Акционные товары

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. етинілестрадіол - 0,03 мг; дієногест – 2,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 27,97 мг, крохмаль картопляний – 15,00 мг, желатин – 1,50 мг, тальк – 1,50 мг, магнію стеарат – 0,50 м; Оболонка: цукроза - 23,6934 мг, декстроза (сироп глюкози) - 1,65 мг, макрогол 35000 - 1,35 мг, кальцію карбонат - 2,40 мг, повідон К25 - 0,15 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,74244 мг, віск карнаубський – 0,01416 мг. По 21 таблетці в блістер із плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1 або 3 блістера разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі гладкі таблетки покриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаДієногест Абсорбція При пероральному прийомі дієногест швидко і повністю абсорбується, його C max у сироватці крові дорівнює 51 нг/мл, досягається приблизно через 2,5 год. Біодоступність становить приблизно 96%. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном сироватки крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві стероїди (ГСПС), і кортикоїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). У вільному вигляді перебуває близько 10% загальної концентрації у сироватці крові; близько 90% - неспецифічно пов'язані з сироватковим альбуміном. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПС не впливає на зв'язування дієногесту з сироватковим альбуміном. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується. Кліренс із сироватки після прийому одноразової дози становить приблизно 3,6 л/год. Виведення. T1/2 із плазми становить близько 8,5-10,8 год. У незміненій формі виводиться сечею у незначній кількості; у вигляді метаболітів – нирками та через ШКТ у співвідношенні приблизно 3:1 з T1/2 – 14,4 год. Рівноважна концентрація На фармакокінетику дієногесту не впливає рівень ГСПС у сироватці крові. Внаслідок щоденного прийому препарату рівень субстанції у сироватці збільшується приблизно в 1,5 раза. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. C max у сироватці крові, що дорівнює приблизно 67 нг/мл, досягається за 1,5-4 год. Під час всмоктування та першого проходження через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 44%. Розподіл Етинілестрадіол практично повністю (приблизно 98%), хоч і неспецифічно, зв'язується альбуміном. Етинілестрадіол індукує синтез ГСПС. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу дорівнює 2,8-8,6 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається пресистемної біотрансформації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Швидкість кліренсу із плазми крові становить 2,3-7 мл/хв/кг. Виведення Зменшення концентрації етинілестрадіолу у сироватці крові носить двофазний характер; перша фаза характеризується T1/2 близько 1 год, друга - T1/2 10 -20 год. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6 з T1/2 близько 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважна концентрація досягається протягом другої половини лікувального циклу.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект Жаніна® здійснюється за допомогою різних взаємодоповнюючих механізмів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна в'язкості цервікального слизу, внаслідок чого вона стає непроникною для сперматозоїдів. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які приймають контрацептив протягом року), становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. Гестагенний компонент Жаніна® — дієногест — має антиандрогенну активність, що підтверджено результатами низки клінічних досліджень. Крім того, дієногест покращує ліпідний профіль крові (збільшує кількість ЛПНГ). У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та раку яєчників.Показання до застосуванняМонофазний комбінований гестаген-естрогенний контрацептивний препарат. Пригнічує секрецію гонадотропних гормонів гіпофізу, гальмує дозрівання фолікулів та перешкоджає процесу овуляції. Підвищує в'язкість цервікального слизу, що ускладнює проникнення сперматозоїдів у матку. На фоні застосування препарату менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність менструальних виділень, внаслідок чого знижується ризик розвитку залізодефіцитної анемії. Гестагенний компонент Жаніна - дієногест - є гестагеном і є дериватом нортестостерону з антиандрогенною активністю (що було доведено в клінічних дослідженнях у хворих з запальним вугровим висипом). Дієногест підвищує рівень ЛПВЩ у крові.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; тромбози та тромбоемболії; стани, що передують тромбозу; мігрень із осередковими неврологічними симптомами; цукровий діабет із судинними ускладненнями; множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу; неконтрольована артеріальна гіпертензія; серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; куріння у віці старше 35 років; панкреатит із вираженою гіпертригліцеридемією; захворювання печінки; виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання; вагінальна кровотеча неясного генезу;Вагітність та лактаціяЖанін не призначається під час вагітності та лактації. Якщо вагітність виявляється під час прийому Жаніна, його слід відразу ж скасувати.Побічна діяНудота, блювання, зміни вагінальної секреції, нагрубання та болючість молочних залоз, виділення з них секрету; зміни маси тіла, зміни лібідо, зниження настрою, біль голови, мігрень, хлоазму, погана переносимість контактних лінз, затримка рідини в організмі, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з пероральними контрацептивами з іншими ЛЗ може призвести до проривних кровотеч та/або зниження контрацептивної надійності. У літературі повідомлялося про такі типи взаємодії. Вплив на печінковий метаболізм: застосування препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки, може призвести до зростання кліренсу статевих гормонів. До таких ЛЗ відносяться: фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин; також є припущення щодо окскарбазепіну, топірамату, фелбамату, гризеофульвіну та препаратів, що містять звіробій. ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін) та їх комбінації також потенційно можуть впливати на печінковий метаболізм. Вплив на кишково-печінкову циркуляцію: за даними окремих досліджень, деякі антибіотики (наприклад пеніциліни та тетрациклін) можуть знижувати кишково-печінкову циркуляцію естрогенів, тим самим знижуючи концентрацію етинілестрадіолу. Під час призначення будь-якого з перерахованих вище ЛЗ жінці слід додатково застосовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад презерватив). При прийомі препаратів, що впливають на мікросомальні ферменти, та протягом 28 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Під час прийому антибіотиків (за винятком рифампіцину та гризеофульвіну) та протягом 7 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Якщо період використання бар'єрного методу запобігання закінчується пізніше, ніж таблетки в упаковці, потрібно переходити до наступної упаковки без звичайної перерви прийому драже. Пероральні комбіновані контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їх концентрації у плазмі та тканинах.Спосіб застосування та дозиКалендарна упаковка препарату Жанін містить 21 таблетку. Кожна таблетка в упаковці маркується днем ​​тижня, коли вона повинна бути прийнята. Таблетки слід приймати внутрішньо в один і той же час щодня, запиваючи невеликою кількістю води. Випливають у напрямку стрілки, поки всі таблетки не будуть прийняті. Протягом наступних 7 днів препарат не приймають. Кровотеча «скасування» має розпочатися протягом цих 7 днів. Зазвичай воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може ще завершитися до початку прийому таблеток з наступної упаковки. Після 7-денної перерви починають прийом таблеток з наступної упаковки, навіть якщо кровотеча ще не припинилася. Це означає, що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в той самий день тижня, і,що кожен місяць кровотеча «скасування» наступатиме приблизно в один і той же день кожного місяця. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Жанін® Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Жанін починається в перший день менструального циклу, тобто в перший день менструальної кровотечі. Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем ​​тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Допускається прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток з першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). При переході з комбінованих контрацептивних препаратів (КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру) Переважно починати прийом препарату Жанін® наступного дня після прийому останньої активної (що містить гормони) таблетки з упаковки попереднього КОК, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайного 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). Починати прийом препарату Жанін слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом прийому таблеток. Прийом препарату Жанін® слід розпочинати у день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня,коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени («міні-пили», ін'єкційні форми, імплантат), або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з «міні-пили» на препарат Жанін можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день їх видалення, з ін'єкційної форми - в день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Прийом препарату рекомендується розпочинати на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому препарату Жанін, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі таблетки становить понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібно для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблетки становило більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), залежно від тижня, коли пропущена таблетка, необхідно: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом тижня перед пропусканням таблетки, необхідно враховувати ймовірність настання вагітності. Чим більше таблеток пропущено, і що ближче вони до перерви в прийомі таблеток, то вище ймовірність вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови дотримання режиму прийому таблеток протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, не потрібно використовувати додаткові заходи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропусканні двох і більше таблеток, необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: - якщо протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. - якщо протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 прийому пропущених таблеток. 1. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше,щойно жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча «скасування» малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися «що виділяють» і/або «проривні» кровотечі в дні прийому препарату. 2. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи день пропуску таблетки), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки.Кровотеча «скасування» малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися «що виділяють» і/або «проривні» кровотечі в дні прийому препарату. 2. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи день пропуску таблетки), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки.Кровотеча «скасування» малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися «що виділяють» і/або «проривні» кровотечі в дні прийому препарату. 2. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи день пропуску таблетки), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а потім під час перерви у прийомі кровотеча «скасування» не настала, необхідно переконатися у відсутності вагітності. Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблетки відзначається блювання або діарея, слід орієнтуватися на рекомендації при пропущенні таблетки. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок кровотечі «скасування» на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Жанін® Прийом препарату Жанін® можна припинити у будь-який час. Якщо вагітність не планується, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, рекомендується припинити прийом препарату та почекати природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити прийом таблеток з нової упаковки препарату Жанін® відразу після того, як будуть прийняті всі таблетки з попередньої упаковки, без перерви в прийомі. Таблетки з нової упаковки можна приймати так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися кров'янисті виділення, що «мажуть», та/або «проривні» кровотечі. Відновити прийом препарату Жанін з наступної упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на інший день тижня, слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається у п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки потрібно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротший інтервал, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки спостерігатимуться виділення, що «мажать», та/або «проривні» кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Жанін показаний тільки після настання менархе. У літніх Не застосовується. Препарат Жанін не застосовується після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Жанін® протипоказаний жінкам з тяжкими захворюваннями печінки доти, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. також розділ «Протипоказання». При порушеннях функції нирок Препарат Жанін спеціально не вивчався у пацієнток з порушеннями функції нирок. Наявні дані не передбачають зміни лікування таких пацієнток.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, мажуть кров'яні виділення або метрорагія. Про серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Лікування: симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань або факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Жанін у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить почати прийом. препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Є епідеміологічні дані про підвищення частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) при прийомі КЗК. Ці захворювання спостерігаються рідко. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у жінок, які приймають низькодозовані КЗК ( ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється як тромбоз глибоких вен або емболія легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КЗК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен: однобічний набряк нижньої кінцівки або набряк вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів нижньої кінцівки. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекції дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. До симптомів інсульту відносять: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність з епілептичним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і слабке посиніння кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику тромбоутворення може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. У цьому випадку прийом препарату Жанін протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); при наявності: ожиріння (індекс маси тіла 30 кг/м2 та більше); сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії колись у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання щодо можливості прийому препарату Жанін®; тривалої іммобілізації, великого хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках прийом препарату Жанін® необхідно припинити (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) та не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку венозної тромбоемболії, особливо за наявності інших факторів ризику; дисліпопротеїнемії; артеріальної гіпертензії; мігрені; захворювань клапанів серця; фібриляції передсердь. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування препарату Жанін® (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування прийому цього препарату. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу, відноситься наступне: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпіду антитела. Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих КОК ( Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози (РМЗ), діагностований у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення числа діагнозів РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику розвитку РМЗ, що спостерігається, може бути обумовлено не тільки більш ранньою діагностикою РМЗ, але і біологічною дією статевих гормонів або поєднанням цих двох факторів. У жінок, які коли-небудь застосовували КОК, виявляються більш ранні стадії РМЗ,ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те, що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуті нормальні значення артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК ( Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Жанін® повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень щодо виявлення токсичності при багаторазовому прийомі доз препарату, а також генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи, не вказують на наявність особливого ризику для людини. Тим не менш, слід пам'ятати, що статеві гормони можуть сприяти зростанню деяких гормонозалежних тканин та пухлин. Лабораторні випробування Прийом препарату Жанін може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри згортання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Зниження ефективності Ефективність препарату Жанін® може бути знижена у таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Жанін® можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажучі" кров'янисті виділення та/або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись лише після періоду адаптації, що становить приблизно три цикли. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі У деяких жінок під час перерви у прийомі таблеток може не розвинутися кровотеча "скасування". Якщо препарат Жанін приймався згідно з рекомендаціями, то малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат застосовувався нерегулярно або якщо відсутні поспіль дві кровотечі "скасування", прийом препарату не може бути продовжений до тих пір, поки вагітність не буде виключена. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Жанін® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, визначення індексу маси тіла) та гінекологічне обстеження, включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження. тест з Папаніколау), виключити вагітність. При відновленні прийому препарату Жанін обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно мати на увазі, що препарат Жанін® не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря Будь-які зміни у здоров'ї, особливо виникнення станів; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала нерухомість (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущена таблетка в перший тиждень прийому упаковки і мав місце статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно проконсультуватися з лікарем, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні компоненти: глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат. Капсули 0.57 г; Упаковка 90 шт.ХарактеристикаКомпоненти хондропротектора "Жабій камінь" доповнюють дію один одного, ефективно захищають суглоби, сприяють швидкому відновленню після травм та перенесених хвороб. Дозволяють суттєво знизити дози протизапальних препаратів та скоротити терміни лікування захворювань кісток та суглобів.Фармакотерапевтична групаХондропротектор "Жабій камінь" - біологічно активна добавка до їжі, що надає позитивний вплив на суглоби, що сприяє профілактиці та лікуванню артритів, артрозів, остеохондрозу та інших захворювань великих та дрібних суглобів. Містить збалансований комплекс компонентів, що використовуються як в офіційній, так і народній медицині.Властивості компонентівГлюкозаміну сульфат - живить і відновлює хондроцити, покращує метаболізм кісткової та хрящової тканини, сприяє регенерації хрящів, покращенню продукції внутрішньосуглобової рідини. Чинить протизапальну та знеболювальну дію, знижує потребу в НПЗЗ. Хондроїтину сульфат – специфічний компонент хряща та внутрішньосуглобової рідини, у здоровому організмі виробляється суглобовою тканиною. Стимулює вироблення колагену, нейтралізує дію протеолітичних ферментів, що руйнують хрящову тканину при запальних процесах. Стимулює активність протеогліканів, сприяє утриманню рідини у хрящовій тканині, покращує фосфорно-кальцієвий обмін у суглобових хрящах, прискорюючи їх відновлення та перешкоджаючи дегенерації хрящових та сполучних тканин. Знижує болючість суглобів та збільшує їх рухливість, перешкоджає утворенню фібринових тромбів та покращує мікроциркуляцію у суглобовій сумці та хрящах. Знижує втрату кальцію, перешкоджає розвитку остеоартрозу, прискорює процеси відновлення кісткових та хрящових тканин.ІнструкціяТривалість прийому 1 місяць.Показання до застосуванняХондропротектор "Жабій камінь" показаний як супутнє лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів та хребта: Артрозов; артритів; остеохондрозів; остеопорозу; парадонтопатії; переломах (особливо у період утворення кісткової мозолі). А також як профілактичний засіб.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі - джерела глюкозаміну та хондроїтину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні компоненти: глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат. Капсули 0.57 г; Упаковка 90 шт.ХарактеристикаКомпоненти хондропротектора "Жабій камінь" доповнюють дію один одного, ефективно захищають суглоби, сприяють швидкому відновленню після травм та перенесених хвороб. Дозволяють суттєво знизити дози протизапальних препаратів та скоротити терміни лікування захворювань кісток та суглобів.Фармакотерапевтична групаХондропротектор "Жабій камінь" - біологічно активна добавка до їжі, що надає позитивний вплив на суглоби, що сприяє профілактиці та лікуванню артритів, артрозів, остеохондрозу та інших захворювань великих та дрібних суглобів. Містить збалансований комплекс компонентів, що використовуються як в офіційній, так і народній медицині.Властивості компонентівГлюкозаміну сульфат - живить і відновлює хондроцити, покращує метаболізм кісткової та хрящової тканини, сприяє регенерації хрящів, покращенню продукції внутрішньосуглобової рідини. Чинить протизапальну та знеболювальну дію, знижує потребу в НПЗЗ. Хондроїтину сульфат – специфічний компонент хряща та внутрішньосуглобової рідини, у здоровому організмі виробляється суглобовою тканиною. Стимулює вироблення колагену, нейтралізує дію протеолітичних ферментів, що руйнують хрящову тканину при запальних процесах. Стимулює активність протеогліканів, сприяє утриманню рідини у хрящовій тканині, покращує фосфорно-кальцієвий обмін у суглобових хрящах, прискорюючи їх відновлення та перешкоджаючи дегенерації хрящових та сполучних тканин. Знижує болючість суглобів та збільшує їх рухливість, перешкоджає утворенню фібринових тромбів та покращує мікроциркуляцію у суглобовій сумці та хрящах. Знижує втрату кальцію, перешкоджає розвитку остеоартрозу, прискорює процеси відновлення кісткових та хрящових тканин.ІнструкціяТривалість прийому 1 місяць.Показання до застосуванняХондропротектор "Жабій камінь" показаний як супутнє лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів та хребта: Артрозов; артритів; остеохондрозів; остеопорозу; парадонтопатії; переломах (особливо у період утворення кісткової мозолі). А також як профілактичний засіб.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі - джерела глюкозаміну та хондроїтину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску: бальзам д/тіла Упакування: упак. Виробник: Фітосила Завод-виробник: РеалКосметікс(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для зовнішнього застосування 100 мл активна речовина: кліндаміцину гідрохлорид - 1,14 г (еквівалентно 1 г кліндаміцину) допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий 96%) - 60,8 г; пропіленгліколь - 8,69 г; вода очищена - 17,37 гОпис лікарської формиРозчин: безбарвна прозора рідина із запахом етанолу. Розчин для зовнішнього застосування, 10мг/мл. У флаконах з темного скла з крапельницею і кришкою, що нагвинчується, 30 мл. 1 флакон-крапельниця у картонній пачці.ФармакокінетикаКліндаміцин швидко накопичується в комедонах, де виявляє антибактеріальну активність. Середня концентрація антибіотика у вмісті комедонів після нанесення розчину значно перевищує показник МПК для всіх штамів Propionibacterium acnes – збудника вугрового висипу. Після нанесення на шкіру розчину кліндаміцину гідрохлориду у плазмі крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.ФармакодинамікаКліндаміцин – антибіотик групи лінкозамідів, активний щодо всіх штамів Propionibacterium acnes, МПК – 0,4 мкг/мл. Інгібує синтез білків у мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницями рибосом. Після нанесення на шкіру кількість вільних жирних кислот з поверхні шкіри зменшується приблизно з 14 до 2%.Показання до застосуванняЛікування вугрової висипки (acne vulgaris).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до кліндаміцину або лінкоміцину, а також до інших компонентів препарату в анамнезі; хвороба Крона; виразковий та псевдомембранозний коліт (в т. ч. в анамнезі). З обережністю: дитячий вік (до 12 років); період лактації; наявність у пацієнтів алергії; одночасний прийом міорелаксантів.Вагітність та лактаціяМожливе нашкірне застосування розчину при вагітності, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься, проте при місцевому застосуванні розчину можливе подразнення (у місці нанесення), печіння, свербіж, сухість шкіри, еритема, лущення, підвищене виділення шкірного сала, контактний дерматит. При резорбції є можливість розвитку псевдомембранозного ентероколіту.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне використання кліндаміцину гідрохлориду з іншими препаратами для лікування вугрової висипки, що містять відлущувальні, пом'якшувальні та абразивні речовини (наприклад бензоїлу пероксид, третиноїн, резорцинол, саліцилова кислота, сірка) через можливий кумулятивний подраз. Кліндаміцин та еритроміцин є антагоністами, внаслідок чого не рекомендується одночасне застосування цих антибіотиків. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. Може посилювати дію міорелаксантів, порушуючи нервово-м'язову передачу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Розчин наносять на уражену область попередньо очищеної та висушеної шкіри 2 рази на добу, вранці та ввечері. Курс лікування: для отримання задовільних результатів лікування слід продовжувати протягом 6-8 тижнів, а за необхідності – до 6 місяців.ПередозуванняВипадкове передозування малоймовірне через особливості місцевого застосування препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: парикальцитол – 1 мкг; Допоміжні речовини: етанол - 0.71 мг, бутилгідрокситолуол - 0.008 мг, тригліцериди середньоланцюгові - 70.28 мг, желатин - 52.1 мг, гліцерол - 23.1 мг, титану діоксид - 0.555 мг, чорний чорний Опакод® WB – сліди (етанол, пропіленгліколь, барвник заліза оксид чорний, полівінілацетату фталат, вода, ізопропанол, макрогол 400, амонію гідроксид (28%)). 7/14 шт у блістерах, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальні, сірого кольору, з надрукованим символом логотипу компанії та "ZA"; вміст капсул - безбарвна або жовта рідина, без видимих ​​частинок.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що регулює обмін кальцію та фосфору. Парикальцитол - синтетичний аналог біологічно активного вітаміну D (кальцитріолу), у структурі якого є модифікації бічного ланцюга (D2) та кільця А (19-нор). На відміну від кальцитріолу, парикальцитол селективно активує рецептори вітаміну D у паращитовидних залозах без підвищення активності рецепторів вітаміну D у кишечнику і менш активно впливає на резорбцію кісткової тканини. Парикальцитол також активує кальцій-чутливі рецептори в паращитовидних залозах, внаслідок чого зменшує концентрацію паратиреоїдного гормону (ПТГ) шляхом інгібування паратиреоїдної проліферації та зменшення синтезу та секреції ПТГ. Має мінімальний вплив на концентрацію кальцію та фосфору, може прямо впливати на клітини кісткової тканини,підтримуючи обсяг кісткової тканини та покращуючи мінералізацію кісткової тканини. Корекція патологічного вмісту ПТГ та нормалізація гомеостазу кальцію та фосфору може запобігати та/або лікувати захворювання кісткової тканини, пов'язані з порушенням її метаболізму внаслідок хронічних захворювань нирок. Клінічна ефективність Хронічна хвороба нирок 3 та 4 стадії Первинна кінцева точка ефективності, яка мала на увазі, принаймні, два послідовні зниження концентрації іПТГ ≥30% порівняно з вихідним значенням іПТГ, була досягнута у 91% пацієнтів, які отримували парикальцитол у капсулах, і у 13% пацієнтів у групі плацебо (р менше 0.00 ). Активність кісткової лужної фосфатази в сироватці, як і концентрація остеокальцину в сироватці крові достовірно знижувалися (р менше 0.001) у пацієнтів, які отримували парикальцитол у капсулах, порівняно з пацієнтами у групі плацебо, що пов'язано з корекцією прискореного процесу оновлення кісткової тканини. Погіршення параметрів функції нирок на підставі розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (за формулою MDRD) та підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові у пацієнтів, які отримували парикальцитол у капсулах,порівняно з пацієнтами групи плацебо не виявлено. Достовірно більша кількість пацієнтів, які отримували парикальцитол у капсулах, відзначали зменшення вмісту білка в сечі на підставі результатів напівкількісного аналізу, порівняно з пацієнтами у групі плацебо. Хронічна хвороба нирок 5 стадії Первинна кінцева точка ефективності, що мала на увазі, принаймні, два послідовні зниження концентрації іПТГ ≥30% порівняно з вихідним значенням іПТГ, була досягнута у 88% пацієнтів, які отримували парикальцитол у капсулах, і у 13% пацієнтів у групі плацебо (р менше 0.00 ). Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення) вивчалися у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 12 тижнів, яке включало 29 дітей віком 5-19 років з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебували на гемодіалізі. Шість наймолодших пацієнтів у дослідженні, які отримували препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), були у віці 5-12 років. Початкова доза препарату Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення) становила 0.04 мкг/кг 3 рази на тиждень, на підставі вихідної концентрації іПТГ менше 500 пг/мл, або 0.08 мкг/кг 3 рази на тиждень на підставі вихідної концентрації іПТГ ≥500 пг/мл відповідно. Дозу препарату Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення) коригували на 0.04 мкг/кг залежно від сироваткової концентрації іПТГ, кальцію та твору Са×Р.67% пацієнтів, які отримували препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), та 14% пацієнтів у групі плацебо завершили дослідження. У 60% пацієнтів у групі, яка отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), було зареєстровано два послідовні зниження концентрації іПТГ на 30% порівняно з вихідним значенням іПТГ у порівнянні з 21% пацієнтів у групі плацебо. 71% пацієнтів у групі плацебо припинили дослідження внаслідок надмірного підвищення концентрації іПТГ. У жодного з учасників групи, що отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), або групі плацебо не розвинулася гіперкальціємія. Даних для пацієнтів до 5 років не отримано.отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), було зареєстровано два послідовні зниження концентрації іПТГ на 30% порівняно з вихідним значенням іПТГ у порівнянні з 21% пацієнтів у групі плацебо. 71% пацієнтів у групі плацебо припинили дослідження внаслідок надмірного підвищення концентрації іПТГ. У жодного з учасників групи, що отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), або групі плацебо не розвинулася гіперкальціємія. Даних для пацієнтів до 5 років не отримано.отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), було зареєстровано два послідовні зниження концентрації іПТГ на 30% порівняно з вихідним значенням іПТГ у порівнянні з 21% пацієнтів у групі плацебо. 71% пацієнтів у групі плацебо припинили дослідження внаслідок надмірного підвищення концентрації іПТГ. У жодного з учасників групи, що отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), або групі плацебо не розвинулася гіперкальціємія. Даних для пацієнтів до 5 років не отримано.отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), або групі плацебо не розвинулася гіперкальціємія. Даних для пацієнтів до 5 років не отримано.отримувала препарат Земплар® (розчин для внутрішньовенного введення), або групі плацебо не розвинулася гіперкальціємія. Даних для пацієнтів до 5 років не отримано.ФармакокінетикаВсмоктування Парикальцитол добре всмоктується із ШКТ. У здорових добровольців при прийомі парикальцитолу внутрішньо в дозі 0.24 мкг/кг абсолютна біодоступність препарату в середньому становила близько 72%, Cmax у плазмі крові - 0.63 нг/мл (1.512 пкмоль/мл), час досягнення Сmах - 3 , 5.25 нг×ч/мл (12.6 пкмоль×ч/мл). Середня абсолютна біодоступність парикальцитолу у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі та перитонеальному діалізі, становить 79% та 86% відповідно, з верхньою межею 95% довірчого інтервалу, що дорівнює 93% та 112% відповідно. Дослідження впливу їжі на абсорбцію парикальцитолу у здорових добровольців показало, що Сmах та AUC0-∞ не змінюються при застосуванні парикальцитолу з жирною їжею порівняно з його застосуванням натще. Таким чином, препарат Земплар можна застосовувати незалежно від прийому їжі. У здорових добровольців Сmах та AUC0-∞ парикальцитолу пропорційно зростають при застосуванні препарату у дозах від 0.06 мкг/кг до 0.48 мкг/кг. Розподіл Ступінь зв'язування парикальцитолу з білками плазми висока (більше 99%). Відношення концентрації парикальцитолу в клітинах крові до концентрації парикальцитолу в плазмі становило в середньому 0.54 у діапазоні концентрацій від 0.01 до 10 нг/мл (0.024 до 24 пкмоль/мл), що вказує на дуже невеликий рівень зв'язування препарату з клітинами крові. У здорових добровольців після застосування препарату Земплар у дозі 0.24 мкг/кг Vd становив 34 л. Метаболізм Метаболізм вивчався за допомогою радіоактивно-міченого парикальцітолу. Після внутрішнього прийому в дозі 0.48 мкг/кг парикальцитол метаболізується значною мірою. Системна експозиція препарату представлена ​​переважно парикальцитолом. У плазмі визначаються два другорядні метаболіти парикальцитолу. Один з них визначений як 24(R)-гідроксипарикальцитол, тоді як інший не ідентифікований. 24(R)-гідроксипарикальцитол менш активний, ніж парикальцитол щодо пригнічення ПТГ. Низька активність активного метаболіту визначена у доклінічній моделі (на щурах). Дані досліджень in vitro дозволяють припустити, що парикальцитол метаболізується численними печінковими та позапечінковими ізоферментами, включаючи мітохондріальний CYP24, а також CYP3A4 та UGT1A4. Ідентифіковані метаболіти включають продукт 24(R)-гідроксилування,а також продукти 24,26- та 24,28-дигідроксилування та прямий продукт глюкуронування. Виведення Парикальцитол виводиться головним чином за рахунок гепатобіліарної екскреції. У здорових добровольців середній Т1/2 парикальцитолу становить від 5 до 7 годин при застосуванні препарату Земплар у дозі від 0.06 мкг/кг до 0.48 мкг/кг. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика парикальцитолу не вивчалася у пацієнтів віком 65 років та старших та у пацієнтів віком до 18 років. Фармакокінетика парикальцитолу при одноразовому застосуванні в дозі від 0,06 мкг/кг до 0,48 мкг/кг не залежить від статі. Розподіл парикальцитолу (0.24 мкг/кг) у пацієнтів з легкими та помірно вираженими порушеннями функції печінки (за класифікацією Чайлд-П'ю) був порівнянний із розподілом парикальцитолу у здорових добровольців. Фармакокінетика незв'язаного парикальцітолу була однаковою у пацієнтів з легкими та помірно вираженими порушеннями функції печінки. Корекція дози у пацієнтів з легкими та помірно вираженими порушеннями функції печінки не потрібна. Фармакокінетика парикальцитолу у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не вивчалась. При багаторазовому застосуванні препарату Земплар® 1 раз на добу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 4 стадії AUC була дещо меншою, ніж після одноразового застосування препарату Земплар®. Середній Vd парикальцитолу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 3 стадії після застосування препарату Земплар у дозі 4 мкг та у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 4 стадії після застосування препарату Земплар у дозі 3 мкг становить 44-46 л. Фармакокінетичний профіль при застосуванні парикальцитолу (при застосуванні внутрішньо препарату у формі капсул) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 5 стадії, що перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, можна порівняти з таким у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 3 та 4 стадії. Таким чином, спеціальна корекція дози не потрібна.Фармакокінетика парикальцитолу (при застосуванні внутрішньо препарату у формі капсул) була досліджена у пацієнтів із хронічною хворобою нирок 3 та 4 стадії). Після застосування парикальцитолу в дозі 4 мкг (в капсулах) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 3 стадії середній Т1/2 парикальцитолу становив 17 год. Середній Т1/2 парикальцитолу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 4 стадії при застосуванні препарату капсулах) становить 20 год. Ступінь кумуляції парикальцитолу відповідав Т1/2 та кратності застосування препарату Земплар®. Проведення гемодіалізу не впливає на швидкість виведення парикальцітолу.Середній Т1/2 парикальцитолу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 4 стадії при застосуванні препарату у дозі 3 мкг (в капсулах) становить 20 год. Ступінь кумуляції парикальцитолу відповідав Т1/2 та кратності застосування препарату Земплар®. Проведення гемодіалізу не впливає на швидкість виведення парикальцітолу.Середній Т1/2 парикальцитолу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 4 стадії при застосуванні препарату у дозі 3 мкг (в капсулах) становить 20 год. Ступінь кумуляції парикальцитолу відповідав Т1/2 та кратності застосування препарату Земплар®. Проведення гемодіалізу не впливає на швидкість виведення парикальцітолу.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює обмін кальцію та фосфору.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування вторинного гіперпаратиреозу, що розвивається при хронічній хворобі нирок 3 та 4 стадії, а також у пацієнтів із хронічною хворобою нирок 5 стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі.Протипоказання до застосуваннясимптоми інтоксикації вітаміном D; гіперкальціємія; спільне застосування з фосфатами або похідними вітаміну D; спільне застосування з алюмініймісними препаратами (наприклад, антацидами, фосфат-зв'язуючими препаратами) на постійній основі та магнійвмісними препаратами (наприклад, антацидами); дитячий та підлітковий вік до 18 років (клінічні дослідження не проводилися); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат одночасно із серцевими глікозидами, кетоконазолом та іншими потужними інгібіторами CYP3A4.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про застосування парикальцітолу у вагітних жінок. Дані, отримані в дослідженнях, проведених на тваринах, показують, що парикальцитол викликає репродуктивну токсичність і здатний проникати через плацентарний бар'єр. Парикальцитол слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Дані, отримані в дослідженнях, проведених на тваринах, показують, що парикальцитол виділяється з грудним молоком. Відомостей виведення парикальцитола з грудним молоком в жінок немає. При необхідності застосування препарату Земплар грудне вигодовування слід припинити. Можливе продовження грудного вигодовування у разі відміни препарату Земплар®, при цьому необхідно враховувати користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії препаратом Земплар® для матері.Побічна діяПобічні реакції, як клінічні, так і лабораторні, зв'язок яких із застосуванням парикальцитолу можна було б охарактеризувати, принаймні як можливу, представлені відповідно до ураження органів і систем органів і частоти розвитку. Побічні реакції наведені нижче із зазначенням частоти: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, але менше 1/10); нечасто (≥1/1000, але не менше 1/100); рідко (≥1/10000, але менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення). Пацієнти з хронічною хворобою нирок 3 та 4 стадії При застосуванні препарату Земплар® найчастішою побічною реакцією був висип (у 2% пацієнтів). Безпека парикальцитола була оцінена у трьох 24-тижневих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих, багатоцентрових клінічних дослідженнях за участю 220 пацієнтів із хронічною хворобою нирок 3 та 4 стадії. У цих дослідженнях не спостерігалося жодних статистично значущих відмінностей між групою плацебо та групою, яка приймає парикальцитол, у частоті виникнення гіперкальціємії (парикальцитол (2/106; 2%) порівняно з плацебо (0/111; 0%)) або підвищеної концентрації сполук кальцію та фосфору (парикальцитол (13/106; 12%) порівняно з плацебо (7/111; 6%)). Частка пацієнтів, достроково виключених із дослідження через побічні реакції, склала 6% для групи, що отримувала парикальцитол, і 4% - для групи плацебо. Ця відмінність не є статистично значущою. Побічні реакції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 3 та 4 стадії, описані у клінічних дослідженнях З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, дисгевзія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – неприємні відчуття в ділянці живота; нечасто – запор, сухість слизової оболонки рота. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж шкіри, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові спазми. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – відхилення від норми активності печінкових ферментів. Пацієнти з хронічною хворобою нирок 5 стадії При застосуванні препарату Земплар у клінічних дослідженнях не було відзначено статистично значущих або клінічно суттєвих відмінностей у типах та частоті виникнення побічних реакцій між групою, яка отримувала парикальцитол та групою плацебо. Частка пацієнтів, достроково виключених із дослідження через побічні реакції, склала 7% для групи, що отримувала парикальцитол і 7% для групи плацебо. Побічні реакції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок 5 стадії, описані у клінічних дослідженнях З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, зниження апетиту. З боку обміну речовин: часто – гіперкальціємія, гіпокальціємія. З боку нервової системи: часто – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – акне. З боку статевих органів та молочної залози: часто – болючість молочних залоз. Постмаркетингові дані та дані клінічних досліджень при введенні препарату парентерально Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшений час кровотечі, збільшення активності АСТ, відхилення від норми лабораторних досліджень, зниження маси тіла, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові*. З боку серцево-судинної системи: нечасто – зупинка серця, аритмія, тріпотіння передсердь, підвищення/зниження артеріального тиску. З боку системи кровотворення: нечасто – анемія, лейкопенія, лімфаденопатія. З боку обміну речовин: часто – гіперкальціємія, гіперфосфатемія; нечасто – гіперкаліємія, гіпокальціємія, анорексія. З боку нервової системи: часто – головний біль, дисгевзія; нечасто - кома, інсульт, минуще ішемічне порушення мозкового кровообігу, непритомність, міоклонія, гіпестезія, парестезія, запаморочення. З боку психіки: сплутаність свідомості, делірій, деперсоналізація, ажитація, безсоння, підвищена збудливість. З боку органу зору: нечасто – глаукома, кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – порушення з боку органу слуху. З боку дихальної системи: нечасто – набряк легенів, астма, задишка, носова кровотеча, кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – ректальна кровотеча, коліт, діарея, гастрит, диспепсія, дисфагія, біль у животі, запор, нудота, блювання, сухість слизової оболонки рота, порушення з боку шлунково-кишкового тракту; частота невідома - кровотеча із ШКТ. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – свербіж; нечасто – бульозний дерматит, алопеція, гірсутизм, висип, гіпергідроз. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, тугорухливість суглобів, біль у спині, м'язові судоми, біль у м'язах. З боку ендокринної системи: часто – гіпопаратиреоз; нечасто – гіперпаратиреоз. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – біль у молочних залозах, еректильна дисфункція. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – сепсис, пневмонія, інфекції, фарингіт, вагінальні інфекції, грип. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – рак молочної залози. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; частота невідома - набряк гортані, набряк Квінке, кропив'янка. Інші: нечасто - порушення ходи, набряки, периферичні набряки, біль, біль у місці ін'єкції, лихоманка, біль у ділянці грудної клітки, загострення основного захворювання, слабкість, почуття дискомфорту, почуття спраги. * - Дані побічні реакції спостерігалися у пацієнтів на переддіалізному етапі. Побічні реакції, частота яких невідома, наведені нижче відповідно до ураження органів та систем органів. З боку імунної системи: алергічні реакції, кропив'янка, набряк Квінке та набряк гортані. З боку обміну речовин: гіперкальціємія. Лабораторні та інструментальні дані: збільшення значення Са × Р (збільшення обумовлено підвищенням концентрації Са), збільшення концентрації креатиніну в крові.Взаємодія з лікарськими засобамиВідомо, що кетоконазол є неспецифічним інгібітором кількох ізоферментів цитохрому Р450. Наявні дані, отримані в дослідженнях in vivo та in vitro, дають підстави вважати, що кетоконазол може взаємодіяти з ферментами, які відповідають за метаболізм парикальцитолу та інших аналогів вітаміну D. Слід бути обережним при одночасному призначенні парикальцитолу з кетоконазолом. Вплив багаторазового прийому кетоконазолу при призначенні в дозі 200 мг 2 рази на добу протягом 5 днів на фармакокінетику парикальцитолу (у формі капсул) вивчали у здорових добровольців. Смах парикальцитола практично не змінювалася, але AUC0-∞ при призначенні кетоконазолу збільшувалася приблизно в 2 рази. Середній Т1/2 парикальцітолу при призначенні кетоконазолу становив 17 год порівняно з 9.8 годин при призначенні парикальцітолу без кетоконазолу. Результати цього дослідження показують, що після перорального або внутрішньовенного введення препарату максимальна AUCinf парикальцитола внаслідок лікарської взаємодії з кетоконазолом, ймовірно, збільшується не більше ніж у 2 рази. Спеціальних досліджень лікарської взаємодії не проводилося. Токсичність серцевих глікозидів посилюється при гіперкальціємії (будь-якій етіології), тому слід бути обережним при одночасному застосуванні серцевих глікозидів з парикальцитолом. Не слід застосовувати препарати, що містять фосфор або вітамін D, одночасно з парикальцитолом внаслідок підвищеного ризику розвитку гіперкальціємії та збільшення твору Са×Р. Високі дози кальційвмісних препаратів або тіазидних діуретиків можуть підвищити ризик розвитку гіперкальціємії. Не слід застосовувати магнійсодержащие препарати (наприклад, антациди) одночасно з препаратами вітаміну D, внаслідок ризику гіпермагніємії. Препарати, що містять алюміній (наприклад, антациди, фосфатзв'язуючі препарати) не слід довго застосовувати одночасно з препаратами вітаміну D, внаслідок можливого збільшення концентрації алюмінію в крові та токсичної дії алюмінію на кісткову тканину. Препарати, які погіршують всмоктування з кишечника жиророзчинних вітамінів, такі як колістирамін, можуть порушувати всмоктування препарату Земплар® (у формі капсул).Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо, незалежно від їди. Хронічна хвороба нирок 3 та 4 стадії Препарат призначають 1 раз на добу, щодня або 3 рази на тиждень. У разі застосування препарату Земплар 3 рази на тиждень його необхідно приймати не частіше ніж через день. Середні тижневі дози при застосуванні препарату щодня та тричі на тиждень не відрізняються. Незважаючи на те, що клінічний ефект не відрізняється при різних режимах дозування, рекомендується щоденне застосування препарату Земплар®, оскільки він сприяє більшій прихильності пацієнта до лікування та зменшує ризик випадкового порушення режиму дозування. Стартова доза Стартова доза препарату Земплар визначається на підставі вихідної концентрації іПТГ. Початкова концентрація іПТГ Доза при щоденному прийомі Доза прийому 3 рази на тиждень* ≤500 пг/мл (56 пкмоль/л) 1 мкг 2 мкг >500 пг/мл (56 пкмоль/л) 2 мкг 4 мкг * Приймати не частіше, ніж через день Титрування дози Дозу препарату Земплар® слід підбирати індивідуально, залежно від рівня іПТГ у плазмі або сироватці крові, з урахуванням сироваткових концентрацій кальцію та фосфору. Концентрація іПТГ у порівнянні з вихідним рівнем Доза препарату Земплар® ( в капс.) Зміна дози з інтервалом 2-4 тижні При щоденному застосуванні При застосуванні 3 рази на тиждень . Та ж чи збільшилася Збільшити 1 мкг 2 мкг Зменшилася на <30% Зменшилася на ≥30%, але ≤60% Залишити колишній - - Зменшилася на >60% Зменшити 2 1 мкг 2 мкг іПТГ <60 пг/мл (7 пкмоль/л) 1 – приймати не частіше, ніж через день. 2 - якщо пацієнт отримує препарат Земплар у мінімальній дозі щодня або 3 рази на тиждень, і потрібне зниження дози, можливе зменшення частоти прийому Земплар . Необхідно ретельно контролювати сироваткові концентрації кальцію та фосфору у пацієнтів після початку застосування препарату Земплар®, у період титрування дози та при сумісному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3А. Якщо при застосуванні препарату Земплар® у пацієнта розвивається гіперкальціємія або стабільне підвищення твору Са Р становить понад 55 мг2/дл2 (4.4 ммоль2/л2), дозу кальційвмісних фосфатзв'язувальних препаратів слід знизити або відмінити препарати. При необхідності можливе зниження дози препарату Земплар або тимчасове його відміна. У разі тимчасової відміни застосування препарату Земплар® відновлювати застосування препарату слід з нижчою дозою, коли сироваткові концентрації кальцію та добуток Са × Р досягнуть цільових значень. Хронічна хвороба нирок 5 стадії Препарат Земплар® призначають 3 рази на тиждень, не частіше ніж через день. Стартова доза Розрахунок стартової дози препарату Земплар® здійснюється за такою формулою: Стартова доза (мкг) = Початкова концентрація іПТГ (пг/мл)/60 або Стартова доза (мкг) = Початкова концентрація іПТГ (пкмоль/л)/7. Титрування дози Подальші дози препарату Земплар® підбирають індивідуально, залежно від вихідної концентрації іПТГ, сироваткових концентрацій кальцію та фосфору. Підбір дози препарату Земплар® здійснюється за такою формулою: Титрувана доза (мкг) = концентрація іПТГ (пг/мл) за даними останнього виміру/60 або Доза, що титрується (мкг) = концентрація іПТГ (пкмоль/л) за даними останнього вимірювання/7. Сироваткові концентрації кальцію та фосфору слід ретельно контролювати після початку лікування, у період титрування дози та при супутньому застосуванні потужних інгібіторів CYP3А. Якщо при застосуванні препарату Земплар® у пацієнта розвивається гіперкальціємія або стабільне підвищення твору Са × Р, дозу фосфатзв'язувальних препаратів, що містять кальцій, слід знизити або відмінити їх. Пацієнтів можна перевести на терапію некальцієвими фосфатзв'язуючими препаратами. Якщо сироваткова концентрація кальцію >11 мг/дл (2.8 ммоль2/л2) або добуток Са Р більше 70 мг2/дл2 (5.6 ммоль2/л2), дозу препарату слід знизити (вона повинна становити на 2-4 мкг менше, ніж розрахована раніше за формулою іПТГ/60 (або іПТГ/7) Якщо потрібна додаткова корекція дози препарату Земплар®, то при необхідності можливе зниження дози препарату Земплар® або тимчасове його відміна аж до нормалізації вищеописаних параметрів. Коли концентрація іПТГ наближається до цільового діапазону (150-300 пг/мл), може виникнути необхідність невеликої індивідуальної корекції дози препарату Земплар для досягнення стабільного рівня ПТГ. У разі, коли контроль рівня ПТГ та концентрації кальцію або фосфору проводиться рідше ніж 1 раз на тиждень, рекомендується використання меншої стартової дози та меншої зміни дози препарату Земплар® при її титруванні. Середня доза препарату Земплар при його застосуванні 3 рази на тиждень на першому тижні лікування в клінічних дослідженнях склала 11.2 мкг. У середньому доза препарату Земплар при його застосуванні в клінічних дослідженнях 3 рази на тиждень склала 6.3 мкг. Максимальна безпечна доза препарату Земплар у клінічних дослідженнях склала 32 мкг. Корекція дози у пацієнтів з легкими та помірно вираженими порушеннями функції печінки не потрібна. Фармакокінетика парикальцитолу у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не вивчалась. Ефективність та безпека застосування препарату Земплар® (у лікарській формі капсули) у дітей не вивчалась. Не було виявлено відмінностей ефективності або безпеки у пацієнтів віком 65-75 років та у молодших пацієнтів, але більш висока чутливість деяких літніх пацієнтів до препарату не може бути виключена.ПередозуванняСимптоми: передозування препарату Земплар може викликати гіперкальціємію, гіперкальціурію та гіперфосфатемію, а також виражене зниження секреції ПТГ. Споживання великих кількостей кальцію та фосфору одночасно із застосуванням препарату Земплар® може призвести до подібних порушень. Лікування гострого випадкового передозування препарату Земплар вимагає невідкладної допомоги. Якщо факт передозування виявлено через порівняно невеликий час, можна викликати блювання або провести промивання шлунка, що сприятиме запобіганню подальшому всмоктуванню парикальцитолу. Якщо передбачається, що препарат уже пройшов через шлунок, то його якнайшвидшому виведенню з кишечника може сприяти прийом вазелінової олії. Необхідно контролювати сироваткову концентрацію електролітів (особливо кальцію), швидкість виведення кальцію через нирки та оцінити зміни на ЕКГ, які можуть бути пов'язані з гіперкальціємією. Такий моніторинг має дуже важливе значення у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Припинення споживання харчових добавок, що містять кальцій,та дотримання дієти з низьким вмістом кальцію також показані при випадковому передозуванні препарату. Т.к. парикальцитол має відносно коротку тривалість фармакологічної дії, виконання подальших дій, як правило, не потрібно. Для лікування тяжкої гіперкальціємії можливе застосування таких препаратів, як солі фосфорних кислот та кортикостероїдів; також можливе проведення форсованого діурезу. Парикальцитол суттєво не виводиться при діалізі.Парикальцитол суттєво не виводиться при діалізі.Парикальцитол суттєво не виводиться при діалізі. Ознаки та симптоми інтоксикації вітаміном D, пов'язані з гіперкальціємією включають: Ранні: слабкість, головний біль, сонливість, нудота, блювання, сухість слизової оболонки рота, запор, біль у м'язах, біль у кістках та металевий присмак у роті. Пізні: анорексія, втрата маси тіла, кон'юнктивіт (кальцинуючий), панкреатит, світлобоязнь, ринорея, свербіж, гіпертермія, зниження статевого потягу, підвищена концентрація азоту сечовини крові, гіперхолестеринемія, підвищена концентрація ACT та АЛТ, ектопічна кальцифікація, підвищення сонливість і рідко – психоз. Були зареєстровані випадки передозування зі смертю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне пригнічення секреції ПТГ може призвести до підвищення сироваткової концентрації кальцію та зниження обмінних процесів у кістковій тканині. Для досягнення відповідних фізіологічних показників потрібні контроль стану пацієнта та індивідуальний підбір дози препарату Земплар®. Хронічна гіперкальціємія може призвести до генералізованого кальцинозу судин та кальцинозу інших м'яких тканин. У разі розвитку клінічно значущої гіперкальціємії у пацієнта, який приймає парикальцитол спільно з кальцієвмісними фосфатзв'язуючими препаратами, дозу останніх слід знизити або тимчасово припинити застосування цього препарату. Токсичність серцевих глікозидів посилюється при гіперкальціємії. Серцеві глікозиди слід застосовувати з обережністю при сумісному застосуванні з парикальцитолом. Слід виявляти обережність при сумісному застосуванні парикальцитолу з кетоконазолом. Препарат Земплар® (у формі капсул) як допоміжна речовина містить етанол (менше 100 мг на одну капсулу (дозування 1 мкг, 2 мкг і 4 мкг). Етанол може бути потенційно небезпечний для пацієнтів із захворюваннями печінки, алкоголізмом, епілепсією, вагітних жінок та дітей. При початковому підборі дози або будь-якій її зміні слід визначати сироваткові концентрації кальцію, фосфору, сироваткову або плазмову концентрацію іПТГ, принаймні кожні 2 тижні протягом 3 місяців після початку лікування препаратом Земплар або після зміни дози препарату Земплар, потім - кожен місяць протягом 3 місяців, потім – кожні 3 місяці. У пацієнтів на переддіалізному етапі парикальцитол, як і інші активатори рецепторів вітаміну D, може збільшувати концентрацію креатиніну в сироватці крові (і, отже, зменшити розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ)) без зміни істинної швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Використання у педіатрії Ефективність та безпека препарату Земплар® у дітей не вивчалась. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про вплив препарату на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами немає. Проте, т.к. можливе виникнення таких побічних явищ, як запаморочення, непритомність, рекомендується під час терапії препаратом Земплар® утриматися від керування автомобілем та занять іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКальція карбонат, оксид магнію, холекальциферол, Е460, Е1203, Е171, Е1521, Е553iii, Е468, Е463, Е464, Е171, Е462, Е551, Е470, Е1203, Е555,3РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну D, магнію, кальцію. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Кадила Фармасьютікалс Завод-виробник: Кадила Фармасютікалз Лтд. (Індія/Росія).

Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, оксид магнію, токоферолу ацетат, аскорбінова кислота, заліза фумарат, кальцію пантотенат, нікотинамід, ціанокобаламін, холекальциферол, сульфат марганцю, піридоксину гідрохлоорид, сульфат міді, рибофлавін, тиаді, биотин, вспомогательные компоненты (Е460, пленочное покрытие опадрай II 85F540146 розовый (Е1203, Е171, Е1521, Е553iii, Е172, Е468, Е463, пленочное покрытие A21G10386 (Е171, Е462, Е553iii, Е551, Е470), пленочное покрытие опадрай 63F97546 серебряный (Е1203 , Е553iii, Е1521, Е555, Е171, Е433, Е462, Е321).ХарактеристикаЗелікс для жінок – це 11 вітамінів та 9 мінералів, що поєднуються у вигляді 2-х комплексів: «Підтримка плюс +» та «Окислення мінус -» в 1 таблетці. Комплекс "Підтримка плюс +" - це вітаміни: B1, B2, PP (B3), B6, B12, фолієва кислота, D3, біотин, пантотенова кислота; та мінерали: магній, йод, залізо, кальцій; які разом сприяють підтримці організму жінки для нейтралізації наслідків стресу. Комплекс "Окислення мінус -" - це вітаміни E, C та мінерали: мідь, марганець, селен, хром, цинк; вплив яких спрямовано зменшення негативного впливу навколишнього середовища на людину. Комплекс "Підтримка плюс+": вітамін B1 підтримує функціонування м'язів, захищає нервову систему, допомагає роботі серця. Вітамін B2 бере участь у метаболізмі вуглеводів та жирів, незамінний для здоров'я шкіри, нігтів, росту волосся, перешкоджає розвитку онкологічних утворень. Ніацин (PP | B3) допомагає в лікуванні атеросклерозу та регулює кількість холестерину, покращує обмін речовин та роботу травної системи. Вітамін B6 сприяє зміцненню імунної системи організму людини, забезпечує нормальне функціонування печінки, запобігає розвитку депресії. Фолієва кислота (B9) бере участь у розмноженні клітин, у роботі м'язової тканини, сприяє синтезу ДНК, запобігає хворобі Альцгеймера та раку. Вітамін B12 запобігає утворенню неповноцінних імунних клітин, сприяє профілактиці атеросклерозу,збереження працездатності мозку та пам'яті. А також збільшує потужність реакцій імунної системи та підвищує її здатність вбивати чужорідні клітини. Біотин бере участь у контролі за вмістом цукру в крові та холестерину, підтримує нервову систему, зменшує зайвий жир людини, захищає шкіру від пошкоджень, також він необхідний при лікуванні хвороби Паркінсона та облисіння. Пантотенова кислота бере участь у формуванні сильної імунної системи, нормалізує роботу щитовидної залози, надниркових залоз і нервової системи Вітамін D3 запобігає інфекції верхніх дихальних шляхів та знижує загострення астми, збільшує активність природних клітин-кілерів, захищає від шкірних захворювань, знижує ризик розвитку мета. Йод сприяє збереженню працездатності мозку.Залізо є необхідним елементом життєдіяльності клітин. Найважливіша роль заліза визначається функціями білків, що містять цей метал. Гемоглобін і міоглобін здійснюють транспортування та накопичення кисню. Залізовмісні ферменти, наприклад, цитохром P450, беруть участь у процесах біологічного окиснення. Також залізо потрібне для нормального функціонування імунної системи, для роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.Гемоглобін і міоглобін здійснюють транспортування та накопичення кисню. Залізовмісні ферменти, наприклад, цитохром P450, беруть участь у процесах біологічного окиснення. Також залізо потрібне для нормального функціонування імунної системи, для роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.Гемоглобін і міоглобін здійснюють транспортування та накопичення кисню. Залізовмісні ферменти, наприклад, цитохром P450, беруть участь у процесах біологічного окиснення. Також залізо потрібне для нормального функціонування імунної системи, для роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт. Комплекс «Окислення мінус –»: мідь та селен зменшують негативний вплив на нервову систему. Вітамін Е, селен і марганець зменшують ушкодження клітин окисними реакціями. Вітамін Е також є одним з найважливіших біоантиоксидантів, що впливає на різні ланки репродуктивної системи та біосинтез білка в ендометрії. Селен регулює синтез та дозрівання імунних клітин, бере участь у освіті антитіл, нормалізує постінфекційний імунітет. Вітамін С зменшує вплив УФ-випромінювання на шкіру, а також бере участь у регуляції обміну холестерину. Цинк бере участь у імунній відповіді, має противірусну дію. Він необхідний для функціонування понад 300 ферментів організму, де бере участь у таких процесах, як розподіл клітин, синтез ДНК та білків. Цинк також відіграє важливу роль у регенерації та оновленні шкіри,регулює роботу сальних залоз, стимулює синтез колагену та кератину. Хром знижує вміст ліпідів та масу тіла у людей із надмірною вагою. Марганець позитивно впливає на клітинний імунітет.РекомендуєтьсяВ якості біологічно активної добавки до їжі для жінок - додаткового джерела вітамінів: (С, Е, В1, В2, В6, В12, РР, D, фолієвої та пантотенової кислот, біотину) (ДОДАТОК) та мінеральних речовин (магнію, кальцію, йоду) , заліза, міді, марганцю, селену, хрому, цинку).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, стани, за яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиВсередину жінкам приймати по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Жінкам із захворюваннями щитовидної залози перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, оксид магнію, токоферолу ацетат, аскорбінова кислота, заліза фумарат, кальцію пантотенат, оксид цинку, нікотинамід, ціанокобаламін, сульфат марганцю, холекальциферол, сульфат міді, піридоксину гідрохлоорид, кіна селеніт натрію, біотин, допоміжні компоненти (Е460, Е468, 4Е4, 5 Е4 покриття опадрай 63F97546 срібний (Е1203, Е553iii, Е1521, Е555, Е171, Е433, Е462, Е321).ХарактеристикаЗелікс для чоловіків – це 11 вітамінів та 9 мінералів, що поєднуються у вигляді 2-х комплексів: «Підтримка плюс +» та «Окислення мінус -» в 1 таблетці. Комплекс "Підтримка плюс +" - це вітаміни: B1, B2, PP (B3), B6, B12, фолієва кислота, D3, біотин, пантотенова кислота; та мінерали: магній, йод, залізо, кальцій; які разом сприяють підтримці організму чоловіка для нейтралізації наслідків стресу. Комплекс «Окислення мінус -» – це вітаміни E, C та мінерали: мідь, марганець, селен, хром, цинк; вплив яких спрямовано зменшення негативного впливу навколишнього середовища на людину. Комплекс «Підтримка плюс+»: Вітамін B1 перетворює вуглеводи на енергію, підтримує функціонування м'язів, захищає нервову систему, роботу серця. Вітамін B2 бере участь у метаболізмі вуглеводів та жирів, незамінний для здоров'я шкіри, нігтів, росту волосся, перешкоджає онкологічним утворенням. Вітамін PP (B3) покращує обмін речовин та роботу травної системи, регулює кількість холестерину. Вітамін B6 забезпечує нормальну роботу мозку, сприяє зміцненню імунної системи організму людини, забезпечує нормальне функціонування печінки, профілактику атеросклерозу. Фолієва кислота (B9) бере участь у розмноженні клітин, підтримує м'язову тканину, сприяє синтезу ДНК, запобігає хворобі Альцгеймера та раку. У чоловіків вона додатково впливає на кількість та генетичну якість сперматозоїдів,для продукції яких також необхідні нуклеїнові кислоти та білок. Вітамін B12 сприяє профілактиці атеросклерозу, збереженню працездатності мозку та пам'яті. А також збільшує потужність реакцій імунної системи та підвищує її здатність вбивати чужорідні клітини за рахунок запобігання утворенню неповноцінних імунних клітин. Вітамін D3 запобігає інфекції верхніх дихальних шляхів та знижує загострення астми, збільшує активність природних клітин-кілерів, захищає від шкірних захворювань, знижує ризик розвитку метаболічного синдрому чи ожиріння. Пантотенова кислота відіграє важливу роль в обміні речовин, метаболізмі білків, вуглеводів і жирів, бере участь у формуванні сильної імунної системи, підвищує гемоглобін в крові. Біотин бере участь у контролі за вмістом цукру в крові та холестерину, підтримує нервову систему,зменшує зайвий жир людини, захищає шкіру від пошкоджень, також вона необхідна при лікуванні хвороби Паркінсона та облисіння. Йод сприяє збереженню працездатності мозку. Залізо необхідне для нормального функціонування імунної системи, формування кісток та нервової системи, роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.формування кісток та нервової системи, роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт.формування кісток та нервової системи, роботи шлунково-кишкового тракту та ендокринних залоз. Кальцій впливає на регуляцію проникності клітинних стінок та підтримує цілісність скелета. Магній гальмує утворення холестерину в організмі та прискорює його розпад, також затримує утворення артеріальних тромбів, діючи як м'який антикоагулянт. Комплекс «Окислення мінус -»: Вітамін Е, селен та марганець зменшують пошкодження клітин окисними реакціями. Вітамін Е також є одним з найважливіших біоантиоксидантів, що впливає на різні ланки репродуктивної системи. Молекули а-токоферолу локалізуються у внутрішніх мембранах мітохондрій насінників, гіпофізу, надниркових залоз, захищаючи їх від ушкоджуючої дії перекисів, що утворюються в організмі, при різних патологічних станах. Селен регулює синтез та дозрівання імунних клітин, бере участь у освіті антитіл, нормалізує постінфекційний імунітет. Вітамін С зменшує вплив УФ-випромінювання на шкіру, а також бере участь у регуляції обміну холестерину. Цинк бере участь у імунній відповіді, має противірусну дію. Він необхідний для функціонування понад 300 ферментів організму,де бере участь у таких процесах, як розподіл клітин, синтез ДНК та білків. Цинк також відіграє важливу роль у регенерації та оновленні шкіри, регулює роботу сальних залоз, стимулює синтез колагену та кератину. Хром знижує вміст ліпідів та масу тіла у людей із надмірною вагою. Марганець позитивно впливає на клітинний імунітет.РекомендуєтьсяВ якості біологічно активної добавки до їжі для чоловіків - додаткового джерела вітамінів: (С, Е, В1, В2, В6, В12, РР, D, фолієвої та пантотенової кислот, біотину) (ДОДАТОК) та мінеральних речовин (магнію, кальцію, йоду) , заліза, міді, марганцю, селену, хрому, цинку).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, при яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиЧоловікам приймати по 1 таблетці щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Чоловікам із захворюваннями щитовидної залози перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 фл. настоянка беладонни (беладонне листя або трава 500 мг, етанол 40% - 5 мл) - 5 мл; настойка валеріани (валеріани лікарської кореневища з корінням 2 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; настоянка конвалії (конвалія трава 1 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; ментол рацемічний – 200 мг; Допоміжні речовини: етанол. 15 або 25 мл - флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.ХарактеристикаКомбінований препарат рослинного походження.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКомбінований препарат рослинного походження. Беладонний лист має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Конвалії настойка має кардіотонічну дію. Валеріани кореневища з корінням має седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Чинить жовчогінну дію, збільшує секрецію слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм, розширює коронарні судини. Дія на діяльність міокарда опосередкована через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та провідну систему серця. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, що має венотонізуючу, аналгетичну, рефлекторну коронародилатувальну та антиангінальну дію.Показання до застосуванняфункціональні розлади серцево-судинної системи; підвищена нервова збудливість; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; закритокутова глаукома; ендокардит; міокардит.Побічна діяАлергічні реакції, м'язова слабкість, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних лікарських засобів та засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 20-25 крапель 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула: Активний компонент: зипрасидону гідрохлорид, у кожній капсулі міститься 20 мг, 40 мг, 60 мг або 80 мг зипрасидону (у вигляді гідрохлориду моногідрату). Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. По 7, 10 або 14 капсул у ПВХ/алюмінієвий блістер. По 14, 20, 30, 50, 56, 60 або 100 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку (2 або 8 блістерів по 7 капсул; 1 або 4 блістери по 14 капсул; 2, 3, 5, 6 або 10 блістерів по 10 капсул).Опис лікарської формиТверді желатинові капсули з "замком" та написом на кришечці "Pfizer": капсула 40 мг, розмір №4, з блакитною кришечкою та блакитним корпусом з написом "ZDX 40".Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри застосуванні зипрасидону внутрішньо під час їди концентрація у сироватці зазвичай досягає максимуму протягом 6-8 годин. Фармакокінетика зіпрасидону лінійна при прийомі доз від 40 до 80 мг 2 рази на добу після їди. Абсолютна біодоступність дози 20 мг після їди становить 60%. При прийомі натще всмоктування зипразидону знижується на 50%. Прийом препарату двічі на добу, як правило, призводить до досягнення рівноважного стану протягом 3-х днів. Тривалість утримання рівноважного стану залежить від дози. У рівноважному стані кінцевий термінальний період напіввиведення зипрасидону після прийому внутрішньо складає 6,6 год. Зіпрасидон більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми і рівень зв'язування не залежить від концентрації). Зіпрасидон значною мірою метаболізується при прийомі внутрішньо; у незміненому вигляді із сечею та калом виводиться дуже невелика частина препарату ( Зіпрасидон, S-метилдигидрозипразидон і зипрасидон сульфоксид мають подібні властивості, які можуть зумовити подовження інтервалу QT. S-метилдигідрозипрасидон виводиться головним чином з калом, а також піддається подальшому метаболізму за участю CYP3A4. Зіпрасидон сульфоксид виводиться нирками і метаболізується за участю CYP3A4. Призначення кетоконазолу в дозі 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4) призводить до збільшення концентрації зипрасидону в сироватці крові на 40%. Концентрація S-метилдигідрозипразидону у сироватці збільшується на 55% під час прийому кетоконазолу. Додаткового подовження інтервалу QTc не зазначено. Клінічно значущої залежності фармакокінетики зипрасидону від віку або статі, наявність фактора куріння при внутрішньому прийомі не відзначено. Значних змін фармакокінетики зипрасидону при внутрішньому прийомі у хворих з тяжкими та помірними порушеннями функції нирок у порівнянні зі здоровими пацієнтами не виявили. Чи підвищуються у таких хворих сироваткові концентрації метаболітів, невідомо. У хворих з легким та помірним порушенням функції печінки (Чайлд-П'ю А або В) на фоні цирозу сироваткові концентрації зипрасидону після прийому внутрішньо були на 30% вищими, ніж у здорових пацієнтів, а термінальний період напіввиведення приблизно на 2 год більше.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами Зіпрасидон має високу спорідненість до допамінергічних рецепторів 2 типу (D2) і значно більш вираженою спорідненістю до серотонінових рецепторів 2A типу (5НТ2A)-Зипрасидон взаємодіє також із серотоніновими 5НТ2с, 5НТ1D та 5HT1A рецепторами; спорідненість препарату до цих рецепторів можна порівняти з спорідненістю до D2 рецепторів або перевищує її. Зіпрасидон має помірну спорідненість до нейрональних переносників серотоніну та норадреналіну, а також до H1-гістамінових та альфа1-адрено-рецепторів. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із сонливістю та ортостатичною гіпотензією відповідно. Зіпрасидон практично не взаємодіє із мускариновими M1-рецепторами. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із погіршенням пам'яті. Дослідження функції рецепторів Зіпрасидон є антагоністом серотонінових рецепторів 2A (5НТ2A) типу, так і допамінергічних рецепторів 2 типу (D2). Антипсихотична активність препарату, мабуть, частково зумовлена ​​блокадою обох типів рецепторів. Зіпрасидон є також потужним антагоністом 5НТ2С, 5НТ1D та потужним агоністом 5HT1A рецепторів та інгібує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну в нейронах. Серотонінергічну активність зипрасидону та його вплив на зворотне захоплення нейротрансмітерів у нейронах пов'язують із антидепресивною активністю. Блокада 5HT1A рецепторів зумовлює анксіолітичні ефекти. Потужний антагонізм до 5НТ2С рецепторів визначає можливу антипсихотичну активність. Дослідження із застосуванням ПЕТ у людей За даними позитронної емісійної томографії (ПЕТ), ступінь блокади серотонінових рецепторів 2д типу через 12 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 40 мг становить 80%, а D2 рецепторів – 50%.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування шизофренії та інших психічних розладів. Препарат ефективний у терапії продуктивних та негативних симптомів, а також афективних розладів (у хворих, які отримували зипразидон у дозі 60 мг та 80 мг двічі на добу відмічено статистично достовірне покращення за шкалою MADRS).Протипоказання до застосуванняпідвищеною чутливістю до зипрасидону або будь-якого неактивного компонента препарату; з відомим подовженням інтервалу QT, включаючи вроджений синдром подовженого інтервалу QT; недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда; декомпенсованою серцевою недостатністю; аритміями, що вимагають прийому протиаритмічних засобів ІА та ІІІ класу (див. розділ Особливі вказівки); вагітність, період годування груддю;Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності Дослідження у вагітних жінок не проводили. У зв'язку з цим жінкам репродуктивного віку слід скористатися адекватним методом контрацепції. Враховуючи обмежений досвід застосування препарату у людини, зипрасидон не рекомендується призначати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь лікування для матері виправдовує можливий ризик для плода. Застосування під час годування груддю Не відомо, чи виводиться зіпрасідон із грудним молоком. При лікуванні зіпрасідоном жінок слід попередити про припинення годування груддю. Застосування у дитячому віці Ефективність та безпека зипрасидону у пацієнтів віком менше 18 років не вивчалась.Побічна діяНебажані явища, що зустрічалися у більш ніж 1% пацієнтів, які приймали зипрасидон: астенія, головний біль, запор, сухість у роті, диспепсія, підвищене слиновиділення, нудота, блювота, психомоторне збудження, акатизія, запаморочення, дистонічні реакції, екстрапірамідний , безсоння або сонливість, тремор, нечіткість зору. Вкрай рідко з'являлися судоми (менше, ніж у 1% хворих, які отримували зіпрасідон). Індекс порушення рухів (Movement Disorder Burden Score), що відображає виразність екстрапірамідних симптомів, при застосуванні зіпрасидону значно нижчий (р Повідомлялося про коливання маси тіла у бік підвищення в середньому на 0,5 кг при короткочасному прийомі (протягом 4-6 тижнів) та у бік зниження на 1-3 кг при тривалому прийомі (протягом року) у порівнянні з пацієнтами, які не приймали препарат. На тлі підтримуючої терапії зіпрасідоном іноді спостерігалося підвищення рівня пролактину, однак у більшості випадків він нормалізувався без припинення лікування. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) при застосуванні антипсихотичних засобів спостерігали випадки ЗНС, що є рідкісним, але потенційно смертельним ускладненням. Клінічними проявами ЗНС є підвищення температури тіла (гіперперексія), м'язова ригідність, зміна психічного статусу та нестабільність вегетативної нервової системи (нерівний пульс (аритмія) та зміна артеріального тиску, тахікардія, профузне потовиділення, порушення ритму серця). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатину фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми,які можна віднести до ознак ЗНС, або несподівано з'явилася висока температура (гіперперексія), що не супроводжується виникненням інших симптомів ЗНС, слід негайно відмінити всі антипсихотичні засоби, включаючи зіпрасідон. Випадки ЗНС відмічені при постмаркетинговому застосуванні Зелдоксу. Повільна дискінезія При тривалому застосуванні зипрасидону, як і інших антипсихотичних засобів, існує ризик розвитку повільних дискінезій та інших віддалених екстрапірамідних синдромів. З появою ознак дискінезій доцільно знизити дозу зіпрасідону або скасувати його. Інші небажані явища, які відзначалися в постмаркетингових випробуваннях зипрасидону: постуральна гіпотензія, тахікардія (в т.ч. torsade de pointes), безсоння, висипи на шкірі, алергічні реакції, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтиаритмічні засоби IA та III класу та інші препарати, що викликають подовження інтервалу QT (див. розділ Інтервал QT). Препарати, що діють на ЦНС/алкоголь. Вплив зипрасидону на інші лікарські засоби Зіпрасидон не має інгібуючого впливу на CYP1A2, CYP2C9 або CYP2C19. Концентрації зіпрасидону, що викликають інгібування CYP2D6 та CYP3A4 in vitro, принаймні у 1000 разів перевищували концентрацію препарату, яка могла б очікуватися in vivo. Це вказує на відсутність ймовірності клінічно значущої взаємодії між зіпрасидоном та лікарськими засобами, що метаболізуються цими ізоферментами. Декстрометорфан Відповідно до результатів досліджень in vitro та даних клінічних випробувань на здорових добровольцях було показано, що зипрасидон не чинив опосередкованого через ізофермент CYP2D6 впливу на метаболізм декстрометорфану та його основного метаболіту декстрофану. Пероральні контрацептиви Застосування зипрасидону не викликало значних змін фармакокінетики естрогену (етинілестрадіолу, що є субстратом CYP3A4) або компонентів, що містять прогестерон. Літій Зіпрасидон не впливає на фармакокінетику літію при сумісному застосуванні. Зв'язок із білками Зіпрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми. У дослідженнях in vitro варфарин та пропранолол, два препарати з високим ступенем зв'язування з білками, не впливали на зв'язування зипрасидону білками плазми, так само як і зипрасидон не впливав на зв'язування цих препаратів білками плазми. Таким чином, можливість взаємодії лікарських засобів із зипрасидоном внаслідок витіснення із зв'язку з білками плазми, є малоймовірною. Вплив інших препаратів на зіпрасідон Зіпрасидон метаболізується альдегідоксидазою та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Клінічно значущі інгібітори або індуктори альдегідоксидази невідомі. Застосування кетоконазолу (400 мг на добу) як потенційного інгібітора CYP3A4 призводило до збільшення приблизно на 35% AUC та Сmax зипрасидону. Подібні ефекти, що виробляються кетоконазолом, навряд чи мають клінічне значення. Застосування карбамазепіну (200 мг двічі на добу) як індуктора CYP3A4 призводило, у свою чергу, до зменшення показників зіпрасидону на 36%. Ці зміни під впливом карбомазепіну навряд чи клінічно значущі. Циметидин - неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP, не чинив значного впливу на фармакокінетику зипрасидону. Антациди Застосування антацидів, що містять алюміній та магній, не впливало на фармакокінетику зіпрасидону. Бензтропін, пропранолол, лоразепам – клінічні випробування зипрасидону у пацієнтів, які приймали бензтропін, пропранолол та лоразепам, не показали клінічно значущого впливу цих препаратів на фармакокінетичні показники концентрації зипрасидону у сироватці.Спосіб застосування та дозиЗіпрасидон приймають внутрішньо під час їжі. Дорослі Рекомендована стартова доза становить 40 мг двічі на добу. Надалі дозу підбирають з урахуванням клінічного стану до максимальної добової дози 160 мг (80 мг 2 рази на добу). При необхідності добова доза може бути підвищена до максимальної протягом 3 днів. Зміни дози у літніх людей (65 років і старше), хворих з порушенням функції нирок, у хворих, що палять, не потрібно. Застосування у разі порушення функції печінки У хворих з легкою або помірною печінковою недостатністю доцільно знизити дозу препарату. Досвід застосування зипрасидону у хворих з тяжкою печінковою недостатністю відсутній, тому в цій групі препарат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняВідомості про передозування зіпрасидону обмежені. У передреєстраційних клінічних випробуваннях при пероральному прийомі препарату в максимальній підтвердженій дозі (12800 мг) у хворого виявилася седативна дія препарату, уповільнення мови та минуща гіпертонія (200/95 мм рт. ст.). Клінічно значимих змін серцевого ритму чи функціональних змін не спостерігалося. При підозрі передозування необхідно враховувати можливу роль багатьох препаратів, якщо хворий отримував супутню терапію. Специфічного антидоту зіпрасидону немає. При гострому передозуванні слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та адекватну вентиляцію та оксигенацію легень. Можливі промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) і прийом активованого вугілля у поєднанні зі проносним засобом. Можливі судоми або дистонічна реакція м'язів голови та шиї після передозування можуть створити загрозу аспірації при індукованому блюванні. Необхідно негайно розпочати моніторування функції серцево-судинної системи, включаючи безперервну реєстрацію ЕКГ з метою виявлення можливих аритмій. Враховуючи, що зипрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми,гемодіаліз у разі передозування є малоефективним.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення - 1 фл. Активні речовини: зипрасидону мезилату тригідрат 40.93 мг, що відповідає вмісту зипрасидону 30 мг; допоміжні речовини: циклодекстрину сульфобутилат натрію (SBECD). Розчинник: вода д/і - 1.4 мл (з урахуванням необхідного надлишку 0.2 мл для гарантованого вилучення 1.2 мг). Флакони безбарвного скла (1) у комплекті з розчинником (амп. 1 шт.) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення білого або майже білого кольору; прикладений розчинник – прозора безбарвна рідина; відновлений розчин – прозорий безбарвний.Фармакотерапевтична групаЗіпрасидон є антагоністом серотонінових рецепторів 2А (5-НТ2А) типу, так і дофамінергічних рецепторів 2 типу (D2), що визначає антипсихотичну активність препарату. Зіпрасидон є також потужним антагоністом 5-НТ2с, 5-НTID і потужним агоністом 5-НТ1А рецепторів (спорідненість препарату до цих рецепторів можна порівняти з таким до D2 рецепторів або перевищує його) і пригнічує зворотний захоплення корадреналіну і серотоніну в нейрона. Серотонінергічну активність зипрасидону та його вплив на зворотне захоплення нейротрансмітерів у нейронах пов'язують із антидепресивною активністю. Агонізм 5-НТ1А рецепторів зумовлює анксіолітичні ефекти. Виражений антагонізм до 5-НТ2з рецепторів визначає можливу антипсихотичну активність. Зіпрасидон пригнічує зворотний нейрональний захоплення серотоніну та норадреналіну. Відзначено також спорідненість до Н1-гістамінових та альфагадренорецепторів. Антагонізм до цих рецепторів обумовлює можливість розвитку сонливості та ортостатичної гінотензії відповідно.Зіпрасидон практично не взаємодіє з м-холінорецепторами (антагонізм до цих рецепторів пов'язують із погіршенням пам'яті). За даними позитронної емісійної томографії (ПЕТ), ступінь блокади ссротонінових рецепторів типу 2А через 12 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 40 мг становить 80%, aD2 рецепторів - 50%. Значне поліпшення стану при купіруванні психомоторного збудження спостерігається у пацієнтів через 15 хвилин і утримується від 1 до 2 годин після введення 10 мг зипрасидону та від 30 хвилин до 4 годин після введення 20 мг зипрасидону.ФармакокінетикаБіодоступність зипрасидону при внутрішньом'язовому введенні становить 100%. Після одноразового внутрішньом'язового введення сироваткова концентрація досягає максимуму приблизно через 60 хв або раніше. Середній період напіввиведення коливається від 2 до 5 годин. Концентрація препарату збільшується відповідно до підвищення дози, а після 3-денного внутрішньом'язового застосування кумуляція незначна. Середній системний кліренс зипрасидону при внутрішньовенному введенні становить 7.5 мл/хв/кг, а обсяг розподілу - 1.5 л/кг. Зіпрасидон більш ніж на 99% зв'язується з білками сироватки і рівень зв'язування не залежить від концентрації препарату. Існує 3 шляхи біотрансформації зипрасидону, які призводять до утворення 4 основних метаболітів -бензізотіазолпіперазину (БІТП) сульфоксиду, БІТП сульфону, зипрасидону сульфоксиду та S метилдигідрозипрасидону. Приблизно 20% дози виводиться нирками та приблизно 66% – кишечником. Частка незміненого зіпрасидону від загального вмісту препарату та його метаболітів у сироватці становить близько 44%. Ізофермент CYP3A4 (найважливіший з цитохромів Р450), що каталізує окисне перетворення зипрасидону. S-метилдигідрозипрасидон утворюється в результаті 2 реакцій, що каталізуються альдегідоксидазою і тіолметилтрансферазою. Зіпрасидон, S-метилдигидрозипрасидон і зипрасидону сульфоксид мають подібні властивості, які можуть зумовити подовження інтервалу QT. S-метилдигідрозипрасидон виводиться головним чином кишечником та шляхом перетворень, що каталізуються ізоферментом CYP3A4. Зіпрасидону сульфоксид виводиться шляхом ниркової екскреції та вторинного метаболізму під дією ізоферменту CYP3А4. Клінічно значущої залежності фармакокінетики зипрасидону від віку або статі прийому внутрішньо не відзначено. Значних змін фармакокінетики зипрасидону у хворих з тяжкими та помірними порушеннями функції нирок при прийомі внутрішньо у порівнянні зі здоровими добровольцями не виявлено. У хворих з легким та помірним порушенням функції печінки (класи А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) на фоні цирозу печінки сироваткові концентрації зіпрасидону на 30% вищі, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення приблизно на 2 години більше.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами Зіпрасидон має високу спорідненість до допамінергічних рецепторів 2 типу (D2) і значно більш вираженою спорідненістю до серотонінових рецепторів 2A типу (5НТ2A)-Зипрасидон взаємодіє також із серотоніновими 5НТ2с, 5НТ1D та 5HT1A рецепторами; спорідненість препарату до цих рецепторів можна порівняти з спорідненістю до D2 рецепторів або перевищує її. Зіпрасидон має помірну спорідненість до нейрональних переносників серотоніну та норадреналіну, а також до H1-гістамінових та альфа1-адрено-рецепторів. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із сонливістю та ортостатичною гіпотензією відповідно. Зіпрасидон практично не взаємодіє із мускариновими M1-рецепторами. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із погіршенням пам'яті. Дослідження функції рецепторів Зіпрасидон є антагоністом серотонінових рецепторів 2A (5НТ2A) типу, так і допамінергічних рецепторів 2 типу (D2). Антипсихотична активність препарату, мабуть, частково зумовлена ​​блокадою обох типів рецепторів. Зіпрасидон є також потужним антагоністом 5НТ2С, 5НТ1D та потужним агоністом 5HT1A рецепторів та інгібує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну в нейронах. Серотонінергічну активність зипрасидону та його вплив на зворотне захоплення нейротрансмітерів у нейронах пов'язують із антидепресивною активністю. Блокада 5HT1A рецепторів зумовлює анксіолітичні ефекти. Потужний антагонізм до 5НТ2С рецепторів визначає можливу антипсихотичну активність. Дослідження із застосуванням ПЕТ у людей За даними позитронної емісійної томографії (ПЕТ), ступінь блокади серотонінових рецепторів 2д типу через 12 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 40 мг становить 80%, а D2 рецепторів – 50%.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняКупірування психомоторного збудження у хворих на шизофренію.Протипоказання до застосуванняпідвищеною чутливістю до зипрасидону або будь-якого неактивного компонента препарату; з відомим подовженням інтервалу QT, включаючи вроджений синдром подовженого інтервалу QT; недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда; декомпенсованою серцевою недостатністю; аритміями, що вимагають прийому протиаритмічних засобів ІА та ІІІ класу (див. розділ Особливі вказівки); вагітність, період годування груддю;Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності Дослідження у вагітних жінок не проводили. У зв'язку з цим жінкам репродуктивного віку слід скористатися адекватним методом контрацепції. Враховуючи обмежений досвід застосування препарату у людини, зипрасидон не рекомендується призначати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь лікування для матері виправдовує можливий ризик для плода. Застосування під час годування груддю Не відомо, чи виводиться зіпрасідон із грудним молоком. При лікуванні зіпрасідоном жінок слід попередити про припинення годування груддю. Застосування у дитячому віці Ефективність та безпека зипрасидону у пацієнтів віком менше 18 років не вивчалась.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями були нудота, седація, запаморочення, біль у місці ін'єкції, біль голови і сонливість. Всі небажані реакції перераховані з розподілом по класам і частоті: дуже часто (більше 1/10), часто (більше 1/100, але менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, але менше 1/100) і рідко ( менше 1/1000). Перелічені нижче небажані реакції могли також асоціюватися з супутньою патологією та/або лікарськими засобами, що спільно приймаються. Системно-органний клас Небажані лікарські реакції Порушення харчування та обміну речовин Не часто Анорексія Психічні порушення Не часто Ажитація, антисоціальна поведінка, психотичний розлад, інсомнія, тики. Порушення з боку нервової системи Часто Акатизія, запаморочення, дистопія, біль голови, седація, сонливість. Не часто М'язова ригідність на кшталт "зубчастого колеса", постуральне запаморочення, дизартрія, дискінезія, диспраксія, паркінсонізм, тремор. Кардіологічні порушення Не часто Брадикардія. тахікардія. Порушення з боку органів слуху та рівноваги Не часто Запаморочення. Порушення сс сторони судинної системи Часто Артеріальна гіпертензія. Не часто Гіперемія, ортостатична гіпотензія. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення Не часто лорингоспазм Порушення її сторони травної системи Часто Нудота блювота. Не часто Запор, діарея, сухість у роті. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Не часто Гіпергідроз. Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини Часто Ригідність м'язів. Системні порушення та ускладнення у місці введення Часто Астенія, печіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції. Не часто Синдром відміни препарату, стомлюваність, грипоподібний синдром, дискомфорт у місці ін'єкції, подразнення у місці ін'єкції. Відхилення від норми, виявлені у лабораторних дослідженнях Не часто Зниження артеріального тиску; підвищення активності ферментів печінки. Найчастішими небажаними явищами з боку серцево-судинної системи, зареєстрованими у клінічних дослідженнях внутрішньом'язового введення фіксованих доз зипрасидону, були запаморочення (10 мг – 11%, 20 мг – 12%), тахікардія (10 мг – 4%, 20 мг – 4%) ), постуральне запаморочення (10 мг – 2%, 20 мг – 2%), ортостатична гіпотензія (20 мг – 5%) та зниження артеріального тиску (10 мг –2%). У передреєстраційних клінічних дослідженнях внутрішньом'язового введення фіксованих доз зипрасидону підвищення артеріального тиску відзначалося у 2.2% пацієнтів, які отримували препарат у дозі 10 мг; крім того, підвищення артеріального тиску було зареєстровано у 2.8% пацієнтів, які отримували зіпрасідон у дозі 20 мг. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) при застосуванні антипсихотичних засобів спостерігали випадки ЗНС, що є рідкісним, але потенційно смертельним ускладненням. Клінічними проявами ЗНС є підвищення температури тіла (гіперпірексія), м'язова ригідність, зміна психічного статусу та ознаки нестабільності вегетативної нервової системи (коливання частоти серцевих скорочень або зміна артеріального тиску, тахікардія, профузне потовиділення, аритмії). Додаткові ознаки можуть включати підвищення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, які можна віднести до ознак ЗНС, або зненацька з'явилася висока температура тіла, що не супроводжується виникненням інших симптомів ЗНС,слід негайно відмінити всі антипсихотичні засоби, включаючи зіпрасідон. Випадки ЗНС відмічені при постмаркетинговому застосуванні Зелдоксу. Пізня дискінезія При тривалому застосуванні зипрасидону, як та інших антипсихотичних засобів, існує ризик розвитку пізньої дискінезії та інших віддалених екстрапірамідних синдромів. При появі ознак пізньої дискінезії доцільно зменшити дозу зіпрасідону або скасувати його. Збільшення частоти смертності на фоні прийому нейролептиків у пацієнтів похилого віку з деменцією, що поєднується з психозом. У літніх пацієнтів із психозом, спричиненим деменцією, підвищений ризик летального результату прийому деяких нейролептиків проти плацебо. Результати, отримані в ході досліджень зипрасидону, не дозволяють зробити висновок про збільшення ризику настання смерті у пацієнтів з психозом, спричиненим деменцією на тлі прийому препарату. Тим не менш, зипрасидон не рекомендований для лікування цієї категорії пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтиаритмічні засоби IA та III класу та інші препарати, що викликають подовження інтервалу QT (див. розділ Інтервал QT). Препарати, що діють на ЦНС/алкоголь. Вплив зипрасидону на інші лікарські засоби Зіпрасидон не має інгібуючого впливу на CYP1A2, CYP2C9 або CYP2C19. Концентрації зіпрасидону, що викликають інгібування CYP2D6 та CYP3A4 in vitro, принаймні у 1000 разів перевищували концентрацію препарату, яка могла б очікуватися in vivo. Це вказує на відсутність ймовірності клінічно значущої взаємодії між зіпрасидоном та лікарськими засобами, що метаболізуються цими ізоферментами. Декстрометорфан Відповідно до результатів досліджень in vitro та даних клінічних випробувань на здорових добровольцях було показано, що зипрасидон не чинив опосередкованого через ізофермент CYP2D6 впливу на метаболізм декстрометорфану та його основного метаболіту декстрофану. Пероральні контрацептиви Застосування зипрасидону не викликало значних змін фармакокінетики естрогену (етинілестрадіолу, що є субстратом CYP3A4) або компонентів, що містять прогестерон. Літій Зіпрасидон не впливає на фармакокінетику літію при сумісному застосуванні. Зв'язок із білками Зіпрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми. У дослідженнях in vitro варфарин і пропранолол, два препарати з високим ступенем зв'язування з білками, не впливали на зв'язування зипрасидону білками плазми, так само як і зипрасидон не впливав на зв'язування цих препаратів білками плазми. Таким чином, можливість взаємодії лікарських засобів із зипрасидоном внаслідок витіснення із зв'язку з білками плазми, є малоймовірною. Вплив інших препаратів на зіпрасідон Зіпрасидон метаболізується альдегідоксидазою та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Клінічно значущі інгібітори або індуктори альдегідоксидази невідомі. Застосування кетоконазолу (400 мг на добу) як потенційного інгібітора CYP3A4 призводило до збільшення приблизно на 35% AUC та Сmax зипрасидону. Подібні ефекти, що виробляються кетоконазолом, навряд чи мають клінічне значення. Застосування карбамазепіну (200 мг двічі на добу) як індуктора CYP3A4 призводило, у свою чергу, до зменшення показників зіпрасидону на 36%. Ці зміни під впливом карбомазепіну навряд чи клінічно значущі. Циметидин - неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP, не чинив значного впливу на фармакокінетику зипрасидону. Антациди Застосування антацидів, що містять алюміній та магній, не впливало на фармакокінетику зіпрасидону. Бензтропін, пропранолол, лоразепам – клінічні випробування зипрасидону у пацієнтів, які приймали бензтропін, пропранолол та лоразепам, не показали клінічно значущого впливу цих препаратів на фармакокінетичні показники концентрації зипрасидону у сироватці.Спосіб застосування та дозиТільки для внутрішньом'язових ін'єкцій. Чи не вводити внутрішньовенно! Дорослі Рекомендовані дози становлять від 10 до 20 мг (максимально 40 мг на добу). Дози по 10 мг можна вводити кожні 2 години; дозу 20 мг можна вводити кожні 4 години (максимально 40 мг на добу). Ефективність зипрасидону при внутрішньом'язовому введенні протягом 3 днів не вивчалася. Якщо необхідна тривала терапія, то хворого слід якнайшвидше перевести з внутрішньом'язового введення прийом капсул зипрасидона всередину. Застосування у разі порушення функції печінки У хворих з печінковою недостатністю слід зменшити дозу препарату пропорційно тяжкості захворювання. Застосування у людей, що палять Зміни дози у хворих на куріння не потрібно. Інструкції щодо приготування розчину. Вміст флакона розчиняють в 1.2 мл води, що додається для ін'єкцій; концентрація розчину, що утворюється, становить 20 мг зипрасидону на мл. Флакон струшують до розчинення порошку. Можна використовувати лише прозорий розчин, який не містить видимих ​​включень. З кожного флакона слід набирати лише одну дозу, а залишки необхідно вилити.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: вемурафеніб(1) 240,000 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний 10,400 мг, кроскармелоза натрію 29,400 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) 4,250 мг, магнію стеарат 5,950 мг; плівкова оболонка(2): полівініловий спирт 8,000 мг, титану діоксид (Е171) 4,982 мг, макрогол 3350 4,040 мг, тальк 2,960 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,018 мг. (1) Вемурафеніб міститься у вигляді ко-преципітату вемурафенібу та гіпромелози ацетату сукцинату 800 мг. (2) Допускається використання готової суміші Opadry II Pink 85F14411. Якісний та кількісний склад готової суміші Opadry II Pink 85F14411 аналогічний складу плівкової оболонки, зазначеному в розділі. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 240 мг. По 8 таблеток у блістер, виготовлений з триплексу (орієнтований поліaмід/алюміній/плівки полівінілхлоридної (ОПА/АЛ/ПВХ)) та фольги алюмінієвої високотемпературної. 7 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від рожево-білого до оранжево-білого кольору; на одній стороні таблетки гравіювання "VEM".Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаВемурафеніб - речовина з низькою розчинністю та низькою проникністю (клас 4 за системою біофармацевтичної класифікації). Фармакокінетичні параметри вемурафенібу оцінювали методом некомпартментного аналізу, а також за допомогою фармакокінетичного аналізу популяції. Фармакокінетика вемурафенібу має дозозалежний характер у діапазоні доз від 240 до 960 мг при прийомі 2 рази на добу. Лінійність фармакокінетики також підтверджена даними популяційного фармакокінетичного аналізу. Всмоктування Абсолютна біодоступність вемурафенібу для таблеток 240 мг невідома. При прийомі вемурафенібу в одноразовій дозі 960 мг (4 таблетки 240 мг) медіана часу до досягнення максимальної концентрації в плазмі (Тmах) становить приблизно 4 години. При багаторазовому прийомі вемурафенібу у дозі 960 мг двічі на день спостерігається накопичення препарату, що характеризується високою міжіндивідуальною варіабельністю. Середні показники площі під кривою "концентрація-час" AUC0-8год та максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) (± стандартне відхилення) в 1 добу становило 22,1±12,7 мкг*ч/мл та 4,1±2 3 мкг/мл відповідно. У ході некомпартментного аналізу прийому вемурафенібу в дозі 960 мг двічі на день AUC на 15 добу збільшилася в 15-17 разів порівняно з AUC в 1 добу,Стах на 15 добу збільшилася в 13-14 разів у порівнянні з Сmax в 1 добу. У рівноважному стані AUC0-8год та Сmax склали 380,2±143,6 мкг*ч/мл та 56,7±21,8 мкг/мл відповідно. Їжа, багата на жири, підвищує експозицію вемурафенібу при одноразовому застосуванні в дозі 960 мг. Середні геометричні показники Сmax та AUC збільшувалися при прийомі вемурафенібу з їжею порівняно з прийомом натще у 2,5 та з 4,6 до 5,1 разу відповідно. Медіана Тmах збільшувалася з 4 годин до 7,5 годин при одноразовому прийомі вемурафенібу з їжею. Даних щодо впливу їжі на експозицію вемурафенібу в рівноважному стані немає. Тривалий прийом вемурафенібу натщесерце може призвести до значного зниження експозиції вемурафенібу в рівноважному стані порівняно з прийомом вемурафенібу з їжею або незадовго до їди. Очікується, що при нерегулярному прийомі вемурафенібу натще експозиція вемурафенібу в рівноважному стані зміниться незначно через високий рівень накопичення вемурафенібу в рівноважному стані.Безпека та ефективність вемурафенібу в опорних дослідженнях були вивчені у пацієнтів, які приймали вемурафеніб як з їжею, так і окремо від їди. Можлива зміна експозиції вемурафенібу залежно від складу, об'єму та кислотності (pH) рідини шлунково-кишкового тракту, моторики та часу проходження їжі, складу жовчі. У рівноважному стані (досягається на 15 добу у 80% пацієнтів) середня експозиція вемурафенібу в плазмі характеризується стабільністю протягом 24 годин, про що свідчить середнє співвідношення концентрації в плазмі крові до і через 2-4 години після прийому ранкової дози, що дорівнює 1, 13. Після перорального прийому константа швидкості всмоктування у пацієнтів із метастатичною меланомою становить 0,19 год-1 (міжіндивідуальна варіабельність становить 101%). Розподіл За даними популяційного аналізу обсяг розподілу вемурафенібу, що здається, у пацієнтів з метастатичною меланомою становить 91 л (міжіндивідуальна варіабельність становить 64,8%). Вемурафеніб характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми людини in vitro (більше 99%). Метаболізм Ізофермент цитохрому Р450 (CYP) 3А4 – основний фермент, який бере участь у метаболізмі вемурафенібу in vitro. У людини також виявлені продукти кон'югації з глюкуроновою кислотою та продукти глікозилювання. Співвідношення вемурафенібу та його метаболітів було вивчено в ході клінічного дослідження матеріального балансу після одноразового прийому вемурафенібу з 14С-радіоактивною міткою. У плазмі крові препарат міститься переважно у незміненому вигляді (>95%), тоді як метаболіти становлять ≤5%. Виведення За даними популяційного аналізу кліренс вемурафенібу, що здається, у пацієнтів з метастатичною меланомою становить 29,3 л/день (міжіндивідуальна варіабельність становить 31,9%), медіана періоду напіввиведення вемурафенібу становить 51,6 години (діапазон індивідуальних значень між перцентилем становить 298-1195 години). Згідно з дослідженням матеріального балансу в середньому 95% дози вемурафенібу виводиться протягом 18 днів. Більшість (94%) вемурафенібу в постійному вигляді та його метаболітів виводиться кишечником, не більше 1% - нирками. Виведення препарату у незмінному вигляді із жовчю може бути важливим шляхом виведення. Однак оскільки абсолютна біодоступність препарату невідома, значення впливу печінкової та ниркової екскреції на кліренс препарату у незмінному вигляді також не може бути оцінено. Вемурафеніб є субстратом та інгібітором Р-глікопротеїну in vitro. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, вік пацієнтів не надає статистично значущого впливу на фармакокінетичні параметри вемурафенібу. Підлога Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу у чоловіків здається кліренс препарату більше на 17%, а обсяг розподілу, що здається, - на 48% порівняно з жінками. При цьому відмінності в експозиції вемурафенібу відносно невеликі, що вказує на відсутність необхідності коригувати дозу препарату залежно від статі пацієнта, індексу маси тіла або маси тіла. Пацієнти дитячого віку та підлітки Дослідження фармакокінетики вемурафенібу пацієнтів дитячого віку та підлітків не проводились. Пацієнти з порушенням функції нирок Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу даних пацієнтів з метастатичною меланомою легкий і середній ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну >40 мл/хв) не впливає на кліренс вемурафенібу. Клінічні дані та дані з фармакокінетики у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності недостатні для визначення необхідності корекції дози. Пацієнти з порушенням функції печінки Вемурафеніб переважно виводиться із жовчю. Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу даних пацієнтів з метастатичною меланомою підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ) до значення, що в 3 рази перевищує верхню межу норми, не впливає на кліренс вемурафенібу. Клінічних даних та даних щодо фармакокінетики у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності недостатньо для визначення впливу порушення метаболічної або екскреторної функції печінки на фармакокінетику вемурафенібу.ФармакодинамікаВемурафеніб є інгібітором серін-треонін кінази, що кодується геном BRAF (v-raf murine sarcoma viral oncogene homolog B1). В результаті мутацій у гені BRAF відбувається конститутивна активація онкогенного білка BRAF і, як наслідок, проліферація клітин за відсутності факторів зростання. Згідно з проведеними біохімічними дослідженнями, вемурафеніб є потужним інгібітором BRAF-кіназ з активуючими мутаціями в кодоні 600. Даний інгібуючий ефект був підтверджений у ході реакції фосфорилювання позаклітинної сигнал-регулюючої кінази та клітинної антипроліферації у доступних клітинних лініях меланоми, що експресують ген BRAF з V600 мутаціями. У тестах антипроліферації в клітинних лініях з V600 мутаціями (лінії V600E, V600R, V600D і V600K) концентрація напівмаксимального інгібування (IC50) варіювала від 0,016 до 1,131 мкмоль, в той час як IС50 ,06 та 14,32 мкмоль відповідно.Показання до застосуванняНеоперабельна або метастатична меланома із BRAF V600 мутацією у дорослих пацієнтів у вигляді монотерапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вемурафенібу та інших компонентів препарату в анамнезі. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені). Порушення водно-електролітного балансу (у тому числі балансу магнію), синдром подовженого інтервалу QT, прийом лікарських препаратів, що сприяють подовженню інтервалу QT, коригований інтервал QT (QTc)>500 мс до початку терапії. Тяжкий ступінь ниркової та печінкової недостатності. З обережністю Одночасний прийом з варфарином, потужними інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, глюкуронування та/або транспортних білків (включаючи Р-глікопротеїн), лікарськими препаратами, що є субстратами ізоферменту CYP1А2. Слід бути обережними при сумісному застосуванні вемурафенібу та субстратів ізоферменту CYP2C8 з вузьким терапевтичним діапазоном.Побічна діяДля опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часто (≥10%), часто (>1% і Найчастішими небажаними реакціями (>30%) при застосуванні препарату Зелбораф® були артралгія, стомлюваність, висипання, реакція фотосенсибілізації, нудота, діарея, алопеція, свербіж та папілома шкіри. Повідомлялося про дуже часті випадки плоскоклітинної карциноми шкіри; лікування, як правило, було хірургічним. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): дуже часто – плоскоклітинна карцинома шкіри, себорейний кератоз, папілома шкіри; часто – базальноклітинний рак, нові первинні меланоми; нечасто – плоскоклітинна карцинома нешкірної локалізації. Порушення з боку обміну речовин: дуже часто – зниження апетиту, зниження маси тіла. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, дисгевзія (спотворення смакових сприйняттів), периферична нейропатія; часто - параліч лицевого нерва, запаморочення. Порушення з боку органу зору: часто - увеїт, включаючи ірит; нечасто – оклюзія вен сітківки. Порушення з боку судин: нечасто – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запор. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - реакція фотосенсибілізації, актинічний кератоз, висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип, свербіж, гіперкератоз, еритема, алопеція, сухість шкіри, сонячний опік, синдром ладонно-підо; часто - паннікуліт, включаючи вузлувату еритему, фолікулярний кератоз, фолікуліт; нечасто – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія, біль у кінцівках, кістково-м'язовий біль, біль у спині, артрит. Інші: дуже часто – стомлюваність, лихоманка, периферичні набряки, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – підвищення активності гаммаглутамілтранспептидази**; часто - підвищення активності АЛТ, лужної фосфатази, підвищення концентрації білірубіну; нечасто – підвищення активності ACT**. * - 3 ступеня тяжкості ** - 3 або 4 ступеня тяжкості Реакції гіперчутливості При застосуванні препарату Зелбораф повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, у тому числі про анафілаксію. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть включати генералізований висип, еритему або артеріальну гіпотензію. При розвитку тяжких реакцій гіперчутливості подальший прийом препарату Зелбораф слід припинити. Післяреєстраційне застосування Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): прогресування попереднього хронічного мієломоноцитарного лейкозу з мутацією в гені NRAS (частота невідома); прогресування попередньої аденокарциноми підшлункової залози з мутацією у гені KRAS (частота невідома). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (частота невідома). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: ураження печінки (нечасто). Порушення шлунково-кишкового тракту: панкреатит (нечасто). Порушення з боку кропі та лімфатичної системи: нейтропенія (нечасто). Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: променева хвороба (частота невідома), включаючи променевий дерматит, променеве ураження шкіри, променевий пневмоніт, променевий езофагіт, променевий проктит, променевий гепатит, променевий цистит та променевий некроз. Лабораторні та інструментальні дані: відхилення лабораторних параметрів, що характеризують функції печінки, включаючи підвищення активності АЛТ у 5 і більше разів, що перевищує верхню межу норми (ВГН), підвищення активності лужної фосфатази у 2 і більше рази вище за ВГН, підвищення активності АЛТ у 3 і більше разів. вище ВГН з одночасним підвищенням концентрації білірубіну у понад 2 рази вище ВГН. Особливі популяції хворих Пацієнти похилого віку У пацієнтів віком 65 років і більше ймовірніший розвиток небажаних реакцій, у тому числі таких як плоскоклітинна карцинома шкіри, зниження апетиту та порушення з боку серця. Підлога При застосуванні препарату Зелбораф® серед небажаних реакцій 3 ступеня тяжкості, що спостерігалися частіше у жінок, ніж у чоловіків, були висипання, артралгія та фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія вемурафенібу та субстратів цитохрому Р450 (СYР) Результати дослідження лікарських взаємодій in vivo, проведеного за участю пацієнтів із метастатичною меланомою, свідчать про те, що вемурафеніб є помірним інгібітором ізоферменту CYP1А2 та індуктором ізоферменту CYP3A4. Вемурафеніб може зменшувати експозицію речовин, що метаболізуються переважно за участю ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з цим можливе зменшення ефективності контрацептивних препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування вемурафенібу з лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A2 і CYP3A4, і такими, що мають вузький терапевтичний індекс, не рекомендується. При неможливості уникнути їх спільного застосування слід бути обережним, оскільки вемурафеніб може збільшувати експозицію препаратів-субстратів ізоферменту CYP1А2 і знижувати експозицію препаратів-субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. При необхідності рекомендується зниження дози лікарського засобу, що є субстратом ізоферменту CYP1А2. У ході проведення клінічного дослідження було виявлено, що спільне застосування з вемурафенібом підвищує AUC кофеїну (субстрату ізоферменту CYP1А2) у середньому у 2,6 рази (максимально у 5 разів),тоді як AUC мідазоламу (субстрат ізоферменту CYP3A4) знижується в середньому на 39% (максимально до 80%). AUC декстрометорфану (субстрату CYP2D6) та його метаболіту декстрофана збільшувалася приблизно на 47% внаслідок ефекту на кінетику декстрометорфану, який може не опосередковуватись пригніченням ізоферменту CYP2D6. У дослідженні in vitro вемурафеніб у концентрації 10 мкМ викликав слабке інгібування ізоферменту CYP2B6. Невідомо, чи вемурафеніб при досягненні рівноважної концентрації 100 мкМ у крові пацієнтів (приблизно 50 мкг/мл) зменшуватиме вміст субстратів ізоферменту CYP2B6, таких як бупропіон, при їх одночасному застосуванні. Одночасне застосування вемурафенібу та варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) може спричинити збільшення AUC останнього на 18%. Слід дотримуватись обережності та передбачити додатковий моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MНО) у разі, якщо вемурафеніб використовується одночасно з варфарином. Під час досліджень in vitro було показано, що вемурафеніб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2C8. Значення цього спостереження для людини невідоме, проте ризик клінічно значущого впливу на субстрати ізоферменту CYP2C8 при сумісному застосуванні може бути виключений. Слід бути обережними при сумісному застосуванні вемурафенібу та субстратів ізоферменту CYP2C8 з вузьким терапевтичним діапазоном, оскільки вемурафеніб може підвищувати концентрацію останніх. Щоб уникнути взаємодій з лікарськими препаратами після припинення застосування вемурафенібу, може знадобитися період вимивання тривалістю 8 днів. Вемурафеніба з переносниками лікарських препаратів У ході досліджень in vitro було показано, що вемурафеніб є субстратом та інгібітором Р-глікопротеїну та BCRP (breast cancer resistance protein, білок стійкості раку молочної залози). Клінічне значення цих даних невідоме. Не можна виключати, що при одночасному застосуванні з вемурафенібом можливе підвищення експозиції препаратів, що транспортуються за допомогою Р-глікопротеїну (наприклад, аліскірен, колхіцин, дигоксин, еверолімус, фексофенадин) або ВCRP (наприклад, метотрексат, мітоксантрон, розувастатин). У ході клінічного дослідження лікарської взаємодії із застосуванням дигоксину (препарат-субстрат Р-глікопротеїну) було виявлено, що при використанні багаторазових пероральних доз вемурафенібу (960 мг 2 рази на день) збільшувалася експозиція одноразової пероральної дози дигоксину (Збільшення загальної системної експозиції) дигоксину в 1,8 та 1,5 разів відповідно). Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні вемурафенібу та субстратів Р-глікопротеїну. У разі потреби рекомендується знизити дозу супутнього препарату-субстрату Р-глікопротеїну. Під час досліджень in vitro було показано, що вемурафеніб є інгібітором білка BSEP (Bile Salt Export Pump, що експортує помпа жовчних кислот). Клінічне значення цих даних невідоме. Дані щодо впливу вемурафенібу на інші переносники відсутні. Вплив супутніх препаратів на вемурафеніб У дослідженнях in vitro показано, що метаболізм вемурафенібу відбувається за участю ізоферменту CYP3A4 та шляхом глюкуронування. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні вемурафенібу та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, глюкуронування та/або транспортних білків (наприклад, ритонавіру, саквінавіру, телітроміцину, кетоконазолу, ітраконазолу, вориконазолу, позакону). Слід уникати одночасного застосування вемурафенібу та з потужними індукторами Р-глікопротеїну, глюкуронування, ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, рифабутином, карбамазепіном, фенітоїном або звіробою продірявленим) через можливе зниження експозиції. У дослідженнях in vitro показано, що вемурафеніб є субстратом Р-глікопротеїну та BCRP. Даних щодо впливу індукторів або інгібіторів Р-глікопротеїну та BCRP на експозицію вемурафенібу немає. Не можна виключити, що на фармакокінетичні параметри вемурафенібу можуть впливати препарати, що інгібують або впливають на Р-глікопротеїн (наприклад, верапаміл, кларитроміцин, циклоспорин, ритонавір, хінідин, дронедарон, аміодарон, ітраконізол). Дані про те, чи є вемурафеніб субстратом для інших переносників, відсутні. Посилення дії променевої терапії У пацієнтів, які отримують вемурафеніб, спостерігалося посилення токсичної дії променевої терапії. У більшості випадків пацієнти отримували променеву терапію у режимі ≥2 Гp/добу (гіпофракційний режим).Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Зелбораф слід проводити під наглядом онколога. Перед застосуванням препарату Зелбораф повинен бути проведений валідований тест на наявність мутації BRAF V600. Рекомендована доза препарату Зелбораф® становить 960 мг (чотири таблетки по 240 мг) раз на день (добова доза становить 1920 мг), внутрішньо. Препарат Зелбораф® можна приймати як під час їжі, так і окремо від їди, проте слід уникати тривалого прийому обох доз натще. Таблетку слід проковтнути повністю, запиваючи водою. Розжовувати чи подрібнювати таблетку не можна. Тривалість прийому препарату При появі ознак прогресування захворювання на терапію препаратом Зелбораф® слід припинити. У разі розвитку непереносної токсичності терапію препаратом Зелбораф слід припинити або припинити (див. таблиці 1 та 2). Пропущені дози Якщо прийом чергової дози пропущений, її можна прийняти пізніше для підтримання режиму прийому двічі на день, однак інтервал між прийомом пропущеної дози та прийомом наступної дози повинен становити не менше 4 годин. Приймати обидві дози препарату не слід. Блювота У разі виникнення блювоти після прийому препарату Зелбораф не слід приймати додаткову дозу, а далі продовжити лікування як завжди. Зміна дози При появі небажаних реакцій або при подовженні інтервалу QT, коригованого відповідно до частоти серцевих скорочень (QTc), може знадобитися зменшення дози, тимчасове переривання або припинення прийому препарату Зелбораф® (див. таблиці 1 та 2). Не слід зменшувати дозу препарату нижче 480 мг двічі на день. При розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри рекомендується продовжити лікування без корекції дози. Таблиця 1. Зміна дози в залежності від тяжкості небажаних явищ Ступінь тяжкості небажаних явищ* Рекомендована тактика щодо лози препарату Зелбораф® протягом поточного періоду лікування Рекомендована тактика щодо дози препарату Зелбораф® при відновленні лікування Ступінь 1 або ступінь 2 (перенесена) Прийом без змін. Не застосовується. Ступінь 2 (нестерпний) або ступінь 3 Перший прояв будь-яких небажаних явищ 2 або 3 ступеня тяжкості Перервати прийом препарату до зменшення тяжкості небажаних явищ до 0-1. Зменшити дозу на 240 мг двічі на день. Другий прояв будь-яких небажаних явищ^2 або 3 ступеня тяжкості або їх збереження після зупинення терапії Перервати прийом препарату до зменшення тяжкості небажаних явищ до ступеня 0-1 Зменшити дозу на 240 мг двічі на день. Третій прояв будь-яких небажаних явищ 2 або 3 ступеня тяжкості або їх збереження після 2-го зниження дози Припинити прийом препарату. Не застосовується. Ступінь 4 Перший прояв будь-яких небажаних явищ 4 ступеня тяжкості Припинити прийом препарату або припинити до зменшення тяжкості небажаних явищ до ступеня 0-1. Зменшити дозу до 480 мг двічі на день. Другий прояв будь-яких небажаних явищ 4 ступеня тяжкості після 1-го зниження дози Припинити прийом препарату. Не застосовується. * Ступінь тяжкості небажаного явища відповідно до Загальних критеріїв токсичності небажаного явища національного інституту раку США, версія 4.0. Будь-яке небажане явище, при якому знижувалася доза або лікування переривалася за медичними показаннями. При застосуванні препарату Зелбораф ® спостерігалося подовження інтервалу QT, пропорційне експозиції вемурафенібу. При подовженні QTc може знадобитися проведення моніторингу. Таблиця 2. Зміна дози при подовженні інтервалу QT Значення QTc Рекомендована тактика щодо дози препарату Зелбораф® QTc>500 мс на початок терапії Прийом препарату не рекомендується. QTc>500 мс і відрізняється від вихідного значення, зареєстрованого перед початком прийому препарату більш ніж на 60 мс Прийом препарату слід припинити. Перше виявлення QTc>500 мс під час лікування, відмінність QTc від вихідного значення, зареєстрованого перед початком прийому препарату, 60 мс і менше Тимчасово припинити прийом препарату до зниження QTc нижче 500 мс. Моніторування. Зменшити дозу на 240 мг двічі на день. Друге виявлення QTc>500 мс під час лікування, відмінність QTc від вихідного значення, зареєстрованого перед початком прийому препарату, 60 мс і менше Тимчасово припинити прийом препарату до зниження QTc нижче 500 мс. Моніторування. Зменшити дозу на 240 мг двічі на день. Третє виявлення QTс>500 мс під час лікування, відмінність QTc від вихідного значення, зареєстрованого перед початком прийому препарату, 60 мс і менше Припинити прийом препарату. Дозування в особливих випадках Пацієнти похилого віку Корекція дози у пацієнтів віком ≥65 років не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекції стартової дози у пацієнтів з легким або середнім ступенем ниркової недостатності не потрібні. Недостатньо даних для визначення необхідності корекції дози у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності. Пацієнти з порушенням функції печінки Корекції стартової дози у пацієнтів з легким або середнім ступенем печінкової недостатності не потрібні. Недостатньо даних для визначення необхідності корекції дози у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності. Пацієнти, що не належать до європеоїдної раси Безпека та ефективність препарату Зелбораф® у пацієнтів, які не належать до європеоїдної раси, не встановлена.ПередозуванняСпецифічного антидоту, який можна було б використовувати у випадках передозування Зелборафом, не існує. З появою небажаних реакцій необхідно призначити відповідне симптоматичне лікування. Дозолімітуюча токсичність препарату Зелбораф® виявлялася у вигляді висипу із свербежем та стомлюваністю. У разі підозри на передозування необхідно припинити прийом препарату Зелбораф і призначити підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням препарату Зелбораф® пацієнти повинні пройти валідований тест на наявність мутації BRAF V600. Ефективність та безпека препарату Зелбораф® у пацієнтів, пухлини яких несуть рідкісні BRAF V600 мутації, відмінні від V600E та Y600K, не була переконливо доведена. Препарат Зелбораф® не слід застосовувати у пацієнтів із злоякісною меланомою, що експресує BRAF дикого типу. Реакції гіперчутливості При застосуванні препарату Зелбораф повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, у тому числі про анафілаксію. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть включати генералізований висип, еритему або артеріальну гіпотензію. При розвитку тяжких реакцій гіперчутливості подальший прийом препарату Зелбораф слід припинити. Дерматологічні реакції При застосуванні препарату Зелбораф® повідомлялося про тяжкі дерматологічні реакції, включаючи рідкісні випадки синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу в опорному клінічному дослідженні. Зареєстровані випадки появи лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдрому) на фоні застосування препарату Зелбораф®. При розвитку тяжких дерматологічних реакцій подальший прийом препарату Зелбораф слід припинити. Посилення дії променевої терапії У пацієнтів, які отримують променеву терапію до, під час або після застосування вемурафенібу, спостерігалися випадки підвищення чутливості до променевої терапії та променевої дерматиту. Необхідно бути обережними при застосуванні вемурафенібу одночасно або послідовно з променевою терапією. Подовження інтервалу QT При застосуванні препарату Зелбораф ® спостерігалося подовження інтервалу QT, пропорційне експозиції вемурафенібу. Подовження інтервалу QT може сприяти збільшенню ризику виникнення шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует". Застосування препарату Зелбораф® не рекомендується у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу (у тому числі балансу магнію), синдромом подовженого інтервалу QT, а також у пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що сприяють подовженню інтервалу QT. ЕКГ та дослідження водно-електролітного балансу (у тому числі балансу магнію) необхідно виконати перед початком прийому препарату та після зміни дози препарату Зелбораф®. Надалі реєстрацію ЕКГ та визначення вмісту електролітів рекомендується проводити щомісяця протягом перших 3 місяців прийому препарату, а потім через кожні 3 місяці або частіше за наявності клінічних симптомів. Якщо інтервал QTc>500 мс, починати прийом препарату Зелбораф не рекомендується. Якщо під час лікування інтервал QTc складе більше 500 мс, необхідно тимчасово перервати прийом препарату Зелбораф®, усунути порушення водно-електролітного балансу (у тому числі балансу магнію) та домогтися корекції факторів ризику подовження інтервалу QT (наприклад, хронічної серцевої недостатності, брадиаритми). Після зменшення інтервалу QTc до значеннястановить менше 500 мс, слід відновити прийом препарату в нижчій дозі, як описано в таблицях 1 і 2. Якщо після корекції супутніх факторів ризику значення інтервалу QTc становить >500 мс і відрізняється від вихідного значення, зареєстрованого перед початком прийому препарату, більш ніж на 60 мс, прийом препарату Зелбораф необхідно припинити. Офтальмологічні реакції При застосуванні препарату Зелбораф® були зареєстровані серйозні офтальмологічні реакції, що включали увеїт (у тому числі ірит) та оклюзію вен сітківки. Лікарю рекомендується регулярно спостерігати за пацієнтом на предмет розвитку офтальмологічних реакцій. Спільне застосування з іпілімумабом При сумісному застосуванні вемурафенібу (960 мг або 720 мг двічі на день) з іпілімумабом (3 мг/кг) було зареєстровано безсимптомне підвищення активності трансаміназ та концентрації білірубіну 3 ступеня тяжкості. На підставі цих даних спільне застосування вемурафенібу та іпілімумабу не рекомендується. Злоякісні новоутворення Плоскоклітинна карцинома шкіри У пацієнтів, які отримували препарат Зелбораф®, описані випадки розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри, у тому числі випадки, класифіковані як кератоакантома та змішана кератоакантома. Усім пацієнтам рекомендується пройти обстеження у дерматолога перед початком прийому препарату. У разі виникнення будь-яких підозрілих уражень шкіри їх необхідно висікти, направити на дерматопатологічне дослідження та провести терапію відповідно до місцевих стандартів надання медичної допомоги. При розвитку у пацієнта плоскоклітинної карциноми шкіри рекомендується продовжити лікування препаратом Зелбораф без корекції дози. Лікар повинен проводити обстеження пацієнта щомісяця під час терапії та протягом 6 місяців після лікування препаратом або до початку іншої протипухлинної терапії. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність поінформувати лікаря про будь-які зміни на шкірі. Плоскоклітинна карцинома іншої (нешкірної) локалізації У пацієнтів, які отримували препарат Зелбораф, зареєстровані випадки розвитку плоскоклітинної карциноми іншої локалізації. Перед початком прийому препарату необхідно провести обстеження голови та шиї, що складається щонайменше з візуального огляду слизової оболонки порожнини рота та пальпації лімфатичних вузлів, і повторювати це обстеження через кожні 3 місяці під час прийому препарату. Крім того, перед початком прийому препарату необхідно виконати комп'ютерну томографію органів грудної клітки, а під час прийому препарату повторювати це обстеження через кожні 6 місяців. Перед початком прийому препарату та після завершення терапії або за наявності клінічних симптомів рекомендується проводити дослідження органів малого тазу (у жінок) та прямої кишки. Після припинення прийому препарату Зелбораф обстеження з метою виявлення плоскоклітинної карциноми іншої локалізації необхідно продовжувати протягом 6 місяців або до початку іншої протипухлинної терапії. Виявлені патологічні зміни слід проводити відповідно до клінічної практики. Нове вогнище первинної меланоми При застосуванні препарату Зелбораф були зареєстровані випадки виникнення нових вогнищ первинної меланоми. У всіх випадках лікування було хірургічним і пацієнти продовжили лікування без корекції дози. Обстеження щодо уражень шкіри слід проводити відповідно до рекомендацій, наведених вище для плоскоклітинної карциноми шкіри. Інші злоякісні новоутворення З механізму дії, вемурафениб може викликати прогресування злоякісних новоутворень, асоційованих з мутаціями у гені RAS. Потрібно ретельно розглянути питання щодо очікуваної користі до можливого ризику застосування препарату у пацієнтів з раніше перенесеними або супутніми злоякісними новоутвореннями, асоційованими з мутаціями в гені RAS. Поразка печінки При застосуванні вемурафенібу зареєстровані випадки ураження печінки, включаючи тяжкі. На тлі прийому препарату Зелбораф можуть виникнути патологічні зміни лабораторних параметрів, що характеризують функції печінки. Перед початком прийому препарату необхідно оцінити активність "печінкових" ферментів (трансаміназ та лужної фосфатази), а також концентрацію білірубіну, а під час прийому препарату слід контролювати ці параметри щомісяця або частіше у разі виникнення клінічних симптомів. У разі виявлення патологічних змін лабораторних параметрів слід зменшити дозу, перервати або припинити прийом препарату (див. таблицю 1). Пацієнти з порушенням функції нирок Корекції стартової дози у пацієнтів з легким або середнім ступенем ниркової недостатності не потрібні. Недостатньо даних для визначення необхідності корекції дози у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності. Фотосенсибілізація У пацієнтів, які отримували препарат Зелбораф, були зареєстровані реакції фотосенсибілізації від легкого до тяжкого ступеня тяжкості. Усім пацієнтам під час прийому препарату Зелбораф слід уникати перебування на сонці. Пацієнтам, які приймають препарат, під час перебування на відкритому повітрі слід носити одяг, що захищає від сонця, та використовувати сонцезахисні засоби з УФА (ультрафіолетове випромінювання діапазону А) – та УФВ (ультрафіолетове випромінювання діапазону В) – фільтрами та бальзам для губ (сонцеза 30) захисту від сонячних опіків. При реакціях фотосенсибілізації 2 ступеня (непереносимість) та вище рекомендується змінити дозу препарату (див. таблицю 1). Вплив вемурафенібу на інші лікарські препарати Вемурафеніб може підвищувати експозицію лікарських препаратів, які переважно метаболізуються за участю ізоферменту CYP1А2, та знижувати експозицію препаратів, які переважно метаболізуються за участі ізоферменту CYP3A4, у тому числі пероральних контрацептивів. Необхідність корекції дози препаратів, що метаболізуються переважно за участю ізоферментів CYP1А2 та CYP3A4, слід оцінити до початку терапії препаратом Зелбораф® залежно від терапевтичного індексу препарату. При одночасному застосуванні препарату Зелбораф і варфарину слід бути обережним і брати до уваги MНО. Вплив лікарських засобів на вемурафеніб На фармакокінетичні параметри вемурафенібу можуть впливати препарати, що інгібують або впливають на Р-глікопротеїн (наприклад, верапаміл, кларитроміцин, циклоспорин, ритонавір, хінідин, дронедарон, аміодарон, ітраконазол, ранолазин). По можливості слід уникати одночасного застосування препарату Зелбораф з потужними індукторами Р-глікопротеїну, глюкуронування, ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, рифабутином, карбамазепіном, фенітоїном, звіробою продірявленим). З метою збереження ефективності препарату Зелбораф слід розглянути альтернативні варіанти лікування препаратами з меншим індукувальним потенціалом. Контрацепція у жінок та чоловіків Жінки репродуктивного віку та чоловіки повинні використовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу прийому препарату Зелбораф® та як мінімум протягом 6 місяців після припинення прийому препарату. Препарат Зелбораф може зменшувати ефективність гормональних контрацептивів, у зв'язку з чим рекомендується використовувати альтернативний або додатковий метод контрацепції. Знищення невикористаного препарату або препарату з терміном придатності, що минув, повинно проводитися відповідно до локальних вимог. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу препарату Зелбораф® на здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами не проводилися. Пацієнтів слід попередити про можливий розвиток запаморочення, порушень з боку очей та стомлюваності, які можуть стати підставою для відмови від водіння.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: ламівудін - 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколат, магнію стеарат; Склад оболонки: жовтувато-коричневий матеріал для нанесення оболонки YS-1-17307-A (гіпромелоза, титану діоксид, заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 400, полісорбат 80). У контурній комірковій упаковці 14 шт.; у коробці 1, 2 та 6 упаковок.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою жовтувато-коричневого кольору, капсулоподібні, двоопуклі, з вигравіруваним написом "GX CG5" з одного боку таблетки.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаДобре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність у дорослих після прийому внутрішньо зазвичай становить 80-85%. При прийомі внутрішньо у терапевтичних дозах (100 мг 1 раз на добу) Cmax досягається приблизно через 1 годину та становить 1,1–1,5 мкг/мл. Прийом їжі знижує Cmax (на 47%) та подовжує Tmax, не змінюючи загальний ступінь абсорбції ламівудину (розрахований на підставі AUC). При внутрішньовенному введенні обсяг розподілу становить у середньому 1,3 л/кг. У терапевтичному діапазоні доз ламівудін має лінійну фармакокінетику і незначною мірою зв'язується з білками плазми. Згідно з обмеженими даними, ламівудін проникає в ЦНС і спинно-мозкову рідину (через 2-4 години після прийому внутрішньо співвідношення концентрацій у спинномозковій рідині і сироватці - приблизно 0,12). Незначно біотрансформується у печінці.Системний кліренс ламівудину становить у середньому близько 0,3 л/год/кг. T1/2 — приблизно 5–7 год. Більшість ламівудину виводиться у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації та активної секреції (система транспорту органічних катіонів). На нирковий кліренс припадає близько 70% елімінації ламівудину. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення ламівудину з організму сповільнюється (пацієнтам з Cl креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю (не інфіковані ВІЛ та ВГВ), добре переносять ламівудін. Порушення функції печінки не впливає на фармакокінетику ламівудину, якщо не поєднується з нирковою недостатністю. У літніх пацієнтів вікове зниження функції нирок не істотно впливає на виведення ламівудину при Cl креатиніну вище 50 мл/хв. У жінок на пізніх стадіях вагітності фармакокінетика ламівудину після прийому внутрішньо була подібна до такої у невагітних жінок. Фармакокінетика ламівудину у дітей не відрізняється від такої у дорослих, але кліренс ламівудину, скоригований залежно від маси тіла, вищий, ніж у дорослих, що виявляється у зниженні показника AUC. Найбільш високим кліренс ламівудину є у дітей віком 2 роки і знижується до 12 років, коли його значення стають подібними до таких у дорослих. Рекомендована доза для дітей віком від 2 до 11 років – 2 мг/кг 1 раз на добу (максимально до 100 мг/добу), здатна забезпечити порівнянну з дорослою дозою (100 мг/добу) експозицію ламівудину. Дані з фармакокінетики ламівудину у дітей віком до 2 років нечисленні.ФармакодинамікаМає високу активність щодо вірусу гепатиту В (ВГВ). Як в інфікованих, так і в неінфікованих клітинах ламівудін метаболізується до ламівудину трифосфату, який є активною формою препарату. In vitro період напіврозпаду ламівудину трифосфату в гепатоцитах становить 17-19 год. Ламівудин трифосфат є субстратом для ДНК-полімерази вірусу гепатиту В. Включення ламівудину трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК і подальший обрив ланцюга блокують подальше утворення вірусної ДНК. Ламівудин є слабким інгібітором α- та β-ДНК-полімераз ссавців. У дослідженнях щодо визначення можливого впливу на структуру мітохондрій, а також на вміст та функцію ДНК, у ламівудину не було виявлено суттєвих токсичних ефектів. Ламівудин має дуже слабку здатність знижувати вміст мітохондріальної ДНК, не включається, як правило, в ланцюжок мітохондріальної ДНК і не інгібує γ-полімеразу мітохондріальної ДНК. Зефікс® має виражену противірусну активність in vivo і швидко пригнічує реплікацію ВГВ після початку лікування.Показання до застосуванняХронічний гепатит на тлі реплікації вірусу гепатиту В.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ламівудину або до будь-якого іншого компонента препарату, вагітність (I триместр). З обережністю слід застосовувати при нирковій недостатності, панкреатиті (в т.ч. в анамнезі), периферичній нейропатії, вагітності (II–III триместр), у період лактації, у дитячому віці (до 2 років).Вагітність та лактаціяІснують обмежені дані щодо безпеки застосування ламівудину під час вагітності. Дослідження у вагітних жінок показали, що ламівудін проникає через плаценту. Концентрації ламівудину в сироватці новонароджених у момент народження були такими ж, як у сироватці крові матері та пуповинної крові. Хоча результати досліджень у тварин не завжди є прогностичними для людини, дані досліджень у кроликів дозволяють припускати можливий ризик мимовільного аборту на ранніх термінах вагітності під впливом ламівудину. Застосування ламівудину під час вагітності можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Якщо вагітність настала під час лікування Зефіксом, слід мати на увазі, що після відміни препарату може розвинутися загострення гепатиту В. Після прийому внутрішньо концентрації ламівудину в грудному молоці були подібні до концентрацій його в сироватці (1-8 мкг/мл). Дослідження, проведені у тварин, дозволяють припустити, що ламівудин, що міститься в грудному молоці, не надає токсичної дії на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. З обережністю слід призначати дітям до 2 років. Дітям віком 12 років та старше препарат призначають у дозі 100 мг 1 раз на добу. Дітям віком від 2 до 11 років – 3 мг/кг 1 раз на добу, але не більше 100 мг на добу.Побічна діяНайбільш типовими побічними ефектами є загальне нездужання та швидка стомлюваність, інфекції дихальних шляхів, головний біль, дискомфорт та біль у животі, нудота, блювання та діарея. Частота змін лабораторних показників у пацієнтів з хронічним гепатитом В подібна до застосування Зефікса® та плацебо; виняток становить більш часте підвищення рівня АЛТ після завершення терапії Зефіксом. Однак істотної відмінності в частоті підвищення рівнів АЛТ, що поєднується з підвищенням рівня білірубіну та/або ознак печінкової недостатності, не виявляється. Невідомо, чи пов'язані ці випадки загострення гепатиту з лікуванням Зефіксом або з особливостями перебігу самого хронічного гепатиту. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією спостерігалися випадки розвитку панкреатиту та периферичної нейропатії (або парестезії), проте зв'язок цих ускладнень з терапією ламівудином не доведений. Не було виявлено значної різниці у частоті цих ускладнень у групах пацієнтів з хронічним гепатитом В, які приймали Зефікс і плацебо. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували комбіновану терапію аналогами нуклеозидів, спостерігалися випадки молочно-кислого ацидозу, який зазвичай супроводжувався вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки. Є окремі повідомлення про такі ж побічні ефекти у пацієнтів з вірусним гепатитом В та печінковою недостатністю; однак немає даних, що підтверджують зв'язок цих ускладнень із Зефіксом®.Взаємодія з лікарськими засобамиІмовірність метаболічної взаємодії ламівудину з іншими препаратами невисока внаслідок обмеженого метаболізму, незначного ступеня зв'язування з білками плазми та виведення препарату переважно нирками у незміненому вигляді. Слід враховувати можливість взаємодії ламівудину з іншими препаратами, основним механізмом виведення яких є активна секреція нирок за допомогою системи транспорту органічних катіонів, наприклад з триметопримом. Інші препарати (наприклад ранітидин, циметидин) лише частково виводяться за допомогою зазначеного механізму та не взаємодіють з ламівудином. Препарати, які виводяться переважно через активний транспорт органічних аніонів або шляхом клубочкової фільтрації, мабуть, не вступають у клінічно значущі взаємодії з ламівудином. Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (ко-тримоксазолу) у дозі 160 мг/800 мг призводить до збільшення експозиції ламівудину на 40% внаслідок взаємодії з триметопримом. Однак за відсутності ниркової недостатності немає необхідності зниження дози ламівудину. Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму та сульфаметоксазолу. При одночасному застосуванні ламівудину та зидовудину спостерігалося помірне (на 28%) збільшення пікових плазмових концентрацій зидовудину, проте площа під кривою «концентрація в плазмі — час» істотно не змінювалася. Зідовудін не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику ламівудину. Не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії ламівудину з α-інтерфероном при одночасному застосуванні цих препаратів. У пацієнтів, які одночасно отримували Зефікс і імунодепресанти (наприклад циклоспорин А), клінічно значущі несприятливі взаємодії не відзначалися; проте спеціальних досліджень не проводилося. Ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання залцитабіну. Тому одночасно застосовувати ламівудін і залцитабін не рекомендується.Спосіб застосування та дозиЗефікс приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Дорослим та дітям віком 12 років та старше препарат призначають у дозі 100 мг 1 раз на добу. Дітям віком від 2 до 11 років – 3 мг/кг 1 раз на добу, але не більше 100 мг на добу. При нирковій недостатності у пацієнтів із КК менше 50 мл/хв дозу препарату слід знижувати. Ступінь зниження дози у дітей з нирковою недостатністю така сама, як і у дорослих. Якщо потрібна доза менше 100 мг на добу, слід застосовувати Зефікс у формі розчину для прийому внутрішньо. Ступінь зниження дози у дітей з нирковою недостатністю така сама, як і у дорослих. Дані про пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (сеанси діалізу 2-3 рази на тиждень тривалістю 4 години і менше), показують, що після початкового зниження дози Зефікса відповідно до КК надалі протягом усього періоду гемодіалізу додаткової корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності, якщо вона не супроводжується нирковою недостатністю, не потрібна корекція дози ламівудину.ПередозуванняВ експериментах у тварин введення дуже високих доз ламівудину не чинило токсичної дії на органи. Є обмежені дані про наслідки гострого передозування ламівудину у людини. Після передозування летальних випадків не зареєстровано і стан усіх пацієнтів нормалізувався. Яких-небудь специфічних ознак або симптомів передозування ламівудину не описано. У разі передозування рекомендується контролювати стан пацієнта та проводити стандартну підтримуючу терапію. Оскільки ламівудін виводиться за допомогою діалізу, при передозуванні препарату можливе проведення безперервного гемодіалізу, проте спеціальних досліджень не проводилося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування Зефіксом стан пацієнтів повинен регулярно контролювати лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту В. Після припинення лікування Зефіксом у деяких пацієнтів з хронічним гепатитом В виявляються лабораторні або клінічні ознаки загострення гепатиту, що може мати серйозні наслідки для пацієнтів з печінковою недостатністю. Після припинення лікування Зефіксом необхідно періодично спостерігати за загальним станом пацієнтів, а також контролювати показники функціональних печінкових проб (рівні АЛТ та білірубіну) протягом не менше 4 місяців для виявлення ознак можливого загострення гепатиту. Надалі пацієнтів слід спостерігати за показаннями. В даний час немає достатньо переконливих даних про ефективність повторного лікування препаратом Зефікс тих пацієнтів, у яких після припинення курсу терапії виникло загострення гепатиту. При лікуванні пацієнтів з поєднаною інфекцією - ВІЛ та хронічний вірусний гепатит В (ХВГ-В), які отримують або отримуватимуть лікування ламівудином або ламівудином/зидовудином, необхідно підтримувати дозу ламівудину, призначену для лікування ВІЛ-інфекції (зазвичай по 150 мг добу). В даний час немає інформації про вплив прийому ламівудину на трансплацентарну передачу ВГВ. Рекомендується проводити стандартну процедуру імунізації новонароджених проти гепатиту. Пацієнтів необхідно попередити, що лікування Зефіксом не знижує ризик передачі ВГВ іншим людям і тому необхідно дотримуватися відповідних запобіжних заходів. Пацієнти з цукровим діабетом повинні враховувати, що кожна доза Зефікса розчину для прийому внутрішньо (100 мг = 20 мл) містить 4 г сахарози. Спеціальних досліджень впливу ламівудину на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою не проводилося. Фармакологічні властивості препарату не дозволяють припускати такого впливу. Додаткові дані Якщо під час лікування у пацієнтів не відбувається сероконверсія HВeAg в антиНВе, то через 2-6 місяців після припинення терапії Зефіксом® відновлюється реплікація ВГВ та підвищується вміст вірусної ДНК та сироваткових амінотрансфераз до рівнів, що відзначалися до початку лікування. Пацієнтам із печінковою недостатністю, спричиненою хронічним гепатитом В, Зефікс® призначали до, під час та після трансплантації печінки для придушення реплікації вірусу гепатиту В. В даний час немає клінічних даних щодо ефективності Зефікса у пацієнтів молодше 16 років, а також у пацієнтів з коінфекцією/суперінфекцією D-вірусом. Виявлено субпопуляції ВГВ зі зниженою чутливістю до ламівудину in vitro (YMDD штами). Незважаючи на появу YMDD штамів ВГВ пацієнти, які приймали Зефікс протягом одного року, мали значно нижчі сироваткові рівні ДНК ВГВ та АЛТ та кращу гістологічну картину порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Через 2 роки лікування Зефіксом у пацієнтів з YMDD штамами ВГВ сироваткові концентрації ДНК ВГВ та АЛТ залишалися на нижчому рівні, ніж до початку лікування. Профіль безпеки Зефікса був подібним у пацієнтів, які мали та не мали YMDD штами ВГВ. YMDD штами ВГВ, мабуть,мають меншу здатність до реплікації in vitro і in vivo і тому можуть бути менш вірулентними, ніж дикий штам ВГВ.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРегулятор кислотності: лимонна кислота, цукор, регулятор кислотності: гідрокарбонат натрію, ароматизатор, L-аскорбінова кислота (вітамін С), підсолоджувач: аспартам*, пірофосфат заліза, ціанокобаламін (вітамін В12), птероілмоноглутамінова кислота, піридоксину гідрохлор. * Містить джерело фенілаланіну.ХарактеристикаАктивний комплекс сприяє профілактиці анемій, зниження втоми та підвищення життєвого тонусу.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, додаткового джерела заліза, вітаміну С, вітаміну В6, фолієвої кислоти (В9), вітаміну В12.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим (особам старше 18 років) по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі, розчинивши таблетку у склянці прохолодної питної води (200 мл). Тривалість прийому – 4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Вживання особами віком до 18 років (дітьми) не передбачено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 526 мг Фасування: N10 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Протек Завод-производитель: Внешторг Фарма ООО(Россия). .

Фасування: N60 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Протек Завод-виробник: Біотерра ТОВ(Білорусь). .

Склад, форма випуску та упаковкаГіалуронова кислота, желатин, аскорбінова кислота (вітамін С), колаген (гідролізат желатину), мікрокристалічна целюлоза (носій), бета-каротин, діоксид титану (барвник), діоксид кремнію та магнію стеарат (антистежуючі агенти)), біотин. РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела гіалуронової кислоти і бета-каротину, додаткового джерела вітаміну С і біотину. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.

Склад, форма випуску та упаковкаСоєвий лецитин, середньоланцюгові тригліцериди, оболонка (желатин, гліцерин (пластифікатор), вода, барвники (цукровий колір IV, діоксид титану)), моно- та дигліцериди жирних кислот (стабілізатор), екстракт розторопші, олія соєва рафінована, вітамін В2 ( , вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну мононітрат), суміш токоферолів (антиокислювач).ХарактеристикаКомпоненти біологічно активної добавки до їжі "Есенціальні фосфоліпіди з екстрактом росторопші та вітамінами групи В" сприяють захисту та відновленню клітинної структури печінки. До складу входить соєвий лецитин – джерело есенціальних фосфоліпідів. Найбільш важливим з них є фосфатидилхолін, який дозволяє забезпечити посилену підтримку печінки, сприяючи прискоренню природного оновлення її клітин та уповільнення мембранних ушкоджень. До складу 1 капсули входить 400 мг есенціальних фосфоліпідів.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів В1, В2, В6, джерела силімарину, фосфоліпідів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. При необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТрава лемонграсу, стовпчики з приймочками кукурудзи, трава хвоща, ромашки. Дія на організмМає м'яку сечогінну дію. Чинить протизапальну та спазмолітичну дію.