Урология Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина; силденафілу цитрат 70.24 мг, що відповідає вмісту силденафілу 50 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна* - 168.76 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 50 мг, кроскармелозу натрію - 6 мг, магнію стеарат - 5 мг, опадрай червоний (06В 55000) - 9 мг; Склад опадра червоного (06B 55000): гіпромелоза 15 cP - 29.5%, гіпромелоза 6 cP - 29.5%, барвник червоний [Понсо 4R] (E124) - 19.712%, макрогол-400 - 18%, 8, 4 оксид червоний – 0.824%, індигокармін – 0.618%. У упаковці 10 штук.Опис лікарської формиТаблетки, трикутної форми, із закругленими краями, покриті плівковою оболонкою, червоного кольору, з гравіюванням "S23" на одному боці та гладкі на іншій.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі (Сmах) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Стах при прийомі силденафілу всередину натще досягається в середньому протягом 60 хвилин (від 30 хвилин до 120 хвилин). При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmах зменшується в середньому на 29%, а час досягнення максимальної концентрації (Тmах) збільшується на 60 хвилин, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%. Розподіл. Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хвилин після прийому препарату. Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становить близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 годин. Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а Т1/2 - 3-5 годин. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) та. меншою мірою нирками (близько 13% пероральної дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Літні пацієнти. У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок. При легкому (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Сmах (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84%) та Сmах (47%) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5). Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язані з вивільненням оксиду азоту (NО) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, своєю чергою, призводить до підвищення рівня цГМФ. подальшому розслабленню гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшенню припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідає за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж 80 раз; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий вплив на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6%. відповідно, а систолічний тиск у легеневій артерії знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. При прийомі силденафілу витривалість до фізичних навантажень у пацієнтів з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), достовірно вища. Силденафіл покращує ерекцію у чоловіків з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Частота несприятливих ефектів можна порівняти з такою в інших групах пацієнтів, так само як у осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявляється легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2:00 після прийому препарату ці зміни зникають. Вважається, що порушення колірного зору викликає інгібування ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливає на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре, без значних змін зору. Ефективність силденафілу визначається як здатність досягати і підтримувати ерекцію достатню для задовільного статевого акту. Фіксована доза покращує ерекцію в 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) випадках. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показує, що додатково поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом також підвищується якість оргазму, досягається задоволення від статевого акту та загальне задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку.Показання до застосуванняЛікування еректильної дисфункції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату; застосування у пацієнтів, які отримують, постійно або з перервами, донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких лікарських формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів; одночасний прийом ритонавіру: пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана, у тому числі з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як нестабільна стенокардія, тяжка серцева недостатність, що загрожують життю аритмії; нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АД 90/50 мм рт. ст.);пацієнтам із втратою зору на одне око внаслідок передньої ішемічної оптичної нейропатії, не пов'язаної з артеріїтом, (незалежно від того, чи це сталося внаслідок прийому інгібітору ФДЕ5 чи ні); спадкові дегенеративні захворювання сітківки, зокрема пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання ФДЕ сітківки); тяжка печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості. Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 протипоказане. При застосуванні силденафілу з іншими засобами лікування порушень ерекції даних щодо безпеки та ефективності немає, тому застосування таких комбінацій не рекомендується.Вагітність та лактаціяНе призначений для застосування у дітей віком до 18 років. Не призначений для застосування у жінок.Побічна діяЗ боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – інсульт, непритомність; частота невідома – транзиторна ішемічна атака, судоми, у тому числі рецидивні. З боку органів зору: часто – зміна зору (затуманений зір, зміна чутливості до світла), хроматопсія (легка та минуща, головним чином зміна сприйняття відтінків кольору); нечасто - поразка органу зору, зокрема поразка кон'юнктиви, порушення сльозотечі; частота невідома – передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки, звуження полів зору. З боку органів слуху: нечасто – вертиго, шум у вухах; рідко – глухота. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація (“припливи” крові до шкіри обличчя); нечасто – серцебиття, тахікардія, підвищення ЧСС; рідко – підвищення або зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; частота невідома – шлуночкові аритмії, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть. З боку органів дихання: часто – закладеність носа, риніт; рідко – носова кровотеча. З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – блювання, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія. З боку репродуктивної системи: нечасто – гематоспермія та кровотеча із статевого члена, частота невідома – пріапізм, пролонгована ерекція. Інші: нечасто – біль у грудях, втома.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність прийому – один раз на добу. Порушення функції нирок. При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК 30 мл/хв) дозу силденафілу слід знизити до 25 мг. Порушення функції печінки. Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Віатайл слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами. При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза Віатайлу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність прийому - 1 раз за 48 годин. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол. ітраконазол) початкова доза Віатайлу повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Віатайл слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти. Для пацієнтів похилого віку початкова доза становить 25 мг. При добрій переносимості доза може бути збільшена до 50 мг або 100 мг. Приймати внутрішньо.ПередозуванняПри одноразовому прийомі силденафілу в дозі до 800 мг небажані явища були зіставні з такими прийому препарату в нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнатомічна деформація статевого члена (викривлення статевого члена, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Загострення виразкової хвороби. Спадковий пігментний ретиніт. Серцева недостатність. Епізоди розвитку передньої неартеріїтної ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі. Рідко зустрічається синдром множинної системної атрофії, що виявляється тяжким порушенням регуляції кров'яного тиску; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка, зокрема аортальний стеноз; одночасний прийом α-адреноблокаторів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕврікоми екстракт сухий 120мг, даміани екстракт сухий 50мг, йохімбе екстракт сухий 30мг, капсула (желатин, барвник діоксид титану) 100 мг, лактоза 275,2 мг, агент антистежуючий – кальцію стеарат 4,8 мг. Упаковка: 20 капсул 0,480г.Опис лікарської формиБАД. НЕ Є ЛІКАМИХарактеристикаВігралекс -натуральний препарат для повернення молодості та покращення чоловічого здоров'я. Прийом препарату «Вігралекс» можна порівняти з постійними, інтенсивними тренуваннями з метою досягнення бажаного ефекту. Приймаючи препарат день за днем, ви переконаєтеся, що він насправді працює, а не дає разовий ефект. Чудодійний афродизіак, який здавна використовують у народній медицині Малайзії. Екстракт коріння цієї рослини буквально стимулює ваш організм, збільшує вироблення тестостерону і підвищує лібідо. Спочатку цей африканський афродизіак застосовувався для лікування еректильної дисфункції, причому дуже успішно. При цьому практика виявила в ньому низку несподіваних ефектів, які посилили популярність йохімбе. Що це? Цей засіб не лише збільшує бажання. Воно збагачує відчуття, значно посилює задоволення від сексу та сильно підвищує витривалість. Даміана - улюблений афродизіак мексиканських індіанців. Сотні років тому вони використовували листя цієї рослини як тонізуючий і розслаблюючий засіб, який одночасно посилював бажання. З одного боку, екстракт даміани знімає нервову напругу, стрес, ліквідує наслідок перевтоми та підвищує життєвий тонус. Що, погодьтеся, дуже важливо у любовних справах. З іншого, тонізує кровообіг, особливо в області тазу, нагнітаючи кров у статеві органи, тим самим посилюючи бажання.ІнструкціяПриймати чоловікам по 1-2 капсули у першій половині дня. При вживанні БАД у рекомендованих кількостях до організму надходитимуть: флавоноїди 3-6 мг (10-20 % від рекомендованої добової потреби/% адекватного рівня споживання). Тривалість прийому – 1 місяць.Показання до застосуванняЗастосовується як біологічно активної добавки до їжі - джерела природних флавоноїдів, що містить стероїдні сапоніни і йохімбін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, підвищена нервова збудливість, гіпертонія, безсоння, порушення серцевої діяльностіУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 1 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 30 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 4 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 70.24 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, целюлоза мікрокристалічна – 70.24 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F240012 рожевий - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.9256 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.048 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.0264 мг, 4 . 10 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 70.24 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, целюлоза мікрокристалічна – 70.24 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F240012 рожевий - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.9256 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.048 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.0264 мг, 4 . 30 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 70.24 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, целюлоза мікрокристалічна – 70.24 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F240012 рожевий - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.9256 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.048 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.0264 мг, 4 . 4 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКорінь еврикоми – стимулює лібідо і статевий потяг. Вторинним ефектом також є протизапальна дія, збільшення м'язової маси при бодібілдингу. Корінь женьшеню – компонент, що бере активну участь при пересиланні сигналів у корі головного мозку, що покращує склад крові, покращує обмін речовин і роботу серця, сприяє регенерації тканин в органах. Якорі, що стелиться - компонент, що нівелює статеву дисфункцію і збільшує рівень тестостерону, що сприяє підвищенню сили і витривалості. Крім всього іншого збільшує кількість активних сперматозоїдів і коригує емоційний фон. Водяний горіх – відновлюючий засіб після важких навантажень та захворювань різної етимології, очищає сечостатевий тракт. Знижує рівень спазмів та нервового перезбудження, захищає організм від вірусної активності. Гінко Білоба – стимулює розумову діяльність, очищає судини, покращує кровообіг, сприяє розслабленню гладких м'язів у статевому члені та стримує відтік венозної крові. Китайський лимонник – зміцнює центральну нервову систему, знімає фізичну та розумову втому, стимулює дихання та серцево-судинну систему, регулює кров'яний тиск, рівень глюкози у крові, розширює судини.Характеристикапідвищенню потенції та посиленню лібідо, посиленому припливу крові до пенісу, стабільної ерекції та посилення оргазмічного задоволення, сексуальному підйому та посиленню потягу, контролю за тривалістю статевого акту, профілактики та лікування імпотенції та простатиту, збільшення статевого члена, очищення організму, комплексного очищення всіх ваших органів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиСтандартне дозування – 2 капсули на день. Максимальні результати від застосування препарату ВіМакс будуть помітні не відразу і не досягають вищих позначок, як при застосуванні віагри або сіалісу у вечір цього ж дня. Разом з тим препарат повністю натуральний, не має побічних ефектів, а результат лікування стійкий протягом десятиліття. Після перших декількох днів прийому ваша статева сила значно зросте, через кілька тижнів сильно зросте сексуальне бажання і фізичний потяг, через два місяці ви помітите у себе стабільну і тривалу ерекцію. , А також посилення оргазму, через чотири місяці, ви повністю контролюватимете свої сексуальні здібності, час до еякуляції, а також відмітите збільшення статевого члена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: діюча речовина: простати екстракт – 50 мг, у перерахунку на водорозчинні пептиди – 10 мг; допоміжні речовини: жир твердий (Вітепсол, марки Н 15, W 35, Супосир, марки NA 15, NAS 50) - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,25 г. Супозиторії ректальні 10 мг. 5 супозиторіїв у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної ламінованої поліетиленом. Одну або дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату в пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії ректальніХарактеристикаСупозиторії торпедоподібної форми від білого до білого з жовтуватим або сірувато-бурим відтінком кольору. Допускається поява білого нальоту на поверхні супозиторію та наявність на зрізі повітряного стрижня та лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаВітапрост® має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. Вітапрост® нормалізує параметри передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію.Клінічна фармакологіяЗасіб лікування хронічного простатитуПоказання до застосуванняХронічний простатит. Стан до і після оперативних втручань на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може застосовуватись у комплексній терапії. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не описані.Спосіб застосування та дозиРектально, по 1 супозиторію після мимовільного спорожнення кишечника або клізми 1 раз на день. Після введення супозиторію бажано перебування пацієнта у ліжку протягом 30-40 хвилин. Тривалість курсу лікування препаратом Вітапрост - не менше 10 днів. За потреби можливе проведення повторних курсів. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Вітапрост не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: активна речовина: простати екстракт – 100 мг (у перерахунку на водорозчинні пептиди – 20 мг); допоміжні речовини: сахароза – 28,500 мг, лактози моногідрат – 7,125 мг, кальцію стеарату моногідрат – 2,500 мг, кросповідон – 9,275 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 102,600 мг; склад оболонки: акрил-із (метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1], титану діоксид, тальк, триетилцитрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат, індигокармін) - 25 мг. Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. Одну, дві або три контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачкуОпис лікарської формиТаблетки покриті кишковорозчинною оболонкоюХарактеристикаТаблетки від блакитного до світло-синього кольору, круглі, двоопуклі, допускається наявність вкраплень.Фармакотерапевтична групаВітапрост® має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. На підставі даних клінічних досліджень доведено, що Вітапрост помірно зменшує обсяг передміхурової залози. Препарат зменшує вираженість обструктивної та ірритативної симптоматики при доброякісній гіперплазії передміхурової залози, що виявляється у збільшенні максимальної та середньої об'ємних швидкостей потоку сечі та зменшенні обсягу залишкової сечі. Дані клінічних досліджень довели, що застосування препарату Вітапрост зменшує ймовірність розвитку загострень хронічного абактеріального простатиту, не викликає змін показників клінічного та біохімічного аналізу крові, загального аналізу сечі. Ефективність застосування препарату Вітапрост для профілактики загострень хронічного абактеріального простатиту за оцінками лікарів-дослідників становить 97,5%. Вітапрост® нормалізує параметри секрету передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, спричинені простатитом, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію.Клінічна фармакологіяПростатиту хронічного засобу лікуванняПоказання до застосуванняХронічний бактеріальний простатит. Профілактика загострень хронічного абактеріального простатиту. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Стан до і після оперативних втручань на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Дефіцит лактази, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість лактози, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу).Побічна діяВкрай рідко - алергічні реакції. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви приймаєте будь-які інші препарати, перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не описані.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2 рази на день. Тривалість курсу лікування препаратом Вітапрост при доброякісній гіперплазії передміхурової залози – не менше 30 днів, при хронічному простатиті – не менше 10 днів. Для профілактики загострень хронічного простатиту застосовують по 1 таблетці 2 десь у день протягом щонайменше 30 днів — 1-2 десь у рік.ПередозуванняПро випадки передозування препарату не повідомлялося.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: простати екстракт – 100 мг (у перерахунку на водорозчинні пептиди – 20 мг); допоміжні речовини: сахароза, лактози моногідрат, кальцію стеарат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна; склад оболонки: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1], титану діоксид, тальк, триетилцитрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат, індигокармін. Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування лікарського засобу в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від блакитного до світло-синього кольору, круглі, двоопуклі, допускається наявність вкраплень.Фармакотерапевтична групаПростатит хронічного засобу лікування.ФармакодинамікаВітапрост® має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. На підставі даних клінічних досліджень доведено, що Вітапрост помірно зменшує обсяг передміхурової залози. Препарат зменшує вираженість обструктивної та ірритативної симптоматики при доброякісній гіперплазії передміхурової залози, що виявляється у збільшенні максимальної та середньої об'ємних швидкостей потоку сечі та зменшенні обсягу залишкової сечі. Дані клінічних досліджень довели, що застосування препарату Вітапрост зменшує ймовірність розвитку загострень хронічного абактеріального простатиту, не викликає змін показників клінічного та біохімічного аналізу крові, загального аналізу сечі. Ефективність застосування препарату Вітапрост для профілактики загострень хронічного абактеріального простатиту за оцінками лікарів-дослідників становить 97,5%. Вітапрост® нормалізує параметри секрету передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, спричинені простатитом, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію.Показання до застосуванняХронічний бактеріальний простатит. Профілактика загострень хронічного абактеріального простатиту. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Стан до і після оперативних втручань на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Дефіцит лактази, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість лактози, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу).Побічна діяВкрай рідко – алергічні реакції. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви приймаєте будь-які інші препарати, перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не описані.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2 рази на день. Тривалість курсу лікування препаратом Вітапрост при доброякісній гіперплазії передміхурової залози – не менше 30 днів, при хронічному простатиті – не менше 10 днів. Для профілактики загострень хронічного простатиту застосовують по 1 таблетці 2 десь у день протягом щонайменше 30 днів – 1-2 десь у рік.ПередозуванняПро випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування хронічного простатиту та станів до та після оперативних втручань на передміхуровій залозі має бути комплексним, що передбачає поряд із призначенням таблеток Вітапрост застосування інших груп лікарських препаратів та немедикаментозних методів лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: діюча речовина: простати екстракт – 100 мг у перерахунку на водорозчинні пептиди – 20 мг; допоміжні речовини: жир твердий (Вітепсол, марки H 15, W 35; Суппосир, марки NA 15, NAS 50) - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,25 г. Супозиторії ректальні 20 мг. 5 супозиторіїв у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної ламінованої поліетиленом. Одну або дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату в пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії ректальніХарактеристикаСупозиторії торпедоподібної форми білого з жовтуватим, кремуватим або сіруватим відтінком кольору. Допускається поява білого нальоту на поверхні супозиторію та наявність на зрізі повітряного стрижня та лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаВітапрост® Форте має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. На підставі даних клінічних досліджень доведено, що Вітапрост® Форте помірно зменшує обсяг передміхурової залози. Препарат зменшує вираженість обструктивної та ірритативної симптоматики при доброякісній гіперплазії передміхурової залози, що виявляється у збільшенні максимальної та середньої об'ємних швидкостей потоку сечі та зменшенні обсягу залишкової сечі. Вітапрост® Форте покращує мікроциркуляцію крові в стінці сечового міхура за рахунок розширення неушкоджених судин (ефект вазодилатації), цим сприяє відновленню доставки кисню до тканин, що зазнають гіпоксії, що стимулює фізіологічну репарацію. Чинить протизапальну дію за рахунок поліпшення процесів трофіки стінки сечового міхура та стимуляції регенераторних процесів. Активація органного кровотоку сприяє покращенню адаптаційної та скорочувальної активності детрузора, збільшуючи ємність сечового міхура. Зниженням ішемії детрузора можна пояснити виражене зниження гіперактивності сечового міхура, яке триває після закінчення застосування Вітапрост® Форте. Вітапрост® Форте сприяє нормалізації параметрів передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію.ФармакокінетикаЯк пептидний препарат розщеплюється клітинними протеазами до амінокислот. Кумулятивної дії немає.ФармакодинамікаВітапрост® Форте має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. Вітапрост® Форте нормалізує параметри передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію. Препарат має протизапальну та антиагрегаційну дію, стимулює м'язи сечового міхура. Діючі речовини екстракту простати відносять до групи пептидних біорегуляторів - цитомедин. Ці лікарські речовини є пептиди з молекулярною масою від 1 до 10 кДа. Низькомолекулярні пептиди пара- або аутокринної природи виконують функцію трансспецифічних внутрішньо-і міжклітинних месенджерів. Пептиди передміхурової залози зменшують час згортання крові та підвищують антиагрегаційну активність судинної стінки, покращують мікроциркуляцію крові, посилюють фібринолітичну активність крові, збільшують скорочувальну активність міоцитів детрузора in vivo, in vitro. Мають імуномодулюючу та імуностимулюючу дію, посилюють синтез антигістамінових та антисеротонінових антитіл. В основі застосування пептидних біорегуляторів при лікуванні хронічного простатиту знаходиться здатність цих препаратів відновлювати мікроциркуляцію, надавати непряму протизапальну дію за рахунок посилення синтезу антигістамінових та антисеротонінових антитіл, а також їх імуномодулюючу та імуностимулюючу дію. Лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози засноване на найважливішому біологічному ефекті цитомединів: органотропності, що дозволяє регулювати процеси диференціювання та функції клітин у тому органі, з якого вони виділені.Клінічна фармакологіяЗасіб лікування хронічного простатитуПоказання до застосуванняХронічний простатит (у складі комплексної терапії). Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі, ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання та прискореного сечовипускання при неускладнених формах гіперактивності сечового міхура у жінок у клімактеричному та постклімактеричному періодах. Стан до і після оперативних втручань на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяЧасто – 1-10%; іноді – 0,1-1%; рідко – 0,01-0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки. Дуже рідко – алергічні реакції. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може застосовуватись у комплексній терапії. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не описані.Спосіб застосування та дозиРектально. По 1 супозиторію після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми 1 раз на день. Після введення бажано перебування пацієнта на ліжку протягом 30-40 хвилин. Тривалість курсу лікування визначає лікар. Мінімальна тривалість курсу лікування препаратом Вітапрост® Форте при доброякісній гіперплазії передміхурової залози – 15 днів, при хронічному простатиті – 10 днів, при гіперактивному сечовому міхурі – 20 днів. За потреби можливе проведення повторних курсів. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Вітапрост® Форте не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: активна речовина: простати екстракт 100 мг у перерахунку на водорозчинні пептиди – 20 мг; допоміжна речовина: жир твердий (Вітепсол, марки Н 15, W 35; суппосир, марки NA 15, NAS 50) - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,25 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці. Одну або дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії білого з жовтуватим, кремуватим або сіруватим відтінком кольору, торпедоподібної форми. Допускається поява білого нальоту поверхні супозиторію.Фармакотерапевтична групаВітапрост®, Вітапрост® форте. Протизапальна, антиагрегаційна, органотропна дія на передміхурову залозу. Вітапрост плюс. Антибактеріальна, протизапальна, антиагрегаційна, органотропна дія на передміхурову залозу.ФармакодинамікаВітапрост®, Вітапрост® форте. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі за рахунок зменшення тромбоутворення, антиагрегантної активності, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. На підставі клінічних досліджень доведено, що Вітапрост таблетки та Вітапрост форте зменшують обсяг передміхурової залози. Препарати зменшують вираженість обструктивної та ірритативної симптоматики при доброякісній гіперплазії передміхурової залози, що виявляється у збільшенні максимальної та середньої об'ємних швидкостей потоку сечі та зменшенні обсягу залишкової сечі. Нормалізує параметри передміхурової залози та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, спричинені простатитом, усуває дизуричні явища, покращує копулятивну функцію. Вітапрост плюс. Комбінований препарат має антимікробні та протизапальні властивості. Ломефлоксацин – бактерицидний засіб широкого спектра дії групи фторхінолонів. Впливає на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує надспіралізацію, утворює комплекс з її тетрамером (субодиниці гірази А2В2) і порушує транскрипцію та реплікацію ДНК, що призводить до загибелі мікробної клітини. Високо активний щодо грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Citrobacter diversus, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacaee influenzam, influenza, phys. . Помірно чутливі до препарату - Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis,Serratia liquefaciens, Serratia marcescens, Mycobacterium tuberculosis, Chlamydia trachomatis, Hafnia alvei, Citrobacter freundii, Aeromonas hydrophila, Proteus mirabilis, Proteus stuartii, Providencia rettgeri, Providencia alcalifaciens, Klebіace, Стійкі до препарату - Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл).Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans. Стійкі до препарату - Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл).Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans. Стійкі до препарату - Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл). Резистентність розвивається рідко. Субстанція «Сампрост» (простати екстракт) зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Зменшує тромбоутворення, має антиагрегантну активність, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. Нормалізує параметри простати та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, покращує копулятивну функцію.Показання до застосуванняВітапрост ®  (суппозиторії ректальні) хронічний простатит; стани до та після оперативних втручань на передміхуровій залозі. Вітапрост ®  (пігулки, покриті оболонкою, розчинною в кишечнику) хронічний абактеріальний простатит; профілактика загострень хронічного абактеріального простатиту; доброякісна гіперплазія передміхурової залози; стани до та після оперативних втручань на передміхуровій залозі. Вітапрост ®  форте хронічний простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози; лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі, ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання та прискореного сечовипускання при неускладнених формах гіперактивності сечового міхура у жінок у клімактеричному та постклімактеричному періодах; стани до та після оперативних втручань на передміхуровій залозі. Вітапрост ®  Плюс гострий та хронічний бактеріальний простатит, спричинений чутливими мікроорганізмами, у т.ч. у поєднанні з іншими запальними захворюваннями сечостатевого тракту; стани до та після оперативного втручання на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняВітапрост ® Вітапрост ® форте - підвищена чутливість до компонентів препарату. Вітапрост ® Плюс - підвищена чутливість до компонентів препарату; вік до 18 років (період формування та зростання скелета). З обережністю: церебральний атеросклероз, епілепсія та інші захворювання ЦНС з епілептичним синдромом. Побічна діяВітапрост ® , Вітапрост ® форте Алергічні реакції (вкрай рідко). Вітапрост ® Плюс Побічні дії препарату Вітапрост Плюс пов'язані з наявністю в його складі антибіотика ломефлоксацину. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку нервової системи: астенія, запаморочення, знервованість, тривожність. З боку травної системи: псевдомембранозний ентероколіт, дисбактеріоз, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту, тромбоцитопенія, підвищення фібринолізу, лімфаденопатія. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, порушення ритму, міокардіопатія. Субстанція «Сампрост» (простати екстракт) дуже рідко викликає алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВітапрост® плюс Підвищує активність пероральних антикоагулянтів та збільшує токсичність НПЗЗ. ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення препарату. Відсутня перехресна стійкість з пеніцилінами, цефалоспоринами, аміноглікозидами, котримоксазолом, метронідазолом.Спосіб застосування та дозиРектально. По 1 супозиторію після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми 1 раз на день. Після введення бажано перебування пацієнта на ліжку протягом 30-40 хвилин. Тривалість курсу лікування визначає лікар. Мінімальна тривалість курсу лікування препаратом Вітапрост® Форте при доброякісній гіперплазії передміхурової залози – 15 днів, при хронічному простатиті – 10 днів, при гіперактивному сечовому міхурі – 20 днів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: активні речовини: простати екстракт – 100 мг (у перерахунку на водорозчинні пептиди – 20 мг), ломефлоксацину гідрохлорид – 400 мг; допоміжна речовина: основа для супозиторіїв – жир твердий (вітепсол) – достатня кількість до отримання супозиторію масою 2,25 г. Супозиторії ректальні 400 мг +20 мг. 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці, одна або дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату у картонній пачці. Умови зберіганняОпис лікарської формиСупозиторії ректальніХарактеристикаСупозиторії від білого або майже білого до світло-кремового із сіруватим відтінком кольору, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат Вітапрост® Плюс має антимікробні та протизапальні властивості. Ломефлоксацин – бактерицидний засіб широкого спектра дії групи фторхінолонів. Впливає на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує надспіралізацію, утворює комплекс з її тетрамером (субодиниці гірази А2В2) і порушує транскрипцію та реплікацію ДНК, що призводить до загибелі мікробної клітини. Високо активний щодо грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides, Escherichia coli, Citrobacter diversus, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacaee influenzam, influenza m. . Помірно чутливі до препарату Staphylococcus aureus, Staphylococcus Epidermidis, Serratia liquifaciens, Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Mycobacterium tuberculosis,Chlamydia trachomatis, Hafnia alvei, Citrobacter freundii, Aeromonas hydrophila, Proteus mirabilis, Proteus stuartii, Providencia rettgeri, Providencia alcalifaciens, Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter aerogenes. Стійкі до препарату Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл). Резистентність розвивається рідко.Стійкі до препарату Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл). Резистентність розвивається рідко.Стійкі до препарату Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії. На більшість мікроорганізмів діє низькі концентрації (концентрація, необхідна для придушення зростання 90% штамів, зазвичай не більше 1 мкг/мл). Резистентність розвивається рідко. Простати екстракт має органотропну дію на простату. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Зменшує тромбоутворення, має антиагрегантну активність, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. Нормалізує параметри простати та еякуляту. Зменшує біль та дискомфорт, покращує копулятивну функцію.Клінічна фармакологіяЗасіб лікування хронічного простатитуПоказання до застосуванняГострий і хронічний бактеріальний простатит, викликаний чутливими мікроорганізмами, у тому числі запальними захворюваннями сечостатевого тракту, що супроводжується. Стан до і після оперативного втручання на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Вік до 18 років (період формування та зростання скелета).Побічна діяПобічні дії препарату Вітапрост Плюс, за винятком алергічних реакцій, пов'язані з наявністю в його складі антибіотика ломефлоксацин. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку нервової системи: астенія, запаморочення, нервозність, тривожність, стомлюваність, нездужання, біль голови, непритомні стани, безсоння, галюцинації, судоми, гіперкінези, тремор, парестезії, депресія, збудження. З боку травної системи: псевдомембранозний ентероколіт, дисбактеріоз, сухість слизової оболонки ротової порожнини, діарея або запор, метеоризм, зміна кольору язика, зниження апетиту або булімія, спотворення смаку, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту, тромбоцитопенія, підвищення фібринолізу, лімфоаденопатія, пурпура, носова кровотеча. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, екстрасистолія, аритмії, прогресування серцевої недостатності та стенокардії, тромбоемболія легеневої артерії, кардіоміопатія, флебіт. З боку сечостатевої системи: гломерулонефрит, дизурія, поліурія, анурія, альбумінурія, уретральні кровотечі, кристалурія, гематурія, затримка сечі, набряки; орхіт, епідідиміт. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, подагра. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, васкуліт, судоми литкових м'язів, біль у спині та грудях. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, кашель, гіперсекреція мокротиння, грипоподібні симптоми. З боку органів чуття: порушення зору, біль і шум у вухах, біль у власних очах. Інші: посилення потовиділення, озноб, спрага, суперінфекція.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує активність пероральних антикоагулянтів та збільшує токсичність нестероїдних протизапальних препаратів. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення препарату. Відсутня перехресна стійкість з пеніцилінами, цефалоспоринами, аміноглікозидами, котримоксазолом, метронідазолом.Спосіб застосування та дозиРектально по 1 супозиторію 1 раз на день після клізми або самостійного спорожнення кишечника. Перед застосуванням супозиторій слід витягти з контурної коміркової упаковки. Після введення препарату Вітапрост Плюс бажано протягом 30-40 хвилин перебувати в ліжку. Курс лікування продовжується до зникнення збудника в секреті простати і становить від 10 до 30 днів (тривалість лікування визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦеребральний атеросклероз, епілепсія та інші захворювання центральної нервової системи з епілептичним синдромом.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), капсула желатинова (желатин, титану діоксид (барвник)), листя розмарину, трава золототисячника, корінь любистоку лікарського, аскорбінова кислота (вітамін С), екстракт плодів журавлини, вітамін Е 50 % (dl-альфа-токоф , модифікований крохмаль (носій), мальтодекстрин (стабілізатор), діоксид кремнію (антистежуючий агент)), вітамін А 15% (ретинол ацетат, желатин, сахароза, кукурудзяний крохмаль, Е321 (антиокислювач)), екстракт пагонів хвоща, мальто кальцію стеарат (антистежуючий агент), діоксид кремнію (антистежуючий агент). Форма випуску: 60 капсул 300 мг.Характеристика«Нірковий комплекс для сечовивідної системи» vitateka® містить екстракти рослин та вітаміни, що сприяють нормалізації стану нирок та сечового міхура.Властивості компонентівЗолототисячник у складі має антибактеріальну властивість і має сечогінну дію, виводячи зайву рідину і не порушуючи іонний баланс за рахунок калійзберігаючого ефекту. Любисток сприяє зменшенню спазмів та нормалізації кровопостачання нирок. Листя розмарину є натуральним антиоксидантом. Екстракт плодів журавлини допомагає підтримувати нормальну бактеріальну флору та сприяє зменшенню ризику утворення каменів. Хвощ здатний надавати одночасно діуретичний та протизапальний ефекти. Вітамін А бере участь у регенерації ниркового епітелію.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела поліфенольних сполук, додаткового джерела вітамінів С, А, Е.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 3 десь у день під час їжі. Прийом 3 капсул на день забезпечує рекомендований рівень добового споживання вітаміну С на 150% (90 мг), вітаміну А на 100% (800 мкг) та вітаміну Е на 100% (10 мг). Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N1 Форма випуску: спрей Упакування: фл. Виробник: ІП Левін Ігор Георгійович Завод-виробник: Авен ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт дерези звичайної (ягід годжі), кордицепс китайський, даміану (тернера розлога), екстракт плодів З Пальметто, екстракт імбиру. 1 пігулка в упаковці.Фармакотерапевтична групаВіСеКС - це унікальна біологічно активна добавка до їжі від російського виробника, яка дозволяє значно продовжити сексуальне довголіття. Натуральні компоненти, що входять до складу, абсолютно безпечні для здоров'я і є джерелом бета-ситостерину, арбутину, містять флавоноїди та аденозин. Безпечний та ефективний засіб допоможе всім чоловікам знайти впевненість у своїй сексуальній силі. У складі препарату - рослини, які з давніх-давен використовуються для підвищення потенції, працездатності та витривалості. Головний компонент - ягоди дерези звичайної, які у висушеному вигляді містять багато флавонодидів, амінокислот та мікроелементів. За здатність покращувати лібідо та сексуальне бажання в народі її по праву називають ягодою кохання. Кордицепс китайський - цілющий гриб, що росте у високогір'ях Тибету, збільшує м'язову силу та витривалість організму. Якщо лібідо у чоловіків знижено через підсвідомі причинні фактори, застосовується даміана - афродозіак, що прибирає занепокоєння і допомагає при сексуальних розладах. Екстракт імбиру, що входить до складу, ефективний у боротьбі зі старінням організму і відмінно підвищує збудження, а плоди З Пальметто здатні не тільки повернути чоловікам їх силу, але і зміцнять всю сечостатеву систему.Показання до застосуванняВівасекс сприяє посиленню ерекції, продовження статевого акту, а також значно покращує якість статевого життя.Побічна діяПрепарат не викликає побічних ефектів та звикання.Спосіб застосування та дозиДорослим чоловікам по 1 таблетці. Дія препарату триває до 24 годин. Приймати за півгодини перед передбачуваним статевим актом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою На одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 25 мг/50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафілу цитрат 35,12 мг (еквівалентно силденафілу 25,00 мг)/силденафілу цитрат 70,24 мг (еквівалентно силденафілу 50,00 мг)/силденафілу цитрат 140,48 мг (000 мг) допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101), кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 102), магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай II 31K58875 білий складається з гіпромелози, лактози моногідрату, титану діоксиду, тріацетину.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одній стороні цифрою 25. Таблетки 50 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 50. Таблетки 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 100.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – ФДЕ5-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т½) становить близько 4-х годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкої (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК 30-49 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить приблизно до дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це у свою чергу призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпека та ефективність препарату Візарсин при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору одне око. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом альфа-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто  від ≥ 1/100 до < 1/10 не часто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)-протеази та ізоферменту CYP3A4, на фоні досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові. AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). У окремих чутливих пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсін лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Візарсіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини за умов in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Візарсин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб.: Діюча речовина; силденафілу цитрат 140,48 мг (еквівалентно силденафілу 100,00 мг); Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101) 147,52 мг, кальцію гідрофосфат 204,00 мг, кроскармелоза натрію 24,00 мг, гіпромелоза 18,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 100 ; оболонка плівкова; *Опадрай II 31K58875 білий 20,00 мг; *Опадрай II 31K58875 белый - смесь гипромеллозы 28 %, лактозы моногидрата 40 %, титана диоксида 24 %, триацетина 8 %. В упаковке 1 штука.Фармакотерапевтическая группаРеализация физиологического механизма эрекции связана с высвобождением оксида азота (NO) в кавернозном теле во время сексуальной стимуляции. Что, в свою очередь, приводит к увеличению уровня цГМФ, последующему расслаблению гладкомышечной ткани кавернозного тела и увеличению притока крови. Силденафил не оказывает прямого расслабляющего действия на изолированное кавернозное тело человека, но усиливает эффект NO посредством ингибирования ФДЭ5, которая ответственна за распад цГМФ. Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 в условиях in vitro, его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов фосфодиэстеразы: ФДЭ6 - в 10 раз, ФДЭ1 - более чем в 80 раз, ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - более чем в 700 раз. Силденафил в 4000 раз более селективен в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3, что имеет важнейшее значение, поскольку ФДЭ3 является одним из ключевых ферментов регуляции сократимости миокарда. Обязательным условием эффективности силденафила является сексуальная стимуляция.ФармакокинетикаФармакокинетика силденафила в рекомендуемом диапазоне доз носит линейный характер. Всасывание. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ пригнічує активність ФДЕ5 людини на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ) Cmax при прийомі силденафілу всередину натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте рівень абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) знижується на 11 %). Розподіл. Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметільний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4-х годин. Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T1/2 - 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, переважно кишечником (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку. У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок. При легкій (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірній (КК 30-49 мл/хв) нирковій недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК< 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок. Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5).ІнструкціяПриймати внутрішньо.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Безпечність та ефективність препарату Візарсін при одночасному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайбільш частими побічними ефектами були біль голови і "припливи". Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто &le 1/10 часто від &le 1/100 до < 1/10 нечасто від &le 1/1000 до < 1/100 рідко від &le 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000. Частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: Нечасто: реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: Часто: розмиті зір, порушення зору, ціанопсія. Нечасто: біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату. Рідко: набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах. Частота невідома: неартеріїтна передня ішемічна невропатія зорового нерва (НПІНЗН), оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшар. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто: раптове зниження або втрата слуху, шум у вухах, біль у вухах. Порушення з боку серця та судин: Часто: "припливи". Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопатія. Рідко: фібриляція передсердь. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто: анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто: відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто: закладеність носа. Нечасто: носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення об'єму мокротиння, що відокремлюється, посилення кашлю. Рідко: відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто: нудота, диспепсія. Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення "печінкових" функціональних тестів від норм. Рідко: гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часто: біль у спині. Нечасто: міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Нечасто: збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена. Рідко: тривала ерекція та/або пріапізм. Порушення з боку нервової системи та психіки: Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення. Нечасто: сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія. Рідко: судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: Нечасто: відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми. Рідко: дратівливість. Побічні ефекти, виявлені під час постмаркетингових досліджень. Серцево-судинні ускладнення. В ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. Інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з зазначених небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення. У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відносин діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т1/2 після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків у віці 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу. Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/добу 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Cmax силденафілу підвищувалася на 1 %. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітора ВІЛ-протеази та сильного інгібітора цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Cmax сил000 ), a AUC на 1000% (у 11 разів).Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні бозентану, антагоніста ендотелінових рецепторів (помірний індуктор ізоферменту CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) і силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 %, відповідно.Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинперетвору. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинперетвору. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинперетвору. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.може призводити до більшого зниження концентрації силденафілу у плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинперетвору. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.може призводити до більшого зниження концентрації силденафілу у плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинперетвору. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи кальцію, не впливають на фармакокінетику силденафілу. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи кальцію, не впливають на фармакокінетику силденафілу. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу інші лікарські засоби. Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4 (IC50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в рекомендованих дозах його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на субстрати кліренсу цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. При одночасному прийомі а-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні "лежачи" становило 7/ 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст.та 8/4 мм рт. ст., відповідно, а в положенні "стоячи" - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.виявлялася як запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.виявлялася як запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.які метаболізуються ізоферментом CYP2C9 не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові.які метаболізуються ізоферментом CYP2C9 не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні в крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців за максимальної концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08 % (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження АТ у положенні "лежачи" становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок. При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при тяжкій нирковій недостатності (КК 30 мл/хв) - дозу силденафілу слід знизити до 25 мг. Порушення функції печінки. Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсін слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза Візарсіну не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування - 1 раз на 48 годин. При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту. СYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсіну повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Пацієнти похилого віку. Корекція дози препарату Візарсін не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття "припливів", запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), захворювання, що привертають до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія), захворювання, що супроводжуються кровотечею. , нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензіяУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою На одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 25 мг/50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафілу цитрат 35,12 мг (еквівалентно силденафілу 25,00 мг)/силденафілу цитрат 70,24 мг (еквівалентно силденафілу 50,00 мг)/силденафілу цитрат 140,48 мг (000 мг) допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101), кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 102), магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай II 31K58875 білий складається з гіпромелози, лактози моногідрату, титану діоксиду, тріацетину.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одній стороні цифрою 25. Таблетки 50 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 50. Таблетки 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 100.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – ФДЕ5-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т½) становить близько 4-х годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкої (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК 30-49 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить приблизно до дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це у свою чергу призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпека та ефективність препарату Візарсин при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору одне око. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом альфа-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто  від ≥ 1/100 до < 1/10 не часто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)-протеази та ізоферменту CYP3A4, на фоні досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові. AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). У окремих чутливих пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсін лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Візарсіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини за умов in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Візарсин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою На одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 25 мг/50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафілу цитрат 35,12 мг (еквівалентно силденафілу 25,00 мг)/силденафілу цитрат 70,24 мг (еквівалентно силденафілу 50,00 мг)/силденафілу цитрат 140,48 мг (000 мг) допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101), кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 102), магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай II 31K58875 білий складається з гіпромелози, лактози моногідрату, титану діоксиду, тріацетину.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одній стороні цифрою 25. Таблетки 50 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 50. Таблетки 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 100.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – ФДЕ5-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т½) становить близько 4-х годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкої (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК 30-49 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить приблизно до дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це у свою чергу призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпека та ефективність препарату Візарсин при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору одне око. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом альфа-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто  від ≥ 1/100 до < 1/10 не часто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)-протеази та ізоферменту CYP3A4, на фоні досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові. AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). У окремих чутливих пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсін лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Візарсіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини за умов in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Візарсин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, що диспергуються в порожнині рота на одну таблетку, що диспергується в порожнині рота, 50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафіл 50,00 мг/100,00 мг Допоміжні речовини: гіпролоза, манітол, аспартам, неогесперидин дигідрохалкон, ароматизатор м'ятний, ароматизатор м'яти перцевої, кросповідон тип А, кальцію силікат, магнію стеарат *Ароматизатор м'яти перцевої: мальтодекстрин, акації камедь, сорбітол, м'яти польова олія, лівоментол та вода.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з м'ятним запахом. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5)-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності важкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної ФДЕ5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпечність та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсін Кутаб, тому що до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом α-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова артімія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин Ку-таб у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові Cmax силденафілу збільшувалася на 0 . Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів системи цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Візарсин Кутаб, таблетки, що диспергуються в порожнині рота, може застосовуватися пацієнтами, які зазнають труднощів при проковтуванні таблетки, в якості альтернативи препаратам силденафілу в лікарських формах: таблетки та таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі, тому їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може почати розчинятися. Витягти таблетку наступним чином: Блістер, що містить 1 таблетку Блістер, що містить 4 таблетки 1. Зігнути блістер по лінії розриву. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розчинення, потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. При прийомі препарату Візарсин Ку-таб з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при його прийомі натще. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. При необхідності прийому силденафілу в дозі 25 мг рекомендовано застосування силденафілу у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Візарсин Кутаб повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати тільки після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсін Кутаб не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсин Кутаб лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин® Ку-таб® слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Візарсин Кутаб (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику розвитку НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин Кутаб слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора NO на тромбоцити людини в умовах in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин Кутаб у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсин Кутаб, оскільки до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування при хронічних захворюваннях: розділ "Особливі вказівки" Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін Кутаб у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему