Лекарства и БАД Со скидкой
1 184,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься: Активна речовина: філграстим (рекомбінантний гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор людини) 600 мкг (60 млн. ME); допоміжні речовини: манітол, декстран 60000, натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, полісорбат 80, вода для ін'єкцій. Флакон 0.8 мл (1 шт).Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення.Фармакотерапевтична групаФілграстим виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введено ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Лейкостим ідентичний природному гранулоцитарному колонієстимулюючому фактору людини за біологічною активністю, відрізняючись від нього відсутністю глікозилювання та наявністю додаткового N-кінцевого амінокислотного залишку метіоніну. Лейкостим прискорює проліферацію гранулоцитарних клітин-попередників нейтрофільного паростка кісткового мозку (КОЕ-Г), диференціювання у напрямку зрілих нейтрофілів та їх вихід у периферичну кров із кісткового мозку. Викликає дозозалежне збільшення кількості нейтрофілів у периферичній крові. Нейтрофіли, що продукуються у відповідь на введення препарату Лейкостим, мають нормальну або підвищену хемотаксичну та фагоцитарну активність. Застосування препарату Лейкостим дозволяє відновити кількість нейтрофілів у периферичній крові при нейтропенії у хворих, які отримують хіміотерапію, або у пацієнтів із хронічною нейтропенією. Застосування препарату Лейкостим у профілактичних цілях дозволяє знизити частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії після хіміотерапії. Це веде до запобігання інфекційним ускладненням,зменшення термінів госпіталізації та дотримання передбачених схемами лікування інтервалів між циклами хіміотерапії. Застосування препарату Лейкостим як після хіміотерапії, так і незалежно від неї призводить до мобілізації в периферичну кров клітин-попередників гемопоезу. Ці клітини можуть бути зібрані шляхом цитаферезу та введені пацієнту після високо дозної хіміотерапії. Введення кровотворних стовбурових клітин дозволяє відновити кровотворну та імунну системи після мієлоаблативної хіміотерапії. Після мієлосупресивної хіміотерапії введення кровотворних стовбурових клітин прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи частоту та тяжкість інфекційних та геморагічних ускладнень. Ефективність та безпека препарату Лейкостим у дорослих та дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, однакові. У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією препарат Лейкостим стабільно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові, знижуючи частоту інфекційних ускладнень. Призначення препарату Лейкостим пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримати нормальний рівень нейтрофілів та слідувати рекомендованим дозам антиретровірусної та/або іншої мієлосупресивної терапії. Ознаки збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні філграстиму не відзначено.ФармакокінетикаКонцентрація препарату в плазмі крові пропорційна дозі, що вводиться. Період напіввиведення філграстиму при підшкірному та внутрішньовенному введенні становить 3-4 години. Після підшкірного введення терапевтичних доз філграстиму його концентрація в сироватці перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 годин. Існує пряма залежність між концентрацією філграстиму у плазмі та збільшенням кількості нейтрофілів у периферичній крові. Філграстим, в основному, метаболізується до пептидів і лише незначною мірою виводиться із сечею у незміненому вигляді (менше 1 % введеної дози). Тривале застосування філграстиму протягом періоду до 28 днів не супроводжується ознаками кумуляції та збільшенням періоду напіввиведення.ІнструкціяЛейкостим може бути введений як підшкірно, і внутрішньовенно. Спосіб введення та дози залежать від конкретної клінічної ситуації та визначаються лікарем. Переважним є підшкірний шлях введення. При необхідності внутрішньовенного введення необхідна кількість препарату вводиться зі шприца у флакон або пластиковий контейнер з 5% розчином декстрози, потім проводиться 30-хвилинна інфузія розведеного препарату. У зв'язку з підвищеною чутливістю мієлоїдних клітин, що швидко діляться до цитотоксичних хіміопрепаратів, використання препарату Лейкостим не рекомендується менш ніж за 24 години до початку курсу хіміотерапії і раніше, ніж через 24 години після закінчення курсу хіміотерапії.Показання до застосуванняПрепарат застосовується з метою: Скорочення тривалості нейтропенії ІІ-ІV ступеня та зниження частоти фебрильної нейтропенії у хворих з немієлопроліферативними новоутвореннями після хіміотерапії цитостатичними препаратами; Мобілізацію гемопоетичних клітин-попередників у периферичну кров з метою подальшої їх сепарації та трансплантації після мієлосупресивної хіміотерапії; скорочення тривалості нейтропенії та профілактики пов'язаних з нею ускладнень у хворих, які отримують мієлоаблативну хіміотерапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку; Лікування тяжкої хронічної нейтропенії для збільшення числа нейтрофілів та зниження частоти та тривалості інфекційних ускладнень; лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів із розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції (абсолютна кількість нейтрофілів (&ge 1,0х109/л) для зниження ризику бактеріальних інфекцій; мобілізації гемопоетичних клітин-попередників у периферичну кров у здорових донорів з метою подальшої їх сепарації та алогенної трансплантації. Застосовувати за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини (філграстим) або до інших компонентів препарату. Тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костманна) із цитогенетичними порушеннями. Новонароджений вік (відразу після народження до 28 днів життя).Вагітність та лактаціяБезпека філграстиму для вагітних жінок не встановлена, тому його призначення вагітним не може бути рекомендовано. При необхідності застосування філграстиму під час лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЛікування препаратом Лейкостим у рекомендованих дозах може супроводжуватися хворобливістю у місці ін'єкції, болями у кістках та м'язах. У клінічному дослідженні препарату Лейкостим у 7,5% пацієнтів відзначали слабкі або помірні кістково-м'язові болі, які або не вимагали лікарської корекції, або були куповані прийомом нестероїдних протизапальних препаратів. Сильного болю відзначено не було. За даними літератури, в окремих випадках можуть бути виявлені реакції гіперчутливості уповільненого типу в місці введення препарату, що супроводжуються появою еритеми та набряку. У разі виявлення таких реакцій застосування препарату слід припинити. У поодиноких випадках при застосуванні філграстиму спостерігалися головний біль, стомлюваність, діарея, гепатомегалія, розлади сечовипускання (головним чином слабка або помірна дизурія). Є окремі повідомлення про скороминуще зниження артеріального тиску, що не вимагало лікування. Може спостерігатися оборотне, дозозалежне і зазвичай слабке або помірне підвищення концентрацій лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сироваткової сечової кислоти та γ-глутамілтрансферази, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові. Рідко може спостерігатися висипання на шкірі, збільшення селезінки у хворих з вихідно не збільшеною селезінкою, васкуліт, тромбоз судин. Описано випадки появи інфільтратів у легенях з розвитком респіраторного дистрес-синдрому дорослих; ці явища частіше спостерігалися після схем хіміотерапії, що включають блеоміцин, їх зв'язок із прийомом філграстиму не встановлено. Дуже рідко після застосування філграстиму спостерігалися випадки протеїнурії та гематурії. Винятково рідко спостерігалося загострення ревматоїдного артриту на фоні застосування філграстиму, а також розрив селезінки, тромбоцитопенію та анемію при тривалому застосуванні філграстиму. При тривалій терапії філграстимом у 2% хворих на ТХН спостерігався шкірний васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з високою чутливістю активно проліферуючих мієлоїдних клітин до протипухлинних цитостатичних препаратів при призначенні філграстиму слід дотримуватись інтервалу в 24 години до або після призначення мієлосупресивних препаратів. Ефективність та безпека введення філграстиму в один день із цитотоксичними хіміопрепаратами не встановлені. 5-фторурацил посилює тяжкість нейтропенії при одночасному призначенні з філграстимом. Філграстим фармацевтично несумісний з 0,9% розчином натрію хлориду. При застосуванні філграстиму для мобілізації стовбурових кровотворних клітин після хіміотерапії слід враховувати, що при призначенні протягом тривалого часу таких цитостатиків, як мелфалан, кармустин (BCNU) і карбоплатин, ефективність мобілізації може бути знижена.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.ПередозуванняВипадки передозування філграстиму не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю філграстим слід застосовувати при гострому мієлолейкозі. При мієлодиспластичному синдромі (МДС) та хронічному мієлолейкозі ефективність та безпека застосування філграстиму не встановлені. Пацієнтам з переліченими вище захворюваннями, а також з передпухлинними ураженнями мієлоїдного паростка кровотворення, застосування філграстиму не рекомендується, оскільки клітини деяких пухлин можуть нести рецептор до Г-КСФ. Внаслідок цього особливу увагу слід звертати на диференціальний діагноз між бластним кризом хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом. У невеликої кількості хворих (менше 5%), які отримували філграстим, спостерігався гіперлейкоцитоз (збільшення числа лейкоцитів понад 100х109/л). Побічні явища безпосередньо пов'язані з індукованим філграстимом гіперлейкоцитозом не описані. Однак, враховуючи можливий ризик, пов'язаний із гіперлейкоцитозом, під час лікування філграстимом необхідно регулярно визначати кількість лейкоцитів. При збільшенні кількості лейкоцитів понад 50×109/л філграстим слід негайно відмінити. У разі застосування філграстиму для мобілізації кровотворних стовбурових клітин препарат необхідно відмінити, коли число лейкоцитів перевищить 70x109/л. Слід враховувати, що застосування філграстиму не запобігає тромбоцитопенії та анемії. Оскільки тромбоцитопенія та анемія часто є наслідком застосування високих доз хіміопрепаратів, рекомендується регулярно визначати кількість тромбоцитів, а також кількість еритроцитів або рівень гемоглобіну у процесі застосування філграстиму після хіміотерапії. Враховуючи механізм фармакологічної (імунологічної) дії філграстиму, його вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами є вкрай малоймовірним.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
714,00 грн
164,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл/фл.: кальцію фолінат 5 мг/10 мг. 5 мл - флакони (5) - картонні коробки.Фармакотерапевтична групаАнтидот антагоністів фолієвої кислоти (фолінієва кислота є активним похідним фолієвої кислоти). Зменшує терапевтичну та токсичну дію антагоністів фолієвої кислоти (наприклад, метотрексату), сприяє відновленню біосинтезу нуклеїнових кислот та заповнює дефіцит фолієвої кислоти в організмі.ФармакокінетикаПроникає через гематоенцефалічний бар'єр. Накопичується у печінці. Метаболізується в печінці та в слизовій оболонці кишечника з утворенням активного метаболіту, ступінь та швидкість метаболізму вище при прийомі внутрішньо, ніж при парентеральному введенні. T1/2 становить середньому 6 год. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтидот антагоністів фолієвої кислоти.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування токсичної дії метотрексату, передозування антагоністів фолієвої кислоти. Лікування мегалобластної анемії, спричиненої дефіцитом фолієвої кислоти. Паліативна терапія раку товстої та прямої кишки (у комбінації з фторурацилом).Протипоказання до застосуванняМегалобластна анемія, спричинена дефіцитом вітаміну B12, підвищена чутливість до кальцію фолінату.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування кальцію фолінату при вагітності слід ретельно оцінити ймовірну користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей При застосуванні у дітей слід мати на увазі, що фолінат кальцію може підвищувати частоту судомних нападів у схильних пацієнтів, за рахунок зниження ефективності протисудомних препаратів.Побічна діяЗ боку травної системи: при прийомі всередину - нудота, блювання (в цьому випадку показано парентеральне застосування). Алергічні реакції: ; кропив'янка, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКальція фолінат зменшує терапевтичну та токсичну дію антагоністів фолієвої кислоти. При застосуванні у високих дозах кальцію фолінат зменшує протисудомну дію фенобарбіталу, фенітоїну, примідону та підвищує частоту розвитку судом у схильних пацієнтів. Кальція фолінат посилює протипухлинну та токсичну дію фторурацилу, особливо на ШКТ.Спосіб застосування та дозиРежим дозування кальцію фолінату після внутрішньовенних інфузій метотрексату у високих дозах (12-15 г/м2; через 4 год) встановлюють індивідуально, з урахуванням стану видільної функції нирок, за умови систематичного (мінімум 1 раз/добу) контролю концентрації креатиніну та у плазмі. При нормальному виведенні метотрексату (рівень метотрексату в плазмі приблизно 10 мкМ через 24 год після введення, 1 мкМ через 48 год і менше 0.2 мкМ через 72 год) кальцію фолінат застосовують у дозі 15 мг (приблизно 10 мг/м або внутрішньом'язово кожні 6 годин протягом 60 годин (10 доз, починаючи через 24 години після початку введення метотрексату). При уповільненому пізньому виведенні метотрексату (рівень метотрексату вище 0.2 мкМ через 72 год і вище 0.05 мкМ через 96 год після введення) кальцію фолінат продовжують вводити в дозі 15 мг внутрішньо, внутрішньовенно або внутрішньом'язово через кожні 6 годин. рівень метотрексату в плазмі не стане нижчим за 0.05 мкМ. При уповільненому ранньому виведенні метотрексату з організму (рівень метотрексату 50 мкМ і вище через 24 год, 5 мкМ і вище через 48 год або збільшення рівня креатиніну в плазмі на 100% і більше протягом 24 год після введення метотрексату) мг внутрішньовенно через кожні 3 години, поки рівень метотрексату в плазмі не стане нижче 1 мкМ, потім у дозі 15 мг внутрішньовенно через кожні 3 години, поки рівень метотрексату в плазмі не стане нижче 0,05 мкМ. Обов'язковим є одночасне проведення гідратації та введення натрію бікарбонату (для профілактики розвитку ниркової недостатності). У випадках, коли спостерігаються виражені токсичні реакції, лікування кальцію фолінатом слід продовжити додатково ще протягом 24 годин (всього 14 послідовних доз за 84 години). При мегалобластній анемії, спричиненій дефіцитом фолієвої кислоти, фолінат кальцію призначають у дозі до 1 мг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні метотрексатом у випадках, коли відмічені клінічні ознаки токсичності або будь-які відхилення лабораторних показників, слід виключити можливість підвищення концентрації метотрексату в плазмі внаслідок взаємодії з іншими лікарськими засобами, що порушують виведення метотрексату або витісняють його через альбумін. З обережністю застосовують кальцію фолінат при кислій реакції сечі, асциті, зневодненні, ексудативному плевриті, порушенні функції нирок. Слід враховувати, що при нудоті та блювоті всмоктування кальцію фолінату може погіршуватися (переважно використовувати парентеральне введення). Перед початком та у процесі терапії слід контролювати функцію нирок, pH сечі. При випадковому передозуванні метотрексату прийом кальцію фолінату слід розпочати якнайшвидше. При застосуванні у дітей слід мати на увазі, що фолінат кальцію може підвищувати частоту судомних нападів у схильних пацієнтів, за рахунок зниження ефективності протисудомних препаратів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
329,00 грн
230,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: фолінат кальцію пентагідрат 12,71 мг відповідає кальцію фолінату безводному 10,8 мг (у перерахунку на фолінієву кислоту 10,0 мг); допоміжні речовини: натрію хлорид 8,0 мг, натрію гідроксид 1% розчин або хлористоводнева кислота 1 М розчин до pH 8,2-8,5, вода для ін'єкцій до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 50 мг/5 мл, 100 мг/10 мл, 200 мг/20 мл, 300 мг/30 мл та 500 мг/50 мл (10 мг/мл). Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 50 мг/5 мл, 100 мг/10 мл, 200 мг/20 мл, 300 мг/30 мл та 500 мг/50 мл (10 мг/мл) у безбарвних скляних флаконах USP тип 1, з пробкою з гуми хлорбутилової, алюмінієвим ковпачком, з захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до жовтого кольору. Оцінку проводять візуально.Фармакотерапевтична групаВітамін – антидот антагоністів фолієвої кислоти (модифікатор біологічної дії фторурацилу).ФармакокінетикаМаксимальна концентрація відновленого фолату в сироватці крові при внутрішньом'язовому введенні досягається в середньому через 40 хвилин, при внутрішньовенному введенні - через 10 хвилин і прийому внутрішньо через 1 год 40 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр у помірних кількостях; більшою мірою накопичується в печінці. Метаболізується в печінці та слизовій оболонці кишечника переважно в активний метаболіт 5-метилтетрагідрофолат. Період напіввиведення (Т 1/2) – 6,2 години незалежно від способу введення. Виводиться нирками 80-90%, кишечником – 5-8%.ФармакодинамікаКальція фолінат є відновленою формою фолієвої кислоти і використовується як антидот лікарських засобів, які діють як антагоністи фолієвої кислоти. Антагоністи фолієвої кислоти, такі як метотрексат, пригнічують дигідрофолатредуктазу і, тим самим, перешкоджають утворенню з фолієвої кислоти тетрагідрофолату, який є кофактором перенесення моновуглецевих залишків у біосинтезі нуклеїнових кислот. В результаті відбувається блокування синтезу нуклеїнових кислот та клітинного поділу. Кальція фолінат на відміну від фолієвої кислоти не вимагає відновлення дигідрофолатредуктазою для перетворення на тетрагідрофолат, що дозволяє при його застосуванні відновити порушений процес біосинтезу ДНК, РНК та білків. Захисна дія кальцію фолінату проявляється лише у відношенні здорових клітин. За рахунок зазначених властивостей кальцію фолінат запобігає токсичній дії метотрексату на клітини кісткового мозку та шлунково-кишкового тракту,але не впливає істотно на нефротоксичний ефект метотрексату. Препарат сприяє поповненню дефіциту в організмі фолієвої кислоти. Кальція фолінат також може посилювати протипухлинну дію фторурацилу. При взаємодії цих двох препаратів утворюється стабільний комплекс компонентів, що містить тимідилат синтетазу, що інгібує та пригнічує синтез ДНК. Початок дії препарату при внутрішньом'язовому введенні – через 10-20 хвилин, при внутрішньовенному введенні – менше ніж через 5 хв. Тривалість дії – близько 3-6 годин незалежно від способу введення.Показання до застосуванняІнтоксикація антагоністами фолієвої кислоти (метотрексатом, триметопримом та піриметаміном). Профілактика токсичної дії метотрекса, що застосовується у високих дозах. Колоректальний рак (у складі комбінованої терапії із фторурацилом). Мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти (у т.ч. на фоні синдрому мальабсорбції, недостатності харчування, вагітності, спру, у ранньому дитячому віці при вродженій недостатності дигідрофолатредуктази).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кальцію фолінату або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. Мегалобластна анемія, зумовлена дефіцитом ціанокобаламіну (вітаміну В12). Вагітність та період годування груддю. З обережністю: застосовується при алкоголізмі, епілепсії, хронічній нирковій недостатності (ХНН), дитячий вік до 2 років (безпека та ефективність не встановлена).Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні препарату Лейковорин-Тева, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, анафілактичний шок. З боку нервової системи: рідко – безсоння, ажитація, депресія, збудження, підвищення частоти епілептичних нападів. З боку органів травлення: рідко – диспепсичні явища (при застосуванні високих доз фолінату кальцію). Інші: нечасто – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиКальція фолінат при одночасному застосуванні знижує ефективність антагоністів фолієвої кислоти. Зменшує протисудомну активність фенобарбіталу, фенітоїну та примідону. Його застосування може призвести до посилення як терапевтичної, так і токсичної дії фторурацилу, у зв'язку з чим при сумісному застосуванні дози фторурацилу слід знижувати.Спосіб застосування та дозиРозчин вводиться внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При виборі доз та режиму введення препарату у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. Зазвичай при призначенні препарату у поєднанні з високими дозами метотрексату (12-15 мг/м2) введення починають через 24 години після закінчення лікування метотрексатом у дозі: 10 мг/м2 кожні 6 годин протягом 72 годин або до досягнення концентрації метотрексату в плазмі крові. 5x10-8 М. У хворих з кислою реакцією сечі, ексудативними випотами, порушенням функції нирок, непрохідністю кишечника може знадобитися більш висока доза кальцію фолінату та/або більша тривалість лікування, оскільки виведення метотрексату у цієї групи пацієнтів може бути уповільнено. Застосування Лейковорину-Тева в цих випадках рекомендується ґрунтуватись на обов'язковому визначенні концентрації метотрексату у плазмі крові. Для профілактики розвитку ХНН проводять гідратацію (3 л/добу) і вводять гідрокарбонат натрію для підтримки pH сечі на рівні 7 або вище. При випадковому передозуванні метотрексату Лейковорин-Тева вводиться в дозі, що дорівнює або перевищує дозу введеного метотрексату, не пізніше ніж через 1 годину після ін'єкції метотрексату, далі препарат вводиться кожні 3 години по 10 мг/м2 до зникнення ознак токсичності. При поєднанні з фторурацилом Лейковорин-Тева вводиться в дозі 200 мг/м2 внутрішньовенно повільно (не менше 3 хвилин) або внутрішньовенно краплинно з подальшим внутрішньовенним введенням фторурацилу в дозі 370 мг/м2 або в дозі 20 мг/м2 внутрішньовенно з наступним внутрішньовенним. дозі 425 мг/м2. Препарати вводять щодня протягом 5 днів з інтервалом 4-5 тижнів для повторних курсів. При лікуванні мегалобластної анемії, спричиненої дефіцитом фолієвої кислоти, Лейковорин-Тева призначають по 1 мг на добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Приготування розчину для ін'єкцій Препарат Лейковорина-Тева розводять у р-рі Рінгера; р-рі Рінгера з лактатом; 10% розчин декстрози у воді; 5% розчин декстрози у воді; 0,9% розчину натрію хлориду до концентрації від 0,06 мг/мл до 1 мг/мл. Отриманий розчин зберігає стабільність протягом 24 годин. Розчин, що залишився після ін'єкції, не використовувати.ПередозуванняКальцію фолінат мало токсичний. Навіть при застосуванні високих доз ознак передозування немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування кальцію фолінату при перніціозній та інших мегалобластних анеміях, зумовлених дефіцитом ціанокобаламіну (вітаміну В12), може призвести до гематологічної ремісії з одночасним прогресуванням неврологічних розладів. Може підвищувати частоту епілептичних нападів у схильних до них дітей внаслідок зниження ефекту протиепілептичних препаратів – похідних гідантоїну та примідону (гексамідину). З обережністю застосовують кальцію фолінат при кислій реакції сечі, асциті, зневодненні, ексудативному плевриті, порушенні функції нирок. Перед початком та у процесі терапії слід контролювати функцію нирок, pH сечі. При випадковому передозуванні метотрексату прийом кальцію фолінату слід розпочати якнайшвидше.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаОсновні компоненти, що діють: гідролізат колагену, вітамін С. Порошок 8 р. №7.Фармакотерапевтична групаГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену. Діючи разом, гідролізат колагену та вітамін С сприяють зміцненню та відновленню сполучної тканини, особливо після травм, операцій, різних захворювань суглобів, запобігають дегенеративним процесам у суглобах.Властивості компонентівГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену.Показання до застосуванняДля покращення функціонального стану опорно-рухової системи; ефективний у комплексній терапії при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях; має аналгетичну та протизапальну дію; покращує рухливість та функції уражених суглобів; ефективний у комплексній терапії травматичних уражень опорно-рухового апарату; сприяє консолідації переломів кісток; активізує формування кісткової мозолі; як джерело амінокислот (проліну та оксипроліну у складі гідролізату колагену), додаткового джерела вітаміну С.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяЗаборонено приймати під час вагітності.Спосіб застосування та дозиПриймати 1 раз на день з їдою. Тривалість прийому –1-1,5 місяця. Рекомендується 2-3 прийоми на рік. Спосіб приготування: дорослим розвести вміст 1 пакета на 1/2 склянки води, соку або будь-якого напою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не є ліками, проте перед початком його використання важливо проконсультуватися з фахівцем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
295,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаДекстроза моногідрат, пектин, інулін, антистежуючий агент – діоксид кремнію аморфний, екстракт насіння фенхелю.ХарактеристикаНормалізація та підтримання нормальної мікрофлори кишечника, що впливають на процес детоксикації та сприяють виведенню з організму чужорідних та токсичних речовин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Вагітність та лактаціяПідходять для будь-якого віку, а також для вагітних і жінок, що годують грудьми.Спосіб застосування та дозиВміст саші (стику) розвести в 50-75 мл води кімнатної температури, приймати дітям старше трьох років 2-3 десь у день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
480,00 грн
227,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: фолінат кальцію 25 мг. Розчинник: ;р-р натрію хлориду 0.9% - 2 мл. Флакони (5) у комплекті з розчинником (амп. 5 шт.) – коробки картонні. Флакони (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаАнтидот антагоністів фолієвої кислоти (фолінієва кислота є активним похідним фолієвої кислоти). Зменшує терапевтичну та токсичну дію антагоністів фолієвої кислоти (наприклад, метотрексату), сприяє відновленню біосинтезу нуклеїнових кислот та заповнює дефіцит фолієвої кислоти в організмі.ФармакокінетикаПроникає через гематоенцефалічний бар'єр. Накопичується у печінці. Метаболізується в печінці та в слизовій оболонці кишечника з утворенням активного метаболіту, ступінь та швидкість метаболізму вище при прийомі внутрішньо, ніж при парентеральному введенні. T1/2 становить середньому 6 год. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтидот антагоністів фолієвої кислоти.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування токсичної дії метотрексату, передозування антагоністів фолієвої кислоти. Лікування мегалобластної анемії, спричиненої дефіцитом фолієвої кислоти. Паліативна терапія раку товстої та прямої кишки (у комбінації з фторурацилом).Протипоказання до застосуванняМегалобластна анемія, спричинена дефіцитом вітаміну B12, підвищена чутливість до кальцію фолінату.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування кальцію фолінату при вагітності слід ретельно оцінити ймовірну користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей При застосуванні у дітей слід мати на увазі, що фолінат кальцію може підвищувати частоту судомних нападів у схильних пацієнтів, за рахунок зниження ефективності протисудомних препаратів.Побічна діяЗ боку травної системи: при прийомі всередину - нудота, блювання (в цьому випадку показано парентеральне застосування). Алергічні реакції: ; кропив'янка, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКальція фолінат зменшує терапевтичну та токсичну дію антагоністів фолієвої кислоти. При застосуванні у високих дозах кальцію фолінат зменшує протисудомну дію фенобарбіталу, фенітоїну, примідону та підвищує частоту розвитку судом у схильних пацієнтів. Кальція фолінат посилює протипухлинну та токсичну дію фторурацилу, особливо на ШКТ.Спосіб застосування та дозиРежим дозування кальцію фолінату після внутрішньовенних інфузій метотрексату у високих дозах (12-15 г/м2; через 4 год) встановлюють індивідуально, з урахуванням стану видільної функції нирок, за умови систематичного (мінімум 1 раз/добу) контролю концентрації креатиніну та у плазмі. При нормальному виведенні метотрексату (рівень метотрексату в плазмі приблизно 10 мкМ через 24 год після введення, 1 мкМ через 48 год і менше 0.2 мкМ через 72 год) кальцію фолінат застосовують у дозі 15 мг (приблизно 10 мг/м або внутрішньом'язово кожні 6 годин протягом 60 годин (10 доз, починаючи через 24 години після початку введення метотрексату). При уповільненому пізньому виведенні метотрексату (рівень метотрексату вище 0.2 мкМ через 72 год і вище 0.05 мкМ через 96 год після введення) кальцію фолінат продовжують вводити в дозі 15 мг внутрішньо, внутрішньовенно або внутрішньом'язово через кожні 6 годин. рівень метотрексату у плазмі не стане нижчим за 0.05 мкМ. При уповільненому ранньому виведенні метотрексату з організму (рівень метотрексату 50 мкМ і вище через 24 год, 5 мкМ і вище через 48 год або збільшення рівня креатиніну в плазмі на 100% і більше протягом 24 год після введення метотрексату) мг внутрішньовенно через кожні 3 години, поки рівень метотрексату в плазмі не стане нижче 1 мкМ, потім у дозі 15 мг внутрішньовенно через кожні 3 години, поки рівень метотрексату в плазмі не стане нижче 0,05 мкМ. Обов'язковим є одночасне проведення гідратації та введення натрію бікарбонату (для профілактики розвитку ниркової недостатності). У випадках, коли спостерігаються виражені токсичні реакції, лікування кальцію фолінатом слід продовжити додатково ще протягом 24 годин (всього 14 послідовних доз за 84 години). При мегалобластній анемії, спричиненій дефіцитом фолієвої кислоти, фолінат кальцію призначають у дозі до 1 мг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні метотрексатом у випадках, коли відмічені клінічні ознаки токсичності або будь-які відхилення лабораторних показників, слід виключити можливість підвищення концентрації метотрексату в плазмі внаслідок взаємодії з іншими лікарськими засобами, що порушують виведення метотрексату або витісняють його через альбумін. З обережністю застосовують кальцію фолінат при кислій реакції сечі, асциті, зневодненні, ексудативному плевриті, порушенні функції нирок. Слід враховувати, що при нудоті та блювоті всмоктування кальцію фолінату може погіршуватися (переважно використовувати парентеральне введення). Перед початком та у процесі терапії слід контролювати функцію нирок, pH сечі. При випадковому передозуванні метотрексату прийом кальцію фолінату слід розпочати якнайшвидше. При застосуванні у дітей слід мати на увазі, що фолінат кальцію може підвищувати частоту судомних нападів у схильних пацієнтів, за рахунок зниження ефективності протисудомних препаратів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
394,00 грн
199,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Преноксдіазину гідрохлорид 100 мг. Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), стеарат магнію, тальк, повідон, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат. 20 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з гравіюванням "LIBEXIN" на одній стороні та ризиком, що ділить таблетку на чотири частини - на іншій.Фармакотерапевтична групаПреноксдіазин є протикашльовим засобом периферичної дії. Препарат блокує периферичні ланки кашльового рефлексу за рахунок таких ефектів: місцевої анестезуючої дії, що зменшує дратівливість периферичних чутливих (кашльових) рецепторів дихальних шляхів; бронхорозширювальної дії, завдяки якій відбувається придушення рецепторів розтягнення, що беруть участь у кашльовому рефлексі; незначне зниження активності дихального центру (без пригнічення дихання). Протикашльовий ефект препарату приблизно дорівнює такому кодеїну. Преноксдіазин не викликає звикання та лікарської залежності. При хронічному бронхіті відмічено протизапальну дію преноксдіазину. Преноксдіазин не впливає на функцію ЦНС, за винятком можливої непрямої анксіолітичної дії.ФармакокінетикаПреноксдіазин швидко і значною мірою абсорбується із ШКТ. Cmax преноксдіазину досягається через 30 хв після прийому препарату, його терапевтична концентрація підтримується протягом 6-8 годин. Зв'язок із білками плазми становить 55-59%. T1/2; становить 2.6 год. Більшість прийнятої дози метаболізується у печінці, лише приблизно 1/3 прийнятої дози препарату виводиться у незміненому вигляді, а решта – у вигляді метаболітів (виділено 4 метаболіти преноксдіазину). Протягом перших 12 год метаболізму преноксдіазину найбільш важливу роль відіграє біліарна екскреція його та його метаболітів. Через 24 години після прийому виділяється 93% препарату. За 72 години після прийому внутрішньо 50-74% прийнятої дози виводиться з калом і 26-50% - із сечею.Клінічна фармакологіяПротикашльовий препарат.Показання до застосуванняНепродуктивний кашель будь-якого походження (при катарі верхніх дихальних шляхів, грипі, гострому та хронічному бронхітах, пневмонії, емфіземі); нічний кашель у хворих із серцевою недостатністю; при підготовці пацієнтів до бронхоскопічного або бронхографічного дослідження.Протипоказання до застосуванняЗахворювання, пов'язані з рясною бронхіальною секрецією; стан після інгаляційного наркозу; непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози; Підвищена чутливість до препарату. З обережністю: ; дитячий вік.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та лактації застосування Лібексину можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Застосування у дітей З обережністю: ; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції: рідко - шкірний висип; ангіоневротичний набряк. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - сухість у роті або в горлі; анестезія (тимчасове оніміння та втрата чутливості) слизової оболонки порожнини рота; менш ніж у 10% випадків - біль у шлунку; схильність до запорів; нудота. З боку нервової системи: при використанні препарату у високих дозах - легкий седативний ефект; стомлюваність. Необхідно підкреслити, що як седативний ефект, так і втома виявляються при дозах вище терапевтичних, і всі симптоми спонтанно припиняються протягом декількох годин після припинення прийому препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується комбінувати препарат із муколітичними та відхаркувальними засобами, т.к. він може ускладнювати виділення мокротиння, що розріджується останніми. Немає ні преклінічних, ні клінічних даних про взаємодію з іншими препаратами.Спосіб застосування та дозиСередня доза для дорослих становить 100 мг 3-4 рази на добу (по 1 таб. 3-4 рази на добу). У більш складних випадках доза може бути збільшена до 200 мг 3-4 рази на добу або до 300 мг 3 рази на добу (по 2 таб. 3-4 рази на добу або по 3 таблетки 3 рази на добу). Середня доза для дітей, залежно від віку і маси тіла 25-50 мг три або чотири рази на день (по 1/4 - 1/2 таб. 3-4 рази на добу). Максимальна разова доза для ;дітей ;- 50 мг (1/2 таб.), для ;дорослих ;- 300 мг (3 таб.). Максимальна добова доза для ;дітей ;- 200 мг (2 таб.), для ;дорослих ;- 900 мг (9 таб.). При підготовці до бронхоскопії дозу 0.9-3.8 мг/кг маси тіла комбінують з 0.5-1 мг атропіну за 1 год до початку процедури. Таблетки проковтують, не розжовуючи (щоб уникнути анестезії слизової оболонки порожнини рота).ПередозуванняДаних щодо передозування для людини немає. У разі прийому дози, що перевищує терапевтичну, можливий розвиток седативного ефекту та слабкості.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат може викликати скарги з боку шлунково-кишкового тракту у хворих на непереносимість лактози, т.к. таблетки містять лактозу (0.38 мг лактози у кожній таблетці). Вплив на здатність керувати автотранспортом та виконувати роботи, пов'язані з підвищеною небезпекою Прийом препарату у високих дозах може уповільнити швидкість реакцій, тому при прийомі препарату у високих дозах питання про можливість керування автомобілем або зайняття роботами, пов'язаними з підвищеною небезпекою, має вирішуватися індивідуально.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: діюча речовина: карбоцистеїн – 2,000 г; допоміжні речовини: сахароза - 70,000 г, метилпарагідроксибензоат червоний (Понсо 4R) (кошеніль червона А (Е 124)) - 0,005 г, ароматизатор малиновий - 1,00 мл, ароматизатор вишневий - 0,50 мл, натрію гідроксид - до pH ,10-6,30, вода очищена – до 100 мл; Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну, 3,5 г сахарози та 13 мг натрію. По 125 мл або 200 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірною ложкою та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина червоного кольору.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 2-х років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та м-холіноблокуючі лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну. Діти віком від 2 до 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 2 рази на день (200 мг на добу). Діти старше 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 3 рази на день (300 мг на добу). Лікування не повинно тривати більше 8 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності через можливість розвитку запаморочення та слабкості.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: речовина, що діє: карбоцистеїн 5,000 г; допоміжні речовини: сахароза 40,000 г, метилпарагідроксибензоат 0,150 г, барвник карамель (порошок) (Е 150) 0,0344 г, ароматичний еліксир* 2,00 мл, коричнева олія - 0,002 г, натрію гідроксид до рН 30 вода очищена до 100 мл. * ароматичний еліксир (55.3% етанолу, 42,7% рому, 2,0% ароматичної добавки "ром"). Один мірний стаканчик (15 мл) сиропу містить 750 мг карбоцистеїну, 6 г сахарози, 0,2 г етанолу та 97 мг натрію. Вміст етанолу (про/про): 1,64%. По 125 мл, 200 мл або 300 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірним стаканчиком та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина від коричнево-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% від прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 15 років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль у епігастрії. шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та атропіноподібні засоби. Через вміст етанолу препарат Лібексін Муко® призначають з обережністю: з лікарськими засобами, що викликають дисульфірам-подібні реакції ("припливи" крові до шкіри, почервоніння шкіри, блювання, тахікардія) при одночасному прийомі з алкогольними (етанолсодержащими) напоями: дисульфірам; цефамандол, цефоперазон, латамоксеф (цефалоспоринові антибіотики); хлорамфенікол; хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід (гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини); гризеофульвін (протигрибковий засіб); похідні 5-нітроімідазолу (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тинідазол), кетоконазол; прокарбазин (цитостатик); з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна склянка сиропу (15 мл) містить 750 мг карбоцистеїну. Приймати 3 рази на день по одному мірному стаканчику (15 мл), переважно окремо від їди. Тривалість лікування має перевищувати 8 днів.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ "З обережністю"). При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Порушення швидкості психомоторних реакцій, пов'язане з наявністю у складі препарату етанолу, може становити небезпеку при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 120 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Зелдис Завод-производитель: Фарминдустрия ООО(Россия).
Склад, форма випуску та упаковкаОсновні компоненти, що діють: гідролізат колагену, вітамін С. Порошок 8 р. №7.Фармакотерапевтична групаГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену. Діючи разом, гідролізат колагену та вітамін С сприяють зміцненню та відновленню сполучної тканини, особливо після травм, операцій, різних захворювань суглобів, запобігають дегенеративним процесам у суглобах.Властивості компонентівГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену.Показання до застосуванняДля покращення функціонального стану опорно-рухової системи; ефективний у комплексній терапії при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях; має аналгетичну та протизапальну дію; покращує рухливість та функції уражених суглобів; ефективний у комплексній терапії травматичних уражень опорно-рухового апарату; сприяє консолідації переломів кісток; активізує формування кісткової мозолі; як джерело амінокислот (проліну та оксипроліну у складі гідролізату колагену), додаткового джерела вітаміну С.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяЗаборонено приймати під час вагітності.Спосіб застосування та дозиПриймати 1 раз на день з їдою. Тривалість прийому –1-1,5 місяця. Рекомендується 2-3 прийоми на рік. Спосіб приготування: дорослим розвести вміст 1 пакета на 1/2 склянки води, соку або будь-якого напою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не є ліками, проте перед початком його використання важливо проконсультуватися з фахівцем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
307,00 грн
189,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПектин яблучний, інулін, діоксид кремнію аморфний (Е551), таурин, ароматизатор натуральний яблучний, янтарна кислота, декстроза моногідрат.ХарактеристикаНормалізація та підтримання нормальної мікрофлори кишечника, що впливають на процес детоксикації та сприяють виведенню з організму чужорідних та токсичних речовин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяНе рекомендується приймати вагітним та в період грудного вигодовування.Спосіб застосування та дозиВміст саші/стику розвести в 75-100 мл води кімнатної температури, приймати дорослим 2-3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 тижні. Для оптимального всмоктування затримати у ротовій порожнині на 3-4 хвилини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 120 мг Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Зелдіс Завод-виробник: Фарміндустрія ТОВ(Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина - лідокаїну гідрохлорид моногідрат (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) 20 мг; допоміжні речовини – натрію хлорид 6,0 мг; натрію гідроксид до рН 5,0-7,0; вода для ін'єкцій до 1мл. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ). 1 або 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або ампульним ножем поміщають в пачку з картону. 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або ампульним ножем поміщають в пачку з картону з гофрованим вкладишем.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаАбсорбція - повна (швидкість абсорбції залежить від місця введення та дози). При внутрішньом'язовому введенні час досягнення максимальної концентрації – 30-45 хвилин. Зв'язок із білками плазми – 50-80%. Розподіляється швидко (період напіввиведення фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у тканини, що добре постачаються (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр та у грудне молоко (40% від концентрації у плазмі матері). Метаболізується в печінці (на 90-95%) за участю цитохрому Р450 шляхом дезалкілювання аміногрупи та розриву амідного зв'язку з утворенням активних метаболітів (моноетилгліцинсилідин та гліцинсилідин), період напіввиведення яких становить 2 год та 10 год відповідно. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% нормальної величини. Виводиться з жовчю та нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виведення лідокаїну.ФармакодинамікаМає місцевоанестезуючу дію, блокує потенціалзалежні натрієві канали, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню імпульсів по нервових волокнах. Пригнічує проведення як больових імпульсів, а й імпульсів ін. модальності. Анестезуюча дія лідокаїну в 2-6 разів сильніша, ніж прокаїну (діє швидше і довше – до 75 хвилин, а після додавання епінефрину – більше 2 годин). При місцевому застосуванні розширює судини, не надає місцевоподразнюючої дії.Показання до застосуванняВсі види місцевої анестезії (знеболювання при травмі, хірургічних втручаннях, включаючи кесарів розтин, знеболювання пологів, проведення хворобливих діагностичних процедур, наприклад, артроскопії): термінальна (поверхнева) анестезія, місцева інфільтраційна анестезія (суб. у стоматології, міжреберна блокада, шийна вагосимпатична, внутрішньовенна регіонарна анестезія), каудальна або люмбальна епідуральна блокада, спинальна (субарахноїдальна) анестезія, провідникова (ретробульбарна, парабульбарна) анестезія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; тяжкі кровотечі, шок, інфікування місця передбачуваної ін'єкції, гіпотензія. Для субарахноїдальної анестезії – повна блокада серця, кровотечі, артеріальна гіпотензія, шок, інфікування місця проведення люмбальної пункції, септицемія. Синдром слабкості синусового вузла (особливо у хворих похилого віку), виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (крім випадків, коли введено зонд для стимуляції шлуночків), синоатріальна блокада, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, гостра та хронічна серцева -IV функціональний клас), кардіогенний шок, порушення внутрішньошлуночкової провідності, виражене зниження артеріального тиску, синдром Адамса-Стокса, ретробульбарне введення хворим із глаукомою. З обережністю: стани, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку (наприклад, при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки), прогресування серцево-судинної недостатності (зазвичай внаслідок розвитку блокад серця та шоку), тяжкохворі, ослаблені хворі, літній вік (старше 65 років), вагітність , період лактації (проникає у молоко матері); підвищена чутливість до інших амідних місцевоанестезуючих засобів в анамнезі.Вагітність та лактаціяЛідокаїн проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Застосування можливе лише за суворими показаннями.Побічна діяЗ боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм, втрата свідомості, сонливість, зорові та слухові порушення, тремор, тризм, судоми (ризик їх розвитку підвищується на тлі гіперкапнії та ацидозу), параліч дихальних м'язів , зупинка дихання, блок моторний та чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається при субарахноїдальній анестезії). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, тахікардія - при введенні з вазоконстриктором, периферична вазодилатація, колапс, біль у грудній клітці. З боку системи травлення: нудота, блювання, мимовільна дефекація. Порушення з боку крові: метгемоглобінемія. З боку сечовивідної системи: мимовільне сечовипускання. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка (на шкірі і слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, дуже рідко - анафілактичний шок. Місцеві реакції: при спинальній анестезії – біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове потрапляння до субарахноїдального простору. Інші: стійка анестезія, пригнічення дихання, аж до зупинки, гіпотермія.Взаємодія з лікарськими засобамиВазоконстриктори (епінефрін, метоксамін, фенілефрин) подовжують місцевоанестезуючу дію. Циметидин знижує печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окиснення та зниження печінкового кровотоку) та підвищують ризик розвитку токсичних ефектів. Бета-адреноблокатори уповільнюють метаболізм лідокаїну, збільшуючи його токсичність (зниження величини печінкового кровотоку), збільшують ризик розвитку брадикардії. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних лікарських засобів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При сумісному застосуванні з наркотичними аналгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенні епіцуральної анестезії, проте посилюється пригнічення дихання.Використання з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) – фуразолідон, прокарбазин, селегілін, що підвищує ризик зниження артеріального тиску. Антикоагулянти (в т.ч. ардепарин натрію, далтепарин натрію, данапароїд натрію, еноксапарин натрію, гепарин, варфарин та ін) збільшують ризик розвитку кровотеч. Лідокаїн знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів, посилює та подовжує ефект міорелаксуючих лікарських засобів.посилює та подовжує ефект міорелаксуючих лікарських засобів.посилює та подовжує ефект міорелаксуючих лікарських засобів. Алкоголь посилює пригнічуючий ефект лідокаїну на центр дихання.Спосіб застосування та дозиДля провідникової анестезії (анестезія периферичних нервів, зокрема при блокаді нервових сплетень) зазвичай 5-10 мл розчину 20 мг/мл; максимальна загальна доза – до 400 мг (20 мл розчину лідокаїну 20 мг/мл). Епідуральна анестезія – для отримання аналгезії використовується 25-30 мл (250-300 мг) розчину 10 мг/мл; для одержання анестезії 15-20 мл (225-300 мг) розчину 15 мг/мл або 10-15 мл (200-300 мг) розчину 20 мг/мл; для торакальної епідуральної анестезії – 20-30 мл (200-300 мг) розчину 10 мг/мл. Не рекомендується використовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хв. При використанні каудальної анестезії: акушерської практиці 200-300 мг (10-15 мл) розчину 20 мг/мл; у хірургічній практиці – 15-20 мл (225-300 мг) розчину 15 мг/мл. Не рекомендується використовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хв. Для провідникової анестезії периферичних нервів: плечового – 15-20 мл (225-300 мг) розчину 15 мг/мл; у стоматологічній практиці – 1-5 мл (20-100 мг) розчину 20 мг/мл; блокади міжреберних нервів – 3 мл (30 мг) розчину 10 мг/мл; парацервікальної анестезії - 10 мл (100 мг) розчину 10 мг/мл у кожну сторону, при необхідності можливе повторне введення не менше ніж через 1,5 год; паравертебральної анестезії – від 3 до 5 мл (30-50 мг) розчину 10 мг/мл. Ретробульбарна анестезія – 3-4 мл розчину 20 мг/мл. Парабульбарна анестезія –1-2 мл розчину 20 мг/мл. Місцева інфільтраційна (субкон'юнктивальна) – 0,5-1,0 мл розчину 20 мг/мл. Вагосимпатична блокада: шийного відділу (зіркового вузла) – 5 мл (50 мг) розчину 10 мг/мл, поперекового – 5-10 мл (50-100 мг) розчину 10 мг/мл. Максимальна доза для дорослих – не більше 4,5 мг/кг або 300 мг; для внутрішньовенної регіонарної анестезії – не більше 4 мг/кг. Ефект лідокаїну може бути подовжений додаванням 0,1% розчину епінефрину (0,1 мл на 20 мл лідокаїну). У цьому випадку, при регіональній анестезії доза лідокаїну може бути збільшена до 600 мг.ПередозуванняПерші ознаки інтоксикації – запаморочення, нудота, блювання, ейфорія, зниження артеріального тиску; потім - судоми мімічної мускулатури особи з переходом у тоніко-клонічні судоми скелетної мускулатури, психомоторне збудження, астенія, апное, брадикардія, колапс, метгемоглобінемія; при використанні під час пологів у новонародженого – брадикардія, пригнічення дихального центру, апное. Заходи щодо надання допомоги при передозуванні За перших ознак інтоксикації введення припиняють. Пацієнт повинен перебувати у горизонтальному положенні; призначають інгаляцію кисню. У випадках прояву судом вводять внутрішньовенно 10 мг діазепаму. При брадикардії – м-холіноблокатори (атропін), вазоконстриктори (норепінефрін, фенілефрин). Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливу обережність слід виявляти під час проведення місцевої анестезії багатих на кровоносні судини органів; слід уникати внутрішньосудинної ін'єкції під час введення. При введенні у васкуляризовані тканини рекомендується проводити аспіраційну пробу. Необхідно відмінити інгібітори МАО не менш як за 10 днів до планування проведення субарахноїдальної анестезії за допомогою лідокаїну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування через можливі побічні ефекти з боку серцево-судинної та нервової системи необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для ін'єкцій – 1 мл: лідокаїну гідрохлорид 20 мг. 2 мл – ампули (10) – упаковки контурні пластикові, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб класу IB, місцевий анестетик, похідне ацетаніліду. Має мембраностабілізуючу активність. Викликає блокаду натрієвих каналів збудливих мембран нейронів та мембран кардіоміоцитів. Зменшує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду у волокнах Пуркіньє, пригнічує їх автоматизм. При цьому лідокаїн пригнічує електричну активність деполяризованих, аритмогенних ділянок, але мінімально впливає на електричну активність нормальних тканин. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах практично не змінює скоротливість міокарда та не уповільнює AV-провідність. При застосуванні як антиаритмічний засіб при внутрішньовенному введенні початок дії через 45-90 сек, тривалість - 10-20 хв; при внутрішньом'язовому введенні початок дії через 5-15 хв, тривалість - 60-90 хв. Викликає всі види місцевої анестезії: термінальну, інфільтраційну, провідникову.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення абсорбція практично повна. Розподіл швидкий, Vd становить близько 1 л/кг (у пацієнтів із серцевою недостатністю нижче). Зв'язування з білками залежить від концентрації активної речовини у плазмі та становить 60-80%. Метаболізується головним чином у печінці з утворенням активних метаболітів, які можуть сприяти прояву терапевтичної та токсичної дії, особливо після інфузії протягом 24 годин та більше. T1/2 має тенденцію до двофазності із фазою розподілу 7-9 хв. В цілому T1/2 залежить від дози, що становить 1-2 год і може збільшуватися до 3 год і більше під час тривалих внутрішньовенних інфузій (більше 24 год). Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 10% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик. Антиаритмічний препарат. Клас I B.Показання до застосуванняУ кардіологічній практиці: лікування та профілактика шлуночкових аритмій (екстрасистолія, тахікардія, тріпотіння, фібриляція), у т.ч. в гострому періоді інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, при глікозидній інтоксикації, наркозі. Для анестезії: термінальна, інфільтраційна, провідникова, спинномозкова (епідуральна) анестезія в хірургії, акушерстві та гінекології, урології, офтальмології, стоматології, оториноларингології; блокада периферичних нервів та нервових вузлів.Протипоказання до застосуванняТяжкі кровотечі, шок, артеріальна гіпотензія, інфікування місця передбачуваної ін'єкції, виражена брадикардія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, СССУ у пацієнтів похилого віку, AV-блокада II та III ступеня (за винятком випадків, коли введено зонд для стимуляції) , тяжкі порушення функції печінки Для субарахноїдальної анестезії – повна блокада серця, кровотечі, артеріальна гіпотензія, шок, інфікування місця проведення люмбальної пункції, септицемія. Підвищена чутливість до лідокаїну та інших місцевих анестетиків амідного типу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосовувати лише за життєвими показаннями. Лідокаїн виділяється із грудним молоком. В акушерській практиці з обережністю застосовувати парацервікально при порушеннях внутрішньоутробного розвитку плода, фетоплацентарної недостатності, недоношеності, переношеності, гестозі.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм, втрата свідомості, сонливість, зорові та слухові порушення, тремор, тризм, судоми (ризик їх розвитку підвищується на тлі гіперкапнії та ацидозу), синдром “кінського” хвоста" (параліч ніг, парестезії), параліч дихальних м'язів, зупинка дихання, блок моторний та чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається при субарахноїдальній анестезії), оніміння язика (при використанні в стоматології). З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія – при введенні з вазоконстриктором, периферична вазодилатація, колапс, біль у грудній клітці. З боку системи травлення: нудота, блювання, мимовільна дефекація. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка (на шкірі і слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Місцеві реакції: при спинальній анестезії – біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове попадання у субарахноїдальний простір; при місцевому застосуванні в урології – уретрит. Інші: мимовільне сечовипускання, метгемоглобінемія, стійка анестезія, зниження лібідо та/або потенції, пригнічення дихання, аж до зупинки, гіпотермія; при анестезії в стоматології: втрата чутливості та парестезії губ та язика, подовження анестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з барбітуратами (в т.ч. з фенобарбіталом) можливе підвищення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації у плазмі крові та, внаслідок цього, зменшення його терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами (в т.ч. з пропранололом, надололом) можливе посилення ефектів лідокаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі (в т.ч. із суксаметонія хлоридом), можливе посилення дії препаратів, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі. При одночасному застосуванні зі снодійними та седативними засобами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС; з аймаліном, хінідином – можливе посилення кардіодепресивної дії; з аміодароном – описані випадки розвитку судом та СССУ. При одночасному застосуванні з гексеналом, тіопенталом натрію (в/в) можливе пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з мексилетином підвищується токсичність лідокаїну; з мідазоламом – помірне зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові; з морфіном - посилення аналгетичного ефекту морфіну. При одночасному застосуванні з преніламіном розвивається ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Описано випадки збудження, галюцинацій при одночасному застосуванні з прокаїнамідом. При одночасному застосуванні з пропафеноном можливе збільшення тривалості та підвищення ступеня тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи. Вважають, що під впливом рифампіцину можливе зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові. При одночасної внутрішньовенної інфузії лідокаїну та фенітоїну можливе посилення побічних ефектів центрального генезу; описаний випадок синоатріальної блокади внаслідок адитивної кардіодепресивної дії лідокаїну та фенітоїну. У пацієнтів, які отримують фенітоїн як протисудомний засіб, можливе зменшення концентрації лідокаїну в плазмі крові, що зумовлено індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом фенітоїну. При одночасному застосуванні з циметидином помірно зменшується кліренс лідокаїну та підвищується його концентрація у плазмі крові, є ризик посилення побічної дії лідокаїну.Спосіб застосування та дозиЯк антиаритмічний засіб дорослим при введенні навантажувальної дози внутрішньовенно - 1-2 мг/кг протягом 3-4 хв; середня разова доза становить 80 мг. Потім відразу переходять на краплинну інфузію зі швидкістю 20-55 мкг/кг/хв. Краплинну інфузію можна проводити протягом 24-36 год. При необхідності на тлі краплинної інфузії можна повторити внутрішньовенне струменеве введення лідокаїну в дозі 40 мг через 10 хв після першої навантажувальної дози. В/м вводять по 2-4 мг/кг, при необхідності повторне введення можливе через 60-90 хв. Дітям при внутрішньовенному введенні дози навантаження - 1 мг/кг, при необхідності можливе повторне введення через 5 хв. Для безперервної внутрішньовенної інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 20-30 мкг/кг/хв. Для застосування в хірургічній та акушерській практиці, стоматології, ЛОР-практиці режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації та лікарської форми, що використовується. Максимальні дози: дорослим при внутрішньовенному введенні навантажувальна доза – 100 мг, при подальшій краплинній інфузії – 2 мг/хв; при внутрішньом'язовому введенні - 300 мг (близько 4.5 мг/кг) протягом 1 год. Дітям у разі повторного введення дози навантаження з інтервалом 5 хв сумарна доза становить 3 мг/кг; при безперервній внутрішньовенній інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 50 мкг/кг/хв.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при станах, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку (у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки), прогресуючої серцево-судинної недостатності (звичайно внаслідок розвитку блокад серця та шоку), у тяжких та ослаблених хворих, у пацієнтів похилого віку віку (старше 65 років); для епідуральної анестезії – при неврологічних захворюваннях, септицемії, неможливості проведення пункції через деформацію хребта; для субарахноїдальної анестезії - при болі в спині, інфекції головного мозку, доброякісних та злоякісних новоутвореннях головного мозку, при коагулопатіях різного генезу, мігрені, субарахноїдальному крововиливі, артеріальній гіпертензії, артеріальній гіпотензії, пастеза,неможливості проведення пункції через деформацію хребта. Слід з обережністю вводити розчини лідокаїну в тканини з рясною васкуляризацією (наприклад, в ділянку шиї при операціях на щитовидній залозі), у таких випадках лідокаїн застосовують у менших дозах. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами з циметидином потрібне зменшення дози лідокаїну; з поліміксином В – слід контролювати функцію дихання. У період лікування інгібіторами МАО не слід застосовувати лідокаїн парентерально. Розчини для ін'єкцій, до складу яких входять епінефрин та норепінефрин, не призначені для внутрішньовенного введення. Лідокаїн не можна додавати в кров, що переливається. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після застосування лідокаїну не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для ін'єкцій – 1 мл: лідокаїну гідрохлорид 20 мг. 2 мл – ампули (10) – упаковки контурні пластикові, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб класу IB, місцевий анестетик, похідне ацетаніліду. Має мембраностабілізуючу активність. Викликає блокаду натрієвих каналів збудливих мембран нейронів та мембран кардіоміоцитів. Зменшує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду у волокнах Пуркіньє, пригнічує їх автоматизм. При цьому лідокаїн пригнічує електричну активність деполяризованих, аритмогенних ділянок, але мінімально впливає на електричну активність нормальних тканин. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах практично не змінює скоротливість міокарда та не уповільнює AV-провідність. При застосуванні як антиаритмічний засіб при внутрішньовенному введенні початок дії через 45-90 сек, тривалість - 10-20 хв; при внутрішньом'язовому введенні початок дії через 5-15 хв, тривалість - 60-90 хв. Викликає всі види місцевої анестезії: термінальну, інфільтраційну, провідникову.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення абсорбція практично повна. Розподіл швидкий, Vd становить близько 1 л/кг (у пацієнтів із серцевою недостатністю нижче). Зв'язування з білками залежить від концентрації активної речовини у плазмі та становить 60-80%. Метаболізується головним чином у печінці з утворенням активних метаболітів, які можуть сприяти прояву терапевтичної та токсичної дії, особливо після інфузії протягом 24 годин та більше. T1/2 має тенденцію до двофазності із фазою розподілу 7-9 хв. В цілому T1/2 залежить від дози, що становить 1-2 год і може збільшуватися до 3 год і більше під час тривалих внутрішньовенних інфузій (більше 24 год). Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 10% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик. Антиаритмічний препарат. Клас I B.Показання до застосуванняУ кардіологічній практиці: лікування та профілактика шлуночкових аритмій (екстрасистолія, тахікардія, тріпотіння, фібриляція), у т.ч. в гострому періоді інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, при глікозидній інтоксикації, наркозі. Для анестезії: термінальна, інфільтраційна, провідникова, спинномозкова (епідуральна) анестезія в хірургії, акушерстві та гінекології, урології, офтальмології, стоматології, оториноларингології; блокада периферичних нервів та нервових вузлів.Протипоказання до застосуванняТяжкі кровотечі, шок, артеріальна гіпотензія, інфікування місця передбачуваної ін'єкції, виражена брадикардія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, СССУ у пацієнтів похилого віку, AV-блокада II та III ступеня (за винятком випадків, коли введено зонд для стимуляції) , тяжкі порушення функції печінки Для субарахноїдальної анестезії – повна блокада серця, кровотечі, артеріальна гіпотензія, шок, інфікування місця проведення люмбальної пункції, септицемія. Підвищена чутливість до лідокаїну та інших місцевих анестетиків амідного типу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосовувати лише за життєвими показаннями. Лідокаїн виділяється із грудним молоком. В акушерській практиці з обережністю застосовувати парацервікально при порушеннях внутрішньоутробного розвитку плода, фетоплацентарної недостатності, недоношеності, переношеності, гестозі.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм, втрата свідомості, сонливість, зорові та слухові порушення, тремор, тризм, судоми (ризик їх розвитку підвищується на тлі гіперкапнії та ацидозу), синдром “кінського” хвоста" (параліч ніг, парестезії), параліч дихальних м'язів, зупинка дихання, блок моторний та чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається при субарахноїдальній анестезії), оніміння язика (при використанні в стоматології). З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія – при введенні з вазоконстриктором, периферична вазодилатація, колапс, біль у грудній клітці. З боку системи травлення: нудота, блювання, мимовільна дефекація. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка (на шкірі і слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Місцеві реакції: при спинальній анестезії – біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове попадання у субарахноїдальний простір; при місцевому застосуванні в урології – уретрит. Інші: мимовільне сечовипускання, метгемоглобінемія, стійка анестезія, зниження лібідо та/або потенції, пригнічення дихання, аж до зупинки, гіпотермія; при анестезії в стоматології: втрата чутливості та парестезії губ та язика, подовження анестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з барбітуратами (в т.ч. з фенобарбіталом) можливе підвищення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації у плазмі крові та, внаслідок цього, зменшення його терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами (в т.ч. з пропранололом, надололом) можливе посилення ефектів лідокаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі (в т.ч. із суксаметонія хлоридом), можливе посилення дії препаратів, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі. При одночасному застосуванні зі снодійними та седативними засобами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС; з аймаліном, хінідином – можливе посилення кардіодепресивної дії; з аміодароном – описані випадки розвитку судом та СССУ. При одночасному застосуванні з гексеналом, тіопенталом натрію (в/в) можливе пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з мексилетином підвищується токсичність лідокаїну; з мідазоламом – помірне зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові; з морфіном - посилення аналгетичного ефекту морфіну. При одночасному застосуванні з преніламіном розвивається ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Описано випадки збудження, галюцинацій при одночасному застосуванні з прокаїнамідом. При одночасному застосуванні з пропафеноном можливе збільшення тривалості та підвищення ступеня тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи. Вважають, що під впливом рифампіцину можливе зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові. При одночасної внутрішньовенної інфузії лідокаїну та фенітоїну можливе посилення побічних ефектів центрального генезу; описаний випадок синоатріальної блокади внаслідок адитивної кардіодепресивної дії лідокаїну та фенітоїну. У пацієнтів, які отримують фенітоїн як протисудомний засіб, можливе зменшення концентрації лідокаїну в плазмі крові, що зумовлено індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом фенітоїну. При одночасному застосуванні з циметидином помірно зменшується кліренс лідокаїну та підвищується його концентрація у плазмі крові, є ризик посилення побічної дії лідокаїну.Спосіб застосування та дозиЯк антиаритмічний засіб дорослим при введенні навантажувальної дози внутрішньовенно - 1-2 мг/кг протягом 3-4 хв; середня разова доза становить 80 мг. Потім відразу переходять на краплинну інфузію зі швидкістю 20-55 мкг/кг/хв. Краплинну інфузію можна проводити протягом 24-36 год. При необхідності на тлі краплинної інфузії можна повторити внутрішньовенне струменеве введення лідокаїну в дозі 40 мг через 10 хв після першої навантажувальної дози. В/м вводять по 2-4 мг/кг, при необхідності повторне введення можливе через 60-90 хв. Дітям при внутрішньовенному введенні дози навантаження - 1 мг/кг, при необхідності можливе повторне введення через 5 хв. Для безперервної внутрішньовенної інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 20-30 мкг/кг/хв. Для застосування в хірургічній та акушерській практиці, стоматології, ЛОР-практиці режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації та лікарської форми, що використовується. Максимальні дози: дорослим при внутрішньовенному введенні навантажувальна доза – 100 мг, при подальшій краплинній інфузії – 2 мг/хв; при внутрішньом'язовому введенні - 300 мг (близько 4.5 мг/кг) протягом 1 год. Дітям у разі повторного введення дози навантаження з інтервалом 5 хв сумарна доза становить 3 мг/кг; при безперервній внутрішньовенній інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 50 мкг/кг/хв.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при станах, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку (у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки), прогресуючої серцево-судинної недостатності (звичайно внаслідок розвитку блокад серця та шоку), у тяжких та ослаблених хворих, у пацієнтів похилого віку віку (старше 65 років); для епідуральної анестезії – при неврологічних захворюваннях, септицемії, неможливості проведення пункції через деформацію хребта; для субарахноїдальної анестезії - при болі в спині, інфекції головного мозку, доброякісних та злоякісних новоутвореннях головного мозку, при коагулопатіях різного генезу, мігрені, субарахноїдальному крововиливі, артеріальній гіпертензії, артеріальній гіпотензії, пастеза,неможливості проведення пункції через деформацію хребта. Слід з обережністю вводити розчини лідокаїну в тканини з рясною васкуляризацією (наприклад, в ділянку шиї при операціях на щитовидній залозі), у таких випадках лідокаїн застосовують у менших дозах. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами з циметидином потрібне зменшення дози лідокаїну; з поліміксином В – слід контролювати функцію дихання. У період лікування інгібіторами МАО не слід застосовувати парентерально лідокаїн. Розчини для ін'єкцій, до складу яких входять епінефрин та норепінефрин, не призначені для внутрішньовенного введення. Лідокаїн не можна додавати в кров, що переливається. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після застосування лідокаїну не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаОсновні компоненти, що діють: гідролізат колагену, вітамін С. Порошок 8 р. №7.Фармакотерапевтична групаГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену. Діючи разом, гідролізат колагену та вітамін С сприяють зміцненню та відновленню сполучної тканини, особливо після травм, операцій, різних захворювань суглобів, запобігають дегенеративним процесам у суглобах.Властивості компонентівГідролізат колагену - природне збалансоване джерело амінокислот, необхідних для відновлення суглобів, зв'язок та сухожилля, синтезу внутрішньосуглобової рідини. Вітамін С бере участь в обміні речовин та синтезі колагену.Показання до застосуванняДля покращення функціонального стану опорно-рухової системи; ефективний у комплексній терапії при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях; має аналгетичну та протизапальну дію; покращує рухливість та функції уражених суглобів; ефективний у комплексній терапії травматичних уражень опорно-рухового апарату; сприяє консолідації переломів кісток; активізує формування кісткової мозолі; як джерело амінокислот (проліну та оксипроліну у складі гідролізату колагену), додаткового джерела вітаміну С.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяЗаборонено приймати під час вагітності.Спосіб застосування та дозиПриймати 1 раз на день з їдою. Тривалість прийому –1-1,5 місяця. Рекомендується 2-3 прийоми на рік. Спосіб приготування: дорослим розвести вміст 1 пакета на 1/2 склянки води, соку або будь-якого напою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не є ліками, проте перед початком його використання важливо проконсультуватися з фахівцем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. : Lactobacillus rhamnosus GG (ATCC 53103) - не менше 1 х 1010 КУО, мальтодекстрин (наповнювач) - не більше 57,015 мг, цинку глюконат - 23,750 мг, вітамін В1 (тіна 5 рибофлавін) – 0,500 мг, вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) – 0,486 мг, [гідроксипропілметилцелюлоза (носій Е 464), полісахарид, титану діоксид (барвник Е 171) (оболонка капсули)]. Маса капсули: 228 мг ±3%.
275,00 грн
233,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаНаповнювач: глюкозний сироп, цукор, вода, желатин; вітамін С (L-аскорбінова кислота), ніацин (нікотинамід), вітамін Е (DL-альфа токоферолу ацетат), пантотенова кислота (D-пантотенат кальцію), вітамін В6 (у вигляді піридоксину гідрохлориду), рибофлавін (у вигляді рибофлавін 5-фосфату) натрію), тіамін (у вигляді тіаміну мононітрату), фолієва кислота, D-біотин, вітамін В12 (ціанокобаламін), барвник: концентрат морквяного соку, екстракт куркуми, екстракт паприки, мідні комплекси хлорофілінів; регулятор кислотності: лимонна кислота; молочна кислота; яблучна кислота; натуральні ароматизатори: апельсин, малина, яблуко, манго; глазурующий агент: віск бджолиний, віск карнаубський, пальмова олія. .ХарактеристикаКомплівіт- АКТИВНІ Ведмедики вітамінний комплекс, який містить вітаміни Е, С, групи В (В1, В2, В6, В12, фолієву кислоту, ніацин, пантотенову кислоту, біотин), необхідних організму дитини.РекомендуєтьсяДля активного зростання та розвитку, при фізичних та розумових навантаженнях, для підвищення стійкості до інфекцій.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиДітям віком 3-11 років по 1 жувальній пастилці 1 раз на день, дітям віком 11-14 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем – педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
377,00 грн
360,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активні речовини: бенфотіамін – 100 мг; піридоксину гідрохлорид – 100 мг; ціанокобаламін – 2 мкг; ядро: кармелозу натрію - 4,533 мг; повідон К30 - 16,233 мг; МКЦ – 12,673 мг; тальк – 4,580 мг; кальцію стеарат – 4,587 мг; полісорбат 80 - 0,66 мг; сахароза – 206,732 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза - 3,512 мг; макрогол 4000 - 1,411 мг; повідон низькомолекулярний - 3,713 мг; титану діоксид – 3,511 мг; тальк – 1,353 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. У контурній комірковій упаковці, 15 шт. 1, 2, 3 або 4 контурні осередкові упаковки в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки: круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит вітамінів групи B.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики не надані.ФармакодинамікаКомбінований полівітамінний комплекс. Дія препарату визначається властивостями вітамінів, що входять до його складу. Бенфотіамін – жиророзчинна форма тіаміну (вітамін B1) – бере участь у проведенні нервового імпульсу. Піридоксину гідрохлорид (вітамін B6) – бере участь в обміні білків, вуглеводів та жирів, необхідний для нормального кровотворення, функціонування ЦНС та периферичної нервової системи. Забезпечує синаптичну передачу, процеси гальмування в ЦНС, бере участь у транспорті сфінгозину, що входить до складу оболонки нервів, бере участь у синтезі катехоламінів. Ціанокобаламін (вітамін B12) - бере участь у синтезі нуклеотидів, є важливим фактором нормального зростання, кровотворення та розвитку епітеліальних клітин; необхідний для метаболізму фолієвої кислоти та синтезу мієліну.Показання до застосуванняЗастосовується в комплексній терапії наступних неврологічних захворювань: невралгія трійчастого нерва; неврит лицевого нерва; больовий синдром, викликаний захворюваннями хребта (міжреберна невралгія, люмбоішіалгія, поперековий синдром, шийний синдром, шийно-плечовий синдром, корінцевий синдром, викликаний дегенеративними змінами хребта); полінейропатія різної етіології (діабетична, алкогольна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі та гострі форми декомпенсованої серцевої недостатності; дитячий вік.Вагітність та лактаціяКомбіліпен® табс містить 100 мг вітаміну B6, і тому в цих випадках препарат застосовувати не рекомендується. Застосування препарату у дитячому віці протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції (свербіж, уртикарний висип), в окремих випадках підвищене потовиділення, нудота, тахікардія.Взаємодія з лікарськими засобамиЛеводопа зменшує ефект терапевтичних доз вітаміну В6. Вітамін B12 несумісний із солями важких металів. Етанол різко знижує всмоктування тіаміну. Під час застосування препарату не рекомендується прийом полівітамінних комплексів, які включають вітаміни групи B.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати після їжі, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим по 1 таблетці 1-3 рази на день. Тривалість курсу – за рекомендацією лікаря. Не рекомендовано лікування високими дозами більше 4 тижнів.ПередозуванняСимптоми: посилення симптомів побічної дії. Призначення промивання шлунка, активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час застосування препарату не рекомендується прийом полівітамінних комплексів, які включають вітаміни групи В.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: лідокаїну гідрохлориду моногідрат (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) – 20 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 6 мг, натрію гідроксиду 1 М розчин – до рН 5,0-7,0, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у ампули. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування і ампульним скарифікатором поміщають в коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону. При використанні ампул, що мають кільце зламу, допускається упаковка ампул без ампульного скарифікатора. По 10 мл у флакони. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Упаковка для стаціонарів: 40 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування у групові коробки.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Лідокаїн швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, проте внаслідок ефекту "первинного проходження" через печінку лише невелика його кількість досягає системного кровотоку. Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення, дозою та його фармакологічним профілем. Максимальна концентрація в крові досягається після міжреберної блокади, далі (у порядку зниження концентрації), після введення в поперековий епідуральний простір, плечове сплетення і підшкірні тканини. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза, незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКГ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становлячи приблизно 66%. Плазмова концентрація АКГ у новонароджених низька, тому вони відзначають відносно високий вміст вільної біологічно активної фракції лідокаїну. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, ймовірно, за допомогою пасивної дифузії. Метаболізм Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) і гліцинксілідіду (GX), обидва роблять внесок у терапевтичні та токсичні ефекти лідокаїну. Фармакологічні та токсичні ефекти MEGX і GX можна порівняти з такими лідокаїна, але виражені слабше. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 годин) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Метаболіти, що утворюються в результаті подальшого метаболізму, виводяться із сечею, вміст постійного лідокаїну в сечі не перевищує 10%. Виведення Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години. Термінальний період напіввиведення GX становить близько 10 годин, MEGX – 2 години. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з печінковою дисфункцією період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. У новонароджених відзначається низька концентрація АКГ, тому зв'язок із білками плазми може знижуватися. Внаслідок потенційно високої концентрації вільної фракції застосування лідокаїну у новонароджених не рекомендується.ФармакодинамікаЛідокаїн є короткодіючим місцевим анестетиком амідного типу. У його механізму дії лежить зменшення проникності мембрани нейрона для іонів натрію. Внаслідок цього знижується швидкість деполяризації і підвищується поріг збудження, призводячи до оборотного місцевого оніміння. Лідокаїн застосовують з метою досягнення провідникової анестезії в різних ділянках тіла та контролю аритмій. Має швидкий початок дії (близько однієї хвилини після внутрішньовенного введення і п'ятнадцяти хвилин після внутрішньом'язового), швидко поширюється в навколишні тканини. Дія триває 10-20 хвилин і близько 60-90 хвилин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення відповідно.Показання до застосуванняМісцева та регіонарна анестезія, провідникова анестезія при великих та малих втручаннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату та до анестетиків амідного типу; атріовентрикулярна (AV) блокада 3 ступеня; гіповолемія. З обережністю: введення лідокаїну слід здійснювати з обережністю пацієнтам з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, коагулопатією, повною або неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, судомними розладами, синдромом Мелькерссона. .Вагітність та лактаціяФертильність Дані щодо впливу лідокаїну на фертильність людини відсутні. Вагітність Лідокаїн дозволяється застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму дозування. При ускладненнях або кровотечі в анамнезі, проведення епідуральної анестезії лідокаїном в акушерстві протипоказане. Лідокаїн застосовували у великої кількості вагітних жінок та жінок дітородного віку. Будь-які репродуктивні порушення не зареєстровані, тобто. підвищення частоти вад розвитку не відзначалося. Внаслідок потенційного досягнення високої концентрації місцевих анестетиків у плода після парацервікальної блокади у нього можуть розвинутись небажані реакції, такі як фетальна брадикардія. У зв'язку з цим лідокаїн концентрації, що перевищує 1%, в акушерстві не застосовують. У дослідженнях на тваринах шкідливий вплив на плід не виявлено. Грудне годування Лідокаїн у невеликій кількості проникає у грудне молоко, його пероральна біодоступність дуже низька. Таким чином, очікувана кількість, що надходить із грудним молоком, дуже невелика, отже, потенційна шкода для дитини дуже низька. Рішення щодо можливості застосування лідокаїну в період грудного згодовування приймає лікар.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Частота визначена так: Подібно до інших місцевих анестетиків, небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта. Реакції системної токсичності, головним чином, проявляються з боку центральної нервової та (або) серцево-судинної системи. Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості (алергічні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок) – див. також порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Шкірна алергічна проба на лідокаїн вважається ненадійною. Порушення з боку нервової системи та психічні розлади До неврологічним ознак системної токсичності відносяться запаморочення, нервозність, тремор, парестезія навколо рота, оніміння язика, сонливість, судоми, кома. Реакції з боку нервової системи можуть проявлятися се збудженням або пригніченням. Ознаки стимуляції ЦНС можуть бути нетривалими або не виникати зовсім, внаслідок чого першими проявами токсичності можуть бути сплутаність свідомості та сонливість, що змінюються комою та дихальною недостатністю. До неврологічним ускладнень спинальної анестезії відносяться минущі неврологічні симптоми, такі як біль у попереку, сідницях та ногах. Ці симптоми розвиваються, як правило, протягом 24 годин після анестезії та вирішуються протягом декількох днів.Після спинальної анестезії лідокаїном та подібними засобами описані окремі випадки арахноїдиту та синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечника та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок. Більшість випадків зумовлено гіпербаричною концентрацією лідокаїну або тривалою спинальною інфузією. Порушення з боку органу зору Ознаками лідокаїнової токсичності можуть бути розмиті зір, диплопія і минущий амавроз. Двосторонній амавроз також може бути наслідком випадкового введення в ложі зорового нерва під час офтальмологічних процедур. Після ретро- та перибульбарної анестезії повідомлялося про запалення ока та диплопії. Порушення з боку органу слуху та лабіринту Шум у вухах, гіперакузія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцево-судинні реакції проявляються артеріальною гіпотензією, брадикардією, пригніченням міокарда (негативний інотропний ефект), аритміями, можлива зупинка серця або недостатність кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Задишка, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиТоксичність лідокаїну збільшується при одночасному застосуванні з циметидином і пропранололом внаслідок підвищення концентрації лідокаїну, це вимагає зниження дози лідокаїну. Обидва препарати знижують печінковий кровообіг. Крім того, циметидин пригнічує мікросомальну активність. Ранітідин незначно знижує кліренс лідокаїну, що призводить до підвищення його концентрації. Підвищення сироваткової концентрації лідокаїну також можуть викликати противірусні засоби (наприклад, ампренавір, атазанавір, даранавір, лопінавір). Гіпокаліємія, що викликається діуретиками, може знижувати дію лідокаїну при їх одночасному застосуванні (див. розділ "Особливі вказівки"). Лідокаїн слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які отримують інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу (наприклад, антиаритміками, такими як мексилетин, токаїнід), оскільки системні токсичні ефекти носять адитивний характер. Окремі дослідження лікарської взаємодії між лідокаїном та антиаритміками III класу (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте рекомендується бути обережним. У пацієнтів, які одночасно отримують антипсихотичні засоби, подовжують або здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, пімозід, сертиндол, оланзаїїн, кветіапін, зотепін), преніламін, епінефрин (при випадковому внутрішньовенному введенні) або антагоністи 5-НТЗ-серотонових. доласетрон), може підвищуватись ризик шлуночкових аритмій. Одночасне застосування хінупристину/далфопристину може збільшувати концентрацію лідокаїну та підвищувати, таким чином, ризик шлуночкових аритмій; їх одночасного застосування слід уникати. У пацієнтів, які одночасно отримують міорелаксанти (наприклад, суксаметоній), може підвищуватися ризик посиленої та пролонгованої нервово-м'язової блокади. Після застосування бупівакаії у пацієнтів, які отримували верапаміл і тимолол, повідомлялося про розвиток серцево-судинної недостатності; Лідокаїн близький за структурою до бупівакаїну. Допамін та 5-гідрокситриптамії знижують поріг судомної готовності до лідокаїну. Опіоїди, ймовірно, мають просудомну дію, що підтверджується даними, що лідокаїн знижує судомний поріг до фентанілу у людини. Комбінація опіоїдів та протиблювотних засобів, що іноді застосовується з метою седації у дітей, може знизити судомний поріг до лідокаїну та підвищити його пригнічуючу дію на ЦНС. Застосування епінефрину разом з лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків. Одночасне застосування інших антиаритміків, β-адреноблокаторів та блокаторів "повільних" кальцієвих каналів може додатково знижувати AV-проведення, проведення шлуночків і скоротливість. Одночасне застосування судинозвужувальних засобів збільшує тривалість дії лідокаїну. Одночасне застосування лідокаїну та алкалоїдів ріжків (наприклад, ерготаміну) може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Необхідно бути обережними при застосуванні седативних засобів, оскільки вони можуть вплинути на дію місцевих анестетиків на ЦНС. Слід бути обережними при тривалому застосуванні протиепілептичних засобів (фенітоїн), барбітуратів та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки, оскільки це може призвести до зниження ефективності і, як наслідок, підвищеної потреби в лідокаїні. З іншого боку, внутрішньовенне введення фенітоїну може посилити пригнічуючу дію лідокаїну на серці. Аналгезуючий ефект місцевих анестетиків може посилюватись опіоїдами та клонідипом. Етиловий спирт, особливо при тривалому зловживанні, може знижувати дію місцевих анестетиків. Лідокаїн несумісний з амфотерицином, метогекситоном і нітрогліцерином. Змішувати лідокаїн з іншими лікарськими засобами не рекомендується.ПередозуванняСимптоми Токсичність з боку центральної нервової системи проявляється симптомами, що наростають за тяжкістю. Спочатку може розвинутися парестезія навколо рота, оніміння язика, запаморочення, гіперакузія та шум у вухах. Порушення зору та м'язовий тремор або м'язові посмикування свідчать про більш серйозну токсичність і передують генералізованим судомам. Ці ознаки не слід плутати з невротичною поведінкою. Потім можуть настати втрата свідомості та великі судомні напади тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. Судоми призводять до швидкого наростання гіпоксії та гіперкапнії, зумовлених підвищеною м'язовою активністю та порушенням дихання. У важких випадках може розвинутись апное. Ацидоз посилює токсичні ефекти місцевих анестетиків. У тяжких випадках виникають порушення серцево-судинної системи. При високій системній концентрації можуть розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія та зупинка серця, які можуть виявитися летальними. Роздільна здатність передозування відбувається внаслідок перерозподілу місцевого анестетика з центральної нервової системи та його метаболізму, вона може протікати досить швидко (якщо не була введена дуже велика доза препарату). Лікування У разі ознак передозування введення анестетика слід негайно припинити. Судоми, пригнічення ЦНС та кардіотоксичність вимагають медичного втручання. Головні цілі терапії полягають у підтримці оксигенації, припинення судом, підтримці кровообігу та усунення ацидозу (у разі його розвитку). У відповідних випадках необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та призначити кисень, а також налагодити допоміжну вентиляцію легень (маскову або за допомогою мішка Амбу). Підтримка кровообігу здійснюється за допомогою вливання плазми чи інфузійних розчинів. При необхідності тривалої підтримки кровообігу слід розглянути можливість введення вазопресорів, проте вони підвищують ризик порушення ЦНС. Контроль судом можна досягти за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму (0,1 мг/кг) або натрію тіопентану (1-3 мг/кг), при цьому слід враховувати,що протисудомні засоби можуть також пригнічувати дихання і кровообіг. Тривалі судоми можуть перешкоджати вентиляції легень та оксигенації пацієнта, у зв'язку з чим слід розглянути можливість ранньої ендотрахеальної інтубації. При зупинці серця приступають до стандартної серцево-легеневої реанімації. Ефективність діалізу під час лікування гострого передозування лідокаїном дуже низька.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРегіонарна та місцева анестезія повинна проводитися досвідченими фахівцями у відповідному чином обладнаному приміщенні за доступності готового до негайного використання обладнання та препаратів, необхідних для проведення моніторингу серцевої діяльності та реанімаційних заходів. Персонал, що виконує анестезію, повинен бути кваліфікованим і навчений технікою виконання анестезії, повинен бути знайомий з діагностикою та лікуванням системних токсичних реакцій, небажаних явищ та реакцій та інших ускладнень. Його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, а також у комбінації з препаратами, що взаємодіють з лідокаїном та призводять до підвищення його біодоступності, потенціювання ефектів (наприклад, фенітоїном) наприклад, при печінковій або термінальній нирковій недостатності, при якій можуть кумулювати метаболіти лідокаїну. За пацієнтами, які отримують антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон), необхідно встановити ретельне спостереження та ЕКГ-моніторинг, оскільки вплив на серце може потенціюватися. Надходили післяреєстраційні повідомлення про хондроліз у пацієнтів, яким здійснювали тривалу внутрішньосуглобову інфузію місцевих анестетиків після операції. Найчастіше хондроліз відзначався у плечовому суглобі. Внаслідок безлічі факторів, що вносять внесок, та суперечливості наукової літератури щодо механізму реалізації ефекту, причинно-наслідковий зв'язок не виявлено. Тривала внутрішньосуглобова інфузія не є дозволеним показанням для застосування лідокаїну. Внутрішньом'язове введення лідокаїну може підвищувати активність креатинфосфокінази, що може ускладнити діагностику гострого інфаркту міокарда. Показано, що лідокаїн може викликати порфірію у тварин, його застосування у осіб з порфірією слід уникати. При введенні у запалені або інфіковані тканини ефект лідокаїну може знижуватись. Перед початком внутрішньовенного введення лідокаїну необхідно усунути гіпокаліємію, гіпоксію та порушення кислотно-основного стану. Деякі процедури місцевої анестезії можуть призводити до серйозних небажаних реакцій, незалежно від місцевого анестетика. Провідникова анестезія спинномозкових нервів може призводити до пригнічення серцево-судинної системи, особливо на тлі гіповолемії, тому при проведенні еіідуральної анестезії пацієнтам із серцево-судинними порушеннями слід дотримуватися обережності. Епідуральна анестезія може призводити до артеріальної гіпотензії та брадикардії. Ризик можна знизити попереднім введенням кристалоїдних або колоїдних розчинів. Необхідно негайно усунути артеріальну гіотензію. У деяких випадках парацервікальна блокада при вагітності може призводити до брадикардії або тахікардії у плода, тому потребує ретельного моніторингу частоти серцебиття у плода. Введення в ділянку голови та шиї може призвести до ненавмисного потрапляння до артерії з розвитком церебральної симптоматики навіть у низьких дозах. Ретробульбарне введення в окремих випадках може призводити до потрапляння в субарахноїдальний простір черепа, призводячи до серйозних/тяжких реакцій, включаючи серцево-судинну недостатність, апное, судоми та тимчасову сліпоту. Ретро- та перибульбарне введення місцевих анестетиків несе низький ризик стійкої окорухової дисфункції. До основних причин відносять травму та (або) місцеву токсичну дію на м'язи та (або) нерви. Тяжкість подібних реакцій залежить від ступеня травми, концентрації місцевого анестетика та тривалості його експозиції у тканинах. У зв'язку з цим будь-який місцевий анестетик необхідно застосовувати у найменшій ефективній концентрації та дозі. Розчин для ін'єкцій лідокаїну не рекомендується застосовувати у новонароджених. Оптимальна сироваткова концентрація лідокаїну, що дозволяє уникнути такої токсичності як судоми та аритмії, у новонароджених не встановлено. Слід уникати внутрішньосудинного введення, якщо таке безпосередньо не показано. Застосування з обережністю: у пацієнтів із коагулопатією. Терапія антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або плазмозамінниками підвищує схильність до кровотеч. Випадкове пошкодження судин може призвести до тяжких кровотеч. При необхідності слід перевірити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та вміст тромбоцитів; пацієнти з повною або неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, оскільки місцеві анестетики можуть пригнічувати AV-проведення; необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з судомними розладами щодо симптоматики з боку ЦНС. Низькі дози лідокаїну також можуть збільшувати судомну готовність. У пацієнтів з синдромом Мелькерссона-Розенталя алергічні та токсичні реакції з боку нервової системи у відповідь на введення місцевих анестетиків можуть розвиватися частіше; третій триместр вагітності. Лідокаїн, розчин для ін'єкцій, 20 мг/мл, не дозволяється для інтратекального введення (субарахноїдальної анестезії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після введення місцевих анестетиків може спостерігатися тимчасове зниження чутливості та (або) моторний блок. До вирішення цих ефектів пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
276,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Діюча речовина: лідокаїну гідрохлориду моногідрат (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) – 4,6 мг; Допоміжні речовини: етанол 96% (спирт етиловий ректифікований, сорт "Екстра") - 18,4 мг, пропіленгліколь - 4,6 мг, натрію гідроксид (натрію гідроксид) - 0,23 мг, натрію сахаринату дигідрат (сахарин натрію) - 0 мг, рацементол (ментол рацемічний) – 0,092 мг, вода очищена – до 0,046 г. По 20 г (не менше 340 доз) або 38 г (не менше 650 доз) у флакони із пластику, закупорені насадкою-розпилювачем, у комплекті з адаптером. Один флакон з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаШвидко всмоктується зі слизових оболонок (особливо глотки та дихального тракту), ступінь всмоктування препарату визначається ступенем кровопостачання слизової оболонки, загальною дозою препарату, локалізацією ділянки та тривалістю аплікації. Після нанесення на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів частково проковтується та інактивується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі при нанесенні на слизову оболонку порожнини рота та верхніх дихальних шляхів – 10-20 хв. Зв'язок із білками залежить від концентрації препарату і становить 60-80% при концентрації препарату 1-4 мкг/мл (4,3-17,2 мкмоль/л). Розподіляється швидко (період напіввиведення (Т1/2) фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у тканини, що добре постачаються (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, секретується з материнським молоком (40% від концентрації у плазмі матері). Метаболізується в печінці (на 90-95%) за участю мікросомальних ферментів шляхом дезалкілювання аміногрупи та розриву амідного зв'язку з утворенням менш активних порівняно з лідокаїном метаболітів (моноетилгліцинксилидин та гліцинксилідин), Т1/2 яких становить 2 год та 1. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% нормальної величини. Виводиться з жовчю та нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виділення лідокаїну.ФармакодинамікаЛідокаїн – місцевий анестетик амідного типу. Місцевоанестезуюча дія обумовлена оборотним пригніченням нервової провідності за рахунок блокади натрієвих каналів у нервових закінченнях, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню больових імпульсів з нервових волокон. Лідокаїн володіє швидким початком дії, високою анестезуючою активністю та низькою токсичністю. При місцевому застосуванні розширює судини, не надає місцевоподразнюючої дії. Має аналгетичним ефектом. Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру та зберігається протягом 10-15 хв.Показання до застосуванняПрепарат може бути використаний для місцевого знеболювання у таких випадках: у стоматології – для проведення термінальної (поверхневої) анестезії: знеболювання області уколу перед місцевою анестезією; розтин поверхневих абсцесів; перед накладанням швів на слизовій оболонці; перед фіксацією коронок та мостів; при лікуванні запалення ясен, пародонтопатії; екстирпація молочних зубів; видалення зубного каменю; в оториноларингології - операції на носовій перегородці та видалення поліпів носа; проведення електрокоагуляції при лікуванні носових кровотеч; усунення глоткового рефлексу та знеболювання місця введення ін'єкційної голки перед видаленням мигдаликів; розтин перитонзилярних абсцесів; пункція верхньощелепної пазухи; в акушерстві та гінекології - егшзіотомія та обробка розрізу; видалення швів; невеликі операції на піхву та шийці матки; прорив пліви; обробка ниткового нагноєння; при інструментальних та ендоскопічних дослідженнях – перед введенням зонда через ніс або рот (у т.ч. дуоденальне зондування та дробове дослідження шлункової секреції); при ректоскопії, інтубації; при рентгенографічному обстеженні - усунення нудоти та глоткового рефлексу; як аналгезуючий (знеболюючий) лікарський засіб при опіках (включаючи сонячні); укуси; контактному дерматиті (в т.ч. викликаному дратівливими рослинами); невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лідокаїну або до будь-якого іншого компонента препарату; застосування лідокаїну у вигляді спрею для тонзилектомії та аденотомії у дітей віком до 8 років. З обережністю: Інструментальні дослідження (ректоскопія) у пацієнтів із гемороїдальною кровотечею; місцева інфекція у сфері застосування; травма слизової оболонки або шкірних покривів у сфері застосування; тяжка соматична патологія; епілепсія; брадикардія; порушення серцевої провідності; порушення функції печінки; тяжкий шок; супутні гострі захворювання; ослаблені хворі; вагітність, період грудного вигодовування; молодший дитячий вік; літній вік.Вагітність та лактаціяРезультатів контрольованих клінічних досліджень у вагітних відсутні. При необхідності використання місцевої анестезії та відсутності безпечнішого лікування препарат можна застосовувати під час вагітності. Лідокаїн виділяється в грудне молоко, проте після нанесення звичайних терапевтичних доз його кількість, що виділяється з молоком, замало, щоб завдати будь-якої шкоди грудній дитині.Побічна діяУ місці нанесення препарату: слабке печіння, яке припиняється після настання анестезії (протягом 1 хвилини), еритема, набряк, порушення чутливості. Алергічні реакції: можливий алергічний контактний дерматит (гіперемія в місці нанесення, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Застосування препарату слід припинити у разі будь-якої алергічної реакції. Частота системних реакцій після застосування аерозолю Лідокаїн дуже мала, т.к. наноситься дуже невелика кількість активного препарату, який може потрапити у кровообіг. У разі нанесення великих доз, а також при швидкому всмоктуванні, гіперчутливості, ідіосинкразії, поганій переносимості препарату можуть спостерігатися нижченаведені побічні ефекти з боку центральної нервової системи та серцево-судинної системи. З боку центральної нервової системи можуть спостерігатися системні реакції: головний біль, запаморочення, судоми, тремор, порушення зору, шум у вухах, збудження та/або депресія, почуття страху, ейфорія, занепокоєння, жар, відчуття холоду, пригнічення дихання. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, пригнічення функції міокарда. Інші: уретрит (після місцевого нанесення).Взаємодія з лікарськими засобамиВазоконстриктори (епінефрін, фенілефрин, метоксамін) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну. Циметидин та пропранолол знижують печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окиснення та зниження печінкового кровотоку) та підвищують ризик розвитку токсичних ефектів (у т.ч. стан оглушеності, сонливість, брадикардія, парестезії та ін.). Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність лідокаїну (може знадобитися збільшення дози). При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами підвищує ризик розвитку брадикардії. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють релаксацію м'язів. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження центральної нервової системи, галюцинацій. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні гексобарбіталу або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноаміноксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори моноаміноксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та ноліміксину можливе посилення гнітючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно стежити за функцією дихання хворого.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево, зовнішньо. Дозування може змінюватись в залежності від показань та розміру зони, що підлягає анестезії. Одна доза спрею, що звільняється натисканням на клапан, що дозує, містить 4,6 мг лідокаїну. Рекомендації щодо кількості натискань у різних сферах застосування: Стоматологія - кількість натискань 1-4; Оториноларингологія - кількість натискань 1-4; Ендоскопічні та інструментальні дослідження - Кількість натискань 2-3; Акушерство – кількість натискань 15-20; Гінекологія – кількість натискань 4-5; Дерматологія - кількість натискань 1-3. Препарат можна наносити за допомогою змоченого в ньому ватного тампона. Щоб уникнути всмоктування препарату в системний кровотік, слід застосовувати мінімальну дозу, що забезпечує ефект. Зазвичай достатньо 1-3 натискань; можливе застосування 15-20 або більше натискань (максимальна доза – 40 натискань на 70 кг маси тіла). У стоматологічній практиці у дітей краще застосовувати у вигляді змащування (щоб уникнути переляку дитини при розпиленні) шляхом попереднього просочення ватного тампона.ПередозуванняСимптоми: підвищене потовиділення, блідість шкірних покровів, нудота, блювота, запаморочення, головний біль, нечіткість зорового сприйняття, дзвін у вухах, диплопія, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, сонливість, озноб, оніміння, метгемоглобінемія, зупинка серця. Лікування: при появі перших ознак інтоксикації (запаморочення, нудота, блювання, ейфорія) пацієнта переводять у горизонтальне положення та призначають інгаляцію кисню; при психомоторному збудженні – внутрішньовенно 10 мг діазепаму; при судомах - внутрішньовенно 1% розчину гексобарбіталу або тіопенталу натрію; при брадикардії - внутрішньовенно 0,5-1 мг атропіну, симпатоміметичні засоби (норепінефрін, фенілефрин). Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри використанні флакона слід тримати у вертикальному положенні. Слід уникати попадання в очі та дихальні шляхи (ризик аспірації). Потребує особливої обережності нанесення препарату в область задньої стінки горлянки. Нанесення на слизову оболонку щік супроводжується ризиком дисфагії та подальшої аспірації, особливо у дітей. При порушенні чутливості язика та слизової оболонки щік підвищується ризик їх прикушування. Лідокаїн добре всмоктується через слизові оболонки (особливо у трахеї) та пошкоджену шкіру. Це слід брати до уваги, особливо при обробці великих ділянок тканини у дітей. У разі застосування спрею при хірургічних операціях у глотці або носоглотці слід врахувати, що лідокаїн, пригнічуючи глотковий рефлекс, потрапляє в горло і трахею і пригнічує кашльовий рефлекс, що може призвести до бронхопневмонії. Це особливо важливо у дітей, оскільки у них найчастіше викликається глотковий рефлекс. У зв'язку з цим спрей не рекомендується для місцевої анестезії перед тонзилектомією та аденотомією у дітей віком до 8 років. Слід бути обережними при нанесенні лідокаїну на пошкоджену слизову оболонку та/або інфіковані зони. Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих на епілепсію, а також при брадикардії, порушенні проведення в серці, порушенні функції печінки та тяжкому шоці, особливо коли очікується всмоктування значної кількості препарату при обробці великих ділянок тканини високими дозами. Нижчі дози слід застосовувати у ослаблених та літніх пацієнтів, при гострих захворюваннях, а також у дітей – відповідно до віку та загального стану. У дітей віком до 2 років Лідокаїн спрей рекомендується наносити ватним тампоном, змоченим у препараті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
243,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, альгінат натрію, магнію оксид, екстракт трави деревію; носій: сорбіт Е420; антислежуючий агент: тальк Е553 (III); загусники: полівінілпіролідон Е1201, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль Е466; антислежують агенти: діоксид кремнію аморфний Е551, магнію стеарат Е470; підсолоджувач: екстракт стевії Е960; ароматизатор харчовий "Ментол". Жувальні пігулки масою 1100 мг.ХарактеристикаТаблетки, що містять кальцію карбонат, альгінат натрію, магнію оксид, екстракт трави деревію. Кальцію карбонат і магнію оксид мають властивості нейтралізувати соляну кислоту. Альгінат натрію вступає в реакцію з соляною кислотою, утворюючи альгінатний комплекс, що не всмоктується, який механічним шляхом перешкоджає викиду кислоти в стравохід. Крім того, альгінат натрію має гемостатичну, регенераційну, цитопротективну та місцеву протизапальну дію, відновлює та стимулює перистальтику кишечника. Екстракт трави деревію має обволікаючу, кровоспинну, бактерицидну, протизапальну і ранозагоювальну дію.РекомендуєтьсяРекомендується при станах, що супроводжуються підвищеним кислотоутворенням: дискомфорт у ШКТ; печія; тяжкість у шлунку після переїдання, надмірного вживання алкоголю, нікотину, кави тощо; за дотримання строгих дієт; після прийому деяких ліків.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки 3 десь у день, розжовуючи, під час їжі. Тривалість прийому: 2-4 тижні. При необхідності курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМістить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему