Нейролептики Со скидкой

Дозування: 200 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 200 мг Фасування: N12 Форма випуску: капс. Упакування: фл. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Сульпірид.

Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: фл. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Действующее вещество: Сульпирид.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг; допоміжні речовини: лактоза – 90,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, рафінований цукор (цукроза) – 14,0 мг, крохмаль пшеничний – 42,0 мг, тапіока (крохмаль тапіоки) – 2,0 мг, тальк - 2,0 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка: гіпромелоза – 4,0 мг, макрогол 6000 – 0,4 мг, титану діоксид – 0,1 мг, барвник Оспрей R110 рожевий – 0,3 мг, тальк –1,0 мг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1,2, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті оболонкою темно-рожевого кольору з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого; сторони та краї без пошкоджень.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Зв'язок з білками плазми – 20-30%, період напіввиведення – 3,5-4 год. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду) протягом 48 годин. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), має антигістамінну, спазмолітичну, серотонінблокуючу та помірну альфа-адреноблокуючу дію, а також протиблювоту, снодійну, седативну та протикашльову дію. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою Б2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год. Має низьку антипсихотичну активність, тому при гострих психотичних станах малоефективний. У зв'язку з гарною переносимістю знаходить застосування у дитячій, підлітковій та геронтологічній практиці.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани ендогенного та органічного генезу з переважанням сенестопатичних, іпохондричних, фобічних та психовегетативних розладів; психопатії з астенічними та психоастенічними розладами; тривожно-депресивні стани в рамках прикордонних ендогенних та судинних захворювань; сенестопатичні депресії, соматизовані психічні розлади; стану хвилювання та тривоги при соматичних захворюваннях; порушення сну різного генезу, алергічні реакції (симптоматичне лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі захворювання печінки та нирок, паркінсонізм, міастенія, синдром Рейє, одночасне застосування інгібіторів МАО, вагітність, період лактації; дитячий вік до 7 років. З обережністю: хр. алкоголізм, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; обструкція шийки сечового міхура, схильність до затримки сечі, епілепсія, відкритокутова глаукома, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, артеріальна гіпотензія.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність, що виникають головним чином у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату; парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, "кошмарні" сновидіння, дратівливість); рідко – сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор); почастішання нічних апное, підвищення судомної активності (у дітей). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. З боку ССС: запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Послаблює дію похідних амфетаміну, м-холіностимуляторів, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. Етанол і ЛЗ, що пригнічують ЦНС - пригнічення ЦНС. Протиепілептичні ЛЗ та барбітурати знижують поріг судомної активності (потрібна корекція доз). Бета-адреноблокатори підвищують (взаємно) концентрацію у плазмі (можливі виражене зниження артеріального тиску, аритмії). Послаблює дію бромокриптину та підвищує концентрацію пролактину у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність Інгібітори МАО (одночасне призначення не рекомендується) та похідні фенотіазину підвищують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному призначенні алімемазину з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Гепатотоксичні ЛЗ посилюють прояви гепатотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добова доза розподіляється на 3-4 прийоми. Дорослим 5-10 мг/добу (снодійна дія); 60-80 мг/добу (анксіолітична дія). При психотичних станах – 0,2-0,4 г/добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла): 2,5 -5 мг/добу (снодійна дія) 5-20 мг/добу (як симптоматичне лікування алергічних реакцій) 20-40 мг/добу (анксіолітична дія) При психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг на добу.ПередозуванняПосилення побічних реакцій, гноблення свідомості. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні слід систематично проводити загальний аналіз крові, оцінювати функцію печінки. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах і запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Підвищує потребу у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени необхідно скасувати за 72 години до алергологічного тестування. Під час лікування можливі неправдиві результати тесту на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування не слід займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг; допоміжні речовини: лактоза – 90,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, рафінований цукор (цукроза) – 14,0 мг, крохмаль пшеничний – 42,0 мг, тапіока (крохмаль тапіоки) – 2,0 мг, тальк - 2,0 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка: гіпромелоза – 4,0 мг, макрогол 6000 – 0,4 мг, титану діоксид – 0,1 мг, барвник Оспрей R110 рожевий – 0,3 мг, тальк –1,0 мг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1,2, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті оболонкою темно-рожевого кольору з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого; сторони та краї без пошкоджень.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Зв'язок з білками плазми – 20-30%, період напіввиведення – 3,5-4 год. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду) протягом 48 годин. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), має антигістамінну, спазмолітичну, серотонінблокуючу та помірну альфа-адреноблокуючу дію, а також протиблювоту, снодійну, седативну та протикашльову дію. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою Б2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год. Має низьку антипсихотичну активність, тому при гострих психотичних станах малоефективний. У зв'язку з гарною переносимістю знаходить застосування у дитячій, підлітковій та геронтологічній практиці.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани ендогенного та органічного генезу з переважанням сенестопатичних, іпохондричних, фобічних та психовегетативних розладів; психопатії з астенічними та психоастенічними розладами; тривожно-депресивні стани в рамках прикордонних ендогенних та судинних захворювань; сенестопатичні депресії, соматизовані психічні розлади; стану хвилювання та тривоги при соматичних захворюваннях; порушення сну різного генезу, алергічні реакції (симптоматичне лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі захворювання печінки та нирок, паркінсонізм, міастенія, синдром Рейє, одночасне застосування інгібіторів МАО, вагітність, період лактації; дитячий вік до 7 років. З обережністю: хр. алкоголізм, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; обструкція шийки сечового міхура, схильність до затримки сечі, епілепсія, відкритокутова глаукома, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, артеріальна гіпотензія.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність, що виникають головним чином у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату; парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, "кошмарні" сновидіння, дратівливість); рідко – сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор); почастішання нічних апное, підвищення судомної активності (у дітей). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. З боку ССС: запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Послаблює дію похідних амфетаміну, м-холіностимуляторів, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. Етанол і ЛЗ, що пригнічують ЦНС - пригнічення ЦНС. Протиепілептичні ЛЗ та барбітурати знижують поріг судомної активності (потрібна корекція доз). Бета-адреноблокатори підвищують (взаємно) концентрацію у плазмі (можливі виражене зниження артеріального тиску, аритмії). Послаблює дію бромокриптину та підвищує концентрацію пролактину у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність Інгібітори МАО (одночасне призначення не рекомендується) та похідні фенотіазину підвищують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному призначенні алімемазину з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Гепатотоксичні ЛЗ посилюють прояви гепатотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добова доза розподіляється на 3-4 прийоми. Дорослим 5-10 мг/добу (снодійна дія); 60-80 мг/добу (анксіолітична дія). При психотичних станах – 0,2-0,4 г/добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла): 2,5 -5 мг/добу (снодійна дія) 5-20 мг/добу (як симптоматичне лікування алергічних реакцій) 20-40 мг/добу (анксіолітична дія) При психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг на добу.ПередозуванняПосилення побічних реакцій, гноблення свідомості. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні слід систематично проводити загальний аналіз крові, оцінювати функцію печінки. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах і запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Підвищує потребу у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени необхідно скасувати за 72 години до алергологічного тестування. Під час лікування можливі неправдиві результати тесту на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування не слід займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: алімемазину тартрат у перерахунку на суху речовину – 5,0 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота – 1,0 мг, натрію сульфіт – 0,5 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 мл у ампули світлозахисного скла. По 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 1 або 2 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвна або злегка пофарбована, прозора або злегка опалесцентна рідина.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб, седативний засіб, снодійний засіб.ФармакокінетикаШвидко та повно всмоктується за будь-яких шляхів введення. Дія алімемазину починається через 15-20 хвилин після введення і продовжується 6-8 годин. Зв'язок із білками плазми становить 20-30%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду).ФармакодинамікаЄ похідним фенотіазину. У зв'язку з антигістамінною активністю алімемазин застосовують при алергічних захворюваннях, особливо дихальних шляхів, та при шкірному свербіні. Алімемазин більш активний за антигістамінною та седативною дією, ніж дипразин. Має протиблювотну та протикашльову активність. Алімемазин також діє як м'який седативний та протитривожний засіб, надає позитивну дію при сенестопатії, нав'язливості та фобії. Застосовується при психосоматичних проявах, що розвиваються внаслідок нейровегетативних розладів, судинних, травматичних та інфекційних порушеннях функцій центральної нервової системи. Седативний ефект сприяє нормалізації сну у хворих цієї категорії. Протиповітряна дія обумовлена ​​впливом на гістамінові рецептори першого типу. Седативна та анксіолітична дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота та вегетостабілізуюча дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування алергічних станів різного походження (риніти, кон'юнктивіти, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк). Як седативний та анксіолітичний засіб для усунення симптоматики при невротичних та психовегетативних розладах. Як седативний засіб для премедикації і в післяопераційному періоді. У комплексній терапії алкогольного абстинентного синдрому.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фенотіазинів або до будь-якого компонента препарату. Глибоке пригнічення центральної нервової системи та коматозний стан. Одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази (МАО); препарат можна застосовувати не раніше як через 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. Алкогольна інтоксикація, гострі інтоксикації снодійними препаратами та наркотичними анальгетиками. Глаукома. Синдром апное уві сні. Епізодичні прояви блювання у дітей неясного генезу. Вагітність. Період грудного вигодовування. З обережністю слід застосовувати препарат при алкоголізмі, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; при обструкції шийки сечового міхура; схильність до затримки сечі; при епілепсії; відкритокутової глаукоми; жовтяниці; пригніченні функції кісткового мозку; артеріальної гіпотензії.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Якщо вагітність настає у період лікування, слід відмінити препарат. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПобічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність (виникають, головним чином, у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату), парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, кошмарні сновидіння, дратівливість); сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. Серцево-судинна система: запаморочення, зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАлімемазин посилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних (нейролептиків) лікарських засобів (ЛЗ), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність алімемазину. При одночасному застосуванні алімемазину з етанолом можливе посилення гноблення центральної нервової системи. Алімемазин послаблює дію похідних фенаміну, м-холіноміметиків, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. При сумісному застосуванні алімемазину з протиепілептичними ЛЗ та барбітуратами знижується поріг судомної активності (потрібна корекція доз). При сумісному застосуванні алімемазину з бета-адреноблокаторами можливе виражене зниження артеріального тиску, аритмії. Алімемазин послаблює дію бромокриптину. При одночасному застосуванні у матерів-годувальниць можливе підвищення концентрації пролактину в сироватці крові. При одночасному застосуванні алімемазину та інгібіторів МАО (одночасне застосування не рекомендується) та алімемазину та похідних фенотіазину підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному застосуванні алімемазину з ЛЗ, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Спільне використання похідних фенотіазину (до яких відноситься і алімемазин) з гепатотоксичними лікарськими засобами може посилювати прояви гепатотоксичності останніх.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньом'язово, обережно, щоб уникнути випадкової підшкірної ін'єкції, яка може призвести до місцевого некрозу в місці введення. Дозування визначається лікарем індивідуально, залежно від характеру захворювання. Максимальна добова доза – 200 мг. Симптоматичне лікування алергічних станів – 25 мг 1-2 рази на добу. У гострих випадках та в психіатричній практиці дорослим призначають до 100-200 мг на добу. Як седативний засіб у період премедикації - 25-50 мг за 1-2 години до операції. У комплексній терапії алкогольного абстинентного синдрому – 50 мг 1-2 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів описаних побічних ефектів, крім алергічних реакцій. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлімемазин може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах, запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Алімемазин підвищує потребу організму у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени слід відмінити препарат за 72 години до алергологічного тестування. Слід пам'ятати, що розчин для ін'єкцій містить сульфіти, які можуть посилити реакції анафілактичного типу. У період лікування можливі хибнопозитивні результати на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування препаратом не слід займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Алімемазин (алімемазину тартрат) - 20 мг або 40 мг або 60 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; Оболонка: Опадрай II 85F230124 (для дозування 20 мг), Опадрай II 85F230060 (для дозування 40 мг), Опадрай II 85F265071 (для дозування 60 мг): полівініловий спирт частково гідролізований, титана3, оксид жовтий Е 172, барвник заліза оксид червоний Е 172 Таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 20 мг, 40 мг та 60 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору (для дозування 20 мг), коричневого кольору (для дозування 40 мг) та червоно-коричневого кольору (для дозування 60 мг). На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб. Седативний засіб.ФармакокінетикаШвидко та повно всмоктується за будь-яких шляхів введення. Дія алімемазину починається через 15-20 хвилин після введення. Максимальна концентрація (Сmax) алімемазину та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) для препарату Тераліджен® ретард лінійно залежать від прийнятої дози. Час досягнення максимальної концентрації алімемазину (Тmax) для препарату Тераліджен ретард становить 5-6 годин. Зв'язок алімемазину з білками плазми становить 20-30%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду). Період напіввиведення (Т1/2) алімемазину для препарату Тераліджен ретард становить 15-17 годин.ФармакодинамікаЄ похідним фенотіазину. Алімемазин діє як м'який седативний та протитривожний засіб, надає позитивну дію при сенестопатії, нав'язливості та фобії. Застосовується при психосоматичних проявах, що розвиваються внаслідок нейровегетативних розладів, судинних, травматичних та інфекційних порушеннях функцій центральної нервової системи. Седативний ефект сприяє нормалізації сну у пацієнтів цієї категорії. Має протиблювотну та протикашльову активність. Седативна та анксіолітична дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота та вегетостабілізуюча дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. У зв'язку з антигістамінною активністю алімемазин застосовують при алергічних захворюваннях, особливо дихальних шляхів, та при шкірному свербіні. Алімемазин більш активний за антигістамінною та седативною дією, ніж дипразин. Протиповітряна дія обумовлена ​​впливом на гістамінові рецептори першого типу.Показання до застосуванняЯк седативний (заспокійливий), анксіолітичний (протитривожний) засіб та засоби, що покращує засипання: деменція (у тому числі деменція у зв'язку з епілепсією), що протікає із проявами психомоторного збудження, афекту тривоги (у складі комбінованої терапії); органічний тривожний розлад (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); розлади настрою (афективні розлади) – у складі комбінованої терапії; генералізоване тривожне розлад (у складі комбінованої терапії); обсесивно-компульсивний розлад (у складі комбінованої терапії); реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації (гостра реакція на стрес, посттравматичний стресовий розлад, неуточнена реакція на тяжкий стрес, інші реакції на тяжкий стрес) – у складі комбінованої терапії; дисоціативні (конверсійні) розлади (у складі комбінованої терапії); соматоформні розлади (соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади неуточнений розлад вегетативної (автономної) нервової системи; інші розлади вегетативної (автономної) нервової системи (у складі комбінованої терапії); нервова анорексія (у складі комбінованої терапії); емоційно нестійкий розлад особистості (імпульсивний та прикордонний типи) – у складі комбінованої терапії; істеричний розлад особистості, тривожний (що ухиляється, що уникає) розлад особистості (у складі комбінованої терапії); стійка зміна особи після переживання катастрофи (у складі комбінованої терапії); гіперкінетичний розлад поведінки (у складі комбінованої терапії); розлад поведінки, обмежений рамками сім'ї (у складі комбінованої терапії при неефективності стандартної терапії); несоціалізоване розлад поведінки (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); занепокоєння, збудження та інші симптоми та ознаки, що належать до емоційного стану (у складі комбінованої терапії); інші невротичні розлади (неврастенія, неуточнений невротичний розлад) - у складі комбінованої терапії; безсоння неорганічної етіології (у складі комбінованої терапії при неефективності стандартної терапії). Як протиалергічний засіб: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропив'янці, укусах або укусування неотруйними комахами або іншими неотруйними членистоногими, вітряною віспі, кору, Хвороби Ходжкіна, цукровий діабет, цукровий діабет, вульви, неуточнений аногенітальний свербіж) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії; неуточнена алергія (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; паркінсонізм; міастенія; синдром Рейє; одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми). З обережністю слід застосовувати препарат при алкоголізмі, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; при обструкції шийки сечового міхура; схильність до затримки сечі; при епілепсії; відкритокутової глаукоми; жовтяниці; пригніченні функції кісткового мозку; артеріальної гіпотензії.Вагітність та лактаціяЗастосування алімемазину протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність настає у період лікування, слід відмінити препарат. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПобічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність (виникають, головним чином, у перші дні прийому і рідко вимагають відміни препарату), парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, кошмарні сновидіння, дратівливість), сплутаність свідомості, екстра , тремор). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. Серцево-судинна система: запаморочення, зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАлімемазин посилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних (нейролептиків) лікарських засобів (ЛЗ), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність алімемазину. При одночасному застосуванні алімемазину з етанолом можливе посилення гноблення центральної нервової системи. Алімемазин послаблює дію похідних фенаміну, м-холіноміметиків, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. При сумісному застосуванні алімемазину з протиепілептичними ЛЗ та барбітуратами знижується поріг судомної активності (потрібна корекція доз). При сумісному застосуванні алімемазину з бета-адреноблокаторами можливе виражене зниження артеріального тиску, аритмії. Алімемазин послаблює дію бромокриптину. При одночасному застосуванні у матерів-годувальниць можливе підвищення концентрації пролактину в сироватці крові. При одночасному застосуванні алімемазину та інгібіторів МАО (одночасне застосування не рекомендується) та алімемазину та похідних фенотіазину підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному застосуванні алімемазину з ЛЗ, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Спільне використання похідних фенотіазину (до яких відноситься і алімемазин) з гепатотоксичними ЛЗ може посилювати прояви гепатотоксичності останніх.Спосіб застосування та дозиВсередину. Чи не розжовуючи. Дія препарату має дозозалежний характер, дози підбираються залежно від цілей терапії. Препарат призначають у необхідній дозі один раз на день або двічі на день з інтервалом у 12 годин одночасно. З метою визначення переносимості алімемазину можна застосовувати пролонговану форму після прийому препаратів Тераліджена у лікарській формі безпосереднього вивільнення (таблетки, розчин для внутрішньом'язового введення). Для досягнення вегетостабілізуючого ефекту 20-60 мг на добу. Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-80 мг на добу. Снотворний та седативний ефекти можуть бути досягнуті при одноразовому прийомі 20-60 мг. Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 20-40 мг на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Вища доза для дорослих становить 500 мг на добу, для осіб похилого віку (старше 60 років) – 200 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів описаних побічних ефектів, крім алергічних реакцій. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлімемазин може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах, запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Алімемазин підвищує потребу організму у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени слід відмінити препарат за 72 години до алергологічного тестування. У період лікування можливі хибнопозитивні результати на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування препаратом не слід займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг або 10,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелоза натрію, магнію стеарат; склад оболонки: Опадрай II 85F34655: полівініловий спирт частково гідролізований, макрогол-3350, тальк, титану діоксид Е 171, барвник кармін червоний Е 120, лак алюмінієвий на основі барвника сонячний захід жовтий Е 110, лак а1 Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 10 мг. По 25 таблеток у контурне осередкове впакування або в контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 4 контурні упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору, з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повно всмоктується за будь-яких шляхів введення. Дія алімемазину починається через 15-20 хвилин після введення і продовжується 6-8 годин. Зв'язок із білками плазми становить 20-30%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду).ФармакодинамікаЄ похідним фенотіазину. Алімемазин діє як м'який седативний та протитривожний засіб, надає позитивну дію при сенестопатії, нав'язливості та фобії. Застосовується при психосоматичних проявах, що розвиваються внаслідок нейровегетативних розладів, судинних, травматичних та інфекційних порушеннях функцій центральної нервової системи. Седативний ефект сприяє нормалізації сну у хворих цієї категорії. Має протиблювотну та протикашльову активність. Седативна та анксіолітична дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота та вегето-стабілізуюча дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. У зв'язку з антигістамінною активністю алімемазин застосовують при алергічних захворюваннях, особливо дихальних шляхів, та при шкірному свербіні. Алімемазин більш активний за антигістамінною та седативною дією, ніж дипразин. Протиповітряна дія обумовлена ​​впливом на гістамінові рецептори першого типу.Показання до застосуванняУ дорослих та дітей з 7 років Як седативний (заспокійливий), анксіолітичний (протитривожний) та засоби, що покращує засипання: деменція (у тому числі деменція у зв'язку з епілепсією), що протікає із проявами психомоторного збудження, афекту тривоги (у складі комбінованої терапії); органічний тривожний розлад (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); шизофренія (при переважанні неврозоподібних розладів, у складі комбінованої терапії); розлади настрою (афективні розлади) – у складі комбінованої терапії; генералізоване тривожне розлад (у складі комбінованої терапії); обсессивно-компульсивное расстройство (в составе комбинированной терапии); реакция на тяжелый стресс и нарушения адаптации (острая реакция на стресс, посттравматическое стрессовое расстройство, неуточненная реакция на тяжелый стресс, другие реакции на тяжелый стресс) - в составе комбинированной терапии; диссоциативные (конверсионные) расстройства (в составе комбинированной терапии); соматоформные расстройства (соматизированное расстройство, недифференцированное соматоформное расстройство, ипохондрическое расстройство, соматоформная дисфункция вегетативной нервной системы, устойчивое соматоформное болевое расстройство, неуточненное соматоформное расстройство, другие соматоформные расстройства) - в составе комбинированной терапии при выраженной тревоге или при неэффективности стандартной терапии; неуточненное расстройство вегетативной (автономной) нервной системы, другие расстройства вегетативной (автономной) нервной системы (в составе комбинированной терапии); нервная анорексия (в составе комбинированной терапии); эмоционально неустойчивое расстройство личности (импульсивный и пограничный типы) - в составе комбинированной терапии; истерическое расстройство личности, тревожное (уклоняющееся, избегающее) расстройство личности (в составе комбинированной терапии); стойкое изменение личности после переживания катастрофы (в составе комбинированной терапии); гиперкинетическое расстройство поведения (в составе комбинированной терапии); расстройство поведения, ограниченное рамками семьи (в составе комбинированной терапии при неэффективности стандартной терапии); несоциализированное расстройство поведения (в виде монотерапии или в составе комбинированной терапии); беспокойство, возбуждение и другие симптомы и признаки, относящиеся к эмоциональному состоянию (в составе комбинированной терапии); другие невротические расстройства (неврастения, неуточненное невротическое расстройство) - в составе комбинированной терапии; бессонница неорганической этиологии (в составе комбинированной терапии при неэффективности стандартной терапии); эмоциональные расстройства, начало которых специфично для детского возраста (фобическое тревожное расстройство в детском возрасте, социальное тревожное расстройство в детском возрасте, расстройство вследствие сиблингового (с родными братьями и сестрами) соперничества, неуточненное эмоциональное расстройство в детском возрасте, другие эмоциональные расстройства в детском возрасте) - в составе комбинированной терапии. В качестве противоаллергического средства: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж заднього проходу, свербіж вульви, неуточнений аногенітальний свербіж, свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропивниці, укусах або укусуванні неотруйними комахами або іншими неотрутими членами Ходжкіна, цукровому діабеті, що оперізує лишаї) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії; астма, поліноз, кашлюк (у складі комплексної терапії як протиалергічний засіб для усунення кашлю, задишки та нападів ядухи); неуточнена алергія (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії). Діти з 3 років Як протиалергічний засіб: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропив'янці, укусах або ужалювання неотруйними комахами або іншими неотруйними членистоногими, вітряною віспі, кору, хвороби Ходжкіна, цукровий діабет, цукровий діабет, вульви, неуточнений аногенітальний свербіж) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії. Як седативний (заспокійливий) засіб: при медикаментозної підготовки до операції (з метою седації перед хірургічним втручанням).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; паркінсонізм; міастенія; синдром Рейє; одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО); вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років при застосуванні як протиалергічний засіб та для седації перед хірургічним втручанням, до 7 років за іншими показаннями. З обережністю З обережністю слід застосовувати препарат при алкоголізмі, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; при обструкції шийки сечового міхура; схильність до затримки сечі; при епілепсії; відкритокутової глаукоми; жовтяниці; пригніченні функції кісткового мозку; артеріальної гіпотензії.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Якщо вагітність настає у період лікування, слід відмінити препарат. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПобічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність (виникають, головним чином, у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату), парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, кошмарні сновидіння, дратівливість); сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. Серцево-судинна система: запаморочення, зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАлімемазин посилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних (нейролептиків) лікарських засобів (ЛЗ), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність алімемазину. При одночасному застосуванні алімемазину з етанолом можливе посилення гноблення центральної нервової системи. Алімемазин послаблює дію похідних фенаміну, м-холіноміметиків, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. При сумісному застосуванні алімемазину з протиепілептичними ЛЗ та барбітуратами знижується поріг судомної активності (потрібна корекція доз). При сумісному застосуванні алімемазину з бета-адреноблокаторами можливе виражене зниження артеріального тиску, аритмії. Алімемазин послаблює дію бромокриптину. При одночасному застосуванні у матерів-годувальниць можливе підвищення концентрації пролактину в сироватці крові. При одночасному застосуванні алімемазину та інгібіторів МАО (одночасне застосування не рекомендується) та алімемазину та похідних фенотіазину підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному застосуванні алімемазину з ЛЗ, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Спільне використання похідних фенотіазину (до яких відноситься і алімемазин) з гепатотоксичними лікарськими засобами може посилювати прояви гепатотоксичності останніх.Спосіб застосування та дозиВсередину. Чи не розжовуючи. Дія препарату має дозозалежний характер, дози підбираються залежно від цілей терапії. Дорослим Для досягнення вегетостабілізуючого ефекту 15-60 мг на добу. Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-80 мг на добу. Для досягнення седативного та/або снодійного ефекту 5-10 мг одноразово (за 20-30 хв до сну). Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 10-40 мг на добу. Курсове лікування необхідно розпочинати з прийому 2,5-5 мг у вечірній час із поступовим збільшенням добової дози до необхідного ефекту. Добова доза може бути розподілена на 3-4 прийоми. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Вища доза для дорослих становить 500 мг на добу, для осіб похилого віку (старше 60 років) – 200 мг на добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла). Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-40 мг на добу. Курс лікування необхідно розпочинати з прийому 2,5-5 мг із поступовим збільшенням добової дози до необхідного ефекту. Добова доза може бути розподілена на 3-4 прийоми. Для досягнення седативного та/або снодійного ефекту 2,5-5 мг одноразово (за 20-30 хв до сну). Для досягнення седативного ефекту у разі порушення поведінки при психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг/добу. Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 5-20 мг на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Дітям з 3 років Для симптоматичного лікування алергічних реакцій по 25-5 мг 3-4 рази на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. З метою седації перед хірургічним втручанням дітям від 3 до 7 років призначають із розрахунку 2 мг/кг за 1-2 години до операції. Максимальна добова доза становить 2 мг/кг.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів описаних побічних ефектів, крім алергічних реакцій. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлімемазин може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах, запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Алімемазин підвищує потребу організму у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени слід відмінити препарат за 72 години до алергологічного тестування. У період лікування можливі хибнопозитивні результати на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування препаратом не слід займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка: активна речовина: тіаприду гідрохлорид - 111,1 мг (відповідає тіаприду основи - 100 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 46,4 мг; крохмаль картопляний - 18 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) - 1,8 мг; магнію стеарат – 2,7 мг. Пігулки, 100 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. За 20 табл. у банку світлозахисного скла. 1 банку, 2 або 3 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону коробкового.Фармакотерапевтична групаНейролептичний.Спосіб застосування та дозиВсередину, тільки для дорослих та дітей старше 6 років. Необхідно завжди підбирати найменшу ефективну дозу. Якщо дозволяє стан хворого лікування слід починати з низької дози, поступово підвищуючи її. Психомоторне збудження та агресивні стани, особливо при хронічному алкоголізмі або в похилому віці: дорослим - 200-300 мг на добу, курс лікування 1-2 місяці; у літньому віці – 50 мг 2 рази на добу. Дозу можна поступово збільшувати на 50-100 мг кожні 2-3 дні до максимальної добової дози 300 мг. Хорея, синдром Жиля де ла Туретта: дорослим – 300-800 мг на добу. Лікування слід починати з дози 25 мг на добу, потім повільно підвищувати до досягнення мінімальної ефективної дози. У хворих з порушенням функції нирок при Cl креатиніну Інтенсивний хронічний больовий синдром: звичайна доза для дорослих становить 200-400 мг на добу. Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років: доза становить 100-150 мг на добу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка: активна речовина: тіаприду гідрохлорид - 111,1 мг (відповідає тіаприду основи - 100 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 46,4 мг; крохмаль картопляний - 18 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) - 1,8 мг; магнію стеарат – 2,7 мг. Пігулки, 100 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. За 30 табл. у банку світлозахисного скла. 1 банку, 2 або 3 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону коробкового.Фармакотерапевтична групаНейролептичний.Спосіб застосування та дозиВсередину, тільки для дорослих та дітей старше 6 років. Необхідно завжди підбирати найменшу ефективну дозу. Якщо дозволяє стан хворого лікування слід починати з низької дози, поступово підвищуючи її. Психомоторне збудження та агресивні стани, особливо при хронічному алкоголізмі або в похилому віці: дорослим - 200-300 мг на добу, курс лікування 1-2 місяці; у літньому віці – 50 мг 2 рази на добу. Дозу можна поступово збільшувати на 50-100 мг кожні 2-3 дні до максимальної добової дози 300 мг. Хорея, синдром Жиля де ла Туретта: дорослим – 300-800 мг на добу. Лікування слід починати з дози 25 мг на добу, потім повільно підвищувати до досягнення мінімальної ефективної дози. У хворих з порушенням функції нирок при Cl креатиніну Інтенсивний хронічний больовий синдром: звичайна доза для дорослих становить 200-400 мг на добу. Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років: доза становить 100-150 мг на добу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення - 1 мл: активна речовина: тіаприду гідрохлорид (у перерахунку на тіаприд) – 50 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 2,5 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 50 мг/мл. У ампулах по 2 мл. 10 амп. разом з ампульним ножем або ампульним скарифікатором поміщають в коробку з картону. У контурній комірковій упаковці 5 амп.. 2 контурні коміркові упаковки разом з ампульним ножем або ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону.Фармакотерапевтична групаНейролептичний.Спосіб застосування та дозиВ/в або в/м. Болі, що не купуються: 200-400 мг на добу. При деліріозному (граничному) стані: кожні 4-6 годин у добовій дозі 400-1200 мг (максимально - до 1800 мг). При Cl креатиніну Дітям віком 7 років і старше - по 100-150 мг на добу. Можна збільшити це дозування максимально до 300 мг на добу.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: діюча речовина: тіаприду гідрохлорид – 111,1 мг (у перерахунку на тіаприд – 100 мг); допоміжні речовини: хлорид натрію, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 50 мг/мл. По 2 мл у ампули з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу з точкою розлому та двома маркувальними кільцями у верхній частині ампули. По 6 ампул у пластикову контурну коміркову упаковку без покриття (піддон). По 2 піддони разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна чи практично безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний (нейролептичний) засіб.ФармакокінетикаАбсорбція тіаприду швидка. Після внутрішнього прийому 200 мг тіаприду максимальна концентрація препарату в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл. Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед їдою біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація у плазмі – на 40%. Абсорбція у похилому віці сповільнюється. Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату в грудне молоко, із співвідношенням концентрацій у молоці та крові, що становить 1,2:1. Чи не зв'язується з білками плазми, дуже слабко зв'язується з еритроцитами. Тіаприд метаболізується незначно (до 15%), метаболіти переважно неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється у сечі у незмінному вигляді. Період напіввиведення із плазми становить 2,9 години у жінок та 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хвилину. У хворих з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб - атиповий нейролептик, що in vitro селективно блокує підтипи D2 і D3 дофамінових рецепторів без наявності будь-якої значущої афінності до рецепторів основних центральних нейротрансмітерів (включаючи серотонін, норадреналін, гістамін). Дослідження нейрохімічних та поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів за відсутності значних седацій, каталепсії та зниження когнітивних здібностей. Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, попередньо сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні будь-яких інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти. У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей та приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду. Тіаприд не показав формування фізичної чи психологічної залежності. Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів у порівнянні з типом. Тіаприд має виражену аналгетичну (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотним за рахунок блокади дофамінових Ег-рецепторів тригерної зони блювотного центру, гіпотермічною дією за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса.Показання до застосуванняКупірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тіаприду або до інших компонентів препарату. Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому. Дитячий та підлітковий вік (для цієї лікарської форми). Період грудного вигодовування. Одночасний прийом леводопи. Одночасний прийом каберголіну, хінаголіду. Не рекомендується застосовувати препарат при хворобі Паркінсона. З обережністю: У пацієнтів з сприятливими факторами для розвитку аритмій (з брадикардією менше 55 ударів на хвилину; з електролітними порушеннями, зокрема, з гіпокаліємією, гіпомагніємією; з вродженим подовженням інтервалу QT; з супутньою терапією препаратами, здатними викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів) ), електролітні порушення, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність або подовжувати інтервал QT), тому що тіаприд може подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу "пірует". У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, ропінірол, селегілін), якщо є нагальна необхідність застосування тіаприду. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (через можливість посилення ішемічних розладів при зниженні артеріального тиску). У пацієнтів похилого віку (підвищений ризик розвитку седації, ортостатична гіпотензія). У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів із нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування). У пацієнтів з епілепсією (нейролептики можуть знижувати поріг судомної активності, хоча цей ефект у тіаприду не вивчався). У пацієнтів з факторами ризику розвитку тромбоемболій, у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози. Діти (недостатньо даних про застосування препарату у цієї категорії пацієнтів). У підлітків у період статевого дозрівання (через можливість розвитку небажаних ефектів із боку ендокринної системи). Під час вагітності. При одночасному застосуванні лікарських засобів, що містять етанол.Вагітність та лактаціяВагітність. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили прямого чи непрямого негативного впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Є обмежена кількість даних щодо застосування тіаприду при вагітності. Новонароджені, які під час третього триместру вагітності піддавалися внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Тіапридал®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток психомоторного збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому або утруднень під час годування. Тому такі новонароджені мають перебувати під регулярним медичним наглядом. Крім цього, у таких новонароджених теоретично можливий розвиток здуття живота та затримки відходження меконію, тахікардії, гіперзбудливості, особливо при одночасному прийомі матір'ю під час вагітності м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Період грудного вигодовування Дослідження на тваринах показали, що тіаприд проникає у грудне молоко, проте, чи проникає тіаприд у грудне молоко людини, невідомо. Тому під час прийому препарату Тіапридал грудне вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій (HP) була представлена ​​відповідно до наступних градацій, рекомендованих Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я: дуже часто (>10 %); часто (>1%, 0,1%, 0,01%, HP, що спостерігалися під час контрольованих клінічних досліджень Слід зазначити, що в деяких випадках були труднощі при диференціюванні HP та симптомів основного захворювання. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Часто – Запаморочення/вертиго, головний біль, Паркінсонізм та пов'язані з ним симптоми: тремор, м'язовий гіпертонус, гіпокінезія та гіперсалівація. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів; Нечасто – акатизія, м'язова дистонія (спазм, кривошия, окулогірний криз, тризм). Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі протипаркінсонічних засобів; Рідко – гостра дискінезія, що зазвичай піддається зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів. Порушення психіки: Часто - сонливість / дрімотний стан / млявість, безсоння, ажитація, стан апатії (байдужості). Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто - Тіаприд спричинює збільшення концентрації пролактину в плазмі крові, яке є оборотним після відміни препарату. Гіперпролактинемія може призводити до розвитку галактореї, аменореї, гінекомастії, збільшення молочних (грудних) залоз, появи болю в молочних (грудних) залозах, оргазмічної дисфункції (порушення оргазму) та імпотенції. Загальні розлади: Часто - Астенія/підвищена стомлюваність; Нечасто – збільшення маси тіла. Постмаркетингові дані На додаток до перерахованих вище HP дуже рідко, і тільки зі спонтанних повідомлень, надходили відомості про наведені нижче HP. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення психіки: Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Частота невідома - Пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними рухами, головним чином, язика та/або мімічних м'язів (як і при застосуванні всіх інших нейролептиків, особливо після їх прийому протягом більше 3-х місяців ). Протипаркінсонічні препарати при даному стані неефективні або можуть призвести до посилення симптомів. Злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків. Порушення з боку серця: Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова шлуночкова тахікардія, здатні переходити у фібриляцію шлуночків і призводити до зупинки серця та розвитку раптової смерті. Порушення з боку судин: Частота невідома: - Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді зі смертельним наслідком, та тромбоз глибоких вен; Зниження артеріального тиску, зазвичай, у формі ортостатичної гіпотонії. Порушення з боку імунної системи: Частота невідома – Шкірні алергічні реакції. Частота невідома - Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З ліводопою Взаємний антагонізм леводопи та нейролептиків З каберголіном, хінаголідом Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами та нейролептиками. Нерекомендовані комбінації З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует" або подовжувати інтервал QT: викликають брадикардію препарати, такі як бета-адреноблокатори; уріджуючі число серцевих скорочень блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди; викликають гіпокаліємію препарати, такі як калій виводять діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника; амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія має бути скоригована); антиаритмічні засоби класу IA, такі як хінідин, дизопірамід; антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід; інші препарати, такі як пімозід, сул'топід, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульприд, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; беприділ; цизаприд, дифеманілу метилсулъфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам) Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіографічне спостереження. З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть спричинити або посилити психотичну симптоматику. З етанолом Етанол посилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Комбінації, що вимагають дотримання обережності З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміну бромідом, неостигміну бромідом) Через здатність цих препаратів викликати брадикардію, підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму. Комбінації, які слід брати до уваги З гіпотензивними препаратами (усіми) Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. З нітратами Збільшення ризику зниження артеріального тиску та, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії. З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикаїльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори H2-гістамінових рецепторів із седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину та гуанфацину; баклофен; талідомід та пізотифен. Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції.Спосіб застосування та дозиПрепарат може вводитися внутрішньом'язово або внутрішньовенно, проте переважним є внутрішньом'язовий спосіб введення, так як при внутрішньом'язовому введенні спостерігається менше небажаних реакцій, ніж при внутрішньовенному введенні. Препарат призначений лише для дорослих. Необхідно завжди підбирати найменшу ефективну дозу. Якщо дозволяє стан пацієнта лікування слід починати з низької дози, потім поступово підвищуючи її. Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку У дорослих з нормальною функцією нирок Звичайна доза становить 200 - 300 мг на добу. У особливих випадках при делірії або граничному стані: 400 - 1200 мг на добу (максимально до 1800 мг на добу). Добова доза поділяється на 4-6 вступів. У пацієнтів похилого віку 200 - 300 мг/добу, добова доза поділяється на 2 - 3 введення. Одноразова доза не повинна перевищувати 100 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю екскреція тіаприду корелює з кліренсом креатиніну. Тому при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу слід знижувати на 25 %, при кліренсі креатиніну 10-30 мл/хв дозу слід зменшити у 2 рази, при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв. при нормальній функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат метаболізується незначною мірою, зміни режиму дозування не потрібні.ПередозуванняСимптоми: надмірна седація, сонливість, пригнічення свідомості до коми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідна симптоматика. Лікування: відміна препарату, симптоматична та дезінтоксикаційна терапія, моніторинг життєво важливих функцій організму (особливо серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкових порушень ритму) до повного зникнення симптомів інтоксикації. При появі тяжких екстрапірамідних симптомів – захворювання. діалізу, для його видалення з організму не рекомендується застосовувати гемодіаліз.Специфічного антидоту тіаприду немає. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином, при комбінації тіаприду з іншими психотропними засобами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення та лабільність артеріального тиску та пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування тіапридом має бути припинено. Причина розвитку злоякісного нейролептичного синдрому залишається нез'ясованою. Передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція,порушення водно-електролітного балансу (зокрема дегідратація, гіпонатріємія), одночасне призначення препарату літію, органічне ураження мозку. Подовження інтервалу ТІаприд може викликати подовження інтервалу QT. Відомо, що цей ефект збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу "пірует". Перед призначенням терапії нейролептиками, якщо дозволяє стан пацієнта, необхідно виключити наявність факторів, що спричиняють розвиток цих тяжких порушень ритму (брадикардії менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємії, гіпомагніємії, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та вродженого подовженого інтервалу QT або удлін. , що подовжують інтервал QT). Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику, що сприяють подовженню інтервалу QT, при необхідності призначення тіаприду, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності. Гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути скориговані до початку застосування препарату, крім того, слід забезпечити медичне спостереження, контроль електролітів крові та ЕКГ. Екстрапірамідний синдром При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати антихолінергічні препарати (а не агоністи дофамінових рецепторів). Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм цього ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому тіаприд слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю понад 10 тижнів) показав, що більшість пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, мали в 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які отримували плацебо. У ході 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження частота смертельних випадків при прийомі атипових нейролептиків такими пацієнтами становила 4,5%, а при прийомі плацебо - 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей були або серцево-судинними (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційними (наприклад, пневмонія) за природою. Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними засобами, лікування звичайними антипсихотичними засобами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. Венозні тромбоемболічні ослоі При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень (СОТ), іноді з летальним кінцем. Тому тіаприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику СОТ. Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто є придбані фактори ризику СОТ, будь-які потенційні фактори ризику СОТ повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Тіапридал, а також під час його прийому слід проводити заходи, спрямовані на профілактику тромбоемболічних ускладнень. Рак молочної залози Тіаприд може збільшувати концентрацію пролактії у плазмі крові. Тому при застосуванні тіаприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід дотримуватися обережності. Такі пацієнти повинні бути під ретельним наглядом. Пацієнти з епілепсією У зв'язку з тим, що тіаприд може знижувати поріг судомної активності, при призначенні тіаприду пацієнтам з епілепсією останні повинні бути під строгим медичним наглядом. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів Крім виняткових випадків, препарат Тіапридал не повинен застосовуватися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна агоністів дофамінових рецепторів може підвищити ризик розвитку у пацієнта злоякісного нейролептичного синдрому). Діти Застосування тіаприду в дітей віком вивчено недостатньо. Тому при призначенні тіаприду дітям слід бути обережними. У зв'язку з відсутністю клінічних даних рекомендується бути обережними при призначенні цього лікарського препарату дітям. Понад те, рекомендується щорічно перевіряти в дітей віком здатність до навчання, оскільки препарат може проводити когнітивні функції. Необхідно регулярно коригувати дозу залежно від клінічного стану дитини. Гематологічні порушення При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Тіапридал®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Незрозумілі інфекції або пропасниця можуть бути ознаками гематологічних порушень і вимагати негайного гематологічного обстеження. Етанол Під час лікування препаратом Тіапридал не можна приймати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Навіть при застосуванні в рекомендованих дозах тіаприд може надавати седативну дію, що призводить до порушення здатності керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Тому необхідно утриматися від занять цими видами діяльності під час прийому препарату Тіапридал.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тіаприду гідрохлорид – 111,1 мг (у перерахунку на тіаприд – 100 мг); допоміжні речовини: маннітол – 30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 14,0 мг, повідон – 11,0 мг, кремнію діоксид колоїдний водний – 10,5 мг, магнію стеарат – 3,4 мг. Пігулки 100 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або кремувато-білі круглі плоскі таблетки зі скошеними з обох боків краями, з хрестоподібною ризиком на одному боці та гравіюванням "Т 100" на іншій, без запаху або зі слабким запахом.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний (нейролептичний) засіб.ФармакокінетикаАбсорбція тіаприду швидка. Після внутрішнього прийому 200 мг тіаприду максимальна концентрація препарату в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл. Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед їдою біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація у плазмі – на 40%. Абсорбція у похилому віці сповільнюється. Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату в грудне молоко, із співвідношенням концентрацій у молоці та крові, що становить 1,2:1. Чи не зв'язується з білками плазми, дуже слабко зв'язується з еритроцитами. Тіаприд метаболізується незначно (до 15%), метаболіти переважно неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється у сечі у незмінному вигляді. Період напіввиведення із плазми становить 2,9 години у жінок та 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хвилину. У хворих з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб - атиповий нейролептик, що in vitro селективно блокує підтипи D2 і D3 дофамінових рецепторів без наявності будь-якої значущої афінності до рецепторів основних центральних нейротрансмітерів (включаючи серотонін, норадреналін, гістамін). Дослідження нейрохімічних та поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів за відсутності значних седацій, каталепсії та зниження когнітивних здібностей. Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, попередньо сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні будь-яких інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти. У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей та приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду. Тіаприд не показав формування фізичної чи психологічної залежності. Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів у порівнянні з типом. Тіаприд має виражену аналгетичну (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотним за рахунок блокади дофамінових Ег-рецепторів тригерної зони блювотного центру, гіпотермічною дією за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса.Показання до застосуванняУ дорослих Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку. У дорослих та дітей старше 6 років Різні типи хореї, синдром Жіль де ла Туретта. Діти старше 6 років: Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тіаприду або до інших компонентів препарату. Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому. Дитячий вік до 6 років (ризик розвитку ядухи при попаданні таблетки в дихальні шляхи). Період грудного вигодовування. Одночасний прийом леводопи. Одночасний прийом каберголіну, хінаголіду. Не рекомендується застосування препарату при хворобі Паркінсона (крім випадків нагальної необхідності застосування тіаприду). З обережністю: У пацієнтів з сприятливими факторами для розвитку аритмій (з брадикардією менше 55 ударів на хвилину; з електролітними порушеннями, зокрема, з гіпокаліємією, гіпомагніємією; з вродженим подовженням інтервалу QT; з супутньою терапією препаратами, здатними викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів) ), електролітні порушення, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність або подовжувати інтервал QT), тому що тіаприд може подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу "пірует". У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, ропінірол, селегілін), якщо є нагальна необхідність застосування тіаприду. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (через можливість посилення ішемічних розладів при зниженні артеріального тиску). У пацієнтів похилого віку (підвищений ризик розвитку седації, ортостатична гіпотензія). У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів із нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування). У пацієнтів з епілепсією (нейролептики можуть знижувати поріг судомної активності, хоча цей ефект у тіаприду не вивчався). У пацієнтів з факторами ризику розвитку тромбоемболій, у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози. Діти (недостатньо даних про застосування препарату у цієї категорії пацієнтів). У підлітків у період статевого дозрівання (через можливість розвитку небажаних ефектів із боку ендокринної системи). Під час вагітності. При одночасному застосуванні лікарських засобів, що містять етанол.Вагітність та лактаціяВагітність. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили прямого чи непрямого негативного впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Є обмежена кількість даних щодо застосування тіаприду при вагітності. Новонароджені, які під час третього триместру вагітності піддавалися внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Тіапридал®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток психомоторного збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому або утруднень під час годування. Тому такі новонароджені мають перебувати під регулярним медичним наглядом. Крім цього, у таких новонароджених теоретично можливий розвиток здуття живота та затримки відходження меконію, тахікардії, гіперзбудливості, особливо при одночасному прийомі матір'ю під час вагітності м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Період грудного вигодовування Дослідження на тваринах показали, що тіаприд проникає у грудне молоко, проте, чи проникає тіаприд у грудне молоко людини, невідомо. Тому під час прийому препарату Тіапридал грудне вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій (HP) була представлена ​​відповідно до наступних градацій, рекомендованих Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я: дуже часто (>10 %); часто (>1%, 0,1%, 0,01%, HP, що спостерігалися під час контрольованих клінічних досліджень Слід зазначити, що в деяких випадках були труднощі при диференціюванні HP та симптомів основного захворювання. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Часто – Запаморочення/вертиго, головний біль, Паркінсонізм та пов'язані з ним симптоми: тремор, м'язовий гіпертонус, гіпокінезія та гіперсалівація. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів; Нечасто – акатизія, м'язова дистонія (спазм, кривошия, окулогірний криз, тризм). Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі протипаркінсонічних засобів; Рідко – гостра дискінезія, що зазвичай піддається зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів. Порушення психіки: Часто - сонливість / дрімотний стан / млявість, безсоння, ажитація, стан апатії (байдужості). Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто - Тіаприд спричинює збільшення концентрації пролактину в плазмі крові, яке є оборотним після відміни препарату. Гіперпролактинемія може призводити до розвитку галактореї, аменореї, гінекомастії, збільшення молочних (грудних) залоз, появи болю в молочних (грудних) залозах, оргазмічної дисфункції (порушення оргазму) та імпотенції. Загальні розлади: Часто - Астенія/підвищена стомлюваність; Нечасто – збільшення маси тіла. Постмаркетингові дані На додаток до перерахованих вище HP дуже рідко, і тільки зі спонтанних повідомлень, надходили відомості про наведені нижче HP. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення психіки: Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Частота невідома - Пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними рухами, головним чином, язика та/або мімічних м'язів (як і при застосуванні всіх інших нейролептиків, особливо після їх прийому протягом більше 3-х місяців ). Протипаркінсонічні препарати при даному стані неефективні або можуть призвести до посилення симптомів. Злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків. Порушення з боку серця: Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова шлуночкова тахікардія, здатні переходити у фібриляцію шлуночків і призводити до зупинки серця та розвитку раптової смерті. Порушення з боку судин: Частота невідома: - Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді зі смертельним наслідком, та тромбоз глибоких вен; Зниження артеріального тиску, зазвичай, у формі ортостатичної гіпотонії. Порушення з боку імунної системи: Частота невідома – Шкірні алергічні реакції. Частота невідома - Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З ліводопою Взаємний антагонізм леводопи та нейролептиків З каберголіном, хінаголідом Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами та нейролептиками. Нерекомендовані комбінації З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует" або подовжувати інтервал QT: викликають брадикардію препарати, такі як бета-адреноблокатори; уріджуючі число серцевих скорочень блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди; викликають гіпокаліємію препарати, такі як калій виводять діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника; амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія має бути скоригована); антиаритмічні засоби класу IA, такі як хінідин, дизопірамід; антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід; інші препарати, такі як пімозід, сул'топід, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульприд, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; беприділ; цизаприд, дифеманілу метилсулъфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам) Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіографічне спостереження. З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть спричинити або посилити психотичну симптоматику. З етанолом Етанол посилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Комбінації, що вимагають дотримання обережності З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміну бромідом, неостигміну бромідом) Через здатність цих препаратів викликати брадикардію, підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму. Комбінації, які слід брати до уваги З гіпотензивними препаратами (усіми) Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. З нітратами Збільшення ризику зниження артеріального тиску та, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії. З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикаїльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори H2-гістамінових рецепторів із седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину та гуанфацину; баклофен; талідомід та пізотифен. Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції.Спосіб застосування та дозиТільки для дорослих та дітей старше 6 років Необхідно завжди підбирати мінімально ефективну дозу. Якщо дозволяє стан пацієнта, лікування слід розпочинати з низьких доз із наступною титрацією (поступовим підвищенням). Добова доза препарату поділяється на 2-3 прийоми. Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку. Тільки у дорослих: не більше 200 – 300 мг на добу протягом 1-2 місяців. У пацієнтів похилого віку доза 200-300 мг на добу має досягатись поступово. Лікування слід починати з дози 50 мг двічі на добу. Потім доза може поступово збільшуватися на 50-100 мг кожні 2-3 дні. Середня доза, що застосовується у пацієнтів похилого віку, становить 200 мг на добу, а максимальна доза – 300 мг на добу. Хорея, синдром Жілла де ла Туретта У дорослих: 300 – 800 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дуже низької дози – 25 мг на добу, з її подальшим поступовим збільшенням до досягнення мінімальної ефективної дози. Діти старше 6 років: 3-6 мг/кг на добу. Максимальна доза становить 300 мг на добу. У дорослих та дітей тривалість лікування визначається у кожному конкретному випадку лікарем та залежить від клінічного перебігу захворювання. Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років. Доза становить 100 – 150 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю екскреція тіаприду корелює з кліренсом креатиніну. Тому при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу слід знижувати на 25 %, при кліренсі креатиніну 10/30 мл/хв. дозами за нормальної функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат метаболізується незначно, тому зниження дози не потрібне.ПередозуванняСимптоми: надмірна седація, сонливість, пригнічення свідомості до коми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідна симптоматика. Лікування: відміна препарату, симптоматична та дезінтоксикаційна терапія, моніторинг життєво важливих функцій організму (особливо серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкових порушень ритму) до повного зникнення симптомів інтоксикації. При появі тяжких екстрапірамідних симптомів – захворювання. діалізу, для його видалення з організму не рекомендується застосовувати гемодіаліз.Специфічного антидоту тіаприду немає. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином, при комбінації тіаприду з іншими психотропними засобами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення та лабільність артеріального тиску та пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування тіапридом має бути припинено. Причина розвитку злоякісного нейролептичного синдрому залишається нез'ясованою. Передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція,порушення водно-електролітного балансу (зокрема дегідратація, гіпонатріємія), одночасне призначення препарату літію, органічне ураження мозку. Подовження інтервалу ТІаприд може викликати подовження інтервалу QT. Відомо, що цей ефект збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу "пірует". Перед призначенням терапії нейролептиками, якщо дозволяє стан пацієнта, необхідно виключити наявність факторів, що спричиняють розвиток цих тяжких порушень ритму (брадикардії менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємії, гіпомагніємії, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та вродженого подовженого інтервалу QT або удлін. , що подовжують інтервал QT). Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику, що сприяють подовженню інтервалу QT, при необхідності призначення тіаприду, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності. Гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути скориговані до початку застосування препарату, крім того, слід забезпечити медичне спостереження, контроль електролітів крові та ЕКГ. Екстрапірамідний синдром При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати антихолінергічні препарати (а не агоністи дофамінових рецепторів). Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм цього ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому тіаприд слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю понад 10 тижнів) показав, що більшість пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, мали в 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які отримували плацебо. У ході 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження частота смертельних випадків при прийомі атипових нейролептиків такими пацієнтами становила 4,5%, а при прийомі плацебо - 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей були або серцево-судинними (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційними (наприклад, пневмонія) за природою. Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними засобами, лікування звичайними антипсихотичними засобами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. Венозні тромбоемболічні ослоі При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень (СОТ), іноді з летальним кінцем. Тому тіаприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику СОТ. Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто є придбані фактори ризику СОТ, будь-які потенційні фактори ризику СОТ повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Тіапридал, а також під час його прийому слід проводити заходи, спрямовані на профілактику тромбоемболічних ускладнень. Рак молочної залози Тіаприд може збільшувати концентрацію пролактії у плазмі крові. Тому при застосуванні тіаприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід дотримуватися обережності. Такі пацієнти повинні бути під ретельним наглядом. Пацієнти з епілепсією У зв'язку з тим, що тіаприд може знижувати поріг судомної активності, при призначенні тіаприду пацієнтам з епілепсією останні повинні бути під строгим медичним наглядом. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів Крім виняткових випадків, препарат Тіапридал не повинен застосовуватися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна агоністів дофамінових рецепторів може підвищити ризик розвитку у пацієнта злоякісного нейролептичного синдрому). Діти Застосування тіаприду в дітей віком вивчено недостатньо. Тому при призначенні тіаприду дітям слід бути обережними. У зв'язку з відсутністю клінічних даних рекомендується бути обережними при призначенні цього лікарського препарату дітям. Понад те, рекомендується щорічно перевіряти в дітей віком здатність до навчання, оскільки препарат може проводити когнітивні функції. Необхідно регулярно коригувати дозу залежно від клінічного стану дитини. Гематологічні порушення При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Тіапридал®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Незрозумілі інфекції або пропасниця можуть бути ознаками гематологічних порушень і вимагати негайного гематологічного обстеження. Етанол Під час лікування препаратом Тіапридал не можна приймати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Навіть при застосуванні в рекомендованих дозах тіаприд може надавати седативну дію, що призводить до порушення здатності керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Тому необхідно утриматися від занять цими видами діяльності під час прийому препарату Тіапридал.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тіоридазину гідрохлорид – 10,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 44,72 мг; целюлоза мікрокристалічна – 15,20 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,04 мг; повідон-К25 – 2,28 мг; магнію стеарат – 0,76 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 1,16 мг; макрогол-4000 – 0,34 мг; титану діоксид – 0,50 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 10 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 25, 30, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою " кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі: ядро ​​білого або майже білого з жовтуватим відтінком кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаТіоридазин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 1-4 години після прийому внутрішньо. Відзначено суттєву міжіндивідуальну варіабельність цього показника. Зв'язування із білками високе (більше 90%). Тіоридазин проникає через плаценту та виділяється у грудне молоко. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Тіоридазин та його основні метаболіти (сульфоридазин та мезоридазин) проникають через гематоенцефалічний бар'єр та виявляються у спинномозковій рідині. Відношення концентрації метаболітів у спинномозковій рідині до їх концентрації в плазмі вище, ніж це відношення для незміненого препарату, що свідчить про суттєву роль метаболітів у реалізації антипсихотичної дії препарату. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший період напіввиведення, менше зв'язується з білками плазми, вільна фракція вища, ніж у тіоридазину. Виведення Виведення здійснюється, головним чином, з калом (50%), а також нирками (менше 4% як постійного препарату, близько 30% - як метаболітів). Період напіввиведення із плазми становить приблизно 6-40 годин. Виділяється із грудним молоком.ФармакодинамікаТіоридазин відноситься до групи піперидинових похідних фенотіазину, впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою дофамінових постсинаптичних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку. Центральна протиблювота дія обумовлена ​​пригніченням або блокадою дофамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, а периферична блокадою блукаючого нерва у шлунково-кишковому тракті. Також має помірну альфа-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада H1-гістамінових та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію, знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичну дію. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Препарат дозозалежно подовжує інтервал QT, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует".Показання до застосуванняШизофренія та інші психози (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати або у разі неефективності інших препаратів). Психотичні розлади, що супроводжуються гіперактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу. Неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм). Порушення поведінки із психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до тіоридазину гідрохлориду, тіоридазину основи або будь-якого іншого компонента препарату. Анамнестичні відомості про реакції підвищеної індивідуальної чутливості, такі як тяжка фотосенсибілізація або підвищена індивідуальна чутливість до інших фенотіазинів. Коматозні стани або стани тяжкого гноблення центральної нервової системи. Анамнестичні відомості про серйозні гематологічні захворювання, зокрема пригнічення кістково-мозкового кровотворення. Виражені депресивні стани. Печінкова недостатність. Одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, вроджене подовження інтервалу QT. Аритмії (зокрема в анамнезі). Одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP2D6, низька вроджена активність ізоферменту CYP2D6 Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік до 4 років. З обережністю: Алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої фенотіазином секреції пролактину зростають потенційний ризик прогресування хвороби і резистентність до лікування клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у період загострення); захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти); епілепсія; мікседема; хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків);кахексія, блювання (протиблювота дія фенотіазинів може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням іншими лікарськими засобами). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QТ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату заборонено під час вагітності, т.к. адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводилися. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти Тіоридазину, як і інших фенотіазинів, залежать від дози та, як правило, обумовлені вираженими фармакологічними ефектами препарату. При застосуванні препарату в рекомендованому інтервалі доз небажані явища в більшості випадків слабко виражені і мають тимчасовий характер. Тяжкі явища спостерігаються при використанні високих доз Тіоридазину. Небажані явища згруповані відповідно до класифікації органів MedDRA, у межах кожної групи перераховані як зменшення значущості. Частота виникнення небажаних реакцій оцінюється так: "дуже часто" (≥1/10), "часто" (≥1/100, З боку центральної нервової системи: часто – седативна дія, сонливість; запаморочення; нечасто – порушення свідомості, психомоторне збудження, галюцинації, підвищена дратівливість, біль голови; рідко – судоми, екстрапірамідні симптоми (тремор, м'язова ригідність, акатизія, дискінезія, дистонія), пізня дискінезія; дуже рідко – депресія, безсоння, злоякісний нейролептичний синдром. З боку вегетативної нервової системи/м-холіноблокуючі ефекти: часто - сухість у роті, нечіткість зору, парез акомодації, закладеність носа; нечасто - нудота, блювання, діарея, запор, втрата апетиту, затримка чи нетримання сечі; рідко – блідість, тремор; дуже рідко – паралітична кишкова непрохідність. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; нечасто – зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT), тахікардія; рідко – аритмії; дуже рідко - тріпотіння-мерехтіння шлуночків, раптова смерть. З боку ендокринної системи: часто – при тривалому прийомі – гіперпролактинемія, галакторея; нечасто – аменорея, порушення менструального циклу, зміна маси тіла, порушення ерекції та еякуляції; рідко – пріапізм; дуже рідко – нагрубання молочних залоз, гінекомастія, периферичні набряки. З боку периферичної крові: рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; дуже рідко – анемія, лейкоцитоз. З боку печінки: нечасто – відхилення від норми активності печінкових ферментів; рідко – гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит, шкірний висип (в т.ч. алергічний), кропив'янка, підвищена фоточутливість, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – набряк у ділянці привушної залози, гіпертермія, пригнічення дихання.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм, який опосередковується ізоферментом CYP2D6: тіоридазин метаболізується ізоферментом CYP2D6, крім того, сам є інгібітором цього ізоферменту. У зв'язку з цим препарати, що інгібують цей ізофермент (наприклад, циметидин, флуоксетин, пароксетин, моклобемід), можуть посилювати та подовжувати ефекти тіоридазину. Трициклічні антидепресанти: одночасне застосування трициклічних антидепресантів та похідних фенотіазину може призводити до підвищення концентрації у плазмі цих лікарських засобів та/або похідного фенотіазину, що може призвести до виникнення аритмій. Протисудомні засоби: тіоридазин, як і інші фенотіазини, може знижувати поріг судомної готовності. При одночасному застосуванні з тіоридазином можливе підвищення або зниження концентрації у сироватці фенітоїну, у зв'язку з чим може знадобитися корекція його дози. При сумісному застосуванні тіоридазину та карбамазепіну концентрації цих препаратів у сироватці не змінюються. Антигіпертензивні засоби та бета-адреноблокатори: внаслідок пригнічення метаболізму спільне застосування цих засобів з тіорідазином може призвести до підвищення концентрацій у плазмі кожного з препаратів, що, ймовірно, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, порушень ритму серця або побічних ефектів з боку центральної нервової системи. . Непрямі антикоагулянти: спільне застосування з тіоридазином може спричинити посилення гіпопротромбінемічної дії, що пов'язано, головним чином, з конкурентною взаємодією на рівні ізоферментів цитохрому Р450. В цьому випадку необхідний ретельний контроль концентрації протромбіну у плазмі. Засоби з пригнічуючим впливом на центральну нервову систему: тіоридазин може посилювати ефекти алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на центральну нервову систему, бензодіазепінів, наркотичних анальгетиків, барбітуратів, антидепресантів та засобів для наркозу. Інгібітори моноаміноксидази (МАО): одночасне застосування інгібіторів МАО та тіоридазину може подовжувати та посилювати седативну та м-холіноблокуючу дію кожного з препаратів. Препарати літію: можливе виникнення тяжких нейротоксичних ускладнень, екстрапірамідних порушень та сомнамбулізму у пацієнтів, які отримували одночасно препарат літію та похідне фенотіазину, включаючи тіоридазин. Засоби з м-холіноблокуючою дією: при одночасному застосуванні з тіоридазином можливе посилення м-холіноблокуючих ефектів м-холіноблокаторів (атропіноподібних засобів), антигістамінних препаратів і трициклічних антидепресантів, аж до таких проявів як "атропіновий психоз", виражений запор, пара із можливим тепловим ударом. У цих випадках показано ретельне спостереження за пацієнтом та корекція доз препаратів. Протипаркінсонічні засоби: при одночасному застосуванні тіоридазину та леводопи можливе послаблення ефектів кожного з препаратів. Судинозвужувальні засоби: завдяки своїм α-адреноблокуючим властивостям тіорідазин може послаблювати пресорний ефект судинозвужувальних засобів (епінефрину, допаміну, ефедрину, фенілефрину). Хінідин: при одночасному застосуванні хінідину та тіоридазину можливе посилення гнітючої дії хінідину на міокард. Антиаритмічні засоби / подовження інтервалу QT: враховуючи, що фенотіазини, у тому числі тіоридазин, можуть викликати такі зміни ЕКГ як подовження інтервалу QT, слід бути обережним при їх одночасному застосуванні з препаратами, що мають аналогічну властивість. Тіазидні діуретики: одночасне застосування тіоридазину та тіазидного діуретика може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії. Крім того, спричинена діуретиком гіпокаліємія може посилювати кардіотоксичні ефекти тіоридазину. Гіпоглікемічні засоби: тіоридазин впливає на вуглеводний обмін, тому при його застосуванні може порушуватися толерантність пацієнта до глюкози, досягнута на фоні лікування гіпоглікемічними засобами. Антацидні та протидіарейні засоби можуть зменшувати всмоктування із шлунково-кишкового тракту тіоридазину.Спосіб застосування та дозиДозу та час прийому препарату слід підбирати індивідуально залежно від захворювання та тяжкості симптоматики. Починати лікування рекомендується з доз, що знаходяться на нижній межі зазначеного діапазону. Потім у процесі лікування дозу поступово збільшують до досягнення максимальної ефективної дози. При досягненні максимального терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до підтримуючої дози. Добову дозу ділять зазвичай на 2-4 прийоми. Шизофренія та інші психози Дорослі: Починають лікування з 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. Дітям призначають з 0,5 мг/кг/добу за кілька прийомів. При необхідності дозу підвищують до максимальної добової дози – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу В амбулаторних умовах – 150-400 мг на добу, у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, що досягається протягом 7 днів, антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза 75-200 мг одноразово перед сном. У геріатричній практиці При лікуванні осіб похилого віку зазвичай застосовують низькі дози 30-100 мг на добу. У педіатричній практиці У дітей віком 4-7 років по 10-20 мг на добу 2-3 рази на день, 8-14 років по 20-30 мг на добу, кратність прийому – 3 рази на добу, 15-18 років по 30-50 мг на добу 3 десь у день. Інші показання (неврози, абстинентний синдром) При неврозах, з легкими когнітивними та емоційними порушеннями – 30-75 мг на добу, при неефективності дозу підвищують до 50-200 мг на добу. При неврозах із соматическим компонентом – 10-75 мг на добу. Починають лікування з низьких доз, поступово підвищуючи їх до оптимальної терапевтичної. При абстинентному синдромі в залежності від тяжкості стану від 10-75 мг/добу до 150-400 мг/добу. У разі відміни тривалої терапії препаратом його дозу рекомендується знижувати поступово протягом декількох тижнів, оскільки раптова відміна у пацієнтів, які отримували препарат тривало або у високих дозах, може призвести в деяких випадках до таких явищ як нудота, блювання, тремор, запаморочення, неспокій, збудження, безсоння, минущі дискінезії. Ці явища можуть створювати помилкове враження виникнення у пацієнта депресивного чи психотичного стану.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження артеріального тиску, шок, зміна на ЕКГ, подовження інтервалу QT та PR, специфічні зміни сегмента ST та зубця Т, брадикардія, синусова стенокардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: седативна дія, порушення свідомості, судоми, екстрапірамідні симптоми, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи – мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи – пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи – зниження моторики, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи – олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентраціях 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Забезпечити прохідність дихальних шляхів, налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-основного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується дотримуватися обережності внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду, хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінфрину, метарамінолу.Альфа-адреноблокуюча властивість фенотіазину не дозволяє застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик пароксимальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози препарату рекомендується призначення високих доз активованого вугілля, індукція блювання менш переважна через ризик дистонії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади усуваються дефінгідраміном або тригексифенідилом. При судомах слід уникати застосування барбітуратів, оскільки вони можуть посилювати пригнічення дихання, спричинене фенотіазиновим похідним. За рахунок високого обсягу розподілу та сильного зв'язування з білками плазми форсовані діурез, гемоперфузія, гемодіаліз, зміна pH сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. Пацієнти похилого віку з деменцією У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень не відомий. Не можна виключити збільшення цього ризику при прийомі інших нейролептиків або прийому нейролептиків пацієнтами інших груп, тому тіоридазин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичних препаратів спостерігалося підвищення ризику смерті. У плацебо-контрольованих дослідженнях було показано, що більшість пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, мали 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які отримували плацебо. У плацебо контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів, які отримували активний препарат (нейролептик), після закінчення 10-тижневого курсу лікування смертність становила 4,5% проти 2,6% у пацієнтів, які отримували плацебо. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смерті були або серцево-судинними (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційними (наприклад, пневмонія). Спостережні дослідження підтвердили, що подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування типовими нейролептиками також може збільшувати смертність. Ступінь, у якій збільшення смертності може бути пов'язане з прийомом антипсихотичного препарату, а не з деякими особливостями пацієнтів,незрозуміла. Подовження інтервалу QT У літніх пацієнтів, які застосовують фенотіазини, у тому числі тіоридазин, спостерігалися зміни термінального відрізка ЕКГ, що включають подовження інтервалу QT, депресію та інверсію зубця Т, появу U хвиль. На сьогоднішній день поява цих змін пов'язують із зміною реполяризації, яка не пов'язана з пошкодженням міокарда та є оборотною. Тим не менш, значне подовження інтервалу QT може спричинити шлуночкові аритмії, що призводять до раптової смерті. Пізня дискінезія Тривале використання антипсихотичних препаратів може бути пов'язане з розвитком пізньої дискінезії, ступінь виразності якої у пацієнтів значно варіює. Злоякісний нейролептичний синдром При прийомі тіоридазину, як і інших антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, клінічними проявами якого є: гіперпірексія, м'язова ригідність, зміна в психічному статусі, вегетативні порушення (нерегулярний пульс та артеріальний тиск, тахікардія, тахікардія) , порушення свідомості до коми. У разі виникнення злоякісного нейролептичного синдрому необхідно негайно припинити прийом тіоридазину та інших препаратів, необхідних для супутньої терапії, призначити симптоматичну терапію та моніторинг життєвоважливих функцій. Якщо пацієнт потребує антипсихотичного лікування після перенесеного злоякісного нейролептичного синдрому, слід ретельно оцінити можливість повторної медикаментозної терапії тіоридазином. За такими пацієнтами необхідно встановити ретельне медичне спостереження. Переломи, травми Тіоридазин може викликати сонливість, постуральну гіпотензію, моторну та сенсорну нестабільність, що може призводити до падінь, і, як наслідок, переломів та інших травм. Пацієнти з епілепсією Внаслідок здатності тіоридазину знижувати поріг судомної активності, при лікуванні пацієнтів з епілепсією слід ретельно спостерігати за їх станом та, по можливості, проводити електроенцефалографію. Пацієнти з хворобою Паркінсона За винятком особливих випадків, тіоридазин не слід застосовувати у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Венозні тромбоемболічні ускладнення При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді – з летальним кінцем. Тому тіоридазин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Пригнічуюча дія на центральну нервову систему Як і інші фенотіазини, тіоридазин здатний посилювати дію різних депресантів (алкоголь, анестетики, барбітурати, наркотики, інші психоактивні препарати, інсектициди атропіну і фосфору та інші) на центральну нервову систему. Було зареєстровано випадок зупинки дихання при сумісному застосуванні фенотіазину та великої дози барбітуратів. Синдром відміни У зв'язку з можливістю розвитку синдрому скасування три різке припинення. лікування високими дозами тіоридазину, відміну препарату слід проводити поступово. Фотосенсибілізація У зв'язку з можливістю розвитку фотосенсибілізації, пацієнтам, які отримують тіоридазин, слід рекомендувати уникати перебування під прямим сонячним промінням. Етанолмісткі речовини У період лікування тіоридазином забороняється прийом етанолвмісних речовин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування тіоридазином забороняється керування транспортними засобами, робота з механізмами та інші види діяльності, що потребують швидкості реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 1,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 155,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармеллоза на4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 7,00 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 2,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням сполука, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 154,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармелоза на 4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72 %, титану діоксид (Е171) 16 %, тальк 7 %, пропіленгліколь 5 %) - 6,92 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,06 мг (Е172) – 0,02 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтогарячого кольору, з ризиком на одній стороні. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою світло-жовтогарячого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 3,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату і 25% порошку целюлози, суха речовина) - 153,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармеллоза на4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 6,98 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0,02 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Рисперидон - 4,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням сполука, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 152,20 мг, целюлоза мікрокри кроскармелоза натрію – 8,40 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 6,99 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0,008 . По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою світло-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку із деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 0. 2 % Фасовка: N10 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Действующее вещество: Трифлуоперазин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.