Сердечно-сосудистые Со скидкой

Дозування: 0. 5 гзадвій Форма випуску: капс. Упакування: упак.

Склад, форма випуску та упаковкаОливкова олія нерафінована, оболонка (желатин, гліцерин (загусник), вода, харчові барвники (діоксид титану, тартразин, понсо), Коензим Q10). Капсули вагою 700 мг. РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела коензиму Q10.

Дозування: 500 мг Форма випуску: капс. Производитель: Кобра Интерфарм Завод-производитель: Irwin Naturals(США). .

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 амп.: Діюча речовина: Кокарбоксилази гідрохлорид – 50 мг; Допоміжна речовина: Вуглекислий натрій (Натрію карбонат) - 8 мг. По 10 ампул з інструкцією по застосуванню, ножем ампульним або ампульним скарифікатором в пачці або коробці з картону. 5 ампул з препаратом у комплекті з 5 ампулами води для ін'єкцій по 2 мл з інструкцією із застосування, ножем ампульним або ампульним скарифікатором в пачці або коробці з картону. 5 ампул із препаратом та 5 ампул із водою для ін'єкцій по 2 мл в окремих контурних осередкових упаковках. 1 контурна коміркова упаковка з препаратом і 1 контурна коміркова упаковка з водою для ін'єкцій з інструкцією із застосування, ножем ампульним або ампульним скарифікатором в пачці з картону. При упаковці ампул, що мають кільце зламу або точку для розтину, ампульний ніж або ампульний скарифікатор не вкладають. 5 ампул із препаратом та 5 ампул із водою для ін'єкцій по 2 мл в окремих касетних контурних упаковках. 1 касетна контурна упаковка з препаратом та 1 касетна контурна упаковка з водою для ін'єкцій з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або суха гігроскопічна пориста маса білого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакодинамікаКокарбоксилаза – кофермент тіаміну (вітаміну В1), в організмі фосфорилюється з утворенням моно-, ді- та трифосфорних ефірів, входить до складу ферментів, що каталізують карбоксилювання та декарбоксилювання альфа-кетокислот, піро-виноградної кислоти. Ендогенна кокарбоксилаза утворюється в організмі з екзогенного тіаміну шляхом фосфорилювання, проте властивості кокарбоксилази не повністю відповідають властивостям тіаміну і її не можна використовувати для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозу В1. Кокарбоксилаза покращує засвоєння глюкози, трофіку тканин нервової системи, сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи. Знижує рівень молочної та піровиноградної кислот у крові (підвищення вмісту цих кислот призводить до розвитку ацидозу та ацидотичної коми).Показання до застосуванняКокарбоксилазу призначають у складі комплексної терапії печінкової та ниркової недостатності, діабетичної прекоми та коми, діабетичного кетоацидозу, хронічної серцевої недостатності та порушеннях серцевого ритму, периферичних невритах. Дітям препарат призначають за тими самими показаннями. У новонароджених препарат застосовують також у складі комплексної терапії станів, що супроводжуються гіпоксією та ацидозом, у тому числі асфіксії новонароджених, гіпоксичної енцефалопатії, недостатності кровообігу, пневмонії, сепсису.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки препарату при його застосуванні вагітними жінками відсутні. У зв'язку з недостатнім числом досліджень препарат не слід призначати вагітним і жінкам, що годують.Побічна діяМожливі алергічні реакції (кропив'янка, свербіж шкіри); при внутрішньом'язовому введенні – гіперемія, свербіж шкіри, набряк (у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиКокарбоксилаза посилює кардіотонічну дію серцевих глікозидів та покращує їх переносимість.Спосіб застосування та дозиКокарбоксилазу вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). Вміст ампули (50 мг) розчиняють безпосередньо перед введенням 2 мл води для ін'єкцій. При внутрішньовенному струминному введенні об'єм доводять до 10-20 мл, при краплинному введенні - до 200-400 мл, додаючи 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (глюкози). При порушеннях серцевого ритму: 100-200 мг на добу протягом 15-30 днів. При хронічній серцевій недостатності: 50 мг за 2 години до застосування препаратів наперстянки 2-3 рази на добу. При цукровому діабеті (кетоацидоз, кома), добова доза становить 100 мг. При гострій нирковій та печінковій недостатності вводять внутрішньовенно струминно по 100-150 мг 3 рази на добу або краплинно (попередньо розчинивши у 5 % розчині декстрози (глюкози)) по 100-150 мг на добу. При периферичних невритах призначають внутрішньом'язово дозу 50-100 мг на добу протягом 1-1,5 міс. Дітям вводять внутрішньом'язово, внутрішньовенно (краплинно або струминно). Залежно від тяжкості стану та клінічної симптоматики призначають від 25 до 50 мг на добу. Курс лікування – від 3-7 до 15-30 днів. Новонародженим вводять внутрішньовенно (повільно) 10 мг на 1 кг маси тіла раз на добу.ПередозуванняВідомості щодо передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБез особливостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізіат - 1 амп.: активна речовина: кокарбоксилази гідрохлорид – 50,0 мг; допоміжна речовина: карбонат натрію - 8,0 мг. 1. По 50 мг ампули місткістю 2, 3 або 5 мл зі скла марки НС-1, або НС-3, або скла 1 гідролітичного класу. 2. а) 5 ампул з препаратом і 5 ампул з водою для ін'єкцій по 2 мл поміщають в окремі контурні осередкові упаковки з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове впакування з препаратом і 1 контурне осередкове впакування з водою для ін'єкцій з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону. У пачку вкладають ампульний ніж або скарифікатор. б) 5 ампул з препаратом у комплекті з 5 ампулами води для ін'єкцій по 2 мл поміщають у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. 1 контурну осередкову упаковку з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. У пачку вкладають ампульний ніж або скарифікатор. При використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою ампульний ніж або скарифікатор ніж вкладають.Опис лікарської формиЛіофілізована суха пориста гігроскопічна маса білого кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакодинамікаКокарбоксилаза – кофермент тіаміну (вітаміну В1), в організмі фосфорилюється з утворенням моно-, ді- та трифосфорних ефірів, входить до складу ферментів, що каталізують карбоксилювання та декарбоксилювання альфа-кетокислот, піровиноградної кислоти. Ендогенна кокарбоксилаза утворюється в організмі з екзогенного тіаміну шляхом фосфорилювання, проте властивості кокарбоксилази не повністю відповідають властивостям тіаміну і її не можна використовувати для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозу В1. Кокарбоксилаза покращує засвоєння глюкози, трофіку нервової тканини, сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи. Знижує рівень молочної та піровиноградної кислоти в крові (підвищення вмісту цих кислот призводить до розвитку ацидозу та ацидотичної коми).Показання до застосуванняКокарбоксилазу призначають у складі комплексної терапії при печінковій та нирковій недостатності, діабетичній прекомі та комі, діабетичному кетоацидозі, хронічній серцевій недостатності та порушеннях серцевого ритму, периферичних невритах. Дітям препарат призначають за тими самими показаннями. У дітей у період новонародженості препарат застосовують також у складі комплексної терапії станів, що супроводжуються гіпоксією та ацидозом, у тому числі асфіксія новонароджених, перинатальна гіпоксична енцефалопатія, недостатність кровообігу, пневмонія, сепсис.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з недостатнім числом досліджень препарат не слід призначати вагітним і жінкам, що годують.Побічна діяАлергічні реакції (кропив'янка, свербіж); при внутрішньом'язовому введенні – гіперемія, набряк у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиКокарбоксилаза посилює кардіотонічну дію серцевих глікозидів та покращує їх переносимість.Спосіб застосування та дозиКокарбоксилазу вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). При порушеннях серцевого ритму призначають по 100-200 мг на добу протягом 15-30 днів. При хронічній серцевій недостатності: 50 мг за 2 години до застосування препаратів наперстянки 2-3 рази на добу. При цукровому діабеті (кетоацидоз, кома), добова доза становить 100 мг. При гострій нирковій та печінковій недостатності вводять внутрішньовенно струминно по 100-150 мг 3 рази на добу або краплинно (попередньо розчинивши у 5% розчині декстрози (глюкози)) по 100-150 мг на добу. При периферичних невритах призначають внутрішньом'язово у дозі 50-100 мг на добу протягом 1-1,5 міс. Дітям вводять внутрішньом'язово, внутрішньовенно (краплинно або струминно). Залежно від тяжкості та клінічної симптоматики призначають від 25 до 50 мг на добу. Курс лікування – від 3-7 до 15-30 днів. Новонародженим вводять внутрішньовенно (повільно) 10 мг/кг один раз на добу. Приготування розчинів Для внутрішньом'язового введення вміст ампули (50 мг) розчиняють безпосередньо перед введенням 2 мл води для ін'єкцій. Для внутрішньовенного струминного введення об'єм розчину доводять до 10-20 мл, для краплинного введення - до 200-400 мл, додаючи 0,9% розчин натрію хлориду або декстрози.ПередозуванняВідомості щодо передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 амп.: Діюча речовина: Кокарбоксилази гідрохлорид – 50 мг; Натрію карбонат - 8 мг. 5 ампул з препаратом поміщають у контурну коміркову упаковку. 1 або 2 контурні осередкові упаковки з препаратом разом з інструкцією по застосуванню, ампульним ножем або ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону. 5 ампул з препаратом у комплекті з 5 ампулами розчинника (Вода для ін'єкцій по 2 мл) в окремих контурних осередкових упаковках разом з інструкцією по застосуванню, ампульним ножем або ампульним скарифікатором укладають в пачку з картону. При упаковці ампул, що мають кільце зламу або точку для розтину, ампульний ніж або ампульний скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів. По 50, 100 контурних осередкових упаковок з ампулами препарату разом з інструкцією із застосування в кількості екземплярів, що дорівнює кількості контурних осередкових упаковок поміщають у коробку з гофрованого картону. По 25 контурних коміркових упаковок з ампулами препарату з 25 контурними комірковими упаковками з ампулами розчинника (Вода екземплярів, що дорівнює кількості контурних осередкових упаковок поміщають у коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або суха гігроскопічна пориста маса білого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПісля парентерального введення кокарбоксилазу добре всмоктується. В організмі не депонується. Екскретується із сечею.ФармакодинамікаКокарбоксилаза – кофермент тіаміну (вітаміну В1), в організмі фосфорилюється з утворенням моно-, ді- та трифосфорних ефірів, входить до складу ферментів, що каталізують карбоксилювання та декарбоксилювання альфа-кетокислот, піровиноградної кислоти. Ендогенна кокарбоксилаза утворюється в організмі з екзогенного тіаміну шляхом фосфорилювання, проте властивості кокарбоксилази не повністю відповідають властивостям тіаміну і її не можна використовувати для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозу В1. Кокарбоксилаза покращує засвоєння глюкози, трофіку тканин нервової системи, сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи. Знижує рівень молочної та піровиноградної кислот у крові (підвищення вмісту цих кислот призводить до розвитку ацидозу та ацидотичної коми).Показання до застосуванняКокарбоксилазу призначають у складі комплексної терапії при печінковій та нирковій недостатності, діабетичній прекомі та комі, діабетичному кетоацидозі, хронічній серцевій недостатності та порушеннях серцевого ритму, периферичних невритах. Дітям призначають за тими самими показаннями. У новонароджених препарат застосовують також у складі комплексної терапії станів, що супроводжуються гіпоксією та ацидозом, у тому числі асфіксії новонароджених, гіпоксичної енцефалопатії, недостатності кровообігу, пневмонії, сепсису.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки препарату при його застосуванні вагітним жінкам відсутні. У зв'язку з недостатнім числом досліджень препарат не слід призначати вагітним і жінкам, що годують.Побічна діяМожливі алергічні реакції (кропив'янка, свербіж шкіри); при внутрішньом'язовому введенні – гіперемія, свербіж шкіри, набряк (у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиКокарбоксилаза посилює кардіотонічну дію серцевих глікозидів та покращує їх переносимість.Спосіб застосування та дозиКокарбоксилазу вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно (струменево або краплинно). Вміст ампули (50 мг) розчиняють безпосередньо перед введенням 2 мл води для ін'єкцій. При внутрішньовенному струминному введенні об'єм розчину доводять до 10-20 мл, при краплинному введенні до 200-400 мл, додаючи 0,9% розчин натрію хлориду або декстрози (глюкози). При порушеннях серцевого ритму призначають по 100–200 мг на добу протягом 15–30 днів. При хронічній серцевій недостатності: 50 мг за 2 години до застосування препаратів наперстянки 2-3 рази на добу. При цукровому діабеті (кетоацидоз, кома), добова доза становить 100 мг. При гострій нирковій та печінковій недостатності вводять внутрішньовенно струминно по 100-150 мг 3 рази на добу або краплинно, попередньо розчинивши у 5 % розчині декстрози (глюкози) по 100-150 мг на добу. При периферичних невритах призначають внутрішньом'язово дозу 50-100 мг на добу протягом 1-1,5 міс. Дітям вводять внутрішньом'язово, внутрішньовенно (краплинно або струминно). Залежно від тяжкості стану та клінічної симптоматики призначають від 25 до 50 мг на добу. Курс лікування – від 3-7 до 15-30 днів. Новонародженим вводять внутрішньовенно (повільно) 10 мг на 1 кг маси тіла раз на добу.ПередозуванняВідомості про передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБез особливостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчали.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення – 1 амп. активні речовини: трифосаденіну динатрію тригідрат – 10 мг; кокарбоксилаза – 50 мг; ціанокобаламін – 0,5 мг; нікотинамід 20 мг допоміжні речовини: гліцин – 105,875 мг; метилпарагідроксибензоат - 0,6 мг; пропілпарагідроксибензоат - 0,15 мг розчинник, 1 амп.: Лідокаїну гідрохлорид - 10 мг; вода для ін'єкцій - до 2 млОпис лікарської формиЛіофілізована маса рожевого кольору. Відновлений розчин – прозорий, рожевого кольору. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення/у комплекті з розчинником. По 187,125 мг препарату в ампулах із темного скла з одним або двома кільцями надлому, об'ємом 3 мл. По 2 мл розчинника (0,5% розчин лідокаїну гідрохлориду) в ампулах із темного скла з кільцем надлому, об'ємом 2 мл. 3 амп. з препаратом у комплекті з 3 амп. розчинника в контурній комірковій упаковці. 1 контурну осередкову упаковку поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаТрифосаденін. Після парентерального введення проникає у клітини органів, де розщеплюється на аденозин та неорганічний фосфат із вивільненням енергії. Надалі продукти розпаду включаються до ресинтезу АТФ. Кокарбоксілаза. Швидко абсорбується після внутрішньом'язового введення. Проникає у більшість тканин організму. Зазнає метаболічного розкладання. Продукти метаболізму виводяться переважно нирками. Ціанокобаламін. У крові ціанокобаламін зв'язується з транскобаламінами І та ІІ, які транспортують його в тканини. Депонується переважно у печінці. Зв'язок із білками плазми - 90%. Швидко та повно всмоктується після внутрішньом'язового та підшкірного введення. C max після внутрішньом'язового введення досягається через 1 год. З печінки виводиться жовчю у кишечник і знову всмоктується у кров. T 1/2 - 500 днів. Виводиться при нормальній функції нирок - 7-10% нирками, близько 50% - кишечником. При зниженій функції нирок 0-7% - нирками, 70-100% - кишківником. Проникає через плацентарний бар'єр у грудне молоко. Нікотинамід. Швидко розподіляється на всі тканини. Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Метаболізується у печінці з утворенням нікотинаміду-N-метилнікотинаміду. Виводиться нирками. T 1/2 із плазми становить близько 1,3 год, стаціонарний V d – близько 60 л, загальний кліренс – близько 0,6 л/хв.ФармакодинамікаПрепарат є раціонально підібраним комплексом метаболічних речовин і вітамінів. Трифосаденін є похідним аденозину, що стимулює метаболічні процеси. Чинить вазодилатуючу дію, в т.ч. на коронарні та мозкові артерії. Покращує метаболізм та енергозабезпечення тканин. Має гіпотензивну та антиаритмічну дію. Після парентерального введення проникає у клітини органів, де розщеплюється на аденозин та неорганічний фосфат із вивільненням енергії. Надалі продукти розщеплення включаються до синтезу АТФ. Під впливом АТФ відбувається зниження артеріального тиску, розслаблення гладкої мускулатури, покращується проведення нервових імпульсів. Кокарбоксилаза - кофермент, що утворюється в організмі з тіаміну, що надходить ззовні (вітамін В 1 ). Входить до складу ферменту карбоксилази, що каталізує карбоксилювання та декарбоксилювання α-кетокислот. Опосередковано сприяє синтезу нуклеїнових кислот, білків та ліпідів. Знижує в організмі концентрацію молочної та піровиноградної кислот, сприяє засвоєнню глюкози. Покращує трофіку нервової тканини. Ціанокобаламін (вітамін В 12 ) в організмі перетворюється на метилкобаламін і 5-дезоксіаденозілкобаламін. Метилкобаламін бере участь у реакції перетворення гомоцистеїну на метіонін та S-аденозилметіонін – ключові реакції метаболізму піримідинових та пуринових основ (а отже, ДНК та РНК). При недостатності вітаміну в даній реакції його може замінювати метилтетрагідрофолієва кислота, при цьому порушуються фолієвозалежні реакції метаболізму. 5-дезоксіаденозилкобаламін служить кофактором при ізомеризації L-метилмалоніл-КоА в сукциніл-КоА - важливої ​​реакції метаболізму вуглеводів та ліпідів. Дефіцит вітаміну В 12 призводить до порушення проліферації клітин клітин кровотворної тканини та епітелію, що швидко діляться, а також до порушення утворення мієлінової оболонки нейронів. Нікотинамід - одна з форм вітаміну РР, бере участь в окисно-відновних процесах у клітині, покращує вуглеводний та азотистий обмін, регулює тканинне дихання. Показання до застосуванняСимптоматичне лікування діабетичної полінейропатії.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого компонента препарату чи розчинника; серцево-судинні захворювання: гострий інфаркт міокарда, неконтрольована артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тяжкі форми брадіаритмій, AV-блокада II–III ступеня, хронічна серцева недостатність (III–IV ступеня за NYHA), кардіогенний шок та інші види шоків, синдром пролону , тромбоемболії, геморагічний інсульт; запальні захворювання легень; хронічні обструктивні захворювання легень; бронхіальна астма; гіперкоагуляція (у т.ч. при гострих тромбозах), еритремія, еритроцитоз; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; подагра; гепатит, цироз печінки; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю стенокардія.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат Кокарніт під час вагітності. Рекомендується припинити грудне вигодовування на час лікування препаратом.Побічна діяЧастота прояву несприятливих побічних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (більше 1/10); часто (менше 1/10, але понад 1/100); нечасто (менше 1/100, але понад 1/1000); рідко (менше 1/1000, але понад 1/10000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі випадки; частота невідома. З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції (шкірні висипання, утруднене дихання, анафілактичний шок, набряк Квінке). З боку нервової системи: в окремих випадках – запаморочення, біль голови, збудження, сплутаність свідомості. З боку серця: дуже рідко – тахікардія; в окремих випадках – брадикардія, аритмія; частота невідома - біль у серці. З боку судин: частота невідома - почервоніння шкіри обличчя та верхньої половини тулуба з відчуттям поколювання та печіння, припливи. З боку шлунково-кишкового тракту: в окремих випадках - блювання, діарея. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – підвищене потовиділення, акне, свербіж, кропив'янка. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – судоми. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – виникнення подразнення, болю та печіння у місці введення препарату, слабкість. Якщо будь-які з зазначених небажаних реакцій посилилися або з'явилися будь-які інші небажані реакції, які не вказані в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря. При розвитку виражених небажаних реакцій препарат скасовують.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які застосовують гіпоглікемічні засоби групи бігуанідів (метформін), через порушення всмоктування ціанокобаламіну із ШКТ може спостерігатися зниження концентрації ціанокобаламіну в крові. З іншими гіпоглікемічними засобами лікарських взаємодій не описано. Ціанокобаламін несумісний з аскорбіновою кислотою, солями важких металів, тіаміну бромідом, піридоксином, рибофлавіном, фолієвою кислотою. Не можна застосовувати ціанокобаламін одночасно з препаратами, що підвищують згортання крові. Крім того, слід уникати одночасного застосування ціанокобаламіну з хлорамфеніколом. Аміноглікозиди, саліцилати, протиептилептичні ЛЗ, колхіцин, препарати калію знижують абсорбцію ціанокобаламіну. При сумісному застосуванні препаратів, що містять трифосаденін, з дипіридамолом посилюється дія дипіридамолу, зокрема вазодилатуючий. Дипіридамол посилює ефект трифосаденіну. Виявляється деякий антагонізм при сумісному застосуванні препарату з похідними пурину (кофеїн, теофілін). Не можна вводити одночасно із серцевими глікозидами у великих дозах, оскільки посилюється ризик розвитку побічних реакцій із боку ССС. При одночасному застосуванні з ксантинолу нікотинатом знижується ефект препарату. Нікотинамід потенціює дію седативних ЛЗ, транквілізаторів, а також гіпотензивних засобів.Спосіб застосування та дозиВ/м (в сідничний м'яз). Препарат вводиться глибоко. У випадках вираженого больового синдрому лікування доцільно починати з внутрішньом'язового введення 1 амп. (2 мл/добу) до зняття гострих симптомів. Тривалість застосування – 9 днів. Після покращення симптомів або у випадках помірно виражених симптомів полінейропатії: 1 амп. 2-3 рази на тиждень протягом 2-3 тижнів. Рекомендований курс лікування 3-9 ін'єкцій, залежно від тяжкості захворювання. Тривалість лікування та проведення повторних курсів визначається лікарем залежно від характеру та тяжкості захворювання. Діти. Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату Кокарніт у дітей відсутні.ПередозуванняСимптоми: трифосаденін (перевищення максимальної добової дози – близько 600 мг для дорослої людини) – запаморочення, зниження артеріального тиску, короткочасна втрата свідомості, аритмія, AVблокада II та III ступеня, асистолія, бронхоспазм, шлуночкові порушення, синусова брадикардія та тахікардія; кокарбоксилаза (після введення дози, що перевищує рекомендовану більш ніж у 100 разів) – головний біль, спазм м'язів, м'язова слабкість, параліч, аритмія; ціанокобаламін (після парентерального введення високої дози) - екзематозні шкірні порушення та доброякісна форма акне. Можливий розвиток гіперкоагуляції, порушення пуринового обміну; нікотинамід (при застосуванні великих доз) - гіперпігментація, жовтяниця, амбліопія, слабкість, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. При тривалому застосуванні відзначався розвиток стеатогепатозу, підвищення концентрації сечової кислоти у крові, порушення толерантності до глюкози. Лікування: негайне припинення введення препарату, симптоматична терапія, в тому числі десенсибілізуюча. Компоненти препарату Кокарніт мають широкий терапевтичний діапазон.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКалію аспарагінат, магнію аспарагінат; екстракт плодів глоду, аскорбінова кислота; вітамін З 30 мг; калій 16 мг; магній 5 мг; флавоноїди (у перерахунку на рутин) 1,2 мг; мікрокристалічна целюлоза; желатин; магнію стеарат, діоксид кремнію аморфний; барвник: діоксид титану.ХарактеристикаПрийом екстракту глоду, K та Mg буде корисним: при кардіалгіях, функціональних розладах серцевої діяльності; як засоби, що сприяють попередженню ішемічної хвороби серця; в умовах тривалого прийому серцевих глікозидів та діуретиків (сечогінних засобів); для протидії стресам, зниження нервової збудливості; при частому вживанні кави (та інших продуктів, що містять кофеїн), цукру, солі, підсилювачів смаку, зловживанні алкоголем; у періоди дієт, прийому препаратів для схуднення.Властивості компонентівЕкстракт глоду: позитивно впливає на серцевий ритм; сприяє покращенню коронарного кровообігу; посилює скорочення міокарда; має судинорозширювальну дію; нормалізує функції щитовидної залози; має протизапальну та антимікробну дію. «Комплекс екстракту глоду, К і Mg» заснований на спільній дії рослинного компонента та вітамінно-мінеральної складової. Крім глоду, до його складу входять калій та магній, флавоноїд рутин та вітамін C. Таке поєднання сприяє ефективній підтримці серця та судинної системи. Калій бере участь у проведенні імпульсів по нервових волокнах та синаптичній передачі, м'язових скороченнях, підтримці нормальної серцевої діяльності. У малих дозах розширює коронарні артерії, великих — звужує. Має помірну діуретичну дію. Магній - незамінний елемент у процесах, що забезпечують надходження та витрачання енергії. Бере участь у балансі електролітів, транспорті іонів, проникності мембран, нервово-м'язової збудливості. Необхідний для правильного розподілу клітин, клітинного зростання. Є блокатором повільних кальцієвих каналів. Кофактор 300 ферментативних реакцій. Калій та магній представлені у формі аспарагінату (солі аспарагінової кислоти), що сприяє їх проникненню у позаклітинний простір, а також стимулює міжклітинний синтез фосфатів. Рутин підвищує міцність і зберігає еластичність капілярів, має судинорозширювальну дію. Впливає активізацію захисних сил організму, гальмує процеси старіння, відновлюючи клітинну структуру. Сприяє найповнішому засвоєнню вітаміну C. Вітамін С (аскорбінова кислота) – потужний антиоксидант. Регулює згортання крові, нормалізує проникність капілярів, необхідний для кровотворення. Захищає холестерин ліпопротеїдів низької щільності від окиснення, а стінки судин від відкладення окислених форм холестерину.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела вітаміну С і додаткового джерела флавоноїдів, що містить калій і магній.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 2 капсули 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт виноградної кісточки, екстракт глоду, екстракт листя червоного винограду сухий; желатин; мікрокристалічна целюлоза; діоксид кремнію аморфний; магнію стеарат; тальк; діоксид титану; жовтий хіноліновий; азорубін.ХарактеристикаДо складу комплексу входять екстракти листя червоного винограду та виноградних кісточок, а також екстракт листя та квіток глоду. Вони благотворно діють на стан судин та роботу серця. Екстракти червоного винограду та глоду розширюють периферичні та коронарні судини; покращують кровообіг; покращують обмін речовин у серці; захищають стінки судин від відкладень холестерину; зміцнюють капіляри; попереджають розвиток атеросклеротичних явищ; заспокоюють нервову систему.Властивості компонентівЕкстракт глоду. Активні компоненти екстракту глоду - флавоноїди та дубильні речовини. Зміст корисних речовин у плодах, листі та квітах глоду практично однаково. Глід вважається одним з найкращих рослинних кардіотоніків. У народній медицині його використовували як специфічний засіб при серцебиття. З початку XX століття глід застосовують у традиційній медицині при станах, які не вимагають потужних лікарських засобів, оскільки він м'яко діє на серцево-судинну систему. Екстракт глоду розширює периферичні та коронарні судини, покращує кровопостачання та харчування серцевого м'яза. Також помічено, що глід усуває болючість та відчуття тяжкості в серці, заспокоює нервову систему. Екстракт листя червоного винограду. Листя червоного винограду містить особливі пігменти - проантоціанідіни. Ці речовини мають потужну антиоксидантну та антисклеротичну активність. Вони захищають стінки судин від руйнування під дією вільних радикалів, перешкоджають відкладенню на стінках вен та артерій склеротичних бляшок, покращують кровообіг та зміцнюють кровоносні судини. Тому регулярний прийом екстракту червоного винограду допоможе запобігти також розвитку судинних зірочок. Екстракт кісточок червоного винограду. Антоціани, які містяться у виноградних кісточках, розчиняються одночасно і у воді, і у жирі. А це означає, що вони можуть проникати у всі тканини організму. Антоціани виноградних кісточок тонізують капіляри та вени, покращують кровообіг та підтримують міцність судинних стінок. Будучи сильними антиоксидантами, антоціани також захищають сполучну тканину, забезпечуючи тим самим еластичність та пружність великих кровоносних судин та серцевих клапанів.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела проантоціанідинів, дубильних речовин, що містить флавоноїди, для підтримки функціонального стану серця і судин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 капсулі 2 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат – 10 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, безводний – 127,5 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 14,0 мг; кремнію діоксид колоїдний, безводний – 1,5 мг; целюлоза мікрокристалічна – 10,0 мг; кросповідон - 5,5 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза 2910/15 - 2,200 мг, макрогол 400 - 0,530 мг, диметикон 100 - 0,220 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,120 мг, барвник заліза оксид0 червоний (Е 0 Е 171) - 0,850 мг. При виробництві препарату на Мерк Хелскеа КГаА, Німеччина: По 10 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Або при виробництві препарату на російському підприємстві ТОВ "Нанолек": По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Або при упаковці препарату на російському підприємстві ТОВ "Нанолек": По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-оранжеві, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при "першому проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10-15%) - близько 85-90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу - 3,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 35%; захоплення клітинами крові немає. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою CYP3A4 (близько 95%) a CYP2D6 грає лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у вигляді незміненої речовини (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний Cl – (15,6±3,2) л/год, причому нирковий Cl – (9,6±1,6) л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (пригнічує провідність та збудливість). При збільшенні дози вище терапевтичної має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години, дещо збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів), яке через 1-3 добу повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС, незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в антероградному та в AV вузол) та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки). іонів натрію (Na+) в організміПоказання до застосуванняартеріальна гіпертензія; ІХС: стабільна стенокардія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення терапії препаратами з позитивною інотропною дією; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; СССУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС < 60 уд./хв.); виражене зниження АТ (систолічний АТ <100 мм рт.ст.); важкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу; хвороба Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю застосовують препарат при стенокардії Принцметала, гіпертиреозі, цукровому діабеті 1 типу та цукровому діабеті зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокаді I ступеня, вираженої ниркової недостатності (КК < 20 мл/хв), виражених порушення функції печінки, псоріазі, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або ваді клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, під час проведення десенсибілізуючої терапії, у пацієнтів, які перебувають на суворій дієті.Вагітність та лактаціяУ період вагітності Конкор® слід рекомендувати лише у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть вплинути на розвиток плода. Слід уважно відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також стежити за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі небезпечних проявів щодо вагітності чи плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші 3 дні життя можуть виникати симптоми зниження рівня глюкози у крові та ЧСС. Даних про екскрецію бісопрололу в грудне молоко або безпеки впливу бісопрололу на немовлят немає. Тому прийом препарату Конкор не рекомендується жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000). З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); часто - посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю); нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – втрата свідомості. З боку психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, кошмарні сновидіння. З боку органів чуття: рідко – зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку лабораторних показників: рідко – підвищення рівня ферментів печінки у крові (АСТ, АЛТ). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення потенції. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів, алергічний риніт. З боку шкірних покривів: дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. Інші: часто - астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією). *У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість ЛЗ може вплинути одночасний прийом інших ліків. Така взаємодія може відбуватися також у випадках, коли 2 ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати, що ви приймаєте інші ЛЗ, навіть якщо ви приймаєте їх без припису. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, ЛЗ для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. Ефективність інсуліну і пероральних гіпоглікемічних ЛЗ може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ, глюкокортикостероїди та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект бісопрололу (затримка Na+, блокада синтезу ПГ нирками). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, БКК (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні препарати можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО через значне посилення гіпотензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові; рифампіцин скорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки препарату Конкор® слід приймати, не розжовуючи та не розтираючи на порошок, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Артеріальна гіпертензія та стабільна стенокардія У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Зазвичай початкова доза становить 5 мг Конкор® 1 раз на день. За потреби дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії максимально рекомендована доза становить 20 мг препарату Конкор® 1 раз на день. ХСН Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Конкор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Конкор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Конкор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових етапах лікування рекомендується застосовувати бісопролол у дозі 2,5 мг (таблетки). Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг 1 раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5, 3,75, 5, 7,5 та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менш як через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза при лікуванні ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з 1-го дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Конкор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування препарату Конкор® Лікування препаратом зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: при порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу; при виражених порушеннях функції нирок (Cl креатиніну <20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг; збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Діти: у зв'язку з тим, що немає достатньої кількості даних щодо застосування Конкору у дітей, не рекомендується призначати препарат дітям до 18 років. На цей час недостатньо даних щодо застосування препарату Конкор у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом типу 1, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих ЛЗ. Симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні артеріального тиску - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - плазмозамінні розчини внутрішньовенно, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму - бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Конкор® пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що вимагатиме вищої дози β2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, що призначається в комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: β-адреноблокатори, включаючи препарат Конкор®, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під їх дією. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Конкор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що ви приймаєте препарат Конкор® Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Конкор® може бути призначений тільки на фоні застосування а-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Конкор® симптоми гіперфункції (гіпертиреозу) щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Конкор® не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат – 5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, безводний – 132,0 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 14,5 мг; кремнію діоксид колоїдний, безводний – 1,5 мг; целюлоза мікрокристалічна – 10,0 мг; кросповідон - 5,5 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза 2910/15 - 2,20 мг, макрогол 400 - 0,53 мг, диметикон 100 - 0,11 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,02 мг, титану діоксид (Е 171) - 0,97 мг. При виробництві препарату на Мерк Хелскеа КГаА, Німеччина: По 10 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Або при виробництві препарату на російському підприємстві ТОВ "Нанолек": По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Або при упаковці препарату на російському підприємстві ТОВ "Нанолек": По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-жовті, серцеподібні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при "першому проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10-15%) - близько 85-90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу - 3,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 35%; захоплення клітинами крові немає. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою CYP3A4 (близько 95%) a CYP2D6 грає лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у вигляді незміненої речовини (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний Cl – (15,6±3,2) л/год, причому нирковий Cl – (9,6±1,6) л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (пригнічує провідність та збудливість). При збільшенні дози вище терапевтичної має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години, дещо збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів), яке через 1-3 добу повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС, незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в антероградному та в AV вузол) та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки). іонів натрію (Na+) в організміПоказання до застосуванняартеріальна гіпертензія; ІХС: стабільна стенокардія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення терапії препаратами з позитивною інотропною дією; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; СССУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС < 60 уд./хв.); виражене зниження АТ (систолічний АТ <100 мм рт.ст.); важкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу; хвороба Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю застосовують препарат при стенокардії Принцметала, гіпертиреозі, цукровому діабеті 1 типу та цукровому діабеті зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокаді I ступеня, вираженої ниркової недостатності (КК < 20 мл/хв), виражених порушення функції печінки, псоріазі, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або ваді клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, під час проведення десенсибілізуючої терапії, у пацієнтів, які перебувають на суворій дієті.Вагітність та лактаціяУ період вагітності Конкор® слід рекомендувати лише у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть вплинути на розвиток плода. Слід уважно відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також стежити за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі небезпечних проявів щодо вагітності чи плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші 3 дні життя можуть виникати симптоми зниження рівня глюкози у крові та ЧСС. Даних про екскрецію бісопрололу в грудне молоко або безпеки впливу бісопрололу на немовлят немає. Тому прийом препарату Конкор не рекомендується жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000). З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); часто - посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю); нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – втрата свідомості. З боку психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, кошмарні сновидіння. З боку органів чуття: рідко – зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку лабораторних показників: рідко – підвищення рівня ферментів печінки у крові (АСТ, АЛТ). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення потенції. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів, алергічний риніт. З боку шкірних покривів: дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. Інші: часто - астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією). *У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість ЛЗ може вплинути одночасний прийом інших ліків. Така взаємодія може відбуватися також у випадках, коли 2 ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати, що ви приймаєте інші ЛЗ, навіть якщо ви приймаєте їх без припису. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, ЛЗ для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. Ефективність інсуліну і пероральних гіпоглікемічних ЛЗ може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ, глюкокортикостероїди та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект бісопрололу (затримка Na+, блокада синтезу ПГ нирками). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, БКК (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні препарати можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО через значне посилення гіпотензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові; рифампіцин скорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки препарату Конкор® слід приймати, не розжовуючи та не розтираючи на порошок, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Артеріальна гіпертензія та стабільна стенокардія У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Зазвичай початкова доза становить 5 мг Конкор® 1 раз на день. За потреби дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії максимально рекомендована доза становить 20 мг препарату Конкор® 1 раз на день. ХСН Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Конкор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Конкор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Конкор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових етапах лікування рекомендується застосовувати бісопролол у дозі 2,5 мг (таблетки). Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг 1 раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5, 3,75, 5, 7,5 та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менш як через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза при лікуванні ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з 1-го дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Конкор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування препарату Конкор® Лікування препаратом зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: при порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу; при виражених порушеннях функції нирок (Cl креатиніну <20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг; збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Діти: у зв'язку з тим, що немає достатньої кількості даних щодо застосування Конкору у дітей, не рекомендується призначати препарат дітям до 18 років. На цей час недостатньо даних щодо застосування препарату Конкор у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом типу 1, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих ЛЗ. Симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні артеріального тиску - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - плазмозамінні розчини внутрішньовенно, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму - бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Конкор® пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що вимагатиме вищої дози β2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, що призначається в комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: β-адреноблокатори, включаючи препарат Конкор®, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під їх дією. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Конкор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що ви приймаєте препарат Конкор® Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Конкор® може бути призначений тільки на фоні застосування а-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Конкор® симптоми гіперфункції (гіпертиреозу) щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Конкор® не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бісопрололу фумарат – 5/5/10/10 мг; амлодипіну безілат (у перерахунку на амлодипін - 5/10/5/10 мг) - 6,95/13,90/6,95/13,9 мг; допоміжні речовини: МКЦ; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип A); магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний. Таблетки 5мг + 5мг, 5мг + 10мг, 10мг + 5мг, 10мг + 10мг. За 10 табл. у блістері з комбінованої плівки соld (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)/алюмінієвої фольги; 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні таблетки та з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – антигіпертензивна, гіпотензивна.ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування. Амлодипін добре всмоктується після прийому внутрішньо. Cmax у плазмі крові відзначається через 6-12 годин. Прийом препарату разом з їжею не впливає на його всмоктування. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Tmax амлодипіну в плазмі схоже у літніх та молодих пацієнтів. Розподіл. Видимий Vd становить 21 л/кг. Css у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів після початку прийому препарату. Дослідження in vitro показали, що циркулюючий амлодипін приблизно на 97,5% пов'язаний із білками плазми. Метаболізм та виведення. Амлодипін зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Приблизно 90% прийнятої дози перетворюється на неактивні похідні піридину. Приблизно 10% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Приблизно 60% кількості неактивних метаболітів виводиться нирками та 20–25% через кишечник. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий T1/2 становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє вводити препарат один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (25 л/год у пацієнта вагою 60 кг). У пацієнтів похилого віку він становить 19 л/год. Кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження з подальшим збільшенням AUC та T1/2 у літніх пацієнтів. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для даної вивченої вікової групи пацієнтів. У пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігалось значних змін фармакокінетики амлодипіну. Амлодипін не діалізується. Пацієнтам із печінковою недостатністю через зниження кліренсу, що призводить до більш тривалого T1/2 та збільшення AUC приблизно на 40-60%, слід призначати нижчі початкові дози. Бісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при першому проходженні через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку в однаковому обсязі, підбір дози не потрібен для пацієнтів з легкою та помірною печінковою або нирковою недостатністю. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаДаний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу. Амлодипін Механізм дії. Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, що веде до зниження опору периферичних судин. Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами: Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату один раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST1 мм та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину. Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів плазми. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою. Бісопролол Механізм дії. Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10-12-годинному T1/2 із плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи бета1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих же дозах.Протипоказання до застосуванняАмлодипін тяжка артеріальна гіпотензія; шок (у т.ч. кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; обструкція вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий аортальний стеноз). Бісопролол гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла (СССУ); синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; Комбінація амлодипін/бісопролол підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна серцева недостатність (в т.ч. неішемічна етіологія III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA); печінкова недостатність; ниркова недостатність; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; одночасно проведена десенсибілізуюча терапія; AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня; псоріаз (в т.ч. в анамнезі); феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів); важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень та неважкі форми бронхіальної астми; проведення загальної анестезії; літній вік; артеріальна гіпотензія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяАмлодипін Безпеку амлодипіну під час вагітності людини не встановлювали. Бісопролол Бісопролол має фармакологічний ефект, який може мати несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода). Конкор® АМ не рекомендують під час вагітності, якщо ймовірна користь для матері не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо лікування препаратом Конкор® АМ необхідно, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає. Тому прийом Конкор® АМ не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Фертильність. Дані щодо впливу препарату Конкор® АМ на фертильність людини відсутні. Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігаються під час використання діючих речовин окремо, представлені нижче залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто - сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична нейропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто – блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто - аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда. З боку судин: часто – припливи; нечасто - виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто — лакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – периферичні набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто – біль у грудях, біль, загальне нездужання. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла. Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Бісопролол З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Порушення психіки: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто - безсоння; рідко - непритомність. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. Серце: нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних покривів: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; нечасто – виснаження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові ACT, АЛТ.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір та ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, збільшують концентрацію в крові). Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності. Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4. Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом БКК, таких як амлодипін, у ході лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії. Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності. Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну, при необхідності зменшити дозу циклоспорину. Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може призводити до збільшення концентрації симвастатину в плазмі. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується у зв'язку з можливим збільшенням біологічної доступності амлодипіну, що призводить до зниження зниження високого кров'яного тиску. Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів. Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину. Бісопролол Нерекомендовані комбінації БКК, типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Комбінації, які потребують обережності БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію і збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV-провідності та розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Комбінації, які необхідно враховувати Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин трохи скорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози! Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. певного дозування на день. Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар під час призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні інгредієнти, що входять до складу препарату Конкор® АМ. Тривалість лікування Лікування препаратом Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю. Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (Cl креатиніну менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Літні пацієнти. Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози. Діти. Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.ПередозуванняАмлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції ССС, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний. Бісопролол Симптоми: найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін, інфузії ізопреналіну. У разі потреби установка кардіостимулятора. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Бісопролол практично не піддається діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® AM різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід поступово знижувати. По амлодипіну: У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти. Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі. У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну та показників AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта. Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін призначають у звичайних дозах, оскільки зміни його концентрації у плазмі не корелюються зі ступенем ниркової недостатності, та амлодипін не діалізується. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але необхідно ретельне спостереження за пацієнтами. Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). По бісопрололу: Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового Як і у випадку з іншими бета-погіршення діяльності серця. Бісопролол повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів та посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії. Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект. При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі. У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол повинен призначатися тільки після блокади альфа-адренорецепторів на фоні застосування α-адреноблокаторів. Пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися лише після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику. У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада бета1-адреноблокаторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду бета1-адренорецепторів періопераційно. У пацієнтів із стенокардією Принцметала були відмічені випадки коронарного спазму. Незважаючи на високу селективність до бета-адренорецепторів, напади стенокардії не можуть бути повністю виключені при застосуванні бісопрололу. Слід виявляти крайню обережність у разі застосування бісопрололу у таких пацієнтів. Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіарітмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно відмінити бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реагування може погіршитися. У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати. Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю. У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бісопрололу фумарат – 5/5/10/10 мг; амлодипіну безілат (у перерахунку на амлодипін - 5/10/5/10 мг) - 6,95/13,90/6,95/13,9 мг; допоміжні речовини: МКЦ; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип A); магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний. Таблетки 5мг + 5мг, 5мг + 10мг, 10мг + 5мг, 10мг + 10мг. За 10 табл. у блістері з комбінованої плівки соld (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)/алюмінієвої фольги; 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі довгасті злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – антигіпертензивна, гіпотензивна.ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування. Амлодипін добре всмоктується після прийому внутрішньо. Cmax у плазмі крові відзначається через 6-12 годин. Прийом препарату разом з їжею не впливає на його всмоктування. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Tmax амлодипіну в плазмі схоже у літніх та молодих пацієнтів. Розподіл. Видимий Vd становить 21 л/кг. Css у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів після початку прийому препарату. Дослідження in vitro показали, що циркулюючий амлодипін приблизно на 97,5% пов'язаний із білками плазми. Метаболізм та виведення. Амлодипін зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Приблизно 90% прийнятої дози перетворюється на неактивні похідні піридину. Приблизно 10% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Приблизно 60% кількості неактивних метаболітів виводиться нирками та 20–25% через кишечник. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий T1/2 становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє вводити препарат один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (25 л/год у пацієнта вагою 60 кг). У пацієнтів похилого віку він становить 19 л/год. Кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження з подальшим збільшенням AUC та T1/2 у літніх пацієнтів. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для даної вивченої вікової групи пацієнтів. У пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігалось значних змін фармакокінетики амлодипіну. Амлодипін не діалізується. Пацієнтам із печінковою недостатністю через зниження кліренсу, що призводить до більш тривалого T1/2 та збільшення AUC приблизно на 40-60%, слід призначати нижчі початкові дози. Бісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при першому проходженні через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку в однаковому обсязі, підбір дози не потрібен для пацієнтів з легкою та помірною печінковою або нирковою недостатністю. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаДаний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу. Амлодипін Механізм дії. Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, що веде до зниження опору периферичних судин. Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами: Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату один раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST1 мм та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину. Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів плазми. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою. Бісопролол Механізм дії. Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10-12-годинному T1/2 із плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи бета1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих же дозах.Протипоказання до застосуванняАмлодипін тяжка артеріальна гіпотензія; шок (у т.ч. кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; обструкція вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий аортальний стеноз). Бісопролол гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла (СССУ); синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; Комбінація амлодипін/бісопролол підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна серцева недостатність (в т.ч. неішемічна етіологія III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA); печінкова недостатність; ниркова недостатність; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; одночасно проведена десенсибілізуюча терапія; AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня; псоріаз (в т.ч. в анамнезі); феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів); важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень та неважкі форми бронхіальної астми; проведення загальної анестезії; літній вік; артеріальна гіпотензія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяАмлодипін Безпеку амлодипіну під час вагітності людини не встановлювали. Бісопролол Бісопролол має фармакологічний ефект, який може мати несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода). Конкор® АМ не рекомендують під час вагітності, якщо ймовірна користь для матері не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо лікування препаратом Конкор® АМ необхідно, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає. Тому прийом Конкор® АМ не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Фертильність. Дані щодо впливу препарату Конкор® АМ на фертильність людини відсутні. Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігаються під час використання діючих речовин окремо, представлені нижче залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто - сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична нейропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто – блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто - аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда. З боку судин: часто – припливи; нечасто - виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто — лакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – периферичні набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто – біль у грудях, біль, загальне нездужання. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла. Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Бісопролол З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Порушення психіки: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто - безсоння; рідко - непритомність. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. Серце: нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних покривів: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; нечасто – виснаження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові ACT, АЛТ.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір та ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, збільшують концентрацію в крові). Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності. Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4. Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом БКК, таких як амлодипін, у ході лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії. Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності. Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну, при необхідності зменшити дозу циклоспорину. Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може призводити до збільшення концентрації симвастатину в плазмі. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується у зв'язку з можливим збільшенням біологічної доступності амлодипіну, що призводить до зниження зниження високого кров'яного тиску. Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів. Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину. Бісопролол Нерекомендовані комбінації БКК, типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Комбінації, які потребують обережності БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію і збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV-провідності та розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Комбінації, які необхідно враховувати Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин трохи скорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози! Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. певного дозування на день. Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар під час призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні інгредієнти, що входять до складу препарату Конкор® АМ. Тривалість лікування Лікування препаратом Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю. Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (Cl креатиніну менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Літні пацієнти. Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози. Діти. Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.ПередозуванняАмлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції ССС, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний. Бісопролол Симптоми: найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін, інфузії ізопреналіну. У разі потреби установка кардіостимулятора. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Бісопролол практично не піддається діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® AM різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід поступово знижувати. По амлодипіну: У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти. Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі. У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну та показників AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта. Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін призначають у звичайних дозах, оскільки зміни його концентрації у плазмі не корелюються зі ступенем ниркової недостатності, та амлодипін не діалізується. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але необхідно ретельне спостереження за пацієнтами. Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). По бісопрололу: Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового Як і у випадку з іншими бета-погіршення діяльності серця. Бісопролол повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів та посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії. Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект. При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі. У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол повинен призначатися тільки після блокади альфа-адренорецепторів на фоні застосування α-адреноблокаторів. Пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися лише після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику. У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада бета1-адреноблокаторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду бета1-адренорецепторів періопераційно. У пацієнтів із стенокардією Принцметала були відмічені випадки коронарного спазму. Незважаючи на високу селективність до бета-адренорецепторів, напади стенокардії не можуть бути повністю виключені при застосуванні бісопрололу. Слід виявляти крайню обережність у разі застосування бісопрололу у таких пацієнтів. Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіарітмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно відмінити бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реагування може погіршитися. У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати. Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю. У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бісопрололу фумарат – 5/5/10/10 мг; амлодипіну безілат (у перерахунку на амлодипін - 5/10/5/10 мг) - 6,95/13,90/6,95/13,9 мг; допоміжні речовини: МКЦ; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип A); магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний. Таблетки 5мг + 5мг, 5мг + 10мг, 10мг + 5мг, 10мг + 10мг. За 10 табл. у блістері з комбінованої плівки соld (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)/алюмінієвої фольги; 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – антигіпертензивна, гіпотензивна.ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування. Амлодипін добре всмоктується після прийому внутрішньо. Cmax у плазмі крові відзначається через 6-12 годин. Прийом препарату разом з їжею не впливає на його всмоктування. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Tmax амлодипіну в плазмі схоже у літніх та молодих пацієнтів. Розподіл. Видимий Vd становить 21 л/кг. Css у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів після початку прийому препарату. Дослідження in vitro показали, що циркулюючий амлодипін приблизно на 97,5% пов'язаний із білками плазми. Метаболізм та виведення. Амлодипін зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Приблизно 90% прийнятої дози перетворюється на неактивні похідні піридину. Приблизно 10% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Приблизно 60% кількості неактивних метаболітів виводиться нирками та 20–25% через кишечник. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий T1/2 становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє вводити препарат один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (25 л/год у пацієнта вагою 60 кг). У пацієнтів похилого віку він становить 19 л/год. Кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження з подальшим збільшенням AUC та T1/2 у літніх пацієнтів. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для даної вивченої вікової групи пацієнтів. У пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігалось значних змін фармакокінетики амлодипіну. Амлодипін не діалізується. Пацієнтам із печінковою недостатністю через зниження кліренсу, що призводить до більш тривалого T1/2 та збільшення AUC приблизно на 40-60%, слід призначати нижчі початкові дози. Бісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при першому проходженні через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку в однаковому обсязі, підбір дози не потрібен для пацієнтів з легкою та помірною печінковою або нирковою недостатністю. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаДаний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу. Амлодипін Механізм дії. Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, що веде до зниження опору периферичних судин. Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами: Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату один раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST1 мм та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину. Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів плазми. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою. Бісопролол Механізм дії. Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10-12-годинному T1/2 із плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи бета1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих же дозах.Протипоказання до застосуванняАмлодипін тяжка артеріальна гіпотензія; шок (у т.ч. кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; обструкція вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий аортальний стеноз). Бісопролол гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла (СССУ); синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; Комбінація амлодипін/бісопролол підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна серцева недостатність (в т.ч. неішемічна етіологія III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA); печінкова недостатність; ниркова недостатність; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; одночасно проведена десенсибілізуюча терапія; AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня; псоріаз (в т.ч. в анамнезі); феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів); важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень та неважкі форми бронхіальної астми; проведення загальної анестезії; літній вік; артеріальна гіпотензія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяАмлодипін Безпеку амлодипіну під час вагітності людини не встановлювали. Бісопролол Бісопролол має фармакологічний ефект, який може мати несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода). Конкор® АМ не рекомендують під час вагітності, якщо ймовірна користь для матері не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо лікування препаратом Конкор® АМ необхідно, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає. Тому прийом Конкор® АМ не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Фертильність. Дані щодо впливу препарату Конкор® АМ на фертильність людини відсутні. Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігаються під час використання діючих речовин окремо, представлені нижче залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто - сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична нейропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто – блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто - аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда. З боку судин: часто – припливи; нечасто - виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто — лакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – периферичні набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто – біль у грудях, біль, загальне нездужання. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла. Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Бісопролол З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Порушення психіки: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто - безсоння; рідко - непритомність. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. Серце: нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних покривів: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; нечасто – виснаження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові ACT, АЛТ.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір та ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, збільшують концентрацію в крові). Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності. Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4. Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом БКК, таких як амлодипін, у ході лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії. Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності. Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну, при необхідності зменшити дозу циклоспорину. Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може призводити до збільшення концентрації симвастатину в плазмі. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується у зв'язку з можливим збільшенням біологічної доступності амлодипіну, що призводить до зниження зниження високого кров'яного тиску. Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів. Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину. Бісопролол Нерекомендовані комбінації БКК, типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Комбінації, які потребують обережності БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію і збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV-провідності та розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Комбінації, які необхідно враховувати Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин трохи скорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози! Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. певного дозування на день. Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар під час призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні інгредієнти, що входять до складу препарату Конкор® АМ. Тривалість лікування Лікування препаратом Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю. Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (Cl креатиніну менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Літні пацієнти. Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози. Діти. Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.ПередозуванняАмлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції ССС, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний. Бісопролол Симптоми: найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін, інфузії ізопреналіну. У разі потреби установка кардіостимулятора. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Бісопролол практично не піддається діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® AM різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід поступово знижувати. По амлодипіну: У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти. Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі. У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну та показників AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта. Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін призначають у звичайних дозах, оскільки зміни його концентрації у плазмі не корелюються зі ступенем ниркової недостатності, та амлодипін не діалізується. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але необхідно ретельне спостереження за пацієнтами. Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). По бісопрололу: Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового Як і у випадку з іншими бета-погіршення діяльності серця. Бісопролол повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів та посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії. Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект. При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі. У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол повинен призначатися тільки після блокади альфа-адренорецепторів на фоні застосування α-адреноблокаторів. Пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися лише після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику. У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада бета1-адреноблокаторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду бета1-адренорецепторів періопераційно. У пацієнтів із стенокардією Принцметала були відмічені випадки коронарного спазму. Незважаючи на високу селективність до бета-адренорецепторів, напади стенокардії не можуть бути повністю виключені при застосуванні бісопрололу. Слід виявляти крайню обережність у разі застосування бісопрололу у таких пацієнтів. Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіарітмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно відмінити бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реагування може погіршитися. У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати. Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю. У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бісопрололу фумарат – 5/5/10/10 мг; амлодипіну безілат (у перерахунку на амлодипін - 5/10/5/10 мг) - 6,95/13,90/6,95/13,9 мг; допоміжні речовини: МКЦ; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип A); магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний. Таблетки 5мг + 5мг, 5мг + 10мг, 10мг + 5мг, 10мг + 10мг. За 10 табл. у блістері з комбінованої плівки соld (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)/алюмінієвої фольги; 3 бл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі овальні злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні таблетки і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – антигіпертензивна, гіпотензивна.ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування. Амлодипін добре всмоктується після прийому внутрішньо. Cmax у плазмі крові відзначається через 6-12 годин. Прийом препарату разом з їжею не впливає на його всмоктування. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Tmax амлодипіну в плазмі схоже у літніх та молодих пацієнтів. Розподіл. Видимий Vd становить 21 л/кг. Css у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів після початку прийому препарату. Дослідження in vitro показали, що циркулюючий амлодипін приблизно на 97,5% пов'язаний із білками плазми. Метаболізм та виведення. Амлодипін зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Приблизно 90% прийнятої дози перетворюється на неактивні похідні піридину. Приблизно 10% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Приблизно 60% кількості неактивних метаболітів виводиться нирками та 20–25% через кишечник. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий T1/2 становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє вводити препарат один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (25 л/год у пацієнта вагою 60 кг). У пацієнтів похилого віку він становить 19 л/год. Кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження з подальшим збільшенням AUC та T1/2 у літніх пацієнтів. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для даної вивченої вікової групи пацієнтів. У пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігалось значних змін фармакокінетики амлодипіну. Амлодипін не діалізується. Пацієнтам із печінковою недостатністю через зниження кліренсу, що призводить до більш тривалого T1/2 та збільшення AUC приблизно на 40-60%, слід призначати нижчі початкові дози. Бісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при першому проходженні через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку в однаковому обсязі, підбір дози не потрібен для пацієнтів з легкою та помірною печінковою або нирковою недостатністю. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 - 10-12 год.ФармакодинамікаДаний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу. Амлодипін Механізм дії. Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, що веде до зниження опору периферичних судин. Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами: Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату один раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST1 мм та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину. Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів плазми. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою. Бісопролол Механізм дії. Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10-12-годинному T1/2 із плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи бета1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих же дозах.Протипоказання до застосуванняАмлодипін тяжка артеріальна гіпотензія; шок (у т.ч. кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; обструкція вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий аортальний стеноз). Бісопролол гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла (СССУ); синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; Комбінація амлодипін/бісопролол підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна серцева недостатність (в т.ч. неішемічна етіологія III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA); печінкова недостатність; ниркова недостатність; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; одночасно проведена десенсибілізуюча терапія; AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня; псоріаз (в т.ч. в анамнезі); феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів); важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень та неважкі форми бронхіальної астми; проведення загальної анестезії; літній вік; артеріальна гіпотензія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяАмлодипін Безпеку амлодипіну під час вагітності людини не встановлювали. Бісопролол Бісопролол має фармакологічний ефект, який може мати несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода). Конкор® АМ не рекомендують під час вагітності, якщо ймовірна користь для матері не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо лікування препаратом Конкор® АМ необхідно, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає. Тому прийом Конкор® АМ не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Фертильність. Дані щодо впливу препарату Конкор® АМ на фертильність людини відсутні. Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігаються під час використання діючих речовин окремо, представлені нижче залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто - сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична нейропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто – блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто - аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда. З боку судин: часто – припливи; нечасто - виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто — лакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – периферичні набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто – біль у грудях, біль, загальне нездужання. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла. Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Бісопролол З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Порушення психіки: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто - безсоння; рідко - непритомність. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. Серце: нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних покривів: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; нечасто – виснаження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові ACT, АЛТ.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір та ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, збільшують концентрацію в крові). Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності. Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4. Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом БКК, таких як амлодипін, у ході лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії. Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності. Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну, при необхідності зменшити дозу циклоспорину. Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може призводити до збільшення концентрації симвастатину в плазмі. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується у зв'язку з можливим збільшенням біологічної доступності амлодипіну, що призводить до зниження зниження високого кров'яного тиску. Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів. Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину. Бісопролол Нерекомендовані комбінації БКК, типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Комбінації, які потребують обережності БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію і збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV-провідності та розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Комбінації, які необхідно враховувати Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин трохи скорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози! Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. певного дозування на день. Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар під час призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні інгредієнти, що входять до складу препарату Конкор® АМ. Тривалість лікування Лікування препаратом Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю. Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (Cl креатиніну менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг. Літні пацієнти. Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози. Діти. Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.ПередозуванняАмлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції ССС, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний. Бісопролол Симптоми: найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін, інфузії ізопреналіну. У разі потреби установка кардіостимулятора. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Бісопролол практично не піддається діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® AM різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід поступово знижувати. По амлодипіну: У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти. Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі. У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну та показників AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта. Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін призначають у звичайних дозах, оскільки зміни його концентрації у плазмі не корелюються зі ступенем ниркової недостатності, та амлодипін не діалізується. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але необхідно ретельне спостереження за пацієнтами. Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). По бісопрололу: Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового Як і у випадку з іншими бета-погіршення діяльності серця. Бісопролол повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів та посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії. Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект. При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі. У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол повинен призначатися тільки після блокади альфа-адренорецепторів на фоні застосування α-адреноблокаторів. Пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися лише після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику. У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада бета1-адреноблокаторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду бета1-адренорецепторів періопераційно. У пацієнтів із стенокардією Принцметала були відмічені випадки коронарного спазму. Незважаючи на високу селективність до бета-адренорецепторів, напади стенокардії не можуть бути повністю виключені при застосуванні бісопрололу. Слід виявляти крайню обережність у разі застосування бісопрололу у таких пацієнтів. Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіарітмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно відмінити бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реагування може погіршитися. У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати. Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю. У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: бісопрололу фумарат – 2,5 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, безводний – 134,0 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 15 мг; кремнію діоксид колоїдний, безводний – 1,5 мг; целюлоза мікрокристалічна – 10,0 мг; кросповідон - 5,5 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: гіпромелоза 2910/15 – 2,20 мг, макрогол-400 – 0,53 мг, диметикон-100 – 0,11 мг, титану діоксид (Е 171) – 1,22 мг. По 10 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 14 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 25 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. При упаковці препарату на російському підприємстві ТОВ "Нанолік" По 30 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та ПВХ; 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, серцеподібної форми, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію "при першому проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/годину. Період напіввиведення – 10-12 годин. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) без ознак хронічної серцевої недостатності (ХСН) бісопролол знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), ударний об'єм серця та, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений загальний периферичний судинний опір (ОПСС) знижується.Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до біопрололу або будь-якої з допоміжних речовин; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.); тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у даної вікової групи). З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет I типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада I ступеня, виражена ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, , рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень, строга дієта.Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат Конкор Кор слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату Конкор Кор не рекомендується жінкам у період годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, Центральна нервова система - Часто: запаморочення, біль голови; Рідко: непритомність. Загальні порушення: - Часто: астенія, підвищена стомлюваність. Психічні порушення - Нечасто: депресія, безсоння; Рідко: галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору – рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); Дуже рідко: кон'юнктивіт. З боку органу слуху – Рідко: порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: - Дуже часто: брадикардія; Часто: збільшення симптомів перебігу ХСН; відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; Нечасто: порушення AV провідності, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи: - Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; Рідко: алергічний риніт. З боку травного тракту – часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит. З боку кістково-м'язової системи: - Нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкірних покровів - Рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; Дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку репродуктивної системи – Рідко: порушення потенції. Лабораторні показники - Рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності "печінкових" трансаміназ у крові (аспартатамінотрансфераза (ACT), аланінамінотрансфераза (АЛТ)).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування препарату Конкор Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрін) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиТаблетки Конкор® Кор слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків і факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Конкор Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування препаратом Конкор® Кор є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Конкор® Кор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг Конкор Кор 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Конкор Кор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Тривалість лікування Лікування препаратом Конкор® Кор зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти: Корекція дози не потрібна. Діти: Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування Конкор® Кор у дітей, не рекомендується призначати препарат дітям до 18 років. До цього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Конкор Кор у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування При виникненні передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® Кор різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Конкор Кор пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що вимагатиме вищої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, що призначається в комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Конкор® Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Конкор Кор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 год до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що Ви приймаєте препарат Конкор® Кор. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Конкор® Кор може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Конкор® Кор симптоми гіперфункції (гіпертиреозу) щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Конкор® Кор не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини індапамід 0,625/1,25 мг, раміприл 2,5/5 мг. Допоміжні речовини: ;лактози моногідрат ;- 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний; - 1,5/1,5 мг; кальцію стеарат; - 1,5/1,5 мг; капсули тверді желатинові Корпус: ;титану діоксид; 2/2%; желатин; - До 100/100%. Кришечка: ;титану діоксид ;— 1%/-; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид); - 1,7143% / -, барвник індигокармін; - 0,3% / -, желатин; - До 100%. Капсули 0,625 мг + 2,5 мг 30 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвоїОпис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик з групи похідних сульфонаміду; - індапамід та інгібітор АПФ; - раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена ​​поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, в т.ч. ;у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, в т.ч. ;концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає на показники обміну вуглеводів, в т.ч. ;у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Утворюється під впливом ферментів печінки активний метаболіт раміприлу; - раміприлат; - є тривало діючим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидаза. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. ; Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. ;C max ;у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css; досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується в печінці. Виведення. ;T1/2 ;становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, в основному - нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. ;Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. ;Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. ;Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг; - 15-28%; для раміприлату; - 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові ;C max ;раміприлу та раміприлату досягаються через 1 і 2-4 год відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок з білками плазми крові для раміприлу; - 73%, раміприлату; - 56%. ; Vd ; раміприлу ; - 90 л, раміприлату ; - 500 л. Метаболізм. ;У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів ;— дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. ;T1/2 ;для раміприлу ;— 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з ;T1/2, рівним 3 год, потім слід перехідна фаза з ;T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та ; T1/2, що дорівнює 4-5 днів. ;T1/2 ;збільшується при ХНН. Виводиться нирками; - 60%, через кишечник; - 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. ;У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. ;При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню ;Cl ;креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.Клінічна фармакологіяІнгібітори АПФ у комбінаціях.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів з такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією; NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч.; з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал; QT; (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ;одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас за класифікацією; NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок); - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом одностороннього погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Clкреатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу; QT; на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі повідомлення); частота невідома; за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку серця: ; нечасто; - Ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, відчуття серцебиття, периферичні набряки; частота невідома; - аритмія типу «пірует» (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу; QT; на ЕКГ. З боку судин: часто; - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто; - припливи крові до шкіри обличчя; рідко; - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома; - синдром Рейно. З боку нервової системи: часто; головний біль, запаморочення (відчуття легкості в голові); нечасто; - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко; - тремор, порушення рівноваги; частота невідома; - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: ;нечасто; зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко; - кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко; порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: ; нечасто; - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко; - сплутаність свідомості; частота невідома; - Порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; часто ; - сухий кашель (що посилюється ночами і в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто; - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто; запальні реакції в шлунку і кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в області живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто; фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, болі у верхньому відділі живота, в т.ч. ; пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко; - глосит; дуже рідко; - панкреатит; частота невідома; - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки порожнини рота). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто; підвищення активності АЛТ; нечасто; - підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко; - холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко; - Порушення функції печінки; частота невідома; гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. Порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення раніше існуючої протеїнурії, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко; - ниркова недостатність; частота невідома; - гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: ;нечасто ;— еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома; - гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи:; дуже часто; - еозинофілія; часто; - тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко; - лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко; - апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома; - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;часто ;— шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто; ангіоневротичний набряк, в т.ч. ;з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко; - ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко; - реакції фотосенсибілізації; частота невідома; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, ало. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто; - м'язові судоми, міалгія; нечасто; - Артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин і харчування: часто; гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто; - анорексія, зниження апетиту; дуже рідко; - гіперкальціємія; частота невідома; гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його вираженість незначна). З боку імунної системи: частота невідома; анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто; болі в грудях, підвищена стомлюваність; нечасто; - Підвищення температури тіла; рідко; - астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності - його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів; mTOR (mammalian Target of Rapamycin; - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад темсіролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи цілком і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза; - 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. ;При ;Cl ;креатиніну 60 мл/хв і більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з; Cl; креатиніну 30-60 мл / хв початкова доза; Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. ;Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). ;У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втраті електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: ; виражене зниження АТ, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповоля. Лікування: ; у легких випадках передозування ; - промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни; pH; сечі, гемофільтрації або діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. ; Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої ​​обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. ;Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів з тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. ;при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. ;Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. ;Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. ;При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. ;На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. ;До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. ;Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами ; QT; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом ;QT ;на ЕКГ, при цьому не має значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. ;Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. ;Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. ;У пацієнтів з підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. ;Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при вже наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. ;У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої ​​обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). ;У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. ;Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. ;У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. ;У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. ;На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. ;При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з вихідно низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної почки або цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. ;При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. ;Застосування інгібіторів АПФ надає сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. ;Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. ;Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. ;У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. ;Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. ;У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією ;NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. ;У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. ;У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активні речовини: індапамід – 0,625/1,25 мг; раміприл – 2,5/5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; корпус капсули (тверді желатинові): титану діоксид – 2%; желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид – 1%; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 1,7143%, барвник індигокармін – 0,3%, желатин – до 100%. Капсули, 0,625 мг + 2,5 мг та 1,25 мг + 5 мг. 7, 10, 14 чи 20 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 7 капс., 1, 2, 3, 5 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. . поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг) або білого кольору (дозування 1,25 мг + 5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне, інгібуюче АПФ.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується у печінці. Виведення. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг - 15-28%; для раміприлату – 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові Cmax раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Метаболізм. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. T1/2 для раміприлу - 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з T1/2, рівним 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та T1/2 , рівним 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження Cl креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик із групи похідних сульфонаміду – індапамід та інгібітор АПФ – раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена ​​поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Активний метаболіт раміприлу, що утворюється під впливом ферментів печінки, — раміприлат — є довготривалим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів із такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас із класифікації NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) — у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу QT на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки; частота невідома - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто – припливи крові до шкіри обличчя; рідко - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття легкості у голові); нечасто - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: нечасто зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: нечасто - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко - сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель (що посилюється ночами та в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, в т.ч. пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – глосит; дуже рідко – панкреатит; частота невідома - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АЛТ; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – ниркова недостатність; частота невідома – гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто - еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – еозинофілія; часто – тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко – апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто ангіоневротичний набряк, в т.ч. з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопечан. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто – анорексія, зниження апетиту; дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома — гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна). З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто – біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ збільшує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза – 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. При Cl креатиніну 60 мл/хв та більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв початкова доза – 0,625+2,5 мг/добу, максимальна добова доза – 1,25 мг + 5 мг. Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втрати електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: у легких випадках передозування – промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації чи діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої ​​обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами ; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ, при цьому не має значення, спричинено це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої ​​обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, Х цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. Застосування інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як тих, що очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активні речовини: індапамід – 0,625/1,25 мг; раміприл – 2,5/5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; корпус капсули (тверді желатинові): титану діоксид – 2%; желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид – 1%; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 1,7143%, барвник індигокармін – 0,3%, желатин – до 100%. Капсули, 0,625 мг + 2,5 мг та 1,25 мг + 5 мг. 7, 10, 14 чи 20 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 7 капс., 1, 2, 3, 5 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. . поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг) або білого кольору (дозування 1,25 мг + 5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне, інгібуюче АПФ.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується у печінці. Виведення. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг - 15-28%; для раміприлату – 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові Cmax раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Метаболізм. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. T1/2 для раміприлу - 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з T1/2, рівним 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та T1/2 , рівним 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження Cl креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик із групи похідних сульфонаміду – індапамід та інгібітор АПФ – раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена ​​поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Активний метаболіт раміприлу, що утворюється під впливом ферментів печінки, — раміприлат — є довготривалим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів із такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас із класифікації NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) — у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу QT на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки; частота невідома - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто – припливи крові до шкіри обличчя; рідко - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття легкості у голові); нечасто - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: нечасто зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: нечасто - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко - сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель (що посилюється ночами та в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, в т.ч. пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – глосит; дуже рідко – панкреатит; частота невідома - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АЛТ; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – ниркова недостатність; частота невідома – гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто - еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – еозинофілія; часто – тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко – апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто ангіоневротичний набряк, в т.ч. з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопечан. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто – анорексія, зниження апетиту; дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома — гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна). З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто – біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ збільшує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза – 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. При Cl креатиніну 60 мл/хв та більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв початкова доза – 0,625+2,5 мг/добу, максимальна добова доза – 1,25 мг + 5 мг. Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втрати електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: у легких випадках передозування – промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації чи діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої ​​обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами ; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ, при цьому не має значення, спричинено це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої ​​обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, Х цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. Застосування інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як тих, що очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат – 97,875 мг (у перерахунку на клопідогрел – 75 мг), ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; допоміжні речовини: ядро: манітол, макрогол-6000, целюлоза мікрокристалічна (90µm), гіпоролоза низькозаміщена, рицинова олія гідрогенізована, стеаринова кислота, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний; плівкова оболонка: барвник рожевий (лактози моногідрат, гіпромелозу, титане діоксид (Е 171), тріацетин, барвник залозі оксид червоний (Е 172). Може використовуватись Opadry® II pink 32К24375 ідентичного складу.), карнаубський віск. По 7 таблеток у ПА/Ал/ПВХ//Алюмінієвий блістер. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у ПА/Ал/ПВX//Алюмінієвий блістер. По 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору з гравіюванням С75 на одній стороні та А100 на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів. При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні C max незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2–2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хв після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками, його абсорбція становить приблизно 50%. АСК. Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, C max якої в плазмі досягаються через 1 год після прийому АСК. Завдяки швидкому гідролізу, через 1,5-3 години після прийому внутрішньо препарату Коплавікс АСК у плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів. In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98 і 94% відповідно), і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. АСК АСК слабо зв'язується з білками плазми і має невеликий V d (10 л). Її метаболіт - саліцилова кислота - добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях (<100 мкг/мл) близько 90% саліцилової кислоти зв'язується з альбуміном плазми. Саліцилова кислота добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи ЦНС, грудне молоко та тканини плода. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується за двома метаболічними шляхами. Перший шлях - метаболізм здійснюється за допомогою ферментів (естераз), що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); другий шлях – метаболізм за допомогою кількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу - тіольного похідного клопідогрелу. Активний метаболіт утворюється переважно за допомогою CYP2С19 за участю деяких інших ізоферментів, включаючи CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг C max активного метаболіту в 2 рази перевищує після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його C max становить приблизно 30-60 хв після прийому клопідогрелу. АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з T 1/2 , що становить 0,3-0,4 год для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів. Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14 С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками і приблизно 46% через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг T 1/2 клопідогрелу становить приблизно 6 год. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу T 1/2 основного циркулюючого в крові неактивного метаболіту становить 8 год. АСК. При прийомі препарату Коплавікс саліцилова кислота має T 1/2 з плазми крові, що становить приблизно 2 години. Після прийому токсичних доз АСК (10–20 г) плазмовий T 1/2 може збільшуватися до 20 год . /2, Що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується з <5 до >80%. Після прийому терапевтичних доз у сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози – у вигляді фенольних глюкуронідів та 5% прийнятої дози – у вигляді ацильних глюкуронідів. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo (in vitro дослідження агрегації тромбоцитів у крові, взятій у пацієнта, який приймав клопідогрел всередину, тобто після метаболізму клопідогрелу в організмі). Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної рас (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнт з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 матиме два вказані вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження в загальних популяціях людей з фенотипом з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 становлять: у європеоїдів - 2%, негроїдів - 4% і китайців - 14%.Для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19 існують відповідні випробування. За даними перехресного дослідження (40 здорових добровольців) та мета-аналізу шести досліджень (335 здорових добровольців, які приймали клопідогрел), до яких входили здорові добровольці з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту СYP2C19, якихось суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у здорових добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту СYP2C19 виявлено не було. У здорових добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася порівняно зі здоровими добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту СYP2C19 приймали клопідогрел за схемою: 600 мг - доза навантаження/150 мг - підтримуюча доза (600/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі клопідогрелу за схемою: 30. Крім цього, ІАТ було подібно до такого в групах пацієнтів, які отримують клопідогрел з більш високою інтенсивністю метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C19, які приймали клопідогрел за схемою: 300/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Це пов'язано з тим, що проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Пацієнти із порушенням функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (Cl креатиніну – від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які приймали клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити клінічне значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. На підставі фармакокінетики та особливостей метаболізму обох активних речовин препарату Коплавікс між ними не очікуються клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.ФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Його активний метаболіт необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ-індукована агрегація. Клопідогрел також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, за рахунок того, що блокує активацію тромбоцитів АДФ, що вивільняється. У зв'язку з необоротністю зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7–10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю,відповідної швидкості поновлення тромбоцитів. У зв'язку з тим, що утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи цитохрому P450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе достатнє пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) Ацетилсаліцилова кислота (АСК) має відмінний від ефекту клопідогрел і доповнюючий його механізм антиагрегантної дії. АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування ЦОГ-1, внаслідок цього зменшення утворення тромбоксану А 2 є індуктором агрегації тромбоцитів і вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колагеніндуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини в монотерапії та при одночасному застосуванні здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з АСК (у порівнянні з прийомом лише однієї АСК) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза судинами ЦНС або смерті від судинних причин, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Перевага прийому клопідогрелу у поєднанні з АСК у порівнянні з прийомом АСК у поєднанні з плацебо виявлялося рано і зберігалося протягом усього періоду дослідження (до 5 років). Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, було в основному зумовлене більшим зменшенням частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якого ступеня тяжкості при прийомі клопідогрелу у поєднанні з АСК знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, але не спостерігалося відмінностей у частоті тромбоемболій поза судинами ЦНС або смерті причин. Крім цього, застосування клопідогрелу у поєднанні з АСК зменшувало загальну кількість днів госпіталізації з приводу серцево-судинної патології.Показання до застосуванняЦей комбінований препарат показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та АСК. Запобігання атеротромботичним ускладненням - дорослі пацієнти з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; c підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготлива аритмія): дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготлива аритмія), які мають щонайменше 1 фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якої з діючих або допоміжних речовин; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату АСК); гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; синдром бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, гіперчутливість до НПЗП (через вміст у складі препарату АСК); мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням АТ, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату АСК); рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози; непереносимість лактози внаслідок дефіциту лактази; синдромом мальабсорбції глюкози-галактози (через вміст у складі препарату лактози); вагітність; період грудного вигодовування (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю: помірна печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування); травми, хірургічні втручання, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання; захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо внутрішньоочних або шлунково-кишкових (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, симптоми порушень з боку верхніх відділів ШКТ); недавно перенесене минуще порушення мозкового кровообігу або ішемічний інсульт; одночасне застосування НПЗП, у т.ч.,селективних інгібіторів ЦОГ-2; одночасне застосування варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів; бронхіальна астма та алергія в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК); подагра, гіперурикемія (АСК, у т.ч. та в низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові); одночасний прийом алкоголю (етанолу) (через наявність у складі препарату АСК; пацієнти з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D9; пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу); одночасне застосування метотрексу в0 /тиждень, наявність вказівок в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін,празугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій); одночасне застосування лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел) через виявлену лікарську взаємодію.Вагітність та лактаціяЯк запобіжний засіб препарат Коплавікс не слід приймати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК він протипоказаний у III триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча в клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Коплавікс слід припинити, т.к. встановлено, що АСК виділяється в грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Виділяється чи ні клопідогрел у жіноче грудне молоко, невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу в клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у т. ч. більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та АСК; у клінічному дослідженні CURE безпека клопідогрелу у поєднанні з АСК була оцінена у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські препарати, що асоціюються з ризиком кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок потенційного адитивного ефекту. Одночасне застосування 23 лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі, слід проводити з обережністю. Тромболітики Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Коплавікс та тромболітичних препаратів при їх спільному застосуванні слід бути обережним (див. «Особливі вказівки»). Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Коплавікс можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх спільному застосуванні. Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Коплавікс та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, у зв'язку з чим спільне застосування цих препаратів потребує обережності. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом препарату Коплавікс та пероральних антикоагулянтів (варфарину) може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення МНО у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування НПЗЗ, в т.ч. інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з препаратом Коплавікс не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі у дозі 400 мг у період часу між 8 год до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у лікарській формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів . Однак при нерегулярному прийомі ібупрофену жодних клінічно значущих ефектів його на антиагрегантну дію АСК не очікується. СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Гострий коронарний синдром (ГКС). Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Коплавікс починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел – у дозі 300 мг та АСК – у дозах 75–325 мг/добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегменту ST поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів віком від 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його навантажувальної дози.У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше ніж 4 тижні. Фібриляція передсердь. Препарат Коплавікс слід приймати 1 раз на добу, після початку лікування клопідогрелом у дозі 75 мг та АСК у дозі 100 мг у вигляді окремих препаратів.ПередозуванняКлопідогрів Симптоми: передозування клопідогрелу може вести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується переливання тромбоцитарної маси. АСК Симптоми: помірний ступінь передозування - запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього, з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводять до дегідратації, рухове занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза АСК становить 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації. Передозування саліцилатів, особливо у маленьких дітей, може призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії та потенційно фатального отруєння. При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутись некардіогенний набряк легень (див. «Побічна дія»). Лікування: при виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати індукувати блювання, у разі невдачі показано промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого олужнення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенне краплинне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3 годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності застосовується симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів, у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити АЧТВ (активований частковий тромбопластиновий час), кількість тромбоцитів у периферичній крові, показники функціональної тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Одночасне застосування препарату Коплавікс з варфарином не рекомендується, оскільки це може збільшити інтенсивність кровотечі. У зв'язку з наявністю у складі препарату Коплавікс® двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, обумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі, інгібітори ЦОГ). 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні препарати. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур або хірургічного втручання. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання, і при цьому немає необхідності в постійній антиагрегантній терапії, то за 5-7 днів до хірургічного втручання клопідогрел слід відмінити. Препарат Коплавікс® збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч (особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Коплавікс® для зупинки кровотечі їм може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі виникнення у них будь-яких незвичайних (по локалізації або тривалості) кровотеч їм слід повідомити про це свого лікаря. . Перед будь-яким майбутнім хірургічним втручанням і перед тим, як розпочати прийом будь-якого нового лікарського препарату, пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Коплавікс®. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим ішемічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку повторного ішемічного ускладнення, комбінація АСК та клопідогрел збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Коплавікс у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) У пацієнтів з фібриляцією передсердь, що мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, які могли приймати непрямі антикоагулянти, була показана перевага непрямих антикоагулянтів у порівнянні з монотерапією АСК або застосуванням комбінації клопідогрел + АСК у зменшенні ризику розвитку інсульту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу та зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або пацієнти, які піддаються черезшкірному коронарному втручанню та приймають клопідогрел, можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19, ці тести можна використовувати при виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, проте ефективність та безпека застосування підвищених доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 дотепер не встановлені. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія і нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Ниркова недостатність Комбінацію клопідогрел + АСК не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів легкою та помірною нирковою недостатністю обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Печінкова недостатність Комбінація клопідогрел + АСК не повинна застосовуватися у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості, які можуть мати схильність до кровотеч, обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Обережність, потрібна внаслідок наявності у складі препарату АСК У пацієнтів з бронхіальною астмою або іншими алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки вони мають підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. У пацієнтів з подагрою, оскільки низькі дози АСК збільшують концентрацію уратів у крові. Можлива наявність взаємозв'язку між прийомом АСК та розвитком синдрому Рея, рідкісного та небезпечного для життя захворювання, що зазвичай спостерігалося у продромальному періоді інфекцій у дітей, що протікає з розвитком енцефалопатії та гострої жирової дистрофії печінки та швидким розвитком печінкової недостатності, що може призводити до смертельного результату. Етанол може збільшувати ризик ураження шлунково-кишкового тракту при його прийомі на фоні лікування АСК. Тому слід бути обережними при вживанні алкоголю (етанолу) під час лікування АСК. Крім цього, пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку кровотечі внаслідок хронічного вживання великої кількості алкоголю (етанолу) під час прийому комбінації клопідогрел + АСК. Препарат Коплавікс® повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом у пацієнтів з недостатністю глюкози-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД) через ризик розвитку гемолізу. Слід уникати одночасного прийому левотироксину та саліцилатів, особливо у дозах вище 2,0 г/добу. Вплив на шлунково-кишковий тракт Препарат Коплавікс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка, здатних призвести до. При лікуванні препаратом Коплавікс® у будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Коплавікс® незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть за відсутності в анамнезі патології з сторони ШКТ. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту та проінструктовані про те, що у разі їх появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які одночасно приймають нікорандил та НПЗЗ, включаючи АСК та ацетилсаліцилат лізину, є підвищений ризик розвитку тяжких ускладнень, таких як утворення виразок та перфорацій у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкові кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Зазвичай Коплавікс® не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У таких випадках питання про можливість заняття потенційно небезпечними видами діяльності має вирішувати лікар.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат – 97,875 мг (у перерахунку на клопідогрел – 75 мг), ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; допоміжні речовини: ядро: манітол, макрогол-6000, целюлоза мікрокристалічна (90µm), гіпоролоза низькозаміщена, рицинова олія гідрогенізована, стеаринова кислота, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний; плівкова оболонка: барвник рожевий (лактози моногідрат, гіпромелозу, титане діоксид (Е 171), тріацетин, барвник залозі оксид червоний (Е 172). Може використовуватись Opadry® II pink 32К24375 ідентичного складу.), карнаубський віск. По 7 таблеток у ПА/Ал/ПВХ//Алюмінієвий блістер. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у ПА/Ал/ПВX//Алюмінієвий блістер. По 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору з гравіюванням С75 на одній стороні та А100 на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів. При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні C max незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2–2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хв після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками, його абсорбція становить приблизно 50%. АСК. Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, C max якої в плазмі досягаються через 1 год після прийому АСК. Завдяки швидкому гідролізу, через 1,5-3 години після прийому внутрішньо препарату Коплавікс АСК у плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів. In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98 і 94% відповідно), і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. АСК АСК слабо зв'язується з білками плазми і має невеликий V d (10 л). Її метаболіт - саліцилова кислота - добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях (<100 мкг/мл) близько 90% саліцилової кислоти зв'язується з альбуміном плазми. Саліцилова кислота добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи ЦНС, грудне молоко та тканини плода. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується за двома метаболічними шляхами. Перший шлях - метаболізм здійснюється за допомогою ферментів (естераз), що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); другий шлях – метаболізм за допомогою кількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу - тіольного похідного клопідогрелу. Активний метаболіт утворюється переважно за допомогою CYP2С19 за участю деяких інших ізоферментів, включаючи CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг C max активного метаболіту в 2 рази перевищує після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його C max становить приблизно 30-60 хв після прийому клопідогрелу. АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з T 1/2 , що становить 0,3-0,4 год для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів. Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14 С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками і приблизно 46% через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг T 1/2 клопідогрелу становить приблизно 6 год. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу T 1/2 основного циркулюючого в крові неактивного метаболіту становить 8 год. АСК. При прийомі препарату Коплавікс саліцилова кислота має T 1/2 з плазми крові, що становить приблизно 2 години. Після прийому токсичних доз АСК (10–20 г) плазмовий T 1/2 може збільшуватися до 20 год . /2, Що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується з <5 до >80%. Після прийому терапевтичних доз у сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози – у вигляді фенольних глюкуронідів та 5% прийнятої дози – у вигляді ацильних глюкуронідів. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo (in vitro дослідження агрегації тромбоцитів у крові, взятій у пацієнта, який приймав клопідогрел всередину, тобто після метаболізму клопідогрелу в організмі). Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної рас (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнт з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 матиме два вказані вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження в загальних популяціях людей з фенотипом з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 становлять: у європеоїдів - 2%, негроїдів - 4% і китайців - 14%.Для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19 існують відповідні випробування. За даними перехресного дослідження (40 здорових добровольців) та мета-аналізу шести досліджень (335 здорових добровольців, які приймали клопідогрел), до яких входили здорові добровольці з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту СYP2C19, якихось суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у здорових добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту СYP2C19 виявлено не було. У здорових добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася порівняно зі здоровими добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту СYP2C19 приймали клопідогрел за схемою: 600 мг - доза навантаження/150 мг - підтримуюча доза (600/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі клопідогрелу за схемою: 30. Крім цього, ІАТ було подібно до такого в групах пацієнтів, які отримують клопідогрел з більш високою інтенсивністю метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C19, які приймали клопідогрел за схемою: 300/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Це пов'язано з тим, що проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Пацієнти із порушенням функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (Cl креатиніну – від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які приймали клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити клінічне значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. На підставі фармакокінетики та особливостей метаболізму обох активних речовин препарату Коплавікс між ними не очікуються клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.ФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Його активний метаболіт необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ-індукована агрегація. Клопідогрел також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, за рахунок того, що блокує активацію тромбоцитів АДФ, що вивільняється. У зв'язку з необоротністю зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7–10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю,відповідної швидкості поновлення тромбоцитів. У зв'язку з тим, що утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи цитохрому P450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе достатнє пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) Ацетилсаліцилова кислота (АСК) має відмінний від ефекту клопідогрел і доповнюючий його механізм антиагрегантної дії. АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування ЦОГ-1, внаслідок цього зменшення утворення тромбоксану А 2 є індуктором агрегації тромбоцитів і вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колагеніндуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини в монотерапії та при одночасному застосуванні здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з АСК (у порівнянні з прийомом лише однієї АСК) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза судинами ЦНС або смерті від судинних причин, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Перевага прийому клопідогрелу у поєднанні з АСК у порівнянні з прийомом АСК у поєднанні з плацебо виявлялося рано і зберігалося протягом усього періоду дослідження (до 5 років). Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, було в основному зумовлене більшим зменшенням частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якого ступеня тяжкості при прийомі клопідогрелу у поєднанні з АСК знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, але не спостерігалося відмінностей у частоті тромбоемболій поза судинами ЦНС або смерті причин. Крім цього, застосування клопідогрелу у поєднанні з АСК зменшувало загальну кількість днів госпіталізації з приводу серцево-судинної патології.Показання до застосуванняЦей комбінований препарат показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та АСК. Запобігання атеротромботичним ускладненням - дорослі пацієнти з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; c підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготлива аритмія): дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготлива аритмія), які мають щонайменше 1 фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якої з діючих або допоміжних речовин; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату АСК); гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; синдром бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, гіперчутливість до НПЗП (через вміст у складі препарату АСК); мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням АТ, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату АСК); рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози; непереносимість лактози внаслідок дефіциту лактази; синдромом мальабсорбції глюкози-галактози (через вміст у складі препарату лактози); вагітність; період грудного вигодовування (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю: помірна печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування); травми, хірургічні втручання, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання; захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо внутрішньоочних або шлунково-кишкових (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, симптоми порушень з боку верхніх відділів ШКТ); недавно перенесене минуще порушення мозкового кровообігу або ішемічний інсульт; одночасне застосування НПЗП, у т.ч.,селективних інгібіторів ЦОГ-2; одночасне застосування варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів; бронхіальна астма та алергія в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК); подагра, гіперурикемія (АСК, у т.ч. та в низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові); одночасний прийом алкоголю (етанолу) (через наявність у складі препарату АСК; пацієнти з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D9; пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу); одночасне застосування метотрексу в0 /тиждень, наявність вказівок в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін,празугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій); одночасне застосування лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел) через виявлену лікарську взаємодію.Вагітність та лактаціяЯк запобіжний засіб препарат Коплавікс не слід приймати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК він протипоказаний у III триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча в клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Коплавікс слід припинити, т.к. встановлено, що АСК виділяється в грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Виділяється чи ні клопідогрел у жіноче грудне молоко, невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу в клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у т. ч. більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та АСК; у клінічному дослідженні CURE безпека клопідогрелу у поєднанні з АСК була оцінена у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські препарати, що асоціюються з ризиком кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок потенційного адитивного ефекту. Одночасне застосування 23 лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі, слід проводити з обережністю. Тромболітики Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Коплавікс та тромболітичних препаратів при їх спільному застосуванні слід бути обережним (див. «Особливі вказівки»). Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Коплавікс можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх спільному застосуванні. Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Коплавікс та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, у зв'язку з чим спільне застосування цих препаратів потребує обережності. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом препарату Коплавікс та пероральних антикоагулянтів (варфарину) може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення МНО у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування НПЗЗ, в т.ч. інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з препаратом Коплавікс не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі у дозі 400 мг у період часу між 8 год до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у лікарській формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів . Однак при нерегулярному прийомі ібупрофену жодних клінічно значущих ефектів його на антиагрегантну дію АСК не очікується. СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Гострий коронарний синдром (ГКС). Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Коплавікс починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел – у дозі 300 мг та АСК – у дозах 75–325 мг/добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегменту ST поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів віком від 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його навантажувальної дози.У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше ніж 4 тижні. Фібриляція передсердь. Препарат Коплавікс слід приймати 1 раз на добу, після початку лікування клопідогрелом у дозі 75 мг та АСК у дозі 100 мг у вигляді окремих препаратів.ПередозуванняКлопідогрів Симптоми: передозування клопідогрелу може вести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується переливання тромбоцитарної маси. АСК Симптоми: помірний ступінь передозування - запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього, з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводять до дегідратації, рухове занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза АСК становить 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації. Передозування саліцилатів, особливо у маленьких дітей, може призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії та потенційно фатального отруєння. При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутись некардіогенний набряк легень (див. «Побічна дія»). Лікування: при виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати індукувати блювання, у разі невдачі показано промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого олужнення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенне краплинне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3 годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності застосовується симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів, у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити АЧТВ (активований частковий тромбопластиновий час), кількість тромбоцитів у периферичній крові, показники функціональної тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Одночасне застосування препарату Коплавікс з варфарином не рекомендується, оскільки це може збільшити інтенсивність кровотечі. У зв'язку з наявністю у складі препарату Коплавікс® двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, обумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі, інгібітори ЦОГ). 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні препарати. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур або хірургічного втручання. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання, і при цьому немає необхідності в постійній антиагрегантній терапії, то за 5-7 днів до хірургічного втручання клопідогрел слід відмінити. Препарат Коплавікс® збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч (особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Коплавікс® для зупинки кровотечі їм може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі виникнення у них будь-яких незвичайних (по локалізації або тривалості) кровотеч їм слід повідомити про це свого лікаря. . Перед будь-яким майбутнім хірургічним втручанням і перед тим, як розпочати прийом будь-якого нового лікарського препарату, пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Коплавікс®. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим ішемічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку повторного ішемічного ускладнення, комбінація АСК та клопідогрел збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Коплавікс у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) У пацієнтів з фібриляцією передсердь, що мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, які могли приймати непрямі антикоагулянти, була показана перевага непрямих антикоагулянтів у порівнянні з монотерапією АСК або застосуванням комбінації клопідогрел + АСК у зменшенні ризику розвитку інсульту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу та зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або пацієнти, які піддаються черезшкірному коронарному втручанню та приймають клопідогрел, можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19, ці тести можна використовувати при виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, проте ефективність та безпека застосування підвищених доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 дотепер не встановлені. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія і нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Ниркова недостатність Комбінацію клопідогрел + АСК не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів легкою та помірною нирковою недостатністю обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Печінкова недостатність Комбінація клопідогрел + АСК не повинна застосовуватися у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості, які можуть мати схильність до кровотеч, обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Обережність, потрібна внаслідок наявності у складі препарату АСК У пацієнтів з бронхіальною астмою або іншими алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки вони мають підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. У пацієнтів з подагрою, оскільки низькі дози АСК збільшують концентрацію уратів у крові. Можлива наявність взаємозв'язку між прийомом АСК та розвитком синдрому Рея, рідкісного та небезпечного для життя захворювання, що зазвичай спостерігалося у продромальному періоді інфекцій у дітей, що протікає з розвитком енцефалопатії та гострої жирової дистрофії печінки та швидким розвитком печінкової недостатності, що може призводити до смертельного результату. Етанол може збільшувати ризик ураження шлунково-кишкового тракту при його прийомі на фоні лікування АСК. Тому слід бути обережними при вживанні алкоголю (етанолу) під час лікування АСК. Крім цього, пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку кровотечі внаслідок хронічного вживання великої кількості алкоголю (етанолу) під час прийому комбінації клопідогрел + АСК. Препарат Коплавікс® повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом у пацієнтів з недостатністю глюкози-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД) через ризик розвитку гемолізу. Слід уникати одночасного прийому левотироксину та саліцилатів, особливо у дозах вище 2,0 г/добу. Вплив на шлунково-кишковий тракт Препарат Коплавікс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка, здатних призвести до. При лікуванні препаратом Коплавікс® у будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Коплавікс® незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть за відсутності в анамнезі патології з сторони ШКТ. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту та проінструктовані про те, що у разі їх появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які одночасно приймають нікорандил та НПЗЗ, включаючи АСК та ацетилсаліцилат лізину, є підвищений ризик розвитку тяжких ускладнень, таких як утворення виразок та перфорацій у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкові кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Зазвичай Коплавікс® не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У таких випадках питання про можливість заняття потенційно небезпечними видами діяльності має вирішувати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему