Акционные товары

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт бадяги, ланолін, абрикосова олія, екстракти подорожника, деревію, м'яти, ромашки, вітамін Е.ХарактеристикаДитячий крем з екстрактами подорожника та бадяги розроблений спеціально для ніжної шкіри дитини. Сприяє більш швидкій регенерації тканин, зменшенню набряків і розсмоктування гематом, має антисептичну, заспокійливу та ранозагоювальну дію. Чудово живить та пом'якшує шкіру, залишає приємні відчуття.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капс. містить: клопогону кистевидного (циміцифуга) екстракт, хвоща екстракт, плодів глоду екстракт, валеріани екстракт, діоскореї (дикого ямсу) екстракт, даміани лист, ізофлавонів сої екстракт, індигал-велес (індол-3-карбінол), вітамін Е, вітамін вітамін B3, вітамін B6, кальцій, цинк, кремній, бор, ізофлавон. У упаковці 30 капсул.Характеристика«Клімафіт» підтримує функціональну активність організму жінки, знижує частоту припливів, зменшує головний біль, запаморочення, лабільність артеріального тиску, вираженість тривоги та депресії. Підвищує якість життя жінок у період перименопаузи та менопаузи. Може застосовуватися як у комплексній терапії клімактеричного синдрому, так і для його профілактики.Показання до застосуванняПідвищує якість життя жінок у період перименопаузи та менопаузи. Може застосовуватися як у комплексній терапії клімактеричного синдрому, так і для його профілактики.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 2 десь у день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт кінського каштана, екстракт червоного листя винограду, гінкго білоба, троксерутин, ментол.ХарактеристикаГель-бальзам косметичний з КОНСЬКИМ КАШТАНОМ – рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні варикозного розширення вен, тромбофлебіті, профілактиці тромбозів, набряків та посттравматичних уражень вен. Кінський кашт.ан у поєднанні з троксерутином має потужну венотонізуючу та протинабрякову дію. Гель-бальзам зміцнює стінки судин, покращує крово- та лімфообіг, сприяє відновленню міцності та еластичності судин, підвищує тонус венозних стінок та клапанів. Знімає набряклість, створює швидкий ефект свіжості та зняття втоми.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВода, комплекс «Для втомлених ніг» (екстракт кінського каштана, екстракт п'явки медичної, ПЕГ-40 гідрогенізована рицинова олія), ізооктил стеарат, троксерутин, амонію акрилоілдіметилтаурат/ВП сополімер, ментол, олія лимона, вітамін Е, трилон ) діазолідиніл сечовина (і) метилпарабен (і) пропілпарабен, лимонен, цитраль, ліналоол.ХарактеристикаТроксерутин у поєднанні з кінським каштаном та екстрактом п'явки медичної має тонізуючу дію, охолоджує «гарячі» та «важкі ноги». Ментол освіжає та створює ефект «легких ніг». Ви відчуєте ноги легкими, свіжими, відпочилими.ІнструкціяНевелику кількість гелю нанести легкими рухами, що масажують, на шкіру знизу вгору 1-2 рази на день.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість окремих компонентів не наносити на пошкоджені ділянки шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаД-пантенол, біолін, бісаболол, алое вера, екстракт обліпихи, олія ши, вітаміни А, Е, F.ХарактеристикаКрем для тіла ПАНТЕНОЛ рекомендується як допоміжний засіб у комплексній терапії порушень цілісності шкірних покривів: дрібні пошкодження, опіки (зокрема сонячні), обмороження, садна, дерматити, пролежні, попрілості, тріщини. Д-пантенол має виражену регенеруючу, протизапальну дію, сприяє відновленню шкірних покривів. Бісаболол заспокоює шкіру, знімає роздратування, збільшує проникну здатність. Має антибактеріальний, протимікробний ефект. Входить до складу Biolin (шкірний пребіотик), регулює баланс шкіри за рахунок стимулювання та підтримки захисних мікроорганізмів на її поверхні.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт шабельника, алантоїн, хондроїтин, глюкозамін, олія перцю, олія ялиці, олія евкаліпта, олія ялівцю, олія кедра, бджолина отрута, камфора.ХарактеристикаГель-бальзам косметичний РЕВМАЛГОН рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі. Має протизапальну, зігрівальну і заспокійливу дію. Хондроїтин сприяє відновленню хрящових поверхонь суглобів та хребта, зменшує дегенеративні зміни у суглобах, покращує їх рухливість, стимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін підвищує здатність організму виробляти колаген та протеоглюкан, необхідних відновлення суглобів. Бджолина отрута стимулює місцевий кровотік, має розігріваючу і розсмоктуючу дію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракти шабельника, оману, адамового кореня, глюкозамін, хондроїтин, бджолину отруту, олію евкаліпту.ХарактеристикаРозтирання косметична Ревмалгон® рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі. Хондроїтин сприяє відновленню хрящових поверхонь суглобів та хребта, зменшує дегенеративні зміни у суглобах, покращує їх рухливість, стимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін підвищує здатність організму виробляти колаген і протеоглюкан, необхідні для відновлення суглобів, має протизапальну дію. Дія екстракту Адамова кореня аналогічна акупунктурі, він надає ревульсивну дію на нервові закінчення шкіри, тим самим посилюючи кровообіг у місцях нанесення.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт золотого вуса, бішофіт, екстракт живокосту, екстракт шабельника, камфора, ментол, олії ялиці, лаванди, евкаліпта.ХарактеристикаГель-бальзам косметичний з БІШОФІТОМ – рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі. Природний бішофіт у поєднанні з екстрактами золотого вуса, живокосту та шабельника зменшує біль і набряклість, стимулює відновлення хрящової тканини та вироблення синовіальної рідини, має протизапальну та антиревматичну дію, покращує мікроциркуляцію, забезпечуючи живильну підтримку опорно-руховому апарату. Нормалізує обмінні процеси у суглобах, покращує живлення тканин, відновлює рухливість суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракти п'явки медичної, кінського каштану, гінго білоба, зеленого чаю.ХарактеристикаРекомендується як допоміжний засіб при лікуванні судинних захворювань ніг. Має венотонізуючий ефект, зміцнює судинну стінку, покращує крово- та лімфообіг. Екстракт п'явки, що сприяє відновленню міцності та еластичності судин, підвищує тонус венозних стінок та клапанів. Знімає набряклість, створює швидкий ефект свіжості та зняття втоми.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаБджолина отрута, екстракт шабельника, живокосту, золотого вуса, олія евкаліпта, камфора.ХарактеристикаГель-бальзам для суглобів з бджолиною отрутою – рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі. Зменшує біль і набряклість, стимулює відновлення хрящової тканини та вироблення синовіальної рідини, має протизапальну, бактерицидну та антиревматичну дію, покращує мікроциркуляцію, забезпечуючи живильну підтримку опорно-руховому апарату. Нормалізує обмінні процеси у суглобах, покращує живлення тканин, відновлює рухливість суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад вода, олія кукурудзяна, гліцерин, поліоксіетильований (20) цетилстеариловий спирт, амонію акрилоілдіметилтаурат/ВП кополімер, цетилстеариловий спирт, екстракт шабельника, екстракт окопника, диметикон, екстракт золотого вуса, камфора, шунгіт, юк чебрецю, олія розмарину, олія евкаліпта, вітамін Е, пропіленгліколь (і) діазолідиніл сечовина (і) метил-парабен (і) пропілпарабен, лимонен, ліналоол.р> Крем туба 100 мл в інд/уп.р>Фармакотерапевтична групаДопомагає знизити гіперчутливість на коливання погоди.Властивості компонентівШунгіт у поєднанні з екстрактами та оліями допомагає знизити гіперчутливість на коливання погоди, усунути вікові зміни, активізує відновлювальні процеси.ІнструкціяНаносити крем на чисту шкіру в області ліктів, колін і попереку 2-3 рази на день круговими рухами до повного всмоктування.Показання до застосуванняЯк допоміжний засіб при захворюваннях суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість окремих компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наносити на пошкоджені ділянки шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВода, метил саліцилат, олія мінеральна, ізооктил стеарат, віск емульсійний, каприлік/каприк тригліцериди, ізопропілпальмітат, олія ши, моностеарат гліцерину, цетеариловий спирт, аристофлекс AVC, камфора, екстракт окопника, екстракт собітра, золотого вуса, екстракт чаги, екстракт шавлії, екстракт оману, ментол, вітамін Е, олія арніки, олія ялівцю, олія гвоздики, олія чебрецю, олія майорана, олія мускатного горіха, трилон Б, хондроїтину сульфат натрію, глюкозаміну гідрохлорид, (і) діазолідиніл сечовина (і) метилпарабен (і) пропілпарабен, ліналоол, лимонен, евгенол, бензилбензоат. Крем-бальзам 50 мл туба в уп.Опис лікарської формиКрем-бальзам білого кольору, консистенція легка, добре поглинається, приємний аромат.Фармакотерапевтична групаЗа рахунок високої концентрації активних компонентів має біостимулюючу дію. Має поживні та захисні властивості. Має розігріваючий ефект у зоні нанесення.ІнструкціяНаносити гель-бальзам на чисту шкіру в проблемних місцях 2-3 рази на день круговими рухами до повного вбирання.Показання до застосуванняРозігріваючий крем-бальзам для тіла в ділянці суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність окремих компонентів.Вагітність та лактаціяНе рекомендується дітям до 12 років, вагітним, які годують.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наносити на пошкоджені ділянки шкіри, обличчя та слизові оболонки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Опис лікарської формиПрозора безбарвна масляниста рідина. Показання до застосуванняЗнищення головних вошей та їх яєць (гнід) у дорослих та дітей з 3-х років. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракти бадяги, кропива, прополіс, олія перцю, евкаліпта, арніки, камфора.ХарактеристикаГель-бальзам косметичний для тіла товарного знака «Травмалгон®» має розігріваючий ефект у зоні нанесення за рахунок вмісту камфори, ваніліл бутил ефіру (ефір ванілі) та провітаміну РР (метил нікотинат), має поживні та відновлювальні властивості.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВода, комплекс «Для втомлених ніг» (екстракт кінського каштана, екстракт п'явки медичної, ПЕГ-40 гідрогенізована рицинова олія), ізооктил стеарат, троксерутин, амонію акрилоілдіметилтаурат/ВП сополімер, ментол, олія лимона, вітамін Е, трилон ) діазолідиніл сечовина (і) метилпарабен (і) пропілпарабен, лимонен, цитраль, ліналоол. Туба 50мл. в упаковці.

Склад, форма випуску та упаковкаОлія лимона, екстракти листя лісового горіха, голки шипуватої, листя червоного винограду та кори сосни.ХарактеристикаГель для ніг ВЕНОЛГОН зменшує набряклість та біль у ногах, зміцнює стінки судин, робить їх більш еластичними, ніж сприяє усуненню застійних явищ у ногах. Покращує кровообіг. Рекомендується як профілактичний засіб від варикозу та тромбофлебіту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракти кінського каштана, ліщини, червоного листя винограду, зеленого чаю, бадяги, гінкго білоба, троксерутин.ХарактеристикаРозтирання косметична Венолгон® з кінським каштаном та троксерутином рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні варикозного розширення вен, тромбофлебіті, профілактиці тромбозів, набряків та посттравматичних уражень вен. Кінський каштан має потужну венотонізуючу та протинабрякову дію. Троксерутин зміцнює стінки судин, покращує крово- та лімфообіг, сприяє відновленню міцності та еластичності судин, підвищує тонус венозних стінок та клапанів. Знімає набряклість, створює швидкий ефект свіжості та зняття втоми.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Aesculus Hippocastanum Bark Extract, Corylus Avellana Leaf Extract, Vitis Vinifera Leaf Extract, Ammonium Acryloyldimethyltaurate / VP Copolymer, PEG-7 Glyceryl Cocoate, Ethylhexyl Cocoate, Menthol, Citrus Limon Fruit Oil, Ph.ХарактеристикаГель-бальзам, розроблений на основі комплексу рослинних екстрактів, має тонізуючу дію, сприяє зняттю втоми ніг та покращенню зовнішнього вигляду шкірних покривів. Ментол викликає охолодну дію, надає заспокійливий ефект.ІнструкціяНаносити на попередньо очищену шкіру в проблемних місцях круговими рухами 2-3 десь у день до повного поглинання.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N1 Форма выпуска: гель-бальзам Упаковка: туба Производитель: Мирролла Лаб Завод-производитель: Мирролла Лаб(Россия). . .

Склад, форма випуску та упаковкаМістить окопник, хондроїтин, арніку, глюкозамін, золотий вус, оман, масло евкаліпта, ментол, вітаміни В1 і В6.ХарактеристикаГель-бальзам Живокост рекомендується як допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі. Окопник стимулює відновлення пошкоджених тканин, знімає набряклість і м'язовий спазм. Хондроїтин сприяє відновленню хрящових поверхонь суглобів та хребта, зменшує дегенеративні зміни у суглобах, покращує їх рухливість, стимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін підвищує здатність організму виробляти колаген і протеоглюкан, необхідні для відновлення суглобів, має протизапальну дію. Вітаміни В1 та В6 прискорюють регенеративні процеси в нервовій тканині.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: фолієва кислота – 400 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (таблеттоза 80); кремнію діоксид колоїдний; коповідон (Колідон VA-64); магнію стеарат; оболонка плівкова: Opadry II (серія 85) (полівініловий спирт, макрогол, тальк, титану діоксид Е171, заліза оксид жовтий Е172, алюмінієвий лак на основі хінолінового жовтого Е104). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мкг. В упаковках контурних осередкових із плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої по 10 шт. У пачці картонної 3, 6 або 9 упаковок.Опис лікарської формиТаблетки круглої двоопуклої форми, вкриті оболонкою жовтого кольору. На зламі світло-жовтого кольору із вкрапленнями.ХарактеристикаФолієва кислота «9 місяців» спеціально розроблена для жінок, які планують материнство та вагітних. Містить 400 мкг високоочищеної форми фолієвої кислоти виробництва компанії DSM (Швейцарія) в 1 таблетці, що ефективно для компенсації фізіологічної потреби у фолієвій кислоті у переважної більшості жінок та вагітних та безпечно для всієї популяції жінок репродуктивного віку, у тому числі для вагітних. Фолієва кислота відноситься до есенціальних мікронурієнтів. Добре відомо, що фолієва кислота необхідна для профілактики дефектів розвитку плода (дефект нервової трубки, вади серця, нирок, ущелини верхнього неба та ін.). Клінічні дослідження довели: Ефективність та безпека використання фолієвої кислоти у кількості 400 мкг/добу для профілактики дефектів розвитку плода. При використанні такої дози ризик дефектів нервової трубки знижується на 40%-70%, особливо при використанні препаратів у період преконцепції (планування). Часто, у жінок до вагітності та в I триместрі є латентний дефіцит фолієвої кислоти. Дефіцит саме в цей період найбільш небезпечний, оскільки формування нервової трубки починається з перших днів зачаття і закінчується на 28-й день вагітності. У цей період жінка може навіть не знати про вагітність, чому і рекомендується преконцептуальна нутритивна підготовка, в т.ч. прийом фолієвої кислоти у кількості 400 мкг/добу за 3 місяці до планованого зачаття. У II триместрі дефіцит фолієвої кислоти клінічно проявляється у 70% вагітних і, як правило, проявляється у формі макроцитарної анемії. За адекватної, необхідної та достатньої фармакологічної підтримки (400 мкг/добу) спостерігається зниження рівня гомоцистеїну та зростання рівня фолатів до норми від першого до третього триместру внаслідок накопичення фолатів після тривалої нутрієнтної підтримки під час 1-го та 2-го триместрів. Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит фолієвої кислоти.ФармакокінетикаФолієва кислота добре і повно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, переважно у верхніх відділах дванадцятипалої кишки. Майже повністю зв'язується із білками плазми. Піддається активуванню в печінці під впливом ферменту дигідрофолатредуктази, перетворюючись на тетрагідрофолієву кислоту. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 30-60 хв. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарні бар'єри та проникає у грудне молоко. Виводиться нирками переважно як метаболітів; якщо прийнята доза значно перевищує добову потребу у фолієвій кислоті, то виводиться у незміненому вигляді. Виводиться за допомогою гемодіалізу.ФармакодинамікаВітамін групи В (вітамін Вс, вітамін В9) може синтезуватися мікрофлорою кишечника. В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коензимом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч, гліцину, метіоніну), нуклеїнових кислот, пуринів, піримідинів, в обміні холіну, гістидину.Показання до застосуванняДефіцит фолієвої кислоти. Профілактика розвитку дефектів нервової трубки у плода у І триместрі вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату; перніціозна анемія, злоякісні новоутворення, дефіцит кобаламіну, дитячий вік.Вагітність та лактаціяФолієва кислота необхідна в період підготовки до вагітності (за 1-3 місяці до моменту запланованої вагітності) і в перші кілька тижнів після зачаття (I триместр).Побічна діяАлергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, бронхоспазм, еритема, гіпертермія); з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, здуття живота, гіркота у роті, анорексія. При тривалому застосуванні можливий розвиток гіповітамінозу В12.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект фенітоїну (потрібне збільшення його дози). Аналгетики (тривала терапія), протисудомні препарати (в т.ч. фенітоїн та карбамазепін), естрогени, пероральні, контрацептиви збільшують потребу у фолієвій кислоті. Антациди, колестірамін, сульфонаміни (в т.ч. сульфасалазин) знижують абсорбцію фолієвої кислоти. Метотрексат, піриметамін, тріамтерен, триметоприм пригнічують дигідрофолатредуктазу та знижують ефект фолієвої кислоти (замість неї пацієнтам, які застосовують ці препарати, слід призначати кальцію фолінат). При одночасному застосуванні з хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксинами, тетерациклінами всмоктування фолієвої кислоти знижується.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньо після їди. При дефіциті фолієвої кислоти – 400 мкг (1 табл) на день. Для профілактики розвитку дефектів нервової трубки у плода в 1-му триместрі вагітності – 400 мкг – 800 мкг (1-2 таблетки).ПередозуванняМоже виникнути при тривалому прийомі (більше 1-2 місяців) фолієвої кислоти в дозах понад 1000 мкг на добу та внаслідок спільного застосування з вітамінно-мінеральними комплексами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля профілактики гіповітамінозу найбільш переважно збалансоване харчування. Продукти, багаті на фолієву кислоту, - зелені овочі (салат, шпинат, помідори, морква), свіжа печінка, бобові, буряк, яйця, сир, горіхи, злаки. Фолієву кислоту не застосовують для лікування 12-дефіцитної (перніціозної), нормоцитарної та апластичної анемії, а також анемії рефрактерної до терапії. При перніціозній (12-дефіцитній) анемії фолієва кислота, покращуючи гематологічні показники, маскує неврологічні ускладнення. Поки що не виключена перніціозна анемія, призначення фолієвої кислоти в дозах, що перевищують 0,1 мг на добу, не рекомендується (виняток - вагітність та період лактації). Слід мати на увазі, що пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, потребують підвищеної кількості фолієвої кислоти. Під час лікування антациди слід застосовувати через 2 години після прийому фолієвої кислоти, колестірамін - за 4-6 годин до або через 1 годину після прийому фолієвої кислоти. Слід пам'ятати, що антибіотики можуть спотворювати (давати свідомо занижені показники) результати мікробіологічної оцінки концентрації фолієвої кислоти плазми та еритроцитів. При застосуванні великих доз фолієвої кислоти, а також терапії протягом тривалого періоду можливе зниження концентрації вітаміну В12.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Акавіра сульфат - 351,0 мг (у перерахунку на основу абакавір - 300,0 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 283,9 мг; Коповідон – 35,0 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 21,0 мг; Кремнію діоксид колоїдний (Аеросил) – 2,1 мг; Магнію стеарат – 7,0 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II 85F220031 жовтий 21,0 мг, [полівініловий спирт (40,0%), макрогол 4000 (20,2%), діоксид титану (20,2%), тальк (14,.8%), барвник заліза оксид жовтий (4,8%)]. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 60 таблеток у банку (флакон) полімерну (з поліетилену або поліпропілену) для лікарських засобів, закупорену кришкою полімерною (з поліетилену або поліпропілену). Вільний простір у банку (флаконі) заповнюють ватою медичною гігроскопічною або стерильною ватною кулькою. Кожну банку (флакон) або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, на поперечному розрізі видно два шари. Ядро таблетки від майже білого до світло-жовтого або світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний [ВІЛ] засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Абакавір швидко і добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру при внутрішньому прийомі у дорослих становить близько 83%. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) при прийомі абакавіру всередину у формі таблеток становить близько 1,5 год. 3 мкг/мл a AUC протягом 12-годинного інтервалу між прийомами доз - в середньому 6,02 мкгч/мл. Після одноразового прийому таблеток абакавіру в дозі 600 мг Сmах становить у середньому близько 4,26 мкг/мл, а AUC∞ - у середньому 11,95 мкг ч/мл. Прийом їжі уповільнює всмоктування абакавіру та зменшує Сmах, але не впливає на AUC. Тому абакавір можна приймати як з їжею, так і без неї. Прийом подрібненої пігулки з невеликою кількістю розм'якшеної їжі або рідини не впливає на фармакокінетику і, отже, на клінічну ефективність. Цей висновок заснований на фізико-хімічних та фармакокінетичних параметрах діючої речовини та розчинності у воді таблеток абакавіру, при цьому передбачається, що пацієнт подрібнить та додасть у їжу чи рідину всю таблетку та одразу прийме її всередину. Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Дослідження за участю ВІЛ-інфікованих пацієнтів показали, що абакавір добре проникає у СМР, при цьому співвідношення AUC абакавіру у СМР до ​​AUC абакавіру у плазмі крові становить 30-44%. У фармакокінетичному дослідженні I фази було встановлено, що через 1,5 години після прийому абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу його середня концентрація в СМР становила 0,14 мкг/мл. При застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу концентрація препарату в СМР наростала від 0,13 мкг/мл через 0,5-1,0 год. після прийому до 0,74 мкг/мл при її вимірюванні через 3-4 год. прийому препарату. Таким чином, навіть якщо концентрація абакавіру, що спостерігається в СМР через 4 години після прийому препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу, не є максимально досягається при такому режимі терапії, вона вже перевищує IC50 (0,08 мкг/мл, або 0, 26 мкмоль/л) у 9 разів. У дослідженнях in vitro встановлено, що у терапевтичних дозах абакавір помірно (приблизно на 49%) пов'язують із білками плазми крові людини. Це свідчить про те, що взаємодія абакавіру з іншими препаратами шляхом їх витіснення із з'єднання з білками плазми є малоймовірною. Метаболізм Абакавір метаболізується переважно у печінці, у незміненому вигляді виділяється нирками (менше 2% прийнятої дози препарату). В організмі людини абакавір метаболізується в основному під дією алкогольдегідрогенази з утворенням 5'-карбонової кислоти та шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням 5'-глюкуроніду, що становлять близько 66% від загальної кількості введеної дози препарату. Ці метаболіти екскретуються нирками. Виведення У середньому Т1/2 становить близько 1,5 год. Тривалий прийом абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг двічі на добу не призводить до значної кумуляції препарату. Виведення абакавіру здійснюється за допомогою метаболізму в печінці з подальшою екскрецією метаболітів переважно нирками. Близько 83% введеної дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і абакавіру в незміненому вигляді, а кількість, що залишилася, - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти Абакавір добре і швидко всмоктується при вживання у дітей. Усі фармакокінетичні параметри у дітей можна порівняти з відповідними показниками у дорослих з незначною більшою варіабельністю плазмової концентрації. Фармакокінетичні дослідження у дітей показали, що прийом препарату 1 раз на добу еквівалентний за показниками AUC0-24 прийому такої самої дози препарату, поділеного на 2 рази на добу, для існуючих лікарських форм. Це забезпечить трохи вищі середні концентрації препарату у дітей у плазмі, гарантуючи, що у більшості дітей терапевтичні концентрації будуть еквівалентні режиму дозування 300 мг 2 рази на добу у дорослих. Немає достатніх даних з безпеки для того, щоб рекомендувати застосування абакавіру у дітей віком до 3 місяців. Існують обмежені дані, що показують, що доза 2 мг/кг у новонароджених віком до 30 діб забезпечує подібне або більше значення показників AUC у порівнянні з дозою 8 мг/кг у дітей старшого віку. Пацієнти похилого віку Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. При лікуванні пацієнтів похилого віку необхідно враховувати більш часті порушення функції печінки, нирок і серця у цьому віці, а також супутні захворювання та лікарські препарати, що приймаються. Пацієнти з порушенням функції нирок Абакавір метаболізується переважно у печінці, менше 2% його виводиться нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика абакавіру при термінальній стадії ниркової недостатності приблизно така сама, як при нормальній функції нирок. Тому при порушенні функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Абакавір метаболізується в основному в печінці. Результати дослідження фармакокінетики абакавіру у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) свідчать про збільшення AUC у середньому у 1,89 раза та Т1/2 – у 1,58 раза. На показник AUC метаболітів абакавіру порушення функції печінки не впливає, проте швидкість їх утворення та виведення при цьому знижується. Пацієнти з порушенням функції печінки легкого ступеня з терапевтичною метою можуть приймати 200 мг абакавіру 2 рази на добу. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня не вивчалася, тому застосування абакавіру у цих пацієнтів не рекомендується.ФармакодинамікаМеханізм дії Абакавір - нуклеозидний аналог, що інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ та селективно пригнічує реплікацію ВІЛ-1 та ВІЛ-2, включаючи штами ВІЛ-1, стійкі до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину та невірапіну. Абакавір піддається внутрішньоклітинному метаболізму, перетворюючись на активну форму карбовір-5'-трифосфат (карбовір-ТФ). За даними досліджень in vitro, противірусна дія препарату обумовлена ​​пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ, що призводить до обриву синтезу ДНК на матриці РНК та зупинки реплікації ВІЛ. Не відзначалося антагонізму в противірусній активності абакавіру в культурі клітин при комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІОТ) диданозином, емтрицитабіном, ламівудіном, ставудином, тенофовіром, залцитабіном або зидовудином, . У отриманих in vitro штамів ВІЛ-1, стійких до абакавіру, були виявлені мутації у кількох кодонах гена зворотної транскриптази (ВІД) - M184V, K65R, L74V та Y115F. Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro та in vivo формується повільно. Для клінічно значущого збільшення 50% інгібуючої концентрації (IC50) (підвищення IC50 у 8 разів щодо "дикого" штаму вірусу) потрібні множинні мутації. Штами, стійкі до абакавіру, можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну та/або диданозину, але повністю зберігають чутливість до зидовудину та ставудину. Перехресна стійкість до абакавіру та ІП ВІЛ або ННІВТ малоймовірна. Неефективність режиму першої лінії, що включає абакавір, ламівудін і зидовудін, переважно пов'язана з одиничною мутацією - M184V,що зберігає можливість широкого вибору режимів лікування другої лінії. Абакавір проникає в спинномозкову рідину (СМР) та зменшує вміст у ній РНК ВІЛ-1. У поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами він може запобігати розвитку неврологічних ускладнень ВІЛ-інфекції та уповільнювати появу стійких штамів у межах центральної нервової системи (ЦНС). За даними дослідження за участю 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали абакавір у дозі 300 мг 2 рази на добу та лише одну дозу (300 мг) перед 24-годинним періодом збору проб для аналізу, середнє геометричне значення термінального періоду напіввиведення (Т1/2) внутрішньоклітинного карбовіру-ТФ при рівноважному стані склало 20,6 год (аналогічний показник для концентрації абакавіру в сироватці - 2,6 год). Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру в дозі 600 мг 1 раз на добу були аналогічними таким при прийомі абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу в клінічному дослідженні з перехресним дизайном у 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовіру-ТФ у мононуклеарах периферичної крові був вищим при застосуванні абакавіру у дозі 600 мг 1 раз на добу порівняно з прийомом абакавіру у дозі 300 мг 2 рази на добу (збільшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (A стан рівноваги за 24 години (AUC24,ss) на 32%, максимальної добової концентрації у стані рівноваги (Cmax24,ss) - на 99%), що свідчить про можливість такого режиму прийому препарату ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Ефективність та безпека абакавіру за умови одноразового прийому добової дози були показані у клінічному дослідженні (CNA30021).Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей старше 12 років та масою тіла понад 30 кг (у складі комбінованої антиретровірусної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до абакавіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; діти молодші 12 років та масою тіла менше 30 кг; печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня (класи В та С за шкалою Чайлд-П'ю), у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування; печінкова недостатність легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлд-Пью) у зв'язку з неможливістю забезпечити режим дозування. Обережно: пацієнти з можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця; спільне застосування абакавіру та рибавірину.Вагітність та лактаціяВагітність Дані, доступні у Національних клінічних рекомендаціях щодо застосування антиретровірусних препаратів у вагітних, не вказують на збільшення ризику розвитку основних вроджених вад розвитку, пов'язаних із застосуванням абакавіру, порівняно із частотою вад розвитку у групі порівняння. Проте належних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок відсутні, і безпека застосування абакавіру у жінок під час вагітності дотепер не встановлена. За необхідності застосування абакавіру під час вагітності слід оцінити співвідношення ймовірної користі для матері та потенційного ризику для плода. Є дані про незначне транзиторне підвищення концентрації лактату в плазмі крові новонароджених та дітей грудного віку, матері яких під час вагітності та пологів приймали НДПТ. Можливо, це пов'язано із мітохондріальними порушеннями. Клінічна значимість цього явища досі не встановлено. Крім того, є вкрай рідкісні повідомлення про затримку розвитку, епілептичні напади та інші неврологічні порушення (наприклад, збільшення тонусу м'язів) у новонароджених, хоча причинно-наслідковий зв'язок цих порушень з прийомом НДПТ матерями під час вагітності та під час пологів не встановлено. Ці дані не скасовують існуючих рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності для запобігання вертикальній передачі ВІЛ. Період грудного вигодовування Фахівці не рекомендують ВІЛ-інфікованим пацієнткам грудне вигодовування, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції дитині. Оскільки абакавір, його метаболіти та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування протипоказане.Побічна діяПрирода небажаних реакцій, відмінних від реакції гіперчутливості, але спостерігаються у пацієнтів, які приймають абакавір, до кінця не зрозуміла. Чи є ці небажані реакції наслідком застосування абакавіру або широкого спектру інших препаратів, які одночасно призначаються для лікування ВІЛ-інфекції, або вони обумовлені самим захворюванням, дотепер не встановлено. Багато з наведених нижче небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом абакавіру (нудота, блювання, діарея, лихоманка, стомлюваність, висип) зазвичай спостерігаються при розвитку реакції гіперчутливості до абакавіру. Тому при появі будь-якого з цих симптомів показано ретельне обстеження пацієнта для підтвердження розвитку гіперчутливості. Якщо абакавір був скасований у зв'язку з появою перелічених вище симптомів і прийнято рішення відновити терапію абакавіром, то зробити це можна тільки під безпосереднім медичним наглядом. Були зареєстровані рідкісні випадки поліморфної ексудативної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, у яких не можна було виключити реакцію гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках необхідно назавжди припинити прийом лікарських засобів, що містять абакавір. Більшість наведених нижче небажаних реакцій не обмежують лікування. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і Дані клінічних досліджень Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – втрата апетиту. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея. Загальні розлади: часто - лихоманка, сонливість, стомлюваність. У контрольованих клінічних дослідженнях було показано, що зміна лабораторних показників при лікуванні абакавіром спостерігається нечасто, як і контрольній групі пацієнтів, які не отримують препарат. Дані післяреєстраційного спостереження Порушення обміну речовин та харчування: часто – гіперлактатемія; рідко – лактат-ацидоз, накопичення та/або перерозподіл жирової тканини. Частота цієї небажаної реакції залежить від багатьох факторів, у тому числі від антиретровірусних препаратів, що використовуються у комбінації з абакавіром. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко – панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлений). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (за відсутності системних проявів); дуже рідко – поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Були зареєстровані випадки лактатацидозу, іноді зі смертельним наслідком, як правило, пов'язаного з вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки при використанні аналогів нуклеозидів. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційовано з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія) у пацієнтів з ВІЛ, включаючи зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення внутрішньочеревного та вісцерального жиру, збільшення молочних залоз та дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буй"). Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційоване з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції. Також були зареєстровані випадки аутоімунних захворювань (наприклад, хвороба Грейвса), що відбуваються в умовах імунної реактивації, проте представлені терміни прояву захворювання є варіабельнішими, і ці явища можуть розвинутись через багато місяців після початку терапії. Були зафіксовані випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, просунутою стадією ВІЛ-інфекції або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома. Опис окремих небажаних реакцій Гіперчутливість Реакцію гіперчутливості до абакавіру було визначено як загальну небажану реакцію при лікуванні препаратами, що містять абакавір. Ознаки та симптоми реакції гіперчутливості наведені нижче. Дані ознаки та симптоми були виявлені під час клінічних досліджень або під час реєстраційного спостереження. Симптоми та ознаки, що зустрічаються не менше ніж у 10% пацієнтів із реакцією гіперчутливості, виділені жирним шрифтом. Практично у всіх пацієнтів з реакцією гіперчутливості розвиваються лихоманка та/або висип (зазвичай макулопапульозний або уртикарний) як частина синдрому, проте подібні реакції можуть протікати і без висипу чи лихоманки. Інші основні реакції включають симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, дихальної системи або конституційні симптоми, такі як сонливість або нездужання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висип (зазвичай макулопапульозний або уртикарний). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність. Порушення з боку нервової системи: біль голови, парестезія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лімфопенія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення біохімічних показників функції печінки, гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міоліз, артралгія, підвищення активності креатинфосфокінази. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність. Загальні розлади: лихоманка, стомлюваність, нездужання, набряки, лімфаденопатія, гіпотензія, кон'юнктивіт, анафілактичні реакції. Відновлення прийому Абакавір-АВС після реакції гіперчутливості до абакавіру призводить до швидкого повернення симптомів протягом декількох годин. Повторна реакція гіперчутливості зазвичай протікає важче, ніж перша, і може включати загрозливу для життя артеріальну гіпотензію та смерть. У поодиноких випадках реакції також виникають при відновленні терапії препаратом Абакавір-АВС після його відміни, викликаної появою всього одного з основних симптомів реакції гіперчутливості (див. вище), і в дуже рідкісних випадках ця реакція виникає при відновленні прийому препарату Абакавір-АВС пацієнтами, яких до відміни препарату не відзначалося жодних симптомів реакції гіперчутливості (тобто, у пацієнтів, яких раніше вважали те, що переносять терапію абакавіром).Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати досліджень in vitro та дані про основні шляхи метаболізму абакавіру свідчать про низьку ймовірність лікарських взаємодій за участю абакавіру. Абакавір не пригнічує процеси метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Під час досліджень in vitro було встановлено, що абакавір не взаємодіє з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, CYP2C9 або CYP2D6. У ході клінічних досліджень не виявлено посилення печінкового метаболізму під дією препарату. Отже, малоймовірна взаємодія абакавіру з інгібіторами протеази ВІЛ та іншими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів системи цитохрому Р450. Клінічні дослідження не виявили клінічно значимих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Застосування абакавіру одночасно з рифампіцином, фенобарбіталом та фетоноїном (індукторами урідін-5-дифосфат-глюкуронілтрансферази) може призвести до незначного зменшення концентрації абакавіру в плазмі. Етанол. Етанол уповільнює метаболізм абакавіру. внаслідок чого AUC абакавіру збільшується приблизно на 41%. З огляду на профіль безпеки абакавіра ці зміни можна вважати клінічно незначущими. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу. Метадон. У фармакокінетичному дослідженні спільне призначення абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу та метадону призводило до зниження Сmax абакавіру на 35% та збільшення часу її досягнення на 1 год. При цьому під кривою "концентрація в плазмі - час" не змінювалася. Вважають, що ці дані не мають клінічного значення. У цьому дослідженні абакавір збільшував середній системний кліренс метадону на 22%. Для більшості пацієнтів ці зміни не є клінічно значущими, однак іноді може знадобитися подальше збільшення дози метадону. Ретиноїди. Ретиноїди (наприклад, ізотретиноїн) інактивуються під впливом алкогольдегідрогенази. Взаємодія з абакавіром можлива, проте спеціальних досліджень не проводилося. Рибавірин. Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при одночасному призначенні абакавіру та рибавірину, оскільки можливе зменшення концентрації фосфорильованих метаболітів рибавірину, що у свою чергу може призвести до зниження ефективності лікування у пацієнтів, інфікованих одночасно ВІЛ та вірусом гепатиту С., які отримують терапію пегіломаном та інтер.Спосіб застосування та дозиПрепарат Абакавір-АВС приймають внутрішньо, незалежно від їди. Препарат повинен призначати лікар, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Дорослі, підлітки та діти старше 12 років та масою тіла понад 30 кг Рекомендована доза препарату Абакавір-АВС – 600 мг 1 раз на добу (2 таблетки по 300 мг) або 300 мг 2 рази на добу (по 1 таблетці 300 мг). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози препарату Абакавір-АВС не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування абакавіру протипоказано (для цієї лікарської форми, у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування).ПередозуванняУ клінічних дослідженнях пацієнти отримували одноразові дози абакавіру до 1200 мг та добові дози до 1800 мг. Повідомлень про несподівані побічні реакції не було. Дія вищих доз абакавіру невідома. Лікування: необхідний контроль стану пацієнта з метою виявлення ознак інтоксикації та при необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про можливість виведення абакавіру за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат повинен призначати лікар, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Гіперчутливість Застосування абакавіру пов'язане з ризиком розвитку реакції гіперчутливості, що характеризується появою лихоманки та/або висипу та іншими симптомами, що свідчать про поліорганне ураження. Реакція гіперчутливості може загрожувати життю і в окремих випадках, коли не призначено відповідне лікування, може призвести до летального результату. Ризик розвитку реакції гіперчутливості при застосуванні абакавіру значно підвищений у пацієнтів із позитивним результатом тесту на наявність алелю HLA-B*5701. Однак реакції гіперчутливості до абакавіру відзначалися з меншою частотою і у пацієнтів, які не є носіями цього алелю. Необхідно дотримуватися таких правил: - Слід провести дослідження на наявність алелю HLA-B*5701 до початку терапії абакавіром, а також до відновлення терапії абакавіром у пацієнтів з невідомим статусом щодо даного алелю, які раніше добре переносили терапію абакавіром. - Не рекомендується застосування абакавіру пацієнтам з алелем HLA-B*5701 або пацієнтам, у яких була запідозрена реакція гіперчутливості під час застосування будь-якого іншого лікарського препарату, що містить абакавір, незалежно від статусу алеля HLA-B*5701. - Кожному пацієнту слід нагадати, що необхідно ознайомитися з інструкцією із застосування, вкладеною в упаковку препарату Абакавір-АВС. - У всіх пацієнтів, які отримують терапію абакавіром, клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатися основою для ухвалення рішення щодо проведення клінічного дослідження. - При підозрі на реакцію гіперчутливості терапію абакавіром слід негайно припинити навіть за відсутності алелю HLA-B*5701. Затримка припинення терапії абакавіром після виникнення реакції гіперчутливості може призвести до загрозливого життя реакції. - Пацієнтів, у яких розвинулася реакція гіперчутливості, слід проінформувати про необхідність передачі таблеток препарату Абакавір-АВС, що залишилися, лікувальному лікарю, щоб уникнути відновлення прийому абакавіру. - Відновлення застосування препаратів, що містять абакавір, після підозрюваної реакції гіперчутливості до абакавіру може призвести до швидкого повернення симптомів протягом кількох годин, які можуть включати загрозливу для життя артеріальну гіпотензію та смерть. - При розгляді питання про відновлення терапії абакавіром після припинення лікування будь-яким препаратом, що містить абакавір, з будь-якої причини повинна бути встановлена ​​причина припинення терапії незалежно від носійства пацієнтом алеля HLA-B*5701. - Якщо реакція гіперчутливості не може бути виключена, не можна відновлювати прийом абакавіру або будь-яких інших лікарських засобів, що містять абакавір. - Якщо реакція гіперчутливості виключена, можливе відновлення терапії препаратом Абакавір-АВС. У поодиноких випадках у пацієнтів, які припинили застосування абакавіру з причин, відмінних від симптомів реакції гіперчутливості, також відмічався розвиток загрозливих для життя реакцій протягом декількох годин після відновлення терапії абакавіром (див. підрозділ "Опис окремих небажаних реакцій"). Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість розвитку реакції гіперчутливості при відновленні терапії препаратом Абакавір-АВС або іншими лікарськими препаратами, що містять абакавір, та про те, що відновлення терапії препаратом Абакавір-АВС або іншими лікарськими препаратами, що містять абакавір, має здійснюватися лише за наявності швидкого доступу до медичної допомоги. Клінічна картина реакції гіперчутливості до абакавіру Реакція гіперчутливості до абакавіру характеризується появою симптомів, що вказують на поліорганне ураження. Найчастіші симптоми – лихоманка та/або висипання – відзначаються у більшості пацієнтів. Іншими симптомами гіперчутливості до абакавіру є стомлюваність, нездужання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи блювоту, нудоту, діарею та біль у животі, порушення з боку дихальної системи, включаючи задишку, біль у горлі, кашель, ураження легень (в основному, у вигляді локальних інфільтративних змін, що виявляються при рентгенографії грудної клітки). Симптоми гіперчутливості можуть з'явитися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших 6 тижнів застосування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії препаратом Абакавір-АВС. Якщо при появі симптомів гіперчутливості лікування абакавіром продовжується, вони стають більш вираженими і можуть набувати загрозливого для життя характеру. У більшості випадків подібні симптоми зникають при припиненні прийому абакавіру. Лактатацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом Є повідомлення про розвиток лактатацидозу і виражену гепатомегалію зі стеатозом, у тому числі з летальним результатом, внаслідок антиретровірусної терапії аналогами нуклеозидів, включаючи абакавір, що приймаються як окремо, так і в комбінації. Найчастіше ці ускладнення виникають у жінок. Симптоми, які можуть вказувати на розвиток лактат-ацидозу, включають загальну слабкість, відсутність апетиту, швидке схуднення неясної етіології, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у животі), порушення з боку дихальної системи (задишка та тахіпное) або неврологічні симптоми (включно з руховими). Лактатацидоз характеризується високою смертністю та може бути пов'язаний з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю. Лактатацидоз, як правило, виявлявся за кілька місяців терапії. Необхідно припинити терапію аналогами нуклеозидів у разі симптоматичних проявів гіперлактатемії та метаболічного/молочнокислого ацидозу, прогресування гепатомегалії або швидкого підвищення активності амінотрансфераз. Застосування препарату Абакавір-АВС вимагає обережності для будь-яких пацієнтів (особливо жінок з надмірною масою тіла) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику ураження печінки та стеатозом печінки (включаючи застосування деяких лікарських засобів та алкоголю). Пацієнти з комбінованим гепатитом С, які отримують терапію інтерфероном альфа та рибавірином, можуть являти собою особливу групу ризику. Пацієнти із групи підвищеного ризику потребують ретельного спостереження. При появі клінічних або лабораторних ознак лактат-ацидозу з гепатитом або без нього (може виявлятися гепатомегалією та стеатозом навіть за відсутності вираженого підвищення активності амінотрансфераз) лікування препаратом Абакавір-АВС необхідно призупинити. Мітохондріальна дисфункція Дослідження in vitro та in vivo показали, що аналоги нуклеозидів та нуклеотидів здатні викликати пошкодження мітохондрій різного ступеня. Були зафіксовані випадки мітохондріальної дисфункції у ВІЛ-негативних дітей, які отримували внутрішньоутробно та/або після народження аналоги нуклеозидів. Основними небажаними реакціями були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), порушення обміну речовин (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці небажані реакції часто є транзиторними. Було зареєстровано деякі неврологічні розлади з пізнім початком (збільшений тонус м'язів, судоми, порушення поведінки). Чи є дані неврологічні розлади транзиторними чи постійними, нині невідомо. Будь-яка дитина, навіть ВІЛ-негативна, що підлягала внутрішньоутробному впливу аналогів нуклеозидів і нуклеотидів, повинна пройти клінічне та лабораторне обстеження з метою виключення мітохондріальної дисфункції у разі виявлення відповідних ознак або симптомів. Ці дані не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання антиретровірусної терапії у вагітних жінок для профілактики вертикальної передачі ВІЛ-інфекції. Перерозподіл підшкірної жирової клітковини У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, може спостерігатися перерозподіл та/або накопичення підшкірної жирової клітковини, включаючи ожиріння по центральному типу, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз, підвищення концентрації ліпідів у сироватці та концентрації глюкози в крові. Хоча одну або кілька з перелічених вище небажаних реакцій, пов'язаних із загальним синдромом, який часто відносять до ліподистрофії, можуть викликати всі препарати класів ІП ВІЛ та НДПТ, дані досліджень свідчать про існування відмінностей між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці небажані реакції. Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію; наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо, синергічну роль. Віддалені наслідки зазначених небажаних реакцій нині невідомі. При клінічному обстеженні пацієнтів слід звертати увагу на перерозподіл підшкірної жирової клітковини. Лабораторне обстеження має включати визначення концентрації ліпідів у сироватці крові та концентрації глюкози у крові. У разі порушення ліпідного обміну призначають відповідне лікування. Панкреатит Були зафіксовані випадки розвитку панкреатиту, хоча причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлено. Терапія трьома НДПТ У пацієнтів з високим рівнем вірусного навантаження (>100 000 копій/мл) призначення потрійної комбінації, що містить абакавір, ламівудін та зидовудін, вимагає особливого розгляду. Були зафіксовані випадки високої частоти вірусологічної невдачі та виникнення резистентності на ранніх стадіях, коли як режим терапії 1 раз на добу застосовували комбінацію абакавіру з тенофовіру дизопроксилу фумаратом та ламівудином. Захворювання печінки Препарат Абакавір-АВС протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки класів А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю. Пацієнти з вже існуючою дисфункцією печінки, включаючи активний хронічний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії та повинні перебувати під наглядом відповідно до прийнятої практики. Супутній гепатит або С Пацієнти з супутнім хронічним гепатитом або С, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, мають підвищений ризик виникнення тяжких і потенційно летальних небажаних реакцій з боку печінки. У разі супутньої противірусної терапії гепатиту В або С слід також ознайомитись з відповідною інструкцією щодо застосування цих лікарських препаратів. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні абакавіру і рибавірину. Захворювання нирок Препарат Абакавір-АВС не повинен призначатися пацієнтам із термінальною хронічною нирковою недостатністю. Синдром відновлення імунітету За наявності у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом безсимптомних опортуністичних інфекцій або їх залишкових явищ на момент початку антиретровірусної терапії проведення такої терапії може призвести до посилення симптоматики опортуністичних інфекцій або інших тяжких наслідків. Зазвичай, ці реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку антиретровірусної терапії. Типовими прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова інфекція, спричинена мікобактеріями, та пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (раніше Р. carinii). Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного обстеження та, при необхідності, лікування. Аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) також спостерігалися на тлі відновлення імунітету, проте час первинних проявів варіював, і захворювання могло виникати через багато місяців після початку терапії та мати атипову течію. Остеонекроз Незважаючи на те, що етіологія даного захворювання є багатофакторною (включаючи прийом глюкокортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу найчастіше зустрічалися у пацієнтів на пізній стадії ВІЛ-інфекції та/або тривало приймають комбіновану антиретрову. Пацієнту слід звернутися до лікаря, якщо він відчуває біль і скутість у суглобах або труднощі під час руху. Оппортуністичні інфекції Застосування препарату Абакавір-АВС або інших антиретровірусних препаратів не виключає можливості розвитку опортуністичних інфекцій або інших ускладнень ВІЛ-інфекції, тому пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Передача ВІЛ-інфекції Проведення антиретровірусної терапії, у тому числі препаратом Абакавір-АВС, не виключає можливості передачі ВІЛ статевим шляхом або при контакті з інфікованою кров'ю і тому не скасовує необхідності дотримання відповідних запобіжних заходів. Інфаркт міокарда В результаті проспективного спостережного епідеміологічного дослідження з метою вивчення частоти виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виявився зв'язок попереднього прийому абакавіру з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда протягом 6 місяців. За даними узагальненого аналізу клінічних досліджень, не спостерігалося підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда, пов'язаного з прийомом абакавіру. Біологічні механізми, що пояснюють потенційно підвищений ризик, невідомі. Доступні дані, отримані із спостережних когортних та контрольованих клінічних досліджень, не дозволяють однозначно визначити зв'язок терапії абакавіром із ризиком розвитку інфаркту міокарда. Проте з обережністю слід призначати антиретровірусну терапію, включаючи препарати, що містять абакавір, пацієнтам із можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця. Необхідно вжити всіх заходів для мінімізації факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет та куріння). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальні дослідження здатності до керування автотранспортом та управління механізмами не проводилися. Немає даних, що підтверджують вплив абакавіру на здатність займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги. Проте пацієнтів слід інформувати про можливий розвиток таких небажаних реакцій, як підвищена стомлюваність у процесі лікування абакавіром. Слід рекомендувати їм дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та керуванні механізмами. У разі розвитку підвищеної втоми пацієнтам слід відмовитися від таких потенційно небезпечних занять, як керування автомобілем та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: абакавіру сульфат – 351,38 мг, у перерахунку на абакавір – 300,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 380,12 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 24,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) – 4,50 мг, магнію стеарат – 20,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай жовтий (13К 52177) – 20,0 мг: гіпромелоза – 11,8 мг, титану діоксид – 5,2 мг, триацетин – 1,6 мг, барвник заліза оксид жовтий – 1,2 мг, полісорбат – 0 2 мг. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ НА ХЕТЕРО ЛАБС ЛІМІТЕД По 60 пігулок у флаконі з поліетилену високої щільності, запечатаному алюмінієвою фольгою, із пластиковою кришкою, захищеною від випадкового відкривання дітьми. Флакон разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ, ПРИ РАСФАСУВАННІ ТА УПАКОВЦІ НА ТОВ "МАКІЗ-ФАРМА" 60 таблеток у банку з поліетилену низького тиску (ПЕНД), закупореною кришкою з контролем першого розкриття, або в банку імпортної з поліетилену високої щільності (HDPE), закупореною кришкою з поліетилену низької щільності (LDPE) з контролем першого розкриття, або у імпортному флаконі з поліетилену високої щільності (HDPE), запечатаному алюмінієвою фольгою, закупореним пластиковою кришкою. Вільний простір у банку/флаконі при необхідності заповнюють ватою медичною гігроскопічною або ватним імпортним джгутом. На банку/флакон наклеюють етикетку з паперу етикетковою або письмовою, або самоклеючу. 1 банка/флакон разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКапсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з одного боку гравіювання 'Н', з іншого боку гравіювання '139' та ризику, що розділяє '13' і '9'. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний [ВІЛ] засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Абакавір швидко і добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру при прийомі внутрішньо у дорослих становить близько 83%. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) при прийомі абакавіру внутрішньо у вигляді таблеток становить близько 1,5 год. При прийомі абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при досягненні рівноважного стану становить в середньому 3 мкг/мл, а площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) протягом 12-годинного періоду між прийомом доз - у середньому 6,02 мкг * год / мл (протягом доби - близько 12 мкг * год / мл). Після одноразового прийому таблеток абакавіру в дозі 600 мг Сmах становить у середньому близько 4,26 мкг/мл, а AUC - в середньому 11,95 мкг*год/мл. За даними дослідження у 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали абакавір у дозі 300 мг 2 рази на добу та лише одну дозу (300 мг) перед 24-годинним періодом збору проб для аналізу, середнє геометричне значення термінального періоду напіввиведення (Т1/2) внутрішньоклітинного. карбовіру-ТФ при рівноважному стані становить 20,6 год (аналогічний показник для концентрації абакавіру в сироватці - 2,6 год). Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру 600 мг 1 раз на добу були однакові з такими при прийомі абакавіру 300 мг двічі на добу у клінічному дослідженні з перехресним дизайном у 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовіру-ТФ у мононуклеарах периферичної крові був вищим при застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 1 раз на добу порівняно з прийомом абакавіру 300 мг двічі на добу (збільшення AUC у стані рівноваги за 24 години (AUC24,ss) на 3 максимальної добової концентрації у стані рівноваги (Сmах 24,ss) на 99%), що свідчить про можливість такого режиму прийому препарату ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Прийом їжі уповільнює всмоктування абакавіру та зменшує Сmах, але не впливає на AUC. Тому абакавір можна приймати як з їжею, так і без неї. Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Об'єм розподілу абакавіру при внутрішньовенному введенні становить близько 0,8 л/кг, що свідчить про його здатність легко проникати у тканини. У дослідженнях у ВІЛ-інфікованих пацієнтів показано, що абакавір добре проникає у спинномозкову рідину (СМР), при цьому співвідношення AUC абакавіру у СМР та AUC абакавіру у плазмі становить 30-44%. Було встановлено, що через 1,5 години після прийому абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу його концентрація в СМР склала 0,14 мкг/мл. При застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу концентрація препарату в СМР наростала з 0,13 мкг/мл при її вимірюванні через 0,5-1 год до 0,74 мкг/мл при вимірі через 3-4 години після прийому абакавіру. . Таким чином, навіть якщо концентрація абакавіру, що спостерігається в СМР через 4 години після прийому препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу, не є максимально терапією, що досягається при такому режимі, вона вже перевищує IC50 (0,08 мкг/мл або 0,26 мкмоль/л) у 9 разів. У дослідженнях in vitro встановлено, що у терапевтичних дозах абакавір помірно (приблизно на 49%) пов'язують із білками плазми крові людини. Це свідчить про те, що взаємодія абакавіру з іншими препаратами шляхом їх витіснення із з'єднання з білками плазми є малоймовірною. Метаболізм Абакавір метаболізується переважно у печінці. Менш ніж 2% прийнятої дози препарату виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі людини абакавір метаболізується в основному під дією алкогольдегідрогенази з утворенням 5'-карбонової кислоти та шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням 5'-глюкуроніду, що становлять близько 66% від загальної кількості введеної дози препарату. Ці метаболіти екскретуються нирками. Виведення У середньому період напіввиведення абакавіру становить близько 1,5 год. Тривалий прийом абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу не призводить до значної кумуляції препарату. Виведення абакавіру здійснюється за допомогою метаболізму в печінці з подальшою екскрецією метаболітів переважно через нирки. Близько 83% введеної дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і абакавіру в незміненому вигляді, а кількість, що залишилася, - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти Абакавір добре і швидко всмоктується при прийомі внутрішньо у дітей. Усі фармакокінетичні параметри у дітей можна порівняти з відповідними показниками у дорослих з незначною більшою варіабельністю плазмової концентрації. Фармакокінетичні дослідження у дітей показали, що прийом препарату 1 раз на добу еквівалентний за показниками AUC0-24 прийому такої самої дози препарату, поділеному на 2 рази на добу, для існуючих лікарських форм (розчин для прийому внутрішньо та таблетки, вкриті плівковою оболонкою). Немає достатніх даних з безпеки для того, щоб рекомендувати застосування абакавіру у дітей віком до 3 місяців. Особи похилого віку Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. При лікуванні літніх пацієнтів необхідно враховувати частіші порушення функції печінки, нирок і серця в цьому віці, а також супутні захворювання та лікарські препарати, що приймаються. Пацієнти з порушенням функції нирок Абакавір метаболізується переважно у печінці, менше 2% його виводиться нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика абакавіру при термінальній стадії ниркової недостатності приблизно така сама, як при нормальній функції нирок. Тому при порушенні функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Абакавір метаболізується в основному в печінці. Результати дослідження фармакокінетики абакавіру у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) свідчать про збільшення AUC у середньому у 1,89 раза та періоду напіввиведення у 1,58 раза. На показник AUC метаболітів абакавіру порушення функції печінки не впливає, проте швидкість їх утворення та виведення при цьому знижується. Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості показано призначення препарату в іншій лікарській формі. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася, таким чином застосування абакавіру протипоказане у цих груп пацієнтів.ФармакодинамікаМеханізм дії Абакавір - нуклеозидний аналог, що інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ та селективно пригнічує реплікацію ВІЛ-1 та ВІЛ-2, включаючи штами ВІЛ-1, стійкі до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину та невірапіну. Абакавір піддається внутрішньоклітинному метаболізму, перетворюючись на активну форму карбовір-5'-трифосфат (карбовір-ТФ). За даними досліджень in vitro противірусна дія препарату обумовлена ​​пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ, що призводить до обриву синтезу ДНК на матриці вірусної РНК та зупинки реплікації ВІЛ. Не відмічалось антагонізму в противірусній активності абакавіру в культурі клітин при комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази диданозином, емтрицитабіном, ламівудином, ставудином, тенофовіром, залцитабіном або зидовудіном або ненуклеозідами. Фармакодинаміка В отриманих in vitro штамах ВІЛ, стійких до абакавіру, були виявлені мутації у кількох кодонах гена зворотної транскриптази (ВІД) - M184V, K65R, L74V та Y115F. Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro та in vivo формується повільно. Для клінічно значущого 8-кратного збільшення 50% інгібуючої концентрації (IC50) потрібні множинні мутації вірусного геному. Штами, стійкі до абакавіру, можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну та/або диданозину, але повністю зберігають чутливість до зидовудину та ставудину. Перехресна стійкість до абакавіру та інгібіторів протеази ВІЛ або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази малоймовірна. Неефективність комбінації режиму першої лінії, що включає абакавір, ламівудін і зидовудін, переважно пов'язана з одиничною мутацією - M184V, що зберігає можливість широкого вибору режимів терапії другої лінії. Абакавір проникає в спинномозкову рідину (СМР) та зменшує вміст у ній РНК ВІЛ-1. У поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами він може запобігати розвитку неврологічних ускладнень ВІЛ-інфекції та уповільнювати появу стійких штамів у межах ЦНС.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей з масою тіла понад 14 кг у складі комбінованої антиретровірусної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до абакавіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; діти та підлітки з масою тіла менше 14 кг (для даної лікарської форми); лактація; порушення функції печінки (для даної лікарської форми) клас А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю (у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування). З обережністю: пацієнти з можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця, спільне застосування абакавіру та рибавірину.Вагітність та лактаціяВагітність Дані, доступні в Реєстрі застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності, не вказують на збільшення ризику розвитку основних вроджених вад розвитку, пов'язаних із застосуванням абакавіру порівняно із частотою вад розвитку у групі порівняння. Проте належних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок відсутні, безпека застосування абакавіру у жінок під час вагітності дотепер не встановлена. Є дані про вплив абакавіру у репродуктивних дослідженнях на тваринах. При необхідності застосування препарату Абакавір під час вагітності слід оцінити співвідношення ймовірної користі для матері та потенційного ризику для плода. Є дані про незначне транзиторне підвищення концентрації молочної кислоти в плазмі крові новонароджених та дітей грудного віку, матері яких під час вагітності та пологів приймали нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Можливо, це пов'язано із мітохондріальними порушеннями. Клінічна значимість цього явища досі не встановлено. Крім того, є вкрай рідкісні повідомлення про затримку розвитку, епілептичні напади та інші неврологічні порушення у новонароджених (наприклад, збільшення тонусу м'язів). Однак причинно-наслідковий зв'язок цих порушень з прийомом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази матерями під час вагітності та під час пологів не встановлено.Ці дані не скасовують існуючих рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності для запобігання вертикальній передачі ВІЛ. Лактація Фахівці не рекомендують ВІЛ-інфікованим пацієнткам грудне вигодовування, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції дитині. Оскільки абакавір, його метаболіти та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування протипоказане.Побічна діяГіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймали абакавір, відзначалася реакція гіперчутливості, в окремих випадках зі смертельним результатом. Гіперчутливість до абакавіру характеризується виникненням симптомів, що свідчать про поліорганне ураження. Майже у більшості пацієнтів з гіперчутливістю при розвитку цієї реакції відзначаються лихоманка та/або висип (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна), хоча в деяких випадках ці прояви відсутні. Симптоми реакції гіперчутливості можуть з'являтися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших 6 тижнів лікування (медіана часу початку цієї реакції - 11 діб). Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії абакавіром. Прояви реакції гіперчутливості наведені нижче. Симптоми, що зустрічаються не менше ніж у 10% пацієнтів із гіперчутливістю, виділені напівжирним шрифтом. Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Висипання (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна). З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність. Порушення з боку нервової системи Головний біль, парестезія. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи Лімфоспенія. Порушення з боку печінки та підшлункової залози Підвищення біохімічних показників функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності. Порушення з боку опорно-рухової системи Міалгії; рідко – міоліз, артралгії, підвищення активності креатинфосфокінази. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність. Інші Гарячка, відчуття втоми, нездужання, набряки, лімфаденопатія, артеріальна гіпотонія, кон'юнктивіт, анафілактичні реакції. Хворі на реакцію гіперчутливості спочатку можуть прийняти її за захворювання органів дихання (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібний синдром, гастроентерит або за небажані реакції, пов'язані з прийомом інших препаратів. Пізня діагностика реакції гіперчутливості призводить до продовження або відновлення прийому абакавіру, що призводить до більш тяжкої реакції гіперчутливості або смерті. Тому при появі будь-яких із перелічених симптомів необхідне ретельне обстеження пацієнта для виключення реакції гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то повторне призначення препарату Абакавір або інших препаратів, які містять абакавір, суворо протипоказано. Цілком ймовірно, що переривання терапії може збільшити ризик розвитку сенсибілізації і, отже, виникнення клінічно значимих реакцій гіперчутливості. Тому пацієнти повинні бути попереджені про важливість регулярного прийому препарату Абакавір. Якщо при розвитку реакції гіперчутливості пацієнти продовжують приймати препарат Абакавір, то клінічні прояви стають більш вираженими, а при відміні препарату Абакавір вони зазвичай піддаються зворотному розвитку. Відновлення прийому препарату Абакавір пацієнтами з реакцією гіперчутливості в анамнезі призводить до розвитку повторної реакції протягом декількох годин. Повторна реакція гіперчутливості може протікати важче, ніж перша, і виявлятися загрозливому життю артеріальною гіпотензією, аж до летального результату. При розвитку реакції гіперчутливості на абакавір, незалежно від носія алелі HLA-B*5701, препарат повинен бути скасований, і його ніколи не можна призначати в подальшому, як і інші препарати, що містять абакавір.Іноді реакція гіперчутливості розвивається при відновленні терапії препаратом Абакавір після його відміни, спричиненої появою всього одного з основних симптомів цієї реакції (висипки, гарячки, нездужання, стомлюваності, порушень з боку шлунково-кишкового тракту або дихальної системи). У поодиноких випадках ця реакція виникає при відновленні прийому Абакавіру пацієнтами, у яких до відміни препарату не відзначалося жодних попередніх симптомів реакції гіперчутливості. Природа інших небажаних явищ, відмінних від реакції гіперчутливості, але спостерігаються у пацієнтів, які отримують препарат Абакавір, до кінця не зрозуміла. Чи є ці небажані явища наслідком застосування препарату Абакавір або інших препаратів, які одночасно призначаються з ним, або вони зумовлені самим захворюванням, дотепер не встановлено. Багато з наведених нижче небажаних ефектів, пов'язаних з прийомом препарату Абакавір (нудота, блювання, діарея, лихоманка, стомлюваність, висип) можуть спостерігатися і при розвитку реакції гіперчутливості. Тому при появі будь-якого з цих симптомів показано ретельне обстеження хворого на підтвердження або виключення реакції гіперчутливості. Якщо препарат Абакавір був відмінений унаслідок підозри на реакцію гіперчутливості, відновлення прийому препарату заборонено. Відновлювати терапію препаратом Абакавір після переривання у зв'язку з появою вищеперелічених симптомів можна тільки після виключення реакції гіперчутливості та під безпосереднім медичним наглядом. Були зареєстровані рідкісні випадки поліморфної ексудативної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, у яких не можна було виключити реакцію гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках необхідно завжди припинити прийом лікарських засобів, що містять абакавір. Більшість наведених нижче небажаних реакцій не обмежує застосування препарату Абакавір. Залежно від частоти їх виявлення можна розділити на такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Дані клінічних досліджень Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: анорексія. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Порушення зі стогони шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання, діарея. Системні прояви та місцеві реакції Часто: лихоманка, сонливість, стомлюваність. У контрольованих клінічних дослідженнях було показано, що зміна лабораторних показників при лікуванні препаратом Абакавір спостерігається так само рідко, як і в контрольній групі пацієнтів, які не отримували препарат. Дані післяреєстраційного спостереження Порушення метаболізму та харчування Часто: гіперлактатемія, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну. Рідко: лактоацидоз (можливо зі смертельним наслідком, як правило, пов'язані з тяжкою гепатомегалією та стеатозом печінки), накопичення та/або перерозподіл жирової тканини (ліподистрофія). Частота цих небажаних реакцій залежить від багатьох факторів, у тому числі від антиретровірусних препаратів, що використовуються у комбінації з абакавіром. Порушення з боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення, мігрень, порушення сну, депресивні розлади, нездужання, втома. Порушення серцево-судинної системи: інфаркт міокарда. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлено), гепатомегалія, жирова дистрофія печінки. Рідко: панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлений). Порушення дихальної системи: бронхіт. Порушення з боку шкіри Часто: висип (за відсутності системних проявів). Дуже рідко: поліморфна ексудативна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку опорно-рухового апарату: скелетно-м'язові болі. Лабораторні зміни: підвищення активності креатинфосфокінази, амілази, аланіамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), гаммаглутамілтранспептидази (ГГТ), гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, нейтропенія, анемія, тром. Інші: лихоманка, млявість, озноб, опортуністичні інфекції, синдром відновлення імунітету, аутоімунні захворювання. Були зареєстровані випадки лактоацидозу, іноді зі смертельним наслідком, як правило, пов'язаного з вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки при використанні аналогів нуклеозидів. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційовано з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія) у пацієнтів з ВІЛ, включаючи зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз та дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"). Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційоване з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції. Також були зареєстровані випадки аутоімунних захворювань (наприклад, хвороба Грейвса), що відбуваються в умовах імунної реактивації, проте представлені терміни прояву захворювання є різноманітнішими і ці явища можуть відбутися через багато місяців після початку терапії. Були зареєстровані випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, просунутою стадією ВІЛ-інфекцією або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro та аналіз основних шляхів метаболізму абакавіру вказують на те, що його взаємодія з іншими препаратами, опосередкована цитохромом Р450, є малоймовірною. Абакавір не пригнічує метаболічні реакції за участю ізоферменту 3А4 цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro показано, що абакавір не вступає у взаємодії з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, CYP2C9 та CYP2D6. Клінічні дослідження не виявили індукції печінкового метаболізму екзогенних субстанцій під дією абакавіру. Таким чином, взаємодія абакавіру з інгібіторами протеази ВІЛ та іншими препаратами, що метаболізуються за участю основних ізоферментів цитохрому Р450, є малоймовірною. Клінічні дослідження показали відсутність клінічно значимих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Потужні індуктори ізоферментів цитохрому Р450, такі як рифампіцин, фенобарбітал і фенітоїн за впливу на УДФ-глюкуронілтрансферазу можуть незначно зменшити концентрацію в плазмі абакавіру. Етанол: етанол уповільнює метаболізм абакавіру, що призводить до збільшення AUC на 41%. Проте клінічна значимість цієї зміни невелика. На метаболізм етанолу абакавір не впливає. Метадон: за даними фармакокінетичних досліджень, застосування абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу в комбінації з метадоном знижує максимальну концентрацію (Сmах) абакавіру в сироватці крові на 35%, збільшує час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові (Тmах) на 1 год, але не змінює AUC. Клінічна значимість цих змін невелика. У цьому ж дослідженні встановлено, що абакавір підвищує системний кліренс метадону на 22%. У більшості випадків ці зміни також розцінюються як клінічно незначущі, однак у певних ситуаціях може знадобитися зміна дози метадону. Ретиноїди: ретиноїди, наприклад, ізотретиноїн, елімінуються за участю алкогольдегідрогенази, тому можуть вступати у взаємодії з абакавіром, проте до цього часу спеціальних досліджень не проводилося. Рибавірин: як і у абакавіра, рибавірін має ті ж шляхи внутрішньоклітинного фосфорилювання. Взаємодія між цими препаратами може призвести до зниження концентрації внутрішньоклітинного фосфорильованих метаболітів рибавірину і, як наслідок, знизити ймовірність досягнення стійкої вірусологічної відповіді (УВО) у коінфікованих гепатитом З ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали терапію пегільованим інтерфероном та Клінічні дані свідчать про те, що ВІЛ/ВГС-інфіковані пацієнти, які отримують абакавір, що містять схеми антиретровірусної терапії, можуть опинитися під загрозою нижчої відповіді на терапію ПЕГ-інтерфероном/рібавірином. Слід бути обережними при спільному застосуванні абакавіру та рибавірину.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Препарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Дорослі, діти та підлітки з масою тіла не менше 25 кг Рекомендована доза препарату Абакавір - 600 мг/добу. Препарат призначають у дозі 300 мг (1 таблетка) 2 рази на добу або 600 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів Діти з масою тіла від 14 до 25 кг Діти з масою тіла від 14 до 20 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно за ризиком) 2 рази на добу або 300 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Діти з масою тіла більше 20 кг, але менше 25 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно по ризику) вранці та 1 таблетка увечері або 11/2 таблетки 1 раз на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози препарату Абакавір не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування протипоказане (для даної лікарської форми у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування).ПередозуванняСимптоми У клінічних дослідженнях не було виявлено небажаних реакцій при застосуванні препарату Абакавір у разових дозах до 1200 мг та добових до 1800 мг. Дія препарату у вищих дозах досі не вивчена. Лікування У разі передозування препарату Абакавір за пацієнтом встановлюють спостереження для виявлення симптомів отруєння та своєчасного початку лікування. За потреби проводять симптоматичне лікування. Ефективність перитонеального діалізу та гемодіалізу для видалення абакавіру невідома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Кожен пацієнт повинен ознайомитися з інструкцією із застосування. Гіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймають абакавір, розвивається гіперчутливість до препарату, у поодиноких випадках з летальним результатом. Фактори ризику У клінічних дослідженнях було показано, що носій алеля HLA-B*5701 значно збільшує ризик розвитку реакції гіперчутливості до абакавіру. У проспективному клінічному дослідженні CNA106030 (PREDICT-1) пацієнтам з наявністю алелю HLA-B*5701 препарати, що містять абакавір, не призначалися, що дозволило суттєво знизити частоту виникнення клінічно підозрюваної реакції гіперчутливості з 7,8% (66 пацієнтів з 847) ,4 % (27 пацієнтів з 803) (р % (23 пацієнтів з 842) до 0,0% (0 пацієнтів з 802) (р HLA-B*5701 розвивається реакція гіперчутливості порівняно з 0-4% пацієнтів, у яких цей аллель відсутній. Лікарям рекомендується проводити скринінг на носій алеля HLA-B*5701 у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, яким раніше не призначалися препарати, що містять абакавір. Скринінг також рекомендується проводити перед повторним призначенням абакавіру пацієнтам з невідомим HLA-B* 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Використання препаратів, що містять абакавір, не рекомендується у пацієнтів-носіїв алелю HLA-B*5701 і повинно розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним наглядом, коли потенційна користь перевищує ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатися основою для ухвалення рішення про використання препаратів, що містять абакавір, у всіх пацієнтів. Навіть у разі відсутності алелю HLA-B*5701 абакавір необхідно відмінити і не відновлювати його прийом у всіх випадках, коли реакцію гіперчутливості не можна виключити, керуючись клінічними даними, через потенційний ризик розвитку серйозних небажаних ефектів або навіть летального результату. клінічна картина Реакція гіперчутливості до абакавіру характеризується появою симптомів, що вказують на поліорганне ураження. Найчастіші симптоми – лихоманка та/або висипання – відзначаються у більшості пацієнтів. Іншими симптомами гіперчутливості до абакавіру є стомлюваність, нездужання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи блювоту, нудоту, діарею та біль у животі, порушення з боку дихальної системи, включаючи задишку, біль у горлі, кашель, ураження легень (в основному вигляді локальних інфільтративних змін, що виявляються при рентгенографії грудної клітки). Симптоми гіперчутливості можуть з'явитися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших шести тижнів застосування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії препаратом Абакавір. Якщо при появі симптомів гіперчутливості лікування абакавіром продовжується, вони стають більш вираженими і можуть набувати загрозливого для життя характеру. У більшості випадків подібні симптоми зникають при припиненні прийому абакавіру. Лікування При появі симптомів гіперчутливості до абакавіру пацієнт, незалежно від носія алелю HLA-B*5701, ПОВИНЕН негайно звернутися до лікаря за консультацією. Постановка діагнозу реакції гіперчутливості до абакавіру потребує негайного відміни препарату. НІКОЛИ НЕ СЛІД відновлювати лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, що містить абакавір, після виникнення реакції гіперчутливості. Це пов'язано з загрозою появи протягом декількох годин після відновлення прийому препарату ще більш виражених симптомів (включаючи загрозливу для життя артеріальну гіпотонію), які можуть призвести до летального результату. Для запобігання пізньому виявлення та зниження ризику розвитку життєзагрозливої ​​реакції гіперчутливості слід повністю припинити прийом препарату Абакавір при неможливості виключення гіперчутливості, навіть при потенційній наявності інших діагнозів (захворювання органів дихання, грипоподібні захворювання, гастроентерит, реакції на прийом інших лікарських препаратів). Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності для тих пацієнтів, які одночасно почали приймати препарат Абакавір та інші лікарські препарати, відомі можливістю викликати шкірні реакції (наприклад, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази – ННІОТ). Це пов'язано з тим, що в даний час важко диференціювати висипи, викликані цими препаратами, і реакцію гіперчутливості на абакавір. Не слід відновлювати лікування Абакавіром або іншим препаратом, що містить абакавір, навіть у разі появи симптомів гіперчутливості при повторному прийомі альтернативних лікарських препаратів. Особливі вказівки щодо лікування після перерви в терапії препаратом Абакавір Незалежно від носія алелю HLA-B*5701, якщо після відміни препарату Абакавір передбачається поновлення лікування цим препаратом, необхідно з'ясувати причину відміни та переконатися в тому, що у пацієнта не спостерігалося симптомів гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то відновлення лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить абакавір, заборонено. Описано нечисленні випадки розвитку реакції гіперчутливості при відновленні лікування абакавіром після його відміни у зв'язку з появою якого-небудь одного з типових симптомів гіперчутливості (висипання, лихоманка, нездужання, стомлюваність, шлунково-кишкові порушення та порушення з боку дихальної системи). Найбільш поширеним ізольованим симптомом реакції гіперчутливості був шкірний висип. Оскільки у всіх таких випадках виключити реакцію гіперчутливості не можна і, беручи до уваги дані про більш тяжку її течію при повторному застосуванні абакавіру, відновлення терапії препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить у цих пацієнтів, не рекомендується. Однак, якщо в таких випадках питання про повторне призначення абакавіру вирішується позитивно, лікування їм проводять лише під безпосереднім медичним наглядом. Реакція гіперчутливості відзначається, хоча і вкрай рідко, навіть при відновленні лікування препаратом, що містить абакавір, пацієнтів, у яких симптоми цієї реакції раніше не спостерігалися і у яких перерва в прийомі препарату, що містить абакавір, був пов'язаний з іншими причинами. У такому разі відновлення прийому препарату можливе, проте потрібна наявність швидкого доступу до медичної допомоги у пацієнта або людей, що його оточують. Скринінг на носій алеля HLA-B *5701 рекомендується проводити до повторного призначення абакавіру у пацієнтів з невідомим HLA-B * 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Повторне призначення абакавіру пацієнтам-носіям алелю HLA-B*5701 не рекомендоване і може розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним контролем, коли потенційна користь від лікування препаратом переважає всі можливі ризики. Необхідна інформація для пацієнтів Лікар, який призначає препарат, повинен ознайомити пацієнта з наступною інформацією щодо реакції гіперчутливості: пацієнт повинен бути поінформований про можливість появи загрозливих для життя симптомів гіперчутливості та ризик летального результату, а також про підвищений ризик реакції гіперчутливості у носіїв алелю HLA-В*5701; пацієнта необхідно попередити, що навіть за відсутності алелю HLA-В*5701 може розвинутись реакція гіперчутливості. Таким чином, ВСІ пацієнти при появі симптомів, які можуть бути обумовлені реакцією гіперчутливості, ПОВИННІ НЕГАЙНО звернутися до свого лікаря; пацієнти з гіперчутливістю до абакавіру повинні бути попереджені про неприпустимість відновлення застосування препарату Абакавір або інших препаратів, що містять абакавір, незалежно від HLA-B*5701-статусу; щоб уникнути повторного застосування препарату Абакавір пацієнтами, які перенесли реакцію гіперчутливості, їм рекомендується повернути таблетки препарату Абакавір лікареві; пацієнти, які з будь-якої причини перервали лікування препаратом Абакавір (особливо у зв'язку з можливими небажаними реакціями або ускладненнями лікування), перед поновленням прийому препарату повинні звернутися до лікаря. Лактоацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом Є повідомлення про розвиток лактоацидозу і виражену гепатомегалію зі стеатозом, у тому числі з летальним результатом, внаслідок антиретровірусної терапії аналогами нуклеозидів, включаючи абакавір, ламівудін і зидовудін, що приймаються як окремо, так і в комбінації. Найчастіше ці ускладнення виникають у жінок. Симптоми, що вказують на розвиток лактоацидозу, включають загальну слабкість, зниження апетиту, швидке схуднення неясної етіології, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у животі), порушення з боку дихальної системи (задишка та тахіпное) або неврологічні симптоми ( включаючи рухові). Лактоацидоз має високу смертність за відсутності невідкладного лікування та може бути пов'язаний з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю. Лактоацидоз, зазвичай, проявляється через кілька місяців терапії. Необхідно припинити терапію аналогами нуклеозидів у разі симптоматичних проявів гіперлактатемії та метаболічного або лактоацидозу, прогресування гепатомегалії або швидкого підвищення активності амінотрансфераз. Застосування препарату Абакавір та інших препаратів, що містять абакавір, у будь-якого пацієнта вимагає обережності для будь-яких пацієнтів (особливо жінок з надмірною масою тіла) з гепатомегалією, або гепатитом або іншими відомими факторами ризику ураження печінки і стеатозом печінки (включаючи застосування деяких лікарських препаратів і алкоголю). Пацієнти з комбінованим гепатитом С, які отримують терапію інтерфероном альфа та рибавірином можуть являти собою особливу групу ризику. Пацієнти з підвищеним ризиком потребують ретельного спостереження. При появі клінічних або лабораторних ознак лактоацидозу або гепатотоксичності (може проявлятися гепатомегалією та стеатозом, навіть за відсутності вираженого підвищення активності амінотрансфераз) лікування препаратом Абакавір необхідно припинити. Мітохондріальна дисфункція Дослідження in vitro та in vivo показали, що аналоги нуклеозидів та нуклеотидів здатні викликати різний ступінь пошкодження мітохондрій. Були зафіксовані випадки мітохондріальної дисфункції у ВІЛ-негативних дітей, які отримували внутрішньоутробно та/або після народження аналоги нуклеозидів. Основними небажаними реакціями були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), порушення обміну речовин (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці небажані реакції часто є транзиторними. Було зареєстровано деякі неврологічні розлади з пізнім початком (збільшення тонусу м'язів, судоми, порушення поведінки). Чи є дані неврологічні розлади транзиторними чи постійними нині невідомо. Будь-яка дитина, навіть ВІЛ-негативна, що піддавалася внутрішньоутробному впливу аналогами нуклеозидів і нуклеотидів,повинен пройти клінічне та лабораторне обстеження з метою виключення мітохондріальної дисфункції у разі виявлення відповідних ознак чи симптомів. Ці дані не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання анітретровірусної терапії у вагітних жінок для профілактики вертикальної передачі ВІЛ-інфекції. Перерозподіл підшкірно-жирової клітковини У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, може спостерігатися перерозподіл та/або накопичення підшкірно-жирової клітковини, включаючи ожиріння по центральному типу, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз , підвищення концентрації ліпідів у сироватці та концентрації глюкози в крові Хоча всі препарати з класів інгібіторів протеази та НДПТ можуть викликати одну або кілька з перелічених вище небажаних реакцій, пов'язаних із загальним синдромом, який часто називають ліподистрофією, накопичені дані свідчать про існування відмінностей між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці небажані реакції. Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію: наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо, синергічну роль у розвитку даного ускладнення. Віддалені наслідки цих небажаних явищ поки що невідомі. Під час клінічного обстеження слід звернути увагу на ознаки перерозподілу підшкірно-жирової клітковини. Необхідно уважно стежити за концентрацією ліпідів у сироватці та концентрацією глюкози у крові. У разі порушення ліпідного обміну призначають відповідне лікування. Панкреатит: Можливий розвиток панкреатиту. Причинно - слідчий зв'язок із застосуванням абакавіру не встановлено. Терапія трьома нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази: У пацієнтів з високим вірусним навантаженням (> 100 000 копій/мл) потрійна терапія аналогами нуклеозидів (поєднання абакавіру, ламівудину та зидовудину) потребує спеціального розгляду. Були повідомлення про вірусологічну невдачу та розвиток резистентності на ранній стадії, при поєднанні абакавіру з тенофовіру дизопроксилфумаратом і ламівудином при прийомі один раз на день. Захворювання печінки: Абакавір протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки ( дана лікарська форма) клас А, Б і С за шкалою Чайлд-П'ю. Пацієнти з уже існуючою дисфункцією печінки, включаючи активний хронічний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиетровірусної терапії, і повинні перебувати під наглядом відповідно до прийнятої практики. Пацієнти з супутнім гепатитом В або С: Пацієнти з супутнім хронічним гепатитом В або С, які приймають комбіновану антиретровірусну терапію, наражаються на підвищений ризик серйозних і потенційно смертельно небезпечних побічних реакцій з боку печінки. У разі супутньої противірусної терапії гепатиту В або С також необхідно ознайомитися з відповідною інформацією для цих лікарських препаратів. Слід виявляти обережність при сумісному застосуванні абакавіру та рибавірину. Захворювання нирок: Абакавір не повинен застосовуватися у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності. Синдром відновлення імунітету За наявності у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом безсимптомних опортуністичних інфекцій або їх залишкових явищ на момент початку антиретровірусної терапії (APT), проведення такої терапії може призвести до посилення симптоматики опортуністичних інфекцій або інших тяжких наслідків. Зазвичай, ці реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку APT. Типовими прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова інфекція, спричинена мікобактеріями, та пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (P. carinii). Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного обстеження та, при необхідності, лікування. Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) також можуть проявитися в умовах відновлення імунної системи. Однак час появи є більш мінливим і може статися через кілька місяців після початку лікування. Остеонекроз: Незважаючи на те, що етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, важкий імунодефіцито високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу були зареєстровані у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та/або при довготривалій . Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря, якщо вони стали відчувати біль у суглобах, тугорухливість суглобів або утруднення в русі. Оппортуністичні інфекції Застосування препарату Абакавір або інших антиретровірусних препаратів не виключає можливості розвитку опортуністичних інфекцій або інших ускладнень ВІЛ-інфекції, тому пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Передача ВІЛ-інфекції Проведення антиретровірусної терапії, у тому числі препаратом Абакавір, не виключає можливості передачі ВІЛ статевим шляхом або при контакті з інфікованою кров'ю і тому не скасовує необхідності дотримання відповідних запобіжних заходів. Інфаркт міокарда В результаті проспективного спостережного епідеміологічного дослідження з метою вивчення частоти виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виявився зв'язок попереднього прийому абакавіру з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда протягом 6 місяців. За даними узагальненого аналізу клінічних досліджень, не спостерігалося підвищення ризику інфаркту міокарда, пов'язаного з прийомом абакавіру. Біологічні механізми, що пояснюють потенційно підвищений ризик, невідомі. Загалом, доступні дані, отримані із спостережних когортних та контрольованих клінічних досліджень, не дозволяють однозначно визначити зв'язок терапії абакавіром із ризиком розвитку інфаркту міокарда. Проте з обережністю слід призначати антиретровірусну терапію, включаючи препарати, що містять абакавір, пацієнтам із можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця. Необхідно вжити всіх заходів для мінімалізації факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет та куріння). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень про вплив абакавіру на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося. При оцінці здатності пацієнта керувати автотранспортом та працювати з механізмами слід враховувати його стан та весь спектр небажаних реакцій Абакавіра.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: абіратерону ацетат 250 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (PH 101) 216,00 мг, лактози моногідрат 189,00 мг, кроскармелоза натрію 22,50 мг, повідон К-29/32 7,00 мг, натрію лаурилсульфат 17,0 ,50 мг, стеарат магнію 10,00 мг. По 120 таблеток у банку з поліетилену високої щільності, закупорену пластиковою кришкою із пристроєм захисту від дітей. По одному банку разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки від майже білого до світло-коричневого або коричневого кольору з гравіюванням "А1" на одній стороні і "Н" на іншій; на обох сторонах таблетки є фаска.Фармакотерапевтична групаІнші антагоністи гормонів та їх інші аналоги.ФармакокінетикаФармакокінетика абіратерону ацетату та абіратерону була вивчена у здорових добровольців, у пацієнтів з пізніми стадіями метастатичного раку передміхурової залози та у неонкологічних пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Абіратерону ацетат in vivo швидко перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Абсорбція При пероральному застосуванні абіратерону натще час досягнення максимальної концентрації абіратерону в плазмі становить приблизно 2 години. Прийом абіратерону з їжею в порівнянні з прийомом препарату натще призводить до 10-кратного збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) і 17-кратного збільшення максимальної концентрації абіратерону (Сmах) залежно від жирності прийнятої їжі. Зважаючи на нормальну різноманітність вмісту та складу їжі, прийом абіратерону з їжею має здатність надавати різноманітну системну дію. Тому абіратерон не можна приймати з їжею. Розподіл Зв'язок із білками плазми міченого 14С-абіратерону становить 99,8%. Об'єм розподілу, що здається, становить приблизно 5 630 л, що свідчить про те, що абіратерон активно розподіляється в периферичних тканинах. Метаболізм При пероральному застосуванні 14С-абіратерону ацетату в капсулах абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який у свою чергу піддається метаболізму, включаючи сульфатування, гідроксилювання та окиснення, головним чином у печінці. Більшість циркулюючого 14С-абіратерону (приблизно 92%) знаходилася у формі метаболітів абіратерону. З 15 піддаються виявлення метаболітів на кожен із двох основних метаболітів - абіратерону сульфат і N-оксид абіратерону сульфат - припадало по 43% загальної радіоактивності. Виведення За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, середній період напіввиведення абіратерону у плазмі становить приблизно 15 годин. При пероральному прийомі міченого 14С-абіратерону ацетату в дозі 1 г приблизно 88% радіоактивної дози виводилося через кишківник і приблизно 5% виводилося нирками. Основними речовинами, знайденими у фекаліях, були незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55% та 22% введеної дози відповідно). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика абіратерону вивчалася у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю відповідно) та у здорових добровольців. Системна дія абіратерону після одноразового застосування внутрішньо в дозі 1 г збільшувалася приблизно на 11% у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та на 260% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Середній період напіввиведення абіратерону збільшується приблизно до 18 годин у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та приблизно до 19 годин у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Для пацієнтів, які мають легкий ступінь печінкової недостатності, корекція дози абіратерону не потрібна.Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Фармакокінетику абіратерону порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують стандартну схему гемодіалізу, та у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системна дія абіратерону ацетату після прийому внутрішньо в дозі 1 г у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують гемодіаліз, не збільшувалася. Застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону у таких пацієнтів відсутні. Вплив на інтервал QT Встановлено, що абіратерон не має значного впливу на інтервал QT/QTc.ФармакодинамікаМеханізм дії Абіратерону ацетат in vivo перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Зокрема, абіратерон селективно пригнічує активність ферменту 17-гідроксилази/С17,20-ліази (CYP17). Цей фермент експресується і є необхідним для біосинтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і клітинах пухлини передміхурової залози. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону шляхом 17α-гідроксилування та розриву зв'язку З 17,20 у попередники тестостерону: дегідроепіандростерон та андростендіон відповідно. Гальмування активності CYP17 також супроводжується посиленням синтезу мінералокортикоїдів у надниркових залозах. Андроген-чутливий рак передміхурової залози реагує на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Антиандрогенна терапія, наприклад застосування агоністів люліберину або проведення орхідектомії, послаблюють синтез андрогенів у яєчках, але не впливають на синтез андрогенів у надниркових залозах та пухлинах. Застосування абіратерону спільно з агоністами люліберину (або орхідектомією) знижує концентрацію тестостерону в сироватці крові до рівня, нижчого від порога визначення. Фармакодинаміка Абіратерон знижує концентрацію тестостерону та інших андрогенів у сироватці нижче тих показників, які вдається отримати на фоні застосування агоністів люліберину або після орхідектомії. Це відбувається через селективне інгібування ферменту CYP17, який потрібний для біосинтезу андрогенів. Концентрація простатспецифічного антигену (ПСА) є біомаркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. Застосування спіронолактону Пацієнтам, які брали участь у основних клінічних дослідженнях, заборонялося застосовувати спіронолактон, т.к. його молекули зв'язуються з рецепторами андрогенів та можуть підвищувати концентрацію ПСА. Аналгетичний ефект Частка пацієнтів, у яких відзначався паліативний аналгетичний ефект, була достовірно вищою при застосуванні абіратерону порівняно з групою плацебо. Крім того, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалося прогресування больового синдрому. Ризик розвитку кісткових ускладнень У порівнянні з групою плацебо у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалися випадки ураження кісткової тканини, до яких були віднесені патологічний перелом, спинальна компресія, паліативне опромінення кістки, хірургічне лікування кістки.Показання до застосуванняПрепарат Абірат у комбінації з преднізолоном призначений для лікування метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату. Дитячий вік віком до 18 років. Середній та тяжкий ступінь печінкової недостатності. Тяжкий ступінь ниркової недостатності. З обережністю: дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску або розвитку гіпокаліємії, наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, з недавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією; фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%, серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, тяжкою або нестабільною стенокардією.Вагітність та лактаціяАбіратерон не застосовується у жінок. Даних щодо застосування абіратерону у вагітних жінок немає. Абіратерон протипоказаний вагітним та здатним завагітніти жінкам. Невідомо, чи проникає абіратерон у грудне молоко.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами при лікуванні препаратом Абірат є периферичні набряки, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, збільшення активності ACT, збільшення активності АЛТ, диспепсія, переломи. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні захворювання - Дуже часто: інфекції сечовивідних шляхів. Часто сепсис. Порушення зі сторін ендокринної системи: - Нечасто: недостатність функції надниркових залоз. Лабораторні та інструментальні дані - Дуже часто: гіпокаліємія. Часто: гіпертригліцеридемія, підвищення активності АЛТ та ACT. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: переломи (за винятком патологічних переломів). Нечасто: рабдоміоліз, міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Часто: гематурія. Порушення з боку судин – Дуже часто: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку серця: Часто: серцева недостатність, у тому числі гостра серцева недостатність, лівошлуночкова недостатність, зменшення фракції викиду лівого шлуночка; стенокардія, аритмія, фібриляція передсердь, тахікардія. Частота невідома: інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея. Часто диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Рідко: блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність. Загальні розлади Дуже часто: периферичні набряки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційний вплив інших препаратів на дію абіратерону При дослідженні фармакокінетичної взаємодії сильного індуктора ізоферменту CYP3A4 на здорових добровольцях – рифампіцину 600 мг на день протягом 6 днів, а потім разової дози абіратерону 1000 мг – середня плазмова AUC∞ абіратерону знижувалася на 55%. Слід уникати спільного застосування абіратерону та сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій продірявлений). Призначення цієї групи препаратів можливе лише після ретельної оцінки клінічної ефективності. У клінічних дослідженнях фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів у здорових добровольців застосування кетоконазолу, сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 не впливало на клінічно значний вплив на фаракокінетику абіратерону. Потенційний вплив абіратерону на дію інших лікарських препаратів Абіратерон пригнічує печінкові ізоферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів – CYP2D6 та CYP2C8. У клінічному дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP2D6 декстрометорфану системний вплив декстрометорфану збільшився приблизно в 2,9 рази. AUC0-24ч для дектрорфану, активного метаболіту дектрометорфану, збільшилася приблизно на 33%. Рекомендується з обережністю застосовувати абіратерон пацієнтам, які отримують препарати, які метаболізуються ізферментом CYP2D6, особливо це стосується препаратів з вузьким терапевтичним індексом. У таких випадках слід розглянути можливість зниження дози препаратів з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, у тому числі таких препаратів, як метопролол, пропранолол, дезіпрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн. У такому ж дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP1A2 теофіліну не спостерігалося системного впливу теофіліну. У дослідженні CYP2C8 взаємодії препарат-препарат на здорових добровольцях AUC піоглітазону була збільшена на 46% та AUCs М-III та M-IV, кожного з активних метаболітів піоглітазону, знизилася на 10% при введенні піоглітазону разом при одноразовому введенні абіратерону0. Хоча ці результати показують, що не очікується клінічно значущих збільшення впливу, якщо абіратерон застосовують у поєднанні з іншими препаратами, які метаболізуються переважно CYP2C8, пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак токсичності, пов'язаних із субстратом CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, якщо він застосовується одночасно з абіратероном. Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT Оскільки андрогенна деприваційна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, рекомендується виявляти обережність при застосуванні абіратерону з іншими лікарськими засобами, здатними подовжувати інтервал QT, або лікарськими засобами, здатними викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует", такими як антиаритмічні ліки. хінідин дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні препарати тощо. Спільне застосування зі спіронолактоном Спіронолактон зв'язується з рецепторами андрогенів та може сприяти підвищенню концентрації ПСА. Застосування спіронолактону не рекомендовано у пацієнтів, які приймають абіратерон.Спосіб застосування та дозиДози Рекомендована добова доза препарату Абірат становить 1 г (4 таблетки по 250 мг) 1 раз на день за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Абірат застосовується разом із низькими дозами преднізолону. Рекомендована доза преднізолону становить 10 мг на добу. Препарат Абірат не можна приймати з їжею. Протягом 1 години після прийому препарату не рекомендується їда. До початку лікування препаратом Абірат, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця слід вимірювати активність сироваткових трансаміназ та концентрацію білірубіну. Артеріальний тиск, концентрацію калію в крові та ступінь затримки рідини в організмі слід оцінювати щомісяця. При пропущенні чергової добової дози препарату Абірат®, преднізолону наступного дня слід прийняти звичайну дозу пропущеного препарату. Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку абіратерону при неодноразовому застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Препарат Абірат не можна призначати пацієнтам з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Якщо в ході лікування препаратом у пацієнтів розвинулися ознаки гепатотоксичності (підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT), що в 5 разів перевищує верхню межу норми, або концентрації білірубіну, в 3 рази перевищує верхню межу норми), терапію слід нормалізації показників функції печінки Повторну терапію у пацієнтів з нормалізованими показниками функції печінки можна розпочати із зменшеною дозою 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день. У цьому випадку контроль активності сироваткових трансаміназ та концентрації білірубіну повинен здійснюватися щонайменше кожні 2 тижні протягом 3 місяців, а потім - щомісяця. Якщо ознаки гепатотоксичності виникають при дозі 500 мг, терапію препаратом Абірат слід припинити. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абірат слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів, які мають до початку лікування порушення функцій печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), корекція дози абіратерону не потрібна. Застосування абіратрону у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня, клас В та С за класифікацією Чайлд-П'ю протипоказано. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Тим не менш, застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічних даних щодо застосування препарату Абірат у таких пацієнтів відсутні. Діти Для дітей застосування препарату Абірат неактуальне, оскільки у даної вікової категорії не буває раку передміхурової залози.ПередозуванняДані щодо передозування абіратерону обмежені. Специфічного антидоту немає. У разі передозування прийом абіратерону слід припинити. Слід проводити загальні підтримувальні заходи, включаючи контроль аритмії. Також слід контролювати функцію печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом абіратерону одночасно з їжею значно збільшує його всмоктування. Ефективність та безпека абіратерону, прийнятого з їжею, не встановлено. Абіратерон не можна приймати з їжею. Підвищення артеріального тиску, гіпокаліємія, затримка рідини та серцева недостатність внаслідок надлишку мінералокортикоїдів. Застосування абіратерону може спричинити підвищення артеріального тиску, гіпокаліємію та затримку рідини через підвищення концентрації мінералокортикоїдів внаслідок інгібування ферменту CYP17. Прийом глюкокортикостероїдів (ГКС) послаблює стимулюючу дію адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та тяжкості цих побічних реакцій. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, клінічний стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску, розвитку гіпокаліємії або затримці рідини в організмі (наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, із шлуночковою аритмією, тяжкою або нестабільною стенокардією та порушеннями функції нирок). Абіратерон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Безпека абіратерону у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка Перед початком застосування абіратерону слід скоригувати гіпокаліємію та підвищення артеріального тиску. Артеріальний тиск, концентрацію калію в плазмі та ступінь затримки рідини слід контролювати як мінімум 1 раз на місяць. Гепатотоксичність та порушення функції печінки У клінічних дослідженнях зареєстровано виражене підвищення активності печінкових ферментів, що вимагало відміни або корекції дози абіратерону. Активність сироваткових трансаміназ та білірубіну слід вимірювати до початку застосування абіратерону кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця. При розвитку клінічних симптомів та ознак, що дозволяють припустити порушення функції печінки, слід негайно виміряти активність сироваткових трансаміназ. При підвищенні активності АЛТ або ACT у 5 разів вище за верхню межу норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище за верхню межу норми застосування абіратерону слід негайно припинити, і слід ретельно контролювати функцію печінки. Абиратерон можна застосовувати знову тільки після повернення показників функції печінки до вихідних значень і лише за умови нижчих доз. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), абіратерон слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку неодноразового застосування абіратерону у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому необхідність корекції дози неможливо передбачити. Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Жінки із збереженим репродуктивним потенціалом Абіратерон не призначений для застосування у жінок. Передбачається, що прийом інгібіторів CYP17 вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з абітареоном без рукавичок. Контрацепція у чоловіків та жінок Невідомо, чи є абіратерон або його метаболіти в спермі. Необхідно використовувати презерватив, якщо планується статевий акт із вагітною жінкою. Якщо статевий акт планується із жінкою із збереженим репродуктивним потенціалом, необхідно використовувати презерватив поряд з іншими ефективними методами контрацепції. Здатність до зачаття Дослідження токсичної дії абіратерону на репродуктивну систему не проводилося, даних про вплив препарату на здатність до зачаття немає. Скасування кортикостероїдів та купірування стресових ситуацій При відміні преднізолону слід виявляти обережність та контролювати ознаки недостатності функції кори надниркових залоз. Якщо застосування абіратерону триває після відміни кортикостероїдів, слід контролювати прояв симптомів надлишку мінералокортикоїдів. У пацієнтів, які отримують преднізолон, при розвитку стресових ситуацій може знадобитися підвищена доза кортикостероїдів перед, під час та після стресової ситуації. Щільність кісткової тканини У чоловіків з метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози може спостерігатися зниження щільності кісткової тканини. При одночасному застосуванні абіратерону та кортикостероїдів цей ефект може посилюватися. Попереднє застосування кетоконазолу У пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол для терапії раку простати, може очікувати нижчий рівень відповіді на терапію абіратерону. Гіперглікемія Застосування глюкози може призводити до гіперглікемії, тому у пацієнтів з цукровим діабетом необхідно часто вимірювати концентрацію глюкози в крові. Одночасне призначення абіратерону та хіміотерапії Безпека та ефективність одночасного призначення абіратерону та цитотоксичної хіміотерапії не встановлені. Вплив на кістково-м'язову систему При застосуванні абіратерону було зареєстровано випадки міопатії. У деяких пацієнтів спостерігався рабдоміоліз із нирковою недостатністю. Найчастіше зазначені стани розвивалися протягом першого місяця лікування, а після відміни абіратерону відбувалося відновлення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні абіратерону та інших препаратів, здатних викликати міопатію/рабдоміоліз. Інформація про деякі допоміжні речовини, що входять до складу препарату Абірат® Цей лікарський препарат містить лактозу. Препарат Абірат слід приймати з обережністю пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Даний лікарський препарат містить більше 1 ммоль (27,2 мг) натрію в кожній дозі (4 таблетки), що необхідно брати до уваги при лікуванні пацієнтів, які отримують дієту з контрольованим вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Абіратерон не впливає або надає незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему