хворими будь-якого віку. Побічні дії досі не спостерігалися. Можливі алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, кропив'янка); запор, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПід впливом антацидних препаратів можлива нейтралізація молочної кислоти, що входить до складу препарату Хілак форте.Спосіб застосування та дозиХілак форте приймають внутрішньо до або під час їди, розбавляючи невеликою кількістю рідини (виключаючи молоко). Препарат призначають 3 рази на добу: дорослим: по 40-60 крапель або 2,2-3,3 мл на прийом; дітям: по 20-40 крапель або 1,1-2,2 мл на прийом; немовлятам: по 15-30 крапель приймання. Немовлятам рекомендується використовувати препарат у флаконах. Після покращення стану добова доза може бути зменшена наполовину.ПередозуванняНіяких спеціальних заходів крім звичайного медичного спостереження не требуется.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується одночасний прийом препарату з молоком та молочними продуктами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, підвищеною концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
312,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кларитроміцин 500 мг. Допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад оболонки: опадрай II 31F58914 білий (гіпромелоза, моногідрат лактози, титану діоксид (Е171), макрогол 4000, натрію цитрат). 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин є напівсинтетичним макролідним антибіотиком широкого спектра дії. Антибактеріальна дія кларитроміцину здійснюється шляхом придушення синтезу білка внаслідок зв'язування з 50s-субодиницею бактеріальних рибосом. Кларитроміцин має виражену активність щодо широкого спектру аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних організмів. Мінімальна переважна концентрація кларитроміцину (МПК) вдвічі нижча, ніж у еритроміцину для більшості мікроорганізмів. 14-гідрокси-метаболіт кларитроміцину також має антимікробну активність. Мінімальні переважні концентрації цього метаболіту рівні або перевищують МПК кларитроміцину; відносно H. influenzae 14-гідроксиметаболіт удвічі активніший, ніж кларитроміцин. Кларитроміцин проявляє активність in vitro щодо наступних організмів - грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumonia, Streptococcus viridans та Listeria; грамнегативні аеробні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoea, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter jeju; переважно внутрішньоклітинні мікроорганізми: Mycoplasma pneumonia, Ureaplasma urealyticum, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumonia, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, M. kansaii, M. chelonae, M. marinum, M. fortitum; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Propionibacterium acnes,Peptococcus species; Peptostreptococcus species. Крім того, препарат активний щодо Toxoplasma species. Бактерицидну активність кларитроміцин має щодо деяких бактеріальних штамів: Haemophilus influenzae; Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes; Streptococcus agalactiae; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Neisseria gonorrhoeae; Helicobacter pylori та Campylobacter spp.ФармакокінетикаКларитроміцин швидко і добре всмоктується із ШКТ після прийому внутрішньо. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється після першого проходження через печінку. Прийом їжі не впливає на біодоступність кларитроміцину, однак дещо сповільнює початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину носить нелінійний характер; при цьому рівноважна концентрація досягається через 2 доби від початку прийому препарату. Кларитроміцин виводиться із сечею, а також з каловими масами, переважно через жовч. При прийомі 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу 15-20% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. При прийомі 500 мг 2 рази на добу екскреція із сечею становить близько 36%. 14-гідроксикларитроміцин - основний метаболіт, виявлений у сечі, на його частку припадає близько 10-15%. При прийомі 500 мг кларитроміцину 3 рази на добу концентрація кларитроміцину в плазмі вища, ніж при прийомі цієї дози 2 рази на добу. Вміст кларитроміцину в тканинах, включаючи залозисту та легеневу тканину, у кілька разів вищий, ніж у циркулюючій крові. У терапевтичних концентраціях кларитроміцин зв'язується на 80% з білками плазми. Кларитроміцин проникає у шлунковий слиз. Рівень кларитроміцину в слизу та тканинах шлунка підвищується при комбінованій терапії з омепразолом. Кларитроміцин проникає у грудне молокоКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі гострий та хронічний бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі синусит та фарингіт); інфекції шкіри та м'яких тканин; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки для ерадикації Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії з інгібіторами протонної помпи).Протипоказання до застосуванняОдночасне призначення з похідними ріжків; одночасне призначення наступних препаратів: цисаприд, пімозід, терфенадин; дитячий вік до 12 років; вагітність та період лактації. гіперчутливість до антибіотиків групи макролідів З обережністю: пацієнтам із порушеннями функції печінки та нирок.Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміції при вагітності та в період лактації не вивчена. Препарат проникає у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяЗазвичай кларитроміцин добре переноситься пацієнтами. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, діарея, біль у животі, стоматити, глосити, панкреатит, кандидоз порожнини рота, знебарвлення язика та зубів; рідко – псевдомембранозний ентероколіт. Знебарвлення зубів оборотне і зазвичай відновлюється спеціальною обробкою в стоматологічній клініці. Як і прийому інших антибіотиків із групи макролідів можливі порушення функції печінки, зокрема. збільшення активності печінкових ферментів, печінково-клітинний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Ці порушення функції печінки можуть бути важкими, але зазвичай вони оборотні. Дуже рідко спостерігалися випадки печінкової недостатності та смертельного результату в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої лікарської терапії. З боку системи крові: у виняткових випадках - лейкопенія та тромбоцитопенія; збільшення рівня креатиніну у сироватці. З боку центральної та периферичної нервової системи: парестезія, головний біль, розлади нюху, зміна смакових відчуттів; запаморочення, збудження, безсоння, кошмарні сновидіння, почуття страху, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психоз, деперсоналізація; оборотна втрата слуху; судоми. З боку серцево-судинної системи: як і при прийомі інших макролідів, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, поліморфна шлуночкова тахіаритмія (torsades de pointes). З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: окремі випадки збільшення креатиніну плазми, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний елідермальний некроліз. Інші: рідко – гіпоглікемія у пацієнтів, які приймають пероральні цукрознижувальні препарати або інсулін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з цисапридом, пимозидом та терфенадином у плазмі крові спостерігаються підвищені концентрації цих препаратів, що може спричинити подовження інтервалу QT та порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків аритмію та torsade de point; аналогічні ефекти спостерігаються при одночасному прийомі астемізолу та інших макролідів. Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. Як і при прийомі інших макролідних антибіотиків, одночасний прийом кларитроміцину та інших препаратів, що метаболізуються за участю цитохрому Р450 (варфарин, алкалоїди ріжків, триазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин, рифабутин, препарат крові. При одночасному застосуванні кларитроміцину та інгібіторів HMG-KoA-редуктази (ловастатин, симвастатин) можливий розвиток рабдоміолізу. При одночасному призначенні кларитроміцину та теофіліну підвищується концентрація теофіліну в сироватці крові та його токсичність. Одночасне призначення кларитроміцину і варфарину або дигоксину може супроводжуватися збільшенням їх ефектів. При одночасному призначенні кларитроміцину та карбамазепіну може посилюватися ефект карбамазепіну внаслідок зниження швидкості екскреції карбамазепіну. При одночасному прийомі кларитроміцину та зидовудину (всередину) ВІЛ-інфікованим дорослим пацієнтам можливе зниження рівноважної концентрації зидовудину; цього можна значною мірою уникнути, збільшивши інтервал між прийомами кларитроміцину та зидовудину до 1-2 год. Для дітей такої взаємодії не відзначалося. При одночасному прийомі ритонавіру та кларитроміцину для останнього збільшуються значення фармакокінетичних параметрів: AUC, C max , Cmin. Для пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози зазвичай не потрібна внаслідок широкого терапевтичного інтервалу доз кларитроміцину. При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу, кларитроміцину та лансопразолу, а також кларитроміцину та ранітидину можливе збільшення концентрації препаратів у плазмі крові, проте зазвичай корекції дози не потрібно. При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну, у поодиноких випадках можливий розвиток гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим: звичайна доза становить 250 мг 2 рази на добу протягом 7 днів, при необхідності доза може бути збільшена до 500 мг 2 рази на добу протягом періоду до 14 днів при тяжких інфекціях. Дітям старше 12 років: режим дозування як для дорослих. Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Н. pylori (дорослим): Схема потрійної терапії (1-14 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу; лансопразол 30 мг 2 рази на добу; амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (7 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу; лансопразол 30 мг 2 рази на добу; метронідазол 400 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (7 днів): кларигроміцин 500 мг 2 рази на добу; омепразол 40 мг на добу; амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу або метронідазол 400 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (10 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу призначається з амоксициліном 100 мг 2 рази на добу та омепразолом 20 мг на добу. Схема подвійної терапії (14 днів): кларитроміцин 500 мг 3 рази на добу, омепразол внутрішньо 40 мг 1 раз на добу. При ураженні функції нирок зазвичай корекції дози не потрібні, за винятком пацієнтів з тяжкими ураженнями нирок (КК < 30 мл/хв), проте при необхідності сумарна добова доза має бути знижена вдвічі, тобто. 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. При одночасному прийомі ритонавіру для пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендується корекція дози за наступною схемою: для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. Для пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. При сумісному застосуванні кларитроміцину та ритонавіру не слід застосовувати дози кларитроміцину понад 1 г/добу.ПередозуванняСимптоми: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту; у одного з пацієнтів при прийомі 8 г кларитроміцину був випадок порушення психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпоглікемія, гіпоксемія. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз є неефективними, як і для інших макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом таблеток кларитроміцину у дітей віком до 12 років не рекомендується. При одночасному призначенні кларитроміцину та варфарину слід регулярно контролювати протромбіновий час. При одночасному призначенні кларитроміцину та дигоксину слід проводити спостереження за рівнем концентрації дигоксину у сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
361,00 грн
189,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кларитроміцин 500 мг. Допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад оболонки: опадрай II 31F58914 білий (гіпромелоза, моногідрат лактози, титану діоксид (Е171), макрогол 4000, натрію цитрат). 14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин є напівсинтетичним макролідним антибіотиком широкого спектра дії. Антибактеріальна дія кларитроміцину здійснюється шляхом придушення синтезу білка внаслідок зв'язування з 50s-субодиницею бактеріальних рибосом. Кларитроміцин має виражену активність щодо широкого спектру аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних організмів. Мінімальна переважна концентрація кларитроміцину (МПК) вдвічі нижча, ніж у еритроміцину для більшості мікроорганізмів. 14-гідрокси-метаболіт кларитроміцину також має антимікробну активність. Мінімальні переважні концентрації цього метаболіту рівні або перевищують МПК кларитроміцину; відносно H. influenzae 14-гідроксиметаболіт удвічі активніший, ніж кларитроміцин. Кларитроміцин проявляє активність in vitro щодо наступних організмів - грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumonia, Streptococcus viridans та Listeria; грамнегативні аеробні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoea, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter jeju; переважно внутрішньоклітинні мікроорганізми: Mycoplasma pneumonia, Ureaplasma urealyticum, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumonia, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, M. kansaii, M. chelonae, M. marinum, M. fortitum; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Propionibacterium acnes,Peptococcus species; Peptostreptococcus species. Крім того, препарат активний щодо Toxoplasma species. Бактерицидну активність кларитроміцин має щодо деяких бактеріальних штамів: Haemophilus influenzae; Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes; Streptococcus agalactiae; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Neisseria gonorrhoeae; Helicobacter pylori та Campylobacter spp.ФармакокінетикаКларитроміцин швидко і добре всмоктується із ШКТ після прийому внутрішньо. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється після першого проходження через печінку. Прийом їжі не впливає на біодоступність кларитроміцину, однак дещо сповільнює початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину носить нелінійний характер; при цьому рівноважна концентрація досягається через 2 доби від початку прийому препарату. Кларитроміцин виводиться із сечею, а також з каловими масами, переважно через жовч. При прийомі 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу 15-20% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. При прийомі 500 мг 2 рази на добу екскреція із сечею становить близько 36%. 14-гідроксикларитроміцин - основний метаболіт, виявлений у сечі, на його частку припадає близько 10-15%. При прийомі 500 мг кларитроміцину 3 рази на добу концентрація кларитроміцину в плазмі вища, ніж при прийомі цієї дози 2 рази на добу. Вміст кларитроміцину в тканинах, включаючи залозисту та легеневу тканину, у кілька разів вищий, ніж у циркулюючій крові. У терапевтичних концентраціях кларитроміцин зв'язується на 80% з білками плазми. Кларитроміцин проникає у шлунковий слиз. Рівень кларитроміцину в слизу та тканинах шлунка підвищується при комбінованій терапії з омепразолом. Кларитроміцин проникає у грудне молокоКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі гострий та хронічний бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі синусит та фарингіт); інфекції шкіри та м'яких тканин; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки для ерадикації Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії з інгібіторами протонної помпи).Протипоказання до застосуванняОдночасне призначення з похідними ріжків; одночасне призначення наступних препаратів: цисаприд, пімозід, терфенадин; дитячий вік до 12 років; вагітність та період лактації. гіперчутливість до антибіотиків групи макролідів З обережністю: пацієнтам із порушеннями функції печінки та нирок.Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміції при вагітності та в період лактації не вивчена. Препарат проникає у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяЗазвичай кларитроміцин добре переноситься пацієнтами. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, діарея, біль у животі, стоматити, глосити, панкреатит, кандидоз порожнини рота, знебарвлення язика та зубів; рідко – псевдомембранозний ентероколіт. Знебарвлення зубів оборотне і зазвичай відновлюється спеціальною обробкою в стоматологічній клініці. Як і прийому інших антибіотиків із групи макролідів можливі порушення функції печінки, зокрема. збільшення активності печінкових ферментів, печінково-клітинний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Ці порушення функції печінки можуть бути важкими, але зазвичай вони оборотні. Дуже рідко спостерігалися випадки печінкової недостатності та смертельного результату в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої лікарської терапії. З боку системи крові: у виняткових випадках - лейкопенія та тромбоцитопенія; збільшення рівня креатиніну у сироватці. З боку центральної та периферичної нервової системи: парестезія, головний біль, розлади нюху, зміна смакових відчуттів; запаморочення, збудження, безсоння, кошмарні сновидіння, почуття страху, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психоз, деперсоналізація; оборотна втрата слуху; судоми. З боку серцево-судинної системи: як і при прийомі інших макролідів, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, поліморфна шлуночкова тахіаритмія (torsades de pointes). З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: окремі випадки збільшення креатиніну плазми, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний елідермальний некроліз. Інші: рідко – гіпоглікемія у пацієнтів, які приймають пероральні цукрознижувальні препарати або інсулін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з цисапридом, пимозидом та терфенадином у плазмі крові спостерігаються підвищені концентрації цих препаратів, що може спричинити подовження інтервалу QT та порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків аритмію та torsade de point; аналогічні ефекти спостерігаються при одночасному прийомі астемізолу та інших макролідів. Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. Як і при прийомі інших макролідних антибіотиків, одночасний прийом кларитроміцину та інших препаратів, що метаболізуються за участю цитохрому Р450 (варфарин, алкалоїди ріжків, триазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин, рифабутин, препарат крові. При одночасному застосуванні кларитроміцину та інгібіторів HMG-KoA-редуктази (ловастатин, симвастатин) можливий розвиток рабдоміолізу. При одночасному призначенні кларитроміцину та теофіліну підвищується концентрація теофіліну в сироватці крові та його токсичність. Одночасне призначення кларитроміцину і варфарину або дигоксину може супроводжуватися збільшенням їх ефектів. При одночасному призначенні кларитроміцину та карбамазепіну може посилюватися ефект карбамазепіну внаслідок зниження швидкості екскреції карбамазепіну. При одночасному прийомі кларитроміцину та зидовудину (всередину) ВІЛ-інфікованим дорослим пацієнтам можливе зниження рівноважної концентрації зидовудину; цього можна значною мірою уникнути, збільшивши інтервал між прийомами кларитроміцину та зидовудину до 1-2 год. Для дітей такої взаємодії не відзначалося. При одночасному прийомі ритонавіру та кларитроміцину для останнього збільшуються значення фармакокінетичних параметрів: AUC, C max , Cmin. Для пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози зазвичай не потрібна внаслідок широкого терапевтичного інтервалу доз кларитроміцину. При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу, кларитроміцину та лансопразолу, а також кларитроміцину та ранітидину можливе збільшення концентрації препаратів у плазмі крові, проте зазвичай корекції дози не потрібно. При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну, у поодиноких випадках можливий розвиток гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим: звичайна доза становить 250 мг 2 рази на добу протягом 7 днів, при необхідності доза може бути збільшена до 500 мг 2 рази на добу протягом періоду до 14 днів при тяжких інфекціях. Дітям старше 12 років: режим дозування як для дорослих. Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Н. pylori (дорослим): Схема потрійної терапії (1-14 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу; лансопразол 30 мг 2 рази на добу; амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (7 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу; лансопразол 30 мг 2 рази на добу; метронідазол 400 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (7 днів): кларигроміцин 500 мг 2 рази на добу; омепразол 40 мг на добу; амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу або метронідазол 400 мг 2 рази на добу. Схема потрійної терапії (10 днів): кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу призначається з амоксициліном 100 мг 2 рази на добу та омепразолом 20 мг на добу. Схема подвійної терапії (14 днів): кларитроміцин 500 мг 3 рази на добу, омепразол внутрішньо 40 мг 1 раз на добу. При ураженні функції нирок зазвичай корекції дози не потрібні, за винятком пацієнтів з тяжкими ураженнями нирок (КК < 30 мл/хв), проте при необхідності сумарна добова доза має бути знижена вдвічі, тобто. 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. При одночасному прийомі ритонавіру для пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендується корекція дози за наступною схемою: для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. Для пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. При сумісному застосуванні кларитроміцину та ритонавіру не слід застосовувати дози кларитроміцину понад 1 г/добу.ПередозуванняСимптоми: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту; у одного з пацієнтів при прийомі 8 г кларитроміцину був випадок порушення психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпоглікемія, гіпоксемія. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз є неефективними, як і для інших макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом таблеток кларитроміцину у дітей віком до 12 років не рекомендується. При одночасному призначенні кларитроміцину та варфарину слід регулярно контролювати протромбіновий час. При одночасному призначенні кларитроміцину та дигоксину слід проводити спостереження за рівнем концентрації дигоксину у сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Клопідогрелу гідросульфат 97.875 мг, у перерахунку на клопідогрел - 75 мг. Пігулки, 28 шт. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКлопідогрел - специфічний та активний інгібітор агрегації тромбоцитів; має коронародилатуючу дію. Вибірково зменшує зв'язування АДФ із рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів GPI Ib/IIIa під дією АДФ. послаблюючи агрегацію тромбоцитів. Зменшує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (близько 7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу.Антиагрегантний ефект зберігається на весь період життя тромбоцитів (7-10 днів). За наявності атеросклеротичного ураження судини перешкоджає розвитку атеротромбозу незалежно від локалізації судинного процесу (цереброваскулярні, кардіоваскулярні або периферичні ураження).ІнструкціяКлопідогрел приймають внутрішньо, незалежно від їди.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень: Після перенесеного інфаркту міокарда (від кількох днів до 35 днів), ішемічного інсульту (від 6 днів до 6 місяців) або за діагностованого захворювання периферичних артерій; при гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без патологічного зубця Q), включаючи хворих, які проходять операцію через черезшкірне коронарне шунтування, у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою; при гострому коронарному синдромі з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у пацієнтів, які отримують медикаментозне лікування з можливим застосуванням тромболітичної терапії.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність тяжкого ступеня; гостра кровотеча (наприклад, при пептичній виразці або внутрішньочерепному крововиливі); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки та нирок (в т.ч. при помірній печінковій та/або нирковій недостатності), травмах, передопераційних станах. Клопідогрел слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ризиком вираженої кровотечі при травмі, хірургічному втручанні; пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні препарати (зокрема інгібітори ЦОГ-2), гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення будь-яких ознак кровотечі, у тому числі прихованої, особливо протягом перших тижнів застосування препарату та/або після інвазивних процедур на серці або хірургічних операцій. При запланованих хірургічних втручаннях курс лікування клопідогрелом слід припинити за 7 днів до операції. Клопідогрел слід призначати з обережністю хворим з помірними порушеннями функції печінки, у яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі (у більшості випадків - протягом першого місяця лікування), пурпура, гематоми; нечасто – кон'юнктивні кровотечі; рідко – внутрішньочерепні кровотечі; подовження часу кровотечі, лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів та еозинофілії, зниження кількості тромбоцитів. З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна тромбогемолітична пурпура, важка тромбоцитопенія (число тромбоцитів 30 000/мкл), гранулоцитопенія, агранулоцитоз, анемія в т.ч. апластична анемія, панцитопенія. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, парестезії; рідко – вертиго; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації. З боку серцево-судинної системи: часто – гематома; дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: дуже часто – носова кровотеча; дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, легенева кровотеча, кровохаркання. З боку травної системи: часто – діарея, біль у животі, диспепсія, кровотеча із ШКТ; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, метеоризм, запор; рідко – заочеревинна кровотеча; дуже рідко – коліт (в т.ч. виразковий або лімфоцитарний), панкреатит, зміна смакових відчуттів, стоматит, гепатит, гостра печінкова недостатність, підвищення активності печінкових ферментів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія, артрит, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, гіперкреатинінемія. Дерматологічні реакції: дуже рідко - бульозний висип (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), еритематозний висип, екзема, плоский лишай. Алергічні реакції: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба. Інші: дуже рідко – підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування клопідогрелу з варфарином не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі. Призначення інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа разом із клопідогрелом підвищує ризик розвитку кровотеч. Застосування нестероїдних протизапальних засобів разом із клопідогрелом підвищує ризик розвитку кровотеч. Не рекомендується одночасний прийом клопідогрелу з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, омепразол). Не відзначено клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном, фенобарбіталом, циметидином, естрогенами, дигоксином, теофіліном, толбутамідом, антацидними засобами.Спосіб застосування та дозиДля профілактики ішемічних порушень у хворих після перенесеного інфаркту міокарда, ішемічного інсульту та діагностованого захворювання периферичних артерій – по 75 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати у строки від кількох днів до 35 днів після перенесеного інфаркту міокарда та від 7 днів до 6 місяців – після ішемічного інсульту. При гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) лікування слід починати з призначення одноразової дози навантаження 300 мг, а потім продовжувати застосування препарату в дозі 75 мг 1 раз/добу (з одночасним призначенням ацетилсаліцової) 75-325 мг на добу). Оскільки застосування ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза, що рекомендується, повинна бути не вище 100 мг. Курс лікування – до 1 року. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST препарат призначають у дозі 75 мг 1 раз на добу з використанням початкової дози навантаження в комбінації з ацетилсаліцилової кислотою в поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів та продовжують протягом мінімум 4 тижнів.ПередозуванняСимптоми: подовження часу кровотечі та подальші ускладнення. Лікування: при виникненні кровотечі має бути проведена відповідна терапія. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати показники системи гемостазу (активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів); регулярно досліджувати функціональну активність печінки. Хворих слід попередити про те, що зупинка кровотечі займе більше часу, ніж зазвичай, тому вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок кровотечі. Були відмічені рідкісні випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після прийому клопідогрелу. Цей стан характеризувався тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією у поєднанні з неврологічною симптоматикою, порушеннями функції нирок або лихоманкою. Розвиток ТТП є загрозою для життя і вимагає вживання невідкладних заходів, включаючи проведення плазмаферезу. Через недостатній обсяг даних клопідогрел не слід призначати в гострому періоді ішемічного інсульту (у перші 7 днів). Препарат слід призначати з обережністю у хворих із порушеною функцією нирок.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 г: клотримазол 10 мг. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього вживання 1%.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується з крові.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В експериментальних дослідженнях встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
11 872,00 грн
404,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активна речовина: глатирамера ацетат – 20 мг; допоміжні речовини: маніт (манітол) - 40 мг; вода для ін'єкцій - qs до 1 мл. Розчин для підшкірного введення 20 мг/мл. В одноразовому шприці з безбарвного скла типу I (Ph. Eur.) з пластиковим поршнем та гумовим ущільнювачем поршня, з фіксованою голкою, захищеною подвійним ковпачком, що складається з внутрішньої гумової та зовнішньої твердої пластикової частин, 1 мл. 5 або 7 шприців у контурній комірковій упаковці з ПВХ. 4 або 6 контурних осередкових упаковок у картонній пачці. Упаковка «in bulk»: 7 шприців у контурній комірковій упаковці з ПВХ. 24 контурні коміркові упаковки в картонній коробці або 4 контурні коміркові упаковки в картонній пачці без маркування, 6 картонних пачок у картонній коробці. У разі вторинної упаковки на території РФ: 4 контурні осередкові упаковки в пачці з картону для споживчої тари підгруп хромовий або хром-ерзац за ГОСТ 7933-89 або імпортного, дозволеного до застосування в РФ.Опис лікарської формиРозчин: злегка опалесцентний, від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаІмуномодулююче.ФармакокінетикаУ зв'язку з особливостями хімічної будови глатирамера ацетату, що є сумішшю поліпептидів, утворених природними амінокислотами, а також низькою терапевтичною дозою дані по фармакокінетиці мають лише орієнтовне значення. Грунтуючись на них, а також на експериментальних даних, вважають, що після ін'єкції глатирамера ацетат швидко гідролізується в місці введення. Продукти гідролізу, а також незначна частина незміненого глатирамера ацетату можуть надходити в лімфатичну систему та частково досягати судинного русла. Концентрація глатирамера ацетату або його метаболітів, що визначається, не корелює з терапевтичною дією.ФармакодинамікаКопаксон®-Тева (глатірамера ацетат) є оцтовокислою сіллю суміші синтетичних поліпептидів, утворених 4 природними амінокислотами: L-глутамінової кислотою, L-аланіном, L-тирозином і L-лізином, і за хімічною будовою має елементи схожості з основним. Глатирамера ацетат змінює перебіг патологічного процесу при демієлінізуючому захворюванні ЦНС - розсіяному склерозі, який відноситься до аутоімунних захворювань, що змінює співвідношення Т-супресорів в організмі. Глатирамера ацетат здійснює імуномодулюючу дію в місці ін'єкції. Його терапевтичний ефект опосередковується через системне розповсюдження активованих Т-супресорів. Глатирамера ацетат має специфічний механізм дії, в основі якого лежить здатність конкурентно заміщати антигени мієліну - основний білок мієліну, мієліновий олігодендроцитарний глікопротеїн і протеоліпідний протеїн у місцях зв'язування з молекулами головного комплексу гістосумісності класу 2, розташованих на антиген. Наслідком конкурентного витіснення є дві реакції:стимуляція антигенспецифічних супресорних Т-лімфоцитів (Th2-типу) та гальмування антигенспецифічних ефекторних Т-лімфоцитів (Th1-типу). Активовані Т-супресорні лімфоцити надходять у системну циркуляцію та проникають у ЦНС. Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції протизапальних цитокінів (в т.ч. ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, пригнічуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Th2-типу та гальмування прозапальної системи Th1-клітин.Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції протизапальних цитокінів (в т.ч. ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, пригнічуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Th2-типу та гальмування прозапальної системи Th1-клітин.Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції протизапальних цитокінів (в т.ч. ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, пригнічуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Th2-типу та гальмування прозапальної системи Th1-клітин. Крім того, глатирамера ацетат стимулює синтез нейротрофічного фактора Th2-клітинами та захищає мозкові структури від ушкодження (нейропротективна дія). Глатирамера ацетат не має генералізований вплив на основні ланки нормальних імунних реакцій організму, що принципово відрізняє його від неспецифічних імуномодуляторів, включаючи препарати бета-інтерферонів. Антитіла, що утворюються, до глатирамера ацетату при тривалому застосуванні не мають нейтралізуючу дію, що знижує клінічний ефект препарату.ІнструкціяНеобхідно переконатися в наявності всього необхідного для ін'єкції: одноразовий шприц, заповнений розчином препарату Копаксон-Тева, контейнер для використаних шприців, ватний тампон, змочений спиртом. Перед ін'єкцією витягти одноразовий шприц із контурної коміркової упаковки, видаливши захисну паперову смужку. Витримати шприц із розчином при кімнатній температурі не менше 20 хв. Перед введенням препарату Копаксон-Тева ретельно вимити руки з милом. Уважно оглянути розчин у шприці. За наявності зважених частинок або змін кольору розчину його не слід застосовувати. Вибрати місце для ін'єкції. Можливі зони для ін'єкцій: руки, стегна, сідниці, живіт (приблизно 5 см навколо пупка). Не слід проводити ін'єкцію у болючі місця, знебарвлені, почервонілі ділянки шкіри або області з ущільненнями та вузликами. Вибираючи нове місце можна зменшити неприємні відчуття та біль під час ін'єкції. Всередині кожної ін'єкційної зони достатньо місця для кількох ін'єкцій. Рекомендується скласти схему місць ін'єкцій та мати її при собі. Для ін'єкцій в область сідниць та рук пацієнту потрібна допомога іншої людини. Зняти захисний ковпачок із голки. Попередньо обробивши місце ін'єкції ватною серветкою, змоченою спиртовим розчином, трохи зібрати шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Розташовуючи голку шприца перпендикулярно до місця ін'єкції, проколоти шкіру і, рівномірно натискаючи на поршень шприца, ввести його вміст у місце ін'єкції. Видалити голку рухом шприца перпендикулярно до місця ін'єкції. Помістити шприц у контейнер для використаних шприців. При введенні препарату Копаксон®-Тева необхідно зробити ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Не можна вводити подвійну дозу. Наступний шприц із препаратом Копаксон®-Тева слід використовувати лише через 24 год.Показання до застосуванняклінічно ізольований синдром (єдиний клінічний епізод демієлінізації, що дозволяє припустити розсіяний склероз) з вираженістю запального процесу, що вимагає застосування внутрішньовенної глюкокортикостероїди (для уповільнення переходу в клінічно достовірний розсіяний склероз); рецидиво-ремітуючий розсіяний склероз (для зменшення частоти загострень, уповільнення розвитку інвалідних ускладнень).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до глатірамера ацетату або манітолу; вагітність; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). З обережністю: схильність до розвитку алергічних реакцій; серцево-судинні захворювання; порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування глатирамера ацетату під час вагітності немає, можливий ризик такого застосування під час вагітності не встановлено. Препарат Копаксон-Тева протипоказаний під час вагітності. Під час лікування препаратом Копаксон®-Тева необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Невідомо, чи виділяється глатирамера ацетат з грудним молоком, тому за необхідності застосування у період лактації слід оцінити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини.Побічна діяПрепарат Копаксон®-Тева безпечний та добре переноситься пацієнтами. В окремих випадках можуть спостерігатися перелічені нижче побічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія, лейкоцитоз, лейкопенія, спленомегалія, тромбоцитопенія, зміна структури лімфоцитів. З боку імунної системи: реакція гіперчутливості, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: гіпертиреоз. З боку обміну речовин: анорексія, підвищення маси тіла, непереносимість алкоголю, подагра, гіперліпідемія, гіпернатріємія, зниження концентрації феритину у сироватці крові. З боку нервової системи: головний біль, тривога, депресія, ейфорія, нервозність, патологічні сновидіння, психоз, галюцинації, ворожість, манія, розлад особистості, суїцидальна поведінка, спотворення смаку, мігрень, непритомність, тунельний синдром, когнітивні розлади, тремор дисграфія, дислексія, порушення моторних функцій, міоклонус, неврит, нейром'язова блокада, параліч, у т.ч. малогомілкового нерва, ступор. З боку органу зору: диплопія, дефект полів зору, порушення руху очей, катаракта, ураження рогівки, сухість склери та рогівки, субкон'юнктивальний крововилив, птоз століття, мідріаз, ністагм, атрофія зорового нерва, порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: головний біль, порушення слуху. З боку ССС: відчуття серцебиття, тахікардія, екстрасистолія, синусова брадикардія, пароксизмальна тахікардія, підвищення артеріального тиску, варикозне розширення вен. З боку дихальної системи: кашель, задишка, сезонний риніт, апное, гіпервентиляція легень, ларингоспазм. З боку травної системи: нудота, блювання, набряк язика, запор, карієс, одонтогенний періостит, збільшення слинних залоз, диспепсія, дисфагія, відрижка, виразка стравоходу, коліт, ентероколіт, поліпоз товстої кишки, аноректальні порушення, ректальне кровотеча. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовчнокам'яна хвороба, гепатомегалія. З боку шкіри та підшкірних тканин: екхімоз, гіпергідроз, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, контактний дерматит, вузлувата еритема, шкірні вузлики. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, біль у шийному відділі хребта, біль у спині, артрит, бурсит, біль у боці, м'язова атрофія, остеоартрит. З боку сечовивідної системи: імперативний поклик до сечовипускання, поллакіурія, затримка сечі, гематурія, нефролітіаз. З боку статевих органів та молочних залоз: аменорея, збільшення молочних залоз, еректильна дисфункція, пролапс тазових органів, відхилення лабораторних показників у мазках із каналу шийки матки, порушення менструального циклу, вульвовагінальні порушення. Інфекції: отит, бронхіт, гастроентерит, загострення захворювань Herpes simplex, риніт, вагінальний кандидоз, запалення підшкірно-жирової клітковини, фурункульоз, пієлонефрит, оперізуючий герпес. Інші реакції безпосередньо після ін'єкції*, астенія, втома, озноб, підвищення температури тіла, носова кровотеча, периферичні набряки, стан похмілля. * Реакції безпосередньо після ін'єкції: місцеві реакції – біль, почервоніння, набряк, абсцес, гематома, ліпоатрофія, некроз шкіри; системні реакції - припливи крові, біль у грудях, відчуття серцебиття, стан тривоги, задишка, утруднене ковтання, кропив'янка. Вказані симптоми носять тимчасовий та обмежений характер і не потребують спеціального втручання; вони можуть також початися через кілька місяців після початку терапії, пацієнт може відчувати той чи інший симптом епізодично.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між глатирамером ацетатом та іншими лікарськими препаратами вивчена недостатньо. Не виявлено жодної лікарської взаємодії, включаючи одночасне застосування глатирамера ацетату з препаратами, що застосовуються для терапії розсіяного склерозу, у т.ч. з кортикостероїдами (при комбінованому застосуванні протягом до 28 днів). Вкрай рідко частота місцевих реакцій може збільшуватися.Спосіб застосування та дозиП/к. У вигляді ін'єкцій по 20 мг препарату Копаксон-Тева (1 заповнений розчином препарату шприц для ін'єкцій) 1 раз на добу щодня, переважно в один час дня. Лікування тривале. Рішення про припинення терапії повинен приймати лікар. Кожен шприц із препаратом Копаксон®-Тева призначений лише для одноразового застосування.ПередозуванняДаних про передозування препарату Копаксон-Тева немає. У разі передозування показано ретельне спостереження та симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування препаратом Копаксон-Тева необхідний контроль невролога та лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Пацієнти мають бути проінформовані про можливість появи побічних реакцій, зокрема. що виникають безпосередньо після ін'єкції препарату Копаксон-Тева. Більшість цих симптомів нетривалі, спонтанно вирішуються без наслідків. При розвитку серйозних побічних реакцій слід негайно припинити терапію і звернутися до лікаря або викликати швидку медичну допомогу. Рішення щодо застосування симптоматичної терапії приймає лікар. Біль у грудях, що виникає безпосередньо після ін'єкцій, як правило, носить минущий характер, триває кілька хвилин, не має зв'язку з іншими симптомами, проходить самостійно без будь-яких клінічних наслідків. Механізм розвитку цього симптому незрозумілий. При тривалому застосуванні (протягом кількох місяців) препарату Копаксон-Тева у місцях ін'єкцій може розвинутись ліпоатрофія та у поодиноких випадках – некроз шкіри. Для того, щоб запобігти розвитку цих місцевих реакцій, необхідно рекомендувати пацієнтові суворо дотримуватися послідовності місць для ін'єкцій за схемою, в якій має бути передбачена обов'язкова щоденна зміна місця для ін'єкції. Пацієнти з порушенням функції нирок або серцево-судинними захворюваннями повинні бути під контролем лікаря. У зв'язку з тим, що препарат Копаксон®-Тева є імуномодулюючою ЛЗ та використовується при лікуванні аутоімунного захворювання – розсіяного склерозу, його застосування може супроводжуватися змінами функцій імунної системи, у зв'язку з чим слід періодично контролювати стан імунної системи пацієнта. Якщо у пацієнта немає можливості зберігати шприци з препаратом Копаксон-Тева у холодильнику, то допускається зберігання при температурі 15–25 °C, але не більше 1 міс. Якщо протягом місяця шприци з препаратом не були використані і при цьому контурна коміркова упаковка не була розкрита, то ці шприци слід зберігати в холодильнику (2–8 °C). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. На підставі наявних даних немає потреби у спеціальних запобіжних заходах для осіб, які керують автомобілем або складною технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
10 615,00 грн
353,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення 1 мл: активна речовина: глатирамера ацетат 40 мг; допоміжні речовини: маннітол – 40 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для підшкірного введення 40 мг/мл. По 1 мл розчину препарату в одноразовому шприці з безбарвного скла типу I (Євр. Фарм.) з пластиковим поршнем та гумовим ущільнювачем поршня, з фіксованою голкою, захищеною подвійним ковпачком, що складається з внутрішньої гумової та зовнішньої твердої пластикової частин. По 3 шприци в контурній комірковій упаковці з ПВХ; по 4 контурних осередкових упаковки поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЗлегка опалесцентний розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики у пацієнтів не проводилося. Дані in vitro, а також обмежені дані, отримані за участю здорових добровольців показують, що при введенні активна активна речовина швидко абсорбується, при цьому більша частина її розпадається на дрібні фрагменти в підшкірній клітковині. Дані доклінічних досліджень Доклінічні дані, що ґрунтуються на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні, репродуктивній токсичності, генотоксичності або канцерогенності, не вказують на наявність особливих шкідливих факторів для людини, крім даних, уже включених до розділів даного опису препарату. З огляду на відсутність даних щодо фармакокінетики, неможливо визначити допустимі межі концентрації у людини в порівнянні з твариною. У невеликої кількості щурів та мавп, яким вводили препарат щонайменше протягом 6 місяців, відзначалося відкладення імунних комплексів у ниркових клубочках. У 2-річному дослідженні на щурах не спостерігалося відкладення імунних комплексів у ниркових клубочках. У сенсибілізованих тварин (морських свинок та мишей) після введення препарату відзначалася анафілаксія. Актуальність цих даних для людини невідома. Токсична дія в місці ін'єкції після повторного введення препарату тварин відноситься до поширених реакцій.ФармакодинамікаМеханізм дії глатирамера ацетату у пацієнтів із розсіяним склерозом не до кінця вивчений. Вважають, що глатирамера ацетат змінює імунні процеси, імовірно, що грають основну роль у патогенезі розсіяного склерозу. Ця гіпотеза підтверджується результатами досліджень, проведених з метою вивчення патогенезу експериментального алергічного енцефаломієліту (ЕАЕ). ЕАЕ часто використовують як експериментальну модель розсіяного склерозу. Дослідження, проведені на тваринах та за участю пацієнтів з розсіяним склерозом, показали, що введення глатирамера ацетату викликає периферичну індукцію та активацію глатирамера ацетат-специфічних супресорних Т-лімфоцитів. Рецидивуючий-ремітуючий розсіяний склероз. Результати 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження підтвердили ефективність препарату Копаксон 40 у дозі 40 мг/мл при підшкірному введенні 3 рази на тиждень щодо зниження частоти загострень. При проведенні реєстраційного клінічного дослідження критерієм включення пацієнтів з рецидивуючим-ремітуючим розсіяним склерозом було щонайменше одне документально підтверджене клінічне загострення за останні 12 міс або 2 загострення за останні 24 міс, або одне загострення за останні 12–24 міс за наявності щонайменше вогнища, що накопичує контраст (Gd+) і візуалізується на Т1-зважених МРТ зображення за останні 12 міс. Первинною метою дослідження було визначення загальної кількості підтверджених загострень. Вторинною метою — визначення сукупного числа нових/збільшених вогнищ, що виявляються на Т2-зважених МРТ-зображеннях, і сукупна кількість вогнищ, що накопичують контраст і візуалізуються на Т1-зважених зображеннях на 6-му та 12-му місяці дослідження. У дослідження було рандомізовано 1404 пацієнти у співвідношенні 2:1 у групу, що отримувала лікування препаратом Копаксон 40 у дозі 40 мг/мл (n=943), або групу плацебо (n=461) відповідно. Обидві групи були зіставні за вихідними демографічними показниками, особливостями перебігу розсіяного склерозу та МРТ параметрами. Пацієнти мали в середньому 2 загострення захворювання протягом 2 років до скринінгу. У порівнянні з групою плацебо, у пацієнтів, які отримували препарат Копаксон 40 у дозі 40 мг/мл 3 рази на тиждень, спостерігалося статистично значуще зниження частоти загострень та сукупної кількості вогнищ на Т2-зважених зображеннях та вогнищ, що накопичують контраст на Т1-зважених що відповідає терапевтичному ефекту препарату Копаксон-Тева 20 мг/мл при його щоденному введенні. Прямий порівняльний аналіз ефективності та безпеки препарату в дозі 20 мг/мл (при щоденному введенні) та 40 мг/мл (при 3-кратному щотижневому введенні) у рамках даного дослідження не проводився. Під час проведення даного 12-місячного дослідження не було отримано доказів впливу препарату на прогресування інвалідизації або тривалість загострень. В даний час немає даних щодо застосування препарату у пацієнтів з первинно- або вторинно-прогресуючим розсіяним склерозом.Показання до застосуванняРецидивуючий-ремітуючий розсіяний склероз. Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до глатірамера ацетату або манітолу; вагітність; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). З обережністю: схильність до розвитку алергічних реакцій; серцево-судинні захворювання; порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування препарату Копаксон 40 під час вагітності немає, можливий ризик застосування під час вагітності не встановлено. Проведені дослідження на тваринах недостатні для встановлення впливу препарату на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток. Препарат Копаксон 40 протипоказаний під час вагітності. Під час лікування слід використовувати надійні методи контрацепції. Невідомо, чи виділяється глатирамера ацетат з грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату Копаксон 40 у період лактації слід оцінити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини.Побічна діяБільшість даних щодо безпеки застосування препарату Копаксон 40 були накопичені на підставі використання препарату Копаксон-Тева 20 мг/мл у вигляді щоденних ін'єкцій. У цьому розділі представлені дані, накопичені за час проведення 4 плацебо-контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату Копаксон-Тева у вигляді підшкірних ін'єкцій у дозі 20 мг/мл 1 раз на день і 1 плацебо-контрольованого дослідження застосування препарату Копаксон 40 у вигляді п/к ін'єкцій у дозі 40 мг/мл тричі на тиждень. Копаксон-Тева 20 мг/мл (застосовується щодня). Найчастіше в ході клінічних досліджень препарату Копаксон-Тева відзначалися реакції на місці ін'єкції. Проведені плацебо-контрольовані дослідження показали, що частка пацієнтів, які повідомили про дані небажані явища, щонайменше 1 раз становила 70% для препарату Копаксон-Тева та 37% для плацебо. Найчастіше спостерігалися почервоніння, біль, ущільнення, свербіж, набряк, запалення та гіперчутливість. Реакція, асоційована принаймні з одним або більше симптомами (вазодилатація, біль у грудях, задишка, прискорене серцебиття або тахікардія), яка проявляється через кілька хвилин після ін'єкції, називається негайною постін'єкційною реакцією. Принаймні один із симптомів зазначеної реакції спостерігався щонайменше один раз у 31% пацієнтів, які отримували препарат Копаксон-Тева, порівняно з 13% пацієнтів із групи плацебо. Всі небажані реакції, що найчастіше спостерігаються у пацієнтів, які отримували препарат Копаксон-Тева в порівнянні з групою плацебо, представлені нижче. Ці дані були отримані в ході 4 реєстраційних подвійних-сліпих плацебо-контрольованих досліджень за участю 512 пацієнтів, які отримували Копаксон-Тева щодня та 509 пацієнтів, які отримували плацебо протягом 36 місяців. У 3 дослідженнях брали участь 269 пацієнтів з діагнозом рецидивірно-ремітуючий розсіяний склероз, які отримували препарат Копаксон-Тева щодня протягом 35 міс та 271 пацієнт із групи плацебо. У 4-му дослідженні брали участь 243 пацієнти (група Копаксон-Тева) з першим клінічним епізодом захворювання, у яких було встановлено високий ризик розвитку клінічно підтвердженого розсіяного склерозу, та 238 пацієнтів, які отримували плацебо.Тривалість дослідження становила 36 міс.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між препаратом Копаксон 40 та іншими лікарськими засобами окремо не оцінювалася. Немає даних щодо взаємодії з інтерфероном бета. Виявлено збільшення випадків реакцій у місці ін'єкцій при одночасному введенні препарату Копаксон 40 глюкокортикостероїдів. У дослідженні in vitro було зроблено припущення, що глатирамера ацетат має високий рівень зв'язку з білками плазми і не витісняється зі зв'язку з білками плазми самостійно, а також фенітоїном або карбамазепіном. Тим не менш, оскільки препарат Копаксон 40 має потенційну дію на протеїнзв'язуючі речовини, необхідно контролювати його одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами.Спосіб застосування та дозиП/к, по 40 мг препарату Копаксон 40 (один заповнений розчином препарату шприц для ін'єкцій) 3 рази на тиждень, мінімальний інтервал між ін'єкціями - 48 год. Препарат не призначений для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. В даний час дані про тривалість курсу лікування відсутні. Рішення про призначення тривалого курсу лікування повинен приймати лікар у кожному конкретному випадку. Пацієнтам рекомендується пройти навчання з техніки самостійного ін'єкцій. Перша ін'єкція (а також 30 хв після неї) має проходити під наглядом кваліфікованого спеціаліста. Для зниження ризику появи подразнення або болю в області ін'єкції щоразу необхідно змінювати зону для введення ін'єкції. Кожен шприц із препаратом Копаксон 40 призначений лише для одноразового застосування.ПередозуванняОтримано кілька повідомлень про передозування (до 300 мг глатирамера ацетату). Жодних побічних реакцій, крім перелічених у розділі «Побічні дії», при цьому не спостерігалося. У разі передозування показано ретельне спостереження, симптоматичне та підтримуюче лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
308,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін – 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, барвник хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), тальк. 100 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, зі скошеними краями; у зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін – 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, барвник хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), тальк. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, зі скошеними краями; у зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
344,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 31.6 мг, крохмаль картопляний – 31.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 31 мг, повідон К25 – 5.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 5.188 мг, макрогол 6000 - 0.861 мг, макрогол 35000 - 0.393 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.143 мг, титану діоксид (Е171) - 1.3. 30 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
326,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 31.6 мг, крохмаль картопляний – 31.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 31 мг, повідон К25 – 5.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 5.188 мг, макрогол 6000 - 0.861 мг, макрогол 35000 - 0.393 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.143 мг, титану діоксид (Е171) - 1.3. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 961,00 грн
793,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активні речовини: дипіридамол – 250 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; кукурудзяний крохмаль; желатин; крохмалю карбоксиметилового натрієвої солі (типу А); кремнію двоокис високодисперсний; магнію стеарат склад оболонки: гіпромелоза; тальк; макрогол 6000; титану двоокис; барвник хіноліновий жовтий (барвник Е104); симетикону емульсія у флаконах скляних по 100 шт.; у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою: плоскоциліндричні, жовті кольори.ХарактеристикаПохідне піримідину.Фармакотерапевтична групаКонкурентно інгібує аденозиндезаміназу, сприяючи накопиченню аденозину, що бере участь у регуляції коронарного кровотоку, а також здатності тромбоцитів до агрегації та адгезії. Блокує фосфодіестеразу та збільшує вміст у клітинах цАМФ. Як похідне піримідину, Курантил є індуктором інтерферону і має модулюючий вплив на функціональну активність системи інтерферону; підвищує неспецифічну противірусну резистентність до вірусних інфекцій.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із шлунка (більша частина) та тонкого кишечника (незначна кількість). Майже повністю зв'язується із білками плазми. Cmax - протягом 1 години після прийому. Накопичується, насамперед, у серці та еритроцитах. Метаболізується печінкою шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою, виводиться із жовчю у вигляді моноглюкуроніду. Для пігулок T1/2 становить 10 год ± 2,2 год.ФармакодинамікаЗнижує опір коронарних артерій на рівні дрібних гілок та артеріол, збільшує кількість колатералей та колатеральний кровотік; підвищує концентрацію аденозину та синтез АТФ у міокарді, покращує його скоротливість, зменшує ОПСС, знижує АТ, гальмує агрегацію тромбоцитів (покращує мікроциркуляцію, попереджає артеріальний тромбоз), нормалізує венозний відтік; зменшує опір мозкових судин, коригує плацентарний кровотік; при загрозі прееклампсії попереджає дистрофічні зміни у плаценті, усуває гіпоксію тканин плода, сприяє накопиченню в них глікогену; має модулюючий вплив на функціональну активність системи інтерферону, підвищує неспецифічну противірусну резистентність до вірусних інфекцій.Показання до застосуванняпорушення мозкового кровообігу; профілактика та лікування тромбозів; профілактика тромбоемболії (закупорювання судини тромбом) після операції протезування клапанів серця; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягострий інфаркт міокарда; поширений атеросклероз; тяжка серцева недостатність; виражене зниження артеріального тиску; тяжкі порушення серцевого ритму; схильність до кровотеч; ниркова недостатність; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПри вагітності слід суворо визначити необхідність застосування препарату, особливо у ІІ та ІІІ третинах. Препарат протипоказаний для дітей і дітей до 12 років.Побічна діяголовний біль, серцебиття, почервоніння обличчя; неприємні відчуття у шлунку; алергічні шкірні реакції; зниження артеріального тиску при швидкому внутрішньовенному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблюють ефект похідні ксантину (наприклад, кава, чай); посилюють пероральні непрямі антикоагулянти (гепарин, тромболітики) або ацетилсаліцилова кислота (підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень). Підвищує гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, послаблює холінергічні властивості інгібіторів холінестерази. Посилюється антиагрегаційна дія при прийомі антибіотиків-цефалоспоринів (цефамандол, цефоперазон, цефотетан). Антациди зменшують максимальну концентрацію через зниження абсорбції.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають за 1 годину до їди. Для профілактики та лікування тромбозів призначається самостійно або у поєднанні з протизгортаючими засобами внутрішньо по 75 мг 3-6 разів на добу; добова доза становить 300-450 мг, за необхідності – до 600 мг. При серцевій недостатності призначають внутрішньо по 25-50 мг 3 рази на добу; при необхідності у тяжких випадках на початку лікування призначають по 75 мг 3 рази на добу, потім зменшують дозу; добова доза – 150-225 мг. Дітям добова доза становить 5-10 мг/кг/сут.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати вживання натуральної кави та чаю (можливе ослаблення ефекту).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: активна речовина натрію пікосульфату моногідрат (у перерахунку на 100% речовину) 7,50 мг; допоміжні речовини: сорбітол рідкий 70% некристалізований 680,0 мг, етилпарагідроксибензоат натрію 0,66 мг, хлористо-воднева кислота 35% до необхідної кількості, вода до 1 мл. 10 мл або 25 мл препарату поміщені у флакон коричневого скла, з крапельницею і кришкою з контролем першого розтину. 1 флакон разом із інструкцією із застосування поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора від безбарвного або слабо-жовтого кольору рідина.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб.ФармакокінетикаПікосульфат натрію як гідрофільна речовина практично не всмоктується через ліпофільні мембрани клітин кишечника. Тому після вживання натрію пікосульфат порівняно швидко проходить через шлунок і тонку кишку в незмінному вигляді. Приблизно 70% прийнятої дози надходить до товстого кишечника через 3 години після прийому. У товстому кишечнику шляхом гідролізу натрію пікосульфату – під впливом кишкових мікроорганізмів утворюється ліпофільний активний метаболіт, який легко проникає через біологічні мембрани клітин, стимулюючи нейрорецептори слизової оболонки товстого кишечника. Через 12 годин після прийому препарату лише 8% від введеної дози залишається у товстому кишечнику. Протягом 72 годин 21% активного метаболіту виводиться через нирки та 72% – через кишечник.ФармакодинамікаНатрію пікосульфат – проносний засіб. Ліпофільний активний метаболіт натрію пікосульфату зв'язується з рецепторами кишкової стінки, блокує абсорбцію води та електролітів та посилює їх секрецію у просвіт кишечника, у результаті посилюється перистальтика, прискорюється просування кишкового вмісту. Проносна дія настає через 10-12 годин після прийому.Показання до застосуванняЗапори різної етіології, зумовлені гіпотонією та млявою перистальтикою товстої кишки.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до натрію пікосульфату, триарилметану, парабену та інших компонентів препарату, кишкова непрохідність, ущемлена грижа, апендицит, перитоніт, гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, у тому числі панкреатит та гострий ентероколіт, шлунково-кишкові , нудота, блювання неясного генезу, цистит, виражена дегідратація, спастичний запор, стан після операцій на органах черевної порожнини, вагітність I триместр, період грудного вигодовування, дитячий вік молодше 4 років. З обережністю: дитячий вік старше 4 років.Вагітність та лактаціяУ ІІ та ІІІ триместрах вагітності препарат можна приймати лише у випадках, коли потенційна користь терапії для матері значно перевищує потенційний ризик для плода.Побічна діяЯк правило, при короткостроковому застосуванні натрію пикосульфат практично не чинить побічних дій. Побічні дії розвиваються при тривалому прийомі препарату. З боку травної системи: збільшення запорів, мегаколон. При підвищенні дози – коліки, діарея, кишкові спазми. Порушення водно-електролітного балансу, зневоднення, гіпонатріємія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску. З боку нервової системи: судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтибіотики широкого спектра дії зменшують послаблюючий ефект; діуретики та глюкокортикоїди підвищують ймовірність виникнення водно-електролітного дисбалансу; можливе підвищення чутливості до серцевих глікозидів.Спосіб застосування та дозиВсередину розвести в невеликій кількості води перед сном. Дорослі та діти старше 10 років: по 12-24 краплі (5-10 мг). Діти від 4 до 10 років: по 6-12 крапель (2,5-5 мг). Залежно від ефекту дозу наступні прийоми збільшують або зменшують.ПередозуванняСимптоми: болі в животі, ішемія слизової оболонки товстої кишки, гіперальдостеронізм, сечокам'яна хвороба, ураження ниркових канальців. Лікування: промивання шлунка, корекція порушень водно-електролітного балансу, спазмолітичні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується без контролю лікаря використати більше 10 днів. При застосуванні пікосульфату натрію у високих дозах і тривалий час можуть з'явитися симптоми водно-електролітного дисбалансу, у тому числі гіпонатріємія. Не можна виключати можливості розвитку спонтанної дефекації. Якщо характер випорожнення при прийомі натрію пікосульфату не змінюється тривалий час, необхідно проконсультуватися у лікаря для з'ясування причин запорів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Натрію пікосульфат не впливає на здатність керувати автотранспортом та іншою технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
1 343,00 грн
1 295,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. активна речовина: летрозол у перерахунку на 100% речовину – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрохмаль, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. склад оболонки: опадрай жовтий 03B82927 (гіпромелоза, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 400, тальк). По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою, темно-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, гладкі з обох боків. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаЛетрозол швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ), середня біодоступність становить 99,9%. Їда трохи знижує швидкість абсорбції. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації летрозолу в крові (ТСmах) становить 1 годину при прийомі летрозолу натще і 2 години – при прийомі з їжею; середнє значення максимальної концентрації (Сmах) становить 129±20,3 нмоль/л при прийомі натще і 98,7±18,6 нмоль/л при прийомі з їжею, проте ступінь всмоктування летрозолу (при оцінці площі під кривою "концентрація-час" " (AUC)) не змінюється. Невеликі зміни у швидкості всмоктування розцінюються як такі, що не мають клінічного значення, тому летрозол можна приймати незалежно від їди. Зв'язок летрозолу з білками плазми становить приблизно 60% (переважно з альбуміном - 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить близько 80% від такої у плазмі крові. Здається обсяг розподілу в рівноважному стані становить близько 1,87±0,47 л/кг. рівноважна концентрація досягається протягом 2-6 тижнів щоденного прийому добової дози 2,5 мг. Фармакокінетика нелінійна. Кумуляції при тривалому застосуванні не відмічено. Летрозол значною мірою піддається метаболізму під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно неактивної карбінолової сполуки. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів, меншою мірою – через кишечник. Кінцевий період напіввиведення (Т1/2) становить 48 год. Фармакокінетичні параметри летрозолу не залежать від віку пацієнта. При нирковій недостатності фармакокінетичні параметри не змінюються. При порушенні функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) середні величини AUC хоча й вищі на 37%, але залишаються в межах діапазону значень, які відзначаються в осіб без порушень функції печінки. У хворих з цирозом печінки та тяжкими порушеннями її функції (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) AUC збільшується на 95% та Т1/2 на 187%. Однак, враховуючи хорошу переносимість високих доз препарату (5-10 мг на добу), у цих випадках необхідності змінювати дозу летрозолу немає.ФармакодинамікаЛетрозол має антиестрогенну дію, селективно інгібує ароматазу (фермент синтезу естрогенів) шляхом високоспецифічного конкурентного зв'язування із субодиницею цього ферменту – гемом цитохрому Р450. Блокує синтез естрогенів як у периферичній, так і в пухлинній тканинах. У жінок у постменопаузному періоді естрогени утворюються переважно за участю ферменту ароматази, який перетворює андрогени, що синтезуються в надниркових залозах (насамперед, андростендіон і тестостерон) на естрон і естрадіол. Щоденний прийом летрозолу в добовій дозі 0,1-5 мг призводить до зниження концентрації естрадіолу, естрону та естрону сульфату у плазмі крові на 75-95% від вихідного вмісту. Супресія синтезу естрогену підтримується протягом усього періоду лікування. При застосуванні летрозолу в діапазоні доз від 0,1 до 5 мг порушення синтезу стероїдних гормонів у надниркових залозах не спостерігається, тест з адренокортикотропним гормоном (АКТЕ) не виявляє порушень синтезу альдостерону або кортизолу. Додаткового призначення глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів не потрібно. Блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є попередниками естрогену. На фоні прийому летрозолу змін концентрацій лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у плазмі крові, змін функції щитовидної залози, змін ліпідного профілю, підвищення частоти інфарктів міокарда та інсультів не було відзначено. З огляду на лікування летрозолом слабко підвищується частота остеопорозу (6,9% проти 5,5% на плацебо). Однак частота переломів кісток у пацієнток, які отримують летрозол, не відрізняється від такої у здорових людей того ж віку. Ад'ювантна терапія летрозолом ранніх стадій раку молочної залози знижує ризик рецидивів, збільшує виживання без ознак захворювання протягом 5 років, знижує ризик розвитку вторинних пухлин. Продовжена ад'ювантна терапія летрозолом знижує ризик рецидивів на 42%. Достовірна перевага виживання без ознак захворювання в групі летрозолу відзначалося незалежно від залучення лімфатичних вузлів. Лікування летрозолом знижує смертність пацієнток із залученням лімфатичних вузлів на 40%.Показання до застосуванняРанні стадії інвазивного раку молочної залози, клітини якого мають рецептори до гормонів, у жінок у постменопаузі, як ад'ювантна терапія. Ранні стадії інвазивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі після завершення стандартної ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 5 років як продовжена ад'ювантна терапія. Поширені гормонозалежні форми раку молочної залози у жінок у постменопаузі (терапія першої лінії). Поширені форми раку молочної залози при розвитку рецидиву або прогресування захворювання у жінок у постменопаузі (природній або спричиненій штучно), які отримували попередню терапію антиестрогенами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до летрозолу або до будь-якого іншого компонента препарату. Ендокринний статус, характерний для репродуктивного періоду. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека для дітей не встановлена). З обережністю Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв). Одночасне застосування летрозолу з препаратами, які мають низький терапевтичний індекс. Перед призначенням препарату Летрозол-Акрі таким пацієнткам слід ретельно зважити співвідношення між потенційним ризиком та очікуваним ефектом лікування.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час лактації.Побічна діяЗазвичай, побічні реакції були слабко чи помірковано виражені і, переважно, пов'язані з придушенням синтезу естрогенів. Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: що виникають дуже часто (≥ 10%), часто (≥1%, < 10%), нечасто (≥ 0,1%, < 1%), рідко (≥ 0,01%, < 0,1%), дуже рідко ( З боку системи травлення: часто – нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – біль у животі, стоматит, сухість у роті. З боку системи печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів; дуже рідко – гепатит. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, депресія; нечасто – тривожність, нервозність, дратівливість, сонливість, безсоння, погіршення пам'яті, дизестезія, парестезія, гіпестезія, порушення смакового сприйняття, епізоди порушення мозкового кровообігу, синдром зап'ясткового каналу. З боку органів кровотворення: нечасто – лейкопенія. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, тахікардія, тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен, підвищення артеріального тиску (АТ), ішемічна хвороба серця (включаючи вперше виявлену або погіршення перебігу наявної стенокардії; міокарда), тромбоемболія; рідко – емболія легеневої артерії, тромбоз артерій, інсульт. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: часто - алопеція, підвищена пітливість, шкірний висип (включаючи еритематозний, макулопапульозний, везикулярний висип, псоріазоподібні висипання); нечасто - свербіж шкіри, сухість шкіри, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна поліморфна ексудативна еритема). З боку скелетно-м'язової системи: дуже часто – артралгія; часто – міалгія, біль у кістках, остеопороз, переломи кісток; нечасто – артрит; частота невідома – синдром клацаючого пальця. З боку органу зору: нечасто – катаракта, подразнення очей, затуманювання зору. З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів. З боку репродуктивної системи: нечасто – вагінальні кровотечі, виділення з піхви, сухість піхви, біль у молочних залозах. Інші: дуже часто - нападоподібні відчуття жару ("припливи"); часто – підвищена стомлюваність, астенія, нездужання, периферичні набряки, підвищення маси тіла, гіперхолестеринемія, анорексія, підвищення апетиту; нечасто - зниження маси тіла, спрага, гіпертермія (пірексія), сухість слизових оболонок, генералізовані набряки, біль у пухлинних осередках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні летрозолу з циметидином та варфарином клінічно значимих взаємодій не спостерігається. Клінічного досвіду щодо застосування летрозолу в комбінації з іншими протипухлинними засобами в даний час немає. Згідно з результатами досліджень in vitro летрозол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 – CYP2A6 та CYP2C19 (останнього – помірно). При вирішенні питання значення цих даних для клініки необхідно враховувати, що ізофермент CYP2A6 не відіграє істотної ролі в метаболізмі лікарських засобів. В експериментах in vitro було показано, що летрозол у концентраціях, що у 100 разів перевищують рівноважні концентрації в плазмі, не має здатності істотно пригнічувати метаболізм діазепаму (субстрату ізоферменту CYP2C19). Таким чином, клінічно значущі взаємодії з ізоферментом CYP2C19 є малоймовірними. Тим не менш, слід дотримуватися обережності при спільному застосуванні летрозолу та лікарських засобів, що метаболізуються переважно за участю вищеназваних ізоферментів та мають вузький терапевтичний індекс. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, ритонавір, кларитроміцин та телітроміцин) та ізоферменту CYP2A6 (наприклад, метоксален) може призвести до збільшення експозиції летрозолу. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні летрозолу та потужних інгібіторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6. Індуктори ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6 здатні підвищувати метаболізм летрозолу, тим самим знижуючи його концентрацію у сироватці крові. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) та CYP2A6 може призвести до зниження експозиції летрозолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: рекомендована доза препарату Летрозол-Акрі становить 2,5 мг один раз на добу, щодня, тривало. Як продовжена ад'ювантна терапія лікування має тривати протягом 5 років (не довше 5 років). При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. У пацієнток похилого віку корекція дози препарату Летрозол-Акрі® не потрібна. Пацієнтки з порушенням функції печінки та/або нирок: при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А або В за шкалою Чайлд-Пью) або нирок (кліренс креатиніну ≥10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Даних про застосування у пацієнток з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) та нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) недостатньо, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнток має здійснюватися за постійного контролю лікаря.ПередозуванняСимптоми: Існують окремі повідомлення про випадки передозування летрозолу, специфічна симптоматика не описана. Якісь специфічні методи лікування передозування не відомі. Показана симптоматична та підтримуюча терапія. Летрозол виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтки з тяжкими порушеннями функції печінки повинні бути під постійним наглядом. Під час терапії препаратом Летрозол-Акрі® з огляду на можливість настання вагітності жінкам у перименопаузному та ранньому постменопаузному періоді слід використовувати надійні способи контрацепції до встановлення стабільного постменопаузного гормонального статусу. Оскільки препарат застосовується лише у пацієнток у постменопаузі, то у разі нез'ясованого статусу гормональної регуляції функції репродуктивної системи рекомендовано провести дослідження на визначення концентрації лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону та/або естрадіолу до початку лікування. Підвищення концентрації фолікулостимулюючого гормону в плазмі призводить до стимуляції росту фолікулів і може викликати овуляцію. Препарат не показаний для терапії раку молочної залози, що не містить рецепторів до стероїдних гормонів (естрогену та прогестерону). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти препарату, такі як загальна слабкість та запаморочення, можуть впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами і при появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
472,00 грн
428,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 12 мг, гипролоза 28 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 55 мг, тальк 55.2 мг, кроскармелоза натрію 20.6 мг, магнію стеарат 6.74 мг. Склад оболонки: опадрай 15B26688 коричневий (гіпромелоза 2910 3 CP 4.76 мг, гібрид 4 м2, 1 заліза оксид червоний (E172) 43 мкг, барвник заліза оксид чорний (E172) 13 мкг). 14 штук в упаковці, картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з жовтуватим відтінком, капсулоподібні, з ризиком на одному боці, з гравіюванням "LX" з одного боку від ризику та "500" - з іншого.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій. Левофлоксацин діє бактерицидно, активний щодо великої кількості збудників бактеріальних інфекцій як за умов in vitro, і in vivo. Чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація (МПК & ge2 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні, метицилінчутливі/лейкотоксинсодержащіе/помірно чутливі штами), в т.ч. Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилінчутливі штами), Streptococcus spp. груп С та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі/помірно чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans (пеніцилінчутливі/резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp., в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacillus actinomycetecomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилінчутливі/резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter py. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, dis. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., в т.ч.Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas spp., у т.ч. Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Serratia spp., в т.ч. Serratia marcescens, Salmonella spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasmahominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні мікроорганізми (МПК понад 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), інші Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при інфекціях, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Proteus miras Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.ФармакокінетикаВсмоктування: Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із тонкої кишки. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність левофлоксацину в дозі 500 мг після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг Cmax левофлоксацину становить 5,2±1,2 мкг/мл, час досягнення Cmax - 1,3 год. Розподіл: Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити та альвеолярні макрофаги. Метаболізм та виведення: У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Т1/2 - 6-8 год. Після перорального прийому приблизно 87% дози виділяється протягом 48 годин нирками у незміненому вигляді, менше 4% протягом 72 годин через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів: При нирковій недостатності зменшення кліренсу левофлоксацину та його виведення нирками залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну (КК). При КК 50-80 мл/хв Т1/2 становить 9 год, нирковий кліренс становить 57 мл/хв; при КК 20-49 мл/хв Т1/2 становить 27 год, нирковий кліренс становить 26 мл/хв; при КК менше 20 мл/хв Т1/2 становить 35 год, нирковий кліренс становить 13 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); лОР-органів (в т.ч. гострий синусит); сечовивідних шляхів та нирок (в т.ч. гострий пієлонефрит); шкіри та м'яких тканин (абсцеси, фурункульоз); чронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальні інфекції; лікарсько-стійкі форми туберкульозу – у складі комплексної терапії. При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або компонентів препарату; епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози або недостатність лактази, а також глюкозо-галактозна мальабсорбція. Зважаючи на відсутність можливості поділу таблетки надвоє протипоказане застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок: У пацієнтів з КК менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 250 мг/24 год; у пацієнтів з КК менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при КК менше 10 мл/хв (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання; у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС та пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін); у пацієнтів з порушенням функції нирок із КК 50-20 мл/хв; у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією), із синдромом вродженого подовження інтервалу QT, із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), при одночасному прийомі , здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби IA та III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики, у пацієнтів похилого віку та жінок; у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, наприклад, глибенкламід, або інсулін; у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (&le1/10), часто (від &le1/100 до<1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1 1000), дуже рідко (від <1/10 000, включаючи окремі випадки), частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо). З боку серцево-судинної системи: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома - панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність та/або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома - периферична сенсорна невропатія, периферична сенсорно-моторна невропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. З боку органу зору: дуже рідко – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома - увеїт, минуща втрата зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома – зниження слуху, втрата слуху. З боку дихальної системи: нечасто: задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, запор, диспепсія; частота невідома – стоматит, геморагічна діарея, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів у крові (наприклад, АЛТ, АСТ, підвищення активності ЛФ та ГГТ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома – важка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія (підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові); рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні хвороби: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, що знижують церебральний поріг судомної готовності. Це стосується і одночасного прийому хінолонів та теофіліну, а також НПЗЗ – похідних пропіонової кислоти. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Пероральний прийом спільно з препаратами, що містять двовалентні та тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-містять препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфера алюміній або магній), призводить до зниження всмоктування та ослаблення ефекту левофлоксацину, тому його слід призначати за 2 години до або через 2 години після прийому вищевказаних лікарських засобів. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Дія левофлоксацину значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які лікувалися левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО та/або розвиток кровотечі, у т.ч. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду – на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками може спричинити подовження інтервалу QT. Левофлоксацин підвищує Т1/2 циклоспорину на 33%. Т.к. це збільшення є клінічно незначним, корекція дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібна. Прийом кортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля. Фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення.Спосіб застосування та дозиГострий синусит: по 500 мг 1 раз на добу протягом 10-14 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250-500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів. Пієлонефрит: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз на добу, курс лікування – 28 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. Комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – до 3 місяців. Тривалість лікування залежить від виду та тяжкості захворювання. За необхідності можливий перехід із однієї лікарської форми левофлоксацину на іншу. Після усунення симптомів гострого запалення та нормалізації температури рекомендується продовжувати терапію левофлоксацином протягом 48-72 год. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв та нижче. У пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози.ПередозуванняСимптоми передозування препарату левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судоми). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота, блювання) та ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ. У дослідженнях, проведених з використанням надвисоких доз левофлоксацину, показано подовження інтервалу QT. Лікування: промивання шлунка та симптоматична терапія. Левофлоксацин не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоширеність набутої резистентності мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону та з часом, у зв'язку з чим необхідне визначення чутливості збудника до левофлоксацину. Є висока ймовірність того, що Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) у випадку, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розвитку сухожилля може підвищуватися при одночасному прийомі кортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати відповідну терапію ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після прийому першої дози препарату. У разі розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і терміново звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Т.к. Левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнтам з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і у разі розвитку під час лікування суперінфекції слід вживати відповідних заходів. Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація на фоні лікування левофлоксацином відзначається досить рідко, хворим не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування. Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. При підозрі на псевдомембранознийколіт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування (ванкоміцин, тейкопланін абометронідазол усередину). Протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. Як і інші фторхінолони, левофлоксацин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до розвитку судом: у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС (інсульт, тяжка черепно-мозкова травма), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен та інші НПЗЗ, або інші препарати, такі як теофілін. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
317,00 грн
277,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 12 мг, гипролоза 28 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 55 мг, тальк 55.2 мг, кроскармелоза натрію 20.6 мг, магнію стеарат 6.74 мг. Склад оболонки: опадрай 15B26688 коричневий (гіпромелоза 2910 3 CP 4.76 мг, гібрид 4 м2, 1 заліза оксид червоний (E172) 43 мкг, барвник заліза оксид чорний (E172) 13 мкг). 7 штук в упаковці, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з жовтуватим відтінком, капсулоподібні, з ризиком на одному боці, з гравіюванням "LX" з одного боку від ризику та "500" - з іншого.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій. Левофлоксацин діє бактерицидно, активний щодо великої кількості збудників бактеріальних інфекцій як за умов in vitro, і in vivo. Чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація (МПК & ge2 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні, метицилінчутливі/лейкотоксинсодержащіе/помірно чутливі штами), в т.ч. Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилінчутливі штами), Streptococcus spp. груп С та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі/помірно чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans (пеніцилінчутливі/резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp., в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacillus actinomycetecomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилінчутливі/резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter py. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, dis. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., в т.ч.Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas spp., у т.ч. Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Serratia spp., в т.ч. Serratia marcescens, Salmonella spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasmahominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні мікроорганізми (МПК понад 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), інші Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при інфекціях, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Proteus miras Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.ФармакокінетикаВсмоктування: Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із тонкої кишки. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність левофлоксацину в дозі 500 мг після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг Cmax левофлоксацину становить 5,2±1,2 мкг/мл, час досягнення Cmax - 1,3 год. Розподіл: Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити та альвеолярні макрофаги. Метаболізм та виведення: У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Т1/2 - 6-8 год. Після перорального прийому приблизно 87% дози виділяється протягом 48 годин нирками у незміненому вигляді, менше 4% протягом 72 годин через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів: При нирковій недостатності зменшення кліренсу левофлоксацину та його виведення нирками залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну (КК). При КК 50-80 мл/хв Т1/2 становить 9 год, нирковий кліренс становить 57 мл/хв; при КК 20-49 мл/хв Т1/2 становить 27 год, нирковий кліренс становить 26 мл/хв; при КК менше 20 мл/хв Т1/2 становить 35 год, нирковий кліренс становить 13 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); лОР-органів (в т.ч. гострий синусит); сечовивідних шляхів та нирок (в т.ч. гострий пієлонефрит); шкіри та м'яких тканин (абсцеси, фурункульоз); чронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальні інфекції; лікарсько-стійкі форми туберкульозу – у складі комплексної терапії. При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або компонентів препарату; епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози або недостатність лактази, а також глюкозо-галактозна мальабсорбція. Зважаючи на відсутність можливості поділу таблетки надвоє протипоказане застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок: У пацієнтів з КК менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 250 мг/24 год; у пацієнтів з КК менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при КК менше 10 мл/хв (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання; у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС та пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін); у пацієнтів з порушенням функції нирок із КК 50-20 мл/хв; у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією), із синдромом вродженого подовження інтервалу QT, із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), при одночасному прийомі , здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби IA та III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики, у пацієнтів похилого віку та жінок; у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, наприклад, глибенкламід, або інсулін; у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (&le1/10), часто (від &le1/100 до<1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1 1000), дуже рідко (від <1/10 000, включаючи окремі випадки), частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо). З боку серцево-судинної системи: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома - панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність та/або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома - периферична сенсорна невропатія, периферична сенсорно-моторна невропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. З боку органу зору: дуже рідко – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома - увеїт, минуща втрата зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома – зниження слуху, втрата слуху. З боку дихальної системи: нечасто: задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, запор, диспепсія; частота невідома – стоматит, геморагічна діарея, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів у крові (наприклад, АЛТ, АСТ, підвищення активності ЛФ та ГГТ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома – важка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія (підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові); рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні хвороби: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, що знижують церебральний поріг судомної готовності. Це стосується і одночасного прийому хінолонів та теофіліну, а також НПЗЗ – похідних пропіонової кислоти. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Пероральний прийом спільно з препаратами, що містять двовалентні та тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-містять препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфера алюміній або магній), призводить до зниження всмоктування та ослаблення ефекту левофлоксацину, тому його слід призначати за 2 години до або через 2 години після прийому вищевказаних лікарських засобів. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Дія левофлоксацину значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які лікувалися левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО та/або розвиток кровотечі, у т.ч. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду – на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками може спричинити подовження інтервалу QT. Левофлоксацин підвищує Т1/2 циклоспорину на 33%. Т.к. це збільшення є клінічно незначним, корекція дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібна. Прийом кортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля. Фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення.Спосіб застосування та дозиГострий синусит: по 500 мг 1 раз на добу протягом 10-14 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250-500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів. Пієлонефрит: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз на добу, курс лікування – 28 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. Комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – до 3 місяців. Тривалість лікування залежить від виду та тяжкості захворювання. За необхідності можливий перехід із однієї лікарської форми левофлоксацину на іншу. Після усунення симптомів гострого запалення та нормалізації температури рекомендується продовжувати терапію левофлоксацином протягом 48-72 год. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв та нижче. У пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози.ПередозуванняСимптоми передозування препарату левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судоми). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота, блювання) та ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ. У дослідженнях, проведених з використанням надвисоких доз левофлоксацину, показано подовження інтервалу QT. Лікування: промивання шлунка та симптоматична терапія. Левофлоксацин не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоширеність набутої резистентності мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону та з часом, у зв'язку з чим необхідне визначення чутливості збудника до левофлоксацину. Є висока ймовірність того, що Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) у випадку, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розвитку сухожилля може підвищуватися при одночасному прийомі кортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати відповідну терапію ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після прийому першої дози препарату. У разі розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і терміново звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Т.к. Левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнтам з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і у разі розвитку під час лікування суперінфекції слід вживати відповідних заходів. Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація на фоні лікування левофлоксацином відзначається досить рідко, хворим не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування. Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. При підозрі на псевдомембранознийколіт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування (ванкоміцин, тейкопланін абометронідазол усередину). Протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. Як і інші фторхінолони, левофлоксацин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до розвитку судом: у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС (інсульт, тяжка черепно-мозкова травма), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен та інші НПЗЗ, або інші препарати, такі як теофілін. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
252,00 грн
188,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: активна речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 30,00 мг, лактози моногідрат 63,50 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,50 мг, магнію стеарат 1,00 мг; оболонка Опадрай Y1-7000H білий: макрогол-400 0,1875 мг, титану діоксид (Е171) 0,9375 мг, гіпромелоза-2910 (Е464) 1,875 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 5 мг. По 7 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги, що ламінує. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 10 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги, що ламінує. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На одному боці – гравіювання "LC5". На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаН1-гістамінових рецепторів антагоністФармакокінетикаФармакокінетичні параметри левоцетиризину змінюються лінійно та практично не відрізняються від фармакокінетики цетиризину. Всмоктування. Після прийому внутрішньо левоцетиризин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на ступінь абсорбції, хоча швидкість її зменшується. Після одноразового прийому внутрішньо у терапевтичній дозі максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові у дорослих досягається через 0,9 год і становить 207 нг/мл, після повторного прийому у дозі 5 мг/добу – 308 нг/мл. Біодоступність становить 100%. Розподіл. Рівноважна концентрація досягається через 2 доби. Зв'язування левоцетиризину з білками плазми становить 90%. Об'єм розподілу препарату становить 0,4 л/кг. Метаболізм. Менш 14% метаболізується в печінці шляхом включення процесів окиснення ароматичних сполук, N- та О-деалкілування та кон'югації таурину. Деалкілювання відбувається в присутності ізоферменту CYP3A4, а в окисленні ароматичних сполук беруть участь численні та/або не ідентифіковані ізоферменти Р450. Левоцетиризин не впливає на активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4 у концентрації значно перевищує Сmax після прийому внутрішньо дози 5 мг. Через низький рівень метаболізму та відсутності метаболічного потенціалу взаємодія левоцетиризину з іншими лікарськими препаратами є малоймовірною. Виведення. У дорослих період напіввиведення (Т1/2) становить 7,9±1,9 год, загальний кліренс-0,63 мл/хв/кг. Повністю виводиться з організму протягом 96 год. Близько 85,4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% виводиться із калом. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв) кліренс лівоцетиризину зменшується, а Т1/2 збільшується (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальний кліренс знижується на 80%), що потребує відповідної зміни режиму дозування. Менше 10% левоцетиризину видаляється під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу. Діти молодшої вікової групи Т1/2 зменшується.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - енантіомер цетиризину, відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну, блокує Н1-гістамінові рецептори (Н1-ГР), має високий рівень вибірковості до Н1-ГР. Левоцетиризин впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, інгібуючи еотаксини, що сприяють трансендотеліальній міграції еозинофілів, блокуючи експресію васкулярної молекули клітинної адгезії 1, зменшує міграцію еозинофілів, зменшує судинну меду. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічної реакції, має антиексудативну, протисвербіжну дію, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не чинить седативної дії, не змінює показники електрокардіограми (ЕКГ),зокрема QT-інтервал.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування: цілорічного алергічного риніту; сезонного алергічного риніту; хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левоцетиризину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до похідних піперазину; термінальна стадія ниркової недостатності (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю Середній та тяжкий ступінь ниркової недостатності (КК більше 10 мл/хв, але менше 50 мл/хв); літній вік (можливе зниження клубочкової фільтрації).Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічних даних про застосування левоцетиризину у вагітних жінок, тому не слід застосовувати препарат Левоцетиризин-Тева при вагітності. Левоцетиризин виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Левоцетиризин-Тева грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. З боку нервової системи: часто – головний біль, сонливість, агресія, збудження, судоми; рідко – мігрень, запаморочення. З боку органу зору: часто – порушення зору. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія. З боку дихальної системи: дуже рідко – диспное. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – біль у животі; дуже рідко – нудота, диспепсія, діарея, зміна функціональних проб печінки, гепатит. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку обміну речовин: рідко – збільшення маси тіла. Алергічні реакції: дуже рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: часто – швидка стомлюваність, відчуття втоми; нечасто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри вивченні лікарської взаємодії левоцетиризину з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом та діазепамом клінічно значущої небажаної взаємодії не виявлено. Одночасне застосування з макролідами або кетоконазол не викликало достовірних змін на ЕКГ. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг на добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16%, фармакокінетичні параметри теофіліну не змінюються. У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з етанолом або лікарськими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему (ЦНС), можливе посилення їх впливу на ЦНС, хоча доведено, що левоцетиризин не посилює ефекту етанолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки розжовують та запивають водою. Дорослі та діти старше 6 років: по 5 мг 1 раз на день щодня. Тривалість застосування залежить від тривалості прояву симптоматики захворювання. У середньому застосовують 3-6 тижнів, у разі короткострокового періоду впливу алергену може бути достатньо застосування протягом 1 тижня. При тривалому хронічному перебігу захворювання лікування може тривати до 6 місяців. Літні пацієнти: не потрібно коригувати дозу. Пацієнти з порушеннями функції нирок: дозу слід коригувати залежно від КК: Ниркова недостатність: Норма – понад 80 КК (мл/хв), по 5 мг/добу. Ниркова недостатність: Легкий ступінь – 50-79 КК (мл/хв), по 5 мг/добу. Ниркова недостатність: Середній ступінь – 30-49 КК (мл/хв), по 5 мг на добу 1 раз на 2 дні. Ниркова недостатність: Тяжкий ступінь - менше 30 КК (мл/хв), по 5 мг на добу 1 раз на 3 дні. Ниркова недостатність: Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі) – менше 10 КК (мл/хв), прийом протипоказаний. КК обчислюють за формулами: для чоловіків: маса тіла (кг) х (140-вік (повних років))/72 х концентрація креатиніну в плазмі крові (мг/дл); для жінок: 0,85 х КК чоловіків. Пацієнти з порушеннями функції печінки: корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування симптоматичне: відразу після прийому препарату провести промивання шлунка або викликати штучне блювання. Рекомендується застосування активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна перевищувати рекомендовану добову дозу. Пацієнта необхідно попередити, що вживання алкоголю під час лікування левоцетиризином не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами при застосуванні левоцетиризину в рекомендованій дозі не змінюється. Тим не менш, враховуючи, що в період лікування можуть розвинутись побічні реакції (сонливість, запаморочення) необхідно дотримуватися обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 10 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Стах у плазмі крові досягається через 7 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл. Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12,6 год. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2 - 12 год), за якою слідує термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 год). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів: У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%; У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2; У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки; У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в крові підвищена, в середньому, на 60%;ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяВсередину, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час доби.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність; Діабетична нефропатія у разі інсулінозалежного та цукрового діабету II типу; Гострий інфаркт міокарда без гіпотензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; стеноз ниркової артерії, двосторонній чи односторонній при єдиній нирці; схильність до набряку особи (спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк та ангіоневротичний набряк внаслідок лікування інгібіторами АПФ в анамнезі; стан після трансплантації нирки; тяжкі порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність: Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемоді або інше порушення відтоку крові з лівого відділу серця, у тому числі гіпертрофічна кардіоміопатія, із суттєвими порушеннями кровообігу, нестабільні серцево-судинні показники (гемодинамічно нестабільний стан) після гострого інфаркту міокарда, сАД 100 мм рт.ст. лізиноприлом;кардіогенний шок; період грудного вигодовування; вагітність; одночасне використання полі (акрилонітрил, натрій-2-метилаліл-сульфонат) високопроточних мембран (наприклад AN 69) при екстреному діалізі, зважаючи на ризик небезпечної для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичної реакції) аж до шоку.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: іноді, особливо на початку терапії або при збільшенні дози лізиноприлу та/або діуретиків, можливе надмірне зниження артеріального тиску. Це найбільш ймовірно у пацієнтів з дефіцитом солі або рідини після лікування діуретиками, у хворих із серцевою недостатністю та тяжкою чи реноваскулярною гіпертензією. Симптоми включають запаморочення, загальну слабкість, порушення зору та (іноді) втрату свідомості (непритомність). Є окремі повідомлення про наступні побічні ефекти інгібіторів АПФ, пов'язані з сильним падінням АТ: тахікардія, серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, минуще зниження мозкового кровообігу, інсульт. При призначенні лізиноприлу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, особливо в перші 24 години, може розвинутись AV блокада 2 або 3 ступеня та/або тяжка артеріальна гіпотензія та/або ниркова недостатність, у поодиноких випадках – і кардіогенний шок. При терапії інгібіторами АПФ відзначено поодинокі випадки посилення спазмів судин при синдромі Рейно. Нирки: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Відмічені рідкісні випадки протеїнурії, іноді у поєднанні з погіршенням функції нирок. Дихальна система: сухий кашель, біль у горлі, хрипоту та бронхіт; рідко відзначаються утруднення дихання, синусит, риніт, бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість у роті. Кашель зазвичай персистуючий, без відділення слизу, проходить після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк гортані, горла та/або язика приводив до звуження дихальних шляхів із летальним кінцем. Є окремі повідомлення про випадки альвеоліту (хронічної еозинофільної пневмонії). ШКТ/печінка: нудота, біль у шлунку, рідко – блювання, діарея, запор, втрата апетиту. При терапії інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, яка переходить у некроз печінки, при якому можливий летальний кінець. Механізм цього синдрому невідомий. При виникненні жовтяниці на фоні терапії інгібіторами АПФ необхідна відміна препарату та лікарський контроль за станом пацієнта. При терапії інгібіторами АПФ відмічені окремі випадки порушення функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності, панкреатиту та непрохідності кишечника. Шкіра, кровоносні судини: алергічні шкірні реакції (висип, рідко - кропив'янка, свербіж, а також ангіоневротичний набряк обличчя, губ та/або кінцівок). Є поодинокі повідомлення про важкі шкірні реакції, включаючи пухирчатку, поліморфну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, васкулітом та зміною низки лабораторних показників (еозинофілія, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла). При підозрі на важку шкірну реакцію необхідна невідкладна консультація спеціаліста та скасування лізиноприлу. При терапії інгібіторами АПФ відзначені поодинокі випадки псоріазоподібних шкірних реакцій, реакцій світлочутливості, припливів крові до обличчя, підвищеної пітливості, випадання волосся, відшарування нігтів (оніхолізису). ЦНС: головний біль і підвищена стомлюваність, рідше - сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, відчуття поколювання, периферична нейропатія (включаючи парестезії, порушення рівноваги та м'язові судоми), підвищена нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, дисгевзія) або тимчасова втрата (агевзія) смакової чутливості. Дані лабораторних аналізів (сеч, крові): зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, числа лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках (головним чином у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, захворюваннями сполучної тканини або одержують алопуринол, прокаїнамід або деякі імунодепресанти) – анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, у поодиноких випадках – агранулоцитоз або панцитопенія. Є поодинокі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкози; 6-фосфатдегідрогенази. У поодиноких випадках, головним чином у пацієнтів з дисфункцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, можливе підвищення рівня сечовини, креатиніну та іонів калію та зниження рівня іонів натрію у сироватці крові. У хворих на цукровий діабет можлива гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіамалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, переважно в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження АТ). Середня добова доза, що підтримує 20 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. За недостатнього ефекту можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС у динаміці, доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів) залежно від АТ. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу терапію. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізіноприл-Тева – 2,5 мг. У випадку, якщо систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст., препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв.) слід здійснити відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». При цукровому діабеті 2 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи». При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію в крові). КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 ПередозуванняВиражена артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНайчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичній недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії та гіповолемії, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необоротною. після відміни препарату. Препарат можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторів). Препарат можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль периферичної крові. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів.Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоніротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гіменоптеру. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69), які одночасно приймають інгібітори АПФ.У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові. Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтяниці та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на фоні застосування препарату або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат скасовують та проводять спостереження за станом пацієнта. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Слід бути обережними при прийомі препарату у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 10 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Стах у плазмі крові досягається через 7 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл. Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12,6 год. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2 - 12 год), за якою слідує термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 год). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів: У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%; У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2; У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки; У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в крові підвищена, в середньому, на 60%;ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяВсередину, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час доби.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність; Діабетична нефропатія у разі інсулінозалежного та цукрового діабету II типу; Гострий інфаркт міокарда без гіпотензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; стеноз ниркової артерії, двосторонній чи односторонній при єдиній нирці; схильність до набряку особи (спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк та ангіоневротичний набряк внаслідок лікування інгібіторами АПФ в анамнезі; стан після трансплантації нирки; тяжкі порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність: Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемоді або інше порушення відтоку крові з лівого відділу серця, у тому числі гіпертрофічна кардіоміопатія, із суттєвими порушеннями кровообігу, нестабільні серцево-судинні показники (гемодинамічно нестабільний стан) після гострого інфаркту міокарда, сАД 100 мм рт.ст. лізиноприлом;кардіогенний шок; період грудного вигодовування; вагітність; одночасне використання полі (акрилонітрил, натрій-2-метилаліл-сульфонат) високопроточних мембран (наприклад AN 69) при екстреному діалізі, зважаючи на ризик небезпечної для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичної реакції) аж до шоку.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: іноді, особливо на початку терапії або при збільшенні дози лізиноприлу та/або діуретиків, можливе надмірне зниження артеріального тиску. Це найбільш ймовірно у пацієнтів з дефіцитом солі або рідини після лікування діуретиками, у хворих із серцевою недостатністю та тяжкою чи реноваскулярною гіпертензією. Симптоми включають запаморочення, загальну слабкість, порушення зору та (іноді) втрату свідомості (непритомність). Є окремі повідомлення про наступні побічні ефекти інгібіторів АПФ, пов'язані з сильним падінням АТ: тахікардія, серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, минуще зниження мозкового кровообігу, інсульт. При призначенні лізиноприлу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, особливо в перші 24 години, може розвинутись AV блокада 2 або 3 ступеня та/або тяжка артеріальна гіпотензія та/або ниркова недостатність, у поодиноких випадках – і кардіогенний шок. При терапії інгібіторами АПФ відзначено поодинокі випадки посилення спазмів судин при синдромі Рейно. Нирки: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Відмічені рідкісні випадки протеїнурії, іноді у поєднанні з погіршенням функції нирок. Дихальна система: сухий кашель, біль у горлі, хрипоту та бронхіт; рідко відзначаються утруднення дихання, синусит, риніт, бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість у роті. Кашель зазвичай персистуючий, без відділення слизу, проходить після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк гортані, горла та/або язика приводив до звуження дихальних шляхів із летальним кінцем. Є окремі повідомлення про випадки альвеоліту (хронічної еозинофільної пневмонії). ШКТ/печінка: нудота, біль у шлунку, рідко – блювання, діарея, запор, втрата апетиту. При терапії інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, яка переходить у некроз печінки, при якому можливий летальний кінець. Механізм цього синдрому невідомий. При виникненні жовтяниці на фоні терапії інгібіторами АПФ необхідна відміна препарату та лікарський контроль за станом пацієнта. При терапії інгібіторами АПФ відмічені окремі випадки порушення функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності, панкреатиту та непрохідності кишечника. Шкіра, кровоносні судини: алергічні шкірні реакції (висип, рідко - кропив'янка, свербіж, а також ангіоневротичний набряк обличчя, губ та/або кінцівок). Є поодинокі повідомлення про важкі шкірні реакції, включаючи пухирчатку, поліморфну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, васкулітом та зміною низки лабораторних показників (еозинофілія, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла). При підозрі на важку шкірну реакцію необхідна невідкладна консультація спеціаліста та скасування лізиноприлу. При терапії інгібіторами АПФ відзначені поодинокі випадки псоріазоподібних шкірних реакцій, реакцій світлочутливості, припливів крові до обличчя, підвищеної пітливості, випадання волосся, відшарування нігтів (оніхолізису). ЦНС: головний біль і підвищена стомлюваність, рідше - сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, відчуття поколювання, периферична нейропатія (включаючи парестезії, порушення рівноваги та м'язові судоми), підвищена нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, дисгевзія) або тимчасова втрата (агевзія) смакової чутливості. Дані лабораторних аналізів (сеч, крові): зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, числа лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках (головним чином у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, захворюваннями сполучної тканини або одержують алопуринол, прокаїнамід або деякі імунодепресанти) – анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, у поодиноких випадках – агранулоцитоз або панцитопенія. Є поодинокі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкози; 6-фосфатдегідрогенази. У поодиноких випадках, головним чином у пацієнтів з дисфункцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, можливе підвищення рівня сечовини, креатиніну та іонів калію та зниження рівня іонів натрію у сироватці крові. У хворих на цукровий діабет можлива гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіамалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, переважно в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження АТ). Середня добова доза, що підтримує 20 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. За недостатнього ефекту можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС у динаміці, доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів) залежно від АТ. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу терапію. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізіноприл-Тева – 2,5 мг. У випадку, якщо систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст., препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв.) слід здійснити відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». При цукровому діабеті 2 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи». При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію в крові). КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 ПередозуванняВиражена артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНайчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичній недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії та гіповолемії, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необоротною. після відміни препарату. Препарат можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторів). Препарат можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль периферичної крові. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів.Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоніротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гіменоптеру. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69), які одночасно приймають інгібітори АПФ.У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові. Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтяниці та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на фоні застосування препарату або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат скасовують та проводять спостереження за станом пацієнта. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Слід бути обережними при прийомі препарату у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Стах у плазмі крові досягається через 7 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл. Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12,6 год. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2 - 12 год), за якою слідує термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 год). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів: У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%; У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2; У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки; У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в крові підвищена, в середньому, на 60%;ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяВсередину, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час доби.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність; Діабетична нефропатія у разі інсулінозалежного та цукрового діабету II типу; Гострий інфаркт міокарда без гіпотензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; стеноз ниркової артерії, двосторонній чи односторонній при єдиній нирці; схильність до набряку особи (спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк та ангіоневротичний набряк внаслідок лікування інгібіторами АПФ в анамнезі; стан після трансплантації нирки; тяжкі порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність: Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемоді або інше порушення відтоку крові з лівого відділу серця, у тому числі гіпертрофічна кардіоміопатія, із суттєвими порушеннями кровообігу, нестабільні серцево-судинні показники (гемодинамічно нестабільний стан) після гострого інфаркту міокарда, сАД 100 мм рт.ст. лізиноприлом;кардіогенний шок; період грудного вигодовування; вагітність; одночасне використання полі (акрилонітрил, натрій-2-метилаліл-сульфонат) високопроточних мембран (наприклад AN 69) при екстреному діалізі, зважаючи на ризик небезпечної для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичної реакції) аж до шоку.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: іноді, особливо на початку терапії або при збільшенні дози лізиноприлу та/або діуретиків, можливе надмірне зниження артеріального тиску. Це найбільш ймовірно у пацієнтів з дефіцитом солі або рідини після лікування діуретиками, у хворих із серцевою недостатністю та тяжкою чи реноваскулярною гіпертензією. Симптоми включають запаморочення, загальну слабкість, порушення зору та (іноді) втрату свідомості (непритомність). Є окремі повідомлення про наступні побічні ефекти інгібіторів АПФ, пов'язані з сильним падінням АТ: тахікардія, серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, минуще зниження мозкового кровообігу, інсульт. При призначенні лізиноприлу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, особливо в перші 24 години, може розвинутись AV блокада 2 або 3 ступеня та/або тяжка артеріальна гіпотензія та/або ниркова недостатність, у поодиноких випадках – і кардіогенний шок. При терапії інгібіторами АПФ відзначено поодинокі випадки посилення спазмів судин при синдромі Рейно. Нирки: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Відмічені рідкісні випадки протеїнурії, іноді у поєднанні з погіршенням функції нирок. Дихальна система: сухий кашель, біль у горлі, хрипоту та бронхіт; рідко відзначаються утруднення дихання, синусит, риніт, бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість у роті. Кашель зазвичай персистуючий, без відділення слизу, проходить після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк гортані, горла та/або язика приводив до звуження дихальних шляхів із летальним кінцем. Є окремі повідомлення про випадки альвеоліту (хронічної еозинофільної пневмонії). ШКТ/печінка: нудота, біль у шлунку, рідко – блювання, діарея, запор, втрата апетиту. При терапії інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, яка переходить у некроз печінки, при якому можливий летальний кінець. Механізм цього синдрому невідомий. При виникненні жовтяниці на фоні терапії інгібіторами АПФ необхідна відміна препарату та лікарський контроль за станом пацієнта. При терапії інгібіторами АПФ відмічені окремі випадки порушення функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності, панкреатиту та непрохідності кишечника. Шкіра, кровоносні судини: алергічні шкірні реакції (висип, рідко - кропив'янка, свербіж, а також ангіоневротичний набряк обличчя, губ та/або кінцівок). Є поодинокі повідомлення про важкі шкірні реакції, включаючи пухирчатку, поліморфну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, васкулітом та зміною низки лабораторних показників (еозинофілія, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла). При підозрі на важку шкірну реакцію необхідна невідкладна консультація спеціаліста та скасування лізиноприлу. При терапії інгібіторами АПФ відзначені поодинокі випадки псоріазоподібних шкірних реакцій, реакцій світлочутливості, припливів крові до обличчя, підвищеної пітливості, випадання волосся, відшарування нігтів (оніхолізису). ЦНС: головний біль і підвищена стомлюваність, рідше - сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, відчуття поколювання, периферична нейропатія (включаючи парестезії, порушення рівноваги та м'язові судоми), підвищена нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, дисгевзія) або тимчасова втрата (агевзія) смакової чутливості. Дані лабораторних аналізів (сеч, крові): зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, числа лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках (головним чином у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, захворюваннями сполучної тканини або одержують алопуринол, прокаїнамід або деякі імунодепресанти) – анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, у поодиноких випадках – агранулоцитоз або панцитопенія. Є поодинокі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкози; 6-фосфатдегідрогенази. У поодиноких випадках, головним чином у пацієнтів з дисфункцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, можливе підвищення рівня сечовини, креатиніну та іонів калію та зниження рівня іонів натрію у сироватці крові. У хворих на цукровий діабет можлива гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіамалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, переважно в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження АТ). Середня добова доза, що підтримує 20 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. За недостатнього ефекту можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС у динаміці, доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів) залежно від АТ. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу терапію. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізіноприл-Тева – 2,5 мг. У випадку, якщо систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст., препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв.) слід здійснити відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». При цукровому діабеті 2 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи». При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію в крові). КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 ПередозуванняВиражена артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНайчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичній недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії та гіповолемії, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необоротною. після відміни препарату. Препарат можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторів). Препарат можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль периферичної крові. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів.Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоніротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гіменоптеру. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69), які одночасно приймають інгібітори АПФ.У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові. Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтяниці та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на фоні застосування препарату або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат скасовують та проводять спостереження за станом пацієнта. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Слід бути обережними при прийомі препарату у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 20 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Стах у плазмі крові досягається через 7 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл. Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12,6 год. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2 - 12 год), за якою слідує термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 год). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів: У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%; У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2; У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки; У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в крові підвищена, в середньому, на 60%;ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяВсередину, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час доби.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність; Діабетична нефропатія у разі інсулінозалежного та цукрового діабету II типу; Гострий інфаркт міокарда без гіпотензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; стеноз ниркової артерії, двосторонній чи односторонній при єдиній нирці; схильність до набряку особи (спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк та ангіоневротичний набряк внаслідок лікування інгібіторами АПФ в анамнезі; стан після трансплантації нирки; тяжкі порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність: Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемоді або інше порушення відтоку крові з лівого відділу серця, у тому числі гіпертрофічна кардіоміопатія, із суттєвими порушеннями кровообігу, нестабільні серцево-судинні показники (гемодинамічно нестабільний стан) після гострого інфаркту міокарда, сАД 100 мм рт.ст. лізиноприлом;кардіогенний шок; період грудного вигодовування; вагітність; одночасне використання полі (акрилонітрил, натрій-2-метилаліл-сульфонат) високопроточних мембран (наприклад AN 69) при екстреному діалізі, зважаючи на ризик небезпечної для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичної реакції) аж до шоку.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: іноді, особливо на початку терапії або при збільшенні дози лізиноприлу та/або діуретиків, можливе надмірне зниження артеріального тиску. Це найбільш ймовірно у пацієнтів з дефіцитом солі або рідини після лікування діуретиками, у хворих із серцевою недостатністю та тяжкою чи реноваскулярною гіпертензією. Симптоми включають запаморочення, загальну слабкість, порушення зору та (іноді) втрату свідомості (непритомність). Є окремі повідомлення про наступні побічні ефекти інгібіторів АПФ, пов'язані з сильним падінням АТ: тахікардія, серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, минуще зниження мозкового кровообігу, інсульт. При призначенні лізиноприлу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, особливо в перші 24 години, може розвинутись AV блокада 2 або 3 ступеня та/або тяжка артеріальна гіпотензія та/або ниркова недостатність, у поодиноких випадках – і кардіогенний шок. При терапії інгібіторами АПФ відзначено поодинокі випадки посилення спазмів судин при синдромі Рейно. Нирки: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Відмічені рідкісні випадки протеїнурії, іноді у поєднанні з погіршенням функції нирок. Дихальна система: сухий кашель, біль у горлі, хрипоту та бронхіт; рідко відзначаються утруднення дихання, синусит, риніт, бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість у роті. Кашель зазвичай персистуючий, без відділення слизу, проходить після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк гортані, горла та/або язика приводив до звуження дихальних шляхів із летальним кінцем. Є окремі повідомлення про випадки альвеоліту (хронічної еозинофільної пневмонії). ШКТ/печінка: нудота, біль у шлунку, рідко – блювання, діарея, запор, втрата апетиту. При терапії інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, яка переходить у некроз печінки, при якому можливий летальний кінець. Механізм цього синдрому невідомий. При виникненні жовтяниці на фоні терапії інгібіторами АПФ необхідна відміна препарату та лікарський контроль за станом пацієнта. При терапії інгібіторами АПФ відмічені окремі випадки порушення функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності, панкреатиту та непрохідності кишечника. Шкіра, кровоносні судини: алергічні шкірні реакції (висип, рідко - кропив'янка, свербіж, а також ангіоневротичний набряк обличчя, губ та/або кінцівок). Є поодинокі повідомлення про важкі шкірні реакції, включаючи пухирчатку, поліморфну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, васкулітом та зміною низки лабораторних показників (еозинофілія, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла). При підозрі на важку шкірну реакцію необхідна невідкладна консультація спеціаліста та скасування лізиноприлу. При терапії інгібіторами АПФ відзначені поодинокі випадки псоріазоподібних шкірних реакцій, реакцій світлочутливості, припливів крові до обличчя, підвищеної пітливості, випадання волосся, відшарування нігтів (оніхолізису). ЦНС: головний біль і підвищена стомлюваність, рідше - сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, відчуття поколювання, периферична нейропатія (включаючи парестезії, порушення рівноваги та м'язові судоми), підвищена нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, дисгевзія) або тимчасова втрата (агевзія) смакової чутливості. Дані лабораторних аналізів (сеч, крові): зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, числа лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках (головним чином у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, захворюваннями сполучної тканини або одержують алопуринол, прокаїнамід або деякі імунодепресанти) – анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, у поодиноких випадках – агранулоцитоз або панцитопенія. Є поодинокі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкози; 6-фосфатдегідрогенази. У поодиноких випадках, головним чином у пацієнтів з дисфункцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, можливе підвищення рівня сечовини, креатиніну та іонів калію та зниження рівня іонів натрію у сироватці крові. У хворих на цукровий діабет можлива гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіамалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, переважно в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження АТ). Середня добова доза, що підтримує 20 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. За недостатнього ефекту можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС у динаміці, доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів) залежно від АТ. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу терапію. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізіноприл-Тева – 2,5 мг. У випадку, якщо систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст., препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв.) слід здійснити відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». При цукровому діабеті 2 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи». При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію в крові). КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 ПередозуванняВиражена артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНайчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичній недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії та гіповолемії, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необоротною. після відміни препарату. Препарат можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторів). Препарат можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль периферичної крові. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів.Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоніротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гіменоптеру. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69), які одночасно приймають інгібітори АПФ.У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові. Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтяниці та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на фоні застосування препарату або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат скасовують та проводять спостереження за станом пацієнта. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Слід бути обережними при прийомі препарату у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 5 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту в середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Стах у плазмі крові досягається через 7 год. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл. Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12,6 год. Кліренс лізиноприлу становить 50 мл/хв. Зниження сироваткової концентрації лізиноприлу відбувається у дві фази. Основна частина лізиноприлу виводиться під час початкової альфа-фази (ефективний Т1/2 - 12 год), за якою слідує термінальна віддалена бета-фаза (близько 30 год). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів: У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%; У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2; У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки; У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в крові підвищена, в середньому, на 60%;ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує альбумінурію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяВсередину, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час доби.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; Хронічна серцева недостатність; Діабетична нефропатія у разі інсулінозалежного та цукрового діабету II типу; Гострий інфаркт міокарда без гіпотензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; стеноз ниркової артерії, двосторонній чи односторонній при єдиній нирці; схильність до набряку особи (спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк та ангіоневротичний набряк внаслідок лікування інгібіторами АПФ в анамнезі; стан після трансплантації нирки; тяжкі порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність: Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемоді або інше порушення відтоку крові з лівого відділу серця, у тому числі гіпертрофічна кардіоміопатія, із суттєвими порушеннями кровообігу, нестабільні серцево-судинні показники (гемодинамічно нестабільний стан) після гострого інфаркту міокарда, сАД 100 мм рт.ст. лізиноприлом;кардіогенний шок; період грудного вигодовування; вагітність; одночасне використання полі (акрилонітрил, натрій-2-метилаліл-сульфонат) високопроточних мембран (наприклад AN 69) при екстреному діалізі, зважаючи на ризик небезпечної для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичної реакції) аж до шоку.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: іноді, особливо на початку терапії або при збільшенні дози лізиноприлу та/або діуретиків, можливе надмірне зниження артеріального тиску. Це найбільш ймовірно у пацієнтів з дефіцитом солі або рідини після лікування діуретиками, у хворих із серцевою недостатністю та тяжкою чи реноваскулярною гіпертензією. Симптоми включають запаморочення, загальну слабкість, порушення зору та (іноді) втрату свідомості (непритомність). Є окремі повідомлення про наступні побічні ефекти інгібіторів АПФ, пов'язані з сильним падінням АТ: тахікардія, серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, минуще зниження мозкового кровообігу, інсульт. При призначенні лізиноприлу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, особливо в перші 24 години, може розвинутись AV блокада 2 або 3 ступеня та/або тяжка артеріальна гіпотензія та/або ниркова недостатність, у поодиноких випадках – і кардіогенний шок. При терапії інгібіторами АПФ відзначено поодинокі випадки посилення спазмів судин при синдромі Рейно. Нирки: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Відмічені рідкісні випадки протеїнурії, іноді у поєднанні з погіршенням функції нирок. Дихальна система: сухий кашель, біль у горлі, хрипоту та бронхіт; рідко відзначаються утруднення дихання, синусит, риніт, бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість у роті. Кашель зазвичай персистуючий, без відділення слизу, проходить після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк гортані, горла та/або язика приводив до звуження дихальних шляхів із летальним кінцем. Є окремі повідомлення про випадки альвеоліту (хронічної еозинофільної пневмонії). ШКТ/печінка: нудота, біль у шлунку, рідко – блювання, діарея, запор, втрата апетиту. При терапії інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, яка переходить у некроз печінки, при якому можливий летальний кінець. Механізм цього синдрому невідомий. При виникненні жовтяниці на фоні терапії інгібіторами АПФ необхідна відміна препарату та лікарський контроль за станом пацієнта. При терапії інгібіторами АПФ відмічені окремі випадки порушення функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності, панкреатиту та непрохідності кишечника. Шкіра, кровоносні судини: алергічні шкірні реакції (висип, рідко - кропив'янка, свербіж, а також ангіоневротичний набряк обличчя, губ та/або кінцівок). Є поодинокі повідомлення про важкі шкірні реакції, включаючи пухирчатку, поліморфну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, васкулітом та зміною низки лабораторних показників (еозинофілія, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла). При підозрі на важку шкірну реакцію необхідна невідкладна консультація спеціаліста та скасування лізиноприлу. При терапії інгібіторами АПФ відзначені поодинокі випадки псоріазоподібних шкірних реакцій, реакцій світлочутливості, припливів крові до обличчя, підвищеної пітливості, випадання волосся, відшарування нігтів (оніхолізису). ЦНС: головний біль і підвищена стомлюваність, рідше - сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, відчуття поколювання, периферична нейропатія (включаючи парестезії, порушення рівноваги та м'язові судоми), підвищена нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, дисгевзія) або тимчасова втрата (агевзія) смакової чутливості. Дані лабораторних аналізів (сеч, крові): зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, числа лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках (головним чином у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, захворюваннями сполучної тканини або одержують алопуринол, прокаїнамід або деякі імунодепресанти) – анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, у поодиноких випадках – агранулоцитоз або панцитопенія. Є поодинокі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкози; 6-фосфатдегідрогенази. У поодиноких випадках, головним чином у пацієнтів з дисфункцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, можливе підвищення рівня сечовини, креатиніну та іонів калію та зниження рівня іонів натрію у сироватці крові. У хворих на цукровий діабет можлива гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіамалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лізиноприл-Тева приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу прийому їжі, переважно в один і той же час доби. Доза підбирається індивідуально. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби, застосовують по 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження АТ). Середня добова доза, що підтримує 20 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати при збільшенні дози. За недостатнього ефекту можливе одночасне застосування препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Тева. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіноприл-Тева не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії, пов'язаної з підвищеною активністю РААС у динаміці, доцільно застосовувати також низьку початкову дозу 2,5 мг на добу під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів) залежно від АТ. Максимальна добова доза становить 20 мг. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда в першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу терапію. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату Лізіноприл-Тева – 2,5 мг. У випадку, якщо систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст., препарат Лізиноприл-Тева застосовувати не рекомендується. При супутній нирковій недостатності (КК менше 80 мл/хв.) слід здійснити відповідну корекцію дози препарату. При діабетичній нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного АТ нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». При цукровому діабеті 2 типу препарат Лізіноприл-Тева застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи». При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію в крові). КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 ПередозуванняВиражена артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНайчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. Під контролем лікаря рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при периферичній недостатності кровообігу, що виникла внаслідок гіпонатріємії та гіповолемії, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється необоротною. після відміни препарату. Препарат можна застосовувати одночасно зі стандартною терапією гострого інфаркту міокарда (тромболітиків, ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторів). Препарат можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст. При хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль периферичної крові. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів.Інгібітори АПФ частіше викликають розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоніротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації на гіменоптеру. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (AN69), які одночасно приймають інгібітори АПФ.У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. У пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати глюкозу крові. Дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігали синдром, який починався з холестатичної жовтяниці та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці на фоні застосування препарату або вираженого підвищення активності "печінкових" трансаміназ, препарат скасовують та проводять спостереження за станом пацієнта. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Слід бути обережними при прийомі препарату у зв'язку з тим, що можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть вплинути на здатність до керування транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 5,44 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 5,0 мг; допоміжні речовини: манітол 42,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 142,185 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,5 мг, натрію кроскармеллозу 8,4 мг, магнію стеарат 1,47 мг. По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, плоскі білий колір таблетки з ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор (антагоніст) периферичних Н1-гістамінових рецепторів. Має протиалергічну, протисвербіжну та антиексудативну дію, інгібуючи дегрануляцію опасистих клітин та блокуючи вторинні медіатори запалення, такі, як простагландини та лейкотрієни, а також знижуючи експресію цитокінів та адгезію молекул. Лоратадин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, має слабку спорідненість, до альфа-андренергічних та мускаринових рецепторів. Не впливає на ЦНС, практично не чинить антихолінергічної та седативної дії, не викликає звикання, не має несумісності з їжею, не потенціює ефект алкоголю. Лоратадин не зв'язується з Н2-гістаміновими рецепторами, не пригнічує захоплення норадреналіну і практично не впливає на функції серцево-судинної системи (ССС) та ритм серця.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо лоратадин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Метаболізується у печінці. Метаболізм лоратадину характеризується вираженим ефектом "першого проходження через печінку". Внаслідок метаболізму утворюється фармакологічно активний метаболіт дсскарбоетоксилоратадин, що має фармакологічні ефекти, характерні для лоратадину. У пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок Сmах лоратадину в крові досягається через 1,3 год, а дескарбоетоксилоратадину – через 2,5 год. Показники Т1/2 лоратадину в середньому близько 8 годин, активного метаболіту – в середньому 28 год. та його активного метаболіту у плазмі досягаються до 5 дня застосування. Лоратадин значною мірою зв'язується з білками плазми (97-99%), декарбоетоксілоратадин зв'язується меншою мірою (73-76%).Об'єм розподілу лоратадину - 119 л/кг. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) лоратадину та дескарбоетоксилоратадину залежать від дози препарату. Прийом їжі не надає значного впливу на фармакокінетику (AUCлоратадина може підвищуватися на 40%, а його активного метаболіту — на 15%), але сповільнюється час досягнення Сmах на 1 год. Лоратадин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко і створюють концентрації у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі. Метаболізм лоратадину в печінці здійснюється за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450 (переважно за допомогою CYP3A4 і меншою мірою CYP2D6). Через 10 діб близько 80% лоратадину у вигляді метаболітів виводиться практично однаково нирками (40%) та кишечником (42%). У літніх пацієнтів AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються на 50%, при цьому Т1/2 лоратадину та його активного метаболіту складають у середньому близько 18 год. У пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (КК менше 30 мл/хв) AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються, а середні Т1/2 – не змінюються порівняно зі значеннями AUC, Сmах та Т 1/2 у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Виведення лоратадину у пацієнтів зі зниженою функцією нирок не відрізняється від виведення у здорових пацієнтів. Гемодіаліз не змінює фармакокінетику лоратадину або його активного метаболіту у пацієнтів із ХНН. У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки AUC та Сmах лоратадину подвоюються, у той час як AUC та Сmах дескарбоетоксилоратадину не відрізняється значною мірою від AUC та Сmах у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Середні Т1/2 лоратадину та його метаболіту 24 та 37, відповідно, і збільшуються пропорційно зростанню тяжкості печінкової недостатності.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування: сезонного та цілорічного алергічного риніту; хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лоратадину та інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: важка хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічних даних про застосування лоратадину у вагітних жінок. Застосування Лоратадину при вагітності протипоказане. Лоратадин виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування лоратадину під час лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1% та менше 10%; нечасто – не менше 0,1% та менше 1%; рідко – не менше 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. З боку нервової системи: часто – головний біль, нервозність; нечасто – безсоння, сонливість; рідко – запаморочення; у дітей – головний біль, підвищена нервова збудливість, седація. З боку травної системи: нечасто – підвищений апетит; рідко – нудота, гастрит, сухість у роті, порушення функції печінки. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, анафілаксія. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алопеція. Інші: нечасто – відчуття втоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЛоратадін не потенціює дію алкоголю. Прийом лоратадину під час їжі може трохи затримувати всмоктування (в середньому на 1 год) без зміни клінічного ефекту. Еритроміцин і кстоконазол (інгібітори ізоферменту CYP3A4), циметидин (інгібітор ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6) збільшують Смах лоратадину та його активного метаболіту в крові. Клінічно значущі зміни у своїй відсутні. Лоратадин знижує Стахеритроміцину в плазмі на 15%.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла більше 30 кг: по 10 мг 1 раз на день. Діти віком від 3 до 12 років з масою тіла більше 30 кг по 10 мг 1 раз на день; з масою тіла менше 30 кг по 5 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить від тривалості прояву симптоматики захворювання. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3 днів після початку лікування, то лоратадин не ефективний. Пацієнти з тяжкою ХНН (КК менше 30 мл/хв) та з тяжкою печінковою недостатністю: по 5 мг 1 раз на день щодня або по 10 мг 1 раз на день через день. Літні пацієнти – корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: біль голови, сонливість, тахікардія. У дітей масою тіла менше 30 кг при внутрішньому прийомі в дозі більше 10 мг відзначалися екстрапірамідні розлади, серцебиття. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; симптоматична та підтримуюча терапія. Дітям для промивання застосовують 0,9% розчин хлориду натрію, у дорослих для промивання можна застосовувати воду. Сольові проносні розчини та ентеросорбенти показані для швидкого виведення лоратадину із ШКТ. Лоратадин не виводиться за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛоратадин слід приймати з обережністю пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки у таких пацієнтів кліренс лоратадину може бути знижений. Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Лікування лоратадином слід перервати принаймні за 48 годин до проведення шкірно-алергічних проб, оскільки антигістамінні препарати можуть приховувати або зменшувати позитивні реакції шкіри. Лоратадин може викликати сухість у роті у деяких пацієнтів, тому особам із групи ризику слід проводити гігієну ротової порожнини через загрозу карієсу. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При лікуванні лоратадином слід бути обережним при керуванні транспортом та керуванням складними механізмами, враховуючи, що під час застосування можуть розвинутися побічні реакції такі, як сонливість і запаморочення, що впливають на здатність до концентрації уваги та психомоторні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор (антагоніст) периферичних Н1-гістамінових рецепторів. Має протиалергічну, протисвербіжну та антиексудативну дію, інгібуючи дегрануляцію опасистих клітин та блокуючи вторинні медіатори запалення, такі, як простагландини та лейкотрієни, а також знижуючи експресію цитокінів та адгезію молекул. Лоратадин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, має слабку спорідненість, до альфа-андренергічних та мускаринових рецепторів. Не впливає на ЦНС, практично не чинить антихолінергічної та седативної дії, не викликає звикання, не має несумісності з їжею, не потенціює ефект алкоголю. Лоратадин не зв'язується з Н2-гістаміновими рецепторами, не пригнічує захоплення норадреналіну і практично не впливає на функції серцево-судинної системи (ССС) та ритм серця.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо лоратадин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Метаболізується у печінці. Метаболізм лоратадину характеризується вираженим ефектом "першого проходження через печінку". Внаслідок метаболізму утворюється фармакологічно активний метаболіт дсскарбоетоксилоратадин, що має фармакологічні ефекти, характерні для лоратадину. У пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок Сmах лоратадину в крові досягається через 1,3 год, а дескарбоетоксилоратадину – через 2,5 год. Показники Т1/2 лоратадину в середньому близько 8 годин, активного метаболіту – в середньому 28 год. та його активного метаболіту у плазмі досягаються до 5 дня застосування. Лоратадин значною мірою зв'язується з білками плазми (97-99%), декарбоетоксілоратадин зв'язується меншою мірою (73-76%).Об'єм розподілу лоратадину - 119 л/кг. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) лоратадину та дескарбоетоксилоратадину залежать від дози препарату. Прийом їжі не надає значного впливу на фармакокінетику (AUCлоратадина може підвищуватися на 40%, а його активного метаболіту — на 15%), але сповільнюється час досягнення Сmах на 1 год. Лоратадин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко і створюють концентрації у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі. Метаболізм лоратадину в печінці здійснюється за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450 (переважно за допомогою CYP3A4 і меншою мірою CYP2D6). Через 10 діб близько 80% лоратадину у вигляді метаболітів виводиться практично однаково нирками (40%) та кишечником (42%). У літніх пацієнтів AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються на 50%, при цьому Т1/2 лоратадину та його активного метаболіту складають у середньому близько 18 год. У пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (КК менше 30 мл/хв) AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються, а середні Т1/2 – не змінюються порівняно зі значеннями AUC, Сmах та Т 1/2 у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Виведення лоратадину у пацієнтів зі зниженою функцією нирок не відрізняється від виведення у здорових пацієнтів. Гемодіаліз не змінює фармакокінетику лоратадину або його активного метаболіту у пацієнтів із ХНН. У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки AUC та Сmах лоратадину подвоюються, у той час як AUC та Сmах дескарбоетоксилоратадину не відрізняється значною мірою від AUC та Сmах у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Середні Т1/2 лоратадину та його метаболіту 24 та 37, відповідно, і збільшуються пропорційно зростанню тяжкості печінкової недостатності.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування: сезонного та цілорічного алергічного риніту; хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лоратадину та інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: важка хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічних даних про застосування лоратадину у вагітних жінок. Застосування Лоратадину при вагітності протипоказане. Лоратадин виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування лоратадину під час лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1% та менше 10%; нечасто – не менше 0,1% та менше 1%; рідко – не менше 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. З боку нервової системи: часто – головний біль, нервозність; нечасто – безсоння, сонливість; рідко – запаморочення; у дітей – головний біль, підвищена нервова збудливість, седація. З боку травної системи: нечасто – підвищений апетит; рідко – нудота, гастрит, сухість у роті, порушення функції печінки. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, анафілаксія. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алопеція. Інші: нечасто – відчуття втоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЛоратадін не потенціює дію алкоголю. Прийом лоратадину під час їжі може трохи затримувати всмоктування (в середньому на 1 год) без зміни клінічного ефекту. Еритроміцин і кстоконазол (інгібітори ізоферменту CYP3A4), циметидин (інгібітор ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6) збільшують Смах лоратадину та його активного метаболіту в крові. Клінічно значущі зміни у своїй відсутні. Лоратадин знижує Стахеритроміцину в плазмі на 15%.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла більше 30 кг: по 10 мг 1 раз на день. Діти віком від 3 до 12 років з масою тіла більше 30 кг по 10 мг 1 раз на день; з масою тіла менше 30 кг по 5 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить від тривалості прояву симптоматики захворювання. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3 днів після початку лікування, то лоратадин не ефективний. Пацієнти з тяжкою ХНН (КК менше 30 мл/хв) та з тяжкою печінковою недостатністю: по 5 мг 1 раз на день щодня або по 10 мг 1 раз на день через день. Літні пацієнти – корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: біль голови, сонливість, тахікардія. У дітей масою тіла менше 30 кг при внутрішньому прийомі в дозі більше 10 мг відзначалися екстрапірамідні розлади, серцебиття. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; симптоматична та підтримуюча терапія. Дітям для промивання застосовують 0,9% розчин хлориду натрію, у дорослих для промивання можна застосовувати воду. Сольові проносні розчини та ентеросорбенти показані для швидкого виведення лоратадину із ШКТ. Лоратадин не виводиться за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛоратадин слід приймати з обережністю пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки у таких пацієнтів кліренс лоратадину може бути знижений. Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Лікування лоратадином слід перервати принаймні за 48 годин до проведення шкірно-алергічних проб, оскільки антигістамінні препарати можуть приховувати або зменшувати позитивні реакції шкіри. Лоратадин може викликати сухість у роті у деяких пацієнтів, тому особам із групи ризику слід проводити гігієну ротової порожнини через загрозу карієсу. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При лікуванні лоратадином слід бути обережним при керуванні транспортом та керуванням складними механізмами, враховуючи, що під час застосування можуть розвинутися побічні реакції такі, як сонливість і запаморочення, що впливають на здатність до концентрації уваги та психомоторні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор (антагоніст) периферичних Н1-гістамінових рецепторів. Має протиалергічну, протисвербіжну та антиексудативну дію, інгібуючи дегрануляцію опасистих клітин та блокуючи вторинні медіатори запалення, такі, як простагландини та лейкотрієни, а також знижуючи експресію цитокінів та адгезію молекул. Лоратадин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, має слабку спорідненість, до альфа-андренергічних та мускаринових рецепторів. Не впливає на ЦНС, практично не чинить антихолінергічної та седативної дії, не викликає звикання, не має несумісності з їжею, не потенціює ефект алкоголю. Лоратадин не зв'язується з Н2-гістаміновими рецепторами, не пригнічує захоплення норадреналіну і практично не впливає на функції серцево-судинної системи (ССС) та ритм серця.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо лоратадин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Метаболізується у печінці. Метаболізм лоратадину характеризується вираженим ефектом "першого проходження через печінку". Внаслідок метаболізму утворюється фармакологічно активний метаболіт дсскарбоетоксилоратадин, що має фармакологічні ефекти, характерні для лоратадину. У пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок Сmах лоратадину в крові досягається через 1,3 год, а дескарбоетоксилоратадину – через 2,5 год. Показники Т1/2 лоратадину в середньому близько 8 годин, активного метаболіту – в середньому 28 год. та його активного метаболіту у плазмі досягаються до 5 дня застосування. Лоратадин значною мірою зв'язується з білками плазми (97-99%), декарбоетоксілоратадин зв'язується меншою мірою (73-76%).Об'єм розподілу лоратадину - 119 л/кг. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) лоратадину та дескарбоетоксилоратадину залежать від дози препарату. Прийом їжі не надає значного впливу на фармакокінетику (AUCлоратадина може підвищуватися на 40%, а його активного метаболіту — на 15%), але сповільнюється час досягнення Сmах на 1 год. Лоратадин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко і створюють концентрації у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі.еквівалентні концентраціям у плазмі. Метаболізм лоратадину в печінці здійснюється за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450 (переважно за допомогою CYP3A4 і меншою мірою CYP2D6). Через 10 діб близько 80% лоратадину у вигляді метаболітів виводиться практично однаково нирками (40%) та кишечником (42%). У літніх пацієнтів AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються на 50%, при цьому Т1/2 лоратадину та його активного метаболіту складають у середньому близько 18 год. У пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (КК менше 30 мл/хв) AUC та Сmах лоратадину та дескарбоетоксилоратадину збільшуються, а середні Т1/2 – не змінюються порівняно зі значеннями AUC, Сmах та Т 1/2 у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Виведення лоратадину у пацієнтів зі зниженою функцією нирок не відрізняється від виведення у здорових пацієнтів. Гемодіаліз не змінює фармакокінетику лоратадину або його активного метаболіту у пацієнтів із ХНН. У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки AUC та Сmах лоратадину подвоюються, у той час як AUC та Сmах дескарбоетоксилоратадину не відрізняється значною мірою від AUC та Сmах у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Середні Т1/2 лоратадину та його метаболіту 24 та 37, відповідно, і збільшуються пропорційно зростанню тяжкості печінкової недостатності.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування: сезонного та цілорічного алергічного риніту; хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лоратадину та інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: важка хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічних даних про застосування лоратадину у вагітних жінок. Застосування Лоратадину при вагітності протипоказане. Лоратадин виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування лоратадину під час лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1% та менше 10%; нечасто – не менше 0,1% та менше 1%; рідко – не менше 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. З боку нервової системи: часто – головний біль, нервозність; нечасто – безсоння, сонливість; рідко – запаморочення; у дітей – головний біль, підвищена нервова збудливість, седація. З боку травної системи: нечасто – підвищений апетит; рідко – нудота, гастрит, сухість у роті, порушення функції печінки. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, анафілаксія. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алопеція. Інші: нечасто – відчуття втоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЛоратадін не потенціює дію алкоголю. Прийом лоратадину під час їжі може трохи затримувати всмоктування (в середньому на 1 год) без зміни клінічного ефекту. Еритроміцин і кстоконазол (інгібітори ізоферменту CYP3A4), циметидин (інгібітор ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6) збільшують Смах лоратадину та його активного метаболіту в крові. Клінічно значущі зміни у своїй відсутні. Лоратадин знижує Стахеритроміцину в плазмі на 15%.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла більше 30 кг: по 10 мг 1 раз на день. Діти віком від 3 до 12 років з масою тіла більше 30 кг по 10 мг 1 раз на день; з масою тіла менше 30 кг по 5 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить від тривалості прояву симптоматики захворювання. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3 днів після початку лікування, то лоратадин не ефективний. Пацієнти з тяжкою ХНН (КК менше 30 мл/хв) та з тяжкою печінковою недостатністю: по 5 мг 1 раз на день щодня або по 10 мг 1 раз на день через день. Літні пацієнти – корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: біль голови, сонливість, тахікардія. У дітей масою тіла менше 30 кг при внутрішньому прийомі в дозі більше 10 мг відзначалися екстрапірамідні розлади, серцебиття. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; симптоматична та підтримуюча терапія. Дітям для промивання застосовують 0,9% розчин хлориду натрію, у дорослих для промивання можна застосовувати воду. Сольові проносні розчини та ентеросорбенти показані для швидкого виведення лоратадину із ШКТ. Лоратадин не виводиться за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛоратадин слід приймати з обережністю пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки у таких пацієнтів кліренс лоратадину може бути знижений. Безпека та ефективність лоратадину у дітей до 3 років невідома, тому препарат протипоказаний для використання у цій віковій групі. Лікування лоратадином слід перервати принаймні за 48 годин до проведення шкірно-алергічних проб, оскільки антигістамінні препарати можуть приховувати або зменшувати позитивні реакції шкіри. Лоратадин може викликати сухість у роті у деяких пацієнтів, тому особам із групи ризику слід проводити гігієну ротової порожнини через загрозу карієсу. Дітям до 12 років з масою тіла менше 30 кг слід застосовувати лоратадин у нижчих дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При лікуванні лоратадином слід бути обережним при керуванні транспортом та керуванням складними механізмами, враховуючи, що під час застосування можуть розвинутися побічні реакції такі, як сонливість і запаморочення, що впливають на здатність до концентрації уваги та психомоторні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
653,00 грн
Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Діюча речовина: Лозартан + Гідрохлортіазид.
Дозування: 15 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Діюча речовина: Мелоксикам.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
211,00 грн
169,00 грн
Дозування: 1000 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Угорщина) Діюча речовина: Метформін.
255,00 грн
209,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
218,00 грн
175,00 грн
Дозировка: 500 мг Фасовка: N60 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Израиль) Действующее вещество: Метформин.
224,00 грн
196,00 грн
Дозировка: 850 мг Фасовка: N60 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Израиль) Действующее вещество: Метформин.
216,00 грн
174,00 грн
Дозування: 500 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. пролонгованої дії Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Industries (Ізраїль) Діюча речовина: Метформін. .
Дозування: 100 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Дозування: 100 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Merckle (Німеччина) Діюча речовина: Метопролол.
Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Тева Завод-виробник: Merckle (Німеччина) Діюча речовина: Метопролол.
Дозировка: 250 мг Фасовка: N100 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Pharmaceutical Works Co. Ltd.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозировка: 100 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Действующее вещество: Нимесулид.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
274,00 грн
179,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
366,00 грн
179,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
468,00 грн
178,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
221,00 грн
178,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
529,00 грн
502,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Фармахемі Б. В.
1 657,00 грн
1 610,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-производитель: Фармахеми Б. В.
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: омепразол 10 мг; Допоміжні речовини: цукрова крупка 48 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 2.1 мг, натрію лаурилсульфат 2.99 мг, повідон 4.75 мг, калію олеат 0.644 мг, олеїнова кислота 0.107 мг, 1 20.455 мг, триетилацетат 2.345 мг, титану діоксиду (Е171) 0.75 мг, тальк 0.095 мг. Склад целюлозної капсули: карагенан 0.15 мг, калію хлорид 0.2 мг, титану діоксид (Е 171) 2.1712 мг, гіпромелоза 39.96 мг, вода 2.3 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е110) 8 5 8 . фарбник червоний чарівний (Е129) 0.276 мг. Склад чорнила: шеллак 11-13%, етанол 15-18%, ізопропанол 15-18%, пропіленгліколь 1-3%, бутанол 4-7%, повідон 10-13%, натрію гідроксид 0.05-0.1%, титану діоксид (Е 171) 32-36%. В упаковці 28 капсул.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді, непрозорі, целюлозні, №3, з помаранчевим корпусом та червоною кришечкою; білим чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "10"; вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор H+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів із рефлюкс-езофагітом. Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяє швидко усунути симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння пошкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі із ШКТ.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Проникає у парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками – 72-80%, з калом – близько 20%. T1/2 0.5-1 год. У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 год.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.ІнструкціяОптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення (в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НН.Протипоказання до застосуванняХронічні захворювання печінки (в т.ч. в анамнезі), дитячий вік, підвищена чутливість до омепразолу.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність досвіду клінічного застосування омепразол не рекомендується застосовувати у дітей. Через відсутність клінічного досвіду омепразол не рекомендується застосовувати при вагітності. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, діарея, запор, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, слабкість. З боку системи кровотворення: в окремих випадках – анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: в окремих випадках – гематурія, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках – артралгія, м'язова слабкість, міалгія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A та, мабуть, CYP2C9. При одночасному застосуванні з атракурію безілатом пролонгуються ефекти атракурію безілату. При одночасному застосуванні з вісмуту трикалію дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі. При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості та кататонії; з індинавіром – можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом – зменшення абсорбції кетоконазолу. При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу та кларитроміцину у плазмі крові. Описано випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе невелике підвищення кліренсу теофіліну. Вважають, що при одночасному застосуванні омепразолу у високих дозах та фенітоїну можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з еритроміцином описано випадок підвищення концентрації омепразолу в плазмі, при цьому ефективність омепразолу зменшувалася.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза – 20-80 мг; частота застосування - 1-2 рази на добу. Тривалість лікування – 2-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно унеможливити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), т.к. лікування омепразолом може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: омепразол 20 мг; Допоміжні речовини: цукрова крупка 96 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 4.2 мг, натрію лаурилсульфат 5.98 мг, повідон 9.5 мг, калію олеат 1.287 мг, олеїнова кислота 0.214 мг, 1,1 40.91 мг, триетилацетат 4.69 мг, титану діоксид (Е171) 1.5 мг, тальк 0.19 мг. Склад целюлозної капсули: карагенан 0.185 мг, калію хлорид 0.265 мг, титану діоксид (Е 171) 3.6 мг, гіпромелоза 52.05 мг, вода 3 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) 09 0.4 , барвник діамантовий блакитний (Е 133) 0.336 мг. Склад чорнила: шеллак 11-13%, етанол 15-18%, ізопропанол 15-18%, пропіленгліколь 1-3%, бутанол 4-7%, повідон 10-13%, натрію гідроксид 0.05-0.1%, титану діоксид (Е 171) 32-36%. В упаковці 28 капсул.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді, непрозорі, целюлозні, №2, з помаранчевим корпусом та блакитною кришечкою; білим чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "20"; вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор H+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів із рефлюкс-езофагітом. Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяє швидко усунути симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння пошкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі із ШКТ.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Проникає у парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками – 72-80%, з калом – близько 20%. T1/2 0.5-1 год. У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 год.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.ІнструкціяОптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення (в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НН.Протипоказання до застосуванняХронічні захворювання печінки (в т.ч. в анамнезі), дитячий вік, підвищена чутливість до омепразолу.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність досвіду клінічного застосування омепразол не рекомендується застосовувати у дітей. Через відсутність клінічного досвіду омепразол не рекомендується застосовувати при вагітності. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, діарея, запор, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, слабкість. З боку системи кровотворення: в окремих випадках – анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: в окремих випадках – гематурія, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках – артралгія, м'язова слабкість, міалгія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A та, мабуть, CYP2C9. При одночасному застосуванні з атракурію безілатом пролонгуються ефекти атракурію безілату. При одночасному застосуванні з вісмуту трикалію дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі. При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості та кататонії; з індинавіром – можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом – зменшення абсорбції кетоконазолу. При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу та кларитроміцину у плазмі крові. Описано випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе невелике підвищення кліренсу теофіліну. Вважають, що при одночасному застосуванні омепразолу у високих дозах та фенітоїну можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з еритроміцином описано випадок підвищення концентрації омепразолу в плазмі, при цьому ефективність омепразолу зменшувалася.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза – 20-80 мг; частота застосування - 1-2 рази на добу. Тривалість лікування – 2-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно унеможливити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), т.к. лікування омепразолом може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: омепразол 20 мг; Допоміжні речовини: цукрова крупка 96 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 4.2 мг, натрію лаурилсульфат 5.98 мг, повідон 9.5 мг, калію олеат 1.287 мг, олеїнова кислота 0.214 мг, 1 40.91 мг, триетилацетат 4.69 мг, титану діоксид (Е171) 1.5 мг, тальк 0.19 мг. Склад целюлозної капсули: карагенан 0.185 мг, калію хлорид 0.265 мг, титану діоксид (Е 171) 3.6 мг, гіпромелоза 52.05 мг, вода 3 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) 09 0.4 , барвник діамантовий блакитний (Е 133) 0.336 мг. Склад чорнила: шеллак 11-13%, етанол 15-18%, ізопропанол 15-18%, пропіленгліколь 1-3%, бутанол 4-7%, повідон 10-13%, натрію гідроксид 0.05-0.1%, титану діоксид (Е 171) 32-36%. В упаковці 28 капсул.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді, непрозорі, целюлозні, №2, з помаранчевим корпусом та блакитною кришечкою; білим чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "20"; вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор H+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів із рефлюкс-езофагітом. Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяє швидко усунути симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння пошкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі із ШКТ.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Проникає у парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками – 72-80%, з калом – близько 20%. T1/2 0.5-1 год. У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 год.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.ІнструкціяОптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення (в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НН.Протипоказання до застосуванняХронічні захворювання печінки (в т.ч. в анамнезі), дитячий вік, підвищена чутливість до омепразолу.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність досвіду клінічного застосування омепразол не рекомендується застосовувати у дітей. Через відсутність клінічного досвіду омепразол не рекомендується застосовувати при вагітності. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, діарея, запор, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, слабкість. З боку системи кровотворення: в окремих випадках – анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: в окремих випадках – гематурія, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках – артралгія, м'язова слабкість, міалгія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A та, мабуть, CYP2C9. При одночасному застосуванні з атракурію безілатом пролонгуються ефекти атракурію безілату. При одночасному застосуванні з вісмуту трикалію дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі. При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості та кататонії; з індинавіром – можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом – зменшення абсорбції кетоконазолу. При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу та кларитроміцину у плазмі крові. Описано випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе невелике підвищення кліренсу теофіліну. Вважають, що при одночасному застосуванні омепразолу у високих дозах та фенітоїну можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з еритроміцином описано випадок підвищення концентрації омепразолу в плазмі, при цьому ефективність омепразолу зменшувалася.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза – 20-80 мг; частота застосування - 1-2 рази на добу. Тривалість лікування – 2-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно унеможливити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), т.к. лікування омепразолом може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: омепразол 40 мг; Допоміжні речовини: цукрова крупка 192 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 8.4 мг, натрію лаурилсульфат 11.96 мг, повідон 19 мг, калію олеат 2.576 мг, олеїнова кислота 0.428 мг, 1,1 81.82 мг, триетилацетат 9.38 мг, титану діоксид (Е171) 3 мг, тальк 0.38 мг. Склад целюлозної капсули: карагенан 0.283 мг, калію хлорид 0.397 мг, титану діоксид (Е 171) 5.4 мг, гіпромеллоза 78.07 мг, вода 4.5 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) 4 0.0. , барвник, діамантовий блакитний (Е 133) 0.504 мг. Склад чорнила: шеллак 11-13%, етанол 15-18%, ізопропанол 15-18%, пропіленгліколь 1-3%, бутанол 4-7%, повідон 10-13%, натрію гідроксид 0.05-0.1%, титану діоксид (Е 171) 32-36%. В упаковці 28 капсул.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді, непрозорі, целюлозні, №0, з помаранчевим корпусом та блакитною кришечкою; білим чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "40"; вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор H+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів із рефлюкс-езофагітом. Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяє швидко усунути симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння пошкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі із ШКТ.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Проникає у парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками – 72-80%, з калом – близько 20%. T1/2 0.5-1 год. У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 год.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.ІнструкціяОптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення (в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НН.Протипоказання до застосуванняХронічні захворювання печінки (в т.ч. в анамнезі), дитячий вік, підвищена чутливість до омепразолу.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність досвіду клінічного застосування омепразол не рекомендується застосовувати у дітей. Через відсутність клінічного досвіду омепразол не рекомендується застосовувати при вагітності. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, діарея, запор, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, слабкість. З боку системи кровотворення: в окремих випадках – анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: в окремих випадках – гематурія, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках – артралгія, м'язова слабкість, міалгія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A та, мабуть, CYP2C9. При одночасному застосуванні з атракурію безілатом пролонгуються ефекти атракурію безілату. При одночасному застосуванні з вісмуту трикалію дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі. При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості та кататонії; з індинавіром – можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом – зменшення абсорбції кетоконазолу. При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу та кларитроміцину у плазмі крові. Описано випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе невелике підвищення кліренсу теофіліну. Вважають, що при одночасному застосуванні омепразолу у високих дозах та фенітоїну можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з еритроміцином описано випадок підвищення концентрації омепразолу в плазмі, при цьому ефективність омепразолу зменшувалася.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза – 20-80 мг; частота застосування - 1-2 рази на добу. Тривалість лікування – 2-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно унеможливити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), т.к. лікування омепразолом може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
326,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОндансетрон. Пігулки.Фармакотерапевтична групаОндансетрон – протиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, дитячий вік – для ректального введення (до 2 років – для прийому внутрішньо та парентерального введення).Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування препарату протипоказане для дітей.Побічна діяЗ боку органів шлунково-кишкового тракту: запор/діарея, сухість у роті, гикавка, транзиторне підвищення рівня АСТ та АЛТ. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади та судоми, порушення гостроти зору, екстрапірамідні порушення (при парентеральному застосуванні). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): непритомність, біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, брадикардія, аритмія, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: лихоманка, відчуття жару, приплив крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія, місцеві реакції (біль, почервоніння та печіння у місці ін'єкції); печіння в області ануса та прямої кишки (супозиторії).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що є індукторами (барбітурати, карбамазепін, рифампіцин, фенітоїн, фенілбутазон) або інгібіторами (циметидин, аллопуринол, дисульфірам) мікросомальних ферментів печінки - ізоферментів цитохрому P450.Спосіб застосування та дозиПомірна еметогенна хіміотерапія та променева терапія: дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо призначають: спочатку 8 мг за 1-2 години до початку протипухлинної терапії з наступним прийомом ще 8 мг через 8-12 годин. Для профілактики пізньої або тривалої нудоти та блювання після перших 24 годин застосування препарату слід продовжити по 8 мг кожні 12 годин. При частковому високодозовому опроміненні абдомінальної ділянки призначають по 8 мг кожні 8 годин. Препарат приймають протягом усього курсу хіміо- та променевої терапії, а також 1-2 дні (при необхідності – 3-5 днів) після її закінчення. Високо Еметогенна хіміотерапія: дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо призначають 24 мг ондансетрону (одночасно з дексаметазоном фосфатом) за 1-2 години до початку хіміотерапії. Для профілактики пізнього блювання у наступні дні по 8 мг 2 рази на добу протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її закінчення. При хіміотерапії у дітей 4-12 років внутрішньо призначають: спочатку по 4 мг 3 рази на добу (за 30 хвилин до початку курсу, потім через 4 та 8 годин). Для профілактики пізнього блювання призначають по 4 мг кожні 8 годин 1-2 дні, потім по 4 мг 2 рази на добу протягом усього курсу, а також 5 днів після його закінчення. Післяопераційна нудота та блювання: дорослим та дітям старше 12 років призначають по 16 мг за 1 годину до анестезії. Дітям віком до 12 років не призначають. Максимальна добова доза ондансетрону становить 32 мг, для пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки – 8 мг.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: кандесартану цілексетил 16 мг, гідрохлортіазид 12.5 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 15 мг, повідон-К30 – 16 мг, кармелоза кальцію – 6.6 мг, полоксамер 188 – 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 72 мг, лактози моногідрат – 177.6 мг, фарбник заліза. , магнію стеарат – 3.2 мг. 5 штук. - блістери (6) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки світло-рожевого кольору, двоопуклі, капсулоподібні, з ризиком на обох сторонах; на одній стороні гравіювання "C" та "16" по різні боки ризику.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик, що пригнічує активну реабсорбцію натрію, в основному в дистальних відділах ниркових канальців та посилює виділення іонів натрію, хлору та води. Виділення калію та магнію нирками посилюється залежно від дози, тоді як кальцій починає реабсорбуватися у більших кількостях, ніж раніше. Гідрохлортіазид зменшує об'єм плазми та позаклітинної рідини, зменшує інтенсивність транспорту крові серцем, знижує АТ. Під час тривалого лікування гіпотензивний ефект розвивається за рахунок розширення артеріол. При тривалому застосуванні гідрохлортіазиду зменшується ризик серцево-судинних захворювань та смертність. Кандесартан і гідрохлортіазид надають підсумовану гіпотензивну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду спричиняє ефективне та тривале зниження артеріального тиску без збільшення ЧСС. Ортостатична артеріальна гіпотензія при першому прийомі препарату не спостерігається, після закінчення лікування артеріальна гіпертензія не посилюється. Після одноразового прийому кандесартану/гідрохлоротіазиду основний гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин. Застосування препарату 1 раз на добу ефективно та м'яко знижує АТ протягом 24 годин з незначною різницею між максимальним та середнім ефектом дії. При тривалому лікуванні стабільне зниження артеріального тиску настає протягом 4 тижнів після початку прийому препарату і може підтримуватись при тривалому курсі лікування. У клінічних дослідженнях частота розвитку побічних ефектів, особливо кашлю, була рідше при застосуванні кандесартану/гідрохлоротіазиду, ніж при прийомі комбінації інгібіторів АПФ з гідрохлортіазидом. В даний час відсутні дані про застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду у пацієнтів з нирковою недостатністю, нефропатією, зниженою функцією лівого шлуночка, гострою серцевою недостатністю та інфарктом міокарда. Ефективність кандесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від статі та віку.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилекситил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для вживання становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. C max у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози в межах, що рекомендуються, концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартан становить 0.1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить приблизно 70%. Супутній прийом їжі збільшує всмоктування приблизно 15%. Біодоступність може бути знижена у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 60%. Видимий Vd становить приблизно 0.8 л/кг. Метаболізм та виведення Кандесартан. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник з жовчю в незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 становить приблизно 9 год. Кумуляції кандесартану в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0.37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0.19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться з сечею у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не метаболізується та виділяється практично повністю у вигляді активної форми препарату шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрону. T1/2 становить близько 8 год і не змінюється при сумісному прийомі з кандесартаном. Приблизно 70% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками протягом 48 годин. При застосуванні комбінації препаратів не виявлено додаткового накопичення гідрохлортіазиду порівняно з монотерапією. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Кандесартан. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект і частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану/гідрохлоротіазиду не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як T1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або що знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а Т1/2 збільшувався у 2 рази. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%. Гідрохлортіазид. Т1/2 більш тривалий у пацієнтів із нирковою недостатністю.Клінічна фармакологіяКомбінований антигіпертензивний препарат. Антагоніст рецепторів ангіотензину II+діуретик.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану, гідрохлортіазиду та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; первинний гіперальдостеронізм; подагра; тяжке порушення функції нирок (ШКФ <30 мл/хв/1.73 м2); тяжке порушення функції печінки; холестаз; рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; стан після трансплантації нирки; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасне застосування з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2); непереносимість лактози; дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції З обережністю: одночасне застосування з іншими гіпотензивними препаратами, калійнесберігающими діуретиками, амфотерицином, карбеноксолоном, препаратами пеніциліну G натрію, похідними саліцилової кислоти, серцевими глікозидами, антиаритмічними препаратами, препаратами літію, НПВП бета, амантадином, цитотоксичними препаратами, кортикостероїдами, АКТГ, барбітуратами, загальними анестетиками, епінефрином, йодовмісними препаратами, алкоголем; порушення функції нирок (КК>30 мл/хв), недостатність функції печінки; тяжка хронічна недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана; ІХС; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;зменшення ОЦК; цукровий діабет; цереброваскулярні захворювання; гостра міопія; закритокутова глаукома; системна червона вовчанка; одночасне застосування з алкоголем.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс Н протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Пацієнтки, які приймають препарат, повинні бути попереджені до планування вагітності, щоб вони змогли перейти на альтернативну терапію з доведеним профілем безпеки для застосування при вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом має бути негайно припинено. Засоби, що впливають на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода та/або негативно впливати на новонародженого аж до смертельного результату при застосуванні препарату при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричинити порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Досвід застосування гідрохлортіазиду при вагітності обмежений. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування при вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровообігу та небажані ефекти у плода та новонародженого у вигляді жовтяниці, порушень водно-електролітного балансу та тромбоцитопенії. Невідомо, чи виділяється кандесартан із грудним молоком у людини. Кандесартан виділяється з молоком щурів. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.Побічна діяВизначення частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0.1%; дуже рідко (включаючи окремі повідомлення) – менше 0.01%. Кандесартан З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – головний біль. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку дихальної системи: дуже рідко – кашель. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність (див. розділ "Особливі вказівки"). Гідрохлоротіазид З боку системи крові: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, гемолітична анемія, зниження гемоглобіну. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція. З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія, гіперурикемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, вертиго; рідко – порушення сну, тривожність, депресія, парестезія. З боку органу зору: рідко – зниження чіткості зору, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома. З боку серцево-судинної системи: нечасто – постуральна гіпотензія; рідко – аритмія, васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт, набряк легенів. З боку травної системи: нечасто – анорексія, втрата апетиту, запор, діарея, подразнення слизової оболонки шлунка; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, кропив'янка, реакція фотосенсибілізації; рідко – токсичний епідермальний некроліз, еритематозоподібні реакції, рецидив шкірного еритематозу. З боку кістково-м'язової системи: рідко – м'язовий спазм. З боку сечовидільної системи: часто – глюкозурія; рідко – порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит. Інші: часто – слабкість, підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів у плазмі крові; рідко – лихоманка, підвищення концентрації креатиніну, сечовини у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено одночасне застосування кандесартану/гідрохлортіазиду з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значущого лікарського взаємодії виявлено був. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота більше 3 г на добу, можливе зменшення гіпотензивної дії кандесартану. Одночасне застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду з іншими антигіпертензивними засобами посилює гіпотензивний ефект. Подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан/гідрохлортіазид та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Кандесартан/гідрохлортіазид не слід застосовувати одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептидилпептидази 4 типу (наприклад, віллдагліптин) можливе підвищення ризику набряку Квінке. Дія гідрохлортіазиду, що призводить до втрати калію, може посилюватись іншими засобами, що призводять до втрати калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретики, проносні, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрій, похідні саліцилової кислоти). Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. Гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені прийомом діуретичних препаратів, привертають до розвитку кардіотоксичного ефекту серцевих глікозидів та антиаритмічних препаратів. При прийомі кандесартану/гідрохлоротіазиду паралельно з такими препаратами потрібен контроль вмісту калію в плазмі. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Діуретичний, натрійуретичний та гіпотензивний ефекти гідрохлортіазиду зменшуються при одночасному застосуванні НПЗЗ. Всмоктування гідрохлортіазиду зменшується при застосуванні колестиполу, колестираміну. Дія недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину) може бути посилена гідрохлортіазидом. Тіазидні діуретики можуть викликати підвищення вмісту кальцію в плазмі у зв'язку зі зменшенням його екскреції. При необхідності застосування харчових добавок або вітаміну D, що містять кальцій, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і при необхідності коригувати дозу. Тіазидні діуретики посилюють гіперглікемічну дію бета-адреноблокаторів та діазоксиду. Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біперидин) можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків через зниження моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть збільшити ризик несприятливої дії амантадину. Тіазидні діуретики здатні уповільнити виведення цитостатичних препаратів (таких як циклофосфамід, метотрексат) з організму та посилити їхню мієлопригнічуючу дію. Ризик гіпокаліємії може збільшитись при одночасному прийомі кортикостероїдів або АКТГ. На фоні застосування препарату Ордіс Н можливе збільшення частоти розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії при вживанні алкоголю, застосування барбітуратів або загальних анестетиків. При лікуванні тіазидними діуретиками можливе зниження толерантності до глюкози, у зв'язку з чим може бути потрібним підбір дози гіпоглікемічних препаратів (в т.ч. інсуліну). Гідрохлортіазид може зменшити вплив судинозвужувальних амінів (наприклад, епінефрину). Гідрохлортіазид може збільшити ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо в поєднанні з великими дозами йодованого наповнювача. Значної взаємодії гідрохлортіазиду з їжею не виявлено.Спосіб застосування та дозиОрдис Н® слід приймати внутрішньо 1 раз на добу незалежно від їди. Рекомендована доза – 1 таблетка 1 раз на добу. Рекомендується титрувати дозу кандесартану перед переведенням пацієнта з монотерапії гідрохлортіазидом на терапію препаратом Ордісс Н®. При необхідності пацієнтів переводять з монотерапії препаратом Ордісс на терапію препаратом Ордісс Н. Основний гіпотензивний ефект досягається, як правило, у перші 4 тижні після початку лікування. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Пацієнти зі зниженим ОЦК: для пацієнтів з ризиком гіпотензії, наприклад, для пацієнтів зі зниженим ОЦК, рекомендується титрування дози кандесартану (за допомогою монотерапії препаратом Ордісс®), починаючи з 4 мг. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Основним проявом передозування гідрохлортіазиду є зниження ОЦК та порушення водно-електролітного балансу. Також спостерігалися такі симптоми, як запаморочення, зниження артеріального тиску, сухість у роті, тахікардія, шлуночкова аритмія, втрата свідомості та м'язові судоми. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0.9% розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану та гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, лікування слід проводити тільки під контролем лікаря і при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів і АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. У пацієнтів з нирковою недостатністю застосування "петлевих" діуретиків краще, ніж тіазидні. Для пацієнтів з нирковою недостатністю при терапії препаратом Ордісс Н® рекомендується постійно контролювати вміст калію, креатиніну та сечової кислоти. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення вмісту сечовини у крові та вмісту креатиніну у сироватці пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту слід очікувати від антагоністів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів з дефіцитом ОЦК та/або натрію можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, тому не рекомендується застосовувати препарат Ордісс Н до зникнення цих симптомів. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або судинозвужувальних засобів. Пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки слід застосовувати тіазидні діуретики з обережністю, т.к. незначні коливання обсягу рідини та електролітного складу можуть викликати печінкову кому. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів із печінковою недостатністю відсутні. При призначенні препарату Ордіс Н® пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними засобами, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосовувати Ордіс Н® не рекомендується. Як і у всіх випадках прийому препаратів, що мають діуретичну дію, слід контролювати показники електролітів у плазмі крові. Препарати на основі тіазидів, що мають діуретичну дію, здатні зменшити виділення іонів кальцію із сечею і можуть спричинити стрибкоподібні зміни та незначне збільшення концентрації іонів кальцію у плазмі крові. Тіазиди, в т.ч. і гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-сольового балансу (гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремічний алкалоз). Виявлена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Застосування тіазидних діуретиків слід припинити до одержання результатів аналізів дослідження паращитовидної залози. Гідрохлортіазид дозозалежно збільшує виділення калію, що може спричинити гіпокаліємію. Подібна дія гідрохлортіазиду проявляється меншою, якщо застосовувати її одночасно з кандесартаном. Ризик гіпокаліємії виявляється підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, підвищеним діурезом, які приймають рідину зі зниженим вмістом солей, що проходять паралельно курс лікування кортикостероїдами або АКТГ. На підставі досвіду застосування препаратів, що впливають на РААС, паралельне застосування препарату Ордісс Н® та діуретичних препаратів, що збільшують виділення калію, можна компенсувати застосуванням харчових добавок, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищити вміст калію у плазмі крові. Застосування препарату Ордісс Н може спричинити гіпокаліємію, особливо у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (подібні випадки документально не зареєстровані). Тіазидні діуретики збільшують виділення магнію, що може спричинити гіпомагніємію. Застосування тіазидних діуретиків здатне змінити концентрацію глюкози в крові аж до прояву цукрового діабету, що латентно протікає. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, зокрема інсуліну. Із застосуванням тіазидних діуретиків пов'язують збільшення вмісту холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату Ордісс Н спостерігалася мінімальна кількість або відсутність подібних ефектів. Тіазидні діуретики збільшують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові та можуть сприяти виникненню подагри у схильних пацієнтів. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при використанні будь-яких антитипертензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Прояв реакцій підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду є найбільш ймовірним у пацієнтів з бронхіальною астмою, алергічними реакціями в анамнезі, що не виключає появи алергічної симптоматики у інших пацієнтів. При використанні тіазидних діуретиків відмічені випадки загострення або появи симптомів застійної себореї. При використанні тіазидних діуретиків відзначалися випадки погіршення перебігу системного червоного вовчаку. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку лікування гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Лікування – якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або бензилпеніциліни в анамнезі. Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, що виявляються у відсутності толерантності до лактози, дефіциту лактози або порушення всмоктування глюкози та галактози. Гідрохлоротіазид, що входить до складу препарату Ордісс Н®, може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс Н® слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 7.5 мг, полоксамер 188 – 1 мг, повідон-К30 – 8 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) – 0.15 мг, кармелозу кальцію – 3.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 85 мг. , магнію стеарат – 1.6 мг. 5 штук. - блістери (6) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки рожевого кольору, капсулоподібні, з ризиком на одному боці та гравіюванням "C|C" по різні боки ризики, з іншого боку таблетки - гравіювання "16".Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилекситил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. C max у плазмі досягається через 3-4 години після прийому препарату у формі таблетки. При збільшенні дози в межах, що рекомендуються, концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vdкандесартан становить 0.1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T1/2 становить приблизно 9 год. Кумуляції кандесартану в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0.37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0.19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться з нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як T1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або що знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а Т1/2 збільшувався у 2 рази. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) не більше 40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату; тяжке порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасне застосування з аліскіреном (прямим інгібітором реніну) у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). З обережністю: гемодинамічно значущий стеноз аортального та мітрального клапанів, цереброваскулярні захворювання, ІХС, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), стан після трансплантації нирки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки /хв), гемодіаліз, гіперкаліємія; пацієнти зі зменшеним ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії, внаслідок блокади РААС).Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали Ордісс протягом вагітності, повинні перебувати під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи виділяється кандесартан із грудним молоком. Не слід застосовувати Ордісс під час грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але <10%); нечасто (≥0.1%, але <1%); рідко (≥0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0/01%, включаючи поодинокі повідомлення). З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, нейтропепія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження гемоглобіну. Інші: дуже рідко - загострення перебігу подагри, "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Кандесартан не слід застосовувати одночасно з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептидилпептидази 4-го типу (наприклад, віллдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої лікарської взаємодії виявлено не було. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження із взаємодії не виявили впливу кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. до розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза препарату Ордісс становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому препарату Ордісс у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо терапія Ордіссом не призводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується змінити схему лікування. Терапію слід коригувати відповідно до рівня АТ. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 таблетки по 8 мг). Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) або термінальною стадією ниркової недостатності (КК<15 мл/хв) обмежений (див. розділ "Особливі вказівки"). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом (див. розділ "Протипоказання"). Супутня терапія: застосування препарату Ордісс разом з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія: рекомендована початкова доза Ордіссу становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг) 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Рекомендована початкова доза препарату Ордісс становить 4 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 8 мг). Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або гіповолемією не потрібна зміна початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені (див. розділ "Протипоказання"). Супутня терапія: препарат Ордісс можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами (див. розділи "Особливі вказівки", "Фармакологічна дія").ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, лікування слід проводити тільки під контролем лікаря і при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів і АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можливий розвиток порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. При застосуванні препарату Ордісс у таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс® відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємія. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів із дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні діуретиків у високих дозах. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати препарат Ордісс у категорії групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Ордісс з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід дотримуватися обережності при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кандесартану цілексетил – 32 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 15 мг; полоксамер 188 – 2 мг; повідон К30 - 16 мг; барвник оксид заліза червоний (Е172) – 0,3 мг; кармелозу кальцію – 6,6 мг; МКЦ – 70 мг; лактози моногідрат – 174,9 мг; магнію стеарат – 3,2 мг. По 5 таблеток у блістерах із ПВХ/Al/ОПА-ПВХ/ПВАХ/Al. 6 блістерів поміщено в картонну пачку.Опис лікарської формиРожеві, капсулоподібні таблетки, з ризиком на одному боці та гравіюванням "С|С" по різні боки ризики, з іншого боку таблетки - гравірування "32".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилексетил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після внутрішнього прийому близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не має значного впливу на AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Сmax досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартану становить 0,1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом КФ та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Підлога. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Літній вік. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно в порівнянні з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або які знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUCкандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшувався у 2 рази. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій CCC.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка - ge40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Тяжке порушення функції печінки та/або холестаз. Одночасне застосування з прямими інгібіторами реніну - препаратом аліскірен або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м2). Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат Ордісс, повинні бути під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат Ордісс під час грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування за необхідності застосування препарату у матері.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травного тракту: дуже рідко – нудота. З боку ССС: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження концентрації Hb. Інші: дуже рідко – загострення перебігу подагри, припливи крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гостра ниркова недостатність) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Кандесартан не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів ДПП 4-го типу (наприклад, вілдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущі лікарські взаємодії виявлено не були. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні АРА II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні НПЗЗ, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиАртеріальна гіпертензія. Початкова доза препарату Ордісс, що рекомендується, становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому Ордісу в дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо на фоні лікування препаратом Ордісс не досягається адекватний контроль АТ, рекомендується змінити схему лікування. Терапія має коригуватися відповідно до рівня АТ. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв/1,73 м2), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 табл. по 8 мг). . Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну 15 мл/хв) обмежений. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 табл. по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія. Застосування препарату Ордісс спільно з діуретиками типу тіазидного (наприклад гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. ХСН. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування має відбуватися лише під контролем лікаря та супроводжуватися ретельним та регулярним контролем функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок. На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можуть розвиватися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ШКФ менше 30 мл/хв/1,73 м2) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) обмежений. У таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз. Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів з дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні великих доз діуретиків. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати Ордіс у даної групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія. Одночасне застосування Ордісу з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіпіронолактону)). Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою ХСН, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні АРА II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у віці до 18 років не встановлені. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кандесартану цілексетил - 8 мг; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований - 3.75 мг, полоксамер 188 - 0.5 мг, повідон-К30 - 4 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) - 0.075 мг, кармелозу кальцію - 1.65 мг, целюлоза мікрокристалічна 5 мг. , магнію стеарат – 0.8 мг. По 5 таблеток у блістерах із ПВХ/Al/ОПА-ПВХ/ПВАХ/Al. 6 блістерів поміщено в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки рожевого кольору, капсулоподібні, з ризиком на обох сторонах та гравіюванням "8|C" на одній стороні та "C|8" на іншій стороні таблетки.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилексетил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після внутрішнього прийому близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не має значного впливу на AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Сmax досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартану становить 0,1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом КФ та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Підлога. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Літній вік. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно в порівнянні з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або які знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUCкандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшувався у 2 рази. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій CCC.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка - ge40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Тяжке порушення функції печінки та/або холестаз. Одночасне застосування з прямими інгібіторами реніну - препаратом аліскірен або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м2). Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат Ордісс, повинні бути під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат Ордісс під час грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування за необхідності застосування препарату у матері.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травного тракту: дуже рідко – нудота. З боку ССС: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження концентрації Hb. Інші: дуже рідко – загострення перебігу подагри, припливи крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гостра ниркова недостатність) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Кандесартан не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів ДПП 4-го типу (наприклад, вілдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущі лікарські взаємодії виявлено не були. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні АРА II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні НПЗЗ, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиАртеріальна гіпертензія. Початкова доза препарату Ордісс, що рекомендується, становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому Ордісу в дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо на фоні лікування препаратом Ордісс не досягається адекватний контроль АТ, рекомендується змінити схему лікування. Терапія має коригуватися відповідно до рівня АТ. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв/1,73 м2), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 табл. по 8 мг). . Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну 15 мл/хв) обмежений. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 табл. по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія. Застосування препарату Ордісс спільно з діуретиками типу тіазидного (наприклад гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. ХСН. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування має відбуватися лише під контролем лікаря та супроводжуватися ретельним та регулярним контролем функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок. На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можуть розвиватися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ШКФ менше 30 мл/хв/1,73 м2) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) обмежений. У таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз. Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів з дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні великих доз діуретиків. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати Ордіс у даної групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія. Одночасне застосування Ордісу з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіпіронолактону)). Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою ХСН, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні АРА II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у віці до 18 років не встановлені. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
779,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 909,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
592,00 грн
252,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: декспантенол – 5 г; Допоміжні речовини: калію сорбат – 0.15 г, ланоліновий спирт – 20 г, ланолін – 10 г, парафін м'який білий – 10 г, ізооктадеканолдигліцеролсукцинат – 3 г, тригліцериди середньоланцюгові – 4 г, натрію цитрат – 0. , вода очищена – 47.35 р. 35 г у алюмінієвій тубі.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтого кольору, однорідна, з характерним запахом ланоліну.Фармакотерапевтична групаДіючою речовиною препарату Пантенол-ратіофарм є декспантенол. Декспантенол є аналогом пантенолової кислоти і має дію, подібну до дії пантенолової кислоти. Пантеноловая кислота є водорозчинним вітаміном, що бере участь у численних процесах обміну речовин, будучи складовою коензиму А.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні декспантенол відшкодовує підвищену потребу пошкодженої шкіри пантотенової кислоти. Має позитивний вплив на утворення та функцію епітеліальної тканини, має деяку протизапальну активність.ІнструкціяПрепарат наносять тонким шаром на уражені ділянки один або кілька разів на день. Тривалість лікування залежить від особливостей перебігу захворювання та тяжкості стану.Показання до застосуванняПрепарат Пантенол-ратіофарм застосовується місцево для лікування поверхневих невеликих ушкоджень шкіри та м'яких тканин: садна; опіки; асептичні післяопераційні рани; погано гояться шкірні трансплантати; трофічні виразки гомілки; сонячні опіки; дерматити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не має протипоказань при застосуванні під час вагітності та у період годування груддю.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі прояви індивідуальної непереносимості як шкірних алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиДосі реакцій взаємодії з іншими лікарськими засобами не спостерігалося.ПередозуванняНавіть при випадковому прийомі препарату внутрішньо явища інтоксикації не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Пантенол-ратіофарм у генітальній або анальній областях слід мати на увазі, що наявність вазеліну у складі препарату може призвести до ризику розривів презервативів із латексу через зниження їх міцності та, відповідно, виникнення ризику при використанні такої контрацепції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
283,00 грн
233,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки -1 таб. Активна речовина: 10 мг периндоприлу (у формі тозилату); Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143.924 мг, крохмаль кукурудзяний – 5.4 мг, натрію гідрокарбонат – 3.172 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 14.4 мг, повідон К30 – 3.6 мг, магнію стеарат; оболонка: опадрай II зелений 85F210013 (полівініловий спирт частково гідролізований - 3.6 мг, титана діоксид (Е171) – 0.0315 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.018 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) – 0.018 мг). 30 штук - контейнери поліпропіленові (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, круглі, двоопуклі, на одному боці гравіювання "10", на іншій - "Т"; на поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. Cmax досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. Cmax периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 годинами після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ. З обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, такар При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 4 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
270,00 грн
227,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина периндоприл (у формі тозилату) 5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 71.962 мг, крохмаль кукурудзяний – 2.7 мг, натрію гідрокарбонат – 1.586 мг, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований – 7.2 мг, повідон К30 – 1.8 мг, магнію стеарат. Склад оболонки: опабрай II зелений 85F210014 (полівініловий спирт частково гідролізований - 1.8 мг, титана діоксид (Е171) - 1.0935 мг, макрогол-3350 - 0.9090 мг, тальк - 0.666 мг, індигокар3 ) – 0.0081 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.0045 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) – 0.0045 мг). 30 шт. - контейнери поліпропіленові (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, овальні, двоопуклі; з декоративним ризиком по краю пігулки з обох боків, на одній із сторін гравіювання "Т"; на поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. C max досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. C max периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 год після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2), вагітність, лактація, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до периндо підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПериндоприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, иммун. При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси. Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: пароксетину мезилат 25.83 мг, що відповідає вмісту пароксетину 20 мг; Допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат; оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від жовтого до оранжевого кольору, круглі, з гравіюванням "РОТ 20" на одному боці та ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Має біциклічну структуру, відмінну від структури інших відомих антидепресантів. Чинить антидепресивну та анксіолітичну дію при досить вираженому стимулюючому (активізуючому) ефекті. Антидепресивна (тимоаналептична) дія пов'язана зі здатністю пароксетину вибірково блокувати зворотне захоплення серотоніну пресинаптичною мембраною, чим зумовлено підвищення вільного вмісту цього нейромедіатора в синаптичній щілині та посилення його активності в ЦНС. Вплив на м-холінорецептори, α- та β-адренорецептори незначний, що визначає вкрай слабку вираженість відповідних побічних ефектів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо пароксетин добре абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на абсорбцію. Css встановлюється до 7-14 дня з початку терапії. Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окиснення та метилювання. З огляду на низьку фармакологічну активність метаболітів їх вплив на терапевтичну ефективність малоймовірний. T1/2 у середньому становить 16-24 год. Менш, ніж 2% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта - як метаболітів або з сечею (64%), або жовчю. Виведення пароксетину має двофазний характер. При тривалому безперервному прийомі фармакокінетичні параметри не змінюються.ІнструкціяПриймати внутрішньо.Показання до застосуванняЕндогенні, невротичні та реактивні депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни, підвищена чутливість до пароксетину.Побічна діяЗ боку ЦНС: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – сонливість, тремор, астенія, безсоння. З боку травної системи: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – нудота, сухість у роті; в окремих випадках – запори. Інші: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – посилення потовиділення, порушення еякуляції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пароксетином можливе підвищення концентрацій у плазмі крові засобів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому Р450 (антидепресантів, антипсихотичних засобів похідних фенотіазину, антиаритмічних препаратів ІС класу). При одночасному застосуванні засобів, що індукують або інгібують білковий метаболізм, можливі зміни метаболізму та фармакокінетичних параметрів пароксетину. При одночасному застосуванні посилюється дія алпразоламу внаслідок зменшення його метаболізму через інгібування ізоферментів CYP3A системи цитохрому P450 під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні з варфарином пероральними антикоагулянтами можливе збільшення часу кровотечі при незміненому протромбіновому часі. При одночасному застосуванні з декстрометорфаном, дигідроерготаміном описані випадки серотонінового синдрому. При одночасному застосуванні з інтерфероном можлива зміна антидепресивної дії пароксетину. Одночасне застосування триптофану може спричинити розвиток серотонінового синдрому, що виявляється ажитацією, занепокоєнням, розладами з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи діарею. При одночасному застосуванні з перфеназином посилює побічні ефекти з боку ЦНС через інгібування метаболізму перфеназину під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі трициклічних антидепресантів, виникає ризик розвитку серотонінового синдрому. Одночасний прийом циметидину підвищує концентрацію пароксетину у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 10-20 мг на добу. При необхідності, залежно від показань, дозу збільшують до 40-60 мг на добу. Збільшення дози проводять поступово – на 10 мг з інтервалом на 1 тиждень. Частота прийому – 1 раз на добу. Лікування тривале. Ефективність терапії оцінюється через 6-8 тижнів. Для літніх та ослаблених хворих, а також при порушеннях функції нирок та печінки початкова доза – 10 мг на добу; максимальна доза – 40 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення застосування пароксетину слід проводити, поступово зменшуючи дозу, щоб уникнути синдрому відміни, який проявляється запамороченням, нудотою, блюванням, безсонням, сплутаністю свідомості, підвищеним потовиділенням. У період лікування пароксетином протипоказано вживання алкоголю. З обережністю застосовувати через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, поступово збільшуючи дозу. Інгібітори МАО не слід призначати протягом 2 тижнів після повного скасування пароксетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 0.25 мг; Допоміжні речовини: манітол – 70.37 мг, целюлоза мікрокристалічна – 36 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, повідон К25 – 3.6 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.6 мг, магнію стеарат – 1.14 мг, 0 4 . 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою; з одного боку - гравірування "93", з іншого - ризику і гравірування "P2" зверху і знизу від ризики.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 1 мг; Допоміжні речовини: манітол - 140.24 мг, целюлоза мікрокристалічна - 72 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 12 мг, повідон К25 - 7.2 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 2.28 мг, на 0.8. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі; на одній стороні - гравіювання "93", на іншій - ризику та гравіювання "8024" зверху та знизу від ризику.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
188,00 грн
147,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований (для дітей) - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 500 мкг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
202,00 грн
172,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований (для дітей) - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 500 мкг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 1 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 1 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 085,00 грн
1 056,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
282,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 шт.: речовина, що діє: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 20,83 (20,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 90,45 мг, кросповідон 60,00 мг, лактоза 104,72 мг, повідон-К30 17,00 мг, стеарилфумарат натрію 7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт – частково гідролізований 3,600 мг, титану діоксид (Е171) 2,210 мг, макрогол-1,818 мг, тальк 1,332 мг, барвник заліза оксид жовтий 001 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,009 мг, індигокармін алюмінієвий лак (Е132) 0,003 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою 10 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Вагітність та лактаціяПрепарат Розувастатин-Тева протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. При діагностуванні вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Оскільки холестерин та продукти його біосинтезу є важливими для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату. Дані щодо проникнення розувастатину в грудне молоко відсутні, тому при необхідності застосування препарату Розувастатин-Тева в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом з фібратами (див. розділи "Протипоказання" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
483,00 грн
455,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
294,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.ФармакокінетикаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакодинамікаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Вагітність та лактаціяРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
596,00 грн
548,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
308,00 грн
279,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
208,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: Активна речовина: сальбутамолу сульфат 124 мкг, що відповідає вмісту сальбутамолу 100 мкг. Допоміжні речовини: гідрофторалкан (HFA-134a) – 26.46 мг, етанол – 3.42 мг. 200 доз - балони алюмінієві (1) з дозуючим пристроєм - картонні пачки.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований при розпиленні на скло утворює пляму білого кольору.Фармакотерапевтична групаСальбутамол є стимулятором β2-адренорецепторів. У терапевтичних дозах він діє на β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, виявляючи виражений бронхолітичний ефект, попереджає та купує бронхоспазм, збільшує життєву ємність легень. Запобігає виділенню гістаміну, що повільно реагує субстанції з опасистих клітин та факторів хемотаксису нейтрофілів. Викликає незначний позитивний хроно- та інотропний ефект, розширює коронарні артерії практично не знижує АТ. Чинить токолітичну дію: знижує тонус і скорочувальну активність міометрію. Має ряд метаболічних ефектів: знижує вміст К+ у плазмі, впливає на глікогеноліз та виділення інсуліну, надає гіперглікемічний (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою) та ліполітичний ефект, збільшує ризик розвитку ацидозу. Дія препарату починається через 5 хв після інгаляційного введення та триває протягом 4-6 год.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення від 10 до 20% дози потрапляє у дихальні шляхи. Решта затримується в приладі або осідає в ротоглотці і потім проковтується. Частина дози, що залишається в дихальних шляхах, абсорбується тканинами легень, не піддаючись метаболізму в легенях, і потрапляє у кровотік. При попаданні в системний кровотік вона може метаболізуватися в печінці і виводиться з сечею в незмінному вигляді або у вигляді фенольного сульфату. Ступінь зв'язування сальбутамолу із білками плазми становить 10%. C maxплазмі крові – 30 нг/мл. Частина дози, що надійшла в шлунково-кишковому тракті, всмоктується і піддається інтенсивному метаболізму під час "першого проходження" через печінку, перетворюючись на фенольний сульфат. Незмінений препарат та кон'югат виводяться переважно із сечею. Більшість дози сальбутамолу, введеної внутрішньовенно, внутрішньо або інгаляційно, виводиться протягом 72 год. T1/2 - 3.7-5 год.Клінічна фармакологіяБронхолітичний препарат – бета2-адреноміметик.Показання до застосуванняПопередження та усунення бронхоспазму при бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легень (ХОЗЛ), хронічному бронхіті, емфіземі легень.Протипоказання до застосуванняПорушення ритму (пароксизмальна тахікардія, політопна шлуночкова екстрасистолія); міокардит; вади серця; аортальний стеноз; ішемічна хвороба серця; тахіаритмія; тиреотоксикоз; декомпенсований цукровий діабет; глаукому; епілептичні напади; пилородуоденальне звуження; ниркова або печінкова недостатність; одночасний прийом неселективних бета-адреноблокаторів; вагітність; дитячий вік до 2-х років; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю – хронічна серцева недостатність, гіпертиреоз, артеріальна гіпертензія, феохромоцитома.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. У період лактації призначається лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для дитини. Застосування у дітей Дітям від 2 до 12 років: при розвитку нападу бронхіальної астми, а також для запобігання нападам бронхіальної астми, пов'язаних з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням, рекомендована доза становить 100-200 мкг (1 або 2 інгаляції).Побічна діяСаламол Еко може викликати тремор пальців, який є типовим побічним ефектом для всіх β2-адренорецепторів агоністів. Може відзначатися головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, тривожність, порушення сну, безсоння, розширення периферичних судин (гіперемія шкіри обличчя), незначне компенсаторне збільшення ЧСС, підвищення артеріального тиску, поява болю в грудній клітці, артралгія. Можуть розвиватися реакції підвищеної чутливості (що включають ангіоневротичний набряк, кропив'янку, еритему, закладеність носа, бронхоспазм, артеріальну гіпотензію та колапс); м'язові судоми, нудота, блювання, диспепсія. Інгаляційні препарати можуть спричинити парадоксальний бронхоспазм. Інгаляційні препарати можуть викликати подразнення слизової оболонки ротової порожнини та глотки (фарингіт), кашель. Терапія сальбутамолом може викликати гіпокаліємію, яка може становити серйозну небезпеку для пацієнта, а також оборотні метаболічні порушення, наприклад збільшення концентрації глюкози в крові. Препарат може викликати збудження та підвищення рухової активності у дітей. Можлива поява аритмій (включаючи фібриляцію передсердь, надшлуночкову тахікардію та екстрасистолію).Взаємодія з лікарськими засобамиТеофілін та інші ксантини при одночасному застосуванні із сальбутамолом підвищують ймовірність розвитку тахіаритмій; засоби для інгаляційної анестезії, леводопа – важких шлуночкових аритмій. Не рекомендується застосовувати Саламол Еко та неселективні блокатори бета-адренорецепторів, такі як пропранолол. Інгібітори МАО та трициклічні антидепресанти посилюють дію сальбутамолу та можуть призвести до різкого зниження АТ. Сальбутамол посилює дію стимуляторів ЦНС, побічну дію гормонів щитовидної залози, серцевих глікозидів. Знижує ефективність гіпотензивних препаратів, нітратів. Гіпокаліємія може посилюватися внаслідок одночасного застосування похідних ксантину, кортикостероїдів, діуретиків. Одночасне призначення з антихолінергічними засобами (в т.ч. інгаляційними) може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років: по 100-200 мкг (1-2 інгаляційні дози) для усунення нападів ядухи. Для контролю за перебігом астми легкого ступеня тяжкості - по 1-2 дози 1-4 рази на добу та середнього ступеня тяжкості захворювання - у тій же дозі в комбінації з іншими протиастматичними препаратами. Для профілактики астми фізичного зусилля – за 20-30 хв до навантаження 1-2 дози на прийом. Дітям від 2 до 12 років: при розвитку нападу бронхіальної астми, а також для запобігання нападам бронхіальної астми, пов'язаних з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням, рекомендована доза становить 100-200 мкг (1 або 2 інгаляції). Добова доза повинна перевищувати 800 мкг (8 інгаляцій). Інструкція з використання інгалятора Перевірте роботу інгалятора перед першим використанням, а також якщо Ви не користувалися ним якийсь час. 1. Зніміть ковпачок з інгалятора. Переконайтеся, що у вихідній трубці немає пилу та бруду. 2. Тримайте балон у вертикальному положенні, поклавши великий палець на денце, а вказівний палець – на верхівку балона. 3. Інтенсивно струсіть балон вгору-вниз. 4. Зробіть якомога глибший видих (без напруги). Щільно затисніть губами вихідну трубку балончика. 5. Робіть повільний глибокий вдих. Під час вдиху натисніть вказівним пальцем на клапан балончика, випускаючи дозу ліків. Продовжуйте повільно вдихати. 6. Вийміть із рота трубку інгалятора і затримайте дихання на 10 с або стільки, на скільки зможете без напруги. Повільно видихніть. Якщо потрібно більше однієї дози ліки, зачекайте приблизно хвилину і потім повторіть дії, починаючи з кроку 2. Надягніть ковпачок на інгалятор. При виконанні кроків 3 та 4 не поспішайте. У момент випуску дози ліки важливо робити вдих якомога повільніше. Спочатку потреніруйтесь біля дзеркала. Якщо Ви помітите пару, що виходить з верхівки балончика або з кутів рота, почніть знову з кроку 2. Чищення інгалятора Інгалятор слід чистити принаймні 1 раз на тиждень. Вийміть металевий балон із пластикового футляра та сполосніть футляр та ковпачок теплою водою. Не користуйтеся гарячою водою. Ретельно висушіть, але не користуйтеся при цьому нагрівальними пристроями. Помістіть балон назад у футляр і надягніть ковпачок. Не занурюйте металевий балон у воду.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, підвищена збудливість, галюцинації, тахікардія, тріпотіння шлуночків, розширення периферичних судин, зниження артеріального тиску, гіпоксія, ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, м'язовий тремор, головний біль. Лікування: відміна препарату, кардіоселективні бета-адреноблокатори; симптоматична терапія. При підозрі передозування слід контролювати рівень калію в сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з тяжким або нестабільним перебігом бронхіальної астми застосування бронходилататорів не повинно бути основним або єдиним методом терапії. Якщо дія звичайної дози Саламол Еко стає менш ефективною або менш тривалою (дія препарату повинна зберігатися не менше 3 годин), пацієнту слід звернутися до лікаря. Часте застосування сальбутамолу може призвести до посилення бронхоспазму, раптової смерті, у зв'язку з чим між прийомами чергових доз препарату необхідно робити перерви на кілька годин. Підвищення потреби застосування інгаляційних агоністів β2-адренорецепторів з короткою тривалістю дії для контролю симптомів бронхіальної астми свідчить про загострення захворювання. У таких випадках слід переглянути план лікування пацієнта та вирішити питання про призначення або збільшення дози інгаляційних або системних кортикостероїдів. Терапія агоністами β2-адренорецепторів може призводити до гіпокаліємії. Особливу обережність рекомендується виявляти при лікуванні тяжких нападів бронхіальної астми, оскільки в цих випадках гіпокаліємія може посилюватися внаслідок одночасного застосування похідних ксантину, глюкокортикостероїдів, діуретиків, а також внаслідок гіпоксії. У таких ситуаціях необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Балон із Саламолом Еко не можна проколювати, розбирати чи кидати у вогонь, навіть якщо він порожній. Як і більшість інших засобів для інгаляцій в аерозольних упаковках, Саламол Еко може бути менш ефективним за низьких температур. При охолодженні балона рекомендується дістати його із пластмасового корпусу та зігріти руками протягом декількох хвилин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, кофеїн 50 мг, тіаміну гідрохлорид 38,75 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,75 мг, крохмаль пшеничний 11,00 мг, желатин 4,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,50 мг, тальк 12,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг. Пігулки. 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі плоскі таблетки від білого до майже білого кольору з двосторонньою фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб + вітамін).ФармакокінетикаФармакокінетичні властивості препарату Седальгін Плюс залежать від фармакокінетики компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію Метамізол натрію всмоктується швидко та повністю у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у плазмі в середньому через 60-90 хвилин після прийому. Зв'язується з білками плазми та піддається метаболізму в печінці. Дорогою неферментного гідролізу розщеплюється до 4-метиламіноантипірину з подальшим метаболізмом через активний 4-аміноантипірин до 4-ацетиламіноантипірину основного метаболіту, 90% якого виводиться через нирки і 10% - з жовчю з періодом напіввиведення близько 10 годин. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі визначається через 30-40 хв. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками. Тіамін Абсорбція — висока, протягом тонкої кишки. Перед всмоктуванням тіаміну гідрохлорид вивільняється із зв'язаного стану травними ферментами. У крові концентрація тіаміну гідрохлориду порівняно низька. У плазмі виявляється переважно вільний тіамін, в еритроцитах та лейкоцитах – його фосфорні ефіри. Половина загальної кількості міститься в поперечносмугастих м'язах (включаючи міокард) і близько 40% - у внутрішніх органах. Фосфорилювання відбувається у печінці. Найбільш активним фосфорним ефіром є тіаміндифосфат, що має коферментну активність. Накопичується в основному в печінці, серці, мозку, нирках, селезінці. Виводиться через кишечник та нирками.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Метамізол натрію є похідним піразолону і має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок інгібування циклооксигенази. Кофеїн - надає стимулюючу дію на центральну нервову систему (ЦНС), головним чином на кору головного мозку, дихальний та судинно-руховий центри. Підвищує розумову та фізичну працездатність, зменшує сонливість, почуття втоми. Кофеїн збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Тіамін (вітамін В1) бере участь в обміні речовин і сприяє поліпшенню нервово-рефлекторної провідності.Показання до застосуванняПомірно або слабо виражений больовий синдром, різного генезу: головний біль (у тому числі мігрень), зубний біль, невралгія, біль у м'язах (міалгія), біль у суглобах (артралгія), корінцевий синдром, менструальний біль (альгодисменорея). Гарячковий синдром при "простудних" та інших інфекційно-запальних захворюваннях (при встановленому діагнозі).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних піразолону – фенілбутазону; Тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; бронхоспазм; Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (синдром вродженої недостатності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази); Захворювання системи крові; Безсоння; Неконтрольована артеріальна гіпертензія; Виражений атеросклероз; Підвищення внутрішньоочного тиску; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік (до 12 років). З обережністю – порушення функції печінки та/або нирок.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, нудота, блювання, холестаз, жовтяниця. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, пурпура. З боку центральної нервової системи: безсоння, запаморочення, підвищена збудливість. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, порушення ритму серця. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, почервоніння, набряк Квінке, анафілактичний шок, бронхоспазм. Про всі побічні ефекти слід повідомляти лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування метамізолу натрію (анальгіну) з іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептивні засоби, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон (бутадіон) та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Одночасне застосування метамізолу натрію з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди по 1 таблетці 2-3 рази на першій половині дня. Максимальна разова доза для дорослих та підлітків з 16 років – 2 таблетки, максимальна добова доза – 6 таблеток не більше 1-2 днів. Дітям віком від 12 до 16 років – по половині або одній таблетці 2-3 рази на день, максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3-х днів як жарознижувальний засіб. Якщо симптоми захворювання продовжуються або посилюються, слід звернутися до лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота і блювання іноді з кров'ю, болі в області шлунка, психічне та рухове збудження, тахікардія, порушення ритму серця, можливе зменшення або збільшення діурезу, судоми, тривожність, сплутаність свідомості, делірії, зневоднення, гіпертермія, головний біль больова чутливість, тремор або м'язові посмикування, дзвін у вухах, епілептичні напади (при гострому передозуванні – тоніко-клонічні). Лікування: слід негайно звернутися за медичною допомогою. Потерпілому слід зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти (наприклад, активоване вугілля), проносні лікарські засоби. При необхідності проводять симптоматичне лікування (при геморагічному гастриті - введення антацидних лікарських засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином натрію хлориду; підтримка вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал або фенітоїн);Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне вживання кофеїновмісних продуктів (чай, кава) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. З обережністю та під лікарським контролем застосовують у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок. Одночасне застосування препарату з алкогольними напоями не рекомендується. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою, полінозами є підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при прийомі препарату можливий розвиток запаморочення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, кофеїн 50 мг, тіаміну гідрохлорид 38,75 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,75 мг, крохмаль пшеничний 11,00 мг, желатин 4,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,50 мг, тальк 12,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг. Пігулки. 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі плоскі таблетки від білого до майже білого кольору з двосторонньою фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб + вітамін).ФармакокінетикаФармакокінетичні властивості препарату Седальгін Плюс залежать від фармакокінетики компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію Метамізол натрію всмоктується швидко та повністю у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у плазмі в середньому через 60-90 хвилин після прийому. Зв'язується з білками плазми та піддається метаболізму в печінці. Дорогою неферментного гідролізу розщеплюється до 4-метиламіноантипірину з подальшим метаболізмом через активний 4-аміноантипірин до 4-ацетиламіноантипірину основного метаболіту, 90% якого виводиться через нирки і 10% - з жовчю з періодом напіввиведення близько 10 годин. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі визначається через 30-40 хв. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками. Тіамін Абсорбція — висока, протягом тонкої кишки. Перед всмоктуванням тіаміну гідрохлорид вивільняється із зв'язаного стану травними ферментами. У крові концентрація тіаміну гідрохлориду порівняно низька. У плазмі виявляється переважно вільний тіамін, в еритроцитах та лейкоцитах – його фосфорні ефіри. Половина загальної кількості міститься в поперечносмугастих м'язах (включаючи міокард) і близько 40% - у внутрішніх органах. Фосфорилювання відбувається у печінці. Найбільш активним фосфорним ефіром є тіаміндифосфат, що має коферментну активність. Накопичується в основному в печінці, серці, мозку, нирках, селезінці. Виводиться через кишечник та нирками.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Метамізол натрію є похідним піразолону і має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок інгібування циклооксигенази. Кофеїн - надає стимулюючу дію на центральну нервову систему (ЦНС), головним чином на кору головного мозку, дихальний та судинно-руховий центри. Підвищує розумову та фізичну працездатність, зменшує сонливість, почуття втоми. Кофеїн збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Тіамін (вітамін В1) бере участь в обміні речовин і сприяє поліпшенню нервово-рефлекторної провідності.Показання до застосуванняПомірно або слабо виражений больовий синдром, різного генезу: головний біль (у тому числі мігрень), зубний біль, невралгія, біль у м'язах (міалгія), біль у суглобах (артралгія), корінцевий синдром, менструальний біль (альгодисменорея). Гарячковий синдром при "простудних" та інших інфекційно-запальних захворюваннях (при встановленому діагнозі).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних піразолону – фенілбутазону; Тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; бронхоспазм; Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (синдром вродженої недостатності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази); Захворювання системи крові; Безсоння; Неконтрольована артеріальна гіпертензія; Виражений атеросклероз; Підвищення внутрішньоочного тиску; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік (до 12 років). З обережністю – порушення функції печінки та/або нирок.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, нудота, блювання, холестаз, жовтяниця. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, пурпура. З боку центральної нервової системи: безсоння, запаморочення, підвищена збудливість. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, порушення ритму серця. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, почервоніння, набряк Квінке, анафілактичний шок, бронхоспазм. Про всі побічні ефекти слід повідомляти лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування метамізолу натрію (анальгіну) з іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептивні засоби, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон (бутадіон) та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Одночасне застосування метамізолу натрію з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди по 1 таблетці 2-3 рази на першій половині дня. Максимальна разова доза для дорослих та підлітків з 16 років – 2 таблетки, максимальна добова доза – 6 таблеток не більше 1-2 днів. Дітям віком від 12 до 16 років – по половині або одній таблетці 2-3 рази на день, максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3-х днів як жарознижувальний засіб. Якщо симптоми захворювання продовжуються або посилюються, слід звернутися до лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота і блювання іноді з кров'ю, болі в області шлунка, психічне та рухове збудження, тахікардія, порушення ритму серця, можливе зменшення або збільшення діурезу, судоми, тривожність, сплутаність свідомості, делірії, зневоднення, гіпертермія, головний біль больова чутливість, тремор або м'язові посмикування, дзвін у вухах, епілептичні напади (при гострому передозуванні – тоніко-клонічні). Лікування: слід негайно звернутися за медичною допомогою. Потерпілому слід зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти (наприклад, активоване вугілля), проносні лікарські засоби. При необхідності проводять симптоматичне лікування (при геморагічному гастриті - введення антацидних лікарських засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином натрію хлориду; підтримка вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал або фенітоїн);Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне вживання кофеїновмісних продуктів (чай, кава) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. З обережністю та під лікарським контролем застосовують у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок. Одночасне застосування препарату з алкогольними напоями не рекомендується. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою, полінозами є підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки при прийомі препарату можливий розвиток запаморочення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: метамізол натрію – 500 мг, пітофенону гідрохлорид – 5,0 мг, фенпіверінія бромід – 0,1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 10 мг, пшеничний крохмаль 85,9 мг, тальк (магнію гідросилікат) 6 мг, магнію стеарат 4 мг, желатин 4 мг, натрію гідрокарбонат 5 мг. Пігулки. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки. Круглі, плоскі таблетки з фаскою та з ризиком з одного боку, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальне, аналгетичне, спазмолітичнеФармакокінетикаМетамізол натрію. Добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками крові – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Пітофенон та фенпіверінія бромід. У доступних літературних даних недостатньо відомостей про фармакокінетику даних діючих речовин. Обидві речовини, що діють, характеризуються неповною резорбцією, при цьому вони повністю іонізуються. Мають слабку ліпорозчинність. Не проходять через гематенцефалічний бар'єр. Метаболізуються в печінці шляхом окисних реакцій, що виводяться в основному нирками.ФармакодинамікаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію, спазмолітичний міотропний засіб пітофенон і м-холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол натрію є похідним піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід за рахунок м-холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до полегшення болю, розслаблення гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та печінкова коліки, болі спастичного характеру в процесі кишечника, альгодисменорея. Може застосовуватися для короткочасного симптоматичного лікування при болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон), до інших компонентів препарату. Пригнічення кістковомозкового кровотворення, стабільна і нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки або нирок, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмії, закритокутова форма глаукоми, гіперплазія гранулоцитопенію, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії (систолічний тиск нижче 100 мм рт.ст.), бронхоспазму,а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, антихолінергічні ефекти (знижений потовиділення, парез акомодації, утруднене сечовипускання). Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. З боку органів кровотворення: при тривалому прийомі – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок, набряк Квінке, багатоформна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалгону з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол натрію. Одночасне застосування з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикоїди та індометацин, може збільшувати вираженість їх дії. При сумісному застосуванні з блокаторами H1-гістамінових рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або ін. похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н1-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу натрію). При необхідності одночасного застосування зазначених вище та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: краще після їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Рекомендовані добові дози Дорослі та діти віком від 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Діти віком від 8 до 11 років – по половині таблетки 2-3 рази на добу. Діти від 12 до 15 років – по одній таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість прийому має перевищувати 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалості лікування можливе лише за рекомендацією та під наглядом лікаря.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості у роті, зниження потовиділення, порушення акомодації, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові (вміст лейкоцитів) та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. У період лікування препаратом не можна вживати алкоголь. Під час лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції. Застосування препарату у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 флакон містить: Активна речовина: гесектидин – 0,0577 г; допоміжні речовини: метилсаліцилат; анісове ефірне масло; евкаліптова ефірна олія; ефірна олія квіток апельсина; сассафрасне ефірне масло; ефірна олія м'яти перцевої; лівоментол; натрію сахаринату моногідрат; гліцерол 85%; етанол 96%.Фармакотерапевтична групаСтопангін – антисептичний засіб для місцевого застосування. Має також протигрибкову активність і аналгетичні властивості при нанесенні на слизову оболонку. Стопангін має обволікаючу дію. Ефект триває 10 – 12 годин.Показання до застосуваннязапальні захворювання порожнини рота та гортані (ангіна, тонзиліт, фарингіт, стоматит, афти, глосит, пародонтоз та пародонтопатії, інфікування альвеол); грибкові захворювання порожнини рота та гортані (молочниця); до та після оперативних втручань, а також травми порожнини рота та гортані; як допоміжний засіб при комплексному лікуванні ангін.Протипоказання до застосуванняПри сухому фарингіті атрофічного типу, дітям до 8 років, а також під час вагітності (1 триместр).Вагітність та лактаціяСтопангін протипоказаний при вагітності, лактації та дітям до 8 років.Побічна діяМісцеві реакції: можливе відчуття печіння слизової оболонки ротової порожнини (швидко мимовільно проходить). Інші: у виняткових випадках у пацієнтів із підвищеною чутливістю можливі алергічні реакції; при випадковому проковтуванні препарату при полосканні можлива нудота (проходить мимоволі). У разі появи незвичайних реакцій пацієнт повинен порадитися з лікарем щодо доцільності подальшого застосування препарату.Спосіб застосування та дозиМісцево. Препарат слід застосовувати після їди або в проміжках між їдою протягом 5-7 днів. Зняти захисний ковпачок та приєднати аплікатор. Натиснути 2-3 рази, щоб розчин надійшов у розпилювач. Потім затримати подих і пирснути на уражену ділянку. Процедуру слід проводити 2 рази на день, якщо лікар не призначив інакше. Після застосування аплікатор слід ополоснути теплою водою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: Активні речовини: чебрецю звичайного трави екстракт рідкий (Thymi extractum fluidum) - 4,1666 г, чебрецю повзучого трави екстракт рідкий (Serpylli extractum fluidum) - 4,1666 г, подорожника ланцетовидного листя екстракт рідкий 6 ; Допоміжні речовини: мед – 22,5000 г, натрію бензоат – 0,1250 г, пропілпарагідроксибензоат – 0,0240 г, сахароза – 62,0000 г, вода – до 100,0000 мл. По 100 мл у флаконах із темного скла з мірним ковпачком. Кожен флакон разом із інструкцією із застосування поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиГуста рідина коричневого кольору із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має відхаркувальну, протизапальну дію, сприяє зниженню в'язкості мокротиння.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії гострих та хронічних запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем із важковідділеним мокротинням (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, у пацієнтів з відомою непереносимістю меду та продуктів бджільництва, хронічна серцева недостатність (на стадії декомпенсації), захворювання печінки та нирок, вроджена непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, дефіцит сахарази/ізомальти; вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 1 року. Обережно: алкоголізм, епілепсія, черепно-мозкова травма, захворювання головного мозку, цукровий діабет.Побічна діяАлергічні реакції: диспное, висипання на шкірі, кропив'янка, а також набряк обличчя, порожнини рота або горла (набряк Квінке). Порушення з боку травної системи: спазми, нудота, блювання. У цих випадках, а також у разі розвитку будь-яких небажаних явищ, які не вказані в інструкції, необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Стоптуссин-Фіто не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять кодеїн та інші протикашльові лікарські засоби, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди (у зв'язку з можливістю зниження апетиту). Дітям від 1 року до 5 років – по 1/2-1 чайній ложці 2-3 рази на день, від 5 до 10 років – по 1-2 чайні ложки 3 рази на день, від 10 до 15 років – по 2-3 чайні ложки 3 десь у день, дітям старше 15 років і дорослим - по 1 столовій ложці 3-5 разів у день. Курс лікування – 7 днів. Збільшення тривалості та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняДотепер відомостей про випадки передозування при застосуванні препарату не надходило.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі, якщо покращення стану пацієнта не настає або у разі появи нападів ядухи, гнійного мокротиння, а також при підвищенні температури тіла слід негайно звернутися до лікаря. У складі препарату Стоптуссин-Фіто міститься 62% сахарози, тому його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із цукровим діабетом та особам, які перебувають на дієті зі зниженим вмістом вуглеводів. У 1 чайній ложці препарату Стоптуссин-Фіто міститься до 3,1 г сахарози (що відповідає 0,28 ХЕ), у 1 столовій ложці – до 9,3 г сахарози (що відповідає 0,85 ХЕ). Препарат Стоптуссин-Фіто містить 3,4 % (об'ємні) етанолу: в 1 чайній ложці сиропу (5 мл) міститься до 0,14 г абсолютного етилового спирту; в 1 столовій ложці сиропу (15 мл) – до 0,41 г абсолютного етилового спирту; у максимальній добовій дозі препарату Стоптуссин-Фіто для дорослих (75 мл) міститься до 2,05 г абсолютного етилового спирту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату Стоптуссин-Фіто слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої уваги та швидких реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: Гвайфенезин 0,100 г; бутамірату цитрат 0,004 г; Допоміжні речовини: етанол 96% 0,300 г, квітковий ароматизатор (аромат альпійських квітів) 0,002 г, очищена вода 0,007 г, полісорбат-80 0,001 г, солодки екстракт рідкий 0,003 г, пропіленгліколь до . По 10, 25 та 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину. По 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину та поліетиленовим шприцем для дозування. Кожен флакон поміщений у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозора в'язка рідина від жовтого до жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб + відхаркувальний засіб.ФармакокінетикаПри вживанні бутамірату цитрат швидко і повністю всмоктується. Зв'язок із білками плазми становить 94%. Піддається метаболізму з утворенням 2 метаболітів, які також мають протикашльову дію. Метаболіти виводяться в основному (90%) нирками та лише невелика частина через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) -6 год. Гвайфенезин при призначенні внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми незначний. Гвайфенезин швидко метаболізується з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Т1/2-1ч.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має протикашльову та відхаркувальну дію. Бутамірату дигідрогеніцитрат має периферичну місцевоанестезуючу дію на чутливі нервові закінчення слизової оболонки бронхів, що забезпечує протикашльовий ефект. Гвайфенезин підвищує секрецію бронхіальних залоз та знижує в'язкість слизу. Підвищення секреції викликається як прямою дією на бронхіальні залози – стимуляцією виділення секрету з бронхіальних залоз та видалення кислих глікопротеїнів з ацинарних клітин, так і рефлекторним шляхом, коли відбувається подразнення аферентних парасимпатичних волокон слизової оболонки шлунка та пригнічення дихального центру. Підвищення тонусу N. vagus стимулює вироблення бронхіального секрету. Слиз, що продукується бронхіальними залозами, посилює активність війчастого епітелію, внаслідок чого полегшується евакуація слизу з бронхів та його відкашлювання.ІнструкціяДля простого та точного дозування препарату ви можете скористатися шприцем для дозування (якщо додається). Шкала на шприці вказує кількість крапель у відміреній дозі. Відкрутіть кришку флакона (проти годинникової стрілки). Помістіть шприц у адаптер на шийці флакона у вертикальному положенні. Флакон із поміщеним у нього шприцем повинен бути перевернутий дном догори. Щільно утримуйте шприц і, витягаючи поршень, наберіть потрібну кількість препарату. Якщо потрібно відміряти дозу 40 крапель – наберіть 10+30 крапель. Переверніть флакон знову у вертикальне положення. Обережно витягніть шприц із адаптером флакона. Розчиніть набрану дозу препарату у воді, чаї або фруктовому соку. Закрутіть флакон із препаратом (за годинниковою стрілкою). Після використання промийте шприц теплою водою.Показання до застосуванняСухий кашель та дратівливий кашель різної етіології (у тому числі при інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів). Полегшення кашлю у перед- та післяопераційному періодіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів; міастенія; дитячий вік до 6 місяців; перший триместр вагітності; період годування груддю.Вагітність та лактаціяСТОПТУСИН не слід призначати у першому триместрі вагітності, а для застосування у наступні періоди вагітності мають бути особливо важливі підстави. Невідомо, чи переходять бутамірату цитрат та гвайфенезин у материнське молоко. Тому для застосування препарату СТОПТУССИН у період годування груддю слід оцінити співвідношення користі лікування для матері та можливого ризику для немовляти.Побічна діяПри дотриманні рекомендованого режиму дозування пацієнти переносять препарат добре. Може спостерігатися нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль у шлунку, запаморочення, головний біль, сонливість, кропив'янка та висипання на шкірі. Ці ефекти з'являються приблизно у 1% пацієнтів і зазвичай минають без зниження дози. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше, 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку нервової системи: часто – анорексія, головний біль. З боку органів слуху та рівноваги: часто – запаморочення. З боку органів травлення: часто г нудота, біль у животі, блювання, діарея. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – висип, кропив'янка. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – уролітіаз.Взаємодія з лікарськими засобамиГвайфенезин посилює аналгетичну дію парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти; посилює дію алкоголю, седативних, снодійних засобів та загальних анестетиків на ЦНС; дія міорелаксантів. При визначенні концентрації ванілілміндальної та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з використанням нітросонафтолу в якості реагенту можуть бути отримані помилково підвищені результати. Тому лікування гвайфенезином необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для аналізу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають після їди, відповідну кількість крапель розчиняють у 100 мл рідини (вода, чай, фруктовий сік тощо). Якщо препарат додається шприц для дозування, можна скористатися ним для точного набору препарату. Дозують залежно від маси тіла пацієнта: до 7 кг - по 8 крапель 3-4 рази на добу, 7-12 кг - по 9 крапель 3-4 рази на добу, 12-20 кг - по 14 крапель 3 рази на добу, 20-30 кг - по 14 крапель 3-4 рази на добу, 30-40 кг - по 16 крапель 3-4 рази на добу, 40-50 кг - по 25 крапель 3 рази на добу, 50-70 кг - по 30 крапель 3 рази на добу, більше 70 кг – по 40 крапель 3 рази на добу. Інтервал між прийомами має становити 6-8 годин. Вживання великої кількості рідини під час курсу лікування посилює його ефективність. При застосуванні у дітей вагою менше 7 кг можливе зниження дози, тому що дитина не випиває всі 100 мл приготовленої суміші, проте не слід перевищувати загальну концентрацію препарату. За відсутності позитивного ефекту необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: При передозуванні переважають ознаки токсичного впливу гвайфенезину: сонливість, м'язова слабкість, нудота та блювання, уролітіаз. У разі передозування необхідно звернутися до лікаря. Гвайфенізин не має специфічного антидоту. Призначають промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичну терапію (підтримка серцево-судинної, дихальної та ниркової функцій, електролітного балансу).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа збереження симптомів слід розглянути питання про зміну лікування. Препарат містить 36,6 об.% етанолу. Слід уникати вживання алкогольних напоїв під час лікування. Препарат не слід призначати при продуктивному кашлі пацієнтам, які страждають на тривалий або хронічний кашель (у тому числі викликані курінням), бронхітом або емфіземою легень. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може несприятливо впливати на діяльність, що потребує підвищеної уваги, координації рухів та швидкого прийняття рішень (наприклад, керування автомобілем, робота з механізмами та висотні роботи).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: Гвайфенезин 0,100 г; бутамірату цитрат 0,004 г; Допоміжні речовини: етанол 96% 0,300 г, квітковий ароматизатор (аромат альпійських квітів) 0,002 г, очищена вода 0,007 г, полісорбат-80 0,001 г, солодки екстракт рідкий 0,003 г, пропіленгліколь до . По 10, 25 та 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину. По 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину та поліетиленовим шприцем для дозування. Кожен флакон поміщений у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозора в'язка рідина від жовтого до жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб + відхаркувальний засіб.ФармакокінетикаПри вживанні бутамірату цитрат швидко і повністю всмоктується. Зв'язок із білками плазми становить 94%. Піддається метаболізму з утворенням 2 метаболітів, які також мають протикашльову дію. Метаболіти виводяться в основному (90%) нирками та лише невелика частина через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) -6 год. Гвайфенезин при призначенні внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми незначний. Гвайфенезин швидко метаболізується з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Т1/2-1ч.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має протикашльову та відхаркувальну дію. Бутамірату дигідрогеніцитрат має периферичну місцевоанестезуючу дію на чутливі нервові закінчення слизової оболонки бронхів, що забезпечує протикашльовий ефект. Гвайфенезин підвищує секрецію бронхіальних залоз та знижує в'язкість слизу. Підвищення секреції викликається як прямою дією на бронхіальні залози – стимуляцією виділення секрету з бронхіальних залоз та видалення кислих глікопротеїнів з ацинарних клітин, так і рефлекторним шляхом, коли відбувається подразнення аферентних парасимпатичних волокон слизової оболонки шлунка та пригнічення дихального центру. Підвищення тонусу N. vagus стимулює вироблення бронхіального секрету. Слиз, що продукується бронхіальними залозами, посилює активність війчастого епітелію, внаслідок чого полегшується евакуація слизу з бронхів та його відкашлювання.ІнструкціяДля простого та точного дозування препарату ви можете скористатися шприцем для дозування (якщо додається). Шкала на шприці вказує кількість крапель у відміреній дозі. Відкрутіть кришку флакона (проти годинникової стрілки). Помістіть шприц у адаптер на шийці флакона у вертикальному положенні. Флакон із поміщеним у нього шприцем повинен бути перевернутий дном догори. Щільно утримуйте шприц і, витягаючи поршень, наберіть потрібну кількість препарату. Якщо потрібно відміряти дозу 40 крапель – наберіть 10+30 крапель. Переверніть флакон знову у вертикальне положення. Обережно витягніть шприц із адаптером флакона. Розчиніть набрану дозу препарату у воді, чаї або фруктовому соку. Закрутіть флакон із препаратом (за годинниковою стрілкою). Після використання промийте шприц теплою водою.Показання до застосуванняСухий кашель та дратівливий кашель різної етіології (у тому числі при інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів). Полегшення кашлю у перед- та післяопераційному періодіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів; міастенія; дитячий вік до 6 місяців; перший триместр вагітності; період годування груддю.Вагітність та лактаціяСТОПТУСИН не слід призначати у першому триместрі вагітності, а для застосування у наступні періоди вагітності мають бути особливо важливі підстави. Невідомо, чи переходять бутамірату цитрат та гвайфенезин у материнське молоко. Тому для застосування препарату СТОПТУССИН у період годування груддю слід оцінити співвідношення користі лікування для матері та можливого ризику для немовляти.Побічна діяПри дотриманні рекомендованого режиму дозування пацієнти переносять препарат добре. Може спостерігатися нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль у шлунку, запаморочення, головний біль, сонливість, кропив'янка та висипання на шкірі. Ці ефекти з'являються приблизно у 1% пацієнтів і зазвичай минають без зниження дози. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше, 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку нервової системи: часто – анорексія, головний біль. З боку органів слуху та рівноваги: часто – запаморочення. З боку органів травлення: часто г нудота, біль у животі, блювання, діарея. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – висип, кропив'янка. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – уролітіаз.Взаємодія з лікарськими засобамиГвайфенезин посилює аналгетичну дію парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти; посилює дію алкоголю, седативних, снодійних засобів та загальних анестетиків на ЦНС; дія міорелаксантів. При визначенні концентрації ванілілміндальної та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з використанням нітросонафтолу в якості реагенту можуть бути отримані помилково підвищені результати. Тому лікування гвайфенезином необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для аналізу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають після їди, відповідну кількість крапель розчиняють у 100 мл рідини (вода, чай, фруктовий сік тощо). Якщо препарат додається шприц для дозування, можна скористатися ним для точного набору препарату. Дозують залежно від маси тіла пацієнта: до 7 кг - по 8 крапель 3-4 рази на добу, 7-12 кг - по 9 крапель 3-4 рази на добу, 12-20 кг - по 14 крапель 3 рази на добу, 20-30 кг - по 14 крапель 3-4 рази на добу, 30-40 кг - по 16 крапель 3-4 рази на добу, 40-50 кг - по 25 крапель 3 рази на добу, 50-70 кг - по 30 крапель 3 рази на добу, більше 70 кг – по 40 крапель 3 рази на добу. Інтервал між прийомами має становити 6-8 годин. Вживання великої кількості рідини під час курсу лікування посилює його ефективність. При застосуванні у дітей вагою менше 7 кг можливе зниження дози, тому що дитина не випиває всі 100 мл приготовленої суміші, проте не слід перевищувати загальну концентрацію препарату. За відсутності позитивного ефекту необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: При передозуванні переважають ознаки токсичного впливу гвайфенезину: сонливість, м'язова слабкість, нудота та блювання, уролітіаз. У разі передозування необхідно звернутися до лікаря. Гвайфенізин не має специфічного антидоту. Призначають промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичну терапію (підтримка серцево-судинної, дихальної та ниркової функцій, електролітного балансу).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа збереження симптомів слід розглянути питання про зміну лікування. Препарат містить 36,6 об.% етанолу. Слід уникати вживання алкогольних напоїв під час лікування. Препарат не слід призначати при продуктивному кашлі пацієнтам, які страждають на тривалий або хронічний кашель (у тому числі викликані курінням), бронхітом або емфіземою легень. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може несприятливо впливати на діяльність, що потребує підвищеної уваги, координації рухів та швидкого прийняття рішень (наприклад, керування автомобілем, робота з механізмами та висотні роботи).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: Гвайфенезин 0,100 г; бутамірату цитрат 0,004 г; Допоміжні речовини: етанол 96% 0,300 г, квітковий ароматизатор (аромат альпійських квітів) 0,002 г, очищена вода 0,007 г, полісорбат-80 0,001 г, солодки екстракт рідкий 0,003 г, пропіленгліколь до . По 10, 25 та 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину. По 50 мл у флакони темного скла з поліетиленовою крапельницею, кришкою з контролем розтину та поліетиленовим шприцем для дозування. Кожен флакон поміщений у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозора в'язка рідина від жовтого до жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб + відхаркувальний засіб.ФармакокінетикаПри вживанні бутамірату цитрат швидко і повністю всмоктується. Зв'язок із білками плазми становить 94%. Піддається метаболізму з утворенням 2 метаболітів, які також мають протикашльову дію. Метаболіти виводяться в основному (90%) нирками та лише невелика частина через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) -6 год. Гвайфенезин при призначенні внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми незначний. Гвайфенезин швидко метаболізується з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Т1/2-1ч.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має протикашльову та відхаркувальну дію. Бутамірату дигідрогеніцитрат має периферичну місцевоанестезуючу дію на чутливі нервові закінчення слизової оболонки бронхів, що забезпечує протикашльовий ефект. Гвайфенезин підвищує секрецію бронхіальних залоз та знижує в'язкість слизу. Підвищення секреції викликається як прямою дією на бронхіальні залози – стимуляцією виділення секрету з бронхіальних залоз та видалення кислих глікопротеїнів з ацинарних клітин, так і рефлекторним шляхом, коли відбувається подразнення аферентних парасимпатичних волокон слизової оболонки шлунка та пригнічення дихального центру. Підвищення тонусу N. vagus стимулює вироблення бронхіального секрету. Слиз, що продукується бронхіальними залозами, посилює активність війчастого епітелію, внаслідок чого полегшується евакуація слизу з бронхів та його відкашлювання.ІнструкціяДля простого та точного дозування препарату ви можете скористатися шприцем для дозування (якщо додається). Шкала на шприці вказує кількість крапель у відміреній дозі. Відкрутіть кришку флакона (проти годинникової стрілки). Помістіть шприц у адаптер на шийці флакона у вертикальному положенні. Флакон із поміщеним у нього шприцем повинен бути перевернутий дном догори. Щільно утримуйте шприц і, витягаючи поршень, наберіть потрібну кількість препарату. Якщо потрібно відміряти дозу 40 крапель – наберіть 10+30 крапель. Переверніть флакон знову у вертикальне положення. Обережно витягніть шприц із адаптером флакона. Розчиніть набрану дозу препарату у воді, чаї або фруктовому соку. Закрутіть флакон із препаратом (за годинниковою стрілкою). Після використання промийте шприц теплою водою.Показання до застосуванняСухий кашель та дратівливий кашель різної етіології (у тому числі при інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів). Полегшення кашлю у перед- та післяопераційному періодіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів; міастенія; дитячий вік до 6 місяців; перший триместр вагітності; період годування груддю.Вагітність та лактаціяСТОПТУСИН не слід призначати у першому триместрі вагітності, а для застосування у наступні періоди вагітності мають бути особливо важливі підстави. Невідомо, чи переходять бутамірату цитрат та гвайфенезин у материнське молоко. Тому для застосування препарату СТОПТУССИН у період годування груддю слід оцінити співвідношення користі лікування для матері та можливого ризику для немовляти.Побічна діяПри дотриманні рекомендованого режиму дозування пацієнти переносять препарат добре. Може спостерігатися нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль у шлунку, запаморочення, головний біль, сонливість, кропив'янка та висипання на шкірі. Ці ефекти з'являються приблизно у 1% пацієнтів і зазвичай минають без зниження дози. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше, 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку нервової системи: часто – анорексія, головний біль. З боку органів слуху та рівноваги: часто – запаморочення. З боку органів травлення: часто г нудота, біль у животі, блювання, діарея. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – висип, кропив'янка. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – уролітіаз.Взаємодія з лікарськими засобамиГвайфенезин посилює аналгетичну дію парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти; посилює дію алкоголю, седативних, снодійних засобів та загальних анестетиків на ЦНС; дія міорелаксантів. При визначенні концентрації ванілілміндальної та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з використанням нітросонафтолу в якості реагенту можуть бути отримані помилково підвищені результати. Тому лікування гвайфенезином необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для аналізу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають після їди, відповідну кількість крапель розчиняють у 100 мл рідини (вода, чай, фруктовий сік тощо). Якщо препарат додається шприц для дозування, можна скористатися ним для точного набору препарату. Дозують залежно від маси тіла пацієнта: до 7 кг - по 8 крапель 3-4 рази на добу, 7-12 кг - по 9 крапель 3-4 рази на добу, 12-20 кг - по 14 крапель 3 рази на добу, 20-30 кг - по 14 крапель 3-4 рази на добу, 30-40 кг - по 16 крапель 3-4 рази на добу, 40-50 кг - по 25 крапель 3 рази на добу, 50-70 кг - по 30 крапель 3 рази на добу, більше 70 кг – по 40 крапель 3 рази на добу. Інтервал між прийомами має становити 6-8 годин. Вживання великої кількості рідини під час курсу лікування посилює його ефективність. При застосуванні у дітей вагою менше 7 кг можливе зниження дози, тому що дитина не випиває всі 100 мл приготовленої суміші, проте не слід перевищувати загальну концентрацію препарату. За відсутності позитивного ефекту необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: При передозуванні переважають ознаки токсичного впливу гвайфенезину: сонливість, м'язова слабкість, нудота та блювання, уролітіаз. У разі передозування необхідно звернутися до лікаря. Гвайфенізин не має специфічного антидоту. Призначають промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичну терапію (підтримка серцево-судинної, дихальної та ниркової функцій, електролітного балансу).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа збереження симптомів слід розглянути питання про зміну лікування. Препарат містить 36,6 об.% етанолу. Слід уникати вживання алкогольних напоїв під час лікування. Препарат не слід призначати при продуктивному кашлі пацієнтам, які страждають на тривалий або хронічний кашель (у тому числі викликані курінням), бронхітом або емфіземою легень. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може несприятливо впливати на діяльність, що потребує підвищеної уваги, координації рухів та швидкого прийняття рішень (наприклад, керування автомобілем, робота з механізмами та висотні роботи).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: бутамірату цитрат 4,0 мг; гвайфенезин 100 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 1,0 мг, манітол 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 60,0 мг, гліцерил трибегенат 1,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг. По 10 таблеток у блістери із фольги алюмінієвої та плівки ПВХ. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою та роздільною ризиком.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб комбінований (протикашльовий засіб центральної дії + відхаркувальний засіб).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо бутамірат швидко та повністю всмоктується. Зв'язок із білками плазми становить 94%. Піддається метаболізму з утворенням 2 метаболітів, які також мають протикашльову дію. Метаболіти виводяться в основному (90%) нирками та лише невелика частина через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) – 6 год. Гвайфенезин при внутрішньому прийомі швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми незначний. Гвайфенезин швидко метаболізується з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Т1/2 – 1 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має протикашльову та відхаркувальну дію. Бутамірат має периферичну місцевоанестезуючу дію на чутливі нервові закінчення слизової оболонки бронхів, що забезпечує протикашльовий ефект. Гвайфенезин підвищує секрецію бронхіальних залоз та знижує в'язкість слизу. Підвищення секреції викликається як прямою дією на бронхіальні залози – стимуляцією виділення секрету з бронхіальних залоз та видалення кислих глікопротеїнів з ацинарних клітин, так і рефлекторним шляхом, коли відбувається подразнення аферентних парасимпатичних волокон слизової оболонки шлунка та пригнічення дихального центру. Підвищення тонусу N. vagus стимулює вироблення бронхіального секрету. Слиз, що продукується бронхіальними залозами, посилює активність війчастого епітелію, внаслідок чого полегшується евакуація слизу з бронхів та його відкашлювання.Показання до застосуванняСухий і дратівливий кашель різної етіології (у тому числі при інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів; міастенія; дитячий вік до 12 років; І триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Стоптуссин не слід застосовувати у І триместрі вагітності. При необхідності його застосування у ІІ та ІІІ триместрі вагітності слід переконатися в тому, що передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Немає достовірних відомостей про проникнення бутамірату та гвайфенезину у грудне молоко. Необхідно припинити грудне вигодовування на період застосування препарату Стоптуссін.Побічна діяПри дотриманні рекомендованого режиму дозування пацієнти переносять препарат добре. Можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль у шлунку, запаморочення, головний біль, сонливість, кропив'янка та висипання на шкірі. Ці ефекти з'являються приблизно у 1 пацієнта і зазвичай проходять без зниження дози. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); нечасто (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль. З боку органу слуху та рівноваги: часто – запаморочення. З боку органів травлення: часто – нудота, анорексія, біль у животі, блювання, діарея; дуже рідко – гіркий присмак у роті, печія, почуття тяжкості в епігастрії. З боку органів дихання: дуже рідко – задишка. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях, дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко - свербіж, висип, кропив'янка, "припливи". Інші: дуже рідко – біль навколо очей.Взаємодія з лікарськими засобамиГвайфенезин посилює аналгетичну дію парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти; посилює дію алкоголю, седативних, снодійних засобів та загальних анестетиків на центральну нервову систему; посилює дію міорелаксантів. При визначенні концентрації ванілілміндальної та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з використанням нітрозонафтолу в якості реагенту можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Тому лікування гвайфенезином необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для аналізу.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, не розжовуючи, запиваючи рідиною (водою, чаєм, фруктовим соком тощо). Доза залежить від ваги тіла пацієнта. Дорослим та дітям старше 12 років з вагою: менше 50 кг: по 1/2 таблетки 4 десь у день; від 50 до 70 кг: по 1 таблетці 3 десь у день; від 70 до 90 кг: по 11/2 таблетки 3 десь у день; більше 90 кг: по 11/2 таблетки 4 десь у день. Інтервал між прийомами має бути 4-6 годин.ПередозуванняСимптоми: переважають ознаки токсичного впливу гвайфенезину: сонливість, м'язова слабкість, нудота та блювання, уролітіаз. Лікування: необхідно звернутися до лікаря. Гвайфенезин немає специфічного антидоту. Призначають промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичну терапію (підтримка серцево-судинної, дихальної та ниркової функцій, електролітного балансу).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа збереження симптомів слід розглянути питання про зміну лікування. Препарат не слід призначати при продуктивному кашлі пацієнтам, які страждають на тривалий або хронічний кашель (у тому числі викликані курінням), бронхітом або емфіземою легень. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Стоптуссин може несприятливо впливати на здатність керувати транспортними засобами та на заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з тим, що може викликати запаморочення та інші побічні ефекти.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
216,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 гр.: активна речовина: азитроміцин дигідрат* - 25,047 мг, у перерахунку на азитроміцин 23,895 мг; допоміжні речовини: сахароза* 929,753 мг, натрію фосфат 20,00 мг, гипролоза 1,60 мг, камедь ксантанова 1,60 мг, ароматизатор полуничний 10,000 мг, титану діоксид 5,000 мг, кремнію діоксид000 мг. * Вказані значення з розрахунку теоретичної активності субстанції 95,4%; кількість сахарози може змінюватись в залежності від фактичної активності азитроміцину. По 20,925 г порошку завадять у непрозорий флакон білого кольору з ПЕ високої щільності об'ємом 50 мл із поліпропіленовою резистентною кришкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування, мірною ложкою та/або шприцом для дозування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтувато-білого кольору із характерним запахом полуниці. Після розчинення у воді – однорідна суспензія жовтувато-білого кольору з характерним запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, у т.ч. фагоцитів, які мігрують у осередок запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 20 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 12 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 25 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Приготовлену суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 5 днів.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм і дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (100 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (50 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед®. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів. ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 десь у день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Для точного дозування препарату Сумамед® відповідно до маси тіла дитини: Маса тіла 5 кг – 2,5 мл (50 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – 3,0 мл (60 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – 3,5 мл (70 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – 4,0 мл (80 мг) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – 4,5 мл (90 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – 5 мл (100 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): в 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печеті, при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активну речовину азитроміцину дигідрат 131,027 мг відповідно, у перерахунку на азитроміцин 125,00 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний 29,873 мг, гіпромелозу 1,50 мг, крохмаль кукурудзяний 12,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг, натрію лаур0 оболонка: гіпромелоза 3,40 мг, барвник індигокармін (Е132) 0,10 мг, титану діоксид (Е171) 0,56 мг, полісорбат 80 0,14 мг, тальк 2,80 мг. По 6 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки блакитного кольору, з гравіюванням "PLIVA" - на одній і "125" на іншій стороні. Вигляд у зламі – від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди, 1 раз на добу. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів. Шкіри та м'яких тканин: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г). При акне вульгарна середнього ступеня тяжкості: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на педелю протягом 9 тижнів (курсова доза 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) – мігруючої еритеми (erythema migrans): 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1.0 г (2 таблетки по 500 мг), потім з 2-го по 5-ий день – по 1 таблетці (500 мг) (курсова доза 3.0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит/цервіцит – 1 г (2 таблетки по 500 мг) одноразово. Літи у віці від 3 до 12 років з масою тіла менше 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Розрахунок дози препарату Сумамед для дітей з масою тіла менше 45 кг. Маса тіла 18-30 кг – 2 таблетки (250 мг азитроміцину). Маса тіла 31-44 кг – 3 таблетки (375 мг азитроміцину). Маса тіла не менше 45 кг – застосовують дози рекомендовані для дорослих. У дітей віком до 3 років рекомендується застосування препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): по 20 мг/кг 1 раз на добу в 1-й день, потім із розрахунку 10 мг/кг I раз на добу з 2-го по 5-й день. Для зручності застосування у дітей курсової дози 60 мг/кг рекомендується прийом препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нічок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Сумамед® у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина азитроміцину дигідрат – 262,05 мг, у перерахунку на азитроміцин – 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 43,95 мг, натрію лаурилсульфат – 1,40 мг, магнію стеарат – 12,60 мг; Оболонка капсули: желатин qs, титану діоксид (Е-171) qs, індигокармін qs Капсули містять сірки діоксид 200 ррm як консервант. По 6 капсул у блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 1 блістер разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, корпус блакитного кольору, кришечка синього кольору. Вміст капсул - порошок або маса ущільнена від білого до світло - жовтого кольору, що розпадається при натисканні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на добу принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. 500 мг (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 1,5 г). При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans). 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1,0 г (4 капсули), потім з 2-го по 5 день – по 500 мг (2 капсули) (курсова доза 3,0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів викликані Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит). Неускладнений уретрит/цервіцит – 1 г (4 капсули) одноразово. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Сумамед® у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина азитроміцину дигідрат (у перерахунку на азитроміцин) 524,109 мг (500,0 мг); допоміжні речовини: натрію сахаринату дигідрат 39,000 мг, 00,00, 0,0 , магнію стеарат 11,000 мг, апельсиновий ароматизатор 26,000 мг, аспартам 39,000 мг. По 3 таблетки у ПВХ/ПЕ/ПВДХ/ПЕ/ПВХ/алюмінієвий блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки білого або майже білого кольору зі скошеними краями, з ризиком на одній стороні та з видавленим написом "TEVA 500" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди, 1 раз на добу. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів. Шкіри та м'яких тканин: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г). При акне вульгарна середнього ступеня тяжкості: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на педелю протягом 9 тижнів (курсова доза 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) – мігруючої еритеми (erythema migrans): 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1.0 г (2 таблетки по 500 мг), потім з 2-го по 5-ий день – по 1 таблетці (500 мг) (курсова доза 3.0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит/цервіцит – 1 г (2 таблетки по 500 мг) одноразово. Літи у віці від 3 до 12 років з масою тіла менше 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Розрахунок дози препарату Сумамед для дітей з масою тіла менше 45 кг. Маса тіла 18-30 кг – 2 таблетки (250 мг азитроміцину). Маса тіла 31-44 кг – 3 таблетки (375 мг азитроміцину). Маса тіла не менше 45 кг – застосовують дози рекомендовані для дорослих. У дітей віком до 3 років рекомендується застосування препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): по 20 мг/кг 1 раз на добу в 1-й день, потім із розрахунку 10 мг/кг I раз на добу з 2-го по 5-й день. Для зручності застосування у дітей курсової дози 60 мг/кг рекомендується прийом препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нічок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Сумамед® у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активну речовину азитроміцину дигідрат 524,109 мг відповідно, у перерахунку на азитроміцин 500,00 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний 93,891 мг, гіпромелоза 6,00 мг, крохмаль кукурудзяний 48,00 мг, крохмаль прежелатинізований 40,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 33,60 мг, натрію лаур0 оболонка: гіпромелоза 13,60 мг, барвник індигокармін (Е132) 0,40 мг, титану діоксид (Е171) 2,24 мг, полісорбат 80 0,56 мг, тальк 11,20 мг. По 3 таблетки в блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки блакитного кольору, з гравіюванням "PLIVA" - на одній і "500" на іншій стороні. Вигляд у зламі – від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, у т.ч. фагоцитів, які мігрують у осередок запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди, 1 раз на добу. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів. Шкіри та м'яких тканин: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г). При акне вульгарна середнього ступеня тяжкості: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на педелю протягом 9 тижнів (курсова доза 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) – мігруючої еритеми (erythema migrans): 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1.0 г (2 таблетки по 500 мг), потім з 2-го по 5-ий день – по 1 таблетці (500 мг) (курсова доза 3.0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит/цервіцит – 1 г (2 таблетки по 500 мг) одноразово. Літи у віці від 3 до 12 років з масою тіла менше 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Розрахунок дози препарату Сумамед для дітей з масою тіла менше 45 кг. Маса тіла 18-30 кг – 2 таблетки (250 мг азитроміцину). Маса тіла 31-44 кг – 3 таблетки (375 мг азитроміцину). Маса тіла не менше 45 кг – застосовують дози рекомендовані для дорослих. У дітей віком до 3 років рекомендується застосування препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): по 20 мг/кг 1 раз на добу в 1-й день, потім із розрахунку 10 мг/кг I раз на добу з 2-го по 5-й день. Для зручності застосування у дітей курсової дози 60 мг/кг рекомендується прийом препаратів Сумамед®, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл та Сумамед® форте, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 200 мг/5 мл. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нічок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Сумамед® у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
205,00 грн
168,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання (приготовлена суспензія) — 5 мл: активна речовина: азитроміцин (у вигляді дигідрату) – 200 мг; допоміжні речовини: сахароза, тринатрію безводний фосфат, гідроксипропілцелюлоза; ксантанова камедь, вишневий ароматизатор J7549, банановий ароматизатор 78701-31, ваніліновий ароматизатор D-125Q38, кремнію діоксид колоїдний. У флаконах по 20, 35 або 42,5 мл (у комплекті з дозуючою ложкою або дозуючим шприцом); у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання: гранульований, білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні. Після розчинення у воді однорідна суспензія білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 15 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 8 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 20 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 5 днів. До флакона, призначеного для приготування 30 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 14,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 35 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів. До флакона, призначеного для приготування 37,5 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 16,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 42,5 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та лор-органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema mygrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину, інших макролідів або інших компонентів препарату; порушення функції печінки тяжкого ступеня (немає даних щодо ефективності та безпеки); порушення функції нирок (Cl креатиніну <40 мл/хв) (немає даних щодо ефективності та безпеки); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 місяців; період грудного вигодовування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: вагітність; міастенія; помірні порушення функції печінки; помірні порушення функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв); у пацієнтів з подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії, аритмії або тяжкій серцевій недостатності; одночасне застосування терфенадину, варфарину, дигоксину, цукрового діабету.Вагітність та лактаціяАзитроміцин застосовується при вагітності у разі коли співвідношення користі для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час лікування препаратом грудне вигодовування слід призупинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки). Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лімфопенія; нечасто - лейкопенія, нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто - гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко - тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія) та смакових відчуттів, міастенія, занепокоєння. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – глухота; нечасто - шум у вухах; рідко – вертиго. З боку ССС: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідко – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, метеоризм, біль у животі, діарея; часто – диспепсія, блювання; нечасто – запор, гастрит; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко – порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, зміна концентрації калію.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® форте (порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин, бромкриптин у той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії на цей час не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® форте дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хв після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (200 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (100 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед® форте. При інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин: препарат призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів; курсова доза – 30 мг/кг. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® форте застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів; курсова доза 60 мг/кг. Максимальна добова доза становить 500 мг. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати препарат Сумамед, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг/5 мл. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу; курсова доза 60 мг/кг. Пацієнти з порушеннями функції нирок: при порушенні функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки: при помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів із цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® форте пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Сумамед® форте слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Сумамед® форте слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® форте слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10 – 80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Сумамед® форте слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® форте слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® форте не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Сумамед® форте можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед® форте, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишечника. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), ІІІ (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином. антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед® форте може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
454,00 грн
421,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання (приготовлена суспензія) — 5 мл: активна речовина: азитроміцин (у вигляді дигідрату) – 200 мг; допоміжні речовини: сахароза, тринатрію безводний фосфат, гідроксипропілцелюлоза; ксантанова камедь, вишневий ароматизатор J7549, банановий ароматизатор 78701-31, ваніліновий ароматизатор D-125Q38, кремнію діоксид колоїдний. У флаконах по 20, 35 або 42,5 мл (у комплекті з дозуючою ложкою або дозуючим шприцом); у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання: гранульований, білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні. Після розчинення у воді однорідна суспензія білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, у т.ч. фагоцитів, які мігрують у осередок запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 15 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 8 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 20 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 5 днів. До флакона, призначеного для приготування 30 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 14,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 35 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів. До флакона, призначеного для приготування 37,5 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 16,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 42,5 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та лор-органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema mygrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину, інших макролідів або інших компонентів препарату; порушення функції печінки тяжкого ступеня (немає даних щодо ефективності та безпеки); порушення функції нирок (Cl креатиніну <40 мл/хв) (немає даних щодо ефективності та безпеки); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 місяців; період грудного вигодовування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: вагітність; міастенія; помірні порушення функції печінки; помірні порушення функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв); у пацієнтів з подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії, аритмії або тяжкій серцевій недостатності; одночасне застосування терфенадину, варфарину, дигоксину, цукрового діабету.Вагітність та лактаціяАзитроміцин застосовується при вагітності у разі коли співвідношення користі для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час лікування препаратом грудне вигодовування слід призупинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки). Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лімфопенія; нечасто - лейкопенія, нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто - гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко - тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія) та смакових відчуттів, міастенія, занепокоєння. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – глухота; нечасто - шум у вухах; рідко – вертиго. З боку ССС: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідко – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, метеоризм, біль у животі, діарея; часто – диспепсія, блювання; нечасто – запор, гастрит; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко – порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, зміна концентрації калію.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® форте (порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин, бромкриптин у той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії на цей час не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® форте дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хв після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (200 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (100 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед® форте. При інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин: препарат призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів; курсова доза – 30 мг/кг. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® форте застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів; курсова доза 60 мг/кг. Максимальна добова доза становить 500 мг. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати препарат Сумамед, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг/5 мл. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу; курсова доза 60 мг/кг. Пацієнти з порушеннями функції нирок: при порушенні функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки: при помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів із цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® форте пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Сумамед® форте слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Сумамед® форте слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® форте слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10 – 80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Сумамед® форте слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® форте слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® форте не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Сумамед® форте можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед® форте, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишечника. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), ІІІ (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином. антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед® форте може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
395,00 грн
363,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання (приготовлена суспензія) — 5 мл: активна речовина: азитроміцин (у вигляді дигідрату) – 200 мг; допоміжні речовини: сахароза, тринатрію безводний фосфат, гідроксипропілцелюлоза; ксантанова камедь, вишневий ароматизатор J7549, банановий ароматизатор 78701-31, ваніліновий ароматизатор D-125Q38, кремнію діоксид колоїдний. У флаконах по 20, 35 або 42,5 мл (у комплекті з дозуючою ложкою або дозуючим шприцом); у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання: гранульований, білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні. Після розчинення у воді однорідна суспензія білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 15 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 8 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 20 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 5 днів. До флакона, призначеного для приготування 30 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 14,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 35 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів. До флакона, призначеного для приготування 37,5 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 16,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 42,5 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та лор-органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema mygrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину, інших макролідів або інших компонентів препарату; порушення функції печінки тяжкого ступеня (немає даних щодо ефективності та безпеки); порушення функції нирок (Cl креатиніну <40 мл/хв) (немає даних щодо ефективності та безпеки); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 місяців; період грудного вигодовування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: вагітність; міастенія; помірні порушення функції печінки; помірні порушення функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв); у пацієнтів з подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії, аритмії або тяжкій серцевій недостатності; одночасне застосування терфенадину, варфарину, дигоксину, цукрового діабету.Вагітність та лактаціяАзитроміцин застосовується при вагітності у разі коли співвідношення користі для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час лікування препаратом грудне вигодовування слід призупинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки). Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лімфопенія; нечасто - лейкопенія, нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто - гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко - тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія) та смакових відчуттів, міастенія, занепокоєння. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – глухота; нечасто - шум у вухах; рідко – вертиго. З боку ССС: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідко – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, метеоризм, біль у животі, діарея; часто – диспепсія, блювання; нечасто – запор, гастрит; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко – порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, зміна концентрації калію.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® форте (порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин, бромкриптин у той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії на цей час не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® форте дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хв після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (200 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (100 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед® форте. При інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин: препарат призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів; курсова доза – 30 мг/кг. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® форте застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів; курсова доза 60 мг/кг. Максимальна добова доза становить 500 мг. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати препарат Сумамед, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг/5 мл. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу; курсова доза 60 мг/кг. Пацієнти з порушеннями функції нирок: при порушенні функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки: при помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів із цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® форте пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Сумамед® форте слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Сумамед® форте слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® форте слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10 – 80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Сумамед® форте слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® форте слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® форте не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Сумамед® форте можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед® форте, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишечника. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), ІІІ (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином. антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед® форте може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
251,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: суматриптан 100 мг. В упаковці 2 штуки.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАгоніст серотонінових 5-HT1-рецепторів. Препарат із протимігренозною активністю.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується. 70% максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хв. Cmax у плазмі становить 54 нг/мл. Біодоступність – 14% (за рахунок пресистемного метаболізму та неповного всмоктування). Зв'язування із білками плазми становить 14-21%. Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксилази (переважно ізоферменту А) з утворенням метаболітів, основними з яких є індолоцтовий аналог суматриптану, що не має фармакологічної активності щодо 5-НТ1-серотонінових рецепторів, та його глюкуронід. Виводиться нирками, переважно як метаболітів.ФармакодинамікаСуматриптан – специфічний селективний агоніст 5-НТ1-серотонінових рецепторів, локалізованих переважно у кровоносних судинах головного мозку та їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Не впливає на інші підтипи 5-НТ-серотонінових рецепторів (5-НТ2-7). Активує чутливість рецепторів трійчастого нерва. Терапевтичний ефект зазвичай настає через 30 хв після прийому.Показання до застосуванняНапад мігрені з аурою чи без неї.Протипоказання до застосуваннягеміплегічна, базилярна чи офтальмоплегічна форми мігрені; ІХС або наявність симптомів, що дозволяють передбачити її наявність; інфаркт міокарда в анамнезі; фармакологічно неконтрольована артеріальна гіпертензія; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або минуще порушення мозкового кровообігу (в т.ч. в анамнезі); виражені порушення функцій печінки та нирок; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними та протягом 24 годин після їх прийому; застосування на фоні прийому інгібіторів моноамінооксидази або раніше ніж через 2 тижні після відміни цих препаратів; вік до 18 та старше 65 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; грудне вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату; вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; вроджена недостатність лактози; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: епілепсія (в т.ч. будь-які стани зі зниженим епілептичним порогом), фармакологічно контрольована артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки або нирок, підвищена чутливість до сульфаніламідів (введення суматриптану може викликати алергічні реакції, вираженість яких варіюється від шкірних проявів до анафілу) .Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату). Протипоказаний у віці до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; іноді - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до менше 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10 000, включаючи окремі випадки. З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парастезії та зниження чутливості. З боку серцево-судинної системи: часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (спостерігається незабаром після прийому препарату), «припливи». З боку дихальної системи та органів групою клітини: часто – диспное, легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині чи горлі, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати у будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло). Загальні та місцеві реакції: часто - больові відчуття, почуття холоду або спека, відчуття тиску пли стягування (зазвичай минуще, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), слабкість, стомлюваність (зазвичай слабо або помірно виражені, минущі). Лабораторні показники: дуже рідко – незначні відхилення показників печінкових проб. Постмаркетингове спостереження З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні прояви, а також анафілаксію. З боку нервової системи: дуже рідко - судомні напади (у ряді випадків спостерігалися у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, худоба. З боку органів зору: дуже рідко - мелькання, диплопія, зниження гостроти зору, сліпота (зазвичай минуща). Проте, розлади зору може бути обумовлені власне нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – брадикардія, тахікардія, тріпотіння, аритмії, транзиторні зміни на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, гіпотонія, синдром Рейно. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – ішемічний коліт, дисфагія, відчуття дискомфорту в животі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні з ерготаміном та ерготамінсодержащими лікарськими засобами можливий тривалий спазм судин. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО (зниження інтенсивності метаболізму суматриптану, підвищення його концентрації). При одночасному застосуванні суматриптану та лікарських засобів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну можливий розвиток слабкості, гіперрефлексії та порушення координації рухів. Не відзначено взаємодії суматриптану з пропранололом, флуніризином, пізотифеном та етанолом.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Починати лікування слід якомога раніше при виникненні нападу мігрені. Рекомендована доза – 50 мг, при необхідності – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для усунення цього ж нападу препарат не застосовують. Для усунення наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім поновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза – 300 мг.ПередозуванняСимптоми: при прийомі до 400 мг не спостерігається будь-яких інших побічних реакцій, крім перерахованих вище. Лікування: промивання шлунка, нагляд за хворим протягом 10 год, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати для профілактики нападу мігрені. Хворим групи ризику з боку серцево-судинної системи терапію не починають без попереднього обстеження (жінки у постклімактеричному періоді, чоловіки віком від 40 років, особи з факторами ризику розвитку ІХС). Перед призначенням суматриптану пацієнтам з вперше виявленою або атиповою мігрень слід виключити інші потенційно небезпечні неврологічні захворювання. Після прийому суматриптану можуть виникати біль та почуття стиснення у грудях. Біль може бути інтенсивним і іррадіювати в шию. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, необхідно провести відповідне обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
231,00 грн
182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: суматриптан 50 мг. В упаковці 2 штуки.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАгоніст серотонінових 5-HT1-рецепторів. Препарат із протимігренозною активністю.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується. 70% максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хв. Cmax у плазмі становить 54 нг/мл. Біодоступність – 14% (за рахунок пресистемного метаболізму та неповного всмоктування). Зв'язування із білками плазми становить 14-21%. Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксилази (переважно ізоферменту А) з утворенням метаболітів, основними з яких є індолоцтовий аналог суматриптану, що не має фармакологічної активності щодо 5-НТ1-серотонінових рецепторів, та його глюкуронід. Виводиться нирками, переважно як метаболітів.ФармакодинамікаСуматриптан – специфічний селективний агоніст 5-НТ1-серотонінових рецепторів, локалізованих переважно у кровоносних судинах головного мозку та їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Не впливає на інші підтипи 5-НТ-серотонінових рецепторів (5-НТ2-7). Активує чутливість рецепторів трійчастого нерва. Терапевтичний ефект зазвичай настає через 30 хв після прийому.Показання до застосуванняНапад мігрені з аурою чи без неї.Протипоказання до застосуваннягемиплегическая, базилярная или офтальмоплегическая формы мигрени; ИБС или наличие симптомов, позволяющих предположить ее наличие; инфаркт миокарда в анамнезе; фармакологически неконтролируемая артериальная гипертензия; окклюзионные заболевания периферических сосудов; инсульт или преходящее нарушение мозгового кровообращения (в т.ч. в анамнезе); выраженные нарушения функций печени и почек; одновременный прием с эрготамином или его производными и в течение 24 ч после их приема; применение на фоне приема ингибиторов моноаминооксидазы или ранее, чем через 2 недели после отмены этих препаратов; возраст до 18 и старше 65 лет (эффективность и безопасность не установлены); беременность; грудное вскармливание (грудное вскармливание возможно не ранее чем через 24 ч после приема препарата; врожденная галактоземия, синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы, врожденная недостаточность лактозы; повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата. С осторожностью: эпилепсия (в т.ч. любые состояния со сниженным эпилептическим порогом), фармакологически контролируемая артериальная гипертензия, нарушения функции печени или почек, повышенная чувствительность к сульфаниламидам (введение суматриптана может вызвать аллергические реакции, выраженность которых варьируется от кожных проявлений до анафилаксии).Беременность и лактацияПротивопоказан во время беременности и в период грудного вскармливания (грудное вскармливание возможно не ранее чем через 24 ч после приема препарата). Противопоказан в возрасте до 18 лет.Побочные действияЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; іноді - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до менше 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10 000, включаючи окремі випадки. З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парастезії та зниження чутливості. З боку серцево-судинної системи: часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (спостерігається незабаром після прийому препарату), «припливи». З боку дихальної системи та органів групою клітини: часто – диспное, легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині чи горлі, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати у будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло). Загальні та місцеві реакції: часто - больові відчуття, почуття холоду або спека, відчуття тиску пли стягування (зазвичай минуще, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), слабкість, стомлюваність (зазвичай слабо або помірно виражені, минущі). Лабораторні показники: дуже рідко – незначні відхилення показників печінкових проб. Постмаркетингове спостереження З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні прояви, а також анафілаксію. З боку нервової системи: дуже рідко - судомні напади (у ряді випадків спостерігалися у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, худоба. З боку органів зору: дуже рідко - мелькання, диплопія, зниження гостроти зору, сліпота (зазвичай минуща). Проте, розлади зору може бути обумовлені власне нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – брадикардія, тахікардія, тріпотіння, аритмії, транзиторні зміни на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, гіпотонія, синдром Рейно. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – ішемічний коліт, дисфагія, відчуття дискомфорту в животі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні з ерготаміном та ерготамінсодержащими лікарськими засобами можливий тривалий спазм судин. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО (зниження інтенсивності метаболізму суматриптану, підвищення його концентрації). При одночасному застосуванні суматриптану та лікарських засобів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну можливий розвиток слабкості, гіперрефлексії та порушення координації рухів. Не відзначено взаємодії суматриптану з пропранололом, флуніризином, пізотифеном та етанолом.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Починати лікування слід якомога раніше при виникненні нападу мігрені. Рекомендована доза – 50 мг, при необхідності – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для усунення цього ж нападу препарат не застосовують. Для усунення наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім поновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза – 300 мг.ПередозуванняСимптоми: при прийомі до 400 мг не спостерігається будь-яких інших побічних реакцій, крім перерахованих вище. Лікування: промивання шлунка, нагляд за хворим протягом 10 год, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати для профілактики нападу мігрені. Хворим групи ризику з боку серцево-судинної системи терапію не починають без попереднього обстеження (жінки у постклімактеричному періоді, чоловіки віком від 40 років, особи з факторами ризику розвитку ІХС). Перед призначенням суматриптану пацієнтам з вперше виявленою або атиповою мігрень слід виключити інші потенційно небезпечні неврологічні захворювання. Після прийому суматриптану можуть виникати біль та почуття стиснення у грудях. Біль може бути інтенсивним і іррадіювати в шию. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, необхідно провести відповідне обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: моксонідин 200 мкг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 94.5 мг, повідон (К25) – 2 мг, кросповідон – 3 мг, магнію стеарат – 0.3 мг. Склад оболонки: опадрай Y-1-7000 (титану діоксид – 1.093 мг, гіпромелоза – 2.186 мг, макрогол 400 – 0.219 мг) – 3.498 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.002 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, круглі.Фармакотерапевтична групаСелективний агоніст імідазолінових рецепторів, які відповідають за рефлекторну регуляцію симпатичної нервової системи (локалізованих у вентролатеральному відділі довгастого мозку). Має низьку спорідненість до центральних α2-адренорецепторів, за рахунок взаємодії з якими опосередковані седативний ефект та сухість слизової оболонки порожнини рота. Моксонідин підвищує індекс чутливості до інсуліну на 21% порівняно з плацебо у пацієнтів з ожирінням, інсулінрезистентністю з помірним ступенем артеріальної гіпертензії. Вплив на гемодинаміку: зниження систолічного та діастолічного АТ при одноразовому та тривалому прийомі моксонідину пов'язане зі зменшенням пресорної дії симпатичної нервової системи на периферичні судини, зниженням ОПСС, тоді як серцевий викид та ЧСС суттєво не змінюються.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо моксонідин швидко і майже повністю абсорбується з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Тmax становить приблизно 1 год. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Незначною мірою піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату. Зв'язування з білками плазми становить 7.2%. Моксонідин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Основний метаболіт – дегідрований моксонідин, фармакодинамічна активність якого становить близько 1/10 активності моксонідину. Виведення T1/2 моксонідину та метаболітів становить 2.5 та 5 год відповідно. Протягом 24 годин більше 90% моксонідину виводиться нирками: приблизно 78% – у незміненому вигляді, 13% – у вигляді дегідрованого моксонідину. Інші метаболіти у сечі становлять приблизно 8% дози. Менш ніж 1% дози виводиться через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Виведення моксонідину значною мірою корелює з КК. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв) Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 приблизно у 2 та 1.5 рази вище, ніж у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною функцією нирок (КК понад 90 мл/хв) . У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 у 3 рази вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Застосування моксонідину в багаторазових дозах не призводить до кумуляції в організмі хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), що перебувають на гемодіалізі, Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 відповідно у 6 та 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.У пацієнтів із порушеннями функції нирок дозу слід підбирати індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Клінічна фармакологіяСелективний агоніст імідазолінових рецепторів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняСССУ; синоатріальна блокада; AV-блокада II та III ступеня; виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; нестабільна стенокардія; ангіоневротичний набряк в анамнезі; виражена печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна ниркова недостатність (КК <30 мл/хв, вміст сироваткового креатиніну >160 мкмоль/л); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період лактації; непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози; підвищена чутливість до моксонідину та інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при хворобі Паркінсона (важка форма), епілепсії, глаукомі, депресії, хромоті, що перемежується, хвороби Рейно, AV-блокаді I ступеня, хронічній нирковій недостатності (КК >30 мл/хв, але <60 мл/хв), виражених цереброваскулярних порушеннях, після перенесеного інфаркту міокарда, хронічної серцевої недостатності І та ІІ функціонального класу, порушення функції печінки, гемодіалізу, при вагітності.Вагітність та лактаціяКлінічних даних про негативний вплив протягом вагітності немає. Однак слід призначати Тензотран вагітним лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Моксонідин виділяється з грудним молоком. У період лікування рекомендується припинити грудне вигодовування або відмінити препарат. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайбільш частими побічними реакціями, особливо на початку терапії, були сухість у роті, головний біль, астенія та сонливість. Інтенсивність їх прояву та частота зменшуються при повторному прийомі. Частота розвитку побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), іноді (>1/1000 та <1/100), дуже рідко (<1/1000) , включаючи окремі повідомлення). З боку центральної нервової системи: часто - підвищена стомлюваність, сонливість, біль голови, запаморочення; іноді - безсоння, астенія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація; іноді - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, парестезії, синдром Рейно, порушення периферичної мікроциркуляції. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; часто - нудота, запор та інші порушення функції ШКТ; дуже рідко – гепатит, холестаз. З боку сечостатевої системи: іноді – затримка сечі чи нетримання, імпотенція, зниження лібідо. Алергічні реакції: іноді – шкірні прояви, ангіоневротичний набряк. З боку органу зору: іноді – сухість очей, що викликає свербіж або відчуття печіння. Інші: іноді – набряки різної локалізації, слабкість у ногах, непритомність, затримка рідини, анорексія, біль у ділянці привушних залоз, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиМоксонідин можна призначати з тіазидними діуретиками, блокаторами повільних кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними засобами. Спільне застосування моксонідину з цими та іншими антигіпертензивними засобами призводить до адитивного ефекту та посилення гіпотензивного ефекту. При призначенні моксонідину з гідрохлортіазидом, глібенкламідом (глибуридом) або дигоксином фармакокінетична взаємодія відсутня. Трициклічні антидепресанти можуть знизити ефективність антигіпертензивних засобів центральної дії, тому не рекомендується призначати трициклічні антидепресанти одночасно з моксонідином. Моксонідин помірно посилює знижену когнітивну здатність у пацієнтів, які приймають лоразепи. Призначення моксонідину разом із бензодіазепінами може супроводжуватися посиленням седативного ефекту останніх. Моксонідин здатний потенціювати ефект етанолу при сумісному застосуванні. При призначенні моксонідину спільно з моклобемідом фармакодинамічна взаємодія відсутня.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо, незалежно від їди. Таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини. Найчастіше початкова доза Тензотрана становить 200 мкг/сут на 1 прийом, переважно в ранкові години. При недостатності терапевтичного ефекту дозу можна збільшити після 3 тижнів терапії до 400 мкг/добу на 2 прийоми (вранці та ввечері) або на 1 прийом (вранці). Максимальна добова доза, яку слід розділити на 2 прийоми (вранці та ввечері), становить 600 мкг. Максимальна одноразова доза становить 400 мкг. У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендації щодо режиму дозування такі самі, як і для дорослих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК від 30-60 мл/хв) та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, разова доза не повинна перевищувати 200 мкг. Максимальна добова доза – 400 мкг.ПередозуванняЄ повідомлення про кілька випадків передозування без смерті, коли застосовувалися дози до 19.6 мг за один прийом. Симптоми: головний біль, седативний ефект, сонливість, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, астенія, брадикардія, сухість у роті, блювання та біль у шлунку, підвищена стомлюваність. Потенційно можливі короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія, гіперглікемія. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проносних засобів, симптоматична терапія. У разі вираженого зниження АТ рекомендується введення рідини для відновлення ОЦК та введення допаміну. Брадикардія може бути купована атропіном. Антагоністи α-адренорецепторів здатні зменшити або усунути тимчасову артеріальну гіпертензію при передозуванні моксонідином.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри необхідності відміни бета-адреноблокаторів і Тензотрану, що приймаються одночасно, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і тільки через кілька днів - Тензотран. Припиняти прийом Тензотрану слід поступово. Не рекомендується призначати трициклічні антидепресанти одночасно з Тензотраном. Під час лікування необхідний регулярний контроль АТ, ЧСС та ЕКГ. Моксонідин можна призначати з тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ та блокаторами повільних кальцієвих каналів. Пацієнтам з рідкісною спадковою патологією непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати Тензотран. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про несприятливий вплив моксонідину на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами відсутні. Є повідомлення про розвиток сонливості та запаморочення під час лікування моксонідином. Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: моксонідин 400 мкг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (К25), кросповідон, магнію стеарат. Склад оболонки: опадрай Y-1-7000 (титану діоксид, гіпромелоза, макрогол 400), барвник заліза оксид червоний. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, круглі.Фармакотерапевтична групаСелективний агоніст імідазолінових рецепторів, які відповідають за рефлекторну регуляцію симпатичної нервової системи (локалізованих у вентролатеральному відділі довгастого мозку). Має низьку спорідненість до центральних α2-адренорецепторів, за рахунок взаємодії з якими опосередковані седативний ефект та сухість слизової оболонки порожнини рота. Моксонідин підвищує індекс чутливості до інсуліну на 21% порівняно з плацебо у пацієнтів з ожирінням, інсулінрезистентністю з помірним ступенем артеріальної гіпертензії. Вплив на гемодинаміку: зниження систолічного та діастолічного АТ при одноразовому та тривалому прийомі моксонідину пов'язане зі зменшенням пресорної дії симпатичної нервової системи на периферичні судини, зниженням ОПСС, тоді як серцевий викид та ЧСС суттєво не змінюються.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо моксонідин швидко і майже повністю абсорбується з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Тmax становить приблизно 1 год. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Незначною мірою піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату. Зв'язування з білками плазми становить 7.2%. Моксонідин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Основний метаболіт – дегідрований моксонідин, фармакодинамічна активність якого становить близько 1/10 активності моксонідину. Виведення T1/2 моксонідину та метаболітів становить 2.5 та 5 год відповідно. Протягом 24 годин більше 90% моксонідину виводиться нирками: приблизно 78% – у незміненому вигляді, 13% – у вигляді дегідрованого моксонідину. Інші метаболіти у сечі становлять приблизно 8% дози. Менш ніж 1% дози виводиться через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Виведення моксонідину значною мірою корелює з КК. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв) Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 приблизно у 2 та 1.5 рази вище, ніж у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною функцією нирок (КК понад 90 мл/хв) . У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 у 3 рази вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Застосування моксонідину в багаторазових дозах не призводить до кумуляції в організмі хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), що перебувають на гемодіалізі, Css у плазмі крові та кінцевий Т1/2 відповідно у 6 та 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.У пацієнтів із порушеннями функції нирок дозу слід підбирати індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Клінічна фармакологіяСелективний агоніст імідазолінових рецепторів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняСССУ; синоатріальна блокада; AV-блокада II та III ступеня; виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; нестабільна стенокардія; ангіоневротичний набряк в анамнезі; виражена печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна ниркова недостатність (КК <30 мл/хв, вміст сироваткового креатиніну >160 мкмоль/л); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період лактації; непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози; підвищена чутливість до моксонідину та інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при хворобі Паркінсона (важка форма), епілепсії, глаукомі, депресії, хромоті, що перемежується, хвороби Рейно, AV-блокаді I ступеня, хронічній нирковій недостатності (КК >30 мл/хв, але <60 мл/хв), виражених цереброваскулярних порушеннях, після перенесеного інфаркту міокарда, хронічної серцевої недостатності І та ІІ функціонального класу, порушення функції печінки, гемодіалізу, при вагітності.Вагітність та лактаціяКлінічних даних про негативний вплив протягом вагітності немає. Однак слід призначати Тензотран вагітним лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Моксонідин виділяється з грудним молоком. У період лікування рекомендується припинити грудне вигодовування або відмінити препарат. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайбільш частими побічними реакціями, особливо на початку терапії, були сухість у роті, головний біль, астенія та сонливість. Інтенсивність їх прояву та частота зменшуються при повторному прийомі. Частота розвитку побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), іноді (>1/1000 та <1/100), дуже рідко (<1/1000) , включаючи окремі повідомлення). З боку центральної нервової системи: часто - підвищена стомлюваність, сонливість, біль голови, запаморочення; іноді - безсоння, астенія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація; іноді - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, парестезії, синдром Рейно, порушення периферичної мікроциркуляції. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; часто - нудота, запор та інші порушення функції ШКТ; дуже рідко – гепатит, холестаз. З боку сечостатевої системи: іноді – затримка сечі чи нетримання, імпотенція, зниження лібідо. Алергічні реакції: іноді – шкірні прояви, ангіоневротичний набряк. З боку органу зору: іноді – сухість очей, що викликає свербіж або відчуття печіння. Інші: іноді – набряки різної локалізації, слабкість у ногах, непритомність, затримка рідини, анорексія, біль у ділянці привушних залоз, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиМоксонідин можна призначати з тіазидними діуретиками, блокаторами повільних кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними засобами. Спільне застосування моксонідину з цими та іншими антигіпертензивними засобами призводить до адитивного ефекту та посилення гіпотензивного ефекту. При призначенні моксонідину з гідрохлортіазидом, глібенкламідом (глибуридом) або дигоксином фармакокінетична взаємодія відсутня. Трициклічні антидепресанти можуть знизити ефективність антигіпертензивних засобів центральної дії, тому не рекомендується призначати трициклічні антидепресанти одночасно з моксонідином. Моксонідин помірно посилює знижену когнітивну здатність у пацієнтів, які приймають лоразепи. Призначення моксонідину разом із бензодіазепінами може супроводжуватися посиленням седативного ефекту останніх. Моксонідин здатний потенціювати ефект етанолу при сумісному застосуванні. При призначенні моксонідину спільно з моклобемідом фармакодинамічна взаємодія відсутня.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо, незалежно від їди. Таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини. Найчастіше початкова доза Тензотрана становить 200 мкг/сут на 1 прийом, переважно в ранкові години. При недостатності терапевтичного ефекту дозу можна збільшити після 3 тижнів терапії до 400 мкг/добу на 2 прийоми (вранці та ввечері) або на 1 прийом (вранці). Максимальна добова доза, яку слід розділити на 2 прийоми (вранці та ввечері), становить 600 мкг. Максимальна одноразова доза становить 400 мкг. У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендації щодо режиму дозування такі самі, як і для дорослих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК від 30-60 мл/хв) та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, разова доза не повинна перевищувати 200 мкг. Максимальна добова доза – 400 мкг.ПередозуванняЄ повідомлення про кілька випадків передозування без смерті, коли застосовувалися дози до 19.6 мг за один прийом. Симптоми: головний біль, седативний ефект, сонливість, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, астенія, брадикардія, сухість у роті, блювання та біль у шлунку, підвищена стомлюваність. Потенційно можливі короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія, гіперглікемія. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проносних засобів, симптоматична терапія. У разі вираженого зниження АТ рекомендується введення рідини для відновлення ОЦК та введення допаміну. Брадикардія може бути купована атропіном. Антагоністи α-адренорецепторів здатні зменшити або усунути тимчасову артеріальну гіпертензію при передозуванні моксонідином.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри необхідності відміни бета-адреноблокаторів і Тензотрану, що приймаються одночасно, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і тільки через кілька днів - Тензотран. Припиняти прийом Тензотрану слід поступово. Не рекомендується призначати трициклічні антидепресанти одночасно з Тензотраном. Під час лікування необхідний регулярний контроль АТ, ЧСС та ЕКГ. Моксонідин можна призначати з тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ та блокаторами повільних кальцієвих каналів. Пацієнтам з рідкісною спадковою патологією непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати Тензотран. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про несприятливий вплив моксонідину на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами відсутні. Є повідомлення про розвиток сонливості та запаморочення під час лікування моксонідином. Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тербінафін гідрохлорид 250 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, кальцію стеарат, лактоза моногідрат. 7 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, на одній із сторін роздільна ризику та гравірування "T" по обидва боки ризику.Фармакотерапевтична групаТербінафін – протигрибковий засіб. Має широкий спектр дії щодо грибів, що викликають захворювання шкіри, волосся і нігтів, у тому числі: Дерматофітів, таких як Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад, M. canis), Epidermophyton floccosum; дріжджових грибів роду Candida (наприклад, C. albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін має фунгіцидну дію щодо дерматофітів, цвілевих та деяких диморфних грибів. Активність щодо дріжджових грибів, залежно від їхнього виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною. Механізм дії пов'язаний зі специфічним придушенням раннього етапу біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це веде до дефіциту ергостерину і внутрішньоклітинного накопичення сквалена, що викликає загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази в клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450. Тербінафін не істотно впливає на метаболізм гормонів або інших лікарських препаратів.ФармакокінетикаПри призначенні тербінафіну внутрішньо у шкірі, волоссі та нігтях створюються концентрації препарату, що забезпечують фунгіцидну дію. Після одноразового прийому тербінафіну в дозі 250 мг його максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 години і становить 0.97 мкг/мл. Період напівабсорбції становить 0.8 години, а період напіврозподілу – 4.6 години. Хоча біодоступність тербінафіну помірно змінюється під впливом їжі, але не настільки, щоб була потрібна корекція дози препарату. Тербінафін значною мірою пов'язується з білками плазми (99%). Він швидко проникає через дермальний шар шкіри та концентрується у ліпофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, що призводить до створення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та в шкірі, багатої сальними залозами. Показано також, що тербінафін проникає у нігтьові пластинки у перші кілька тижнів після початку терапії. Тербінафін метаболізується швидко і значною мірою за участю як мінімум семи ізоферментів цитохрому Р450, при цьому основну роль відіграють ізоферменти CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 та CYP2C19. В результаті біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, що не володіють протигрибковою активністю і виводяться переважно із сечею. Кінцевий період напіввиведення становить 17 годин. Яких-небудь доказів кумуляції препарату в організмі немає. Не виявлено змін рівноважної концентрації тербінафіну в плазмі залежно від віку, але у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки може бути уповільнена швидкість виведення препарату, що призводить до більш високих концентрацій тербінафіну в крові. При місцевому застосуванні спрею або крему всмоктується менше 5% дози, таким чином системна дія препарату мінімальна.Показання до застосуванняМікози волосистої частини голови (трихофітія, мікроспорія); грибкові захворювання шкіри та нігтів (оніхомікози), зумовлені Trychophyton (Т. rubrum, Т. mentagrophytes, Т. verrucosum, Т. violaccum), Microsporum (M. сanis, M. gypseum) та Epidermophyton floccosum; важкі, поширені дерматомікози гладкої шкіри тулуба та кінцівок, що потребують системного лікування; кандидози шкіри та слизових оболонок.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена печінково-клітинна та ниркова недостатність, захворювання крові, пухлини, хвороби обміну речовин, патологія судин кінцівок, вагітність, годування груддю, дитячий вік (до 2 років).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю. Дитячий вік віком до 2 років.Побічна діяВідчуття тяжкості та болю в епігастральній ділянці, порушення смаку, зниження апетиту, нудота, діарея, холестаз, нейтропенія, тромбоцитопенія, шкірні алергічні реакції; відчуття печіння, почервоніння шкіри та свербіння в області нанесення крему.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна корекція дози тербінафіну при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферментів цитохрому Р450, які можуть уповільнювати та прискорювати виведення тербінафіну з організму. Циметидин зменшує швидкість виведення тербінафіну на 30%, а рифампіцин збільшує швидкість виведення тербінафіну на 100%. Дослідження in vitro та in vivo показали, що тербінафін, інгібуючи ізофермент CYP2P6, порушує метаболізм трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (дезіпрамін, флувоксамін), бета-адреноблокаторів (метопролоні В (селегілін) та антипсихотичних засобів (хлорпромазину, галоперидолу). Тербінафін істотно не впливає на швидкість виведення толбутаміну, терфінадину, триазоламу,пероральних контрацептивних засобів, що метаболізуються за допомогою інших ізоферментів цитохрому Р450 (за винятком ізоферменту CYP2P6). Тербінафін не впливає на швидкість виведення антипірину та дигоксину. При одночасному прийомі тербінафіну та пероральних контрацептивних засобів може розвинутися порушення менструального циклу. Тербінафін може посилювати ефективність кофеїну, за рахунок збільшення його концентрації у плазмі та зниження швидкості виведення з організму на 21%. Тербінафін може знижувати швидкість виведення з організму дезіпраміну на 82%. Тербінафін може знижувати ефективність циклоспорину за рахунок зниження його концентрації в плазмі на 15%. При одночасному застосуванні з варфарином може впливати на показники протромбінового тесту: час зсідання крові та міжнародне нормалізоване ставлення.При сумісному застосуванні з етанолом або препаратами, що мають гепатоксичну дію, виникає ризик розвитку лікарського ураження печінки.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування залежить від показання та тяжкості перебігу захворювання. Діти: Всередину, після їди, призначають один раз на день. Разова доза залежить від маси тіла та становить: для дітей з масою тіла менше 20 кг – 62.5 мг (половина таблетки по 125 мг); від 20 до 40 кг – 125 мг (одна таблетка по 125 мг); більше 40 кг – 250 мг (дві таблетки по 125 мг). Дорослі: 250 мг один раз на день увечері або двічі на день по 125 мг. Інфекції шкірних покровів: Тривалість лікування, що рекомендується: Дерматомікоз стоп (міжпальцевий, підошовний або тип шкарпеток): 2-6 тижнів; дерматомікоз тулуба, кінцівок, гомілок: 2-4 тижні; кандидоз шкіри: 2-4 тижні. Повне зникнення проявів інфекції та скарг, пов'язаних з нею, може наступити лише за кілька тижнів після мікологічного лікування. Інфекції волосся та волосистої частини голови: Тривалість лікування, що рекомендується: Мікоз волосистої частини голови: 4 тижні. Мікози волосистої частини голови спостерігаються переважно у дітей. Оніхомікоз: Тривалість ефективного лікування становить у більшості пацієнтів від 6 до 12 тижнів. При оніхомікозі кистей у більшості випадків досить 6 тижнів лікування. При оніхомікозі стоп у більшості випадків досить 12 тижнів лікування. Деяким хворим, які мають знижену швидкість росту нігтів, може знадобитися триваліше лікування. Оптимальний клінічний ефект спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування та припинення терапії. Це визначається тим періодом часу, який необхідний відростання здорового нігтя. Застосування тербінафіну в осіб похилого віку: Немає підстав припускати, що для осіб похилого віку потрібно змінювати дозування препарату або що вони відзначають побічні дії, що відрізняються від таких у пацієнтів молодшого віку. У разі застосування у цій віковій групі препарату у таблетках слід враховувати можливість супутнього порушення функції печінки або нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль голови, запаморочення, гастралгія, прискорене сечовипускання, висипання. Лікування: промивання шлунка із подальшим застосуванням активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНерегулярне застосування тербінафіну або передчасне припинення лікування може призводити до рецидиву захворювання. Якщо через 2 тижні лікування шкірної інфекції не відзначається покращення стану, необхідно повторно визначити збудника захворювання та його чутливість до препарату. Системне застосування при оніхомікозі виправдане лише у разі ураження більшості нігтів, наявності вираженого піднігтьового гіперкератозу, неефективності попередньої місцевої терапії. При лікуванні оніхомікозу клінічна відповідь, підтверджена лабораторно, зазвичай спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування та припинення курсу лікування, що обумовлено швидкістю відростання здорового нігтя. Видалення нігтьових пластинок при лікуванні оніхомікозу кистей протягом 3 тижнів та оніхомікозу стоп протягом 6 тижнів не потрібно. За наявності захворювання печінки кліренс тербінафіну може бути знижений. Під час лікування необхідно проводити контроль показників активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові. У поодиноких випадках через 3 місяці лікування виникає холестаз та гепатит. При появі ознак порушення функції печінки (слабкість, персистуюча нудота, зниження апетиту, надмірний біль у животі, жовтяниця, потемніння сечі або знебарвлений кал) препарат слід відмінити. Призначення тербінафіну хворим на псоріаз вимагає обережності, т.к. у дуже поодиноких випадках тербінафін може спровокувати загострення псоріазу. При лікуванні тербінафіном слід дотримуватись загальних правил гігієни для запобігання можливості повторного інфікування через білизну та взуття. У процесі лікування (через 2 тижні) та наприкінці його необхідно проводити протигрибкову обробку взуття, шкарпеток та панчох.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тербінафін гідрохлорид 250 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, кальцію стеарат, лактоза моногідрат. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, на одній із сторін роздільна ризику та гравірування "T" по обидва боки ризику.Фармакотерапевтична групаТербінафін – протигрибковий засіб. Має широкий спектр дії щодо грибів, що викликають захворювання шкіри, волосся і нігтів, у тому числі: Дерматофітів, таких як Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад, M. canis), Epidermophyton floccosum; дріжджових грибів роду Candida (наприклад, C. albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін має фунгіцидну дію щодо дерматофітів, цвілевих та деяких диморфних грибів. Активність щодо дріжджових грибів, залежно від їхнього виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною. Механізм дії пов'язаний зі специфічним придушенням раннього етапу біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це веде до дефіциту ергостерину і внутрішньоклітинного накопичення сквалена, що викликає загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази в клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450. Тербінафін не істотно впливає на метаболізм гормонів або інших лікарських препаратів.ФармакокінетикаПри призначенні тербінафіну внутрішньо у шкірі, волоссі та нігтях створюються концентрації препарату, що забезпечують фунгіцидну дію. Після одноразового прийому тербінафіну в дозі 250 мг його максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 години і становить 0.97 мкг/мл. Період напівабсорбції становить 0.8 години, а період напіврозподілу – 4.6 години. Хоча біодоступність тербінафіну помірно змінюється під впливом їжі, але не настільки, щоб була потрібна корекція дози препарату. Тербінафін значною мірою пов'язується з білками плазми (99%). Він швидко проникає через дермальний шар шкіри та концентрується у ліпофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, що призводить до створення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та в шкірі, багатої сальними залозами. Показано також, що тербінафін проникає у нігтьові пластинки у перші кілька тижнів після початку терапії. Тербінафін метаболізується швидко і значною мірою за участю як мінімум семи ізоферментів цитохрому Р450, при цьому основну роль відіграють ізоферменти CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 та CYP2C19. В результаті біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, що не володіють протигрибковою активністю і виводяться переважно із сечею. Кінцевий період напіввиведення становить 17 годин. Яких-небудь доказів кумуляції препарату в організмі немає. Не виявлено змін рівноважної концентрації тербінафіну в плазмі залежно від віку, але у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки може бути уповільнена швидкість виведення препарату, що призводить до більш високих концентрацій тербінафіну в крові. При місцевому застосуванні спрею або крему всмоктується менше 5% дози, таким чином системна дія препарату мінімальна.Показання до застосуванняМікози волосистої частини голови (трихофітія, мікроспорія); грибкові захворювання шкіри та нігтів (оніхомікози), зумовлені Trychophyton (Т. rubrum, Т. mentagrophytes, Т. verrucosum, Т. violaccum), Microsporum (M. сanis, M. gypseum) та Epidermophyton floccosum; важкі, поширені дерматомікози гладкої шкіри тулуба та кінцівок, що потребують системного лікування; кандидози шкіри та слизових оболонок.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена печінково-клітинна та ниркова недостатність, захворювання крові, пухлини, хвороби обміну речовин, патологія судин кінцівок, вагітність, годування груддю, дитячий вік (до 2 років).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю. Дитячий вік віком до 2 років.Побічна діяВідчуття тяжкості та болю в епігастральній ділянці, порушення смаку, зниження апетиту, нудота, діарея, холестаз, нейтропенія, тромбоцитопенія, шкірні алергічні реакції; відчуття печіння, почервоніння шкіри та свербіння в області нанесення крему.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна корекція дози тербінафіну при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферментів цитохрому Р450, які можуть уповільнювати та прискорювати виведення тербінафіну з організму. Циметидин зменшує швидкість виведення тербінафіну на 30%, а рифампіцин збільшує швидкість виведення тербінафіну на 100%. Дослідження in vitro та in vivo показали, що тербінафін, інгібуючи ізофермент CYP2P6, порушує метаболізм трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (дезіпрамін, флувоксамін), бета-адреноблокаторів (метопролоні В (селегілін) та антипсихотичних засобів (хлорпромазину, галоперидолу). Тербінафін істотно не впливає на швидкість виведення толбутаміну, терфінадину, триазоламу,пероральних контрацептивних засобів, що метаболізуються за допомогою інших ізоферментів цитохрому Р450 (за винятком ізоферменту CYP2P6). Тербінафін не впливає на швидкість виведення антипірину та дигоксину. При одночасному прийомі тербінафіну та пероральних контрацептивних засобів може розвинутися порушення менструального циклу. Тербінафін може посилювати ефективність кофеїну, за рахунок збільшення його концентрації у плазмі та зниження швидкості виведення з організму на 21%. Тербінафін може знижувати швидкість виведення з організму дезіпраміну на 82%. Тербінафін може знижувати ефективність циклоспорину за рахунок зниження його концентрації в плазмі на 15%. При одночасному застосуванні з варфарином може впливати на показники протромбінового тесту: час зсідання крові та міжнародне нормалізоване ставлення.При сумісному застосуванні з етанолом або препаратами, що мають гепатоксичну дію, виникає ризик розвитку лікарського ураження печінки.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування залежить від показання та тяжкості перебігу захворювання. Діти: Всередину, після їди, призначають один раз на день. Разова доза залежить від маси тіла та становить: для дітей з масою тіла менше 20 кг – 62.5 мг (половина таблетки по 125 мг); від 20 до 40 кг – 125 мг (одна таблетка по 125 мг); більше 40 кг – 250 мг (дві таблетки по 125 мг). Дорослі: 250 мг один раз на день увечері або двічі на день по 125 мг. Інфекції шкірних покровів: Тривалість лікування, що рекомендується: Дерматомікоз стоп (міжпальцевий, підошовний або тип шкарпеток): 2-6 тижнів; дерматомікоз тулуба, кінцівок, гомілок: 2-4 тижні; кандидоз шкіри: 2-4 тижні. Повне зникнення проявів інфекції та скарг, пов'язаних з нею, може наступити лише за кілька тижнів після мікологічного лікування. Інфекції волосся та волосистої частини голови: Тривалість лікування, що рекомендується: Мікоз волосистої частини голови: 4 тижні. Мікози волосистої частини голови спостерігаються переважно у дітей. Оніхомікоз: Тривалість ефективного лікування становить у більшості пацієнтів від 6 до 12 тижнів. При оніхомікозі кистей у більшості випадків досить 6 тижнів лікування. При оніхомікозі стоп у більшості випадків досить 12 тижнів лікування. Деяким хворим, які мають знижену швидкість росту нігтів, може знадобитися триваліше лікування. Оптимальний клінічний ефект спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування та припинення терапії. Це визначається тим періодом часу, який необхідний відростання здорового нігтя. Застосування тербінафіну в осіб похилого віку: Немає підстав припускати, що для осіб похилого віку потрібно змінювати дозування препарату або що вони відзначають побічні дії, що відрізняються від таких у пацієнтів молодшого віку. У разі застосування у цій віковій групі препарату у таблетках слід враховувати можливість супутнього порушення функції печінки або нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль голови, запаморочення, гастралгія, прискорене сечовипускання, висипання. Лікування: промивання шлунка із подальшим застосуванням активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНерегулярне застосування тербінафіну або передчасне припинення лікування може призводити до рецидиву захворювання. Якщо через 2 тижні лікування шкірної інфекції не відзначається покращення стану, необхідно повторно визначити збудника захворювання та його чутливість до препарату. Системне застосування при оніхомікозі виправдане лише у разі ураження більшості нігтів, наявності вираженого піднігтьового гіперкератозу, неефективності попередньої місцевої терапії. При лікуванні оніхомікозу клінічна відповідь, підтверджена лабораторно, зазвичай спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування та припинення курсу лікування, що обумовлено швидкістю відростання здорового нігтя. Видалення нігтьових пластинок при лікуванні оніхомікозу кистей протягом 3 тижнів та оніхомікозу стоп протягом 6 тижнів не потрібно. За наявності захворювання печінки кліренс тербінафіну може бути знижений. Під час лікування необхідно проводити контроль показників активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові. У поодиноких випадках через 3 місяці лікування виникає холестаз та гепатит. При появі ознак порушення функції печінки (слабкість, персистуюча нудота, зниження апетиту, надмірний біль у животі, жовтяниця, потемніння сечі або знебарвлений кал) препарат слід відмінити. Призначення тербінафіну хворим на псоріаз вимагає обережності, т.к. у дуже поодиноких випадках тербінафін може спровокувати загострення псоріазу. При лікуванні тербінафіном слід дотримуватись загальних правил гігієни для запобігання можливості повторного інфікування через білизну та взуття. У процесі лікування (через 2 тижні) та наприкінці його необхідно проводити протигрибкову обробку взуття, шкарпеток та панчох.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 009,00 грн
964,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВміст на 1 мл: Активна речовина: філграстим 60 млн. ME (відповідає 600 мкг/мл); Допоміжні речовини: оцтова кислота крижана 0,60 мг/мл, сорбітол 50,0 мг/мл, полісорбат 80 0,055 мг, гідроксид натрію до pH 4,20, вода для ін'єкцій до 1,00 мл. Форма випуску: розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 0.5 мл.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 60 млн. МО/мл. Прозора безбарвна рідина.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному та підшкірному введенні філграстиму спостерігається позитивна лінійна залежність між введеною дозою та концентрацією у сироватці крові. Після підшкірного введення терапевтичних доз концентрація перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 год. Об'єм розподілу становить 150 мл/кг. Незалежно від методу введення, елімінація філграстиму протікає за правилами кінетики 1-го порядку. Період напіввиведення – 3,5 год, кліренс дорівнює 0,6 мл/хв/кг. Тривале призначення філграстиму до 28 днів після аутологічної трансплантації кісткового мозку не призводить до кумуляції та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) та показника площі під кривою (AUC) та зниження значень обсягу розподілу та кліренсу порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості.ФармакодинамікаФілграстим – високоочищений неглікозильований білок, що складається з 175 амінокислот. Він виробляється штамом Escherichia coli, в геном якої методами генної інженерії введений ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Філграстим, що містить рекомбінантний Г-КСФ, значно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові вже в перші 24 години після введення, з невеликим збільшенням числа моноцитів. У хворих з тяжкою хронічною нейтропенією. Філграстим може викликати незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів та базофілів. Філграстим дозозалежно збільшує число нейтрофілів із нормальною або підвищеною функціональною активністю. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1-2 днів та повертається до нормального рівня протягом наступних 1-7 днів. Тривалість дії при внутрішньовенному введенні може скорочуватися. Філграстим значно зменшує частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії, зменшуючи необхідність та тривалість стаціонарного лікування у хворих, які отримують хіміотерапію цитостатиками або мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку. Хворі, які отримують філграстим та цитотоксичну хіміотерапію, вимагають менших доз антибіотиків порівняно з хворими, які отримують лише цитотоксичну хіміотерапію. Лікування філграстимом значно зменшує тривалість фебрильної нейтропенії, потребу в антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, не впливаючи на частоту лихоманки та інфекційних ускладнень. Застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії, мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин у периферичний кровотік. Аутологічну або алогенну трансплантацію периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) проводять після терапії великими дозами цитостатиків, або замість трансплантації кісткового мозку, або на додаток до неї. Трансплантація ПСКК також може призначатися після (високодозної) мієлосупресивної цитотоксичної терапії. Застосування ПСКК, мобілізованих за допомогою філграстиму, прискорює відновлення кровотворення, зменшує вираженість та тривалість тромбоцитопенії, небезпеку геморагічних ускладнень та потребу у переливанні тромбоцитарної маси після мієлосупресивної або мієлоаблативної терапії. Ефективність та безпека філграстиму у дорослих та дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, однакові. У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (важкою вродженою, періодичною, ідіопатичною нейтропенією) філграстим стабільно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень. Призначення філграстиму пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримати нормальний вміст нейтрофілів та слідувати рекомендованим дозам антиретровірусної та/або іншої мієлосупресивної терапії. Ознаки збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні філграстиму не відзначено. Як і інші гемопоетичні фактори росту, ГКСФ стимулює людські ендотеліальні клітини in vitro.ІнструкціяЩодня підшкірно (п/к) або у вигляді коротких внутрішньовенних (в/в) інфузій (30хвилинних) на 5% розчині декстрози доти, доки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум (надир) і не повернеться до діапазону нормальних значень. Вибір способу введення залежить від конкретної клінічної ситуації. Переважний підшкірний шлях введення. При необхідності внутрішньовенного введення необхідна кількість препарату вводиться зі шприца у флакон або пластиковий контейнер з 5% розчином декстрози, потім проводиться 30хвилинна інфузія розведеного препарату. Шприци з препаратом Теваграстим призначені лише для одноразового використання. Вказівки щодо розведення. Препарат Теваграстим розводять лише 5% розчином декстрози, не можна розводити 0,9% розчином хлориду натрію. Розведений препарат може адсорбуватися склом та пластмасами. Якщо препарат розводиться до концентрації менше 15 мкг/мл (менше 1,5 млн. МО/мл), то розчин слід додавати сироватковий альбумін людини, щоб кінцева концентрація альбуміну становила 2 мг/мл. Наприклад, при кінцевому обсязі розчину 20 мл, сумарну дозу препарату Теваграстим менше 300 мкг (менше 30 млн. ME) слід вводити з додаванням 0,2 мл 20% розчину альбуміну людини. Не можна розводити Теваграстим до кінцевої концентрації менше 2 мкг/мл (менше 0,2 млн. МО/мл). Готовий розчин препарату Теваграстим повинен зберігатись при температурі від 2 до 8 °С не більше доби.Показання до застосуванняНейтропенія, фебрильна нейтропенія у пацієнтів, які отримують інтенсивну мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому), а також нейтропенія та її клінічні наслідки у пацієнтів, які отримують Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові, зокрема. після мієлосупресивної терапії. Тяжка вроджена, періодична або ідіопатична нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) 0,5 х 109/л і менше) у дітей та дорослих з тяжкими або рецидивними інфекціями в анамнезі. Стійка нейтропенія (АКН 1,0 х 109/л і менше) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій за неможливості використання інших способів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини (філграстим) або до інших компонентів препарату; тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костманна) із цитогенетичними порушеннями; застосування препарату з метою збільшення доз цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів вище за рекомендовані; одночасне призначення з цитотоксичною хіміо- та променевою терапією; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; період грудного вигодовування; новонароджений вік (до 28 днів життя).Вагітність та лактаціяБезпека філграстиму для вагітних жінок не встановлена. Можливе проходження філграстиму через плацентарний бар'єр у жінок. При призначенні філграстиму вагітним слід співвіднести очікуваний терапевтичний ефект із можливим ризиком для плода. Немає даних про проникнення філграстиму у грудне молоко. Застосовувати філграстим у період грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяПацієнти з онкологічними захворюваннями. Найчастішими небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням філграстиму в рекомендованій дозі, були легкі або помірні кістково-м'язові болі (у 10% пацієнтів) та сильні кістково-м'язові болі (у 3% пацієнтів). Кістково-м'язові болі зазвичай усувалися за допомогою стандартного лікування анальгетиками. Менш частими небажаними ефектами були порушення сечовипускання (переважно дизурія легкого та середнього ступеня тяжкості). Філграстим не збільшував частоту небажаних реакцій, пов'язаних із цитотоксичною хіміотерапією. Небажані ефекти з однаковою частотою спостерігалися у пацієнтів при застосуванні філграстиму/хіміотерапії та плацебо/хіміотерапії, включаючи нудоту та блювання, алопецію, діарею, втому, відсутність апетиту, запалення слизових оболонок (мукозит), головний біль, кашель, шкірний , загальну слабкість, біль у горлі, запор та неспецифічний біль. Оборотне, дозозалежне і звичайно легке або помірне підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), лужної фосфатази (ЩФ), концентрації сечової кислоти та активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у плазмі крові спостерігалося при застосуванні філграстиму у рекомендованих дозах 5%. 25% та 10% пацієнтів відповідно. Зрідка спостерігалося транзиторне зниження артеріального тиску (АТ), які потребують терапевтичного втручання. Повідомлялося про реакцію "трансплантат проти господаря" та смерть пацієнтів, які отримують ГКСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку. Іноді у пацієнтів, які отримують високодозну хіміотерапію з подальшою аутологічною трансплантацією кісткового мозку, відзначали порушення з боку судин, у тому числі венооклюзійну хворобу та порушення, пов'язані з водним обміном в організмі. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму у цих випадках не встановлено. Дуже рідкісні випадки шкірного васкуліту були зареєстровані у пацієнтів, які отримували філграстим. Механізм розвитку васкуліту у пацієнтів, які отримують філграстим, не встановлений. Є рідкісні повідомлення розвитку синдрому Світу (гострий фібрильний дерматоз). Оскільки значна частина цих пацієнтів страждала від лейкемії, яка, як відомо, асоціюється з синдромом Світу, причинно-наслідковий зв'язок з філграстимом не встановлено. В окремих випадках спостерігали загострення ревматоїдного артриту. Повідомлялося про розвиток псевдоподагри у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували філграстим. Були зареєстровані рідкісні небажані ефекти з боку легень, включаючи інтерстиціальну пневмонію, набряк легень та легеневі інфільтрати, у поодиноких випадках з несприятливим результатом у вигляді дихальної недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСВ), у тому числі з летальним кінцем. Описані поодинокі випадки виникнення симптомів, що вказують на реакції алергічного типу, у тому числі анафілаксія, висипання на шкірі, кропив'янка, набряк Квінке, задишку, зниження АТ, що розвиваються при введенні першої дози або подальшому застосуванні філграстиму, були зареєстровані у пацієнтів, які отримують філграстим. Таких реакцій було більше після внутрішньовенного застосування. У деяких випадках симптоми рецидивували після повторного застосування філграстиму, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок. Застосування філграстиму слід припинити у пацієнтів, у яких розвинулися тяжкі алергічні реакції. Поодинокі випадки серповидно-клітинних кризів були зареєстровані у пацієнтів із серповидно-клітинною анемією. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення активності ЛДГ, ЛФ, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі. З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку судин: нечасто – синдром підвищеної проникності капілярів; рідко - судинні порушення, ангіопатія. З боку дихальної системи: часто кашель, біль у горлі; дуже рідко – інфільтрати у легенях. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – запор, діарея, анорексія, мукозит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – підвищення активності ГГТ. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто – алопеція, шкірний висип; дуже рідко – синдром Світу, шкірний васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у грудях, кістково-м'язовий біль; дуже рідко – загострення ревматоїдного артриту. З боку сечовивідної системи: дуже рідко – порушення сечовипускання. Інші: часто – стомлюваність, загальна слабкість; нечасто – неспецифічний біль. Здорові донори під час мобілізації ПСКК. Найчастіше спостерігалися транзиторні слабкі чи помірні кістково-м'язові болі. Лейкоцитоз (більше 50 х 109/л) спостерігався у 41% здорових донорів та транзиторна тромбоцитопенія (менше 100 х 109/л) після застосування філграстиму та лейкофорезу спостерігалася у 35% здорових донорів. Транзиторне незначне підвищення активності ЛФ, ЛДГ, аспартатамінотрансферази (ACT) та концентрації сечової кислоти в плазмі були зареєстровані у здорових донорів, які отримують філграстим (без клінічних наслідків). Зрідка повідомлялося про загострення артриту. Зрідка повідомлялося про симптоми, що вказують на тяжкі алергічні реакції. Головний біль, як вважають, пов'язаний із застосуванням філграстиму, був зареєстрований у здорових донорів при мобілізації ПСКК у дослідженнях. Часті, в основному, безсимптомні випадки спленомегалії та дуже рідкісні випадки розриву селезінки були зареєстровані у здорових донорів та пацієнтів після введення ГКСФ. У здорових донорів небажані явища з боку органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча, інфільтрати в легенях, задишка та гіпоксія) спостерігалися дуже рідко при застосуванні філграстиму у післяреєстраційний період. У післяреєстраційний період було зареєстровано випадки синдрому підвищеної проникності капілярів при застосуванні Г-КСФ. Вони, як правило, спостерігалися у пацієнтів з прогресуючим злоякісним захворюванням, сепсисом, які приймають одночасно кілька препаратів для хіміотерапії або проходять аферез. Синдром підвищеної проникності капілярів може загрожувати життю, якщо лікування затягується. Не часто спостерігався цей синдром у здорових донорів при мобілізації ПСКК після введення ГКСФ. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкоцитоз, тромбоцитопенія; нечасто – порушення з боку селезінки. З боку імунної системи: нечасто важкі алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення активності ЛФ, ЛДГ; нечасто – підвищення активності ACT. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку судин: нечасто – синдром підвищеної проникності капілярів. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – кістково-м'язові болі; нечасто – загострення ревматоїдного артриту. Пацієнти із ТХН. Частота небажаних ефектів, пов'язаних із застосуванням філграстиму у пацієнтів із ТХН, має тенденцію до зниження з часом. Найчастішими небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням філграстиму, були біль у кістках та м'язах. Також спостерігалися збільшення селезінки, що прогресує в деяких випадках, та тромбоцитопенія. Головний біль та діарея зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування філграстимом менш ніж у 10% пацієнтів. Також повідомлялося про анемію та носові кровотечі. Спостерігалося транзиторне збільшення концентрації сечової кислоти, активності ЛДГ, ЛФ у плазмі без клінічних наслідків. Також спостерігалося помірне транзиторне зниження концентрації глюкози в крові після їжі. Небажані ефекти, можливо пов'язані із застосуванням філграстиму, і, як правило, що спостерігалися у менш ніж 2% пацієнтів з ТХН, були реакції в місці ін'єкції, головний біль, збільшення печінки, біль у суглобах, алопеція, остеопороз, та висипання на шкірі. Під час тривалого застосування філграстиму повідомлялося про розвиток шкірного васкуліту у 2% пацієнтів з ТХН, а також дуже рідкісні випадки протеїнурії/гематурії. З боку крові та лімфатичної системи:. Дуже часто – анемія, спленомегалія; Часто – тромбоцитопенія; Нечасто – порушення з боку селезінки. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження концентрації глюкози у крові, підвищення ЛФ, ЛДГ, гіперурикемія. З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку дихальної системи: дуже часто – носова кровотеча. З боку травної системи: часто – діарея, гепатомегалія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, шкірний висип, шкірний васкуліт, біль у місці ін'єкції. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – болі в кістках та м'язах; часто – остеопороз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія, протеїнурія. Пацієнти із ВІЛ-інфекцією. Постійно спостерігалися слабкі та помірні кістково-м'язові болі та міалгія, пов'язані із застосуванням філграстиму. Частота виникнення болю подібна до такої у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Збільшення селезінки, пов'язане із застосуванням філграстиму, спостерігалося менш ніж у 3% пацієнтів. У всіх випадках при фізикальному обстеженні спостерігалася спленомегалія легкої та середньої тяжкості із сприятливим клінічним перебігом; не було жодного випадку гіперспленізму та спленектомії. Спленомегалія досить часто зустрічається у пацієнтів, які страждають на ВІЛ-інфекцію, а також присутня в різному ступені вираженості у більшості пацієнтів, хворих на СНІД. У цих випадках зв'язок спленомегалії із застосуванням філграстиму залишається незрозумілим. З боку крові та лімфатичної системи: часто – порушення з боку селезінки. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – кістково-м'язовий біль.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність та безпека введення філграстиму в один день із цитотоксичними хіміопрепаратами не встановлені. У зв'язку з високою чутливістю активно проліферуючих мієлоїдних клітин до протипухлинних цитотоксичних препаратів призначати філграстим за 24 години до або після введення цих препаратів не рекомендується. Фторурацил посилює тяжкість нейтропенії за одночасного призначення з філграстимом. Можлива взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома. З огляду на те, що літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії філграстиму при комбінованому призначенні, але такі дослідження не проводилися. Філграстим фармацевтично не сумісний з 0,9% розчином хлориду натрію. При застосуванні філграстиму для мобілізації кровотворних стовбурових клітин після хіміотерапії слід враховувати, що при призначенні протягом тривалого часу таких цитостатиків, як мелфалан, кармустин та карбоплатин, ефективність мобілізації може бути знижена.Спосіб застосування та дозиСтандартні схеми цитотоксичної хіміотерапії. У дозі 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг один раз на добу щодня підшкірно або внутрішньовенно у вигляді коротких інфузій (30-хвилинних) на 5% розчині декстрози. Першу дозу препарату вводять не раніше, ніж через 24 години після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії. При необхідності тривалість курсу терапії може становити до 14 днів, залежно від тяжкості захворювання та вираженості нейтропенії. Після індукційної та консолідуючої терапії гострого мієлолейкозу тривалість застосування препарату Теваграстим може збільшуватися до 38 днів залежно від типу, доз та використаної схеми цитотоксичної хіміотерапії. Минуще збільшення кількості нейтрофілів спостерігається зазвичай через 1-2 дні після початку лікування препаратом Теваграстим. Для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію препаратом Теваграстим доти, доки кількість нейтрофілів не перейде очікуваного мінімуму і не досягне нормальних значень. Не рекомендується скасовувати препарат Теваграстим передчасно, до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум. Лікування потрібно припинити, якщо АКН після надиру досягло 1,0 х 109/л. Після мієлоаблативної хіміотерапії з наступною пересадкою кісткового мозку. П/к або внутрішньовенно у вигляді інфузії в 20 мл 5% розчину декстрози. Початкова доза 10 мкг (1,0 млн. МО)/кг внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв або 24 год або шляхом безперервної підшкірної інфузії протягом 24 годин. Першу дозу препарату Теваграстим слід вводити не раніше, ніж через 24 год. год після цитотоксичної хіміотерапії, а при трансплантації кісткового мозку – не пізніше ніж через 24 год після інфузії кісткового мозку. Тривалість терапії трохи більше 28 днів. Після максимального зниження кількості нейтрофілів (надира), добову дозу коригують залежно від динаміки їх числа. Якщо кількість нейтрофілів у периферичній крові перевищує 1,0 х 109/л протягом трьох днів поспіль, дозу препарату Теваграстим зменшують до 5,0 мкг (0,5 млн. МО)/кг; потім, якщо АКН перевищує 1,0 х 109/л протягом трьох днів поспіль, препарат Теваграстім скасовують.Якщо в період лікування АКН знижується менше 1,0 х 109/л, дозу препарату Теваграстим збільшують знову, відповідно до наведеної вище схеми. Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) після мієлосупресивної терапії з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК з (або без) трансплантацією кісткового мозку або у пацієнтів з мієлоаблативною терапією з подальшою трансфузією ПСКК У дозі 10 мкг 1/0 /до ін'єкції 1 раз на добу або безперервної 24годинної підшкірної інфузії протягом 6 днів поспіль, при цьому зазвичай достатньо двох процедур лейкаферезу поспіль на 5-й, 6-й дні. В окремих випадках можливе проведення додаткового лейкаферезу. Застосування препарату Теваграстим необхідно продовжити до останнього лейкаферезу. Мобілізація ПСКК після мієлосупресивної терапії. У дозі 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг шляхом щоденних підшкірних ін'єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії і до тих пір, поки кількість нейтрофілів не перейде через очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Лейкаферез слід проводити протягом періоду, коли АКН піднімається з менше 0,5 х 109/л до 5,0 х 109/л. Пацієнтам, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, буває достатньо одного лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові лейкаферези. Мобілізація ПСКК у здорових допорів для алогенної трансплантації. У дозі 10 мкг (1,0 млн. ОД)/кг/добу п/к протягом 4-5 днів. Лейкаферез проводять з 5-го дня і при необхідності до 6-го дня з метою одержати CD34+ клітини у кількості не менше 4х106 клітин/кг маси тіла реципієнта. Ефективність та безпека застосування препарату Теваграстим у здорових донорів молодше 16 і старше 60 років не досліджувалися. Тяжка хронічна нейтропенія (ТХН). Щодня підшкірно, про одноразово або розділивши на кілька введень. При вродженій нейтропенії: початкова доза 12 мкг (1,2 млн. МО)/кг/добу, при ідіопатичній або періодичній нейтропенії - по 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг/добу, до стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1, 5 х 109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту слід визначити найменшу ефективну дозу для підтримки цієї кількості нейтрофілів. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити наполовину, залежно від реакції пацієнта на терапію. Згодом кожні 1-2 тижні можна коригувати дозу для підтримки кількості нейтрофілів в діапазоні 1,5-10 х 109/л. У пацієнтів з тяжкими інфекціями можна застосувати схему із швидшим збільшенням дози. У 97% пацієнтів, які позитивно відреагували на лікування, повний терапевтичний ефект спостерігається при застосуванні доз філграстиму до 24 мкг/кг/добу. Добова доза препарату Теваграстим не повинна перевищувати 24 мкг/кг/добу. Нейтропенія при ВІЛ-інфекції. Початкова доза 1-4 мкг (0,1-0,4 млн. МО)/кг/добу, одноразово, підшкірно до нормалізації кількості нейтрофілів (не менше 2 х 109/л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 дні. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза 300 мкг на добу 2-3 рази на тиждень за схемою альтернування (через день). Надалі може знадобитися індивідуальна корекція дози та тривала терапія препаратом Теваграстим для підтримки кількості нейтрофілів більше 2,0 х 109/л. Особливі вказівки щодо дозування. Для пацієнтів похилого віку спеціальних рекомендацій щодо дозування відсутні. Дитячий вік: у дітей із ТХН та онкологічними захворюваннями профіль безпеки філграстиму не відрізнявся від такого у дорослих. Рекомендації щодо дозування для дитячого віку такі ж, як для дорослих, які отримують мієлосупресивну або цитотоксичну хіміотерапію. Корекція дози філграстиму не потрібна у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю, оскільки їх фармакокінетичні та фармакодинамічні показники подібні до таких у здорових добровольців.ПередозуванняВипадки передозування філграстиму не відмічені. Через 1-2 дні після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50% і повертається до нормального рівня через 1-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вагітності, злоякісних та передпухлинних захворюваннях, у т.ч. при гострому мієлолейкозі (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки), серповидноклітинній анемії, патології кісткової тканини (у тому числі при остеопорозі), у комбінації з високодозною хіміотерапією, при спадковій непереносимості фруктози (препарат містить сорбітол).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 220,00 грн
1 189,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВміст на 1 мл: Активна речовина: філграстим 60 млн. ME (відповідає 600 мкг/мл); Допоміжні речовини: оцтова кислота крижана 0,60 мг/мл, сорбітол 50,0 мг/мл, полісорбат 80 0,055 мг, гідроксид натрію до pH 4,20, вода для ін'єкцій до 1,00 мл. Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 0.8 мл.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 60 млн. МО/мл. Прозора безбарвна рідина.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному та підшкірному введенні філграстиму спостерігається позитивна лінійна залежність між введеною дозою та концентрацією у сироватці крові. Після підшкірного введення терапевтичних доз концентрація перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 год. Об'єм розподілу становить 150 мл/кг. Незалежно від методу введення, елімінація філграстиму протікає за правилами кінетики 1-го порядку. Період напіввиведення – 3,5 год, кліренс дорівнює 0,6 мл/хв/кг. Тривале призначення філграстиму до 28 днів після аутологічної трансплантації кісткового мозку не призводить до кумуляції та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) та показника площі під кривою (AUC) та зниження значень обсягу розподілу та кліренсу порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості.ФармакодинамікаФілграстим – високоочищений неглікозильований білок, що складається з 175 амінокислот. Він виробляється штамом Escherichia coli, в геном якої методами генної інженерії введений ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Філграстим, що містить рекомбінантний Г-КСФ, значно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові вже в перші 24 години після введення, з невеликим збільшенням числа моноцитів. У хворих з тяжкою хронічною нейтропенією. Філграстим може викликати незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів та базофілів. Філграстим дозозалежно збільшує число нейтрофілів із нормальною або підвищеною функціональною активністю. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1-2 днів та повертається до нормального рівня протягом наступних 1-7 днів. Тривалість дії при внутрішньовенному введенні може скорочуватися. Філграстим значно зменшує частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії, зменшуючи необхідність та тривалість стаціонарного лікування у хворих, які отримують хіміотерапію цитостатиками або мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку. Хворі, які отримують філграстим та цитотоксичну хіміотерапію, вимагають менших доз антибіотиків порівняно з хворими, які отримують лише цитотоксичну хіміотерапію. Лікування філграстимом значно зменшує тривалість фебрильної нейтропенії, потребу в антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, не впливаючи на частоту лихоманки та інфекційних ускладнень. Застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії, мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин у периферичний кровотік. Аутологічну або алогенну трансплантацію периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) проводять після терапії великими дозами цитостатиків, або замість трансплантації кісткового мозку, або на додаток до неї. Трансплантація ПСКК також може призначатися після (високодозної) мієлосупресивної цитотоксичної терапії. Застосування ПСКК, мобілізованих за допомогою філграстиму, прискорює відновлення кровотворення, зменшує вираженість та тривалість тромбоцитопенії, небезпеку геморагічних ускладнень та потребу у переливанні тромбоцитарної маси після мієлосупресивної або мієлоаблативної терапії. Ефективність та безпека філграстиму у дорослих та дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, однакові. У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (важкою вродженою, періодичною, ідіопатичною нейтропенією) філграстим стабільно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень. Призначення філграстиму пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримати нормальний вміст нейтрофілів та слідувати рекомендованим дозам антиретровірусної та/або іншої мієлосупресивної терапії. Ознаки збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні філграстиму не відзначено. Як і інші гемопоетичні фактори росту, ГКСФ стимулює людські ендотеліальні клітини in vitro.ІнструкціяЩодня підшкірно (п/к) або у вигляді коротких внутрішньовенних (в/в) інфузій (30хвилинних) на 5% розчині декстрози доти, доки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум (надир) і не повернеться до діапазону нормальних значень. Вибір способу введення залежить від конкретної клінічної ситуації. Переважний підшкірний шлях введення. При необхідності внутрішньовенного введення необхідна кількість препарату вводиться зі шприца у флакон або пластиковий контейнер з 5% розчином декстрози, потім проводиться 30хвилинна інфузія розведеного препарату. Шприци з препаратом Теваграстим призначені лише для одноразового використання. Вказівки щодо розведення. Препарат Теваграстим розводять лише 5% розчином декстрози, не можна розводити 0,9% розчином хлориду натрію. Розведений препарат може адсорбуватися склом та пластмасами. Якщо препарат розводиться до концентрації менше 15 мкг/мл (менше 1,5 млн. МО/мл), то розчин слід додавати сироватковий альбумін людини, щоб кінцева концентрація альбуміну становила 2 мг/мл. Наприклад, при кінцевому обсязі розчину 20 мл, сумарну дозу препарату Теваграстим менше 300 мкг (менше 30 млн. ME) слід вводити з додаванням 0,2 мл 20% розчину альбуміну людини. Не можна розводити Теваграстим до кінцевої концентрації менше 2 мкг/мл (менше 0,2 млн. МО/мл). Готовий розчин препарату Теваграстим повинен зберігатись при температурі від 2 до 8 °С не більше доби.Показання до застосуванняНейтропенія, фебрильна нейтропенія у пацієнтів, які отримують інтенсивну мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому), а також нейтропенія та її клінічні наслідки у пацієнтів, які отримують Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові, зокрема. після мієлосупресивної терапії. Тяжка вроджена, періодична або ідіопатична нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) 0,5 х 109/л і менше) у дітей та дорослих з тяжкими або рецидивними інфекціями в анамнезі. Стійка нейтропенія (АКН 1,0 х 109/л і менше) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій за неможливості використання інших способів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини (філграстим) або до інших компонентів препарату; тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костманна) із цитогенетичними порушеннями; застосування препарату з метою збільшення доз цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів вище за рекомендовані; одночасне призначення з цитотоксичною хіміо- та променевою терапією; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; період грудного вигодовування; новонароджений вік (до 28 днів життя).Вагітність та лактаціяБезпека філграстиму для вагітних жінок не встановлена. Можливе проходження філграстиму через плацентарний бар'єр у жінок. При призначенні філграстиму вагітним слід співвіднести очікуваний терапевтичний ефект із можливим ризиком для плода. Немає даних про проникнення філграстиму у грудне молоко. Застосовувати філграстим у період грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяПацієнти з онкологічними захворюваннями. Найчастішими небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням філграстиму в рекомендованій дозі, були легкі або помірні кістково-м'язові болі (у 10% пацієнтів) та сильні кістково-м'язові болі (у 3% пацієнтів). Кістково-м'язові болі зазвичай усувалися за допомогою стандартного лікування анальгетиками. Менш частими небажаними ефектами були порушення сечовипускання (переважно дизурія легкого та середнього ступеня тяжкості). Філграстим не збільшував частоту небажаних реакцій, пов'язаних із цитотоксичною хіміотерапією. Небажані ефекти з однаковою частотою спостерігалися у пацієнтів при застосуванні філграстиму/хіміотерапії та плацебо/хіміотерапії, включаючи нудоту та блювання, алопецію, діарею, втому, відсутність апетиту, запалення слизових оболонок (мукозит), головний біль, кашель, шкірний , загальну слабкість, біль у горлі, запор та неспецифічний біль. Оборотне, дозозалежне і звичайно легке або помірне підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), лужної фосфатази (ЩФ), концентрації сечової кислоти та активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у плазмі крові спостерігалося при застосуванні філграстиму у рекомендованих дозах 5%. 25% та 10% пацієнтів відповідно. Зрідка спостерігалося транзиторне зниження артеріального тиску (АТ), які потребують терапевтичного втручання. Повідомлялося про реакцію "трансплантат проти господаря" та смерть пацієнтів, які отримують ГКСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку. Іноді у пацієнтів, які отримують високодозну хіміотерапію з подальшою аутологічною трансплантацією кісткового мозку, відзначали порушення з боку судин, у тому числі венооклюзійну хворобу та порушення, пов'язані з водним обміном в організмі. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму у цих випадках не встановлено. Дуже рідкісні випадки шкірного васкуліту були зареєстровані у пацієнтів, які отримували філграстим. Механізм розвитку васкуліту у пацієнтів, які отримують філграстим, не встановлений. Є рідкісні повідомлення розвитку синдрому Світу (гострий фібрильний дерматоз). Оскільки значна частина цих пацієнтів страждала від лейкемії, яка, як відомо, асоціюється з синдромом Світу, причинно-наслідковий зв'язок з філграстимом не встановлено. В окремих випадках спостерігали загострення ревматоїдного артриту. Повідомлялося про розвиток псевдоподагри у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували філграстим. Були зареєстровані рідкісні небажані ефекти з боку легень, включаючи інтерстиціальну пневмонію, набряк легень та легеневі інфільтрати, у поодиноких випадках з несприятливим результатом у вигляді дихальної недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСВ), у тому числі з летальним кінцем. Описані поодинокі випадки виникнення симптомів, що вказують на реакції алергічного типу, у тому числі анафілаксія, висипання на шкірі, кропив'янка, набряк Квінке, задишку, зниження АТ, що розвиваються при введенні першої дози або подальшому застосуванні філграстиму, були зареєстровані у пацієнтів, які отримують філграстим. Таких реакцій було більше після внутрішньовенного застосування. У деяких випадках симптоми рецидивували після повторного застосування філграстиму, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок. Застосування філграстиму слід припинити у пацієнтів, у яких розвинулися тяжкі алергічні реакції. Поодинокі випадки серповидно-клітинних кризів були зареєстровані у пацієнтів із серповидно-клітинною анемією. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення активності ЛДГ, ЛФ, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі. З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку судин: нечасто – синдром підвищеної проникності капілярів; рідко - судинні порушення, ангіопатія. З боку дихальної системи: часто кашель, біль у горлі; дуже рідко – інфільтрати у легенях. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – запор, діарея, анорексія, мукозит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – підвищення активності ГГТ. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто – алопеція, шкірний висип; дуже рідко – синдром Світу, шкірний васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у грудях, кістково-м'язовий біль; дуже рідко – загострення ревматоїдного артриту. З боку сечовивідної системи: дуже рідко – порушення сечовипускання. Інші: часто – стомлюваність, загальна слабкість; нечасто – неспецифічний біль. Здорові донори під час мобілізації ПСКК. Найчастіше спостерігалися транзиторні слабкі чи помірні кістково-м'язові болі. Лейкоцитоз (більше 50 х 109/л) спостерігався у 41% здорових донорів та транзиторна тромбоцитопенія (менше 100 х 109/л) після застосування філграстиму та лейкофорезу спостерігалася у 35% здорових донорів. Транзиторне незначне підвищення активності ЛФ, ЛДГ, аспартатамінотрансферази (ACT) та концентрації сечової кислоти в плазмі були зареєстровані у здорових донорів, які отримують філграстим (без клінічних наслідків). Зрідка повідомлялося про загострення артриту. Зрідка повідомлялося про симптоми, що вказують на тяжкі алергічні реакції. Головний біль, як вважають, пов'язаний із застосуванням філграстиму, був зареєстрований у здорових донорів при мобілізації ПСКК у дослідженнях. Часті, в основному, безсимптомні випадки спленомегалії та дуже рідкісні випадки розриву селезінки були зареєстровані у здорових донорів та пацієнтів після введення ГКСФ. У здорових донорів небажані явища з боку органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча, інфільтрати в легенях, задишка та гіпоксія) спостерігалися дуже рідко при застосуванні філграстиму у післяреєстраційний період. У післяреєстраційний період було зареєстровано випадки синдрому підвищеної проникності капілярів при застосуванні Г-КСФ. Вони, як правило, спостерігалися у пацієнтів з прогресуючим злоякісним захворюванням, сепсисом, які приймають одночасно кілька препаратів для хіміотерапії або проходять аферез. Синдром підвищеної проникності капілярів може загрожувати життю, якщо лікування затягується. Не часто спостерігався цей синдром у здорових донорів при мобілізації ПСКК після введення ГКСФ. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкоцитоз, тромбоцитопенія; нечасто – порушення з боку селезінки. З боку імунної системи: нечасто важкі алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення активності ЛФ, ЛДГ; нечасто – підвищення активності ACT. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку судин: нечасто – синдром підвищеної проникності капілярів. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – кістково-м'язові болі; нечасто – загострення ревматоїдного артриту. Пацієнти із ТХН. Частота небажаних ефектів, пов'язаних із застосуванням філграстиму у пацієнтів із ТХН, має тенденцію до зниження з часом. Найчастішими небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням філграстиму, були біль у кістках та м'язах. Також спостерігалися збільшення селезінки, що прогресує в деяких випадках, та тромбоцитопенія. Головний біль та діарея зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування філграстимом менш ніж у 10% пацієнтів. Також повідомлялося про анемію та носові кровотечі. Спостерігалося транзиторне збільшення концентрації сечової кислоти, активності ЛДГ, ЛФ у плазмі без клінічних наслідків. Також спостерігалося помірне транзиторне зниження концентрації глюкози в крові після їжі. Небажані ефекти, можливо пов'язані із застосуванням філграстиму, і, як правило, що спостерігалися у менш ніж 2% пацієнтів з ТХН, були реакції в місці ін'єкції, головний біль, збільшення печінки, біль у суглобах, алопеція, остеопороз, та висипання на шкірі. Під час тривалого застосування філграстиму повідомлялося про розвиток шкірного васкуліту у 2% пацієнтів з ТХН, а також дуже рідкісні випадки протеїнурії/гематурії. З боку крові та лімфатичної системи:. Дуже часто – анемія, спленомегалія; Часто – тромбоцитопенія; Нечасто – порушення з боку селезінки. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження концентрації глюкози у крові, підвищення ЛФ, ЛДГ, гіперурикемія. З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку дихальної системи: дуже часто – носова кровотеча. З боку травної системи: часто – діарея, гепатомегалія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, шкірний висип, шкірний васкуліт, біль у місці ін'єкції. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – болі в кістках та м'язах; часто – остеопороз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія, протеїнурія. Пацієнти із ВІЛ-інфекцією. Постійно спостерігалися слабкі та помірні кістково-м'язові болі та міалгія, пов'язані із застосуванням філграстиму. Частота виникнення болю подібна до такої у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Збільшення селезінки, пов'язане із застосуванням філграстиму, спостерігалося менш ніж у 3% пацієнтів. У всіх випадках при фізикальному обстеженні спостерігалася спленомегалія легкої та середньої тяжкості із сприятливим клінічним перебігом; не було жодного випадку гіперспленізму та спленектомії. Спленомегалія досить часто зустрічається у пацієнтів, які страждають на ВІЛ-інфекцію, а також присутня в різному ступені вираженості у більшості пацієнтів, хворих на СНІД. У цих випадках зв'язок спленомегалії із застосуванням філграстиму залишається незрозумілим. З боку крові та лімфатичної системи: часто – порушення з боку селезінки. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – кістково-м'язовий біль.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність та безпека введення філграстиму в один день із цитотоксичними хіміопрепаратами не встановлені. У зв'язку з високою чутливістю активно проліферуючих мієлоїдних клітин до протипухлинних цитотоксичних препаратів призначати філграстим за 24 години до або після введення цих препаратів не рекомендується. Фторурацил посилює тяжкість нейтропенії за одночасного призначення з філграстимом. Можлива взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома. З огляду на те, що літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії філграстиму при комбінованому призначенні, але такі дослідження не проводилися. Філграстим фармацевтично не сумісний з 0,9% розчином хлориду натрію. При застосуванні філграстиму для мобілізації кровотворних стовбурових клітин після хіміотерапії слід враховувати, що при призначенні протягом тривалого часу таких цитостатиків, як мелфалан, кармустин та карбоплатин, ефективність мобілізації може бути знижена.Спосіб застосування та дозиСтандартні схеми цитотоксичної хіміотерапії. У дозі 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг один раз на добу щодня підшкірно або внутрішньовенно у вигляді коротких інфузій (30-хвилинних) на 5% розчині декстрози. Першу дозу препарату вводять не раніше, ніж через 24 години після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії. При необхідності тривалість курсу терапії може становити до 14 днів, залежно від тяжкості захворювання та вираженості нейтропенії. Після індукційної та консолідуючої терапії гострого мієлолейкозу тривалість застосування препарату Теваграстим може збільшуватися до 38 днів залежно від типу, доз та використаної схеми цитотоксичної хіміотерапії. Минуще збільшення кількості нейтрофілів спостерігається зазвичай через 1-2 дні після початку лікування препаратом Теваграстим. Для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію препаратом Теваграстим доти, доки кількість нейтрофілів не перейде очікуваного мінімуму і не досягне нормальних значень. Не рекомендується скасовувати препарат Теваграстим передчасно, до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум. Лікування потрібно припинити, якщо АКН після надиру досягло 1,0 х 109/л. Після мієлоаблативної хіміотерапії з наступною пересадкою кісткового мозку. П/к або внутрішньовенно у вигляді інфузії в 20 мл 5% розчину декстрози. Початкова доза 10 мкг (1,0 млн. МО)/кг внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв або 24 год або шляхом безперервної підшкірної інфузії протягом 24 годин. Першу дозу препарату Теваграстим слід вводити не раніше, ніж через 24 год. год після цитотоксичної хіміотерапії, а при трансплантації кісткового мозку – не пізніше ніж через 24 год після інфузії кісткового мозку. Тривалість терапії трохи більше 28 днів. Після максимального зниження кількості нейтрофілів (надира), добову дозу коригують залежно від динаміки їх числа. Якщо кількість нейтрофілів у периферичній крові перевищує 1,0 х 109/л протягом трьох днів поспіль, дозу препарату Теваграстим зменшують до 5,0 мкг (0,5 млн. МО)/кг; потім, якщо АКН перевищує 1,0 х 109/л протягом трьох днів поспіль, препарат Теваграстім скасовують.Якщо в період лікування АКН знижується менше 1,0 х 109/л, дозу препарату Теваграстим збільшують знову, відповідно до наведеної вище схеми. Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) після мієлосупресивної терапії з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК з (або без) трансплантацією кісткового мозку або у пацієнтів з мієлоаблативною терапією з подальшою трансфузією ПСКК У дозі 10 мкг 1/0 /до ін'єкції 1 раз на добу або безперервної 24годинної підшкірної інфузії протягом 6 днів поспіль, при цьому зазвичай достатньо двох процедур лейкаферезу поспіль на 5-й, 6-й дні. В окремих випадках можливе проведення додаткового лейкаферезу. Застосування препарату Теваграстим необхідно продовжити до останнього лейкаферезу. Мобілізація ПСКК після мієлосупресивної терапії. У дозі 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг шляхом щоденних підшкірних ін'єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії і до тих пір, поки кількість нейтрофілів не перейде через очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Лейкаферез слід проводити протягом періоду, коли АКН піднімається з менше 0,5 х 109/л до 5,0 х 109/л. Пацієнтам, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, буває достатньо одного лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові лейкаферези. Мобілізація ПСКК у здорових допорів для алогенної трансплантації. У дозі 10 мкг (1,0 млн. ОД)/кг/добу п/к протягом 4-5 днів. Лейкаферез проводять з 5-го дня і при необхідності до 6-го дня з метою одержати CD34+ клітини у кількості не менше 4х106 клітин/кг маси тіла реципієнта. Ефективність та безпека застосування препарату Теваграстим у здорових донорів молодше 16 і старше 60 років не досліджувалися. Тяжка хронічна нейтропенія (ТХН). Щодня підшкірно, про одноразово або розділивши на кілька введень. При вродженій нейтропенії: початкова доза 12 мкг (1,2 млн. МО)/кг/добу, при ідіопатичній або періодичній нейтропенії - по 5 мкг (0,5 млн. МО)/кг/добу, до стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1, 5 х 109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту слід визначити найменшу ефективну дозу для підтримки цієї кількості нейтрофілів. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити наполовину, залежно від реакції пацієнта на терапію. Згодом кожні 1-2 тижні можна коригувати дозу для підтримки кількості нейтрофілів в діапазоні 1,5-10 х 109/л. У пацієнтів з тяжкими інфекціями можна застосувати схему із швидшим збільшенням дози. У 97% пацієнтів, які позитивно відреагували на лікування, повний терапевтичний ефект спостерігається при застосуванні доз філграстиму до 24 мкг/кг/добу. Добова доза препарату Теваграстим не повинна перевищувати 24 мкг/кг/добу. Нейтропенія при ВІЛ-інфекції. Початкова доза 1-4 мкг (0,1-0,4 млн. МО)/кг/добу, одноразово, підшкірно до нормалізації кількості нейтрофілів (не менше 2 х 109/л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 дні. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза 300 мкг на добу 2-3 рази на тиждень за схемою альтернування (через день). Надалі може знадобитися індивідуальна корекція дози та тривала терапія препаратом Теваграстим для підтримки кількості нейтрофілів більше 2,0 х 109/л. Особливі вказівки щодо дозування. Для пацієнтів похилого віку спеціальних рекомендацій щодо дозування відсутні. Дитячий вік: у дітей із ТХН та онкологічними захворюваннями профіль безпеки філграстиму не відрізнявся від такого у дорослих. Рекомендації щодо дозування для дитячого віку такі ж, як для дорослих, які отримують мієлосупресивну або цитотоксичну хіміотерапію. Корекція дози філграстиму не потрібна у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю, оскільки їх фармакокінетичні та фармакодинамічні показники подібні до таких у здорових добровольців.ПередозуванняВипадки передозування філграстиму не відмічені. Через 1-2 дні після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50% і повертається до нормального рівня через 1-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вагітності, злоякісних та передпухлинних захворюваннях, у т.ч. при гострому мієлолейкозі (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки), серповидноклітинній анемії, патології кісткової тканини (у тому числі при остеопорозі), у комбінації з високодозною хіміотерапією, при спадковій непереносимості фруктози (препарат містить сорбітол).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
226,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тизанідин гідрохлорид (тизанідин) 2,0 мг; допоміжні речовини: лактоза (лактоза безводна); проСолв SMCC 50 (целюлоза мікрокристалічна 98%, кремнію діоксид колоїдний 2%); проСолв SMCC 90 (целюлоза мікрокристалічна 98%, кремнію діоксид колоїдний 2%); Стеаринова кислота. 30 шт. в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні та гравіюванням "T2" на іншій.Фармакотерапевтична групаТизанідин є агоністом альфа2-адренергічних рецепторів, розташованих у центральній нервовій системі на супраспінальному та спинальному рівнях. Стимулюючи пресинаптичні альфа2-адренорецептори, тизанідин пригнічує вивільнення збудливих амінокислот, що стимулюють рецептори, чутливі до N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього лише на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається придушення полісинаптичної передачі збудження. Тизанідин не має прямої дії на скелетні м'язи, нейром'язові синапси або моносинаптичні рефлекси. Тизанідин зменшує спастичність та клонічні судоми, внаслідок чого знижується опір м'язів пасивним рухам у суглобах та збільшується обсяг активних рухів.ФармакокінетикаВсмоктування: Абсорбція тизанідину висока, час досягнення максимальної концентрації у плазмі (ТСmаx) – 1-2 год. Біодоступність – 34%. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику. Розподіл та метаболізм: Об'єм розподілу – 2,6 л/кг. Зв'язок із білками плазми – 30%. У діапазоні доз від 4 мг до 20 мг фармакокінетика має лінійний характер. Тизанідин швидко метаболізується значною мірою у печінці (95%) з утворенням неактивних метаболітів. Виведення: Період напіввиведення (Т1/2) – 3-5 год. Виводиться переважно нирками (70% – у незміненому вигляді, 2,7% – у вигляді метаболітів) та виділяється з калом (20%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 25 мл/хв) максимальна концентрація у плазмі (Сmах) зростає у 2 рази, Т1/2 - 14 год, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зростає у 6 разів.ІнструкціяВсередину.Показання до застосуванняСпастичність скелетних м'язів при розсіяному склерозі, ушкодженнях спинного мозку.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тизанідину або інших компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); виражені порушення функції печінки; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксацин), альфа2-адреноміметиками, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Слід бути обережними при застосуванні препарату Тизанідин у пацієнтів з нирковою недостатністю. При застосуванні препарату Тизанідин у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) може знадобитися зниження дози.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення; рідко – безсоння, галюцинації, розлад сну. З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, брадикардія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – нудота, порушення функції ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність. З боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язова слабкість. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - синдром "скасування" *. При різкій відміні після тривалого лікування та/або прийому високих доз препарату (а також після застосування разом із гіпотензивними препаратами) підвищується ризик розвитку тахікардії, підвищення артеріального тиску, в окремих випадках – гостре порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксацин) значно підвищує концентрацію тизанідину в плазмі крові та підвищує ймовірність розвитку побічних реакцій. Гіпотензивні препарати, у тому числі діуретики, при одночасному застосуванні з тизанідином підвищують ризик розвитку вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивними препаратами, антиаритмічними препаратами, циметидином, норфлоксацином, рофекоксибом, тіклопідином значно знижується кліренс тизанідину. При одночасному застосуванні з тизанідином седативних препаратів та етанолу підвищується ризик пригнічення центральної нервової системи. Парацетамол збільшує ТСmax на 16 хв (клінічного значення не має).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 2 мг з подальшим підвищенням дози на 2 мг з інтервалами не менше 3-4 днів. Максимальна добова доза – 36 мг. Режим дозування слід встановлювати індивідуально, добову дозу поділяють на кілька прийомів (до 3-4), залежно від потреби пацієнта. Зазвичай не потрібне застосування більше 24 мг на добу. Лікування пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози слід проводити поступово, з урахуванням переносимості та ефективності: спочатку збільшують дозу, після чого збільшують кратність застосування. У пацієнтів віком понад 65 років препарат Тизанідин-Тева слід застосовувати під ретельним контролем функції нирок у зв'язку з можливим зниженням швидкості клубочкової фільтрації.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, виражене зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT(с), запаморочення, сонливість, міоз, тривога, порушення дихання, кома. Лікування: промивання шлунка, багаторазове застосування активованого вугілля, проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, прийом великої кількості рідини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується контролювати функціональні показники печінки 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, які приймають препарат Тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки, такі як незрозуміла. нудота, анорексія, відчуття втоми. У разі, коли активність "печінкових" трансаміназ вище за верхню межу норми в 3 рази і більше, застосування препарату Тизанідин слід припинити. При одночасному застосуванні препарату Тизанідин з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 можливе підвищення концентрації тизанідину в плазмі крові, що, в свою чергу, може бути причиною розвитку симптомів передозування, зокрема подовження інтервалу QT(c). Одночасне застосування препарату Тизанідин з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 та іншими препаратами, які можуть призвести до подовження інтервалу QT(c), не рекомендується. При лікуванні тизанідином пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, ішемічною хворобою серця слід дотримуватися обережності. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники функціонального стану серця та моніторувати показники ЕКГ. Відміну препарату Тизанідин слід проводити поступово через ризик розвитку синдрому "скасування". /p> Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення м'язової слабкості при застосуванні тизанідину. У ході клінічних досліджень було показано, що тизанідин не має негативного впливу на м'язове скорочення. Вплив на здатність до керування транспортом та роботу з технікою: Слід бути обережними під час застосування препарату Тизанідин-Тева внаслідок можливого розвитку побічних реакцій, які можуть негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
261,00 грн
211,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тизанідин гідрохлорид (тизанідин) 4,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза безводна 115.82 мг, просолв (целюлоза мікрокристалічна 98%, кремнію діоксид колоїдний 2%) SMCC 50 45.15 мг, стеаринова кислота 4.3 мг, просолв (целюлоза мікрокристалічна 9 9 9%). 30 шт. в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з хрестоподібною ризиком на одному боці та гравіюванням "T4" на іншій.Фармакотерапевтична групаТизанідин є агоністом альфа2-адренергічних рецепторів, розташованих у центральній нервовій системі на супраспінальному та спинальному рівнях. Стимулюючи пресинаптичні альфа2-адренорецептори, тизанідин пригнічує вивільнення збудливих амінокислот, що стимулюють рецептори, чутливі до N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього лише на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається придушення полісинаптичної передачі збудження. Тизанідин не має прямої дії на скелетні м'язи, нейром'язові синапси або моносинаптичні рефлекси. Тизанідин зменшує спастичність та клонічні судоми, внаслідок чого знижується опір м'язів пасивним рухам у суглобах та збільшується обсяг активних рухів.ФармакокінетикаВсмоктування: Абсорбція тизанідину висока, час досягнення максимальної концентрації у плазмі (ТСmаx) – 1-2 год. Біодоступність – 34%. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику. Розподіл та метаболізм: Об'єм розподілу – 2,6 л/кг. Зв'язок із білками плазми – 30%. У діапазоні доз від 4 мг до 20 мг фармакокінетика має лінійний характер. Тизанідин швидко метаболізується значною мірою у печінці (95%) з утворенням неактивних метаболітів. Виведення: Період напіввиведення (Т1/2) – 3-5 год. Виводиться переважно нирками (70% – у незміненому вигляді, 2,7% – у вигляді метаболітів) та виділяється з калом (20%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 25 мл/хв) максимальна концентрація у плазмі (Сmах) зростає у 2 рази, Т1/2 - 14 год, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зростає у 6 разів.ІнструкціяВсередину.Показання до застосуванняСпастичність скелетних м'язів при розсіяному склерозі, ушкодженнях спинного мозку.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тизанідину або інших компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); виражені порушення функції печінки; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксацин), альфа2-адреноміметиками, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Слід бути обережними при застосуванні препарату Тизанідин у пацієнтів з нирковою недостатністю. При застосуванні препарату Тизанідин у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) може знадобитися зниження дози.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення; рідко – безсоння, галюцинації, розлад сну. З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, брадикардія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – нудота, порушення функції ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність. З боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язова слабкість. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - синдром "скасування" *. При різкій відміні після тривалого лікування та/або прийому високих доз препарату (а також після застосування разом із гіпотензивними препаратами) підвищується ризик розвитку тахікардії, підвищення артеріального тиску, в окремих випадках – гостре порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксацин) значно підвищує концентрацію тизанідину в плазмі крові та підвищує ймовірність розвитку побічних реакцій. Гіпотензивні препарати, у тому числі діуретики, при одночасному застосуванні з тизанідином підвищують ризик розвитку вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивними препаратами, антиаритмічними препаратами, циметидином, норфлоксацином, рофекоксибом, тіклопідином значно знижується кліренс тизанідину. При одночасному застосуванні з тизанідином седативних препаратів та етанолу підвищується ризик пригнічення центральної нервової системи. Парацетамол збільшує ТСmax на 16 хв (клінічного значення не має).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 2 мг з подальшим підвищенням дози на 2 мг з інтервалами не менше 3-4 днів. Максимальна добова доза – 36 мг. Режим дозування слід встановлювати індивідуально, добову дозу поділяють на кілька прийомів (до 3-4), залежно від потреби пацієнта. Зазвичай не потрібне застосування більше 24 мг на добу. Лікування пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози слід проводити поступово, з урахуванням переносимості та ефективності: спочатку збільшують дозу, після чого збільшують кратність застосування. У пацієнтів віком понад 65 років препарат Тизанідин-Тева слід застосовувати під ретельним контролем функції нирок у зв'язку з можливим зниженням швидкості клубочкової фільтрації.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, виражене зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT(с), запаморочення, сонливість, міоз, тривога, порушення дихання, кома. Лікування: промивання шлунка, багаторазове застосування активованого вугілля, проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, прийом великої кількості рідини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується контролювати функціональні показники печінки 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, які приймають препарат Тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки, такі як незрозуміла. нудота, анорексія, відчуття втоми. У разі, коли активність "печінкових" трансаміназ вище за верхню межу норми в 3 рази і більше, застосування препарату Тизанідин слід припинити. При одночасному застосуванні препарату Тизанідин з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 можливе підвищення концентрації тизанідину в плазмі крові, що, в свою чергу, може бути причиною розвитку симптомів передозування, зокрема подовження інтервалу QT(c). Одночасне застосування препарату Тизанідин з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 та іншими препаратами, які можуть призвести до подовження інтервалу QT(c), не рекомендується. При лікуванні тизанідином пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, ішемічною хворобою серця слід дотримуватися обережності. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники функціонального стану серця та моніторувати показники ЕКГ. Відміну препарату Тизанідин слід проводити поступово через ризик розвитку синдрому "скасування". /p> Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення м'язової слабкості при застосуванні тизанідину. У ході клінічних досліджень було показано, що тизанідин не має негативного впливу на м'язове скорочення. Вплив на здатність до керування транспортом та роботу з технікою: Слід бути обережними під час застосування препарату Тизанідин-Тева внаслідок можливого розвитку побічних реакцій, які можуть негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: топірамат 100 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Топірамат відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність NMDA щодо NMDA-рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.ФармакокінетикаВсмоктування Топірамат швидко та добре всмоктується. Їда не надає клінічно значущого ефекту на його біодоступність, яка становить близько 80%. Середнє значення C max після багаторазового вживання в дозі 100 мг 2 рази на добу становить 6.76 мкг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 13-17%. Середній Vd - 0.55-0.8 л/кг для разової дози до 1.2 г. Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. Після одноразового прийому фармакокінетика має лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, AUC у діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок для досягнення Css може знадобитися 4-8 днів. Передбачається, що топірамат виділяється із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується у пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено 6 практично неактивних метаболітів топірамату. Виведення Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. T1/2 після багаторазового прийому в дозах 50 мг та 100 мг 2 рази на добу становить 21 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 60 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності знижується плазмовий кліренс топірамату. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс препарату не залежить від дози, рівноважна концентрація у плазмі крові зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий T1/2. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дітей з 7 років та дорослих (в т.ч. у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); допоміжна терапія у дітей з 3 років та дорослих при недостатній ефективності ПЕП першого вибору при парціальних або генералізованих тоніко-клонічних нападах, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 3 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/00, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Інфекції: дуже рідко – назофарингіт. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія, у дітей – еозинофілія; дуже рідко – нейтропенія. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, парестезії, у дітей – апатія, порушення уваги; часто - порушення координації, ністагм, млявість, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, тремор, амнезія, гіпестезія, збочення смакових відчуттів, порушення мислення, порушення мови, когнітивні розлади, апатія, психічні порушення, психомоторні порушення, судоми, інтенційний вплив ; нечасто - втрата смакової чутливості, втрата нюху, афазія, відчуття печіння (переважно на обличчі та кінцівках), мозочковий синдром, незручність рухів, постуральне запаморочення, посилене слиновиділення, дизестезія, дисграфія, дискінезія, дисфазія, мурашки периферична невропатія, паросмія, переднепритомні стани, мова, що повторюється,порушення дотику, ступор, непритомність, у дітей – психомоторна гіперактивність; рідко – апраксія, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на подразники, у дітей – порушення циркадного ритму сну. Психічні порушення: дуже часто – депресія, часто – уповільнене мислення, сплутаність свідомості, безсоння, збудження, занепокоєння, дратівливість, дезорієнтація, емоційна лабільність, гнівливість, еректильна дисфункція, у дітей – аномальна поведінка, агресивні реакції; нечасто - сексуальна дисфункція, порушення статевого збудження, дисфемія, ранні пробудження вранці, ейфоричний настрій, слухові та зорові галюцинації, гіпоманіакальні стани, зниження лібідо, панічні атаки, параноїдальні стани, персеверація мислення, порушення навичок читання, сну , суїцидальні спроби, плаксивість; рідко – манії, аноргазмія, відчуття безвиході, зниження відчуттів при оргазмі, у дітей – апатія, плач. З боку органу зору: часто – розпливчастість зору, диплопія, порушення зору; нечасто – порушення акомодації, амбліопія, блефароспазм, міопія, фотопсія, пресбіопія, скотома, у т.ч. миготлива, зменшення гостроти зору; рідко - одностороння сліпота, минуща сліпота, сухість слизової оболонки очей, підвищена сльозотеча, мідріаз, нічна сліпота; дуже рідко - закритокутова глаукома, порушення руху очних яблук, макулопатія, набряк повік, кон'юнктивальний набряк. З боку органу слуху: часто – біль у вухах, дзвін у вухах, у дітей – вертиго; нечасто – глухота, в т.ч. нейросенсорна та одностороння, дискомфорт у вухах, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, припливи крові, ортостатична гіпотензія; рідко – феномен Рейно. З боку дихальної системи: часто – задишка, закладеність носа, носова кровотеча, у дітей – ринорея; нечасто - хрипоту, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція в приносових пазухах. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – зниження апетиту, анорексія, запор, біль у верхній частині живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, дискомфорт у животі, парестезії у ротовій порожнині, гастрит, у дітей – блювання; нечасто - панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, гіпестезія в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, неприємний запах з рота, метеоризм, глоссодинія, біль у ротовій порожнині, полідипсія, підвищення гіпертензії . З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, м'язові спазми, м'язові судоми, м'язова слабкість, артралгія, кістково-м'язовий біль у ділянці грудної клітки; нечасто – кістково-м'язова скутість, біль у боці, м'язова слабкість, м'язова втома; рідко - припухлість суглобів, дискомфорт у кінцівках, дискомфорт у ділянці нирок. З боку сечовидільної системи: часто – нефролітіаз, дизурія, поллакіюрія; нечасто - конкременти в сечі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – конкременти сечоводів, нирково-канальцевий ацидоз. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, алопеція, свербіж шкіри; нечасто - ангідроз, олігогідроз (в основному у дітей), гіпестезія шкіри обличчя, еритема, генералізований свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, висипання, набряк обличчя; рідко – багатоформна еритема, параорбітальний набряк, неприємний запах шкіри, синдром Стівена-Джонсона; дуже рідко – генералізований набряк; у поодиноких випадках – токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, алергічний дерматит. З боку обміну речовин: дуже часто – зменшення маси тіла; нечасто – зменшення вмісту бікарбонатів у крові, кристалурію, метаболічний ацидоз, у дітей – гіпокаліємія, гіперхлоремічний ацидоз; дуже рідко – збільшення маси тіла. Інші: дуже часто – втома; часто – астенія, у дітей – підвищення температури тіла; нечасто – похолодання кінцівок; дуже рідко – грипоподібні захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на інші ПЕП Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на їхню концентрацію в плазмі, за винятком окремих пацієнтів, у яких додавання топірамату до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Це може бути пов'язано з тим, що топірамат пригнічує специфічний поліморфний ізофермент CYP2C19. Тому у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у пацієнтів з епілепсією додавання топірамату до ламотриджину не впливало на Css останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі лікування та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) Css топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на топірамат Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування топірамату може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози. Результати цієї взаємодії представлені у таблиці 1. При одночасному прийомі з топіраматом AUC дигоксину при прийомі одноразової дози зменшувалася на 12%. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. Немає даних про одночасне застосування топірамату та прийом алкоголю або застосування інших лікарських препаратів, що пригнічують ЦНС. Не рекомендується комбінація топірамату та препаратів, що пригнічують ЦНС. У дослідженні лікарської взаємодії топірамату з пероральним контрацептивом, який містив норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-800 мг/добу не суттєво впливав на ефективність норетистерону та в дозах 50-200 мг/добу. ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах топірамату 200-800 мг на добу. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Можливе зниження ефективності пероральних контрацептивів та підвищення ризику проривних маткових кровотеч слід враховувати у пацієнток, які отримують топірамат. Пацієнток, які приймають естрогеновмісні контрацептиви, необхідно попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які зміни термінів та характер менструацій. У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату в дозі 200 мг на добу. У пацієнтів з біполярним афективним розладом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні рисперидону з одноразовим та багаторазовим введенням топірамату здоровим добровольцям та пацієнтам з біполярним афективним розладом дали однакові результати. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 250 мг на добу або 400 мг на добу AUC рисперидону, що приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значущим, і це взаємодія немає значимого клінічного ефекту. Лікарська взаємодія гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг) оцінювалася на здорових добровольцях. Результати досліджень показали, що в цьому випадку C max топірамату збільшується на 27% та AUC топірамату – на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. При одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення Cmax та AUC метформіну на 18% та 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення Cmax метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. При одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату було виявлено зменшення AUC піоглітазону на 15%, без зміни Cmax піоглітазону. Ці зміни були статистично значущими. Також для активного гідроксиметаболіту піоглітазону було виявлено зменшення Cmax та AUC на 13% та 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зменшення Cmax та AUC на 60%. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При застосуванні глібенкламіду (5 мг на добу) окремо або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідроксиглибенкламіду та 3-цис-гідроксиглибенкламіду на 13% і 15% відповідно. Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Одночасне застосування топірамату з іншими препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Одночасне застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у пацієнтів, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не викликане фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами не встановлений.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетку ковтають повністю, не розжовуючи, приймають незалежно від їди. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз із подальшим збільшенням до ефективної дози. У складі комплексної терапії Для дорослих мінімальна ефективна доза становить 200 мг на добу. Звичайна добова доза - 200-400 мг (2 прийоми). Максимальна добова доза – 1,6 г. Лікування починають з 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Для дітей старше 3 років добова доза становить 5-9 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1 -3 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази/сут, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Монотерапія У дорослих лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або приймають через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендована початкова доза топірамату для монотерапії у дорослих із вперше встановленою епілепсією становить 100 мг на добу, максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи пацієнтів похилого віку із нормальною функцією нирок. У дітей віком 7 років та старше лікування починають з дози 0.5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 0.5-1 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази/сут. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно встановленими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови, порушення зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, млявість, ступор, зниження артеріального тиску, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування при застосуванні комбінації кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз, у дітей – гіперхлоремічний ацидоз. Якщо незадовго перед передозуванням пацієнт приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювоту. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПЕП, включаючи і препарат Топсавер, слід скасовувати поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дози топірамату зменшували на 50-100 мг із тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії, у дітей топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Топсавер, то рекомендується проводити його під контролем лікаря. Пацієнтам з помірно та сильно вираженими порушеннями функції нирок може знадобитися 10-15 днів для досягнення Css у плазмі на відміну від 4-8 днів для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Як і у всіх пацієнтів, поступове збільшення дози має здійснюватися відповідно до клінічних результатів (таких як контроль нападів, частота побічних ефектів), враховуючи, що пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня може знадобитися більше часу для досягнення рівноважного стану після кожної дози. При терапії препаратом Топсавер дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини для зниження ризику розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищеної температури. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу. Олігогідроліз та підвищення температури тіла при лікуванні препаратом Топсавер можуть розвиватися у дітей, які зазнали впливу високої температури навколишнього середовища. Лікування препаратом Топсавер може супроводжуватися зміною настрою та депресією. Мета-аналіз рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження топірамату показав невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, механізм розвитку яких не відомий. Наявні дані не дозволяють виключити зв'язок із застосуванням топірамату. При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень із застосуванням топірамату за затвердженими та досліджуваними показаннями суїцидальні спроби виникали у 0.5% пацієнтів (46 з 8652 пацієнтів), що майже в 3 рази вище, ніж у пацієнтів у групі, які отримують плацебо (0.2% (8 із 4045) пацієнтів)). Необхідно попереджати пацієнтів, а також людей, які доглядають їх, та вихователів уважно стежити за появою ознак суїцидальних думок та негайно повідомляти лікаря про ці стани. У пацієнтів з порушеннями функції печінки Топсавер слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу топірамату. При застосуванні препарату Топсавер можливий розвиток гострої міопії з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми можуть супроводжуватися зниженням гостроти зору та/або болем у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску, а також може спостерігатися мідріаз. Цей симптомокомплекс може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми можуть проявитися через 1 місяць після початку лікування. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у пацієнтів віком до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей.При виникненні симптомокомплексу, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікар, якщо це можливо, повинен скасувати топірамат і вжити відповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай цього достатньо, щоб внутрішньоочний тиск нормалізувався. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору. При застосуванні препарату Топсавер може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче за норму за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувалося на початку лікування, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування. При застосуванні препарату у дорослих у дозі понад 100 мг/добу та у дітей у дозі близько 6 мг/кг/добу зниження концентрації бікарбонатів зазвичай слабке або помірне (середнє значення становить 4 ммоль/л). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначається концентрація бікарбонатів менше 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікуваннящо спричиняють розвиток ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів), можуть бути додатковими факторами, що посилюють бікарбонат-знижуючий ефект топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Вплив топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та дорослих. При лікуванні препаратом Топсавер рекомендується проводити дослідження концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні ознак метаболічного ацидозу, таких як дихання Куссмауля, задишки, втрати апетиту, нудоти, блювання, швидкої стомлюваності, тахікардії або аритмії, слід розглянути питання про зниження дози або припинення лікування топіраматом. Препарат Топсавер слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку метаболічного ацидозу. Якщо при лікуванні препаратом Топсавер спостерігається зниження маси тіла, необхідно розглянути питання про доцільність призначення додаткового харчування. Причиною порушень когнітивних функцій при епілепсії можуть бути як захворювання, так і терапія ПЕП. Описано випадки погіршення порушення когнітивних функцій у дорослих, при яких потрібно зниження дози або припинення лікування топіраматом. Вплив топірамату на когнітивні функції в дітей віком вивчено недостатньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути обережними при водінні транспортних засобів та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних функцій, т.к. Топсавер впливає на ЦНС і може викликати сонливість, запаморочення та порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: топірамат 25 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Топірамат відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність NMDA щодо NMDA-рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.ФармакокінетикаВсмоктування Топірамат швидко та добре всмоктується. Їда не надає клінічно значущого ефекту на його біодоступність, яка становить близько 80%. Середнє значення C max після багаторазового вживання в дозі 100 мг 2 рази на добу становить 6.76 мкг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 13-17%. Середній Vd - 0.55-0.8 л/кг для разової дози до 1.2 г. Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. Після одноразового прийому фармакокінетика має лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, AUC у діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок для досягнення Css може знадобитися 4-8 днів. Передбачається, що топірамат виділяється із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується у пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено 6 практично неактивних метаболітів топірамату. Виведення Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. T1/2 після багаторазового прийому в дозах 50 мг та 100 мг 2 рази на добу становить 21 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 60 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності знижується плазмовий кліренс топірамату. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс препарату не залежить від дози, рівноважна концентрація у плазмі крові зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий T1/2. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дітей з 7 років та дорослих (в т.ч. у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); допоміжна терапія у дітей з 3 років та дорослих при недостатній ефективності ПЕП першого вибору при парціальних або генералізованих тоніко-клонічних нападах, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 3 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/00, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Інфекції: дуже рідко – назофарингіт. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія, у дітей – еозинофілія; дуже рідко – нейтропенія. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, парестезії, у дітей – апатія, порушення уваги; часто - порушення координації, ністагм, млявість, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, тремор, амнезія, гіпестезія, збочення смакових відчуттів, порушення мислення, порушення мови, когнітивні розлади, апатія, психічні порушення, психомоторні порушення, судоми, інтенційний вплив ; нечасто - втрата смакової чутливості, втрата нюху, афазія, відчуття печіння (переважно на обличчі та кінцівках), мозочковий синдром, незручність рухів, постуральне запаморочення, посилене слиновиділення, дизестезія, дисграфія, дискінезія, дисфазія, мурашки периферична невропатія, паросмія, переднепритомні стани, мова, що повторюється,порушення дотику, ступор, непритомність, у дітей – психомоторна гіперактивність; рідко – апраксія, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на подразники, у дітей – порушення циркадного ритму сну. Психічні порушення: дуже часто – депресія, часто – уповільнене мислення, сплутаність свідомості, безсоння, збудження, занепокоєння, дратівливість, дезорієнтація, емоційна лабільність, гнівливість, еректильна дисфункція, у дітей – аномальна поведінка, агресивні реакції; нечасто - сексуальна дисфункція, порушення статевого збудження, дисфемія, ранні пробудження вранці, ейфоричний настрій, слухові та зорові галюцинації, гіпоманіакальні стани, зниження лібідо, панічні атаки, параноїдальні стани, персеверація мислення, порушення навичок читання, сну , суїцидальні спроби, плаксивість; рідко – манії, аноргазмія, відчуття безвиході, зниження відчуттів при оргазмі, у дітей – апатія, плач. З боку органу зору: часто – розпливчастість зору, диплопія, порушення зору; нечасто – порушення акомодації, амбліопія, блефароспазм, міопія, фотопсія, пресбіопія, скотома, у т.ч. миготлива, зменшення гостроти зору; рідко - одностороння сліпота, минуща сліпота, сухість слизової оболонки очей, підвищена сльозотеча, мідріаз, нічна сліпота; дуже рідко - закритокутова глаукома, порушення руху очних яблук, макулопатія, набряк повік, кон'юнктивальний набряк. З боку органу слуху: часто – біль у вухах, дзвін у вухах, у дітей – вертиго; нечасто – глухота, в т.ч. нейросенсорна та одностороння, дискомфорт у вухах, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, припливи крові, ортостатична гіпотензія; рідко – феномен Рейно. З боку дихальної системи: часто – задишка, закладеність носа, носова кровотеча, у дітей – ринорея; нечасто - хрипоту, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція в приносових пазухах. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – зниження апетиту, анорексія, запор, біль у верхній частині живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, дискомфорт у животі, парестезії у ротовій порожнині, гастрит, у дітей – блювання; нечасто - панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, гіпестезія в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, неприємний запах з рота, метеоризм, глоссодинія, біль у ротовій порожнині, полідипсія, підвищення гіпертензії . З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, м'язові спазми, м'язові судоми, м'язова слабкість, артралгія, кістково-м'язовий біль у ділянці грудної клітки; нечасто – кістково-м'язова скутість, біль у боці, м'язова слабкість, м'язова втома; рідко - припухлість суглобів, дискомфорт у кінцівках, дискомфорт у ділянці нирок. З боку сечовидільної системи: часто – нефролітіаз, дизурія, поллакіюрія; нечасто - конкременти в сечі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – конкременти сечоводів, нирково-канальцевий ацидоз. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, алопеція, свербіж шкіри; нечасто - ангідроз, олігогідроз (в основному у дітей), гіпестезія шкіри обличчя, еритема, генералізований свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, висипання, набряк обличчя; рідко – багатоформна еритема, параорбітальний набряк, неприємний запах шкіри, синдром Стівена-Джонсона; дуже рідко – генералізований набряк; у поодиноких випадках – токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, алергічний дерматит. З боку обміну речовин: дуже часто – зменшення маси тіла; нечасто – зменшення вмісту бікарбонатів у крові, кристалурію, метаболічний ацидоз, у дітей – гіпокаліємія, гіперхлоремічний ацидоз; дуже рідко – збільшення маси тіла. Інші: дуже часто – втома; часто – астенія, у дітей – підвищення температури тіла; нечасто – похолодання кінцівок; дуже рідко – грипоподібні захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на інші ПЕП Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на їхню концентрацію в плазмі, за винятком окремих пацієнтів, у яких додавання топірамату до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Це може бути пов'язано з тим, що топірамат пригнічує специфічний поліморфний ізофермент CYP2C19. Тому у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у пацієнтів з епілепсією додавання топірамату до ламотриджину не впливало на Css останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі лікування та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) Css топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на топірамат Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування топірамату може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози. Результати цієї взаємодії представлені у таблиці 1. При одночасному прийомі з топіраматом AUC дигоксину при прийомі одноразової дози зменшувалася на 12%. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. Немає даних про одночасне застосування топірамату та прийом алкоголю або застосування інших лікарських препаратів, що пригнічують ЦНС. Не рекомендується комбінація топірамату та препаратів, що пригнічують ЦНС. У дослідженні лікарської взаємодії топірамату з пероральним контрацептивом, який містив норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-800 мг/добу не суттєво впливав на ефективність норетистерону та в дозах 50-200 мг/добу. ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах топірамату 200-800 мг на добу. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Можливе зниження ефективності пероральних контрацептивів та підвищення ризику проривних маткових кровотеч слід враховувати у пацієнток, які отримують топірамат. Пацієнток, які приймають естрогеновмісні контрацептиви, необхідно попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які зміни термінів та характер менструацій. У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату в дозі 200 мг на добу. У пацієнтів з біполярним афективним розладом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні рисперидону з одноразовим та багаторазовим введенням топірамату здоровим добровольцям та пацієнтам з біполярним афективним розладом дали однакові результати. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 250 мг на добу або 400 мг на добу AUC рисперидону, що приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значущим, і це взаємодія немає значимого клінічного ефекту. Лікарська взаємодія гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг) оцінювалася на здорових добровольцях. Результати досліджень показали, що в цьому випадку C max топірамату збільшується на 27% та AUC топірамату – на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. При одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення Cmax та AUC метформіну на 18% та 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення Cmax метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. При одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату було виявлено зменшення AUC піоглітазону на 15%, без зміни Cmax піоглітазону. Ці зміни були статистично значущими. Також для активного гідроксиметаболіту піоглітазону було виявлено зменшення Cmax та AUC на 13% та 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зменшення Cmax та AUC на 60%. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При застосуванні глібенкламіду (5 мг на добу) окремо або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідроксиглибенкламіду та 3-цис-гідроксиглибенкламіду на 13% і 15% відповідно. Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Одночасне застосування топірамату з іншими препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Одночасне застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у пацієнтів, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не викликане фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами не встановлений.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетку ковтають повністю, не розжовуючи, приймають незалежно від їди. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз із подальшим збільшенням до ефективної дози. У складі комплексної терапії Для дорослих мінімальна ефективна доза становить 200 мг на добу. Звичайна добова доза - 200-400 мг (2 прийоми). Максимальна добова доза – 1,6 г. Лікування починають з 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Для дітей старше 3 років добова доза становить 5-9 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1 -3 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази/сут, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Монотерапія У дорослих лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або приймають через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендована початкова доза топірамату для монотерапії у дорослих із вперше встановленою епілепсією становить 100 мг на добу, максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи пацієнтів похилого віку із нормальною функцією нирок. У дітей віком 7 років та старше лікування починають з дози 0.5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 0.5-1 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази/сут. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно встановленими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови, порушення зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, млявість, ступор, зниження артеріального тиску, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування при застосуванні комбінації кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз, у дітей – гіперхлоремічний ацидоз. Якщо незадовго перед передозуванням пацієнт приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювоту. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПЕП, включаючи і препарат Топсавер, слід скасовувати поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дози топірамату зменшували на 50-100 мг із тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії, у дітей топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Топсавер, то рекомендується проводити його під контролем лікаря. Пацієнтам з помірно та сильно вираженими порушеннями функції нирок може знадобитися 10-15 днів для досягнення Css у плазмі на відміну від 4-8 днів для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Як і у всіх пацієнтів, поступове збільшення дози має здійснюватися відповідно до клінічних результатів (таких як контроль нападів, частота побічних ефектів), враховуючи, що пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня може знадобитися більше часу для досягнення рівноважного стану після кожної дози. При терапії препаратом Топсавер дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини для зниження ризику розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищеної температури. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу. Олігогідроліз та підвищення температури тіла при лікуванні препаратом Топсавер можуть розвиватися у дітей, які зазнали впливу високої температури навколишнього середовища. Лікування препаратом Топсавер може супроводжуватися зміною настрою та депресією. Мета-аналіз рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження топірамату показав невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, механізм розвитку яких не відомий. Наявні дані не дозволяють виключити зв'язок із застосуванням топірамату. При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень із застосуванням топірамату за затвердженими та досліджуваними показаннями суїцидальні спроби виникали у 0.5% пацієнтів (46 з 8652 пацієнтів), що майже в 3 рази вище, ніж у пацієнтів у групі, які отримують плацебо (0.2% (8 із 4045) пацієнтів)). Необхідно попереджати пацієнтів, а також людей, які доглядають їх, та вихователів уважно стежити за появою ознак суїцидальних думок та негайно повідомляти лікаря про ці стани. У пацієнтів з порушеннями функції печінки Топсавер слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу топірамату. При застосуванні препарату Топсавер можливий розвиток гострої міопії з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми можуть супроводжуватися зниженням гостроти зору та/або болем у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску, а також може спостерігатися мідріаз. Цей симптомокомплекс може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми можуть проявитися через 1 місяць після початку лікування. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у пацієнтів віком до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей.При виникненні симптомокомплексу, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікар, якщо це можливо, повинен скасувати топірамат і вжити відповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай цього достатньо, щоб внутрішньоочний тиск нормалізувався. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору. При застосуванні препарату Топсавер може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче за норму за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувалося на початку лікування, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування. При застосуванні препарату у дорослих у дозі понад 100 мг/добу та у дітей у дозі близько 6 мг/кг/добу зниження концентрації бікарбонатів зазвичай слабке або помірне (середнє значення становить 4 ммоль/л). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначається концентрація бікарбонатів менше 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікуваннящо спричиняють розвиток ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів), можуть бути додатковими факторами, що посилюють бікарбонат-знижуючий ефект топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Вплив топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та дорослих. При лікуванні препаратом Топсавер рекомендується проводити дослідження концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні ознак метаболічного ацидозу, таких як дихання Куссмауля, задишки, втрати апетиту, нудоти, блювання, швидкої стомлюваності, тахікардії або аритмії, слід розглянути питання про зниження дози або припинення лікування топіраматом. Препарат Топсавер слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку метаболічного ацидозу. Якщо при лікуванні препаратом Топсавер спостерігається зниження маси тіла, необхідно розглянути питання про доцільність призначення додаткового харчування. Причиною порушень когнітивних функцій при епілепсії можуть бути як захворювання, так і терапія ПЕП. Описано випадки погіршення порушення когнітивних функцій у дорослих, при яких потрібно зниження дози або припинення лікування топіраматом. Вплив топірамату на когнітивні функції в дітей віком вивчено недостатньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути обережними при водінні транспортних засобів та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних функцій, т.к. Топсавер впливає на ЦНС і може викликати сонливість, запаморочення та порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: топірамат 50 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Топірамат відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність NMDA щодо NMDA-рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.ФармакокінетикаВсмоктування Топірамат швидко та добре всмоктується. Їда не надає клінічно значущого ефекту на його біодоступність, яка становить близько 80%. Середнє значення C max після багаторазового вживання в дозі 100 мг 2 рази на добу становить 6.76 мкг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 13-17%. Середній Vd - 0.55-0.8 л/кг для разової дози до 1.2 г. Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. Після одноразового прийому фармакокінетика має лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, AUC у діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок для досягнення Css може знадобитися 4-8 днів. Передбачається, що топірамат виділяється із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується у пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено 6 практично неактивних метаболітів топірамату. Виведення Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. T1/2 після багаторазового прийому в дозах 50 мг та 100 мг 2 рази на добу становить 21 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини у жінок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 60 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності знижується плазмовий кліренс топірамату. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс препарату не залежить від дози, рівноважна концентрація у плазмі крові зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий T1/2. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дітей з 7 років та дорослих (в т.ч. у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); допоміжна терапія у дітей з 3 років та дорослих при недостатній ефективності ПЕП першого вибору при парціальних або генералізованих тоніко-клонічних нападах, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 3 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/00, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Інфекції: дуже рідко – назофарингіт. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія, у дітей – еозинофілія; дуже рідко – нейтропенія. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, парестезії, у дітей – апатія, порушення уваги; часто - порушення координації, ністагм, млявість, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, тремор, амнезія, гіпестезія, збочення смакових відчуттів, порушення мислення, порушення мови, когнітивні розлади, апатія, психічні порушення, психомоторні порушення, судоми, інтенційний вплив ; нечасто - втрата смакової чутливості, втрата нюху, афазія, відчуття печіння (переважно на обличчі та кінцівках), мозочковий синдром, незручність рухів, постуральне запаморочення, посилене слиновиділення, дизестезія, дисграфія, дискінезія, дисфазія, мурашки периферична невропатія, паросмія, переднепритомні стани, мова, що повторюється,порушення дотику, ступор, непритомність, у дітей – психомоторна гіперактивність; рідко – апраксія, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на подразники, у дітей – порушення циркадного ритму сну. Психічні порушення: дуже часто – депресія, часто – уповільнене мислення, сплутаність свідомості, безсоння, збудження, занепокоєння, дратівливість, дезорієнтація, емоційна лабільність, гнівливість, еректильна дисфункція, у дітей – аномальна поведінка, агресивні реакції; нечасто - сексуальна дисфункція, порушення статевого збудження, дисфемія, ранні пробудження вранці, ейфоричний настрій, слухові та зорові галюцинації, гіпоманіакальні стани, зниження лібідо, панічні атаки, параноїдальні стани, персеверація мислення, порушення навичок читання, сну , суїцидальні спроби, плаксивість; рідко – манії, аноргазмія, відчуття безвиході, зниження відчуттів при оргазмі, у дітей – апатія, плач. З боку органу зору: часто – розпливчастість зору, диплопія, порушення зору; нечасто – порушення акомодації, амбліопія, блефароспазм, міопія, фотопсія, пресбіопія, скотома, у т.ч. миготлива, зменшення гостроти зору; рідко - одностороння сліпота, минуща сліпота, сухість слизової оболонки очей, підвищена сльозотеча, мідріаз, нічна сліпота; дуже рідко - закритокутова глаукома, порушення руху очних яблук, макулопатія, набряк повік, кон'юнктивальний набряк. З боку органу слуху: часто – біль у вухах, дзвін у вухах, у дітей – вертиго; нечасто – глухота, в т.ч. нейросенсорна та одностороння, дискомфорт у вухах, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, припливи крові, ортостатична гіпотензія; рідко – феномен Рейно. З боку дихальної системи: часто – задишка, закладеність носа, носова кровотеча, у дітей – ринорея; нечасто - хрипоту, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція в приносових пазухах. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – зниження апетиту, анорексія, запор, біль у верхній частині живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, дискомфорт у животі, парестезії у ротовій порожнині, гастрит, у дітей – блювання; нечасто - панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, гіпестезія в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, неприємний запах з рота, метеоризм, глоссодинія, біль у ротовій порожнині, полідипсія, підвищення гіпертензії . З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, м'язові спазми, м'язові судоми, м'язова слабкість, артралгія, кістково-м'язовий біль у ділянці грудної клітки; нечасто – кістково-м'язова скутість, біль у боці, м'язова слабкість, м'язова втома; рідко - припухлість суглобів, дискомфорт у кінцівках, дискомфорт у ділянці нирок. З боку сечовидільної системи: часто – нефролітіаз, дизурія, поллакіюрія; нечасто - конкременти в сечі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – конкременти сечоводів, нирково-канальцевий ацидоз. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, алопеція, свербіж шкіри; нечасто - ангідроз, олігогідроз (в основному у дітей), гіпестезія шкіри обличчя, еритема, генералізований свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, висипання, набряк обличчя; рідко – багатоформна еритема, параорбітальний набряк, неприємний запах шкіри, синдром Стівена-Джонсона; дуже рідко – генералізований набряк; у поодиноких випадках – токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, алергічний дерматит. З боку обміну речовин: дуже часто – зменшення маси тіла; нечасто – зменшення вмісту бікарбонатів у крові, кристалурію, метаболічний ацидоз, у дітей – гіпокаліємія, гіперхлоремічний ацидоз; дуже рідко – збільшення маси тіла. Інші: дуже часто – втома; часто – астенія, у дітей – підвищення температури тіла; нечасто – похолодання кінцівок; дуже рідко – грипоподібні захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на інші ПЕП Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на їхню концентрацію в плазмі, за винятком окремих пацієнтів, у яких додавання топірамату до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Це може бути пов'язано з тим, що топірамат пригнічує специфічний поліморфний ізофермент CYP2C19. Тому у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у пацієнтів з епілепсією додавання топірамату до ламотриджину не впливало на Css останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі лікування та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) Css топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на топірамат Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування топірамату може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози. Результати цієї взаємодії представлені у таблиці 1. При одночасному прийомі з топіраматом AUC дигоксину при прийомі одноразової дози зменшувалася на 12%. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. Немає даних про одночасне застосування топірамату та прийом алкоголю або застосування інших лікарських препаратів, що пригнічують ЦНС. Не рекомендується комбінація топірамату та препаратів, що пригнічують ЦНС. У дослідженні лікарської взаємодії топірамату з пероральним контрацептивом, який містив норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-800 мг/добу не суттєво впливав на ефективність норетистерону та в дозах 50-200 мг/добу. ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах топірамату 200-800 мг на добу. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Можливе зниження ефективності пероральних контрацептивів та підвищення ризику проривних маткових кровотеч слід враховувати у пацієнток, які отримують топірамат. Пацієнток, які приймають естрогеновмісні контрацептиви, необхідно попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які зміни термінів та характер менструацій. У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату в дозі 200 мг на добу. У пацієнтів з біполярним афективним розладом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні рисперидону з одноразовим та багаторазовим введенням топірамату здоровим добровольцям та пацієнтам з біполярним афективним розладом дали однакові результати. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 250 мг на добу або 400 мг на добу AUC рисперидону, що приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значущим, і це взаємодія немає значимого клінічного ефекту. Лікарська взаємодія гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг) оцінювалася на здорових добровольцях. Результати досліджень показали, що в цьому випадку C max топірамату збільшується на 27% та AUC топірамату – на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. При одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення Cmax та AUC метформіну на 18% та 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення Cmax метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. При одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату було виявлено зменшення AUC піоглітазону на 15%, без зміни Cmax піоглітазону. Ці зміни були статистично значущими. Також для активного гідроксиметаболіту піоглітазону було виявлено зменшення Cmax та AUC на 13% та 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зменшення Cmax та AUC на 60%. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При застосуванні глібенкламіду (5 мг на добу) окремо або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідроксиглибенкламіду та 3-цис-гідроксиглибенкламіду на 13% і 15% відповідно. Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Одночасне застосування топірамату з іншими препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Одночасне застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у пацієнтів, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не викликане фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами не встановлений.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетку ковтають повністю, не розжовуючи, приймають незалежно від їди. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз із подальшим збільшенням до ефективної дози. У складі комплексної терапії Для дорослих мінімальна ефективна доза становить 200 мг на добу. Звичайна добова доза - 200-400 мг (2 прийоми). Максимальна добова доза – 1,6 г. Лікування починають з 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Для дітей старше 3 років добова доза становить 5-9 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1 -3 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази/сут, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Монотерапія У дорослих лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг на добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази на добу. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або приймають через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендована початкова доза топірамату для монотерапії у дорослих із вперше встановленою епілепсією становить 100 мг на добу, максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи пацієнтів похилого віку із нормальною функцією нирок. У дітей віком 7 років та старше лікування починають з дози 0.5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 0.5-1 мг/кг/сут протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази/сут. При непереносимості такого режиму дозування дозу збільшують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно встановленими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови, порушення зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, млявість, ступор, зниження артеріального тиску, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування при застосуванні комбінації кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз, у дітей – гіперхлоремічний ацидоз. Якщо незадовго перед передозуванням пацієнт приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювоту. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПЕП, включаючи і препарат Топсавер, слід скасовувати поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дози топірамату зменшували на 50-100 мг із тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії, у дітей топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Топсавер, то рекомендується проводити його під контролем лікаря. Пацієнтам з помірно та сильно вираженими порушеннями функції нирок може знадобитися 10-15 днів для досягнення Css у плазмі на відміну від 4-8 днів для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Як і у всіх пацієнтів, поступове збільшення дози має здійснюватися відповідно до клінічних результатів (таких як контроль нападів, частота побічних ефектів), враховуючи, що пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня може знадобитися більше часу для досягнення рівноважного стану після кожної дози. При терапії препаратом Топсавер дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини для зниження ризику розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищеної температури. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу. Олігогідроліз та підвищення температури тіла при лікуванні препаратом Топсавер можуть розвиватися у дітей, які зазнали впливу високої температури навколишнього середовища. Лікування препаратом Топсавер може супроводжуватися зміною настрою та депресією. Мета-аналіз рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження топірамату показав невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, механізм розвитку яких не відомий. Наявні дані не дозволяють виключити зв'язок із застосуванням топірамату. При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень із застосуванням топірамату за затвердженими та досліджуваними показаннями суїцидальні спроби виникали у 0.5% пацієнтів (46 з 8652 пацієнтів), що майже в 3 рази вище, ніж у пацієнтів у групі, які отримують плацебо (0.2% (8 із 4045) пацієнтів)). Необхідно попереджати пацієнтів, а також людей, які доглядають їх, та вихователів уважно стежити за появою ознак суїцидальних думок та негайно повідомляти лікаря про ці стани. У пацієнтів з порушеннями функції печінки Топсавер слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу топірамату. При застосуванні препарату Топсавер можливий розвиток гострої міопії з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми можуть супроводжуватися зниженням гостроти зору та/або болем у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску, а також може спостерігатися мідріаз. Цей симптомокомплекс може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми можуть проявитися через 1 місяць після початку лікування. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у пацієнтів віком до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей.При виникненні симптомокомплексу, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікар, якщо це можливо, повинен скасувати топірамат і вжити відповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай цього достатньо, щоб внутрішньоочний тиск нормалізувався. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору. При застосуванні препарату Топсавер може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче за норму за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувалося на початку лікування, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування. При застосуванні препарату у дорослих у дозі понад 100 мг/добу та у дітей у дозі близько 6 мг/кг/добу зниження концентрації бікарбонатів зазвичай слабке або помірне (середнє значення становить 4 ммоль/л). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначається концентрація бікарбонатів менше 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікуваннящо спричиняють розвиток ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів), можуть бути додатковими факторами, що посилюють бікарбонат-знижуючий ефект топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Вплив топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та дорослих. При лікуванні препаратом Топсавер рекомендується проводити дослідження концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні ознак метаболічного ацидозу, таких як дихання Куссмауля, задишки, втрати апетиту, нудоти, блювання, швидкої стомлюваності, тахікардії або аритмії, слід розглянути питання про зниження дози або припинення лікування топіраматом. Препарат Топсавер слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку метаболічного ацидозу. Якщо при лікуванні препаратом Топсавер спостерігається зниження маси тіла, необхідно розглянути питання про доцільність призначення додаткового харчування. Причиною порушень когнітивних функцій при епілепсії можуть бути як захворювання, так і терапія ПЕП. Описано випадки погіршення порушення когнітивних функцій у дорослих, при яких потрібно зниження дози або припинення лікування топіраматом. Вплив топірамату на когнітивні функції в дітей віком вивчено недостатньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути обережними при водінні транспортних засобів та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних функцій, т.к. Топсавер впливає на ЦНС і може викликати сонливість, запаморочення та порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
479,00 грн
Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаТриметазидин швидко та практично повністю абсорбується слизовою оболонкою кишечника. Біодоступність становить 90%. Cmax досягається протягом 2 годин і становить (після одноразового перорального прийому 20 мг триметазидину) близько 55 нг/мл. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія - як додаткова терапія при недостатньому терапевтичному ефекті або непереносимості антиангінальної терапії першої лінії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до триметазидину.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж). Рідко: нудота, блювання, гастралгія.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо у дозі 40-60 мг на добу, кратність прийому 2-3 рази на добу. Тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин не впливає на здатність до керування автомобілем і виконання робіт, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Активні речовини: троксерутин – 20 мг; Допоміжні речовини: карбомер – 6 мг, троламін (тріетаноламін) – 7 мг, динатрію едетату дигідрат – 0.5 мг, бензалконію хлорид – 1 мг, вода очищена – 965.5 мг. 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 40 г - туби ламінатні (пластикові) (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування 2% від жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаПри нанесенні гелю на область ураження активна речовина швидко проникає через епідерміс, через 30 хв виявляється в дермі, а через 2-5 годин у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаТроксевазин® є флавоноїд (похідне рутина). Має Р-вітамінну активність; має венотонізуючу, венопротекторну, протинабрякову, протизапальну, протизгортальну та антиоксидантну дію. Зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Зменшує запалення у судинній стінці, обмежуючи прилипання тромбоцитів до її поверхні.Показання до застосуванняварикозна хвороба; хронічна венозна недостатність з такими симптомами як: набряклість та болі в ногах; почуття тяжкості, налитості, втоми ніг; судинні зірочки та сіточки, судоми, парестезії; тромбофлебіт; перифлебіт; варикозний дерматит; болі та набряки травматичного характеру (при забоях, розтягуваннях, травмах).Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірних покривів; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяДаних щодо небажаного впливу на плід та новонародженого при використанні препарату немає.Побічна діяУ поодиноких випадках спостерігаються алергічні шкірні реакції - кропив'янка, екзема, дерматит.Взаємодія з лікарськими засобамиВ даний час дані про лікарську взаємодію препарату Троксевазин відсутні.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Гель наносять на область ураження 2 рази на добу вранці та ввечері, м'яко втираючи до повного вбирання. При необхідності гель можна наносити під бинти або еластичні панчохи. Успіх лікування препаратом значною мірою залежить від його регулярного застосування протягом тривалого часу. Рекомендується поєднувати з прийомом капсул Троксевазин для посилення впливу. Якщо симптоми перебігу захворювання погіршуються або не минають через 6-7 днів щоденного застосування препарату, пацієнту слід звернутися до лікаря.ПередозуванняЗ огляду на зовнішній спосіб застосування та велику терапевтичну широту препарату небезпеки виникнення передозування немає. При випадковому проковтуванні великої кількості гелю необхідно здійснити загальні заходи виведення препарату з організму (блювотні засоби) та звернутися до лікаря. За наявності показань проводиться перитонеальний діаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГель наносять лише на непошкоджену поверхню. Уникати потрапляння на відкриті рани, очі та слизові оболонки. При станах, що характеризуються підвищеною проникністю судин (у т.ч. при скарлатині, грипі, кору, алергічних реакціях), гель використовують у поєднанні з аскорбіновою кислотою для посилення її ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Троксевазин® гель не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом і працювати з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: троксерутин – 300 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад оболонки: барвник хіноліновий жовтий (E104) – 0.9%, барвник сонячний захід жовтий (E110) – 0.039%, титану діоксид (E171) – 3%, желатин – до 100%. 10 шт. - блістери (5, 10); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові розмір №1, циліндричні, жовтого кольору; вміст капсул – порошок від жовтого до жовто-зеленого кольору, допускається наявність конгломератів, які при натисканні розпадаються.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо абсорбція становить близько 10-15%. Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 год після прийому, терапевтичний рівень у плазмі зберігається протягом 8 год. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. Частково виводиться у незміненому вигляді із сечею (20-22%) та з жовчю (60-70%).ФармакодинамікаАнгіопротекторний препарат діє переважно на капіляри та вени. Зменшує пори між ендотеліальними клітинами за рахунок модифікації волокнистого матриксу, розташованого між клітинами ендотелію. Інгібує агрегацію та збільшує ступінь деформованості еритроцитів; має протизапальну дію. При хронічній венозній недостатності Троксевазин зменшує вираженість набряку, болю, судом, трофічних розладів, варикозних виразок. Полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм – біль, свербіж та кровотеча. Завдяки сприятливому впливу на проникність та резистентність стінок капілярів, Троксевазін® сприяє уповільненню розвитку діабетичної ретинопатії. Крім того, його вплив на реологічні властивості крові сприяє запобіганню мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняхронічна венозна недостатність; постфлебітичний синдром; трофічні порушення при варикозній хворобі; трофічні виразки; як допоміжне лікування після склеротерапії вен та видалення варикозних вузлів; геморой (біль, ексудація, свербіж, кровотеча); венозна недостатність та геморой при вагітності, починаючи з ІІ триместру; як допоміжне лікування ретинопатії у хворих на цукровий діабет, з артеріальною гіпертензією та атеросклерозом.Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; хронічний гастрит у фазі загострення; І триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до рутозидів. З обережністю слід застосовувати препарат тривало при нирковій недостатності, а також у дітей віком від 3 до 15 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Троксевазин у І триместрі вагітності протипоказане. У II та III триместрах та в період лактації (грудного вигодовування) застосування препарату можливе у випадку, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Досвід застосування препарату у дітей віком до 15 років відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія, ерозивно-виразкове ураження ШКТ. Інші: шкірний висип, головний біль, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДія препарату посилюється при одночасному прийомі аскорбінової кислоти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. На початку лікування призначають по 300 мг (1 капс.) 3 рази на добу. Ефект зазвичай розвивається протягом 2 тижнів, після цього лікування продовжують у тій же дозі або знижують до мінімальної підтримуючої – 600 мг, або зупиняють (при цьому досягнутий ефект зберігається протягом не менше 4 тижнів). Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні, необхідність тривалішого лікування визначається індивідуально. При діабетичній ретинопатії призначають у дозі 0,9-1,8 г на добу.ПередозуванняСимптоми: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, за необхідності – проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо у період застосування препарату виразність симптомів захворювання не зменшується, слід проконсультуватися з лікарем. Використання у педіатрії Досвід застосування препарату Троксевазин® у дітей віком до 15 років недостатній, що потребує обережності при його застосуванні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату не впливає на рухові та психічні реакції, не перешкоджає керуванню транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: троксерутин – 300 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад оболонки: барвник хіноліновий жовтий (E104) – 0.9%, барвник сонячний захід жовтий (E110) – 0.039%, титану діоксид (E171) – 3%, желатин – до 100%. 10 шт. - блістери (5, 10); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові розмір №1, циліндричні, жовтого кольору; вміст капсул – порошок від жовтого до жовто-зеленого кольору, допускається наявність конгломератів, які при натисканні розпадаються.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо абсорбція становить близько 10-15%. Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 год після прийому, терапевтичний рівень у плазмі зберігається протягом 8 год. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. Частково виводиться у незміненому вигляді із сечею (20-22%) та з жовчю (60-70%).ФармакодинамікаАнгіопротекторний препарат діє переважно на капіляри та вени. Зменшує пори між ендотеліальними клітинами за рахунок модифікації волокнистого матриксу, розташованого між клітинами ендотелію. Інгібує агрегацію та збільшує ступінь деформованості еритроцитів; має протизапальну дію. При хронічній венозній недостатності Троксевазин зменшує вираженість набряку, болю, судом, трофічних розладів, варикозних виразок. Полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм – біль, свербіж та кровотеча. Завдяки сприятливому впливу на проникність та резистентність стінок капілярів, Троксевазін® сприяє уповільненню розвитку діабетичної ретинопатії. Крім того, його вплив на реологічні властивості крові сприяє запобіганню мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняхронічна венозна недостатність; постфлебітичний синдром; трофічні порушення при варикозній хворобі; трофічні виразки; як допоміжне лікування після склеротерапії вен та видалення варикозних вузлів; геморой (біль, ексудація, свербіж, кровотеча); венозна недостатність та геморой при вагітності, починаючи з ІІ триместру; як допоміжне лікування ретинопатії у хворих на цукровий діабет, з артеріальною гіпертензією та атеросклерозом.Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; хронічний гастрит у фазі загострення; І триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до рутозидів. З обережністю слід застосовувати препарат тривало при нирковій недостатності, а також у дітей віком від 3 до 15 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Троксевазин у І триместрі вагітності протипоказане. У II та III триместрах та в період лактації (грудного вигодовування) застосування препарату можливе у випадку, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Досвід застосування препарату у дітей віком до 15 років відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія, ерозивно-виразкове ураження ШКТ. Інші: шкірний висип, головний біль, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДія препарату посилюється при одночасному прийомі аскорбінової кислоти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. На початку лікування призначають по 300 мг (1 капс.) 3 рази на добу. Ефект зазвичай розвивається протягом 2 тижнів, після цього лікування продовжують у тій же дозі або знижують до мінімальної підтримуючої – 600 мг, або зупиняють (при цьому досягнутий ефект зберігається протягом не менше 4 тижнів). Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні, необхідність тривалішого лікування визначається індивідуально. При діабетичній ретинопатії призначають у дозі 0,9-1,8 г на добу.ПередозуванняСимптоми: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, за необхідності – проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо у період застосування препарату виразність симптомів захворювання не зменшується, слід проконсультуватися з лікарем. Використання у педіатрії Досвід застосування препарату Троксевазин® у дітей віком до 15 років недостатній, що потребує обережності при його застосуванні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату не впливає на рухові та психічні реакції, не перешкоджає керуванню транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активні речовини: гепарин натрію – 1.7 мг (300 ME); троксерутин – 20 мг; декспантенол – 50 мг; Допоміжні речовини: карбомер – 7 мг, пропіленгліколь – 100 мг, метилпарагідроксибензоат – 0.8 мг, пропілпарагідроксибензоат – 0.2 мг, троламін – 4.2 мг, вода очищена – до 1 г. 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 40 г - туби ламінатні (1) - картонні пачки. 100 г - туби ламінатні (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування від жовтуватого до зеленувато-жовтого кольору, прозорий або майже прозорий.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні активні речовини швидко поглинаються шкірою. Троксерутин через 30 хв виявляється в дермі, а через 2-5 год – у підшкірно-жировій клітковині. Проникнення троксерутину в системний кровотік клінічно незначне. Гепарин накопичується у верхніх шарах та активно зв'язується з протеїнами шкіри. При зовнішньому застосуванні незначна кількість гепарину проникає у системний кровотік, не надаючи системної дії, не викликаючи будь-яких змін параметрів згортання крові. Чи не проникає через плацентарний бар'єр. Декспантенол проникає у всі шари шкіри та перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (головним чином з бета-глобуліном та альбуміном). Пантотенова кислота не піддається в організмі метаболізму та виводиться у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Дія обумовлена інгредієнтами, що входять до його складу. Троксерутин – ангіопротекторний засіб. Має Р-вітамінну активність: має венотонізуючу, венопротекторну, протинабрякову, протизапальну, протизгортальну та антиоксидантну дію. Зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки. Сприяє нормалізації мікроциркуляції та трофіки тканин, зменшує застійні явища. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, природний протизгортаючий фактор організму. Перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові, покращує місцевий кровообіг. Чинить протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази. Декспантенол – провітамін В5 – у шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коферменту А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення. Поліпшуючи обмінні процеси, декспантенол сприяє регенерації ушкоджених тканин; покращує всмоктування гепарину.Показання до застосуванняварикозна хвороба; хронічна венозна недостатність з такими симптомами як набряклість та болі в ногах, почуття тяжкості, налитості, втоми ніг, судинні зірочки та сіточки, судоми, парестезії; тромбофлебіт; перифлебіт; варикозний дерматит; болі та набряки травматичного характеру (при забоях, розтягуваннях, травмах).Протипоказання до застосуваннявідкриті інфіковані рани або рани з рясною ексудацією в місці нанесення; - підвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий та підлітковий вік до 18 років (досвід застосування відсутній).Вагітність та лактаціяТроксевазин® Нео дозволений для застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років (досвід застосування відсутній).Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж (у місці нанесення препарату).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Троксевазин Нео з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо. Гель наносять тонким шаром на область ураження 2 рази на добу вранці і ввечері, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри легкими рухами, що втирають, до повного вбирання. При необхідності гель можна наносити під бинти або еластичні панчохи. Успіх лікування препаратом значною мірою залежить від його регулярного застосування протягом тривалого часу. Курс лікування становить 2-3 тижні. Необхідність більш тривалого лікування визначає лікар. Повторний курс лікування рекомендується проводити 2-3 рази на рік. Рекомендується поєднувати з прийомом капсул Троксевазин для посилення впливу.ПередозуванняПередозування малоймовірне у зв'язку з малою системною абсорбцією активних компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати попадання на відкриті рани, слизові оболонки та в очі! Препарат Троксевазин® Нео не призначений для застосування в офтальмології, для інтравагінального та ректального введення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому препарату якогось негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метоклопраміду гідрохлориду моногідрат 10.54 мг, у т.ч. метоклопраміду гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, желатин, магнію стеарат, кремнію діоксид обложений. 50 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з ризиком на одному боці, з гладкою поверхнею та цілісними скошеними краями.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб, що сприяє зменшенню нудоти, гикавки; стимулює перистальтику ШКТ. Протиблювота дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів та підвищенням порога хеморецепторів тригерної зони, є блокатором серотонінових рецепторів. Вважають, що метоклопрамід пригнічує розслаблення гладкої мускулатури шлунка, що викликається допаміном, посилюючи таким чином холінергічні реакції гладкої мускулатури ШКТ. Сприяє прискоренню спорожнення шлунка шляхом запобігання розслабленню тіла шлунка та підвищення активності антрального відділу шлунка та верхніх відділів тонкої кишки. Зменшує рефлюкс вмісту стравоходу за рахунок збільшення тиску сфінктера стравоходу в стані спокою і підвищує кліренс кислоти зі стравоходу завдяки збільшенню амплітуди його перистальтичних скорочень. Метоклопрамід стимулює секрецію пролактину та викликає транзиторне підвищення рівня циркулюючого альдостерону, що може супроводжуватися короткочасною затримкою рідини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми становить близько 30%. Біотрансформується у печінці. Виводиться переважно нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. T1/2 становить від 4 до 6 год.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує допамінові рецептори.Показання до застосуванняБлювота, нудота, гикавка різного генезу. Атонія та гіпотонія шлунка та кишечника (в т.ч. післяопераційна); дискінезія жовчовивідних шляхів; рефлюкс-езофагіт; метеоризм; у складі комплексної терапії загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; прискорення перистальтики під час проведення рентгеноконтрастних досліджень ШКТ.Протипоказання до застосуванняКровотечі з шлунково-кишкового тракту, механічна кишкова непрохідність, перфорація шлунка або кишечника, феохромоцитома, екстрапірамідні порушення, епілепсія, пролактинозалежні пухлини, глаукома, вагітність, лактація, одночасне застосування антихолінергічних препаратів, підвищена чутливість до метоклопраму.Вагітність та лактаціяПротипоказаний для застосування при вагітності. При застосуванні під час лактації (грудного вигодовування) слід враховувати, що метоклопрамід проникає у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях не встановлено несприятливої дії метоклопраміду на плід. Застосування у дітей З особливою обережністю слід застосовувати в дітей віком, особливо раннього віку, т.к. у них значно вищий за ризик виникнення дискінетичного синдрому.Побічна діяЗ боку травної системи: на початку лікування можливі запор, діарея; рідко – сухість у роті. З боку ЦНС: на початку лікування можливі відчуття втоми, сонливість, запаморочення, біль голови, депресія, акатизія. Можливе виникнення екстрапірамідних симптомів у дітей та осіб молодого віку (навіть після одноразового застосування метоклопраміду): спазм лицьової мускулатури, гіперкінези, спастична кривошия (як правило, проходять одразу після припинення прийому метоклопраміду). При тривалому застосуванні частіше у пацієнтів похилого віку можливі явища паркінсонізму, дискінезії. З боку системи кровотворення: на початку лікування можливий агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: рідко, при тривалому застосуванні у високих дозах – галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе взаємне ослаблення ефектів. При одночасному застосуванні з нейролептиками (особливо фенотіазинового ряду та похідних бутирофенону) підвищується ризик виникнення екстрапірамідних реакцій. При одночасному застосуванні посилюється абсорбція ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу, етанолу. Метоклопрамід при внутрішньовенному введенні підвищує швидкість абсорбції діазепаму та підвищує його максимальну концентрацію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з лікарською формою дигоксину, що повільно розчиняється, можливе зменшення концентрації дигоксину в сироватці крові на 1/3. При одночасному застосуванні з дигоксином у рідкій лікарській формі або у вигляді швидкорозчинної лікарської форми взаємодії не зазначено. При одночасному застосуванні із зопіклоном прискорюється абсорбція зопіклону; з каберголіном - можливе зменшення ефективності каберголіну; з кетопрофеном – зменшується біодоступність кетопрофену. Внаслідок антагонізму щодо допамінових рецепторів метоклопрамід може зменшувати протипаркінсонічну дію леводопи, при цьому можливе підвищення біодоступності леводопи внаслідок прискорення її евакуації зі шлунка під впливом метоклопраміду. Результати взаємодії неоднозначні. При одночасному застосуванні з мексилетином прискорюється абсорбція мексилетину; з мефлохіном - підвищується швидкість абсорбції мефлохіну та його концентрація у плазмі крові, при цьому можливе зменшення його побічних ефектів. При одночасному застосуванні з морфіном прискорюється абсорбція морфіну при прийомі внутрішньо та посилюється його седативна дія. При одночасному застосуванні з нітрофурантоїном зменшується абсорбція нітрофурантоїну. При застосуванні метоклопраміду безпосередньо перед введенням пропофолу або тіопенталу може знадобитися зменшення їх індукційних доз. У пацієнтів, які отримують метоклопрамід, посилюються та пролонгуються ефекти суксаметонію хлориду. При одночасному застосуванні з толтеродином зменшується ефективність метоклопраміду; з флувоксаміном - описаний випадок розвитку екстрапірамідних порушень; з флуоксетином - є ризик розвитку екстрапірамідних порушень; з циклоспорином – підвищується абсорбція циклоспорину та збільшується його концентрація у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДорослим внутрішньо – по 5-10 мг 3-4 рази на добу. При блюванні, сильній нудоті метоклопрамід вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі 10 мг. Інтраназально – по 10-20 мг у кожну ніздрю 2-3 рази на добу. Максимальні дози: разова прийому внутрішньо - 20 мг; добова – 60 мг (для всіх способів введення). Середня разова доза для дітей старше 6 років становить 5 мг 1-3 рази на добу внутрішньо або парентерально. Для дітей віком до 6 років добова доза для парентерального введення становить 0.5-1 мг/кг, частота прийому – 1-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з бронхіальною астмою, артеріальною гіпертензією, порушеннями функції печінки та нирок при хворобі Паркінсона. З особливою обережністю слід застосовувати в дітей віком, особливо раннього віку, т.к. у них значно вищий за ризик виникнення дискінетичного синдрому. Метоклопрамід у деяких випадках може бути ефективним при блюванні, викликаному прийомом цитостатиків. При застосуванні у пацієнтів похилого віку необхідно мати на увазі, що при тривалому застосуванні метоклопраміду у високих або середніх дозах найчастішою побічною дією є екстрапірамідні розлади, особливо паркінсонізм та пізня дискінезія. На фоні застосування метоклопраміду можливі спотворення даних лабораторних показників функції печінки та визначення концентрації альдостерону та пролактину у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
282,00 грн
232,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 амп. Активна речовина: метоклопраміду гідрохлорид 5 мг/10 мг. Допоміжні речовини: сульфіт натрію, динатрію ЕДТА, натрію хлорид, вода д/і. 2 мл – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаСпецифічний блокатор допамінових рецепторів послаблює чутливість вісцеральних нервів, що передають імпульси від пілоруса і 12-палої кишки до блювотного центру. Через гіпоталамус та парасимпатичну нервову систему надає регулюючий та координуючий вплив на тонус та рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту (в т.ч. тонус нижнього травного сфінктера у спокої). Підвищує тонус шлунка та кишечника, прискорює спорожнення шлунка, зменшує гіперацидний стаз, перешкоджає пілоричному та езофагальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечника.ФармакокінетикаVd становить 2.2 – 3.4 л/кг. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить від 3-х до 5 годин, при хронічній нирковій недостатності – 14 годин. Виводиться нирками протягом перших 24 годин у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів (близько 80% та одноразово прийнятої дози). Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує допамінові рецептори.Показання до застосуванняБлювота та нудота різного генезу; атонія та гіпотонія шлунка та кишечника (зокрема, післяопераційна); дискінезія жовчовивідних шляхів, рефлюкс-езофагіт, функціональний стеноз воротаря; для посилення перистальтики під час проведення рентгеноконтрастних досліджень шлунково-кишкового тракту; парез шлунка при цукровому діабеті; як засіб, що полегшує дуоденальне зондування (для прискорення спорожнення шлунка та просування їжі по тонкій кишці).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метоклопраміду; феохромоцитома (можливий гіпертонічний криз, у зв'язку з викидом катехоламінів); кишкова непрохідність, перфорація кишечника та шлунково-кишкова кровотеча; пролактинзалежна пухлина; епілепсія та екстрапірамідні рухові розлади, перший триместр вагітності та період лактації, вік до 2 років. З обережністю: при артеріальній гіпертензії, порушення функції печінки, підвищеної чутливості до прокаїну та прокаїноміду, дітям віком від 2-х до 14 років Під час 2 та 3 триместру вагітності препарат призначають лише за життєвими показаннями. Хворим на знижену функцію нирок препарат призначають у зменшених дозах. У зв'язку із вмістом натрію сульфіту препарат не слід призначати хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфіту.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати у І триместрі вагітності та період лактації. У II та III триместрах вагітності препарат призначають лише за життєвими показаннями. Застосування у дітей Не можна призначати дітям віком до 2-х років. З обережністю призначають дітям віком від 2-х до 14 років. У підлітків стежать за можливим розвитком побічних явищ, у разі виникнення препарат скасовують.Побічна діяЗ боку нервової системи: іноді можуть виникати почуття втоми, головний біль, запаморочення, почуття страху, занепокоєння, депресія, сонливість, шум у вухах; в окремих випадках, головним чином у дітей, може розвиватися дискінетичний синдром (мимовільні тикоподібні посмикування м'язів обличчя, шиї або плечей). Можлива поява екстрапірамідних розладів: спазм лицьової мускулатури, тризм, ритмічна протрузія язика, бульбарний тип мовлення, спазм екстраокулярних м'язів (в т.ч. окулогірний криз), спастична кривошия, опістотонус, м'язовий гіпертонус. Паркінсонізм (тремор, посмикування м'язів, обмежена рухливість, ризик розвитку у дітей та підлітків збільшується при перевищенні дози 0.5 мг/кг/добу) та пізні дискінезії (у хворих похилого віку з хронічною нирковою недостатністю).У поодиноких випадках можливий розвиток тяжкого нейролептичного синдрому. При тривалому лікуванні церукалом у хворих похилого віку можливий розвиток симптомів паркінсонізму (тремор, посмикування м'язів, обмежена рухливість) та пізні дискінезії. Порушення з боку системи кровотворення: агранулоцитоз. Серцево-судинна система: суправентрикулярна тахікардія, гіпотензія, гіпертензія. З боку шлунково-кишкового тракту: запор, діарея, сухість у роті. З боку ендокринної системи: при тривалому застосуванні препарату можуть виникати гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), галакторея (самовільне закінчення молока з молочних залоз) або порушення менструального циклу; при розвитку цих явищ метоклопрамід скасовують.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інфузійними розчинами, що мають лужне середовище. Зниження дії антихолінестеразних засобів. Підсилює всмоктування антибіотиків (тетрацикліну, ампіциліну), парацетамолу, леводопи, літію та алкоголю. Зменшує всмоктування дигоксину та циметидину. Підсилює дію алкоголю та лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Не слід одночасно з метоклопрамідом призначати нейролептичні препарати, щоб уникнути можливого посилення екстрапірамідних розладів. Може впливати на дію трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази (МАО) та симптоматичних засобів. Знижує ефективність терапії H2-гістаміноблокаторами. Збільшення ризику розвитку гепатотоксичності при комбінації з гепатотоксичними засобами. Знижує ефективність перголіду, леводопи. Збільшує біодоступність циклоспорину, що може вимагати контролю його концентрації. Підвищує концентрацію бромокриптину. При одночасному призначенні церукала з тіаміном (Вітамін В1) останній швидко розпадається.Спосіб застосування та дозиВ/м або повільно/в. Дорослим та підліткам старше 14 років: 1 ампула (10 мг метоклопраміду) 3-4 рази на добу. Діти віком від 3 до 14 років: терапевтична доза становить 0.1 мг метоклопраміду/кг маси тіла, максимальна добова доза становить 0.5 мг метоклопраміду/кг маси тіла. При порушенні функції нирок дозу препарату підбирають відповідно до ступеня вираженості порушення функції нирок. Кліренс креатиніну Доза метоклопраміду до 10 мл/хв 10 мг 1 раз на день від 11 до 60 мл/хв добова доза 15 мг, розділена на два прийоми (10 мг + 5 мг) Профілактика та лікування нудоти та блювання, обумовлених застосуванням цитостатиків: Схема 1. Короткочасна краплинна інфузія (протягом 15 хвилин) у дозі 2 мг/кг за півгодини до початку лікування цитостатичним засобом, а потім через 1,5 години, 3,5 години, 5,5 години та 8,5 години після застосування цитостатиків. Схема 2. Тривала краплинна інфузія в дозі 1.0 або 0.5 мк/кг на год, починаючи за 2 години до застосування цитостатичного засобу, потім у дозі 0.5 або 0.25 мг/кг на годину протягом наступних 24-х годин після застосування цитостатичного засобу. Краплинну інфузію проводять короткочасно протягом 15 хвилин після попереднього розведення дози церукалу в 50 мл інфузійного розчину. Ін'єкційний розчин церукалу можна розводити ізотоничним розчином хлориду натрію або 5%-ним розчином глюкози. Церукал застосовують протягом усього періоду лікування цитостатичними засобами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, сплутаність свідомості, дратівливість, занепокоєння, судоми, екстрапірамідні рухові розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією та артеріальною гіпо-або гіпертензією. При легких формах отруєнь симптоми зникають через 24 години після відміни лікарського. Залежно від тяжкості симптоматики рекомендується встановити спостереження за життєво важливими функціями хворого. Смертельних випадків отруєнь при передозуванні досі не виявлено. Лікування: симптоматичне. Екстрапірамідні розлади усувають повільним введенням біперидену (дози для дорослих – 2.5 – 5 мг; слід дотримуватись рекомендацій виробника). Можливе застосування діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У процесі лікування хворим забороняється вживання алкоголю. У підлітків та у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок стежать за можливим розвитком побічних явищ, у разі виникнення препарату скасовують. Не ефективний при блюванні вестибулярного генезу. На фоні застосування метоклопраміду можливі спотворення даних лабораторних показників функції печінки та визначення концентрації альдостерону та пролактину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
213,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: цетиризину гідрохлорид 10 мг. В упаковці 10 пігулок.Фармакотерапевтична групаБлокатори периферичних гістамінових H1-рецепторів. Чинить протиалергічну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній, клітинній стадії алергічних реакцій. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протисвербіжну дію. Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах немає седативного ефекту. Дія препарату проявляється через 20 хв (50% пацієнтів), через 60 хв (95% пацієнтів) після прийому препарату і триває до 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і досить повно абсорбується із ШКТ. C max досягається через 40-60 хв. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93%. Vd низький та становить 0.5 л/кг. Цетиризин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і всередину клітин. Метаболізм Цетиризин незначною мірою метаболізується в печінці з утворенням неактивного метаболіту. При застосуванні у дозі 10 мг на добу протягом 10 днів кумуляції не спостерігається. Виведення Виводиться переважно нирками (70%) переважно у незміненому вигляді. Системний кліренс становить близько 54 мл/хв. Після одноразового прийому дози 10 мг T1/2 становить близько 10 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Діти віком від 2 до 12 років T1/2 знижується до 5-6 год. При вираженому порушенні функції нирок (КК 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 7 мл/хв), T1/2 збільшується в 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань та у осіб похилого віку відзначається збільшення T1/2 на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняЦілорічний та сезонний алергічний риніт (як симптоматична терапія); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); дерматози, що протікають із свербінням (в т.ч. атопічний дерматит, нейродерміт); алергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняТяжкі захворювання нирок; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при хронічному пієлонефриті середнього та тяжкого ступеня тяжкості (потрібна корекція режиму дозування), особам похилого віку (через можливе зниження клубочкової фільтрації у цієї категорії пацієнтів). Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності призначення препарату під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Цетиризин-Акріхін з теофіліном можливе збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи склянкою рідини. Дорослі та діти старше 6 років – добова доза становить 10 мг (1 таблетка). Іноді досягнення терапевтичного ефекту можливе при призначенні препарату у початковій дозі, що становить 5 мг (1/2 таблетки). Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв і прийом препарату, що перебувають на діалізі, протипоказаний. Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Дітям з нирковою недостатністю дозу коригують з урахуванням КК та маси тіла. Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (при одноразовому прийомі препарату у дозі понад 50 мг); у дітей – занепокоєння, підвищена дратівливість; можливий антихолінергічний ефект (затримка сечовипускання, сухість у роті, запор). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають препарат особам похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Пацієнта слід попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти на фоні прийому препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність уникати одночасного застосування Аллертеку з іншими лікарськими засобами без призначення лікаря. Даних щодо взаємодії цетиризину з етанолом дотепер не отримано, незважаючи на це вживання алкоголю на тлі застосування препарату Цетиризин-Акріхін не рекомендується. Використання у педіатрії Препарат не призначають дітям віком до 6 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
217,00 грн
185,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: цетиризину гідрохлорид 10 мг. В упаковці 20 пігулок.Фармакотерапевтична групаБлокатори периферичних гістамінових H1-рецепторів. Чинить протиалергічну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній, клітинній стадії алергічних реакцій. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протисвербіжну дію. Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах немає седативного ефекту. Дія препарату проявляється через 20 хв (50% пацієнтів), через 60 хв (95% пацієнтів) після прийому препарату і триває до 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і досить повно абсорбується із ШКТ. C max досягається через 40-60 хв. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93%. Vd низький та становить 0.5 л/кг. Цетиризин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і всередину клітин. Метаболізм Цетиризин незначною мірою метаболізується в печінці з утворенням неактивного метаболіту. При застосуванні у дозі 10 мг на добу протягом 10 днів кумуляції не спостерігається. Виведення Виводиться переважно нирками (70%) переважно у незміненому вигляді. Системний кліренс становить близько 54 мл/хв. Після одноразового прийому дози 10 мг T1/2 становить близько 10 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Діти віком від 2 до 12 років T1/2 знижується до 5-6 год. При вираженому порушенні функції нирок (КК 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 7 мл/хв), T1/2 збільшується в 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань та у осіб похилого віку відзначається збільшення T1/2 на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняЦілорічний та сезонний алергічний риніт (як симптоматична терапія); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); дерматози, що протікають із свербінням (в т.ч. атопічний дерматит, нейродерміт); алергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняТяжкі захворювання нирок; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при хронічному пієлонефриті середнього та тяжкого ступеня тяжкості (потрібна корекція режиму дозування), особам похилого віку (через можливе зниження клубочкової фільтрації у цієї категорії пацієнтів). Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності призначення препарату під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Цетиризин-Акріхін з теофіліном можливе збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи склянкою рідини. Дорослі та діти старше 6 років – добова доза становить 10 мг (1 таблетка). Іноді досягнення терапевтичного ефекту можливе при призначенні препарату у початковій дозі, що становить 5 мг (1/2 таблетки). Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв і прийом препарату, що перебувають на діалізі, протипоказаний. Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Дітям з нирковою недостатністю дозу коригують з урахуванням КК та маси тіла. Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (при одноразовому прийомі препарату у дозі понад 50 мг); у дітей – занепокоєння, підвищена дратівливість; можливий антихолінергічний ефект (затримка сечовипускання, сухість у роті, запор). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають препарат особам похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Пацієнта слід попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти на фоні прийому препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність уникати одночасного застосування Аллертеку з іншими лікарськими засобами без призначення лікаря. Даних щодо взаємодії цетиризину з етанолом дотепер не отримано, незважаючи на це вживання алкоголю на тлі застосування препарату Цетиризин-Акріхін не рекомендується. Використання у педіатрії Препарат не призначають дітям віком до 6 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
242,00 грн
213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: цетиризину гідрохлорид 10 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаБлокатори периферичних гістамінових H1-рецепторів. Чинить протиалергічну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній, клітинній стадії алергічних реакцій. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протисвербіжну дію. Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах немає седативного ефекту. Дія препарату проявляється через 20 хв (50% пацієнтів), через 60 хв (95% пацієнтів) після прийому препарату і триває до 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і досить повно абсорбується із ШКТ. C max досягається через 40-60 хв. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93%. Vd низький та становить 0.5 л/кг. Цетиризин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і всередину клітин. Метаболізм Цетиризин незначною мірою метаболізується в печінці з утворенням неактивного метаболіту. При застосуванні у дозі 10 мг на добу протягом 10 днів кумуляції не спостерігається. Виведення Виводиться переважно нирками (70%) переважно у незміненому вигляді. Системний кліренс становить близько 54 мл/хв. Після одноразового прийому дози 10 мг T1/2 становить близько 10 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Діти віком від 2 до 12 років T1/2 знижується до 5-6 год. При вираженому порушенні функції нирок (КК 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 7 мл/хв), T1/2 збільшується в 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань та у осіб похилого віку відзначається збільшення T1/2 на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняЦілорічний та сезонний алергічний риніт (як симптоматична терапія); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); дерматози, що протікають із свербінням (в т.ч. атопічний дерматит, нейродерміт); алергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняТяжкі захворювання нирок; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при хронічному пієлонефриті середнього та тяжкого ступеня тяжкості (потрібна корекція режиму дозування), особам похилого віку (через можливе зниження клубочкової фільтрації у цієї категорії пацієнтів). Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності призначення препарату під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат у формі крапель для прийому внутрішньо призначений для дітей віком від 1 року. Препарат у формі сиропу призначений для дітей віком від 2 років. Препарат у формі таблеток призначений для дітей віком від 6 років.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Цетиризин-Акріхін з теофіліном можливе збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи склянкою рідини. Дорослі та діти старше 6 років – добова доза становить 10 мг (1 таблетка). Іноді досягнення терапевтичного ефекту можливе при призначенні препарату у початковій дозі, що становить 5 мг (1/2 таблетки). Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв і прийом препарату, що перебувають на діалізі, протипоказаний. Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Дітям з нирковою недостатністю дозу коригують з урахуванням КК та маси тіла. Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (при одноразовому прийомі препарату у дозі понад 50 мг); у дітей – занепокоєння, підвищена дратівливість; можливий антихолінергічний ефект (затримка сечовипускання, сухість у роті, запор). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають препарат особам похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Пацієнта слід попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти на фоні прийому препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність уникати одночасного застосування Аллертеку з іншими лікарськими засобами без призначення лікаря. Даних щодо взаємодії цетиризину з етанолом дотепер не отримано, незважаючи на це вживання алкоголю на тлі застосування препарату Цетиризин-Акріхін не рекомендується. Використання у педіатрії Препарат не призначають дітям віком до 6 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
569,00 грн
525,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Цинку сульфату гептагідрат (у перерахунку на цинку сульфат моногідрат) – 124 мг*; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, тальк, магнію стеарат, лактоза моногідрат; Оболонка: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліоксіетиленгліколь), титану діоксид, лак азорубіновий Е122. * 124 мг цинку сульфату моногідрату відповідає 45 мг цинк-йону. По 25 таблеток у блістер (Al/PVC). По 1 блістеру поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування. По 150 таблеток у полімерну банку. Кожну банку поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою рожево-фіолетового кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат цинку.ФармакодинамікаЦинк є одним із найважливіших мікроелементів. Він входить до складу майже 200 ферментів, які визначають перебіг різних метаболічних процесів, включаючи синтез білків та вуглеводний обмін. Цинк стимулює синтез колагену та білка в регенеруючій тканині, має підсушуючу та в'яжучу дію; стимулює синтез інсуліну. Активує карбоангрідрази та супероксидисмутази еритроцитів, супероксидисмутази цитозолю, глутаматдегідрогенази, гідролазу лужної фосфотази, амінопептидази, нейтральні протеази.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту цинку, спричиненого неповноцінним та незбалансованим харчуванням, порушенням всмоктування та іншими станами, які порушують засвоєння цинку та збільшують його втрату організмом. Acrodermatitis enteropathica (ентеропатичний акродерматит), acne pustulosa та acne phlegmonosa (гнійні та флегмонозні вугри). При тривалому лікуванні кортикостероїдами, особливо у момент відміни препаратів. Як допоміжне лікування труднозагоюючих ран.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 4 років.Побічна діяАлергічні реакції. Дефіцит міді. Можуть відзначатися (особливо при прийомі великих доз) шлунково-кишкові розлади (нудота, діарея, печія), гематологічні розлади, обумовлені спричиненим цинком дефіцитом міді, у тому числі лейкопенія, що супроводжується підвищеною температурою, ознобом, болем у горлі, нею. у ротовій порожнині та глотці, сидеробластна анемія, що супроводжується почуттям втоми, слабкістю. Можуть з'явитися головний біль та металевий присмак у роті. У разі виникнення вищезазначених симптомів слід припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСолі цинку знижують всмоктування тетрациклінів, міді (препарат слід застосовувати не раніше ніж 2 години після прийому цих препаратів). Тіазидні діуретики посилюють виведення цинку із сечею. Фолієва кислота може порушувати всмоктування цинку. Високі дози заліза, пеніциламін та інші комплексоутворюючі засоби значно зменшують всмоктування цинку (мають застосовуватися не раніше 2 годин після прийому цих препаратів). Комплексні препарати (наприклад, полівітамінні препарати з мінералами, що містять цинк) - одночасне застосування декількох препаратів, що містять цинк, може призвести до високої концентрації цинку в плазмі. Дієта, багата на фосфати (наприклад, молочні, продукти), зернові хлібобулочні вироби або овочі обмежують всмоктування цинку шляхом зв'язування в комплекси, що не всмоктуються; Така їжа може прийматися не менше ніж через 2 години після застосування солей цинку.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки не можна ділити або розжовувати. Цинктерал®-Тева слід приймати за рекомендацією лікаря. Ентеропатичний акродерматит Дорослим: 1 таблетка 3 рази на добу за 1 годину до або через 2 години після їди. Дітям старше 4-х років: по 1 таблетці на добу. Після досягнення клінічного покращення дозу знижують до 1 таблетки 2 рази на добу, а потім 1 таблетку на добу до повного зникнення симптомів захворювання. Гнійні та флегмонозні вугри Дорослим: 1-2 таблетки на добу. Дітям старше 4 років: 1 таблетка на добу. При дефіциті цинку: Дорослим: по 1-2 таблетки на добу. Дітям старше 4 років: по 1 таблетці на добу. Препарат застосовують за 1 годину до або через 2 години після їжі, оскільки багато продуктів можуть порушувати всмоктування цинку. При виникненні симптомів подразнення шлунково-кишкового тракту препарат можна застосовувати безпосередньо перед їдою або під час їди, що, у свою чергу, може зменшити всмоктування та послабити дію препарату.ПередозуванняСимптоми передозування: пекучий біль у порожнині рота та глотки, рідка або кривава діарея, відрижка, блювання, зниження артеріального тиску, набряк легенів, жовтяниця. Можуть також спостерігатися гематурія, анурія, колапс, судоми, гемоліз. Лікування: прийняти велику кількість молока або води, при необхідності зв'язатися з лікарем або звернутися за медичною допомогою. Може бути потрібне застосування внутрішньом'язово або внутрішньовенно кальцію-динатрієвої солі етилендіамінтетра-оцтової кислоти (Едетова кислота) у дозі 50-75 мг/кг маси тіла на добу в 3-6 дробових дозах протягом не більше 5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску дози Цинктерал-Тева слід прийняти чергову дозу у звичайний час. Не можна приймати подвійну дозу, щоб заповнити пропущений прийом. При тривалому застосуванні препаратів цинку слід зважити на ризик виникнення дефіциту міді. Під час лікування слід уникати вживання спиртних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
298,00 грн
255,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Цинку сульфату гептагідрат (у перерахунку на цинку сульфат моногідрат) – 124 мг*; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, тальк, магнію стеарат, лактоза моногідрат; Оболонка: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліоксіетиленгліколь), титану діоксид, лак азорубіновий Е122. * 124 мг цинку сульфату моногідрату відповідає 45 мг цинк-йону. По 25 таблеток у блістер (Al/PVC). По 1 блістеру поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування. По 150 таблеток у полімерну банку. Кожну банку поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою рожево-фіолетового кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат цинку.ФармакодинамікаЦинк є одним із найважливіших мікроелементів. Він входить до складу майже 200 ферментів, які визначають перебіг різних метаболічних процесів, включаючи синтез білків та вуглеводний обмін. Цинк стимулює синтез колагену та білка в регенеруючій тканині, має підсушуючу та в'яжучу дію; стимулює синтез інсуліну. Активує карбоангрідрази та супероксидисмутази еритроцитів, супероксидисмутази цитозолю, глутаматдегідрогенази, гідролазу лужної фосфотази, амінопептидази, нейтральні протеази.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту цинку, спричиненого неповноцінним та незбалансованим харчуванням, порушенням всмоктування та іншими станами, які порушують засвоєння цинку та збільшують його втрату організмом. Acrodermatitis enteropathica (ентеропатичний акродерматит), acne pustulosa та acne phlegmonosa (гнійні та флегмонозні вугри). При тривалому лікуванні кортикостероїдами, особливо у момент відміни препаратів. Як допоміжне лікування труднозагоюючих ран.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 4 років.Побічна діяАлергічні реакції. Дефіцит міді. Можуть відзначатися (особливо при прийомі великих доз) шлунково-кишкові розлади (нудота, діарея, печія), гематологічні розлади, обумовлені спричиненим цинком дефіцитом міді, у тому числі лейкопенія, що супроводжується підвищеною температурою, ознобом, болем у горлі, нею. у ротовій порожнині та глотці, сидеробластна анемія, що супроводжується почуттям втоми, слабкістю. Можуть з'явитися головний біль та металевий присмак у роті. У разі виникнення вищезазначених симптомів слід припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСолі цинку знижують всмоктування тетрациклінів, міді (препарат слід застосовувати не раніше ніж 2 години після прийому цих препаратів). Тіазидні діуретики посилюють виведення цинку із сечею. Фолієва кислота може порушувати всмоктування цинку. Високі дози заліза, пеніциламін та інші комплексоутворюючі засоби значно зменшують всмоктування цинку (мають застосовуватися не раніше 2 годин після прийому цих препаратів). Комплексні препарати (наприклад, полівітамінні препарати з мінералами, що містять цинк) - одночасне застосування декількох препаратів, що містять цинк, може призвести до високої концентрації цинку в плазмі. Дієта, багата на фосфати (наприклад, молочні, продукти), зернові хлібобулочні вироби або овочі обмежують всмоктування цинку шляхом зв'язування в комплекси, що не всмоктуються; Така їжа може прийматися не менше ніж через 2 години після застосування солей цинку.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки не можна ділити або розжовувати. Цинктерал®-Тева слід приймати за рекомендацією лікаря. Ентеропатичний акродерматит Дорослим: 1 таблетка 3 рази на добу за 1 годину до або через 2 години після їди. Дітям старше 4-х років: по 1 таблетці на добу. Після досягнення клінічного покращення дозу знижують до 1 таблетки 2 рази на добу, а потім 1 таблетку на добу до повного зникнення симптомів захворювання. Гнійні та флегмонозні вугри Дорослим: 1-2 таблетки на добу. Дітям старше 4 років: 1 таблетка на добу. При дефіциті цинку: Дорослим: по 1-2 таблетки на добу. Дітям старше 4 років: по 1 таблетці на добу. Препарат застосовують за 1 годину до або через 2 години після їжі, оскільки багато продуктів можуть порушувати всмоктування цинку. При виникненні симптомів подразнення шлунково-кишкового тракту препарат можна застосовувати безпосередньо перед їдою або під час їди, що, у свою чергу, може зменшити всмоктування та послабити дію препарату.ПередозуванняСимптоми передозування: пекучий біль у порожнині рота та глотки, рідка або кривава діарея, відрижка, блювання, зниження артеріального тиску, набряк легенів, жовтяниця. Можуть також спостерігатися гематурія, анурія, колапс, судоми, гемоліз. Лікування: прийняти велику кількість молока або води, при необхідності зв'язатися з лікарем або звернутися за медичною допомогою. Може бути потрібне застосування внутрішньом'язово або внутрішньовенно кальцію-динатрієвої солі етилендіамінтетра-оцтової кислоти (Едетова кислота) у дозі 50-75 мг/кг маси тіла на добу в 3-6 дробових дозах протягом не більше 5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску дози Цинктерал-Тева слід прийняти чергову дозу у звичайний час. Не можна приймати подвійну дозу, щоб заповнити пропущений прийом. При тривалому застосуванні препаратів цинку слід зважити на ризик виникнення дефіциту міді. Під час лікування слід уникати вживання спиртних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
217,00 грн
185,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципрофлоксацин (у формі моногідрату гідрохлориду) 500 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 73.3 мг, повідон К-30 37.5 мг, кроскармелоза натрію 42 мг, кремнію діоксид колоїдний 7.5 мг, магнію стеарат 7.5 мг. Склад плівкової оболонки: Опадрай білий Y-1-7000H (гіпромелоза 6.25 мг, титану діоксид 3.125 мг, макрогол-400 0.625 мг). 10 шт. - блістери з ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібні, з гравіюванням "CIP 500" та ризиком на одній стороні; на поперечному розрізі видно два шари, ядро від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб широкого спектру дії групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Пригнічує ДНК-гіразу та пригнічує синтез бактеріальної ДНК. Високоактивний щодо більшості грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae. Активний щодо Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують і не продукують пеніциліназ, метицилін-резистентні штами), деяких штамів Enterococcus spp., Campylobacter spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Mycobacterium Ципрофлоксацин активний щодо бактерій, які продукують β-лактамази. До ципрофлоксацину резистентними є Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність після прийому внутрішньо становить 70%. Їда незначно впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Зв'язування із білками плазми становить 20-40%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Проникає в спинномозкову рідину: концентрації ципрофлоксацину при незапалені мозкові оболонки досягають 10%, при запалених - до 37%. Високі концентрації досягаються у жовчі. Виділяється із сечею та жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. захворювання дихальних шляхів, черевної порожнини та органів малого тазу, кісток, суглобів, шкіри; септицемія; тяжкі інфекції ЛОР-органів. Лікування післяопераційних інфекцій. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом. Для місцевого застосування: гострі та підгострі кон'юнктивіти, блефарокон'юнктивіти, блефарити, бактеріальні виразки рогівки, кератити, кератокон'юнктивіти, хронічні дакріоцистити, мейбоміти. Інфекційні ураження очей після травм або потрапляння сторонніх тіл. Передопераційна профілактика в офтальмохірургії.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до ципрофлоксацину та інших препаратів хінолонового ряду.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час лактації. Ципрофлоксацин проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. В експериментальних дослідженнях встановлено, що він спричиняє артропатію. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, ЛДГ, білірубіну, псевдомембранозний коліт. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, відчуття втоми, розлади сну, кошмарні сновидіння, галюцинації, непритомність, розлади зору. З боку сечовидільної системи: кристалурія, гломерулонефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, гематурія, збільшення транзиторного вмісту в сироватці крові креатиніну. З боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, зміна кількості тромбоцитів. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, артралгії. Побічні реакції, пов'язані із хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: болючість, флебіт (при внутрішньовенному введенні). При застосуванні очних крапель у деяких випадках можливі легка болючість та гіперемія кон'юнктиви. Інші: васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ципрофлоксацину з диданозином всмоктування ципрофлоксацину знижується внаслідок утворення комплексонів ципрофлоксацину з алюмінієвими та магнієвими буферами, що містяться в диданозіні. При одночасному застосуванні з Варфаріном зростає ризик розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну можливе підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, збільшення T1/2теофіліну, що призводить до збільшення ризику розвитку токсичної дії, пов'язаного з теофіліном. Одночасний прийом антацидів, а також препаратів, що містять іони алюмінію, цинку, заліза або магнію, може спричинити зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 4 годин.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Всередину – по 250-750 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування – від 7-10 днів до 4 тижнів. Для внутрішньовенного введення разова доза - 200-400 мг, кратність введення - 2 рази на добу; тривалість лікування – 1-2 тижні, при необхідності і більше. Можна вводити внутрішньовенно струминно, але переважно крапельне введення протягом 30 хв. При місцевому застосуванні закопують по 1-2 краплі в нижній кон'юнктивальний мішок ураженого ока кожні 1-4 години. Після поліпшення стану інтервали між інстиляціями можна збільшити. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо становить 1.5 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування. З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку, при атеросклерозі судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, епілепсії, судомному синдромі неясної етіології. Під час лікування пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини. У разі наполегливої діареї ципрофлоксацин слід відмінити. При одночасному внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину та барбітуратів необхідний контроль ЧСС, АТ, ЕКГ. У процесі лікування необхідний контроль концентрації у крові сечовини, креатиніну, печінкових трансаміназ. У період лікування можливе зниження реакційної здатності (особливо при одночасному застосуванні з алкоголем). Не допускається введення ципрофлоксацину субкон'юнктивально або безпосередньо у передню камеру ока.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетат ципротерону 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кросповідон, лаурилсульфат натрію, гідроксипропілцелюлоза, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, з ризиком на одному боці та написом "CYPROT 50" - на іншій.Фармакотерапевтична групаЦипротерон ацетат є синтетичним антиандрогенним препаратом. Механізм дії ґрунтується на конкурентному зв'язуванні з андрогеновими рецепторами в андроген-залежних органах, що призводить до зниження їх функціональної активності. На додаток до антиандрогенної дії, ципротерон ацетат має також сильні антигонадотропні властивості та гестагенну активність.ФармакокінетикаПрепарат повністю всмоктується після прийому внутрішньо, піддаючись біотрансформації у печінці. C max препарату досягається в середньому через 3 год. Період напіввиведення становить 43.9±12.8 год. Препарат виводиться в основному у вигляді метаболітів з жовчю та сечею, частина препарату виводиться у незмінному вигляді. Співвідношення препарату в сечі та жовчі становить 3:7. Зв'язування з білками сироватки становить близько 96 %.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний препарат.Показання до застосуванняУ чоловіків: метастазуючий або неоперабельний рак передміхурової залози (без і після орхіектомії, а також у поєднанні з агоністами лютеїнізуючого гормону – рилізинг гормону); корекція патологічних відхилень у сфері статевої поведінки (за необхідності зниження сексуальної активності). У жінок: виражені явища андрогенізації, у тому числі різні форми гірсутизму та акне; андрогенна алопеція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливістю до ципротерону або до інших складових частин препарату; вагітність та період годування груддю; виражені порушення функції печінки; синдром Дубіна-Джонсона та синдром Ротора; пухлини печінки, у тому числі в анамнезі (за винятком метастатичного ураження печінки при раку передміхурової залози); важкий цукровий діабет із судинними ускладненнями; кахексія (за винятком хворих на рак передміхурової залози); серповидно-клітинна анемія; тромбоемболічні процеси (у тому числі в анамнезі); тяжкі хронічні депресивні стани; ідеопатична жовтяниця, герпес або свербіння під час попередніх вагітностей; підлітковий вік до завершення періоду статевого дозріванняВагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у підлітковому віці до завершення періоду статевого дозрівання.Побічна діяНа початку лікування можуть спостерігатися біль у животі, нудота, підвищена стомлюваність, м'язова слабкість, сухість шкіри, загальна апатія, депресивні стани або стан занепокоєння. Може збільшуватися чи зменшуватись маса тіла. В індивідуальних випадках при застосуванні високих доз спостерігалися задишка та порушення функції печінки. У чоловіків можлива поява гінекомастії та пригнічення сперматогенезу, у жінок – болю, напруги або збільшення молочних залоз, зниження лібідо, порушення менструального циклу, у жінок у постменопаузі можуть спостерігатися циклічні кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ципротерону з пероральними контрацептивами збільшується ризик розвитку тромбоемболії. Алкоголь знижує дію ципротерону.Спосіб застосування та дозиДля лікування раку передміхурової залози Ципротерон-Тева призначається в дозі 200-300 мг на добу розділеної на 2-3 прийоми, тривалий час до появи ознак прогресування захворювання. Для зниження сексуальної активності: 100-200 мг на добу (по 1-2 таблетки двічі на день) зазвичай протягом кількох тижнів до досягнення терапевтичного ефекту. Далі переходять на дози, що підтримують, - 50 мг (по половині таблетки 2 рази на день). При припиненні лікування слід скасовувати поступово (на 25 мг на тиждень). У жінок дітородного віку Ципротерон-Тева застосовується в дозі 100 мг 1 раз на день, починаючи з першого дня менструального циклу протягом 10 днів з одночасним прийомом пероральних контрацептивів. Наступний 10-денний курс лікування починають через 4 тижні. При настанні терапевтичного ефекту доза препарату може бути знижена до 25-50 мг на добу. У жінок у постменопаузі Ципроперон-Тева застосовується у дозі 25-50 мг на день протягом 21 дня з наступною тижневою перервою, пацієнткам з віддаленою маткою препарат можна призначати у тих же дозах без перерви. Таблетки Ципротерон-Тева слід приймати після їди, запиваючи великою кількістю води (до 100 мл).ПередозуванняПри передозуванні, якщо хворий у свідомості та без спонтанного блювання, слід викликати блювання. Необхідно застосовувати симптоматичну терапію при постійному спостереженні за хворим та життєво важливими функціями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування Ципротероном-Тева слід проводити під контролем функції печінки, кори надниркових залоз та картини периферичної крові, рівня глюкози в крові. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У осіб, які страждають на алкоголізм, застосування ципротерону зазвичай неефективне. Хворі з органічними порушеннями головного мозку та психічними хворобами, що страждають на сексуальні порушення, зазвичай резистентні до лікування Ципротероном-Тева. Якщо хворий має порушення фертильності, рекомендується перед початком лікування здійснити аналіз сперматограми. Перед початком лікування жінкам необхідно провести ендокринологічні тести та отримати консультацію гінеколога. У хворих, які страждають на легкі форми цукрового діабету, моніторинг рівня цукру повинен проводитися частіше, ніж зазвичай (наприклад, кожні 8 тижнів). При епілепсії, множинному склерозі, порфірії, отосклерозі, правці, артеріальній гіпертонії ризик розвитку побічних реакцій підвищується. При початку лікування Ципротероном-Тева вагітність має бути повністю виключена. Жінкам дітородного віку поряд із пероральними контрацептивами рекомендується використовувати бар'єрні протизаплідні засоби. Якщо в процесі лікування припиняються менструації, препарат слід відмінити до остаточного виключення вагітності. Негативного впливу Ципротерону-Тева на фертильність після припинення лікування не відмічено. У період лікування необхідно утримуватись від видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
557,00 грн
516,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: цисплатин - 0,5 мг. Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. У флаконі темного скла 100мл розчину. У картонній упаковці 1 флакон.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.Показання до застосуванняЦисплатин, зазвичай у складі схем комбінованої хіміотерапії, широко застосовується при лікуванні наступних солідних пухлин: герміногенні пухлини жінок та чоловіків; рак яєчників та яєчка; рак легені; пухлини голови та шиї. Крім того, цисплатин має протипухлинну активність при наступних видах пухлин: рак шийки матки; рак сечового міхура; остеосаркоми; меланома; нейробластома; рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну у сироватці понад 115 мкмоль/літр); пригнічення кістковомозкового кровотворення; серцева недостатність; вагітність та лактація; генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано приймати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний і кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого або старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Ці побічні ефекти зазвичай мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин може застосовуватися як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури. Цисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. Цисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. . З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють 0.9% розчині натрію хлориду до концентрації 1мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій. Не використовувати для розведення Цисплатину розчини декстрози (глюкози). Примітка: оскільки алюміній реагує з цисплатином та інактивує його, а також викликає утворення осаду, дуже важливо при приготуванні та при введенні Цисплатину не використовувати голки та інше обладнання, що містить алюміній.ПередозуванняОсновними очікуваними ускладненнями передозування є порушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, невгамовне блювання та/або важкий неврит. При передозуванні можливий летальний кінець. Антидот до цисплатину невідомий. Лікування симптоматичне. Частковий ефект може бути досягнутий за допомогою гемодіалізу, проведеного протягом перших трьох годин після передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
353,00 грн
311,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: цісплатін 500 мкг; Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. Розчин 50 мг у флаконі із темного скла, у картонній упаковці.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.ФармакодинамікаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.Клінічна фармакологіяПротипухлинний засіб, що алкілює з'єднання.ІнструкціяЦисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють у 0.9% розчині хлориду натрію до концентрації 1 мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій.Показання до застосуванняГерміногенні пухлини жінок та чоловіків; Рак яєчників та яєчка; Рак легені; Пухлини голови та шиї Рак шийки матки; Рак сечового міхура; Остеосаркоми; Меланома; Нейробластома; Рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну в сироватці більше 115 мкмоль/літр); Пригнічення кістковомозкового кровотворення; Серцева недостатність; Вагітність та лактація; Генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний та кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого та старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. .ПередозуванняПорушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, нестримне блювання та/або тяжкий неврит.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 гр. активна речовина: чебрецю трави екстракт рідкий спиртовий 9,0 г; допоміжні речовини: калію сорбат 0,10 г, лимонної кислоти моногідрат 0,086 г, барвник церестар карамель (E150d) 0,20 г, гліцерол 85% 20,00 г, сорбітол 45,00 г, вода очищена 25,62 г. По 175 г препарату у флакон темного скла, закупорений пластмасовим ковпачком, що нагвинчується. 1 флакон разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий коричневий колір розчин з характерним запахом чебрецю.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат Туссамаг має відхаркувальну дію, розріджує мокротиння та зменшує її в'язкість. Діючі речовини препарату - тимол і карвакрол - мають також протимікробну дію.Показання до застосуванняУ комплексній терапії інфекційно-запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем із важковідділеним мокротинням (в т.ч. бронхіт, трахеїт, трахеобронхіт, кашлюк).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; декомпенсація серцевого ритму; гастрит; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; спадкова непереносимість фруктози; дефіцит сахарази/ізомал'тази; глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 1 року. З обережністю: захворювання печінки; алкоголізм; черепно-мозкова травма; захворювання головного мозку; дитячий вік від 1 року.Вагітність та лактаціяПроведено недостатньо досліджень щодо застосування препарату Туссамаг під час вагітності та в період грудного вигодовування. Внаслідок цього і через вміст у своєму складі етанолу препарат не слід приймати під час вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДо цього часу не повідомлялося про виникнення побічних ефектів при застосуванні препарату, проте можливе виникнення алергічних реакцій. Через вміст у своєму складі сорбітолу, прийом препарату може викликати шлункові розлади та діарею.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Туссамаг не слід одночасно застосовувати з препаратами, що містять кодеїн та інші протикашльові лікарські засоби, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Якщо лікар не призначив іншого дозування, препарат приймають: Дорослі та діти старше 12 років: 2-3 чайні ложки сиропу 3-4 рази на день. Діти віком від 4 до 12 років: 1-2 чайні ложки сиропу 3-4 рази на день. Діти від 1 до 4 років: 1 чайна ложка 2-3 рази на день. Сироп можна приймати, не розбавляючи чи змішувати з іншими рідинами (наприклад, чаєм чи фруктовим соком).ПередозуванняПри застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можливе подразнення шлунково-кишкового тракту, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВнаслідок вмісту етанолу дітям до 12 років слід приймати препарат Туссамаг за рекомендацією та під наглядом лікаря. Середній вміст етанолу, який приймається разом із препаратом Туссамаг при певній дозі для дітей від 1 до 4 років еквівалентно 0,08 г. У 100 г препарату Туссамаг міститься 31,5 г сорбітолу. Якщо препарат приймається правильними дозами, кожна доза (4-6 мл сиропу) містить 1,85 г сорбітолу, що еквівалентно 0,15 хлібних одиниць. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату Туссамаг слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валсартан 160 мг + гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 72,00 мг, лактози моногідрат 71,94 мг, кроскармелоза натрію 21,60 мг, повідон К29-32 14,40 мг, тальк 3,60 мг, магнію стеарат 2,52 мг, 44 мг; плівкова оболонка: опадрай II 85G25455 червоний близько 14,40 мг (спирт полівініловий 6,34 мг, тальк 2,88 мг, макрогол-3350 1,78 мг, титану діоксид 1,57 мг, барвник заліза оксид червоний 0,78 мг, барвник сонячний жовтий алюмінієвий лак (0,56 мг, лецитин 0,50 мг). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або стрипи Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 1, 2, 4 блістери або стрипи по 7 таблеток; по 1, 2, 3, 9 блістерів або стрипів по 10 таблеток; по 4 або 7 блістерів або з тріпів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору, з маркуванням "V" з одного боку та "Н" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (блокатор рецепторів ангіотензину II + діуретик)ФармакокінетикаВалсартан Після прийому внутрішньо абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Біодоступність – 23%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2 год. При прийомі з їжею площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, що не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту. Зв'язок із білками плазми крові – 94-97%. При досягненні рівноважного стану обсяг розподілу – 17 л. Препарат метаболізується ферментною системою CYP2C9. Період напіввиведення (Т1/2) -9 год. Виводиться через кишечник – 70%, нирками – 30%, переважно у незміненому вигляді. Гідрохлоротіазид Після внутрішнього прийому гідрохлортіазид швидко всмоктується. Біодоступність становить 60-80%. ТСmах -2-5 год. Зв'язок з білками плазми крові 60-80%. Проникає через гематоплацентарний бар'єр та у грудне молоко. T1/2 – 6-15 год. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками: більше 95% дози у незміненому вигляді та близько 4% – у вигляді гідролізату – 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду. Валсартан/гідрохлортіазид При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%, сам гідрохлортіазид не істотно впливає на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має гіпотензивну дію, що складається з блокатора рецепторів ангіотензину II та тіазидного діуретика. Валсартан - периферичний вазодилататор, має гіпотензивну та діуретичну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II не інгібує АПФ; не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти, не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Відзначається зниження артеріального тиску (АТ), що не супроводжується зміною частоти пульсу. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянку, що проходить у мозковому шарі нирки, що визначає слабкіший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Блокує карбоангідразу в проксимальному відділі звивистих канальців, посилює виведення нирками іонів калію (у дистальних канальцях іони натрію обмінюється на іони калію), гідрокарбонатів та фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан (іони натрію виводяться або разом з іонами хлору або гідрокарбонатом, тому при алкалозі посилюється виведення гідрокарбонату, при ацидозі - іонів хлору). Підвищує виведення магнію; затримує в організмі іони кальцію та урати. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 год.Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації та припиняється за її величиною менше 30 мл/хв. Знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) та посилення депресорного впливу на ганглії. Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається у перші 2-4 тижні лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин препарату; порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (в т.ч. біліарний цироз, холестаз); Анурія; Хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.), у т.ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; Гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерність до адекватної терапії; Системний червоний вовчак (ВКВ); Вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); Вагітність, період лактації. З обережністю: стеноз ниркової артерії (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); одночасний прийом із препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з лікарськими засобами, які можуть спричинити підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарином); при одночасному прийомі з тіазидними діуретиками; зі слабкими або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу.Побічна діяЗапаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції, зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинінемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, шкіра висипання, порушення функції нирок. Потенційно можливі: валсартан – набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлортіазид – розлад водно-електролітного балансу; часто: кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко: фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, біль голови, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко: некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів ВКВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт,Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами (такими як вазодилататори, бета-адреноблокатори та ін.). Посилює нейротоксичність саліцилатів, побічні ефекти серцевих глікозидів, кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, ефективність курареподібних міорелаксантів. Знижує виведення хінідину, послаблює дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Збільшує частоту алергічних реакцій до алопуринолу; зменшує виведення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та призводить до посилення їх мієлосупресивної дії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), посилюють діуретичний ефект. Гіпотензивний ефект посилюють барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу; Колестирамін зменшує абсорбцію. Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному призначенні салуретиків, кортикостероїдів, адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину В, карбеноксолону, пеніциліну G та похідних саліцилової кислоти. Підвищення біодоступності тіазидного діуретика спостерігається при одночасному призначенні холіноблокаторів (наприклад, атропіну, біперидену), що, мабуть, пов'язане зі зниженням рухової активності шлунково-кишкового тракту та уповільненням спорожнення шлунка. При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків із вітаміном D або солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію у сироватці крові. Одночасне призначення циклоспорину може призвести до підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що підвищує ризик розвитку гіперурикемії і може спровокувати напад подагри.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані у співвідношенні валсартан/гідрохлортіазид. Рекомендована доза – по 1 таблетці Валз Н один раз на добу дозуванням 80/12,5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12,5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12,5 мг для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження АТ добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно. Хворим із порушенням функції нирок, коли КК становить понад 30 мл/хв., а також у хворих зі слабко або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібне коригування дози препарату Валз Н.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості та колапсу. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Валсартан не виводиться при діалізі через активне зв'язування з білками плазми. Гемодіаліз ефективний щодо гідрохлортіазиду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛевоментол 2,75 г, камфора 5,00 г, евкаліптова олія 1,50 г, терпентинова олія 5,00 гХарактеристикаБоріться із симптомами застуди! Вікс Актив Бальзам з ментолом та евкаліптом – мазь для зовнішнього застосування. Знижує закладеність носа, полегшує кашель та біль у горлі – 3-в-1 дію проти симптомів застуди та грипу!ІнструкціяЗовнішнє застосування (розтирання). Тільки для дорослих та дітей старше 2 років. Втирати мазь легкими рухами 2-4 десь у день шкіру грудях при нежиті і закладеності носа; у шкіру шиї при кашлі та болі у горлі; у шкіру спини при кашлі. Тривалість лікування загалом до 5 днів. Препарат призначений лише для зовнішнього застосування. Якщо після лікування покращення не настає або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу. Ви повинні звернутися до лікаря, якщо симптоми погіршуються або не покращуються після 2-3 днів лікування.Протипоказання до застосуванняПротипоказання Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання в області передбачуваного нанесення препарату; вагітність; дитячий вік до 2 років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю Період грудного вигодовування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛевоментол 2,75 г, камфора 5,00 г, евкаліптова олія 1,50 г, терпентинова олія 5,00 гХарактеристикаБоріться із симптомами застуди! Вікс Актив Бальзам з ментолом та евкаліптом – мазь для зовнішнього застосування. Знижує закладеність носа, полегшує кашель та біль у горлі – 3-в-1 дію проти симптомів застуди та грипу!ІнструкціяЗовнішнє застосування (розтирання). Тільки для дорослих та дітей старше 2 років. Втирати мазь легкими рухами 2-4 десь у день шкіру грудях при нежиті і закладеності носа; у шкіру шиї при кашлі та болі у горлі; у шкіру спини при кашлі. Тривалість лікування загалом до 5 днів. Препарат призначений лише для зовнішнього застосування. Якщо після лікування покращення не настає або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу. Ви повинні звернутися до лікаря, якщо симптоми погіршуються або не покращуються після 2-3 днів лікування.Протипоказання до застосуванняПротипоказання Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання в області передбачуваного нанесення препарату; вагітність; дитячий вік до 2 років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю Період грудного вигодовування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
378,00 грн
330,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: вінкрістина сульфат (у перерахунку на безводну речовину) 1,0 мг; Допоміжні речовини; манітол, натрію гідроксид, сірчана кислота, вода для ін'єкцій. У флаконі 1 мг/1 мл.Опис лікарської формиРозчин прозорий від безбарвного до слабко-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення вінкрістин швидко виводиться із крові. Через 15-30 хв більш ніж 90% препарату розподіляється із сироватки крові в тканини та інші компоненти крові. У рівноважному стані обсяг розподілу становить 84 ± 32 л/кг. Через 20 хв після внутрішньовенного введення більше 50% вінкрістину пов'язано з компонентами крові, переважно з тромбоцитами, які містять тубулін у високих концентраціях. Після внутрішньовенного струминного введення вінкрістин проникає через гематоенцефалічний бар'єр лише в незначних кількостях, проте, при цьому може несприятливо впливати на центральну нервову систему. Вінкрістин метаболізується головним чином у печінці, можливо мікросомальною ферментною системою цитохрому Р450 (ізоформою CYP3A). Виведення вінкрістину з плазми після швидкого внутрішньовенного введення найкраще описується трифазною моделлю. Початковий, середній та кінцевий періоди напіввиведення становлять 5 хв, 2,3 год та 85 год (інтервал 19-155 год) відповідно. У зв'язку з низьким плазмовим кліренсом для запобігання кумулятивній токсичності перерва між циклами лікування має бути не менше 1 тижня. Вінкрістин екскретується переважно печінкою, близько 80% введеної дози виводиться з калом і 10-20% із сечею. Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе порушення метаболізму і через це зниження екскреції вінкрістину, що підвищує у цих пацієнтів ризик розвитку токсичності. За необхідності дозу знижують. Діти. У дітей відзначені значні індивідуальні відмінності фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, обсяг розподілу та період напіввиведення, крім того, ці параметри різняться залежно від віку. Плазмовий кліренс у дітей зазвичай вищий, ніж у дорослих та немовлят, але чітких даних про зниження кліренсу у дітей зі збільшенням віку немає.ФармакодинамікаВінкрістин є алкалоїдом барвінку рожевого (Catharanthus roseus, який зв'язуючись з білком - тубуліном призводить до порушення мікротубулярного апарату клітин і до розриву мітотичного веретена. Пригнічує мітоз у метафазі. Вінкрістин селективно блокує репараційний механізм ДНК у блоках ДНК-залежної синтетази РНК.ІнструкціяВінкрістин вводиться строго внутрішньовенно (уникати екстравазації) з інтервалом на 1 тиждень. Тривалість ін'єкції має становити приблизно 1 хвилину. Інтратекальне застосування препарату заборонено!Показання до застосуванняГострий лейкоз, хвороба Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, саркома Юінга, нейробластома, пухлина Вільмса, рабдоміосаркома, множинна мієлома, саркома Капоші, хоріокарцинома матки, дрібноклітинний рак легені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінкрістину або до будь-якого іншого компонента препарату. Нейром'язові розлади (зокрема демієлінізуюча форма синдрому Шарко-Марі-Тута). Тяжкі порушення функції печінки. Погрозлива непрохідність кишечника, особливо у дітей. Одночасна променева терапія із залученням області печінки. З обережністю слід призначати вінкрістин пацієнтам похилого віку, оскільки нейротоксичність у них може бути більш вираженою. З обережністю призначають вінкрістин пацієнтам із ішемічною хворобою серця.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку нервової системи: часто - периферична сенсомоторна нейропатія (парестезія, втрата глибоких сухожильних рефлексів, відвисання стоп, м'язова слабкість, атаксія, параліч), невралгії (у тому числі болі в щелепах, глотці, привушних залозах, спині, кістках, м'язах та чоловічих статевих залозах), порушення функцій черепно-мозкових нервів (охриплість голосу, парез голосових зв'язок, птоз, нейропатія зорового нерва та ін нейропатії), минуща кіркова сліпота, ністагм, диплопія, атрофія зорового нерва. Іноді - судоми з підвищенням артеріального тиску, біль голови, запаморочення, депресія, ажитація, підвищена сонливість, сплутаність свідомості, психози, галюцинації, порушення сну, зниження слуху. Нейротоксичність є фактором, що обмежує дозу. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто - запор, біль у черевній порожнині; іноді – анорексія, зниження маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність (особливо часто у дітей); рідко – стоматит, некроз тонкого кишечника та/або перфорація. Порушення з боку гепатобіліарної системи: первинний тромбоз печінкових вен (особливо у дітей). З боку сечовивідної системи: іноді – поліурія, дизурія, затримка сечовипускання, внаслідок атонії сечового міхура, гіперурикемія, уратова нефропатія; рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (гіпонатріємія у поєднанні з високим рівнем виведення натрію з сечею без ознак порушень функції нирок та надниркових залоз, гіпотензії, дегідратації, азотемії чи набряків). З боку серцево-судинної системи: іноді - ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда (у пацієнтів, які раніше отримали радіотерапію в області середостіння, при застосуванні комбінованої терапії, що включає вінкрістин); рідко – підвищення чи зниження артеріального тиску. З боку імунної системи: часто – гостра дихальна недостатність та бронхоспазм, іноді виражені та загрозливі для життя (спостерігалися при застосуванні вінкрістину з мітоміцином С); рідко - анафілактичний шок, шкірні висипи та набряки. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – алопеція. З боку репродуктивної системи: дуже часто – азооспермія, аменорея. З боку системи кровотворення: часто – минущий тромбоцитоз; іноді -виражене пригнічення функції кісткового мозку, анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія. Зазвичай вінкрістин не істотно впливає на кровотворення. Місцеві реакції: часто - подразнення у місці ін'єкції; іноді – при попаданні препарату під шкіру запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт, біль, некроз оточуючих тканин. Інші: міалгія, артралгія, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм алкалоїдів барвінку здійснюється ізоферментом цитохрому Р-450-CYP3A4. У зв'язку з цим, при одночасному введенні інгібіторів CYP3A4, таких як ритонавір, нелфінавір, кетоконазол, ітраконазрл, еритроміцин, флуоксетин та нефазодон, може спостерігатися підвищення концентрації вінкрістину у плазмі крові. При поєднаному введенні ітраконазолу та вінкрістину нейром'язові розлади розвивалися швидше та були більш вираженими, що, мабуть, пов'язано з пригніченням метаболізму вінкрістину. Одночасне введення фенітоїну у поєднанні з протипухлинним лікуванням, що включає вінкрістин, призводило до зниження вмісту фенітоїну в крові і відповідно до зниження його протисудомного ефекту. Одночасне застосування вінкрістину з іншими мієлодепресивними препаратами та преднізолоном може посилити пригнічення кістковомозкового кровотворення. При одночасному застосуванні з нейротоксичними препаратами (ізоніазид, ітраконазол, ніфедипін) та ототоксичними препаратами спостерігається посилення побічних явищ з боку нервової системи та системи слуху відповідно. Вінкрістин знижує ефективність дигоксину та ципрофлоксацину. Верапаміл підвищує токсичність вінкрістину. При одночасному застосуванні вінкрістин послаблює дію протиподагричних препаратів. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами збільшується ризик нефропатії. При призначенні в комбінації з мітоміцином С вінкристин може спричинити тяжкий бронхоспазм. За необхідності застосування препарату в комплексі з L-аспарагіназою вінкрістин слід вводити за 12-24 години до застосування L-аспарагінази. Призначення аспарагінази до запровадження вінкрістину може порушити його печінковий кліренс. У зв'язку з можливим пригніченням функції імунної системи, викликаним лікуванням вінкрістином, утворення антитіл у відповідь на вакцину може бути знижене. При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Радіотерапія може спричинити підвищення периферичної нейротоксичності вінкрістину. Не слід змішувати вінкрістин з іншими препаратами в одному шприці.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно визначати індивідуально, залежно від схеми лікування та клінічного стану хворого. Дорослим: зазвичай вводять 1,0-1,4 мг/м2 поверхні тіла, разова доза має перевищувати 2 мг/м2. Максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м2. Дітям: уводять 1,5-2,0 мг/м2 поверхні тіла. Для дітей з масою тіла 10 кг початкова доза повинна становити 0,05 мг/кг на тиждень. Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів. При зниженні функції печінки (концентрація прямого білірубіну в сироватці > 3 мг/дл) дозу вінкрістину необхідно знизити на 50%. При появі ознак тяжкого ураження нервової системи, особливо у розвитку парезу, лікування вінкрістином проводити не слід. Після зникнення неврологічної симптоматики при відміні препарату терапія може бути відновлена у дозі, що становить 50% від початкової. При застосуванні у пацієнтів похилого віку корекції дози не потрібно.ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати посилення побічних ефектів вінкрістину. Специфічний антидот не відомий. Лікування має носити симптоматичний характер і повинно включати обмеження споживання рідини, призначення діуретичних засобів (для попередження синдрому секреції АДГ), застосування фенобарбіталу (для попередження судом), застосування клізм і проносних препаратів (попередження непрохідності кишечника). Необхідно також спостерігати за діяльністю серцево-судинної системи та здійснювати гематологічний контроль. Гемодіаліз не є ефективним. Крім перерахованого вище може бути призначений кальцію фолінат у дозі 100 мг внутрішньовенно кожні 3 години протягом 24 годин, а потім кожні 6 годин протягом принаймні 48 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування вінкрістином має проводитися під суворим контролем лікаря, який має досвід проведення терапії цитотоксичними препаратами. Препарат слід вводити лише внутрішньовенно. Інтратекальне введення вінкрістину призводить до розвитку смертельної нейротоксичності. Під час лікування слід проводити регулярний гематологічний контроль. У разі виявлення лейкопенії при введенні повторних доз слід дотримуватися особливої обережності. При підвищенні активності печінкових ферментів дозу вінкрістину слід зменшити. Періодично слід визначати концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Для корекції гіпонатріємії рекомендується запровадження відповідних розчинів. Особливому контролю підлягають хворі, які мали в анамнезі нейропатію. З появою симптомів нейротоксичності лікування вінкрістином необхідно припинити. Для підтримки регулярної роботи кишечника рекомендується дотримання відповідної дієти, прийом проносних засобів або застосування клізм. У разі екстравазації введення вінкрістину необхідно негайно припинити. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. Місце екстравазації можна обколоти розчином гіалуронідази. Будь-які скарги на біль в очах або зниження зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження. Для запобігання розвитку уратної нефропатії потрібен регулярний контроль сироваткового рівня сечової кислоти. При підвищенні рівня сечової кислоти рекомендується вилужування сечі та призначення інгібіторів урикосинтезу. Жінкам та чоловікам під час лікування вінкрістином і як мінімум протягом 3-х місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Розведений розчин хімічно та фізично стабільний протягом 48 годин при 2-8°С. З точки зору мікробіологічної чистоти, розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з розчином вінкрістину слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води. Попадання вінкрістину в очі може призводити до вираженого подразнення та виразкового ураження рогівки.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Лемері С. А.
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 1 мл/1 фл. Активні речовини: повідон-йод 85 мг 2.55 г, алантоїн 1 мг 30 мг. Допоміжні речовини: левоментол – 0.3 г, лимонної кислоти моногідрат – 0.06 г, натрію цитрату дигідрат – 0.06 г, етанол 96% – 6 г, пропіленгліколь – 9 г, вода очищена – до 30 мл. 30 мл - флакони поліетиленові (1) з механічним розпилювачем, кришкою та аплікатором - пачки картонні. 30 мл - флакони поліетиленові (1) з механічним розпилювачем, кришкою та аплікатором з поворотним важелем - пачки картонні.Опис лікарської формиСпрей для місцевого застосування у вигляді прозорої або слабо опалесцентної рідини червоно-коричневого кольору, що необмежено змішується з водою.Фармакотерапевтична групаПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування при захворюваннях порожнини рота та у ЛОР-практиці. При контакті зі шкірою виділяє йод. Чинить антисептичну та протизапальну дію. Має широкий спектр протимікробної дії. Активний щодо бактерій, вірусів, грибів, найпростіших.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Йокс не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання порожнини рота та глотки, у т.ч. ангіни, тонзиліти, тонзилофарингіти, глосити, стоматити, афти; для обробки порожнини рота та глотки при хірургічних втручаннях на дихальних шляхах та порожнині рота та у післяопераційному періоді; для лікування інфекцій порожнини рота та горла, що виникають при хіміотерапії; при стрептококових ангінах застосовується як додатковий засіб при лікуванні антибіотиками.Протипоказання до застосуванняпорушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); серцева недостатність; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; дитячий вік до 8 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до йоду та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дитячому віці Протипоказане застосування у дітей віком до 8 років.Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості до препарату, місцеві прояви алергічної реакції на йод (свербіж, гіперемія), що може вимагати відміни препарату. При тривалому застосуванні (більше 7-10 днів) можливі явища йодизму (в т.ч. металевий смак у роті, підвищена слинотеча, набряки очей, гортані).Взаємодія з лікарськими засобамиНедоцільним є одночасне застосування препарату Йокс з іншими антисептичними засобами для місцевого застосування в порожнині рота та глотки, що особливо містять перекис водню, у зв'язку з інактивацією препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують 2-4 рази на добу, по одному впорскування направо та наліво в порожнину рота та глотки. При необхідності препарат можна застосовувати частіше, через кожні 4 год. Перед застосуванням слід зняти захисний ковпачок та встановити аплікатор. Натиснути 2-3 рази на аплікатор, щоб розчин надійшов у розпилювач і після натиску розбризкувався. Після цього помістити трубку аплікатора на 2-3 см у порожнину рота, затримати подих і натиснути 2 рази на ковпачок так, щоб одне зрошення було зроблено праворуч, а друге - ліворуч. Аплікатор до та після застосування промивають гарячою водою.ПередозуванняДані про передозування препарату Йокс не надані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт повинен бути попереджений про необхідність припинити прийом препарату та звернутися до лікаря у разі ознак йодизму. Препарат не призначений для прийому внутрішньо, його не слід вдихати або ковтати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для місцевого застосування - 1 мл/1 фл. Активини речовини: повідон-йод - 85 мг/4.25 г; алантоїн - 1 мг/50 мг; Допоміжні речовини: левоментол – 0.5 г, лимонної кислоти моногідрат – 0.1 г, натрію цитрату дигідрат – 0.1 г, етанол 96% – 10 г, пропіленгліколь – 15 г, вода очищена – 50 г. По 50 і 100 мл у флакони темного скла з пропіленовою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розкриття і мірним ковпачком. Кожен флакон разом із інструкцією із застосування поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиРозчин для місцевого застосування червоно-коричневого кольору, прозорий або слабо опалесцентний, що необмежено змішується з водою.Фармакотерапевтична групаПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Йокс® не надано.ФармакодинамікаПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування при захворюваннях порожнини рота та у ЛОР-практиці. При контакті зі шкірою виділяє йод. Чинить антисептичну та протизапальну дію. Має широкий спектр протимікробної дії. Активний щодо бактерій, вірусів, грибів, найпростіших.Показання до застосуванняінфекційно-запальні захворювання порожнини рота та глотки, в т.ч. ангіни, тонзиліти, тонзилофарингіти, глосити, стоматити, афти; для обробки порожнини рота та глотки при хірургічних втручаннях на дихальних шляхах та порожнині рота та у післяопераційному періоді; для лікування інфекцій порожнини рота та горла, що виникають при хіміотерапії; при стрептококових ангінах застосовується як додатковий засіб при лікуванні антибіотиками.Протипоказання до застосуванняпорушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); серцева недостатність; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; дитячий вік до 6 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до йоду та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосовується у дітей із 6 років.Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості до препарату, місцеві прояви алергічної реакції на йод (свербіж, гіперемія), що може вимагати відміни препарату. При тривалому застосуванні: можливі явища йодизму (в т.ч. металевий смак у роті, підвищена слинотеча, набряки очей, гортані).Взаємодія з лікарськими засобамиНедоцільно одночасне застосування препарату Йокс з іншими антисептичними засобами для місцевого застосування в порожнині рота та глотки, що особливо містять перекис водню, у зв'язку з інактивацією препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують для полоскання порожнини рота та глотки 2-4 рази на добу. При необхідності препарат можна застосовувати частіше - до 6 разів на добу. Мінімальні інтервали між полосканнями – 4 год. Перед використанням розчин препарату розбавити водою у співвідношенні 1:20-1:40 (тобто від 2.5 мл до 5 мл за допомогою вкладеного в упаковку мірного ковпачка або 1/2-1 чайну ложку 100 мл води). Розведеним розчином полоскати порожнину рота та глотки.ПередозуванняДані про передозування препарату Йокс® не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт повинен бути попереджений про необхідність припинити прийом препарату та звернутися до лікаря у разі ознак йодизму. Препарат не призначений для прийому внутрішньо, його не слід вдихати або ковтати. Препарат містить близько 19% етанолу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
762,00 грн
728,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 фл.: золедронова кислота 4 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаЗоледронова кислота відноситься до бісфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Пригнічує надмірну резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Точний механізм, який забезпечує інгібування активності остеокластів, досі не з'ясований. Золедронова кислота не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кістки. У пацієнтів з гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами, одноразова інфузія золедронової кислоти супроводжується зниженням концентрації кальцію та фосфору у сироватці крові та підвищенням екскреції кальцію та фосфору із сечею. Основним патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях та кісткових метастазах є гіперактивність остеокластів, що призводить до підвищення резорбції кісткової тканини. Надмірне вивільнення кальцію в кров внаслідок резорбції кісток призводить до поліурії та порушень з боку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою дегідратацією та зниженням швидкості клубочкової фільтрації, що у свою чергу призводить до збільшення зворотного всмоктування кальцію в нирках, ще більше посилює системну гіперкальціємію і створює « ». Пригнічення надмірної резорбції кісткової тканини та забезпечення адекватного надходження рідини є необхідними умовами у лікуванні гіперкальціємії, спричиненої злоякісним новоутворенням. За патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії пацієнти з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, можуть бути поділені на дві групи: пацієнти з гуморальною гіперкальціємією та пацієнти з гіперкальціємією внаслідок інвазії пухлини у кісткову тканину. При гуморальній гіперкальціємії активація остеокластів та стимуляція кісткової резорбції здійснюється такими факторами, як паратиреоїдний гормон-пов'язаний протеїн, що виробляється пухлинними клітинами та потрапляє у системний кровотік. Гуморальна гіперкальціємія, як правило, розвивається при сквамозно-клітинних злоякісних новоутвореннях легень, голови та шиї або пухлинах сечостатевої системи, таких як нирково-клітинна карцинома або рак яєчників. У цих пацієнтів кісткові метастази можуть бути відсутніми або бути мінімальними. При поширеній інвазії пухлинних клітин у кісткову тканину ними виробляються локально діючі речовини, що активують остеокластичну резорбцію кісток, що також призводить до розвитку гіперкальціємії. До новоутворень, що супроводжуються локально-опосередкованою гіперкальціємією, як правило, відносяться рак грудей та множинна мієлома. Загальний показник концентрації кальцію в сироватці пацієнтів з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, може не відображати тяжкість гіперкальціємії внаслідок супутньої гіпоальбумінемії. В ідеалі для діагностики та лікування гіперкальціємічних станів необхідно визначати концентрацію іонізованого кальцію, однак у багатьох клінічних ситуаціях це дослідження недоступне або виконується недостатньо швидко. У зв'язку з цим замість визначення іонізованого кальцію часто використовується загальний показник концентрації кальцію в сироватці з поправкою на рівень альбуміну (скоригований сироватковий кальцій (КСК)). Для цих розрахунків є кілька номограмм.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в плазмі крові швидко збільшується, досягаючи C max в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від C max через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1 % від C max до повторної інфузії на 28 день. Зв'язок із білками плазми – 56%. Чи не піддається метаболізму. Виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення золедронової кислоти із системного кровотоку з T1/2 0,24 год та 1,87 год відповідно та 3 фаза – тривале виведення з T1/2 146 год. кумуляції препарату при повторних введеннях кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55%. Решта кількості золедронової кислоти зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається його повільне зворотне вивільнення у системний кровотік та виведення нирками; з калом виводиться менш як 3%. Загальний плазмовий кліренс – 2.54-7.54 л/год, не залежить від дози золедронової кислоти, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії,але не впливає на площу під кривою «конценрація-час» (AUC). Нирковий кліренс позитивно корелює з КК і становить 42-108% від КК, що становить у середньому 55-113%. У пацієнтів з тяжкою (КК менше 20 мл/хв) та помірною нирковою недостатністю (КК від 20 до 50 мл/хв) кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу золедронової кислоти у пацієнтів з КК 84 мл/хв.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки.Показання до застосуванняГіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мг/хв); ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) у пацієнтів з метастатичним ураженням кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі; ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 4.5 мг/дл або 400 мкмоль/л); печінкова недостатність у пацієнтів із гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами; аспіринчутлива астма; захворювання серця, що супроводжуються серцевою недостатністю; гіпокальціємія; дитячий вік до 18 років (немає даних щодо ефективності та безпеки); вагітність; період лактації; підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів та інших компонентів препарату. З обережністю: при застосуванні золедронової кислоти у пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти (при застосуванні інших бісфосфонатів спостерігалися випадки бронхоспазму, див. розділ «Спосіб застосування та дози»).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти золедронової кислоти зазвичай незначні і минущі, схожі з побічними явищами, що відмічені при застосуванні інших бісфосфонатів. В/в інфузії найчастіше супроводжуються лихоманкою. Часто у пацієнтів розвивається грипоподібний синдром, що включає лихоманку, озноб, жар, біль у кістках та/або артралгію, міалгію. Після внутрішньовенного введення відмічені реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Локальні реакції в місці введення, такі як почервоніння або припухлість, спостерігаються менше ніж у 1% пацієнтів. Найчастіше симптоми зникають протягом 24-48 год без специфічного лікування. Повідомлялося про рідкісні випадки шкірного висипу, свербежу і болю в грудях після введення золедронової кислоти. Також як при застосуванні інших бісфосфонатів, повідомлялося про випадки кон'юнктивіту та гіпомашіємії. Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01% (включаючи поодинокі випадки або за не встановленої частоти). З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; нечасто – біль у животі, запор, діарея; частота не встановлена – стоматит, сухість слизової порожнини рота, диспепсія, запалення слизової оболонки ШКТ. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – тромбоцитопенія; рідко – панцитопенія; частота не встановлена – гранулоцитопенія, нейтропенія. З боку лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто-гіпокальціємія; нечасто – гіпокаліємія, гіпомагніємія. З боку обміну речовин: зневоднення, анорексія, підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, м'язові судоми, астенія, біль у кістках, біль у м'язах, біль у спині, біль у кінцівках. З боку нервової системи: часто – головний біль, сплутаність свідомості; нечасто-запаморочення, гіпестезії, гіперестезії, парестезії; частота не встановлена - тривога, нервозність, занепокоєння, дратівливість, порушення сну, депресія, галюцинації, сонливість, запаморочення, спотворення смаку, безсоння, тремор, неспокій. З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія; рідко – брадикардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель; частота не встановлена – плевральний випіт, біль у грудній клітці. З боку шкірних покривів: частота не встановлена – алопеція. Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри; частота не встановлена – дерматит, ангіоневротичний набряк. З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; нечасто -гематурія, протеїнурія. З боку опорно-рухового апарату: часто - біль у суглобах, біль у кістках міалгія; частота не встановлена - біль у ділянці спини, біль у ділянці грудей. З боку органів зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – нечіткість зору; дуже рідко - епісклер, увеїт. Доброякісні, злоякісні та невтончені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): частота не встановлена – ускладнення течії та прогресування злоякісної освіти. Інфекційні захворювання: частота не встановлена – кандидоз, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів. Інші: часто – грипоподібний синдром; нечасто – астенія; частота не встановлена – периферичні набряки, гіпертермія, швидка стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із золедроновою кислотою інших часто застосовуваних лікарських засобів (протипухлинні засоби, антибіотики, анальгетики) будь-яких клінічно значущих взаємодій не відзначено. За даними, отриманими в дослідженнях in vitro, золедронова кислота не має суттєвого зв'язування з білками плазми та не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450. Спеціальних клінічних досліджень з вивчення лікарської взаємодії не проводилося. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів, оскільки одночасна дія цих препаратів проявляється збільшенням тривалості зниження концентрації кальцію в плазмі крові. З обережністю застосовують препарат із петльовими діуретиками у зв'язку з підвищеним ризиком гіперкальціємії. Обережність також необхідна при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. Слід також пам'ятати ймовірність розвитку гипомагниемиии. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенній інфузії бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, у комбінації з талідомідом. Фармацевтична взаємодія Розведений розчин золедронової кислоти не можна змішувати з інфузійними розчинами, що містять іони кальцію (наприклад, розчин Рінгера-лактату). При використанні скляних флаконів, інфузійних систем та мішків різних типів, виготовлених з полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози), будь-яких ознак несумісності із золедроновою кислотою.Спосіб застосування та дозиУ вигляді внутрішньовенної (в/в) інфузії протягом щонайменше 15 хв. Гіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дп або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами Доцільність застосування золедронової кислоти повинна визначатися з урахуванням ступеня тяжкості, так і проявів гіперкальціємії, пов'язаної зі злоякісними пухлинами. Для лікування м'яких безсимптомних форм гіперкальціємії може бути достатньо посиленої гідратації шляхом введення сольових розчинів (із застосуванням або без застосування петлевих діуретиків). Максимальна рекомендована доза: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв. Введення повторної дози можливе, якщо концентрація кальцію не нормалізується або настає погіршення після чіткого клінічного ефекту. Для реалізації повного клінічного ефекту початкової дози інтервал перед повторним введенням має становити щонайменше 7 діб. Протягом усього курсу лікування необхідно забезпечити адекватну гідратацію (сольові розчини), проте слід уникати надмірної гідратації, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього лікування. Діуретики можуть застосовуватись лише після корекції гіповолемії. Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба Рекомендована доза у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв кожні 3-4 тижні. Для попередження гіпокальціємії та збереження гомеостазу пацієнти також повинні приймати внутрішньо препарати кальцію в дозі 500 мг на добу та полівітаміни, що містять вітамін D, з розрахунку 400 МО на добу у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією. Пацієнти з нирковою недостатністю Введення золедронової кислоти призводить до підвищення ризику нефротоксичного синдрому. У пацієнтів з гіперкальціємією з помірним порушенням функції нирок (концентрація креатиніну не більше 4,5 мг/дл) корекція дози не потрібна. З появою ознак погіршення функції нирок необхідно провести відповідне обстеження для визначення співвідношення потенційної користі подальшого лікування та можливого ризику. У пацієнтів з концентрацією креатиніну більше 4,5 мг/дл (400 мкмоль/л) золедронова кислота застосовується лише у разі переважання очікуваної користі над можливим ризиком ниркової недостатності. У пацієнтів з нирковою недостатністю при лікуванні метастатичного ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі коригують дозу відповідно до показників порушення функції нирок: • не рекомендується введення золедронової кислоти пацієнтам, які мають концентрацію креатиніну більше 3 мг/дл: • при КК понад 60 мл/хв рекомендована доза препарату 4,0 мг (5,0 мл концентрату); • при КК від 50 до 60 мл/хв рекомендована доза препарату 3,5 мг (4,4 мл концентрату); • при КК від 40 до 49 мл/хв рекомендована доза препарату 3,3 мг (4,1 мл концентрату); • при КК від 30 до 39 мл/хв рекомендована доза препарату 3,0 мг (3,8 мл концентрату); • при КК менше 30 мл/хв золедронову кислоту не застосовують. Пацієнтам, у яких під час лікування засвідчили прогресуюче порушення функції нирок, лікування відновлюється після зниження концентрації креатиніну у сироватці крові до показників у межах 10% від вихідного. Пацієнти з печінковою недостатністю Досвід застосування золедронової кислоти у терапії гіперкальціємії. індукованої злоякісними пухлинами у пацієнтів з печінковою недостатністю обмежений, а отримані дані не дозволяють рекомендувати певний режим дозування або тактику безпечного застосування у таких пацієнтів. Застосування при астмі У пацієнтів з аспіринчутливою астмою спостерігалися випадки бронхіальної обструкції при застосуванні інших бісфосфонатів. Незважаючи на відсутність даних про подібні прояви на фоні лікування золедроновою кислотою, необхідно бути обережним при призначенні пацієнтам з аспірин-чутливою астмою. Приготування розчину для інфузії Перед введенням препарату концентрат (вміст одного флакона або менший об'єм) розводять у 100 мл розчину для інфузії, що не містить кальцій (0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози). Не можна змішувати препарат Золедронат-Тева з іншими лікарськими засобами, розчинами, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, у тому числі розчином Рінгера-лактату. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенної інфузії безпосередньо після приготування.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні препарату (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок (в т.ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу (в т.ч. концентрацій кальцію, фосфатів та магнію у плазмі крові). Пацієнт, який одержав препарат у дозі, що перевищує рекомендовану, повинен перебувати під постійним наглядом. Лікування: у разі виникнення гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії з клінічно значущими проявами показано проведення інфузії глюконату кальцію, фосфату натрію або калію, сульфату магнію відповідно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування та протягом усього курсу лікування необхідно проводити корекцію симптомів дегідратації та гіповолемії. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього курсу лікування. Після початку терапії необхідний ретельний моніторинг концентрації кальцію, фосфору та магнію у сироватці крові. Золедронова кислота не застосовується у пацієнтів із вихідною гіпокальціємією. Порушення електролітного балансу (гіпокальціємія, гіпомагніємія або гіпофосфатемія) вимагає проведення короткочасної терапії, що заповнює. Перед введенням кожної дози необхідно визначити концентрацію креатиніну для визначення функції нирок. Стан пацієнтів, які отримують золедронову кислоту для лікування гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях з підтвердженим прогресуючим порушенням функції нирок, повинен бути відповідним чином оцінений для визначення переваги очікуваної користі безперервного лікування над можливим ризиком. У зв'язку з можливістю клінічно значущого погіршення функції нирок до ниркової недостатності разова доза не повинна перевищувати 4 мг і тривалість інфузії повинна становити не менше 15 хв. Слід уникати надмірної гідратації у пацієнтів із серцевою недостатністю. Є повідомлення про випадки остеонекрозу щелепи у пацієнтів з раковою пухлиною, у схему лікування яких були включені бісфосфонати. Багато з цих пацієнтів отримували також хіміотерапію та кортикостероїди. Більшість повідомлень стосувалися пацієнтів, які мали стоматологічні процедури, такі як видалення зубів, при цьому були ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліти. Пацієнтам, які мають в анамнезі такі фактори ризику, як ракові пухлини, хіміотерапія, прийом кортикостероїдів, проблеми гігієни ротової порожнини, рекомендується до початку лікування бісфосфонатами проводити огляд та санацію зубів. Під час лікування бісфосфонатами ці пацієнти, наскільки можна, повинні уникати травматичних стоматологічних процедур, т.к. бісфосфонати імовірно створюють умови для виникнення остеонекрозу щелепи. Відсутні повідомлення про зниження ризику розвитку остеонекрозу щелепи при зменшенні дози бісфосфонатів або припинення терапії бісфосфонатами у пацієнтів, яким необхідно провести стоматологічні процедури. Клінічна схема лікування пацієнта в даній ситуації визначається лікарем і ґрунтується на індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу золедронової кислоти на здатність керувати автотранспортом та працюючими механізмами не проводилося. Однак слід дотримуватися обережності при розвитку побічних дій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість), здатних викликати зниження концентрації уваги та психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом