Лекарства и БАД Тева
3 818,00 грн
430,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
1 184,00 грн
504,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: декспантенол – 5 г; Допоміжні речовини: калію сорбат – 0.15 г, ланоліновий спирт – 20 г, ланолін – 10 г, парафін м'який білий – 10 г, ізооктадеканолдигліцеролсукцинат – 3 г, тригліцериди середньоланцюгові – 4 г, натрію цитрат – 0. , вода очищена – 47.35 р. 35 г у алюмінієвій тубі.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтого кольору, однорідна, з характерним запахом ланоліну.Фармакотерапевтична групаДіючою речовиною препарату Пантенол-ратіофарм є декспантенол. Декспантенол є аналогом пантенолової кислоти і має дію, подібну до дії пантенолової кислоти. Пантеноловая кислота є водорозчинним вітаміном, що бере участь у численних процесах обміну речовин, будучи складовою коензиму А.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні декспантенол відшкодовує підвищену потребу пошкодженої шкіри пантотенової кислоти. Має позитивний вплив на утворення та функцію епітеліальної тканини, має деяку протизапальну активність.ІнструкціяПрепарат наносять тонким шаром на уражені ділянки один або кілька разів на день. Тривалість лікування залежить від особливостей перебігу захворювання та тяжкості стану.Показання до застосуванняПрепарат Пантенол-ратіофарм застосовується місцево для лікування поверхневих невеликих ушкоджень шкіри та м'яких тканин: садна; опіки; асептичні післяопераційні рани; погано гояться шкірні трансплантати; трофічні виразки гомілки; сонячні опіки; дерматити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не має протипоказань при застосуванні під час вагітності та у період годування груддю.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі прояви індивідуальної непереносимості як шкірних алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиДосі реакцій взаємодії з іншими лікарськими засобами не спостерігалося.ПередозуванняНавіть при випадковому прийомі препарату внутрішньо явища інтоксикації не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Пантенол-ратіофарм у генітальній або анальній областях слід мати на увазі, що наявність вазеліну у складі препарату може призвести до ризику розривів презервативів із латексу через зниження їх міцності та, відповідно, виникнення ризику при використанні такої контрацепції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
566,00 грн
466,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки -1 таб. Активна речовина: 10 мг периндоприлу (у формі тозилату); Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143.924 мг, крохмаль кукурудзяний – 5.4 мг, натрію гідрокарбонат – 3.172 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 14.4 мг, повідон К30 – 3.6 мг, магнію стеарат; оболонка: опадрай II зелений 85F210013 (полівініловий спирт частково гідролізований - 3.6 мг, титана діоксид (Е171) – 0.0315 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.018 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) – 0.018 мг). 30 штук - контейнери поліпропіленові (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, круглі, двоопуклі, на одному боці гравіювання "10", на іншій - "Т"; на поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. Cmax досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. Cmax периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 годинами після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ. З обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 18 років, при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, такар При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 4 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
540,00 грн
454,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина периндоприл (у формі тозилату) 5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 71.962 мг, крохмаль кукурудзяний – 2.7 мг, натрію гідрокарбонат – 1.586 мг, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований – 7.2 мг, повідон К30 – 1.8 мг, магнію стеарат. Склад оболонки: опабрай II зелений 85F210014 (полівініловий спирт частково гідролізований - 1.8 мг, титана діоксид (Е171) - 1.0935 мг, макрогол-3350 - 0.9090 мг, тальк - 0.666 мг, індигокар3 ) – 0.0081 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.0045 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) – 0.0045 мг). 30 шт. - контейнери поліпропіленові (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, овальні, двоопуклі; з декоративним ризиком по краю пігулки з обох боків, на одній із сторін гравіювання "Т"; на поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. C max досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. C max периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 год після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2), вагітність, лактація, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до периндо підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПериндоприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, иммун. При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси. Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: пароксетину мезилат 25.83 мг, що відповідає вмісту пароксетину 20 мг; Допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат; оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від жовтого до оранжевого кольору, круглі, з гравіюванням "РОТ 20" на одному боці та ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Має біциклічну структуру, відмінну від структури інших відомих антидепресантів. Чинить антидепресивну та анксіолітичну дію при досить вираженому стимулюючому (активізуючому) ефекті. Антидепресивна (тимоаналептична) дія пов'язана зі здатністю пароксетину вибірково блокувати зворотне захоплення серотоніну пресинаптичною мембраною, чим зумовлено підвищення вільного вмісту цього нейромедіатора в синаптичній щілині та посилення його активності в ЦНС. Вплив на м-холінорецептори, α- та β-адренорецептори незначний, що визначає вкрай слабку вираженість відповідних побічних ефектів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо пароксетин добре абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на абсорбцію. Css встановлюється до 7-14 дня з початку терапії. Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окиснення та метилювання. З огляду на низьку фармакологічну активність метаболітів їх вплив на терапевтичну ефективність малоймовірний. T1/2 у середньому становить 16-24 год. Менш, ніж 2% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта - як метаболітів або з сечею (64%), або жовчю. Виведення пароксетину має двофазний характер. При тривалому безперервному прийомі фармакокінетичні параметри не змінюються.ІнструкціяПриймати внутрішньо.Показання до застосуванняЕндогенні, невротичні та реактивні депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни, підвищена чутливість до пароксетину.Побічна діяЗ боку ЦНС: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – сонливість, тремор, астенія, безсоння. З боку травної системи: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – нудота, сухість у роті; в окремих випадках – запори. Інші: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – посилення потовиділення, порушення еякуляції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пароксетином можливе підвищення концентрацій у плазмі крові засобів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому Р450 (антидепресантів, антипсихотичних засобів похідних фенотіазину, антиаритмічних препаратів ІС класу). При одночасному застосуванні засобів, що індукують або інгібують білковий метаболізм, можливі зміни метаболізму та фармакокінетичних параметрів пароксетину. При одночасному застосуванні посилюється дія алпразоламу внаслідок зменшення його метаболізму через інгібування ізоферментів CYP3A системи цитохрому P450 під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні з варфарином пероральними антикоагулянтами можливе збільшення часу кровотечі при незміненому протромбіновому часі. При одночасному застосуванні з декстрометорфаном, дигідроерготаміном описані випадки серотонінового синдрому. При одночасному застосуванні з інтерфероном можлива зміна антидепресивної дії пароксетину. Одночасне застосування триптофану може спричинити розвиток серотонінового синдрому, що виявляється ажитацією, занепокоєнням, розладами з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи діарею. При одночасному застосуванні з перфеназином посилює побічні ефекти з боку ЦНС через інгібування метаболізму перфеназину під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі трициклічних антидепресантів, виникає ризик розвитку серотонінового синдрому. Одночасний прийом циметидину підвищує концентрацію пароксетину у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 10-20 мг на добу. При необхідності, залежно від показань, дозу збільшують до 40-60 мг на добу. Збільшення дози проводять поступово – на 10 мг з інтервалом на 1 тиждень. Частота прийому – 1 раз на добу. Лікування тривале. Ефективність терапії оцінюється через 6-8 тижнів. Для літніх та ослаблених хворих, а також при порушеннях функції нирок та печінки початкова доза – 10 мг на добу; максимальна доза – 40 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення застосування пароксетину слід проводити, поступово зменшуючи дозу, щоб уникнути синдрому відміни, який проявляється запамороченням, нудотою, блюванням, безсонням, сплутаністю свідомості, підвищеним потовиділенням. У період лікування пароксетином протипоказано вживання алкоголю. З обережністю застосовувати через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, поступово збільшуючи дозу. Інгібітори МАО не слід призначати протягом 2 тижнів після повного скасування пароксетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 0.25 мг; Допоміжні речовини: манітол – 70.37 мг, целюлоза мікрокристалічна – 36 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, повідон К25 – 3.6 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.6 мг, магнію стеарат – 1.14 мг, 0 4 . 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою; з одного боку - гравірування "93", з іншого - ризику і гравірування "P2" зверху і знизу від ризики.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 1 мг; Допоміжні речовини: манітол - 140.24 мг, целюлоза мікрокристалічна - 72 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 12 мг, повідон К25 - 7.2 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 2.28 мг, на 0.8. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі; на одній стороні - гравіювання "93", на іншій - ризику та гравіювання "8024" зверху та знизу від ризику.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
376,00 грн
294,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований (для дітей) - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 500 мкг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
404,00 грн
344,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований (для дітей) - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 500 мкг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 1 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: Активні речовини: ксилометазоліну гідрохлорид – 1 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрат дигідрат, гліцерол 85%, вода д/і. 15 мл - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм та насадкою для носа - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор (альфа-адреноміметик)ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не всмоктується, тому концентрації у плазмі дуже малі (аналітично не визначаються).ФармакодинамікаАльфа-адреноміметик для місцевого застосування в ЛОР-практиці. При місцевому застосуванні ксилометазолін викликає звуження артеріол, призводить до зменшення гіперемії та набряку слизових оболонок носоглотки та зменшення секрету, що відокремлюється. Виразна місцева дія препарату виявляється вже через кілька хвилин і зберігається протягом декількох годин (до 6-8 год), виявляючись у відновленні прохідності носових ходів, пазух отворів і євстахієвих труб. Відновлення повітряної прохідності носоглотки покращує самопочуття пацієнта та знижує небезпеку можливих ускладнень, спричинених застоєм слизового секрету.Показання до застосуванняРинонорм застосовується як симптоматична терапія при наступних захворюваннях і станах: гострий вірусний чи бактеріальний риніт; гострий алергічний риніт; гострий синусит чи загострення хронічного синуситу; гострий середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки євстахієвої труби); підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняатрофічний (сухий) риніт; закритокутова глаукома; стан після гіпофізектомії; одночасний прийом інгібіторів МАО та трициклічних антидепресантів; дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей); діти віком до 10 років (для спрею для дорослих); підвищена чутливість до ксилометазоліну або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, тяжких захворюваннях серця, гіпертиреозі, цукровому діабеті та пацієнтам, які приймають бромокриптин.Вагітність та лактаціяПрепарат слід приймати при вагітності. З обережністю слід застосовувати препарат у період грудного вигодовування. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Дорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Протипоказання: дитячий вік до 2 років (для спрею для дітей), дитячий вік до 10 років (для спрею для дорослих).Побічна діяМісцеві реакції: відчуття печіння та сухість слизової оболонки порожнини носа; рідко – подразнення слизової оболонки носа, ротової порожнини та гортані. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль; дуже рідко (< 1/10 000) - безсоння, підвищена збудливість. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – аритмія, збільшення артеріального тиску. Інші: рідко – нудота; дуже рідко (< 1/10 000) - шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом три- або тетрациклічних антидепресантів може збільшити системну дію ксилометазоліну. При одночасному прийомі препарату з інгібіторами МАО можливий ризик підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 10 років призначають Ринонорм спрей назальний 0.1% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожний носовий хід не більше 3 разів на добу. Дітям віком від 2 до 10 років призначають Ринонорм спрей назальний для дітей 0.05% по 1 дозі (1 натискання на поршневий пристрій) у кожну ніздрю не більше 3 разів на добу. Максимально можна застосовувати препарат не більше 7 разів на добу. Інтервал між введенням препарату не повинен бути меншим за 6 год. Кількість рідини, що надходить носовий перебіг пацієнта (1 доза), дорівнює 0.14 мл розчину. Щоб уникнути ускладнень у вигляді відновлення симптомів захворювання, тривалість безперервного застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів. Перед застосуванням препарату слід звільнити носові ходи від секрету. Під час введення препарату слід зробити легкий вдих через ніс.ПередозуванняСимптоми: у поодиноких випадках передозування, що виникають переважно у дітей, можуть спостерігатися аритмія, підвищення артеріального тиску, у деяких випадках – втрата свідомості. Лікування: показана симптоматична терапія під наглядом. У серйозних випадках можуть бути застосовані неселективні альфа-адреноблокатори для зниження артеріального тиску, а також інтубація та ШВЛ. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При випадковому прийомі помірної або великої кількості препарату внутрішньо слід прийняти активоване вугілля та проносний засіб (наприклад, натрію сульфат), зробити промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВпливу на здатність водіння транспорту та управління машинами і механізмами не відзначено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 566,00 грн
1 482,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 996,00 грн
1 928,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 170,00 грн
2 112,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
564,00 грн
302,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 шт.: речовина, що діє: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 20,83 (20,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 90,45 мг, кросповідон 60,00 мг, лактоза 104,72 мг, повідон-К30 17,00 мг, стеарилфумарат натрію 7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт – частково гідролізований 3,600 мг, титану діоксид (Е171) 2,210 мг, макрогол-1,818 мг, тальк 1,332 мг, барвник заліза оксид жовтий 001 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,009 мг, індигокармін алюмінієвий лак (Е132) 0,003 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою 10 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Вагітність та лактаціяПрепарат Розувастатин-Тева протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. При діагностуванні вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Оскільки холестерин та продукти його біосинтезу є важливими для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату. Дані щодо проникнення розувастатину в грудне молоко відсутні, тому при необхідності застосування препарату Розувастатин-Тева в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом з фібратами (див. розділи "Протипоказання" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
966,00 грн
910,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
672,00 грн
588,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.ФармакокінетикаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакодинамікаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Вагітність та лактаціяРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 192,00 грн
1 096,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему