Заболевания крови

Склад, форма випуску та упаковкаРозтор - 1л: Активний компонент: меглюміну натрію сукцинат - 15,00 г, отриманий за наступним прописом: N-метилглюкамін (меглюмін) - 8,725 г, янтарна кислота - 5,280 г; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6,00 г, калію хлорид – 0,30 г, магнію хлорид (у перерахунку на безводний) – 0,12 г, натрію гідроксид – 1,788 г, вода для ін'єкцій до 1,0 л. Розчин для інфузій 1,5% у пляшках по 100, 200 або 400 мл або контейнерах полімерних по 250 або 500 мл. Кожну пляшку разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Контейнери полімерні по 20 або 32 штуки поміщають у групову упаковку (для стаціонарів). Кількість інструкцій дорівнює кількості первинних упаковок у груповій тарі.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаДезінтоксикаційна.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні препарат швидко утилізується та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаРеамберин® має антигіпоксичну та антиоксидантну дію, надаючи позитивний ефект на аеробні процеси в клітині, зменшуючи продукцію вільних радикалів та відновлюючи енергетичний потенціал клітин. Препарат активує ферментативні процеси циклу Кребса та сприяє утилізації жирних кислот та глюкози клітинами, нормалізує кислотно-лужний баланс та газовий склад крові. Має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняЗастосовують у дорослих та дітей з 1 року як антигіпоксичний та дезінтоксикаційний засіб при гострих ендогенних та екзогенних інтоксикаціях різної етіології.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність; стан після черепно-мозкової травми, що супроводжується набряком головного мозку; виражені порушення функції нирок; вагітність; період лактації. Обережно: алкалоз.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат РЕАМБЕРИН® при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність клінічних досліджень у цих групах пацієнток.Побічна діяПри швидкому введенні препарату можливі такі побічні дії. Загальні розлади та зміни у місці введення: гіпертермія, озноб, пітливість, слабкість, болючість у місці введення, набряк, гіперемія, флебіт. З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний висип, кропив'янка, свербіж. Дихальні розлади: задишка, сухий кашель. З боку ССС: тахікардія, серцебиття, задишка, біль у серці, біль у грудній клітці. Судинні розлади: артеріальна гіпотензія/гіпертензія, короткочасні реакції у вигляді відчуття печіння та почервоніння верхньої частини тіла. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, металевий присмак у роті, біль у животі, діарея. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми, тремор, парестезії, збудження, занепокоєння. У разі виникнення побічних реакцій рекомендується знизити швидкість введення препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДобре поєднується з антибіотиками, водорозчинними вітамінами, розчином глюкози.Спосіб застосування та дозиДорослим: вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 1-4,5 мл/хв (до 90 крапель на хвилину). Середня добова доза – 10 мл/кг. Курс терапії – до 11 днів. Дітям: вводять внутрішньовенно краплинно з розрахунку 6-10 мл/кг на добу зі швидкістю 3-4 мл/хв. Курс терапії – до 11 днів. Застосування у пацієнтів похилого віку Дослідження у пацієнтів похилого віку не проводили. У зв'язку з цим застосування препарату слід починати з повільнішої швидкості введення: 20-40 крапель (1-2 мл) за хвилину. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводились. У зв'язку з цим рекомендується бути обережними при застосуванні препарату у таких пацієнтів. Застосування при алкалозі При виявленні декомпенсованого алкалозу застосування препарату слід припинити до нормалізації кислотно-лужного стану крові.ПередозуванняВідомості про передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на активацію препаратом аеробних процесів в організмі можливе залужування крові та сечі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозтор - 1л: Активний компонент: меглюміну натрію сукцинат - 15,00 г, отриманий за наступним прописом: N-метилглюкамін (меглюмін) - 8,725 г, янтарна кислота - 5,280 г; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6,00 г, калію хлорид – 0,30 г, магнію хлорид (у перерахунку на безводний) – 0,12 г, натрію гідроксид – 1,788 г, вода для ін'єкцій до 1,0 л. Розчин для інфузій 1,5% у пляшках по 100, 200 або 400 мл або контейнерах полімерних по 250 або 500 мл. Кожну пляшку разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Контейнери полімерні по 20 або 32 штуки поміщають у групову упаковку (для стаціонарів). Кількість інструкцій дорівнює кількості первинних упаковок у груповій тарі.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаДезінтоксикаційна.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні препарат швидко утилізується та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаРеамберин® має антигіпоксичну та антиоксидантну дію, надаючи позитивний ефект на аеробні процеси в клітині, зменшуючи продукцію вільних радикалів та відновлюючи енергетичний потенціал клітин. Препарат активує ферментативні процеси циклу Кребса та сприяє утилізації жирних кислот та глюкози клітинами, нормалізує кислотно-лужний баланс та газовий склад крові. Має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняЗастосовують у дорослих та дітей з 1 року як антигіпоксичний та дезінтоксикаційний засіб при гострих ендогенних та екзогенних інтоксикаціях різної етіології.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність; стан після черепно-мозкової травми, що супроводжується набряком головного мозку; виражені порушення функції нирок; вагітність; період лактації. Обережно: алкалоз.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат РЕАМБЕРИН® при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність клінічних досліджень у цих групах пацієнток.Побічна діяПри швидкому введенні препарату можливі такі побічні дії. Загальні розлади та зміни у місці введення: гіпертермія, озноб, пітливість, слабкість, болючість у місці введення, набряк, гіперемія, флебіт. З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний висип, кропив'янка, свербіж. Дихальні розлади: задишка, сухий кашель. З боку ССС: тахікардія, серцебиття, задишка, біль у серці, біль у грудній клітці. Судинні розлади: артеріальна гіпотензія/гіпертензія, короткочасні реакції у вигляді відчуття печіння та почервоніння верхньої частини тіла. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, металевий присмак у роті, біль у животі, діарея. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми, тремор, парестезії, збудження, занепокоєння. У разі виникнення побічних реакцій рекомендується знизити швидкість введення препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДобре поєднується з антибіотиками, водорозчинними вітамінами, розчином глюкози.Спосіб застосування та дозиДорослим: вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 1-4,5 мл/хв (до 90 крапель на хвилину). Середня добова доза – 10 мл/кг. Курс терапії – до 11 днів. Дітям: вводять внутрішньовенно краплинно з розрахунку 6-10 мл/кг на добу зі швидкістю 3-4 мл/хв. Курс терапії – до 11 днів. Застосування у пацієнтів похилого віку Дослідження у пацієнтів похилого віку не проводили. У зв'язку з цим застосування препарату слід починати з повільнішої швидкості введення: 20-40 крапель (1-2 мл) за хвилину. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводились. У зв'язку з цим рекомендується бути обережними при застосуванні препарату у таких пацієнтів. Застосування при алкалозі При виявленні декомпенсованого алкалозу застосування препарату слід припинити до нормалізації кислотно-лужного стану крові.ПередозуванняВідомості про передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на активацію препаратом аеробних процесів в організмі можливе залужування крові та сечі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозтор - 1л: Активний компонент: меглюміну натрію сукцинат - 15,00 г, отриманий за наступним прописом: N-метилглюкамін (меглюмін) - 8,725 г, янтарна кислота - 5,280 г; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6,00 г, калію хлорид – 0,30 г, магнію хлорид (у перерахунку на безводний) – 0,12 г, натрію гідроксид – 1,788 г, вода для ін'єкцій до 1,0 л. Розчин для інфузій 1,5% у пляшках по 100, 200 або 400 мл або контейнерах полімерних по 250 або 500 мл. Кожну пляшку разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Контейнери полімерні по 20 або 32 штуки поміщають у групову упаковку (для стаціонарів). Кількість інструкцій дорівнює кількості первинних упаковок у груповій тарі.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаДезінтоксикаційна.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні препарат швидко утилізується та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаРеамберин® має антигіпоксичну та антиоксидантну дію, надаючи позитивний ефект на аеробні процеси в клітині, зменшуючи продукцію вільних радикалів та відновлюючи енергетичний потенціал клітин. Препарат активує ферментативні процеси циклу Кребса та сприяє утилізації жирних кислот та глюкози клітинами, нормалізує кислотно-лужний баланс та газовий склад крові. Має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняЗастосовують у дорослих та дітей з 1 року як антигіпоксичний та дезінтоксикаційний засіб при гострих ендогенних та екзогенних інтоксикаціях різної етіології.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність; стан після черепно-мозкової травми, що супроводжується набряком головного мозку; виражені порушення функції нирок; вагітність; період лактації. Обережно: алкалоз.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат РЕАМБЕРИН® при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність клінічних досліджень у цих групах пацієнток.Побічна діяПри швидкому введенні препарату можливі такі побічні дії. Загальні розлади та зміни у місці введення: гіпертермія, озноб, пітливість, слабкість, болючість у місці введення, набряк, гіперемія, флебіт. З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний висип, кропив'янка, свербіж. Дихальні розлади: задишка, сухий кашель. З боку ССС: тахікардія, серцебиття, задишка, біль у серці, біль у грудній клітці. Судинні розлади: артеріальна гіпотензія/гіпертензія, короткочасні реакції у вигляді відчуття печіння та почервоніння верхньої частини тіла. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, металевий присмак у роті, біль у животі, діарея. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми, тремор, парестезії, збудження, занепокоєння. У разі виникнення побічних реакцій рекомендується знизити швидкість введення препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДобре поєднується з антибіотиками, водорозчинними вітамінами, розчином глюкози.Спосіб застосування та дозиДорослим: вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 1-4,5 мл/хв (до 90 крапель на хвилину). Середня добова доза – 10 мл/кг. Курс терапії – до 11 днів. Дітям: вводять внутрішньовенно краплинно з розрахунку 6-10 мл/кг на добу зі швидкістю 3-4 мл/хв. Курс терапії – до 11 днів. Застосування у пацієнтів похилого віку Дослідження у пацієнтів похилого віку не проводили. У зв'язку з цим застосування препарату слід починати з повільнішої швидкості введення: 20-40 крапель (1-2 мл) за хвилину. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводились. У зв'язку з цим рекомендується бути обережними при застосуванні препарату у таких пацієнтів. Застосування при алкалозі При виявленні декомпенсованого алкалозу застосування препарату слід припинити до нормалізації кислотно-лужного стану крові.ПередозуванняВідомості про передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на активацію препаратом аеробних процесів в організмі можливе залужування крові та сечі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/інфузій Упакування: фл. Действующее вещество: Декстран [ср. мол.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: елтромбопаг оламіну 31.9 мг, що відповідає вмісту елтромбопагу 25 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 29.7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 14.9 мг, повідон К30 – 3.2 мг. Екстрагранулові компоненти: целюлоза мікрокристалічна – 238.8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 28 мг, магнію стеарат – 3.5 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай® білий YS-1-7706-G – 14 мг (гіпромелоза – 8.365 мг, титану діоксид – 4.375 мг, макрогол 400 – 1.12 мг, полісорбат 80 – 0.14 мг). 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні вигравірувано "GS NX3" та "25".Фармакотерапевтична групаСтимулятор гемопоезу. Тромбопоетин - це основний цитокін, який бере участь у регуляції мегакаріопоезу та виробленні тромбоцитів. Він є ендогенним лігандом для рецептора тромбопоетину. Елтромбопаг взаємодіє з трансмембранним доменом людського рецептора тромбопоетину та ініціює каскад передачі сигналу, що нагадує такий для ендогенного тромбопоетину, що супроводжується індукцією проліферації та диференціювання мегакаріоцитів із клітин-попередників кісткового мозку. Елтромбопаг відрізняється від тромбопоетину з погляду впливу на агрегацію тромбоцитів. На відміну від тромбопоетину, вплив елтромбопагу на тромбоцити здорової людини не посилює агрегацію під дією аденозиндифосфату (АДФ) та не стимулює експресію Р-селектину. Елтромбопаг не запобігає агрегації тромбоцитів під дією АДФ або колагену.ФармакокінетикаПараметри фармакокінетики елтромбопага після його введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) представлені у таблиці нижче. Середні геометричні (довірчий інтервал (ДІ) 95%) значення плазмових параметрів фармакокінетики елтромбопага у рівноважному стані у дорослих пацієнтів із ІТП Схема лікування елтромбопагом C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 50 мг 1 раз на добу (n=34) 8.01 (6.73; 9.53) 108 (88; 134) 75 мг 1 раз на добу (n=26) 12.7 (11; 14.5) 168 (143; 198) Дані залежності концентрації елтромбопага в плазмі крові від часу, отримані у 590 пацієнтів з вірусним гепатитом С (ВГС), включених у дослідження III фази TPL103922/ENABLE 1 і TPL108390/ENABLE 2, були об'єднані з даними у пацієнтів з ВГС, включених у фази TPL102357, та здорових дорослих добровольців у групі для аналізу фармакокінетики. Результати вимірювань C max  та AUC (0-t)  елтромбопага для пацієнтів з ВГС, включених у дослідження III фази, представлені в таблиці для кожної дози. Найбільш високу експозицію елтромбопагу спостерігали у пацієнтів з ВГС при дозах елтромбопага, що призначаються (згідно з таблицею нижче). Середні геометричні (ДІ 95%) значення стаціонарних параметрів елтромбопага у плазмі крові у пацієнтів з хронічним ВГС Доза елтромбопагу (1 раз на добу) N C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 25 мг 330 6.40 (5.97; 6.86) 118 (109, 128) 50 мг 119 9.08 (7.96; 10.35) 166 (143, 192) 75 мг 45 16.71 (14.26; 19.58) 301 (250, 363) 100 мг 96 19.19 (16.81; 21.91) 354 (304, 411) Дані представлені у вигляді середнього геометричного (ДІ 95%). AUC  (0-t)  та C max засновані на вторинних оцінках даних для кожного пацієнта з фармакокінетичної групи у високій дозі. Всмоктування Елтромбопаг всмоктується та досягає C max  через 2-6 годин після прийому внутрішньо. Спільний прийом елтромбопагу з антацидами та іншими продуктами, що містять полівалентні катіони (наприклад, молочні продукти та мінеральні добавки), значно знижує експозицію елтромбопагу. Абсолютна біодоступність елтромбопага при внутрішньому прийомі не була встановлена. На підставі показників ниркової екскреції препарату та аналізу метаболітів, що виводяться через кишечник, було показано, що розрахункові значення всмоктування похідних препарату після введення його одноразової дози 75 мг становило щонайменше 52%. Розподіл Зв'язування з білками плазми високе (>99.9%). Елтромбопаг є субстратом для BCRP (білок резистентного раку молочної залози), але не для Р-глікопротеїну або ОАТР1В1. Метаболізм Всмоктується елтромбопаг піддається активному метаболізму. Метаболізується переважно шляхом розщеплення, окислення та кон'югації, з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або цистеїном. За даними клінічного дослідження препарату, міченого радіоактивним ізотопом, було показано, що частку елтромбопага припадає близько 64% ​​радіоактивного ізотопу вуглецю в плазмі. Другорядні метаболіти, на частку кожного з яких припадає менше 10% радіоактивності плазми, утворюються шляхом глюкуронідації та окислення. На основі дослідження міченого радіоактивним ізотопом елтромбопага було встановлено, що приблизно 20% дози препарату метаболізується шляхом окислення. Дослідження in vitro показали, що CYP1A2 та CYP2C8 є ізоферментами, що відповідають за окисний метаболізм, тоді як уридин-дифосфо-глюкуронілтрансферази UGT1A1 та UGT1A3 – ізоферменти, що відповідають за глюкуронізацію. У процесі розщеплення можуть брати участь бактерії із нижніх відділів ШКТ. Виведення Переважним шляхом виведення елтромбопагу є виділення через кишківник (59%); при цьому 31% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів. Вихідна речовина у сечі відсутня. У незмінному вигляді з калом виводиться близько 20% введеного препарату. T 1/2  елтромбопага із плазми становить близько 21-32 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика елтромбопагу вивчалася після призначення препарату дорослим пацієнтам із порушенням функцій нирок. Після введення елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок AUC (0-∞) елтромбопагу зменшувалась на 32% (90% ДІ: 63% зниження та 26% підвищення); пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок – на 36% (90% ДІ: - 66% зниження та 19% підвищення); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок – на 60% (90% ДІ: 18% зниження, 80% зниження) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з порушенням функції нирок відмічалася тенденція до зниження експозиції елтромбопагу у плазмі, однак при порівнянні таких пацієнтів та здорових добровольців було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Після введення внутрішньо елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з цирозом печінки (порушенням функції печінки) AUC (0-∞)  елтромбопагу збільшувалася на 41% (90% ДІ: 13% зниження та 128% збільшення); пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки – на 93% (90% ДІ: 19% зниження та 213% збільшення); пацієнтам з тяжкими ураженнями функції печінки – на 80% (90% ДІ: 11% зниження та 192% збільшення) порівняно зі здоровими добровольцями. При порівнянні таких пацієнтів та здорових осіб було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику елтромбопага при повторному призначенні препарату оцінювався за допомогою групового аналізу фармакокінетики у 28 здорових дорослих добровольців та 79 пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Згідно з результатами групового аналізу фармакокінетики, у пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) відзначалися вищі плазмові показники AUC (0-t)  елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t) зростали з підвищенням балових показників шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки плазмові показники AUC (0-t) елтромбопага були вищими приблизно на 87–110%, а у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки — приблизно на 141–240%. Пацієнтам з ІТП та цирозом печінки (порушенням функції печінки) слід призначати елтромбопаг з обережністю та за наявності постійного спостереження. У пацієнтів з хронічною ІТП та легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки терапію елтромбопагом слід розпочинати зі зниженої дози – 25 мг один раз на добу. Аналогічний аналіз було проведено за участю 28 здорових дорослих добровольців та 635 пацієнтів із ВГС. Більшість пацієнтів показник за шкалою Чайлд-Пью становив 5-6 балів. За даними фармакокінетичного аналізу, пацієнти з ВГС мали вищі показники AUC (0-t)  елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t)  зростали з підвищенням балових показників за шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів із ВГС плазмові показники AUC (0-t) елтромбопагу були вищими приблизно на 100–144%. У пацієнтів із ВГС терапію елтромбопагом слід розпочинати з дози 25 мг один раз на добу. У пацієнтів східно-азіатської раси фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових дорослих (31 – вихідці зі Східної Азії) та 88 пацієнтів із ІТП (18 – вихідці зі Східної Азії). На підставі результатів фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження (тобто японці, китайці, жителі Тайваню та корейці) показники AUC (0-t)  елтромбопагу виявилися приблизно на 87% вищими, ніж у пацієнтів не східно-азіатського походження (переважно європеоїдів); при цьому корекція дози масою тіла не проводилася. Вивчення впливу етнічної приналежності до вихідців зі Східної Азії на фармакокінетику елтромбопага проводили за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (145 пацієнтів східноазіатського походження та 69 пацієнтів південно-східноазіатського). На підставі результатів популяційного аналізу фармакокінетики встановлено, що у пацієнтів східноазіатського та південно-східноазіатського походження спостерігалася подібна фармакокінетика елтромбопагу. У середньому у пацієнтів східно-азіатського та південно-азіатського походження значення AUC (0-t)  елтромбопагу у плазмі крові були приблизно на 55% вищими порівняно з пацієнтами інших рас (переважно європеоїдної). Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових добровольців (з них 14 – жіночої статі) та 88 пацієнтів з ІТП (з них 57 – жіночої статі). За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, плазмовий показник AUC (0-t)  елтромбопага у пацієнток з ІТП виявився приблизно на 50% вищим у порівнянні з пацієнтами чоловічої статі; при цьому корекція доз масою тіла не проводилася. Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (260 жінок). За результатами оцінки за допомогою моделі у жінок з вірусом гепатиту С значення AUC (0-t)  елтромбопагу у плазмі крові були на 41% вищими в порівнянні з чоловіками. Вікові відмінності щодо фармакокінетики елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 28 здорових добровольців та 635 пацієнтів з ВГС віком від 19 до 74 років. За результатами оцінки за допомогою моделі у літніх пацієнтів (> 60 років) значення AUC (0-t)  елтромбопагу в плазмі крові були на 36% вище порівняно з молодшими пацієнтами.Клінічна фармакологіяСтимулятор тромбопоезу.Показання до застосуванняЗ метою зменшення ризику кровотечі при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) при недостатній ефективності кортикостероїдів, імуноглобулінів або спленектомії; з метою забезпечення можливості проведення або оптимізації противірусної терапії, що включає інтерферон, при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С (ВГС).Протипоказання до застосуванняНемає відомих протипоказань для застосування препарату за показаннями у рекомендованих дозах. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки, за наявності факторів ризику тромбоемболії (наприклад, дефіцит V фактора Лейдену, антитромбіну III, антифосфоліпідний синдром), при вагітності, у період лактації. Препарат Револейд не рекомендується застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю ≥5 балів за шкалою Чайлд-П'ю, якщо очікувана користь не перевищує ризик тромбозу ворітної вени. У випадку, якщо лікування є доцільним, слід виявляти обережність при застосуванні препарату Револейд у пацієнтів з печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяДаних про ефективність та безпеку елтромбопагу при вагітності немає. Застосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється елтромбопаг із грудним молоком. У період грудного вигодовування лікування елтромбопагом не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для немовляти. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені.Побічна діяБезпека та ефективність елтромбопагу була показана в ході 2 подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з хронічною ІТП, які раніше отримували лікування. Дослідження ENABLE 1 (TPL103922 N=716) та ENABLE 2 (TPL108390 N=805) були рандомізованими, подвійними сліпими, плацебо-контрольованими, багатоцентровими дослідженнями для оцінки ефективності та безпеки застосування елтромбопагу у пацієнтів з тромбоцитопатією. . У дослідженнях пацієнтів з ВГС вибірка для оцінки безпеки складалася з усіх рандомізованих пацієнтів, які отримували досліджуваний препарат згідно з подвійним сліпим методом у частині 2 досліджень ENABLE 1 (група лікування елтромбопагом N=449, плацебо N=232) та ENABLE 2 (група лікування елтромбопагом n =506, плацебо n=252). Пацієнтів аналізували відповідно до терапії елтромбопагом (загальна вибірка для оцінки безпеки згідно з подвійним сліпим методом, група лікування елтромбопагом n=955 і плацебо n=484). Більшість небажаних реакцій, пов'язаних з елтромбопагом, мали легку або помірну вираженість, ранній початок, і в окремих випадках служили причиною зміни лікування. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1 /1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі випадки). Небажані явища у пацієнтів із хронічною ІТП Інфекції та інвазії: часто – фарингіт, інфекції сечовивідних шляхів. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – сухість у роті, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АСТ, АЛТ. Дерматологічні реакції: часто – алопеція, висипання. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, біль у грудній клітці кістково-м'язового характеру, кістково-м'язовий біль, міалгія. Небажані явища у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С З боку системи кровотворення: дуже часто – анемія. З боку обміну речовин: дуже часто – зниження апетиту. З боку центральної нервової системи: дуже часто – безсоння, головний біль. З боку дихальної системи: дуже часто – кашель. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гіпербілірубінемія. Дерматологічні реакції: дуже часто – свербіж, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – міалгії. Інші: дуже часто – стомлюваність, гіпертермія, лихоманка, астенія, периферичний набряк, грипоподібне захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиРозувастатин: дослідження in vitro показали, що елтромбопаг не субстрат для транспортного поліпептиду органічних аніонів OATP1B1, але виступає в ролі інгібітора цього транспортувальника. Результати досліджень in vitro також дозволили встановити, що елтромбопаг є субстратом та інгібітором BSRP. При сумісному застосуванні елтромпопагу та розувастатину в рамках клінічного дослідження лікарської взаємодії спостерігали підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові. При сумісному застосуванні з елтромбопагом слід розглянути питання зниження дози розувастатину, а також проводити ретельний моніторинг. У клінічних дослідженнях елтромбопагу за супутньої терапії розувастатином було рекомендовано зниження дози останнього на 50%.Спільне застосування елтромбопагу та інших субстратів поліпептидних транспортерів органічних аніонів (OATP1B1) та BCRP потребує обережності. Полівалентні катіони (утворення хелатних комплексів): щоб уникнути значного зниження всмоктування елтромбопага препарат слід приймати, щонайменше, за 4 години до або після прийому антацидів, молочних продуктів та інших речовин, що містять полівалентні катіони (наприклад, мінеральних добавок, що містять кальцію , залізо, магній, селен та цинк). Введення одноразової дози елтромбопагу 50 мг зі стандартним висококалорійним сніданком, що містить велику кількість жиру та молочні продукти, знижує показник площі під фармакокінетичною кривою AUC(0-∞) на 59% (90% ДІ: 54%, 64%) та C max  на 65% (90% ДІ: 59%, 70%). магнію, не має істотного впливу на плазмову експозицію елтромбопага незалежно від калорійності та вмісту жиру в їжі. Комбінація лопінавір/ритонавір (LPV/RTV): одночасне застосування елтромбопагу та LPV/RTV може призвести до зниження концентрації елтромбопагу. У дослідженні за участю 40 здорових добровольців було встановлено, що одноразове застосування елтромбопагу в дозі 100 мг та багаторазове застосування LPV/RTV у дозі 400 мг/100 мг двічі на добу призводило до зниження значення AUC(0-∞) елтромбопагу в плазмі крові. на 17% (90% ДІ: 6.6%, 26.6%). Отже, при одночасному застосуванні елтромбопагу та LPV/RTV необхідно виявляти підвищену обережність. Слід ретельно контролювати кількість тромбоцитів для забезпечення відповідної дози елтромбопагу при призначенні або припиненні LPV/RTV терапії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюється індивідуально виходячи з кількості тромбоцитів. У більшості пацієнтів підвищення кількості тромбоцитів відбувається через 1-2 тижні лікування. Препарат Револейд слід приймати за чотири години до або через чотири години після прийому антацидів, молочних продуктів або мінеральних добавок, що містять поливалентні катіони (наприклад, алюміній, кальцій, залізо, магній, селен та цинк). Препарат можна приймати з їжею, що містить невелику кількість кальцію (50 мг) або, що переважно зовсім не містить кальцій. Дорослі Пацієнти з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенією Для досягнення та підтримки кількості тромбоцитів ≥ 50 000/мкл необхідно використовувати мінімально ефективну дозу препарату Револейд. Підбір доз ґрунтується на зміні кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1-2 тижнів після початку терапії препаратом Револейд та зниження відбувалося протягом 1-2 тижнів після припинення прийому препарату. Початковий режим дозування Рекомендована початкова доза Револейду становить 50 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів східноазіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) прийом препарату Револейд слід починати зі зниженої дози – 25 мг 1 раз на добу. Моніторинг та корекція дози Після початкової терапії препаратом Револейд необхідно коригувати дозу для підтримання кількості тромбоцитів ≥50 000/мкл, що необхідно для зменшення ризику кровотечі. Не слід перевищувати дозу 75 мг на добу. Під час терапії препаратом Револейд слід регулярно контролювати гематологічні показники та показники функції печінки. Дозу елтромбопагу слід коригувати відповідно до Таблиці 1 залежно від кількості тромбоцитів. Під час терапії елтромбопагом щотижня необхідно проводити повний аналіз крові доти, доки не буде досягнуто стабільного вмісту тромбоцитів ≥ 50 000/мкл принаймні протягом 4 тижнів. Після стабілізації вмісту тромбоцитів повний аналіз крові слід проводити щомісяця. Слід використовувати найменшу дозу препарату, що дозволяє підтримувати вміст тромбоцитів на необхідному з клінічного погляду рівні. Таблиця 1. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів з ІТП Зміст тромбоцитів Корекція дози або відповідь < 50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг до максимальної дози 75 мг на добу. ≥ 200 000/мкл, але ≤ 400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. > 400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст тромбоцитів <150 000/мкл, то слід відновити терапію в найменшій добовій дозі. Стандартна корекція дози у бік зниження або підвищення повинна становити 25 мг на добу. Однак у деяких пацієнтів може знадобитися комбінація різних доз у різні дні. Після будь-якої корекції дози препарату Револейд вміст тромбоцитів слід контролювати щонайменше щотижня протягом 2-3 тижнів. Через щонайменше 2 тижні слід оцінити вміст тромбоцитів у пацієнтів для розгляду необхідності подальшої корекції дози. У пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) підвищувати дозу слід не раніше як за 3 тижні. Скасування препарату Лікування препаратом Револейд слід припинити, якщо вміст тромбоцитів не збільшується до значення, достатнього для зменшення ризику кровотеч, після 4 тижнів терапії елтромбопагом у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з хронічним ВГС, що супроводжується тромбоцитопенією При прийомі препарату Револейд у поєднанні з противірусною терапією необхідно враховувати повну інформацію щодо спільного медичного застосування цих препаратів. Для підтримки та досягнення необхідної кількості тромбоцитів використовують мінімально ефективну дозу препарату необхідного для початку та оптимізації противірусної терапії. Підбір доз ґрунтується на відновленні кількості тромбоцитів. Препарат Револейд не використовується для нормалізації кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1 тижня після початку лікування препаратом Револейд. Початковий режим дозування Початкова доза препарату Револейд становить 25 мг 1 раз на добу. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з ВГС східно-азіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) або пацієнтів з легким порушенням функції печінки. Моніторинг та підбір дози Дозу елтромбопагу збільшують на 25 мг кожні 2 тижні до досягнення вмісту тромбоцитів у крові, оптимального для початку противірусної терапії та відповідно до Таблиці 2. Контролювати кількість тромбоцитів необхідно щотижня в період початку противірусної терапії. Під час противірусної терапії необхідно коригувати дозу елтромбопагу таким чином, щоб уникнути зниження дози пегінтерферону. Кількість тромбоцитів слід моніторувати щотижня до досягнення стабільного рівня. Надалі необхідно здійснювати моніторинг загального аналізу крові, включаючи дослідження кількості тромбоцитів та мазків периферичної крові. Не слід перевищувати дозу 100 мг на добу. Інформацію про рекомендовані дози пенгінтерферону альфа та рибавірину отримують з інструкції щодо застосування цих препаратів. Таблиця 2. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів із ВГС під час противірусної терапії Кількість тромбоцитів Корекція дози або відповідь <50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг, але не вище 100 мг на добу. від ≥200 000/мкл до ≤400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. >400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту кількості тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст кількості тромбоцитів <150 000/мкл, відновити терапію у найменшій добовій дозі*. *Для пацієнтів, які приймають елтромбопаг 25 мг 1 раз на добу, слід розглянути питання прийому дози 12,5 мг 1 раз на добу або 25 мг через день. Скасування препарату У пацієнтів із ВГС генотипу 1/4/6, незалежно від рішення про продовження терапії інтерферонами, слід розглянути скасування елтромбопагу у випадку, якщо ефект від лікування противірусними препаратами не досягнутий через 12 тижнів. Слід припинити лікування препаратом Револейд, якщо після 24-тижневої терапії буде виявлено РНК ВГС. Після відміни противірусної терапії слід припинити застосування Револейду. Слід припинити застосування Револейду у разі надмірного підвищення кількості тромбоцитів, як описано в таблиці 2, або клінічно значущих відхилень від норми функціональних проб печінки. Діти Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку Є обмежені дані щодо застосування елтромбопагу у пацієнтів віком 65 років та старших. У ході клінічних досліджень елтромбапага не було відзначено клінічно значимих відмінностей безпеки препарату у пацієнтів віком 65 років та старших, порівняно з молодшими пацієнтами. Однак не виключена підвищена чутливість до препарату у деяких пацієнтів похилого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні елтромбопагу пацієнтам з ІТП та порушенням функції печінки (індекс >5 за шкалою Чайлд-П'ю). Якщо використання елтромбопагу у пацієнтів з ІТП, які мають порушення функції печінки все ж таки необхідне, рекомендується розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу препарату Револейд пацієнтам з печінковою недостатністю слід не раніше ніж через 3 тижні після початку терапії. У пацієнтів з хронічним ВГС та порушенням функцій печінки слід призначати препарат Револейд у дозі 25 мг 1 раз на добу. Вихідці зі Східної Азії У пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження та їхніх нащадків (наприклад, китайців, японців, мешканців Тайваню, корейців та тайців) рекомендується призначати препарат у зниженій початковій дозі 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з тромбоцитопенією та хронічним ВГС східно-азіатського походження слід розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Необхідно продовжувати моніторинг вмісту тромбоцитів у пацієнтів. У пацієнтів з ІТП або ВГС східно-азіатського походження з порушенням функції печінки слід розпочинати лікування елтромбопагом з дози 25 мг 1 раз на добу.ПередозуванняУ ході клінічних досліджень зареєстровано один випадок передозування, коли пацієнт прийняв внутрішньо 500 мг елтромбопага. Симптоми: нерозповсюджений висип, минуща брадикардія, стомлюваність, підвищення активності трансаміназ. Ці зміни були оборотними. Можливе значне збільшення вмісту тромбоцитів, що може призвести до тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. Лікування: слід розглянути питання прийому внутрішньо препаратів, що містять катіони металів, наприклад, кальцію, алюмінію або магнію, для зменшення всмоктування елтромболага. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів. Лікування елтромбопагом відновлюють відповідно до рекомендацій щодо режиму дозування. Оскільки ниркова екскреція не є основним шляхом виведення елтромбопагу, який активно зв'язується з білками плазми крові, найімовірніше, гемодіаліз не є ефективним методом суттєвого прискорення виведення елтромбопагу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека застосування елтромбопагу для лікування інших захворювань та станів, що супроводжуються тромбоцитопенією, включаючи тромбоцитопенію після хіміотерапії та мієлодиспластичні синдроми, в даний час не встановлені. Порушення функції печінки При застосуванні елтромбопагу можливе порушення лабораторних показників функції печінки. У клінічних дослідженнях відмічено підвищення активності АЛТ, ACT та концентрації непрямого білірубіну. Ці явища мали здебільшого легкий (1-2-го ступеня) і оборотний характер без клінічно значущих симптомів, які свідчили про порушення функції печінки. За даними 2 плацебо-контрольованих досліджень небажані явища у вигляді підвищення активності АЛТ були відзначені у 5.7% та 4% пацієнтів, які отримували лікування елтромбопагом та плацебо відповідно. У 2-х контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС були зареєстровані випадки ≥3-кратного збільшення значення верхньої межі норми (ВГН) АЛТ або АСТ у 34% та 38% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Призначення елтромбопагу у комбінації з пегінтерфероном/рибавірином було опосередковано пов'язане з гіпербілірубінемією. Були зареєстровані випадки ≥1.5-кратного збільшення загального білірубіну вище значення ВГН у 76% та 50% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Активність АЛТ, ACT та концентрацію білірубіну у сироватці необхідно оцінити до початку лікування елтромбопагом, потім контролювати кожні 2 тижні під час титрування дози, а також щомісяця після призначення стабільної дози. Повторне дослідження після виявлення порушень багатофункціональних тестів печінки проводять протягом 3-5 днів. Якщо сироваткова концентрація загального білірубіну збільшена, слід визначити концентрації окремих фракцій. У разі підтвердження відхилення моніторинг продовжують до моменту стабілізації показників або повернення показників до початкового рівня. Лікування елтромбопагом припиняють у разі збільшення активності АЛТ при ≥3-кратному підвищенні значення ВГН у пацієнтів з нормальною функцією печінки або ≥3-кратному збільшенні щодо вихідного рівня у пацієнтів з підвищеною активністю АЛТ до початку лікування та наступних ознак: прогресування відхилення, або збереження відхилення ≥4 тижнів, або його поєднання з підвищенням концентрації прямого білірубіну, або його поєднання із клінічними симптомами ураження печінки або ознаками декомпенсації функції печінки. У пацієнтів з ІТП та захворюваннями печінки елтромбопаг слід призначати з обережністю. Необхідно використовувати мінімальну початкову дозу елтромбопагу при призначенні пацієнтам із печінковою недостатністю. Декомпенсація функції печінки (застосування з інтерферонами) У пацієнтів з хронічним ВГС та цирозом печінки при лікуванні інтерферонами альфа може існувати ризик декомпенсації функції печінки, у деяких випадках із летальним кінцем. У двох контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, у яких елтромбопаг використовували у міру необхідності для досягнення цільової кількості тромбоцитів, необхідної для проведення противірусної терапії, про результати безпеки, що свідчать про декомпенсацію функції печінки, частіше повідомляли у групі елтромб %), ніж у групі плацебо (7%). У пацієнтів з низьким рівнем альбуміну (<3.5 г/дл) або балом ≥10 за шкалою MELD (модель кінцевої стадії захворювання печінки) на початковому рівні був більш високий ризик декомпенсації функції печінки.Пацієнтів з такими характеристиками слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами декомпенсації печінкової недостатності. Для отримання інформації про критерії скасування використовується інструкція із застосування відповідних препаратів інтерферону. Прийом препарату Револейд слід припинити, якщо противірусну терапію відмінили через декомпенсацію печінкової недостатності. Тромботичні та/або тромбоемболічні ускладнення Зміст тромбоцитів вище за норму представляє теоретичний ризик тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. У клінічних дослідженнях елтромбопагу у пацієнтів з ІТП тромбоемболічні ускладнення спостерігалися при низькому та нормальному вмісті тромбоцитів. Пацієнтам з відомими факторами ризику тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень (таких як мутація V фактора Лейдену, дефіциту антитромбіну III, антифосфоліпідного синдрому та ін.) потрібен особливий контроль при призначенні елтромбопагу. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів та розглянути питання про зниження дози або скасування елтромбопагу, якщо вміст тромбоцитів перевищує цільові значення. При дослідженнях ІТП у 17 із 446 пацієнтів (3.8%) було відмічено 21 тромботичний та/або тромбоемболічний епізод. Тромбоемболії включали емболію, в т.ч. легеневу емболію, тромбоз глибоких вен, транзиторні ішемічні атаки, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та запідозрений пролонгований оборотний ішемічний неврологічний дефіцит. У двох контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували терапію інтерфероном, у 31 з 955 пацієнтів (3%), які отримували елтромбопаг, і у 5 з 484 пацієнтів (1%), які отримували плацебо відзначалися тромботичні та/або тро. Тромбоз ворітної вени був найбільш поширеним із тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень в обох групах (у 1% пацієнтів, які отримували елтромбопаг та 1% пацієнтів, які отримували плацебо). Тимчасового зв'язку між початком лікування та розвитком тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не спостерігалося. Більшість випадків тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не призвело до припинення противірусної терапії. У контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та хронічними захворюваннями печінки (n=288), що перенесли елективні інвазивні втручання, ризик тромбозу в системі ворітної вени був підвищений у пацієнтів, які отримували елтромбопаг у дозі 75 мг 1 раз на добу. Було відмічено 6 епізодів тромбоемболії (усі – у системі комірної вени) у групі пацієнтів, які отримували елтромбопаг, та 2 – у групі плацебо (перший – у системі комірної вени, другий – інфаркт міокарда). Препарат Револейд не слід застосовувати для лікування тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним захворюванням печінки в рамках підготовки до інвазивних процедур. Кровотеча після припинення лікування елтромбопагом Після припинення лікування елтромбопагом у більшості пацієнтів вміст тромбоцитів протягом 2 тижнів повертається до вихідного значення, що підвищує ризик розвитку кровотечі, а в деяких випадках може спричинити кровотечу. Зміст тромбоцитів слід щотижня контролювати протягом 4 тижнів після відміни елтромбопагу. Утворення ретикуліна в кістковому мозку та ризик фіброзу кісткового мозку Агоністи рецептора тромбопоетину, включаючи елтромбопаг, можуть підвищувати ризик утворення або розростання ретикулінових волокон у кістковому мозку. Перед початком лікування елтромбопагом слід оцінити мазки периферичної крові визначення вихідного рівня морфологічних змін клітин. Після досягнення стабільної дози елтромбопагу щомісяця виконують загальний клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. При виявленні незрілих чи диспластичних клітин слід провести дослідження мазка периферичної крові щодо появи нових, або посилення існуючих морфологічних змін (наприклад, появи краплевидних і ядерних еритроцитів, незрілих лейкоцитів), або виявлення цитопенії. При появі у пацієнта нових,або посилення існуючих морфологічних відхилень або цитопенії слід припинити лікування елтромбопагом і розглянути питання біопсії кісткового мозку, включаючи забарвлення мазка з метою виявлення фіброзу. Злоякісні новоутворення та прогресування злоякісних новоутворень Існує теоретична можливість, що агоністи рецептора тромбопоэтина здатні стимулювати прогресування існуючих гематологічних новоутворень, наприклад, мієлодиспластичного синдрому. У ході клінічних досліджень не було показано відмінностей у частоті злоякісних новоутворень або злоякісних новоутворень крові між пацієнтами, які отримували плацебо, та пацієнтами, які отримували елтромбопаг. Катаракта У токсикологічних дослідженнях елтромбопага у гризунів виявляли катаракту. Клінічне значення цих даних невідоме. Рекомендується плановий контроль пацієнтів щодо розвитку катаракти. У контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували лікування на основі інтерферонів (n=1439), повідомляли про прогресування катаракти, яка існувала початково, або про появу катаракти у 8% у групі елтромбопагу та 5% у групі плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу елтромбопагу на здатність до керування автотранспортом або роботи з механізмами не проводились. На підставі фармакологічних властивостей елтромбопагу негативний вплив на такі види діяльності не очікується. Однак при оцінці здатності пацієнта виконувати дії, що потребують швидкості мислення, рухових та пізнавальних навичок, слід враховувати клінічний стан пацієнта та профіль небажаних ефектів елтромбопагу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 1 л: Активні речовини: натрію хлорид – 8.6 г; калію хлорид – 300 мг; кальцію хлорид – 250 мг; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій – до 1 л. Теоретична осмолярність – 307 мОсм/л. 200, 400 мл у пляшки скляні для крові, інфузійних та трансфузійних препаратів місткістю 250 та 450 мл, відповідно, закупорені пробками гумовими та обтиснуті алюмінієвими ковпачками. 28 пляшок місткістю 250 мл і 15 пляшок місткістю 450 мл відповідно поміщають у ящики з гофрованого картону з вкладенням інструкцій по застосуванню відповідних кількості пляшок (для стаціонарів).Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.ФармакодинамікаРегідратуючий засіб, чинить дезінтоксикаційну дію, стабілізує водний та електролітний склад крові. При використанні як засіб заповнення об'єму циркулюючої крові, через швидкий вихід з кровоносного русла в екстравазальний простір, ефект зберігається протягом лише 30-40 хв (у зв'язку з чим розчин придатний тільки для короткочасного заповнення об'єму циркулюючої крові).Показання до застосуванняШок, термічна травма, гостра крововтрата; дегідратація; кишкова нориця; гострі кишкові інфекції; лікувальний плазмаферез; корекція водного та сольового балансу при гострому розлитому перитоніті та кишковій непрохідності.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіпернатріємія, гіперхлоремія, ацидоз, тяжка серцева недостатність, набряк мозку, набряк легенів, хронічна ниркова недостатність, супутня терапія глюкокортикостероїдами, гіпокаліємія. З обережністю Серцева недостатність, гіпертензія, порушення функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосовують у випадках, коли очікувана користь матері перевищує можливий ризик для плода.Побічна діяГіпергідратація, гіперкаліємія; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному прийомі наступних лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів. При прийомі з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. У комбінації із серцевими глікозидами збільшується ймовірність їх токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно краплинно, зі швидкістю 60-80 кап/хв, або струминно. Добова доза для дорослих – 5-20 мл/кг, за необхідності може бути збільшена до 30-50 мл/кг. Добова доза для дітей – 5-10 мл/кг, швидкість введення – 30-60 кап/хв, при шоковій дегідратації спочатку вводять 20-30 мл/кг. Курс лікування – 3-5 днів. При лікувальному плазмаферезі вводять в обсязі, що в 2 рази перевищує об'єм віддаленої плазми (1,2-2,4 л), у разі вираженої гіповолемії - у поєднанні з колоїдними розчинами. Максимальний обсяг розчину, що вводиться - 3 л/сут.ПередозуванняУ разі передозування може статися порушення балансу води та електролітів (гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкаліємія, гіперкальміємія, гіперхлоремія) та кислотно-лужної рівноваги. Найчастіше досить перервати введення розчину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі швидкого введення великого обсягу необхідно контролювати кислотно-основний стан та рівень електролітів. Зміна рН крові призводить до перерозподілу іонів калію (зниження рН веде до збільшення іонів калію у сироватці). Заморожування препарату за умови збереження герметичності не є протипоказанням до застосування препарату. При помутнінні вміст пляшки та пакета не використовувати. У разі комбінації з іншими препаратами необхідно візуально контролювати сумісність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л: натрію хлорид 8.6 г, калію хлорид 300 мг, кальцію хлорид дигідрат 330 мг. 250 мл – контейнери полімерні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для регідратації та дезінтоксикації. Забезпечує відшкодування втрати екстрацелюлярної рідини та основних електролітів (натрію, калію, кальцію) та хлоридів.Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняЯк плазмозамінний засіб за відсутності необхідності у відшкодуванні еритроцитів, в т.ч. при шоці, колапсі, опіках, замерзанні, тривалій блювоті, діареї.Протипоказання до застосуванняСерцева недостатність на стадії декомпенсації, набряк легень, олігурія, анурія.Побічна діяПри введенні великого обсягу розчину можливий розвиток хлоридного ацидозу.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньовенно у вигляді повільної інфузії у дозі 500-1000 мл.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідний контроль концентрації електролітів у плазмі та добового діурезу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л: натрію хлорид 8.6 г, калію хлорид 300 мг, кальцію хлорид дигідрат 330 мг. 500 мл – контейнери полімерні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для регідратації та дезінтоксикації. Забезпечує відшкодування втрати екстрацелюлярної рідини та основних електролітів (натрію, калію, кальцію) та хлоридів.Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняЯк плазмозамінний засіб за відсутності необхідності у відшкодуванні еритроцитів, в т.ч. при шоці, колапсі, опіках, замерзанні, тривалій блювоті, діареї.Протипоказання до застосуванняСерцева недостатність на стадії декомпенсації, набряк легень, олігурія, анурія.Побічна діяПри введенні великого обсягу розчину можливий розвиток хлоридного ацидозу.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньовенно у вигляді повільної інфузії у дозі 500-1000 мл.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідний контроль концентрації електролітів у плазмі та добового діурезу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасовка: N24 Форма выпуска: р-р Действующее вещество: Натрия хлорида раствор сложный [Калия хлорид + Кальция хлорид + Натрия хлорид]. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 1 л: Активні речовини: натрію хлорид 8.6 г, кальцію хлорид 330 мг, калію хлорид 300 мг, що відповідає вмісту: Na+ 147 ммоль, K+ 4 ммоль, Ca2+ 2.25 ммоль, Cl-155.6 ммоль, теоретична осмолярність 309 мол; допоміжні речовини: натрію гідроксид - до pH 5.0-7.0, хлористоводнева кислота - до pH 5.0-7.0, вода д/і - 1 л. У флаконі 250мл.Опис лікарської формиРозчин для інфузій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб, чинить дезінтоксикаційну дію, стабілізує водний та електролітний склад крові. При використанні як засіб заповнення об'єму циркулюючої крові, через швидкий вихід з кровоносного русла в екстравазальний простір, ефект зберігається протягом лише 30-40 хв (у зв'язку з чим розчин придатний тільки для короткочасного заповнення об'єму циркулюючої крові).Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняяк плазмозамінний засіб за відсутності необхідності в відшкодуванні еритроцитів, в т.ч. при шоці, колапсі, опіках, обмороженнях, тривалій блювоті, діареї; для корекції водно-електролітного балансу при гострому розлитому перитоніті та кишковій непрохідності, кишковий свищ; дегідратація різної етіології; метаболічний алкалоз, що супроводжується втратою рідиниПротипоказання до застосуваннягіпернатріємія; гіперхлоремія; ацидоз; хронічна серцева недостатність; набряк легенів; набряк мозку; хронічна ниркова недостатність; гіперволемія; супутня терапія глюкокортикостероїдами; гіперчутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовують у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Слід утриматися від годування груддю у період застосування препарату через відсутність відповідних клінічних даних. Добова доза для дітей – 5-10 мл/кг, швидкість введення – 30-60 кап/хв, пришокову дегідратацію спочатку вводять 20-30 мл/кг.Побічна діяГіпергідратація, гіпокаліємія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному прийомі наступних лікарських засобів: НПЗЗ, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів. При прийомі з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ та препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. У комбінації із серцевими глікозидами збільшується ймовірність їх токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВ/в краплинно зі швидкістю 60-80 кап/хв або струминно. Добова доза для дорослих – 5-20 мл/кг, за необхідності може бути збільшена до 30-50 мл/кг. Добова доза для дітей – 5-10 мл/кг, швидкість введення – 30-60 кап/хв, при шоковій дегідратації спочатку вводять 20-30 мл/кг. Курс лікування – 3-5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідний контроль концентрації електролітів у плазмі та добового діурезу. Через високий рівень іонів хлориду не рекомендується тривале застосування препарату. У разі швидкого введення великого обсягу необхідно контролювати кислотно-основний стан та рівень електролітів. Зміна рН крові (закислення) призводить до перерозподілу іонів калію (зниження рН веде до збільшення вмісту іонів калію в сироватці). Можна використовувати лише неушкоджені флакони з прозорим розчином!Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 1 л: Активні речовини: натрію хлорид 8.6 г, кальцію хлорид 330 мг, калію хлорид 300 мг, що відповідає вмісту: Na+ 147 ммоль, K+ 4 ммоль, Ca2+ 2.25 ммоль, Cl-155.6 ммоль, теоретична осмолярність 309 мол; допоміжні речовини: натрію гідроксид - до pH 5.0-7.0, хлористоводнева кислота - до pH 5.0-7.0, вода д/і - 1 л. У флаконі 500мл. В упаковці 20 флаконів.Опис лікарської формиРозчин для інфузій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб, чинить дезінтоксикаційну дію, стабілізує водний та електролітний склад крові. При використанні як засіб заповнення об'єму циркулюючої крові, через швидкий вихід з кровоносного русла в екстравазальний простір, ефект зберігається протягом лише 30-40 хв (у зв'язку з чим розчин придатний тільки для короткочасного заповнення об'єму циркулюючої крові).Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняяк плазмозамінний засіб за відсутності необхідності в відшкодуванні еритроцитів, в т.ч. при шоці, колапсі, опіках, обмороженнях, тривалій блювоті, діареї; для корекції водно-електролітного балансу при гострому розлитому перитоніті та кишковій непрохідності, кишковий свищ; дегідратація різної етіології; метаболічний алкалоз, що супроводжується втратою рідиниПротипоказання до застосуваннягіпернатріємія; гіперхлоремія; ацидоз; хронічна серцева недостатність; набряк легенів; набряк мозку; хронічна ниркова недостатність; гіперволемія; супутня терапія глюкокортикостероїдами; гіперчутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовують у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Слід утриматися від годування груддю у період застосування препарату через відсутність відповідних клінічних даних. Добова доза для дітей – 5-10 мл/кг, швидкість введення – 30-60 кап/хв, пришокову дегідратацію спочатку вводять 20-30 мл/кг.Побічна діяГіпергідратація, гіпокаліємія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному прийомі наступних лікарських засобів: НПЗЗ, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів. При прийомі з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ та препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. У комбінації із серцевими глікозидами збільшується ймовірність їх токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВ/в краплинно зі швидкістю 60-80 кап/хв або струминно. Добова доза для дорослих – 5-20 мл/кг, за необхідності може бути збільшена до 30-50 мл/кг. Добова доза для дітей – 5-10 мл/кг, швидкість введення – 30-60 кап/хв, при шоковій дегідратації спочатку вводять 20-30 мл/кг. Курс лікування – 3-5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідний контроль концентрації електролітів у плазмі та добового діурезу. Через високий рівень іонів хлориду не рекомендується тривале застосування препарату. У разі швидкого введення великого обсягу необхідно контролювати кислотно-основний стан та рівень електролітів. Зміна рН крові (закислення) призводить до перерозподілу іонів калію (зниження рН веде до збільшення вмісту іонів калію в сироватці). Можна використовувати лише неушкоджені флакони з прозорим розчином!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N4 Форма випуску: емульсія д/інфузій Упаковка: контейнер Виробник: Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ Завод-виробник: Fresenius Kabi AB(Швеція) Действующее вещество: Аминокислоты для парентерального питания+Прочие препараты [Жировые эмульсии для парентерального пита. . .

Склад, форма випуску та упаковкаЕмульсія - 1 мішок: Загальні дані: Амінокислотний розчин – 500 мл; Декстроза 42% – 298 мл; Жирова емульсія – 188 мл; Енергетична цінність – 1100 ккал; Активні компоненти: L-аланін - 7,0 г; L-аргінін – 6,0 г; Гліцин – 5,5 г; L-гістидин – 1,5 г; L-ізолейцин – 2,5 г; L-лейцин – 3,7 г; L-лізин (у вигляді лізину ацетату) – 3,3 г; L-метіонін – 2,2 г; L-фенілаланін – 2,6 г; L-пролін – 5,6 г; L-серин – 3,2 г; Таурін – 0,50 г; L-треонін – 2,2 г; L-триптофан – 1,0 г; L-тирозин – 0,20 г; L-валін – 3,1 г; Кальцію хлорид (у вигляді кальцію, хлорид дигідрату) – 0,28 г; Натрію гліцерофосфат (у вигляді гліцерофосфат натрію гідрату) - 2,1 г; Магнію сульфат (у вигляді магнію сульфат гептагідрату) – 0,60 г; Калію хлорид – 2,2 г; Натрію ацетат (у вигляді натрію ацетат тригідрату) – 1,7 г; Цинку сульфат (у вигляді цинку сульфат гептагідрату) – 0,0065 г; Глюкози (декстрози) (у вигляді декстрози моногідрату) – 125 г; Соєвих бобів олія очищена - 11,3 г; Тригліцериди середньоланцюгові – 11,3 г; Оливкова олія (рафінована) – 9,4 г;Риб'ячий жир (збагачений омега-3 жирними кислотами) – 5,6 г; Допоміжні компоненти: Гліцерол – 4,7 г; фосфоліпіди яєчного жовтка – 2,3 г; Натрію олеат – 0,06 г; Рацемічна суміш -Токоферолів - 30,6-42,3 мг; Натрію гідроксид (Регулятор pH) - qs; Кислота хлористоводнева - qs; Кислота оцтова крижана - qs; Вода для ін'єкцій – 986 мл; Що відповідає: Вуглеводи – декстроза (безводна) – 125 г; азот – 8 г; жири – 38 г; Енергетична цінність – 1100 ккал; Енергетична цінність небілкова – 900 ккал; Електроліти – натрій – 40 ммоль; Калій – 30 ммоль; Магній – 5,0 ммоль; Кальцій – 2,5 ммоль; Фосфат – 12 ммоль; Цинк – 0,04 ммоль; Сульфат – 5,0 ммоль; Хлорид – 35 ммоль; Ацетат – 104 ммоль. Осмоляльність близько 1800 мОсмоль/кг води. Теоретична осмолярність близько 1500 мОсмоль/л. pH після змішування близько 5,6. По 986 ​​мл суміші в трикамерному пластиковому контейнері "Біофін", кожна камера якого містить один з розчинів: камера, що містить розчин декстрози 42 % (298 мл відповідно), камера, що містить амінокислотний розчин (500 мл відповідно), камера, що містить жирову емульсію ( 188 мл відповідно). Кожен контейнер (з поліпропілену) разом з антиокислювачем поміщають у зовнішній пластиковий мішок (з поліетилену). По 3 (контейнер 2463 мл) або 4 мішки (контейнери по 986 ​​мл) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиДекстроза 42% – прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком розчин. Розчин амінокислот – прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком розчин. Жирова емульсія – біла однорідна емульсія. При змішуванні вмісту трьох камер – біла однорідна емульсія.Фармакотерапевтична групахарчування парентерального засіб.ФармакокінетикаЖирова емульсія Різні тригліцериди у складі СМОФліпід мають різні показники кліренсу, але СМОФліпід в середньому (як суміш) елімінується швидше, ніж довголанцюгові тригліцериди (LCT). Найнижчий показник кліренсу з усіх компонентів СМОФліпід у оливкової олії (трохи нижче, ніж у LCT), а найвищий кліренс – у середньоланцюгових тригліцеридів (МСТ). Риб'ячий жир у суміші LCT має такий же кліренс, як чисті LCT. Амінокислоти та електроліти Фармакокінетичні характеристики амінокислот і електролітів, що вводяться внутрішньовенно, такі ж, як при їх надходженні з їжею. Проте амінокислоти білків їжі спочатку потрапляють у портальну вену печінки, і лише потім у системний кровотік, тоді як амінокислоти, що вводяться у вену, потрапляють безпосередньо у системний кровотік. Декстроза Фармакокінетичні характеристики глюкози (декстрози), що вводиться шляхом інфузії, такі ж, як і при її надходженні зі звичайною їжею.ФармакодинамікаФармакологічні властивості препарату визначаються його складом. Жирова емульсія Жирова емульсія СМОФКабівен® центральний включає СМОФліпід (СМОФ - SMOF - абревіатура, що включає перші літери джерел масел, що входять до складу препарату: Soya oil - Соєва олія, Medium chain triglycerides МСТ - середньоланцюгові тригліцериди, Olive oil - Оливкове ), який за розмірами частинок та біологічними властивостями ідентичний ендогенним хіломікронам. Компоненти жирової емульсії СМОФКабівен® центральний - соєва олія, середньоланцюжкові тригліцериди, оливкова олія та риб'ячий жир - крім відмінностей у складі та енергетичної щільності, мають свої власні фармакодинамічні властивості. У соєвій олії міститься велика кількість незамінних жирних кислот. Воно найбільше багате на лінолеву кислоту (приблизно 55 - 60%), яка є ω -6 жирною кислотою. 8% складу соєвої олії представлено а-ліноленовою кислотою, що є ω-3 жирною кислотою. Жирова емульсія, що входить до складу препарату СМОФКабівен® центральний, забезпечує необхідну кількість незамінних жирних кислот. Через середньоланцюжкові жирні кислоти організм забезпечується швидкодоступною енергією, завдяки їх здатності швидко окислюватися. Оливкова олія постачає енергію у формі мононенасичених жирних кислот, які набагато менше схильні до окислення порівняно з відповідною кількістю поліненасичених жирних кислот. Риб'ячий жир характеризується високим вмістом ейкозапентаєнової (ЕРА) та докозагексаєнової (DHA) кислот. DHA є важливим структурним компонентом клітинних мембран, а ЕРА є попередником ейкозаноїдів, таких як простагландини, тромбоксани та лейкотрієни. Амінокислоти та електроліти Амінокислоти входять до складу білків звичайної їжі та використовуються організмом для синтезу білків у тканинах/ а їх надлишок піддається метаболізму за низкою біохімічних шляхів. Дослідження свідчать про термогенний ефект внутрішньовенного введення амінокислот. Декстроза Глюкоза (декстроза) є незамінним джерелом енергії, що швидко вивільняється, необхідної, в тому числі, і для метаболізму амінокислот.Показання до застосуванняПарентеральне харчування дорослих та дітей з 2 років, коли пероральне або ентеральне харчування неможливе, недостатнє або протипоказане.Протипоказання до застосуванняВідома гіперчутливість до яєчних або соєвих білків, риб'ячого жиру або будь-якого допоміжного компонента препарату. Виражена гіперліпідемія. Виражена печінкова недостатність. Виражені порушення зсідання крові. Уроджені порушення метаболізму амінокислот. Тяжка ниркова недостатність за відсутності доступу до гемодіалізу або гемофільтрації. Гостра фаза шоку. Неконтрольована гіперглікемія. Патологічно підвищена концентрація в плазмі крові будь-якого з електролітів, що входять до складу препарату. Загальні протипоказання до інфузійної терапії: гострий, набряк легень, гіпергідратація, декомпенсована серцева недостатність та гіпотонічна дегідратація. Гемафагоцитарний синдром/синдром активації макрофагів Нестабільні стани (напр., посттравматичний стан, некомпенсований цукровий діабет, інфаркт міокарда у гострій стадії, декомпенсований метаболічний ацидоз, септичний шок та гіперосмолярна кома).Вагітність та лактаціяСпеціальних досліджень безпеки препарату СМОФКабівен® центральний у період вагітності та годування груддю не проводилось. Перед призначенням СМОФКабівен® центральний вагітним і жінкам, що годують, лікар повинен оцінити співвідношення ризик/користу.Побічна діяПобічні ефекти при правильному введенні надзвичайно рідкісні. Можливі небажані реакції: Серцево-судинна система: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску. з боку органів дихання: задишка. з боку шлунково-кишкового тракту: порушення апетиту, нудота, блювання. порушення метаболізму: підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі. порушення, пов'язані з місцем введення: місцеве підвищення температури, гіперемія. реакції гіперчутливості: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, висипання на шкірі, кропив'янка, відчуття жару, озноб. з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення. При появі перелічених побічних ефектів інфузія препарату СМОФКабівен® центральний має бути припинена, після чого при необхідності продовжена з нижчою швидкістю. Для запобігання ризику, пов'язаного із занадто високою швидкістю інфузії, рекомендується використання волюметричного інфузійного насоса.Взаємодія з лікарськими засобамиДеякі лікарські засоби, такі як інсулін, можуть взаємодіяти з ліпазною системою організму. Однак цей вид взаємодії має обмежене клінічне значення. Гепарин у терапевтичних дозах викликає тимчасове вивільнення ліпопротеїнліпази у кровотік. Це може призводити до підвищеного ліполізу в плазмі, за яким слідує зниження кліренсу тригліцеридів. Соєва олія містить вітамін K1. Однак його вміст у препараті СМОФКабівен® центральний настільки малий, що його вплив на процес зсідання крові у пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти, незначний. Сумісність. СМОФКабівен® центральний можна змішувати тільки з тими лікарськими засобами та поживними розчинами, для яких підтверджено сумісність з ним (вітаміни, мікроелементи, препарати глутаміну для парентерального введення, розчини електролітів), наприклад: Віталіпід Н дорослий та Віталіпід Н дитячий. Солувіт М. Аддамель М. Дипептівний. Будь-яке додавання до препарату повинно проводитись в асептичних умовах. Розчин призначений лише для одноразового застосування. Залишки розчину після завершення інфузії мають бути знищені.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно краплинно, тільки в нейтральні вени. СМОФКабівен® центральний випускається у мішках чотирьох розмірів, призначених для хворих із нормальною, помірно підвищеною чи зниженою потребою у поживних речовинах. Для повного парентерального харчування може знадобитися додавання вітамінів, електролітів і мікроелементів. Дозу слід підбирати індивідуально, і при виборі обсягу мішка слід враховувати стан хворого, масу тіла та потребу в поживних речовинах. У хворих з ожирінням дозу слід встановлювати, виходячи з ідеальної маси тіла. Доза та швидкість інфузії препарату повинні визначатися здатністю пацієнта метаболізувати жир, азот та глюкозу, а також його потребами у нутрієнтах та енергії. Потреба в азоті підтримки білкового складу організму залежить стану пацієнта (т. е. його нутритивного статусу і рівня катаболічного стресу). Режим дозування у дорослих Для пацієнтів із нормальним нутритивним статусом або в стані легкого катаболічного стресу потреба в азоті становить 0,10 - 0,15 г/кг-добу (0,6 - 0,9 г/кг-добу амінокислот). Хворі з помірним і важким катаболічним стресом, з порушенням нутритивного статусу або без нього потребують 0,15 - 0,25 г/кг-сут азоту (0,9 - 1,6 г/кг-сут амінокислот). У деяких ситуаціях (таких як у пацієнтів з опіками або у стані тяжкого катаболізму) потреба в азоті може бути ще вищою. Доза 13-31 мл/кг-добу препарату СМОФКабівен® центральний відповідає 0,10 - 0,25 г/кг-добу азоту (0,6 - 1,6 г/кг-добу амінокислот) та 14 - 35 ккал/кг- сут енергії (12 - 27 ккал/кг-сут небілкової енергії). Цей діапазон доз покриває потреби більшості пацієнтів. Швидкість інфузії: Максимальна швидкість інфузії для декстрози дорівнює 0,25 г/кг-годину, для амінокислот – 0,1 г/кг-година, а для ліпідів – 0,15 г/кг-година. Максимальна швидкість введення СМОФКабівен® центральна не повинна перевищувати 2,0 мл/кг-година (це відповідає максимальній швидкості інфузії декстрози, амінокислот та ліпідів). Рекомендована тривалість інфузії становить 12-24 години. Максимальна добова доза Максимальна добова доза варіює залежно від клінічного стану пацієнта та може змінюватися з часом. Рекомендована максимальна добова доза становить 35 мл/кг-добу та забезпечує пацієнта азотом у кількості 0,28 г/кг-добу (відповідає 1,8 г/кг/добу амінокислот), декстрозою у кількості 4,5 г/кг/добу, жиром у кількості 1,33 г/кг/добу та енергією у кількості 39 ккал/кг/добу (що відповідає 31 ккал/кг/добу небілкової енергії). Педіатричні пацієнти СМОФКабівен® центральний може застосовуватись у дітей з 2-х років. Доза визначається здатністю пацієнта метаболізувати окремі поживні речовини. Інфузію дітям (від 2 до 10 років) слід починати з низьких доз (14-28 мл/кг/добу, дозу слід збільшувати по 10-15 мл/кг/добу, максимальна доза 40 мл/кг/добу). Верхньою межею білкового навантаження в дітей віком вважають 4 г/кг. У дітей віком від 10 років можна застосовувати такі ж дози, як і у дорослих. Тривалість застосування препарату СМОФКабівен® центральний зазвичай становить від 5 до 7 днів, однак, залежно від стану пацієнта, може бути продовжена до 3-4 тижнів. Запобіжні заходи при застосуванні СМОФКабівен® центральний повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушеним жировим обміном, що може спостерігатися у хворих з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, панкреатитом, порушеною функцією печінки, гіпотиреозом та сепсисом. При введенні препарату СМОФКабівен® центральний хворим з такими порушеннями обов'язково необхідний ретельний контроль концентрації тригліцеридів у плазмі та концентрації глюкози у крові. Застосування препарату для новонароджених та дітей віком до 2-х років не рекомендовано через недостатність клінічного досвіду. Рекомендації щодо підготовки контейнера Біофін до використання: Надріз на зовнішньому пакеті Тримач Отвір для підвішування пакета Перегородка, що розділяється Сліпий порт (не використовується) Вхідний порт (для добавок) Вихідний порт (для інфузійної системи) Поглинач кисню (у зовнішньому пакеті) 1. Видалення зовнішнього пакета Покладіть контейнер на горизонтальну поверхню. Розірвіть зовнішній пакет у місці надрізу, потягнувши вздовж краю. Зніміть зовнішній пакет, викиньте разом з поглиначем кисню. 2. Змішування Покладіть трикамерний пакет на горизонтальну поверхню. Згортайте пакет від кута з боку власника по діагоналі у напрямку "сліпого" порту. Потім, утримуючи згорнуту частину однією рукою і зберігаючи постійний тиск усередині пакета, докладіть зусилля (натисніть) іншою рукою на "мішок", доки вертикальні перегородки не розкриються. Вертикальні перегородки розкриваються завдяки тиску вмісту пакета, що створюється! Горизонтальну перегородку не потрібно розкривати - вміст камер легко змішується після відкриття тільки вертикальних перегородок. Змішайте вміст камер; повернувши пакет 2-3 рази. (Примітка: перегородки можуть бути відкриті у зовнішньому пакеті, після чого можна видалити зовнішній пакет). 3. Підключення інфузійної системи При необхідності введення добавок (з відомою сумісністю, наприклад, спеціальні препарати вітамінів, мікроелементів, Дипептивена), зніміть (відламайте) ковпачок зі стрілкою від порту білого кольору безпосередньо перед введенням адитивів. Притримуючи основу вхідного отвору, повністю введіть через центр мембрани голку та введіть добавку (з відомою сумісністю). Перед введенням іншої добавки ретельно перемішайте вміст, перевернувши мішок кілька разів. Підключення інфузійної системи: безпосередньо перед введенням голки зніміть ковпачок із порту синього кольору. Утримуючи мішок вихідним отвором нагору, введіть голку через мембрану, при необхідності повертаючи та проштовхуючи її. Використовуйте інфузійну систему без доступу повітря або перекрийте повітря на системі, що має доступ повітря. (Примітка – внутрішня частина портів стерильна) 4.Підвішування па інфузійну стійку Повісьте мішок на стійку (за допомогою отвору на утримувачі).ПередозуванняСиндром перевантаження жиром Порушена здатність метаболізувати тригліцериди може призводити до розвитку "синдрому перевантаження жиром", що може бути викликано передозуванням ліпідів. Необхідно звертати увагу на можливі ознаки метаболічного навантаження. Причини порушеного метаболізму ліпідів можуть бути генетичними (індивідуальні зміни метаболізму), крім цього, на жировий обмін можуть впливати справжні або попередні захворювання. Висока гіпертригліцеридемія та синдром перевантаження жиром можуть розвинутись навіть при рекомендованій швидкості введення препарату, якщо раптово змінюється клінічний стан пацієнта (наприклад, порушується функція нирок або розвиваються інфекційні ускладнення). Синдром перевантаження жиром характеризується гіперліпідемією, лихоманкою, жировою інфільтрацією печінки, гепатомегалією з жовтяницею або без неї, спленомегалією, анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, порушеннями згортання крові, гемолізом та ретикулоцитозом. Симптоми, як правило, оборотні та купуються при припиненні інфузії жирової емульсії. Введення великої кількості амінокислот Як і у разі застосування інших розчинів амінокислот, при перевищенні рекомендованої швидкості інфузії препаратом СМОФКабівен® центральний, амінокислоти, що містяться в ньому, можуть призводити до небажаних явищ. Можливий розвиток нудоти, блювоти, ознобу та підвищеного потовиділення. Інфузія амінокислот також може спричинити підвищення температури тіла. При порушенні ниркової функції можуть підвищуватися концентрації метаболітів азоту, таких як креатинін і сечовина. Надмірне введення декстрози Якщо швидкість інфузії декстрози перевищуватиме поріг її кліренсу, у пацієнта розвинеться гіперглікемія. При розвитку симптомів перевантаження жиром або амінокислотами інфузія препарату СМОФКабівен® центральний повинна бути припинена або її швидкість повинна бути зменшена. При передозуванні цих лікарських речовин немає специфічного антидоту. Невідкладні заходи при передозуванні ліпідів та амінокислот зводяться до заходів підтримки життя з особливою увагою до дихальної та серцево-судинної систем. Крім того, необхідно проводити ретельний біохімічний моніторинг і проводити терапію специфічних порушень метаболізму. При виникненні гіперглікемії, необхідно провести терапію відповідно до клінічної ситуації за допомогою призначення інсуліну короткої дії та/або корекції швидкості інфузії препарату СМОФКабівен® центральний. Крім цього передозування може призводити до перевантаження рідиною, дисбалансу електролітів та гіперосмолярного стану. У поодиноких випадках, якщо дані симптоми набувають тяжкого характеру, повинна бути розглянута можливість гемодіалізу, гемофільтрації або гемодіафільтрації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРозчини препарату СМОФКабівен® центральний мають осмолярність 1500 мОсм/л і тому не придатні для внутрішньовенного введення в периферичні вени як у дорослих, так і у дітей через небезпеку розвитку тромбофлебіту. Здатність метаболізувати жир є індивідуальною у кожного хворого, тому показники ліпідного обміну пацієнтів повинні рутинно моніторуватися. Зазвичай моніторинг зводиться до щоденного визначення вмісту тригліцеридів. Концентрація тригліцеридів у плазмі під час інфузії не повинна перевищувати 4 ммоль/л. Передозування ліпідів може призвести до синдрому навантаження жиром. Даний лікарський препарат містить соєву олію, риб'ячий жир та яєчні фосфоліпіди, які в поодиноких випадках можуть викликати алергічні реакції. Алергія на сою та арахіс може бути перехресною. При виникненні будь-яких ознак анафілактичної реакції (таких як лихоманка, озноб, висип чи задишка) інфузія препарату повинна бути припинена. Для запобігання ризику, пов'язаного із занадто високою швидкістю інфузії, рекомендується використання волюметричного інфузійного насоса. Порушення водно-електролітного балансу (наприклад, патологічно високі або низькі концентрації електролітів у плазмі) мають бути кориговані до початку інфузії препарату СМОФКабівен® центральний. СМОФКабівен® центральний повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів зі схильністю до затримки електролітів. У таких пацієнтів під час будь-якої внутрішньовенної інфузії потрібний додатковий контроль електролітів плазми. З появою будь-якої патологічної ознаки інфузія має бути припинена. Враховуючи те, що при використанні центрального венозного доступу ризик виникнення інфекції підвищений, необхідно суворо дотримуватись асептики під час катетеризації центральної вени та маніпуляцій з катетером. Необхідно проводити моніторинг концентрацій глюкози, електролітів, осмолярності плазми, водного балансу, кислотно-основного стану та активності печінкових ферментів не рідше одного разу на три дні. При застосуванні жирових емульсій протягом тривалого часу рекомендується періодично виконувати загальний аналіз крові та коагулограму. У пацієнтів з нирковою недостатністю введення калію та фосфатів має проводитися з обережністю для запобігання розвитку гіперкаліємії та гіперфосфатемії. Додаткові кількості електролітів повинні додаватися до СМОФКабівен® центральний з огляду на клінічну ситуацію, при цьому потрібно щодня визначати їх концентрації у плазмі. За наявності у пацієнта лактат-ацидозу, недостатньої доставки кисню та підвищеної осмолярності плазми парентеральне харчування має проводитись з обережністю. Вміст жиру в розчині СМОФКабівен® центральний може призводити до неправильних результатів деяких лабораторних тестів (таких як білірубін, лактатдегідрогеназа, насичення гемоглобіну киснем, гемоглобін), якщо зразки крові були отримані до виведення жиру з кровотоку. У більшості пацієнтів кров у судинному руслі звільняється від вмісту жиру протягом 5-6 годин після припинення його ведення. Внутрішньовенне введення амінокислот супроводжується підвищеною екскрецією мікроелементів, зокрема цинку та міді, із сечею. Це має бути враховано при додаванні мікроелементів до парентерального харчування, особливо якщо воно проводитиметься тривалий час. При цьому необхідно враховувати кількість цинку, що входить до складу СМОФКабівен® центральний. У пацієнтів з порушеним, нутритивним статусом початок парентерального харчування може призводити до деякої затримки рідини, яка у свою чергу може сприяти розвитку набряку легень та хронічної серцевої недостатності, а також зниженню концентрації калію, фосфору, магнію та водорозчинних вітамінів у плазмі. Ці явища можуть проявитися протягом 24 - 48 годин після початку парентерального харчування. Їх можна уникнути, якщо починати парентеральне харчування поступово, а також ретельно моніторувати і вчасно вносити поправки в кількості електролітів, мінералів, вітамінів і рідини, що вводяться. СМОФКабівен® центральний не повинен вводитися одночасно з кров'ю в одній системі через ризик розвитку псевдоаглютинації. Пацієнтам з гіперглікемією може знадобитися призначення інсуліну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат застосовується для лікування пацієнтів, які перебувають у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад активних компонентів: Вітамін К2 – 100 мкг; Кальцій – 115 мг.ХарактеристикаВітамін К2 від Солгар – це активна форма вітаміну К2 у вигляді менахінону з високим рівнем біодоступності в оптимальному дозуванні 100 мкг для поповнення добової потреби організму. Вітамін К2 – жиророзчинний вітамін, необхідний організму для синтезу білків. Вітамін К2 відіграє важливу роль в обміні речовин, в кістках і сполучній тканині, у роботі нирок, бере участь у засвоєнні кальцію та забезпечує взаємодію кальцію та вітаміну D. Вітамін К2 необхідний для функціонування м'язів, кальцифікації кісток (сприяє їх формуванню та відновленню), для профілактики остеопорозу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 100 мкг Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Солгар Вітамін енд Херб Завод-виробник: Solgar Vitamin and Herb(США). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро ​​сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої ​​обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро ​​сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої ​​обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного введення - 1 мл: Активна речовина: транексамова кислота 50 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 5 мл - ампули скляні (10) - картонні коробки.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний або зі світло-коричневим відтінком.Фармакотерапевтична групаАнтифібринолітичний засіб. Інгібує дію активатора плазміну та плазміногену, має гемостатичну дію при кровотечах, пов'язаних з підвищенням фібринолізу, а також протиалергічною та протизапальною дією за рахунок придушення утворення кінінів та інших активних пептидів, що беруть участь у алергічних та запальних реакціях.Клінічна фармакологіяГемостатичний препарат. Інгібітор фібринолізу – інгібітор переходу плазміногену в плазмін.Показання до застосуванняЛікування та профілактика кровотеч внаслідок підвищення загального фібринолізу (злоякісні новоутворення підшлункової залози, передміхурової залози; операції на органах грудної клітки; післяпологові кровотечі, ручне відділення посліду; лейкоз; захворювання печінки; ускладнення терапії стрептокіназою); кровотечі, гематурія, кровотечі після простатектомії, конізації шийки матки з приводу карциноми, екстракції зуба у хворих на геморагічний діатез). Спадковий ангіоневротичний набряк, алергічні захворювання (екзема, алергічні дерматити, кропив'янка, лікарський та токсичний висип). Запальні захворювання ротової порожнини (стоматит, афти слизової оболонки), глотки (тонзиліт, фарингіт, ларингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до транексамової кислоти.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування транексамової кислоти при вагітності не проводилося, тому при призначенні слід ретельно оцінити передбачувану користь та потенційний ризик терапії.Побічна діяЗ боку травної системи: зниження апетиту, нудота, діарея, печія. З боку центральної нервової системи: сонливість, порушення колірного зору. Алергічні реакції: зокрема. шкірний висип, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з гемостатичними препаратами та гемокоагулазою можлива активація тромбоутворення. Розчин не можна додавати до препаратів крові та розчинів, що містять пеніцилін.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний залежно від клінічної ситуації. Разова доза для вживання становить 1-1.5 г, кратність застосування 2-4 рази на добу, тривалість лікування 3-15 днів. Разова доза для внутрішньовенного введення становить 10-15 мг/кг. При необхідності повторного застосування інтервал між кожним введенням повинен становити 6-8 год. У разі порушення функції виділення нирок необхідна корекція режиму дозування: при рівні сироваткового креатиніну в крові 120-250 мкмоль/л призначають внутрішньо по 15 мг/кг, в/в - 10 мг/кг 2 рази на добу; при рівні сироваткового креатиніну 250-500 мкмоль/л - внутрішньо і внутрішньовенно в тій же разовій дозі, кратність - 1 раз на добу; при рівні сироваткового креатиніну більше 500 мкмоль/л - внутрішньо 7.5 мг/кг, внутрішньовенно 5 мг/кг, кратність - 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у комбінації з гепарином та антикоагулянтами у пацієнтів з порушеннями системи згортання та при тромбозах (тромбоз судин головного мозку, інфаркт міокарда, тромбофлебіт) або загрозі їх розвитку. Перед початком та у процесі лікування необхідно проведення консультацій офтальмолога (визначення гостроти зору, кольорового зору, стан очного дна).Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: заліза сульфат × 11/2; H2O 256.3 мг, що відповідає вмісту заліза 80 мг. Допоміжні речовини: аскорбінова кислота, мукопротеозу (безводна), крохмаль картопляний, метакрилової кислоти та метакрилату сополімер (Еудрагіт S), магнію трисилікат, триетилцитрат, повідон, магнію стеарат, олія рицинова гідрована, тальк. Склад оболонки: ;тальк, титану діоксид, крохмаль рисовий, метилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та бутилметакрилату сополімер (Еудрагіт E), віск карнаубський, сахароза. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті цукровою оболонкою майже білого кольору (від білого кольору до світло-бежевого), двоопуклі, з гладкою, рівною поверхнею.Фармакотерапевтична групаАнтианемічний препарат, дія якого обумовлена ​​властивостями компонентів, що входять до його складу. Заліза сульфат – сіль заліза, мікроелемента, необхідного для синтезу гемоглобіну. Залізо входить до складу гемоглобіну, міоглобіну та низки ферментів. При застосуванні заліза у вигляді солей відбувається швидке заповнення його дефіциту в організмі, що призводить до поступової регресії клінічних (слабкість, стомлюваність, запаморочення, тахікардія, хворобливість та сухість шкіри) та лабораторних симптомів анемії. Мукопротеоз забезпечує кращу переносимість препарату і підвищує біодоступність і поступове вивільнення двовалентного заліза (Fe2 +) з препарату. Аскорбінова кислота сприяє покращенню всмоктування заліза. Спеціальна нейтральна оболонка таблеток забезпечує всмоктування активних компонентів, головним чином дистальному відділі тонкої кишки. Відсутність місцевого подразнюючого впливу на слизову оболонку шлунка сприяє хорошій переносимості препарату з боку шлунково-кишкового тракту.ФармакокінетикаПісля прийому препарату всмоктування заліза відбувається, головним чином, у дванадцятипалій кишці та у проксимальному відділі худої кишки. C max ;іонів заліза в плазмі крові досягається через 7 годин після прийому препарату і зберігається підвищеною протягом доби. У середньому абсорбується 10-20% прийнятої дози. Всмоктування збільшується у разі зниження запасів заліза в організмі. Зв'язування заліза з білками плазми – 90% і більше. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину у клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Залізо виводиться з калом, сечею та згодом.Клінічна фармакологіяАнтианемічний препарат.Показання до застосуванняЛікування та профілактика залізодефіцитних станів різної етіології (в т.ч. при вагітності та в період лактації, зниженні всмоктування заліза із ШКТ, при тривалих кровотечах, неповноцінному та незбалансованому харчуванні).Протипоказання до застосуванняАнемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична та гемолітична анемії, таласемії, мегалобластна анемія, пов'язана з ізольованим дефіцитом вітаміну В12); підвищений вміст заліза в організмі (гемосидероз, гемохроматоз); порушення механізмів утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем); стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ; непереносимість фруктози, синдром порушення всмоктування глюкози та галактози, синдром недостатності інвертази/ізомальтази; дитячий вік (до 6 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід приймати препарат при запальних захворюваннях кишечника, алкоголізмі, печінковій або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.Вагітність та лактаціяЗастосування в профілактичних цілях: вагітні жінки; 1 таб./сут або через день протягом останніх двох триместрів вагітності (або починаючи з 4-го місяця). Застосування у дітей Діти старше 6 років: таблетки приймають внутрішньо (не розжовуючи). Бажано приймати препарат, запиваючи водою, перед їдою або під час їди. Застосування в ;лікувальних цілях: ;діти старше 6 років ;- 1 таб./сут, ;діти старше 10 років ;- 1-2 таб./сут. Протипоказано дітям віком до 6 років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор. В окремих випадках можливі шкірні алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижують всмоктування заліза: антацидні лікарські засоби, що містять солі алюмінію, кальцію, магнію, препарати кальцію, етидронова кислота, лікарські засоби, що знижують кислотність шлункового соку (зокрема циметидин); лікарські засоби, що містять карбонати, гідрокарбонати, фосфати, оксалати; панкреатин, панкреоліпазу. Взаємно зменшують всмоктування при сумісному застосуванні: тетрацикліни, D-пеніциламін, чай, яєчний жовток. У разі необхідності поєднання з переліченими вище препаратами або продуктами харчування препарати заліза слід приймати за 1 годину або 2 години після їх вживання. Підвищують всмоктування: аскорбінова кислота, етанол (зокрема збільшує ризик виникнення токсичних ускладнень). Препарат заліза у великих дозах знижує абсорбцію цинку. Не можна призначати разом із іншими препаратами заліза, зокрема. для парентерального застосування, щоб уникнути передозування.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 6 років: таблетки приймають внутрішньо (не розжовуючи). Бажано приймати препарат, запиваючи водою, перед їдою або під час їди. Застосування в; лікувальних цілях:; діти старше 6 років; - 1 таб. / Добу,; Діти старше 10 років і дорослі; - 1-2 таб. / Добу. Застосування в профілактичних цілях: вагітні жінки; 1 таб./сут або через день протягом останніх двох триместрів вагітності (або починаючи з 4-го місяця). Тривалість прийому Дорослі пацієнти повинні приймати препарат протягом періоду, який забезпечує корекцію анемії та відновлення резерву заліза в організмі. Доза для жінок становить 600 мг, для чоловіків – 1200 мг. При ;залізодефіцитної анемії ;тривалість прийому становить від 3 до 6 міс, залежно від ступеня виснаження резерву заліза: у разі необхідності, відсутність адекватного контролю анемії, необхідно збільшити тривалість прийому препарату.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення проявів побічних ефектів. Промивання шлунка 1% водним розчином натрію бікарбонату, симптоматична терапія. Антидот – дефероксамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідне визначення вмісту заліза та феритину у сироватці крові. У період прийому препарату необхідно враховувати, що кава, молоко, овочі, хлібні злаки знижують всмоктування заліза. У період прийому препарату може спостерігатися темне фарбування стільця, що обумовлено виведенням заліза, що не всмоктався, і не має клінічного значення, а також хибнопозитивна бензидинова проба. У зв'язку з наявністю у складі препарату сахарози протипоказано його застосування особами з непереносимістю фруктози, синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози або синдромом недостатності інвертази/ізомальтази (рідкісними обмінними розладами).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .