Сердечно-сосудистые Северная звезда НАО

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 0. 4 мг Фасування: N14 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 100 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат – 1.6 мг, крохмаль картопляний – 7.5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 1.7 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 40 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний). Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 0.7 мг, полісорбат 80 (твін 80) - 0.3 мг, акрил-із (сополімер метакрилової кислоти з етилакрилатом 1:1 (40%), титану діоксид (15%), тальк (37.2) , триетилцитрат (4.8%), кремнію діоксид колоїдний безводний (1.25%), гідрокарбонат натрію (1.2%), натрію лаурилсульфат (0.5%)) - 8.998 мг, кислотний червоний 2C або барвник азорубін (кармуазин) - 0.00. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат Пентоксифілін-СЗ зменшує в'язкість крові та покращує реологічні властивості крові (плинність) за рахунок: покращення порушеної деформованості еритроцитів; зменшення агрегації тромбоцитів та еритроцитів; зниження концентрації фібриногену; зниження активності лейкоцитів та зменшення адгезії лейкоцитів до ендотелію судин. Як діюча речовина препарат Пентоксифілін-СЗ містить похідне ксантину – пентоксифілін. Механізм його дії пов'язаний з інгібуванням фосфодіестерази та накопиченням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах гладкої мускулатури судин та формених елементів крові. Виявляючи слабку міотропну судинну дію, пентоксифілін дещо зменшує ОПСС і незначно розширює коронарні судини. Пентоксифілін має слабкий позитивний інотропний ефект на серці. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. Лікування препаратом Пентоксифілін-СЗ призводить до покращення симптоматики порушень мозкового кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій застосування препарату Пентоксифілін-СЗ призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом у литкових м'язах та зникнення болю у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін майже повністю всмоктується. Пентоксифілін піддається ефекту "первинного проходження" через печінку. Абсолютна біодоступність вихідної субстанції становить 19±13%. Пролонговане вивільнення пентоксифіліну дозволяє підтримувати його постійну (безпікову) концентрацію в крові, що забезпечує кращу переносимість препарату у лікарській формі з пролонгованим вивільненням. Метаболізм та виведення Концентрація основного активного метаболіту 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантину (метаболіт I) у плазмі крові в 2 рази перевищує концентрацію вихідного пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. T1/2; пентоксифіліну після перорального введення становить 1.6 год. Пентоксифілін повністю метаболізується і більш ніж 90% виводиться нирками у формі некон'югованих водорозчинних метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У; пацієнтів з порушеннями функції нирок; виведення метаболітів уповільнюється. У; пацієнтів з порушеннями функції печінки; T1/2; пентоксифіліну подовжується і абсолютна біодоступність збільшується.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, "переміжна" кульгавість, діабетична ангіопатія); трофічні порушення (наприклад, трофічні виразки гомілок, гангрена); порушення мозкового кровообігу (наслідки церебрального атеросклерозу, як, наприклад, зниження концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока; отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха та зниження слуху.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших метилксантинів або до будь-якої допоміжної речовини препарату; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); великі крововиливу в сітчасту оболонку ока (ризик посилення кровотечі); крововилив у мозок; гострий інфаркт міокарда; вік до 18 років; вагітність (недостатньо даних); період грудного вигодовування (недостатньо даних); непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю тяжкі порушення ритму серця (ризик погіршення аритмії); артеріальна гіпотензія (ризик подальшого зниження АТ); хронічна серцева недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; порушення функції нирок (КК нижче 30 мл/хв) (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); тяжкі порушення функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик побічних ефектів); нещодавно перенесені оперативні втручання; підвищений ризик розвитку кровотеч (наприклад, при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч)); одночасне застосування з антикоагулянтами (в т.ч. непрямими антикоагулянтами [антагоністами вітаміну К]); одночасне застосування з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсалідину кислота, тик) одночасне застосування з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо); одночасне застосування з ципрофлоксацином; одночасне застосування з теофіліном.Вагітність та лактаціяПрепарат Пентоксифілін-СЗ протипоказаний до застосування при вагітності (бо недостатньо даних). Пентоксифілін проникає у грудне молоко у незначних кількостях. За необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування (з огляду на відсутність досвіду застосування).Побічна діяНижче представлені побічні реакції, що відзначалися у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота невідома). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, судоми. Порушення психіки: ; ажитація, порушення сну, тривога. З боку серця: тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, стенокардія. З боку судин: "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника). З боку травної системи: ;ксеростомія (сухість порожнини рота), анорексія, атонія кишечника, відчуття тиску та переповнення в області шлунка, нудота, блювання, діарея, запор, гіперсалівація (підвищене слиновиділення). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення активності ЛФ. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: ; лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку органу зору: порушення зору, худоби. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; шкірний свербіж, шкірний висип, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, ламкість нігтів, набряки. З боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ гіпотензивними засобами Пентоксифілін підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний антигіпертензивний ефект (наприклад, нітрати). З лікарськими засобами, що впливають на систему згортання крові Пентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів, наприклад, проводити регулярний контроль МНО. З циметидином Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну та активного метаболіту I у плазмі крові (ризик виникнення побічних ефектів). З іншими ксантинами Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. З гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні пентоксифіліну (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідний суворий контроль за станом таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. З теофіліном У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із теофіліном. З ципрофлоксацином У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну у плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації. З інгібіторами агрегації тромбоцитів При одночасному застосуванні пентоксифіліну з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсаліц . Тому через ризик розвитку кровотечі слід з обережністю застосовувати пентоксифілін одночасно з переліченими вище інгібіторами агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою (100 мг) Препарат приймають внутрішньо після їди. Таблетки покриті спеціальною оболонкою, розчинною в кишечнику, тому їх ковтають повністю, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 200 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При необхідності дозу поступово збільшують до 1200 мг на добу, розділені на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 1200 мг. Курс лікування 1-3 місяці. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК<10 мл/хв) дозу зменшують у 2 рази. Тривалість лікування та режим дозування препаратом Пентоксифілін-СЗ встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та одержуваного терапевтичного ефекту. Таблетки з пролонгованим вивільненням (400 мг) Дозу встановлює лікар відповідно до індивідуальних особливостей хворого. Препарат слід ковтати повністю під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Звичайна доза становить 1 таб. 400 мг 2 або 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв) доза може бути знижена до 1-2 таблеток на добу. Зменшення дози, з урахуванням індивідуальної переносимості, необхідне у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у осіб, які перебувають у групі ризику через можливе зниження артеріального тиску (пацієнти з тяжкою формою ІХС або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках доза може бути збільшена лише поступово.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", падіння АТ, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. Лікування: ;у разі виникнення описаних вище порушень необхідно терміново звернутися до лікаря. Лікування симптоматичне. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз пентоксифіліну може спричинити виражену гіпоглікемію (може знадобитися корекція доз гіпоглікемічних засобів та проведення глікемічного контролю). При призначенні препарату Пентоксифілін-СЗ одночасно з антикоагулянтами необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які недавно перенесли оперативне втручання, необхідний регулярний контроль гемоглобіну та гематокриту. Пацієнтам з низьким та нестабільним АТ необхідно зменшити дозу пентоксифіліну. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). Безпека та ефективність пентоксифіліну у дітей вивчені недостатньо. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти (наприклад, запаморочення), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 400 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль картопляний, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат (цукор молочний), повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний). Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), полісорбат 80 (твін 80), акрил-із (сополімер метакрилової кислоти з етилакрилатом 1:1 (40%), титану діоксид (15%), тальк (37.25%), триетилцитрат (4. , кремнію діоксид колоїдний безводний (1.25%), гідрокарбонат натрію (1.2%), натрію лаурилсульфат (0.5%)), кислотний червоний 2C або барвник азорубін (кармуазин). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат Пентоксифілін-СЗ зменшує в'язкість крові та покращує реологічні властивості крові (плинність) за рахунок: покращення порушеної деформованості еритроцитів; зменшення агрегації тромбоцитів та еритроцитів; зниження концентрації фібриногену; зниження активності лейкоцитів та зменшення адгезії лейкоцитів до ендотелію судин. Як діюча речовина препарат Пентоксифілін-СЗ містить похідне ксантину – пентоксифілін. Механізм його дії пов'язаний з інгібуванням фосфодіестерази та накопиченням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах гладкої мускулатури судин та формених елементів крові. Виявляючи слабку міотропну судинну дію, пентоксифілін дещо зменшує ОПСС і незначно розширює коронарні судини. Пентоксифілін має слабкий позитивний інотропний ефект на серці. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. Лікування препаратом Пентоксифілін-СЗ призводить до покращення симптоматики порушень мозкового кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій застосування препарату Пентоксифілін-СЗ призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом у литкових м'язах та зникнення болю у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін майже повністю всмоктується. Пентоксифілін піддається ефекту "первинного проходження" через печінку. Абсолютна біодоступність вихідної субстанції становить 19±13%. Пролонговане вивільнення пентоксифіліну дозволяє підтримувати його постійну (безпікову) концентрацію в крові, що забезпечує кращу переносимість препарату у лікарській формі з пролонгованим вивільненням. Метаболізм та виведення Концентрація основного активного метаболіту 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантину (метаболіт I) у плазмі крові в 2 рази перевищує концентрацію вихідного пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. T1/2; пентоксифіліну після перорального введення становить 1.6 год. Пентоксифілін повністю метаболізується і більш ніж 90% виводиться нирками у формі некон'югованих водорозчинних метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У; пацієнтів з порушеннями функції нирок; виведення метаболітів уповільнюється. У; пацієнтів з порушеннями функції печінки; T1/2; пентоксифіліну подовжується і абсолютна біодоступність збільшується.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, "переміжна" кульгавість, діабетична ангіопатія); трофічні порушення (наприклад, трофічні виразки гомілок, гангрена); порушення мозкового кровообігу (наслідки церебрального атеросклерозу, як, наприклад, зниження концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока; отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха та зниження слуху.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших метилксантинів або до будь-якої допоміжної речовини препарату; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); великі крововиливу в сітчасту оболонку ока (ризик посилення кровотечі); крововилив у мозок; гострий інфаркт міокарда; вік до 18 років; вагітність (недостатньо даних); період грудного вигодовування (недостатньо даних); непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю тяжкі порушення ритму серця (ризик погіршення аритмії); артеріальна гіпотензія (ризик подальшого зниження АТ); хронічна серцева недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; порушення функції нирок (КК нижче 30 мл/хв) (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); тяжкі порушення функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик побічних ефектів); нещодавно перенесені оперативні втручання; підвищений ризик розвитку кровотеч (наприклад, при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч)); одночасне застосування з антикоагулянтами (в т.ч. непрямими антикоагулянтами [антагоністами вітаміну К]); одночасне застосування з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсалідину кислота, тик) одночасне застосування з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо); одночасне застосування з ципрофлоксацином; одночасне застосування з теофіліном.Вагітність та лактаціяПрепарат Пентоксифілін-СЗ протипоказаний до застосування при вагітності (бо недостатньо даних). Пентоксифілін проникає у грудне молоко у незначних кількостях. За необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування (з огляду на відсутність досвіду застосування).Побічна діяНижче представлені побічні реакції, що відзначалися у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота невідома). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, судоми. Порушення психіки: ; ажитація, порушення сну, тривога. З боку серця: тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, стенокардія. З боку судин: "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника). З боку травної системи: ;ксеростомія (сухість порожнини рота), анорексія, атонія кишечника, відчуття тиску та переповнення в області шлунка, нудота, блювання, діарея, запор, гіперсалівація (підвищене слиновиділення). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення активності ЛФ. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: ; лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку органу зору: порушення зору, худоби. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; шкірний свербіж, шкірний висип, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, ламкість нігтів, набряки. З боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ гіпотензивними засобами Пентоксифілін підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний антигіпертензивний ефект (наприклад, нітрати). З лікарськими засобами, що впливають на систему згортання крові Пентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів, наприклад, проводити регулярний контроль МНО. З циметидином Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну та активного метаболіту I у плазмі крові (ризик виникнення побічних ефектів). З іншими ксантинами Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. З гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні пентоксифіліну (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідний суворий контроль за станом таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. З теофіліном У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із теофіліном. З ципрофлоксацином У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну у плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації. З інгібіторами агрегації тромбоцитів При одночасному застосуванні пентоксифіліну з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсаліц . Тому через ризик розвитку кровотечі слід з обережністю застосовувати пентоксифілін одночасно з переліченими вище інгібіторами агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою (100 мг) Препарат приймають внутрішньо після їди. Таблетки покриті спеціальною оболонкою, розчинною в кишечнику, тому їх ковтають повністю, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 200 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При необхідності дозу поступово збільшують до 1200 мг на добу, розділені на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 1200 мг. Курс лікування 1-3 місяці. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК<10 мл/хв) дозу зменшують у 2 рази. Тривалість лікування та режим дозування препаратом Пентоксифілін-СЗ встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та одержуваного терапевтичного ефекту. Таблетки з пролонгованим вивільненням (400 мг) Дозу встановлює лікар відповідно до індивідуальних особливостей хворого. Препарат слід ковтати повністю під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Звичайна доза становить 1 таб. 400 мг 2 або 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв) доза може бути знижена до 1-2 таблеток на добу. Зменшення дози, з урахуванням індивідуальної переносимості, необхідне у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у осіб, які перебувають у групі ризику через можливе зниження артеріального тиску (пацієнти з тяжкою формою ІХС або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках доза може бути збільшена лише поступово.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", падіння АТ, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. Лікування: ;у разі виникнення описаних вище порушень необхідно терміново звернутися до лікаря. Лікування симптоматичне. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз пентоксифіліну може спричинити виражену гіпоглікемію (може знадобитися корекція доз гіпоглікемічних засобів та проведення глікемічного контролю). При призначенні препарату Пентоксифілін-СЗ одночасно з антикоагулянтами необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які недавно перенесли оперативне втручання, необхідний регулярний контроль гемоглобіну та гематокриту. Пацієнтам з низьким та нестабільним АТ необхідно зменшити дозу пентоксифіліну. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). Безпека та ефективність пентоксифіліну у дітей вивчені недостатньо. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти (наприклад, запаморочення), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: периндоприл ербумін 4 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) – 144.5 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 30 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаПериндоприл – інгібітор АПФ. Ангіотензинперетворюючий фермент є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження вмісту ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії (АГ) будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, застосування периндоприлу призводить до посилення ниркового кровотоку, але швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і триває 24 години. Антигіпертензивна дія до закінчення доби після одноразового прийому препарату становить близько 87-100% максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця, при цьому ефект звикання не спостерігається. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Серцева недостатність Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, які приймають периндоприл, було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу. Показано, що зниження артеріального тиску після першого прийому препарату Периндоприл-СЗ у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA статистично достовірно не відрізнялося від зміни АТ у групі плацебо. Ішемічна хвороба серця (ІХС) При прийомі периндоприлу в дозі 8 мг/добу відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань, частоти нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією), так само зниження абсолютного ризику пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або коронарну реваскуляризацію.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується з ШКТ. C max ;у плазмі крові досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. Сmах ;периндоприлата (активного метаболіту) в плазмі крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd ;вільного периндоприлату становить приблизно 0.2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне і носить дозозалежний характер. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. При тривалому прийомі периндоприл не кумулює. Метаболізм Приблизно 20% загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат – активний метаболіт. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не виявляють фармакологічної активності. Виведення Т1/2; периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприлат виводиться нирками, Т1/2; вільної фракції становить 3-5 год. Ефективний Т1/2; становить 25 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. При нирковій недостатності корекцію дози препарату бажано проводити з урахуванням ступеня порушення ниркової функції, КК. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату не потрібно.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія та у складі комбінованої терапії); хронічна серцева недостатність; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію; профілактика повторного інсульту (у комбінації з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату, а також інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мл/хв/1.73м2; площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркової артерії, стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки; хронічної ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); одночасному прийомі імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея); стенокардії; атеросклероз; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; тяжкої хронічної серцевої недостатності IV функціонального класу за класифікацією NYHA; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; прийомі калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію; гіперкаліємії;хірургічному втручанні/загальній анестезії; при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); десенсибілізуючу терапію, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки (через відсутність клінічних даних); пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат Періндопріл-СЗ протипоказаний при вагітності. Периндоприл-СЗ не слід застосовувати у І триместрі вагітності. При плануванні вагітності або її діагностуванні на фоні застосування препарату Периндоприл-СЗ необхідно припинити прийом препарату якнайшвидше і проводити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалія). Якщо пацієнтка отримувала Периндоприл-СЗ у ІІ або ІІІ триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування препарату Периндоприл-СЗ у період грудного вигодовування не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. Якщо застосування препарату необхідне в період лактації, грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Застосування препарату протипоказане у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії периндоприлом, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення (класифікація ВООЗ). З боку нервової системи: часто - парестезії, головний біль, запаморочення, вертиго; нечасто - порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність; дуже рідко – сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто - порушення зору. З боку органу слуху: часто - шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто - надмірне зниження АТ, в т.ч. ортостатична гіпотензія; нечасто – васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; дуже рідко – порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: часто - кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм, біль у грудній клітці; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, запор; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гепатит (холестатичний чи цитолітичний), ангіоневротичний набряк кишечника. З боку шкірних покровів і підшкірно-жирової клітковини: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок та/або гортані, фотосенсибілізація, пухирчатка, кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ; нечасто - порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: нечасто - еректильна дисфункція. З боку обміну речовин: нечасто - гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку системи кровотворення: нечасто - еозинофілія; дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз. У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази у дуже рідкісних випадках виникає гемолітична анемія. Загальні розлади та симптоми: часто - астенія; нечасто - підвищене потовиділення, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. Лабораторні показники: нечасто - підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, оборотні після відміни препарату, частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою хронічною серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, три. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен. ;У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен. ;У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Подвійна блокада РААС У пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру) застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2; площі поверхні тіла) і не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Діуретичні засоби У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини (в/в інфузія 0.9% розчину натрію хлориду) , а також застосовуючи периндоприл у нижчих дозах. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та калійвмісні продукти та харчові добавки На тлі терапії периндоприлом вміст калію в сироватці крові, як правило, залишається в межах норми, але у деяких пацієнтів може розвинутись гіперкаліємія. Комбіноване застосування інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіронолактону)), препаратів калію та калійвмісних продуктів та харчових добавок може призводити до істотного підвищення вмісту калію у сироватці крові. Тому спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів не рекомендується. Застосовувати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів, і проводити регулярний контроль вмісту калію в сироватці крові. Спіронолактон та еплеренон у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу при ХСН та низькі дози інгібіторів АПФ. При терапії ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 40, і інгібіторами АПФ і "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик гіперкаліємії (можливо з летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо даної комбінації. Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів, необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок, рекомендується контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові (щотижня у перший місяць терапії та щомісяця надалі). У пацієнтів, які отримують діуретики, що виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Препарати літію Спільне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ може призводити до оборотного збільшення вмісту літію в плазмі крові та розвитку літієвої інтоксикації. Додаткове застосування тіазидних діуретиків на тлі спільного застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ збільшує ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль вмісту літію у сироватці крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (більше 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Встановлено, що НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо збільшення вмісту калію в сироватці крові, при цьому можливе також порушення функції нирок. Як правило, ці ефекти мають оборотний характер. В окремих випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо при зниженні ОЦК, у пацієнтів похилого віку та при порушенні функції нирок. Антигіпертензивні та судинорозширюючі засоби Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, нітратами короткої та пролонгованої дії. Гіпоглікемічні засоби Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори, нітрати Периндоприл може застосовуватися спільно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами, бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, потрібен контроль артеріального тиску та, у разі потреби, корекція доз антигіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Рацекадотрил Одночасне застосування з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори mTOR Одночасне застосування з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину у клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом - збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, пацієнтами, які одержують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, перед їдою, 1 раз на добу, переважно вранці. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Периндоприл-СЗ можна застосовувати як монотерапії, і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активацією РААС (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг на 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 8 мг на 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Периндоприл-СЗ може виникати симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Периндоприл-СЗ у таких пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Периндоприл-СЗ. За відсутності можливості відміни діуретика початкова доза препарату Периндоприл-СЗ повинна становити 2 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, при необхідності, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід починати з дози 2 мг на добу, і надалі, при необхідності, через 1 міс після початку терапії дозу можна збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози - 8 мг на добу з урахуванням стан функції нирок (див. табл. 1). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза препарату Периндоприл становить 2 мг 1 раз на добу. Пацієнти повинні бути під ретельним медичним наглядом. Як правило, препарат застосовують у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами. Надалі, залежно від переносимості та терапевтичної відповіді, через 2 тижні після початку терапії доза препарату Периндоприл-СЗ може бути збільшена до 4 мг на 1 раз на добу. Особливої ​​обережності на початку терапії слід дотримуватись у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA, а також у інших пацієнтів із групи високого ризику (порушення функції нирок та можливість розвитку порушень водно-електролітного балансу крові, супутня терапія діуретиками та/або судинорозширювальними засобами). По можливості, до початку застосування препарату Периндоприл-СЗ пацієнтам із групи високого ризику розвитку артеріальної гіпотензії необхідно скоригувати ОЦК. Такі показники як величина АТ, функція нирок та вміст калію в плазмі крові повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії препаратом Периндоприл-СЗ. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Периндоприл-СЗ слід починати з дози 4 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім добова доза може бути збільшена до 8 мг на 1 раз на добу. Пацієнтам похилого віку слід починати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу слід збільшити до 8 мг 1 раз на добу (див. табл. 1). Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Профілактика повторного інсульту (у комбінації з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію препаратом Периндоприл-СЗ слід починати з дози 2 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Терапію слід розпочинати будь-коли (від 2 тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту або порушення мозкового кровообігу. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК. Таблиця. Доза препарату Періндоприл-СЗ при нирковій недостатності КК (мл/хв) Рекомендована доза ≥60 4 мг/добу <60, але >30 2 мг/добу <30, але >15 2 мг за день Пацієнтам на гемодіалізі* (<15) 2 мг на день діалізу * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після сеансу діалізу. При застосуванні препарату Периндоприл-СЗ у пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Периндоприл-СЗ не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку у пацієнтів даної вікової групи.ПередозуванняСимптоми: надмірне зниження АТ, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій і кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму - промивання шлунка та/або прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з опущеним узголів'ям і негайно провести заповнення ОЦК, слід внутрішньовенно ввести 0.9% розчин натрію хлориду. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Основні життєві функції організму, вміст електролітів сироватки крові та КК повинні перебувати під постійним контролем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Периндоприл-СЗ слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, блювоті та діареї, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну плазми крові. У більшості випадків епізоди вираженого зниження АТ відзначаються у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності. Найчастіше цей побічний ефект відзначається у пацієнтів, які отримують "петлеві" діуретики у високих дозах,а також у пацієнтів на тлі гіпонатріємії або порушення функції нирок. На початку терапії та зі збільшенням дози препарату Периндоприл-СЗ пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним контролем. Подібний підхід повинен застосовуватися у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до розвитку інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з опущеним узголів'ям і негайно провести заповнення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Виражене зниження артеріального тиску при першому прийомі препарату не є перешкодою для подальшого застосування препарату. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено з ретельним підбором доз препарату Периндоприл-СЗ. У деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та нормальним або зниженим артеріальним тиском Периндоприл-СЗ може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Периндоприл-СЗ, як і інші інгібітори АПФ, слід обережно застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв.) початкову дозу препарату Периндоприл-СЗ підбирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною хронічною серцевою недостатністю, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки (особливо при наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз.Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією за наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів, може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози препарату Периндоприл-СЗ та/або діуретика. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), було відмічено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Трансплантація нирки Дані щодо застосування препарату Периндоприл-СЗ після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в окремих випадках, особливо протягом перших кількох тижнів терапії, може розвинутись ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. В окремих випадках важкий ангіоневротичний набряк може виникати на тлі тривалого застосування інгібітору АПФ. При появі цих симптомів застосування препарату Периндоприл-СЗ має бути негайно припинено, як заміну слід застосовувати препарати іншої фармакотерапевтичної групи. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При його розвитку екстрена терапія включає, крім інших призначень, негайне підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (1 мг/мл) 0.3-0.5 мл або повільне внутрішньовенне його введення (відповідно до інструкції з приготування інфузійного розчину) ) під контролем ЕКГ та АТ. Пацієнт повинен бути госпіталізований для лікування та спостереження не менше ніж на 12-24 години і до повної регресії симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактичні реакції при аферезі ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ за допомогою декстранів сульфату можуть розвиватися анафілактичні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактичній реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед проведенням кожної процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії бджолиною отрутою (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Порушення функції печінки Прийом інгібіторів АПФ іноді асоціюється з синдромом, що починається з розвитку холестатичної жовтяниці, що прогресує у фульмінантний некроз печінки, та (іноді) з летальним результатом. Механізм розвитку даного синдрому незрозумілий. У разі появи симптомів жовтяниці або підвищення активності ферментів печінки у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити терапію препаратом та провести відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На тлі терапії інгібіторами АПФ можуть розвинутись нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Інгібітори АПФ застосовують тільки в екстрених випадках при наявності системних васкулітів, проведенні імунодепресивної терапії, прийомі алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінуванні всіх перерахованих факторів, особливо на тлі попередньої ниркової недостатності. Є ризик розвитку тяжких інфекційних захворювань, резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При проведенні терапії препаратом Периндоприл-СЗ у пацієнтів з переліченими вище факторами необхідно регулярно контролювати вміст лейкоцитів. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Периндоприл-СЗ менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату, це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які мають хірургічне втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Прийом препарату Періндоприл-СЗ слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, особливо за наявності у пацієнта ниркової та/або серцевої недостатності, що латентно протікає цукровому діабеті. Зазвичай не рекомендується застосовувати препарати калію, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, асоційовані з ризиком підвищення вмісту калію (наприклад, гепарин) через можливість виникнення вираженої гіперкаліємії. Якщо спільний прийом зазначених препаратів є необхідним, терапія повинна супроводжуватися регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Цукровий діабет У пацієнтів, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові. Препарати літію Спільне застосування препарату Периндоприл-СЗ та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1.73м2). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Периндоприл-СЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: периндоприл ербумін 8 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний), стеарат кальцію. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 30 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаПериндоприл – інгібітор АПФ. Ангіотензинперетворюючий фермент є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження вмісту ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії (АГ) будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, застосування периндоприлу призводить до посилення ниркового кровотоку, але швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і триває 24 години. Антигіпертензивна дія до закінчення доби після одноразового прийому препарату становить близько 87-100% максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця, при цьому ефект звикання не спостерігається. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Серцева недостатність Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, які приймають периндоприл, було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу. Показано, що зниження артеріального тиску після першого прийому препарату Периндоприл-СЗ у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA статистично достовірно не відрізнялося від зміни АТ у групі плацебо. Ішемічна хвороба серця (ІХС) При прийомі периндоприлу в дозі 8 мг/добу відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань, частоти нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією), так само зниження абсолютного ризику пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або коронарну реваскуляризацію.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується з ШКТ. C max ;у плазмі крові досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. Сmах ;периндоприлата (активного метаболіту) в плазмі крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd ;вільного периндоприлату становить приблизно 0.2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне і носить дозозалежний характер. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. При тривалому прийомі периндоприл не кумулює. Метаболізм Приблизно 20% загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат – активний метаболіт. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не виявляють фармакологічної активності. Виведення Т1/2; периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприлат виводиться нирками, Т1/2; вільної фракції становить 3-5 год. Ефективний Т1/2; становить 25 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. При нирковій недостатності корекцію дози препарату бажано проводити з урахуванням ступеня порушення ниркової функції, КК. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату не потрібно.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія та у складі комбінованої терапії); хронічна серцева недостатність; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію; профілактика повторного інсульту (у комбінації з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату, а також інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мл/хв/1.73м2; площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркової артерії, стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки; хронічної ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); одночасному прийомі імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея); стенокардії; атеросклероз; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; тяжкої хронічної серцевої недостатності IV функціонального класу за класифікацією NYHA; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; прийомі калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію; гіперкаліємії;хірургічному втручанні/загальній анестезії; при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); десенсибілізуючу терапію, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки (через відсутність клінічних даних); пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат Періндопріл-СЗ протипоказаний при вагітності. Периндоприл-СЗ не слід застосовувати у І триместрі вагітності. При плануванні вагітності або її діагностуванні на фоні застосування препарату Периндоприл-СЗ необхідно припинити прийом препарату якнайшвидше і проводити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалія). Якщо пацієнтка отримувала Периндоприл-СЗ у ІІ або ІІІ триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування препарату Периндоприл-СЗ у період грудного вигодовування не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. Якщо застосування препарату необхідне в період лактації, грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Застосування препарату протипоказане у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії периндоприлом, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення (класифікація ВООЗ). З боку нервової системи: часто - парестезії, головний біль, запаморочення, вертиго; нечасто - порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність; дуже рідко – сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто - порушення зору. З боку органу слуху: часто - шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто - надмірне зниження АТ, в т.ч. ортостатична гіпотензія; нечасто – васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; дуже рідко – порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: часто - кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм, біль у грудній клітці; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, запор; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гепатит (холестатичний чи цитолітичний), ангіоневротичний набряк кишечника. З боку шкірних покровів і підшкірно-жирової клітковини: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок та/або гортані, фотосенсибілізація, пухирчатка, кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ; нечасто - порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: нечасто - еректильна дисфункція. З боку обміну речовин: нечасто - гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку системи кровотворення: нечасто - еозинофілія; дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз. У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази у дуже рідкісних випадках виникає гемолітична анемія. Загальні розлади та симптоми: часто - астенія; нечасто - підвищене потовиділення, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. Лабораторні показники: нечасто - підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, оборотні після відміни препарату, частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою хронічною серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, три. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен. ;У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен. ;У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Подвійна блокада РААС У пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру) застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2; площі поверхні тіла) і не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Діуретичні засоби У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини (в/в інфузія 0.9% розчину натрію хлориду) , а також застосовуючи периндоприл у нижчих дозах. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та калійвмісні продукти та харчові добавки На тлі терапії периндоприлом вміст калію в сироватці крові, як правило, залишається в межах норми, але у деяких пацієнтів може розвинутись гіперкаліємія. Комбіноване застосування інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіронолактону)), препаратів калію та калійвмісних продуктів та харчових добавок може призводити до істотного підвищення вмісту калію у сироватці крові. Тому спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів не рекомендується. Застосовувати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів, і проводити регулярний контроль вмісту калію в сироватці крові. Спіронолактон та еплеренон у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу при ХСН та низькі дози інгібіторів АПФ. При терапії ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 40, і інгібіторами АПФ і "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик гіперкаліємії (можливо з летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо даної комбінації. Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів, необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок, рекомендується контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові (щотижня у перший місяць терапії та щомісяця надалі). У пацієнтів, які отримують діуретики, що виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Препарати літію Спільне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ може призводити до оборотного збільшення вмісту літію в плазмі крові та розвитку літієвої інтоксикації. Додаткове застосування тіазидних діуретиків на тлі спільного застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ збільшує ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль вмісту літію у сироватці крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (більше 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Встановлено, що НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо збільшення вмісту калію в сироватці крові, при цьому можливе також порушення функції нирок. Як правило, ці ефекти мають оборотний характер. В окремих випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо при зниженні ОЦК, у пацієнтів похилого віку та при порушенні функції нирок. Антигіпертензивні та судинорозширюючі засоби Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, нітратами короткої та пролонгованої дії. Гіпоглікемічні засоби Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори, нітрати Периндоприл може застосовуватися спільно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами, бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, потрібен контроль артеріального тиску та, у разі потреби, корекція доз антигіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Рацекадотрил Одночасне застосування з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори mTOR Одночасне застосування з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину у клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом - збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, пацієнтами, які одержують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, перед їдою, 1 раз на добу, переважно вранці. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Периндоприл-СЗ можна застосовувати як монотерапії, і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активацією РААС (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг на 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 8 мг на 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Периндоприл-СЗ може виникати симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Периндоприл-СЗ у таких пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Периндоприл-СЗ. За відсутності можливості відміни діуретика початкова доза препарату Периндоприл-СЗ повинна становити 2 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, при необхідності, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід починати з дози 2 мг на добу, і надалі, при необхідності, через 1 міс після початку терапії дозу можна збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози - 8 мг на добу з урахуванням стан функції нирок (див. табл. 1). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза препарату Периндоприл становить 2 мг 1 раз на добу. Пацієнти повинні бути під ретельним медичним наглядом. Як правило, препарат застосовують у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами. Надалі, залежно від переносимості та терапевтичної відповіді, через 2 тижні після початку терапії доза препарату Периндоприл-СЗ може бути збільшена до 4 мг на 1 раз на добу. Особливої ​​обережності на початку терапії слід дотримуватись у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA, а також у інших пацієнтів із групи високого ризику (порушення функції нирок та можливість розвитку порушень водно-електролітного балансу крові, супутня терапія діуретиками та/або судинорозширювальними засобами). По можливості, до початку застосування препарату Периндоприл-СЗ пацієнтам із групи високого ризику розвитку артеріальної гіпотензії необхідно скоригувати ОЦК. Такі показники як величина АТ, функція нирок та вміст калію в плазмі крові повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії препаратом Периндоприл-СЗ. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Периндоприл-СЗ слід починати з дози 4 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім добова доза може бути збільшена до 8 мг на 1 раз на добу. Пацієнтам похилого віку слід починати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу слід збільшити до 8 мг 1 раз на добу (див. табл. 1). Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Профілактика повторного інсульту (у комбінації з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію препаратом Периндоприл-СЗ слід починати з дози 2 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Терапію слід розпочинати будь-коли (від 2 тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту або порушення мозкового кровообігу. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК. Таблиця. Доза препарату Періндоприл-СЗ при нирковій недостатності КК (мл/хв) Рекомендована доза ≥60 4 мг/добу <60, але >30 2 мг/добу <30, але >15 2 мг за день Пацієнтам на гемодіалізі* (<15) 2 мг на день діалізу * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після сеансу діалізу. При застосуванні препарату Периндоприл-СЗ у пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Периндоприл-СЗ не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку у пацієнтів даної вікової групи.ПередозуванняСимптоми: надмірне зниження АТ, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій і кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму - промивання шлунка та/або прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з опущеним узголів'ям і негайно провести заповнення ОЦК, слід внутрішньовенно ввести 0.9% розчин натрію хлориду. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Основні життєві функції організму, вміст електролітів сироватки крові та КК повинні перебувати під постійним контролем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Периндоприл-СЗ слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, блювоті та діареї, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну плазми крові. У більшості випадків епізоди вираженого зниження АТ відзначаються у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності. Найчастіше цей побічний ефект відзначається у пацієнтів, які отримують "петлеві" діуретики у високих дозах,а також у пацієнтів на тлі гіпонатріємії або порушення функції нирок. На початку терапії та зі збільшенням дози препарату Периндоприл-СЗ пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним контролем. Подібний підхід повинен застосовуватися у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до розвитку інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з опущеним узголів'ям і негайно провести заповнення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Виражене зниження артеріального тиску при першому прийомі препарату не є перешкодою для подальшого застосування препарату. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено з ретельним підбором доз препарату Периндоприл-СЗ. У деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та нормальним або зниженим артеріальним тиском Периндоприл-СЗ може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Периндоприл-СЗ, як і інші інгібітори АПФ, слід обережно застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв.) початкову дозу препарату Периндоприл-СЗ підбирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною хронічною серцевою недостатністю, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки (особливо при наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз.Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією за наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів, може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози препарату Периндоприл-СЗ та/або діуретика. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), було відмічено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Трансплантація нирки Дані щодо застосування препарату Периндоприл-СЗ після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в окремих випадках, особливо протягом перших кількох тижнів терапії, може розвинутись ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. В окремих випадках важкий ангіоневротичний набряк може виникати на тлі тривалого застосування інгібітору АПФ. При появі цих симптомів застосування препарату Периндоприл-СЗ має бути негайно припинено, як заміну слід застосовувати препарати іншої фармакотерапевтичної групи. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При його розвитку екстрена терапія включає, крім інших призначень, негайне підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (1 мг/мл) 0.3-0.5 мл або повільне внутрішньовенне його введення (відповідно до інструкції з приготування інфузійного розчину) ) під контролем ЕКГ та АТ. Пацієнт повинен бути госпіталізований для лікування та спостереження не менше ніж на 12-24 години і до повної регресії симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактичні реакції при аферезі ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ за допомогою декстранів сульфату можуть розвиватися анафілактичні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактичній реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед проведенням кожної процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії бджолиною отрутою (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Порушення функції печінки Прийом інгібіторів АПФ іноді асоціюється з синдромом, що починається з розвитку холестатичної жовтяниці, що прогресує у фульмінантний некроз печінки, та (іноді) з летальним результатом. Механізм розвитку даного синдрому незрозумілий. У разі появи симптомів жовтяниці або підвищення активності ферментів печінки у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити терапію препаратом та провести відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На тлі терапії інгібіторами АПФ можуть розвинутись нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Інгібітори АПФ застосовують тільки в екстрених випадках при наявності системних васкулітів, проведенні імунодепресивної терапії, прийомі алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінуванні всіх перерахованих факторів, особливо на тлі попередньої ниркової недостатності. Є ризик розвитку тяжких інфекційних захворювань, резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При проведенні терапії препаратом Периндоприл-СЗ у пацієнтів з переліченими вище факторами необхідно регулярно контролювати вміст лейкоцитів. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Периндоприл-СЗ менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату, це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які мають хірургічне втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Прийом препарату Періндоприл-СЗ слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, особливо за наявності у пацієнта ниркової та/або серцевої недостатності, що латентно протікає цукровому діабеті. Зазвичай не рекомендується застосовувати препарати калію, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, асоційовані з ризиком підвищення вмісту калію (наприклад, гепарин) через можливість виникнення вираженої гіперкаліємії. Якщо спільний прийом зазначених препаратів є необхідним, терапія повинна супроводжуватися регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Цукровий діабет У пацієнтів, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові. Препарати літію Спільне застосування препарату Периндоприл-СЗ та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1.73м2). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Периндоприл-СЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: індапамід – 1,25 мг, периндоприлу – ербумін – 4,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102 – 70,75 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 3,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500) – 15,0 мг; натрію гідрокарбонат – 4,0 мг; магнію стеарат – 1,0 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 1,0 мг. Пігулки 1,25 мг +4 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурних осередкових упаковок по 30 разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаПеріндоприл ПЛЮС Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу із плазми становить 1 годину. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язок із білками плазми крові периндоприлату дозозалежний і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру, незначна кількість проникає через плаценту і в грудне молоко. Виводиться нирками, Т1/2 периндоприлату становить близько 17 годин. Чи не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату уповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (у середньому, 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаЛікарський препарат Періндоприл ПЛЮС - комбінований препарат, що містить індапамід та периндоприлу ербумін. Фармакологічні властивості лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС поєднують окремі властивості кожного з його активних компонентів. Механізм дії Періндоприл ПЛЮС Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює антигіпертензивну дію кожного з них. Периндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що зумовлено переважно дією на судини в м'язах і нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії. Периндоприл нормалізує роботу міокарда, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Індапамід Індапамід відноситься до групи сульфонамідів, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів натрію та магнію, посилюючи тим самим діурез, та знижуючи артеріальний тиск (АТ). Антигіпертензивна дія Періндоприл ПЛЮС Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний АТ як у положенні "стоячи", так і "лежачи". Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування". Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та липопротеїнів). Доведено вплив застосування комбінації периндоприлу та індапаміду на ГЛШ у порівнянні з еналаприлом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ГЛШ, які отримували терапію периндоприлом ербуміном 2 мг/індапамідом 0,625 мг або еналаприлом у дозі 10 мг один раз на добу, та при збільшенні дози периндоприлу ербуміну до 8 мг та індапріду до 2,5 мг один раз на добу, відмічено більш значуще зниження індексу маси лівого шлуночка (ІМЛШ) групі периндоприл/індапамід у порівнянні з групою еналаприлу. При цьому найбільший вплив на ІМЛШ відзначається при застосуванні периндоприлу ербуміну 8 мг/індапаміду 2,5 мг. Також відзначено більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з еналаприлом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому препарату спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ із антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II). Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі серцево-судинне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або серцево-судинним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Серцево-судинна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Індапамід Антигіпертензивна дія проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. Індапамід зменшує ГЛШ, не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові: тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ, ЛПВЩ; вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом).Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПериндоприл Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ; Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Індапамід Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів; Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Печінкова енцефалопатія; Гіпокаліємія; Одночасне застосування з антиаритмічними лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; Період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Періндоприл ПЛЮС Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Через відсутність достатнього клінічного досвіду лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); спільне застосування з препаратами літію, препаратами золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), баклофеном, кортикостероїдами, препаратами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім не антиаритм; пригнічення кістковомозкового кровотворення; знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, дієта без солі, блювання, діарея); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки та нирок; реноваскулярна гіпертензія; цукровий діабет;хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат протипоказаний при вагітності. Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Периндоприл Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, які дозволені для застосування при вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Індапамід Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного у матері та зниження матковоплацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої токсичної дії на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Периндоприл На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. З огляду на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. Індапамід протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Загальне для периндоприлу та індапаміду: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Гіпокаліємія (зміст калію менше 3,4 ммоль/л) розвивається у 6% пацієнтів на фоні застосування лікарського препарату Періндоприл ПЛЮС. Найчастішими побічними ефектами є: для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання на шкірі, спазми м'язів та астенія; для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макуло-папульозний висип. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA клас органів Побічна дія Частота Периндоприл Індапамід Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Дуже рідко - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Не часто* - Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія - Дуже рідко Панцитопенія Дуже рідко - Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія Дуже рідко _ Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій) - Часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія Не часто* - Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату Не часто* - Гіпонатріємія Не часто* Неуточненої частоти Гіперкальціємія - Дуже рідко Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Неуточненої частоти Порушення психіки Лабільність настрою Не часто - Порушення сну Не часто - Сплутаність свідомості Дуже рідко - Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто - Головний біль Часто Рідко Парестезія Часто Рідко Дисгезія (перекручення смаку) Часто - Сонливість Не часто* - Непритомність Не часто* Неуточненої частоти Інсульт, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю - Неуточненої частоти Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Неуточненої частоти Міопія - Неуточненої частоти Нечіткість зору - Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Часто Рідко Дзвін у вухах Часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто * - Тахікардія Не часто * - Стенокардія Дуже рідко - Порушення ритму серця (у тому числі, брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Неуточненої частоти Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Часто Дуже рідко Васкуліт Не часто* - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Часто - Задишка Часто - Бронхоспазм Не часто - Еозинофільна пневмонія Дуже рідко - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Запор Часто Рідко Діарея Часто - Диспепсія Часто - Нудота Часто Рідко Блювота Часто Не часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Неуточненої частоти Порушення функції печінки - Дуже рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Часто - Загострення псоріазу Рідко* - Висипання на шкірі Часто - Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Не часто Дуже рідко Ангіоневротичний набряк Не часто Дуже рідко Пурпура - Не часто Підвищене потовиділення Не часто - Реакція фоточутливості Не часто* Неуточненої частоти Пемфігоїд Не часто* - Багатоформна еритема Дуже рідко - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазми м'язів Часто - Можливе погіршення вже наявного системного червоного вовчаку - Неуточненої частоти Артралгія Не часто* - Міалгія Не часто* - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Ниркова недостатність Не часто - Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Загальні розлади та симптоми Астенія Часто - Біль у грудній клітці Не часто* - нездужання Не часто* - Периферичні набряки Не часто* - Лихоманка Не часто* - Підвищена стомлюваність - Рідко Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові Не часто* - Підвищення концентрації креатиніну н крові Не часто* - Гіпербілірубінемія Рідко - Підвищення активності печінкових ферментів Рідко Неуточненої частоти Зниження гемоглобіну та гематокриту Дуже рідко - Підвищення рівня глюкози у крові - Неуточненої частоти Підвищення рівня сечової кислоти у крові - Неуточненої частоти Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Неуточненої частоти Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння Не часто* - * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних дослідженьВзаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для периндоприлу та індапаміду Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: Посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигену може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини та рекомендується контролювати функцію нирок як на початку спільної терапії, так і періодично у процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ). Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РА АС. Застосування подвійної блокади РА АС (наприклад, одночасний прийом інгібітора АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Тим не менш, якщо одночасне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані в підрозділі "Поєднання лікарських засобів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ, (при цьому калій-незберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. із подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил Інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зрости при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостастатичні та імунодепрсивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипепти- дилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які одержують внутрішньовенно препарат золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією. Індапамід Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними засобами класу IA ), та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилій, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол,терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатись гіпокаліємія або гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Периндоприл ПЛЮС відразу після монотерапії одним із компонентів, що входять до складу препарату (периндоприлу та індапаміду). Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 таблетці препарату Периндоприл ПЛЮС (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 таблетки периндоприлу ПЛЮС (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності для більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Периндоприл ПЛЮС - 1 таблетка (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку Початкова доза – 1 таблетка по 0,625 мг/2 мг препарату Периндоприл ПЛЮС 1 раз на добу. Починати терапію препаратом слід під контролем функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти з порушенням функції нирок Препарат Періндоприл ПЛЮС пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Периндоприл ПЛЮС; максимальна добова доза периндоприлу ПЛЮС 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з КК 60 мл/хв і більше корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки Препарат Періндоприл ПЛЮС не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водноелектролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні АТ необхідно перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (введення 0,9% розчину хлориду натрію внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні для індапаміду та периндоприлу Порушення функції нирок Терапія протипоказана пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. І тут лікування слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не рекомендується у випадках двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії, особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії. Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ можна відновити терапію, застосовуючи низькі дози препаратів, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування будь-якого гіпотензивного препарату та діуретика, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС із препаратами літію не рекомендується. Дитячий вік Препарат не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як окремо, так і спільно, у пацієнтів цієї вікової групи. Периндоприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкалемії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС через поєднання інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під строгим контролем спеціаліста при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією почок . У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у осіб, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату Периндоприл ПЛЮС має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 - 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (у тому числі набряку дихальних шляхів або язика з порушеннями функції дихання). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у схильних до алергічних реакцій пацієнтів, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи та зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнту, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із серцевою недостатністю, порушенням водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища найчастіше спостерігаються при прийомі першої дози препарату та протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію в нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може позитивно впливати на дану категорію пацієнтів, які, як очікують оперативного втручання, так і в тому випадку, коли хірургічне втручання провести неможливо. Лікування препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід розпочинати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу. Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано, оскільки воно має починатися з мінімальних доз і проходити під постійним контролем. У перший місяць терапії інгібіторами АПФ концентрація глюкози в плазмі крові повинна ретельно відстежуватися у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього застосування або інсуліном. Етнічні відмінності Периндоприл, як та інші інгібітори АПФ. має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії на тлі інгібіторів АПФ може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібітора АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактерін, його похідне. ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарини, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г/добу та більше, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗП, імунодепресанти,такі як циклоспорин або такролімус, тріметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом зазначених вище препаратів, лікування має проводитися обережно на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності прояву незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перше вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофту: Кліренс креатиніну (КК)=(140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі де: вік у роках, вага в кг, концентрація креатиніну у плазмі у мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку; для жінок похилого віку слід збільшити результат на коефіцієнт 0,85. На початку лікування діуретиком у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність є безпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Фоточутливість На фоне приема тиазидных и тиазидоподобных диуретиков сообщалось о случаях развития реакций фоточувствительности. В случае развития реакций фоточувствительности на фоне приёма препарата следует прекратить лечение. При необходимости продолжения терапии диуретиками, рекомендуется защищать кожные покровы от воздействия солнечных лучей или искусственных ультрафиолетовых лучей. Спортсмены Индапамид может дать положительную реакцию при проведении допинг- контроля. Острая миопия и вторичная закрытоугольная глаукома Сульфонамиды и их производные могут вызывать развитие идиосинкразических реакций, приводящих ко временной (преходящей) миопии и острой закрытоугольной глаукоме. Без надлежащей терапии острая закрытоугольная глаукома может привести к потере зрения. В первую очередь, необходимо как можно скорее прекратить прием лекарственного препарата. В случае если внутриглазное давление продолжает оставаться высоким, может потребоваться немедленное терапевтическое или хирургическое лечение. К факторам риска, которые могут привести к развитию острой закрытоугольной глаукомы, можно отнести аллергию на сульфонамиды или пенициллин в анамнезе. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и другими техническими устройствами, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: індапамід – 2,5 мг, периндоприлу ербумін – 8,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102 – 141,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 6,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500) – 30,0 мг; натрію гідрокарбонат – 8,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 2,0 мг. Пігулки 2,5 мг +8 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурних осередкових упаковок по 30 разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаПеріндоприл ПЛЮС Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу із плазми становить 1 годину. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язок із білками плазми крові периндоприлату дозозалежний і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру, незначна кількість проникає через плаценту і в грудне молоко. Виводиться нирками, Т1/2 периндоприлату становить близько 17 годин. Чи не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату уповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (у середньому, 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаЛікарський препарат Періндоприл ПЛЮС - комбінований препарат, що містить індапамід та периндоприлу ербумін. Фармакологічні властивості лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС поєднують окремі властивості кожного з його активних компонентів. Механізм дії Періндоприл ПЛЮС Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює антигіпертензивну дію кожного з них. Периндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що зумовлено переважно дією на судини в м'язах і нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії. Периндоприл нормалізує роботу міокарда, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Індапамід Індапамід відноситься до групи сульфонамідів, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів натрію та магнію, посилюючи тим самим діурез, та знижуючи артеріальний тиск (АТ). Антигіпертензивна дія Періндоприл ПЛЮС Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний АТ як у положенні "стоячи", так і "лежачи". Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування". Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та липопротеїнів). Доведено вплив застосування комбінації периндоприлу та індапаміду на ГЛШ у порівнянні з еналаприлом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ГЛШ, які отримували терапію периндоприлом ербуміном 2 мг/індапамідом 0,625 мг або еналаприлом у дозі 10 мг один раз на добу, та при збільшенні дози периндоприлу ербуміну до 8 мг та індапріду до 2,5 мг один раз на добу, відмічено більш значуще зниження індексу маси лівого шлуночка (ІМЛШ) групі периндоприл/індапамід у порівнянні з групою еналаприлу. При цьому найбільший вплив на ІМЛШ відзначається при застосуванні периндоприлу ербуміну 8 мг/індапаміду 2,5 мг. Також відзначено більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з еналаприлом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому препарату спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ із антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II). Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі серцево-судинне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або серцево-судинним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Серцево-судинна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Індапамід Антигіпертензивна дія проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. Індапамід зменшує ГЛШ, не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові: тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ, ЛПВЩ; вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом).Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПериндоприл Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ; Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Індапамід Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів; Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Печінкова енцефалопатія; Гіпокаліємія; Одночасне застосування з антиаритмічними лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; Період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Періндоприл ПЛЮС Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Через відсутність достатнього клінічного досвіду лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); спільне застосування з препаратами літію, препаратами золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), баклофеном, кортикостероїдами, препаратами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім не антиаритм; пригнічення кістковомозкового кровотворення; знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, дієта без солі, блювання, діарея); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки та нирок; реноваскулярна гіпертензія; цукровий діабет;хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат протипоказаний при вагітності. Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Периндоприл Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, які дозволені для застосування при вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Індапамід Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного у матері та зниження матковоплацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої токсичної дії на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Периндоприл На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. З огляду на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. Індапамід протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Загальне для периндоприлу та індапаміду: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Гіпокаліємія (зміст калію менше 3,4 ммоль/л) розвивається у 6% пацієнтів на фоні застосування лікарського препарату Періндоприл ПЛЮС. Найчастішими побічними ефектами є: для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання на шкірі, спазми м'язів та астенія; для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макуло-папульозний висип. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA клас органів Побічна дія Частота Периндоприл Індапамід Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Дуже рідко - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Не часто* - Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія - Дуже рідко Панцитопенія Дуже рідко - Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія Дуже рідко _ Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій) - Часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія Не часто* - Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату Не часто* - Гіпонатріємія Не часто* Неуточненої частоти Гіперкальціємія - Дуже рідко Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Неуточненої частоти Порушення психіки Лабільність настрою Не часто - Порушення сну Не часто - Сплутаність свідомості Дуже рідко - Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто - Головний біль Часто Рідко Парестезія Часто Рідко Дисгезія (перекручення смаку) Часто - Сонливість Не часто* - Непритомність Не часто* Неуточненої частоти Інсульт, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю - Неуточненої частоти Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Неуточненої частоти Міопія - Неуточненої частоти Нечіткість зору - Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Часто Рідко Дзвін у вухах Часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто * - Тахікардія Не часто * - Стенокардія Дуже рідко - Порушення ритму серця (у тому числі, брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Неуточненої частоти Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Часто Дуже рідко Васкуліт Не часто* - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Часто - Задишка Часто - Бронхоспазм Не часто - Еозинофільна пневмонія Дуже рідко - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Запор Часто Рідко Діарея Часто - Диспепсія Часто - Нудота Часто Рідко Блювота Часто Не часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Неуточненої частоти Порушення функції печінки - Дуже рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Часто - Загострення псоріазу Рідко* - Висипання на шкірі Часто - Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Не часто Дуже рідко Ангіоневротичний набряк Не часто Дуже рідко Пурпура - Не часто Підвищене потовиділення Не часто - Реакція фоточутливості Не часто* Неуточненої частоти Пемфігоїд Не часто* - Багатоформна еритема Дуже рідко - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазми м'язів Часто - Можливе погіршення вже наявного системного червоного вовчаку - Неуточненої частоти Артралгія Не часто* - Міалгія Не часто* - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Ниркова недостатність Не часто - Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Загальні розлади та симптоми Астенія Часто - Біль у грудній клітці Не часто* - нездужання Не часто* - Периферичні набряки Не часто* - Лихоманка Не часто* - Підвищена стомлюваність - Рідко Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові Не часто* - Підвищення концентрації креатиніну н крові Не часто* - Гіпербілірубінемія Рідко - Підвищення активності печінкових ферментів Рідко Неуточненої частоти Зниження гемоглобіну та гематокриту Дуже рідко - Підвищення рівня глюкози у крові - Неуточненої частоти Підвищення рівня сечової кислоти у крові - Неуточненої частоти Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Неуточненої частоти Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння Не часто* - * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних дослідженьВзаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для периндоприлу та індапаміду Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: Посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигену може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини та рекомендується контролювати функцію нирок як на початку спільної терапії, так і періодично у процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ). Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РА АС. Застосування подвійної блокади РА АС (наприклад, одночасний прийом інгібітора АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Тим не менш, якщо одночасне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані в підрозділі "Поєднання лікарських засобів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ, (при цьому калій-незберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. із подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил Інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зрости при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостастатичні та імунодепрсивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипепти- дилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які одержують внутрішньовенно препарат золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією. Індапамід Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними засобами класу IA ), та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилій, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол,терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатись гіпокаліємія або гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Периндоприл ПЛЮС відразу після монотерапії одним із компонентів, що входять до складу препарату (периндоприлу та індапаміду). Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 таблетці препарату Периндоприл ПЛЮС (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 таблетки периндоприлу ПЛЮС (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності для більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Периндоприл ПЛЮС - 1 таблетка (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку Початкова доза – 1 таблетка по 0,625 мг/2 мг препарату Периндоприл ПЛЮС 1 раз на добу. Починати терапію препаратом слід під контролем функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти з порушенням функції нирок Препарат Періндоприл ПЛЮС пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Периндоприл ПЛЮС; максимальна добова доза периндоприлу ПЛЮС 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з КК 60 мл/хв і більше корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки Препарат Періндоприл ПЛЮС не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водноелектролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні АТ необхідно перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (введення 0,9% розчину хлориду натрію внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні для індапаміду та периндоприлу Порушення функції нирок Терапія протипоказана пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. І тут лікування слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не рекомендується у випадках двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії, особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії. Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ можна відновити терапію, застосовуючи низькі дози препаратів, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування будь-якого гіпотензивного препарату та діуретика, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС із препаратами літію не рекомендується. Дитячий вік Препарат не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як окремо, так і спільно, у пацієнтів цієї вікової групи. Периндоприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкалемії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС через поєднання інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під строгим контролем спеціаліста при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією почок . У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у осіб, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату Периндоприл ПЛЮС має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 - 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (у тому числі набряку дихальних шляхів або язика з порушеннями функції дихання). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у схильних до алергічних реакцій пацієнтів, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи та зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнту, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із серцевою недостатністю, порушенням водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища найчастіше спостерігаються при прийомі першої дози препарату та протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію в нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може позитивно впливати на дану категорію пацієнтів, які, як очікують оперативного втручання, так і в тому випадку, коли хірургічне втручання провести неможливо. Лікування препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід розпочинати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу. Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано, оскільки воно має починатися з мінімальних доз і проходити під постійним контролем. У перший місяць терапії інгібіторами АПФ концентрація глюкози в плазмі крові повинна ретельно відстежуватися у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього застосування або інсуліном. Етнічні відмінності Периндоприл, як та інші інгібітори АПФ. має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії на тлі інгібіторів АПФ може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібітора АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактерін, його похідне. ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарини, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г/добу та більше, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗП, імунодепресанти,такі як циклоспорин або такролімус, тріметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом зазначених вище препаратів, лікування має проводитися обережно на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності прояву незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перше вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофту: Кліренс креатиніну (КК)=(140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі де: вік у роках, вага в кг, концентрація креатиніну у плазмі у мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку; для жінок похилого віку слід збільшити результат на коефіцієнт 0,85. На початку лікування діуретиком у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність є безпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Північна зірка НАО Завод-виробник: Північна зірка(Росія) Діюча речовина: Раміприл.

Дозування: 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Північна зірка НАО Завод-виробник: Північна зірка(Росія) Діюча речовина: Раміприл.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему