Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для ротової порожнини, флакон з розпилювачем 45 мл. Вода очищена, олія вазелінова, емульгатор Ланет SX, полісорбат, олія евкаліптова, левоментол, камфора, олія м'яти перцевої.ХарактеристикаКомпоненти засобу гігієни ротової порожнини «Каметон-Віалайн» поєднують у собі антисептичні та протизапальні властивості. Під час виробництва використовується сировина, зібрана в чистій природі гірських районів Вірменії.Властивості компонентівОлія евкаліптова Ефірні масла і дубильні речовини, що містяться в ньому, мають місцеву протизапальну та антисептичну активність. Левоментол При нанесенні на слизові оболонки викликає подразнення нервових закінчень, надає легке місцеве знеболювання, має антисептичні властивості. Олія м'яти перцевої Застосовується як освіжаючий та антисептичний засіб.ІнструкціяУ вигляді зрошення 2-3 і більше разів на добу, після їди або в проміжках між їдою. Перед використанням зніміть з флакона захисний ковпачок. Натиснути 2-3 рази для того, щоб розчин надійшов у розпилювач і виділився у вигляді стабільного струменя, спрямовуючи розпилювач у різні боки. Після нанесення спрею на слизову оболонку бажано не ковтати слину якомога довше.РекомендуєтьсяЯк допоміжний засіб при комплексній терапії інфекційно-запальних захворювань слизової порожнини рота та горла (ангіна, тонзиліт, ларингіт, фарингіт, афтозний та виразковий стоматит, кровоточивість ясен).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Вагітність та лактаціяЗ обережністю використовувати у дитячому віці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлівець - 1 олівець: Активна речовина: срібла нітрату 0,18 г. Допоміжні речовини: ; калію нітрат; - 0,37 г. По 1 олівця в пеналі разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку або в пакет з паперу з поліетиленовим покриттям.Опис лікарської формиТвердий олівець від білого до білого із сіруватим відтінком кольору, конічної форми, із закругленою вершиною, без запаху.Фармакотерапевтична групаМає припікаючу та бактерицидну дію.Клінічна фармакологіяДерматотропні засоби.Показання до застосуванняЕрозії, виразки, тріщини шкіри.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний із органічними речовинами, хлоридами, бромідами, йодидами.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Препарат наносять на уражену ділянку шкіри. Зняти верхній ковпачок, змочити вершину олівця холодною водою і точково нанести на уражену поверхню — припекти. Препарат наносять залежно від області ураження 1-2 рази на день. Курс лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
354,00 грн
239,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кларитроміцин – 500,0 мг; Допоміжні речовини: лимонна кислота безводна - 128,00 мг, алгінат натрію - 120,00 мг, натрію кальцію алгінат - 15,00 мг, лактози моногідрат - 115,0 мг, повідон-К-30 - 30,00 мг, тальк 30,0 мг, стеаринова кислота – 21,00 мг, магнію стеарат – 10,00 мг. Плівкове покриття: гіпромелоза - 9,81 мг, макрогол 400 - 3,27 мг, макрогол 8000 - 3,27 мг, титану діоксид - 1,64 мг, барвник жовтий (хіноліновий жовтий) - 1,23 мг, сорбінова кислота-0 16 мг. По 5, 7, 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/Аl фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаКларитроміцин метаболізується у системі цитохрому Р450 3А (CYP3A) печінки. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено характер метаболізму в організмі людини не змінювався. In vitro Дослідження in vitro показали, що в середньому близько 70% кларитроміцину пов'язують із білками сироватки крові людини при концентраціях препарату 0,45–4,5 мкг/мл. При збільшенні концентрації до 45,0 мкг/мл зв'язування кларитроміцину знижувалося до 41%, що може свідчити про насичення центрів зв'язування. Це спостерігалося лише за концентраціях препарату, значно перевищують терапевтичні. Здорові добровольці У пацієнтів, які приймали 500 мг препарату Клацид СР 1 раз на день, Cmax кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину – у плазмі крові становила 1,3 та 0,48 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного лікарського препарату та метаболіту становили 5,3 та 7,7 год відповідно. При прийомі разової дози Клацид СР 1000 мг (2 рази по 500 мг) Cmax кларитроміцину та його гідроксильованого метаболіту досягала 2,4 та 0,67 мкг/мл відповідно. T1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 год, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину склав 8,9 год. Tmax при прийомі як 500 мг, так і 1000 мг склало приблизно 6 год. -ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як T1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту, мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози.Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає виразнішим при високих дозах. Нирками виводиться приблизно 40% кларитроміцину, що надійшов в організм. Кишечником виводиться приблизно 30%. Пацієнти, які приймають кларитроміцин за показаннями Кларитроміцин та його 14-ОН-метаболіт швидко проникають у тканини та рідини організму. Обмежені дані, отримані у випробуваннях за участю невеликої кількості пацієнтів, свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна. Концентрації у тканинах зазвичай у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. Захворювання печінки У порівняльному дослідженні було показано, що при збереженій нирковій функції у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями печінкової функції корекція дозування не потрібна. Захворювання нирок У людей із захворюваннями нирок концентрація в плазмі, T1/2, Cmax та Cmin кларитроміцину та його 14-ОН-метаболіту були вищими, ніж у людей з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок AUC була більша, а константа елімінації та виведення нирками – менша. Ступінь цих відмінностей корелювала зі ступенем тяжкості захворювань нирок: що більш виражене порушення функції нирок, то значніші відмінності. Люди похилого віку У людей похилого віку плазмові рівні кларитроміцину та його 14-ОН-метаболита вищі, а виведення повільніше порівняно з молодими. Однак основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Таблетки пролонгованої дії мають гомогенну основу, яка забезпечує тривале вивільнення активної речовини під час її проходження через ШКТ. Кларитроміцин високоефективний in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Він виявляє високу активність щодо широкого ряду аеробних та анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. МПК кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину. У дослідженнях in vitro показано, що кларитроміцин є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, проте Enterobacteriaceae, Рseudomonas spp. та інші неферментуючі лактозу грамнегативні мікроорганізми несприйнятливі до дії кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях. Аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; інші мікроорганізми - Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; Мікобактерії - Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, що включає Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Бета-лактамази не впливають на активність кларитроміцину. Кларитроміцин in vitro виявляє активність щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus agalactiae; Streptococcus spp. групи C, F, G; Streptococcus spp. групи Viridans; Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Bordetella pertussis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae; анаеробні грампозитивні мікроорганізми - Clostridium perfringens; Peptococcus niger; Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми - Bacteroides melaninogenicus; спірохети - Borrelia burgdorferi; Treponema pallidum; мікобактерії - Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum; кампілобактерії - Campylobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14(R)-гідрокси-кларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин), який по відношенню до гемофільної палички (H. influenzae), удвічі активніший, ніж вихідне з'єднання. Вихідна сполука (кларитроміцин) та її метаболіт у поєднанні можуть надавати як адитивну, так і синергічну дію на H. influenzae in vitro та in vivo, залежно від штаму бактерії.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до компонентів препарату та інших макролідів; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін; одночасний прийом з такими препаратами: алпразолам, мідазолам, тріазолам (пероральні лікарські форми); діти до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); порфірія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції печінки та нирок; міастенія гравіс (можливе посилення симптомів); одночасний прийом із препаратами, які метаболізуються печінкою.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Застосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настає під час застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода. Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти представлені в залежності від впливу на органи та системи органів. Для випадків із зазначенням частоти рахувати: часто >1%, З боку ССС: рідко – шлуночкова тахікардія, у т.ч. типу «пірует», тріпотіння та мерехтіння шлуночків, збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку травної системи: часто — диспепсія, нудота, біль у животі, блювання, діарея, гастралгія, гострий панкреатит, глосит, стоматит, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, знебарвлення язика та зубів, псевдомембранозний ентероколіт. Порушення функції печінки, зокрема. часто – підвищення активності печінкових ферментів, гепатоцелюлярний та холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця. У дуже рідкісних випадках повідомлялося про печінкову недостатність із летальним кінцем, в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої лікарської терапії. З боку нервової системи: головний біль (часто); запаморочення, занепокоєння, безсоння, порушення сновидінь («кошмарні» сновидіння), дзвін у вухах, деперсоналізація, галюцинації, судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія. З боку скелетно-м'язової системи: міалгія. З боку сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку органів чуття: часто - спотворення чи втрата смакових відчуттів; глухота; випадки зміни нюху. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висип. Зміни лабораторних показників: лейкопенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту креатиніну в крові, гіпоглікемія – рідко (в т.ч. при одночасному прийомі гіпоглікемічних препаратів).Взаємодія з лікарськими засобамиВикористання наступних препаратів разом із кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд та пімозід При сумісному застосуванні можливе збільшення концентрації цизаприду, збільшення інтервалу QT, поява серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію типу «пірует». Терфенадин та астемізол При сумісному застосуванні можливе збільшення концентрації терфенадину/астемізолу в крові, збільшення інтервалу QT, виникнення серцевих аритмій, шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та тахікардії типу «пірует». Ерготамін / дигідроерготамін При сумісному застосуванні можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготаміну: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину; у разі їхнього спільного призначення з кларитроміцином може знадобитися коригування доз або перехід на альтернативне лікування. Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Сильні індуктори системи цитохрому P450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і таким чином знижувати рівень кларитроміцину в плазмі, послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим збільшувати що є мікробіологічно активним. Флуконазол Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день у 21 здорового добровольця призвів до збільшення мінімальної середньої Css кларитроміцину та AUC на 33 та 18% відповідно. При цьому спільний прийом значно не впливав на середню Css активного метаболіту 14-OH-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8:00 і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвів до помітного придушення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Cmax кларитроміцину збільшився на 31%, Cmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено повне пригнічення утворення 14-OH-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону, скорочення дозування у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при Cl креатиніну 30-60 мл/хв, доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50% (не більше однієї таблетки Клацид СР на день). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Протиаритмічні препарати (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення піруетної тахікардії при спільному призначенні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. Взаємодія зумовлена CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізоферменти CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментами CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують препарати, що є субстратами ферменту CYP3A, особливо якщо субстрат CYP3A має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізується цим ферментом. У разі необхідності має проводитися коригування дози препарату, що приймається разом з Клацидом® СР, а спільний прийом деяких препаратів має бути виключений. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткового рівня препаратів, що первинно метаболізуються CYP3A.Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпредозолон, метилпредозолон хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозід, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозід, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази Як і інші макроліди, кларитроміцин збільшує концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, ловастатин і симвастатин). Повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали ці препарати спільно. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у комбінації з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному призначенні кларитроміцину та омепразолу плазмові Css омепразолу були збільшені (Cmax, AUC0-24 та T1/2 збільшилися на 30, 89 та 34% відповідно). Середнє значення рН у шлунку протягом 24 год склало 5,2 – при прийомі омепразолу окремо та 5,7 – при прийомі омепразолу спільно з кларитроміцином. Пероральні антикоагулянти Можливе посилення дії пероральних антикоагулянтів. Якщо пацієнти одночасно отримують кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати ПВ. Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю CYP3A. У той же час CYP3A може пригнічуватися в присутності кларитроміцину. Спільне призначення кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючого впливу на фосфодіестеразу. При призначенні цих препаратів спільно слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін Можливе підвищення концентрації теофіліну або карбамазепіну у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізоформу 2D6 цитохрому P450 (CYP2D6). Проте частина популяції, позбавленої ізоферменту CYP2D6, метаболізм відбувається через CYP3A. У цій групі населення пригнічення CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. У популяції з низьким рівнем метаболізму через CYP2D6 може знадобитися скорочення дози толтеродину у присутності інгібіторів CYP3A, таких як кларитроміцин. Тріазолобензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному призначенні мідазоламу та кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу: у 2,7 разу після внутрішньовенного введення мідазоламу та у 7 разів – після перорального прийому. Необхідно уникати спільного перорального прийому мідазоламу та кларитроміцину. Якщо при внутрішньом'язовому введенні мідазоламу одночасно призначений кларитроміцин, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливого коригування дози. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При спільному використанні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад сонливість і сплутаність свідомості. Взаємодія з іншими препаратами Колхіцін Колхіцин є субстратом як CYP3A, так і білка-переносника, відповідального за виведення препарату, P-глікопротеїну (P-gp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди пригнічують CYP3A та P-gp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину, інгібування P-gp та/або CYP3A може призвести до посилення ефекту колхіцину. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, найчастіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом P-gp. Відомо, що кларитроміцин пригнічує P-gp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування P-gp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення концентрації дигоксину у сироватці у пацієнтів, розвитку клінічних симптомів отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці. Зідовудін Одночасний пероральний прийом таблеток кларитроміцину звичайного вивільнення та зидовудину дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження Css зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути шляхом підбору доз кларитроміцину та зидовудину. Цей вид взаємодії не зустрічається у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують кларитроміцин у вигляді суспензії разом із зидовудином. Дослідження взаємодії препарату Клацид® СР із зидовудином не проводилися. Двоспрямована взаємодія ліків Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Спільне призначення кларитроміцину (500 мг двічі на день) та атазанавіру (400 мг щодня) може призвести до збільшення AUC атазанавіру на 28%, дворазового збільшення AUC кларитроміцину, зменшення AUC 14-OH-кларитроміцину на 7. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину у хворих з нормальною нирковою функцією не потрібне зменшення дози. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна призначати разом з інгібіторами протеаз. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A. Кларитроміцин може збільшити рівень ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може збільшити рівень кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Одночасне призначення кларитроміцину (500 мг двічі на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг тричі на день) може спричинити збільшення AUC та Cmax саквінавіру на 177 та 187% відповідно у порівнянні з прийомом саквінавіру. Значення AUC і Cmax кларитроміцину були приблизно на 40% вищими, ніж при прийомі кларитроміцину. При сумісному призначенні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, коригування дози не потрібне. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру у м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при використанні саквінавіру у твердих желатинових капсулах.Результати дослідження лікарських взаємодій при ізольованому призначенні саквінавіру можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру разом із ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин. Верапаміл При сумісному прийомі з кларитроміцином можливі артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактат ацидоз.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розламуючи, не розжовуючи, ковтаючи цілком під час їжі. Зазвичай, дорослим призначають по 1 табл. кларитроміцину 500 мг 1 раз на добу. При тяжкій інфекції дозу збільшують до 2 табл. (1000 мг) 1 раз на добу. Звичайна тривалість лікування – 5-14 днів; виняток становлять хворі з позалікарняною пневмонією та синуситом, тривалість лікування яких становить 6-14 днів.ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію, що включає промивання шлунка, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБільшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациліну, резистентні до кларитроміцину. Тривалий прийом кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спровокувати колонізацію зі збільшенням кількості несприйнятливих бактерій та грибків. З появою вторинної інфекції має бути призначена адекватна терапія. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Одним із симптомів псевдомембранозного коліту є діарея, спричинена Clostridium difficile. Тому з появою діареї після призначення антибактеріальних засобів слід враховувати можливість такого захворювання. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
365,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кларитроміцин – 500,0 мг; Допоміжні речовини: лимонна кислота безводна - 128,00 мг, алгінат натрію - 120,00 мг, натрію кальцію алгінат - 15,00 мг, лактози моногідрат - 115,0 мг, повідон-К-30 - 30,00 мг, тальк 30,0 мг, стеаринова кислота – 21,00 мг, магнію стеарат – 10,00 мг. Плівкове покриття: гіпромелоза - 9,81 мг, макрогол 400 - 3,27 мг, макрогол 8000 - 3,27 мг, титану діоксид - 1,64 мг, барвник жовтий (хіноліновий жовтий) - 1,23 мг, сорбінова кислота-0 16 мг. По 5, 7, 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/Аl фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаКларитроміцин метаболізується у системі цитохрому Р450 3А (CYP3A) печінки. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено характер метаболізму в організмі людини не змінювався. In vitro Дослідження in vitro показали, що в середньому близько 70% кларитроміцину пов'язують із білками сироватки крові людини при концентраціях препарату 0,45–4,5 мкг/мл. При збільшенні концентрації до 45,0 мкг/мл зв'язування кларитроміцину знижувалося до 41%, що може свідчити про насичення центрів зв'язування. Це спостерігалося лише за концентраціях препарату, значно перевищують терапевтичні. Здорові добровольці У пацієнтів, які приймали 500 мг препарату Клацид СР 1 раз на день, Cmax кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину – у плазмі крові становила 1,3 та 0,48 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного лікарського препарату та метаболіту становили 5,3 та 7,7 год відповідно. При прийомі разової дози Клацид СР 1000 мг (2 рази по 500 мг) Cmax кларитроміцину та його гідроксильованого метаболіту досягала 2,4 та 0,67 мкг/мл відповідно. T1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 год, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину склав 8,9 год. Tmax при прийомі як 500 мг, так і 1000 мг склало приблизно 6 год. -ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як T1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту, мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози.Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає виразнішим при високих дозах. Нирками виводиться приблизно 40% кларитроміцину, що надійшов в організм. Кишечником виводиться приблизно 30%. Пацієнти, які приймають кларитроміцин за показаннями Кларитроміцин та його 14-ОН-метаболіт швидко проникають у тканини та рідини організму. Обмежені дані, отримані у випробуваннях за участю невеликої кількості пацієнтів, свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна. Концентрації у тканинах зазвичай у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. Захворювання печінки У порівняльному дослідженні було показано, що при збереженій нирковій функції у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями печінкової функції корекція дозування не потрібна. Захворювання нирок У людей із захворюваннями нирок концентрація в плазмі, T1/2, Cmax та Cmin кларитроміцину та його 14-ОН-метаболіту були вищими, ніж у людей з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок AUC була більша, а константа елімінації та виведення нирками – менша. Ступінь цих відмінностей корелювала зі ступенем тяжкості захворювань нирок: що більш виражене порушення функції нирок, то значніші відмінності. Люди похилого віку У людей похилого віку плазмові рівні кларитроміцину та його 14-ОН-метаболита вищі, а виведення повільніше порівняно з молодими. Однак основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Таблетки пролонгованої дії мають гомогенну основу, яка забезпечує тривале вивільнення активної речовини під час її проходження через ШКТ. Кларитроміцин високоефективний in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Він виявляє високу активність щодо широкого ряду аеробних та анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. МПК кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину. У дослідженнях in vitro показано, що кларитроміцин є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, проте Enterobacteriaceae, Рseudomonas spp. та інші неферментуючі лактозу грамнегативні мікроорганізми несприйнятливі до дії кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях. Аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; інші мікроорганізми - Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; Мікобактерії - Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, що включає Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Бета-лактамази не впливають на активність кларитроміцину. Кларитроміцин in vitro виявляє активність щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus agalactiae; Streptococcus spp. групи C, F, G; Streptococcus spp. групи Viridans; Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Bordetella pertussis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae; анаеробні грампозитивні мікроорганізми - Clostridium perfringens; Peptococcus niger; Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми - Bacteroides melaninogenicus; спірохети - Borrelia burgdorferi; Treponema pallidum; мікобактерії - Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum; кампілобактерії - Campylobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14(R)-гідрокси-кларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин), який по відношенню до гемофільної палички (H. influenzae), удвічі активніший, ніж вихідне з'єднання. Вихідна сполука (кларитроміцин) та її метаболіт у поєднанні можуть надавати як адитивну, так і синергічну дію на H. influenzae in vitro та in vivo, залежно від штаму бактерії.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до компонентів препарату та інших макролідів; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін; одночасний прийом з такими препаратами: алпразолам, мідазолам, тріазолам (пероральні лікарські форми); діти до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); порфірія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції печінки та нирок; міастенія гравіс (можливе посилення симптомів); одночасний прийом із препаратами, які метаболізуються печінкою.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Застосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настає під час застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода. Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти представлені в залежності від впливу на органи та системи органів. Для випадків із зазначенням частоти рахувати: часто >1%, З боку ССС: рідко – шлуночкова тахікардія, у т.ч. типу «пірует», тріпотіння та мерехтіння шлуночків, збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку травної системи: часто — диспепсія, нудота, біль у животі, блювання, діарея, гастралгія, гострий панкреатит, глосит, стоматит, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, знебарвлення язика та зубів, псевдомембранозний ентероколіт. Порушення функції печінки, зокрема. часто – підвищення активності печінкових ферментів, гепатоцелюлярний та холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця. У дуже рідкісних випадках повідомлялося про печінкову недостатність із летальним кінцем, в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої лікарської терапії. З боку нервової системи: головний біль (часто); запаморочення, занепокоєння, безсоння, порушення сновидінь («кошмарні» сновидіння), дзвін у вухах, деперсоналізація, галюцинації, судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія. З боку скелетно-м'язової системи: міалгія. З боку сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку органів чуття: часто - спотворення чи втрата смакових відчуттів; глухота; випадки зміни нюху. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висип. Зміни лабораторних показників: лейкопенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту креатиніну в крові, гіпоглікемія – рідко (в т.ч. при одночасному прийомі гіпоглікемічних препаратів).Взаємодія з лікарськими засобамиВикористання наступних препаратів разом із кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд та пімозід При сумісному застосуванні можливе збільшення концентрації цизаприду, збільшення інтервалу QT, поява серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію типу «пірует». Терфенадин та астемізол При сумісному застосуванні можливе збільшення концентрації терфенадину/астемізолу в крові, збільшення інтервалу QT, виникнення серцевих аритмій, шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та тахікардії типу «пірует». Ерготамін / дигідроерготамін При сумісному застосуванні можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготаміну: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину; у разі їхнього спільного призначення з кларитроміцином може знадобитися коригування доз або перехід на альтернативне лікування. Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Сильні індуктори системи цитохрому P450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і таким чином знижувати рівень кларитроміцину в плазмі, послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим збільшувати що є мікробіологічно активним. Флуконазол Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день у 21 здорового добровольця призвів до збільшення мінімальної середньої Css кларитроміцину та AUC на 33 та 18% відповідно. При цьому спільний прийом значно не впливав на середню Css активного метаболіту 14-OH-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8:00 і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвів до помітного придушення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Cmax кларитроміцину збільшився на 31%, Cmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено повне пригнічення утворення 14-OH-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону, скорочення дозування у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при Cl креатиніну 30-60 мл/хв, доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50% (не більше однієї таблетки Клацид СР на день). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Протиаритмічні препарати (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення піруетної тахікардії при спільному призначенні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. Взаємодія зумовлена CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізоферменти CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментами CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують препарати, що є субстратами ферменту CYP3A, особливо якщо субстрат CYP3A має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізується цим ферментом. У разі потреби має проводитися коригування дози препарату, що приймається разом з Клацидом® СР, а спільний прийом деяких препаратів має бути виключений. Також, по можливості, повинен проводитись моніторинг сироваткового рівня препаратів, що первинно метаболізуються CYP3A.Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпредозолон, метилпредозолон хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозід, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозід, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази Як і інші макроліди, кларитроміцин збільшує концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, ловастатин і симвастатин). Повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали ці препарати спільно. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у комбінації з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному призначенні кларитроміцину та омепразолу плазмові Css омепразолу були збільшені (Cmax, AUC0-24 та T1/2 збільшилися на 30, 89 та 34% відповідно). Середнє значення рН у шлунку протягом 24 год склало 5,2 – при прийомі омепразолу окремо та 5,7 – при прийомі омепразолу спільно з кларитроміцином. Пероральні антикоагулянти Можливе посилення дії пероральних антикоагулянтів. Якщо пацієнти одночасно отримують кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати ПВ. Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю CYP3A. У той же час CYP3A може пригнічуватися в присутності кларитроміцину. Спільне призначення кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючого впливу на фосфодіестеразу. При призначенні цих препаратів спільно слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін Можливе підвищення концентрації теофіліну або карбамазепіну у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізоформу 2D6 цитохрому P450 (CYP2D6). Проте частина популяції, позбавленої ізоферменту CYP2D6, метаболізм відбувається через CYP3A. У цій групі населення пригнічення CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. У популяції з низьким рівнем метаболізму через CYP2D6 може знадобитися скорочення дози толтеродину у присутності інгібіторів CYP3A, таких як кларитроміцин. Тріазолобензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному призначенні мідазоламу та кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу: у 2,7 разу після внутрішньовенного введення мідазоламу та у 7 разів – після перорального прийому. Необхідно уникати спільного перорального прийому мідазоламу та кларитроміцину. Якщо при внутрішньом'язовому введенні мідазоламу одночасно призначений кларитроміцин, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливого коригування дози. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При спільному використанні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад сонливість і сплутаність свідомості. Взаємодія з іншими препаратами Колхіцін Колхіцин є субстратом як CYP3A, так і білка-переносника, відповідального за виведення препарату, P-глікопротеїну (P-gp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди пригнічують CYP3A та P-gp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину, інгібування P-gp та/або CYP3A може призвести до посилення ефекту колхіцину. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, найчастіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом P-gp. Відомо, що кларитроміцин пригнічує P-gp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування P-gp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення концентрації дигоксину у сироватці у пацієнтів, розвитку клінічних симптомів отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці. Зідовудін Одночасний пероральний прийом таблеток кларитроміцину звичайного вивільнення та зидовудину дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження Css зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути шляхом підбору доз кларитроміцину та зидовудину. Цей вид взаємодії не зустрічається у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують кларитроміцин у вигляді суспензії разом із зидовудином. Дослідження взаємодії препарату Клацид® СР із зидовудином не проводилися. Двоспрямована взаємодія ліків Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Спільне призначення кларитроміцину (500 мг двічі на день) та атазанавіру (400 мг щодня) може призвести до збільшення AUC атазанавіру на 28%, дворазового збільшення AUC кларитроміцину, зменшення AUC 14-OH-кларитроміцину на 7. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину у хворих з нормальною нирковою функцією не потрібне зменшення дози. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна призначати разом з інгібіторами протеаз. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A. Кларитроміцин може збільшити рівень ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може збільшити рівень кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Одночасне призначення кларитроміцину (500 мг двічі на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг тричі на день) може спричинити збільшення AUC та Cmax саквінавіру на 177 та 187% відповідно у порівнянні з прийомом саквінавіру. Значення AUC і Cmax кларитроміцину були приблизно на 40% вищими, ніж при прийомі кларитроміцину. При сумісному призначенні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, коригування дози не потрібне. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру у м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при використанні саквінавіру у твердих желатинових капсулах.Результати дослідження лікарських взаємодій при ізольованому призначенні саквінавіру можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру разом із ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин. Верапаміл При сумісному прийомі з кларитроміцином можливі артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактат ацидоз.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розламуючи, не розжовуючи, ковтаючи цілком під час їжі. Зазвичай, дорослим призначають по 1 табл. кларитроміцину 500 мг 1 раз на добу. При тяжкій інфекції дозу збільшують до 2 табл. (1000 мг) 1 раз на добу. Звичайна тривалість лікування – 5-14 днів; виняток становлять хворі з позалікарняною пневмонією та синуситом, тривалість лікування яких становить 6-14 днів.ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію, що включає промивання шлунка, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБільшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациліну, резистентні до кларитроміцину. Тривалий прийом кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спровокувати колонізацію зі збільшенням кількості несприйнятливих бактерій та грибків. З появою вторинної інфекції має бути призначена адекватна терапія. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Одним із симптомів псевдомембранозного коліту є діарея, спричинена Clostridium difficile. Тому з появою діареї після призначення антибактеріальних засобів слід враховувати можливість такого захворювання. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою. 2 темно-жовтих, 5 рожевих, 17 блідо-жовтих, 2 червоні, 2 білі (всього — 28 табл.) в 1 бл. із плівки ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 бл. + вклеєний у книжку-розкладачку картонну. 1 або 3 книжки-розкладачки в комплекті з календарем прийому самоклеючимся запечатані в прозору плівку.Опис лікарської формиТемно-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору, з гравіюванням «DD» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка темно-жовта. Рожеві таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням «DJ» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка - рожева. Блідо-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору, з гравіюванням «DH» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка - блідо-жовта. Червоні таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, з гравіюванням «DN» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка червона. Білі таблетки (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням «DT» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка – біла.Властивості компонентівПігулки, покриті плівковою оболонкою різного кольору. 1 блістер: Таблетки, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активний компонент: естрадіолу валерат, мікро 20 – 3 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид – 0,584 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,292 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро - 2 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,83694 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро – 3 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат – 46,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг. оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,89694 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору – 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 50,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,5109 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,3651 мг Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору (плацебо) – 1 табл. ядро: допоміжні речовини: лактози моногідрат – 52,1455 мг; крохмаль кукурудзяний – 24 мг; повідон 25 - 3,0545 мг; магнію стеарат – 0,8 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,0112 мг; тальк – 0,2024 мг; титану діоксид - 0,7864 мгФармакокінетикаДієногест Абсорбція. Після перорального прийому дієногест швидко та практично повністю всмоктується. C max у сироватці крові, що становить 90,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому таблетки препарату Клайра, що містить 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується залежністю від дози. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування дієногесту. Розподіл. Відносно велика (10%) частина циркулюючого дієногеста знаходиться у незв'язаному вигляді, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язане з альбуміном. Дієногест не зв'язується з ГСПГ, і кортикостероїдзв'язуючим глобуліном (КСГ). З цієї причини відсутня можливість витіснення тестостерону з зв'язку з ГСПГ або кортизолу з його зв'язку з КСГ. Будь-який вплив на фізіологічні процеси транспорту ендогенних стероїдів, отже, є малоймовірним. V d дієногеста при C ss становить 46 л після внутрішньовенного введення 85 мкг міченого тритієм дієногеста. Метаболізм. Дієногест майже повністю метаболізується, відповідно до відомих шляхів метаболізму стероїдних гормонів (гідроксилування, кон'югування), з утворенням переважно гормонально неактивних метаболітів. Метаболіти виводяться дуже швидко, тому переважаючою фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Загальний кліренс після внутрішньовенного введення міченого тритієм дієногесту - 5,1 л/год. Елімінація. T 1/2 дієногесту з плазми становить приблизно 11 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Після перорального прийому 42% дози виводиться у межах перших 24 годин, а 63% – у межах 6 днів шляхом ниркової екскреції. Через 6 днів нирками та через кишечник виводиться у сукупності 86% дози. C ss . Фармакокінетика дієногесту не залежить від концентрації ГЗНГ. C ss досягається через 3 дні прийому однієї і тієї ж дози, що становить 3 мг дієногесту у поєднанні з 2 мг естрадіолу валерату. C min , C max і середня концентрація дієногесту у сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 11,8; 82,9 та 33,7 нг/мл. Середній коефіцієнт кумуляції AUC 0-24 - 1,24. Естрадіола валерат Абсорбція. Після прийому внутрішньо естрадіолу валерат швидко та повністю абсорбується. Розщеплення на естрадіол та валеріанову кислоту відбувається в ході всмоктування у слизовій оболонці ШКТ або під час першого пасажу через печінку, внаслідок чого утворюються естрадіол та його метаболіти – естрон та естріол. C max естрадіолу в сироватці крові, що дорівнює 70,6 пг/мл, досягається між 1,5 та 12 годинами після разового прийому внутрішньо таблетки, що містить 3 мг естрадіолу валерату в 1-й день курсу. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування естрадіолу валерату. Метаболізм. Валеріанова кислота дуже швидко метаболізується. Після внутрішнього застосування приблизно 3% дози стають безпосередньо біодоступними у вигляді естрадіолу. Естрадіол піддається інтенсивному ефекту первинного проходження через печінку, і значна частина введеної дози метаболізується вже у слизовій оболонці ШКТ. У сукупності з пресистемним метаболізмом у печінці близько 95% прийнятої внутрішньо дози метаболізується до надходження до системної циркуляції. Основними метаболітами є естрон, естрону сульфат та естрону глюкуронід. Розподіл. У плазмі крові 38% естрадіолу пов'язано з ГСПГ, 60% - з альбуміном і 2-3% циркулює у незв'язаному вигляді. Естрадіол може трохи підвищувати концентрацію ГСПГ у сироватці крові; цей ефект залежить від дози. На 21 день циклу прийому концентрація ГСПГ становила приблизно 148% від вихідної, а до 28-го дня (завершення фази прийому неактивних таблеток) знизилася приблизно до 141% від вихідної. Здається V d після внутрішньовенного введення - 1,2 л/кг. Елімінація. Внаслідок великого циркулюючого пулу сульфатів і глюкуронідів естрогену, а також кишково-печінкової рециркуляції, T 1/2 естрадіолу в термінальній фазі після перорального прийому є комплексним параметром, який залежить від усіх цих процесів і знаходиться в діапазоні близько 13-20 год. Естрадіол та його метаболіти виводяться головним чином нирками, причому близько 10% виводиться через кишечник. C ss . На фармакокінетику естрадіолу впливає концентрація ГСПГ. У жінок вимірювана концентрація естрадіолу в плазмі крові є сукупністю ендогенного естрадіолу та естрадіолу, що надійшов при прийомі препарату Клайра. Під час фази прийому таблеток, що містять 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту, C max та середня концентрація естрадіолу в сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 66 та 51,6 пг/мл. Протягом всього 28-денного циклу підтримувалися стабільні C міді естрадіолу в діапазоні від 28,7 до 64,7 пг/мл.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект КОК заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна властивостей цервікального слизу. Поряд із попередженням небажаної вагітності, КОКобладают рядом позитивних властивостей, які при обліку також негативних властивостей (див. «Особливі вказівки», «Побічні дії») можуть допомогти у виборі найбільш відповідного методу контрацепції. У жінок, які приймають КОК, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та раку яєчників. Препарат Клайра має сприятливий ефект щодо ендометрію, що може бути застосовано для лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології. Ефективність та безпека таблеток естрадіолу валерату/дієногеста у лікуванні симптомів дисфункціональної маткової кровотечі вивчені у двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Обидва дослідження мали ідентичний дизайн та план аналізу. Обидва дослідження продемонстрували клінічно та статистично значуще зменшення менструальної крововтрати. Це супроводжувалося статистично значущим покращенням показників метаболізму заліза (Hb, гематокрит та феритин). Естрогеном у препараті Клайра є естрадіолу валерат, попередник природного 17β-естрадіолу людини (1 мг естрадіолу валерату відповідає 0,76 мг 17β-естрадіолу). Естрогенний компонент, що використовується в цьому КОК, таким чином, відрізняється від естрогенів, які зазвичай використовуються в КОК, якими є синтетичні естрогени — етинілестрадіол або його попередник местранол, що обидва містять етинільну групу в положенні 17α. Ця група зумовлює більш високу метаболічну стабільність, однак також більш виражену дію на печінку. Прийом препарату Клайра веде до менш вираженої дії на печінку порівняно з трифазними КОК, що містять етинілестрадіол та левоноргестрел. Було показано, що на концентрацію ГСПГ і параметри гемостазу менш виражено. У комбінації з дієногестом естрадіолу валерат демонструє підвищення ЛПВЩ, тоді як концентрація Хс ЛПНЩ дещо знижується. Дієногест є прогестагеном, що діє при пероральному застосуванні, який характеризується додатковими частковими антиандрогенними ефектами. Його естрогенні, антиестрогенні та андрогенні властивості незначні. Завдяки особливій хімічній структурі забезпечується спектр фармакологічної дії, що поєднує найважливіші переваги 19-нор-прогестагенів та похідних прогестерону. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Однак слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року використання контрацептиву) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; пероральна контрацепція та лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Клайра протипоказане за наявності будь-якого зі станів, наведених нижче. Якщо якісь із цих станів розвиваються вперше на фоні прийому, препарат повинен бути негайно скасований: підвищена чутливість до активних речовин або будь-якої з допоміжних речовин; тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен (ТГВ), ТЕЛА, інфаркт міокарда (ІМ), інсульт в даний час або в анамнезі); стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; виявлена придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпину); наявність високого ризику венозного або артеріального тромбозу (див. «Особливі вказівки»); мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; цукровий діабет із судинними ускладненнями; панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі; печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки); пухлини печінки (доброякісні та злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні пухлини (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: Грибкова інфекція, інфекція піхви неуточнена, кандидозний вульвагініт; Кандидоз, лабіальний герпес, синдром гістоплазмозу очей, оперізувальний лишай, інфекція сечовивідних шляхів, бактеріальний вагініт, запальні захворювання органів малого тазу. З боку обміну речовин та харчування: Підвищення апетиту; Затримка рідини, гіпертригліцеридемія/ З боку нервової системи: Головний біль (у т.ч. головний біль напруги), біль у ділянці пазух носа; Запаморочення, мігрень (в т.ч. з аурою та без аури); Порушення уваги, парестезії, вертиго. З боку психіки: Депресія/зниження настрою, зниження лібідо, психічні порушення, перепади настрою, афективна лабільність, безсоння; Агресивність, тривожність, дисфорія, підвищення лібідо, нервозність, занепокоєння, порушення сну, стрес. З боку зору: Непереносимість контактних лінз, сухість слизової оболонки очей, набряк повік. З боку судин: Підвищення артеріального тиску, припливи; Кровотеча з варикознорозширених вен, зниження артеріального тиску, болі по ходу вен, ВТЕ, артеріальна тромбоемболія, флебіт поверхневих вен, тромбофлебіт. З боку серця: Інфаркт міокарда, відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: Болі у животі, здуття живота, нудота; Діарея, блювання; Запор, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ); Фокальна нодулярна гіперплазія печінки, хронічний холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Алопеція, свербіж (в т.ч. генералізований і сверблячий висип), висип (в т.ч. плямистий висип), гіпергідроз; Алергічна шкірна реакція, включаючи алергічний дерматит та кропив'янку, хлоазму, дерматит, гірсутизм, гіпертрихоз, нейродерматит, порушення пігментації, себорея, ураження шкіри, в т.ч. порушення тургору шкіри. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: М'язові спазми; Болі у спині, відчуття тяжкості, біль у щелепі. З боку нирок та сечовивідних шляхів Біль у ділянці сечовивідних шляхів/ З боку статевих органів та молочної залози: Відсутність менструальноподібних кровотеч, дискомфорт у молочних залозах, болі в молочних залозах, болючість сосків, болі в сосках, хвороблива менструальноподібна кровотеча, нерегулярні менструальноподібні кровотечі (метрорагія) Збільшення молочних залоз, дифузне ущільнення молочних залоз, дисплазія епітелію шийки матки, дисфункціональна маткова кровотеча, диспареунія, фіброзно-кістозна мастопатія, рясна менструальноподібна кровотеча, кісти в яєчниках, болі в тазовій ділянці, матки піхви, сухість слизової оболонки вульви та піхви, кров'яні виділення/кровотечі з піхви, в т.ч. мажуть виділення; Доброякісне новоутворення у молочній залозі, у т.ч. кіста молочної залози, рак молочної залози in situ, поліп шийки матки, кровотеча під час статевих зносин, галакторея, мізерні кров'яні менструальноподібні виділення, затримка менструальноподібної кровотечі, розрив кісти яєчника, відчуття печіння у піхві, запах з піхви, в З боку крові та лімфатичної системи: Лімфаденопатія З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Бронхіальна астма, задишка, носова кровотеча. Загальні симптоми: Підвищення маси тіла: Дратівливість, периферичні набряки, зниження ваги, стомлюваність; Біль за грудиною, нездужання, лихоманка. Лабораторні інструментальні дані: Підвищення чи зниження АТ; Патологічні результати цитологічного дослідження з Папаніколау.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Клайра Можлива взаємодія з ЛЗ, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до проривних маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Тактика ведення Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже через кілька днів спільного застосування препаратів-індукторів та препарату Клайра та зберігатись до 4 тижнів після його закінчення. Короткострокове лікування. Жінкам, які отримують лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, слід тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції на додаток до застосування препарату Клайра. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та протягом 28 днів після їх відміни. Якщо прийом супутніх препаратів триває після того, як закінчилися активні таблетки в упаковці препарату Клайра, необхідно викинути неактивні таблетки (плацебо) і одразу розпочати прийом активних таблеток з нової упаковки. Тривале лікування. Жінкам, які отримують тривале лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, рекомендується розглянути інший ефективний метод негормонального контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Клайра (що знижують ефективність індукцією ферментів). Фенітоїн, барбітурати, бозентан, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять продирявлений звіробій. Одночасний прийом рифампіцину разом з таблетками, що містять естрадіолу валерат і дієногест, призводив до істотного зниження C ss та системної експозиції дієногесту та естрадіолу. Системна експозиція дієногеста та естрадіолу при C ss , що вимірюється на основі AUC 0-24 , знизилася відповідно на 83 і на 44%. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Клайра. При сумісному застосуванні з препаратом Клайра багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ННІОТ можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогенів або прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів). Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP)3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем і грейпфрутовий сік можуть підвищувати або плазмові концентрації. При одночасному прийомі з сильним інгібітором кетоконазолом величина AUC 0–24 у рівноважному стані у дієногесту зросла у 2,86 раза, а у естрадіолу – у 1,57 раза. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором еритроміцином величина AUC 0-24 у дієногесту та естрадіолу в рівноважному стані збільшилася відповідно у 1,62 та у 1,33 рази. Вплив препарату Клайра на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад циклоспорин) або зниження (наприклад ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. Однак, виходячи з даних досліджень in vitro, інгібування ферментів CYP при застосуванні препарату Клайра в терапевтичній дозі є малоймовірним. Несумісність. Відсутня.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід приймати у вказаному на упаковці порядку щодня приблизно в один і той самий час, за потреби запиваючи водою або іншою рідиною. Прийом таблеток здійснюється безперервно. Слід приймати по 1 таблетці на добу послідовно протягом 28 днів. Кожну нову упаковку починають після прийому останньої таблетки попередньої календарної упаковки. Менструальноподібна кровотеча зазвичай починається під час прийому останніх таблеток календарної упаковки і може ще не завершитися до початку наступної календарної упаковки. У деяких жінок менструальноподібна кровотеча продовжується після прийому перших пігулок із нової календарної упаковки.ПередозуванняСимптоми: про серйозні порушення передозування препарату Клайра не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК - симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні активних таблеток: нудота, блювота, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із захворювань/станів/факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно співвіднести потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Клайра в кожному індивідуальному випадку: фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболії (паління, ожиріння, дисліпопротеїнемія, артеріальна гіпертензія, мігрень, захворювання клапанів серця, порушення серцевого ритму, великі хірургічні втручання без тривалої іммобілізації); інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу (цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона та виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія); спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, холестатична жовтяниця, холестатичний свербіж, холелітіаз, отосклероз з погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хорея Сіденгама); післяпологовий період.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою. 2 темно-жовтих, 5 рожевих, 17 блідо-жовтих, 2 червоні, 2 білі (всього — 28 табл.) в 1 бл. із плівки ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 бл. + вклеєний у книжку-розкладачку картонну. 1 або 3 книжки-розкладачки в комплекті з календарем прийому самоклеючимся запечатані в прозору плівку.Опис лікарської формиТемно-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору, з гравіюванням «DD» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка темно-жовта. Рожеві таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням «DJ» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка - рожева. Блідо-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору, з гравіюванням «DH» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка - блідо-жовта. Червоні таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, з гравіюванням «DN» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка червона. Білі таблетки (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням «DT» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро від білого до майже білого кольору, оболонка – біла.Властивості компонентівПігулки, покриті плівковою оболонкою різного кольору. 1 блістер: Таблетки, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активний компонент: естрадіолу валерат, мікро 20 – 3 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид – 0,584 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,292 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро - 2 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,83694 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро – 3 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат – 46,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг. оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,89694 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору – 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 50,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,5109 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,3651 мг Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору (плацебо) – 1 табл. ядро: допоміжні речовини: лактози моногідрат – 52,1455 мг; крохмаль кукурудзяний – 24 мг; повідон 25 - 3,0545 мг; магнію стеарат – 0,8 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,0112 мг; тальк – 0,2024 мг; титану діоксид - 0,7864 мгФармакокінетикаДієногест Абсорбція. Після перорального прийому дієногест швидко та практично повністю всмоктується. C max у сироватці крові, що становить 90,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому таблетки препарату Клайра, що містить 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується залежністю від дози. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування дієногесту. Розподіл. Відносно велика (10%) частина циркулюючого дієногеста знаходиться у незв'язаному вигляді, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язане з альбуміном. Дієногест не зв'язується з ГСПГ, і кортикостероїдзв'язуючим глобуліном (КСГ). З цієї причини відсутня можливість витіснення тестостерону з зв'язку з ГСПГ або кортизолу з його зв'язку з КСГ. Будь-який вплив на фізіологічні процеси транспорту ендогенних стероїдів, отже, є малоймовірним. V d дієногеста при C ss становить 46 л після внутрішньовенного введення 85 мкг міченого тритієм дієногеста. Метаболізм. Дієногест майже повністю метаболізується, відповідно до відомих шляхів метаболізму стероїдних гормонів (гідроксилування, кон'югування), з утворенням переважно гормонально неактивних метаболітів. Метаболіти виводяться дуже швидко, тому переважаючою фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Загальний кліренс після внутрішньовенного введення міченого тритієм дієногесту - 5,1 л/год. Елімінація. T 1/2 дієногесту з плазми становить приблизно 11 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Після перорального прийому 42% дози виводиться у межах перших 24 годин, а 63% – у межах 6 днів шляхом ниркової екскреції. Через 6 днів нирками та через кишечник виводиться у сукупності 86% дози. C ss . Фармакокінетика дієногесту не залежить від концентрації ГЗНГ. C ss досягається через 3 дні прийому однієї і тієї ж дози, що становить 3 мг дієногесту у поєднанні з 2 мг естрадіолу валерату. C min , C max і середня концентрація дієногесту у сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 11,8; 82,9 та 33,7 нг/мл. Середній коефіцієнт кумуляції AUC 0-24 - 1,24. Естрадіола валерат Абсорбція. Після прийому внутрішньо естрадіолу валерат швидко та повністю абсорбується. Розщеплення на естрадіол та валеріанову кислоту відбувається в ході всмоктування у слизовій оболонці ШКТ або під час першого пасажу через печінку, внаслідок чого утворюються естрадіол та його метаболіти – естрон та естріол. C max естрадіолу в сироватці крові, що дорівнює 70,6 пг/мл, досягається між 1,5 та 12 годинами після разового прийому внутрішньо таблетки, що містить 3 мг естрадіолу валерату в 1-й день курсу. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування естрадіолу валерату. Метаболізм. Валеріанова кислота дуже швидко метаболізується. Після внутрішнього застосування приблизно 3% дози стають безпосередньо біодоступними у вигляді естрадіолу. Естрадіол піддається інтенсивному ефекту первинного проходження через печінку, і значна частина введеної дози метаболізується вже у слизовій оболонці ШКТ. У сукупності з пресистемним метаболізмом у печінці близько 95% прийнятої внутрішньо дози метаболізується до надходження до системної циркуляції. Основними метаболітами є естрон, естрону сульфат та естрону глюкуронід. Розподіл. У плазмі крові 38% естрадіолу пов'язано з ГСПГ, 60% - з альбуміном і 2-3% циркулює у незв'язаному вигляді. Естрадіол може трохи підвищувати концентрацію ГСПГ у сироватці крові; цей ефект залежить від дози. На 21 день циклу прийому концентрація ГСПГ становила приблизно 148% від вихідної, а до 28-го дня (завершення фази прийому неактивних таблеток) знизилася приблизно до 141% від вихідної. Здається V d після внутрішньовенного введення - 1,2 л/кг. Елімінація. Внаслідок великого циркулюючого пулу сульфатів і глюкуронідів естрогену, а також кишково-печінкової рециркуляції, T 1/2 естрадіолу в термінальній фазі після перорального прийому є комплексним параметром, який залежить від усіх цих процесів і знаходиться в діапазоні близько 13-20 год. Естрадіол та його метаболіти виводяться головним чином нирками, причому близько 10% виводиться через кишечник. C ss . На фармакокінетику естрадіолу впливає концентрація ГСПГ. У жінок вимірювана концентрація естрадіолу в плазмі крові є сукупністю ендогенного естрадіолу та естрадіолу, що надійшов при прийомі препарату Клайра. Під час фази прийому таблеток, що містять 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту, C max та середня концентрація естрадіолу в сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 66 та 51,6 пг/мл. Протягом всього 28-денного циклу підтримувалися стабільні C міді естрадіолу в діапазоні від 28,7 до 64,7 пг/мл.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект КОК заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна властивостей цервікального слизу. Поряд із попередженням небажаної вагітності, КОКобладают рядом позитивних властивостей, які при обліку також негативних властивостей (див. «Особливі вказівки», «Побічні дії») можуть допомогти у виборі найбільш відповідного методу контрацепції. У жінок, які приймають КОК, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та раку яєчників. Препарат Клайра має сприятливий ефект щодо ендометрію, що може бути застосовано для лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології. Ефективність та безпека таблеток естрадіолу валерату/дієногеста у лікуванні симптомів дисфункціональної маткової кровотечі вивчені у двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Обидва дослідження мали ідентичний дизайн та план аналізу. Обидва дослідження продемонстрували клінічно та статистично значуще зменшення менструальної крововтрати. Це супроводжувалося статистично значущим покращенням показників метаболізму заліза (Hb, гематокрит та феритин). Естрогеном у препараті Клайра є естрадіолу валерат, попередник природного 17β-естрадіолу людини (1 мг естрадіолу валерату відповідає 0,76 мг 17β-естрадіолу). Естрогенний компонент, що використовується в цьому КОК, таким чином, відрізняється від естрогенів, які зазвичай використовуються в КОК, якими є синтетичні естрогени — етинілестрадіол або його попередник местранол, що обидва містять етинільну групу в положенні 17α. Ця група зумовлює більш високу метаболічну стабільність, однак також більш виражену дію на печінку. Прийом препарату Клайра веде до менш вираженої дії на печінку порівняно з трифазними КОК, що містять етинілестрадіол та левоноргестрел. Було показано, що на концентрацію ГСПГ і параметри гемостазу менш виражено. У комбінації з дієногестом естрадіолу валерат демонструє підвищення ЛПВЩ, тоді як концентрація Хс ЛПНЩ дещо знижується. Дієногест є прогестагеном, що діє при пероральному застосуванні, який характеризується додатковими частковими антиандрогенними ефектами. Його естрогенні, антиестрогенні та андрогенні властивості незначні. Завдяки особливій хімічній структурі забезпечується спектр фармакологічної дії, що поєднує найважливіші переваги 19-нор-прогестагенів та похідних прогестерону. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Однак слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року використання контрацептиву) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; пероральна контрацепція та лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Клайра протипоказане за наявності будь-якого зі станів, наведених нижче. Якщо якісь із цих станів розвиваються вперше на фоні прийому, препарат повинен бути негайно скасований: підвищена чутливість до активних речовин або будь-якої з допоміжних речовин; тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен (ТГВ), ТЕЛА, інфаркт міокарда (ІМ), інсульт в даний час або в анамнезі); стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; виявлена придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпину); наявність високого ризику венозного або артеріального тромбозу (див. «Особливі вказівки»); мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; цукровий діабет із судинними ускладненнями; панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі; печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки); пухлини печінки (доброякісні та злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні пухлини (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: Грибкова інфекція, інфекція піхви неуточнена, кандидозний вульвагініт; Кандидоз, лабіальний герпес, синдром гістоплазмозу очей, оперізувальний лишай, інфекція сечовивідних шляхів, бактеріальний вагініт, запальні захворювання органів малого тазу. З боку обміну речовин та харчування: Підвищення апетиту; Затримка рідини, гіпертригліцеридемія/ З боку нервової системи: Головний біль (у т.ч. головний біль напруги), біль у ділянці пазух носа; Запаморочення, мігрень (в т.ч. з аурою та без аури); Порушення уваги, парестезії, вертиго. З боку психіки: Депресія/зниження настрою, зниження лібідо, психічні порушення, перепади настрою, афективна лабільність, безсоння; Агресивність, тривожність, дисфорія, підвищення лібідо, нервозність, занепокоєння, порушення сну, стрес. З боку зору: Непереносимість контактних лінз, сухість слизової оболонки очей, набряк повік. З боку судин: Підвищення артеріального тиску, припливи; Кровотеча з варикознорозширених вен, зниження артеріального тиску, болі по ходу вен, ВТЕ, артеріальна тромбоемболія, флебіт поверхневих вен, тромбофлебіт. З боку серця: Інфаркт міокарда, відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: Болі у животі, здуття живота, нудота; Діарея, блювання; Запор, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ); Фокальна нодулярна гіперплазія печінки, хронічний холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Алопеція, свербіж (в т.ч. генералізований і сверблячий висип), висип (в т.ч. плямистий висип), гіпергідроз; Алергічна шкірна реакція, включаючи алергічний дерматит та кропив'янку, хлоазму, дерматит, гірсутизм, гіпертрихоз, нейродерматит, порушення пігментації, себорея, ураження шкіри, в т.ч. порушення тургору шкіри. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: М'язові спазми; Болі у спині, відчуття тяжкості, біль у щелепі. З боку нирок та сечовивідних шляхів Біль у ділянці сечовивідних шляхів/ З боку статевих органів та молочної залози: Відсутність менструальноподібних кровотеч, дискомфорт у молочних залозах, болі в молочних залозах, болючість сосків, болі в сосках, хвороблива менструальноподібна кровотеча, нерегулярні менструальноподібні кровотечі (метрорагія) Збільшення молочних залоз, дифузне ущільнення молочних залоз, дисплазія епітелію шийки матки, дисфункціональна маткова кровотеча, диспареунія, фіброзно-кістозна мастопатія, рясна менструальноподібна кровотеча, кісти в яєчниках, болі в тазовій ділянці, матки піхви, сухість слизової оболонки вульви та піхви, кров'яні виділення/кровотечі з піхви, в т.ч. мажуть виділення; Доброякісне новоутворення у молочній залозі, у т.ч. кіста молочної залози, рак молочної залози in situ, поліп шийки матки, кровотеча під час статевих зносин, галакторея, мізерні кров'яні менструальноподібні виділення, затримка менструальноподібної кровотечі, розрив кісти яєчника, відчуття печіння у піхві, запах з піхви, в З боку крові та лімфатичної системи: Лімфаденопатія З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Бронхіальна астма, задишка, носова кровотеча. Загальні симптоми: Підвищення маси тіла: Дратівливість, периферичні набряки, зниження ваги, стомлюваність; Біль за грудиною, нездужання, лихоманка. Лабораторні інструментальні дані: Підвищення чи зниження АТ; Патологічні результати цитологічного дослідження з Папаніколау.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Клайра Можлива взаємодія з ЛЗ, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до проривних маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Тактика ведення Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже через кілька днів спільного застосування препаратів-індукторів та препарату Клайра та зберігатись до 4 тижнів після його закінчення. Короткострокове лікування. Жінкам, які отримують лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, слід тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції на додаток до застосування препарату Клайра. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та протягом 28 днів після їх відміни. Якщо прийом супутніх препаратів триває після того, як закінчилися активні таблетки в упаковці препарату Клайра, необхідно викинути неактивні таблетки (плацебо) і одразу розпочати прийом активних таблеток з нової упаковки. Тривале лікування. Жінкам, які отримують тривале лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, рекомендується розглянути інший ефективний метод негормонального контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Клайра (що знижують ефективність індукцією ферментів). Фенітоїн, барбітурати, бозентан, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять продирявлений звіробій. Одночасний прийом рифампіцину разом з таблетками, що містять естрадіолу валерат і дієногест, призводив до істотного зниження C ss та системної експозиції дієногесту та естрадіолу. Системна експозиція дієногеста та естрадіолу при C ss , що вимірюється на основі AUC 0-24 , знизилася відповідно на 83 і на 44%. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Клайра. При сумісному застосуванні з препаратом Клайра багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ННІОТ можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогенів або прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів). Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP)3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем і грейпфрутовий сік можуть підвищувати або плазмові концентрації. При одночасному прийомі з сильним інгібітором кетоконазолом величина AUC 0–24 у рівноважному стані у дієногесту зросла у 2,86 раза, а у естрадіолу – у 1,57 раза. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором еритроміцином величина AUC 0-24 у дієногесту та естрадіолу в рівноважному стані збільшилася відповідно у 1,62 та у 1,33 рази. Вплив препарату Клайра на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад циклоспорин) або зниження (наприклад ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. Однак, виходячи з даних досліджень in vitro, інгібування ферментів CYP при застосуванні препарату Клайра в терапевтичній дозі є малоймовірним. Несумісність. Відсутня.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід приймати у вказаному на упаковці порядку щодня приблизно в один і той самий час, за потреби запиваючи водою або іншою рідиною. Прийом таблеток здійснюється безперервно. Слід приймати по 1 таблетці на добу послідовно протягом 28 днів. Кожну нову упаковку починають після прийому останньої таблетки попередньої календарної упаковки. Менструальноподібна кровотеча зазвичай починається під час прийому останніх таблеток календарної упаковки і може ще не завершитися до початку наступної календарної упаковки. У деяких жінок менструальноподібна кровотеча продовжується після прийому перших пігулок із нової календарної упаковки.ПередозуванняСимптоми: про серйозні порушення передозування препарату Клайра не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК - симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні активних таблеток: нудота, блювота, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із захворювань/станів/факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно співвіднести потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Клайра в кожному індивідуальному випадку: фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболії (паління, ожиріння, дисліпопротеїнемія, артеріальна гіпертензія, мігрень, захворювання клапанів серця, порушення серцевого ритму, великі хірургічні втручання без тривалої іммобілізації); інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу (цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона та виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія); спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, холестатична жовтяниця, холестатичний свербіж, холелітіаз, отосклероз з погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хорея Сіденгама); післяпологовий період.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
941,00 грн
174,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для місцевого застосування: 20 г містить: камфора 200 мг; ментол рацемічний 200 мг; хлорбутанолу гемігідрат 200 мг; олія евкаліптова 200 мг. 20 г – флакони з розпилювачем (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для місцевого застосування дозований; у вигляді маслянистої рідини, що знаходиться під тиском у балоні з дозуючим клапаном; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозолю, що є дисперговані в газовому середовищі рідкі частинки з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, має місцеву протизапальну, антисептичну та помірну відволікаючу дію. Камфора; при інгаляційному застосуванні має протимікробну, протизапальну дію, проникаючи в дихальні шляхи сприяє відділенню мокротиння. Ментол; при інгаляційному застосуванні має місцевоанестезуючий ефект, сприяє відділенню мокротиння. Хлорбутанол; має антисептичні властивості, а також слабку місцевоанестезуючу дію. Евкаліптова олія; при інгаляційному застосуванні має відхаркувальну та муколітичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняЗапальні захворювання ЛОР-органів: риніт; фарингіт; ларингіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому віці до 5 років.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Розпорошують у ротову порожнину та носові ходи (знімають запобіжний ковпачок з розпилювача і, ввівши його в порожнину рота або носа, натискають на його основу та вдихають розпорошений препарат протягом 1-2 сек). Протягом доби інгаляції повторюють 3-4 рази.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри запальних захворюваннях носа зручніше користуватися балоном із дозуючим клапаном.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна, пектин, желатин**, активоване вугілля, хітозан харчовий. ** – компонент оболонки капсули. Харчова цінність у добовій дозі (6 капсул): харчові волокна – 1,77*г, у т.ч. розчинні – 0,33*г, нерозчинні – 1,44*г) Енергетична цінність добової дози (6 капсул): 3,54*ккал (14,16*кДж) * - середні значенняХарактеристикаВСІ КОМПОНЕНТИ «КАРБОХІТУ» ОТРИМАНІ ВИКЛЮЧНО З природної сировини. МКЦ стимулює перистальтику кишечника, допомагаючи організму природним чином позбавлятися непотрібних накопичень. Пектини створюють оптимальні умови для мікробіоценозу – процесу розмноження корисних організму мікробів, що, своєю чергою, сприяє відновленню природного імунітету. Активоване вугілля вбирає розчинені токсичні речовини і перешкоджає всмоктування їх у кров. На відміну від інших природних сорбентів, хітозан містить аміногрупу, яка ефективніше притягує жирові клітини та ліпіди, пов'язує та виводить їх з організму, не даючи їм засвоюватися.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела розчинних харчових волокон.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, спайкова хвороба, хронічні захворювання.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 2 капсули 3 рази на день під час їжі, що забезпечує 17% від адекватного рівня добової потреби у розчинних харчових волокнах. Тривалість прийому: 1-2 тижні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 267,00 грн
195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 40 мг*; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,4 мл; * - маса розрахована на підставі вмісту еноксапарину натрію (теоретична активність 100 анти-Ха МО/мг). 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.ХарактеристикаЕноксапарин натрію - низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон (Так): менше 2000 Так - 68 %, більше 8000 Так -Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.Інструкція для пацієнтаІнструкція з самостійного виконання ін'єкції препарату клексан® (попередньо заповнений шприц із захисною системою голки) Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. переконайтеся, що ви добре бачите місце, в яке маєте намір вводити препарат. оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. це місце має знаходитись на відстані як мінімум 5 сантиметрів від пупка у напрямку до боків. не виконуйте самостійну ін'єкцію на відстані 5 сантиметрів від пупка або навколо рубців або синців. чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца із препаратом клексан®. відкладіть ковпачок. шприц попередньо заповнений та готовий до використання. не натискайте на поршень для витіснення бульбашок повітря до введення голки у місце ін'єкції. це може призвести до втрати препарату. після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. це необхідно для збереження стерильності голки. Утримуйте шприц у руці, якою ви пишете, так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). введіть голку на її довжину в шкірну складку. Натисніть пальцем на поршень. це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. захисний механізм автоматично закриє голку. тепер можна припинити утримання шкірної складки. система безпеки, що забезпечує запуск захисного механізму, активується тільки після введення всього вмісту шприца шляхом натискання поршня протягом усього його ходу. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Помістіть використаний шприц із захисним механізмом у контейнер для гострих предметів. щільно закрийте контейнер кришкою та зберігайте його у недоступному для дітей місці. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 946,00 грн
195,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 30 г: Активні речовини: хлорбутанолу гемігідрат 300 мг, камфора 300 мг, L-ментол 300 мг, олія евкаліптова 300 мг. Допоміжні речовини: ізопропілміристат, хладон-134а (тетрафторетан). 30 г - балони аерозольні скляні (1) з клапаном дозуючої дії - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для місцевого застосування дозований у вигляді маслянистої рідини, що знаходиться під тиском у балоні з дозуючим клапаном; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозолю, що є дисперговані в газовому середовищі рідкі частинки з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, має місцеву протизапальну, антисептичну та помірну відволікаючу дію. Камфора при інгаляційному застосуванні має протимікробну, протизапальну дію, проникаючи в дихальні шляхи, сприяє відділенню мокротиння. Ментол при інгаляційному застосуванні має місцевоанестезуючий ефект, сприяє відділенню мокротиння. Хлорбутанол має антисептичні властивості, а також слабку місцевоанестезуючу дію. Евкаліптова олія при інгаляційному застосуванні має відхаркувальну та муколітичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняЗапальні захворювання ЛОР-органів: риніт; фарингіт; ларингіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому віці до 5 років.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Розпорошують у ротову порожнину та носові ходи (знімають запобіжний ковпачок з розпилювача і, ввівши його в порожнину рота або носа, натискають на його основу та вдихають розпорошений препарат протягом 1-2 сек). Протягом доби інгаляції повторюють 3-4 рази.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри запальних захворюваннях носа зручніше користуватися балоном із дозуючим клапаном.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна, пектин, желатин**, активоване вугілля, хітозан харчовий. ** – компонент оболонки капсули. Харчова цінність у добовій дозі (6 капсул): харчові волокна – 1,77*г, у т.ч. розчинні – 0,33*г, нерозчинні – 1,44*г) Енергетична цінність добової дози (6 капсул): 3,54*ккал (14,16*кДж) * - середні значенняХарактеристикаВСІ КОМПОНЕНТИ «КАРБОХІТУ» ОТРИМАНІ ВИКЛЮЧНО З природної сировини. МКЦ стимулює перистальтику кишечника, допомагаючи організму природним чином позбавлятися непотрібних накопичень. Пектини створюють оптимальні умови для мікробіоценозу – процесу розмноження корисних організму мікробів, що, своєю чергою, сприяє відновленню природного імунітету. Активоване вугілля вбирає розчинені токсичні речовини і перешкоджає всмоктування їх у кров. На відміну від інших природних сорбентів, хітозан містить аміногрупу, яка ефективніше притягує жирові клітини та ліпіди, пов'язує та виводить їх з організму, не даючи їм засвоюватися.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела розчинних харчових волокон.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, спайкова хвороба, хронічні захворювання.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 2 капсули 3 рази на день під час їжі, що забезпечує 17% від адекватного рівня добової потреби у розчинних харчових волокнах. Тривалість прийому: 1-2 тижні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 349,00 грн
207,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 80 мг; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,8 мл; 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль для місцевого застосування - 30 г: камфора 300 мг; ментол рацемічний 300 мг; хлорбутанолу гемігідрат 300 мг; олія евкаліптова 300 мг. 30 г - балони аерозольні скляні (1) з клапаном дозуючої дії - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для місцевого застосування дозований; у вигляді маслянистої рідини, що знаходиться під тиском у балоні з дозуючим клапаном; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозолю, що є дисперговані в газовому середовищі рідкі частинки з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, має місцеву протизапальну, антисептичну та помірну відволікаючу дію. Камфора; при інгаляційному застосуванні має протимікробну, протизапальну дію, проникаючи в дихальні шляхи сприяє відділенню мокротиння. Ментол; при інгаляційному застосуванні має місцевоанестезуючий ефект, сприяє відділенню мокротиння. Хлорбутанол; має антисептичні властивості, а також слабку місцевоанестезуючу дію. Евкаліптова олія; при інгаляційному застосуванні має відхаркувальну та муколітичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняЗапальні захворювання ЛОР-органів: риніт; фарингіт; ларингіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому віці до 5 років.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Розпорошують у ротову порожнину та носові ходи (знімають запобіжний ковпачок з розпилювача і, ввівши його в порожнину рота або носа, натискають на його основу та вдихають розпорошений препарат протягом 1-2 сек). Протягом доби інгаляції повторюють 3-4 рази.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри запальних захворюваннях носа зручніше користуватися балоном із дозуючим клапаном.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
712,00 грн
671,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна, порошок плодів глоду, лактоза, лізину гідрохлорид, вітамін С (аскорбінова кислота), цинку цитрат, екстракт плодів шипшини, селенметіонін, екстракт листя гінкго білоба, порошок плодів калини, екстракт чаги , кальцію стеарат та кремнію діоксид аморфний. РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів, додаткового джерела вітаміну С, цинку і селену, що містить салідрозиди. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, прийом у вечірній час, підвищена нервова збудливість, безсоння, гіпертонія, порушення серцевої діяльності, виражений атеросклероз.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 80 мг; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,8 мл; 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 2 мл: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 800 мкг; Допоміжні речовини: хлорид натрію -18 мг, полісорбат 20-2 мг, сорбітан лаурат - 0.4 мг, вода очищена до 2 мл. По 2 мл у герметично запаяну пластикову ампулу. Смужка по 5 ампул міститься в алюмінієвий стрип. По 4 стрипи з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБіла, опалесцентна, гомогенна або злегка седиментована суспензія, що руйнується при струшуванні в герметично запаяній пластиковій ампулі.Фармакотерапевтична групаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення пригнічення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Препарат не призначений для ін'єкцій. Кленіл® УДВ необхідно застосовувати за допомогою спеціального інгалятора (компресорного небулайзера), оснащеного мундштуком та спеціальною маскою. Доза препарату підбирається індивідуально. Дорослі: 800 мкг (1 однодозова ампула на одну процедуру небулізації) 1-2 рази на день. Діти віком від 6 років: 400 мкг (половина однодозової ампули на одну процедуру небулізації) 1-2 рази на добу. Однодозова ампула має позначку, що відповідає половині дози. Вказівки щодо застосування Кленила® УДВ за допомогою небулайзера: Використовувати однодозову ампулу відповідно до наступних інструкцій: Зігнути однодозову ампулу у двох напрямках. Відокремити однодозову ампулу від смужки зверху, потім у центральній частині. Енергійно струсити однодозову ампулу до утворення однорідної суспензії, до диспергування. Відкрити однодозову ампулу, повернувши кришечку, як показано малюнку. Обережно видавити вміст однодозової ампули в призначеній дозі в камеру небулайзера. Якщо використовується половина дози, можна закрити ампулу зворотним боком кришки, як показано на малюнку. Невикористану суспензію слід утилізувати. Примітка Після кожної інгаляції прополощіть рот водою. Якщо використовується маска, переконайтеся, що при інгаляції маска щільно прилягає до обличчя. Вимити особу після інгаляції.ПередозуванняПри разовій інгаляції доз, що перевищують середні терапевтичні величини, можливе деяке зниження функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що не вимагає вживання ніяких екстрених заходів, а лікування має бути продовжено. Функція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи відновлюється через 1-2 дні. При тривалому застосуванні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз. У цьому випадку лікування має бути перервано та вжито заходів щодо зменшення симптомів пригнічення кори надниркових залоз за допомогою відповідної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для місцевого застосування: 20 г містить: камфора 200 мг; ментол рацемічний 200 мг; хлорбутанолу гемігідрат 200 мг; олія евкаліптова 200 мг. 20 г – флакони з розпилювачем (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для місцевого застосування дозований; у вигляді маслянистої рідини, що знаходиться під тиском у балоні з дозуючим клапаном; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозолю, що є дисперговані в газовому середовищі рідкі частинки з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, має місцеву протизапальну, антисептичну та помірну відволікаючу дію. Камфора; при інгаляційному застосуванні має протимікробну, протизапальну дію, проникаючи в дихальні шляхи сприяє відділенню мокротиння. Ментол; при інгаляційному застосуванні має місцевоанестезуючий ефект, сприяє відділенню мокротиння. Хлорбутанол; має антисептичні властивості, а також слабку місцевоанестезуючу дію. Евкаліптова олія; при інгаляційному застосуванні має відхаркувальну та муколітичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняЗапальні захворювання ЛОР-органів: риніт; фарингіт; ларингіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому віці до 5 років.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Розпорошують у ротову порожнину та носові ходи (знімають запобіжний ковпачок з розпилювача і, ввівши його в порожнину рота або носа, натискають на його основу та вдихають розпорошений препарат протягом 1-2 сек). Протягом доби інгаляції повторюють 3-4 рази.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри запальних захворюваннях носа зручніше користуватися балоном із дозуючим клапаном.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаурін, калію аспарагінат, магнію аспарагінат, комплексний екстракт (квітки глоду патипестичного, плоди моркви довгою), янтарна кислота, коензим Q10. Властивості компонентівСприяють покращенню функціонального стану серцево-судинної системи, виробленню додаткової енергії для підтримки роботи серця, печінки, судин, центральної нервової системи та уповільнення процесів старіння. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела таурину, флавоноїдів, бурштинової кислоти, коензиму Q10.
987,00 грн
897,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Адапален мікросферичний 10,0 мг, що містить: адапален мікронізований 1,0 мг, метилметакрилату, ізобутилметакрилату та етиленгліколю диметакрилату кросполімер ("GANZPEARL GMP 0820") 9,0 мг; Кліндаміцину фосфат 11.89 мг, еквівалент кліндаміцину 10,0 мг; Допоміжні речовини: Динатрія едетат 0,5 мг, карбомер 940 (карбопол 940) 5,5 мг, пропіленгліколь 80,0 мг, метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, феноксиетанол 2,5 мг, полоксамер 407 1,0 мг, 10 , вода очищена до 1 р. По 15 г або по 30 г тубу з ламінованої алюмінієвої фольги. Туба разом із інструкцією із застосування поміщається у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний гель від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування вугрової висипки.ФармакокінетикаАбсорбція адапалена через шкіру дуже низька (близько 4% дози). Виведення з організму відбувається, головним чином, із жовчю. Після зовнішнього застосування кліндаміцину фосфату у плазмі крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Діючими речовинами препарату "Клензит-С мікросфери" є адапален та кліндаміцин. Адапален - метаболіт ретиноїду, що має протизапальну дію та виражену комедонолітичну активність (впливає на відкриті та закриті комедони), нормалізує процеси кератинізації та епідермального диференціювання. Механізм дії адапалена заснований на взаємодії зі специфічними рецепторами епідермальних клітин шкіри. Внаслідок дії адапалена відбувається зменшення зв'язування фолікулярних епідермальних клітин у гирлі сально-волосяного фолікула та прискорення їх відлущування, що зменшує ймовірність утворення мікрокомедонів. Адапален має протизапальну дію in vivo та in vitro, впливаючи на фактори запалення шляхом інгібування міграції лейкоцитів у вогнищі запалення та метаболізму арахідонової кислоти. Пригнічує хемотаксис та хемокінетичні реакції полінуклеарних клітин у людини. Адапален у препараті Клензит-С мікросфери укладено у мікросфери. Мікросфери є округлі мікроскопічні частинки, виготовлені з синтетичних полімерів.Застосування мікросферної технології знижує ймовірність виникнення побічних ефектів та підвищує стабільність, збільшує біодоступність та ефективність лікарського препарату. Мікросфери мають властивості мікрогубок, що укладають активну речовину і забезпечують його контрольоване в часі вивільнення після нанесення гелю Клензит-С мікросфери на шкіру в сукупності зі зниженням подразнення, поліпшенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру. Кліндаміцину фосфат - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Кліндаміцин неактивний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Показана чутливість усіх досліджених штамів Propionibacterium acnes до кліндаміцину in vitro (МПК 0,4 мкг/мл). Після нанесення кліндаміцину на шкіру кількість жирних кислот на поверхні шкіри зменшується з 14 до 2%.Показання до застосуванняВугровий висип.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять еритроміцин. Вагітність. Період грудного вигодовування. "Клензит-С мікросфери" не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки відсутні). З обережністю: дерматит, екзема, алергічні захворювання, одночасний прийом міорелаксантів, одночасне застосування препаратів, які мають подразнюючу або підсушуючу дію на шкіру. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та при грудному вигодовуванні застосування препарату протипоказане.Побічна діяЗ боку органів чуття: відчуття печіння в очах, подразнення повік, свербіж повік, припухлість повік, еритема в області повік. З боку травної системи: біль у животі, шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання). З боку шкірних покровів: еритема, сухість і лущення шкіри, свербіж, печіння, подразнення шкіри, поколювання, посилення вугрової висипки, контактний дерматит, підвищення продукції сальних залоз, кропив'янка, алергічні реакції, сонячний опік (фотосенсибілізація) у місці нанесення препарату, відчуття дискомфорту , болючість шкіри, припухлість шкіри Інші: фолікуліт, спричинений грамнегативною флорою. У поодиноких випадках можливий розвиток коліту.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося. Проте, не слід одночасно застосовувати інші ретиноїди або антибіотики для зовнішнього застосування або препарати з подібним механізмом дії. Оскільки адапален може викликати місцеве подразнення шкіри у деяких пацієнтів, щоб уникнути кумулятивного ефекту не рекомендується одночасне застосування з іншими засобами, що володіють висушуючим або дратівливим ефектом (лікувальні або абразивні мила та миючі засоби; мила та косметичні засоби, що володіють підсушуючим ефектом; та ін.). Слід бути обережними при сумісному застосуванні з препаратами, які мають подразнюючу або підсушуючу дію, у тому числі містять сірку, резорцинол або саліцилову кислоту (можливе посилення побічної дії). Виявляє антагонізм із еритроміцином. Оскільки системна абсорбція препарату при зовнішньому застосуванні незначна, будь-які лікарські взаємодії з препаратами, що застосовуються системно, є малоймовірними. Існує перехресна стійкість мікроорганізмів до кліндаміцину та лінкоміцину. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію інших міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Перед застосуванням гелю "Клензит-С мікросфери" необхідно очистити та висушити шкіру. Легким дотиком рівномірно наносити гель на уражені ділянки шкіри один раз на день перед сном, уникаючи попадання препарату в очі, на губи та інші слизові оболонки. Терапевтичний ефект розвивається через 1-4 тижні, курс терапії 4-8 тижнів. Повторний курс лікування можливий після консультації із лікарем. З появою подразнення шкіри лікування має бути припинено до зникнення ознак подразнення.ПередозуванняПри зовнішньому застосуванні кліндаміцин може всмоктуватись у кількостях, що викликають системні ефекти. У разі передозування показано проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. При випадковому прийомі препарату необхідно промити шлунок і негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне нанесення гелю не призводить до швидшого чи кращого результату, водночас можуть відзначатися виражені шкірні реакції - почервоніння, лущення. Слід уникати попадання препарату на слизову оболонку очей та в порожнину рота. Після застосування препарату ретельно вимити руки. При випадковому контакті з чутливими поверхнями (очі, слизові оболонки, пошкодження на шкірі) слід промити цю область водою. У разі виникнення алергічних реакцій або сильного роздратування застосування препарату має бути припинено. Препарат не застосовується за наявності пошкоджень шкіри, екземи, а також у пацієнтів з важким висипом вугрів і при ураженні великих площ поверхні тіла. Уникати прямих сонячних променів, т.к. може виникнути подразнення шкіри. У разі тривалого перебування на сонці не наносити гель за день до цього, а також у день сонячної експозиції та наступного дня. При зовнішньому застосуванні кліндаміцину випадки виникнення діареї та коліту рідкісні, проте, слід виявляти обережність, і при розвитку вираженої чи тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему