Лекарства и БАД Хиты продаж
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1 таб.: парацетамол 250 мг; пропіфеназон 210 мг; кофеїн 50 мг. 12 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Кофеїн надає психостимулюючу (стимулює психомоторні центри головного мозку), аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність. Парацетамол і пропіфеназон мають аналгетичну та жарознижувальну дію.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у т.ч. грипу), що супроводжуються високою температурою, ознобом, ломотою в тілі, головним та м'язовим болем, нежиттю, закладеністю носа, чханням.Побічна діяНудота, підвищення артеріального тиску, безсоння, алергічні реакції (гіперемія шкіри, висипання на шкірі, бронхоспазм, ринорея).Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років – по 1 таб. до 4 разів на добу, запиваючи невеликою кількістю води.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 г гелю містить активну речовину флуконазол - 5,0 мг. Гель для зовнішнього застосування 0,5% по 15 г у лакованій, алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, опалесцентний, гомогенний гель.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб для зовнішнього застосування.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні практично не всмоктується з поверхні шкіри і не має системної дії.ФармакодинамікаПри місцевому та зовнішньому застосуванні є протигрибковим препаратом широкого спектру дії. Має доведену ефективність щодо мікроорганізмів, відповідальних за дерматомікози, Pityriasis versicolor (висівкоподібний різнобарвний лишай) і шкірний кандидоз (тобто, Microsporum spp., Trichophyton spp., Epidermophyton spp., Candida spp. і Malassezia дерматофітів, дріжджових та пліснявих грибків.Показання до застосуванняЛікування поверхневих грибкових інфекцій шкіри, у тому числі мікозів стоп ("грибок" стопи), пахової епідермофітії (tinea cruris), грибкових уражень гладкої шкіри тіла (tinea corporis); дріжджових інфекцій шкіри (що викликаються Candida (наприклад, Candida albicans), зокрема попрілості; різнокольорового лишаю (Pityriasis versicolor), що викликається Pityrosporum orbiculare.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. інших азольних сполук в анамнезі), вагітність (I триместр).Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності, з обережністю у ІІ-ІІІ триместр, у період лактації.Побічна діяРідко можуть спостерігатися місцеві реакції: подразнення шкіри, відчуття печіння. Можливі алергічні реакції (кропив'янка, висипання на шкірі).Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значуща лікарська взаємодія препарату Флюкорем з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиЗастосовувати зовнішньо: на уражену ділянку шкіри наносять гель тонким рівним шаром, захоплюючи також на 2 см і область, що примикає до них, і втирають до повного вбирання 2 рази на добу (вранці і ввечері). Тривалість застосування протягом 1-3 тижнів залежно від збудника інфекції та місця її прояву. При деяких резистентних формах тривалість застосування може бути продовжена до 6 тижнів за рекомендацією лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 147,40 мг, крохмаль кукурудзяний – 49.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.36 мг, магнію стеарат – 2,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,36 мг; капсули тверді желатинові (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2.0000 %, желатин – до 100 %. 1, 2, 3, 6 капсул по 150 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка 4 контурні коміркові упаковки по 6 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули № 0, корпус та кришечка білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 147,40 мг, крохмаль кукурудзяний – 49.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.36 мг, магнію стеарат – 2,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,36 мг; капсули тверді желатинові (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2.0000 %, желатин – до 100 %. 1, 2, 3, 6 капсул по 150 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка 4 контурні коміркові упаковки по 6 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули № 0, корпус та кришечка білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 50 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 49.40 мг, крохмаль кукурудзяний – 16,40, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,12 мг, магнію стеарат – 0.96 мг, натрію лаурилсульфат – 0.12 мг; капсули тверді желатинові: корпус, титану діоксид (Е 171) – 3,0000 %. заліза оксид червоний (Е 172) – 0.0857%, желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид (Е 171) – 2.0000%, заліза оксид червоний (Е 172) – 0.7286 %. желатин – до 100%. 7 капсул по 50 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка по 7 капсул або 1 контурна коміркова упаковка по 1, 2, 3 капсули разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2, корпус світло-рожевого кольору, кришечка рожево-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
688,00 грн
140,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха ME; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МО/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0, б мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці. Розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0.3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0.4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0.6 мл (шприц) 0.3/0.4/0.6 мл х 6 (пачка картонна) (в комплекті з голкою) у футлярі).Опис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха ME до 12800 анти-Ха ME. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха ME 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха ME один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-Па). Так, відношення анти-Ха/анти-Па активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілакгіка тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) > 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного та спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстрином (для парентерального застосування), поєднання низьких.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатися підвищення активності печінкових трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через ашитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби, наприклад; клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сулъфшгшразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які Motyr застосовують з обережністю: Пероральні антикоагулянти, посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію спільно з кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря Декстуан (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через анштромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників згортання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, ангігістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® -кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) за 12 годин до та після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха ME) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром і хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) або 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) або 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом не менше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін. У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати.При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
811,00 грн
136,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШприц – 1 шт.: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха МЕ; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0,6 мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачціОпис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-IIа активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) ≥ 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. , обумовлена іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного і спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном. натрію з тиклопідином.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю: Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію разом із кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря. Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® –кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха М Е) за 12 годин до і після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха МЕ) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МО) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум®, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін.У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 104,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШприц – 1 шт.: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха МЕ; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0,6 мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачціОпис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-IIа активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) ≥ 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. , обумовлена іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного і спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном. натрію з тиклопідином.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю: Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію разом із кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря. Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® –кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха М Е) за 12 годин до і після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха МЕ) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МО) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум®, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін.У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаурін, порошок з квіток чорнобривців прямостоячих (містить лютеїн, зеаксантин), аскорбінова кислота, d-α-токоферол, оксид цинку, ретинолу пальмітат.ХарактеристикаКомплекс лютеїну, зеаксантину, таурину, цинку та вітамінів А,С,Є.Властивості компонентівФокумакс містить комплекс каротиноїдів (лютеїн та зеаксантин) рослинного походження, амінокислоти (таурін) рослинного походження, вітаміни та мінерали. Вітамін А та цинк допомагають підтримувати нормальний зір, водночас цинк забезпечує нормальний метаболізм вітаміну А. Вітамін С допомагає відновити редуковану форму вітаміну Е. Активні речовини, що містяться в складі продукту, захищають сітківку від руйнівного впливу блакитного світла випромінюваного екранами електронних пристроїв (HEV-випромінювання), знижують ризик виникнення та розвитку вікових дегенеративних змін сітківки ока, а також мають протизапальні властивості.Показання до застосуванняДля реалізації населенню як джерело таурину, лютеїну, зеаксантину, додаткового джерела цинку та вітамінів (С, А, Е).РекомендуєтьсяСприяє нормальному зору.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим рекомендується приймати по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі, запиваючи водою. Тривалість прийому 1-2 місяці. Можливі повторні прийоми протягом року.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАнтоціани чорниці, лютеїн, бета-каротин, зеаксантин, вітамін А, В2, С, Е, мідь, селен, цинк Упаковка: 30 таблеток по 0.49 г.ХарактеристикаВітамінно-мінеральний комплекс для очей.Фармакотерапевтична групаАнтоціани чорниці зміцнюють стінки капілярів, покращують кровопостачання очей, захищають очі від ультрафіолетового випромінювання, прискорюють процес відновлення зору після тривалих навантажень, знижують ризик дистрофії сітківки, збільшують гостроту зору у сутінках. Лютеїн входить до складу пігменту жовтої плями, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання, запобігає помутнінню кришталика та руйнуванню сітківки, попереджає розвиток різних форм дистрофії сітківки. Бета-каротин нейтралізує вільні радикали, необхідний для сприйняття кольору, сутінкового зору і темнової адаптації, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання. Зеаксантин входить до складу пігменту жовтої плями, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання, нейтралізує вільні радикали. Вітамін А необхідний для утворення основного зорового пігменту – родопсину, який забезпечує сприйняття світла та відповідає за темнову адаптацію. Вітамін В2 покращує гостроту зору, у тому числі в умовах недостатнього освітлення, захищає сітківку ока від надмірної дії ультрафіолетового опромінення. Вітамін С нормалізує проникність капілярів, захищає сітківку ока від ультрафіолетового випромінювання, зміцнює капіляри (ця властивість посилюється у присутності антоціанів чорниці). Вітамін Е нормалізує проникність капілярів, запобігає ламкості судин, захищає нервові клітини ока від руйнівної дії вільних радикалів. Мідь необхідна для нормального обміну речовин у тканинах очей, бере участь у відновленні клітинних структур ока, захищає клітини від шкідливої дії вільних радикалів. Селен бере участь у фотохімічних реакціях світлосприйняття, має антиоксидантну, імуномодулюючу та протизапальну дію. Цинк необхідний освіти родопсина і проведення світлових сигналів через сітківку, необхідний підтримки нормальної структури зорового нерва.Показання до застосуванняЯк додаткове джерело вітамінів, мікроелементів, каротиноїдів та антоціанів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуСпосіб застосування та дози1 таблетка містить від рекомендованої щоденної норми споживання харчових та біологічно активних речовин: бета-каротину (1,5мг) – 30%, зеаксантину (0,4мг) – 40%, лютеїну (3мг) – 60%, вітаміну А (0,4мг) ) - 40%, вітаміну В 2 (1,44мг) - 80%, вітаміну С (70мг) - 100%, вітамін Е (10мг) - 100%, мідь (0,5мг) - 50%, селен (0,021мг) - 30%, цинк (9мг) – 60%. Дітям старше 14 років та дорослим приймати по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому – 2 місяці, з повторним прийомом за необхідності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка до їжі. Не є ліками. Без ГМО.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N20 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Русфік Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаРЫБИЙ ЖИР, ЛЕЦИТИН СОЕВЫЙ, КАПСУЛА ЖЕЛАТИНОВАЯ (ЖЕЛАТИН, ГЛИЦЕРИН, СОРБИТ), АЦЕТИЛ-L-КАРНИТИН, КРЕМНИЯ ДИОКСИД (НОСИТЕЛЬ), ЯНТАРНАЯ КИСЛОТА, ГЛИЦИН, ФОСФАТИДИЛСЕРИН, ГИНКГО БИЛОБЫ ЭКСТРАКТ, ВИТАМИН В3 (НИКОТИНАМИД), ВИТАМИН В5 (ПАНТОТЕНАТ К А ЛЬЦІЯ), ВІТАМІН В6 (ПІРИДОКСИНУ ГІДРОХЛОРИД), ВІТАМІН В1 (ТІАМІНУ ГІДРОХЛОРИД), ВІТАМІН В12 (ЦІАНОКОБАЛАМІН), АНТІОКИСЛЮВАЧ ГРІНДОКС (РАПСОВЕ МАСЛО, АСКОРТЦЬ, АСКОРТЦЬ, АСКОРТЦЬ, АСКОР. РекомендуєтьсяБіологічно активна добавка до їжі Urban Formula Brain Activator. Рекомендується як джерело омега-3 ПНЖК, у тому числі ейкозапентаєнової та докозагексаєнової кислот, ацетил-L-карнітину, бурштинової кислоти, флавонових глікозидів, додаткового джерела вітамінів В1, В3, В5, В6, В12.
370,00 грн
327,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з модифікованим вивільненням - 1 капс. активна речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; допоміжні речовини: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] [30% дисперсія]* - 74,9 (у формі твердої речовини), МКЦ - 257,1 мг; дибутілсебакат - 8,4 мг; полісорбат 80 - 0,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,7 мг; тальк – 0,3 мг; оболонка капсули: барвник азорубін - 0,2%; барвник синій патентований - 0,12%; желатин – до 100%. *Для однієї капсули використовується 30% дисперсія метакрилової кислоти та етакрилату сополімер [1:1] у кількості 249,67 мг, яка відповідає 74,9 мг у формі твердої речовини. Капсули із модифікованим вивільненням, 0,4 мг. 10 капс. у блістері з ПВХ/ПВДХ/А1. По 3, 6, 9 чи 10 бл. у картонній пачці. При упаковці на ВАТ "Фармстандарт-ліки" - по 3, 9 або 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, корпус та кришечка темно-синього кольору, прозорі. Вміст капсул: білі або майже білі мікропелети.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокуюча.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, його біодоступність - майже 100%. Після одноразового прийому препарату Фокусин внутрішньо в дозі 400 мкг Cmax активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл. Через 5 днів курсового прийому значення Cmax активної речовини у плазмі крові на 60-70% вище, ніж Cmax після одноразового прийому. Зв'язування з білками плазми – 99%. Vd тамсулозин незначний (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм. Тамсулозин не піддається ефекту першого проходження та повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1A-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення. Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. T1/2 тамсулозину при одноразовому прийомі – 10 год, після багаторазового прийому – 13 год, кінцевий – 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1А-адренорецептори гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки зменшення симптомів обструкції та подразнення, пов'язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність впливати на α1B-адренорецептори гладких м'язів судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування функціональних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі); виражена печінкова недостатність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження Cl креатиніну нижче 10 мл/хв); артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична); запланована операція щодо катаракти; спільне використання з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, вориконазол).Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA): дуже часто (>10%); часто (≥1 З боку імунної системи: дуже рідко – реакція гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль; рідко – синкопальні стани; частота невідома - порушення сну (сонливість або безсоння). З боку органу зору: частота невідома – нечіткість зору, порушення зору. З боку серця: нечасто – серцебиття; частота невідома – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – риніт; частота невідома – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, запор або діарея. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – пріапізм; частота невідома – порушення еякуляції, в т.ч. ретроградна еякуляція; зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенічний синдром; частота невідома - біль у спині, біль у грудній клітці, сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування тамсулозину з іншими α1-адреноблокаторами може призвести до зниження артеріального тиску. Диклофенак та непрямі антикоагулянти (варфарин) дещо збільшують швидкість виведення тамсулозину. Циметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, а фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має). При сумісному застосуванні тамсулозину з атенололом, еналаприлом або теофіліном ознаки взаємодії були відсутні. В умовах in vitro введення діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду, хлормадинону, амітриптиліну, диклофенаку, глібенкламіду, симвастатину та варфарину не призводило до зміни вільної фракції тамсулозину у плазмі крові. Тамсулозин також не впливав на вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Спільне застосування тамсулозину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може спричинити підвищення системної експозиції тамсулозину. Одночасний прийом тамсулозину з кетоконазолом (потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4) призводив до зростання показників AUC та Cmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозин не повинен застосовуватися у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Слід бути обережними при спільному використанні тамсулозину з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину, після першого прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат призначають по 400 мкг (1 капс)/добу. Фокусин® може призначатися як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з інгібіторами 5α-редуктази (фінастерид, дутастерид).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: кардіотропна терапія, контроль функції нирок, загальна підтримуюча терапія, введення об'ємозамінних розчинів або судинозвужувальних препаратів. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії препаратом Фокусин необхідно виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має проводитися обстеження передміхурової залози (пальцеве ректальне обстеження, визначення ПСА). Як і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Фокусин® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, що може призводити до непритомного стану. Препарат Фокусин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до ортостатичної гіпотензії. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) хворого слід посадити або укласти. Є повідомлення про випадки тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. При розвитку ангіоневротичного набряку, а також інших імунологічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, застосування препарату слід негайно припинити. Пацієнт повинен бути під наглядом до ліквідації даного патологічного стану; повторне призначення тамсулозину не допускається. При проведенні хірургічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які отримували тамсулозину гідрохлорид на момент операції або в минулому, був розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці). Виникнення синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока може призводити до підвищення ризику ускладнень з боку органу зору під час та після операції. Тамсулозину гідрохлорид не слід застосовувати у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Тамсулозин не призначений для застосування у жінок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення запаморочення необхідно утриматися від керування автотранспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
562,00 грн
516,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з модифікованим вивільненням - 1 капс. активна речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; допоміжні речовини: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] [30% дисперсія]* - 74,9 (у формі твердої речовини), МКЦ - 257,1 мг; дибутілсебакат - 8,4 мг; полісорбат 80 - 0,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,7 мг; тальк – 0,3 мг; оболонка капсули: барвник азорубін - 0,2%; барвник синій патентований - 0,12%; желатин – до 100%. *Для однієї капсули використовується 30% дисперсія метакрилової кислоти та етакрилату сополімер [1:1] у кількості 249,67 мг, яка відповідає 74,9 мг у формі твердої речовини. Капсули із модифікованим вивільненням, 0,4 мг. 10 капс. у блістері з ПВХ/ПВДХ/А1. По 3, 6, 9 чи 10 бл. у картонній пачці. При упаковці на ВАТ "Фармстандарт-ліки" - по 3, 9 або 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, корпус та кришечка темно-синього кольору, прозорі. Вміст капсул: білі або майже білі мікропелети.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокуюча.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, його біодоступність - майже 100%. Після одноразового прийому препарату Фокусин внутрішньо в дозі 400 мкг Cmax активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл. Через 5 днів курсового прийому значення Cmax активної речовини у плазмі крові на 60-70% вище, ніж Cmax після одноразового прийому. Зв'язування з білками плазми – 99%. Vd тамсулозин незначний (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм. Тамсулозин не піддається ефекту першого проходження та повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1A-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення. Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. T1/2 тамсулозину при одноразовому прийомі – 10 год, після багаторазового прийому – 13 год, кінцевий – 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1А-адренорецептори гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки зменшення симптомів обструкції та подразнення, пов'язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність впливати на α1B-адренорецептори гладких м'язів судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування функціональних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі); виражена печінкова недостатність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження Cl креатиніну нижче 10 мл/хв); артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична); запланована операція щодо катаракти; спільне використання з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, вориконазол).Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA): дуже часто (>10%); часто (≥1 З боку імунної системи: дуже рідко – реакція гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль; рідко – синкопальні стани; частота невідома - порушення сну (сонливість або безсоння). З боку органу зору: частота невідома – нечіткість зору, порушення зору. З боку серця: нечасто – серцебиття; частота невідома – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – риніт; частота невідома – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, запор або діарея. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – пріапізм; частота невідома – порушення еякуляції, в т.ч. ретроградна еякуляція; зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенічний синдром; частота невідома - біль у спині, біль у грудній клітці, сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування тамсулозину з іншими α1-адреноблокаторами може призвести до зниження артеріального тиску. Диклофенак та непрямі антикоагулянти (варфарин) дещо збільшують швидкість виведення тамсулозину. Циметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, а фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має). При сумісному застосуванні тамсулозину з атенололом, еналаприлом або теофіліном ознаки взаємодії були відсутні. В умовах in vitro введення діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду, хлормадинону, амітриптиліну, диклофенаку, глібенкламіду, симвастатину та варфарину не призводило до зміни вільної фракції тамсулозину у плазмі крові. Тамсулозин також не впливав на вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Спільне застосування тамсулозину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може спричинити підвищення системної експозиції тамсулозину. Одночасний прийом тамсулозину з кетоконазолом (потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4) призводив до зростання показників AUC та Cmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозин не повинен застосовуватися у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Слід бути обережними при спільному використанні тамсулозину з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину, після першого прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат призначають по 400 мкг (1 капс)/добу. Фокусин® може призначатися як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з інгібіторами 5α-редуктази (фінастерид, дутастерид).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: кардіотропна терапія, контроль функції нирок, загальна підтримуюча терапія, введення об'ємозамінних розчинів або судинозвужувальних препаратів. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії препаратом Фокусин необхідно виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має проводитися обстеження передміхурової залози (пальцеве ректальне обстеження, визначення ПСА). Як і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Фокусин® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, що може призводити до непритомного стану. Препарат Фокусин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до ортостатичної гіпотензії. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) хворого слід посадити або укласти. Є повідомлення про випадки тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. При розвитку ангіоневротичного набряку, а також інших імунологічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, застосування препарату слід негайно припинити. Пацієнт повинен бути під наглядом до ліквідації даного патологічного стану; повторне призначення тамсулозину не допускається. При проведенні хірургічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які отримували тамсулозину гідрохлорид на момент операції або в минулому, був розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці). Виникнення синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока може призводити до підвищення ризику ускладнень з боку органу зору під час та після операції. Тамсулозину гідрохлорид не слід застосовувати у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Тамсулозин не призначений для застосування у жінок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення запаморочення необхідно утриматися від керування автотранспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозировка: 400 мкг Фасовка: N50 Форма выпуска: таб. д/рассасывания Упаковка: упак. Производитель: Эвалар ЗАО Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия).
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: фолієва кислота – 5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 133,92 мг; МКЦ – 50 мг; магнію стеарат – 1 мг; повідон - 5,04 мг; кросповідон - 5,04 мг Пігулки, 5 мг. ПВХ/алюмінієвий блістер, 10 шт. 1, 2 чи 3 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки: круглі плоскоциліндричні, жовтого кольору з незначною мармуровістю, допускається наявність вкраплень оранжевого кольору, з фаскою та ризиком на одному боці, без запаху.Фармакотерапевтична групаГемопоетичне, що заповнює дефіцит фолієвої кислоти.ФармакокінетикаПісля внутрішнього прийому фолієва кислота, з'єднуючись у шлунку з внутрішнім фактором Кастла (специфічний глікопротеїн), добре і повністю всмоктується в ШКТ. Майже повністю зв'язується із білками плазми. Депонується та метаболізується у печінці з утворенням тетрагідрофолієвої кислоти (у присутності аскорбінової кислоти під дією ферменту дигідрофолатредуктази). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту та в грудне молоко. C max у крові досягається через 30-60 хв. Виводиться нирками як у незміненому вигляді (якщо прийнята доза значно перевищує добову потребу), і у вигляді метаболітів. Виводиться за допомогою гемодіалізу. 5 мг прийнятої внутрішньо фолієвої кислоти виводиться з організму через 5 год.ФармакодинамікаВітамін групи В. В організмі перетворюється на тетрагідрофолієву кислоту, як кофермент, що бере участь у різних метаболічних процесах і необхідну для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. При дефіциті фолієвої кислоти розвивається мегалобластний тип кровотворення. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. метіонін, серин, гліцин), нуклеїнових кислот, пуринів, піримідинів, в обміні холіну, гістидину. При вагітності виконує захисну функцію по відношенню до дії тератогенних та ушкоджуючих плід факторів. Сприяє нормальному дозріванню та функціонуванню плаценти.Показання до застосуваннялікування та профілактика дефіциту фолієвої кислоти на фоні незбалансованого або неповноцінного харчування; лікування та профілактика анемій на фоні дефіциту фолієвої кислоти: макроцитарної гіперхромної анемії, анемії та лейкопенії, викликаних ЛЗ та іонізуючою радіацією, мегалобластної анемії, пострезекційної анемії, сидеробластної анемії у літньому віці, анемій, пов'язаних з хворобами; лікування та профілактика анемій при вагітності та годуванні груддю; при вагітності – профілактика розвитку дефектів нервової трубки у плода; тривале лікування антагоністами фолієвої кислоти (метотрексат, комбінація сульфаметоксазолу та триметоприму), протисудомними препаратами (фенітоїн, примідон, фенобарбітал).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; перніціозна анемія; злоякісні новоутворення; дефіцит кобаламіну.Вагітність та лактаціяПрепарат застосовується за показаннями при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяАлергічні реакції: можливий розвиток шкірних висипань, свербежу, еритеми, бронхоспазму. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, здуття живота, гіркота у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксинами, тетрациклінами всмоктування фолієвої кислоти зменшується. При одночасному застосуванні фолієва кислота зменшує ефекти контрацептивів для прийому внутрішньо, етанолу, сульфасалазину, циклосерину та глютетіміду, метотрексату, фенітоїну, примідону, хлорамфеніколу. Застосування фолієвої кислоти може знизити плазмовий рівень фенобарбіталу, фенітоїну або примідону та спричинити епілептичний напад. Зниження або зміна абсорбції можливе при одночасному застосуванні колестираміну та фолієвої кислоти, тому фолієву кислоту слід приймати за 1 годину до або через 4-6 годин після колестираміну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Лікування мегалобластної анемії, зумовленої дефіцитом фолієвої кислоти, - по 5 мг на добу протягом 4 місяців, профілактика - по 2,5 мг на добу. Профілактика та лікування макроцитарної анемії при мальабсорбції, запальних захворюваннях кишечника та незбалансованому або неповноцінному харчуванні - по 15 мг на добу, пацієнтам зі спру - по 5-15 мг на добу. Профілактика розвитку у плода дефектів нервової трубки – по 2,5 мг на добу протягом 4 тижнів до передбачуваної вагітності, протягом I триместру вагітності продовжити прийом. Більш високі підтримуючі дози можуть призначатися пацієнтам, які страждають на алкоголізм, а також пацієнтам з хронічними інфекціями та приймають протисудомні препарати. При одночасному застосуванні з хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксинами, тетрациклінами всмоктування фолієвої кислоти зменшується. При одночасному застосуванні фолієва кислота зменшує ефекти контрацептивів для прийому внутрішньо, етанолу, сульфасалазину, циклосерину та глютетіміду, метотрексату, фенітоїну, примідону, хлорамфеніколу. Застосування фолієвої кислоти може знизити плазмовий рівень фенобарбіталу, фенітоїну або примідону та спричинити епілептичний напад. Зниження або зміна абсорбції можливе при одночасному застосуванні колестираміну та фолієвої кислоти, тому фолієву кислоту слід приймати за 1 годину до або через 4-6 годин після колестираміну. ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, що перебувають на гемодіалізі, потребують підвищених кількостей фолієвої кислоти. При тривалому застосуванні фолієвої кислоти, особливо у високих дозах, можливе зниження концентрації у крові вітаміну В 12 (ціанокобаламін). Тривале застосування препарату рекомендується комбінувати з прийомом вітаміну В12 . Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Немає даних.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фолієва кислота (віт. Bc) 400 мкг, ціанокобаламін (віт. B12) 2 мкг. допоміжні речовини: натрію карбоксикрахмаль тип А, магнію стеарат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тринатрію цитрат, лимонна кислота, мальтодекстрин. 28 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; плоскі, круглі, жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаКомплекс вітамінів групи Ст. Недостатність фолієвої кислоти викликає порушення синтезу ДНК у клітині, що готується до реплікації хромосом та поділу. Механізм дії обумовлений участю фолієвої кислоти у формі тетрагідрофолату у синтезі нуклеїнових кислот та у розподілі клітин, а також участю як коензим у синтезі пуринів та піримідинів, що робить її вирішальним фактором у формуванні ЦНС, яка розвивається у людини на 15-28 день після запліднення . Перетворення 5-метилтетрагідрофолату на тетрагідрофолат в організмі може відбуватися тільки в результаті приєднання метильної групи до гомоцистеїну з утворенням метіоніну в результаті дії метіонінсинтетази. У цьому процесі вітамін В12; бере участь як лімітуючий кофактор, тому недостатність вітаміну В12; аналогічна за ефектами недостатньої активації фолієвої кислоти; крім того, вітамін В12; також бере участь у захопленні фолієвої кислоти клітинами, тому, коли клітина відчуває первинний дефіцит вітаміну В12, то вона також відчуває і дефіцит у фолаті. Фармакологічна дія препарату Фолібер полягає в тому, що його застосування дозволяє подолати метаболічну блокаду, яка спостерігається у дітей з дефектами нервової трубки. Специфічна природа цієї метаболічної блокади полягає в метаболізмі незамінної амінокислоти метіоніну, при якому фолат і вітамін В12 є ключовими елементами, оскільки вони відповідальні за повторне метилювання гомоцистеїну в метіонін. 400 мкг фолієвої кислоти є мінімальною ефективною добовою дозою, рекомендованою Центрами з профілактики захворювань (США, Великобританія, Австралія) здоровим жінкам як додаткове споживання для попередження розвитку дефектів нервової трубки у плода. Рекомендована добова норма споживання вітаміну В12; становить 2 мкг.ФармакокінетикаВсмоктування Фолієва кислота швидко всмоктується в тонкій кишці, піддаючись відновленню та метилюванню до 5-метилтетрагідрофолату, який присутній у портальному кровообігу. C max ; у плазмі крові відзначається через 30-60 хв. Також вітамін В12 може всмоктуватися після взаємодії його в шлунку з "внутрішнім фактором Касла", глікопротеїном, який секретується парієтальними клітинами шлунка. C max ;у плазмі спостерігається через 8-12 год. Як і у випадку фолієвої кислоти, вітамін В12 ;зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. Розподіл Вітамін В12; і його метаболіт 5-метилтетрагідрофолат значною мірою пов'язуються з білками плазми, надлишок накопичується в печінці. Вітамін В12 проходить через плаценту. Вітамін В12; і фолати екскретуються з грудним молоком. Виведення Щодня 4-5 мкг фолатів виводиться із сечею у формі фолієвої кислоти, 10-формілтетрагідрофолату та 5-метилтетрагідрофолату. Середній T1/2; вітаміну В12 становить близько 6 днів. Частина введеної дози виводиться із сечею протягом перших 8 годин, хоча більша частина виводиться із жовчю. 25% виводиться із калом.Клінічна фармакологіяКомплекс вітамінів групи Ст.Показання до застосуванняПрофілактика дефіциту фолієвої кислоти та вітаміну В12; у жінок дітородного віку на етапах планування вагітності (не менше 1 міс до зачаття); для профілактики розвитку дефектів нервової трубки у плода у І триместрі вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням всмоктування глюкози або галактози, галактоземією або недостатністю лактази, оскільки препарат містить 23 мг лактози в 1 таблетці.Вагітність та лактаціяПрепарат застосовується під час вагітності за показаннями.Побічна діяМожливо: алергічні реакціїВзаємодія з лікарськими засобамиФолібер не слід застосовувати у поєднанні з метотрексатом, оскільки останній діє як антагоніст фолієвої кислоти, інгібуючи фермент гідрофолатредуктазу. При одночасному застосуванні Фоліберу з протиепілептичними препаратами групи гідантоїну може зменшити ефекти останніх.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід застосовувати по 1 таб./сут до їди.ПередозуванняДані про передозування не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Фолібер не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фолієва кислота 1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВітамін групи B (вітамін Bc, B9). В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коферментом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. метіоніну, серину), нуклеїнових кислот, пуринів та піримідинів, в обміні холіну. При вагітності захищає організм від дії тератогенних факторів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Метаболізується в печінці та тканинах. Виводиться з жовчю та із сечею.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняМакроцитарна гіперхромна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти. У складі комбінованої терапії наступних захворювань: анемія та лейкопенія, викликані лікарськими засобами та іонізуючою радіацією; спру; хронічні гастроентерити; туберкульоз кишківника. Профілактика дефіциту фолієвої кислоти в організмі (в т.ч. при вагітності та в період лактації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фолієвої кислоти.Вагітність та лактаціяФолієву кислоту можна застосовувати при вагітності та в період лактації у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами можливе зменшення концентрації фолієвої кислоти у плазмі. При одночасному застосуванні із сульфасалазином можливе зменшення абсорбції фолієвої кислоти. При одночасному застосуванні можливе зменшення концентрації у плазмі крові фенітоїну, фенобарбіталу, примідону та зменшення їх протисудомної активності.Спосіб застосування та дозиДля лікування дорослим – 5 мг на добу; дітям – у менших дозах залежно від віку. Курс лікування становить 20-30 днів. Для профілактики дефіциту фолієвої кислоти – 20-50 мкг/добу. При вагітності – 400 мкг/добу, у період лактації – 300 мкг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перніціозній анемії фолієву кислоту слід застосовувати лише спільно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва кислота, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (в т.ч. фунікулярного мієлозу). Тривале застосування фолієвої кислоти (особливо у високих дозах) не рекомендується через ризик зниження концентрації в крові ціанокобаламіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фолієва кислота 1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВітамін групи B (вітамін Bc, B9). В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коферментом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. метіоніну, серину), нуклеїнових кислот, пуринів та піримідинів, в обміні холіну. При вагітності захищає організм від дії тератогенних факторів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Метаболізується в печінці та тканинах. Виводиться з жовчю та із сечею.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняМакроцитарна гіперхромна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти. У складі комбінованої терапії наступних захворювань: анемія та лейкопенія, викликані лікарськими засобами та іонізуючою радіацією; спру; хронічні гастроентерити; туберкульоз кишківника. Профілактика дефіциту фолієвої кислоти в організмі (в т.ч. при вагітності та в період лактації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фолієвої кислоти.Вагітність та лактаціяФолієву кислоту можна застосовувати при вагітності та в період лактації у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами можливе зменшення концентрації фолієвої кислоти у плазмі. При одночасному застосуванні із сульфасалазином можливе зменшення абсорбції фолієвої кислоти. При одночасному застосуванні можливе зменшення концентрації у плазмі крові фенітоїну, фенобарбіталу, примідону та зменшення їх протисудомної активності.Спосіб застосування та дозиДля лікування дорослим – 5 мг на добу; дітям – у менших дозах залежно від віку. Курс лікування становить 20-30 днів. Для профілактики дефіциту фолієвої кислоти – 20-50 мкг/добу. При вагітності – 400 мкг/добу, у період лактації – 300 мкг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перніціозній анемії фолієву кислоту слід застосовувати лише спільно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва кислота, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (в т.ч. фунікулярного мієлозу). Тривале застосування фолієвої кислоти (особливо у високих дозах) не рекомендується через ризик зниження концентрації в крові ціанокобаламіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фолієва кислота 1 мг. 50 шт. - банки (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВітамін групи B (вітамін Bc, B9). В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коферментом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. метіоніну, серину), нуклеїнових кислот, пуринів та піримідинів, в обміні холіну. При вагітності захищає організм від дії тератогенних факторів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Метаболізується в печінці та тканинах. Виводиться з жовчю та із сечею.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняМакроцитарна гіперхромна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти. У складі комбінованої терапії наступних захворювань: анемія та лейкопенія, викликані лікарськими засобами та іонізуючою радіацією; спру; хронічні гастроентерити; туберкульоз кишківника. Профілактика дефіциту фолієвої кислоти в організмі (в т.ч. при вагітності та в період лактації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фолієвої кислоти.Вагітність та лактаціяФолієву кислоту можна застосовувати при вагітності та в період лактації у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами можливе зменшення концентрації фолієвої кислоти у плазмі. При одночасному застосуванні із сульфасалазином можливе зменшення абсорбції фолієвої кислоти. При одночасному застосуванні можливе зменшення концентрації у плазмі крові фенітоїну, фенобарбіталу, примідону та зменшення їх протисудомної активності.Спосіб застосування та дозиДля лікування дорослим – 5 мг на добу; дітям – у менших дозах залежно від віку. Курс лікування становить 20-30 днів. Для профілактики дефіциту фолієвої кислоти – 20-50 мкг/добу. При вагітності – 400 мкг/добу, у період лактації – 300 мкг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перніціозній анемії фолієву кислоту слід застосовувати лише спільно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва кислота, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (в т.ч. фунікулярного мієлозу). Тривале застосування фолієвої кислоти (особливо у високих дозах) не рекомендується через ризик зниження концентрації в крові ціанокобаламіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, крохмаль картопляний, фолієва кислота, стеаринова кислота (стабілізатор). По 10, 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 3, 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 2, 6 контурних осередкових упаковок по 15 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки від світло-жовтого до жовтого кольору з фаскою. Допускається наявність вкраплень оранжевого кольору.ХарактеристикаФолієва кислота (Вітамін В9) відіграє важливу роль на етапі планування вагітності, тому що впливає на продуктивність зачаття та на повноцінне виношування здорової дитини. Під час вагітності потреба у фолієвій кислоті суттєво зростає. Вітамін бере активну участь у формуванні плаценти, тому його дефіцит може викликати плацентарну недостатність і бути причиною передчасного переривання вагітності. Разом з вітаміном В12 фолієва кислота необхідна для поділу клітин, що особливо важливо для тканин, які активно діляться у період формування та зростання ембріона. Фолієва кислота бере участь у синтезі білків та нуклеїнових кислот (ДНК та РНК), чим пояснюється її роль у процесах клітинної регенерації, підтримання нормальної структури всіх тканин та органів, опосередкованому блокуванні трансформацій у злоякісні клітини, бере участь у кровотворенні (в утворенні еритроцитів, тромбоцитів). Фолієва кислота знижує ризик розвитку дефектів нервової трубки плода,а також ймовірність виникнення вад щелепно-лицьової області. При грудному вигодовуванні новонароджений отримує потрібне дозування фолатів, всі необхідні вітаміни та мінерали з материнським молоком. Дефіцит фолієвої кислоти в організмі матері-годувальниці може значно вплинути на її самопочуття. Це проявляється такими симптомами: післяпологова депресія, пригнічений стан, втома, а головне – веде до зниження кількості молока та малого вмісту вітаміну B9 у молоці матері та, як наслідок, до нестачі його у малюка. Діти, які не в повному обсязі отримують фолієву кислоту під час годування грудним молоком: починають відставати у вазі; у них відбувається затримка психічного та фізичного розвитку; знижується імунна відповідь організму; порушується робота травного тракту.РекомендуєтьсяРекомендується як БАД до їжі, додаткового джерела фолієвої кислоти для жінок, які планують вагітність, вагітних та годуючих груддю.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, порушення вуглеводного обміну, цукровий діабет, надмірна вага тіла.Спосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим грудьми по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Вагітним і жінкам, що годують, приймати за погодженням і під наглядом лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, крохмаль картопляний, фолієва кислота, стеаринова кислота (стабілізатор). Пігулки масою 100 мг. По 10, 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 3, 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 2, 6 контурних осередкових упаковок по 15 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки від світло-жовтого до жовтого кольору з фаскою. Допускається наявність вкраплень оранжевого кольору.ХарактеристикаФолієва кислота (Вітамін В9) відіграє важливу роль на етапі планування вагітності, тому що впливає на продуктивність зачаття та на повноцінне виношування здорової дитини. Під час вагітності потреба у фолієвій кислоті суттєво зростає. Вітамін бере активну участь у формуванні плаценти, тому його дефіцит може викликати плацентарну недостатність і бути причиною передчасного переривання вагітності. Разом з вітаміном В12 фолієва кислота необхідна для поділу клітин, що особливо важливо для тканин, які активно діляться у період формування та зростання ембріона. Фолієва кислота бере участь у синтезі білків та нуклеїнових кислот (ДНК та РНК), чим пояснюється її роль у процесах клітинної регенерації, підтримання нормальної структури всіх тканин та органів, опосередкованому блокуванні трансформацій у злоякісні клітини, бере участь у кровотворенні (в утворенні еритроцитів, тромбоцитів). Фолієва кислота знижує ризик розвитку дефектів нервової трубки плода,а також ймовірність виникнення вад щелепно-лицьової області. При грудному вигодовуванні новонароджений отримує потрібне дозування фолатів, всі необхідні вітаміни та мінерали з материнським молоком. Дефіцит фолієвої кислоти в організмі матері-годувальниці може значно вплинути на її самопочуття. Це проявляється такими симптомами: післяпологова депресія, пригнічений стан, втома, а головне – веде до зниження кількості молока та малого вмісту вітаміну B9 у молоці матері та, як наслідок, до нестачі його у малюка. Діти, які не в повному обсязі отримують фолієву кислоту під час годування грудним молоком: починають відставати у вазі; у них відбувається затримка психічного та фізичного розвитку; знижується імунна відповідь організму; порушується робота травного тракту.РекомендуєтьсяРекомендується як БАД до їжі, додаткового джерела фолієвої кислоти для жінок, які планують вагітність, вагітних та годуючих груддю.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, порушення вуглеводного обміну, цукровий діабет, надмірна вага тіла.Спосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим грудьми по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. Біологічно активні речовини (БАВ) - Фолієва кислота Вміст БАВ у 1 таблетці – 400 мкг. % від рекомендованого рівня добового споживання * Жінки, що планують вагітність/вагітні жінки (1-а половина вагітності) - 100 Вагітні жінки (2-а половина вагітності) – 67 Шалені татусі - 80 * Відповідно до МР 2.3.1.2432-08 «Норми фізіологічних потреб в енергії та харчових речовин для різних груп населення Російської Федерації». Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Вагітним і жінкам, що годують, приймати за погодженням і під наглядом лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фолієва кислота 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит фолієвої кислоти, стимулює еритропоез. Фолієва кислота – фолацин, водорозчинний фолат, вітамін В9. В організмі перетворюється на тетрагідрофолієву кислоту, необхідну для дозрівання мегалобластів та їх трансформації в нормобласти. За її дефіциту розвивається мегалобластний тип кровотворення. Займає важливе місце в обміні пуринів та піримідинів, синтезі нуклеїнових кислот, метаболізмі амінокислот (гліцину, метіоніну та гістидину). Після внутрішнього прийому фолієва кислота, з'єднуючись у шлунку з внутрішнім фактором Кастла (специфічним глікопротеїном), всмоктується у верхньому відділі дванадцятипалої кишки. Майже повністю зв'язується із білками плазми. Піддається активуванню в печінці під впливом ферменту дигідрофолатредуктази, перетворюючись на тетрагідрофолієву кислоту. C maxу крові досягається через 30-60 хв. Екскретується нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняМегалобластна анемія, спру, лікарська та радіаційна анемія та лейкопенія, пострезекційна анемія, хронічний гастроентерит, туберкульоз кишечника, недостатність фолієвої кислоти. Профілактика дефіциту фолієвої кислоти в організмі (в т.ч. при вагітності та в період лактації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фолієвої кислоти. Фолієву кислоту можна застосовувати при вагітності та в період лактації у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: бронхоспазм, еритема, пропасниця, шкірні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксинами, тетрациклінами всмоктування фолієвої кислоти зменшується. При одночасному застосуванні фолієва кислота зменшує ефекти фенітоїну, примідону, ПАСК, сульфасалазину, гормональних контрацептивів для внутрішнього прийому, хлорамфеніколу. Фолієва кислота підвищує метаболізм фенітоїну.Спосіб застосування та дозиЗ лікувальною метою; дорослим - 5 мг на добу; дітям – у менших дозах залежно від віку. Курс лікування становить 20-30 днів. Для профілактики дефіциту фолієвої кислоти в організмі застосовують у дозах 20-50 мкг/сут. Добова потреба у фолієвій кислоті становить для дітей 1-6 міс – 25 мкг, 6-12 міс – 35 мкг, 1-3 роки – 50 мкг, 4-6 років – 75 мкг, 7-10 років – 100 мкг, 11- 14 років – 150 мкг, 15 років і старше – 200 мкг. При вагітності; - 400 мкг/добу, в період лактації - 300 мкг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перніціозній анемії фолієву кислоту слід застосовувати лише спільно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва кислота, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (в т.ч. фунікулярного мієлозу). Тривале застосування фолієвої кислоти (особливо у високих дозах) не рекомендується через ризик зниження концентрації в крові ціанокобаламіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМКЦ Е460, желатин, Е470а, Е551, фолієва кислота.ХарактеристикаВітамін групи В (вітамін Вс, вітамін В9) може синтезуватися мікрофлорою кишечника. В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коферментом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. гліцину, метіоніну), нуклеїнових кислот, пуринів, піримідинів, в обміні холіну, гістидину.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела фолієвої кислоти для жінок у період планування вагітності, під час вагітності (1, 2, 3 триместри), у період годування груддю, а також для подальшого розфасовки (в упаковці "in bulk").Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Побічна діяАлергічні реакції - шкірний висип, свербіж шкіри, бронхоспазм, еритема, гіпертермія.Взаємодія з лікарськими засобамиПротисудомні препарати (в т.ч. фенітоїн та карбамазепін), естрогени, пероральні контрацептиви збільшують потребу у фолієвій кислоті. Антациди (в т.ч. препарати кальцію, алюмінію та магнію), колестірамін, сульфонаміди (в т.ч. сульфасалазин) знижують абсорбцію фолієвої кислоти. Метотрексат, піриметамін, тріамтерен, триметоприм пригнічують дигідрофолатредуктазу та знижують ефект фолієвої кислоти (замість неї пацієнтам, які застосовують ці препарати, слід призначати кальцію фолінат).Спосіб застосування та дозиЖінкам у період планування вагітності, під час вагітності (1, 2, 3 триместри), у період годування груддю по 1-2 капсули на день під час їжі. Тривалість прийому – за погодженням з лікарем.ПередозуванняДози фолієвої кислоти до 4-5 мг добре переносяться. Вищі дози можуть спричинити порушення з боку центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПродукт в упаковці "in bulk" призначений для подальшого розфасовки, що не підлягає роздрібному продажу населенню.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему