Акционные товары

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: золмітриптан – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактоза безводна (цукор молочний безводний) – 98,3 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 15,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; склад оболонки: гіпромелоза - 2,15 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 0,60 мг, тальк - 0,60 мг, титану діоксид Е 171 - 0,45 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0, 20 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 таблеток або 2 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо золмітриптан швидко та повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від їди. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. Середній обсяг розподілу становить 7,0 л/кг. Зв'язок із білками плазми низький (приблизно 25 %). Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2,5 до 50 мг золмітриптан та його активний метаболіт мають дозозалежну площу під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальну концентрацію (Сmах). Стах досягається протягом 1,5 годин (75% Стах - протягом 1 години); максимальна концентрація препарату у плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин.При прийомі кількох доз кумуляції не спостерігалося. Протягом 4 годин після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану та його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у разі прийому препарату у міжприступний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним із уповільненням випорожнення шлунка під час нападу мігрені. Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Встановлено три основні метаболіти: індолоцтова кислота (основний метаболіт, що виявляється в плазмі та сечі), N-оксид- та N-дезметил-похідні. N-дезметилірованний метаболіт є активним, а два інші метаболіти не виявляють фармакологічної активності.Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша від концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт робить свій внесок у терапевтичну дію золмітриптану. Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30% виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції. Середній період напіввиведення золмітриптану та N-дезметильованого метаболіту становить 4,7 год та 5,7 год у здорових добровольців, 7,3 год та 7,5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки та 12 год та 7,8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно. Нирковий кліренс золмітриптану та його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною та вираженою нирковою недостатністю у порівнянні зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану та активного метаболіту збільшується незначно (на 16 % та 35 %, відповідно) із збільшенням періоду напіввиведення на 1 годину (до 3-3,5 годин). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили межі значень, зазначених у здорових добровольців. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне до тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Сmах – на 47%, періоду напіввиведення – до 12 годин. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, зокрема активного метаболіту. Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЗолмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не виявляє суттєвої фармакологічної активності по відношенню до 5HT2, 5НТ3, 5НТ4, адренергічних, гістамінових, мускаринових та дофамінергічних рецепторів. Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції у басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну та периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду та субстанції Р. У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відмічався через 1 годину та наростав у період від 2 до 4 годин після прийому препарату. Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури та мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозній голові болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без аури.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік – до 18-ти років. Літній вік - старше 65 років (ефективність та безпека застосування не вивчена). Період вагітності (безпека застосування не вивчена). Геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна мігрень. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця. Коронарний вазоспазм / стенокардія Прінцметала. Захворювання периферичних артерій. Порушення мозкового кровообігу (у тому числі інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (у тому числі метизергідом), а також протягом 24 годин після їх відміни. Спільне застосування з інгібіторами МАО-А та протягом 14 днів після їх відміни. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжке порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування золмітриптану під час вагітності не вивчалась. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів. Однак деякі дані досліджень ембріотоксичності свідчать про можливе зниження життєздатності ембріонів. Застосування препарату протипоказане під час вагітності. Період грудного вигодовування Золмітриптан проникає у молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає золмітриптан у грудне молоко жінок у період грудного вигодовування. Тому необхідно з обережністю підходити до призначення препарату жінкам у період грудного вигодовування. Припинення грудного вигодовування на 24 години дозволяє мінімізувати вплив золмітриптану на немовля.Побічна діяНебажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 годин після прийому препарату, мають транзиторний характер та вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується прийому повторних доз. Частота розвитку небажаних реакцій представлена ​​згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку центральної нервової системи: часто - порушення чутливості, запаморочення, гіперестезія, парестезія, сонливість, відчуття "тепла" або "холоду", вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, транзиторне підвищення артеріального тиску; дуже рідко – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний ангіоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дисфагія; дуже рідко - ішемія або інфаркт (наприклад, ішемія або інфаркт кишки, інфаркт селезінки), симптомами яких можуть бути діарея з домішкою крові та біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язова слабкість, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – поліурія, часте сечовипускання; дуже рідко - імперативні позиви до сечовипускання. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Загальні розлади: часто - астенія, інертність, відчуття стиснення дихання, біль або відчуття стиснення в глотці, ділянці шиї, грудній клітці або кінцівках, підвищене потовиділення. Деякі з цих симптомів можуть бути симптомами мігрені. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином та пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної та клінічно значущої взаємодії золмітриптану та ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказане. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів ерготаміну або його похідних. Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану та триразове збільшення AUC його активного метаболіту. Після прийому циметидину, інгібітору цитохрому Р450, відзначалося збільшення періоду напіввиведення золмітриптану на 44% та збільшення AUC на 48%. Період напіввиведення та AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) та флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСИНОНУ (Див. розділ "Особливі вказівки"). Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів. Побічні ефекти можуть бути більш частими при сумісному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені – 2,5 мг (1 таблетка). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з початку головного болю, проте препарат ефективний і при прийомі в пізніші терміни після початку нападу. Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 годин, можна прийняти повторну дозу Золмітриптан-СЗ. Не слід приймати повторну дозу раніше, ніж через 2 години після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не спостерігається клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу. Якщо у пацієнта не було досягнуто терапевтичного ефекту після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан-СЗ у дозі 5 мг (2 таблетки). Не слід приймати більше 2 доз Золмітриптан-СЗ на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 таблетки). Препарат Золмітриптан-СЗ не показаний для профілактики мігрені. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Дитячий та підлітковий вік Ефективність та безпека застосування золмітриптану у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану у плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів віком від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітріптан-СЗ у дітей та підлітків не рекомендується. Літній вік Ефективність та безпека золмітриптану у пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан-СЗ у пацієнтів похилого віку не рекомендується. Порушення функції печінки Корекція дози при легкому та помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Ниркова недостатність Корекція дози не потрібна, якщо кліренс креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози Для пацієнтів, які приймають циметидин або селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони) сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняСимптоми При одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай спостерігався седативний ефект. Період напіввиведення золмітриптану становить 2,5 - 3 години, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом має продовжуватися, як мінімум, протягом 15 годин або поки є симптоми передозування. Лікування Для золмітриптану немає специфічного антидоту. У разі вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, а також спостереження та підтримку функції серцево-судинної системи. Ефект гемодіалізу та перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану у сироватці не встановлений.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Золмітриптан-СЗ може застосовуватись лише у випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для усунення мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів із встановленим діагнозом мігрені за наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТш/т-рецепторів, спостерігалися порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти. Пацієнти з мігренню можуть бути схильні до ризику певних порушень мозкового кровообігу. Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, що асоціюються з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Дуже рідко при застосуванні даного класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія та інфаркт міокарда. Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати артеріальний тиск. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузальному періоді та чоловікам старше 40 років за наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в окремих випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі. Як і у разі застосування інших агоністів серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стиснення в області серця. У разі виникнення болю в області грудної клітки або симптомів ішемічної хвороби серця слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження. Як і у випадку інших агоністів серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів, транзиторне підвищення артеріального тиску відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення артеріального тиску було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану. Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Відзначався розвиток серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСіН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки та симптоми: зміни психічного стану, вегетативні та нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан-СЗ та СІОЗС або СІОЗСіН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну. Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно потребує відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для лікування головного болю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів прийому золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких потребує високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 фл.: золедронова кислота 4 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаЗоледронова кислота відноситься до бісфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Пригнічує надмірну резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Точний механізм, який забезпечує інгібування активності остеокластів, досі не з'ясований. Золедронова кислота не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кістки. У пацієнтів з гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами, одноразова інфузія золедронової кислоти супроводжується зниженням концентрації кальцію та фосфору у сироватці крові та підвищенням екскреції кальцію та фосфору із сечею. Основним патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях та кісткових метастазах є гіперактивність остеокластів, що призводить до підвищення резорбції кісткової тканини. Надмірне вивільнення кальцію в кров внаслідок резорбції кісток призводить до поліурії та порушень з боку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою дегідратацією та зниженням швидкості клубочкової фільтрації, що у свою чергу призводить до збільшення зворотного всмоктування кальцію в нирках, ще більше посилює системну гіперкальціємію і створює « ». Пригнічення надмірної резорбції кісткової тканини та забезпечення адекватного надходження рідини є необхідними умовами у лікуванні гіперкальціємії, спричиненої злоякісним новоутворенням. За патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії пацієнти з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, можуть бути поділені на дві групи: пацієнти з гуморальною гіперкальціємією та пацієнти з гіперкальціємією внаслідок інвазії пухлини у кісткову тканину. При гуморальній гіперкальціємії активація остеокластів та стимуляція кісткової резорбції здійснюється такими факторами, як паратиреоїдний гормон-пов'язаний протеїн, що виробляється пухлинними клітинами та потрапляє у системний кровотік. Гуморальна гіперкальціємія, як правило, розвивається при сквамозно-клітинних злоякісних новоутвореннях легень, голови та шиї або пухлинах сечостатевої системи, таких як нирково-клітинна карцинома або рак яєчників. У цих пацієнтів кісткові метастази можуть бути відсутніми або бути мінімальними. При поширеній інвазії пухлинних клітин у кісткову тканину ними виробляються локально діючі речовини, що активують остеокластичну резорбцію кісток, що також призводить до розвитку гіперкальціємії. До новоутворень, що супроводжуються локально-опосередкованою гіперкальціємією, як правило, відносяться рак грудей та множинна мієлома. Загальний показник концентрації кальцію в сироватці пацієнтів з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, може не відображати тяжкість гіперкальціємії внаслідок супутньої гіпоальбумінемії. В ідеалі для діагностики та лікування гіперкальціємічних станів необхідно визначати концентрацію іонізованого кальцію, однак у багатьох клінічних ситуаціях це дослідження недоступне або виконується недостатньо швидко. У зв'язку з цим замість визначення іонізованого кальцію часто використовується загальний показник концентрації кальцію в сироватці з поправкою на рівень альбуміну (скоригований сироватковий кальцій (КСК)). Для цих розрахунків є кілька номограмм.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в плазмі крові швидко збільшується, досягаючи C max  в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від C max  через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1 % від C max до повторної інфузії на 28 день. Зв'язок із білками плазми – 56%. Чи не піддається метаболізму. Виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення золедронової кислоти із системного кровотоку з T1/2 0,24 год та 1,87 год відповідно та 3 фаза – тривале виведення з T1/2 146 год. кумуляції препарату при повторних введеннях кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55%. Решта кількості золедронової кислоти зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається його повільне зворотне вивільнення у системний кровотік та виведення нирками; з калом виводиться менш як 3%. Загальний плазмовий кліренс – 2.54-7.54 л/год, не залежить від дози золедронової кислоти, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії,але не впливає на площу під кривою «конценрація-час» (AUC). Нирковий кліренс позитивно корелює з КК і становить 42-108% від КК, що становить у середньому 55-113%. У пацієнтів з тяжкою (КК менше 20 мл/хв) та помірною нирковою недостатністю (КК від 20 до 50 мл/хв) кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу золедронової кислоти у пацієнтів з КК 84 мл/хв.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки.Показання до застосуванняГіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мг/хв); ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) у пацієнтів з метастатичним ураженням кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі; ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 4.5 мг/дл або 400 мкмоль/л); печінкова недостатність у пацієнтів із гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами; аспіринчутлива астма; захворювання серця, що супроводжуються серцевою недостатністю; гіпокальціємія; дитячий вік до 18 років (немає даних щодо ефективності та безпеки); вагітність; період лактації; підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів та інших компонентів препарату. З обережністю: при застосуванні золедронової кислоти у пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти (при застосуванні інших бісфосфонатів спостерігалися випадки бронхоспазму, див. розділ «Спосіб застосування та дози»).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти золедронової кислоти зазвичай незначні і минущі, схожі з побічними явищами, що відмічені при застосуванні інших бісфосфонатів. В/в інфузії найчастіше супроводжуються лихоманкою. Часто у пацієнтів розвивається грипоподібний синдром, що включає лихоманку, озноб, жар, біль у кістках та/або артралгію, міалгію. Після внутрішньовенного введення відмічені реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Локальні реакції в місці введення, такі як почервоніння або припухлість, спостерігаються менше ніж у 1% пацієнтів. Найчастіше симптоми зникають протягом 24-48 год без специфічного лікування. Повідомлялося про рідкісні випадки шкірного висипу, свербежу і болю в грудях після введення золедронової кислоти. Також як при застосуванні інших бісфосфонатів, повідомлялося про випадки кон'юнктивіту та гіпомашіємії. Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01% (включаючи поодинокі випадки або за не встановленої частоти). З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; нечасто – біль у животі, запор, діарея; частота не встановлена ​​– стоматит, сухість слизової порожнини рота, диспепсія, запалення слизової оболонки ШКТ. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – тромбоцитопенія; рідко – панцитопенія; частота не встановлена ​​– гранулоцитопенія, нейтропенія. З боку лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто-гіпокальціємія; нечасто – гіпокаліємія, гіпомагніємія. З боку обміну речовин: зневоднення, анорексія, підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, м'язові судоми, астенія, біль у кістках, біль у м'язах, біль у спині, біль у кінцівках. З боку нервової системи: часто – головний біль, сплутаність свідомості; нечасто-запаморочення, гіпестезії, гіперестезії, парестезії; частота не встановлена ​​- тривога, нервозність, занепокоєння, дратівливість, порушення сну, депресія, галюцинації, сонливість, запаморочення, спотворення смаку, безсоння, тремор, неспокій. З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія; рідко – брадикардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель; частота не встановлена ​​– плевральний випіт, біль у грудній клітці. З боку шкірних покривів: частота не встановлена ​​– алопеція. Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри; частота не встановлена ​​– дерматит, ангіоневротичний набряк. З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; нечасто -гематурія, протеїнурія. З боку опорно-рухового апарату: часто - біль у суглобах, біль у кістках міалгія; частота не встановлена ​​- біль у ділянці спини, біль у ділянці грудей. З боку органів зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – нечіткість зору; дуже рідко - епісклер, увеїт. Доброякісні, злоякісні та невтончені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): частота не встановлена ​​– ускладнення течії та прогресування злоякісної освіти. Інфекційні захворювання: частота не встановлена ​​– кандидоз, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів. Інші: часто – грипоподібний синдром; нечасто – астенія; частота не встановлена ​​– периферичні набряки, гіпертермія, швидка стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із золедроновою кислотою інших часто застосовуваних лікарських засобів (протипухлинні засоби, антибіотики, анальгетики) будь-яких клінічно значущих взаємодій не відзначено. За даними, отриманими в дослідженнях in vitro, золедронова кислота не має суттєвого зв'язування з білками плазми та не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450. Спеціальних клінічних досліджень з вивчення лікарської взаємодії не проводилося. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів, оскільки одночасна дія цих препаратів проявляється збільшенням тривалості зниження концентрації кальцію в плазмі крові. З обережністю застосовують препарат із петльовими діуретиками у зв'язку з підвищеним ризиком гіперкальціємії. Обережність також необхідна при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. Слід також пам'ятати ймовірність розвитку гипомагниемиии. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенній інфузії бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, у комбінації з талідомідом. Фармацевтична взаємодія Розведений розчин золедронової кислоти не можна змішувати з інфузійними розчинами, що містять іони кальцію (наприклад, розчин Рінгера-лактату). При використанні скляних флаконів, інфузійних систем та мішків різних типів, виготовлених з полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози), будь-яких ознак несумісності із золедроновою кислотою.Спосіб застосування та дозиУ вигляді внутрішньовенної (в/в) інфузії протягом щонайменше 15 хв. Гіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дп або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами Доцільність застосування золедронової кислоти повинна визначатися з урахуванням ступеня тяжкості, так і проявів гіперкальціємії, пов'язаної зі злоякісними пухлинами. Для лікування м'яких безсимптомних форм гіперкальціємії може бути достатньо посиленої гідратації шляхом введення сольових розчинів (із застосуванням або без застосування петлевих діуретиків). Максимальна рекомендована доза: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв. Введення повторної дози можливе, якщо концентрація кальцію не нормалізується або настає погіршення після чіткого клінічного ефекту. Для реалізації повного клінічного ефекту початкової дози інтервал перед повторним введенням має становити щонайменше 7 діб. Протягом усього курсу лікування необхідно забезпечити адекватну гідратацію (сольові розчини), проте слід уникати надмірної гідратації, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього лікування. Діуретики можуть застосовуватись лише після корекції гіповолемії. Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба Рекомендована доза у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв кожні 3-4 тижні. Для попередження гіпокальціємії та збереження гомеостазу пацієнти також повинні приймати внутрішньо препарати кальцію в дозі 500 мг на добу та полівітаміни, що містять вітамін D, з розрахунку 400 МО на добу у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією. Пацієнти з нирковою недостатністю Введення золедронової кислоти призводить до підвищення ризику нефротоксичного синдрому. У пацієнтів з гіперкальціємією з помірним порушенням функції нирок (концентрація креатиніну не більше 4,5 мг/дл) корекція дози не потрібна. З появою ознак погіршення функції нирок необхідно провести відповідне обстеження для визначення співвідношення потенційної користі подальшого лікування та можливого ризику. У пацієнтів з концентрацією креатиніну більше 4,5 мг/дл (400 мкмоль/л) золедронова кислота застосовується лише у разі переважання очікуваної користі над можливим ризиком ниркової недостатності. У пацієнтів з нирковою недостатністю при лікуванні метастатичного ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі коригують дозу відповідно до показників порушення функції нирок: • не рекомендується введення золедронової кислоти пацієнтам, які мають концентрацію креатиніну більше 3 мг/дл: • при КК понад 60 мл/хв рекомендована доза препарату 4,0 мг (5,0 мл концентрату); • при КК від 50 до 60 мл/хв рекомендована доза препарату 3,5 мг (4,4 мл концентрату); • при КК від 40 до 49 мл/хв рекомендована доза препарату 3,3 мг (4,1 мл концентрату); • при КК від 30 до 39 мл/хв рекомендована доза препарату 3,0 мг (3,8 мл концентрату); • при КК менше 30 мл/хв золедронову кислоту не застосовують. Пацієнтам, у яких під час лікування засвідчили прогресуюче порушення функції нирок, лікування відновлюється після зниження концентрації креатиніну у сироватці крові до показників у межах 10% від вихідного. Пацієнти з печінковою недостатністю Досвід застосування золедронової кислоти у терапії гіперкальціємії. індукованої злоякісними пухлинами у пацієнтів з печінковою недостатністю обмежений, а отримані дані не дозволяють рекомендувати певний режим дозування або тактику безпечного застосування у таких пацієнтів. Застосування при астмі У пацієнтів з аспіринчутливою астмою спостерігалися випадки бронхіальної обструкції при застосуванні інших бісфосфонатів. Незважаючи на відсутність даних про подібні прояви на фоні лікування золедроновою кислотою, необхідно бути обережним при призначенні пацієнтам з аспірин-чутливою астмою. Приготування розчину для інфузії Перед введенням препарату концентрат (вміст одного флакона або менший об'єм) розводять у 100 мл розчину для інфузії, що не містить кальцій (0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози). Не можна змішувати препарат Золедронат-Тева з іншими лікарськими засобами, розчинами, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, у тому числі розчином Рінгера-лактату. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенної інфузії безпосередньо після приготування.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні препарату (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок (в т.ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу (в т.ч. концентрацій кальцію, фосфатів та магнію у плазмі крові). Пацієнт, який одержав препарат у дозі, що перевищує рекомендовану, повинен перебувати під постійним наглядом. Лікування: у разі виникнення гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії з клінічно значущими проявами показано проведення інфузії глюконату кальцію, фосфату натрію або калію, сульфату магнію відповідно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування та протягом усього курсу лікування необхідно проводити корекцію симптомів дегідратації та гіповолемії. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього курсу лікування. Після початку терапії необхідний ретельний моніторинг концентрації кальцію, фосфору та магнію у сироватці крові. Золедронова кислота не застосовується у пацієнтів із вихідною гіпокальціємією. Порушення електролітного балансу (гіпокальціємія, гіпомагніємія або гіпофосфатемія) вимагає проведення короткочасної терапії, що заповнює. Перед введенням кожної дози необхідно визначити концентрацію креатиніну для визначення функції нирок. Стан пацієнтів, які отримують золедронову кислоту для лікування гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях з підтвердженим прогресуючим порушенням функції нирок, повинен бути відповідним чином оцінений для визначення переваги очікуваної користі безперервного лікування над можливим ризиком. У зв'язку з можливістю клінічно значущого погіршення функції нирок до ниркової недостатності разова доза не повинна перевищувати 4 мг і тривалість інфузії повинна становити не менше 15 хв. Слід уникати надмірної гідратації у пацієнтів із серцевою недостатністю. Є повідомлення про випадки остеонекрозу щелепи у пацієнтів з раковою пухлиною, у схему лікування яких були включені бісфосфонати. Багато з цих пацієнтів отримували також хіміотерапію та кортикостероїди. Більшість повідомлень стосувалися пацієнтів, які мали стоматологічні процедури, такі як видалення зубів, при цьому були ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліти. Пацієнтам, які мають в анамнезі такі фактори ризику, як ракові пухлини, хіміотерапія, прийом кортикостероїдів, проблеми гігієни ротової порожнини, рекомендується до початку лікування бісфосфонатами проводити огляд та санацію зубів. Під час лікування бісфосфонатами ці пацієнти, наскільки можна, повинні уникати травматичних стоматологічних процедур, т.к. бісфосфонати імовірно створюють умови для виникнення остеонекрозу щелепи. Відсутні повідомлення про зниження ризику розвитку остеонекрозу щелепи при зменшенні дози бісфосфонатів або припинення терапії бісфосфонатами у пацієнтів, яким необхідно провести стоматологічні процедури. Клінічна схема лікування пацієнта в даній ситуації визначається лікарем і ґрунтується на індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу золедронової кислоти на здатність керувати автотранспортом та працюючими механізмами не проводилося. Однак слід дотримуватися обережності при розвитку побічних дій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість), здатних викликати зниження концентрації уваги та психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гозереліну ацетат 3,6 мг (у перерахунку на гозереліну-основу); допоміжні речовини: молочної та гліколевої кислот сополімер (50:50) – до загальної маси 18 мг. По 3,6 мг або 10, 8 мг у шприці-аплікаторі із захисним механізмом (Система безпечного введення Safety Glide). Один шприц-аплікатор міститься в ламінований алюмінієвий конверт. Конверт із рухомо прикріпленим прапорцем-анотацією поміщається в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або кремові циліндричні шматочки полімерного твердого матеріалу, вільного або практично вільного від видимих ​​включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - гонадотропін-рилізинг гормону аналог.ФармакокінетикаВведення препарату Золадекс® 3,6 мг кожні чотири тижні або препарату Золадекс® 10,8 мг кожні 12 тижнів забезпечує підтримання ефективних концентрацій. Кумуляції у тканинах у своїй немає. Препарат Золадекс погано зв'язується з білком, і період напіввиведення його із сироватки крові становить 2-4 години у хворих з нормальною функцією нирок. Період напіввиведення збільшується у хворих із порушеннями ниркової функції. При щомісячному введенні препарату Золадекс 3,6 мг або препарату Золадекс 10,8 мг дана зміна не матиме значних наслідків, тому змінювати дозу для цих пацієнтів не потрібно. У хворих із печінковою недостатністю значних змін у фармакокінетиці не спостерігається.ФармакодинамікаЗоладекс® є синтетичним аналогом природного гонадотропін-рилізингу гормону (ГнРГ). При постійному застосуванні препарат Золадекс інгібує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що веде до зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу в сироватці крові у жінок. Цей ефект оборотний після відміни терапії. На початковій стадії препарат Золадекс®, подібно до інших агоністів ГнРГ, може викликати тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу у сироватці крові у жінок. На ранніх стадіях терапії препаратом Золадекс у деяких жінок можуть відзначатися вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. У чоловіків приблизно до 21 дня після введення першої капсули концентрація тестостерону знижується до кастраційних рівнів і продовжує залишатися зниженою при постійному лікуванні, яке проводиться кожні 28 днів у разі препарату Золадекс® 3,6 мг або кожні 3 місяці у разі препарату Золадекс® 10,8 мг. . Таке зниження концентрації тестостерону на фоні застосування препарату Золадекс® 3,6 мг у більшості хворих призводить до регресії пухлини передміхурової залози та до симптоматичного поліпшення. У жінок концентрація естрадіолу в сироватці також знижується приблизно до 21 дня після введення першої капсули препарату Золадекс® 3,6 мг і, при регулярному введенні препарату кожні 28 днів, залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. Дане зниження призводить до позитивного ефекту при гормонально-залежних формах раку молочної залози, ендометріозі, фібромах матки та придушенні розвитку фолікулів у яєчниках. Це також викликає стоншення ендометрію і є причиною виникнення аменореї у більшості пацієнток. Після введення препарату Золадекс® 10,8 мг концентрація естрадіолу у сироватці у жінок знижується протягом 4 тижнів після введення першої капсули та залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. При початковому застосуванні інших аналогів ГнРГ та переході на препарат Золадекс® 10,8 мг пригнічення рівня естрадіолу зберігається. Пригнічення рівня естрадіолу призводить до лікувального ефекту при ендометріозі та фібромах матки. Показано, що препарат Золадекс® 3,6 мг у комбінації з препаратами заліза викликає аменорею та підвищення рівня гемоглобіну та відповідних гематологічних параметрів у жінок з фібромами матки та супутньою анемією. На тлі прийому агоністів ГнРГ у жінок може мати місце настання менопаузи. Рідко у деяких жінок немає відновлення менструацій після закінчення терапії.Показання до застосуванняРак передміхурової залози; рак молочної залози; ендометріоз; фіброми матки; для витончення ендометрію при планованих операціях на ендометрії; при екстракорпоральному заплідненні.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозереліну чи інших аналогів ГнРГ; вагітність та лактація; дитячий вік. З обережністю: Особи чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. При екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. - дуже рідко: пухлина гіпофіза; Неуточненої частоти: дегенерація фіброматозних вузлів у жінок із фібромою матки. З боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи – дуже рідко: крововилив у гіпофіз. Метаболічні порушення: Часто: порушення толерантності до глюкози. У чоловіків, які отримували агоністи ГнРГ, спостерігалося зниження толерантності до глюкози. Зниження толерантності до глюкози виявлялося розвитком цукрового діабету або погіршенням контролю за концентрацією глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі; Нечасто: гіперкальціємія (у жінок). З боку нервової системи та психічної сфери - Дуже часто: зниження лібідо, пов'язане з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводило до його відміни; Часто: зміна настрою (у жінок), депресія (у жінок), перепади настрою (у чоловіків), парестезія, здавлення спинного мозку (у чоловіків), біль голови (у жінок); Дуже рідко: психотичний розлад. З боку серцево-судинної системи - дуже часто: "припливи", пов'язані з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводили до його відміни; Часто інфаркт міокарда (у чоловіків); серцева недостатність (у чоловіків), ризик якої підвищується при одночасному застосуванні антиандрогенних препаратів. Зміни артеріального тиску, що виявляються зниженням артеріального тиску або підвищенням артеріального тиску. Ці зміни зазвичай транзиторні і дозволяються або в процесі терапії препаратом Золадекс, або після її припинення. В окремих випадках ці зміни вимагали медичного втручання, включаючи скасування препарату Золадекс®. З боку шкіри та підшкірної клітковини - Дуже часто: підвищена пітливість, пов'язана з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводила до його відміни; акне (у жінок), у більшості випадків, виникає протягом 1 місяця після початку терапії препаратом Золадекс®; Часто: алопеція (у жінок), як правило, незначна, у тому числі, у молодих пацієнток з доброякісними новоутвореннями; висип, в основному, незначно виражений, який часто дозволявся на тлі продовження терапії; Неуточнена частота: алопеція (у чоловіків), яка виявлялася як випадання волосся по всьому тілу внаслідок зниження концентрації андрогенів. З боку опорно-рухового апарату – часто: артралгія (у жінок), біль у кістках (у чоловіків). На початку лікування хворі на рак передміхурової залози часто можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, що лікується симптоматично; Нечасто: Артралгія (у чоловіків). З боку сечостатевої системи - дуже часто: еректильна дисфункція (у чоловіків), сухість слизової оболонки піхви та збільшення розміру молочних залоз (у жінок); Часто: гінекомастія (у чоловіків); Нечасто: болючість грудних залоз (у чоловіків), обструкція сечоводів (у чоловіків); Рідко: кіста яєчника (у жінок), синдром гіперстимуляції яєчників (у жінок при спільному застосуванні з гонадотропінами); Неуточнена частота: вагінальна кровотеча (у жінок). Інші - Дуже часто: реакція у місці введення препарату (у жінок); Часто: реакція у місці введення препарату (у чоловіків); тимчасове посилення симптомів захворювання у пацієнток із раком молочної залози на початку терапії. Лабораторні дослідження – часто: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, збільшення маси тіла. Постмаркетингове застосування На фоні застосування препарату Золадекс відмічені поодинокі випадки змін показників аналізу крові, порушення функції печінки, тромбоемболії легеневої артерії та інтерстиціальної пневмонії.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Золадекс® 3,6 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 28 днів: при злоякісних новоутвореннях тривалий час; при доброякісних гінекологічних захворюваннях трохи більше 6 місяців; Для стоншення ендометрію роблять дві ін'єкції з інтервалом в 4 тижні, при цьому абляцію матки рекомендується проводити в перші два тижні після введення другої дози. Екстракорпоральне запліднення Препарат Золадекс 3,6 мг застосовується для десенсибілізації гіпофізу. Десенсибілізація визначається концентрацією естрадіолу в сироватці крові. Як правило, необхідний рівень естрадіолу, який відповідає такому ранню фолікулярну фазу циклу (приблизно 150 пмоль/л), досягається між 7 і 21 днем. При настанні десенсибілізації починають стимуляцію суперовуляції (контрольована стимуляція яєчників) за допомогою гонадотропіну. Десенсибілізація гіпофізу, що викликається, при застосуванні депо агоніста ГнРГ може бути більш стійкою, що може призвести до підвищеної потреби в гонадотропіні. На відповідній стадії розвитку фолікула запровадження гонадотропіну припиняється і далі для індукції овуляції вводиться людський хоріонічний гонадотропін. Контроль за лікуванням,процедури вилучення ооциту та запліднення проводяться відповідно до встановленої практики даного лікувального закладу.ПередозуванняДосвід передозування у людей обмежений. У разі ненавмисного введення препарату Золадекс перед терміном або у вищій дозі не відзначалося клінічно значущих небажаних явищ. Даних щодо передозування у людей немає. При передозуванні хворому слід призначити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід з обережністю призначати препарат Золадекс® особам чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. У цих пацієнтів слід ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. У тому випадку, якщо здавлення спинного мозку або ниркова недостатність, зумовлена ​​непрохідністю сечоводу, мають місце або розвиваються, слід призначати стандартне для даних ускладнень лікування. У жінок препарат Золадекс® 10,8 мг показаний тільки для лікування ендометріозу та фібром матки. Для жінок, які потребують лікування гозереліном за іншими показаннями, застосовують препарат Золадекс 3,6 мг. При використанні препарату Золадекс у жінок до відновлення менструацій повинні застосовуватись негормональні методи контрацепції. Як і при використанні інших аналогів ГнРГ, при застосуванні препарату Золадекс 3,6 мг у комбінації з гонадотропіном повідомлялося про рідкісні випадки розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ). Передбачається, що десенсибілізація, спричинена застосуванням препарату Золадекс® 3,6 мг, може призводити до деяких випадків до збільшення необхідної дози гонадотропіну. Необхідно ретельно моніторувати стимуляцію циклу, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку СГСЯ, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від дозового режиму гонадотропіну. Введення хоріонічного гонадотропіну людини необхідно припинити, якщо це потрібно. Застосування агоністів ГнРГ у жінок може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після закінчення лікування більшість жінок відбувається відновлення мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнток, які отримували препарат Золадекс® 3,6 мг для лікування ендометріозу, додавання гормонозамісної терапії (естрогенний та прогестагенний препарати щодня) знижувало втрату мінеральної щільності кісток та вазомоторні симптоми. В даний час немає досвіду застосування гормонозамісної терапії при лікуванні препаратом Золадекс 10,8 мг. Відновлення менструацій після закінчення лікування препаратом Золадекс у деяких хворих може відбуватися із затримкою. У поодиноких випадках у деяких жінок під час лікування аналогами ГнРГ може мати місце настання менопаузи без відновлення менструацій після закінчення терапії. Застосування препарату Золадекс може призводити до збільшення цервікальної резистентності, необхідно дотримуватися обережності при дилатації шийки матки. Немає даних про ефективність та безпеку терапії препаратом Золадекс® доброякісних гінекологічних захворювань тривалістю понад 6 місяців. Препарат Золадекс® 3,6 мг повинен застосовуватися при екстракорпоральному заплідненні лише під наглядом фахівця, який має досвід роботи у цій галузі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат Золадекс 3,6 мг при екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, оскільки можлива стимуляція великої кількості фолікулів. За попередніми даними, застосування бісфосфонату в комбінації з агоністами ГнРГ у чоловіків сприяє зменшенню втрати мінеральної щільності кісткової тканини. У зв'язку з можливістю розвитку зниження толерантності до глюкози на фоні прийому агоністів ГнРГ у чоловіків рекомендується періодично контролювати вміст глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про те, що препарат Золадекс призводить до погіршення цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, що містять діючі речовини 1 табл. активні речовини: номегестролу ацетат – 2,5 мг; естрадіолу гемігідрат – 1,55 мг (еквівалентно 1,5 мг естрадіолу). допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 57,71 мг оболонка плівкова: Opadry II білий – 1,6 мг (полівініловий спирт – 0,64 мг, титану діоксид – 0,4 мг, макрогол 3350 – 0,32 мг, тальк – 0,24 мг) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, що не містять діючих речовин (плацебо) 1 табл. допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 61,76 мг оболонка плівкова: Opadry II жовтий – 2,4 мг (полівініловий спирт – 0,96 мг, титану діоксид – 0,58 мг, макрогол 3350 – 0,48 мг, тальк – 0,36 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,016 мг , барвник заліза оксид чорний - 0,00024 мг)Опис лікарської формиТаблетки, що містять діючі речовини: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з гравіюванням "ne" з двох сторін. Таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням «р» з двох сторін. Колір ядра на розрізі: від білого майже до білого. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. ; По 28 табл. (24 білі табл., що містять активні речовини, та 4 жовті табл. плацебо) у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом із конвертом для блістера (або без нього), стікером з днями тижня поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаНомегестролу ацетат Всмоктування. Номегестролу ацетат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому C max у плазмі становить близько 7 нг/мл і досягається через 2 години. Абсолютна біодоступність після одноразового прийому становить 63%. Їжа не має клінічно значущого впливу на біодоступність номегестролу ацетату. Розподіл. Номегестролу ацетат активно зв'язується з альбуміном (97-98%), але не зв'язується із ГСПГ чи КСГ. Явний V ss номегестролу ацетату становить (1645±576) л. Метаболізм. Номегестрола ацетат метаболізується до декількох неактивних гідроксильних метаболітів під дією ізоферментів цитохрому Р450 печінки, в основному CYP2C8, CYP2C19, CYP3A4 та CYP3A5, також можлива участь у метаболізмі ізоферментів CYP2C8. Номегестролу ацетат та його гідроксильовані похідні зазнають вираженого метаболізму 2-ї фази з утворенням глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Кліренс у рівноважному стані становить 26 л/год. Виведення. T 1/2 у рівноважному стані становить 46 год (від 28 до 83 год). T 1/2 метаболітів не встановлено. Номегестрола ацетат виводиться нирками та через кишечник (приблизно 80% дози виводиться протягом 4 днів). Номегестрол ацетат практично повністю виводиться протягом 10 днів. Виведення через кишечник перевищує екскрецію нирками. Лінійність. Лінійність фармакокінетики в залежності від дози відзначалася в діапазоні 0,625-5 мг (оцінювали у жінок репродуктивного та постменопаузного віку). Рівноважний стан. ГСПГ не впливає на фармакокінетику номегестролу ацетату. Рівноважний стан досягається через 5 днів. Середня Css складає 4 нг/мл. C max номегестролу ацетату в плазмі становить близько 12 нг/мл і досягається через 1,5 години після прийому препарату. Взаємодія. In vitro номегестролу ацетат не має істотної індукуючої або інгібуючої дії на ізоферменти цитохрому Р450 і не взаємодіє з глікопротеїном Р. Естрадіол (Е2) Всмоктування. 17β-естрадіол піддається вираженому метаболізму при першому проходженні через печінку після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 1%. Прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на біодоступність Е2. Розподіл. Розподіл екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Естрогени активно розподіляються по всьому організмі. Їхні концентрації зазвичай вищі в органах-мішенях статевих гормонів. У крові естрадіол зв'язується з ГСПГ (37%) та альбуміном (61%) і лише 1–2% естрадіолу циркулює у незв'язаному вигляді. Метаболізм. Екзогенний Е2 активно біотрансформується після прийому внутрішньо. Метаболізм екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Е2 швидко перетворюється на кілька метаболітів у кишечнику та печінці (в основному на естрон), які в подальшому кон'югуються та піддаються кишково-печінковій циркуляції. Є динамічна рівновага між E2, естроном та естроном-сульфатом за рахунок активності різних ферментів, включаючи естрадіолдегідрогенази, сульфотрансферази та арилсульфатази. Окислення естрону та Е2 відбувається під дією ізоферментів цитохрому Р450, в основному CYP1A2, CYP1A2 (поза печінкою), CYP3A4, CYP3A5, CYP1B1 та CYP2C9. Виведення. Е2 швидко виводиться із крові. За рахунок метаболізму та кишково-печінкової циркуляції є великий пул циркулюючих сульфатів та глюкуронідів естрогенів. В результаті, T 1/2 Е2, скоригований з урахуванням вихідного показника, варіює в широких межах і становить (3,6±1,5) год після внутрішньовенного введення. Рівноважний стан. C max Е2 у сироватці становить близько 90 пг/мл і досягається через 6 годин після прийому. Середня сироваткова концентрація – 50 пг/мл. Ця концентрація Е2 відповідає такій у початковій та пізній фазах менструального циклу. Особливі групи пацієнтів Діти. Фармакокінетика номегестролу ацетату (первинна мета) після одноразового прийому внутрішньо препарату Зоелі була порівнянна у здорових дівчаток-підлітків після настання менархе та дорослих жінок. Концентрація Е2 (вторинна мета) у дівчаток-підлітків у порівнянні з дорослими жінками була порівнянною протягом перших 24 годин і нижче, ніж у дорослих жінок, через 24 години. Клінічна значимість цього результату невідома. Порушення функції нирок. Вплив захворювань нирок на фармакокінетику препарату Зоелі не вивчався. Порушення функції печінки. Вплив захворювань печінки на фармакокінетику Зоелі не вивчався. Однак у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе погіршення метаболізму статевих гормонів. Етнічні групи. Фармакокінетика препарату у представників етнічних груп спеціально не вивчалась.ФармакодинамікаНомегестрола ацетат – це високоселективний прогестаген, що є похідним природного стероїдного гормону прогестерону. Номегестрола ацетат має виражену спорідненість до людського рецептора прогестерону, має антигонадотропну активність, антиестрогенну активність, опосередковану рецепторами прогестерону, помірну антиандрогенну активність і не має естрогенної, андрогенної, глюкокортикоїдної та мінералокортикоїдної активності. До складу препарату Зоелі входить 17β-естрадіол - природний естроген, ідентичний ендогенному людському 17β-естрадіолу. На відміну від етинілестрадіолу, який входить до складу інших КОК, Е2 не має етинільної групи у 17α-положенні. При застосуванні препарату Зоелі середні концентрації Е2 можна порівняти з такими у початковій фолікулярній фазі та пізній фазі жовтого тіла менструального циклу (див."Фармакокінетика"). Контрацептивний ефект препарату Зоелі обумовлений комбінацією різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна в'язкості секрету шийки матки. У двох рандомізованих відкритих порівняльних дослідженнях ефективності та безпеки більш ніж 3200 жінок у віці 18–50 років приймали препарат Зоелі протягом 13 послідовних циклів та більш ніж 1000 жінок приймали комбінацію дроспіренон (3 мг)/етинілестрадіол (30 мкг) за схемою прийому 2 7. У групі, яка приймала препарат Зоелі, про збільшення маси тіла повідомлялося у 8,6% жінок (у групі порівняння — 5,7%), про нерегулярні кровотечі відміни (переважно про відсутність таких) повідомлялося у 10,5% жінок (у групі порівняння - 0,5%), про акне повідомлялося у 15,4% жінок (у групі порівняння - 7,9%) (див. «Побічні дії»). Оцінка розвитку акне при прийомі препарату Зоелі показала, що у більшості жінок (73,1%) не спостерігалася зміна стану порівняно зі станом до початку лікування.8% жінок спостерігалося поліпшення стану та у 10,1% жінок було відзначено появу або погіршення перебігу акне. У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в країнах ЄС, Азії та Австралії, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу — 0,4 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 1,03); неефективність методу та помилка пацієнта – 0,38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97). У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в США, Канаді та Латинській Америці, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу – 1,22 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,18); неефективність методу та помилка пацієнта – 1,16 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,08). У рандомізованому відкритому дослідженні 32 жінки одержували препарат Зоелі протягом 6 циклів. Після припинення прийому Зоелі овуляція відновлювалася в середньому через 20,8 дні після останнього прийому таблетки, при цьому найбільш рання дата овуляції була зафіксована на 16-й день. Фолієва кислота є важливим вітаміном на ранніх термінах вагітності. Під час прийому препарату Зоелі концентрація фолієвої кислоти у плазмі крові не змінюється та залишається на базовому рівні протягом 6 послідовних місяців прийому препарату. У рандомізованому відкритому порівняльному дослідженні тривалістю 2 роки при прийомі препарату Зоелі жінками віком 21-35 років спостерігалася відсутність клінічно значущого ефекту препарату на мінеральну щільність кісткової тканини. Було проведено рандомізоване відкрите порівняльне багатоцентрове дослідження для оцінки впливу препарату Зоелі на параметри зсідання крові, ліпідного профілю, метаболізму вуглеводів, на функціональний стан надниркових залоз та щитовидної залози, а також на концентрацію андрогенів. 60 жінок у віці 18-50 років приймали препарат Зоелі протягом 6 послідовних циклів. У клінічних дослідженнях було встановлено, що при прийомі препарату Зоеліінсулінорезистентність та толерантність до глюкози не змінювалися, а також не було виявлено клінічно значущих ефектів на метаболізм ліпідів та гемостаз. Прийом препарату Зоелі збільшував концентрації білків-переносників тироксизв'язуючого глобуліну та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ). При прийомі препарату Зоелінезначно збільшувалася концентрація глобуліну,що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), і значно зменшувалися концентрації андростендіону, дегідроепіандростерону, загального та вільного тестостерону. У клінічному дослідженні у групи жінок (n=32) після 13 циклів прийому препарату Зоелі не спостерігалися патологічні зміни при гістологічному дослідженні ендометрію.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняКОК не слід застосовувати за наявності будь-якого з перелічених нижче станів/захворювань. Відсутні епідеміологічні дані про застосування КОК, що містять 17β-естрадіол, проте протипоказання до застосування препарату Зоелі відповідають протипоказанням до застосування контрацептивів, що містять етинілестрадіол. У разі виникнення будь-якого з цих станів у період застосування препарату Зоелі слід негайно припинити прийом препарату: гіперчутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини; тромбоз глибоких вен чи тромбоемболія легеневої артерії, зокрема. в анамнезі; артеріальні тромбози (інфаркт міокарда) чи продромальні стани (транзиторна ішемічна атака, стенокардія), у т.ч. в анамнезі; гострі порушення мозкового кровообігу, зокрема. в анамнезі; мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; виражені або множинні фактори ризику венозних або артеріальних тромбозів (такі як цукровий діабет з судинними симптомами; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія; ожиріння (індекс маси тіла більше 30 кг/м 2 ); тривала іммобілізація; або серйозна травма, ускладнені вади серця, фібриляція передсердь, куріння старше 35 років. спадкова або набута схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїнів С і S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико; панкреатит з тяжкою гіпертригліцеридемією, у т.ч. в анамнезі; тяжкі захворювання печінки, у т.ч. в анамнезі, до нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (злоякісні чи доброякісні), у т.ч. в анамнезі; відомі або передбачувані гормонозалежні злоякісні пухлини (наприклад, пухлини статевих органів або молочної залози); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; кровотечі із піхви неясної етіології; постменопауза; встановлена ​​або передбачувана вагітність; період годування груддю. З обережністю (за наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань слід оцінити користь від застосування Зоелі та можливі ризики для кожної окремої жінки. Це слід обговорити з жінкою ще до того, як вона почне прийом препарату Зоелі. У випадках погіршення, загострення захворювання або виникнення будь-якого з цих станів, захворювань, факторів ризику вперше жінці слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо можливості подальшого застосування Зоелі: цукровий діабет без ураження судин; тяжка депресія або наявність цього захворювання в анамнезі; системна червона вовчанка; хвороба Крона; язвений коліт; порушення функції печінки; гіпертригліцеридемія, у т. ч. у сімейному анамнезі; фактори ризику ішемічної хвороби серця (ожиріння, артеріальна гіпертензія); наявність у сімейному анамнезі венозних тромбозів, артеріальної емболії у братів, сестер чи батьків у молодому віці. Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зоелі протипоказане під час вагітності. У разі виникнення вагітності при застосуванні препарату Зоелі слід припинити прийом препарату. У більшості епідеміологічних досліджень не було виявлено збільшення ризику розвитку вроджених вад у дітей, матері яких до вагітності приймали КОК, що містять етинілестрадіол. При випадковому прийомі на початку вагітності КОК, що містять етинілестрадіол, не було відзначено тератогенних ефектів. Є обмежений досвід застосування препарату Зоелі у вагітних жінок, що свідчить про відсутність небажаного впливу препарату на стан плода чи новонародженого. У дослідженнях комбінації номегестролу ацетат/естрадіол на лабораторних тваринах була зафіксована репродуктивна токсичність. Препарат Зоелі призначений для запобігання небажаній вагітності. Якщо жінка хоче припинити прийом препарату Зоелі, щоб завагітніти, слід взяти до уваги, що овуляція відновлюється в середньому через 20,8 дня після останнього прийому таблетки Зоелі. КОК можуть впливати лактацію, т.к. вони викликають зміну кількості та складу грудного молока. Отже, застосування КОК не рекомендується до припинення годування груддю (слід підібрати альтернативний метод контрацепції). Невеликі кількості контрацептивних статевих гормонів та/або їх метаболітів можуть виводитися з грудним молоком, проте даних про їхній небажаний вплив на здоров'я новонародженого немає.Побічна діяБезпека застосування препарату Зоелі оцінювалася протягом семи багатоцентрових клінічних досліджень тривалістю до 2 років. До цих досліджень було включено 3490 жінок віком 18–50 років (сумарно 35028 циклів). Переносимість препарату Зоелі хороша, профіль безпеки подібний до таких у інших КОК. У таблиці наведено можливі небажані ефекти, які були зареєстровані при застосуванні препарату. Частота небажаних явищ вказана у термінах – дуже часто (≥1/10); часто (<1/10, ≥1/100); нечасто (<1/100, ≥1/1000); рідко (<1/1000) відповідно до MedDRA (синоніми або супутні стани не перераховані, однак також мають бути враховані).Взаємодія з лікарськими засобамиДля виключення можливої ​​взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Вплив інших лікарських засобів на препарат Зоелі: Взаємодія з пероральними контрацептивами з іншими ЛЗ, що індукують ферменти, може призвести до проривних кровотеч та/або зниження ефективності контрацепції. До лікарських препаратів, що індукують печінкові ферменти (і отже збільшують кліренс статевих гормонів) відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин, лікарські препарати або препарати рослинного походження, що містять звіробий. лікарські препарати, що містять окскарбазепін, топірамат, фелбамат та гризеофульвін. Інгібітори протеази ВІЛ, що мають індукувальну активність (наприклад ритонавір і нелфінавір), і ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін та ефавіренц) також можуть впливати на печінковий метаболізм. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні ферменти, і протягом 28 днів після їх відміни слід скористатися бар'єрним методом контрацепції. За потреби в тривалому лікуванні препаратами, що індукують мікросомальні ферменти, необхідно розглянути використання іншого методу контрацепції. Для препарату Зоелі ;не проводилися дослідження лікарських взаємодій, проте були проведені два дослідження застосування комбінації номегестролу ацетату та E2 у більш високих дозах (номегестролу ацетат 3,75 мг + естрадіол 1,5 мг) у поєднанні з рифампіцином та у поєднанні з кетоклязолом жінок постменопаузного віку Супутній прийом рифампіцину знижує AUC 0-∞ номегестролу ацетату на 95% і збільшує AUC 0-t (last) E2 на 25%. Супутній прийом кетоконазолу (одноразова доза 200 мг) не впливає на метаболізм E2, але збільшує C max (85%) та AUC 0–∞ (115%) номегестролу ацетату, однак ці зміни не є клінічно значущими. Передбачається, що такі зміни можуть мати місце у разі застосування даних препаратів у жінок репродуктивного віку. Вплив препарату Зоелі на інші лікарські препарати Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших ЛЗ. З обережністю слід призначати препарат Зоелі разом із ламотриджином. Вплив препарату Зоелі на лабораторні тести: Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, концентрації транспортних білків у плазмі (наприклад, КСГ та фракції ліпідів/ліп. згортання крові та фібринолізу. Ці показники зазвичай не виходять за межі нормальних значень.Спосіб застосування та дозиВсередину, щодня, в один і той же час дня, незалежно від їди, в порядку, зазначеному на упаковці, при необхідності запиваючи невеликою кількістю води. Як слід приймати препарат Зоелі? Слід приймати 1 табл. на день протягом 28 днів поспіль. Прийом слід починати з білих таблеток, що містять діючі речовини протягом перших 24 днів, а протягом наступних 4 днів — жовті таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо). Прийом таблеток з кожної наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після прийому останньої таблетки з попередньої упаковки, незалежно від наявності або відсутності кровотечі відміни. Кровотеча відміни зазвичай починається через 2-3 дні після прийому останньої білої таблетки і може не припинитись до початку прийому таблеток з наступної упаковки.ПередозуванняПовторне застосування Зоелі в дозах, що в 5 разів перевищували рекомендовані, та одноразовий прийом номегестролу ацетату в дозах, що у 40 разів перевищували рекомендовані, не супроводжувалися небажаними явищами. Симптоми: можливі нудота, блювання, кров'яні виділення з піхви. Лікування: ; симптоматичне. Антидотів немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, що містять діючі речовини 1 табл. активні речовини: номегестролу ацетат – 2,5 мг; естрадіолу гемігідрат – 1,55 мг (еквівалентно 1,5 мг естрадіолу). допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 57,71 мг оболонка плівкова: Opadry II білий – 1,6 мг (полівініловий спирт – 0,64 мг, титану діоксид – 0,4 мг, макрогол 3350 – 0,32 мг, тальк – 0,24 мг) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, що не містять діючих речовин (плацебо) 1 табл. допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 61,76 мг оболонка плівкова: Opadry II жовтий – 2,4 мг (полівініловий спирт – 0,96 мг, титану діоксид – 0,58 мг, макрогол 3350 – 0,48 мг, тальк – 0,36 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,016 мг , барвник заліза оксид чорний - 0,00024 мг)Опис лікарської формиТаблетки, що містять діючі речовини: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з гравіюванням "ne" з двох сторін. Таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням «р» з двох сторін. Колір ядра на розрізі: від білого майже до білого. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. ; По 28 табл. (24 білі табл., що містять активні речовини, та 4 жовті табл. плацебо) у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом із конвертом для блістера (або без нього), стікером з днями тижня поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаНомегестролу ацетат Всмоктування. Номегестролу ацетат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому C max у плазмі становить близько 7 нг/мл і досягається через 2 години. Абсолютна біодоступність після одноразового прийому становить 63%. Їжа не має клінічно значущого впливу на біодоступність номегестролу ацетату. Розподіл. Номегестролу ацетат активно зв'язується з альбуміном (97-98%), але не зв'язується із ГСПГ чи КСГ. Явний V ss номегестролу ацетату становить (1645±576) л. Метаболізм. Номегестрола ацетат метаболізується до декількох неактивних гідроксильних метаболітів під дією ізоферментів цитохрому Р450 печінки, в основному CYP2C8, CYP2C19, CYP3A4 та CYP3A5, також можлива участь у метаболізмі ізоферментів CYP2C8. Номегестролу ацетат та його гідроксильовані похідні зазнають вираженого метаболізму 2-ї фази з утворенням глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Кліренс у рівноважному стані становить 26 л/год. Виведення. T 1/2 у рівноважному стані становить 46 год (від 28 до 83 год). T 1/2 метаболітів не встановлено. Номегестрола ацетат виводиться нирками та через кишечник (приблизно 80% дози виводиться протягом 4 днів). Номегестрол ацетат практично повністю виводиться протягом 10 днів. Виведення через кишечник перевищує екскрецію нирками. Лінійність. Лінійність фармакокінетики в залежності від дози відзначалася в діапазоні 0,625-5 мг (оцінювали у жінок репродуктивного та постменопаузного віку). Рівноважний стан. ГСПГ не впливає на фармакокінетику номегестролу ацетату. Рівноважний стан досягається через 5 днів. Середня Css складає 4 нг/мл. C max номегестролу ацетату в плазмі становить близько 12 нг/мл і досягається через 1,5 години після прийому препарату. Взаємодія. In vitro номегестролу ацетат не має істотної індукуючої або інгібуючої дії на ізоферменти цитохрому Р450 і не взаємодіє з глікопротеїном Р. Естрадіол (Е2) Всмоктування. 17β-естрадіол піддається вираженому метаболізму при першому проходженні через печінку після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 1%. Прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на біодоступність Е2. Розподіл. Розподіл екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Естрогени активно розподіляються по всьому організмі. Їхні концентрації зазвичай вищі в органах-мішенях статевих гормонів. У крові естрадіол зв'язується з ГСПГ (37%) та альбуміном (61%) і лише 1–2% естрадіолу циркулює у незв'язаному вигляді. Метаболізм. Екзогенний Е2 активно біотрансформується після прийому внутрішньо. Метаболізм екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Е2 швидко перетворюється на кілька метаболітів у кишечнику та печінці (в основному на естрон), які в подальшому кон'югуються та піддаються кишково-печінковій циркуляції. Є динамічна рівновага між E2, естроном та естроном-сульфатом за рахунок активності різних ферментів, включаючи естрадіолдегідрогенази, сульфотрансферази та арилсульфатази. Окислення естрону та Е2 відбувається під дією ізоферментів цитохрому Р450, в основному CYP1A2, CYP1A2 (поза печінкою), CYP3A4, CYP3A5, CYP1B1 та CYP2C9. Виведення. Е2 швидко виводиться із крові. За рахунок метаболізму та кишково-печінкової циркуляції є великий пул циркулюючих сульфатів та глюкуронідів естрогенів. В результаті, T 1/2 Е2, скоригований з урахуванням вихідного показника, варіює в широких межах і становить (3,6±1,5) год після внутрішньовенного введення. Рівноважний стан. C max Е2 у сироватці становить близько 90 пг/мл і досягається через 6 годин після прийому. Середня сироваткова концентрація – 50 пг/мл. Ця концентрація Е2 відповідає такій у початковій та пізній фазах менструального циклу. Особливі групи пацієнтів Діти. Фармакокінетика номегестролу ацетату (первинна мета) після одноразового прийому внутрішньо препарату Зоелі була порівнянна у здорових дівчаток-підлітків після настання менархе та дорослих жінок. Концентрація Е2 (вторинна мета) у дівчаток-підлітків у порівнянні з дорослими жінками була порівнянною протягом перших 24 годин і нижче, ніж у дорослих жінок, через 24 години. Клінічна значимість цього результату невідома. Порушення функції нирок. Вплив захворювань нирок на фармакокінетику препарату Зоелі не вивчався. Порушення функції печінки. Вплив захворювань печінки на фармакокінетику Зоелі не вивчався. Однак у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе погіршення метаболізму статевих гормонів. Етнічні групи. Фармакокінетика препарату у представників етнічних груп спеціально не вивчалась.ФармакодинамікаНомегестрола ацетат – це високоселективний прогестаген, що є похідним природного стероїдного гормону прогестерону. Номегестрола ацетат має виражену спорідненість до людського рецептора прогестерону, має антигонадотропну активність, антиестрогенну активність, опосередковану рецепторами прогестерону, помірну антиандрогенну активність і не має естрогенної, андрогенної, глюкокортикоїдної та мінералокортикоїдної активності. До складу препарату Зоелі входить 17β-естрадіол - природний естроген, ідентичний ендогенному людському 17β-естрадіолу. На відміну від етинілестрадіолу, який входить до складу інших КОК, Е2 не має етинільної групи у 17α-положенні. При застосуванні препарату Зоелі середні концентрації Е2 можна порівняти з такими у початковій фолікулярній фазі та пізній фазі жовтого тіла менструального циклу (див."Фармакокінетика"). Контрацептивний ефект препарату Зоелі обумовлений комбінацією різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна в'язкості секрету шийки матки. У двох рандомізованих відкритих порівняльних дослідженнях ефективності та безпеки більш ніж 3200 жінок у віці 18–50 років приймали препарат Зоелі протягом 13 послідовних циклів та більш ніж 1000 жінок приймали комбінацію дроспіренон (3 мг)/етинілестрадіол (30 мкг) за схемою прийому 2 7. У групі, яка приймала препарат Зоелі, про збільшення маси тіла повідомлялося у 8,6% жінок (у групі порівняння — 5,7%), про нерегулярні кровотечі відміни (переважно про відсутність таких) повідомлялося у 10,5% жінок (у групі порівняння - 0,5%), про акне повідомлялося у 15,4% жінок (у групі порівняння - 7,9%) (див. «Побічні дії»). Оцінка розвитку акне при прийомі препарату Зоелі показала, що у більшості жінок (73,1%) не спостерігалася зміна стану порівняно зі станом до початку лікування.8% жінок спостерігалося поліпшення стану та у 10,1% жінок було відзначено появу або погіршення перебігу акне. У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в країнах ЄС, Азії та Австралії, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу — 0,4 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 1,03); неефективність методу та помилка пацієнта – 0,38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97). У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в США, Канаді та Латинській Америці, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу – 1,22 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,18); неефективність методу та помилка пацієнта – 1,16 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,08). У рандомізованому відкритому дослідженні 32 жінки одержували препарат Зоелі протягом 6 циклів. Після припинення прийому Зоелі овуляція відновлювалася в середньому через 20,8 дні після останнього прийому таблетки, при цьому найбільш рання дата овуляції була зафіксована на 16-й день. Фолієва кислота є важливим вітаміном на ранніх термінах вагітності. Під час прийому препарату Зоелі концентрація фолієвої кислоти у плазмі крові не змінюється та залишається на базовому рівні протягом 6 послідовних місяців прийому препарату. У рандомізованому відкритому порівняльному дослідженні тривалістю 2 роки при прийомі препарату Зоелі жінками віком 21-35 років спостерігалася відсутність клінічно значущого ефекту препарату на мінеральну щільність кісткової тканини. Було проведено рандомізоване відкрите порівняльне багатоцентрове дослідження для оцінки впливу препарату Зоелі на параметри зсідання крові, ліпідного профілю, метаболізму вуглеводів, на функціональний стан надниркових залоз та щитовидної залози, а також на концентрацію андрогенів. 60 жінок у віці 18-50 років приймали препарат Зоелі протягом 6 послідовних циклів. У клінічних дослідженнях було встановлено, що при прийомі препарату Зоеліінсулінорезистентність та толерантність до глюкози не змінювалися, а також не було виявлено клінічно значущих ефектів на метаболізм ліпідів та гемостаз. Прийом препарату Зоелі збільшував концентрації білків-переносників тироксизв'язуючого глобуліну та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ). При прийомі препарату Зоелінезначно збільшувалася концентрація глобуліну,що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), і значно зменшувалися концентрації андростендіону, дегідроепіандростерону, загального та вільного тестостерону. У клінічному дослідженні у групи жінок (n=32) після 13 циклів прийому препарату Зоелі не спостерігалися патологічні зміни при гістологічному дослідженні ендометрію.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняКОК не слід застосовувати за наявності будь-якого з перелічених нижче станів/захворювань. Відсутні епідеміологічні дані про застосування КОК, що містять 17β-естрадіол, проте протипоказання до застосування препарату Зоелі відповідають протипоказанням до застосування контрацептивів, що містять етинілестрадіол. У разі виникнення будь-якого з цих станів у період застосування препарату Зоелі слід негайно припинити прийом препарату: гіперчутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини; тромбоз глибоких вен чи тромбоемболія легеневої артерії, зокрема. в анамнезі; артеріальні тромбози (інфаркт міокарда) чи продромальні стани (транзиторна ішемічна атака, стенокардія), у т.ч. в анамнезі; гострі порушення мозкового кровообігу, зокрема. в анамнезі; мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; виражені або множинні фактори ризику венозних або артеріальних тромбозів (такі як цукровий діабет з судинними симптомами; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія; ожиріння (індекс маси тіла більше 30 кг/м 2 ); тривала іммобілізація; або серйозна травма, ускладнені вади серця, фібриляція передсердь, куріння старше 35 років. спадкова або набута схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїнів С і S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико; панкреатит з тяжкою гіпертригліцеридемією, у т.ч. в анамнезі; тяжкі захворювання печінки, у т.ч. в анамнезі, до нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (злоякісні чи доброякісні), у т.ч. в анамнезі; відомі або передбачувані гормонозалежні злоякісні пухлини (наприклад, пухлини статевих органів або молочної залози); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; кровотечі із піхви неясної етіології; постменопауза; встановлена ​​або передбачувана вагітність; період годування груддю. З обережністю (за наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань слід оцінити користь від застосування Зоелі та можливі ризики для кожної окремої жінки. Це слід обговорити з жінкою ще до того, як вона почне прийом препарату Зоелі. У випадках погіршення, загострення захворювання або виникнення будь-якого з цих станів, захворювань, факторів ризику вперше жінці слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо можливості подальшого застосування Зоелі: цукровий діабет без ураження судин; тяжка депресія або наявність цього захворювання в анамнезі; системна червона вовчанка; хвороба Крона; язвений коліт; порушення функції печінки; гіпертригліцеридемія, у т. ч. у сімейному анамнезі; фактори ризику ішемічної хвороби серця (ожиріння, артеріальна гіпертензія); наявність у сімейному анамнезі венозних тромбозів, артеріальної емболії у братів, сестер чи батьків у молодому віці. Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зоелі протипоказане під час вагітності. У разі виникнення вагітності при застосуванні препарату Зоелі слід припинити прийом препарату. У більшості епідеміологічних досліджень не було виявлено збільшення ризику розвитку вроджених вад у дітей, матері яких до вагітності приймали КОК, що містять етинілестрадіол. При випадковому прийомі на початку вагітності КОК, що містять етинілестрадіол, не було відзначено тератогенних ефектів. Є обмежений досвід застосування препарату Зоелі у вагітних жінок, що свідчить про відсутність небажаного впливу препарату на стан плода чи новонародженого. У дослідженнях комбінації номегестролу ацетат/естрадіол на лабораторних тваринах була зафіксована репродуктивна токсичність. Препарат Зоелі призначений для запобігання небажаній вагітності. Якщо жінка хоче припинити прийом препарату Зоелі, щоб завагітніти, слід взяти до уваги, що овуляція відновлюється в середньому через 20,8 дня після останнього прийому таблетки Зоелі. КОК можуть впливати лактацію, т.к. вони викликають зміну кількості та складу грудного молока. Отже, застосування КОК не рекомендується до припинення годування груддю (слід підібрати альтернативний метод контрацепції). Невеликі кількості контрацептивних статевих гормонів та/або їх метаболітів можуть виводитися з грудним молоком, проте даних про їхній небажаний вплив на здоров'я новонародженого немає.Побічна діяБезпека застосування препарату Зоелі оцінювалася протягом семи багатоцентрових клінічних досліджень тривалістю до 2 років. До цих досліджень було включено 3490 жінок віком 18–50 років (сумарно 35028 циклів). Переносимість препарату Зоелі хороша, профіль безпеки подібний до таких у інших КОК. У таблиці наведено можливі небажані ефекти, які були зареєстровані при застосуванні препарату. Частота небажаних явищ вказана у термінах – дуже часто (≥1/10); часто (<1/10, ≥1/100); нечасто (<1/100, ≥1/1000); рідко (<1/1000) відповідно до MedDRA (синоніми або супутні стани не перераховані, однак також мають бути враховані).Взаємодія з лікарськими засобамиДля виключення можливої ​​взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Вплив інших лікарських засобів на препарат Зоелі: Взаємодія з пероральними контрацептивами з іншими ЛЗ, що індукують ферменти, може призвести до проривних кровотеч та/або зниження ефективності контрацепції. До лікарських препаратів, що індукують печінкові ферменти (і отже збільшують кліренс статевих гормонів) відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин, лікарські препарати або препарати рослинного походження, що містять звіробий. лікарські препарати, що містять окскарбазепін, топірамат, фелбамат та гризеофульвін. Інгібітори протеази ВІЛ, що мають індукувальну активність (наприклад ритонавір і нелфінавір), і ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін та ефавіренц) також можуть впливати на печінковий метаболізм. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні ферменти, і протягом 28 днів після їх відміни слід скористатися бар'єрним методом контрацепції. За потреби в тривалому лікуванні препаратами, що індукують мікросомальні ферменти, необхідно розглянути використання іншого методу контрацепції. Для препарату Зоелі ;не проводилися дослідження лікарських взаємодій, проте були проведені два дослідження застосування комбінації номегестролу ацетату та E2 у більш високих дозах (номегестролу ацетат 3,75 мг + естрадіол 1,5 мг) у поєднанні з рифампіцином та у поєднанні з кетоклязолом жінок постменопаузного віку Супутній прийом рифампіцину знижує AUC 0-∞ номегестролу ацетату на 95% і збільшує AUC 0-t (last) E2 на 25%. Супутній прийом кетоконазолу (одноразова доза 200 мг) не впливає на метаболізм E2, але збільшує C max (85%) та AUC 0–∞ (115%) номегестролу ацетату, однак ці зміни не є клінічно значущими. Передбачається, що такі зміни можуть мати місце у разі застосування даних препаратів у жінок репродуктивного віку. Вплив препарату Зоелі на інші лікарські препарати Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших ЛЗ. З обережністю слід призначати препарат Зоелі разом із ламотриджином. Вплив препарату Зоелі на лабораторні тести: Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, концентрації транспортних білків у плазмі (наприклад, КСГ та фракції ліпідів/ліп. згортання крові та фібринолізу. Ці показники зазвичай не виходять за межі нормальних значень.Спосіб застосування та дозиВсередину, щодня, в один і той же час дня, незалежно від їди, в порядку, зазначеному на упаковці, при необхідності запиваючи невеликою кількістю води. Як слід приймати препарат Зоелі? Слід приймати 1 табл. на день протягом 28 днів поспіль. Прийом слід починати з білих таблеток, що містять діючі речовини протягом перших 24 днів, а протягом наступних 4 днів — жовті таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо). Прийом таблеток з кожної наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після прийому останньої таблетки з попередньої упаковки, незалежно від наявності або відсутності кровотечі відміни. Кровотеча відміни зазвичай починається через 2-3 дні після прийому останньої білої таблетки і може не припинитись до початку прийому таблеток з наступної упаковки.ПередозуванняПовторне застосування Зоелі в дозах, що в 5 разів перевищували рекомендовані, та одноразовий прийом номегестролу ацетату в дозах, що у 40 разів перевищували рекомендовані, не супроводжувалися небажаними явищами. Симптоми: можливі нудота, блювання, кров'яні виділення з піхви. Лікування: ; симптоматичне. Антидотів немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: активна речовина: цетиризину дигідрохлорид – 10 мг; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат; пропілпарагідроксибензоат; гліцерол; пропіленгліколь; натрію сахаринат дигідрат; натрію ацетат тригідрат; оцтова кислота крижана; вода очищена. По 20 мл у флаконі з темного скла, закупореному пробкою-крапельницею і забезпеченим кришкою із захистом від розтину дітьми. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри цетиризину при його застосуванні в дозах від 5 мг до 60 мг змінюються лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і добре всмоктується із ШКТ. Cmax досягається приблизно через 30-60 хв і становить 300 нг/мл. Різні фармакокінетичні параметри, такі як Cmax та AUC мають однорідний характер. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Біодоступність різних лікарських форм цетиризину (розчин, капсули, таблетки) можна порівняти. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93±0.3%. Величина Vd низька (0.5 л/кг), препарат внутрішньо клітини не проникає. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком. Метаболізм Цетиризин слабо метаболізується у печінці з утворенням неактивного метаболіту. При застосуванні дози 10 мг протягом 10 днів накопичення препарату не спостерігається. Виведення Після одноразового прийому разової дози величина T1/2 становить близько 10 год. 70% дози виводиться нирками переважно у незміненому вигляді. Розмір системного кліренсу становить близько 54 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У дітей віком від 6 до 12 років T1/2 становить 6 год, у віці від 2 до 6 років - 5 год, у віці від 6 місяців до 2 років знижений до 3.1 год. У 16 літніх пацієнтів при одноразовому прийомі препарату в дозі 10 мг Т1/2 був вищим на 50%, а кліренс був нижчим на 40% порівняно з пацієнтами молодшого віку. Зниження кліренсу цетиризину у літніх пацієнтів, ймовірно, пов'язане зі зменшенням функції нирок у даної категорії пацієнтів. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК >40 мл/хв) фармакокінетичні параметри подібні до здорових добровольців з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК нижче 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК) У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярним, холестатичним та біліарним цирозом) при одноразовому прийомі препарату у дозі 10 або 20 мг Т1/2 збільшується приблизно на 50%, а кліренс знижується на 40% порівняно зі здоровими добровольцями. Корекція дози необхідна лише у випадку, якщо у пацієнта з печінковою недостатністю є супутня ниркова недостатність.ФармакодинамікаЦетиризин є метаболітом гідроксизину, відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну, блокує гістамінові Н1-рецептори, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. Має виражену протиалергічну дію, попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій: у дозі 10 мг 1 або 2 рази на добу інгібує пізню фазу агрегації еозинофілів у шкірі та кон'юнктиві пацієнтів, схильних до атопії. Має протисвербіжний і протиексудативний ефект. Впливає ранню стадію алергічних реакцій, і навіть зменшує міграцію клітин запалення; пригнічує виділення медіаторів, що у пізньої алергічної реакції. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). У терапевтичних дозах практично не має седативного ефекту. З огляду на курсового прийому толерантність не розвивається. Дія препарату починається через 20 хв у 50% хворих, через 1 год у 95% хворих та зберігається протягом 24 год. Клінічна ефективність та безпека Дослідження за участю здорових добровольців показали, що цетиризин у дозах 5 або 10 мг значно інгібує реакцію у вигляді висипу та почервоніння на введення у шкіру гістаміну у високій концентрації, проте кореляція з ефективністю не встановлена. У 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 186 пацієнтів з алергічним ринітом та супутньою бронхіальною астмою легкої та середньотяжкої течії, показано, що прийом цетиризину в дозі 10 мг 1 раз на добу зменшує симптоми риніту та не впливає на функцію легень. Результати цього дослідження підтверджують безпеку застосування цетиризину у пацієнтів, які страждають на алергію та бронхіальну астму легкої та середньотяжкої течії. У плацебо-контрольованому дослідженні показано, що прийом цетиризину в дозі 60 мг на добу протягом 7 днів не викликав клінічно значущого подовження інтервалу QT. Прийом цетиризину в рекомендованій дозі показав поліпшення якості життя пацієнтів з цілорічним та сезонним алергічними ринітами. Діти У 35-денному дослідженні за участю пацієнтів віком 5-12 років не виявлено ознак несприйнятливості до антигістамінного ефекту цетиризину. Нормальна реакція шкіри на гістамін відновлювалася протягом 3 днів після відміни препарату при його неодноразовому застосуванні. У 7-денному плацебо-контрольованому дослідженні цетиризину у лікарській формі сироп за участю 42 пацієнтів віком від 6 до 11 місяців продемонстровано безпеку застосування препарату. Цетиризин призначався у дозі 0.25 мг/кг 2 рази на добу, що приблизно відповідало 4.5 мг на добу (діапазон доз становив від 3.4 до 6.2 мг на добу). Застосування у дітей віком від 6 до 12 місяців можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем.Показання до застосуванняПігулки сезонний та цілорічний алергічний риніт та кон'юнктивіт; сверблячі алергічні дерматози; поліноз (сінна лихоманка); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); набряк Квінке. Краплі Дорослим та дітям віком 6 місяців і старше для полегшення: назальних та очних симптомів цілорічного (персистуючого) та сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербежу, чхання, закладеності носа, ринореї, сльозотечі, гіперемії кон'юнктиви); симптомів хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПігулки термінальна стадія ниркової недостатності (КК спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий вік до 6 років; вагітність; період лактації; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при хронічній нирковій недостатності середнього та тяжкого ступеня тяжкості (потрібна корекція режиму дозування); хронічні захворювання печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний або біліарний цироз печінки) (корекція дози потрібна лише при супутньому зниженні ШКФ); пацієнтам похилого віку (можливе зниження клубочкової фільтрації). Краплі термінальна стадія ниркової недостатності (КК дитячий вік до 6 місяців (через обмеженість даних щодо ефективності та безпеки); вагітність; підвищена чутливість до цетиризину, гідроксизину або похідних піперазину, а також до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при хронічній нирковій недостатності (КК >10 мл/хв, потрібна корекція режиму дозування); епілепсії та підвищеної судомної готовності; пацієнтам із сприятливими факторами до затримки сечі (ураження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози); пацієнтам похилого віку (при віковому зниженні ШКФ); дітям віком до 1 року; у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність При аналізі проспективних даних більш ніж 700 випадків результатів вагітності не виявлено випадків формування вад розвитку, ембріональної та неонатальної токсичності з чітким причинно-наслідковим зв'язком. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили жодних прямих або непрямих несприятливих ефектів цетиризину на плід, що розвивається (в т.ч. у постнатальному періоді), перебіг вагітності та постнатальний розвиток. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування препарату під час вагітності не проводилося, тому препарат Зодак не слід застосовувати при вагітності. Грудне годування Цетиризин виділяється з грудним молоком у кількості від 25% до 90% концентрації препарату у плазмі крові залежно від часу після призначення. У період грудного вигодовування застосовують після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність Доступні дані щодо впливу на фертильність людини обмежені, проте негативного впливу на фертильність не виявлено. Таблетки протипоказано застосовувати у дітей віком до 6 років. Препарат у формі крапель протипоказаний до застосування у дітей віком до 6 місяців (через обмеженість даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю слід призначати краплі Зодак® дітям до 1 року.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Огляд Результати клінічних досліджень продемонстрували, що застосування цетиризину в рекомендованих дозах призводить до розвитку незначних небажаних ефектів з боку ЦНС, включаючи сонливість, стомлюваність, запаморочення та біль голови. У деяких випадках було зареєстровано парадоксальну стимуляцію ЦНС. Незважаючи на те, що цетиризин є селективним блокатором периферичних Н1-рецепторів і практично не має антихолінергічної дії, повідомлялося про поодинокі випадки утруднення сечовипускання, порушення акомодації та сухості в роті. Повідомлялося про порушення функції печінки, що супроводжуються підвищенням активності печінкових ферментів та білірубіну. Найчастіше небажані явища дозволялися після припинення прийому цетиризину дигідрохлориду. Перелік небажаних побічних реакцій Є дані, отримані в ході подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень, спрямованих на порівняння цетиризину та плацебо або інших антигістамінних препаратів, що застосовуються у рекомендованих дозах (10 мг 1 раз на добу для цетиризину) більш ніж у 3200 пацієнтів, на підставі яких можна провести достовірний аналіз даних із безпеки. Згідно з результатами об'єднаного аналізу, у плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні цетиризину в дозі 10 мг було виявлено такі небажані реакції з частотою 1% або вище: Небажані реакції (термінологія ВООЗ) Цетиризин 10 мг (n=3260) Плацебо (n=3061) Загальні порушення та порушення у місці введення Стомлюваність 1.63% 0.95% З боку нервової системи Запаморочення 1.10% 0.98% Головний біль 7.42% 8.07% З боку травної системи Біль в животі 0.98% 1.08% Сухість в роті 2.09% 0.82% Нудота 1.07% 1.14% Порушення психіки Сонливість 9.63% 5% З боку дихальної системи Фарингіт 1.29% 1.34% Хоча частота випадків сонливості у групі цетиризину була вищою, ніж така у групі плацебо, в більшості випадків це небажане явище було легким або помірним ступенем тяжкості. Під час об'єктивної оцінки, проведеної в рамках інших досліджень, було підтверджено, що застосування цетиризину в рекомендованій добовій дозі у здорових молодих добровольців не впливає на їхню повсякденну активність. Діти У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей віком від 6 місяців до 12 років були виявлені такі небажані реакції з частотою 1% і вище: Небажані реакції (термінологія ВООЗ) Цетиризин (n=1656) Плацебо (n=1294) З боку травної системи Діарея 1.0% 0.6% Порушення психіки Сонливість 1.8% 1.4% З боку дихальної системи Риніт 1.4% 1.1% Загальні порушення та порушення у місці введення Стомлюваність 1.0% 0.3% Досвід постреєстраційного застосування Крім небажаних явищ, виявлених у ході клінічних досліджень та описаних вище, у рамках післяреєстраційного застосування препарату спостерігалися небажані реакції, подані нижче. На підставі даних післяреєстраційного застосування препарату небажані явища розділені за класами системи органів MedDRA та частотою розвитку. Частота розвитку небажаних явищ визначалася таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості; дуже рідко – анафілактичний шок. Порушення психіки: нечасто – збудження; рідко – агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, порушення сну; дуже рідко – тик; частота невідома – суїцидальні ідеї. З боку нервової системи: нечасто – парестезії; рідко – судоми; дуже рідко - збочення смаку, дискінезія, дистонія, непритомність, тремор; частота невідома – порушення пам'яті, в т.ч. амнезія. З боку органу зору: дуже рідко – порушення акомодації, нечіткість зору, ністагм. З боку органів слуху: частота невідома – вертиго. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія. З боку травної системи: нечасто – діарея; рідко – зміна функціональних печінкових проб (підвищення активності трансаміназ, ЛФ, ГГТ та білірубіну); частота невідома – підвищення апетиту. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – дизурія, енурез; частота невідома – затримка сечі. Загальні розлади: нечасто – астенія, нездужання; рідко – периферичні набряки, підвищення маси тіла. Оповіщення про побічні реакції Велике значення має система оповіщення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського препарату. Це дозволяє вести безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено клінічно значущої взаємодії цетиризину коїться з іншими лікарськими засобами. На підставі результатів проведених досліджень лікарської взаємодії цетиризину, зокрема досліджень взаємодії з псевдоефедрином або теофіліном у дозі 400 мг на добу, клінічно значущої взаємодії не встановлено. Одночасне застосування цетиризину з етанолом та препаратами, що пригнічують ЦНС, може сприяти подальшому зниженню концентрації уваги та швидкості реакцій, хоча цетиризин не посилює ефект етанолу (при його концентрації в крові 0.5 г/л).Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати препарат слід увечері, т.к. симптоми стають більш вираженими увечері. При необхідності препарат Зодак можна запитати склянкою води. Препарат Зодак® можна приймати незалежно від їди. Дорослим 10 мг (20 крапель) 1 десь у день. Альтернативно доза може бути розділена на 2 прийоми (по 10 крапель вранці та ввечері). Діти Застосування у дітей від 6 до 12 міс можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем! Діти від 6 до 12 місяців - 2,5 мг (5 крапель) 1 раз на день; від 1 року до 6 років – 2,5 мг (5 крапель) 2 рази на день вранці та ввечері. Тривалість лікування не повинна перевищувати 4 тижні. Діти віком від 6 до 12 років – 10 мг (20 крапель) 1 раз на день. Тривалість лікування не повинна перевищувати 4 тижні. Альтернативно доза може бути розділена на 2 прийоми (по 10 крапель вранці та ввечері). Діти старше 12 років – 10 мг (20 крапель) 1 раз на день. Іноді початкова доза 5 мг (10 крапель) може бути достатньою, якщо це дозволяє досягти задовільного контролю симптомів. Дітям з нирковою недостатністю дозу коригують з урахуванням Cl креатиніну та маси тіла. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. Через можливе зниження функції нирок режим дозування препарату слід коригувати Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки Зодак® виводиться з організму переважно нирками, за неможливості альтернативного лікування пацієнтам з нирковою недостатністю режим дозування препарату слід коригувати залежно від функції нирок (більшості Cl креатиніну). Cl креатиніну для чоловіків можна розрахувати виходячи з концентрації сироваткового креатиніну в плазмі за такою формулою: Cl креатиніну, мл/хв = (140 − вік, роки) × маса тіла, кг)/(72 × Cl креатиніна сиріт, мг/дл). Cl креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Пацієнти із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки та функції нирок рекомендується корекція дозування (див. табл. 1 вище). Якщо після лікування не настає або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовувати препарат слід лише відповідно до того способу застосування та в тих дозах, які вказані в інструкції. Інструкція для відкриття флакона Флакон закритий кришкою із пристроєм безпеки, що перешкоджає його відкриття дітьми. Флакон відкривається при сильному натисканні кришки вниз з подальшим відкручуванням проти ходу годинної стрілки. Після використання кришку флакона необхідно знову міцно закрутити.ПередозуванняКлінічна картина, що спостерігається під час передозування цетиризину, була обумовлена ​​його впливом на ЦНС. Симптоми: після одноразового прийому цетиризину в дозі 50 мг спостерігалася наступна клінічна картина - сплутаність свідомості, запаморочення, сонливість, загальмованість, ступор, слабкість, занепокоєння, підвищена дратівливість, седативний ефект, підвищена стомлюваність, нездужання, головний біль тремор, затримка сечовипускання, сухість у роті, діарея, запор. Лікування: відразу після прийому препарату необхідно провести промивання шлунка або стимулювати блювання. Рекомендується призначення активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічний антидот невідомий. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам з порушенням функції нирок, печінки та пацієнтам похилого віку необхідно перед прийомом препарату проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, потрібно дотримання обережності, т.к. цетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Рекомендовано бути обережними при застосуванні цетиризину одночасно з алкоголем, хоча в терапевтичних дозах не зазначено клінічно значущої взаємодії з етанолом (при концентрації етанолу в крові 0.5 г/л). Обережність слід дотримуватися у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю. Перед призначенням алергологічних проб рекомендований триденний "відмивний" період з огляду на те, що блокатори гістамінових Н1-рецепторів інгібують розвиток шкірних алергічних реакцій. Використання у педіатрії Зважаючи на потенційний пригнічуючий вплив на ЦНС, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Зодак® дітям віком до 1 року за наявності наступних факторів ризику виникнення синдрому раптової дитячої смерті, таких, як (але не обмежуючись цим списком): синдром апное уві сні або синдром раптової дитячої смерті дітей грудного віку у брата чи сестри; зловживання матері наркотиками чи курінням під час вагітності; молодий вік матері (19 років і молодший); зловживання курінням няні, яка доглядає дитину (1 пачка цигарок на день або більше); діти, які регулярно засипають обличчям вниз і яких не укладають на спину; недоношені (гестаційний вік менше 37 тижнів) або народжені з недостатньою масою тіла (нижче 10-го перцентилю від гестаційного віку); при сумісному прийомі препаратів, що пригнічують вплив на ЦНС. До складу препарату входять допоміжні речовини метилпарабензол та пропілпарабензол, які можуть спричинити алергічні реакції, у т.ч. уповільненого типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При об'єктивній оцінці здатності до керування автотранспортом та роботи з механізмами достовірно не виявлено будь-яких небажаних явищ при застосуванні препарату Зодак у рекомендованих дозах. Однак пацієнтам з проявами сонливості на фоні прийому препарату в період лікування доцільно утримуватися від керування автомобілем, занять потенційно небезпечними видами діяльності або керуванням механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 мл цетиризину гідрохлорид – 10 мг; допоміжні речовини: гліцерол; пропіленгліколь; натрію сахаринат; метилпарабензол; пропілпарабензол; натрію ацетат; крижана оцтова кислота; вода очищена У флаконах-крапельницях із темного скла по 10 або 20 мл (1 мл = 20 крапель); у пачці картонної 1 флакон.Опис лікарської формиКраплі для вживання: прозора безбарвна рідина із запахом оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб Н1-гістамінових рецепторів - блокатор.ФармакокінетикаШвидко всмоктується прийому внутрішньо. Cmax у сироватці досягається через 1 годину після прийому внутрішньо. Їжа не впливає на повноту всмоктування, але подовжує процес всмоктування на 1 год. 93% цетиризину зв'язується з білками. Фармакокінетичні параметри цетиризину мають лінійну залежність від дози. Об'єм розподілу - 0,5 л/кг. У невеликих кількостях метаболізується у печінці шляхом O-дезалкування з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (на відміну від інших блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, що метаболізуються у печінці за участю системи цитохрому P450). Чи не кумулює. 2/3 препарату виводиться у незміненому вигляді нирками та близько 10% – з каловими масами. Системний Cl - 53 мл/хв. T1/2 становить 7-10 год (у дітей 6-12 років – 6 год, 2-6 років – 5 год, від 6 міс до 2 років – 3,1 год). У хворих Т1/2 збільшується на 50%, системний Cl - на 40%. Фактично не видаляється при гемодіалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаКонкурентний антагоніст гістаміну, метаболіт гідроксизину, блокує Н1-гістамінові рецептори. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Впливає на «ранню» гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, обмежує вивільнення медіаторів запалення на «пізній» стадії алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів, стабілізує мембрани опасистих клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). Знижує гістаміноіндуковану бронхоконстрикцію при бронхіальній астмі легкої течії.Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не має седативного ефекту. Початок ефекту після разового прийому 10 мг цетиризину – через 20 хв (у 50 % пацієнтів) та через 60 хв (у 95 % пацієнтів), дія триває понад 24 години. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається. Після припинення лікування дія зберігається до 3 діб.ІнструкціяДіти від 6 до 12 місяців: 2,5 мг (5 крапель) 1 раз на день. Діти від 1 до 2 років: 2,5 мг (5 крапель) до 2 разів на день. Діти віком від 2 до 6 років: 2,5 мг (5 крапель) 2 рази на день або 5 мг (10 крапель) 1 раз на день. Дорослі та діти старше 6 років: добова доза – 10 мг (1 таблетка або 20 крапель). Дорослим – 10 мг 1 раз на день, дітям – по 5 мг 2 рази на день або 10 мг одноразово. Іноді початкова доза 5 мг може бути достатньою для досягнення терапевтичного ефекту. Для хворих з нирковою недостатністю доза зменшується залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 30–49 мл/хв – 5 мг 1 раз на день, при 10–29 мл/хв – 5 мг через день.Показання до застосуванняДля дорослих та дітей від 6 міс. і старше: лікування симптомів цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви, сінної лихоманки (поліноз); кропив'янки, у тому числі хронічної ідіопатичної кропив'янки, набряку Квінке; інших алергічних дерматозів (у тому числі атопічного дерматиту), що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або гідроксизину. Препарат призначений для дітей до 6 міс.Вагітність та лактаціяНе застосовується під час вагітності, періоду лактації.Побічна діяСонливість, головний біль, сухість у роті, рідко – головний біль, запаморочення, мігрень, діарея, алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії та клінічного ефекту при сумісному призначенні з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, діазепамом, гліпізидом. При сумісному призначенні з теофіліном у дозі 400 мг 1 раз на день відмічено зниження Cl креатиніну на 16%. При сумісному призначенні з макролідами та кетоконазолом не відмічено змін на ЕКГ. При використанні терапевтичних доз не отримано даних про взаємодію з алкоголем (при концентрації алкоголю в крові 0,5 г/л). Тим не менш, краще утриматися від вживання алкоголю під час лікування цетиризином.ПередозуванняСимптоми (при прийомі препарату одноразово у дозі понад 50 мг): сонливість, неспокій, підвищена дратівливість, затримка сечі, сухість у роті, запор, мідріаз, тахікардія. Лікування: припинити прийом препарату, очистити шлунок, прийняти активоване вугілля, негайно звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: цетиризину дигідрохлорид 10 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 37,00 мг, лактози моногідрат 66,40 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,60 мг, стеарат магнію 1,25 мг, опадраї® Y-1-7000 3,45 мг (гіпромеллоза (Е 4 мг, титану діоксид (Е 171) 1,078 мг, макрогол 400 0,216 мг). По 7 або 10 таблеток у контурне осередкове впакування (блістер) [ПВХ / фольга алюмінієва]. По 1 блістер (по 7 або 10 таблеток), 2 або 3 блістер (по 10 таблеток) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі довгасті пігулки покриті плівковою оболонкою з двоопуклими поверхнями, з одностороннім ризиком і гравіюванням "Y" по обидва боки від ризику.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб Н1-гістамінових рецепторів - блокатор.ФармакокінетикаШвидко всмоктується прийому внутрішньо. Cmax у сироватці досягається через 1 годину після прийому внутрішньо. Їжа не впливає на повноту всмоктування, але подовжує процес всмоктування на 1 год. 93% цетиризину зв'язується з білками. Фармакокінетичні параметри цетиризину мають лінійну залежність від дози. Об'єм розподілу - 0,5 л/кг. У невеликих кількостях метаболізується у печінці шляхом O-дезалкування з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (на відміну від інших блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, що метаболізуються у печінці за участю системи цитохрому P450). Чи не кумулює. 2/3 препарату виводиться у незміненому вигляді нирками та близько 10% – з каловими масами. Системний Cl - 53 мл/хв. T1/2 становить 7-10 год (у дітей 6-12 років – 6 год, 2-6 років – 5 год, від 6 міс до 2 років – 3,1 год). У хворих Т1/2 збільшується на 50%, системний Cl - на 40%. Фактично не видаляється при гемодіалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаКонкурентний антагоніст гістаміну, метаболіт гідроксизину, блокує Н1-гістамінові рецептори. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Впливає на «ранню» гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, обмежує вивільнення медіаторів запалення на «пізній» стадії алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів, стабілізує мембрани опасистих клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). Знижує гістаміноіндуковану бронхоконстрикцію при бронхіальній астмі легкої течії.Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не має седативного ефекту. Початок ефекту після разового прийому 10 мг цетиризину – через 20 хв (у 50 % пацієнтів) та через 60 хв (у 95 % пацієнтів), дія триває понад 24 години. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається. Після припинення лікування дія зберігається до 3 діб.Показання до застосуванняДля дорослих та дітей від 6 міс. і старше: лікування симптомів цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви, сінної лихоманки (поліноз); кропив'янки, у тому числі хронічної ідіопатичної кропив'янки, набряку Квінке; інших алергічних дерматозів (у тому числі атопічного дерматиту), що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або гідроксизину. Препарат призначений для дітей до 6 міс.Вагітність та лактаціяНе застосовується під час вагітності, періоду лактації.Побічна діяСонливість, головний біль, сухість у роті, рідко – головний біль, запаморочення, мігрень, діарея, алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії та клінічного ефекту при сумісному призначенні з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, діазепамом, гліпізидом. При сумісному призначенні з теофіліном у дозі 400 мг 1 раз на день відмічено зниження Cl креатиніну на 16%. При сумісному призначенні з макролідами та кетоконазолом не відмічено змін на ЕКГ. При використанні терапевтичних доз не отримано даних про взаємодію з алкоголем (при концентрації алкоголю в крові 0,5 г/л). Тим не менш, краще утриматися від вживання алкоголю під час лікування цетиризином.Спосіб застосування та дозиДіти від 6 до 12 місяців: 2,5 мг (5 крапель) 1 раз на день. Діти від 1 до 2 років: 2,5 мг (5 крапель) до 2 разів на день. Діти віком від 2 до 6 років: 2,5 мг (5 крапель) 2 рази на день або 5 мг (10 крапель) 1 раз на день. Дорослі та діти старше 6 років: добова доза – 10 мг (1 таблетка або 20 крапель). Дорослим – 10 мг 1 раз на день, дітям – по 5 мг 2 рази на день або 10 мг одноразово. Іноді початкова доза 5 мг може бути достатньою для досягнення терапевтичного ефекту. Для хворих з нирковою недостатністю доза зменшується залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 30–49 мл/хв – 5 мг 1 раз на день, при 10–29 мл/хв – 5 мг через день.ПередозуванняСимптоми (при прийомі препарату одноразово у дозі понад 50 мг): сонливість, неспокій, підвищена дратівливість, затримка сечі, сухість у роті, запор, мідріаз, тахікардія. Лікування: припинити прийом препарату, очистити шлунок, прийняти активоване вугілля, негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на потенційний пригнічуючий вплив на центральну нервову систему, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Зіртек® дітям віком від 6 міс до 1 року за наявності наступних факторів ризику виникнення синдрому раптової дитячої смерті, таких, як (але не обмежуючись цим списком): синдром апное уві сні або синдром раптової дитячої смерті дітей грудного віку у брата чи сестри; зловживання матері наркотиками чи курінням під час вагітності; молодий вік матері (19 років і молодший); зловживання курінням няні, яка доглядає дитину (одна пачка цигарок на день або більше); діти, які регулярно засипають обличчям вниз і яких не укладають на спину; недоношені (гестаційний вік менше 37 тижнів) або народжені з недостатньою масою тіла (нижче 10-го перцентилю від гестаційного віку); при спільному прийомі препаратів, що пригнічують вплив на центральну нервову систему. До складу препарату входять допоміжні речовини метилпарабензол та пропілпарабензол, які можуть спричинити алергічні реакції, у тому числі уповільненого типу. У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що спричиняють затримку сечі, потрібне дотримання обережності, оскільки цетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. У пацієнтів із нирковою недостатністю режим дозування препарату слід коригувати. Через можливе зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку, режим дозування препарату слід коригувати. Рекомендовано бути обережними при застосуванні цетиризину одночасно з алкоголем, оскільки цетиризин може призвести до підвищеної сонливості. Обережність слід дотримуватися у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю. Перед призначенням алергологічних проб рекомендований триденний "відмивний" період з огляду на те, що блокатори H1-гістамінових рецепторів інгібують розвиток шкірних алергічних реакцій. Уважно прочитайте інструкцію перед тим, як розпочати застосування препарату. Збережіть інструкцію, вона може знадобитися знову. Якщо у Вас виникли запитання, зверніться до лікаря. Лікарський засіб, яким Ви лікуєтеся призначено особисто Вам, і його не слід передавати іншим особам, оскільки він може завдати їм шкоди навіть за наявності тих самих симптомів, що й у Вас. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Цетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат Зіртек може впливати на здатність керувати транспортними засобами, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. цетиризину дигідрохлорид – 10 мг; допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; гіпромелоза; титану діоксид; макрогол 400 (поліетиленгліколь) У блістері 7 або 10 прим.; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської формиПігулки: білі довгасті, покриті оболонкою, розділені ризиком та марковані з одного боку Y/Y.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб Н1-гістамінових рецепторів - блокатор.ФармакокінетикаШвидко всмоктується прийому внутрішньо. Cmax у сироватці досягається через 1 годину після прийому внутрішньо. Їжа не впливає на повноту всмоктування, але подовжує процес всмоктування на 1 год. 93% цетиризину зв'язується з білками. Фармакокінетичні параметри цетиризину мають лінійну залежність від дози. Об'єм розподілу - 0,5 л/кг. У невеликих кількостях метаболізується у печінці шляхом O-дезалкування з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (на відміну від інших блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, що метаболізуються у печінці за участю системи цитохрому P450). Чи не кумулює. 2/3 препарату виводиться у незміненому вигляді нирками та близько 10% – з каловими масами. Системний Cl - 53 мл/хв. T1/2 становить 7-10 год (у дітей 6-12 років – 6 год, 2-6 років – 5 год, від 6 міс до 2 років – 3,1 год). У хворих Т1/2 збільшується на 50%, системний Cl - на 40%. Фактично не видаляється при гемодіалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаКонкурентний антагоніст гістаміну, метаболіт гідроксизину, блокує Н1-гістамінові рецептори. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Впливає на «ранню» гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, обмежує вивільнення медіаторів запалення на «пізній» стадії алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів, стабілізує мембрани опасистих клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). Знижує гістаміноіндуковану бронхоконстрикцію при бронхіальній астмі легкої течії.Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не має седативного ефекту. Початок ефекту після разового прийому 10 мг цетиризину – через 20 хв (у 50 % пацієнтів) та через 60 хв (у 95 % пацієнтів), дія триває понад 24 години. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається. Після припинення лікування дія зберігається до 3 діб.Показання до застосуванняДля дорослих та дітей від 6 міс. і старше: лікування симптомів цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви, сінної лихоманки (поліноз); кропив'янки, у тому числі хронічної ідіопатичної кропив'янки, набряку Квінке; інших алергічних дерматозів (у тому числі атопічного дерматиту), що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або гідроксизину. Препарат призначений для дітей до 6 міс.Вагітність та лактаціяНе застосовується під час вагітності, періоду лактації.Побічна діяСонливість, головний біль, сухість у роті, рідко – головний біль, запаморочення, мігрень, діарея, алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії та клінічного ефекту при сумісному призначенні з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, діазепамом, гліпізидом. При сумісному призначенні з теофіліном у дозі 400 мг 1 раз на день відмічено зниження Cl креатиніну на 16%. При сумісному призначенні з макролідами та кетоконазолом не відмічено змін на ЕКГ. При використанні терапевтичних доз не отримано даних про взаємодію з алкоголем (при концентрації алкоголю в крові 0,5 г/л). Тим не менш, краще утриматися від вживання алкоголю під час лікування цетиризином.Спосіб застосування та дозиДіти від 6 до 12 місяців: 2,5 мг (5 крапель) 1 раз на день. Діти від 1 до 2 років: 2,5 мг (5 крапель) до 2 разів на день. Діти віком від 2 до 6 років: 2,5 мг (5 крапель) 2 рази на день або 5 мг (10 крапель) 1 раз на день. Дорослі та діти старше 6 років: добова доза – 10 мг (1 таблетка або 20 крапель). Дорослим – 10 мг 1 раз на день, дітям – по 5 мг 2 рази на день або 10 мг одноразово. Іноді початкова доза 5 мг може бути достатньою для досягнення терапевтичного ефекту. Для хворих з нирковою недостатністю доза зменшується залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 30–49 мл/хв – 5 мг 1 раз на день, при 10–29 мл/хв – 5 мг через день.ПередозуванняСимптоми (при прийомі препарату одноразово у дозі понад 50 мг): сонливість, неспокій, підвищена дратівливість, затримка сечі, сухість у роті, запор, мідріаз, тахікардія. Лікування: припинити прийом препарату, очистити шлунок, прийняти активоване вугілля, негайно звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: оланзапін 10,00 мг; допоміжні речовини: желатин 7,00 мг, манітол 6,00 мг, аспартам 0,80 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 0,15 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,05 мг. По 7 пігулок у блістері. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаДисперговані таблетки оланзапіну та таблетки оланзапіну, покриті оболонкою, біоеквівалентні та мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Дисперговані таблетки оланзапіну застосовуються в тій же кількості та з тією ж частотою, що і таблетки оланзапіну, вкриті оболонкою. Дисперговані таблетки оланзапіну можна застосовувати замість таблеток оланзапіну, покритих оболонкою. Всмоктування. Після прийому внутрішньо оланзапін добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно та пропорційно дозі. Розподіл. При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та кислим α1-глікопротеїном. Метаболізм. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил- та 2-гідроксиметил-метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в експериментальних дослідженнях на тваринах мають значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​незміненою речовиною - оланзапіном, що має здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр. Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапіну. Виведення. У здорових добровольців після внутрішнього прийому середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею та 30% з калом, переважно у вигляді неактивних метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.ФармакодинамікаУ доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6; допаміновим D1, D2, D3, D4, D5; мускариновим М1-5; α1-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну щодо серотонінових 5-НТ-, допамінових та холінорецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і в той же час незначно впливає на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест,що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює протитривожний ефект під час проведення анксіолітичного тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (в т.ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.Показання до застосуваннялікування загострень шизофренії; підтримуюча і тривала протирецидивна терапія хворих на шизофренію та інші психотичні розлади з вираженою продуктивною (в т.ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна сплощеність, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми; лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз (у вигляді монотерапії або у комбінації з літієм або вальпроатом); запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективним при лікуванні маніакальної фази; лікування депресивних станів, пов'язаних із біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічного досвіду застосування оланзапіну при вагітності, тому призначення препарату можливе лише у випадках, коли очікувана користь терапії для матері значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза (мг/кг), що отримується дитиною при досягненні CSS у матері, становила 1,8% материнської дози (мг/кг). При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування при порушеннях функції печінки нирок. Для пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу.Побічна діяДуже часто (≥10%) – сонливість, збільшення маси тіла; 34% - збільшення концентрації пролактину в плазмі, яке було слабко вираженим і транзиторним (середнє значення максимальних концентрацій пролактину не досягало верхньої межі норми (ВГН) і статистично достовірно не відрізнялося від плацебо). Клінічні прояви гіперпролактинемії, пов'язані з прийомом оланзапіну (тобто гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз), зазначалося рідко. У більшості хворих нормалізація рівнів пролактину спостерігалася без відміни оланзапіну. Часто (≥1%, але <10%) – запаморочення, астенія, акатизія, збільшення апетиту, периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, сухість у роті та запори. У клінічних дослідженнях (n=107) у 1,9% випадків відзначалися рівні тригліцеридів у 2 рази та більші за ВГН (випадків перевищення ВГН більш ніж у 3 рази не спостерігалося). Рідко: транзиторне, асимптоматичне збільшення печінкових трансаміназ (АСТ та АЛТ) у сироватці крові. У поодиноких випадках: підвищення рівня глюкози у плазмі крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет), а також від ≥160 мг/дл, але до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію) у хворих із вихідним рівнем глюкози ≤140 мг/дл. В окремих випадках: асимптоматична еозинофілія. Небажані ефекти у спеціальних групах хворих У пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією, дуже часто (≥10%) спостерігалося порушення ходи та падіння. У пацієнтів похилого віку з психозом, пов'язаним з деменцією, часто (≥1%, але <10%) – нетримання сечі та пневмонія. У пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста допаміну) при хворобі Паркінсона, дуже часто (≥10%) і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, спостерігалося посилення симптомів паркінсонізму, галюцинації. У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм або вальпроатом, дуже часто (≥10%) спостерігалося збільшення маси тіла, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор; часто (≥1%, але <10%) – розлад мови. Нижче викладено основні побічні ефекти та їх частоту, зареєстровані під час клінічних випробувань та/або у постреєстраційному періоді. З боку організму загалом: ≥10% – збільшення маси тіла; ≥1%, але <10% – астенія; ≥0,1%, але <1% – підвищена чутливість до світла; <0,01% – алергічна реакція; реакція скасування. Серцево-судинна система: ≥0,1%, але <1% — брадикардія; ≥1%, але <10% – ортостатична гіпотензія; <0,01% - венозна тромбоемболія. З боку системи травлення: ≥1%, але <10% — запор; сухість в роті; підвищення апетиту; <0,01% - гепатит; панкреатит. З боку обміну речовин: <0,01% – діабетична кома; діабетичний кетоацидоз; гіперглікемія; гіпертригліцеридемія; ≥1%, але <10% – периферичні набряки. З боку кістково-м'язової системи: <0,01% – рабдоміоліз. З боку центральної нервової системи: ≥1%, але <10% — акатизія; запаморочення; ≥0,01%, але <0,1% - судомні напади; ≥10% – сонливість. Дерматологічні реакції: ≥0,01%, але <0,1% – висип. З боку статевої системи: <0,01% - пріапізм. З боку лабораторних показників: ≥1%, але <10% – збільшення рівнів АЛТ та АСТ; поодинокі випадки підвищення рівня глюкози в крові від ≥160 мг/дл до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію); поодинокі випадки підвищення рівня глюкози у крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет); поодинокі випадки підвищення рівня тригліцеридів у ≥2 рази на ВГН; ≥10% – збільшення рівня пролактину. З боку системи кровотворення: у ≥1%, але <10% випадків – еозинофілія; у ≥0,01%, але <0,1% випадків - лейкопенія; <0,01% – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо CYP1A2. Кліренс оланзапіну підвищується у пацієнтів, що палять, і у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності CYP1A2, тому при прийомі оланзапіну фармакокінетика ЛЗ, що в основному метаболізуються за участю CYP1A2 (таких як теофілін), не змінюється. У клінічних дослідженнях показано, що одноразове введення дози оланзапіну на тлі терапії наступними препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C1A), CYP2C19). Не виявлено також ознак лікарської взаємодії при використанні оланзапіну у поєднанні з літієм чи біпериденом. З огляду на стійкої концентрації оланзапіну зміна фармакокінетики етанолу не відзначалося. Однак, прийом етанолу разом з оланзапіном може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапіну, наприклад, седативної дії. Одноразові дози антацидів, що містять алюміній або магній або циметидину, не порушували біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо. Спільне призначення активованого вугілля знижувало біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%. Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щодня протягом 8 днів) викликає збільшення Cmax оланзапіну в середньому на 16% та зниження кліренсу оланзапіну в середньому на 16%. Ступінь впливу цього фактора значно поступається виразності індивідуальних відмінностей у зазначених показниках, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланзапіну при його призначенні у комбінації з флуоксетином. Флувоксамін, інгібітор CYP1А2, знижує кліренс оланзапіну. Результатом цього є середнє збільшення Cmax оланзапіну при введенні флувоксаміну на 54% у жінок, що не палять, і на 77% у курців, середнє збільшення AUC оланзапіну 52 і 108% відповідно. Малі дози оланзапіну необхідно призначати хворим, які спільно отримують лікування флувоксаміном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки людини показано, що оланзапін пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроату (основний шлях метаболізму вальпроату). Вальпроат також незначним чином впливає на метаболізм оланзапіну in vitro. Тому клінічно значуща фармакокінетична взаємодія між оланзапіном та вальпроатом є малоймовірною. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну та, як і інші антипсихотики (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів допаміну. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал у придушенні активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Дисперговані таблетки оланзапіну швидко розчиняються в слині і легко ковтаються. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко чи кава). Добову дозу слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого. Для лікування шизофренії та подібних психотичних розладів рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози більш ніж стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити тільки після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Для лікування гострої манії при біполярному розладі рекомендована початкова доза оланзапіну становить 15 мг 1 раз на добу - як монотерапію або 10 мг 1 раз на добу - у комбінації з літієм або вальпроатом. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози понад стандартну добову дозу 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування гострої манії, необхідно продовжити терапію в тій же дозі. У пацієнтів у стані ремісії початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 до 20 мг на добу. Оланзапін у комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз на добу, незалежно від їди. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапіну та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапіну, так і флуоксетину. Для пацієнтів похилого віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості, рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу. Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення метаболізму оланзапіну (хворі на жіночу стать, старечого віку, які не палять), також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапіну. Дані досліджень оланзапіну при терапії у дітей та підлітків віком до 18 років обмежені.ПередозуванняСимптоми: дуже часто (≥10%) – тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі симптоми - судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (<2% випадків передозування), зупинка серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) - 1,5 г. Лікування: показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується індукція блювання. Спільне призначення активованого вугілля показало зниження біодоступності оланзапіну при внутрішньому прийомі до 50-60%. Показано проведення симптоматичної терапії відповідно до клінічного стану та контролю функцій життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами β-адренорецепторів, т.к. Стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: цетиризину гідрохлорид – 10,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 65,3 мг, крохмаль кукурудзяний – 36,0 мг, повідон – 2,5 мг, магнію стеарат –1,2 мг; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетил-метакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1] - 0,9 мг, макрогол - 6000 - 0,15 мг, титану діоксид - 0,45 мг, тальк -1,5 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою по 10 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки: довгасті, двоопуклі, білі, покриті плівковою оболонкою таблетки з ризиком на одній стороні. На поперечному зрізі – білі.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб Н1-гістамінових рецепторів блокатор.ФармакокінетикаЕфект проявляється протягом 1-2 годин після прийому, тривалість блокади Н1 гістамінових рецепторів досягає більше 24 годин. Після прийому внутрішньо всмоктується швидко і не менше ніж на 70%. Максимальна концентрація в плазмі (0,3 мкг/мл) досягається протягом 1 години при призначенні внутрішньо в дозі 10 мг. Їда не впливає на повноту всмоктування, але подовжує процес всмоктування на 1 годину. Зв'язування з білками плазми – 93 %. Стабільний рівень у плазмі досягається через 3 дні після початку прийому. Після багаторазового застосування концентрації цетиризину в шкірі та сироватці еквівалентні. Максимальна концентрація в головному мозку становить не більше 10% від максимальної концентрації в плазмі. Об'єм розподілу – 0,56 л/кг. Період напіввиведення становить 7-11 годин (у дітей 6-12 років – 6 год, у літніх людей – подовжується). Мінімально метаболізується у печінці з утворенням неактивного метаболіту та виводиться у незміненому вигляді переважно нирками.Протягом 24 год 60% прийнятої дози виводиться із сечею, 10% – з фекаліями. Системний кліренс – 54 мл/хв. Проникає у грудне молоко. При 10-денному застосуванні дози 10 мг накопичення препарату не спостерігається. При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну нижче 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну менше 7 мл/хв), період напіввиведення збільшується у 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань печінки та у літніх пацієнтів відзначається збільшення періоду напіввиведення на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.що знаходяться на гемодіалізі (кліренс креатиніну менше 7 мл/хв), період напіввиведення збільшується в 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань печінки та у літніх пацієнтів відзначається збільшення періоду напіввиведення на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.що знаходяться на гемодіалізі (кліренс креатиніну менше 7 мл/хв), період напіввиведення збільшується в 3 рази, системний кліренс зменшується на 70%. На тлі хронічних захворювань печінки та у літніх пацієнтів відзначається збільшення періоду напіввиведення на 50% та зменшення системного кліренсу на 40%.ФармакодинамікаПрепарат Зіндет® є ефективним антигістаміном, протиалергічним засобом. Активна речовина препарату – цетиризин, відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну, селективно блокує Н1-гістамінові рецептори. Цетиризин впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, а також зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів у відповідь на введення алергену. Обмежує вивільнення медіаторів запалення клітинної стадії алергічної реакції. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну дію, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не має седативного ефекту. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається.Після припинення лікування дія зберігається до 3 доби.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування алергічного риніту та кон'юнктивіту (включаючи цілорічний та сезонний), сінна лихоманка (поліноз), ідіопатична кропив'янка та інші алергічні дерматози, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цетиризину та інших компонентів препарату, гідроксизину.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується призначати жінкам у період вагітності та лактації.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100 , рідко - від 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від 1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку нервової системи та органів чуття: часто - сонливість, стомлюваність, збудження, головний біль, запаморочення, занепокоєння, нервозність; нечасто – порушення концентрації уваги та мислення, безсоння, депресія, ейфорія, сплутаність свідомості; рідко - амнезія, деперсоналізація, атаксія, порушення координації рухів, тремор, гіперкінез, судоми литкових м'язів, парестезія, дисфонія, мієліт, параліч, птоз, порушення акомодації та зору, біль в очах, глаукома, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, , шум у вухах, глухота, порушення відчуття запаху З боку органів шлунково-кишкового тракту: нечасто – сухість у роті, біль у животі, метеоризм, діарея, зміна або відсутність смакового сприйняття, підвищення апетиту, анорексія, рідко – стоматит (у тому числі виразковий), зміна кольору та набряклість язика, збільшення салівації, підвищена каріозність, спрага, блювання, диспепсія, гастрит, запор, геморой, мелена, ректальна кровотеча, порушення функції печінки. З боку серцево-судинної системи: мігрень, дуже рідко – серцебиття, гіпертензія, серцева недостатність. З боку респіраторної системи: рідко – риніт, носова кровотеча, носовий поліп, фарингіт, кашель, синусит, бронхіт, збільшення бронхіальної секреції, бронхоспазм, диспное, інфекція верхніх дихальних шляхів, пневмонія, гіпервентиляція. З боку сечостатевої системи: затримка сечовипускання, набряки, поліурія, дизурія, гематурія, інфекція сечовивідних шляхів, цистит, ослаблення лібідо, дисменорея, міжменструальна кровотеча, менорагія, вагініт. Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, артрит, артроз, міалгія, біль у спині, м'язова слабкість. З боку шкіри та підшкірножирової клітковини: сухість шкіри, висипання, пухирцеві висипання, свербіж, акне, фурункульоз, дерматит, екзема, гіперкератоз, еритема, збільшення потовиділення, алопеція, ангіоневротичний набряк, гіпертрихоз, фотосенсибілізація, себоре. Інші: нездужання, лихоманка, озноб, припливи, зневоднення, цукровий діабет, лімфаденопатія, біль у молочних залозах, збільшення маси тіла. Як виняток можлива поява ознак підвищеної чутливості до препарату (кропив'янка, набряк, задишка). У цьому випадку лікування препаратом слід негайно припинити та терміново звернутися до лікаря. При виникненні тих чи інших несприятливих побічних реакцій, якнайшвидше зверніться до лікаря. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується поєднувати прийом препарату Зінцет з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему. При одночасному прийомі з бронхолітичними засобами, що містять як діючу речовину теофілін, можливе збільшення частоти побічних ефектів препарату Зінцет®. Вживання спиртних напоїв при лікуванні препаратом Зінцет не рекомендується. При необхідності одночасного застосування зазначених та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиПрепарат Зінцет застосовується за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. Діти віком від 2-х до 6-ти років: 2,5 мг (1/2 чайної ложки сиропу) двічі на день або 5 мг (1 чайна ложка сиропу) один раз на день. Діти віком від 6 до 12 років: по 10 мг цетиризину (1 таблетка або 2 чайні ложки сиропу) один раз на добу або по 5 мг цетиризину (1/2 таблетки або одна чайна ложка сиропу) двічі на добу, вранці та ввечері. Дорослим та дітям старше 12 років: по 10 мг цетиризину (1 таблетка або дві чайні ложки сиропу) один раз на добу. Особам похилого віку або пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки та нирок препарат призначається лікарем індивідуально, у зменшеній дозі. При випадковому пропусканні часу прийому препарату, чергову дозу слід прийняти за першої ж можливості. Якщо наближається час чергового прийому препарату, дозу слід прийняти за графіком, не збільшуючи загальної дози. Препарат Зінцет можна приймати незалежно від часу їди. Таблетки, вкриті оболонкою, слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: при прийомі препарату одноразово в дозі понад 50 мг можливі замішання, діарея, запаморочення, підвищена стомлюваність, біль голови, нездужання, мідріаз, свербіж, слабкість, седативний ефект, сонливість, ступор, тахікардія, тремор, затримка сечі. Лікування: відразу після прийому препарату слід провести промивання шлунка або штучно спричинити блювання. Рекомендується призначення активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на фоні прийому препарату Зінцет будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося при призначенні рекомендованої дози 10 мг. Проте в період прийому препарату доцільно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил1 – 300,72 мг (у перерахунку на цефуроксим) – 250 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна2 - 95,03 мг; Кроскармеллоза натрію – 40,00 мг; Натрію лаурилсульфат – 4,50 мг; Олія рослинна гідрогенізована - 8,50 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,25 мг; Маса ядра таблетки – 450,00 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 7,40 мг; Пропіленгліколь - 0,44 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,07 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,06 мг; Барвник Опаспрей – 2,03 мг; Номінальна маса плівкової оболонки – 10,0 мг; Склад барвника Опаспрей Білий: Гіпромелоза - 3,0%; Титану діоксид – 36,0%; Натрію бензоат – 0,1%. Маса таблетки – 460. 1 - кількість цефуроксиму аксетилу коригують залежно від чистоти використовуваної серії субстанції. 2 - кількість мікрокристалічної целюлози коректують для збереження постійної маси ядра. По 10 пігулок в А1/ПВХ-А1 блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку яких вигравіровано "G ЕS7". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (зокрема до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів та карбапенемів в анамнезі). Дитячий вік до 3-х років (для дітей з 3-х місяців до 3-х років слід застосовувати препарат Зіннат®, гранули для приготування суспензії для вживання). Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок; захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у тому числі в анамнезі, а також при виразковому коліті); вагітних жінок, у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить 7 днів (може змінюватись від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування препарат слід приймати після їди. Дорослі: Більшість інфекцій – 250 мг 2 рази на добу; Інфекції сечостатевих шляхів (цистит, уретрит) – 125 мг 2 рази на добу; Пієлонефрит – 250 мг 2 рази на добу; Легкі та середньотяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, бронхіт – 250 мг 2 рази на добу; Тяжкіші інфекції нижніх дихальних шляхів або при підозрі на пневмонію - 500 мг 2 рази на добу; Неускладнена гонорея – одноразова доза 1 г; Бореліоз (хвороба Лайма) у дорослих та дітей старше 12 років – 500 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Ступінчаста терапія Цефуроксим випускається також у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення, що дозволяє послідовно призначати один і той же антибіотик, коли необхідний перехід з парентеральної на пероральну терапію. Препарат Зіннат® ефективний після парентерального застосування препарату Зінацеф® для лікування пневмонії та загострення хронічного бронхіту. Тривалість парентерального та перорального курсів лікування визначається ступенем тяжкості інфекції та клінічною картиною. Пневмонія Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 1,5 г 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) внутрішньо у дозі 500 мг 2 рази на добу Добу протягом 7-10 днів. Загострення хронічного бронхіту Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 750 мг 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) перорально у дозі 500 мг 2 рази на добу. протягом 5-10 днів. Діти з 3-х років: Більшість інфекцій – 125 мг (1 таблетка по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 250 мг; Середній отит або тяжкі інфекції – 250 мг (1 таблетка по 250 мг або 2 таблетки по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 500 мг. Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується для лікування пацієнтів із труднощами ковтання, у тому числі маленьких дітей, які не можуть ковтнути цілу таблетку. Для дітей може бути призначений препарат Зіннат у формі гранул для приготування суспензії для прийому внутрішньо. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну T1/2(годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. < 10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтароліна фосамілу ацетат моногідрат 668.4 мг, що відповідає вмісту цефтароліна фосамілу 600 мг. Допоміжні речовини: L-аргінін – 395 мг. Флакони скляні місткістю 20 мл (10) - картонні пачки з контролем першого розтину.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; від жовтувато-білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи цефалоспоринів V покоління. Після внутрішньовенного введення проліки цефтароліну фосаміл швидко перетворюється на активний цефтаролін. Цефтаролін - антибіотик класу цефалоспоринів з активністю щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У дослідженнях in vitro показано бактерицидну дію цефтароліна, зумовлену пригніченням біосинтезу клітинної стінки бактерій за рахунок зв'язування з пеніцилінзв'язуючими білками (ПСБ). Цефтаролін виявляє бактерицидну активність щодо Staphylococcus aureus (MRSA) та щодо пеніцилін-нечутливого Streptococcus pneumoniae (PNSP) у зв'язку з його високою спорідненістю до змінених ПСБ цих мікроорганізмів. Антимікробна активність цефтароліна, як і інших бета-лактамних антибіотиків, найкраще корелює з інтервалом часу, протягом якого концентрації препарату залишаються вищими від мінімальної переважної концентрації (МПК) інфікуючого мікроорганізму (%Т>МПК). Цефтаролін не активний щодо штамів Enterobacteriaceae, що продукують β-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) сімейств ТЕМ, SHV або СТХ-М, серинові карбапенемази (такі як ВРХ), метало-β-лактамази класу В або класу С (цефалоспори). Резистентність також може бути пов'язана з порушенням проникності клітинної стінки бактерій або активним виведенням антибіотика (ефлюкс). Мікроорганізм може мати один або кілька механізмів резистентності. Незважаючи на можливий розвиток перехресної резистентності, деякі штами, резистентні до інших цефалоспоринів, можуть бути чутливими до цефтароліну. Мікроорганізми, що мають природну резистентність: Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa. Дослідження in vitro не виявили антагонізму при застосуванні цефтароліна в комбінації з іншими антимікробними препаратами (такими як амікацин, азитроміцин, азтреонам, даптоміцин, левофлоксацин, лінезолід, меропенем, тигециклін та ванкоміцин). Чутливість антибіотиків in vitro змінюється залежно від географічного регіону та з часом, тому при виборі антибактеріальної терапії необхідно враховувати місцеву інформацію про резистентність. Якщо локальна резистентність така, що ефективність препарату щодо деяких інфекцій стає сумнівною, необхідно звернутися за консультацією до експерта. Чутливість до цефтароліну слід визначати за допомогою стандартних методів. Інтерпретацію результатів слід проводити відповідно до локальних посібників. Клінічна ефективність щодо окремих патогенних мікроорганізмів Нижче наведено патогенні мікроорганізми (за показаннями до застосування), чутливі до цефтароліну in vitro, щодо яких у клінічних дослідженнях була показана ефективність цефтароліна. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, група Streptococcus anginosus (включає S. ;грамнегативні мікроорганізми - ;Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii. Позалікарняна пневмонія: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами); ;грамнегативні мікроорганізми ;- Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. Клінічна ефективність цефтароліну щодо перерахованих нижче патогенних мікроорганізмів не була встановлена, однак результати досліджень in vitro дозволяють припускати, що вони чутливі до цефтароліну у відсутності придбаних механізмів резистентності: ;ФармакокінетикаВсмоктування Cmax і AUC цефтароліна збільшуються майже пропорційно дозі при одноразовому введенні препарату в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Не спостерігалося помітної кумуляції цефтароліна після багаторазового внутрішньовенного введення препарату в дозі 600 мг протягом 60 хв кожні 12 годин протягом 14 днів здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок. Розподіл Ступінь зв'язування цефтароліна з білками плазми низький (приблизно 20%), препарат не проникає до еритроцитів. Медіана Vd; у рівноважному стані у здорових дорослих чоловіків після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу, міченого ізотопом, склала 20.3 л, майже як і обсяг позаклітинної рідини. Метаболізм У плазмі крові під дією фосфатаз пролік цефтароліна фосамил швидко перетворюється на активний цефтаролін; концентрації проліки піддаються вимірюванню в плазмі переважно під час внутрішньовенної інфузії. При гідролізі бета-лактамного кільця цефтаролін утворюється мікробіологічно неактивний метаболіт, цефтаролін М-1. Співвідношення середніх значень AUC цефтароліна М-1 до цефтароліну в плазмі крові після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу здоровим добровольцям становить приблизно 20-30%. Метаболізм цефтароліна протікає без участі ферментів цитохрому Р450. Виведення Цефтаролін виводиться переважно нирками. Нирковий кліренс цефтароліна приблизно дорівнює або трохи нижче швидкості клубочкової фільтрації у нирках, дослідження транспортерів in vitro показують, що активна секреція не сприяє нирковій елімінації цефтароліна. Середній T1/2; цефтароліна у здорових дорослих людей становить приблизно 2.5 год. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг міченого ізотопом цефтароліна фосаміла здоровим дорослим чоловікам приблизно 88% радіоактивності виявлялося в сечі і 6% - у фекаліях. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Після одноразової внутрішньовенної інфузії 600 мг цефтароліна фосамілу протягом 60 хв . легкого та середнього ступеня тяжкості, відповідно. C max;цефтароліна досягалася приблизно через 60 хв після початку інфузії. AUC цефтароліна збільшувалася пропорційно до ступеня ниркової недостатності і склала 75.6±9.7 мкг×год/мл, 92.3±25.3 мкг×год/мл та 114.8±14.1 мкг×год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю. відповідно. Корекція дози потрібна лише у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Недостатньо даних для рекомендацій щодо корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) та термінальною стадією ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Дослідження фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів із печінковою недостатністю не проводили. Т.к. цефтаролін не піддається печінковому метаболізму значною мірою, не очікується, що печінкова недостатність істотно впливатиме на системний кліренс цефтароліна. Тому не рекомендується коригувати дозу препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу параметри фармакокінетики препарату були схожими у здорових людей похилого віку (≥65 років) та здорових молодих пацієнтів (18-45 років). У добровольців похилого віку відмічено невелике збільшення AUC0-∞; (на 33%), що зумовлено головним чином віковими змінами функції нирок. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Параметри фармакокінетики цефтароліна були схожими у чоловіків та жінок. Не потрібна корекція дози залежно від статі пацієнта. Не спостерігалося істотних відмінностей параметрів фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп. Не потрібно коригувати дозу препарату залежно від раси пацієнта.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин V покоління.Показання до застосуванняЛікування у дорослих наступних інфекцій: ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими штамами наступних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcusecoccusiaiai, Streptococcuseaiaiai, Streptococcusiaiaia, Streptococcus, Electrococcus, pneumoniae, Klebsiella oxytoca і Morganella morganii; позалікарняна пневмонія, викликана чутливими штамами наступних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (тільки метицилін-чутливі штами), HaemophieeeeeПротипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальна стадія ниркової недостатності та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до цефтароліна фосамілу або L-аргініну; підвищена чутливість до цефалоспоринів; тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, що має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з судомним синдромом в анамнезі.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про застосування цефтароліна фосамілу у вагітних жінок відсутні. ;Експериментальні дослідження ;на тварин не виявили несприятливого впливу цефтароліна фосамила на фертильність, вагітність, пологи або післяпологовий розвиток. Препарат Зінфоро® не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про проникнення цефтароліна у грудне молоко відсутні. Однак, у зв'язку з тим, що багато бета-лактамних антибіотиків виділяються з грудним молоком, у разі необхідності терапії препаратом Зінфоро®, рекомендується припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років, т.к. безпека та ефективність не встановлені.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, що розвинулися у ≥3% пацієнтів, які отримували цефтаролін, були діарея, головний біль, нудота і свербіж, і були зазвичай слабкими або помірно вираженими. Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися в об'єднаних клінічних дослідженнях фази 3 за показаннями ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин та позалікарняна пневмонія (1305 дорослих пацієнтів у групі терапії Зінфоро® ) . Частота небажаних реакцій представлена ​​як наступна градація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10) 000, <1/1000). Частота розвитку небажаних реакцій за класом системи органів Органи та системи Небажана реакція Лабораторні показники дуже часто: позитивна пряма проба Кумбса . нечасто: подовження протромбінового часу, подовження АЧТВ, збільшення МНО ШКТ часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор Нервова система часто: головний біль, запаморочення нечасто: судоми Шкіра та підшкірні тканини часто: висип, свербіж нечасто: кропив'янка Печінка та жовчовивідні шляхи часто: підвищення активності трансаміназ нечасто: гепатит Серцево-судинна система часто: флебіт, брадикардія нечасто: відчуття серцебиття Обмін речовин та харчування часто: гіперглікемія, гіпокаліємія нечасто: гіперкаліємія Загальні розлади та реакції у місці введення часто: лихоманка, реакції у місці інфузії (еритема, флебіт, біль) Кров та лімфатична система нечасто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія рідко: еозинофілія, нейтропенія Імунна система нечасто: гіперчутливість/анафілаксія 1,2 Інфекції та інвазії нечасто: коліт, спричинений Clostridium difficile 1 Нирки та сечовивідні шляхи нечасто: порушення функції нирок (підвищення концентрації креатиніну крові) 1 ; див. розділ "Особливі вказівки" 2; див. розділ "Протипоказання"Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії з цефтароліном не проводилися. У дослідженні in vitro ceftaroline не інгібує цитохром p450 isozymes CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4, і не викликали CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A4 / 5. У зв'язку з цим ймовірність взаємодії цефтароліна з препаратами, що метаболізуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, низька. Цефтаролін не метаболізується під дією ізоферментів цитохрому Р450 in vitro, тому малоймовірний вплив на параметри фармакокінетики цефтароліну при сумісному застосуванні з індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450. Цефтаролін in vitro не переноситься еффлюксними транспортерами P-gp або BCRP. Цефтаролін не інгібує P-gp, отже, взаємодія із субстратами, такими як дигоксин, не очікується. Цефтаролін є слабким інгібітором BCRP, але цей ефект не має клінічної значущості. Дослідження in vitro показали, що цефтаролін не є субстратом і не інгібував транспортери органічних катіонів (ОСТ2) та аніонів (OAT1, ОАТ3) у нирках; тому, малоймовірна взаємодія з препаратами, які пригнічують активну ниркову секрецію (наприклад, пробенецид) або з препаратами, які є субстратами цих транспортерів. Взаємодія з іншими антибактеріальними препаратами Тести in vitro не виявили антагонізму при сумісному застосуванні цефтароліна та інших часто використовуваних антибактеріальних препаратів (наприклад, амікацину, азитроміцину, азтреонаму, даптоміцину, левофлоксацину, лінезоліду, меропенему, тигецикліну та ванкоміцину).Спосіб застосування та дозиПрепарат Зінфоро® ; вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 60 хв. Тривалість терапії слід встановлювати залежно від типу та тяжкості інфекції, відповіді пацієнта на терапію. Рекомендується наступний режим дозування: ; Доза Частота введення Час інфузії Тривалість терапії Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-14 днів Позалікарняна пневмонія 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-7 днів Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальною стадією ниркової недостатності та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування препарату протипоказане. При ;КК 30-50 мл/хв, дозу слід скоригувати наступним чином: КК (мл/хв) Доза Частота введення Час інфузії 30-50 400 мг кожні12 год 60 хв Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю. Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів похилого віку (≥65 років); з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Правила приготування розчину для інфузії При приготуванні та введенні препарату необхідно дотримуватися стандартних правил асептики. Кожен флакон призначений лише для одноразового застосування. Зінфоро ® ;порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузії слід розчинити в 20 мл стерильної води для ін'єкцій. 1 мл концентрату містить 30 мг цефтароліна фосамілу. Отриманий концентрат є розчином блідо-жовтого кольору, вільний від видимих ​​частинок. Концентрат необхідно негайно використовувати, не зберігати (час від початку розчинення порошку до повного приготування розчину для внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 30 хв). Для приготування розчину для інфузії отриманий концентрат струшують і переносять в інфузійний флакон, що містить одну з наведених нижче сумісних інфузійних рідин: 0.9% розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, 0.45% розчин натрію хлориду і 25. При застосуванні препарату у дозі 600 мг у флакон із сумісною інфузійною рідиною переносять весь отриманий концентрат (20 мл), при застосуванні у дозі 400 мг – 14 мл концентрату. Розчин для інфузії можна приготувати шляхом додавання концентрату у флакон з інфузійною рідиною об'ємом 50мл, 100мл або 250мл. Розчин для інфузії слід використовувати протягом 6 годин з моменту приготування. Приготовлений розчин для інфузії зберігає стабільність протягом 24 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Після вилучення з холодильника розчин для інфузії необхідно використовувати протягом 6 годин при кімнатній температурі. Невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.ПередозуванняДані щодо передозування обмежені. Ймовірність передозування вища у пацієнтів з порушенням функції нирок. При застосуванні препарату в дозах вище за рекомендовані спостерігалися такі ж небажані реакції, як і при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Лікування: ; симптоматичне. Цефтаролін частково виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо належного використання антибактеріальних препаратів. Реакції гіперчутливості Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, можливий розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (іноді з летальним результатом). У пацієнтів з гіперчутливістю до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, може також розвинутись алергічна реакція до цефтароліна фосамілу. Перед початком терапії препаратом Зінфоро® слід ретельно вивчити дані пацієнта на предмет виявлення реакцій гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків. Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до цефалоспоринів в анамнезі. Також препарат протипоказаний пацієнтам, у яких раніше відзначалися тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, який має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). При розвитку тяжкої алергічної реакції необхідно припинити введення лікарського препарату та вжити відповідних заходів. Діарея, асоційована з Clostridium difficile При застосуванні багатьох антибактеріальних препаратів, зокрема. препарату Зінфоро®, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту, які можуть варіювати за тяжкістю від легких до загрозливих для життя форм. Слід брати до уваги можливість розвитку коліту при виникненні діареї і натомість застосування цефтаролина фосамила. У цьому випадку необхідно припинити терапію препаратом Зінфоро®, проводити підтримуючі заходи та призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Пацієнти із судомним синдромом в анамнезі Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у дослідженнях токсичності цефтароліна спостерігався розвиток судом при прийомі препарату в дозах, що перевищують Cmax ; у 7-25 разів. Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з судомним синдромом в анамнезі обмежений, у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату Зінфоро® у цієї групи пацієнтів. Ниркова недостатність Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня та термінальною стадією ниркової недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Тому застосування препарату Зінфоро® у цій популяції хворих протипоказане. Прямий антиглобуліновий тест (проба Кумбса) Позитивний прямий антиглобуліновий тест (ПАТ) можна отримати на фоні застосування цефалоспоринів. Частота позитивного ПАТ у пацієнтів, які отримували цефтароліна фосамил, склала 10.7% в об'єднаних дослідженнях фази 3. У жодного пацієнта з позитивним ПАТ на фоні застосування цефтароліна не виявлено ознак гемолізу. Нечутливі мікроорганізми При застосуванні цефтароліна фосамілу, як і інших антибіотиків, може розвинутись суперінфекція. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з вивчення впливу препарату Зінфоро® на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами. Під час терапії може виникати запаморочення, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаУпаковка препарату є два флакони, один з яких містить активні речовини у вигляді порошку, а інший – допоміжні компоненти у вигляді розчину. До змішування вміст флаконів має наступний склад: Активні речовини (у першому флаконі): Еритроміцин 100% (Ph.Eur.) – номінальна кількість 1200 мг/30 мл; *Кількість з урахуванням 3,35% 1240; **Кількість з урахуванням 5% 1302; Цинку ацетат дигідрат, мікронізований (Ph.Eur.) – номінальна кількість 360,0 мг/30 мл; *Кількість з урахуванням 3,35% 372,0; **Кількість з урахуванням 5% 389,4; Допоміжні компоненти (у другому флаконі): Діізопропіловий себакат (монографія) – Номінальна кількість 7,81 (8,36 мл) г/30 мл; Етанол (Ph.Eur.) – Номінальна кількість 17,1 (21,6 мл) г/30 мл. 1 мл приготовленого препарату має наступний склад: Еритроміцин 100% – 40 мг; Цинку ацетат дигідрат, мікронізований – 12 мг; Діізопропіловий себакат – 0,25 г; Етанол – 0,55 г. * кількість активних компонентів, еритроміцину та цинку ацетату дигідрату збільшено на 3,35% з метою компенсації їх концентрацій при приготуванні готового препарату, номінальний обсяг якого збільшується при змішуванні активних компонентів з розчинником (кожні 1000 мг порошку еквівалентні 0,79 мл). ** додаткове збільшення кількості активних компонентів, еритроміцину та цинку ацетату дигідрату, на 5% пов'язане із збереженням заявлених концентрацій готового препарату при зберіганні. Порошок для виготовлення розчину для зовнішнього застосування (в комплекті з розчинником). У флаконах по 30 мл та аплікатором у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПриготовлений розчин – безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаВисипи вугровий засіб лікування.ФармакокінетикаКомплексний зв'язок компонентів препарату забезпечує гарне проникнення у шкіру активних речовин. Цинк переважно пов'язується з фолікулярним епітелієм і не резорбується в системний кровотік. Незначна частина еритроміцину піддається системному розподілу та надалі виводиться з організму.ФармакодинамікаЗінерит – еритроміцин-цинковий комплекс. Чинить протизапальну, протимікробну дію та комедонолітичну дію. Еритроміцин діє бактеріостатично на мікроорганізми, що викликають вугровий висип: Propionibacterium acne та Streptococcus epidermidis. Цинк зменшує вироблення секрету сальних залоз, має в'яжучу дію.Показання до застосуванняВугровий висип .Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діявідчуття печіння; подразнення шкіри; сухість шкірних покривівВзаємодія з лікарськими засобамиДо цього часу не встановлено клінічно значимих взаємодій Зінериту з іншими лікарськими препаратами.Спосіб застосування та дозиНахиливши флакон вниз, з легким натиском на аплікатор наносять тонким шаром на всю уражену ділянку шкіри 2 рази на день: вранці (до нанесення макіяжу) та ввечері (після вмивання). Швидкість нанесення лосьйону регулюється силою натиску аплікатора на шкіру. Орієнтовна разова доза - 0,5 мл. Після висихання лосьйон стає невидимим. Курс лікування – 10-12 тиж. (Покращення можливе вже через 2 тижні).ПередозуванняВипадкове передозування малоймовірне через особливості місцевого застосування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати можливість розвитку перехресної резистентності до інших макролідів, лінкоміцину, кліндаміцину. Необхідно уникати попадання в очі, на слизову оболонку порожнини рота та носа (можливе подразнення або опік).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуміш "Зінал Компаунд" (Zinal Compound) - амінокислотний хелат цинку, янтарна кислота, хлорела, глютамінова кислота, корінь елеутеракокка колючого, кореневища імбиру аптечного, екстракт гінкго білоба, спіруліну, 5 В.ХарактеристикаІталійський продукт ЗіналПро від бренду Mediana Group, єдиний препарат, що ефективно запобігає симптомам похмілля, що нейтралізує алкоголь у крові протягом короткого часу. Усуває запах алкоголю (перегар) і потяг до вживання алкоголю наступного дня. Має виражений протверезний ефект. Активні компоненти ЗіналПро сприяють очищенню та захисту печінки від токсичних речовин, що утворюються в результаті розпаду етанолу.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну В1, цинку, джерела елеутеразидів, флавоноїдів (флавонолів та їх глікозидів) та янтарної кислоти.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, індивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиПри вживанні протягом вечора помірних доз алкоголю, відповідних 200 грн. міцного алкоголю (40 градусів та вище) або 0,75 л. (сухого вина) – по 3 капсули після закінчення прийому алкоголю або перед сном. При вживанні високих доз міцного алкоголю до 300 - 500 гр. або 1,5л. сухого вина – по 4 капсули після закінчення прийому алкоголю або перед сном. Для досягнення гарного самопочуття (протверезний ефект) - по 2-3 капсули разово. Для досягнення ефекту тверезості, збереження ясності розуму, відсутності характерних ознак сп'яніння, при прийомі великих доз алкоголю під час проведення переговорів, заходів, вечірок тощо – по 4 капсули до та 4 капсули під час прийому алкоголю. Для зниження тяги до вживання алкоголю та корекції рівня цинку в організмі (при легкому або помірному дефіциті) – по 1 капсулі вранці та ввечері протягом 3-х місяців. Для повного усунення дефіциту цинку - по 1 капсулі вранці і ввечері протягом 6 місяців.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої ​​кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина: арипіпразолу фумарат напівфабрикат-гранули – 445,5 мг; активна речовина напівфабрикату-гранул: арипіпразолу фумарат – 33,90 мг; відповідає арипіпразолу – 30 мг. допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; МКЦ; гіпролоза; барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); допоміжні речовини: стеарат магнію.Опис лікарської формиТаблетки, 30 мг: круглі, злегка двоопуклі, з фаскою, світло-рожевого кольору з мармуром і темними вкрапленнями. Пігулки 30 мг. За 14 табл. у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу (плівка ПВХ/плівка полівініліденхлоридна) та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону.ФармакокінетикаАктивність препарату Зілаксера обумовлена наявністю арипіпразолу. Середній T 1/2 арипіпразолу становить приблизно 75 год. C ss досягається через 14 днів. Кумуляція арипіпразолу при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту – дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D 2 - дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Всмоктування. Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо таблеток препарату Зілаксера , при цьому C max арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Біодоступність таблеток препарату Зілаксера при прийомі внутрішньо становить 87%. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол добре розподіляється в тканинах, причому здається V d становить 4,9 л/кг, що говорить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу пов'язують із білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Метаболізм. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімальною мірою. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними дослідження in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. При рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, становить приблизно 40% AUCарипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній T 1/2 арипіпразолу становить близько 75 годин у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 та 146 годин – у пацієнтів з низькою його активністю. Після одноразового прийому внутрішньо міченого [ 14 C] арипіпразолу приблизно 27 і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник з жовчю. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню печінкою. Особливі групи пацієнтів Пацієнти старшої вікової групи. Вікових відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Гендерні особливості. Обумовлених статтю відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Расова приналежність. Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики арипіпразолу в залежності від расової приналежності не відзначено. Куріння. Куріння не впливає на фармакокінетику арипіпразолу. Порушення функції нирок. Параметри фармакокінетики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки. Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з різним ступенем тяжкості цирозу печінки не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. Однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.ФармакодинамікаПередбачається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі І типу обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5-HT 1a -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5-HT 2а -серотонінових рецепторів. Арипіпразол має високу афінність в умовах in vitro до D 2 - і D 3 -дофамінових рецепторів, 5-HT 1a - і 5-HT 2a -серотонінових рецепторів і помірної афінності до D 4 -дофамінових, 5-HT 2c - і 5-HT 7 -серотоніновим, альфа 1 -адренорецепторів і H 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових. Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 до 30 мг один раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 11 C-раклоприду, ліганду D 2 /D 3 - дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром та огорожею. даним позитронно-емісійної томографії).Показання до застосуванняшизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія; біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод; доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до арипіпразолу або до інших компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності); цереброваскулярні захворювання; стани, що схильні до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, застосування гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, підвищений ризик розвитку гіпертермії (наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, перегрівання, застосування м-холіноблокаторів, дегідратація, тому що нейролептики здатні порушувати терморегуляцію); пацієнти з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик розвитку порушення моторної функції стравоходу та аспірації; ожиріння або цукровий діабет у сімейному анамнезі; пацієнти з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); особи віком 18-24 років у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися. Невідомо, чи може застосування арипіпразолу у вагітної мати шкідливий вплив на плід або спричинити порушення репродуктивної функції. Відомо, що у новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. Вони відзначалися збудження, м'язова гіпертонія чи гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторний дистресс-синдром, порушення під час годівлі. Дані симптоми мали різний ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, тоді як в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. При застосуванні арипіпразолу розвиток у новонароджених подібної симптоматики спостерігався дуже рідко. Слід попередити пацієнток, що вони повинні негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також інформувати лікаря про заплановану вагітність. Препарат Зілаксера може застосовуватись під час вагітності. Препарат Зілаксера проникає у жіноче грудне молоко. Годування груддю при застосуванні препарату протипоказане.Побічна діяНайбільш поширені небажані реакції (НР), зареєстровані в ході плацебо-контрольованих досліджень, включають акатизію та нудоту, які відзначали більш ніж 3% пацієнтів, які приймали аріпіразол внутрішньо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована ВООЗ: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до <1/10; нечасто від ≥1/1000 до <1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У межах кожної групи частоти НР перераховані в порядку зменшення серйозності. Частота НР у ході післяреєстраційного періоду спостереження не може бути визначена, оскільки інформація була отримана із спонтанних повідомлень. Тому частота народження НР класифікована як частота невідома. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, включаючи припухлість язика, набряк обличчя, свербіж шкіри, кропив'янку). З боку ендокринної системи: нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку обміну речовин та харчування: часто – цукровий діабет; нечасто – гіперглікемія; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: часто - безсоння, тривога, неспокій; нечасто – депресія, гіперсексуальність; частота невідома — спроби суїциду, суїцидальні думки та завершений суїцид (див. «Особливі вказівки»), патологічний потяг до азартних ігор, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи: часто – акатазія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення; нечасто - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий епілептичний напад, серотоніновий синдром, порушення мови. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – диплопія. З боку серця: нечасто – тахікардія; частота невідома - раптова незрозуміла смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова зупинка серця, брадикардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), артеріальна гіпертензія, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – гикавка; частота невідома – аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, спазм ротоглотки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слинних залоз, блювання; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі та шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ та фосфатази у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція, підвищене потовиділення. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – рабдоміоліз, міалгія, ригідність м'язів. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – абсистентний наркотичний синдром новонароджених (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»). З боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; частота невідома - порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, піретична реакція), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого Hb, коливання концентрації глюкози крові, підвищення активності КФК. Опис окремих небажаних реакцій Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія: у тривалому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, відзначалася в цілому низька частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію і дискінезію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3 ). У тривалому 26-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19% у групі арипіпразолу і 13,1% у групі плацебо. В іншому тривалому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8% у групі арипіпразолу і 15,1% у групі оланзапіну. Маніакальні епізоди та біполярний розлад I типу: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота народження ЕПС становила 23,5% у групі арипіпразолу та 53,3% у групі галоперидолу. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6% у групі арипіпразолу і 17,6% у групі літію. У 26-тижневій підтримуючій фазі тривалого плацебо-контрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у групі арипіпразолу і 15,7% у групі плацебо. Акатізія У плацебо-контрольованих дослідженнях частота народження акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% у групі арипіпразолу і 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів з шизофренією частота народження акатизії становила 6,2% у групі арипіпразолу і 3% у групі плацебо. Дістонія Клас-ефект: у перші дні лікування у чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми дистонії, тривалих патологічних скорочень груп м'язів. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, що іноді прогресує до відчуття стиснення в горлі, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузії язика. Хоча ці симптоми можуть спостерігатися при низьких дозах, вони зустрічаються частіше і з більшим ступенем виразності при застосуванні більш високих доз високоактивних нейролептиків І покоління. Відзначається підвищений ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та пацієнтів молодого віку. Пролактін У клінічних дослідженнях застосування арипіпразолу за зареєстрованими показаннями та в ході постреєстраційного спостереження відзначалося підвищення та зниження концентрації сироваткового пролактину в порівнянні з вихідними значеннями. Лабораторні показники Порівняння арипіпразолу та плацебо за часткою пацієнтів з потенційно клінічно значущими змінами у стандартних лабораторних та ліпідних показниках не виявили клінічно значимих відмінностей. Підвищення активності КФК у плазмі крові, як правило, короткострокове та безсимптомне, відзначалося у 3,5% пацієнтів, які отримували арипіпразол, та у 2% пацієнтів, які отримували плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиМеханізм дії арипіпразолу пов'язаний із впливом на ЦНС, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, що мають центральну дію. Маючи антагоністичну дію щодо альфа 1 -адренорецепторів, арипіпразол може посилювати ефект гіпотензивних препаратів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні арипіпразолу та лікарських препаратів, що викликають подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, він не витісняє варфарин у зв'язку з білками плазми крові. Блокатор Н 1,2 -гістамінових рецепторів - фамотидин, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку - зменшує швидкість всмоктування арипіпразолу, проте це не впливає на клінічний ефект арипіпразолу. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферментів CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) впливали на фармакокінетику арипіпразолу, тому слід зменшити дози арипіпразолу при застосуванні його в різних поєднаннях з інгібіторами ізоС3 і С3 . При одночасному застосуванні арипіпразолу та слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 очікується невелике збільшення концентрації арипіпразолу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A не бере участі в метаболізмі арипіпразолу, куріння не впливає на фармакокінетику та клінічний ефект арипіпразолу. При одночасному застосуванні з карбамазепіном,потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, метаболізм арипіпразолу посилюється, тому доза арипіпразолу має бути скоригована (див. «Спосіб застосування та дози»). Очікується аналогічна дія і при одночасному застосуванні з іншими потужними індукторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У метаболізмі арипіпразолу в умовах in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами і іншими. Одночасний прийом препаратів літію або вальпроєвої кислоти з 30 мг арипіпразолу не вплинув на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не надавав значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 в умовах in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна. Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному застосуванні з арипіпразолом. При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг/добу), пароксетином (37,5-50 мг/добу) або сертраліном (2-20 мг/добу) значних змін концентрації антидепресантів у плазмі крові не виявлено. Вживання етанолу під час лікування арипіпразолом може посилювати седативну дію препарату, тому його слід уникати.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Шизофренія Рекомендована початкова доза – 10-15 мг на добу. Підтримуюча доза – зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу, монотерапія Рекомендована початкова доза – 15 мг на добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом щонайменше 24 год. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Зілаксера (15 або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, потім – 6 міс. і далі, протягом 17 місяців - встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Як додаткову терапію до лікування антидепресантами рекомендується застосовувати препарат Зілаксера у початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу препарату Зілаксера можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу. Тривалість терапії препаратом Зілаксера за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта щодо можливості відміни терапії. Пацієнтам із печінковою недостатністю дозу 30 мг призначають з обережністю. Режим дозування при супутній терапії При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена як мінімум наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. Препарат Зілаксера слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія пацієнтам з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) та CYP3А4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних, помірних та слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера може бути спочатку зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера спочатку повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужного інгібітору ізоферменту СYP3A4 у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена у 2 рази. Відповідно, при відміні індукторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена до 10-15 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, непритомність. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади та минуща втрата свідомості. Лікування: контроль за життєво важливими функціями, ЕКГ (для виявлення можливої ​​аритмії), підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення симптомів. Даних застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина: арипіпразолу фумарат напівфабрикат-гранули – 148,5 мг; активна речовина напівфабрикату-гранул: арипіпразолу фумарат – 11,3 мг; відповідає арипіпразолу – 10 мг. допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; МКЦ; гіпролоза; барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); допоміжні речовини: стеарат магнію.Опис лікарської формиТаблетки, 10 мг: капсулоподібні, злегка двоопуклі, світло-рожевого кольору з мармуром і темними вкрапленнями. Пігулки, 10 мг. За 14 табл. у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу (плівка ПВХ/плівка полівініліденхлоридна) та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону.ФармакокінетикаАктивність препарату Зілаксера обумовлена наявністю арипіпразолу. Середній T 1/2 арипіпразолу становить приблизно 75 год. C ss досягається через 14 днів. Кумуляція арипіпразолу при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту – дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D 2 - дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Всмоктування. Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо таблеток препарату Зілаксера , при цьому C max арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Біодоступність таблеток препарату Зілаксера при прийомі внутрішньо становить 87%. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол добре розподіляється в тканинах, причому здається V d становить 4,9 л/кг, що говорить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу пов'язують із білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Метаболізм. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімальною мірою. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними дослідження in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. При рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, становить приблизно 40% AUCарипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній T 1/2 арипіпразолу становить близько 75 годин у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 та 146 годин – у пацієнтів з низькою його активністю. Після одноразового прийому внутрішньо міченого [ 14 C] арипіпразолу приблизно 27 і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник з жовчю. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню печінкою. Особливі групи пацієнтів Пацієнти старшої вікової групи. Вікових відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Гендерні особливості. Обумовлених статтю відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Расова приналежність. Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики арипіпразолу в залежності від расової приналежності не відзначено. Куріння. Куріння не впливає на фармакокінетику арипіпразолу. Порушення функції нирок. Параметри фармакокінетики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки. Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з різним ступенем тяжкості цирозу печінки не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. Однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.ФармакодинамікаПередбачається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі І типу обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5-HT 1a -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5-HT 2а -серотонінових рецепторів. Арипіпразол має високу афінність в умовах in vitro до D 2 - і D 3 -дофамінових рецепторів, 5-HT 1a - і 5-HT 2a -серотонінових рецепторів і помірної афінності до D 4 -дофамінових, 5-HT 2c - і 5-HT 7 -серотоніновим, альфа 1 -адренорецепторів і H 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових. Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 до 30 мг один раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 11 C-раклоприду, ліганду D 2 /D 3 - дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром та огорожею. даним позитронно-емісійної томографії).Показання до застосуванняшизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія; біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод; доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до арипіпразолу або до інших компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності); цереброваскулярні захворювання; стани, що схильні до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, застосування гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, підвищений ризик розвитку гіпертермії (наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, перегрівання, застосування м-холіноблокаторів, дегідратація, тому що нейролептики здатні порушувати терморегуляцію); пацієнти з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик розвитку порушення моторної функції стравоходу та аспірації; ожиріння або цукровий діабет у сімейному анамнезі; пацієнти з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); особи віком 18-24 років у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися. Невідомо, чи може застосування арипіпразолу у вагітної мати шкідливий вплив на плід або спричинити порушення репродуктивної функції. Відомо, що у новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. Вони відзначалися збудження, м'язова гіпертонія чи гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторний дистресс-синдром, порушення під час годівлі. Дані симптоми мали різний ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, тоді як в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. При застосуванні арипіпразолу розвиток у новонароджених подібної симптоматики спостерігався дуже рідко. Слід попередити пацієнток, що вони повинні негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також інформувати лікаря про заплановану вагітність. Препарат Зілаксера може застосовуватись під час вагітності. Препарат Зілаксера проникає у жіноче грудне молоко. Годування груддю при застосуванні препарату протипоказане.Побічна діяНайбільш поширені небажані реакції (НР), зареєстровані в ході плацебо-контрольованих досліджень, включають акатизію та нудоту, які відзначали більш ніж 3% пацієнтів, які приймали аріпіразол внутрішньо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована ВООЗ: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до <1/10; нечасто від ≥1/1000 до <1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У межах кожної групи частоти НР перераховані в порядку зменшення серйозності. Частота НР у ході післяреєстраційного періоду спостереження не може бути визначена, оскільки інформація була отримана із спонтанних повідомлень. Тому частота народження НР класифікована як частота невідома. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, включаючи припухлість язика, набряк обличчя, свербіж шкіри, кропив'янку). З боку ендокринної системи: нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку обміну речовин та харчування: часто – цукровий діабет; нечасто – гіперглікемія; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: часто - безсоння, тривога, неспокій; нечасто – депресія, гіперсексуальність; частота невідома — спроби суїциду, суїцидальні думки та завершений суїцид (див. «Особливі вказівки»), патологічний потяг до азартних ігор, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи: часто – акатазія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення; нечасто - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий епілептичний напад, серотоніновий синдром, порушення мови. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – диплопія. З боку серця: нечасто – тахікардія; частота невідома - раптова незрозуміла смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова зупинка серця, брадикардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), артеріальна гіпертензія, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – гикавка; частота невідома – аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, спазм ротоглотки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слинних залоз, блювання; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі та шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ та фосфатази у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція, підвищене потовиділення. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – рабдоміоліз, міалгія, ригідність м'язів. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – абсистентний наркотичний синдром новонароджених (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»). З боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; частота невідома - порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, піретична реакція), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого Hb, коливання концентрації глюкози крові, підвищення активності КФК. Опис окремих небажаних реакцій Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія: у тривалому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, відзначалася в цілому низька частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію і дискінезію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3 ). У тривалому 26-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19% у групі арипіпразолу і 13,1% у групі плацебо. В іншому тривалому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8% у групі арипіпразолу і 15,1% у групі оланзапіну. Маніакальні епізоди та біполярний розлад I типу: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота народження ЕПС становила 23,5% у групі арипіпразолу та 53,3% у групі галоперидолу. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6% у групі арипіпразолу і 17,6% у групі літію. У 26-тижневій підтримуючій фазі тривалого плацебо-контрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у групі арипіпразолу і 15,7% у групі плацебо. Акатізія У плацебо-контрольованих дослідженнях частота народження акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% у групі арипіпразолу і 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів з шизофренією частота народження акатизії становила 6,2% у групі арипіпразолу і 3% у групі плацебо. Дістонія Клас-ефект: у перші дні лікування у чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми дистонії, тривалих патологічних скорочень груп м'язів. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, що іноді прогресує до відчуття стиснення в горлі, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузії язика. Хоча ці симптоми можуть спостерігатися при низьких дозах, вони зустрічаються частіше і з більшим ступенем виразності при застосуванні більш високих доз високоактивних нейролептиків І покоління. Відзначається підвищений ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та пацієнтів молодого віку. Пролактін У клінічних дослідженнях застосування арипіпразолу за зареєстрованими показаннями та в ході постреєстраційного спостереження відзначалося підвищення та зниження концентрації сироваткового пролактину в порівнянні з вихідними значеннями. Лабораторні показники Порівняння арипіпразолу та плацебо за часткою пацієнтів з потенційно клінічно значущими змінами у стандартних лабораторних та ліпідних показниках не виявили клінічно значимих відмінностей. Підвищення активності КФК у плазмі крові, як правило, короткострокове та безсимптомне, відзначалося у 3,5% пацієнтів, які отримували арипіпразол, та у 2% пацієнтів, які отримували плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиМеханізм дії арипіпразолу пов'язаний із впливом на ЦНС, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, що мають центральну дію. Маючи антагоністичну дію щодо альфа 1 -адренорецепторів, арипіпразол може посилювати ефект гіпотензивних препаратів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні арипіпразолу та лікарських препаратів, що викликають подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, він не витісняє варфарин у зв'язку з білками плазми крові. Блокатор Н 1,2 -гістамінових рецепторів - фамотидин, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку - зменшує швидкість всмоктування арипіпразолу, проте це не впливає на клінічний ефект арипіпразолу. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферментів CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) впливали на фармакокінетику арипіпразолу, тому слід зменшити дози арипіпразолу при застосуванні його в різних поєднаннях з інгібіторами ізоС3 і С3 . При одночасному застосуванні арипіпразолу та слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 очікується невелике збільшення концентрації арипіпразолу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A не бере участі в метаболізмі арипіпразолу, куріння не впливає на фармакокінетику та клінічний ефект арипіпразолу. При одночасному застосуванні з карбамазепіном,потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, метаболізм арипіпразолу посилюється, тому доза арипіпразолу має бути скоригована (див. «Спосіб застосування та дози»). Очікується аналогічна дія і при одночасному застосуванні з іншими потужними індукторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У метаболізмі арипіпразолу в умовах in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами і іншими. Одночасний прийом препаратів літію або вальпроєвої кислоти з 30 мг арипіпразолу не вплинув на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не надавав значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 в умовах in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна. Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному застосуванні з арипіпразолом. При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг/добу), пароксетином (37,5-50 мг/добу) або сертраліном (2-20 мг/добу) значних змін концентрації антидепресантів у плазмі крові не виявлено. Вживання етанолу під час лікування арипіпразолом може посилювати седативну дію препарату, тому його слід уникати.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Шизофренія Рекомендована початкова доза – 10-15 мг на добу. Підтримуюча доза – зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу, монотерапія Рекомендована початкова доза – 15 мг на добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом щонайменше 24 год. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Зілаксера (15 або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, потім – 6 міс. і далі, протягом 17 місяців - встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Як додаткову терапію до лікування антидепресантами рекомендується застосовувати препарат Зілаксера у початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу препарату Зілаксера можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу. Тривалість терапії препаратом Зілаксера за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта щодо можливості відміни терапії. Пацієнтам із печінковою недостатністю дозу 30 мг призначають з обережністю. Режим дозування при супутній терапії При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена як мінімум наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. Препарат Зілаксера слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія пацієнтам з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) та CYP3А4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних, помірних та слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера може бути спочатку зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера спочатку повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужного інгібітору ізоферменту СYP3A4 у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена у 2 рази. Відповідно, при відміні індукторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена до 10-15 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, непритомність. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади та минуща втрата свідомості. Лікування: контроль за життєво важливими функціями, ЕКГ (для виявлення можливої ​​аритмії), підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення симптомів. Даних застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. Активна речовина: уденафіл – 100 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 87,5 мг; крохмаль кукурудзяний – 20 мг; кремнію діоксид колоїдний – 12,5 мг; L-гідроксипропілцелюлоза - 12,5 мг; гідроксипропілцелюлоза-LF - 7,5 мг; тальк – 7,5 мг; магнію стеарат – 2,5 мг; Оболонка плівкова: гідроксипропілметилцелюлоза – 6,9 мг; тальк – 0,022 мг; оксид заліза червоний – 0,0106 мг; оксид заліза жовтий – 0,0266 мг; титану діоксид – 1,0408 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг. В упаковках контурних осередкових із плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої 1, 2 або 4 шт. У картонній пачці 1 (по 1, 2 або 4 шт.) або 2 (по 1 або 2 шт.) упаковки.Опис лікарської формиТаблетки: покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з бежевим відтінком, овальні, з видавленим символом «100» на одному боці та символами у вигляді букв «Z» та «Y», розділеними ризиком, – на іншій. На зламі: білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПокращує еректильну функцію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо уденафіл швидко всмоктується. Tmax у плазмі становить 30-90 хв (в середньому 60 хв). T1/2 становить 12 годин, високе зв'язування уденафілу з білками плазми (93,9%) продовжує період його ефективності до 24 годин після прийому одноразової дози. Прийом їжі з високим вмістом жиру не впливає на всмоктування уденафілу. Прийом алкоголю у кількості 112 мл (у перерахунку на 40% етиловий спирт) у поєднанні з пероральним прийомом уденафілу у дозі 200 мг не впливає на фармакокінетичний профіль уденафілу. Метаболізм Уденафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450. Виведення У здорових людей загальний кліренс уденафілу становить 755 мл/хв. Після прийому внутрішньо уденафіл виводиться як метаболітів з калом. Уденафіл не накопичується у організмі. При щоденному прийомі здоровими добровольцями уденафілу в дозі 100 та 200 мг на добу протягом 10 днів не було виявлено суттєвих змін його фармакокінетики.ФармакодинамікаУденафіл - селективний оборотний інгібітор специфічної ФДЕ-5, що сприяє метаболізму цГМФ. Уденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, але при сексуальній стимуляції посилює розслаблюючий ефект оксиду азоту за допомогою інгібування ФДЕ-5, відповідальної за розпад цГМФ у кавернозному тілі. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Препарат не має ефекту у відсутності сексуального стимулювання. Дослідження in vitro показали, що уденафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 присутній у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Уденафіл є в 10000 разів більш потужним інгібітором щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-3 та ФДЕ-4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах. Крім того, уденафіл у 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці та відповідальної за сприйняття кольору. Уденафіл не інгібує ФДЕ-11, що обумовлює відсутність випадків міалгії, болю в попереку та проявів тестикулярної токсичності. Уденафіл покращує ерекцію та можливість проведення успішного статевого акту. Дія препарату триває до 24 год. Ефект проявляється вже через 30 хв після прийому препарату за наявності сексуального збудження. Уденафіл у здорових осіб не викликає достовірну зміну сАД та дАТ порівняно з плацебо у положенні лежачи та стоячи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 та 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно). Уденафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Уденафіл не впливає на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. При дослідженні уденафілу у чоловіків не виявлено клінічно значущого впливу препарату на кількість та концентрацію сперми, рухливість та морфологію сперматозоїдів.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом нітратів та інших донаторів оксиду азоту. З обережністю: пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією (АТ більше 170/100 мм рт. ст), гіпотонією (АТ менше 90/50 мм рт. ст.); пацієнти зі спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки (включаючи пігментний ретиніт, проліферативну діабетичну ретинопатію); пацієнти, які перенесли протягом останніх 6 місяців інсульт, інфаркт міокарда або аортокоронарне шунтування; пацієнти з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю; наявність вродженого синдрому подовження інтервалу QT або збільшення інтервалу QT внаслідок прийому препаратів; схильність до пріапізму; пацієнти з анатомічною деформацією статевого члена; наявність імплантату статевого члена; сексуальна активність у пацієнтів із такими захворюваннями серцево-судинної системи, як нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту,хронічна серцева недостатність (II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 міс, неконтрольовані порушення серцевого ритму, слід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень; Одночасний прийом уденафілу та БКК, α-адреноблокаторів або інших гіпотензивних засобів може спостерігатися додаткове зниження сАД та дАТ на 7–8 мм рт. ст. Препарат не призначений для застосування віком до 18 років.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігалися в ході клінічних досліджень уденафілу, залежно від частоти їх виникнення: дуже часто – ≥10%; часто - 1-10%; іноді – 0,1–1%. З боку ССС: дуже часто – припливи крові до обличчя. З боку центральної нервової системи: іноді – запаморочення, ригідність м'язів шиї, парестезія. З боку органу зору: часто – почервоніння очей; іноді - затуманений зір, біль в очах, підвищена сльозотеча. З боку шкіри: іноді - набряк повік, обличчя, кропив'янка. З боку травної системи: часто – диспепсія, дискомфорт у ділянці живота; іноді – нудота, зубний біль, запор, гастрит. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; іноді - задишка, сухість у носі. З боку опорно-рухової системи: іноді періартрит. Організм загалом: часто — біль голови, дискомфорт у грудях, відчуття жару; іноді – біль у грудях, біль у животі, втома, спрага. У процесі постмаркетингових спостережень при застосуванні уденафілу були також описані інші небажані явища: сильне серцебиття, носова кровотеча, шум у вухах, діарея, алергічні реакції (шкірний висип, еритема), тривала ерекція, відчуття загального дискомфорту, відчуття холоду або спека, постуральне кашель.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, індинавір, циметидин, еритроміцин, грейпфрутовий сік) можуть посилити дію уденафілу. Кетоконазол (у дозі 400 мг) підвищує біодоступність і Сmах уденафілу (у дозі 100 мг) практично в 2 рази (212%) та в 0,8 рази (85%) відповідно. Ритонавір та індинавір значно посилюють дію уденафілу. Дексаметазон, рифампін та антиконвульсивні препарати (карбамазепін, фенітоїн та фенобарбітал) можуть прискорити метаболізм уденафілу, тому спільне застосування з вищезазначеними препаратами послаблює дію уденафілу. Спільне застосування уденафілу (30 мг/кг перорально) та нітрогліцерину (2,5 мг/кг одноразово, внутрішньовенно) не показало будь-якого впливу на фармакокінетику уденафілу в експериментальних дослідженнях, однак одночасне використання нітрогліцерину та уденафілу не рекомендується через можливе зниження артеріального тиску. Уденафіл та препарати з групи α-адреноблокаторів є судиннорозширювальними засобами, тому при сумісному прийомі повинні призначатися у мінімальних дозах.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Рекомендована доза препарату – 100 мг, приймають за 30 хв до передбачуваної сексуальної активності. Доза може бути збільшена до 200 мг з урахуванням індивідуальної ефективності та переносимості препарату. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі препарату в дозі 400 мг небажані явища були зіставні з тими, що спостерігалися при прийомі уденафілу в нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування: симптоматичне. Діаліз не прискорює виведення уденафілу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, тому лікування еректильної дисфункції, у т.ч. з використанням уденафілу не слід проводити у чоловіків із захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Пацієнти з утрудненням відтоку крові з лівого шлуночка (аортальний стеноз) можуть бути чутливішими до дії вазодилататорів, включаючи інгібітори ФДЕ. Незважаючи на відсутність у ході клінічних досліджень випадків пролонгованої ерекції (більше 4 годин) та приапізму (болюча ерекція тривалістю понад 6 годин), такі явища властиві для даного класу препаратів. У разі виникнення ерекції тривалістю понад 4 години (незалежно від наявності больових відчуттів) пацієнти повинні негайно звернутися за медичною допомогою. За відсутності своєчасного лікування приапізм може призвести до необоротного пошкодження еректильної тканини та еректильної функції. У зв'язку з відсутністю клінічних даних про використання уденафілу у пацієнтів віком від 71 року цієї категорії пацієнтів не рекомендується прийом препарату. Не рекомендується використовувати уденафіл у поєднанні з іншими видами лікування еректильної дисфункції. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою. Перед тим, як керувати технікою та транспортними засобами, пацієнти повинні знати, як вони реагують на прийом препарату Зіден®.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. Активна речовина: уденафіл – 100 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 87,5 мг; крохмаль кукурудзяний – 20 мг; кремнію діоксид колоїдний – 12,5 мг; L-гідроксипропілцелюлоза - 12,5 мг; гідроксипропілцелюлоза-LF - 7,5 мг; тальк – 7,5 мг; магнію стеарат – 2,5 мг; Оболонка плівкова: гідроксипропілметилцелюлоза – 6,9 мг; тальк – 0,022 мг; оксид заліза червоний – 0,0106 мг; оксид заліза жовтий – 0,0266 мг; титану діоксид – 1,0408 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг. В упаковках контурних осередкових із плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої 1, 2 або 4 шт. У картонній пачці 1 (по 1, 2 або 4 шт.) або 2 (по 1 або 2 шт.) упаковки.Опис лікарської формиТаблетки: покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з бежевим відтінком, овальні, з видавленим символом «100» на одному боці та символами у вигляді букв «Z» та «Y», розділеними ризиком, – на іншій. На зламі: білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПокращує еректильну функцію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо уденафіл швидко всмоктується. Tmax у плазмі становить 30-90 хв (в середньому 60 хв). T1/2 становить 12 годин, високе зв'язування уденафілу з білками плазми (93,9%) продовжує період його ефективності до 24 годин після прийому одноразової дози. Прийом їжі з високим вмістом жиру не впливає на всмоктування уденафілу. Прийом алкоголю у кількості 112 мл (у перерахунку на 40% етиловий спирт) у поєднанні з пероральним прийомом уденафілу у дозі 200 мг не впливає на фармакокінетичний профіль уденафілу. Метаболізм Уденафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450. Виведення У здорових людей загальний кліренс уденафілу становить 755 мл/хв. Після прийому внутрішньо уденафіл виводиться як метаболітів з калом. Уденафіл не накопичується у організмі. При щоденному прийомі здоровими добровольцями уденафілу в дозі 100 та 200 мг на добу протягом 10 днів не було виявлено суттєвих змін його фармакокінетики.ФармакодинамікаУденафіл - селективний оборотний інгібітор специфічної ФДЕ-5, що сприяє метаболізму цГМФ. Уденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, але при сексуальній стимуляції посилює розслаблюючий ефект оксиду азоту за допомогою інгібування ФДЕ-5, відповідальної за розпад цГМФ у кавернозному тілі. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Препарат не має ефекту у відсутності сексуального стимулювання. Дослідження in vitro показали, що уденафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 присутній у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Уденафіл є в 10000 разів більш потужним інгібітором щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-3 та ФДЕ-4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах. Крім того, уденафіл у 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці та відповідальної за сприйняття кольору. Уденафіл не інгібує ФДЕ-11, що обумовлює відсутність випадків міалгії, болю в попереку та проявів тестикулярної токсичності. Уденафіл покращує ерекцію та можливість проведення успішного статевого акту. Дія препарату триває до 24 год. Ефект проявляється вже через 30 хв після прийому препарату за наявності сексуального збудження. Уденафіл у здорових осіб не викликає достовірну зміну сАД та дАТ порівняно з плацебо у положенні лежачи та стоячи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 та 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно). Уденафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Уденафіл не впливає на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. При дослідженні уденафілу у чоловіків не виявлено клінічно значущого впливу препарату на кількість та концентрацію сперми, рухливість та морфологію сперматозоїдів.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом нітратів та інших донаторів оксиду азоту. З обережністю: пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією (АТ більше 170/100 мм рт. ст), гіпотонією (АТ менше 90/50 мм рт. ст.); пацієнти зі спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки (включаючи пігментний ретиніт, проліферативну діабетичну ретинопатію); пацієнти, які перенесли протягом останніх 6 місяців інсульт, інфаркт міокарда або аортокоронарне шунтування; пацієнти з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю; наявність вродженого синдрому подовження інтервалу QT або збільшення інтервалу QT внаслідок прийому препаратів; схильність до пріапізму; пацієнти з анатомічною деформацією статевого члена; наявність імплантату статевого члена; сексуальна активність у пацієнтів із такими захворюваннями серцево-судинної системи, як нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту,хронічна серцева недостатність (II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 міс, неконтрольовані порушення серцевого ритму, слід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень; Одночасний прийом уденафілу та БКК, α-адреноблокаторів або інших гіпотензивних засобів може спостерігатися додаткове зниження сАД та дАТ на 7–8 мм рт. ст. Препарат не призначений для застосування віком до 18 років.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігалися в ході клінічних досліджень уденафілу, залежно від частоти їх виникнення: дуже часто – ≥10%; часто - 1-10%; іноді – 0,1–1%. З боку ССС: дуже часто – припливи крові до обличчя. З боку центральної нервової системи: іноді – запаморочення, ригідність м'язів шиї, парестезія. З боку органу зору: часто – почервоніння очей; іноді - затуманений зір, біль в очах, підвищена сльозотеча. З боку шкіри: іноді - набряк повік, обличчя, кропив'янка. З боку травної системи: часто – диспепсія, дискомфорт у ділянці живота; іноді – нудота, зубний біль, запор, гастрит. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; іноді - задишка, сухість у носі. З боку опорно-рухової системи: іноді періартрит. Організм загалом: часто — біль голови, дискомфорт у грудях, відчуття жару; іноді – біль у грудях, біль у животі, втома, спрага. У процесі постмаркетингових спостережень при застосуванні уденафілу були також описані інші небажані явища: сильне серцебиття, носова кровотеча, шум у вухах, діарея, алергічні реакції (шкірний висип, еритема), тривала ерекція, відчуття загального дискомфорту, відчуття холоду або спека, постуральне кашель.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, індинавір, циметидин, еритроміцин, грейпфрутовий сік) можуть посилити дію уденафілу. Кетоконазол (у дозі 400 мг) підвищує біодоступність і Сmах уденафілу (у дозі 100 мг) практично в 2 рази (212%) та в 0,8 рази (85%) відповідно. Ритонавір та індинавір значно посилюють дію уденафілу. Дексаметазон, рифампін та антиконвульсивні препарати (карбамазепін, фенітоїн та фенобарбітал) можуть прискорити метаболізм уденафілу, тому спільне застосування з вищезазначеними препаратами послаблює дію уденафілу. Спільне застосування уденафілу (30 мг/кг перорально) та нітрогліцерину (2,5 мг/кг одноразово, внутрішньовенно) не показало будь-якого впливу на фармакокінетику уденафілу в експериментальних дослідженнях, однак одночасне використання нітрогліцерину та уденафілу не рекомендується через можливе зниження артеріального тиску. Уденафіл та препарати з групи α-адреноблокаторів є судиннорозширювальними засобами, тому при сумісному прийомі повинні призначатися у мінімальних дозах.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Рекомендована доза препарату – 100 мг, приймають за 30 хв до передбачуваної сексуальної активності. Доза може бути збільшена до 200 мг з урахуванням індивідуальної ефективності та переносимості препарату. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі препарату в дозі 400 мг небажані явища були зіставні з тими, що спостерігалися при прийомі уденафілу в нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування: симптоматичне. Діаліз не прискорює виведення уденафілу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, тому лікування еректильної дисфункції, у т.ч. з використанням уденафілу не слід проводити у чоловіків із захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Пацієнти з утрудненням відтоку крові з лівого шлуночка (аортальний стеноз) можуть бути чутливішими до дії вазодилататорів, включаючи інгібітори ФДЕ. Незважаючи на відсутність у ході клінічних досліджень випадків пролонгованої ерекції (більше 4 годин) та приапізму (болюча ерекція тривалістю понад 6 годин), такі явища властиві для даного класу препаратів. У разі виникнення ерекції тривалістю понад 4 години (незалежно від наявності больових відчуттів) пацієнти повинні негайно звернутися за медичною допомогою. За відсутності своєчасного лікування приапізм може призвести до необоротного пошкодження еректильної тканини та еректильної функції. У зв'язку з відсутністю клінічних даних про використання уденафілу у пацієнтів віком від 71 року цієї категорії пацієнтів не рекомендується прийом препарату. Не рекомендується використовувати уденафіл у поєднанні з іншими видами лікування еректильної дисфункції. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою. Перед тим, як керувати технікою та транспортними засобами, пацієнти повинні знати, як вони реагують на прийом препарату Зіден®.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіосмін (з помаранцю), екстракт виноградних кісточок, гесперидин (з помаранцю), екстракт плодів кінського каштану, желатин, вода, Е171.Характеристикарослинні екстракти, що входять до складу біологічно активної добавки до їжі «Жотикс», мають антиоксидантні, венотонізуючі, протинабрякові, знеболювальні властивості; сприяють зменшенню проникності капілярів. Огляд клінічних випробувань свідчить, що проведені дослідження досить повно висвітлюють можливості рослинних екстрактів, що належать до складу «Жотикс». Вони сприяють зміцненню венозної стінки, зменшують проникність капілярів, підвищують тонус судин. Покращують мікроциркуляцію в навколишніх тканинах, перешкоджають утворенню набряків та тромбів. Надають протизапальну та знеболювальну дію. Поліпшують лімфток. Знімають симптоми хронічної венозної недостатності; відчуття тяжкості в ногах, біль, відчуття втоми ніг. При гострому геморої сприяють зменшенню болю та запалення, скорочують набряк, зменшують кровотечу, зміцнює венозну стінку та зменшує її проникність.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела проантоціанідинів і гесперидину, що містить есцин і діосмін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1мл. Активні компоненти: екстракт живокосту, олія ши, камфора, олія насіння рижика, ментол, екстракти: оман, лопуха, звіробою, подорожника, календули, алантоїн, хондроїтину сульфат, глюкозаміну гідрохлорид. Бальзам у тубі 100 мл.ХарактеристикаБагатокомпонентний натуральний засіб, що надає різнобічну дію при запаленнях та болях у суглобах, спині, попереку та м'язах, а також при порушеннях функцій опорно-рухового апарату після спортивних та побутових травм.Властивості компонентівОснову бальзаму становить знаменита лікарська рослина Окопник, унікальна по лікувальному впливу на кістки та суглоби. При суглобових захворюваннях живокіст знімає запалення та набряки, а головне, активізує процеси оновлення та регенерації хряща. Олія рижика відрізняється підвищеною концентрацією поліненасичених кислот Омега 3 та Омега 6, які у поєднанні з фітостеролами, вітаміном Е, магнієм та провітаміном А сприяють розслабленню м'язів, усуненню локальних болів у суглобах та м'язах, а також перешкоджають відкладенню солей. Золотий вус, що входить до складу бальзаму є потужним біогенним стимулятором, який посилює дію всіх компонентів, що входять до складу композиції. Хондроїтин сульфат – важлива складова частина хряща, ефективний хондропротектор. Активізує процеси регенерації хряща, підвищує вміст вологи в хрящовій тканині, попереджаючи її висихання, зберігаючи пружність та еластичність. Муміє - потужний біостимулятор, багатий на активні речовини. Уповільнює процес старіння суглоба, прискорює відновлення кісток та суглобів, сприяє зменшенню ломоти, що виникає при змінах погоди. Активні компоненти: масло рижика, пропіленгліколевий екстракт окопника, Д-пантенол, масляні екстракти шабельника, шипшини, шоломника, золотого вуса, лопуха, муміє, ефірна олія чайного дерева, хондроїтин сульфат, мурашиний спирт, сир.ІнструкціяБальзам наноситься круговими рухами протягом 3-5 хвилин до повного вбирання 2-3 десь у день. По можливості забезпечити тепло та спокій. Тривалість застосування 3-5 тижнів.РекомендуєтьсяЯк допоміжний засіб при лікуванні захворювань суглобів: остеохондрозі, радикуліті, артрозі, артриті, подагрі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість окремих компонентів, відкриті рани, садна, шкірні захворювання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наносити на пошкоджені ділянки шкіри. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПектин яблучний, інулін, таурин, янтарна кислота, полідекстроза (Е1200) (з кукурудзи), ароматизатор харчовий "Яблуко (Apple)", сукралоза (Е955), вода. Рідина у саші (стиках) по 10 мл, у флаконах, або банках, або пакетах від 10 мл до 500 мл.ХарактеристикаВсі знають, для чого потрібне активоване вугілля. Він є сорбентом, тобто поглинає із ШКТ шкідливі речовини та виводить їх з організму. Рідке вугілля застосовується тих самих цілей, хоча у його складі немає вугілля. Рідке вугілля - це комплекс з натурального яблучного пектину, інуліну, бурштинової кислоти та таурину. Посилений склад: сорбент, пребіотик та детоксиканти в одному препараті. Швидкий ефект: рідка форма з активними речовинами відразу надходить у шлунок і починає діяти, на відміну від таблеток та капсул, які мають спочатку розчинитись у вмісті шлунка. Зручна форма прийому: стіки з гелем, готовим до прийому, зручно взяти із собою та прийняти у будь-який момент. Приємний смак: пектин надає гелю натурального яблучного смаку.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела пектину, інуліну, таурину та бурштинової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, вагітність та годування груддю.Спосіб застосування та дозиВміст 1 саші (5,0 г) розвести в 75-100 мл води кімнатної температури, приймати дорослим по 1 саші 2-3 рази на день за 1 годину до їди. В якій ситуації і як приймати Рідке вугілля Отруєння, діарея, кишкові інфекції: * По 1 стику 3 десь у добу 5-8 днів, а принаймні нормалізації стану можна перейти прийом 2 десь у добу. Алергічні реакції: * період загострення бажано приймати по 1 стику 3 десь у добу 10-14 днів. При загостренні прийом можна відновити будь-якої миті. Порушення роботи кишечника: По 1 стику 3 десь у добу 5-8 днів, а принаймні нормалізації стану можна перейти прийом 2 десь у добу. Дисбактеріоз: По 1 стику 2 десь у добу протягом 2 тижнів. За необхідності курс можна повторити за 1 місяць. Прийом антибіотиків: По 1 стику 2 рази на добу протягом усього курсу прийому антибіотиків. Обов'язково витримувати інтервал не менше 1 години між прийомом рідкого вугілля та антибіотика. Прийом антипаразитарних та антигельмінтних засобів: * Почніть прийом Рідкого вугілля за 10 днів до прийому протипаразитарних засобів, потім продовжуйте протягом усього часу, доки ви приймаєте препарати для боротьби з паразитами. Для очищення організму та профілактики інтоксикації: По 1 стику 2 десь у добу протягом 2 тижнів. За необхідності курс можна повторити за 1 місяць. *У складі комплексної терапії. Поради щодо прийому не є обов'язковими рекомендаціями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУвага! Між прийомом будь-якого лікарського препарату та ентеросорбенту має пройти не менше 1 години. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему