Сахарный диабет Со скидкой

Дозировка: 100 МЕ/мл Фасовка: N5 Форма выпуска: суспензия д/п/кожного введения Упаковка: картр. в шпр. -ручк.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення - 1 мл: активні речовини: інсулін аспарт - 100 ОД (100 ОД відповідає 3,5 мг безводного інсуліну аспарт); допоміжні речовини: гліцерол; фенол; метакрезол; цинку хлорид; динатрію фосфату дигідрат; натрію хлорид; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева; вода для ін'єкцій. У шприц-ручках мультидозових по 3 мл; у блістері 5 штук; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб, аналог людського інсуліну короткої дії.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення інсуліну аспарт Tmax у плазмі крові в середньому в 2 рази менше, ніж після введення розчинного людського інсуліну. Сmax в середньому становить (492±256) пмоль/л і досягається через 40 хв після підшкірного введення дози 0,15 ОД/кг маси тіла пацієнтам з цукровим діабетом типу 1. Концентрація інсуліну повертається до вихідного рівня через 4-6 годин після запровадження препарату. Швидкість абсорбції дещо нижча у пацієнтів з діабетом типу 2, що призводить до нижчої максимальної концентрації (352±240 пмоль/л) і пізнішого Tmax (60 хв). Межиндивідуальна варіабельність по Tmax істотно нижче при використанні інсуліну аспарт у порівнянні з розчинним людським інсуліном, тоді як зазначена варіабельність Cmax для інсуліну аспарт більше. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки дослідження фармакокінетики не проводилися. Фармакокінетика у дітей (6-12 років) та підлітків (13-17 років) з цукровим діабетом типу 1. Абсорбція інсуліну аспарту відбувається швидко в обох вікових групах з Tmax, аналогічним такому у дорослих. Однак є відмінності Cmax у двох вікових групах, що наголошує на важливості індивідуального дозування препарату.ФармакодинамікаНовоРапід® ФлексПен® — аналог людського інсуліну короткої дії, вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae, в якому амінокислота проліну в положенні В28 заміщена на аспарагінову кислоту. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. яка спостерігається у розчині звичайного інсуліну. У зв'язку з цим НовоРапід ФлексПен набагато швидше всмоктується з підшкірно-жирової клітковини і починає діяти набагато швидше, ніж розчинний людський інсулін. НовоРапід® ФлексПен® сильніше знижує рівень глюкози крові в перші 4 години після прийому їжі, ніж розчинний людський інсулін. Тривалість дії препарату НовоРапід® ФлексПен® після підшкірного введення коротша, ніж розчинний людський інсулін. Після підшкірного введення дія препарату починається протягом 10-20 хвилин після введення. Максимальний ефект спостерігається через 1-3 години після ін'єкції. Тривалість дії препарату становить 3-5 годин. Клінічні дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом типу 1 продемонстрували зниження ризику нічної гіпоглікемії при використанні інсуліну аспарту порівняно з розчинним людським інсуліном. Ризик денної гіпоглікемії достовірно не підвищувався. Інсулін аспарт є еквіпотенційним розчинним людським інсуліном на підставі показників молярності. Дорослі. Клінічні дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом типу 1 продемонстрували нижчий постпрандіальний рівень глюкози крові при введенні препарату НовоРапід у порівнянні з розчинним людським інсуліном. Діти та підлітки Використання препарату НовоРапід® у дітей показало схожі результати тривалого контролю глюкози порівняно з розчинним людським інсуліном. Клінічне дослідження з використанням розчинного людського інсуліну до їди та інсуліну аспарт після прийому їжі було проведено у маленьких дітей (26 пацієнтів віком від 2 до 6 років); фармакокінетичне/фармакодинамічне (ФК/ФД) дослідження з використанням одноразової дози було проведено у дітей (6-12 років) та підлітків (13-17 років). Фармакодинамічний профіль інсуліну аспарт у дітей був схожим на такий у дорослих пацієнтів. Вагітність Клінічні дослідження порівняльної безпеки та ефективності інсуліну аспарт та людського інсуліну при лікуванні вагітних жінок, які страждають на цукровий діабет типу 1 (322 обстежених вагітних, з них інсулін аспарт: 157; людський інсулін: 165) не виявили жодного негативного впливу на інсуліну аспарт плода/новонародженого. Додаткові клінічні дослідження 27 жінок з гестаційним діабетом, які отримують інсулін аспарт та людський інсулін (інсулін аспарт отримували 14 жінок, людський інсулін - 13) свідчать про сумісність профілів безпеки поряд зі значним поліпшенням контролю рівня глюкози після їди при лікуванні.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих, підлітків та дітей старше 2 років.Взаємодія з лікарськими засобамиГипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють пероральні контрацептиви, кортикостероїди, тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, даназол, клонідин, блокатори кальцієвих каналів, діазоксид, морфін, фенітоїн. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату. Фармацевтична взаємодія. ЛЗ, що містять тіоли або сульфіти, при додаванні до інсуліну спричиняють його руйнування.Спосіб застосування та дозиНовоРапід® ФлексПен® є швидкодіючим аналогом інсуліну. Доза НовоРапід® ФлексПен® визначається лікарем індивідуально відповідно до потреб пацієнта. Зазвичай препарат використовують у поєднанні з препаратами інсуліну середньої тривалості або тривалої дії, які вводять щонайменше 1 раз на добу. Для досягнення оптимального контролю глікемії рекомендується регулярно вимірювати концентрацію глюкози у крові та коригувати дозу інсуліну. Зазвичай індивідуальна добова потреба в інсуліні у дорослих та дітей становить від 0,5 до 1 ОД/кг маси тіла. При введенні препарату перед їдою, потреба в інсуліні може забезпечуватися препаратом НовоРапід® ФлексПен® на 50-70%, потреба в інсуліні, що залишилася, забезпечується інсуліном продовженої дії. Підвищення фізичної активності пацієнта, зміна звичного харчування або супутні захворювання можуть призвести до корекції дози. НовоРапід® ФлексПен® має більш швидкий початок та меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. Завдяки швидшому початку дії, НовоРапід® ФлексПен® слід вводити, як правило, безпосередньо перед їдою, при необхідності можна вводити невдовзі після їди. Завдяки меншій тривалості дії порівняно з людським інсуліном, ризик розвитку нічних гіпоглікемій у пацієнтів, які отримують НовоРапід® ФлексПен®, є нижчим. Особливі групи пацієнтів Як і при застосуванні інших інсулінів, у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю слід ретельніше контролювати концентрацію глюкози в крові та коригувати дозу інсуліну аспарт індивідуально. Діти та підлітки Застосовувати НовоРапід® ФлексПен® замість розчинного людського інсуліну у дітей краще в тому випадку, коли необхідно швидке початок дії препарату, наприклад, коли дитині важко дотримуватися необхідного інтервалу часу між ін'єкцією та прийомом їжі. Переведення з інших препаратів інсуліну При переведенні пацієнта з інших препаратів інсуліну на НовоРапід® ФлексПен®, може знадобитися корекція дози НовоРапід® ФлексПен® та базального інсуліну. НовоРапід® ФлексПен® вводиться підшкірно в область передньої черевної стінки, стегно, плече, дельтоподібну або сідничну ділянку. Місця ін'єкцій у межах однієї ділянки тіла потрібно регулярно змінювати для зменшення ризику розвитку ліподистрофії. Як і при застосуванні всіх препаратів інсуліну, підшкірне введення у передню черевну стінку забезпечує більш швидке всмоктування порівняно з введенням до інших місць. Тривалість дії залежить від дози, місця введення, інтенсивності кровотоку, температури та рівня фізичної активності. Проте швидке початок дії проти розчинним людським інсуліном зберігається незалежно від локалізації місця ін'єкції. НовоРапід® може використовуватися для тривалих підшкірних інсулінових інфузій (ППІІ) в інсулінових насосах, розроблених для інфузій інсуліну. ППІІ слід проводити в передню черевну стінку. Місця інфузій слід періодично змінювати. При використанні інсулінового насоса для інфузій НовоРапід не слід змішувати з іншими типами інсулінів. Пацієнти, які використовують ППІІ, повинні бути повністю навчені користування насосом, відповідним резервуаром та системою трубок для насоса. Інфузійний набір (трубка та катетер) слід замінювати відповідно до посібника користувача, що додається до інфузійного набору. Пацієнти, які отримують НовоРапід® за допомогою ППІІ, повинні мати додатковий інсулін на випадок поломки інфузійної системи. Внутрішньовенне введення При необхідності НовоРапід® може вводитися внутрішньовенно, але тільки кваліфікованим медичним персоналом. Для внутрішньовенного введення використовуються інфузійні системи з препаратом НовоРапід® 100 ОД/мл із концентрацією від 0,05 ОД/мл до 1 ОД/мл інсуліну аспарт у 0,9% розчині хлориду натрію; 5% розчин декстрози або 10% розчин декстрози, що містить 40 ммоль/л хлориду калію, з використанням поліпропіленових контейнерів для інфузій. Дані розчини стабільні за кімнатної температури протягом 24 годин. Незважаючи на стабільність протягом певного часу, певна кількість інсуліну спочатку абсорбується матеріалом інфузійної системи. Під час інфузій інсуліну слід постійно контролювати концентрацію глюкози крові.ПередозуванняСимптоми: можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши внутрішньо глюкозу, цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У тяжких випадках, при втраті пацієнтом свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози (глюкози); в/м або п/к - глюкагон (0,5-1 мг). Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: інулін 300 мг, екстракт джимнеми 40 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, аеросил, кальцію стеарат.

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула (добовий прийом) містить: Таурін 140 мг Вітамін C (аскорбінова кислота) 60 мг, Екстракт джимнеми 50 мг Вітамін E (токоферолу ацетат) 20 мг, Целюлоза мікрокристалічна (наповнювач), Ніацин (вітамін PP) 15 мг, Рутин , Вітамін B6 (піридоксину гідрохлорид) 3 мг, Вітамін B1 (тіаміну гідрохлорид) 2 мг, Вітамін B2 (рибофлавін) 2 мг, Вітамін A (ретинолу ацетат) 0,8 мг, Фолієва кислота 300 мкг, Біотин 75 мкг, 1 5 мкг Упаковка: 60 ​​капсул: 30 капсул "Вітаміни" (коричневі) по 0,4 г; 30 капсул "Мінерали" (білі) по 0,4 гХарактеристикаОліджим вітаміни при діабеті - це спеціально розроблений комплекс з 11 вітамінів та 8 мінералів, посилених таурином, для хворих на цукровий діабет. Більшість вітамінів не накопичуються в організмі, тому хворим, які страждають на цукровий діабет, необхідний регулярний прийом препаратів, що містять вітаміни і різні макро-і мікроелементи. Надходження достатньої кількості вітамінів сприяє зміцненню організму, покращуючи його імунний статус, і попереджає виникнення ускладнень, пов'язаних із дефіцитом цих вітамінів. Таблетки «Оліджим» підтримують в нормі рівень цукру за рахунок двох рослинних компонентів, які добре зарекомендували себе при схильності до підвищеного рівня цукру – інуліну та джимнеми.Фармакотерапевтична групаУповільнюють всмоктування зайвого цукру з їжі, тому він не потрапляє у кров і виводиться із організму Підтримують у нормі рівень цукру в крові Підтримують роботу підшлункової залози, зберігає здорове вироблення інсуліну та чутливість до нього клітин усіх органів та тканин організму. Знижують потяг до солодкого, впливаючи на смакові рецептори, і завдяки цьому дотримуватися дієти стає набагато простіше.ІнструкціяДорослим та дітям старше 14 років одночасно по 1 капсулі «вітаміни» та 1 капсулі «мінерали» на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 1 місяця. Рекомендується 3-4 курси на рік.Показання до застосуванняЩоденна вітамінна підтримка при діабетіПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: саксагліптину 2,5 мг або 5,0 мг у вигляді саксагліптину гідрохлориду; допоміжні речовини: лактози моногідрат 99,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,0 мг, кроскармелоза натрію 10,0 мг, магнію стеарат 1,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти - необхідна кількість, Опадрай II білий (% вага/вага) ,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %], Опадрай II жовтий (% вага/вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25%, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2%, тальк 14,8%, барвник оксид заліза жовтий (Е172) 0,75%] (для дозування 2,5 мг), Опадрай II рожевий (% вага /вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %, барвник оксид заліза червоний (Е172) 0,75 %] (для дозування 5,0 мг), чорнило Опакод синій (% вага/вага) [шелак 45 % у спирті етиловому 55,4 %, FD&C Blue #2 /індиго карміновий алюмінієвий пігмент (Е132) 16%, спирт н-бутиловий 15%, пропіленгліколь 10,5%, спирт ізопропіловий 3%, 28% амонію гідроксид 0,1%.] - необхідна кількість. Дуже невеликі кількості шелаку та FD&C Blue #2 / індиго кармінового алюмінієвого пігменту залишаються на таблетках при нанесенні маркування. Розчинники, що входять до складу чорнила, видаляються у процесі виробництва. По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. На блістер нанесена перфорація, що розділяє його на 10 прямокутних зон за кількістю таблеток.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб.ФармакокінетикаУ пацієнтів із ЦД2 та у здорових добровольців відзначені подібні параметри фармакокінетики саксагліптину та його основного метаболіту. Саксагліптин швидко абсорбується після прийому внутрішньо натще з досягненням максимальної концентрації саксагліптину та основного метаболіту в плазмі (Сmах) протягом 2 годин та 4 годин відповідно. При збільшенні дози саксагліптину було відзначено пропорційне збільшення Сmах та величини площі під кривою "концентрація-час" (AUC) саксагліптину та його основного метаболіту. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нгхч/мл та 214 нгхч/мл, а значення Сmах у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно. Середня тривалість кінцевого періоду напіввиведення (t1/2) саксагліптину та його основного метаболіту склала 2,5 год і 3,1 год відповідно, а середня величина t1/2 інгібування ДПП-4 плазми - 27 год. Інгібування активності ДПП-4 у плазмі протягом принаймні 24 годин після прийому саксагліптину обумовлено його високою спорідненістю до ДПП-4 і тривалим зв'язуванням з ним. Помітної кумуляції саксагліптину та його основного метаболіту при тривалому прийомі препарату 1 раз на день не спостерігалося. Не було виявлено залежності кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту від дози препарату та тривалості терапії при прийомі саксагліптину один раз на день у дозах від 2,5 мг до 400 мг протягом 14 днів. Всмоктування Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Сmах саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Сmах (Тmах) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Розподіл Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метаболізм Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Виведення Саксаглиптин виводиться із сечею та жовчю. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14С-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину та 36% – у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях Порушення функції нирок У пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності величина AUC саксагліптину та його основного метаболіту була відповідно в 1,2 та 1,7 рази вищою, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Це збільшення значень AUC не є клінічно значущими, тому корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня, а також у пацієнтів на гемодіалізі величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно у 2,1 та 4,5 разів вищими, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок, а також для пацієнтів на гемодіалізі доза саксагліптину повинна становити 2,5 мг 1 раз на добу. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції печінки не було виявлено клінічно значущих змін параметрів фармакокінетики саксагліптину, тому корекція дози для таких пацієнтів не потрібна. Пацієнти похилого віку У пацієнтів 65-80 років не було виявлено клінічно значимих відмінностей параметрів фармакокінетики саксагліптину порівняно з пацієнтами молодшого віку (18-40 років), тому корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Однак слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирокФармакодинамікаСаксаглиптин – потужний селективний оборотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази-4 (ДПП-4). У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2) прийом саксагліптину призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин. та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП), зменшення концентрації глюкагону та посилення глюкозозалежної реакції у відповідь бета-клітин, що призводить до підвищення концентрації інсуліну та С-пептиду. Вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин призводить до зниження глікемії натще та постпрандіальної глікемії. Клінічна ефективність та безпека У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Глікемічний контроль Ефективність та безпека застосування саксагліптину при прийомі в дозах 2,5 мг, 5 мг та 10 мг 1 раз на добу вивчені у шести подвійних сліпих плацебоконтрольованих дослідженнях за участю 4148 пацієнтів із ЦД2. Прийом препарату супроводжувався статистично значущим покращенням показників глікозильованого гемоглобіну (HbAlc), глюкози плазми крові натще (ГПН) та постпрандіальної глюкози (ППГ) плазми крові порівняно з контролем. Саксаглиптин призначався як монотерапії чи комбінованої терапії. Комбінована терапія саксагліптином призначалася додатково пацієнтам, некомпенсованим при проведенні монотерапії метформіном, глібенкламідом, тіазолідиндіонами або інсуліном, або як стартова комбінація з метформіном пацієнтам, некомпенсованим на дієті та фізичних вправах. При прийомі саксагліптину в дозі 5 мг зниження HbAlc було відмічено через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У групі пацієнтів, які отримували саксагліптин у комбінації з метформіном, глібенкламідом або тіазолідиндіонами, зниження HbAlc також відзначалося через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У дослідженні комбінованої терапії саксагліптином та інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за участю 455 пацієнтів з ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ порівняно з плацебо. У дослідженні терапії саксагліптином у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини за участю 257 пацієнтів із ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ у порівнянні з плацебо у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини. Вплив саксаглиптина на ліпідний профіль подібний до такого плацебо. З огляду на терапії саксаглиптином не відзначено збільшення маси тіла. У прямому порівняльному дослідженні за участю 858 пацієнтів із ЦД2 додавання препарату Онглізу® 5 мг до метформіну порівняно з додаванням гліпізиду до метформіну продемонструвало порівнянне зниження HbAlc, проте було асоційовано з достовірно меншою кількістю епізодів гіпоглікемії - 3% випадків у порівнянні з 3% при додаванні гліпізиду, а також відсутність збільшення маси тіла у пацієнтів, які отримують терапію саксагліптином (-1,1 кг від вихідного рівня групи саксаглиптина, +1,1 кг групи гліпізиду). До 104 тижня терапії щонайменше один епізод гіпоглікемії виник у 3,5% пацієнтів у групі саксагліптину та метформіну, і у 38,4% у групі гліпізиду та метформіну; зміна маси тіла від вихідного рівня склала -1,5 кг та +1,3 кг, відповідно. Серцево-судинні наслідки У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних результатів у пацієнтів з цукровим діабетом, що приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні результати у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), 3533 пацієнтів з значеннями 6,5% Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ОР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; Р = 0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbAlc була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbAlc, був вищим, ніж у групі плацебо.При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; стартової комбінованої терапії з метформіном; додавання до монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфоніломочевини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; додавання до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Діабетичний кетоацидоз; Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю: ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня; літні пацієнти; спільне застосування з похідними сульфонілсечовини або інсуліном, пацієнти з панкреатитом в анамнезі (зв'язок між прийомом препарату та підвищеним ризиком розвитку панкреатиту не встановлено).Побічна діяПобічні ефекти препарату Онгліза у дослідженнях контролю глікемії. У таблиці наведено побічні ефекти, виявлені у пацієнтів із ЦД2 при прийомі препарату Онглізу у дозі 5 мг під час клінічних досліджень. Загальна частота небажаних явищ при прийомі препарату Онглиза® ​​5 мг у режимі монотерапії та в режимі додавання до терапії метформіном, тіазолідиндіоном або глібенкламідом була порівнянна з такою у групі плацебо. Шкала частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Побічні ефекти за даними об'єднаного аналізу п'яти плацебоконтрольованих клінічних досліджень препарату Онгліза Інфекції та інвазії: Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; Часто – інфекції сечовивідних шляхів; Часто - Гастроентерит; Часто – Синусит. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Блювота. З боку нервової системи: Часто – головний біль. Частота реакцій гіперчутливості, відмічених до 24 тижня терапії, склала 1,5% у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг, та 0,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Реакції гіперчутливості, що виникли у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза®, не вимагали госпіталізації і були розцінені лікарями як не загрожували життю. Побічні ефекти препарату Онглиза при комбінованій терапії в дослідженнях контролю глікемії У дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та глібенкламіду частота підтверджених епізодів гіпоглікемії склала 0,8% у групі саксагліптину 5 мг та 0,7% у групі плацебо. Частота підтверджених епізодів гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг у ході двох досліджень саксагліптину в режимі монотерапії, дослідженні з комбінованої терапії саксагліптином та метформіном, а також у дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та тіазолідиндіонів. У дослідженні щодо застосування комбінації саксагліптину та інсуліну загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 18,4% у групі саксагліптину 5 мг та 19,9% у групі плацебо, при цьому частота підтверджених епізодів гіпоглікемії, що супроводжуються симптомами, склала 5,3% та 3 % відповідно. У дослідженні по застосуванню саксагліптину в комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 10,1% у пацієнтів, які отримували препарат Онглізу® 5 мг, та 6,3% у пацієнтів, які отримували плацебо, частота підтверджених випадків гіпоглікемії. % та 0%, відповідно. У дослідженні із застосування саксагліптину спільно з тіазолідиндіонами частота периферичних набряків була вищою в групі саксагліптину 5 мг порівняно з групою плацебо (8,1% і 4,3%, відповідно). Периферичні набряки були слабкими або помірно вираженими і не призводили до припинення лікування. Частота периферичних набряків у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза в дозі 5 мг під час клінічних досліджень монотерапії саксагліптином та комбінованої терапії з метформіном або глібенкламідом, була порівнянна з такою на тлі плацебо (1,7% та 2,4%, відповідно). При стартовій комбінованій терапії саксагліптином у дозі 5 мг та метформіном часто відзначалися випадки назофарингіту та головного болю. Частота назофарингіту була вищою на тлі комбінованої терапії (6,9%) порівняно з монотерапією саксагліптином 10 мг (4,2%) та метформіном (4,0%). Головний біль відмічався частіше у групі пацієнтів на комбінованій терапії метформіном та саксагліптином 5 мг (7,5%) порівняно з групами монотерапії саксагліптином 10 мг (6,3%) та метформіном (5,2%). Побічні ефекти препарату Онглиза® ​​у дослідженні SAVOR У дослідженні SAVOR 8240 пацієнтів отримували препарат Онгліза в дозі 2,5 мг або 5 мг один раз на добу, а 8173 пацієнти отримували плацебо. Середня тривалість терапії препаратом Онгліза незалежно від перерв у лікуванні склала 1,8 років. У 3698 пацієнтів (45%) тривалість терапії препаратом Онгліза склала 2-3 роки. Загальна частота небажаних явищ у цьому дослідженні у групі пацієнтів, які приймали препарат Онгліза (72,5%), була порівнянна з частотою небажаних явищ у групі плацебо (72,2%). Частота відміни терапії через небажані явища була порівнянна у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза® (4,9%) та плацебо (5%). У дослідженні SAVOR оцінювався вплив препарату Онглізу на частоту серцево-судинних ускладнень. Було показано, що додавання препарату Онглиза до терапії не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як серцево-судинна смертність, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) у пацієнтів з ЦД2 порівняно з плацебо (ОР 1,00; 95% ДІ; 0,89, 1,12; Частота панкреатиту, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Частота реакцій гіперчутливості склала 1,1% у групах препарату Онглізу та плацебо. Гіпоглікемія Загальна частота випадків гіпоглікемії (зазначених у щоденниках пацієнтів) у дослідженні SAVOR склала 17,1% у групі препарату Онглізу® та 14,8% у групі плацебо. Частка пацієнтів, у яких на фоні терапії виникла важка гіпоглікемія (гіпоглікемія, що зажадала допомоги третіх осіб), була вищою у групі саксагліптину порівняно з групою плацебо (2,1% та 1,6%, відповідно). Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії у групі саксагліптину, головним чином, відмічений у пацієнтів, які отримували препарати сульфонілсечовини, але не у пацієнтів, які отримували інсулін або метформін як базову терапію. Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії, головним чином, відмічений у пацієнтів з вихідним значенням HbAlc У ході постмаркетингового застосування саксагліптину зареєстровані такі побічні ефекти: гострий панкреатит та реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висип та кропив'янку. Достовірно оцінити частоту розвитку даних явищ неможливо, оскільки повідомлення отримані спонтанно від популяції невстановленого розміру. Лабораторні дослідження У клінічних дослідженнях частота змін лабораторних показників при прийомі саксагліптину в дозі 5 мг та плацебо була порівнянною. Відзначалося невелике зниження кількості лімфоцитів, при цьому середня абсолютна кількість лімфоцитів залишалася стабільною і в межах нормальних значень при щоденному прийомі саксагліптину тривалістю до 102 тижнів. Зменшення кількості лімфоцитів не супроводжувалося клінічно значущими небажаними реакціями. Клінічне значення зменшення кількості лімфоцитів на фоні терапії саксагліптином не відоме. У дослідженні SAVOR зниження кількості лімфоцитів у групі препарату Онгліза відмічено у 0,5% пацієнтів, у групі плацебо – у 0,4% пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиАналіз даних клінічних досліджень дозволяє припускати, що ризик клінічно значимих взаємодій саксагліптину з іншими лікарськими засобами при їхньому спільному застосуванні невеликий. Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2А6, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 2. У дослідженнях за участю здорових добровольців фармакокінетичні показники саксагліптину та його основного метаболіту значуще не змінювалися під впливом метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу, омепразолію, гідробіну та комбінації.Саксагліптин значуще не змінює фармакокінетичні показники метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу або перорального комбінованого (естроген+гестаген) контрацептивного засобу. Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту. Вивчення впливу куріння, дієтичного харчування, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на терапію саксагліптином не проводилося.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Монотерапія: доза саксагліптину, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія: рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу в комбінації з метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфонілсечовини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном); при додаванні до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу. При стартовій комбінованій терапії з метформіном рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу, початкова доза метформіну – 500 мг на добу. У разі неадекватної відповіді, доза метформіну може бути збільшена. При пропущенні препарату Онглиза® ​​пропущену таблетку слід прийняти відразу, як тільки пацієнт про це згадає, проте не слід приймати подвійну дозу препарату протягом однієї доби. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (КК >50 мл/хв) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (КК Застосування саксагліптину у пацієнтів на перитонеальному діалізі не вивчене. Перед початком терапії саксагліптином та у процесі лікування рекомендується проводити оцінку функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки При порушенні функції печінки легкого, помірного та тяжкого ступеня корекції дози не потрібно. Пацієнти похилого віку Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирок. Діти Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4/5 При одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3A4/5, такими як кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин, рекомендована доза препарату Онглі® 5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Онглізу у складі потрійної терапії з метформіном та тіазолідиндіонами не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також для пацієнтів на гемодіалізі. Перед початком терапії та періодично у процесі лікування препаратом рекомендується проводити оцінку функції нирок. Застосування у комбінації з препаратами, які можуть спричинити гіпоглікемію Похідні сульфонілсечовини та інсулін можуть спричинити гіпоглікемію, тому для зменшення ризику гіпоглікемії при одночасному застосуванні з препаратом Онглізу® може знадобитися зниження дози похідних сульфонілсечовини або інсуліну. Реакції гіперчутливості У ході постмаркетингового застосування саксагліптину відзначені серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк. При розвитку серйозної реакції гіперчутливості слід припинити застосування препарату, оцінити інші можливі причини розвитку явища та призначити альтернативну терапію цукрового діабету. Панкреатит В рамках постмаркетингового застосування препарату отримано спонтанні повідомлення про випадки гострого панкреатиту. Пацієнти, які приймають препарат Онглиза®, повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: тривалий, інтенсивний біль у животі. При підозрі на розвиток панкреатиту слід припинити прийом препарату Онглізу. Частота панкреатиту у дослідженні SAVOR, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Пацієнти похилого віку З 16492 пацієнтів, рандомізованих у дослідженні SAVOR, 8561 пацієнт (51,9%) був у віці 65 років і старше, і 2330 пацієнтів (14,1%) були у віці 75 років та старші. З них 4290 пацієнтів віком 65 років і старше та 1169 пацієнтів віком 75 років і старше отримували саксагліптин. За даними клінічних досліджень, показники ефективності та безпеки у пацієнтів віком 65 років і старше, 75 років і старше не відрізнялися від аналогічних показників у пацієнтів молодшого віку. Саксагліптин та його основний метаболіт частково виводяться нирками, тому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку ймовірніше зниження функції нирок. Препарат Онглізу містить лактозу. Пацієнти з вродженою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовина, що діє: семаглутид 1,34 мг; допоміжні речовини: динатрію гідрофосфат дигідрат, пропіленгліколь, фенол, хлористоводнева кислота (для корекції pH), гідроксид натрію (для корекції pH), вода для ін'єкцій. В одній попередньо заповненій шприц-ручці об'ємом 1,5 мл міститься 2 мг семаглутиду. Розчин для підшкірного введення 1,34 мг/мл. По 1,5 мл препарату в картриджі зі скла, закупорені поршнями з хлорбутилової гуми з одного боку та алюмінієвими ковпачками з дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену, з іншого боку. Картридж вбудований в мультидозову одноразову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій з поліпропілену, поліоксиметилену, полікарбонату та акрилонітрил бутадієн стиролу. 1 шприц-ручка разом з інструкцією із застосування та 6 одноразовими голками НовоФайн® Плюс у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – аналог глюкагоноподібного пептиду-1.ФармакокінетикаПрепарат підходить для введення 1 раз на тиждень, тому що період напіввиведення семаглутиду дорівнює приблизно 1 тижню. Абсорбція Час досягнення максимальної концентрації (Сmах) у плазмі становить від 1 до 3 днів після введення дози препарату. Рівноважна концентрація препарату (AUCt/24) досягалася через 4-5 тижнів одноразового щотижневого застосування препарату. Після підшкірного введення семаглутиду в дозах 0,5 мг та 1 мг середні показники його рівноважної концентрації у пацієнтів із ЦД2 склали близько 16 нмоль/л та 30 нмоль/л відповідно. Експозиція для доз семаглутиду 0,5 мг та 1 мг збільшується пропорційно до введеної дози. При підшкірному введенні семаглутиду в передню черевну стінку, стегно або плече досягається подібна експозиція. Абсолютна біодоступність семаглутиду після підшкірного введення склала 89%. Розподіл Середній обсяг розподілу семаглутиду в тканинах після підшкірного введення пацієнтам з ЦД2 становив приблизно 12,5 л. Семаглутид значною мірою зв'язувався з альбуміном плазми (>99%). Метаболізм Семаглутид метаболізується за допомогою протеолітичного розщеплення пептидної основи білка та подальшого бета-окислення жирної кислоти бічного ланцюга. Виведення Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) та нирки є основними шляхами виведення семаглутиду та його метаболітів. 2/3 введеної дози семаглутиду виводиться нирками 1/3 - через кишечник. Приблизно 3% введеної дози виводиться нирками у вигляді незміненого семаглутиду. У пацієнтів із ЦД2 кліренс семаглутиду становив близько 0,05 л/год. З елімінаційним періодом напіввиведення приблизно 1 тиждень семаглутид буде присутній у загальному кровотоку протягом 5 тижнів після введення останньої дози препарату. Особливі групи пацієнтів Не потрібна корекція дози семаглутиду залежно від віку, статі, расової та етнічної приналежності, маси тіла, наявності ниркової або печінкової недостатності. Вік На підставі даних, отриманих в ході КІ 3а фази, що включали пацієнтів віком від 20 до 86 років, показано, що вік не впливав на фармакокінетику семаглутиду. Підлога Підлога не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Раса Расова група (біла, чорна або афроамериканська, азіатська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Етнічна приналежність Етнічна приналежність (латиноамериканська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Маса тіла Маса тіла впливала на експозицію семаглутіду. Вища маса тіла призводить до нижчої експозиції. Дози семаглутиду рівні 0,5 і 1 мг забезпечують достатню експозицію препарату в діапазоні маси тіла від 40 до 198 кг. Ниркова недостатність Ниркова недостатність не справила клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Це було показано у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності (легкої, середньої, тяжкої або у пацієнтів, які перебувають на діалізі) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у дослідженні одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг. Це також було показано на підставі даних КІ 3а фази для пацієнтів з ЦД2 та нирковою недостатністю, хоча досвід застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок був обмежений. Печінкова недостатність Печінкова недостатність не впливала на експозицію семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювалися під час дослідження! одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг у пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності (легкої, середньої, тяжкої) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Діти та підлітки Досліджень семаглутиду у дітей та підлітків до 18 років не проводили.ФармакодинамікаСемаглутид є агоністом рецепторів ГПП-1 (ГПП-1Р), виробленим методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae з подальшим очищенням. Семаглутид є аналогом ГПП-1, що має 94% гомологічності з людським ГПП-1. Семаглутид діє як агоніст ГПП-1Р, який селективно зв'язується та активує ГПП-1Р. ГПП-1Р є мішенню для нативного ГПП-1. ГПП-1 є фізіологічним гормоном, який надає відразу кілька ефектів на регуляцію концентрації глюкози та апетит, а також на серцево-судинну систему (ССС). Вплив на концентрацію глюкози та апетит специфічно опосередкований ГПП-1Р, розташованими в підшлунковій залозі та головному мозку. Фармакологічні концентрації семаглутиду знижують концентрацію глюкози крові та масу тіла за допомогою поєднання ефектів, описаних нижче. ГПП-1Р представлені також у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок, де їх активація може надавати серцево-судинні (СС) та мікроциркуляторні ефекти. На відміну від нативного ГПП-1, продовжений період напіввиведення семаглутиду (близько 1 тижня) дозволяє застосовувати його підшкірно (п/к) 1 раз на тиждень. Зв'язування з альбуміном є основним механізмом тривалої дії семаглутиду, що призводить до зниження виведення його нирками та захищає від метаболічного розпаду. Крім того, семаглутид стабільний щодо розщеплення ферментом дипептидилпептидазой-4. Семаглутид знижує концентрацію глюкози крові за допомогою глюкозозалежної стимуляції секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Таким чином, при підвищенні концентрації глюкози крові відбувається стимуляція секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Механізм зниження рівня глікемії включає також невелику затримку випорожнення шлунка у ранній постпрандіальній фазі. Під час гіпоглікемії семаглутид зменшує секрецію інсуліну та не знижує секрецію глюкагону. Семаглутид знижує загальну масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії. Даний механізм зачіпає загальне зниження апетиту, включаючи посилення сигналів насичення та ослаблення сигналів голоду, а також покращення контролю споживання їжі та зниження тяги до їжі. Знижується також інсулінорезистентність, можливо, рахунок зменшення маси тіла. Крім цього, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. У дослідженнях на тваринах було показано, що семаглутид поглинається специфічними областями головного мозку та посилює ключові сигнали насичення та послаблює ключові сигнали голоду. Впливаючи на ізольовані ділянки тканин головного мозку, семаглутид активує нейрони, пов'язані з почуттям ситості, і пригнічує нейрони, пов'язані з почуттям голоду. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид надавав позитивний вплив на ліпіди плазми, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид пригнічує розвиток атеросклерозу, попереджаючи подальший розвиток аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Фармакодинаміка Всі фармакодинамічні дослідження були проведені після 12 тижнів терапії (включаючи період збільшення дози) у рівноважній концентрації семаглутиду 1 мг 1 раз на тиждень. Рівень глікемії натще і постпрандіальний рівень глікемії Семаглутид знижує концентрацію глюкози натще і концентрацію постпрандіальної глюкози. У порівнянні з плацебо терапія семаглутидом 1 мг у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) призвела до зниження концентрації глюкози з точки зору абсолютної зміни від вихідного значення (ммоль/л) та відносного зниження порівняно з плацебо (%) щодо: концентрації глюкози натще (1,6 ммоль/л; 22%); концентрації глюкози через 2 години після їди (4,1 ммоль/л; 37%); середньої добової концентрації глюкози (1,7 ммоль/л; 22%) та постпрандіальних піків концентрації глюкози за 3 прийоми їжі (0,6-1,1 ммоль/л). Семаглутид знижував концентрацію глюкози натще після введення першої дози. Функція бета-клітин підшлункової залози та секреція інсуліну Семаглутид покращує функцію бета-клітин підшлункової залози. Після внутрішньовенного струменевого введення глюкози пацієнтам з ЦД2 семаглутид у порівнянні з плацебо покращував першу та другу фазу інсулінової відповіді з трикратним та двократним підвищенням, відповідно, і збільшував максимальну секреторну активність бета-клітин підшлункової залози після тесту стимуляції аргін. Крім того, порівняно з плацебо-терапія семаглутидом збільшує концентрації інсуліну натще. Секреція глюкагону Семаглутид знижує концентрацію глюкагону натще і постпрандіальну концентрацію глюкагону. У пацієнтів із ЦД2 семаглутид призводить до відносного зниження концентрації глюкагону порівняно з плацебо: концентрації глюкагону натще (8-21%), постпрандіальної глюкагонової відповіді (14-15%) та середньої добової концентрації глюкагону (12%). Глюкозозалежна секреція інсуліну та глюкозозалежна секреція глюкагону Семаглутид знижував високу концентрацію глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну та знижуючи секрецію глюкагону глюкозозалежним способом. Швидкість секреції інсуліну після введення семаглутиду пацієнтам із ЦД2 була порівнянна з такою у здорових добровольців. Під час індукованої гіпоглікемії семаглутид у порівнянні з плацебо не змінював контррегуляторну відповідь підвищення концентрації глюкагону. а також не посилював зниження концентрації С-пептиду у пацієнтів із ЦД2. Випорожнення шлунка Семаглутид викликав невелику затримку раннього постпрандіального спорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість надходження постпрандіати глюкози в кров. Маса тіла та склад тіла Спостерігалося більше зниження маси тіла при застосуванні семаглутиду порівняно з вивченими препаратами порівняння (плацебо, ситагліптином, ексенатидом уповільненого вивільнення (ЗВ), дулаглутидом та інсуліном гларгін) (див. розділ "Клінічна ефективність та безпека"). Втрата маси тіла при застосуванні семаглутиду відбувалася переважно рахунок втрати жирової тканини, що перевищує втрату м'язової маси в 3 разу. Апетит, споживання калорій та вибір продуктів харчування У порівнянні з плацебо, семаглутид знизив споживання калорій на 18-35% під час трьох послідовних прийомів їжі ad libitum. Цьому сприяли стимульовані семаглутидом придушення апетиту як натще, так і після прийому їжі, покращений контроль споживання їжі, ослаблення потягу до їжі, особливо з високим вмістом жирів. Ліпіди натще і постпрандіальні ліпіди У порівнянні з плацебо семаглутид знижував концентрації тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) натще на 12% та 21%, відповідно. Постпрандіальне збільшення концентрації тригліцеридів та холестерину ЛПДНЩ у відповідь на прийом їжі з високим вмістом жирів знизилося більш ніж на 40%. Електрофізіологія серця (ЕФС) Дія семаглутиду на процес реполяризації у серці була протестована у дослідженні ЕФС. Застосування семаглутиду в дозах, що перевищують терапевтичні (у рівноважній концентрації до 1,5 мг), не призводило до подовження скоригованого інтервалу QT. Клінічна ефективність та безпека Як покращення глікемічного контролю, так і зниження СС захворюваності та смертності є невід'ємною частиною лікування ЦД2. Ефективність та безпека препарату Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг оцінювалися у шести рандомізованих контрольованих КІ 3а фази. З них п'ять КІ як основна мета оцінювали ефективність глікемічного контролю, в той час як одне КВ оцінювало в якості основної мети СС результат. На додаток було проведено два КІ препарату Оземпік® 3 фази за участю японських пацієнтів. Терапія препаратом Оземпік® продемонструвала стійкі, статистично переважаючі та клінічно значущі покращення показника HbA1c та зниження маси тіла на строк до 2 років порівняно з плацебо та лікуванням з активним контролем (ситагліптином, інсуліном гларгін, ексенатидом 3В та дулаглу). Вік, стать, раса, етнічна приналежність, вихідні значення індексу маси тіла (ІМТ) та маси тіла (кг), тривалість цукрового діабету (ЦД) та ниркова недостатність не вплинули на ефективність препарату Оземпік®. Монотерапія Монотерапія препаратом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 30 тижнів порівняно з плацебо призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,5%, -1,6% проти 0%, відповідно ), глюкози плазми натще (ГПН) (-2,5 ммоль/л, -2,3 ммоль/л проти -0,6 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -4,5 кг проти -1,0 кг відповідно). Препарат Оземпік® у порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з 1-2 пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) (метформіном та/або препаратами тіазолідиндіону) Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ситагліптином призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,3%, -1,6% проти -0,5 %, відповідно), ДПН (-2,1 ммоль/л, -2,6 ммоль/л проти -1,1 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-4,3 кг, -6,1 кг проти - 1,9 кг відповідно). Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг порівняно з ситагліптином значно знижувала систолічний АТ від вихідного значення 132,6 мм рт.ст. (-5,1 мм рт.ст., -5,6 мм рт.ст. проти -2,3 мм рт.ст. відповідно). Змін діастолічного артеріального тиску не відбувалося. Препарат Оземпік® у порівнянні з дулаглутидом, обидва у комбінації з метформіном Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг порівняно з дулаглутидом 0,75 мг, обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -1,1%), ДПН (-2,2 ммоль/л проти -1,9 ммоль/л) та маси тіла (-4,6 кг проти -2,3 кг), відповідно. Терапія препаратом Оземпік® 1 мг у порівнянні з дулаглутидом 1,5 мг обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-l,8% проти -1,4%), ДПН (- 2,8 ммоль/л проти -2,2 ммоль/л) та маси тіла (-6,5 кг проти -3,0 кг), відповідно. Препарат Оземпік® в порівнянні з ексенатидом 3В, обидва в комбінації з метформіном або метформіном спільно з похідним сульфонілсечовини Терапія препаратом Оземпік® 1 мг 1 раз: на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ексенатидом 3В 2,0 мг призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -0,9%), ДПН ( -2,8 ммоль/л проти -2,0 ммоль/л) та маси тіла (-5,6 кг проти -1,9 кг), відповідно. Препарат Оземпік® у порівнянні з інсуліном гларгін, обидва в комбінації з 1-2 ПГГП (монотерапія метформіном або метформін з похідним сульфонілсечовини) Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень порівняно з інсуліном гларгін протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-l,2%, -1,6% проти -0, 8%, відповідно) та маси тіла (-3,5 кг, -5,2 кг проти +1,2 кг, відповідно). Зниження показника ГНН було статистично більш значущим для препарату Оземпік 1 мг порівняно з інсуліном гларгін (-2,7 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Не спостерігалося статистично більш значуще зниження показника ГНН для препарату Оземпік 0,5 мг (-2,0 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Частка пацієнтів, у яких спостерігалися важкі чи підтверджені ( Більше пацієнтів досягли показника HbA1c Препарат Оземпік® у порівнянні з плацебо, обидва у комбінації з базальним інсуліном Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,4%, -1,8% проти -0,1%, відповідно) , ДПН (-1,6 ммоль/л, -2,4 ммоль/л проти -0,5 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -6,4 кг проти -1,4 кг відповідно). Частота важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії істотно не відрізнялася при застосуванні препарату Оземпік і плацебо. Частка пацієнтів з показником HbA1c≤8% на скринінгу, що повідомили про важкі або підтверджені (8% на скринінгу). Комбінація з монотерапією похідним сульфонілсечовини На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 123 пацієнтів, які перебувають на монотерапії похідним сульфонілсечовини. На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,6% і на 1,5% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, і збільшився на 0,1% при застосуванні плацебо. Комбінація із попередньо змішаним інсуліном ± 1-2 ПГГП На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 867 пацієнтів, які перебувають на терапії попередньо змішаним інсуліном (у комбінації або без 2-х ПГГП). На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,3% та на 1,8% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, та знизився на 0,4% при застосуванні плацебо. Співвідношення пацієнтів, які досягли цільового зниження показника HbA1c До 79% пацієнтів досягли цілей лікування щодо зниження показника HbA1c Частка пацієнтів, які досягли показника HbA1c менше 7% без важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії та без набору ваги, була значно більшою при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг (до 66% та 74%, відповідно) порівняно з пацієнтами, які отримували ситагліптин (27%), ексенатид 3В (29%), інсулін гларгін (16%), дулаглутид 0,75 мг (44%) та дулаглутид 1,5 мг (58%). Маса тіла Монотерапія препаратом Оземпік® 1 мг або терапія в комбінації з 1-2 лікарськими препаратами призводила до статистично більшого зниження маси тіла (втрата становила до 6,5 кг) порівняно з терапією плацебо, сітагліптином, ексенатидом 3В, інсуліном гларгін або дулаглу. Зниження маси тіла було стійким терміном до 2-х років. Після одного року терапії втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягла більша кількість пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (46% та 13%) та 1 мг (до 62% та 24%), порівняно з пацієнтами, активними препаратами, що перебували на терапії, порівняння ситагліптином і ексенатидом ЗВ (до 18% і до 4%). У КІ тривалістю 40 тижнів втрати маси ≥ 5% і ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (44% і 14%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 0,75 мг (23% і 3%). Втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг (до 63% та 27%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 1,5 мг (30% та 8%). У СС КІ втрати маси тіла ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (36% та 13%) та 1 мг (47% та 20%), порівняно з пацієнтами, отримували плацебо 0,5 мг (18% та 6%) та 1 мг (19% та 7%). ДПН та постпрандіальне збільшення концентрації глюкози Під час усіх трьох щоденних прийомів їжі препарат Оземпік® 0,5 мг та 1 мг показав значне зниження концентрації ГНН до 2,8 ммоль/л та зниження постпрандіального приросту концентрації глюкози до 1,2 ммоль/л (різниця між значеннями до та після їжі). , отримана після трьох прийомів їжі). Функція бета-клітин підшлункової залози та інсулінорезистентність В ході терапії препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг відбулося покращення функції бета-клітин підшлункової залози та зменшення інсулінорезистентності, що підтверджується оцінкою гомеостатичних моделей функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА-В) та інсулінорезистентності (HO). Ліпіди Під час КІ препарату Оземпік® спостерігалося покращення профілю ліпідів крові натще, переважно у групі, яка отримувала дозу 1 мг. Оцінка впливу на ССС 3297 пацієнтів з ЦД2 та високим СС ризиком були рандомізовані у подвійне сліпе КІ тривалістю 104 тижні на отримання препарату Оземпік® 0,5 мг або 1 мг 1 раз на тиждень або плацебо 0,5 мг або 1 мг на додаток до стандартної терапії СС захворювань у протягом наступних двох років. Терапія препаратом Оземпік привела до зниження на 26% ризику первинного комбінованого результату, що включає смерть через СС патології, інфаркт міокарда (ІМ) без смертельного результату та інсульт без смертельного результату. Насамперед це було зумовлено значним зменшенням частоти інсульту без смертельного результату (39%) та незначним зменшенням частоти ІМ без смертельного результату (26%), але без змін у частоті смерті через СС патології. Значно знизився ризик реваскуляризації міокарда або периферичних артерій, тоді як ризик нестабільної стенокардії, яка потребує госпіталізації, та ризик госпіталізації через серцеву недостатність знизилися незначно. Мікроциркуляторні результати включали 158 нових або погіршилися випадків нефропатії. Відносний ризик щодо часу до виникнення нефропатії (нові випадки розвитку персистуючої макроальбумінурії, персистуюче подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, необхідність постійної замісної ниркової терапії та смерть через хворобу нирок) становив 0,64. На додаток до стандартної терапії СС захворювань, терапія препаралгом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо 0,5 мг та I мг протягом 104 тижнів призвела до значного та стійкого зниження від вихідних значень показника HbA1c (-1,1 % та -1,4% проти -0,4% та -0,4%, відповідно). Артеріальний тиск Спостерігалося значне зниження середнього систолічного АТ при застосуванні препарату Оземпік® 0,5 мг (3,5-5,1 мм рт.ст.) та Оземпік® 1 мг (5,4-7,3 мм рт.ст.) у комбінації з ПГГП чи базальним інсуліном. Не було значної різниці за показниками діастолічного АТ між препаратом Оземпік® та препаратами порівняння.Показання до застосуванняПрепарат Оземпік® показаний для застосування у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу на фоні дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) - метформіном, метформіном та похідним сульфонілсечовини, метформіном та/або тіазолідиндіоном, у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при проведенні попередньої терапії; комбінованої терапії з інсуліном у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Оземпік® та метформіном. Препарат Оземпік® показаний для зниження ризику розвитку великих серцево-судинних подій* у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та високим серцево-судинним ризиком як доповнення до стандартного лікування серцево-судинних захворювань (на підставі аналізу часу настання першої великої серцево-судинної події) . *великі серцево-судинні події включають: смерть через серцево-судинну патологію, інфаркт міокарда без смертельного результату, інсульт без смертельного результату.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до семаглутиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, у тому числі у сімейному; множинна ендокринна неоплазія (МЕН) 2 типи; цукровий діабет 1 типу (ЦД1); діабетичний кетоацидоз. Протипоказано застосування препарату Оземпік® у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки та обмеженим досвідом застосування: вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; печінкова недостатність важкого ступеня; термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК)) хронічна серцева недостатність (ХСН) IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)). З обережністю: Препарат Оземпік® рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів з наявністю панкреатиту в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Дані щодо застосування семаглутиду у вагітних жінок обмежені. Протипоказано застосовувати семаглутид під час вагітності. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом рекомендується використовувати контрацепцію під час терапії семаглутидом. Якщо пацієнтка готується до вагітності або вагітність вже настала, терапію семаглутидом необхідно припинити. Через тривалий період напіввиведення терапію семаглутидом необхідно припинити щонайменше за 2 місяці до запланованого настання вагітності. Період грудного вигодовування У лактуючих щурів семаглутид проникав у молоко. Не можна виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Протипоказано застосовувати семаглутид у період грудного вигодовування.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями (HP) під час КІ були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, діарею та блювання. В цілому, дані реакції були легким або середнім ступенем тяжкості і короткостроковими. HP розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10 000). У кожній групі частоти розвитку HP представлені зниження рівня серйозності. Таблиця 1 HP, виявлені при проведенні КІ 3 фази Система органів MedDRA Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку імунної системи Анафілактичні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія при спільному застосуванні з інсуліном або похідним сульфонілсечовини Гіпоглікемія при спільному застосуванні з іншими ПГГП; Зниження апетиту Порушення з боку нервової системи Запаморочення Дисгевзія Порушення з боку органу зору Ускладнення діабетичної ретинопатії Порушення з боку серця Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота; Діарея Блювота; Біль в животі; Здуття живота; Запор; Диспепсія; Гастрит; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Відрижка; Метеоризм Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холелітіаз Загальні розлади та порушення у місці введення Стомлюваність Реакції у місці введення Лабораторні та інструментальні дані Підвищення активності ліпази; Підвищення активності амілази; Зниження маси тіла aГіпоглікемія, визначена як важка (що вимагає допомоги іншої людини) або симптоматична у поєднанні з концентрацією глюкози у плазмі крові Ускладнення діабетичної ретинопатії - це поєднання з необхідності в фотокоагуляції сітківки ока, необхідності в інтравітреальному введенні препаратів, крововиливу в склоподібне тіло, розвитку сліпоти, пов'язаної з ЦД. Частота заснована на дослідженні результатів СС. 2-річне дослідження СС результатів та безпеки У популяції пацієнтів з високим ризиком розвитку СС захворювань профіль HP був аналогічним такому в інших КІ 3а фази. Опис окремих HP Гіпоглікемія Під час монотерапії препаратом Оземпік не спостерігалося епізодів важкої гіпоглікемії. Гіпоглікемія тяжкого ступеня, в основному, спостерігалася при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном. Спостерігалося кілька епізодів тяжкої гіпоглікемії при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з іншими, за винятком похідної сульфонілсечовини, ПГГП. HP з боку ШКТ Під час терапії препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг у пацієнтів відзначалася нудота, діарея та блювання. Більшість реакцій були від легкого до середнього ступеня важкості та короткостроковими. HP стали причиною передчасного вибуття з КІ 3,9% та 5,9% пацієнтів відповідно. Найчастіше про HP повідомлялося у перші місяці терапії. Ускладнення діабетичної ретинопатії У 2-річному КІ, в якому брали участь пацієнти з ЦД2 та високим СС ризиком, тривалим перебігом ЦД та неадекватним контролем глікемії, підтверджені випадки ускладнень діабетичної ретинопатії розвивалися у більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® (3,0%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,8%). У пацієнтів з анамнезом діабетичної ретинопатії на початку КІ зростання абсолютного ризику розвитку ускладнень було вищим. У пацієнтів з відсутністю підтвердженого анамнезу діабетичної ретинопатії кількість подій була однакова при застосуванні препарату Оземпік® та гошцебо. У КІ тривалістю до І року частота HP, пов'язаних з діабетичною ретинопатією, була однаковою у групі препарату Оземпік® та препаратів порівняння. Припинення лікування через HP Частота припинення лікування через HP склала 8,7% для пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг. Найбільш частими HP, що призводили до припинення лікування, були порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Реакції у місці введення Повідомлялося про реакції в місці введення (таких як висип у місці введення, почервоніння) у 0,6% і 0,5% пацієнтів, які отримували семаглутид 0,5 мг і 1 мг, відповідно. Ці реакції мали, зазвичай, легкий характер. Імуногенність Внаслідок потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до семаглутиду після терапії препаратом Оземпік®. В кінці КІ частка пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до семаглутиду в будь-який момент часу, була низькою (1-2%) і в жодного пацієнта не було виявлено нейтралізуючих антитіл до семаглутиду або антитіл з нейтралізуючим ендогенним ГПП-1 ефектом.Спосіб застосування та дозиПрепарат Оземпік® застосовують 1 раз на тиждень у будь-який час, незалежно від їди. Препарат Оземпік® вводять підшкірно в живіт, стегно або плече. Місце ін'єкції може змінюватись без корекції дози. Препарат Оземпік® не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Подальша інформація щодо способу застосування міститься в інструкції-вкладиші. При необхідності день щотижневого введення можна змінювати за умови, що інтервал часу між двома ін'єкціями становить не менше 3-х днів (72 годин). Дози Початкова доза препарату Оземпік становить 0,25 мг 1 раз на тиждень. Після 4 тижнів застосування дозу слід збільшити до 0,5 мг 1 раз на тиждень. Для подальшого поліпшення глікемічного контролю після мінімуму 4 тижнів застосування препарату в дозі 0,5 мг 1 раз на тиждень, дозу можна збільшити до 1 мг 1 раз на тиждень. Доза препарату Оземпік 0,25 мг не є терапевтичною. Препарат Оземпік може застосовуватися у вигляді монотерапії або в комбінації з одним або більше гіпоглікемічними препаратами. При додаванні препарату Оземпік до попередньої терапії метформіном та/або тіазолідиндіоном терапію метформіном та/або тіазолідиндіоном можна продовжити в колишніх дозах. При додаванні препарату Оземпік® до терапії похідним сульфонілсечовини або інсуліном слід передбачити зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику виникнення гіпоглікемій. Застосування препарату Оземпік не вимагає проведення самоконтролю концентрації глюкози крові. При застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, такий самоконтроль концентрації глюкози крові може знадобитися для корекції дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Пропущена доза У разі пропуску дози препарат Оземпік® слід ввести якнайшвидше протягом 5 днів з моменту запланованого введення дози. Якщо тривалість пропуску становить понад 5 днів, пропущену дозу не слід вводити. Наступну дозу препарату Оземпік слід ввести у звичайний запланований день. У кожному разі, пацієнти можуть відновити їх звичайний одноразовий щотижневий графік введення. Застосування препарату в спеціальних клінічних групах пацієнтів Пацієнти похилого віку (≥65 років) Не потрібна корекція дози залежно від віку. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів, з печінковою недостатністю тяжкого ступеня обмежений; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності відсутній; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Діти та підлітки Застосування препарату Оземпік® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності. Дослідження семаглутиду in vitro показали дуже невелику можливість інгібування або індукції ферментів системи цитохрому Р450 (CYP) та інгібування транспортерів лікарських препаратів. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні семаглутиду може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів. Семаглутид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують пероральні лікарські препарати, для яких необхідна швидка абсорбція шлунково-кишкового тракту. Парацетамол Оцінюючи фармакокінетики парацетамолу під час тесту стандартизованого прийому їжі було виявлено, що семаглутид затримує спорожнення шлунка. При одночасному застосуванні семаглутиду в дозі 1 мг AUC0-60 хв та Сmах парацетамолу знизилися на 27% та 23% відповідно. Загальна експозиція парацетамолу (AUC0-5год) не змінювалася. При одночасному прийомі семаглутиду та парацетамолу корекція дози останнього не потрібна. Пероральні гормональні контрацептивні засоби Не передбачається, що семаглутид знижує ефективність пероральних гормональних контрацептивних засобів. При одночасному застосуванні комбінованого перорального гормонального контрацептивного препарату (0,03 мг етинілестрадіолу/0,15 мг левоноргестрелу) та семаглутиду останній не впливав на клінічно значущий вплив на загальну експозицію етинілестрадіолу та левоноргестрелу. Експозиція етинілестрадіолу не була порушена; спостерігалося збільшення на 20% експозиції левоноргестрелу у рівноважному стані. Сахах не змінилася для жодного з компонентів. Аторвастатин Семаглутид не змінював системну експозицію аторвастатину після застосування одноразової дози аторвастатину (40 мг). Стих аторвастатину знизився на 38%. Ця зміна була розцінена як клінічно незначна. Дігоксин Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах дигоксину після застосування одноразової дози дигоксину (0,5 мг). Метформін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах метформіну після застосування метформіну в дозі 500 мг 2 рази на день протягом 3,5 днів. Варфарін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах R- та S-ізомерів варфарину після застосування одноразової дози варфарину (25 мг). На підставі визначення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) клінічно значущих змін фармакодинамічних ефектів варфарину також не спостерігалося. Несумісність Речовини, додані до препарату Оземпік®, можуть спричинити деградацію семаглутиду. Препарат Оземпік® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, зокрема з інфузійними розчинами.ПередозуванняУ ході КІ повідомлялося про передозування до 4 мг в одноразовій дозі та до 4 мг на тиждень. Найчастішою HP, про яку повідомлялося, була нудота. Усі пацієнти одужали без ускладнень. Специфічного антидоту при передозуванні препарату Оземпік не існує. У разі передозування рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії. Враховуючи тривалий період виведення препарату (приблизно 1 тиждень), може знадобитися тривалий період спостереження та лікування симптомів передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Оземпік протипоказано у пацієнтів з ЦД1 або для лікування діабетичного кетоацидозу. Препарат Оземпік не замінює інсулін. Реакції з боку шлунково-кишкового тракту Застосування агоністів ГПП-1Р може бути асоційоване з HP з боку шлунково-кишкового тракту. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки нудота, блювання та діарея можуть призвести до дегідратації та погіршення функції нирок. Гострий панкреатит При застосуванні агоністів ГПП-1Р спостерігалися випадки розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапія препаратом Оземпік повинна бути припинена; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію препаратом Оземпік® відновлювати не слід. Слід бути обережними у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. За відсутності інших ознак та симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором розвитку гострого панкреатиту. Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. На початку лікування препаратом Оземпік® ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Діабетична ретинопатія Спостерігалося підвищення ризику ускладнень діабетичної ретинопатії у пацієнтів з наявністю діабетичної ретинопатії, які отримують терапію інсуліном та семаглутидом (див. розділ "Побічна дія"). Слід бути обережними при застосуванні семаглутиду у пацієнтів з діабетичною ретинопатією, які отримують інсулінотерапію. Такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Швидке покращення глікемічного контролю було асоційоване з тимчасовим погіршенням стану діабетичної ретинопатії, проте не можна виключати й інші причини. Серцева недостатність Відсутній досвід застосування препарату Оземпік у пацієнтів з ХСН IV функціонального класу відповідно до класифікації NYHA. Застосування препарату у пацієнтів протипоказане. Захворювання щитовидної залози У післяреєстраційному періоді застосування іншого аналога ГПП-1, ліраглутиду, були відмічені випадки медулярного раку щитовидної залози (МРЩЗ). Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення МРЩЗ із застосуванням аналогів ГПП-1. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик МРЩЗ та про симптоми пухлини щитовидної залози (появи ущільнення в області шиї, дисфагії, задишки, непрохідної захриплості голосу). Значне підвищення концентрації кальцитоніну в плазмі може вказувати на МРЖЩ (у пацієнтів з МРЖЩ значення концентрації кальцитоніну в плазмі крові зазвичай >50 нг/л). При виявленні підвищення концентрації кальцитону в плазмі слід провести подальше обстеження пацієнта. Пацієнти з вузлами у щитовидній залозі,виявленими при медичному огляді або при проведенні УЗД щитовидної залози також повинні бути додатково обстежені. Застосування семаглутиду у пацієнтів із особистим або сімейним анамнезом МРЩЗ або з синдромом МЕН типу 2 протипоказане. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей при клінічно значущих концентраціях семаглутид спричинив розвиток пухлин С-клітин щитовидної залози без смертельного результату. Пухлини С-клітин щитовидної залози без смертельного результату, які спостерігаються у щурів, характерні для групи аналогів ГПП-1. Вважається, що щодо людей цей ризик є низьким, але може бути повністю виключений. Фертильність Дія семаглутиду на фертильність у людей невідома. Семаглутід не впливав на фертильність самців щурів. Серед самок щурів збільшення естрального циклу та незначне зниження кількості овуляцій спостерігалося при дозах, що супроводжувалися зниженням маси тіла самки. Посібник із використання Попередньо заповнена шприц-ручка Оземпік® поставляється у двох видах: Оземпік® 0.25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози 0,25 мг або 0,5 мг. Дана шприц-ручка призначена для підвищення дози та підтримання терапевтичної дози 0,5 мг. Одна шприц-ручка містить 15 мл розчину. Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози лише 1 мг. Дана шприц-ручка призначена лише для підтримки терапевтичної дози 1 мг. Одна шприц-ручка містить 3 мл розчину. В упаковку препарату Оземпік включені голки НовоФайн Плюс. Пацієнту слід рекомендувати викидати ін'єкційну голку після кожної ін'єкції відповідно до місцевих вимог. Шприц-ручка Оземпік призначена тільки для індивідуального використання. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він був заморожений. Препарат Оземпік можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм. Шприц-ручка призначена для використання із одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн®. Завжди після кожної ін'єкції видаляйте голку та зберігайте шприц-ручку Оземпік з від'єднаною голкою. Це допоможе запобігти закупорці голок, забруднення, зараження, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 2 мг семаглутиду та дозволяє вибрати дози 0,25 мг або 0,5 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак, Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату. Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку і утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0". "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Повертайте селектор дози доти, доки він не покаже необхідну Вам дозу (0,25 мг або 0,5 мг). Якщо доза була вибрана неправильно, Ви можете повертати селектор дози вперед або назад, доки не буде встановлена ​​правильна доза. Максимальна доза, яку можна встановити становить 0,5 мг. Селектор дози змінює дозу. Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть кількість мг препарату у вибраній Вами дозі. Ви можете вибрати до 0,5 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 0,5 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "0,5". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість мг препарату, що залишилися в шприц-ручці. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією перевіряйте скільки мг препарату Ви набрали але лічильнику дози та вказівнику дози. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дози 0,25 мг або 0,5 мг. Вибрана доза повинна бути точно напроти вказівника дози - таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "0,5", у шприц-ручці залишилося щонайменше 0,5 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилося "0,5", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 0,5 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "0". "0" повинен знаходитися напроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "0". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "0", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 4 мг семаглутиду і дозволяє вибрати лише дозу 1 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". - Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату (рис. А). - Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0" (мал. В). "О" має стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Поверніть селектор дози, щоб вибрати дозу 1 мг. Продовжуйте повертати, доки лічильник дози не зупиниться і не покаже "1". Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть, що було обрано 1 мг. Ви можете вибрати лише 1 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 1 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "1". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо Ви намагаєтесь набрати дозу більше 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією за лічильником дози та вказівником дози перевіряйте, що набрано 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дозу 1 мг. Доза 1 мг повинна бути точно проти вказівника дози – таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "1", у шприц-ручці залишилося щонайменше 1 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилася цифра "1", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 1 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "О". "О" повинен бути точно навпроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "О". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "О", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. - Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Оземпик® не влияет или незначительно влияет на способность управлять транспортными средствами или работу с механизмами. Пациенты должны быть предупреждены о том, что им следует соблюдать меры предосторожности во избежание развития у них гипогликемии во время управления транспортными средствами и при работе с механизмами, особенно при применении препарата Оземпик® в комбинации с производным сульфонилмочевины или инсулином.Условия храненияВ холодильнике +2 +8 градусУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовина, що діє: семаглутид 1,34 мг; допоміжні речовини: динатрію гідрофосфат дигідрат, пропіленгліколь, фенол, хлористоводнева кислота (для корекції pH), гідроксид натрію (для корекції pH), вода для ін'єкцій. В одній попередньо заповненій шприц-ручці об'ємом 1,5 мл міститься 2 мг семаглутиду. Розчин для підшкірного введення 1,34 мг/мл. По 1,5 мл препарату в картриджі зі скла, закупорені поршнями з хлорбутилової гуми з одного боку та алюмінієвими ковпачками з дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену, з іншого боку. Картридж вбудований в мультидозову одноразову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій з поліпропілену, поліоксиметилену, полікарбонату та акрилонітрил бутадієн стиролу. 1 шприц-ручка разом з інструкцією із застосування та 6 одноразовими голками НовоФайн® Плюс у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – аналог глюкагоноподібного пептиду-1.ФармакокінетикаПрепарат підходить для введення 1 раз на тиждень, тому що період напіввиведення семаглутиду дорівнює приблизно 1 тижню. Абсорбція Час досягнення максимальної концентрації (Сmах) у плазмі становить від 1 до 3 днів після введення дози препарату. Рівноважна концентрація препарату (AUCt/24) досягалася через 4-5 тижнів одноразового щотижневого застосування препарату. Після підшкірного введення семаглутиду в дозах 0,5 мг та 1 мг середні показники його рівноважної концентрації у пацієнтів із ЦД2 склали близько 16 нмоль/л та 30 нмоль/л відповідно. Експозиція для доз семаглутиду 0,5 мг та 1 мг збільшується пропорційно до введеної дози. При підшкірному введенні семаглутиду в передню черевну стінку, стегно або плече досягається подібна експозиція. Абсолютна біодоступність семаглутиду після підшкірного введення склала 89%. Розподіл Середній обсяг розподілу семаглутиду в тканинах після підшкірного введення пацієнтам з ЦД2 становив приблизно 12,5 л. Семаглутид значною мірою зв'язувався з альбуміном плазми (>99%). Метаболізм Семаглутид метаболізується за допомогою протеолітичного розщеплення пептидної основи білка та подальшого бета-окислення жирної кислоти бічного ланцюга. Виведення Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) та нирки є основними шляхами виведення семаглутиду та його метаболітів. 2/3 введеної дози семаглутиду виводиться нирками 1/3 - через кишечник. Приблизно 3% введеної дози виводиться нирками у вигляді незміненого семаглутиду. У пацієнтів із ЦД2 кліренс семаглутиду становив близько 0,05 л/год. З елімінаційним періодом напіввиведення приблизно 1 тиждень семаглутид буде присутній у загальному кровотоку протягом 5 тижнів після введення останньої дози препарату. Особливі групи пацієнтів Не потрібна корекція дози семаглутиду залежно від віку, статі, расової та етнічної приналежності, маси тіла, наявності ниркової або печінкової недостатності. Вік На підставі даних, отриманих в ході КІ 3а фази, що включали пацієнтів віком від 20 до 86 років, показано, що вік не впливав на фармакокінетику семаглутиду. Підлога Підлога не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Раса Расова група (біла, чорна або афроамериканська, азіатська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Етнічна приналежність Етнічна приналежність (латиноамериканська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Маса тіла Маса тіла впливала на експозицію семаглутіду. Вища маса тіла призводить до нижчої експозиції. Дози семаглутиду рівні 0,5 і 1 мг забезпечують достатню експозицію препарату в діапазоні маси тіла від 40 до 198 кг. Ниркова недостатність Ниркова недостатність не справила клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Це було показано у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності (легкої, середньої, тяжкої або у пацієнтів, які перебувають на діалізі) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у дослідженні одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг. Це також було показано на підставі даних КІ 3а фази для пацієнтів з ЦД2 та нирковою недостатністю, хоча досвід застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок був обмежений. Печінкова недостатність Печінкова недостатність не впливала на експозицію семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювалися під час дослідження! одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг у пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності (легкої, середньої, тяжкої) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Діти та підлітки Досліджень семаглутиду у дітей та підлітків до 18 років не проводили.ФармакодинамікаСемаглутид є агоністом рецепторів ГПП-1 (ГПП-1Р), виробленим методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae з подальшим очищенням. Семаглутид є аналогом ГПП-1, що має 94% гомологічності з людським ГПП-1. Семаглутид діє як агоніст ГПП-1Р, який селективно зв'язується та активує ГПП-1Р. ГПП-1Р є мішенню для нативного ГПП-1. ГПП-1 є фізіологічним гормоном, який надає відразу кілька ефектів на регуляцію концентрації глюкози та апетит, а також на серцево-судинну систему (ССС). Вплив на концентрацію глюкози та апетит специфічно опосередкований ГПП-1Р, розташованими в підшлунковій залозі та головному мозку. Фармакологічні концентрації семаглутиду знижують концентрацію глюкози крові та масу тіла за допомогою поєднання ефектів, описаних нижче. ГПП-1Р представлені також у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок, де їх активація може надавати серцево-судинні (СС) та мікроциркуляторні ефекти. На відміну від нативного ГПП-1, продовжений період напіввиведення семаглутиду (близько 1 тижня) дозволяє застосовувати його підшкірно (п/к) 1 раз на тиждень. Зв'язування з альбуміном є основним механізмом тривалої дії семаглутиду, що призводить до зниження виведення його нирками та захищає від метаболічного розпаду. Крім того, семаглутид стабільний щодо розщеплення ферментом дипептидилпептидазой-4. Семаглутид знижує концентрацію глюкози крові за допомогою глюкозозалежної стимуляції секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Таким чином, при підвищенні концентрації глюкози крові відбувається стимуляція секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Механізм зниження рівня глікемії включає також невелику затримку випорожнення шлунка у ранній постпрандіальній фазі. Під час гіпоглікемії семаглутид зменшує секрецію інсуліну та не знижує секрецію глюкагону. Семаглутид знижує загальну масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії. Даний механізм зачіпає загальне зниження апетиту, включаючи посилення сигналів насичення та ослаблення сигналів голоду, а також покращення контролю споживання їжі та зниження тяги до їжі. Знижується також інсулінорезистентність, можливо, рахунок зменшення маси тіла. Крім цього, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. У дослідженнях на тваринах було показано, що семаглутид поглинається специфічними областями головного мозку та посилює ключові сигнали насичення та послаблює ключові сигнали голоду. Впливаючи на ізольовані ділянки тканин головного мозку, семаглутид активує нейрони, пов'язані з почуттям ситості, і пригнічує нейрони, пов'язані з почуттям голоду. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид надавав позитивний вплив на ліпіди плазми, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид пригнічує розвиток атеросклерозу, попереджаючи подальший розвиток аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Фармакодинаміка Всі фармакодинамічні дослідження були проведені після 12 тижнів терапії (включаючи період збільшення дози) у рівноважній концентрації семаглутиду 1 мг 1 раз на тиждень. Рівень глікемії натще і постпрандіальний рівень глікемії Семаглутид знижує концентрацію глюкози натще і концентрацію постпрандіальної глюкози. У порівнянні з плацебо терапія семаглутидом 1 мг у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) призвела до зниження концентрації глюкози з точки зору абсолютної зміни від вихідного значення (ммоль/л) та відносного зниження порівняно з плацебо (%) щодо: концентрації глюкози натще (1,6 ммоль/л; 22%); концентрації глюкози через 2 години після їди (4,1 ммоль/л; 37%); середньої добової концентрації глюкози (1,7 ммоль/л; 22%) та постпрандіальних піків концентрації глюкози за 3 прийоми їжі (0,6-1,1 ммоль/л). Семаглутид знижував концентрацію глюкози натще після введення першої дози. Функція бета-клітин підшлункової залози та секреція інсуліну Семаглутид покращує функцію бета-клітин підшлункової залози. Після внутрішньовенного струменевого введення глюкози пацієнтам з ЦД2 семаглутид у порівнянні з плацебо покращував першу та другу фазу інсулінової відповіді з трикратним та двократним підвищенням, відповідно, і збільшував максимальну секреторну активність бета-клітин підшлункової залози після тесту стимуляції аргін. Крім того, порівняно з плацебо-терапія семаглутидом збільшує концентрації інсуліну натще. Секреція глюкагону Семаглутид знижує концентрацію глюкагону натще і постпрандіальну концентрацію глюкагону. У пацієнтів із ЦД2 семаглутид призводить до відносного зниження концентрації глюкагону порівняно з плацебо: концентрації глюкагону натще (8-21%), постпрандіальної глюкагонової відповіді (14-15%) та середньої добової концентрації глюкагону (12%). Глюкозозалежна секреція інсуліну та глюкозозалежна секреція глюкагону Семаглутид знижував високу концентрацію глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну та знижуючи секрецію глюкагону глюкозозалежним способом. Швидкість секреції інсуліну після введення семаглутиду пацієнтам із ЦД2 була порівнянна з такою у здорових добровольців. Під час індукованої гіпоглікемії семаглутид у порівнянні з плацебо не змінював контррегуляторну відповідь підвищення концентрації глюкагону. а також не посилював зниження концентрації С-пептиду у пацієнтів із ЦД2. Випорожнення шлунка Семаглутид викликав невелику затримку раннього постпрандіального спорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість надходження постпрандіати глюкози в кров. Маса тіла та склад тіла Спостерігалося більше зниження маси тіла при застосуванні семаглутиду порівняно з вивченими препаратами порівняння (плацебо, ситагліптином, ексенатидом уповільненого вивільнення (ЗВ), дулаглутидом та інсуліном гларгін) (див. розділ "Клінічна ефективність та безпека"). Втрата маси тіла при застосуванні семаглутиду відбувалася переважно рахунок втрати жирової тканини, що перевищує втрату м'язової маси в 3 разу. Апетит, споживання калорій та вибір продуктів харчування У порівнянні з плацебо, семаглутид знизив споживання калорій на 18-35% під час трьох послідовних прийомів їжі ad libitum. Цьому сприяли стимульовані семаглутидом придушення апетиту як натще, так і після прийому їжі, покращений контроль споживання їжі, ослаблення потягу до їжі, особливо з високим вмістом жирів. Ліпіди натще і постпрандіальні ліпіди У порівнянні з плацебо семаглутид знижував концентрації тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) натще на 12% та 21%, відповідно. Постпрандіальне збільшення концентрації тригліцеридів та холестерину ЛПДНЩ у відповідь на прийом їжі з високим вмістом жирів знизилося більш ніж на 40%. Електрофізіологія серця (ЕФС) Дія семаглутиду на процес реполяризації у серці була протестована у дослідженні ЕФС. Застосування семаглутиду в дозах, що перевищують терапевтичні (у рівноважній концентрації до 1,5 мг), не призводило до подовження скоригованого інтервалу QT. Клінічна ефективність та безпека Як покращення глікемічного контролю, так і зниження СС захворюваності та смертності є невід'ємною частиною лікування ЦД2. Ефективність та безпека препарату Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг оцінювалися у шести рандомізованих контрольованих КІ 3а фази. З них п'ять КІ як основна мета оцінювали ефективність глікемічного контролю, в той час як одне КВ оцінювало в якості основної мети СС результат. На додаток було проведено два КІ препарату Оземпік® 3 фази за участю японських пацієнтів. Терапія препаратом Оземпік® продемонструвала стійкі, статистично переважаючі та клінічно значущі покращення показника HbA1c та зниження маси тіла на строк до 2 років порівняно з плацебо та лікуванням з активним контролем (ситагліптином, інсуліном гларгін, ексенатидом 3В та дулаглу). Вік, стать, раса, етнічна приналежність, вихідні значення індексу маси тіла (ІМТ) та маси тіла (кг), тривалість цукрового діабету (ЦД) та ниркова недостатність не вплинули на ефективність препарату Оземпік®. Монотерапія Монотерапія препаратом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 30 тижнів порівняно з плацебо призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,5%, -1,6% проти 0%, відповідно ), глюкози плазми натще (ГПН) (-2,5 ммоль/л, -2,3 ммоль/л проти -0,6 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -4,5 кг проти -1,0 кг відповідно). Препарат Оземпік® у порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з 1-2 пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) (метформіном та/або препаратами тіазолідиндіону) Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ситагліптином призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,3%, -1,6% проти -0,5 %, відповідно), ДПН (-2,1 ммоль/л, -2,6 ммоль/л проти -1,1 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-4,3 кг, -6,1 кг проти - 1,9 кг відповідно). Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг порівняно з ситагліптином значно знижувала систолічний АТ від вихідного значення 132,6 мм рт.ст. (-5,1 мм рт.ст., -5,6 мм рт.ст. проти -2,3 мм рт.ст. відповідно). Змін діастолічного артеріального тиску не відбувалося. Препарат Оземпік® у порівнянні з дулаглутидом, обидва у комбінації з метформіном Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг порівняно з дулаглутидом 0,75 мг, обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -1,1%), ДПН (-2,2 ммоль/л проти -1,9 ммоль/л) та маси тіла (-4,6 кг проти -2,3 кг), відповідно. Терапія препаратом Оземпік® 1 мг у порівнянні з дулаглутидом 1,5 мг обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-l,8% проти -1,4%), ДПН (- 2,8 ммоль/л проти -2,2 ммоль/л) та маси тіла (-6,5 кг проти -3,0 кг), відповідно. Препарат Оземпік® в порівнянні з ексенатидом 3В, обидва в комбінації з метформіном або метформіном спільно з похідним сульфонілсечовини Терапія препаратом Оземпік® 1 мг 1 раз: на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ексенатидом 3В 2,0 мг призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -0,9%), ДПН ( -2,8 ммоль/л проти -2,0 ммоль/л) та маси тіла (-5,6 кг проти -1,9 кг), відповідно. Препарат Оземпік® у порівнянні з інсуліном гларгін, обидва в комбінації з 1-2 ПГГП (монотерапія метформіном або метформін з похідним сульфонілсечовини) Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень порівняно з інсуліном гларгін протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-l,2%, -1,6% проти -0, 8%, відповідно) та маси тіла (-3,5 кг, -5,2 кг проти +1,2 кг, відповідно). Зниження показника ГНН було статистично більш значущим для препарату Оземпік 1 мг порівняно з інсуліном гларгін (-2,7 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Не спостерігалося статистично більш значуще зниження показника ГНН для препарату Оземпік 0,5 мг (-2,0 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Частка пацієнтів, у яких спостерігалися важкі чи підтверджені ( Більше пацієнтів досягли показника HbA1c Препарат Оземпік® у порівнянні з плацебо, обидва у комбінації з базальним інсуліном Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,4%, -1,8% проти -0,1%, відповідно) , ДПН (-1,6 ммоль/л, -2,4 ммоль/л проти -0,5 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -6,4 кг проти -1,4 кг відповідно). Частота важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії істотно не відрізнялася при застосуванні препарату Оземпік і плацебо. Частка пацієнтів з показником HbA1c≤8% на скринінгу, що повідомили про важкі або підтверджені (8% на скринінгу). Комбінація з монотерапією похідним сульфонілсечовини На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 123 пацієнтів, які перебувають на монотерапії похідним сульфонілсечовини. На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,6% і на 1,5% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, і збільшився на 0,1% при застосуванні плацебо. Комбінація із попередньо змішаним інсуліном ± 1-2 ПГГП На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 867 пацієнтів, які перебувають на терапії попередньо змішаним інсуліном (у комбінації або без 2-х ПГГП). На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,3% та на 1,8% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, та знизився на 0,4% при застосуванні плацебо. Співвідношення пацієнтів, які досягли цільового зниження показника HbA1c До 79% пацієнтів досягли цілей лікування щодо зниження показника HbA1c Частка пацієнтів, які досягли показника HbA1c менше 7% без важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії та без набору ваги, була значно більшою при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг (до 66% та 74%, відповідно) порівняно з пацієнтами, які отримували ситагліптин (27%), ексенатид 3В (29%), інсулін гларгін (16%), дулаглутид 0,75 мг (44%) та дулаглутид 1,5 мг (58%). Маса тіла Монотерапія препаратом Оземпік® 1 мг або терапія в комбінації з 1-2 лікарськими препаратами призводила до статистично більшого зниження маси тіла (втрата становила до 6,5 кг) порівняно з терапією плацебо, сітагліптином, ексенатидом 3В, інсуліном гларгін або дулаглу. Зниження маси тіла було стійким терміном до 2-х років. Після одного року терапії втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягла більша кількість пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (46% та 13%) та 1 мг (до 62% та 24%), порівняно з пацієнтами, активними препаратами, що перебували на терапії, порівняння ситагліптином і ексенатидом ЗВ (до 18% і до 4%). У КІ тривалістю 40 тижнів втрати маси ≥ 5% і ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (44% і 14%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 0,75 мг (23% і 3%). Втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг (до 63% та 27%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 1,5 мг (30% та 8%). У СС КІ втрати маси тіла ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (36% та 13%) та 1 мг (47% та 20%), порівняно з пацієнтами, отримували плацебо 0,5 мг (18% та 6%) та 1 мг (19% та 7%). ДПН та постпрандіальне збільшення концентрації глюкози Під час усіх трьох щоденних прийомів їжі препарат Оземпік® 0,5 мг та 1 мг показав значне зниження концентрації ГНН до 2,8 ммоль/л та зниження постпрандіального приросту концентрації глюкози до 1,2 ммоль/л (різниця між значеннями до та після їжі). , отримана після трьох прийомів їжі). Функція бета-клітин підшлункової залози та інсулінорезистентність В ході терапії препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг відбулося покращення функції бета-клітин підшлункової залози та зменшення інсулінорезистентності, що підтверджується оцінкою гомеостатичних моделей функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА-В) та інсулінорезистентності (HO). Ліпіди Під час КІ препарату Оземпік® спостерігалося покращення профілю ліпідів крові натще, переважно у групі, яка отримувала дозу 1 мг. Оцінка впливу на ССС 3297 пацієнтів з ЦД2 та високим СС ризиком були рандомізовані у подвійне сліпе КІ тривалістю 104 тижні на отримання препарату Оземпік® 0,5 мг або 1 мг 1 раз на тиждень або плацебо 0,5 мг або 1 мг на додаток до стандартної терапії СС захворювань у протягом наступних двох років. Терапія препаратом Оземпік привела до зниження на 26% ризику первинного комбінованого результату, що включає смерть через СС патології, інфаркт міокарда (ІМ) без смертельного результату та інсульт без смертельного результату. Насамперед це було зумовлено значним зменшенням частоти інсульту без смертельного результату (39%) та незначним зменшенням частоти ІМ без смертельного результату (26%), але без змін у частоті смерті через СС патології. Значно знизився ризик реваскуляризації міокарда або периферичних артерій, тоді як ризик нестабільної стенокардії, яка потребує госпіталізації, та ризик госпіталізації через серцеву недостатність знизилися незначно. Мікроциркуляторні результати включали 158 нових або погіршилися випадків нефропатії. Відносний ризик щодо часу до виникнення нефропатії (нові випадки розвитку персистуючої макроальбумінурії, персистуюче подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, необхідність постійної замісної ниркової терапії та смерть через хворобу нирок) становив 0,64. На додаток до стандартної терапії СС захворювань, терапія препаралгом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо 0,5 мг та I мг протягом 104 тижнів призвела до значного та стійкого зниження від вихідних значень показника HbA1c (-1,1 % та -1,4% проти -0,4% та -0,4%, відповідно). Артеріальний тиск Спостерігалося значне зниження середнього систолічного АТ при застосуванні препарату Оземпік® 0,5 мг (3,5-5,1 мм рт.ст.) та Оземпік® 1 мг (5,4-7,3 мм рт.ст.) у комбінації з ПГГП чи базальним інсуліном. Не було значної різниці за показниками діастолічного АТ між препаратом Оземпік® та препаратами порівняння.Показання до застосуванняПрепарат Оземпік® показаний для застосування у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу на фоні дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) - метформіном, метформіном та похідним сульфонілсечовини, метформіном та/або тіазолідиндіоном, у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при проведенні попередньої терапії; комбінованої терапії з інсуліном у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Оземпік® та метформіном. Препарат Оземпік® показаний для зниження ризику розвитку великих серцево-судинних подій* у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та високим серцево-судинним ризиком як доповнення до стандартного лікування серцево-судинних захворювань (на підставі аналізу часу настання першої великої серцево-судинної події) . *великі серцево-судинні події включають: смерть через серцево-судинну патологію, інфаркт міокарда без смертельного результату, інсульт без смертельного результату.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до семаглутиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, у тому числі у сімейному; множинна ендокринна неоплазія (МЕН) 2 типи; цукровий діабет 1 типу (ЦД1); діабетичний кетоацидоз. Протипоказано застосування препарату Оземпік® у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки та обмеженим досвідом застосування: вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; печінкова недостатність важкого ступеня; термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК)) хронічна серцева недостатність (ХСН) IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)). З обережністю: Препарат Оземпік® рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів з наявністю панкреатиту в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Дані щодо застосування семаглутиду у вагітних жінок обмежені. Протипоказано застосовувати семаглутид під час вагітності. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом рекомендується використовувати контрацепцію під час терапії семаглутидом. Якщо пацієнтка готується до вагітності або вагітність вже настала, терапію семаглутидом необхідно припинити. Через тривалий період напіввиведення терапію семаглутидом необхідно припинити щонайменше за 2 місяці до запланованого настання вагітності. Період грудного вигодовування У лактуючих щурів семаглутид проникав у молоко. Не можна виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Протипоказано застосовувати семаглутид у період грудного вигодовування.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями (HP) під час КІ були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, діарею та блювання. В цілому, дані реакції були легким або середнім ступенем тяжкості і короткостроковими. HP розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10 000). У кожній групі частоти розвитку HP представлені зниження рівня серйозності. Таблиця 1 HP, виявлені при проведенні КІ 3 фази Система органів MedDRA Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку імунної системи Анафілактичні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія при спільному застосуванні з інсуліном або похідним сульфонілсечовини Гіпоглікемія при спільному застосуванні з іншими ПГГП; Зниження апетиту Порушення з боку нервової системи Запаморочення Дисгевзія Порушення з боку органу зору Ускладнення діабетичної ретинопатії Порушення з боку серця Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота; Діарея Блювота; Біль в животі; Здуття живота; Запор; Диспепсія; Гастрит; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Відрижка; Метеоризм Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холелітіаз Загальні розлади та порушення у місці введення Стомлюваність Реакції у місці введення Лабораторні та інструментальні дані Підвищення активності ліпази; Підвищення активності амілази; Зниження маси тіла aГіпоглікемія, визначена як важка (що вимагає допомоги іншої людини) або симптоматична у поєднанні з концентрацією глюкози у плазмі крові Ускладнення діабетичної ретинопатії - це поєднання з необхідності в фотокоагуляції сітківки ока, необхідності в інтравітреальному введенні препаратів, крововиливу в склоподібне тіло, розвитку сліпоти, пов'язаної з ЦД. Частота заснована на дослідженні результатів СС. 2-річне дослідження СС результатів та безпеки У популяції пацієнтів з високим ризиком розвитку СС захворювань профіль HP був аналогічним такому в інших КІ 3а фази. Опис окремих HP Гіпоглікемія Під час монотерапії препаратом Оземпік не спостерігалося епізодів важкої гіпоглікемії. Гіпоглікемія тяжкого ступеня, в основному, спостерігалася при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном. Спостерігалося кілька епізодів тяжкої гіпоглікемії при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з іншими, за винятком похідної сульфонілсечовини, ПГГП. HP з боку ШКТ Під час терапії препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг у пацієнтів відзначалася нудота, діарея та блювання. Більшість реакцій були від легкого до середнього ступеня важкості та короткостроковими. HP стали причиною передчасного вибуття з КІ 3,9% та 5,9% пацієнтів відповідно. Найчастіше про HP повідомлялося у перші місяці терапії. Ускладнення діабетичної ретинопатії У 2-річному КІ, в якому брали участь пацієнти з ЦД2 та високим СС ризиком, тривалим перебігом ЦД та неадекватним контролем глікемії, підтверджені випадки ускладнень діабетичної ретинопатії розвивалися у більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® (3,0%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,8%). У пацієнтів з анамнезом діабетичної ретинопатії на початку КІ зростання абсолютного ризику розвитку ускладнень було вищим. У пацієнтів з відсутністю підтвердженого анамнезу діабетичної ретинопатії кількість подій була однакова при застосуванні препарату Оземпік® та гошцебо. У КІ тривалістю до І року частота HP, пов'язаних з діабетичною ретинопатією, була однаковою у групі препарату Оземпік® та препаратів порівняння. Припинення лікування через HP Частота припинення лікування через HP склала 8,7% для пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг. Найбільш частими HP, що призводили до припинення лікування, були порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Реакції у місці введення Повідомлялося про реакції в місці введення (таких як висип у місці введення, почервоніння) у 0,6% і 0,5% пацієнтів, які отримували семаглутид 0,5 мг і 1 мг, відповідно. Ці реакції мали, зазвичай, легкий характер. Імуногенність Внаслідок потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до семаглутиду після терапії препаратом Оземпік®. В кінці КІ частка пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до семаглутиду в будь-який момент часу, була низькою (1-2%) і в жодного пацієнта не було виявлено нейтралізуючих антитіл до семаглутиду або антитіл з нейтралізуючим ендогенним ГПП-1 ефектом.Спосіб застосування та дозиПрепарат Оземпік® застосовують 1 раз на тиждень у будь-який час, незалежно від їди. Препарат Оземпік® вводять підшкірно в живіт, стегно або плече. Місце ін'єкції може змінюватись без корекції дози. Препарат Оземпік® не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Подальша інформація щодо способу застосування міститься в інструкції-вкладиші. При необхідності день щотижневого введення можна змінювати за умови, що інтервал часу між двома ін'єкціями становить не менше 3-х днів (72 годин). Дози Початкова доза препарату Оземпік становить 0,25 мг 1 раз на тиждень. Після 4 тижнів застосування дозу слід збільшити до 0,5 мг 1 раз на тиждень. Для подальшого поліпшення глікемічного контролю після мінімуму 4 тижнів застосування препарату в дозі 0,5 мг 1 раз на тиждень, дозу можна збільшити до 1 мг 1 раз на тиждень. Доза препарату Оземпік 0,25 мг не є терапевтичною. Препарат Оземпік може застосовуватися у вигляді монотерапії або в комбінації з одним або більше гіпоглікемічними препаратами. При додаванні препарату Оземпік до попередньої терапії метформіном та/або тіазолідиндіоном терапію метформіном та/або тіазолідиндіоном можна продовжити в колишніх дозах. При додаванні препарату Оземпік® до терапії похідним сульфонілсечовини або інсуліном слід передбачити зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику виникнення гіпоглікемій. Застосування препарату Оземпік не вимагає проведення самоконтролю концентрації глюкози крові. При застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, такий самоконтроль концентрації глюкози крові може знадобитися для корекції дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Пропущена доза У разі пропуску дози препарат Оземпік® слід ввести якнайшвидше протягом 5 днів з моменту запланованого введення дози. Якщо тривалість пропуску становить понад 5 днів, пропущену дозу не слід вводити. Наступну дозу препарату Оземпік слід ввести у звичайний запланований день. У кожному разі, пацієнти можуть відновити їх звичайний одноразовий щотижневий графік введення. Застосування препарату в спеціальних клінічних групах пацієнтів Пацієнти похилого віку (≥65 років) Не потрібна корекція дози залежно від віку. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів, з печінковою недостатністю тяжкого ступеня обмежений; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності відсутній; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Діти та підлітки Застосування препарату Оземпік® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності. Дослідження семаглутиду in vitro показали дуже невелику можливість інгібування або індукції ферментів системи цитохрому Р450 (CYP) та інгібування транспортерів лікарських препаратів. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні семаглутиду може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів. Семаглутид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують пероральні лікарські препарати, для яких необхідна швидка абсорбція шлунково-кишкового тракту. Парацетамол Оцінюючи фармакокінетики парацетамолу під час тесту стандартизованого прийому їжі було виявлено, що семаглутид затримує спорожнення шлунка. При одночасному застосуванні семаглутиду в дозі 1 мг AUC0-60 хв та Сmах парацетамолу знизилися на 27% та 23% відповідно. Загальна експозиція парацетамолу (AUC0-5год) не змінювалася. При одночасному прийомі семаглутиду та парацетамолу корекція дози останнього не потрібна. Пероральні гормональні контрацептивні засоби Не передбачається, що семаглутид знижує ефективність пероральних гормональних контрацептивних засобів. При одночасному застосуванні комбінованого перорального гормонального контрацептивного препарату (0,03 мг етинілестрадіолу/0,15 мг левоноргестрелу) та семаглутиду останній не впливав на клінічно значущий вплив на загальну експозицію етинілестрадіолу та левоноргестрелу. Експозиція етинілестрадіолу не була порушена; спостерігалося збільшення на 20% експозиції левоноргестрелу у рівноважному стані. Сахах не змінилася для жодного з компонентів. Аторвастатин Семаглутид не змінював системну експозицію аторвастатину після застосування одноразової дози аторвастатину (40 мг). Стих аторвастатину знизився на 38%. Ця зміна була розцінена як клінічно незначна. Дігоксин Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах дигоксину після застосування одноразової дози дигоксину (0,5 мг). Метформін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах метформіну після застосування метформіну в дозі 500 мг 2 рази на день протягом 3,5 днів. Варфарін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах R- та S-ізомерів варфарину після застосування одноразової дози варфарину (25 мг). На підставі визначення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) клінічно значущих змін фармакодинамічних ефектів варфарину також не спостерігалося. Несумісність Речовини, додані до препарату Оземпік®, можуть спричинити деградацію семаглутиду. Препарат Оземпік® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, зокрема з інфузійними розчинами.ПередозуванняУ ході КІ повідомлялося про передозування до 4 мг в одноразовій дозі та до 4 мг на тиждень. Найчастішою HP, про яку повідомлялося, була нудота. Усі пацієнти одужали без ускладнень. Специфічного антидоту при передозуванні препарату Оземпік не існує. У разі передозування рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії. Враховуючи тривалий період виведення препарату (приблизно 1 тиждень), може знадобитися тривалий період спостереження та лікування симптомів передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Оземпік протипоказано у пацієнтів з ЦД1 або для лікування діабетичного кетоацидозу. Препарат Оземпік не замінює інсулін. Реакції з боку шлунково-кишкового тракту Застосування агоністів ГПП-1Р може бути асоційоване з HP з боку шлунково-кишкового тракту. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки нудота, блювання та діарея можуть призвести до дегідратації та погіршення функції нирок. Гострий панкреатит При застосуванні агоністів ГПП-1Р спостерігалися випадки розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапія препаратом Оземпік повинна бути припинена; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію препаратом Оземпік® відновлювати не слід. Слід бути обережними у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. За відсутності інших ознак та симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором розвитку гострого панкреатиту. Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. На початку лікування препаратом Оземпік® ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Діабетична ретинопатія Спостерігалося підвищення ризику ускладнень діабетичної ретинопатії у пацієнтів з наявністю діабетичної ретинопатії, які отримують терапію інсуліном та семаглутидом (див. розділ "Побічна дія"). Слід бути обережними при застосуванні семаглутиду у пацієнтів з діабетичною ретинопатією, які отримують інсулінотерапію. Такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Швидке покращення глікемічного контролю було асоційоване з тимчасовим погіршенням стану діабетичної ретинопатії, проте не можна виключати й інші причини. Серцева недостатність Відсутній досвід застосування препарату Оземпік у пацієнтів з ХСН IV функціонального класу відповідно до класифікації NYHA. Застосування препарату у пацієнтів протипоказане. Захворювання щитовидної залози У післяреєстраційному періоді застосування іншого аналога ГПП-1, ліраглутиду, були відмічені випадки медулярного раку щитовидної залози (МРЩЗ). Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення МРЩЗ із застосуванням аналогів ГПП-1. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик МРЩЗ та про симптоми пухлини щитовидної залози (появи ущільнення в області шиї, дисфагії, задишки, непрохідної захриплості голосу). Значне підвищення концентрації кальцитоніну в плазмі може вказувати на МРЖЩ (у пацієнтів з МРЖЩ значення концентрації кальцитоніну в плазмі крові зазвичай >50 нг/л). При виявленні підвищення концентрації кальцитону в плазмі слід провести подальше обстеження пацієнта. Пацієнти з вузлами у щитовидній залозі,виявленими при медичному огляді або при проведенні УЗД щитовидної залози також повинні бути додатково обстежені. Застосування семаглутиду у пацієнтів із особистим або сімейним анамнезом МРЩЗ або з синдромом МЕН типу 2 протипоказане. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей при клінічно значущих концентраціях семаглутид спричинив розвиток пухлин С-клітин щитовидної залози без смертельного результату. Пухлини С-клітин щитовидної залози без смертельного результату, які спостерігаються у щурів, характерні для групи аналогів ГПП-1. Вважається, що щодо людей цей ризик є низьким, але може бути повністю виключений. Фертильність Дія семаглутиду на фертильність у людей невідома. Семаглутід не впливав на фертильність самців щурів. Серед самок щурів збільшення естрального циклу та незначне зниження кількості овуляцій спостерігалося при дозах, що супроводжувалися зниженням маси тіла самки. Посібник із використання Попередньо заповнена шприц-ручка Оземпік® поставляється у двох видах: Оземпік® 0.25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози 0,25 мг або 0,5 мг. Дана шприц-ручка призначена для підвищення дози та підтримання терапевтичної дози 0,5 мг. Одна шприц-ручка містить 15 мл розчину. Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози лише 1 мг. Дана шприц-ручка призначена лише для підтримки терапевтичної дози 1 мг. Одна шприц-ручка містить 3 мл розчину. В упаковку препарату Оземпік включені голки НовоФайн Плюс. Пацієнту слід рекомендувати викидати ін'єкційну голку після кожної ін'єкції відповідно до місцевих вимог. Шприц-ручка Оземпік призначена тільки для індивідуального використання. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він був заморожений. Препарат Оземпік можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм. Шприц-ручка призначена для використання із одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн®. Завжди після кожної ін'єкції видаляйте голку та зберігайте шприц-ручку Оземпік з від'єднаною голкою. Це допоможе запобігти закупорці голок, забруднення, зараження, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 2 мг семаглутиду та дозволяє вибрати дози 0,25 мг або 0,5 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак, Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату. Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку і утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0". "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Повертайте селектор дози доти, доки він не покаже необхідну Вам дозу (0,25 мг або 0,5 мг). Якщо доза була вибрана неправильно, Ви можете повертати селектор дози вперед або назад, доки не буде встановлена ​​правильна доза. Максимальна доза, яку можна встановити становить 0,5 мг. Селектор дози змінює дозу. Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть кількість мг препарату у вибраній Вами дозі. Ви можете вибрати до 0,5 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 0,5 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "0,5". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість мг препарату, що залишилися в шприц-ручці. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією перевіряйте скільки мг препарату Ви набрали але лічильнику дози та вказівнику дози. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дози 0,25 мг або 0,5 мг. Вибрана доза повинна бути точно напроти вказівника дози - таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "0,5", у шприц-ручці залишилося щонайменше 0,5 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилося "0,5", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 0,5 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "0". "0" повинен знаходитися напроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "0". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "0", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 4 мг семаглутиду і дозволяє вибрати лише дозу 1 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". - Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату (рис. А). - Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0" (мал. В). "О" має стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Поверніть селектор дози, щоб вибрати дозу 1 мг. Продовжуйте повертати, доки лічильник дози не зупиниться і не покаже "1". Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть, що було обрано 1 мг. Ви можете вибрати лише 1 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 1 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "1". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо Ви намагаєтесь набрати дозу більше 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією за лічильником дози та вказівником дози перевіряйте, що набрано 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дозу 1 мг. Доза 1 мг повинна бути точно проти вказівника дози – таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "1", у шприц-ручці залишилося щонайменше 1 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилася цифра "1", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 1 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "О". "О" повинен бути точно навпроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "О". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "О", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. - Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Оземпик® не влияет или незначительно влияет на способность управлять транспортными средствами или работу с механизмами. Пациенты должны быть предупреждены о том, что им следует соблюдать меры предосторожности во избежание развития у них гипогликемии во время управления транспортными средствами и при работе с механизмами, особенно при применении препарата Оземпик® в комбинации с производным сульфонилмочевины или инсулином.Условия храненияВ холодильнике +2 +8 градусУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для підшкірного введення - 1 мл: Активні речовини: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) – 100 МО (1 МО відповідає 35 мкг безводного людського інсуліну); Допоміжні речовини: цинку хлорид – 33 мкг, гліцерол – 16 мг, метакрезол – 1.5 мг, фенол – 0.65 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 2.4 мг, протаміну сульфат – близько 0.35 мг, натрію гідроксид – до 0. близько 1.7 мг (для коригування pH), вода д/і – до 1 мл. 3 мл – картриджі безбарвного скла (5) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення білого кольору, при стоянні розшаровується, утворюючи білий осад і безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину; при перемішуванні осад повинен ресуспендуватись.Фармакотерапевтична групаІнсулін людини середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаІнсулін людський середньої тривалості дії, отриманий із застосуванням технології рекомбінантної ДНК. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. У середньому, після підшкірного введення даний інсулін починає діяти через 1.5 год, максимальний ефект розвивається в проміжку між 4 год і 12 год, тривалість дії - до 24 год.Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання; цукровий діабет 2 типи у вагітних.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном при вагітності немає, т.к. інсулін не проникає крізь плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності.Побічна діяПобічна дія, зумовлена ​​впливом на вуглеводний обмін: гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, анафілактичний шок. Місцеві реакції: гіперемія, набряк та свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні – ліподистрофія у місці ін'єкції. Інші: набряки, минуще зниження гостроти зору (зазвичай на початку терапії).Взаємодія з лікарськими засобамиГипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви; , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії інсуліну. Знижує толерантність до етанолу.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування. Тільки для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози у крові. У середньому добова доза коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. Причинами гіпоглікемії крім передозування інсуліну можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неправильне дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії поступово розвиваються протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, прискорене сечовипускання, нудоту, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та при цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Зважаючи на підвищений ризик кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії, препарат інсуліну слід застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій. З обережністю у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, що особливо не отримують лікування фотокоагуляцією (лазерною коагуляцією) у зв'язку з ризиком виникнення амаврозу (повної сліпоти). Якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту, може знадобитися корекція дози інсуліну. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або препарат інсуліну іншого виробника необхідно проводити під контролем лікаря. При застосуванні препаратів інсуліну в комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може виникати затримка рідини в організмі, внаслідок чого підвищується ризик розвитку та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної. серцевої недостатності. Пацієнтів, які отримують таку терапію, слід регулярно обстежувати з метою виявлення ознак серцевої недостатності. У разі виникнення серцевої недостатності терапію слід здійснювати відповідно до поточних стандартів лікування. При цьому необхідно розглянути можливість відміни або зниження дози тіазолідиндіону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МО; Допоміжні речовини: протаміну сульфат – 0.35 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 2.4 мг, цинку хлорид – 0.018 мг, фенол – 0.65 мг, метакрезол – 1.5 мг, гліцерол – 16 мг, вода д/і – до 1 мл. 10 мл – флакони безбарвного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення білого кольору; при стоянні суспензія розшаровується з утворенням безбарвної або майже безбарвної надосадової рідини та білого осаду, який може містити згустки, які легко ресуспендуються при перемішуванні.Фармакотерапевтична групаІнсулін людський середньої тривалості дії, отриманий із застосуванням технології рекомбінантної ДНК. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. У середньому, після підшкірного введення даний інсулін починає діяти через 1.5 год, максимальний ефект розвивається в проміжку між 4 год і 12 год, тривалість дії - до 24 год.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання; цукровий діабет 2 типи у вагітних.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном при вагітності немає, т.к. інсулін не проникає крізь плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності.Побічна діяПобічна дія, зумовлена ​​впливом на вуглеводний обмін: гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, анафілактичний шок. Місцеві реакції: гіперемія, набряк та свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні – ліподистрофія у місці ін'єкції. Інші: набряки, минуще зниження гостроти зору (зазвичай на початку терапії).Взаємодія з лікарськими засобамиГипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви; , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії інсуліну. Знижує толерантність до етанолу.Спосіб застосування та дозиДоза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози у крові. У середньому добова доза коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Тільки для підшкірного введення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. Причинами гіпоглікемії крім передозування інсуліну можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неправильне дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії поступово розвиваються протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, прискорене сечовипускання, нудоту, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та при цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Зважаючи на підвищений ризик кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії, препарат інсуліну слід застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій. З обережністю у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, що особливо не отримують лікування фотокоагуляцією (лазерною коагуляцією) у зв'язку з ризиком виникнення амаврозу (повної сліпоти). Якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту, може знадобитися корекція дози інсуліну. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або препарат інсуліну іншого виробника необхідно проводити під контролем лікаря. При застосуванні препаратів інсуліну в комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може виникати затримка рідини в організмі, внаслідок чого підвищується ризик розвитку та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної. серцевої недостатності. Пацієнтів, які отримують таку терапію, слід регулярно обстежувати з метою виявлення ознак серцевої недостатності. У разі виникнення серцевої недостатності терапію слід здійснювати відповідно до поточних стандартів лікування. При цьому необхідно розглянути можливість відміни або зниження дози тіазолідиндіону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: інсулін деглудек/інсулін аспарт (у співвідношенні 70/30) 100 ОД*, що еквівалентно інсуліну деглудек 2.56 мг (70 ОД), інсуліну аспарт 1.05 мг (30 ОД); Допоміжні речовини: гліцерол - 19 мг, фенол - 1.5 мг, метакрезол - 1.72 мг, цинк - 27.4 мкг (у вигляді цинку ацетату - 92 мкг), натрію хлорид - 0.58 мг, хлористоводнева кислота або натрію ** , вода д/і – до 1 мл. 3 мл (300 ОД) – картриджі скляні (1) – шприц-ручки мультидозові одноразові для багаторазових ін'єкцій (5) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаПрепарат містить легко засвоюваний аналог надтривалого людського інсуліну (деглудек) та швидкого (аспарт). Речовина виходить за допомогою біотехнологічних методів із застосуванням штамів мікроорганізмів цукроміцетів. Ці інсулінові види зв'язуються з рецепторами природного інсуліну, що виробляється в організмі, і мають необхідний медичний ефект. Цукропонижувальна дія забезпечується інтенсифікацією процесу зв'язування глюкози та падінням інтенсивності утворення цього гормону в тканинах печінки. Ліки зв'язується з рецепторами природного інсуліну, що виробляється в організмі, та надають необхідний медичний ефект. Деглудек після п/в формує засвоювані сполуки депо підшкірної клітковини, звідки він повільно поширюється в кров. Цим пояснюється плоский профіль дії інсуліну та його довга дія. Аспарт починає діяти швидко. Загальна тривалість дії 1 дози – більше 24 годин.ФармакокінетикаАбсорбція. Після підшкірної ін'єкції відбувається утворення стабільних розчинних мультигекеамерів інсуліну деглудек. які створюють депо інсуліну в підшкірно-жировій тканині і при цьому не перешкоджає швидкому вивільненню мономерів інсуліну аспарт у кров'яне русло. Мультигексамери поступово дисоціюють, вивільняючи мономери інсуліну деглудек, у результаті відбувається повільне безперервне надходження препарату в кров. Рівноважна концентрація компонента надтривалої дії (інсуліну деглудек) у плазмі досягається через 2-3 дні після введення препарату Райзодег. Добре відомі показники швидкої абсорбції інсуліну аспарт зберігаються у препараті Райзодег. Фармакокінетичний профіль інсуліну аспарт проявляється через 14 хвилин після ін'єкції, максимальна концентрація спостерігається через 72 хвилини. Розподіл. Спорідненість інсуліну деглудек до сироваткового альбуміну відповідає сполучній здатності білка плазми більше 99% у плазмі крові людини. У інсуліну аспарт зв'язує здатність білка плазми нижче (менше 10%), як і у людського інсуліну. Метаболізм. Розпад інсуліну деглудек і інсуліну аспарт подібний до такого людського інсуліну, всі метаболіти, що утворюються, є неактивними. Виведення. Період напіввиведення препарату Райзодег після підшкірної ін'єкції визначається швидкістю його всмоктування із підшкірної тканини. Період напіввиведення інсуліну деглудек становить приблизно 25 годин та не залежить від дози. Лінійність. Сумарна дія препарату Райзодег пропорційно введеній дозі базального компонента (інсуліну деглудек) та прандіального компонента (інсуліну аспарт) при цукровому діабеті 1 та 2 типу. Спеціальні групи пацієнтів. Не виявлено різниці у фармакокіпстичних властивостях препарату Райзодег залежно від статі пацієнтів. Пацієнти похилого віку, пацієнти різних етнічних груп, пацієнти з порушенням ниркової функції або печінки. Не виявлено клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці препарату Райзодег між літніми та молодими пацієнтами, між пацієнтами різних етнічних груп, між пацієнтами з порушеннями функції нирок та печінки та здоровими пацієнтами.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до активних речовин або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Райзодег ФлексТач у період вагітності протипоказане, оскільки клінічний досвід його застосування під час вагітності відсутнє. Дослідження репродуктивної функції у тварин не виявили відмінностей між інсуліном деглудек та людським інсуліном за показниками ембріотоксичності та тератогенності. Застосування препарату Райзодег ФлексТач у період грудного вигодовування протипоказане, оскільки клінічний досвід його застосування у жінок, які годують, відсутня. Дослідження на тваринах показали, що у щурів інсулін деглудек виділяється з грудним молоком, концентрація препарату у грудному молоці нижча, ніж у плазмі крові. Невідомо, чи виділяється інсулін деглудек із грудним молоком жінок. Протипоказано дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку шкірних покривів. Іноді підшкірна ін'єкція призводить до розвитку ліподистрофії. Її вдається уникнути, якщо постійно змінювати місце уколу. Іноді у місці введення з'являється гематома, крововилив, біль, припухлість, набряк, почервоніння, подразнення та ущільнення шкіри. Вони швидко минають без лікування. З боку імунної системи. Можлива поява кропив'янки. З боку обміну речовин. Гіпоглікемія проявляється, якщо доза інсуліну виявилася вищою за потрібну. Різке зниження глюкози призводить до втрати свідомості, судом та дисфункції мозку. Симптоми цього стану швидко розвиваються: підвищене потовиділення, слабкість, дратівливість, збліднення, втома, сонливість, почуття голоду, діарея. Нерідко посилюється серцебиття і порушується зір. Алергії. Набряк язика, губ, тяжкість у шлунку, свербіж шкіри, пронос. Ці реакції тимчасові та при продовженні лікування повільно зникають.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижують інсулінову потребу комбінації з: пероральними медикаментами для боротьби з гіперглікемією; агоністами ГПП-1; інгібіторами МАО та АПФ; бета-адреноблокаторами; препаратами саліцилової кислоти; анаболіками; сульфаніламідними засобами. Збільшують потребу: ОК; медикаменти збільшення диуреза; кортикостероїди; аналоги тиреоїдних гормонів; соматотропін; даназол.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза при діабеті 2 типу – 10 ОД. Надалі вона підбирається з урахуванням стану пацієнта. При інсулінозалежному діабеті початкова доза - до 70% загальної потреби. Препарат вводиться підшкірно перед основними прийомами їжі.ПередозуванняУ разі підвищення дози виникає гіпоглікемія. Точної дози, коли вона може виникати, немає. Легка форма усувається самостійно: досить використати невелику кількість солодкого. Пацієнтам рекомендується мати при собі цукор. Якщо людина непритомна, їй призначається глюкагон у м'яз або під шкіру. В/в робить лише медпрацівник. Глюкагон вводиться до виведення людини із несвідомого стану.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N1 Форма випуску: суспензія д/п/шкірного введення Упакування: фл. Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Діюча речовина: Інсулін-ізофан [людський генно-інженерний]. .

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МО. Допоміжні речовини: протаміну сульфат – 0.34 мг, гліцерол (гліцерин) – 16 мг, фенол кристалічний – 0.65 мг, метакрезол – 1.6 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 2.25 мг, вода д/і – до 1 мл. 3 мл - картриджі скляні (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення; білого кольору; при стоянні завись осідає, утворюючи осад; рідина над осадом прозора, безбарвна або майже безбарвна; осад легко ресуспендується при обережному струшуванні.Фармакотерапевтична групаІнсулін людський середньої тривалості дії, отриманий із застосуванням технології рекомбінантної ДНК. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. В середньому, після п/к введення, Рінсулін® НПХ починає діяти через 1.5 год, максимальний ефект розвивається в проміжку між 4 год і 12 год, тривалість дії - до 24 год.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).Клінічна фармакологіяІнсулін людини середньої тривалості дії.Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання; цукровий діабет 2 типи у вагітних.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія; підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном при вагітності немає, т.к. інсулін не проникає крізь плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном під час грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом кількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяПобічна дія, обумовлена ​​впливом на вуглеводний обмін: ;гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, анафілактичний шок. Місцеві реакції: гіперемія, набряк і свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні - ліподистрофія в місці ін'єкції. Інші: ;набряки, минуще зниження гостроти зору (зазвичай на початку терапії). Слід інформувати пацієнта про те, що якщо він відзначив у себе розвиток гіпоглікемії або у нього відзначався епізод непритомності, необхідно негайно повідомити про це лікаря. При виявленні інших побічних ефектів, не описаних вище, пацієнту також слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина ;усиливают ;пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты літію, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну ;послаблюють ;глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, "петлеві" діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатом, кальцієвих каналів, діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату. Препарат знижує толерантність до етанолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений тільки для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози у крові. У середньому добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Пацієнти похилого віку, які отримують будь-який інсулін, включаючи Ринсулін®НПХ, схильні до підвищеного ризику гіпоглікемії у зв'язку з наявністю супутньої патології та одночасним застосуванням декількох лікарських засобів. Може виникнути потреба у корекції дози інсуліну. Пацієнти з порушенням функції нирок і печінки; схильні до підвищеного ризику гіпоглікемії і потребують корекції дози інсуліну і більш частому моніторингу концентрації глюкози в крові. Ринсулін® ;НПХ можна вводити як окремо, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (Рінсулін® ;Р). Протипоказано внутрішньовенне введення препарату. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній температурі. Препарат зазвичай вводять підшкірно в стегно. Ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідницю або область дельтовидного м'яза плеча. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофії. При введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити в кровоносну судину. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Хворі повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Картриджі Рінсулін® ;НПХ перед використанням слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, доки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід допускати появи піни, яка може стати на заваді правильному набору дози. Картриджі слід ретельно перевіряти. Не слід застосовувати інсулін, якщо в ньому після перемішування є пластівці, якщо на дно або стінки картриджа прилипли тверді білі частинки, надаючи йому вигляду замороженого. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, та одразу ж безпечним чином знищити її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. При використанні мультидозових одноразових шприц-ручок необхідно перемішувати суспензію Рінсулін® ;НПХ у шприц-ручці безпосередньо перед використанням. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Ринсулін® ;НПХ у шприц-ручці не слід застосовувати, якщо він був заморожений. При використанні попередньо заповнених мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим застосуванням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно точно дотримуватися вказівок інструкції із застосування шприц-ручки, що поставляється з препаратом. Ринсулін® ;НПХ у шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не слід зберігати шприц-ручку в холодильнику. Препарат, що вживається, слід зберігати при кімнатній температурі (від 15° до 25°С) не більше 28 днів. Інструкція з використання шприц-ручки Рінастра (одноразовий мультидозовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Вимити руки водою з милом та вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою слід лише після того, як доза інсуліну буде встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією необхідно дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Шприц-ручку перед складання слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Складання А) Утримувати шприц-ручку однією рукою та зняти ковпачок, потягнувши за нього іншою рукою. Протерти гумову мембрану (перегородку) спиртовою серветкою. Примітка: використання спиртової серветки допомагає мінімізувати ризик інфікування. Б) Вибрати голку з набору та видалити захисну наклейку з нової голки. В) За допомогою зовнішньої насадки слід встановити голку прямо на тримач картриджа та надійно закрутити. Примітка: завжди слід використовувати нову голку для шпірця. Г) Злегка потягнувши зняти зовнішню насадку. Слід зберегти зовнішню насадку для подальшого видалення використаної голки. Підготовка Д) Обережно зняти внутрішню насадку та викинути. Слід утримувати шприц-ручку голкою вгору. Злегка постукати пальцем картриджем, щоб допомогти бульбашкам повітря піднятися вгору. Вважається допустимим, якщо залишаються дрібні бульбашки. Примітка: голка стає видимою (оголюється) у міру видалення внутрішньої насадки. Перевірка придатності шприц-ручки перед ін'єкцією необхідна для видалення повітря з голки. Перевірку придатності шприц-ручки слід проводити перед ін'єкцією. Е) Прокрутити селектор дозування та встановити дозу на 2 одиниці таким чином, щоб цифра 2 співпала у дозувальному вікні з вказівником. При наборі кожної одиниці буде чути клацання. Якщо селектор дозування проскочив необхідну дозу, слід прокрутити його у зворотному напрямку, щоб скоригувати дозу. Не слід натискати кнопку пуску під час встановлення дози. Ж) Утримуючи шприц-ручку з голкою, спрямованою вгору, слід натиснути кнопку пуску до упору. Селектор дозування видасть клацання, коли досягне "0". Потрібно перевірити, щоб на кінчику голки з'явилася крапля рідини. Якщо цього не сталося, слід повторити кроки Е та Ж, але не більше 6 разів. Якщо крапля рідини не з'являється, необхідно зняти голку (крок Л) і повторити дії, починаючи з кроку Б (з вибору нової голки). Щоб доза була повна, перед кожним введенням препарату необхідно перевіряти наявність краплі рідини на кінчику голки. Невелика "втрата" інсуліну допускається. Встановлення дози З) Слід прокручувати селектор дозування доти, доки необхідна доза не співпаде з вказівником у дозувальному вікні. Наприклад, якщо необхідна доза становить 40 одиниць, прокрутіть селектор дозування до "40". Дозу, що перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, набрати неможливо. Якщо селектор дозування не прокручується, це означає, що в шприц-ручці немає достатньої кількості лікарського засобу. У такому випадку слід викинути шприц-ручку або ввести одиниці дози, що залишилися, і використовувати нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Введення дози І) Слід переконатися, що набрана потрібна доза. Потім необхідно протерти спиртовою серветкою шкіру в місці введення, затиснути ділянку шкіри в потрібному місці та ввести голку під шкіру одним безперервним рухом. Щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою, необхідно затискати не менше 2.5 см шкіри і не вводити голку під кутом у напрямку до пальців. К) Натиснути на пускову кнопку, поки значення "0" не співпаде з вказівником у вікні дозування. Утримувати кнопку натиснутою, а шприц-ручку на місці ін'єкції слід протягом 10 с після натискання зупинки. Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо не утримувати шприц-ручку в місці ін'єкції протягом 10 с, можна не отримати необхідну дозу препарату. Якщо інсулін продовжує надходити з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій необхідно утримувати голку в шкірі довше. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Л) Слід обережно надіти зовнішню насадку на голку до упору, відкрутити голку та викинути її разом із зовнішньою насадкою. М) Надіти ковпачок шприц-ручки та зберігати шприц-ручку до наступного використання. Догляд за шприц-ручкою та утилізація Зберігати шприц-ручку слід далеко від прямих сонячних променів. Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Не слід намагатися самостійно ремонтувати шприц-ручку. Про виникнення проблеми необхідно повідомити організацію, яка приймає претензію, зазначену в інструкції з медичного застосування. Порожня шприц-ручка підлягає знищенню, її слід використовувати повторно.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У тяжких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози (глюкози), внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно - глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати препарат, якщо після збовтування суспензія не стає білою та рівномірно каламутною. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. Причинами гіпоглікемії крім передозування інсуліну можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неправильне дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії поступово розвиваються протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, прискорене сечовипускання, нудоту, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та при цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Зважаючи на підвищений ризик кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії, необхідно застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів із вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій. Препарат необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримують лікування фотокоагуляцією (лазерною коагуляцією) у зв'язку з ризиком виникнення амаврозу (повної сліпоти). Якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту, може знадобитися корекція дози інсуліну. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або препарат інсуліну іншого виробника необхідно проводити під контролем лікаря. При застосуванні препаратів інсуліну в комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може виникати затримка рідини в організмі, внаслідок чого підвищується ризик розвитку та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної. серцевої недостатності. Пацієнтів, які отримують таку терапію, слід регулярно обстежувати з метою виявлення ознак серцевої недостатності. У разі виникнення серцевої недостатності терапію слід здійснювати відповідно до поточних стандартів лікування. При цьому необхідно розглянути можливість відміни або зниження дози тіазолідиндіону. Картриджі з препаратом Рінсулін® ;НПХ можуть застосовуватися зі шприц-ручками багаторазового використання: Автопен Класік (Autopen Classic 3 ml 1 Unit (1-21 units) AN3810, Autopen Classic 3 ml 2 Unit (2-42 units) AN3800) виробництва "Оуен Мамфорд Лтд.", Великобританія; пен-ін'ектори для введення інсуліну ХумаПен®; Ерго II та ХумаПен®; Люксура виробництва "Елі Ліллі енд Компані", США; шприц-ручка ОптиПен®; Про I виробництва "Авентіс Фарма Дойчланд ГмбХ", Німеччина; шприц-ручка БіоматикПен® ;виробництва "Іпсомед АГ", Швейцарія. Слід суворо дотримуватися вказівок щодо використання шприц-ручок, представлених їх виробниками. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних або психічних стресів, можливе зниження здатності керувати транспортними засобами або різними механізмами, а також заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упакування: фл. Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Действующее вещество: Инсулин растворимый [человеческий генно-инженерный]. .

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: картридж Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Речовина, що діє: Інсулін розчинний [людський генно-інженерний]. . .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: інсулін людський розчинний генно-інженерний 100 МО. 5 мл - картриджі (5) - упаковки контурні пластикові (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб, інсулін короткої дії. Взаємодіючи зі специфічним рецептором зовнішньої мембрани клітин, утворює інсулінрецепторний комплекс. Підвищуючи синтез цАМФ (в жирових клітинах та клітинах печінки) або безпосередньо проникаючи в клітину (м'язи), інсулінрецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез ряду ключових ферментів (включаючи гексокіназу, піруваткіназу, глікогенсинтетазу). Зниження концентрації глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену). Початок дії – через 30 хв, максимальний ефект – через 1-3 год, тривалість дії – 8 год.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції залежить від способу введення (п/к, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози, концентрації інсуліну в препараті. Розподіл у тканинах нерівномірний. Не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою, в основному в печінці та нирках. T1/2 до 10 хв. Виводиться нирками – 30-80%.Клінічна фармакологіяІнсулін короткий дії людини.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 1; цукровий діабет типу 2: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів; діабетичний кетоацидоз; діабетична кома; цукровий діабет, що виник під час вагітності (при неефективності дієтотерапії); для інтермітуючого застосування у хворих на цукровий діабет на фоні інфекцій, що супроводжуються високою температурою; при майбутніх хірургічних операціях, травмах, пологах, при порушеннях обміну речовин перед переходом на лікування пролонгованими препаратами інсуліну.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяПри вагітності необхідно враховувати зниження потреби в інсуліні у І триместрі або збільшення у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. У період лактації пацієнтці потрібне щоденне спостереження протягом кількох місяців (до стабілізації потреби в інсуліні).Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження артеріального тиску. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія з такими проявами як блідість, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, розлади сну, тремор; неврологічні порушення; імунологічні перехресні реакції з інсуліном людини; підвищення титру антиінсулінових антитіл із подальшим зростанням глікемії. З боку органу зору: минущі порушення зору (зазвичай на початку терапії). Місцеві реакції: гіперемія, свербіж та ліподистрофія (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини) у місці введення. Інші: на початку лікування можливі набряки (проходять при продовженні лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія посилюють сульфонаміди (в т.ч. пероральні гіпоглікемічні препарати, сульфаніламіди), інгібітори МАО (в т.ч. фуразолідон, прокарбазин, селегілін), інгібітори карбоангідрази, інгібітори АПФ, НПВС і т.п. (в т.ч. станозолол, оксандролон, метандростенолон), андрогени, бромокриптин, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, піридоксин, хінідин, хін. Гіпоглікемічна дія зменшують глюкагон, кортикостероїд, блокатори гістамінових H 1 - рецепторів, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні та "петлеві" діуретики, блокатори повільних кальцієвих каналів, симпатоміметики, тиреоїдні гормони, тритропін, , марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрін Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть посилювати, так і зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну. Одночасний прийом бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину або резерпіну може маскувати симптоми гіпоглікемії. Фармацевтично несумісний із розчинами інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиДоза та шлях введення препарату визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку на підставі вмісту глюкози в крові до їди та через 1-2 години після їди, а також залежно від ступеня глюкозурії та особливостей перебігу захворювання. Вводять, як правило, підшкірно за 15-20 хв до їди. Місця ін'єкцій щоразу змінюють. У разі потреби допускається внутрішньом'язове або внутрішньовенне введення. Можна поєднувати з інсулінами тривалої дії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю проводять підбір дози препарату у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу за ішемічним типом і з важкими формами ІХС. Потреба в інсуліні може змінюватися у таких випадках: - при переході на інший вид інсуліну; при зміні режиму харчування, діареї, блювоті; у разі зміни звичного обсягу фізичних навантажень; при захворюваннях нирок, печінки, гіпофізу, щитовидної залози; при зміні місця ін'єкції. Корекція дози інсуліну потрібна при інфекційних захворюваннях, порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, хронічній нирковій недостатності та цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Переведення хворої на інсулін людини має бути завжди суворо обґрунтовано і проводитися лише під контролем лікаря. Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск їжі, блювання, діарея, фізична напруга; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (важкі захворювання нирок та печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе зниження концентрації глюкози у крові під час перекладу хворого з інсуліну тварин на інсулін людини. Хворий повинен бути поінформований про симптоми гіпоглікемічного стану, про перші ознаки діабетичної коми та необхідність інформувати лікаря про всі зміни свого стану. У разі гіпоглікемії, якщо хворий у свідомості – призначають декстрозу внутрішньо; підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять глюкагон або внутрішньовенний гіпертонічний розчин декстрози. При розвитку гіпоглікемічної коми внутрішньовенно струминно вводять 20-40 мл (до 100 мл) 40% розчину декстрози доти, доки хворий не вийде з коматозного стану. Хворі на цукровий діабет можуть купувати легку гіпоглікемію, що відчувається ними, за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (пацієнтам рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру). Переносимість алкоголю у пацієнтів, які отримують інсулін, знижена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активна речовина: ліраглутид – 6 мг (в одній попередньо заповненій шприц-ручці міститься 3 мл розчину, що відповідає 18 мг ліраглутиду); допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат – 1,42 мг; фенол - 5,5 мг; пропіленгліколь - 14 мг; кислота хлористоводнева/натрію гідроксид (для корекції рН); вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для підшкірного введення 6 мг/мл. По 3 мл у картриджі зі скла I гідролітичного класу, закупорені дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнями з бромбутилової гуми з іншого. Картридж запаяний у пластикову мультидозову одноразову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій. По 5 мультидозових одноразових шприц-ручок у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаЗнижувальне масу тіла.ФармакокінетикаВсмоктування. Всмоктування ліраглутиду після підшкірного введення відбувається повільно, час досягнення Tmax – близько 11 години після введення. У пацієнтів з ожирінням (ІМТ 30-40 кг/м2) після введення ліраглутиду в дозі 3 мг середня рівноважна концентрація ліраглутиду (AUCτ/24) досягає приблизно 31 нмоль/л. У діапазоні доз від 0,6 до 3 мг експозиція ліраглутиду збільшується пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність ліраглутиду після підшкірного введення становить приблизно 55%. Розподіл. Середній здається Vd після підшкірного введення ліраглутиду в дозі 3 мг становить 20-25 л (у осіб з масою тіла близько 100 кг). Ліраглутид значною мірою пов'язується з білками плазми (>98%). Метаболізм. Протягом 24 годин після введення здоровим добровольцям одноразової дози [3Н]-ліраглутиду головним компонентом у плазмі залишався незмінений ліраглутид. Було виявлено 2 метаболіти (≤9 і ≤5% від рівня загальної радіоактивності у плазмі крові). Виведення. Ліраглутид метаболізується ендогенно подібно до великих білків без участі будь-якого специфічного органу як основного шляху виведення. Після введення дози [3Н]-ліраглутиду незмінений ліраглутид не визначався у сечі або калі. Лише незначна частина введеної радіоактивності у вигляді метаболітів ліраглутиду виводилася нирками або через кишечник (6 та 5% відповідно). Радіоактивні речовини виділяються нирками або через кишечник, в основному, протягом перших 6-8 днів і є 3 метаболітами. Середній кліренс після підшкірного введення ліраглутиду становить приблизно 0,9-1,4 л/год, T1/2 становить приблизно 13 год. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Корекція дози з урахуванням віку не потрібна. Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ожирінням або надмірною масою тіла у віці 18-82 років, вік не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліраглутиду при підшкірному введенні в дозі 3 мг. Підлога. На основі даних популяційного фармакокінетичного аналізу, у жінок скоригований за масою тіла кліренс ліраглутиду після підшкірного введення в дозі 3 мг на 24% менше, ніж у чоловіків. На підставі даних відповідної реакції на вплив препарату, корекція дози з урахуванням статі не потрібна. Етнічна приналежність. Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, в який були включені дані досліджень у пацієнтів з ожирінням або надмірною масою тіла європеоїдної, негроїдної, азіатської та латиноамериканської расових груп, етнічна приналежність не впливала на фармакокінетику ліраглутиду. Маса тіла. Експозиція ліраглутиду зменшується зі збільшенням вихідної маси тіла. Застосування ліраглутиду в дозі 3 мг щодня забезпечує адекватну експозицію в діапазоні маси тіла 60-234 кг, згідно з оцінкою реакції у відповідь на системну експозицію препарату в клінічних дослідженнях. Експозицію ліраглутиду у пацієнтів із масою тіла більше 234 кг не вивчали. Порушення функції печінки. Фармакокінетику ліраглутиду оцінювали у пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки у дослідженні одноразової дози (0,75 мг). Експозиція ліраглутиду була на 23 і 13% менша у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Експозиція була значно меншою (на 44%) у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (>9 балів за класифікацією Child Pugh). Ниркова недостатність. У дослідженні одноразової дози (0,75 мг) експозиція ліраглутиду була меншою у пацієнтів із нирковою недостатністю порівняно з особами з нормальною функцією нирок. Експозиція ліраглутиду була меншою на 33, 14, 27 та 26%, відповідно, у пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (Cl креатиніну 50–80 мл/хв), середнього (30–50 мл/хв), тяжкого ступеня (<30 мл/ хв) і у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу. Діти. Клінічні дослідження ефективності та безпеки препарату Саксенда® у дітей не проводились.ФармакодинамікаМеханізм дії Діюча речовина препарату Саксенда® — ліраглутид — є аналогом людського глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae, що має 97% гомологічності амінокислотної 1 Ліраглутид зв'язується та активує рецептор ГПП-1 (ГПП-1Р). Ліраглутид стійкий до метаболічного розпаду, його T1/2 з плазми після підшкірного введення становить 13 год. Фармакокінетичний профіль ліраглутиду, що дозволяє вводити його пацієнтам 1 раз на добу, є результатом самоасоціації, внаслідок якої відбувається уповільнене всмоктування препарату; зв'язування із білками плазми; а також стійкості до дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) та нейтральної ендопептидази (НЕП). ГПП-1 є фізіологічним регулятором апетиту та споживання їжі. ГПП-1Р виявлено у кількох областях головного мозку, задіяних у регулюванні апетиту. У дослідженнях на тваринах введення ліраглутиду призводило до його захоплення в специфічних галузях головного мозку, включаючи гіпоталамус, де ліраглутид за допомогою специфічної активації ГПП-1Р посилював сигнали про насичення та послаблював сигнали про голод, тим самим призводячи до зменшення маси тіла. Ліраглутид зменшує масу тіла у людини переважно через зменшення маси жирової тканини. Зменшення маси тіла відбувається за рахунок зменшення споживання їжі. Ліраглутид не збільшує 24-годинну витрату енергії. Ліраглутид регулює апетит за допомогою посилення почуття наповнення шлунка та насичення, одночасно послаблюючи почуття голоду та зменшуючи передбачуване споживання їжі. Ліраглутид стимулює секрецію інсуліну і зменшує невиправдано високу секрецію глюкагону глюкозозалежним чином, а також покращує функцію бета-клітин підшлункової залози, що призводить до зниження концентрації глюкози натще і після їди. Механізм зниження концентрації глюкози також включає невелику затримку випорожнення шлунка. У довгострокових клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із надмірною масою тіла або ожирінням застосування препарату Саксенда® у поєднанні з низькокалорійною дієтою та посиленою фізичною активністю призводило до значного зниження маси тіла. Вплив на апетит, споживання калорій, витрата енергії, спорожнення шлунка та концентрацію глюкози натще і після їди Фармакодинамічні ефекти ліраглутиду вивчали у 5-тижневому дослідженні за участю 49 пацієнтів з ожирінням (ІМТ — 30–40 кг/м2) без цукрового діабету. Апетит, споживання калорій та витрата енергії Вважається, що зниження маси тіла при застосуванні препарату Саксенда пов'язане з регулюванням апетиту та кількості споживаних калорій. Апетит оцінювали перед та протягом 5 год після стандартного сніданку; необмежене споживання їжі оцінювали під час наступного обіду. Препарат Саксенда® збільшував почуття насичення та наповнення шлунка після їди та зменшував почуття голоду та оцінну кількість передбачуваного споживання їжі, а також зменшував необмежене споживання їжі порівняно з плацебо. При оцінці за допомогою респіраторної камери не відзначалося пов'язаного з терапією збільшення 24-годинної витрати енергії. Випорожнення шлунка Застосування препарату Саксенда® призводило до невеликої затримки спорожнення шлунка протягом першої години після їди, внаслідок чого зменшувалася швидкість підвищення концентрації, а також загальна концентрація глюкози крові після їди. Концентрація глюкози, інсуліну та глюкагону натще та після їди Концентрацію глюкози, інсуліну і глюкагону натще і після їди оцінювали перед і протягом 5 годин після стандартизованого їди. Порівняно з плацебо препарат Саксенда® зменшував концентрацію глюкози крові натще і після їди (AUC0–60 хв) протягом першої години після їди, а також зменшував 5-годинну AUC глюкози та наростаючу концентрацію глюкози (AUC0–300 хв). Крім того, препарат Саксенда® зменшував постпрандіальну концентрацію глюкагону (AUC0–300 хв) та інсуліну (AUC0–60 хв) та наростаючу концентрацію інсуліну (iAUC0–60 хв) після їди порівняно з плацебо. Концентрацію натще і наростаючу концентрацію глюкози та інсуліну також оцінювали під час перорального тесту толерантності до глюкози або без порушення толерантності до глюкози. Порівняно з плацебо препарат Саксенда® зменшував концентрацію натще і наростаючу концентрацію глюкози. Ефект був більш вираженим у пацієнтів із порушенням толерантності до глюкози. Крім того, препарат Саксенда зменшував концентрацію натще і збільшував наростаючу концентрацію інсуліну порівняно з плацебо. Вплив на концентрацію натще і наростаючу концентрацію глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 з надмірною масою тіла або ожирінням Препарат Саксенда® знижував концентрацію глюкози натще і середню наростаючу постпрандіальну концентрацію глюкози (через 90 хв після їди, середнє значення для 3-х прийомів їжі на добу) порівняно з плацебо. Функція бета-клітин підшлункової залози У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року із застосуванням препарату Саксенда® у пацієнтів з надмірною масою тіла або ожирінням та з цукровим діабетом або без такого було продемонстровано покращення та збереження функції бета-клітин підшлункової залози при використанні таких методів вимірювання, як гомеостатична модель оцінки функції бета -клітин (НОМА-В) та співвідношення концентрацій проінсуліну та інсуліну. Клінічна ефективність та безпека Ефективність та безпека застосування препарату Саксенда® для тривалої корекції маси тіла у поєднанні з низькокалорійною дієтою та посиленням фізичної активності була вивчена у 4 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях (3 дослідження тривалістю 56 тижнів та 1 дослідження тривалістю 32 тижнів). Дослідження включали загалом 5358 пацієнтів 4 різних популяцій: 1) пацієнти з ожирінням або надмірною масою тіла, а також з одним із наступних станів/захворювань: порушення толерантності до глюкози, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія; 2) пацієнти з ожирінням або надмірною масою тіла з недостатньо контрольованим цукровим діабетом типу 2 (значення HbА1c у діапазоні 7-10%), до початку дослідження для корекції HbА1c у цих пацієнтів застосовували: дієту та фізичні вправи, метформін,препарати сульфонілсечовини, глітазону окремо або у будь-яких комбінаціях; 3) пацієнти з ожирінням з обструктивним апное середнього або тяжкого ступеня; 4) пацієнти з ожирінням або надмірною масою тіла та супутньою артеріальною гіпертензією або дисліпідемією, які досягли зниження маси тіла не менше ніж на 5% за допомогою низькокалорійної дієти. Маса тіла Більше виражене зниження маси тіла було досягнуто у пацієнтів з ожирінням/надлишковою масою тіла, які отримували препарат Саксенда®, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, у всіх досліджених групах, у т.ч. з наявністю або відсутністю порушення толерантності до глюкози, цукровим діабетом типу 2 та обструктивним апное середнього або тяжкого ступеня. У дослідженні 1 (пацієнти з ожирінням та надмірною масою тіла, з наявністю або відсутністю порушення толерантності до глюкози) зниження маси тіла становило 8% у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда у порівнянні з 2,6% у групі плацебо. У дослідженні 2 (пацієнти з ожирінням та надмірною масою тіла з цукровим діабетом типу 2) зниження маси тіла склало 5,9% у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 2% у групі плацебо. У дослідженні 3 (пацієнти з ожирінням та надмірною масою тіла з обструктивним апное середнього або тяжкого ступеня) зниження маси тіла склало 5,7% у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 1,6% у групі плацебо. У дослідженні 4 (пацієнти з ожирінням та надмірною масою тіла після попередньої втрати маси тіла не менше ніж 5%) подальше зниження маси тіла становило 6,3% у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 0,2% у групі плацебо. У дослідженні 4 більша кількість пацієнтів зберегла втрату маси тіла, яка була досягнута до початку лікування препаратом Саксенда® у порівнянні з плацебо (81,4 та 48,9% відповідно). Крім того, у всіх досліджених популяціях більша частина пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, досягли зниження маси тіла не менше ніж на 5% і більш ніж на 10% порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У дослідженні 1 (пацієнти з ожирінням та надмірною масою тіла з наявністю або відсутністю порушення толерантності до глюкози) зниження маси тіла не менше ніж 5% на 56-й нед терапії відмічено у 63,5% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 26,6% у групі плацебо. Співвідношення пацієнтів, у яких зниження маси тіла на 56 тижнів терапії досягло більш ніж 10%, становить 32,8% у групі пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 10,1% у групі плацебо. Загалом зниження маси тіла відбулося у приблизно 92% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з приблизно 65% у групі плацебо. Зниження маси тіла після 12 тижнів терапії препаратом Саксенда® Пацієнти з ранньою відповіддю на терапію були визначені як пацієнти, у яких було досягнуто зниження маси тіла не менше ніж на 5% після 12 тижнів терапії (4 тижні збільшення дози та 12 тижнів терапії в дозі 3 мг). У двох дослідженнях (пацієнти з ожирінням або надмірною масою тіла без та з цукровим діабетом типу 2) у 67,5 та 50,4% пацієнтів було досягнуто зниження маси тіла не менше ніж на 5% після 12 тижнів терапії. При продовженні терапії препаратом Саксенда® (до 1 року) 86,2% з цих пацієнтів досягли зниження маси тіла не менше ніж на 5% та 51% – не менше ніж на 10%. Середнє зниження маси тіла цих пацієнтів, які завершили дослідження, становило 11,2% проти вихідним значенням. У пацієнтів, які досягли зниження маси тіла менш ніж на 5% після 12 тижнів терапії в дозі 3 мг і завершили дослідження (1 рік), середнє зниження маси тіла становило 3,8%. Контроль глікемії Терапія препаратом Саксенда® суттєво покращувала глікемічні показники в субпопуляціях з нормоглікемією, порушенням толерантності до глюкози (середнє зниження HbА1с – 0,3%) та цукровим діабетом типу 2 (середнє зниження HbA1c – 1,3%) порівняно з плацебо - 0,1 та 0,4% відповідно). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози цукровий діабет типу 2 розвинувся у меншої кількості пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з групою плацебо (0,2 та 1,1% відповідно). У більшої кількості пацієнтів із порушенням толерантності до глюкози спостерігався зворотний розвиток цього стану порівняно з групою плацебо (69,2 та 32,7% відповідно). У дослідженні за участю пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 69,2 та 56,5% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, досягли цільового значення HbА1с Кардіометаболічні параметри У дослідженні за участю пацієнтів з ожирінням або надмірною масою тіла з або без порушення толерантності до глюкози при застосуванні препарату Саксенда® спостерігалося суттєве зниження сАД (на 4,3 проти 1,5 пункту), дАД (на 2,7 проти 1,8 пункту) ), кола талії (на 8,2 проти 4 см) та значна зміна концентрації ліпідів натще (зниження загального Хс на 3,2 проти 0,9%; зниження ЛПНГ на 3,1 проти 0,7%; збільшення ЛПВП на 2, 3 проти 0,5%, зниження тригліцеридів на 13,6 проти 4,8% порівняно з плацебо. Індекс апное-гіпное При застосуванні препарату Саксенда® спостерігалося суттєве зниження порівняно з плацебо тяжкості обструктивного апное, що оцінювалось зі зменшення індексу апное-гіпное (ІАГ) на 12,2 та 6,1 випадків на годину відповідно. Імуногенність З урахуванням потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до ліраглутиду після терапії препаратом Саксенда®. У клінічних дослідженнях у 2,5% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда, з'явилися антитіла до ліраглутиду. Утворення антитіл не спричинило зниження ефективності препарату Саксенда®. Оцінка серцево-судинних явищ Значні небажані серцево-судинні явища (МАСЕ) були оцінені групою зовнішніх незалежних експертів та визначені як несмертельний інфаркт міокарда, несмертельний інсульт та смерть через серцево-судинну патологію. У всіх довгострокових клінічних дослідженнях із застосуванням препарату Саксенда® було відмічено 6 МАСЕ у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, та 10 МАСЕ – у отримували плацебо. Відношення ризиків та 95% ДІ при порівнянні препарату Саксенда® та плацебо склало 0,31 [0,1; 0,92]. У клінічних дослідженнях 3-ї фази спостерігалося збільшення ЧСС у середньому на 2,5 уд/хв (від 1,6 до 3,6 уд/хв в окремих дослідженнях) у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®. Найбільше збільшення ЧСС спостерігалося після 6 тижнів терапії. Це збільшення було оборотним і зникало після припинення терапії ліраглутидом. Результати оцінки пацієнтів Препарат Саксенда® у порівнянні з плацебо покращував оцінки, що визначаються пацієнтами, за окремими показниками. Було відзначено значне поліпшення загальної оцінки спрощеного опитувальника впливу маси тіла на якість життя (IWQoL-Lite) і всіх шкал опитувальника для оцінки якості життя SF-36, що вказує на позитивний вплив на фізичний та психологічний компонент якості життя. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей були виявлені пухлини С-клітин щитовидної залози, які не призводили до летального результату. Нетоксична доза (NOAEL) у щурів не встановлена. У мавп, які отримували терапію протягом 20 місяців, розвиток цих пухлин не спостерігалося. Результати, отримані в ході досліджень на гризунах, обумовлені тим, що гризуни виявляють особливу чутливість щодо опосередкованого рецептором ГПП-1 не специфічного генотоксичного механізму. Значимість даних для людини є низькою, проте не може бути повністю виключена. Поява інших новоутворень, пов'язаних із терапією, відзначено не було. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого несприятливого ефекту препарату на фертильність, але було відзначено незначне збільшення частоти ранньої ембріональної смерті при застосуванні найвищих доз препарату. Введення ліраглутиду в середині гестаційного періоду викликало зменшення маси тіла матері та зростання плода з невивченим до кінця впливом на ребра у щурів, а у кролів – відхилення у будові скелета. Зростання новонароджених у щурів було знижено під час терапії ліраглутидом, і це зниження зберігалося після закінчення грудного вигодовування у групі, яка отримувала високі дози препарату. Невідомо, чим зумовлено таке зниження зростання новонароджених особин щурів - зниженням споживання калорій материнськими особинами або прямим впливом ГПП-1 на плід/новонароджених.Показання до застосуванняЯк доповнення до низькокалорійної дієти та посиленого фізичного навантаження для тривалого застосування з метою корекції маси тіла у дорослих пацієнтів з ІМТ: ≥30 кг/м2 (ожиріння) або ≥27 кг/м2 таПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ліраглутиду або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, зокрема. у сімейному; множинна ендокринна неоплазія ІІ типу; тяжка депресія, суїцидальні думки або поведінка, у т.ч. в анамнезі; порушення функції нирок тяжкого ступеня; порушення функції печінки тяжкого ступеня; серцева недостатність III–IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA); одночасне застосування інших препаратів для корекції маси тіла; одночасне застосування з інсуліном; вторинне ожиріння на фоні ендокринологічних захворювань або розладів харчової поведінки, або на фоні застосування лікарських засобів, які можуть призвести до збільшення маси тіла; запальні захворювання кишечника та діабетичний парез шлунка (досвід застосування препарату Саксенда® у пацієнтів обмежений). Застосування ліраглутиду у таких пацієнтів не рекомендується, оскільки воно пов'язане з транзиторними небажаними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, блювання та діарею; період вагітності; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю класу I–II відповідно до класифікації NYHA, порушення функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості, панкреатиту в анамнезі, захворювань щитовидної залози; у пацієнтів віком ≥75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Саксенда у вагітних жінок обмежені. У дослідженнях на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність (див. Доклінічні дані з безпеки). Потенційний ризик для людини невідомий. Застосування препарату Саксенда у період вагітності протипоказане. При плануванні або настанні вагітності терапію препаратом Саксенда необхідно припинити. Невідомо, чи ліраглутид проникає в грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було продемонстровано, що проникнення ліраглутиду та структурно близьких метаболітів у грудне молоко є низьким. У доклінічних дослідженнях було продемонстровано пов'язане з терапією уповільнення зростання новонароджених щурів, які перебувають на грудному вигодовуванні. У зв'язку з відсутністю досвіду застосування препарат Саксенда протипоказаний під час грудного вигодовування.Побічна діяПрограма клінічних досліджень препарату Саксенда® складається з 5 завершених клінічних досліджень, у яких взяли участь 5813 пацієнтів з ожирінням або надмірною масою тіла і, як мінімум, з одним пов'язаним з надлишковою масою тіла супутнім захворюванням. В цілому, порушення з боку шлунково-кишкового тракту були найпоширенішими побічними ефектами під час терапії препаратом Саксенда®. Нижче наведено перелік небажаних реакцій, зареєстрованих у ході клінічних досліджень. Небажані реакції розподілені по групам відповідно до систем органів MedDRA та частоти. Частота визначена так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, запор; часто - сухість у роті, диспепсія, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, відрижка, здуття живота; нечасто – панкреатит. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіпоглікемія; нечасто – дегідратація. Порушення психіки: часто безсоння. З боку нервової системи: часто запаморочення, дисгевзія. Серце: нечасто – тахікардія. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – холелітіаз; нечасто – холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто - реакції у місці введення, астенія, стомлюваність; нечасто – нездужання. Опис окремих небажаних реакцій Гіпоглікемія у пацієнтів без цукрового діабету типу 2. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з надмірною масою тіла або ожирінням без цукрового діабету типу 2, які отримували терапію препаратом Саксенда® у поєднанні з дієтою та фізичними навантаженнями, тяжких гіпоглікемій (вимагають надання допомоги третьою особою) не було. Про симптоми гіпоглікемії повідомляли 1,6% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, та 1,1% пацієнтів, які отримували плацебо; однак ці випадки не були підтверджені вимірюванням концентрації глюкози крові. Найчастіше відзначалася легка гіпоглікемія. Гіпоглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з надмірною масою тіла або ожирінням та цукровим діабетом типу 2, які отримували терапію препаратом Саксенда® у поєднанні з дієтою та фізичними навантаженнями, випадки тяжкої гіпоглікемії (вимагають надання допомоги) були відзначені у 0,7% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, і лише у пацієнтів, які одночасно отримували терапію похідними сульфонілсечовини. Також у цій групі пацієнтів підтверджена гіпоглікемія (концентрація глюкози ≤3,9 ммоль/л у поєднанні з симптомами) була відзначена у 43,6% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, та 27,3% пацієнтів, які отримували плацебо. Серед пацієнтів, які не отримували одночасно сульфонілсечовини, підтверджена гіпоглікемія була відзначена у 15,7% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®,та у 7,6% пацієнтів, які отримували плацебо. Небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Більшість реакцій з боку шлунково-кишкового тракту були легким або середнім ступенем тяжкості, минущими і, в більшості випадків, не призводили до припинення терапії. Реакції зазвичай виникали у перші тижні терапії, та їх прояви поступово зменшувалися протягом кількох днів чи тижнів під час продовження терапії. У пацієнтів віком ≥65 років можуть спостерігатися більш виражені прояви небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту під час терапії препаратом Саксенда®. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну ≥30 мл/хв) можуть спостерігатися більш виражені прояви небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту під час терапії препаратом Саксенда®. Алергічні реакції. Було відмічено кілька випадків анафілактичних реакцій з такими симптомами, як артеріальна гіпотензія, серцебиття, задишка або периферичні набряки. Анафілактичні реакції потенційно можуть бути загрозливими для життя. Реакції у місці введення. У пацієнтів, які отримували препарат Саксенда, були описані реакції в місці введення. Ці реакції, як правило, були легким, носили транзиторний характер і в більшості випадків зникали при продовженні терапії. Тахікардія. У клінічних дослідженнях тахікардія була відзначена у 0,6% пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, та у 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо. Більшість явищ були легким або середнім ступенем тяжкості. Явлення були поодинокими і здебільшого проходили при продовженні терапії препаратом Саксенда®.Взаємодія з лікарськими засобамиОцінка лікарської взаємодії in vitro. Була продемонстрована дуже низька здатність ліраглутиду до фармакокінетичних взаємодій з іншими діючими речовинами, зумовленим метаболізмом у системі цитохрому Р450 (CYP) та зв'язуванням із білками плазми крові. Оцінка лікарської взаємодії in vivo. Невелика затримка спорожнення шлунка при застосуванні ліраглутиду може впливати на всмоктування препаратів, що одночасно застосовуються для прийому внутрішньо. У дослідженнях взаємодії не було продемонстровано якесь клінічно значуще уповільнення всмоктування, тому корекція дози препаратів не потрібна. Дослідження взаємодії проводили із застосуванням ліраглутиду у дозі 1,8 мг. Вплив на швидкість спорожнення шлунка був однаковим при застосуванні ліраглутиду у дозі 1,8 мг та 3 мг (AUC0–300 хв парацетамолу). У кількох пацієнтів, які отримували ліраглутид, було відмічено щонайменше один епізод важкої діареї. Діарея може впливати на всмоктування одночасно застосовуваних лікарських препаратів для внутрішнього застосування. Варфарин та інші похідні кумарину. Досліджень взаємодії не проводили. Клінічно значуща взаємодія з діючими речовинами з низькою розчинністю або з вузьким терапевтичним індексом, таким як варфарин, не може бути виключена. Після початку лікування препаратом Саксенда® у пацієнтів, які отримують варфарин або інші похідні кумарину, рекомендується більш частий контроль MHO. Парацетамол (ацетамінофен). Ліраглутид не змінював загальну експозицію парацетамолу після одноразової дози 1000 мг. Cmax парацетамолу було знижено на 31%, а медіана Tmax збільшено на 15 хв. Корекція дози при супутньому застосуванні парацетамолу не потрібна. Аторвастатин. Ліраглутид не змінював загальну експозицію аторвастатину після застосування одноразової дози аторвастатину 40 мг. Тому корекція дози аторвастатину при застосуванні у поєднанні з ліраглутидом не потрібна. Cmax аторвастатину була знижена на 38%, а медіана Tmax збільшена з 1 до 3 годин при застосуванні ліраглутиду. Гризеофульвін. Ліраглутид не змінював загальну експозицію гризеофульвіну після застосування одноразової дози гризеофульвіну 500 мг. Cmax гризеофульвіну було збільшено на 37%, а медіана Tmax не змінилася. Корекція дози гризеофульвіну та інших сполук з низькою розчинністю та високою проникною здатністю не потрібна. Дігоксин. Застосування одноразової дози дигоксину 1 мг у поєднанні з ліраглутидом призвело до зменшення AUC дигоксину на 16%, зменшення Cmax на 31%. Медіана Tmax збільшилася з 1 до 1,5 год. З урахуванням даних результатів корекція дози дигоксину не потрібна. Лізіноприл. Застосування одноразової дози лізиноприлу 20 мг у поєднанні з ліраглутидом призвело до зменшення AUC лізиноприлу на 15%, зменшення Cmax на 27%. Медіана Tmax лізиноприлу збільшилася з 6 до 8 год. З урахуванням даних результатів корекція дози лізиноприлу не потрібна. Пероральні гормональні контрацептивні засоби. Ліраглутид призводив до зменшення Cmax етинілестрадіолу та левоноргестрелу на 12 і 13% відповідно після застосування одноразової дози перорального гормонального контрацептивного препарату. Tmax обох лікарських речовин на фоні застосування ліраглутиду збільшувався на 1,5 год. Таким чином, не очікується вплив на контрацептивний ефект при сумісному застосуванні з ліраглутидом. Несумісність. Лікарські речовини, додані до препарату Саксенда можуть викликати руйнування ліраглутиду. У зв'язку з відсутністю досліджень сумісності цей лікарський препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиП/к. Препарат не можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Препарат Саксенда® вводять один раз на добу будь-коли, незалежно від їди. Його слід вводити в ділянку живота, стегна чи плеча. Місце та час ін'єкції може бути змінено без корекції дози. Тим не менш, бажано робити ін'єкції приблизно в той самий час доби після вибору найбільш зручного часу. Дози. Початкова доза становить 0,6 мг на добу. Дозу збільшують до 3 мг на добу, додаючи по 0,6 мг з інтервалами не менше 1 тиж для поліпшення шлунково-кишкової переносимості (див. таблицю). Якщо зі збільшенням дози нова погано переноситься пацієнтом протягом 2 тижнів поспіль, слід розглянути питання припинення терапії. Застосування препарату у добовій дозі більше 3 мг не рекомендується. Показники Доза, мг Тижня Збільшення дози протягом 4 тижнів 0,6 1-а 1,2 2-а 1,8 3-тя 2,4 4-та Терапевтична доза 3 Терапію препаратом Саксенда слід припинити, якщо після 12 тижнів застосування препарату в дозі 3 мг на добу втрата в масі тіла склала менше 5% від вихідного значення. Необхідність продовження терапії слід щорічно переглядати. Пропущена доза. Якщо після звичайного часу введення дози пройшло менше 12 годин, пацієнт повинен ввести нову якнайшвидше. Якщо до звичайного часу введення наступної дози залишилося менше 12 годин, пацієнт не повинен вводити пропущену, а відновити введення препарату з наступної запланованої дози. Не слід вводити додаткову або підвищену дозу для компенсації пропущеної. Пацієнти з цукровим діабетом типу 2. Препарат Саксенда не слід застосовувати в комбінації з іншими агоністами рецепторів ГПП-1. На початку терапії препаратом Саксенда® рекомендується зменшити дози одночасно застосовуваних секретагогів інсуліну (таких як препарати сульфонілсечовини) для зменшення ризику розвитку гіпоглікемії. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (≥65 років). Корекція дози з урахуванням віку не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком ≥75 років обмежений, застосовувати препарат у таких пацієнтів потрібно з обережністю. Ниркова недостатність. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня (Cl креатиніну ≥30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Є обмежений досвід застосування препарату Саксенда у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (Cl креатиніну Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості дози не потрібно. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості препарат слід застосовувати з обережністю. Застосування препарату Саксенда у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня протипоказано. Діти. Застосування препарату Саксенда® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності. Перед використанням попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Саксенда слід уважно прочитати цю інструкцію. Використовувати шприц-ручку лише після того, як пацієнт навчився нею користуватися під керівництвом лікаря чи медсестри. Перевірити маркування на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Саксенда® 6 мг/мл, а потім уважно вивчити наведені нижче ілюстрації, на яких показано деталі шприц-ручки та голки. Якщо пацієнт слабкозорий або має серйозні проблеми із зором, і він не може розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовувати шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти може людина без порушень зору, навчена правильному використанню попередньо заповненої шприц-ручки із препаратом Саксенда®. Попередньо заповнена шприц-ручка містить 18 мг ліраглутиду та дозволяє вибрати дозу 0,6 мг, 1,2 мг, 1,8 мг, 2,4 мг та 3,0 мг. Шприц-ручка Саксенда® розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Голки не входять до упаковки. Важлива інформація. Звернути увагу на інформацію, зазначену як важливу, це необхідно для безпечного використання шприц-ручки. Попередньо заповнена шприц-ручка із препаратом Саксенда® та голка. I. Підготовка шприц-ручки з голкою для використання Перевірити назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Саксенда®. Це особливо важливо, якщо пацієнт застосовує різні ін'єкційні препарати. Застосування неправильного препарату може бути шкідливим для здоров'я. Зняти ковпачок із шприц-ручки. Переконатись, що розчин у шприц-ручці прозорий та безбарвний. Подивитися у вікно шкали залишку. Якщо препарат каламутний, шприц-ручку не можна використовувати. Взяти нову одноразову голку та видалити захисну наклейку. Одягти голку на шприц-ручку і повернути її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зняти зовнішній ковпачок голки, але не викидати його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку. Зняти та викинути внутрішній ковпачок голки. Якщо пацієнт спробує надягти внутрішній ковпачок назад на голку, він може вколотися. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, проте пацієнт все одно повинен перевірити надходження препарату, якщо використовується нова шприц-ручка вперше. Не слід приєднувати нову голку до того часу, поки пацієнт нічого очікувати готовий зробити ін'єкцію. Важлива інформація. Завжди використовувати нову голку для кожної ін'єкції, щоб уникнути закупорки голки, зараження, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовувати голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. ІІ. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою нової шприц-ручки перевірити надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, то перейти до операції III «Встановлення дози». Повертати селектор дози доти, доки в індикаторному вікні символ перевірки надходження препарату (vvw) не порівняється з вказівником дози. Тримати шприц-ручку голкою вгору. Натиснути пускову кнопку та утримувати її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до нуля. "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, необхідно повторити операцію ІІ "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину не з'явилася, слід поміняти голку та повторити цю операцію. Якщо крапля розчину препарату Саксенда так і не з'явилася, слід утилізувати шприц-ручку та використовувати нову. Важлива інформація. Перед використанням нової шприц-ручки вперше необхідно переконатися, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дозування рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо пацієнт не перевірить надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою нової шприц-ручки, він може не ввести необхідну дозу і очікуваний ефект препарату Саксенда не буде досягнутий. ІІІ. Встановлення дози Повертати селектор дози, щоб набрати необхідну пацієнтові дозу (0,6 мг, 1,2 мг, 1,8 мг, 2,4 мг або 3 мг). Якщо дозу було встановлено неправильно, повертайте селектор дози вперед або назад, доки не буде встановлено правильну дозу. Максимальна доза, яку можна встановити становить 3 мг. Селектор дози дає змогу змінити дозу. Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть кількість мг препарату у вибраній пацієнтом дозі. Пацієнт може набрати до 3 мг на дозу. Якщо у шприц-ручці, що використовується, міститься менше 3 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж у віконці з'явиться 3. При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози (вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість мг препарату, що залишилася в шприц-ручці). Не слід рахувати ці клацання. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією перевіряти, скільки препарату пацієнт набрав за лічильником і вказівником дози. Не слід рахувати клацання шприц-ручки. Шкала залишку показує приблизну кількість розчину, що залишився в шприц-ручці, тому її не можна використовувати для відмірювання дози препарату. Не намагатись вибрати інші дози, крім доз 0,6; 1,2; 1,8; 2,4 або 3 мг. Цифри в індикаторному вікні повинні знаходитись навпроти вказівника дозування - таке положення гарантує, що пацієнт отримає правильну дозу препарату. Скільки препарату лишилося? Шкала залишку показує приблизну кількість препарату, що залишився в шприц-ручці Щоб точно визначити скільки препарату залишилося, використовувати лічильник дози. Повертати селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує «3», у шприц-ручці залишилося щонайменше 3 мг препарату. Якщо лічильник дози показує менше "3", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 3 мг. Якщо необхідно ввести більше препарату, ніж залишилося в шприц-ручці Тільки якщо пацієнта навчили лікаря або медсестру, він може розділити дозу препарату між двома шприц-ручками. Використовувати калькулятор, щоб спланувати дози, як рекомендовано лікарем або медсестрою. Важлива інформація. Необхідно бути дуже уважним, щоб розрахувати дозу. Якщо немає впевненості, як правильно розділити дозу при використанні двох шприц-ручок, слід встановити та ввести повну дозу за допомогою нової шприц-ручки. IV. Введення препарату Ввести голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться в полі зору пацієнта. Не торкатися лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натиснути пускову кнопку до упору та утримувати її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже «0». "0" повинен знаходитися точно напроти вказівника дози. При цьому пацієнт може почути чи відчути клацання. Утримувати голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до нульової позначки, і повільно рахувати до 6. Якщо пацієнт витягне голку з-під шкіри раніше, він побачить, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Витягти голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притиснути до місця уколу ватний тампон. Не масажувати місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально та не впливає на дозу препарату, яка була введена. Важлива інформація. Завжди звірятися з показаннями лічильника дози, щоб знати, скільки препарату Саксенда® введено. Утримувати пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже «0». Як виявити закупорку чи пошкодження голки? Якщо після довгого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "0", це може означати закупорку або пошкодження голки. Це означає, що пацієнт не отримав препарат, навіть якщо лічильник доз змінив положення вихідної дози, яку пацієнт встановив. Що робити із закупореною голкою? Зняти голку як описано в операції V «Після завершення ін'єкції» та повторити всі кроки, починаючи з операції I «Підготовка шприц-ручки та нової голки». Слід переконатися, що встановлено необхідну пацієнтові дозу. Ніколи не торкатися лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. V. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, ввести кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно вдягнути ковпачок на голку. Відгвинтити голку і викинути її, дотримуючись запобіжних заходів, згідно з інструкцією лікаря або медсестри. Після кожної ін'єкції надягати на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди необхідно викидати голку після кожної ін'єкції, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка буде закупорена, пацієнт не зможе запровадити препарат. Викидати порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою, відповідно до рекомендацій, даних лікарем, медсестрою, фармацевтом або відповідно до місцевих вимог. Важлива інформація. Щоб уникнути випадкових уколів голкою, ніколи не намагайтеся надягти внутрішній ковпачок назад на голку. Завжди видаляти голку зі шприц-ручки після кожної ін'єкції. Це дозволить уникнути закупорки голки, зараження, інфікування, витікання розчину та запровадження неправильної дози препарату. Зберігати шприц-ручку та голки в недоступному для всіх, особливо для дітей місці. Ніколи не передавати свою шприц-ручку з препаратом та голки до неї іншим особам. Особи, які здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб уникнути випадкових уколів та перехресного інфікування. Догляд за шприц-ручкою Не залишати шприц-ручку в автомобілі або будь-якому іншому місці, де вона може піддаватися впливу надто високих або надто низьких температур. Не застосовувати препарат Саксенда, якщо він був заморожений. У цьому випадку очікуваного ефекту від застосування препарату не буде досягнуто. Захищати шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та всіх видів рідин. Не мити шприц-ручку, не занурювати її в рідину і не змащувати. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо пацієнт упустив шприц-ручку або сумнівається у її справності, слід приєднати нову голку та перевірити надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не допускається повторне наповнення шприц-ручки. Порожню шприц-ручку слід одразу викинути. Не намагатися самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини.ПередозуванняЗа даними клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування ліраглутиду, були зареєстровані випадки передозування (вводилася доза 72 мг, що у 24 рази більше за рекомендовану для корекції маси тіла). Також зареєстровано один випадок, коли вводилася шестиразова доза (18 мг на добу) протягом 7 місяців. Симптоми: ці випадки передозування супроводжувалися сильною нудотою, блюванням та діареєю, але у всіх випадках стан пацієнтів відновився без ускладнень. У жодному разі був відзначено важкої гіпоглікемії. Лікування: проведення відповідної симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з цукровим діабетом не можна застосовувати препарат Саксенда як заміну інсуліну. Серцево-судинна недостатність. Досвід застосування у пацієнтів із ХСН класу I–II відповідно до класифікації NYHA обмежений, тому препарат Саксенда® слід застосовувати з обережністю. панкреатит. Застосування агоністів рецепторів ГПП-1 асоціювалося із ризиком розвитку гострого панкреатиту. Повідомлялося про декілька випадків розвитку гострого панкреатиту при застосуванні ліраглутиду. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. У разі підозри на розвиток панкреатиту застосування препарату Саксенда слід припинити; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію відновлювати не слід. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. Холелітіаз та холецистит. У клінічних дослідженнях була відзначена більш висока частота розвитку холелітіазу та холециститу у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Це може бути частково пояснено тим, що зниження маси тіла може збільшити ризик розвитку холелітіазу та, отже, холециститу. Холелітіаз та холецистит можуть призвести до госпіталізації та холецистектомії. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми холелітіазу та холециститу. Захворювання щитовидної залози. У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 були відмічені небажані явища з боку щитовидної залози, включаючи збільшення концентрації кальцитоніну в сироватці крові, зоб та новоутворення щитовидної залози, особливо у пацієнтів, які вже мають захворювання щитовидної залози. У пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози препарат Саксенда слід застосовувати з обережністю. У постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували ліраглутид, було виявлено випадки медулярного раку щитовидної залози. Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення медулярного раку щитовидної залози із застосуванням ліраглутиду у людини. Препарат Саксенда протипоказаний до застосування у пацієнтів з медулярним раком щитовидної залози в анамнезі, в т.ч. сімейному, та множинній ендокринній неоплазії II типу. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик медулярного раку щитовидної залози та про симптоми пухлини щитовидної залози (ущільнення в ділянці шиї, дисфагія, задишка, непрохідна захриплість голосу). Поточний контроль концентрації кальцитоніну в сироватці крові або УЗД щитовидної залози не має суттєвого значення для раннього виявлення медулярного раку щитовидної залози у пацієнтів, які застосовують препарат Саксенда®. Значне підвищення концентрації кальцитоніну в сироватці може свідчити про наявність медулярного раку щитовидної залози, пацієнти з медулярним раком щитовидної залози зазвичай мають концентрацію кальцитоніну більше 50 нг/л. При виявленні підвищення концентрації кальцитоніну в сироватці необхідно провести подальше обстеження пацієнта. Пацієнти з вузлами щитовидної залози, які були виявлені при медогляді або УЗД щитовидної залози, також повинні бути додатково обстежені. ЧСС. У клінічних дослідженнях відзначалося збільшення ЧСС. Клінічна значущість збільшення ЧСС при застосуванні препарату Саксенда®, особливо у пацієнтів із серцевими та цереброваскулярними захворюваннями, залишається неясною через обмежений досвід застосування препарату у цих пацієнтів. Слід проводити контроль ЧСС з інтервалами, що відповідають звичайній клінічній практиці. Пацієнтів слід проінформувати про симптоми тахікардії (відчуття серцебиття або відчуття прискореного серцебиття у спокої). У пацієнтів із клінічно значущою постійною тахікардією у стані спокою слід припинити терапію препаратом Саксенда®. Зневоднення. Ознаки та симптоми зневоднення, включаючи порушення функції нирок та гостру ниркову недостатність, були відзначені у пацієнтів, які отримували агоністи рецепторів ГПП-1. Пацієнти, які отримують препарат Саксенда®, повинні бути поінформовані про потенційний ризик зневоднення, пов'язаного з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, та про необхідність профілактики гіповолемії. Гіпоглікемія у пацієнтів з надмірною масою тіла або ожирінням та цукровим діабетом типу 2. Ризик розвитку гіпоглікемії може бути вищим у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які отримують препарат Саксенда® у комбінації з похідними сульфонілсечовини. Цей ризик може бути зменшений шляхом зниження дози похідної сульфонілсечовини. Додавання препарату Саксенда до терапії у пацієнтів, які отримують інсулін, не оцінювали. Суїцидальні думки та поведінка. У ході клінічних досліджень 6 (0,2%) з 3384 пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, повідомили про появу суїцидальних думок, один із пацієнтів зробив спробу суїциду. У пацієнтів (1941 особа), які отримували плацебо, це не було відзначено. Пацієнтів необхідно контролювати щодо появи або погіршення депресії, суїцидальних думок або поведінки та/або будь-яких несподіваних змін у настрої або поведінці. У пацієнтів із суїцидальними думками або поведінкою застосування препарату Саксенда слід припинити. Протипоказано застосовувати препарат Саксенда у пацієнтів із суїцидальними спробами або активними суїцидальними думками в анамнезі. Рак грудей. У ході клінічних досліджень повідомлялося про підтверджений рак грудей у ​​14 (0,6%) з 2379 жінок, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 3 (0,2%) з 1300 жінок, які отримували плацебо, включаючи інвазивний рак (11 випадків у жінок, які отримували препарат Саксенда®, та 3 випадки у жінок, які отримували плацебо) та внутрішньопротокова карцинома in situ (3 випадки у жінок, які отримували препарат Саксенда®, та 1 випадок у жінки, яка отримувала плацебо). Більшість випадків раку були естроген-і прогестеронзалежними. Неможливо визначити, чи були ці випадки пов'язані із застосуванням препарату Саксенда через їхню невелику кількість. Крім того, немає достатніх даних, щоб визначити, чи Саксенда® впливає на вже існуючі новоутворення молочної залози. Папілярний рак щитовидної залози. У ході клінічних досліджень повідомлялося про підтверджену папілярну карциному щитовидної залози у 7 (0,2%) з 3291 пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з відсутністю її у групі пацієнтів, які отримували плацебо (1843 пацієнти). З усіх випадків 4 карциноми були менше 1 см у найбільшому діаметрі та 4 були діагностовані за результатами гістології після проведеної за медичними показаннями тиреоїдектомії. Неоплазії ободової та прямої кишки. У ході клінічних досліджень повідомлялося про підтверджені доброякісні неоплазії ободової та прямої кишки (переважно аденомах ободової кишки) у 17 (0,5%) з 3291 пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, порівняно з 4 (0,2%) з 1843 пацієнтів, отримували плацебо. Було зареєстровано два підтверджені випадки злоякісної карциноми ободової та прямої кишки (0,1%) у пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, та жодного у пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення серцевої провідності. У ході клінічних досліджень у 11 (0,3%) з 3384 пацієнтів, які отримували препарат Саксенда®, повідомлялося про розвиток порушень серцевої провідності, таких як AV блокада 1-го ступеня, блокада правої ніжки пучка Гіса або блокада лівої ніжки пучка Гіса. У пацієнтів (1941 особа), які отримували плацебо, про розвиток порушень серцевої провідності не повідомлялося. Фертильність. За винятком незначного зменшення кількості живих зародків, результати досліджень тварин не вказують на наявність несприятливого впливу на фертильність. Посібник із застосування. Препарат Саксенда® не можна застосовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозора та безбарвна або майже безбарвна рідина. Препарат Саксенда не можна застосовувати, якщо він був заморожений. Препарат Саксенда можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм. Шприц-ручка призначена для використання з одноразовими голками НовоФайн або НовоТвіст. Ін'єкційні голки не включені в упаковку. Пацієнт повинен бути проінформований про те, що використану голку слід викидати після кожної ін'єкції, а також про те, що не можна зберігати шприц-ручку із приєднаною голкою. Такий захід дозволить запобігти блокуванню голок, забруднення, інфікування та витікання препарату зі шприц-ручки та гарантує точність дозування. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Препарат Саксенда не впливає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з ризиком розвитку гіпоглікемії при застосуванні препарату, особливо при комбінованому застосуванні з препаратами сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Гозогліптин малат 40,986 мг (у перерахунку на гозогліптин 30 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 260,676 мг, кальцій гідрофосфат 130,338 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 13,500 мг, стеарат магнію 4,500 мг; Плівкова оболонка: Опадрай II Білий 18,000 мг (полівініловий спирт 40,0%, діоксид титану 25,0%, макрогол 20,2%, тальк 14,8%). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг та 30 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 28 таблеток у поліетиленовий флакон для лікарських засобів, закупорений поліпропіленовою кришкою з вологопоглиначем. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – дипептидилпептидази-4 інгібітор.ФармакокінетикаГозогліптин швидко всмоктується при внутрішньому прийомі з абсолютною біодоступністю більше 99%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається протягом 1 години після прийому. Середні концентрації в плазмі збільшуються пропорційно збільшенню дози. Зниження концентрації гозогліптину в плазмі крові після досягнення Сmах носить двофазний характер. Всмоктування Прийом їжі має помірний ефект на швидкість всмоктування гозогліптину. Спільне застосування гозогліптину з метформіном не впливає на динаміку їх всмоктування. Розподіл Гозогліптин практично не зв'язується з білками плазми. Метаболізм Основний метаболічний шлях гозогліптину у людини пов'язаний із гідроксилюванням піримідинової групи. Інші метаболіти пов'язані з гідролізом амідів, глюкуронізацією карабамоїлу, кон'югацією з формамідом, кон'югацією з глюкозою та кон'югацією з креатиніном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних ферментів печінки людини відзначалися низькі константи зв'язування та інгібування гозогліптином цитохромів CYP1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виведення Гозогліптин виводиться з організму переважно нирками. Після внутрішнього прийому близько 77% дози гозогліптину виводиться нирками, причому 48,5% - у незміненому вигляді. 10,5% дози виводиться через кишечник, у своїй значна частка посідає метаболіти гозоглиптина. Період напіввиведення (T1/2) після внутрішнього прийому становить близько 20 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У дослідженні з одноразовим введенням гозогліптину в дозі 20 мг відмінності між параметрами фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції нирок у порівнянні з групою пацієнтів з нормальною функцією нирок були виявлені у групах з хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (AUC0-∞ у 1,5 раза) , ніж у групі з нормальною функцією), хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (AUC0-∞ у 2,2 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією), тяжкою нирковою недостатністю (AUC0-∞ у 2,1 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією) та термінальною нирковою недостатністю (AUC0-∞ у 2,8 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією). При зміні функції нирок не відзначено виражених змін Смах. Кліренс при діалізі варіював від 99 до 132 мл/хв і середня частка гозогліптину при прийомі дози 20 мг, виведеного за один 4-годинний сеанс діалізу становила приблизно 26% дози (5,23 мг). Виведення гозогліптину при гемодіалізі виявилося помірним. Після закінчення діалізу не спостерігалося помітного "ефекту рикошету". Фармакокінетичні особливості гозогліптину у дітей віком до 18 років не вивчалися.ФармакодинамікаГозогліптин є активним, високо селективним інгібітором ферменту дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Інгібуючи активність ДПП-4, гозогліптин підвищує концентрацію синтезованих у кишечнику гормонів сімейства інкретинів: глюкогоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП). Збільшення концентрації ГПП-1 та ГІП викликає підвищення чутливості бета-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до підвищення синтезу та секреції інсуліну. Підвищення концентрації ГПП-1 спричиняє підвищення чутливості альфа-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної регуляції секреції глюкагону. Зниження підвищеної секреції глюкагону під час їжі спричиняє зменшення інсулінорезистентності.Зниження концентрації глюкагону на тлі підвищення концентрації інсуліну, зумовлене підвищенням концентрації ГПП-1 та ГІП, спричиняє зменшення продукції глюкози печінкою, що призводить до зниження вмісту глюкози в крові. При застосуванні гозогліптину у понад 750 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу протягом від 12 до 36 тижнів як монотерапія або в комбінації з метформіном відзначалося достовірне тривале зниження концентрації глікованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози крові натще і через 2 год. З огляду на лікування гозоглиптином був відзначено значного зміни маси тіла; частота епізодів гіпоглікемії була мінімальною.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу: як монотерапія у поєднанні з дієтотерапією та фізичними вправами; у складі двокомпонентної комбінованої терапії з метформіном у разі неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та монотерапії цими препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозогліптину або до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; тяжкі порушення функції печінки; хронічна ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості; дитячий вік молодше 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлена); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: у пацієнтів із панкреатитом в анамнезі.Вагітність та лактаціяВ експериментальних доклінічних дослідженнях при застосуванні в дозах, що у 200 разів перевищують рекомендовані у людини, гозогліптин не викликав порушення фертильності, ембріогенезу і не чинив тератогенної дії на плід. Клінічні дослідження безпеки препарату Сатерекс у вагітних не проводились. У зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату Сатерекс під час вагітності протипоказане. Оскільки невідомо, чи проникає гозогліптин у грудне молоко у людини, застосування препарату Сатерекс у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри застосуванні препарату Сатерекс як монотерапія або в комбінації з метформіном більшість небажаних явищ (НЯ) були слабо виражені, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії. Кореляції між частотою НЯ та віком, статтю, етнічною приналежністю, тривалістю застосування або режимом дозування не виявлено. Для оцінки частоти НЯ використовувалися такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, При застосуванні гозогліптину у дозах 20 мг та 30 мг 1 раз на добу частота відміни терапії у зв'язку з розвитком НЯ становила 1,3%. Епізоди гіпоглікемії (безсимптомні або легкого ступеня) спостерігалися у 4,7% пацієнтів на тлі монотерапії гозогліптином та у 4,1% пацієнтів при комбінованій терапії гозогліптином та метформіном. При застосуванні препарату Сатерекс у дозі 20 мг та 30 мг 1 раз на добу як монотерапія На тлі монотерапії гозогліптином НЯ відзначалися у 24,8% пацієнтів; кількість пов'язаних чи можливо пов'язаних явищ спостерігалося у 2,7% пацієнтів; всі явища мали легкий чи середній ступінь тяжкості. Тяжких НЯ зареєстровано не було. Спостерігалися такі НЯ: Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічний дерматит. Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови, сонливість. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто підвищення активності "печінкових" ферментів (АЛТ, ACT). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, почуття втоми. При комбінації препарату Сатерекс у дозі 20 мг та 30 мг 1 раз на добу з метформіном На фоні комбінованої терапії з метформіном НЯ відзначали 23,8% пацієнтів; пов'язані або, можливо, пов'язані з прийомом препарату НЯ спостерігалися у 3,3% пацієнтів; всі явища також мали легкий або середній ступінь тяжкості. Тяжких НЯ зареєстровано не було. Спостерігалися такі НЯ: Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – діарея, диспепсія, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчного міхура: нечасто – холецистит, стеатоз, підвищення активності “печінкових” ферментів (АЛТ, ACT), підвищення білірубіну, поліп жовчного міхура. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиГозогліптин має низький потенціал лікарської взаємодії. Оскільки гозогліптин не є субстратом мікросомальних ферментів печінки, а також не інгібує та не індукує ці ферменти, взаємодія гозогліптину з лікарськими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або індукторами мікросомальних ферментів печінки, є малоймовірною. Клінічно значущої взаємодії гозогліптину з препаратами, що найчастіше застосовуються при лікуванні цукрового діабету 2 типу, не встановлено. Спільне застосування гозогліптину з інсуліном, похідними сульфонілсечовини, тіазолідиндіонами та іншими гіпоглікемічними препаратами, за винятком метформіну, не вивчене.Спосіб застосування та дозиПрепарат Сатерекс приймають внутрішньо 1 раз на день вранці, незалежно від їди. Режим дозування препарату слід підбирати індивідуально залежно від ефективності та переносимості. Рекомендована початкова доза при проведенні монотерапії або у складі двокомпонентної комбінованої терапії з метформіном становить 20 мг на добу. За відсутності досягнення цільових показників концентрації глюкози в крові доза препарату може бути збільшена до 30 мг на добу. При недостатньому клінічному ефекті на фоні застосування максимальної добової добової дози 30 мг для кращого контролю глікемії рекомендується додаткове призначення метформіну. У разі пропуску прийому Сатерексу звичайну дозу слід прийняти якнайшвидше після виявлення факту пропуску. Неприпустимий прийом подвійної дози препарату Сатерекс. Літній вік Не потрібна корекція дози препарату у літніх пацієнтів. Застосування при порушеннях функції печінки Оскільки досвід застосування гозогліптину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки обмежений, препарат не рекомендується призначати при підвищенні АЛТ або ACT >2,5 рази вище за верхню межу норми (ВГН). Застосування у разі порушення функції нирок У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекції дози препарату не потрібні. Препарат Сатерекс не рекомендується застосовувати у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості.ПередозуванняКлінічні дослідження препарату Сатерекс у здорових добровольців показали хорошу переносимість гозогліптину в дозі до 300 мг. Вивчення дози понад 300 мг не проводилось. При одноразовому застосуванні препарату у дозі 300 мг можуть спостерігатися запаморочення, біль у м'язах, сухість у роті. Усі симптоми передозування та зміни лабораторних показників зникають після припинення застосування препарату. У разі передозування необхідно проводити загальноприйняті заходи: промивання шлунка, моніторинг життєвих показників, симптоматична терапія у разі потреби. Можливе виведення препарату з організму за допомогою 3-4-годинного діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Сатерекс у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу протипоказане. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості зменшення дози не потрібне. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкою нирковою недостатністю. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки (АЛТ або ACT >2,5 рази вище від ВГН) у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у даної категорії пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Сатерекс на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не встановлений. У разі розвитку запаморочення на тлі лікування препаратом пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 12.3 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 220.2 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 85F12372 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (5) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 10 мг + 1000 мг від жовтого до темно-жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1073" і "10/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 5 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 6.15 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 226.35 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II рожевий 85F94592 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (10) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 1000 мг від рожевого до темно-рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1071" та "5/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою 1 табл. Активні речовини: гідрохлорид метформіну 500/850/1000 мг; емпагліфлозин 12,5/12,5/12,5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 22,63/47,221/57,76 мг; коповідон - 47,2/80,24/94,4 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний - 2,95/5,015/5,9 мг; магнію стеарат - 4,72/8,024/9,44 Оболонка плівкова: Opadry® фіолетовий (02В200006) (гіпромелоза 2910 - 6/8,5/9,5 мг; макрогол 400 - 0,6/0,85/0,95 мг; титану діоксид - 2,88/4,216/3 ,99 мг; барвник заліза оксид чорний - 0,06/0,017/0,38 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,06/0,017/0,38 мг; тальк - 2,4/3,4/3,8 мг ) - 12/17/19 мг.Опис лікарської формиТаблетки 1000 мг + 12,5 мг: овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою темно-коричнево-фіолетового кольору. З одного боку - гравірування символу компанії Берінгер Інгельхайм і «S12», з іншого боку - гравірування «1000».Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаНижче наведено положення, що відображають фармакокінетичні властивості окремих речовин препарату Синджарді. Емпагліфлозин Всмоктування. Емпагліфлозин після прийому внутрішньо швидко всмоктувався, Cmax емпагліфлозину в плазмі досягалася через 1,5 год. Потім концентрація емпагліфлозину в плазмі знижувалася в 2 фази. Після прийому емпагліфлозину в дозі 10 мг середня величина AUC у період стійкої концентрації в плазмі крові становила 1870 нмоль·ч/л, а величина Cmax – 259 нмоль/л, а після застосування емпагліфлозину в дозі 25 мг/год · 4740 нмоль 687 нмоль/л відповідно. Фармакокінетика емпагліфлозину у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД 2 була загалом аналогічною. У здорових добровольців фармакокінетика емпагліфлозину, що застосовувався у дозі 5 мг 2 рази на день, та емпагліфлозину, що застосовувався у дозі 10 мг 1 раз на день, була порівнянна. Загальна дія емпагліфлозину (AUCss) за 24-годинний період у разі прийому препарату в дозі 5 мг 2 рази на день та в дозі 10 мг 1 раз на день була подібною. Величина Cmax емпагліфлозину, який застосовувався в дозі 5 мг 2 рази на день, була нижчою порівняно з Cmax емпагліфлозину, що застосовувався в дозі 10 мг 1 раз на день, однак у першому випадку відзначалася більш висока базальна концентрація емпагліфлозину в плазмі (Cmin). Прийом їжі не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику емпагліфлозину. Розподіл. Vd у період стійкої концентрації у плазмі крові становив приблизно 73,8 л. Після перорального застосування здоровими добровольцями міченого емпагліфлозину [14C] зв'язування з еритроцитами становило приблизно 36,8%, а з білками плазми – 86,2%. Метаболізм. Основний шлях метаболізму емпагліфлозину у людини – глюкуронідація за участю УДФ-ГТ (UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7). Найчастіше виявленими метаболітами емпагліфлозину є три глюкуронових кон'югати (2-О, 3-О і 6-О глюкуронід). Системний вплив кожного метаболіту невеликий (менше 10% від загального впливу емпагліфлозину). Виведення. T1/2 становив приблизно 12,4 год. У разі застосування емпагліфлозину 1 раз на день стійка концентрація в плазмі досягалася після п'ятої дози. Після перорального застосування міченого емпагліфлозину [14C] у здорових добровольців виводилося приблизно 95,6% дози (через кишечник 41,2% та нирками 54,4%). Через кишечник більша частина міченого препарату виводилася у незміненому вигляді. Нирками у незміненому вигляді виводилася лише половина міченого препарату. Фармакокінетика у особливих популяцій пацієнтів Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю легені (60 Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня (згідно з класифікацією Чайлд-П'ю) значення AUC емпагліфлозину збільшувалися, відповідно, приблизно на 23, 47 та 75%, а значення Cmax відповідно приблизно на 4, 23 та 48% (у порівнянні з пацієнтами із нормальною функцією печінки). ІМТ, стать, раса та вік не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику емпагліфлозину. Діти. Дослідження фармакокінетики емпагліфлозину у дітей не проводились. Метформін Всмоктування. Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із ШКТ досить повно. Частка несформованого метформіну, виявленого в калі, становить 20-30%. Процес всмоктування метформіну характеризується насичуваністю. Передбачається, що фармакокінетика його всмоктування є нелінійною. Cmax (приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль) у плазмі досягається через 2,5 години. При застосуванні в рекомендованих дозах Css метформіну в плазмі крові досягається протягом 24-48 годин і, як правило, не перевищує 1 мкг/мл. Абсолютна біодоступність у здорових добровольців становить 50-60%. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується та затримується. Розподіл. Метформін швидко розподіляється у тканині, практично не зв'язується з білками плазми. Cmax у крові нижче за Cmax у плазмі крові і досягається приблизно за той же час. Метформін проникає у еритроцити. Ймовірно, еритроцити є вторинним компартментом розподілу метформіну. Середній Vd становить 63-276 л. Метаболізм та виведення. Піддається метаболізму дуже слабкою мірою, метаболітів в організмі не виявлено. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Кліренс метформіну у здорових добровольців становить понад 400 мл/хв (у 4 рази більше, ніж Cl креатиніну), що свідчить про наявність активної канальцевої секреції. T1/2 становить приблизно 6,5 год. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок кліренс метформіну зменшується пропорційно Cl креатиніну, відповідно, T1/2 збільшується, концентрація метформіну в плазмі та ризик його кумуляції підвищується. Діти. При одноразовому застосуванні в дозі 500 мг у дітей фармакокінетичні параметри метформіну були подібними до таких у здорових дорослих. При багаторазовому застосуванні в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів у дітей Cmax та AUC0–t метформіну було знижено приблизно на 33 та 40% відповідно в порівнянні з дорослими пацієнтами з цукровим діабетом, які отримували метформін у дозі 500 мг 2 рази. на добу протягом 14 днів. Оскільки доза метформіну підбирається індивідуально на підставі показників глікемічного контролю, отримані дані мають обмежену клінічну значущість.ФармакодинамікаЕмпагліфлозин є оборотним, високоактивним, селективним та конкурентним інгібітором натрійзалежного переносника глюкози типу 2 з величиною концентрації, необхідної для інгібування 50% активності ферменту, що дорівнює 1,3 нмоль. Селективність емпагліфлозину в 5000 разів перевищує селективність натрійзалежного переносника глюкози типу 1, відповідального за абсорбцію глюкози в кишечнику. Крім того, було встановлено, що емпагліфлозин має високу селективність щодо інших переносників глюкози, відповідальних за гомеостаз глюкози в різних тканинах. Натрійзалежний переносник глюкози типу 2 є основним білком-переносником, відповідальним за реабсорбцію глюкози з ниркових клубочків назад у кровотік. Емпагліфлозин покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 (ЦД 2) шляхом зменшення реабсорбції глюкози у нирках. Кількість глюкози, що виділяється нирками за допомогою цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та ШКФ. Інгібування натрійзалежного переносника глюкози типу 2 у пацієнтів із ЦД 2 та гіперглікемією призводить до виведення надлишку глюкози нирками. У ході клінічних досліджень було встановлено, що у пацієнтів з ЦД 2 виведення глюкози нирками збільшувалося відразу після застосування першої дози емпагліфлозину; цей ефект тривав протягом 24 годин. Збільшення виведення глюкози нирками зберігалося до кінця 4-тижневого періоду лікування, складаючи при застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг 1 раз на день у середньому близько 78 г/день. У пацієнтів із ЦД 2 збільшення виведення глюкози нирками призводило до негайного зниження концентрації глюкози у плазмі крові. Емпагліфлозин зменшує концентрацію глюкози в плазмі крові як у разі прийому натще, так і після їди. Інсулінонезалежний механізм дії емпагліфлозину сприяє низькому ризику можливого розвитку гіпоглікемії. Ефект емпагліфлозину не залежить від функціонального стану Р-клітин підшлункової залози та метаболізму інсуліну. Було відзначено позитивний вплив емпагліфлозину на сурогатні маркери функції Р-клітин, включаючи індекс HOMA-Р (модель для оцінки гомеостазу-Р) та відношення проінсуліну до інсуліну. Крім того, додаткове виведення глюкози нирками спричиняє втрату калорій, що супроводжується зменшенням об'єму жирової тканини та зниженням маси тіла. Глюкозурія, що спостерігається під час застосування емпагліфлозину, супроводжується невеликим збільшенням діурезу, що може сприяти помірному зниженню артеріального тиску. Метформін – ЛЗ класу бігуанідів, гіпоглікемічний ефект якого забезпечується шляхом зниження базальної та постпрандіальної концентрації глюкози у крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну, тому його прийом не призводить до розвитку гіпоглікемії. Метформіну властиві три механізми дії: зниження синтезу глюкози в печінці шляхом інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищення чутливості периферичних рецепторів до інсуліну та утилізації глюкози клітинами; уповільнення всмоктування глюкози у кишечнику. Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Метформін збільшує транспортну ємність всіх типів відомих нині мембранних переносників глюкози. Метформін у терапевтичних дозах сприятливо впливає на метаболізм ліпідів: зменшує рівень загального Хс, Хс у складі ЛПНГ та тригліцеридів. Серцево-судинний ризик У ході клінічного дослідження вивчався вплив емпагліфлозину на частоту серцево-судинних подій у пацієнтів з ЦД 2 та високим серцево-судинним ризиком (враховувався один або кілька серцево-судинних факторів ризику, в т.ч. ІХС, захворювання периферичних артерій, інфаркт міокарда в анамнезі або інсульт в анамнезі), які отримують стандартну терапію, яка включала гіпоглікемічні препарати та препарати для лікування серцево-судинних захворювань. Як первинна кінцева точка оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату. Додатковими заздалегідь визначеними кінцевими точками були обрані серцево-судинна смертність, загальна смертність, розвиток нефропатії або прогресуюче погіршення нефропатії, госпіталізація серцевої недостатності. Емпагліфлозин показав значне зниження ризику первинної кінцевої точки (оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату). Емпагліфлозин покращував загальне виживання за рахунок зниження ризиків серцево-судинної смерті. Емпагліфлозин знижував ризик госпіталізації щодо серцевої недостатності. Також під час клінічного дослідження було показано, що емпагліфлозин знижував ризик виникнення нефропатії або прогресуючого погіршення нефропатії. У пацієнтів з вихідною макроальбумінурією встановлено, що емпагліфлозин значно частіше в порівнянні з плацебо приводив до стійкої нормо- або мікроальбумінурії (відношення ризиків 1,82; 95% ДІ: 1,4-2,37).Показання до застосуванняПрепарат Синджарді показаний для терапії цукрового діабету типу 2 у дорослих пацієнтів як доповнення до дієтотерапії та фізичних вправ з метою покращення глікемічного контролю: при незадовільному глікемічному контролі на тлі монотерапії метформіном у максимально переносимій дозі; у комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами при незадовільному глікемічному контролі на фоні їхнього спільного застосування з метформіном; у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію емпагліфлозином та метформіном у вигляді окремих препаратів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до емпагліфлозину, метформіну або будь-якої з допоміжних речовин препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, кома; ниркова недостатність при ШКФ гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при діареї або блюванні); тяжкі інфекційні захворювання, шок; клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (зокрема, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність із нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда); печінкова недостатність; лактат-ацидоз; гостра алкогольна інтоксикація; хронічний алкоголізм; застосування протягом 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу); великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії; вагітність; період грудного вигодовування; вік 85 років та старше; дитячий вік до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: захворювання ШКТ, що призводять до втрати рідини; діабетичний кетоацидоз (ДКА) в анамнезі; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (ШКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2); застосування у комбінації з похідними сульфонілсечовини або інсуліном; хронічна серцева недостатність із стабільними гемодинамічними показниками; дієта з дуже низьким вмістом вуглеводів; зловживання алкоголем; захворювання підшлункової залози в анамнезі (панкреатит або операція на підшлунковій залозі) або низька секреторна активність бета-клітин підшлункової залози; при комбінованій терапії з інсуліном – у разі зниження дози інсуліну; спільне застосування з гіпотензивними препаратами, діуретиками та НПЗЗ; інфекції сечовивідних шляхів; вік старше 75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Синджарді або його компонентів у вагітних жінок обмежені. Застосування препарату Синджарді в період вагітності або у тих, хто планує вагітність, протипоказано. Метформін проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Він протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи проникає емпагліфлозин у грудне молоко. Дані, отримані у доклінічних дослідженнях у тварин, свідчать про проникнення емпагліфлозину у грудне молоко. Не виключається ризик на дитину при грудному вигодовуванні. Застосування емпагліфлозину в період грудного вигодовування протипоказане.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень щодо лікарських взаємодій препарату Синджарді не проводилося. Проте проводилися фармакокінетичні дослідження щодо лікарських взаємодій компонентів препарату Синджарді: емпагліфлозину та метформіну. Емпагліфлозин Діуретики. Емпагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та петлевих діуретиків, що, у свою чергу, може збільшити ризик розвитку дегідратації та гіпотензії. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну. При сумісному застосуванні емпагліфлозину з інсуліном та стимуляторами секреції інсуліну, таким як похідні сульфонілсечовини, може підвищуватися ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з емпагліфлозином для зниження ризику виникнення гіпоглікемії. Оцінка лікарських взаємодій in vitro Емпагліфлозин не інгібує, не інактивує та не індукує ізоферменти CYP450. Основним шляхом метаболізму емпагліфлозину у людини є глюкуронідація за участю УДФ-ГТ (UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7). Емпагліфлозин не інгібує UGT1A1, UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7. Здатність емпагліфлозину, який застосовують у терапевтичних дозах, оборотно інгібувати або інактивувати основні ізоферменти CYP450 або UGT1A1 невелика. Лікарські взаємодії емпагліфлозину та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферментів CYP450 та UGT1A1, вважаються малоймовірними. Емпагліфлозин є субстратом для P-gp та BCRP, але у терапевтичних дозах не інгібує ці білки. На підставі даних, отриманих у дослідженнях in vitro, вважається, що здатність емпагліфлозину вступати у взаємодії з препаратами,які є субстратами для P-gp, є малоймовірною. Емпагліфлозин є субстратом для органічних аніонних переносників: OAT3, OATP1B1 та OATP1B3, але не є субстратом для органічних аніонних переносників 1 (OAT1) та органічних катіонних переносників 2 (OCT2). Однак лікарські взаємодії емпагліфлозину з препаратами, що є субстратами для вищеописаних білків-переносників, вважаються малоймовірними. Взаємодія емпагліфлозину та індукторів ферментів сімейства UGT не вивчалася. Спільне застосування емпагліфлозину з індукторами ферментів сімейства UGT не рекомендується у зв'язку з потенційним ризиком зниження ефективності емпагліфлозину. Оцінка лікарських взаємодій in vivo Фармакокінетика емпагліфлозину не змінюється у здорових добровольців у разі його спільного застосування з метформіном, глімепіридом, піоглітазоном, ситагліптином, лінагліптином, варфарином, верапамілом, раміприлом, симвастатином, торасемідом та гідрохлоротиа. При сумісному застосуванні емпагліфлозину з гемфіброзилом, рифампіцином та пробенецидом відзначалося збільшення значення AUC емпагліфлозину на 59, 35 та 53% відповідно, проте дані зміни не вважалися клінічно значущими. Емпагліфлозин не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику метформіну, глімепіриду, піоглітазону, ситагліптину, лінагліптину, варфарину, дигоксину, раміприлу, симвастатину, гідрохлортіазиду, торасеміду та пероральних контрацептивних. Метформін Спільне застосування протипоказане Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби. На тлі функціональної печінкової недостатності у пацієнтів з цукровим діабетом радіологічне дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може спричинити розвиток лактат-ацидозу. Лікування препаратом Синджарді необхідно відмінити, залежно від функції нирок, за 48 годин до або на час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і не відновлювати раніше 48 годин після умови, що в ході обстеження функція нирок була визнана нормальною. Спільне застосування не рекомендується. Алкоголь. При гострій алкогольній інтоксикації збільшується ризик розвитку лактат-ацидозу, особливо у разі недостатнього харчування, дотримання низькокалорійної дієти або печінкової недостатності. Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю та ЛЗ, що містять етанол. Субстрати транспортера органічних катіонів 1 та 2 (OCT1 та OCT2). Метформін є субстратом органічних катіонів OCT1 та OCT2. При сумісному застосуванні з метформіном: інгібітори OCT1 (такі як верапаміл) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну; індуктори OCT1 (такі як рифампіцин) можуть збільшити всмоктування метформіну в шлунково-кишковому тракті та посилити його гіпоглікемічну дію; інгібітори OCT2 (такі як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) можуть знизити виведення метформіну нирками та призвести до збільшення його концентрації у плазмі крові; інгібітори OCT1 та OCT2 (такі як кризотиніб, олапариб) можуть знизити гіпоглікемічну дію метформіну. Комбінації, які потребують обережності Даназол. Не рекомендується одночасний прийом даназолу, щоб уникнути гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом та після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові. Хлорпромазин. При прийомі великих дозах (100 мг на день) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками та після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові. ГКС системної та місцевої дії. Знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози у крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні глюкози і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові. Діуретики. Одночасний прийом петлевих діуретиків може призвести до розвитку лактат-ацидозу через можливу функціональну ниркову недостатність. Призначаються як ін'єкції β2-адреноміметики. Підвищують концентрацію глюкози у крові внаслідок стимуляції β2-адренорецепторів. І тут необхідний контроль концентрації глюкози у крові. За потреби рекомендується призначення інсуліну. При одночасному застосуванні перелічених вище ЛЗ може знадобитися більш частий контроль вмісту глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування та після його припинення. Гіпотензивні ЛЗ, за винятком інгібіторів АПФ. Можуть знижувати концентрацію глюкози у крові. За необхідності слід скоригувати дозу метформіну. Ніфедіпін. Підвищує абсорбцію та Cmax метформіну. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну, такі як похідні сульфонілсечовини, можуть підвищувати ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з метформіном для зниження ризику виникнення гіпоглікемії. Гіпоглікемічна дія метформіну можуть знижувати фенотіазиди, глюкагон, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, симпатоміметики, нікотинова кислота, ізоніазид, БКК, левотироксин натрію. Одночасне застосування з циметидином знижує швидкість виведення метформіну, що може призводити до розвитку лактат-ацидозу. У здорових добровольців при одночасному застосуванні метформіну та пропранололу, а також при застосуванні метформіну та ібупрофену не спостерігалося зміни їх фармакокінетичних показників. Метформін може знижувати дію антикоагулянтів непрямої дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, з метою зменшення небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, що викликаються метформіном. Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ більше 90 мл/хв). Рекомендована доза становить одну таблетку двічі на день. Режим дозування препарату повинен бути скоригований в індивідуальному порядку з урахуванням характеру поточної гіпоглікемічної терапії, її ефективності та переносимості. Максимальна добова доза препарату Синджарді, що рекомендується, становить 25 мг емпагліфлозину і 2000 мг метформіну. Для пацієнтів з незадовільним контролем глікемії на тлі монотерапії метформіном або в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами препарат Синджарді зазвичай повинен призначатися таким чином, щоб доза емпагліфлозину становила 5 мг 2 рази на день (добова доза 10 мг), а доза така раніше. У пацієнтів, які добре переносять добову дозу емпагліфлозину 10 мг і при необхідності покращення контролю глікемії, вона може бути збільшена до 25 мг. Для пацієнтів, які раніше отримували монотерапію емпагліфлозин, препарат Синджарді повинен призначатися таким чином, щоб добова доза емпагліфлозину була така ж, як раніше. Для пацієнтів, які раніше отримували комбінацію емпагліфлозину та метформіну у вигляді двох окремих препаратів, препарат Синджарді повинен призначатися таким чином, щоб дози емпагліфлозину та метформіну були такими ж, як раніше. Коли препарат Синджарді використовується в комбінації з похідним сульфонілсечовини та/або інсуліном, для зменшення ризику розвитку гіпоглікемії може знадобитися нижча доза похідного сульфонілсечовини та/або інсуліну. Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Однак у таких пацієнтів необхідно контролювати ШКФ перед призначенням препарату та як мінімум 1 раз на рік протягом усього періоду терапії. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтів похилого віку необхідно проводити контроль функції нирок частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців. Якщо жодна з дозувань препарату Синджарді не підходить, від прийому комбінованого препарату слід відмовитись та продовжити терапію двома окремими препаратами емпагліфлозину та метформіну.ПередозуванняСимптоми: під час проведення контрольованих клінічних досліджень при одноразовому прийомі емпагліфлозину в дозі 800 мг (у 32 рази, що перевищувала максимальну добову дозу) здоровими добровольцями препарат переносився добре. Досвіду застосування препарату у дозі, що перевищує 800 мг, немає. При застосуванні метформіну в дозах, що досягали 85 г, гіпоглікемія не спостерігалася, однак у ряді випадків це призвело до розвитку лактат-ацидозу. Значне передозування метформіну або наявність супутніх факторів ризику може призвести до лактат-ацидозу. Лактоацидоз відноситься до категорії невідкладних медичних ситуацій, лікування у таких випадках має проводитись у стаціонарі. Лікування: у разі передозування рекомендується видалення неабсорбованого препарату із шлунково-кишкового тракту, здійснення клінічного контролю та проведення симптоматичного лікування. Найефективнішим методом виведення лактату та метформіну є гемодіаліз; можливість виведення емпагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалася.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сінжарді не рекомендується застосовувати пацієнтам із ЦД 1. ДКА. При застосуванні емпагліфлозину повідомлялося про випадки ДКА, серйозного та небезпечного для життя стану, в т.ч. зі смертельним наслідком, що потребує термінової госпіталізації. У деяких із цих випадків прояви ДКА були атиповими і виражалися лише у помірному підвищенні концентрації глюкози у крові, трохи більше 14 ммоль/л (250 мг/дл). Ризик розвитку ДКА повинен враховуватись у разі появи таких неспецифічних симптомів, як нудота, блювання, анорексія, біль у животі, виражена спрага, утруднення дихання, дезорієнтація, невмотивована стомлюваність чи сонливість. Якщо такі симптоми розвиваються, пацієнти повинні бути негайно обстежені, щоб уникнути кетоацидозу незалежно від концентрації глюкози в крові. При підозрі на ДКА препарат Синджарді слід відмінити, обстежити пацієнта та негайно призначити лікування. Більш високий ризик розвитку ДКА при прийомі препарату Синджарді можливий у пацієнтів, які перебувають на дієті з дуже низьким вмістом вуглеводів (т.к. ця комбінація може додатково збільшити утворення кетонових тіл), пацієнтів із гострим захворюванням, пацієнтів із захворюваннями підшлункової залози, які передбачають дефіцит (наприклад, ЦД 1, панкреатит в анамнезі або операції на підшлунковій залозі), при зниженні дози інсуліну (включаючи неефективну роботу інсулінової помпи), пацієнтів, які зловживають алкоголем, пацієнтів з тяжкою дегідратацією та пацієнтів з кетоацидозом в анамнезі. У таких пацієнтів препарат Синджарді слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів, які отримують препарат Синджарді, слід розглянути питання про моніторинг кетоацидозу та тимчасове припинення прийому препарату Синджарді у клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (наприклад, тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Не рекомендується відновлення терапії інгібіторами SGLT2 у пацієнтів, у яких на фоні їх прийому розвинувся ДКА, за винятком випадків, коли було чітко встановлено та виключено інший причинний фактор розвитку цього ускладнення. Лактат-ацидоз. Лактат-ацидоз — дуже рідкісне, але серйозне метаболічне ускладнення, що, як правило, виявляється у погіршенні функції нирок, кардіореспіраторних захворюваннях або сепсисі. Гостро порушення функції нирок супроводжується накопиченням метформіну, що підвищує ризик розвитку лактоацидозу. У разі дегідратації (важка діарея або блювання, лихоманка або зниження прийому рідини) слід тимчасово припинити прийом метформіну і зв'язатися зі своїм лікарем. Лікарські препарати, які можуть значно погіршити функцію нирок (такі як гіпотензивні препарати, діуретики та нестероїдні протизапальні засоби) повинні призначатися з обережністю у пацієнтів, які приймають метформін. Інші супутні фактори ризику розвитку лактоацидозу – це надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, незадовільний контроль глікемії, кетоз, тривале голодування та будь-які стани, що супроводжуються гіпоксією, а також спільний прийом лікарських препаратів, які можуть спричинити лактат-ацидоз. Пацієнти повинні бути поінформовані про ризик розвитку лактат-ацидозу. Лактат-ацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі, м'язовими судомами, астенією та гіпотермією з подальшим розвитком коми. У разі підозрілих симптомів пацієнт повинен припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря. Діагностичне значення мають зміни лабораторних показників – зниження pH крові (5 ммоль/л), збільшення дефіциту аніонів та підвищення співвідношення лактат/піруват. При підозрі на лактат-ацидоз прийом препарату має бути припинено, а пацієнта негайно госпіталізовано. Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів. Внутрішньосудинне застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів під час радіологічних досліджень може призвести до ниркової недостатності та, відповідно, накопичення метформіну та ризику виникнення лактоацидозу. Прийом метформіну необхідно відмінити за 48 годин до або під час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і слід відновлювати не раніше ніж через 48 годин після закінчення дослідження і лише після того, як буде повторно оцінено та визнано нормальною функцію нирок. Вплив на ниркову функцію. Відповідно до механізму дії ефективність емпагліфлозину залежить від функції нирок. Рекомендується перед початком терапії та регулярно надалі визначати ШКФ. Препарат Синджарді протипоказаний пацієнтам із ШКФ функція серця. Досвід застосування препарату у пацієнтів з ХСН І-ІІ класу згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (New York Heart Association, NYHA) обмежений, і емпагліфлозин ніколи не застосовувався в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV класу за NYHA. Повідомляється, що у дослідженні EMPA-REG OUTCOME (Empagliflozin, Cardiovascular Outcomes, and Mortality in Type 2 Diabetes – дослідження впливу емпагліфлозину на результати захворювань серцево-судинної системи та смертність від них серед пацієнтів із ЦД 2) 10,1% пацієнтів на момент його початку страждали на серцеву недостатність. При цьому досягнуте серед них зниження смертності від гострих серцево-судинних розладів можна порівняти з таким у загальній групі учасників дослідження. У пацієнтів з ХСН із стабільними показниками гемодинаміки препарат Синджарді може застосовуватись за умови регулярного моніторингу функції серця та нирок. Пацієнтам із гострою серцевою недостатністю та ХСН із нестабільними показниками гемодинаміки препарат Синджарді протипоказаний, т.к. він містить метформіну. Поразка печінки. У ході клінічних досліджень було отримано повідомлення про випадки ураження печінки у пацієнтів, які отримували емпагліфлозин. Причинно-наслідковий взаємозв'язок між застосуванням емпагліфлозину та ураженням печінки при цьому встановлено не був. Підвищення рівня гематокриту. Спостерігалися випадки підвищення рівня гематокриту під час лікування емпагліфлозином. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів віком 75 років і більше є підвищений ризик зменшення ОЦК. Тому у таких пацієнтів препарат Синджарді слід застосовувати з обережністю. Досвід застосування у пацієнтів віком від 85 років обмежений, тому призначати препарат Синджарді пацієнтам віком від 85 років не рекомендується. Оскільки метформін виділяється нирками, а в осіб похилого віку є тенденція до зниження функції нирок, застосування препарату Сінжарді у похилому віці має супроводжуватись регулярним контролем функції нирок. Застосування у пацієнтів із ризиком зменшення ОЦК. Відповідно до механізму дії, прийом інгібіторів натрійзалежного переносника глюкози типу 2 може призводити до помірного зниження артеріального тиску. Тому слід застосовувати препарат з обережністю в тих випадках, коли зниження артеріального тиску небажане, наприклад, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати (з випадками артеріальної гіпотензії в анамнезі), а також пацієнтів старше 75 років. Якщо у пацієнта, який приймає препарат Синжарді, розвиваються стани, які можуть призвести до втрати рідини (наприклад, при захворюваннях ШКТ), слід ретельно моніторувати його стан, АТ, а також контролювати гематокрит та електролітний баланс. Може знадобитися тимчасове, аж до відновлення водного балансу, припинення прийому препарату. Інфекції сечовивідних шляхів. Частота розвитку таких побічних ефектів, як інфекції сечовивідних шляхів, була порівнянна при застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг у комбінації з метформіном та плацебо у комбінації з метформіном і вище при застосуванні емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з . Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, зокрема. такі як пієлонефрит та уросепсис, відзначалися у пацієнтів, які приймали емпагліфлозин у постмаркетингових дослідженнях. У разі розвитку ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів потрібне тимчасове припинення терапії. Хірургічні втручання. Препарат Синджарді повинен скасовуватись за 48 годин до планового хірургічного втручання, що здійснюється з використанням загальної, спинальної або епідуральної анестезії. Застосування препарату може відновлюватися не раніше ніж через 48 годин після хірургічного втручання або після відновлення перорального харчування та лише за умови отримання результатів повторної оцінки функції нирок, що свідчать про відсутність погіршень. Результати лабораторного дослідження сечі. Відповідно до механізму дії, у пацієнтів, які приймають препарат Синджарді, визначається глюкоза у сечі. Збільшення частоти ампутацій нижніх кінцівок. У тривалих клінічних дослідженнях іншого інгібітору SGLT2 спостерігалося збільшення частоти ампутацій нижніх кінцівок (переважно пальців стоп). Невідомо, чи властивий цей ефект усім представникам класу інгібіторів SGLT2. Пацієнтам, які отримують Синджарді, як і будь-яким іншим особам з цукровим діабетом, необхідно рекомендувати постійний профілактичний догляд за стопами. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Досліджень щодо впливу препарату Синджарді на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак у зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії (яка може виявлятися у вигляді головного болю, сонливості, слабкості, запаморочення, сплутаності свідомості, дратівливості, голоду, прискореного серцебиття, пітливості, панічних атак), особливо при прийомі препарату Синджарді в комбінації з похідними сульфонілмо або інсуліном, необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься: активні речовини: метформіну гідрохлорид 1000 мг емпагліфлозин 5 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 65,26 мг; коповідон - 94,4 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 5,9 мг; магнію стеарат - 9,44; оболонка плівкова: Opadry® жовтий (02В220011) (гіпромелоза 2910 - 9,5 мг; макрогол 400 -0,95 мг; титану діоксид - 2,156 мг; барвник заліза оксид жовтий -2,594 мг; тальк -3,8 мг) ;Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. З одного боку таблетки гравіювання символу компанії Берінгер Інгельхайм і «S5», з іншого боку — гравірування «1000».Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаЕмпагліфлозин. Всмоктування. Емпагліфлозин після прийому внутрішньо швидко всмоктувався, Cmax емпагліфлозину в плазмі досягалася через 1,5 год. Потім концентрація емпагліфлозину в плазмі знижувалася в 2 фази. Після прийому емпагліфлозину в дозі 10 мг середня величина AUC у період стійкої концентрації в плазмі крові становила 1870 нмоль·ч/л, а величина Cmax – 259 нмоль/л, а після застосування емпагліфлозину у дозі 25 мг/год та 4740 нмоль 687 нмоль/л відповідно. Фармакокінетика емпагліфлозину у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД 2 була загалом аналогічною. У здорових добровольців фармакокінетика емпагліфлозину, що застосовувався у дозі 5 мг 2 рази на день, та емпагліфлозину, що застосовувався у дозі 10 мг 1 раз на день, була порівнянна. Загальна дія емпагліфлозину (AUCss) за 24-годинний період у разі прийому препарату в дозі 5 мг 2 рази на день та в дозі 10 мг 1 раз на день була подібною. Величина Cmax емпагліфлозину, який застосовувався в дозі 5 мг 2 рази на день, була нижчою порівняно з Cmax емпагліфлозину, що застосовувався в дозі 10 мг 1 раз на день, однак у першому випадку відзначалася більш висока базальна концентрація емпагліфлозину в плазмі (Cmin). Прийом їжі не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику емпагліфлозину. Розподіл. Vd у період стійкої концентрації у плазмі крові становив приблизно 73,8 л. Після перорального застосування здоровими добровольцями міченого емпагліфлозину [14C] зв'язування з еритроцитами становило приблизно 36,8%, а з білками плазми – 86,2%. Метаболізм. Основний шлях метаболізму емпагліфлозину у людини – глюкуронідація за участю УДФ-ГТ (UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7). Найчастіше виявленими метаболітами емпагліфлозину є три глюкуронових кон'югати (2-О, 3-О і 6-О глюкуронід). Системний вплив кожного метаболіту невеликий (менше 10% від загального впливу емпагліфлозину). Виведення. T1/2 становив приблизно 12,4 год. У разі застосування емпагліфлозину 1 раз на день стійка концентрація в плазмі досягалася після п'ятої дози. Після перорального застосування міченого емпагліфлозину [14C] у здорових добровольців виводилося приблизно 95,6% дози (через кишечник 41,2% та нирками 54,4%). Через кишечник більша частина міченого препарату виводилася у незміненому вигляді. Нирками у незміненому вигляді виводилася лише половина міченого препарату. Фармакокінетика у спеціальних популяцій пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю легені (60 Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня (згідно з класифікацією Чайлд-П'ю) значення AUC емпагліфлозину збільшувалися, відповідно, приблизно на 23, 47 та 75%, а значення Cmax відповідно приблизно на 4, 23 та 48% (у порівнянні з пацієнтами із нормальною функцією печінки). ІМТ, стать, раса та вік не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику емпагліфлозину. Діти. Дослідження фармакокінетики емпагліфлозину у дітей не проводились. Метформін Всмоктування. Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із ШКТ досить повно. Частка несформованого метформіну, виявленого в калі, становить 20-30%. Процес всмоктування метформіну характеризується насичуваністю. Передбачається, що фармакокінетика його всмоктування є нелінійною. Cmax (приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль) у плазмі досягається через 2,5 години. При застосуванні в рекомендованих дозах Css метформіну в плазмі крові досягається протягом 24-48 годин і, як правило, не перевищує 1 мкг/мл. Абсолютна біодоступність у здорових добровольців становить 50-60%. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується та затримується. Розподіл. Метформін швидко розподіляється у тканині, практично не зв'язується з білками плазми. Cmax у крові нижче за Cmax у плазмі крові і досягається приблизно за той же час. Метформін проникає у еритроцити. Ймовірно, еритроцити є вторинним компартментом розподілу метформіну. Середній Vd становить 63-276 л. Метаболізм та виведення. Піддається метаболізму дуже слабкою мірою, метаболітів в організмі не виявлено. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Кліренс метформіну у здорових добровольців становить понад 400 мл/хв (у 4 рази більше, ніж Cl креатиніну), що свідчить про наявність активної канальцевої секреції. T1/2 становить приблизно 6,5 год. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок кліренс метформіну зменшується пропорційно Cl креатиніну, відповідно, T1/2 збільшується, концентрація метформіну в плазмі та ризик його кумуляції підвищується. Діти. При одноразовому застосуванні в дозі 500 мг у дітей фармакокінетичні параметри метформіну були подібними до таких у здорових дорослих. При багаторазовому застосуванні в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів у дітей Cmax та AUC0–t метформіну було знижено приблизно на 33 та 40% відповідно в порівнянні з дорослими пацієнтами з цукровим діабетом, які отримували метформін у дозі 500 мг 2 рази. на добу протягом 14 днів. Оскільки доза метформіну підбирається індивідуально на підставі показників глікемічного контролю, отримані дані мають обмежену клінічну значущість.ФармакодинамікаЕмпагліфлозин є оборотним, високоактивним, селективним та конкурентним інгібітором натрійзалежного переносника глюкози типу 2 з величиною концентрації, необхідної для інгібування 50% активності ферменту, що дорівнює 1,3 нмоль. Селективність емпагліфлозину в 5000 разів перевищує селективність натрійзалежного переносника глюкози типу 1, відповідального за абсорбцію глюкози в кишечнику. Крім того, було встановлено, що емпагліфлозин має високу селективність щодо інших переносників глюкози, відповідальних за гомеостаз глюкози в різних тканинах. Натрій залежний переносник глюкози типу 2 є основним білком-переносником, відповідальним за реабсорбцію глюкози з ниркових клубочків назад у кровотік. Емпагліфлозин покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 (ЦД 2) шляхом зменшення реабсорбції глюкози у нирках. Кількість глюкози, що виділяється нирками за допомогою цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та ШКФ. Інгібування натрійзалежного переносника глюкози типу 2 у пацієнтів із ЦД 2 та гіперглікемією призводить до виведення надлишку глюкози нирками. У ході клінічних досліджень було встановлено, що у пацієнтів з ЦД 2 виведення глюкози нирками збільшувалося відразу після застосування першої дози емпагліфлозину; цей ефект тривав протягом 24 годин. Збільшення виведення глюкози нирками зберігалося до кінця 4-тижневого періоду лікування, складаючи при застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг 1 раз на день у середньому близько 78 г/день. У пацієнтів із ЦД 2 збільшення виведення глюкози нирками призводило до негайного зниження концентрації глюкози у плазмі крові. Емпагліфлозин зменшує концентрацію глюкози в плазмі крові як у разі прийому натще, так і після їди. Інсулінонезалежний механізм дії емпагліфлозину сприяє низькому ризику можливого розвитку гіпоглікемії. Ефект емпагліфлозину не залежить від функціонального стану Р-клітин підшлункової залози та метаболізму інсуліну. Було відзначено позитивний вплив емпагліфлозину на сурогатні маркери функції Р-клітин, включаючи індекс HOMA-Р (модель для оцінки гомеостазу-Р) та відношення проінсуліну до інсуліну. Крім того, додаткове виведення глюкози нирками спричиняє втрату калорій, що супроводжується зменшенням об'єму жирової тканини та зниженням маси тіла. Глюкозурія, що спостерігається під час застосування емпагліфлозину, супроводжується невеликим збільшенням діурезу, що може сприяти помірному зниженню артеріального тиску. Метформін – ЛЗ класу бігуанідів, гіпоглікемічний ефект якого забезпечується шляхом зниження базальної та постпрандіальної концентрації глюкози у крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну, тому його прийом не призводить до розвитку гіпоглікемії. Метформіну властиві три механізми дії: зниження синтезу глюкози в печінці шляхом інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищення чутливості периферичних рецепторів до інсуліну та утилізації глюкози клітинами; уповільнення всмоктування глюкози у кишечнику. Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Метформін збільшує транспортну ємність всіх типів відомих нині мембранних переносників глюкози. Метформін у терапевтичних дозах сприятливо впливає на метаболізм ліпідів: зменшує рівень загального Хс, Хс у складі ЛПНГ та тригліцеридів. Серцево-судинний ризик У ході клінічного дослідження вивчався вплив емпагліфлозину на частоту серцево-судинних подій у пацієнтів з ЦД 2 та високим серцево-судинним ризиком (враховувався один або кілька серцево-судинних факторів ризику, в т.ч. ІХС, захворювання периферичних артерій, інфаркт міокарда в анамнезі або інсульт в анамнезі), які отримують стандартну терапію, яка включала гіпоглікемічні препарати та препарати для лікування серцево-судинних захворювань. Як первинна кінцева точка оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату. Додатковими заздалегідь визначеними кінцевими точками були обрані серцево-судинна смертність, загальна смертність, розвиток нефропатії або прогресуюче погіршення нефропатії, госпіталізація серцевої недостатності. Емпагліфлозин показав значне зниження ризику первинної кінцевої точки (оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату). Емпагліфлозин покращував загальне виживання за рахунок зниження ризиків серцево-судинної смерті. Емпагліфлозин знижував ризик госпіталізації щодо серцевої недостатності. Також під час клінічного дослідження було показано, що емпагліфлозин знижував ризик виникнення нефропатії або прогресуючого погіршення нефропатії. У пацієнтів з вихідною макроальбумінурією встановлено, що емпагліфлозин значно частіше в порівнянні з плацебо приводив до стійкої нормо- або мікроальбумінурії (відношення ризиків 1,82; 95% ДІ: 1,4-2,37).Показання до застосуванняПрепарат Синджарді показаний для терапії цукрового діабету типу 2 у дорослих пацієнтів як доповнення до дієтотерапії та фізичних вправ з метою покращення глікемічного контролю: при незадовільному глікемічному контролі на тлі монотерапії метформіном у максимально переносимій дозі; у комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами при незадовільному глікемічному контролі на тлі їх спільного застосування з метформіном; у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію емпагліфлозином та метформіном у вигляді окремих препаратів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до емпагліфлозину, метформіну або будь-якої з допоміжних речовин препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, кома; ниркова недостатність при ШКФВагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Синджарді або його компонентів у вагітних жінок обмежені. Застосування препарату Синджарді в період вагітності або у тих, хто планує вагітність, протипоказано. Метформін проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Він протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи проникає емпагліфлозин у грудне молоко. Дані, отримані у доклінічних дослідженнях у тварин, свідчать про проникнення емпагліфлозину у грудне молоко. Не виключається ризик на дитину при грудному вигодовуванні. Застосування емпагліфлозину в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяУ клінічних дослідженнях найпоширенішим небажаним явищем була гіпоглікемія, яка залежала від типу фонової терапії, що використовувалася у відповідних дослідженнях, інфекції сечовивідних та статевих шляхів, збільшення сечовиділення. У клінічних дослідженнях із застосуванням емпагліфлозину у комбінації з метформіном будь-яких додаткових небажаних реакцій у порівнянні з небажаними реакціями, що відзначалися при використанні окремих компонентів, не спостерігалося. Небажані реакції представлені нижче (небажані реакції класифікувалися по органах і системах і відповідно до термінів, що віддають перевагу MedDRA) із зазначенням їх абсолютної частоти. Категорії частоти визначаються так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували монотерапію емпагліфлозином або комбінацію емпагліфлозин + метформін (об'єднаний аналіз плацебо-контрольованих та постмаркетингових досліджень). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - кандидозний вагініт вульвовагініт, баланіт та інші генітальні інфекції1, інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит та уросепсис)1. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія (при сумісному застосуванні з похідними сульфонілсечовини або інсуліном); часто - спрага1; рідко – ДКА; дуже рідко – лактат-ацидоз1, зниження всмоктування вітаміну B122,3. З боку нервової системи: часто – порушення смакових відчуттів2. З боку судин: нечасто – гіповолемія1. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – зниження апетиту2,4, діарея2,4, нудота2,4, блювання2,4, біль у животі2,4. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит2, відхилення від норми показників функціональних проб печінки2. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж 1,2, висипання; нечасто - кропив'янка; дуже рідко – еритема2; частота невідома - ангіоневротичний набряк1. З боку нирок: часто - збільшення сечовиділення1 та сечовивідних шляхів; нечасто - дизурія1. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові1; нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові/зниження СКФ, підвищення гематокриту1. 1Небажані реакції, зафіксовані при монотерапії емпагліфлозином. 2Небажані реакції, зафіксовані при монотерапії метформіном. 3. Тривале лікування метформіном супроводжувалося зниженням всмоктування вітаміну B12, яке в дуже рідкісних випадках могло призводити до клінічно значущого дефіциту вітаміну B12, наприклад, до мегалобластної анемії; Шлунково-кишкові симптоми, такі як зниження апетиту, діарея, нудота, блювання і біль у животі, найчастіше з'являлися на самому початку терапії та спонтанно зникали в більшості випадків. Опис окремих небажаних реакцій. Гіпоглікемія. Частота гіпоглікемії залежала від супутньої гіпоглікемічної терапії, що застосовувалася, і була порівняна для емпагліфлозину та пацієнтів, пацієнтів з пацієнтами, метформін як окремі препарати та як доповнення до стандартної терапії. У разі призначення емпагліфлозину в комбінації з похідними сульфонілсечовини + метформін (емпагліфлозин 10 мг - 16,1%, емпагліфлозин 25 мг - 11,5%, плацебо - 8,4%) або в комбінації з інсуліном + 1 ,3%, емпагліфлозин 25 мг – 36,2%, плацебо – 34,7%) частота розвитку гіпоглікемії була вищою, ніж у разі використання плацебо. Тяжка гіпоглікемія (що вимагає медичного втручання). Частка пацієнтів з тяжкою гіпоглікемією була невисокою (менше 1%) і порівнянною для емпагліфлозину та плацебо при застосуванні в комбінації з метформіном та для комбінації емпагліфлозину з метформіном у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, порівняно з пацієнтами, які отримували емпа та як доповнення до стандартної терапії. Частота випадків тяжкої гіпоглікемії становила 0,5; 0 та 0,5% при застосуванні емпагліфлозину 10 мг, емпагліфлозину 25 мг та плацебо відповідно на фоні терапії метформіном у комбінації з інсуліном. При застосуванні емпагліфлозину на фоні терапії метформіном у комбінації з препаратами сульфонілсечовини, а також на фоні терапії метформіном у комбінації з лінагліптином жодного випадку тяжкої гіпоглікемії не спостерігалося. Інфекції сечовивідних шляхів. Частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів у разі застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з метформіном була вищою (8,8%), ніж у разі застосування емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном (6,6%) або плацебо у комбінації з метформіном (7,8%). Також як і у разі застосування плацебо, інфекції сечовивідних шляхів частіше відзначалися у пацієнтів, з хронічними та рецидивними інфекціями сечовивідних шляхів в анамнезі. Тяжкість інфекцій сечовивідних шляхів була подібною у пацієнтів, які приймають емпагліфлозин і плацебо. Про інфекції сечовивідних шляхів частіше повідомлялося у жінок, які отримували емпагліфлозин у дозі 10 мг у комбінації з метформіном, ніж у жінок, які отримували плацебо; цього не спостерігалося у разі застосування емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном.Частота інфекцій сечовивідних шляхів у чоловіків була невеликою і схожою в лікувальні групи. Генітальні інфекції. Частота розвитку таких небажаних явищ як кандидозний вагініт, вульвовагініт, баланіт та інші генітальні інфекції, була вищою у разі застосування емпагліфлозину в дозі 10 мг у комбінації з метформіном (4%) та емпагліфлозину в дозі 25 мг у комбінації з мет ), ніж при застосуванні плацебо або плацебо у комбінації з метформіном (1,3%). Ці відмінності у частоті були менш помітними у чоловіків. Небажані реакції з боку статевих органів були легким та середнім ступенем тяжкості. Збільшення сечовиділення. Частота випадків збільшеного сечовиділення (оцінювалися такі симптоми, як поллакіурія, поліурія, ніктурія) була вищою у разі застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з метформіном (3%) та емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном (2, , ніж у разі застосування плацебо у комбінації з метформіном (1,4%). Частота розвитку ніктурії була порівнянна у групі пацієнтів, які приймали емпагліфлозин у комбінації з метформіном, та у групі пацієнтів, які приймали плацебо у комбінації з метформіном (менше 1%). Інтенсивність збільшеного сечовиділення була легкою чи помірною. Гіповолемія. Частота розвитку гіповолемії (яка виражалася зниженням АТ, ортостатичною артеріальною гіпотензією, дегідратацією, непритомністю) при застосуванні емпагліфлозину в комбінації з метформіном була низькою або порівнянною з плацебо (емпагліфлозин у дозі 10 мг у комбінації з 0 25 мг у комбінації з метформіном (0,3%), плацебо у комбінації з метформіном (0,1%). віці >75 років про зменшення ОЦК як небажане явище повідомлялося в одному випадку (цей пацієнт отримував емпагліфлозин у дозі 25 мг у комбінації з метформіном). Зниження СКФ та підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальна частота зниження СКФ і підвищення концентрації креатиніну в крові були схожі при застосуванні емпагліфлазину і плацебо з метформіном (підвищення концентрації креатиніну в крові: емпагліфлазин 10 мг - 0,5%, емпагліфлазин 25 мг - 0,1%, плац зниження СКФ: емпагліфлазин 10 мг - 0,1%, емпагліфлазин 25 мг - 0%, плацебо - 0,2%). Спостерігалося початкове транзиторне підвищення концентрації креатиніну в крові (середня зміна порівняно з вихідним значенням після 12 тижнів: емпагліфлозин у дозі 10 мг – 0,02 мг/дл, емпагліфлозин у дозі 25 мг – 0,02 мг/дл) та початкове тран розрахункової СКФ (середня зміна порівняно з вихідним значенням після 12 тижнів: емпагліфлозин у дозі 10 мг – 1,46 мл/хв/1,73 м2, емпагліфлозин у дозі 25 мг – 2,05 мл/хв/1,73 м2) . У довгострокових дослідженнях ці зміни зазвичай були оборотними при продовженні лікування або після припинення прийому препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиЕмпагліфлозин. Діуретики. Емпагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та петлевих діуретиків, що, у свою чергу, може збільшити ризик розвитку дегідратації та гіпотензії. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну. При сумісному застосуванні емпагліфлозину з інсуліном та стимуляторами секреції інсуліну, таким як похідні сульфонілсечовини, може підвищуватися ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з емпагліфлозином для зниження ризику виникнення гіпоглікемії. Оцінка лікарських взаємодій in vitro. Емпагліфлозин не інгібує, не інактивує та не індукує ізоферменти CYP450. Основним шляхом метаболізму емпагліфлозину у людини є глюкуронідація за участю УДФ-ГТ (UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7). Емпагліфлозин не інгібує UGT1A1, UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7. Здатність емпагліфлозину, який застосовують у терапевтичних дозах, оборотно інгібувати або інактивувати основні ізоферменти CYP450 або UGT1A1 невелика. Лікарські взаємодії емпагліфлозину та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферментів CYP450 та UGT1A1, вважаються малоймовірними. Емпагліфлозин є субстратом для P-gp та BCRP, але у терапевтичних дозах не інгібує ці білки. На підставі даних, отриманих у дослідженнях in vitro, вважається,що здатність емпагліфлозину вступати у взаємодії з препаратами, які є субстратами для P-gp, є малоймовірною. Емпагліфлозин є субстратом для органічних аніонних переносників: OAT3, OATP1B1 та OATP1B3, але не є субстратом для органічних аніонних переносників 1 (OAT1) та органічних катіонних переносників 2 (OCT2). Однак лікарські взаємодії емпагліфлозину з препаратами, що є субстратами для вищеописаних білків-переносників, вважаються малоймовірними.субстратами для вищеописаних білків-переносників, вважаються малоймовірними.субстратами для вищеописаних білків-переносників, вважаються малоймовірними. Взаємодія емпагліфлозину та індукторів ферментів сімейства UGT не вивчалася. Спільне застосування емпагліфлозину з індукторами ферментів сімейства UGT не рекомендується у зв'язку з потенційним ризиком зниження ефективності емпагліфлозину. Оцінка лікарських взаємодій in vivo. Фармакокінетика емпагліфлозину не змінюється у здорових добровольців у разі його спільного застосування з метформіном, глімепіридом, піоглітазоном, ситагліптином, лінагліптином, варфарином, верапамілом, раміприлом, симвастатином, торасемідом та гідрохлоротиа. При сумісному застосуванні емпагліфлозину з гемфіброзилом, рифампіцином та пробенецидом відзначалося збільшення значення AUC емпагліфлозину на 59, 35 та 53% відповідно, проте дані зміни не вважалися клінічно значущими. Емпагліфлозин не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику метформіну, глімепіриду, піоглітазону, ситагліптину, лінагліптину, варфарину, дигоксину, раміприлу, симвастатину, гідрохлортіазиду, торасеміду та пероральних контрацептивних. Метформін. Спільне застосування протипоказане. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби. На тлі функціональної печінкової недостатності у пацієнтів з цукровим діабетом радіологічне дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може спричинити розвиток лактат-ацидозу. Лікування препаратом Синджарді необхідно відмінити, залежно від функції нирок, за 48 годин до або на час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і не відновлювати раніше 48 годин після умови, що в ході обстеження функція нирок була визнана нормальною. Спільне застосування не рекомендується. Алкоголь. При гострій алкогольній інтоксикації збільшується ризик розвитку лактат-ацидозу, особливо у разі недостатнього харчування, дотримання низькокалорійної дієти або печінкової недостатності. Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю та ЛЗ, що містять етанол. Субстрати транспортера органічних катіонів 1 та 2 (OCT1 та OCT2). Метформін є субстратом органічних катіонів OCT1 та OCT2. При сумісному застосуванні з метформіном: - інгібітори OCT1 (такі як верапаміл) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну; - індуктори OCT1 (такі як рифампіцин) можуть збільшити всмоктування метформіну в шлунково-кишковому тракті та посилити його гіпоглікемічну дію; - інгібітори OCT2 (такі як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) можуть знизити виведення метформіну нирками та призвести до збільшення його концентрації у плазмі крові; - інгібітори OCT1 та OCT2 (такі як кризотиніб, олапариб) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну. Комбінації, які потребують обережності. Даназол. Не рекомендується одночасний прийом даназолу, щоб уникнути гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом та після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові. Хлорпромазин. При прийомі великих дозах (100 мг на день) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками та після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові. ГКС системної та місцевої дії. Знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози у крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні глюкози і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові. Діуретики. Одночасний прийом петлевих діуретиків може призвести до розвитку лактат-ацидозу через можливу функціональну ниркову недостатність. Призначаються як ін'єкції β2-адреноміметики. Підвищують концентрацію глюкози у крові внаслідок стимуляції β2-адренорецепторів. І тут необхідний контроль концентрації глюкози у крові. За потреби рекомендується призначення інсуліну. При одночасному застосуванні перелічених вище ЛЗ може знадобитися більш частий контроль вмісту глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування та після його припинення. Гіпотензивні ЛЗ, за винятком інгібіторів АПФ. Можуть знижувати концентрацію глюкози у крові. За необхідності слід скоригувати дозу метформіну. Ніфедіпін. Підвищує абсорбцію та Cmax метформіну. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну. Інсулін та стимулятори секреції інсуліну, такі як похідні сульфонілсечовини, можуть підвищувати ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з метформіном для зниження ризику виникнення гіпоглікемії. Гіпоглікемічна дія метформіну можуть знижувати фенотіазиди, глюкагон, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, симпатоміметики, нікотинова кислота, ізоніазид, БКК, левотироксин натрію. Одночасне застосування з циметидином знижує швидкість виведення метформіну, що може призводити до розвитку лактат-ацидозу. У здорових добровольців при одночасному застосуванні метформіну та пропранололу, а також при застосуванні метформіну та ібупрофену не спостерігалося зміни їх фармакокінетичних показників. Метформін може знижувати дію антикоагулянтів непрямої дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, з метою зменшення небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, що викликаються метформіном. Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ >90 мл/хв). Рекомендована доза становить одну таблетку двічі на день. Режим дозування препарату повинен бути скоригований в індивідуальному порядку з урахуванням характеру поточної гіпоглікемічної терапії, її ефективності та переносимості. Максимальна добова доза препарату Синджарді, що рекомендується, становить 25 мг емпагліфлозину і 2000 мг метформіну. Для пацієнтів з незадовільним контролем глікемії на тлі монотерапії метформіном або в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами препарат Синджарді зазвичай повинен призначатися таким чином, щоб доза емпагліфлозину становила 5 мг 2 рази на день (добова доза 10 мг), а доза така раніше. У пацієнтів, які добре переносять добову дозу емпагліфлозину 10 мг і при необхідності покращення контролю глікемії, вона може бути збільшена до 25 мг. Для пацієнтів, які раніше отримували монотерапію емпагліфлозин, препарат Синджарді повинен призначатися таким чином, щоб добова доза емпагліфлозину була така ж, як раніше. Для пацієнтів, які раніше отримували комбінацію емпагліфлозину та метформіну у вигляді двох окремих препаратів, препарат Синджарді повинен призначатися таким чином, щоб дози емпагліфлозину та метформіну були такими ж, як раніше. Коли препарат Синджарді використовується в комбінації з похідним сульфонілсечовини та/або інсуліном, для зменшення ризику розвитку гіпоглікемії може знадобитися нижча доза похідного сульфонілсечовини та/або інсуліну. Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Однак у таких пацієнтів необхідно контролювати ШКФ перед призначенням препарату та як мінімум 1 раз на рік протягом усього періоду терапії. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтів похилого віку необхідно проводити контроль функції нирок частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців. Якщо жодна з дозувань препарату Синджарді не підходить, від прийому комбінованого препарату слід відмовитись та продовжити терапію двома окремими препаратами емпагліфлозину та метформіну.ПередозуванняСимптоми: під час проведення контрольованих клінічних досліджень при одноразовому прийомі емпагліфлозину в дозі 800 мг (у 32 рази, що перевищувала максимальну добову дозу) здоровими добровольцями препарат переносився добре. Досвіду застосування препарату у дозі, що перевищує 800 мг, немає. При застосуванні метформіну в дозах, що досягали 85 г, гіпоглікемія не спостерігалася, однак у ряді випадків це призвело до розвитку лактат-ацидозу. Значне передозування метформіну або наявність супутніх факторів ризику може призвести до лактат-ацидозу. Лактоацидоз відноситься до категорії невідкладних медичних ситуацій, лікування у таких випадках має проводитись у стаціонарі. Лікування: у разі передозування рекомендується видалення неабсорбованого препарату із шлунково-кишкового тракту, здійснення клінічного контролю та проведення симптоматичного лікування. Найефективнішим методом виведення лактату та метформіну є гемодіаліз; можливість виведення емпагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалася.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Солгар Вітамін енд Херб Завод-виробник: Solgar Vitamin and Herb(США). .