Пульмонология Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 160 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мкг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 160 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 80 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 80 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 160 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 730 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 80 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 810 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 10. 4 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 10 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 89.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки жувальні - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 5. 2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 5 мг; Допоміжні речовини: маннітол - 201.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки жувальні - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 5. 2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 5 мг; Допоміжні речовини: маннітол - 201.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активної речовини: тпотропія броміду моногідрат 0.0225 мг; еквівалент тіотропію 0.0180 мг; допоміжні речовини: лактоза моногідрат. 200 М 5.2025 мг; лактоза моногідрат мікронізований 0.2750 мг; склад капсули (мг/капсула): макрогол 2.4000 мг. індігокармін (Е132) 0.0120 мг. гітану діоксид (Е171) 1,0240 мг. заліза оксид жовтий (Е172) 0,0120 мг. желатин 44.5160 мг По 10. 30 або 60 капсул в упаковці, в комплекті з інгалятором ХандіХалер або без інгалятора.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули світло-зелено-блакитного кольору, непрозорі. Вміст капсул – білий порошок.Фармакотерапевтична групаМ-холіноблокатор.ФармакокінетикаТіотропій-четвертинна амонієва сполука помірно розчинна у воді. Всмоктування: При інгаляційному способі введення абсолютна біодоступність тіотропію становить 19,5%, що свідчить про те, що фракція препарату, що досягає легенів, високо біодоступна. Тіотропій в розчині при внутрішньому прийомі має абсолютну біодоступність рівну 2-3%. Їда не впливає на всмоктування тіотропію. Максимальна концентрація тіотропію у плазмі (Сmax) після інгаляції досягається через 5-7 хвилин. На стадії динамічної рівноваги пікова концентрація тіотропію у плазмі крові у пацієнтів з ХОЗЛ становить 12,9 пг/мл і швидко знижується. Це свідчить про мультикомпартментний тип розподілу препарату. На стадії динамічної рівноваги базальна концентрація тіотропію в плазмі становить 1,71 пг/мл Розподіл. 72% від прийнятої дози препарату зв'язується з білками плазми та обсяг розподілу дорівнює 32 л/кг. Дослідження показали, що тіотропія не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Біотрансформація: Ступінь біотрансформації незначний. Це підтверджується тим, що після внутрішньовенного введення препарату здоровим молодим добровольцям у сечі виявляється 74% незмінної субстанції. Тіотропій розщеплюється неферметним способом до алкоголю N-метилскопіну та дитієнілгліколевої кислоти, які не зв'язуються з мускариновими рецепторами. При дослідженнях показано, що препарат ( Виведення: Період напіввиведення тіотропію після інгаляції варіює від 27 до 45 годин. Загальний кліренс при внутрішньовенному введенні здоровим молодим добровольцям становить 880 мл/хв. Тіотропія після внутрішньовенного введення в основному виводиться нирками в незмінному вигляді (74%). Після інгаляції сухого порошку на стадії динамічної рівноваги ниркова екскреція становить 7% на добу від дози, невсмокталася частина, що залишилася, виводиться через кишечник. Нирковий кліренс тіотропія перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про канальцеву секрецію препарату. Після тривалого прийому препарату одноразово на добу пацієнтами з ХОЗЛ, фармакокінетична рівновага досягається на 7 день, при цьому не спостерігається акумуляція надалі. Тіотропій має лінійну фармакокінетику у терапевтичних межах незалежно від лікарської форми препарату. Літні хворі: У хворих похилого віку спостерігається зниження ниркового кліренсу тіотропія (365 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ молодше 65 років, до 271 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ старше 65 років). Ці зміни не призводили до відповідного збільшення значень площі під кривою "концентрація/час" (AUCo-б) або Сmax. Пацієнти з порушеною функцією нирок: У пацієнтів з ХОЗЛ та легкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) інгаляційне застосування тіотропію один раз на добу на стадії динамічної рівноваги призводило до підвищення значення AUCo-б на 1,8-30 %. . Значення Схах зберігалося таким самим, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв). У пацієнтів з ХОЗЛ та середніми або тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну) Пацієнти з порушеною функцією печінки: Передбачається, що печінкова недостатність не буде значного впливу на фармакокінетику тіотропія, тому що тіотропій в основному виводиться нирками, і за допомогою неферментативного розщеплення ефірних зв'язків, з утворенням метаболітів, які не зв'язуються з муска.ФармакодинамікаТіотропія бромід – антимускариновий препарат тривалої дії м-холіноблокатор, у клінічній практиці часто званий антихолінергічним засобом. Він має однакову спорідненість до різних підтипів мускаринових рецепторів від Mi до М5. Результатом інгібування М3-рецепторів у дихальних шляхах є розслаблення гладкої мускулатури. Бронходілятивний ефект залежить від дози і зберігається не менше 24 годин. Значна тривалість дії пов'язана, ймовірно, з дуже повільною дисоціацією від М3-рецепторів порівняно з іпратропією бромідом. При інгаляційному способі введення тіотропію бромід як N-четвертичне антихолінергічний засіб має місцевий вибірковий ефект, при цьому в терапевтичних дозах не викликає системних м-холіноблокуючих побічних ефектів. Дисоціація від Мг-рецепторів відбувається швидше,ніж М3. Висока спорідненість до рецепторів та повільна дисоціація обумовлюють виражений та тривалий бронходилятивний ефект у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень. Бронходилятація після інгаляції тіотропію броміду є наслідком місцевого, а не системного ефекту. Було показано, що СПИРИВА значно збільшує функцію легень (обсяг форсованого видиху в 1 секунду ОФВ1, форсовану життєву ємність легень ФЖЕЛ) через 30 хвилин після одноразової дози протягом 24 годин. Фармакодинамічна рівновага досягалася протягом першого тижня, а виражений бронходілятивний ефект спостерігався на 3 день. СПИРИВА®' значно збільшує ранкову та вечірню пікову потокову швидкість видиху, що вимірюється хворими. Бронходілятивний ефект СПИРИВИ 8, що оцінюється протягом року, не виявив проявів толерантності. СПИРІВА® значно зменшує задишку протягом усього періоду лікування. У двох рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях було доведено, що СПИРІВА значно покращувала загострень (0,09 проти 0,13; відношення ризиків 0,73; 95% ДІ від 0,66 до 0,82; РІнструкціяПрилад ХандіХалер був спеціально розроблений для Спиріви. Він повинен використовуватися прийому інших медикаментів. Ви можете використовувати Ваш ХандіХалер* протягом одного року. Прилад ХандіХалер включає в себе: пилезахисний ковпачок; мундштук; заснування; проколюючу кнопку; центральну камеру. Використання приладу ХандіХалер* Відкрити пилозахисний ковпачок, піднявши його вгору. Потім відкрити мундштук. Дістати капсулу Спіриви з блістера (безпосередньо перед використанням) і покласти в центральну камеру, як показано на малюнку. Не має значення, якою стороною капсула міститься в камеру. Щільно закрити мундштук до моменту клацання, пилозахисний ковпачок залишити відкритим. Тримаючи ХандіХалер* мундштуком вгору, натиснути кнопку, що проколює, один раз до кінця і потім відпустити. Таким чином, утворюється отвір, через який препарат вивільняється із капсули під час вдиху. Повністю видихніть. Увага: ніколи не видихайте у мундштук. Візьміть ХандіХалер* у рот і щільно стисніть губи навколо мундштука. Тримаючи голову прямо, вдихайте повільно і глибоко, але водночас із достатньою силою, щоб почути вібрацію капсули. Робіть вдих до повного наповнення легень; потім затримайте дихання до відчуття дискомфорту, одночасно виймаючи ХандіХалер з рота. Продовжуйте дихати спокійно. Повторіть процедуру, що призведе до спустошення капсули. Знову відкрийте мундштук. Дістаньте та викиньте використану капсулу. Закрийте мундштук та пилозахисний ковпачок. Чистку ХандіХалера* проводіть раз на місяць. Відкрийте мундштук та пилозахисний ковпачок. Потім відкрийте основу приладу, піднявши кнопку, що проколює. Ретельно промийте інгалятор теплою водою до повного видалення порошку. ХандиХалер* обітріть паперовим рушником і з відкритим мундштуком, основою та пилезахисним ковпачком залиште сохнути на повітрі протягом 24 годин. Після чищення приладу згідно з інструкцією він буде готовий до наступного використання. У разі потреби зовнішня поверхня мундштука може бути очищена за допомогою вологої, але не мокрої тканини. Ні в приладі, ні в блістері капсули не повинні зазнавати впливу високих температур, тобто. дії сонячних променів та ін.Показання до застосуванняСпирива показана як підтримуюча терапія у пацієнтів з ХОЗЛ, включаючи хронічний бронхіт і емфізему (підтримуюча терапія при задишці, що зберігається, і для попередження загострень).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до атропіну або його похідних (наприклад, іпратропію або окситропію) або до компонентів даного препарату (зокрема, до лактози моногідрату, що містить молочний білок, внаслідок дефіциту лактази, непереносимості лактози, глюкозо-галактозної мальабсорбції). І триместр вагітності; діти віком до 18 років.Вагітність та лактаціяДані про використання тіотропію при вагітності у людини обмежені. У дослідженнях на тваринах не отримано вказівок на прямі чи опосередковані несприятливі впливи на вагітність, розвиток ембріона/плоду, процес пологів або постнатальний розвиток. Як запобіжний засіб краще утриматися від застосування препарату СПИРИВА під час вагітності. Клінічних даних про застосування тіотропію у жінок, які годують груддю, немає. У доклінічних дослідженнях були отримані дані про те, що невелика кількість тіотропію екскретується в грудне молоко. СПИРИВА не повинна застосовуватися у вагітних або жінок, які годують груддю, якщо тільки очікувана користь не перевищує можливий ризик для плода або дитини.Побічна діяПобічні реакції препарату були виявлені на підставі даних, отриманих під час проведення клінічних досліджень та окремих повідомлень протягом постреєстраційного використання препарату. Порушення з боку обміну речовин та живлення: дегідратація*. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто (>1% і <10%) – сухість у роті, зазвичай легкого ступеня вираженості; нечасто (>0,1% та < 1%) - стоматити; запор, гастроезофагеальний рефлюкс; рідко (>0,01% та Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто (>0.1% і <1%) – дисфонія, кашель, фарингіти; рідко (>0,01% та Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто (>0,1% і <1%) – миготлива аритмія; рідко (>0,01% та Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто (>0,1% і < 1%) - утруднене сечовипускання та затримка сечовипускання (у чоловіків із сприятливими факторами); дизурія; рідко (>0,01% та Алергічні реакції: нечасто (>0,1% та < 1%) - висипання; рідко (>0,01% та Порушення з боку шкірних покровів: шкірні інфекції та виразки на шкірі, сухість шкіри*. Кістково-м'язова система та пов'язані з нею захворювання сполучної тканини припухання суглобів*. Порушення з боку нервової системи: нечасто (>0,1% та <1%) - запаморочення; рідко (>0,01% та Порушення з боку органу зору: нечасто (>0,1% і <1%) – нечіткий зір; рідко (>0,01% та * в об'єднаній основі клінічних досліджень дані побічні реакції були виявлено; відзначені лише поодинокі повідомлення про дані побічних реакцій при широкому застосуванні препарату, проте зв'язок з м-холіноблокуючою дією СПИРИВИ не доведений; Частоту цих рідкісних явищ важко оцінити.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе застосування тіотропію в комбінації з іншими препаратами, які зазвичай використовуються для лікування ХОЗЛ: симпатоміметиками, метилксантинами, пероральними та інгаляційними глюкокортикостероїдами. Спільне застосування з довготривалими бета-агоністами, інгаляційними глюкокортикостероїдами та їх комбінаціями не впливає на дію тіотропію. Обмежена інформація про спільне застосування з антихолінергічними препаратами отримана з 2-х клінічних досліджень: разове призначення однієї дози іпратропію броміду на фоні постійного прийому СПИРИВИ у пацієнтів з ХОЗЛ (64 пацієнти) та у здорових добровольців (20 осіб) не призводило до зменшення побічних реакцій, зміни життєвих параметрів та електрокардіограми. Однак постійне спільне застосування антихолінергічних препаратів та СПИРИВИ не вивчалося, а отже, не рекомендується.Спосіб застосування та дозиПри використанні Спіриви у вигляді інгаляцій за допомогою приладу ХандіХалер У рекомендується застосовувати одну капсулу на добу одночасно. Препарат не слід ковтати. Літні хворі повинні приймати Спіріву у дозах, що рекомендуються. Пацієнти з порушеною функцією нирок можуть використовувати Спіріву у рекомендованих дозах. Однак необхідно ретельне спостереження за хворими з помірною або тяжкою нирковою недостатністю, які отримують Спіріву в комбінації з іншими препаратами, що ескретуються переважно нирками. Пацієнти з печінковою недостатністю можуть приймати Спіріву у рекомендованих дозах.ПередозуванняПоява якихось серйозних антихолінергічних симптомів є малоймовірною. Можливі незначні прояви системної антихолінергічної дії, такі як сухість у роті, порушення акомодації, збільшення частоти серцевих скорочень. Лікування симптоматичне. Проте системні антихолінергічні побічні ефекти не виявлялися після одноразової інгаляційної дози до 282 мкг тіотропію при прийомі здоровими добровольцями. Білатеральний кон'юнктивіт у поєднанні із сухістю у роті спостерігалися у здорових добровольців після повторного прийому одноразової добової дози 141 мкг. які зникатимуть при продовженні лікування. При дослідженні, в якому вивчався ефект багаторазових доз тіотропію у пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували максимально 36 мкг препарату більше 4 тижнів, сухість у роті була єдиним побічним ефектом. Гостра інтоксикація, пов'язана з випадковим прийомом капсул всередину, малоймовірна у зв'язку з низькою біодоступністю препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпирива, як бронходилятатор, що застосовується раз на добу для підтримуючого лікування, не повинна використовуватися як початкова терапія при гострих нападах бронхоспазму, тобто. у невідкладних випадках. Після інгаляції порошку Спіріви можуть розвиватися негайні реакції підвищеної чутливості. Як і інші антихолінергічні препарати, Спиріву слід призначати з обережністю хворим з вузькокутною глаукомою, гіперплазією простати або обструкцією шийки сечового міхура. Інгаляція може призвести до бронхоспазму. Хворих з помірною або вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Пацієнти повинні бути ознайомлені з правилами використання капсул Спиріви за допомогою інгалятора. Не слід допускати влучення порошку в очі. Біль у оці або дискомфорт, нечіткий зір, зорові ореоли у поєднанні з почервонінням очей, кон'юнктивальним застоєм та набряком рогівки можуть свідчити про гострий напад вузькокутної глаукоми. У разі розвитку будь-якої комбінації цих симптомів слід негайно звернутися до фахівця. Застосування препаратів, що викликають міоз, не є ефективним способом лікування. Спириву не слід застосовувати частіше, ніж щодня. Капсули Спириви повинні застосовуватись лише з приладом ХандіХалер®.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 інгаляційна доза: тіотропія броміду моногідрат – 3.1235 мкг, що відповідає вмісту тіотропію – 2.5 мкг. Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 1.105 мкг, динатрію едетат – 1.105 мкг, хлористоводнева кислота 1М – до pH 2.8-3.0, вода – до 11.05 мг. 60 інгаляційних доз (30 терапевтичних доз) – картриджі місткістю 4.5 мл (1), поміщені в алюмінієвий циліндр, у комплекті з інгалятором Респімат – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інгаляцій прозорий безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаБронхолітичний препарат – блокатор м-холінорецепторів.ФармакокінетикаТіотропія бромід – четвертинне похідне амонію, помірно розчинне у воді. Тіотропія бромід випускається як розчин для інгаляцій, який застосовується за допомогою інгалятора Респімат. Приблизно 40% від величини інгаляційної дози осаджується у легенях, решта надходить у ШКТ. Деякі фармакокінетичні дані, наведені нижче, були отримані при використанні доз, що перевищують рекомендовані для лікування. Всмоктування Після інгаляції розчину молодими здоровими добровольцями встановлено, що системний кровотік надходить близько 33% від величини інгаляційної дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування тіотропію броміду, у зв'язку з тим, що він погано всмоктується із ШКТ. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 2-3%. Cmax у плазмі спостерігається через 5-7 хв після інгаляції. Розподіл Зв'язування препарату із білками плазми становить 72%; Vd – 32 л/кг. У рівноважному стані Cmax тіотропія у плазмі у пацієнтів з ХОЗЛ становить 10.5 пг/мл та швидко знижується. Це свідчить про мультикомпартментний тип розподілу препарату. У рівноважному стані базальна концентрація тіотропію у плазмі становить 1.6 пг/мл. У рівноважному стані Cmax тіотропія у плазмі крові у пацієнтів з бронхіальною астмою становила 5.15 пг/мл та досягалася через 5 хв. Дослідження показали, що тіотропія бромід не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Ступінь біотрансформації незначний. Це підтверджується тим, що після внутрішньовенного введення препарату молодим здоровим добровольцям у сечі виявляється 74% субстанції тіотропію броміду у незміненому вигляді. Тіотропія бромід є ефіром, який розщеплюється на етанол-N-метилскопін, та дитієнілгліколієву кислоту; ці сполуки не зв'язуються із мускариновими рецепторами. У дослідженнях in vitro показано, що деяка частина препарату ( Виведення Термінальний T1/2 тіотропію броміду після інгаляції становить від 27 до 45 годин у пацієнтів з ХОЗЛ. У пацієнтів із бронхіальною астмою ефективний Т1/2 після інгаляції становить 34 год. Загальний кліренс після внутрішньовенного введення препарату молодим здоровим добровольцям становив 880 мл/хв. Тіотропія бромід після внутрішньовенного введення в основному виводиться нирками у незміненому вигляді (74%). Після інгаляції розчину у пацієнтів з ХОЗЛ ниркова екскреція становить 18.6% (0.93 мкг), неабсорбована частина, що залишилася, виводиться через кишечник. У рівноважному стані у пацієнтів із бронхіальною астмою 11.9% (0.595 мкг) дози виводиться у незміненому вигляді із сечею через 24 години після прийому препарату. Нирковий кліренс тіотропію броміду перевищує КК, що свідчить про його канальцеву секрецію. Після тривалого інгаляційного прийому препарату 1 раз на добу пацієнтами з ХОЗЛ рівноважний стан досягається на 7 день; при цьому надалі не спостерігається кумуляції. Тіотропія бромід має лінійну фармакокінетику в терапевтичних межах після внутрішньовенного застосування, інгаляції сухого порошку та інгаляції розчину. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку відзначається зниження ниркового кліренсу тіотропію броміду (347 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ у віці до 65 років та 275 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ та бронхіальною астмою старше 65 років). Встановлено, що у пацієнтів із бронхіальною астмою вплив тіотропію броміду не залежить від віку пацієнтів. Після інгаляційного застосування тіотропію 1 раз на добу у рівноважному стані у пацієнтів з ХОЗЛ та легкими порушеннями функції нирок (КК 50-80 мл/хв) відзначалося невелике збільшення AUC0-6,ss на 1.8-30% та Cmax, ss порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (КК>80 мл/хв). У пацієнтів з ХОЗЛ та помірними або значними порушеннями функції нирок (КК) У пацієнтів з бронхіальною астмою та невеликими порушеннями функції нирок (КК 50-80 мл/хв) інгаляційне застосування тіотропію броміду не призводило до значного збільшення впливу порівняно з пацієнтами із нормальною функцією нирок. Передбачається, що печінкова недостатність не значно впливає на фармакокінетику тіотропія броміду, т.к. тіотропія бромід переважно виводиться нирками і за допомогою неферментативного розщеплення ефірного зв'язку з утворенням похідних, які не мають фармакологічної активності.ФармакодинамікаБронхолітичний препарат. Тіотропія бромід – м-холіноблокатор тривалої дії. Препарат має однакову спорідненість до M1-М5 підтипів мускаринових рецепторів. Результатом інгібування М3-холінорецепторів у дихальних шляхах є розслаблення гладкої мускулатури. Бронходилатируючий ефект залежить від дози і зберігається не менше 24 годин. Значна тривалість дії пов'язана, ймовірно, з дуже повільною дисоціацією препарату від М3-холінорецепторів; період напівдисоціації значно більш тривалий, ніж у іпратропію броміду. При інгаляційному способі введення тіотропію бромід, як N-четвертичне похідне амонію, має місцевий вибірковий ефект (на бронхи), при цьому в терапевтичних дозах не викликає системних м-холіноблокуючих побічних ефектів. Дисоціація від М2-холінорецепторів відбувається швидше, ніж від М3-холінорецепторів, що свідчить про переважання селективності щодо М3 підтипу рецепторів над М2-холінорецепторами. Висока спорідненість до рецепторів та повільна дисоціація препарату із зв'язку з рецепторами обумовлюють виражений та тривалий бронходилатируючий ефект у пацієнтів з ХОЗЛ. Бронходилатація, що розвивається після інгаляції, тіотропія броміду, обумовлена ​​в першу чергу місцевою (на дихальні шляхи), а не системною дією. У клінічних дослідженнях було показано, що застосування препарату Спіріва Респімат 1 раз на добу призводить до значного покращення (порівняно з плацебо) функції легень (ОФВ1 та ФЖЕЛ) протягом 30 хв після використання першої дози. Поліпшення функції легень зберігається протягом 24 годин при рівноважній концентрації. Фармакодинамічна рівновага досягалася протягом одного тижня. Спирива Респімат значно покращував ранкову та вечірню пікову об'ємну швидкість видиху (ПОСВ), виміряну хворими. Застосування препарату Спірива Респімат призводило до зменшення (порівняно з плацебо) використання бронходилататора як засіб швидкої допомоги. Бронходилатируючий ефект препарату зберігається протягом 48 тижнів застосування препарату; ознак звикання немає. Аналіз комбінованих даних двох рандомізованих, плацебо-контрольованих, перехресних клінічних досліджень показав, що бронходилатируючий ефект препарату Спіріва Респімат (5 мкг) після 4-тижневого періоду лікування був у кількісному відношенні вищий, ніж ефект препарату Спіріва (18 мкг). У довгострокових (12-місячних) дослідженнях було встановлено, що Спіріва Респімат значно зменшує задишку; покращує якість життя; знижує психосоціальний вплив ХОЗЛ та збільшує активність. Препарат Спирива Респімат достовірно покращував загальний стан здоров'я (загальний бал) порівняно з плацебо до кінця двох 12-місячних досліджень, ця відмінність зберігалася протягом усього періоду лікування; препарат Спирива Респімат значно зменшував кількість загострень ХОЗЛ, і збільшував період до моменту першого загострення порівняно з плацебо. Доведено, що Спірива Респімат зменшує ризик загострення ХОЗЛ та значно знижує кількість випадків госпіталізації. При ретроспективному аналізі окремих клінічних досліджень було помічено статистично недостовірне збільшення порівняно з плацебо кількості випадків смерті у пацієнтів з порушеннями ритму серця. Однак ці дані статистично не підтверджені і можуть бути пов'язані із захворюванням серця. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму та продовжують відчувати симптоми захворювання, незважаючи на підтримуючу терапію інгаляційним глюкокортикостероїдами, в т.ч. у комбінації з тривало діючим агоністом бета2-адренорецепторів, було встановлено, що додавання препарату Спірива Респімат до підтримуючої терапії призводило до достовірного поліпшення функції легень порівняно з плацебо, значно зменшувало кількість серйозних загострень та періодів погіршення симптомів бронхіальної астми, збільшувало період до , призводило до достовірного поліпшення якості життя та збільшення кількості пацієнтів з позитивною відповіддю на підтримуючу терапію. Бронходилатируючий ефект препарату зберігався протягом 1 року застосування, ознак звикання не спостерігалося.ІнструкціяПеред початком застосування препарату слід вивчити правила застосування інгалятора Спіріва Респімат. Інгалятор призначений для використання 1 раз на добу. Щоразу при його застосуванні слід робити 2 інгаляції. Догляд за інгалятором Спирива Респімат Мундштук і металеву частину мундштука необхідно чистити вологою ганчірочкою або тканиною щонайменше 1 раз на тиждень. Будь-яка незначна зміна кольору мундштука не впливає на інгалятор. Визначення моменту, коли потрібно почати користуватися новим інгалятором Інгалятор Спиріва Респімат містить 60 інгаляційних доз (тобто 30 терапевтичних доз) за умови застосування відповідно до режиму дозування (2 інгаляційні дози 1 раз на добу). Індикатор доз показує скільки приблизно доз ще залишилося. Коли індикатор покаже на червону область шкали, це означає, що ліки залишилися приблизно на 7 днів (14 інгаляційних доз). Коли індикатор доз інгалятора досягне кінця червоної області шкали, це означає, що інгалятор Спіріва Респімат порожній. Відбудеться автоматичне блокування інгалятора. З цього часу поворот прозорої гільзи буде неможливий. Через 3 місяці після першого використання інгалятор Спиріва Респімат слід викинути, навіть якщо він повністю не використаний. Підготовка до першого використання Зняти прозору гільзу Тримати ковпачок закритим. Натиснути стопорну кнопку і потягнути при цьому іншою рукою за прозору гільзу. Вставити картридж Вставте картридж вузьким кінцем в інгалятор. Поставити інгалятор дном картриджа на тверду поверхню і сильно натиснути на нього, поки картридж не стане на місце з клацанням. Встановити прозору гільзу Встановіть прозору гільзу на місце до клацання. Повернути гільзу Тримати ковпачок закритим. Повернути прозору гільзу в напрямку, вказаному стрілками на етикетці, поки не пролунає клацання (півоборота). Відкрити ковпачок. Відкрити ковпачок до упору. Натиснути на кнопку Направити інгалятор донизу. Натисніть на кнопку подачі дози. Закрити ковпачок. Повторити кроки 4-6 до появи хмари аерозолю. Потім повторити кроки 4-6 ще 3 рази. Щоденне застосування Повернути Тримати ковпачок закритим. Повернути прозору гільзу у напрямку, вказаному стрілками на етикетці, до клацання (півобороту). Відкрити ковпачок Відкрити ковпачок до упору. Натиснути на кнопку Зробити повільний повний видих. Обхопити мундштук губами, не перекриваючи повітрозабірники. Роблячи повільний, глибокий вдих через рот, натиснути кнопку подачі дози і робити вдих. Затримайте подих приблизно на 10 с. Для отримання другої інгаляційної дози повторіть операції: Повернути, Відкрити, Натиснути.Показання до застосуваннядля підтримуючого лікування пацієнтів з ХОЗЛ, хронічним бронхітом, емфіземою легень, для підтримуючої терапії при задишці, що зберігається, для поліпшення якості життя, порушеного внаслідок ХОЗЛ, для зниження частоти загострень; в якості додаткової підтримуючої терапії у пацієнтів з бронхіальною астмою з симптомами захворювання, що зберігаються, на фоні прийому, принаймні, інгаляційних глюкокортикоїдів, для зменшення симптомів бронхіальної астми, поліпшення якості життя та зниження частоти загострень. З обережністю: закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату, до атропіну або його похідних: до іпратропію броміду, окситропію броміду; дитячий та підлітковий вік до 18 років (через відсутність даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю препарат слід застосовувати при закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози, обструкції шийки сечового міхура.Вагітність та лактаціяДані щодо впливу препарату Спіріва Респімат на вагітність обмежені. При вивченні репродуктивної токсичності на тваринах не отримано вказівок на прямі чи опосередковані несприятливі впливи препарату. Як запобіжний засіб краще утриматися від застосування препарату Спірива Респімат при вагітності. Клінічних даних про вплив тіотропію броміду в період грудного вигодовування немає. Препарат не слід застосовувати у вагітних або жінок, які годують груддю, якщо тільки очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. На період застосування препарату необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано призначення дітям та підліткам віком до 18 років (через відсутність даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяБагато з наведених нижче небажаних реакцій можуть бути обумовлені м-холіноблокуючими властивостями препарату. Побічні реакції були виявлені на підставі даних, отриманих під час проведення клінічних досліджень та окремих повідомлень протягом постреєстраційного використання препарату. З боку обміну речовин: дегідратація*. З боку нервової системи: нечасто (≥0.1% та З боку органу зору: рідко (≥0.01% та З боку серцево-судинної системи: нечасто (>0.1% і З боку дихальної системи: нечасто (≥0.1% та З боку травної системи: часто (≥1% та 0.1% та З боку шкірних покривів: рідко (≥0.01% та Алергічні реакції: нечасто (>0.1% і З боку кістково-м'язової системи: набряклість суглобів. З боку сечовидільної системи: нечасто (>0.1% і * в об'єднаній основі клінічних досліджень дані побічні реакції були виявлено; відзначені лише поодинокі повідомлення про дані побічних реакцій при широкому застосуванні препарату, проте зв'язок з м-холіноблокуючою дією препарату не доведений; Частоту цих рідкісних явищ важко оцінити.Взаємодія з лікарськими засобамиХоча спеціальних досліджень лікарської взаємодії не проводилося, тіотропія бромід використовували спільно з іншими препаратами, що застосовуються для лікування ХОЗЛ, включаючи симпатоміметичні бронходилататори, метилксантини, глюкокортикоїди для внутрішнього застосування та інгаляційного застосування, антигістамінні препарати, муколітики, модифікації; при цьому клінічних ознак лікарської взаємодії не спостерігалося. Тривале сумісне застосування тіотропію броміду з іншими м-холіноблокуючими препаратами не вивчалося. Тому довгострокове спільне застосування препарату Спіріва Респімат з іншими м-холіноблокуючими препаратами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиРекомендована терапевтична доза становить 2 інгаляційні дози спрею з інгалятора Респімат (5 мкг/доза) 1 раз на добу, в один час дня. При лікуванні бронхіальної астми повний терапевтичний ефект настає за кілька днів. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції печінки та пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (КК 50-80 мл/хв) можна використовувати препарат Спіріва Респімат у дозі, що рекомендується. Однак використання препарату у пацієнтів з помірними або значними порушеннями функції нирок ХОЗЛ зазвичай не зустрічається у дітей. Безпека та ефективність застосування препарату Спіріва Респімат у дітей не вивчений.ПередозуванняПри застосуванні препарату у високих дозах можливі прояви м-холіноблокуючої дії. Після 14-денного інгаляційного застосування тіотропію броміду в дозах, що досягали 40 мкг, у здорових осіб не спостерігалося значних несприятливих явищ, крім відчуття сухості слизових оболонок носа та ротоглотки, частота яких залежала від величини дози (10-40 м). Виняток становило чітке зниження салівації, починаючи з 7-го дня застосування препарату. У шести довгострокових дослідженнях у пацієнтів з ХОЗЛ при інгаляційному застосуванні розчину тіотропію броміду у добовій дозі 10 мкг протягом 4-48 тижнів не спостерігалось суттєвих небажаних явищ. Внаслідок низької пероральної біодоступності виникнення гострої інтоксикації у разі ненавмисного проковтування розчину тіотропію броміду для інгаляцій із картриджів малоймовірне.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТеофілін – 200мг  Допоміжні речовини: композиційний полімерний носій (поліметакрилової кислоти та макроголу (поліетиленгліколю) інтерполімерний комплекс), кальцію стеарат.Фармакотерапевтична групаТеофілін відноситься до інгібіторів фосфодіестерази. Збільшує накопичення у тканинах ц-АМФ, що зменшує скорочувальну активність гладкої мускулатури. Теофілін розширює бронхи, кровоносні судини (головним чином судини мозку, шкіри та нирок). Зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Збільшує нирковий кровообіг. Має помірно виражений діуретичний ефект. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. Чинить стимулюючу дію на дихальний центр, підвищує частоту і силу серцевих скорочень.  Уповільнене вивільнення діючої речовини з таблетки забезпечує досягнення терапевтичного рівня теофіліну в крові через 3-5 годин після прийому Теопека і зберігається протягом 10-12 годин. Дворазовий прийом препарату дозволяє отримати ефективні концентрації теофіліну у крові протягом доби. У зв'язку з тривалою дією препарату одним із важливих показань до застосування є попередження нічних та ранкових явищ бронхоспазму.ФармакокінетикаПісля внутрішнього застосування теофілін повністю всмоктується (біодоступність 90%). У крові на 40-60% пов'язаний із білками. Проникає крізь гістогематичні бар'єри. Біотрасформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виділяється з організму, в основному, нирками, частково з грудним молокомПоказання до застосуванняЛікування та профілактика бронхообструктивного синдрому при бронхіальній астмі, хронічному обструктивному бронхіті, емфіземі легень, дерматореспіраторному синдромі та інших захворюваннях органів диханняПротипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших похідних ксантину – кофеїну, пентоксифіліну, теоброміну), гострий інфаркт міокарда, тяжка артеріальна гіпер- або гіпотензія, поширений атеросклероз судин, серйозні порушення серцевого ритму (тяжкі тахіаритмії, екстрасистолія) хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гастрит із підвищеною кислотністю, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, епілепсія, підвищена судомна активність, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, вагітність, дитячий вік до 3-х років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, вірусних інфекціях, а також у хворих похилого віку дозу препарату слід зменшити. Ефективність дії теофіліну може зменшуватися у курців.  Оскільки бронхолітична дія Теопека поступово розвивається через 3-6 годин після прийому, препарат не призначається для усунення невідкладних станів. Дотримуватися обережності при вживанні великих кількостей продуктів, що містять кофеїн або напоїв в період лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: безводний теофілін - 0,1, 0,2 або 0,3 г; Допоміжні речовини: композиційний полімерний носій (поліметакрилової кислоти та макроголу (поліетиленгліколю) інтерполімерний комплекс) - 0,039, 0,078 або 0,096 г, кальцію стеарат - 0,001, 0,002 або 0,004 г відповідно. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або імпортної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої або імпортної. По 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, двоопуклої форми. Таблетки по 300 мг із ризиком. Допускається слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб.ФармакокінетикаПісля внутрішнього застосування теофілін повністю всмоктується (біодоступність 90%). У крові на 40-60% пов'язаний із білками. Проникає крізь гістогематичні бар'єри. Біотрасформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виділяється з організму переважно нирками, частково - з грудним молоком.ФармакодинамікаТеофілін відноситься до інгібіторів фосфодіестерази. Збільшує накопичення у тканинах ц-АМФ, що зменшує скорочувальну активність гладкої мускулатури. Теофілін розширює бронхи, кровоносні судини (головним чином судини мозку, шкіри та нирок). Зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Збільшує нирковий кровообіг. Має помірно виражений діуретичний ефект. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. Чинить стимулюючу дію на дихальний центр, підвищує частоту та силу серцевих скорочень. Уповільнене вивільнення діючої речовини з таблетки забезпечує досягнення терапевтичного рівня теофіліну в крові через 3-5 годин після прийому Теопеку та зберігається протягом 10-12 годин. Дворазовий прийом препарату дозволяє отримати ефективні концентрації теофіліну у крові протягом доби. У зв'язку з тривалою дією препарату одним із важливих показань до застосування є попередження нічних та ранкових явищ бронхоспазму.Показання до застосуванняЛікування та профілактика бронхообструктивного синдрому при бронхіальній астмі, хронічному обструктивному бронхіті, емфіземі легень, дерматореспіраторному синдромі та інших захворюваннях органів дихання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших похідних ксантину - кофеїну, пентоксифіліну, теоброміну), гострий інфаркт міокарда, тяжка артеріальна гіпер- або гіпотензія, поширений атеросклероз судин, серйозні порушення серцевого ритму (тяжкі тахіаритмії, екстрасистолія) хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гастрит із підвищеною кислотністю, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, епілепсія, підвищена судомна активність, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, вагітність, дитячий вік до 3-х років. З обережністю слід застосовувати при тяжкій стенокардії, серцевій недостатності, гіпертрофічній кардіоміопатії, виражених порушеннях функції печінки та нирок, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), кровотечі зі шлунково-кишкового тракту в недавньому анамнезі, тривалій гіперемії. залози.Побічна діяЗ боку нервової системи: запаморочення, біль голови, безсоння, збудження, тривожність, дратівливість, тремор. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія (у тому числі у плода при прийомі вагітної у III триместрі), аритмії, зниження артеріального тиску, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії. З боку травної системи: гастралгія, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, діарея; при тривалому прийомі – зниження апетиту. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка. Інші: біль у грудях, тахіпное, відчуття припливів до обличчя, альбумінурія, гематурія, гіпоглікемія, посилення діурезу, підвищене потовиділення. Побічні ефекти зменшуються у разі зниження дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиТеофілін не застосовують спільно з іншими похідними ксантину. У комбінації з фенобарбіталом, дифеніном, рифампіцином, ізоніазидом, карбамазепіном, сульфінпіразоном, фенітоїном спостерігається зниження ефективності теофіліну, що може вимагати збільшення доз препарату, що застосовуються. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи макролідів, лінкоміцином, алопуринолом, циметидином, ізопреналіном, бета-адреноблокаторами, пероральними контрацептивами, еноксацином та при вакцинації проти грипу інтенсивність дії може збільшуватися, що може вимагати зниження дози теофіліну. Теофілін підвищує ймовірність розвитку побічних ефектів глюкокортикостероїдів, мінералокортикостероїдів (гіпернатріємія), засобів, що збуджують центральну нервову систему (збільшує нейротоксичність). Препарат пригнічує терапевтичні ефекти карбонату літію та бета-адреноблокаторів. Теофілін потенціює дію сечогінних засобів за рахунок збільшення клубочкової фільтрації та зменшення канальцевої реабсорбції. З обережністю теофілін призначають одночасно з антикоагулянтами. Протидіарейні препарати та ентеросорбенти знижують всмоктування теофіліну.Спосіб застосування та дозиТеопек застосовують внутрішньо після їди, запиваючи водою. Таблетку не подрібнюють, не розжовують та не розчиняють у воді. Добова доза поділяється на 2 прийоми з інтервалом 12 годин. Оптимальну дозу підбирають індивідуально, залежно від характеру захворювання, віку та ваги хворого. Препарат призначають 2 рази на день дорослим та дітям старше 14 років по 300 мг; дітям від 7 до 12 років – по 200 мг, від 3 до 7 років – по 100 мг. У перший день лікування починають з половини добової дози на 2 прийоми. За відсутності побічних реакцій переходять повну добову дозу. Тривалість застосування препарату залежить від особливостей перебігу захворювання та терапевтичного ефекту. У середньому курс лікування може тривати від 2 тижнів до 2 місяців.ПередозуванняСимптоми: зниження апетиту, гастралгія, діарея, нудота, блювання (в т.ч. з кров'ю), шлунково-кишкова кровотеча, тахіпное, гіперемія шкіри обличчя, тахікардія, шлуночкові аритмії, безсоння, рухове збудження, тривожність, тривожність, . При тяжкому отруєнні можуть розвинутись епілептоїдні напади, гіпоксія, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, гіпокаліємія, зниження артеріального тиску, сплутаність свідомості, ниркова недостатність з міоглобінурією. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, проносних ЛЗ, промивання кишечника комбінацією поліетиленгліколю та електролітів, форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз (ефективність не висока, перитонеальний діаліз не ефективний), симптом. і ондансетрон – при блюванні). При виникненні судом підтримувати прохідність дихальних шляхів та проводити оксигенотерапію. Для усунення нападу: в/в діазепам, 0,1-0,3 мг/кг (але не більше 10 мг). При сильній нудоті та блюванні: метоклопрамід або ондансетрон (в/в).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, вірусних інфекціях, а також у хворих похилого віку дозу препарату слід зменшити. Ефективність дії теофіліну може зменшуватися у курців. Оскільки бронхолітична дія Теопека поступово розвивається через 3-6 годин після прийому, препарат не призначається для усунення невідкладних станів. Дотримуватися обережності при вживанні великих кількостей продуктів, що містять кофеїн або напоїв в період лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Стрип з вілантеролом та умеклідинію бромідом(1); Вілантерола трифенатат мікронізований(2) - 40 мкг (у перерахунку на вілантерол - 25 мкг); Умеклідинію бромід мікронізований (2) - 74,2 мкг (у перерахунку на умеклідин - 62,5 мкг); Допоміжні речовини: Магнію стеарат – 75 мкг; Лактози моногідрат – до 12,5 мг; Стрип з флутиказону фуроатом(1): Діюча речовина: Флутиказону мікронізований фуроат(2) - 100 мкг; Допоміжна речовина: Лактози моногідрат – до 12,5 мг. Примітки: 1. Для компенсації втрат під час наповнення осередків суміш флутиказону фуроату та допоміжних речовин може закладатися у готовий препарат з надлишком до 8%, суміш вілантеролу, умеклідину та допоміжних речовин - з надлишком до 8%. 2. Вказано номінальну кількість діючої речовини, кількість вилантеролу, що доставляється, становить 22 мкг, умеклідинію - 55 мкг, флутиказону фуроату - 92 мкг, що відповідає зазначеному дозування. Порошок для інгаляцій дозований 22 мкг+55 мкг+92 мкг/доза. По 14 або 30 доз в пластиковий інгалятор з корпусом світло-сірого кольору, кришкою бежевої мундштука і лічильником доз. Інгалятор містить два алюмінієві стрижки, що ламінують, кожен з яких складається з 14 або 30 осередків, які містять порошок білого кольору. Інгалятор поміщений у багатошаровий контейнер із алюмінієвої фольги, що містить пакетик із осушувачем. Контейнер запечатаний кришкою, що відкривається. По 1 контейнеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПластиковий інгалятор з корпусом світло-сірого кольору, бежевою кришкою мундштука та лічильником доз, упакований у контейнер із фольги, що містить пакетик із осушувачем. Контейнер запечатаний кришкою, що відкривається. Інгалятор містить два стрипи, кожен стрип складається з 14 або 30 рівномірно розподілених осередків, кожна з яких містить порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарати для лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів, адреноміметики у комбінації з антихолінергічними та глюкокортикостероїдними срестами.ФармакокінетикаПри інгаляційному застосуванні комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату в одному інгаляторі фармакокінетика кожного компонента у здорових добровольців була порівнянна з такою, що спостерігається при застосуванні діючих речовин у вигляді комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом або комбінації. Популяційний аналіз фармакокінетики для комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату був проведений у підгрупі з 74 пацієнтів з ХОЗЛ, які брали участь у дослідженні фази III. Системні концентрації вілантеролу, умеклідину та флутиказону фуроату після застосування комбінації вілантеролу, в окремих інгаляторах (флутиказону фуроат, умеклідин та вілантерол). Всмоктування Вілантерол У здорових добровольців після інгаляції комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) вілантеролу досягалася через 7 хвилин. Абсолютна біодоступність вілантеролу при інгаляційному введенні в середньому становила 27% з огляду на незначне всмоктування речовини з ротової порожнини. Після повторних інгаляцій комбінації вілантеролу та флутиказону фуроату рівноважний стан досягався протягом 6 днів, при цьому відзначалося не більше ніж 1,5-кратне накопичення. Умеклідиній У здорових добровольців після інгаляції комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату Сmax умеклідинію досягали через 5 хвилин. Абсолютна біодоступність умеклідинію при інгаляційному введенні в середньому становила 13% з урахуванням незначного всмоктування речовини з ротової порожнини. Після повторних інгаляцій умеклідину рівноважний стан досягався протягом 7-10 днів з 1,5-2-кратним накопиченням. Флутиказона фуроат У здорових добровольців після інгаляції комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату Стах флутиказону фуроату досягався через 15 хвилин. Абсолютна біодоступність флутиказону фуроату при інгаляційному введенні комбінації вілантеролу та флутиказону фуроату становила в середньому 15,2%, що обумовлено, в першу чергу, всмоктуванням інгаляційної частини дози, що надійшла в легені, з урахуванням незначного всмоктування. Після повторних інгаляцій комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом рівноважний стан досягався протягом 6 днів, при цьому відзначалося не більше 1,6-кратне накопичення. Розподіл Вілантерол Після внутрішньовенного введення вілантеролу здоровим добровольцям середній обсяг розподілу у рівноважному стані становив 165 літрів. Зв'язування з білками плазми людини in vitro в середньому склало 94%. Умеклідиній Після внутрішньовенного введення умеклідинію здоровим добровольцям середній обсяг розподілу становив 86 літрів. Зв'язування з білками плазми людини in vitro в середньому склало 89%. Флутиказона фуроат Після внутрішньовенного запровадження флутиказону фуроату здоровим добровольцям середній обсяг розподілу становив 661 літр. Зв'язування з білками плазми людини in vitro в середньому склало більше 99,6%. Метаболізм Вілантерол Дослідження in vitro показали, що вілантерол метаболізується, головним чином, під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 і є субстратом переносника Р-глікопротеїну (P-gp). Основним шляхом метаболізму є О-деалкілування з утворенням ряду метаболітів, які мають істотно нижчу бета1- та бета2-адреноміметичну активність. Метаболічний профіль для плазми крові, визначений в організмі людини під час дослідження з використанням радіоактивних ізотопів після перорального прийому вілантеролу, узгоджується з високим метаболізмом першого проходження. Системна експозиція метаболітів низька. Умеклідиній Дослідження in vitro показали, що умеклідин метаболізується головним чином під дією ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому Р450 і є субстратом переносника P-gp. Основним шляхом метаболізму умеклідинію є окислення (гідроксилування, О-деалкілування) з подальшою кон'югацією (глюкуронізація і т.д.), що призводить до утворення низки метаболітів з нижчою фармакологічною активністю або метаболітів, фармакологічна активність яких не встановлена. Системна експозиція таких метаболітів низька. Флутиказона фуроат Дослідження in vitro показали, що фуроат флутиказону метаболізується головним чином під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 і є субстратом переносника P-gp. Флутиказону фуроат переважно метаболізується шляхом гідролізу S-фторметилкарботіоатної групи з утворенням метаболітів, що характеризуються значно нижчою глюкокортикостероїдною активністю. Системна експозиція метаболітів низька. Лікарські взаємодії Проведено клінічне дослідження за участю здорових добровольців з вивчення багаторазового застосування комбінації вілантеролу та флутиказону фуроату (22 мкг + 184 мкг/доза) та сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та інгібітору P-gp – кетоконазолу (400). Одночасне застосування препаратів призвело до збільшення середніх значень середньої площі під фармакокінетичною кривою (AUC(0-24) і Сmах флутиказону фуроату на 36% і 33% відповідно. Збільшення експозиції флутиказону фуроату супроводжувалося зниженням середньої концентрації сироваткового кортизолу2 на 27%. Одночасне застосування комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом і кетоконазолом призвело до підвищення середніх значень AUC(0-t) та Сmах вілантеролу на 65% та 22% відповідно. Збільшення експозиції вілантеролу не призводило до посилення характерних для бета-агоністів системних ефектів, таких як частота серцевих скорочень або вміст калію в крові. Флутиказону фуроат, умеклідин та вілантерол є субстратами P-gp. У дослідженні з оцінки лікарських взаємодій при багаторазовому застосуванні у здорових добровольців, які отримували умеклідин або комбінацію вілантеролу з умеклідінієм та верапаміл (240 мг) – інгібітор P-gp та ізоферменту CYP3A4 – не виявлено клінічно значущого впливу на фармакокінетику. Вплив генетично обумовленого повільного метаболізму ізоферменту CYP2D6 на фармакокінетику умеклідинію у рівноважному стані оцінювався у здорових добровольців (нормальний метаболізм ізоферменту CYP2D6 та повільний метаболізм ізоферменту CYP2D6). Клінічно значуща відмінність у системній експозиції умеклідинію (452 ​​мкг, що у 8 разів вище за терапевтичну дозу) після повторних щоденних інгаляцій доз у осіб з нормальним та повільним метаболізмом ізоферменту CYP2D6 не спостерігалося. Виведення Вілантерол Після інгаляцій вілантеролу протягом 10 діб період напіввиведення із плазми крові склав у середньому 11 годин. Плазмовий кліренс вілантеролу після внутрішньовенного введення становить 108 л/год. Після перорального прийому вілантеролу, міченого радіоактивним ізотопом, 70% радіоактивної речовини виводилося нирками та 30% – через кишечник. Виведення вілантеролу головним чином відбувалося метаболічним шляхом з подальшою екскрецією метаболітів нирками та через кишечник. Умеклідиній Після інгаляцій умеклідинію протягом 10 діб період напіввиведення з плазми крові становив у середньому 19 годин, при цьому у рівноважному стані від 3 до 4% незміненої речовини виводилося нирками. Плазмовий кліренс умеклідину після внутрішньовенного введення становив 151 л/год. Після внутрішньовенного введення близько 58% від введеної дози речовини, міченої радіоактивним ізотопом, виділялося через кишечник, приблизно 22% від введеної дози речовини, міченої радіоактивним ізотопом, виділялося нирками. Виділення через кишечник пов'язаних із препаратом сполук після внутрішньовенного введення вказує на їхню секрецію у жовч. Після внутрішнього прийому 92% від прийнятої дози речовини, міченої радіоактивним ізотопом, виділялося через кишечник. Нирками виводилося менше 1% від прийнятої внутрішньо дози (1% від виділеної радіоактивної речовини),що свідчить про незначне всмоктування після перорального прийому. Флутиказона фуроат Період напіввиведення з плазми крові для флутиказону фуроату після інгаляційного прийому вілантеролу і флутиказону фуроату становив у середньому 24 год. Після внутрішньовенного введення період напіввиведення з плазми крові в середньому становив 15,1 год. Виділення нирками становило приблизно 2% внутрішньовенно введеної дози. Після перорального прийому флутиказону фуроат в організмі людини метаболізувався головним чином з утворенням метаболітів, які переважно виводилися через кишечник, крім дози радіоактивної речовини. Особливі групи пацієнтів Расова приналежність Серед пацієнтів з ХОЗЛ в осіб східноазіатської, японської та південно-східноазіатської рас (13-14% пацієнтів) значення AUC(0-24) флутиказону фуроату були в середньому на 23-30% вищими порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. Тим не менш, у цій популяції не встановлено ознак впливу більш високої системної експозиції на збільшення екскреції кортизолу нирками за 24-годинний період. У пацієнтів з ХОЗЛ вплив расової належності на фармакокінетичні параметри умеклідину або вілантеролу не виявлено. Пацієнти похилого віку Вплив віку на фармакокінетику вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату оцінювався у популяційному фармакокінетичному аналізі. Не виявлено клінічно значущого впливу, що потребує коригування дози для пацієнтів похилого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату у пацієнтів з порушенням функції печінки не оцінювали. Однак були проведені дослідження із застосуванням комбінацій вілантеролу з флутиказону фуроатом та вілантеролу з умеклідінієм. Проведено оцінку впливу застосування комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого, середнього та тяжкого ступеня (класи А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю). Було відзначено триразове збільшення системної експозиції флутиказону фуроату у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (одержували флутиказону фуроат у дозі 184 мкг), у зв'язку з чим пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня призначалася вдвічі менша доза флу застосування якої не було виявлено впливу на системну експозицію флутиказону фуроату. Отже, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Треледжі Еліпта пацієнтам з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня, проте корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібна.Не було виявлено значного збільшення системної експозиції вілантеролу. Не було отримано даних, що підтверджували збільшення системної експозиції умеклідинію або вілантеролу (Сmах або AUC) у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Вплив застосування умеклідинію у пацієнтів з порушенням функції печінки важко оцінювався. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату у пацієнтів з порушенням функції нирок не оцінювали. Однак були проведені дослідження із застосуванням комбінацій вілантеролу з флутиказону фуроатом та вілантеролу з умеклідінієм. За даними клініко-фармакологічного дослідження для комбінації вілантеролу та флутиказону фуроату порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну У дослідженні із застосуванням комбінації вілантеролу з умеклідинієм у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня не виявлено ознак підвищення системної експозиції вілантеролу або умеклідинію (Сmах або AUC). Проведені in vitro дослідження зв'язування з білками плазми у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та здорових добровольців, у яких не виявлено клінічно значущої зміни зв'язування з білками плазми. Вплив гемодіалізу не вивчався. Інші характеристики пацієнтів За даними популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ХОЗЛ, які застосовували комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом або вілантеролу з умеклідінієм, корекція дози вілантеролу, умеклідинію або флутиказону фуроату в залежності від статі, маси тіла або індексу маси. З точки зору інших характеристик пацієнтів у дослідженні за участю осіб із слабкою метаболічною активністю ізоферменту CYP2D6 не було отримано даних, що вказують на клінічно значущий вплив генетичного поліморфізму ізоферменту CYP2D6 на системну експозицію умеклідину.ФармакодинамікаМеханізм дії Флутиказону фуроат, умеклідин та вілантерол відносяться до трьох різних класів лікарських препаратів: синтетичний глюкокортикостероїд, антагоніст мускаринових рецепторів тривалої дії (також позначається як ДДАХ або антихолінергічний засіб) та селективний бета2-адреноміметик. Вілантерол Вілантерол є селективним ДДБА. Фармакологічні ефекти агоністів бета2-адренорецепторів, включаючи вілантерол, принаймні частково пов'язані зі стимуляцією внутрішньоклітинної аденілатциклази - ферменту, який каталізує перетворення аденозинтрифосфату (АТФ) на циклічний-3',5'-аденозинмонофосфат (циклічний АМ. Підвищення концентрації циклічного АМФ призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів та пригнічення вивільнення з клітин (насамперед із опасистих клітин) медіаторів реакцій гіперчутливості негайного типу. Умеклідиній Умеклідин є неспецифічним антагоністом мускаринових рецепторів тривалої дії (також званий антихолінергіком). Умеклідиній має бронхорозширювальну дію шляхом конкурентного інгібування зв'язування ацетилхоліну з мускариновими ацетилхоліновими рецепторами гладкої мускулатури дихальних шляхів. При проведенні доклінічних досліджень на моделях in vitro дана сполука демонструє повільну оборотність дії на людські рецептори мускарину підтипу м3, а на моделях in vivo була показана тривалість впливу препарату після введення безпосередньо в легені. Флутиказона фуроат Флутиказона фуроат є глюкокортикостероїдом з вираженою протизапальною дією. Точний механізм дії флутиказону фуроату, що дозволяє усунути симптоми ХОЗЛ, невідомий. Глюкокортикостероїди продемонстрували широкий спектр дії на різні типи клітин (наприклад, еозинофіли, макрофаги, лімфоцити) та медіатори (наприклад, цитокіни та хемокіни), що беруть участь у процесі запалення. Фармакодинамічні ефекти Вплив на серцево-судинну систему Вплив комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату на тривалість інтервалу QT не оцінювалося у докладному дослідженні впливу на інтервал QT (TQT). У дослідженнях TQT із застосуванням комбінації вілантеролу з флутиказону фуроатом та вілантеролу з умеклідінієм не виявлено клінічно значущого впливу на інтервал QT при застосуванні комбінації вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату у клінічних дозах. Не виявлено клінічно значущого впливу на інтервал QTc при оцінці ЕКГ централізованим способом у 911 пацієнтів з ХОЗЛ, які застосовували комбінацію вілантеролу, умеклідинію та флутиказону фуроату протягом періоду до 24 тижнів, та у підгрупі з 210 пацієнтів, які застосовували препарат протягом періоду до 2 тижнів.ІнструкціяПри першому використанні інгалятора Еліпта немає необхідності в перевірці правильності роботи або спеціальної підготовки інгалятора до експлуатації. Просто послідовно дотримуйтесь рекомендацій щодо застосування, наведених нижче. У пачці картонної інгалятора Еліпта містяться: Інгалятор упакований у контейнер. Не відкривайте контейнер до того часу, доки готові здійснити інгаляцію лікарського препарату. Коли Ви готові використовувати інгалятор, зніміть кришку з контейнера. Контейнер містить пакетик із осушувачем для зниження вологості. Не розкривайте пакетик, він не призначений для їжі або інгаляцій, його слід викинути. Коли ви виймаєте інгалятор із контейнера, його кришка знаходиться у закритому положенні. Не відкривайте її, доки Ви не будете готові здійснити інгаляцію лікарського препарату. У спеціально відведеному полі "Використовувати до" на етикетці інгалятора напишіть дату, яка буде відповідати даті розкриття плюс 6 тижнів. Не використовуйте інгалятор після цієї дати. Нижче наведено покрокові інструкції щодо використання інгалятора Еліпта. I. Прочитайте наступну інформацію перед використанням При відкритті та закриванні кришки інгалятора Еліпта без прийому лікарського препарату відбувається втрата однієї дози. Ця доза залишається закритою всередині інгалятора, але вона недоступна для прийому. Неможливо випадково отримати велику дозу або подвійну дозу за інгаляцію. Лічильник доз Лічильник доз показує скільки доз лікарського препарату залишилося в інгаляторі. Перед використанням інгалятора лічильник доз показує число 30. При кожному відкриванні кришки кількість доз зменшується на 1. Коли залишається менше 10 доз, половина лічильника стає червоною. Після того, як витрачено останню дозу препарату, половина лічильника виділена червоним кольором, лічильник показує цифру 0. Це означає, що інгалятор порожній. Якщо ви відкриєте кришку після цього, лічильник доз стане повністю червоним. ІІ. Підготовка дози Не відкривайте кришку, доки Ви не будете готові до прийому препарату. Не струшуйте інгалятор. 1. Опустіть кришку донизу. 2. Доза препарату готова до інгаляції, і на підтвердження цього лічильник доз зменшує кількість доз на одиницю. 3. Якщо лічильник доз не зменшив кількість доз після того, як Ви почули клацання, інгалятор не готовий до подачі дози лікарського препарату. У цьому випадку слід звернутися за телефоном або адресою, зазначеною в розділі "Організація, яка приймає претензії щодо якості лікарського препарату та повідомлення про небажані реакції". 4. Ніколи не струшуйте інгалятор. ІІІ. Інгаляція лікарського препарату 1. Утримуючи інгалятор на деякій відстані від рота, зробіть видих максимальної глибини. Не видихайте інгалятор. 2. Помістіть мундштук між губами та щільно обхопіть його губами. Не закривайте пальцями вентиляційний отвір. 3. Зробіть один довгий, рівномірний, глибокий вдих через рот. Затримайте подих наскільки можливо (принаймні на 3-4 секунди). 4. Приберіть інгалятор із рота. 5. Повільно та спокійно видихніть. Навіть при правильному використанні інгалятора Ви можете не відчути смаку або не відчути надходження лікарського препарату. Якщо Ви бажаєте протерти мундштук, зробіть це до закривання кришки, використовуючи суху серветку. IV. Закривання інгалятора та полоскання ротової порожнини 1. Підніміть кришку до упору, досягши повного закривання мундштука. 2. Після інгаляції слід прополоскати рот водою, не проковтуючи її. Це знизить можливість розвитку таких побічних явищ, як запалення в порожнині рота або горлі. При зберіганні в холодильнику інгалятор слід витримати за кімнатної температури не менше однієї години перед використанням.Показання до застосуванняПідтримуюча терапія у дорослих з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) середнього та тяжкого ступеня, що не відповідає достатньою мірою на терапію комбінованими інгаляційними глюкокортикостероїдами та тривало діючими бета2-агоністами або комбінованими тривало діючими бета2-агоністами.Протипоказання до застосуванняПрепарат Треледжі Еліпта протипоказаний: пацієнтам, які мають в анамнезі тяжкі алергічні реакції на білок молока; пацієнтам, які мають в анамнезі підвищену чутливість до вілантеролу, умеклідинію, флутиказону фуроату або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; дітям віком до 18 років. З обережністю: Після застосування симпатоміметиків та антагоністів мускаринових рецепторів, у тому числі вілантеролу та умеклідинію, з боку серцево-судинної системи можуть спостерігатися такі небажані реакції, як аритмія (наприклад, фібриляція передсердь та тахікардія). У зв'язку з цим пацієнтам із тяжкими формами серцево-судинних захворювань препарат Треледжі Еліпта слід призначати з обережністю. Враховуючи антимускаринову активність даного препарату, його слід обережно призначати пацієнтам із закритокутовою глаукомою або затримкою сечі. Як і інші лікарські засоби, до складу яких входять глюкокортикостероїди, препарат Треледжі Еліпта слід обережно призначати пацієнтам з туберкульозом легень, а також пацієнтам з хронічними або нелікованими інфекціями.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування препарату Треледжі Еліпта у вагітних жінок обмежені. У доклінічних дослідженнях виявлено репродуктивну токсичність при застосуванні бета2-агоністів або глюкокортикостероїдів. Застосування препарату Треледжі Еліпта у вагітних жінок допустиме лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяються вілантерол, умеклідин, флутиказону фуроат або їх метаболіти з грудним молоком у людини. Однак інші глюкокортикостероїди, антагоністи мускаринових рецепторів та бета2-агоністи виявляються у грудному молоці у людини. Ризик для новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не може бути виключений. Необхідно прийняти рішення або про відміну препарату Треледжі Еліпта, або про припинення грудного вигодовування, ґрунтуючись на співвідношенні користі терапії для матері та грудного вигодовування для дитини. Фертильність Дані щодо впливу препарату Треледжі Еліпта на фертильність людини відсутні. У доклінічних дослідженнях вплив на фертильність самців чи самок не виявлено.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Профіль безпеки препарату Треледжі Еліпта заснований на даних 911 пацієнтів з ХОЗЛ, які застосовували препарат у дозі 22 мкг + 55 мкг + 92 мкг один раз на добу протягом періоду до 24 тижнів (з них 210 пацієнтів застосовували препарат у дозі 22 мкг + 55 мк + 92 мкг/доза один раз на добу протягом періоду до 52 тижнів під час клінічного дослідження фази III з активним препаратом порівняння. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Частота народження небажаних реакцій Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт, грип, назофарингіт. Нечасто: кандидоз порожнини рота та горла, вірусна інфекція дихальних шляхів. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Порушення з боку серця Нечасто: надшлуночкова тахіаритмія, тахікардія, фібриляція передсердь. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель. Нечасто: біль у ротоглотці. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Часто: артралгія, біль у спині. Нечасто: переломи. Опис окремих небажаних реакцій Пневмонія З 1810 пацієнтів з пізньою стадією ХОЗЛ (середній обсяг форсованого видиху (ОФВ1) при скринінгу після застосування бронходилататора становив 45% від прогнозованого значення, стандартне відхилення (СО) 13%), з яких у 65% пацієнтів відзначалося помірне/тяжке загострення Х попереднього включення до дослідження року частота випадків пневмонії була вищою у пацієнтів, які застосовували препарат Треледжі Еліпта (20 пацієнтів, 2%), ніж у пацієнтів, які застосовували комбінацію будесоніду з формотеролом (7 пацієнтів, < 1%). Пневмонія, що вимагала госпіталізації, розвинулася у 1% пацієнтів, які застосовували препарат Треледжі Еліпта, і менше 1% пацієнтів, які застосовували комбінацію будесоніду з формотеролом, протягом періоду до 24 тижнів. Один випадок пневмонії з летальним кінцем зареєстрований у пацієнта, який застосовував препарат Треледжі Еліпта.У підгрупі з 430 пацієнтів, які отримували терапію протягом до 52 тижнів, частота випадків пневмонії, зареєстрована в групах, які отримували препарат Треледжі Еліпта та комбінацію будесоніду з формотеролом, була однаковою та становила 2%. Частота випадків пневмонії при застосуванні препарату Треледжі Еліпта порівнянна з частотою, що спостерігалася в групі, яка отримувала комбінацію вілантеролу з флутиказону фуроатом у дозі 22 мкг + 92 мкг/доза у клінічних дослідженнях із застосуванням комбінації вілантеролу та флутиказону.Частота випадків пневмонії при застосуванні препарату Треледжі Еліпта порівнянна з частотою, що спостерігалася в групі, яка отримувала комбінацію вілантеролу з флутиказону фуроатом у дозі 22 мкг + 92 мкг/доза у клінічних дослідженнях із застосуванням комбінації вілантеролу та флутиказону.Частота випадків пневмонії при застосуванні препарату Треледжі Еліпта порівнянна з частотою, що спостерігалася в групі, яка отримувала комбінацію вілантеролу з флутиказону фуроатом у дозі 22 мкг + 92 мкг/доза у клінічних дослідженнях із застосуванням комбінації вілантеролу та флутиказону.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату в терапевтичних дозах клінічно значущі лікарські взаємодії вілантеролу, умеклідинію або флутиказону фуроату вважаються малоймовірними внаслідок низьких концентрацій у плазмі при інгаляційному введенні. Взаємодія з бета-адреноблокаторами бета-адреноблокатори можуть послаблювати або перешкоджати дії агоністів бета2-адренорецепторів, таких як вілантерол. При необхідності застосування бета-адреноблокаторів слід розглянути можливість застосування кардіоселективних бета-адреноблокаторів; однак слід бути обережним при одночасному застосуванні як неселективних, так і селективних бета-адреноблокаторів. Взаємодія з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 Вілантерол та флутиказону фуроат – компоненти препарату Треледжі Еліпта – піддаються швидкому первинному метаболізму в печінці за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ритонавір), оскільки можливе підвищення системного впливу вілантеролу та флутиказону фуроату, що, в свою чергу, може призвести до підвищення ризику розвитку небажаних реакцій. Інші антимускаринові препарати тривалої дії та агоністи бета2-адренорецепторів тривалої дії Одночасне застосування препарату Треледжі Еліпта та інших антимускаринових препаратів тривалої дії або агоністів бета2-адренорецепторів тривалої дії не вивчалося та не рекомендується, оскільки може посилити небажані реакції.Спосіб застосування та дозиПрепарат Треледжі Еліпта призначений лише для інгаляційного застосування. Після інгаляції пацієнту слід прополоскати рот водою, не ковтаючи її. Дорослі Рекомендована та максимальна доза – одна інгаляція препарату Треледжі Еліпта один раз на добу в той самий час доби щодня. Діти та підлітки Цей препарат не застосовується для лікування пацієнтів віком до 18 років, беручи до уваги показання до застосування. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Пацієнтам старше 65 років корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Дослідження щодо оцінки застосування умеклідинію у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не проводилися.ПередозуванняПід час проведення клінічних досліджень не виявлено даних про передозування препаратом Треледжі Еліпта. Симптоми та ознаки Передозування препаратом Треледжі Еліпта може спричинити розвиток ознак, симптомів або небажаних ефектів, зумовлених фармакологічною дією окремих компонентів препарату. Лікування Специфічного лікування передозування препаратом Треледжі Еліпта відсутнє. У разі передозування, при необхідності слід проводити підтримуюче лікування з належним наглядом. Можливість застосування кардіоселективних бета-адреноблокаторів слід розглядати лише у разі виражених ефектів передозування вілантеролу, які мають клінічне значення та не відповідають на заходи підтримуючої терапії. Кардіоселективні бета-адреноблокатори слід обережно призначати пацієнтам з епізодами бронхоспазму в анамнезі. Подальше ведення має здійснюватися відповідно до клінічних показань.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДослідження щодо оцінки застосування препарату Треледжі Еліпта у пацієнтів з бронхіальною астмою не проводилися, тому застосовувати зазначений препарат для терапії у цій групі пацієнтів не рекомендується. Загострення Препарат Треледжі Еліпта призначений для підтримуючої терапії ХОЗЛ. Препарат не слід застосовувати для усунення гострих симптомів, тобто. як невідкладна терапія для лікування гострих епізодів бронхоспазму. Для усунення гострих симптомів необхідно застосовувати інгаляційний бронходилататор короткої дії. Збільшення частоти застосування бронходилататорів короткої дії з метою усунення симптомів свідчить про погіршення контролю над захворюванням, у цьому випадку пацієнту потрібна консультація лікаря. Пацієнтам не слід припиняти лікування препаратом Треледжі Еліпта без рекомендацій та спостереження лікаря, оскільки після припинення лікування симптоми можуть відновитися. Парадоксальний бронхоспазм Як і при інших видах інгаляційної терапії, застосування препарату може викликати парадоксальний бронхоспазм, що супроводжується швидким наростанням хрипів, що свисчать, він може становити загрозу для життя. Лікування препаратом Треледжі Еліпта слід негайно припинити, пацієнт повинен бути оглянутий лікарем, і при необхідності має бути призначена альтернативна терапія. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня, які застосовують препарат Треледжі Еліпта, необхідний контроль щодо розвитку системних небажаних реакцій, пов'язаних із застосуванням глюкокортикостероїдів. Системні ефекти глюкокортикостероїдів При застосуванні інгаляційних глюкокортикостероїдів (особливо за тривалого прийому у високих дозах) можуть розвиватися системні побічні реакції. Такі реакції розвиваються значно рідше, ніж при пероральному прийомі глюкокортикостероїдів. До проявів можливої ​​несприятливої ​​системної дії відносяться: пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту та глаукому. Пневмонія Відповідно до відомого ефекту класу інгаляційних глюкокортикостероїдів, у пацієнтів з ХОЗЛ, які застосовують препарат Треледжі Еліпта, спостерігалися випадки пневмонії (зокрема пневмонія, що веде до госпіталізації). У деяких випадках при застосуванні інгаляційних препаратів, що містять глюкокортикостероїд флутиказону фуроат, включаючи препарат Треледжі Еліпта, відзначалися випадки пневмонії з летальним кінцем. Лікарям слід пам'ятати про можливий розвиток пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки цього інфекційного захворювання збігаються із симптомами загострення ХОЗЛ. До факторів ризику розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, які застосовують інгаляційні препарати, що містять глюкокортикостероїд, відносяться куріння, пневмонія в анамнезі, низький індекс маси тіла та тяжка ХОЗЛ.При призначенні терапії препаратом Треледжі Еліпта слід враховувати ці фактори, і у разі виникнення пневмонії лікування має бути переглянуте. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу препарату Треледжі Еліпта на здатність виконувати завдання, що вимагають прийняття рішень, рухових чи когнітивних навичок, не проводилися. На підставі фармакологічних властивостей вілантеролу, умеклідинію або флутиказону фуроату у терапевтичних дозах несприятливий вплив препарату на ці види діяльності не передбачається.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з порошком для інгаляцій - 1 капс: активні речовини: глікопіронія основа - 0,05 мг (відповідає глікопіронію броміду 0,063 мг); індакатеролу основа – 0,11 мг (відповідає індакатеролу малеату 0,143 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат – 24,757 мг; магнію стеарат – 0,037 мг; оболонка: гіпромелоза – 45,7 мг; вода - 2,7 мг; карагінан - 0,42 мг; калію хлорид – 0,18 мг; чорнило чорне: шеллак; барвник заліза оксид чорний (Е172); пропіленгліколь; калію гідроксид; вода; чорнило синє: шеллак; індигокармін (Е132); пропіленгліколь; титану діоксид. Капсули із порошком для інгаляцій, 50 мкг + 110 мкг. 6 капс. у блістері з ПА/алюмінію/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 чи 5 бл. разом із пристроєм для інгаляцій (бризхалер) поміщають у картонну пачку. Мультіпакування: 3 пачки по 5 бл. або 4 пачки по 2 бл., або 25 пачок по 1 бл. разом із пристроєм для інгаляцій (бризхалер) поміщають у коробку.Опис лікарської формиТверді прозорі безбарвні капсули №3 з маркуванням ? чорного кольору на кришечці та написом «IGP110.50» синім чорнилом під подвійною синьою смугою на корпусі. Вміст капсули: порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМ-холінолітичний, бета2-адреноміметичний.ФармакокінетикаВсмоктування Після інгаляції препарату Tmax глікопірронію та індакатеролу у плазмі крові становили 15 та 5 хв відповідно. Експозиція глікопірронію в рівноважному стані при застосуванні у складі препарату Ультибро Бризхалер відповідає такій при інгаляції глікопіронію в монотерапії. За даними дослідження in vitro, доза індакатеролу, що доставляється в легені при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер, відповідає такій після застосування індакатеролу в монотерапії в дозі 150 мкг. Експозиція індакатеролу в рівноважному стані при застосуванні препарату Ультибро® Бризхалер® відповідає або може бути трохи нижче за таку при інгаляції індакатеролу в монотерапії в дозі 150 мкг. Абсолютна біодоступність індакатеролу при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер становить від 47 до 66%, глікопірронію – близько 40%. Глікопіроній. Після інгаляції глікопіроній швидко всмоктується та досягає Cmax у плазмі через 5 хв. Близько 90% системної експозиції глікопіронію припадає на всмоктування у легенях та 10% — на всмоктування у ШКТ. Абсолютна біодоступність глікопіронію після інгаляції оцінюється в 40% від дози. На тлі регулярних інгаляцій (1 раз на добу) Css глікопіронію досягається протягом 1 тиж. Експозиція глікопірронію у рівноважному стані була в 1,4–1,7 рази вищою, ніж після першої інгаляції. Cmax глікопірронію у рівноважному стані (при інгаляції рекомендованої дози 1 раз на день) та концентрація глікопапіронію у плазмі крові безпосередньо перед прийомом чергової дози дорівнюють 166 та 8 пг/мл відповідно. Індакатерол. Tmax індакатеролу в сироватці крові становить близько 15 хв після одноразової або повторної інгаляції. Концентрація індакатеролу у сироватці крові підвищується при повторному застосуванні препарату 1 раз на добу. Css речовини у крові досягається протягом 12-15 днів застосування препарату. При інгаляції в дозі від 60 до 480 мкг (доза, що доставляється в легені) з частотою 1 раз на добу протягом 14 днів коефіцієнт кумуляції індакатеролу, оцінений за значенням AUC на 1, 14 або 15 день, становить від 2,9 до 3,8. Розподіл Глікопіроній. Після внутрішньовенного введення Vss глікопіронію становив 83 л, і Vd у термінальній фазі (Vz) - 376 л. Здається, після інгаляції (Vz/F) склав 7310 л, що відображає повільніше виведення його після інгаляції. In vitro зв'язок глікопіронію з білками плазми крові людини склав 38-41% при концентрації 1-10 нг/мл. Зазначені концентрації як мінімум у 6 разів перевищують Cmax у рівноважному стані при застосуванні у дозі 50 мкг/добу. Індакатерол. Після внутрішньовенного введення Vz індакатеролу становив 2361-2557 л, що вказує на значний розподіл препарату. Зв'язок із білками сироватки та плазми крові людини in vitro становить приблизно 95%. Метаболізм Глікопіроній. In vitro зазначено, що гідроксилювання глікопіронію призводить до утворення різних моно- та біс-гідроксильованих метаболітів, а прямий гідроліз призводить до утворення похідних карбонової кислоти (M9). Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP роблять свій внесок в окислювальну біотрансформацію глікопіронію. Гідроліз до M9, мабуть, каталізується ферментами сімейства холінестераз. Оскільки дослідження in vitro не виявили метаболізму діючої речовини в легенях, а внесок M9 у циркуляцію був мінімальним (4% від Cmax та AUC глікопірронію) після внутрішньовенного введення, передбачається, що М9 утворюється з фракції діючої речовини, що надійшла через ШКТ після інгаляції. шляхом пресистемного гідролізу та/або при першому проходженні через печінку.Після інгаляції або внутрішньовенного введення тільки мінімальна кількість М9 була виявлена ​​в сечі (≤0,5% введеної дози). Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.5% введеної дози. Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.5% введеної дози. Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.що глікопіроній не має значної здатності пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, транспортних білків MDR1, MRP1 або MRP1 , OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.що глікопіроній не має значної здатності пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, транспортних білків MDR1, MRP1 або MRP1 , OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2. Індакатерол. При прийомі внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом індакатерол незмінений індакатерол є основним компонентом сироватки крові і становить приблизно 1/3 від добової AUC. З метаболітів індакатеролу в сироватці крові найбільшою мірою визначається гідрокисловане похідне індакатеролу. У меншій кількості виявляються фенольний О-глюкуронід індакатеролу та гідроксильований індакатерол. Крім того, виявляються діастереомери гідроксильованого похідного, N-глюкуронід індакатеролу та продукти С- та N-дезалкілювання. Ізофермент UGT1А1 є єдиним ізоферментом, що метаболізує індакатерол до фенольного О-глюкуроніду. Гідроксилювання індакатеролу переважно відбувається за допомогою ізоферменту CYP3A4. Також встановлено,що індакатерол є низькоафінним субстратом мембранного переносника молекул P-gp. Виведення Глікопіроній. Виведення глікопіронію нирками досягає 60-70% від загального плазмового кліренсу, 30-40% виводиться іншими шляхами - з жовчю або за рахунок метаболізму. У здорових добровольців і пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували глікопіроній у дозах від 50 до 200 мкг 1 раз на добу та одноразово та багаторазово, середній нирковий кліренс глікопаренію становив від 17,4 до 24,4 л/год. Виведення глікопіронію нирками обумовлено активною канальцевою секрецією. До 23% від дози виявляється у сечі у незміненому вигляді. Концентрація глікопірронію у плазмі крові знижується багатофазно. Середній кінцевий T1/2 більш тривалий після інгаляції (33-57 год), ніж після внутрішньовенного (6,2 год) або перорального введення (2,8 год).Характер виведення дозволяє припустити тривале всмоктування у легенях та/або проникнення глікопірронію в системний кровотік під час та після 24 годин після інгаляції. Індакатерол. Кількість незміненого індакатеролу, що виділяється нирками, становить менше 2,5% від дози. Нирковий кліренс індакатеролу становив у середньому 0,46-1,2 л/год. Враховуючи, що сироватковий кліренс індакатеролу становить 18,8–23,3 л/год, очевидно, що виведення препарату нирками є незначним (приблизно 2–5% системного кліренсу). При прийомі внутрішньо індакатерол виводився в основному через кишечник: у незміненому вигляді (54% від дози) та у вигляді гідроксильованих метаболітів (23% від дози). Концентрація індакатеролу в сироватці крові знижується багатофазно з середнім значенням кінцевого T1/2 в діапазоні від 45,5 до 126 год. досягнення рівноважного стану (12-15 днів). AUC індакатеролу в рівноважному стані підвищувалася дозі, що пропорційно доставляється в діапазоні від 120 до 480 мкг. Лінійність/нелінійність Глікопіроній. У пацієнтів з ХОЗЛ системна експозиція, а також виведення нирками глікопірронію у рівноважному стані підвищувалися пропорційно дозі в діапазоні від 50 до 200 мкг. Індакатерол. Системна експозиція індакатеролу збільшується пропорційно до підвищення дози (від 150 до 600 мкг). Системна експозиція препарату обумовлена ​​його всмоктуванням як у легенях, так і в шлунково-кишковому тракті. Особливі групи пацієнтів Препарат Ультібро Бризхалер. Вік, стать та маса тіла не істотно впливають на фармакокінетику препарату Ультибро® Бризхалер® у пацієнтів з ХОЗЛ. Виявлено негативну кореляцію між експозицією та сухою масою тіла (або масою тіла), однак оскільки експозиція змінювалася незначно, а прогностична цінність сухої маси тіла невелика, не рекомендується коригувати дозу залежно від цього параметра. Куріння та вихідні показники ОФВ1 не впливають на експозицію препарату Ультибро® Бризхалер®. Глікопіроній. Вік та маса тіла є факторами, що впливають на міжіндивідуальні відмінності у фармакокінетиці препарату. У рекомендованій дозі глікопіроній може безпечно застосовуватися у будь-якій віковій групі та за будь-якої маси тіла. Підлога, куріння та вихідні показники ОФВ1 не мають видимого впливу на AUC глікопірронію. Індакатерол. Вік (дорослі пацієнти до 88 років), стать та маса тіла (32-168 кг) не впливають на фармакокінетику індакатеролу у пацієнтів з ХОЗЛ. Порушення функції печінки Препарат Ультібро Бризхалер. Виходячи з фармакокінетичних властивостей кожного з компонентів, що застосовуються окремо, препарат Ультибро Бризхалер можна застосовувати в рекомендованій дозі у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня. Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки відсутні. Глікопіроній. Клінічні дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Виведення глікопіронію відбувається головним чином через нирки. Передбачається, що погіршення метаболізму глікопіронію в печінці не призведе до клінічно значущого підвищення експозиції. Індакатерол. Фармакокінетика індакатеролу суттєво не змінювалася у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня. Застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось. Порушення функції нирок Препарат Ультібро Бризхалер. Виходячи з фармакокінетичних властивостей кожного з компонентів, що застосовуються окремо, препарат Ультибро® Бризхалер® можна застосовувати у дозі, що рекомендується, у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН), що потребує гемодіалізу, препарат Ультибро® Бризхалер® слід застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик. Глікопіроній. Порушення функції нирок впливає на експозицію глікопіронію. Помірне підвищення повної системної експозиції до 1,4 разу спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості та до 2,2 разів у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня та термінальною стадією ХХН. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів з ХОЗЛ із супутнім порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (оцінюється за СКФ ≥30 мл/хв/1,73 м2) глікопіроній може застосовуватися у дозах, що рекомендуються. Індакатерол. Оскільки індакатерол виводиться нирками незначною мірою, фармакокінетика препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок не вивчалась. Раса та етнічна приналежність Препарат Ультібро Бризхалер. Статистично значущого ефекту етнічної приналежності на експозицію обох компонентів не виявлено після корекції сухої маси тіла. Глікопіроній. Будь-яких значних відмінностей між етнічними підгрупами не виявлено. Індакатерол. Жодних відмінностей між етнічними підгрупами не виявлено. Досвід застосування препарату в осіб негроїдної раси обмежений.ФармакодинамікаПрепарат Ультибро Бризхалер - інгаляційний комбінований препарат, що володіє тривалою дією. Глікопіроній і індакатерол, що входять до його складу, викликають розслаблення гладкої мускулатури бронхів, взаємно посилюючи бронходилатируючий ефект один одного за рахунок різного механізму дії, спрямованого на різні види рецепторів. Оскільки щільність розташування м-холінорецепторів і бета2-адренорецепторів у центральних та периферичних дихальних шляхах різниться, бета2-адреноміметики більш ефективні для бронхорелаксації периферичних дихальних шляхів, у той час як м-холіноблокатори мають більш виражений ефект щодо центральних. Таким чином, комбінація м-холіноблокатора та бета2-адреноміметика сприяє оптимальній бронходилатації на всьому протязі нижніх дихальних шляхів людини. Глікопіроній – це інгаляційний м-холіноблокатор тривалої дії, призначений для підтримуючої терапії порушень бронхіальної прохідності у пацієнтів з ХОЗЛ. Нервова регуляція бронхоконстрикції забезпечується парасимпатичною нервовою системою, таким чином, холінергічна стимуляція є ключовим компонентом оборотного порушення бронхіальної прохідності при ХОЗЛ. Механізм дії глікопіронію заснований на блокуванні бронхоконстрикторної дії ацетилхоліну на гладком'язові клітини дихальних шляхів, що призводить до бронходилатуючого ефекту. В організмі людини виявлено 5 підтипів мускаринових рецепторів (М1-5). Відомо, що тільки підтипи М1-3 задіяні у фізіологічній функції дихальної системи. Глікопіроній має виражений афінітет до цих типів рецепторів,причому він має в 4-5 разів більшу селективність щодо М1- і М3-рецепторів у порівнянні з М2-рецепторами. Це призводить до швидкого розвитку терапевтичного ефекту після інгаляції, що підтверджено клінічними дослідженнями. Бронходилатируючий ефект глікопіронію після інгаляції зберігається більше 24 год. Тривалість його дії після інгаляції обумовлена ​​тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим T1/2 глікопіронію після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням.Тривалість його дії після інгаляції обумовлена ​​тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим глікопіронією T1/2 після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням.Тривалість його дії після інгаляції обумовлена ​​тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим глікопіронією T1/2 після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням. Індакатерол є селективним бета2-адреноміметиком ультратривалої дії (протягом 24 годин при одноразовому застосуванні). Фармакологічна дія бета2-адреноміметиків, включаючи індакатерол, пов'язана зі стимуляцією внутрішньоклітинної аденілатциклази – ферменту, який каталізує перетворення АТФ на циклічний 3',5'-АМФ (цАМФ). Підвищення вмісту цАМФ призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів. Індакатерол є майже повним агоністом бета2-адренорецепторів; стимулююча дія препарату на бета2-адренорецептори в 24 рази сильніша, ніж на бета1-адренорецептори, і в 20 разів сильніша, ніж на бета3-адренорецептори. Після інгаляції індакатерол чинить швидку і тривалу бронходилатируючу дію. Селективність індакатеролу подібна до селективності формотеролу.Після інгаляції індакатерол має місцеву бронходилатируючу дію. В ізольованих бронхах людини індакатерол має швидку та тривалу дію. Ефект препарату Ультибро Бризхалер настає вже через 5 хв після інгаляції і залишається незмінним протягом 24 год, забезпечуючи стійке значуще поліпшення функції легень: на 26-й тиждень терапії підвищення ОФВ за першу секунду (ОФВ1) в середньому на 320 мл порівняно з цим показником у пацієнтів, які отримували плацебо, і на 110 мл - порівняно з глікопапіронієм, індакатеролом або тіотропієм, що отримували монотерпію. Також відзначалося зниження функціональної залишкової ємності легень та залишкового обсягу легень на 350 та 380 мл (р Не отримано даних, що свідчать про розвиток тахіфілаксії до препарату при тривалому застосуванні порівняно з плацебо або застосування кожного з діючих компонентів у монотерапії. На підставі проведених клінічних досліджень показано, що препарат Ультибро Бризхалер у терапевтичних та супратерапевтичних дозах не має клінічно значущого впливу на ЧСС, тривалість інтервалу QT, вміст калію та концентрацію глюкози у сироватці крові.Показання до застосуванняТривала підтримуюча терапія порушень бронхіальної прохідності у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень, що полегшує симптоми та знижує кількість загострень.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до глікопіронію, індакатеролу або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Не рекомендується одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять інші бета2-адреноміметики тривалої дії або м-холіноблокатори тривалої дії. З обережністю: супутні захворювання ССС (ішемічна хвороба серця (в т.ч. нестабільна стенокардія), гострий інфаркт міокарда (в т.ч. в анамнезі), артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, подовження інтервалу QTc (QT скоригований >0,44) с), судомні розлади, тиреотоксикоз, цукровий діабет; в тому числі астемізол, терфенадин, ебастин), препарати для загальної анестезії з групи барбітуратів, гіперреактивність на дію бета2-адреноміметиків, глаукома;що супроводжуються затримкою сечі; порушення функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ нижче 30 мл/хв/1,73 м2), включаючи термінальну стадію ниркової недостатності, що вимагає проведення гемодіалізу (застосування препарату можливе лише у випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик).Вагітність та лактаціяДаних про застосування препарату Ультибро Бризхалер у вагітних жінок немає. Дані щодо застосування глікопіронію або індакатеролу у вагітних також відсутні. У дослідженні раннього та пізнього ембріогенезу у тварин будь-яких ефектів препарату Ультибро® Бризхалер®, що застосовують у різних дозах, на ембріон або плід не виявлено. У тварин також не відзначено будь-якої тератогенної дії. Відмічалася низька концентрація глікопіронію в плазмі пуповинної крові через 86 хв після одноразової внутрішньом'язової ін'єкції глікопану в дозі 0,006 мг/кг пацієнткам після кесаревого розтину. Однак індакатерол надавав токсичну дію на репродуктивну систему, що виявлялося у збільшенні частоти змін скелета у тварин. У зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо застосування препарату Ультибро Бризхалер у вагітних жінок застосування препарату під час вагітності можливе, тільки якщо передбачувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Індакатерол може уповільнювати процес пологів унаслідок релаксуючої дії на гладку м'язи матки. Невідомо, чи проникають глікопіроній та/або індакатерол у грудне молоко у людини. Однак і індакатерол, і глікопіроній (включаючи його метаболіти) були виявлені в молоці тварин, що лактують. Враховуючи цю обставину, застосування препарату Ультибро® Бризхалер® у жінок, що годують груддю, допустиме, тільки якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини. Дослідження репродуктивної токсичності та інші дослідження у тварин не дають підстав вважати, що препарат може впливати на фертильність у чоловіків чи жінок.Побічна діяНебажані явища (НЯ) при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер характеризуються симптомами, типовими для м-холіноблокаторів та бета2-адреноміметиків, що застосовуються в монотерапії. До інших найчастіших НЯ, пов'язаних з цим лікарським препаратом (які відзначалися як мінімум у 3% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо), відносяться кашель і назофарингіт. У пацієнтів з ХОЗЛ при інгаляції в рекомендованих дозах препарат не має клінічно значущої системної бета2-адреноміметичної дії. ЧСС у середньому змінювалася лише на 1 уд./хв, а тахікардія розвивалася рідко і з меншою частотою, ніж у групі плацебо. Частота розвитку значного подовження інтервалу QTc (>450 мс) і гіпокаліємії була подібною до такої групи плацебо. Нижче наведено НЯ, які відзначалися при застосуванні препарату під час клінічних досліджень (тривалість 6 та 12 місяців), препарат застосовувався 1 раз на добу у пацієнтів з ХОЗЛ. НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. У межах кожної групи органів та систем органів НЯ перераховані у порядку зменшення частоти народження. Для оцінки частоти народження використані наступні критерії: дуже часто ≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекція верхніх дихальних шляхів; часто – назофарингіт, інфекція сечовивідних шляхів, синусит, риніт. З боку імунної системи: часто гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: часто гіперглікемія та цукровий діабет. Порушення психіки: нечасто безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – парестезія. З боку органу зору: нечасто глаукома. З боку серця: нечасто – ІХС, миготлива аритмія, тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, біль у ротоглотці, першіння у горлі; нечасто – носова кровотеча, парадоксальний бронхоспазм. З боку травної системи: часто – диспепсія, карієс зубів; нечасто - сухість слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип/свербіж. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – скелетно-м'язовий біль, м'язовий спазм, біль у кінцівках, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – обструкція сечового міхура, затримка сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – лихоманка, біль у грудній клітці; нечасто – периферичний набряк, втома. Під час проведення постреєстраційних досліджень були виявлені наступні побічні реакції (оскільки повідомлення отримані в добровільному порядку від популяції невизначеного розміру, достовірно визначити частоту розвитку даних НЯ неможливо, у зв'язку з чим вони класифіковані як частота невідома). НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. У межах кожної групи НЯ вказано у порядку зменшення їхньої тяжкості. З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дисфонія. Опис окремих несприятливих побічних реакцій З НЯ, типових для м-холіноблокаторів, найчастіше відзначалася сухість у роті (0,64 проти 0,45% у групі плацебо); водночас на фоні застосування препарату Ультибро® Бризхалер® це НЯ відзначалося рідше, ніж на фоні застосування глікопіронію у монотерапії. Найчастіше сухість у роті була слабко виражена пов'язана із застосуванням препарату, важких випадків зазначено був. Кашель відзначався часто, але, як правило, був слабко виражений. Деякі серйозні НЯ, включаючи реакції гіперчутливості та ІХС, були відзначені як НЯ на фоні застосування індакатеролу в монотерапії. У пацієнтів у групі застосування препарату Ультибро® Бризхалер® реакції гіперчутливості та ІХС відзначалися з частотою 2,06% (0% у групі плацебо) та 0,67% (0,78% у групі плацебо) відповідно. Якщо будь-які з побічних ефектів посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в описі, необхідно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Препарат є капсулами з порошком для інгаляцій, які слід застосовувати тільки для інгаляцій через рот за допомогою спеціального пристрою для інгаляцій (бризхалер), що входить до комплекту. Капсули не можна приймати внутрішньо. Капсули з порошком для інгаляцій слід зберігати у блістері та витягувати з нього безпосередньо перед застосуванням. Рекомендована доза препарату Ультибро Бризхалер становить 50 мкг + 110 мкг (вміст 1 капс.) 1 раз на добу. Інгаляцію препарату проводять щодня 1 раз на добу одночасно. У разі пропуску дози її необхідно інгалювати якомога раніше. Слід поінформувати пацієнта про неприпустимість застосування більш ніж 1 дози препарату на добу. Перед початком застосування препарату пацієнта слід навчити правильній техніці використання інгаляцій. За відсутності поліпшення функції дихання слід переконатися, чи пацієнт застосовує препарат. Препарат слід вдихати, а не ковтати. Особливі групи пацієнтів Вік старше 75 років. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів віком від 75 років. Порушення функції нирок. Не потрібна корекція дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ХХН, що потребує проведення гемодіалізу, препарат Ультибро® Бризхалер® слід застосовувати лише у випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Порушення функції печінки. Не потрібна корекція дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Застосування препарату у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Кожна упаковка препарату Ультібро Бризхалер містить: 1 пристрій для інгаляцій - бризхалер; блістери із капсулами з порошком для інгаляцій. Капсули з порошком для інгаляцій не можна приймати внутрішньо. Пристрій для інгаляцій, що міститься в упаковці, призначений для використання тільки разом із капсулами препарату Ультибро Бризхалер. Для інгаляції капсул, що знаходяться в упаковці, використовується тільки бризгалер. Не слід використовувати капсули препарату Ультибро Бризхалер з будь-яким іншим пристроєм для інгаляцій і, у свою чергу, не використовувати бризхалер для інгаляції інших препаратів. Через 30 днів використання бризхалера слід утилізувати. Як використовувати пристрій для інгаляцій 1. Зніміть кришку. 2. Відкрити пристрій для інгаляції. Щоб відкрити бризхалер, слід міцно взяти його за основу та нахилити мундштук. 3. Приготувати капсулу: відокремити 1 бл. від блістер-упаковки, відірвавши його за перфорацією; взяти 1 бл. та зняти з нього захисну плівку, щоб вивільнити капсулу. 4. Вийняти капсулу: капсули слід зберігати у блістері та виймати тільки безпосередньо перед застосуванням; витерти руки досуха і витягнути капсулу з блістера. Чи не ковтати капсулу. 5. Вставити капсулу у бризхалер: покласти капсулу в камеру для капсул; ніколи не класти капсулу безпосередньо в мундштук. 6. Закрити пристрій для інгаляцій: щільно закрити бризхалер, при закритті повинен лунати клацання. 7. Проколоти капсулу: утримувати бризхалер у вертикальному положенні так, щоб мундштук був спрямований нагору; одночасно натиснути до кінця на обидві кнопки, при проколюванні капсули повинен лунати клацання. Не натискати на кнопки для проколювання капсули більше ніж один раз. 8. Повністю відпустити кнопки бризхолера з обох боків. 9. Зробити видих: перед тим як вставити мундштук у рот, зробити повний видих; ніколи не дмуть у мундштук. 10. Вдихнути лікарський препарат: вкласти мундштук бризхалера в рот і стиснути губи навколо нього; тримаючи рукою бризхалер, зробити швидкий рівномірний максимально глибокий вдих. Не натискати на кнопки пристрою, що проколюють. 11. Звернути увагу. Коли пацієнт вдихає через пристрій для інгаляцій, він повинен почути характерний брязкітний звук, створюваний обертанням капсули в камері і розпиленням порошку. Він може відчути солодкуватий присмак препарату у роті. Якщо пацієнт не чує брязкітного звуку, це може означати, що капсула застрягла в камері бризхалера. У цьому випадку слід відкрити бризхалер і акуратно звільнити капсулу, постукаючи з основи пристрою. Щоб звільнити капсулу, не слід натискати на кнопки для проколювання капсули. При необхідності повторити етапи 9 та 10. 12. Затримати подих: якщо при вдиханні пацієнт почув характерний звук, затримати подих якомога довше (щоб не відчувати неприємних відчуттів) і вийняти мундштук з рота, після цього зробити видих; відкрити бризхалер і подивитися, чи залишився в капсулі порошок. Якщо в капсулі залишився порошок, закрити бризхалер і повторити етапи 9-12. Більшість людей можуть випорожнити капсулу за 1 або 2 інгаляції. У деяких людей протягом невеликого часу після інгаляції лікарського засобу відзначається кашель. Якщо пацієнт кашляє, він повинен хвилюватися. Якщо порошку в капсулі не залишилося, то пацієнт отримав повну дозу препарату. 13. Вийняти капсулу: після прийняття добової дози препарату Ультибро® Бризхалер®, відхиливши мундштук, вийняти порожню капсулу, постукавши по інгаляційному пристрої, та утилізувати її; закрити мундштук бризхалера та закрити його кришкою. Не зберігати капсули у бризхалері. Важлива інформація Чи не ковтати капсули з порошком для інгаляцій. Використовувати лише бризхалер, що знаходиться в упаковці. Капсули повинні зберігатися у блістері та витягуватися безпосередньо перед використанням. Ніколи не вкладати капсулу в мундштук брізхалера. Не натискати на пристрій, що проколює, більше 1 разу. Ніколи не дмухати в мундштук бризхалера. Завжди проколювати капсулу до інгаляції. Чи не мити бризхалер. Зберігати його сухим (див. Як чистити бризхалер). Чи не розбирати бризхалер. Починаючи нову упаковку препарату, для інгаляції капсул завжди використовувати новий бризхалер, що міститься в упаковці. Не зберігати капсули у бризхалері. Завжди зберігати блістери з капсулами та бризхалер у сухому місці. додаткова інформація У дуже поодиноких випадках маленькі шматочки капсул можуть потрапити до рота. Не слід хвилюватися, якщо пацієнт вдихнув їх або проковтнув, це не є небезпечним. Щоб звести дане явище до мінімуму, не слід проколювати капсулу більше 1 разу. Як чистити бризхалер Чистити бризхалер необхідно 1 раз на тиждень. Протерти мундштук зовні та всередині чистою сухою тканиною. Ніколи не використовувати воду для чищення бризхалера. Зберігати його сухим.ПередозуванняСимтоми: у пацієнтів з ХОЗЛ після 14 днів застосування препарату Ультибро Бризхалер у дозах, що у кілька разів перевищують терапевтичні, було відмічено збільшення частоти виникнення шлуночкової екстрасистолії. В цілому, нестійка шлуночкова тахікардія була відзначена у чотирьох пацієнтів, при цьому тривалість найбільш тривалого епізоду становила 4 с (9 скорочень). Передбачається, що передозування препарату Ультибро® Бризхалер® характеризується симптомами, типовими для передозування бета2-адреноміметиків, такими як тахікардія, тремор, відчуття серцебиття, головний біль, нудота, блювання, сонливість, шлуночкова аритмія, метакалічний типовими для передозування м-холіноблокаторів, такими як підвищення ВГД (що супроводжується болем в очах, порушенням зору або почервонінням очей), запор або утруднення сечовипускання. Інформація про передозування глікопіронію. У пацієнтів з ХОЗЛ регулярне інгаляційне введення глікопіронію в загальній дозі 100 та 200 мкг 1 раз на день протягом 4 тижнів переносилося добре. Гостра інтоксикація при випадковому проковтуванні капсули глікопіронію броміду малоймовірна внаслідок низької біодоступності глікопану при прийомі внутрішньо (близько 5%). Cmax та AUC після внутрішньовенного введення 150 мкг глікопіронію у здорових добровольців були приблизно в 50 і 6 разів вище відповідно, ніж Css та AUC у рівноважному стані, що досягаються при застосуванні глікопіронію інгаляційно у рекомендованих дозах. Ознак передозування у своїй не виявлено. Інформація про передозування індакатерол. Після одноразового застосування індакатеролу у пацієнтів з ХОЗЛ у дозі, що перевищує максимальну терапевтичну в 10 разів, відзначалося помірне збільшення ЧСС, підвищення артеріального тиску та подовження інтервалу QTc. Лікування: показана підтримуюча та симптоматична терапія. У важких випадках може бути потрібна госпіталізація. У разі потреби можливе застосування селективних бета-адреноблокаторів. Застосовувати селективні бета-адреноблокатори слід з обережністю лише під суворим медичним наглядом, оскільки їх застосування може провокувати розвиток бронхоспазму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Ультибро® Бризхалер® не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, що містять бета-адреноміметики тривалої дії або м-холіноблокатори тривалої дії. Препарат Ультибро Бризхалер не рекомендований для усунення гострих епізодів бронхоспазму. Препарат Ультибро® Бризхалер® призначений для лікування пацієнтів з ХОЗЛ. У зв'язку з тим, що у загальній популяції ХОЗЛ суттєво переважають пацієнти віком від 40 років, перед початком терапії препаратом у пацієнтів до 40 років потрібне спірометрічне підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Реакція гіперчутливості. На фоні застосування глікопірронію або індакатеролу, компонентів препарату Ультибро Бризхалер, були зареєстровані випадки розвитку реакцій гіперчутливості негайного типу. При появі ознак, що свідчать про розвиток алергічної реакції, зокрема ангіоневротичного набряку (включаючи утруднене дихання або ковтання, набряк язика, губ та обличчя, кропив'янку, висипання на шкірі), препарат необхідно відмінити і підібрати альтернативну терапію. Бронхіальна астма. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату Ультибро Бризхалер у пацієнтів з бронхіальною астмою препарат не слід застосовувати для лікування бронхіальної астми. При застосуванні бета2-адреноміметиків тривалої дії на лікування бронхіальної астми зростає ризик виникнення серйозних НЯ, пов'язаних із бронхіальною астмою, у т.ч. летального результату. Пародоксальний бронхоспазм. У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер не відзначалося випадків парадоксального бронхоспазму. Однак при застосуванні інших інгаляційних препаратів відзначалися випадки парадоксального бронхоспазму, які потенційно становлять загрозу для життя. У разі виникнення парадоксального бронхоспазму застосування препарату Ультибро® Бризхалер® має бути негайно припинено та проведено підбір альтернативної терапії. м-холіноблокуючий ефект. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Ультибро® Бризхалер® у пацієнтів із закритокутовою глаукомою, слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів цієї групи. Слід проінформувати пацієнта про ознаки та симптоми гострого нападу закритокутової глаукоми та про необхідність припинити застосування препарату Ультибро Бризхалер, а також негайно звернутися до лікаря при виникненні будь-якої з цих ознак або симптомів. Вплив бета2-адреноміметиків на ССС. Бета2-адренорецептори представлені головним чином у гладкій мускулатурі бронхів, тоді як міокард людини містить переважно бета1-адренорецептори. Однак на долю бета2-адренорецепторів у міокарді людини припадає від 10 до 50% усіх адренорецепторів. Точно не встановлено, яку функцію виконують бета2-адренорецептори міокарда, проте їхня присутність дозволяє припустити, що навіть високоселективні бета2-адреноміметики можуть впливати на серцеву функцію. Бета2-адреноміметики можуть надавати клінічно значущий вплив на ССС (в т.ч. збільшення ЧСС, підвищення артеріального тиску). У разі виникнення вказаних НЯ при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер може знадобитися припинення терапії препаратом. Крім того, при застосуванні бета2-адреноміметиків можуть відзначатися такі ЕКГ-зміни:сплощення зубця Т, подовження інтервалу QT та депресія сегмента ST (проте клінічна значимість цих змін не встановлена). У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату в рекомендованих терапевтичних дозах значне подовження інтервалу QT порівняно з плацебо не відзначалося. Гіпокаліємія. У деяких пацієнтів при застосуванні бета2-адреноміметиків може спостерігатися значна гіпокаліємія, що призводить до розвитку НЯ з боку ССС. Зниження вмісту калію в сироватці крові зазвичай буває минущим і вимагає корекції. У пацієнтів з ХОЗЛ тяжкого ступеня гіпокаліємія може бути викликана гіпоксією та супутньою терапією, що, у свою чергу, може підвищувати ймовірність розвитку аритмій. У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату у рекомендованих терапевтичних дозах не спостерігалися клінічно значущі ефекти гіпокаліємії. Гіперглікемія. При інгаляції високих доз бета2-адреноміметиків можливе підвищення концентрації глюкози у плазмі. При застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували препарат (у рекомендованих дозах), спостерігалося підвищення частоти клінічно значущих коливань концентрації глюкози в крові (4,9%) порівняно з групою плацебо (2,7%). Ефективність та безпека застосування препарату у пацієнтів з некомпенсованим цукровим діабетом не вивчали. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат Ультибро® Бризхалер® не має або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак препарат може викликати запаморочення. У разі виникнення запаморочення слід відмовитися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Виробник: Делівер Завод-виробник: Делівер(Росія). . .

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль для інгаляцій дозований – 1 доза: активна речовина: сальбутамолу сульфат – 120,5 мкг (еквівалентно 100 мкг сальбутамолу); допоміжні речовини: тетрафторетан – 1 доза. У балоні аерозольному алюмінієвому (у комплекті з дозуючим пристроєм); у пачці картонної 1 балон.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований: алюмінієвий інгалятор, оснащений дозуючим пластмасовим пристроєм із захисним ковпачком, що містить суспензію білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБронходилатируюча, бета-адреноміметична.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення 10-20% дози сальбутамолу досягають нижніх дихальних шляхів. Інша частина дози залишається в інгаляторі або відкладається в ротоглотці, а потім проковтується. Фракція, що відклалася в дихальних шляхах, абсорбується в легеневі тканини та кров, але не метаболізується у легенях. Ступінь зв'язування сальбутамолу із білками плазми становить близько 10%. Сальбутамол, що потрапив у кров, піддається метаболізму в печінці і екскретується, переважно з сечею, у незміненому вигляді або у вигляді фенольного сульфату. Проковтнута частина інгаляційної дози абсорбується із ШКТ і піддається активному метаболізму при першому проходженні через печінку, перетворюючись на фенольний сульфат. Незмінений сальбутамол та кон'югат екскретуються переважно із сечею. Введений внутрішньовенний сальбутамол має T1/2 4-6 год. Виводиться частково нирками і частково в результаті метаболізму до неактивного 4'-О-сульфату (фенольний сульфат), який також виводиться переважно із сечею. З калом екскретується лише незначна частина введеної дози сальбутамолу. Більшість дози сальбутамолу, введеної в організм внутрішньовенно, пероральним або інгаляційним шляхом, екскретується протягом 72 годин.ФармакодинамікаСальбутамол є селективним агоністом β2-адренорецепторів. У терапевтичних дозах він діє на β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, незначно впливаючи або взагалі не впливаючи на β1-адренорецептори міокарда. Чинить бронходилатируючий ефект, попереджаючи або купуючи спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах. Збільшує життєву ємність легень. Збільшує мукоциліарний кліренс (при хронічному бронхіті до 36%), стимулює секрецію слизу, активує миготливий епітелій. У рекомендованих терапевтичних дозах не негативно впливає на ССС, не викликає підвищення АТ. У меншій мірі, порівняно з ЛЗ цієї групи, має позитивну хроно- та інотропну дію. Викликає розширення коронарних артерій. Має ряд метаболічних ефектів: знижує концентрацію калію в плазмі, впливає на глікогеноліз та виділення інсуліну, надає гіперглікемічний (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою) та ліполітичний ефект, збільшує ризик розвитку ацидозу. Після застосування інгаляційних форм дія розвивається швидко, початок ефекту через 5 хв, максимум через 30-90 хв (75% максимального ефекту досягається протягом 5 хв), тривалість - 4-6 год.ІнструкціяПеревірка інгалятора: перед першим використанням інгалятора або в тому випадку, якщо інгалятором не користувалися тиждень або довше, слід видалити ковпачок з мундштука, злегка стиснувши ковпачок з боків, добре струсити інгалятор і натиснути на клапан аерозолю для вивільнення 1 інгаля у справності інгалятора. Використання інгалятора Видалити ковпачок із мундштука, злегка стиснувши ковпачок із боків. Оглянути мундштук зсередини та зовні, щоб переконатися, що він чистий. Добре струсити інгалятор. Тримати інгалятор між вказівним та великим пальцями у вертикальному положенні дном вгору, при цьому великий палець повинен розташовуватися на підставі під мундштуком. Зробити повільний глибокий видих, обхопивши мундштук губами, не стискаючи зубами. Виробляючи максимально глибокий вдих через рот одночасно натиснути на верхню частину інгалятора для вивільнення 1 інгаляційної дози сальбутамолу. Затримати подих на кілька секунд, вийняти мундштук із рота, потім повільно видихнути. Для отримання другої дози, тримаючи інгалятор у вертикальному положенні, почекати близько 30 с і потім повторити пункти 3-7. Щільно закрити мундштук захисним ковпачком. Увага! Виконуючи пункти 5, 6 та 7 – не можна поспішати. Слід починати вдих якнайповільніше, безпосередньо перед натисканням на клапан інгалятора. У перші кілька разів рекомендується попрактикуватися перед дзеркалом. Якщо видно "туман", що виходить з верхньої частини інгалятора або з куточків рота, слід почати все заново з пункту 3. Якщо лікар дав інші інструкції з використання інгалятора, слід суворо дотримуватися їх. Потрібно зв'язатися з лікарем, якщо виникнуть труднощі з використанням інгалятора. Очищення інгалятора: Інгалятор необхідно чистити не менше 1 разу на тиждень. Вийняти металевий балончик із пластмасового корпусу та зняти кришку мундштука. Ретельно промити пластмасовий корпус та кришку мундштуку під струменем теплої води. Просушити пластмасовий корпус та кришку мундштука повністю як зовні, так і всередині. Не допускати перегрівання. Помістити металевий балончик у пластмасовий корпус та надіти кришку мундштука. Не слід занурювати металевий балон у воду.Показання до застосуванняБронхіальна астма: усунення нападів бронхіальної астми, в т.ч. при загостренні бронхіальної астми тяжкої течії; запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаних з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням; застосування як одного з компонентів при тривалій підтримувальній терапії бронхіальної астми; ХОЗЛ, що супроводжується оборотною обструкцією дихальних шляхів. Хронічний бронхіт.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ведення передчасних пологів; загрозливий аборт; дитячий вік до 2 років. З обережністю: тахіаритмія, міокардит, вади серця, аортальний стеноз, ІХС, тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, тиреотоксикоз, феохромоцитома, декомпенсований цукровий діабет, глаукома, епіприпадки, ниркова або печінкова лактації.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат призначається лише у разі, коли очікувана користь для пацієнтки перевищує потенційний ризик для плода. У ході постреєстраційного спостереження було виявлено рідкісні випадки різних вад розвитку у дітей, включаючи формування вовчої пащі та вад розвитку кінцівок, на фоні прийому матерями під час вагітності сальбутамолу. У деяких випадках матері приймали кілька супутніх лікарських препаратів протягом вагітності. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлено. Сальбутамол, ймовірно, проникає в грудне молоко, тому його не рекомендується призначати жінкам, що годують, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для самої пацієнтки переважує потенційний ризик для дитини. Немає даних про те, чи має присутній у грудному молоці сальбутамол шкідливу дію на новонародженого.Побічна діяНебажані реакції перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження, яка визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку, бронхоспазм, гіпотонію та колапс. З боку обміну речовин: рідко – гіпокаліємія (терапія β2-агоністами може призводити до значної гіпокаліємії); дуже рідко – лактоацидоз. Дуже рідкісні випадки лактоацидозу були зареєстровані у пацієнтів, які отримали сальбутамол внутрішньовенно та Вентолін Небули для лікування загострень бронхіальної астми. З боку нервової системи: часто – тремор, головний біль; дуже рідко – гіперактивність. З боку ССС: часто – тахікардія; іноді – сильне серцебиття (пульсація, пальпітація); рідко – розширення периферичних судин; дуже рідко – аритмія, включаючи миготливу аритмію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – парадоксальний бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: іноді – подразнення слизової оболонки рота та глотки. З боку кістково-м'язової системи: іноді м'язові судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасно застосовувати сальбутамол та неселективні блокатори β-адренорецепторів, такі як пропранолол. Сальбутамол не протипоказаний пацієнтам, які одержують інгібітори МАО. У хворих з тиреотоксикозом посилює дію стимуляторів ЦНС та тахікардію. Теофілін та інші ксантини при одночасному застосуванні підвищують ймовірність розвитку тахіаритмії; засоби для інгаляційної анестезії, леводопа – важкої шлуночкової аритмії. Одночасне призначення з антихолінергічними засобами (в т.ч. інгаляційними) може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску. Діуретики та глюкокортикостероїди посилюють гіпокаліємічну дію сальбутамолу.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Вирішити питання про збільшення дози або частоти застосування препарату може лише лікар. Не рекомендується застосовувати інгалятор Вентолін частіше 4 рази на добу. Потреба в частому застосуванні максимальних доз Вентоліна® або раптовому збільшенні дози свідчить про погіршення перебігу захворювання. Дорослі (у т.ч. пацієнти похилого віку) Купірування нападу бронхоспазму: рекомендована доза становить 100-200 мкг (1-2 інгаляції). Запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаним з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням: рекомендована доза — 200 мкг (2 інгаляції) за 10–15 хв до дії провокуючого фактора. Тривала підтримуюча терапія: доза, що рекомендується, — до 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Діти Купірування нападу бронхоспазму: рекомендована доза становить 100-200 мкг (1-2 інгаляції). Запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаним з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням: рекомендована доза — 100–200 мкг (1–2 інгаляції) за 10–15 хв до дії провокуючого фактора. Тривала підтримуюча терапія: доза, що рекомендується, — 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Вентолін® можна вводити через Спейсер Бебіхалер.ПередозуванняСимптоми: частіші – гіпокаліємія, зниження артеріального тиску, тахікардія, м'язовий тремор, нудота, блювання; менш часті – збудження, гіперглікемія, респіраторний алкалоз, гіпоксемія, головний біль; рідкісні - галюцинації, судоми, тахіаритмія, тріпотіння шлуночків, розширення периферичних судин. Лікування: найкращими антидотами є кардіоселективні β-адреноблокатори. Однак блокатори β-адренорецепторів необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із нападами бронхоспазму в анамнезі. Застосування великих доз сальбутамолу може викликати гіпокаліємію, тому при підозрі передозування слід контролювати рівень калію в сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПотрібно проінструктувати пацієнтів про правильне використання інгалятора Вентолін®. Бронходилататори не повинні бути єдиним або основним компонентом терапії бронхіальної астми нестабільного або тяжкого перебігу. Якщо дія звичайної дози Вентоліна стає менш ефективною або менш тривалою (дія препарату повинна зберігатися не менше 3 годин), пацієнту слід звернутися до лікаря. Підвищення потреби застосування інгаляційних агоністів β2-адренорецепторів з короткою тривалістю дії для контролю симптомів бронхіальної астми свідчить про загострення захворювання. У разі слід переглянути план лікування пацієнта. Раптове та прогресуюче погіршення бронхіальної астми може становити загрозу для життя пацієнта, тому в подібних ситуаціях необхідно терміново вирішувати питання про призначення або збільшення дози кортикостероїдів. У таких пацієнтів рекомендується проводити щоденний моніторинг пікової швидкості видиху. Сальбутамол необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із тиреотоксикозом. Терапія агоністами β2-адренорецепторів, особливо при введенні парентерально або за допомогою небулайзера, може призводити до гіпокаліємії. Особливу обережність рекомендується виявляти при лікуванні тяжких нападів бронхіальної астми, оскільки в цих випадках гіпокаліємія може посилюватися внаслідок одночасного застосування похідних ксантину, глюкокортикостероїдів, діуретиків, а також внаслідок гіпоксії. У таких ситуаціях необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами. Немає даних.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки покриті плівковою оболонкою з маркуванням "M" на одній із сторін - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 10.4 мг (відповідає вмісту монтелукасту – 10 мг); Допоміжні речовини: ядро ​​- мікрокристалічна целюлоза - 89.3 мг, гіпоролоза - 4 мг, кроскармелоза натрію - 6 мг, лактози моногідрат - 89.3 мг, магнію стеарат - 1 мг; плівкова оболонка - опадрай II бежевий 31F27012 (лактози моногідрат - 1.44 мг, гіпромелоза 15cP - 1.12 мг, титану діоксид - 1.011 мг, макрогол 4000 - 0.4 мг, барвник заліза оксид жовтий 0 0 0 0 0 0 0 0 0 - 0 0 0 0 0 0 0 0 0 мг. По 10 або 14 таблеток в Ал/Ал блістері. По 3 блістери (по 10 таблеток), по 2 або 7 блістерів (по 14 таблеток) у картонній пачці разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою бежевого кольору, квадратні, із закругленими кутами, двоопуклі, з маркуванням "M" на одній із сторін.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Препарат для лікування бронхіальної астми та алергічного риніту.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується. У дорослих пацієнтів після прийому таблеток жувальних у дозі 5 мг натще Сmах у плазмі крові досягається через 2 год. Середнє значення біодоступності - 73%, ця величина знижується до 63% при прийомі монтелукасту з їжею. Після прийому таблеток жувальних у дозі 4 мг натщесерце у пацієнтів віком від 2 до 5 років Сmах досягається через 2 год. плівковою оболонкою, у дозі 10 мг. У дорослих пацієнтів після прийому натще таблеток, покритих плівковою оболонкою, у дозі 10 мг середнє значення Cmax у плазмі крові досягається через 3 год. Середнє значення біодоступності – 64%; при вживанні одночасно з їжею значення біодоступності та Cmax не порушуються. Розподіл Зв'язування монтелукасту з білками плазми становить понад 99%. Vd у рівноважному стані у середньому становить 8-11 л. Доклінічні дослідження виявили мінімальне проникнення монтелукасту через гематоенцефалічний бар'єр. Через 24 години після прийому концентрація монтелукасту мінімальна і в інших тканинах. Метаболізм Монтелукаст активно метаболізується у печінці. При застосуванні в терапевтичних дозах Css метаболітів монтелукасту в плазмі у дорослих та дітей не визначається. Дослідження in vitro показали, що в процесі метаболізму монтелукасту беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 (3А4, 2А6 і 2С9), при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує ізоферменти цитохрому Р450: 3А4,1С, 2С, 2С. Метаболіти мають незначний терапевтичний ефект монтелукасту. Виведення T1/2 монтелукасту у молодих здорових дорослих добровольців становить від 2.7 до 5.5 год. Плазмовий кліренс монтелукасту у здорових дорослих добровольців становить у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту 86% загальної кількості виводиться через кишечник протягом 5 днів та менше 0.2% - нирками, що поряд з даними про його біодоступність підтверджує виведення монтелукасту та його метаболітів переважно з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика монтелукасту у жінок та чоловіків однакова. У пацієнтів похилого віку або пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна корекція режиму дозування монтелукасту. Фармакокінетика монтелукасту у пацієнтів із нирковою недостатністю не оцінювалася. Оскільки монтелукаст та його метаболіти не виводяться нирками, корекції дози цієї категорії пацієнтів не потрібно. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає. При прийомі монтелукасту у високих дозах (у 20 і 60 разів, що перевищують рекомендовані дози для дорослих), спостерігається зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. При прийомі монтелукасту в дозах (10 мг 1 раз на добу) даного ефекту не спостерігається. ФармакодинамікаАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Цистеїніл-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) - сильні прозапальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи огрядні клітини та еозинофіли. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з цистеїніл-лейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини та відповідають за реакцію бронхоспазму, виділення мокротиння, проникність судин та збільшення кількості еозинофілів. Монтелукаст - активна при пероральному прийомі з'єднання, яке має велику спорідненість і селективність до CysLT1-рецепторів. Монтелукаст у дозі менше 5 мг усуває бронхоспазм, індукований інгаляцією LTD4. Бронходилатируючий ефект спостерігається протягом 2 годин після перорального застосування. Бронходилатируючий ефект бета2-адреноміметиків посилюється при прийомі монтелукасту. Монтелукаст пригнічує як ранню, і пізню стадії бронхоспазму, викликаного впливом антигенів. Монтелукаст знижує кількість еозинофілів у периферичній крові у дорослих та дітей, а також значно знижує кількість еозинофілів у дихальних шляхах. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, які отримують інгаляційні та/або пероральні кортикостероїди, додавання до терапії монтелукасту забезпечує кращий контроль захворювання.Показання до застосуванняПрофілактика та тривале лікування бронхіальної астми, включаючи: попередження денних та нічних симптомів захворювання у дітей віком від 2 років і старше (для таблеток жувальних 4 мг та 5 мг) та у дорослих та підлітків з 15 років (для таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг); лікування бронхіальної астми у дітей віком від 6 років і старше (для таблеток жувальних 4 мг та 5 мг) та у дорослих та підлітків з 15 років (для таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг) з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти; попередження бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням, у дітей віком від 2 років і старше (для таблеток жувальних 4 мг та 5 мг) та у дорослих та підлітків з 15 років (для таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг). Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту у дітей віком від 2 років (для таблеток жувальних 4 мг та 5 мг) та у дорослих та підлітків з 15 років (для таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або будь-якого допоміжного компонента препарату; дитячий вік до 2 років (для таблеток жувальних 4 мг); дитячий вік до 6 років (для пігулок жувальних 5 мг); дитячий вік до 15 років (для пігулок 10 мг); рідкі спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія (для пігулок жувальних), т.к. таблетки містять аспартам.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Алмонт при вагітності можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Рішення про скасування грудного вигодовування на період застосування препарату Алмонт приймається на підставі оцінки про ймовірну користь для матері та потенційного ризику для дитини. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 2 років (для дозування 4 мг), дитячому віці до 6 років (для дозування 5 мг), дитячому та підлітковому віці до 15 років (для таблеток 10 мг).Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку системи крові та лімфатичної системи: підвищення схильності до кровотеч, тромбоцитопенії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т.ч. анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки З боку психіки: патологічні сновидіння (включаючи нічні кошмари), галюцинації, безсоння, сомнамбулізм, дратівливість, тривога, неспокій, ажитація (включаючи агресивну поведінку або ворожість), тремор, депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезії, судоми. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття. З боку дихальної системи: носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: збільшення активності АЛТ та АСТ, гепатит (включаючи холестатичні, гепатоцелюлярні та змішані ураження печінки). З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, схильність до появи гематом, кропив'янка, свербіж шкіри, висипання, вузлувата еритема, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми. Інші: астенія/втома, нездужання, набряки, пірексія, спрага; у дуже поодиноких випадках під час лікування монтелукастом повідомлялося про розвиток синдрому Черджа-Стросса.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які одночасно отримували фенобарбітал, AUC монтелукасту зменшувалась приблизно на 40%, проте корекція режиму дозування у таких пацієнтів не потрібна. Оскільки монтелукаст метаболізується ізоферментом CYP3A4, слід бути обережним, особливо у дітей, якщо монтелукаст одночасно застосовується з індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин. Монтелукаст можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які традиційно застосовуються для профілактики та тривалого лікування бронхіальної астми та/або алергічного риніту. Монтелукаст у рекомендованій терапевтичній дозі не справляв клінічно значущого ефекту на фармакокінетику наступних препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетинодрел 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин. У дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст є сильним інгібітором ізоферменту CYP2C8. Однак при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукасту та росиглітазону (маркерний субстрат, представник препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP2C8) не отримано підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту CYP2C8. Таким чином, у клінічній практиці не передбачається впливу монтелукасту на CYP2С8-опосередкований метаболізм низки лікарських препаратів, у т.ч. паклітакселу, росиглітазону, репаглініду. Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є субстратом ізоферменту CYP2C8 і меншою мірою ізоферментів CYP2C9 і CYP3А4. Дані клінічного дослідження лікарської взаємодії щодо монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора як CYP2C8, так і CYP2С9) демонструють, що гемфіброзил підвищує ефект системного впливу монтелукасту у 4.4 рази. Спільний прийом ітраконазолу, сильного інгібітора ізоферменту CYP3A4, разом з гемфіброзилом та монтелукастом не призводив до додаткового підвищення ефекту системного впливу монтелукасту. Вплив гемфіброзилу на системний вплив монтелукасту не може вважатися клінічно значущим на підставі даних безпеки при застосуванні в дозах, що перевищують схвалену дозу 10 мг для дорослих пацієнтів (наприклад,200 мг на добу для дорослих пацієнтів протягом 22 тижнів і до 900 мг на добу для пацієнтів, які приймають препарат протягом приблизно 1 тижня, не спостерігалося клінічно значущих негативних ефектів. Таким чином, при сумісному прийомі разом з гемфіброзилом корекції дози монтелукасту не потрібно. За результатами досліджень in vitro не передбачається клінічно значущої взаємодії з іншими відомими інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Крім того, спільний прийом монтелукасту з одним лише ітраконазолом не призводив до суттєвого підвищення ефекту системного впливу монтелукасту.при сумісному прийомі разом із гемфіброзилом корекції дози монтелукасту не потрібно. За результатами досліджень in vitro не передбачається клінічно значущої взаємодії з іншими відомими інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Крім того, спільний прийом монтелукасту з одним лише ітраконазолом не призводив до суттєвого підвищення ефекту системного впливу монтелукасту.при сумісному прийомі разом із гемфіброзилом корекції дози монтелукасту не потрібно. За результатами досліджень in vitro не передбачається клінічно значущої взаємодії з іншими відомими інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Крім того, спільний прийом монтелукасту з одним лише ітраконазолом не призводив до суттєвого підвищення ефекту системного впливу монтелукасту. Комбіноване лікування з бронходилататорами Препарат Алмонт є обґрунтованим доповненням монотерапії бронходилататорами, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. Після досягнення терапевтичного ефекту від лікування препаратом Алмонт можна розпочати поступове зниження дози бронходилататорів. Комбіноване лікування з інгаляційними кортикостероїдами Лікування препаратом Алмонт забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які застосовують інгаляційні кортикостероїди. Після досягнення стабілізації стану можна розпочати поступове зниження дози кортикостероїдів під наглядом лікаря. У деяких випадках допустима повна відміна інгаляційних кортикостероїдів, проте різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на препарат Алмонт не рекомендується.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Жувальні таблетки приймають за 1 годину до або через 2 години після їди; таблетку слід розжувати. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, приймають внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослим та підліткам з 15 років призначають 10 мг (1 таблетка, покрита плівковою оболонкою) 1 раз на добу. При бронхіальній астмі або бронхіальній астмі та алергічному риніті дітям віком від 2 до 6 років призначають по 1 жувальній таблетці 4 мг 1 раз на добу ввечері; дітям віком від 6 до 14 років - по 1 жувальній таблетці 5 мг 1 раз на добу ввечері. При алергічному риніті дітям віком від 2 до 6 років призначають по 1 жувальній таблетці 4 мг 1 раз на добу, дітям віком від 6 до 14 років - по 1 жувальній таблетці 5 мг 1 раз на добу в індивідуальному режимі в залежності від часу найбільшого. Загострення симптомів. Не потрібна корекція дози всередині цих вікових груп. Прийом препарату дітьми здійснюється під наглядом дорослих. Терапевтичний ефект препарату Алмонт, що дозволяє контролювати симптоми астми, досягається протягом доби після прийому. Пацієнту рекомендується продовжувати прийом препарату як у періоди контрольованого перебігу бронхіальної астми, так і в період загострення бронхіальної астми. Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості спеціального підбору дози не потрібно. Немає даних про застосування монтелукасту у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Не потрібна корекція дози залежно від статі пацієнта.ПередозуванняСимптоми передозування препарату у пацієнтів з хронічною бронхіальною астмою при застосуванні в дозі, що перевищує 200 мг на добу, протягом 22 тижнів та дозі 900 мг на добу протягом 1 тижня, не виявлені. Є повідомлення про гостре передозування монтелукасту (при прийомі не менше 1 г на добу) у постмаркетинговому періоді та у клінічних дослідженнях у дорослих та дітей. Клінічні та лабораторні дані при цьому свідчать про відповідність профілю безпеки препарату у дітей, дорослих та пацієнтів похилого віку. Найчастішими симптомами були почуття спраги, сонливість, блювання, психомоторне збудження, біль голови і біль у животі. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Дані щодо можливості виведення монтелукасту шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему