Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл / 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам – 6 мг/15 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 3.75 мг, полоксамер 188 - 50 мг, тетрагідрофурфуріл макрогол (глікофурол) - 100 мг, гліцин - 5 мг, натрію хлорид - 3 мг, 1M розчин натрію гідроксиду - до рН 8.2-8. до 1 мл. 2.5 мл - ампули місткістю 5 мл, упаковки коміркові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам - НПЗП, що має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, є похідним енолієвої кислоти. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів в результаті виборчого гальмування ферментативної активності циклооксигенази другого типу (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів в області запалення. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму вибірковість щодо ЦОГ-2 знижується. У меншій мірі діє на циклооксигеназу першого типу (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландинів, що захищають слизову оболонку ШКТ та беруть участь у регуляції кровотоку у нирках. За рахунок зазначеної селективності придушення активності ЦОГ-2 препарат рідше спричиняє ерозивно-виразкові ураження ШКТ.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 99%. Препарат проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині становить 50% Cmax у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів, що становлять, відповідно, 16% та 4% від величини дози препарату, бере участь пероксидаза. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd невеликий і становить у середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Виводиться у рівній пропорції з калом та сечею, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях.Спосіб застосування та дозиВ/м введення препарату показано у перші 2-3 дні лікування. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить по 7.5 або 15 мг 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Т.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування слід використовувати найменші ефективні дози та мінімально можливим коротким курсом. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день. Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Вміст ампул не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна вводити внутрішньовенно.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Р-Фарм Завод-производитель: Medico domu d. o.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл / 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам – 6 мг/15 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 3.75 мг, полоксамер 188 - 50 мг, тетрагідрофурфуріл макрогол (глікофурол) - 100 мг, гліцин - 5 мг, натрію хлорид - 3 мг, 1M розчин натрію гідроксиду - до рН 8.2-8. до 1 мл. 2.5 мл - ампули місткістю 5 мл, упаковки коміркові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам - НПЗП, що має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, є похідним енолієвої кислоти. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів в результаті виборчого гальмування ферментативної активності циклооксигенази другого типу (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів в області запалення. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму вибірковість щодо ЦОГ-2 знижується. У меншій мірі діє на циклооксигеназу першого типу (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландинів, що захищають слизову оболонку ШКТ та беруть участь у регуляції кровотоку у нирках. За рахунок зазначеної селективності придушення активності ЦОГ-2 препарат рідше спричиняє ерозивно-виразкові ураження ШКТ.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 99%. Препарат проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині становить 50% Cmax у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів, що становлять, відповідно, 16% та 4% від величини дози препарату, бере участь пероксидаза. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd невеликий і становить у середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Виводиться у рівній пропорції з калом та сечею, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях.Спосіб застосування та дозиВ/м введення препарату показано у перші 2-3 дні лікування. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить по 7.5 або 15 мг 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Т.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування слід використовувати найменші ефективні дози та мінімально можливим коротким курсом. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день. Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Вміст ампул не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна вводити внутрішньовенно.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: мупіроцин 2.2г. Допоміжні речовини: макрогол 400 – 58.7 г, макрогол 3350 – 39.1 г. 15 г - туби алюмінієві (1) з ковпачком, що нагвинчується, з вістрям для розтину - пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору однорідна.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальна, бактерицидна: пригнічує ізолейцин-трансфер-РНК-синтетазу, що призводить до припинення синтезу білка в бактеріальній клітині. Внаслідок специфічного механізму дії та унікальної хімічної структури мупіроцин не виявляє перехресної резистентності з іншими антибіотиками (при правильному застосуванні препарату ризик появи резистентних штамів невеликий).ФармакокінетикаВсмоктування Мупіроцин погано всмоктується через неушкоджену шкіру людини. Метаболізм Мупіроцин призначений лише для зовнішнього застосування. У разі всмоктування через пошкоджену шкіру, мупіроцин швидко метаболізується до неактивної монієвої кислоти. Виведення Мупіроцин швидко виводиться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивний метаболіт – монієву кислоту, яка швидко виводиться нирками.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняМазь інтраназальна: носійство стафілококів (в т.ч. штамів Staphylococcus aureus полірезистентних та стійких до метициліну). Мазь дерматологічна: лікування первинних інфекцій шкірних покровів – імпетиго, фолікуліт, фурункульоз (в т.ч. фурункул зовнішнього слухового проходу та вушної раковини), ектиму; вторинних інфекцій шкірних покровів – інфікована екзема, інфіковані травми (садна, укуси комах), незначні (що не потребують госпіталізації) рани та опіки; профілактика ранової інфекції після невеликих порізів, ран та дрібних садна.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента мазі. З обережністю: при вагітності та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату в період вагітності та грудного вигодовування. У дослідженнях на тваринах не було виявлено ознак репродуктивної токсичності. Однак, як і при застосуванні інших лікарських засобів, застосування препарату Бактробан® при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода. Грудне вигодовування необхідно припинити на період застосування препарату для профілактики бактеріального інфікування тріщин сосків. Застосування у дітей Немає обмежень щодо застосування препарату у дітей.Побічна діяСвербіж, печіння, садіння та сухість шкіри в місці аплікації; шкірні алергічні реакції; системні алергічні реакції; риніт (при застосуванні інтраназальної мазі).Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлення відсутні.Спосіб застосування та дозиІнтраназально, зовнішньо. Мазь інтраназальна: наносять на внутрішню поверхню ніздрі 2-3 рази на добу протягом 5-7 днів. Мазь для наружного применения: взрослым, детям и пациентам пожилого возраста небольшое количество наносят на пораженный участок кожи 2-3 раза в сутки, при необходимости накладывают асептическую повязку, курс лечения - до 10 дней. При печеночной недостаточности применяется стандартная дозировка. Нельзя сочетать мазь с другими препаратами из-за риска ее разведения, снижения антибактериальной активности и стабильности.ПередозировкаДанные отсутствуют.Меры предосторожности и особые указанияМазь 2% зовнішню не можна застосовувати на лікування очних захворювань. Слід уникати попадання мазі у вічі. У разі попадання ока слід ретельно промити водою до повного видалення залишків мазі. Застосування при нирковій недостатності: у пацієнтів похилого віку обмежень для використання немає, крім тих випадків, коли під час лікування виникають умови для всмоктування поліетиленгліколю, що входить до складу мазі, та ознак помірної та тяжкої ниркової недостатності. Поліетиленгліколь може всмоктуватись через ранову поверхню або інші пошкодження шкірних покривів та екскретуватись через нирки. Дерматологічну мазь (на основі поліетиленгліколю) не можна застосовувати при станах, що супроводжуються підвищеною абсорбцією поліетиленгліколю, і особливо при помірній або тяжкій нирковій недостатності.Після нанесення на шкіру слід ретельно вимити руки. Тривале призначення мазі може спричинити надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Несприятливого впливу здатність керувати автомобілем/механізмами не спостерігалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: мупіроцин 2.2г. Допоміжні речовини: макрогол 400 – 58.7 г, макрогол 3350 – 39.1 г. 3 г - туби алюмінієві (1) з ковпачком, що нагвинчується, з вістрям для розкриття - пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору однорідна.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальна, бактерицидна: пригнічує ізолейцин-трансфер-РНК-синтетазу, що призводить до припинення синтезу білка в бактеріальній клітині. Внаслідок специфічного механізму дії та унікальної хімічної структури мупіроцин не виявляє перехресної резистентності з іншими антибіотиками (при правильному застосуванні препарату ризик появи резистентних штамів невеликий).ФармакокінетикаВсмоктування Мупіроцин погано всмоктується через неушкоджену шкіру людини. Метаболізм Мупіроцин призначений лише для зовнішнього застосування. У разі всмоктування через пошкоджену шкіру, мупіроцин швидко метаболізується до неактивної монієвої кислоти. Виведення Мупіроцин швидко виводиться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивний метаболіт – монієву кислоту, яка швидко виводиться нирками.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняМазь інтраназальна: носійство стафілококів (в т.ч. штамів Staphylococcus aureus полірезистентних та стійких до метициліну). Мазь дерматологічна: лікування первинних інфекцій шкірних покровів – імпетиго, фолікуліт, фурункульоз (в т.ч. фурункул зовнішнього слухового проходу та вушної раковини), ектиму; вторинних інфекцій шкірних покровів – інфікована екзема, інфіковані травми (садна, укуси комах), незначні (що не потребують госпіталізації) рани та опіки; профілактика ранової інфекції після невеликих порізів, ран та дрібних садна.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента мазі. З обережністю: при вагітності та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату в період вагітності та грудного вигодовування. У дослідженнях на тваринах не було виявлено ознак репродуктивної токсичності. Однак, як і при застосуванні інших лікарських засобів, застосування препарату Бактробан® при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода. Грудне вигодовування необхідно припинити на період застосування препарату для профілактики бактеріального інфікування тріщин сосків. Застосування у дітей Немає обмежень щодо застосування препарату у дітей.Побічна діяСвербіж, печіння, садіння та сухість шкіри в місці аплікації; шкірні алергічні реакції; системні алергічні реакції; риніт (при застосуванні інтраназальної мазі).Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлення відсутні.Спосіб застосування та дозиІнтраназально, зовнішньо. Мазь інтраназальна: наносять на внутрішню поверхню ніздрі 2-3 рази на добу протягом 5-7 днів. Мазь для зовнішнього застосування: дорослим, дітям та пацієнтам похилого віку невелику кількість наносять на уражену ділянку шкіри 2-3 рази на добу, при необхідності накладають асептичну пов'язку, курс лікування – до 10 днів. При печінковій недостатності застосовується стандартне дозування. Не можна поєднувати мазь з іншими препаратами через ризик її розведення, зниження антибактеріальної активності та стабільності.ПередозуванняДані відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь 2% зовнішню не можна застосовувати на лікування очних захворювань. Слід уникати попадання мазі у вічі. У разі попадання ока слід ретельно промити водою до повного видалення залишків мазі. Застосування при нирковій недостатності: у пацієнтів похилого віку обмежень для використання немає, крім тих випадків, коли під час лікування виникають умови для всмоктування поліетиленгліколю, що входить до складу мазі, та ознак помірної та тяжкої ниркової недостатності. Поліетиленгліколь може всмоктуватись через ранову поверхню або інші пошкодження шкірних покривів та екскретуватись через нирки. Дерматологічну мазь (на основі поліетиленгліколю) не можна застосовувати при станах, що супроводжуються підвищеною абсорбцією поліетиленгліколю, і особливо при помірній або тяжкій нирковій недостатності.Після нанесення на шкіру слід ретельно вимити руки. Тривале призначення мазі може спричинити надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Несприятливого впливу здатність керувати автомобілем/механізмами не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма выпуска: таб. Производитель: Оптисалт Завод-производитель: Алина Фарма ООО(Россия). .
Бакцефорт 1г+1г 1 шт порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
290,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 1,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 1,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1,0 г+1,0 г. 1,0 г+1,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Symphytum Officinale Extract, Propylene Glycol, Paraffinum Liquidum, Glyceryl Stearate, Persea Gratissima Oil, Cocos Nucifera Oil, Cetearyl Alcohol, Linum Usitatissimum Seed Oil, Spongilla Lacustris Fragilis Extract, Glycete , Olea Europaea Oil, Squalane, Acrylates/C10-30 Alkyl Acrylate Crosspolymer, Eucalyptus Globulus Oil, Panthenol, Rosmarinus Officinalis Leaf Oil, Juniperus Communis Fruit Oil, Tocopheryl Acetate, Retinyl Palm, , Linalool.ХарактеристикаОснову крему АРТРОЗОЛ ZD складають активні інгредієнти природного походження: олія авокадо, сквалан, бадяга, ефірна олія ялівцю, вітаміни А та Е, а також інші допоміжні інгредієнти.Властивості компонентівОлія авокадо містить безліч корисних компонентів, комплексна дія яких ефективно використовується у загальній терапії артритів. Сквалан має пом'якшувальну властивість. Бадяга – унікальний природний компонент, що сприяє прискоренню обміну в тканинах. Вітаміни А та Е прискорюють процес оновлення клітин шкіри. Ефірне масло ялівцю північноамериканські індіанці використовували при лікуванні суглобових хвороб, залишаючи хворого в чагарниках.ІнструкціяТонким шаром 2-3 рази на день нанести крем легкими рухами, що масажують, до повного вбирання. Рекомендується для щоденного використання.РекомендуєтьсяПрофілактика артрозу.Протипоказання до застосуванняНе застосовувати особам, які мають індивідуальну непереносимість інгредієнтів, що входять до складу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникайте попадання крему в очі, на слизові оболонки та на пошкоджені ділянки шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛактоза, носій целюлоза мікрокристалічна, альфа-ліпоєва кислота, стабілізатор ефір гліцерину та оцтової та жирних кислот, носій ефір сахарози та жирних кислот, антистежуючий агент діоксид кремнію.ХарактеристикаПрискорює розщеплення жирів та енергообмін у клітинах. Підвищує тонус м'язів та витривалість. Стимулює втрату ваги за фізичних навантажень. Антиоксидант, має протизапальну дію.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі – джерела альфа-ліпоєвої кислоти, для прискорення розщеплення жирів та енергообміну в клітинах, підвищення тонусу м'язів та витривалості, стимуляції втрати ваги при фізичних навантаженнях.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиПриймати дорослим по 1 таблетці 2 десь у день під час їжі, запиваючи водою. При вживанні добового дозування в організм надходитиме не менше: Альфа-ліпоєва кислота 53 мг. Тривалість прийому – 15 днів. За потреби прийом БАД можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Бакцефорт 2г+2г 1 шт порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
323,00 грн
282,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 2,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 2,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 2,0 г+2,0 г. 2,0 г+2,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) - 5000 МО. Допоміжні речовини: порошкова стерилізована основа (кукурудзяний крохмаль, що містить не більше 2% магнію оксиду). По 10 г порошку в банку з ПЕВП/ПЕНП з дозатором з ПЕВП/ПЕНП. По одному банку в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування: дрібнодисперсний, від білого до жовтуватого кольору.ХарактеристикаБанеоцин® - універсальний засіб для лікування ран для всієї родини. Банеоцин® – це комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, призначений для лікування побутових ран (садна, опіки, порізи)**, осередкових інфекційних уражень шкіри. Банеоцин® випускається у двох лікарських формах: Банеоцин® Мазь підходить для лікування осередкових інфекцій шкіри, наприклад: фурункули, карбункули та ін., бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція та ін. лікування інфекцій після хірургічних втручань. Наноситься тонким шаром на уражені ділянки 2-3 десь у день, можна наносити під пов'язку. Банеоцин® Порошок підходить для лікування бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит та ін, профілактики пупкової інфекції у новонароджених, для профілактики та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур. Наноситься тонким шаром безпосередньо на уражені ділянки 2-4 десь у день. Підходить для лікування різних видів ран** ** Рана – садна, опік, поріз, при приєднанні бактеріальної інфекції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, комбінований.ФармакокінетикаПри належному використанні діє локально у місці нанесення. Тим не менш, у разі абсорбції період напіввиведення неоміцину або бацитрацину із сироватки крові становить приблизно 2-3 години. Бацитрацин практично не абсорбується слизовими оболонками та шкірою. Однак, слід брати до уваги можливість абсорбції при нанесенні препарату на відкриті рани. Тільки невелика кількість неоміцину абсорбується неушкодженою шкірою. Неоміцин швидко абсорбується при пошкодженні кератинового шару (виразки, рани, опіки тощо) та запаленої або пошкодженої шкірою. Будь-яка кількість препарату, абсорбована неушкодженою шкірою, виводиться із сечею.ФармакодинамікаБанеоцин є комбінованим антибактеріальним препаратом, призначеним для зовнішнього застосування. Банеоцин містить два бактерицидні антибіотики: неоміцин і бацитрацин, завдяки комбінації яких досягається синергізм дії. Бацитрацин головним чином пригнічує синтез муреїну в клітинній стінці грампозитивних бактерій (і деяких грамнегативних бактерій). Бацитрацин активний переважно проти грампозитивних мікроорганізмів: Streptococcus hemolyticus, Staphylococcus spp., Clostridium spp., Corynebacterium diphtheriae, та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria spp. та Haemophilus influenzae. Бацитрацин також є активним проти Treponema pallidum, Actinomyces spp. та Fusobacteria spp. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Ефективність неоміцину частково пов'язана зі збільшенням проникності клітинної мембрани внаслідок пригнічення синтезу білка. Неоміцин активний як проти грампозитивних, так і грамнегативних патогенів, таких як Staphylococcus spp., Proteus spp., Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Salmonella spp., Shigella spp. anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli та Mycobacterium tuberculosis. Також активний проти Borrelia та Leptospira interrogans (L. icterohaemorrhagiae). Деякі штами стафілококів стійкі до неоміцину. Завдяки використанню комбінації цих двох речовин досягається широкий спектр дії препарату, за винятком дії проти псевдомонад, нокардій, грибів та вірусів. Тканинна переносимість препарату Банеоцин розцінюється як хороша, інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри (з порушенням рекомендованого режиму дозування), слід брати до уваги можливість абсорбції препарату та її наслідки (див. розділи «Протипоказання», Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки» та «Побічні ефекти»). Порошок Банеоцин також має підсушуючий, заспокійливий і охолодний ефект.ІнструкціяЗовнішньо. Можна наносити, не торкаючись ураженої поверхні руками. Порошок наносять тонким шаром на уражені ділянки 2 – 4 десь у день дорослим та дітям; якщо це доцільно – під пов'язку. Площа нанесення порошку має перевищувати 1 % від площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Тривалість лікування має перевищувати 7 днів.Показання до застосуванняПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).РекомендуєтьсяПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину, антибіотиків аміноглікозидного ряду, до допоміжних компонентів препарату; великі ураження шкіри, оскільки всмоктування препарату може спричинити ототоксичний ефект, що супроводжується втратою слуху; виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; застосування порошку на лікування інфекцій очей; одночасне застосування з аміноглікозидними антибіотиками системної дії (через ризик кумулятивної токсичності).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин® під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе тільки після консультації з лікарем, якщо передбачувана ІНСТРУКЦІЯ З МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ БАНЕОЦИН® / BANEOCIN® користь для матері перевищує потенційний ризик. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики аміноглікозидного ряду може проникати через плацентарний бар'єр. При застосуванні системно високих доз аміноглікозидних антибіотиків було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. Порушення з боку імунної системи рідко: алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома: підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при використанні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. Порушення з боку нервової системи частота невідома: ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення частота невідома: ототоксичність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин рідко: алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома: алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та сверблячки (при тривалому застосуванні). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаряВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.ПередозуванняПередозування: При застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів порошку Банеоцин слід звернути особливу увагу на симптоми, що вказують на нефро- та/або ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлоща нанесення препарату не повинна перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Для М: Доза неоміцину для дорослих та дітей віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г на добу протягом 7 днів. Для П: Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з препарату Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти. Оскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®.При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено. Тільки для М: Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, при перебуванні на сонці або дії ультрафіолетового опромінення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
290,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Дава Імпекс Завод-виробник: Bio Extracts (PVT) Ltd. (Шрі-Ланка).
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: ентекавір – 0,5/1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 120,5/241 мг МКЦ - 65/130 мг, кросповідон - 8/16 мг, повідон - 5/10 мг, магнію стеарат - 1/2 мг, барвник Opadry білий (титану діоксид, гіпромелло , гіпромелоза 3сР, макрогол 400, полісорбат 80) - таблетки 0,5 мг або барвник Opadry рожевий (гіпромелоза 6сР, титану діоксид, макрогол 400, барвник заліза оксид червоний) - таблетки 1,0 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 0,5 мг та 1 мг. За 10 табл. у блістері Al/Al. По 3 блістери поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою, 0,5 мг: трикутні, покриті оболонкою білого або майже білого кольору, з маркуванням «BMS» – на одній стороні та «1611» – на іншій. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 1 мг: трикутні, покриті оболонкою рожевого кольору, з маркуванням "BMS" - на одній стороні і "1612" - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаАбсорбція. У здорових людей ентекавір швидко всмоктується, і Cmax у плазмі визначається через 0,5-1,5 год. При повторному прийомі ентекавіру в дозі від 0,1 до 1 мг відзначається пропорційне дозі збільшення Сmах та AUC. рівноважний стан досягається після 6-10 днів прийому внутрішньо 1 раз на день, при цьому концентрація в плазмі зростає приблизно в 2 рази. Сmах і Сmin у плазмі у рівноважному стані становили відповідно 4,2 та 0,3 нг/мл при прийомі 0,5 мг; та 8,2 та 0,5 нг/мл – при прийомі 1 мг. При прийомі внутрішньо 0,5 мг ентекавіру як з їжею з високим вмістом жиру, так і з низьким відзначалася невелика затримка всмоктування (1-1,5 год - при прийомі з їжею і 0,75 год - при прийомі натще), зниження Сmах на 44–46% та зниження AUC на 18–20%. Розподіл. Оцінюваний обсяг розподілу ентекавіру перевищував загальний обсяг води в організмі, що свідчить про хороше проникнення препарату у тканини. Ентекавір приблизно на 13% зв'язується з білками сироватки людини in vitro. Метаболізм та виведення. Ентекавір не є субстратом, інгібітором або індуктором ферментів системи CYP450. Після введення міченого 14С-ентекавіру людям та щурам не визначалися окислені або ацетильовані метаболіти, а метаболіти фази II (глюкуроніди та сульфати) визначалися у невеликій кількості. Після досягнення максимального рівня концентрація ентекавіру в плазмі знижувалася біекспоненціально, при цьому T1/2 становив 128-149 год. Ентекавір виділяється головним чином нирками, причому у рівноважному стані у незміненому вигляді у сечі визначається 62-73% дози. Нирковий кліренс не залежить від дози і коливається в діапазоні від 360 до 471 мл/хв, що свідчить про гломерулярну фільтрацію та канальцеву секрецію препарату.ФармакодинамікаЕнтекавір є аналогом нуклеозиду гуанозину з вираженою та селективною активністю щодо HBV-полімерази. Ентекавір фосфорилюється з утворенням активного трифосфату (ТФ), що має внутрішньоклітинний T1/2 15 год. Шляхом конкуренції з природним субстратом - деоксигуанозин-ТФ - ентекавір-ТФ пригнічує всі 3 функціональні активності вірусної полімерази: (1) праймінг HBV-полімерази, (2) зворотну транскрипцію негативної нитки з прегеномної іРНК і (3) синтез позитивної. Ентекавір-ТФ є слабким інгібітором клітинних ДНК полімераз α-, β-δ- з константою інгібування (Ki) 18-40 мкМ. Крім того,при високих концентраціях ентекавіру-ТР та ентекавіру не відзначені побічні ефекти щодо γ-полімерази та синтезу ДНК у мітохондріях клітин HepG2.Показання до застосуванняХронічний гепатит В у дорослих: компенсованим ураженням печінки та наявністю вірусної реплікації, підвищення рівня активності сироваткових трансаміназ (АЛТ або ACT) та гістологічних ознак запального процесу у печінці та/або фіброзу; декомпенсованим ураженням печінки.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ентекавіру або будь-якого іншого компонента препарату; рідка спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Бараклюд може прийматись під час вагітності, якщо потенційна користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода. Даних про проникнення ентекавіру в жіноче молоко немає. Годувати грудьми при застосуванні препарату не рекомендується.Побічна діяЗ боку системи травлення: рідко (≥1/1000, З боку центральної нервової системи: часто (≥1/100, Постмаркетингові дані (частота може бути визначено) З боку імунної системи: анафілактоїдна реакція. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання. З боку печінки: підвищення активності трансаміназ. З боку обміну речовин: лактоацидоз (загальна втома, нудота, блювання, біль у черевній порожнині, раптове зниження маси тіла, задишка, прискорене дихання, м'язова слабкість), особливо у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки. Крім цього, у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки відзначалися додатково такі побічні ефекти: часто зниження концентрації бікарбонату в крові, підвищення активності АЛТ та концентрації білірубіну більш ніж у 2 рази порівняно з ВГН, концентрація альбуміну менше 2,5 г/дл, зростання активності ліпази більш ніж утричі порівняно з нормою, концентрація тромбоцитів нижче 50000/мм3; рідко – ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ентекавір виводиться переважно нирками, при одночасному введенні ентекавіру та ліків, що знижують функцію нирок або конкурують на рівні канальцевої секреції, можливе збільшення концентрації у сироватці ентекавіру або цих ліків. При одночасному призначенні ентекавіру з ламівудином, адефовіром або тенофовіром не виявлено значних лікарських взаємодій. Взаємодія ентекавіру з іншими препаратами, що виводяться нирками або впливають на функцію нирок, не вивчені. За пацієнтами слід проводити ретельне медичне спостереження при одночасному призначенні ентекавіру з такими препаратами.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще (тобто не менше ніж через 2 години після їжі і не пізніше ніж за 2 години до наступного прийому їжі). Рекомендована доза ентекавіру становить 0,5 мг один раз на день. Резистентним до ламівудину пацієнтам (тобто пацієнтам з вірусом гепатиту В, що зберігається на фоні терапії ламівудином в анамнезі або пацієнтам з підтвердженою резистентністю до ламівудину) рекомендується призначати 1 мг ентекавіру 1 раз на день. Пацієнтам з декомпенсованим ураженням печінки рекомендується призначати 1 мг ентекавіру один раз на день. Пацієнти з нирковою недостатністю. Кліренс ентекавіру зменшується при зниженні Cl креатиніну. Рекомендується корекція дози ентекавіру пацієнтам із Cl креатиніну. У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози ентекавіру не потрібна. У літніх пацієнтів корекція дози ентекавіру не потрібна.ПередозуванняЄ поодинокі повідомлення про випадки передозування ентекавіру у хворих. У дослідженні у здорових добровольців, які отримували до 20 мг на день протягом 14 днів або одноразові дози до 40 мг, не було зареєстровано жодних несподіваних побічних явищ. У разі передозування за пацієнтом має проводитися ретельне медичне спостереження і за необхідності стандартна підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні аналогами нуклеозидів у вигляді монотерапії та в комбінації з антиретровірусними препаратами описані випадки лактоацидозу та вираженої гепатомегалії зі стеатозом, що іноді призводили до смерті пацієнта. Симптоми, які можуть вказувати на розвиток лактоацидозу: загальна втома, нудота, блювання, біль у черевній порожнині, раптове зниження маси тіла, задишка, прискорене дихання, м'язова слабкість. Факторами ризику є жіноча стать, ожиріння, тривале використання нуклеозидних аналогів, гепатомегалія. При появі зазначених симптомів або отриманні лабораторного підтвердження лактоацидозу слід припинити лікування препаратом. Описано випадки загострення гепатиту після відміни противірусної терапії, у т.ч. ентекавір. Більшість таких випадків проходили без лікування. Проте можуть розвиватися тяжкі загострення, зокрема. фатальні. Причинний зв'язок цих загострень зі скасуванням терапії невідомий. Після закінчення лікування необхідно періодично контролювати функцію печінки. При необхідності противірусна терапія може бути відновлена. Пацієнти з поєднаною гепатитою В/ВІЛ інфекцією. Слід враховувати, що при призначенні ентекавіру пацієнтам із поєднаною інфекцією ВІЛ, які не отримують антиретровірусної терапії, можливий ризик розвитку стійких штамів ВІЛ. Ентекавір не був вивчений для лікування ВІЛ-інфекції та не рекомендується для подібного використання. Пацієнти зі сполученою гепатит В/гепатит С/гепатит D інфекцією. Даних про ефективність ентекавіру у пацієнтів із поєднаною гепатит В/гепатит С/гепатит D інфекціями немає. Пацієнти з декомпенсованим ураженням печінки. Відзначено високий ризик розвитку серйозних побічних ефектів з боку печінки, зокрема у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки класу С за класифікацією Чайлд-П'ю. Також ці пацієнти більш схильні до ризику розвитку лактоацидозу та таких специфічних побічних ефектів з боку нирок, як гепаторенальний синдром. У зв'язку з цим слід здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами щодо виявлення клінічних ознак лактоацидозу та порушення функції нирок, а також проводити відповідні лабораторні аналізи у цієї групи пацієнтів (активність печінкових ферментів, концентрація молочної кислоти в крові, концентрація креатиніну в сироватці крові). Ламівудинрезистентні пацієнти. Наявність мутацій стійкості у вірусу гепатиту В до ламівудину підвищує ризик розвитку резистентності до ентекавіру. У зв'язку з цим у ламівудінрезистентних пацієнтів потрібне проведення частого моніторингу вірусного навантаження і при необхідності відповідне обстеження на виявлення мутацій стійкості. Пацієнти із порушенням функції нирок. Для пацієнтів з порушеннями ниркової функції рекомендується корекція режиму дозування. Пацієнти, які перенесли трансплантацію печінки. Безпека та ефективність ентекавіру у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, невідомі. Слід ретельно контролювати функцію нирок перед та під час лікування ентекавіром у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, та отримують імунодепресанти, які можуть впливати на функцію нирок, такі як циклоспорин та такролімус. Загальні відомості для пацієнтів. Слід інформувати пацієнтів, що терапія ентекавіром не зменшує ризик передачі гепатиту В і тому відповідні запобіжні заходи повинні бути вжиті. Кожна таблетка містить 120,5 мг (таблетки 0,5 мг) або 241 мг (таблетки 1 мг) лактози. У зв'язку з цим пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не рекомендується прийом препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: макрогол-4000 – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від білого до майже білого кольору, з гравіюванням BARALGIN-M з одного боку, ризиком - з іншого і з фаскою з обох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантігшрин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА термінальні значення Т1/2 при різних шляхах введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0.8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку T1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік (до 15 років). З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні об'єму циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакцій навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається грудне вигодовування під час лікування препаратом Баралгін М і протягом 48 годин після останнього прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія чи алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутися безпосередньо після прийому метамізолу натрію, так і через кілька годин після його прийому, проте зазвичай вони спостерігаються протягом однієї години після прийому препарату. Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані) важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), реакції непереносимості зазвичай проявляються у вигляді нападу. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку до клички та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин Нечасто: після прийому препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гепатотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозиСлід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія)). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт ставився до групи особливого ризику розвитку азофілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імуноалергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: гарячка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: макрогол-4000 – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від білого до майже білого кольору, з гравіюванням BARALGIN-M з одного боку, ризиком - з іншого і з фаскою з обох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантігшрин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА термінальні значення Т1/2 при різних шляхах введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0.8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку T1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік (до 15 років). З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні об'єму циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакцій навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається грудне вигодовування під час лікування препаратом Баралгін М і протягом 48 годин після останнього прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія чи алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутися безпосередньо після прийому метамізолу натрію, так і через кілька годин після його прийому, проте зазвичай вони спостерігаються протягом однієї години після прийому препарату. Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані) важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), реакції непереносимості зазвичай проявляються у вигляді нападу. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку до клички та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин Нечасто: після прийому препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гепатотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозиСлід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія)). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт ставився до групи особливого ризику розвитку азофілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імуноалергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: гарячка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: метамізолу натрію – 500 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 мл ампули темного скла (тип I) з точкою розлому. По 5 ампул у пластикову контурну коміркову упаковку без покриття (піддон). По 1 піддону разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення біодоступність основного метаболіту метамізолу (4-МАА) становить 87%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації після внутрішньом'язового введення - 1,7 години. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантипірин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць, Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-MAA, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламінантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, введеної внутрішньовенно, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА значення термінального Т1/2 за різних шляхів введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0,8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку Т1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушень функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФА А збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також до інших піразелонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістково-мозкового кровотворення (наприклад, після лікування цитостатичними препаратами) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Артеріальна гіпотензія, нестабільність гемодинаміки. Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Діти віком до 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг (відсутні достатні наукові дані про застосування препарату у даної групи дітей). Діти віком від 3 до 12 місяців (тільки для внутрішньовенного введення). З обережністю: При зниженні обсягу циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається вигодовування груддю під час лікування препаратом Баралгін® М і протягом 48 годин після останнього введення препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія або алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи - Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні; реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити введення препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутись під час ін'єкції метамізолу натрію або через кілька годин після його введення, проте вони зазвичай спостерігаються протягом однієї години після введення препарату.Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані), важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі),реакції непереносимості зазвичай виявляються як нападів бронхіальної астми. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується,у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку крові та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин - Нечасто: під час або після введення препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального тиску. Швидке внутрішньовенне введення препарату збільшує ризик розвитку подібних гіпотензивних реакцій. Загальні розлади та порушення у місці введення - Нечасто: у місці ін'єкції можлива болючість та місцеві реакції (гіперемія). Дуже рідко: флебіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно, внутрішньом'язово глибоко в м'яз. Парентеральне введення препарату показане лише за неможливості його вживання. Перед введенням рекомендується нагріти препарат до температури тіла. Дорослі та підлітки старше 15 років: як разова доза рекомендується 1,0-2,0 мл (500-1000 мг) розчину метамізолу (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Максимальна разова доза становить 1000 мг (2 мл). Максимальна добова доза – 4 мл (2000 мг), розділена на 2-3 введення на добу. Дітям віком 3-11 місяців (маса тіла понад 5 кг до 9 кг) препарат вводять лише внутрішньом'язово у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла (0,1-0,2 мл розчину 500 мг/мл). Разова доза може бути поділена на 2-3 введення. Рекомендовані дози препарату: Діти 3-11 місяців (більше 5 кг до 8 кг. Тільки внутрішньом'язове введення!) - 0,1-0,2 мл (що відповідає 50-100 мг метамізолу); Діти 1-3 роки (близько 9-15 кг) – 0,2-0,5 мл (що відповідає 100-250 мг метамізолу); Діти 4-6 років (близько 16-23 кг) – 0,3-0,8 мл (що відповідає 150-400 мг метамізолу); Діти 7-9 років (близько 24-30 кг) – 0,4-1,0 мл (що відповідає 200-500 мг метамізолу); Діти 10-12 років (близько 31-45 кг) – 0,5-1,0 мл (що відповідає 250-500 мг метамізолу); Діти 13-14 років (близько 46-53 кг) – 0,8-1,8 мл (що відповідає 400-900 мг метамізолу); Дорослі та підлітки старші 15 років (з масою тіла понад 53 кг) – 1,0-2,0 мл (що відповідає 500-1000 мг метамізолу). Внутрішньовенне введення має здійснюватися дуже повільно (швидкість введення не більше 1 мл/хв) у положенні лежачи, під контролем артеріального тиску. За перших ознак розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно припинити введення препарату. Оскільки гіпотензивні реакції є дозозалежними, парентеральне введення дози 1000 мг метамізолу має проводитися з особливою обережністю. При надто швидкому введенні препарату може спостерігатися критичне падіння артеріального тиску та шок. Особливі групи пацієнтів Літнім пацієнтам необхідно застосовувати менші дози через можливе зниження виведення метаболітів метамізолу з організму. Пацієнтам у тяжкому стані та при порушенні кліренсу креатиніну необхідно застосовувати менші дози у зв'язку з можливим зниженням виведення метаболітів метамізолу з організму. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок швидкість виведення препарату сповільнена, тому необхідно уникати багаторазового застосування препарату. Досвід тривалого застосування відсутній. При короткостроковій терапії корекція дози не потрібна. Тривалість терапії При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів. При застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, та дітей віком до 5 років лікування метамізолом натрію повинно проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу запровадження препарату слід враховувати, що| Парентеральне застосування пов'язане з більш високим ризиком виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на метамізол натрію зумовлює такі стани: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інше ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт відноситься до групи особливого ризику розвитку анафілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імунно-алергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає про пень рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним результатом. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем при прояві наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: лихоманка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Щоб уникнути розвитку тяжких гіпотензивних реакцій, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: внутрішньовенне введення препарату слід здійснювати повільно; пацієнтам з наявною гіпотензією, зниженням об'єму циркулюючої крові, дегідратацією, нестабільністю гемодинаміки або з початковою стадією недостатності кровообігу потрібна попередня нормалізація гемодинаміки; при лікуванні пацієнтів з високою температурою тіла слід дотримуватися обережності. Таким пацієнтам необхідно з особливою уважністю оцінювати наявність показань до застосування метамізолу, а у разі введення препарату Баралгін М у подібних обставинах необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження. Для зниження ризику розвитку гіпотензивних реакцій можуть знадобитися профілактичні заходи (стабілізація гемодинаміки). У пацієнтів, яким необхідно уникати зниження артеріального тиску, таких як пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця або стенозами судин, що кровопостачають головний мозок, застосування препарату Баралгін М допускається тільки при ретельному контролі гемодинамічних параметрів. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГліцерол, рослинний екстракт брусниці, етиловий спирт, гліцеритан та очищена вода. Розчин у скляному флаконі із темного скла, 100 мл.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування 90%.Фармакотерапевтична групаАсептолін має дезінфікуючу, протизапальну та протинабрякову дію. Широке застосування Асептолін має як антисептичний засіб, який є ефективним для знищення грампозитивних та грамнегативних форм бактерій. Завдяки високій концентрації гліцеритану у складі Асептоліна підвищуються захисні функції шкірних покривів. Асептолін забезпечує шкірним покривам захист від шкідливого впливу довкілля. Регулярне використання розчину дозволяє уникнути запальних процесів та заражень. Хороші відгуки Асептолін має як місцевоподразнюючий засіб.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього застосування.ІнструкціяАсептолин - раствор для наружного применения.По инструкции, Асептолин необходимо применять только наружно и смазывать им определенные участки кожных покровов. Раствор наносят на бинт, тампон или марлевую ткань, а затем обрабатывают различные поверхности. Кожные покровы перед введением инъекций обрабатывают дважды стерильным тампоном. Операционное пространство, инструменты и приборы необходимо протереть обильным количеством дезинфицирующего раствора. В соответствии с инструкцией, Асептолин нельзя наносить на слизистые оболочки, открытые раны и глубокие повреждения кожных покровов.Показания к применениюПрепарат Асептолин предназначен для применения при стрептодермии и воспалительных процессах на кожных покровах. Положительные отзывы Асептолин получил как эффективное лекарственное средство для обработки рук, медицинских инструментов и операционного стола. Также часто применяют Асептолин для дезинфекции медицинских помещений и оборудования, полостей и мест инъекций.Противопоказания к применениюПротипоказаннями до застосування Асептоліна є індивідуальна непереносимість та наявність алергічних реакцій на компоненти лікарського засобу. Препарат Асептолін протипоказаний при відкритих ранах, опіках та обмороженнях, а також за наявності шкірних висипань, новоутворень різної етіології та роздратування. Не рекомендують використовувати цей антисептичний розчин для чутливої шкіри. Асептолін може викликати алергічні реакції (свербіж, печіння, висип), опік та оніміння. У поодиноких випадках препарат може чинити загальну токсичну та пригнічуючу дію на центральну нервову систему.Вагітність та лактаціяЛікарський засіб не рекомендують використовувати для дітей.Побічна діяАлергічні реакції, опіки шкіри, почервоніння і болючість шкіри в місці контакту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВикористовувати лише для зовнішнього застосування. Не наносити на рани та слизові оболонки. Уникати влучення засобу в очі. При зовнішньому застосуванні частково всмоктується через шкіру та слизові оболонки, що потрібно враховувати при його використанні у дітей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дія на організмКорінь барбарису має протизапальну і в'яжучу дію, є потужним жовчогінним, сечогінним та кровоспинним засобом. Купити корінь барбарису корисно при бронхіті, туберкульозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура. Барбарис (лат.
Форма випуску: крем-бальзам Упакування: тюбик Виробник: Біофармрус ТОВ Завод-виробник: Діна +(Росія). . .
6 799,00 грн
6 756,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: Бортезоміб у формі тривимірного бороксину – 3,336 мг (у перерахунку на бортезоміб у формі мономеру – 3,5 мг); Допоміжна речовина: маннітол – 35,0 мг. По 38,336 мг (відповідає 3,5 мг бортезомібу) препарату у флакони безбарвного скла, закупорені гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками з нанесеним номером серії або без нанесення номера серії, забезпеченими пластмасовими кришечками з написом "FL". 1 флакон разом з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному струменевому введенні бортезомібу в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 пацієнтам з множинною мієломою максимальні концентрації (Сmах) у плазмі становлять відповідно 55-60 нг/мл та 110-115 нг/мл. При подальшому введенні бортезомібу максимальні концентрації у плазмі крові знаходяться в межах 60-110 нг/мл для дози 1,0 мг/м2 та 85-125 нг/мл для дози 1,3 мг/м2. Середній період напіввиведення бортезомібу при багаторазовому введенні становить 40-193 години. Бортезоміб швидше виводиться після першої дози порівняно з наступними дозами. Після першого введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній загальний кліренс становить відповідно 102 л/год та 112 л/год, а після наступних введень – відповідно 15-32 л/год. При введенні в дозі 13 мг/м2 підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам з множинною мієломою загальна системна дія після повторного введення в тій же дозі була еквівалентною для обох шляхів введення. Схах після підшкірного введення (20,4 нг/мл) була нижчою, ніж після внутрішньовенного введення (223 нг/мл). Після одноразового або багаторазового введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній обсяг розподілу бортезомібу у пацієнтів із множинною мієломою становить 1659-3294 л (489-1884 л/м2). Це дозволяє припустити, що бортезоміб інтенсивно розподіляється у периферичних тканинах. При концентраціях бортезомібу 100-1000 нг/мл зв'язування препарату з білками плазми становить у середньому 83%. В умовах in vitro метаболізм бортезомібу переважно здійснюється ізоферментами цитохрому Р450 – CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Участь ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 у метаболізмі бортезомібу незначна. Основним шляхом метаболізму є відщеплення атомів бору з утворенням двох метаболітів, які надалі гідроксилюються з утворенням кількох інших метаболітів. Метаболіти бортезомібу не пригнічують протеасому 26S. Шляхи виведення бортезомібу у людини не вивчали. Вплив віку, статі та раси на фармакокінетику бортезомібу не вивчався. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня спостерігається 60% збільшення ЛПС (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня рекомендується зменшення початкової дози бортезомібу. Потрібне уважне спостереження таких пацієнтів. Легкі порушення функції печінки не впливають на фармакокінетику бортезомібу. Фармакокінетика бортезомібу в дозах 0,7-1,3 мг/м2 внутрішньовенно 2 рази та тиждень у пацієнтів з легкими, середніми або тяжкими порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна порівняти з фармакокінетикою препарату у пацієнтів з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаБортезоміб - це оборотний інгібітор хімотрипсинподобної активності 26S-протеасоми клітин ссавців. Ця протеасома є великим білковим комплексом, який розщеплює білки, кон'юговані з убіквітіном. Убіквітін-протеасомний шлях відіграє ключову роль у регуляції внутрішньоклітинної концентрації деяких білків і, таким чином, підтримує внутрішньоклітинний гомеостаз. Пригнічення активності протеасоми запобігає цьому селективному протеолізу, що може впливати на багато каскадів реакцій передачі сигналу в клітині. Порушення механізму підтримки гомеостазу може призводити до загибелі клітини, in vivo бортезоміб викликав уповільнення росту пухлини у багатьох експериментальних моделях, включаючи множинну мієлому. В експериментах in vitro, ex vivo та на тваринних моделях бортезоміб посилював диференціювання та активність остеобластів та інгібував функцію остеокластів. Ці ефекти спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою з множинними осередками остеолізу, які отримують терапію бортезомібом.Показання до застосуванняМножинна мієлома; мантійноклітинна лімфома у пацієнтів, які раніше отримали принаймні 1 лінію терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бортезомібу, бору та манітолу; гострі дифузні інфільтративні захворювання легень; ураження перикарда; одночасне застосування з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій продірявлений); вагітність та період годування груддю; дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність досвіду застосування). З обережністю: Порушення функції печінки важкого та середнього ступеня; тяжкі порушення функції нирок; судоми або епілепсія в анамнезі; непритомність; діабетична нейропатія в анамнезі; одночасний прийом гіпотензивних препаратів; зневоднення на фоні діареї або блювання; запор; ризик розвитку хронічної серцевої недостатності; одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP3A4, одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP2C9, пероральних гіпоглікемічних препаратів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бартізар під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. На час лікування препаратом слід припинити годування груддю.Побічна діяПоказники безпеки бортезомібу при застосуванні монотерапії подібні з відповідними показниками при застосуванні бортезомібу в комбінації з мелфаланом і преднізоном. Серйозні небажані реакції нечасто спостерігалися під час терапії бортезомібом та включали серцеву недостатність, синдром лізису пухлини, легеневу гіпертензію, синдром оборотної задньої енцефалопатії, гострі дифузні інфільтративні легеневі захворювання. Крім того, в окремих випадках спостерігалася вегетативна нейропатія. Найчастіше під час терапії бортезомібом відзначалися такі небажані реакції: нудота, діарея, запор, блювання, підвищена стомлюваність, лихоманка, тромбоцитопенія, анемії, нейтропенія, периферична нейропатія (в т.ч. сенсорна), головний біль, парестеза, , висип, оперізуючий герпес та міалгія. Нижче перераховані побічні ефекти, які були розцінені як імовірно або, можливо, пов'язані із застосуванням бортезомібу. Побічні дії згруповані за частотою появи: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - простий герпес, оперізуючий герпес (у т. ч. дисемінований та офтальмогерпес), грибкові інфекції; нечасто - бактеріальні, вірусні інфекції, сепсис (включаючи септичний шок), бронхопневмонія, герпесвірусна інфекція, герпетичний менінгоенцефаліт, бактеріємія (в т.ч. стафілококова), ячмінь, грип, запалення шкіри, інфекції , зубні інфекції; рідко менінгіт (в т.ч. бактеріальний); Епштейна-Барр; вірусна інфекція, генітальний герпес, тонзиліт, мастоїдит, синдром хронічної втоми. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – злоякісні новоутворення, плазмоцитарний лейкоз, карцинома нирки, новоутворення, грибоподібний мікоз, доброякісні новоутворення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенії, нейтропенія, анемія; часто - лейкопенія, лімфопенія; нечасто – панцитопенія, фебрильна нейтропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, коагулопатія, лейкоцитоз; рідко – синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдром), тромбоцитоз, синдром підвищеної в'язкості крові, порушення з боку тромбоцитів, тромбоцитопенічна пурпура, порушення з боку крові, геморагічний діатез, лімфоцитарна інфільтрація. З боку імунної системи: нечасто – набряк Квінке, гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок, амілоїдоз, реакції з утворенням імунних комплексів (тип III). З боку ендокринної системи: нечасто – синдром Іценко-Кушинга, гіпертиреоз, порушення секреції антидіуретичного гормону; рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; часто – зневоднення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперглікемія, зміна активності ферментів; нечасто - синдром лізису пухлини, відсутність збільшення маси тіла, гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпернатріємія, гіперурикемія, цукровий діабет, затримка рідини, кахексія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, зменшення маси тіла; рідко - гіпермагніємія, ацидоз, порушення водно-електролітного балансу, надмірне накопичення рідини, гіпохлоремія, гіповолемія, гіперхлоремія, гіперфосфатемія, порушення обміну речовин, дефіцит вітамінів групи В, дефіцит вітаміну В12, подагра, непереносимість алкоголю. Порушення психіки: часто - розлади та порушення настрою, тривожність, розлади та порушення сну; нечасто – зміни психічного статусу, галюцинації, психотичний розлад, сплутаність свідомості, збуджений стан; рідко – суїцидальні думки, розлад адаптації, делірій, зниження лібідо. З боку нервової системи: дуже часто – нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, дизестезія, невралгія; часто - рухова нейропатія, втрата свідомості (в т. ч. непритомність), запаморочення, спотворення смаку, млявість, біль голови; нечасто - тремор, периферична сенсомоторна нейропатія, дискінезія, порушення рівноваги, втрата пам'яті (викл. деменцію), енцефалопатія, синдром задньої оборотної енцефалопатії, нейротоксичність, судоми, постгерпетична невралгія, розлад мови, синдром "неспокійних ніг", мс уваги, патологічні рефлекси, паросмія; рідко – внутрішньомозковий крововилив, внутрішньочерепний крововилив (в т.ч. субарахноїдальний), набряк мозку, транзиторна ішемічна атака, кома, дисбаланс вегетативної нервової системи, вегетативна нейропатія, параліч черепних нервів, параліч,парез, переднепритомний стан, синдром ураження стовбура мозку, порушення мозкового кровообігу, корінцевий синдром, психомоторна гіперактивність, компресія спинного мозку, когнітивні розлади, розлади руху, розлади нервової системи, радикуліт, слинотеча, гіпотонія м'язів. З боку органу зору: часто – навколоочковий набряк, порушення зору, кон'юнктивіт; зниження чіткості зору; нечасто – крововилив у око, інфекції повік, запалення очей, диплопія, сухість очей, подразнення очей, біль у газах, посилена сльозотеча, виділення з очей, гіперемія кон'юнктиви; рідко – ураження рогівки, екзофтальм, ретиніт, худоба, ураження очей (в т.ч. століття), дакріоаденіт, світлобоязнь, фотопсія. оптична нейропатія, сліпота. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – дзвін у вухах, порушення слуху (до глухоти), дискомфорт у ділянці вуха; рідко – кровотеча, вестибулярний нейроніт, порушення з боку вуха. З боку серця: часто – зупинка серця, серцево-судинні порушення (в т. ч. кардіогенний шок), інфаркт міокарда, стенокардія, розвиток та загострення хронічної серцевої недостатності, гіпокінезія шлуночків, зупинка синусового вузла, атріовентрикулярна блокада, тахікардія (в т.ч. ч. синусова та суправентрикулярна), аритмія, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття; нечасто – тріпотіння передсердя, брадикардія, кардіопульмонарний шок, фібриляція серця (у т. ч. фібриляція передсердь), перикардит (у т. ч. ексудативний перикардит), кардіоміопатія, шлуночкова дисфункція; рідко – зниження фракції викиду лівого шлуночка, тампонада серця, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу “пірует”, стенокардія нестабільна, захворювання клапанів серця, коронарна недостатність. З боку судин: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична та постуральна гіпотензія, флебіт, гематома (у т. ч. периренальна), підвищення артеріального тиску; нечасто - васкуліт, інсульт, петехії, екхімоз, пурпура, зміна забарвлення вен, набухання вен, кровоточивість ран, "припливи" крові, тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, кровотеча, циркуляторний колапс (в т.ч. , гіперемія (у т. ч. окулярна); рідко – емболія легеневої артерії, емболія периферичних судин, лімфедема, блідість, еритромелолгія, вазодилатація, венозна недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка; часто - задишка при фізичних навантаженнях, носова кровотеча, кашель, ринорея, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; нечасто - зупинка дихання, гіпоксія, плевральний випіт, набряк легень (в т.ч. гострий), бронхоспазм, респіраторний алкалоз, тахіпное, свистяче дихання, закладеність носа, хрипоту, риніт, гіпервентиляція легень, ортопное, у придаткових пазухах носа, почуття стиснення у горлі, кровохаркання, хронічна обструктивна хвороба легень, гіпоксемія, плеврит, дисфонія; рідко - пневмоніт, пневмонія (в т. ч. інтерстиціальна), синдром гострої дихальної недостатності, гостре дифузне інфільтративне ураження легень, легенева гіпертензія, дихальна недостатність, альвеолярний крововилив у легені,гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмоторакс, ателектаз, фіброз легень, порушення з боку бронхів, інтерстиціальне захворювання легень, гіпокапнія, сухість у горлі, підвищена секреція у верхніх дихальних шляхах, подразнення горла, кашльовий синдром верхніх дихальних пут. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, запор; часто - болі в ділянці живота, стоматит, диспепсія, рідкий стілець, метеоризм, гикавка, біль у ділянці горла та глотки, порушення з боку ротової порожнини; нечасто - панкреатит (в т. ч. хронічний), паралітична кишкова непрохідність, коліт, мелена, кровотеча з ШКТ, ентерит, дисфагія, відрижка, болі в області селезінки, езофагіт, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, петехії , наліт на язиці, зміна забарвлення язика, виразки на язиці, підвищення апетиту, блювання кров'ю, набряклість губ, дискомфорт у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота, кровотеча з ясен, псевдомембранозний коліт, запалення слизової оболонки ШКТ, порушення мотор кишківника;рідко - ішемічний коліт, перитоніт, набряк язика, асцит, хейліт, нетримання калу, атонія анального сфінктера, фекалому, виразки та перфорація ШКТ, гіпертрофія ясен, мегаколон, виділення з прямої кишки, поява пухирів у ковтці, біль у тріщина, зміна ритму дефекації, прокталгія, порушення випорожнень. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, крововилив у печінку, гіпопротеїнемія, гіпербілірубінемія, збільшення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, гепатотоксичність, холестаз; рідко – печінкова недостатність, гепатомегалія, синдром Бадда-Кіарі, цитомегаловірусний гепатит, жовчнокам'яна хвороба. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірний висип; часто - кропив'янка, свербіж висипання, свербіж, почервоніння, посилення потовиділення, сухість шкіри, екзема; нечасто - мультиформна еритема, еритематозний висип, фотосенсибілізація, синець, генералізований свербіж, макульозний висип, папульозний висип, псоріаз, генералізований висип, набряк повік, набряк обличчя, дерматит, алопеція, ураження нігтів, зміна, нічна пітливість, іхтіоз, вузлики на шкірі, токсичний шкірний висип, ураження шкіри, новоутворення шкіри, пролежні, вугровий висип, пухирі; рідко – гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз (синдром Світу), реакції з боку шкіри, лімфоцитарна інфільтрація Джесснера, долонно-підошовна еритродизестезія, підшкірні кровотечі, сітчасте ліведо, ущільнення шкіри, себорея, холоднийеритроз, виразки шкіри; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – міалгія; часто - слабкість м'язів, кістково-м'язові болі, біль у кінцівках, м'язові судоми, артралгія, біль у кістках, біль у спині; нечасто – м'язові спазми, м'язові посмикування, ригідність м'язів, набряки суглобів, тугорухливість суглобів, біль у щелепах, артрит, міопатія, відчуття тяжкості; рідко - рабдоміоліз, синдром скронево-нижньощелепного суглоба, фістула, суглобовий випіт, кісткові порушення, інфекції та запалення кістково-м'язової та сполучної тканини, синовіальна кіста. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, дизурія; нечасто - ниркова недостатність (в т.ч. гостра), олігурія, ниркова коліка, гематурія, протеїнурія, затримка сечовипускання, часті сечовипускання, утруднення сечовипускання, біль у попереку, нетримання сечі, інфекції сечовивідних шляхів, скарги з боку півлакіурія; рідко – подразнення сечового міхура. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, вагінальні кровотечі, біль у геніталіях; рідко - порушення функції яєчок, простатит, порушення функції молочної залози, болючість придатків яєчок, біль у ділянці малого тазу, епідидиміт, виразка вульви. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – підвищена стомлюваність, астенія, підвищення температури тіла; часто – погіршення загального фізичного здоров'я, порушення з боку слизових оболонок, порушення ходи, відчуття холоду, слабкість, почуття нездужання, грипоподібні симптоми, периферичні набряки, набряки; нечасто - озноб, відчуття здавлення у грудній клітці, дискомфорт у грудній клітці, зміна відчуття спраги, відчуття зміни температури тіла, біль у місці введення, ускладнення, асоційовані із застосуванням медичних приладів (у т. ч. з катетером); рідко – смерть (у т. ч. раптова), поліорганна недостатність, кровотеча у місці введення, грижа, порушення процесів загоєння, некардіальний біль у грудях, дратівливість, відчуття стороннього тіла, запалення, флебіт у місці введення.При екстравазації – запалення підшкірно-жирової клітковини. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності лактатдегідрогенази крові; нечасто – підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази, підвищення активності амілази крові, зниження концентрації гідрокарбонатів у крові, збільшення концентрації С-реактивного білка; рідко – зміна вмісту газів у крові, зміни електрокардіограми (у т. ч. збільшення зубця QT), зміна протромбінового часу, зниження рН шлункового соку, збільшення агрегації тромбоцитів, підвищення концетрації тропоніну I, виявлення вірусів та зміна серології, зміни в аналізі сечі. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляції: нечасто – падіння, контузії; рідко – трансфузійні реакції, переломи, ригідність, травми обличчя, травми суглобів, опіки, розриви, біль під час процедури, радіаційне ураження. Хірургічні та терапевтичні маніпуляції: рідко – активація макрофагів. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: рідко – аплазія, мальформація ШКТ, іхтіоз. Пацієнти з мантійноклітинною лімфомою Показники безпеки бортезомібу у цих пацієнтів подібні до відповідних показників у пацієнтів з множинною мієломою. Значні відмінності між двома групами пацієнтів полягали в тому, що тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія, нудота, блювання і підвищення температури тіла частіше спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою в порівнянні з пацієнтами з мантійноклітинною лімфомою, а периферична нейропатія, висипання та свербіж мантійноклітинною лімфомою.Взаємодія з лікарськими засобамиБортезоміб виявляє властивості слабкого інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виходячи з незначного внеску ізоферменту CYP2D6 в метаболізм бортезомібу (7%), у людей з низькою активністю разом із ізоферментом не очікується зміни загального розподілу препарату. Дослідження впливу лікарської взаємодії із сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом на фармакокінетику бортезомібу показало збільшення середніх значень AUC (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу в середньому на 35%. Тому слід ретельно спостерігати за хворими, які застосовують одночасно бортезоміб та сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ритонавір). У дослідженні впливу лікарської взаємодії з сильним інгібітором ізоферменту CYP2C19 омепразолом на фармакокінетику бортезоміба нс виявлено суттєву зміну фармакокінетики бортезомібу. Дослідження впливу лікарської взаємодії з рифампіцином – сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 – на фармакокінетику бортезомібу показало зниження середніх значень AUC для бортезомібу в середньому на 45%. Тому не рекомендується застосовувати Бартізар разом з сильними індукторами CYP3A4. т.к. ефективність терапії може бути знижена. До індукторів CYP3A4 відносяться рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та звіробій продірявлений. У тому ж дослідженні оцінювали ефект дексаметазону - слабшого індуктора CYP3A4. Виходячи з результатів дослідження не виявлено суттєвої зміни фармакокінетики бортезомібу. Дослідження лікарської взаємодії з комбінацією мелфалан-преднізону показало збільшення середніх значень AUC бортезомібу на 17%. Ця зміна вважається клінічно незначущою. У хворих на цукровий діабет, які отримували пероральні гіпоглікемічні препарати, зареєстровані випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. При застосуванні бортезомібу у поєднанні з препаратами, які можуть асоціюватися з периферичною невропатією (такі як аміодарон, противірусні засоби, ізоніазид, нітрофурантоїн або статини) та препаратами, що знижують артеріальний тиск, слід бути обережним.Спосіб застосування та дозиБартизар® у дозі 3,5 мг показаний для внутрішньовенного введення та підшкірного введення. При інтратекальному введенні було зафіксовано випадки смерті. При внутрішньовенному введенні концентрація розчину має становити 1 мг/мл. При підшкірному введенні концентрація розчину становитиме 2,5 мг/мл. Концентрація розчину повинна розраховуватися дуже ретельно у зв'язку з різницею концентрації розчину для внутрішньовенного введення та розчину для підшкірного введення. Монотерапія Бартизар® вводиться внутрішньовенно (в/в) струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно (п/к). Рекомендована доза препарату Бартизар становить 1,3 мг/м2 площі поверхні тіла двічі на тиждень протягом 2-х тижнів (дні 1, 4, 8 та 11), з наступною 10-денною перервою (дні 12-21). Між введенням послідовних доз препарату Бартізар має пройти не менше 72 год. Ступінь клінічної відповіді рекомендується оцінювати після проведення 3-х та 5-ти циклів лікування. У разі досягнення повної клінічної відповіді рекомендується проведення 2 додаткових циклів лікування. При тривалості лікування більше 8-ми циклів Бартизар® можна застосовувати за стандартною схемою або за схемою підтримуючої терапії – щотижня протягом 4-х тижнів (дні 1, 8, 15, 22) з наступним 13-денним періодом відпочинку (дні 23-35) ). Пацієнтам, у яких терапія препаратом Бартизар не показала клінічної відповіді (прогресування або стабілізація захворювання після 2 або 4 циклів відповідно), може бути призначена комбінація високих доз дексаметазону з бортезомібом. У цьому випадку 40 мг дексаметазону призначається перорально з кожною дозою препарату Бартізар: 20 мг на день введення та 20 мг на наступний день після введення бортезомібу. Таким чином, прийом дексаметазону виробляють 1, 2, 4, 5, 8, 9, 11 і 12 день, сумарно 160 мг за 3 тижні. Рекомендації щодо корекції дози та режиму введення препарату Бартізар® При розвитку будь-якого негематологічного токсичного ефекту 3-го ступеня або гематологічної токсичності 4-го ступеня, за винятком нейропатії, лікування препаратом Бартізар слід припинити. Після зникнення симптомів токсичності лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 25% (дозу 1,3 мг/м2 знижують до 1,0 мг/м2; дозу 1,0 мг/м2 знижують до 0,7 мг/м2). Якщо симптоми токсичності не зникають або з'являються знову при мінімальній дозі, слід розглянути можливість відміни препарату Бартизар, якщо тільки користь від його застосування явно не перевищує ризик. При появі пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної нейропатії дозу препарату змінюють відповідно до таблиці 1. У хворих з тяжкою нейропатією в анамнезі Бартизар® можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користу. Таблиця 1. Рекомендована зміна дози при розвитку викликаного препаратом Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної або рухової нейропатії Тяжкість периферичної нейропатії Зміна дози та частоти введення 1-й ступінь (парестезія, слабкість та/або згасання рефлексів) без болю або втрати функції Доза та режим введення не потребують корекції 1-й ступінь з болем або 2-й ступінь (порушення функції, але не повсякденної активності) Зменшити дозу до 1,0 мг/м2 2-й ступінь з болем або 3-й ступінь (порушення повсякденної активності) Припинити застосування препарату Бартізар до зникнення симптомів токсичності. Після цього відновити лікування, знизивши дозу препарату до 0,7 мг/м2 та зменшивши частоту введення до одного разу на тиждень 4-й ступінь (сенсорна нейропатія, що призводить до інвалідності або рухова нейропатія, що загрожує життю або призводить до паралічу) Припинити застосування препарату Бартізар Пацієнти з порушеннями функції нирок Ступінь порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику препарату Бартізар. Для хворих з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Діаліз може знижувати концентрацію бортезомібу в крові, тому Бартизар слід вводити після проведення діалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легко не потрібні зміни початкової дози. Слід призначати дозу, що рекомендується. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня слід призначати Бартизар у зменшеній дозі (таблиця 2). Таблиця 2. Рекомендовані зміни початкової дози Бартизару у пацієнтів з порушеннями функції печінки Ступінь тяжкості порушень функції печінки Концентрація; білірубіну Активність ACT* Зміна початкової дози Легка ≤1,0х ВДН > ВДН** Не вимагається > 1,0 х - 1,5 х ВДН Будь-яка Не вимагається Середня >1,5х - 3х ВДН Будь-яка Потрібно призначати Бартізар у зменшеній дозі 0,7 мг/м2 протягом першого циклу. Слід розглянути можливість збільшення дози до 1,0 мг/м2 або подальше зменшення дози до 0,5 мг/м2 у наступних циклах залежно від переносимості пацієнтом. Важка >3х ВДН Будь-яка * АСТ - аспартатамінотрансфераза ** ВГН – верхня межа норми Комбінована терапія Рекомендована доза Бартизар® вводять внутрішньовенно струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно у комбінації з мелфаланом та преднізолоном, що приймаються внутрішньо. Проводять дев'ять 6-тижневих циклів, як показано в таблиці 3. У циклах 1-4 Бартизар® застосовують 2 рази на тиждень (дні 1, 4, 8, 11, 22, 25, 29 та 32), а в циклах 5-9 - 1 раз на тиждень (дні 1, 8, 22 та 29). Таблиця 3. Рекомендована схема дозування препарату Бартизар®, що застосовується в комбінації з мелфаланом та преднізолоном у пацієнтів з раніше нелікованою множинною мієломою Бартізар® 2 рази на тиждень (цикли 1-4) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - день 4 день 8 день 11 період відпочинку день 22 день 25 день 29 день 32 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Бартізар® 1 раз на тиждень (цикли 5-9) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - - день 8 період відпочинку день 22 день 29 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Рекомендації щодо корекції дози при комбінованій терапії Перед початком нового циклу лікування: вміст тромбоцитів має бути >70x109/л, абсолютний вміст нейтрофілів (АСН) > 1,0x109/л, негематологічна токсичність повинна знизитись до 1 ступеня або до вихідного рівня. Таблиця 4. Корекції дози при наступних циклах лікування Токсичність Корекція або відстрочення дози Гематологічна токсичність у ході попереднього циклу: Тривала нейтропенія або тромбоцитопенія 4-го ступеня, або тромбоцитопенія з кровотечею У наступному циклі дозу мелфалан слід зменшити на 25%. Зміст тромбоцитів ≤30x109/л, або АСН ≤0,75x109/л, у день введення препарату Бартізар® (крім дня 1) Відкласти введення препарату Бартізар® Декілька відстрочок введення препарату Бартизар в одному циклі (>3 рази при введенні 2 рази на тиждень або ≥2 рази при введенні 1 рази на тиждень) Дозу препарату Бартізар® знижують на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м2 до 0,7 мг/м2) Негематологічна токсичність ≥ 3-го ступеня Застосування препарату Бартизар відкладають до зниження негематологічної токсичності до 1 ступеня або до вихідного рівня. Після цього лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м до 0,7 мг/м2). При розвитку нейропатичного болю та/або периферичної нейропатії, пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар®, введення чергової дози відкладають та/або коригують дозу, як описано в таблиці 1. Додаткову інформацію про мелфалан і преднізон викладено в інструкціях з медичного застосування цих препаратів. Спосіб приготування та введення розчину препарату Бартізар® Приготування та введення препарату Бартізар® має здійснюватися медичним персоналом, навченим правилам безпечного поводження з цитотоксичними препаратами. Для запобігання прямому контакту з препаратом необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (халат, рукавички, маска та ін.). Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім 0,9% розчину натрію хлориду. Розчин препарату Бартизар® має бути прозорим та безбарвним. При виявленні механічного включення або зміни кольору приготований розчин використовувати не можна. Для внутрішньовенного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 3,5 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для внутрішньовенного введення 1,0 мг/мл. Отриманий розчин вводять шляхом 3-5 секунд внутрішньовенної ін'єкції через периферичний або центральний венозний катетер, який потім промивають 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Для підшкірного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 1,4 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для підшкірного введення 2,5 мг/мл. Отриманий розчин вводять підшкірно в область стегна (праве або ліве) або область живота (праворуч або ліворуч). Необхідно постійно змінювати моє введення препарату. Кожна наступна ін'єкція повинна вводитись на відстані як мінімум 2,5 см від місця попередньої ін'єкції. Не можна вводити препарат у чутливі області, пошкоджені області (почервоніння, синці), а також у ділянці, де введення голки утруднене. У разі виникнення місцевих реакцій у ділянці підшкірного введення препарату Бартизар® можна використовувати менш концентрований розчин для підшкірного введення (1 мг/мл замість 2,5 мг/мл) або перейти на внутрішньовенне введення препарату.ПередозуванняСимптоми: передозування, що перевищує рекомендовану дозу більш ніж у 2 рази, супроводжувалося у хворих на гостре зниження артеріального тиску та тромбоцитопенію зі смертельним результатом. Лікування: слід контролювати показники життєвих функцій пацієнта та температури тіла, проводити відповідну терапію для підтримання артеріального тиску (інфузійна терапія, судинозвужувальні та/або інотропні препарати). Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Бартізар слід проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Бартизар® показаний тільки для внутрішньовенного та підшкірного введення. Чи не вводити інтратекально. До початку та під час кожного циклу терапії необхідно проводити повний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та вмісту тромбоцитів. Тромбоцитопенія Найчастіше при терапії бортезомібом спостерігається минуща тромбоцитопенія, при цьому найменша кількість тромбоцитів зазвичай спостерігається на 11 день циклу. Циклова періодичність зменшення та збільшення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом усіх 8 циклів при застосуванні препарату 2 рази на тиждень, таким чином немає даних, що підтверджують наростаючу тромбоцитопенію. При зниженні кількості тромбоцитів Для лікування гематологічної токсичності можна застосовувати колонієстимулюючі фактори, переливання тромбоцитарної та еритроцитарної маси. Шлунково-кишкові порушення З метою запобігання нудоті та блюванню рекомендується застосування протиблювотних препаратів. У разі виникнення діареї призначають протидіарейні лікарські засоби. Для запобігання або лікування зневоднення хворим необхідно проводити регідратаційну терапію та підтримувати водно-електролітний баланс. У зв'язку з можливим розвитком непрохідності кишечника необхідно проводити динамічний нагляд за пацієнтами із запорами. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія Дуже рідко траплялися випадки з невстановленою причиною виникнення прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) зі смертельним результатом при застосуванні бортезомібу. Пацієнти з діагнозом ПМЛ проходили лікування імунодепресантами до або одночасно з бортезомібом. Більшість випадків ПМЛ було діагностовано протягом 12 місяців від початку лікування бортезомібом. Потрібна особлива увага щодо підозрілих ПМЛ симптомів, які пацієнт може сам не помітити (наприклад, когнітивні, неврологічні чи психіатричні). При підозрі на ПМЛ слід призупинити подальше лікування бортезоміб до виключення діагнозу ПМЛ. Периферична нейропатія У разі виникнення нейропатії проводять підтримуючу терапію. Зазвичай частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування бортезомібом. З появою нових або посиленням наявних симптомів периферичної нейропатії може знадобитися зниження дози та зміна режиму введення препарату. Пацієнти повинні бути під постійним наглядом у зв'язку з можливістю виникнення симптомів нейропатії (відчуття печіння, гіперестезія, кінестезія, парестезія, відчуття дискомфорту, невропатичний біль або слабкість). Необхідно постійно контролювати стан пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом спільно з іншими препаратами, що сприяють виникненню нейропатії (зокрема одночасний прийом талідоміду). Частота виникнення нейропатії при підшкірному введенні препарату Бартизар нижча, ніж така при внутрішньовенному введенні. У пацієнтів із судомами чи епілепсією в анамнезі описані нечасті випадки розвитку судом. Потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів, які мають будь-які фактори ризику судом. Ортостатична гіпотензія Терапія бортезомібом часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. У більшості випадків вона буває слабкою або середньою тяжкістю і може спостерігатися в ході лікування. Рідко спостерігалися короткочасні втрати свідомості. Слід дотримуватись обережності при застосуванні бортезомібу у пацієнтів, які мають в анамнезі непритомність, діабетичну нейропатію, які отримують гіпотензивні препарати, а також у пацієнтів, які мають зневоднення на фоні діареї або блювання. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність звернення до лікаря у разі запаморочення, почуття "легкості в голові" або непритомності. При розвитку ортостатичної гіпотензії рекомендується гідратація, введення глюкокортикостероїдів та/або симпатоміметиків; за необхідності слід знизити дозу гіпотензивних препаратів. Серцева недостатність При застосуванні бортезомібу описано розвиток або посилення наявної хронічної серцевої недостатності. До розвитку ознак та симптомів серцевої недостатності може призводити затримка рідини. Пацієнти з факторами ризику або із захворюваннями серця в анамнезі повинні піддаватися ретельному спостереженню. Печінкова недостатність Описано випадки виникнення гострої печінкової недостатності у пацієнтів, які на тлі терапії бортезомібом одночасно приймали як супутнє лікування інші препарати. Такі ознаки порушення функції печінки, як збільшення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія або гепатит, зазвичай проходили при відміні бортезомібу. Пацієнтам із симптомами порушення функції печінки слід призначати препарат у нижчих початкових дозах та проводити моніторинг на предмет виникнення токсичності, оскільки бортезоміб метаболізується “печінковими” ферментами і його концентрація може збільшитись при порушенні функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії У пацієнтів, які приймають бортезоміб, відзначався синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії - рідкісне, оборотне неврологічне порушення, яке може супроводжуватися судомами, підвищенням артеріального тиску, головним болем, летаргією, сплутаністю свідомості, сліпотою та іншими візуальними та неврологічними порушеннями. Для підтвердження діагнозу проводиться магнітно-резонансна томографія мозку. При розвитку синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії слід припинити застосування бортезомібу. Безпека відновлення лікування бортезомібом після раніше виявленого синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії невідома. Реактивація вірусу Herpes zoster Лікарям слід розглянути можливість проведення противірусної профілактики у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Бартізар®. У пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом, мелфаланом та преднізоном, частота реактивації вірусу Herpes zoster була більшою порівняно з пацієнтами, які отримують терапію мелфаланом та преднізоном (14% та 4% відповідно). Проведення противірусної профілактики достовірно знижує частоту реактивації вірусу Herpes zoster. Порушення функції легень У поодиноких випадках при застосуванні бортезомібу спостерігалися гострі дифузні інфільтративні захворювання легень невідомої етіології, такі як пневмонії, інтерстиціальна пневмонія, легенева інфільтрація та синдром гострої дихальної недостатності. Деякі з цих станів призвели до смерті. У разі появи симптомів розладу функції легень або погіршення наявних симптомів необхідно відразу ж провести діагностику та призначити пацієнтам відповідне лікування. Не рекомендується схема терапії бортезомібом з одночасним застосуванням високих доз цитарабіну (2 г/м2 на день) безперервною протягом 24 годин інфузії (може призвести до летального результату). Синдром лізису пухлини У зв'язку з можливим розвитком гіперурикемії, пов'язаної із синдромом лізису пухлини, пацієнтам під час терапії рекомендується визначати концентрацію сечової кислоти та креатиніну у сироватці крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується рясне питво, при необхідності алопуринол та залужування сечі. При застосуванні препарату Бартізар у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні препарати, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та за необхідності провести корекцію дози гіпоглікемічних препаратів. Реакції імунокомплексного типу Описано випадки виникнення реакцій імунокомплексного типу (сироваткова хвороба, поліартрит з висипом та проліферативний гломерулонефрит). У цих випадках лікування бортезоміб слід припинити. У період лікування будь-якого із статевих партнерів рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. При роботі з препаратом Бартізар слід дотримуватися загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування бортезомібом можливі виникнення запаморочення, непритомності, зорових розладів та інших небажаних явищ, які можуть негативно вплинути на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом