Нейролептики Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: галоперидол – 5,0 мг; допоміжні речовини: молочна кислота, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 5 мг/мл. По 1 мл, 2 мл препарату в ампули нейтрального безбарвного або світлозахисного скла з кільцем зламу або з надрізом і крапкою. На ампули додатково може наноситися одне, два або три кольорові кільця. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки полімерної, або без полімерної плівки. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію із застосування та ампульний скарифікатор. Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна, безбарвна або злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні біодоступність становить 100%. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація досягається через 20 хв. Відношення концентрації в еритроцитах до концентрації у плазмі 1:12. Зв'язок із білками - приблизно 92%. Концентрація галоперидолу у тканинах вища, ніж у крові, препарат має тенденцію до кумуляції у тканинах. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри, у т.ч. через плацентарний та гематоенцефалічний, проникає у грудне молоко. Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт не активний. Встановлено, що ізофермент CYP3A3 та/або CYP2D6 бере участь у метаболізмі галоперидолу. Також галоперидол піддається окисному N-дезалкілювання та глюкуронування. Період напіввиведення з плазми після внутрішньом'язового введення – 21 год (17-25 год). Галоперидол виводиться у вигляді метаболітів з каловими масами – 60% (зокрема з жовчю – 15%) та із сечею – 40% (зокрема 1% – у незміненому вигляді).ФармакодинамікаГалоперидол – антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бутирофенону. Має виражену антипсихотичну дію, блокує постсинаптичні дофамінові рецептори в мезолімбічних та мезокортикальних структурах головного мозку. Висока антипсихотична активність поєднується з помірним седативним ефектом (у невеликих дозах надає активуючу дію) та вираженою протиблювотною дією. Викликає екстрапірамідні розлади, практично не виявляє м-холіноблокуючої дії. Седативна дія обумовлена ​​блокадою альфа-адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія та галакторея – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Тривалий прийом супроводжується зміною ендокринного статусу, у передній частці гіпофіза збільшується продукція пролактину та знижується – гонадотропних гормонів.Показання до застосуванняКупірування та лікування гострих психотичних розладів, що супроводжуються психомоторним збудженням. Порушення поведінки, такі як агресія, гіперактивність, схильність до самоушкодження, у розумово відсталих та у пацієнтів з органічними ураженнями головного мозку. Лікування нудоти та блювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до галоперидолу та інших похідних бутирофенону. Порушення поведінки, пов'язані з деменцією у літніх пацієнтів, пригнічення функції центральної нервової системи та коматозні стани будь-якої етіології; захворювання центральної нервової системи, що супроводжуються пірамідними та екстрапірамідними розладами (хвороба Паркінсона тощо); клінічно значущі захворювання серця (в т.ч. нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, аритмії, які лікуються антиаритмічними лікарськими засобами IA та III класу, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія в анамнезі або шлуночкова аритмія. значуща брадикардія, блокада серця II або III ступеня та нескоректована гіпокаліємія); пролактинзалежні пухлини, одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT;підвищена чутливість до похідних бутірофенону; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Декомпенсовані захворювання серцево-судинної системи, у тому числі стенокардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) або схильність до цього - гіпокаліємія, пацієнти з факторами ризику інсульту, одночасне застосування інших лікарських засобів, які можуть викликати подовження інтервалу епілепсія, закритокутова глаукома, печінкова та/або ниркова недостатність, гіпертиреоз (з явищами тиреотоксикозу), легенево-серцева та дихальна недостатність (в т.ч. при хронічній обструктивній хворобі легень та гострих інфекційних захворюваннях), гіперплазія з алкоголем , феохромоцитомаВагітність та лактаціяВагітність При введенні у високих дозах на пізніх термінах вагітності бутирофенони можуть спричинити пролонговані неврологічні розлади у новонароджених. У дослідженнях у тварин застосування галоперидолу в період органогенезу супроводжувалося розвитком побічних ефектів, у тому числі внутрішньоутробною загибеллю плода, мальформаціями, такими як "вовча паща" та дефектами розвитку нервової трубки, а також зниженням маси головного мозку та маси тіла, а також поведінковими порушеннями у потомства. Значимість цих результатів при дії на людину терапевтичних доз галоперидолу невідома. У новонароджених, підданих дії антипсихотичних препаратів (в т.ч. галоперидолу) під час III триместру вагітності є ризик розвитку екстрапірамідних порушень та/або симптомів синдрому "скасування" після пологів. Є постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку ажитації, гіпер- та гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу та розлади харчування у таких новонароджених. Ці ускладнення були різні за тяжкістю, й у деяких випадках симптоми проходили самостійно, а інших - потрібно додаткове лікування чи моніторинг. Галоперидол слід застосовувати під час вагітності тільки в крайньому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Доза та тривалість лікування мають бути по можливості низькою та короткою відповідно. Період грудного вигодовування Галоперидол виділяється із грудним молоком. У випадках, коли прийом галоперидолу неминучий, слід відмінити грудне вигодовування. У деяких випадках спостерігалися екстрапірамідні симптоми у новонароджених, матері яких приймали галоперидол.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – ≥1/10, часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія; частота невідома – агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; частота невідома – анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія; частота невідома – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення метаболізму та харчування: частота невідома – гіпоглікемія. Психічні розлади: дуже часто – ажитація, безсоння; часто – депресія, психотичні порушення; нечасто - сплутаність свідомості, зниження та втрата лібідо, занепокоєння. З боку нервової системи: дуже часто – екстрапірамідні порушення, гіперкінезія, головний біль, пізня дискінезія, окулогірний криз, дистонія, дискінезія, акатизія, брадикінезія, гіпокінезія, гіпертонус, сонливість, маскоподібна особа, тремор, запаморочення; нечасто - судоми, паркінсонізм, акінезія, ригідність на кшталт " зубчастого колеса " , седація, мимовільна контрактура м'язів; рідко – порушення моторики, злоякісний нейролептичний синдром, ністагм. З боку органу зору: часто – порушення зору; нечасто - нечіткість зорового сприйняття. З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто - тахікардія, фібриляція шлуночків, аритмія на кшталт "пірует", шлуночкова тахікардія, екстрасистолія; частота невідома (при прийомі антипсихотичних препаратів) – венозна тромбоемболія, включаючи легеневу емболію, тромбоз глибоких вен. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, сухість у роті, підвищене слиновиділення, нудота, блювання. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; рідко – бронхоспазм; частота невідома – набряк гортані, ларингоспазм. З боку печінки: часто – відхилення показників "печінкових" ферментів; нечасто – гепатит, жовтяниця; частота невідома – гостра печінкова недостатність, холестаз. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – шкірний висип; нечасто - реакції фотосенсибілізації, кропив'янка, свербіж, гіпергідроз; частота невідома – лейкоцитокластичний васкуліт, ексфоліативний васкуліт. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – кривошия, м'язова ригідність, м'язовий спазм, тугорухливість скелетної мускулатури; рідко - тризм, м'язові посмикування. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція; нечасто – аменорея, дисменорея, галакторея, біль та дискомфорт у молочних/грудних залозах; менорагія, менструальні порушення, сексуальна дисфункція; частота невідома - гінекомастія, пріапізм. Загальні порушення та порушення у місці введення: нечасто – порушення ходи, гіпертермія, набряки; частота невідома - раптова смерть, набряк обличчя, гіпотермія, синдром "скасування" у новонароджених. Лабораторні показники: часто – підвищення чи зниження маси тіла, подовження інтервалу QT на ЕКГ.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування лікарських засобів, що викликають порушення електролітного балансу, потребує підвищеної обережності – може підвищуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій. Застосування діуретиків, що викликають гіпокаліємію, рекомендується уникати та віддавати перевагу калійзберігаючим діуретикам. Галоперидол потенціює пригнічує на центральну нервову систему гіпотензивних лікарських засобів, наркотичних анальгетиків, снодійних засобів, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Одночасне застосування галоперидолу з цими препаратами може призвести до пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з протипаркінсонічними препаратами (леводопа та ін.) може знижуватися терапевтична дія цих лікарських засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури. При застосуванні з метилдопою можливий розвиток дезорієнтації, утруднення та уповільнення процесів мислення. Галоперидол може знижувати інтенсивність дії епінефрину та інших симпатоміметиків, викликати "парадоксальне" зниження артеріального тиску та тахікардію при їх спільному застосуванні. Підсилює дію периферичних м-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних засобів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з α-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами). При комбінованому прийомі з протисудомними засобами (включаючи барбітурати та ін індуктори мікросомального окислення), дози останніх слід підвищити, т.к. галоперидол знижує поріг судомної активності Крім того, можуть знижуватися сироваткові концентрації галоперидолу. Зокрема, при одночасному вживанні чаю чи кави дія галоперидолу може слабшати. Галоперидол може знижувати ефективність непрямих антикоагулянтів, тому при сумісному прийомі дозу останніх слід коригувати. Галоперидол уповільнює метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів моноаміноксидази (МАО), внаслідок чого підвищується їх концентрація у плазмі та токсичність. При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення епілептичних нападів. При одночасному прийомі галоперидолу з флуоксетином, хінідином, буспіроном зростає ризик побічної дії на центральну нервову систему, особливо екстрапірамідних реакцій. За необхідності одночасного застосування дозу галоперидолу слід зменшити. Інгібітори або субстрати ізоферменту CYP3A4 та CYP2D6, такі як ітраконазол, буспірон, венлафаксин, алпразолам, флувоксамін, хінідин, флуоксетин, сертралін, хлорпромазин, прометазин можуть підвищувати концентрацію галоперидолу у плазмі. Зниження активності ізоферменту CYP2D6 може спричинити підвищення концентрації галоперидолу. Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та екстрапірамідних симптомів у разі одночасного застосування галоперидолу з кетоконазолом (400 мг на добу) та пароксетином (20 мг на добу). Може знадобитися корекція дози галоперидолу. Одночасне застосування галоперидолу з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, антиаритмічні препарати IA (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) та III (в т.ч. аміодарон, соталол, дофетилід) класу, деякі протимікробні (спарфлокса еритроміцин внутрішньовенно), трициклічні антидепресанти (в т.ч. амітриптілін), деякі тетрациклічні антидепресанти (в т.ч. мапротилін), інші нейролептики (в т.ч. фенотіазини, пімозід, сертиндол), деякі антигістамінні (в т.ч. терфенадин), цизаприд, бретиліум тозилат, деякі протималярійні (в т.ч. хінін, мефлохін) підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи аритмію типу "пірует". Тому їх спільний прийом не рекомендується (цей перелік не є вичерпним). Тривале поєднане застосування галоперидолу з препаратами, що є індукторами ферментів печінки (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал та ін.), призводить до зниження концентрації галоперидолу у плазмі. При необхідності їх комбінування може знадобитися підвищення дози галоперидолу, але після відміни індуктора ферментів печінки необхідно знизити дозу галоперидолу. При одночасному застосуванні з солями літію, особливо у високих дозах, може викликати необоротну нейроінтоксикацію, а також посилювати екстрапірамідну симптоматику. При виникненні вищезгаданих станів у пацієнтів, які приймають одночасно літій та галоперидол, терапію необхідно негайно відмінити. При одночасному прийомі з амфетамінами знижується антипсихотичний ефект галоперидолу та психостимулюючий ефект амфетамінів, внаслідок блокади галоперидолом α-адренергічних рецепторів. Галоперидол може знижувати дію бромокриптину. Антихолінергічні, антигістамінні (1 покоління), протипаркінсонні засоби можуть посилювати антихолінергічні побічні ефекти та знижувати антипсихотичний ефект галоперидолу. Тироксин може посилювати токсичність галоперидолу. При гіпертиреозі галоперидол можна призначати лише при одночасному проведенні відповідної тиреостатичної терапії. При одночасному застосуванні з антихолінергічними препаратами можливе підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, внутрішньовенно. Доза для всіх показань встановлюється індивідуально під наглядом лікаря. Для визначення початкової дози слід враховувати вік пацієнта, тяжкість симптомів та попередню відповідь на нейролептики. Пацієнтам похилого віку, ослабленим і з виявленими раніше побічними реакціями на нейролептики, може знадобитися нижча доза галоперидолу, початкова доза для таких пацієнтів повинна становити половину звичайної дози для дорослих, а потім поступово коригуватися для досягнення оптимальної відповіді на терапію. При печінковій недостатності дозу слід знижувати. Галоперидол слід призначати у мінімальній клінічно ефективній дозі. Шизофренія, психози, манія, гіпоманія, психічні порушення або порушення поведінки, психомоторне збудження, хвилювання, насильницька або небезпечна імпульсна поведінка, органічні ушкодження головного мозку: дозу 5 мг вводять до досягнення контролю симптомів щогодини або до максимальної дози 20 мг/добу. Для лікування нудоти та блювання: 1-2 мг. Парентеральне введення має бути максимально коротким із наступним переходом на пероральне застосування.ПередозуванняСимптоми Характеризується збільшенням виразності відомих фармакологічних та побічних ефектів. Найважливіші ознаки передозування: тяжкі екстрапірамідні розлади, гіпотензія, виражена загальмованість. Екстрапірамідні розлади виявляються у вигляді ригідності м'язів загального або місцевого тремору м'язів. Артеріальна гіпертензія може розвиватися частіше, ніж гіпотензія. В окремих випадках можливий наступ коматозного стану з пригніченням дихання з вираженою гіпотензією. Воно буває настільки важким, що може спричинити стан шоку. Необхідно врахувати можливість розвитку шлуночкової аритмії з подовженням інтервалу QT. Лікування Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичну терапію. При коматозному стані необхідна підтримка функції дихальної системи, введення оротрахеальної або ендотрахеальної трубки. При пригніченні дихання може виникнути потреба у проведенні ШВЛ (штучна вентиляція легень). Необхідний моніторинг ЕКГ та життєво важливих параметрів гемодинаміки до нормалізації ЕКГ. При вираженій гіпотензії або недостатності кровообігу проводиться внутрішньовенне введення достатнього об'єму рідини, плазми крові або концентрованого альбуміну, а також введення вазопресорних засобів (допаміну або норепінефрину). Не слід застосовувати епінефрін, оскільки в комбінації з галоперидолом він може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. При тяжких екстрапірамідних розладах застосовують парентерально протипаркінсонічні засоби (бензтропіну мезилат дорослим у дозі 1-2 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово). Скасування цих препаратів слід проводити з обережністю, оскільки різке припинення їхнього введення може призвести до рецидиву екстрапірамідних розладів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром: при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про виникнення злоякісного нейролептичного синдрому (характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості хворого та підвищеним рівнем КФК у плазмі крові). Додаткові ознаки можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. При виникненні цих симптомів слід негайно припинити лікування антипсихотичними препаратами та розпочати відповідну підтримуючу терапію (наприклад, внутрішньовенні інфузії дантролену). Екстрапірамідні симптоми: при тривалому застосуванні можуть відзначати ознаки, характерні для нейролептиків – тремор, ригідність м'язів, брадикінезія, акатизія, гостра м'язова дистонія або ларингеальна дистонія. У цих випадках можна призначати протипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, але не в порядку превентивної терапії, оскільки їх застосування знижує ефективність галоперидолу. Пізня дискінезія: як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, тривале застосування галоперидолу або його скасування можуть спричинити пізню дискінезію. Цей синдром характеризується мимовільним ритмічним посмикуванням язика, обличчя, рота чи щелепи. Ці ознаки у деяких хворих відзначають постійно. Синдром може маскуватися, коли відновлюють курс терапії, збільшують дозу галоперидолу або призначають інший антипсихотичний препарат. З появою ознак пізньої дискінезії доцільно якомога раніше перервати курс терапії. Ритмічні випадкові посмикування язика можуть бути ранньою ознакою пізньої дискінезії. Скасування лікування на цій ранній стадії може запобігти розвитку даного синдрому. У психіатричній практиці пацієнтам, які отримували антипсихотичні препарати, включаючи галоперидол, повідомлялося про випадки виникнення раптового летального результату. Оскільки в процесі лікування галоперидолом можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ, слід оцінити співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату у пацієнтів із захворюванням системи кровообігу, наявністю в сім'ї випадків раптового летального результату та/або подовження інтервалу QT в анамнезі, особливо при парентеральному застосуванні. До початку терапії необхідно провести ЕКГ-моніторинг, У ході лікування необхідність ЕКГ-моніторингу слід визначати індивідуально. У пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, голодуванням, що зловживають алкоголем і мають некориговані електролітні порушення, слід уважно спостерігати за ЕКГ та рівнем калію,особливо у початковій фазі лікування до досягнення рівноважних концентрацій у плазмі крові. Порушення балансу електролітів може підвищити ризик розвитку шлуночкових аритмій, тому рекомендується регулярний моніторинг рівня електролітів, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики. Під час терапії дозу необхідно зменшити у разі подовженого інтервалу QT, а галоперидол – негайно відмінити, якщо інтервал QT перевищує 500 мс. Галоперидол слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів, які є "повільними метаболізаторами" CYP2D6, а також при застосуванні інгібіторів цитохрому Р450. Слід уникати одночасного застосування з іншими нейролептиками. Необхідно бути обережними при застосуванні галоперидолу при печінковій недостатності. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль картини крові та функції печінки. Хворим на епілепсію, а також пацієнтам з підвищеною схильністю до судомних станів (хронічна інтоксикація як алкогольного, так і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі тощо) галоперидол слід призначати з обережністю. При застосуванні галоперидолу у пацієнтів з нирковою недостатністю та феохромоцитомою необхідно бути обережними. Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому пацієнтам з гіпертиреозом слід застосовувати тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії. Хворі на шизофренію реагують на антипсихотичну терапію із затримкою. Після закінчення лікування галоперидолом симптоми з'являються лише через кілька тижнів або місяців. Раптове припинення курсу терапії антипсихотичними засобами, особливо при застосуванні у високих дозах, може спричинити симптоми відміни (нудота, блювання, безсоння), а також рецидив захворювання, тому препарат необхідно скасовувати, поступово знижуючи дози. Хворим, у яких при психопатологічних розладах відзначають депресію та психоз, галоперидол слід приймати у комбінації з антидепресантами. Якщо є необхідність одночасної терапії галоперидолом і протипаркінсонічними засобами, після відміни галоперидолу слід продовжувати застосування протипаркінсонічного засобу для попередження збільшення виразності екстрапірамідних симптомів, особливо якщо швидкість виведення протипаркінсонічного засобу вища. Слід враховувати, що поєднане застосування галоперидолу та антихолінергічних препаратів (в т.ч. та протипаркінсонічних засобів) може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто відзначають набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, які слід виявити до початку лікування, при лікуванні галоперидолом необхідно вжити профілактичних заходів. Відзначено підвищену летальність в осіб похилого віку з деменцією. У осіб похилого віку з деменцією, які отримували антипсихотичні засоби, відзначали незначно підвищений ризик летального результату порівняно з такими, що не отримували лікування. Даних для надання точного показника величини ризику та його підвищення недостатньо. Галоперидол не показаний для лікування поведінкових порушень на фоні деменції у людей похилого віку. Під час терапії необхідно уникати вживання алкоголю. На початку терапії галоперидолом, і особливо при застосуванні у високих дозах, можуть виникати седація різного ступеня та зниження уваги, вираженість яких збільшується при застосуванні алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон-3 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К - 81,43 мг, макрогол 7000К - 73,70 мг, натрію хлорид - 30 мг, повідон (К29-32) - 10 мг, гіетиллоза - 10,45 мг, стеаринова кислота - 0, бутилгідрокситолуол - 0,11 мг, заліза оксид червоний - 1,0 мг, заліза оксид жовтий - 0,03 мг, макрогол 3350 - 1,0 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник білий (гіпромелоза , титану діоксид, лактози моногідрат, тріацетин) – 33 мг, карнаубський віск – 0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиБілі таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 3". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена ​​в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена ​​для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро ​​складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон – 6 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К - 78,45 мг, макрогол 7000К - 73.70мг, натрію хлорид - 30 мг, повідон (К29-32) - 10 мг, гіетиллоза - 10,45 мг, стеаринова кислота - 0, 0,11 мг, заліза оксид червоний - 1,01 мг, макрогол 3350 - 1,00 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник бежевий (гіпромелоза, титану діоксид, поліетиленгліколь 400, заліза оксид заліза оксид червоний) – 18 мг, карнаубський віск – 0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиСвітло-жовтогарячі (допускається слабкий коричневий відтінок) таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 6". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена ​​в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена ​​для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро ​​складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон – 9 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К – 75,45 мг, макрогол 7000К – 73,70мг, натрію хлорид – 30 мг, повідон (К29-32) – 10 мг, гіетиллоза – 10,45 мг, стеаринова кислота – 0, - 0,11 мг, заліза оксид чорний - 0,01 мг, заліза оксид червоний - 1,00 мг, макрогол 3350 - 1,00 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник рожевий, (гіпромелоза , титану діоксид, поліетиленгліколь 400, заліза оксид червоний) - 15 мг, карнаубський віск-0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиРожеві (допускається сіруватий відтінок) таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 9". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена ​​в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена ​​для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро ​​складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кветіапін 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг або 300 мг (у вигляді 28,78 мг, 115,13 мг, 172,70 мг, 230,26 мг та 345,40 мг кветіапіну фумарату відповідно); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, безводний; оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол 4000, триацетин (тріацетилгліцерол). Оболонка таблеток 150 мг і 200 мг містить барвник заліза оксид жовтий і барвник заліза оксид червоний. По 30 або 60 таблеток у флакон із коричневого скла з поліетиленовою кришкою з контролем першого розтину та з амортизатором гармошкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Або по 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга, по 3 або 6 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Їда істотно не впливає на біодоступність кветіапіну. Період напіввиведення становить близько 7 годин. Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабілізований алкогольний цироз), але індивідуальні показники кліренсу людям. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% із фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незмінному вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозуванні при призначенні кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, максимальної концентрації (Сmax) і площі під кривою "концентрація-час" (AUC) кветіапіну на 23 відповідно, а також призводило до зменшення кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Період напіввиведення кветіапіну збільшувався, але середній час досягнення максимальної концентрації (tmax) не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, в 10-50 разів, що перевищує концентрації, що спостерігаються при звичайно використовується 0 добу. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450 опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до рецепторів серотоніну (5НТ2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і менших по відношенню до α2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Фармакодинамічні ефекти Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. У ході клінічних досліджень (у дозі 75-750 мг на добу) не виявлено відмінностей між застосуванням кветіапіну та плацебо за частотою виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та щодо супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У численних дослідженнях з фіксованою дозою не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. У клінічних дослідженнях кветіапін показав ефективність при лікуванні та позитивних та негативних симптомів шизофренії. Вплив кветіапіну на рецептори 5НТ2 та D2 триває до 12 годин після прийому препарату.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, дитячий вік (ефективність та безпека не досліджені). З обережністю: у пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяКатегорія щодо впливу на вагітність: С. Безпека та ефективність застосування кветіапіну під час вагітності не встановлена. Кетилпет не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період годування груддю. Не відомо, чи виділяється кветіапін у грудне молоко у людини. Тому жінкам, що годують, рекомендується відмовитися від грудного вигодовування під час прийому препарату Кетилепт®.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. За сумарними даними клінічних досліджень кількість пацієнтів, які припинили прийом препарату через побічну дію, приблизно однакова у групах, які отримували плацебо та кветіапін. Як і у разі застосування інших антипсихотичних засобів, під час прийому кветіапіну відзначені непритомності, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія та периферичні набряки. Небажані явища, що спостерігаються при введенні кветіапіну та класифіковані за системами організму, нижче перераховані у такому порядку: дуже часті (> 1/10); часті (< 1/10 та > 1/100); нечасті (1/1000); рідкісні ( Система крові та лімфи Часті: лейкопенія 3. Нечасті: еозинофілія. Дуже поодинокі: нейтропенія 3. Порушення імунної системи Нечасті: гіперчутливість. Обмін речовин та харчування Часті: збільшення ваги тіла 4, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) 5. Дуже рідкі: гіперглікемія 7, цукровий діабет 7. Порушення функції нервової системи Дуже часті: запаморочення 6, сонливість 2. Часті: біль голови, тривога, психомоторне збудження, тремор, непритомність 6. Нечасті: епілептичні напади. Порушення функції серця Часті тахікардія 6. Судинні порушення Найчастіші: ортостатична гіпотензія 6. Порушення дихання та функцій органів грудної порожнини та середостіння Часті: риніт, фарингіт. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту Часті: сухість у роті, запор, діарея, диспепсія, біль у животі. Порушення функцій репродуктивних органів та молочних залоз Рідкісні: пріапізм. Загальні порушення та стан тканин у місці введення Часті: легка астенія, периферичні набряки. Рідкісні: злоякісний нейролептичний синдром. Лабораторні дослідження Нечасті: підвищення рівня гамма-ГТ5, підвищення рівня тригліцеридів після їди, підвищення загального холестерину. Інші Біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, міалгія, сухість шкіри, зниження гостроти зору. (2) Можлива сонливість, особливо протягом перших двох тижнів курсу лікування, яка зазвичай відбувається при продовженні застосування препарату Кетилепт. (3) У контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну не зазначено випадків стійкої тяжкої нейтропенії або агранулоцитозу. У період спостереження після реєстрації препарату лейкопенія та/або нейтропенія проходили після припинення введення кветіапіну. До можливих факторів ризику лейкопенії та/або нейтропенії відносяться зниження кількості білих кров'яних тілець і наявність лікарської лейкопенії та/або нейтропенії в анамнезі. (4) Збільшення ваги тіла переважно спостерігається перші тижні лікування. (5) У деяких пацієнтів під час введення кветіапіну відмічені безсимптомні підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) або гамма-ГТ. Ці підвищення зазвичай проходили при продовженні введення кветіапіну. (6) Як і інші антипсихотичні засоби з альфа-1-адреноблокуючою активністю, Кетилепт® може спричинити ортостатичну гіпотензію з запамороченням, тахікардією та (у деяких пацієнтів) непритомністю, особливо у початковому періоді підбору дози. (7) У дуже рідкісних випадках під час прийому кветіапіну відзначено гіперглікемію та погіршення перебігу раніше існуючого діабету. Встановлено зв'язок прийому кветіапіну з викликаним малими дозами зниженням рівнів гормону щитовидної залози (Т4 та вільний Т4). Максимальне зниження наступало протягом перших двох або чотирьох тижнів прийому кветіапіну, але при тривалому курсі лікування подальше зниження не відбувалося. Майже завжди припинення прийому кветіапіну призводило до відновлення рівнів Т4 і вільного Т4незалежно від тривалості курсу лікування. Менш значне зниження Т3 та реверсивного Т3 спостерігалося тільки при більш високих дозах кветіапіну. Рівні ТТГ та ТСГ (тироксин-зв'язуючого глобуліну) залишалися незмінними. Клінічно виражений гіпотиреоз нема. Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричинити подовження інтервалу QTc, але у клінічних випробуваннях цей ефект не був постійним. Описано реакції на раптове скасування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна особлива обережність при призначенні препарату Кетілепт у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Результати дослідження in vitro показали, що кветіапін та 9 його метаболітів in vivo є слабкими інгібіторами метаболічних процесів, опосередкованих ферментами цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4). CYP3A4 є головним ферментом, що здійснює опосередкований Р-450 метаболізм кветіапіну. Вплив інших лікарських засобів на Кетілепт® Фенітоїн Поєднання препарату Кетилепт з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну в плазмі, т.к. фенітоїн індукує ізофермент 3А4 цитохрому Р450. Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) та фенітоїну (по 100 мг двічі на день) у 5 разів підвищувало середній кліренс кветіапіну після перорального введення. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін та фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози препарату Кетілепт або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках потрібна обережність при відміні фенітоїну та/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей. Карбамазепін Спільне застосування з карбамазепіном значно підвищувало кліренс кветіапіну, що знижувало системну експозицію кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії може знадобитися застосування більш високих доз препарату Кетілепт. Інгібітори Р450 3А Спільне застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому Р450 ЗА, знижувало кліренс кветіапіну після перорального введення на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові 5 зростала в середньому. Тому необхідна обережність при поєднанні препарату Кетилепт з кетоконазолом та іншими інгібіторами цитохрому Р450, азоловими протигрибковими препаратами та макролідними антибіотиками (наприклад, ітраконазолом, флуконазолом та еритроміцином); необхідно відповідне зниження дози кветіапіну. Ціметідин Щоденне регулярне введення циметидину (по 400 мг тричі на день протягом 4 днів), який є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20% зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг тричі на день) з плазми після перорального введення. При одночасному застосуванні препарату Кетилепт з циметидином немає необхідності змінювати дозу препарату Кетилепт. Тіорідазін Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на день) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на день) із плазми після перорального введення. Рисперидон та галоперидол Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антипсихотичним засобом галоперидолу (по 7,5 мг двічі на день) або рисперидон (по 3 мг двічі на день) не змінювало рівноважну фармакокінетику кветіапіну. Флуоксетин та іміпрамін Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антидепресантом та інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг один раз на день) або відомим інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг двічі на день). Вплив препарату Кетілепт на інші лікарські засоби. Антипірін Багаторазове щоденне введення кветіапіну (до 750 мг на день при триразовому прийомі) не викликало клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не має істотної гнітючої дії на печінкові ферменти, що беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом Р450. Літій Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію у рівноважному стані. Лоразепам Середній кліренс лоразепаму після внутрішнього прийому (одноразової дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на день). Куріння не впливало на кліренс кветіапіну із плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює когнітивні та моторні ефекти алкоголю у хворих на психози. Тому не слід вживати алкоголь під час курсу лікування препаратом Кетілепт.Спосіб застосування та дозиКетилепт слід приймати внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Дорослі Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза у перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день). Починаючи з 4-го дня, звичайна ефективна добова доза препарату Кетилепт становить від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та переносимості у кожного пацієнта, дозу можна підбирати (варіювати) у межах від 150 мг до 750 мг на добу. Максимальна добова доза, що рекомендується, 750 мг. Для лікування гострих маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) і 400 мг (4 день). Подальший добір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням трохи більше, ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості у кожного пацієнта дозу можна підібрати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза в межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг на добу. Для лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кетилепт призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 600 мг на добу. Літні пацієнти Початкова доза, що рекомендується, 25 мг на день, а потім дозу слід збільшувати по 25-50 мг на день до досягнення ефективної дози, яка, мабуть, буде нижчою, ніж у молодих пацієнтів. Аналогічно, більш обережний підбір дози та знижені дози рекомендуються для ослаблених пацієнтів або схильних до гіпотензивних реакцій. Дітям та підліткам Ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків не встановлена. Ниркова та печінкова недостатність Рекомендується розпочати терапію з 25 мг на добу, потім щодня підвищувати дозу по 25-50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта та індивідуальної переносимості. Підтримуюча терапія Для підтримки ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу. Пацієнтів слід періодично досліджувати з метою визначення необхідності підтримуючої терапії. Відновлення перерваного курсу лікування у пацієнтів, які раніше отримували кветіапін. При відновленні терапії менш ніж через 1 тиждень після відміни препарату Кетилепт® прийом препарату можна продовжувати в дозі, адекватній для підтримуючої терапії. При відновленні терапії у пацієнтів, які не отримували Кетілепт® більше 1 тижня, слід виконувати правила початкового підбору дози та встановити ефективну дозу клінічної реакції пацієнта.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Симптоми: зазначені симптоми в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Вкрай рідко повідомлялося про випадки тяжкого передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках серйозної інтоксикації необхідно розглянути можливість симптоматичної терапії та рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримання функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичне спостереження має бути продовжено до одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії. Кетилепт може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді уточнення дози; це частіше відбувається у літніх людей, ніж у молодих пацієнтів. Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та збільшенням QTc-інтервалу. Однак, при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTс, необхідно бути обережним, особливо у осіб похилого віку. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймають Кветіапін чи плацебо. Однак, так само як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Пізня дискінезія Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може спричинити пізню дискінезію. У разі виникнення ознак та симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання щодо зниження дози або відміни препарату Кетилепт. Злоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний з антипсихотичним лікуванням, що проводиться. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кветіапін має бути скасовано та проведено відповідне лікування. Реакції раптового скасування Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, і безсоння, описані в дуже рідкісних випадках після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу та поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому при необхідності припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози. Непереносимість лактози При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю лактози слід враховувати, що таблетки покриті плівковою оболонкою 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг та 300 мг містять лактози відповідно 4,42 мг, 17,05 мг, 25,47 мг, 34, 1 мг та 50,94 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактози саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози. Беручи до уваги, що кветіапін, головним чином, впливає на центральну нервову систему, кветіапін повинен бути використаний з обережністю в комбінації з іншими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, або алкоголем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетілепт може викликати сонливість. Тому на перших етапах лікування протягом індивідуально визначеного періоду часу слід заборонити пацієнтові керування механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі рівень обмежень слід встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кветіапін 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг або 300 мг (у вигляді 28,78 мг, 115,13 мг, 172,70 мг, 230,26 мг та 345,40 мг кветіапіну фумарату відповідно); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, безводний; оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол 4000, триацетин (тріацетилгліцерол). Оболонка таблеток 150 мг і 200 мг містить барвник заліза оксид жовтий і барвник заліза оксид червоний. По 30 або 60 таблеток у флакон із коричневого скла з поліетиленовою кришкою з контролем першого розтину та з амортизатором гармошкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Або по 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга, по 3 або 6 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Їда істотно не впливає на біодоступність кветіапіну. Період напіввиведення становить близько 7 годин. Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабілізований алкогольний цироз), але індивідуальні показники кліренсу людям. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% із фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незмінному вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозуванні при призначенні кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, максимальної концентрації (Сmax) і площі під кривою "концентрація-час" (AUC) кветіапіну на 23 відповідно, а також призводило до зменшення кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Період напіввиведення кветіапіну збільшувався, але середній час досягнення максимальної концентрації (tmax) не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, в 10-50 разів, що перевищує концентрації, що спостерігаються при звичайно використовується 0 добу. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450 опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до рецепторів серотоніну (5НТ2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і менших по відношенню до α2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Фармакодинамічні ефекти Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. У ході клінічних досліджень (у дозі 75-750 мг на добу) не виявлено відмінностей між застосуванням кветіапіну та плацебо за частотою виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та щодо супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У численних дослідженнях з фіксованою дозою не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. У клінічних дослідженнях кветіапін показав ефективність при лікуванні та позитивних та негативних симптомів шизофренії. Вплив кветіапіну на рецептори 5НТ2 та D2 триває до 12 годин після прийому препарату.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, дитячий вік (ефективність та безпека не досліджені). З обережністю: у пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяКатегорія щодо впливу на вагітність: С. Безпека та ефективність застосування кветіапіну під час вагітності не встановлена. Кетилпет не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період годування груддю. Не відомо, чи виділяється кветіапін у грудне молоко у людини. Тому жінкам, що годують, рекомендується відмовитися від грудного вигодовування під час прийому препарату Кетилепт®.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. За сумарними даними клінічних досліджень кількість пацієнтів, які припинили прийом препарату через побічну дію, приблизно однакова у групах, які отримували плацебо та кветіапін. Як і у разі застосування інших антипсихотичних засобів, під час прийому кветіапіну відзначені непритомності, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія та периферичні набряки. Небажані явища, що спостерігаються при введенні кветіапіну та класифіковані за системами організму, нижче перераховані у такому порядку: дуже часті (> 1/10); часті (< 1/10 та > 1/100); нечасті (1/1000); рідкісні ( Система крові та лімфи Часті: лейкопенія 3. Нечасті: еозинофілія. Дуже поодинокі: нейтропенія 3. Порушення імунної системи Нечасті: гіперчутливість. Обмін речовин та харчування Часті: збільшення ваги тіла 4, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) 5. Дуже рідкі: гіперглікемія 7, цукровий діабет 7. Порушення функції нервової системи Дуже часті: запаморочення 6, сонливість 2. Часті: біль голови, тривога, психомоторне збудження, тремор, непритомність 6. Нечасті: епілептичні напади. Порушення функції серця Часті тахікардія 6. Судинні порушення Найчастіші: ортостатична гіпотензія 6. Порушення дихання та функцій органів грудної порожнини та середостіння Часті: риніт, фарингіт. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту Часті: сухість у роті, запор, діарея, диспепсія, біль у животі. Порушення функцій репродуктивних органів та молочних залоз Рідкісні: пріапізм. Загальні порушення та стан тканин у місці введення Часті: легка астенія, периферичні набряки. Рідкісні: злоякісний нейролептичний синдром. Лабораторні дослідження Нечасті: підвищення рівня гамма-ГТ5, підвищення рівня тригліцеридів після їди, підвищення загального холестерину. Інші Біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, міалгія, сухість шкіри, зниження гостроти зору. (2) Можлива сонливість, особливо протягом перших двох тижнів курсу лікування, яка зазвичай відбувається при продовженні застосування препарату Кетилепт. (3) У контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну не зазначено випадків стійкої тяжкої нейтропенії або агранулоцитозу. У період спостереження після реєстрації препарату лейкопенія та/або нейтропенія проходили після припинення введення кветіапіну. До можливих факторів ризику лейкопенії та/або нейтропенії відносяться зниження кількості білих кров'яних тілець і наявність лікарської лейкопенії та/або нейтропенії в анамнезі. (4) Збільшення ваги тіла переважно спостерігається перші тижні лікування. (5) У деяких пацієнтів під час введення кветіапіну відмічені безсимптомні підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) або гамма-ГТ. Ці підвищення зазвичай проходили при продовженні введення кветіапіну. (6) Як і інші антипсихотичні засоби з альфа-1-адреноблокуючою активністю, Кетилепт® може спричинити ортостатичну гіпотензію з запамороченням, тахікардією та (у деяких пацієнтів) непритомністю, особливо у початковому періоді підбору дози. (7) У дуже рідкісних випадках під час прийому кветіапіну відзначено гіперглікемію та погіршення перебігу раніше існуючого діабету. Встановлено зв'язок прийому кветіапіну з викликаним малими дозами зниженням рівнів гормону щитовидної залози (Т4 та вільний Т4). Максимальне зниження наступало протягом перших двох або чотирьох тижнів прийому кветіапіну, але при тривалому курсі лікування подальше зниження не відбувалося. Майже завжди припинення прийому кветіапіну призводило до відновлення рівнів Т4 і вільного Т4незалежно від тривалості курсу лікування. Менш значне зниження Т3 та реверсивного Т3 спостерігалося тільки при більш високих дозах кветіапіну. Рівні ТТГ та ТСГ (тироксин-зв'язуючого глобуліну) залишалися незмінними. Клінічно виражений гіпотиреоз нема. Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричинити подовження інтервалу QTc, але у клінічних випробуваннях цей ефект не був постійним. Описано реакції на раптове скасування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна особлива обережність при призначенні препарату Кетілепт у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Результати дослідження in vitro показали, що кветіапін та 9 його метаболітів in vivo є слабкими інгібіторами метаболічних процесів, опосередкованих ферментами цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4). CYP3A4 є головним ферментом, що здійснює опосередкований Р-450 метаболізм кветіапіну. Вплив інших лікарських засобів на Кетілепт® Фенітоїн Поєднання препарату Кетилепт з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну в плазмі, т.к. фенітоїн індукує ізофермент 3А4 цитохрому Р450. Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) та фенітоїну (по 100 мг двічі на день) у 5 разів підвищувало середній кліренс кветіапіну після перорального введення. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін та фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози препарату Кетілепт або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках потрібна обережність при відміні фенітоїну та/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей. Карбамазепін Спільне застосування з карбамазепіном значно підвищувало кліренс кветіапіну, що знижувало системну експозицію кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії може знадобитися застосування більш високих доз препарату Кетілепт. Інгібітори Р450 3А Спільне застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому Р450 ЗА, знижувало кліренс кветіапіну після перорального введення на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові 5 зростала в середньому. Тому необхідна обережність при поєднанні препарату Кетилепт з кетоконазолом та іншими інгібіторами цитохрому Р450, азоловими протигрибковими препаратами та макролідними антибіотиками (наприклад, ітраконазолом, флуконазолом та еритроміцином); необхідно відповідне зниження дози кветіапіну. Ціметідин Щоденне регулярне введення циметидину (по 400 мг тричі на день протягом 4 днів), який є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20% зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг тричі на день) з плазми після перорального введення. При одночасному застосуванні препарату Кетилепт з циметидином немає необхідності змінювати дозу препарату Кетилепт. Тіорідазін Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на день) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на день) із плазми після перорального введення. Рисперидон та галоперидол Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антипсихотичним засобом галоперидолу (по 7,5 мг двічі на день) або рисперидон (по 3 мг двічі на день) не змінювало рівноважну фармакокінетику кветіапіну. Флуоксетин та іміпрамін Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антидепресантом та інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг один раз на день) або відомим інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг двічі на день). Вплив препарату Кетілепт на інші лікарські засоби. Антипірін Багаторазове щоденне введення кветіапіну (до 750 мг на день при триразовому прийомі) не викликало клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не має істотної гнітючої дії на печінкові ферменти, що беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом Р450. Літій Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію у рівноважному стані. Лоразепам Середній кліренс лоразепаму після внутрішнього прийому (одноразової дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на день). Куріння не впливало на кліренс кветіапіну із плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює когнітивні та моторні ефекти алкоголю у хворих на психози. Тому не слід вживати алкоголь під час курсу лікування препаратом Кетілепт.Спосіб застосування та дозиКетилепт слід приймати внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Дорослі Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза у перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день). Починаючи з 4-го дня, звичайна ефективна добова доза препарату Кетилепт становить від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та переносимості у кожного пацієнта, дозу можна підбирати (варіювати) у межах від 150 мг до 750 мг на добу. Максимальна добова доза, що рекомендується, 750 мг. Для лікування гострих маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) і 400 мг (4 день). Подальший добір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням трохи більше, ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості у кожного пацієнта дозу можна підібрати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза в межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг на добу. Для лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кетилепт призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 600 мг на добу. Літні пацієнти Початкова доза, що рекомендується, 25 мг на день, а потім дозу слід збільшувати по 25-50 мг на день до досягнення ефективної дози, яка, мабуть, буде нижчою, ніж у молодих пацієнтів. Аналогічно, більш обережний підбір дози та знижені дози рекомендуються для ослаблених пацієнтів або схильних до гіпотензивних реакцій. Дітям та підліткам Ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків не встановлена. Ниркова та печінкова недостатність Рекомендується розпочати терапію з 25 мг на добу, потім щодня підвищувати дозу по 25-50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта та індивідуальної переносимості. Підтримуюча терапія Для підтримки ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу. Пацієнтів слід періодично досліджувати з метою визначення необхідності підтримуючої терапії. Відновлення перерваного курсу лікування у пацієнтів, які раніше отримували кветіапін. При відновленні терапії менш ніж через 1 тиждень після відміни препарату Кетилепт® прийом препарату можна продовжувати в дозі, адекватній для підтримуючої терапії. При відновленні терапії у пацієнтів, які не отримували Кетілепт® більше 1 тижня, слід виконувати правила початкового підбору дози та встановити ефективну дозу клінічної реакції пацієнта.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Симптоми: зазначені симптоми в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Вкрай рідко повідомлялося про випадки тяжкого передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках серйозної інтоксикації необхідно розглянути можливість симптоматичної терапії та рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримання функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичне спостереження має бути продовжено до одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії. Кетилепт може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді уточнення дози; це частіше відбувається у літніх людей, ніж у молодих пацієнтів. Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та збільшенням QTc-інтервалу. Однак, при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTс, необхідно бути обережним, особливо у осіб похилого віку. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймають Кветіапін чи плацебо. Однак, так само як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Пізня дискінезія Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може спричинити пізню дискінезію. У разі виникнення ознак та симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання щодо зниження дози або відміни препарату Кетилепт. Злоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний з антипсихотичним лікуванням, що проводиться. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кветіапін має бути скасовано та проведено відповідне лікування. Реакції раптового скасування Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, і безсоння, описані в дуже рідкісних випадках після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу та поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому при необхідності припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози. Непереносимість лактози При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю лактози слід враховувати, що таблетки покриті плівковою оболонкою 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг та 300 мг містять лактози відповідно 4,42 мг, 17,05 мг, 25,47 мг, 34, 1 мг та 50,94 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактози саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози. Беручи до уваги, що кветіапін, головним чином, впливає на центральну нервову систему, кветіапін повинен бути використаний з обережністю в комбінації з іншими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, або алкоголем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетілепт може викликати сонливість. Тому на перших етапах лікування протягом індивідуально визначеного періоду часу слід заборонити пацієнтові керування механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі рівень обмежень слід встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 15 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаХлорпротиксен - антипсихотичний засіб (нейролептик), що має седативну, протиблювотну та антигістамінну дію.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Показання до застосуванняПсихози, зокрема. шизофренія, депресивні стани в період клімаксу, пароксизми збудження, пов'язані зі страхом та напругою, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми, алкогольний делірій, порушення сну при тривозі, психосоматичні, невротичні розлади у дітей, премедикація, післяоперація свербінням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, отруєння засобами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь), ортостатичний колапс, феохромоцитома, епілепсія, паркінсонізм, схильність до колапсів, виражені порушення функції нирок, печінки, серця та дихання, закритокутова глаукома, міастенія. грудного вигодовування), літній та дитячий (до 6 років) вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та період лактації. Дітям віком до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, омовіння, психомоторна загальмованість, легкий екстрапірамідний гіпокінетико-гіпертонічний синдром, акатизія (протягом перших 6 годин після прийому), дистонічні реакції, персистуюча пізня дискінезія, рідко – злоякісний нейролептичний синдром, З боку ССС: ортостатична гіпотензія, тахікардія, зміна інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів чуття: помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору, парез акомодації. З боку травної системи: вухість у роті, запори, олестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2-4 тиж лікування). З боку органів кровотворення: рідко – агранулоцитоз (більш ймовірний між 4-10 тиж лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: дисменорея, галакторея, гінекомастія, цукровий діабет, зниження потенції та/або лібідо, підвищення апетиту, зміна вуглеводного обміну, збільшення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. лергічні реакції: висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація. Інші: синдром "скасування", "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиНе можна застосовувати препарат Хлорпротиксен одночасно з: загальними анестетиками; наркотичними анальгетиками; седативними, снодійними препаратами; алкоголем і спиртовмісними препаратами, оскільки вони підвищують пригнічуючу дію Хлорпротиксену на центральну нервову систему. Антихолінергічна дія Хлорпротиксену посилюється при його одночасному прийомі з протипаркінсонічними та антигістамінними засобами. Препарат може посилювати дію гіпотензивних засобів та знижувати дію леводопи. Одночасний прийом Хлорпротиксену та Епінефрину може спричинити артеріальну гіпотензію та тахікардію.Спосіб застосування та дозиДорослим при неврозах - 10-15 мг перед сном, при необхідності - 30 мг перед сном; при психозах - зазвичай 1 разову дозу перед сном (100-600 мг), при необхідності можливе введення додаткової дози протягом дня, найвищу дозу призначають увечері; при свербіні - 15-100 мг у 4 прийоми. -5-30 мг на день; при психозах-100-200 мг на день або більше. Для літніх та ослаблених хворих початкові дози слід знижувати, за необхідності (з урахуванням переносимості) дозу поступово підвищують.ПередозуванняПри передозуванні препарату у пацієнта спостерігаються такі симптоми: судоми; порушення дихання; сонливість; кома; зниження артеріального тиску; гіпертермія; тахікардія. У разі передозування препарату пацієнту необхідно виконати промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля та сольових проносних, а також симптоматичну та підтримуючу терапію. Проведення діалізу ефекту не дає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 15,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 56,28 мг; целюлоза мікрокристалічна – 9,90 мг; крохмаль кукурудзяний – 9,90 мг; коповідон – 4,95 мг; кроскармелоза натрію – 1,98 мг; магнію стеарат – 0,99 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 1,32 мг; макрогол-4000 – 0,36 мг; титану діоксид – 0,72 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозо-галактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 93,80 мг; целюлоза мікрокристалічна – 16,50 мг; крохмаль кукурудзяний – 16,50 мг; коповідон – 8,25 мг; кроскармелоза натрію – 3,30 мг; магнію стеарат – 1,65 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2,20 мг; макрогол-4000 – 0,60 мг; титану діоксид – 1,20 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозогалактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 50 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаХлорпротиксен - антипсихотичний засіб (нейролептик), що має седативну, протиблювотну та антигістамінну дію.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Показання до застосуванняПсихози, зокрема. шизофренія, депресивні стани в період клімаксу, пароксизми збудження, пов'язані зі страхом та напругою, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми, алкогольний делірій, порушення сну при тривозі, психосоматичні, невротичні розлади у дітей, премедикація, післяоперація свербінням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, отруєння засобами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь), ортостатичний колапс, феохромоцитома, епілепсія, паркінсонізм, схильність до колапсів, виражені порушення функції нирок, печінки, серця та дихання, закритокутова глаукома, міастенія. грудного вигодовування), літній та дитячий (до 6 років) вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та період лактації. Дітям віком до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, омовіння, психомоторна загальмованість, легкий екстрапірамідний гіпокінетико-гіпертонічний синдром, акатизія (протягом перших 6 годин після прийому), дистонічні реакції, персистуюча пізня дискінезія, рідко – злоякісний нейролептичний синдром, З боку ССС: ортостатична гіпотензія, тахікардія, зміна інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів чуття: помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору, парез акомодації. З боку травної системи: вухість у роті, запори, олестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2-4 тиж лікування). З боку органів кровотворення: рідко – агранулоцитоз (більш ймовірний між 4-10 тиж лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: дисменорея, галакторея, гінекомастія, цукровий діабет, зниження потенції та/або лібідо, підвищення апетиту, зміна вуглеводного обміну, збільшення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. лергічні реакції: висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація. Інші: синдром "скасування", "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиНе можна застосовувати препарат Хлорпротиксен одночасно з: загальними анестетиками; наркотичними анальгетиками; седативними, снодійними препаратами; алкоголем і спиртовмісними препаратами, оскільки вони підвищують пригнічуючу дію Хлорпротиксену на центральну нервову систему. Антихолінергічна дія Хлорпротиксену посилюється при його одночасному прийомі з протипаркінсонічними та антигістамінними засобами. Препарат може посилювати дію гіпотензивних засобів та знижувати дію леводопи. Одночасний прийом Хлорпротиксену та Епінефрину може спричинити артеріальну гіпотензію та тахікардію.Спосіб застосування та дозиДорослим при неврозах - 10-15 мг перед сном, при необхідності - 30 мг перед сном; при психозах - зазвичай 1 разову дозу перед сном (100-600 мг), при необхідності можливе введення додаткової дози протягом дня, найвищу дозу призначають увечері; при свербіні - 15-100 мг у 4 прийоми. -5-30 мг на день; при психозах-100-200 мг на день або більше. Для літніх та ослаблених хворих початкові дози слід знижувати, за необхідності (з урахуванням переносимості) дозу поступово підвищують.ПередозуванняПри передозуванні препарату у пацієнта спостерігаються такі симптоми: судоми; порушення дихання; сонливість; кома; зниження артеріального тиску; гіпертермія; тахікардія. У разі передозування препарату пацієнту необхідно виконати промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля та сольових проносних, а також симптоматичну та підтримуючу терапію. Проведення діалізу ефекту не дає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 50,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 187,60 мг; целюлоза мікрокристалічна – 33,00 мг; крохмаль кукурудзяний – 33,00 мг; коповідон – 16,50 мг; кроскармелоза натрію – 6,60 мг; магнію стеарат – 3,30 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 4,40 мг; макрогол-4000 – 1,20 мг; титану діоксид – 2,40 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозогалактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 15 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 10 мг, лактози моногідрат – 92 мг, сахароза – 10 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг, тальк – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 2.011 мг, макрогол 6000 - 0.069 мг, макрогол 300 - 0.49 мг, тальк - 1.43 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E11. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 15 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 10 мг, лактози моногідрат – 92 мг, сахароза – 10 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг, тальк – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 2.011 мг, макрогол 6000 - 0.069 мг, макрогол 300 - 0.49 мг, тальк - 1.43 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E11. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 50 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 37.5 мг, лактози моногідрат – 135 мг, сахароза – 20 мг, кальцію стеарат – 3.75 мг, тальк – 3.75 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 3.6594 мг, макрогол 6000 - 0.1333 мг, макрогол 300 - 0.9166 мг, тальк - 2.4194 мг, титану діоксид - 0.3423 мг, фарбник заліза 0.0. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/А1. По 3 блістери разом із інструкцією у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-коричневого до світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних дофамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторів тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози, включаючи шизофренію та маніакальні стани, що протікають з психомоторним збудженням, ажитацією та тривогою; Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях; Гіперактивність, дратівливість, збудження, сплутаність свідомості у пацієнтів похилого віку; Порушення поведінки у дітей; депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади; Безсоння; Болі (у комбінації з аналгетиками);Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (зокрема фенотіазинів). Пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) будь-якого походження (у тому числі викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), коматозні стани, судинний колапс, патологічні зміни крові, пригнічення кісткового мозку, феохромоцитома, такі спадкові захворювання, як непереносимість лактози або лактози або глюкозо-галактозна мальабсорбція, дефіцит сахарази/ізомальтази (у зв'язку з наявністю у складі лактози та сахарози), дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанол, що містять препарати, посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиДля дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.ПередозуванняСонливість, гіпо-або гіпертермія, екстрапірамідні симптоми, судоми, шок, кома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, моногідрат лактози, сахароза, кальцію стеарат, тальк. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, макрогол 300, тальк, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E110). 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: зуклопентиксол ацетат 50 мг; допоміжні речовини: тригліцериди середньоланцюгові до 1 мл. По 1 мл в ампулу із безбарвного скла типу 1 (Євр. Фарм.). 5 ампул з інструкцією із застосування в картонній пачці з перфорованим контролем першого розтину (язичком для розтину) на підкладці з картону, приклеєної до дна пачки. На ампулу нанесена червона точка, що вказує на місце розлому.Опис лікарської формиПрозора, жовта олія, практично вільна від частинок.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Естерифікація зуклопентиксолу з оцтовою кислотою перетворює зуклопентиксол у найвищому ступені ліпофільну речовину, зуклопентиксолу ацетат. При розчиненні в маслі та введенні внутрішньом'язово складний ефір досить повільно дифундує з олії у водне середовище організму, де він швидко гідролізується до звільнення активного зуклопентиксолу. Після внутрішньом'язової ін'єкції максимальна концентрація в сироватці досягається через 24-48 годин (в середньому через 36 годин). Середній період напіввиведення із плазми (що відображає виділення препарату з форми депо) становить приблизно 32 години. Розподіл Здається обсяг розподілу (Vd)β становить приблизно 20 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 98-99%. Біотрансформація Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома головними шляхами - сульфоксидація, N-деалкілування бічного ланцюга та кон'югація глюкуронової кислоти. Метаболіти позбавлені психофармакологічної активності. Зуклопентиксол переважає над метаболітами в мозку та інших тканинах. Виведення Період напіввиведення (T1/2β) зуклопентиксолу становить приблизно 20 годин, а середній системний кліренс (CLs) становить приблизно 0,86 л/хв. Зуклопентиксол виділяється головним чином з калом і, частково (приблизно 10%), із сечею. Тільки приблизно 0,1% дози виділяється у незміненому вигляді із сечею, що означає дуже незначне навантаження лікарського препарату на нирки. У матерів, що годують, зуклопентиксол виділяється в невеликих кількостях з грудним молоком. При пероральному прийомі або введенні деканоату у рівноважній концентрації середнє співвідношення концентрації препарату в молоці до концентрації у сироватці крові у жінок до прийому дози препарату становило приблизно 0,29. Лінійність Препарат має лінійну кінетику. Середній рівень зуклопентиксолу в рівноважній концентрації, що відповідає дозі 100 мг зуклопентиксолу ацетату, становить 102 нмоль/л (41 нг/мл). Через три дні після ін'єкції рівень вмісту препарату в сироватці становить приблизно одну третину від максимального, тобто 35 нмоль/л (14 нг/мл). Літні пацієнти Фармакокінетичні параметри переважно не залежать від віку пацієнтів. Знижена функція нирок На підставі вищенаведених характеристик виведення препарату можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не впливає на концентрацію лікарського препарату в сироватці крові. Знижена функція печінки Немає даних. Поліморфізм Дослідження in vivo показало, що генетичні поліморфізми, що впливають на окислення спартеїну/дебрізохіна (цитохром ізоферменту CYP2D6), можуть змінювати шляхи метаболізму.ФармакодинамікаЗуклопентиксол є антипсихотичним засобом (нейролептиком), похідним тіоксантену. Фармакодинаміка Антипсихотична дія нейролептиків пов'язана з блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5 НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість до дофамінових рецепторів D1 і D2, а також α1-адренорецепторів і 5 HT2-рецепторів і не має спорідненості до мускаринових холінергічних рецепторів. Препарат має слабку спорідненість до гістамінових (H1) рецепторів і не має α2-адреноблокуючу активність. In vivo афінітет до D2 рецепторів переважає над афінітетом до D1 рецепторів. У всіх поведінкових (біхевіоральних) дослідженнях нейролептичної активності (блокування рецепторів дофаміну) доведено, що зуклопентиксол є потужним нейролептиком. Кореляція виявлена ​​в експериментальних моделях in vivo, афінітет до ділянок зв'язування дофаміну D2 in vitro дорівнює середнім добовим дозам перорального антипсихотика. Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує рівень пролактину в сироватці крові. Фармакологічні дослідження показали явний ефект через 4 години після парентерального введення зуклопентиксолу ацетату в олії. Дещо більш виражений ефект відзначався в період через один-три дні після ін'єкції. Протягом наступних днів ефект швидко знижувався. Клінічна ефективність та безпека У клінічній практиці зуклопентиксола ацетат призначений для початкового лікування гострого психозу, манії та загострення хронічних психозів. Одноразова ін'єкція зуклопентиксолу ацетату забезпечує явне та швидке зменшення психотичних симптомів. Тривалість дії становить 2-3 дні, і зазвичай достатньо однієї або двох ін'єкцій перш ніж пацієнтів можна переводити на препарат для прийому внутрішньо або препарат у формі депо. Крім значного скорочення або повного усунення ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, маячні ідеї та розлади мислення, зуклопентиксол також істотно впливає на супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, ажитація та агресивність. Зуклопентиксол має тимчасовий, залежний від дози седативний ефект. Однак такий початковий седативний ефект, як правило, є перевагою при лікуванні гострої фази психозу, оскільки він заспокоює пацієнта в період, що передує розвитку антипсихотичного ефекту. Неспецифічний седативний ефект настає швидко після ін'єкції, залишається значним протягом 2 годин і досягає максимуму приблизно через 8 годин, після чого значно зменшується і залишається слабким незважаючи на повторну ін'єкцію. Зуклопентиксол ацетат особливо ефективний при лікуванні психотичних хворих з ажитацією, занепокоєнням, ворожістю або агресивністю.Показання до застосуванняПочаткове лікування гострих психозів, включаючи маніакальні стани, та хронічних психозів у фазі загострення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зуклопентиксолу або будь-якої з допоміжних речовин. Колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, інтоксикація етанолом, барбітуратами та опіатами), кома. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: органічні захворювання головного мозку, розумова відсталість, судомні розлади, печінкова недостатність, серцево-судинні захворювання в анамнезі, у тому числі подовження інтервалу QT, брадикардіяВагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату при вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності, з огляду на очікувану користь для матері та ризик для плода. Новонароджені, які піддаються дії антипсихотичних засобів (включаючи зуклопентиксолу ацетат) під час третього триместру вагітності, схильні до ризику розвитку небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або прояви синдрому відміни, які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого м'язового тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистресу, а також порушень харчування. Тому за новонародженими слід ретельно спостерігати. У дослідженнях на тваринах було показано наявність токсичної дії на репродуктивну функцію. Грудне годування З урахуванням того, що зуклопентиксол у незначних концентраціях присутній у грудному молоці, він навряд чи здатний негативно впливати на дитину у разі призначення препарату матері в терапевтичних дозах. Доза, що надходить перорально в організм дитини, становить менше 1% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла (мг/кг). Під час лікування Клопіксолом-акуфаз допускається годування груддю, якщо це визнано клінічно необхідним. Тим не менш, рекомендується спостерігати за станом новонародженого, особливо в перші 4 тижні після народження. Фертильність У людини було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, еректильна дисфункція та порушення еякуляції (див. розділ "Побічна дія"). Ці явища можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дози (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені ефекти є оборотними після відміни препарату. Введення зуклопентиксолу самцям та самкам щурів супроводжувалося невеликою затримкою спарювання. В експериментах, коли зуклопентіксол вводився з їжею, відзначалося порушення здатності до спаровування та зниження ступеня запліднення.Побічна діяБільшість небажаних реакцій є дозозалежними. Частота виникнення небажаних реакцій та їх інтенсивність найбільш виражені на ранніх етапах лікування та знижуються у міру продовження терапії. Можуть виникати екстрапірамідні реакції, особливо протягом перших кількох днів після ін'єкції та на ранніх стадіях лікування. У більшості випадків ці небажані реакції успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики небажаних реакцій не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть погіршити їх. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення терапії зуклопентиксолом. При персистуючій акатизії можуть бути корисні бензодіазепіни або пропранолол. Інформація про частоту виникнення небажаних реакцій представлена ​​на підставі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зниження маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперліпідемія. Порушення психіки: часто – безсоння, депресія, тривога, нервозність, незвичайні сновидіння, ажитація, зниження лібідо; нечасто – апатія, кошмарні сновидіння, підвищення лібідо, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, акатизія, гіперкінез, гіпокінезія; часто - тремор, дистонія, м'язовий гіпертонус, запаморочення, біль голови, парестезії, порушення уваги, амнезія, порушення ходи; від нечасто до рідко - пізня дискінезія, гіперрефлексія, дискінезія, паркінсонізм, непритомність, атаксія, розлади мови, гіпотонус, судомні розлади, мігрень; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – мимовільний рух очних яблук, мідріаз (розширення зіниці). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – запаморочення; нечасто – гіперакузія, шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовжений інтервал QT на електрокардіограмі. Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, "припливи"; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті; часто – підвищене слиновиділення, запор, блювання, диспепсія, діарея; нечасто – біль у животі, нудота, метеоризм. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – холестатичний гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – гіпергідроз, свербіж; нечасто – шкірний висип, фотосенсибілізація, порушення пігментації, себорея, дерматит, пурпура. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність, тризм, кривошия. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення сечовипускання, затримка сечі, поліурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: невідомо – неонатальний синдром відміни. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція, порушення оргазму у жінок, вульвовагінальна сухість; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея, пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, слабкість, нездужання, болі; нечасто - спрага, реакція у місці ін'єкції, гіпотермія, пірексія. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, при застосуванні зуклопентиксолу ацетату також були зареєстровані наступні небажані реакції: у поодиноких випадках подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії - фібриляція та тахікардія, раптова незрозуміла смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія . Різке припинення застосування зуклопентиксолу ацетату може супроводжуватись виникненням реакцій відміни. Найчастіші симптоми - нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, потовиділення, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривога та ажитація. Пацієнти можуть також відчувати запаморочення, відчуття тепла та холоду, тремор. Симптоми, як правило, починаються протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються протягом 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиПоєднання, що вимагають обережності у застосуванні Зуклопентиксола ацетат може посилити седативну дію алкоголю, дію барбітуратів та інших пригнічуючих ЦНС речовин. Зуклопентиксол може потенціювати ефекти загальних анестетиків та антикоагулянтів, а також пролонгувати дію препаратів, що блокують нейром'язову передачу. Антихолінергічна дія атропіну та інших препаратів з антихолінергічними властивостями може бути посилена. Нейролептики можуть збільшувати або знижувати ефект деяких антигіпертензивних засобів; антигіпертензивна дія гуанетидину та аналогічно діючих препаратів знижується. Одночасне застосування нейролептиків та літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Зуклопентиксолу ацетат може знижувати ефективність леводопи та дію адренергічних препаратів. Одночасне застосування з метоклопрамідом та піперазином збільшує ризик розвитку екстрапірамідних порушень. Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується ізоферментом CYP2D6, то одночасний прийом із препаратами, які інгібують цей ізофермент, може призвести до зниження кліренсу зуклопентиксолу. Збільшення інтервалу QT, характерне для терапії антипсихотичними засобами, може бути посилене при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT: антиаритмічних лікарських засобів IA та III класів (хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід), деяких антипсихотичних засобів (тіоридазин), деяких (еритроміцин) та антибіотиків хінолонового ряду (гатифлоксацин, моксифлоксацин), деяких антигістамінних засобів (терфенадин, астемізол), а також цизаприду, літію та інших лікарських засобів, що значно збільшують інтервал QT. Слід уникати одночасного застосування Клопіксолу-акуфаз із такими препаратами. Препарати, що спричиняють порушення електролітного балансу, такі як тіазидні та тіазидоподібні діуретики (гіпокаліємія) та препарати, що підвищують концентрацію зуклопентиксолу ацетату в сироватці крові, також слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищити ризик подовження інтервалу QT та виникнення злодій. Зуклопентиксолу ацетат не слід змішувати з депо формами, в яких міститься кунжутна олія як носій, оскільки це призведе до певних змін фармакокінетичних властивостей обох препаратів.Спосіб застосування та дозиКлопіксол-акуфаз вводиться глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідничної ділянки. Об'єми ін'єкції, що перевищують 2 мл, повинні бути розподілені між двома ділянками ін'єкції. Місцева переносимість хороша. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта. При введенні препарату слід переконатися, що голка шприца не потрапила до судини шляхом аспірації шприцом, внутрішньосудинне введення препарату неприпустимо! Діапазон доз зазвичай становить 50-150 мг (1-3 мл). При необхідності повторні ін'єкції проводяться з інтервалом 2-3 дні. Деяким пацієнтам додаткова ін'єкція може бути призначена через 24-48 годин після першої ін'єкції. Клопіксол-акуфаз не призначений для тривалого застосування, тривалість лікування не повинна перевищувати двох тижнів. Максимальна сукупна доза за курс лікування не повинна перевищувати 400 мг, а кількість ін'єкцій не повинна перевищувати чотирьох. Підтримуючу терапію слід продовжувати таблетками Клопіксолу або Клопіксолом депо, керуючись такими рекомендаціями: Перехід від Клопіксолу-акуфаз на покриті плівковою оболонкою таблетки Клопіксолу: Через 2-3 дні після останньої ін'єкції Клопіксолу-акуфаз пацієнту, який отримував 100 мг зуклопентиксолу ацетату, слід призначити перорально добову дозу 40 мг, при можливості кілька прийомів. При необхідності доза може збільшуватись на 10-20 мг через кожні 2-3 дні до 75 мг на добу. або більше. Перехід від Клопіксола-акуфаз на Клопіксол депо: Одночасно з останньою ін'єкцією Клопіксола-акуфаз (100 мг) слід ввести внутрішньом'язово 200-400 мг (1-2 мл) Клопіксолу депо. Повторні ін'єкції Клопіксолу депо проводяться кожні 2 тижні. Можуть бути потрібні більш високі дози препарату або коротші інтервали між ін'єкціями. Зуклопентиксолу ацетат та зуклопентиксолу деканоат можуть бути змішані в одному шприці та введені як одна ін'єкція (спільна ін'єкція). Наступні дози зуклопентиксолу деканоату та інтервали між ін'єкціями слід встановлювати відповідно до реакції пацієнта. Літні пацієнти Літнім пацієнтам може знадобитися зменшений до 50-100 мг (1-2 мл) діапазон доз; за необхідності введення можна повторити через 2-3 дні. Максимальна доза на одну ін'єкцію має становити 100 мг. Знижена функція нирок Клопіксол-акуфаз можна призначати у звичайних дозах пацієнтам із зниженою функцією нирок. Знижена функція печінки Пацієнти з порушеннями функції печінки повинні отримувати половину дози препарату, що рекомендується. Якщо можливо, рекомендується перевіряти рівень вмісту препарату у сироватці крові.ПередозуванняУ зв'язку з особливістю лікарської форми симптоми передозування є малоймовірними. Симптоми Сонливість, кома, рухові розлади, судоми, шок, гіпертермія/гіпотермія. При передозуванні одночасно з прийомом препаратів, що впливають на серцеву діяльність, були зареєстровані зміни на ЕКГ, подовження інтервалу QT, поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует", зупинка серця та шлуночкові аритмії. Лікування Лікування симптоматичне та підтримуюче. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримку діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід використовувати епінефрину (адреналін), т.к. це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а рухові розлади біпериденом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри терапії будь-якими нейролептиками є можливість розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, періодичні порушення свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Ризик, можливо, підвищується за умови використання сильніших препаратів. У пацієнтів з наявним психоорганічним синдромом, недоумством і залежністю від опіатів та/або алкоголю частота випадків із летальним кінцем вище. Лікування: Припинити прийом нейролептиків. Призначити симптоматичну та загальнозміцнювальну терапію. Рекомендується застосування дантролену та бромокриптину. Симптоматика може зберігатися більше тижня після припинення пероральних нейролептиків і довше - при використанні депо форм. Як і інші нейролептики, зуклопентиксолу ацетат слід з обережністю призначати пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомними розладами та тяжкими порушеннями функції печінки. Як і інші психотропні препарати, зуклопентиксолу ацетат може змінити концентрацію інсуліну та глюкози в крові, що може вимагати корекції доз гіпоглікемічних препаратів у пацієнтів з діабетом. Як і інші препарати, що належать до терапевтичного класу нейролептиків, зуклопентиксол ацетат може викликати подовження інтервалу QT. Постійно подовжені інтервали QT можуть підвищити ризик виникнення злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксолу ацетат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із гіпокаліємією, гіпомагніємією та генетичною схильністю до таких станів та у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, наприклад, подовженням інтервалу QT, значною брадикардією ( Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії на фоні прийому нейролептиків. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні нейролептиками, часто входять до групи ризику розвитку венозної тромбоемболії, до початку та під час лікування зуклопентиксолом ацетатом необхідно визначити фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії та вжити запобіжних заходів. Літні пацієнти Церебро-васкулярні небажані реакції У ході рандомізованих плацебоконтрольованих клінічних досліджень застосування деяких атипових антипсихотичних препаратів у пацієнтів з деменцією спостерігалося 3-кратне збільшення ризику виникнення цереброваскулярних побічних реакцій. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Не можна виключати підвищення ризику та при застосуванні інших антипсихотичних засобів у інших груп пацієнтів. У пацієнтів із ризиком розвитку інсульту слід застосовувати зуклопентиксолу ацетат з обережністю. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали антипсихотики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Клопіксол-акуфаз не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у хворих на деменцію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопіксол має седативну дію, що може бути особливо виражено на початку лікування та при збільшенні дози. У пацієнтів, яким призначені психотропні препарати, очікується деяке погіршення загального рівня уваги та концентрації, зниження чіткості зору. Пацієнтів слід попередити, що слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами під час застосування препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Активна речовина: зуклопентиксол деканоат; допоміжні речовини: тригліцериди. По 1 мл в ампулу із безбарвного скла типу 1 (Євр. Фарм.). 1 або 10 ампул з інструкцією із застосування в картонній пачці з перфорованим контролем першого розтину (язичком для розтину) на підкладці з картону, приклеєної до дна пачки. На ампулу нанесена червона точка, що вказує на місце розлому.Опис лікарської формиПрозора, жовта олія, практично вільна від частинок.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний (нейролептичний) засіб.ФармакокінетикаФармакокінетичні та клінічні випробування КЛОПІКСОЛУ ДЕПО показали, що ін'єкції КЛОПІКСОЛУ ДЕПО найбільш доцільно проводити з інтервалами 2-4 тижні. Після введення зуклопентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент зуклопентиксол та деканову кислоту. Максимальна концентрація зуклопентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. Крива концентрації експоненційно знижується з періодом напіввиведення, що дорівнює 19 дням, що відображає швидкість звільнення з депо. Зуклопентиксол трохи проникає через плацентарний бар'єр і в невеликих кількостях виділяється з грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності і виділяються, в основному, з калом і, частково, із сечею. Фармакокінетична доза КЛОПІКСОЛУ ДЕПО 200 мг 1 раз на 2 тижні еквівалентна денній пероральній дозі 25 мг КЛОПІКСОЛУ протягом 2 тижнів.ФармакодинамікаКЛОПІКСОЛ ДЕПО є антипсихотичним засобом (нейролептиком), похідним тіоксантену. КЛОПІКСОЛ ДЕПО має виражену антипсихотичну та специфічну гальмуючу дію. Неспецифічний седативний ефект слабшає після кількох тижнів лікування. Антипсихотичну дію нейролептиків зазвичай пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, що, мабуть, викликає ланцюгову реакцію, до якої залучаються й інші медіаторні системи. Специфічна гальмівна дія КЛОПІКСОЛУ ДЕПО особливо сприятлива при лікуванні психотичних хворих з ажитацією, занепокоєнням, ворожістю чи агресією. Терапевтична дія КЛОПІКСОЛУ ДЕПО значно більш пролонгована порівняно з КЛОПІКСОЛОМ. Це дозволяє впевнено проводити безперервне антипсихотичне лікування КЛОПІКСОЛОМ ДЕПО, що особливо важливо для пацієнтів, які не виконують лікарських призначень. КЛОПІКСОЛ ДЕПО запобігає розвитку частих рецидивів, пов'язаних із довільним перериванням пацієнтами прийому пероральних лікарських засобів.Показання до застосуванняГостра та хронічна шизофренія та інші психотичні розлади, особливо з галюцинаціями, параноїдним маренням та порушеннями мислення, а також стану ажитації, підвищеного занепокоєння, ворожості чи агресивності.Протипоказання до застосуванняГостре отруєння алкоголем, барбітуратами та опіатами; коматозні стани. КЛОПІКСОЛ ДЕПО не рекомендується призначати під час вагітності та годування груддю. З обережністю: КЛОПІКСОЛ ДЕПО повинен з обережністю призначатися пацієнтам із судомним синдромом, хронічним гепатитом та серцево-судинними захворюваннями.Побічна діяЗ боку нервової системи. На початковому етапі лікування можливий розвиток екстрапірамідних симптомів. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань та/або призначенням антипаркінсонічних препаратів. Проте регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. При тривалій терапії у деяких пацієнтів дуже рідко виникають пізні дискінезії. Антипаркінсонічні лікарські засоби не усувають її симптомів. Рекомендується зменшення дозування або, якщо можливо, припинення терапії. З боку психічної діяльності. Сонливість на початковій стадії. З боку вегетативної нервової системи та серцево-судинної системи. Сухість у роті, порушення акомодації, затримка сечі, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та запаморочення. З боку печінки. Рідко відзначаються незначні тимчасові зміни рівня "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази.Взаємодія з лікарськими засобамиКЛОПІКСОЛ ДЕПО може посилити седативну дію алкоголю, барбітуратів та інших інгібіторів центральної нервової системи. КЛОПІКСОЛ ДЕПО не слід призначати разом із гуанетидином та аналогічно діючими засобами, т.к. нейролептики можуть блокувати їхню гіпотензивну дію. КЛОПІКСОЛ ДЕПО може знижувати ефективність леводопи та інших адренергічних засобів, а комбінація з метоклопрамідом та піперазином збільшує ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. КЛОПІКСОЛ ДЕПО може змішуватися з КЛОПІКСОЛОМ-АКУФАЗ, що містить таку ж олію Viscoleo®.Спосіб застосування та дозиКЛОПІКСОЛ ДЕПО вводиться глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідничної області (місцева добре переносимість). Дозування та інтервал між ін'єкціями визначаються індивідуально відповідно до стану пацієнта. КЛОПІКСОЛ ДЕПО 200 мг/мл: При підтримуючому лікуванні діапазон дозування зазвичай становить 200-400 мг (1-2 мл) кожні 2-4 тижні. Деяким пацієнтам можуть бути потрібні більш високі дози або коротші інтервали між ін'єкціями. Якщо обсяг внутрішньом'язового розчину (200 мг/мл), що вводиться, перевищує 2-3 мл, то краще використовувати розчин більшої концентрації (КЛОПІКСОЛ ДЕПО 500 мг/мл). КЛОПІКСОЛ ДЕПО 500 мг/мл: зазвичай вводять 250-750 мг (0,5-1,5 мл) кожні 1-4 тижні. При переході від лікування пероральним КЛОПІКСОЛОМ або КЛОПІКСОЛОМ-АКУФАЗ на підтримуюче лікування КЛОПІКСОЛОМ ДЕПО слід керуватися наступною схемою: Перехід від перорального КЛОПІКСОЛу на КЛОПІКСОЛ ДЕПО внутрішньом'язово: Пероральна добова доза КЛОПІКСОЛУ (мг) х 8 = КЛОПІКСОЛ ДЕПО (мг) внутрішньом'язово через 2 тижні. Пацієнтам слід продовжувати приймати КЛОПІКСОЛ перорально протягом першого тижня після першої ін'єкції, але у зменшеній дозі. Перехід від КЛОПІКСОЛА-АКУФАЗ внутрішньом'язово на КЛОПІКСОЛ ДЕПО внутрішньом'язово: Одночасно з останньою ін'єкцією КЛОПІКСОЛУ-АКУФАЗ слід призначити внутрішньом'язово 200-400 мг (1-2 мл) КЛОПІКСОЛУ ДЕПО. Повторні ін'єкції КЛОПІКСОЛУ ДЕПО проводять 1 раз на 2 тижні. При необхідності можуть бути використані вищі дози або коротші інтервали між ін'єкціями.ПередозуванняСимптоми: Сонливість, гіпо або гіпертермія, гіпотензія, екстрапірамідні симптоми, судоми, шок, кома. Лікування: Симптоматичне та підтримуюче. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати епінефрину (адреналін), т.к. це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні симптоми біпериденом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є рідкісним, але можливим ускладненням із летальним результатом при використанні нейролептиків. Основними симптомами ЗНС є гіпертермія, м'язова ригідність та порушення свідомості у поєднанні з дисфункцією вегетативної нервової системи (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення). Крім негайного припинення прийому нейролептиків вкрай потрібне використання загальних підтримуючих заходів та симптоматичного лікування. При тривалій терапії, особливо у великих дозах, необхідно проводити ретельний контроль, періодично оцінюючи стан пацієнтів, щоб ухвалити рішення про зменшення підтримуючого дозування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Можливий вплив КЛОПІКСОЛА ДЕПО на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Тому на початку терапії необхідно виявити обережність доти, доки не буде визначено реакцію пацієнта на лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 1 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та сідничну м'язи) закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,5 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та ягодну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,75 мл - шприци з циклолефінового кополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та  D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена ​​на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена ​​шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та  D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена ​​на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена ​​шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та  D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена ​​на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена ​​шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему