Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаВода. Ліпосомально-емульсійний комплекс №8: Гліцерин. Масло рослинне. Поліакрилат натрію. Циклометикон. Еутанол G. Мікрокар ІТ. Антиоксидант Гріндокс. Венотонізуючий біокомплекс. Капіляроукріплюючий біокомплекс. П'явіт. Ментол. Мікрокар DMP. Парфумерна композиція.ХарактеристикаГель для ніг – сучасний, високоефективний засіб профілактики розвитку варикозної хвороби ніг. Препарат має запантентовану систему проникаючих активних мікрокапсул тривалої дії, завдяки чому компоненти швидко і без втрат надходять до вогнища захворювання і накопичуються до необхідної концентрації, дозволяючи досягати максимального профілактичного ефекту.Дія на організмНадає комплексний вплив на судини: зміцнює клапани, підвищує еластичність судинних стінок і м'язовий тонус, активізує відтік крові, усуває венозний застій, знижує згортання крові та ризик тромбоутворення, виявляє протизапальну та антиоксидантну дію, стимулює обмінні процеси.Показання до застосуванняПри порушеннях кровообігу у венах нижніх кінцівок (почуття тяжкості в ногах, вечірня набряклість гомілки, судинні зірочки). Трофічні порушення. Посттромбофлебітичний синдром; синці та набряки травматичного походження, в т.ч. при пошкодженні зв'язувань, розтягнення або забиття м'язів. Для профілактики варикозної хвороби за наявності фактора ризику.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів крему. Не слід наносити на інфіковані поверхні, відкриті рани. У разі появи небажаних ефектів припинити застосування та проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дози2 рази на день наносити на непошкоджені ділянки шкіри по ходу вени знизу вгору рухами, що погладжують, протягом 1-2 хвилин до повного вбирання. Тривалість застосування 4-6 тижнів. Для закріплення позитивного ефекту повторіть курс через 2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТопінамбур, екстракт розторопші, екстракт елеутерококу, екстракт календули, екстракт артишоку, екстракт комірника, екстракт квіток безсмертника, лікопін 10%, вітамін Е, В6, В12, цинку аспарагінат, хрому піколінат, марганцю Е4,7 Пігулки масою 450 мг, капсули по 350 мг. РекомендуєтьсяЗастосовується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела флавоноїдів, арбутину, що містить ефірні олії. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, підвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевої діяльності, атеросклероз.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активний інгредієнт - холін альфосцерат-400 мг; неактивні інгредієнти: гліцерин, чиста вода; склад оболонки капсули: желатин, езитол, сорбітанс, натрію етилпарагідроксибензоат, натрію пропілпарагідроксибензоат, титану діоксид (Е171), заліза (III) мета- гідроксид (Е172) По 400 мг 14 капсул у ПВХ/алюмінієвому блістері; 1 блістер та інструкція із застосування в пачці картонної.Опис лікарської формиКапсула: овальні жовті непрозорі желатинові м'які капсули, що містять в'язкий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція прийому внутрішньо - 88%; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується переважно в мозку (концентрація в мозку досягає 45% рівня в крові), легенів та печінки; 85% екскретується легкими у вигляді діоксиду вуглецю, решта (15%) виводиться нирками та через кишечник. Не впливає на репродуктивний цикл, не має тератогенної та мутагенної дії.ФармакодинамікаПокращує передачу нервових імпульсів у холінергічних нейронах; позитивно впливає на пластичність нейрональних мембран та на функцію рецепторів. Покращує церебральний кровотік, посилює метаболічні процеси у головному мозку, активує структури ретикулярної формації головного мозку та відновлює свідомість при травматичному ураженні головного мозку. Має профілактичну та коригуючу дію на такі патогенетичні фактори інволюційного психоорганічного синдрому, як зміна фосфоліпідного складу мембран нейронів та зниження холінергічної активності. Експериментальні дослідження показали, що Гліатилін стимулює дозозалежне виділення ацетилхоліну у фізіологічних умовах нейротрансмісії. При попаданні в організм розщеплюється під впливом ферментів на холін та гліцерофосфат. Гліатилін, з одного боку, будучи донором холіну, збільшує синтез ацетилхоліну і позитивно впливає на нейротрансмісію, з іншого - гліцерофосфат бере участь у синтезі фосфатидилхоліну (мембранного фосфоліпіду), в результаті і те й інше надає позитивний вплив на мембранну ефун. покращує синаптичну трансмісію. Таким чином, фармакодинамічні дослідження показали, що Гліатилін діє на синаптичну, у т.ч. холінергічну нейротрансмісію; пластичність нейронної мембрани; функцію рецепторів.Показання до застосуваннягострий період ЧМТ з переважно стовбуровим рівнем ураження (порушення свідомості, коматозний стан, осередкова півкульна симптоматика, симптоми ураження стовбура мозку); ішемічний (гострий та відновлювальний період) та геморагічний інсульт (відновлювальний період); дегенеративні та інволюційні психоорганічні синдроми та наслідки цереброваскулярної недостатності, такі як первинні та вторинні порушення мнестичних функцій, що характеризуються порушеннями пам'яті, сплутаністю свідомості, дезорієнтацією, зниженням мотивації, ініціативності, здатності до концентрації уваги; зміни в емоційній та поведінковій сфері: емоційна лабільність, підвищена дратівливість, зниження інтересу, стареча псевдомеланхолія; мультиінфарктна деменція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та лактації.Побічна діяНудота (як наслідок допамінергічної активації) у цьому випадку слід знизити дозу препарату. Можливі алергічні реакції. Як правило, препарат добре переноситься навіть при тривалому застосуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія не встановлена.Спосіб застосування та дозиКапсули приймають внутрішньо до їди. Дорослим: при гострих станах: внутрішньом'язово у дозі 1000 мг (1 ампула) на добу або внутрішньовенно від 1000 мг до 3000 мг на добу. При внутрішньовенному введенні вміст однієї ампули (4 мл) розводять у 50 мл фізіологічного розчину, швидкість інфузії 60-80 крапель на хвилину. Тривалість лікування зазвичай становить 10 днів, але при необхідності лікування можна продовжувати до появи позитивної динаміки та можливості перейти на прийом внутрішньо капсул. при хронічній цереброваскулярній недостатності, змінах в емоційній та поведінковій сфері та мультиінфарктній деменції препарат призначають внутрішньо по 400 мг (1 капсула) 3 рази на добу. Тривалість терапії становить 3-6 місяців.ПередозуванняСимптоми: нудота. У разі появи цього симптому рекомендується знизити дозу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами або заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та/або швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься діюча речовина: глібенкламід – 1,75 мг. У упаковці 120 штук.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі плоскоциліндричні з ризиком з одного та фасками з двох сторін.ФармакокінетикаАбсорбція. При прийомі внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 48-84%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Tmax) – 1-2 год. Біодоступність глибенкламіду становить 100%. Одночасний прийом їжі не надає значного впливу на всмоктування глібенкламіду. Розподіл. Об'єм розподілу (Vd) 9-10 л. Зв'язок із білками плазми становить 95-99%. Плацентарний бар'єр проходить погано. Метаболізм. Глібенкламід майже повністю метаболізується у печінці з утворенням двох неактивних метаболітів. Виведення. Один з неактивних метаболітів виводиться нирками, інший через кишечник приблизно в рівних пропорціях. Період напіввиведення (Т1/2) – від 3 до 10-16 год. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення діючої речовини із плазми уповільнене. Фармакокінетика при нирковій недостатності. У пацієнтів із нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатиніну 30 мл/хв сумарне виведення залишається без змін, при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.ФармакодинамікаГлібенкламід має панкреатичним та позапанкреатичним ефектами. Стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порога подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози м'язами та печінкою. . Діє у другій стадії секреції інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові. Гіпоглікемічний ефект розвивається через 2 години, досягає максимуму через 7-8 годин і триває 12 годин. Препарат забезпечує плавне наростання концентрації інсуліну та плавне зниження концентрації глюкози в плазмі крові, що зменшує ризик виникнення гіпоглікемічних станів. Активність глибенкламіду проявляється при збереженій ендокринній функції підшлункової залози.ІнструкціяПриймати внутрішньо. Препарат слід приймати до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати в один і той же час доби. Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу як монотерапія або у складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини та глинідів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до глібенкламіду та/або будь-якої допоміжної речовини препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини; сульфаніламідам; діуретичним засобам, що містять у молекулі сульфонамідну групу; пробенециду, тому що можуть виникати перехресні реакції; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стан після резекції підшлункової залози; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну; тяжка недостатність кори надниркових залоз; декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах чи після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії; лейкопенія; кишкова непрохідність, парез шлунка; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та лактози; порфірія; недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкоцитопенія; дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія або панцитопенія, апластична анемія, аплазія кісткового мозку, еозинофілія та порушення згортання крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, печія, анорексія, відрижка, блювання, "металевий" смак у роті, відчуття тяжкості та повноти у шлунку, біль у животі та діарея; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності "печінкових" ферментів (ACT, AЛT), холестаз, холестатичний гепатит, гранулематозний гепатит та білірубінемія. В окремих випадках, гепатит, підвищення активності "печінкових" ферментів та/або холестаз та жовтяниця можуть призвести до небезпечної для життя печінкової недостатності, але можуть регресувати після припинення прийому глибенкламіду. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: посилення діурезу, минуща протеїнурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: свербіж шкіри; кропив'янка; вузлова еритема; еритематозний, макулопапульозний або бульозний висип; псоріазоподібні шкірні реакції. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко реакції у вигляді кропив'янки можуть стати початком розвитку важких станів, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до настання шоку, що загрожує життю. Описані окремі випадки важких генералізованих алергічних реакцій зі шкірним висипом, болями в суглобах, лихоманкою, появою білка в сечі та жовтяницею. З появою симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами. В окремих випадках можливий розвиток алергічного васкуліту, у деяких випадках – життєзагрозливого. До інших побічних дій, що спостерігаються в поодиноких випадках, відносяться фотосенсибілізація; гіпонатріємія; пізня шкірна порфірія; пеллагроподібні симптоми. Можливий розвиток гострої реакції непереносимості алкоголю після його вживання, що виражається ускладненнями з боку органів кровообігу та дихання (дисульфірамоподібна реакція: блювання, відчуття жару в особі та у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль).Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 1/2-1 таблетку 1 раз на добу. Середня добова доза – 3,5 мг (1 таблетка). При необхідності дозу поступово підвищують до компенсації вуглеводного обміну. Максимальна добова доза становить 10,5 мг (3 таблетки). Добові дози препарату до 2 таблеток зазвичай приймають 1 раз на день – вранці. Вищі дози ділять на 2 прийоми - ранковий та вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. При пропусканні одного прийому препарату, наступну дозу слід приймати у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу. Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів. При переході з інших гіпоглікемічних засобів зі подібним типом дії препарат Глібенкламід призначають за наведеною вище схемою, а попередній препарат відразу скасовують. Застосування у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами. Препарат Глібенкламід може застосовуватися у складі комбінованої терапії з метформіном та іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, що не стимулюють секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. Застосування у літніх, ослаблених пацієнтів та пацієнтів зі зниженим харчуванням. У літніх, ослаблених пацієнтів або пацієнтів зі зниженим харчуванням початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок та печінки. Застосування препарату Глібенкламід у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок та печінки протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >30 мл/хв) та порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії.ПередозуванняУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати регулярно і, по можливості, одночасно. Необхідно ретельно дотримуватися режиму прийому препарату та режиму харчування. Лікар повинен ретельно розглянути питання призначення глибенкламіду пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, а також при гіпофункції щитовидної залози, передній долі гіпофіза або кори надниркових залоз. Необхідна корекція дози глибенкламіду при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або нездатність пацієнта (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку) до співпраці з лікарем; недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі; дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів; зміна дієти; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропусками їди; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; передозування глибенкламіду; діарея, блювання; деякі декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, деякі порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофізу, недостатність кори надниркових залоз); Одночасний прийом деяких лікарських засобів. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Під час лікування не рекомендується довго перебувати на сонці. Застосування похідних сульфонілсечовини, до яких належить глібенкламід, у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому слід застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини. Одночасний прийом лікарських препаратів, що мають дію на центральну нервову систему, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. бета-адреноблокаторів), а також автономна нейропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. У літніх пацієнтів ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний ретельніший підбір дози препарату та регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після їди, особливо на початку лікування. Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфірамоподібної реакції (нудота, блювання, біль у животі, відчуття жару шкіри обличчя та верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Глібенкламід. При кожній зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації до лікарні, при захворюванні у відпустці) пацієнт обов'язково повинен повідомити лікаря про те, що хворий на цукровий діабет. Фертильність. Дані про вплив глибенкламіду на фертильність відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: глибенкламід – 3,50 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 153,00 мг, крохмаль кукурудзяний – 30,00 мг, повідон-К25 – 6,00 мг, магнію стеарат – 1,50 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 6,00 мг. У упаковці 120 штук.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі плоскоциліндричні з ризиком з одного та фасками з двох сторін.ФармакокінетикаАбсорбція. При прийомі внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 48-84%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Tmax) – 1-2 год. Біодоступність глибенкламіду становить 100%. Одночасний прийом їжі не надає значного впливу на всмоктування глібенкламіду. Розподіл. Об'єм розподілу (Vd) 9-10 л. Зв'язок із білками плазми становить 95-99%. Плацентарний бар'єр проходить погано. Метаболізм. Глібенкламід майже повністю метаболізується у печінці з утворенням двох неактивних метаболітів. Виведення. Один з неактивних метаболітів виводиться нирками, інший через кишечник приблизно в рівних пропорціях. Період напіввиведення (Т1/2) – від 3 до 10-16 год. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення діючої речовини із плазми уповільнене. Фармакокінетика при нирковій недостатності. У пацієнтів із нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатиніну 30 мл/хв сумарне виведення залишається без змін, при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.ФармакодинамікаГлібенкламід має панкреатичним та позапанкреатичним ефектами. Стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порога подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози м'язами та печінкою. . Діє у другій стадії секреції інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові. Гіпоглікемічний ефект розвивається через 2 години, досягає максимуму через 7-8 годин і триває 12 годин. Препарат забезпечує плавне наростання концентрації інсуліну та плавне зниження концентрації глюкози в плазмі крові, що зменшує ризик виникнення гіпоглікемічних станів. Активність глибенкламіду проявляється при збереженій ендокринній функції підшлункової залози.ІнструкціяПриймати внутрішньо. Препарат слід приймати до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати в один і той же час доби. Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу як монотерапія або у складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини та глинідів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до глібенкламіду та/або будь-якої допоміжної речовини препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини; сульфаніламідам; діуретичним засобам, що містять у молекулі сульфонамідну групу; пробенециду, тому що можуть виникати перехресні реакції; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стан після резекції підшлункової залози; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну; тяжка недостатність кори надниркових залоз; декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах чи після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії; лейкопенія; кишкова непрохідність, парез шлунка; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та лактози; порфірія; недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкоцитопенія; дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія або панцитопенія, апластична анемія, аплазія кісткового мозку, еозинофілія та порушення згортання крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, печія, анорексія, відрижка, блювання, "металевий" смак у роті, відчуття тяжкості та повноти у шлунку, біль у животі та діарея; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності "печінкових" ферментів (ACT, AЛT), холестаз, холестатичний гепатит, гранулематозний гепатит та білірубінемія. В окремих випадках, гепатит, підвищення активності "печінкових" ферментів та/або холестаз та жовтяниця можуть призвести до небезпечної для життя печінкової недостатності, але можуть регресувати після припинення прийому глибенкламіду. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: посилення діурезу, минуща протеїнурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: свербіж шкіри; кропив'янка; вузлова еритема; еритематозний, макулопапульозний або бульозний висип; псоріазоподібні шкірні реакції. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко реакції у вигляді кропив'янки можуть стати початком розвитку важких станів, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до настання шоку, що загрожує життю. Описані окремі випадки важких генералізованих алергічних реакцій зі шкірним висипом, болями в суглобах, лихоманкою, появою білка в сечі та жовтяницею. З появою симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами. В окремих випадках можливий розвиток алергічного васкуліту, у деяких випадках – життєзагрозливого. До інших побічних дій, що спостерігаються в поодиноких випадках, відносяться фотосенсибілізація; гіпонатріємія; пізня шкірна порфірія; пеллагроподібні симптоми. Можливий розвиток гострої реакції непереносимості алкоголю після його вживання, що виражається ускладненнями з боку органів кровообігу та дихання (дисульфірамоподібна реакція: блювання, відчуття жару в особі та у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль).Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 1/2-1 таблетку 1 раз на добу. Середня добова доза – 3,5 мг (1 таблетка). При необхідності дозу поступово підвищують до компенсації вуглеводного обміну. Максимальна добова доза становить 10,5 мг (3 таблетки). Добові дози препарату до 2 таблеток зазвичай приймають 1 раз на день – вранці. Вищі дози ділять на 2 прийоми - ранковий та вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. При пропусканні одного прийому препарату, наступну дозу слід приймати у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу. Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів. При переході з інших гіпоглікемічних засобів зі подібним типом дії препарат Глібенкламід призначають за наведеною вище схемою, а попередній препарат відразу скасовують. Застосування у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами. Препарат Глібенкламід може застосовуватися у складі комбінованої терапії з метформіном та іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, що не стимулюють секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. Застосування у літніх, ослаблених пацієнтів та пацієнтів зі зниженим харчуванням. У літніх, ослаблених пацієнтів або пацієнтів зі зниженим харчуванням початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок та печінки. Застосування препарату Глібенкламід у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок та печінки протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >30 мл/хв) та порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії.ПередозуванняУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати регулярно і, по можливості, одночасно. Необхідно ретельно дотримуватися режиму прийому препарату та режиму харчування. Лікар повинен ретельно розглянути питання призначення глибенкламіду пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, а також при гіпофункції щитовидної залози, передній долі гіпофіза або кори надниркових залоз. Необхідна корекція дози глибенкламіду при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або нездатність пацієнта (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку) до співпраці з лікарем; недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі; дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів; зміна дієти; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропусками їди; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; передозування глибенкламіду; діарея, блювання; деякі декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, деякі порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофізу, недостатність кори надниркових залоз); Одночасний прийом деяких лікарських засобів. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Під час лікування не рекомендується довго перебувати на сонці. Застосування похідних сульфонілсечовини, до яких належить глібенкламід, у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому слід застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини. Одночасний прийом лікарських препаратів, що мають дію на центральну нервову систему, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. бета-адреноблокаторів), а також автономна нейропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. У літніх пацієнтів ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний ретельніший підбір дози препарату та регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після їди, особливо на початку лікування. Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфірамоподібної реакції (нудота, блювання, біль у животі, відчуття жару шкіри обличчя та верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Глібенкламід. При кожній зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації до лікарні, при захворюванні у відпустці) пацієнт обов'язково повинен повідомити лікаря про те, що хворий на цукровий діабет. Фертильність. Дані про вплив глибенкламіду на фертильність відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: глібенкламід - 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 151.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 30 мг, повідон К25 – 6 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 6 мг. У упаковці 120 штук.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі плоскоциліндричні з ризиком з одного та фасками з двох сторін.ФармакокінетикаАбсорбція. При прийомі внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 48-84%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Tmax) – 1-2 год. Біодоступність глибенкламіду становить 100%. Одночасний прийом їжі не надає значного впливу на всмоктування глібенкламіду. Розподіл. Об'єм розподілу (Vd) 9-10 л. Зв'язок із білками плазми становить 95-99%. Плацентарний бар'єр проходить погано. Метаболізм. Глібенкламід майже повністю метаболізується у печінці з утворенням двох неактивних метаболітів. Виведення. Один з неактивних метаболітів виводиться нирками, інший через кишечник приблизно в рівних пропорціях. Період напіввиведення (Т1/2) – від 3 до 10-16 год. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення діючої речовини із плазми уповільнене. Фармакокінетика при нирковій недостатності. У пацієнтів із нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатиніну 30 мл/хв сумарне виведення залишається без змін, при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.ФармакодинамікаГлібенкламід має панкреатичним та позапанкреатичним ефектами. Стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порога подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози м'язами та печінкою. . Діє у другій стадії секреції інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові. Гіпоглікемічний ефект розвивається через 2 години, досягає максимуму через 7-8 годин і триває 12 годин. Препарат забезпечує плавне наростання концентрації інсуліну та плавне зниження концентрації глюкози в плазмі крові, що зменшує ризик виникнення гіпоглікемічних станів. Активність глибенкламіду проявляється при збереженій ендокринній функції підшлункової залози.ІнструкціяПриймати внутрішньо. Препарат слід приймати до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати в один і той же час доби. Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу як монотерапія або у складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини та глинідів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до глібенкламіду та/або будь-якої допоміжної речовини препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини; сульфаніламідам; діуретичним засобам, що містять у молекулі сульфонамідну групу; пробенециду, тому що можуть виникати перехресні реакції; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стан після резекції підшлункової залози; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну; тяжка недостатність кори надниркових залоз; декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах чи після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії; лейкопенія; кишкова непрохідність, парез шлунка; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та лактози; порфірія; недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкоцитопенія; дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія або панцитопенія, апластична анемія, аплазія кісткового мозку, еозинофілія та порушення згортання крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, печія, анорексія, відрижка, блювання, "металевий" смак у роті, відчуття тяжкості та повноти у шлунку, біль у животі та діарея; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності "печінкових" ферментів (ACT, AЛT), холестаз, холестатичний гепатит, гранулематозний гепатит та білірубінемія. В окремих випадках, гепатит, підвищення активності "печінкових" ферментів та/або холестаз та жовтяниця можуть призвести до небезпечної для життя печінкової недостатності, але можуть регресувати після припинення прийому глибенкламіду. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: посилення діурезу, минуща протеїнурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: свербіж шкіри; кропив'янка; вузлова еритема; еритематозний, макулопапульозний або бульозний висип; псоріазоподібні шкірні реакції. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко реакції у вигляді кропив'янки можуть стати початком розвитку важких станів, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до настання шоку, що загрожує життю. Описані окремі випадки важких генералізованих алергічних реакцій зі шкірним висипом, болями в суглобах, лихоманкою, появою білка в сечі та жовтяницею. З появою симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами. В окремих випадках можливий розвиток алергічного васкуліту, у деяких випадках – життєзагрозливого. До інших побічних дій, що спостерігаються в поодиноких випадках, відносяться фотосенсибілізація; гіпонатріємія; пізня шкірна порфірія; пеллагроподібні симптоми. Можливий розвиток гострої реакції непереносимості алкоголю після його вживання, що виражається ускладненнями з боку органів кровообігу та дихання (дисульфірамоподібна реакція: блювання, відчуття жару в особі та у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль).Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 1/2-1 таблетку 1 раз на добу. Середня добова доза – 3,5 мг (1 таблетка). При необхідності дозу поступово підвищують до компенсації вуглеводного обміну. Максимальна добова доза становить 10,5 мг (3 таблетки). Добові дози препарату до 2 таблеток зазвичай приймають 1 раз на день – вранці. Вищі дози ділять на 2 прийоми - ранковий та вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. При пропусканні одного прийому препарату, наступну дозу слід приймати у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу. Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів. При переході з інших гіпоглікемічних засобів зі подібним типом дії препарат Глібенкламід призначають за наведеною вище схемою, а попередній препарат відразу скасовують. Застосування у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами. Препарат Глібенкламід може застосовуватися у складі комбінованої терапії з метформіном та іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, що не стимулюють секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. Застосування у літніх, ослаблених пацієнтів та пацієнтів зі зниженим харчуванням. У літніх, ослаблених пацієнтів або пацієнтів зі зниженим харчуванням початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок та печінки. Застосування препарату Глібенкламід у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок та печінки протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >30 мл/хв) та порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості початкову та підтримуючу дози необхідно знизити через небезпеку розвитку гіпоглікемії.ПередозуванняУ разі передозування можливий розвиток гіпоглікемії. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку важких станів аж до коматозного, загрозливого життя пацієнта або смертельного. При діабетичній полінейропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичними засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовираженими або відсутніми зовсім. Симптоми гіпоглікемії: сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, відчуття серцебиття, блідість і зниження температури шкірних покривів, парестезії слизової оболонки порожнини рота, тремтіння, загальний занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття розлади (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів та паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю та свідомості, розвивається схильність до судом. Лікування: При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості необхідно прийняти внутрішньо декстрозу (глюкозу) або розчин цукру. У разі важкої гіпоглікемії, що супроводжується втратою свідомості, внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати регулярно і, по можливості, одночасно. Необхідно ретельно дотримуватися режиму прийому препарату та режиму харчування. Лікар повинен ретельно розглянути питання призначення глибенкламіду пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, а також при гіпофункції щитовидної залози, передній долі гіпофіза або кори надниркових залоз. Необхідна корекція дози глибенкламіду при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або нездатність пацієнта (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку) до співпраці з лікарем; недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі; дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів; зміна дієти; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропусками їди; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; передозування глибенкламіду; діарея, блювання; деякі декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, деякі порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофізу, недостатність кори надниркових залоз); Одночасний прийом деяких лікарських засобів. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Під час лікування не рекомендується довго перебувати на сонці. Застосування похідних сульфонілсечовини, до яких належить глібенкламід, у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому слід застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини. Одночасний прийом лікарських препаратів, що мають дію на центральну нервову систему, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. бета-адреноблокаторів), а також автономна нейропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. У літніх пацієнтів ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний ретельніший підбір дози препарату та регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після їди, особливо на початку лікування. Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфірамоподібної реакції (нудота, блювання, біль у животі, відчуття жару шкіри обличчя та верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Глібенкламід. При кожній зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації до лікарні, при захворюванні у відпустці) пацієнт обов'язково повинен повідомити лікаря про те, що хворий на цукровий діабет. Фертильність. Дані про вплив глибенкламіду на фертильність відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
240,00 грн
207,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: глибенкламід – 2.5 мг; метформіну гідрохлорид – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 80 мг, кроскармеллозу натрію – 30 мг, повідон К25 – 54 мг, магнію стеарат – 3.5 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 8.4 мг, макрогол 4000 – 2.1 мг, титану діоксид – 4.3 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.2 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг + 500 мг, 5 мг + 500 мг. По 5, 10, 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 або 120 таблеток у банки з поліетилентерефталату або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розкриття. -повернути» або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 або 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого або світло-жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари: ядро майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (похідне сульфонілсечовини ІІ покоління + бігуанід).ФармакокінетикаГлібенкламід Абсорбція При прийомі внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить більше 95%. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається приблизно за 4 год. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить 99%. Об'єм розподілу – близько 10 л. Метаболізм та виведення Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками (40%) та через кишечник (60%). Період напіввиведення (Т1/2) – від 4 до 11 год. Метформін Абсорбція Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із ШКТ досить повно, Сmax у плазмі крові досягається протягом 2,5 год. Абсолютна біодоступність становить від 50 до 60%. Розподіл Метформін швидко розподіляється у тканинах, практично не зв'язується з білками плазми. Метаболізм Піддається метаболізму дуже слабкою мірою і виводиться нирками. Приблизно 20-30% метформіну виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Т1/2 становить у середньому 6,5 год. При порушенні ниркової функції кліренс знижується, так само як і кліренс креатиніну, при цьому Т1/2 збільшується, що призводить до збільшення концентрації метформіну в плазмі крові. Поєднання метформіну і глібенкламіду в одній таблетці має ту ж біодоступність, що і при одночасному прийомі пігулок, що містять метформін або глібенкламід окремо. На біодоступність метформіну у поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само, як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.ФармакодинамікаПрепарат являє собою фіксовану комбінацію двох пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: метформіну та глибенкламіду. Метформін належить до групи бігуанідів та знижує вміст як базальної, так і постпрандіальної глюкози у плазмі крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і через це не викликає гіпоглікемії. Має 3 механізми дії: знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну, споживання та утилізацію глюкози клітинами у м'язах; затримує всмоктування глюкози у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Метформін також сприятливо впливає на ліпідний склад крові, знижуючи концентрацію загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) та тригліцеридів. Глібенкламід відноситься до групи похідних сульфонілсечовини II покоління. Вміст глюкози при прийомі глібенкламіду знижується внаслідок стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Метформін та глібенкламід мають різні механізми дії, але взаємно доповнюють гіпоглікемічну активність один одного. Комбінація двох гіпоглікемічних засобів має синергічний ефект щодо зниження вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих: при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та попередньої монотерапії метформіном або похідними сульфонілсечовини; для заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном та похідним сульфонілсечовини) у пацієнтів зі стабільним та добре контрольованим рівнем глікемії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду або інших похідних сульфонілсечовини, а також до допоміжних речовин; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв); лейкопенія; тяжка недостатність кори надниркових залоз; гострі стани, що можуть призводити до зміни функції нирок: дегідратація, тяжка інфекція, шок; застосування протягом менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; гострі чи хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксією тканин: серцева чи дихальна недостатність, недавно перенесений інфаркт міокарда, шок; печінкова недостатність; порфірія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; одночасний прийом міконазолу; великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії; порушення всмоктування їжі та лікарських препаратів у шлунково-кишковому тракті (у тому числі, кишкова непрохідність, парез кишечника); хронічний алкоголізм; гостра алкогольна інтоксикація; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу); одночасне застосування з бозентаном. З обережністю В осіб старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу; при пропасному синдромі, захворюваннях щитовидної залози (з порушенням функції), недостатності функції передньої частки гіпофіза або кори надниркових залоз; у пацієнтів похилого віку через небезпеку розвитку гіпоглікемії; при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії); за наявності факторів ризику розвитку гіпоглікемії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності. Пацієнтка повинна бути попереджена про те, що в період лікування препаратом Глібенкламід + Метформін необхідно інформувати лікаря про заплановану вагітність та настання вагітності. При плануванні вагітності, а також у разі настання вагітності в період прийому препарату Глібенкламід + Метформін, препарат повинен бути відмінений, та призначена інсулінотерапія. Препарат Глібенкламід + Метформін протипоказаний при грудному вигодовуванні, оскільки відсутні дані про здатність глибенкламіду проникати у грудне молоко.Побічна діяЧастота побічних ефектів препарату розцінюється так: Дуже часті: > 1/10; Часті: > 1/100, 1/1000, 1/10 000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: лейкопенія та тромбоцитопенія; дуже рідко: агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку та панцитопенія (дані небажані явища зникають після відміни препарату). Порушення імунної системи: дуже рідко: анафілактичний шок; реакції перехресної гіперчутливості до сульфонамідів та їх похідних Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: гіпоглікемія (симптоми: головний біль, почуття голоду, нудота, блювання, виражена втома, розлади сну, збуджений стан, агресія, порушення концентрації уваги та психомоторних реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення мови, порушення зору, тремор, параліч та парестезія, запаморочення, делірій, судоми, сомноленція, несвідомий стан, поверхневе дихання та брадикардія). Через компенсаторні реакції, спричинені гіпоглікемією, може виникати підвищене потовиділення, почуття страху, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, стенокардія та аритмія. Останні симптоми можуть бути відсутні, якщо гіпоглікемія розвивається повільно, у разі вегетативної нейропатії або при одночасному прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину або симпатоміметиків. Рідко: печінкова чи шкірна порфірія; дуже рідко: лактоацидоз; зниження всмоктування вітаміну В12 при тривалому застосуванні метформіну, що супроводжується зниженням його концентрації у сироватці крові (при виявленні мегалобластної анемії необхідно враховувати можливість такої етіології); дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю (блювання, відчуття «спека» в особі та у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль). Порушення з боку нервової системи: часто: порушення смаку («металевий» присмак у роті). Порушення з боку органу зору: на початку лікування може виникнути тимчасове порушення зору через зниження вмісту глюкози у крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі та відсутність апетиту. Дані симптоми частіше трапляються на початку лікування і здебільшого проходять самостійно. Для профілактики розвитку зазначених симптомів рекомендується приймати препарат у 2 або 3 прийоми; повільне підвищення дози препарату також покращує його переносимість. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: порушення активності «печінкових» ферментів, холестаз або гепатит, які потребують припинення лікування. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: шкірні реакції такі, як свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип; дуже рідко: шкірний або системний алергічний васкуліт, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко: гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Міконазол може провокувати розвиток гіпоглікемії (до розвитку коми). Пов'язані із застосуванням метформіну Йодвмісні контрастні засоби: залежно від функції нирок прийом препарату слід припинити за 48 годин до та протягом 48 годин після внутрішньовенного введення йодовмісних контрастних засобів. Нерекомендовані комбінації Пов'язані із застосуванням похідних сульфонілсечовини Алкоголь: дуже рідко спостерігається дисульфірамоподібна реакція (непереносимість алкоголю) при одночасному прийомі алкоголю та глибенкламіду. Прийом алкоголю може збільшувати гіпоглікемічний вплив (за допомогою інгібування компенсаторних реакцій або затримки його метаболічної інактивації), що може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. У період лікування препаратом слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Фенілбутазон підвищує гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщаючи похідні сульфонілсечовини у місцях зв'язування з білком та/або зменшуючи їх виведення). Переважно застосовувати інші протизапальні засоби, що виявляють менші взаємодії, або попереджати пацієнта про необхідність самостійного контролю рівня глікемії; при необхідності слід скоригувати дозу при спільному застосуванні протизапального засобу та після його припинення. Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Бозентан у комбінації з глібенкламідом підвищує ризик гепатотоксичної дії. Також може знижуватися гіпоглікемічний ефект глібенкламіду. Не рекомендується одночасне застосування цих препаратів. Пов'язані із застосуванням метформіну Алкоголь: ризик розвитку лактоацидозу посилюється при гострій алкогольній інтоксикації, особливо у разі голодування, недостатнього харчування або печінкової недостатності. У період лікування препаратом слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Комбінації, які потребують обережності Пов'язані із застосуванням усіх гіпоглікемічних засобів Хлорпромазин: у високих дозах (100 мг на добу) спричинює підвищення рівня глікемії (знижуючи секрецію інсуліну). Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; при необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з нейролептиками та після припинення їх застосування. Глюкокортикостероїди (ГКС) та тетракозактид: збільшення в крові вмісту глюкози, що іноді супроводжується кетозом (ГКС викликають зниження толерантності до глюкози). Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; при необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з кортикостероїдами та після припинення їх застосування. Даназол має гіперглікемічну дію. При необхідності лікування даназолом та при припиненні прийому останнього потрібна корекція дози препарату під контролем рівня глікемії. Бета2-адреноміметики: за рахунок стимуляції бета2-адренорецепторів підвищують концентрацію глюкози в крові. Запобіжні заходи: необхідно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; можливий переведення на інсулінотерапію. Діуретики: збільшення вмісту глюкози у крові. Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; може бути потрібна корекція дози препарату при одночасному застосуванні з діуретиками та після припинення їх застосування. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (каптоприл, еналаприл): застосування інгібіторів АПФ сприяє зниженню вмісту глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та після припинення їх застосування. Пов'язані із застосуванням метформіну Діуретики: лактоацидоз, що виникає при прийомі метформіну на фоні функціональної ниркової недостатності, викликаної прийомом діуретиків, особливо «петльових». Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин та симпатоміметики маскують деякі симптоми гіпоглікемії: відчуття серцебиття та тахікардію; більшість неселективних бета-адреноблокаторів підвищують частоту розвитку та тяжкість гіпоглікемії. Слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози у крові, особливо на початку лікування. Флуконазол: збільшення Т1/2 глібенкламіду з можливим розвитком гіпоглікемії. Потрібно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; може бути потрібна корекція дози препарату в ході одночасного застосування з флуконазолом і після припинення його застосування. Інші взаємодії: комбінації, які слід взяти до уваги: Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Десмопресин: Глібенкламід + метформін може знижувати антидіуретичний ефект десмопресину. Антибактеріальні лікарські засоби (ЛЗ) з групи сульфаніламідів, фторхінолони, антикоагулянти (похідні кумарину), інгібітори моноаміноксидази, хлорамфенікол, пентоксифілін, гіполіпідемічні ЛЗ з групи фібратів, дизопірамід – ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування глиб.Спосіб застосування та дозиДозу препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глікемії. Початкова доза становить 1 таблетку (2.5 мг + 500 мг або 5 мг + 500 мг) препарату Глібенкламід + Метформін 1 раз на добу. Щоб уникнути гіпоглікемії, початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глибенкламіду (або еквівалентну дозу іншого раніше прийнятого препарату сульфонілсечовини) або метформіну, якщо вони застосовувалися як терапія першої лінії. Рекомендується збільшувати дозу не більше ніж на 5 мг глібенкламіду + 500 мг метформіну на добу кожні 2 або більше тижнів для досягнення адекватного глікемічного контролю. Заміщення попередньої комбінованої терапії метформіном та глібенкламідом: початкова доза не повинна перевищувати денну дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого препарату сульфонілсечовини) та метформіну, що приймалися раніше. Кожні 2 або більше тижнів від початку лікування дозу препарату коригують залежно від рівня глікемії. Максимальна добова доза становить 4 таблетки препарату Глібенкламід + Метформін у дозі 5 мг + 500 мг або 6 таблеток у дозі 2.5 мг + 500 мг. Режим дозування залежить від індивідуального призначення Для дозувань 2.5 мг + 500 мг та 5 мг + 500 мг: Один раз на день, вранці, під час сніданку, при застосуванні 1 таблетки на день. Двічі на день, вранці та ввечері, при застосуванні 2 або 4 таблеток на день. Для дозування 2.5 мг + 500 мг: Три рази на день, вранці, вдень та ввечері, при застосуванні 3, 5 або 6 таблеток на день. Для дозування 5 мг+500 мг: Три рази на день, вранці, вдень та ввечері, при застосуванні 3 таблеток на день. Пігулки слід приймати під час їжі. Кожен прийом препарату повинен супроводжуватися прийомом їжі з досить високим вмістом вуглеводів для запобігання виникненню гіпоглікемії. Застосування у літніх пацієнтів. Доза препарату підбирається з стану функції нирок. Початкова доза не повинна перевищувати 1 таблетки Глібенкламіду + Метформіну (2.5 мг + 500 мг). Необхідно проводити регулярну оцінку функції нирок. Застосування у дітей Застосування препарату Глібенкламід+Метформін протипоказане у дітей.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії через наявність глібенкламіду у складі препарату. Легкі та помірні симптоми гіпоглікемії без втрати свідомості та неврологічних проявів можуть бути скориговані негайним вживанням цукру. Необхідно виконати коригування дози та/або змінити режим живлення. Виникнення тяжких гіпоглікемічних реакцій у пацієнтів з цукровим діабетом, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними розладами, потребує надання невідкладної медичної допомоги. Необхідно внутрішньовенне введення розчину декстрози відразу після встановлення діагнозу або виникнення підозри на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта. Після відновлення свідомості необхідно дати пацієнтові їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). Тривале передозування або наявність сполучених факторів ризику можуть спровокувати розвиток лактоацидозу, оскільки до складу препарату входить метформін. Лактоацидоз є станом, який потребує невідкладної медичної допомоги; Лікування лактоацидозу повинно проводитись у клініці. Найбільш ефективним методом, що дозволяє виводити лактат та метформін, є гемодіаліз. Кліренс глибенкламіду в плазмі може збільшуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки. Оскільки глибенкламід активно зв'язується з білками крові, він не виводиться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа фоні застосування препарату Глібенкламід + Метформін необхідно регулярно контролювати рівень глікемії натще і після їди. Лактоацидоз Лактоацидоз є вкрай рідкісним, але серйозним (висока смертність за відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може виникнути через кумуляцію метформіну. Випадки лактоацидозу у пацієнтів, які отримували метформін, виникали в основному у пацієнтів з цукровим діабетом з вираженою нирковою недостатністю. Слід враховувати й інші фактори ризику, такі як погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне споживання алкоголю, печінкова недостатність і будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією. Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними розладами, болем у животі та сильним нездужанням. У тяжких випадках може спостерігатися ацидотична задишка, гіпоксія, гіпотермія та кома. Діагностичними лабораторними показниками є низький показник pH крові, концентрація лактату в плазмі вище 5 ммоль/л, підвищений аніонний інтервал та співвідношення лактат/піруват. Гіпоглікемія Оскільки препарат Глібенкламід + Метформін містить глібенкламід, то прийом препарату супроводжується ризиком виникнення гіпоглікемії у пацієнта. Поступове підвищення дози препарату після початку лікування може запобігти виникненню гіпоглікемії. Цей препарат може бути призначений лише пацієнтам, які дотримуються режиму регулярного прийому їжі (включаючи сніданок). Важливо, щоб споживання вуглеводів було регулярним, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується при пізньому прийомі їжі, недостатньому або незбалансованому вживання вуглеводів. Розвиток гіпоглікемії найбільш ймовірний при гіпокалорійній дієті, після інтенсивного або тривалого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю або при прийомі комбінації гіпоглікемічних засобів. Обережне застосування препарату, добір дози та належні інструкції для пацієнта є важливими для зниження ризику розвитку гіпоглікемії. Якщо у пацієнта повторюються епізоди гіпоглікемії, які або важкі, або пов'язані з незнанням симптомів, слід розглянути можливість лікування іншими гіпоглікемічними засобами. Чинники, що сприяють розвитку гіпоглікемії: одночасне вживання алкоголю, особливо при голодуванні; відмова або (особливо стосується пацієнтів похилого віку) нездатність пацієнта взаємодіяти з лікарем і дотримуватися рекомендацій, викладених в інструкції із застосування; недостатнє харчування, нерегулярний прийом їжі, голодування чи зміни у дієті; дисбаланс між фізичним навантаженням та прийомом вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Глібенкламід+Метформін; окремі ендокринні порушення: недостатність функції щитовидної залози, гіпофізу чи надниркових залоз; одночасний прийом окремих ЛЗ. Ниркова та печінкова недостатність Фармакокінетика та/або фармакодинаміка препарату можуть змінюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Виникає у таких пацієнтів гіпоглікемія може бути тривалою, у цьому випадку має бути розпочато відповідне лікування. Нестабільність вмісту глюкози у крові У разі хірургічного втручання або іншої причини декомпенсації цукрового діабету рекомендується передбачити тимчасовий перехід на інсулінотерапію. Симптомами гіперглікемії є прискорене сечовипускання, виражена спрага, сухість шкіри. За 48 годин до планового хірургічного втручання або внутрішньовенного введення йодовмісного рентгеноконтрастного засобу прийом препарату Глібенкламід + Метформін слід припинити. Лікування рекомендується відновити через 48 год, і лише після того, як функція нирок була оцінена та визнана нормальною. Функція нирок Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування, і регулярно надалі, необхідно визначати кліренс креатиніну та/або вміст креатиніну в сироватці крові: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок, і 2-4 рази на рік у літніх пацієнтів, а також у пацієнтів із кліренсом креатиніну на верхній межі норми. Рекомендується дотримуватись особливої обережності у випадках, коли функція нирок може бути порушена, наприклад, у літніх пацієнтів, або у разі початку гіпотензивної терапії, прийому діуретиків або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Інші запобіжні заходи Пацієнт повинен повідомити лікаря про появу бронхолегеневої інфекції або інфекційного захворювання сечостатевих органів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Пацієнти повинні бути поінформовані про ризик виникнення гіпоглікемії і повинні дотримуватися запобіжних заходів при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
259,00 грн
218,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: лібенкламід – 5 мг; метформіну гідрохлорид – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 77.5 мг, кроскармеллозу натрію – 30 мг, повідон К25 – 54 мг, магнію стеарат – 3.5 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 8.4 мг, макрогол 4000 – 2.1 мг, титану діоксид – 4.5 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг + 500 мг, 5 мг + 500 мг. По 5, 10, 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 або 120 таблеток у банки з поліетилентерефталату або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розкриття. -повернути» або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 або 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку; на поперечному розрізі видно два шари: ядро майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (похідне сульфонілсечовини ІІ покоління + бігуанід).ФармакокінетикаГлібенкламід Абсорбція При прийомі внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить більше 95%. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається приблизно за 4 год. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить 99%. Об'єм розподілу – близько 10 л. Метаболізм та виведення Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками (40%) та через кишечник (60%). Період напіввиведення (Т1/2) – від 4 до 11 год. Метформін Абсорбція Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із ШКТ досить повно, Сmax у плазмі крові досягається протягом 2,5 год. Абсолютна біодоступність становить від 50 до 60%. Розподіл Метформін швидко розподіляється у тканинах, практично не зв'язується з білками плазми. Метаболізм Піддається метаболізму дуже слабкою мірою і виводиться нирками. Приблизно 20-30% метформіну виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Т1/2 становить у середньому 6,5 год. При порушенні ниркової функції кліренс знижується, так само як і кліренс креатиніну, при цьому Т1/2 збільшується, що призводить до збільшення концентрації метформіну в плазмі крові. Поєднання метформіну і глібенкламіду в одній таблетці має ту ж біодоступність, що і при одночасному прийомі пігулок, що містять метформін або глібенкламід окремо. На біодоступність метформіну у поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само, як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.ФармакодинамікаПрепарат являє собою фіксовану комбінацію двох пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: метформіну та глибенкламіду. Метформін належить до групи бігуанідів та знижує вміст як базальної, так і постпрандіальної глюкози у плазмі крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і через це не викликає гіпоглікемії. Має 3 механізми дії: знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну, споживання та утилізацію глюкози клітинами у м'язах; затримує всмоктування глюкози у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Метформін також сприятливо впливає на ліпідний склад крові, знижуючи концентрацію загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) та тригліцеридів. Глібенкламід відноситься до групи похідних сульфонілсечовини II покоління. Вміст глюкози при прийомі глібенкламіду знижується внаслідок стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Метформін та глібенкламід мають різні механізми дії, але взаємно доповнюють гіпоглікемічну активність один одного. Комбінація двох гіпоглікемічних засобів має синергічний ефект щодо зниження вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих: при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та попередньої монотерапії метформіном або похідними сульфонілсечовини; для заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном та похідним сульфонілсечовини) у пацієнтів зі стабільним та добре контрольованим рівнем глікемії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду або інших похідних сульфонілсечовини, а також до допоміжних речовин; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв); лейкопенія; тяжка недостатність кори надниркових залоз; гострі стани, що можуть призводити до зміни функції нирок: дегідратація, тяжка інфекція, шок; застосування протягом менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; гострі чи хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксією тканин: серцева чи дихальна недостатність, недавно перенесений інфаркт міокарда, шок; печінкова недостатність; порфірія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; одночасний прийом міконазолу; великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії; порушення всмоктування їжі та лікарських препаратів у шлунково-кишковому тракті (у тому числі, кишкова непрохідність, парез кишечника); хронічний алкоголізм; гостра алкогольна інтоксикація; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу); одночасне застосування з бозентаном. З обережністю В осіб старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу; при пропасному синдромі, захворюваннях щитовидної залози (з порушенням функції), недостатності функції передньої частки гіпофіза або кори надниркових залоз; у пацієнтів похилого віку через небезпеку розвитку гіпоглікемії; при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії); за наявності факторів ризику розвитку гіпоглікемії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності. Пацієнтка повинна бути попереджена про те, що в період лікування препаратом Глібенкламід + Метформін необхідно інформувати лікаря про заплановану вагітність та настання вагітності. При плануванні вагітності, а також у разі настання вагітності в період прийому препарату Глібенкламід + Метформін, препарат повинен бути відмінений, та призначена інсулінотерапія. Препарат Глібенкламід + Метформін протипоказаний при грудному вигодовуванні, оскільки відсутні дані про здатність глибенкламіду проникати у грудне молоко.Побічна діяЧастота побічних ефектів препарату розцінюється так: Дуже часті: > 1/10; Часті: > 1/100, 1/1000, 1/10 000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: лейкопенія та тромбоцитопенія; дуже рідко: агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку та панцитопенія (дані небажані явища зникають після відміни препарату). Порушення імунної системи: дуже рідко: анафілактичний шок; реакції перехресної гіперчутливості до сульфонамідів та їх похідних Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: гіпоглікемія (симптоми: головний біль, почуття голоду, нудота, блювання, виражена втома, розлади сну, збуджений стан, агресія, порушення концентрації уваги та психомоторних реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення мови, порушення зору, тремор, параліч та парестезія, запаморочення, делірій, судоми, сомноленція, несвідомий стан, поверхневе дихання та брадикардія). Через компенсаторні реакції, спричинені гіпоглікемією, може виникати підвищене потовиділення, почуття страху, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, стенокардія та аритмія. Останні симптоми можуть бути відсутні, якщо гіпоглікемія розвивається повільно, у разі вегетативної нейропатії або при одночасному прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину або симпатоміметиків. Рідко: печінкова чи шкірна порфірія; дуже рідко: лактоацидоз; зниження всмоктування вітаміну В12 при тривалому застосуванні метформіну, що супроводжується зниженням його концентрації у сироватці крові (при виявленні мегалобластної анемії необхідно враховувати можливість такої етіології); дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю (блювання, відчуття «спека» в особі та у верхній частині тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль). Порушення з боку нервової системи: часто: порушення смаку («металевий» присмак у роті). Порушення з боку органу зору: на початку лікування може виникнути тимчасове порушення зору через зниження вмісту глюкози у крові. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі та відсутність апетиту. Дані симптоми частіше трапляються на початку лікування і здебільшого проходять самостійно. Для профілактики розвитку зазначених симптомів рекомендується приймати препарат у 2 або 3 прийоми; повільне підвищення дози препарату також покращує його переносимість. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: порушення активності «печінкових» ферментів, холестаз або гепатит, які потребують припинення лікування. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: шкірні реакції такі, як свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип; дуже рідко: шкірний або системний алергічний васкуліт, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко: гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Міконазол може провокувати розвиток гіпоглікемії (до розвитку коми). Пов'язані із застосуванням метформіну Йодвмісні контрастні засоби: залежно від функції нирок прийом препарату слід припинити за 48 годин до та протягом 48 годин після внутрішньовенного введення йодовмісних контрастних засобів. Нерекомендовані комбінації Пов'язані із застосуванням похідних сульфонілсечовини Алкоголь: дуже рідко спостерігається дисульфірамоподібна реакція (непереносимість алкоголю) при одночасному прийомі алкоголю та глибенкламіду. Прийом алкоголю може збільшувати гіпоглікемічний вплив (за допомогою інгібування компенсаторних реакцій або затримки його метаболічної інактивації), що може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. У період лікування препаратом слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Фенілбутазон підвищує гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщаючи похідні сульфонілсечовини у місцях зв'язування з білком та/або зменшуючи їх виведення). Переважно застосовувати інші протизапальні засоби, що виявляють менші взаємодії, або попереджати пацієнта про необхідність самостійного контролю рівня глікемії; при необхідності слід скоригувати дозу при спільному застосуванні протизапального засобу та після його припинення. Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Бозентан у комбінації з глібенкламідом підвищує ризик гепатотоксичної дії. Також може знижуватися гіпоглікемічний ефект глібенкламіду. Не рекомендується одночасне застосування цих препаратів. Пов'язані із застосуванням метформіну Алкоголь: ризик розвитку лактоацидозу посилюється при гострій алкогольній інтоксикації, особливо у разі голодування, недостатнього харчування або печінкової недостатності. У період лікування препаратом слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Комбінації, які потребують обережності Пов'язані із застосуванням усіх гіпоглікемічних засобів Хлорпромазин: у високих дозах (100 мг на добу) спричинює підвищення рівня глікемії (знижуючи секрецію інсуліну). Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; при необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з нейролептиками та після припинення їх застосування. Глюкокортикостероїди (ГКС) та тетракозактид: збільшення в крові вмісту глюкози, що іноді супроводжується кетозом (ГКС викликають зниження толерантності до глюкози). Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; при необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з кортикостероїдами та після припинення їх застосування. Даназол має гіперглікемічну дію. При необхідності лікування даназолом та при припиненні прийому останнього потрібна корекція дози препарату під контролем рівня глікемії. Бета2-адреноміметики: за рахунок стимуляції бета2-адренорецепторів підвищують концентрацію глюкози в крові. Запобіжні заходи: необхідно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; можливий переведення на інсулінотерапію. Діуретики: збільшення вмісту глюкози у крові. Запобіжні заходи: слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; може бути потрібна корекція дози препарату при одночасному застосуванні з діуретиками та після припинення їх застосування. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (каптоприл, еналаприл): застосування інгібіторів АПФ сприяє зниженню вмісту глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу препарату при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та після припинення їх застосування. Пов'язані із застосуванням метформіну Діуретики: лактоацидоз, що виникає при прийомі метформіну на фоні функціональної ниркової недостатності, викликаної прийомом діуретиків, особливо «петльових». Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин та симпатоміметики маскують деякі симптоми гіпоглікемії: відчуття серцебиття та тахікардію; більшість неселективних бета-адреноблокаторів підвищують частоту розвитку та тяжкість гіпоглікемії. Слід попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози у крові, особливо на початку лікування. Флуконазол: збільшення Т1/2 глібенкламіду з можливим розвитком гіпоглікемії. Потрібно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю вмісту глюкози в крові; може бути потрібна корекція дози препарату в ході одночасного застосування з флуконазолом і після припинення його застосування. Інші взаємодії: комбінації, які слід взяти до уваги: Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Десмопресин: Глібенкламід + метформін може знижувати антидіуретичний ефект десмопресину. Антибактеріальні лікарські засоби (ЛЗ) з групи сульфаніламідів, фторхінолони, антикоагулянти (похідні кумарину), інгібітори моноаміноксидази, хлорамфенікол, пентоксифілін, гіполіпідемічні ЛЗ з групи фібратів, дизопірамід – ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування глиб.Спосіб застосування та дозиДозу препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глікемії. Початкова доза становить 1 таблетку (2.5 мг + 500 мг або 5 мг + 500 мг) препарату Глібенкламід + Метформін 1 раз на добу. Щоб уникнути гіпоглікемії, початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глибенкламіду (або еквівалентну дозу іншого раніше прийнятого препарату сульфонілсечовини) або метформіну, якщо вони застосовувалися як терапія першої лінії. Рекомендується збільшувати дозу не більше ніж на 5 мг глібенкламіду + 500 мг метформіну на добу кожні 2 або більше тижнів для досягнення адекватного глікемічного контролю. Заміщення попередньої комбінованої терапії метформіном та глібенкламідом: початкова доза не повинна перевищувати денну дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого препарату сульфонілсечовини) та метформіну, що приймалися раніше. Кожні 2 або більше тижнів від початку лікування дозу препарату коригують залежно від рівня глікемії. Максимальна добова доза становить 4 таблетки препарату Глібенкламід + Метформін у дозі 5 мг + 500 мг або 6 таблеток у дозі 2.5 мг + 500 мг. Режим дозування залежить від індивідуального призначення Для дозувань 2.5 мг + 500 мг та 5 мг + 500 мг: Один раз на день, вранці, під час сніданку, при застосуванні 1 таблетки на день. Двічі на день, вранці та ввечері, при застосуванні 2 або 4 таблеток на день. Для дозування 2.5 мг + 500 мг: Три рази на день, вранці, вдень та ввечері, при застосуванні 3, 5 або 6 таблеток на день. Для дозування 5 мг+500 мг: Три рази на день, вранці, вдень та ввечері, при застосуванні 3 таблеток на день. Пігулки слід приймати під час їжі. Кожен прийом препарату повинен супроводжуватися прийомом їжі з досить високим вмістом вуглеводів для запобігання виникненню гіпоглікемії. Застосування у літніх пацієнтів. Доза препарату підбирається з стану функції нирок. Початкова доза не повинна перевищувати 1 таблетки Глібенкламіду + Метформіну (2.5 мг + 500 мг). Необхідно проводити регулярну оцінку функції нирок. Застосування у дітей Застосування препарату Глібенкламід+Метформін протипоказане у дітей.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії через наявність глібенкламіду у складі препарату. Легкі та помірні симптоми гіпоглікемії без втрати свідомості та неврологічних проявів можуть бути скориговані негайним вживанням цукру. Необхідно виконати коригування дози та/або змінити режим живлення. Виникнення тяжких гіпоглікемічних реакцій у пацієнтів з цукровим діабетом, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними розладами, потребує надання невідкладної медичної допомоги. Необхідно внутрішньовенне введення розчину декстрози відразу після встановлення діагнозу або виникнення підозри на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта. Після відновлення свідомості необхідно дати пацієнтові їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). Тривале передозування або наявність сполучених факторів ризику можуть спровокувати розвиток лактоацидозу, оскільки до складу препарату входить метформін. Лактоацидоз є станом, який потребує невідкладної медичної допомоги; Лікування лактоацидозу повинно проводитись у клініці. Найбільш ефективним методом, що дозволяє виводити лактат та метформін, є гемодіаліз. Кліренс глибенкламіду в плазмі може збільшуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки. Оскільки глибенкламід активно зв'язується з білками крові, він не виводиться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа фоні застосування препарату Глібенкламід + Метформін необхідно регулярно контролювати рівень глікемії натще і після їди. Лактоацидоз Лактоацидоз є вкрай рідкісним, але серйозним (висока смертність за відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може виникнути через кумуляцію метформіну. Випадки лактоацидозу у пацієнтів, які отримували метформін, виникали переважно у пацієнтів з цукровим діабетом з вираженою нирковою недостатністю. Слід враховувати й інші фактори ризику, такі як погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне споживання алкоголю, печінкова недостатність і будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією. Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними розладами, болем у животі та сильним нездужанням. У тяжких випадках може спостерігатися ацидотична задишка, гіпоксія, гіпотермія та кома. Діагностичними лабораторними показниками є низький показник pH крові, концентрація лактату в плазмі вище 5 ммоль/л, підвищений аніонний інтервал та співвідношення лактат/піруват. Гіпоглікемія Оскільки препарат Глібенкламід + Метформін містить глібенкламід, то прийом препарату супроводжується ризиком виникнення гіпоглікемії у пацієнта. Поступове підвищення дози препарату після початку лікування може запобігти виникненню гіпоглікемії. Цей препарат може бути призначений лише пацієнтам, які дотримуються режиму регулярного прийому їжі (включаючи сніданок). Важливо, щоб споживання вуглеводів було регулярним, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується при пізньому прийомі їжі, недостатньому або незбалансованому вживання вуглеводів. Розвиток гіпоглікемії найбільш ймовірний при гіпокалорійній дієті, після інтенсивного або тривалого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю або при прийомі комбінації гіпоглікемічних засобів. Обережне застосування препарату, добір дози та належні інструкції для пацієнта є важливими для зниження ризику розвитку гіпоглікемії. Якщо у пацієнта повторюються епізоди гіпоглікемії, які або важкі, або пов'язані з незнанням симптомів, слід розглянути можливість лікування іншими гіпоглікемічними засобами. Чинники, що сприяють розвитку гіпоглікемії: одночасне вживання алкоголю, особливо при голодуванні; відмова або (особливо стосується пацієнтів похилого віку) нездатність пацієнта взаємодіяти з лікарем і дотримуватися рекомендацій, викладених в інструкції із застосування; недостатнє харчування, нерегулярний прийом їжі, голодування чи зміни у дієті; дисбаланс між фізичним навантаженням та прийомом вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Глібенкламід+Метформін; окремі ендокринні порушення: недостатність функції щитовидної залози, гіпофізу чи надниркових залоз; одночасний прийом окремих ЛЗ. Ниркова та печінкова недостатність Фармакокінетика та/або фармакодинаміка препарату можуть змінюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Виникає у таких пацієнтів гіпоглікемія може бути тривалою, у цьому випадку має бути розпочато відповідне лікування. Нестабільність вмісту глюкози у крові У разі хірургічного втручання або іншої причини декомпенсації цукрового діабету рекомендується передбачити тимчасовий перехід на інсулінотерапію. Симптомами гіперглікемії є прискорене сечовипускання, виражена спрага, сухість шкіри. За 48 годин до планового хірургічного втручання або внутрішньовенного введення йодовмісного рентгеноконтрастного засобу прийом препарату Глібенкламід + Метформін слід припинити. Лікування рекомендується відновити через 48 год, і лише після того, як функція нирок була оцінена та визнана нормальною. Функція нирок Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування, і регулярно надалі, необхідно визначати кліренс креатиніну та/або вміст креатиніну в сироватці крові: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок, і 2-4 рази на рік у літніх пацієнтів, а також у пацієнтів із кліренсом креатиніну на верхній межі норми. Рекомендується дотримуватись особливої обережності у випадках, коли функція нирок може бути порушена, наприклад, у літніх пацієнтів, або у разі початку гіпотензивної терапії, прийому діуретиків або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Інші запобіжні заходи Пацієнт повинен повідомити лікаря про появу бронхолегеневої інфекції або інфекційного захворювання сечостатевих органів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Пацієнти повинні бути поінформовані про ризик виникнення гіпоглікемії і повинні дотримуватися запобіжних заходів при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. метформіну гідрохлорид - 400,0 мг, глібенкламід - 2,5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, макрогол 6000, повідон К 25, гліцеролу дибегенат, магнію стеарат. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 02F28306, що складається з: гіпромелози, титану діоксиду, тальку, макроголу 6000. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг + 400 мг. По 20 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) з ПВХ/ПЕ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з гравіюванням «2,5» на одній стороні та ризиком між гравіюваннями «В» та «1» на іншій стороні.ФармакокінетикаГлібенкламід Абсорбція При прийомі внутрішньо абсорбція глібенкламіду із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) становить більше 95%. Максимальна концентрація у плазмі (Cmax) досягається приблизно за 4 год. Розподіл Об'єм розподілу – близько 10 л. Зв'язок із білками плазми становить 99%. Метаболізм та виведення Глібенкламід майже повністю метаболізується в печінці ізоферментом CYP2C9 системи цитохрому Р450 (CYP3A4 стінки тонкої кишки відіграє допоміжну роль) з утворенням двох неактивних метаболітів, що виводяться нирками (40%) та через кишечник (60%). Період напіввиведення глибенкламіду – від 4 до 11 год. Метформін Абсорбція Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із ШКТ досить повно. Частка несформованого метформіну, виявленого в калі, становить 20-30%. Процес всмоктування метформіну характеризується насичуваністю. Передбачається, що фармакокінетика його всмоктування є нелінійною. Сmax (приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль/мл) у плазмі крові досягається через 2,5 години. /мл. Абсолютна біодоступність метформіну у здорових добровольців становить 50-60%. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується та затримується. Розподіл Метформін швидко розподіляється у тканині, практично не зв'язується з білками плазми. Сmax у крові нижче Сmax у плазмі крові та досягається приблизно за той же час. Метформін проникає у еритроцити. Ймовірно, еритроцити є вторинним компартментом розподілу метформіну. Середній обсяг розподілу становить 63-276 л. Метаболізм та виведення Піддається метаболізму дуже слабкою мірою, метаболітів в організмі не виявлено. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Кліренс метформіну у здорових добровольців становить понад 400 мл/хв (у 4 рази більше, ніж кліренс креатиніну), що свідчить про наявність активної канальцієвої секреції. Період напіввиведення становить приблизно 6,5 год. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок кліренс метформіну зменшується пропорційно кліренсу креатиніну, відповідно період напіввиведення збільшується, концентрація метформіну в плазмі крові підвищується, підвищується ризик його кумуляції. Поєднання глібенкламіду і метформіну в одній таблетці має ту ж біодоступність, що і при одночасному прийомі пігулок, що містять глібенкламід або метформін окремо. На біодоступність метформіну у поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.ФармакодинамікаПрепарат Глібомет® є фіксованою комбінацією двох пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: метформіну та глибенкламіду. Метформін належить до групи бігуанідів та знижує вміст як базальної, так і поспрандіальної глюкози у плазмі крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і через це не викликає гіпоглікемії. Має 3 механізми дії: знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну, споживання та утилізацію глюкози клітинами у м'язах; затримує всмоктування глюкози у шлунково-кишковому тракті. Препарат також сприятливо впливає на ліпідний склад крові, знижуючи рівень загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) та тригліцеридів. Глібенкламід відноситься до групи похідних сульфонілсечовини II покоління. Вміст глюкози при прийомі глібенкламіду знижується внаслідок стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Метформін та глібенкламід мають різні механізми дії, але взаємно доповнюють гіпоглікемічну активність один одного. Комбінація двох гіпоглікемічних засобів має синергічний ефект у зниженні вмісту глюкози.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих: при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та попередньої терапії метформіном або похідними сульфонілсечовини; для заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном та похідними сульфонілсечовини) у пацієнтів зі стабільним та адекватним глікемічним контролем.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до метформіну, глібенкламіду або інших похідних сульфонілсечовини та/або будь-якої допоміжної речовини у складі препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; лактоацидоз (у тому числі в анамнезі); клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, які можуть призводити до тканинної гіпоксії (зокрема, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність з нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда); ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при гострій або хронічній діареї, багаторазових нападах блювання), тяжкі інфекційні захворювання, шок; печінкова недостатність; гостра алкогольна інтоксикація; алкоголізм; порфірія; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування у даній популяції пацієнтів); одночасний прийом міконазолу; одночасне застосування з бозентаном; великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії; застосування протягом менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). З обережністю у пацієнтів віком 60 років, які виконують тяжку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку лактоацидозу; у пацієнтів віком від 65 років; у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості; у пацієнтів з дефіцитом 6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Глібомет при вагітності протипоказане. Пацієнтка має бути попереджена про те, що в період застосування препарату необхідно інформувати лікаря про заплановану вагітність. При плануванні вагітності або діагностуванні вагітності застосування препарату Глібомет ® має бути скасовано, пацієнтка повинна бути переведена на інсулінотерапію. Грудне годування Препарат протипоказаний при грудному вигодовуванні, оскільки відсутні дані про здатність глибенкламіду проникати у грудне молоко.Побічна діяПід час лікування препаратом Глібомет можуть спостерігатися такі побічні ефекти. Частота побічних ефектів препарату оцінюється так: Дуже часті: ≥1/10; Часті: ≥1/100, <1/10; Нечасті: ≥1/1000, <1/100; Рідкісні: ≥1/10 000, < 1/1000; Дуже рідкісні: <1/10 000; Одиничні: не можуть оцінюватися за наявними даними. Порушення обміну речовин: Гіпоглікемія (див. розділи "Передозування", "Особливі вказівки"). Рідко: напади печінкової порфірії та шкірної порфірії. Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ "Особливі вказівки"). Зниження всмоктування вітаміну В12, що супроводжувалося зниженням його концентрації у сироватці крові при тривалому застосуванні метформіну. При виявленні мегалобластної анемії необхідно враховувати можливість етіології. Дисульфірамподібна реакція при вживанні алкоголю. Лабораторні показники Нечасто: збільшення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові від середнього до помірного ступеня. Дуже рідко: гіпонатріємія. Кровоносна та лімфатичні системи Ці небажані явища зникають після відміни препарату. Рідко: лейкопенія та тромбоцитопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку та панцитопенія. Нервова система Часто: порушення смаку (металевий присмак у роті). Зір На початку лікування може виникнути тимчасове порушення зору через зниження вмісту глюкози у крові. Шлунково-кишкові порушення Дуже часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі та відсутність апетиту. Дані симптоми частіше трапляються на початку лікування і здебільшого проходять самостійно. Для профілактики розвитку зазначених симптомів рекомендується приймати препарат у 2 або 3 прийоми; повільне підвищення дози препарату також покращує його переносимість. Шкіра та підшкірна клітковина Рідко: шкірні реакції - свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип. Дуже рідко: шкірний або вісцеральний алергічний васкуліт, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація. Імунологічні реакції Дуже рідко: анафілактичний шок. Можуть зустрічатися реакції перехресної гіперчутливості до сульфонамідів та їх похідних. Гепатобіліарні розлади Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатит, які потребують припинення лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Пов'язані із застосуванням глибенкламіду Міконазол підвищує гіпоглікемічний ефект, може провокувати розвиток гіпоглікемії, аж до розвитку коми. Бозентан у комбінації з глібенкламідом підвищує ризик гепатотоксичності та зменшує гіпоглікемічну дію глібенкламіду. Одночасний прийом бозентану та глибенкламіду не рекомендується. Пов'язані із застосуванням метформіну Йодвмісні контрастні засоби: прийом препарату слід припинити за 48 годин до внутрішньовенного введення йодовмісних контрастних засобів і можна відновити не раніше ніж через 48 годин після введення за відсутності погіршення функції нирок при повторному обстеженні. Нерекомендовані комбінації Пов'язані із застосуванням похідних сульфонілсечовини Алкоголь: дуже рідко спостерігаються дисульфірамоподібні реакції (непереносимість алкоголю) при одночасному прийомі алкоголю та глибенкламіду. Прийом алкоголю може збільшувати гіпоглікемічний вплив (за допомогою інгібування компенсаторних реакцій або затримки його метаболічної інактивації), що може сприяти розвитку гіпоглікепмічної коми. У період застосування комбінації глібенкламіду та метформіну слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Фенілбутазон (при системному способі введення) підвищує гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщаючи похідні сульфонілсечовини у місцях зв'язування з білком та/або зменшуючи їх елімінацію). Переважно застосовувати інші протизапальні засоби, що виявляють менші взаємодії, або попереджати пацієнта про необхідність самостійного контролю за показниками глікемії; при необхідності слід скоригувати дозу при сумісному застосуванні протизапального засобу та після його припинення. Пов'язані із застосуванням метформіну Алкоголь: ризик розвитку лактоацидозу посилюється при гострій алкогольній інтоксикації, особливо у разі голодування, або поганого харчування, або печінкової недостатності. У період застосування комбінації глібенкламіду та метформіну слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Комбінації, що вимагають дотримання запобіжних заходів при застосуванні Пов'язані із застосуванням метформіну Йодвмісні контрастні засоби: прийом препарату слід припинити за 48 годин до внутрішньовенного введення йодовмісних контрастних засобів і можна відновити не раніше ніж через 48 годин після введення за відсутності погіршення функції нирок при повторному обстеженні. Нерекомендовані комбінації Пов'язані із застосуванням похідних сульфонілсечовини Алкоголь: дуже рідко спостерігаються дисульфірамоподібні реакції (непереносимість алкоголю) при одночасному прийомі алкоголю та глибенкламіду. Прийом алкоголю може збільшувати гіпоглікемічний вплив (за допомогою інгібування компенсаторних реакцій або затримки його метаболічної інактивації), що може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. У період застосування комбінації глібенкламіду та метформіну слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Фенілбутазон (при системному способі введення) підвищує гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщаючи похідні сульфонілсечовини у місцях зв'язування з білком та/або зменшуючи їх елімінацію). Переважно застосовувати інші протизапальні засоби, що виявляють менші взаємодії, або попереджати пацієнта про необхідність самостійного контролю показників глікемії; при необхідності слід скоригувати дозу при сумісному застосуванні протизапального засобу та після його припинення. Пов'язані із застосуванням метформіну Алкоголь: ризик розвитку лактоацидозу посилюється при гострій алкогольній інтоксикації, особливо у разі голодування, або поганого харчування, або печінкової недостатності. У період застосування комбінації глібенкламіду та метформіну слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол. Комбінації, що вимагають дотримання запобіжних заходів при застосуванні Пов'язані із застосуванням метформіну Даназол: не рекомендується одночасний прийом даназолу, щоб уникнути гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом та після припинення його прийому потрібна корекція дози препарату Глібомет® під контролем концентрації глюкози у крові. Хлорпромазин: при прийомі великих дозах (100 мг на добу) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками та після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату під контролем концентрації глюкози у крові. Глюкокортикостероїди (ГКС) системної та місцевої дії знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози в крові, іноді викликають кетоз. При проведенні терапії кортикостероїдами та після її припинення потрібна корекція дози препарату Глібомет® під контролем концентрації глюкози в крові. Діуретики: деякі лікарські засоби можуть негативно впливати на функцію нирок, що може збільшити ризик лактоацидозу, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та ін особливо "петльові" діуретики. На початку прийому або застосування таких препаратів у поєднанні з метформіном необхідний ретельний моніторинг ниркової функції. Призначаються як ін'єкції бета2-адреноміметики: підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції бета2-адренорецепторів. І тут необхідний контроль концентрації глюкози у крові. За потреби рекомендується призначення інсуліну. При одночасному застосуванні перелічених вище лікарських засобів може знадобитися більш частий контроль концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування та після його припинення. Гіпотензивні лікарські засоби, за винятком інгібіторів АПФ, можуть знижувати концентрацію глюкози у крові. За необхідності слід скоригувати дозу метформіну. При одночасному застосуванні препарату Глібомет з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливий розвиток гіпоглікемії. Ніфедипін підвищує абсорбцію та Cmax метформіну. Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм і ванкоміцин), що секретуються в ниркових канальцях, конкурують з метформіном за канальцеві транспортні системи і можуть призводити до збільшення його Cmax. Транспортери органічних катіонів (ОСТ) Метформін є субстратом обох транспортерів ОСТ1 та ОСТ2. Одночасне застосування метформіну з: інгібіторами ОСТ1 (верапаміл) може зменшувати ефективність метформіну; індукторами ОСТ1 (рифампіцин) може збільшувати абсорбцію метформіну в ШКТ та його ефективність; інгібіторами ОСТ2 (циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, кризотиніб, олапариб, даклатасвір, вандетаніб) може зменшувати ниркову елімінацію метформіну і таким чином призводити до збільшення плазмової концентрації метформіну. У зв'язку з цим рекомендується бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, коли ці лікарські препарати приймаються одночасно з метформіном, оскільки можливе підвищення плазмової концентрації метформіну. При необхідності може бути розглянуто питання корекції дози метформіну, так як інгібітори/індуктори ОСТ можуть змінювати ефективність метформіну. Деякі лікарські засоби здатні надавати гіперглікемічну дію та призводити до погіршення глікемічного контролю. До таких лікарських засобів відносяться фенотіазиди, глюкагон, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, симпатоміметики, нікотинова кислота, ізоніазид, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гормони щитовидної залози. При одночасному застосуванні вищезгаданих лікарських засобів у пацієнтів, які отримують метформін, можливе зниження гіпоглікемічної дії. Пов'язані із застосуванням глибенкламіду β-адреноблокатори маскують деякі симптоми гіпоглікемії: відчуття серцебиття та тахікардію; більшість неселективних бета-адреноблокаторів підвищують частоту розвитку та тяжкість гіпоглікемії. Потрібно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. Клонідин, резерпін, гуанетидин та симпатоміметики маскують провісники гіпоглікемії. Потрібно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. Флуконазол: збільшення періоду напіввиведення глібенкламіду з можливим виникненням проявів гіпоглікемії. Потрібно попередити пацієнта про необхідність самостійного контролю концентрації глюкози в крові; може знадобитися коригування дози гіпоглікемічних препаратів у ході одночасного лікування флуконазолом та після припинення його застосування. Десмопресин: при сумісному застосуванні комбінації глібенкламід+метформін знижується антидіуретичний ефект десмопресину. Колесевелам: одночасне застосування з препаратом Глібомет® зменшує концентрацію глібенкламіду в плазмі, що може призвести до зниження гіпоглікемічного ефекту. Цей ефект не спостерігався, якщо глібенкламід приймали окремо до прийому колесевелама. Слід приймати препарат Глібомет щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл): застосування інгібіторів АПФ сприяє зниженню концентрації глюкозв у крові. При необхідності слід скоригувати дозу препарату Глібомет у ході одночасного застосування з інгібіторами АПФ та після припинення їх застосування.Спосіб застосування та дозиВсередину. Доза та режим прийому Глібомету, а також тривалість лікування встановлюються лікарем, насамперед, відповідно до стану вуглеводного обміну пацієнта, залежно від концентрації глюкози в плазмі крові. Як правило, початкова доза становить 1-3 таблетки на добу під час їди. Поступовий добір рекомендується до досягнення стійкої нормалізації концентрації глюкози в плазмі крові. Максимальна добова доза – 6 таблеток препарату Глібомет®. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку доза препарату Глібомет® повинна бути встановлена відповідно до ниркової функції (на початку терапії 1 таблетка препарату Глібомет®). ниркова функція повинна перевірятись регулярно (див. розділ "Особливі вказівки"). Пацієнти віком 65 років та старші: початкова та підтримуюча дози препарату Глібомет® повинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику гіпоглікемії. Лікування слід починати з найменшої можливої дози, і при необхідності поступово її підвищувати (див. розділ "Особливі вказівки"). Пацієнти з ослабленим загальним станом і не одержують збалансованого харчування У ослаблених пацієнтів та пацієнтів з незбалансованим харчуванням початкова та підтримуюча дози препарату Глібомет® повинні бути знижені через ризик виникнення гіпоглікемії. Діти та підлітки до 18 років Препарат Глібомет® не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку. Ниркова недостатність Перед початком лікування та не рідше одного разу на рік після початку лікування препаратами, що містять метформін, необхідно визначати кліренс креатиніну (КК). У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого збільшення ниркової недостатності, а також у пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно перевіряти частіше, а саме, кожні 3-6 місяців. Загальну максимальну добову дозу метформіну переважно розділити на 2-3 прийоми на добу. Перед початком лікування метформіном пацієнтів із КК Якщо не вдається підібрати адекватну дозу препарату Глібомет®, необхідно використовувати окремі компоненти замість препарату з фіксованим вмістом діючих речовин. Кліренс креатиніну КК 60-89 мл/хв. Метформін – максимальна добова доза становить 3000 мг. Слід розглянути можливість зменшення дози метформіну через погіршення ниркової функції. Глібенкламід – Зниження дози не потрібне. Кліренс креатиніну КК 45-59 мл/хв. Метформін – максимальна добова доза становить 2000 мг. Початкова доза повинна бути не більше половини максимальної добової дози. Перед початком терапії метформіном слід вивчити фактори, що збільшують ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «З обережністю»). Глібенкламід – Максимальна добова доза становить 10,5 мг. Кліренс креатиніну КК 30-44 мл/хв. Метформін – максимальна добова доза становить 1000 мг. Початкова доза повинна бути не більше половини максимальної добової дози. Глібенкламід. Максимальна добова доза становить 105 мг. Не рекомендується розпочинати терапію через ризик гіпоглікемії. Кліренс креатиніну КК У пацієнтів з КК≥60 та У пацієнтів з КК≥45 таПередозуванняГіпоглікемія легкої та середньої тяжкості без втрати свідомості та неврологічних проявів може бути купована негайним вживанням цукру або легкозасвоюваних вуглеводів (солодкий сік або чай, варення, мед та ін.) Необхідно виконати коригування дози та/або змінити режим харчування. Виникнення тяжких гіпоглікемічних реакцій у пацієнтів з цукровим діабетом, які супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними розладами, потребує надання невідкладної медичної допомоги. Необхідно внутрішньовенне введення розчину декстрози відразу після встановлення діагнозу або виникнення підозри на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта. Після відновлення свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). Лактоацидоз є серйозним станом, який потребує невідкладної медичної допомоги; Лікування лактоацидозу повинно проводитись у клініці. Найбільш ефективним методом лікування, що дозволяє виводити лактат та метформін, є гемодіаліз. Кліренс глибенкламіду в плазмі може збільшуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки. Оскільки глибенкламід активно зв'язується з білками крові, препарат не виводиться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз Лактоацидоз є вкрай рідкісним, але серйозним (висока смертність за відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може виникнути через кумуляцію метформіну. Випадки лактоацидозу у пацієнтів, які отримували метформін, виникали в основному у пацієнтів із цукровим діабетом із вираженою нирковою недостатністю. Слід враховувати й інші поєднані фактори ризику, такі як: погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне споживання алкоголю, печінкова недостатність, тяжке інфекційне захворювання, будь-який стан, пов'язаний із вираженою гіпоксією, спільне застосування з іншими лікарськими засобами (див. розділ "Підсумки"). Взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами"). Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними розладами, болем у животі та сильним нездужанням. У тяжких випадках може спостерігатися ацидотична задишка, гіпоксія, гіпотермія та кома. Діагностичними лабораторними показниками є зниження рН крові (менше 7,35), концентрація лактату в плазмі вище 5 ммоль/л, підвищений аніонний інтервал і співвідношення лактат/піруват. Гіпоглікемія Оскільки до складу препарату входить глібенкламід, існує ризик розвитку гіпоглікемії у пацієнта. Поступове титрування дози після початку лікування може запобігти виникненню гіпоглікемії. Це лікування може бути призначене лише пацієнту, який дотримується режиму регулярного прийому їжі (включаючи сніданок). Важливо, щоб споживання вуглеводів було регулярним, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується при пізньому прийомі їжі, недостатньому або незбалансованому споживанні вуглеводів. Розвиток гіпоглікемії найбільш ймовірний при гіпокалорійній дієті, після інтенсивного або тривалого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю або при прийомі комбінації гіпоглікемічних засобів. Через компенсаторні реакції, спричинені гіпоглікемією, може виникати пітливість, страх, тахікардія, артеріальна гіпертензія, серцебиття, стенокардія та аритмія. Останні симптоми можуть бути відсутні, якщо гіпоглікемія розвивається повільно, у разі вегетативної нейропатії або при одночасному прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину або симпатоміметиків. Симптомами гіпоглікемії є головний біль, голод, нудота, блювання, виражена втома, розлади сну, збуджений стан, агресія, порушення концентрації уваги та психомоторних реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення мови, порушення зору, тремтіння, параліч та парестезія, головокруж , судоми, сомноленція, несвідомий стан, поверхневе дихання та брадикардія Обережне призначення препарату, добір дози та належні інструкції для пацієнта є важливими для зниження ризику розвитку гіпоглікемії. Якщо у пацієнта повторюються напади гіпоглікемії, які або важкі, або пов'язані з незнанням симптомів, слід розглянути можливість лікування іншими гіпоглікемічними засобами. Чинники, що сприяють розвитку гіпоглікемії: одночасне вживання алкоголю, особливо при голодуванні; відмова або (особливо стосується пацієнтів похилого віку) нездатність пацієнта взаємодіяти з лікарем і дотримуватися рекомендацій, викладених в інструкції із застосування; погане харчування, нерегулярний прийом їжі, голодування чи зміни у дієті; дисбаланс між фізичним навантаженням та прийомом вуглеводів; ниркова недостатність; печінкова недостатність тяжкого ступеня; передозування препарату Глібомет®; окремі ендокринні порушення: недостатність функції щитовидної залози, гіпофізу та надниркових залоз; одночасний прийом окремих лікарських засобів. Ниркова та печінкова недостатність Фармакокінетика та/або фармакодинаміка може змінюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю або нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Виникає у таких пацієнтів гіпоглікемія може бути тривалою, у цьому випадку має бути розпочато відповідне лікування. Нестабільність концентрації глюкози у крові У разі хірургічного втручання або іншої причини декомпенсації цукрового діабету рекомендується передбачити тимчасовий перехід на інсулінотерапію. Симптомами гіперглікемії є прискорене сечовипускання, виражена спрага, сухість шкіри. Функція нирок Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування і регулярно надалі необхідно визначати кліренс креатиніну в сироватці крові: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з КК більше 60 мл/хв, кожні 3-6 місяців у пацієнтів з КК 45-59 мл/ хв, кожні 3 місяці у пацієнтів із КК 30-44 мл/хв. Якщо КК менше 45 мл/хв, не рекомендовано починати терапію препаратом. Якщо КК менше 30 мл/хв, застосування препарату протипоказане. Зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку, як правило, протікає часто і безсимптомно. Необхідно дотримуватись особливої обережності у випадках, коли функція нирок може бути різко порушена: у літніх пацієнтів, при дегідратації (хронічна або важка діарея, багаторазові напади блювання) або у разі початку терапії препаратами, які можуть призводити до гострого порушення функції нирок (наприклад, гіпотензивні) препарати, діуретики або НПЗП). При гострих порушеннях, перерахованих вище, прийом препарату Глібомет® має бути негайно припинено. Рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування препаратом Глібомет®. Серцева недостатність Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю слід регулярно проводити моніторинг серцевої функції та функції нирок під час прийому метформіну. Прийом препарату Глібомет® пацієнтам із гострою серцевою недостатністю та хронічною серцевою недостатністю з нестабільними показниками гемодинаміки протипоказаний. Хірургічні втручання Прийом препарату Глібомет слід припинити під час операції під загальним, спинальним або епідуральним наркозом. Терапія може бути відновлена не раніше, ніж через 48 годин після операції або поновлення перорального харчування, за умови, що функцію нирок було повторно оцінено та визнано стабільною. Літні пацієнти У літніх пацієнтів віком 65 років і старше прийом похідних сульфонілсечовини було визначено як фактор ризику розвитку гіпоглікемії. Гіпоглікемія може бути важко розпізнавана у літніх пацієнтів, слід ретельно підбирати початкову та підтримуючу дози глибенкламіду, щоб зменшити ризик гіпоглікемії. Інші запобіжні заходи Пацієнтам рекомендується продовжувати дотримуватись дієти з рівномірним споживанням вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надмірною масою тіла рекомендується продовжувати дотримуватися гіпокалорійної дієти. Також пацієнтам слід регулярно виконувати фізичні вправи. Рекомендується регулярно проводити стандартні лабораторні аналізи контролю цукрового діабету. -Терапія препаратами сульфонілсечовини у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази може призвести до гемолітичної анемії. Оскільки глібенкламід відноситься до хімічного класу препаратів сульфонілсечовини, рекомендується дотримуватися запобіжних заходів при застосуванні пацієнтами з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази та розглянути можливість альтернативної терапії препаратом іншого класу. Вплив препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Пацієнти повинні бути попереджені про симптоми гіпоглікемії та про необхідність звертати особливу увагу на прояв цих симптомів під час керування транспортними засобами та управління механізмами. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид у перерахунку на 100% речовину – 80 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 23,44 мг, целюлоза мікрокристалічна 32 мг, крохмаль картопляний. 13,43 мг, гіпромелоза 2,33 мг, магнію стеарат 1,6 мг, тальк 0,8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6,4 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІ покоління.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після перорального прийому 80 мг період досягнення максимальної концентрації – 4 години, максимальна концентрація у плазмі крові – 2,2-8 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 85-97 %, об'єм розподілу – 0,35 л/кг. Рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2 доби. Період напіввиведення – 8-20 год. Метаболізується в печінці, при цьому утворюється 8 метаболітів. Кількість основного метаболіту, що зустрічається в крові - 2-3% від усієї кількості прийнятого препарату, він не має гіпоглікемічних властивостей, проте має вплив на мікроциркуляцію. Виводиться нирками – 70% у вигляді метаболітів, менше 1% у незміненому вигляді, кишечником – 12% у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, похідний сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує інсуліносекреторну дію глюкози та чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів м'язової глікогенсинтази. Скорочує проміжок часу від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, наприклад, глибенкламіду, які впливають головним чином у ході другої стадії секреції). Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію. Знижує постпрандіальну гіперглікемію, зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу,нормалізує проникність судин та перешкоджає розвитку мікротромбозу та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу, протидіє підвищеній реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих (при неефективності дієти та фізичних навантажень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, цукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, супутня терапія міконазолом, вагітність, період лактації, вік до 18 років, дефіцит лактази, непереносимість лактоза, З обережністю: літній вік, нерегулярне та/або незбалансоване харчування, тяжкі захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. ішемічна хвороба серця, атеросклероз), гіпотиреоз, надниркова або гіпофізарна недостатність, гіпопітуїтаризм, ниркова та/або печінкова недостатність глюкокортикостероїдами, алкоголізм, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, супутня терапія фенілбутазоном та даназолом.Побічна діяГіпоглікемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті): головний біль, підвищена стомлюваність, відчуття голоду, підвищене потовиділення, різка слабкість, серцебиття, аритмія, підвищення артеріального тиску, сонливість, безсоння, ажитація, агресивність, тривожність, подразнення неможливість зосередитися та уповільнена реакція, депресія, порушення зору, афазія, тремор, парези, сенсорні розлади, запаморочення, почуття безпорадності, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, втрата свідомості, кома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор) вираженість знижується прийому під час їжі; рідко – порушення функції печінки (гепатит, холестатична жовтяниця); вимагає відміни препарату, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), еритема. Порушення з боку органу зору: тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози в крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт; життєзагрозлива печінкова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію антикоагулянтів (варфарин), може знадобитися корекція дози антикоагулянту. Міконазол (при системному введенні та при використанні гелю на слизовій оболонці порожнини рота) посилює гіпоглікемічну дію препарату (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект препарату (витісняє із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює виведення з організму), необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду, як під час прийому фенілбутазону, так і після його відміни. Етанол і етанолвмісні лікарські засоби, що посилюють гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, можуть сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. При одночасному прийомі з іншими гіпоглікемічними лікарськими засобами (інсулін, акарбоза, бігуаніди), бета-адреноблокаторами, флуконазолом, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (каптоприл, еналаприл), блокаторами Н2-гістамінових рецепторів, та нестероїдними протизапальними препаратами – посилення гіпоглікемічного ефекту та ризик гіпоглікемії. Даназол – діабетогенний ефект. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Хлорпромазин у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує вміст глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. Глюкокортикостероїди (системне, внутрішньосуглобове, зовнішнє/ректальне застосування) – підвищують вміст глюкози крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження – толерантності до вуглеводів). Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому глюкокортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (в/в введення) – підвищують вміст глюкози крові, Рекомендується контроль глюкози крові та за необхідності – переведення пацієнта на терапію інсуліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, початкова добова доза – 80 мг, середня добова доза – 160 – 320 мг (за 2 прийоми – вранці та ввечері). Величина дози залежить від віку, тяжкості перебігу діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди. Пацієнтам похилого віку або при хронічній нирковій недостатності легкої та середньої виразності (кліренс креатиніну – 15-80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: гіпоглікемія, порушення свідомості, гіпоглікемічна кома. Лікування: якщо пацієнт свідомий, внутрішньо прийняти цукор; при розладі свідомості - внутрішньовенне введення 40% розчину декстрози, потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози до досягнення концентрації глюкози в крові 5,55 моль/л, 1-2 мг глюкагону внутрішньом'язово, контроль концентрації глюкози крові через кожні 15 хв, а також визначення pH, сечовини, креатиніну та електролітів у крові. Після відновлення свідомості необхідно дати хворому їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). При набряку мозку – манітол та дексаметазон. Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому препарату необхідне регулярне визначення глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу та етанолвмісних лікарських засобів (в т.ч. можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій: біль у животі, нудота, блювання, головний біль), нестероїдних протизапальних препаратів, при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукром), прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення. Якщо гіпоглікемічні симптоми мають виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних, лікарських засобів особи похилого віку, пацієнти, які не отримують збалансованого харчування, із загальним ослабленим станом, хворі, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Клінічні прояви гіпоглікемії можуть маскуватися при прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину. Можливий розвиток вторинної лікарської резистентності (необхідно відрізнятись від первинної; при якій лікарський засіб вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
220,00 грн
184,00 грн
Дозування: 30 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. модифікованого вивільнення Упаковка: уп. контурні.
Склад, форма випуску та упаковкаЛіпосомально-емульсійний комплекс №8 (вода, гліцерин, масло соняшникове, поліакрилат натрію, циклопентасілоксану, масло, пропіленгліколеві екстракти кропиви, зеленого чаю, сосни, поліфеноли гребенів винограду), біостимулюючий комплекс капіляроукріплюючий (вода, гліцерин, ПЕГ-40 гідрогенізована касторова олія, пропіленгліколеві екстракти гінкго білоба, каштана кінська, дистан пропіленгліколь, метилпарабен, пропілпарабен, діазолідинілсечовина, бензилсаліцилат, бутилфеніл метилпропіонал, цитронеллол, ліналоол.ХарактеристикаГеленвен Форте гель – консистенція помірно рідка, колір прозоро-білий, запах помірно-виражений основу гелю складають натуральні природні компоненти. Зручний у використанні, не викликає звикання навіть за тривалого використання. Зняття втоми та вечірніх набряків ніг, профілактика за наявності факторів ризику (зайва вага, постійне носіння взуття на високих підборах), почуття тяжкості, розпирання в гомілках, вечірні набряки, судинні «зірочки».Властивості компонентівП'явіт - екстракт медичної п'явки - унікальний природний антиварикозний засіб. Слинні залози медичної п'явки містять близько 100 біологічно активних речовин, які знижують згортання крові, мають протизапальну, спазмолітичну та знеболювальну дію, сприяють зміцненню та регенерації внутрішньої поверхні вен, прискорюють загоєння трофічних виразок, покращують стан шкіри. Кінський каштан - традиційний засіб офіційної та народної медицини для лікування венозної недостатності та варикозної хвороби. Гінкго білоба - реліктове дерево, листя якого містить понад 40 цінних інгредієнтів. Природний активатор кровообігу. Покращує реологічні властивості крові, знижує агрегацію тромбоцитів, сприяє відтоку лімфи, нормалізує тонус судин, перешкоджає віковим змінам судинної системи. Ментол-основний компонент олії м'яти перцевої. Має місцеву антисептичну, судинозвужувальну та охолодну дію, знижуючи чутливість нервових закінчень, полегшуючи біль, зменшуючи почуття втоми та тяжкості в ногах. Виноград червоний - містить рекордну кількість флавоноїдів, які ефективно зміцнюють стінки кровоносних судин і відновлюють їх еластичність, мають потужну антиоксидантну, протинабрякову і протизапальну дію, знижують ризик утворення тромбів, зменшують проникність і ламкість капілярів, активізують мікроциркуляцію. При венозній недостатності покращують трофіку тканин, перешкоджають виникненню трофічних виразок. Екстракти та олії лікарських рослин - надають охолодну, протизапальну, заспокійливу, антиоксидантну, венотонізуючу та капілярозміцнювальну дію, знижують в'язкість крові, попереджають запалення та біль, покращують стан та зовнішній вигляд шкірного покриву. Ліпосомально-емульсійний комплекс забезпечує швидке і глибоке проникнення діючих речовин, без зниження їх ефективності, через шкірні покриви, вглиб тканин.ІнструкціяНаносити на непошкоджені ділянки шкіри по ходу вени знизу вгору рухами, що погладжують, протягом 1-2 хвилин до повного вбирання. Тривалість застосування 6-8 тижнів. Для закріплення позитивного ефекту повторіть курс через 1,5-2 місяці.РекомендуєтьсяДля профілактики венозної недостатності та варикозної хвороби ніг.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
212,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид 30 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза – 44 мг, целюлоза мікрокристалічна – 123 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат, похідне сульфонілсечовини ІІ покоління. Стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози, посилює інсуліносекреторну дію глюкози, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів – м'язової глікогенсинтетази. Зменшує інтервал від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, які впливають, головним чином, під час другої стадії секреції). Зменшує постпрандіальне підвищення рівня глюкози. Крім впливу на вуглеводний обмін, покращує мікроциркуляцію: зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку мікротромбозів та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу. Зменшує чутливість рецепторів судин до адреналіну. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії. При діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування спричиняє достовірне зниження вираженості протеїнурії. Глідіаб® МВ не призводить до збільшення маси тіла, оскільки має переважну дію на ранній пік секреції інсуліну та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у пацієнтів з ожирінням за дотримання відповідної дієти.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо практично повністю всмоктується із ШКТ. Концентрація діючої речовини у плазмі зростає поступово, досягаючи максимуму через 6-12 годин після прийому препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Завдяки особливостям лікарської форми щоденний прийом одноразової дози препарату забезпечує ефективну терапевтичну концентрацію гліклазиду в плазмі протягом 24 годин. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 95%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2 становить приблизно 16 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів і близько 1% препарату виводиться із сечею у незмінному вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку не спостерігається жодних суттєвих клінічних змін фармакокінетики.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтотерапією та помірним фізичним навантаженням при неефективності останніх.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, діабетична кома; гіперосмолярна кома; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; великі хірургічні втручання, великі опіки, травми та інші стани, які вимагають проведення інсулінотерапії; кишкова непрохідність; парез шлунка; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі, розвитком гіпоглікемії (інфекційні захворювання); лейкопенія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат (необхідність більш ретельного спостереження та підбору дози) у пацієнтів із гарячковим синдромом, захворюваннями щитовидної залози (з порушенням її функції), при алкоголізмі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: гуноглюкемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті) - головний біль, відчуття втоми, почуття голоду, пітливість, різка слабкість, агресивність, тривожність, дратівливість, неуважність, неможливість зосередитися, уповільнення, , тремор, почуття безпорадності, сенсорні розлади, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, судоми, гіперсомнія, непритомність, поверхневе дихання, брадикардія. З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, почуття тяжкості в епігастрії); анорексія - вираженість знижується прийому під час їжі; порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ посилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, індометацин, диклофенак), этионамид), салицилатами, непрямыми антикоагулянтами кумаринового ряда, анаболическими стероидами, бета-адреноблокаторами, циклофосфамидом, хлорамфениколом, ингибиторами МАО, сульфаниламидами пролонгированного действия, с фенфлурамином, флуоксетином, пентоксифиллином, гуанетидином, теофиллином, с препаратами, блокирующими канальцевую секрецию, с резерпином, бромокриптином , дизопірамідом, піридоксином, алопуринолом, етанолом та етанолвмісними препаратами, а також інші гіпоглікемічні препарати (акарбоза, бігуаніди,інсулін). Гіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ зменшується при одночасному застосуванні з барбітуратами, кортикостероїдами, симпатоміметиками (епінефрин, клонідин, ритодрин, сальбутамол, тербуталін), з фенітоїном, блокаторами повільних кальцієвих каналів, інгібітодіозами, інгібіторідами, , аспарагіназою, баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, морфіном, глюкагоном, рифампіцином, з гормонами щитовидної залози, з препаратами літію, з нікотиновою кислотою у високих дозах, з хлорпромазином, естрогенами та вмістом. При взаємодії з етанолом можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції. Гліклазид збільшує ризик появи шлуночкової екстрасистолії на фоні прийому серцевих глікозидів. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від клінічних проявів захворювання, рівня глюкози натще та через 2 години після їди. Початкова добова доза (в т.ч. для пацієнтів похилого віку старше 65 років) становить 30 мг (1 таб.). Надалі при необхідності дозу препарату збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів. Максимальна добова доза – 120 мг (4 таб.). Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу вранці під час сніданку. Препаратом Глідіаб® МВ можна замінювати Глідіаб® дозах від 1 до 4 таб./добу. Глідіаб® МВ можна застосовувати у поєднанні з іншими гіпоглікемічними засобами: бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидаз або інсуліном. Пацієнтам з порушенням функції нирок від слабкого до помірного ступеня (КК від 15 до 80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: можлива гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми. Лікування: якщо пацієнт у свідомості - внутрішньо прийняти легкозасвоювані вуглеводи (цукор), при втраті свідомості - внутрішньовенно ввести 40% розчин декстрози (глюкози), внутрішньом'язово ввести 1-2 мг глюкагону. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводять у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Під час лікування слід регулярно контролювати рівень глікемії натще і після їди. У разі хірургічних втручань або декомпенсації цукрового діабету необхідно враховувати можливість застосування препаратів інсуліну. Необхідно попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у разі прийому етанолу, НПЗЗ та голодування. У разі прийому етанолу можливий також розвиток дисульфірамоподібного синдрому (болі у животі, нудота, блювання, головний біль). Необхідна корекція дози препарату при фізичному чи емоційному перенапрузі, зміні режиму харчування. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування; ослаблені хворі; пацієнти, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку лікування, під час добору дози пацієнтам, схильним до розвитку гіпоглікемії, не рекомендується займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
391,00 грн
138,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мебендазол (у перерахунку на 100% речовину) – 100,0 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 72,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг, тальк – 3,0 мг, магнію стеарат – 3,0 мг, кросповідон – 3,0 мг, натрію лаурилсульфат – 0,5 мг, лактози моногідрат – до отримання таблетки масою 300,0 мг. 6 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаГельміндазолол – це протигельмінтний препарат широкого спектру дії; найбільш ефективний при ентеробіозі та трихоцефалізі. Викликаючи незворотне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Клінічна фармакологіяАнтигельмінтний засіб.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, трихінельоз, теніоз, ехінококоз, множинні нематоди, альвеококоз, капіляріоз, гнатостомоз, змішані гельмінтози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до Мебендазол, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 2 років), вагітність, період лактації.Побічна діяЗапаморочення, нудота, біль у животі. При застосуванні Мебендазолу у високих дозах протягом тривалого часу: блювання, діарея, головний біль, алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіперкреатинінемія, лейкопенія, анемія, еозинофілія, випадок циліндрурія. Може негативно вплинути на розвиток плода. Передозування Мебендазолу. Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: необхідно видалити препарат із шлунка, викликавши блювоту або зробивши промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати сумісного призначення Мебендазолу з ліпофільними речовинами. Циметидин може збільшувати концентрацію Мебендазолу в крові; карбамазепін та ін. Індуктори метаболізму – знижувати.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 10 років при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг Мебендазолу. Дітям віком від 2 до 10 років – одноразово, по 25-50 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. При трихінельозі – 3 рази на день по 200-400 мг Мебендазолу протягом 3 днів, а з 4 по 10 день – 3 рази по 400-500 мг. При ехінококоз у перші 3 дні - по 500 мг 2 рази на день, в наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до максимальної (з розрахунку 25-30 мг/кг/сут) і приймають 3-4 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі Мебендазолу необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування Мебендазолом: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
250,00 грн
139,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гліклазид – 60 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 53,5 мг; мальтодекстрин – 15,0 мг; гіпромелоза 4 К М (гідроксипропілметилцелюлоза) - 4,3 мг; гіпромелоза К 100 LV (гідроксипропілметилцелюлоза) - 25,7 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 0,5 мг; магнію стеарат – 1,0 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 30 таблеток у банку полімерному або у полімерному флаконі. Кожна банка, флакон або 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2, 3 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІ покоління.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішнього застосування гліклазид повністю абсорбується. Концентрація гліклазиду в плазмі зростає поступово протягом перших 6 годин, рівень плато підтримується від 6 до 12 годин. Індивідуальна варіабельність низька. Прийом їжі не впливає на швидкість або рівень абсорбції гліклазиду. Розподіл З білками плазми зв'язується приблизно 95% гліклазиду. Об'єм розподілу – близько 30 л. Прийом препарату Гліклазид-СЗ у дозі 60 мг один раз на добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазиду у плазмі більше 24 годин. Метаболізм Гліклазид метаболізується переважно у печінці. Активні метаболіти у плазмі відсутні. Виведення Гліклазид виводиться головним чином нирками: виведення здійснюється у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення гликлазида становить середньому від 12 до 20 годин. Лінійність Взаємозв'язок між прийнятою дозою (до 120 мг) та площею під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" є лінійним. Особливі популяції Люди похилого віку У осіб похилого віку немає істотних змін фармакокінетичних параметрів.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним препаратом для внутрішнього прийому, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N- містить гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну β-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постпрандіального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років терапії. Крім впливу на вуглеводний обмін гликлазид має гемоваскулярні ефекти. Вплив на секрецію інсуліну При цукровому діабеті 2 типу препарат відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, зумовлену їдою або введенням глюкози. Гемоваскулярні ефекти Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксана підвищення активності тканинного активатора плазміногену Інтенсивний глікемічний контроль, заснований на застосуванні гліклазиду з пролонгованим вивільненням, достовірно знижує мікро- та макросудинні ускладнення цукрового діабету 2 типу порівняно зі стандартним глікемічним контролем.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла. Профілактика ускладнень цукрового діабету: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) та макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліклазиду, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; тяжка ниркова або печінкова недостатність (у цих випадках рекомендується застосовувати інсулін); прийом міконазолу; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років. Не рекомендується застосовувати у комбінації з фенілбутазоном чи даназолом. З обережністю: Літній вік, нерегулярне та/або незбалансоване харчування, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, гіпотиреоз, наднирникова або гіпофізарна недостатність, ниркова та/або печінкова недостатність, тривала терапія глюкокортико.Вагітність та лактаціяВагітність Досвіду застосування гліклазиду під час вагітності немає. Дані щодо застосування інших похідних сульфонілсечовини під час вагітності обмежені. У дослідженнях на лабораторних тваринах тератогенні ефекти гліклазиду виявлено не були. Для зниження ризику розвитку вроджених вад необхідний оптимальний контроль (проведення відповідної терапії) цукрового діабету. Пероральні гіпоглікемічні препарати під час вагітності не застосовуються. Інсулін є препаратом для лікування цукрового діабету у вагітних. Рекомендується замінити прийом пероральних гіпоглікемічних препаратів інсулінотерапією як у випадку планованої вагітності, так і в тому випадку, якщо вагітність настала на тлі прийому препарату. Період грудного вигодовування Зважаючи на відсутність даних про надходження гліклазиду в грудне молоко та ризик розвитку неонатальної гіпоглікемії, під час терапії препаратом годування груддю протипоказане.Побічна діяЗ огляду на досвід застосування гліклазиду слід пам'ятати про можливість розвитку наступних побічних ефектів. Гіпоглікемія Як і інші препарати групи сульфонілсечовини, препарат Гліклазид-СЗ може викликати гіпоглікемію у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне почуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, дратівливість, збудження, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, па , відчуття безпорадності, порушення сприйняття, запаморочення, слабкість, судоми, брадикардія, марення, поверхневе дихання, сонливість, втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до смерті. Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, липка шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмія та стенокардія. Як правило, симптоми гіпоглікемії усуваються прийомом вуглеводів (цукору). Прийом цукрозамінників неефективний. На тлі інших похідних сульфонілсечовини відзначалися рецидиви гіпоглікемії після її успішного купірування. При тяжкій або тривалій гіпоглікемії показана невідкладна медична допомога, можливо з госпіталізацією, навіть за наявності ефекту від прийому вуглеводів. Інші побічні ефекти З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, запори. Прийом препарату під час сніданку дозволяє уникнути цих симптомів або мінімізувати їх. Рідше відзначаються такі побічні ефекти: З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, еритема, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі як, синдром Стівенса-Джонса та токсичний епідермальний некроліз). З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія) розвиваються рідко. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності "печінкових" ферментів (аспартатамінотрансфераза (ACT), аланінамінотрансфераза (АЛТ), лужна фосфатаза), гепатит (поодинокі випадки). З появою холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. Ці явища зазвичай оборотні у разі припинення терапії. З боку органу зору: можуть виникати минущі зорові розлади, спричинені зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії. Побічні ефекти, властиві похідним сульфонілсечовини: як і на фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалися такі побічні ефекти: еритроцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію, панцитопенію, алергічний васкуліт, гіпонатріємію. Зазначалося підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу та жовтяниці) та гепатит; прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до життєзагрозливої печінкової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати та речовини, що сприяють збільшенню ризику розвитку гіпоглікемії: (що підсилюють дію гліклазиду) Протипоказані поєднання Міконазол (при системному введенні та при застосуванні гелю на слизовій оболонці порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазиду (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Нерекомендовані поєднання Фенілбутазон (системне введення): посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно застосовувати інший протизапальний препарат. Якщо прийом фенілбутазону необхідний, пацієнт повинен бути попереджений необхідність глікемічного контролю. При необхідності дозу препарату Гліклазид-СЗ слід коригувати під час прийому фенілбутазону та після його закінчення Етанол: посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських засобів, до складу яких входить етанол та вживання алкоголю. Поєднання, що вимагають обережності Прийом гліклазиду у комбінації з деякими лікарськими засобами: іншими гіпоглікемічними засобами (інсуліном, акарбозою, метформіном, тіазолідиндіонами, інгібіторами дипептидилпептидази-4, агоністами ГПП-1); бета-адреноблокаторами, флуконазолом; інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, еналаприлом; блокаторами Н2-гістамінових рецепторів; інгібіторами моноамінооксидази; сульфаніламідами; кларитроміцином та нестероїдними протизапальними препаратами) супроводжується посиленням гіпоглікемічного ефекту та ризиком гіпоглікемії. Препарати, що сприяють збільшенню вмісту глюкози в крові: (що послаблюють дію гліклазиду) Нерекомендовані поєднання Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо прийом препарату необхідний, пацієнту рекомендується ретельний контроль глюкози крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Поєднання, що вимагають обережності Хлорпромазин (нейролептик): у високих дозах (понад 100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози крові, знижуючи секрецію інсуліну. Рекомендується ретельний контроль глікемії. При необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому нейролептика, так і після його відміни. ГКС (системне та місцеве застосування: внутрішньосуглобове, шкірне, ректальне введення) та тетракозактид: підвищують концентрацію глюкози крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельний глікемічний контроль, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів, може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому кортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенне введення): бета-2 адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози крові. Необхідно приділяти особливу увагу важливості самостійного контролю глікемії. При необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію. Поєднання, які мають бути прийняті до уваги Антикоагулянти (наприклад, варфарин) Похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при сумісному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.Спосіб застосування та дозиПРЕПАРАТ ПРИЗНАЧЕНИЙ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ Дорослих. Рекомендовану дозу слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, переважно під час сніданку. Добова доза може становити 30-120 мг (1/2-2 таблетки) в один прийом. Рекомендується проковтнути таблетку або половину таблетки, не розжовуючи і не подрібнюючи. При пропусканні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу наступного прийому, пропущену дозу слід прийняти наступного дня. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та глікованого гемоглобіну (HbAlc). Початкова доза Початкова рекомендована доза (у тому числі для пацієнтів похилого віку, ≥ 65 років) – 30 мг на добу (1/2 таблетки). У разі адекватного контролю препарат у цій дозі може використовуватись для підтримуючої терапії. При неадекватному глікемічному контролі добова доза може бути послідовно збільшена до 60, 90 або 120 мг. Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Виняток становлять пацієнти, у яких концентрація глюкози крові не знизилася після 2 тижнів терапії. У таких випадках дозу препарату можна збільшити через 2 тижні після початку прийому. Максимальна добова доза препарату, що рекомендується, становить 120 мг. Наявність ризику на таблетках 60 мг дозволяє ділити таблетку та приймати добову дозу як 30 мг (1/2 таблетки 60 мг), так і за необхідності 90 мг (1 таблетка 60 мг та 7г таблетки 60 мг). Перехід з прийому іншого гіпоглікемічного лікарського засобу на препарат Гліклазид-СЗ, таблетки з пролонгованим вивільненням 60 мг Препарат Гліклазид-СЗ, таблетки з пролонгованим вивільненням 60 мг може застосовуватись замість іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу. При переведенні на препарат Гліклазид-СЗ пацієнтів, які отримують інші пероральні гіпоглікемічні препарати, слід враховувати їхню дозу та період напіввиведення. Як правило, перехідного періоду при цьому не потрібне. Початкова доза повинна становити 30 мг і потім титруватися в залежності від концентрації глюкози крові. При заміні препаратом Гліклазид-СЗ похідних сульфонілсечовини з тривалим періодом напіввиведення для запобігання гіпоглікемії, спричиненої адитивним ефектом двох гіпоглікемічних засобів, можна припинити їх прийом на кілька днів. Початкова доза препарату Гліклазид СЗ при цьому також становить 30 мг (7г таблетки 60 мг) і при необхідності може бути підвищена надалі, як описано вище. Комбінований прийом з іншим гіпоглікемічним лікарським засобом Препарат Гліклазід-СЗ може застосовуватися у поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном. При неадекватному глікемічному контролі слід додатково призначити інсулінотерапію з проведенням ретельного медичного контролю. Профілактика ускладнень цукрового діабету Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Гліклазид-СЗ до 120 мг/добу на додачу до дієти та фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbAlc. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітор альфа-альфаглюкозідази, похідне тіазолідиндіону або інсулін. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату для пацієнтів старше 65 років не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня вираженості не потрібна. Рекомендується проведення ретельного медичного контролю. Пацієнти з ризиком розвитку гіпоглікемії У пацієнтів, які відносяться до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; тяжкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна та надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна глюкокортикостероїдів (ГКС) після їх тривалого прийому та/або застосування; судинної системи – тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз) рекомендується застосовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату Гліклазид-СЗ. Діти та підлітки віком до 18 років. Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні.ПередозуванняПри передозуванні похідними сульфонілсечовини може розвинутись гіпоглікемія. У разі помірних симптомів гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів слід збільшити прийом вуглеводів з їжею, зменшити дозу препарату та/або змінити дієту. Пильне медичне спостереження за станом пацієнта має продовжуватись доти, доки не буде впевненості в тому, що його здоров'ю ніщо не загрожує. Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. З появою таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація. У разі гіпоглікемічної коми або при підозрі на неї пацієнтові внутрішньовенно струминно вводять 50 мл 20-40% розчину декстрози (глюкози). Потім внутрішньовенно краплинно вводять 5-10% розчин декстрози для підтримки концентрації глюкози у крові вище 1 г/л. Ретельний контроль рівня глюкози крові та спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Після цього періоду часу залежно від стану пацієнта лікар вирішує питання необхідності подальшого спостереження. Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазиду з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіпоглікемія При прийомі похідних сульфонілсечовини, у тому числі і гліклазиду, може розвиватися гіпоглікемія, у деяких випадках – у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення розчину декстрози протягом декількох днів. Препарат може бути призначений тільки пацієнтам, харчування яких регулярно і включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів з їжею, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або прийому декількох гіпоглікемічних лікарських засобів одночасно. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після їди, багатої вуглеводами (наприклад, цукром). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення цього стану. У випадку якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після їди, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів і режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про лікування. Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися у таких випадках: відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря та контролювати свій стан; недостатнє та нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування та зміна раціону; дисбаланс між фізичним навантаженням та кількістю прийнятих вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Гліклазід-СЗ; деякі ендокринні розлади: захворювання щитовидної залози, гіпофізарна та наднирникова недостатність; Одночасний прийом деяких лікарських засобів. Ниркова та печінкова недостатність У пацієнтів з печінковою та/або тяжкою нирковою недостатністю можуть змінюватися фармакокінетичні та/або фармакодинамічні властивості гліклазиду. Стан гіпоглікемії, що розвивається у таких пацієнтів, може бути досить тривалим, у таких випадках потрібне негайне проведення відповідної терапії. Недостатній глікемічний контроль Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у таких випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Гліклазід-СЗ та призначити інсулінотерапію. У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, у тому числі гліклазиду, має тенденцію знижуватись після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, за якої лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту. Перш ніж діагностувати у хворого вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність добору дози та дотримання хворим на запропоновану дієту. Лабораторні випробування Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще та глікованого гемоглобіну HbAlc. З іншого боку, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові. Похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно бути обережним при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Потрібно оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи. Інформація для пацієнтів Необхідно проінформувати пацієнта, а також членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно інформувати про потенційний ризик та переваги запропонованого лікування. Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ та контролю за концентрацією глюкози крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії при застосуванні препарату Гліклазид-СЗ, пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми гіпоглікемії та повинні бути обережними під час керування транспортними засобами або виконання роботи, що вимагає високої швидкості фізичних та психічних реакцій, особливо на початку терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
224,00 грн
136,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гліклазид 30 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 50 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,5 мг, манітол 10 мг, магнію стеарат 1,8 мг, олія рослинна гідрогенізована 3,6 мг, целюлоза мікрокристалічна 81,1 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі (дозування 30 мг); білого або майже білого кольору. Допускається незначна мармуровість.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування гліклазид повністю абсорбується. Їда не впливає на ступінь абсорбції. Концентрація гліклазиду в плазмі зростає поступово, досягаючи максимальної та виходячи на плато через 6-12 годин. Індивідуальна зміна відносно низька. Взаємозв'язок між прийнятою дозою та кривою концентрації препарату в плазмі є лінійною залежністю від часу. Розподіл. З білками плазми зв'язується приблизно 95% препарату. Гліклазид метаболізується переважно у печінці та виводиться, головним чином, нирками. Об'єм розподілу становить близько 30 л. Прийом препарату в дозі 30 мг один раз на добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазиду у плазмі більше 24 годин. Метаболізм. Гліклазид метаболізується переважно у печінці. Активні метаболіти у плазмі відсутні. Виведення. Виведення здійснюється в основному нирками у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення гликлазида становить середньому 16 годин (від 12 до 20). Особливі популяції. В осіб похилого віку клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів немає.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним препаратом для прийому внутрішньо, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N-гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постірандіального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років терапії. Крім впливу на вуглеводний обмін гликлазид має гемоваскулярні ефекти. Вплив на секрецію інсуліну. При цукровому діабеті 2 типу гликлазид відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, зумовлену їдою або введенням глюкози. Гемоваскулярні ефекти. Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксана підвищення активності тканинного активатора плазміногену Інтенсивний глікемічний контроль заснований на застосуванні гліклазиду з пролонгованим вивільненням (цільовий показник глікозильованого гемоглобіну (HbAlc)< 6,5%) достовірно знижує ризик мікро- та макросудинних ускладнень цукрового діабету 2 типу, порівняно зі стандартним глікемічним контролем.ІнструкціяПрепарат призначений лише для дорослих. Рекомендовану дозу препарату слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла. Профілактика ускладнень цукрового діабету: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) та макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліклазиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; тяжка ниркова або печінкова недостатність; прийом міконазолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяГіпоглікемія у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений, може супроводжуватися наступними симптомами: головний біль, сильне почуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, дратівливість, збудження, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, парези, порушення сприйняття, запаморочення, слабкість, судоми, брадикардія, марення, порушення дихання, сонливість, втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату. Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, липка шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмія та стенокардія. Інші побічні ефекти. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор (виразність цих симптомів знижується під час прийому під час їжі). З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, еритема, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі, як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності "печінкових" ферментів (аспартатамінотрансфераза (ACT), аланінамінотрансфераза (АЛТ), лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). З появою холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. З боку органу зору: можуть виникати тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, гіпонатріємія. Також на фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалося підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу та жовтяниці) та гепатит. Ці прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до життєзагрозливої печінкової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що посилюють дію гліклазиду (підвищення ризику розвитку гіпоглікемії): Протипоказані поєднання. Міконазол (системне введення або застосування гелю на слизовій оболонці порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазиду (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Нерекомендовані поєднання. Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно застосовувати інший протизапальний препарат. Якщо прийом фенілбутазону необхідний, пацієнт повинен бути попереджений про необхідність контролю за концентрацією глюкози крові. При необхідності дозу гліклазиду слід коригувати під час прийому фенілбутазону та після його закінчення. Етанол: посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських препаратів, до складу яких входить етанол, та вживання алкоголю. Поєднання, що вимагають пересторог. Прийом гліклазиду у комбінації з деякими лікарськими засобами, наприклад, іншими гіпоглікемічними засобами – інсуліном, акарбозою, бігуанідами; бета-адреноблокаторами, інгібіторами дипептидил пептидази-4, агоністами рецепторів глюкагонподобного пептиду-1, флуконазолом; інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, еналаприлом; блокаторами Н2-гістамінових рецепторів; інгібіторами моноамінооксидази; сульфаніламідами, кларитроміцином та нестероїдними протизапальними препаратами, супроводжується посиленням гіпоглікемічного ефекту та ризиком гіпоглікемії. Препарати, що послаблюють дію гліклазиду: Нерекомендовані поєднання. Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо прийом препарату необхідний, пацієнту рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Поєднання, що вимагають пересторог. Хлорпромазин: у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. ГКС (системне та місцеве застосування: внутрішньосуглобове, зовнішнє та ректальне введення): підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів, може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому кортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенне введення): Бета-2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози крові. Потрібно приділяти особливу увагу важливості самоконтролю концентрації глюкози крові. За необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію. Поєднання, які мають бути прийняті до уваги. Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при сумісному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.Спосіб застосування та дозиДобова доза становить 30-120 мг (1-4 таблетки) на 1 прийом. Рекомендується проковтнути таблетку повністю, не розжовуючи та не подрібнюючи. При пропусканні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу наступного прийому, пропущену дозу слід прийняти наступного дня. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та глікозильованого гемоглобіну (HbAlc). Початкова доза. Початкова рекомендована доза у дорослих, які раніше не отримували лікування (в т.ч. у осіб похилого віку 65 років) - 30 мг/добу (1 таблетка), потім доза підбирається індивідуально до досягнення необхідного результату. При заміні препаратом Гліклазід Канон іншого гіпоглікемічного засобу не потрібний будь-який перехідний період часу. Необхідно спочатку припинити прийом даного препарату і потім приймати препарат Гліклазид Канон. Добір дози. Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Підбір дози необхідно проводити відповідно до показника концентрації глюкози в крові після початку лікування. Кожна наступна зміна дози може бути здійснена після, як мінімум, двотижневого періоду. Підтримуюча терапія. Підтримуюча добова доза становить від 30 до 90-120 мг (від 1 до 3-4 таблеток) і не повинна перевищувати 120 мг. Гліклазід Канон може застосовуватися у поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном. Пацієнти похилого віку. Дози препарату, що рекомендуються особам похилого віку, ідентичні таким щодо дорослих до 65 років. Ниркова недостатність. Рекомендовані дози препарату при нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості ідентичні таким для осіб із нормальною функцією нирок. Рекомендується проведення ретельного медичного нагляду за пацієнтами. Пацієнти із ризиком розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів, які відносяться до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; важкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна та надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна глюкокортикостероїдів після їх тривалого прийому та/або прийому у високих дозах; тяжкі захворювання серцево тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз) рекомендується застосовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату. Профілактика ускладнень цукрового діабету. Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Гліклазід Канон 120 мг/добу на додаток до дієти та фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbAlc. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін.ПередозуванняПередозування похідних сульфонілсечовини, включаючи гліклазид, може призвести до розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Помірні симптоми гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів коригують прийомом вуглеводів, добором дози та/або зміною дієти. Ретельне спостереження за станом пацієнта має продовжуватись доти, доки не буде впевненості в тому, що здоров'ю хворого ніщо не загрожує. Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. З появою таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація. При підозрі чи діагностиці гіпоглікемічної коми, хворому внутрішньовенно струминно вводять 50 мл 40% розчину декстрози (глюкози). Потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози для підтримки необхідної концентрації глюкози у крові близько 1 г/л. Ретельний контроль концентрації глюкози в крові та спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Надалі, залежно від стану хворого, слід вирішити питання необхідності подальшого контролю життєвих функцій пацієнта. Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазиду з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі похідних сульфонілсечовини, у тому числі і гліклазиду, може розвиватися гіпоглікемія, причому в деяких випадках – у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення розчину декстрози протягом декількох днів. Препарат Гліклазід Канон може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярно та включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів із їжею, т.к. ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або прийому декількох гіпоглікемічних лікарських засобів одночасно. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після їди, багатої вуглеводами (наприклад, цукром). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення цього стану. У випадку, якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів та режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про запропоноване лікування. Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися у таких випадках: Відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря та контролювати свій стан; недостатнє та нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування та зміна раціону; дисбаланс між фізичним навантаженням та кількістю прийнятих вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Гліклазід Канон; деякі ендокринні розлади (захворювання щитовидної залози, гіпофізарна та наднирникова недостатність). Похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно бути обережним при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Потрібно оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи. Печінкова/ниркова недостатність. У пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю тяжкого ступеня можлива зміна фармакокінетичних та/або фармакодинамічних властивостей гліклазиду. Гіпоглікемія, що розвивається у цих пацієнтів, може бути досить тривалою, у таких випадках потрібне негайне проведення відповідної терапії. Інформація для пацієнтів. Необхідно проінформувати пацієнта та членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно проінформувати про потенційний ризик та переваги запропонованого лікування. Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ та регулярного моніторингу концентрації глюкози у крові. Недостатній контроль глікемії. Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у таких випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Гліклазід Канон та призначити інсулінотерапію. У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, зокрема. гліклазиду має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, за якої лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту.Перш ніж діагностувати у пацієнта вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність добору дози та дотримання їм запропонованої дієти. Контролює лабораторні показники. Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. З іншого боку, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 100 мл: Активні речовини: повідон (полівінілпіролідон) низькомолекулярний медичний з молекулярною масою 8000±2000 6 г; натрію хлорид 550 мг; калію хлорид 42 мг; хлорид кальцію 50 мг; натрію гідрокарбонат 23 мг; магнію безводний хлорид 500 мкг; допоміжні речовини: вода д/і. 200 мл – пляшки (20) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузії прозорий, світло-жовтого або жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаДія Гемодезу-Н обумовлена здатністю низькомолекулярного полівінілпіролідону пов'язувати токсини, що циркулюють у крові та швидко виводити їх з організму. Гемодез-Н відрізняється від Гемодезу нижчою молекулярною масою полівінілпіролідону. Зниження молекулярної маси полімеру прискорює виведення його нирками з організму та покращує дезінтоксикаційні властивості препарату. Він посилює нирковий кровотік, підвищує клубочкову фільтрацію та збільшує діурез.ФармакокінетикаМетаболічним перетворенням в організмі не піддається. Швидко виводиться нирками і протягом 4 год виводиться 80%, а через 12-24 год - повністю.Клінічна фармакологіяПрепарат із дезінтоксикаційною дією для парентерального застосування.Показання до застосуванняшок (посттравматичний, післяопераційний, опіковий, геморагічний), інтоксикація (токсичні захворювання ШКТ, дизентерія, диспепсія, сальмонельоз); як засіб дезінтоксикації у післяопераційному періоді при перитонітах; захворювання печінки, що супроводжуються розвитком печінкової недостатності; непрохідність кишечника; тиреотоксикоз; опікова хвороба; гостра променева хвороба; сепсис; пневмонія; гостра фаза інфаркту міокарда; гемолітична хвороба новонароджених; внутрішньоутробна інфекція та токсемія новонароджених; токсикоз вагітних.Протипоказання до застосуваннявнутрішньочерепна гіпертензія; геморагічний інсульт; стан після черепно-мозкової травми; серцево-судинна недостатність IIб-III ступеня; дихальна недостатність; тяжкі алергічні реакції; тромбоемболія; олігурія; анурія; гострий нефрит; бронхіальна астма; флеботромбоз; Підвищена чутливість до препарату.Побічна діяПри повільному введенні Гемодез-Н зазвичай не викликає ускладнень. Введення з підвищеною швидкістю може спричинити зниження артеріального тиску, тахікардію, утруднення дихання та вимагати введення судинозвужувальних та серцевих засобів, кальцію хлориду. В окремих хворих можливе виникнення алергічних реакцій, до розвитку анафілактичного шоку. У цих випадках слід негайно припинити інфузію, провести симптоматичну терапію (запровадити антигістамінні, кардіотонічні засоби, глюкокортикоїди, вазопресивні препарати).Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно краплинно (40 - 80 кал/хв) через пристрій з фільтром. Доза залежить від віку хворого та тяжкості інтоксикації. Разова доза для дорослих – 200-500 мл; для дітей – 5-10 мл/кг; максимальна разова доза для дітей грудного віку – 50-70 мл, 2-5 років – 100 мл, 5-10 років – 150 мл, 10-15 років – 200 мл. Препарат вводять одноразово або повторно (до 2 разів на добу) протягом 1-10 днів, залежно від тяжкості інтоксикації. При гострих шлунково-кишкових інфекціях, опіковій та променевій хворобах вводять 1-2 рази на добу; при гемолітичній хворобі та токсемії новонароджених - 2-8 разів на добу (щодня або через день); при великовогнищевому інфаркті міокарда (в 1 добу) – 200 мл одноразово, при ускладненнях на 2 добу – 200 мл. Разова доза для дітей – 5-10 мл/кг; максимальна разова доза для дітей грудного віку – 50-70 мл, 2-5 років – 100 мл, 5-10 років – 150 мл, 10-15 років – 200 мл.ПередозуванняПри передозуванні препарат слід відмінити та провести симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри великих опіках поєднують із введенням плазми, альбуміну, гамма-глобуліну. Перед початком інфузії лікар зобов'язаний перевірити герметичність та цілісність упаковки. Препарат повинен бути прозорий, не містити суспензії, осаду та цвілі. Результати візуального огляду реєструються історія хвороби. Перед введенням розчин підігрівають до температури тіла.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 100 мл: Активні речовини: повідон (полівінілпіролідон) низькомолекулярний медичний з молекулярною масою 8000±2000 6 г; натрію хлорид 550 мг; калію хлорид 42 мг; хлорид кальцію 50 мг; натрію гідрокарбонат 23 мг; магнію безводний хлорид 500 мкг; допоміжні речовини: вода д/і. 200 мл - пляшки (28) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузії прозорий, світло-жовтого або жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаДія Гемодезу-Н обумовлена здатністю низькомолекулярного полівінілпіролідону пов'язувати токсини, що циркулюють у крові та швидко виводити їх з організму. Гемодез-Н відрізняється від Гемодезу нижчою молекулярною масою полівінілпіролідону. Зниження молекулярної маси полімеру прискорює виведення його нирками з організму та покращує дезінтоксикаційні властивості препарату. Він посилює нирковий кровотік, підвищує клубочкову фільтрацію та збільшує діурез.ФармакокінетикаМетаболічним перетворенням в організмі не піддається. Швидко виводиться нирками і протягом 4 год виводиться 80%, а через 12-24 год - повністю.Клінічна фармакологіяПрепарат із дезінтоксикаційною дією для парентерального застосування.Показання до застосуванняшок (посттравматичний, післяопераційний, опіковий, геморагічний), інтоксикація (токсичні захворювання ШКТ, дизентерія, диспепсія, сальмонельоз); як засіб дезінтоксикації у післяопераційному періоді при перитонітах; захворювання печінки, що супроводжуються розвитком печінкової недостатності; непрохідність кишечника; тиреотоксикоз; опікова хвороба; гостра променева хвороба; сепсис; пневмонія; гостра фаза інфаркту міокарда; гемолітична хвороба новонароджених; внутрішньоутробна інфекція та токсемія новонароджених; токсикоз вагітних.Протипоказання до застосуваннявнутрішньочерепна гіпертензія; геморагічний інсульт; стан після черепно-мозкової травми; серцево-судинна недостатність IIб-III ступеня; дихальна недостатність; тяжкі алергічні реакції; тромбоемболія; олігурія; анурія; гострий нефрит; бронхіальна астма; флеботромбоз; Підвищена чутливість до препарату.Побічна діяПри повільному введенні Гемодез-Н зазвичай не викликає ускладнень. Введення з підвищеною швидкістю може спричинити зниження артеріального тиску, тахікардію, утруднення дихання та вимагати введення судинозвужувальних та серцевих засобів, кальцію хлориду. В окремих хворих можливе виникнення алергічних реакцій, до розвитку анафілактичного шоку. У цих випадках слід негайно припинити інфузію, провести симптоматичну терапію (запровадити антигістамінні, кардіотонічні засоби, глюкокортикоїди, вазопресивні препарати).Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно краплинно (40 - 80 кал/хв) через пристрій з фільтром. Доза залежить від віку хворого та тяжкості інтоксикації. Разова доза для дорослих – 200-500 мл; для дітей – 5-10 мл/кг; максимальна разова доза для дітей грудного віку – 50-70 мл, 2-5 років – 100 мл, 5-10 років – 150 мл, 10-15 років – 200 мл. Препарат вводять одноразово або повторно (до 2 разів на добу) протягом 1-10 днів, залежно від тяжкості інтоксикації. При гострих шлунково-кишкових інфекціях, опіковій та променевій хворобах вводять 1-2 рази на добу; при гемолітичній хворобі та токсемії новонароджених - 2-8 разів на добу (щодня або через день); при великовогнищевому інфаркті міокарда (в 1 добу) – 200 мл одноразово, при ускладненнях на 2 добу – 200 мл. Разова доза для дітей – 5-10 мл/кг; максимальна разова доза для дітей грудного віку – 50-70 мл, 2-5 років – 100 мл, 5-10 років – 150 мл, 10-15 років – 200 мл.ПередозуванняПри передозуванні препарат слід відмінити та провести симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри великих опіках поєднують із введенням плазми, альбуміну, гамма-глобуліну. Перед початком інфузії лікар зобов'язаний перевірити герметичність та цілісність упаковки. Препарат повинен бути прозорий, не містити суспензії, осаду та цвілі. Результати візуального огляду реєструються історія хвороби. Перед введенням розчин підігрівають до температури тіла.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Діюча речовина: алгінат натрію - 250 мг; Допоміжна речовина: твердий жир - до отримання маси супозиторію 2250 мг. По 5 супозиторіїв у контурне осередкове впакування з полімерної плівки ПВХ/ПЕ. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми білого з коричневим відтінком, або світло-коричневого, або світло-сірого з коричневим відтінком кольору, допускається поява нальоту на поверхні супозиторію та наявність на зрізі повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення біля основи.Фармакотерапевтична групаГемостатичний засіб місцевого застосування.ФармакокінетикаЧи не описана.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату-натрію алгінат-природний полісахарид, що отримується з бурих морських водоростей. Має виражену гемостатичну, протизапальну та репаративну дію.Показання до застосуванняХронічні анальні тріщини у стадії епітелізації, хронічний кровоточивий геморой, проктосигмоїдит та запальні явища у прямій кишці у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Дитячий вік (до 14 років).Вагітність та лактаціяПрепарат не протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значимих лікарських взаємодій зазначено був.Спосіб застосування та дозиРектально. Супозиторій звільняють від контурної упаковки і вводять загостреним кінцем після спорожнення кишечника або очисної клізми, наскільки можна глибоко в пряму кишку. Дорослим та дітям старше 14 років – по 1 супозиторію 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування препаратом становить 7-14 днів. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. При застосуванні препарату відповідно до інструкції з медичного застосування передозування малоймовірне. При передозуванні препарату зверніться до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Не перевищуйте максимальних термінів та рекомендованих доз при самостійному застосуванні препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність керувати транспортними засобами, роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
221,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гліклазид 30 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 50 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,5 мг, манітол 10 мг, магнію стеарат 1,8 мг, олія рослинна гідрогенізована 3,6 мг, целюлоза мікрокристалічна 81,1 мг. У упаковці 60 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі (дозування 30 мг); білого або майже білого кольору. Допускається незначна мармуровість.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування гліклазид повністю абсорбується. Їда не впливає на ступінь абсорбції. Концентрація гліклазиду в плазмі зростає поступово, досягаючи максимальної та виходячи на плато через 6-12 годин. Індивідуальна зміна відносно низька. Взаємозв'язок між прийнятою дозою та кривою концентрації препарату в плазмі є лінійною залежністю від часу. Розподіл. З білками плазми зв'язується приблизно 95% препарату. Гліклазид метаболізується переважно у печінці та виводиться, головним чином, нирками. Об'єм розподілу становить близько 30 л. Прийом препарату в дозі 30 мг один раз на добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазиду у плазмі більше 24 годин. Метаболізм. Гліклазид метаболізується переважно у печінці. Активні метаболіти у плазмі відсутні. Виведення. Виведення здійснюється в основному нирками у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення гликлазида становить середньому 16 годин (від 12 до 20). Особливі популяції. В осіб похилого віку клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів немає.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним препаратом для прийому внутрішньо, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N-гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постірандіального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років терапії. Крім впливу на вуглеводний обмін гликлазид має гемоваскулярні ефекти. Вплив на секрецію інсуліну. При цукровому діабеті 2 типу гликлазид відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, зумовлену їдою або введенням глюкози. Гемоваскулярні ефекти. Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксана підвищення активності тканинного активатора плазміногену Інтенсивний глікемічний контроль заснований на застосуванні гліклазиду з пролонгованим вивільненням (цільовий показник глікозильованого гемоглобіну (HbAlc)< 6,5%) достовірно знижує ризик мікро- та макросудинних ускладнень цукрового діабету 2 типу, порівняно зі стандартним глікемічним контролем.ІнструкціяПрепарат призначений лише для дорослих. Рекомендовану дозу препарату слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла. Профілактика ускладнень цукрового діабету: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) та макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліклазиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; тяжка ниркова або печінкова недостатність; прийом міконазолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяГіпоглікемія у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений, може супроводжуватися наступними симптомами: головний біль, сильне почуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, дратівливість, збудження, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, парези, порушення сприйняття, запаморочення, слабкість, судоми, брадикардія, марення, порушення дихання, сонливість, втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату. Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, липка шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмія та стенокардія. Інші побічні ефекти. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор (виразність цих симптомів знижується під час прийому під час їжі). З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, еритема, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі, як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності "печінкових" ферментів (аспартатамінотрансфераза (ACT), аланінамінотрансфераза (АЛТ), лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). З появою холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. З боку органу зору: можуть виникати тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, гіпонатріємія. Також на фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалося підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу та жовтяниці) та гепатит. Ці прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до життєзагрозливої печінкової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що посилюють дію гліклазиду (підвищення ризику розвитку гіпоглікемії): Протипоказані поєднання. Міконазол (системне введення або застосування гелю на слизовій оболонці порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазиду (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Нерекомендовані поєднання. Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно застосовувати інший протизапальний препарат. Якщо прийом фенілбутазону необхідний, пацієнт повинен бути попереджений про необхідність контролю за концентрацією глюкози крові. При необхідності дозу гліклазиду слід коригувати під час прийому фенілбутазону та після його закінчення. Етанол: посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських препаратів, до складу яких входить етанол, та вживання алкоголю. Поєднання, що вимагають пересторог. Прийом гліклазиду у комбінації з деякими лікарськими засобами, наприклад, іншими гіпоглікемічними засобами – інсуліном, акарбозою, бігуанідами; бета-адреноблокаторами, інгібіторами дипептидил пептидази-4, агоністами рецепторів глюкагонподобного пептиду-1, флуконазолом; інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, еналаприлом; блокаторами Н2-гістамінових рецепторів; інгібіторами моноамінооксидази; сульфаніламідами, кларитроміцином та нестероїдними протизапальними препаратами, супроводжується посиленням гіпоглікемічного ефекту та ризиком гіпоглікемії. Препарати, що послаблюють дію гліклазиду: Нерекомендовані поєднання. Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо прийом препарату необхідний, пацієнту рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Поєднання, що вимагають пересторог. Хлорпромазин: у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. ГКС (системне та місцеве застосування: внутрішньосуглобове, зовнішнє та ректальне введення): підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів, може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому кортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенне введення): Бета-2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози крові. Потрібно приділяти особливу увагу важливості самоконтролю концентрації глюкози крові. За необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію. Поєднання, які мають бути прийняті до уваги. Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при сумісному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.Спосіб застосування та дозиДобова доза становить 30-120 мг (1-4 таблетки) на 1 прийом. Рекомендується проковтнути таблетку повністю, не розжовуючи та не подрібнюючи. При пропусканні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу наступного прийому, пропущену дозу слід прийняти наступного дня. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та глікозильованого гемоглобіну (HbAlc). Початкова доза. Початкова рекомендована доза у дорослих, які раніше не отримували лікування (в т.ч. у осіб похилого віку 65 років) - 30 мг/добу (1 таблетка), потім доза підбирається індивідуально до досягнення необхідного результату. При заміні препаратом Гліклазід Канон іншого гіпоглікемічного засобу не потрібний будь-який перехідний період часу. Необхідно спочатку припинити прийом даного препарату і потім приймати препарат Гліклазид Канон. Добір дози. Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Підбір дози необхідно проводити відповідно до показника концентрації глюкози в крові після початку лікування. Кожна наступна зміна дози може бути здійснена після, як мінімум, двотижневого періоду. Підтримуюча терапія. Підтримуюча добова доза становить від 30 до 90-120 мг (від 1 до 3-4 таблеток) і не повинна перевищувати 120 мг. Гліклазід Канон може застосовуватися у поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном. Пацієнти похилого віку. Дози препарату, що рекомендуються особам похилого віку, ідентичні таким щодо дорослих до 65 років. Ниркова недостатність. Рекомендовані дози препарату при нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості ідентичні таким для осіб із нормальною функцією нирок. Рекомендується проведення ретельного медичного нагляду за пацієнтами. Пацієнти із ризиком розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів, які відносяться до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; важкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна та надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна глюкокортикостероїдів після їх тривалого прийому та/або прийому у високих дозах; тяжкі захворювання серцево тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз) рекомендується застосовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату. Профілактика ускладнень цукрового діабету. Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Гліклазід Канон 120 мг/добу на додаток до дієти та фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbAlc. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін.ПередозуванняПередозування похідних сульфонілсечовини, включаючи гліклазид, може призвести до розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Помірні симптоми гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів коригують прийомом вуглеводів, добором дози та/або зміною дієти. Ретельне спостереження за станом пацієнта має продовжуватись доти, доки не буде впевненості в тому, що здоров'ю хворого ніщо не загрожує. Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. З появою таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація. При підозрі чи діагностиці гіпоглікемічної коми, хворому внутрішньовенно струминно вводять 50 мл 40% розчину декстрози (глюкози). Потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози для підтримки необхідної концентрації глюкози у крові близько 1 г/л. Ретельний контроль концентрації глюкози в крові та спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Надалі, залежно від стану хворого, слід вирішити питання необхідності подальшого контролю життєвих функцій пацієнта. Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазиду з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі похідних сульфонілсечовини, у тому числі і гліклазиду, може розвиватися гіпоглікемія, причому в деяких випадках – у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення розчину декстрози протягом декількох днів. Препарат Гліклазід Канон може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярно та включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів із їжею, т.к. ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або прийому декількох гіпоглікемічних лікарських засобів одночасно. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після їди, багатої вуглеводами (наприклад, цукром). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення цього стану. У випадку, якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів та режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про запропоноване лікування. Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися у таких випадках: Відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря та контролювати свій стан; недостатнє та нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування та зміна раціону; дисбаланс між фізичним навантаженням та кількістю прийнятих вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Гліклазід Канон; деякі ендокринні розлади (захворювання щитовидної залози, гіпофізарна та наднирникова недостатність). Похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно бути обережним при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Потрібно оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи. Печінкова/ниркова недостатність. У пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю тяжкого ступеня можлива зміна фармакокінетичних та/або фармакодинамічних властивостей гліклазиду. Гіпоглікемія, що розвивається у цих пацієнтів, може бути досить тривалою, у таких випадках потрібне негайне проведення відповідної терапії. Інформація для пацієнтів. Необхідно проінформувати пацієнта та членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно проінформувати про потенційний ризик та переваги запропонованого лікування. Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ та регулярного моніторингу концентрації глюкози у крові. Недостатній контроль глікемії. Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у таких випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Гліклазід Канон та призначити інсулінотерапію. У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, зокрема. гліклазиду має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, за якої лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту.Перш ніж діагностувати у пацієнта вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність добору дози та дотримання їм запропонованої дієти. Контролює лабораторні показники. Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. З іншого боку, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
206,00 грн
140,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гліклазид 60 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 100 мг, кремнію діоксид колоїдний – 7 мг, манітол – 80 мг, магнію стеарат – 3.6 мг, олія рослинна гідрогенізована – 7.2 мг, целюлоза мікрокристалічна – 10. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; допускається незначна мармуровість.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування гліклазид повністю абсорбується. Їда не впливає на ступінь абсорбції. Концентрація гліклазиду в плазмі зростає поступово, досягаючи максимальної та виходячи на плато через 6-12 годин. Індивідуальна зміна відносно низька. Взаємозв'язок між прийнятою дозою та кривою концентрації препарату в плазмі є лінійною залежністю від часу. Розподіл. З білками плазми зв'язується приблизно 95% препарату. Гліклазид метаболізується переважно у печінці та виводиться, головним чином, нирками. Об'єм розподілу становить близько 30 л. Прийом препарату в дозі 30 мг один раз на добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазиду у плазмі більше 24 годин. Метаболізм. Гліклазид метаболізується переважно у печінці. Активні метаболіти у плазмі відсутні. Виведення. Виведення здійснюється в основному нирками у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення гликлазида становить середньому 16 годин (від 12 до 20). Особливі популяції. В осіб похилого віку клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів немає.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним препаратом для прийому внутрішньо, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N-гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постірандіального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років терапії. Крім впливу на вуглеводний обмін гликлазид має гемоваскулярні ефекти. Вплив на секрецію інсуліну. При цукровому діабеті 2 типу гликлазид відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, зумовлену їдою або введенням глюкози. Гемоваскулярні ефекти. Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксана підвищення активності тканинного активатора плазміногену Інтенсивний глікемічний контроль заснований на застосуванні гліклазиду з пролонгованим вивільненням (цільовий показник глікозильованого гемоглобіну (HbAlc)< 6,5%) достовірно знижує ризик мікро- та макросудинних ускладнень цукрового діабету 2 типу, порівняно зі стандартним глікемічним контролем.ІнструкціяПрепарат призначений лише для дорослих. Рекомендовану дозу препарату слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла. Профілактика ускладнень цукрового діабету: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) та макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліклазиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; тяжка ниркова або печінкова недостатність; прийом міконазолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяГіпоглікемія у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений, може супроводжуватися наступними симптомами: головний біль, сильне почуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, дратівливість, збудження, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, парези, порушення сприйняття, запаморочення, слабкість, судоми, брадикардія, марення, порушення дихання, сонливість, втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату. Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, липка шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмія та стенокардія. Інші побічні ефекти. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор (виразність цих симптомів знижується під час прийому під час їжі). З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, еритема, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі, як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності "печінкових" ферментів (аспартатамінотрансфераза (ACT), аланінамінотрансфераза (АЛТ), лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). З появою холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. З боку органу зору: можуть виникати тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, гіпонатріємія. Також на фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалося підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу та жовтяниці) та гепатит. Ці прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до життєзагрозливої печінкової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що посилюють дію гліклазиду (підвищення ризику розвитку гіпоглікемії): Протипоказані поєднання. Міконазол (системне введення або застосування гелю на слизовій оболонці порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазиду (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Нерекомендовані поєднання. Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно застосовувати інший протизапальний препарат. Якщо прийом фенілбутазону необхідний, пацієнт повинен бути попереджений про необхідність контролю за концентрацією глюкози крові. При необхідності дозу гліклазиду слід коригувати під час прийому фенілбутазону та після його закінчення. Етанол: посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських препаратів, до складу яких входить етанол, та вживання алкоголю. Поєднання, що вимагають пересторог. Прийом гліклазиду у комбінації з деякими лікарськими засобами, наприклад, іншими гіпоглікемічними засобами – інсуліном, акарбозою, бігуанідами; бета-адреноблокаторами, інгібіторами дипептидил пептидази-4, агоністами рецепторів глюкагонподобного пептиду-1, флуконазолом; інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, еналаприлом; блокаторами Н2-гістамінових рецепторів; інгібіторами моноамінооксидази; сульфаніламідами, кларитроміцином та нестероїдними протизапальними препаратами, супроводжується посиленням гіпоглікемічного ефекту та ризиком гіпоглікемії. Препарати, що послаблюють дію гліклазиду: Нерекомендовані поєднання. Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо прийом препарату необхідний, пацієнту рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Поєднання, що вимагають пересторог. Хлорпромазин: у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. ГКС (системне та місцеве застосування: внутрішньосуглобове, зовнішнє та ректальне введення): підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів, може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому кортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенне введення): Бета-2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози крові. Потрібно приділяти особливу увагу важливості самоконтролю концентрації глюкози крові. За необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію. Поєднання, які мають бути прийняті до уваги. Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при сумісному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.Спосіб застосування та дозиДобова доза становить 30-120 мг (1-4 таблетки) на 1 прийом. Рекомендується проковтнути таблетку повністю, не розжовуючи та не подрібнюючи. При пропусканні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу наступного прийому, пропущену дозу слід прийняти наступного дня. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та глікозильованого гемоглобіну (HbAlc). Початкова доза. Початкова рекомендована доза у дорослих, які раніше не отримували лікування (в т.ч. у осіб похилого віку 65 років) - 30 мг/добу (1 таблетка), потім доза підбирається індивідуально до досягнення необхідного результату. При заміні препаратом Гліклазід Канон іншого гіпоглікемічного засобу не потрібний будь-який перехідний період часу. Необхідно спочатку припинити прийом даного препарату і потім приймати препарат Гліклазид Канон. Добір дози. Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Підбір дози необхідно проводити відповідно до показника концентрації глюкози в крові після початку лікування. Кожна наступна зміна дози може бути здійснена після, як мінімум, двотижневого періоду. Підтримуюча терапія. Підтримуюча добова доза становить від 30 до 90-120 мг (від 1 до 3-4 таблеток) і не повинна перевищувати 120 мг. Гліклазід Канон може застосовуватися у поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном. Пацієнти похилого віку. Дози препарату, що рекомендуються особам похилого віку, ідентичні таким щодо дорослих до 65 років. Ниркова недостатність. Рекомендовані дози препарату при нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості ідентичні таким для осіб із нормальною функцією нирок. Рекомендується проведення ретельного медичного нагляду за пацієнтами. Пацієнти із ризиком розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів, які відносяться до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; важкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна та надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна глюкокортикостероїдів після їх тривалого прийому та/або прийому у високих дозах; тяжкі захворювання серцево тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз) рекомендується застосовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату. Профілактика ускладнень цукрового діабету. Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Гліклазід Канон 120 мг/добу на додаток до дієти та фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbAlc. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін.ПередозуванняПередозування похідних сульфонілсечовини, включаючи гліклазид, може призвести до розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Помірні симптоми гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів коригують прийомом вуглеводів, добором дози та/або зміною дієти. Ретельне спостереження за станом пацієнта має продовжуватись доти, доки не буде впевненості в тому, що здоров'ю хворого ніщо не загрожує. Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. З появою таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація. При підозрі чи діагностиці гіпоглікемічної коми, хворому внутрішньовенно струминно вводять 50 мл 40% розчину декстрози (глюкози). Потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози для підтримки необхідної концентрації глюкози у крові близько 1 г/л. Ретельний контроль концентрації глюкози в крові та спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Надалі, залежно від стану хворого, слід вирішити питання необхідності подальшого контролю життєвих функцій пацієнта. Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазиду з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі похідних сульфонілсечовини, у тому числі і гліклазиду, може розвиватися гіпоглікемія, причому в деяких випадках – у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення розчину декстрози протягом декількох днів. Препарат Гліклазід Канон може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярно та включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів із їжею, т.к. ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або прийому декількох гіпоглікемічних лікарських засобів одночасно. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після їди, багатої вуглеводами (наприклад, цукром). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення цього стану. У випадку, якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів та режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про запропоноване лікування. Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися у таких випадках: Відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря та контролювати свій стан; недостатнє та нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування та зміна раціону; дисбаланс між фізичним навантаженням та кількістю прийнятих вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату Гліклазід Канон; деякі ендокринні розлади (захворювання щитовидної залози, гіпофізарна та наднирникова недостатність). Похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно бути обережним при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Потрібно оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи. Печінкова/ниркова недостатність. У пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю тяжкого ступеня можлива зміна фармакокінетичних та/або фармакодинамічних властивостей гліклазиду. Гіпоглікемія, що розвивається у цих пацієнтів, може бути досить тривалою, у таких випадках потрібне негайне проведення відповідної терапії. Інформація для пацієнтів. Необхідно проінформувати пацієнта та членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно проінформувати про потенційний ризик та переваги запропонованого лікування. Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ та регулярного моніторингу концентрації глюкози у крові. Недостатній контроль глікемії. Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у таких випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Гліклазід Канон та призначити інсулінотерапію. У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, зокрема. гліклазиду має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, за якої лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту.Перш ніж діагностувати у пацієнта вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність добору дози та дотримання їм запропонованої дієти. Контролює лабораторні показники. Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. З іншого боку, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
266,00 грн
145,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гліклазид – 60,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102, гіпромелоза 2208, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. Пігулки з пролонгованим вивільненням 60 мг. 10, 15 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої. 30, 60 або 90 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 3 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток, 2, 4 або 6 контурних осередкових упаковок по 15 таблеток, 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки з ризиком з кожного боку білого або майже білого кольору. Допускається наявність мармуру.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІ покоління.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішнього застосування гліклазид повністю абсорбується. Концентрація гліклазиду у плазмі зростає поступово, виходячи на плато через 6-12 годин. Індивідуальна варіабельність низька. Їда не впливає на ступінь абсорбції препарату. Розподіл З білками плазми зв'язується приблизно 95% препарату. Об'єм розподілу становить близько 30 л. Прийом лікарського препарату в дозі 30 мг один раз на добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазиду у плазмі більше 24 год. Метаболізм Гліклазид метаболізується переважно у печінці. Активні метаболіти у плазмі відсутні. Виведення Гліклазид виводиться головним чином нирками: виведення здійснюється у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення гликлазида становить середньому від 12 до 20 годин. Лінійність Взаємозв'язок між прийнятою дозою (до 120 мг) та площею під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" є лінійним. Особливі популяції Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку немає істотних змін фармакокінетичних параметрів.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним засобом для внутрішнього прийому, який відрізняється від аналогічних засобів наявністю N-місткого гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид знижує концентрації глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Підвищення рівня постпрандіального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років терапії. Крім впливу на вуглеводний обмін гликлазид має гемоваскулярні ефекти. Вплив на секрецію інсуліну При цукровому діабеті типу 2 гліклазид відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, зумовлену прийомом їжі та введенням глюкози. Гемоваскулярні ефекти Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксана підвищення активності тканинного активатора плазміногену Інтенсивний глікемічний контроль при застосуванні гліклазиду з модифікованим вивільненням (цільовий показник глікованого гемоглобіну (HbAlc) На тлі застосування гліклазиду у групі інтенсивного глікемічного контролю (середня тривалість спостереження 4,8 років, середній рівень HbAlc 6,5 %) порівняно з групою стандартного контролю (середній рівень HbAlc 7,3 %) показано значне зниження на 10% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику: основних мікросудинних ускладнень на 14%, виникнення та прогресування нефропатії на 21%, виникнення мікроальбумінурії на 9%, макроальбумінурії на 30% та розвитку ниркових ускладнень на 11%. Переваги інтенсивного глікемічного контролю на тлі прийому гліклазиду не залежали від переваг, досягнутих на тлі гіпотензивної терапії.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла. Профілактика ускладнень цукрового діабету 2 типу: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) та макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліклазиду, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; тяжка ниркова або печінкова недостатність (у цих випадках рекомендується застосовувати інсулін); супутня терапія міконазолом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років. З обережністю: Літній вік, нерегулярне та/або незбалансоване харчування, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, гіпотиреоз, наднирникова або гіпофізарна недостатність, ниркова та/або печінкова недостатність, тривала терапія глюкокортико.Вагітність та лактаціяВагітність Дані про застосування гліклазиду під час вагітності відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності), також як обмежені дані про застосування інших похідних сульфонілсечовини. У дослідженнях на лабораторних тваринах гліклазид не чинив тератогенних ефектів. Як запобіжний засіб рекомендується уникати призначення гліклазиду під час вагітності. Для зниження ризику вроджених вад, пов'язаних із неконтрольованим цукровим діабетом, слід досягти контролю діабету до зачаття. Пероральні гіпоглікемічні препарати під час вагітності не застосовуються. Інсулін є препаратом для лікування цукрового діабету у вагітних. Рекомендується замінити прийом пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулінотерапію: або заздалегідь – у разі запланованої вагітності, або одразу після виявлення вагітності. Період грудного вигодовування Зважаючи на відсутність даних про надходження гліклазиду в грудне молоко та ризик розвитку гіпоглікемії у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, під час терапії цим препаратом годування груддю протипоказане. Фертильність Дослідження репродуктивної токсичності на щурах обох статей не показали впливу на фертильність чи репродуктивну функцію.Побічна діяПри застосуванні гліклазиду повідомлялося про розвиток таких небажаних ефектів. Гіпоглікемія Найчастішою небажаною реакцією, пов'язаною із застосуванням гліклазиду, є гіпоглікемія. Як і інші препарати групи сульфонілсечовини, гліклазид може викликати гіпоглікемію у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне почуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, збудження, агресія, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, парез , порушення сприйняття, сенсорні розлади, запаморочення, судоми, брадикардія, марення, поверхневе дихання, сонливість, непритомність із можливим розвитком коми, аж до летального результату. Також можуть відзначатися адренергічні компенсаторні реакції: підвищене потовиділення, липка шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмія та стенокардія. Як правило, симптоми гіпоглікемії усуваються прийомом вуглеводів (цукору). Прийом цукрозамінників неефективний. На тлі інших похідних сульфонілсечовини відзначалися рецидиви гіпоглікемії після її успішного купірування. При тяжкому або тривалому епізоді гіпоглікемії показана невідкладна медична допомога, можливо з госпіталізацією, навіть за наявності ефекту від прийому вуглеводів. Інші побічні ефекти Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор. Прийом препарату під час сніданку дозволяє уникнути цих симптомів або мінімізувати їх. Рідше відзначаються такі побічні ефекти Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висип, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, еритема, макуло-папульозний висип, бульозний висип (такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) і, у виняткових випадках, лікарський висип симптоматикою (DRESS синдром). Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія) розвиваються рідко. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності "печінкових" ферментів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). З появою холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. Ці явища зазвичай оборотні у разі припинення терапії Порушення з боку органу зору: можуть виникати минущі зорові розлади, спричинені зміною концентрації глюкози в крові, особливо на початку терапії. Клас-специфічні ефекти, властиві похідним сульфонілсечовини На тлі прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалися такі небажані явища: еритроцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію, панцитопенію, алергічний васкуліт та гіпонатріємію. Зазначалося підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу та жовтяниці) та гепатит, прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до життєзагрозливої печінкової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що сприяють збільшенню ризику розвитку гіпоглікемії: Одночасне застосування протипоказане Міконазол (при системному введенні та при використанні гелю на слизовій оболонці порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазиду (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Комбінації, що не рекомендуються до застосування Фенілбутазон (системне введення): посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює їх виведення з організму). Краще використовувати інший протизапальний препарат або попередити пацієнта про ризик розвитку гіпоглікемії та звернути увагу на важливість самоконтролю концентрації глюкози у крові. При необхідності дозу препарату слід коригувати під час прийому фенілбутазону та після його закінчення. Етанол: посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських засобів, до складу яких входить етанол, та вживання алкоголю. Поєднання препаратів, що вимагають особливої уваги та обережності Наступні лікарські засоби можуть посилювати гіпоглікемічний ефект та сприяти розвитку гіпоглікемії: інші цукрознижувальні засоби (інсулін, акарбоза, метформін, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, агоністи рецепторів ГПП-1); бета-адреноблокатори, флуконазол; інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл); блокатори Н2-гістамінових рецепторів; інгібітори моноамінооксидази; сульфаніламіди; кларитроміцин та нестероїдні протизапальні препарати. Препарати, що сприяють збільшенню концентрації глюкози в крові Комбінації, що не рекомендуються до застосування Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо застосування даного препарату необхідне, пацієнту рекомендується звернути увагу на важливість контролю концентрації глюкози у крові та сечі. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Поєднання препаратів, що вимагають особливої уваги та обережності Хлорпромазин (нейролептик): у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Про це необхідно попередити пацієнта та звернути увагу на важливість контролю глікемії. За необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу, як під час прийому нейролептика, так і після його відміни. Глюкокортикостероїди (системне та місцеве застосування: внутрішньосуглобове, нашкірне, ректальне введення) та тетракозактид: підвищують концентрацію глюкози крові з можливим розвитком кетозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельний глікемічний контроль, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів, може бути потрібна корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому глюкокортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенне введення): бета2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози крові. Необхідно приділяти особливу увагу важливості самостійного контролю глікемії. При необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію. Препарати звіробою продірявленого: експозиція гліклазиду знижується на тлі спільного застосування з препаратами звіробою продірявленого. Необхідно звернути увагу пацієнта на важливість контролю за концентрацією глюкози в крові. Препарати, які можуть викликати дисглікемію (зміна концентрації глюкози у крові) Поєднання препаратів, що вимагають особливої уваги та обережності Фторхінолони: у разі сумісного прийому гліклазиду та фторхінолону пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку дисглікемії та про важливість контролю концентрації глюкози в крові. Поєднання, які мають бути прийняті до уваги Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при сумісному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.Спосіб застосування та дозиГліклазид призначений лише для лікування дорослих. Рекомендовану дозу гліклазиду слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, переважно під час сніданку. Добова доза може становити 30-120 мг на один прийом. Рекомендується проковтнути таблетку повністю, не розжовуючи та не подрібнюючи. При пропусканні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу наступного прийому, пропущену дозу слід прийняти наступного дня. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату у кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та HbAlc. Початкова доза Початкова рекомендована доза (у тому числі для пацієнтів похилого віку > 65 років) – 30 мг на добу (одна таблетка дозуванням 30 мг або 1/2 таблетки дозуванням 60 мг). У разі адекватного контролю гліклазид у цій дозі може використовуватись для підтримуючої терапії. При неадекватному глікемічному контролі, добова доза гліклазиду може бути послідовно збільшена до 60 мг, 90 мг або 120 мг. Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії гліклазидом у раніше призначеній дозі. Виняток становлять пацієнти, у яких концентрація глюкози не знизилася після 2 тижнів терапії. У таких випадках дозу препарату можна збільшити через 2 тижні після початку прийому. Максимальна добова доза препарату, що рекомендується, становить 120 мг. 1 таблетка препарату дозуванням 60 мг еквівалентна 2 таблеткам дозуванням 30 мг. Наявність ризику на таблетках 60 мг дозволяє ділити таблетку та приймати добову дозу як 30 мг (1/2 таблетки 60 мг), так і за необхідності 90 мг (1 таблетки 60 мг та 1/2 таблетки 60 мг). Перехід з прийому лікарського препарату, що містить гліклазид у дозі 80 мг, на препарат Гліклазид МВ - ВЕРТЕКС таблетки з пролонгованим вивільненням 30 мг та 60 мг 1 таблетка лікарського препарату, що містить гліклазид у дозі 80 мг, може бути замінена 1 таблеткою гліклазиду з пролонгованим вивільненням 30 мг або 1/2 таблетки з пролонгованим вивільненням 60 мг. При переведенні пацієнтів з лікарського препарату, що містить гліклазид у дозі 80 мг, на лікарський препарат Гліклазид МВ – ВЕРТЕКС рекомендується проводити ретельний контроль глікемії. Перехід з прийому іншого гіпоглікемічного лікарського засобу на лікарський препарат Гліклазид МВ - ВЕРТЕКС таблетки з пролонгованим вивільненням 30 мг та 60 мг Препарат може застосовуватись замість іншого гіпоглікемічного лікарського засобу для прийому внутрішньо. При переведенні на лікарський препарат Гліклазид МВ - ВЕРТЕКС пацієнтів, які отримують інші гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо, слід враховувати їхню дозу та період напіввиведення. Як правило, перехідного періоду при цьому не потрібне. Початкова доза повинна становити 30 мг (1 таблетка 30 мг або 1/2 таблетки 60 мг) і потім титруватися в залежності від концентрації глюкози крові. При заміні похідних сульфонілсечовини з тривалим періодом напіввиведення лікарським препаратом Гліклазид МВ - ВЕРТЕКС, щоб уникнути гіпоглікемії, спричиненої адитивним ефектом двох гіпоглікемічних засобів, можна припинити їх прийом на кілька днів. Початкова доза лікарського препарату Гліклазид МВ - ВЕРТЕКС при цьому також становить 30 мг і при необхідності може бути підвищена надалі, як описано вище. Комбінований прийом з іншим гіпоглікемічним лікарським засобом Препарат може застосовуватись у поєднанні з бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном. При неадекватному глікемічному контролі слід додатково призначити інсулінотерапію з проведенням ретельного медичного контролю. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату для пацієнтів старше 65 років не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю Результати клінічних досліджень показали, що корекції дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібні. Рекомендується проведення ретельного медичного контролю. Пацієнти з ризиком розвитку гіпоглікемії У пацієнтів, які відносяться до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; важкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна та надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна глюкокортикостероїдів після їх тривалого прийому та/або прийому у високих дозах; тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкий атеросклероз (сонних артерій, поширений атеросклероз), рекомендується використовувати мінімальну дозу (30 мг) лікарського препарату Гліклазид МВ – ВЕРТЕКС. Профілактика ускладнень цукрового діабету 2 типу Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу лікарського препарату Гліклазид МВ-ВЕРТЕКС до 120 мг/добу на додачу до дієти та фізичних вправ до досягнення цільової концентрації HbAlc. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін. Діти та підлітки віком до 18 років Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні.ПередозуванняПри передозуванні похідними сульфонілсечовини може розвинутись гіпоглікемія. У разі помірних симптомів гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів слід збільшити прийом вуглеводів з їжею, зменшити дозу препарату та/або змінити дієту. Пильне медичне спостереження за станом пацієнта має продовжуватись доти, доки не буде впевненості в тому, що його здоров'ю ніщо не загрожує. Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. З появою таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація. У разі гіпоглікемічної коми або підозри на неї пацієнту внутрішньовенно струминно вводять 50 мл 20-30% розчину декстрози (глюкози). Потім внутрішньовенно краплинно вводять 10% розчин декстрози для підтримки концентрації глюкози у крові вище 1 г/л. Ретельний контроль концентрації глюкози крові та спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Після цього періоду, залежно від стану пацієнта, лікар вирішує питання необхідності подальшого спостереження. Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазиду з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіпоглікемія При прийомі похідних сульфонілсечовини, у тому числі і гліклазиду, може розвиватися гіпоглікемія, у деяких випадках – у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення розчину глюкози протягом декількох днів. Препарат може бути призначений тільки пацієнтам, харчування яких регулярно і включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів з їжею, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або прийому декількох гіпоглікемічних препаратів одночасно. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів та режиму дозування, а також надання пацієнту докладних інструкцій. Підвищений ризик гіпоглікемії може спостерігатися у таких випадках: відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря та контролювати свій стан; недостатнє та нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування та зміна раціону; дисбаланс між фізичним навантаженням та кількістю прийнятих вуглеводів; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату; деякі ендокринні розлади: захворювання щитовидної залози, гіпофізарна та наднирникова недостатність; одночасний прийом деяких лікарських засобів. Ниркова та печінкова недостатність У пацієнтів з печінковою та/або тяжкою нирковою недостатністю можуть змінюватися фармакокінетичні та/або фармакодинамічні властивості гліклазиду. Стан гіпоглікемії, що розвивається у таких пацієнтів, може бути досить тривалим, у таких випадках потрібне негайне проведення відповідної терапії. Інформація для пацієнтів Необхідно проінформувати пацієнта, а також членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно інформувати про потенційний ризик та переваги запропонованого лікування. Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ та контролю за концентрацією глюкози крові. Недостатній глікемічний контроль На глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може впливати наступне: одночасне застосування препаратів звіробою продірявленого, гарячка, травми, інфекційні захворювання або хірургічні втручання. При даних станах може виникнути потреба у призначенні інсуліну. У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, у тому числі гліклазиду, має тенденцію до зниження після тривалого лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, за якої лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту. Перш ніж діагностувати у пацієнта вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність добору дози та дотримання пацієнтом запропонованої дієти. Дисглікемія (зміни концентрації глюкози в крові) Повідомлялося про зміну концентрації глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які спільно одержують терапію фторхінолонами, особливо у пацієнтів похилого віку. Таким чином, усім пацієнтам, які одночасно приймають гліклазид та фторхінолони, рекомендується проводити ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові. Лабораторні випробування Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації HbAlc або концентрації глюкози у венозній крові натще. Також доцільно регулярно проводити самоконтроль глікемії. Похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно бути обережним при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід розглянути можливість призначення лікарського препарату не з групи похідних сульфонілсечовини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Гліклазид не надає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії при застосуванні препарату пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми гіпоглікемії та повинні бути обережними під час керування транспортними засобами або виконання роботи, що вимагає високої швидкості фізичних та психічних реакцій, особливо на початку терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
231,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки ц-1 таб. Активна речовина: гліклазид – 30 мг; Допоміжні компоненти: гіпромелоза – 70 мг; колоїдний діоксид кремнію – 1 мг; мікрокристалічна целюлоза – 98 мг; магнію стеарат - 1 мг. У упаковці 60 штук.Опис лікарської формиПігулки циліндричні, двоопуклі, білого з кремуватим відтінком або білого кольору, допустимо наявність незначної мармуровості.ФармакокінетикаПісля перорального прийому глікозид абсорбується із шлунково-кишкового тракту на 100%. Його вміст у плазмі збільшується поступово протягом перших 6 годин, причому концентрація залишається стабільною протягом 6-12 годин. Ступінь або швидкість абсорбції гліклазиду не залежать від їди. Приблизно 95% речовини, що діє, зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу становить близько 30 л. Прийом Гліклазиду МВ у дозі 60 мг 1 раз на добу дозволяє підтримувати терапевтичну концентрацію гліклазиду в плазмі протягом 24 годин і більше. Метаболізм гліклазиду здійснюється переважно у печінці. Фармакологічно активні метаболіти цієї речовини у плазмі не визначаються. Гліклазид виводиться в основному через нирки у вигляді метаболітів, приблизно 1% екскретується у незміненому вигляді із сечею. Середній період напіввиведення дорівнює 16 годин (показник може змінюватись від 12 до 20 годин). Між прийнятою дозою препарату (що не перевищує 120 мг) та площею під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" зареєстрована лінійна залежність. У пацієнтів похилого віку відсутні клінічно значущі зміни фармакокінетичних показників.ФармакодинамікаГліклазид є похідним сульфонілсечовини, яке має гіпоглікемічні властивості і призначене для перорального прийому. Його відмінність від препаратів даної категорії полягає в наявності N містить гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком. Гліклазид зменшує вміст глюкози в крові, будучи стимулятором вироблення інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса. Підвищена концентрація С-пептиду та постпрандіального інсуліну зберігається після 2 років лікування. Як і у випадку інших похідних сульфонілсечовини, цей ефект обумовлений більш інтенсивною реакцією β-клітин острівців Лангерганса на стимуляцію глюкозою, що здійснюється за фізіологічним типом. Гліклазид не тільки впливає на вуглеводний обмін, а й провокує гемоваскулярні ефекти. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу гліклазид сприяє відновленню раннього піку вироблення інсуліну, що є наслідком надходження глюкози та стимулює другу фазу секреції інсуліну. Значне збільшення синтезу інсуліну пов'язані з відповіддю стимулюцію, викликану введенням глюкози чи прийомом їжі. Застосування гліклазиду знижує ризик розвитку тромбозу дрібних судин, впливаючи на механізми, здатні спровокувати розвиток ускладнень у хворих на цукровий діабет. активності, характерної для судинного ендотелію, та посилення активності плазміногену, що є тканинним активатором. Застосування гліклазиду з модифікованим вивільненням [цільовий показник глікозильованого гемоглобіну (HbAlc) становить менше 6,5%] за умови інтенсивного глікемічного контролю відповідно до результатів достовірних клінічних досліджень дозволяє знизити ризик макро- та мікросудинних ускладнень, що супроводжують цукровий діабет 2 типу,проти традиційним глікемічним контролем. Реалізація інтенсивного глікемічного контролю полягає у призначенні гліклазиду (середньодобова доза дорівнює 103 мг) та підвищенні його дози (до 120 мг на добу) при прийомі на фоні (або замість) стандартного курсу терапії перед доповненням її іншим гіпоглікемічним препаратом (наприклад, інсулін, метформін) , похідне тіазолідиндіону, інгібітор альфа-глюкозідази). Використання гліклазиду в групі хворих, що піддавалися інтенсивному глікемічному контролю (в середньому значення HbAlc становило 6,5%, а середня тривалість моніторингу – 4,8 року), порівняно з групою пацієнтів, які проходили стандартний контроль (середнє значення HbAlc становило 7,3% ), підтвердило,що відносний ризик комбінованої частоти розвитку мікро- та макросудинних ускладнень знижується значним чином (на 10%) за рахунок істотного зниження відносного ризику розвитку основних мікросудинних ускладнень (на 14%), розвитку та прогресування мікроальбумінурії (на 9%), виникнення ускладнень на нирки ( на 11%), виникнення та прогресування нефропатії (на 21%), а також розвитку макроальбумінурії (на 30%). При призначенні гліклазиду інтенсивний глікемічний контроль має суттєві переваги, що не визначаються результатами лікування гіпотензивними засобами.При призначенні гліклазиду інтенсивний глікемічний контроль має суттєві переваги, що не визначаються результатами лікування гіпотензивними засобами.При призначенні гліклазиду інтенсивний глікемічний контроль має суттєві переваги, що не визначаються результатами лікування гіпотензивними засобами.ІнструкціяПриймати внутрішньо. Препарат слід приймати до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати в один і той же час доби. Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди.Показання до застосуванняЗгідно з інструкцією, Гліклазид МВ призначають для лікування середньої тяжкості цукрового діабету 2 типу (інсуліннезалежного) з початковими проявами діабетичної мікроангіопатії. Також препарат застосовують для профілактики порушень мікроциркуляції (одночасно з іншими похідними сульфонілсечовини).Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1-го типу (інсулінзалежний); виражені функціональні порушення печінки та нирок; кетоацидоз; діабетична кома та прекома; одночасне застосування з похідними імідазолу (включаючи міконазол); гіперчутливість до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини.Вагітність та лактаціяГодуючим та вагітним жінкам застосування Гліклазиду МВ не рекомендовано.Побічна діяПід час застосування Гліклазиду МВ можливий розвиток порушень деяких систем організму: Травна система: рідко - нудота, анорексія, діарея, Евота, біль у ділянці епігастрії; ендокринна система: при передозуванні – гіпоглікемія; система кровотворення: в окремих випадках – тромбоцитопенія, лейкопенія або агранулоцитоз, анемія (зазвичай оборотного характеру); алергічні реакції: свербіж, висипання на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні Гліклазиду МВ з деякими лікарськими засобами можуть виникати небажані ефекти: Похідні піразолону, саліцилати, фенілбутазон, антибактеріальні сульфаніламідні препарати, теофілін, кофеїн, інгібітори моноаміноксидази (МАО): потенціювання гіпоглікемічної дії гліклазиду; неселективні бета-адреноблокатори: підвищення ймовірності виникнення гіпоглікемії, також можливе посилення пітливості та маскування характерних для гіпоглікемії тахікардії та тремору рук; гліклазид та акарбоза: посилення гіпоглікемічного ефекту; Циметидин: підвищення концентрації гліклазиду в плазмі (можливий розвиток тяжкої гіпоглікемії, що виявляється у вигляді пригнічення центральної нервової системи та порушення свідомості); глюкокортикостероїди (включаючи зовнішні лікарські форми), діуретики, барбітурати, естрогени, прогестин, комбіновані естроген-гестагенні препарати, дифенін, рифампіцин: зниження гіпоглікемічної дії гліклазиду.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 80 мг на день, середня доза – 160-320 мг на день.ПередозуванняПередозування Гліклазиду МВ може спровокувати розвиток гіпоглікемії, а у тяжких випадках – гіпоглікемічної коми. Симптоми гіпоглікемії помірного ступеня тяжкості коригуються за допомогою зміни дієти, добору дози та/або прийому вуглеводів. Необхідно продовжувати ретельний моніторинг стану пацієнта доти, доки зберігається потенційна загроза життю та здоров'ю. Також можуть розвинутись важкі гіпоглікемічні стани, що супроводжуються судомами, коматозним станом або іншими порушеннями з боку ЦНС. У разі виникнення таких симптомів рекомендуються проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги та негайна госпіталізація. Якщо у хворого діагностована гіпоглікемічна кома або підозри на неї, йому слід ввести (внутрішньовенно струминно) 50 мл 40% розчину глюкози (декстрози). Після цього внутрішньовенно краплинно вводиться 5% розчин декстрози, що дозволяє підтримувати необхідну концентрацію глюкози у крові (вона дорівнює приблизно 1 г/л). Слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та здійснювати постійне спостереження за пацієнтом протягом щонайменше 2 діб після діагностованого передозування. Необхідність подальшого моніторингу основних життєво важливих функцій пацієнта надалі визначається його станом. Оскільки гліклазид значною мірою пов'язується з білками плазми, діаліз виявляється неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні інсуліннезалежного цукрового діабету Гліклазид МВ слід застосовувати одночасно з низькокалорійною дієтою з невеликим вмістом вуглеводів. Під час терапії потрібно регулярно контролювати добові коливання рівня глюкози, а також рівень глюкози в крові натще і після їди. При хірургічних втручаннях або декомпенсації цукрового діабету слід враховувати можливість застосування інсуліну. У разі розвитку гіпоглікемії, якщо хворий перебуває у свідомості, глюкозу (або розчин цукру) слід застосовувати внутрішньо. При непритомності необхідно ввести глюкозу (внутрішньовенно) або глюкагон (підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії після відновлення свідомості пацієнту потрібно дати багату на вуглеводи їжу. Одночасне застосування гліклазиду з циметидином не рекомендовано. При сумісному застосуванні гліклазиду з верапамілом необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові; з акарбозою – необхідний ретельний контроль та корекція режиму дозування гіпоглікемічних засобів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему