Лекарства и БАД Со скидкой
1 091,00 грн
992,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОдин пакетик містить: активна речовина: глюкозаміну сульфат натрію хлорид у перерахунку на 100% речовину 1,884 р., у тому числі глюкозаміну сульфату – 1,5г; допоміжні речовини: сорбітол – 0,296 г. лимонна кислота – 0,02 г. Порошок для приготування розчину для вживання всередину 1,5 г По 2,2 г у пакети термозварювані з комбінованого матеріалу "Цефлен" марки HC50CA7RT30 за документацією фірми-виробника "Sopal", Франція або "Буфлен" за ТУ 5453-046-45982064-2003. 20 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону за ГОСТ 7933-89 або ГОСТ 123-01-81 або ГОСТ 123-03-80, ОСТ 64-071-89. Групове пакування та транспортна тара відповідно до ГОСТ 17768-90.Опис лікарської формиБілий або білий із злегка жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаВсмоктування у шлунково-кишковому тракті 90%, біодоступність 26%, період напіввиведення 70 годин.ФармакодинамікаГлюкозаміну сульфат має протизапальну та знеболювальну дію, заповнює ендогенний дефіцит глюкозаміну, стимулює синтез протеогліканів та гіалуронової кислоти синовіальної рідини; збільшує проникність суглобової капсули, відновлює ферментативні процеси у клітинах синовіальної мембрани та суглобового хряща. Сприяє фіксації сірки у процесі синтезу хондроїтинсерної кислоти, гальмує розвиток дегенеративних процесів у суглобах, відновлює їхню функцію, зменшуючи суглобові болі.Показання до застосуванняОстеоартроз периферичних суглобів та суглобів хребта, остеохондроз.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до глюкозаміну сульфату та інших компонентів препарату. Тяжка ХНН, вагітність, період лактації. Не рекомендується призначення препарату у дитячому віці (до 12 років) через відсутність клінічних даних цієї категорії пацієнтів. З обережністю: при непереносимості морепродуктів (креветки, молюски) ймовірність розвитку алергічних реакцій препарат зростає. Бронхіальна астма, цукровий діабет.Побічна діяПереносимість препарату хороша, в окремих випадках можливі: гастралгія, метеоризм, діарея, запор, алергічні реакції – кропив'янка, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з нестероїдними протизапальними засобами, парацетамолом та глюкокортикостероїдами. Збільшує абсорбцію тетрациклінів, зменшує – напівсинтетичних пеніцилінів, хлорамфеніколу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Вміст одного пакетика розчиняють у 200 мл води, приймають внутрішньо 1 раз на добу протягом 6 тижнів. За призначенням лікаря курс лікування можна повторювати з інтервалом 2 місяці.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Дані про вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
189,00 грн
152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для суспензій - 1 пак. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрат (натрій лимоннокислий тризаміщений), ароматизатор харчовий апельсиновий, сахарінат натрію, колідон CL-M (кросповидон), сахароза. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг в пакетах, 3 шт в інд/уп.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з апельсиновим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньодоступність становить 37%, максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) створюється через 2-3 год, об'єм розподілу - 31.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і становить 12-52%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами, поліморфноядерними лейкоцитами та макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Повільно виводиться з тканин і має тривалий період напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді - 50% кишечником, 12% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшується на 33%.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші мікроорганізми - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути резистентність до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з початковою резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococci (метицилін-резистентні штами); анаеробні грампозитивні мікроорганізми – Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів, спричинені чутливими збудниками (фарингіт, тонзиліт, ларингіт, синусит, середній отит). Скарлатина. Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія (зокрема атипова), бронхіт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Інфекції урогенітального тракту (гонорейний та негонорейний уретрит, цервіцит). Хвороба Лайма (бореліоз), лікування початкової стадії (erythema migrans). Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 18 років (для внутрішньовенних інфузій).Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВсередину за 1 годину до їди або через 2 години після їжі 1 раз на добу. Дорослим: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях шкіри та м'яких тканин – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – одноразово 1 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування 1 стадії (erythema migrans) – 1 г у перший день та 500 мг щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г). Для дітей з 6 місяців: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин (за винятком мігруючої еритеми) призначають дітям у разовій (добовій) дозі з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів поспіль (курсова доза – 30 мг/кг маси тіла).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтани при яких слід обережно приймати препарат: вагітність; міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв); цукровий діабет; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон, соталод, цизаприіном) препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування варфарину, дигоксину, циклоспорину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
205,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для суспензій - 1 пак. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) – 200 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрат (натрій лимоннокислий тризаміщений), ароматизатор харчовий апельсиновий, сахарінат натрію, колідон CL-M (кросповидон), сахароза. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 200 мг в пакетах, 3 шт в інд/уп.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з апельсиновим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньодоступність становить 37%, максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) створюється через 2-3 год, об'єм розподілу - 31.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і становить 12-52%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами, поліморфноядерними лейкоцитами та макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Повільно виводиться з тканин і має тривалий період напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді - 50% кишечником, 12% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшується на 33%.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші мікроорганізми - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути резистентність до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з початковою резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococci (метицилін-резистентні штами); анаеробні грампозитивні мікроорганізми – Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів, спричинені чутливими збудниками (фарингіт, тонзиліт, ларингіт, синусит, середній отит). Скарлатина. Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія (зокрема атипова), бронхіт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Інфекції урогенітального тракту (гонорейний та негонорейний уретрит, цервіцит). Хвороба Лайма (бореліоз), лікування початкової стадії (erythema migrans). Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 18 років (для внутрішньовенних інфузій).Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВсередину за 1 годину до їди або через 2 години після їжі 1 раз на добу. Дорослим: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях шкіри та м'яких тканин – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – одноразово 1 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування 1 стадії (erythema migrans) – 1 г у перший день та 500 мг щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г). Для дітей з 6 місяців: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин (за винятком мігруючої еритеми) призначають дітям у разовій (добовій) дозі з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів поспіль (курсова доза – 30 мг/кг маси тіла).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтани при яких слід обережно приймати препарат: вагітність; міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв); цукровий діабет; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон, соталод, цизаприіном) препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування варфарину, дигоксину, циклоспорину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
177,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для суспензій - 1 пак. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) – 50 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрат (натрій лимоннокислий тризаміщений), ароматизатор харчовий апельсиновий, сахарінат натрію, колідон CL-M (кросповидон), сахароза. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 50 мг в пакетах, 3 шт в інд/уп.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з апельсиновим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо біодоступність становить 37%, максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) створюється через 2-3 години, обсяг розподілу – 31.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і становить 12-52%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами, поліморфноядерними лейкоцитами та макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Повільно виводиться з тканин і має тривалий період напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді - 50% кишечником, 12% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшується на 33%.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші мікроорганізми - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути резистентність до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з початковою резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococci (метицилін-резистентні штами); анаеробні грампозитивні мікроорганізми – Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів, спричинені чутливими збудниками (фарингіт, тонзиліт, ларингіт, синусит, середній отит). Скарлатина. Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія (зокрема атипова), бронхіт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Інфекції урогенітального тракту (гонорейний та негонорейний уретрит, цервіцит). Хвороба Лайма (бореліоз), лікування початкової стадії (erythema migrans). Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 18 років (для внутрішньовенних інфузій).Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВсередину за 1 годину до їди або через 2 години після їжі 1 раз на добу. Дорослим: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях шкіри та м'яких тканин – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – одноразово 1 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування 1 стадії (erythema migrans) – 1 г у перший день та 500 мг щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г). Для дітей з 6 місяців: При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин (за винятком мігруючої еритеми) призначають дітям у разовій (добовій) дозі з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів поспіль (курсова доза – 30 мг/кг маси тіла).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтани при яких слід обережно приймати препарат: вагітність; міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв); цукровий діабет; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон, соталод, цизаприіном) препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування варфарину, дигоксину, циклоспорину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
237,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) – 500 мг; допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль 1500, крохмаль картопляний, кросповідон (колідон CL-M), повідон (полівінілпіролідон), лактоза, тальк, целюлоза мікрокристалічна; Склад оболонки: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид (титану двоокис). Пігулки покриті плівковою оболонкою 3 шт. в осередковій контурній упаковці, в картонній пачці.Опис лікарської формиКапсули желатинові, жовтого кольору; вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньодоступність становить 37%, максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) створюється через 2-3 год, об'єм розподілу - 31.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і становить 12-52%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами, поліморфноядерними лейкоцитами та макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Повільно виводиться з тканин і має тривалий період напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді - 50% кишечником, 12% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшується на 33%.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи макролідів, азалід. Діє бактеріостатично. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинних збудників. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів: Streptococcus spp. (груп C, F і G, крім стійких до еритроміцину), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Legionella pneumophila, Haemophilus ducreyi, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae та Gardnerella vaginalis; деяких анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp., а також внутрішньоклітинних збудників: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Mycobacterium avium complex, Ureaplasma urealyticum.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів, спричинені чутливими збудниками (фарингіт, тонзиліт, ларингіт, синусит, середній отит). Скарлатина. Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія (зокрема атипова), бронхіт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Інфекції урогенітального тракту (гонорейний та негонорейний уретрит, цервіцит). Хвороба Лайма (бореліоз), лікування початкової стадії (erythema migrans). Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 18 років (для внутрішньовенних інфузій).Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям віком до 3 років.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослі. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів призначають по 500 мг на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають по 1 г на добу в 1-й день, потім по 500 мг щодня з 2-го по 5-й день (курсова доза – 3 г). При неускладненому уретриті та/або цервіциті призначають одноразово 1 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) призначають по 1 г на 1-й день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й день (курсова доза - 3 г). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, призначають по 1 г на добу протягом 3 днів у складі комбінованої антихелікобактерної терапії. Діти. Препарат у формі капсул призначають дітям старше 3 років та/або з масою тіла більше 25 кг при інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза - 30 мг/кг), або 1-й день - 10 мг/кг, потім протягом 4 днів - по 5-10 мг/кг/сут. При лікуванні початкової стадії (erythema migrans) хвороби Лайма (бореліозу) препарат призначають у дозі 20 мг/кг на 1 день, потім по 10 мг/кг з 2-го по 5-й день. Препарат у формі суспензії для прийому внутрішньо призначають дітям старше 6 місяців при інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза – 30 мг/кг) або протягом 5 днів: в 1-й день - 10 мг/кг, потім протягом 4 днів - по 5-10 мг/кг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтани при яких слід обережно приймати препарат: вагітність; міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв); цукровий діабет; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон, соталод, цизаприіном) препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування варфарину, дигоксину, циклоспорину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: бринзоламід – 10,0 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлориду розчин, еквівалентно бензалконію хлориду - 0,1 мг; динатрію едетат – 0,1 мг; натрію хлорид – 2,5 мг; тилоксапол – 0,25 мг; манітол - 33,0 мг; карбомер (974Р) – 4,0 мг; натрію гідроксид та/або хлористоводнева кислота концентрована до доведення pH; вода очищена – до 1,0 мл. По 5 мл у флакон-крапельницю "Droptainer™" із поліетилену низької щільності. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідна суспензія білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний препарат, інгібітор карбоангідрази.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні бринзоламід проникає у системний кровотік. Бринзоламід адсорбується в еритроцитах внаслідок виборчого зв'язування. Відбувається утворення метаболіту - N-дезетил бринзоламіду, який також зв'язується з карбоангідразою та накопичується в еритроцитах. У присутності бринзоламіду метаболіт пов'язується головним чином з карбоангідразою I. У плазмі концентрації бринзоламіду та його метаболіту нижче межі кількісного визначення ( Бринзоламід виводиться, в основному, із сечею у незмінному вигляді. Основний метаболіт (N-дезетилбрінзоламід) та низькі концентрації інших метаболітів (N-дезметоксипропілу та О-десметилу) також виявляються в сечі.ФармакодинамікаБринзоламід є інгібітором карбоангідрази II. Внаслідок інгібування карбоангідрази II відбувається уповільнення утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію та рідини, що призводить до зменшення продукції внутрішньоочної рідини у циліарному тілі ока. В результаті відбувається зниження внутрішньоочного тиску (ВГД).Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску при відкритокутовій глаукомі; очної гіпертензії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до компонентів препарату. Оскільки Азопт® та його метаболіти виділяються переважно нирками, його не рекомендують призначати хворим з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну). З обережністю: Застосування препарату не вивчалося у хворих із закритокутовою глаукомою. Застосування препарату не вивчалося у хворих із тяжкими захворюваннями печінки, тому таким хворим його треба призначати з обережністю. Сенсибілізація організму сульфаніламідами може розвинутись у тому випадку, якщо препарат призначається повторно з порушенням вказівок щодо його застосування. При появі серйозних побічних реакцій або ознак гіперчутливості прийом препарату слід припинити.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводили. Можливе застосування препарату для лікування вагітних за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку потенційних побічних ефектів для плода. Слід перервати годування груддю під час використання препарату. Застосування у педіатрії Не рекомендується використання у дитячому віці, оскільки наразі безпека та ефективність застосування препарату для дітей не встановлені.Побічна діяУ 5-10% випадках; затуманювання зору, гіркий, кислий або незвичайний смак У 1-5 % випадків: блефарит, дерматит, сухість в оці, відчуття стороннього тіла, головний біль, гіперемія кон'юнктиви, виділення з очей, дискомфорт в очах, кератит, біль і свербіж в очах , риніт. Менш ніж 1 % випадків: місцеві реакції - кон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт, диплопія, кератопатія, сльозотеча, астенопія, кірочка на краях повік; системні реакції - запаморочення, гіпертонія, задишка, біль у грудній клітці, сухість у роті, диспепсія, нудота, діарея, біль у попереку, фарингіт, алопеція, алергічні реакції, кропив'янка. Азопт є сульфонамідом. Оскільки при місцевому застосуванні відбувається системна абсорбція препарату, можуть виникнути побічні реакції, характерні для сульфонамідів. Рідко, але можуть бути смертельні випадки, спричинені тяжкою реакцією на сульфаніламіди, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, блискавичний гепатонекроз, агранулоцитоз, апластична анемія та інші порушення кровотворення.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне використання з оральними інгібіторами карбоангідрази, оскільки існує можливість посилення системних побічних реакцій. Саліцилат у високих дозах збільшує ризик виникнення системних побічних ефектів. При необхідності може застосовуватися у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 10 хвилин.Спосіб застосування та дозиМісцево. Флакон перед використанням струшувати. Закапують по 1 краплі в кон'юнктивальний мішок двічі на день.ПередозуванняНемає відомостей щодо симптомів передозування при місцевому застосуванні. При пероральному прийомі препарату можуть виникнути порушення електролітного балансу, розвиток ацидозного стану, а також порушення нервової системи. Необхідно контролювати рівень електролітів (особливо калію) та величину pH крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлакон перед використанням струшувати. Флакон слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком піпетки до будь-яких поверхонь. Препарат містить консервант бензалконію хлорид, який може абсорбуватись контактними лінзами. Перед застосуванням препарату лінзи слід зняти і встановити не раніше, ніж через 15-20 хвилин після інстиляції препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування препарату тимчасово знижується чіткість зору, не рекомендується керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до його відновлення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: крем Упакування: фл. Виробник: Фарм-МІК Завод-виробник: Фарм-МІК(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаWater, Caprylic/capric triglyceride, Emulsifying wax, Helianthus annuus (Sunflower) seed oil, Paraffinum liquidum, Ceto stearyl alcohol, Cyclopentasiloxane, Distilled monoglyceride, Harpagophytum procumbens (Devil's Claw leaf) extract, Arnica montana flower oil extract, Hamamelis virginiana leaf extract, Pinus pinaster bark extract, Ruscus aculeatus root extract, Vitus vinifera leaf extract, Glucosamine sulfate, Beeswax, Benzyl alcohol, Ethylhexylglycerin, Niacinamide, Socia acetate, Rosmarrinus officinalis leaf oil, Abies sibirica essential oil, Butylhydroxyanisol, Butylhydroxytoluol, Propylgallate, Citric acid, ParfumХарактеристикаАктивні компоненти хондроїтин, глюкозамін, вітаміни та рослинні екстракти активно впливають на проблемні ділянки, сприяють відновленню структури хрящової та сполучної тканин, уповільнюють розвиток дегенеративних процесів у суглобах, покращують функціональний стан, збільшуючи рухливість суглоба. Екстракти цілющих рослин відновлюють мікроциркуляцію в ділянці болючого суглоба, покращують обмінні процеси, надають тонізуючу дію, за рахунок посилення кровообігу надають зігрівальну дію, сприяють зменшенню больової чутливості та зниженню набряклості. Крем насичує шкіру вітамінами та поживними речовинами, підвищує еластичність тканин, відновлює її бар'єрні функції, допомагає усунути дискомфорт у області наненсения.Властивості компонентівХондроїтин – основна речовина внутрішньосуглобової рідини, що бере участь у побудові хрящової тканини. Грає роль мастила суглобової поверхні, допомагаючи процесам регенерації хрящової тканини. Глюкозамін бере участь в утворенні хряща, сухожилля, суглобової рідини, сполучної тканини. Покращується рухливість суглобів, знижується больовий синдром, зменшуються набряки. Буркуну екстракт-активні компоненти буркуну зменшують проникність судинних стінок, що запобігає фільтрації низькомолекулярних протеїнів, електролітів і води в міжклітинний простір, сприяє зменшенню запальних процесів і покращує обмінні процеси. у народній медицині для лікування захворювань суглобів.Діючий компонент кори верби – саліцин. Завдяки здатності блокувати утворення речовин, що стимулюють розвиток запалення, саліцин має знеболюючий та протизапальний ефект. Екстракт арніки – стимулює периферійний кровообіг. Комплекс ефірних масел (розмарину та ялиці) має заспокійливу дію, сприяєІнструкціяНаносити на проблемні ділянки тонким шаром м'якими рухами, що масажують, до повного вбирання 2-3 рази на добу. Рекомендується для щоденного використання у складі комплексної профілактики та терапії проблем із суглобами.РекомендуєтьсяХондропротектори, вітаміни та антиоксиданти для комплексного захисту суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: крем Упакування: фл. Виробник: Фарм-МІК Завод-виробник: Фарм-МІК(Росія). .
1 327,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Фебуксостат 120 мг. Допоміжні речовини: манітол, кроскармеллоза натрію, натрію гідрокарбонат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). Склад плівкової оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид, тальк, барвник заліза оксид жовтий. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, двоопуклі, довгастої форми із округленими кінцями; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний непуриновий інгібітор ксантиноксидази, похідне 2-арилтіазолу. Фермент ксантиноксидаза каталізує дві стадії пуринового обміну: окиснення гіпоксантину до ксантину, а потім окиснення ксантину до сечової кислоти. Внаслідок селективного інгібування фебуксостатом ксантиноксидази (окисленої та відновленої форм) відбувається зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Константа інгібування in vitro не перевищує 1 нМ. У терапевтичних концентраціях фебуксостат не інгібує інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансфераза, оротат-фосфорибозилтрансфераза, оротидин-монофосзазоз Застосування фебуксостату призводить до більш ефективного зниження концентрації сечової кислоти та підтримання її рівня у сироватці крові порівняно з алопуринолом. Клінічно значимих відмінностей у ступені зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові порівняно зі здоровими добровольцями не відзначено (зниження концентрації сечової кислоти у групі пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 58%, у групі з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості – 55%). При застосуванні фебуксостату для профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини спостерігалося більш інтенсивне та швидке зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові порівняно з алопуринолом.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фебуксостат швидко і майже повністю (не менше 84% від прийнятої дози) всмоктується із ШКТ. При багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг або одноразовому в дозі 120 мг одночасно з прийомом жирної їжі C max фебуксостату в плазмі знижувалася відповідно на 49% і 38%, а AUC - на 18% і 16%. Однак це не вплинуло на клінічну ефективність зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (при багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг), у зв'язку з цим фебуксостат можна приймати незалежно від їди. C max досягається через 1.0-1.5 год після одноразового або багаторазового прийому внутрішньо і становить 2.8-3.2 мкг/мл при дозі 80 мг і 5-5.3 мкг/мл при дозі 120 мг. При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозах 10-240 мг 1 раз на добу кумуляції не відзначалося. У здорових добровольців при одноразовому або багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату C max і AUC зростають лінійно зі збільшенням дози в діапазоні від 10 мг до 120 мг, а в діапазоні доз від 120 мг до 300 мг відзначається збільшення AUC більшою мірою, ніж пропорційне дозі. Здається, Vd у рівноважному стані варіює від 29 л до 75 л після прийому внутрішньо 10-300 мг фебуксостату. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) досягає 99.2%, і не змінюється при збільшенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів рівень зв'язування з білками плазми варіює від 82% до 91%. Фебуксостат метаболізується шляхом кон'югації за участю УДФ-ГТ та окислення за участю ферментів системи цитохрому Р450. Було виділено 4 фармакологічно активні гідроксильні метаболіти, з яких 3 виявляються в плазмі крові людини. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини показано, що окислені метаболіти утворюються переважно під впливом ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2C8 або CYP2C9, тоді як фебуксостата глюкуронід утворюється головним чином під впливом ізоферментів УГТ 1Т УГТ Фебуксостат та його метаболіти виводяться з організму через кишечник та нирками. Після прийому внутрішньо фебуксостату, міченого радіоізотопом 14С у дозі 80 мг, приблизно 49% виділяється нирками: у незміненому вигляді – близько 3%, у вигляді ацилглюкуроніду – 30%, у вигляді окислених метаболітів та їх кон'югатів – 13% 3%. Приблизно 45% фебуксостату виводиться через кишечник: у вигляді незміненої речовини – 12%, ацилглюкуроніду – 1%, окислених метаболітів та їх кон'югатів – 25%, інших метаболітів – 7%. Здається T1/2 становить 5-8 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що впливає обмін сечової кислоти. Протипідагричний препарат.Показання до застосуванняЛікування хронічної гіперурикемії при станах, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів (за наявності тофусів та/або подагричного артриту, в т.ч. в анамнезі). Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів при проведенні цитостатичної терапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого (тільки для дози 120 мг).Протипоказання до застосуванняВагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; підвищена чутливість до фебуксостату.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів, лімфоцитів, зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту; рідко – панцитопенія, тромбоцитопенія, зниження кількості еритроцитів. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, гіпосмія (послаблення нюху). З боку ендокринної системи: нечасто – підвищення концентрації ТТГ у плазмі крові. З боку обміну речовин: часто – напади подагри; нечасто – цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення концентрації холестерину у плазмі крові, підвищення вмісту калію у плазмі крові; рідко – підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія. З боку психіки: нечасто – зниження лібідо, безсоння; рідко – нервозність. З боку органу зору: рідко – нечіткість зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія, підвищення АТ, “припливи” крові до обличчя, відчуття жару, геморагії. З боку дихальної системи: нечасто – диспное, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель. З боку травної системи: часто – діарея (частіше при одночасному застосуванні колхіцину), нудота; нечасто – біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспептичні явища, запор, прискорене випорожнення, метеоризм, дискомфорт у животі, підвищення активності амілази у плазмі крові; рідко – панкреатит, виразковий стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – порушення функції печінки (частіше при одночасному застосуванні колхіцину); нечасто – холелітіаз, підвищення активності ЛФ, ЛДГ у плазмі крові; рідко – гепатит, жовтяниця, ураження печінки. З боку шкірних покривів та підшкірних тканин: часто – висип (включаючи різні види висипу, згадані нижче з нижчою частотою); нечасто - дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, шкірні ураження, петехії, макулярний висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип; рідко - важкі форми генералізованого висипу, еритема, ексфоліативний висип, фолікулярний висип, везикулярний висип, пустулярний висип, сверблячий висип, еритематозний висип, кореподібний висип, алопеція, гіпер. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, тяжкі алергічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, артрит, міалгія, скелетно-м'язовий біль, м'язова слабкість, спазм м'язів, м'язова напруга, бурсит; рідко – рабдоміоліз, підвищення концентрації КФК у плазмі крові, скутість суглобів, скутість м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність, нефролітіаз, гематурія, поллакіурія, протеїнурія, підвищення вмісту креатину та креатиніну у плазмі крові; рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, імперативні позиви на сечовипускання. З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні реакції: часто – набряки; нечасто – підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, почуття дискомфорту у ділянці грудної клітини; рідко – спрага. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували флебуксостат щодо гемобластозу, у 6,4% випадків спостерігався синдром розпаду пухлини з розвитком небажаних явищ легкого або середнього ступеня тяжкості.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ урахуванням механізму дії фебуксостату, заснованого на пригніченні ксантиноксидази, одночасне застосування не рекомендується з меркаптопурином, азатіоприном. Інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може призводити до підвищення концентрації меркаптопурину, азатіоприну в плазмі крові та посилення їх токсичної дії. Не можна виключити потенційну взаємодію фебуксостату з одночасно застосовуваними цитотоксичними хіміопрепаратами. За даними in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2C8. При одночасному застосуванні фебуксостату та росиглітазону (або інших субстратів ізоферменту CYP2C8) корекція дози не потрібна. Одночасне застосування фебуксостату та напроксену або інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим підвищенням частоти виникнення побічних явищ. Корекції дози при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену не потрібні При одночасному застосуванні фебуксостату із сильними індукторами глюкуронізації можливе посилення його метаболізму та зниження ефективності. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення Смах фебуксостату. Дезіпрамін/субстрати ізоферменту CYP2D6 За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів ізоферменту CYP2D6 корекції дози не потрібне. При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, відзначається зниження всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення Сmах на 32%, проте AUC фебуксостату істотно не змінюється. Таким чином, фебуксостат можна приймати одночасно з антацидами.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза становить 80-120 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від показань. Метою лікування є зниження та підтримання концентрації сечової кислоти у сироватці крові менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при наступних захворюваннях та станах: ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (КК<30 мл/хв) (ефективність та безпека вивчені недостатньо); печінкова недостатність; серйозні алергічні реакції (реакції гіперчутливості) в анамнезі; ІХС; застійна серцева недостатність; захворювання щитовидної залози; одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (можливе підвищення концентрації даних речовин у плазмі крові та посилення їх токсичності); стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); синдром Лєша-Ніхана (досвід застосування фебуксостату обмежений). Застосування фебуксостату слід розпочинати лише після усунення гострого нападу подагри. Застосування фебукостату може спровокувати розвиток гострого нападу подагри за рахунок вивільнення уратів із тканинних депо та подальшого підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Для профілактики нападів подагри рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів або колхіцину протягом не менше 6 місяців. Одночасне застосування з меркаптопурином, азатіоприном не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування для зниження токсичної дії на систему кровотворення рекомендується зменшення дози меркаптопурину/азатіоприну та ретельне медичне спостереження. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі ознаки та симптоми алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), та повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку симптомів алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості. У разі виникнення тяжких алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, необхідно негайно припинити застосування фебуксостату (раніше відміна асоційована з кращим прогнозом). Якщо у пацієнта раніше відзначалися тяжкі алергічні реакції або реакції гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, гострі анафілактичні реакції/шок, повторне застосування препарату не рекомендується. У пацієнтів, які перебувають на цитостатичній терапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до вираженого (з клінічними проявами з боку серця), фебуксосат слід застосовувати під відповідним наглядом. На початку застосування фебуксостату та періодично за наявності клінічних проявів рекомендується контролювати функцію печінки. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні фебуксостату можлива поява сонливості, запаморочення, парестезії та нечіткості зору, і, як наслідок, зниження реакції та здатності до концентрації уваги, тому в період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги та Швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 097,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Фебуксостат 80 мг. Допоміжні речовини: манітол, кроскармеллоза натрію, натрію гідрокарбонат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). Склад плівкової оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид, тальк, барвник заліза оксид жовтий. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, двоопуклі, довгастої форми із округленими кінцями; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний непуриновий інгібітор ксантиноксидази, похідне 2-арилтіазолу. Фермент ксантиноксидаза каталізує дві стадії пуринового обміну: окиснення гіпоксантину до ксантину, а потім окиснення ксантину до сечової кислоти. Внаслідок селективного інгібування фебуксостатом ксантиноксидази (окисленої та відновленої форм) відбувається зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Константа інгібування in vitro не перевищує 1 нМ. У терапевтичних концентраціях фебуксостат не інгібує інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансфераза, оротат-фосфорибозилтрансфераза, оротидин-монофосзазоз Застосування фебуксостату призводить до більш ефективного зниження концентрації сечової кислоти та підтримання її рівня у сироватці крові порівняно з алопуринолом. Клінічно значимих відмінностей у ступені зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові порівняно зі здоровими добровольцями не відзначено (зниження концентрації сечової кислоти у групі пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 58%, у групі з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості – 55%). При застосуванні фебуксостату для профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини спостерігалося більш інтенсивне та швидке зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові порівняно з алопуринолом.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фебуксостат швидко і майже повністю (не менше 84% від прийнятої дози) всмоктується із ШКТ. При багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг або одноразовому в дозі 120 мг одночасно з прийомом жирної їжі C max фебуксостату в плазмі знижувалася відповідно на 49% і 38%, а AUC - на 18% і 16%. Однак це не вплинуло на клінічну ефективність зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (при багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг), у зв'язку з цим фебуксостат можна приймати незалежно від їди. C max досягається через 1.0-1.5 год після одноразового або багаторазового прийому внутрішньо і становить 2.8-3.2 мкг/мл при дозі 80 мг і 5-5.3 мкг/мл при дозі 120 мг. При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозах 10-240 мг 1 раз на добу кумуляції не відзначалося. У здорових добровольців при одноразовому або багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату C max і AUC зростають лінійно зі збільшенням дози в діапазоні від 10 мг до 120 мг, а в діапазоні доз від 120 мг до 300 мг відзначається збільшення AUC більшою мірою, ніж пропорційне дозі. Здається, Vd у рівноважному стані варіює від 29 л до 75 л після прийому внутрішньо 10-300 мг фебуксостату. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) досягає 99.2%, і не змінюється при збільшенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів рівень зв'язування з білками плазми варіює від 82% до 91%. Фебуксостат метаболізується шляхом кон'югації за участю УДФ-ГТ та окислення за участю ферментів системи цитохрому Р450. Було виділено 4 фармакологічно активні гідроксильні метаболіти, з яких 3 виявляються в плазмі крові людини. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини показано, що окислені метаболіти утворюються переважно під впливом ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2C8 або CYP2C9, тоді як фебуксостата глюкуронід утворюється головним чином під впливом ізоферментів УГТ 1Т УГТ Фебуксостат та його метаболіти виводяться з організму через кишечник та нирками. Після прийому внутрішньо фебуксостату, міченого радіоізотопом 14С у дозі 80 мг, приблизно 49% виділяється нирками: у незміненому вигляді – близько 3%, у вигляді ацилглюкуроніду – 30%, у вигляді окислених метаболітів та їх кон'югатів – 13% 3%. Приблизно 45% фебуксостату виводиться через кишечник: у вигляді незміненої речовини – 12%, ацилглюкуроніду – 1%, окислених метаболітів та їх кон'югатів – 25%, інших метаболітів – 7%. Здається T1/2 становить 5-8 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що впливає обмін сечової кислоти. Протипідагричний препарат.Показання до застосуванняЛікування хронічної гіперурикемії при станах, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів (за наявності тофусів та/або подагричного артриту, в т.ч. в анамнезі). Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів при проведенні цитостатичної терапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого (тільки для дози 120 мг).Протипоказання до застосуванняВагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; підвищена чутливість до фебуксостату.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів, лімфоцитів, зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту; рідко – панцитопенія, тромбоцитопенія, зниження кількості еритроцитів. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, гіпосмія (послаблення нюху). З боку ендокринної системи: нечасто – підвищення концентрації ТТГ у плазмі крові. З боку обміну речовин: часто – напади подагри; нечасто – цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення концентрації холестерину у плазмі крові, підвищення вмісту калію у плазмі крові; рідко – підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія. З боку психіки: нечасто – зниження лібідо, безсоння; рідко – нервозність. З боку органу зору: рідко – нечіткість зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія, підвищення АТ, “припливи” крові до обличчя, відчуття жару, геморагії. З боку дихальної системи: нечасто – диспное, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель. З боку травної системи: часто – діарея (частіше при одночасному застосуванні колхіцину), нудота; нечасто – біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспептичні явища, запор, прискорене випорожнення, метеоризм, дискомфорт у животі, підвищення активності амілази у плазмі крові; рідко – панкреатит, виразковий стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – порушення функції печінки (частіше при одночасному застосуванні колхіцину); нечасто – холелітіаз, підвищення активності ЛФ, ЛДГ у плазмі крові; рідко – гепатит, жовтяниця, ураження печінки. З боку шкірних покривів та підшкірних тканин: часто – висип (включаючи різні види висипу, згадані нижче з нижчою частотою); нечасто - дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, шкірні ураження, петехії, макулярний висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип; рідко - важкі форми генералізованого висипу, еритема, ексфоліативний висип, фолікулярний висип, везикулярний висип, пустулярний висип, сверблячий висип, еритематозний висип, кореподібний висип, алопеція, гіпер. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, тяжкі алергічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, артрит, міалгія, скелетно-м'язовий біль, м'язова слабкість, спазм м'язів, м'язова напруга, бурсит; рідко – рабдоміоліз, підвищення концентрації КФК у плазмі крові, скутість суглобів, скутість м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність, нефролітіаз, гематурія, поллакіурія, протеїнурія, підвищення вмісту креатину та креатиніну у плазмі крові; рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, імперативні позиви на сечовипускання. З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні реакції: часто – набряки; нечасто – підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, почуття дискомфорту у ділянці грудної клітини; рідко – спрага. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували флебуксостат щодо гемобластозу, у 6,4% випадків спостерігався синдром розпаду пухлини з розвитком небажаних явищ легкого або середнього ступеня тяжкості.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ урахуванням механізму дії фебуксостату, заснованого на пригніченні ксантиноксидази, одночасне застосування не рекомендується з меркаптопурином, азатіоприном. Інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може призводити до підвищення концентрації меркаптопурину, азатіоприну в плазмі крові та посилення їх токсичної дії. Не можна виключити потенційну взаємодію фебуксостату з одночасно застосовуваними цитотоксичними хіміопрепаратами. За даними in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2C8. При одночасному застосуванні фебуксостату та росиглітазону (або інших субстратів ізоферменту CYP2C8) корекція дози не потрібна. Одночасне застосування фебуксостату та напроксену або інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим підвищенням частоти виникнення побічних явищ. Корекції дози при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену не потрібні При одночасному застосуванні фебуксостату із сильними індукторами глюкуронізації можливе посилення його метаболізму та зниження ефективності. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення Смах фебуксостату. Дезіпрамін/субстрати ізоферменту CYP2D6 За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів ізоферменту CYP2D6 корекції дози не потрібне. При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, відзначається зниження всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення Сmах на 32%, проте AUC фебуксостату істотно не змінюється. Таким чином, фебуксостат можна приймати одночасно з антацидами.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза становить 80-120 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від показань. Метою лікування є зниження та підтримання концентрації сечової кислоти у сироватці крові менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при наступних захворюваннях та станах: ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (КК<30 мл/хв) (ефективність та безпека вивчені недостатньо); печінкова недостатність; серйозні алергічні реакції (реакції гіперчутливості) в анамнезі; ІХС; застійна серцева недостатність; захворювання щитовидної залози; одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (можливе підвищення концентрації даних речовин у плазмі крові та посилення їх токсичності); стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); синдром Лєша-Ніхана (досвід застосування фебуксостату обмежений). Застосування фебуксостату слід розпочинати лише після усунення гострого нападу подагри. Застосування фебукостату може спровокувати розвиток гострого нападу подагри за рахунок вивільнення уратів із тканинних депо та подальшого підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Для профілактики нападів подагри рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів або колхіцину протягом не менше 6 місяців. Одночасне застосування з меркаптопурином, азатіоприном не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування для зниження токсичної дії на систему кровотворення рекомендується зменшення дози меркаптопурину/азатіоприну та ретельне медичне спостереження. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі ознаки та симптоми алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), та повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку симптомів алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості. У разі виникнення тяжких алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, необхідно негайно припинити застосування фебуксостату (раніше відміна асоційована з кращим прогнозом). Якщо у пацієнта раніше відзначалися тяжкі алергічні реакції або реакції гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, гострі анафілактичні реакції/шок, повторне застосування препарату не рекомендується. У пацієнтів, які перебувають на цитостатичній терапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до вираженого (з клінічними проявами з боку серця), фебуксосат слід застосовувати під відповідним наглядом. На початку застосування фебуксостату та періодично за наявності клінічних проявів рекомендується контролювати функцію печінки. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні фебуксостату можлива поява сонливості, запаморочення, парестезії та нечіткості зору, і, як наслідок, зниження реакції та здатності до концентрації уваги, тому в період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги та Швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма випуску: крем-бальзам Виробник: Зелдіс Завод-виробник: Діна +(Росія). . .
Форма випуску: крем-бальзам Виробник: Зелдіс Завод-производитель: Дина +(Россия). . .
190,00 грн
149,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: афінно очищені антитіла до фактору некрозу пухлини альфа (ФНОальфа) 3 мг (з вмістом активної форми речовини не більше 10-15 нг/г). Допоміжні речовини: стеарат магнію, целюлоза мікрокристалічна, лактоза. 20 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні з кільцем першого розтину (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки для розсмоктування від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з ризиком та фаскою, з гладкою, однорідною поверхнею; на плоскій стороні з ризиком нанесено напис "MATERIA MEDICA", на іншій плоскій стороні нанесено напис "ARTHROFON".Фармакотерапевтична групаПротизапальне, аналгетичне. Препарат модулює вироблення та функціональну активність ендогенного фактора некрозу пухлини альфа (ФНП?) при ревматоїдному артриті, остеоартрозі, остеохондрозі, болі у спині. Чинить протизапальну та аналгетичну дію. За рахунок зменшення продукції ряду прозапальних цитокінів, медіаторів запалення перешкоджає прогресуванню запального ураження тканин та органів-мішеней при запально-дегенеративних захворюваннях.ФармакокінетикаЧутливість сучасних фізико-хімічних методів аналізу (газорідинна хроматографія, високоефективна рідинна хроматографія, хромато-мас-спектрометрія) не дозволяє оцінювати вміст надмалих доз антитіл у біологічних рідинах, органах і тканинах, що робить технічно неможливим вивчення препарату.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується при запальних та запально-дистрофічних захворюваннях опорно-рухової системи.Показання до застосуванняЗахворювання суглобів, зокрема. ревматоїдний артрит, остеоартроз (зокрема спондилоартроз). У період ремісії можливе застосування препарату у складі монотерапії, у період загострення – у складі комплексної терапії з НПЗЗ.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяБезпека застосування Артрофоону при вагітності та в період лактації не вивчалася. При необхідності прийому препарату слід враховувати співвідношення ризик/корисність. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років (через відсутність досвіду клінічного застосування).Побічна діяМожливі реакції підвищеної індивідуальної чутливості до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки несумісності з іншими лікарськими засобами досі не зареєстровані. Можливе поєднання препарату з НПЗЗ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 2 табл. на прийом (тримати в роті до повного розчинення) не під час їди. Препарат слід приймати двічі на день, вранці та ввечері та (після і до сну). Тривалість прийому, що рекомендується, - до 6 міс. При вираженому больовому синдромі у перші 2-4 тижні терапії рекомендовано прийом до 4 разів на добу у складі комплексної терапії. При поліпшенні стану слід поступово перейти прийом по 2 табл. 2 рази на день.ПередозуванняПри випадковому передозуванні можливі диспептичні явища, зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа 3-5 добу після початку лікування можливе помірно виражене скороминуще посилення больового синдрому або місцевих проявів запалення, що не потребує змін у режимі фармакотерапії. В окремих випадках при вираженому посиленні больового синдрому/місцевих ознак запалення необхідно тимчасово зменшити дозу до 1-2 табл. на добу. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується призначати пацієнтам із вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактазній недостатності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаВода, хітозан, полідон, диметилсульфоксид, олія гіркого перцю, гліцерин, екстракти трав: шабельника, ялівцю, мирту, іван-чаю, каштана кінського, оману, скипидар живичний, ефірні олії: евкаліпта, кедра, ялиці, гвоздики, лавани карбопол, катон.ХарактеристикаГель "Артролайт" з зігрівальним ефектом містить рослинні екстракти та ефірні олії та застосовується для створення глибокого зігрівального ефекту.Властивості компонентівЕфірна олія кедра успішно допомагає зняти біль при запаленні суглобів, артритах і розтягненнях м'язів, покращує кровообіг і працездатність м'язів і суглобів. Ефірна олія коричного дерева - прискорює процеси циркуляції крові, позбавляє м'язового перенапруги, усуває больові відчуття при ревматизмі, міозіті та артриті. Екстракт евкаліпта - знімає м'язові болі, має протиревматичний ефект. Ефірна олія ялиці — має болезаспокійливу, протизапальну, антисептичну дію; заспокоює м'язові, ревматичні та артритні болі за рахунок зігрівального ефекту. Усуває запалення та набряклість при артритах, невритах, невралгіях, остеохондрозі. Підвищує витривалість та працездатність м'язів та суглобів. Ефірна олія гвоздики – надає болезаспокійливий, спазмолітичний та анестезуючий ефекти на організм. Знижує подразнення та зменшує чутливість тканин. Олія лаванди - як знеболювальна, благотворно діє на м'язові, суглобові болі та запалення. При цьому ефект від масла подвійний: воно впливає комплексно, сприяючи зняттю стресу і реакцій, що викликаються хворобливими відчуттями і водночас надає сильний місцевий вплив, що анестезує. Ефірна олія розмарину – надає болезаспокійливу, спазмолітичну, антисептичну дію. Екстракт шабельника - має протизапальні, болезаспокійливі, регенеруючі властивості; має загальнозміцнюючу дію. Сприяє відновленню основних функцій суглобів, виявляє виражену протизапальну дію у хворих з ревматоїдними та реактивними артритами, допомагає зняттю больового синдрому, мишачої напруги та набряклості суглобів. Формує та підтримує структуру хрящової тканини, забезпечує їй міцність та еластичність, відновлює склад синовіальної рідини. Екстракт ялівцю — має загальнозміцнюючі властивості. Використовується для покращення тканинного обміну речовин у м'язах та суглобах. Екстракт мирту - покращує кровопостачання у м'язах та суглобах. Екстракт іван-чаю - має протизапальний і болезаспокійливий ефект. Каштан кінський - рослинний венотонік, посилює лімфодренаж, створює противоотечний ефект. Екстракт оману - має протизапальну і регенеруючу дію.ІнструкціяНаносити на шкіру масажними рухами 1-2 рази на день, залишити до повного вбирання. Для досягнення більш сильного та тривалого ефекту можна використовувати повітронепроникний бандаж. Гель легко вбирається, не залишаючи жирних плям. Не містить синтетичних барвників та ароматизаторів.РекомендуєтьсяПри м'язовій втомі, пов'язаної з фізичним навантаженням, а також на місцях забитих місць.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість окремих компонентів. Для зовнішнього застосування! Уникнути потрапляння в очі та на слизові оболонки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: біогель Упакування: тюбик Виробник: Корвет фарма Завод-производитель: Корвет Фарма(Россия). . .
ХарактеристикаПокращений за складом гель має підвищений вміст бадяги – старовинного природного засобу з унікальними властивостями, що розсмоктують. Бадяга - прісноводна губка, що мешкає на підводних предметах (корчах, камінні) у звичайних річках. Скелет бадяги складається з петлистої мережі голок кремнезему, пов'язаних між собою органічною речовиною – спонгіном. До нього входять також фосфати, карбонати та органічні речовини. Дія гелю заснована на механічному подразненні шкіри подрібненими кремнієвими голочками, що викликає розширення судин, що сприяє активізації кровопостачання і забезпечує чудове розсмоктування та бактерицидну дію. Дія бадяги супроводжується слабко гріючим ефектом і тимчасовим місцевим почервонінням шкіри. Інтенсивна розсмоктуюча дія бадяги супроводжується пом'якшувальною, зволожуючою і загоювальною дією екстрактів подорожника і деревію.Властивості компонентівЕкстракт подорожника має бактерицидну, ранозагоювальну, протизапальну, зволожуючу дію. Містить вітаміни С, К, А, флавоноїди, каротин, фітонциди, дубильні речовини. Екстракт деревію має протизапальну, антиоксидантну, гемостатичну, загоювальну, спазмолітичну, тонізуючу, антиалергічну дію. Бджолина отрута - найпотужніший імуностимулятор і імуномодулятор, що багато разів збільшує проникність шкірних покривів, дозволяючи цілющим речовинам гелю-бальзаму проникати глибоко в тканини. Стимулює кровообіг. Розширює дрібні артерії та капіляри, покращує функції кровотворної системи та обмін речовин. Це, своєю чергою, дозволяє організму швидше відновити нормальні функції тканин. Отрута включає пептид адолапід відомий сильною аналгетичну дію. Бадяга - річкова губка, механічне подразнення шкіри крем'яними голочками її скелета має сильну розсмоктуючу дію при набряках і посилює розігрів тканин. Завдяки капсоіцину, червоний пекучий перец додатково забезпечує проникнення життєво необхідних речовин і стимулює їх засвоєння, а також розріджує кров, перешкоджаючи утворенню тромбів. Комплекс ефірних масел розмарину, сосни, каяпуту, беї, евкаліпта забезпечує ефективну живильну, протизапальну, відновлюючу дію на тканині.ІнструкціяДля видалення синців: В даному випадку ми рекомендуємо застосовувати гель «Бадяга Форте» як сильніший препарат. Процедури проводяться 1-3 рази на день залежно від реакції вашої шкіри на подразливу дію бадяги. На місце розташування синця легкими круговими рухами нанесіть достатню кількість гелю «Бадяга Форте» Залежно від реакції шкіри час процедури може змінюватись в межах 20 – 30 хвилин. Не рекомендується наносити гель на відкриті незагоєні синці, забиті місця та рани. Дія бадяги супроводжується гріючим ефектом та тимчасовим місцевим почервонінням шкіри. Допускається відчуття легкого поколювання шкіри. У разі виникнення помітних неприємних відчуттів чи сильного подразнення шкіри процедуру рекомендується припинити. Після закінчення процедури ватним тампоном або серветкою видалити гель і змити залишки теплою водою. Для зниження подразнення шкіри рекомендується після процедури нанести живильний крем. Не рекомендується виходити на вулицю протягом 2-3 годин після проведення процедури, якщо гель наносився на відкриті ділянки тіла. Для розсмоктування ущільнень після забій: Процедури проводяться 1-3 рази на день залежно від реакції вашої шкіри на подразливу дію бадяги. На проблемну ділянку легкими круговими рухами нанесіть достатню кількість гелю Бадяга Форте. Можна зробити легкий масаж, якщо це не викликає сильних болючих відчуттів або помітного подразнення шкіри. Після масажу місце нанесення рекомендується утеплити щільною тканиною. Залежно від реакції шкіри час процедури може змінюватись в межах 20 - 30 хвилин. Не рекомендується наносити гель на відкриті незагоєні синці, забиті місця та рани. Дія бадяги супроводжується слабким гріючим ефектом та тимчасовим місцевим почервонінням шкіри. Допускається відчуття легкого поколювання шкіри. У разі виникнення помітних неприємних відчуттів чи сильного подразнення шкіри процедуру рекомендується припинити. Після закінчення процедури ватним тампоном або серветкою видалити гель і змити залишки теплою водою. Для зниження подразнення шкіри рекомендується після процедури нанести живильний крем. Не рекомендується виходити на вулицю протягом 2-3 годин після проведення процедури, якщо гель наносився на відкриті ділянки тіла.Показання до застосуванняБадяга форте застосовують при синцях, пігментних і застійних плямах при вугровому висипі, жирній шкірі як відлущувальний засіб для омолодження шкіри.Спосіб застосування та дозиНанести на шкіру обличчя тонким шаром 10-20 хвилин. Потім змити теплою водою. Не рекомендується виходити на вулицю протягом 2-3 годин після проведення процедури. При забоях, синцях, синцях на тілі рекомендується наносити гель легкими круговими рухами. Через 20-30 хвилин змити залишки гелю теплою водою або видалити вологою серветкою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати гель при сухій та схильній до подразнення шкірі. Не допускати попадання гелю на слизові оболонки. У разі попадання промити слизові оболонки великою кількістю води. Перш ніж використовувати гель з бадягою для обличчя, рекомендується нанести невелику кількість гелю на згин ліктя для тестування на індивідуальну непереносимість. Часте застосування гелю в бадягою не викликає звикання і не надає побічних дій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма выпуска: гель д/тела Упаковка: тюбик Производитель: Зелдис Завод-производитель: Дина +(Россия). . .
Форма випуску: порошок
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активні речовини: ексенатид – 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, манітол, метакрезол, вода д/і. У шприц-ручках із картриджами по 1,2 або 2,4 мл; у пачці картонної 1 шприц-ручка.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення - безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаВсмоктування. Після п/к введення ексенатиду в дозі 10 мкг пацієнтам з цукровим діабетом типу 2 ексенатид швидко всмоктується і через 2,1 год досягає Сmax, що дорівнює 211 пг/мл. AUCo-inf становить 1036 пг×ч/мл. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно збільшенню дози з 5 до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання Сmах. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або передпліччя. Розподіл. Здається обсяг розподілу (Vd) ексенатиду після підшкірного введення становить 28,3 л. Метаболізм та виведення. Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 91 л/год. Кінцевий Т1/2 становить 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози. Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів зі слабким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових суб'єктів). Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові. Вік не впливає на фармакокінетичні властивості ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози. Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася. Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду не спостерігається. Фармакокінетика ексенатиду у представників різних рас практично не змінюється. Коригування дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно. Не спостерігається помітної кореляції між індексом маси тіла (ІМТ) та фармакокінетикою ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.ФармакодинамікаЕксенатид (ексендин-4) є міметик інкретину і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію бета-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і уповільнюють спорожнення шлунка після попадання їх в загальний кров. Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та надає інші гіпоглікемічні ефекти, притаманні інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв'язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з бета-клітин підшлункової залози за участю циклічного аденозинмонофосфату (АМФ) інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з бета-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози. За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітінідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази. Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 за рахунок механізмів, наведених нижче. При гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії. Секреція інсуліну протягом перших 10 хвилин, відома як «перша фаза інсулінової відповіді», специфічно відсутня у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції бета-клітин при цукровому діабеті типу 2. відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу інсулінової відповіді у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 на тлі гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію. Було показано, що введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення випорожнення. У хворих на цукровий діабет типу 2 терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), покращуючи тим самим глікемічний.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; цукровий діабет типу 1 або наявність діабетичного кетоацидозу; ниркова недостатність важкого ступеня (Cl креатиніну - наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім гастропарезом; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10%, часто – ≥1%, але З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто - зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс; іноді – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – сонливість. З боку ендокринної системи: дуже часто – гіпоглікемія (у комбінації з похідними сульфонілсечовини); часто - відчуття тремтіння, слабкість, гіпергідроз. Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція. Інші: часто – шкірна реакція у місці ін'єкції; рідко – дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю). Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові (МНО) при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що іноді супроводжувалося кровотечами. У зв'язку з тим, що частота гіпоглікемії збільшується при спільному призначенні препарату Баета з похідними сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідних сульфонілсечовини при збільшенні ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів. В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Баета® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають перорально препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баета може викликати затримку спорожнення шлунка. Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли ексенатид не вводиться. При одночасному призначенні дигоксину (у дозі 0,25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баета® знижується Сmах дигоксину на 17%, а Тmах збільшується на 2,5 год. Проте загальна фармакокінетична дія при рівноважному стані не змінюється. На тлі введення препарату Баета® AUC та Сmах ловастатину зменшувалися приблизно на 40 та 28% відповідно, а Тmах збільшувалася приблизно на 4 год. Спільне призначення препарату Баета® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові ЛПНГ-холестерину, загального холестерину та тригліцеридів). У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5–20 мг на добу), препарат Баета® не змінював AUC та Сmах лізиноприлу при рівноважному стані. Тmах лізиноприлу при рівноважному стані збільшувався на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового сАД та дАТ. Відзначено, що при введенні варфарину через 30 хв після препарату Баета® Тmах збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmах та AUC не спостерігалося. Застосування препарату Баета у поєднанні з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат БАЕТА вводиться підшкірно в область стегна, живота або плеча. Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять двічі на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат після їди. У разі пропуску ін'єкції препарату лікування продовжується без зміни дози. Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату БАЕТА можна збільшити до 10 мкг двічі на добу. При сумісному призначенні препарату БАЕТА® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату БАЕТА з похідним сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії. У разі комбінації препарату БАЕТА з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.ПередозуванняСимптоми: тяжка нудота і блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище за максимальну рекомендовану). Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення препарату. Препарат Баета® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо мутний розчин, або має фарбування. На тлі терапії препаратом Баета можуть з'являтися антитіла до ексенатиду. Однак це не впливає на частоту і типи побічних ефектів, що реєструються. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баета може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування. Пацієнти перед початком лікування препаратом Баета® повинні ознайомитися з прикладом «Керівництво з використання шприц-ручки». Результати експериментальних досліджень У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При введенні щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення С-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов'язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМартинії запашний екстракт, капсула (желатин, барвники: оксид же- 1 леза, діоксид титану), целюлоза мікрокристалічна (наповнювач), діок- Я сид кремнію аморфний і магнію стеарат (агенти антистежують). 4 капсули (добовий прийом) містять: Мартинії запашний екстракт -960 мг, у тому числі гарпагозид, не менше 14 мгФармакотерапевтична групаАртромаксимум Мартінія виготовлений на основі сухого екстракту запашної мартінії (диявольський кіготь). Коріння мартинії містять іридоїдні глікозиди (гарпагозид), флавоноїди (кемпферол, лютеолін), тритерпенові глікозиди, велика кількість вуглеводів і мають унікальні лікувальні властивості. Гарпогозид, що міститься, має здатність пригнічувати запальну реакцію на молекулярному рівні. Поліпшується рухливість суглобів, знижується больовий синдром, зменшуються набряки. Артромаксимум Мартінія сприяє*: зниження підвищеного рівня сечової кислоти та ризику розвитку подагри, зниження м'язової напруги, поліпшенню рухливості та гнучкості суглобів та хребта, зменшення запальних процесів суглобів та зниження болю, збільшення фізичної активності.Показання до застосуванняАртромаксимум Мартінія рекомендується для застосування у профілактиці захворювань суглобів дегенеративно-дистрофічного характеру (остеоартроз, остеохондроз хребта).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 2 десь у день. Тривалість прийому – не менше 1 місяця. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаХондроїтинсульфат, глюкозаміну сульфат, желатин (капсула), екстракт кори верби, кверцетин, екстракт трави хвоща, вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Е (токоферолу ацетат), магнію оксид (агент антистежуючий).ХарактеристикаХондроїтин сульфат сприяє активній регенерації хряща. Його особливістю є здатність збереження води в товщі хряща у вигляді водних порожнин, що створюють хорошу амортизацію та поглинають удари, що в результаті підвищує міцність сполучної тканини. Він також має здатність пригнічувати дію специфічних ферментів, що руйнують сполучну тканину. Регулярне вживання хондроїтину сульфату знижує, а іноді і повністю усуває необхідність прийому нестероїдних протизапальних засобів, що означає покращення якості життя хворих, які страждають на різні захворювання суглобів і хребта. Глюкозамін бере активну участь у збереженні та відновленні кістково-хрящової тканини, будучи основною цеглиною для її утворення. Кверцетин є одним з потужних антиоксидантів,запобігає негативній дії вільних радикалів. Маючи протизапальну дію, кверцетин послаблює запальні процеси, характерні для артритів.РекомендуєтьсяКорекція метаболізму хрящової та сполучної тканини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – щонайменше 3 місяців. Прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему