Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Активна речовина: уміфеновір.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38.9%) та у незначній кількості нирками (0.12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування: Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
4 078,00 грн
4 022,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: піпекуронію бромід 4 мг; Допоміжні речовини: манітол; Розчинник: Натрію хлорид, вода для ін'єкцій. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення 4 мг/в комплекті з розчинником - хлориду натрію розчин 0,9 %. 10 мг ліофілізату у флаконі з безбарвного скла (1 Гідролітичний клас) містять 4 мг піпекуронію броміду; 2 мл розчинника у безбарвній скляній ампулі (1 Гідролітичний клас). 5 флаконів та 5 ампул у пластиковому піддоні, 5 пластикових піддонів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізат: білий або майже білий ліофілізат. Розчинник: безбарвний та прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаМіорелаксант недеполяризує периферичної дії.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні початковий обсяг розподілу (Vdc) становить 110 мл/кг маси тіла, обсяг розподілу у фазі насичення (Vdss) досягає 300 (±78) мл/кг, плазмовий кліренс (СI) приблизно дорівнює 2,4 (±0,5) ) мл/хв/кг, середній період напіввиведення (Т1/2β) становить 121 (± 45) хв, середній час перебування у плазмі крові (MRT) – 140 хв. При повторному введенні підтримують доз кумулятивний ефект несуттєвий, якщо на момент 25% відновлення вихідної м'язової скоротливості використані дози 0,01-0,02 мг/кг. Виводиться переважно нирками, при цьому 56% препарату – у перші 24 години. Одна третина виводиться у незмінному вигляді, а решта – у формі 3-дезацетил-піпекуроння броміду. За даними доклінічних досліджень печінка також бере участь у елімінації піпекуронію броміду. Проникає крізь плацентарний бар'єр.ФармакодинамікаЄ недеполяризуючим міорелаксантом тривалої дії. За рахунок конкурентного зв'язку з н-холінорецепторами, розташованими на кінцевій пластинці нервово-м'язового синапсу скелетних м'язів, блокує передачу сигналу від нервових закінчень до м'язових волокон. Не викликає м'язової фасцікуляції, не надає гормональної дії. Навіть у дозах, що у кілька разів перевершують його ефективну дозу, необхідну для 90% зниження м'язової скоротливості (ED90), не виявляє гангліоблокуючої, м-холіноблокуючої та симпатоміметичної активності. За даними досліджень, при збалансованій анестезії дози ED50 та ED90 піпекуронію броміду складають 0,03 та 0,05 мг/кг маси тіла, відповідно. Доза, що дорівнює 0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 40-50-хвилинну м'язову релаксацію під час різних операцій. Максимальна дія піпекуронію броміду залежить від дози і настає через 1,5-5 хв. Ефект розвивається найшвидше при дозах, рівних 0.07-0,08 мг/кг. Подальше збільшення дози скорочує час, необхідний розвитку ефекту, і значно продовжує дію препарату.Показання до застосуванняЕндотрахеальна інтубація і релаксація скелетної мускулатури при загальних анестезинах в ході різних хірургічних операцій, що вимагають більш ніж 20-30-хвилинну міорелаксацію та в умовах ШВЛ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до піпекуронію броміду та/або брому. Дитячий вік – до 3 місяців. Тяжка печінкова недостатність. З обережністю: обструкція жовчовивідних шляхів, набряковий синдром, підвищення об'єму циркулюючої крові або дегідратація, прийом діуретиків, порушення кислотноосновного стану (ацидоз, гіперкапнія) і водно-електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпермагніємія, гіпокальціємія, гіпотермія, (у тому числі міастенія gravis, синдром Ітона-Ламберта) через можливе у таких випадках як посилення, так і ослаблення дії препарату. Невеликі дози Ардуана при тяжкій міастенії або синдромі Ітон-Ламберта можуть викликати дуже виражений ефект. Таким хворим препарат призначають у дуже низьких дозах після ретельної оцінки потенційного ризику, пригнічення дихання, ниркова недостатність (продовжує дію препарату та час постнаркозної депресії), декомпенсована хронічна серцева недостатність,дитячий вік до 14 років, злоякісна гіпертермія, анафілактична реакція, викликана будь-яким міорелаксантом в анамнезі хворого (через можливу перехресну алергію).Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень для доказу безпеки застосування Ардуану у вагітних та плода недостатньо. Застосування препарату під час вагітності не рекомендується. Клінічних даних щодо безпечного використання Ардуану в період лактації недостатньо. Застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяПорушення з боку нервової системи: рідко (менше 1%): пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), сонливість, гіпестезія, параліч скелетної мускулатури. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко (менше 1%): слабкість скелетної мускулатури після припинення міорелаксації, м'язова атрофія. З боку дихальної системи: рідко (менше 1%): апное, ателектаз легені, пригнічення дихання, ларингоспазм внаслідок алергічної реакції, бронхоспазм, кашель. З боку серцево-судинної системи: рідко (менше 1%): ішемія міокарда (аж до інфаркту міокарда) та мозку, аритмії, тахікардія, брадикардія, зниження або підвищення артеріального тиску, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: рідко (менше 1%): тромбоз, зниження активованого частковоготромбопластинового та протромбінового часу. З боку сечовивідної системи: рідко (менше 1%): анурія. Алергічні реакції: рідко (менше 1%): шкірний висип, алергічні реакції, набряк Квінке. Лабораторні показники: рідко (менше 1%): гіперкреатинінемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія. Інші: блефарит, птоз.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгаляційні анестетики (галотан, метоксифлуран, ефір діетиловий, енфлуран, ізофлуран, циклопропан), анестезуючі засоби для внутрішньовенного введення (кетамін, пропанідид, барбітурати, цимідат, γ-гідроксимасляна кислота), деполяризуючі та недеалярні, зокрема метронідазол, тетрацикліни, бацитрацин, капреоміцин, кліндаміцин, поліміксини, зокрема колистин, лінкоміцин, амфотерицин В), нітратні антикоагулянти, мінералокортикоїди та глюкокортикостероїди, діуретики, в т.ч. буметанід, інгібітори карбоангідрази, етакринова кислота, кортикотропін, α- та β-адреноблокатори, тіамін, інгібітори моноаміноксидази (МАО), гуанідин, протаміну сульфат, фенітоїн, блокатори "повільних" кальцієвих каналів,лідокаїн та прокаїн для внутрішньовенного введення посилюють та/або подовжують дію. Препарати, що знижують концентрацію калію в крові, посилюють пригнічення дихання (аж до його зупинки). Опіоїдні аналгетики посилюють пригнічення дихання. Високі дози суфентанілу знижують потребу у високих початкових дозах недеполяризуючих міорелаксантів. Недеполяризуючі міорелаксанти попереджають або знижують ригідність м'язів, що викликається високими дозами опіондних анальгетиків (в т.ч. алфентаніл, фентаніл, суфентаніл). Не знижує ризик брадикардії та артеріальної гіпотензії, спричинених опіоїдними анальгетиками (особливо на тлі вазодилататорів та/або бета-адреноблокаторів). Під час інтубації із суксаметонієм Ардуан вводять після зникнення клінічних ознак дії суксаметонію. Як і у випадку з іншими недеполяризуючими міорелаксантами, введення Ардуану може скоротити час, необхідний для настання міорелаксації, та збільшити тривалість максимального ефекту; При тривалому попередньому застосуванні глюкокортикостероїдів, неостигміну метилсульфату, едрофонію хлориду, піридостигміну бромід, норепінефрину, азатіоприну, епінефрину, теофіліну, калію хлориду, натрію хлориду, кальцію хлориду можливе послаблення. Деполяризуючі міорелаксанти можуть посилювати, так і послаблювати дію піпекуронію броміду (залежить від дози, часу застосування та індивідуальної чутливості). Доксапрам тимчасово маскує залишкові ефекти міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиЯк і у випадках з іншими недеполяризуючими міорелаксантами, дозу Ардуана підбирають для кожного хворого індивідуально з урахуванням типу анестезії, передбачуваної тривалості хірургічного втручання, можливих взаємодій з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються до або під час анестезії, супутніх захворювань та загального стану хворого. Рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервових волокон задля забезпечення контролю нервово-м'язового блоку. Застосовувати лише внутрішньовенно. Безпосередньо перед введенням 4 мг сухої речовини розводять розчинником, що додається. Рекомендовані дози для дорослих та дітей віком від 14 років: початкова доза для інтубації та наступного хірургічного втручання: 0,06-0,08 мг/кг маси тіла, забезпечує хороші/відмінні умови для інтубації протягом 150-180 с, при цьому тривалість м'язової релаксації 60-90 хв; початкова доза для міорелаксації при інтубації з використанням суксаметонія: 0,05 мг/кг, що забезпечує 30-60-хвилинну міорелаксацію; підтримуюча доза: 0,01-0,02 мг/кг, забезпечує 30-60-хвилинну міорелаксацію під час хірургічної операції; при хронічній нирковій недостатності не рекомендується застосовувати дози, що перевищують 0,04 мг/кг (у великих дозах можливе збільшення тривалості міорелаксації); при надмірній вазі та ожирінні можливе продовження дії Ардуана, тому слід застосовувати дозу, розраховану на ідеальну вагу. Дози у дітей: від 3 до 12 місяців. - 0,04 мг/кг (що забезпечує м'язову релаксацію тривалістю від 10 до 44 хв). Від 1 року до 14 років – 0,05-0,06 мг/кг (м'язова релаксація – від 18 до 52 хв.). Припинення ефекту: в момент 80-85% блокади, що вимірюється за допомогою стимулятора периферичних нервових волокон, або в момент часткової блокади, що визначається за клінічними ознаками, застосування атропіну (0,5-1,25 мг) у комбінації з неостигміну метилсульфатом (1- 3 мг) або галантаміном (10-30 мг) припиняє міорелаксуючу дію Ардуана.ПередозуванняСимптоми: тривалий параліч скелетної мускулатури та апное, виражене зниження артеріального тиску (АТ), шок. У разі передозування або нервового м'язового блоку, що затягнувся, штучну вентиляцію легень продовжують до відновлення спонтанного дихання. На початку відновлення спонтанного дихання як антидот вводять інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад, неостигміну метилсульфат, піридостигміну бромід, едрофонія хлорид): атропін 0,5-1,25 мг у комбінації з неостигміну метилсульфатом (1- мг). До відновлення задовільного спонтанного дихання слід проводити ретельний контроль дихальної функції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосовувати виключно в умовах спеціалізованого стаціонару за наявності відповідної апаратури для проведення штучного дихання та у присутності спеціаліста з проведення штучного дихання через вплив препарату на дихальну мускулатуру. Необхідний ретельний контроль під час операції та ранньому післяопераційному періоді підтримки життєвих функцій до відновлення м'язової скоротливості. При розрахунку дози слід враховувати техніку анестезії, що застосовується, можливі взаємодії з лікарськими засобами, що вводяться до або під час анестезії, стан і чутливість хворого до препарату. У медичній літературі описані випадки анафілактичної та анафілактоїдної реакцій при застосуванні міорелаксантів. Незважаючи на відсутність повідомлень про подібну дію Ардуана, препарат можна застосовувати виключно в умовах, що дозволяють негайно розпочати лікування таких станів. Слід дотримуватись підвищеної обережності у застосуванні Ардуана за наявності в анамнезі хворого на анафілактичну реакцію, викликану будь-яким міорелаксантом через можливу перехресну алергію. Дози Ардуана, що викликають міорелаксацію, не мають суттєвого кардіоваскулярного ефекту і практично не викликають брадикардію. Застосування та доза м-холіноблокаторів з метою премедикації підлягає ретельній попередній оцінці; слід також врахувати стимулюючий вплив на n. vagus інших, одночасно використовуваних лікарських препаратів та типу операції. З метою уникнення відносного передозування препарату та забезпечення відповідного контролю над відновленням м'язової активності рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервових волокон. Пацієнтам із розладами нервово-м'язової передачі, ожирінням, нирковою недостатністю, захворюваннями печінки та жовчних шляхів, при вказівках в анамнезі на перенесений поліомієліт, необхідно призначати препарат у менших дозах. У разі захворювання печінки застосування Ардуану можливе виключно у випадках, коли ризик виправданий. При цьому доза має бути мінімальною. Деякі стани (гіпокаліємія, дигіталізація, гіпермагніємія, прийом діуретиків, гіпокальціємія, гіпопротеїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія, гіпотермія) можуть сприяти подовженню або посиленню ефекту. Як і у випадку з іншими міорелаксантами, перед застосуванням Ардуану слід нормалізувати електролітний баланс та кислотно-основний стан, усунути дегідратацію. Подібно до інших міорелаксантів Ардуан може знижувати активований частковий тромбопластиновий та протромбіновий час. Діти віком від 1 року до 14 років менш чутливі до піпекуронію броміду та тривалість міорелаксуючого ефекту у них коротша, ніж у дорослих та дітей віком до 1 року. Ефективність та безпека застосування у неонатальному періоді не вивчені. Міорелаксуючий ефект у немовлят від 3 міс. до 1 року мало відрізняється від такого в дорослих. Слід застосовувати лише свіжоприготовлений розчин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У перші 24 години після припинення міорелаксуючої дії Ардуана не рекомендується керувати автомобілем та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
456,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: індапамід – 1,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 124,5 мг; гіпромелоза - 64 мг; магнію стеарат – 1 мг; повідон - 8,6 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 0,4 мг; оболонка плівкова: гліцерол – 0,219 мг; гіпромелоза - 3,642 мг; макрогол 6000 - 0,219 мг; магнію стеарат – 0,219 мг; титану діоксид – 0,701 мг. Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг. За 30 табл. у блістері (ПВХ/Ал). По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. При розфасовці (упаковці)/ виробництві на ТОВ «Сердікс»: Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг. По 30 таблеток у блістері (ПВХ/Ал). По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів За 30 табл. у блістері (ПВХ/Ал). По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. За 30 табл. у блістері (ПВХ/Ал). По 10 блістерів у пачку картонну (пачку не маркують). По 3 пачки картонні з інструкціями з медичного застосування в картонну коробку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретичне, гіпотензивне.ФармакокінетикаУ таблетках Аріфон® ретард активна речовина знаходиться у спеціальному матриксі-носії, що забезпечує поступове контрольоване вивільнення індапаміду у шлунково-кишковому тракті. Всмоктування Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Їда трохи збільшує час всмоктування препарату, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування. Розподіл Близько 79% препарату пов'язують із білками плазми. T1/2 - 14-24 год (в середньому 18 год). Css досягається через 7 днів прийому препарату. При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Метаболізм Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% від введеної дози) та через кишечник (22%). Хворі, що належать до групи високого ризику У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату Аріфон ретард не змінюється.ФармакодинамікаІндапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та гіпотензивним ефектом. У клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фаз при використанні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не чинили вираженого діуретичного ефекту, було продемонстровано 24-годинний гіпотензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середньої тривалості та довгострокових дослідженнях за участю хворих на артеріальну гіпертензію було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у хворих на цукровий діабет.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або будь-якої з допоміжних речовин; тяжка форма ниркової недостатності (Cl креатиніну печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки; гіпокаліємія. У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, Арифон ретард не рекомендується хворим з непереносимістю лактози, галактоземією, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю: порушення функції печінки та нирок, порушення водно-електролітного балансу, ослаблені хворі або пацієнти, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами, цукровий діабет, підвищений рівень сечової кислоти, пацієнти з подовженим інтервалом QT, гіперпаратиреоз. Через відсутність достатньої кількості клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років.Вагітність та лактаціяВагітність Як правило, під час вагітності не слід призначати діуретичні препарати. Не можна використовувати ці препарати на лікування фізіологічних набряків при вагітності. Діуретичні препарати можуть викликати фетоплацентарну ішемію та призводити до порушення розвитку плода. Період годування груддю Не рекомендується призначати Арифон® ретард матерям-годувальницям (індапамід виділяється з грудним молоком).Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровоносної та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – астенія, головний біль, парестезії, вертиго; неуточненої частоти - непритомність. З боку ССС: дуже рідко – аритмія, виражене зниження артеріального тиску; неуточненої частоти - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом). З боку травної системи: нечасто блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; неуточненої частоти – можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності, гепатит. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто – макулопапульозний висип; нечасто - геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання. Описано випадки реакцій фоточутливості. Лабораторні показники: неуточненої частоти збільшення QT інтервалу на ЕКГ (див. «Особливі вказівки»); підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові: тіазидні та тіазидоподібні діуретики слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом; підвищення активності печінкових трансаміназ. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (вміст калію в плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та менше 3,2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4–6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії вміст калію в плазмі знизився в середньому на 0,23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. «Особливі вказівки»); гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька).Взаємодія з лікарськими засобамиНебажане поєднання лікарських речовин Препарати літію. При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію може спостерігатись підвищення концентрації літію у плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування. При необхідності діуретичні препарати можуть бути використані у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно підбирати дозу препаратів, постійно контролюючи вміст літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги Препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»: антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити рівень калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль рівня електролітів плазми, показників ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». Нестероїдні протизапальні засоби (при системному призначенні), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози саліцилатів (≥3 г/добу). Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження клубочкової фільтрації). Хворим необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Інгібітори АПФ. Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам зі зниженою концентрацією іонів натрію в крові (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно: за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків можна відновити; або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках на перший тиждень прийому інгібіторів АПФ у хворих необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі крові). Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), кортикостероїди та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника. Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти хворим, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен. Зазначається посилення гіпотензивного ефекту. Хворим необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати рівень калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен). Комбінована терапія індапамідом та калійзберігаючими діуретиками доцільна у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет та пацієнтів з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Необхідно контролювати рівень калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо петльових, при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин хворим необхідно компенсувати втрату рідини. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики). Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Солі кальцію. При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус. Можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїдні препарати, тетракозактіди (при системному призначенні). Зниження гіпотензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи, не розжовуючи, запиваючи водою, по 1 табл. за добу, бажано вранці. При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію збільшення дози препарату не призводить до збільшення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмовий рівень креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Арифон® ретард у дозі 1,5 мг на добу (1 табл.) можна призначати літнім пацієнтам з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняІндапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто в 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії. Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). З клінічних симптомів передозування можуть спостерігатися нудота, блювання, зниження артеріального тиску, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що призводить до анурії (внаслідок гіповолемії). Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у хворих з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних УФ-променів. Водно-електролітний баланс: Вміст іонів натрію у плазмі крові. До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Потрібен постійний контроль вмісту іонів натрію, т.к. Спочатку зниження концентрації натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний хворим з цирозом печінки та особам похилого віку. Вміст іонів калію у плазмі крові. При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає у різкому зниженні рівня калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться хворі зі збільшеним інтервалом QT, при цьому не має значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір концентрації іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. Слід мати на увазі, що тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Вміст глюкози у плазмі крові. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. У хворих на подагру може збільшуватися частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою тільки у хворих з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (вміст креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальний рівень креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у хворих може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка у свою чергу спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан хворого може погіршитися. Спортсмени Активна речовина, що входить до складу препарату Аріфон ретард, може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів. Вплив на здатність керувати автомобілем та виконання робіт, що вимагають підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій Дія речовин, що входять до складу препарату Аріфон ретард, не призводить до порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких людей у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. В цьому випадку здатність керувати автомобілем або іншими механізмами може бути зниженою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0,5 мл: Діюча речовина: Фондапаринукс натрію – 2,5 мг; Допоміжні речовини: Натрію хлорид – 4,2 мг; Натрію гідроксид - у вигляді 0,005 М розчину використовують, якщо pH 8; Вода для ін'єкцій – до 0,5 мл. Розчин для підшкірного та внутрішньовенного введення 2,5 мг/0,5 мл. По 0,5 мл препарату в шприц з нейтрального скла типу I місткістю 1 мл, з'єднаний з голкою і закритий поршнем-пробкою з хлорбутилового еластомеру, з автоматичною системою безпеки. По 5 шприців у пластиковий піддон. По 2 піддони в картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаАнтитромботичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення фондапаринукс натрію повністю і швидко всмоктується (абсолютна біодоступність 100%). При одноразовому підшкірному введенні 2,5 мг фондапаринукс натрію молодим здоровим добровольцям максимальна концентрація в плазмі (середня Cmax = 0,34 мг/л) досягалася через 2 години після введення дози. Концентрації у плазмі крові, що становлять половину вищенаведеної максимальної концентрації, досягалися через 25 хвилин після введення. У здорових осіб похилого віку фармакокінетика фондапаринуксу натрію є лінійною в діапазоні доз 2-8 мг підшкірно. При одноразовому введенні на добу рівноважна концентрація в плазмі досягається через 3-4 дні при збільшенні в 1,3 рази значень Cmax і площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC). Середні фармакокінетичні параметри фондапаринуксу натрію у стані рівноваги у хворих, які перенесли субституційні операції на тазостегновому суглобі та отримували препарат "Арикстра" підшкірно в дозі 2,5 мг на добу: Cmax - 0,39 мг/л (31 %), tmax - 2 ,8 год (18%) та Cmax-0,14 мг/л (56%). У хворих похилого віку, які перенесли операції з приводу перелому кульшового суглоба, рівноважні концентрації фондапаринукса натрію були: Cmax - 0,50 мг/л (32%), Cmin - 0,19 мг/л (58%). У пацієнтів з симптомами тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії, які отримували фондапаринукс натрію 5 мг (при масі тіла менше 50 кг), 7,5 мг (при масі тіла від 50 до 100 кг) та 10 мг (при масі тіла понад 100 кг). ) підшкірно 1 раз на добу; реєструвалися подібні значення максимальних та мінімальних рівноважних концентрацій у плазмі при підборі доз відповідно до маси тіла у всіх вагових категоріях. Максимальні рівноважні концентрації препарату в плазмі варіювалися від 1,20 мг/л до 1,26 мг/л. Середні мінімальні рівноважні концентрації у плазмі у цих пацієнтів варіювалися від 0,46 мг/л до 0,62 мг/л. Розподіл У здорових добровольців фондапаринукс натрію при внутрішньовенному або підшкірному введенні, в основному, розподіляється в крові і лише в незначній мірі в міжклітинній рідині, оскільки обсяг розподілу в стані рівноваги і нестабільному стані становив 7-11 л. In vitro фондапарінукс натрію у високому ступені (не менше 94%) і специфічно зв'язується з антитромбіном III (AT III). Зв'язування фондапаринуксу натрію з іншими білками плазми, у тому числі з тромбоцитарним фактором IV, або еритроцитами незначне. Метаболізм In vivo метаболізм фондапаринуксу натрію не був вивчений, оскільки більша частина введеної дози препарату виводиться у незмінному вигляді із сечею у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Виведення Фондапаринукс натрію виводиться нирками у незмінному вигляді. У здорових осіб 64 - 77% однієї дози препарату, введеної підшкірно або внутрішньовенно, виводиться із сечею протягом 72 годин. Період напіввиведення (T1/2) становить близько 17 годин у молодих здорових осіб і близько 21 години - у літніх здорових осіб. У пацієнтів з нормальною функцією нирок середнє значення кліренсу фондапаринуксу натрію становить 7,82 мл/хв. Особливі групи хворих Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення фондапаринукса натрію відбувається повільніше у пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки він переважно виводиться нирками у незмінному вигляді. У пацієнтів, які отримують профілактичне лікування після операцій з приводу перелому кісток тазостегнового суглоба або заміщення тазостегнового суглоба, загальний кліренс фондапаринуксу натрію на 25 % нижче, ніж у пацієнтів з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) та на 55% нижче у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) порівняно з показниками у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Відповідні остаточні періоди напіввиведення становлять 29 годин при помірній та 72 години при тяжкій формі ниркової недостатності.Аналогічний взаємозв'язок між кліренсом фондапаринуксу натрію та ступенем тяжкості ниркової недостатності спостерігався при лікуванні пацієнтів з тромбозом глибоких вен. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень У фармакокінетичній моделі використовувалися дані про пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 23,5 мл/хв, які перенесли операції на нижніх кінцівках та одержували фондапаринукс натрію. В результаті фармакокінетичного моделювання було показано, що використання фондапаринуксу натрію у пацієнтів з кліренсом креатиніну від 20 до 30 мл/хв у дозуванні 1,5 мг на добу або 2,5 мг через день відповідає такому у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв), які отримують 2,5 мг на добу. Внаслідок обмеженості даних, що є до цього часу, препарат "Арикстра" не повинен застосовуватися у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції печінки Вважається, що концентрація вільного фондапаринуксу натрію в плазмі не змінюється при легкому та середньому ступені порушення функції печінки, тому на підставі фармакокінетики коригування дози немає необхідності. Після одноразового підшкірного введення фондапаринуксу натрію пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (функціональний клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), Cmax та AUC знижувалися на 22-39% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Зниження концентрації фондапаринуксу натрію в плазмі пояснюється зменшенням зв'язування з антитромбіном III через знижений рівень цього ферменту в плазмі у пацієнтів з порушенням функції печінки, внаслідок чого збільшується виведення фондапаринуксу натрію нирками. Фармакокінетика фондапаринуксу натрію при тяжкому ступені печінкової недостатності не вивчалася. Діти: Фармакокінетичні параметри фондупаринуксу були охарактеризовані у фармакокінетичному аналізі на підставі даних забору крові у 24 дітей. Призначення один раз на день 0,1 мг/кг підшкірно у дітей засноване на аналогічній експозиції фондапаринукса, що спостерігається у дорослих при введенні рекомендованих доз для лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії. Пацієнти похилого віку Виведення фондапаринуксу натрію у пацієнтів старше 75 років уповільнюється. У дослідженні при введенні фондапаринукса натрію в дозі 2,5 мг з профілактичною метою після операцій з приводу перелому кісток тазостегнового суглоба або заміщення тазостегнового суглоба, загальний кліренс фондапаринуксу натрію був приблизно на 25% менше у пацієнтів у віці старше віком до 65 років. Аналогічний взаємозв'язок між кліренсом фондапаринуксу натрію та віком спостерігався при лікуванні пацієнтів з тромбозом глибоких вен. Підлога При корекції дози по масі тіла не було виявлено відмінностей між статями. Раса Запланованих досліджень фармакокінетичних відмінностей не проводилось. Проте випробування, що проводилися за участю здорових осіб азіатського походження (Японія), не виявили відмінностей у фармакокінетичному профілі, порівняно з таким, у здорових осіб європеоїдної раси. Аналогічно, не спостерігали відмінностей у кліренсі фондапаринуксу натрію між пацієнтами європеоїдної та негроїдної раси, які перенесли ортопедичні операції. Маса тіла У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг загальний кліренс фондапаринуксу натрію знижений приблизно на 30%.ФармакодинамікаМеханізм дії Фондапаринукс натрію є синтетичним та селективним інгібітором активованого фактора X (Ха). Антитромботична активність фондапаринуксу натрію є результатом селективного пригнічення фактора Ха опосередкованого антитромбіном III (AT III). Вибірково зв'язуючись з AT III, фондапаринукс натрію потенціює (приблизно в 300 разів) вихідну здатність AT III нейтралізувати фактор Ха. Фондапаринукс натрію не інактивує тромбін (активований фактор Па) і не має дії на тромбоцити. Анти-Ха активність. Фармакодинаміка/фармакокінетика фондапаринуксу натрію визначається його концентраціями в плазмі, вираженими через анти-Ха-факторну активність. Для калібрувальної оцінки анти Ха активності може бути використаний тільки фондапаринукс натрію, для цього не підходить міжнародний стандарт гепарину або низькомолекулярні гепарини. Результатом такого калібрування є вираз концентрації фондапаринукса натрію в мг калібрувального фондапаринукса/літр. Фармакодинаміка У дозі 2,5 мг фондапаринукс натрію не впливає на результати звичайних коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) або протромбіновий час (ПВ)/міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у плазмі крові, ні на час кровотечі чи фібринолітичну активність. Однак були отримані рідкісні спонтанні повідомлення про подовження АЧТВ при вживанні фондапаринукс натрію в дозі 2,5 мг. Фондапаринукс натрію не дає перехресних реакцій із сироваткою хворих з гепариніндукованою тромбоцитопенією II типу.ІнструкціяЗапобіжник голки. Поршень. Тримач. Захисний корпус. Техніка підшкірного введення Слід прийняти положення "сидячи" або "лежачи". Виберіть місце в нижній частині живота, щонайменше 5 см нижче пупка. Переважно вводити препарат у праву та ліву сторони передньої черевної стінки по черзі (це допоможе зменшити дискомфорт у місці ін'єкції). Допускається введення у стегно. Зніміть захисний ковпачок, спочатку прокрутивши, а потім потягнувши його прямою лінією від тіла шприца. Примітка: не торкайтеся голки після зняття ковпачка і не допускайте контакту відкритої голки з будь-якими поверхнями. Допускається поява бульбашок повітря, не слід видаляти їх із шприца перед ін'єкцією. Тримайте шприц міцно. Голку слід вводити перпендикулярно, а не під кутом, на всю довжину защемлену складку шкіри, яку необхідно утримувати великим і вказівним пальцями до закінчення введення розчину. Потім акуратно видаляють голку. Не слід розтирати місце застосування препарату після ін'єкції. Після виконання ін'єкції на використаний шприц встановлюється система захисту: утримуючи використаний шприц в одній руці за захисний корпус, іншою рукою тягнуть за тримач для вивільнення клямки та зсуву корпусу для захисту голки до чування, що позначає фіксацію захисного корпусу. Після цього шприц може бути підданий утилізації відповідно до звичайної процедури видалення медичних відходів.Показання до застосуванняПрофілактика - венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які зазнають "великих" ортопедичних операцій нижніх кінцівок, таким як при: переломі кісток тазостегнового суглоба, включаючи тривалу профілактику у післяопераційному періоді; операції із заміщення колінного суглоба; операції із заміщення тазостегнового суглоба. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які зазнають операцій на черевній порожнині, за наявності факторів ризику тромбоемболічних ускладнень. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів нехірургічного профілю за наявності факторів ризику таких ускладнень через обмеження рухливості в гострому періоді захворювання. Лікування тромбозу глибоких вен. Лікування тромбоемболії легеневої артерії за винятком гемодинамічно нестабільних пацієнтів або пацієнтів, які потребують тромболітичної терапії або емболектомії. Лікування гострого коронарного синдрому, вираженого як: про нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без підйому сегмента ST у пацієнтів, яким не показано екстрене (протягом Лікування гострого симптоматичного тромбозу поверхневих вен нижніх кінцівок без супутнього тромбозу глибоких вен.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фондапаринукса натрію або будь-якого іншого компонента препарату. Активна клінічно значуща кровотеча. Гострий бактеріальний ендокардит. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну З обережністю: Не рекомендується використання фондапаринуксу натрію безпосередньо перед проведенням та під час проведення первинного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) у пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Монотерапія фондапаринуксом натрію не рекомендується у пацієнтів з інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та з підйомом сегмента ST при не первинному ЧКВ; слід оцінити можливість поєднаного призначення нефракціонованих гепаринів. Наявні клінічні дані щодо поєднаного застосування фондапаринуксу натрію та нефракціонованих гепаринів при не первинному ЧКВ обмежені. Препарат "Арикстра", як та інші антикоагулянти, необхідно застосовувати з обережністю у хворих з підвищеним ризиком кровотечі, тобто. при таких видах патології як вроджені або набуті порушення системи згортання крові у формі кровоточивості, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення та нещодавно перенесені внутрішньочерепні крововиливи, тяжкі порушення функції печінки, а також невдовзі після хірургічного втручання на головному або спинному. офтальмологічних операцій. До груп підвищеного ризику розвитку кровотеч на фоні застосування антикоагулянтів відносяться: пацієнти віком від 75 років, пацієнти з масою тіла менше 50 кг, пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв). При призначенні препарату "Арикстра" пацієнтам, віднесеним до груп ризику, рекомендується бути обережними. При лікуванні нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST слід бути обережним при поєднаному застосуванні фондапаринуксу натрію з іншими лікарськими препаратами, що збільшують ризик кровотечі (наприклад, інгібіторами GPIIb/IIIa).Вагітність та лактаціяНакопичені на сьогодні дані про застосування препарату "Арикстра" у вагітних недостатні, тому препарат "Арикстра" не слід призначати вагітним, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. У період застосування препарату "Арикстра" годування груддю не рекомендується.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Дані небажані явища слід розглядати у хірургічному та терапевтичному контексті залежно від показань. Інфекційні та паразитарні захворювання - Рідко: інфікування післяопераційної рани. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Часто: анемія, кровотеча (різної локалізації, включаючи рідкісні випадки внутрішньочерепних та/або внутрішньомозкових та заочеревинних крововиливів та/або кровотеч), пурпуру; Нечасто: тромбоцитопенія, тромбоцитемія, аномалія тромбоцитів, порушення згортання. Порушення з боку імунної системи - Рідко: алергічні реакції (включаючи дуже рідкісні повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну та/або анафілактичну реакції). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Рідко: гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: головний біль; Рідко: тривога, сплутаність свідомості, запаморочення, просторова дезорієнтація, сонливість. Порушення з боку судин: - Рідко: артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: задишка, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Нечасто: нудота, блювання; Рідко: біль у животі, диспепсія, гастрит, запор, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: аномальні результати печінкових проб, підвищення концентрації ферментів печінки в крові; Рідко: підвищення концентрації білірубіну у крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж, виділення з рани. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: набряк; Нечасто: пропасниця, периферичний набряк; Рідко: реакції в місці ін'єкції, біль у грудній клітці, біль у нижніх кінцівках, стомлюваність, гіперемія обличчя (припливи), синкопальні стани, набряк геніталій.Взаємодія з лікарськими засобамиФондапаринукс натрію не інгібує ізоферменти групи цитохрому Р450 (CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4) in vitro. Отже, не слід очікувати на взаємодію препарату "Арикстра" in vivo з іншими лікарськими препаратами на рівні пригнічення метаболізму, опосередкованого системою CYP. Оскільки зв'язування фондапаринуксу натрію з білками плазми, за винятком АТШ, незначне, не слід очікувати на взаємодію з іншими лікарськими речовинами на рівні конкурентного зв'язування з білками плазми крові. У клінічних дослідженнях фондапаринуксу натрію було показано, що його спільне призначення з пероральними антикоагулянтами (варфарином), антиагрегантами (ацетилсаліцилової кислотою), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикамом) і серцевими глікозидами (дигоксином) Фондапаринукс натрію не впливав ні на активність варфарину, ні на час кровотечі під час лікування ацетилсаліцилової кислотою або піроксикамом, ні на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину в рівноважному стані. У зв'язку з відсутністю даних щодо сумісності розчин препарату "Арикстра" не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиМісцями підшкірного введення повинні бути поперемінно ліва та права передньобічні поверхні передньої черевної стінки. Щоб уникнути втрати препарату, не слід перед ін'єкцією видаляти бульбашки повітря зі шприца. Голка повинна вводитися на всю довжину перпендикулярно до складки шкіри, затиснутої між великим і вказівним пальцем; складку шкіри не розтискають протягом усього введення. Препарат Арикстра призначений для використання лише під контролем лікаря. Пацієнту дозволяється самостійно проводити підшкірні ін'єкції, тільки якщо лікар вважає це за необхідне, з обов'язковим подальшим наглядом у лікаря і лише після проведення відповідного навчання техніці проведення підшкірної ін'єкції. внутрішньовенне введення (перша доза тільки у пацієнтів при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST). Препарат Арикстра водиться безпосередньо в катетер або з використанням міні-контейнерів з 0,9% розчином хлориду натрію (25 або 50 мл), в якому попередньо розводиться препарат. При використанні препарату Арикстра в шприцах, щоб уникнути втрати препарату, не слід перед ін'єкцією видаляти бульбашки повітря зі шприца. Після ін'єкції катетер промити достатньою кількістю 0,9% розчину для забезпечення повної дози препарату. При введенні з використанням міні-контейнерів інфузія повинна проводитись протягом 1-2 хвилин. Дорослі Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень Ортопедична та порожнинна хірургія Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг підшкірно 1 раз на добу після операції. Початкову дозу вводять не раніше ніж через 6 годин після завершення операції за умови заможного гемостазу. Курс лікування має тривати протягом періоду підвищеного ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень, зазвичай до переведення пацієнта на амбулаторний режим, не менше 5-9 днів. Досвід показує, що для пацієнтів, які зазнали хірургічного втручання з приводу перелому кісток кульшового суглоба, тривалість періоду підвищеного ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень перевищує 9 днів після операції. Для таких пацієнтів має бути ухвалено рішення про продовження профілактичного застосування препарату Арикстра до 24 днів. Пацієнти нехірургічного профілю з наявністю факторів ризику тромбоемболічних ускладнень Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування у разі становить від 6 до 14 днів. Лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії Рекомендована доза препарату Арикстра у вигляді підшкірної ін'єкції 1 раз на добу становить: 5 мг для пацієнтів із масою тіла менше 50 кг; 7,5 мг для пацієнтів з масою тіла 50-100 кг; 10 мг для пацієнтів із масою тіла понад 100 кг. Лікування має тривати не менше 5 днів і припинятися не раніше, ніж буде можливий повний переведення на адекватну терапію пероральними антикоагулянтами, тобто при досягненні значень міжнародного нормалізованого відношення (МНО) від 2 до 3. Додавати до терапії антагоністи вітаміну К необхідно якомога раніше як правило, не пізніше 72 годин. Зазвичай тривалість курсу препаратом Арикстра становить від 5 до 9 днів. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати протягом 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару, якщо вона відбулася раніше, ніж через 8 днів. Якщо хворому передбачається проведення ЧКВ на фоні лікування препаратом Арикстра, в ході ЧКВ слід вводити нефракціонований гепарин (НФГ) відповідно до стандартної практики, прийнятої в даному лікувальному закладі; при цьому необхідно враховувати ризик розвитку кровотеч, який є у хворого, і те, що на рівень цього ризику впливає, зокрема, і час, що минув з моменту введення останньої дози препарату Арикстра. Час відновлення препарату Арикстра після видалення катетера повинен визначатися на підставі клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях лікування препаратом Арикстра відновлювалося не раніше ніж через 2 години після видалення катетера. У пацієнтів, які піддаються аортокоронарному шунтуванню (АКШ), при можливості препарат Арикстра не вводять протягом 24 годин до операції. Введення препарату Арикстра може бути відновлено через 48 годин після АКШ. Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Першу дозу препарату вводять внутрішньовенно, наступні дози вводять підшкірно. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати протягом 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару, якщо вона відбулася раніше, ніж через 8 днів. Якщо хворому передбачається проведення не первинного ЧКВ на фоні лікування препаратом Арикстра, в ході ЧКВ слід вводити НФГ відповідно до стандартної практики, прийнятої в даному лікувальному закладі; при цьому необхідно враховувати ризик розвитку кровотеч, який є у пацієнта, і те, що на рівень цього ризику впливає, зокрема, і час, що минув з моменту введення останньої дози препарату. Час відновлення препарату Арикстра після видалення катетера повинен визначатися на підставі клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях лікування препаратом Арикстра відновлювалося не раніше ніж через 3 години після видалення катетера. У пацієнтів, які піддаються АКШ, при можливості препарат Арикстра не вводять протягом 24 годин до операції. Введення препарату може бути відновлено через 48 годин після АКШ. Лікування тромбозу поверхневих вен Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг підшкірно 1 раз на добу. Показанням до застосування препарату Арикстра в дозі 2,5 мг є гострий, симптоматичний, ізольований, спонтанний тромбоз поверхневих вен нижніх кінцівок, при якому довжина ураженої ділянки становить не менше 5 см, і відповідне ураження було документовано на підставі результатів ультразвукового дослідження або інших об'єктивних методів. . Лікування слід починати якнайшвидше після встановлення діагнозу та після виключення супутнього тромбозу глибоких вен або тромбозу поверхневих вен довжиною не більше 3 см від сафенофеморального сполучення. У пацієнтів з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень тривалість лікування повинна становити не менше ніж 30 і не більше 45 днів.Пацієнту дозволяється самостійно проводити підшкірні ін'єкції, тільки якщо лікар вважає це за необхідне, з обов'язковим подальшим наглядом у лікаря і лише після проведення відповідного навчання техніці проведення підшкірної ін'єкції. - Пацієнти, які потребують хірургічного втручання або інших інвазивних процедур. Пацієнти з тромбозом поверхневих вен, які потребують хірургічного втручання або інших інвазивних процедур, по можливості не повинні отримувати фондапаринукс протягом не менше 24 годин перед хірургічною операцією. Застосування фондапаринукса можна відновити не менше ніж через 6 годин після відновлення гемостазу. Особливі групи пацієнтів Діти Застосування препарату Арикстра не рекомендовано у дітей віком до 17 років через відсутність даних про ефективність та безпеку. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, тому що з віком знижується функція нирок. У літніх пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню, необхідно суворо дотримуватись часу введення першої дози препарату Арикстра. Пацієнти з низькою масою тіла Профілактика венозної тромбоемболії та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг є підвищений ризик розвитку кровотечі. Швидкість виведення фондапарінукса знижується при зменшенні маси тіла. Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю цієї групи пацієнтів. Лікування тромбозу поверхневих вен Ефективність та безпека застосування препарату Арикстра у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг не вивчалися, тому його застосування у таких пацієнтів не рекомендується. Пацієнти з порушенням функції нирок Профілактика венозної тромбоемболії Не слід призначати препарат Арикстра пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну становить від 20 до 50 мл/хв, дозу слід зменшити до 1,5 мг один раз на добу. При легкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв) зниження дози не потрібне. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Застосування препарату Арикстра не рекомендовано для застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Корекція дози не потрібна у пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 20 мл/хв. Лікування тромбозу поверхневих вен Не слід призначати препарат Арикстра пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну становить від 20 до 50 мл/хв, дозу слід зменшити до 1,5 мг один раз на добу. При легкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв) зниження дози не потрібне. Безпека та ефективність застосування препарату в дозі 1,5 мг не вивчалися. Пацієнти з порушенням функції печінки Профілактика венозної тромбоемболії та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози препарату Арикстра не потрібне. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності препарат Арикстра слід призначати з обережністю, оскільки застосування цього препарату у цій групі пацієнтів не вивчалось. Лікування тромбозу поверхневих вен Ефективність та безпека застосування препарату Арикстра у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності не вивчалися, тому застосування препарату у цієї групи пацієнтів не рекомендується.ПередозуванняСимптоми Дози препарату "Арикстра", що перевищують рекомендовані, можуть призвести до підвищення ризику кровотечі. Лікування Передозування, ускладнене кровотечею, має вести до відміни препарату "Арикстра" та до пошуку первинної причини. Необхідно прийняти рішення про вибір методу для початку відповідного лікування, яке може включати хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжозамороженої плазми, плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Арикстра призначений тільки для підшкірного та внутрішньовенного застосування. Чи не застосовувати внутрішньом'язово! Кровотеча Фондапаринукс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч через спадкові або набуті порушення згортання крові (наприклад, число тромбоцитів менше 50 000/мм3), захворювань шлунково-кишкового тракту з виразками в активній фазі, нещодавно перенесеного внутрішньочерепа. головному, спинному мозку або органах зору, а також в спеціальних групах пацієнтів, як описано нижче. Не слід застосовувати одночасно з фондапарінуксом для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень препарати, під дією яких підвищується ризик кровотечі. До таких препаратів належать дезирудин, фібринолітичні засоби, антагоністи глікопротеїнових рецепторів IIb/IIIа тромбоцитів, гепарин, гепариноїди або низькомолекулярний гепарин. При необхідності можна проводити супутню терапію антагоністом вітаміну К. Інші антиагрегантні лікарські препарати (ацетилсаліцилову кислоту, дипіридамол, сульфінпіразон, тиклопідин або клопідогрел) та нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з обережністю. У разі нагальної потреби у супутньому застосуванні таких препаратів потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. ЧКВ та ризик тромбоутворення у провідникових катетерах Не рекомендується використання фондапаринуксу безпосередньо перед проведенням та під час проведення первинних ЧКВ у пацієнтів при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Аналогічним чином, у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без підйому сегмента ST у ситуаціях, що загрожують життю, що викликають необхідність екстреної реваскуляризації, не рекомендується застосовувати фондапаринукс перед ЧКВ та під час нього. Це пацієнти з рефрактерною або рецидивною стенокардією, пов'язаною з динамічним відхиленням сегмента ST, серцевою недостатністю, що загрожують життю аритміями або гемодинамічною нестабільністю. Монотерапія фондапаринуксом не рекомендується у пацієнтів при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда без підйому сегмента ST та при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST під час не первинного ЧКВ через підвищений ризик утворення тромбів у провідникових катетерах. Тому згідно зі стандартною практикою лікування слід оцінити можливість поєднаного призначення НФГ. Тромбоз поверхневих вен Слід виключити супутній тромбоз глибоких вен або тромбоз поверхневих вен, при якому уражена ділянка локалізована протягом не більше 3 см від сафенофеморального сполучення, оскільки застосування препарату Арикстра в дозі 2,5 мг не вивчалося за наявності вищевказаних діагнозів. Ефективність і безпека фондапаринуксу в дозі 2,5 мг не вивчалася у наступних груп пацієнтів: пацієнти з тромбозом поверхневих вен після склеротерапії або ускладнень в інтравенозному руслі, пацієнти з тромбозом поверхневих вен в анамнезі в попередні 3 місяці, пацієнти з 6 місяців або пацієнти, які мають активну злоякісну пухлину. Спинномозкова/епідуральна анестезія При застосуванні препарату Арикстра одночасно з проведенням спинномозкової/епідуральної анестезії або люмбальної пункції під час проведення "великих" ортопедичних операцій не можна виключити можливість появи епідуральних або спинальних гематом, які можуть призводити до тривалого або постійного паралічу. Ризик цих рідкісних явищ може підвищуватись при післяопераційному застосуванні постійних епідуральних катетерів або одночасному введенні інших лікарських засобів, що впливають на гемостаз. Літні пацієнти Пацієнти похилого віку більш схильні до ризику кровотечі, ніж решта популяції. Оскільки функція нирок зазвичай знижується з віком, у пацієнтів похилого віку виведення фондапаринуксу може бути знижене, і таким чином експозиція збільшена. Препарат Арикстра у пацієнтів похилого віку слід застосовувати з обережністю. Низька маса тіла Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг є підвищений ризик розвитку кровотечі. Швидкість виведення фондапарінукса знижується при зменшенні маси тіла. Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю цієї групи пацієнтів. Лікування тромбозу поверхневих вен Немає достатніх клінічних даних щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг, тому його застосування у таких пацієнтів не рекомендується. Порушення функції нирок Фондапаринукс, в основному, виводиться нирками. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень У пацієнтів при кліренсі креатиніну менше 50 мл/хв, підвищується ризик кровотеч та венозних тромбоемболічних ускладнень, тому фондапаринукс слід застосовувати з обережністю. Немає достатніх клінічних даних щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Є обмежені клінічні дані щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда без підйому сегмента ST, та при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST, та кліренсом креатиніну в діапазоні 20-30 мл/хв, тому можливість застосування у таких пацієнтів оцінюється точки зору співвідношення очікуваної користі можливого ризику. Лікування тромбозу поверхневих вен Фондапаринукс не рекомендується застосовувати у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. У пацієнтів з кліренсом креатиніну в діапазоні 20-50 мл/хв доза повинна бути знижена до 1,5 мг один раз на добу. Ефективність та безпека дози 1,5 мг не вивчалися. Тяжкі порушення функції печінки Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Корекція дози при застосуванні цієї групи пацієнтів не потрібна. Однак у зв'язку з дефіцитом факторів згортання крові у пацієнтів з важкими формами ураження печінки підвищується ризик розвитку кровотечі, тому застосовувати препарат Арикстра у таких пацієнтів слід з обережністю. Лікування тромбозу поверхневих вен Немає достатніх даних про застосування фондапаринуксу у цієї групи пацієнтів. Тому його застосування у цій групі пацієнтів не рекомендується. Гепариніндукована тромбоцитопенія Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією в анамнезі. До цього часу не проводилися спеціальні клінічні дослідження з вивчення ефективності та безпеки препарату Арикстра у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією ІІ типу. Були отримані рідкісні повідомлення про розвиток гепариніндукованої тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримували фондапаринукс. Фондапаринукс не зв'язується з 4-им тромбоцитарним фактором і не має перекресних сироваткових реакцій у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією II типу. Алергія на латекс Основа голки готового градуйованого шприца може містити сухий натуральний латекс, який потенційно може викликати аллергічну реакцію в осіб із гіперчутливістю до латексу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату на здатність водити транспорт та працювати на верстатах не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 502,00 грн
1 408,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: анастрозол 1,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,0 мг, повідон 2,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 1,50 мг, макрогол 300 0,30 мг, титану діоксид 0,45 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, покриті плівковою оболонкою; з гравіюванням А – на одній стороні та Adx на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози препарату Арімідекс. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок у постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40%. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол, основний метаболіт, що визначається в плазмі, не пригнічує ароматазу. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАрімідекс® є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу у хворих на рак молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі Арімідекс у добовій дозі 1 мг викликає зниження рівня естрадіолу на 80%. Арімідекс® не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. Арімідекс® у добових дозах до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні препарату Арімідекс® не потрібне замісне введення кортикостероїдів. Вплив на мінеральну щільність кісткової тканини Показано, що у пацієнток з раннім гормонопозитивним раком молочної залози в постменопаузі, які приймають Арімідекс®, зміни кісткової системи можуть бути попереджені відповідно до стандартів, встановлених для лікування пацієнток з певним ризиком переломів. Так, перевага препарату Арімідекс® у комбінації з бісфосфонатами (порівняно з терапією тільки препаратом Арімідекс®) у пацієнтів із середнім та високим ризиком виникнення переломів була продемонстрована вже через 12 місяців за показниками мінеральної кісткової щільності, структурної зміни кісткової тканини та маркерів кісткової резорбції. Більш того, у групі низького ризику не було відзначено зміни показника мінеральної кісткової щільності на фоні терапії одним препаратом Арімідекс і підтримуючого лікування вітаміном D і кальцієм. Ліпіди При терапії препаратом Арімідекс, у тому числі при прийомі в комбінації з бісфосфонатами, не виявлено змін рівня ліпідів у плазмі.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози, з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі, у тому числі після ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років. Перша лінія терапії місцеворозповсюдженого або метастатичного раку молочної залози з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі. Друга лінія терапії поширеного раку молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном, у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших складових частин препарату. Вагітність та період годування груддю. У жінок у пременопаузі. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Помірна або виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяЧастота народження була розрахована з числа небажаних явищ, що спостерігаються в рамках III фази дослідження у 9366 жінок з операбельним раком молочної залози в постменопаузі, які отримували лікування протягом 5 років, при цьому частота небажаних явищ у групах порівняння та думка дослідника щодо залежності небажаного явища від досліджуваного. препарату не враховано. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (більше або дорівнює 10%); часто (від 1 до 10%); нечасто (від 0,1 до 1%); рідко (від 0,01 до 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%). З боку судин: дуже часто – "припливи". З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія / скутість суглобів, артрит, часто – біль у кістках, міалгія, нечасто – тригерний палець. З боку статевих органів та молочної залози: часто – сухість слизової оболонки піхви; вагінальні кровотечі (в основному, протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на Арімідекс). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, часто – витончення волосся (алопеція), алергічні реакції, нечасто – кропив'янка, рідко – мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури) (синдром Шенлейна) , дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, часто – діарея, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, нечасто – підвищення активності гамма-глютамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, синдром зап'ястного каналу (в основному, спостерігався у пацієнток з факторами ризику даного захворювання), порушення чутливості (у тому числі парестезія, втрата чи збочення смакових відчуттів). З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, гіперхолестеринемія, нечасто – гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Загальні розлади: дуже часто – астенія легкого або помірного ступеня виразності. Небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень, не пов'язані з прийомом препарату Арімідекс: анемія, запор, диспепсія, біль у спині, біль у животі, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла, депресія, безсоння, запаморочення, тривожність, парестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування препарату Арімідекс з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Арімідекс® одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Арімідекс у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію препарату Арімідекс, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс. Не слід призначати тамоксифен одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Проковтнути таблетку повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Порушення функції нирок: коригування дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібне. Порушення функції печінки: коригування дози у пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки не потрібне.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза препарату Арімідекс®, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлена. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Може бути проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлена. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність препарату Арімідекс не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Немає даних щодо застосування препарату. Арімідекс у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою недостатністю та у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). У разі збереження маткової кровотечі на фоні прийому препарату Арімідекс® необхідна консультація та спостереження гінеколога. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Знижуючи рівень циркулюючого естрадіолу, Арімідекс може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини з подальшим підвищенням ризику перелому. Пацієнтки з таким високим ризиком підлягають лікуванню відповідно до посібника з терапії даних ускладнень. У пацієнток, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку остеопорозу, мінеральна щільність кісткової тканини повинна оцінюватися методом денситометрії, наприклад, DEXA скануванням (Dual-Energy, X-ray Absorptiometry - двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії), на початку лікування та в динаміці. При необхідності повинні бути розпочаті лікування або профілактика, остеопороз, під ретельним наглядом лікаря. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ. Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні препарату Арімідекс частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відзначено. Ефективність та безпека препарату Арімідекс і тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату Арімідекс®, такі як астенія та сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації, уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим рекомендується при появі цих симптомів дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 60,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 74,0 мг, кроскармелоза натрію 4,0 мг, стеарат магнію 2,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Зелений 39К11520 8,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 16,6% (вага.), тріацетин 8,0% (вага.), алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 5,4% (вага.), барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1,9% (вага.); віск карнаубський 0,02 мг По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЗелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIА 60 з одного боку і з тисненням 200 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Эторикоксиб добре всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амоксициліну тригідрат (у перерахунку на амоксицилін) – 875 мг; Клавуланат калію (у перерахунку на клавуланову кислоту) – 125 мг; Довідкові речовини: Повідон низькомолекулярний (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700) - 30 мг; Тальк – 33,0 мг; Крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500) – 249,0 мг; Кальція стеарат (кальцій стеариновокислий) – 16,5 мг; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 16,5 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 51,7 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза) – 19,1 мг; Пропіленгліколь - 15,5 мг; Макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) – 10,0 мг; Титану діоксид – 5,4 мг. По 5, 7 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки з пакетиком силікагелю заварюють у пакет з комбінованого матеріалу багатошарового на основі фольги. Пакет з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 7, 10, 14, 20 або 21 таблетки в банки оранжевого скла з пластмасовими кришками, що нагвинчуються, або в банки полімерні. У кожну банку вкладають осушувач у вигляді круглої таблетки або пакетика з силікагелем. По 7, 10, 14, 20 або 21 таблетки в банки оранжевого скла з кришкою з силікагелем і контролем розтину або кришкою з контролем розтину і з пакетиком силікагеля. Кожну банку з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиДвоопуклі, довгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-пеніцилін напівсинтетичний+бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. У комбінації амоксицилін та клавуланова кислота не впливають на фармакокінетику один одного. Обидва компоненти швидко і повністю всмоктуються після прийому внутрішньо, прийом їжі майже не впливає на ступінь всмоктування, проте клавуланова кислота краще всмоктується при прийомі таблетки на початку їжі. Максимальні концентрації в плазмі досягаються приблизно через 1 годину після прийому. Значення максимальної концентрації для амоксициліну (залежно від дози) 3-12 мкг/мл, для клавуланової кислоти - близько 2 мкг/мл. Обидва компоненти характеризуються великим обсягом розподілу. Терапевтичні концентрації обох активних речовин визначаються в різних органах, тканинах і рідких середовищах організму: у легенях, мокротинні, органах черевної порожнини, органах малого тазу (матці, яєчниках, передміхуровій залозі), у середньому вусі, у шкірі, печінці, піднебінних мигдаликах, пазухи носа, жовчному міхурі; у жировій, кістковій та м'язовій тканинах; у плевральній, синовіальній та перитонеальній рідинах; в жовчі, сечі, слині, бронхіальному секреті, в гнійному відділяється, в інтерстиціальній рідині. Амоксицилін та клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Зв'язування з білками плазми помірне: 25% для клавуланової кислоти та 18% для амоксициліну. Амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр (негативного впливу на плід не виявлено) та у слідових концентраціях виділяються з грудним молоком. Амоксицилін частково метаболізується в печінці (10% від введеної дози) до неактивних метаболітів, клавуланова кислота піддається інтенсивному метаболізму в печінці (50-70% від введеної дози). Амоксицилін виводиться з організму переважно нирками шляхом канальцевої секреції та клубочкової фільтрації (52±15% дози у незміненому вигляді протягом 7 годин) та невелика кількість – з жовчю. Близько 10-25% початкової дози амоксициліну виводиться нирками як неактивної пеніцилоєвої кислоти. Клавуланова кислота виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (40-65%), частково як метаболітів, і навіть кишечником. Період напіввиведення (Т1/2) амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1-1,5 години. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв) період напіввиведення збільшується до 7,5 годин для амоксициліну та до 4,5 годин для клавуланової кислоти. При анурії Т1/2 обох активних речовин коливається між 10 та 15 годинами. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи інгібіторозахищених пеніцилінів, стійкий до впливу ферментів β-лактамаз, що виробляються багатьма патогенними мікроорганізмами для захисту (стійкості) від дії β-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів). Бактеріальні β-лактамази руйнують (гідролізують) антибіотик на неактивні фрагменти (речовини). Бактерії, що виробляють β-лактамази, стійкі (резистентні) до пеніцилінів і цефалоспоринів. Препарат Арлет містить 2 діючі речовини: амоксицилін (напівсинтетичний пеніцилін з широким спектром антибактеріальної активності) та клавуланову кислоту (незворотний інгібітор β-лактамаз). Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін піддається руйнуванню β-лактамазами, тому в спектр його антибактеріальної активності не входять мікроорганізми, які продукують β-лактамази. Клавуланова кислота - β-лактамна сполука, що має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз шляхом утворення стабільного інактивованого комплексу з ними, що запобігає ферментативному руйнуванню амоксициліну. Клавуланова кислота подібна за структурою β-лактамних антибіотиків, але практично не має власної антибактеріальної активності. Клавуланова кислота інгібує β-лактамази II, III, IV і V типів (за класифікацією Річмонда-Сайкса), але неактивна щодо β-лактамаз типу I, які продукуються Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter spp. Присутність клавуланової кислоти у складі препарату захищає амоксицилін від руйнування β-лактамазами та розширює спектр його антибактеріальної активності з включенням до нього мікроорганізмів, зазвичай резистентних (стійких) до нього та інших пеніцилінів і цефалоспоринів. Препарат має широкий спектр бактерицидної антибактеріальної дії. Активний щодо таких мікроорганізмів: грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus agalactiae. Streptococcus bovis; Staphylococcus aureus (крім метицилін-резистентних штамів), Staphylococcus epidermidis (крім метицилін-резистентних штамів), Staphylococcus saprophyticus та інші коагулазо-негативні стафілококи, Enteroccocus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Bacillis anthracis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides; грамнегативні аероби: Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis, Bordetella petrussis, Brucella spp., Campylobacter jejuni, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. ., Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica; грампозитивні та грамнегативні анаероби: Actinomyces israelii, Bacteroides spp. (включно з Bacteroides fragihs), Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Prevotella spp.; інші мікроорганізми: Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Helicobacter pylori, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції ЛОР-органів (гострий та хронічний синусит, середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); інфекції сечовивідних шляхів (цистит, уретрит, пієлонефрит, пієліт); інфекції в акушерстві та гінекології (сальпінгіт, сальпінгоофорит, цервіцит, бактеріальний вагініт, ендометрит, пельвіоперитоніт, септичний аборт); інфекції шкіри та м'яких тканин (пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, флегмона, абсцес, ранова інфекція, у т.ч. після укусів тварин та людини); інфекції кісткової та сполучної тканин (у т.ч. остеомієліт); інфекції жовчних шляхів (холецистит, холангіт); шанкроід (м'який шанкер); одонтогенні інфекції; інфекції травної системи (дизентерія, сальмонельоз, сальмонельозне носійство).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти та інших компонентів препарату; гіперчутливість до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни та цефалоспорини); порушення функції печінки (в т.ч. жовтяниця) при прийомі амоксициліну + клавуланової кислоти в анамнезі; інфекційний мононуклеоз або лімфолейкоз (небезпека появи екзантеми); дитячий вік до 6 років (для цієї лікарської форми); дитячий вік до 12 років з хронічною нирковою недостатністю (для цієї лікарської форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) лише для таблеток дозуванням 875 мг+125 мг. Перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність. Якщо у Вас одне з перелічених захворювань перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяПрепарат може призначатися під час вагітності лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Препарат можна приймати у період грудного вигодовування. За винятком ризику сенсибілізації, пов'язаного з виділенням у грудне молоко активних речовин препарату в слідових кількостях, жодних інших несприятливих ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не може відзначатися. У разі розвитку у дитини сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація за частотою розвитку: часто – від 1 до 10%, нечасто від 0,1 до 1%, рідко – від 0,01 до 0,1%, дуже рідко – менше 0,01% Алергічні реакції: нечасто кропив'янка, еритематозні висипання свербіж; рідко – багатоформна ексудативна еритема; дуже рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, синдром, подібний до сироваткової хвороби, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У деяких випадках з'являється так звана "висипка п'ятого дня" (кореподібна екзантема). З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко – гепатит, холестатична жовтяниця; дуже рідко - глосит, гастрит, стоматит, геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), псевдомембранозний коліт, ентероколіт, чорний "волосатий" язик, потемніння зубної емалі. Збільшення активності трансаміназ (аспартатамінотрансфераза та аланінамінотрансфераза), білірубіну та лужної фосфатази зазвичай відзначається у осіб чоловічої статі та у літніх пацієнтів, особливо старше 65 років. Ризик подібних змін підвищується прийому препарату більше 14 днів. Зазначені явища дуже рідко спостерігаються у дітей. Вищезгадані зміни зазвичай з'являються під час лікування або відразу після.Іноді можуть з'являтися кілька тижнів після відміни препарату. В основному реакції з боку травної системи носять минущий і незначний характер, але іноді бувають вираженими. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, оборотні агранулоцитоз та гемолітична анемія; дуже рідко – подовження часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, оборотні гіперактивність та судоми (судоми можуть виникнути при порушенні функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози препарату), дуже рідко – безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. Інші: часто – розвиток суперінфекції (включаючи кандидоз), висип; рідко – оборотне збільшення протромбінового часу, кристалурія, інтерстиціальний нефрит, васкуліт. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні засоби, аміноглікозиди – уповільнюють та знижують абсорбцію; аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Одночасний прийом з алопуринолом підвищує частоту розвитку висипу. Бактерицидні антибіотики (в т.ч. аміноглікозиди, цефалоспорини, ванкоміцин, рифампіцин, циклосерин) - при одночасному застосуванні мають синергічну дію; бактеріостатичні (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни) – антагоністичне. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно стежити за показниками згортання крові. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні протизапальні засоби, що блокують канальцеву секрецію, - підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться переважно клубочковою фільтрацією). Одночасний прийом з метотрексатом – підвищує токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для зменшення можливих побічних ефектів з боку системи травлення рекомендується приймати препарат на початку їжі. Таблетку ковтають повністю, не розжовуючи, запиваючи склянкою води. Дорослі та діти 12 років та старші або з масою тіла 40 кг та більше: При інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – по 1 таблетці (250 мг+125 мг) 3 рази на добу. При інфекціях середнього та тяжкого ступеня тяжкості – по 1 таблетці (500 мг+125 мг) 3 рази на добу. При тяжких інфекціях – по 1 таблетці (875 мг + 125 мг) 2 рази на добу. Діти від 6 до 12 років Добова доза зазвичай становить 20-30 мг/кг амоксициліну і 5-7,5 мг/кг клавуланової кислоти. Для дітей віком 6-12 років (з масою тіла менше 40 кг) звичайна доза препарату - по 1 таблетці (250 мг+125 мг) 2-3 рази на добу або по 1 таблетці (500 мг+125 мг) 2 рази на добу добу. При тяжких інфекціях ці дози можна подвоювати. Дітям масою тіла 40 кг і більше слід призначати дози як дорослим. Мінімальний курс лікування препаратом становить 5 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно продовжуватись більше 14 днів без повторного медичного огляду. Тривалість лікування гострого неускладненого середнього отиту становить 5-7 днів. Необхідно пам'ятати, що 2 таблетки (250 мг + 125 мг) не еквівалентні 1 таблетці (500 мг +125 мг), т.к. у них міститься у 2 рази більше клавуланової кислоти. Максимальна добова доза амоксициліну становить: для дорослих та дітей 12 років і старше (з масою тіла 40 кг і більше) – 6 г, для дітей віком до 12 років (з масою тіла менше 40 кг) – 45 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза клавуланової кислоти (у формі клавуланату калію) становить: для дорослих та дітей 12 років і старше (з масою тіла 40 кг і більше) – 600 мг, для дітей молодше 12 років (з масою тіла менше 40 кг) – 10 мг / кг маси тіла. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дорослим та дітям 12 років і старшим або з масою тіла 40 кг і більше проводять корекцію дози та кратність прийому залежно від кліренсу креатиніну (КК): при КК більше 30 мл/хв корекція дози не потрібна; при КК 10-30 мл/хв: по 1 таблетці (250 мг+125 мг) 2 рази на добу (при легких та середньотяжких інфекціях) або по 1 таблетці (500 мг+125 мг) 2 рази на добу (при середньому та тяжкому перебігу інфекції); при КК менше 10 мл/хв: по 1 таблетці (250 мг+125 мг) один раз на добу (при легких та середньотяжких інфекціях) або по 1 таблетці (500 мг+125 мг) один раз на добу (при середній та тяжкій течії) інфекції). Таблетки (875 мг+125 мг) слід застосовувати лише у пацієнтів із КК понад 30 мл/хв. При анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин і більше. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Коригування доз засновані на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну. Дорослим зазвичай призначають по 1 таблетці (500 мг + 125 мг) або 2 таблетки (250 мг + 125 мг) кожні 24 години (1 раз на добу). Дітям призначають (15 мг/кг+3,75 мг/кг) 1 раз на добу. ДОДАТКОВО 1 доза під час сеансу діалізу та ще одна доза в кінці сеансу діалізу (для компенсації зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти). Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять із обережністю звичайними дозами; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Пацієнти похилого віку Корекція дози не потрібна; дози такі ж, як для дорослих. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу коригують так, як зазначено вище для дорослих з порушеннями функції нирок.ПередозуванняУ більшості випадків симптоми передозування включають розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливі також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках – судоми. При передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. У разі недавнього прийому (менше 4 годин) необхідно провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля для зменшення всмоктування. Амоксицилін+клавуланат калію видаляється при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на пеніцилінові або цефалоспоринові антибіотики або інші алергени. Описані серйозні, котрий іноді летальні реакції підвищеної чутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості до антибіотиків цієї групи. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом та розпочати альтернативну терапію. При серйозних реакціях підвищеної чутливості слід негайно запровадити адреналін (епінефрін). Можуть бути потрібні також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. Були виявлені випадки розвитку коліту, що некротизує, у новонароджених, у вагітних з передчасним розривом плодових оболонок, яким проводилася профіліктична терапія амоксициліном/клавуланова кислота. При лікуванні легкої діареї (викликаної Clostridium difficile) на фоні курсового лікування слід уникати протидіарейних лікарських засобів, що знижують перистальтику кишок; можна використовувати каолін- або аттапульгітсодержащіе протидіарейні лікарські засоби. При тяжкій діареї необхідно звернутися до лікаря. Лікування обов'язково триває ще 48-72 години після зникнення клінічних ознак захворювання. При одночасному застосуванні естрогеновмісних пероральних контрацептивів та амоксициліну слід по можливості використовувати інші або додаткові методи контрацепції. Амоксицилін і клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної реакції при пробі Кумбса. З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Виразність побічних ефектів з боку травної системи можна зменшити, приймаючи препарат на початку їди. У пацієнтів, які отримують препарат, рідко спостерігається збільшення протромбінового часу, тому при одночасному прийомі препарату з антикоагулянтами необхідно проводити відповідний моніторинг. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко може виникати кристалурія. При прийомі амоксициліну у високих дозах рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. При курсовому лікуванні необхідно проводити контроль стану функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між дозуванням. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів, які мають підвищену чутливість до пеніцилінів, можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. Оскільки таблетки комбінації амоксициліну і клавуланової кислоти (250 мг+125 мг) і (500 мг+125 мг) містять однакову кількість клавуланової кислоти - 125 мг, то 2 таблетки по (250 мг+125 мг) не еквівалентні 1 таблетці (500 мг +125 мг). Лабораторні показники: Високі концентрації амоксициліну дають неправдиву реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Фелінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції із глюкозидазою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
14 572,00 грн
14 494,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 мл: Активні речовини: натрію гіалуронат – 20,7-25,3 мг/мл (2,3 %), натрію хлорид – 8,55 мг/мл, натрію гідрофосфату дигідрат – 0,33 мг/мл, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,060 мг /мл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у шприци. По 1 шприцу в пакеті з фольгованої плівки або контурної коміркової упаковки.
8 914,00 грн
8 858,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 мл: хондроїтину сульфат натрію 30,0 мг, натрію гіалуронат 20,0 мг, натрію цитрату дигідрат 8,63 мг, лимонна кислота безводна 4,89 мг, натрію хлорид 2,1 мг, 10 М розчин натрію гідроксиду 6,4-7,6, вода для ін'єкцій до 1 мл. Динамічна в'язкість розчину становить понад 2000 мПа?с, осмоляльність - 239376 мОсм/кг, рН - 6,4 7,6. По 3 мл у шприци. По 1 шприцю в пакеті або контурному осередковому впакуванні. Допускається вкладення 1 або 2 голок у пакет або контурну коміркову упаковку. По 1 пакету або контурній комірковій упаковці і 1 або 2 голки одноразові ін'єкційні стерильні (якщо голки не вкладаються в пакет або контурну коміркову упаковку) або без них або по 2 пакети або контурні коміркові упаковки і 2 або 4 голки вкладаються в пакет або контурну коміркову упаковку або без них разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. Допускається вкладання голок однакового чи різного розміру. Інформація про розмір вкладеної голки вказана на споживчому впакуванні. Допускається вкладення в пачку з картону етикетки стеження у кількості 3, 6 або 12 шт.ХарактеристикаАрмавіскон® Хондро має аналгетичну, коригуючу дію на метаболізм кісткової та хрящової тканини – допомагає нормалізації обмінних процесів у кістковій та хрящовій тканинах, покращує живлення хряща. Виріб є стерильний в'язкий розчин натрієвої солі гіалуронової кислоти (натрію гіалуронату) високого ступеня очищення, високомолекулярний (молекулярна маса становить не менше 0,9 МДа). Гіалуронова кислота – необхідний компонент екстрацелюлярного матриксу, присутній у високих концентраціях у складі хряща та синовіальної рідини. Гіалуронова кислота забезпечує в'язкість та еластичність синовіальної рідини, а також вона необхідна для формування хряща. Вона формує на всій внутрішній поверхні суглоба шар, що покриває, який захищає хрящ і синовіальну оболонку від механічних пошкоджень, а також від вільних радикалів і факторів запалення. Внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти призводить до покращення функціонального стану суглоба. Гіалуронова кислота запобігає тертю суглобових поверхонь, що дозволяє усунути болючі відчуття та запалення, а також захищає від передчасного зношування та руйнування гіалінового хряща, забезпечує рухливість, має амортизаційні здібності (гасить зовнішні удари, захищаючи компоненти суглоба від пошкодження). Хондроїтину сульфат є одним з природних глікозаміногліканів, що складається з альтернативного цукру D-глюкуронової кислоти та N-ацетил-D-галактозаміну. Хондроїтину сульфат є стимулятором регенерації тканин, сприяє утриманню води та відновленню амортизуючих функцій у хрящових тканинах. Сприяє синтезу та захисту колагену, який є структурною основою всіх сполучних тканин, а також збільшує вироблення гіалуронової кислоти в синовіальних клітинах, що сприятливо впливає на підтримку в'язкості синовіальної рідини. Використання хондроїтину сульфату разом із натрію гіалуронатом сприяє уповільненню деградації та стимулює регенерацію хряща. Вилучення або заміна протеза синовіальної рідини не застосовується, оскільки він невід'ємно поєднується з синовіальною рідиною суглоба. Армавіскон® Хондро призначений для заповнення об'єму та відновлення в'язкості синовіальної рідини у суглобах. Армавіскон® Хондро розчиняється в синовіальній рідині, сприятливо впливаючи. Він піддається локальним перетворенням у порожнині суглоба, нормалізує властивості синовіальної рідини, повертаючи їй змащувальну та амортизуючу функції. Армавіскон® Хондро при одноразовому введенні відновлює змащувальні та амортизаційні властивості синовіальної рідини, що дозволяє отримати виражений та довгостроковий знеболюючий ефект, оскільки значно зменшується обмеження рухливості суглобів. Виходячи з огляду дослідження виробів з аналогічним складом, тривалість терапевтичного ефекту – до 6 місяців та більше, залежно від місця введення та ступеня захворювання. При необхідності можливе проведення повторного курсу ін'єкцій після консультації з лікарем.ІнструкціяПорядок роботи зі шприцем Розкрийте контурну коміркову упаковку/пакет в асептичних умовах. Відкрутіть ковпачок із кінчика шприца (ковпачок насаджений щільно). Видавіть повітря через кінчик шприца, тримаючи однією рукою циліндр, а іншою плавно натискаючи на поршневий шток. Слідкуйте, щоб не видавити розчин. Щільно насадіть голку на шприц. Накрутіть голку на шприц доти, доки вона не пройде шлях різьблення і не сяде щільно. Візуально переконайтесь, що голка пройшла шлях різьблення до кінця. Зніміть ковпачок із голки прямим рухом. Слідкуйте за тим, щоб не відкрутити голку. Видавіть залишки повітря із системи, тримаючи однією рукою циліндр шприца, а іншою плавно натискаючи на поршневий шток, поки на кінчику голки не з'явиться розчин. Розчин слід вводити повільно, чинячи мінімально необхідний тиск. У разі закупорки голки не слід посилювати тиск на поршневий шток. Натомість слід припинити введення розчину і замінити голку. Кожен наповнений шприц призначений для одноразового використання. Вміст шприца повинен бути використаний негайно після відкриття. Чи не використаний до кінця розчин не підлягає зберіганню.РекомендуєтьсяДля симптоматичного лікування остеоартриту легкого, середнього або тяжкого ступеня; Для збільшення рухливості суглоба та усунення болю, зумовленого дегенеративно-дистрофічними або посттравматичними змінами суглобів; Для реабілітації після артроскопії; Для лікування пацієнтів, які мають підвищені фізичні навантаження та регулярно навантажують уражений суглоб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів виробу; наявність активних запальних або інфекційних процесів у суглобі; наявність інфекції або пошкоджень, або ознак активного захворювання шкірного покриву в області передбачуваної ін'єкції; Застосування у пацієнтів із встановленим діагнозом аутоімунного захворювання або проходять курс імунотерапії; Гострий синовіт; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяНе застосовувати Армавіскон® Хондро при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливе виникнення помірної хворобливості, набряку, підвищення температури та почервоніння в області ін'єкції, збільшення вмісту ексудату у порожнині суглоба. Вищезазначені симптоми носять минущий характер і зазвичай зникають через 72 год. При виникненні зазначених симптомів рекомендується розвантажити уражений суглоб і прикласти лід.Взаємодія з лікарськими засобамиАрмавіскон® Хондро не слід призначати одночасно з іншими внутрішньосуглобовими ін'єкціями через відсутність значного досвіду.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньосуглобово. Армавіскон Хондро вводять у суглоб обсягом залежно від розміру суглоба. Порожнина суглоба має бути перевантажена. Рекомендується вводити до 2 ін'єкцій. Зазвичай для колінного суглоба використовують голку 21G, для інших суглобів рекомендується використовувати голку необхідного розміру (від 17G до 22G) залежно від суглоба. Розчин повинен запроваджуватися лише медичним персоналом, який пройшов спеціальне навчання, в асептичних умовах у лікувальних закладах. Можливе застосування місцевих анестетиків перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції, наприклад, підшкірне введення лідокаїну. Необхідно належним чином продезінфікувати місце ін'єкції. Режим введення в тазостегновий та інші суглоби визначається лікарем індивідуально з урахуванням тяжкості дегенеративних чи травматичних змін у суглобі. Рекомендується виконувати ін'єкції в тазостегновий та інші суглоби під ультразвуковим або рентгеноскопічним контролем. Вводити розчин слід точно в порожнину суглоба за стандартними методиками з огляду на анатомічні особливості. Перед введенням розчину слід видалити випіт із суглобової сумки. Для видалення випоту та введення розчину може використовуватися та сама голка, одноразово введена перед аспірацією. При цьому шприц із розчином приєднується до звільненої від шприца голки. Для підтвердження знаходження голки у порожнині суглоба слід аспірувати доступну кількість синовіальної рідини перед повільним введенням. Слід дотримуватись правил асептики та антисептики при виконанні процедури. Введення розчину в порожнину суглоба має бути припинено з появою болю під час ін'єкції. При введенні голки, особливо для ін'єкцій в тазостегновий суглоб рекомендується застосування місцевої анестезії. Слід уникати попадання повітря у шприц.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати попадання голки під час маніпуляції у кровоносні судини та нерви. Не використовуйте виріб Армавіскон® Хондро з пошкодженою або розкритою упаковкою. Пацієнти, які пережили будь-які ускладнення протягом декількох днів після ін'єкції, повинні негайно звернутися до лікаря. Натрію гіалуронат отримано шляхом ферментації бактерій Streptococcus equi та ретельно очищений. Проте лікар повинен враховувати потенційний ризик, пов'язаний з ін'єкційним запровадженням будь-яких біологічних речовин. Протягом перших 2 діб після проведення процедури рекомендується не перевантажувати суглоб, особливо слід уникати тривалого навантаження. Армавіскон® Хондро не впливає на здатність людини керувати автотранспортом, займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тільки для одноразового застосування. У комплект може входити 2 голки одноразові ін'єкційні стерильні для можливості вибору лікарем голки необхідного калібру/розміру в залежності від суглоба, в який буде вводитися розчин. Обов'язково звертайте увагу на термін придатності голки, вказаний на етикетці. Для безпечного використання та ліквідації використаних голок дотримуйтесь загальнодержавних та регіональних правил і норм.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
6 528,00 грн
6 454,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 мл містить: натрію гіалуронат - 20,0 мг, натрію хлорид - 7,0 мг, манітол - 5,0 мг, натрію гідрофосфат безводний - 0,24 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 0,055 мг, натрію гідроксид та/або кислота - до pH 6,5-7,5, вода для ін'єкцій – до 1 мл. Динамічна в'язкість розчину становить понад 25 000 мПа·с, осмоляльність – 250 – 350 мОсм/кг, рН – 6,5 – 7,5. По 2 мл у шприци. По 1 шприцю в пакеті або контурному осередковому впакуванні. Допускається вкладення 1 або 2 голок у пакет або контурну коміркову упаковку. За 1 пакетом або контурною комірковою упаковкою і 1 або 2 голки ін'єкційні одноразові стерильні (якщо голки не вкладаються в пакет або контурне коміркове пакування) або без них разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. Допускається вкладання голок однакового чи різного розміру. Інформація про розмір вкладеної голки вказана на споживчому впакуванні. Допускається вкладення в пачку з картону етикетки стеження у кількості 3, 6 або 12 шт.ХарактеристикаЗасіб Армавіскон® МН є протезом синовіальної рідини сухожилля та суглобів у наповнених шприцах. Застосовується на тлі дегенеративних змін сухожилля, поверхні синовіального хряща для поліпшення рухливості суглобів, зменшення больового синдрому, зниження запальних реакцій та відновлення гомеостазу в сухожиллі та хрящі. Засіб для навколосухожильного та внутрішньосуглобового введення Армавіскон МН (далі – розчин, засіб, виріб) є прозорим безбарвним в'язким розчином, до складу якого входить натрію гіалуронат 40 мг/2 мл і манітол 10 мг/2 мл. Засіб має аналгетичну, коригуючу дію на метаболізм кісткової та хрящової тканини. Виріб є стерильний в'язкий розчин натрієвої солі гіалуронової кислоти (натрію гіалуронату) високого ступеня очищення, високомолекулярний (молекулярна маса становить не менше 2,7 МДа). Гіалуронова кислота – необхідний компонент екстрацелюлярного матриксу, присутній у високих концентраціях у складі хряща та синовіальної рідини. Гіалуронова кислота забезпечує в'язкість та еластичність синовіальної рідини, а також вона необхідна для формування хряща. Внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти призводить до покращення функціонального стану суглоба. Сухожилля – утворення сполучної тканини з волокнистою структурою, призначене для прикріплення поперечно-смугастих м'язів до кісток скелета, передачі м'язового зусилля до кістки та сприяють розподілу навантаження під час м'язового скорочення. Сухожилля можуть прилягати до волокнистих структур, синовіальних оболонок, перисухожильних тканин, синовіальних сумок. Між листками сухожилля є синовіальна рідина, що полегшує їх рух. Перевантаження або невідповідний біомеханічний стрес можуть призвести до запальних змін та/або дегенеративних змін сухожилля та суглобів, що, у свою чергу, є причиною появи болю та втрати функції. Змащування сухожилля та суглобової поверхні допомагає зменшити біль, покращити їхню функцію та знизити ризик утворення спайок. Гіалуронова кислота має комбіновану дію, відновлюючи та зволожуючи суглоби, сухожилля, зв'язки та шкіру. Розчин гіалуронату натрію розподіляється місцево в порожнині суглоба або навколосухожильному просторі, де він піддається локальним перетворенням, надаючи змащувальну дію. Огляд досліджень виробів аналогічного складу показав, що найвищі концентрації гіалуронової кислоти виявлені у синовіальній рідині, менші концентрації – у зв'язках та прилеглих м'язах. Екскреція переважно здійснюється нирками. До складу Армавіскон МН входить моносахарид манітол, який, з'єднуючись з натрію гіалуронатом, утворює більш стабільну молекулу з підвищеною стійкістю до деградації. Маннітол має виражену антиоксидантну активність, що дозволяє запобігти окислювальній деструкції гіалуронової кислоти вільними радикалами, а також її ферментативної деградації гіалуронідазами (за рахунок попередження розвитку ацидозу при посттравматичному запаленні). Крім того, манітол стабілізує клітинні мембрани, зменшує проникність судин, має протизапальну дію, запобігає появі набряків після ін'єкцій та значно скорочує відновлювальний процес. Вилучення або заміна засобу не застосовується, оскільки воно невід'ємно поєднується з синовіальною рідиною суглоба. Виходячи з огляду дослідження виробів з аналогічним складом, тривалість терапевтичного ефекту – до 6 місяців та більше, залежно від місця введення та ступеня захворювання.Фармакотерапевтична групаМедичний виріб.ІнструкціяПорядок роботи зі шприцем: Розкрийте контурну коміркову упаковку/пакет в асептичних умовах; Відкрутіть ковпачок із кінчика шприца (ковпачок насаджений щільно); Видавіть повітря через кінчик шприца, тримаючи однією рукою циліндр, а іншою плавно натискаючи на поршневий шток. Слідкуйте за тим, щоб не видавити розчин; Щільно насадіть голку на шприц. Накрутіть голку на шприц доти, доки вона не пройде шлях різьблення і не сяде щільно; Візуально переконайтесь, що голка пройшла шлях різьблення до кінця; Зніміть ковпачок із голки прямим рухом. Слідкуйте за тим, щоб не відкрутити голку. Видавіть залишки повітря із системи, тримаючи однією рукою циліндр шприца, а іншою плавно натискаючи на поршневий шток, поки на кінчику голки не з'явиться розчин. Розчин слід вводити повільно, чинячи мінімально необхідний тиск. У разі закупорки голки не слід посилювати тиск на поршневий шток. Натомість слід припинити введення розчину і замінити голку. Для навколосухожильного введення: Армавіскон МН вводять в область ураженого сухожилля або в місце прикріплення сухожилля один раз на тиждень, курс становить 2 ін'єкції; Одночасно можна лікувати кілька сухожиль. При необхідності можуть застосовуватися повторні курси лікування; Рекомендується використовувати голку розміром 25G-27G. Для внутрішньосуглобового введення: Армавіскон МН вводять у уражений суглоб один раз на тиждень, курс становить 1-3 ін'єкції. Одночасно можна лікувати кілька суглобів. Курс лікування можна повторити за необхідності; За наявності випоту в порожнині суглоба рекомендується зменшити його шляхом аспірації, після чого рекомендується відпочинок, застосування пакету з льодом та внутрішньосуглобової ін'єкції кортикостероїдів при необхідності. Лікування засобом Армавіскон МН можна почати через два-три дні; Рекомендується використовувати голку розміром 18G-25G.РекомендуєтьсяДля збільшення рухливості сухожилля та усунення болю, обумовленого різними захворюваннями сухожилля (хронічні тендинопатії); Для збільшення рухливості суглоба та усунення болю, зумовленого первинним або вторинним остеоартритом або посттравматичними змінами суглобів, або іншими захворюваннями суглобів; Для реабілітації після артроскопії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів засобу; Підвищена чутливість до білків грампозитивних бактерій; наявність інфекції або пошкоджень, або ознак активного захворювання шкірного покриву в області передбачуваної ін'єкції; наявність активних запальних або інфекційних процесів у суглобі; Наявність системних порушень згортання крові; Після введення іншого ін'єкційного препарату в області або у безпосередній близькості до місця передбачуваної ін'єкції; Вагітність та період грудного вигодовування; Гострий синовіт; Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяНе застосовувати засіб при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПісля навколосухожильного введення засобу Армавіскон МН можлива поява місцевих реакцій, таких як біль, відчуття жару, синець, почервоніння або припухлість. Можливе виникнення помірної хворобливості, набряку, підвищення температури та почервоніння в області ін'єкції після внутрішньосуглобової ін'єкції натрію гіалуронату. Існують мінімальні ризики, пов'язані з процедурою внутрішньосуглобової ін'єкції, в основному, інфекції та кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиВ даний час відсутня інформація про несумісність з іншими лікарськими засобами, що застосовуються для лікування захворювань сухожилля або суглобів. Армавіскон МН не слід призначати одночасно з іншими ін'єкційними препаратами, що вводяться в області або в безпосередній близькості до місця передбачуваної ін'єкції, через відсутність значного досвіду.Спосіб застосування та дозиЗасіб повинен запроваджуватися лише медичним персоналом, який пройшов спеціальне навчання техніці введення в навколосухожильне місце і місце прикріплення сухожилля або в порожнину суглоба, в асептичних умовах в лікувальних закладах. Необхідно належним чином продезінфікувати місце ін'єкції. Не слід застосовувати дезінфікуючі засоби, що містять четвертинні амонієві сполуки, оскільки гіалуронова кислота тримає в облозі в присутності цих речовин. Вибір голки для будь-якої процедури визначається лікарем. Є кілька факторів, які необхідно враховувати при виборі розміру (калібру) та довжини голки, які будуть використовуватися для навколосухожильного або внутрішньосуглобового введення, у тому числі анатомія області введення, відстань між шкірою та сухожиллям та характеристики пацієнта (вага, вік). Перед початком застосування рекомендується витримати при кімнатній температурі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно дотримуватись загальних заходів та обережності при введенні засобу в навколосухожильний простір або в порожнину суглоба. Засіб Армавіскон МН слід вводити точно в навколосухожильний простір або в область ураженого сухожилля, при необхідності використовуючи діагностичну візуалізацію, наприклад, ультразвукове дослідження або томографічні знімки. Слід уникати попадання голки під час маніпуляції у кровоносні судини та нерви. Процедури слід уникати у пацієнтів з вазовагальною реакцією та непритомністю в анамнезі. Не використовуйте виріб Армавіскон® МН із пошкодженою або розкритою упаковкою. Тільки для одноразового застосування. Використовувати негайно після відкриття упаковки. Не використаний до кінця засіб не зберігається. Пацієнти, які пережили будь-які ускладнення протягом декількох днів після ін'єкції, повинні негайно звернутися до лікаря. Натрію гіалуронат отримано шляхом ферментації бактерій Streptococcus equi та ретельно очищений. Проте лікар повинен враховувати потенційний ризик, пов'язаний з ін'єкційним запровадженням будь-яких біологічних речовин. У комплект може входити 2 голки одноразові ін'єкційні стерильні для можливості вибору лікарем голки необхідного калібру/розміру в залежності від сухожилля/суглоба, в який буде вводитися засіб. Обов'язково звертайте увагу на термін придатності голки, вказаний на етикетці. Для безпечного використання та ліквідації використаних голок дотримуйтесь загальнодержавних та регіональних правил і норм.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
12 334,00 грн
12 276,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 мл: Активні речовини: натрію гіалуронат – 13,5-16,5 мг/мл (1,5 %), натрію хлорид – 8,50 мг/мл, натрію гідрофосфату дигідрат – 0,22 мг/мл, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,044 мг /мл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у шприци. По 1 шприцу в пакеті з фольгованої плівки або контурної коміркової упаковки.
6 708,00 грн
6 640,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 мл: Активні речовини: натрію гіалуронат – 13,5-16,5 мг/мл (1,5 %), натрію хлорид – 8,50 мг/мл, натрію гідрофосфату дигідрат – 0,22 мг/мл, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,044 мг /мл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у шприци. По 1 шприцу в пакеті з фольгованої плівки або контурної коміркової упаковки.
4 708,00 грн
4 648,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 мл: Активні речовини: натрію гіалуронат – 9-11 мг/мл (1 %), натрію хлорид – 8,50 мг/мл, натрію гідрофосфату дигідрат – 0,28 мг/мл, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,044 мг/мл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у шприци. По 1 шприцу в пакеті з фольгованої плівки або контурної коміркової упаковки.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Кальція фосфат двоосновний, мікрокристалічна целюлоза, рис червоний ферментований, стандартизований за вмістом монаколіну 1,5%, сухий екстракт мікроскопічних водоростей; , кремнію діоксид, коензим Q10, фолієва кислотаХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело астаксантину, додаткове джерело фолієвої кислоти. Полікосаноли, червоний ферментований рис та коензим Q10 входять до складу продукту. Кардіоваскулярний ризик Серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання є основною причиною смерті та інвалідності у всьому світі. Гіперхолестерінемія є незалежним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Нещодавні наукові дослідження показали, що: Будь-який рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) вище за рекомендоване значення пов'язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних подій. Зниження холестерину ЛПНЩ до оптимальних концентрацій знижує цей ризик. Незалежним фактором ризику серцево-судинних захворювань є високий рівень гомоцистеїну в крові, стан, який може розвинутись у разі дефіциту фолієвої кислоти. Окисний стрес, викликаний підвищеною кількістю вільних радикалів в організмі через неправильне харчування, куріння, інтенсивні фізичні навантаження та захворювання, надає проатерогенну дію, підвищує ризик несприятливого результату серцево-судинних захворювань. Важливою причиною розвитку атеросклерозу є надмірне або незбалансоване харчування, що призводить до підвищення рівня холестерину в крові, змінює ліпідний профіль та визначає недостатність життєво важливих факторів харчування. Зміни у способі життя (фізичні вправи, здорове харчування та відмова від куріння) є наріжним каменем у профілактиці серцево-судинних захворювань. Для покращення ліпідного профілю плазми у пацієнтів з дисліпідемією в сучасних посібниках рекомендується використовувати харчові добавки та нутрицевтики (такі як червоний дріжджовий рис та полікозанол), які можна використовувати як альтернативу або на додаток до гіполіпідемічних препаратів у певних умовах.Властивості компонентівЧервоний дріжджовий рис. Червоний ферментований (дріжджовий) рис є продуктом ферментації гриба Monascus purpureus та містить монаколін К, який здатний модулювати рівень ліпідів у крові. В АрмоЛІПІДі червоний дріжджовий рис отримують у стандартних умовах з певним штамом Monascus purpureus, вибраний для оптимального рівня виходу монаколіну K (основного активного інгредієнта червоного дріжджового рису), з чітко визначеним та гарантованим аналізом титру. Експериментальні та клінічні дослідження показали, що червоний дріжджовий рис знижує загальний холестерин та ЛПНЩ-холестерин. Полікосаноли є сумішшю натуральних (природних) жирних спиртів, що містяться у восковій матриці цукрової тростини (Saccharum officinarum), рисових висівках (Oryza sativa) і бджолиному воску (Apis mellifera). Полікосаноли, що містяться в АрмоЛІПІДі, отримані з цукрової тростини. Полікосаноли підвищують ефективність контролю холестерину в крові. Фолієва кислота необхідна для багатьох біохімічних функцій в організмі людини, включаючи біосинтез нуклеотидів та повторне метилювання гомоцистеїну в метіонін. Дефіцит фолієвої кислоти пов'язаний із високим рівнем гомоцистеїну в крові, ті. стану, відомого як гіпергомоцієстеїнемія, та визнаний незалежним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Організм людини не може синтезувати фолієву кислоту. Сучасні раціони харчування часто пов'язані з дефіцитом фолієвої кислоти, який нині є найпоширенішою формою гіповітамінозу. Добова потреба у фолієвій кислоті становить 0,2 мг. АрмоЛІПІД містить добову норму фолієвої кислоти. Астаксантин є одним із найпотужніших антиоксидантів, що зустрічаються в природі. Його антиоксидантна активність у 100-500 разів вища, ніж у вітаміну Е, у 6 разів більша, ніж у бета-каротину, і в 4 рази більша, ніж у лютеїну. Завдяки своїм антиоксидантним властивостям астаксантин інгібує перекисне окиснення та запобігає утворенню проатерогенних частинок. Астаксантин стабілізує клітинну мембрану, захищаючи фосфоліпіди від пошкоджень, спричинених внутрішньоклітинними та позаклітинними активними формами кисню (АФК). Цей ефект необхідний для запобігання ендотеліальній дисфункції, стану, який відіграє ключову роль у розвитку атеросклерозу. Коензим Q10 (CoQ10) синтезується у людини. Це важливий кофактор, необхідний для синтезу АТФ, необхідний для функціонування всіх клітин, тканин та органів, особливо з високими енергетичними потребами.РекомендуєтьсяДля поліпшення ліпідного профілю плазми при дисліпідемії. АрмоЛІПІД може бути рекомендований на додаток до зміни способу життя, а також для доповнення до збалансованої дієти (як показано в сучасних керівництвах) при гіперхолестеринемії легкого та середнього ступеня тяжкості і для зменшення окислювального стресу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітним і жінкам, що годують. Не використовувати у комбінації з гіполіпідемічними препаратами.Побічна діяПрийом Армоліпіду може сприяти виникненню шлунково-кишкових розладів та м'язових болів, зокрема у осіб з непереносимістю статинів. У разі виникнення м'язових болів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте добову дозу, що рекомендується. Продукт слід застосовувати у поєднанні з різноманітною та збалансованою дієтою при дотриманні здорового способу життя. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛимонна кислота; карбонат кальцію; гідрокарбонат натрію (регулятор кислотності); сорбіт (вологоутримуючий агент); крохмаль картопляний; трикальція фосфат (агент антистежуючий) (Е 341); інулін; цикламат натрію (підсолоджувач); яблучна кислота; ароматизатор; сахарин натрію (підсолоджувач); рибофлавін 5'-фосфат натрію (барвник); холекальциферол (вітамін D3 ). Містить підсолоджувач сорбіт. При надмірному вживанні може мати проносну дію.
Склад, форма випуску та упаковкаКалію глюкозамін сульфат; желатин; хондроїтинсульфат; L-аскорбінова кислота (вітамін С); магнієва сіль жирної кислоти (антикомкувач); діоксид кремнію (антикомкувач); титану діоксид (барвник); оксид цинку; піридоксину гідрохлорид (вітамін В6); натрію селенат. Капсули масою 0,676 г. Упаковка – 80 прим.
756,00 грн
474,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування. Активні компоненти: Arnica montana (арніка Монтана) МТ 7 г. Допоміжні компоненти: Карбомер 0,9 г, гідроксиду натрію розчин 10% 1,7 г, етанол 96% 20г, вода очищена 70,4 г.ХарактеристикаОднокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентом, що входить до його складу.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Показання до застосуванняЗабиті місця, синці, м'язовий біль унаслідок надмірного фізичного навантаження.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до окремих компонент препарату. Порушення цілісності шкірних покривів, мокнучого дерматиту. Протипоказано наносити на слизові оболонки. Дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату лише після консультації з лікарем.Побічна діяНа даний момент інформації про побічні дії препарату не надходило. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНа даний момент інформація про взаємодію з іншими лікарськими засобами відсутня. Застосування гомеопатичних препаратів не відкидає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиДітям від 1 року та дорослим невелику кількість гелю нанести рівномірним тонким шаром на шкіру хворобливих ділянок та втирати легкими масажними рухами до повного вбирання. Процедуру проводити 1-2 десь у день протягом 5-7 днів.ПередозуванняВипадки передозування препаратом досі не були зареєстровані.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
728,00 грн
448,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування. Активні компоненти: Arnica montana (арніка Монтана) МТ 7 г. Допоміжні компоненти: Карбомер 0,9 г, гідроксиду натрію розчин 10% 1,7 г, етанол 96% 20г, вода очищена 70,4 г.ХарактеристикаОднокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентом, що входить до його складу.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Показання до застосуванняЗабиті місця, синці, м'язовий біль унаслідок надмірного фізичного навантаження.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до окремих компонент препарату. Порушення цілісності шкірних покривів, мокнучого дерматиту. Протипоказано наносити на слизові оболонки. Дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату лише після консультації з лікарем.Побічна діяНа даний момент інформації про побічні дії препарату не надходило. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНа даний момент інформація про взаємодію з іншими лікарськими засобами відсутня. Застосування гомеопатичних препаратів не відкидає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиДітям від 1 року та дорослим невелику кількість гелю нанести рівномірним тонким шаром на шкіру хворобливих ділянок та втирати легкими масажними рухами до повного вбирання. Процедуру проводити 1-2 десь у день протягом 5-7 днів.ПередозуванняВипадки передозування препаратом досі не були зареєстровані.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: активні компоненти: Arnica montana (Arnica) (арніка монтана (арніка)) D2 – 0,25г; Aesculus hippocastanum (Aesculus) (ескулюс хіпокастанум (ескулюс) D2 – 0,25г; допоміжні компоненти: ланолін безводний – 0,08 г; олія какао до 1,5 г. Супозиторії ректальні гомеопатичні. По 6 супозиторіїв у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. Кожну контурну коміркову упаковку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми жовтого кольору, на поздовжньому зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Показання до застосуванняГеморой (неускладнені форми).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Ущемлення гемороїдального вузла, виражене випадання гемороїдальних вузлів, випадання слизової оболонки прямої кишки та гемороїдальна кровотеча. Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрийом препарату можливий, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиВводити в пряму кишку по 1 свічці 1-2 десь у день після виконання гігієнічних процедур. Тривалість лікування-2 тижні.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗвикання до препарату або "синдрому відміни" не відзначено. За відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
512,00 грн
462,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАктивні компоненти: Arnica montana (Арніка монтана) D 1-10,0 г. Допоміжні компоненти: олія вазелінова до 100,0 г.ХарактеристикаПри застосуванні гомеопатичних лікарських засобів може спостерігатися тимчасове загострення симптомів. У цьому випадку слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Препарат не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої уваги та швидких реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо).Дія на організмМонокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого обумовлена компонентом, що входить до його складу.Показання до застосуванняТравми м'яких тканин (забиті місця, гематоми) без порушення цілісності шкірних покривів. Курс лікування 1-2 тижні.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність (дані щодо безпеки застосування препарату у даної категорії хворих відсутні); період грудного вигодовування (дані щодо безпеки застосування препарату у даної категорії хворих відсутні); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних).Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування при вагітності та в період лактації, тому що дані щодо безпеки застосування препарату у даної категорії хворих відсутні. Протипоказано дітям до 18 років у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат сумісний з алопатичними та іншими гомеопатичними лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиМасло наносять на болючі ділянки 3-4 десь у день.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Діюча речовина: Арніка Arnica montana (Arnica) гомеопатична матрична настоянка 10 г. допоміжні речовини: вазелін медичний до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування гомеопатична зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМонокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого обумовлена компонентом, що входить до його складу.Клінічна фармакологіяГомеопатичний препарат, що застосовується при забоях м'яких тканин.Показання до застосуванняТравми м'яких тканин (забиті місця, гематоми) без порушення цілісності шкірних покривів.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; вагітність (дані щодо безпеки застосування препарату у даної категорії хворих відсутні); період грудного вигодовування (дані щодо безпеки застосування препарату у даної категорії хворих відсутні); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних).Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом гомеопатичних препаратів виключає застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Невелика кількість мазі наносити рівномірним тонким шаром на болючі ділянки 2-4 рази на день. Курс лікування 1-2 тижні.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні гомеопатичних лікарських засобів може спостерігатися тимчасове загострення симптомів. У цьому випадку слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
502,00 грн
448,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОподільдок - 100 гр. Активні компоненти: Arnica montana (Арніка) С6 10 г; допоміжні компоненти: зелене мило 28,8 г, етанол 95 % (спирт етиловий 95%) - 35,0 г, вода очищена 26,2 г. По 40,0 г у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною з пробками та кришками з поліетилену. На флакон наклеюють етикетку із самоклеючого матеріалу або паперу. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору, своєрідного запаху, допускається наявність осаду.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.РекомендуєтьсяЗастосовується як засіб для прискорення "розсмоктування" підшкірних гематом при ударах м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняПошкодження цілісності шкірних покривів, захворювання шкіри. Підвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиДля зовнішнього застосування. Невелика кількість оподельдока наносять на болючі місця та втирають легкими круговими рухами 2-3 рази на день. Курс лікування 1-2 тижні. Якщо протягом 2-х тижнів не спостерігається поліпшення стану, слід звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати попадання на слизові оболонки очей, носа, ротової порожнини та ін. При попаданні на слизові оболонки, промити великою кількістю води.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГранули гомеопатичні Арніка Монтана (Arnica montana) Розведення C9. Допоміжні речовини: цукроза, лактоза. 4 г – пенали з лічильником гранул (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний монокомпонентний препарат рослинного походження.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до препарату – непереносимість лактози.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні препаратом Арніка монтана можливе застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та кратність прийому визначається лікарем. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 3 днів, а також при появі побічних реакцій слід звернутися до лікаря.ПередозуванняДосі інформація про випадки передозування не надходила.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ексеместан 25 мг; Допоміжні речовини: маннітол 26,0 мг, гіпромелоза 1,50 мг, полісорбат - 80 0,125 мг, кросповідон 2,125 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 4,625 мг, 3 мг, 5 Склад цукрової оболонки: гіпромелоза 1,81 мг, симетиконова емульсія 0,009 мг, макрогол - 6000 0,181 мг, магнію карбонат 1,157 мг, титану діоксид 3,453 мг, метилпарагідроксибензоат 0,003 мг, 9,0,0 Компоненти для надання блиску: цетілефірний віск 0,0175 мг, тальк 0,01 мг, віск карнаубський 0,0225 мг); Склад чорнила: шеллак, етанол, ізобутанол, барвник заліза оксид (Е 172), титану діоксид (Е 171). По 15 таблеток у блістері з ПВДХ/ПВХ – ПВДХ алюмінієвої фольги; 1, 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або білого з сіруватим відтінком кольору, покриті цукровою оболонкою, з маркуванням "7663" з одного боку, виконаної чорною фарбою.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ексеместан швидко всмоктується, в основному, із шлунково-кишкового тракту. Абсолютну біодоступність препарату не встановлено. Припускають, що обмежена екстенсивним ефектом першого проходження через печінку. При одноразовому прийомі дози 25 мг максимальна концентрація у плазмі дорівнює 17 нг/мл, досягається через 2 години. Одночасний прийом їжі збільшує біодоступність препарату на 40%. Фармакокінетичні параметри мають лінійний характер. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 24 години. Зв'язок із білками плазми – приблизно 90 %. Ексеместан та його метаболіти не пов'язуються з еритроцитами. При повторному прийомі непрогнозованої кумуляції ексеместану не спостерігається. Процес біотрансформації ексеместану здійснюється шляхом окислення метиленової групи в 6 позиції під дією ізоферменту CYP3A4 та/або відновлення 17-кетогрупи під дією альдокеторедуктази з подальшою кон'югацією. Продукти метаболізму ексеместану або неактивні, або менш активні щодо інгібування ароматази, ніж вихідне з'єднання. Приблизно рівні кількості ексеместану (близько 40%) виводяться із сечею та калом протягом тижня. Від 0,1 до 1% виводиться із сечею у незмінному вигляді. Вираженого зв'язку між системним впливом препарату та віком не встановлено. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) У пацієнтів з помірною або важкою печінковою недостатністю системний вплив ексеместану в 2 - 3 рази вищий, проте корекції дози не потрібно.ФармакодинамікаЕксеместан – незворотний стероїдний інгібітор ароматази, подібний за структурою з природною речовиною андростендіоном. У жінок у постменопаузі естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під дією ферменту ароматази в периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним та вибірковим методом лікування гормонозалежного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Механізм дії препарату Аромазин обумовлений тим, що він необоротно зв'язується з активним фрагментом ферменту, викликаючи його інактивацію. У жінок у постменопаузі Аромазин достовірно знижує концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг, причому максимальне зниження (>90 %) досягається при застосуванні доз 10-25 мг. У пацієнток у постменопаузі, які страждають на рак молочної залози, які отримували 25 мг щодня, загальний рівень ферменту ароматази в організмі знижувався на 98 %. Ексеместан не має прогестогенної та естрогенної активності. Виявляється лише незначна андрогенна активність переважно при застосуванні високих доз. Аромазин® не впливає на біосинтез кортизолу та альдостерону у надниркових залозах, що підтверджує вибірковість дії препарату. У зв'язку з цим немає необхідності в замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами. При застосуванні препарату навіть у низьких дозах спостерігається незначне збільшення рівнів лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у сироватці крові, що є характерним для препаратів даної фармакологічної групи та, ймовірно, розвивається за принципом зворотного зв'язку на рівні гіпофізу: зниження концентрації естрогенів стимулює секрецію гонадотропінів у гіпофізі також у жінок у постменопаузі.Показання до застосуванняПоширений рак молочної залози у жінок у природній або індукованій постменопаузі, у тому числі при прогресуванні захворювання на фоні антиестрогенної терапії, а також при прогресуванні захворювання після неодноразового застосування різних видів гормональної терапії. Ад'ювантна терапія раннього раку молочної залози у жінок у посменопаузі з естроген-позитивними рецепторами або з невідомим рецепторним статусом, після завершення 2-3 річної початкової ад'ювантної терапії тамоксифеном, з метою зниження ризику рецидивів (віддалених або регіональних), а також контралатерального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ексеместану або будь-якого іншого компонента препарату. Пременопаузальний ендокринний статус. Вагітність та період лактації. Обережно: порушення функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування ексеместану під час вагітності заборонено через потенційний ризик для плода. Препарат також не слід призначати у період грудного вигодовування.Побічна діяЗагалом переносимість препарату Аромазин хороша; небажані ефекти при застосуванні препарату в дозі 25 мг на добу переважно незначні або помірно виражені. Нижче перераховані небажані реакції, розподілені за системно-органними класами та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але <1/10), нечасто (≥1/1000, але <1/100) , рідко (≥ 1/10 000, але < 1/1000). Порушення обміну речовин та розлади харчування: часто – анорексія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, нудота; часто – блювання, діарея, запор, диспепсія, підвищення апетиту; нечасто – виразка шлунка*. Психічні розлади: дуже часто – депресія, безсоння. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – тривожність, сплутаність свідомості, синдром зап'ястного каналу, парестезія, гіпестезія, астенія; нечасто – нейропатія. Порушення з боку серця: часто – серцева недостатність; нечасто – інфаркт міокарда. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищена пітливість; часто алопеція, висипання, свербіж шкіри, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та кісткової тканини: дуже часто – суглобовий та м'язово-скелетний біль (включаючи артралгію, біль у кінцівках, біль у спині, артрит, міалгію); часто – перелом, остеопороз. Порушення органу зору: часто - порушення зору. Порушення з боку судин: дуже часто – підвищення артеріального тиску, “припливи”. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності лужної фосфатази в крові. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, кашель, бронхіт, синусит, фарингіт, риніт, біль у грудній клітці, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто лімфедема. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – біль, підвищена стомлюваність; часто – периферичні набряки, грипоподібний синдром, лихоманка, загальна слабкість, інфекції. Приблизно у 20% хворих (особливо у пацієнток із вихідною лімфопенією) спостерігалося періодичне зниження кількості лімфоцитів. Однак середня кількість лімфоцитів у цих хворих згодом істотно не змінювалася, і супутнього збільшення захворюваності на вірусні інфекції не спостерігалося. * Більшість пацієнтів мали виразку шлунка в анамнезі або отримували терапію нестероїдними протизапальними препаратами. Постмаркетингові дослідження: Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, холестатичний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка; рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять естрогени, повністю нівелюють фармакологічну дію ексеместану. Препарат піддається метаболізму під дією цитохрому Р450 (CYP)3A4 та альдокеторедуктаз, і не інгібує жодного з головних CYP-ізоферментів. Специфічне інгібування ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом не чинить достовірного впливу на фармакокінетику ексеместану. Незважаючи на встановлену фармакокінетичну взаємодію ексеместану з рифампіцином, сильним індуктором ізоферменту CYP3A4, фармакологічна активність препарату Аромазин® (пригнічення естрогенів) залишається без змін, тому корекція дози не потрібна.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі та пацієнтки похилого віку Доза, що рекомендується, становить 25 мг 1 раз на добу, бажано після їди. У хворих на ранній рак молочної залози лікування препаратом рекомендується продовжувати доти, доки загальна тривалість послідовної ад'ювантної гормональної терапії не досягне 5 років. Лікування хворих на поширений рак молочної залози - тривале. При появі ознак прогресування пухлинного захворювання або при появі контралатерального раку молочної залози лікування препаратом Аромазин слід припинити. Печінкова або ниркова недостатність Корекція дози не потрібна. Діти Не рекомендується використовувати у дітей.ПередозуванняОдноразова доза препарату, яка могла б спричинити появу небезпечних для життя симптомів, не встановлена. Застосування ексеместану у разовій дозі до 800 мг у здорових жінок та у добовій дозі до 600 мг у жінок у постменопаузі з поширеним раком молочної залози добре переносилося. Специфічних антидотів немає. Лікування - симптоматичне під регулярним контролем життєво важливих функцій та ретельним наглядом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАромазин® не слід призначати жінкам з пременопаузальним ендокринним статусом, тому, у випадках, коли це клінічно обґрунтовано, постменопаузальний статус слід підтверджувати визначенням рівня ЛГ, ФСГ та естрадіолу. Аромазин не слід призначати одночасно з препаратами, що містять естрогени. У зв'язку з потужним естрогенпонижающим дією ексеместана можливе зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. До початку ад'ювантної терапії ексеместаном рекомендується проведення денситометрії для оцінки мінеральної щільності кісткової тканини у жінок із остеопорозом або підвищеним ризиком остеопорозу. Під час лікування ексеместаном необхідне особливе спостереження за жінками з остеопорозом із призначенням відповідної терапії. У зв'язку з високою поширеністю тяжкої недостатності вітаміну D у хворих на ранній рак молочної залози до початку терапії інгібітором ароматази слід визначити концентрацію вітаміну D у плазмі крові. При виявленні недостатності слід призначити препарати, які містять цей вітамін. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування препаратом Аромазин сонливості, астенії та запаморочення. При виникненні цих симптомів пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему