Урология Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: соліфенацину сукцинат – 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110,50 мг, крохмаль кукурудзяний – 30,00 мг, тальк – 3,00 мг, магнію стеарат – 1,50 мг; плівкова оболонка: опадрай білий 03В28796 - 3,60 мг, (гіпромелоза 6сР Е464 - 2,2500 мг, титану діоксид Е171 - 1,1250 мг, макрогол 400 - 0,2250 мг), опадрай коричневий гіпромелоза 5 сР Е464 - 0,2374 мг, титану діоксид Е171 - 0,0895 мг, макрогол 6000 - 0,0475 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 - 0,0128 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 По 10 таблеток в оПА/Ал/ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарати для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі, спазмолітичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція: максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) не залежить від дози. Сmах і площа під кривою (AUC) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmах та AUC соліфенацину. Розподіл: обсяг розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600 л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язується з білками плазми крові, переважно з он-кислим глікопротеїном. Метаболізм: соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно ізоферментом CYP3A4. Однак існують альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватись метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/годину, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані наступні метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення: після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено у сечі та 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт). Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік: не потрібно коригувати дозу залежно від віку пацієнта. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових літніх добровольців (від 65 до 80 років) та у здорових молодих добровольців ( Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді Тmах, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення приблизно на 20% довший у людей похилого віку. Ці незначні відмінності є клінічно значущими. Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: AUC та Сmах соліфенацину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали. Печінкова недостатність: У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) величина Сmах не змінюється, AUC збільшується на 60%, Т1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня не визначалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Соліфенацин – це специфічний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін впливає на мускаринові рецептори (переважно М3) та викликає скорочення детрузора. Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів підтипу М3. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку спорідненість або відсутність такого до різних інших рецепторів та іонних каналів. Фармакодинаміка Клінічний ефект соліфенацину у дозах 5 мг та 10 мг спостерігається вже протягом першого тижня лікування та стабілізується протягом наступних 12 тижнів лікування. Ефективність зберігається щонайменше протягом 12 місяців. Максимальний ефект соліфенацину спостерігається через 4 тижні від початку терапії.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання у пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.Протипоказання до застосуванняЗатримка сечовипускання; тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон); міастенія gravis; закритокутова глаукома; гіперчутливість до соліфенацину або будь-якої з допоміжних речовин; проведення гемодіалізу; печінкова недостатність тяжкого ступеня; ниркова недостатність або печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості при одночасному лікуванні сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Перед початком терапії соліфенацин слід виключити інші причини прискореного сечовипускання (хронічна серцева недостатність або захворювання нирок). При виявленні інфекції сечових шляхів слід здійснити відповідну антибактеріальну терапію. Дотримання запобіжних заходів при застосуванні соліфенацину потрібне у пацієнтів: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими захворюваннями з обструкцією; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну одночасно приймає сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальним рефлюксом або пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; з вегетативною нейропатією; у жінок під час вагітності.Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Застосовувати соліфенацин у період вагітності можна тільки у випадку, якщо користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Немає даних про проникнення соліфенацину у грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що соліфенацин та/або його метаболіти проникали в молоко лактуючих мишей. Застосування соліфенацину протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяЗастосування соліфенацину може викликати небажані реакції, пов'язані з його антихолінергічною дією, частіше за слабку або помірну вираженість. Частота цих небажаних реакцій залежить від дози соліфенацину. Найчастіше відзначається небажана реакція соліфенацину - сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на добу, та у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Класифікація частоти виникнення небажаних реакцій представлена ​​відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто (>1/10) Часто (>1/100, <1/10) Нечасто (>1/1000, <1/100) Рідко (>1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома (частота не може бути встановлена ​​з наявних даних) Порушення з боку імунної системи анафілактичні реакції* Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту*, гіперкаліємія Порушення психіки галюцинації*, сплутаність свідомості* делірій* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту сухість в роті запор, нудота, диспепсія, біль у животі гастроезофагальна рефлюксна хвороба, сухість глотки товстокишкова непрохідність, копростаз, блювання* ілеус*, дискомфорт у ділянці живота* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів порушення роботи печінки*, зміна показників функціональних проб печінки* Інфекційні та паразитарні захворювання інфекція сечовивідних шляхів, цистит Порушення з боку нервової системи сонливість, дисгевзія (порушення смаку) запаморочення*, головний біль* Порушення з боку органу зору нечіткість зору (порушення акомодації) сухість слизової оболонки очей Глаукома * Порушення з боку серця шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует"*, подовження інтервалу QT (ЕКГ)*, фібриляція передсердь*, тахікардія*, відчуття серцебиття* Загальні розлади та порушення у місці введення втома, периферичні набряки Порушення дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. сухість порожнини носа Дисфонія* Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин сухість шкіри висип * свербіж * багатоформна еритема*, кропив'янка*, ангіоневротичний набряк* ексфоліативний дерматит* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язова слабкість* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів утруднення сечовипускання затримка сечі ниркова недостатність* * спостерігалися у післяреєстраційному періоді застосування соліфенацинуВзаємодія з лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш вираженої фармакологічної дії та небажаних реакцій. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Фармакологічна дія може бути знижена при одночасному прийомі холінергічних агоністів рецепторів. Соліфенацин може знизити дію лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду. Фармакокінетична взаємодія Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує ізоферменти CYP1A1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або 3А4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс лікарських засобів, що метаболізуються цими CYP-ферментами. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину Соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на добу), сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, викликало дворазове збільшення AUC залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/добу - трикратне збільшення. Тому максимальна доза соліфенацину не повинна перевищувати 5 мг, якщо пацієнт приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Спільне застосування соліфенацину та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Не вивчали явища індукції ферментів на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також вплив високоафінних субстратів ізоферменту CYP3A4 на дію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами ізоферменту CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, кар. Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів Пероральні контрацептиви: не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіолевоноргестрел). Варфарин: прийом соліфенацину не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їхнього впливу на протромбіновий час. Дігоксин: прийом соліфенацину не впливав на фармакокінетику дигоксину.Спосіб застосування та дозиДорослі, включаючи літніх По 5 мг один раз на добу внутрішньо, повністю запиваючи рідиною, незалежно від часу прийому їжі. При необхідності, доза може бути збільшена до 10 мг один раз на добу. Діти Безпека та ефективність соліфенацину у дітей не вивчені, у зв'язку з чим застосування препарату Солікса-Ксантіс у дітей протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Солікса-Ксантіс повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом та в дозі не більше 5 мг на добу. Пацієнти, які отримують сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 При сумісному застосуванні соліфенацину з кетоконазолом або терапевтичною дозою іншого сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, такого як нелфінавірітраконазол, максимальна добова доза препарату Солікса-Ксантіс не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняПередозування соліфенацином потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину, яка випадково була прийнята одним пацієнтом – 280 мг протягом 5 годин. Ця доза призвела до зміни психічного стану пацієнта, але не вимагала госпіталізації. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промивання шлунка ефективно протягом години, але не викликати блювання. Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при дихальній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при гострій затримці сечі – катетеризація; при мідріазі - закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення. Як і у разі передозування іншими антихолінергічними препаратами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда) , аритмії, хронічна серцева недостатність)Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з такими факторами ризику, як подовження інтервалу QT та гіпокаліємія, спостерігалися подовження інтервалу QT та шлуночкова тахікардія за типом "пірует". Ефективність та безпека не вивчалися у пацієнтів з нейрогенною дисфункцією сечового міхура. Було виявлено кілька випадків ангіоневротичного набряку з обструкцією дихальних шляхів у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні ангіоневротичного набряку має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Було виявлено декілька випадків анафілактичних реакцій у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні анафілактичної реакції має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Соліфенацин, подібно до інших антихолінергічних препаратів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також (рідко) сонливість і втому, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: соліфенацину сукцинат - 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 55,25 мг, крохмаль кукурудзяний – 15,00 мг, тальк – 1,50 мг, магнію стеарат – 0,75 мг; плівкова оболонка: опадрай жовтий OY 32823 - 2,0 мг (гіпромелоза 6сР Е464 - 1,2500 мг, титану діоксид Е171 - 0,5688 мг, макрогол 400 - 0,1250 мг, барвник заліза оксид2,00 барвник заліза оксид червоний Е172 – 0,0002 мг). По 10 таблеток в оПА/Ал/ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарати для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі, спазмолітичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція: максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) не залежить від дози. Сmах і площа під кривою (AUC) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmах та AUC соліфенацину. Розподіл: обсяг розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600 л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язується з білками плазми крові, переважно з он-кислим глікопротеїном. Метаболізм: соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно ізоферментом CYP3A4. Однак існують альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватись метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/годину, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані наступні метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення: після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено у сечі та 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт). Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік: не потрібно коригувати дозу залежно від віку пацієнта. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових літніх добровольців (від 65 до 80 років) та у здорових молодих добровольців ( Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді Тmах, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення приблизно на 20% довший у людей похилого віку. Ці незначні відмінності є клінічно значущими. Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: AUC та Сmах соліфенацину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали. Печінкова недостатність: У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) величина Сmах не змінюється, AUC збільшується на 60%, Т1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня не визначалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Соліфенацин – це специфічний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін впливає на мускаринові рецептори (переважно М3) та викликає скорочення детрузора. Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів підтипу М3. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку спорідненість або відсутність такого до різних інших рецепторів та іонних каналів. Фармакодинаміка Клінічний ефект соліфенацину у дозах 5 мг та 10 мг спостерігається вже протягом першого тижня лікування та стабілізується протягом наступних 12 тижнів лікування. Ефективність зберігається щонайменше протягом 12 місяців. Максимальний ефект соліфенацину спостерігається через 4 тижні від початку терапії.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання у пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.Протипоказання до застосуванняЗатримка сечовипускання; тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон); міастенія gravis; закритокутова глаукома; гіперчутливість до соліфенацину або будь-якої з допоміжних речовин; проведення гемодіалізу; печінкова недостатність тяжкого ступеня; ниркова недостатність або печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості при одночасному лікуванні сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Перед початком терапії соліфенацин слід виключити інші причини прискореного сечовипускання (хронічна серцева недостатність або захворювання нирок). При виявленні інфекції сечових шляхів слід здійснити відповідну антибактеріальну терапію. Дотримання запобіжних заходів при застосуванні соліфенацину потрібне у пацієнтів: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими захворюваннями з обструкцією; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну одночасно приймає сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальним рефлюксом або пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; з вегетативною нейропатією; у жінок під час вагітності.Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Застосовувати соліфенацин у період вагітності можна тільки у випадку, якщо користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Немає даних про проникнення соліфенацину у грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що соліфенацин та/або його метаболіти проникали в молоко лактуючих мишей. Застосування соліфенацину протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяЗастосування соліфенацину може викликати небажані реакції, пов'язані з його антихолінергічною дією, частіше за слабку або помірну вираженість. Частота цих небажаних реакцій залежить від дози соліфенацину. Найчастіше відзначається небажана реакція соліфенацину - сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на добу, та у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Класифікація частоти виникнення небажаних реакцій представлена ​​відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто (>1/10) Часто (>1/100, <1/10) Нечасто (>1/1000, <1/100) Рідко (>1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома (частота не може бути встановлена ​​з наявних даних) Порушення з боку імунної системи анафілактичні реакції* Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту*, гіперкаліємія Порушення психіки галюцинації*, сплутаність свідомості* делірій* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту сухість в роті запор, нудота, диспепсія, біль у животі гастроезофагальна рефлюксна хвороба, сухість глотки товстокишкова непрохідність, копростаз, блювання* ілеус*, дискомфорт у ділянці живота* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів порушення роботи печінки*, зміна показників функціональних проб печінки* Інфекційні та паразитарні захворювання інфекція сечовивідних шляхів, цистит Порушення з боку нервової системи сонливість, дисгевзія (порушення смаку) запаморочення*, головний біль* Порушення з боку органу зору нечіткість зору (порушення акомодації) сухість слизової оболонки очей Глаукома * Порушення з боку серця шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует"*, подовження інтервалу QT (ЕКГ)*, фібриляція передсердь*, тахікардія*, відчуття серцебиття* Загальні розлади та порушення у місці введення втома, периферичні набряки Порушення дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. сухість порожнини носа Дисфонія* Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин сухість шкіри висип * свербіж * багатоформна еритема*, кропив'янка*, ангіоневротичний набряк* ексфоліативний дерматит* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язова слабкість* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів утруднення сечовипускання затримка сечі ниркова недостатність* * спостерігалися у післяреєстраційному періоді застосування соліфенацинуВзаємодія з лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш вираженої фармакологічної дії та небажаних реакцій. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Фармакологічна дія може бути знижена при одночасному прийомі холінергічних агоністів рецепторів. Соліфенацин може знизити дію лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду. Фармакокінетична взаємодія Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує ізоферменти CYP1A1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або 3А4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс лікарських засобів, що метаболізуються цими CYP-ферментами. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину Соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на добу), сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, викликало дворазове збільшення AUC залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/добу - трикратне збільшення. Тому максимальна доза соліфенацину не повинна перевищувати 5 мг, якщо пацієнт приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Спільне застосування соліфенацину та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Не вивчали явища індукції ферментів на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також вплив високоафінних субстратів ізоферменту CYP3A4 на дію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами ізоферменту CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, кар. Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів Пероральні контрацептиви: не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіолевоноргестрел). Варфарин: прийом соліфенацину не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їхнього впливу на протромбіновий час. Дігоксин: прийом соліфенацину не впливав на фармакокінетику дигоксину.Спосіб застосування та дозиДорослі, включаючи літніх По 5 мг один раз на добу внутрішньо, повністю запиваючи рідиною, незалежно від часу прийому їжі. При необхідності, доза може бути збільшена до 10 мг один раз на добу. Діти Безпека та ефективність соліфенацину у дітей не вивчені, у зв'язку з чим застосування препарату Солікса-Ксантіс у дітей протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Солікса-Ксантіс повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом та в дозі не більше 5 мг на добу. Пацієнти, які отримують сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 При сумісному застосуванні соліфенацину з кетоконазолом або терапевтичною дозою іншого сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, такого як нелфінавірітраконазол, максимальна добова доза препарату Солікса-Ксантіс не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняПередозування соліфенацином потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину, яка випадково була прийнята одним пацієнтом – 280 мг протягом 5 годин. Ця доза призвела до зміни психічного стану пацієнта, але не вимагала госпіталізації. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промивання шлунка ефективно протягом години, але не викликати блювання. Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при дихальній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при гострій затримці сечі – катетеризація; при мідріазі - закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення. Як і у разі передозування іншими антихолінергічними препаратами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда) , аритмії, хронічна серцева недостатність)Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з такими факторами ризику, як подовження інтервалу QT та гіпокаліємія, спостерігалися подовження інтервалу QT та шлуночкова тахікардія за типом "пірует". Ефективність та безпека не вивчалися у пацієнтів з нейрогенною дисфункцією сечового міхура. Було виявлено кілька випадків ангіоневротичного набряку з обструкцією дихальних шляхів у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні ангіоневротичного набряку має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Було виявлено декілька випадків анафілактичних реакцій у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні анафілактичної реакції має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Соліфенацин, подібно до інших антихолінергічних препаратів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також (рідко) сонливість і втому, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: соліфенацину сукцинат - 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 55,25 мг, крохмаль кукурудзяний – 15,00 мг, тальк – 1,50 мг, магнію стеарат – 0,75 мг; плівкова оболонка: опадрай жовтий OY 32823 - 2,0 мг (гіпромелоза 6сР Е464 - 1,2500 мг, титану діоксид Е171 - 0,5688 мг, макрогол 400 - 0,1250 мг, барвник заліза оксид2,00 барвник заліза оксид червоний Е172 – 0,0002 мг). По 10 таблеток в оПА/Ал/ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарати для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі, спазмолітичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція: максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) не залежить від дози. Сmах і площа під кривою (AUC) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmах та AUC соліфенацину. Розподіл: обсяг розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600 л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язується з білками плазми крові, переважно з он-кислим глікопротеїном. Метаболізм: соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно ізоферментом CYP3A4. Однак існують альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватись метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/годину, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані наступні метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення: після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено у сечі та 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт). Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік: не потрібно коригувати дозу залежно від віку пацієнта. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових літніх добровольців (від 65 до 80 років) та у здорових молодих добровольців ( Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді Тmах, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення приблизно на 20% довший у людей похилого віку. Ці незначні відмінності є клінічно значущими. Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: AUC та Сmах соліфенацину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали. Печінкова недостатність: У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) величина Сmах не змінюється, AUC збільшується на 60%, Т1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня не визначалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Соліфенацин – це специфічний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін впливає на мускаринові рецептори (переважно М3) та викликає скорочення детрузора. Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів підтипу М3. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку спорідненість або відсутність такого до різних інших рецепторів та іонних каналів. Фармакодинаміка Клінічний ефект соліфенацину у дозах 5 мг та 10 мг спостерігається вже протягом першого тижня лікування та стабілізується протягом наступних 12 тижнів лікування. Ефективність зберігається щонайменше протягом 12 місяців. Максимальний ефект соліфенацину спостерігається через 4 тижні від початку терапії.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання у пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.Протипоказання до застосуванняЗатримка сечовипускання; тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон); міастенія gravis; закритокутова глаукома; гіперчутливість до соліфенацину або будь-якої з допоміжних речовин; проведення гемодіалізу; печінкова недостатність тяжкого ступеня; ниркова недостатність або печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості при одночасному лікуванні сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Перед початком терапії соліфенацин слід виключити інші причини прискореного сечовипускання (хронічна серцева недостатність або захворювання нирок). При виявленні інфекції сечових шляхів слід здійснити відповідну антибактеріальну терапію. Дотримання запобіжних заходів при застосуванні соліфенацину потрібне у пацієнтів: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими захворюваннями з обструкцією; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну одночасно приймає сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальним рефлюксом або пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; з вегетативною нейропатією; у жінок під час вагітності.Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Застосовувати соліфенацин у період вагітності можна тільки у випадку, якщо користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Немає даних про проникнення соліфенацину у грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що соліфенацин та/або його метаболіти проникали в молоко лактуючих мишей. Застосування соліфенацину протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяЗастосування соліфенацину може викликати небажані реакції, пов'язані з його антихолінергічною дією, частіше за слабку або помірну вираженість. Частота цих небажаних реакцій залежить від дози соліфенацину. Найчастіше відзначається небажана реакція соліфенацину - сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на добу, та у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Класифікація частоти виникнення небажаних реакцій представлена ​​відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто (>1/10) Часто (>1/100, <1/10) Нечасто (>1/1000, <1/100) Рідко (>1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома (частота не може бути встановлена ​​з наявних даних) Порушення з боку імунної системи анафілактичні реакції* Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту*, гіперкаліємія Порушення психіки галюцинації*, сплутаність свідомості* делірій* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту сухість в роті запор, нудота, диспепсія, біль у животі гастроезофагальна рефлюксна хвороба, сухість глотки товстокишкова непрохідність, копростаз, блювання* ілеус*, дискомфорт у ділянці живота* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів порушення роботи печінки*, зміна показників функціональних проб печінки* Інфекційні та паразитарні захворювання інфекція сечовивідних шляхів, цистит Порушення з боку нервової системи сонливість, дисгевзія (порушення смаку) запаморочення*, головний біль* Порушення з боку органу зору нечіткість зору (порушення акомодації) сухість слизової оболонки очей Глаукома * Порушення з боку серця шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует"*, подовження інтервалу QT (ЕКГ)*, фібриляція передсердь*, тахікардія*, відчуття серцебиття* Загальні розлади та порушення у місці введення втома, периферичні набряки Порушення дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. сухість порожнини носа Дисфонія* Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин сухість шкіри висип * свербіж * багатоформна еритема*, кропив'янка*, ангіоневротичний набряк* ексфоліативний дерматит* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язова слабкість* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів утруднення сечовипускання затримка сечі ниркова недостатність* * спостерігалися у післяреєстраційному періоді застосування соліфенацинуВзаємодія з лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш вираженої фармакологічної дії та небажаних реакцій. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Фармакологічна дія може бути знижена при одночасному прийомі холінергічних агоністів рецепторів. Соліфенацин може знизити дію лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду. Фармакокінетична взаємодія Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує ізоферменти CYP1A1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або 3А4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс лікарських засобів, що метаболізуються цими CYP-ферментами. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину Соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на добу), сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, викликало дворазове збільшення AUC залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/добу - трикратне збільшення. Тому максимальна доза соліфенацину не повинна перевищувати 5 мг, якщо пацієнт приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Спільне застосування соліфенацину та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Не вивчали явища індукції ферментів на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також вплив високоафінних субстратів ізоферменту CYP3A4 на дію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами ізоферменту CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, кар. Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів Пероральні контрацептиви: не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіолевоноргестрел). Варфарин: прийом соліфенацину не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їхнього впливу на протромбіновий час. Дігоксин: прийом соліфенацину не впливав на фармакокінетику дигоксину.Спосіб застосування та дозиДорослі, включаючи літніх По 5 мг один раз на добу внутрішньо, повністю запиваючи рідиною, незалежно від часу прийому їжі. При необхідності, доза може бути збільшена до 10 мг один раз на добу. Діти Безпека та ефективність соліфенацину у дітей не вивчені, у зв'язку з чим застосування препарату Солікса-Ксантіс у дітей протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Солікса-Ксантіс повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом та в дозі не більше 5 мг на добу. Пацієнти, які отримують сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 При сумісному застосуванні соліфенацину з кетоконазолом або терапевтичною дозою іншого сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, такого як нелфінавірітраконазол, максимальна добова доза препарату Солікса-Ксантіс не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняПередозування соліфенацином потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину, яка випадково була прийнята одним пацієнтом – 280 мг протягом 5 годин. Ця доза призвела до зміни психічного стану пацієнта, але не вимагала госпіталізації. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промивання шлунка ефективно протягом години, але не викликати блювання. Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при дихальній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при гострій затримці сечі – катетеризація; при мідріазі - закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення. Як і у разі передозування іншими антихолінергічними препаратами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда) , аритмії, хронічна серцева недостатність)Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з такими факторами ризику, як подовження інтервалу QT та гіпокаліємія, спостерігалися подовження інтервалу QT та шлуночкова тахікардія за типом "пірует". Ефективність та безпека не вивчалися у пацієнтів з нейрогенною дисфункцією сечового міхура. Було виявлено кілька випадків ангіоневротичного набряку з обструкцією дихальних шляхів у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні ангіоневротичного набряку має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Було виявлено декілька випадків анафілактичних реакцій у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні анафілактичної реакції має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Соліфенацин, подібно до інших антихолінергічних препаратів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також (рідко) сонливість і втому, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаІнгредієнти, що діють: проантоціанідини (30%) отримані з екстракту великоплідної журавлини (Vaccinium macrocarpon), кріо висушений концентрат ягід болотяної журавлини (Vaccinium oxycoccus) 10:1. Допоміжні інгредієнти: желатин (оболонка капсули) барвники оболонки капсули: оксид заліза, діоксид титану, солі магнієвої стеаринової кислоти (антистежуючий агент). 15 капсул по 376 мг у блістері.ХарактеристикаРослинний засіб для захисту від циститу та боротьби з ним Солуро ОД - містить висококонцентрований екстракт журавлини великоплідної (Vaccinium macrocarpon) і кріо висушений концентрат ягід болотяної журавлини (Vaccinium oxycoccus), отриманий з використанням унікальної технології кріодесикації, що дозволяє максимально зберегти речовини, що містяться в ягодах. Це рослинний засіб для захисту від циститу та боротьби з ним, для підвищення місцевого та загального імунітету. Абсолютно натуральний комплекс для здоров'я сечовивідної системи! Солуро ОД можна використовувати у поєднанні з антибіотиками. 5 причин приймати Солуро ОД: Ефективність - рослинний засіб для захисту від циститу та боротьби з ним, для підвищення місцевого та загального імунітету. Універсальність - негайний ефект, має антиоксидантні та антимікробні властивості. Зручність – лише 1 капсула на день. Можна використовувати у поєднанні з антибіотиками. Якість - вироблений відповідно до стандартів GMP в Європейському союзі. Всі інгредієнти в Солуро ОД зазнають жорстких стандартів якості. Безпека - відповідає всім встановленим у ЄВРАЗЕС та міжнародним стандартам вимогам для засобів, що не є лікарськими. Симптоми та ознаки запалення сечового міхура: часті позиви до сечовипускання; болючість при сечовипусканні; відчуття неповного спорожнення сечового міхура; підвищення температури; біль унизу живота, який може віддавати в поперек; нетримання сечі; відчуття печіння у сфері уретри;8. слабкість та запаморочення; часте сечовипускання. Екстракт журавлини великоплідної (Vaccinium macrocarpon) - містить проантоціанідини 51 мг, мікронутрієнти, що належать до поліфенольних сполук, містяться в рослинах і ягодах і мають антиоксидантні, антимікробні властивості, які відіграють велику роль у підтримці здоров'я сечовивідних шляхів. Природний антибіотик, бореться та захищає від бактерій, що викликають запалення, тому рекомендується як засіб для захисту від циститу та боротьби з ним. Дослідженнями встановлено, що проантоцинідини перешкоджають прикріпленню та розмноженню уропатогенних бактерій до слизової оболонки сечового міхура та сечовивідних шляхів, тим самим полегшуючи їх виведення, а також сприяють підвищенню захисних сил організму. Кріо висушений концентрат ягід болотної журавлини (Vaccinium oxycoccus) – до складу входять різні фітохімічні компоненти, які максимально збереглися при використанні технології кріодесікації, що сприяють виведенню з сечею уропатогенних бактерій, таких як Escherichia coli, перешкоджаючи їх прикріпленню до стінок. Має протизапальну, сечогінну, протимікробну та загальнозміцнюючу дію. Антимікробні властивості обумовлені наявністю в ягодах бензойної та хлорогенової кислот, а протизапальна дія – наявністю урсолової кислоти. Рослина, плоди якої з давніх-давен використовуються як лікувальний засіб від проблем сечовидільної системи. Підтримує функціональний стан сечостатевої системи. Екстракт журавлини, має протизапальний, діуретичний, протимікробний,сечогінною та загальнозміцнюючою дією.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела проантоціанідинів, арбутину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі, запиваючи водою. Тривалість прийому: 1 місяць. Можливі повторні прийоми протягом року.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: тамсулозин гідрохлорид 400 мкг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат – 0.8 мг, триетилцитрат – 1.1 мг, тальк – 2.5 мг, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1) – 43.8 мг (що містить також полісорбат 80 – 1 мг, натрію лаурилсульфат – 0.3 мг) – 281.4 мг. Склад кришечки твердої желатинової капсули: барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.2%, титану діоксид (E171) - 0.3333%, барвник заліза оксид чорний (E172) - 0.53%, барвник заліза оксид червоний (Е1. - До 100%. Склад корпусу твердої желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.01%, барвник заліза оксид чорний (E172) - 0.01%, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.1714%, титану діоксид (E17, - До 100%. Пігулки - 1 таб. Активна речовина: Фінастерид 5 мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат – 0.75 мг, тальк – 4.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 7.5 мг, крохмаль прежелатинізований – 15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 15 мг, лактози моногідрат – 102. Склад оболонки: ;титану діоксид (ЕEC171) - 0.1881 мг, лактози моногідрат - 0.3809 мг, макрогол 6000 - 0.6214 мг, гіпоролоза - 1.9048 мг, гіпромелоза - 1.9048 мг. 10 шт. (5 капс. + 5 таб.) – блістери (6) – пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули з модифікованим вивільненням; тверді желатинові, розмір №2, кришечка: непрозора, коричневого кольору; корпус: непрозорий, коричнево-жовтого кольору; вміст капсул – пелети білого або майже білого кольору. Таблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, форми трикутника із закругленими кінцями, злегка двоопуклі, з гравіюванням "GR" на одній стороні, майже без запаху.Фармакотерапевтична групаПрепарат Сонірид Дуо призначений для лікування та контролю симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) за необхідності комбінованого лікування тамсулозином та фінастеридом з метою: досягнення регресії розміру передміхурової залози, поліпшення сечовипускання та зменшення симптоматики з боку нижніх відділів сечовивідних шляхів, спричинену ДГПЗ; уповільнення клінічного прогресування захворювання та зниження частоти розвитку гострої затримки сечі та необхідності хірургічного лікування, включаючи трансуретральну резекцію передміхурової залози (ТУРП) та простатектомію. Сонірид Дуо можна застосовувати лише при збільшенні передміхурової залози (об'єм передміхурової залози більше 40 см3). При такому збільшенні передміхурової залози комбіноване лікування полегшує симптоми ДГПЗ та уповільнює клінічне прогресування захворювання ефективніше, ніж при монотерапії фінастеридом або блокатором α1-адренорецепторів. Препарат можна застосовувати лише для лікування чоловіків. Фармакодинаміка тамсулозину Тамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри (підтип α1А), а також α1-адренорецептори, переважно що знаходяться в тілі сечового міхура (D). Це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення функції детрузора. За рахунок цього зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози.Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти з α1В-адренорецепторами, які розташовані у гладких м'язах судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ. Фармакодинаміка фінастериду Фінастерид – синтетичний 4-азастероїд, специфічний інгібітор внутрішньоклітинного ферменту 5-α-редуктази II типу. Останній перетворює тестостерон на активніший андроген - 5-α-дигідротестостерон (ДГТ). Нормальна функція та зростання передміхурової залози, в т.ч. її гіпертрофована тканина залежить від перетворення тестостерону на ДГТ. Фінастерид не діє на рецептори андрогенів. У здорових добровольців проліферація та апоптоз клітин передміхурової залози збалансовані за рахунок взаємодії факторів, що гальмують та стимулюють зростання. Хоча етіологічні чинники, на молекулярному рівні викликають гіперплазію передміхурової залози, ще відомі, мабуть, що у цьому процесі грає роль ДГТ. Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу знижують концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяють регресії гіперплазії передміхурової залози.Згідно з даними клінічних досліджень, лікування фінастеридом швидко знижує концентрацію ДГТ у плазмі на 70%, що призводить до зменшення обсягу передміхурової залози. При постійному прийомі статистично значущі ефекти реєструються через 3 місяці (зменшення обсягу залози приблизно на 20%) та 7 місяців (зменшення вираженості симптомів, пов'язаних із гіперплазією передміхурової залози). В організмі людини зустрічаються 2 види 5-α-редуктази: І та ІІ. Їх розподіл у тканинах неоднаково: у передміхуровій залозі, яєчках та їх придатках, головці статевого члена, мошонці, насіннєвих везикулах, печінці та у грудній клітці зустрічається ізофермент II типу; I тип зустрічається, головним чином, у шкірі голови, спини та грудях, сальних залозах, у печінці, надниркових залозах і нирках. Фінастерид пригнічує насамперед ізофермент II типу, відповідальний більшу частину ДГТ у крові. Одноразова доза фінастериду швидко та суттєво змінює концентрацію ДГТ у плазмі. Одноразова доза 5 мг фінастериду знижує концентрацію ДГТ у плазмі на 75%, який на 24 год досягає свого мінімуму, потім протягом 7 днів повертається до вихідного рівня. При багаторазовому прийомі фінастерид зберігає ефективність. Фінастерид знижує концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі на <15% і забезпечує відповідне збільшення рівня тестостерону в передміхуровій залозі. У порівнянні з хірургічним або хімічним каструванням лікування фінастеридом супроводжується значно більшим зниженням рівня ДГТ у передміхуровій залозі. Простатспецифічний антиген (ПСА) – чутливий та специфічний андрогенозалежний маркер карциноми передміхурової залози. У більшості випадків після декількох місяців лікування фінастеридом спостерігається швидке зниження концентрації ПСА, а потім встановлення її на низьких значеннях. Після 1 року прийому фінастериду у дозі 5 мг середня концентрація ПСА знижується на 50%. Фінастерид не виявляє спорідненості до андрогенних рецепторів і не чинить іншої гормональної дії. Слідом за відкриттям 5-α-редуктази та описом синдрому недостатності 5-α-редуктази II типу (гермафродитизм чоловічого типу) роль андрогенів у доброякісній гіперплазії простати була знову переглянута. Розвиток передміхурової залози залежить від ДГТ, сильного андрогену. При недостатності 5-α-редуктази на фоні нормального або високого рівня тестостерону у дорослому віці спостерігається атрофія передміхурової залози. ДГТ активує андрогенні рецептори, утворивши після приєднання до них димери, які, вступаючи у зв'язок з ДНК, прямо або опосередковано сприяють проліферації клітин за рахунок зміни експресії генів, що відповідають за проліферацію та апоптоз. В інтактній передміхуровій залозі процеси апоптозу та проліферації перебувають у рівновазі.Незважаючи на те, що фактори, що провокують гіперплазію простати на молекулярному рівні, невідомі, що роль ДГТ у цьому вельми ймовірна. Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.ФармакокінетикаТамсулозін Всмоктування Тамсулозин всмоктується у тонкому кишечнику, біодоступність натще становить майже 100%. При прийомі тамсулозину з їжею його абсорбція знижується. Для досягнення однакового рівня всмоктування препарат слід приймати щодня у дозі, вказаній в інструкції після сніданку. При прийомі однієї капсули пролонгованої дії 400 мкг після їди C max ;препарату в плазмі досягається приблизно через 6 год . прийомі. Хоча дані показники оцінювалися у пацієнтів похилого віку, передбачається, що у молодих пацієнтів вони аналогічні. При одноразовому та багаторазовому прийомі можуть зустрічатися індивідуальні коливання концентрації препарату у плазмі. Розподіл Зв'язування тамсулозину з білками плазми становить приблизно 99%; Vd невеликий (близько 0.2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин метаболізується повільно, ефект "першого проходження" незначний. Тамсулозин повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1А-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. У щурів виявлено незначну мікросомальну індукцію, викликану тамсулозином. Жоден із метаболітів не виявляє більшої активності, ніж тамсулозин. Виведення Тамсулозин та його метаболіти переважно виводяться нирками, приблизно 9% від прийнятої дози препарату – у незміненому вигляді. T1/2; препарату з плазми склав 10 год при одноразовому прийомі капсули 400 мкг, після багаторазового прийому - 13 год, кінцевий T1/2; - 22 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При захворюваннях нирок корекція дози не потрібна. Фінастерид Всмоктування Швидко всмоктується з ШКТ, через 2 години досягає C max ;в плазмі, що дорівнює 37 нг/мл. Абсорбція в шлунково-кишковому тракті завершується через 6-8 годин після прийому. Їда не впливає на всмоктування фінастериду. Біодоступність фінастериду при внутрішньому прийомі становить приблизно 80%. Розподіл 90% циркулюючого фінастериду пов'язано з білками плазми і не чинить ушкоджуючої дії при захворюваннях нирок. Фінастерид проникає через гематоенцефалічний бар'єр і в невеликій кількості розподіляється в насінній рідині пацієнтів. Vd становить 76±14 л. Метаболізм Фінастерид активно метаболізується у печінці шляхом окисної біотрансформації. Два з 5 метаболітів фінастериду мають слабку активність і відповідають за 20% загального інгібування 5-α-редуктази. Виведення Середній T1/2; фінастериду становить 6 год (4-12 год), у чоловіків старше 70 років - 8 год (6-15 год). При застосуванні міченого фінастериду приблизно 39% (32-49%) дози виводилося нирками у вигляді метаболітів. Незмінений финастерид мало визначався у сечі. Приблизно 57% (51-64%) загальної дози виводиться через кишківник. Концентрація фінастериду в спермі коливається від невизначеної (< 1 нг/мл) до 21 нг/мл. Тривалий, 3-7-місячний прийом у дозі 5 мг на добу, знижує концентрацію ДГТ у сироватці на 70%. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку фінастерид виводиться трохи повільніше, але це не має клінічного значення і не вимагає корекції дози. Це стосується пацієнтів з нирковою недостатністю, т.к. Зменшення ниркової екскреції метаболітів компенсується збільшенням виведення препарату через кишечник. Показники фармакокінетики фінастериду у пацієнтів із печінковою недостатністю не досліджені. Оскільки фінастерид активно метаболізується у печінці, при захворюваннях печінки потрібний додатковий контроль.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування та контролю симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Комбінація інгібітору 5α-редуктази з альфа1-адреноблокатором.Показання до застосуванняЛікування та контроль симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих чи допоміжних речовин; наявність постуральної гіпотензії в анамнезі; печінкова недостатність тяжкого ступеня; порушення функції нирок (концентрація креатиніну у плазмі >2 мг/дл); вагітність та застосування препарату у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом; дитячий вік до 18 років; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю за наявності ризику розвитку обструктивної уропатії (пацієнти з великим обсягом залишкової сечі та/або суттєво зниженим відтоком сечі повинні регулярно спостерігатися лікарем на предмет виявлення обструктивної уропатії); захворювання печінки, печінкова недостатність; пацієнти похилого віку; під час планування оперативного лікування катаракти.Вагітність та лактаціяСонірид Дуо не можна застосовувати у жінок. Вагітним і жінкам репродуктивного віку слід уникати контакту з подрібненими або втратили цілісність таблетками фінастериду, а також слід уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає финастерид (використовувати презерватив). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяНебажані побічні реакації представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). Небажані реакції монотерапії тамсулозином З боку нервової системи: часто - запаморочення; нечасто – головний біль; рідкісні - непритомність. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія. З боку дихальної системи: ; нечасто - риніт. З боку травної системи: нечасто - запор, діарея, нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - висипання, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку статевих органів та молочної залози: ; нечасто - ретроградна еякуляція; дуже рідко – пріапізм. Небажані реакції монотерапії фінастеридом З боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк губ, язика, гортані та особи. З боку нервової системи: часто - зниження лібідо; частота невідома – депресія, зниження лібідо, яке може зберігатися після припинення лікування. З боку органу зору: нечасто - помутніння кришталика. З боку серцево-судинної системи: частота невідома - відчуття серцебиття. З боку травної системи: часто - біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - шкірний висип. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція, зменшення обсягу еякуляту; нечасто – порушення еякуляції, болючість молочних залоз, збільшення молочних залоз; частота невідома - болючість яєчок, сексуальна дисфункція (еректильна дисфункція та порушення еякуляції), що зберігається після припинення терапії, чоловіче безпліддя та/або зниження якості насіннєвої рідини. Після відміни фінастериду якість насіннєвої рідини нормалізувалося чи покращувалося. Було проведено 7-річне дослідження з контролем плацебо, в якому брали участь 18882 здорових чоловіків. Доступні для аналізу дані пункційної біопсії передміхурової залози були отримані щодо 9060 суб'єктів, при цьому рак передміхурової залози був виявлений у 803 (18.4%) чоловіків, які отримували финастерид у дозі 5 мг, і у 1147 (24.4%) чоловіків, які отримували плацбо. Згідно з результатами пункційної біопсії, рак передміхурової залози з баловим показником 7-10 за шкалою Глісона був діагностований у 280 (6.4%) чоловіків з групи, які отримували фінастерид у дозі 5 мг, у той час як у групі плацебо рак з таким ступенем диференціювання був діагностований у 237 (5,1%) пацієнтів. Результати додаткового аналізу свідчили, що збільшення поширеності низькодиференційованого раку передміхурової залози,що спостерігалося у групі отримувала финастерид у дозі 5 мг, можна пояснити систематичної помилкою в оцінці результатів, що з впливом терапії финастеридом 5 мг обсяг передміхурової залози. Із загальної кількості випадків раку передміхурової залози, діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.на момент встановлення діагнозу приблизно 98% випадків були віднесені до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.на момент встановлення діагнозу приблизно 98% випадків були віднесені до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: ;при оцінці концентрації ПСА слід брати до уваги зниження його концентрації у пацієнтів, які приймають фінастерид Небажані реакції комбінованого лікування: у пацієнтів, які отримують комбіноване лікування (фінастерид та альфа1-адреноблокатор), описані такі ж небажані реакції, що виникають з тією ж частотою, як при монотерапії фінастеридом та альфа1-адреноблокатором. Проте виявлено такі винятки: еректильна дисфункція та порушення еякуляції виявлялися частіше при комбінованому лікуванні, тоді як прогресування захворювання (включаючи посилення симптомів ДГПЗ або необхідність хірургічного лікування) відзначалося частіше при монотерапії.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro печінкових мікросомальних фракцій (модель метаболізму препарату ферментативною системою цитохрому Р450) визначили, що тамсулозин не вступає у фармакокінетичну взаємодію з фінастеридом під час метаболізму в печінці. Додаткова взаємодія тамсулозину з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії Не виявлено взаємодії при одночасному застосуванні тамсулозину та атенололу, еналаприлу, ніфедипіну або теофіліну. Спільне застосування з циметидином може спричинити підвищення концентрації тамсулозину в плазмі, тоді як фуросемід викликає її зниження. Проте, змінювати дозу препарату не потрібно, оскільки. концентрація тамсулозину залишається у межах норми. In vitro; діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не змінюють вміст вільної фракції тамсулозину в плазмі людини. Також тамсулозин не змінює вміст вільної фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. У дослідженнях ;in vitro ;печінкових мікросомальних фракцій (модель метаболізму препарату ферментативною системою цитохром Р450) на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося взаємодії з амітриптіліном, сальбутамолом, глібенкламідом та фінастеридом. Однак диклофенак та варфарин можуть підвищити швидкість виведення тамсулозину. Теоретично існує ймовірність, що спільне застосування з тамсулозином може посилити гіпотензивний ефект інших препаратів, таких як засоби загальної анестезії або інші альфа1-адреноблокатори. Додаткова взаємодія фінастериду з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії Не виявлено клінічно значущої взаємодії при спільному застосуванні фінастериду з наступними препаратами: варфарин, інгібітори АПФ, альфа1-адреноблокатори, теофілін, ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, бета-адреноблокатори, діуретики, нітрати, , блокатори гістамінових Н2-рецепторів, інгібітори ГМГ-КоА-редуктазиСпосіб застосування та дозиПрепарат Сонірид Дуо містить тамсулозин 400 мкг у капсулах з модифікованим вивільненням та фінастерид 5 мг у таблетках, покритих плівковою оболонкою. Препарати призначені для щоденного вживання. Добова доза препарату Сонірид Дуо включає 1 капсулу з модифікованим вивільненням тамсулозину 400 мкг та 1 таблетку, покриту плівковою оболонкою, фінастериду 5 мг. Тамсулозин 400 мкг, капсули з модифікованим вивільненням, необхідно приймати в один і той же час доби, після їди. Капсули слід ковтати повністю, не розламувати і розжовувати, т.к. це може порушити уповільнене вивільнення діючої речовини. Для повного терапевтичного ефекту потрібне тривале застосування препарату Сонірид Дуо. З появою небажаних реакцій можна перевести пацієнта на монотерапію фінастеридом; однак рекомендується повернутися до комбінованого режиму при посиленні симптомів ДГПЗ.ПередозуванняНе описано випадків одночасного передозування фінастеридом та тамсулозином. Немає клінічних даних про передозування тамсулозину. Теоретично, гостре передозування тамсулозином може викликати артеріальну гіпотензію, яка може призвести до серцево-судинних порушень. Для відновлення артеріального тиску та серцевого ритму пацієнта необхідно укласти, при необхідності слід застосувати плазмозамінні препарати та, залежно від стану пацієнта, вазопресорні препарати. Рекомендується контролювати функцію нирок. Не показано проведення діалізу через значне зв'язування тамсулозину з білками плазми. Для зменшення абсорбції препарату доцільно спричинити блювання. Промивання шлунка після прийому великої кількості препарату слід проводити разом із призначенням активованого вугілля та осмотичного проносного (наприклад, сульфату натрію). Передозування фінастериду: застосування одноразової дози фінастериду 400 мг і багаторазовий прийом у дозі до 80 мг на добу протягом 3 місяців не виявили небажаних реакцій. При передозуванні специфічного лікування не потрібне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОцінюючи показника ПСА необхідно враховувати те що, що з лікуванні финастеридом концентрація ПСА знижується. У більшості пацієнтів концентрація ПСА швидко знижується протягом першого місяця лікування, а потім стабілізується на новому вихідному рівні. Цей посттерапевтичний вихідний рівень приблизно дорівнює половині дотерапевтичного значення. Таким чином, у типових випадках лікування фінастеридом протягом шести місяців і більше, показник ПСА необхідно подвоювати для порівняння з нормальними значеннями у пацієнтів, які не приймають фінастерид. Не виявлено жодних інших відмінностей у стандартних лабораторних показниках між пацієнтами, які отримують плацебо або фінастерид. До початку лікування препаратом Сонірид Дуо пацієнт повинен бути обстежений для виключення інших захворювань, які виявляються тими ж симптомами, що і ДГПЗ. До лікування та регулярно під час лікування необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження та, при необхідності, визначення ПСА. Пацієнтів з великим обсягом залишкової сечі та/або вираженою скрутою сечовипускання необхідно обстежити для виявлення обструктивної уропатії. Запобіжні заходи при застосуванні тамсулозину Як і при застосуванні інших блокаторів α1-адренорецепторів, під час лікування тамсулозином може знижуватися АТ, що в поодиноких випадках призводить до непритомності. За перших ознак постуральної гіпотензії (наприклад, запаморочення, слабкість) слід посадити або укласти пацієнта до повного зникнення симптомів. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (САР, варіант синдрому маленької зіниці) спостерігався під час операції з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які приймають тамсулозин. Інтраопераційна САР може підвищити частоту ускладнень операції. Не рекомендується розпочинати лікування тамсулозином пацієнтів, яким планується хірургічне лікування катаракти. Припинення прийому тамсулозину за 1-2 тижні до операції зазвичай зменшує ризик, проте поки що не встановлено оптимальних термінів припинення його прийому. Для профілактики розвитку інтраопераційного синдрому атонічної райдужки хірург та офтальмологи в передопераційному періоді повинні з'ясувати, чи приймав пацієнт тамсулозин раніше чи продовжує його прийом. Це дозволить вжити відповідних заходів під час планування та під час оперативного втручання. Є повідомлення про випадки розвитку тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії альфа1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Запобіжні заходи при застосуванні фінастериду Дані щодо можливості надходження фінастериду в організм при ручному поділі таблетки або під час статевого акту при контакті з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає фінастерид, відсутні. У зв'язку з цим, вагітним та жінкам репродуктивного віку не рекомендується ділити таблетки руками, уникати контакту з подрібненими або втратили цілісність таблетками, а також уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає фінастерид. Оскільки тривалість наявності фінастериду в насінній рідині чоловіка після припинення прийому препарату невідома, необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів протягом 2 місяців після закінчення лікування. Таблетки фінастериду містять моногідрат лактози. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози-галактози препарат приймати не слід. Пацієнти з непереносимістю лактози повинні враховувати, що препарат містить 102.6 мг лактози моногідрату. Вплив фінастериду на концентрацію ПСА та діагностику раку передміхурової залози До початку лікування та періодично під час лікування фінастеридом необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження та, при необхідності, визначати концентрацію ПСА. Існує значний збіг концентрації ПСА у чоловіків з раком передміхурової залози та без. Таким чином, у чоловіків з ДГПЗ значення ПСА, що знаходиться в межах норми внаслідок застосування фінастериду, не виключає рак передміхурової залози. Застосування фінастериду знижує концентрацію ПСА у сироватці крові приблизно на 50% у пацієнтів із ДГПЗ навіть за наявності раку передміхурової залози. Зниження концентрації ПСА відзначається у всьому діапазоні його значень і може бути різним у різних пацієнтів. При оцінці показника ПСА необхідно враховувати, що зниження ПСА у плазмі у пацієнтів із ДГПЗ, які приймають фінастерид, не дозволяє виключити наявність раку передміхурової залози. У пацієнтів, які приймають финастерид протягом 6 місяців і більше, значення ПСА необхідно подвоювати порівняно з нормальними показниками у пацієнтів, які приймають финастерид. Таке коригування дозволяє зберегти чутливість та специфічність визначення показника ПСА та забезпечує можливість діагностики раку передміхурової залози. При постійному підвищенні концентрації ПСА у чоловіків, які приймають финастерид, слід провести ретельне обстеження. При цьому не можна виключити можливість порушення режиму дозування, зазначеного в інструкції із застосування фінастериду. Фінастерид суттєво не знижує частку вільного ПСА та відношення вільного ПСА до загального; цей показник залишається незмінним під час лікування финастеридом. При визначенні частки вільного ПСА для діагностики раку передміхурової залози корекція не потрібна. Рак молочної залози у чоловіків У ході клінічних досліджень, а також протягом постмаркетингового періоду у чоловіків, які приймають финастерид, було виявлено випадки раку молочної залози. Лікарі повинні проінструктувати своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни тканини молочної залози, такі як поява ущільнень, біль, гінекомастія або виділення із сосків. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Не виявлено таких ефектів фінастериду. Спеціально таких ефектів тамсулозину не досліджувалися. Однак слід враховувати можливість появи сонливості, порушення чіткості зору, запаморочення, непритомності у деяких пацієнтів, у зв'язку з чим їм слід тимчасово утриматися від управління;Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Одна капсула містить 0,400 мг тамсулозину гідрохлориду; допоміжні речовини: стеарат кальцію; триетилцюрат; тальк; сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), що містить також полісорбат 80 та натрію лаурилсульфат; целюлоза мікрокристалічна; Верхня частина капсули: заліза оксид жовтий (CI 77492 Е172); титану діоксид (CI 77891 Е171); заліза оксид чорний (CI 77499 Е172); заліза оксид червоний (CI 77491 Е172); желатин; Нижня частина капсули: заліза оксид червоний (CI 77491 Е172); заліза оксид чорний (CI 77499 Е172); заліза оксид жовтий (CI 77492 Е172); титану діоксид (CI 77891 Е171); желатин. Капсули із модифікованим вивільненням 0,4 мг. 10 капсул у блістері з плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1(один) або 3(три) блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розмір №2; кришечка: непрозора, коричневого кольору; Корпус: непрозорий, коричнево-жовтого кольору. Вміст капсули-пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність препарату – близько 100%. Після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 400 мкг Сmах активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл У рівноважному стані (через 5 днів курсового прийому) значення Cмах активної речовини в плазмі крові на 60-70% вище, ніж Смах після одноразового прийому препарату. Зв'язування з білками плазми – 99%. Тамсулозин має незначний обсяг розподілу (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин не піддається ефекту "першого проходження" і повільно біотрансформується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до 1А-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 тамсулозин при одноразовому прийомі -10 год, після багаторазового прийому -13 год, кінцевий час напіввиведення - 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1A-адренорецептори, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри, а також α1D-адренорецептори, що переважно перебувають у тілі сечового міхура. Це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення функції детрузора. За рахунок цього зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1 A-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти α1 B-адренорецепторами, які розташовані в гладких м'язах судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів, зумовлених доброякісною гіперплазією передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента препарату. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження кліренсу креатиніну нижче 10 мл/хв), артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична), тяжка печінкова недостатність.Побічна діяРідко – головний біль, запаморочення, астенія, порушення сну (сонливість або безсоння), ретроградна еякуляція, зниження лібідо, біль у спині, риніт; у поодиноких випадках – ортостатична гіпотензія, тахікардія, серцебиття, біль у грудній клітці. З боку органів травлення: у поодиноких випадках – нудота, блювання, запори або діарея. У вкрай поодиноких випадках реакції гіперчутливості - висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиЦиметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має, зміни дозування не потрібно). Диклофенак та непрямі антикоагулянти посилюють виведення тамсулозину. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу тамсулозин не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. У дослідженнях in vitro не було виявлено взаємодії на рівні печінкового метаболізму з амітриптіліном, сальбутамолом, глібенкламідом та фінастеридом. Інші альфа1-адреноблокатори, інгібітори ацетилхолінестерази, алпростадил, анестетики, діуретики, леводопа, антидепресанти, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, нітрати та етанол можуть посилити вираженість гіпотензивного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, по 1 капсулі на день, в один і той же час доби, запиваючи достатньою кількістю води. Капсулу годі було ні розламувати на частини, ні розжовувати, т.к. при цьому порушується пролонговане вивільнення діючої речовини.ПередозуванняВипадки гострого передозування не описані. Симптоми: теоретично можливе виникнення гострої гіпотензії, компенсаторної тахікардії. Лікування: пацієнта слід укласти, щоб відновити артеріальний тиск та нормалізувати частоту серцевих скорочень. Проводять кардіотропну терапію. Слід слідкувати за функцією нирок та застосовувати загальну підтримуючу терапію. Якщо симптоми залишаються, слід ввести об'ємозамінні розчини, судинозвужуючі препарати. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного. Діаліз не є ефективним, оскільки тамсулозин міцно зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПодібно до інших α1-адреноблокаторів тамсулозин може викликати зниження АТ, у поодиноких випадках викликаючи непритомність. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) необхідно посадити або укласти хворого до зникнення симптомів. Лікування тамсулозином має передувати попереднє обстеження хворого з метою виключення будь-якого іншого захворювання, що протікає з такими ж симптомами, як доброякісна гіперплазія простати. Лікування повинні передувати попередні ректальне пальцеве обстеження простати та вимірювання рівня специфічного антигену простати (PSA), які пізніше під час лікування регулярно повторюють. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорид троспію 15 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг, целюлоза мікрокристалічна – 75 мг, крохмаль кукурудзяний – 44 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 10 мг, стеаринова кислота – 2 мг, повідон – 25 тис. – 1 мг, кремнію діоксид. Склад оболонки: гіпромелоза – 6.24 мг, титану діоксид – 1.44 мг, целюлоза мікрокристалічна – 0.96 мг, стеаринова кислота – 0.96 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів. Троспію хлорид - четвертинна амонієва основа, м-холіноблокатор. Є конкурентним антагоністом ацетилхоліну на рецепторах постсинаптичних мембран гладкої мускулатури. Має високу спорідненість до м1- та м3-холінорецепторів. Знижує підвищену активність детрузор сечового міхура. Має спазмолітичну та деяку гангліоблокуючу дію. Не має центральних ефектів.ФармакокінетикаВсмоктування та ;розподіл Після прийому препарату внутрішньо Cmax досягається через 4-6 год. Концентрація троспію хлориду при одноразовому прийомі 20-60 мг пропорційна прийнятій дозі. Зв'язування з білками плазми становить 50-80%. Чи не кумулює. Метаболізм та ;виведення T1/2 ;варіює від 5 до 18 год. Виводиться із сечею, більша частина - у незміненому вигляді, близько 10% - у вигляді спіроалкоголю-метаболіту, що утворюється при гідролізі ефірних зв'язків.Клінічна фармакологіяПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів.Показання до застосуванняГіперактивність сечового міхура, що супроводжується нетриманням сечі, імперативними позивами до сечовипускання та збільшенням частоти сечовипускань (при ідіопатичній гіперактивності детрузора негормональної та неорганічної етіології); змішані форми нетримання сечі; спастичні нейрогенні порушення функції сечового міхура (при нейрогенній гіперактивності (гіперрефлексії) детрузора на фоні розсіяного склерозу, спинальних травм, уроджених та набутих захворювань спинного мозку, інсультів, паркінсонізму); детрузор-сфінктер-диссинергія на тлі інтермітуючого катетеризму; поллакіурія, ніктурія; нічний та денний енурез; у комплексній терапії циститів, що супроводжуються імперативною симптоматикою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; тахіаритмія; міастенія; затримка сечі; уповільнення евакуації їжі зі шлунка та стану, що привертають до їх розвитку; ниркова недостатність, що потребує проведення діалізу (КК < 10 мл/хв/1.73 м2); непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий та підлітковий вік до 14 років. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ІХС, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія, гостра кровотеча; тиреотоксикоз (можливе посилення тахікардії); підвищена температура тіла (може ще підвищуватись внаслідок придушення активності потових залоз); рефлюкс-езофагіт, грижа стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом (зниження моторики стравоходу та шлунка та розслаблення нижнього стравохідного сфінктера можуть сприяти уповільненню спорожнення шлунка та посиленню гастро-езофагеального рефлюксу); захворювання ШКТ, що супроводжуються непрохідністю: ахалазія та стеноз воротаря (можливе зниження моторики та тонусу, що призводить до непрохідності та затримки вмісту шлунка); атонія кишечника у пацієнтів похилого віку або ослаблених хворих (можливий розвиток непрохідності), паралітична непрохідність кишечника (можливий розвиток непрохідності); захворювання з підвищеним внутрішньоочним тиском: відкритокутова глаукома (мідріатичний ефект може викликати деяке підвищення внутрішньоочного тиску; може знадобитися корекція терапії), вік старше 40 років (небезпека прояву недіагностованої глаукоми); виразковий коліт (препарат у високій дозі може пригнічувати перистальтику кишечника, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечника; крім того, можливий прояв або загострення такого тяжкого ускладнення, як токсичний мегаколон); сухість у роті (тривале застосування може викликати подальше посилення виразності ксеростомії); ниркова недостатність (ризик розвитку побічних ефектів унаслідок зниження виведення); хронічні захворювання легень, особливо у дітей та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету та утворення пробок у бронхах); міастенію (стан може погіршуватися через інгібування дії ацетилхоліну); вегетативна (автономна) невропатія (затримка сечі та параліч акомодації можуть посилюватися), гіперплазія передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, затримка сечі або схильність до неї або захворювання, що супроводжуються обструкцією сечовивідних шляхів (у т.ч. шийки сечового міхура внаслідок гіпертрофії передміхурової залози); гестоз (можливе посилення артеріальної гіпертензії); захворювання головного мозку у дітей (ефекти з боку центральної нервової системи можуть посилюватися); хвороба Дауна (можливе незвичайне розширення зіниць та підвищення ЧСС); центральний параліч у дітей (реакція на антихолінергічні лікарські засоби може бути найбільш виражена); печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода та новонародженого. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 14 років (адекватних та строго контрольованих досліджень застосування троспію хлориду у дітей не проводилося).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів (кількість випадків: кількість спостережень): часто (>1:100), нечасто (1:100-1:1000), рідко (<1:1000). З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - тахікардія; рідко – біль за грудиною, непритомність, тахіаритмія, гіпертензивний криз. З боку травної системи: часто - сухість у роті, диспепсія, запор, нудота, болі в животі; нечасто – діарея, здуття живота; рідко – гастрит, невелике або помірне підвищення активності трансаміназ. З боку дихальної системи: ; нечасто - задишка. З боку нервової системи: рідко - сплутаність свідомості, галюцинації. З боку кістково-м'язової системи: рідко - гострий некроз скелетних м'язів. З боку органу зору: нечасто - порушення акомодації. З боку сечовидільної системи: ; нечасто - порушення спорожнення сечового міхура; рідко – затримка сечі. Алергічні реакції: ; нечасто - шкірний висип; рідко – анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні троспію хлорид; посилює; Троспію хлорид; послаблює; дія прокінетиків (метоклопраміду і цизаприду). Впливає на рухову та секреторну функції шлунково-кишкового тракту, змінюючи всмоктування одночасно застосовуваних лікарських засобів. При одночасному прийомі препаратів, що містять такі речовини, як гуар, колестірамін і колестипол, можливе зниження всмоктування троспію хлориду. Не виявлено взаємодії між троспію хлоридом та ізоферментами системи цитохрому Р450 (CYP1A2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4), оскільки троспію хлорид метаболізується ними лише в невеликій кількості, а гідроліз складних ефір.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо; дорослим та дітям старше 14 років. Режим дозування та тривалість лікування встановлюють індивідуально залежно від клінічної картини та тяжкості захворювання. Таблетки слід приймати до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки 5 мг: призначають по 2-3 таб. 3 рази на добу (30-45 мг) з інтервалом у 8 год; при добовій дозі 45 мг допустимо приймати по 30 мг вранці та 15 мг увечері. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 15 мг: призначають по 1 таб. 3 рази/сут з інтервалом о 8 год; добова доза – 45 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 30 мг: призначають по 1/2 таб. 3 рази на добу або 1 таб. вранці та 1/2 таб. увечері; добова доза – 45 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 10-30 мл/хв/1.73 м2); добова доза препарату не повинна перевищувати 15 мг. У середньому тривалість лікування становить 2-3 місяці. При необхідності тривалішого лікування питання про продовження лікування переглядається лікарем кожні 3-6 місяців.ПередозуванняСимптоми: посилення антихолінергічних симптомів, таких як розлад зору, тахікардія, сухість у роті та гіперемія шкірних покривів. Лікування: ; промивання шлунка та прийом адсорбентів (в т.ч. активоване вугілля), інстиляція пілокарпіну – пацієнтам з глаукомою, катетеризація сечового міхура – ​​при затримці сечі. У тяжких випадках призначають холіноміметики (неостигміну метилсульфат). При недостатньому ефекті, вираженій тахікардії та/або нестабільності кровообігу вводять внутрішньовенні бета-адреноблокатори під контролем ЕКГ та АТ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом препарату при порушенні функції внутрішнього сфінктера уретри або детрузор сечового міхура повинен супроводжуватися повним його звільненням шляхом катетеризації. При вегетативних порушеннях діяльності сечового міхура причина дисфункції повинна бути визначена до початку лікування, виключені органічні причини поллакіурії, ніктурії та нетримання сечі, такі як серцева недостатність, полідипсія, можливість інфекції сечовивідних шляхів та рак сечового міхура, т.к. вони потребують призначення етіотропної терапії. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами На початку лікування, при збільшенні дози препарату, заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем можливе погіршення зору, що слід враховувати при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: троспію хлорид 30 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг, целюлоза мікрокристалічна – 60 мг, крохмаль кукурудзяний – 41 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 10 мг, стеаринова кислота – 5 мг, повідон – 25 тис. – 1 мг, кремнію діоксид. Склад оболонки: ;гіпромелоза - 6.24 мг, титану діоксид - 1.44 мг, целюлоза мікрокристалічна - 0.96 мг, стеаринова кислота - 0.96 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів. Троспію хлорид - четвертинна амонієва основа, м-холіноблокатор. Є конкурентним антагоністом ацетилхоліну на рецепторах постсинаптичних мембран гладкої мускулатури. Має високу спорідненість до м1- та м3-холінорецепторів. Знижує підвищену активність детрузор сечового міхура. Має спазмолітичну та деяку гангліоблокуючу дію. Не має центральних ефектів.ФармакокінетикаВсмоктування та ;розподіл Після прийому препарату внутрішньо Cmax досягається через 4-6 год. Концентрація троспію хлориду при одноразовому прийомі 20-60 мг пропорційна прийнятій дозі. Зв'язування з білками плазми становить 50-80%. Чи не кумулює. Метаболізм та ;виведення T1/2 ;варіює від 5 до 18 год. Виводиться із сечею, більша частина - у незміненому вигляді, близько 10% - у вигляді спіроалкоголю-метаболіту, що утворюється при гідролізі ефірних зв'язків.Клінічна фармакологіяПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів.Показання до застосуванняГіперактивність сечового міхура, що супроводжується нетриманням сечі, імперативними позивами до сечовипускання та збільшенням частоти сечовипускань (при ідіопатичній гіперактивності детрузора негормональної та неорганічної етіології); змішані форми нетримання сечі; спастичні нейрогенні порушення функції сечового міхура (при нейрогенній гіперактивності (гіперрефлексії) детрузора на фоні розсіяного склерозу, спинальних травм, уроджених та набутих захворювань спинного мозку, інсультів, паркінсонізму); детрузор-сфінктер-диссинергія на тлі інтермітуючого катетеризму; поллакіурія, ніктурія; нічний та денний енурез; у комплексній терапії циститів, що супроводжуються імперативною симптоматикою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; тахіаритмія; міастенія; затримка сечі; уповільнення евакуації їжі зі шлунка та стану, що привертають до їх розвитку; ниркова недостатність, що потребує проведення діалізу (КК < 10 мл/хв/1.73 м2); непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий та підлітковий вік до 14 років. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ІХС, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія, гостра кровотеча; тиреотоксикоз (можливе посилення тахікардії); підвищена температура тіла (може ще підвищуватись внаслідок придушення активності потових залоз); рефлюкс-езофагіт, грижа стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом (зниження моторики стравоходу та шлунка та розслаблення нижнього стравохідного сфінктера можуть сприяти уповільненню спорожнення шлунка та посиленню гастро-езофагеального рефлюксу); захворювання ШКТ, що супроводжуються непрохідністю: ахалазія та стеноз воротаря (можливе зниження моторики та тонусу, що призводить до непрохідності та затримки вмісту шлунка); атонія кишечника у пацієнтів похилого віку або ослаблених хворих (можливий розвиток непрохідності), паралітична непрохідність кишечника (можливий розвиток непрохідності); захворювання з підвищеним внутрішньоочним тиском: відкритокутова глаукома (мідріатичний ефект може викликати деяке підвищення внутрішньоочного тиску; може знадобитися корекція терапії), вік старше 40 років (небезпека прояву недіагностованої глаукоми); виразковий коліт (препарат у високій дозі може пригнічувати перистальтику кишечника, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечника; крім того, можливий прояв або загострення такого тяжкого ускладнення, як токсичний мегаколон); сухість у роті (тривале застосування може викликати подальше посилення виразності ксеростомії); ниркова недостатність (ризик розвитку побічних ефектів унаслідок зниження виведення); хронічні захворювання легень, особливо у дітей та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету та утворення пробок у бронхах); міастенію (стан може погіршуватися через інгібування дії ацетилхоліну); вегетативна (автономна) невропатія (затримка сечі та параліч акомодації можуть посилюватися), гіперплазія передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, затримка сечі або схильність до неї або захворювання, що супроводжуються обструкцією сечовивідних шляхів (у т.ч. шийки сечового міхура внаслідок гіпертрофії передміхурової залози); гестоз (можливе посилення артеріальної гіпертензії); захворювання головного мозку у дітей (ефекти з боку центральної нервової системи можуть посилюватися); хвороба Дауна (можливе незвичайне розширення зіниць та підвищення ЧСС); центральний параліч у дітей (реакція на антихолінергічні лікарські засоби може бути найбільш виражена); печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода та новонародженого. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 14 років (адекватних та строго контрольованих досліджень застосування троспію хлориду у дітей не проводилося).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів (кількість випадків: кількість спостережень): часто (>1:100), нечасто (1:100-1:1000), рідко (<1:1000). З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - тахікардія; рідко – біль за грудиною, непритомність, тахіаритмія, гіпертензивний криз. З боку травної системи: часто - сухість у роті, диспепсія, запор, нудота, болі в животі; нечасто – діарея, здуття живота; рідко – гастрит, невелике або помірне підвищення активності трансаміназ. З боку дихальної системи: ; нечасто - задишка. З боку нервової системи: рідко - сплутаність свідомості, галюцинації. З боку кістково-м'язової системи: рідко - гострий некроз скелетних м'язів. З боку органу зору: нечасто - порушення акомодації. З боку сечовидільної системи: ; нечасто - порушення спорожнення сечового міхура; рідко – затримка сечі. Алергічні реакції: ; нечасто - шкірний висип; рідко – анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні троспію хлорид; посилює; Троспію хлорид; послаблює; дія прокінетиків (метоклопраміду і цизаприду). Впливає на рухову та секреторну функції шлунково-кишкового тракту, змінюючи всмоктування одночасно застосовуваних лікарських засобів. При одночасному прийомі препаратів, що містять такі речовини, як гуар, колестірамін і колестипол, можливе зниження всмоктування троспію хлориду. Не виявлено взаємодії між троспію хлоридом та ізоферментами системи цитохрому Р450 (CYP1A2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4), оскільки троспію хлорид метаболізується ними лише в невеликій кількості, а гідроліз складних ефір.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо; дорослим та дітям старше 14 років. Режим дозування та тривалість лікування встановлюють індивідуально залежно від клінічної картини та тяжкості захворювання. Таблетки слід приймати до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки 5 мг: призначають по 2-3 таб. 3 рази на добу (30-45 мг) з інтервалом у 8 год; при добовій дозі 45 мг допустимо приймати по 30 мг вранці та 15 мг увечері. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 15 мг: призначають по 1 таб. 3 рази/сут з інтервалом о 8 год; добова доза – 45 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 30 мг: призначають по 1/2 таб. 3 рази на добу або 1 таб. вранці та 1/2 таб. увечері; добова доза – 45 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 10-30 мл/хв/1.73 м2); добова доза препарату не повинна перевищувати 15 мг. У середньому тривалість лікування становить 2-3 місяці. При необхідності тривалішого лікування питання про продовження лікування переглядається лікарем кожні 3-6 місяців.ПередозуванняСимптоми: посилення антихолінергічних симптомів, таких як розлад зору, тахікардія, сухість у роті та гіперемія шкірних покривів. Лікування: ; промивання шлунка та прийом адсорбентів (в т.ч. активоване вугілля), інстиляція пілокарпіну – пацієнтам з глаукомою, катетеризація сечового міхура – ​​при затримці сечі. У тяжких випадках призначають холіноміметики (неостигміну метилсульфат). При недостатньому ефекті, вираженій тахікардії та/або нестабільності кровообігу вводять внутрішньовенні бета-адреноблокатори під контролем ЕКГ та АТ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом препарату при порушенні функції внутрішнього сфінктера уретри або детрузор сечового міхура повинен супроводжуватися повним його звільненням шляхом катетеризації. При вегетативних порушеннях діяльності сечового міхура причина дисфункції повинна бути визначена до початку лікування, виключені органічні причини поллакіурії, ніктурії та нетримання сечі, такі як серцева недостатність, полідипсія, можливість інфекції сечовивідних шляхів та рак сечового міхура, т.к. вони потребують призначення етіотропної терапії. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами На початку лікування, при збільшенні дози препарату, заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем можливе погіршення зору, що слід враховувати при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорид троспію 5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, карбоксиметилкрохмаль натрію, стеаринова кислота, повідон-25000, діоксид колоїдний кремнію. Склад оболонки: ;гіпромелоза, титану діоксид, целюлоза мікрокристалічна, стеаринова кислота. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів. Троспію хлорид - четвертинна амонієва основа, м-холіноблокатор. Є конкурентним антагоністом ацетилхоліну на рецепторах постсинаптичних мембран гладкої мускулатури. Має високу спорідненість до м1- та м3-холінорецепторів. Знижує підвищену активність детрузор сечового міхура. Має спазмолітичну та деяку гангліоблокуючу дію. Не має центральних ефектів.ФармакокінетикаВсмоктування та ;розподіл Після прийому препарату внутрішньо Cmax досягається через 4-6 год. Концентрація троспію хлориду при одноразовому прийомі 20-60 мг пропорційна прийнятій дозі. Зв'язування з білками плазми становить 50-80%. Чи не кумулює. Метаболізм та ;виведення T1/2 ;варіює від 5 до 18 год. Виводиться із сечею, більша частина - у незміненому вигляді, близько 10% - у вигляді спіроалкоголю-метаболіту, що утворюється при гідролізі ефірних зв'язків.Клінічна фармакологіяПрепарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів.Показання до застосуванняГіперактивність сечового міхура, що супроводжується нетриманням сечі, імперативними позивами до сечовипускання та збільшенням частоти сечовипускань (при ідіопатичній гіперактивності детрузора негормональної та неорганічної етіології); змішані форми нетримання сечі; спастичні нейрогенні порушення функції сечового міхура (при нейрогенній гіперактивності (гіперрефлексії) детрузора на фоні розсіяного склерозу, спинальних травм, уроджених та набутих захворювань спинного мозку, інсультів, паркінсонізму); детрузор-сфінктер-диссинергія на тлі інтермітуючого катетеризму; поллакіурія, ніктурія; нічний та денний енурез; у комплексній терапії циститів, що супроводжуються імперативною симптоматикою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; тахіаритмія; міастенія; затримка сечі; уповільнення евакуації їжі зі шлунка та стану, що привертають до їх розвитку; ниркова недостатність, що потребує проведення діалізу (КК < 10 мл/хв/1.73 м2); непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий та підлітковий вік до 14 років. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ІХС, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія, гостра кровотеча; тиреотоксикоз (можливе посилення тахікардії); підвищена температура тіла (може ще підвищуватись внаслідок придушення активності потових залоз); рефлюкс-езофагіт, грижа стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом (зниження моторики стравоходу та шлунка та розслаблення нижнього стравохідного сфінктера можуть сприяти уповільненню спорожнення шлунка та посиленню гастро-езофагеального рефлюксу); захворювання ШКТ, що супроводжуються непрохідністю: ахалазія та стеноз воротаря (можливе зниження моторики та тонусу, що призводить до непрохідності та затримки вмісту шлунка); атонія кишечника у пацієнтів похилого віку або ослаблених хворих (можливий розвиток непрохідності), паралітична непрохідність кишечника (можливий розвиток непрохідності); захворювання з підвищеним внутрішньоочним тиском: відкритокутова глаукома (мідріатичний ефект може викликати деяке підвищення внутрішньоочного тиску; може знадобитися корекція терапії), вік старше 40 років (небезпека прояву недіагностованої глаукоми); виразковий коліт (препарат у високій дозі може пригнічувати перистальтику кишечника, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечника; крім того, можливий прояв або загострення такого тяжкого ускладнення, як токсичний мегаколон); сухість у роті (тривале застосування може викликати подальше посилення виразності ксеростомії); ниркова недостатність (ризик розвитку побічних ефектів унаслідок зниження виведення); хронічні захворювання легень, особливо у дітей та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету та утворення пробок у бронхах); міастенію (стан може погіршуватися через інгібування дії ацетилхоліну); вегетативна (автономна) невропатія (затримка сечі та параліч акомодації можуть посилюватися), гіперплазія передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, затримка сечі або схильність до неї або захворювання, що супроводжуються обструкцією сечовивідних шляхів (у т.ч. шийки сечового міхура внаслідок гіпертрофії передміхурової залози); гестоз (можливе посилення артеріальної гіпертензії); захворювання головного мозку у дітей (ефекти з боку центральної нервової системи можуть посилюватися); хвороба Дауна (можливе незвичайне розширення зіниць та підвищення ЧСС); центральний параліч у дітей (реакція на антихолінергічні лікарські засоби може бути найбільш виражена); печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода та новонародженого. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 14 років (адекватних та строго контрольованих досліджень застосування троспію хлориду у дітей не проводилося).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів (кількість випадків: кількість спостережень): часто (>1:100), нечасто (1:100-1:1000), рідко (<1:1000). З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - тахікардія; рідко – біль за грудиною, непритомність, тахіаритмія, гіпертензивний криз. З боку травної системи: часто - сухість у роті, диспепсія, запор, нудота, болі в животі; нечасто – діарея, здуття живота; рідко – гастрит, невелике або помірне підвищення активності трансаміназ. З боку дихальної системи: ; нечасто - задишка. З боку нервової системи: рідко - сплутаність свідомості, галюцинації. З боку кістково-м'язової системи: рідко - гострий некроз скелетних м'язів. З боку органу зору: нечасто - порушення акомодації. З боку сечовидільної системи: ; нечасто - порушення спорожнення сечового міхура; рідко – затримка сечі. Алергічні реакції: ; нечасто - шкірний висип; рідко – анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні троспію хлорид; посилює; Троспію хлорид; послаблює; дія прокінетиків (метоклопраміду і цизаприду). Впливає на рухову та секреторну функції шлунково-кишкового тракту, змінюючи всмоктування одночасно застосовуваних лікарських засобів. При одночасному прийомі препаратів, що містять такі речовини, як гуар, колестірамін і колестипол, можливе зниження всмоктування троспію хлориду. Не виявлено взаємодії між троспію хлоридом та ізоферментами системи цитохрому Р450 (CYP1A2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4), оскільки троспію хлорид метаболізується ними лише в невеликій кількості, а гідроліз складних ефір.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо; дорослим та дітям старше 14 років. Режим дозування та тривалість лікування встановлюють індивідуально залежно від клінічної картини та тяжкості захворювання. Таблетки слід приймати до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки 5 мг: призначають по 2-3 таб. 3 рази на добу (30-45 мг) з інтервалом у 8 год; при добовій дозі 45 мг допустимо приймати по 30 мг вранці та 15 мг увечері. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 15 мг: призначають по 1 таб. 3 рази/сут з інтервалом о 8 год; добова доза – 45 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 30 мг: призначають по 1/2 таб. 3 рази на добу або 1 таб. вранці та 1/2 таб. увечері; добова доза – 45 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 10-30 мл/хв/1.73 м2); добова доза препарату не повинна перевищувати 15 мг. У середньому тривалість лікування становить 2-3 місяці. При необхідності тривалішого лікування питання про продовження лікування переглядається лікарем кожні 3-6 місяців.ПередозуванняСимптоми: посилення антихолінергічних симптомів, таких як розлад зору, тахікардія, сухість у роті та гіперемія шкірних покривів. Лікування: ; промивання шлунка та прийом адсорбентів (в т.ч. активоване вугілля), інстиляція пілокарпіну – пацієнтам з глаукомою, катетеризація сечового міхура – ​​при затримці сечі. У тяжких випадках призначають холіноміметики (неостигміну метилсульфат). При недостатньому ефекті, вираженій тахікардії та/або нестабільності кровообігу вводять внутрішньовенні бета-адреноблокатори під контролем ЕКГ та АТ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом препарату при порушенні функції внутрішнього сфінктера уретри або детрузор сечового міхура повинен супроводжуватися повним його звільненням шляхом катетеризації. При вегетативних порушеннях діяльності сечового міхура причина дисфункції повинна бути визначена до початку лікування, виключені органічні причини поллакіурії, ніктурії та нетримання сечі, такі як серцева недостатність, полідипсія, можливість інфекції сечовивідних шляхів та рак сечового міхура, т.к. вони потребують призначення етіотропної терапії. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами На початку лікування, при збільшенні дози препарату, заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем можливе погіршення зору, що слід враховувати при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 480 мг Фасування: N30 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: Квадрат-С ООО Завод-производитель: Квадрат-С(Россия). .

Фасування: N60 Форма выпуска: таб. Упаковка: банка Производитель: Амбросиа СупХерб Лтд. Завод-производитель: Амбросиа СупХерб Лтд.

Склад, форма випуску та упаковкаЛ-Аргінін – 375 мг, Ацетилцистеїн – 150 мг, Вітамін Е – 150 ме, Вітамін D3 – 100 ме, Коензим Q10 – 25 мг, Селен – 75 мкг, Цинк – 7,5 мг.ХарактеристикаСпеціалізована формула підвищення чоловічої фертильності. Формула збагачена натуральними інгредієнтами, користь яких для чоловічої репродуктивної функції була доведена в рамках клінічних досліджень. Ці інгредієнти допомагають підвищити якість сперми та покращити статеву функцію. Питання чоловічої фертильності та здатності виробляти потомство найчастіше турбують чоловіків репродуктивного віку. Ступінь фертильності чоловіка відбивається на багатьох сферах життя, таких як сімейні відносини, самореалізація, психічне та фізичне здоров'я, а також багато іншого. Дослідження свідчать про те, що процеси окиснення сперматозоїдів та насіннєвої рідини можуть затримуватися за допомогою антиоксидантів, які підвищують кількість сперматозоїдів до норми, як і їхня рухливість. Препарат Sphere від SupHerb заснований на потужних антиоксидантах, які знижують згубну окисну дію на чоловічу фертильність.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дози1-3 таблетки на день, разом із їжею.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тадалафіл – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 100.2 мг, лактоза моногідрат (лактопрес) - 123 мг, целюлоза мікрокристалічна - 53 мг, кроскармелоза натрію - 17 мг, кросповідон М (Коллідон CL-M) - 5 мг, кро , гіпролоза екстра тонка – 5 мг, гіпролоза – 2 мг, натрію стеарилфумарат – 2 г, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг; склад оболонки: опадрай II 85F22037 рожевий - 10 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2.236 мг, макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 2.02 мг, тальк - 1.48 мг, фарб 0.143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0.121 мг). 1 контурну осередкову упаковку з 10 таблетками поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.ХарактеристикаВиявляє підвищення ерекції.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування порушень ерекції є оборотним селективним інгібітором специфічної ФДЕ5 цГМФ. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 тадалафілом призводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозному тілі статевого члена. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл неефективний за відсутності сексуального стимулювання. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 - фермент, виявлений у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях, мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл у 10 000 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5, порівняно з ФДЕ3, має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ5, порівняно з його впливом на ФДЕ7-ФДЕ10. Діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому внутрішньо за наявності сексуального збудження. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску, порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) та стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст.). відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольору (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю до ФДЕ6. Крім того, не відзначається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. Клінічно значущого впливу на характеристики сперми у чоловіків, які приймали тадалафіл у добових дозах протягом 6 місяців, не виявлено.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Cmax досягається в середньому через 2 год. Швидкість та ступінь всмоктування не залежать від їди. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням функції ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у осіб без порушення функції ерекції. Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу пов'язують із білками плазми. У здорових осіб менше 0.0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід, який у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл, тому малоймовірно, що цей метаболіт є клінічно значущим. У здорових осіб середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній T1/2 - 17.5 год. %). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (КК від 51 до 80 мл/хв) або середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) AUC більше, ніж у здорових осіб.Показання до застосуванняПорушення ерекції.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до тадалафілу. З особливою обережністю і лише у разі крайньої необхідності можливе застосування тадалафілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) та тяжкою печінковою недостатністю. На фоні лікування тадалафілом у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) частіше відзначали біль у спині порівняно з пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) або здоровими добровольцями . У пацієнтів з КК≤50 мл/хв тадалафіл слід застосовувати з обережністю. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. із застосуванням тадалафілу, не слід проводити у чоловіків із такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.Вагітність та лактаціяПрепарат у жінок не застосовується. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіше: біль голови, диспепсія. Можливо: біль у спині, міалгія, закладеність носа, припливи крові до обличчя. Рідко: набряк повік, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, запаморочення.Взаємодія з лікарськими засобамиТадалафіл в основному метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетоконазол збільшує AUC на 107%, а рифампіцин знижує її на 88%. Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що такі інгібітори протеаз, як ритонавір та саквінавір, а також інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин та ітраконазол, підвищують активність тадалафілу. При одночасному прийомі антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижується швидкість всмоктування останнього без зміни його AUC. Тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту та цГМФ. Тому застосування тадалафілу у пацієнтів, які отримують нітрати, протипоказане.Спосіб застосування та дозиЧоловікам середнього віку рекомендується приймати у дозі 20 мг щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди. Пацієнти можуть робити спробу статевого акту у будь-який час протягом 36 годин після прийому для того, щоб встановити оптимальний час відповіді на прийом тадалафілу. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Приймати щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень при сексуальній активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів; нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту; хронічна серцева недостатність (II функціональний клас та вище за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 місяців; неконтрольовані порушення серцевого ритму; артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або неконтрольована артеріальна гіпертензія; інсульт, перенесений протягом 6 місяців. З обережністю слід застосовувати тадалафіл у пацієнтів із схильністю до пріапізму (наприклад, при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні). Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму призводить до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок цього може настати довготривала втрата потенції. На фоні застосування тадалафілу про випадки приапізму не повідомлялося. Не рекомендується застосовувати тадалафілу у комбінації з іншими видами лікування еректильної дисфункції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тадалафіл – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 100.2 мг, лактоза моногідрат (лактопрес) - 123 мг, целюлоза мікрокристалічна - 53 мг, кроскармелоза натрію - 17 мг, кросповідон М (Коллідон CL-M) - 5 мг, кро , гіпролоза екстра тонка – 5 мг, гіпролоза – 2 мг, натрію стеарилфумарат – 2 г, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг; склад оболонки: опадрай II 85F22037 рожевий - 10 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2.236 мг, макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 2.02 мг, тальк - 1.48 мг, фарб 0.143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0.121 мг).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.ХарактеристикаВиявляє підвищення ерекції.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування порушень ерекції є оборотним селективним інгібітором специфічної ФДЕ5 цГМФ. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 тадалафілом призводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозному тілі статевого члена. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл неефективний за відсутності сексуального стимулювання. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 - фермент, виявлений у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях, мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл у 10 000 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5, порівняно з ФДЕ3, має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ5, порівняно з його впливом на ФДЕ7-ФДЕ10. Діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому внутрішньо за наявності сексуального збудження. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску, порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) та стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст.). відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольору (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю до ФДЕ6. Крім того, не відзначається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. Клінічно значущого впливу на характеристики сперми у чоловіків, які приймали тадалафіл у добових дозах протягом 6 місяців, не виявлено.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Cmax досягається в середньому через 2 год. Швидкість та ступінь всмоктування не залежать від їди. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням функції ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у осіб без порушення функції ерекції. Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу пов'язують із білками плазми. У здорових осіб менше 0.0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід, який у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл, тому малоймовірно, що цей метаболіт є клінічно значущим. У здорових осіб середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній T1/2 - 17.5 год. %). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (КК від 51 до 80 мл/хв) або середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) AUC більше, ніж у здорових осіб.Показання до застосуванняПорушення ерекції.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до тадалафілу. З особливою обережністю і лише у разі крайньої необхідності можливе застосування тадалафілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) та тяжкою печінковою недостатністю. На фоні лікування тадалафілом у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) частіше відзначали біль у спині порівняно з пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) або здоровими добровольцями . У пацієнтів з КК≤50 мл/хв тадалафіл слід застосовувати з обережністю. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. із застосуванням тадалафілу, не слід проводити у чоловіків із такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.Вагітність та лактаціяПрепарат у жінок не застосовується. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіше: біль голови, диспепсія. Можливо: біль у спині, міалгія, закладеність носа, припливи крові до обличчя. Рідко: набряк повік, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, запаморочення.Взаємодія з лікарськими засобамиТадалафіл в основному метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетоконазол збільшує AUC на 107%, а рифампіцин знижує її на 88%. Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що такі інгібітори протеаз, як ритонавір та саквінавір, а також інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин та ітраконазол, підвищують активність тадалафілу. При одночасному прийомі антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижується швидкість всмоктування останнього без зміни його AUC. Тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту та цГМФ. Тому застосування тадалафілу у пацієнтів, які отримують нітрати, протипоказане.Спосіб застосування та дозиЧоловікам середнього віку рекомендується приймати у дозі 20 мг щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди. Пацієнти можуть робити спробу статевого акту у будь-який час протягом 36 годин після прийому для того, щоб встановити оптимальний час відповіді на прийом тадалафілу. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Приймати щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень при сексуальній активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів; нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту; хронічна серцева недостатність (II функціональний клас та вище за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 місяців; неконтрольовані порушення серцевого ритму; артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або неконтрольована артеріальна гіпертензія; інсульт, перенесений протягом 6 місяців. З обережністю слід застосовувати тадалафіл у пацієнтів із схильністю до пріапізму (наприклад, при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні). Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму призводить до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок цього може настати довготривала втрата потенції. На фоні застосування тадалафілу про випадки приапізму не повідомлялося. Не рекомендується застосовувати тадалафілу у комбінації з іншими видами лікування еректильної дисфункції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: тадалафіл – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 100.2 мг, лактоза моногідрат (лактопрес) - 123 мг, целюлоза мікрокристалічна - 53 мг, кроскармелоза натрію - 17 мг, кросповідон М (Коллідон CL-M) - 5 мг, кро , гіпролоза екстра тонка – 5 мг, гіпролоза – 2 мг, натрію стеарилфумарат – 2 г, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг; склад оболонки: опадрай II 85F22037 рожевий - 10 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2.236 мг, макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 2.02 мг, тальк - 1.48 мг, фарб 0.143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0.121 мг). 1 контурне осередкове впакування з 4 таблетками поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.ХарактеристикаВиявляє підвищення ерекції.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування порушень ерекції є оборотним селективним інгібітором специфічної ФДЕ5 цГМФ. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 тадалафілом призводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозному тілі статевого члена. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл неефективний за відсутності сексуального стимулювання. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 - фермент, виявлений у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях, мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл у 10 000 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5, порівняно з ФДЕ3, має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ5, порівняно з його впливом на ФДЕ7-ФДЕ10. Діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому внутрішньо за наявності сексуального збудження. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску, порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) та стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст.). відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольору (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю до ФДЕ6. Крім того, не відзначається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. Клінічно значущого впливу на характеристики сперми у чоловіків, які приймали тадалафіл у добових дозах протягом 6 місяців, не виявлено.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Cmax досягається в середньому через 2 год. Швидкість та ступінь всмоктування не залежать від їди. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням функції ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у осіб без порушення функції ерекції. Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу пов'язують із білками плазми. У здорових осіб менше 0.0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід, який у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл, тому малоймовірно, що цей метаболіт є клінічно значущим. У здорових осіб середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній T1/2 - 17.5 год. %). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (КК від 51 до 80 мл/хв) або середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) AUC більше, ніж у здорових осіб.Показання до застосуванняПорушення ерекції.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до тадалафілу. З особливою обережністю і лише у разі крайньої необхідності можливе застосування тадалафілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) та тяжкою печінковою недостатністю. На фоні лікування тадалафілом у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) частіше відзначали біль у спині порівняно з пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) або здоровими добровольцями . У пацієнтів з КК≤50 мл/хв тадалафіл слід застосовувати з обережністю. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. із застосуванням тадалафілу, не слід проводити у чоловіків із такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.Вагітність та лактаціяПрепарат у жінок не застосовується. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіше: біль голови, диспепсія. Можливо: біль у спині, міалгія, закладеність носа, припливи крові до обличчя. Рідко: набряк повік, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, запаморочення.Взаємодія з лікарськими засобамиТадалафіл в основному метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетоконазол збільшує AUC на 107%, а рифампіцин знижує її на 88%. Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що такі інгібітори протеаз, як ритонавір та саквінавір, а також інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин та ітраконазол, підвищують активність тадалафілу. При одночасному прийомі антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижується швидкість всмоктування останнього без зміни його AUC. Тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту та цГМФ. Тому застосування тадалафілу у пацієнтів, які отримують нітрати, протипоказане.Спосіб застосування та дозиЧоловікам середнього віку рекомендується приймати у дозі 20 мг щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди. Пацієнти можуть робити спробу статевого акту у будь-який час протягом 36 годин після прийому для того, щоб встановити оптимальний час відповіді на прийом тадалафілу. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Приймати щонайменше за 16 хв до передбачуваної сексуальної активності незалежно від їди.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень при сексуальній активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів; нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту; хронічна серцева недостатність (II функціональний клас та вище за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 місяців; неконтрольовані порушення серцевого ритму; артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або неконтрольована артеріальна гіпертензія; інсульт, перенесений протягом 6 місяців. З обережністю слід застосовувати тадалафіл у пацієнтів із схильністю до пріапізму (наприклад, при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні). Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму призводить до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок цього може настати довготривала втрата потенції. На фоні застосування тадалафілу про випадки приапізму не повідомлялося. Не рекомендується застосовувати тадалафілу у комбінації з іншими видами лікування еректильної дисфункції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: тадалафіл 5/20 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 53,8/100,2 мг; лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) - 64/123 мг; МКЦ - 26/53 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 12,5/17 мг; кросповідон (Колідон CL-M) - 4/5 мг, кросповідон (Колідон CL) - 3/2 мг, гіпоролоза екстратонка (гідроксипропілцелюлоза) - 3/5 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 2/2 мг; натрію стеарилфумарат – 1,5/2 мг; натрію лаурилсульфат - 0,2/0,8 мг; Оболонка плівкова (для дозування 5 мг): Opadry II 85F22048 жовтий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2 мг, титану діоксид Е171 - 1,0935 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 1,01 мг, тальк - 0 алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий — 0,1505 мг, алюмінієвий лак на основі барвника «Сонячний захід» жовтий — 0,0035 мг, барвник заліза оксид (II) жовтий Е172 — 0,0015 мг, алюмінієвий 0,0010 мг) - 5 мг; Оболонка плівкова (для дозування 20 мг): Opadry II 85F240037 рожевий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2,236 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 2,02 мг, тальк - 1, оксид (II) жовтий Е172 – 0,143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0,121 мг) – 10 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 20 мг. По 10 чи 14 табл. (Дозування 5 мг) або 4, 7, 8 або 10 табл. (дозування 20 мг) у контурній комірковій упаковці. За 20 табл. у банку полімерного типу БП із ПЕНД із кришкою із ПЕВД або у флаконі полімерному із ПЕНД із кришкою із ПЕВД. Кожну банку, флакон (дозування 5 та 20 мг), 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 табл. або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 14 табл. (дозування 5 мг), або 1 контурне осередкове пакування по 4, 7, 8, 10 табл., або 2 контурні осередкове пакування по 10 табл. (дозування 20 мг) поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг: рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі - ядро ​​пігулки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСтимулююча еректильну функцію.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Розподіл. Середній Vd становить близько 63 л, що свідчить про те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв'язується з білками. Зв'язування з білками не змінюється за порушення функції нирок. У здорових добровольців менше 0,0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою. Виведення. У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній T1/2 - 17,5 год. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно через кишечник (близько 61% дози) та меншою мірою - нирками (близько 36% дози). Особливі групи пацієнтів Вік старше 65 років. Здорові добровольці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виявлялося збільшенням AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Cmax була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаТадалафіл є оборотним селективним інгібітором цГМФ-специфічної ФДЕ-5. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не надає ефекту без сексуального збудження. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 є ферментом, виявленим у гладких м'язах печеристого тіла, судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 є більш активною, ніж на інші ФДЕ. Тадалафіл є в 10000 разів більш потужним щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах та інших тканинах та органах. Тадалафіл у 10000 разів активніше блокує ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 має важливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза.Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 у порівнянні з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10 та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни сАД і дАД порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0,2/ 4,6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, ВГД та розмір зіниці. З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов'язано з вищою частотою еякуляції. З іншого боку, не спостерігалося небажаного впливу середню концентрацію статевих гормонів, зокрема. тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо. Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на день. Механізм дії у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Інгібування ФДЕ-5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м'язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах, і як наслідок - зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.Показання до застосуванняеректильна дисфункція; симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг); еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).Протипоказання до застосуваннязастосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв'язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5); одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату. З обережністю Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів. При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором. Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба). Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.Вагітність та лактаціяПрепарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок. Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія. Відповідно до класифікації ВООЗ усі реакції розподілені за системою органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); рідко (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити частоту появи реакцій за наявними даними). З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко - ангіоневротичний набряк 2 . З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт 1(в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки 1 мігрень 2 епілептичні напади 2 транзиторна амнезія. З боку органу зору: нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття у очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія 2 , оклюзія судин сітківки 2 . З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху. З боку серця 1 : нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму 2, нестабільна стенокардія 2 . З боку судин: часто - "припливи" крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко - кропив'янка, синдром Стівенс-Джонсона 2 , ексфоліативний дерматит 2 , гіпергідроз. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – тривала ерекція; рідко - пріапізм 2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена Інші: нечасто - біль у грудях 1 , периферичний набряк, втома; рідко набряк особи 2 , раптова серцева смерть 1 , 2 . 1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів. 2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, які не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на тадалафіл Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% та Сmах на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) 15% щодо AUC і величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmах. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію. Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% та Сmах на 46%, відносно AUC та величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі. Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу. Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу. Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив тадалафілу на інші препарати Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NО) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано. Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу. Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які брали кілька гіпотензивних засобів, у яких артеріальна гіпертензія погано контролювалася, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов'язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину. Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов'язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність. Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.я. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Еректильна дисфункція. Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому — щодня, 1 раз на добу, 5 мг, одночасно, незалежно від їди. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 табл. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень): рекомендовано призначення препарату Тадалафіл у дозі 20 мг безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з описом. Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг. ДГПЗ або еректильна дисфункція/ДГПЗ. Доза препарату Тадалафіл-СЗ, що рекомендується, при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності. Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (Cl креатинінуПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ-5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ-5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Як і інші ФДЕ-5 інгібітори, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ лікарі повинні ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів. НАПІОН є причиною порушення зору, включаючи повну його втрату. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов'язані з прийомом інгібіторів ФДЕ-5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв'язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ-5 або іншими факторами. Лікарі повинні рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Лікарі також повинні повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози. Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: тадалафіл 5/20 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 53,8/100,2 мг; лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) - 64/123 мг; МКЦ - 26/53 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 12,5/17 мг; кросповідон (Колідон CL-M) - 4/5 мг, кросповідон (Колідон CL) - 3/2 мг, гіпоролоза екстратонка (гідроксипропілцелюлоза) - 3/5 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 2/2 мг; натрію стеарилфумарат – 1,5/2 мг; натрію лаурилсульфат - 0,2/0,8 мг; Оболонка плівкова (для дозування 5 мг): Opadry II 85F22048 жовтий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2 мг, титану діоксид Е171 - 1,0935 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 1,01 мг, тальк - 0 алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий — 0,1505 мг, алюмінієвий лак на основі барвника «Сонячний захід» жовтий — 0,0035 мг, барвник заліза оксид (II) жовтий Е172 — 0,0015 мг, алюмінієвий 0,0010 мг) - 5 мг; Оболонка плівкова (для дозування 20 мг): Opadry II 85F240037 рожевий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2,236 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 2,02 мг, тальк - 1, оксид (II) жовтий Е172 – 0,143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0,121 мг) – 10 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 20 мг. По 10 чи 14 табл. (Дозування 5 мг) або 4, 7, 8 або 10 табл. (дозування 20 мг) у контурній комірковій упаковці. За 20 табл. у банку полімерного типу БП із ПЕНД із кришкою із ПЕВД або у флаконі полімерному із ПЕНД із кришкою із ПЕВД. Кожну банку, флакон (дозування 5 та 20 мг), 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 табл. або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 14 табл. (дозування 5 мг), або 1 контурне осередкове пакування по 4, 7, 8, 10 табл., або 2 контурні осередкове пакування по 10 табл. (дозування 20 мг) поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг: рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі - ядро ​​пігулки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСтимулююча еректильну функцію.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Розподіл. Середній Vd становить близько 63 л, що свідчить про те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв'язується з білками. Зв'язування з білками не змінюється за порушення функції нирок. У здорових добровольців менше 0,0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою. Виведення. У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній T1/2 - 17,5 год. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно через кишечник (близько 61% дози) та меншою мірою - нирками (близько 36% дози). Особливі групи пацієнтів Вік старше 65 років. Здорові добровольці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виявлялося збільшенням AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Cmax була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаТадалафіл є оборотним селективним інгібітором цГМФ-специфічної ФДЕ-5. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не надає ефекту без сексуального збудження. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 є ферментом, виявленим у гладких м'язах печеристого тіла, судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 є більш активною, ніж на інші ФДЕ. Тадалафіл є в 10000 разів більш потужним щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах та інших тканинах та органах. Тадалафіл у 10000 разів активніше блокує ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 має важливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза.Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 у порівнянні з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10 та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни сАД і дАД порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0,2/ 4,6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, ВГД та розмір зіниці. З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов'язано з вищою частотою еякуляції. З іншого боку, не спостерігалося небажаного впливу середню концентрацію статевих гормонів, зокрема. тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо. Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на день. Механізм дії у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Інгібування ФДЕ-5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м'язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах, і як наслідок - зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.Показання до застосуванняеректильна дисфункція; симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг); еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).Протипоказання до застосуваннязастосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв'язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5); одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату. З обережністю Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів. При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором. Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба). Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.Вагітність та лактаціяПрепарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок. Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія. Відповідно до класифікації ВООЗ усі реакції розподілені за системою органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); рідко (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити частоту появи реакцій за наявними даними). З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко - ангіоневротичний набряк 2 . З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт 1(в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки 1 мігрень 2 епілептичні напади 2 транзиторна амнезія. З боку органу зору: нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття у очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія 2 , оклюзія судин сітківки 2 . З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху. З боку серця 1 : нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму 2, нестабільна стенокардія 2 . З боку судин: часто - "припливи" крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко - кропив'янка, синдром Стівенс-Джонсона 2 , ексфоліативний дерматит 2 , гіпергідроз. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – тривала ерекція; рідко - пріапізм 2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена Інші: нечасто - біль у грудях 1 , периферичний набряк, втома; рідко набряк особи 2 , раптова серцева смерть 1 , 2 . 1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів. 2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, які не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на тадалафіл Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% та Сmах на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) 15% щодо AUC і величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmах. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію. Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% та Сmах на 46%, відносно AUC та величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі. Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу. Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу. Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив тадалафілу на інші препарати Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NО) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано. Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу. Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які брали кілька гіпотензивних засобів, у яких артеріальна гіпертензія погано контролювалася, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов'язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину. Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов'язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність. Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.я. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Еректильна дисфункція. Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому — щодня, 1 раз на добу, 5 мг, одночасно, незалежно від їди. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 табл. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень): рекомендовано призначення препарату Тадалафіл у дозі 20 мг безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з описом. Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг. ДГПЗ або еректильна дисфункція/ДГПЗ. Доза препарату Тадалафіл-СЗ, що рекомендується, при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності. Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (Cl креатинінуПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ-5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ-5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Як і інші ФДЕ-5 інгібітори, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ лікарі повинні ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів. НАПІОН є причиною порушення зору, включаючи повну його втрату. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов'язані з прийомом інгібіторів ФДЕ-5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв'язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ-5 або іншими факторами. Лікарі повинні рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Лікарі також повинні повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози. Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: тадалафіл 5/20 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 53,8/100,2 мг; лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) - 64/123 мг; МКЦ - 26/53 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 12,5/17 мг; кросповідон (Колідон CL-M) - 4/5 мг, кросповідон (Колідон CL) - 3/2 мг, гіпоролоза екстратонка (гідроксипропілцелюлоза) - 3/5 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 2/2 мг; натрію стеарилфумарат – 1,5/2 мг; натрію лаурилсульфат - 0,2/0,8 мг; Оболонка плівкова (для дозування 5 мг): Opadry II 85F22048 жовтий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2 мг, титану діоксид Е171 - 1,0935 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 1,01 мг, тальк - 0 алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий — 0,1505 мг, алюмінієвий лак на основі барвника «Сонячний захід» жовтий — 0,0035 мг, барвник заліза оксид (II) жовтий Е172 — 0,0015 мг, алюмінієвий 0,0010 мг) - 5 мг; Оболонка плівкова (для дозування 20 мг): Opadry II 85F240037 рожевий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2,236 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 2,02 мг, тальк - 1, оксид (II) жовтий Е172 – 0,143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0,121 мг) – 10 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 20 мг. По 10 чи 14 табл. (Дозування 5 мг) або 4, 7, 8 або 10 табл. (дозування 20 мг) у контурній комірковій упаковці. За 20 табл. у банку полімерного типу БП із ПЕНД із кришкою із ПЕВД або у флаконі полімерному із ПЕНД із кришкою із ПЕВД. Кожну банку, флакон (дозування 5 та 20 мг), 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 табл. або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 14 табл. (дозування 5 мг), або 1 контурне осередкове пакування по 4, 7, 8, 10 табл., або 2 контурні осередкове пакування по 10 табл. (дозування 20 мг) поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг: жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаСтимулююча еректильну функцію.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Розподіл. Середній Vd становить близько 63 л, що свідчить про те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв'язується з білками. Зв'язування з білками не змінюється за порушення функції нирок. У здорових добровольців менше 0,0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою. Виведення. У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній T1/2 - 17,5 год. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно через кишечник (близько 61% дози) та меншою мірою - нирками (близько 36% дози). Особливі групи пацієнтів Вік старше 65 років. Здорові добровольці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виявлялося збільшенням AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Cmax була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаТадалафіл є оборотним селективним інгібітором цГМФ-специфічної ФДЕ-5. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не надає ефекту без сексуального збудження. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 є ферментом, виявленим у гладких м'язах печеристого тіла, судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 є більш активною, ніж на інші ФДЕ. Тадалафіл є в 10000 разів більш потужним щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах та інших тканинах та органах. Тадалафіл у 10000 разів активніше блокує ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 має важливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза.Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 у порівнянні з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10 та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни сАД і дАД порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0,2/ 4,6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, ВГД та розмір зіниці. З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов'язано з вищою частотою еякуляції. З іншого боку, не спостерігалося небажаного впливу середню концентрацію статевих гормонів, зокрема. тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо. Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на день. Механізм дії у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Інгібування ФДЕ-5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м'язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах, і як наслідок - зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.Показання до застосуванняеректильна дисфункція; симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг); еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).Протипоказання до застосуваннязастосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв'язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5); одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату. З обережністю Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів. При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором. Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба). Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.Вагітність та лактаціяПрепарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок. Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія. Відповідно до класифікації ВООЗ усі реакції розподілені за системою органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); рідко (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити частоту появи реакцій за наявними даними). З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко - ангіоневротичний набряк 2 . З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт 1(в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки 1 мігрень 2 епілептичні напади 2 транзиторна амнезія. З боку органу зору: нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття у очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія 2 , оклюзія судин сітківки 2 . З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху. З боку серця 1 : нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму 2, нестабільна стенокардія 2 . З боку судин: часто - "припливи" крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко - кропив'янка, синдром Стівенс-Джонсона 2 , ексфоліативний дерматит 2 , гіпергідроз. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – тривала ерекція; рідко - пріапізм 2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена Інші: нечасто - біль у грудях 1 , периферичний набряк, втома; рідко набряк особи 2 , раптова серцева смерть 1 , 2 . 1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів. 2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, які не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на тадалафіл Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% та Сmах на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) 15% щодо AUC і величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmах. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію. Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% та Сmах на 46%, відносно AUC та величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі. Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу. Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу. Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив тадалафілу на інші препарати Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NО) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано. Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу. Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які брали кілька гіпотензивних засобів, у яких артеріальна гіпертензія погано контролювалася, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов'язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину. Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов'язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність. Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.я. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Еректильна дисфункція. Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому — щодня, 1 раз на добу, 5 мг, одночасно, незалежно від їди. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 табл. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень): рекомендовано призначення препарату Тадалафіл у дозі 20 мг безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з описом. Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг. ДГПЗ або еректильна дисфункція/ДГПЗ. Доза препарату Тадалафіл-СЗ, що рекомендується, при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності. Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (Cl креатинінуПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ-5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ-5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Як і інші ФДЕ-5 інгібітори, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ лікарі повинні ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів. НАПІОН є причиною порушення зору, включаючи повну його втрату. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов'язані з прийомом інгібіторів ФДЕ-5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв'язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ-5 або іншими факторами. Лікарі повинні рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Лікарі також повинні повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози. Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. діюча речовина: тадалафіл – 5 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 53,8 мг; лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) – 64,0 мг; целюлоза мікрокристалічна – 26,0 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 12,5 мг; кросповідон (Колідон CL-M) - 4,0 мг, кросповідон (Колідон CL) - 3,0 мг, гіпоролоза екстра тонка (гідроксипропілцелюлоза) - 3,0 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 2,0 мг; натрію стеарилфумарат – 1,5 мг; натрію лаурилсульфат – 0,2 мг; допоміжні речовини (оболонка): Опадрай II 85F22048 жовтий - 5 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2,0 мг; титану діоксид Е 171 - 1,0935 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 1,01; 74 мг; алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий - 0,1505 мг; алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід жовтий - 0,0035 мг; барвник заліза оксид (І) жовтий Е 172 - 0,0015 мг індигокармін – 0,0010 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг. По 10 або 14 таблеток (дозування 5 мг) або по 4, 7, 8 або 10 таблеток (дозування 20 мг) у контурне осередкове впакування. По 20 таблеток у банку полімерну типу БП з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток (дозування 5 мг), або 1 контурне коміркове пакування по 4, 7, 8, 10 таблеток або 2 контури упаковки по 10 таблеток (дозування 20 мг) разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.ХарактеристикаЗасіб лікування еректильної дисфункції – ФДЕ-5 інгібітор.Фармакотерапевтична групаВсмоктування Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня максимальна концентрація (Стах) у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. Рівноважні концентрації у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату один раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Розподіл Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв'язується з білками. Зв'язування з білками не змінюється за порушення функції нирок. У здорових добровольців менше 0,0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізм Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою. Виведення У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному, через кишечник (близько 61% дози) та меншою мірою нирками (близько 36% дози). Особливі групи паіїентів Вік старше 65 років Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі всередину, що виражалося у збільшенні в площі під кривою «концентрація-час» на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу (AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Стах був на 41% вищим у порівнянні зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіальзу є незначним. Печінкова недостатність Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів із цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу площа під кривою «концентрація-час» була меншою приблизно на 19 %, порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакокінетикаТадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ-5) циклічного гуанозину монофосфату щ (цГМФ). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту у відсутності сексуального збудження. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 є ферментом, виявленим у гладких м'язах печеристого тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл є в 10000 разів більш потужним щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах та інших органах. Тадалафіл у 10000 разів активніше блокує ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 має важливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом,беруть участь у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10, та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 – ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту.Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10, та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 – ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту.Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10, та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 – ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску у порівнянні з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт.ст., відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0, 2/4,6 мм рт.ст., відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни частоти серцевих скорочень. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю його до ФДЕ-6. Крім того, не спостерігається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці. З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов'язано з вищою частотою еякуляції. Крім того, не спостерігалося небажаного впливу на середню концентрацію статевих гормонів, тестостерону, лютеїнізуючого гормону та фолікулостимулюючого гормону при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо. Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу один раз на день. Механізм дії у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) Інгібування ФДЕ-5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м'язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.ІнструкціяДля прийому всередину. Застосування препарату Тадалафіл-СЗ еректильна дисфункція (ЕД) Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше двох разів на тиждень): рекомендована частота прийому - щодня, один раз на добу 5 мг, одночасно, незалежно від прийому їжі. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 таблетки 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше двох разів на тиждень): рекомендовано призначення препарату Тадалафіл-СЗ у дозі 20 мг безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з інструкцією з медичного застосування препарату. Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг. Застосування препарату Тадалафіл за показанням ДГПЗ або ЕД/ДГПЗ. Доза препарату Тадалафіл-СЗ, що рекомендується, при застосуванні один раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності. Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатинінуПоказання до застосуванняЕректильна дисфункція. Симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг). Еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тадалафілу або будь-якої речовини, що входить до складу препарату; У разі прийому препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; Застосування в осіб віком до 18 років; Наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; Втрата зору через неартеріальну передню ішемічну нейропатію зорового нерва (незалежно від зв'язку з прийомом інгібіторів ФДЕ-5); Одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ-5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції, зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; Застосування у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл СЗ цій групі пацієнтів. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа]-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів. При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа]А-адреноблокатором. Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба). Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа. Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у жінок та пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія. Відповідно до класифікації ВООЗ всі реакції розподілені за системою органів та частотою розвитку: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (> 1U0000, <1\1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо визначити частоту появи реакцій за наявними даними). Порушення з боку імунної системи: Нечасто: реакції гіперчутливості. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Нечасто: запаморочення. Рідко: інсульт (у тому числі гостре порушення мозкового кровообігу (ОНМК) по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки, мігрень, епілептичні напади, транзиторна амнезія. Порушення з боку органу зору: Нечасто: нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття у очному яблуці. Рідко: порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто: дзвін у вухах. Рідко: раптова втрата слуху. Порушення з боку серця: Нечасто: серцебиття, тахікардія. Рідко: інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму, нестабільна стенокардія. Порушення з боку судин: Часто: "припливи" крові до обличчя. Нечасто: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто: закладеність носа. Нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто диспепсія. Нечасто: біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: висипання. Рідко: кропив'янка, синдром Стівенс-Джонсона, ексфоліативний дерматит, гіпергідроз (підвищена пітливість). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часто: біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Нечасто: тривала ерекція. Рідко: приапізм, гематоспермія, кровотеча із статевого члена. Загальні розлади: Нечасто: біль у грудях, периферичний набряк, втома. Рідко: набряк обличчя, раптова серцева смерть. 'Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів. Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, які не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень. Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на тадалафіл Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг на добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312 % та Стах на 22 %, а кетоконазол (200 мг на добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (A 15% щодо AUC та величин Стах тільки для одного тадалафілу. Ритонавір (200 мг двічі на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Стах. Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, як, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, крові. Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг на добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88 % та Стах на 46 %,щодо AUC та величин Стах тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі. Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу. Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора Н2-гістамінових рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу. Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ-5 не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив тадалафілу на інші препарати Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (N0) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано. Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу. Тадалафіл не потенциркет збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямовану на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які приймали кілька гіпотензивних засобів, у яких погано контролювалася артеріальна гіпертензія, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов'язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину. Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа]-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, включаючи непритомність. Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, включаючи тадалафіл, протипоказаний. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ-5. Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід дотримуватися обережності. Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, так само як і алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0,6 г/кг) зниження артеріального тиску не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.ПередозуванняПри одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг та пацієнтам з еректильною дисфункцією – багаторазово до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі самі, що й при застосуванні нижчих доз. У разі передозування слід проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, у тому числі з препаратом Тадалафіл-СЗ, не слід проводити у чоловіків із такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ-5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ-5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Як і інші ФДЕ-5 інгібітори, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження артеріального тиску. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ лікарі повинні ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів. Неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (НАПІОН) є причиною порушення зору, включаючи повну втрату зору. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов'язані з прийомом інгібіторів ФДЕ-5.В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв'язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ-5 або іншими факторами. Лікарі повинні рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Лікарі також повинні повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози.підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози.підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози. Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: тадалафіл 5/20 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 53,8/100,2 мг; лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) - 64/123 мг; МКЦ - 26/53 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 12,5/17 мг; кросповідон (Колідон CL-M) - 4/5 мг, кросповідон (Колідон CL) - 3/2 мг, гіпоролоза екстратонка (гідроксипропілцелюлоза) - 3/5 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 2/2 мг; натрію стеарилфумарат – 1,5/2 мг; натрію лаурилсульфат - 0,2/0,8 мг; Оболонка плівкова (для дозування 5 мг): Opadry II 85F22048 жовтий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2 мг, титану діоксид Е171 - 1,0935 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 1,01 мг, тальк - 0 алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий — 0,1505 мг, алюмінієвий лак на основі барвника «Сонячний захід» жовтий — 0,0035 мг, барвник заліза оксид (II) жовтий Е172 — 0,0015 мг, алюмінієвий 0,0010 мг) - 5 мг; Оболонка плівкова (для дозування 20 мг): Opadry II 85F240037 рожевий (спирт полівініловий, частково гідролізований - 4 мг, титану діоксид Е171 - 2,236 мг, макрогол (ПЕГ 3350) - 2,02 мг, тальк - 1, оксид (II) жовтий Е172 – 0,143 мг, барвник заліза оксид (II) червоний Е172 – 0,121 мг) – 10 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 20 мг. По 10 чи 14 табл. (Дозування 5 мг) або 4, 7, 8 або 10 табл. (дозування 20 мг) у контурній комірковій упаковці. За 20 табл. у банку полімерного типу БП із ПЕНД із кришкою із ПЕВД або у флаконі полімерному із ПЕНД із кришкою із ПЕВД. Кожну банку, флакон (дозування 5 та 20 мг), 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 табл. або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 14 табл. (дозування 5 мг), або 1 контурне осередкове пакування по 4, 7, 8, 10 табл., або 2 контурні осередкове пакування по 10 табл. (дозування 20 мг) поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг: жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаСтимулююча еректильну функцію.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Cmax у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Розподіл. Середній Vd становить близько 63 л, що свідчить про те, що тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв'язується з білками. Зв'язування з білками не змінюється за порушення функції нирок. У здорових добровольців менше 0,0005% введеної дози виявлено у спермі. Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, концентрація цього метаболіту не є клінічно значущою. Виведення. У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній T1/2 - 17,5 год. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно через кишечник (близько 61% дози) та меншою мірою - нирками (близько 36% дози). Особливі групи пацієнтів Вік старше 65 років. Здорові добровольці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виявлялося збільшенням AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Cmax була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність. Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаТадалафіл є оборотним селективним інгібітором цГМФ-специфічної ФДЕ-5. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м'язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не надає ефекту без сексуального збудження. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 є ферментом, виявленим у гладких м'язах печеристого тіла, судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 є більш активною, ніж на інші ФДЕ. Тадалафіл є в 10000 разів більш потужним щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах та інших тканинах та органах. Тадалафіл у 10000 разів активніше блокує ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 має важливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м'яза.Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ-5, ніж щодо ФДЕ-6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 у порівнянні з його впливом на ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10 та у 14 разів більш потужну щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані.Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ-8 - ФДЕ-11 дотепер не з'ясовані. Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту. Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни сАД і дАД порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0,2/ 4,6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС. Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю з ФДЕ-6. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, ВГД та розмір зіниці. З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов'язано з вищою частотою еякуляції. З іншого боку, не спостерігалося небажаного впливу середню концентрацію статевих гормонів, зокрема. тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо. Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на день. Механізм дії у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Інгібування ФДЕ-5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м'язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах, і як наслідок - зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.Показання до застосуванняеректильна дисфункція; симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг); еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).Протипоказання до застосуваннязастосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати; наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців; втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв'язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5); одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат; хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату. З обережністю Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів. При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором. Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба). Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.Вагітність та лактаціяПрепарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок. Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія. Відповідно до класифікації ВООЗ усі реакції розподілені за системою органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); рідко (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити частоту появи реакцій за наявними даними). З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко - ангіоневротичний набряк 2 . З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт 1(в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки 1 мігрень 2 епілептичні напади 2 транзиторна амнезія. З боку органу зору: нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття у очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія 2 , оклюзія судин сітківки 2 . З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху. З боку серця 1 : нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму 2, нестабільна стенокардія 2 . З боку судин: часто - "припливи" крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко - кропив'янка, синдром Стівенс-Джонсона 2 , ексфоліативний дерматит 2 , гіпергідроз. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – тривала ерекція; рідко - пріапізм 2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена Інші: нечасто - біль у грудях 1 , периферичний набряк, втома; рідко набряк особи 2 , раптова серцева смерть 1 , 2 . 1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів. 2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, які не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на тадалафіл Тадалафіл переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% та Сmах на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) 15% щодо AUC і величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmах. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію. Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% і Сmах на 46%, відносно AUC і величин Сmах тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі. Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу. Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу. Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив тадалафілу на інші препарати Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NО) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано. Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу. Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які брали кілька гіпотензивних засобів, у яких артеріальна гіпертензія погано контролювалася, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов'язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину. Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов'язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність. Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.я. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Еректильна дисфункція. Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому — щодня, 1 раз на добу, 5 мг, одночасно, незалежно від їди. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 табл. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень): рекомендовано призначення препарату Тадалафіл у дозі 20 мг безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з описом. Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг. ДГПЗ або еректильна дисфункція/ДГПЗ. Доза препарату Тадалафіл-СЗ, що рекомендується, при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності. Тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (Cl креатиніну від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (Cl креатинінуПередозуванняСимптоми: при одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам з еректильною дисфункцією багаторазово, до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі ж, що і при застосуванні нижчих доз. Лікування: симптоматичне. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована. Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ-5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ-5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Як і інші ФДЕ-5 інгібітори, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ лікарі повинні ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів. НАПІОН є причиною порушення зору, включаючи повну його втрату. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов'язані з прийомом інгібіторів ФДЕ-5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв'язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ-5 або іншими факторами. Лікарі повинні рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Лікарі також повинні повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН. Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози. Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему