Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: еналаприлу малеат – 20,00 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, желатин, магнію карбонат, кремнію діоксид колоїдний, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат, барвник заліза оксид червоний, Е 172. Пігулки, 20 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки блідо-рожевого кольору, зі скошеними кромками та насічкою для поділу на одному боці, можливі вкраплення білого та темно-рожевого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі, розрахований за його вмістом у сечі, становить приблизно 60%. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлу в плазмі крові (TСmax) становить 1 год. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу в ШКТ. Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлату в сироватці крові становить 4 години після прийому внутрішньо еналаприлу у формі таблетки. У добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату в плазмі досягається до 4 дня прийому еналаприлу. Розподіл Зв'язування еналаприлату з білками плазми в діапазоні терапевтичних концентрацій не перевищує 60%. Метаболізм Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл малеат (приблизно 20%). Ефективний період напіввиведення (Т½) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) енаприлату в рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу збільшувався, і час настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувався у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості.Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв. Період грудного вигодовування Після одноразового прийому внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці становила 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) та визначалася у різні інтервали часу протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації в грудному молоці, максимальне споживання речовини дитиною, що знаходиться виключно на грудному вигодовуванні, становить приблизно 0,16% дози, що приймається матір'ю, розрахованої з урахуванням поправки на масу тіла. У жінки, яка приймала еналаприл внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальна концентрація еналаприлу в грудному молоці становила 2 мкг/л через 4 години після прийому, максимальна концентрація еналаприлату – 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Загальна концентрація еналаприлу у грудному молоці протягом 24 годин після прийому становила 1,44 мкг/л та еналаприлату – 0,63 мкг/л. У однієї жінки, яка прийняла еналаприл у дозі 5 мг одноразово, і у двох жінок, які прийняли еналаприл у дозі 10 мг одноразово, через 4 години після прийому концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за межу виявлення (менше 0,2 мкг/л). концентрація еналаприлу не визначалася.ФармакодинамікаЕналаприл є гіпотензивним засобом із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Еналаприлу малеат являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного L-аланіну та L-проліну. Еналаприл є проліками: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який безпосередньо інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну сироватки крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку на вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Клінічне значення цього ефекту не встановлено. Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску (АТ) як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску може знадобитися кілька тижнів терапії. Різке переривання терапії еналаприлом не викликає швидкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість впливу залежить від величини дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу внутрішньо спостерігалося посилення ниркового кровотоку; при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася, ознак затримки натрію або рідини не спостерігалися. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього після застосування еналаприлу спостерігалося зменшення рівня альбумінурії, виведення нирками імуноглобуліну G (IgG), а також зниження вмісту загального білка у сечі. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія еналаприлу. Еналаприл може зменшувати або запобігати розвитку гіпокаліємії, спричиненої застосуванням тіазидних діуретиків. У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками застосування еналаприлу (як усередину, так і ін'єкційно) призводило до зниження загального периферичного судинного опору та АТ. Серцевий викид збільшувався, тоді як ЧСС (зазвичай підвищена у пацієнтів із серцевою недостатністю) знижувалася. Тиск заклинювання в легеневих капілярах також знижувалося. Толерантність до фізичного навантаження та рівень тяжкості серцевої недостатності, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), покращувалися. Ці ефекти спостерігалися при тривалій терапії. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості серцевої недостатності застосування еналаприлу уповільнювало прогресування дилатації/розширення порожнин серця та серцевої недостатності, що підтверджувалося зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка. У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях у популяціях пацієнтів з серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або з цукровим діабетом, ускладненим ураженням органу-мішені, а також у популяції пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Ангіотензин II. Не було виявлено значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність, тоді як відзначалося підвищення ризику гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії при застосуванні комбінації препаратів у порівнянні з монотерапією. Дослідження,що проводилося з метою оцінки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок та/або серцево-судинними захворюваннями, було припинено достроково у зв'язку з підвищеним ризиком гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія. Серцева недостатність будь-якого ступеня важкості. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарат Берліприл® 20 також показаний для: підвищення виживання пацієнтів; - уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності. У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка препарат Берліприл® 20 показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка. Препарат Берліпріл® 20 показаний для: зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю симптоматична артеріальна гіпотензія; ангіоневротичний набряк в анамнезі; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; гіперкаліємія (у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками калій, що містять, харчової солі; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію в плазмі крові (наприклад, гепар тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); цукровий діабет; ниркова недостатність (КК печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу та прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; одночасне застосування з препаратами літію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою проникністю (напр. AN69®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ аферез) з використанням декстран сульфату; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; обтяжений алергологічний анамнез; після великих хірургічних втручань; при проведенні анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Берліпріл® 20 під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних, за винятком випадків, коли застосування інгібіторів АПФ є необхідним. При підтвердженні вагітності застосування Берліприлу 20 слід негайно припинити та призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення вроджених вад при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. При застосуванні препарату Берліприл 20 необхідно проінформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. У разі неможливості відміни препарату Берліприл® 20 у період вагітності необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл® 20 для виявлення можливого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії, контролю стану ниркової функції, а також кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження. Еналаприл може бути видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації словника для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частоти їх виникнення у порядку зменшення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,< 1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну анемію); Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи Частота не встановлена: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: гіпоглікемія. Порушення з боку психіки Часто депресія; Нечасто: сплутаність свідомості, безсоння, підвищена нервозність; Рідко: незвичайні сновидіння, порушення сну. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови; Нечасто: сонливість, парестезія, системне запаморочення. Порушення з боку органу зору Дуже часто: нечіткість зору. Порушення з боку серця Часто: біль у грудях, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія; Нечасто: відчуття серцебиття; інфаркт міокарда чи інсульт*. Порушення з боку судин Дуже часто: запаморочення; Часто: виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальні стани; Нечасто: ортостатична гіпотензія, можливо, вторинна стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику; Рідко: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи. органів грудної клітки та середостіння Дуже часто: кашель; Часто: задишка; Нечасто: ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; Рідко: риніт, легеневі інфільтрати, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота; Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку; Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (включаючи некроз), холестаз (включаючи жовтяницю). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: висипання на шкірі, реакція гіперчутливості / ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»); Нечасто: підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; Рідко: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігіус, еритродермія. Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритоцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; Рідко: олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: еректильна дисфункція; Рідко: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: астенія; Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: м'язові судоми, припливи крові до шкіри обличчя, шум у вухах, відчуття дискомфорту, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини у плазмі, гіпонатріємія; Рідко: підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. *Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо та у групах активного контролю. У пацієнтів, які одночасно одержують інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл та препарати золота у вигляді ін'єкцій (натрію ауротіомалат) відзначалися рідкісні випадки нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Взаємодія з лікарськими засобамиПри постійному одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у тому числі еналаприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів можливе підвищення вмісту калію в плазмі, що може призводити до порушення функції нирок. Як правило, дані зміни мають оборотний характер. У поодиноких випадках у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх або пацієнтів з зневодненням, у т. ч. внаслідок прийому діуретиків) може розвинутись гостра ниркова недостатність. У разі одночасного застосування необхідно здійснювати регулярний контроль функції нирок (як на початковому етапі, так і періодично під час лікування).Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Одночасне застосування калійвмісних харчових добавок, калійвмісних замінників харчової солі та/або застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), а також гепарину може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо внаслідок гіпокаліємії показано одночасне застосування еналаприлу та зазначених препаратів, слід бути обережним і регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів, що містять ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Попередня терапія високими дозами діуретиків (тіазидними або «петльовими») може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку застосування еналаприлу. Антигіпертензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення споживання рідини або кухонної солі, а також при застосуванні еналаприлу на початку лікування низькими дозами. Одночасне застосування препарату Берліприл® 20 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з препаратами літію може підвищувати вміст літію та посилювати ризик розвитку літієвої інтоксикації на фоні застосування інгібіторів АПФ. У разі необхідності застосування цієї комбінації потрібен регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Антигіпертензивна дія еналаприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з діуретиками, а також гіпотензивними препаратами інших груп, у тому числі бета-адреноблокаторами, метилдопою, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, нітрогліцерином та іншими нітратами, а також іншими вазодилататорами. Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів, антипсихотичних та наркотичних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до надмірного зниження АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). У поодиноких випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи еналаприл) та внутрішньовенному введенні препаратів золота (натрію ауротіомалат) були описані випадки розвитку нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію). Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, сітагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з естрамустином. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Еналаприл може безпечно застосовуватися одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб) та бета-адреноблокаторами. Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) може додатково сприяти зниженню концентрації глюкози в плазмі крові, призводячи до розвитку гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії найчастіше відзначається протягом перших тижнів одночасного застосування вищезгаданих препаратів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо ретельний – протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. ), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Берліприл®20 приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза інгібітору АПФ повинна бути підібрана індивідуально з урахуванням особливостей пацієнта та відповіді на терапію. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату, що містить 5 мг, 10 мг або 20 мг еналаприлу (можливе застосування препаратів Берліприл®5, Берліприл®10, Берліприл®20, відповідно). Есенційна гіпертензія Початкова доза становить 10-20 мг еналаприлу залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії (АГ) 1 раз на добу. При легкому ступені артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг еналаприлу 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Підтримуюча доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію слід розпочинати з низької початкової дози – 5 мг або менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Як правило, ефективною вважається доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні еналаприлу у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. «Одночасне лікування АГ діуретиками»). Одночасне лікування АГ діуретиками Після першого прийому еналаприлу може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні на початок лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, то початкову дозу еналаприлу слід зменшити (до 5 мг або менше) для оцінки первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта. Застосування при нирковій недостатності Слід збільшити інтервал між прийомами та/або зменшеною дозою препарату. Кліренс креатиніну 30 Кліренс креатиніну 10 Кліренс креатиніну КК ≤ 10 мл/хв: Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу* * Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ. Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю (СН) або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним лікарським контролем для оцінки первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Берліприл®10 може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай одночасно з діуретиками і, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (на початку застосування препарату Берліприл®10 при СН) або після її корекції, дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг еналаприлу, яка застосовується одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом .Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Максимальна добова доза становить 40 мг, розділена на два прийоми. Як до, так і після початку лікування препаратом Берліприл®10 слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок застосування препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (рідше) виникненням ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Берліприл®10. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Берліприл не означає, що артеріальна гіпотензія повторно виникне при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Берліприл®10 слід також контролювати вміст калію у плазмі.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату (одночасно з блокадою РААС) та ступор. Передозування інгібіторами АПФ може супроводжуватися розвитком таких симптомів: шок (гостра судинна недостатність), порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що відзначалися при призначенні терапевтичних доз, спостерігалась після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно. Лікування Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості симптомів передозування і ступеня їх тяжкості. Застосування препарату слід негайно припинити. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на елімінацію еналаприлу та еналаприлату та корекцію вираженого зниження АТ. При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію артеріального тиску. При необхідності слід розглянути можливість внутрішньовенного введення катехоламінів. У разі недавнього прийому препарату показані заходи для запобігання всмоктування: провокація блювання, промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом розчину натрію сульфату. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. При неефективності терапії брадикардії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора. У разі передозування показаний ретельний моніторинг функцій життєво важливих органів та систем, контроль вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають препарат Берліприл®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю за наявності ниркової недостатності або без неї. Найчастіше артеріальна гіпотензія розвивається у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності та пов'язаного з цим застосування високих доз «петлевих» діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок.У цих пацієнтів застосування препарату Берліприл® слід розпочинати під лікарським контролем, який також має бути ретельним при зміні дози препарату Берліприл® та/або діуретика. Аналогічним чином слід здійснювати спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти у горизонтальне положення та, у разі потреби, ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при застосуванні препарату Берліприл не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації АТ. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або зниженим АТ препарат Берліприл® може спричинити додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату очікувана і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає клінічно вираженою, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або препарату Берліприл. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозами клапанів лівого шлуночка та обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить, і утримуватися від їх застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції. Порушення функції нирок У випадках порушення функції нирок (КК У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відзначено підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в плазмі крові, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або припинення застосування діуретика. У цьому випадку необхідно виключити наявність стенозу ниркових артерій. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Навіть невелика зміна вмісту креатиніну в плазмі може бути ознакою зниження функції нирок. Застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї групи слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, з низьких доз, обережно титрувати дозу, а також контролювати функцію нирок. Трансплантація нирки Оскільки досвід застосування препарату Берліприл у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї категорії не рекомендується. Печінкова недостатність У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити застосування препарату, при цьому пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом лікаря. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у тому числі препарат Берліприл у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках лікування препаратом Берліприл слід негайно припинити, належне лікарське спостереження має здійснюватися до повного зникнення відповідних симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньою. У дуже рідкісних випадках ангіоневротичний набряк гортані або язика призводив до смерті. Набряк мови,голосових складок та/або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів (особливо у пацієнтів, які перенесли операції на дихальних шляхах), відповідна терапія, що включає підшкірне введення 0,1% розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів, повинна бути проведена у найкоротші терміни. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення при застосуванні інгібіторів АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Аіафілактоїдні реакції при проведенні десенбілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих Є повідомлення про рідкісний розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ при проведенні процедури десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (геміноптера). Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібітору АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) з декстраном сульфатом, спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Якщо застосовується LDL-аферез, інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на лікарські засоби з інших фармакотерапевтичних груп для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі з використанням мембран високою проникністю У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції. Тому у цієї категорії пацієнтів рекомендується або використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів з інших фармакотерапевтичних груп. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. За нормальної функції нирок та відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенозами, які перебувають на імуносупресивній терапії, приймають алопуринол або прокаїнамід або мають комбінацію зазначених ускладнених факторів, особливо за наявності порушень функції нирок. У деяких пацієнтів із цієї категорії розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. У разі застосування препарату Берліприл у таких пацієнтів рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові.а під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої інфекції. Кашель Повідомляється про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Розвиток сухого кашлю внаслідок терапії інгібіторами АПФ має враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічні втручання/Загальна анестезія У пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання та/або загальної анестезії із застосуванням препаратів, що знижують АТ, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо передбачається, що гіпотензія розвивається за цим механізмом, вона може бути скоригована збільшенням ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування Берліприлу 10. Цукровий діабет Пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішньо і/або інсулін одночасно з препаратом Берліприл®, необхідно проінструктувати на предмет ретельного контролю рівня глюкози в плазмі крові для виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з препаратом Берліприл® 10. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в плазмі. До факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться: ниркова недостатність та погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні захворювання та стани, у тому числі дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спір , тріамтерен або амілорид), калійвмісних харчових добавок або калійвмісних замінників харчової солі, або інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол)), застосування калійвмісних харчових добавок,калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних замінників харчової солі, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних порушень ритму серця. При необхідності одночасного застосування препарату Берліприл і перелічених вище лікарських засобів слід дотримуватися обережності. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Подвійна блокада РААС Є дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, еналаприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, через вищу поширеність низькоренінового статусу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в даній популяції. Застосування у пацієнтів похилого віку Клінічні дослідження ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів з АГ. Алкоголь У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АП. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції Препарат Берліприл® 10 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з тим, що при застосуванні препарату можливий розвиток підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: еналаприлу малеат – 5,00 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, желатин, магнію гідроксикарбонат, діоксид колоїдний кремнію, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат. Пігулки, 5 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 2, 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки майже білого кольору зі скошеними кромками та насічкою для поділу на одній стороні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлу в плазмі (Т Cmax ) становить 1 годину після прийому внутрішньо. Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлату становить 4 години після прийому внутрішньо. У добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату в плазмі досягається до 4 дня прийому еналаприлу. Розподіл У діапазоні терапевтичних концентрацій зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60%. Метаболізм Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, і незмінений еналаприл малеат (приблизно 20%). Період напіввиведення (Т 1/2 ) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості збільшувався, і час настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувався.Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв. Період грудного вигодовування Після одноразового прийому внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці становила 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) та визначалася у різні інтервали часу протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації в грудному молоці, максимальне споживання речовини дитиною, що знаходиться виключно на грудному вигодовуванні, залишає приблизно 0,16% дози, що приймається матір'ю, з урахуванням поправки на масу тіла. У жінки, яка приймала еналаприл внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальна концентрація еналаприлу в грудному молоці становила 2 мкг/л через 4 години після прийому, максимальна концентрація еналаприлату – 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Загальна концентрація еналаприлу у грудному молоці протягом 24 годин після прийому становила 1,44 мкг/л та еналаприлату – 0,63 мкг/л. У однієї жінки, яка прийняла еналаприл у дозі 5 мг одноразово, і у двох жінок, які прийняли еналаприл у дозі 10 мг одноразово, через 4 години після прийому концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за межу виявлення (менше 0,2 мкг/л). концентрація еналаприлу не визначалася.ФармакодинамікаЕналаприл є гіпотензивним засобом із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Еналаприлу малеат являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного L-аланіну та L-проліну. Еналаприл є проліками: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який безпосередньо інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку на вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Клінічне значення цього ефекту не встановлено. Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається придушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску (АТ). Еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні «стоячи», так і в положенні «лежачи» без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску може знадобитися кілька тижнів терапії. Різке переривання терапії еналаприлом не викликає швидкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія зазвичай розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість впливу залежить від величини дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу внутрішньо спостерігалося посилення ниркового кровотоку, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася. Ознак затримки натрію чи рідини немає. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього після застосування еналаприлу спостерігалося зменшення альбумінурії, виведення нирками імуноглобуліну G (IgG), а також зниження вмісту загального білка в сечі. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками у еналаприлу спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл зменшує або попереджає розвиток гіпокаліємії, спричиненої застосуванням тіазидних діуретиків. У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками застосування еналаприлу (як усередину, так і ін'єкційно) призводило до зниження загального периферичного судинного опору та АТ. Серцевий викид збільшувався, тоді як ЧСС (зазвичай підвищена у пацієнтів із серцевою недостатністю) знижувалася. Тиск заклинювання в легеневих капілярах також знижувалося. Толерантність до фізичного навантаження та рівень тяжкості серцевої недостатності, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), покращувалися. Ці ефекти спостерігалися при тривалій терапії. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості серцевої недостатності застосування еналаприлу уповільнювало прогресування дилатації/розширення порожнин серця та серцевої недостатності, що підтверджувалося зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка. У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях у популяціях пацієнтів з серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або з цукровим діабетом, ускладненим ураженням органу-мішені, а також у популяції пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Ангіотензин II. Не було виявлено значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність, тоді як відзначалося підвищення ризику гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії при застосуванні комбінації препаратів у порівнянні з монотерапією. Дослідження,що проводилося з метою оцінки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок та/або серцево-судинними захворюваннями, було припинено достроково у зв'язку з підвищеним ризиком гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія. Серцева недостатність будь-якого ступеня важкості. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарат Берліприл® 5 також показаний для: підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності. У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка препарат Берліприл® 5 показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка. Препарат Берліприл® 5 показаний для: зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій ло з приводу нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ або інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю симптоматична артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність (КК печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); цукровий діабет; гіперкаліємія; (при підвищеному ризику розвитку гіперкаліємії, у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками харчової солі, що містять калій; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію в плазмі , гепарин, котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); одночасне застосування з препаратами літію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою проникністю (напр., AN69®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) з використанням декстран сульфату; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; ангіоневротичний набряк в анамнезі; обтяжений алергологічний анамнез; після великих хірургічних втручань; при проведенні загальної анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Берліприлу® 5 під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних, за винятком випадків, коли застосування інгібіторів АПФ є необхідним. При підтвердженні вагітності застосування Берліприлу 5 слід негайно припинити та призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення вроджених вад при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода.Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. При застосуванні препарату Берліприл 5 необхідно проінформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. При неможливості відміни препарату Берліприл® 5 у період вагітності необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл® 5 для виявлення можливого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії, контролю стану ниркової функції, а також кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження. Еналаприл може бути видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації словника для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частоти їх виникнення у порядку зменшення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,< 1/10), нечасто (≥ 1/1000,< 1/100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну анемію); Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: гіпоглікемія. Порушення з боку психіки Часто депресія; Нечасто: сплутаність свідомості, безсоння, підвищена нервозність; Рідко: незвичайні сновидіння, порушення сну. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови; Нечасто: сонливість, парестезія, системне запаморочення. Порушення з боку органу зору Дуже часто: нечіткість зору. Порушення з боку серця Часто: біль у грудях, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія; Нечасто: відчуття серцебиття; інфаркт міокарда чи інсульт*. Порушення з боку судин Дуже часто: запаморочення; Часто: виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальні стани; Нечасто: ортостатична гіпотензія (можливо вторинна стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику); Рідко: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто: кашель; Часто: задишка; Нечасто: ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; Рідко: риніт, легеневі інфільтрати, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота; Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку; Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (включаючи некроз), холестаз (включаючи жовтяницю). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: висипання на шкірі, реакція гіперчутливості/ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»); Нечасто: підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; Рідко: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігіус, еритродермія. Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритоцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; Рідко: олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: еректильна дисфункція; Рідко: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: астенія; Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: м'язові судоми, припливи крові до шкіри обличчя, шум у вухах, відчуття дискомфорту, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини у плазмі, гіпонатріємія; Рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну у плазмі крові. *Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо та у групах активного контролю. У пацієнтів, які одночасно одержують інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл та препарати золота у вигляді ін'єкцій (натрію ауротіомалат) відзначалися рідкісні випадки нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Взаємодія з лікарськими засобамиПри постійному одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у тому числі еналаприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів можливе підвищення вмісту калію в плазмі, що може призводити до порушення функції нирок. Як правило, дані зміни мають оборотний характер. У поодиноких випадках у пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх або пацієнтів із зневодненням, у т. ч. внаслідок прийому діуретиків) може розвинутись гостра ниркова недостатність. У разі одночасного застосування необхідно здійснювати регулярний контроль функції нирок (як на початковому етапі, так і періодично під час лікування).Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Одночасне застосування калійвмісних харчових добавок, калійвмісних замінників харчової солі та/або застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), а також гепарину може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо внаслідок гіпокаліємії показано одночасне застосування еналаприлу та зазначених препаратів, слід бути обережним і регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Попередня терапія високими дозами діуретиків (тіазидними або «петльовими») може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку застосування еналаприлу. Антигіпертензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення споживання рідини або кухонної солі, а також за умови застосування еналаприлу на початку лікування низькими дозами. Одночасне застосування препарату Берліприл 5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з препаратами літію може підвищувати ймовірність розвитку літієвої інтоксикації та посилювати ризик, що вже існує, на фоні застосування інгібіторів АПФ. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Антигіпертензивна дія еналаприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з діуретиками, а також гіпотензивними препаратами інших груп, у тому числі бета-адреноблокаторами, метилдопою, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, нітрогліцерином та іншими нітратами, а також іншими вазодилататорами. Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів, антипсихотичних та наркотичних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до надмірного зниження АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). У поодиноких випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи еналаприл) та внутрішньовенному введенні препаратів золота (натрію ауротіомалат) були описані випадки розвитку нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, тимсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом: з інгібіторами дипептидилієнтидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, сітагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з естрамустином; Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Еналаприл може безпечно застосовуватися одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб) та бета-адреноблокаторами. Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) може додатково сприяти зниженню концентрації глюкози в плазмі крові, призводячи до розвитку гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії найчастіше відзначається протягом перших тижнів одночасного застосування вищезгаданих препаратів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо ретельний протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. ), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) і не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Берліприл® 5 приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза інгібітору АПФ повинна бути підібрана індивідуально з урахуванням особливостей пацієнта та відповіді на терапію. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату, що містить 5 мг, 10 мг або 20 мг еналаприлу (можливе застосування препаратів Берліприл®5, Берліприл®10, Берліприл®20, відповідно). Есенційна гіпертензія Початкова доза становить 10-20 мг еналаприлу залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії (АГ) 1 раз на добу. При легкому ступені артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг еналаприлу 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Підтримуюча доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію слід розпочинати з низької початкової дози – 5 мг або менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Як правило, ефективною вважається доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні еналаприлу у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. «Одночасне лікування АГ діуретиками»). Одночасне лікування АГ діуретиками Після першого прийому еналаприлу може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні на початок лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, то початкову дозу еналаприлу слід зменшити (до 5 мг або менше) для оцінки первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта. Застосування при нирковій недостатності Слід збільшити інтервал між прийомами та/або зменшеною дозою препарату. Кліренс креатиніну 30 Кліренс креатиніну 10 Кліренс креатиніну КК ≤ 10 мл/хв: Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу* * Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ. Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю (СН) або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним лікарським контролем для оцінки первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Берліприл®10 може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай одночасно з діуретиками і, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (на початку застосування препарату Берліприл®10 при СН) або після її корекції, дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг еналаприлу, яка застосовується одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом .Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Максимальна добова доза становить 40 мг, розділена на два прийоми. Як до, так і після початку лікування препаратом Берліприл®10 слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок застосування препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (рідше) виникненням ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Берліприл®10. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Берліприл не означає, що артеріальна гіпотензія повторно виникне при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Берліприл®10 слід також контролювати вміст калію у плазмі.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату (одночасно з блокадою РААС), та ступор. Передозування інгібіторами АПФ може супроводжуватися розвитком таких симптомів: шок (гостра судинна недостатність), порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, «відчуття» серце биття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що відзначалися при призначенні терапевтичних доз, спостерігалась після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно. Лікування: Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості симптомів передозування і ступеня їх тяжкості. Застосування препарату Берліприл 5 слід негайно припинити. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на елімінацію еналаприлу та еналаприлату та корекцію вираженого зниження АТ. При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію артеріального тиску. При необхідності слід розглянути можливість внутрішньовенного введення катехоламінів. У разі недавнього прийому препарату показані заходи для запобігання всмоктування: провокація блювання, промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом розчину натрію сульфату. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. При неефективності терапії брадикардії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора. У разі передозування показаний ретельний моніторинг функцій життєво важливих органів та систем, контроль вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають препарат Берліприл®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю за наявності ниркової недостатності або без неї. Найчастіше артеріальна гіпотензія розвивається у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності та пов'язаного з цим застосування високих доз «петлевих» діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок.У цих пацієнтів застосування препарату Берліприл® слід розпочинати під лікарським контролем, який також має бути ретельним при зміні дози препарату Берліприл® та/або діуретика. Аналогічним чином слід здійснювати спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти у горизонтальне положення та, у разі потреби, ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при застосуванні препарату Берліприл не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації АТ. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або зниженим АТ препарат Берліприл® може спричинити додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату очікувана і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає клінічно вираженою, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або препарату Берліприл. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозами клапанів лівого шлуночка та обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить, і утримуватися від їх застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції. Порушення функції нирок У випадках порушення функції нирок (КК У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відзначено підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в плазмі крові, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або припинення застосування діуретика. У цьому випадку необхідно виключити наявність стенозу ниркових артерій. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Навіть невелика зміна вмісту креатиніну в плазмі може бути ознакою зниження функції нирок. Застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї групи слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, з низьких доз, обережно титрувати дозу, а також контролювати функцію нирок. Трансплантація нирки Оскільки досвід застосування препарату Берліприл у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї категорії не рекомендується. Печінкова недостатність У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити застосування препарату, при цьому пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом лікаря. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у тому числі препарат Берліприл у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках лікування препаратом Берліприл слід негайно припинити, належне лікарське спостереження має здійснюватися до повного зникнення відповідних симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньою. У дуже рідкісних випадках ангіоневротичний набряк гортані або язика призводив до смерті. Набряк мови,голосових складок та/або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів (особливо у пацієнтів, які перенесли операції на дихальних шляхах), відповідна терапія, що включає підшкірне введення 0,1% розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів, повинна бути проведена у найкоротші терміни. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення при застосуванні інгібіторів АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Аіафілактоїдні реакції при проведенні десенбілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих Є повідомлення про рідкісний розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ при проведенні процедури десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (геміноптера). Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібітору АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) з декстраном сульфатом, спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Якщо застосовується LDL-аферез, інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на лікарські засоби з інших фармакотерапевтичних груп для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі з використанням мембран високою проникністю У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції. Тому у цієї категорії пацієнтів рекомендується або використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів з інших фармакотерапевтичних груп. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. За нормальної функції нирок та відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенозами, які перебувають на імуносупресивній терапії, приймають алопуринол або прокаїнамід або мають комбінацію зазначених ускладнених факторів, особливо за наявності порушень функції нирок. У деяких пацієнтів із цієї категорії розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. У разі застосування препарату Берліприл у таких пацієнтів рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові.а під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої інфекції. Кашель Повідомляється про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Розвиток сухого кашлю внаслідок терапії інгібіторами АПФ має враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічні втручання/Загальна анестезія У пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання та/або загальної анестезії із застосуванням препаратів, що знижують АТ, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо передбачається, що гіпотензія розвивається за цим механізмом, вона може бути скоригована збільшенням ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування Берліприлу 10. Цукровий діабет Пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішньо і/або інсулін одночасно з препаратом Берліприл®, необхідно проінструктувати на предмет ретельного контролю рівня глюкози в плазмі крові для виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з препаратом Берліприл® 10. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в плазмі. До факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться: ниркова недостатність та погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні захворювання та стани, у тому числі дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спір , тріамтерен або амілорид), калійвмісних харчових добавок або калійвмісних замінників харчової солі, або інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол)), застосування калійвмісних харчових добавок,калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних замінників харчової солі, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних порушень ритму серця. При необхідності одночасного застосування препарату Берліприл і перелічених вище лікарських засобів слід дотримуватися обережності. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Подвійна блокада РААС Є дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, еналаприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, через вищу поширеність низькоренінового статусу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в даній популяції. Застосування у пацієнтів похилого віку Клінічні дослідження ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів з АГ. Алкоголь У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АП. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції Препарат Берліприл® 10 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з тим, що при застосуванні препарату можливий розвиток підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Гідрохлортіазид - 25,0 мг; Еналаприлу малеат – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат, желатин, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий (Е 172). Пігулки, 25 мг + 10 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [ламінована плівка (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольга алюмінієва]. По 2, 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі пігулки світло-жовтого кольору з плоскими поверхнями, фасками, з одностороннім ризиком.ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Всмоктування та розподіл Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 год після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Порушення функції нирок У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 год, а у пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 год. Еналаприл Всмоктування Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, ступінь його всмоктування, що визначається за кількісним вмістом у сечі, становить приблизно 60%. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Час досягнення максимальної концентрації (TСmax) еналаприлу у плазмі крові 1 год після прийому внутрішньо. Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. TСmax еналаприлату становить 4 години після прийому внутрішньо. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлу в плазмі досягається до 4-го дня застосування еналаприлу. Розподіл У діапазоні терапевтично релевантних концентрацій зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60 %. Метаболізм Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються у сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози та незмінений еналаприл (приблизно 20%). Ефективний період напіввиведення (Т1/2) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу внутрішньо у дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний Т1/2 еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності подовжувався і час досягнення рівноважного стану затримувався. Еналаприлат може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Грудне годування Протягом 4-6 годин після прийому внутрішньо еналаприлу в дозі 20 мг жінками у післяпологовому періоді пік концентрації еналаприлу в молоці матері в середньому становив 1,7 мкг/л (діапазон піків від 0,54 до 5,9 мкг/л). Середнє значення піків концентрації еналаприлату становило 17 мкг/л (від 12 до 23 мкг/л); піки концентрацій спостерігалися у різний час протягом 24 годин після прийому. За даними пікової концентрації в грудному молоці, вважається, що немовля, яке харчується тільки молоком матері, отримує не більше 0,16% еналаприлу від дози, прийнятої матір'ю з розрахунку на кг маси тіла. У жінки, яка приймала 10 мг еналаприлу на добу протягом 11 місяців, пік концентрації, що становить 2 мкг/л, спостерігався приблизно через 4 години після прийому препарату, а пік концентрації еналаприлату, що становить 0,75 мкг/л – приблизно через 9 годин. прийому.При цьому загальний добовий вміст еналаприлу та еналаприлату в молоці матері становив 1,44 мкг/л та 0,63 мкг/л, відповідно. Через 4 години після прийому разової дози еналаприлу рівною 5 мг однією пацієнткою та разової дози еналаприлу, що дорівнює 10 мг двома пацієнтками, рівень вмісту еналаприлату в молоці знаходився нижче за межу виявлення (ФармакодинамікаПрепарат Берліприл ® плюс – це комбінований препарат, до складу якого входять еналаприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та гідрохлортіазид, тіазидний діуретик. Гідрохлоротіазид Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату.Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12год. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають. Еналаприл Еналаприлу малеат є сіль еналаприлу, похідного двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. АПФ (пептидил - дипептидаза А) каталізує перетворення ангіотензину I на пресорний пептид ангіотензин II. Еналаприл є проліками – в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку, що регулює вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Однак роль даного механізму у терапевтичному ефекті еналаприлу потребує уточнення. Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів зі зниженою активністю реніну плазми. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску (АТ) як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Скасування терапії еналаприлом не викликає різкого підйому АТ. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай спостерігається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від прийнятої дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24год. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігалося посилення ниркового кровотоку. При цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася. Ознак затримки натрію чи рідини прийому еналаприлу не спостерігалося. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього спостерігалося зменшення альбумінурії, протеїнурії та екскреції імуноглобуліну G (IgG) нирками після прийому еналаприлу. При одночасному застосуванні еналаприлу та тіазидних діуретиків спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл попереджає або зменшує гіпокаліємію, спричинену застосуванням тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид/Еналаприл У клінічних дослідженнях одночасне застосування еналаприлу та гідрохлортіазиду призводило до більш вираженого зниження артеріального тиску, ніж при їх роздільному застосуванні. Еналаприл може зменшувати або запобігати розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлортіазидом.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія або при недостатній ефективності монотерапії еналаприлом). Препарат Берліприл плюс також може застосовуватися замість одночасного застосування еналаприлу в дозі 10 мг та гідрохлортіазиду в дозі 25 мг у пацієнтів, які досягли стабільного ефекту при роздільному застосуванні цих препаратів у зазначених дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т. ч. пов'язаний із попереднім застосуванням інгібіторів АПФ); спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; порушення функції нирок тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 30 мл/хв); проведення діалізу; порушення функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату недостатній); анурія; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; кардіогенний шок; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв); пригнічення кістковомозкового кровотворення; системні захворювання сполучної тканини (у т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія); імуносупресивна терапія, одночасне застосування з алопуринолом та прокаїнамідом або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; цукровий діабет; гіперкаліємія (при підвищеному ризику розвитку гіперкаліємії, у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками харчових калій, що містять калій; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень крові наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з препаратами літію; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та/або блюванні); одночасне проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих; при хірургічних втручаннях, при проведенні анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр. AN69 ®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) з використанням декстран сульфату; хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; застосування у пацієнтів негроїдної раси; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Берліприл плюс під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів із підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. При підтвердженні вагітності застосування препарату Берліприл плюс слід негайно припинити і при необхідності призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Гідрохлоротіазид Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності обмежений, особливо у першому триместрі. Даних, одержаних у дослідженнях на тваринах, недостатньо. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На основі фармакологічного механізму дії гідрохлоротіазиду можна зробити висновок, що його застосування під час другого та третього триместрів може призвести до порушення фетопланцентарної перфузії та викликати розвиток таких небажаних ефектів у плода та новонародженого як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопії. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування гестозів або прееклампсії, оскільки це може призвести до зниження обсягу плазми та плацентарної гіпоперфузії. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих рідкісних випадків, коли неможливе застосування іншої терапії. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко у незначних кількостях. Застосування тіазидних діуретиків у високих дозах може спричинити зменшення лактації за рахунок збільшення діурезу. Еналаприл Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенних ефектів при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації лицьових кісток черепа, гіпоплазії легень. При застосуванні препарату Берліприл плюс необхідно інформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. У разі застосування препарату Берліприл плюс починаючи з другого триместру вагітності, необхідний контроль стану ниркової функції та кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл плюс для виявлення можливого зниження артеріального тиску. Еналаприл та еналаприлат екскретуються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена (існує ризик небажаного впливу на серцево-судинну систему та нирки немовляти). При необхідності застосування препарату Берліприл плюс у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Досліджень щодо впливу препарату Берліприл плюс на фертильність у людини не проводилося. Результати досліджень репродуктивної токсичності у щурів дають підстави вважати, що еналаприл не впливає на фертильність та функцію репродуктивної системи. У дослідженнях репродуктивної токсичності гідрохлортіазиду, проведених на мишах і щурах, випадків несприятливого на фертильність особин обох статей зафіксовано був.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берліприл плюс, еналаприлу та гідрохлортіазиду окремо наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,< 1/10) , нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива). Системно-органний клас: Інфекційні та паразитарні захворювання Небажана реакція: Сіалоаденіт Гідрохлортіазид+Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та порушення харчування Небажана реакція: Підвищення концентрації холестерину у плазмі крові Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперглікемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпокаліємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперурикемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпоглікемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Гіпомагніємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Глюкозурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Подагра Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Погіршення метаболічного статусу у пацієнтів із цукровим діабетом. Маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає. Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Частота невідома Еналаприл: - Небажана реакція: Метаболічний алкалоз Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпохлоремічний алкалоз Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперкальціємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Водно-електролітний дисбаланс (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію, гіпомагніємію, гіпохлоремію, гіперкальціємію) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Вертіго Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Запаморочення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Головний біль Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Сонливість Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Синкопальні стани Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Зміна смаку Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Парестезія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Парези (внаслідок гіпокаліємії) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку психіки Небажана реакція: Безсоння Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Незвичайні сновидіння Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Порушення сну Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Сплутана свідомість Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Депресія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Підвищена нервозність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Зниження лібіду Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Біль у грудях Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Тахікардія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Відчуття серцебиття Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні по відношенню до вираженого зниження артеріального тиску у пацієнтів, які належать до групи високого ризику Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: «Припливи» крові до обличчя Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Запаморочення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Артеріальна гіпотензія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Синкопальні стани Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Синдром Рейно Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Васкуліт (в окремих випадках, некротизуючий васкуліт) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Кашель Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Задишка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Гостра інтерстиційна пневмонія Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Ринорея Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Біль у горлі та захриплість голосу Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Бронхоспазм/бронхіальна астма Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Легкові інфільтрати Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легенів) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Раптовий набряк легенів із симптомами шоку Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Риніт Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Алергічний альвеоліт/Еозинофільна пневмонія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини (ксеростомія) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Нудота Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Втрата апетиту Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: - Небажана реакція: Біль у животі Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Діарея Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Зміна смаку Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Кишкова непрохідність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Панкреатит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Блювота Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Диспепсія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Запор Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Анорексія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Роздратування шлунка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Виразка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Метеоризм Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Стоматит/афтозні виразки Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Глосит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Інтестинальний ангіоневротичний набряк Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Печінкова недостатність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Некроз печінки (іноді зі смертю) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Жовтяниця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Гіперамілаземія Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Холецистит (зокрема у пацієнтів із жовчнокам'яною хворобою в анамнезі) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Частота невідома Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк (особи, кінцівок, губ, язика, голосового апарату та/або гортані) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Висипання на шкірі (екзантема) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Підвищене потовиділення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Свербіж шкіри Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Кропивниця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Алопеція Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Реакції фотосенсибілізації Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Частота невідома Небажана реакція: Мультиформна еритема Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Екфоліативний дерматит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: токсичний епідермальний некроліз Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Пурпура Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Шкірна форма системного червоного вовчаку та вовчаковоподібні реакції Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Пухирчатка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Еритродермія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Анафілактичні реакції Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Симптомокомплекс, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій. Гідрохлортіазид + Еналаприл: Частота невідома Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Частота невідома Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Судоми м'язів Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Артралгія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: Порушення функції нирок Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Ниркова недостатність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Протеїнурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Олігурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Зворотне збільшення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові (продукти азотистого обміну) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: - Небажана реакція: Інтестинальний нефрит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Гинекомастия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Нарушения со стороны органа зрения Нежелательная реакция: Нечеткое зрение Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Очень часто Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: Очень часто Нежелательная реакция: Нарушение зрения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Ксантопсия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Острый приступ закрытоугольной глаукомы Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Миопия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Уменьшение слезоотделения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Хориоидальный выпот Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения Нежелательная реакция: Шум в ушах Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Системно-органный класс: Общие расстройства нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Очень часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Очень часто Нежелательная реакция: Боль в груди Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Недомогание Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Лихорадка Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Судороги мышщ Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: «Приливы» крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Шум в ушах Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Чувство дискомфорта Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Системно-органный класс: Нарушения со стороны крови и лимфатической системы Нежелательная реакция: Анемия (включая апластическую и гемолитическую анемию) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Агранулоцитоз Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Панцитопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Снижение гемоглобина Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Снижение гематокрита Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Лейкопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Нейтропения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Тромбоцитопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Часто Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Апластическая анемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: - Нежелательная реакция: Гемолитическая анемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: - Нежелательная реакция: Лимфаденопатия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Аутоиммунные заболевания Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Подавление функции костного мозга Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Нарушения со стороны эндокринной системы Нежелательная реакция: Синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (SIADH) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Частота неизвестна Системно-органный класс: Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований Нежелательная реакция: Гиперкалиемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Гипонатриемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Повышение активности «печеночных» ферментов Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Повышение концентрации билирубина в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Новообразования доброкачественные, злокачествен-ные и неуточненные (включая кисты и полипы) Нежелательная реакция: Немеланомный рак кожи (базальноклеточная карцинома и плоскоклеточная карцинома) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Описание отдельных нежелательных реакций Немеланомный рак кожи: на основании имеющихся данных эпидемиологических исследований показано, что имеется зависимая от кумулятивной дозы связь между применением гидрохлоротиазида и немеланомным раком кожи (см. раздел «Особые указания»).Взаимодействие с лекарственными средствамиГидрохлоротиазид/Эналаприл При одновременном применении с другими гипотензивными средствами антигипертензивный эффект может усиливаться. В связи с этим требуется особая осторожность при одновременном применении с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами. Одновременное применение ингибиторов АПФ и препаратов лития обратимо повышает концентрацию лития в плазме крови и увеличивает риск развития литиевой интоксикации. Одновременное применение тиазидных диуретиков с ингибиторами АПФ может дополнительно увеличивать концентрацию лития и повышать риск развития литиевой интоксикации. Таким образом, одновременное применение препарата Берлиприл ® плюс с препаратами лития не рекомендуется. В случае если применение данной комбинации необходимо, показан регулярный контроль концентрации лития в плазме крови. Длительное применение нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) может приводить к снижению антигипертензивного эффекта ингибиторов АПФ, в том числе эналаприла; к снижению диуретического, натрийуретического и антигипертензивного эффектов диуретиков. Применение ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II одновременно с НПВП, включая селективные ингибиторы циклоокси-геназы-2 (ингибиторы ЦОГ-2), оказывает дополнительный эффект увеличения содержания ионов калия в плазме крови, что может приводить к нарушению функции почек. Как правило, данные изменения носят обратимый характер. В редких случаях у некоторых пациентов, особенно с возможным нарушением функции почек (например, у пожилых пациентов или пациентов с обезвоживанием, в т. ч. вследствие приема диуретиков), возможно развитие острой почечной недостаточности. В случае одновременного применения необходимо осуществлять регулярный контроль функции почек (как на начальном этапе терапии, так и периодически во время лечения). Пациенты должны получать достаточное количество жидкости. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада РААС при одновременном применении ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких побочных эффектов как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Одновременное применение ингибиторов АПФ с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м 2 площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем врача и с регулярным мониторингом функции почек, показателей АД и концентрации электролитов в плазме крови. Гидрохлоротиазид Сочетания лекарственных препаратов, требующие особого внимания Препараты, способные вызывать полиморфную желудочковую тахикардию типа «пируэт» Следует с особой осторожностью применять гидрохлоротиазид одновременно с такими препаратами, как: антиаритмические лекарственные препараты IA класса (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид, прокаинамид); антиаритмические лекарственные препараты III класса (дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол, дронедарон, амиодарон; другие (неантиаритмические) лекарственные средства, такие как: нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амисульпирид, сультоприд, сульприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол); пимозид, сертиндол; антидепрессанты: трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (циталопрам, эсциталопрам); антибактериальные средства: фторхинолоны (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макролиды (эритромицин при внутривенном введении, азитромицин, кларитромицин, рокситромицин, спирамицин), ко-тримоксазол; противогрибковые средства: азолы (вориконазол, итраконазол, кетоконазол, флуконазол); противомалярийные средства (хинин, хлорохин, мефлохин, галофантрин, лумефантрин); противопротозойные средства (пентамидин при парентеральном введении); антиангинальные средства (ранолазин, бепридил); противоопухолевые средства (вандетаниб, мышьяка триоксид, оксалиплатин, такролимус); противорвотные средства (домперидон, ондансетрон); средства, влияющие на моторику желудочно-кишечного тракта (цизаприд); антигистаминные средства (астемизол, терфенадин, мизоластин); прочие лекарственные средства (анагрелид, вазопрессин, дифеманила метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терлипрессин, теродилин, цилостазол); в связи с увеличением риска желудочковых аритмий, особенно полиморфной желудочковой аритмии типа «пируэт» (фактор риска – гипокалиемия). Следует определить содержание калия в плазме крови и, при необходимости, корректировать его до начала комбинированной терапии гидрохлоротиазидом с указанными выше препаратами. Необходим контроль клинического состояния пациента, содержания электролитов плазмы крови и показателей ЭКГ. У пациентов с гипокалиемией необходимо применять препараты, не вызывающие полиморфную желудочковую тахикардию типа «пируэт». Лекарственные средства, способные увеличивать продолжительность интервала QT Одновременное применение гидрохлоротиазида с лекарственными препаратами, способными увеличивать продолжительность интервала QT, должно основываться на тщательной оценке для каждого пациента соотношения ожидаемой пользы и потенциального риска (возможно увеличение риска развития полиморфной желудочковой тахикардии типа «пируэт»). При применении таких комбинаций необходимо регулярно регистрировать ЭКГ (для выявления удлинения интервала QT), а так же контролировать содержание калия в крови. Препараты, способные вызывать гипокалиемию: амфотерицин В (при внутривенном введении), глюко- и минералокортикостероиды (при системном применении), тетракозактид (АКТГ), глицирризиновая кислота (карбеноксолон, препараты, содержащие корень солодки), слабительные средства, стимулирующие моторику кишечника Увеличение риска развития гипокалиемии при одновременном применении с гидрохлоротиазидом (аддитивный эффект). Необходим регулярный контроль содержания калия в плазме крови, при необходимости – его коррекция. На фоне терапии гидрохлоротиазидом рекомендуется применять слабительные средства, не стимулирующие моторику кишечника. Сердечные гликозиды Гипокалиемия и гипомагниемия, обусловленные действием тиазидных диуретиков, усиливают токсичность сердечных гликозидов. При одновременном применении гидрохлоротиазида и сердечных гликозидов следует регулярно контролировать концентрацию калия в плазме крови, показатели ЭКГ, и, при необходимости, корректировать терапию. Сочетания лекарственных препаратов, требующие внимания Другие гипотензивные препараты Потенцирование антигипертензивного действия гидрохлоротиазида (аддитивный эффект). Может появиться необходимость в коррекции дозы одновременно назначенных гипотензивных препаратов. Рекомендуется прекратить прием гидрохлоротиазида за 2-3 дня до начала терапии ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) для предотвращения развития симптоматической артериальной гипотензии. Если это невозможно, то следует снизить начальную дозу ингибиторов АПФ. Этанол, барбитураты, антипсихотические средства (нейролептики), антидепрессанты, анксиолитики, наркотические анальгетики и средства для общей анестезии Возможно усиление антигипертензивного действия гидрохлоротиазида и потенцирование ортостатической гипотензии (аддитивный эффект). Недеполяризующие миорелаксанты (например, тубокурарин) Возможно усиление эффекта недеполяризующих миорелаксантов. Адреномиметики (прессорные амины) Гидрохлоротиазид может снижать эффект адреномиметиков, таких как эпинефрин (адреналин) и норэпинефрин (норадреналин). Гипогликемические средства для приема внутрь и инсулин Тиазидные диуретики влияют на толерантность к глюкозе (возможно развитие гипергликемии) и снижают эффективность гипогликемических средств (может потребоваться коррекция дозы гипогликемических средств). Следует с осторожностью совместно применять гидрохлоротиазид и метформин в связи с риском развития лактоацидоза на фоне нарушения функции почек, вызванного гидрохлоротиазидом. Бета-адреноблокаторы, диазоксид Одновременное применение тиазидных диуретиков (включая гидрохлоротиазид) с бета-адреноблокаторами или диазоксидом может увеличивать риск развития гипергликемии. Лекарственные препараты, применяющиеся для лечения подагры (пробеницид, сульфинпиразон, аллопуринол) Может потребоваться коррекция дозы урикозурических лекарственных средств, так как гидрохлоротиазид увеличивает концентрацию мочевой кислоты в сыворотке крови. Тиазидные диуретики могут увеличить частоту развития реакций гиперчувствительности к аллопуринолу. Амантадин Тиазидные диуретики (включая гидрохлоротиазид) могут снижать клиренс амантадина, приводить к повышению концентрации амантадина в плазме крови и увеличивать риск его нежелательных реакций. Антихолинергические препараты (холиноблокаторы) Антихолинергические препараты (например, атропин, бипериден) увеличивают биодоступность тиазидных диуретиков за счет снижения моторики желудочно-кишечного тракта и скорости опорожнения желудка. Цитотоксические (противоопухолевые) препараты Тиазидные диуретики уменьшают почечную экскрецию цитотоксических лекарственных средств (например, циклофосфамида и метотрексата) и потенцируют их миелосупрессивное действие. Метилдопа Описаны случаи гемолитической анемии при одновременном применении гидрохлоротиазида и метилдопы. Противоэпилептические препараты (карбамазепин, окскарбазепин, топирамат) Риск развития симптоматической гипонатриемии. При одновременном применении гидрохлоротиазида и карбамазепина необходимо наблюдение за состоянием пациента и контроль содержания натрия в сыворотке крови. При одновременном применении гидрохлоротиазида и топирамата так же следует контролировать содержание топирамата в сыворотке крови, при необходимости назначать препараты калия или корректировать дозу топирамата. Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина При одновременном применении с тиазидными диуретиками возможно потенцирование гипонатриемии. Необходим контроль содержания натрия в плазме крови. Циклоспорин При одновременном применении тиазидных диуретиков и циклоспорина увеличивается риск развития гиперурикемии и обострения подагры. Пероральные антикоагулянты Тиазидные диуретики могут уменьшать эффект пероральных антикоагулянтов. Йодсодержащие контрастные вещества Обезвоживание организма на фоне приема тиазидных диуретиков увеличивает риск развития острой почечной недостаточности, особенно при применении высоких доз йодсодержащих контрастных веществ. Перед применением йодсодержащих контрастных веществ необходимо компенсировать потерю жидкости. Препараты кальция При одновременном применении возможно повышение содержания кальция в крови и развитие гиперкальциемии вследствие снижения выведения ионов кальция почками. Если необходдимо одновременное назначение кальцийсодержащих лекарственных средств, то следует контролировать содержание кальция в плазме крови и корректировать дозу препаратов кальция. Анионные обменные смолы (колестирамин, колестипол) Анионные обменные смолы уменьшают абсорбцию гидрохлоротиазида. Однократные дозы колестирамина и колестипола уменьшают всасывание гидрохлоротиазида в желудочно-кишечном тракте на 85% и 43% соответсвенно. Эналаприл Ингибиторы АПФ уменьшают потерю калия, вызванную применением диуретиков. Одновременное применение ингибиторов АПФ и калийсодержащих пищевых добавок, калийсодержащих заменителей пищевой соли и/или применение калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид), а также гепарина может приводить к значительному повышению содержания ионов калия в плазме крови. При необходимости одновременного применения перечисленных препаратов и подтвержденной гипокалиемии следует соблюдать осторожность и регулярно контролировать содержание ионов калия в плазме крови. Предшествующая терапия высокими дозами диуретиков (тиазидными или «петлевыми») может привести к гиповолемии и риску развития артериальной гипотензии в начале применения эналаприла. Антигипертензивное действие эналаприла в этих случаях может быть уменьшено либо с помощью отмены диуретика, либо за счет увеличения потребления жидкости или поваренной соли. Одновременное применение некоторых анестезирующих лекарственных средств, трициклических антидепрессантов и антипсихотических препаратов с ингибиторами АПФ может привести к выраженному снижению АД (см. раздел «Особые указания»). Симпатомиметики могут ослаблять антигипертензивное действие ингибиторов АПФ. Эпидемиологические исследования показали, что одновременное применение ингибиторов АПФ и гипогликемических средств (инсулин, гипогликемические средства для приема внутрь) может дополнительно способствовать снижению концентрации глюкозы в плазме крови, приводя к развитию гипогликемии. Этот феномен наиболее часто отмечается в течение первых недель одновременного применения вышеуказанных препаратов, а также у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с сахарным диабетом, принимающих гипогликемические средства для приема внутрь и/или инсулин, необходим регулярный контроль концентрации глюкозы крови, особенно тщательный - в течение первого месяца одновременного применения с ингибиторами АПФ. Этанол усиливает антигипертензивное действие ингибиторов АПФ. Эналаприл можно применять одновременно с ацетилсалициловой кислотой (в качестве антиагрегантного средства) и бета-адреноблокаторами. В редких случаях при одновременном применении ингибиторов АПФ (включая эналаприл) и инъекционных препаратов золота (натрия ауротиомалат) были описаны случаи развития нитритоидных реакций (симптомокомплекс, включающий «приливы» крови к лицу, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию). При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов, содержащих ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) повышается риск развития гиперкалиемии. Увеличивается риск развития ангионевротического отека при одновременном применении ингибиторов АПФ со следующими лекарственными средствами: - с ингибиторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мишень рапамицина в клетках млекопитающих) например, темсиролимусом, сиролимусом, эверолимусом; - с ингибиторами дипептидилпептидазы IV типа (ДПП-IV) (глиптинами), например, ситаглиптином, саксаглиптином, вилдаглиптином, линаглиптином; - с рацекадотрилом (ингибитор энкефалиназы, применяемый для лечения острой диареи); - с эстрамустином; - с тканевыми активаторами плазминогена (в обсервационных исследованиях выявлена повышенная частота развития ангионевротического отека на фоне приема ингибиторов АПФ, включая эналаприл, после применения алтеплазы для тромболитической терапии ишемического инсульта). Ингибиторы нейтральной эндопептидазы Сообщалось о повышенном риске развития ангионевротического отека при одновременном применении ингибиторов АПФ с ингибиторами нейтральной эндопептидазы, такими как сакубитрил и рацекадотрил (ингибитор энкефалиназы). При одновременном применении ингибиторов АПФ с лекарственными препаратами, содержащими сакубитрил (ингибитор неприлизина), возрастает риск развития ангионевротического отека, в связи с чем одновременное применение указанных препаратов противопоказано. Ингибиторы АПФ следует назначать не ранее, чем через 36 часов после отмены препаратов, содержащих сакубитрил. Противопоказано назначение препаратов, содержащих сакубитрил, пациентам, получающим ингибиторы АПФ, а так же в течение 36 часов после отмены ингибиторов АПФ.Способ применения и дозыТаблетки для приема внутрь. Препарат Берлиприл ® плюс принимают один раз в сутки (утром) независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Рекомендуемая доза 1 таблетка препарата Берлиприл ® плюс 1 раз в сутки. Препарат Берлиприл ® плюс не рекомендуется для начального курса терапии. Перед назначением комбинированного препарата Берлиприл ® плюс рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности. При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. В начале терапии препаратом Берлиприл ® плюс или при переводе с монотерапии эналаприлом на терапию комбинированным препаратом Берлиприл ® плюс может развиться симптоматическая артериальная гипотензия, которая чаще возникает у пациентов с нарушениями водно-электролитного баланса (в т. ч. вследствие предшествующей терапии диуретиками, при диарее и/или рвоте), у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, тяжелой артериальной гипертензией, реноваскулярной гипертензией. Такие пациенты нуждаются в наблюдении в течение приблизительно 8 ч после приема первой дозы препарата. Применение у пациентов с нарушением функции почек (КК 30-80 мл/мин) У пациентов с КК более 30 мл/мин, но менее 80 мл/мин препарат Берлиприл ® плюс должен применяться только после предварительного подбора доз каждого из действующих веществ. Рекомендуемая начальная доза эналаприла в монотерапии у пациентов этой группы составляет 5-10 мг. При тяжелом нарушении функции почек (КК менее 30 мл/мин) применение препарата Берлиприл ® плюс противопоказано. Применение у пациентов пожилого возраста У пациентов пожилого возраста доза препарата подбирается в зависимости от состояния функции почек.ПередозировкаГидрохлоротиазид Симптомы Наиболее частыми проявлениями передозировки гидрохлоротиазидом являются увеличение диуреза, сопровождающееся острой потерей жидкости (дегидратацией) и электролитными нарушениями (гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия). Передозировка гидрохлоротиазидом может проявляться следующими симптомами: со стороны сердечно-сосудитой системы: тахикардия, снижение артериального давления, шок; со стороны нервной системы: слабость, спутанность сознания, головокружение и спазмы икроножных мышц, парестезия, нарушение сознания, усталость; со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, жажда; со стороны почек и мочевыводящих путей: полиурия, олигурия или анурия (из-за гемоконцентрации). Лабораторные показатели: гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, алкалоз, повышенное содержание азота мочевины в крови (особенно у пациентов с почечной недостаточностью). Лечение При передозировке проводится симптоматическая и поддерживающая терапия. Если препарат был принят недавно, для выведения гидрохлоротиазида показаны индукция рвоты или промывание желудка. Абсорбцию гидрохлоротиазида можно уменьшить приемом внутрь активированного угля. В случае снижения АД или шока следует восполнить объем циркулирующей крови введением плазмозамещающих жидкостей и дефицит электролитов (калий, натрий). При дыхательных нарушениях показана ингаляция кислорода или искусственная вентиляция легких. Следует контролировать водно-электролитный баланс (особенно содержание калия в сыворотке крови) и функцию почек до их нормализации. Специфического антидота нет. Гидрохлоротиазид выводится при гемодиализе, однако степень его выведения не установлена. Эналаприл Наиболее характерные симптомы передозировки: выраженное снижение АД, начинающееся приблизительно через 6 часов после приема препарата на фоне блокады РААС, ступор. Передозировка ингибиторами АПФ может сопровождаться развитием следующих симптомов: циркуляторный шок, нарушение водно-электролитного баланса, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, беспокойство и кашель. Концентрации эналаприлата в плазме крови, превышающие в 100 и 200 раз концентрации, наблюдающиеся при применении терапевтических доз, наблюдались после приема 300 и 440 мг эналаприла, соответственно. Лечение Специфических данных по лечению передозировки препаратом Берлиприл ® плюс не имеется. Лечение симптоматическое и поддерживающее. Пациент должен находиться под тщательным врачебным наблюдением, терапия препаратом должна быть немедленно прекращена. Должны проводиться лечебные мероприятия, включающие в себя провокацию рвоты, промывание желудка, применение активированного угля, натрия сульфата и слабительных средств, а также лечение дегидратации, электролитных нарушений и артериальной гипотензии с помощью стандартных мер. При выраженном снижении АД пациента переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем (противошоковое положение) и проводят мероприятия, направленные на стабилизацию АД, в т. ч. внутривенное введение 0,9 % раствора натрия хлорида. Может быть рекомендовано внутривенное введение катехоламинов. В случае недавнего приема препарата следует принять меры, направленные на элиминацию эналаприла из организма (например, провокация рвоты, промывание желудка, применение адсорбентов и натрия сульфата). Эналаприлат может быть удален из системного кровообращения с помощью гемодиализа (следует избегать использования полиакрилонитрильных мембран с высокой пропускной способностью, например, AN69 ®). При наличии резистентной к терапии брадикардии следует рассмотреть вопрос о постановке электрокардиостимулятора. Показан динамический мониторинг функций жизненно важных органов и систем, контроль концентрации электролитов и креатинина в плазме крови.Меры предосторожности и особые указанияГидрохлоротиазид/Эналаприл Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Симптоматическая артериальная гипотензия редко наблюдается у пациентов с неосложненной артериальной гипертензией. У пациентов с артериальной гипертензией, принимающих препарат Берлиприл ® плюс, симптоматическая артериальная гипотензия развивается чаще на фоне обезвоживания, возникающего, например, в результате предшествующей терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли, а также у пациентов с диареей и/или рвотой. У данной группы пациентов следует в соответствующие временные интервалы контролировать содержание электролитов в плазме крови. Следует соблюдать особую осторожность у пациентов с ишемической болезнью сердца или с цереброваскулярными заболеваниями, у которых чрезмерное снижение АД может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта. Симптоматическая артериальная гипотензия наблюдалась у пациентов с сердечной недостаточностью при наличии почечной недостаточности и без. При развитии артериальной гипотензии пациента следует уложить в горизонтальное положение и в случае необходимости, ввести внутривенно 0,9 % раствор натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия при применении препарата Берлиприл ® плюс не является противопоказанием к дальнейшему применению препарата, которое может быть продолжено, как правило, без каких-либо затруднений после восполнения ОЦК и нормализации АД. Нарушение функции почек У пациентов с КК более 30 мл/мин, но менее 80 мл/мин препарат Берлиприл ® плюс должен применяться только после подбора доз каждого из действующих веществ. У некоторых пациентов без признаков патологии со стороны почек до начала лечения, было отмечено увеличение концентраций мочевины и креатинина в плазме крови, особенно при одновременном применении эналаприла и диуретиков. В данном случае применение препарата Берлиприл ® плюс должно быть прекращено. Подобная ситуация увеличивает вероятность наличия стеноза почечных артерий. Гиперкалиемия Одновременное применение эналаприла и низких доз диуретиков не исключает риска развития гиперкалиемии. Препараты лития Одновременное применение препарата Берлиприл ® плюс с препаратами лития, как правило, не рекомендуется. Непереносимость галактозы, дефицит лактазы или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции Препарат Берлиприл ® плюс содержит лактозу, поэтому его применение у пациентов с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы и синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы противопоказано. В одной таблетке препарата Берлиприл ® плюс содержится менее 1 ммоль натрия (23 мг), то есть практически не содержится. Гидрохлоротиазид Нарушения функции почек Тиазидные диуретики могут быть недостаточно эффективны у пациентов с нарушением функции почек и неэффективны при КК 30 мл/мин и ниже (т. е. , при почечной недостаточности умеренной или тяжелой степени тяжести). У пациентов со сниженной функцией почек необходим периодический контроль клиренса креатинина. При прогрессировании нарушения функции почек и/или наступлении олигурии (анурии) препарат следует отменить. Нарушения функции печени При применении тиазидных диуретиков у пациентов с нарушениями функции печени возможно развитие печеночной энцефалопатии. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью или печеночной энцефалопатией применение тиазидов противопоказано. У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести и/или прогрессирующими заболеваниями печени гидрохлоротиазид следует применять с осторожностью, поскольку даже небольшое изменение водно-электролитного баланса и накопления аммония в сыворотке крови может вызвать печеночную кому. В случае появления симптомов энцефалопатии прием диуретиков следует немедленно прекратить. p>Метаболические и эндокринные эффек тыПрименение тиазидов может нарушать толерантность к глюкозе, что может потребовать коррекции дозы гипогликемических средств, включая инсул и н. Увеличение концентрации холестерина и триглицеридов в крови также может быть связано с терапией тиазидными диуретика м и. У некоторых пациентов терапия тиазидными диуретиками может привести к развитию гиперурикемии и/или подагры. Данный эффект является дозозависимым. Эналаприл может увеличивать выведение мочевой кислоты почками и тем самым ослаблять гиперурекимический эффект гидрохлоротиази д а. Тиазиды могут снижать выведение кальция почками и вызывать кратковременное и незначительное повышение содержания кальция в сыворотке крови при отсутствии подтвержденных нарушений метаболизма кальция. Выраженная гиперкальциемия может быть признаком скрытого гиперпаратиреоза. В связи с влиянием тиазидов на метаболизм кальция их прием может искажать результаты исследования функции паращитовидных желез. Тиазидный диуретик должен быть отменен перед исследованием функции паращитовидных жел ез. Тиазиды увеличивают выведение почками магния, что может приводить к гипомагниемии. Водно-электролитный баланс Каждому пациенту при применении диуретиков необходим систематический контроль содержания электролитов в плазме крови. Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут явиться причиной нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемия, гипонатриемия и гипохлоремический алкалоз). Симптомами-предвестниками являются: сухость слизистой оболочки полости рта, жажда, слабость, ступор, сонливость, беспокойство, мышечная боль или судороги, мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, такие как тошнота и рвота. Применение тиазидных диуретиков может вызывать гипокалиемию, однако одновременное применение эналаприла способствует уменьшению гипокалиемии, вызванной диуретиками. Наибольший риск развития гипокалиемии отмечается у пациентов с циррозом печени, повышенным диурезом, а также при ограничении потребления поваренной соли, одновременном применении глюкокортикостероидов или адренокортикотропного гормона. В жаркую погоду у пациентов с отеками может возникать гипонатриемия. Дефицит хлоридов обычно бывает невыраженным и лечения не требует. Антидопинговый тест Гидрохлоротиазид, входящий в состав препарата, может давать положительный результат антидопингового теста. Реакции гиперчувствительности У пациентов, принимающих тиазидные диуретики, реакции гиперчувствительности могут возникать даже при отсутствии в анамнезе аллергических реакции или бронхиальной астмы. Сообщалось о рецидивах или усугублении течения системной красной волчанки у пациентов на фоне применения тиазидных диуретиков. Хориоидальный выпот/острая миопия/острая закрытоугольная глаукома Сульфонамиды и их производные могут вызывать идиосинкразическую реакцию, приводящую к развитию хориоидального выпота с нарушением полей зрения, острой транзиторной миопии и острой закрытоугольной глаукомы. Симптомы включают острое начало снижения остроты зрения или боль в глазу и обычно возникают в течение нескольких часов или недель после начала приема препарата. При отсутствии лечения острый приступ закрытоугольной глаукомы может привести к стойкой потере зрения. В первую очередь необходимо как можно быстрее отменить прием препарата. Если внутриглазное давление остается неконтролируемым, может потребоваться неотложное медикаментозное лечение или хирургическое вмешательство. Факторами риска развития острого приступа закрытоугольной глаукомы являются аллергические реакции на производные сульфонамида и пенициллины в анамнезе. Немеланомный рак кожи На основании имеющихся данных эпидемиологических исследований наблюдалась положительная дозозависимая связь между суммарной дозой гидрохлоротиазида и немеланомным раком кожи (НМРК) (базальноклеточная карцинома и плоскоклеточная карцинома). Одно исследование включало в себя 71 533 пациентов с базальноклеточной карциномой (БКК) и 8 629 пациентов с плоскоклеточной карциномой (ПКК), которым соответствовали 1 430 833 и 172 462 участника из контрольных популяционных групп соответственно. Прием гидрохлоротиазида в значительных количествах (кумулятивная доза более ≥ 50 000 мг) был связан с развитием БКК со скорректированным значением отношения шансов (ОШ) 1,29 (95% доверительный интервал (ДИ): 1,23-1,35) и развитием ПКК со скорректированным значением ОШ 3,98 (95% ДИ: 3,68-4,31). Четкая зависимость между кумулятивной дозой и развитием заболевания наблюдалась как для БКК, так и для ПКК. В другом исследовании была показана возможная связь между раком губы (ПКК) и значительным применением гидрохлоротиазида: в контрольной популяционной группе численностью 63 067 человек с использованием стратегии выборки с учетом риска было выявлено 633 пациента с раком губы. Была показана взаимосвязь между суммарной кумулятивной дозой и соответствующей реакцией: скорректированное ОШ составило 2,1 (95% ДИ: 1,7-2,6), которое увеличивалось до ОШ 3,9 (3,0-4,9) для высокой (кумулятивная доза ~ 25 000 мг) дозы и до ОШ 7,7 (5,7-10,5) для наивысшей кумулятивной дозы (~ 100 000 мг). Фотосенсибилизирующее действие гидрохлоротиазида может выступать в качестве возможного механизма для возникновения НМРК. Пациенты, принимающие гидрохлоротиазид, должны быть проинформированы о риске развития НМРК и проинструктированы о необходимости регулярно проверять кожные покровы на наличие любых подозрительных поражений кожи и незамедлительно о них сообщать. Для уменьшения риска развития рака кожи до минимального уровня следует рекомендовать пациентам возможные профилактические меры, такие как ограничение воздействия солнечного света и УФ-лучей, а также использование надлежащей защиты в случае такого воздействия. Вызывающие подозрения поражения кожи следует незамедлительно исследовать, включая гистологическое исследование образцов, полученных путем биопсии. Для пациентов, у которых ранее был диагностирован НМРК, может также потребоваться пересмотр возможности применения гидрохлоротиазида (см. раздел «Побочное действие»). Фоточувствительность Есть информация о случаях развития реакций фоточувствительности при приеме тиазидных диуретиков. В случае появления фоточувствительности на фоне приема гидрохлоротиазида следует прекратить лечение. Если продолжение приема диуретика необходимо, то следует защищать кожные покровы от воздействия солнечных лучей или искусственных ультрафиолетовых лучей. Прочее У пациентов с выраженным атеросклерозом церебральных и коронарных артерий следует с особой осторожностью применять гидрохлоротиазид. Тиазидные диуретики могут снижать количество йода, связанного с белками плазмы крови, без проявления признаков нарушения функции щитовидной железы. Эналаприл Аортальный или митральный стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Как и другие вазодилататоры, ингибиторы АПФ следует назначать с осторожностью пациентам с обструкцией выносящего тракта левого желудочка вследствие стеноза аортального клапана и воздерживаться от их применения в случаях кардиогенного шока и гемодинамически значимой обструкции. Нарушение функции почек Сообщалось о развитии почечной недостаточности при применении эналаприла, главным образом, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии. При своевременной постановке диагноза и соответствующем лечении почечная недостаточность при терапии эналаприлом носит, как правило, обратимый характер. Реноваскулярная гипертензия Существует повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности при применении ингибиторов АПФ у пациентов с реноваскулярной гипертензией, двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки. Снижение функции почек может проявляться лишь незначительными изменениями концентрации креатинина в плазме крови. Терапию препаратом Берлиприл ® плюс у пациентов этой группы следует начинать под тщательным медицинским наблюдением и мониторингом функции почек. Трансплантация почки Опыт применения препарата Берлиприл ® плюс у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствует. Применение препарата Берлиприл ® плюс у пациентов этой категории не рекомендуется. Пациенты, находящиеся на гемодиализе Применение препарата Берлиприл ® плюс не рекомендуется у пациентов с почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе. Пациенты, находящиеся на гемодиализе с использованием мембран высокой пропускной способности У пациентов, находящихся на диализе с использованием мембран высокой пропускной способности (например, AN69 ®) на фоне применения ингибиторов АПФ наблюдались анафилактоидные реакции. Поэтому у данной категории пациентов рекомендуется либо использование диализных мембран другого типа, либо применение гипотензивных препаратов из других фармакотерапевтических групп. Нарушения функции печени В редких случаях применение ингибиторов АПФ было связано с развитием синдрома, начинающегося с холестатической желтухи или гепатита и прогрессирующего до фульминантного некроза печени, иногда с летальным исходом. Механизм данного синдрома не изучен. При появлении желтухи или значительном повышении активности «печеночных» трансаминаз на фоне применения ингибиторов АПФ следует прекратить применение препарата и назначить соответствующую вспомогательную терапию, при этом пациент должен находиться под надлежащим наблюдением. Нейтропения/агранулоцитоз Нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия могут развиться на фоне терапии ингибиторами АПФ. При нормальной функции почек и отсутствии других осложнений нейтропения возникает редко. Эналаприл следует применять с особой осторожностью у пациентов с системными заболеваниями соединительной ткани (например, системной красной волчанкой, склеродермией), находящихся на иммуносупрессивной терапии, принимающих аллопуринол или прокаинамид или имеющих комбинацию указанных осложняющих факторов, особенно при наличии нарушения функции почек. У некоторых пациентов из этой категории развились серьезные инфекционные заболевания, которые в ряде случаев не отвечали на интенсивную терапию антибиотиками. В случае применения препарата Берлиприл ® плюс у таких пациентов рекомендуется регулярный контроль количества лейкоцитов в крови, а во время лечения все пациенты должны быть предупреждены о необходимости сообщать врачу о любых признаках развития возможной инфекции. Гиперкалиемия У некоторых пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, в т. ч. эналаприл, наблюдалось повышение содержания ионов калия в плазме крови. К факторам риска развития гиперкалиемии относятся: почечная недостаточность и нарушение функции почек, возраст старше 70 лет, сахарный диабет, гипоальдостеронизм, интеркуррентные заболевания и состояния, в том числе, дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз и одновременное применение калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид) или калийсодержащих заменителей пищевой соли или других лекарственных средств, повышающих содержание калия в плазме крови, например, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол). Применение калийсодержащих пищевых добавок, калийсберегающих диуретиков или калийсодержащих заменителей пищевой соли, особенно у пациентов с нарушением функции почек, может привести к значительному повышению содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может приводить к серьезным, иногда смертельным, нарушениям ритма сердца. Если одновременное применение эналаприла и какого-либо из перечисленных выше лекарственных средств расценивается как возможное, следует соблюдать осторожность и регулярно контролировать содержание ионов калия в плазме крови. Двойная блокада РААС Существуют доказательства, что одновременное применение ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II или алискиреном увеличивает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая развитие острой почечной недостаточности). Одновременное применение ингибиторов АПФ с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или умеренной или с тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м 2 площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение ингибиторов АПФ с антагогистами рецепторов ангиотензина II противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. Сахарный диабет У пациентов с сахарным диабетом, принимающих гипогликемические средства для приема внутрь и/или инсулин, во время терапии ингибиторами АПФ необходимо регулярно контролировать концентрацию глюкозы плазмы крови, особенно в течение первого месяца одновременного применения во избежание развития гипогликемии. Повышенная чувствительность/Ангионевротический отек Зарегистрированы сообщения об ангионевротическом отеке (отек Квинке) лица, конечностей, губ, языка, голосовых связок и/или гортани у пациентов, получавших ингибиторы АПФ, в том числе, эналаприл, в разные периоды лечения. В таких случаях лечение препаратом Берлиприл ® плюс следует немедленно прекратить, должно осуществляться надлежащее врачебное наблюдение до полного исчезновения соответствующих симптомов. Даже в тех случаях, когда возникает только затруднение глотания без затруднения дыхания, пациенты должны длительное время находиться под медицинским наблюдением, поскольку терапия антигистаминными препаратами и кортикостероидами может оказаться недостаточной. В очень редких случаях ангионевротический отек гортани или языка приводил к летальному исходу. Отек языка, голосовых связок или гортани может привести к обструкции дыхательных путей (особенно у пациентов, перенесших операции на дыхательных путях); соответствующая терапия, включающая подкожное введение 0,1 % раствора адреналина (0,3-0,5 мл) и/или меры для обеспечения проводимости дыхательных путей должна быть проведена в самые короткие сроки. У пациентов негроидной расы частота развития ангионевротического отека при применении ингибиторов АПФ выше, чем у представителей других рас. Пациенты, имеющие в анамнезе ангионевротический отек, не связанный с применением ингибиторов АПФ, имеют повышенный риск его возникновения при применении ингибиторов АПФ. Повышается риск развития ангионевротического отека (например, отек дыхательных путей или языка с нарушением дыхания или без него) при одновременном применении ингибиторов АПФ и: - mTOR ингибиторов (например, сиролимус, эверолимус, темсиролимус); - тканевых активаторов плазминогена (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). В редких случаях на фоне терапии ингибиторами АПФ развивается интестинальный отек (ангионевротичский отек кишечника). При этом у пациентов отмечается боль в животе, как изолированный симптом или в сочетании с тошнотой и рвотой, в некоторых случаях без предшествующего отека лица и при нормальном уровне С1-эстеразы. Диагноз устанавливается с помощью компьютерной томографии брюшной полости, ультразвукового исследования или при хирургическом вмешательстве. Симптомы исчезали после прекращения приема ингибиторов АПФ. Возможность развития интестинального отека необходимо учитывать при проведении диференциальной диагностики болей в животе у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ. Анафилактические реакции при проведении десенсибилизации ядом перепончатокрылых Имеются сообщения о развитии угрожающих жизни анафилактических реакций у пациентов, получающих ингибиторы АПФ при проведении процедуры десенсибилизации ядом перепончатокрылых. Подобных реакций можно избежать, если до начала десенсибилизации временно прекратить применение ингибитора АПФ. Анафилактические реакции при проведении ЛПНП-афереза В редких случаях у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ во время афереза ЛПНП с декстран сульфатом, наблюдались угрожающие жизни анафилактоидные реакции. Если применяется ЛПНП-аферез, следует временно прекратить применение ингибитора АПФ. Кашель Сообщается о возникновении кашля при лечении ингибиторами АПФ. Обычно кашель носит непродуктивный постоянный характер и прекращается после отмены препарата. Развитие сухого кашля вследствие терапии ингибиторами АПФ должно учитываться при дифференциальной диагностике кашля. Хирургические вмешательства/Общая анестезия У пациентов, подвергающихся хирургическому вмешательству и/или общей анестезии с применением препаратов, снижающих АД, эналаприл может блокировать образование ангиотензина II и вследствие этого ухудшать компенсаторные возможности ренин-ангиотензиновой системы. Если предполагается, что артериальная гипотензия развивается по этому механизму, она может быть скорректирована увеличением ОЦК. Перед хирургическими вмешательствами (включая стоматологические процедуры) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении препарата Берлиприл ® плюс. Этнические различия Подобно другим ингибиторам АПФ, эналаприл может быть менее эффективным в снижении АД у представителей негроидной расы по сравнению с представителями других рас, возможно, из-за низкой активности ренина у пациентов с артериальной гипертензией в данной популяции. Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, т. к. в некоторых случаях возможно развитие таких побочных эффектов как головокружение и повышенная утомляемость. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему
391,00 грн
361,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Діюча речовина: тіоктова кислота – 0,300 г; Допоміжні речовини: етилендіамін, пропіленгліколь, вода для ін'єкцій. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 25 мг/мл. По 12 мл препарату у ампули темного скла з білим кільцем (лінія надлому) у верхній частині ампули. По 5 ампул у картонну контурну упаковку (лоток).Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиПрозорий зеленувато-жовтий розчин.ФармакокінетикаРозподіл При внутрішньовенному введенні 600 мг тіоктової кислоти максимальна концентрація в плазмі крові через 30 хв становить близько 20 мкг/мл, площа під кривою «концентрація-час» - близько 5 мкг/год/мл. Біодоступність – 30%. Метаболізм та виведення Має ефект «першого проходження» через печінку. Тіоктова кислота піддається біотрансформації переважно шляхом окисного укорочення бічного ланцюга (бета-окислення) та/або шляхом S-метилювання відповідних тіолів. Об'єм розподілу – близько 450 мл/кг. Загальний плазмовий кліренс – 10-15 мл/хв/кг. Виводиться нирками (80-90%) переважно як метаболітів. Період напіввиведення – близько 25 хв.ФармакодинамікаТіоктова (альфа-ліпоєва) кислота – ендогенний антиоксидант прямої (зв'язує вільні радикали) та непрямої дії. Це вітаміноподібна речовина, кофермент реакцій декарбоксилювання a-кетокислот. Сприяє зниженню концентрації глюкози в плазмі крові та збільшенню концентрації глікогену в печінці, також знижує інсулінорезистентність, бере участь у регулюванні вуглеводного та ліпідного обмінів, стимулює обмін холестерину. Завдяки своїм антиоксидантним властивостям тіоктова кислота захищає нервові клітини від пошкодження їх продуктами розпаду, зменшує утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання білків у нервових клітинах при цукровому діабеті, покращує мікроциркуляцію та ендоневральний кровотік, підвищує вміст антиоксиданту глутатіону до фізіолога. Завдяки участі у метаболізмі жирів, тіоктова кислота збільшує біосинтез фосфоліпідів, зокрема фосфоіноізиту, завдяки чому покращує пошкоджену структуру клітинних мембран; нормалізує енергетичний обмін та проведення нервових імпульсів.Тіоктова кислота усуває токсичний вплив метаболітів алкоголю (ацетальдегіду, піровиноградної кислоти), зменшує надмірне утворення молекул вільних кисневих радикалів, зменшує ендоневральну гіпоксію та ішемію, послаблюючи прояви полінейропатії у вигляді парестезій, відчуття печіння, болю. Таким чином, тіоктова кислота має антиоксидантну, нейротрофічну, гіпоглікемічну дію, покращує метаболізм ліпідів.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до тіоктової кислоти або інших компонентів препарату в анамнезі; вагітність, період грудного вигодовування (відсутній достатній досвід застосування препарату). вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату не встановлені). З обережністю внутрішньовенне введення тіоктової кислоти слід проводити з обережністю у пацієнтів похилого віку (старше 75 років).Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність достатнього клінічного досвіду застосування тіоктової кислоти при вагітності та в період грудного вигодовування, застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берлітіон 300 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (>1/100,< 1/10), нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/10000,< 1/1000) дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена виходячи з наявних даних). Кореляції частоти виникнення побічних ефектів із статтю чи віком пацієнтів не спостерігається. Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи Дуже рідко: петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру; геморагічний висип (пурпура), тромбоцитопатія, гіпокоагуляція. Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: алергічні реакції (шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж шкіри); Частота невідома: анафілактичний шок; аутоімунний інсуліновий синдром у пацієнтів із цукровим діабетом, який характеризується частими гіпоглікеміями в умовах наявності аутоантитіл до інсуліну. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія (через покращення засвоєння глюкози), симптоми якої включають запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль та порушення зору. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів, припливи, судоми. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: біль у животі, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку серця Частота невідома: біль у серці, тахікардія при швидкому введенні препарату. Порушення з боку судин Дуже рідко: тромбофлебіт. Порушення з боку органу зору Дуже рідко: диплопія, нечіткість зору. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже рідко: відчуття печіння у місці введення; Частота невідома: алергічні реакції у місці введення – подразнення, гіперемія чи припухлість. Інші Дуже рідко: при швидкому внутрішньовенному введенні спостерігалися самостійні підвищення внутрішньочерепного тиску (почуття тяжкості в голові) і утруднення дихання, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що тіоктова кислота здатна утворювати хелатні комплекси з металами (у т. ч. з цисплатином), слід уникати одночасного застосування із залізом, магнієм і кальцієм. Одночасне застосування тіоктової кислоти з цисплатином знижує ефективність останнього. З молекулами цукрів тіоктова кислота утворює погано розчинні комплексні сполуки. Тіоктова кислота несумісна з розчинами глюкози, декстрози, фруктози, Рінгера, а також розчинами, що реагують з SH-групами або дисульфідними зв'язками. Тіоктова кислота посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо при одночасному застосуванні. Етанол значно знижує терапевтичну ефективність тіоктової кислоти.Спосіб застосування та дозиДля внутрішньовенного введення. На початку лікування препарат Берлітіон® 300 призначають внутрішньовенно краплинно у добовій дозі 600 мг (2 ампули). Перед застосуванням вміст 2 ампул (24 мл препарату) розводять у 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводять внутрішньовенно краплинно повільно, протягом не менше 30 хв. Оскільки діюча речовина є чутливою до світла, розчин для інфузії готують безпосередньо перед застосуванням. Приготовлений розчин необхідно захищати від впливу світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Захищений від світла розчин може зберігатися протягом 6 год. Курс лікування препаратом Берлітіон 300 становить 2-4 тижні. Потім переходять на підтримуючу пероральну терапію у дозі 600 мг на добу. Тривалість курсу лікування та необхідність його повторення визначається лікарем. Терапія діабетичної полінейропатії має бути спрямована на корекцію основного захворювання – цукрового діабету.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль голови. У тяжких випадках: психомоторне збудження або помутніння свідомості, генералізовані судоми, виражені порушення кислотно-лужної рівноваги (лактоацидоз), гіпоглікемія (аж до розвитку коми), гострий некроз скелетних м'язів, дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВС-синдром) мозку, поліорганна недостатність Лікування: При підозрі на інтоксикацію тіоктової кислоти (наприклад, застосування більше 80 мг препарату тіоктової кислоти на 1 кг маси тіла у дорослих, та більше 50 мг препарату тіоктової кислоти на 1 кг маси тіла у дітей) рекомендується екстрена госпіталізація та негайне застосування заходів відповідно із загальними принципами, прийнятими при випадковому отруєнні. Терапія симптоматична. Лікування генералізованих судом, лактатацидозу та інших загрозливих для життя наслідків інтоксикації має проводитися відповідно до принципів сучасної інтенсивної терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз, гемоперфузія та методи фільтрації з примусовим виведенням тіоктової кислоти є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо, необхідний постійний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо на початковій стадії терапії препаратом Берлітіон 300. У деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для перорального застосування. уникнення розвитку гіпоглікемії. При парентеральному застосуванні можливе виникнення реакцій гіперчутливості до розвитку анафілактичного шоку. При появі симптомів, таких як свербіж, нудота, нездужання, лікування препаратом Берлітіон 300 слід негайно припинити. Прийом алкоголю знижує ефективність лікування препаратом Берлітіон® 300, тому пацієнтам у період терапії препаратом Берлітіон® 300 слід утриматися від вживання алкоголю протягом усього курсу лікування, а також по можливості у перерві між курсами. Зареєстровані повідомлення про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС) під час лікування тіоктовою кислотою. Пацієнти, що мають у генотипі лейкоцитарного антигену алелі HLA-DRB1*04:06 та HLA-DRB1*04:03, більш схильні до розвитку АІС на фоні лікування тіоктовою кислотою. Алель HLA-DRB1*04:03 (ставлення шансів розвитку АІС – 1,6) переважно виявляється у представників європеоїдної раси (з більшою поширеністю в Південній Європі, ніж у Північній), а алель HLA-DRB1*04:06 (ставлення шансів розвитку АІС – 56,6) насамперед виявляється серед японських та корейських пацієнтів. Аутоімунний інсуліновий синдром повинен враховуватися при диференціальній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, які приймають тіоктову кислоту. Розчинником для препарату Берлітіон 300 може бути лише 0,9% розчин хлориду натрію. Свіжоприготовлений розчин Берлітіон 300 для інфузії повинен бути захищений від світла, наприклад, алюмінієвою фольгою і зберігатися протягом 6 годин. Вплив препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Вплив тіоктової кислоти на здатність до керування транспортними засобами та керування механізмами спеціально не вивчався, тому в період лікування препаратом Берлітіон® 300 слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
479,00 грн
432,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тіоктова кислота – 300 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 60,00 мг, кроскармеллозу натрію -24,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 18,00 мг, целюлоза мікрокристалічна -165,00 мг, повідон (К=30) - 21,00 мг, магнію - 12,00 мг; Оболонка плівкова: Опадрай OY-S-22898 жовтий - 12,00 мг, що складається з: гіпромелози - 6,5970 мг, титану діоксиду (Е 171) - 3,9134 мг, натрію лаурилсульфату - 0,7096 мг, ,6760 мг, барвника хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,0750 мг, барвника сонячний захід жовтий (Е 110) – 0,0290 мг; парафін рідкий – 3,00 мг. По 1, 2 або 4 картонні контурні упаковки з інструкцією із застосування препарату в картонну пачку. Пігулки покриті плівковою оболонкою, 300 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [ПВХ/ПВДХ/алюмінієва фольга]. По 3, 6 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блідо-жовтого кольору, з ризиком на одному боці. Вид на поперечному розрізі: нерівна, зерниста поверхня, світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (прийом їжі знижує всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 25-60 хв. Абсолютна біодоступність тіоктової кислоти при пероральному прийомі становить 30 %. Має ефект "першого проходження" через печінку. Утворення метаболітів відбувається в результаті окиснення бічного ланцюга та кон'югування. Об'єм розподілу – близько 450 мл/кг. Тіоктова кислота та її метаболіти виводяться нирками (80-90%). Період напіввиведення – 25 хв. Загальний плазмовий кліренс – 10 – 15 мл/хв/кг.ФармакодинамікаТіоктова (альфа-ліпоєва) кислота – ендогенний антиоксидант прямої (зв'язує вільні радикали) та непрямої (відновлює внутрішньоклітинний рівень глутатіону, підвищує активність супероксиддисмутази) дії. Як кофермент мітохондріальних мультиферментних комплексів бере участь в окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти та альфа-кетокислот. Сприяє зниженню концентрації глюкози в крові та збільшенню концентрації глікогену в печінці, а також знижує інсулінорезистентність. Тіоктова кислота є ендогенною вітаміноподібною речовиною та за характером біохімічної дії близька до вітамінів групи В. Покращує трофіку нейронів, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обмінів, стимулює обмін холестерину, покращує функцію печінки.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до тіоктової кислоти або інших компонентів препарату; дефіцит лактази, спадкова непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Берлітіон 300 під час вагітності протипоказане через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування тіоктової кислоти при вагітності. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили ризиків щодо фертильності, впливу на розвиток плода та будь-яких ембріотоксичних властивостей препарату. Застосування препарату Берлітіон 300 у період лактації протипоказане через відсутність даних про проникнення тіоктової кислоти в грудне молоко.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берлітіон 300 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (1>1/10), часто (>1/100,<1/10), нечасто (>1/1000,<1/100) ), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Кореляції частоти виникнення побічних ефектів із статтю чи віком пацієнтів не спостерігається. З боку нервової системи: Дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів; З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже рідко: нудота, блювання, біль у животі, діарея; З боку обміну речовин: Дуже рідко: зниження концентрації глюкози в крові (через покращення засвоєння глюкози); Повідомлялося про скарги, що свідчать про гіпоглікемічний стан, таких як запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль та порушення зору. З боку імунної системи: Дуже рідко: алергічні реакції, такі як шкірний висип, кропив'янка (уртикарний висип), свербіж, в окремих випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Берлітіон 300 з цисплатином знижує ефективність останнього. Одночасний прийом препарату Берлітіон® 300 та препаратів заліза, магнію, а також вживання молочних продуктів (через вміст кальцію) не рекомендується (через утворення комплексів з металами). Інтервал між прийомами має становити щонайменше 2 годин. Препарат Берлітіон® 300 посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Етанол знижує терапевтичну активність препарату Берлітіон 300.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 2 таблетки (600 мг) препарату Берлітіон 300 раз на день. Добова доза – 600 мг. Таблетки приймають натще, приблизно за 30 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Можливе тривале застосування препарату. Тривалість курсу лікування та можливість його повторення визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль голови. У тяжких випадках (при прийомі більше 20 таблеток по 300 мг для дорослих або в дозі >50 мг/кг маси тіла у дітей): психомоторне збудження або помутніння свідомості, генералізовані судоми, виражені порушення кислотно-лужної рівноваги з лактоацидозом, гіпоглікемія (аж до розвитку коми), гострий некроз скелетних м'язів, гемоліз, ДВС-синдром, пригнічення діяльності кісткового мозку, поліорганна недостатність. Лікування: При підозрі на сильну інтоксикацію тіоктовою кислотою рекомендується екстрена госпіталізація та початок застосування заходів відповідно до загальних принципів, прийнятих при випадковому отруєнні (виклик блювання, промивання шлунка, прийом активованого вугілля тощо). Лікування генералізованих судом,лактоацидозу та інших загрозливих для життя наслідків інтоксикації має проводитися відповідно до принципів сучасної інтенсивної терапії та має бути симптоматичним. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз, гемоперфузія або методи фільтрації з примусовим виведенням тіоктової кислоти не є ефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на цукровий діабет, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, необхідний постійний контроль концентрації глюкози у плазмі крові, особливо на початковій стадії терапії. У деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом їжі може перешкоджати абсорбції лікарського засобу. Прийом алкоголю знижує ефективність лікування препаратом Берлітіон 300, тому пацієнтам у період терапії препаратом Берлітіон 300 слід утриматися від вживання алкоголю протягом усього курсу лікування, а також, по можливості, у перервах між курсами. Вплив препарату на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Берлітіон® 300 на здатність до керування транспортними засобами та керування механізмами спеціально не вивчався, тому в період лікування препаратом Берлітіон® 300 слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці! Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
528,00 грн
488,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Діюча речовина: тіоктова кислота – 0,600 г; Допоміжні речовини: етилендіамін, вода для ін'єкцій. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 25 мг/мл. По 24 мл препарату в ампулах темного скла номінальною місткістю 25 мл з білою міткою-вказівником лінії надлому та трьома смужками (зелена – жовта – зелена) у верхній частині ампули. По 5 ампул поміщають у пластиковий піддон. По 1 піддону разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиПрозорий зеленувато-жовтий розчин.ФармакокінетикаРозподіл При внутрішньовенному введенні тіоктової кислоти максимальна концентрація в плазмі крові через 30 хв становить близько 20 мкг/мл, площа під кривою "концентрація-час" - близько 5 мкг/год/мл. Біодоступність – 30%. Метаболізм та виведення Має ефект «першого проходження» через печінку. Утворення метаболітів відбувається в результаті окиснення бічного ланцюга та кон'югування. Об'єм розподілу – близько 450 мл/кг. Загальний плазмовий кліренс – 10-15 мл/хв/кг. Виводиться нирками (80-90%), переважно як метаболітів. Період напіввиведення – близько 25 хв.ФармакодинамікаТіоктова (альфа-ліпоєва) кислота – ендогенний антиоксидант прямої (зв'язує вільні радикали) та непрямої дії. Є коферментом реакцій декарбоксилювання альфа-кетокислот. Сприяє зниженню концентрації глюкози в плазмі крові та збільшенню концентрації глікогену в печінці, також знижує інсулінорезистентність, бере участь у регулюванні вуглеводного та ліпідного обмінів, стимулює обмін холестерину. Завдяки своїм антиоксидантним властивостям, тіоктова кислота захищає клітини від пошкодження їх продуктами розпаду, зменшує утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання білків у нервових клітинах при цукровому діабеті, покращує мікроциркуляцію та ендоневральний кровотік, підвищує фізіологічний вміст антиоксиданту глутатіону. Сприяючи зниженню концентрації глюкози в плазмі,впливає на альтернативний метаболізм глюкози при цукровому діабеті, знижує накопичення патологічних метаболітів у вигляді поліолів, і тим самим зменшує набряк нервової тканини. Завдяки участі у метаболізмі жирів, тіоктова кислота збільшує біосинтез фосфоліпідів, зокрема фосфоінозітидів, завдяки чому покращує пошкоджену структуру клітинних мембран; нормалізує енергетичний обмін та проведення нервових імпульсів. Тіоктова кислота усуває токсичний вплив метаболітів алкоголю (ацетальдегіду, піровиноградної кислоти), зменшує надмірне утворення молекул вільних кисневих радикалів, зменшує ендоневральну гіпоксію та ішемію, послаблюючи прояви полінейропатії у вигляді парестезії, відчуття печіння, болю. Таким чином, тіоктова кислота надає антиоксидантне,нейротрофічна дія та покращує метаболізм ліпідів. Застосування тіоктової кислоти у вигляді етилендіамінової солі дозволяє зменшити вираженість можливих побічних ефектів.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до тіоктової кислоти або інших компонентів препарату в анамнезі; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування (відсутній достатній досвід застосування препарату). З обережністю внутрішньовенне введення препарату слід проводити з обережністю у пацієнтів похилого віку (старше 75 років).Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність достатнього клінічного досвіду застосування препарату Берлітіон 600 при вагітності та в період грудного вигодовування, його застосування у відповідній категорії пацієнток не рекомендується.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берлітіон 600 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (>1/100,< 1/10), нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/10000,< 1/1000) дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена виходячи з наявних даних). Кореляції частоти виникнення побічних ефектів із статтю чи віком пацієнтів не спостерігається. Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи Дуже рідко: петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру; геморагічний висип (пурпура), тромбоцитопатія, гіпокоагуляція. Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: алергічні реакції (шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж шкіри); Частота невідома: анафілактичний шок; аутоімунний інсуліновий синдром у пацієнтів із цукровим діабетом, який характеризується частими гіпоглікеміями в умовах наявності аутоантитіл до інсуліну. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія (через покращення засвоєння глюкози), симптоми якої включають запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль та порушення зору. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів, припливи, судоми. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: біль у животі, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку серця Частота невідома: біль у серці, тахікардія при швидкому введенні препарату. Порушення з боку судин Дуже рідко: тромбофлебіт. Порушення з боку органу зору Дуже рідко: диплопія, нечіткість зору. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже рідко: відчуття печіння у місці введення; Частота невідома: алергічні реакції у місці введення – подразнення, гіперемія чи припухлість. Інші Дуже рідко: при швидкому внутрішньовенному введенні спостерігалися самостійні підвищення внутрішньочерепного тиску (почуття тяжкості в голові) і утруднення дихання, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що тіоктова кислота здатна утворювати хелатні комплекси з металами, слід уникати одночасного призначення препаратів заліза. Одночасне застосування препарату Берлітіон 600 з цисплатином знижує ефективність останнього. З молекулами цукрів тіоктова кислота утворює погано розчинні комплексні сполуки. Препарат Берлітіон 600 несумісний з розчинами глюкози (декстрози), фруктози, розчином Рінгера, а також з розчинами, що реагують з дисульфідними та SH-групами. Препарат Берлітіон 600 посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо при одночасному застосуванні. Етанол значно знижує терапевтичну ефективність тіоктової кислоти.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для інфузійного введення. На початку лікування препарат Берлітіон 600 призначають внутрішньовенно краплинно у добовій дозі 600 мг (1 ампула). Перед застосуванням вмісту 1 ампули (24 мл) розводять у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно краплинно, повільно, протягом не менше 30 хв. Через світлочутливість діючої речовини розчин для інфузій готують безпосередньо перед застосуванням. Приготовлений розчин необхідно захищати від впливу світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Курс лікування препаратом Берлітіон 600 становить 2-4 тижні. Як наступна підтримуюча терапія застосовують тіоктову кислоту в пероральній формі в добовій дозі 300-600 мг. Тривалість курсу лікування та необхідність його повторення визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль голови. У тяжких випадках: психомоторне збудження або помутніння свідомості, генералізовані судоми, виражені порушення кислотно-лужної рівноваги, лактоацидоз, гіпоглікемія (аж до розвитку коми), гострий некроз скелетних м'язів, ДВС-синдром, гемоліз, пригнічення діяльності кісткового мозку, полі. Лікування: При підозрі на інтоксикацію тіоктової кислоти (наприклад, введення більше 80 мг тіоктової кислоти на 1 кг маси тіла) рекомендується екстрена госпіталізація та негайне застосування заходів відповідно до загальних принципів, прийнятих при випадковому отруєнні. Терапія симптоматична. Лікування генералізованих судом, лактоацидозу та інших загрозливих для життя наслідків інтоксикації має проводитися відповідно до принципів сучасної інтенсивної терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз, гемоперфузія або методи фільтрації з примусовим виведенням тіоктової кислоти не є ефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з цукровим діабетом необхідний постійний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо на початковій стадії терапії препаратом Берлітіон 600. У деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії. Прийом алкоголю знижує терапевтичну ефективність препарату Берлітіон 600, тому пацієнтам у період терапії препаратом Берлітіон 600 слід утриматися від вживання алкоголю протягом усього курсу лікування, а також, по можливості, у перервах між курсами. При парентеральному застосуванні можливе виникнення реакцій гіперчутливості. При появі симптомів гіперчутливості таких як свербіж, нудота, нездужання, застосування препарату слід негайно припинити. Зареєстровані повідомлення про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС) під час лікування тіоктовою кислотою. Пацієнти, що мають у генотипі лейкоцитарного антигену алелі HLA-DRB1*04:06 та HLA-DRB1*04:03, більш схильні до розвитку АІС на фоні лікування тіоктовою кислотою. Алель HLA-DRB1*04:03 (ставлення шансів розвитку АІС – 1,6) переважно виявляється у представників європеоїдної раси (з більшою поширеністю в Південній Європі, ніж у Північній), а алель HLA-DRB1*04:06 (ставлення шансів розвитку АІС – 56,6) насамперед виявляється серед японських та корейських пацієнтів. Аутоімунний інсуліновий синдром повинен враховуватися при диференціальній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, які приймають тіоктову кислоту. Розчинником для препарату Берлітіон® 600 може бути лише 0,9 % розчин натрію хлориду. Свіжоприготований розчин для інфузій необхідно захищати від впливу світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Захищений від світла розчин може зберігатись близько 6 годин. Умови зберігання Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25С. Чи не заморожувати! Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Вплив препарату Берлітіон® 600 на швидкість психомоторних реакцій та здатність до сприйняття чи оцінки ситуації спеціально не вивчався, тому в період лікування препаратом Берлітіон® 600 слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкостей. . Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
571,00 грн
519,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діючі речовини: 261 мкг іпратропію броміду моногідрату, у перерахунку на безводну іпратропію бромід (250 мкг) та 500 мкг фенотеролу гідроброміду; допоміжні компоненти: бензалконію хлорид, динатрію едетату дигідрат, натрію хлорид, хлористоводнева кислота 1Н, вода очищена. По 20 мл у скляний флакон бурштинового кольору з поліетиленовою крапельницею і поліпропіленовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Флакон з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна чи майже безбарвна рідина, вільна від суспендованих частинок. Запах майже невідчутний.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний+м-холіноблокатор).ФармакодинамікаБЕРОДУАЛ® містить два компоненти, що мають бронхолітичну активність: іпратропія бромід - м-холіноблокатор, і фенотерол - β2-адреноміметик. Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду обумовлена головним чином місцевою, а не системною антихолінергічною дією. Іпратропія бромід є четвертинним похідним амонію, що має антихолінергічні (парасимпатолітичні) властивості. Препарат гальмує рефлекси, що викликаються блукаючим нервом, протидіючи впливам ацетилхоліну - медіатора, що вивільняється із закінчень блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають збільшенню внутрішньоклітинної концентрації Са++, що відбувається внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновим рецептором, розташованим на гладких м'язах бронхів. Вивільнення Са++ опосередковується системою вторинних медіаторів, до яких входять ІТФ (інозитол трифосфат) і ДАГ (діацилгліцерин). У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт та емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення обсягу форсованого видиху за 1 сек (ОФВ1) та пікової швидкості видиху на 15% та більше) відмічено протягом максимальний ефект досягався через 1-2 години та тривав у більшості пацієнтів до 6 годин після введення. Іпратропія бромід не впливає на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс та газообмін. Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори у терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається за використання високих доз. Фенотерол розслаблює гладку мускулатуру бронхів та судин та протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення та бронхообструкції з опасистих клітин. Крім того, при використанні фенотеролу в дозах 0,6 мг відзначалося посилення мукоциліарного кліренсу. β-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти та сили серцевих скорочень, обумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при використанні доз, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при використанні інших β-адренергічних препаратів, відзначалося подовження інтервалу QTC при використанні високих доз. При використанні фенотеролу за допомогою дозованих аерозольних інгаляторів (ДАІ) цей ефект був непостійним і відзначався у разі застосування доз, що перевищували рекомендовані. Однак після застосування фенотеролу за допомогою небулайзерів (розчин для інгаляцій у флаконах зі стандартною дозою) системний вплив може бути вищим, ніж при використанні препарату за допомогою ДАІ у рекомендованих дозах.Клінічне значення цих спостережень встановлено. Найчастіше спостерігається ефект агоністів β-адренорецепторів є тремор. На відміну від впливів на гладкі м'язи бронхів, до системних впливів β-адренорецепторів агоністів може розвиватися толерантність. Клінічна значимість цього вияву не з'ясована. Тремор є найчастішим небажаним ефектом при використанні агоністів β-адренорецепторів. При сумісному застосуванні цих двох активних речовин бронхорозширювальний ефект досягається шляхом на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють одна одну, в результаті посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів та забезпечується велика широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна нижча доза β-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу за практичної відсутності побічних ефектів. БЕРОДУАЛ®. При гострій бронхоконстрикції ефект Беродуала розвивається швидко, що дозволяє використовувати його при гострих нападах бронхоспазму.Показання до застосуванняПрофілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів із оборотним бронхоспазмом, таких як бронхіальна астма та, особливо, хронічна обструктивна хвороба легень (хронічний обструктивний бронхіт та емфізема).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фенотеролу або до атропіноподібних препаратів або інших компонентів даного препарату. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія, ІІ та ІІІ триместри вагітності. З обережністю: закритокутова глаукома, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3-х місяців), захворювання серця та судин, такі як хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, вада серця, аортальний стеноз, виражені ураження церебральних та периферичних артерій, гіпертиреоз, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, муковісцидоз, ІІ триместр вагітності, грудне вигодовування.Вагітність та лактаціяДані доклінічних досліджень та досвід застосування у людини показують, що фенотерол або іпратропія бромід не впливають при вагітності. Слід враховувати можливість інгібуючого ефекту фенотеролу на скорочувальну активність матки. Препарат протипоказаний у І та ІІІ триместрах (можливість ослаблення родової діяльності фенотеролом). Слід з обережністю застосовувати препарат у ІІ триместрі вагітності. Фенотерол проникає у грудне молоко. Даних, що підтверджують, що іпратропія бромід проникає у грудне молоко не отримано. Проте слід з обережністю призначати Беродуал® матерям-годувальницям. Клінічні дані щодо впливу комбінації іпратропіуму броміду та фенотеролу гідроброміду на фертильність невідомі.Побічна діяБагато з перелічених небажаних ефектів можуть бути наслідком антихолінергічних та бета-адренергічних властивостей БЕРОДУАЛу®. Беродуал, як і будь-яка інгаляційна терапія, може викликати місцеве роздратування. Несприятливі реакції препарату визначалися на підставі даних, отриманих у клінічних дослідженнях та під час фармакологічного нагляду за застосуванням препарату після його реєстрації. Найчастішими побічними ефектами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях, були кашель, сухість у роті, біль голови, тремор, фарингіт, нудота, запаморочення, дисфонія, тахікардія, серцебиття, блювання, підвищення систолічного артеріального тиску та нервозність. Порушення з боку імунної системи – анафілактична реакція гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування – гіпокаліємія. Порушення психіки - нервове порушення ментальних порушень. Порушення з боку нервової системи – головний біль; тремор, запаморочення. Порушення з боку органу зору – глаукома; збільшення внутрішньоочного тиску; порушення акомодації; мідріаз; затуманювання зору; біль в очах; набряк рогівки; гіперемія кон'юнктиви; поява ореолу навколо предметів. Порушення з боку серця – тахікардія; серцебиття; аритмії; фібриляція передсердь; суправентрикулярна тахікардія; ішемія міокарда. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння – кашель; фарингіт; дисфонія; бронхоспазм; подразнення глотки; набряк глотки; ларингоспазм; парадоксальний бронхоспазм; сухість горлянки. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – блювання; нудота; сухість в роті; стоматит; глосит; порушення моторики шлунково-кишкового тракту; діарея; запор; набряк порожнини рота. Зміни з боку шкіри та підшкірних тканин – кропив'янка; свербіння; ангіоневротичний набряк; гіпергідроз. М'язово-скелетні порушення та порушення сполучної тканини – м'язова слабкість; спазм м'язів; міалгії. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – затримка сечі. Лабораторні та інструментальні дані – підвищення діастолічного артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТривале одночасне застосування БЕРОДУАЛу з іншими антихолінергічними препаратами не рекомендується через відсутність даних. Одночасне застосування інших β-адреноміметичних засобів, антихолінергічних препаратів системної дії та ксантинових похідних (наприклад, теофіліну) можуть підвищувати бронхорозширювальну дію БЕРОДУАЛу® та призводити до посилення побічних ефектів. Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії БЕРОДУАЛу при одночасному призначенні β-адреноблокаторів. Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням β-адреноміметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантинових похідних, кортикостероїдів та діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу під час лікування пацієнтів із тяжкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів. Гіпокаліємія може спричинити підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У таких випадках рекомендується проводити моніторування рівня калію у сироватці крові. Слід з обережністю призначати β2-адренергічні засоби пацієнтам, які отримували інгібітори моноаміноксидази та трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилювати дію β-адренергічних засобів. Інгаляції засобів для загальної анестезії галогенізованих вуглеводневих анестетиків, наприклад, галотану, трихлоретилену або енфлурану, можуть посилити вплив β-адренергічних засобів на серцево-судинну систему. Спільне застосування БЕРОДУАЛу з кромогліцієвою кислотою та/або глюкокортикостероїдами збільшує ефективність терапії.Спосіб застосування та дозиЛікування має проводитися під медичним наглядом (наприклад, за умов стаціонару). Лікування в домашніх умовах можливе лише після консультації з лікарем у тих випадках, коли швидкодіючий β-агоніст у низькій дозі недостатньо ефективний. Також розчин для інгаляцій може бути рекомендований пацієнтам у випадку, коли аерозоль для інгаляцій не може використовуватися або за необхідності застосування більш високих доз. Доза повинна підбиратися індивідуально, залежно від гостроти нападу. Лікування зазвичай повинно починатися з найменшої дози, що рекомендується, і припинятися після того, як досягнуто достатнє зменшення симптомів. Рекомендуються наступні дози: У дорослих (включаючи літніх людей) та підлітків віком від 12 років. Гострі напади бронхоспазму Залежно від тяжкості нападу дози можуть змінюватись від 1 мл (1 мл = 20 крапель) до 2,5 мл (2,5 мл = 50 крапель). В особливо тяжких випадках можливе застосування доз, що досягають 4 мл (4 мл = 80 крапель). Діти віком 6-12 років Гострі напади бронхіальної астми Залежно від тяжкості нападу дози можуть змінюватись від 0,5 мл (0,5 мл = 10 крапель) до 2 мл (2 мл = 40 крапель). У дітей віком до 6 років (маса тіла яких становить менше 22 кг): У зв'язку з тим, що інформація про застосування препарату в цій віковій групі обмежена, рекомендується використання наступної дози (тільки за умови медичного спостереження): 0,1 мл (2 краплі) на кг маси тіла, але не більше 0,5 мл (10 крапель) Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з небулайзером) і не застосовувати перорально. Лікування слід починати з найменшої рекомендованої дози. Рекомендована доза повинна розводитись 0,9 % розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, що становить 3-4 мл, та застосовуватися (повністю) за допомогою небулайзера. Розчин БЕРОДУАЛА для інгаляцій не повинен розводитися дистильованою водою. Розведення розчину має здійснюватися щоразу перед застосуванням; залишки розведеного розчину слід знищувати. Розведений розчин слід використовувати одразу після приготування. Тривалість інгаляції може контролюватись за витрачанням розведеного розчину. Розчин БЕРОДУАЛА для інгаляцій може застосовуватися з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. Доза, що досягає легень, і системна доза залежать від типу використовуваного небулайзера і можуть бути вищими, ніж відповідні дози при використанні дозованого аерозолю HFA і CFC (що залежить від типу інгалятора). У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин краще застосовувати при швидкості потоку 6-8 літрів на хвилину. Необхідно дотримуватися інструкцій із застосування, обслуговування та чищення небулайзера.ПередозуванняСимптоми передозування зазвичай пов'язані з дією фенотеролу. Можлива поява симптомів, пов'язаних із надмірною стимуляцією β-адренорецепторів. Найбільш ймовірно поява тахікардії, серцебиття, тремору, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, збільшення відмінності між систолічним та діастолічним артеріальним тиском, стенокардії, аритмії та почуття "припливів" крові до обличчя, почуття тяжкості за грудиною, посилення бронхообстру. Також спостерігалися метаболічний ацидоз та гіпокаліємія. Можливі симптоми передозування, зумовлені іпратропією бромідом (такі як сухість у роті, порушення акомодації), виражені слабко та транзиторно, що пояснюється його місцевим застосуванням. Лікування. Необхідно припинити прийом препарату. Слід зважати на дані моніторування кислотно-лужного балансу крові. Рекомендується призначення седативних засобів, анксіолітичних лікарських засобів (транквілізаторів), у тяжких випадках – інтенсивна терапія. Як специфічний антидот можливе застосування β-адреноблокаторів, переважно селективних β1-адреноблокаторів. Однак у пацієнтів з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції, яка може призвести до смерті, під впливом β-адреноблокаторів та ретельно підбирати їх дозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднень дихання) слід негайно звернутися до лікаря. Гіперчутливість Після застосування БЕРОДУАЛу можуть виникнути реакції негайної гіперчутливості ознаками якої, в окремих випадках, можуть бути: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, висип, бронхоспазм, набряк ротоглотки, анафілактичний шок. Парадоксальний бронхоспазм Беродуал, як і інші інгаляційні препарати, здатний викликати парадоксальний бронхоспазм, який може загрожувати життю. У разі розвитку парадоксального бронхоспазму застосування БЕРОДУАЛу слід негайно припинити та перейти на альтернативну терапію. Тривале застосування: у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму БЕРОДУАЛ® повинен застосовуватися тільки при необхідності; у пацієнтів з легкою формою хронічної обструктивної хвороби легень, симптоматичне лікування може виявитися кращим за регулярне застосування; у пацієнтів з бронхіальною астмою слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та перебігу захворювання. Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять β2-адреноміметики, таких як БЕРОДУАЛ®, для усунення бронхіальної обструкції може спричинити неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози β2-агоністів, у тому числі БЕРОДУАЛА®, що більше рекомендується протягом тривалого часу не тільки не виправдане, але й небезпечне. Для запобігання загрозливому життю погіршення перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними кортикостероїдами. Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з БЕРОДУАЛОМ лише під медичним наглядом. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики шлунково-кишкового тракту. Беродуал повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів, схильних до гострокутної глаукоми. Відомі окремі повідомлення про ускладнення з боку органу зору (наприклад, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, закритокутова глаукома, біль в очах) розвинених при попаданні інгаляційного іпратропіуму броміду (або іпратропіуму броміду в поєднанні з агоністами β2-адрено). Симптомами гострої закритокутової глаукоми можуть бути біль або дискомфорт в очах, затуманювання зору, поява ореолу у предметів та кольорових плям перед очима у поєднанні з набряком рогівки та почервонінням очей, внаслідок кон'юнктивальної ін'єкції судин. Якщо розвивається будь-яка композиція цих симптомів, показано застосування очних крапель, що знижують внутрішньоочний тиск та негайна консультація фахівця. Пацієнти повинні бути проінструктовані щодо правильного застосування інгаляційного розчину БЕРОДУАЛу®. Для попередження попадання розчину у вічі рекомендується, щоб розчин, використовуваний з допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. За відсутності мундштука повинна використовуватися маска, що щільно прилягає до обличчя. Особливо ретельно повинні дбати про захист очей пацієнти, які схильні до розвитку глаукоми. Системні ефекти При наступних захворюваннях: недавно перенесеному інфаркті міокарда, цукровому діабеті з неадекватним глікемічним контролем, важко протікаючих органічних захворюваннях серця і судин, гіпертиреоз, феохромоцитома або обструкція сечовипускальних шляхів (наприклад при гіперплазії передміхурової залози оцінки ризик/корисність, особливо при використанні доз, що перевищують рекомендовані. Вплив на серцево-судинну систему У постмаркетингових дослідженнях відзначалися поодинокі випадки виникнення ішемії міокарда при прийомі β-агоністів. Пацієнтів із супутніми серйозними захворюваннями серця (наприклад, ішемічною хворобою серця, аритміями або вираженою серцевою недостатністю), які отримують БЕРОДУАЛ®, слід попереджати про необхідність звернення до лікаря у разі появи болю в серці або інших симптомів, що вказують на погіршення захворювання серця. Необхідно звертати увагу на такі симптоми як задишка і біль у грудях, оскільки вони можуть бути як серцевою, так і легеневою етіологією. Гіпокаліємія При застосуванні β2-агоністів може виникати гіпокаліємія. У спортсменів застосування БЕРОДУАЛу у зв'язку з наявністю в його складі фенотеролу може призводити до позитивних результатів тестів на допінг. Препарат містить консервант, бензалконію хлорид, та стабілізатор – динатрію едетат дигідрат. Під час інгаляції ці компоненти можуть викликати бронхоспазм у чутливих пацієнтів із гіперреактивністю дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливів препарату на здатність до керування автотранспортом та використання механізмів не проводилося. Однак пацієнтам слід повідомляти, що під час лікування БЕРОДУАЛОМ® вони можуть відчувати такі небажані відчуття, як запаморочення, тремор, порушення акомодації очей, мідріаз та затуманювання зору. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають зазначені вище небажані відчуття, слід утримуватися від таких потенційно небезпечних дій, як керування автомобілем або управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
334,00 грн
287,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: діюча речовина: іпратропія моногідрату броміду 0,021 мг (21 мкг), що відповідає іпратропію броміду 0,020 мг (20 мкг), фенотеролу гідробромід 0,050 мг (50 мкг); допоміжні речовини: абсолютний етанол 13,313 мг, очищена вода 0,799 мг, лимонна кислота 0,001 мг, тетрафторетан (HFA134a, пропелент) 39,070 мг. По 10 мл (200 доз) у металевий балончик з дозуючим клапаном та мундштуком із захисною кришкою. Балончик з інструкцією із застосування поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтувата, або злегка коричнева рідина, вільна від суспендованих частинок.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний+м-холіноблокатор).ФармакодинамікаБЕРОДУАЛ Н містить два компоненти, що мають бронхолітичну активність: іпратропія бромід - м-холіноблокатор, і фенотерол - β2-адреноміметик. Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду обумовлена головним чином місцевою, а не системною антихолінергічною дією. Іпратропія бромід є четвертинним похідним амонію, що має антихолінергічні (парасимпатолітичні) властивості. Препарат гальмує рефлекси, що викликаються блукаючим нервом, протидіючи впливам ацетилхоліну - медіатора, що вивільняється із закінчень блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають збільшенню внутрішньоклітинної концентрації Са++, що відбувається внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновим рецептором, розташованим на гладких м'язах бронхів. Вивільнення Са++ опосередковується системою вторинних медіаторів, до яких входять ІТФ (інозитол трифосфат) і ДАГ (діацилгліцерин). У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт та емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення обсягу форсованого видиху за 1 сек (ОФВ1) та пікової швидкості видиху на 15% та більше) відмічено протягом максимальний ефект досягався через 1-2 години та тривав у більшості пацієнтів до 6 годин після введення. Іпратропія бромід не впливає на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс та газообмін. Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори у терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається за використання високих доз. Фенотерол розслаблює гладку мускулатуру бронхів та судин та протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення та бронхообструкції з опасистих клітин. Крім того, при використанні фенотеролу в дозах 0,6 мг відзначалося посилення мукоциліарного кліренсу. β-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти та сили серцевих скорочень, обумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при використанні доз, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при використанні інших β-адренергічних препаратів, відзначалося подовження інтервалу QTC при використанні високих доз. При використанні фенотеролу за допомогою дозованих аерозольних інгаляторів (ДАІ) цей ефект був непостійним і відзначався у разі застосування доз, що перевищували рекомендовані. Однак після застосування фенотеролу за допомогою небулайзерів (розчин для інгаляцій у флаконах зі стандартною дозою) системний вплив може бути вищим, ніж при використанні препарату за допомогою ДАІ у рекомендованих дозах.Клінічне значення цих спостережень встановлено. Найчастіше спостерігається ефект агоністів β-адренорецепторів є тремор. На відміну від впливів на гладкі м'язи бронхів, до системних впливів β-адренорецепторів агоністів може розвиватися толерантність. Клінічна значимість цього вияву не з'ясована. Тремор є найчастішим небажаним ефектом при використанні агоністів β-адренорецепторів. При сумісному застосуванні цих двох активних речовин бронхорозширювальний ефект досягається шляхом на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють одна одну, в результаті посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів та забезпечується велика широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна нижча доза β-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу за практичної відсутності побічних ефектів. БЕРОДУАЛ Н. При гострій бронхоконстрикції ефект БЕРОДУАЛА розвивається швидко, що дозволяє використовувати його при гострих нападах бронхоспазму.ІнструкціяПацієнти повинні бути інструктовані щодо правильного використання дозованого аерозолю. Перед першим використанням дозованого аерозолю зніміть захисний ковпачок і двічі натисніть на клапан. Перед кожним використанням дозованого аерозолю струсіть балон і двічі натисніть на клапан аерозолю. Зняти захисний ковпачок. Зробити повільний, повний видих. Утримуючи інгалятор, щільно обхопити губами мундштук. Балон повинен бути спрямований дном та стрілкою вгору. Виробляючи максимально глибокий вдих одночасно швидко натиснути на дно балона до вивільнення однієї інгаляційної дози. На кілька секунд затримати дихання, потім вийняти мундштук із рота та повільно видихнути. Повторити дії для отримання другої інгаляційної дози. Одягти захисний ковпачок. Якщо аерозольний балончик не використовувався більше трьох днів, перед застосуванням слід натиснути одноразово на дно балончика до появи хмари аерозолю. Т.к. контейнер непрозорий, не можна визначити, чи балон порожній. Балон розрахований на 200 інгаляцій. Після використання цієї кількості доз контейнера може залишатися невелика кількість розчину. Проте, слід замінити контейнер, оскільки інакше можна отримати необхідну лікувальну дозу. Кількість препарату, що залишився в контейнері, можна перевірити в такий спосіб. Струсіть балон, це покаже, чи залишилося в ньому кількість рідини. Інший спосіб. Зніміть пластмасовий мундштук із контейнера та помістіть контейнер у посудину з водою. Вміст контейнера може бути визначений за його положенням у воді. Очищайте інгалятор принаймні один раз на тиждень. Важливо містити мундштук інгалятора у чистоті, щоб частинки лікарської речовини не заблокували вивільнення аерозолю. Під час очищення спочатку зніміть захисний ковпачок та видаліть балон із інгалятора. Пропустіть через інгалятор струмінь теплої води, переконайтеся у видаленні препарату та/або видимого бруду. Після очищення струсіть інгалятор і дайте йому висохнути на повітрі, не використовуючи нагрівальні прилади. Як тільки мундштук висохне, вставте балон в інгалятор і надягніть захисний ковпачок. ПОПЕРЕДЖЕННЯ: пластиковий мундштук розроблений спеціально для дозованого аерозолю БЕРОДУАЛ® Н та служить для точного дозування препарату. Мундштук не повинен використовуватися з іншими дозованими аерозолями. Також не можна використовувати аерозоль БЕРОДУАЛ Н з будь-якими іншими адаптерами, крім мундштука, що поставляється разом з балоном. Вміст балона перебуває під тиском. Балон не можна розкривати і нагрівати вище 50 °С.Показання до застосуванняПрофілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів із оборотним бронхоспазмом, таких як бронхіальна астма та, особливо, хронічна обструктивна хвороба легень (хронічний обструктивний бронхіт та емфізема).Протипоказання до застосуванняГіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія. Підвищена чутливість до фенотеролу гідроброміду, атропіноподібних речовин або інших компонентів препарату. Перший триместр вагітності. Дитячий вік віком до 6 років. З обережністю: закритокутова глаукома, коронарна недостатність, артеріальна гіпертензія, недостатньо контрольований цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжкі органічні захворювання серця та судин, гіпертиреоз, феохромоцитома, гіпертрофія передміхурової залози, обструкція шийки.Вагітність та лактаціяІснуючий клінічний досвід показав, що фенотерол та іпратропія бромід не надають негативної дії на вагітність. Проте при використанні цих препаратів під час вагітності повинні дотримуватися звичайних запобіжних заходів, особливо в першому триместрі. Слід брати до уваги, що інгібує вплив БЕРОДУАЛу® на скоротливість матки. Фенотеролу гідробромід може проникати у грудне молоко, Щодо іпратропію такі дані не отримані. Істотний вплив іпратропію на немовля, особливо у разі застосування препарату у вигляді аерозолю, малоймовірний. Тим не менш, враховуючи здатність багатьох лікарських препаратів проникати в грудне молоко, при призначенні БЕРОДУАЛу® жінкам, які годують груддю, слід бути обережним.Побічна діяБагато з перелічених небажаних ефектів можуть бути наслідком антихолінергічних та бета-адренергічних властивостей БЕРОДУАЛу®. БЕРОДУАЛ Н, як і будь-яка інгаляційна терапія, може викликати місцеве роздратування. Несприятливі реакції препарату визначалися на підставі даних, отриманих у клінічних дослідженнях та під час фармакологічного нагляду за застосуванням препарату після його реєстрації. Найчастішими побічними ефектами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях, були кашель, сухість у роті, біль голови, тремор, фарингіт, нудота, запаморочення, дисфонія, тахікардія, серцебиття, блювання, підвищення систолічного артеріального тиску та нервозність. Порушення з боку імунної системи – анафілактична реакція гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування – гіпокаліємія. Порушення психіки - нервове порушення ментальних порушень. Порушення з боку нервової системи – головний біль; тремор, запаморочення. Порушення з боку органу зору – глаукома; збільшення внутрішньоочного тиску; порушення акомодації; мідріаз; затуманювання зору; біль в очах; набряк рогівки; гіперемія кон'юнктиви; поява ореолу навколо предметів. Порушення з боку серця – тахікардія; серцебиття; аритмії; фібриляція передсердь; суправентрикулярна тахікардія; ішемія міокарда. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння – кашель; фарингіт; дисфонія; бронхоспазм; подразнення глотки; набряк глотки; ларингоспазм; парадоксальний бронхоспазм; сухість горлянки. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – блювання; нудота; сухість в роті; стоматит; глосит; порушення моторики шлунково-кишкового тракту; діарея; запор; набряк порожнини рота. Зміни з боку шкіри та підшкірних тканин – кропив'янка; свербіння; ангіоневротичний набряк; гіпергідроз. М'язово-скелетні порушення та порушення сполучної тканини – м'язова слабкість; спазм м'язів; міалгії. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – затримка сечі. Лабораторні та інструментальні дані – підвищення діастолічного артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТривале одночасне застосування БЕРОДУАЛу з іншими антихолінергічними препаратами не рекомендується через відсутність даних. β-адренергічні та антихолінергічні засоби, ксантинові похідні (наприклад, теофілін) можуть посилювати бронхорозширювальну дію БЕРОДУАЛу® Н. Одночасне призначення інших бета-адреноміметиків, які потрапляють у системний кровотік антихолінергічних засобів або ксантинових похідних (наприклад, теофіліну) може призводити до посилення побічних ефектів. Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії БЕРОДУАЛу Н при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів. Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантинових похідних, глюкокортикостероїдів та діуретиків. Цьому слід приділяти особливу увагу під час лікування пацієнтів із тяжкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів. Гіпокаліємія може спричинити підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У таких випадках рекомендується проводити моніторування концентрації калію у сироватці крові. Слід з обережністю призначати β-адренергічні засоби пацієнтам, які отримували інгібітори моноаміноксидази та трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилювати дію бета-адренергічних засобів. Інгаляції галогенізованих вуглеводневих анестетиків, наприклад, галотану, трихлоретилену або енфлурану, можуть посилити несприятливий вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.Спосіб застосування та дозиДозу слід підбирати індивідуально. За відсутності інших рекомендацій лікаря рекомендується застосування таких доз: Дорослі та діти старше 6 років: Лікування нападів У більшості випадків для усунення симптомів достатньо двох інгаляційних доз аерозолю. Якщо протягом 5 хвилин полегшення дихання не настало, можна використовувати додатково 2 інгаляційні дози. Якщо ефект відсутній після чотирьох інгаляційних доз, і потрібні додаткові інгаляції, слід негайно звернутися за медичною допомогою. Переривчаста та тривала терапія: По 1-2 інгаляції на один прийом, до 8 інгаляцій на день (в середньому по 1 -2 інгаляції 3 рази на день). При бронхіальній астмі препарат повинен використовуватись лише за необхідності. Дозований аерозоль БЕРОДУАЛ Н у дітей слід застосовувати лише за призначенням лікаря та під контролем дорослих.ПередозуванняСимптоми передозування зазвичай пов'язані з дією фенотеролу. Можлива поява симптомів, пов'язаних із надмірною стимуляцією β-адренорецепторів. Найбільш ймовірно поява тахікардії, серцебиття, тремору, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, збільшення відмінності між систолічним та діастолічним артеріальним тиском, стенокардії, аритмії та почуття "припливів" крові до обличчя, почуття тяжкості за грудиною, посилення бронхообстру. Також спостерігалися метаболічний ацидоз та гіпокаліємія. Можливі симптоми передозування, зумовлені іпратропією бромідом (такі як сухість у роті, порушення акомодації), виражені слабко та транзиторно, що пояснюється його місцевим застосуванням. Лікування. Необхідно припинити прийом препарату. Слід зважати на дані моніторування кислотно-лужного балансу крові. Рекомендується призначення седативних засобів, анксіолітичних лікарських засобів (транквілізаторів), у тяжких випадках – інтенсивна терапія. Як специфічний антидот можливе застосування β-адреноблокаторів, переважно селективних β1-адреноблокаторів. Однак у пацієнтів з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції, яка може призвести до смерті, під впливом β-адреноблокаторів та ретельно підбирати їх дозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднень дихання) слід негайно звернутися до лікаря. Гіперчутливість Після застосування БЕРОДУАЛу можуть виникнути реакції негайної гіперчутливості ознаками якої, в окремих випадках, можуть бути: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, висип, бронхоспазм, набряк ротоглотки, анафілактичний шок. Парадоксальний бронхоспазм БЕРОДУАЛ Н, як і інші інгаляційні препарати, здатний викликати парадоксальний бронхоспазм, який може загрожувати життю. У разі розвитку парадоксального бронхоспазму застосування БЕРОДУАЛу слід негайно припинити та перейти на альтернативну терапію. Тривале застосування: у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму БЕРОДУАЛ Н повинен застосовуватися тільки при необхідності; у пацієнтів з легкою формою хронічної обструктивної хвороби легень, симптоматичне лікування може виявитися кращим за регулярне застосування; у пацієнтів з бронхіальною астмою слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та перебігу захворювання. Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять β2-адреноміметики, таких як БЕРОДУАЛ® Н, для усунення бронхіальної обструкції може спричинити неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози β2-агоністів, у тому числі БЕРОДУАЛА®, що більше рекомендується протягом тривалого часу не тільки не виправдане, але й небезпечне. Для запобігання загрозливому життю погіршення перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними кортикостероїдами. Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з БЕРОДУАЛОМ лише під медичним наглядом. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики шлунково-кишкового тракту. БЕРОДУАЛ Н повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів, схильних до гострокутної глаукоми. Відомі окремі повідомлення про ускладнення з боку органу зору (наприклад, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, закритокутова глаукома, біль в очах) розвинених при попаданні інгаляційного іпратропіуму броміду (або іпратропіуму броміду в поєднанні з агоністами β2-адрено). Симптомами гострої закритокутової глаукоми можуть бути біль або дискомфорт в очах, затуманювання зору, поява ореолу у предметів та кольорових плям перед очима у поєднанні з набряком рогівки та почервонінням очей, внаслідок кон'юнктивальної ін'єкції судин. Якщо розвивається будь-яка композиція цих симптомів, показано застосування очних крапель, що знижують внутрішньоочний тиск та негайна консультація фахівця. Пацієнти повинні бути проінструктовані щодо правильного застосування інгаляційного розчину БЕРОДУАЛу®. Для попередження попадання розчину у вічі рекомендується, щоб розчин, використовуваний з допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. За відсутності мундштука повинна використовуватися маска, що щільно прилягає до обличчя. Особливо ретельно повинні дбати про захист очей пацієнти, які схильні до розвитку глаукоми. Системні ефекти При наступних захворюваннях: нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, цукровому діабеті з неадекватним глікемічним контролем, важко протікаючих органічних захворюваннях серця і судин, гіпертиреоз, феохромоцитома або обструкція сечовипускальних шляхів (наприклад при гіперплазії передміхурової залози ретельної оцінки ризик/корисність, особливо при використанні доз, що перевищують рекомендовані. Вплив на серцево-судинну систему У постмаркетингових дослідженнях відзначалися поодинокі випадки виникнення ішемії міокарда при прийомі β-агоністів. Пацієнтів із супутніми серйозними захворюваннями серця (наприклад, ішемічною хворобою серця, аритміями або вираженою серцевою недостатністю), які отримують БЕРОДУАЛ® Н, слід попереджати про необхідність звернення до лікаря у разі появи болю в серці або інших симптомів, що вказують на погіршення захворювання серця. Необхідно звертати увагу на такі симптоми як задишка і біль у грудях, оскільки вони можуть бути як серцевою, так і легеневою етіологією. Гіпокаліємія При застосуванні β2-агоністів може виникати гіпокаліємія. У спортсменів застосування БЕРОДУАЛу у зв'язку з наявністю в його складі фенотеролу може призводити до позитивних результатів тестів на допінг. Препарат містить консервант, бензалконію хлорид, та стабілізатор – динатрію едетат дигідрат. Під час інгаляції ці компоненти можуть викликати бронхоспазм у чутливих пацієнтів із гіперреактивністю дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливів препарату на здатність до керування автотранспортом та використання механізмів не проводилося. Однак пацієнтам слід повідомляти, що під час лікування БЕРОДУАЛОМ® вони можуть відчувати такі небажані відчуття, як запаморочення, тремор, порушення акомодації очей, мідріаз та затуманювання зору. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають зазначені вище небажані відчуття, слід утримуватися від таких потенційно небезпечних дій, як керування автомобілем або управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
177,00 грн
141,00 грн
ХарактеристикаАскорбінова кислота є активним учасником різних процесів, що відбуваються в організмі, проте самостійно синтезувати цей вітамін людський організм не в змозі, тому важливо вживати в їжу продукти, багаті вітаміном С або вживати аптечні вітамінні комплекси. У чому користь? Аскорбінова кислота бере участь у процесах кровотворення, благотворно впливає на функції нервової системи, є стимулятором у роботі ендокринних залоз, без її участі неможливе нормальне засвоєння заліза. Вітамін С життєво необхідний кровоносних судин, без нього вони стають ламкими, тендітними, тонкими. Хондроцити (хрящові клітини) за участю вітаміну С виробляють протеоглікани – речовини, що живлять хрящ, що зміцнюють його та роблять більш еластичним та розтяжним. За участю аскорбінової кислоти значно зростає відновний ресурс організму, швидше гояться рани, виразки шкіри. У дитячому організмі нестача вітаміну З призводить до порушення процесів окостеніння.РекомендуєтьсяДля системного застосування: профілактика та лікування гіпо- та авітамінозу вітаміну С; забезпечення підвищеної потреби організму у вітаміні С у період росту, при вагітності, лактації, при тяжких навантаженнях, перевтомі, у період реконвалесценції після тривалих тяжких захворювань; у зимовий період, при підвищеному ризик розвитку інфекційних захворювань. Для інтравагінального застосування: хронічний або рецидивуючий вагініт (бактеріальний вагіноз, неспецифічний вагініт), зумовлений анаеробною флорою (внаслідок зміненого рН піхви); з метою нормалізації порушеної мікрофлори піхви.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Застосовується як БАД до їжі - додаткового джерела вітаміну С. Тривалість прийому один місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНаповнювач цукор, аскорбінова кислота, наповнювач борошно пшеничне, антикристалізатор патока крохмальна, глазурувальник: тальк, олія, віск бджолиний; краситель хіноліновий жовтий, ароматизатор харчовий натуральний «Апельсин».Опис лікарської формидраже правильної кулястої форми, зеленувато-жовтого чи жовтого кольору.ХарактеристикаАСКОРБІНОВА КИСЛОТА -ФАРМСТАНДАРТ рекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела аскорбінової кислоти. Чи не є лікарським засобом. Рекомендації щодо застосування: Дітям старше 3 років по 1 драже на день під час їжі, дітям старше 14 років та дорослим по 2 драже на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. Випускається у формі драже 0,25 г по 200 драже у банку полімерної.Показання до застосування«АСКОРБІНОВА КИСЛОТА - ФАРМСТАНДАРТ» рекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела аскорбінової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиДітям старше 3 років по 1 драже на день під час їжі, дітям старше 14 років та дорослим по 2 драже на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМістить барвник, який може негативно впливати на активність і увагу дітей. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить Вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид) 15 мг Вітамін В2 (рибофлавін) 15 мг Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) 10 мг Вітамін В12 (ціанокобаламін) 0,01 мг Вітамін В3 (нікотинамід) 50 мг ) 23 мг Біотин 0,15 мг Фолієва кислота 0,4 мг Вітамін С (аскорбінова кислота) 500 мг Кальцій (у формі кальцію карбонату та кальцію пантотенату) 100 мг Магній (у формі магнію карбонату важкого та магнію сульфату дигідрату) 100 мг Цин у формі цинку тригідрату) 10 мг Допоміжні речовини: лимонна кислота безводна 1700 мг, натрію гідрокарбонат 840 мг, натрію карбонат безводний 60 мг, натрію хлорид 40 мг, ацесульфам калію 20 мг, аспартам 25 мг, буряковий червоний (Е162) 30 мг , апельсиновий ароматизатор 100 мг, полісорбат 60 0,9 мг, манітол 16,848 мг, ізомальт 265,531 мг, сорбітол 155,3027 мгОпис лікарської формиПлоскоциліндричні пігулки від блідо-жовтогарячого до світло-жовтогарячого кольору, з вкрапленнями темнішого і світлішого кольору, розчиняються у воді з виділенням бульбашок, утворюючи розчин із запахом апельсина.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, фармакологічна дія якого обумовлена комплексом вітамінів і мікроелементів, що входять до його складу. Вітаміни групи В беруть участь у багатьох метаболічних реакціях, у тому числі синтезі нейромедіаторів. Вітамін С (аскорбінова кислота) є біологічним антиоксидантом і відіграє важливу роль в інактивації вільних радикалів, збільшує абсорбцію заліза в тонкому кишечнику, впливає на метаболізм фолієвої кислоти та функцію лейкоцитів. Стимулює утворення сполучної тканини, кісткової тканини, нормалізує проникність капілярів. Кальцій бере участь у багатьох фізіологічних процесах, ферментних системах та передачі нервового імпульсу в комплексі з магнієм та вітаміном В6. Магній бере участь у різних реакціях, включаючи синтез протеїну, метаболізм жирних кислот, окиснення цукрів.Цинк як каталізатор активує більш ніж 200 ферментів і є компонентом багатьох білків, гормонів, нейропептидів, гормональних рецепторів, а також бере участь у синтезі коензимів, похідних вітаміну В6.Вміст вітамінів у препараті Берокка Плюс підібрано для застосування в терапевтичних цілях і застосовується при станах, що супроводжуються дефіцитом або збільшенням потреби у вітамінах (підвищених фізичних навантаженнях, у період тривалого нервового перенапруги та стресів; при неповноцінному та незбалансованому харчуванні (обмежуючі дієти); - при хронічному алкоголізмі, нікотинової залежності (у курців), а також при застосуванні пероральних контрацептивів у жінок). Водорозчинні вітаміни не накопичуються в організмі, тому, при станах, що супроводжуються підвищеною потребою у вітамінах та мінералах, кількість вітамінів, що надходять з їжею, може виявитися недостатньою.Показання до застосуванняДефіцит або стани, що супроводжуються підвищеною потребою у вітамінах групи В, вітаміну С та цинку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, гіпермагніємія, сечокам'яна хвороба (нефролітіаз, уролітіаз), гемохроматоз, гіпероксалурія, порушення функції нирок, дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази, непереносимість фруктози, дитячий вік до 1 років. З обережністю При атрофічному гастриті, захворюваннях кишечника, підшлункової залози, при синдромі недостатності всмоктування вітаміну В12 або уродженому дефіциті внутрішнього фактора Кастла.Вагітність та лактаціяПри застосуванні препарату Берокка Плюс у рекомендованому дозуванні даних щодо негативного впливу препарату протягом вагітності або здоров'я дитини не виявлено. Однак під час вагітності препарат слід приймати за медичними показаннями. Вітаміни та мінерали, що містяться в препараті Берокка Плюс, проникають у грудне молоко. Даних щодо безпеки препарату при застосуванні його в період лактації немає.Побічна діяАлергічні реакції: рідко (<1/10000) кропив'янка, висипання, набряк гортані, анафілактичний шок. Травна система: можливі легкі минущі шлунково-кишкові розлади. Кров і система кровотворення: у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази аскорбінова кислота може спричинити гемолітичну анемію. Нервова система: біль голови, запаморочення, безсоння, збудливість.Взаємодія з лікарськими засобамиВітамін В6 (піридоксин), що в дозі перевищує 5 мг, може нейтралізувати дію леводопи у пацієнтів з паркінсонізмом. Однак такого антагонізму не спостерігається, якщо леводопа застосовується у поєднанні з інгібітором декарбоксилази (наприклад, бенсеразид, кардбідоп). Тіосемікарбазон та 5-флюороурацил нейтралізують дію вітаміну В1. Антацидні препарати пригнічують резорбцію вітаміну В1. Неоміцин, аміносаліцилова кислота та Н2-блокатори зменшують абсорбцію вітаміну В12. Аспірин зменшує абсорбцію аскорбінової кислоти приблизно на третину. Пероральні контрацептиви можуть зменшити рівень вмісту у сироватці вітаміну В12, фолієвої кислоти, піридоксину, аскорбінової кислоти. У деяких пацієнтів, які щодня приймають дефероксамін і вітамін С у дозі 500 мг, можуть відзначатися тимчасові порушення функції лівого шлуночка.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, попередньо розчинивши таблетку у склянці води. Дорослі та діти з 15 років: 1 таблетка на день. Не слід перевищувати рекомендовану добову дозу. Тривалість курсу лікування, що рекомендується, становить 30 днів. Повторні курси за рекомендацією лікаря.ПередозуванняВипадків передозування зареєстровано не було. Симптоми передозування можуть включати шлунково-кишкові розлади, такі як діарея та відчуття дискомфорту в ділянці шлунка. Надмірний прийом вітаміну В6 (більше 20 таблеток на добу та протягом декількох місяців) може призвести до симптомів нейропатії. У разі передозування слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВітамін С може впливати на результати тесту визначення глюкози в сечі, незважаючи на те, що він не впливає на рівень цукру в крові. Прийом вітаміну С слід припиняти протягом кількох днів перед проведенням таких тестів. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не має клінічного значення та пояснюється наявністю в препараті рибофлавіну. Препарат не містить жиророзчинних вітамінів. В одній таблетці препарату міститься максимальна денна доза вітаміну В6 (піридоксину), тому не слід перевищувати рекомендовані дози прийому препарату. Одна таблетка містить 12,5% рекомендованої добової норми споживання кальцію та 33,3% рекомендованої добової норми споживання магнію. Однак для лікування дефіциту кальцію та магнію прийом тільки препарату Берокка Плюс є недостатнім.В одній таблетці міститься 272 мг натрію, тому пацієнтам, які дотримуються низькосольової дієти, рекомендується приймати препарат Берокка Плюс у формі таблеток покритих оболонкою. Інформація для хворих на цукровий діабет. В одній таблетці препарату міститься 276 мг манітолу, що відповідає 0,028 хлібної одиниці (ХЕ), та енергетичної цінності 0,66 ккал, тому препарат можна приймати пацієнтам із цукровим діабетом. При наявній непереносимості деяких цукрів перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем. Пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, повинні проконсультуватися з лікарем перед тим, як розпочати прийом препарату Берокка Плюс.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
981,00 грн
892,00 грн
Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Баєр Фарма АГ Завод-виробник: Делфарм Гайярд (Франція) Аскорбінова кислота+тіамін+рибофлавін+пантотенова кислота+піридоксин+фолієва кислота+ціанокобалам.
Склад, форма випуску та упаковкаЦукрова пудра, аскорбінова кислота, сік сухий лимона, екстракт квіток липи сухий, сухий натуральний мед, ароматизатор натуральний «Лимон», ароматизатор натуральний «Мед» антиоксидант кремнію аморфний. Добова доза 1-2 пакети (3г-6г) містить аскорбінова кислота (вітамін С) 400-800 мг.ХарактеристикаЗа рахунок входять до складу аскорбінової кислоти, екстракту ехінацеї та малини сприяє: підвищення імунітету; Очищення слизової оболонки горла від патогенних мікробів та пом'якшення болю в горлі; Має протизапальні, жарознижувальні, потогінні властивості; Чинить відхаркувальну дію при кашлі; Зниження ймовірності ускладнень при грипі та застуді; Чинить антиоксидантну дію. Є додатковим джерелом вітаміну СРекомендуєтьсяДля реалізації населенню через аптечну мережу, спеціалізовані магазини, відділи торгової мережі як біологічно активну добавку до їжі – додаткового джерела вітаміну С. Рекомендується у комплексному лікуванні та профілактиці ГРВІ, грипу, застуди, інфекцій ЛОР-органів, а також для зміцнення імунітету, при тяжких хронічних захворюваннях, під час та після антибіотикотерапії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, цукровий діабет, непереносимість продуктів бджільництва.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 пакету 1-2 рази на день під час їжі, попередньо розчинивши порошок у склянці (100 мл) теплої питної води. Тривалість прийому 2 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, аскорбінова к-та 50 мг, олія соняшникова, тальк, кальцію стеарат, глазурувальник віск бджолиний, барвник жовтий хіноліновий або "сонячний захід сонця".Фармакотерапевтична групаВітамін.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну С.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, вагітність, годування груддю, нарущення вуглеводного обміну, діти віком до 18 років.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 драже 5 разів на день після їди. Тривалість прийому 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуватися з лікарем. Барвник може негативно впливати на активність і увагу дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин 1 мл.(~20 крапель): Діюча речовина: фенотеролу гідробромід – 1 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид - 0,1 мг, динатрію едетату дигідрат - 0,5 мг, натрію хлорид - 8,60 мг, хлористоводнева кислота 1н (для доведення pH 3,2) - 0,946 мг, вода очищена - до 1,00 мл. По 20 мл у флакони з бурштинового скла з поліетиленовою крапельницею і поліпропіленовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розтину. Один флакон з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або майже безбарвна рідина, вільна частинок. Запах майже невідчутний.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб - бета2-адреноміметик селективний.ФармакокінетикаВсмоктування Після інгаляції 10-30% активної речовини, що вивільняється з аерозольного препарату, досягає нижніх дихальних шляхів залежно від техніки інгаляції та інгаляційної системи, що використовується. Решта осідає у верхніх дихальних шляхах і в роті, а потім проковтується. Абсолютна біодоступність фенотеролу після інгаляції аерозолю дозованого становить 18,7%. Абсорбція фенотеролу з легень двофазна: 30% дози абсорбується швидко (час напіввиведення 11 хв), а 70% - повільно (час напіввиведення 120 хв). Максимальна концентрація в плазмі після інгаляції 200 мкг фенотеролу становить 66,9 пг/мл (досягнення максимальної концентрації в плазмі tmax 15 хв). Після перорального введення абсорбується приблизно 60% дози фенотеролу гідроброміду. Абсорбируемое кількість піддається екстенсивної першої фазі метаболізму в печінці, в результаті пероральна біодоступність становить приблизно 1,5%, і її внесок у концентрацію фенотеролу в плазмі після інгаляції є невеликим. Розподіл Розподіл фенотеролу у плазмі після внутрішньовенного введення адекватно визначає трикамерна фармакокінетична модель (період напіввиведення становить tα = 0,42 хв, tβ = 14,3 хв та tγ = 3,2 год). Об'єм розподілу фенотеролу при постійній концентрації після внутрішньовенного введення (Vss) становить 1,9-2,7 л/кг, зв'язування з білками плазми – від 40 до 55%. Біотрансформація Фенотерол піддається інтенсивному метаболізму в печінці шляхом кон'югації до глюкуронідів та сульфатів. Проковтнута частина дози фенотеролу метаболізується переважно шляхом сульфатування. Ця метаболічна інактивація вихідної речовини починається вже у стінці кишечника. Виведення Фенотерол виводиться нирками та з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. Біотрансформації, включаючи виділення з жовчю, піддається основна частина - приблизно 85%. Виділення фенотеролу із сечею (0,27 л/хв) відповідає приблизно 15% від загального середнього кліренсу системно доступної дози. Об'єм ниркового кліренсу свідчить про канальцеву секрецію фенотеролу додатково до гломерулярної фільтрації. Після інгаляції 2% дози виділяється через нирки у незміненому вигляді протягом 24 годин. Фенотеролу гідробромід у незміненому вигляді може проникати через плацентарний бар'єр та потрапляти у грудне молоко.ФармакодинамікаПрепарат БЕРОТЕК® є ефективним бронхолітичним засобом для попередження та усунення нападів бронхоспазму при бронхіальній астмі та інших станах, що супроводжуються оборотною обструкцією дихальних шляхів, таких як хронічний обструктивний бронхіт (з наявністю або без емфіземи легень). Фенотерол є селективним стимулятором β2-адренорецепторів у терапевтичному діапазоні доз. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при застосуванні вищих доз препарату. Зв'язування з β2-адренорецепторами активує аденілатциклазу через стимуляторний Gs-білок з подальшим збільшенням утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), який активує протеїнкіназу А, остання позбавляє міозин здатності з'єднуватися з актином, що спричиняє розслаблення гладкого м'яза. Фенотерол розслаблює гладку мускулатуру бронхів та судин та захищає від бронхоконстрикторних стимулів, таких як гістамін, метахолін, холодне повітря та алергени (рання відповідь). Крім того, фенотерол гальмує вивільнення з опасистих клітин бронхоконстрикторних та прозапальних медіаторів. Посилення мукоциліарного кліренсу продемонстровано після застосування фенотеролу (доза 0,6 мг). За рахунок стимулюючого впливу на β1-адренорецептори фенотерол може впливати на міокард (особливо в дозах, що перевищують терапевтичні), викликаючи почастішання та посилення серцевих скорочень. Фенотерол швидко усуває бронхоспазм різного генезу. Бронходилатація розвивається протягом декількох хвилин після інгаляції та триває 3-5 годин. Також попередня інгаляція фенотеролу запобігає бронхоконстрикції, що виникає під впливом різних стимулів, таких як фізичне навантаження, холодне повітря та алергени (рання відповідь).Показання до застосуванняПриступи бронхіальної астми або інші стани із оборотною обструкцією дихальних шляхів, хронічний бронхіт, хронічна обструктивна хвороба легень. Профілактика нападів бронхіальної астми внаслідок фізичної напруги. Як бронхорозширювальний засіб перед інгаляцією інших лікарських засобів (антибіотиків, муколітичних засобів, глюкокортикостероїдів). Проведення бронходилатаційних тестів щодо функції зовнішнього дихання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фенотеролу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія. При наступних станах препарат БЕРОТЕК® слід використовувати лише після ретельної оцінки користі/ризику лікування, особливо якщо застосовуються максимальні рекомендовані дози: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, гіпертиреоз, гіпокаліємія, недостатньо контрольований цукровий діабет, недавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3 місяців), тяжкі органічні захворювання серця та судин, такі як хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, захворювання коронарних артерій, вади серця (у тому числі аортальний стеноз), виражені ураження церебральних та периферичних артерій, феохромоцитома, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяВагітність Результати доклінічних досліджень у поєднанні з наявним досвідом клінічного застосування препарату не виявили жодних небажаних явищ під час вагітності. Проте слід з обережністю застосовувати препарат при вагітності, особливо в першому триместрі, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід враховувати інгібуючий ефект фенотеролу на скорочувальну активність матки. Лактація Доклінічні дослідження показали, що фенотерол проникає у грудне молоко. Безпека препарату під час грудного вигодовування не вивчена. У період грудного вигодовування застосування препарату можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність Клінічні дані щодо впливу фенотеролу на фертильність відсутні. Доклінічні дослідження фенотеролу не показали несприятливого на фертильність.Побічна діяЯк і всі інші види інгаляційного лікування, препарат БЕРОТЕК може викликати симптоми місцевої подразливої дії. Частота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії, наведена як наступна градація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи - Неуточнена частота: гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасто: гіпокаліємія, включаючи тяжку гіпокаліємію. Порушення психіки – Нечасто: збудження. Неуточнена частота: нервозність. Порушення з боку нервової системи Часто: тремор. Неуточнені частоти: головний біль, запаморочення. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Нечасто: аритмія. Неуточнена частота: ішемія міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння - Часто: кашель. Нечасто: парадоксальний бронхоспазм. Неуточненої частоти: подразнення гортані та глотки. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Нечасто: нудота, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: свербіж. Неуточнені частоти: гіпергідроз, шкірні реакції, такі як висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Неуточнена частота: спазм м'язів, міалгія, м'язова слабкість. Лабораторні та інструментальні дані - Неуточнені частоти: підвищення систолічного артеріального тиску, зниження діастолічного артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиβ-адренергічні препарати, антихолінергічні засоби, похідні ксантину (такі як теофілін), кромогліцієва кислота, глюкокортикостероїди та діуретики можуть посилювати дію та побічні ефекти фенотеролу. Гіпокаліємія, спричинена β2-агоністами, може бути посилена супутньою терапією похідними ксантину, кортикостероїдами та діуретиками. Це особливо слід брати до уваги у пацієнтів з тяжкою обструкцією дихальних шляхів (див. розділ "Особливі вказівки"). Можливе значне зниження бронходилатації при одночасному застосуванні β-адреноблокаторів. Агоністи β-адренорецепторів слід з обережністю призначати хворим, які отримують інгібітори моноамінооксидази або трициклічні антидепресанти, які здатні посилювати дію β-адренорецепторів агоністів. Інгаляція засобів для загальної анестезії, таких як галотан, трихлоретилен та енфлуран, підвищує ймовірність впливу β-адренорецепторів агоністів на серцево-судинну систему.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом БЕРОТЕК проводять інгаляційно з використанням наявних у продажу небулайзерів. Легенева депозиція і системна біодоступність препарату залежать від небулайзера, що використовується, і можуть бути вищими, ніж при застосуванні дозованого аерозолю Беротек® Н. При використанні стаціонарного джерела кисню розчин найкраще інгалювати при швидкості потоку 6-8 л/хв. При дозі слід враховувати, що 20 крапель складають 1 мл, при цьому 1 крапля містить 50 мкг фенотеролу гідроброміду. Рекомендовану дозу препарату БЕРОТЕК розводять у камері небулайзера 0,9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму 3-4 мл та інгалюють до досягнення достатнього полегшення симптомів. БЕРОТЕК® не можна розводити дистильованою водою. Розчин розводять щоразу безпосередньо перед застосуванням; залишки приготовленого розчину виливають. БЕРОТЕК® розчин можна інгалювати одночасно з антихолінергічними та муколітичними препаратами, для яких була доведена сумісність з ним – розчинів для інгаляції Атровент (іпратропія бромід) та Лазолван (амброксол). Лікування препаратом БЕРОТЕК має починатися та проводитися під наглядом медичного персоналу, наприклад, в умовах клініки. Лікування в домашніх умовах може бути рекомендоване пацієнтам після консультації лікаря у випадках, коли застосування за допомогою дозованого аерозолю низьких доз швидкодіючого бронходилататора - бета-агоніста (такого як Беротек Н) виявилося недостатнім для полегшення стану. Також воно може бути рекомендоване пацієнтам, які потребують небулайзерної терапії з інших причин, наприклад, у разі проблем із застосуванням дозованих аерозолів або при необхідності призначення більш високих доз. Лікування зазвичай слід розпочинати з мінімальних рекомендованих доз. Доза повинна підбиратися індивідуально залежно від потреб пацієнта та коригуватися залежно від тяжкості гострого епізоду. Прийом препарату повинен бути припинений при досягненні достатнього полегшення симптомів. При необхідності дозу можна застосувати повторно не менш як через 4 години. Доза може залежати від способу інгаляції та характеристик небулайзера. Тривалість інгаляції може контролюватись обсягом розведення препарату. Рекомендуються такі режими дозування: Дорослі (включаючи хворих старше 75 років) та підлітки старше 12 років: а) Приступи бронхіальної астми та інші стани з оборотною обструкцією дихальних шляхів Інгаляційно. 0,5 мл (10 крапель = 500 мкг фенотеролу гідроброміду) у більшості випадків достатньо для негайного полегшення симптомів; за необхідності повторного призначення препарату до 4 разів на день слід розглянути зменшення індивідуальних доз залежно від ефективності небулайзеру. У тяжких випадках (наприклад, для більшості пацієнтів, що надходять у відділення інтенсивної терапії) можуть знадобитися вищі дози - 1-1,25 мл (20-25 крапель = 1000-1250 мкг фенотеролу гідроброміду). У виключно тяжких випадках під наглядом лікаря можуть вводитись дози до 2 мл (40 крапель = 2000 мкг фенотеролу гідроброміду). б) Профілактика нападів бронхіальної астми внаслідок фізичної напруги Інгаляційно. 0,5 мл (10 крапель = 500 мкг фенотеролу гідроброміду) до фізичного навантаження. Діти віком від 6 до 12 років (з масою тіла близько 22-36 кг): а) Приступи бронхіальної астми та інші стани з оборотною обструкцією дихальних шляхів: Інгаляційно. 0,25-0,5 мл (5-10 крапель = 250-500 мкг фенотеролу гідроброміду) у більшості випадків достатньо для негайного полегшення симптомів. У разі необхідності повторного призначення препарату до 4 разів на день слід розглянути зменшення індивідуальних доз залежно від ефективності небулайзера; у тяжких випадках (наприклад, у більшості випадків лікування в умовах стаціонару) можуть знадобитися вищі дози до 1 мл (20 крапель = 1000 мкг фенотеролу гідроброміду). У виключно тяжких випадках під наглядом лікаря можуть вводитись дози до 1,5 мл (30 крапель = 1500 мкг фенотеролу гідроброміду). б) Профілактика нападів бронхіальної астми внаслідок фізичної напруги: Інгаляційно. 0,5 мл (10 крапель = 500 мкг фенотеролу гідроброміду) до фізичного навантаження. Діти віком до 6 років (з масою тіла менше 22 кг): Через обмеженість інформації про застосування препарату у цій віковій групі лікування проводять лише під наглядом лікаря, призначаючи препарат у наступній дозі: інгаляційно близько 50 мкг фенотеролу гідроброміду на прийом (=0,05 мл або 1 крапля) на 1 кг маси тіла, але не більше 0,5 мл (10 крапель) одну дозу до 3 разів у день.ПередозуванняСимптоми При передозуванні очікуваними симптомами є симптоми, спричинені надмірною β-адренергічною стимуляцією. Найбільш вираженими є тахікардія, відчуття серцебиття, тремор, зниження чи підвищення артеріального тиску, збільшення пульсового тиску, стенокардія, аритмії, гіперемія обличчя. Метаболічний ацидоз та гіпокаліємія також спостерігалися при застосуванні фенотеролу у дозах, що перевищують рекомендовані дози для затверджених показань. Лікування Лікування препаратом БЕРОТЕК має бути припинено. Слід провести моніторинг кислотно-лужного балансу та балансу електролітів. Для лікування застосовуються седативні засоби; у тяжких випадках проводять інтенсивну симптоматичну терапію. Як специфічні антидоти можна призначати β-адреноблокатори (переважно селективні β1-адреноблокатори); водночас слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції та обережно підбирати дози цих препаратів у хворих на бронхіальну астму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦукровий діабет У хворих на цукровий діабет під час лікування необхідно проводити регулярний контроль вмісту глюкози у плазмі. Парадоксальний бронхоспазм Як і інші інгаляційні препарати, БЕРОТЕК може викликати парадоксальний бронхоспазм, який може загрожувати життю. При виникненні парадоксального бронхоспазму препарат має бути негайно відмінено та замінено альтернативною терапією. Ефекти з боку серцево-судинної системи Ефекти серцево-судинної системи можуть спостерігатися при застосуванні симпатоміметичних препаратів, включаючи препарат БЕРОТЕК®. Є дані постреєстраційних досліджень та публікації в літературі про поодинокі випадки розвитку ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням β-агоністів. Пацієнти з важким фоновим захворюванням серця (наприклад, ішемічна хвороба серця, аритмія або тяжка серцева недостатність), які отримують препарат БЕРОТЕК®, повинні бути попереджені про необхідність звернутися за медичною допомогою при виникненні болю в грудях або погіршення перебігу захворювання серця. Слід приділити увагу оцінці таких симптомів, як задишка та біль у грудях, оскільки вони можуть мати як респіраторний, так і кардіальний характер. Гіпокаліємія Потенційно серйозна гіпокаліємія може розвинутись внаслідок терапії бета2-агоністами. Рекомендується дотримуватись особливої обережності при тяжкій бронхіальній астмі, оскільки гіпокаліємія може потенціюватися супутньою терапією похідними ксантину, глюкокортикостероїдами та діуретиками. До того ж гіпоксія може посилити вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. Гіпокаліємія може призвести до підвищеної схильності до аритмії у пацієнтів, які отримують дигоксин. У таких ситуаціях рекомендується контролювати рівень калію у сироватці. Гостра прогресуюча задишка Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря у разі гострої задишки, що швидко посилюється. Регулярне застосування Купірування нападів бронхіальної астми (симптоматичне лікування) краще регулярного застосування препарату. Хворих необхідно обстежити для виявлення необхідності призначення або посилення протизапального лікування (наприклад, інгаляційними глюкокортикостероїдами) з метою контролю запалення дихальних шляхів та попередження відстроченого пошкодження легень. У разі посилення бронхіальної обструкції неприйнятно і може бути ризикованим збільшення кратності прийому агоністів β2-адренорецепторів, таких як препарат БЕРОТЕК, понад рекомендовані дози і протягом тривалого часу. Використання підвищених доз β2-агоністів, таких як препарат Беротек, на регулярній основі для контролю симптомів бронхіальної обструкції може свідчити про погіршення контролю захворювання. У такій ситуації слід переглянути план лікування і особливо адекватність протизапальної терапії, щоб запобігти потенційно небезпечному для життя погіршення контролю захворювання. Спільне використання з симпатоміметичними та антихолінергічними бронходилотаторами Інші симпатоміметичні бронходилататори повинні застосовуватися разом із препаратом БЕРОТЕК лише під наглядом лікаря. Антихолінергічні бронходилататори можуть інгалюватись одночасно з препаратом БЕРОТЕК®. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування препарату БЕРОТЕК може призводити до позитивних результатів тестів на наявність фенотеролу у дослідженнях на зловживання препаратами за немедичними показаннями, наприклад у зв'язку з посиленням фізичних можливостей у спортсменів (допінг). Препарат містить консервант – бензалконію хлорид та стабілізатор – динатрію едетат. Було показано, що ці компоненти у деяких чутливих пацієнтів з гіперреактивністю дихальних шляхів можуть спричинити бронхоспазм. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами механізмами не проводилися. Однак у ході проведених клінічних досліджень спостерігалися такі симптоми, як запаморочення. Тому рекомендується бути обережними під час керування транспортними засобами та використання механізмів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Діюча речовина: фенотеролу гідробромід – 100 мкг (0,100 мг); Допоміжні речовини: безводна лимонна кислота - 0,001 мг; вода очищена – 1,040 мг; етанол абсолютний – 15,597 мг; тетрафторетан (HFA 134а, пропелент (тетрафторетан)) – 35,252 мг. По 10 мл (200 доз) у балончик аерозольний металевий з клапаном дозової дії та мундштуком із захисною кришкою з логотипом компанії. Балончик з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або світло-жовтого, або світло-коричневого кольору рідина, вільна від суспендованих частинок, поміщена під тиском в аерозольний балончик металевий з клапаном дозуючої дії і мундштуком.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб - бета2-адреноміметик селективний.Фармакокінетика10-30% активної речовини, що звільняється з аерозольного препарату після інгаляції, досягає нижніх дихальних шляхів залежно від методу інгаляції та використовуваної інгаляційної системи, а решта депонується у верхніх дихальних шляхах і проковтується. Ця частка активної речовини зазнає біотрансформації внаслідок ефекту "первинного" проходження через печінку. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками та з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. Таким чином, проковтнута кількість препарату не впливає на концентрацію активної речовини в плазмі крові, що досягається після інгаляції. Фенотерол у людини піддається інтенсивному метаболізму шляхом кон'югації до глюкуронідів та сульфатів. При проковтуванні фенотерол метаболізується переважно шляхом сульфатування. Ця метаболічна інактивація вихідної речовини починається вже у стінці кишечника. Біотрансформації, включаючи виділення з жовчю, піддається основна частина - приблизно 85%. Виділення фенотеролу із сечею (0,27 л/хв) відповідає приблизно 15% від загального середнього кліренсу системно доступної дози. Об'єм ниркового кліренсу свідчить про тубулярну секрецію фенотеролу додатково до гломерулярної фільтрації. Після інгаляції з дозованого аерозолю у незміненому вигляді виділяється через нирки 2% дози протягом 24 годин. Фенотерол може проникати у незміненому вигляді через плацентарний бар'єр та потрапляти у грудне молоко.ФармакодинамікаБЕРОТЕК Н є ефективним бронхолітичним засобом для попередження та купірування нападів бронхоспазму при бронхіальній астмі та інших станах, що супроводжуються оборотною обструкцією дихальних шляхів, таких як хронічний обструктивний бронхіт з наявністю або без емфіземи легень. Фенотерол є селективним стимулятором β2-адренорецепторів. При застосуванні препарату у вищих дозах відбувається стимуляція β1-адренорецепторів (наприклад, при призначенні для токолітичної терапії). Зв'язування β2-адренорецепторів активує аденілатциклазу через стимуляторний Gs-білок з подальшим збільшенням утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), який активує протеїнкіназу А, остання позбавляє міозин здатності з'єднуватися з актином, що перешкоджає скороченню гладкої мускулутуру і Крім того, фенотерол гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення, тим самим виявляючи захисну дію від впливу таких бронхоконстрикторів як гістамін, метахолін, холодне повітря та алергени. Прийом фенотеролу в дозах 0,6 мг підвищує активність миготливого епітелію бронхів та прискорює мукоциліарний транспорт. За рахунок стимулюючого впливу на β-адренорецептори, фенотерол може впливати на міокард (особливо в дозах, що перевищують терапевтичні), викликаючи почастішання та посилення серцевих скорочень. Фенотерол попереджає і швидко усуває бронхоспазм різного генезу. Початок дії після інгаляції – через 5 хв, максимум – 30-90 хв, тривалість – 3-5 год.ІнструкціяДля досягнення максимального ефекту необхідно правильно використовувати аерозоль дозований. Перед використанням дозованого аерозолю вперше натисніть двічі на дно балончика. Щоразу при використанні дозованого аерозолю необхідно дотримуватися наступних правил: Зняти захисний ковпачок. Зробити повільний повний видих. Утримуючи балончик, щільно обхопити губами наконечник. При цьому стрілка та дно інгалятора звернені вгору. Виробляючи максимально глибокий вдих одночасно швидко натиснути на дно балончика до вивільнення інгаляційної дози. На кілька секунд затримати дихання, потім вийняти мундштук із рота та повільно видихнути. Якщо потрібна повторна інгаляція, повторіть ті самі дії (пункти 2-4). Одягти захисний ковпачок. Якщо аерозольний балончик не використовувався більше трьох днів, перед застосуванням слід натиснути одноразово на дно балончика. Балон розрахований на 200 інгаляцій. Після цього балон слід замінити. Незважаючи на те, що в балоні може залишатися деяка кількість препарату, кількість лікарської речовини, що вивільняється при інгаляції, може бути зменшена. Балон непрозорий, тому кількість препарату в балоні можна визначити лише в такий спосіб: знявши захисний ковпачок, балон занурюють у ємність, наповнену водою. Кількість препарату о. Інгалятор слід промивати щонайменше раз на тиждень. Важливо містити мундштук вашого інгалятора чистим для того, щоб ліки не накопичилися і не блокували розпилення. Для очищення спочатку зніміть ковпачок, що захищає від пилу, та видаліть ємність з інгалятора. Промийте інгалятор теплою водою для видалення ліків і/або видимого пилу. Після очищення струсіть інгалятор і дайте йому висохнути на повітрі без використання нагрівальних пристроїв. Коли мундштук висохне, поверніть ємність і ковпачок від пилу. ПОПЕРЕДЖЕННЯ: пластиковий мундштук для рота розроблений спеціально для Беротека Н і служить для точного дозування препарату. Мундштук не повинен використовуватися з іншими дозованими аерозолями. Також не можна використовувати Беротек Н з будь-якими іншими адаптерами, крім мундштука, що поставляється разом з препаратом. Вміст балона перебуває під тиском. Балон не можна розкривати і нагрівати вище 50°С.Показання до застосуванняПриступи бронхіальної астми або інші стани із оборотною обструкцією дихальних шляхів, хронічний бронхіт, хронічна обструктивна хвороба легень. Профілактика нападів бронхіальної астми внаслідок фізичної напруги.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фенотеролу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія. БЕРОТЕК Н у лікарській формі аерозоль для інгаляцій дозований не застосовують у дітей до 4-х років. З обережністю: гіпертиреоз, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, атонія кишечника, гіпокаліємія, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3-х місяців), захворювання серця та судин, такі як хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, захворювання коронарних артерій, вади серця (у тому числі аортальний стеноз), виражені ураження церебральних та периферичних артерій, феохромоцитома. Оскільки інформація про застосування препарату у дітей віком до 6 років обмежена, лікування проводять з обережністю лише під наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяРезультати доклінічних досліджень у поєднанні з наявним досвідом клінічного застосування препарату не виявили жодних небажаних явищ під час вагітності. Тим не менш, слід з обережністю застосовувати препарат при вагітності, особливо в першому триместрі, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід враховувати можливість інгібуючого ефекту фенотеролу на скорочувальну активність матки. Доклінічні дослідження показали, що фенотерол проникає у грудне молоко. Безпека препарату у періоді лактації не вивчена. У період лактації застосування препарату можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяЗ боку імунної системи: гіперчутливість. З боку метаболізму та харчування: гіпокаліємія. З боку нервової системи: збудження, нервозність, тремор, головний біль, запаморочення. Серцево-судинна система: ішемія міокарда, аритмія, тахікардія, серцебиття, підвищення систолічного тиску крові, зниження діастолічного тиску крові. З боку дихальної системи: парадоксальний бронхоспазм, кашель, подразнення гортані та горлянки. З боку травної системи: нудота, блювання. Шкіра та підшкірна клітковина: гіпергідроз, шкірні реакції, такі як висипання, свербіж, кропив'янка. Кістково-м'язова система та пов'язані з нею захворювання тканин: спазм м'язів, міалгія, м'язова слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиβ-адренергічні препарати, антихолінергічні засоби, похідні ксантину (такі, як теофілін), кромогліцієва кислота, глюкокортикостероїди та діуретики можуть посилювати дію та побічні ефекти фенотеролу. Значне зниження бронходилатації при одночасному застосуванні фенотеролу та β-адреноблокаторів. Агоністи β-адренорецепторів слід з обережністю призначати хворим, які отримують інгібітори моноамінооксидази або трициклічні антидепресанти, які здатні посилювати дію β-адренорецепторів агоністів. Інгаляція засобів для загальної анестезії, таких як галотан, трихлоретилен та енфлуран, підвищує ймовірність впливу агоністів β-адренорецепторів на серцево-судинну систему. Галотан сприяє розвитку аритмії. Одночасне призначення бронхолітиків із подібним механізмом дії призводить до адитивного ефекту та явищ передозування.Спосіб застосування та дозиДози для дорослих та підлітки старше 12 років Приступи бронхіальної астми та інші стани, що супроводжуються оборотною обструкцією дихальних шляхів У більшості випадків для усунення бронхоспазму достатньо однієї інгаляційної дози; якщо протягом 5 хв полегшення дихання не настало, можна повторити інгаляцію. Якщо ефект відсутній після двох інгаляцій, і потрібні додаткові інгаляції, слід негайно звернутися за медичною допомогою до найближчої лікарні. Профілактика астми фізичного зусилля 1-2 інгаляційні дози до фізичного навантаження, до 8 інгаляцій на день. Дози для дітей віком від 6 до 12 років Приступи бронхіальної астми та інші стани, що супроводжуються оборотною обструкцією дихальних шляхів У більшості випадків для усунення бронхоспазму достатньо однієї інгаляційної дози; якщо протягом 5 хв полегшення дихання не настало, можна повторити інгаляцію. Якщо ефект відсутній після двох інгаляцій, і потрібні додаткові інгаляції, слід негайно звернутися за медичною допомогою до найближчої лікарні. Профілактика астми фізичного зусилля 1-2 інгаляційні дози до фізичного навантаження, до 8 інгаляцій на день. Дози для дітей від 4 до 6 років Через обмежений досвід застосування у дітей віком до 6 років, препарат повинен бути використаний тільки за призначенням лікаря та під наглядом дорослих. Приступи бронхіальної астми та інші стани, що супроводжуються оборотною обструкцією дихальних шляхів Для усунення бронхоспазму достатньо однієї інгаляційної дози. Якщо ефект відсутній, слід негайно звернутися за медичною допомогою до найближчої лікарні. Профілактика астми фізичного зусилля 1 інгаляційна доза до фізичного навантаження, до 4 інгаляцій на добу.ПередозуванняСимптоми Тахікардія, посилене серцебиття, тремор, зниження/підвищення артеріального тиску, підвищення пульсового тиску, ангінальний біль, аритмії та гіперемія обличчя, метаболічний ацидоз. Лікування Седативні препарати, транквілізатори, у тяжких випадках проводять інтенсивну симптоматичну терапію. Як специфічні антидоти можна призначати β-адреноблокатори (переважно селективні β1-адреноблокатори); водночас слід враховувати можливість посилення обструкції бронхів та обережно підбирати дози цих препаратів у хворих із бронхіальною астмою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри першому використанні дозованого аерозолю БЕРОТЕК Н пацієнти можуть відзначати, що новий аерозоль має трохи інший смак порівняно з колишнім аерозолем, що містить фреон. Слід попереджати пацієнтів про це при переході з препарату Беротек Н, що містить фреон на препарат Беротек Н, не містить фреон. Пацієнтам необхідно знати, що Беротек Н, що містить фреон і препарат Беротек Н, не містить фреон повністю взаємозамінні і зміна смаку не впливає на ефективність та безпеку препарату. Інші симпатоміметичні бронходилататори можна застосовувати разом із препаратом БЕРОТЕК Н аерозоль для інгаляцій дозований тільки під наглядом лікаря. При гострій задишці, що швидко посилюється (утруднене дихання) слід негайно звернутися до лікаря. Тривале застосування: купірування нападів бронхіальної астми може бути кращим за регулярне застосування препарату (симптоматичне лікування); хворі повинні обстежуватися для виявлення необхідності проведення додаткового або більш інтенсивного протизапального лікування (наприклад, інгаляцій глюкокортикостероїдів) з метою контролю запалення дихальних шляхів та запобігання тривалим загостренням бронхіальної астми. У разі посилення обструкції бронхів вважається неприйнятним і може бути навіть ризикованим збільшенням кратності прийому агоністів β2-адренорецепторів, що містяться в таких препаратах, як БЕРОТЕК Н аерозоль для інгаляцій дозований, понад рекомендовані дози. У такій ситуації слід переглянути план лікування і особливо адекватність протизапальної терапії. При лікуванні агоністами β2-адренорецепторів можливий розвиток вираженої гіпокаліємії. Особливу обережність слід виявляти при тяжкій бронхіальній астмі, оскільки цей ефект може бути посилений супутнім застосуванням похідних ксантину, глюкокортикостероїдів та діуретиків. При гіпоксії можливе посилення впливу гіпокаліємії на серцевий ритм. У таких ситуаціях рекомендується регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові. У поодиноких випадках спостерігалася ішемія міокарда, пов'язана з агоністами β2-адренорецепторів. Гіпокаліємія у пацієнтів, які отримують дигоксин, підвищує чутливість до серцевих глікозидів і може спричинити аритмію. Застосування препарату БЕРОТЕКА Н може призводити до позитивних результатів тестів на зловживання психоактивними речовинами за немедичними показаннями (у зв'язку з наявністю фенотеролу). У спортсменів застосування БЕРОТЕКА Н у зв'язку з наявністю в його складі фенотеролу може призводити до позитивних результатів тестів на допінг. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливів препарату на здатність до керування автотранспортом та використання механізмів не проводилося. Однак пацієнтам слід повідомляти, що під час лікування препаратом БЕРОТЕК Н вони можуть відчувати запаморочення. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають вище небажане відчуття, слід утримуватися від таких потенційно небезпечних дій, як керування автомобілем або управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N30 Форма випуску: порошок д/прийому внутрішньо Упаковка: саші Виробник: Спей Медікал Завод-виробник: Кенді ЛТД(Болгарія). . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Красуні екстракт густий (беладонний листя екстракт густий) - 10 мг; фенілсаліцилат - 300 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний – 28,992 мг; тальк – 10,32 мг; стеаринова кислота - 0,688 мг. По 6 таблеток у контурне безячейкове впакування. По 6 або 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1 контурній безосередковій упаковці або контурній комірковій упаковці по 6 таблеток разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 10 таблеток у банку полімерну БП-10 або 20 таблеток у контейнер пластмасовий для лікарських засобів, з кришкою з контролем першого розтину. Банку полімерну або пластмасовий контейнер разом з інструкцією з медичного застосування вкладають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, світло-коричневого кольору з сіруватим або зеленуватим відтінком, з вкрапленнями світлішого і темнішого кольору, зі слабким характерним запахом, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаФармакокінетика екстракту листя беладонни не вивчена. Фенілсаліцилат. При прийомі внутрішньо не піддається впливу кислого середовища шлункового соку, гідролізується в лужному середовищі кишечника до фенолу та саліцилової кислоти. Фенол виводиться нирками, створюючи високі концентрації у сечовивідних шляхах. Саліцилова кислота метаболізується переважно в печінці з утворенням 4-х метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді власне саліцилової кислоти (60%) та її метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від рН сечі (при залужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин.ФармакодинамікаЕкстракт листя беладонни – засіб рослинного походження. Має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз. Знижує тонус м'язів шлунково-кишкового тракту, жовчних проток та жовчного міхура, але підвищують тонус сфінктерів; викликає тахікардію, підвищує атріовентрикулярну (AV) провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Фенілсаліцилат - антисептичний засіб, що гідролізується в лужному вмісті кишечника з вивільненням саліцилової кислоти та фенолу. Саліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, фенол активний щодо патогенної мікрофлори кишечника.Показання до застосуванняЗахворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються спазмами гладкої мускулатури органів черевної порожнини та дисбактеріозом кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, шлунково-кишкова кровотеча, хронічна ниркова недостатність, дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не встановлена, тому застосування препарату під час вагітності протипоказане. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.Побічна діяПобічні ефекти, зумовлені м-холіноблокуючою дією: сухість слизової оболонки порожнини рота, мідріаз, парез акомодації, атонія кишечника, запаморочення, тахікардія, затримка сечі, гіперемія шкіри повік, фотофобія. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші лікарські препарати, що мають м-холіноблокуючу дію, посилюють фармакологічні ефекти екстракту листя беладони. Інгібітори холінестерази та м-холіноміметики послаблюють дію екстракту листя беладони. Пригнічення перистальтики кишечника під впливом екстракту листя беладони може призвести до зміни всмоктування інших лікарських засобів. Одночасне застосування антацидів та протидіарейних препаратів може призвести до зниження абсорбції діючих речовин лікарського препарату Бесалол.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 таблетці 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Дози та тривалість застосування встановлюються індивідуально та залежать від перебігу захворювання, його тяжкості, клінічної ефективності препарату та характеру терапії (прийом препарату самостійно або в комплексі з іншими лікарськими засобами). Максимальна тривалість лікування – 7 днів.ПередозуванняСимптоми: Порушення акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, утруднене сечовипускання (в т. ч. гостра затримка сечі), атонія кишечника, дисфагія, спрага, сухість шкірних покривів і слизових оболонок, тахікардія, головний біль, запаморочення, психомоторне збудження. Лікування: Скасування препарату. Терапія симптоматична. Антидотами є інгібітори холінестерази, наприклад, неостигміну метилсульфат або фізіостигмін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобам, діяльність яких потребує підвищеної гостроти зору, слід уникати застосування препарату. Можливе застосування препарату під контролем лікаря при захворюваннях серцево-судинної системи, що супроводжуються брадикардією. Алкалоїди екстракту листя беладони можуть впливати на результати таких лабораторних тестів: тест на визначення кислотності шлунка; Вивчення спорожнення шлунка. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватись обережності при заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій та гостроти зору (керування транспортними засобами, робота зі складними механізмами).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N6 Форма випуску таб. Упакування: упак. Діюча речовина: Беладонний лист екстракт + Фенілсаліцилат.
271,00 грн
238,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: повідон-йод – 100 мг; Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), ноноксинол 9, безводна лимонна кислота, динатрію гідрофосфат, натрію гідроксиду 10% розчин (м/о) (для встановлення рН), вода очищена. По 30, 120 і 1000 мл препарату у флакон з поліетилену зеленого кольору, з крапельницею з безбарвного поліетилену і пробкою з білого пропілену, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Флакони по 30 мл і 120 мл поміщаються в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На флакон по 1000 мл наклеюється дві етикетки та прикріплюється інструкція, флакон у картонну пачку не вкладається.Опис лікарської формиРозчин для місцевого та зовнішнього застосування темно-коричневого кольору, що не містить зважених або обложених частинок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду.ФармакодинамікаАнтисептичний та дезінфікуючий засіб. Вивільняючись з комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх та викликає загибель мікроорганізмів. Має швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком М. tuberculosis). Ефективний щодо грибів, вірусів, найпростіших.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології; лікування бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій шкіри, профілактика суперінфекції у дерматологічній практиці; обробка пролежнів, трофічних виразок, діабетичної стопи; дезінфекція шкіри та слизових пацієнтів при підготовці до оперативних втручань, інвазивних досліджень (пункції, біопсії, ін'єкції тощо); дезінфекція шкіри навколо дренажів, катетерів, зондів; дезінфекція ротової порожнини при стоматологічних операціях; дезінфекція пологових шляхів, при проведенні "малих" гінекологічних операцій (штучне переривання вагітності, введення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), коагуляція ерозії та поліпа тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших складових препарату; порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); аденома щитовидної залози; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; недоношені та новонароджені діти. Вагітність та період годування груддю, хронічна ниркова недостатність. Застосування Бетадіну не рекомендується з 3-го місяця вагітності та під час лактації. При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяПри частому застосуванні на великій площі ранової поверхні та слизових оболонках може статися системна реабсорбція йоду, що може позначитися на тестах функціональної активності щитовидної залози. Реакції підвищеної чутливості до препарату, можливий прояв алергічної реакції (гіперемія, печіння, свербіж, набряк, біль), що потребує відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що особливо містять луги, ферменти та ртуть. У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину бактерицидна активність може бути збільшена.Спосіб застосування та дозиДля обробки шкіри та слизових розчин препарату Бетадин® застосовують у нерозбавленому вигляді для змащування, промивання або як вологий компрес. Для застосування у дренажних системах 10% розчин розбавляють від 10 до 100 разів. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням, розведені розчини не зберігають.ПередозуванняДля гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи ковтку; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та діарея; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушеннях функції щитовидної залози застосування препарату можливе лише під суворим наглядом лікаря. Застосування препарату у новонароджених дітей можливе лише у разі потреби після дослідження функції щитовидної залози. Слід бути обережними при регулярному застосуванні на пошкодженій шкірі у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Необхідно стежити, щоб під хворим не залишався надлишок розчину. Не нагрівати перед вживанням. У місці застосування утворюється пофарбована плівка, що зберігається до вивільнення кількості активного йоду, що означає припинення дії препарату. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: повідон-йод – 100 мг; Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), ноноксинол 9, безводна лимонна кислота, динатрію гідрофосфат, натрію гідроксиду 10% розчин (м/о) (для встановлення рН), вода очищена. По 30, 120 і 1000 мл препарату у флакон з поліетилену зеленого кольору, з крапельницею з безбарвного поліетилену і пробкою з білого пропілену, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Флакони по 30 мл і 120 мл поміщаються в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На флакон по 1000 мл наклеюється дві етикетки та прикріплюється інструкція, флакон у картонну пачку не вкладається.Опис лікарської формиРозчин для місцевого та зовнішнього застосування темно-коричневого кольору, що не містить зважених або обложених частинок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду.ФармакодинамікаАнтисептичний та дезінфікуючий засіб. Вивільняючись з комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх та викликає загибель мікроорганізмів. Має швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком М. tuberculosis). Ефективний щодо грибів, вірусів, найпростіших.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології; лікування бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій шкіри, профілактика суперінфекції у дерматологічній практиці; обробка пролежнів, трофічних виразок, діабетичної стопи; дезінфекція шкіри та слизових пацієнтів при підготовці до оперативних втручань, інвазивних досліджень (пункції, біопсії, ін'єкції тощо); дезінфекція шкіри навколо дренажів, катетерів, зондів; дезінфекція ротової порожнини при стоматологічних операціях; дезінфекція пологових шляхів, при проведенні "малих" гінекологічних операцій (штучне переривання вагітності, введення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), коагуляція ерозії та поліпа тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших складових препарату; порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); аденома щитовидної залози; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; недоношені та новонароджені діти. Вагітність та період годування груддю, хронічна ниркова недостатність. Застосування Бетадіну не рекомендується з 3-го місяця вагітності та під час лактації. При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяПри частому застосуванні на великій площі ранової поверхні та слизових оболонках може статися системна реабсорбція йоду, що може позначитися на тестах функціональної активності щитовидної залози. Реакції підвищеної чутливості до препарату, можливий прояв алергічної реакції (гіперемія, печіння, свербіж, набряк, біль), що потребує відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що особливо містять луги, ферменти та ртуть. У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину бактерицидна активність може бути збільшена.Спосіб застосування та дозиДля обробки шкіри та слизових розчин препарату Бетадин® застосовують у нерозбавленому вигляді для змащування, промивання або як вологий компрес. Для застосування у дренажних системах 10% розчин розбавляють від 10 до 100 разів. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням, розведені розчини не зберігають.ПередозуванняДля гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи ковтку; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та діарея; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушеннях функції щитовидної залози застосування препарату можливе лише під суворим наглядом лікаря. Застосування препарату у новонароджених дітей можливе лише у разі потреби після дослідження функції щитовидної залози. Слід бути обережним при регулярному застосуванні на пошкодженій шкірі у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Необхідно стежити, щоб під хворим не залишався надлишок розчину. Не нагрівати перед вживанням. У місці застосування утворюється пофарбована плівка, що зберігається до вивільнення кількості активного йоду, що означає припинення дії препарату. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
228,00 грн
195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: повідон-йод – 100 мг; Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), ноноксинол 9, безводна лимонна кислота, динатрію гідрофосфат, натрію гідроксиду 10% розчин (м/о) (для встановлення рН), вода очищена. По 30, 120 і 1000 мл препарату у флакон з поліетилену зеленого кольору, з крапельницею з безбарвного поліетилену і пробкою з білого пропілену, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Флакони по 30 мл і 120 мл поміщаються в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На флакон по 1000 мл наклеюється дві етикетки та прикріплюється інструкція, флакон у картонну пачку не вкладається.Опис лікарської формиРозчин для місцевого та зовнішнього застосування темно-коричневого кольору, що не містить зважених або обложених частинок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду.ФармакодинамікаАнтисептичний та дезінфікуючий засіб. Вивільняючись з комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх та викликає загибель мікроорганізмів. Має швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком М. tuberculosis). Ефективний щодо грибів, вірусів, найпростіших.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології; лікування бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій шкіри, профілактика суперінфекції у дерматологічній практиці; обробка пролежнів, трофічних виразок, діабетичної стопи; дезінфекція шкіри та слизових пацієнтів при підготовці до оперативних втручань, інвазивних досліджень (пункції, біопсії, ін'єкції тощо); дезінфекція шкіри навколо дренажів, катетерів, зондів; дезінфекція ротової порожнини при стоматологічних операціях; дезінфекція пологових шляхів, при проведенні "малих" гінекологічних операцій (штучне переривання вагітності, введення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), коагуляція ерозії та поліпа тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших складових препарату; порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); аденома щитовидної залози; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; недоношені та новонароджені діти. Вагітність та період годування груддю, хронічна ниркова недостатність. Застосування Бетадіну не рекомендується з 3-го місяця вагітності та під час лактації. При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяПри частому застосуванні на великій площі ранової поверхні та слизових оболонках може статися системна реабсорбція йоду, що може позначитися на тестах функціональної активності щитовидної залози. Реакції підвищеної чутливості до препарату, можливий прояв алергічної реакції (гіперемія, печіння, свербіж, набряк, біль), що потребує відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що особливо містять луги, ферменти та ртуть. У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину бактерицидна активність може бути збільшена.Спосіб застосування та дозиДля обробки шкіри та слизових розчин препарату Бетадин® застосовують у нерозбавленому вигляді для змащування, промивання або як вологий компрес. Для застосування у дренажних системах 10% розчин розбавляють від 10 до 100 разів. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням, розведені розчини не зберігають.ПередозуванняДля гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи ковтку; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та пронос; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушеннях функції щитовидної залози застосування препарату можливе лише під суворим наглядом лікаря. Застосування препарату у новонароджених дітей можливе лише у разі потреби після дослідження функції щитовидної залози. Слід бути обережними при регулярному застосуванні на пошкодженій шкірі у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Необхідно стежити, щоб під хворим не залишався надлишок розчину. Не нагрівати перед вживанням. У місці застосування утворюється пофарбована плівка, що зберігається до вивільнення кількості активного йоду, що означає припинення дії препарату. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаАскорбінова кислота є активним учасником різних процесів, що відбуваються в організмі, проте самостійно синтезувати цей вітамін людський організм не в змозі, тому важливо вживати в їжу продукти, багаті вітаміном С або вживати аптечні вітамінні комплекси. У чому користь? Аскорбінова кислота бере участь у процесах кровотворення, благотворно впливає на функції нервової системи, є стимулятором у роботі ендокринних залоз, без її участі неможливе нормальне засвоєння заліза. Вітамін С життєво необхідний кровоносних судин, без нього вони стають ламкими, тендітними, тонкими. Хондроцити (хрящові клітини) за участю вітаміну С виробляють протеоглікани – речовини, що живлять хрящ, що зміцнюють його та роблять більш еластичним та розтяжним. За участю аскорбінової кислоти значно зростає відновний ресурс організму, швидше гояться рани, виразки шкіри. У дитячому організмі нестача вітаміну З призводить до порушення процесів окостеніння.РекомендуєтьсяДля системного застосування: профілактика та лікування гіпо- та авітамінозу вітаміну С; забезпечення підвищеної потреби організму у вітаміні С у період росту, при вагітності, лактації, при тяжких навантаженнях, перевтомі, у період реконвалесценції після тривалих тяжких захворювань; у зимовий період, при підвищеному ризик розвитку інфекційних захворювань. Для інтравагінального застосування: хронічний або рецидивуючий вагініт (бактеріальний вагіноз, неспецифічний вагініт), зумовлений анаеробною флорою (внаслідок зміненого рН піхви); з метою нормалізації порушеної мікрофлори піхви.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Застосовується як БАД до їжі - додаткового джерела вітаміну С. Тривалість прийому один місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАскорбінова кислота, ароматизатор, цукор-пісок. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну С. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, порушення вуглеводного обміну (зокрема цукровий діабет).