Лекарства и БАД Хиты продаж
1 016,00 грн
314,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина (другий шар): альфузозину гідрохлорид – 10,00 мг; Допоміжні речовини першого шару (зовнішній інкативний): гіпромелоза – 79,75 мг; рицинова олія гідрована - 13,50 мг; етилцелюлоза – 20-5,00 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,25 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 0,50 мг; магнію стеарат – 1,00 мг; Допоміжні речовини другого шару (внутрішній активний): манітол – 10,00 мг; гіпромелоза -10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна – 65,00 мг; повідон - 3,20 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 1,25 мг; магнію стеарат – 1,00 мг; Допоміжні речовини третього шару (зовнішній інкативний): гіпромелоза – 114,01 мг; рицинова олія гідрована - 27,90 мг; повідон - 4,72 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,15 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 1,05 мг; магнію стеарат – 2,17 мг. По 10 або 30 таблеток у блістер ПВХ/Ал. По 1 або 3 блістери по 10 таблеток або по 1 блістеру по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі тришарові таблетки: один білий шар між двома жовтими шарами з різною інтенсивністю фарбування. Допускаються вкраплення.Фармакотерапевтична групаАльфа1-адреноблокатор.ФармакокінетикаСереднє значення відносної біодоступності становить 104,4% порівняно із застосуванням алфузозину в дозі 7,5 мг у лікарській формі негайного вивільнення (2,5 мг 3 рази на добу) у здорових добровольців середнього віку. Максимальна концентрація алфузозину в плазмі досягається через 9 годин після прийому препарату порівняно з 1 годиною для форми негайного вивільнення. Період напіввиведення алфузозину становить 9,1 год. Дослідження показали, що біодоступність алфузозину збільшується при прийомі препарату після їди. Зв'язування з білками плазми становить близько 90%. Алфузозин піддається значному метаболізму в печінці, переважно, за допомогою ізоферменту CYP3A4. У сечі виявляється лише 11% незміненого алфузозину. Метаболіти алфузозину не мають фармакологічної активності. Більшість метаболітів виводиться через кишківник (75-90%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порівняно зі здоровими добровольцями середнього віку, у пацієнтів похилого віку (старше 75 років) фармакокінетичні показники алфузозину не збільшуються. У порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, середні значення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC) алфузозину у пацієнтів з нирковою недостатністю помірно збільшені, без зміни періоду напіввиведення (Т1/2). Ця зміна фармакокінетичного профілю алфузозину не має клінічного значення, тому не потрібна корекція дози у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >30 мл/хв). Фармакокінетичний профіль алфузозину не змінюється при хронічній серцевій недостатності.ФармакодинамікаАлфузозин є похідним хіназоліну, активним при пероральному застосуванні. Він є селективним антагоністом постсинаптичних альфа1-адренорецепторів, розташованих у передміхуровій залозі, трикутнику сечового міхура та сечівнику. Клінічні прояви доброякісної гіпертрофії передміхурової залози виражаються в інфравезикальній обструкції сечовивідних шляхів, обумовленої як анатомічними (статичними), так і функціональними (динамічними) факторами. Функціональний компонент обструкції обумовлений збудженням альфа1-адренорецепторів, що призводить до скорочення гладкої мускулатури передміхурової залози, її оболонки, трикутника сечового міхура і передміхурової частини уретри, що призводить до збільшення опору відтоку сечі з сечового міхура і, мабуть, до вторинного небажаного. Внаслідок прямого впливу на гладку мускулатуру тканини передміхурової залози, пов'язаного з блокадою альфа1-адренорецепторів, алфузозин зменшує інфравезикальну обструкцію, тиск в уретрі та опір відтоку сечі під час сечовипускання. За рахунок цього алфузозин покращує відтік сечі та полегшує випорожнення сечового міхура. Ці сприятливі ефекти на уродінаміку ведуть до зменшення симптомів подразнення сечовивідних шляхів та симптомів, зумовлених порушеннями відтоку сечі у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. У пацієнтів з максимальною швидкістю відтоку сечі (Qmax) ≤15 мл/сек алфузозин, починаючи з першої дози, значно збільшує Qmax (в середньому на 30%). Крім того,у пацієнтів з доброякісною гіпертрофією передміхурової залози алфузозин значно знижує тиск у детрузорі сечового міхура і збільшує об'єм сечі, що викликає позиву до сечовипускання, а також значно знижує об'єм залишкової сечі. Ці ефекти призводять до зменшення обструктивних та ірритативних симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози. Препарат не надає несприятливого на сексуальну функцію. У зв'язку з селективністю дії алфузозину його вплив на альфа1-адренорецептори судин і, відповідно, на артеріальний тиск (АТ), у разі його застосування в терапевтичних дозах практично відсутній.Показання до застосуванняЛікування функціональних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Як допоміжний засіб при використанні катетера при гострій затримці сечі, пов'язаної з доброякісною гіперплазією передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до алфузозину та/або допоміжних речовин препарату. Ортостатична гіпотензія. Печінкова недостатність. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну Кишкова непрохідність (у зв'язку із вмістом у препараті касторової олії). Одночасний прийом інших альфа1-адреноблокаторів. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: У пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати або нітрати (можливий розвиток ортостатичної гіпотонії, як протікає безсимптомно, так і симптоматичної, що супроводжується запамороченням, слабкістю, холодним потом). У пацієнтів похилого віку (старше 75 років). У пацієнтів із вираженою гіпотензивною реакцією на інші альфа1-адреноблокатори в анамнезі. У пацієнтів із ортостатичною гіпотензією з клінічними проявами. У пацієнтів з ішемічну хворобу серця, стенокардії (можливе почастішання та обтяження нападів стенокардії). У пацієнтів з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT або у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що збільшують тривалість інтервалу QT. У пацієнтів із ішемією головного мозку. З інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) (можливе збільшення концентрації алфузозину в плазмі).Вагітність та лактаціяПрепарат Дальфаз СР не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції (HP) даються відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто: (≥ 10%); часто (≥1% - <10%); нечасто (≥0,1% - <1%); рідко (0,01% – 0,1%); дуже рідко ( Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Невідома частота: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця – Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: можливе почастішання або обтяження нападів стенокардії; Невідома частота: фібриляція передсердь. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: порушення зору; Невідома частота: інтраопераційний синдром млявої райдужної оболонки. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: астенія, нездужання; Нечасто: набряки, біль у грудях. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, біль у животі; Нечасто: діарея; Невідома частота: блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Невідома частота: гепатоцелюлярна жовтяниця, холестаз та пов'язані з ним захворювання печінки. Порушення з боку нервової системи: - Часто: почуття нудоти/запаморочення, головний біль; Нечасто: синкопальний стан, вертиго, сонливість; Невідома частота: ішемічні порушення мозкового кровообігу у пацієнтів із вже наявною цереброваскулярною патологією. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Невідома частота: пріапізм. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: риніт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж; Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку судин – Нечасто: зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію, гіперемія шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З блокаторами альфа1-рецепторів (празозин, урапідил): посилення гіпотензивного ефекту, ризик розвитку тяжкої ортостатичної гіпотензії. Взаємодії, які слід брати до уваги З гіпотензивними препаратами: посилення гіпотензивного ефекту та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). З нітратами: збільшення ризику розвитку рефлекторної тахікардії та зниження АТ. Із засобами для інгаляційної та неінгаляційної загальної анестезії: можлива нестабільність АТ під час загальної анестезії. З інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір): можливе збільшення концентрації алфузозину в плазмі. При поєднанні алфузозину в дозі 10 мг на добу з курсовим застосуванням кетоконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 7 днів Cmax та AUC алфузозину збільшуються в 2,1 рази та 2,46 разів, відповідно, а при його поєднанні з курсовим застосуванням кетоконазолу дозі 400 мг на добу протягом 8 днів Cmax та AUC алфузозину збільшуються у 2,3 рази та 3,0 рази відповідно.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Пацієнти повинні ковтати таблетку повністю. Забороняється подрібнювати, роздавлювати, розжовувати, розмелювати таблетку на порошок. Ці дії можуть призвести до неналежного вивільнення алфузозину з таблетки та його швидкої абсорбції, що збільшує ризик розвитку небажаних реакцій. Лікування функціональних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози Рекомендована доза становить: 1 таблетка (10 мг) щоденно після їди. Застосування як допоміжний засіб при використанні катетера при гострій затримці сечі, пов'язаної з доброякісною гіперплазією передміхурової залози Рекомендована доза – 1 таблетка (10 мг) на добу, після їди, починаючи з першого дня катетеризації. Препарат застосовують протягом 3-4 діб, тобто 2-3 дні під час знаходження катетера в уретрі та 1 день після його видалення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротягом декількох годин після прийому алфузозину (як і після прийому будь-яких інших альфа1-адреноблокаторів) у деяких осіб, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати, може розвинутись ортостатична гіпотензія з клінічною симптоматикою (запаморочення, різка слабкість, холодний піт) або без її. З появою цих явищ пацієнт повинен до повного зникнення перебувати у горизонтальному положенні. Ортостатична гіпотензія зазвичай буває скороминущою і спостерігається, як правило, на початку прийому препарату і зазвичай не вимагає відміни лікування. При постмаркетинговому застосуванні препарату у пацієнтів з факторами ризику зниження артеріального тиску (такими як захворювання серця або супутня терапія гіпотензивними препаратами) повідомлялося про виражене зниження артеріального тиску. Ризик надмірного зниження АТ і пов'язаних з ним небажаних реакцій може бути вищим у пацієнтів похилого віку. Перед початком лікування хворий має бути попереджений про можливість виникнення описаних вище реакцій. Слід дотримуватися обережності при застосуванні алфузозину у пацієнтів з ортостатичною гіпотензією з клінічною симптоматикою або у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати або нітрати: необхідний ретельніший контроль за АТ, у тому числі при переході з горизонтального положення у вертикальне, особливо на початку лікування. Слід бути обережними при застосуванні алфузозину у пацієнтів з вираженою гіпотензивною реакцією у відповідь на прийом інших блокаторів альфа1-адренорецепторів в анамнезі. Пацієнтам з коронарною недостатністю при прийомі алфузозину необхідно продовжувати антиангінальну терапію. При відновленні або обтяженні стенокардії лікування алфузозином слід припинити. Слід бути обережними при застосуванні алфузозину у пацієнтів з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT або у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, здатні подовжувати інтервал QT. Під час проведення офтальмологічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які приймали або приймали раніше деякі альфа1-адреноблокатори, спостерігався розвиток інтраопераційного синдрому млявої райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці). Хоча ризик розвитку такого ускладнення при прийомі препарату Дальфаз® СР є дуже низьким, перед проведенням операції з приводу катаракти хірург-офтальмолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає альфа1-адреноблокатори або приймав їх раніше, оскільки розвиток інтраопераційного синдрому млявої райдужної оболонки може збільшувати кількість ускладнень у своїй оперативному втручанні. Офтальмологи мають бути готовими до можливої зміни методики оперативного втручання. Пацієнтів слід попередити, що забороняється подрібнювати, роздавлювати, розжовувати, розмелювати таблетку на порошок. Такі дії можуть призвести до надмірного вивільнення та абсорбції препарату, внаслідок чого можливий швидкий розвиток побічних ефектів, що особливо небезпечно у пацієнтів з цереброваскулярними розладами, що протікають з відповідними симптомами, а також у тих пацієнтів, у яких цереброваскулярні розлади протікають безсимптомно, оскільки пацієнтів при різкому зниженні артеріального тиску можливе посилення ішемії головного мозку. Є повідомлення про випадки розвитку на фоні терапії альфа г адреноблокатор приапізму (тривалої хворобливої ерекції статевого члена, не пов'язаної з сексуальною активністю). Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Пацієнтів слід інформувати про серйозність цього стану та необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі збереження ерекції протягом більше 4-х годин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
20 442,00 грн
303,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0.8 мл: Діюча речовина: адалімумаб – 40,0 мг; Допоміжні речовини: динатрію гідрофосфату дигідрат – 1,224 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,688 мг, полісорбат 80 – 0,8 мг, манітол – 9,6 мг; лимонної кислоти моногідрат – 1,044 мг; натрію цитрат – 0,244 мг; натрію хлорид – 4,932 мг; натрію гідроксид для корекції pH – до pH 5,2, вода для ін'єкцій – до 0,8 мл. Розчин для підшкірного введення 40 мг/0,8 мл. Препарат в одноразовому шприці По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з нейтрального безбарвного скла I гідролітичного класу. По одному шприцю в блістері із ПВХ. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат у флаконі По 0,8 мл препарату у флаконі, виготовленому з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, закупореному гумовою пробками з бутилкаучуку, ламінованим фторполімером, обжатий алюмінієвим ковпачком з пластиковою кришкою типу "flip-off". По 1 флакону поміщають у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат в автоінжекторі По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, розміщеному в автоінжекторі, що складається із захисного ковпачка, корпусу із прозорою зоною контролю, верхнього корпусу та кнопки активації. Внутрішній пристрій автоінжектора має циліндр, що захищає голку і поршень, який через систему механічного пуску з'єднаний з кнопкою активації. По 1 автоінжектору поміщають у контурне осередкове пакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці.Опис лікарської формиОпалесцентний розчин світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Адалімумаб всмоктується і розподіляється повільно і досягає своєї максимальної сироваткової концентрації приблизно через 5 днів. Абсолютна біодоступність препарату при одноразовому підшкірному введенні 40 мг адалімумабу становить 64%. Розподіл та виведення Об'єм розподілу (Vd) при одноразовому внутрішньовенному введенні становить від 4,7 до 6,0 л, що вказує на практично однаковий розподіл адалімумабу в крові та позасудинних рідинах. Адалімумаб виводиться повільно, кліренс (С1) зазвичай не перевищує 12 мл/год. Період напіввиведення (T1/2) становить у середньому 2 тижні і варіює від 10 до 20 днів. Сl і T1/2 суттєво не змінюються при введенні доз 0.25-10 мг/кг, а T1/2 подібний при внутрішньовенному та підшкірному введенні адалімумабу. Концентрація адалімумабу в синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом становить 31% - 96% від такої, у сироватці. Фармакокінетика адалімумабу у рівноважному стані Рівноважні концентрації адалімумабу при підшкірному введенні в дозі 40 мг один раз на два тижні у хворих на ревматоїдний артрит наприкінці інтервалу дозування становили близько 5 мкг/мл (без одночасного прийому метотрексату (МТХ)) та 8-9 мкг/мл (на фоні одночасного застосування). МТХ). При збільшенні дози адалімумабу в інтервалі 20 мг, 40 мг та 80 мг один раз на два тижні та один раз на тиждень підшкірно відмічено близьке до пропорційного збільшення сироваткових концентрацій адалімумабу наприкінці інтервалу дозування. При тривалому застосуванні (більше 2 років) кліренс адалімумабу не змінювався. При терапії адалімумабом (без метотрексату) у дозі 40 мг один раз на 2 тижні середня рівноважна мінімальна концентрація (Сmin) препарату у пацієнтів із псоріазом склала 5 мкг/мл. Відзначено тенденцію до зростання Сl адалімумабу при збільшенні маси тіла та наявності антитіл до адалімумабу. Для пацієнтів з хворобою Крона, зі стартовою дозою 160 мг на 0-му тижні та з подальшою дозою 80 мг на 2-му тижні, адалімумаб досягає своєї максимальної сироваткової концентрації (Сmах) (приблизно 12 мкг/мл) на 2-й та 4 -й тижні. У пацієнтів із хворобою Крона рівноважна концентрація (приблизно 7 мкг/мл) спостерігається на 24-му та 56-му тижнях підтримуючої терапії із застосуванням 40 мг адалімумабу один раз на 2 тижні. У пацієнтів з активним гнійним гідраденітом при введенні дози адалімумабу 160 мг на 0 тижні і потім 80 мг на 2 тижні було досягнуто максимальної концентрації адалімумабу в сироватці крові приблизно від 7 до 8 мкг/мл на 2 та 4 тижні. Середня мінімальна рівноважна концентрація з 12 до 36 тижнів склала близько 8-10 мкг/мл при лікуванні адалімумабом 40 мг один раз на тиждень. У пацієнтів з виразковим колітом, які отримували 160 мг адалімумабу вихідно та 80 мг через 2 тижні, концентрація препарату в плазмі становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційного періоду. Рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл у пацієнтів, які отримували підтримуючу дозу 40 мг 1 раз на 2 тижні. У пацієнтів з увеїтом при введенні дози 80 мг на 0-му тижні, потім 40 мг через 1 тиждень і далі при продовженні терапії в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні рівноважна концентрація становила приблизно 8-10 мкг/мл. Діти Після введення 24 мг/м2 адалімумабу (максимум до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні пацієнтам від 4 років до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація адалімумабу (виміряна з 20-го тижня по 48-му) у сироватці крові. 5,6±5,6 мкг/мл (102% коефіцієнт варіації (CV)) при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9±5,2 мкг/мл (47,7% CV) із супутньою терапією метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла менше 30 кг, після введення адалімумабу у дозі 20 мг підшкірно один раз на два тижні, становила 6,8 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9 мкг/мл. застосування у комбінації з метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше після введення адалімумабу у дозі 40 мг підшкірно один раз на два тижні становила 6,6 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 8,1 мкг/мл при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів віком від 2 років до 4 років або від 4 років і старших з масою тіла менше 15 кг з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація становила 6,0±6,1 мкг/мл (101% CV) при терапії адалімумабом без метотрексу та 7,9±5,6 мкг/мл (71,2% CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) після введення стартової дози адалімумабу 160/80 мг або 80/40 мг (залежно від маси тіла) на 0-му тижні та 2-му тижні, і далі із застосуванням підтримуючих доз 40/20 мг або 20/10 мг один раз на 2 тижні (залежно від маси тіла), середня концентрація адалімумабу в сироватці крові (з урахуванням стандартного відхилення) на 4-му тижні застосування становила 15,7±6,6 мкг /мл (у пацієнтів із масою тіла від 40 кг і більше) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл (у пацієнтів із масою тіла менше 40 кг). Після введення 0,8 мг/кг (до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні для лікування хронічного бляшкового псоріазу у дітей середня рівноважна концентрація адалімумабу становила близько 7,4±5,8 мкг/мл (79% CV). Експозиція адалімумабу у підлітків з 12 років з ГГ була спрогнозована, використовуючи моделювання та прогнозування на підставі наявних фармакокінетичних даних, отриманих у дослідженнях у пацієнтів дитячого віку з іншими захворюваннями (хронічний бляшковий псоріаз, ювенільний ідіопатичний артрит, хвороба Крона ). Рекомендована доза у підлітків становить 40 мг один раз на два тижні, таким чином, експозиція адалімумабу в сироватці крові очікується такою самою, що спостерігалася у дорослих пацієнтів, які отримували 40 мг адалімумабу 1 раз на тиждень. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Вік надає мінімальний вплив на Сl адалімумабу. Підлога, раса Відмінностей у показниках фармакокінетики (з поправкою на масу тіла) у пацієнтів різної статі та расової приналежності не виявлено. Печінкова та ниркова недостатність Відомостей про фармакокінетику адалімумабу у хворих з порушенням функції печінки або нирок немає.ФармакодинамікаМеханізм дії Адалімумаб є рекомбінантним моноклональним антитілом, пептидна послідовність якого ідентична IgG1 людини. Адалімумаб селективно зв'язується з фактором некрозу пухлини альфа (ФНП-α) та нейтралізує його біологічні функції за рахунок блокади взаємодії з поверхневими клітинними р55 та р75 рецепторами до ФНП-α. ФНП-α - це природний цитокін, який бере участь у регуляції нормальної запальної та імунної відповіді. Підвищену концентрацію ФНП-α виявляють у синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА) та анкілозуючим спондилітом (АС). ФНП-α відіграє важливу роль у розвитку патологічного запалення та руйнування суглобової тканини, характерних для цих захворювань. Підвищені концентрації ФНП-α також виявляються у псоріатичних бляшках. При бляшковому псоріазі лікування адалімумабом може призвести до зменшення товщини бляшок та інфільтрації запальними клітинами. Взаємозв'язок між цим клінічним ефектом адалімумабу та механізмом його дії не встановлений. Також адалімумаб модулює біологічні реакції у відповідь, які посилюються або регулюються ФНП-α, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, що викликають міграцію лейкоцитів. Фармакодинаміка У пацієнтів з ревматоїдним артритом адалімумаб викликав швидке зниження концентрації острофазових показників запалення (С-реактивного білка (СРВ) та швидкості осідання еритроцитів) та сироваткової концентрації цитокінів (інтерлейкін-6). Зменшення концентрацій СРВ також спостерігалося у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гнійним гідраденітом. Крім того, відзначалося зниження сироваткової активності матриксних металопротеїназ (ММП-1 та ММП-3), що викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хрящової тканини.Показання до застосуванняДорослі Середньотяжкий та тяжкий активний ревматоїдний артрит (у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). У комбінації з метотрексатом адалімумаб знижує швидкість прогресування пошкодження суглобів (за даними рентгенографічного дослідження) та покращує функціональну активність. Активний псоріатичний артрит (у режимі монотерапії або комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). Активний анкілозуючий спондиліт. Хвороба Крона (середньотяжкого чи тяжкого ступеня): при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії; при неефективності (або зниженні ефективності) або непереносимості інфліксімабу. Хронічний бляшковий псоріаз (середньотяжкого та тяжкого ступеня), коли показана системна терапія. Виразковий коліт середньотяжкого та тяжкого ступеня, при неадекватній відповіді на традиційну терапію, включаючи кортикостероїди та/або б-меркаптопурин або азатіоприн, а також при непереносимості чи протипоказаннях до традиційної терапії. Неінфекційний увеїт (середній, задній) і панувеїт у дорослих при неадекватній відповіді на терапію кортикостероїдами, у ситуаціях, коли потрібне обмеження дози або відміна кортикостероїдів, а також коли терапія кортикостероїдами протипоказана. Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту, але за наявності об'єктивних ознак запалення за підвищеним рівнем СРБ та/або даними МРТ, за відсутності адекватної відповіді на лікування нестероїдними протизапальними препаратами або їх непереносимістю. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дорослих пацієнтів за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит у пацієнтів віком від 2 років у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом. Хвороба Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів 6 років і старше при неадекватній відповіді на традиційну терапію (включаючи повне ентеральне харчування та кортикостероїди та/або імуносупресори), а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії. Активний ентезит-асоційований артрит у пацієнтів віком від 6 років та старших за відсутності адекватної відповіді на терапію стандартними препаратами або їх непереносимості. Хронічний бляшковий псоріаз (тяжкого ступеня) у дітей з 4 років при неадекватній відповіді на місцеву терапію або фототерапію, а також у пацієнтів, яким місцева терапія та фототерапія протипоказана. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дітей віком від 12 років за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до адалімумабу або до будь-яких його допоміжних компонентів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (крім пацієнтів від 2 років з ювенильним ідіопатичним артритом, пацієнтів від 6 років з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня), пацієнтів від 6 років з активним ентезит-асоційованим артритом, пацієнтів від 4 років з хронічним бляшковим псори пацієнтів від 12 років з активним гнійним гідраденітом). Інфекційні захворювання, зокрема туберкульоз. Спільний прийом з антагоністами ПІБ або іншими генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами (наприклад, анакінра та абатацепт). З обережністю: Рецидивні інфекції в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Злоякісні новоутворення, зокрема в анамнезі. Серцева недостатність. Демієлінізуючі захворювання нервової системи, у тому числі в анамнезі. Пацієнти віком від 65 років.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях на тваринах у дозах до 100 мг/кг ознак негативної дії адалімумабу на плід не виявлено. Однак у доказових контрольованих дослідженнях у вагітних жінок препарат не вивчався, тому застосування адалімумабу протипоказане під час вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності під час лікування адалімумабом. Відомостей про виведення адалімумабу з грудним молоком або його всмоктування після прийому внутрішньо немає. Багато людських імуноглобулінів проникають у грудне молоко. З огляду на ризик розвитку серйозних побічних реакцій у новонародженого, годування груддю не рекомендується в період лікування адалімумабом та протягом щонайменше п'яти місяців після останньої ін'єкції адалімумабу. Рішення про припинення годівлі або припинення лікування адалімумабом необхідно приймати, ґрунтуючись на важливості продовження терапії для матері. Пологи Вплив адалімумабу на родову діяльність та пологи невідомий.Побічна діяДані клінічних досліджень Приблизно у 13% пацієнтів очікується розвиток реакцій у місці введення препарату (одні з найпоширеніших побічних ефектів при введенні адалімумабу у контрольованих клінічних дослідженнях). Побічні реакції, можливо причинно пов'язані із застосуванням препарату, як клінічні, так і лабораторні, наведені із зазначенням частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але Інфекції Дуже часто: інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, назофарингіт та герпес-вірусну пневмонію). Часто: генералізовані інфекції (включаючи сепсис, кандидоз і грип), інфекції шлунково-кишкового тракту (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи паронихій, целюліт, імпетиго, некротизуючий фасціїт та опоясуючий лишай) герпес, оральний герпес та ураження зубів), інфекції статевої сфери (включаючи вульвовагінальну мікотичну інфекцію), інфекції сечовивідного тракту (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів. Нечасто: опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та комплекс інфекцій, що викликаються Mycobacterium avium), неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), інфекції ока, бактеріальні інфекції. Новоутворення Часто: доброякісні новоутворення, рак шкіри, крім меланоми (включаючи базально-клітинну карциному та лускато-клітинну карциному). Нечасто: лімфома, паренхіматозні новоутворення (включаючи рак молочної залози, новоутворення легені та щитовидної залози), меланома. З боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія. Часто: тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Нечасто: ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Рідко: панцитопенія. З боку імунної системи Часто: реакції гіперчутливості, алергічні реакції (включаючи сезонну алергію). З боку обміну речовин Дуже часто: підвищення концентрації ліпідів. Часто: гіпокаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти, аномальна концентрація натрію, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація. Порушення психіки Часто: зміни настрою (включаючи депресію), тривожні розлади, безсоння. З боку нервової системи Дуже часто: головний біль. Часто: парестезії (включаючи гіпестезію), мігрень, невралгія сідничного нерва, вестибулярне запаморочення. Нечасто: тремор, нейропатія. Рідко: розсіяний склероз. З боку органів чуття Часто: кон'юнктивіт, порушення зору, блефарит, набряк віку. Нечасто: диплопія, глухота, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи Найчастіше: підвищення артеріального тиску, припливи, гематоми, тахікардія. Нечасто: аритмія, застійна серцева недостатність, артеріальна оклюзія, тромбофлебіт, аневризм аорти. Рідко: зупинка серця. З боку системи дихання Часто: кашель, астма, диспное. Нечасто: хронічна обструктивна хвороба легень, інтерстиціальні захворювання легень, пневмоніт. З боку системи травлення Дуже часто: нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів. Часто: диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: панкреатит, дисфагія, набряк обличчя, холецистит, холелітіаз, підвищення концентрації білірубіну, печінковий стеатоз. З боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: висип (в т.ч. ексфоліативний). Часто: свербіж, кропив'янка, крововилив (в т.ч. пурпуру), дерматит (в т.ч. екзема), ламкість нігтів, гіпергідроз. Нечасто: нічна пітливість, рубці. З боку кістково-м'язової системи Дуже часто: кістково-м'язовий біль. Часто: м'язові спазми. Нечасто: рабдоміоліз, системний червоний вовчак. З боку сечостатевої системи Нерідко: гематурія, ниркова недостатність. Нечасто: ніктурія, еректильна дисфункція. Інші, включаючи реакції у місці введення Дуже часто: реакції у місці ін'єкції (включаючи еритему). Часто: біль у грудній клітці, набряки, погіршення загоєння ран. Нечасто: запалення. Лабораторні показники Часто: порушення в системі згортання крові (включаючи збільшення активованого часткового тромбопластинового часу), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до подвійної спіралі ДНК), збільшення концентрації лактатдегідрогенази. Клінічні випробування у дітей В основному, побічні реакції у дітей були однаковими за типом та частотою з тими, які спостерігалися у дорослих. Реакції у місці ін'єкції У базових дослідженнях у 12,9% пацієнтів, яким вводили адалімумаб, розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, кровотеча, біль, припухлість), у контрольній групі такі реакції розвинулися у 7,2% пацієнтів. Більшість реакцій у місці ін'єкцій оцінювалися як слабкі та не вимагали припинення прийому препарату. Інфекції У контрольованих дослідженнях рівень інфекційних ускладнень становив 1,51 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 1,46 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів (дорослого та дитячого віку). Частота серйозних інфекційних ускладнень становила 0,04 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 0,03 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів. Інфекційні ускладнення були здебільшого представлені інфекціями верхніх дихальних шляхів, назофарингітом, синуситом, бронхітом та інфекціями сечовидільного тракту. Більшість пацієнтів продовжували приймати адалімумаб після вирішення інфекції. У контрольованих відкритих дослідженнях адалімумабу повідомлялося про серйозні інфекції (включаючи рідкісні смертельні інфекції), зокрема про туберкульоз (включаючи міліарний та позалегеневий), легіонельоз та інвазивні опортуністичні інфекції (в т.ч. дисемінований гістоплазмоз і гемоплазму). Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні розлади У клінічних дослідженнях у 249 пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 655,6 пацієнтів. У клінічних дослідженнях у 192 пацієнтів дитячого віку із хворобою Крона не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 258,9 пацієнтів. Під час контрольованих етапів базових випробувань адалімумабу тривалістю щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозуючим спондилітом, аксіальним спондилоартритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гномним , за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри, спостерігалися з частотою (95% довірчий інтервал) 6,8 (4,4-10,5) на 1000 пацієнто-років серед 5291 пацієнтів, які приймали адалімумаб, порівняно з 6,3 (3 ,4-11,8) на 1000 пацієнто-років серед 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 4,0 місяці при застосуванні адалімумабу та 3,8 місяця у контрольній групі пацієнтів). Частота (95% довірчий інтервал) раку шкіри, крім меланоми,становила 8,8 (6.0-13,0) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 3,2 (1,3-7,6) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Із загальної кількості випадків раку шкіри лускато-клітинні карциноми виникали з частотою (95% довірчий інтервал) 2,7 (1,4-5,4) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, та 0,6 (0, 1-4,5) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Частота (95% довірчий інтервал) виникнення лімфом у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, становила 0,7 (0,2-2,9) на 1000 пацієнто-років та 0,7 (0,1- 4,9) на 1000 пацієнто- років серед пацієнтів контрольної групи Частота, що спостерігається, злоякісних новоутворень, за винятком лімфом і немеланомного раку шкіри, становила близько 8,5 на 1000 пацієнто-років у контрольованих фазах клінічних досліджень, а також тривалих і завершених відкритих дослідженнях. Частота раку шкіри (крім меланоми), що спостерігається, становила близько 9,6 на 1000 пацієнто-років, спостерігається частота лімфоми - близько 1,3 на 1000 пацієнто-років. Середня тривалість цих досліджень становила близько 3,3 років і включала 6427 пацієнтів, які приймали адалімумаб щонайменше 1 рік або у яких розвинулося злоякісне новоутворення протягом 1 року від початку терапії, охоплюючи 26439,6 пацієнтів. Аутоантитіла На IV етапах дослідження ревматоїдного артриту проводився аналіз сироватки крові пацієнтів на аутоантитіла. У достовірних контрольованих випробуваннях повідомлялося, що у 11,9% пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, і у 8,1% пацієнтів, які приймали плацебо, та пацієнтів контрольної групи, які мали спочатку негативні титри антинуклеарних антитіл, позитивні титри з'явилися на 24 тижні. . У 2 з 3989 пацієнтів, які приймали адалімумаб у дослідженнях РА, ПсА та АС, розвинулися клінічні прояви вовчаково-подібного синдрому. Стан пацієнтів покращився після відміни лікування. У жодного з пацієнтів не розвинувся люпус-нефрит або симптоми ураження центральної нервової системи. Вплив тривалого застосування адалімумабу на розвиток аутоімунних захворювань залишається невивченим. Псоріаз: розвиток та погіршення Описуються випадки появи псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз і долонопідошовний псоріаз, та випадки погіршення існуючого псоріазу при застосуванні всіх блокаторів ФНП, включаючи адалімумаб. Багато з цих пацієнтів приймали імунодепресанти (у тому числі МТХ, кортикостероїди) як супутнє лікування. Деяким із цих пацієнтів була потрібна госпіталізація. У більшості пацієнтів настало поліпшення стану після відміни блокаторів ФНП. У деяких пацієнтів наставав рецидив псоріазу після початку прийому різних блокаторів ФНП. Скасування адалімумабу має здійснюватися у тяжких випадках і тоді, коли немає поліпшення, або є погіршення у відповідь на місцеве лікування. Підвищення активності ферментів печінки У контрольованих дослідженнях адалімумабу III фази (40 мг п/к 1 раз на два тижні) у пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріатичним артритом з тривалістю контрольного періоду від 4 до 104 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 3,7% пацієнтів, отримували адалімумаб, та у 1,6% пацієнтів контрольної групи. У зв'язку з тим, що багато пацієнтів у цих дослідженнях також приймали лікарські препарати, які викликають підвищення активності ферментів печінки (наприклад, НПЗЗ, метотрексат), взаємозв'язок між адалімумабом та підвищенням активності ферментів печінки не зрозумілий. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг, або 80 мг та 40 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів із хворобою Крона з тривалістю контрольного періоду від 4 до 52 тижнів , підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 0,9% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,9% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з виразковим колітом з тривалістю контрольного періоду від 1 до 52 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 1,5% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,0% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 80 мг,потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 1,8% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (40 мг 1 раз на два тижні) у пацієнтів з аксіальним спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит) з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів, підвищення активності АЛТ ≥3хВГН пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 4 до 17 років та у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці від 6 до 17 років підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 6,1% пацієнтів, , та у 1,3% пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення активності АЛТ було зареєстровано при одночасному використанні метотрексату. У дослідженні ІІІ фази адалімумабу у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 2 до 4 років випадків підвищення активності АЛТ не зареєстровано. У дослідженні III фази адалімумабу у дітей із хворобою Крона, в якому оцінювалися ефективність та безпеку двох підтримуючих дозових схем (скоригованих на підставі маси тіла) після індукційної терапії, загальна тривалість періоду лікування в якому становила до 52 тижнів, підвищення активності АЛТ>3хВГН було зареєстровано у 2,6% (5/192) пацієнтів, з яких 4 пацієнти на момент початку дослідження отримували супутнє лікування імуносупресорами. У контрольованих дослідженнях адалімумабу (початкова доза 80 мг на тиждень 0, потім по 40 мг на тиждень, починаючи з тижня 1 у пацієнтів з увеїтом, максимальна тривалість яких склала 80 тижнів, із середньою експозицією 166,5 та 105,0 днів у групі пацієнтів , що отримували адалімумаб та у контрольній групі відповідно, спостерігалося підвищення АЛТ ≥3хВГН у 2,4% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4% пацієнтів у контрольній групі. При всіх показаннях у клінічних дослідженнях підвищення активності АЛТ у пацієнтів не супроводжувалося симптомами, і в більшості випадків мало минущий характер і дозволялося без припинення лікування. Тим не менш, у постмаркетинговому періоді застосування інгібіторів ФНП були отримані дуже рідкісні повідомлення про важкі печінкові реакції, включаючи печінкову недостатність у пацієнтів, які отримують антагоністи ФНП, у тому числі адалімумаб. Причинно-наслідковий зв'язок таких реакцій з лікуванням адалімумаб залишається неясним. Дані постреєстраційних досліджень адалімумабу Інфекції та інвазії: дивертикуліг. Доброякісні, злоякісні та некласифіковані новоутворення (включаючи кісти та поліпи): гепатоспленарна Т-клітинна лімфома, лейкемія, карцинома Меркеля (нейроендокринна шкірна карцинома). З боку імунної системи: анафілаксія, саркоїдоз. З боку нервової системи: демієлінізуючі захворювання (в т.ч. неврит зорового нерва, синдром Гійєна-Барре); цереброваскулярні розлади. Серцево-судинна система: легенева емболія, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: плевральний випіт, легеневий фіброз. З боку системи травлення: перфорація кишечника, реактивація вірусу гепатиту В, печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), виникнення або погіршення псоріазу (включаючи долонно-підошовний пустульозний псоріаз), мультиформна еритема, алопеція. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: вовчаковоподібний синдром. Інші, включаючи реакції у місці введення: підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих на ревматоїдний артрит, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози препарату Далібра або метотрексату. Разом з тим, метотрексат при одноразовому та повторному застосуванні знижує кліренс адалімумабу на 29% та 44% відповідно. Взаємодія адалімумабу з іншими препаратами, крім метотрексату, у фармакокінетичних дослідженнях не вивчалась. У клінічних дослідженнях не відзначено ознак взаємодії адалімумабу з іншими базовими засобами (сульфасалазин, гідрохлорохін, лефлуномід та парентеральні препарати золота), глюкокортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами та аналгетиками. Комбіноване застосування з азатіоприном/6-меркаптопурином У клінічних дослідженнях за участю дорослих із хворобою Крона збільшення частоти злоякісних новоутворень та серйозних побічних реакцій, пов'язаних з інфекціями, спостерігалося у групі пацієнтів, у яких застосовувалося комбіноване застосування адалімумабу з азатіоприном/6-меркаптопурином, порівняно з монотерапією адалімума. Одночасне застосування з генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами, у тому числі антагоністами ФНП Тяжкі інфекції спостерігалися в клінічних дослідженнях при одночасному застосуванні анакінри та іншого антагоніста ФНП, етанерцепту, при цьому не спостерігалося покращення клінічного ефекту порівняно із застосуванням етанерцепту у вигляді монотерапії. Виходячи з природи побічних реакцій, що спостерігаються при одночасному застосуванні етанерцепту та анакінри, можна припустити виникнення аналогічних токсичних ефектів при одночасному застосуванні анакінрів з іншими антагоністами ФНП. Таким чином, одночасне застосування препарату Далібра з анакінрою протипоказане. Одночасне застосування препарату Далібра з іншими біологічними базовими протиревматичними препаратами (наприклад, анакінрою, абатацептом) або іншими блокаторами ФНП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення інфекцій та інших побічних реакцій, і тому протипоказане.Спосіб застосування та дозиПідшкірно. Лікування препаратом Далібра проводиться під контролем лікаря. Якщо лікар вважає це за можливе, то після відповідного навчання техніці підшкірних ін'єкцій хворі можуть самостійно вводити собі препарат. Препарат Далібра вводять підшкірно в область стегна або живота. Розчин слід оглянути перед введенням щодо наявності сторонніх частинок та зміни кольору. Адалімумаб не слід змішувати в одному шприці або флаконі з іншими лікарськими засобами. Розчин, що залишився, і використані матеріали слід утилізувати. Якщо чергова ін'єкція Далібра® була випадково пропущена, необхідно провести ін'єкцію відразу, як тільки це буде виявлено. Наступна ін'єкція має бути проведена відповідно до запланованого раніше графіка. Дорослі Ревматоїдний артрит (РА), псоріатичний артрит (ПсА) та анкілозуючий спондиліт (АС), аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) Рекомендована доза препарату Далібра® у дорослих з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА), анкілозуючим спондилітом (АС) та аксіальним спондилоартритом без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) становить 4. При призначенні препарату Далібра® терапія глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (в т.ч. саліцилатами), анальгетиками (наркотичними та ненаркотичними), метотрексатом та іншими базовими протиревматичними препаратами може бути продовжена. У деяких хворих на ревматоїдний артрит, які не отримують метотрексат, додатковий ефект може бути досягнутий при збільшенні кратності застосування препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Хвороба Крона Рекомендований режим дозування препарату Далібра® для дорослих із хворобою Крона - 160 мг на 1 день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) – 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу – 40 мг один раз на 2 тижні. При призначенні препарату Далібра® терапія аміносаліцилатами, глюкокортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурин та азатіоприн) може бути продовжена. Пацієнти, які спостерігають зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Деякі пацієнти можуть не відповідати на терапію препаратом Далібра протягом перших чотирьох тижнів, проте лікування слід продовжити, т.к. позитивний ефект можна досягти протягом 12 тижнів. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Язвений коліт Початкова (індукційна) доза для дорослих із середньотяжким та тяжким ступенем виразкового коліту становить 160 мг вихідно (доза може бути введена у вигляді чотирьох ін'єкцій на один день або у вигляді двох ін'єкцій на добу протягом двох днів поспіль) та 80 мг через 2 тижні. Після індукційної дози рекомендована підтримуюча доза становить 40 мг, яка вводиться у вигляді регулярних підшкірних ін'єкцій з інтервалом у 2 тижні. Під час лікування препаратом Далібра® терапія аміносаліцилатами, кортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурином та азатіоприном) може бути продовжена. На тлі підтримуючого лікування препаратом Далібра® доза кортикостероїдів може знижуватися аж до повної відміни відповідно до наявних клінічних посібників з лікування виразкового коліту. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Наявні дані свідчать, що клінічний ефект зазвичай досягається протягом 2-8 тижнів лікування. Лікування препаратом Далібра слід продовжувати лише у пацієнтів, у яких спостерігається терапевтичний ефект протягом перших 8 тижнів терапії. Хронічний бляшковий псоріаз Початкова доза для дорослих становить 80 мг. Підтримуюча доза - по 40 мг один раз на два тижні, починаючи через тиждень після початкової дози. Якщо через 16 тижнів терапії у пацієнта не спостерігається адекватна відповідь на терапію, то частота застосування препарату Далібра може бути збільшена (40 мг 1 раз на тиждень). Протягом цього періоду слід проводити оцінку користі застосування та ризику небажаних явищ. Якщо адекватна відповідь досягнута при частоті застосування препарату Далібра 1 раз на тиждень, далі можна повернутися до звичайної підтримуючої дози (40 мг 1 раз на 2 тижні). Активний гнійний гідраденіт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра® у дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом (ГГ) включає початкову дозу 160 мг на 1 день (можливе введення чотирьох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби або двох ін'єкцій по 40 мг на добу протягом двох днів поспіль) і потім на 15 день (через два тижні) – 80 мг (введення двох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби). Через два тижні (29 день) продовжують введення дози 40 мг один раз на тиждень. При необхідності може бути продовжено прийом антибіотиків під час лікування препаратом Далібра. У всіх дослідженнях адалімумабу пацієнти застосовували щодня зовнішні антисептики. Під час лікування препаратом Далібра пацієнтам рекомендується щодня промивати місця уражень ГГ місцевим антисептичним засобом. Слід ретельно переглянути продовження терапії у період понад 12 тижнів у пацієнтів, які не досягають покращень протягом даного періоду часу. При необхідності тимчасового припинення лікування прийом препарату Далібра 40 мг один раз на тиждень може бути відновлений. Слід періодично виконувати оцінку співвідношення користі та ризику продовження тривалого лікування. Увеїт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра у дорослих пацієнтів з увеїтом включає початкову дозу 80 мг, потім по 40 мг 1 раз на два тижні, починаючи через тиждень після застосування початкової дози. Існує обмежений досвід початку терапії препаратом Далібра у режимі монотерапії. Лікування препаратом Далібра® може бути розпочато у комбінації з кортикостероїдами та/або іншими небіологічними імуномодулюючими засобами. Доза кортикостероїдів може бути поступово знижена до повної відміни відповідно до усталеної клінічної практики, початок зниження дози кортикостероїдів – через 2 тижні після початку лікування препаратом Далібра®. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит Застосування адалімумабу у дітей віком до 2 років з ювенільним ідіопатичним артритом не вивчалося. При ювенільному ідіопатичному артриті у дітей віком від 2 до 12 років препарат Далібра® призначають у дозі 24 мг/м2 площі поверхні тіла, при цьому максимальна одноразова доза становить для дітей від 2 до 4 років – 20 мг; для дітей від 4 до 12 років – 40 мг. Препарат вводять підшкірно 1 раз на 2 тижні. Об'єм ін'єкції визначають виходячи із зростання та ваги пацієнта (див. Таблицю 1). Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Таблиця 1. Дози препарату Далібра® (у флаконах) у мілілітрах виходячи із росту та ваги пацієнтів дитячого віку, які страждають на ювенільний ідіопатичний артрит Зріст Загальна маса тіла (кг) (см) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 80 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл - - - - - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (15 мг) - - - - - - - - - - - - - - - - - - 90 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) - - - - - - - - - - - - - - 100 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл - - - - - - - - - - (15 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) - - - - - - - - - - 110 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл - - - - (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) - - - - 120 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) 130 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) 140 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) 150 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) 160 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 170 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 180 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) * - максимальна доза при одноразовому введенні становить 40 мг. Пацієнти, яким необхідна доза 40 мг, можуть використовувати препарат Далібра в шприцах або автоінжекторах. Підліткам від 13 років призначають по 40 мг один раз на 2 тижні незалежно від площі поверхні тіла. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийнято у випадку, якщо пацієнт не отримує ефекту від лікування протягом цього періоду. Ентезит-асоційований артрит. Доза препарату Далібра® для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом, віком від 6 років і старше становить 24 мг/м2 площі поверхні тіла до максимальної одноразової дози 40 мг препарату Далібра® при підшкірному введенні один раз на два тижні. Вибір обсягу ін'єкції залежить від зростання та маси тіла пацієнтів. При використанні препарату Далібра у формі випуску "флакони" див. Таблицю 1 вище - режим дозування аналогічний режиму дозування при лікуванні ювенільного ідіопатичного артриту. Застосування адалімумабу у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці до 6 років не вивчалося. Хвороба Крона Пацієнти з масою тіла менше 40 кг: 80 мг на 1-й день (застосовується по дві ін'єкції по 40 мг на день), через 2 тижні (на 15-й день) - 40 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою - 20 мг один раз на 2 тижні (середньоважкий і важкий ступінь). Пацієнти з масою тіла 40 кг і більше: 160 мг на 1-й день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) - 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою: хвороба Крона важкого ступеня – 40 мг один раз на 2 тижні; хвороба Крона середньотяжкого ступеня – 20 мг один раз на 2 тижні. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Застосування адалімумабу у дітей віком до 6 років із хворобою Крона не вивчалося. Хронічний бляшковий псоріаз Рекомендована доза препарату Далібра становить 0,8 мг/кг маси тіла (до 40 мг/доза) підшкірно 1 раз на тиждень (початок терапії – перші два введення препарату) і далі 1 раз на 2 тижні. Якщо пацієнт не відповідає на терапію протягом 16 тижнів терапії, необхідно ретельно розглянути питання необхідності продовження лікування. При повторній терапії хронічного бляшкового псоріазу у дітей препаратом Далібра необхідно слідувати такому ж режиму дозування. Немає даних про застосування адалімумабу у дітей віком до 4 років за цим показанням. Об'єм для ін'єкції вибирається, виходячи з маси тіла пацієнта. Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Інструкцію з підготовки та проведення ін'єкції препарату Далібра® дивіться в інформаційному листку, вкладеному в картонну пачку.ПередозуванняМаксимальна доза адалімумабу, що переноситься, у людини не встановлена. Повторне застосування адалімумабу у дозах до 10 мг/кг не супроводжувалося токсичними ефектами, що вимагали зменшення дози. У разі передозування необхідно контролювати побічні реакції та негайно розпочинати адекватну симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується записувати назву та серію препарату в медичній карті пацієнта. Інфекції Застосування препарату Далібра не слід починати у пацієнтів з активними інфекційними захворюваннями, що включають хронічні або осередкові інфекції, до усунення інфекції. У пацієнтів, у яких був контакт з туберкульозом, а також пацієнтів, які відвідували місця з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або такими ендемічними мікозами, як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, ризик та користь лікування адалімумабом повинні оцінюватися до початку терапії (див. . Як і у випадку з іншими антагоністами ФНП, пацієнти повинні бути ретельно обстежені з приводу інфекційних захворювань до, під час та після лікування адалімумабом. Пацієнти, у яких розвинулося інфекційне захворювання під час лікування адалімумабом, мають бути виявлені та повністю обстежені. Застосування адалімумабу повинно бути припинене, якщо у пацієнта розвивається серйозне інфекційне ускладнення або сепсис, при цьому відповідна антибактеріальна та протигрибкова терапія повинна проводитися до лікування інфекційного захворювання. З обережністю слід призначати адалімумаб пацієнтам з рецидивуючими інфекціями в анамнезі та за наявності умов, що призводять до інфекційних ускладнень. Туберкульоз Ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу при використанні всіх блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу. Частота реактивації туберкульозу була особливо вищою при дозах адалімумабу, що перевищували рекомендовані значення. До початку терапії адалімумабом усі пацієнти повинні бути обстежені на предмет активної, так і неактивної (латентної) туберкульозної інфекції. Ця оцінка повинна включати докладний анамнез захворювання, з урахуванням можливих контактів з хворими на активні форми туберкульозу та попередньої або поточної імуносупресивної терапії, а також необхідні скринінгові обстеження (в т.ч. рентгенографія органів грудної клітки, туберкуліновий тест). Лікування латентної туберкульозної інфекції має бути проведене до початку лікування препаратом Далібра®. Якщо діаметр папули після шкірної туберкулінової проби на приховану туберкульозну інфекцію більше 5 мм, то ця проба вважається позитивною, навіть якщо раніше проводилася вакцинація бацилою Calmette-Guerin (BCG або БЦЖ). Можливість наявності латентної туберкульозної інфекції повинна братися до уваги особливо у тих пацієнтів, які іммігрували з країни з високою захворюваністю на туберкульоз або подорожували в таку країну, або у тих, хто був у контакті з хворим на активну форму туберкульозу. Якщо діагностовано активний туберкульоз, не можна розпочинати терапію адалімумабом. Якщо діагностовано латентний туберкульоз, слід проводити превентивну терапію до початку лікування адалімумабом згідно з локальними рекомендаціями. Превентивна протитуберкульозна терапія до початку лікування адалімумабом також повинна призначатися тим пацієнтам, які схильні до факторів ризику туберкульозу, навіть при негативній туберкуліновій пробі. Рішення про проведення протитуберкульозної терапії у таких пацієнтів має прийматися лише з урахуванням ризику латентної туберкульозної інфекції та ризику, пов'язаного з проведенням протитуберкульозної терапії. Лікування призначається фтизіатром. Протитуберкульозне лікування пацієнтів з латентною туберкульозною інфекцією знижує ризик реактивації туберкульозу при лікуванні цих пацієнтів адалімумабом.Однак ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу існує навіть у пацієнтів, які пройшли скринінг та/або протитуберкульозну терапію, тому необхідно ретельне спостереження за пацієнтом у процесі терапії з метою своєчасного виявлення симптомів активного туберкульозу, особливо з огляду на те, що тести на латентну туберкульоз бувають хибно-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність звернення до лікаря з появою симптомів (персистирующий кашель, втрата маси тіла, субфебрильна лихоманка), що вказують на розвиток туберкульозної інфекції. Інші опортуністичні інфекції У пацієнтів, які отримували адалімумаб, спостерігалися опортуністичні інфекції, включаючи грибкові інфекції. Ці інфекції вимагають своєчасної діагностики та адекватного лікування. Пацієнти, у яких виникає лихоманка, нездужання, втрата маси тіла, рясне потовиділення, кашель, задишка та/або інфільтрати в легенях на рентгенограмі, або інші виражені системні порушення з розвитком шокового стану, або без нього, повинні негайно звернутися до лікаря для проведення діагностичних заходів. У пацієнтів, які перебували в зонах, ендемічних за різними мікозами, слід передбачати розвиток грибкових інфекцій. Такі пацієнти перебувають у групі ризику розвитку гістоплазмозу або іншої грибкової інфекції, і лікарі, отже, повинні проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення патогену (-ів). Аналізи антиген-антитіло на гістоплазмоз можуть бути негативними у деяких пацієнтів з активною інфекцією. По можливості, рішення про призначення емпіричної протигрибкової терапії у таких пацієнтів має прийматися після консультації лікарем з кваліфікацією у діагностиці та лікуванні грибкових інфекцій, при цьому слід брати до уваги як ризик важкої грибкової інфекції, так і ризики, пов'язані з протигрибковою терапією. Пацієнтам, у яких розвинулася тяжка грибкова інфекція, рекомендується припинити прийом блокаторів ФНП до моменту лікування інфекції. Реактивація гепатиту В Застосування блокаторів ФНП пов'язане з ризиком реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ) у пацієнтів, які є хронічними носіями цього вірусу. У деяких випадках реактивація ВГВ, що виникає у зв'язку з прийомом блокаторів ФНП, призводила до смерті. Більшість цих випадків виникала у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які пригнічували імунну систему, що також могло зробити свій внесок у реактивацію ВГВ. У пацієнтів із ризиком ВГВ інфекції має проводитися діагностика первинних симптомів ВГВ інфекції до початку терапії блокаторами ФНП. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП тим пацієнтам, які є носіями ВГВ. Ті пацієнти, які є носіями ВГВ та потребують лікування блокаторами ФНП, повинні бути ретельно обстежені для виявлення ознак активної ВГВ інфекції під час терапії та через кілька місяців після закінчення терапії. Відсутні достовірні дані щодо безпеки або ефективності лікування носіїв ВГВ противірусними препаратами спільно з блокаторами ФНП для запобігання реактивації ВГВ. У пацієнтів, у яких розвивається реактивація ВГВ, застосування адалімумабу слід призупинити, і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням. Неврологічні ускладнення Застосування антагоністів ФНП, включаючи адалімумаб, пов'язане з рідкісними випадками виникнення або ускладнення клінічних проявів та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань ЦНС, включаючи розсіяний склероз та периферичні демієлінізуючі захворювання, включаючи синдром Гійєна-Барре. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам з демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи поточними або в анамнезі. У разі розвитку описаних вище явищ слід розглянути можливість відміни препарату Далібра. Злоякісні новоутворення Існує більш високий ризик розвитку лімфоми у пацієнтів з ревматоїдним артритом, що характеризується тривалим тяжким запаленням, що ускладнює оцінку ступеня ризику. Під час тривалих відкритих випробувань адалімумаба середній рівень злоякісних утворень був подібний до того, який очікувався для загальної популяції даного віку, статі та раси. На підставі наявних даних не можна виключити можливий ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень під час застосування блокаторів ФНП. Повідомлялося про злоякісні новоутворення, частина яких призводить до смерті, у дітей і дорослих, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно в половині випадків розвивалися лімфоми, як ходжкінські, так і неходжикнські. В інших випадках були представлені різні злоякісні новоутворення, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, пов'язані з імуносурпресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів отримували супутнє лікування імуносупресантами. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про гепатоспленарну Т-клітинну лімфому (ГСТКЛ), рідкісну агресивну лімфому, яка виникала у пацієнтів, які лікувалися адалімумабом, і нерідко призводила до летального результату. Більшість пацієнтів спочатку отримували терапію інфліксімабом, а також супутню терапію запальних захворювань товстого кишечника азатіоприном або 6-меркаптопурином. Причинно-наслідковий зв'язок ГСТКЛ із прийомом адалімумабу не доведено. Не проводилося досліджень, що включають пацієнтів з анамнезом злоякісних новоутворень, або в ході яких лікування адалімумабом тривало у пацієнтів з злоякісним новоутворенням, що розвинулося. Таким чином, слід виявляти додаткову обережність при застосуванні адалімумабу у таких пацієнтів. Всі пацієнти, і особливо ті, що раніше отримували тривалу терапію імуносуперсантами або ПУВА-терапію псоріазу, повинні обстежуватися на наявність не пов'язаного з меланомою раку шкіри, який розвинувся до або під час лікування адалімумабом. Випадки гострого або хронічного лейкозу описувалися у зв'язку з постмаркетинговим використанням блокаторів ФНП для лікування ревматоїдного артриту та інших показань. У пацієнтів з ревматоїдним артритом вищий ризик лейкемії (до дворазового), ніж у загальній популяції, навіть без терапії блокаторами ФНП. Алергія Серйозні алергічні реакції, пов'язані з прийомом адалімумабу, були рідкими під час клінічних випробувань. У постмаркетингових спостереженнях серйозні алергічні реакції, що включають анафілактичний шок, після прийому адалімумабу описувалися дуже рідко. Якщо виникає анафілактична реакція або інші серйозні алергічні реакції, слід негайно припинити введення адалімумабу та призначити відповідну протиалергічну терапію. Гематологічні ускладнення Були рідкісні повідомлення про розвиток панцітоієнія, включаючи апластичну анемію, при застосуванні блокаторів ФНП. Зрідка повідомлялося про побічні ефекти з боку системи крові, що включають значну цитопенію (у тому числі тромбоцитопенію, лейкопенію) під час лікування адалімумабом. Причинний зв'язок цих повідомлень із прийомом адалімумабу залишається незрозумілим. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися до лікаря, якщо у них розвиваються симптоми, що вказують на порушення з боку системи крові (у тому числі лихоманка, що персистує, гематоми, кровотечі, блідість) при лікуванні адалімумабом. При підтверджених значних гематологічних порушеннях лікування адалімумабом слід призупинити. Вакцинація Пацієнтам з ювенільним артритом рекомендується, але можливості пройти повну вакцинацію відповідно до поточного графіку імунізації до початку терапії препаратом Далібра®. Пацієнти, які приймають препарат Далібра, можуть бути вакциновані необхідними вакцинами, за винятком живих вакцин. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Не проводилося досліджень застосування адалімумабу у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю (ХСН), проте при клінічних випробуваннях іншого антагоніста ФНП спостерігався більш високий рівень пов'язаних із ХСН небажаних явищ, включаючи розвиток ХСН та прогресування ХСН. Випадки прогресування ХСН також описувалися у пацієнтів, які беруть адалімумаб. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам із серцевою недостатністю та проводити ретельне спостереження за такими пацієнтами. Аутоімунні процеси Лікування адалімумабом може призводити до формування аутоантитіл. Вплив тривалого лікування в розвитку аутоімунних захворювань не вивчено. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що передбачають вовчаковоподібний синдром внаслідок лікування адалімумабом, слід припинити використання препарату. Літні пацієнти Частота виникнення серйозних інфекцій серед пацієнтів старше 65 років, які приймали адалімумаб, була вищою, ніж у пацієнтів молодших 65 років. 9,5% від загальної кількості пацієнтів було старше 65 років і приблизно 2,0% було старше 75. Адалімумаб слід призначати з обережністю у літніх людей у зв'язку з високою ймовірністю виникнення інфекційних захворювань. Відмінності в ефективності цієї групи пацієнтів порівняно з молодшими пацієнтами не виявлено, коригування дози не потрібно. Діти Ефективність та безпека застосування адалімумабу у дітей показана тільки для лікування ідіопатичного ювенільного артриту у пацієнтів від 2 років та хвороби Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів від 6 років та старших. Можливість зберігання препарату Далібра® у шприцах за кімнатної температури При необхідності (наприклад, під час подорожі) адалімумаб допускається зберігати за кімнатної температури (до 25°С) у захищеному від світла місці не більше 14 днів. З моменту вилучення з холодильника шприц повинен бути використаний протягом 14 днів, якщо шприц після вилучення з холодильника не буде використаний протягом цього терміну, він повинен бути знищений. Для зручності рекомендується записати дату вилучення шприца з холодильника та термін, протягом якого слід використовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Далібра може незначно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, оскільки на фоні застосування препарату можуть спостерігатися запаморочення та порушення зору.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
262,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Янтарна кислота 200 мг; Селен 70 мкг; Дигідрокверцетин – 3 мг; Допоміжні речовини: декстроза, лимонна кислота, карбонат натрію, мальтодекстрин, поліетиленгліколь, ароматизатор, сукралоза. Пігулки шипучі масою 4 г з ароматом апельсин/лимон 10 шт.ХарактеристикаЗавдяки антиоксидантам-бурштинової кислоти та органічного селену-Далімаг, що входять до складу, надає комплексну дію на організм людини, зменшує токсичну дію алкоголю, прискорює процес окислення етанолу та виведення з організму токсичних речовин, захищає клітини печінки, крові, серця, головного мозку від ураження токсичними речовинами. та їх отруйної дії. Зменшує спиртовий "вихлоп" при диханні. Далімаг може бути використаний з метою тонізуючого енергетичного напою для поліпшення самопочуття, підвищення бадьорості, зняття втоми та поганого самопочуття за несприятливих метеоумов, а також у разі високого рівня задимлення та утримання в повітрі СО2, важких металів та інших забруднювачів повітря.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела селену, джерела бурштинової кислоти, що містить дигідрокверцетин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дози1 таблетку розчинити у 200 мл води кімнатної температури. Приймати дорослим 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Янтарна кислота 200 мг; Селен 70 мкг; Дигідрокверцетин – 3 мг; Допоміжні речовини: декстроза, лимонна кислота, карбонат натрію, мальтодекстрин, поліетиленгліколь, ароматизатор, сукралоза. Пігулки шипучі масою 4 г з ароматом лайма 10 шт.ХарактеристикаЗавдяки антиоксидантам-бурштинової кислоти та органічного селену-Далімаг, що входять до складу, надає комплексну дію на організм людини, зменшує токсичну дію алкоголю, прискорює процес окислення етанолу та виведення з організму токсичних речовин, захищає клітини печінки, крові, серця, головного мозку від ураження токсичними речовинами. та їх отруйної дії. Зменшує спиртовий "вихлоп" при диханні. Далімаг може бути використаний з метою тонізуючого енергетичного напою для поліпшення самопочуття, підвищення бадьорості, зняття втоми та поганого самопочуття за несприятливих метеоумов, а також у разі високого рівня задимлення та утримання в повітрі СО2, важких металів та інших забруднювачів повітря.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела селену, джерела бурштинової кислоти, що містить дигідрокверцетин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дози1 таблетку розчинити у 200 мл води кімнатної температури. Приймати дорослим 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи щодо відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за необхідності. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пациенты с сахарным диабетом При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходимо тщательно контролировать концентрацию глюкозы в крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами») Применение препарата Дальнева® у пациентов с острым инфарктом миокарда не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. Применения при хронических заболеваниях: Пациенты с нарушением функции почек Лекарственный препарат Дальнева® может применяться у пациентов с КК равным или более 60 мл/мин. Лекарственный препарат Дальнева® противопоказан к применению у пациентов с КК менее 60 мл/мин. Таким пациентам рекомендуется индивидуальный подбор доз периндоприла и амлодипина. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью выраженности почечной недостаточности. Пациенты пожилого возраста и пациенты с нарушением функции печени Необходимо уменьшить начальную дозу препарата Дальнева® до содержащей наименьшую дозу амлодипина (т. е. до 1 таблетки амлодипин 5 мг + периндоприл 4 мг или амлодипин 5 мг + периндоприл 8 мг). Влияние на управление транспортными средствами: В связи с возможностью возникновения головокружения, сонливости и других побочных эффектов на фоне применения препарата Дальнева® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, особенно в начале лечения и при увеличении дозы.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: Офлоксацин – 3 мг; Допоміжні речовини: Бензалконію хлорид, натрію хлорид, динатрію едетат, гіпромелозу, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін'єкцій. Краплі очні та вушні 0,3%. По 5 мл у пластиковий флакон-крапельницю з ковпачком, що нагвинчується, або у пластиковий флакон, закупорений пробкою-крапельницею, закритий пластиковим ковпачком, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Кожен флакон-крапельницю або пластиковий флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий світло-жовтий розчин.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів для місцевого застосування в офтальмології.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Їда незначно впливає на ступінь абсорбції, але може уповільнити її швидкість. Cmax у плазмі досягається через 2 год. Зв'язування з білками – 25%. Офлоксацин широко розподіляється в тканинах та рідинах організму (органи сечовивідної системи, статеві органи, передміхурова залоза, легені, ЛОР-органи, жовчний міхур, кістки, шкіра). Виводиться із сечею у незміненому вигляді (близько 80% за 24 год). Концентрації офлоксацину в сечі значно перевищували МПК90 для більшості мікроорганізмів після прийому останньої дози (по 300 мг 2 рази на добу протягом 14 днів). Невелика частина активної речовини (близько 4%) виводиться із калом. T1/2 становить 6 год. У пацієнтів похилого віку при КК в середньому 50 мл/хв можливе збільшення T1/2 до 13.3 год.ФармакодинамікаПротимікробний засіб групи фторхінолонів широкого спектра дії. Бактерицидна дія офлоксацину пов'язана з блокадою ферменту ДНК-гірази у бактеріальних клітинах. Високоактивний щодо більшості грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus spp., Morganella morganii, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Serratia spp., Citrobacter spp., Yersinia spp., Providencia spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Mycoplasma spp. також Chlamydia spp. Активний щодо деяких грампозитивних мікроорганізмів (в т.ч. Staphylococcus spp., Streptococcus spp., особливо бета-гемолітичних стрептококів). До офлоксацину помірковано чутливі Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae, Pseudomonas spp. До офлоксацину не чутливі анаеробні бактерії (крім Bacteroides ureolyticus). Стійкий до дії β-лактамаз.Показання до застосуванняІнфекційні захворювання придаткового апарату ока та переднього відрізка ока, викликані чутливими до офлоксаїїну мікроорганізмами у дорослих та дітей віком 1 року і старше. Профілактика інфекцій в офтальмохірургії. Інфекції вуха Офлоксацин показаний для лікування наступних станів у дорослих та дітей віком 15 років та старших: Зовнішнього отиту, викликаного Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus. Хронічного гнійного середнього отиту, зокрема. з перфорацією барабанної перетинки, викликаної Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa або Staphylococcus aureus. Гострий середній отит із встановленою тимпаностомічною трубкою, викликаного Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus та Streptococcus pneumoniae.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до інших похідних хінолону), небактеріальні захворювання придаткового апарату ока та переднього відрізка ока, небактеріальний отит, вагітність, період годування груддю, вік до 1 року для застосування в офтальмології, до 15 років – для оториноларингології.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. В експериментальних дослідженнях не виявлено негативного впливу на фертильність у щурів. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль та спазми в животі, погіршення апетиту, сухість у роті, метеоризм, порушення функції шлунково-кишкового тракту, запор; рідко – порушення функції печінки, некроз печінки, жовтяниця, гепатит, перфорація кишечника, псевдомембранозний коліт, кровотечі із ШКТ, порушення слизової оболонки порожнини рота, печія, підвищення активності печінкових ферментів, включаючи ГГТ та ЛДГ, збільшення рівня білірубіну у сироватці крові. З боку нервової системи: безсоння, запаморочення, втома, сонливість, нервозність; рідко - судоми, тривога, когнітивні зміни, депресія, патологічні сновидіння, ейфорія, галюцинації, парестезії, синкопе, тремор, сплутаність свідомості, ністагм, суїцидальні думки або спроби, дезорієнтація, психотичні реакції, параноя, фобія, аоб периферична невропатія, атаксія, порушення координації, загострення екстрапірамідних порушень, порушення мови. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, васкуліт, алергічний пневмоніт, анафілактичний шок, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, вузлувата еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, кон'юнктивіт. З боку статевої системи: свербіж у ділянці зовнішніх геніталій у жінок, вагініт, виділення з піхви; рідко – печіння, роздратування, біль та висип у галузі геніталій у жінок, дисменорея, менорагія, метрорагія, вагінальний кандидоз. З боку серцево-судинної системи: рідко – зупинка серця, набряки, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, пальпітація, вазодилатація, церебральний тромбоз, набряк легенів, тахікардія. З боку сечовидільної системи: рідко – дизурія, почастішання сечовипускання, затримка сечі, анурія, поліурія утворення каменів у нирках, ниркова недостатність, нефрит, гематурія, альбумінурія, кандидурія. З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, тендиніт, м'язова слабкість, загострення міастенії. З боку обміну речовин: рідко – спрага, зменшення маси тіла, гіпер- або гіпоглікемія (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби), ацидоз, збільшення у сироватці ТГ, холестеролу, калію. З боку дихальної системи: рідко – кашель, виділення з носа, зупинка дихання, диспное, бронхоспазм, стридор. З боку органів чуття: рідко – погіршення слуху, тинніт, диплопія, ністагм, порушення чіткості зорового сприйняття, порушення смаку, нюху, фотофобія. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація, гіперпігментація, везикуло-бульозні висипання. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, кровотечі, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, оборотне пригнічення кістково-мозкового кровотворення, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, петехії, екхімози, збільшення протромбінового часу. Інші: біль у грудній клітці, фарингіт, підвищення температури тіла, біль у тілі; рідко – астенія, озноб, загальне нездужання, носова кровотеча, підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами, що містять кальцій, магній або алюміній, із сукральфатом, з препаратами, що містять дво- та тривалентні катіони, такими як залізо, або з мультивітамінами, що містять цинк, можливе порушення абсорбції хінолонів, що призводить до зменшення їх концентрації в організмі. Ці препарати не слід застосовувати протягом 2 годин до або протягом 2 годин після прийому офлоксацину. При одночасному застосуванні офлоксацину та НПЗЗ підвищується ризик розвитку стимулюючої дії на ЦНС та судом. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе підвищення його концентрації у плазмі (у т.ч. у рівноважному стані), збільшення T1/2. Це підвищує ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із дією теофіліну. При одночасному застосуванні офлоксацину з бета-лактамними антибіотиками, аміноглікозидами та метронідазолом відзначено адитивну взаємодію.Спосіб застосування та дозиІнфекційні захворювання очей: Для лікування бактеріальної виразки рогівки рекомендована доза офлоксацину для дорослих і дітей у віці 1 року і старше - 1-2 краплі 0,3% розчину в уражене око (або обидва ока) кожні 30 хвилин під час неспання, потім - через 4 і 6 годин. після засинання протягом 2 днів. Починаючи з 3-х днів лікування і протягом наступних 4-6 днів, розчин можна закопувати по 1-2 краплі щогодини в період неспання, потім - по 1-2 краплі 4 рази на день протягом ще 3 днів або до досягнення клінічного лікування. Для лікування кон'юнктивіту, блефариту, кератокон'юнктивіту, кератиту, мейбоміту, дакріоциститу та профілактики інфекцій в офтальмохірургії після травми ока та хірургічних втручань офлоксацин у вигляді очних крапель зазвичай застосовується лише в період неспання. Для дорослих і дітей у віці 1 року і старше рекомендована доза офлоксацину - 1-2 краплі 0,3% розчину в уражене око (або обидва ока) кожні 2-4 години (під час неспання) протягом 2 днів, потім - 1- 2 краплі 4 десь у день протягом трохи більше 5 днів. Інфекції вуха діти 15 років і старші та дорослі Зовнішній отит: по 10 крапель у уражене вухо 1 раз на добу протягом 7 днів. Гострий середній отит із встановленою тимпаностомічною трубкою: по 5 крапель у уражене вухо 2 рази на добу протягом 10 днів. Хронічний гнійний середній отит із перфорацією барабанної перетинки: по 10 крапель у уражене вухо 2 рази на добу протягом 14 днів. Перед інстиляцією, щоб уникнути розвитку запаморочення (можливого при використанні холодного розчину), слід зігріти флакон у руці протягом 1-2 хвилин. Інстиляцію проводять у положенні пацієнта, лежачи на боці. Після закапування пацієнт повинен зберігати це положення протягом 5 хвилин для полегшення проходження розчину через слуховий прохід. При необхідності інсталяції в інше вухо діють аналогічно.ПередозуванняПісля місцевого застосування надмірної дози препарату Данцил очі слід промити чистою водою кімнатної температури. Даних щодо системних проявів передозування немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки. У період лікування потрібно проводити контроль рівня глюкози у крові. При тривалій терапії необхідно періодично контролювати функції нирок, печінки, картину периферичної крові. При застосуванні офлоксацину слід забезпечити достатню гідратацію організму, пацієнт не повинен зазнавати ультрафіолетового опромінення. У експериментальних дослідженнях мутагенний потенціал не виявлено. Тривалі дослідження щодо визначення канцерогенності офлоксацину не проводилися. У дослідженнях на молодих тваринах кількох видів офлоксацин викликав артропатію та остеохондроз. Безпека та ефективність у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
750,00 грн
683,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: дапоксетину гідрохлорид – 33,6 мг (у перерахунку на дапоксетин) – 30 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 44,0 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 4,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 102 – 14,9 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 2,5 мг, магнію стеарат – 1,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): 3 мг (гіпромелоза - 1,64 мг; полісорбат-80 (твін-80) - 0,46 мг; тальк - 0,46 мг; титану діоксид Е 171 - 0,31 мг; барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0,13 мг) По 4, 6, 8, 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 4, 6, 8, 10 таблеток, або 2 упаковки осередкові контурні по 6 таблеток, або 2, 3 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЕякуляція передчасного засобу лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Дапоксетин швидко всмоктується, і максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність дорівнює 42% (діапазон 15-76%) та експозиція (AUC та Сmах) збільшується пропорційно дозі в інтервалі від 30 мг до 60 мг. Після багаторазового перорального прийому AUC дапоксетину та його активного метаболіту дезметилдапоксетину збільшується приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після одноразового прийому. Прийом жирної їжі помірно зменшує Сmах дапоксетину (на 10%) і на 12% збільшує AUC (площа під кривою "концентрація-час") та час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Ці зміни клінічно не значущі. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Розподіл Понад 99% дапоксетину пов'язують із білками плазми in vitro. Активний метаболіт – дезметилдапоксетин – зв'язується з білками плазми на 98,5%. Дапоксетин розподіляється по організму із середнім рівноважним обсягом розподілу 162 л. Метаболізм Дослідження in vitro дозволяють припустити, що дапоксетин метаболізується багатьма ферментами печінки та нирок, особливо CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою (ФМ01) нирок. У клінічному дослідженні, в ході якого вивчався метаболізм 14С-дапоксетину, дапоксетин після перорального прийому активно метаболізувався переважно шляхом N-окислення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтогрупи, глюкуронізації та приєднання сульфогрупи. Після перорального прийому виявлено ознаки пресистемного метаболізму у печінці. Основними компонентами, що циркулюють у плазмі крові, були інтактний дапоксетин та дапоксетин-N-оксид. У дослідженнях in vitro виявлено, що дапоксетин-N-оксид неактивний. Крім того, виявлялися дезметилдапоксетин та дидезметилдапоксетин у кількості менше 3% від загальної кількості циркулюючих метаболітів дапоксетину. У дослідженні in vitro встановлено, що дезметилдапоксетин за активністю можна порівняти з дапоксетином, а дидезметилдапоксетин приблизно в 2 рази менш активний, ніж дапоксетин. Експозиція (AUC та Сmах) незв'язаного дезметилдапоксетину становила 50% і 23% від незв'язаного дапоксетину відповідно. Виведення Метаболіти дапоксетину виводяться переважно нирками у вигляді кон'югатів. Дапоксетин у незмінному вигляді у сечі не виявляється. Після перорального прийому початковий (диспозиційний) період напіввиведення дапоксетину становить приблизно 1,5 години, рівень у плазмі становить менше 5% від пікової концентрації через 24 години після прийому, а кінцевий період напіввиведення становить близько 19 годин. 19:00. Фармакокінетика дапоксетину у особливих популяцій пацієнтів Раса Одноразовий прийом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив статистично достовірної відмінності показників у представників європеоїдної раси, негроїдної раси, латиноамериканців та представників монголоїдної раси. Порівняння фармакокінетики дапоксетину у представників європеоїдної раси та японців показало вищі значення Сmах та AUC у останніх (на 10-20%) через меншу масу тіла. Вищий рівень системного впливу навряд чи викликає значну відмінність клінічного ефекту. Літні пацієнти (65 років і старше) Аналіз дослідження клінічної фармакології з одноразовим прийомом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив суттєвої відмінності показників фармакокінетики (Сmах, AUC0-∞, Тmах) у здорових літніх чоловіків та здорових чоловіків молодшого віку. У пацієнтів із порушенням функції нирок Чіткого збільшення AUC дапоксетину при зниженні функції нирок не було виявлено. AUC дапоксетину у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок була приблизно вдвічі вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції обмежені. У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, фармакокінетика дапоксетину не вивчалася. У пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину знижувалася на 28%, AUC не змінювалася. Сmах та AUC активної фракції (сума незв'язаних фракцій дапоксетину та дезметилдапоксетину) знижувалися на 30% та 5%, відповідно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості Сmах незв'язаного дапоксетину зазвичай не змінюється (знижується в межах 3%), AUC збільшується на 66%. Схах незв'язаної активної фракції дапоксетину була незмінна, a AUC - збільшена в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину було знижено на 42%, а AUC незв'язаного дапоксетину було збільшено приблизно на 223%. Смах і AUC активної фракції змінювалися подібним чином. Поліморфізм CYP2D6 Концентрація дапоксетину в плазмі крові після одноразового прийому препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 60 мг у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була вищою, ніж у пацієнтів з високою активністю CYP2D6 (Сmах приблизно на 31%, AUC0-∞ – приблизно на 36%). Аналогічно, Смах дезметилдапоксетину у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була збільшена на 98%, а AUC0-∞ – на 161%. Сах активної фракції препарату Дапоксетин-СЗ підвищена приблизно на 46%, а AUC - приблизно на 90%. Це збільшення може супроводжуватися підвищеною частотою та тяжкістю дозозалежних небажаних явищ. При застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 особливу увагу слід звернути на безпеку при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть інгібувати метаболізм дапоксетину, таких як інгібітори CYP3A4 середньої дії та сильні інгібітори CYP3A4.ФармакодинамікаДапоксетин є потужним селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) з концентрацією напівмаксимального інгібування (IC50) 1,12 нМ, що метаболізується в організмі до основних метаболітів - дезметилдапоксетину (IC50 Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції пов'язаний з гальмуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами з подальшим посиленням дії нейромедіатора на пре- та постсинаптичні рецептори. Механізм еякуляції регулюється переважно симпатичною нервовою системою. У щурів постгангліонарні симпатичні нервові волокна іннервують насіннєві бульбашки, сім'явивідну протоку, передміхурову залозу, м'язи уретри та шийки сечового міхура, викликаючи їх скоординоване скорочення для досягнення еякуляції. Дапоксетин впливає на рефлекс еякуляції на супраспінальному рівні в латеральних парагігантоклітинних ядрах, збільшуючи латентний період та зменшуючи тривалість рефлекторної імпульсації мотонейронів гангліїв промежини. Стимул, що запускає еякуляцію, генерується в спинномозковому рефлекторному центрі, який через стовбур головного мозку контролюється декількома ядрами головного мозку, у числі преоптичних та паравентрикулярних.Показання до застосуванняПрепарат Дапоксетин призначений для лікування передчасної еякуляції у чоловіків віком від 18 до 64 років. Препарат Дапоксетин-СЗ можна застосовувати лише у пацієнтів, які відповідають наступним критеріям: інтравагінальний час затримки еякуляції (ІВВЗЕ) еякуляція, що постійно або регулярно виникає після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час, або незабаром після статевого проникнення, і настає раніше бажаного пацієнтом моменту; виражений особистісний дистрес або утруднення міжособистісних відносинах внаслідок передчасної еякуляції; слабкий контроль еякуляції; настання передчасної еякуляції у більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 місяців. Препарат Дапоксетин-СЗ слід застосовувати лише у режимі прийому за потребою перед передбачуваною сексуальною активністю. Препарат Дапоксетин-СЗ не повинен застосовуватися для затримки еякуляції у чоловіків, які не мають підтвердженого діагнозу передчасної еякуляції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до дапоксетину та/або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату. Тяжкі захворювання серця (наприклад, хронічна серцева недостатність II-IV класу за NYHA, порушення серцевої провідності (блокада атріовентрикулярної провідності або синдром слабкості синусового вузла); діагностована ішемічна хвороба серця; захворювання клапанів серця. Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та прийом дапоксетину протягом 14 днів після припинення застосування інгібітору МАО. Відповідно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом тіоридазину та протягом 14 днів після припинення його застосування. Відповідно, тіорідазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, норепінефрину та трициклічних антидепресантів; інших лікарських препаратів, що мають серотонінергічну дію (наприклад, L-триптофану, триптанів, трамадолу, лінезоліду, літію, препаратів звіробою продірявленого [Hypericum perforatum]) і протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Відповідно, ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом із сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром, атазанавіром тощо. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. У пацієнтів віком до 18 років і старше 64 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки дапоксетину у зазначених популяціях пацієнтів). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Синкопальний стан в анамнезі. Маніакальний стан або тяжка депресія в анамнезі. За наявності діагностованої або передбачуваної ортостатичної гіпотензії. Препарат Дапоксетин-СЗ не можна застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією або біполярним розладом. З обережністю: У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості. Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 та інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії у пацієнтів з генотипічно низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 (у комбінації з інгібіторами C3) Одночасне застосування з препаратами, що впливають на агрегацію тромбоцитів, та з антикоагулянтами через ризик розвитку кровотеч, а також у пацієнтів, які мають в анамнезі кровотечі або порушення згортання.Вагітність та лактаціяПрепарат Дапоксетин не призначений для застосування у жінок. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого негативного впливу щодо фертильності, вагітності або розвитку ембріона/плода.Побічна діяУ клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, які спостерігалися часто та були дозозалежними: нудота (11,0% та 22,2% при прийомі 30 мг та 60 мг дапоксетину відповідно), запаморочення (5,8% та 10,9%), головний біль (5,6% та 8,8%), діарея (3,5% та 6,9%), безсоння (2,1% та 3,9%), втома (2,0% та 4,1 %). Найчастішими реакціями, що вимагали відміни лікування, були нудота (у 2,2% пацієнтів) та запаморочення (1,2% пацієнтів). Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень дапоксетину, розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: Дуже часто (≥1/10) Часто (≥1/100-<1/10) Нечасто (≥1/1000-<1/100) Рідко (≥1/10000-<1/1000) Порушення психіки Тривожність, збудження, неспокійність, незвичайні сновидіння, зниження лібідо Депресія, депресивний настрій, стан ейфорії, зміни настрою, нервозність, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, патологічне мислення, соматосенсорна ампліфікація, порушення сну, ініціальна інсомнія, інтрасомнічний розлад, нічні кошмари, нічні кошмари Порушення з боку нервової системи Запаморочення, головний біль Сонливість, порушення концентрації уваги, тремор, парестезія Непритомність, у тому числі вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатизія, розлад смакового сприйняття, гіперсомнія, сонливість, седативний ефект, пригнічення свідомості Запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засипання Порушення з боку органу зору Нечіткість зору Мідріаз, біль в очах, порушення зору Порушення з боку органу слуху та лабіринту Дзвін у вухах Вертіго Порушення з боку серця Припинення активності синусового вузла, синусова брадикардія, тахікардія Порушення з боку судин "Припливи" крові (гіперемія шкіри), підвищення артеріального тиску Зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску систоли, підвищення діастолічного артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, "припливи" спека Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Закладеність носа, позіхання Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Діарея, блювання, запор, біль у животі, біль у верхній частині живота, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у сфері шлунка, здуття живота, сухість у роті Дискомфорт у животі, дискомфорт в епігастральній ділянці Невідкладні позиви до дефекації Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Гіпергідроз Сверблячка, холодний піт Порушення з боку статевих органів еректильна дисфункція Відсутність еякуляції, порушення оргазму у чоловіків, чоловіча генітальна парестезія. Загальні розлади Слабкість, дратівливість. Астенія, відчуття спеки, відчуття тривоги, відчуття нездужання, почуття сп'яніння Опис окремих небажаних реакцій Непритомність із втратою свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла спостерігалися у пацієнтів при холтерівському моніторуванні і були зареєстровані у клінічних дослідженнях як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Ці небажані реакції розцінені як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Більшість випадків спостерігалися протягом перших 3 годин після прийому дапоксетину, після прийому першої дози або асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Продромальні симптоми часто передували непритомність. Частота випадків непритомності та продромальних симптомів залежала від дози, що було продемонстровано у пацієнтів, які отримували у клінічних дослідженнях фази 3 дози препарату, що перевищують рекомендовані. Ефекти при відміні препарату При раптовій відміні СІЗЗЗ, що тривало застосовуються для лікування хронічних депресивних розладів, відзначалися наступні симптоми: дисфоричний стан, дратівливість, збудження, запаморочення, сенсорні порушення (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність свідомості, головний біль, головний біль лабільність, безсоння та гіпоманія. Результати дослідження безпеки показали вищу частоту симптомів "скасування" у вигляді безсоння та запаморочення легкого та помірного ступеня після відміни препарату через 62 дні застосування.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з інгібіторами моноаміноксидази У пацієнтів, які отримували одночасно СІЗЗЗ та інгібітор моноаміноксидази (МАО), описані серйозні, іноді смертельні реакції, у тому числі гіпертермія, ригідність, міоклонус, розлади вегетативної нервової системи з можливим швидким коливанням показників життєвих функцій, а також зміна психічного стану. сильне збудження, що прогресує до делірію та коми. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом СІОЗС та розпочали лікування інгібіторами МАО. У деяких випадках симптоми нагадували злоякісний нейролептичний синдром. Дані про спільне застосування СІЗЗЗ та інгібіторів МАО у тварин дозволяють припустити, що ці препарати можуть синергічно підвищувати артеріальний тиск та викликати поведінкове збудження.Тому дапоксетин не можна приймати одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після припинення їх прийому. Аналогічно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Взаємодія з тіорідазином Тіоридазин подовжує інтервал QTc, що супроводжується шлуночковою аритмією. Препарати типу дапоксетину, які пригнічують ізофермент CYP2D6, очевидно, пригнічують метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищення рівня тіорідазину, що викликається цим, буде посилювати подовження інтервалу QTc. Дапоксетин не можна приймати одночасно з тіоридазином та протягом 14 днів після припинення його прийому. Аналогічно, тіоридазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Препарати, що мають серотонінергічну дію Як і в разі одночасного застосування з іншими СІОЗС, застосування дапоксетину одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІОЗС, інгібітори захоплення серотоніну та норепінефрину, літій та препарати підвищувати частоту серотонінергічних небажаних реакцій. Дапоксетин не можна приймати одночасно з іншими СІЗЗЗ, інгібіторами МАО та іншими серотонінергічними препаратами та протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Аналогічно ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення застосування дапоксетину. Препарати, що діють на ЦНС Застосування дапоксетину одночасно з препаратами, що діють на центральну нервову систему (наприклад, протиепілептичні препарати, антидепресанти, нейролептики, анксіолітики, снодійні препарати з седативною дією) у пацієнтів із передчасною еякуляцією не вивчалося. Тому рекомендується виявляти обережність за необхідності одночасного застосування цих препаратів. Вплив інших препаратів на фармакокінетику дапоксетину Дослідження з використанням мікросом печінки, нирок та кишечника людини in vitro показали, що дапоксетин метаболізується переважно CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою 1 (ФМ01). Тому інгібітори цих ферментів можуть зменшувати кліренс дапоксетину. Інгібітори CYP3A4 Сильні інгібітори CYP3A4 Прийом кетоконазолу в дозі 200 мг 2 рази на день протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 35% та 99% відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP3A4 може збільшуватися приблизно на 25%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції може бути значно більш виражене у субпопуляції пацієнтів, які не мають функціонально активного ферменту CYP2D6, наприклад, у слабких метаболізаторів CYP2D6, а також при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP2D6. Таким чином, застосування дапоксетину одночасно з сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром та атазанавіром протипоказано. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії, наприклад, еритроміцином, кларитроміцином, флуконазолом, ампренавіром, фосампренавіром, апрепітантом, верапамілом або дилтіаземом, може значно збільшити ступінь системного впливу дапоксетину і дезмету. Ці дві міри відносяться до всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторів CYP2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP2D6, при одночасному застосуванні дапоксетину та сильного інгібітору CYP3A4 рекомендується максимальна доза 30 мг. Їм слід бути обережними при одночасному застосуванні дапоксетину в дозі 60 мг та інгібітору CYP3A4 середньої виразності дії. Сильні інгібітори CYP2D6 Прийом флуоксетину в дозі 60 мг на добу протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 50 % та 88 % відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP2D6 може збільшуватися приблизно на 50%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції близьке до очікуваного у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 і може призводити до підвищення частоти та тяжкості дозозалежних небажаних реакцій. Тому рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують активні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6. Інгібітори фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) У перехресному дослідженні одноразової дози була вивчена фармакокінетика дапоксетину, який приймається в дозі 60 мг одночасно з тадалафілом (20 мг) або силденафілом (100 мг). Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл викликав невеликі зміни фармакокінетики дапоксетину: збільшення AUC0-∞ та Сmах (відповідно на 22% та 4%), що вважається клінічно незначущим. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітори ФДЕ5 через потенційно знижену переносимість ортостатичної гіпотензії. Одночасне застосування дапоксетину з інгібіторами ФДЕ5 може призводити до ортостатичної гіпотензії. Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів з передчасною еякуляцією та еректильною дисфункцією, які одночасно приймають дапоксетин та інгібітори ФДЕ5, не вивчалися. Вплив дапоксетину на лікарські препарати, що одночасно приймаються. Тамсулозін Одноразовий та багаторазовий прийом дапоксетину у дозах 30 мг та 60 мг пацієнтам, які щодня одержують тамсулозин, не призводив до зміни фармакокінетики останнього. При цьому також не змінювалася частота ортостатичної гіпотонії, яка була однакова при прийомі тільки тамсулозину та комбінації тамсулозину з дапоксетином 30 мг або 60 мг. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори, через потенційно знижену у них переносимість ортостатичної гіпотонії. Препарати, що метаболізуються CYP2D6 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) збільшував Сmах та AUC0- ∞ дезіпраміну (50 мг одноразово) на 11% та 19%, відповідно, порівняно з прийомом одного дезіпраміну. Дапоксетин може аналогічно підвищувати концентрацію в плазмі та інших препаратів, що метаболізуються CYP2D6. Клінічна значимість цього, найімовірніше, невелика. Препарати, що метаболізуються CYP3A Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) зменшував AUC0-∞ мідазоламу (8 мг одноразово) приблизно на 20% (діапазон від -60% до +18%). Клінічна значимість цього явища в більшості пацієнтів, швидше за все, невелика. Однак підвищення активності CYP3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що метаболізуються переважно CYP3A і мають вузький терапевтичний індекс. Препарати, що метаболізуються CYP2C19 Багаторазове застосування дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не призводило до інгібування метаболізму омепразолу (40 мг одноразово). Дапоксетин навряд чи впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP2C19. Препарати, що метаболізуються CYP2C9 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку глибенкламіду (5 мг одноразово). Дапоксетин, ймовірно, не впливає на фармакокінетику та інших субстратів CYP2C9. Варфарин та лікарські засоби, що інгібують згортання крові та/або тромбоцитарну функцію Даних про ефекти тривалого прийому варфарину одночасно з дапоксетином немає. Рекомендується бути обережним при призначенні дапоксетину пацієнтам, які тривало приймають варфарин. У дослідженні фармакокінетики багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку (ПВ та МНО) варфарину (25 мг одноразово). Відзначалися випадки патологічних кровотеч при одночасному застосуванні із СІЗЗС. Етанол Одноразовий прийом етанолу (0,5 г/кг або приблизно 2 дози) не впливав на фармакокінетику дапоксетину (60 мг одноразово) та навпаки. Проте одночасний прийом дапоксетину та етанолу посилює сонливість і значно послаблює пильність за оцінкою пацієнтів. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) також виявили наявність адитивного ефекту при одночасному застосуванні дапоксетину та етанолу. Одночасний прийом етанолу та дапоксетину збільшує частоту та тяжкість таких небажаних реакцій як запаморочення, сонливість, уповільнення рефлексів, зміна суджень. Це також може посилювати нейрокардіогенні небажані реакції, зокрема частоту непритомності, що підвищує ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час лікування дапоксетином.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи, принаймні, однією повною склянкою води. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Не слід розпочинати прийом препарату з дози 60 мг. Дорослі чоловіки від 18 до 64 років Рекомендована початкова доза для чоловіків становить 30 мг; цю дозу приймають за 1-3 години передбачуваного статевого акту. При недостатньому ефекті та добрій переносимості дози 30 мг (немає небажаних реакцій середньої тяжкості або тяжкого ступеня або продромальних симптомів, які можуть передувати непритомності), дозу можна збільшити до максимально рекомендованої 60 мг з прийомом за 1-3 години до статевого акту. Частота та тяжкість небажаних реакцій збільшується при прийомі препарату у дозі 60 мг. Пацієнтам, у яких прийом препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 30 мг супроводжується симптомами ортостатичної гіпотензії, не можна підвищувати дозу препарату до 60 мг. Препарат слід приймати не частіше ніж 1 раз на добу. Максимальна добова доза при добрій переносимості становить 60 мг. Лікар, що призначає препарат Дапоксетин-СЗ для лікування передчасної еякуляції, повинен оцінити ризик та користь застосування препарату після перших 4 тижнів лікування або як мінімум після прийому перших 6 доз та визначити співвідношення ризик-корисність для прийняття рішення про доцільність подальшого лікування препаратом Дапоксетин-СЗ. Дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину протягом більше 24 тижнів обмежені. Клінічну необхідність продовження терапії та співвідношення користь/ризик від застосування препарату Дапоксетин-СЗ слід оцінювати щонайменше кожні 6 місяців. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно, але рекомендується виявляти обережність. Препарат Дапоксетин-СЗ не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Дапоксетин-СЗ протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Літні пацієнти (65 років і старше) Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів 65 років і більше не встановлені. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнти, які одночасно приймають сильні інгібітори CYP2D6 Слід виявляти обережність при збільшенні дози препарату Дапоксетин-СЗ до 60 мг у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 або у пацієнтів, які приймають препарат Дапоксетин-СЗ одночасно з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6. Пацієнти, які отримують сильні або помірно активні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування препарату Дапоксетин-СЗ із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При одночасному прийомі препарату Дапоксетин-СЗ з помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 доза препарату повинна бути знижена до 30 мг, при цьому також слід бути обережним.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Прийом дапоксетину в дозі до 240 мг (2 дози по 120 мг з інтервалом у 3 години) не викликав непередбачених небажаних реакцій. В цілому, симптоми передозування СІЗЗЗ включають серотонінергічні реакції, у тому числі сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання), тахікардію, тремор, збудження та запаморочення. При передозуванні слід, у разі потреби, проводити стандартну підтримуючу терапію. Через значне зв'язування препарату з білками плазми крові та великого обсягу розподілу дапоксетину форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та переливання крові навряд чи будуть ефективними. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Дапоксетин можна застосовувати лише у пацієнтів з передчасною еякуляцією, які відповідають критеріям, зазначеним у розділі "Показання до застосування". Дапоксетин не можна застосовувати чоловікам, яким не було поставлено діагноз передчасної еякуляції. Безпека застосування препарату у чоловіків без передчасної еякуляції не встановлена, даних про затримку еякуляції немає. Прийом разом із наркотичними засобами Пацієнтам не слід приймати дапоксетин разом із наркотичними засобами. Одночасний прийом дапоксетину з наркотичними засобами, що володіють серотонінергічною активністю, наприклад, кетаміном, метилендиоксиметамфетаміном (МДМА) і діетиламідом лізергінової кислоти (ЛСД), може призводити до потенційно серйозних реакцій, включаючи, але не обмежуючись, але не обмежуючись. Застосування дапоксетину одночасно з седативними засобами, наприклад опіатами або бензодіазепінами, може посилювати сонливість і запаморочення. Застосування з етанолом Спільне застосування дапоксетину з алкоголем може посилювати його дію на центральну нервову систему, а також може посилити такі нейрокардіогенні небажані реакції, як непритомність, збільшуючи таким чином ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час прийому дапоксетину. Непритомність Пацієнтам слід уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, зокрема, керування транспортними засобами або механізмами, у разі виникнення непритомності або його продромальних симптомів, таких як запаморочення або переднепритомність (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів, які отримували дапоксетин, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відзначалися продромальні симптоми, у тому числі нудота, запаморочення/переднепритомний стан та підвищене потовиділення. Випадки непритомності, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, охарактеризовані як втрата свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла у пацієнтів при холтерівському моніторуванні, були віднесені на рахунок вазовагального походження, і більшість їх мали місце протягом перших 3 годин після прийому, після першої дози, або ж були асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Можливі продромальні симптоми, наприклад, нудота, запаморочення, переднепритомний стан, серцебиття, астенія, сплутаність свідомості та підвищене потовиділення зазвичай також спостерігалися в перші 3 години після прийому препарату і часто передували непритомність. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що в період лікування дапоксетином у будь-який час можливий розвиток непритомності з продромальними симптомами або без них. Лікар повинен проінформувати пацієнта про важливість достатнього водного навантаження та розпізнавання продромальних ознак та симптомів для зниження ризику серйозної травми при можливому падінні через непритомність. При появі можливих продромальних симптомів пацієнт відразу повинен лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів.При непритомності або інших небажаних реакцій з боку центральної нервової системи пацієнта слід попередити про необхідність уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, включаючи керування автомобілем та іншими механізмами. Пацієнти з ризиком серцево-судинних захворювань У клінічних дослідженнях дапоксетину не брали участь пацієнти із серцево-судинними захворюваннями. У пацієнтів з органічними захворюваннями серця та судин (наприклад, обструкцією викиду крові з серця, ураженням клапанного апарату, стенозом сонної артерії, атеросклерозом коронарної артерії) підвищений ризик небажаних серцево-судинних наслідків непритомності серцевого та іншого походження. Проте в даний час недостатньо даних для визначення, чи поширюється цей ризик на вазовагальний непритомність у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Ортостатична гіпотонія Перед початком терапії лікар повинен провести ретельне медичне обстеження, включаючи з'ясування анамнезу ортостатичних подій, а також ортостатичну пробу (вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень у положенні сидячи та стоячи). У разі підтверджених або передбачуваних ортостатичних реакцій в анамнезі слід уникати терапії дапоксетин. У клінічних дослідженнях описано випадки ортостатичної гіпотонії. Лікар повинен заздалегідь проінформувати пацієнта про те, що при появі можливих продромальних симптомів, наприклад, запаморочення відразу після вставання, слід негайно лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів. Крім того, необхідно поінформувати пацієнта про необхідність уникати різкого вставання після тривалого лежання або сидіння. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Слід бути обережними при застосуванні дапоксетину одночасно з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії (еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, ділтіазем), а дозу препарату слід зменшувати до 3 мг. Сильні інгібітори CYP2D6 Рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують сильні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6, оскільки при цьому може підвищуватися рівень системного впливу препарату з відповідним збільшенням частоти та тяжкості дозозалежних небажаних. Самогубство/суїцидальні думки У короткострокових дослідженнях антидепресанти, включаючи СІОЗС, порівняно з плацебо сильніше підвищували ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальність у дітей та підлітків із великим депресивним розладом та іншими психічними розладами. Під час проведення короткострокових досліджень підвищення ризику суїцидальності прийому антидепресантів проти плацебо в дорослих старше 24 років виявлено був. У клінічних дослідженнях дапоксетину для лікування передчасної еякуляції чітких даних про появу суїцидальних думок на фоні лікування, оцінених за Колумбійським алгоритмом класифікації для оцінки суїциду (C-CASA), шкалою оцінки депресії Монтгомері-Асберга, або опитувальнику депресії Бека, не було виявлено. Манія Дапоксетин не можна приймати пацієнтам, які мають в анамнезі манію/гіпоманію або біполярний розлад, при появі симптомів цих захворювань прийом препарату слід припинити. Судоми Через здатність СІЗЗЗ знижувати судомний поріг слід уникати призначення дапоксетину пацієнтам з нестабільною епілепсією, при появі судом препарат слід відмінити. За пацієнтами з контрольованою епілепсією потрібне ретельне спостереження. Прийом у дітей та підлітків молодше 18 років Застосування дапоксетину у пацієнтів молодше 18 років та старше 65 років протипоказане, оскільки відсутні клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину у цих популяцій пацієнтів. Супутня депресія та/або психічні розлади За наявності у пацієнта ознак та симптомів депресії до початку застосування дапоксетину необхідно провести обстеження для унеможливлення наявності недіагностованого депресивного розладу. Дапоксетин не можна приймати одночасно з антидепресантами, включаючи СІОЗС та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину. Не рекомендується припиняти лікування депресії чи тривожності до початку лікування дапоксетином. Дапоксетин не призначений для лікування психічних розладів (наприклад, шизофренії або депресії), його не слід приймати чоловікам із цими захворюваннями, оскільки при цьому не можна виключити посилення симптомів депресії. Слід негайно повідомляти лікаря про будь-які думки, що викликають занепокоєння, або відчуття, і при появі ознак і симптомів депресії в ході лікування дапоксетин слід скасувати. Кровотеча При застосуванні СІЗЗС описані випадки кровотечі. Рекомендується виявляти обережність при прийомі дапоксетину одночасно з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими нейролептиками, фенотіазинами, ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антикоагулянтами у пацієнтів, наприклад, в анамнезі. Порушення функції нирок Дапоксетин не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня або середнього ступеня тяжкості слід виявляти обережність. Синдром "скасування" Є дані про те, що різка відміна СІЗЗЗ, які тривало застосовувалися для лікування хронічних депресивних розладів, призводить до наступних симптомів: зниження настрою, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність біль голови, сонливість, емоційна нестабільність, безсоння, гіпоманія. У клінічному дослідженні, проведеному для оцінки ефекту "скасування" дапоксетину після 60 днів прийому в дозі 60 мг щодня у пацієнтів з передчасною еякуляцією, не було виявлено ознак синдрому "скасування". Після переведення пацієнтів на плацебо після щоденного прийому дапоксетину виявлялися лише незначні симптоми "скасування" у вигляді слабкого або помірно вираженого безсоння та запаморочення. Інші види сексуальної дисфункції До початку лікування пацієнти з іншими видами сексуальних розладів, включаючи еректильну дисфункцію, повинні бути ретельно обстежені лікарем. Дапоксетин не слід застосовувати пацієнтам з еректильною дисфункцією, які отримують інгібітори ФДЕ5. Лікарські засоби з вазодилатуючими властивостями Дапоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські препарати з вазодилатуючими властивостями (такі як альфа-адреноблокатори та нітрати) у зв'язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності. Порушення з боку органу зору На фоні застосування дапоксетину відзначалися такі небажані реакції з боку органу зору, як мідріаз та біль в очах. Дапоксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком розвитку глаукоми. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дапоксетин має незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. При прийомі дапоксетину описані випадки запаморочення, порушення уваги, непритомність, нечіткість зору, сонливість. Слід попередити пацієнта про необхідність уникати ситуацій, за яких можливе отримання травми, включаючи керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Одночасне вживання алкоголю та дапоксетину може посилювати пов'язані з алкоголем нейрокогнітивні ефекти і може також підвищувати ризик розвитку нейрокардіогенних небажаних реакцій, таких як непритомність, що, у свою чергу, збільшує травмонебезпеку. Таким чином, пацієнтам слід рекомендувати уникати одночасного вживання алкоголю при застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таб. міститься: Активні речовини: дапсон – 50 мг Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат (рослинний). 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні. 25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком для розлому на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротилепрозний засіб групи сульфонів. Чинить бактеріостатичну дію. Активний щодо широкого спектру мікроорганізмів, особливо ефективний проти Mycobacterium leprae (мінімальна ефективна концентрація знаходиться в межах нанограмів, тому лікувального ефекту при лепрі вдається досягти при дозі 25 мг на день), Plasmodium, Pneumocystis carinii. Механізм дії імовірно має, принаймні, 2 точки застосування: з одного боку, утворюється аналог дигідроптерінової кислоти (дапсон всмоктується замість п-амінобензойної кислоти), а з іншого боку відбувається пригнічення ферменту дигідроптероатсинтетази. В результаті цих процесів можуть виникати порушення функцій інших систем, наприклад, дигідрофолатредуктази,функція якої полягає в перетворенні дигідрофолієвої кислоти, що не використовується мікроорганізмами, в тетрагідрофолієву кислоту. Імовірно, крім антибактеріального ефекту, дія дапсону визначається іншими факторами. Зокрема, дапсон здатний пригнічувати продукцію цитотоксичних радикалів в ланцюзі мієлопероксидаза - перокис водню - з'єднання, що містять галоген. Були описані також інші ефекти дапсону: інгібування реакції Артуса, системи комплементу при його активації альтернативним шляхом, інгібування деяких лізосомальних ферментних систем, реакції еритроцитів на фітогемаглютинін і, нарешті, пригнічення зв'язування лейкотрієну В4 з його специфічними рецепторами. Вплив на імунну систему, очевидно, також є важливою властивістю дапсону, поряд з його аналгетичним та протизапальною дією,виявленим у експерименті.ФармакокінетикаДапсон практично повністю всмоктується (70-80%) після перорального прийому. Cmax препарату в плазмі досягається через 2-6 год. При дозі 100 мг на день концентрація дапсону в плазмі крові досягає 1.7 мг/л при одноразовому прийомі, 3.3 мг/л у стані рівноваги та падає до 0.7 мг/л через 24 ч. 70 -90% дапсону пов'язують із білками плазми. Він добре проникає у різні тканини та органи, і отримані значення приблизно відповідають концентраціям у плазмі. Дапсон також може проникати у внутрішньоклітинний простір фагоцитів. T1/2 дапсону відносно довгий, в середньому близько 30 год. Близько 90% від введеної пероральної дози 100 мг повністю виводиться приблизно через 9 днів, але при тривалому лікуванні дапсоном активний інгредієнт виявляється в організмі протягом 35 днів після введення останньої дози. Проте відносної кумуляції в організмі не відбувається. Дапсон піддається ацетилюванню у печінці. Іншим важливим шляхом метаболізму дапсону є його гідроксилювання. Передбачається, що моногідроксиламін дапсону відповідає за побічні ефекти дапсону з боку крові. Для препарату характерна гепатоентеральна циркуляція. Дапсон виводиться приблизно на 90% нирками, значною мірою як метаболітів, і на 10% з калом.Показання до застосуванняДля лікування лепри – у комбінації з іншими препаратами, ефективними проти лепри. Герпетиформний дерматит (Дюрінга), бульозний пемфігоїд (у комбінації з кортикостероїдами та імуносупресорами або монотерапія при легкій течії). В окремих випадках – лікування васкулітів (у комплексній терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до дапсону або інших компонентів препарату, до сульфонамідів та сульфонів; тяжка анемія (зміст гемоглобіну менше 10г%). У надзвичайній ситуації (наприклад, при синдромі Дюрінг-Брокка) може виникнути необхідність проведення лікування дапсоном при строгому контролі, насамперед, формули червоної крові; тяжкі захворювання печінки; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування дапсону при вагітності слід співвіднести ймовірну користь для матері та можливий ризик для плода. У перші 4 місяці вагітності та в період лактації препарат слід призначати лише у разі нагальної потреби з дотриманням особливої обережності. Оскільки дапсон секретується у грудне молоко, жінкам, які приймають препарат, слід відмовитися від годування груддю. Протипоказаний у дитячому віці до 18 років.Побічна діяПорушення з боку кровоносної системи: гемолітична анемія, метгемоглобінемія, еозинофілія, агранулоцитоз. Реакції гіперчутливості: у вигляді так званого дапсонового синдрому: спостерігаються лихоманка, погане самопочуття, висипання на шкірі, жовтяниця, набухання лімфатичних вузлів, мононуклеоз, метгемоглобінемія та анемія, у тяжких випадках - мультиформна еритема або ексфоліативний дератит. З боку нервової системи: периферичні нейропатії, запаморочення, порушення зору, психоз, безсоння. Інші: на початку лікування можливі головні болі, біль у животі та нудота, блювання, панкреотит, лихоманка, фототоксичність, тахікардія, альбумінурія, гіпоальбумінурія без протеїнурії, нефротичний синдром, папілярний некроз, інфіртильність у чоловіків, системний червоний вовк зазвичай проходять при подальшому прийомі препарату. У дуже поодиноких випадках можливі агранулоцитоз, периферична моторна нейропатія та гіпоальбумінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиДапсон збільшує ефективність ізоніазиду, протионаміду та рифампіцину, що дозволяє знизити їх дози, особливо протионаміду. Рифампіцин збільшує плазмовий кліренс дапсону та знижує рівень дапсону в 7-10 разів. При одночасному використанні з пробенецидом відзначається зменшення екскреції дапсону та збільшення його концентрації у крові. Піриметамін може змінювати деякі фармакокінетичні параметри дапсону (Vd, Cmax препарату у плазмі та слині). Прийом циметидину та помірне вживання алкоголю не впливають на всмоктування дапсону. Триметаприм впливає рівень дапсону і навпаки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Найкраще приймати після їди, запиваючи великою кількістю води. Використовується, як правило, у комплексній терапії. Один день на тиждень препарат не приймають (наприклад, у неділю). Дози та тривалість застосування Режим дозування індивідуальний. Середня доза становить 50-100 мг дапсона, тобто. 1-2 таблетки на день, 6 днів на тиждень. Якщо не прописано інше, діють такі вказівки щодо дозування: Лепра: середня добова доза становить 50-100 мг (1-2 таблетки) на день. Прийом препарату тривалий протягом кількох років. Герпетиформний дерматит (Дюрінга): лікування слід розпочинати з 2 таблеток на день (100 мг дапсону) протягом 1 тижня. Потім дозу можна збільшити до 4 таблеток (200 мг дапсону) до досягнення ефекту. Однак у кожному конкретному випадку необхідно прагнути найменшої дози - 50 мг. В окремих випадках протягом короткого періоду часу можна приймати 300 мг дапсону (6 таблеток) на день, хоча необхідно прагнути підтримуючої дози по 50 мг дапсону на день, чого можна досягти шляхом комбінації препарату з кортикостероїдами. Якщо клінічна картина захворювання супроводжується симптомами з боку шлунково-кишкового тракту, призначення аглютенової дієти може сприяти зниженню дози препарату.Тривалість лікування при дерматиті Дюрінга – тривала, протягом багатьох років. Тривалість перерви між курсами зростає при застосуванні кортикостероїдів. Можливість та тривалість перерв визначаються залежно від конкретного випадку. Бульозний пемфігоїд – 100-150 мг на добу. Васкуліт – 50-150 мг на добу.ПередозуванняСимптоми інтоксикації: диспное, нудота та блювання, головний біль, ціаноз, тахікардія, метгемоглобінемія, гемоліз, гематурія, ниркова недостатність, неврологічні та психіатричні порушення, втрата зору та кома. Точних даних про смертельні дози немає. В одному випадку прийом 1.4 г призвело до смерті, а в іншому пацієнт вижив після прийому 15 г дапсону. Терапія при передозуванні. Потрібно зробити промивання шлунка (проводити завжди). Після чого слід прийняти активоване вугілля та можливо проносне протягом декількох днів (40 мл 20-40% розчину сорбітолу). Для посилення виведення сульфону та профілактики ниркової недостатності проводять інфузійну терапію (введення достатньої кількості рідини з діуретиками та натрію гідрокарбонатом для підлужування сечі). Лікування метгемоглобінемії проводять введенням метиленового синього 1% 0.2 мл/кг внутрішньовенно та/або вітаміну С (2 г/д). У разі сильного передозування показаний ранній гемодіаліз, вливання еритроцитарної маси або переливання крові. Киснева терапія або штучне дихання при контролі рО2. Симптоматична терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлія насіння розторопші. Біологічно активні компоненти, %, не менше: ПНЖК – 50, вітамін Е – 40 мг/100 г.ХарактеристикаУ жирнокислотному складі олії розторопші лідируючу позицію займає лінолева (Омега-6) поліненасичена кислота (63-64%). Вміст не менш корисної для організму людини олеїнової кислоти (Омега-9) в олії розторопші становить від 20 до 22%. Присутні також у цьому цінному рослинному продукті та інші ліпіди – пальмітинова (7-8%), стеаринова (3-5%), арахінова (1-2%) та бегенова (1-1,7%) жирні кислоти. Омега-6 і Омега-9 кислоти, що містяться в олії з насіння розторопші, коригують порушення ліпідного обміну і гормонального балансу, відіграють важливу роль у роботі серцево-судинної, ендокринної, травної та статевої систем, сприяють зміцненню імунітету та очищенню організму людини. а також значно покращують стан шкіри. Олія розторопші містить також значну кількість найсильніших природних антиоксидантів - вітамінів Е та А. Грає ключову роль у роботі серцево-судинної та репродуктивної систем, вітамін Е у комплексі з вітаміном А активно перешкоджають розвитку запальних процесів, дуже благотворно впливають на стан шкіри та органів зору, попереджають передчасне старіння, та забезпечують надійний захист організму людини від інфекційних та онкологічних захворювань.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 14 років по 1 чайній ложці (2,5 г) 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 30 днів. При необхідності прийом рекомендується повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
266,00 грн
218,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення - 1 фл: даунорубіцину гідрохлорид - 20 мг. Флакон 20мг. у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб із групи антрациклінових антибіотиків, що продукується Streptomyces coeruleorubidis. Цитотоксична дія обумовлена здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК та білків. Механізм дії заснований на інтеркаляції антрацикліну між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає її "розвертанню" для подальшої реплікації.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення швидко розподіляється в організмі, особливо в нирках, селезінці, печінці, серці. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту даунорубіцинолу. T1/2 у початковій фазі становить 45 хв; у кінцевій фазі – для даунорубіцину 18.5 год, для даунорубіцинолу 26.7 год, для інших метаболітів 55 год. Виводиться нирками та з жовчю.Показання до застосуванняГострий лейкоз, лімфогранулематоз, хоріонепітеліома матки, нейробластома, пухлина Юінга, пухлина Вільмса, неходжкінські лімфоми.Протипоказання до застосуванняЛейкопенія (число лейкоцитів нижче 4000/мкл), тромбоцитопенія (число тромбоцитів нижче 120 000/мкл), хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої вагітності. чутливість до даунорубіцину.Вагітність та лактаціяЧастота кардіотоксичних побічних ефектів у дітей зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 300 мг/м2. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину в дітей віком можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування, тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривало. Даунорубіцин протипоказаний при вагітності. У разі необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час терапії даунорубіцином. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну, ембріотоксичну дію даунорубіцину.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, стоматит. Серцево-судинна система: серцева недостатність, аритмії; рідко – міокардит, перикардит. З боку репродуктивної системи: аменорея, азооспермія. Інші: алопеція, алергічні реакції, біль голови. Місцеві реакції: біль у місці введення, некроз тканини (при порушенні техніки введення).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення токсичних ефектів. При застосуванні з циклофосфамідом або доксорубіцином збільшується ризик розвитку кардіотоксичності. При сумісному застосуванні з метотрексатом (або іншими препаратами з гепатотоксичною дією) збільшується ймовірність виникнення гепатотоксичності. Застосування даунорубіцину з урикозуричними препаратами збільшує ризик розвитку нефропатії.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування. Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або печінки, із захворюваннями серця (в т.ч. в анамнезі), подагрою або нефролітіазом (в т.ч. в анамнезі), а також у хворих, які отримували або одержують в даний час час комбіновану хіміотерапію іншими протипухлинними препаратами, що мають мієлотоксичну дію, або курс променевої терапії. Не рекомендують застосування даунорубіцину у пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. перехворіли або після контакту з хворими), з оперізуючим герпесом або іншими гострими інфекційними захворюваннями. Перед початком та під час лікування необхідні контроль картини периферичної крові, функціонального стану нирок, печінки, рентгенографія грудної клітки, ЕКГ, ехокардіографія, визначення величини ударного об'єму серця. Частота кардіотоксичних побічних ефектів зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 400 мг/м2 у дорослих та 300 мг/м2 у дітей. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування (особливо у дітей), тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривалий час. Не рекомендується проводити вакцинацію пацієнта або членів його сім'ї. Не рекомендують застосовувати даунорубіцин у пацієнтів, які раніше отримали повні кумулятивні дози доксорубіцину. Якщо отримана курсова доза доксорубіцину нижча за кумулятивну, то загальна доза даунорубіцину та доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м2. У перші кілька днів застосування даунорубіцину можливе забарвлення сечі у червоний колір.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону); кальципотріолу моногідрат - 0,052 мг (еквівалентно 0,05 мг кальципотріолу); допоміжні речовини: парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 30 мг; поліпропіленгліколю стеарат (містить близько 0,1% бутилгідрокситолуолу) - 50 мг; альфа-токоферол – 0,02 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування. В алюмінієвій тубі, лакованій зсередини, з ПЕ-кришкою, що нагвинчується, 15, 30 і 60 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь однорідна, від майже білого до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне, глюкокортикоїдне, протизапальне місцеве.ФармакокінетикаПри зовнішньому нанесенні препарату Дайвобет® всмоктування кальципотріолу та бетаметазону через неушкоджену шкіру становить менше 1%. При нанесенні препарату на псоріатичні бляшки та під оклюзійні пов'язки підвищується абсорбція бетаметазону. Оскільки в шкірі створюється депо препарату, його елімінація зі шкіри відбувається протягом декількох днів. Бетаметазон метаболізується в печінці та нирках з утворенням глюкуронідів та сульфоефірів, екскреція здійснюється через кишечник та нирки.ФармакодинамікаКальципотріол – синтетичний аналог активного метаболіту вітаміну D. Викликає гальмування проліферації кератиноцитів та прискорює їхню морфологічну диференціацію. Бетаметазон - глюкокортикоїд для зовнішнього застосування; має місцеву протизапальну, протисвербіжну, вазоконстрикторну та імуносупресивну дію.Показання до застосуванняХронічний вульгарний бляшковий псоріаз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; виражена ниркова та печінкова недостатність; вірусні (включаючи герпес або вітряну віспу), грибкові, бактеріальні та паразитарні інфекції шкіри, розацеа, рожеві вугри, вульгарні вугри, періоральний дерматит, шкірні прояви туберкульозу та сифілісу, атрофія шкіри, виразки шкіри, підвищена ламкість судин свербіння; псоріатична еритродермія, краплеподібний, ексфоліативний, пустульозний псоріаз; діти віком до 18 років (досвід застосування препарату Дайвобет® відсутній).Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Дайвобет® при вагітності та лактації не встановлена, тому препарат може застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь для матері перевершує ризик для плода чи дитини.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 і З боку шкірних покривів та придатків шкіри: часто – свербіж, висипання, відчуття печіння; нечасто – біль, роздратування, дерматит, еритема, загострення псоріазу, порушення пігментації дома аплікації мазі, фолікуліт, рідко – пустульозний псоріаз. Кальципотріол може викликати: локальне подразнення шкіри, свербіж, печіння, гострий біль, сухість шкіри, еритему, висип, дерматит, екзему та загострення псоріазу. З тривалим топічним застосуванням бетаметазону (дипропіонат) пов'язують розвиток атрофії шкіри, телеангіектазій, стрій, фолікуліту, гіпертрихозу, періорального дерматиту, алергічного контактного дерматиту, депігментації, колоїдної дегенерації шкіри, а також підвищення ризику розвитку дуже рідкісні випадки ангіоедеми та набряку обличчя. Системні реакції: пов'язані із застосуванням кальципотріолу (дуже рідкісні) - гіперкальціємія або гіперкальціурія; при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Іценка-Кушинга. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1 раз на добу. Максимальна денна доза – не більше 15 г, тижнева – не більше 100 г. Рекомендована тривалість курсу лікування – 4 тиж. Потім препарат Дайвобет можна застосовувати повторно під наглядом лікаря. Площа нанесення препарату має перевищувати 30% поверхні тіла.ПередозуванняСимптоми: підвищення вмісту кальцію у крові; пригнічення функції гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності. Лікування: відміна препарату та проведення симптоматичної терапії. У випадках хронічної токсичності кортикостероїдів слід скасовувати поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити препарат на шкіру обличчя, слизові оболонки та волосисту частину голови. Не рекомендується наносити препарат на періорбітальну ділянку у зв'язку з можливим розвитком катаракти та підвищенням ВГД. Після нанесення мазі слід ретельно вимити руки. Ризик розвитку гіперкальціємії за дотримання рекомендованого режиму дозування мінімальний. Однак при застосуванні препарату Дайвобет у дозах, що перевищують рекомендовану максимальну тижневу дозу (100 г), можливий розвиток гіперкальціємії, що швидко проходить при зниженні його дози або відміні. Препарат Дайвобет містить сильнодіючий кортикостероїд, тому не рекомендується проводити супутнє лікування іншими кортикостероїдами. Рекомендується уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри, що становлять понад 30% поверхні тіла, а також під оклюзійну пов'язку, наносити на складки шкіри, оскільки це підвищує ймовірність системного всмоктування кортикостероїдів та розвитку системних побічних реакцій. Побічні явища, такі як супресія гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності або загострення цукрового діабету, пов'язані з системним призначенням кортикостероїдів, можуть спостерігатися і при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів, внаслідок системної абсорбції. При ускладненні псоріазу вторинною інфекцією слід проводити антибактеріальну терапію, а при посиленні інфекції відмінити препарат. Під час лікування препаратом Дайвобет® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Кальципотріол для місцевого застосування може використовуватися з УФ-світлом лише якщо лікар та пацієнт вважають, що потенційна користь переважує потенційні ризики. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону); кальципотріолу моногідрат - 0,052 мг (еквівалентно 0,05 мг кальципотріолу); допоміжні речовини: парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 30 мг; поліпропіленгліколю стеарат (містить близько 0,1% бутилгідрокситолуолу) - 50 мг; альфа-токоферол – 0,02 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування. В алюмінієвій тубі, лакованій зсередини, з ПЕ-кришкою, що нагвинчується, 15, 30 і 60 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь однорідна, від майже білого до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне, глюкокортикоїдне, протизапальне місцеве.ФармакокінетикаПри зовнішньому нанесенні препарату Дайвобет® всмоктування кальципотріолу та бетаметазону через неушкоджену шкіру становить менше 1%. При нанесенні препарату на псоріатичні бляшки та під оклюзійні пов'язки підвищується абсорбція бетаметазону. Оскільки в шкірі створюється депо препарату, його елімінація зі шкіри відбувається протягом декількох днів. Бетаметазон метаболізується в печінці та нирках з утворенням глюкуронідів та сульфоефірів, екскреція здійснюється через кишечник та нирки.ФармакодинамікаКальципотріол – синтетичний аналог активного метаболіту вітаміну D. Викликає гальмування проліферації кератиноцитів та прискорює їхню морфологічну диференціацію. Бетаметазон - глюкокортикоїд для зовнішнього застосування; має місцеву протизапальну, протисвербіжну, вазоконстрикторну та імуносупресивну дію.Показання до застосуванняХронічний вульгарний бляшковий псоріаз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; виражена ниркова та печінкова недостатність; вірусні (включаючи герпес або вітряну віспу), грибкові, бактеріальні та паразитарні інфекції шкіри, розацеа, рожеві вугри, вульгарні вугри, періоральний дерматит, шкірні прояви туберкульозу та сифілісу, атрофія шкіри, виразки шкіри, підвищена ламкість судин свербіння; псоріатична еритродермія, краплеподібний, ексфоліативний, пустульозний псоріаз; діти віком до 18 років (досвід застосування препарату Дайвобет® відсутній).Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Дайвобет® при вагітності та лактації не встановлена, тому препарат може застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь для матері перевершує ризик для плода чи дитини.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 і З боку шкірних покривів та придатків шкіри: часто – свербіж, висипання, відчуття печіння; нечасто – біль, роздратування, дерматит, еритема, загострення псоріазу, порушення пігментації дома аплікації мазі, фолікуліт, рідко – пустульозний псоріаз. Кальципотріол може викликати: локальне подразнення шкіри, свербіж, печіння, гострий біль, сухість шкіри, еритему, висип, дерматит, екзему та загострення псоріазу. З тривалим топічним застосуванням бетаметазону (дипропіонат) пов'язують розвиток атрофії шкіри, телеангіектазій, стрій, фолікуліту, гіпертрихозу, періорального дерматиту, алергічного контактного дерматиту, депігментації, колоїдної дегенерації шкіри, а також підвищення ризику розвитку дуже рідкісні випадки ангіоедеми та набряку обличчя. Системні реакції: пов'язані із застосуванням кальципотріолу (дуже рідкісні) - гіперкальціємія або гіперкальціурія; при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Іценка-Кушинга. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1 раз на добу. Максимальна денна доза – не більше 15 г, тижнева – не більше 100 г. Рекомендована тривалість курсу лікування – 4 тиж. Потім препарат Дайвобет можна застосовувати повторно під наглядом лікаря. Площа нанесення препарату має перевищувати 30% поверхні тіла.ПередозуванняСимптоми: підвищення вмісту кальцію у крові; пригнічення функції гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності. Лікування: відміна препарату та проведення симптоматичної терапії. У випадках хронічної токсичності кортикостероїдів слід скасовувати поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити препарат на шкіру обличчя, слизові оболонки та волосисту частину голови. Не рекомендується наносити препарат на періорбітальну ділянку у зв'язку з можливим розвитком катаракти та підвищенням ВГД. Після нанесення мазі слід ретельно вимити руки. Ризик розвитку гіперкальціємії за дотримання рекомендованого режиму дозування мінімальний. Однак при застосуванні препарату Дайвобет у дозах, що перевищують рекомендовану максимальну тижневу дозу (100 г), можливий розвиток гіперкальціємії, що швидко проходить при зниженні його дози або відміні. Препарат Дайвобет містить сильнодіючий кортикостероїд, тому не рекомендується проводити супутнє лікування іншими кортикостероїдами. Рекомендується уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри, що становлять понад 30% поверхні тіла, а також під оклюзійну пов'язку, наносити на складки шкіри, оскільки це підвищує ймовірність системного всмоктування кортикостероїдів та розвитку системних побічних реакцій. Побічні явища, такі як супресія гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності або загострення цукрового діабету, пов'язані з системним призначенням кортикостероїдів, можуть спостерігатися і при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів, внаслідок системної абсорбції. При ускладненні псоріазу вторинною інфекцією слід проводити антибактеріальну терапію, а при посиленні інфекції відмінити препарат. Під час лікування препаратом Дайвобет® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Кальципотріол для місцевого застосування може використовуватися з УФ-світлом лише якщо лікар та пацієнт вважають, що потенційна користь переважує потенційні ризики. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активна речовина: кальципотріол – 50 мкг; допоміжні речовини: альфа-токоферол – 0,02 мг; макроголу стеарат – 50 мг; пропіленгліколь - 100 мг; динатрію едетату дигідрат - 0,065 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 0,26 мг; парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 50 мг; вода - 26 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування 0,005%. У тубі алюмінієвої, лакованої зсередини, із захисною мембраною і ПЕ-кришкою, що нагвинчується, що має на зовнішній стороні шип для першого розкриття захисної мембрани, 30 або 100 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь напівпрозора, від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне.ФармакокінетикаТрансдермальна абсорбція кальципотріолу – від 1 до 5% від дози. Кальципотріол зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. T1/2 – дуже короткий.ФармакодинамікаКальципотріол є аналогом активного метаболіту вітаміну D3. Стимулює морфологічну диференціацію та пригнічує проліферацію кератиноцитів, що є основою його лікувального ефекту при псоріазі. Кальципотріол є інгібітором активації Т-лімфоцитів, спричиненої ІЛ-1. Вплив кальципотріолу на кальцієвий обмін у 100 разів слабший, ніж при застосуванні кальцитріолу.Показання до застосуванняПсоріаз вульгарний (в т.ч. у комбінації з ацитретином, циклоспорином чи кортикостероїдами для мазі для зовнішнього застосування).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до кальципотріолу та будь-якого допоміжного компонента препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; дитячий вік до 6 років (для мазі для зовнішнього застосування) або 18 років (для крему для зовнішнього застосування). З обережністю: гіперкальціємія; гіперкальціурія; гіпервітаміноз вітаміну D; нефролітіаз в анамнезі; пацієнти віком від 65 років; гостра ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату при вагітності та в період лактації не встановлена. Невідомо, чи виділяється кальципотріол у грудне молоко. Слід уникати застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100, З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкальціємія, гіперкальціурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — подразнення шкіри, висипання (луската, еритематозна, макулопапульозна, пустульозна, бульозна), відчуття печіння, сухість і лущення шкіри, свербіж, еритема, контактний дерматит; нечасто - загострення перебігу псоріазу, екзема; дуже рідко - оборотна гіперпігментація, оборотна депігментація, оборотний розвиток фотосенсибілізації, періорбітальний набряк або набряк особи.Взаємодія з лікарськими засобамиДайвонекс® не можна використовувати разом із препаратами для місцевого застосування, що містять саліцилову кислоту.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослі. Наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри двічі на добу. При необхідності частота застосування препарату може бути знижена до 1 разу на день. Комбіноване застосування мазі з ацитретином або циклоспорином 2 рази на добу є ефективним і добре переносимим. Комбіноване застосування мазі з кортикостероїдами здійснюється за схемою, наприклад, мазь - вранці, кортикостероїд - увечері. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 г, а максимальна тижнева доза не більше 100 г. Терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 1-2 тижні від початку лікування. Тривалість курсу лікування не більше 6-8 тижнів. Діти. Від 6 до 12 років – наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу. Максимальна доза за тиждень – не більше 50 г; старше 12 років – наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу, максимальна доза за тиждень – не більше 75 г.ПередозуванняСимптоми: підвищення концентрації кальцію в крові (зниження концентрації уваги, стомлюваність, запор, спрага, зниження м'язового тонусу). Лікування: відміна препарату (рівень кальцію у сироватці крові нормалізується після припинення застосування препарату).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити Дайвонекс на обличчя. Щоб уникнути контакту препарату зі шкірою обличчя руки, слід ретельно мити після кожного застосування препарату. Призначення мазі Дайвонекс® пацієнтам молодше 18 років можливе лише короткими курсами та на шкірну поверхню, що не перевищує 30% поверхні тіла. Не слід наносити великі поверхні уражень (більше 30% поверхні шкіри). Не рекомендується використовувати на великих шкірних поверхнях або при тяжкій хронічній формі псоріазу (внаслідок підвищення інтенсивності всмоктування та збільшення ризику виникнення гіперкальціємії). Якщо виникає необхідність застосування при зазначених формах псоріазу, то потрібний ретельний моніторинг концентрації кальцію в крові та сечі. Гіперкальціємія може розвинутись при перевищенні максимальної тижневої дози кальципотріолу. При відміні препарату концентрація кальцію у крові швидко нормалізується. Крем Дайвонекс містить цетостеариловий спирт, який може викликати висип (наприклад контактний дерматит). Під час лікування препаратом Дайвонекс® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Лікування можна поєднувати з селективною та ПУВА-фототерапією, а також з лікуванням УФ-світлом, якщо лікар вважає, що потенційна користь переважує потенційний ризик. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Кальципотріол не впливає на здатність керувати автомобілем, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: орнідазол – 0,5 г; допоміжні речовини: крохмаль; МКЦ; натрію лаурил сульфат; полівінілпіролідон K90; тальк очищений; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; крохмалю натрію гліколат (тип A); еудражит E-100; титану діоксид; поліетиленгліколь 6000; ізопропиловий спирт; ацетон; вода очищена. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, що мають ризик на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротипротозойне.ФармакокінетикаАбсорбція із ШКТ висока. Біодоступність – 90%. Час досягнення максимальної концентрації (Tmax) – 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – не менше 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. T1/2 – близько 13 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (60-70%) та з каловими масами (20-25%), близько 5% дози виводиться у незміненому вигляді.ФармакодинамікаОрнідазол активний щодо трихомонад, лямблій, дизентерійної амеби, деяких анаеробних мікроорганізмів (бактероїди, фузобактерії, деякі штами клостридій, анаеробні коки).Показання до застосуваннятрихомоніаз; амебіаз: амебна дизентерія та позакишковий амебіаз (в т.ч. амебний абсцес печінки); лямбліоз; профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями, при операціях на ободової кишці та в гінекології.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; вагітність (I триместр); період лактації; органічні захворювання ЦНС.Побічна діяГоловний біль, запаморочення, свідомість, тремор, ригідність, дискоординація рухів, судоми, сенсорна або змішана периферична нейропатія, нудота, блювання, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект антикоагулянтів кумаринового ряду, пролонгує міорелаксуючу дію векуронію броміду. Сумісний з алкоголем (не інгібує ацетальдегіддегідрогеназу).Спосіб застосування та дозиВсередину. При трихомоніазі: дорослим – по 0,5 г 2 рази на добу протягом 5 днів. Дітям – в одноразовій дозі, з розрахунку 25 мг/кг. При амебній дизентерії: дорослим та дітям з масою тіла понад 35 кг – 1,5 г 1 раз на добу, при масі тіла понад 60 кг – 2 г на добу. Дітям з масою тіла менше 35 кг – 40 мг/кг/добу. Курс - 3 дні. Для лікування інших форм амебіазу: дорослим та дітям старше 12 років - по 0,5 г внутрішньо, вранці та ввечері протягом 5-10 днів. Разові дози для дітей: у віці 7–12 років – 0,375 г; 1-6 років - 0,25 г; до 1 року - 0,125 г; кратність призначення - 2 рази на добу (вранці та ввечері); тривалість лікування – 5-10 днів. При лямбліозі: дорослим та дітям з масою тіла понад 35 кг усередину, по 1,5 г 1 раз на добу; дітям з масою тіла до 35 кг – по 40 мг/кг/добу. Тривалість лікування – 1-2 дні. Профілактика інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями, 0,5–1 г перед операцією, після операції – по 0,5 г 2 рази на добу протягом 3–5 днів.ПередозуванняСимптоми: епілептиформні судоми, депресія, периферичний неврит. Лікування: симптоматичне (діазепам при судомах).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри трихомоніазі слід проводити одночасне лікування обох партнерів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
359,00 грн
314,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипіну бесілат (у перерахунку на амлодипін) – 7 мг (5 мг) та 14 мг (10 мг); лізиноприлу дигідрат (у перерахунку на лізиноприл) - 10,89 мг (10 мг) та 21,78 мг (20 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний); повідон К-30 (полівінілпіролідон); повідон К-17 (полівінілпіролідон); крохмаль картопляний; кроскармелоза натрію; стеарат кальцію. Таблетки, 5 мг+10 мг та 10 мг+20 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 50, 56, 60, 84, 90, 100 або 112 таблеток у полімерні банки. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (АПФ інгібітор + БМКК).ФармакокінетикаЛізіноприл Всмоктування Після прийому препарату внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ), його абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Їда не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл Лізиноприл майже зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація препарату (Сmах) у плазмі крові 90 нг/мл досягається через 6-7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри низька. Метаболізм Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 126 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю (90%) абсорбується із ШКТ. Біодоступність амлодипіну становить 64-80%. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Розподіл Більшість амлодипіну, що у крові (95-98%), пов'язують із білками плазми крові. Стах у сироватці крові спостерігається через 6-12 годин. Рівноважні концентрації (Css) досягаються після 7-8 днів терапії. Середній обсяг розподілу становить 20 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Метаболізм Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження". Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Виведення Виведення складається з двох фаз Т1/2 кінцевої фази 30-50 годин. Близько 60% прийнятої дози виводиться нирками переважно як метаболітів, 10% - у постійному вигляді, а 20-25% - як метаболітів через кишечник з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,166 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 годин) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. У пацієнтів з печінковою недостатністю подовження Т1/2 передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (Т1/2 – до 60 годин). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється. Амлодипін + лізиноприл Взаємодія між діючими речовинами, що входять до складу препарату, є малоймовірною. AUC, час досягнення та величини Сmах та Т1/2 не зазнають змін порівняно з показниками кожної окремо взятої діючої речовини. Їда не впливає на всмоктування діючих речовин.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить діючі речовини: лізиноприл та амлодипін. Лізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів (ПГ). Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 годину після прийому внутрішньо. Максимальний антигіпертензивний ефект визначається через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не відмічено вираженого підвищення артеріального тиску. Незважаючи на первинний ефект, що проявляється у дії на РААС, ефективний і при артеріальній гіпертензії з низькою активністю реніну. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Амлодипін - похідне дигідропіридину, блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда, розширює периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії), запобігає спазму коронарних артерій (у т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко. Не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрації ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження АТ спостерігається через 6-10 годин, тривалість ефекту – 24 години. Амлодипін + лізиноприл - поєднання лізиноприлу з амлодипіном в одному лікарському препараті дозволяє запобігти розвитку можливих небажаних ефектів, спричинених однією з діючих речовин. Так, БМКК, безпосередньо розширюючи артеріоли, може призводити до затримки натрію та рідини в організмі, а отже, може активізувати РААС. Інгібітор АПФ блокує цей процес.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших інгібіторів АПФ; підвищена чутливість до амлодипіну та/або інших похідних дигідропіридину; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке); спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; гемодинамічно значущий стеноз аорти та/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, гіперкаліємія, первинний гіперальдостеронізм, порушення функції печінки, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (в т. ч. недостатність мозкового кровообігу), Ішемічна коронарна недостатність, синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гострий інфаркт міокарда (і протягом I місяця після перенесеного інфаркту міокарда), сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет,дієта з обмеженням вживання кухонної солі, гіповолемічні стани (в т.ч. в результаті діареї, блювоти), гемодіаліз із застосуванням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами. , одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності та подвійної блокади РААС); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Криз при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. Прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативний вплив лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. Період грудного вигодовування Лізиноприл проникає через плаценту та може виділятися з грудним молоком. Відсутні дані, що свідчать про виділення амлодипіну у грудне молоко. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину, екскретується з грудним молоком. Якщо застосування препарату необхідне в період грудного вигодовування, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів у пацієнтів, які отримували комбінований препарат, була не вищою, ніж у пацієнтів, які отримували одну з діючих речовин. Побічні ефекти відповідали отриманим раніше даними щодо амлодипіну та/або лізиноприлу. Побічні ефекти були легкими, транзиторними та рідко вимагали відміни лікування. Найпоширенішими побічними реакціями при прийомі комбінації препаратів були: головний біль (8%), кашель (5%), запаморочення (3%). Частота побічних ефектів наведена окремо для лізиноприлу та амлодипіну. Нижче наведені небажані явища, що спостерігалися під час клінічних досліджень, а також при застосуванні препарату у клінічній практиці. Частота побічних ефектів оцінювалася так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Побічні ефекти лізиноприлу Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфоаденопатія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – васкуліт, позитивний тест на антинуклеарні антитіла. Порушення метаболізму та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Психічні порушення: нечасто – зміна настрою, порушення сну; рідко – порушення психіки. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – системне запаморочення, парестезія, дисгевзія, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда, порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія, тахікардія, посилення перебігу ХСН, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – порушення мозкового кровообігу, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель; нечасто – риніт, рідко – задишка, дуже рідко – бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Шлунково-кишкові порушення: часто – діарея, блювання; нечасто - біль у животі, нудота, розлад травлення; рідко – сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, інтестіальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алергічні реакції/ ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж шкіри, фотосенсибілізація; рідко - псоріаз, уртикарний висип, алопеція; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, підвищене потовиділення, псевдолімфома шкіри*. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: рідко – артралгія, міалгія, артрит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – олігурія/анур'я. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія, підвищення активності “печінкових” ферментів; рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, еритропенія, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Побічні ефекти амлодипіну Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – підвищена чутливість. Порушення метаболізму та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, незвичайні сновидіння, зміна настрою, підвищена збудливість, депресія, тривожність; рідко – апатія, ажитація. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль; нечасто – синкопе, тремор, дисгевзія, гіпестезія, парестезія; рідко – мігрень; дуже рідко – периферична нейропатія, атаксія, амнезія, парозмія. Порушення органу зору: нечасто - розлад зору (диплопія, порушення акомодації), ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – прискорене серцебиття; рідко – посилення перебігу ХСН; дуже рідко – інфаркт міокарда, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія. Порушення з боку судин: часто – гіперемія шкіри; нечасто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – диспное, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель. Шлунково-кишкові порушення: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, запор або діарея, сухість у роті, анорексія, спрага; рідко – підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, пурпура, свербіж шкіри, ксеродермія; рідко – дерматит; дуже рідко - мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, уртикарний висип, підвищене потовиділення, "холодний піт", алопеція, зміна кольору шкіри. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія, судоми у м'язах, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – розлад сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні порушення та реакції у місці введення: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто – біль у грудях, біль, нездужання, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; дуже рідко – підвищення активності "печінкових ферментів". * Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія або сіп зміни з боку шкіри. Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції з метою забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо у Вас виникли якісь небажані реакції, зверніться до лікаря, працівника аптеки або виробника. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські комбінації Дантролен (для внутрішньовенного введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену. Екстраполюючи наявні дані, слід уникати одночасного застосування дантролену та верапамілу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (збільшує ризик гіперглікемії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні Інгібітори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів віком від 69 до 87 років з артеріальною гіпертензією відзначалося підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця неясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Кларитроміцин: інгібітор ізоферменту CYP3A4. У пацієнтів, які приймали одночасно кларитроміцин та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним контролем. Індуктори ізоферменту CYP3A4: даних про вплив індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Баклофен: посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, потрібен контроль АТ і, у разі потреби, корекція доз гіпотензивних препаратів. Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні З обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорним – підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушенні функції нирок. Тому дані комбінації слід застосовувати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в плазмі крові та функції нирок. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ та з нітратами, бета-адреноблокаторами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами. Бета-адреноблокатори при одночасному застосуванні з амлодипіном можуть спричинити загострення перебігу ХСН. Одночасне тривале застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу. Амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до 77% збільшення експозиції симвастатину. Рекомендується зменшити дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин). При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, засобами загальної анестезії, міорелаксантами, БМКК, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Противірусні засоби (ритонавір): збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран – посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується суттєвою зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, оскільки при генетичному поліморфізмі ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і, внаслідок цього, посилення антигіпертензивної дії. Етанол посилює дію лізиноприлу. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, не проводились. Різні дослідження амлодипіну та циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування даної комбінації може не призводити до будь-якого ефекту, або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні амлодипіну та циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль тасонерміну в крові та корекція дози за необхідності. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2(ЦОГ-2)) ацетилсаліциловою кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіб. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в плазмі крові та можуть погіршувати функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати вміст літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу в ШКТ. З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) - підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з гепарином можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інші лікарські взаємодії Амлодипін Амлодипін може безпечно застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна застосовувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну не було виявлено при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі і з індометацином. млодипін може безпечно застосовуватися з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. При одночасному застосуванні із силденафілом необхідний контроль АТ (ризик розвитку артеріальної гіпотензії). Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не має істотного впливу на фармакокінетику етанолу. Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс. Не має істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час). При одночасному застосуванні амлодипіну з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється. Амлодипін не впливає in vitro на ступінь зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину. Алюміній/магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та глюкокортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Аміфостин: можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Лізіноприл При сумісному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію аурогіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. З естрамустином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину у клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом - збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиПрепарат Де-Криз® показаний тільки тим пацієнтам, у яких оптимальна підтримуюча доза амлодипіну та лізиноприлу титрована до 5 мг та 10 мг відповідно або до 10 мг та 20 мг відповідно. Всередину, незалежно від їди. Рекомендована доза – одна таблетка препарату Де-Кріз щодня. Максимальна добова доза – одна таблетка препарату Де-Кріз®. На початку терапії препаратом може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, яка частіше виникає у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, внаслідок попередньої терапії діуретиками. Прийом діуретиків може бути припинено за 2-3 дні на початок терапії препаратом. У випадках, коли відміна діуретиків неможлива, початкова доза становить 1/2 таблетки 5 мг + 10 мг 1 раз на добу, після прийому якої протягом декількох годин слід забезпечити спостереження за пацієнтом через можливість розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Пацієнти з нирковою недостатністю Для визначення оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з нирковою недостатністю дози необхідно титрувати та визначати в індивідуальному порядку, застосовуючи окремо лізиноприл та амлодипін. Під час лікування препаратом необхідно контролювати функцію нирок, вміст калію та натрію у сироватці крові. У разі погіршення функції нирок прийом препарату необхідно відмінити та замінити його на лізиноприл та амлодипін у адекватних дозах. Пацієнти з печінковою недостатністю Виведення амлодипіну може бути сповільнене у пацієнтів із порушенням функції печінки. Чітких рекомендацій щодо режиму дозування у таких випадках не встановлено, тому препарат Де-Криз® слід призначати з обережністю у пацієнтів із печінковою недостатністю. Літні пацієнти (старше 65 років) У клінічних дослідженнях не було виявлено пов'язаних із віком змін ефективності або профілю безпеки для амлодипіну та лізиноприлу. Для визначення оптимальної підтримуючої дози необхідно визначати режим дозування в індивідуальному порядку, застосовуючи амлодипін та лізиноприл у монотерапії.ПередозуванняЛізіноприл Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, симптоматична терапія, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК, сечовини сироватці крові, а також діурезу. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу. Амлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); з метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Виражене зниження АТ з розвитком клінічних симптомів може спостерігатися у пацієнтів зі зниженням ОЦК та/або вмісту натрію внаслідок прийому діуретиків, втрати рідини або з інших причин, наприклад, при підвищеному потовиділенні, тривалій блювоті та/або діареї. Необхідно, щоб відновлення втрати рідини та/або натрію було проведено до початку лікування препаратом. Необхідно моніторувати артеріальний тиск після прийому початкової дози. Подібні стани відносяться до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражене зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Аортальний та мітральний стеноз Як і всі судинорозширюючі препарати, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та стенозом мітрального клапана. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без виражених проявів реноваскулярних захворювань спостерігали підвищення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові, у більшості випадків мінімальне або транзиторне, більш виражене при одночасному прийомі інгібітору АПФ та діуретика. Це найбільш характерно для пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі. Для визначення оптимальної дози, що підтримує, необхідно режим дозування визначати в індивідуальному порядку, застосовуючи окремо лізиноприл і амлодипін, з одночасним моніторуванням функції нирок. Препарат показаний тільки тим пацієнтам, у яких оптимальна підтримуюча доза лізиноприлу та амлодипіну титрована до 5 мг та 10 мг, або 10 мг та 20 мг відповідно. У разі зниження функції нирок прийом препарату слід припинити та замінити його на монотерапію лізиноприлом та/або амлодипіном у адекватних дозах. Крім того, може знадобитися зниження дози або відміна діуретиків. Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані зареєстровані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл. У таких випадках прийом комбінації амлодипін + лізиноприл слід негайно припинити та вести за пацієнтом ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Набряк особи, губ та кінцівок зазвичай проходить самостійно, проте, для зменшення вираженості симптомів слід застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. При виявленні набряку язика, горлянки або гортані, які є причиною обструкції дихальних шляхів, необхідно терміново розпочати заходи невідкладної допомоги. До належних заходів відносяться: застосування 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно в дозі 0,3-0,5 мг або 0,1 мг внутрішньовенно повільно, з подальшим застосуванням кортикостероїдів (в/в) та антигістамінних препаратів під контролем життєво важливих функцій. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в окремих випадках спостерігали розвиток ангіоневротичного набряку кишечника. Такі пацієнти пред'являли скарги на біль у животі (з нудотою та блюванням або без них), у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку особи не спостерігали, і активність С1-естерази була в межах норми. Ангіоневротичний набряк кишечника діагностували за даними комп'ютерної томографії шлунково-кишкового тракту або після ультразвукового дослідження, або при хірургічному втручанні. Симптоми зникали після відміни інгібітору АПФ. При проведенні диференціальної діагностики болю в животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід враховувати ангіоневротичний набряк кишечника. Анафілактичні реакції у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі У пацієнтів, яким проводився гемодіаліз через поліакрилнітрилові мембрани (наприклад AN69®) та які одночасно отримували інгібітори АПФ, зареєстровані випадки анафілактичного шоку, тому необхідно уникати такої комбінації. Пацієнтам рекомендується застосовувати інший вид діалізної мембрани, або гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Анафілактичні реакції під час аферезу ЛПНЩ Рідко у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНГ декстрансульфатом, розвивалися життєзагрозливі анафілактичні реакції. Такі реакції запобігали шляхом відміни прийому інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Десенсибілізація від осиної та/або бджолиної отрути Іноді у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (наприклад, оси або бджоли) розвивалися анафілактичні реакції. Таких життєзагрозних ситуацій можна уникнути при відміні інгібітору АПФ перед проведенням процедури десенсибілізації. Вплив на печінку У поодиноких випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і переростав у фульмінантний некроз печінки, і в кількох випадках призвів до летального результату. Механізм цього синдрому незрозумілий. У пацієнтів, які отримують препарат, і у яких розвивається жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, слід відмінити препарат з подальшим наглядом за їх станом. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 амлодипін подовжений. На даний момент рекомендації щодо режиму дозування відсутні, тому цей лікарський препарат слід застосовувати з обережністю, попередньо оцінивши очікувану користь та потенційний ризик лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, зареєстровані нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія зустрічається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, при проведенні імуносупресивної терапії, під час лікування алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо за наявності попереднього порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, при яких у кількох випадках не було отримано відповіді на лікування антибіотиками. Під час лікування препаратом необхідний періодичний контроль лейкоцитів (аналіз крові за підрахунком лейкоцитарної формули) у таких пацієнтів, а також попередити їх про необхідність повідомляти про появу перших ознак інфекційного захворювання. Кашель Під час застосування інгібіторів АПФ часто реєстрували кашель. Як правило, кашель непродуктивний, постійний та припинявся після відміни препарату. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким проводиться широке оперативне втручання або під час загальної анестезії препаратами, що призводять до артеріальної гіпотензії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного викиду реніну. Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, ймовірно, в результаті наведеного вище механізму, можна провести корекцію збільшенням ОЦК. Літні пацієнти Пацієнтам похилого віку з порушенням функції нирок слід провести корекцію дози, застосовуючи окремо лізиноприл та амлодипін. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігали підвищення вмісту калію у плазмі. Групу ризику з розвитку гіперкаліємії складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, гострою серцевою недостатністю, дегідратацією, метаболічним ацидозом або при одночасному прийомі калійзберігаючих діуретиків, калій містять харчових добавок, калій містять замінників солі або будь-яких інших лікарських препаратів. (наприклад, гепарин). При необхідності одночасного прийому з переліченими вище препаратами необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам зі зниженою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та пацієнтам із вираженим порушенням функції печінки може знадобитися зменшення дози. Препарат не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові та може застосовуватися для лікування пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Під час лікування необхідний контроль маси тіла, спостереження у стоматолога та дотримання гігієни порожнини рота (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Гострий інфаркт міокарда Лікування при гострому інфаркті міокарда проводять на фоні стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота (як антиагрегантний засіб), бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Пацієнтам із цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Екстракорпоральне запліднення (ЕКО) У поодиноких випадках при проведенні ЕКЗ на фоні застосування БКК відзначалися оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, що призводило до їх функцій. При безуспішних спробах ЕКЗ та при виключенні інших причин безпліддя слід брати до уваги ймовірність впливу на сперматозоїди БКК за умови їх застосування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Так як під час лікування препаратом можливий розвиток запаморочення і вираженого зниження АТ, то необхідно утримуватися від керування транспортними засобами, роботі з механізмами, що рухаються, і заняттями потенційно небезпечними видами діяльності в період лікування, особливо на початку курсу лікування. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипіну бесілат (у перерахунку на амлодипін) – 7 мг (5 мг) та 14 мг (10 мг); лізиноприлу дигідрат (у перерахунку на лізиноприл) - 10,89 мг (10 мг) та 21,78 мг (20 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний); повідон К-30 (полівінілпіролідон); повідон К-17 (полівінілпіролідон); крохмаль картопляний; кроскармелоза натрію; стеарат кальцію. Таблетки, 5 мг+10 мг та 10 мг+20 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 50, 56, 60, 84, 90, 100 або 112 таблеток у полімерні банки. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (АПФ інгібітор + БМКК).ФармакокінетикаЛізіноприл Всмоктування Після прийому препарату внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ), його абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 29%. Їда не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл Лізиноприл майже зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація препарату (Сmах) у плазмі крові 90 нг/мл досягається через 6-7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри низька. Метаболізм Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 126 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю (90%) абсорбується із ШКТ. Біодоступність амлодипіну становить 64-80%. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Розподіл Більшість амлодипіну, що у крові (95-98%), пов'язують із білками плазми крові. Стах у сироватці крові спостерігається через 6-12 годин. Рівноважні концентрації (Css) досягаються після 7-8 днів терапії. Середній обсяг розподілу становить 20 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Метаболізм Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження". Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Виведення Виведення складається з двох фаз Т1/2 кінцевої фази 30-50 годин. Близько 60% прийнятої дози виводиться нирками переважно як метаболітів, 10% - у постійному вигляді, а 20-25% - як метаболітів через кишечник з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,166 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 годин) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. У пацієнтів з печінковою недостатністю подовження Т1/2 передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (Т1/2 – до 60 годин). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється. Амлодипін + лізиноприл Взаємодія між діючими речовинами, що входять до складу препарату, є малоймовірною. AUC, час досягнення та величини Сmах та Т1/2 не зазнають змін порівняно з показниками кожної окремо взятої діючої речовини. Їда не впливає на всмоктування діючих речовин.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить діючі речовини: лізиноприл та амлодипін. Лізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів (ПГ). Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 годину після прийому внутрішньо. Максимальний антигіпертензивний ефект визначається через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не відмічено вираженого підвищення артеріального тиску. Незважаючи на первинний ефект, що проявляється у дії на РААС, ефективний і при артеріальній гіпертензії з низькою активністю реніну. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Амлодипін - похідне дигідропіридину, блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда, розширює периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії), запобігає спазму коронарних артерій (у т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко. Не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрації ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження АТ спостерігається через 6-10 годин, тривалість ефекту – 24 години. Амлодипін + лізиноприл - поєднання лізиноприлу з амлодипіном в одному лікарському препараті дозволяє запобігти розвитку можливих небажаних ефектів, спричинених однією з діючих речовин. Так, БМКК, безпосередньо розширюючи артеріоли, може призводити до затримки натрію та рідини в організмі, а отже, може активізувати РААС. Інгібітор АПФ блокує цей процес.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших інгібіторів АПФ; підвищена чутливість до амлодипіну та/або інших похідних дигідропіридину; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке); спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; гемодинамічно значущий стеноз аорти та/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, гіперкаліємія, первинний гіперальдостеронізм, порушення функції печінки, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (в т. ч. недостатність мозкового кровообігу), Ішемічна коронарна недостатність, синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гострий інфаркт міокарда (і протягом I місяця після перенесеного інфаркту міокарда), сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет,дієта з обмеженням вживання кухонної солі, гіповолемічні стани (в т.ч. в результаті діареї, блювоти), гемодіаліз із застосуванням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами. , одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності та подвійної блокади РААС); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.літній вік, при одночасному застосуванні з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); аферез ліпопротеїнів низької густини з використанням декстрансульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Криз при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. Прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативний вплив лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. Період грудного вигодовування Лізиноприл проникає через плаценту та може виділятися з грудним молоком. Відсутні дані, що свідчать про виділення амлодипіну у грудне молоко. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину, екскретується з грудним молоком. Якщо застосування препарату необхідне в період грудного вигодовування, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів у пацієнтів, які отримували комбінований препарат, була не вищою, ніж у пацієнтів, які отримували одну з діючих речовин. Побічні ефекти відповідали отриманим раніше даними щодо амлодипіну та/або лізиноприлу. Побічні ефекти були легкими, транзиторними та рідко вимагали відміни лікування. Найпоширенішими побічними реакціями при прийомі комбінації препаратів були: головний біль (8%), кашель (5%), запаморочення (3%). Частота побічних ефектів наведена окремо для лізиноприлу та амлодипіну. Нижче наведені небажані явища, що спостерігалися під час клінічних досліджень, а також при застосуванні препарату у клінічній практиці. Частота побічних ефектів оцінювалася так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Побічні ефекти лізиноприлу Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфоаденопатія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – васкуліт, позитивний тест на антинуклеарні антитіла. Порушення метаболізму та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Психічні порушення: нечасто – зміна настрою, порушення сну; рідко – порушення психіки. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – системне запаморочення, парестезія, дисгевзія, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда, порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія, тахікардія, посилення перебігу ХСН, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – порушення мозкового кровообігу, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель; нечасто – риніт, рідко – задишка, дуже рідко – бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Шлунково-кишкові порушення: часто – діарея, блювання; нечасто - біль у животі, нудота, розлад травлення; рідко – сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, інтестіальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алергічні реакції/ ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж шкіри, фотосенсибілізація; рідко - псоріаз, уртикарний висип, алопеція; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, підвищене потовиділення, псевдолімфома шкіри*. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: рідко – артралгія, міалгія, артрит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – олігурія/анур'я. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія, підвищення активності “печінкових” ферментів; рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, еритропенія, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Побічні ефекти амлодипіну Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – підвищена чутливість. Порушення метаболізму та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, незвичайні сновидіння, зміна настрою, підвищена збудливість, депресія, тривожність; рідко – апатія, ажитація. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль; нечасто – синкопе, тремор, дисгевзія, гіпестезія, парестезія; рідко – мігрень; дуже рідко – периферична нейропатія, атаксія, амнезія, парозмія. Порушення органу зору: нечасто - розлад зору (диплопія, порушення акомодації), ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – прискорене серцебиття; рідко – посилення перебігу ХСН; дуже рідко – інфаркт міокарда, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія. Порушення з боку судин: часто – гіперемія шкіри; нечасто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – диспное, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель. Шлунково-кишкові порушення: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, запор або діарея, сухість у роті, анорексія, спрага; рідко – підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, пурпура, свербіж шкіри, ксеродермія; рідко – дерматит; дуже рідко - мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, уртикарний висип, підвищене потовиділення, "холодний піт", алопеція, зміна кольору шкіри. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія, судоми у м'язах, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – розлад сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні порушення та реакції у місці введення: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто – біль у грудях, біль, нездужання, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; дуже рідко – підвищення активності "печінкових ферментів". * Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія або сіп зміни з боку шкіри. Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції з метою забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо у Вас виникли якісь небажані реакції, зверніться до лікаря, працівника аптеки або виробника. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські комбінації Дантролен (для внутрішньовенного введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену. Екстраполюючи наявні дані, слід уникати одночасного застосування дантролену та верапамілу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (збільшує ризик гіперглікемії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні Інгібітори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів віком від 69 до 87 років з артеріальною гіпертензією відзначалося підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця неясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Кларитроміцин: інгібітор ізоферменту CYP3A4. У пацієнтів, які приймали одночасно кларитроміцин та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним контролем. Індуктори ізоферменту CYP3A4: даних про вплив індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Баклофен: посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, потрібен контроль АТ і, у разі потреби, корекція доз гіпотензивних препаратів. Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні З обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорним – підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушенні функції нирок. Тому дані комбінації слід застосовувати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в плазмі крові та функції нирок. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ та з нітратами, бета-адреноблокаторами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами. Бета-адреноблокатори при одночасному застосуванні з амлодипіном можуть спричинити загострення перебігу ХСН. Одночасне тривале застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу. Амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до 77% збільшення експозиції симвастатину. Рекомендується зменшити дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин). При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, засобами загальної анестезії, міорелаксантами, БМКК, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Противірусні засоби (ритонавір): збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран – посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується суттєвою зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, оскільки при генетичному поліморфізмі ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і, внаслідок цього, посилення антигіпертензивної дії. Етанол посилює дію лізиноприлу. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, не проводились. Різні дослідження амлодипіну та циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування даної комбінації може не призводити до будь-якого ефекту, або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні амлодипіну та циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль тасонерміну в крові та корекція дози за необхідності. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2(ЦОГ-2)) ацетилсаліциловою кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується антигіб. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в плазмі крові та можуть погіршувати функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати вміст літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу в ШКТ. З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) - підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з гепарином можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інші лікарські взаємодії Амлодипін Амлодипін може безпечно застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна застосовувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну не було виявлено при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі і з індометацином. млодипін може безпечно застосовуватися з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. При одночасному застосуванні із силденафілом необхідний контроль АТ (ризик розвитку артеріальної гіпотензії). Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не має істотного впливу на фармакокінетику етанолу. Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс. Не має істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час). При одночасному застосуванні амлодипіну з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється. Амлодипін не впливає in vitro на ступінь зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину. Алюміній/магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та глюкокортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Аміфостин: можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Лізіноприл При сумісному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію аурогіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. З естрамустином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину у клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом - збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиПрепарат Де-Криз® показаний тільки тим пацієнтам, у яких оптимальна підтримуюча доза амлодипіну та лізиноприлу титрована до 5 мг та 10 мг відповідно або до 10 мг та 20 мг відповідно. Всередину, незалежно від їди. Рекомендована доза – одна таблетка препарату Де-Кріз щодня. Максимальна добова доза – одна таблетка препарату Де-Кріз®. На початку терапії препаратом може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, яка частіше виникає у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, внаслідок попередньої терапії діуретиками. Прийом діуретиків може бути припинено за 2-3 дні на початок терапії препаратом. У випадках, коли відміна діуретиків неможлива, початкова доза становить 1/2 таблетки 5 мг + 10 мг 1 раз на добу, після прийому якої протягом декількох годин слід забезпечити спостереження за пацієнтом через можливість розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Пацієнти з нирковою недостатністю Для визначення оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з нирковою недостатністю дози необхідно титрувати та визначати в індивідуальному порядку, застосовуючи окремо лізиноприл та амлодипін. Під час лікування препаратом необхідно контролювати функцію нирок, вміст калію та натрію у сироватці крові. У разі погіршення функції нирок прийом препарату необхідно відмінити та замінити його на лізиноприл та амлодипін у адекватних дозах. Пацієнти з печінковою недостатністю Виведення амлодипіну може бути сповільнене у пацієнтів із порушенням функції печінки. Чітких рекомендацій щодо режиму дозування у таких випадках не встановлено, тому препарат Де-Криз® слід призначати з обережністю у пацієнтів із печінковою недостатністю. Літні пацієнти (старше 65 років) У клінічних дослідженнях не було виявлено пов'язаних із віком змін ефективності або профілю безпеки для амлодипіну та лізиноприлу. Для визначення оптимальної підтримуючої дози необхідно визначати режим дозування в індивідуальному порядку, застосовуючи амлодипін та лізиноприл у монотерапії.ПередозуванняЛізіноприл Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, симптоматична терапія, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК, сечовини сироватці крові, а також діурезу. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу. Амлодипін Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); з метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Виражене зниження АТ з розвитком клінічних симптомів може спостерігатися у пацієнтів зі зниженням ОЦК та/або вмісту натрію внаслідок прийому діуретиків, втрати рідини або з інших причин, наприклад, при підвищеному потовиділенні, тривалій блювоті та/або діареї. Необхідно, щоб відновлення втрати рідини та/або натрію було проведено до початку лікування препаратом. Необхідно моніторувати артеріальний тиск після прийому початкової дози. Подібні стани відносяться до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражене зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Аортальний та мітральний стеноз Як і всі судинорозширюючі препарати, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та стенозом мітрального клапана. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без виражених проявів реноваскулярних захворювань спостерігали підвищення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові, у більшості випадків мінімальне або транзиторне, більш виражене при одночасному прийомі інгібітору АПФ та діуретика. Це найбільш характерно для пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі. Для визначення оптимальної дози, що підтримує, необхідно режим дозування визначати в індивідуальному порядку, застосовуючи окремо лізиноприл і амлодипін, з одночасним моніторуванням функції нирок. Препарат показаний тільки тим пацієнтам, у яких оптимальна підтримуюча доза лізиноприлу та амлодипіну титрована до 5 мг та 10 мг, або 10 мг та 20 мг відповідно. У разі зниження функції нирок прийом препарату слід припинити та замінити його на монотерапію лізиноприлом та/або амлодипіном у адекватних дозах. Крім того, може знадобитися зниження дози або відміна діуретиків. Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані зареєстровані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл. У таких випадках прийом комбінації амлодипін + лізиноприл слід негайно припинити та вести за пацієнтом ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Набряк особи, губ та кінцівок зазвичай проходить самостійно, проте, для зменшення вираженості симптомів слід застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. При виявленні набряку язика, горлянки або гортані, які є причиною обструкції дихальних шляхів, необхідно терміново розпочати заходи невідкладної допомоги. До належних заходів відносяться: застосування 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно в дозі 0,3-0,5 мг або 0,1 мг внутрішньовенно повільно, з подальшим застосуванням кортикостероїдів (в/в) та антигістамінних препаратів під контролем життєво важливих функцій. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в окремих випадках спостерігали розвиток ангіоневротичного набряку кишечника. Такі пацієнти пред'являли скарги на біль у животі (з нудотою та блюванням або без них), у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку особи не спостерігали, і активність С1-естерази була в межах норми. Ангіоневротичний набряк кишечника діагностували за даними комп'ютерної томографії шлунково-кишкового тракту або після ультразвукового дослідження, або при хірургічному втручанні. Симптоми зникали після відміни інгібітору АПФ. При проведенні диференціальної діагностики болю в животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід враховувати ангіоневротичний набряк кишечника. Анафілактичні реакції у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі У пацієнтів, яким проводився гемодіаліз через поліакрилнітрилові мембрани (наприклад AN69®) та які одночасно отримували інгібітори АПФ, зареєстровані випадки анафілактичного шоку, тому необхідно уникати такої комбінації. Пацієнтам рекомендується застосовувати інший вид діалізної мембрани, або гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Анафілактичні реакції під час аферезу ЛПНЩ Рідко у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНГ декстрансульфатом, розвивалися життєзагрозливі анафілактичні реакції. Такі реакції запобігали шляхом відміни прийому інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Десенсибілізація від осиної та/або бджолиної отрути Іноді у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (наприклад, оси або бджоли) розвивалися анафілактичні реакції. Таких життєзагрозних ситуацій можна уникнути при відміні інгібітору АПФ перед проведенням процедури десенсибілізації. Вплив на печінку У поодиноких випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і переростав у фульмінантний некроз печінки, і в кількох випадках призвів до летального результату. Механізм цього синдрому незрозумілий. У пацієнтів, які отримують препарат, і у яких розвивається жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, слід відмінити препарат з подальшим наглядом за їх станом. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 амлодипін подовжений. На даний момент рекомендації щодо режиму дозування відсутні, тому цей лікарський препарат слід застосовувати з обережністю, попередньо оцінивши очікувану користь та потенційний ризик лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, зареєстровані нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія зустрічається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, при проведенні імуносупресивної терапії, під час лікування алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо за наявності попереднього порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, при яких у кількох випадках не було отримано відповіді на лікування антибіотиками. Під час лікування препаратом необхідний періодичний контроль лейкоцитів (аналіз крові за підрахунком лейкоцитарної формули) у таких пацієнтів, а також попередити їх про необхідність повідомляти про появу перших ознак інфекційного захворювання. Кашель Під час застосування інгібіторів АПФ часто реєстрували кашель. Як правило, кашель непродуктивний, постійний та припинявся після відміни препарату. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким проводиться широке оперативне втручання або під час загальної анестезії препаратами, що призводять до артеріальної гіпотензії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного викиду реніну. Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, ймовірно, в результаті наведеного вище механізму, можна провести корекцію збільшенням ОЦК. Літні пацієнти Пацієнтам похилого віку з порушенням функції нирок слід провести корекцію дози, застосовуючи окремо лізиноприл та амлодипін. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігали підвищення вмісту калію у плазмі. Групу ризику з розвитку гіперкаліємії складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, гострою серцевою недостатністю, дегідратацією, метаболічним ацидозом або при одночасному прийомі калійзберігаючих діуретиків, калій містять харчових добавок, калій містять замінників солі або будь-яких інших лікарських препаратів. (наприклад, гепарин). При необхідності одночасного прийому з переліченими вище препаратами необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам зі зниженою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та пацієнтам із вираженим порушенням функції печінки може знадобитися зменшення дози. Препарат не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові та може застосовуватися для лікування пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Під час лікування необхідний контроль маси тіла, спостереження у стоматолога та дотримання гігієни порожнини рота (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Гострий інфаркт міокарда Лікування при гострому інфаркті міокарда проводять на фоні стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота (як антиагрегантний засіб), бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Пацієнтам із цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Екстракорпоральне запліднення (ЕКО) У поодиноких випадках при проведенні ЕКЗ на фоні застосування БКК відзначалися оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, що призводило до їх функцій. При безуспішних спробах ЕКЗ та при виключенні інших причин безпліддя слід брати до уваги ймовірність впливу на сперматозоїди БКК за умови їх застосування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Так як під час лікування препаратом можливий розвиток запаморочення і вираженого зниження АТ, то необхідно утримуватися від керування транспортними засобами, роботі з механізмами, що рухаються, і заняттями потенційно небезпечними видами діяльності в період лікування, особливо на початку курсу лікування. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему