Иммунитет Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза: вакцина поліомієлітна інактивована - 0.5 мл (вірус поліомієліту інактивований тип 1 [D-антиген] - 40 ОД; вірус поліомієліту інактивований тип 2 [D-антиген] - 8 ОД; вірус поліомієліту інактивований тип 3 [D-ант2 Допоміжні речовини: 2-феноксіетанол - 2.5 мг, формальдегід - 0.0125 мг, натрій-фосфатний буфер 0.1М, pH 7 (натрію фосфат двозаміщений дигідрат - 0.43 мг, натрію фосфат однозаміщений концентрація 2 - 3 на 2 мл 2.96 мг, калію хлорид – 0.16 мг, магнію сульфату гептагідрат – 0.08 мг, феноловий червоний – 0.008 мг, кальцію хлорид дигідрат – 0.08 мг), вода д/і – до 0.5 мл. Суспензія для внутрішньом'язового та підшкірного введення, 0,5 мл/доза. За однією дозою (0,5 мл) препарату у флакон безбарвного силіконізованого нейтрального скла гідролітичного класу I місткістю 2,0 мл, закритий безлатексною силіконізованою бромбутиловою гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою з поліпропіленовою flip-off кришкою. По 1 або 10 флаконів по 0,5 мл в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. По п'ять доз (2,5 мл) препарату у флакон безбарвного силіконізованого нейтрального скла гідролітичного класу I місткістю 4,0 мл, закритий безлатексною силіконізованою бромбутиловою гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою з поліпропіленовою flip-off кришкою. По 1 або 10 флаконів по 2,5 мл в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиПрозора від оранжево-жовтого до оранжево-червоного кольору рідина.Фармакотерапевтична групаМІБП – вакцина.ФармакодинамікаХарактеристика препарату: є суспензією вірусів поліомієліту типів 1, 2 і 3, культивованих на клітинній лінії VERO, очищених і потім інактивованих формальдегідом. Імунологічні властивості Застосування вакцини ПОЛІМІЛЕКС® у людини викликає утворення антитіл та імунологічної пам'яті. Застосування другої дози вакцини спричиняє вторинну реакцію, що характеризується швидким збільшенням рівнів антитіл, що вказує на існування імунологічної пам'яті.Показання до застосуванняАктивна імунізація з метою профілактики поліомієліту.Протипоказання до застосуванняТяжка реакція на попереднє введення вакцини ПОЛІМІЛЕКС®. Відома гіперчутливість до одного або кількох компонентів вакцини ПОЛІМІЛЕКС. Захворювання, що супроводжується лихоманкою, гостре інфекційне чи хронічне захворювання на стадії загострення. Вакцинацію проводять через 2-4 тижні після одужання або у період реконвалесценції чи ремісії. При легких ГРВІ, гострих кишкових захворюваннях та ін щеплення проводять відразу після нормалізації температури. Сильна реакція (температура вище 40 °С, набряк та гіперемія у місці введення понад 8 см у діаметрі) або ускладнення на попереднє введення препарату.Вагітність та лактаціяДані вакцинації у великої кількості вагітних жінок не показують побічних ефектів вакцини проти поліомієліту протягом вагітності або здоров'я плода (новонародженого). Проте вакцину проти поліомієліту слід застосовувати у період вагітності лише за наявності явного ризику інфекції. Вакцину проти поліомієліту можна застосовувати у період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Дані клінічного дослідження Загальні порушення та реакції Дуже часто: занепокоєння, дратівливість, субфебрильна лихоманка. Часто: гіперемія та болючість у місці ін'єкції, інфільтрат у місці ін'єкції, нездужання, плач, сонливість, зниження апетиту, висипання на шкірних покровах, кашель. Показники безпеки вакцини ПОЛІМІЛЕКС® у ході клінічних досліджень розрізнялися у пацієнтів різного віку. Вищеперелічені реакції, крім болючості у місці ін'єкції, були характерні лише для немовлят віком від 3 до 6 місяців. Зареєстровані реакції на введення вакцини ПОЛІМІЛЕКС® були слабкими, короткочасними і зникали протягом 1-3 днів. Крім того, через одночасне введення інших вакцин з вакциною ПОЛІМІЛЕКС® не можна встановити точну причинно-наслідковий зв'язок між появою небажаних явищ та застосуванням вакцини. Дані післяреєстраційного спостереження Нижче наведено дані при комерційному застосуванні препарату за межами Російської Федерації. Місцеві та системні реакції: Рідко: набряклість, почервоніння, болючість у місці ін'єкції, лихоманка. З боку нервової системи: Дуже рідко: полінейропатія. З боку дихальної системи: Апное у недоношених дітей (народжені терміном Виявлені реакції на введення вакцини були слабкими, короткочасними і зникали протягом 1-3 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиВакцина ПОЛІМІЛЕКС® може вводитися одночасно з іншими вакцинами Національного календаря профілактичних щеплень у різні ділянки тіла (за винятком вакцин БЦЖ та БЦЖ-М). Вакцину не можна змішувати в одному шприці з іншими вакцинами чи лікарськими препаратами.Спосіб застосування та дозиОб'єм однієї дози становить 0,5 мл вакцини як для дітей, так і для дорослих. Вакцина вводиться підшкірно чи внутрішньом'язово. У дітей віком до 2-х років введення вакцини здійснюють у верхньозовнішню поверхню середньої частини стегна. У дітей старше 2-х років, підлітків та дорослих введення вакцини здійснюється в область дельтовидного м'яза. Перед введенням препарату необхідно переконатися, що голка не потрапила до кровоносної судини. Вакцина має використовуватися у разі зміни її зовнішнього вигляду. У разі використання багатодозового флакона одразу після його розтину впишіть дату у відповідне поле на етикетці флакона. Після відбору кожної дози вставте позначку (х або V) на флаконі у полі "Введені дози". Використання інактивованих вакцин (включаючи ПОЛІМІЛЕКС®) та живих вакцин для вакцинації проти поліомієліту регламентується Національним календарем профілактичних щеплень. Вакцинація проти поліомієліту проводиться вакциною для профілактики поліомієліту (інактивованої) всім дітям віком 3 та 4,5 місяці. Третя вакцинація та подальші ревакцинації проти поліомієліту проводяться дітям вакциною для профілактики поліомієліту (живий). Вакцинацію та подальшу ревакцинацію дітей з ВІЛ-інфекцією, дітей, народжених від матерів з ВІЛ-інфекцією, дітей, які перебувають у будинках дитини, проводять інактивованими вакцинами для профілактики поліомієліту (включаючи ПОЛІМІЛЕКС®) відповідно до віку та інтервалів між у Національному календарі профілактичних щеплень (вакцинація 3; 4,5; 6 місяців, ревакцинація 18; 20 міс. та 14 років). При застосуванні живої вакцини для профілактики поліомієліту слід керуватися інструкцією щодо її застосування.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКатегорично забороняється внутрішньовенне введення вакцини ПОЛІМІЛЕКС®. У підлітків та дорослих після вакцинації можливий непритомний стан. Зазвичай воно виникає відразу після вакцинації і може супроводжуватися нудотою та блюванням. У випадку, якщо непритомний стан виникав після попередньої вакцинації, або до або під час введення вакцини є його ознаки, то вакцинацію слід проводити у положенні пацієнта, сидячи або лежачи. З огляду на можливість розвитку алергічних реакцій негайного типу місця проведення щеплень повинні бути забезпечені засобами протишокової терапії. Особи, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), з симптомною та безсимптомною стадією, повинні бути імунізовані вакциною ПОЛІМІЛЕКС® відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Можливо, що не вдасться отримати очікувану імунну відповідь у пацієнтів із вродженими або набутими імунними порушеннями. Потенційний ризик розвитку апное і необхідність моніторингу дихання протягом 48-72 годин слід враховувати під час проведення первинного курсу імунізації у недоношених дітей, які народилися терміном 28 тижнів і раніше, особливо в які мають анамнезі ознаки незрілої дихальної системи. Оскільки користь імунізації цієї групи дітей є високою, вакцинацію не слід відкладати або вважати протипоказаною. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив вакцини ПОЛІМІЛЕКС® на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності не вивчався.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад на один супозиторій: Аксоксимеру бромід – 6/12 мг; Допоміжні речовини: манітол – 1,8/3,6 мг, повідон До 17 – 1,2/2,4 мг, олія какао – 1291,0/1282,0 мг. Супозиторії вагінальні та ректальні, 6 мг, 12 мг. По 5 супозиторіїв у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. Дві контурні упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми, світло-жовтого кольору зі слабким специфічним запахом олії какао. Супозиторії мають бути однорідними. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаАзоксимеру бромід у супозиторіях при ректальному введенні має високу біодоступність (не менше 70%), досягаючи максимальної концентрації в крові через 1 годину після введення. Період напіврозподілу – близько 0,5 годин, період напівелімінації – 36,2 годин. В організмі гідролізується до олігомерів, які виводяться переважно нирками. Кумулятивний ефект відсутній.ФармакодинамікаАзоксимеру бромід має комплексну дію: імуномодулюючу, детоксикувальну, антиоксидантну, помірну протизапальну. Основою механізму імуномодулюючої дії Азоксимеру броміду є пряма дія на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення та синтезу інтерферону-альфа та інтерферону-гамма. Детоксикаційні та антиоксидантні властивості Азоксимеру броміду багато в чому визначаються структурою та високомолекулярною природою препарату. Азоксимеру бромід збільшує резистентність організму щодо локальних та генералізованих інфекцій бактеріальної, грибкової та вірусної етіології. Відновлює імунітет при вторинних імунодефіцитних станах, спричинених різними інфекціями, травмами, ускладненнями після хірургічних операцій, опіками, автоімунними захворюваннями, злоякісними новоутвореннями, застосуванням хіміотерапевтичних засобів, цитостатиків, стероїдних гормонів. Азоксимеру бромід блокує розчинні токсичні речовини та мікрочастинки, має здатність виводити з організму токсини, солі важких металів, інгібує перекисне окиснення ліпідів як за рахунок перехоплення вільних радикалів, так і за допомогою елімінації каталітично активних іонів Fe2+. Азоксимеру бромід знижує запальну реакцію за допомогою нормалізації синтезу про- та протизапальних цитокінів. Азоксимеру бромід добре переноситься, не володіє мітогенною, поліклональною активністю, антигенними властивостями, не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії.Показання до застосуванняЗастосовується у дорослих та дітей старше 6 років для лікування та профілактики інфекційно-запальних захворювань (вірусної, бактеріальної та грибкової етіології), у стадії загострення та ремісії. Для лікування (у комплексній терапії): гострих та загострення хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворювань різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології; запальних захворювань урогенітального тракту (уретриту, циститу, пієлонефриту, простатиту, сальпінгоофориту, ендоміометриту, кольпіту, цервіциту, цервікозу, бактеріальних вагінозів); різних форм туберкульозу легень; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми, атопічного дерматиту), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією; ревматоїдного артриту, ускладненого рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів; для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки); у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії, для зниження нефро- та гепатотоксичної дії лікарських препаратів. Для профілактики (монотерапія): рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту; загострень хронічних осередків інфекцій; грипу та інших гострих респіраторних інфекцій у передепідемічний та епідемічний період у імунокомпрометованих осіб; вторинних імунодефіцитів, що виникають внаслідок старіння чи впливу несприятливих факторів.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 6 років; гостра ниркова недостатність. З обережністю Якщо у Вас є захворювання, зазначені в цьому розділі, зверніться до лікаря перед початком прийому лікарського засобу: хронічна ниркова недостатність (призначають не частіше ніж 2 рази на тиждень).Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування відсутній). При експериментальному застосуванні препарату Поліоксидоній® у тварин не виявлено ембріотоксичної та тератогенної дії, впливу на розвиток плода. Перед застосуванням препарату Поліоксидоній®, якщо ви вагітні, або припускаєте, що ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем. У період грудного вигодовування перед застосуванням препарату Поліоксидоній необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДуже рідко: місцеві реакції у вигляді почервоніння, набряку, сверблячки періанальної зони, вагінальної сверблячки у зв'язку з індивідуальною чутливістю до компонентів препарату. Якщо Ви помітили будь-які побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАзоксимеру бромід не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, цитохрому Р-450, тому препарат сумісний з багатьма лікарськими засобами, в тому числі з антибіотиками, противірусними, протигрибковими та антигістамінними препаратами. Якщо Ви приймаєте перелічені вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед початком прийому Поліоксидонія проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиЗастосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Ректально та вагінально 1 раз на добу щодня, через день або 2 рази на тиждень. За необхідності можливе проведення повторних курсів терапії через 3-4 місяці. При повторному призначенні препарату його ефективність не знижується. Рекомендовані схеми застосування препарату Для лікування дорослим: Ректально по 1 супозиторію 1 раз на день після очищення кишечника. Вагінально при гінекологічних захворюваннях по 1 супозиторію 1 раз на добу (на ніч) вводиться у піхву у положенні лежачи. при хронічних інфекційно-запальних захворюваннях на стадії загострення – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3-х днів, потім через день. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гострих інфекційних процесах та для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки) – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гінекологічних захворюваннях – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 10 супозиторіїв; при загостренні урологічних захворювань (уретрит, пієлонефрит, цистит, простатит) – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щоденно. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при легеневій формі туберкульозу – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 20 супозиторіїв. Далі можливе використання підтримуючої терапії супозиторіями 6 мг 2 рази на тиждень, курсом до 2-3 місяців; у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії – супозиторії 12 мг щодня за 2-3 дні до початку курсу хіміо- або променевої терапії. Далі по 12 мг 2 рази на тиждень, курсом до 20 супозиторіїв; при алергічних захворюваннях, ускладнених інфекційним синдромом – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при ревматоїдному артриті – супозиторії 12 мг за день. Курс лікування – 10 супозиторіїв.Для профілактики (монотерапія): загострень хронічних осередків інфекцій, рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту – супозиторії 12 мг за день. Курс – 10 супозиторіїв; грипу та ГРВІ – супозиторії 12 мг 1 раз на добу. Курс – 10 супозиторіїв; вторинних імунодефіцитів, що виникають внаслідок старіння – супозиторії 12 мг двічі на тиждень. Курс - 10 супозиторіїв, 2-3 рази на рік. Для лікування дітям та підліткам від 6 до 18 років: Дітям та підліткам від 6 до 18 років супозиторії вводяться лише ректально, по 1 супозиторію 6 мг 1 раз на добу після очищення кишечника. при хронічних інфекційно-запальних захворюваннях на стадії загострення – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня протягом 3-х днів, потім через день. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гострих інфекційних процесах та для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки) – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при загостренні урологічних захворювань (уретрит, пієлонефрит, цистит, простатит) – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щоденно. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при легеневій формі туберкульозу – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 20 супозиторіїв. Далі можливе використання підтримуючої терапії супозиторії 6 мг 2 рази на тиждень курсом до 2-3 місяців; у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії – супозиторії 6 мг щодня за 2-3 дні до початку курсу хіміо- або променевої терапії. Далі по 6 мг 2 рази на тиждень, курсом до 20 супозиторіїв; при алергічних захворюваннях, ускладнених інфекційним синдромом – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при ревматоїдному артриті – супозиторії 6 мг за день. Курс лікування – 10 супозиторіїв. Для профілактики (монотерапія): загострень хронічних осередків інфекцій, рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту – супозиторії 6 мг за день. Курс – 10 супозиторіїв; грипу та ГРВІ – супозиторії 6 мг 1 раз на добу, Курс 10 супозиторіїв. Для хворих, які довго одержують імуносупресивну терапію, онкологічних, які зазнали опромінення, що мають набутий дефект імунної системи – ВІЛ, показана тривала від 2-3 місяців до 1 року підтримуюча терапія Поліоксидонієм (дорослим по 12 мг, дітям старше 6 років – по 6 мг 1- 2 рази на тиждень).ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку алергічної реакції слід припинити застосування препарату Поліоксидоній і звернутися до лікаря. При необхідності припинення терапії препаратом скасування можна проводити відразу. У разі пропуску разової дози препарату необхідно прийняти його якомога раніше, але якщо настав час прийому наступної дози, дозу приймання не збільшувати. Не використовуйте препарат за наявності візуальних ознак його непридатності (дефект упаковки, зміна кольору супозиторію). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Поліоксидоній® не впливає на здатність керувати транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад на одну таблетку: Аксоксимеру бромід – 12 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 3,6 мг, повідон До 17 – 2,4 мг, лактози моногідрат – 185,0 мг, крохмаль картопляний – 45,0 мг, стеаринова кислота – 2,0 мг. Пігулки, 12 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. Одну або дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою, з ризиком - з одного боку та з написом "ПО" - з іншого.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаАзоксимеру бромід після прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату при пероральному введенні більше 70%. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3 години після прийому внутрішньо. Фармакокінетика Азоксимеру броміду є лінійною (концентрація в плазмі пропорційна прийнятій дозі). Азоксимер бромід є гідрофільним з'єднанням. Здається обсяг розподілу становить приблизно 0,5 л/кг, що говорить про те, що препарат розподіляється в основному в міжклітинній рідині. Період напівабсорбції – 35 хвилин, період напіввиведення – 18 годин. Азоксимер бромід швидко розподіляється по всіх органах і тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний та гематоофтальмічний бар'єри. Кумулятивний ефект відсутній. В організмі Азоксимер бромід піддається біодеструкції до низькомолекулярних олігомерів, виводиться переважно нирками, з фекаліями – не більше 3%.ФармакодинамікаАзоксимеру бромід має комплексну дію: імуномодулюючу, детоксикувальну, антиоксидантну, помірну протизапальну. Основою механізму імуномодулюючої дії Азоксимеру броміду є пряма дія на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення та синтезу інтерферону-альфа та інтерферону-гамма. Детоксикаційні та антиоксидантні властивості Азоксимеру броміду багато в чому визначаються структурою та високомолекулярною природою препарату. Азоксимеру бромід збільшує резистентність організму щодо локальних та генералізованих інфекцій бактеріальної, грибкової та вірусної етіології. Відновлює імунітет при вторинних імунодефіцитних станах, спричинених різними інфекціями, травмами, ускладненнями після хірургічних операцій. Характерною особливістю Азоксимеру броміду при місцевому (сублінгвальному) застосуванні є здатність активувати фактори раннього захисту організму від інфекції: препарат стимулює бактерицидні властивості нейтрофілів, макрофагів, посилює їх здатність поглинати бактерії, підвищує бактерицидні властивості слини та секрету слизових верхів. При пероральному застосуванні Азоксимер бромід активує також лімфоїдні клітини в лімфатичних вузлах кишечника. Азоксимеру бромід блокує розчинні токсичні речовини та мікрочастинки, має здатність виводити з організму токсини, солі важких металів, інгібує перекисне окиснення ліпідів як за рахунок перехоплення вільних радикалів, так і за допомогою елімінації каталітично активних іонів Fe2+. Азоксимеру бромід знижує запальну реакцію за допомогою нормалізації синтезу про- та протизапальних цитокінів. Азоксимеру бромід добре переноситься, не володіє мітогенною, поліклональною активністю, антигенними властивостями, не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії. Азоксимеру бромід не має запаху і смаку, не має місцевоподразнюючої дії при нанесенні на слизові оболонки носа та ротоглотки.Показання до застосуванняЗастосовується у дорослих та дітей від 3-х років для лікування та профілактики гострих та хронічних респіраторних захворювань у стадії загострення та ремісії. Для лікування (у комплексній терапії): гострих та загострення хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворювань ротоглотки, приносових пазух, верхніх та нижніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією; Для профілактики (монотерапія): рецидивуючої герпетичної інфекції назальної та лабіальної області; загострень хронічних осередків інфекцій ротоглотки, приносових пазух, верхніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха; вторинних імунодефіцитних станів, що виникають внаслідок старіння чи впливу несприятливих факторів.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років; гостра ниркова недостатність; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю Якщо у Вас є захворювання, зазначені в даному розділі, зверніться до лікаря перед початком прийому лікарського препарату: хронічна ниркова недостатність (застосовують не частіше ніж 2 рази на тиждень).Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Поліоксидоній® вагітним та жінкам у період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування відсутній). При експериментальному застосуванні препарату Поліоксидоній® у тварин не виявлено ембріотоксичної та тератогенної дії, впливу на розвиток плода. Перед застосуванням препарату Поліоксидоній®, якщо ви вагітні, або припускаєте, що ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем. У період грудного вигодовування перед застосуванням препарату Поліоксидоній необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяПобічні ефекти не зареєстровані. Якщо Ви помітили будь-які побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАзоксимеру бромід не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, цитохрому Р-450, тому препарат сумісний з антибіотиками, противірусними, протигрибковими та антигістамінними препаратами, глюкокортикостероїдами та глюкокортикостероїдами. Якщо Ви приймаєте перелічені вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед початком прийому Поліоксидонія проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиЗастосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Перорально та сублінгвально за 20-30 хв до їди щодня 2 рази на добу: дітям старше 10 років та дорослим – по 1 таблетці, дітям від 3 до 10 років – по ½ таблетки (6 мг). За необхідності можливе проведення повторних курсів терапії через 3-4 місяці. При повторному призначенні препарату його ефективність не знижується. Рекомендовані схеми лікування Сублінгвально Для лікування дорослим: грипу та гострих респіраторних інфекцій – по 1 таблетці 2 рази на день 7 днів; запальних процесів ротоглотки – по 1 таблетці двічі на день протягом 10 днів; загострень хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, приносових приносових пазух, хронічних отитів – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 10 днів; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 10 днів. Для лікування дітям від 3 до 10 років: грипу та гострих респіраторних інфекцій – по ½ таблетки 2 рази на день 7 днів; запальних процесів ротоглотки – по 1/2 таблетки 2 рази на день протягом 7 днів; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією – по ½ таблетки 2 рази на день протягом 7 днів. Для лікування дітям старше 10 років: грипу та гострих респіраторних інфекцій – по 1 таблетці 2 рази на день 7 днів; запальних процесів ротоглотки – по 1 таблетці 2 десь у день протягом 7 днів; загострень хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, приносових приносових пазух, хронічних отитів – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 7 днів; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією – по 1 таблетці 2 рази на день протягом 7 днів. Для профілактики дорослим: грипу та гострих респіраторних інфекцій у передепідемічний період – по 1 таблетці на день протягом 10 днів; рецидивуючої герпетичної інфекції назальної та лабіальної області – по 1 таблетці 2 рази на день 10 днів; загострень хронічних вогнищ інфекцій ротоглотки, приносових пазух, верхніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха – по 1 таблетці щодня 10 днів; вторинних імунодефіцитів, що виникають внаслідок старіння чи впливу несприятливих факторів – по 1 таблетці 1 раз на день 10 днів. Для профілактики дітям від 3 до 10 років: грипу та гострих респіраторних інфекцій у передепідемічний період – по ½ таблетки на день протягом 7 днів; рецидивуючої герпетичної інфекції назальної та лабіальної області – по ½ таблетки 2 рази на день 7 днів; загострень хронічних осередків інфекцій ротоглотки, приносових пазух, верхніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха – по ½ таблетки щодня 10 днів. Для профілактики дітям віком від 10 років: грипу та гострих респіраторних інфекцій у передепідемічний період – по 1 таблетці на день протягом 7 днів; рецидивуючої герпетичної інфекції назальної та лабіальної області – по 1 таблетці 2 рази на день 7 днів; загострень хронічних вогнищ інфекцій ротоглотки, приносових пазух, верхніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха по 1 таблетці щодня 10 днів. Перорально Для лікування дорослим: захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів – по 1 таблетці 2 рази 10 днів. Для лікування дітям старше 10 років: захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів – по 1 таблетці 2 рази 10 днів.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку алергічної реакції слід припинити застосування препарату Поліоксидоній і звернутися до лікаря. При необхідності припинення прийому препарату Поліоксидоній відміну можна здійснити відразу, без поступового зменшення дози. У разі пропуску введення чергової дози препарату його застосування слід проводити у звичайному режимі, як зазначено в даній інструкції або рекомендовано лікарем. Пацієнт не повинен вводити подвоєну дозу для компенсації пропущених доз. Не використовуйте препарат за наявності візуальних ознак його непридатності (дефект упаковки, зміна кольору таблетки). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами Застосування препарату Поліоксидоній® не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад на один супозиторій: Аксоксимеру бромід – 6/12 мг; Допоміжні речовини: манітол – 1,8/3,6 мг, повідон До 17 – 1,2/2,4 мг, олія какао – 1291,0/1282,0 мг. Супозиторії вагінальні та ректальні, 6 мг, 12 мг. По 5 супозиторіїв у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. Дві контурні упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми, світло-жовтого кольору зі слабким специфічним запахом олії какао. Супозиторії мають бути однорідними. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаАзоксимеру бромід у супозиторіях при ректальному введенні має високу біодоступність (не менше 70%), досягаючи максимальної концентрації в крові через 1 годину після введення. Період напіврозподілу – близько 0,5 годин, період напівелімінації – 36,2 годин. В організмі гідролізується до олігомерів, які виводяться переважно нирками. Кумулятивний ефект відсутній.ФармакодинамікаАзоксимеру бромід має комплексну дію: імуномодулюючу, детоксикувальну, антиоксидантну, помірну протизапальну. Основою механізму імуномодулюючої дії Азоксимеру броміду є пряма дія на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення та синтезу інтерферону-альфа та інтерферону-гамма. Детоксикаційні та антиоксидантні властивості Азоксимеру броміду багато в чому визначаються структурою та високомолекулярною природою препарату. Азоксимеру бромід збільшує резистентність організму щодо локальних та генералізованих інфекцій бактеріальної, грибкової та вірусної етіології. Відновлює імунітет при вторинних імунодефіцитних станах, спричинених різними інфекціями, травмами, ускладненнями після хірургічних операцій, опіками, автоімунними захворюваннями, злоякісними новоутвореннями, застосуванням хіміотерапевтичних засобів, цитостатиків, стероїдних гормонів. Азоксимеру бромід блокує розчинні токсичні речовини та мікрочастинки, має здатність виводити з організму токсини, солі важких металів, інгібує перекисне окиснення ліпідів як за рахунок перехоплення вільних радикалів, так і за допомогою елімінації каталітично активних іонів Fe2+. Азоксимеру бромід знижує запальну реакцію за допомогою нормалізації синтезу про- та протизапальних цитокінів. Азоксимеру бромід добре переноситься, не володіє мітогенною, поліклональною активністю, антигенними властивостями, не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії.Показання до застосуванняЗастосовується у дорослих та дітей старше 6 років для лікування та профілактики інфекційно-запальних захворювань (вірусної, бактеріальної та грибкової етіології), у стадії загострення та ремісії. Для лікування (у комплексній терапії): гострих та загострення хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворювань різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології; запальних захворювань урогенітального тракту (уретриту, циститу, пієлонефриту, простатиту, сальпінгоофориту, ендоміометриту, кольпіту, цервіциту, цервікозу, бактеріальних вагінозів); різних форм туберкульозу легень; алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми, атопічного дерматиту), ускладнених рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією; ревматоїдного артриту, ускладненого рецидивною бактеріальною, грибковою та вірусною інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів; для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки); у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії, для зниження нефро- та гепатотоксичної дії лікарських препаратів. Для профілактики (монотерапія): рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту; загострень хронічних осередків інфекцій; грипу та інших гострих респіраторних інфекцій у передепідемічний та епідемічний період у імунокомпрометованих осіб; вторинних імунодефіцитів, що виникають внаслідок старіння чи впливу несприятливих факторів.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 6 років; гостра ниркова недостатність. З обережністю Якщо у Вас є захворювання, зазначені в цьому розділі, зверніться до лікаря перед початком прийому лікарського засобу: хронічна ниркова недостатність (призначають не частіше ніж 2 рази на тиждень).Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування відсутній). При експериментальному застосуванні препарату Поліоксидоній® у тварин не виявлено ембріотоксичної та тератогенної дії, впливу на розвиток плода. Перед застосуванням препарату Поліоксидоній®, якщо ви вагітні, або припускаєте, що ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем. У період грудного вигодовування перед застосуванням препарату Поліоксидоній необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДуже рідко: місцеві реакції у вигляді почервоніння, набряку, сверблячки періанальної зони, вагінальної сверблячки у зв'язку з індивідуальною чутливістю до компонентів препарату. Якщо Ви помітили будь-які побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАзоксимеру бромід не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, цитохрому Р-450, тому препарат сумісний з багатьма лікарськими засобами, в тому числі з антибіотиками, противірусними, протигрибковими та антигістамінними препаратами. Якщо Ви приймаєте перелічені вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед початком прийому Поліоксидонія проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиЗастосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Ректально та вагінально 1 раз на добу щодня, через день або 2 рази на тиждень. За необхідності можливе проведення повторних курсів терапії через 3-4 місяці. При повторному призначенні препарату його ефективність не знижується. Рекомендовані схеми застосування препарату Для лікування дорослим: Ректально по 1 супозиторію 1 раз на день після очищення кишечника. Вагінально при гінекологічних захворюваннях по 1 супозиторію 1 раз на добу (на ніч) вводиться у піхву у положенні лежачи. при хронічних інфекційно-запальних захворюваннях на стадії загострення – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3-х днів, потім через день. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гострих інфекційних процесах та для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки) – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гінекологічних захворюваннях – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 10 супозиторіїв; при загостренні урологічних захворювань (уретрит, пієлонефрит, цистит, простатит) – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щоденно. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при легеневій формі туберкульозу – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 20 супозиторіїв. Далі можливе використання підтримуючої терапії супозиторіями 6 мг 2 рази на тиждень, курсом до 2-3 місяців; у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії – супозиторії 12 мг щодня за 2-3 дні до початку курсу хіміо- або променевої терапії. Далі по 12 мг 2 рази на тиждень, курсом до 20 супозиторіїв; при алергічних захворюваннях, ускладнених інфекційним синдромом – супозиторії 12 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при ревматоїдному артриті – супозиторії 12 мг за день. Курс лікування – 10 супозиторіїв.Для профілактики (монотерапія): загострень хронічних осередків інфекцій, рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту – супозиторії 12 мг за день. Курс – 10 супозиторіїв; грипу та ГРВІ – супозиторії 12 мг 1 раз на добу. Курс – 10 супозиторіїв; вторинних імунодефіцитів, що виникають внаслідок старіння – супозиторії 12 мг двічі на тиждень. Курс - 10 супозиторіїв, 2-3 рази на рік. Для лікування дітям та підліткам від 6 до 18 років: Дітям та підліткам від 6 до 18 років супозиторії вводяться лише ректально, по 1 супозиторію 6 мг 1 раз на добу після очищення кишечника. при хронічних інфекційно-запальних захворюваннях на стадії загострення – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня протягом 3-х днів, потім через день. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при гострих інфекційних процесах та для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки) – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при загостренні урологічних захворювань (уретрит, пієлонефрит, цистит, простатит) – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щоденно. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при легеневій формі туберкульозу – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня протягом 3 днів, потім через день. Курс лікування 20 супозиторіїв. Далі можливе використання підтримуючої терапії супозиторії 6 мг 2 рази на тиждень курсом до 2-3 місяців; у комплексній терапії онкологічних захворювань при проведенні хіміо- та променевої терапії – супозиторії 6 мг щодня за 2-3 дні до початку курсу хіміо- або променевої терапії. Далі по 6 мг 2 рази на тиждень, курсом до 20 супозиторіїв; при алергічних захворюваннях, ускладнених інфекційним синдромом – супозиторії 6 мг 1 раз на добу щодня. Курс лікування – 10 супозиторіїв; при ревматоїдному артриті – супозиторії 6 мг за день. Курс лікування – 10 супозиторіїв. Для профілактики (монотерапія): загострень хронічних осередків інфекцій, рецидивуючої герпетичної інфекції урогенітального тракту – супозиторії 6 мг за день. Курс – 10 супозиторіїв; грипу та ГРВІ – супозиторії 6 мг 1 раз на добу, Курс 10 супозиторіїв. Для хворих, які довго одержують імуносупресивну терапію, онкологічних, які зазнали опромінення, що мають набутий дефект імунної системи – ВІЛ, показана тривала від 2-3 місяців до 1 року підтримуюча терапія Поліоксидонієм (дорослим по 12 мг, дітям старше 6 років – по 6 мг 1- 2 рази на тиждень).ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку алергічної реакції слід припинити застосування препарату Поліоксидоній і звернутися до лікаря. При необхідності припинення терапії препаратом скасування можна проводити відразу. У разі пропуску разової дози препарату необхідно прийняти його якомога раніше, але якщо настав час прийому наступної дози, дозу приймання не збільшувати. Не використовуйте препарат за наявності візуальних ознак його непридатності (дефект упаковки, зміна кольору супозиторію). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Поліоксидоній® не впливає на здатність керувати транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 флакон: Аксоксимеру бромід – 3/6 мг; Допоміжні речовини: манітол – 0,9/1,8 мг, повідон До 17 – 0,6/1,2 мг. Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій та місцевого застосування, 3 мг, 6 мг. По 4,5 мг препарату (для дозування 3 мг) або по 9 мг препарату (для дозування 6 мг) у флакони зі скла 1 гідролітичного класу, герметично закупорені гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками. По 5 флаконів з препаратом в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По одній контурній комірковій упаковці разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону або по 5 флаконів разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону зі вставкою з картону. По 50 флаконів (для стаціонарів) із препаратом разом із 50 інструкціями із застосування поміщають у коробку з перегородками з картону.Опис лікарської формиПориста маса білого кольору із жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаАзоксимер бромід характеризується швидким всмоктуванням і високою швидкістю розподілу в організмі. Максимальна концентрація препарату в крові при внутрішньом'язовому введенні досягається через 40 хвилин. Період напіввиведення для різного віку від 36 до 65 годин. Біодоступність препарату висока: більше 90% при парентеральному введенні. Азоксимер бромід швидко розподіляється по всіх органах і тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний та гематоофтальмічний бар'єри. Кумулятивний ефект відсутній. В організмі Азоксимер бромід піддається біодеструкції до низькомолекулярних олігомерів, виводиться переважно нирками, з фекаліями – не більше 3%.ФармакодинамікаАзоксимеру бромід має комплексну дію: імуномодулюючу, детоксикувальну, антиоксидантну, помірну протизапальну. Основою механізму імуномодулюючої дії Азоксимеру броміду є пряма дія на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення, синтезу інтерферону-альфа та інтерферону-гамма. Детоксикаційні та антиоксидантні властивості Азоксимеру броміду багато в чому визначаються структурою та високомолекулярною природою препарату. Азоксимеру бромід збільшує резистентність організму щодо локальних та генералізованих інфекцій бактеріальної, грибкової та вірусної етіології. Відновлює імунітет при вторинних імунодефіцитних станах, спричинених різними інфекціями, травмами, ускладненнями після хірургічних операцій, опіками, автоімунними захворюваннями, злоякісними новоутвореннями, застосування хіміотерапевтичних засобів, цитостатиків, стероїдних гормонів. Характерною особливістю Азоксимеру броміду при місцевому (інтраназальному, сублінгвальному) застосуванні є здатність активувати фактори раннього захисту організму від інфекції: препарат стимулює бактерицидні властивості нейтрофілів, макрофагів, посилює їх здатність поглинати бактерії, підвищує бактерицидні властивості слин і Азоксимеру бромід блокує розчинні токсичні речовини та мікрочастинки, має здатність виводити з організму токсини, солі важких металів, інгібує перекисне окиснення ліпідів як за рахунок перехоплення вільних радикалів, так і за допомогою елімінації каталітично активних іонів Fe2+. Азоксимеру бромід знижує запальну реакцію за допомогою нормалізації синтезу про- та протизапальних цитокінів. Азоксимеру бромід добре переноситься, не володіє мітогенною, поліклональною активністю, антигенними властивостями, не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії. Азоксимеру бромід не має запаху і смаку, не має місцевої дратівливої ​​дії при нанесенні на слизові оболонки носа та ротоглотки.Показання до застосуванняЗастосовується у дорослих та дітей з 6 місяців для лікування та профілактики інфекційно-запальних захворювань (вірусної, бактеріальної та грибкової етіології), у стадії загострення та ремісії. Для лікування дорослих (у комплексній терапії): хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворювань різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології у стадії загострення; гострих вірусних, бактеріальних інфекцій ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів, гінекологічних та урологічних захворювань; гострих та хронічних алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми, атопічного дерматиту), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією; злоякісних пухлин у процесі та після хіміо- та променевої терапії для зниження імуносупресивної, нефро- та гепатотоксичної дії лікарських препаратів; генералізованих форм хірургічних інфекцій; для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки); ревматоїдного артриту, ускладненого бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів; туберкульозу легень. Для лікування дітей старше 6 місяців (у комплексній терапії): гострих та загострення хронічних запальних захворювань будь-якої локалізації (в т.ч. ЛОР-органів – синуситу, риніту, аденоїдиту, гіпертрофії глоткової мигдалини, ГРВІ), спричинених збудниками бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій; гострих алергічних та токсико-алергічних станів, ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією; бронхіальну астму, ускладнену хронічними інфекціями респіраторного тракту; атопічного дерматиту, ускладненого гнійною інфекцією; дисбактеріозу кишечника (у поєднанні зі специфічною терапією) Для профілактики (монотерапія) у дітей старше 6 місяців та дорослих: грипу та ГРВІ; післяопераційних інфекційних ускладненьПротипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість; Вагітність, період грудного вигодовування; Дитячий вік – до 6 місяців; Гостра ниркова недостатність. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (застосовують не частіше ніж 2 рази на тиждень).Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Поліоксидоній® вагітним та жінкам у період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування відсутній). При експериментальному вивченні препарату Поліоксидоній® у тварин не виявлено впливу на генеративну функцію (фертильність) самців та самок, ембріотоксичної та тератогенної дії, впливу на розвиток плода як при введенні препарату в період усієї вагітності, так і в період лактації.Побічна діяПри застосуванні препарату Поліоксидоній® зустрічалися такі загальні та місцеві реакції: Не часто (≥1/1 000 до Дуже рідко (≥1/10 000): підвищення температури тіла до 37,3 °C, легке занепокоєння, озноб протягом першої години після ін'єкції, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиАзоксимеру бромід не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, цитохрому Р-450, тому препарат сумісний з багатьма лікарськими засобами, у тому числі антибіотиками, противірусними, протигрибковими та антигістамінними препаратами.Спосіб застосування та дозиСпособи застосування препарату Поліоксидоній: парентеральний, інтраназальний, сублінгвальний. Способи застосування, режим дозування, необхідність та кратність проведення наступних курсів терапії вибираються лікарем залежно від тяжкості захворювання та віку хворого. Приготування розчинів для парентерального введення (внутрішньом'язово та внутрішньовенно): Для внутрішньом'язового введення препарат Поліоксидоній® 3 мг розчиняють у 1 мл (дозу 6 мг на 2 мл) води для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду. Після внесення розчинника препарат залишають на 2-3 хвилини для набухання, потім перемішують обертальними рухами, не струшуючи. Для внутрішньовенного краплинного введення препарат Поліоксидоній розчиняють у 2 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду. Після внесення розчинника препарат залишають на 2-3 хвилини для набухання, потім перемішують обертальними рухами. Розраховану для пацієнта дозу стерильно переносять у флакон/пакет із 0,9 % розчином натрію хлориду. Приготовлений розчин для введення парентерального зберігання не підлягає. Приготування розчину для інтраназального та сублінгвального застосування: для дітей дозу 3 мг розчиняють у 1,0 мл (20 крапель), дозу 6 мг – у 2,0 мл (40 крапель) (в одній краплі (0,05 мл) приготовленого розчину міститься 0,15 мг препарату); для дорослих дозу 6 мг розчиняють у 1,0 мл (20 крапель) дистильованої води, 0,9 % розчину хлориду натрію або кип'яченої води кімнатної температури. Спосіб застосування та дози у дорослих Парентерально (внутрішньом'язово або внутрішньовенно): препарат призначають дорослим у дозах 6-12 мг 1 раз на добу щодня, через день або 1-2 рази на тиждень залежно від діагнозу та тяжкості захворювання. При гострих вірусних та бактеріальних інфекціях ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів, гінекологічних та урологічних захворюваннях: по 6 мг щодня протягом 3-х днів, далі через день курсом 10 ін'єкцій. При хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворюваннях різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології у стадії загострення: по 6 мг через день 5 ін'єкцій, далі 2 рази на тиждень курсом 10 ін'єкцій. При гострих та хронічних алергічних захворюваннях (у тому числі поліноз, бронхіальна астма, атопічний дерматит), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією: по 6-12 мг, курс 5 ін'єкцій. При ревматоїдному артриті, ускладненому бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів: по 6 мг через день 5 ін'єкцій, далі 2 рази на тиждень курсом 10 ін'єкцій. При генералізованих формах хірургічних інфекцій: по 6 мг щодня протягом 3 днів, далі через день курсом 10 ін'єкцій. Для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки): по 6 мг протягом 3 днів, потім через день, курсом 10 ін'єкцій. Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень: 6 мг через день 5 ін'єкцій. При туберкульозі легень по 6 мг 2 рази на тиждень курсом 20 ін'єкцій. У онкологічних хворих: до та на фоні хіміотерапії для зниження імунодепресивної, гепато- та нефротоксичної дії хіміотерапевтичних засобів по 6 мг через день курсом 10 ін'єкцій; далі частота введення визначається лікарем залежно від переносимості та тривалості хіміо- та променевої терапії; для профілактики імунодепресивного впливу пухлини, для корекції імунодефіциту після хіміо- та променевої терапії, після хірургічного видалення пухлини показано тривале застосування препарату Поліоксидоній® (від 2-3 місяців до 1 року) по 6 мг 1-2 рази на тиждень. При призначенні тривалого курсу не відзначається ефекту кумуляції, прояву токсичності та звикання. Інтраназально призначають по 6 мг на добу (по 3 краплі в кожну ніздрю 3 рази на добу – протягом 10 діб): для лікування гострих та загострень хронічних інфекцій ЛОР-органів; для посилення регенераторних процесів слизових оболонок; для профілактики ускладнень та рецидивів хронічних захворювань; для профілактики грипу та ГРВІ. Способи застосування та дози у дітей Способи застосування препарату Поліоксидоній®: парентеральний, інтраназальний та сублінгвальний. Способи застосування вибираються лікарем залежно від тяжкості захворювання та віку хворого. Парентерально (внутрішньом'язово або внутрішньовенно): призначають дітям від 6 місяців у дозі 0,1-0,15 мг/кг щодня, через день або 2 рази на тиждень курсом 5-10 ін'єкцій. Інтраназально та сублінгвально: щодня у добовій дозі 0,15 мг/кг курсом до 10 днів. Препарат вводять по 1-3 краплі в один носовий хід або під язик з інтервалом не менше 1-2 годин, 2-3 прийоми на день. В одній краплі (0,05 мл) розчину міститься 0,15 мг препарату. Розрахунок добової дози препарату Поліоксидоній для інтраназального або сублінгвального застосування у дітей: Вага дитини 5 кг – 5 крапель на добу; Вага дитини 10 кг – 10 крапель на добу; Вага дитини 15 кг – 15 крапель на добу; Вага дитини 20 кг – 20 крапель на добу. При масі тіла дитини більше 20 кг розрахунок добової дози проводиться з розрахунку 1 крапля на 1 кг маси тіла, але не більше 40 крапель (6 мг речовини, що діє). Приготовлений розчин для інтраназального та сублінгвального застосування може зберігатись при кімнатній температурі в упаковці виробника до 48 годин. Рекомендовані схеми лікування у дітей: Парентерально: При гострих та загостреннях хронічних запальних захворювань будь-якої локалізації (в т.ч. ЛОР-органів – синуситу, риніту, аденоїдиту, гіпертрофії глоткової мигдалини, ГРВІ), спричинених збудниками бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій: по 0,1 мг/кг 3 дні поспіль, далі за день курсом 10 ін'єкцій. При гострих алергічних та токсико-алергічних станах (у тому числі бронхіальної астми, атопічного дерматиту), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією: внутрішньовенно краплинно у дозі 0,1 мг/кг, 3 дні щодня, потім через день, курсом 10 ін'єкцій поєднанні з базисною терапією. Інтраназально: щодня по 1-2 краплі в кожний носовий хід 3 рази на день курсом до 10 діб (дивись розрахунок добової дози препарату для інтраназального та сублінгвального введення): При гострих та хронічних ринітах, риносинуситах, аденоїдиті (лікування та профілактика загострень); Для передопераційної підготовки хворих під час оперативних втручань при ЛОР-патології, а також у післяопераційному періоді з метою профілактики інфекційних ускладнень або рецидивів захворювання; Лікування та профілактика грипу та інших ГРВІ (протягом 1 місяця до передбачуваної епідемії), у будь-які терміни після початку захворювання та в період реконвалесценції). Сублінгвально, дітям раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку: щодня у добовій дозі 0,15 мг/кг на 2 прийоми протягом 10 діб: При аденоїдитах, гіпертрофії мигдаликів: (як компонент консервативного лікування); Для передопераційної підготовки та післяопераційної реабілітації; Для сезонної профілактики загострень хронічних осередків інфекцій ротоглотки, верхніх дихальних шляхів, внутрішнього та середнього вуха; Для лікування дисбактеріозу кишечника (у поєднанні з базовою терапією) протягом 10 діб.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку алергічної реакції слід припинити застосування препарату Поліокідоній і звернутися до лікаря. При необхідності припинення прийому препарату Поліокідоній відміну можна здійснити відразу, без поступового зменшення дози. У разі пропуску введення чергової дози препарату його застосування слід проводити у звичайному режимі, як зазначено в даній інструкції або рекомендовано лікарем. Пацієнт не повинен вводити подвоєну дозу для компенсації пропущених доз. Не використовуйте препарат за наявності візуальних ознак його непридатності (дефект упаковки, зміна кольору порошку). При хворобливості в місці ін'єкції препарат розчиняють у 1 мл 0,5% розчину прокаїну (новокаїну) у разі відсутності у хворого на підвищену індивідуальну чутливість на прокаїн (новокаїн). При внутрішньовенному (краплинному) введенні не слід розчиняти в інфузійних білоквмісних розчинах. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Поліоксидоній® не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Азоксимер бромід - 6 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 1,8 мг, повідон До 17 – 1,2 мг, вода для ін'єкцій до 1,0 мл. По 1,0 або 2,0 мл (для дозування 3,0 мг/мл) у шприци місткістю. 1 або 2 мл ін'єкційного одноразового застосування з нейтрального скла. По 1,0 мл (для дозування 6,0 мг/мл) у шприци місткістю 1 мл ін'єкційні одноразового застосування з нейтрального скла. По 1,0 або 2,0 мл (для дозування 3,0 мг/мл) або по 1,0 мл (для дозування 6,0 мг/мл) у флакони місткістю 3 мл безбарвного скла. По 1 шприцу з 1 одноразовою стерильною голкою в контурній комірковій упаковці покритою алюмінієвою фольгою. По 5 флаконів у контурній комірковій упаковці. По 1 контурній комірковій упаковці в пачку з картону разом з інструкцією із застосування. По 5 контурних осередкових упаковок з 1 шприцом і 1 одноразовою стерильною голкою в пачку з картону разом з інструкцією із застосування. По 5 шприців з 5 одноразовими стерильними голками без контурної коміркової упаковки в пачку з картону із вставкою з картону разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБезбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаАзоксимер бромід характеризується швидким всмоктуванням і високою швидкістю розподілу в організмі. Максимальна концентрація препарату в крові при внутрішньом'язовому введенні досягається через 40 хвилин. Період напіввиведення для різного віку від 36 до 65 годин. Біодоступність препарату висока: більше 90% при парентеральному введенні. Азоксимер бромід швидко розподіляється по всіх органах і тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний та гематоофтальмічний бар'єри. Кумулятивний ефект відсутній. В організмі Азоксимеру бромід піддається біодеструкції до низькомолекулярних олігомерів, виводиться переважно нирками, з фекаліями – не більше 3%.ФармакодинамікаАзоксимеру бромід має комплексну дію: імуномодулюючу, детоксикувальну, антиоксидантну, помірну протизапальну. Основою механізму імуномодулюючої дії Азоксимеру броміду є пряма дія на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення, синтезу інтерферону-альфа та інтерферону-гамма. Детоксикаційні та антиоксидантні властивості Азоксимеру броміду багато в чому визначаються структурою та високомолекулярною природою препарату. Азоксимеру бромід збільшує резистентність організму щодо локальних та генералізованих інфекцій бактеріальної, грибкової та вірусної етіології. Відновлює імунітет при вторинних імунодефіцитних станах, спричинених різними інфекціями, травмами, ускладненнями після хірургічних операцій, опіками, автоімунними захворюваннями, злоякісними новоутвореннями, застосування хіміотерапевтичних засобів, цитостатиків, стероїдних гормонів. Застосування препарату Поліоксидоній на фоні вторинних імунодефіцитних станів дозволяє підвищити ефективність та скоротити тривалість лікування, значно зменшити використання антибіотиків, бронхолітиків, глюкокортикостероїдів, подовжити термін ремісії. Включення препарату Поліоксидоній® в комплексну терапію онкологічних хворих зменшує інтоксикацію на фоні хіміо- та променевої терапії, в більшості випадків дозволяє проводити стандартну терапію без зміни схеми у зв'язку з розвитком інфекційних ускладнень та побічних ефектів (мієлосупресія, блювання, діарея, ). Характерною особливістю Азоксимеру броміду при місцевому (інтраназальному, сублінгвальному) застосуванні є здатність активувати фактори раннього захисту організму від інфекції: препарат стимулює бактерицидні властивості нейтрофілів, макрофагів, посилює їх здатність поглинати бактерії, підвищує бактерицидні властивості слин і Азоксимеру бромід блокує розчинні токсичні речовини та мікрочастинки, має здатність виводити з організму токсини, солі важких металів, інгібує перекисне окиснення ліпідів як за рахунок перехоплення вільних радикалів, так і за допомогою елімінації каталітично активних іонів Fe2+. Азоксимеру бромід знижує запальну реакцію за допомогою нормалізації синтезу про- та протизапальних цитокінів. Азоксимеру бромід добре переноситься, не володіє мітогенною, поліклональною активністю, антигенними властивостями, не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії. Азоксимеру бромід не має запаху і смаку, не має місцевої дратівливої ​​дії при нанесенні на слизові оболонки носа та ротоглотки.Показання до застосуванняЗастосовується у дорослих та дітей з 6 місяців для лікування та профілактики інфекційно-запальних захворювань (вірусної, бактеріальної та грибкової етіології), у стадії загострення та ремісії. Для лікування дорослих (у комплексній терапії): хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворювань різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології у стадії загострення; гострих вірусних, бактеріальних інфекцій ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів, гінекологічних та урологічних захворювань; гострих та хронічних алергічних захворювань (у тому числі полінозу, бронхіальної астми, атопічного дерматиту), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією; злоякісних пухлин у процесі та після хіміо- та променевої терапії для зниження імуносупресивної, нефро- та гепатотоксичної дії лікарських препаратів; генералізованих форм хірургічних інфекцій; для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки); ревматоїдного артриту, ускладненого бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів; туберкульозу легень. Для лікування дітей старше 6 місяців (у комплексній терапії): гострих та загострення хронічних запальних захворювань будь-якої локалізації (в т.ч. ЛОР-органів – синуситу, риніту, аденоїдиту, гіпертрофії глоткової мигдалини, ГРВІ), спричинених збудниками бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій; гострих алергічних та токсико-алергічних станів, ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією; бронхіальну астму, ускладнену хронічними інфекціями респіраторного тракту; атопічного дерматиту, ускладненого гнійною інфекцією; дисбактеріозу кишечника (у поєднанні зі специфічною терапією) Для профілактики (монотерапія) у дітей старше 6 місяців та дорослих: грипу та ГРВІ; післяопераційних інфекційних ускладненьПротипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 6 місяців; гостра ниркова недостатність. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (застосовують не частіше ніж 2 рази на тиждень).Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Поліоксидоній® вагітним та жінкам у період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування відсутній). При експериментальному вивченні препарату Поліоксидоній® у тварин не виявлено впливу на генеративну функцію (фертильність) самців та самок, ембріотоксичної та тератогенної дії, впливу на розвиток плода як при введенні препарату в період усієї вагітності, так і в період грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату Поліоксидоній® зустрічалися такі загальні та місцеві реакції: Нечасто (≥1/1000 до Дуже рідко (≥1/10 000): підвищення температури тіла до 37,3 °С, легкий неспокій, озноб протягом першої години після ін'єкції. Якщо Ви помітили будь-які побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАзоксимеру бромід не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 цитохрому Р-450, тому препарат сумісний з багатьма лікарськими засобами, у тому числі антибіотиками, противірусними, протигрибковими та антигістамінними препаратами.Спосіб застосування та дозиСпособи застосування препарату Поліоксидоній: парентеральний (внутрішньом'язово, внутрішньовенно), інтраназальний, сублінгвальний. Способи застосування, режим дозування, необхідність та кратність проведення наступних курсів терапії вибираються лікарем залежно від тяжкості захворювання та віку хворого. Для внутрішньовенного краплинного введення дозу препарату стерильно переносять із шприца у флакон/пакет з 0,9% розчином натрію хлориду. Приготовлений розчин для внутрішньовенного введення для зберігання не підлягає. Рекомендовані схеми лікування дорослих: Парентерально (внутрішньом'язово або внутрішньовенно): препарат призначають дорослим у дозах 6-12 мг 1 раз на добу щодня, через день, або 1-2 рази на тиждень залежно від діагнозу та тяжкості захворювання. При гострих вірусних та бактеріальних інфекціях ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів, гінекологічних та урологічних захворюваннях: по 6 мг щодня протягом 3-х днів, далі через день загальним курсом 10 ін'єкцій. При хронічних рецидивуючих інфекційно-запальних захворюваннях різної локалізації, бактеріальної, вірусної та грибкової етіології у стадії загострення: по 6 мг через день 5 ін'єкцій, далі 2 рази на тиждень загальним курсом 10 ін'єкцій. При гострих та хронічних алергічних захворюваннях (у тому числі поліноз, бронхіальна астма, атопічний дерматит), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією: по 6-12 мг, курс 5 ін'єкцій через день. При ревматоїдному артриті, ускладненому бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією, на фоні тривалого прийому імунодепресантів: по 6 мг через день 5 ін'єкцій, далі 2 рази на тиждень загальним курсом 10 ін'єкцій. При генералізованих формах хірургічних інфекцій: по 6 мг щодня протягом 3 днів, далі через день загальним курсом 10 ін'єкцій. Для активації регенераторних процесів (переломи, опіки, трофічні виразки): по 6 мг протягом 3 днів, потім через день, загальним курсом 10 ін'єкцій. Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень: 6 мг через день 5 ін'єкцій. При туберкульозі легень по 6 мг 2 рази на тиждень курсом 20 ін'єкцій. У онкологічних хворих: до та на фоні хіміотерапії для зниження імунодепресивної, гепато- та нефротоксичної дії хіміотерапевтичних засобів по мг через день курсом 10 ін'єкцій; далі частота введення визначається лікарем залежно від переносимості та тривалості хіміо- та променевої терапії; для профілактики імунодепресивного впливу пухлини, для корекції імунодефіциту після хіміо- та променевої терапії, після хірургічного видалення пухлини показано тривале застосування препарату Поліоксидоній® (від 2-3 місяців до 1 року) по 6 мг 1-2 рази на тиждень. При призначенні тривалого курсу не відзначається ефекту кумуляції, прояву токсичності та звикання. Інтраназально або сублінгвально (дивись розділ "Правила застосування при сублінгвальному та інтраназальному введенні"): для лікування гострих та загострень хронічних інфекцій ЛОР-органів; для лікування та профілактики грипу та ГРВІ; для посилення регенераторних процесів слизових оболонок; для профілактики ускладнень та рецидивів хронічних захворювань. Загальний обсяг препарату на добу 1 мл (20 крапель) – шприц 6 мг/мл. Добова доза препарату вводиться інтраназально або сублінгвально за 3-4 прийоми на добу. Рекомендовані схеми лікування у дітей: Парентерально (внутрішньом'язово або внутрішньовенно): призначають дітям від 6 місяців у дозі 0,1-0,15 мг/кг щодня, через день або 2 рази на тиждень курсом 5-10 ін'єкцій. При гострих та загостреннях хронічних запальних захворювань будь-якої локалізації (в т.ч. ЛОР-органів – синуситу, риніту, аденоїдиту, гіпертрофії глоткової мигдалини, ГРВІ), спричинених збудниками бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій: по 0,1 мг/кг 3 дні поспіль, далі за день загальним курсом 10 ін'єкцій. При гострих алергічних та токсико-алергічних станах (у тому числі бронхіальній астмі, атопічному дерматиті), ускладнених бактеріальною, вірусною та грибковою інфекцією: по 0,1 мг/кг 3 дні щодня, потім через день, загальним курсом 10 ін'єкцій у поєднанні з базою терапією. Інтраназально або сублінгвально (дивись розділ "Правила застосування при сублінгвальному та інтраназальному введенні"): при гострих та хронічних ринітах, риносинуситах, аденоїдиті (лікування та профілактика загострень); для передопераційної підготовки хворих під час оперативних втручань при ЛОР-патології, а також у післяопераційному періоді з метою профілактики інфекційних ускладнень або рецидивів захворювання; лікування та профілактика грипу та інших ГРВІ (протягом 1 місяця до передбачуваної епідемії), у будь-які терміни після початку захворювання та в період реконвалесценції); для лікування дисбактеріозу кишечника (застосовується сублінгвально) у поєднанні з базисною терапією – протягом 10 діб. Для дітей з 6 місяців до 18 років рекомендується застосування шприців із дозуванням 3 мг/мл. Загальний обсяг препарату на добу призначається із розрахунку 1 крапля (0,15 мг) на 1 кг ваги. При масі тіла дитини до 20 кг не більше 20 крапель (3 мг діючої речовини). При масі тіла дитини більше 20 кг, не більше 40 крапель (6 мг діючої речовини). Розрахунок доз при інтраназальному та сублінгвальному введенні у дітей. Добова доза препарату вводиться інтраназально або сублінгвально за 3-4 прийоми на добу. Тривалість курсу 5-10 днів. Правила застосування при сублінгвальному та інтраназальному введенні Підготовка до застосування Ретельно вимийте руки. Вийміть шприц із картонної упаковки. Видаліть зовнішню пластикову упаковку. Для закапування в носові ходи та під язик голка не знадобиться. Для введення препарату в носові ходи: Очистіть носову порожнину від слизу, що накопичився. Прийміть (додайте пацієнту) зручну позу (сядьте або приляжте на спину), злегка закиньте голову. Закапайте в носовий перебіг половину розрахункової кількості крапель. Притисніть пальцем ніздрю до носової перегородки, запобігаючи витіканню препарату. Утримуйте носа в такому положенні 20-25 секунд. Закапайте на другий носовий хід другу половину розрахункової дози препарату. Для введення препарату під язик: Слід утриматися від їжі і води протягом 20 хвилин до і після введення. Закопування проводиться під язик. Препарат має нейтральний смак, не потребує запивання. Після застосування: Закрийте шприц ковпачком. Розкритий шприц при використанні препарату інтраназально або сублінгвально може зберігатись у холодильнику не більше 7 днів.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку алергічної реакції слід припинити застосування препарату Поліоксидоній і звернутися до лікаря. При необхідності припинення прийому препарату Поліоксидоній відміну можна здійснити відразу, без поступового зменшення дози. У разі пропуску введення чергової дози препарату його застосування слід проводити у звичайному режимі, як зазначено в даній інструкції або рекомендовано лікарем. Пацієнт не повинен вводити подвоєну дозу для компенсації пропущених доз. Не використовуйте препарат за наявності візуальних ознак його непридатності (дефект упаковки, зміна кольору розчину). При внутрішньовенному (краплинному) введенні не слід розчиняти в інфузійних білоквмісних розчинах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Поліоксидоній® не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для внутрішньом'язової - 1 доза (0.5 мл): Активні речовини: пневмококові кон'югати (полісахарид-CRM197) - полісахарид серотипу 1 2.2 мкг; полісахарид серотипу 3 2.2 мкг; полісахарид серотипу 4 2.2 мкг; полісахарид серотипу 5 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6B 4.4 мкг; полісахарид серотипу 7F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 9V 2.2 мкг; полісахарид серотипу 14 2.2 мкг; олігосахарид серотипу 18C 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 23F 2.2 мкг; білок-носій CRM197 ~32 мкг. Допоміжні речовини: алюмінію фосфат – 0.5 мг (у перерахунку на алюміній – 0.125 мг), натрію хлорид – 4.25 мг, бурштинова кислота – 0.295 мг, полісорбат 80 – 0.1 мг, вода д/і – до 0.5 мл. 0.5 мл - шприци місткістю 1 мл із прозорого безбарвного скла (1) - упаковки пластикові (1) у комплекті зі стерильною голкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення білого кольору, гомогенна.Фармакотерапевтична групаВакцина для профілактики пневмококових інфекцій. Вакцина Превенар13 являє собою капсулярні полісахариди 13 серотипів пневмокока: 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F і 23F, індивідуально кон'юговані з дифтерієм Імунологічні властивості Введення вакцини Превенар 13 викликає вироблення антитіл до капсулярних полісахаридів Streptococcus pneumoniae, забезпечуючи тим самим специфічний захист від інфекцій, що викликаються включеними до вакцини 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 1F серотипами пневмокока. Згідно з рекомендаціями ВООЗ для нових кон'югованих пневмококових вакцин визначено еквівалентність імунної відповіді вакцини Превенар 13 за трьома критеріями: відсоток пацієнтів, які досягли концентрації специфічних антитіл IgG ≥0.35 мкг/мл; середні геометричні концентрації (СГК) імуноглобулінів та опсонофагоцитарна активність (ОФА) бактерицидних антитіл (ОФА титр ≥1:8 та середні геометричні титри (СГТ)). Для дорослих осіб не визначено захисний рівень протипневмококових антитіл та використовується серотип-специфічна ОФА (СГТ). Вакцина Превенар 13 включає до 90% серотипів, що є причиною інвазивних пневмококових інфекцій (ІПД), у т.ч. стійкі до лікування антибіотиками. Імунна відповідь при використанні трьох або двох доз серії первинної вакцинації Після введення трьох доз вакцини Превенар 13 при первинній вакцинації дітей віком до 6 місяців відмічено значне підвищення рівня антитіл до всіх серотипів вакцини. Після введення двох доз при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 у рамках масової імунізації дітей тієї ж вікової групи також відзначається значний підйом титрів антитіл до всіх компонентів вакцини, для серотипів 6В та 23F рівень IgG ≥0.35 мкг/мл визначався у меншого відсотка дітей. Водночас відзначено виражену бустерну відповідь на ревакцинацію для всіх серотипів. Формування імунної пам'яті показано обох зазначених вище схем вакцинації. Вторинна імунна відповідь на ревакцинуючу дозу у дітей другого року життя при використанні трьох або двох доз у серії первинної вакцинації можна порівняти для всіх 13 серотипів. При вакцинації недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 28 тижнів), починаючи з віку 2 місяців, зазначено, що рівень захисних специфічних протипневмококових антитіл та їх ОФА після закінченого курсу значень вище захисних у 87-100% щеплених до всіх 13 включених до вакцини серотипів. Імуногенність у дітей та підлітків віком від 5 до 17 років Діти віком від 5 до більше 10 років, які до цього отримали як мінімум 1 дозу пневмококової 7-валентної кон'югованої вакцини, а також раніше не вакциновані діти та підлітки віком від 10 до 17 років, отримавши по 1 дозі вакцини Превенар 13, продемонстрували імунна відповідь на всі 13 серотипів, еквівалентна такому у дітей 12-15 місяців, вакцинованих 4 дозами препарату Превенар 13. Одноразове введення вакцини Превенар 13 дітям віком 5-17 років здатне забезпечити необхідну імунну відповідь на всі серотипи збудника, що входять до складу вакцини. Ефективність вакцини Превенар 13 Інвазивна пневмококова інфекція (ІПІ) Після впровадження вакцини Превенар у схемі 2+1 (2 дози на першому році життя та ревакцинація одноразово на другому році життя) через чотири роки при 94% охопленні вакцинацією відзначено 98% (95% ДІ: 95; 99) зниження частоти ІПД, спричинених вакцин -Специфічними серотипами. Після переходу на препарат Превенар 13 відмічено подальше зниження частоти ІПІ, спричинених вакцин-специфічними додатковими серотипами, від 76% у дітей віком до 2 років до 91% у дітей віком 5–14 років. Серотип-специфічна ефективність щодо ІПІ за додатковими серотипами вакцин Превенар 13 у дітей віком ≤5 років, коливалася від 68% до 100% (серотип 3 і 6А, відповідно) і склала 91% для серотипів 1, 7F та 19А), при цьому не спостерігалося випадків ІПІ, викликаних серотипом 5. Після включення вакцини Превенар 13 до національних програм імунізації частота реєстрації ІПІ, викликаних серотипом 3, знизилася на 68% (95% ДІ 6-89%) у дітей до 5 років. У дослідженні випадок-контроль, виконаному в даній віковій групі, показано зниження захворюваності на ІПІ, викликаних серотипом 3, на 79.5% (95% ДІ 30.3-94.8). Середній отит (ЗІ) Після впровадження вакцинації Превенар з подальшим переходом на препарат Превенар 13 за схемою 2+1 виявлено зниження на 95% частоти виникнення СО, викликаних серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F та серотипу 6А, а також на 8 частоти СО, викликаних серотипами 1, 3, 5, 7F та 19A. Пневмонія При переході з препарату Превенар на Превенар 13 відмічено 16% зниження частоти всіх випадків позалікарняної пневмонії (ВБП) у дітей віком від 1 місяця до 15 років. Випадки ВБП з плевральним випотом зменшилися на 53% (р понад 0.001), пневмококові ВБП знизилися на 63% (р понад 0.001). У другий рік після впровадження вакцини Превенар 13 відзначено 74% зниження частоти ВБП, викликаних 6 додатковими серотипами вакцини Превенар 13. У дітей віком до 5 років після впровадження вакцинації препаратом Превенар 13 за схемою 2+1 відзначено 68% (95 61) зниження кількості амбулаторних візитів та 32% (95% ДІ: 39; 22) зменшення кількості госпіталізацій з приводу альвеолярного ВБП будь-якої етіології. Носіння та популяційний ефект Продемонстрована ефективність препарату Превенар 13 щодо зниження носійства в носоглотці вакцин-специфічних серотипів, як загальних з вакциною Превенар (4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F), так і 6 додаткових (1, 3, 5, 7А, 19А) та спорідненого серотипу 6С. Популяційний ефект (серотип-специфічне зниження захворюваності на невакциновані особи) відзначений у країнах, де Превенар 13 використовується в рамках масової імунізації протягом більше 3 років з високим охопленням вакцинацією та дотриманням схеми імунізації. У невакцинованих препаратом Превенар 13 осіб 65 років і старше продемонстровано зменшення ІПІ на 25%, при цьому ІПІ, спричинені серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F, знизилися на 89% та на 64% зменшилися ІПІ, додатковими серотипами (1, 3, 5, 6А, 7А, 19А). Частота інфекцій, спричинених серотипом 3, знизилася на 44%, серотипом 6А – на 95%, серотипом 19А – на 65%. Імуногенність вакцини Превенар 13 у дорослих Клінічні дослідження вакцини Превенар 13 надають дані щодо імуногенності у дорослих віком 18 років і старше, включаючи осіб віком від 65 років і тих, хто раніше отримав вакцинацію 1 або більше дозами полісахаридної пневмококової 23-валентної вакциною (ППВ23) за 5 років у дослідження. У кожному дослідженні були здорові дорослі та імунокомпетентні пацієнти з хронічними захворюваннями в стадії компенсації, включаючи супутню патологію, що формує підвищену сприйнятливість до пневмококової інфекції (хронічні серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання легень, включаючи астму; захворювання нирок та цукровий діабет, включаючи алкогольні ураження), та дорослих із соціальними факторами ризику – курінням та зловживанням алкоголем.Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 продемонстровано для дорослих віком 18 років та старших, включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих ППВ23. Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років. Продемонстрована клінічна ефективність вакцини Превенар 13 у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні CAPITA (більше 84 000 пацієнтів) щодо позалікарняної пневмококової пневмонії (ВПП) у дорослих у віці 65 років і старше: 45% препаратом Превенар 13 (інвазивний та неінвазивний); 75% щодо інвазивних інфекцій, спричинених серотипами, що перекриваються вакциною Превенар 13. Імунна відповідь у дорослих, раніше вакцинованих ППВ23 У дорослих у віці 70 років і старших, одноразово вакцинованих ППВ23 ≥5 років тому, введення препарату Превенар 13 продемонструвало імунологічну еквівалентність для 12 загальних серотипів у порівнянні з відповіддю на ППВ23, при цьому на 10 загальних серотипів та серотип 6А був статистично значуще вище проти відповіддю на ППВ23. Превенар 13 дає більш виражену імунну відповідь порівняно з ревакцинацією ППВ23. Імунна відповідь у спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з описаними нижче захворюваннями схильні до підвищеного ризику пневмококової інфекції. Серповидно-клітинна анемія У відкритому незрівнянному дослідженні за участю 158 дітей та підлітків у віці ≥6 та ВІЛ інфекція ВІЛ-інфіковані діти та дорослі з кількістю CD4 ≥200 клітин/мкл (в середньому 717.0 клітин/мкл), вірусним навантаженням понад 50 000 копій/мл (у середньому 2090.0 копій/мл), з відсутністю активних СНІД-асоційованих захворювань та раніше не отримували вакцинації пневмококовою вакциною, отримували 3 дози вакцини Превенар 13. Показники IgG СГК та ОФА були достовірно вищими після першої вакцинації препаратом Превенар 13 порівняно з довакцинальним рівнем. На другу та третю дози (через 6 та 12 місяців) розвивалася більш висока імунна відповідь, ніж після одноразової вакцинації препаратом Превенар 13. Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин Діти та дорослі, яким була виконана алогенна трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК), у віці ≥2 років з повною гематологічною ремісією основного захворювання або із задовільною частковою ремісією у разі лімфоми та мієломи, отримували три дози вакцини. Превенар 1 між дозами. Першу дозу вводили через 3-6 місяців після ТГСК. Четверту (бустерну) дозу вакцини Превенар 13 вводили через 6 місяців після третьої дози. Відповідно до загальних рекомендацій, разову дозу ППВ23 вводили через 1 місяць після четвертої дози Превенару 13. Титри функціонально активних антитіл (ОФА СГТ) у цьому дослідженні не визначалися. Введення вакцини Превенар 13 викликало підвищення СГК серотип-специфічних антитіл після кожної дози.Імунна відповідь на бустерну дозу вакцини Превенар 13 був значно вищим для всіх серотипів у порівнянні з відповіддю на первинну серію імунізації.Показання до застосуванняПрофілактика пневмококових інфекцій, включаючи інвазивні (в т.ч. менінгіт, бактеріємію, сепсис, важкі пневмонії) та неінвазивні (позалікарняні пневмонії та середні отити) форми захворювань, що викликаються Streptococcus pneumoniae серотипів 1, 6, 6 , 9V, 14, 18C, 19A, 19F та 23F з 2 місяців життя і далі без обмеження за віком: у рамках національного календаря профілактичних щеплень; в осіб груп підвищеного ризику розвитку пневмококової інфекції. Вакцинація проводиться в рамках національного календаря профілактичних щеплень згідно з затвердженими термінами, а також особам груп ризику розвитку пневмококової інфекції: з імунодефіцитними станами, в т.ч. ВІЛ-інфекцією, онкологічними захворюваннями, які отримують імуносупресивну терапію; з анатомічною/функціональною аспленією; із встановленим кохлеарним імплантом або заплановані на цю операцію; пацієнтам із підтіканням спинномозкової рідини; з хронічними захворюваннями легень, серцево-судинної системи, печінки, нирок та цукровим діабетом; хворим на бронхіальну астму; недоношеним дітям; особам, які перебувають у організованих колективах (дитячі будинки, інтернати, армійські колективи); реконвалесцентам гострого середнього отиту, менінгіту, пневмонії; довго і часто хворіють дітям; пацієнтам, інфікованим мікобактерією туберкульозу;всім особам старше 50 років; тютюнопалителям.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до попереднього введення препарату Превенар 13 або Превенар (в т.ч. анафілактичний шок, тяжкі генералізовані алергічні реакції); підвищена чутливість до дифтерійного анатоксину та/або допоміжних речовин; гострі інфекційні чи неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань. Вакцинацію проводять після одужання або у період ремісії.Вагітність та лактаціяБезпека застосування вакцини під час вагітності та грудного вигодовування не встановлена. Дані щодо застосування вакцини Превенар 13 під час вагітності відсутні. Відсутні дані щодо виділення антигенів вакцини або поствакцинальних антитіл із грудним молоком при лактації.Побічна діяБезпека вакцини Превенар 13 вивчена у здорових дітей (4429 дітей/14 267 доз вакцини) у віці від 6 тижнів до 11-16 місяців та 100 дітях, що народилися недоношеними (у строку менше 37 тижнів гестації). У всіх дослідженнях Превенар 13 застосовувався одночасно з іншими вакцинами, рекомендованими для цього віку. Крім того, безпека вакцини Превенар 13 оцінена у 354 дітей віком 7 міс-5 років, раніше не вакцинованих жодної з пневмококових кон'югованих вакцин. Найчастішими небажаними реакціями були реакції у місці ін'єкції, підвищення температури, дратівливість, зниження апетиту та порушення режиму сну. У дітей старшого віку при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 спостерігалася вища частота місцевих реакцій, ніж у дітей першого року життя. При вакцинації препаратом Превенар 13 недоношених дітей (народжених у терміні гестації ≤37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей, що народилися при терміні вагітності менше 28 тижнів та дітей з екстремально низькою масою тіла (≤500 г) характер, частота та вираженість поствакцинних реакцій не відрізнялися від таких у доношених дітей. У осіб віком від 18 років відзначалося менше побічних ефектів незалежно від попередніх вакцинацій. Однак частота розвитку реакцій була така ж, як і у щеплених молодшого віку. Загалом частота побічних ефектів була однакова у пацієнтів вікових груп 18–49 років та у пацієнтів віком від 50 років, за винятком блювоти. Даний побічний ефект у пацієнтів віком 18-49 років зустрічався частіше, ніж у пацієнтів старше 50 років. У дорослих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією відзначалася така ж частота побічних реакцій, як і у пацієнтів віком 50 років і старше, за винятком гарячки та блювання, які спостерігалися дуже часто та нудоти, яка спостерігалась часто. У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин частота розвитку побічних реакцій була така ж, як і у здорових дорослих пацієнтів, за винятком лихоманки та блювання, які у пацієнтів після трансплантації зустрічалися дуже часто. У дітей та підлітків з серповидно-клітинною анемією, ВІЛ-інфекцією або після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин відзначалася така сама частота побічних реакцій, як і у здорових пацієнтів віком 2-17 років, за винятком головного болю, блювання, діареї, лихоманки, втоми , артралгії та міалгії, які у таких пацієнтів зустрічалися як "дуже часті" Небажані реакції, наведені нижче, класифіковані відповідно до частоти їх прояву у всіх вікових групах наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але менше 1/10), нечасто (≥1/1000, але менше 1/100), рідко (≥1/10 000, але менше 1/1000) та дуже рідко (≤1/10 000). Небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях вакцини Превенар 13 Дуже часто: гіпертермія; дратівливість; почервоніння шкіри, болючі відчуття, ущільнення або набряк розміром 2.5-7 см у місці ін'єкції (після ревакцинації та/або у дітей віком 2-5 років); блювання (у пацієнтів віком 18–49 років), сонливість, погіршення сну, погіршення апетиту, головний біль, генералізовані нові або загострення наявних болів у суглобах та м'язових болів, озноб, стомлюваність. Часто: гіпертермія вище за 39°C; болючість у місці ін'єкції, що призводить до короткочасного обмеження обсягу рухів кінцівки; гіперемія, ущільнення або набряк розмірами 2.5-7 см у місці введення вакцини (після серії первинної вакцинації у дітей віком до 6 місяців), блювання, діарея, висипання. Нечасто: почервоніння шкіри, ущільнення або набряк розміром понад 7 см у місці ін'єкції; плаксивість, судоми (включаючи фебрильні судоми), реакції гіперчутливості у місці ін'єкції (кропив'янка, дерматит, свербіж)**, нудота. Рідко: випадки гіпотонічного колапсу*, припливи крові до обличчя**, реакція гіперчутливості, включаючи задишку, бронхоспазм, набряк Квінке різної локалізації, включаючи набряк обличчя**, анафілактична/анафілактоїдна реакція, включаючи шок**, лімфаденопатія в ділянці. Дуже рідко: регіонарна лімфаденопатія, багатоформна еритема. * спостерігалися лише у клінічних дослідженнях вакцини Превенар, проте можливі і для вакцини Превенар 13. ** відзначалися при постмаркетингових спостереженнях вакцини Превенар; їх можна розглядати як цілком можливі для вакцини Превенар 13. Небажані явища, що спостерігалися в інших вікових групах, можуть проявлятися у дітей і підлітків у віці 5-17 років. Однак у клінічних дослідженнях їх не відзначали через невелику кількість учасників. Значних відмінностей у частоті розвитку побічних ефектів у дорослих, раніше вакцинованих та невакцинованих ППВ23, не відзначено.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про взаємозамінність вакцини Превенар 13 інші пневмококові кон'юговані вакцини відсутні. При одночасної імунізації препаратом Превенар 13 та іншими вакцинами ін'єкції робляться у різні ділянки тіла. Діти віком 2 міс-5 років Превенар 13 поєднується з будь-якими іншими вакцинами, що входять до календаря імунізації дітей перших років життя, за винятком БЦЖ. Одночасне введення вакцини Превенар 13 з будь-якими такими антигенами, що входять до складу як моновалентних, так і комбінованих вакцин: дифтерійним, правцевим, безклітинним або цільноклітинним коклюшним, Haemophilus influenzae тип b, поліомієлітним, гепатиту, вітряної віспи та ротавірусної інфекції – не впливає на імуногенність даних вакцин. У зв'язку з вищим ризиком розвитку фебрильних реакцій дітям із судомними розладами, зокрема. з фебрильними судомами в анамнезі, а також одержуючим вакцину Превенар 13 одночасно з цільноклітинними коклюшними вакцинами, рекомендується симптоматичне призначення жарознижувальних засобів.При сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу частота фебрильних реакцій співпала з такою для спільного застосування вакцин Превенар (ПКВ7) та Інфанрікс-гексу. Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент. Згідно з даними постмаркетингового дослідження профілактичного застосування жарознижувальних засобів на імунну відповідь на введення вакцини Превенар 13, передбачається, що профілактичне призначення ацетомінофену (парацетамолу) може знижувати імунну відповідь на серію первинної вакцинації препаратом Превенар 13. застосування парацетамолу не змінюється. Клінічне значення цих даних невідоме. Діти та підлітки у віці 6-17 років Дані про застосування препарату Превенар 13 одночасно з вакциною проти папіломавірусної інфекції людини, кон'югованої менінгококовою вакциною, вакциною проти правця, дифтерії та кашлюку, кліщового енцефаліту відсутні. Особи віком 18-49 років Дані щодо одночасного застосування препарату Превенар 13 з іншими вакцинами відсутні. Особи віком 50 років і старші Вакцина Превенар 13 може використовуватись спільно з тривалентною інактивованою вакциною проти сезонного грипу (ТГВ). При комбінованому застосуванні вакцин Превенар 13 та ТГВ імунні відповіді на вакцину ТГВ співпадали з відповідями, отриманими при застосуванні однієї вакцини ТГВ, імунні відповіді на вакцину Превенар 13 були нижчими, ніж при застосуванні тільки препарату Превенар 13. Клінічна значимість даного факту. Частота розвитку місцевих реакцій не збільшувалася при одночасному введенні препарату Превенар 13 з інактивованою грипозною вакциною, тоді як частота загальних реакцій (головний біль, озноб, висипання, зниження апетиту, біль у суглобах та м'язах) при одночасної імунізації підвищувалася. Одночасне застосування коїться з іншими вакцинами не досліджувалося.Спосіб застосування та дозиВакцину вводять у разовій дозі 0,5 мл внутрішньом'язово. Дітям перших років життя вакцину вводять у верхньо-зовнішню поверхню середньої третини стегна, особам старше 2 років – у дельтоподібний м'яз плеча. Перед застосуванням шприц із вакциною Превенар 13 необхідно добре струсити до отримання гомогенної суспензії. Не використовувати, якщо при огляді вмісту шприца виявляються сторонні частинки, або вміст виглядає інакше, ніж у розділі "Лікарська форма, склад та упаковка". Не можна вводити Превенар 13 внутрішньосудинно та внутрішньом'язово в сідничну область! Якщо розпочато вакцинацію препаратом Превенар 13, рекомендується завершити її також вакциною Превенар 13. При вимушеному збільшенні інтервалу між ін'єкціями будь-якого з наведених вище курсів вакцинації, введення додаткових доз вакцини Превенар 13 не вимагається. Вік початку вакцинації Схема вакцинації Інтервали та дозування 2-6 міс 3+1 або 2+1 Індивідуальна імунізація: 3 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Першу дозу можна вводити з 2 місяців. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. Масова імунізація дітей: 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. 7-11 міс 2+1 2 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на другому році життя 12-23 міс 1+1 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями 2 роки і старше 1 Одноразово Діти, раніше вакциновані препаратом Превенар Вакцинація проти пневмококової інфекції, розпочата 7-валентною вакциною Превенар, може бути продовжена вакциною Превенар 13 на будь-якому етапі схеми імунізації. Особи віком 18 років і старші Превенар 13 вводиться одноразово. Необхідність ревакцинації Превенаром 13 не встановлена. Рішення про інтервал між введенням вакцин Превенар 13 та ППВ23 слід приймати відповідно до офіційних методичних рекомендацій. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин рекомендується серія імунізації, що складається з 4 доз Превенару 13 по 0.5 мл. Перша серія імунізації складається із введення 3 доз препарату: перша доза вводиться з 3-го по 6-й місяць після трансплантації. Інтервал між вступами має становити 1 місяць. Ревакцинуючу дозу рекомендується вводити через 6 місяців після введення третьої дози. Недоношеним дітям рекомендується чотириразова вакцинація. Перша серія імунізації складається із 3 доз. Першу дозу слід вводити у віці 2 місяців, незалежно від маси тіла дитини з інтервалом 1 місяць між дозами. Введення четвертої (бустерної) дози рекомендується у віці 12-15 місяців. Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 був підтверджений для пацієнтів похилого віку.ПередозуванняПередозування вакцини Превенар 13 малоймовірне, т.к. вакцину випускають у шприці, що містить лише одну дозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ урахуванням рідкісних випадків анафілактичних реакцій, наявних при застосуванні будь-яких вакцин, вакцинований пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом як мінімум 30 хв після імунізації. Місця проведення імунізації мають бути забезпечені засобами протишокової терапії. Вакцинацію недоношених (як і доношених) дітей слід розпочинати з другого місяця життя (паспортний вік). При прийнятті рішення про вакцинацію недоношену дитину (народжену в терміні Як і інші внутрішньом'язові ін'єкції, пацієнтам з тромбоцитопенією та/або іншими порушеннями системи згортання крові та/або у разі лікування антикоагулянтами, вакцинацію препаратом Превенар 13 слід проводити з обережністю, за умови стабілізації стану пацієнта та досягнення контролю гемостазу. Можливе підшкірне введення вакцини Превенар 13 даній групі пацієнтів. Превенар 13 не може забезпечити профілактику захворювань, викликаних пневмококами інших серотипів, антигени яких не входять до цієї вакцини. Дітям із груп високого ризику віком до 2 років слід проводити первинну вакцинацію препаратом Превенар 13 відповідно до віку. У пацієнтів з порушенням імунореактивності вакцинація може супроводжуватись зниженим рівнем антитілоутворення. Застосування Превенар 13 та ППВ23 Для формування імунної пам'яті імунізацію проти пневмококової інфекції переважно починати з вакцини. Превенар 13. Необхідність ревакцинації не визначена. Особам з груп високого ризику для розширення охоплення серотипів надалі може бути рекомендовано введення ППВ23. Є дані клінічних досліджень вакцинації ППВ23 через 1 рік, а також через 3.5-4 роки після вакцини Превенар 13. При інтервалі між вакцинаціями 3.5-4 роки імунна відповідь на ППВ23 була вищою без змін реактогенності. Дітям, щепленим вакциною Превенар 13 і які входять до групи високого ризику (наприклад, з серповидно-клітинною анемією, аспленією, ВІЛ-інфекцією, хронічним захворюванням або імунною дисфункцією), ППВ23 вводиться з інтервалом не менше 8 тижнів. У свою чергу пацієнти, які входять до групи високого ризику пневмококової інфекції (пацієнти з серповидно-клітинною анемією або ВІЛ-інфекцією), включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих однією або декількома дозами ППВ23, можуть отримати як мінімум одну дозу вакцини Превенар 13. Рішення про інтервал між введеннями ППВ23 та вакцини Превенар 13 має прийматися відповідно до офіційних рекомендацій. У ряді країн (США) інтервал, що рекомендується, становить не менше 8 тижнів (до 12 місяців). Якщо пацієнт раніше був щеплений ППВ23, Превенар 13 слід вводити не раніше ніж через 1 рік. У РФ вакцинація ПКВ13 рекомендована всім дорослим особам, які досягли віку 50 років, та пацієнтам груп ризику, причому вакцина ПКВ13 вводиться першою з можливою подальшою ревакцинацією ППВ23 з інтервалом не менше 8 тижнів. Превенар містить 13 менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично не містить натрію. У межах зазначеного терміну придатності Превенар 13 зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі до 25°C. Після закінчення цього періоду препарат слід або негайно використовувати, або повернути до холодильника. Ці дані не є вказівками щодо умов зберігання та транспортування, але можуть бути підставою для вирішення використання вакцини у разі тимчасових коливань температури при зберіганні та транспортуванні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Превенар 13 не має або незначно впливає на здатність керувати автомобілем і користуватися технікою. Однак деякі реакції, зазначені в розділі "Побічна дія", можуть тимчасово впливати на здатність керувати транспортним засобом та потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 доза (0.5 мл): Активна речовина: інтерферон бета-1a; 44 мкг (12 млн.МЕ). Допоміжні речовини: манітол - 22.5 мг, бензиловий спирт - 2.5 мг, метіонін - 0.06 мг, полоксамер 188 - 0.25 мг, натрію ацетатний буферний розчин 0.01М (натрію ацетат, оцтова кислота, натрия і) – до 0.5 мл. 0.5 мл – шприци місткістю 1 мл з голкою (1) – контейнери пластикові (3) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення; злегка опалесцентний, світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаРебіф® ; володіє імуномодулюючими, противірусними та антипроліферативними властивостями. Білкова структура препарату Ребіф® (інтерферон бета-1а рекомбінантний людський) є природною амінокислотною послідовністю інтерферону бета людини, отриманою методом генної інженерії з використанням культури клітин яєчника китайського хом'ячка. Механізм дії препарату Ребіф® в організмі хворих на розсіяний склероз до кінця не вивчений. Показано, що препарат сприяє обмеженню ушкоджень центральної нервової системи, що лежать в основі захворювання. Механізм дії препарату Ребіф® у хворих на розсіяний склероз до кінця не вивчений. Показано, що препарат сприяє обмеженню пошкоджень центральної нервової системи, що лежать в основі захворювання. При застосуванні препарату Ребіф® у рекомендованій дозі показано зниження частоти (30% протягом 2 років) та тяжкості загострень у пацієнтів з двома та більше загостреннями протягом останніх 2 років та з оцінкою від 0 до 5 за розширеною шкалою оцінки ступеня інвалідизації (EDSS) ) перед початком лікування. Частка пацієнтів з підтвердженим прогресуванням інвалідизації зменшилася з 39% (плацебо) до 30% та 27% (Ребіф®; 22 мкг та 44 мкг відповідно). Через 4 роки середнє зниження кількості загострень становило 22% і 29% у пацієнтів, які отримували Ребіф®; 22 мкг та Ребіф®; 44 мкг відповідно в порівнянні з групою пацієнтів, які отримували 2 роки плацебо, а потім Ребіф®; 22 мкг та Ребіф® ;44 мкг. У 3-річному дослідженні у пацієнтів з вторинно-прогресуючим розсіяним склерозом (3-6.5 за шкалою EDSS) з достовірним прогресуванням інвалідизації протягом попередніх 2 років та відсутністю загострень протягом попередніх 8 тиж., Ребіф® ;не впливав на ін. проте частота загострень знизилася на 30%. При виділенні двох груп пацієнтів (з і без загострень протягом попередніх 2 років) у групі "без загострень" не виявлено вплив препарату на прогресування інвалідизації, тоді як у групі із загостреннями частка пацієнтів із прогресуванням наприкінці дослідження знизилася з 70% (плацебо) до 57% (Ребіф®; 22 мкг і Ребіф®; 44 мкг). Дія Ребіфа не вивчалося при первинно-прогресуючому розсіяному склерозі.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При п/к або внутрішньом'язовому введенні рівні інтерферону бета в сироватці крові визначаються протягом 12 -24 годин після ін'єкції, незалежно від способу введення. Після одноразової ін'єкції дози 60 мкг C max , яка визначається імунологічними методами, виявляється через 3 години і становить 6-10 ME/мл. При 4-кратному підшкірному введенні однієї і тієї ж дози кожні 48 годин відбувається помірна кумуляція препарату. Після одноразового введення внутрішньоклітинна та сироваткова активність 2-5А синтетази та сироваткова концентрація бета 2 мікроглобуліну та неоптерину (маркери біологічної відповіді) підвищуються протягом 24 годин, а потім знижуються протягом 2 днів. Метаболізм та виведення Інтерферон бета метаболізується та виводиться печінкою та нирками. Загальний кліренс становить близько 33-55 л/год.Клінічна фармакологіяІнтерферон. Препарат, що застосовується при розсіяному склерозі.Показання до застосуванняЛікування ремітуючого розсіяного склерозу. Препарат був неефективний у пацієнтів з вторинно-прогресуючим розсіяним склерозом без загострень.Протипоказання до застосуванняТяжкі депресивні порушення та/або суїцидальні ідеї; епілепсія у разі відсутності ефекту від застосування відповідної терапії; вагітність; лактація; дитячий вік до 12 років; підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Ребіф®; при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказано. Жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції. Враховуючи потенційну небезпеку для плода, при плануванні вагітності або при вагітності, що настала на фоні лікування, пацієнтка повинна обов'язково повідомити про це свого лікаря для вирішення питання про відміну терапії. Дані щодо виділення інтерферону бета-1а з грудним молоком відсутні. Враховуючи ймовірність розвитку серйозних побічних реакцій у новонароджених, при необхідності застосування препарату під час лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 12 років. Підліткам у віці від 12 до 16 років препарат призначають, як правило, у дозі 22 мкг 3 рази на тиждень.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 < 1/1000) дуже рідко (< 1/10 000). Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях Нижче представлені зведені дані, отримані у клінічних дослідженнях у пацієнтів із розсіяним склерозом протягом перших 6 місяців лікування порівняно з плацебо. Інфекції та інвазії: ; нечасто - постін'єкційний абсцес. З боку системи кровотворення: дуже часто - нейтропенія, лімфопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. З боку ендокринної системи: ; нечасто - гіпо-або гіпертиреоз. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль. Психічні порушення: часто - депресія, безсоння. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висипання (в т.ч. еритематозна та макуло-папульозна). З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: часто - міалгія, артралгія. Загальні реакції: дуже часто - грипоподібні симптоми; часто – стомлюваність, озноб, лихоманка. Грипоподібні симптоми (головний біль, лихоманка, озноб, м'язові та суглобові болі, нудота) спостерігаються приблизно у 70% пацієнтів протягом перших 6 місяців лікування та зменшуються при продовженні терапії. Місцеві реакції: дуже часто - запалення в місці ін'єкції, реакції в місці ін'єкції (наприклад, синець, набряк, почервоніння); часто – біль у місці ін'єкції; нечасто – некроз у місці ін'єкції. Реакції у місці ін'єкції спостерігаються приблизно у 30% пацієнтів, виражені зазвичай незначно і мають оборотний характер. З боку лабораторних показників: дуже часто - безсимптомне підвищення концентрації трансаміназ у крові; часто - значне (> 5 разів вище за ВГН) підвищення концентрації трансаміназ у крові. Побічні реакції, що відзначалися під час післяреєстраційного спостереження Частота даних реакцій невідома, найімовірніше - від "нечасто" до "дуже рідко". Інфекції та інвазії: інфекція в місці ін'єкції, в т.ч. запалення підшкірної клітковини. З боку системи згортання крові: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітико-уремічний синдром. З боку нервової системи: судоми, минущі неврологічні симптоми (гіпестезія, м'язові спазми, парестезія, утруднення при ходьбі, ригідність м'язів), які можуть імітувати загострення розсіяного склерозу. З боку серцево-судинної системи: ; тромбоемболічні порушення. З боку дихальної системи: ; задишка. Психічні порушення: ; спроба суїциду. З боку органу зору: ураження судин сітківки (тобто ретинопатія, "ватні плями" на сітківці, обструкція артерії або вени сітківки). З боку шкіри і підшкірних тканин: багатоформна еритема і подібні до неї шкірні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, алопеція. Алергічні реакції: ;набряк Квінке, кропив'янка, анафілактичні реакції. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, гепатит (з жовтяницею або без неї). При збереженні побічних реакцій протягом тривалого часу або у разі розвитку тяжких побічних реакцій на розсуд лікаря допускається тимчасове зниження дози препарату або переривання лікування. Пацієнт повинен інформувати лікаря про будь-які побічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних клінічних досліджень з вивчення взаємодії препарату Ребіф з іншими лікарськими засобами, не проводилися. Відомо, що в організмі людей та тварин інтерферони знижують активність ізоферментів системи цитохрому Р450 у печінці. Тому слід з обережністю призначати Ребіф® одночасно з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких значною мірою залежить від активності даної ферментної системи, наприклад, з протисудомними засобами та деякими антидепресантами. Систематичне вивчення взаємодії препарату Ребіф з кортикостероїдами або АКТГ не проводилося. Дані клінічних досліджень вказують на можливість отримання хворими на розсіяний склероз препарату Ребіф® та кортикостероїдів або АКТГ під час загострень захворювання.Спосіб застосування та дозиЛікування рекомендується починати під контролем лікаря, який має досвід лікування захворювання. Препарат вводять підшкірно. Дорослим і підліткам старше 16 років; рекомендована доза препарату зазвичай становить 44 мкг 3 рази на тиждень. У разі недостатньо хорошої переносимості цієї дози Ребіф® призначають у дозі 22 мкг 3 рази на тиждень. Підліткам віком від 12 років до 16 років; препарат призначають, як правило, у дозі 22 мкг 3 рази на тиждень. Препарат слід застосовувати в один і той же час (бажано ввечері), у певні дні тижня, з інтервалом не менше 48 год. Ребіф ® можна використовувати тільки в тому випадку, якщо розчин препарату прозорий або злегка опалескує і якщо в ньому не міститься сторонніх частинок. Протягом перших 2 тижнів Ребіф ® слід вводити в дозі 8.8 мкг (0.2 мл препарату з дозуванням 0.5 мл/22 мкг або 0.1 мл препарату з дозуванням 0.5 мл/44 мкг), протягом 3 і 4 тижні - в дозі 22 мкг ( 0.5 мл препарату з дозуванням 0.5 мл/22 мкг або 0.25 мл препарату з дозуванням 0.5 мл/44 мкг). Для введення початкової дози препарату протягом 4 тижнів лікування слід використовувати шприци або картриджі, т.к. Шприц-ручки не призначені для цієї мети. При призначенні Ребіфа в дозі 44 мкг, починаючи з 5 тижнівводять 0.5 мл препарату з дозуванням 0.5 мл /44 мкг. При необхідності, для зменшення грипоподібних симптомів, пов'язаних із призначенням препарату Ребіф® , до початку ін'єкції та протягом 24 годин після кожної ін'єкції рекомендується призначати жарознижувальний аналгетик. Нині немає чітких рекомендацій у тому, як довго слід проводити лікування. Рекомендується оцінювати стан пацієнтів, як мінімум, кожен другий рік протягом перших 4 років лікування препаратом Ребіф® , рішення про більш тривалу терапію має прийматися лікарем індивідуально для кожного пацієнта. Правила використання препарату Лікар повинен інформувати пацієнта про те, що для забезпечення ефективності та безпеки лікування препаратом Ребіф® необхідно: застосовувати Ребіф ® ;тільки під наглядом досвідченого лікаря; для попередження некрозу уважно прочитати інструкцію та дотримуватися її вказівок; у разі виникнення реакції у місці ін'єкції слід проконсультуватися з лікарем; не міняти дозу препарату без погодження з лікарем; не переривати лікування без погодження з лікарем; попередити лікаря, якщо є непереносимість будь-яких лікарських засобів; під час лікування повідомляти лікаря про будь-які порушення стану здоров'я. Правила самостійного введення препарату Ребіф® повинен бути прозорим або злегка опалесцентним розчином, без видимих ​​сторонніх частинок. Якщо пацієнт виявив наявність сторонніх частинок у розчині або виникли сумніви як препарат, його не слід використовувати. У таких випадках пацієнт повинен звернутися до лікаря або медсестри. Лікар повинен порадити пацієнту, як вибрати можливе місце для ін'єкції (зручні ділянки розташовані у верхній частині стегна чи нижній частині живота). Рекомендується чергувати місця ін'єкцій, уникаючи частих введень в те саме місце. Не вводити препарат у місця, де відчувається припухлість, тверді вузлики чи біль; пацієнт повинен повідомити лікаря або медсестру про наявність таких ділянок. У разі пропуску ін'єкції слід продовжувати введення, починаючи з наступної ін'єкції за графіком. Не вводити подвійну дозу. Заповнені шприци Першу ін'єкцію рекомендується проводити під контролем кваліфікованого медичного працівника. 1. Перед проведенням ін'єкції слід ретельно вимити руки водою з милом. 2. Дістати шприц з препаратом Ребіф з упаковки. 3. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою та дати шкірі підсохнути. Якщо спирт частково залишиться на шкірі, то відчувається печіння. 4. Акуратно стиснути шкіру навколо вибраного місця так, щоб її трохи підняти. Притиснувши зап'ястя до шкіри поблизу ділянки, слід ввести голку під прямим кутом у шкіру швидким та твердим рухом. Шприц слід тримати як олівець або дротик. Ввести препарат повільним і постійним натисканням (тиснути на поршень доти, поки шприц не спорожніє). Для зручності на шприц нанесені відповідні поділки (градуювання). 5. Видалити голку зі шкіри. Стиснути місце ін'єкції тампоном. 6. Злегка помасажувати місце ін'єкції сухою ватною кулькою або марлею. 7. Викинути використаний шприц. Препарат, що залишився в шприці, не підлягає подальшому використанню. Шприц-ручки Шприц-ручки призначені лише для одноразового застосування. Перед використанням шприц-ручки слід уважно ознайомитися з наведеною нижче інструкцією. Для проведення ін'єкції знадобляться: шприц-ручка (слід переконатися в цілісності її упаковки); спиртові серветки. Перед проведенням підшкірної ін'єкції шприц-ручкою 1. Ретельно вимити руки водою із милом. 2. Вийміть шприц-ручку з контейнера. 3. Перевірити зовнішній вигляд препарату Ребіф® через прозору контрольну зону шприц-ручки. 4. Перевірити дату закінчення терміну придатності на етикетці шприц-ручки. Введення препарату Ребіф® ; за допомогою шприц-ручки 1. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою та дати шкірі висохнути. Якщо спирт частково залишиться на шкірі, можна відчути печіння. 2. Знімати кришку безпосередньо перед ін'єкцією. Тримаючи в одній руці шприц-ручку за корпус, іншою рукою зняти кришечку. 3. Розташувати шприц-ручку під прямим кутом (90°) до шкіри в передбачуваному місці ін'єкції, натиснути шприц-ручкою на шкіру, доки не відчуєте опір. При цьому обмежувач забирається в корпус шприц-ручки та кнопка на шприц-ручці розблоковується. 4. Зберігаючи достатній тиск шприц-ручки на область ін'єкції, натисніть на кнопку великим пальцем. Буде чути клацання, що свідчить про початок ін'єкції та старт руху плунжера. Слід зберігати натиск шприц-ручки на шкіру протягом щонайменше 10 с для того, щоб ін'єкція повністю завершилася. Після початку ін'єкції можна відпустити кнопку. 5. Після закінчення ін'єкції підніміть шприц-ручку. При цьому автоматично висунеться та зафіксується навколо голки обмежувач, забезпечуючи захист від можливого пошкодження голкою. 6. Перевірити прозору контрольну зону, щоб переконатися, що поршень перемістився вниз. 7. Слід переконатися, що в шприц-ручці не залишилося препарату. Якщо в шприц-ручці після ін'єкції залишився розчин, то препарат Ребіф був введений не повністю, і пацієнту слід звернутися за консультацією до лікаря. 8. Злегка помасажувати місце ін'єкції сухою ватною кулькою або тампоном. У випадку будь-яких труднощів при застосуванні шприц-ручки, пацієнт повинен звернутися за допомогою до лікаря або медсестри. Використані шприц-ручки 1. Шприц-ручки призначені тільки для одноразового застосування в дозі 0,5 мл і ніколи не повинні бути використані повторно. 2. Ніколи не надягайте кришку на використану шприц-ручку. 3. Відразу після ін'єкції слід викинути використану шприц-ручку. 4. Щоб уникнути травм, ніколи не поміщайте пальці в отвір безпечного обмежувача, що закриває голку. Картриджі на 3 дози Картриджі з препаратом Ребіф® призначені для багаторазового застосування разом з автоінжектором. Першу ін'єкцію необхідно проводити під контролем лікаря чи іншого спеціаліста з відповідною кваліфікацією. Пацієнт може використовувати картриджі Ребіф ® після того, як пройде відповідний інструктаж. Як встановити картридж Ребіф ® 1. Ретельно вимити руки водою із милом. 2. Відразу після того, як картридж був вийнятий з холодильника, слід переконатися, що розчин у картриджі, що знаходиться в упаковці або автоінжекторі випадково не заморозився. 3. Вийняти картридж Ребіф ® з блістерної упаковки, знявши з неї пластикову кришку. 4. Для встановлення картриджа в інжектор необхідно виконувати інструкції в посібнику до автоінжектора. Як вводити препарат Ребіф у картриджах 1. Лікар повинен показати пацієнту, як виставити в автоінжектор призначену дозу (22 мкг або 44 мкг), що також відображено в інструкції до пристрою. Перед проведенням ін'єкції слід переконатися, що висвічена на екрані пристрою доза препарату відповідає тій, що призначена лікарем. 2. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою та дати шкірі підсохнути. Якщо спирт частково залишиться на шкірі, можна відчути печіння. 3. Розташуйте автоінжектор на шкірі під прямим кутом (90°) до вибраного місця ін'єкції. 4. Натиснути кнопку запуску ін'єкції. 5. Дочекатися закінчення ін'єкції. 6. Прибрати автоінжектор із місця ін'єкції. 7. Видалити та утилізувати використану голку відповідно до інструкції до автоінжектора. 8. Злегка помасажувати місце ін'єкції сухою ватною кулькою або марлею. Детальна інструкція по роботі з автоінжектором міститься в посібнику, що додається. Якщо пацієнт вирішив припинити застосування препарату Ребіф Ефект препарату Ребіф ® відразу може бути непомітний. Для досягнення бажаного результату слід продовжувати вводити Ребіф ® регулярно. Не можна припиняти лікування самостійно без консультації лікаря.ПередозуванняПри введенні більшої, ніж зазначено, дози пацієнт повинен негайно повідомити про це лікаря. При необхідності у разі передозування пацієнта слід госпіталізувати для подальшого спостереження та проведення підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід призначати препарат пацієнтам із депресією. Таким пацієнтам у період лікування Ребіфом потрібен ретельний медичний контроль та умови, що забезпечують надання їм необхідної допомоги. У ряді випадків може знадобитися припинення лікування бета-інтерфероном. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно повідомити лікаря про будь-які симптоми депресії та/або появу суїцидальних ідей. Необхідно також бути обережними при призначенні інтерферону бета-1а пацієнтам, у яких раніше спостерігалися судоми, пацієнтам, які отримують протисудомні препарати, особливо, якщо вони недостатньо ефективні. При виникненні під час лікування препаратом Ребіф® судом у хворих, які раніше не страждали на такі порушення, необхідно скасувати Ребіф®, встановити етіологію судом та призначити протисудомну терапію перш, ніж відновити лікування Ребіфом. На перших етапах лікування інтерфероном бета-1а необхідно суворе спостереження за пацієнтами, які страждають на серцево-судинні захворювання, такі як стенокардія, застійна серцева недостатність і порушення ритму. Це спостереження має бути спрямовано своєчасне виявлення можливого погіршення стану. При захворюваннях серця грипоподібні симптоми, пов'язані з терапією бета-1а інтерфероном, можуть ускладнити стан пацієнтів. Є поодинокі повідомлення розвитку некрозу дома ін'єкцій. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку некрозу, необхідно суворе дотримання правил асептики при виконанні ін'єкції та постійна зміна місць ін'єкції. Якщо відзначається пошкодження шкіри з набряком та виділенням рідини у місці ін'єкції, пацієнт повинен звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати введення препарату. При множинних ушкодженнях шкіри слід відмінити препарат до їх загоєння. При поодинокому ураженні можливе продовження терапії препаратом Ребіф®, за умови, що поразка виражена помірно. У клінічних випробуваннях спостерігалося підвищення активності печінкових трансаміназ, особливо АЛТ. За відсутності клінічних симптомів необхідно контролювати рівень АЛТ у плазмі до початку терапії препаратом Ребіф® і повторювати через 1, 3 та 6 місяців, а також періодично в ході подальшого лікування. Необхідно знизити дозу препарату, якщо рівень АЛТ перевищить у 5 разів ВГН та поступово збільшувати дозу після його нормалізації. Необхідно бути обережними при призначенні інтерферону бета-1а пацієнтам з вираженою печінковою недостатністю в анамнезі, з ознаками захворювання печінки, з ознаками зловживання алкоголем, рівнем АЛТ у 2.5 рази перевищуючим ВГН. Терапію слід припинити з появою жовтяниці чи інших симптомів порушення функції печінки. Ребіф®, як і інші бета-інтерферони, потенційно може викликати серйозні порушення з боку печінки, аж до гострої печінкової недостатності. Механізм цих станів невідомий, специфічних факторів ризику не виявлено. На додаток до лабораторних аналізів, які завжди проводяться пацієнтам з розсіяним склерозом, рекомендується в 1-й, 3-й та 6-й місяці з моменту початку терапії препаратом Ребіф®, а також періодично, за відсутності клінічних симптомів, під час подальшого лікування проводити загальний клінічний аналіз крові із визначенням лейкоцитарної формули крові, вмісту тромбоцитів, а також проводити біохімічне дослідження крові, включаючи функціональні проби печінки. У пацієнтів, які отримують Ребіф®, іноді розвиваються або посилюються порушення функції щитовидної залози. Рекомендується проводити дослідження функції щитовидної залози безпосередньо до початку лікування та при виявленні порушень – кожні 6-12 місяців з моменту його початку. Якщо до початку лікування функція щитовидної залози в нормі, то періодичні дослідження її функції не потрібні, проте їх проведення необхідне при появі клінічних ознак дисфункції щитовидної залози. У пацієнтів, які отримують інтерферони бета, можливе утворення антитіл, що нейтралізують. Клінічне значення їх встановлено. Якщо спостерігається недостатньо хороша терапевтична відповідь на терапію препаратом Ребіф®, і це пов'язано зі стійкою наявністю антитіл, що нейтралізують, то лікар повинен оцінити доцільність продовження терапії інтерфероном. Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю та мієлосупресією. Використання у педіатрії Профіль безпеки у ;підлітків віком від 12 до 16 років, які отримують Ребіф® ;у дозі 22 мкг п/к 3 рази на тиждень, аналогічний профілю дорослих пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Побічні реакції з боку ЦНС на терапію інтерферонами, що проводиться, можуть впливати на здатність до керування автотранспортом і технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: інфліксімаб – 100 мг; допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат – 6,1 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат – 2,2 мг, сахароза – 500 мг, полісорбат-80 – 0,5 мг. По 100 мг активної речовини у скляних флаконах місткістю 20 мл типу I, закритих гумовими пробками, стиснутими алюмінієвими ковпачками та захищеними пластиковими кришками. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізат у вигляді щільної маси білого кольору без ознак розплавлення, що не містить сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаФактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-альфа) інгібітори.ФармакокінетикаОдноразове внутрішньовенне інфузійне введення інфліксімабу в дозах 1, 3, 5, 10 або 20 мг/кг супроводжувалося дозопропорційним збільшенням максимальної сироваткової концентрації (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC). Об'єм розподілу в рівноважному стані (медіана 3,0-4,1 л) не залежав від дози та свідчив про циркуляцію інфліксімабу переважно у судинному руслі. Фармакокінетика не залежала від часу. Шляхи виведення інфліксімабу не визначено. Незмінений інфліксімаб у сечі не виявлявся. У пацієнтів з ревматоїдним артритом кліренс та обсяг розподілу не змінювалися залежно від віку чи маси тіла. Фармакокінетика інфліксімабу у пацієнтів похилого віку не вивчалася. Дослідження у пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок не проводились. Після одноразового введення доз 3, 5 або 10 мг/кг медіана Сmах становила 77, 118 та 277 мкг/мл відповідно. Медіана термінального періоду напіввиведення становила від 8 до 95 днів. Інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом принаймні 8 тижнів у більшості пацієнтів із хворобою Крона (після одноразового введення рекомендованої дози 5 мг/кг) або з ревматоїдним артритом (при підтримуючій терапії по 3 мг/кг кожні 8 тижнів). Повторне застосування інфліксімабу (5 мг/кг на 0-му, 2-му та 6-му тижнях у пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона, а також 3 або 10 мг/кг кожні 4 або 8 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом) супроводжувалося невеликим. накопиченням інфліксімабу у сироватці крові після введення другої дози. Надалі клінічно значущого накопичення немає. У більшості пацієнтів зі свищевою формою хвороби Крона інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом 12 тижнів (не більше від 4 до 28 тижнів) після введення у зазначеному режимі. Діти Популяційний аналіз фармакокінетичних даних пацієнтів з виразковим колітом (n=60), хворобою Крона (n=120), ювенільним ревматоїдним артритом (n=117) та хворобою Кавасакі (n=16) у віці від 2 місяців до 17 років показав, що вплив інфліксимаб залежить від маси тіла нелінійно. При прийомі 5 мг/кг препарату Ремікейд ® кожні 8 тижнів передбачувана медіана впливу в рівноважному стані (площа під кривою "концентрація-час" у рівноважному стані (AUCss)) у пацієнтів віком від 6 до 17 років була приблизно на 20% меншою, ніж передбачувана медіана впливу рівноважному стані у дорослих. Передбачається, що медіана AUCss у пацієнтів старше 2 і молодших 6 років на 40% нижче, ніж у дорослих пацієнтів, хоча кількість пацієнтів, дані яких підтверджують це припущення, обмежена.ФармакодинамікаМеханізм дії Інфліксімаб є химерним мишано-людським моноклональним антитілом, яке з високою спорідненістю зв'язується з розчинною та трансмембранною формами ФНПα, але не зв'язується з лімфотоксином альфа (ЛТα). Фармакодинаміка Інфліксімаб пригнічує функціональну активність ФНПα у різних досліджуваних зразках in vitro. Застосування інфліксімабу у трансгенних мишей попереджало розвиток поліартриту, пов'язаного з конституційною експресією людського ФНПα. Введення інфліксімабу після початку хвороби призводило до загоєння структурних ушкоджень суглобів. In vivo інфліксімаб швидко утворює стабільні комплекси з людським ФНПα, що супроводжується зниженням біологічної активності ФНПα. Підвищені концентрації ФНП визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксімабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом зі зниженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження кількості лімфоцитів у периферичній крові або їхньої проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціювання кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія препаратом Ремікейд® супроводжувалася зниженням кількості Т-клітин та кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом. При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксімабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНПα. Терапія інфліксімабом пацієнтів із хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення – СРБ. Загальна кількість лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксімабом змінювалося мінімальною мірою, хоча для лімфоцитів, моноцитів та нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їхньої кількості. У пацієнтів, які отримували інфліксімаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалась порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксімабом. Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної платівки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксімабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНПα та інтерферон-γ. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксімаб зменшує інфільтрацію клітин запалення та вміст маркерів запалення у уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит.- Лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом в активній формі, у яких проводилося раніше лікування базисними протизапальними препаратами (БПВП), включаючи метотрексат, було неефективним, а також лікування пацієнтів з тяжким прогресуючим ревматоїдним артритом в активній формі. або іншими БПЗП. Лікування проводять у комбінації з метотрексатом. Комбіноване лікування препаратом Ремікейд® та метотрексатом дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання, поліпшення функціонального стану та уповільнення прогресування пошкодження суглобів. Хвороба Крона у дорослих. Лікування пацієнтів віком від 18 років з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, у тому числі з утворенням свищів, при неефективності, непереносимості або наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти (при свищевій формі - антибіотики, імунодепресанти та дренаж). Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, загоєнню слизових оболонок та закриттю свищів, зменшенню кількості свищів, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Хвороба Крона у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, при неефективності, непереносимості чи наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дорослих. Лікування пацієнтів з виразковим колітом, у яких традиційна терапія була недостатньо ефективна. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє загоєнню слизової оболонки кишечника, зменшенню симптомів захворювання, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, зменшенню потреби у стаціонарному лікуванні, встановленню та підтримці ремісії, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня тяжкості з недостатньою відповіддю на стандартну терапію із застосуванням глюкокортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або за наявності непереносимості або протипоказань до стандартної. Анкілозуючий спондиліт. Лікування пацієнтів з анкілозуючим спондилітом з вираженими аксіальними симптомами та лабораторними ознаками запальної активності, які не відповіли на стандартну терапію. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання та покращення функціональної активності суглобів. Псоріатичний артрит. Лікування пацієнтів із прогресуючим псоріатичним артритом в активній формі з неадекватною відповіддю на БПЗП. Препарат Ремікейд® застосовується в комбінації з метотрексатом або у вигляді монотерапії у випадках непереносимості або протипоказань до метотрексату. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів артриту та покращення функціональної активності пацієнтів, а також зменшення ступеня рентгенологічного прогресування при периферичному псоріатичному поліартриті. Псоріаз. Лікування пацієнтів із середньотяжким та тяжким псоріазом при недостатній відповіді, або наявності протипоказань, або непереносимості стандартної системної терапії, включаючи циклоспорин, метотрексат або ПУВА-терапію. Лікування препаратом Ремікейд® призводить до зменшення запальних явищ у шкірі та нормалізації процесу диференціювання кератиноцитів.Протипоказання до застосуванняРеакції гіперчутливості на інфліксімаб, інші мишачі білки, а також на будь-яку допоміжну речовину препарату. Тяжкий інфекційний процес, наприклад, сепсис, абсцес, туберкульоз, опортуністичні інфекції. Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Вік менше 18 років (при хворобі Крона та виразковому коліті – менше 6 років). З обережністю: Хронічні або рецидивні інфекції в анамнезі, у тому числі при супутній терапії імунодепресантами. Інтенсивна терапія імунодепресантами або тривала ПУВА-терапія в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Демієлінізуючі захворювання. Підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень через куріння. Злоякісні новоутворення в анамнезі, продовження терапії у пацієнтів з злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяЖінки дітородного віку під час лікування препаратом Ремікейд® та протягом принаймні 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Дані, отримані приблизно у 450 пацієнток, які отримували інфліксімаб під час вагітності (у тому числі близько 230 у першому триместрі), не виявляють непередбаченого наслідку вагітності. В результаті інгібування ФНП прийом інфліксімабу під час вагітності може вплинути на нормальну імунну відповідь новонародженого. За даними досліджень токсичності у мишей при використанні аналогічного антитіла (селективно інгібуючого активність мишачого ФНПα) не було виявлено ознак токсичності для вагітних самок, ембріотоксичності або тератогенності. Наявний клінічний досвід обмежений, і для виключення можливого ризику застосування інфліксімабу не рекомендується під час вагітності. Інфліксімаб проникає через плаценту та виявляється у сироватці крові новонароджених протягом 6 місяців після народження. Внаслідок внутрішньоутробного впливу інфліксімабу у новонароджених може бути збільшений ризик виникнення інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію, яка може призвести до летального результату. Період годування груддю Невідомо, чи виділяється інфліксімаб з молоком у людей і чи абсорбується після прийому внутрішньо. Так як імуноглобуліни людини екскретуються з грудним молоком, жінці не слід годувати грудьми протягом щонайменше 6 місяців після введення інфліксімабу. Вплив на фертильність Дані досліджень недостатні для висновку про вплив інфліксимабу на фертильність та репродуктивну функцію.Побічна діяІнфекції верхніх дихальних шляхів були найчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях. Їх частота становила 25,3% у пацієнтів, які отримували інфліксімаб, порівняно з 16,5% у контрольної групи. Найбільш серйозні небажані реакції, пов'язані з використанням інгібіторів ФНП, які повідомлялися при застосуванні препарату Ремікейд®, включали реактивацію вірусу гепатиту В, хронічну серцеву недостатність, серйозні інфекції (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), сироваткову хворобу. гематологічні реакції, системний червоний вовчак/вовчаковоподібний синдром, демієлінізуючий синдром, гепатобіліарні порушення, лімфому, гепатолієнальну Т-клітинну лімфому, лейкоз, карциному Меркеля, меланому,злоякісні новоутворення у дітей, саркоїдоз/реакції за типом саркоїдозу, інтестинальний або періанальний абсцес (при хворобі Крона) та серйозні інфузійні реакції. У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, дуже рідко повідомлялося про гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ). Таблиця небажаних реакцій У таблиці 1 перераховані небажані реакції (у тому числі зі смертю), що спостерігалися в клінічних дослідженнях і повідомлені в післяреєстраційний період. Несприятливі реакції по системам організму розподілені за частотою на наступні категорії: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та Таблиця 1. Небажані явища, виявлені при клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період Клас система/орган Частота реакції Характер реакції Інфекційні та паразитарні захворювання дуже часті вірусні інфекції (наприклад, грип, герпес) часті бактеріальні інфекції (наприклад, сепсис, целюліт, абсцес) нечасті туберкульоз, грибкові інфекції (наприклад, кандидоз) рідкісні менінгіт, опортуністичні інфекції (такі як інвазивні грибкові інфекції (пневмоцистоз, гістоплазмоз, аспергільоз, кокцидіомікоз, криптококоз, бластомікоз), бактеріальні інфекції (атипова мікобактеріальна інфекція, листеріоз, інфекція, невідомо зараження після вакцинації (внаслідок внутрішньоутробної дії інфліксімабу)* Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) рідкісні лімфома, неходжкінська лімфома, хвороба Ходжкіна, лейкоз, меланома, рак шийки матки невідомо гепатолієнальна Т-клітинна лімфома (підлітки та молоді люди з хворобою Крона та виразковим колітом), карцинома Меркеля Порушення з боку крові та лімфатичної системи часті нейтропенія, лейкопенія, анемія, лімфаденопатія нечасті тромбоцитопенія, лімфопенія, лімфоцитоз рідкісні агранулоцитоз (включаючи новонароджених після внутрішньоутробної дії інфліксимабу), тромботична тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура Порушення з боку імунної системи часті респіраторні алергічні реакції нечасті анафілактичні реакції, вовчаковоподібний синдром, сироваткова хвороба або реакції за типом сироваткової хвороби рідкісні анафілактичний шок, васкуліт, реакції за типом саркоїдозу Порушення психіки часті депресія, безсоння нечасті амнезія, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість, нервозність рідкісні апатія Порушення з боку нервової системи дуже часті головний біль часті вертиго, запаморочення, гіпостезія, парестезія нечасті епілептичний напад, нейропатія рідкісні поперечний мієліт, демієлінізуючі порушення центральної нервової системи (за типом розсіяного склерозу, невриту зорового нерва), демієлінізуючі порушення периферичної нервової системи (синдром Гійєна-Барре, хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія та мультифокальна моторна нейропатія годин після початку інфузії Порушення з боку органу зору часті кон'юнктивіт нечасті кератит, періорбітальний набряк, мейобіт рідкісні ендофтальміт невідомо транзиторна втрата зору під час або протягом 2 годин після інфузії Порушення з боку серця часті тахікардія, відчуття серцебиття нечасті серцева недостатність (виникнення та погіршення), аритмія (включаючи випадки, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії), непритомність, брадикардія рідкісні ціаноз, перикардіальний випіт, ішемія міокарда/інфаркт міокарда протягом 24 годин після початку інфузії Порушення з боку судин часті зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, екхімоз, сильні "припливи", "припливи" нечасті порушення периферичного кровообігу, тромбофлебіт, гематома рідкісні циркуляторна недостатність, петехія, спазм судин Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. дуже часті інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит часті інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад, бронхіт, пневмонія), задишка, носова кровотеча нечасті набряк легенів, бронхоспазм, плеврит, плевральний випіт рідкісні інтерстиціальна хвороба легень (включаючи швидке прогресування хвороби, легеневий фіброз та пневмоніт) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту дуже часті біль у животі, нудота часті шлунково-кишкова кровотеча, діарея, диспепсія, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор нечасті перфорація кишечника, стеноз кишечника, дивертикуліт, панкреатит, хейліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів часті порушення функції печінки, підвищення "печінкових" трансаміназ нечасті гепатит, ушкодження гепатоцитів, холецистит рідкісні аутоімунний гепатит, жовтяниця невідомо печінкова недостатність Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин часті поява або погіршення псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз (переважно долонно-підошовну форму), кропив'янка, висипання, свербіж, підвищена пітливість, сухість шкіри, грибковий дерматит, екзема, алопеція нечасті бульозний висип, оніхомікоз, себорея, фурункульоз, розацеа, папілома шкіри, гіперкератоз, порушення пігментації шкіри рідкісні токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фурункульоз, лінеарний IgA-залежний бульозний дерматоз (LABD), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдні реакції Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часті артралгія, міалгія, біль у спині Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів часті інфекція сечовивідних шляхів нечасті пієлонефрит Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті вагініт Загальні розлади та порушення у місці введення дуже часті інфузійні реакції, біль часті біль у грудях, стомлюваність, лихоманка, реакції у місці введення, озноб, набряк нечасті уповільнене загоєння ран рідкісні утворення гранулематозних вогнищ Лабораторні та інструментальні дані нечасті освіта аутоантитіл рідкісні порушення вироблення факторів комплементу * Включаючи бичачий туберкульоз (дисемінована БЦЖ інфекція). Інфузійні реакції Як такі під час проведення клінічних досліджень розглядалися будь-які небажані реакції, що виникли під час інфузії або протягом 1 години після неї. У клінічних дослідженнях 3 фази частота розвитку інфузійних реакцій у групі препарату Ремікейд склала близько 18% і близько 5% - у групі плацебо. Загалом частота інфузійних реакцій у пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували інфліксімаб з одночасним використанням імуномодуляторів. Приблизно 3% пацієнтів змушені були припинити терапію у зв'язку з розвитком інфузійних реакцій, при цьому у всіх пацієнтів реакції були оборотними (після медикаментозної терапії або без неї). З пацієнтів, які отримували інфліксімаб та перенесли інфузійні реакції в індукційному періоді (по 6 тиждень),у 27% у підтримуючому періоді (з 7 до 54 тижнів) розвинулися повторні реакції. З пацієнтів, у яких індукційному періоді інфузійні реакції зафіксовані не були, у 9% відзначався розвиток даних реакцій у підтримуючому періоді. У клінічному дослідженні ASPIRE у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які перенесли як мінімум три 2-годинні інфузії препарату Ремікейд без серйозних інфузійних реакцій, допускалося скорочення тривалості інфузій до не менше 40 хв. У цьому дослідженні 66% (686 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 90 або менше хвилин, 44% (454 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 60 або менше хвилин. У пацієнтів, які отримали як мінімум одну скорочену інфузію інфліксимабу, інфузійні реакції зареєстровані у 15% пацієнтів, а серйозні інфузійні реакції - у 0,4% пацієнтів. У клінічному дослідженні SONIC у пацієнтів з хворобою Крона інфузійні реакції були зареєстровані у 16,6% (27 із 163) пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, у 5% (9 із 179) пацієнтів, які отримували комбіновану терапію інфліксімабом та азатиоприном. % (9 із 161), які отримували монотерапію азатіоприном. Одна серйозна інфузійна реакція була зареєстрована (менше 1% пацієнтів) у групі монотерапії інфліксімабом. У післяреєстраційному періоді при застосуванні препарату Ремікейд відзначалися випадки розвитку нападів та анафілактоїдних реакцій, включаючи набряк глотки/гортані та виражений бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). Повідомлялося про випадки минущої втрати зору, що розвинулися протягом або протягом 2 годин після інфузії. Також повідомлялися випадки ішемії міокарда/інфаркту міокарда (деякі з летальним наслідком) та аритмії, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії. Також повідомлялися випадки гострого порушення мозкового кровообігу, що розвинулися протягом приблизно 24 годин після інфузії препарату Ремікейд. Інфузійні реакції після повторного введення препарату Ремікейд Було проведено клінічне дослідження у пацієнтів з псоріазом середнього або тяжкого ступеня для оцінки ефективності та безпеки довгострокової підтримуючої терапії порівняно з індукційним режимом використання препарату Ремікейд® (максимум 4 інфузії на 0, 2, 6 та 14 тижнів) після загострення захворювання. Пацієнти не отримували супутньої терапії імунодепресантами. У групі індукційної терапії серйозні інфузійні реакції розвивалися у 4% (8 з 219) пацієнтів порівняно з менш ніж 1% (1 з 222) у групі підтримуючої терапії. Більшість серйозних інфузійних реакцій було відзначено під час другої інфузії (тиждень 2). Інтервал між останньою підтримуючою дозою та першою повторною індукційною дозою становив від 35 до 231 дня. Симптоми включали (але не обмежувалися) диспное, кропив'янку, набряк обличчя та зниження артеріального тиску.У всіх випадках після припинення терапії препаратом Ремікейд® та/або на початку іншої терапії ознаки та симптоми повністю проходили. Реакції гіперчутливості уповільненого типу (ГЗТ) У клінічних дослідженнях реакції ГЗТ були нечастими та відбувалися, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. У дослідженнях псоріазу реакції ГЗТ відбувалися на початку курсу терапії. Ознаки та симптоми включали міалгію та/або артралгію, що супроводжуються лихоманкою та/або висипом. У деяких пацієнтів відзначалися свербіж, набряк обличчя, губ або рук, дисфагія, кропив'янка, біль у горлі та головний біль. Даних щодо кількості випадків реакцій ГЗТ, якщо інтервал перед повторним введенням прийому препарату Ремікейд становив більше 1 року, недостатньо. Проте обмежені дані клінічних досліджень передбачають збільшений ризик розвитку реакцій ГЗТ при збільшенні інтервалу без прийому Ремікейду. У клінічному дослідженні тривалістю 1 рік, у якому повторно проводили інфузії пацієнтам із хворобою Крона (ACCENT I), число випадків розвитку реакцій на кшталт сироваткової хвороби становило 2,4%. Імуногенність У пацієнтів, у яких утворювалися антитіла до інфліксимабу, з більшою ймовірністю (приблизно у 2-3 рази) розвивалися інфузійні реакції. Супутнє використання імунодепресантів знижувало можливість розвитку інфузійних реакцій. У клінічних дослідженнях при одноразовому та багаторазовому введенні інфліксимабу у дозах від 1 до 20 мг/кг антитіла до інфліксімабу виявляли у 14% пацієнтів з одночасною терапією будь-якими імунодепресантами та у 24% без терапії імунодепресантами. У 8% пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували рекомендовані для повторної терапії дози інфліксимабу одночасно з метотрексатом, виявляли антитіла до інфліксимабу. У 15% пацієнтів з псоріатичним артритом, які отримували інфузії 5 мг/кг інфліксимабу з або без одночасного прийому метотрексату, виявляли антитіла до інфліксимабу (у 4% пацієнтів, які отримували метотрексат, та у 26% пацієнтів, які не отримували метотрексату). У пацієнтів із хворобою Крона, які отримували підтримуючу терапію інфліксімабом, антитіла до інфліксімабу виявлялися у 3,3% пацієнтів, які отримували імунодепресанти, та у 13,3%, які не отримували імунодепресанти. Число випадків при епізодичній терапії збільшувалося в 2-3 рази. У зв'язку з обмеженнями методу визначення антитіл, негативний результат не виключав наявності антитіл до інфліксимабу. Деякі пацієнти з високим титром антитіл мали ознаки зменшення ефективності терапії інфліксімабом. Приблизно у 28% пацієнтів з псоріазом, які отримували терапію інфліксімабом у підтримуючому режимі без одночасного застосування імуномодуляторів, виявляли антитіла до інфліксімабу. Інфекції У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, спостерігалися туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції. Деякі з цих інфекцій були летальними, найбільш часто повідомлялися опортуністичні інфекції з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз та аспергільоз. У клінічних дослідженнях у групі терапії препаратом Ремікейд®, 36% пацієнтів додатково отримували антиінфекційну терапію порівняно з 25% таких пацієнтів у групі плацебо. У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту, кількість випадків серйозних інфекцій, включаючи пневмонію, була вищою у групі пацієнтів, які отримували спільну терапію інфліксімабом та метотрексатом, порівняно з групою пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, особливо при дозах інфліксимабу 6 мг/кг. У післяреєстраційний період інфекції були найчастіше повідомляються серйозними небажаними реакціями, в окремих випадках з летальним результатом. З усіх смертей приблизно 50% було пов'язано з інфекційними ускладненнями. Повідомлялося про випадки розвитку туберкульозу, включаючи міліарний туберкульоз та туберкульоз із позалегеневою локалізацією, у деяких випадках із летальним кінцем. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні захворювання У клінічних дослідженнях інфліксимабу, в яких терапію отримали 5780 пацієнтів (5494 пацієнто-років), було діагностовано 5 випадків лімфоми та 26 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми) порівняно з відсутністю випадків лімфоми та 1 випадком злокачественно , які отримували плацебо (941 пацієнто-років). При довгостроковому спостереженні (до 5 років) 3210 пацієнтів (6234 пацієнто-років), що брали участь у клінічних дослідженнях інфліксимабу, повідомлялося про 5 випадків лімфоми та 38 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми). Випадки злоякісних новоутворень, включаючи лімфому, також повідомлялися у післяреєстраційному періоді. У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів з ХОЗЛ (середнього або тяжкого ступеня), які курили або були колишніми курцями, 157 дорослих пацієнтів отримали терапію препаратом Ремікейд у дозах, схожих на дози для терапії ревматоїдного артриту та хвороби Крона. У 9 з цих пацієнтів розвинулися злоякісні новоутворення, у тому числі 1 випадок лімфоми. Медіана тривалості наступного спостереження становила 0,8 років (частота випадків 5,7% (95% ДІ 2,65-10,6%)). Зареєстровано 1 випадок злоякісного новоутворення у контрольній групі 77 пацієнтів (медіана тривалості наступного спостереження 0,8 років, частота 1,3% (95% ДІ 0,03-7,0%)). Більшість злоякісних новоутворень діагностувалися у легенях чи голові та шиї. Ретроспективне когортне популяційне дослідження виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, порівняно з пацієнтками, які раніше не отримували біологічні препарати або загальнопопуляційним рівнем, у тому числі пацієнток віком від 60 років. У післяреєстраційному періоді повідомлялися випадки гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Переважна більшість випадків була зареєстрована у пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом, і більшість пацієнтів були підлітками або молодими дорослими чоловічої статі. Серцево-судинна недостатність У ІІ фазі клінічного дослідження препарату Ремікейд® у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю було відмічено збільшення смертності у зв'язку з наростанням серцевої недостатності на фоні терапії препаратом Ремікейд®, особливо при застосуванні підвищеної дози 10мг/кг (дворазове перевищення максимальної рекомендованої терапевтичної дози). У цьому дослідженні 150 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 35%) отримували 3 інфузії препарату Ремікейд® 5 мг/кг, 10 мг/кг або плацебо протягом 6 тижнів. На 38 тижні 9 із 101 пацієнта, який отримував препарат Ремікейд® (2 пацієнти, які отримували 5 мг/кг та 7 пацієнтів, які отримували 10 мг/кг), померли, порівняно з однією смертю у групі плацебо (49 пацієнтів). У післяреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки наростання серцевої недостатності на фоні застосування препарату Ремікейд за наявності або відсутності додаткових факторів. Крім того, були повідомлення про вперше виявлену серцеву недостатність, у тому числі у пацієнтів, які раніше не мали захворювань серцево-судинної системи. Деякі з цих пацієнтів були до 50 років. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У клінічних дослідженнях у пацієнтів на фоні терапії препаратом Ремікейд спостерігалося слабке або помірне підвищення активності АЛТ та ACT без розвитку вираженого пошкодження печінки. Спостерігалося підвищення АЛТ до рівня, що дорівнює або перевищує 5-кратне значення верхньої межі норми (див. таблицю 2). Підвищення активності амінотрансфераз (АЛТ більшою мірою, ніж ACT) відзначалося частіше у групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Таке підвищення активності амінотрансфераз відзначалося як у разі застосування препарату Ремікейд як монотерапія, так і при його застосуванні в комбінації з іншими імунодепресантами. У більшості випадків підвищення активності амінотрансфераз було тимчасовим, однак у невеликої кількості пацієнтів це підвищення було більш тривалим. В цілому,підвищення активності АЛТ та ACT протікало безсимптомно, при цьому зменшення або повернення до вихідних значень цих показників відбувалося незалежно від того, тривала чи припинялась терапія препаратом Ремікейд або змінювалася супутня терапія. У постреєстраційному періоді були повідомлення про появу жовтяниці та гепатиту, що у деяких випадках має ознаки аутоімунного гепатиту, у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Таблиця 2. Співвідношення пацієнтів із підвищенням активності АЛТ у клінічних дослідженнях. Показання Кількість пацієнтів3 Медіана наступного спостереження (тижня)4 ≥ 3 верхні межі норми ≥ 5 верхніх меж норми Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Ревматоїдний артрит1 375 1087 58,1 58,3 3,2% 3,9% 0,8% 0,9% Хвороба Крона2 324 1034 53,7 54,0 2,2% 4,9% 0,0% 1,5% Хвороба Крона у дітей - 139 - 53,0 - 4,4% - 1,5% Язвений коліт 242 482 30,1 30,8 1,2% 2,5% 0,4% 0,6% Виразковий коліт у дітей - 60 - 49,4 - 6,7% - 1,7% Анкілозуючий спондиліт 76 275 24,1 101,9 0,0% 9,5% 0,0% 3,6% Псоріатичний артрит 98 191 18,1 39,1 0,0% 6,8% 0,0% 2,1% Псоріаз (жахливий) 281 1175 16,1 50,1 0,4% 7,7% 0,0% 3,4% 1 Пацієнти групи плацебо отримували метотрексат, пацієнти групи інфліксимабу отримували інфліксімаб та метотрексат. 2 Пацієнти групи плацебо двох клінічних досліджень третьої фази хвороби Крона (ACCENT I та ACCENT II) отримували 5 мг/кг інфліксимабу на початку дослідження та плацебо у підтримуючу стадію. Дані пацієнтів, яких рандомізували в групу плацебо на підтримуючій стадії та надалі перевели до групи інфліксімабу, під час аналізу активності АЛТ враховували як групу інфліксімабу. У клінічному дослідженні SONIC фази 3b пацієнти групи плацебо на додаток до інфузій плацебо отримували азатіоприн 2,5 мг/кг/день як активний контроль. 3 Кількість пацієнтів, які оцінювали активність АЛТ. 4 Медіана подальшого спостереження ґрунтується на кількості пацієнтів, які отримували терапію. Антинуклеарні антитіла (АНА)/антитіла до двоспіральної ДНК (ДСДНК) За даними клінічних досліджень приблизно у половини від числа пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і приблизно у 1/5 від числа пацієнтів, які отримували плацебо, які не мали антиядерних антитіл (ANA) до терапії, на фоні терапії стали виявлятися антиядерні антитіла. Антитіла до двоспіральної нативної ДНК (anti-dsDNA) стали виявлятися приблизно у 17% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і не виявлялися у пацієнтів, які отримували плацебо. При заключному обстеженні у 57% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, антитіла виявлялися до двоспіральної ДНК. Тим не менш, повідомлення про розвиток вовчаку або вовчаковоподібного синдрому залишалися нечастими. Пацієнти дитячого віку Пацієнти дитячого віку із хворобою Крона Наступні небажані явища відзначалися частіше у дітей, ніж у дорослих пацієнтів із хворобою Крона (дані дослідження REACH): анемія (10,7%), кров у стільці (9,7%), лейкопенія (8,7%), "припливи" (8,7%), вірусні інфекції (7,8%), нейтропенія (6,8%), переломи кісток (6,8%), бактеріальні інфекції (5,8%), алергічні реакції з боку дихальних шляхів (5 8%). Інфузійні реакції За даними дослідження REACH, у 17,5% рандомізованих пацієнтів спостерігалася одна або більше інфузійна реакція. Серйозних інфузійних реакцій були відсутні, у 2 пацієнтів у дослідженні були відзначені несерйозні анафілактичні реакції. Імуногенність Антитіла до інфліксимабу були виявлені у 3 пацієнтів дитячого віку (2,9%). Інфекції Приєднання інфекції зафіксовано у 56,3% пацієнтів, рандомізованих у дослідженні REACH. У дослідженні REACH інфекції частіше зустрічалися у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 8 тижнів, ніж у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 12 тижнів (73,6% і 38,0% відповідно). При цьому серйозні інфекції були відзначені у 3 пацієнтів із групи з 8-тижневим інтервалом терапії та у 4 пацієнтів із групи з 12-тижневим інтервалом терапії. Найчастішими інфекційними ускладненнями були інфекції верхніх дихальних шляхів та фарингіт, найчастішим серйозним інфекційним ускладненням був абсцес. Було відзначено три випадки пневмонії (1 серйозний) та 2 випадки виявлення вірусу Herpes zoster (обидва несерйозні). Пацієнти дитячого віку з виразковим колітом Загалом частота небажаних явищ у клінічному дослідженні (С0168Т72) у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом була порівнянна з частотою у клінічних дослідженнях (ACT 1 та ACT 2) у дорослих. У дослідженні С0168Т72 найчастіше зареєстрованими небажаними явищами були інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, біль у животі, лихоманка та біль голови. Найчастішим небажаним явищем було погіршення перебігу виразкового коліту, частота якого була вищою у групі пацієнтів, які отримували препарат кожні 12 тижнів у порівнянні з режимом кожні 8 тижнів. Інфузійні реакції Зареєстрована одна або більше інфузійна реакція у 8 із 60 пацієнтів (13,3%), у тому числі у групах підтримуючої терапії: у 4 із 22 пацієнтів (18,2%) кожні 8 тижнів та у 3 із 23 (13,0%) ) пацієнтів кожні 12 тижнів. Серйозних інфузійних реакцій не було зареєстровано, всі реакції були легкі або середні за інтенсивністю. Імуногенність Антитіла до інфліксімабу визначалися у 4 (7,7%) пацієнтів до 54 тижнів. Інфекції У дослідженні С0168Т72 інфекції зареєстровані у 31 із 60 пацієнтів (51,7%), при цьому парентеральна або пероральна антимікробна терапія знадобилася 22 (36,7%) пацієнтам. Частота інфекцій у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом у дослідженні С0168Т72 була порівнянна з такою у пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (дослідження REACH), але при цьому була дещо вищою, ніж у дорослих пацієнтів (дослідження ACT 1 та ACT 2). В цілому частота інфекцій у дослідженні С0168Т72 у групі підтримуючої терапії кожні 8 тижнів становила 59%, у групі підтримуючої терапії кожні 12 тижнів – 60,9%. Найчастіше реєстрованими небажаними явищами з боку дихальної системи були інфекції верхніх дихальних шляхів (12%) та фарингіти (8%). Серйозні інфекції спостерігалися у 12% пацієнтів, які отримували терапію. У цьому дослідженні кількість пацієнтів віком від 12 до 17 років була більшою, ніж пацієнтів віком від 6 до 11 років (45 з 60, 75%). Незважаючи на те, що кількість пацієнтів у кожній підгрупі замала, щоб зробити певні висновки про вплив віку на безпеку, кількість випадків серйозних небажаних явищ та припинення терапії у зв'язку з небажаними явищами була більшою у групі молодших пацієнтів. Незважаючи на те, що кількість пацієнтів з інфекціями була також більшою в групі молодших пацієнтів, кількість серйозних інфекцій можна порівняти в обох групах. У цілому нині кількість небажаних явищ та інфузійних реакцій було можна порівняти в обох вікових групах. Дані післяреєстраційного періоду У постреєстраційний період спонтанні серйозні небажані явища у пацієнтів дитячого віку включали випадки злоякісних новоутворень (у тому числі гепатолієнальну Т-клітинну лімфому), минущі порушення "печінкових" ферментів, вовчаковоподібний синдром і поява аутоантитіл. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту серед пацієнтів, які отримували метотрексат та інфліксімаб, частота серйозних інфекцій (11,3%) у літніх пацієнтів (≥65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років (4,6%). Серед пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, частота серйозних інфекцій у пацієнтів похилого віку становила 5,2%, у пацієнтів молодше 65 років - 2,7%.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень взаємодії не проводили. У пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом та хворобою Крона одночасне застосування з метотрексатом або іншими імуномодуляторами знижує утворення антитіл до інфліксімабу та підвищує концентрацію останнього у плазмі. Однак у зв'язку з обмеженнями методу, що використовується для визначення концентрації інфліксимабу та антитіл до інфліксимабу у сироватці крові, результати не є однозначними. Глюкокортикостероїди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику інфліксимабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд® та інших біологічних препаратів, які застосовуються за тими самими показаннями, у тому числі з анакінрою та абатацептом. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і живих вакцин. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і терапевтичних препаратів, що містять збудників інфекцій.Спосіб застосування та дозиВведення препарату Ремікейд® має здійснюватися під наглядом лікарів, які мають досвід діагностики та лікування ревматоїдного артриту, запальних захворювань кишечника, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного артриту або псоріазу. Препарат Ремікейд вводять внутрішньовенно. Інфузії препарату слід проводити під контролем лікаря, навченого виявляти інфузійні реакції. При прийомі препарату Ремікейд супутня терапія (глюкокортикостероїдами або імунодепресантами) повинна бути оптимізована. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно протягом не менше 2 годин. Усі пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря протягом 1-2 годин після інфузії для попередження гострих інфузійних реакцій. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрін, антигістамінні засоби, глюкокортикостероїди та штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу, а також зменшення швидкості проведення інфузії для зменшення ризику інфузійних реакцій, особливо у пацієнтів, у яких інфузійні реакції розвивалися при попередньому введенні препарату. При лікуванні дорослих пацієнтів, які добре перенесли щонайменше три перші 2-годинні інфузії препарату Ремікейд® (фаза індукції) і перебувають на підтримувальній терапії, можливе скорочення тривалості подальших інфузій до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникне інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендується повернення до більш повільних інфузій. Можливість скорочення часу інфузії при введенні препарату в дозі більше 6 мг/кг не вивчалася. Лікування ревматоїдного артриту Початкова разова доза препарату Ремікейд становить 3 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні і 6 тижнів після першого введення (фаза індукції) і далі кожні 8 тижнів (підтримуюча фаза лікування). Лікування препаратом Ремікейд слід проводити одночасно із застосуванням метотрексату. У більшості пацієнтів клінічна відповідь досягається протягом 12 тижнів. При недостатній відповіді або якщо ефект від лікування втрачається в наступному періоді, можливе збільшення дози препарату Ремікейд® з кроком 1,5 мг/кг, аж до 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів, або скорочення інтервалів між введеннями препарату Ремікейд® дозі 3 мг/кг до 4 тижнів. При досягненні клінічної відповіді лікування має бути продовжено у відповідній дозі та у відповідному режимі дозування. За відсутності ефекту від лікування протягом перших 12 тижнів, а також у відповідь на збільшення дози препарату Ремікейд або скорочення інтервалів між інфузіями слід розглянути питання про доцільність продовження лікування. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно, друга інфузія в тій же дозі через 2 тижні після першої. За відсутності відповіді після двох введень подальше застосування препарату Ремікейд не доцільне. Для пацієнтів, які відповіли, лікування препаратом Ремікейд® можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у підтримуючу фазу лікування деяким пацієнтам для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у дозі 5 мг/кг при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом перших 10 тижнів подальше застосування препарату Ремікейд не рекомендується. Деяким пацієнтам для підтримки клінічного ефекту може знадобитися більш короткий інтервал між інфузіями, у той час як для частини пацієнтів триваліший інтервал може бути достатнім. У пацієнтів, у яких інтервал між інфузіями скорочений до 8 тижнів, може бути збільшений ризик розвитку небажаних явищ. Слід ретельно оцінити необхідність продовження лікування за відсутності додаткового ефекту від лікування за зміни інтервалу дозування. Лікування препаратом Ремікейд® слід проводити одночасно із застосуванням імуномодуляторів – 6-меркаптопурину, азатіоприну або метотрексату. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалися. Лікування хвороби Крона з утворенням нориць у дорослих Препарат Ремікейд® вводять у дозі 5 мг/кг внутрішньовенно, потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення. За відсутності відповіді після введення цих трьох доз продовження лікування препаратом Ремікейд недоцільно. За наявності відповіді лікування можна продовжити, при цьому слід вибрати один із двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у деяких пацієнтів для досягнення ефекту від лікування може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у тій же дозі при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Порівняльних досліджень зазначених двох варіантів лікування хвороби Крона не проводилося. Наявні дані про застосування препарату за другим варіантом лікування (повторне введення у разі рецидиву) обмежені. Лікування виразкового коліту у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. У деяких пацієнтів для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг. Наявні дані свідчать про настання ефекту від лікування терміном до 14 тижнів (після введення 3 доз). Якщо протягом цього часу ефекту не настало, слід вирішити питання щодо доцільності продовження лікування. За наявності відповіді на лікування загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування виразкового коліту у дітей та підлітків від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Наявні дані не дозволяють рекомендувати застосування препарату Ремікейд за відсутності ефекту протягом 8 тижнів після першої інфузії. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалась. Лікування анкілозуючого спондиліту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 6-8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 6 тижнів (після введення двох доз) лікування продовжувати недоцільно. Лікування псоріатичного артриту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Лікування псоріазу Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 14 тижнів (після введення чотирьох доз) лікування інфліксімабом продовжувати недоцільно. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Повторне призначення при ревматоїдному артриті та хворобі Крона У разі рецидиву захворювання препарат Ремікейд може бути знову призначений протягом 16 тижнів після введення останньої дози. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості були нечастими та спостерігалися у випадку, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. Ефективність та безпека повторного введення препарату з інтервалом, що перевищує 16 тижнів, не вивчали. Повторне призначення при виразковому коліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при анкілозуючому спондиліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 6-8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріатичному артриті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріазі Обмежений досвід повторного введення однієї дози препарату Ремікейд після 20-тижневого інтервалу дозволяє припустити, що лікування може виявитися менш ефективним і супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (легкого та середнього ступеня тяжкості) порівняно з початковим індукційним режимом. Обмежений досвід повторного призначення препарату Ремікейд в режимі індукції після загострення захворювання дозволяє припустити, що лікування може супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (у тому числі тяжкого ступеня) порівняно з режимом введення кожні 8 тижнів. Повторне призначення незалежно від показань У разі перерви у підтримувальній терапії та необхідності відновлення лікування не рекомендовано повторне призначення препарату Ремікейд у режимі індукції. Відновлення терапії слід проводити в режимі однієї інфузії з подальшим призначенням інфузій у режимі підтримуючої терапії. Літні (≥ 65 років) Ефективність та безпека препарату у літніх пацієнтів не вивчалися. Жодних суттєвих пов'язаних з віком відмінностей у розподілі та виведенні препарату у клінічних дослідженнях не спостерігалося. Корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок та/або печінки Ефективність та безпека препарату у даної категорії пацієнтів не вивчалися. ІНСТРУКЦІЯ З ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ 1) Розрахуйте дозу та необхідну кількість флаконів препарату Ремікейд® (кожний флакон містить 100 мг інфліксімабу) та необхідний об'єм готового розчину препарату. 2) В умовах асептики розчиніть вміст кожного флакона в 10 мл води для ін'єкцій, використовуючи шприц із голкою 21 (0,8 мм) або меншого калібру. Перед введенням розчинника зніміть пластикову кришку з флакона та протріть пробку 70% розчином етилового спирту. Введіть голку шприца у флакон через центр гумової пробки, струмінь води спрямовуйте по стінці флакона. Обережно перемішайте розчин обертанням флакона до розчинення ліофілізованого порошку. Уникайте тривалого та коливального перемішування. НЕ СТРАХУЙТЕ. При розчиненні можливе утворення піни, в даному випадку дайте розчину постояти протягом 5 хвилин. Отриманий розчин повинен бути безбарвним або слабо жовтого кольору та опалесцентним. У ньому може бути невелика кількість дрібних напівпрозорих частинок, оскільки інфліксімаб є білком. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 3) Доведіть загальний обсяг приготовленої дози розчину препарату Ремікейд до 250 мл 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Не допускається використання інших розчинників. Для цього зі скляного флакона або інфузійного мішка, що містить 250 мл 0,9% розчину хлориду натрію, видаліть об'єм, рівний обсягу приготовленого з використанням води для ін'єкцій розчину препарату Ремікейд®. Після цього повільно додайте раніше приготовлений розчин препарату Ремікейд у пляшку або інфузійний мішок з 0,9% розчином натрію хлориду і обережно перемішайте. НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ПРЕПАРАТ НЕРОЗВЕДЕНИМ! Для приготування об'ємів, що перевищують 250 мл, використовують інфузійний мішок більшого об'єму (наприклад, 500 мл, 1000 мл) або використовують кілька мішків інфузійних об'ємом 250 мл, щоб гарантувати,що концентрація приготовленого інфузійного розчину не перевищує 4 мг/мл (наприклад, для пацієнтів із ожирінням). 4) Проведіть інфузію протягом не менш рекомендованого часу. Використовуйте тільки інфузійну систему з вбудованим стерильним апірогенним фільтром, що має низьку білковозв'язуючу активність (розмір часу не більше 1,2 мкм). У зв'язку з відсутністю в препараті консерванта почніть введення інфузійного розчину якнайшвидше, але не пізніше 3-х годин після його приготування. Розчинення та розведення слід проводити в умовах асептики. 5) Не вводіть препарат Ремікейд разом з будь-якими іншими лікарськими препаратами через одну інфузійну систему. 6) Візуально перевірте інфузійний розчин перед початком введення. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 7) Невикористана частина інфузійного розчину подальшому застосуванню не підлягає і має бути знищена.ПередозуванняОдноразове введення препарату Ремікейд у дозі 20 мг/кг не викликало токсичного ефекту. Клінічних даних про передозування немає. За необхідності слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується вказувати найменування та серію препарату в медичній карті пацієнта. Дозволяється одноразове зберігання (до розчинення) при температурі не вище 25 °С не більше 6 місяців, але не пізніше дати, вказаної на картонній пачці у рядку "Годен до:". Інфузійні реакції та реакції гіперчутливості Використання інфліксімабу може бути пов'язане з розвитком гострих інфузійних реакцій, включаючи анафілактичний шок та реакції ГЗТ. Гострі інфузійні реакції, включаючи анафілактичні, можуть розвинутись під час (протягом секунд) або протягом декількох годин після інфузії. З появою гострої реакції проведення інфузії слід негайно припинити. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрин, антигістамінні засоби, гідрокортизон та/або штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу для запобігання легким і тимчасовим ефектам. Можливе утворення антитіл до інфліксімабу, що може бути пов'язане зі збільшенням частоти інфузійних реакцій. Невелика частина інфузійних реакцій була серйозними алергічними реакціями. Спостерігався зв'язок між утворенням антитіл до інфліксімабу та зменшенням тривалості відповіді на лікування. Спільне застосування з імуномодуляторами було пов'язане зі зменшенням кількості випадків утворення антитіл до інфліксімабу та зменшенням частоти інфузійних реакцій. Ефект спільної терапії з імуномодуляторами був більш виражений у пацієнтів, які отримували епізодичне лікування, ніж у пацієнтів на підтримуючій терапії. У пацієнтів, які припинили використання імунодепресантів до або під час терапії препаратом Ремікейд®, ризик утворення антитіл підвищений. Антитіла до інфліксімабу не завжди можуть бути виявлені у зразках сироватки. При розвитку серйозної реакції необхідно призначити симптоматичне лікування, подальші інфузії препарату Ремікейд не слід проводити. У клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки розвитку реакцій ГЗТ. Наявні дані дозволяють припустити, що збільшення інтервалу без прийому препарату Ремікейд збільшує ризик розвитку реакцій ГЗТ. Пацієнтам слід відразу звернутися за медичною допомогою при розвитку будь-якого небажаного явища. При поновленні лікування у пацієнтів після тривалої перерви слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами реакцій ГЗТ. Інфекції До та під час терапії та після її закінчення слід вести ретельне спостереження за пацієнтом щодо виявлення ознак можливої ​​інфекції, включаючи туберкульоз. Оскільки виведення препарату Ремікейд відбувається протягом 6 місяців, слід проводити спостереження за пацієнтом протягом цього періоду. Терапію препаратом Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта серйозної інфекції або сепсису. Слід виявляти обережність при застосуванні препарату Ремікейд® пацієнтам з хронічними інфекціями або рецидивною інфекцією в анамнезі, у тому числі імунодепресантами, які отримують супутню терапію. Пацієнтам слід уникати дії можливих факторів ризику розвитку інфекцій. ФНП є медіатором запалення і модулятором клітинного імунітету. Експериментальні дані показали, що ФНП необхідний для очищення від внутрішньоклітинних інфекцій. Клінічний досвід показує, що імунологічний захист проти інфекцій може бути скомпрометований у деяких пацієнтів, які отримують інфліксімаб. Слід мати на увазі, що інгібування активності ФНП може маскувати такі симптоми інфекції, як лихоманка. Раннє розпізнавання атипових клінічних проявів серйозних інфекцій та типових клінічних проявів рідкісних та нетипових інфекцій є критичним для скорочення відстрочки діагностики та лікування. Пацієнти, які отримують терапію інгібіторами ФНП, схильні до більшого ризику розвитку серйозних інфекцій. Туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції спостерігалися у пацієнтів, які отримували інфліксімаб. Деякі з цих інфекцій були фатальними. Оппортуністичні інфекції, що найчастіше повідомлялися, з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз і аспергільоз. За пацієнтами, у яких розвинулася інфекція під час терапії препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати та провести повне діагностичне обстеження. Застосування препарату Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта нової серйозної інфекції або сепсису та призначити антибактеріальну або протигрибкову терапію до досягнення контролю інфекційного процесу. Туберкульоз Повідомлялися випадки розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд. Більшість випадків туберкульозу були позалегковими локальними чи дисемінованими. До початку лікування препаратом Ремікейд® пацієнта слід уважно обстежити щодо виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Обстеження має включати ретельний збір анамнезу, у тому числі необхідно з'ясувати, чи було захворювання на туберкульоз у пацієнта в минулому, чи були контакти з хворими на туберкульоз, а також проводилася чи проводиться терапія імунодепресантами. Слід провести необхідні скринінг-тести (рентгенологічне дослідження грудної клітки, туберкулінова проба). При цьому слід враховувати, що у тяжкохворих пацієнтів та у пацієнтів з імуносупресією може бути отримана помилково-негативна туберкулінова проба. При діагностуванні активного туберкульозу терапію препаратом Ремікейд не можна починати. За підозри на латентний туберкульоз слід отримати консультацію фтизіатра. У всіх випадках, описаних далі, слід ретельно оцінити ризик користі терапією препаратом Ремікейд®. При діагностуванні латентного туберкульозу слід розпочати відповідну терапію до початку лікування препаратом Ремікейд®. У пацієнтів з декількома або значними факторами ризику туберкульозу, але у яких латентний туберкульоз не підтверджений тестом, слід розглянути необхідність протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд®. Слід розглянути необхідність застосування протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд у пацієнтів з активним або латентним туберкульозом в анамнезі, для яких адекватний курс терапії не може бути підтверджений. Повідомлялося про декілька випадків розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд під час та після терапії латентного туберкульозу. Пацієнтам слід звернутися до лікаря при появі ознак або симптомів туберкульозу (непрохідний кашель, виснаження/зменшення ваги, субфебрильна лихоманка) під час або після терапії препаратом Ремікейд®. Інвазивні грибкові інфекції У групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, підозра на інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, має завжди виникати при розвитку у пацієнта серйозного системного захворювання. На ранній стадії слід провести консультацію у спеціаліста з діагностики та лікування інвазивних грибкових захворювань під час обстеження таких пацієнтів. Інвазивні грибкові інфекції можуть бути представлені дисемінованими, а не локалізованими ураженнями, а результат аналізу на антигени та антитіла у деяких пацієнтів з активною інфекцією може бути негативним. Слід оцінити необхідність початку емпіричної протигрибкової терапії до закінчення лабораторних досліджень, враховуючи ризик розвитку серйозної грибкової інфекції, так і наслідки протигрибкової терапії. Для пацієнтів, які проживали або відвідували регіони, ендемічні інвазивні грибкові інфекції, такі як гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, користь та ризики терапії препаратом Ремікейд® повинні бути ретельно оцінені до початку терапії препаратом Ремікейд®. Свищева форма хвороби Крона Пацієнтам із хворобою Крона з гострими гнійними норицями не слід починати терапію препаратом Ремікейд® до виявлення та усунення іншого можливого вогнища інфекції, особливо абсцесу. Реактивація вірусу гепатиту В Реактивація вірусу гепатиту В спостерігалася у пацієнтів, хронічних носіїв вірусу, які отримували антагоністи ФНП, включаючи інфліксімаб, у деяких випадках із летальним кінцем. Носії вірусу гепатиту В, яким потрібне лікування препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами активації інфекції протягом курсу терапії та протягом декількох місяців після закінчення. Достатніх даних про ефективність поєднаного застосування противірусної терапії (для запобігання реактивації вірусу) та інгібіторів ФНПα у пацієнтів - хронічних вірусоносіїв відсутні. При реактивації гепатиту В терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена та призначена відповідна противірусна терапія. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У післяреєстраційному періоді застосування препарату Ремікейд® спостерігалися випадки жовтяниці та неінфекційного гепатиту, іноді з ознаками аутоімунного гепатиту. Повідомлялося про поодинокі випадки печінкової недостатності, що призвела до смерті або зажадала пересадку печінки. Пацієнти з ознаками або симптомами порушення печінки повинні бути обстежені на наявність ураження печінки. У разі появи жовтяниці або підвищення активності АЛТ до рівня, що перевищує 5-кратне верхнє значення норми, слід відмінити препарат Ремікейд і провести ретельне дослідження порушення. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та анакінри Одночасне застосування анакінри та іншого інгібітору ФНПα (етанерцепту) у клінічних дослідженнях супроводжувалося розвитком серйозних інфекцій та нейтропенії та не призвело до додаткового клінічного ефекту порівняно з монотерапією етанерцептом. Зважаючи на характер побічних дій, що спостерігаються при одночасної терапії анакінрою та етанерцептом, аналогічні види токсичності можуть виникати при комбінованій терапії анакінрою та іншими інгібіторами ФНПα. У зв'язку з цим одночасне застосування препарату Ремікейд та анакінри не рекомендується. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та абатацепту У клінічних дослідженнях поєднане застосування інгібіторів ФHО та абатацепту було пов'язане з підвищеним ризиком розвитку інфекцій, включаючи серйозні інфекції, порівняно із застосуванням лише одних інгібіторів ФНП, без посилення клінічного ефекту. Одночасне застосування препарату Ремікейд та абатацепту не рекомендується. Одночасне застосування з іншими біологічними препаратами Недостатньо даних щодо спільного застосування інфліксімабу та інших біологічних препаратів, призначених для застосування за тими самими показаннями. Одночасне застосування інфліксимабу з даними препаратами не рекомендується через можливе збільшення ризику розвитку інфекцій та інших можливих фармакологічних взаємодій. Переклад з іншого біологічного препарату Слід бути обережними при переведенні з одного біологічного препарату на інший, оскільки перехресна біологічна активність може збільшити ризик розвитку небажаних явищ, у тому числі інфекцій. Вакцинація Всім пацієнтам рекомендується пройти повну вакцинацію відповідно до поточного календаря профілактичних щеплень до початку терапії препаратом Ремікейд®. Живі вакцини та лікарські препарати, що містять інфекційні агенти Дані про відповідь на вакцинацію або можливість вторинної передачі інфекції при застосуванні живих вакцин у пацієнтів недостатні. Застосування живих вакцин може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Одночасне застосування живих вакцин та препарату Ремікейд не рекомендується. Повідомлялися випадки летального результату, спричиненого дисемінованою БЦЖ інфекцією, після вакцинації БЦЖ серед новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Використання препаратів, що містять інфекційні агенти, такі як живі атенуйовані бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку), може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і лікарських препаратів, що містять інфекційні агенти. Аутоімунні процеси У поодиноких випадках відносний дефіцит ФНПα, спричинений анти-ФНП терапією, може ініціювати розвиток аутоімунного процесу. При появі симптомів вовчаковоподібного синдрому при терапії препаратом Ремікейд® та позитивних тестах на антитіла до двоспіральної ДНК терапія препаратом Ремікейд® має бути припинена. Неврологічні порушення Застосування інгібіторів ФНП, включаючи інфліксімаб, у поодиноких випадках супроводжувалося появою або наростанням клінічних та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи (включаючи розсіяний склероз) та периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна-Барре. У пацієнтів з існуючими або недавно з'явилися демієлінізуючими захворюваннями необхідно ретельно зважувати користь та ризик анти-ФНП терапії перед призначенням препарату Ремікейд®. У разі розвитку таких захворювань терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення При проведенні клінічних досліджень із застосуванням анти-ФНП засобів відмічено частіший розвиток лімфоми у пацієнтів, які отримують анти-ФНП засіб, ніж у пацієнтів контрольної групи. У клінічних дослідженнях препарату Ремікейд за всіма схваленими показаннями виникнення лімфоми відзначалося рідко, хоча і частіше, ніж очікується в цілому у населення. У післяреєстраційний період повідомлялося про розвиток лейкозів у пацієнтів, які отримували антагоністи ФНП. Оскільки ризик розвитку лімфоми та лейкемії підвищений у пацієнтів з ревматоїдним артритом із тривалим високоактивним запальним захворюванням, то оцінка ризику утруднена. У клінічних дослідженнях з вивчення застосування препарату Ремікейд® при можливому новому показанні - хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) (важкого та середнього ступеня тяжкості) - у пацієнтів-курилициків (або колишніх курців) частота розвитку новоутворень була вищою в групі отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Слід виявляти обережність при призначенні анти-ФНП терапії пацієнтам, у яких підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень у зв'язку з курінням. За наявними даними, ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. Слід виявляти обережність при призначенні інгібіторів ФНП пацієнтам із злоякісними новоутвореннями в анамнезі або при продовженні терапії у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Слід також виявляти обережність у пацієнтів з псоріазом або імунодепресантами, які отримували інтенсивну терапію, або тривалу ПУВА-терапію в анамнезі. У ході постреєстраційних досліджень повідомлялися випадки утворення злоякісних пухлин, деякі з летальним кінцем, серед дітей, підлітків та повнолітніх молодих людей (віком до 22 років), які отримували інгібітори ФНП (початок терапії у віці ≤ 18 років), включаючи препарат Ремікейд®. Приблизно в половині випадків повідомлялося про лімфоми. Інші випадки представлені поруч різних злоякісних пухлин, що включають злоякісні пухлини, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про випадки розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми при терапії інгібіторами ФНП, включаючи інфліксімаб. Цей рідкісний вид Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом захворювання та зазвичай закінчується летальним результатом. Майже всі пацієнти отримували азатіоприн або 6-меркаптопурин спільно з терапією інгібітором ФНП або безпосередньо до терапії інгібітором ФНП. Переважна більшість випадків при терапії препаратом Ремікейд® зареєстровані у пацієнтів із хворобою Крона або виразковим колітом, більшість яких спостерігалися у підлітків або молодих дорослих чоловічої статі. Слід ретельно оцінити можливий ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину та препарату Ремікейд®. Ризик розвитку гепатолієнальної лімфоми у пацієнтів, які отримують препарат Ремікейд®,може бути виключено. Повідомлялися випадки розвитку карциноми Меркеля та меланоми у пацієнтів, які отримували блокатори ФНПα, включаючи інфліксімаб. Рекомендується проводити періодичний огляд шкірних покривів у пацієнтів, особливо у пацієнтів із наявністю факторів ризику розвитку злоякісних новоутворень шкіри. Ретроспективне когортне популяційне дослідження з використанням даних Шведських національних реєстрів в галузі охорони здоров'я виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, у порівнянні з пацієнтками, які раніше не отримували лікування біологічними препаратами 60 років. Не можна виключити причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням інфліксімабом та раком шийки матки. Слід продовжувати періодично проводити профілактичний огляд жінок, які отримують лікування препаратом Ремікейд, включаючи пацієнток старше 60 років. Усіх пацієнтів з виразковим колітом, у яких підвищений ризик розвитку дисплазії або карциноми ободової кишки (наприклад, у пацієнтів з виразковим колітом, що затягнувся, або первинним склерозуючим холангітом) або у яких дані захворювання раніше діагностували, слід регулярно спостерігати з приводу дисплазії до та після терапії. Спостереження має включати колоноскопію та біопсію залежно від прийнятих рекомендацій. Невідомо, чи терапія інфліксімабом впливає на ризик розвитку дисплазії або раку ободової кишки. Оскільки можливість збільшення ризику розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів з вперше діагностованою дисплазією, які отримували терапію препаратом Ремікейд®, не встановлено, слід ретельно оцінити ризики та користь терапії препаратом Ремікейд® та прийняти рішення про продовження або припинення терапії. Серцева недостатність Препарат Ремікейд® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA. Пацієнти повинні перебувати під наглядом, і у разі виникнення нових або погіршення наявних ознак серцевої недостатності терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена. Гематологічні реакції Є повідомлення про панцитопенію, лейкопенію, нейтропенію та тромбоцитопенію у пацієнтів, які отримують інгібітори ФГО, включаючи Ремікейд®. Усі пацієнти з розвитком ознак та симптомів дисразії крові (персистуюча лихоманка, синці, кровотечі, блідість) повинні бути негайно обстежені. У разі виражених гематологічних порушень терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Інші Дані щодо безпеки застосування препарату Ремікейд® у пацієнтів, у яких було проведено хірургічне втручання, зокрема артропластики, обмежені. При плануванні операцій необхідно враховувати тривалий період напіввиведення інфліксімабу. При виконанні операцій пацієнтам, які отримують терапію препаратом Ремікейд®, необхідний ретельний моніторинг інфекцій та своєчасна їхня терапія у разі виникнення. Відсутність відповіді на терапію хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фібротичної стриктури, яка може вимагати хірургічного лікування. Наявні дані дозволяють припустити, що інфліксімаб не сприяє погіршенню чи утворенню стриктури. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) Частота серйозних інфекцій у літніх пацієнтів (≥ 65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років. Частина з цих інфекцій призвела до смерті. При терапії пацієнтів похилого віку слід бути особливо уважним до ризику розвитку інфекцій. Пацієнти дитячого віку Інфекції У клінічних дослідженнях інфекції у пацієнтів дитячого віку повідомляли частіше, ніж у дорослих. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення В ходе пострегистрационных исследований сообщались случаи образования злокачественных опухолей, некоторые с летальным исходом, среди детей, подростков и совершеннолетних молодых людей (в возрасте до 22 лет), которые получали ингибиторы ФHО (начало терапии в возрасте ≤ 18 лет), включая препарат Ремикейд®. Приблизительно в половине случаев сообщалось о лимфомах. Другие случаи представлены рядом различных злокачественных опухолей, включающим злокачественные опухоли, обычно связываемые с иммуносупрессией. Риск развития злокачественных новообразований у пациентов, получающих ингибиторы ФНО, не может быть исключен. В пострегистрационном периоде были получены сообщения о случаях развития гепатолиенальной Т-клеточной лимфомы при терапии ингибиторами ФНО, включая инфликсимаб. Этот редкий вид Т-клеточной лимфомы характеризуется очень агрессивным течением заболевания и обычно заканчивается летальным исходом. Почти все пациенты получали азатиоприн или 6-меркаптопурин совместно с терапией ингибитором ФНО или непосредственно до терапии ингибитором ФНО. Подавляющее большинство случаев при терапии препаратом Ремикейд® зарегистрированы у пациентов с болезнью Крона или язвенным колитом, большинство которых наблюдалось у подростков или молодых взрослых мужского пола. Следует тщательно оценить возможный риск одновременного применения азатиоприна или 6-меркаптопурина и препарата Ремикейд®. Риск развития гепатолиенальной лимфомы у пациентов, получающих препарат Ремикейд®, не может быть исключен. Лечение препаратом Ремикейд® детей и подростков в возрасте до 17 лет включительно с ревматоидным артритом, анкилозирующим спондилитом, псориатическим артритом или псориазом, а также лечение детей в возрасте до 6 лет с болезнью Крона или язвенным колитом не изучено. До получения данных о безопасности и эффективности препарата Ремикейд® применять препарат по этим показаниям в соответствующих возрастных группах не следует. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Препарат Ремикейд® может оказывать незначительное влияние на способность управлять автомобилем и работать с механизмами. Следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, так как препарат Ремикейд® может вызывать головокружение и другие побочные эффекты, которые могут влиять на эти способности.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин; 1 мл: Активна речовина: імуноглобулін людини антирезус Rh0(D) 625 МО. Допоміжні речовини: гліцин, ацетат натрію, натрію хлорид, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла (1) – упаковки блістерні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; прозорий або злегка опалесцентний, від блідо-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаРезонатив® являє собою імуноглобулін людини антирезус Rh0(D), який запобігає резус-сенсибілізації в Rh0(D)-негативному організмі при впливі на нього Rh0(D)-позитивної крові.ФармакокінетикаПоява антитіл у крові відзначається приблизно через 20 хв після внутрішньом'язового введення, Cmax; антитіл у плазмі крові встановлюється протягом 2-3 днів. T1/2; імуноглобуліну людини антирезус Rh0(D) при нормальному рівні IgG становить 3-4 тижні. IgG та комплекси IgG руйнуються клітинами ретикулоендотеліальної системи.Клінічна фармакологіяПрепарат для профілактики резусу-конфлікту. специфічний імуноглобулін.Показання до застосуванняПрофілактика резус-імунізації у резус-негативних вагітних жінок, не сенсибілізованих до Rh0(D)-антигену (тобто резус-антитіл, що не виробили): допологова профілактика: планова допологова профілактика і профілактика при різних ускладненнях (в т.ч. позаматковій вагітності, штучному або спонтанному аборті, міхуровому занесенні, внутрішньоутробній смерті плода, трансплацентарній кровотечі, при проведенні амніоцентезу, біопсії хоріону або інших поворот) при отриманні травми органів черевної порожнини під час вагітності); післяпологова профілактика: народження резус-позитивної дитини Лікування резус-негативних пацієнтів у разі переливання резус-позитивної крові або інших препаратів, що містять еритроцити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосовується за показаннями.Побічна діяЧастота народження небажаних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (> 10%), часто (≥1%-<10%), нечасто (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0,1%) дуже рідко (<0.01%). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, дуже рідко – анафілактичний шок. З боку нервової системи: ;нечасто - головний біль. З боку серцево-судинної системи: рідко-тахікардія, зниження АТ. З боку травної системи: рідко - нудота, блювання. Дерматологічні реакції: рідко - еритема, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгії. Реакції в місці введення: рідко - болючість, еритема, припухлість, ущільнення, висипання, свербіж. Інші: нечасто – підвищення температури тіла, нездужання, озноб, болючість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиРезонатив® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, його слід вводити у вигляді окремої ін'єкції. Імунізацію живими вірусними вакцинами (кір, епідемічний паротит, краснуха) слід проводити не раніше, ніж через 3 місяці після останнього введення імуноглобуліну анти-Rh0(D), оскільки можливе зниження ефективності вакцинації. Після введення імуноглобуліну можливе тимчасове підвищення рівня різних антитіл, що може призводити до неправдивих результатів при використанні серологічних методів діагностики. Пасивне перенесення антитіл до антигенів еритроцитів (A, B, D) може впливати на результати деяких серологічних тестів, наприклад антиглобулінового тесту (реакція Кумбса), особливо у резус-позитивних новонароджених, чиї матері отримували дородову профілактику.Спосіб застосування та дозиРезонатив®; вводиться тільки в/м. До початку введення ампули з препаратом слід нагріти до кімнатної температури або температури тіла. Препарат не призначений для внутрішньовенного введення (ризик розвитку анафілактичного шоку). Для запобігання внутрішньовенному введенню потрібно після введення голки в м'яз подати поршень шприца трохи назад, щоб переконатися у відсутності крові в голці. У разі помилкового внутрішньовенного введення тривалість спостереження за пацієнтом повинна становити не менше 1 год. При необхідності введення великого обсягу препарату (більше 5 мл) дозу доцільно розділити на кілька частин, що вводяться окремо, в різні зони введення. При геморагічних розладах, коли внутрішньом'язові ін'єкції протипоказані, препарат можна ввести підшкірно. Місце ін'єкції слід акуратно помасажувати та покласти компрес. Доза імуноглобуліну анти-Rh0(D) визначається відповідно до кількості резус-позитивних еритроцитів плода, що потрапили в кровотік матері. Розрахунок дози ґрунтується на тому факті, що 0.5 мл резус-позитивних еритроцитів або 1 мл резус-позитивної крові нейтралізується приблизно 50 МО (10 мкг) імуноглобуліну анти-D. При проведенні допологової профілактики одноразово вводять 1250 МО (250 мкг) препарату на 28-30-му тижні вагітності; або вводять по 1250 МО (250 мкг) двічі – на 28-му та 34-му тижнях вагітності. При проведенні післяпологової профілактики препарат вводять одноразово в дозі 1250 МО (250 мкг) якнайшвидше протягом 72 годин після пологів. Якщо після пологів пройшло понад 72 години, не слід відмовлятися від введення препарату, а ввести його якнайшвидше. Препарат необхідно вводити після пологів, незважаючи на його застосування у допологовому періоді, а також, незважаючи на наявність у сироватці матері залишкових кількостей антирезус-антитіл. При ; проведенні профілактики у разі різних ускладнень вагітності та пологів ; препарат вводять одноразово - у дозі 625 МО (125 мкг) при терміні вагітності до 12 тижнів або в дозі 1250 МО (250 мкг) після 12-го тижня вагітності. Препарат слід ввести якнайшвидше протягом 72 годин. У разі потреби, введення препарату слід повторювати кожні 6-12 тижнів протягом усієї вагітності. После амниоцентеза и биопсии хориона ;однократно вводят 1250 МЕ (250 мкг) препарата. Если подозревается, что фетоматеринское кровотечение составляет более 4 мл (в случае анемии плода/новорожденного или внутриутробной смерти плода), следует оценить его величину соответствующим методом, например, методом кислотного вымывания по Кляйхауэру-Бетке, определяющим фетальный гемоглобин, или методом потоковой цитометрии, идентифицирующим резус-положительные эритроциты. Дополнительная доза Резонатива рассчитывается в соответствии с соотношением 100 МЕ (20 мкг) препарата на 1 мл эритроцитов плода. В случае ;переливания резус-несовместимой крови ;рекомендуемая доза составляет 100 МЕ (20 мкг) иммуноглобулина анти-Rh0(D) на 2 мл резус-положительной крови или на 1 мл эритроцитарной массы. Для определения дозы желательно провести консультацию врача-трансфузиолога. Каждые 48 ч следует контролировать наличие резус-положительных эритроцитов у реципиента и определять необходимость введения дополнительной дозы иммуноглобулина анти-Rh0(D) до полного их выведения. В случае переливания больших количеств несовместимой крови или эритроцитарной массы достаточной считается максимальная доза 15 000 МЕ (3 000 мкг) препарата, несмотря на то, что объем перелитых резус-положительных эритроцитов мог составить более 300 мл. Большие дозы препарата следует вводить в течение нескольких дней.ПередозировкаСлучаи передозировки не отмечены. Пациенты, получившие большие дозы препарата вследствие переливания резус-несовместимой крови, должны находиться под динамическим наблюдением, включая контроль биохимических показателей, из-за риска гемолитических осложнений.Меры предосторожности и особые указанияПри использовании в послеродовом периоде препарат назначают только роженице; препарат не предназначен для введения новорожденным. Препарат не применяют у резус-положительных пациентов и у пациентов, уже иммунизированных к Rh0(D)-антигену. Мутные растворы и растворы, содержащие осадок, применять нельзя. При назначении препарата обязательно регистрировать номер серии препарата в истории болезни или медицинской карте пациента. После введения препарата пациенты должны находиться под наблюдением в течение 20 мин. Навіть у тих пацієнтів, які раніше добре переносили лікування людським імуноглобуліном, в окремих випадках може розвинутися різке зниження артеріального тиску з анафілактичною реакцією. У разі розвитку алергічної чи анафілактичної реакції необхідно негайно припинити введення препарату. Реакції істинної гіперчутливості розвиваються рідко, проте можуть спостерігатися алергічні реакції на імуноглобулін анти-Rh0(D). Пацієнти повинні бути поінформовані про ранні симптоми підвищеної чутливості, таких як кропив'янка, генералізована шкірна висипка, почуття стиснення в грудях, свистяче дихання, зниження АТ і анафілаксія. Лікування залежить від причини та ступеня вираженості реакції підвищеної чутливості. У разі шоку лікування проводиться за загальними правилами протишокової терапії. Резонатив® містить незначну кількість IgA, тому лікарю необхідно оцінити співвідношення між ризиком розвитку реакцій гіперчутливості та користю терапії у осіб з дефіцитом IgA. У пацієнтів з дефіцитом IgA можлива поява IgA-антитіл з розвитком анафілактичних реакцій після введення препарату, що містить IgA. У разі переливання резус-несумісної крові, коли потрібне введення великих доз анти-Rh0(D) імуноглобуліну, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом через ризик розвитку гемолітичної реакції. Стандартні заходи для запобігання інфекціям, що викликаються застосуванням лікарських препаратів, вироблених з крові або плазми людини, включають добір донорів, перевірку індивідуальних порцій та пулів плазми на специфічні маркери інфекції, а також включення у процес виробництва ефективних заходів щодо інактивації/елімінації вірусів. Ці заходи вважаються ефективними щодо оболонкових вірусів – ВІЛ, вірусів гепатиту В та гепатиту С, щодо безоболонкового вірусу гепатиту А, та меншою мірою – щодо парвовіруса В19. Проте, при застосуванні препаратів, вироблених із крові чи плазми людини, не можна повністю виключити можливість перенесення збудників інфекційних захворювань. Це також стосується невідомих або нещодавно виявлених вірусів та інших патогенних мікроорганізмів. Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 мл, у зв'язку з чим є "вільним від натрію". Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: інтерлейкін-2 людини рекомбінантний 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг (=250 000 МО/500 000 МО/1 000 000 ME); допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат – 2,5 мг/5 мг/10 мг; манітол - 12,5 мг/25 мг/50 мг; дитіотреітол – 0,08 мг; амонію гідрокарбонат – 0,79 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. В ампулах по 1 мл у дозах по 1 мг РІЛ-2 (1 000 000 ME), 0,5 мг РІЛ-2 (500 000 ME) або 0,25 мг РІЛ-2 (250 000 ME) по 3 або 5 ампул у пачці, в яку вкладено Інструкцію із застосування.Опис лікарської формиПрепарат є прозорою безбарвною або світло-жовтого кольору рідиною. При зберіганні при температурі 2-8 °С можливе випадання кристалів натрію лаурилсульфату, які повинні розчинятися при кімнатній температурі протягом 30 хв. Для прискорення розчинення можна нахиляти ампулу, уникаючи різкого перемішування рідини та піноутворення.Фармакотерапевтична групацитокін.ФармакодинамікаХарактеристика препарату Активний компонент препарату - рекомбінантний інтерлейкін-2 людини (РІЛ-2), є повним структурним та функціональним аналогом ендогенного інтерлейкіну-2, виділений з клітин рекомбінантного штаму дріжджів Saccharomyces cerevisiae; представлений відновленою формою молекули. Фармакологічні (імунобіологічні) властивості Інтерлейкін-2 продукується субпопуляцією Т-лімфоцитів (Т-хелпери I) у відповідь на антигенну стимуляцію. Синтезований ІЛ-2 впливає на Т-лімфоцити, посилюючи їх проліферацію та подальший синтез ІЛ-2. Біологічні ефекти ІЛ-2 опосередковуються його зв'язуванням із специфічними рецепторами, представленими на різних клітинних цілях. ІЛ-2 спрямовано впливає на зростання, диференціювання та активацію Т- та В-лімфоцитів, моноцитів, макрофагів, олігодендрогліальних клітин, клітин Лангерганса. Від його присутності залежить розвиток цитолітичної активності натуральних кілерів та цитотоксичних Т-лімфоцитів. ІЛ-2 викликає утворення лімфокін-активованих кілерів і активує пухлину-інфільтруючі клітини. Розширення спектру лізуючої дії ефекторних клітин обумовлює елімінацію різноманітних патогенних мікроорганізмів, інфікованих та малігнізованих клітин, що забезпечує імунний захист, спрямований проти пухлинних клітин, а також збудників вірусної, бактеріальної та грибкової інфекції.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; ендометрит; важка пневмонія; сепсис; післяпологовий сепсис; туберкульоз легень; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції; інфіковані термічні та хімічні опіки; дисеміновані та місцевопоширені форми нирковоклітинного раку. Діти з 0 років: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; важка пневмонія; бактеріальний сепсис новонароджених; сепсис; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерлейкіну-2 або до будь-якого компонента препарату в анамнезі; алергія до дріжджів; вагітність; аутоімунні захворювання, серцева недостатність ІІІ ст., легенево-серцева недостатність ІІІ ст., метастатична ураження головного мозку, термінальна стадія нирковоклітинного раку. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності, декомпенсованій печінковій недостатності.Побічна діяВ окремих випадках у процесі введення Ронколейкіна® можлива поява короткочасного ознобу та підвищення температури тіла, що усувається звичайними терапевтичними засобами та не є підставою для переривання введення препарату, а також курсу лікування. При підшкірному введенні препарату відзначалися місцеві реакції – болючість, ущільнення, почервоніння у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікування препаратом Ронколейкін® можна поєднувати з лікуванням усіма іншими лікарськими засобами. При застосуванні Ронколейкіну на тлі тривалої терапії препаратами глюкокортикостероїдів активність дії препарату може знижуватися. Ронколейкін® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або флаконі.Спосіб застосування та дозиРонколейкін® вводять 1 раз на добу підшкірно або внутрішньовенно краплинно по 0,5-1,0 мг з інтервалами 1-3 дні, на курс - 1-3 введення. Для внутрішньовенного введення препарат з ампули переносять 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Інфузія всього обсягу розчину здійснюється краплинно протягом 4-6 годин. Розчин препарату повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень. Імунотерапію Ронколейкіном® проводять після завершення невідкладних та термінових оперативних втручань, спрямованих на усунення життєзагрозливих наслідків основного захворювання/травми, санації та адекватного дренування інфекційного вогнища. Під час лікування важкого сепсису проводять від одного до трьох курсів Ронколейкіна®. Курс включає 2 внутрішньовенні інфузії в дозі 0,5 мг через день. Критерієм для призначення другого та третього курсів Ронколейкіна® є лімфопенія, що зберігається в ході лікування (абсолютна та/або відносна). При вперше виявленому інфільтративному деструктивному туберкульозі легень – 3 внутрішньовенні інфузії Ронколейкіна® у дозі 0,5 мг з інтервалом 48 годин на фоні специфічної поліхіміотерапії. Для передопераційної підготовки при прогресуючому фіброзно-кавернозному туберкульозі (ФКТ) легень на фоні специфічної поліхіміотерапії: при односторонньому ФКТ - 3 внутрішньовенні введення Ронколейкіна® по 1 мг з інтервалом 48 годин; при поширеному ФКТ легень з двосторонньою осередковою дисемінацією - 7 внутрішньовенних введень Ронколейкіна®: 3 введення протягом першого тижня по 1 мг з інтервалом 48 годин, далі по 1 мг двічі на тиждень протягом двох тижнів. Рекомендований курс імунотерапії повинен бути завершений за 7-10 днів до оперативного втручання. Призначення Ронколейкіна при туберкульозі легень недоцільно при дефіциті маси тіла більше 30%. Курс лікування Ронколейкіном® дисемінованих та місцевопоширених форм нирковоклітинного раку включає: одноразове підшкірне введення або внутрішньовенне введення препарату в дозі 0,5 мг за 24 години до операції; у складі 8-тижневого курсу імунохіміотерапії по 2,0 мг внутрішньовенно через день протягом перших чотирьох тижнів лікування. Повторні курси проводять через 1-2 місяці. У дітей Ронколейкін застосовують внутрішньовенно краплинно. Схеми застосування відповідають таким у дорослих. Препарат розводять в хлориду натрію розчині ізотонічному 0,9% для ін'єкцій. Разова доза препарату та об'єм ізотонічного розчину у дітей залежить від віку: від 0 до 1 міс. - 0,1 мг у 30-50 мл розчину; від 1 міс. до 1 року - 0,125 мг на 100 мл розчину; від 1 року до 7 років – 0,25 мг у 200 мл розчину; старше 7 років - 0,5 мг на 200 мл розчину; старше 14 років - 0,5 мг на 400 мл розчину.ПередозуванняПрояви передозування спостерігалися при разовій дозі Ронколейкіна вище 7 мг у вигляді лихоманки, порушення ритму серця, гіпотонії, дерматологічних алергічних реакцій. Дані побічні явища усуваються після відміни введення препарату, при необхідності проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та використовувати складне обладнання не проводилося. У разі розвитку небажаних реакцій з боку органу зору та/або зниження здатності до концентрації уваги та швидкості реакції пацієнтам рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складним обладнанням до вирішення зазначених небажаних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: інтерлейкін-2 людини рекомбінантний 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг (=250 000 МО/500 000 МО/1 000 000 ME); допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат – 2,5 мг/5 мг/10 мг; манітол - 12,5 мг/25 мг/50 мг; дитіотреітол – 0,08 мг; амонію гідрокарбонат – 0,79 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. В ампулах по 1 мл у дозах по 1 мг РІЛ-2 (1 000 000 ME), 0,5 мг РІЛ-2 (500 000 ME) або 0,25 мг РІЛ-2 (250 000 ME) по 3 або 5 ампул у пачці, в яку вкладено Інструкцію із застосування.Опис лікарської формиПрепарат є прозорою безбарвною або світло-жовтого кольору рідиною. При зберіганні при температурі 2-8 °С можливе випадання кристалів натрію лаурилсульфату, які повинні розчинятися при кімнатній температурі протягом 30 хв. Для прискорення розчинення можна нахиляти ампулу, уникаючи різкого перемішування рідини та піноутворення.Фармакотерапевтична групацитокін.ФармакодинамікаХарактеристика препарату Активний компонент препарату - рекомбінантний інтерлейкін-2 людини (РІЛ-2), є повним структурним та функціональним аналогом ендогенного інтерлейкіну-2, виділений з клітин рекомбінантного штаму дріжджів Saccharomyces cerevisiae; представлений відновленою формою молекули. Фармакологічні (імунобіологічні) властивості Інтерлейкін-2 продукується субпопуляцією Т-лімфоцитів (Т-хелпери I) у відповідь на антигенну стимуляцію. Синтезований ІЛ-2 впливає на Т-лімфоцити, посилюючи їх проліферацію та подальший синтез ІЛ-2. Біологічні ефекти ІЛ-2 опосередковуються його зв'язуванням із специфічними рецепторами, представленими на різних клітинних цілях. ІЛ-2 спрямовано впливає на зростання, диференціювання та активацію Т- та В-лімфоцитів, моноцитів, макрофагів, олігодендрогліальних клітин, клітин Лангерганса. Від його присутності залежить розвиток цитолітичної активності натуральних кілерів та цитотоксичних Т-лімфоцитів. ІЛ-2 викликає утворення лімфокін-активованих кілерів і активує пухлину-інфільтруючі клітини. Розширення спектру лізуючої дії ефекторних клітин обумовлює елімінацію різноманітних патогенних мікроорганізмів, інфікованих та малігнізованих клітин, що забезпечує імунний захист, спрямований проти пухлинних клітин, а також збудників вірусної, бактеріальної та грибкової інфекції.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; ендометрит; важка пневмонія; сепсис; післяпологовий сепсис; туберкульоз легень; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції; інфіковані термічні та хімічні опіки; дисеміновані та місцевопоширені форми нирковоклітинного раку. Діти з 0 років: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; важка пневмонія; бактеріальний сепсис новонароджених; сепсис; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерлейкіну-2 або до будь-якого компонента препарату в анамнезі; алергія до дріжджів; вагітність; аутоімунні захворювання, серцева недостатність ІІІ ст., легенево-серцева недостатність ІІІ ст., метастатична ураження головного мозку, термінальна стадія нирковоклітинного раку. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності, декомпенсованій печінковій недостатності.Побічна діяВ окремих випадках у процесі введення Ронколейкіна® можлива поява короткочасного ознобу та підвищення температури тіла, що усувається звичайними терапевтичними засобами та не є підставою для переривання введення препарату, а також курсу лікування. При підшкірному введенні препарату відзначалися місцеві реакції – болючість, ущільнення, почервоніння у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікування препаратом Ронколейкін® можна поєднувати з лікуванням усіма іншими лікарськими засобами. При застосуванні Ронколейкіну на тлі тривалої терапії препаратами глюкокортикостероїдів активність дії препарату може знижуватися. Ронколейкін® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або флаконі.Спосіб застосування та дозиРонколейкін® вводять 1 раз на добу підшкірно або внутрішньовенно краплинно по 0,5-1,0 мг з інтервалами 1-3 дні, на курс - 1-3 введення. Для внутрішньовенного введення препарат з ампули переносять 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Інфузія всього обсягу розчину здійснюється краплинно протягом 4-6 годин. Розчин препарату повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень. Імунотерапію Ронколейкіном® проводять після завершення невідкладних та термінових оперативних втручань, спрямованих на усунення життєзагрозливих наслідків основного захворювання/травми, санації та адекватного дренування інфекційного вогнища. Під час лікування важкого сепсису проводять від одного до трьох курсів Ронколейкіна®. Курс включає 2 внутрішньовенні інфузії в дозі 0,5 мг через день. Критерієм для призначення другого та третього курсів Ронколейкіна® є лімфопенія, що зберігається в ході лікування (абсолютна та/або відносна). При вперше виявленому інфільтративному деструктивному туберкульозі легень – 3 внутрішньовенні інфузії Ронколейкіна® у дозі 0,5 мг з інтервалом 48 годин на фоні специфічної поліхіміотерапії. Для передопераційної підготовки при прогресуючому фіброзно-кавернозному туберкульозі (ФКТ) легень на фоні специфічної поліхіміотерапії: при односторонньому ФКТ - 3 внутрішньовенні введення Ронколейкіна® по 1 мг з інтервалом 48 годин; при поширеному ФКТ легень з двосторонньою осередковою дисемінацією - 7 внутрішньовенних введень Ронколейкіна®: 3 введення протягом першого тижня по 1 мг з інтервалом 48 годин, далі по 1 мг двічі на тиждень протягом двох тижнів. Рекомендований курс імунотерапії повинен бути завершений за 7-10 днів до оперативного втручання. Призначення Ронколейкіна при туберкульозі легень недоцільно при дефіциті маси тіла більше 30%. Курс лікування Ронколейкіном® дисемінованих та місцевопоширених форм нирковоклітинного раку включає: одноразове підшкірне введення або внутрішньовенне введення препарату в дозі 0,5 мг за 24 години до операції; у складі 8-тижневого курсу імунохіміотерапії по 2,0 мг внутрішньовенно через день протягом перших чотирьох тижнів лікування. Повторні курси проводять через 1-2 місяці. У дітей Ронколейкін застосовують внутрішньовенно краплинно. Схеми застосування відповідають таким у дорослих. Препарат розводять в хлориду натрію розчині ізотонічному 0,9% для ін'єкцій. Разова доза препарату та об'єм ізотонічного розчину у дітей залежить від віку: від 0 до 1 міс. - 0,1 мг у 30-50 мл розчину; від 1 міс. до 1 року - 0,125 мг на 100 мл розчину; від 1 року до 7 років – 0,25 мг у 200 мл розчину; старше 7 років - 0,5 мг на 200 мл розчину; старше 14 років - 0,5 мг на 400 мл розчину.ПередозуванняПрояви передозування спостерігалися при разовій дозі Ронколейкіна вище 7 мг у вигляді лихоманки, порушення ритму серця, гіпотонії, дерматологічних алергічних реакцій. Дані побічні явища усуваються після відміни введення препарату, при необхідності проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та використовувати складне обладнання не проводилося. У разі розвитку небажаних реакцій з боку органу зору та/або зниження здатності до концентрації уваги та швидкості реакції пацієнтам рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складним обладнанням до вирішення зазначених небажаних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 доза (2 мл): Активні речовини: живі реасортанти людського та бичачого ротавірусів: реасортиранти G1 не менше 2.2×106; ;І*, реассортант P1A[8] не менше 2.3×106 ;ІЕ*. Допоміжні речовини: сахароза - 1080 мг, натрію гідроксид - 2.75 мг, натрію цитрату дигідрат - 127 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат - 29.8 мг, полісорбат 80 - від 0.17 до 0.86 мг, культуральне середовище - 1. * ІЕ - інфекційна одиниця 2 мл – туби з поліетилену низької щільності об'ємом 4 мл (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для прийому внутрішньо; у вигляді прозорої рідини блідо-жовтого кольору, допустимо наявність рожевого відтінку.Фармакотерапевтична групаЖива пероральна пентавалентна вакцина, що містить п'ять живих реассортантних штамів ротавірусу (бичачих та людських). На поверхні чотирьох вакцинних реасортантів ротавірусу експресовані один із зовнішніх капсидних білків VP7 (серотипи G1, G2, G3, або G4) людського батьківського штаму ротавірусу та білок VP4 (серотип Р7[5]) бичьего батьківского штама поверхні клітин). На поверхні п'ятого реассортанта вірусу експресовано білок VP4 (серотип Р1А[8]) людського батьківського штаму ротавірусу та зовнішній капсидний білок VP7 (серотип G6) бичачого батьківського штаму ротавіруса. Механізм імунного захисту організму вакциною від гастроентериту, спричиненого ротавірусами, до кінця не вивчений. Взаємозв'язок між вмістом антитіл до ротавірусів після вакцинації ротавірусними вакцинами та ступенем захисту проти ротавірусного гастроентериту не встановлено. Вакцина викликає імунну відповідь, тобто. утворення сироваткових нейтралізуючих антитіл до п'яти капсидних білків ротавірусів людини, що містяться в реасортантах вакцини (G1, G 2, G,3, G 4 і Р1А [8]).Клінічна фармакологіяВакцина для профілактики ротавірусної інфекції.Показання до застосуванняАктивна імунізація дітей віком від 6 до 32 тижнів з метою профілактики гастроентериту, що викликається ротавірусами серотипів G1, G2, G3, G4 та серотипів G, що містять Р1А [8] (наприклад, G9).Протипоказання до застосуванняІнвагінація кишечника в анамнезі; вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту, що схильні до інвагінації кишечника; імунодефіцит, підозра на імунодефіцит або ВІЛ-носійство; гострі запальні процеси, що супроводжуються високою температурою (у цих випадках вакцинацію проводять після одужання чи стадії ремісії). Інфекційне захворювання легкого ступеня тяжкості не повинно бути причиною відмови від вакцинації; гостра форма діареї або блювання (у цих випадках вакцинацію проводять на стадії ремісії); підвищена чутливість до будь-якого компонента вакцини; введення вакцини в анамнезі. З обережністю При активних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічну діарею (відсутність клінічних даних); при затримці розвитку (відсутність клінічних даних); при імунокомпрометованому стані (наприклад, внаслідок злоякісних новоутворень або імунодепресивної терапії); при трансфузії крові або продуктів крові, включаючи імуноглобуліни, менш як за 42 дні до наміченої вакцинації.Вагітність та лактаціяДобре переноситься і має високу ефективність щодо запобігання ротавірусному гастроентериту при застосуванні у дітей віком від 6 до 32 тижнів. Ефективність та безпека не були встановлені у дітей віком до 6 тижнів.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: ; інфекції верхніх дихальних шляхів; назофарингіт, середній отит. З боку травної системи: діарея, блювання; біль у верхніх відділах живота; гематохезія; інвагінація кишечника. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; висип; кропив'янка. З боку дихальної системи: ; бронхоспазм. Загальні розлади: гіпертермія.Спосіб застосування та дозиВсередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними клінічних досліджень, вакцинний вірус виявлявся в калі у 8.9% вакцинованих дітей лише протягом 1 тижня після введення першої дози вакцини і лише у 0.3% дітей (1 випадок) після введення 3-ї дози. Згідно з постреєстраційними даними, можлива передача вакцинного вірусу невакцинованим особам. Вакцина повинна з обережністю призначатися дітям, які перебувають у тісному контакті з людьми з імунодефіцитом (в т.ч. з онкологічними захворюваннями, імунокомпрометованими або людьми, які отримують імуносупресивну терапію). Слід дотримуватися особливих гігієнічних правил при контакті з калом вакцинованої дитини. Через недостатність клінічних даних не рекомендується призначення вакцини при безсимптомній ВІЛ-інфекції. У дітей з важким комбінованим імунодефіцитом були відмічені випадки гастроентериту, спричиненого штамами ротавірусу, що входять до вакцини. Як і будь-яка інша вакцина, не може забезпечити повного захисту всіх вакцинованих. Ефективна лише проти ротавірусної інфекції та не захищає від гастроентериту, спричиненого іншими патогенними мікроорганізмами. При вирішенні про вакцинацію дитини з тяжким ступенем недоношеності (вагітність ≤28 тижнів, але не менше 25 тижнів), особливо має в анамнезі незрілість органів дихання, необхідно враховувати той факт, що користь імунізації проти ротавірусної інфекції у цієї групи пацієнтів висока, і не слід ні відмовлятися від вакцинації, ні переносити її терміни. Однак враховуючи потенційний ризик апное, проведення першої вакцинації недоношеного немовляти переважно робити в умовах стаціонару з можливістю, спостерігати за станом такого пацієнта протягом 48-72 год.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина – циклоспорин 10.00 мг, 25.00 мг, 50.00 мг або 100.00 мг; допоміжні речовини: альфа-токоферол 0.10 мг, 0.25 мг, 0.50 мг, 1.00 мг, етанол 10.0 мг, 25.00 мг, 50.00 мг, 100.00 мг, пропіленгліколь 10.00 мг, 0,0 0,0 0. олії 34.40 мг, 86.00 мг, 172,00 мг, 344.0 мг, макроголу глицерилгидроксистеарат (поліоксил 40 гідрогенізована касторова олія) 40,50 мг. 101.25 мг. 202.50 мг. 405,00 мг; оболонка капсули: барвник заліза оксид чорний (для капсул 25 мг і 100 мг) 0.105 мг, 0,285 мг, титану діоксид 1.13 мг, 2.12 мг, 4.50 мг, 5,73 мг, гліцерол 85% 6.86 мг, 14. 38,49 мг, пропіленгліколь 10.84 мг, 21.415 мг, 40,36 мг, 48.31 мг, желатин 53.56 мг, 11 1.90 мг, 214,25 мг, 303,065 мг. По 5 капсул з дозуванням 25 мг, 50 мг, 100 мг та 10 капсул з дозуванням 10 мг у блістери з подвійного шару алюмінієвої фольги. 10 блістерів з капсулами дозуванням 25 мг, 50 мг, 100 мг або 6 блістерів з капсулами дозуванням 10 мг та інструкція із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовга м'яка желатинова капсула жовтувато-білого кольору з маркуванням червоного кольору NVR 50 mg. Вміст капсули: прозора рідина від слабко-жовтого до жовтого кольору або від слабко-коричневого до коричневого. При температурі нижче 20°С рідина може переходити в желеподібний стан, який є оборотним і при 30°С переходить в рідину. У рідині можуть спостерігатися невеликі пластівці або осад, їхня наявність не впливає на якість препарату.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаРозчин, що міститься в м'яких желатинових капсулах, є концентрованою мікроемульсією, що розбавляється за допомогою рідини в шлунку при застосуванні препарату. За рахунок цього зменшується варіабельність фармакокінетичних параметрів при застосуванні у всіх діапазонах доз та забезпечується лінійна залежність між дозою та ефектом циклоспорину (AUC - площа під кривою "концентрація-час") з більш рівномірною абсорбцією та меншою залежністю від одночасного прийому їжі та секреції жовчі. Одночасний прийом їжі та циркадіані біоритми пацієнта незначно впливають на фармакокінетичні параметри препарату. Цими властивостями в сукупності обумовлені низька варіабельність фармакокінетики циклоспорину в одного і того ж пацієнта (10-22% у пацієнтів з трансплантатом нирки), більш виражена кореляція між концентрацією та біодоступністю (AUC) та відсутність необхідності враховувати час їди. Крім того, спостерігається більш рівномірна біодоступність препарату як протягом дня, так і протягом тривалішого періоду часу при довгостроковому застосуванні в підтримуючій дозі. Дані різних досліджень показали, що моніторинг AUC циклоспорину в перші 4 години після прийому (AUC0-4),дозволяє з більшою точністю визначити біодоступність препарату порівняно з визначенням його залишкової концентрації в плазмі безпосередньо перед прийомом наступної дози (С0 моніторинг). У низці інших досліджень було продемонстровано, що у пацієнтів після трансплантації результати одноразового моніторингу через 2 години після прийому препарату (С2 моніторинг) корелюють з AUC0-4. Всмоктування Після прийому препарату у пацієнтів з трансплантатом солідних органів відзначається швидке всмоктування циклоспорину, час досягнення максимальної концентрації (Тмах) становить 1-2 години. Абсолютна біодоступність становить 30-60%. У пацієнтів з трансплантатом нирки, які перебувають у стабільному стані, які отримують підтримуючу терапію циклоспорином, середня Смах та AUC у рівноважному стані (при застосуванні препарату в середній дозі 100 мг/добу) становлять 793 нг/мл та 2741 год нг/мл відповідно. Розподіл Циклоспорин розподіляється переважно поза кровоносного русла (здається обсяг розподілу становить 3,5 л/кг). Розподіл у крові залежить від концентрації циклоспорину: в середньому 33-47% циклоспорину знаходиться в плазмі, 4-9% - у лімфоцитах, 5-12% - у гранулоцитах та 41-58% - в еритроцитах. При високій концентрації препарату збільшується концентрація циклоспорину в лейкоцитах та еритроцитах. У крові зв'язування з білками плазми (переважно ліпопротеїни) становить приблизно 90%. Метаболізм Циклоспорин значною мірою піддається біотрансформації системою цитохрому Р-450 (ізофермент CYP450 ЗА4), з утворенням приблизно 15 метаболітів. Основними шляхами метаболізму є моногідроксилювання, дигідроксилювання та N-деметилювання. Усі виявлені метаболіти містять пептидну структуру незміненого препарату. Деякі з метаболітів мають незначну імуносупресивну дію (до 10% від такої для циклоспорину). Виведення Величина кінцевого періоду напіввиведення циклоспорину дуже варіабельна, що залежить від методу визначення та обстежуваного контингенту пацієнтів. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 6,3 години у здорових добровольців. 7-16 годин у пацієнтів після трансплантації нирки та 20,4 год у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки. Препарат виводиться переважно з жовчю і лише 6% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею (у незміненому вигляді виводиться лише 0,1%). Фармакокінетика в особливих випадках Пацієнти віком ≥ 65 років Дані щодо абсорбції препарату у пацієнтів похилого віку відсутні. Однак при застосуванні препарату у пацієнтів даної категорії розподіл циклоспорину подібний до такого у пацієнтів віком менше 65 років. Пацієнти у віці < 18 років Оскільки в середньому у пацієнтів у віці ≤ 18 років відзначається більш швидке виведення циклоспорину порівняно з дорослими, у пацієнтів цієї категорії для досягнення необхідної концентрації циклоспорину в плазмі крові можливе застосування більш високих доз препарату (при розрахунку на масу тіла). Пацієнти з порушенням функції нирок Порушення функції нирок не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику препарату, оскільки циклоспорин виводиться в основному з жовчю через кишечник. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки відзначається уповільнення виведення.ФармакодинамікаЦиклоспорин є циклічним поліпептидом, що складається з 11 амінокислот, і є селективним імунодепресантом, який пригнічує активацію кальциневрину лімфоцитів і блокує клітинний цикл розвитку лімфоцитів у фазі G0 або G1. Таким чином, запобігає активації Т-лімфоцитів і, на клітинному рівні, антигензалежне вивільнення лімфокінів, включаючи інтерлейкін 2 (фактор росту Т-лімфоцитів). Циклоспорин діє на лімфоцити специфічно та оборотно. На відміну від цитостатиків, він не пригнічує гемопоез та не впливає на функцію фагоцитів. Циклоспорин збільшує час життя алогенних трансплантатів шкіри, серця, нирок, підшлункової залози, кісткового мозку, топки кишки, легень. Циклоспорин також пригнічує розвиток клітинних реакцій щодо алотрансплантату, шкірні реакції гіперчутливості уповільненого типу, експериментального алергічного енцефаломієліту, артриту, зумовленого ад'ювантом Фройнда, хвороба "трансплантат проти господаря" (БТПХ) та залежне від ТТТТТ. Показана ефективність застосування препарату Сандімун® при пересадці кісткового мозку та солідних органів у людини для попередження та лікування відторгнення та БТПХ, а також при лікуванні різних станів, які за своєю природою є аутоімунними або можуть розглядатися як такі.Циклоспорин також ефективний при пересадці печінки у ВГС (вірус гепатиту С) позитивних та ВГС негативних пацієнтів.Показання до застосуванняТрансплантація Трансплантація солідних органів Профілактика відторгнення алотрансплантатів нирки, печінки, серця, легені, підшлункової залози, а також комбінованого серцево-легеневого трансплантату. Лікування відторгнення трансплантату у пацієнтів, які раніше отримували інші імунодепресанти. Трансплантація кісткового мозку Профілактика відторгнення трансплантату після пересадки кісткового мозку. Профілактика та лікування хвороби "трансплантат проти господаря" (ТПХ). Показання, не пов'язані з трансплантацією Ендогенний увеїт Активний, загрожує зору, середній чи задній увеїт неінфекційної етіології при неефективності чи непереносимості попереднього лікування. Увеїт Бехчета з повторними нападами запалення із залученням сітківки. Нефротичний синдром Стероїдозалежний та стероїдорезистентний нефротичний синдром у дорослих та дітей, зумовлений патологією клубочків, такий як нефропатія мінімальних змін, осередковий та сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит. Підтримка ремісії, спричиненої глюкокортикостероїдами з можливістю їх скасування. Ревматоїдний артрит дорослих Лікування тяжких форм активного ревматоїдного артриту. Псоріаз Лікування важких форм псоріазу при неефективності чи неможливості застосування традиційної терапії. Атопічний дерматит Тяжкі форми атопічного дерматиту при необхідності застосування системної терапії.Протипоказання до застосуванняДля всіх показань Підвищена чутливість до циклоспорину або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 3-х років для препарату Сандімун® Неорал® (для цієї лікарської форми). Для показань, не пов'язаних із трансплантацією Порушення функції нирок (за винятком пацієнтів з нефротичним синдромом та концентрацією креатиніну в плазмі крові не більше 200 μмоль/л у дорослих та 130 μмоль/л у дітей). Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Інфекційні захворювання, які не піддаються адекватній терапії. Злоякісні новоутворення. Дитячий вік до 18 років для всіх показань, не пов'язаних із трансплантацією, за винятком нефротичного синдрому. З обережністю: слід з обережністю застосовувати препарат Сандімун Неорал у пацієнтів віком ≥65 років, пацієнтів з гіперкаліємією та гіперурикемією, захворюваннями печінки, хворобою Бехчету з неврологічними проявами, черепно-мозковою травмою або захворюваннями головного мозку, епілепсією, алкоголізмом.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях показано токсичну дію препарату на репродуктивну функцію. Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у вагітних жінок обмежений. У вагітних жінок, які перенесли трансплантацію органу та отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає застосування циклоспорину, існує ризик настання передчасних пологів (при терміні вагітності до 37 тижнів). Є обмежена кількість спостережень за дітьми (аж до досягнення ними семирічного віку), що зазнали дії циклоспорину в період внутрішньоутробного розвитку. Чи не відзначалося відхилення від норми показників функції нирок та артеріального тиску у цих дітей. Однак адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати препарат при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Циклоспорин виділяється у грудне молоко. Слід враховувати наявність етанолу у складі капсул препарату Сандімун® Неорал® Оскільки препарат Сандімун® Неорал® може викликати серйозні небажані реакції у дітей при грудному вигодовуванні, слід відмовитись від грудного вигодовування або припинити прийом препарату, виходячи з важливості терапії для пацієнтки.Побічна діяНайбільш поширені небажані явища (НЯ) на тлі терапії препаратом Сандімун Неорал, виявлені в клінічних дослідженнях, включають порушення функції нирок, тремор, гірсутизм, артеріальну гіпертензію, діарею, анорексію, нудоту, блювоту, мікроангіопатичну гемолітичну анемію та посттрансплантацію. Багато побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням циклоспорину, дозозалежні та оборотні при зменшенні дози. Спектр НЯ в цілому однаковий при різних показаннях, хоча частота та тяжкість побічних ефектів може змінюватись. У пацієнтів, які перенесли трансплантацію, через більш високу дозу та більшу тривалість лікування побічні ефекти зустрічаються частіше і зазвичай більш виражені, ніж у пацієнтів з іншими захворюваннями або станами. При внутрішньовенному введенні циклоспорину спостерігалися випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Інфекції У пацієнтів, які отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає циклоспорин, збільшується ризик розвитку локальних та генералізованих інфекцій (вірусної, бактеріальної, грибкової етіології) та паразитарних інвазій. Також можливе загострення інфекційних захворювань, що були раніше, або реактивація поліомавірусної інфекції з латентного стану, що призводить до розвитку поліомавірусної нефропатії, особливо асоційованої з ВК вірусом, або мультифокальної лейкоенцефалопатії, асоційованої з JC вірусом. Повідомлялося про розвиток важких інфекційних поразок, часом з легальним результатом. Лімфопроліферативі захворювання та злоякісні новоутворення У пацієнтів, які отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає циклоспорин, збільшується ризик розвитку лімфом, лімфопроліферативних захворювань та злоякісних новоутворень, особливо з боку шкіри. Частота розвитку злоякісних новоутворень зростає зі збільшенням інтенсивності та тривалості імуносупресивної терапії. Наведені нижче дані підсумовують інформацію про ІМ, зареєстрованих у ході клінічних досліджень, а також дані щодо профілю безпеки препарату, отримані в ході його застосування у клінічній практиці. НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. перераховані порядку зменшення їх значимості. Критерії оцінки частоти виникнення небажаних реакцій: "дуже часто" (≥1/10), "часто" (≥1/100 - Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; нечасто – анемія, тромбоцитопенія; рідко – тромботична мікроангіопатія (у тому числі тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітикоуремічний синдром). Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто гіперліпідемія; часто – анорексія, гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпомагніємія; рідко гіперглікемія. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – тремор, головний біль, у тому числі мігрень; часто – парестезії; нечасто - ознаки енцефалопатії, у тому числі розвиток синдрому оборотної задньої енцефалопатії (ЗОЕ) з такими проявами як судоми, сплутаність свідомості, дезорієнтація, уповільненість реакцій, збудження, безсоння, порушення зору, кіркова сліпота, кома, парез, моз; рідко – моторна полінейропатія: дуже рідко – набряк диска зорового нерва (включаючи сосок зорового нерва) з можливим порушенням зору внаслідок доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. Порушення з боку судин: дуже часто – підвищення артеріального тиску (15-40%); часто – припливи. Порушення з боку травної системи: дуже часто – зменшення апетиту, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, гіперплазія ясен; часто - виразкова виразка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто гепатотоксичність; рідко – панкреатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – гіпертрихоз; часто - акне, висипання; нечасто – шкірні алергічні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми, міалгія; рідко – м'язова слабкість, міопатія; частота невідома – біль у нижніх кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок (частота цього НЯ 10-50% залежно від показання). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – менструальні болі, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома, лихоманка, набряк; нечасто – збільшення маси тіла. У постмаркетинговому періоді відмічені випадки гепатотоксичного впливу циклоспорину, включаючи холестаз, жовтяницю, гепатит та печінкову недостатність. Як правило, ці пацієнти мали супутні захворювання, що призводять до стану, інші фактори ризику, включаючи інфекційні ускладнення, або отримували циклоспорин одночасно з іншими препаратами, що мають гепатотоксичну дію. Деякі випадки, переважно у пацієнтів після трансплантації, мали легальний результат. Біль у нижніх кінцівках При застосуванні циклоспорину отримані окремі повідомлення про випадки розвитку болю в нижніх кінцівках, що є одним із складових больового синдрому, пов'язаного із застосуванням інгібіторів кальциневрину (Calcineurin-Inhibilor induced pain syndrome - CIPS), описаного в літературних джерелах.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінації з циклоспорином, що не рекомендуються до застосування Під час лікування циклоспорином вакцинація може бути менш ефективною. Необхідно уникати застосування живих атенуйованих вакцин. Комбінації з циклоспорином, які потребують обережності Слід дотримуватися обережності при застосуванні циклоспорину разом з калійзберігаючими препаратами (калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II) або препаратами, що містять калій, так при їх одночасному застосуванні з циклоспорином можливий розвиток вираженої гіперкалієм. При одночасному застосуванні циклоспорину та лерканідипіну відзначається збільшення AUC лерканідипіну в 3 рази та збільшення AUC циклоспорину на 21%. Слід бути обережним при одночасному застосуванні циклоспорину і лерканідипіну. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сандімун Неорал з метотрексатом у пацієнтів з ревматоїдним артритом у зв'язку з ризиком збільшення сумарної нефротоксичності. Препарати, що зменшують або збільшують концентрацію циклоспорину Різні препарати можуть збільшувати або зменшувати концентрацію циклоспорину в плазмі або цільній крові, зазвичай за рахунок інгібування або індукції ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі циклоспорину, зокрема ізоферменту CYP3A4. При застосуванні циклоспорину з препаратами, що зменшують або збільшують його біодоступність у пацієнтів після трансплантації, необхідно проводити часте визначення концентрації циклоспорину в плазмі крові та за необхідності коригувати дозу циклоспорину, особливо на початковому етапі одночасної терапії або в період її відміни. У пацієнтів, які отримують циклоспорин за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, контроль концентрації циклоспорину в плазмі крові не має суттєвого значення, оскільки для пацієнтів цієї категорії взаємозв'язок концентрації препарату в крові та клінічних ефектів чітко не доведений. При застосуванні циклоспорину разом з препаратами, що збільшують його концентрацію у плазмі крові, частий контроль функції нирок та спостереження за побічними ефектами циклоспорину мають більш важливе значення, ніж визначення концентрації циклоспорину у плазмі крові. Препарати, що зменшують концентрацію циклоспорину в плазмі крові: барбітурати, карбамазепін, окскарбазепін, фенітоїн, нафцилін, сульфадимидин при його внутрішньовенному (в/в) введенні, орлістат, триметоприм при його внутрішньовенному введенні, рифампіцин, октреотид, октреотид Продірявлений (Hypericum perforatum), тіклопідін, сульфінпіразон, тербінафін, бозентан. Препарати, які збільшують концентрацію циклоспорину в плазмі крові: хлорохін, ряд антибіотиків-макролідів (наприклад, еритроміцин, азитроміцин та кларитроміцин), протигрибкові препарати (включаючи кетоконазол, і, меншою мірою, флуконазол, ітраконазол, вориконазол, вориконазол, метоклопрамід, пероральні контрацептиви, даназол, метилпреднізолон (високі дози), алопуринол. аміодарон; холева кислота та її похідні, інгібітори протеази ВІЛ. іматиніб, колхіцин, нефазодон. Харчова взаємодія Є повідомлення про те, що грейпфрутовий сік підвищує біодоступність циклоспорину. Препарати, які можуть посилювати нефротоксичну дію циклоспорину При одночасному застосуванні циклоспорину з препаратами, які можуть посилювати його нефротоксичну дію, необхідне проведення ретельного контролю функції нирок (зокрема визначення концентрації креатиніну в плазмі крові). При вираженому порушенні функції нирок слід зменшити дозу або змінити схему терапії. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Сандімун Неорал з препаратами, що володіють нефротоксичною дією: аміноглікозидами (включаючи гентаміцин, тобраміцип), амфотерицином В, ципрофлоксацином, манітолом, мелфаланомокозолом , індометацин, напроксен, суліндак), блокаторами Н2-гістамінових рецепторів (включаючи циметидин, ранітидин), метотрексатом з такролімус, т.к. це може спричинити підвищення ризику розвитку нефротоксичності. Одночасне застосування диклофенаку та циклоспорину може значно збільшувати біодоступність першого, з можливим розвитком оборотного порушення функції нирок. Збільшення біодоступності диклофенаку, найімовірніше,пов'язане із уповільненням його метаболізму при "першому проходженні" через печінку. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів з менш вираженим ефектом "першого проходження" (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) з циклоспорином, збільшення їх біодоступності не очікується. Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом "першого проходження" через печінку дозах, ніж у пацієнтів, які не одержують циклоспорин.Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом першого проходження через печінку (наприклад, диклофенак) слід застосовувати в менших дозах, ніж у пацієнтів, які не отримують циклоспорин.Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом першого проходження через печінку (наприклад, диклофенак) слід застосовувати в менших дозах, ніж у пацієнтів, які не отримують циклоспорин. Є окремі повідомлення про розвиток суттєвого, за оборотним порушенням функції нирок (з відповідним збільшенням концентрації креатиніну в плазмі крові) у пацієнтів після трансплантації, при одночасному застосуванні циклоспорину з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, безафібрат, фенофібрат), тому у пацієнтів цієї категорії необхідно контролювати функцію нирок. У разі розвитку виражених порушень функції нирок одночасне застосування вищезгаданих лікарських засобів слід припинити. Взаємодії, що призводять до розвитку гіперплазії ясен Одночасне застосування ніфедипіну та циклоспорину може призводити до розвитку більш вираженої гіперплазії ясен, ніж на тлі монотерапії циклоспорином. У пацієнтів з гіперплазією ясен, які отримують терапію циклоспорином, слід уникати одночасного застосування ніфедипіну. Комбінації, що збільшують концентрацію інших препаратів Оскільки циклоспорин є інгібітором ізоферменту CYP3A4 та мембранного переносника Р-глікопротеїну, можливе збільшення плазмової концентрації препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP3A4 та/або Р-глікопротеїну, при їх одночасному застосуванні з циклоспорином. Циклоспорин може уповільнювати кліренс дигоксину, колхіцину, преднізолону. інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини), етопозиду, аліскірену, бозентану або дабігатрану. Повідомлялося про декілька випадків розвитку тяжкої глікозидної інтоксикації протягом декількох днів після початку лікування циклоспорином у пацієнтів, які приймають дигоксин. Також є повідомлення про те, що циклоспорин може посилювати токсичні ефекти колхіцину, наприклад розвиток міопатії або нейропатії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При одночасному застосуванні циклоспорину з дигоксином або колхіцином необхідно ретельне клінічне спостереження для своєчасного виявлення токсичних ефектів цих препаратів та для вирішення питання про зменшення дози або скасування лікування. При застосуванні циклоспорину в клінічній практиці, а також з літературних джерел повідомлялося про випадки розвитку м'язової токсичності, включаючи біль у м'язах, слабкість, міозит і рабдоміоліз на тлі одночасного застосування циклоспорину з ловастатином, симвастатином. аторвастатином, правастатином та. у поодиноких випадках, з флувастатином. При необхідності застосування зазначених лікарських засобів одночасно з циклоспорином необхідно зменшення їх дози. Терапію статинами слід тимчасово припинити або скасувати у пацієнтів із симптомами міопатії, а також у пацієнтів, з факторами ризику розвитку порушення нирок тяжкого ступеня, включаючи ниркову недостатність, вторинну по відношенню до рабдоміолізу. При необхідності одночасного застосування циклоспорину та дигоксину. колхіцину або інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази слід ретельно спостерігати за пацієнтами з метою ранньої діагностики токсичних ефектів зазначених препаратів з подальшим зменшенням їх дози або повним скасуванням терапії. Збільшення концентрації креатиніну спостерігалося у дослідженнях одночасного застосування еверолімусу або сиролімусу з високими дозами циклоспорину у формі мікроемульсії. Цей ефект часто оборотний при зменшенні дози циклоспорину. Еверолімус і сиролімус мають незначний вплив на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одночасне застосування циклоспорину з еверолімусом або сиролімусом призводить до суттєвого збільшення концентрації останніх у плазмі. Слід дотримуватися обережності при застосуванні циклоспорину з калійзберігаючими препаратами (калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). антагоністами рецепторів ангіотензину II) або препаратами калію, оскільки при одночасному застосуванні циклоспорину з вищезазначеним. При одночасному застосуванні циклоспорину та репаглініду можливе збільшення концентрації у плазмі крові останнього та збільшення ризику розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів, які отримують циклоспорин із бозентаном, можливе збільшення концентрації останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та аліскірену відзначалося збільшення Смах та AUC аліскірену у 2.5 та 5 разів відповідно. Зміни Смах циклоспорину не наголошувалося. У зв'язку з цим рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні циклоспорину та аліскірену. При одночасному застосуванні дабігатрану та циклоспорину збільшується концентрація першого в плазмі крові внаслідок здатності циклоспорину надавати інгібуючий вплив на Р-глікопротеїн. Оскільки дабігатран має вузький терапевтичний індекс, збільшення його концентрації в плазмі може призводити до збільшення ризику розвитку кровотеч. При одночасному тривалому застосуванні амбрізентану та циклоспорину можливе збільшення концентрації обох препаратів у плазмі крові. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями при одночасному застосуванні препарату у високих дозах з антибіотиками антрациклінового ряду (наприклад, доксорубіцин, мітоксантрон, даунорубіцин) відмічалося збільшення їх концентрації у плазмі при внутрішньовенному введенні. Якщо не можна уникнути одночасного застосування циклоспорину та препаратів, здатних взаємодіяти з ним, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій При одночасному застосуванні циклоспорину з препаратом, що має нефротоксичну дію, необхідно проведення ретельного контролю функції нирок (зокрема визначення концентрації креатиніну в плазмі крові). При виявленні вираженого порушення функції нирок дозу препарату, що застосовується одночасно, слід зменшити або розглянути можливість альтернативного лікування. Імовірність розвитку лікарських взаємодій зростає у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо, незалежно від їди. Добову дозу препарату Сандімун Неорал завжди слід ділити на 2 прийоми: вранці та ввечері. Наведені нижче діапазони доз прийому внутрішньо слід розглядати лише як рекомендації. Слід проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину в крові з можливим застосуванням радіоімунологічного методу, заснованого на використанні моноклональних антитіл. На підставі отриманих результатів визначають величину дози, необхідну для досягнення потрібної концентрації циклоспорину у плазмі у різних пацієнтів. При неефективності терапії препаратом Сандімун Неорал у формі капсул у 2 прийоми в однакових дозах вранці та ввечері (особливо у пацієнтів з низькою масою тіла) можливо: застосування різних доз препарату вранці та ввечері; застосування розчину для вживання. У пацієнтів, які отримують циклоспорин за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, контроль концентрації циклоспорину в плазмі не має суттєвого значення. Виняток становлять випадки рецидиву захворювання на фоні терапії циклоспорином, які можуть бути пов'язані зі зниженням концентрації циклоспорину в плазмі крові внаслідок порушення прихильності до лікування з порушенням всмоктування у шлунково-кишковому тракті або з фармакокінетичною взаємодією. Трансплантація Трансплантація солідних органів Лікування препаратом Сандімун Неорал слід розпочинати за 12 годин до трансплантації у дозі від 10 до 15 мг/кг/добу, розділеній на 2 прийоми. 13 протягом 1-2 тижнів після операції препарат застосовують щодня у тій же дозі, після чого дозу поступово знижують під контролем концентрації циклоспорину в крові до досягнення підтримуючої дози, 2-6 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми. У разі застосування препарату Сандімун Неорал у складі схем комбінованої терапії з іншими імунодепресантами (наприклад, з глюкокортикостероїдами у складі трикомпонентної або чотирикомпонентної терапії) його доза може бути зменшена (наприклад, 3-6 мг/кг/добу на 2 прийоми). Трансплантація кісткового мозку Початкову дозу слід приймати на день, що передує трансплантації. Терапію препаратом рекомендується починати у дозі 12,5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Підтримуючу терапію проводять протягом не менше 3 місяців (переважно 6 місяців), після чого дозу поступово знижують до повної відміни препарату протягом 1 року після трансплантації. Пацієнтам із захворюваннями травної системи, що супроводжуються зниженням всмоктування, можуть знадобитися більш високі дози препарату Сандімун Неорал або застосування циклоспорину у вигляді внутрішньовенних інфузій. Після припинення застосування препарату Сандімун Неорал у деяких пацієнтів може розвиватися хвороба "трансплантат проти господаря" (БТПХ), яка, як правило, регресує після відновлення терапії. У таких випадках слід застосовувати препарат у початковій дозі навантаження 10-12,5 мг/кг/добу і надалі продовжити терапію препаратом у підтримуючій дозі, раніше розціненій як задовільна. Для лікування цього стану при його хронічній течії у слабко вираженій формі слід застосовувати препарат Сандімун Неорал у низьких дозах. Показання, не пов'язані з трансплантацією При застосуванні препарату Сандімун Неорал за будь-яким із показань, не пов'язаних з трансплантацією, слід дотримуватися нижчезазначених загальних правил. До початку терапії необхідно щонайменше дворазово визначити вихідну концентрацію креатиніну в плазмі, а також регулярно контролювати функцію нирок. Загальна добова доза не повинна перевищувати 5 мг/кг. за винятком загальної добової дози у пацієнтів з ендогенним увеїтом, що загрожує зору, та у дітей з нефротичним синдромом. Для підтримуючої терапії повинна бути індивідуально підібрана найменша ефективна доза препарату, що добре переноситься. У випадках, коли протягом певного періоду (залежно від показання) терапії препаратом не вдається досягти клінічної ефективності, або досягнення ефективної дози не сумісне з безпекою, лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити. Ендогенний увеїт Досягнення ремісії Для досягнення ремісії препарат застосовують у початковій дозі 5 мг/кг/добу, розділеній на 2 прийоми, до зникнення ознак активного запалення та покращення гостроти зору. При недостатній ефективності початкової дози терапію можна проводити в дозі до 7 мг/кг/суг. розділеної на 2 прийоми протягом нетривалого періоду. Для більш швидкого досягнення ремісії (для зниження вираженості запальних реакцій) та/або у випадках, коли монотерапія препаратом Сандімун Неорал не є достатньо ефективною, можлива додаткова терапія глюкокортикостероїдами, наприклад, преднізолоном у дозі 0.2-0.6 мг/кг/добу або іншим глюкокортиком. в еквівалентній дозі. Слід відмінити терапію препаратом Сандімун Неорал за відсутності покращення стану пацієнта через 3 місяці після початку терапії. Підтримка ремісії Під час підтримуючої терапії дозу препарату слід повільно знижувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії захворювання не повинна перевищувати 5 мг/кг/добу. розділеної на 2 прийоми. Псоріаз Досягнення ремісії Терапія псоріазу повинна мати індивідуальний характер у зв'язку з різними варіантами перебігу захворювання. Для досягнення ремісії початкова доза, що рекомендується, становить 2,5 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. За відсутності поліпшення після 1 місяця терапії добова доза може бути поступово збільшена на 0.5-1 мг/кг на місяць, але не повинна перевищувати 5 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити, якщо через 6 тижнів застосування максимальної дози 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми, не спостерігається достатнього клінічного ефекту або якщо ефективна доза препарату не відповідає встановленим параметрам безпеки. Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії препарат застосовують у мінімальній ефективній дозі, але не більше 5 мг/кг/добу. Після 6 місяців підтримуючої терапії необхідно поступово зменшити дозу препарату Сандімун Неорал аж до повного його відміни. Атопічний дерматит Досягнення ремісії У зв'язку з різними варіантами перебігу захворювання, терапія повинна мати індивідуальний характер. Рекомендована доза становить 2.5-5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми. У випадку, якщо через 2 тижні лікування у стартовій дозі 2.5 мг/кг/добу не досягнуто задовільної відповіді на лікування, дозу можна збільшити до максимальної 5 мг/кг/добу. У разі тяжкого ступеня захворювання швидший і адекватніший контроль досягається при застосуванні стартової дози 5 мг/кг/добу. Підтримка ремісії При досягненні задовільної відповіді на терапію дозу препарату слід поступово зменшити аж, якщо це можливо, до повної відміни. При розвитку рецидиву захворювання можливе повторне лікування наступним курсом. Незважаючи на те, що курс лікування тривалістю 8 тижнів може бути достатнім для очищення шкірних покривів, показано, що терапія тривалістю до 1 року ефективна та добре переноситься за умови обов'язкового контролю всіх необхідних показників. Лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити, якщо через 4 тижні застосування максимальної дози 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми, не спостерігається задовільного клінічного ефекту. Ревматоїдний артрит Досягнення ремісії Протягом перших шести тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг/добу, розділена на 2 прийоми. У разі недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але не повинна перевищувати 5 мг/кг/добу. Для досягнення задовільної клінічної відповіді може знадобитися до 12 тижнів терапії препаратом Сандімун Неорал. Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії дозу слід підбирати індивідуально залежно від переносимості препарату, доза препарату для підтримуючої терапії має бути мінімальною ефективною. Препарат Сандімун® Неорал можна застосовувати у поєднанні з низькими дозами глюкокортикостероїдів та/або нестероїдними протизапальними препаратами. Препарат Сандімун® Неорал можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у пацієнтів із незадовільною відповіддю на іонотерапію метотрексатом. Початкова доза препарату Сандімун Неорал у такому разі становить 2.5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, при цьому дозу можна збільшувати до рівня, що лімітується переносимістю. Нефротичний синдром Досягнення ремісії Для досягнення ремісії рекомендована доза становить до 6 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, для дітей та до 5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, крім протеїнурію. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (концентрація креатиніну в плазмі крові не більше 200 μмоль/л для дорослих та 140 μмоль/л для дітей) початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми. Дозу необхідно підбирати індивідуально, з урахуванням показників ефективності (протеїнурія) та безпеки (концентрація креатиніну в плазмі крові), але не слід перевищувати 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми для дорослих та 6 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийому для дітей Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії дозу слід поступово зменшити до найменшої ефективної. Оскільки у пацієнтів цієї категорії при застосуванні препарату Сандімун Неорал можливий розвиток або прогресування порушення функції нирок, при застосуванні препарату слід ретельно контролювати функцію нирок. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі більш ніж на 30% порівняно з вихідними значеннями, дозу препарату Сандімун Неорал слід зменшити на 25-50%. Необхідно забезпечити ретельний контроль за станом даних пацієнтів. За відсутності поліпшення стану пацієнта після 3-х місяців лікування препарат Сандімун® Неорал слід відмінити. Якщо при монотерапії препаратом Сандімун Неорал не вдається досягти задовільного ефекту, особливо у стероїдорезистентних пацієнтів, рекомендується його комбінування з низькими дозами глюкокортикостероїдів для застосування внутрішньо. У ряді випадків у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримують препарат Сандімун® Неорал®, було утруднено виявлення причин виникнення порушень функції нирок (оскільки причиною може бути як лікування, так і основне захворювання). У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом спостерігалися зміни структури ниркової тканини, спричинені застосуванням препарату, і які не супроводжуються вираженим збільшенням концентрації креатиніну в плазмі. Таким чином, у пацієнтів із стероїдзалежною формою нефропатії з мінімальними змінами, які отримують лікування препаратом довше року, слід розглянути можливість проведення біопсії нирок. Застосування у пацієнтів окремих категорій Пацієнти з порушенням функції нирок Усі свідчення Циклоспорин мінімально виводиться нирками, і порушення функції нирок не впливає на його фармакокінетику. Проте з урахуванням можливої ​​нефротоксичності препарату рекомендовано ретельний контроль функції нирок. Показання, не пов'язані з трансплантацією Застосування циклоспорину у пацієнтів з порушенням функції нирок, крім нефротичного синдрому, протипоказане. У пацієнтів з нефротичним синдромом та порушенням функції нирок початкова доза препарату не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі більш ніж на 50%, порівняно з вихідним значенням, необхідно зменшити дозу циклоспорину більш ніж на 50%. Пацієнти з порушенням функції печінки Зменшення дози може бути потрібне у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня для підтримки концентрації препарату в плазмі в рекомендованому діапазоні. Пацієнти у віці < 18 років Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у дітей віком до 1 року відсутній. При застосуванні препарату Сандімун Неорал у рекомендованих дозах у дітей віком понад 1 рік профіль безпеки препарату був подібним до дорослих пацієнтів. У ряді досліджень встановлено, що у пацієнтів даної категорії для досягнення необхідної концентрації циклоспорину в плазмі можливе застосування більш високих доз препарату (при розрахунку на масу тіла). У дітей препарат Сандімун Неорал не слід застосовувати за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, крім нефротичного синдрому. Пацієнти віком ≥ 65 років Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у пацієнтів даної категорії обмежений, при застосуванні препарату в рекомендованих дозах не виявлено порушень, що заслуговують на особливу увагу. У пацієнтів з ревматоїдним артритом у віці ≥65 років при терапії циклоспорином протягом 3-4 місяців частіше розвивалася систолічна артеріальна гіпертензія та збільшення концентрації креатиніну в плазмі крові на >50% вище за вихідне значення. Необхідно з обережністю підбирати дозу циклоспорину для пацієнтів цієї вікової категорії, починаючи з найменшої у зв'язку з більшою частотою порушень функції печінки, нирок або серця, а також розвитку патологічних станів унаслідок наявності супутніх захворювань та одночасного застосування інших лікарських засобів. Корекція режиму дозування препарату при порушенні функції нирок у пацієнтів з ендогенним увеїтом, псоріазом, атопічним дерматитом та ревматоїдним артритом. Оскільки при застосуванні препарату Сандімун Неорал можливий розвиток порушень функції нирок, до початку застосування препарату необхідно визначити вихідну концентрацію креатиніну в плазмі, як мінімум при двох вимірах. Концентрацію креатиніну в плазмі слід визначати з тижневими інтервалами протягом 2-х місяців після початку терапії. Надалі, якщо концентрація креатиніну в плазмі залишається стабільною, визначення слід проводити щомісяця. Частіший контроль необхідний при збільшенні дози препарату Сандімун Неорал і при застосуванні супутньої терапії нестероїдними протизапальними препаратами або зі збільшенням їх дози. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі крові більш ніж на 30% порівняно з вихідними значеннями при 2-х та більше вимірах (навіть якщо концентрація креатиніну залишається в межах норми) дозу препарату Сандімун Неорал слід зменшити на 25-50%. При збільшенні концентрації креатиніну більш ніж на 50%, порівняно з вихідним значенням, слід розглянути можливість подальшого зменшення дози. Якщо зменшення дози препарату не призводить до зменшення концентрації креатиніну в плазмі протягом одного місяця, лікування препаратом Сандімун Неорал має бути припинено.ПередозуванняСимптоми: дані про випадки передозування препаратом Сандімун Неорал обмежені. При прийомі внутрішньо циклоспорину в дозі до 10 г (близько 150 мг/кг) у більшості випадків відзначалися незначно виражені клінічні прояви, такі як блювання, запаморочення, біль голови, тахікардія. В окремих випадках спостерігався розвиток порушення нирок середнього ступеня тяжкості. Однак при випадковому парентеральному передозуванні циклоспорином у недоношених дітей у неонатальному періоді повідомлялося про розвиток тяжких токсичних ускладнень. Лікування: симптоматична терапія, специфічного антидоту немає. Протягом перших 2-х годин після вживання препарат можна видалити з організму, викликавши блювоту або шляхом промивання шлунка. Циклоспорин практично не виводиться при гемодіалізі та гемоперфузії з використанням активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія препаратом Сандімун Неорал може здійснюватися лише лікарями, які мають досвід застосування імуносупресії після трансплантації. Контроль концентрації циклоспорину у плазмі крові Для забезпечення безпеки застосування препарату Сандімун Неорал у пацієнтів після трансплантації важливо контролювати концентрацію циклоспорину в крові. Для контролю концентрації циклоспорину в крові (вимірювання кількості незміненого препарату) переважно використання специфічних моноклональних антитіл, а також методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). При використанні плазми або сироватки слід дотримуватися стандартної методики поділу (час і температура). Початкове визначення концентрації циклоспорину у пацієнтів з трансплантатом печінки слід проводити з використанням специфічних моноклональних антитіл або проводити паралельне визначення з використанням як специфічних, так і неспецифічних моноклональних антитіл для досягнення дози, що забезпечує адекватну імуносупресію. У пацієнтів з муковісцидозом абсорбція інгібіторів кальциневрину може бути порушена. Порушення функції нирок та печінки Протягом перших кількох тижнів терапії препаратом Сандімун Неорал може з'явитися часте та потенційно небезпечне ускладнення – збільшення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові. Ці функціональні зміни оборотні та дозозалежні, нормалізуються при зменшенні дози препарату. При тривалому лікуванні у деяких пацієнтів можливий розвиток у нирках структурних змін (наприклад, артеріолярного гіалінозу, атрофії канальців та інтерстиціального фіброзу), що у пацієнтів із трансплантатом нирки слід диференціювати зі змінами при хронічному відторгненні. Слід проводити ретельний контроль функції нирок. При виявленні порушення функції нирок може знадобитися зменшення дози препарату.Препарат Сандімун Неорал може також викликати дозозалежне оборотне збільшення концентрації білірубіну в плазмі та активності ферментів печінки. У постмаркетинговому періоді отримано повідомлення про випадки гепатотоксичності з розвитком холестазу. жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності у пацієнтів, які отримують циклоспорин. Деякі випадки закінчилися летальним кінцем, переважно у пацієнтів після трансплантації. Як правило, такі пацієнти мали супутні захворювання, що призводять до стану, інші фактори ризику або отримували циклоспорин одночасно з іншими препаратами, що мають гепатотоксичну дію. У цих випадках потрібне ретельне спостереження за показниками функції печінки. У разі відхилень зазначених показників від норми може знадобитися зменшення дози препарату Сандімун® Неорал®. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку слід особливо ретельно контролювати функції нирок. Контроль артеріального тиску (АТ) При лікуванні препаратом Сандімун Неорал необхідно проводити регулярний контроль артеріального тиску. При підвищенні артеріального тиску повинна бути застосована відповідна гіпотензивна терапія. Слід віддавати перевагу антигіпертензивним препаратам, які не впливають на фармакокінетику циклоспорину. Зміни біохімічного складу крові Оскільки є рідкісні повідомлення про розвиток незначної оборотної гіперліпідемії при проведенні терапії циклоспорином, рекомендовано визначення концентрації ліпідів у плазмі до початку та через 1 місяць після початку лікування. У разі виявлення гіперліпідемії слід рекомендувати дієту з обмеженням жирів та за необхідності зменшити дозу препарату. Циклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід бути обережним при одночасному застосуванні циклоспорину з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II та калійвмісними препаратами, а також у випадках застосування дієти, збагаченої калієм. У цих випадках слід контролювати вміст калію в крові. Циклоспорин збільшує виведення магнію, що може призвести до симптоматичної гіпомагніємії, особливо у перитрансплантаційному періоді. У зв'язку з цим у цьому періоді слід контролювати вміст магнію в крові, особливо у разі неврологічної симптоматики. У разі потреби застосовують препарати магнію. Слід з обережністю проводити лікування препаратом у пацієнтів із гіперурикемією з контролем концентрації сечової кислоти у плазмі крові, особливо у пацієнтів із попередньою гіперурикемією. Додаткові вказівки для застосування при ендогенному увійте Препарат Сандімун Неорал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із неврологічними проявами хвороби Бехчету. Слід ретельно контролювати неврологічний статус у пацієнтів цієї категорії. Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у дітей з ендогенним увеїтом обмежений. Додаткові вказівки для застосування при нефротичному синдромі У ряді випадків у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримують препарат Сандімун Неорал, було утруднено виявлення причин виникнення порушень функції нирок (оскільки причиною може бути як лікування, так і основне захворювання). У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом спостерігалися зміни структури ниркової тканини, спричинені застосуванням препарату, які не супроводжувалися вираженим збільшенням концентрації креатиніну в плазмі крові. Таким чином, у пацієнтів зі стероїдзалежною формою нефропатії з мінімальними змінами, які отримують лікування препаратом довше року, слід розглянути можливість проведення біопсії нирок. У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримували лікування імунодепресантами (в т. ч. циклоспорином), відзначався розвиток злоякісних новоутворень (включаючи лімфому Ходжкіна). Додаткові вказівки для застосування при псоріазі У пацієнтів, які отримують лікування циклоспорином, як і у пацієнтів, які отримують терапію іншими імуносупресивними препаратами, спостерігалися випадки розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, зокрема, з боку шкіри. Слід проводити біопсію утворень шкіри за підозри на озлокачествление. Застосовувати препарат у пацієнтів цієї категорії слід лише після проведення адекватної терапії, і лише в тому разі відсутності можливості проведення альтернативної успішної терапії. Враховуючи потенційний ризик розвитку злоякісних новоутворень шкіри, пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином, слід уникати надмірного перебування під прямим сонячним промінням, впливу ультрафіолетового УФ-В випромінювання, ПУВА-терапії (фотохіміотерапії). Додаткові вказівки для застосування при атопічному дерматиті Доброякісна лімфаденопатія найчастіше асоційована з періодами загострення атопічного дерматиту та. як правило, дозволяється самостійно спонтанно або за зменшення активності захворювання. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з лімфаденопатією, які отримують лікування циклоспорином. За відсутності зменшення ознак лімфаденопатії, незважаючи на зменшення активності захворювання, слід зробити біопсію уражених лімфатичних вузлів з метою унеможливлення розвитку лімфоми. Слід провести лікування активної інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу, до початку застосування циклоспорину. Загострення цього захворювання, однак, не є причиною скасування лікування циклоспорином, якщо воно вже розпочато, за винятком випадків тяжкого перебігу інфекції. Наявність у пацієнта інфекції шкірних покривів, викликаної Staphylococcus aureus, не є абсолютним протипоказанням для терапії препаратом Сандімун Неорал, але потребує адекватного лікування із застосуванням відповідної антибактеріальної терапії. Слід уникати одночасного застосування лікарських форм еритроміцину для прийому внутрішньо та циклоспорину у зв'язку зі збільшенням концентрації в крові останнього. У разі неможливості застосування альтернативної терапії, одночасне лікування цими препаратами слід проводити з ретельним контролем концентрації циклоспорину в плазмі крові, контролем функції нирок та настороженістю щодо розвитку НЯ циклоспорину. Заміна препарату Сандімун Неорал іншими пероральними лікарськими препаратами циклоспорину Перехід з препарату Сандімун Неорал (у формі м'яких желатинових капсул або розчину для внутрішнього застосування) на інший пероральний лікарський препарат циклоспорину слід проводити з обережністю під відповідним лікарським контролем. Необхідно проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину в плазмі для того, щоб переконатися, що після переходу концентрації циклоспорину в плазмі відповідає такий до переходу. Дві лікарські форми препарату Сандімун Неорал, м'які желатинові капсули та розчин для прийому внутрішньо біоеквівалентні. Застосування препарату Сандімун Неорал з іншими імунодепресантами Слід мати на увазі, що при застосуванні циклоспорину, як і інших імунодепресантів, збільшується ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, частіше з боку шкіри. Збільшення ризику розвитку цього ускладнення пов'язане з тривалістю і ступенем імуносупресії. ніж із застосуванням якогось конкретного препарату. Таким чином, слід дотримуватися обережності при застосуванні комбінованих режимів імуносупресивної терапії, пам'ятаючи про ймовірність розвитку лімфопроліферативних захворювань та солідних органних пухлин, що не часто призводять до летальних наслідків. Інфекції Застосування циклоспорину, як і інших імунодепресантів, спричиняє виникнення різних бактеріальних, грибкових, паразитарних та вірусних інфекцій, часто асоційованих з умовно-патогенними збудниками. У пацієнтів, які отримували лікування циклоспорином, відзначалася реактивація поліомавірусної інфекції з латентного стану, що веде до розвитку поліомавірусної нефропатії, особливо асоційованої з ВК вірусом, або мультифокальної лейкоенцефалопатії, обумовленої JC вірусом. Ці стани обумовлені високим загальним навантаженням імунодепресивними препаратами. Розвиток таких станів слід брати до уваги при диференціальній діагностиці причин порушень функції нирок та нервової системи у пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію. Враховуючи потенційну небезпеку цих інфекцій для життя пацієнта,слід застосовувати ефективну систему профілактичних та лікувальних заходів, особливо у випадках тривалого застосування комбінованого імуносупресивного лікування. Лімфопроліферативі захворювання та солідні злоякісні новоутворення При тривалому імуносупресивному лікуванні (включаючи терапію циклоспорином), збільшується ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань та солідних злоякісних новоутворень. При застосуванні препарату слід забезпечити відповідне спостереження за пацієнтами для виявлення даних станів на ранніх стадіях. При виявленні лімфопроліферативних захворювань, солідних злоякісних новоутворень або передпухлинних станів лікування препаратом слід відмінити. Вплив прямих сонячних лучен, УФ-В випромінювання та фотохіміотерапії Враховуючи потенційний ризик розвитку злоякісних новоутворень шкіри, пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином, слід уникати надмірного перебування під прямим сонячним промінням, впливу ультрафіолетового УФ-В випромінювання. ПУВА-терапії (фотохіміотерапії). Особливі компоненти: етанол При застосуванні циклоспорину у вагітних жінок та в період грудного вигодовування, у пацієнтів із захворюванням печінки, епілепсією, з алкоголізмом або при застосуванні у дітей слід брати до уваги наявність етанолу у складі препарату. Вміст етилового спирту в препараті становить близько 9.5% маси вмісту капсули, що відповідає 0,010 г етанолу для дозування 10 мг, 0.025 г для дозування 25 мг. 0,050 г для дозування 50 мг та 0,100 г для дозування 100 мг. Вакцинація Під час лікування циклоспорином вакцинація може бути менш ефективною; слід уникати застосування живих ослаблених вакцин. Необхідний контроль лабораторних показників у пацієнтів із кістозним фіброзом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тому в період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та виконанні потенційно небезпечних видів діяльності. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Показання до застосуванняЛікування та профілактика різних форм гнійно-запальних та ентеральних захворювань, викликаних стафілококами, стрептококами, протеями, клебсієлами, синьогнійною та кишковою паличками. Захворювання вуха, горла, носа, дихальних шляхів та легень: Запалення пазух носа, середнього вуха. Ангіна.

Дозування: 250 мг Фасування: N100 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд Завод-виробник: Рош С.

Дозування: 500 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд Завод-виробник: Рош С.

Склад, форма випуску та упаковкаУ 10 мл міститься: Активний компонент: Екстракт алергену з кліщів Dermatophagoides pteronyssinus, Dermatophagoides farinae у рівних пропорціях 10 ІР/мл*, 300 ІР/мл; Натрію хлорид 590 мг, гліцерол 5800 мг, манітол 200 мг, вода очищена до 10 мл. * ІР/мл – Індекс Реактивності – біологічна одиниця стандартизації. Краплі під'язикові 10 ІР/мл, 300 ІР/мл.

Склад, форма випуску та упаковкаУ 10 мл міститься: Активний компонент: Екстракт алергену з кліщів Dermatophagoides pteronyssinus, Dermatophagoides farinae у рівних пропорціях 10 ІР/мл*, 300 ІР/мл; Натрію хлорид 590 мг, гліцерол 5800 мг, манітол 200 мг, вода очищена до 10 мл. * ІР/мл – Індекс Реактивності – біологічна одиниця стандартизації. Краплі під'язикові 10 ІР/мл, 300 ІР/мл.

Склад, форма випуску та упаковкаУ 10 мл міститься: Активний компонент: Екстракт алергену з пилку берези 10 ІР/мл*, 300 ІР/мл Натрію хлорид 590 мг, гліцерол 5800 мг, манітол 200 мг, вода очищена до 10 мл. * ІР/мл – Індекс Реактивності – біологічна одиниця стандартизації. Краплі під'язикові 10 ІР/мл, 300 ІР/мл. По 10 мл алергену із вмістом 10 ІР/мл та 300 ІР/мл у скляних флаконах місткістю 14 мл, закритих гумовими пробками, завальцованих алюмінієвими ковпачками з пластиковими кришками кольору блакитного (10 ІР/мл) та 000/Р Комплект складається: 1 флакон з алергеном 10 ІР/мл, 2 флакони з алергеном 300 ІР/мл і трьома дозаторами або 2 флакони з алергеном 300 ІР мл та двома дозаторами або 5 флаконів з алергеном 300 ІР/мл та п'ятьма пластиковими інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до темножовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМИБП-алерген.Показання до застосуванняАлергенспецифічна імунотерапія (АСИТ) показана пацієнтам з алергічною реакцією 1 типу (IgE опосередкована), що виявляється у вигляді риніту, кон'юнктивіту, ринокон'юнктивіту, легкої або середньотяжкої форми бронхіальної астми, що мають підвищену чутливість до кліщів домашнього пилу (D). Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Активні форми тяжких імунодефіцитів або аутоімунних захворювань; Злоякісні новоутворення; Неконтрольована або тяжка бронхіальна астма (обсяг форсованого видиху менше 70%); Запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки слизової оболонки порожнини рота, мікози слизової оболонки порожнини рота); Терапія бета-блокаторами.Вагітність та лактаціяВагітність Немає клінічних даних про застосування препарату під час вагітності. Не слід починати АСІТ під час вагітності. Якщо вагітність настала протягом першого етапу лікування, слід припинити терапію. Якщо вагітність настала у період підтримуючої терапії, лікар повинен оцінити можливу користь АСІТ, виходячи із загального стану пацієнтки. Не повідомлялося про побічні дії при використанні АСІТ у вагітних жінок. Грудне годування Немає клінічних даних про застосування препарату під час грудного вигодовування. Дані щодо виділення активної речовини з грудним молоком відсутні. Тим не менш, не рекомендується розпочинати курс АСІТ у період грудного вигодовування. Рішення про продовження курсу АСІТ під час грудного вигодовування слід приймати після оцінки співвідношення ризику та користі.Побічна діяМожливі побічні реакції згруповані за системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Як будь-який лікарський засіб СТАЛОРАЛЬ «Алерген кліщів» може викликати у деяких пацієнтів побічні реакції. Під час лікування можуть виникати місцеві та загальні побічні реакції. Дані реакції можуть виникати на початку терапії та надалі в процесі лікування. Слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря при появі наступних симптомів: тяжкі алергічні реакції зі швидким розвитком таких симптомів, як сильний свербіж або висипання, утруднене дихання, біль у животі, симптоми, пов'язані з падінням артеріального тиску (запаморочення, непритомність). Переносимість дози препарату може змінюватись залежно від стану пацієнта. У разі виникнення побічних реакцій необхідно звернутися до лікаря, щоб переглянути терапію. Можливе проведення попереднього лікування протиалергічними препаратами, що знижують частоту та тяжкість побічних реакцій. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – збільшення лімфатичних вузлів. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – реакції за типом сироваткової хвороби. З боку нервової системи: нечасто – парестезія; рідко – головний біль. З боку органу зору: часто – свербіж в очах; нечасто – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – свербіж вух. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - подразнення в горлі, набряк глотки, пухирі в ділянці ротоглотки, риніт, кашель; нечасто – загострення астми, диспное, дисфонія, назофарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – набряк губ, набряк язика, свербіж у порожнині рота, набряк ротової порожнини, парестезія порожнини рота, дискомфорт у ділянці рота, стоматит, порушення роботи слинних залоз, нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – біль у порожнині рота, гастрит, спазм стравоходу. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж, почервоніння; нечасто – кропив'янка; рідко – екзема. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у суглобах, біль у м'язах. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – астенія, підвищення температури тіла. Післяреєстраційний досвід застосування: сухість губ, зміна смакових відчуттів, набряк ротоглотки, набряк гортані, ангіоневротичний набряк, запаморочення, анафілактичний шок, еозинофільний езофагіт. Якщо у Вас з'явилися будь-які із зазначених в інструкції побічні ефекти або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування з препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні препарати та/або назальні кортикостероїди). Слід бути обережними при призначенні та проведенні специфічної імунотерапії пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки застосування епінефрину для усунення можливих алергічних реакцій у таких пацієнтів може призвести до небезпечних для життя побічних реакцій. Вакцинацію можна проводити без перерви у лікуванні лише після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиЕфективність АСИТ вище у випадках, коли лікування розпочато ранніх термінах захворювання. Безпека та ефективність лікування у дітей віком до 5 років не встановлені. Дози та схема лікування Дозування препарату та схема лікування однакові для всіх вікових груп, але може бути змінена залежно від індивідуальної реактивності пацієнта. Лікар коригує дозування та схему лікування відповідно до можливих симптоматичних змін у пацієнта та індивідуальної реакції на препарат. Лікування доцільно починати не пізніше, ніж за 2-3 місяці до передбачуваного сезону цвітіння, і продовжувати протягом усього періоду цвітіння. Лікування складається з двох етапів: початкової терапії (нарощування дози) та підтримуючої терапії (прийом підтримуючої дози). 1. Початкову терапію починають із щоденного прийому препарату в дозі 10 ІР/мл (флакон із блакитною кришкою) з одного натискання на дозатор і поступово збільшують дозу до 5 натискань. Один натиск на дозатор становить близько 0,2 мл препарату. Далі переходять до щоденного прийому препарату в дозі 300 ІР/мл (флакон з фіолетовою кришкою), починаючи з одного натискання та поступово збільшуючи кількість натискань до оптимального (добре переносимого пацієнтом). Перший етап продовжується 9 днів. Протягом цього періоду досягається максимальна доза, індивідуальна для кожного пацієнта (від 2 до 4 натискань щодня препарату в дозі 300 ІР/мл), після чого переходять до другого етапу. Підтримуюча терапія постійною дозою з використанням препарату у дозі 300 ІР/мл. Оптимальну дозу, досягнуту першому етапі початкової терапії, продовжують приймати другою етапі підтримуючої терапії. Рекомендована схема прийому – від 2 до 4 натискань на дозатор щодня або 4 натискання 3 рази на тиждень. Переважним є щоденний прийом препарату, оскільки він пов'язаний з кращою прихильністю до лікування, ніж застосування 3 рази на тиждень. Тривалість лікування Алергенспецифічну імунотерапію рекомендується проводити протягом 3-5 років. Якщо при проведенні лікування покращення не настало в період першого сезону цвітіння, слід переглянути доцільність проведення АСІТ. Перерва у прийомі препарату Якщо перепустка в прийомі препарату склала менше одного тижня, рекомендується продовжувати лікування без змін. Якщо перепустка в прийомі препарату склала більше одного тижня, рекомендується провести лікування знову з одного натискання на дозатор, використовуючи флакон з тим же дозуванням препарату (як до перерви), і потім збільшити кількість натискань, згідно зі схемою початкового етапу терапії до оптимальної дози, що добре переноситься. Перед застосуванням препарату переконайтеся, що: не минув термін придатності; використовується флакон потрібного дозування. Препарат рекомендується приймати натще протягом дня. Препарат слід капати безпосередньо під язик за допомогою дозатора і тримати у під'язичну ділянку протягом 2 хвилин, після чого проковтувати. Дітям рекомендується застосовувати препарат за допомогою дорослих. Для забезпечення безпеки та збереження препарату флакони герметично закриті пластиковими кришками та завальцьовані алюмінієвими ковпачками. При першому використанні відкрийте флакон так: Відірвіть у флакона кольорову пластикову кришку. Потягніть за металеве кільце, до кінця знімаючи алюмінієвий ковпачок. Вийміть гумову пробку. Вийміть із захисної упаковки дозатор. Поставте флакон на плоску поверхню і, міцно взявши його однією рукою, зафіксуйте дозатор на флаконі, натиснувши іншою рукою на верхню поверхню дозатора. Заберіть захисне кільце фіолетового кольору. Сильно натисніть на дозатор 5 разів над раковиною. Після п'яти натискань дозатор видає потрібну кількість препарату. Помістіть наконечник дозатора в рот під язик. Сильно натисніть на дозатор стільки разів, скільки наказав лікар, щоб отримати потрібну кількість препарату. Потримайте препарат під язиком протягом 2 хвилин. Після використання протріть наконечник дозатора та надягніть захисне кільце. Необхідно помістити флакон з одягненим дозатором у холодильник одразу після застосування. При подальшому застосуванні слід прибрати захисне кільце та виконати пункти 7 та 8.ПередозуванняУ разі перевищення запропонованої дози ризик виникнення побічних ефектів та ступінь їх тяжкості зростає, що потребує симптоматичного лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаУ 10 мл міститься: Активний компонент: Екстракт алергену з пилку берези 10 ІР/мл*, 300 ІР/мл Натрію хлорид 590 мг, гліцерол 5800 мг, манітол 200 мг, вода очищена до 10 мл. * ІР/мл – Індекс Реактивності – біологічна одиниця стандартизації. Краплі під'язикові 10 ІР/мл, 300 ІР/мл. По 10 мл алергену із вмістом 10 ІР/мл та 300 ІР/мл у скляних флаконах місткістю 14 мл, закритих гумовими пробками, завальцованих алюмінієвими ковпачками з пластиковими кришками кольору блакитного (10 ІР/мл) та 000/Р Комплект складається: 1 флакон з алергеном 10 ІР/мл, 2 флакони з алергеном 300 ІР/мл і трьома дозаторами або 2 флакони з алергеном 300 ІР мл та двома дозаторами або 5 флаконів з алергеном 300 ІР/мл та п'ятьма пластиковими інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до темножовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМИБП-алерген.Показання до застосуванняАлергенспецифічна імунотерапія (АСИТ) показана пацієнтам з алергічною реакцією 1 типу (IgE опосередкована), що виявляється у вигляді риніту, кон'юнктивіту, ринокон'юнктивіту, легкої або середньотяжкої форми бронхіальної астми, що мають підвищену чутливість до кліщів домашнього пилу (D). Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Активні форми тяжких імунодефіцитів або аутоімунних захворювань; Злоякісні новоутворення; Неконтрольована або тяжка бронхіальна астма (обсяг форсованого видиху менше 70%); Запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки слизової оболонки порожнини рота, мікози слизової оболонки порожнини рота); Терапія бета-блокаторами.Вагітність та лактаціяВагітність Немає клінічних даних про застосування препарату під час вагітності. Не слід починати АСІТ під час вагітності. Якщо вагітність настала протягом першого етапу лікування, слід припинити терапію. Якщо вагітність настала у період підтримуючої терапії, лікар повинен оцінити можливу користь АСІТ, виходячи із загального стану пацієнтки. Не повідомлялося про побічні дії при використанні АСІТ у вагітних жінок. Грудне годування Немає клінічних даних про застосування препарату під час грудного вигодовування. Дані щодо виділення активної речовини з грудним молоком відсутні. Тим не менш, не рекомендується розпочинати курс АСІТ у період грудного вигодовування. Рішення про продовження курсу АСІТ під час грудного вигодовування слід приймати після оцінки співвідношення ризику та користі.Побічна діяМожливі побічні реакції згруповані за системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Як будь-який лікарський засіб СТАЛОРАЛЬ «Алерген кліщів» може викликати у деяких пацієнтів побічні реакції. Під час лікування можуть виникати місцеві та загальні побічні реакції. Дані реакції можуть виникати на початку терапії та надалі в процесі лікування. Слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря при появі наступних симптомів: тяжкі алергічні реакції зі швидким розвитком таких симптомів, як сильний свербіж або висипання, утруднене дихання, біль у животі, симптоми, пов'язані з падінням артеріального тиску (запаморочення, непритомність). Переносимість дози препарату може змінюватись залежно від стану пацієнта. У разі виникнення побічних реакцій необхідно звернутися до лікаря, щоб переглянути терапію. Можливе проведення попереднього лікування протиалергічними препаратами, що знижують частоту та тяжкість побічних реакцій. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – збільшення лімфатичних вузлів. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – реакції за типом сироваткової хвороби. З боку нервової системи: нечасто – парестезія; рідко – головний біль. З боку органу зору: часто – свербіж в очах; нечасто – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – свербіж вух. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - подразнення в горлі, набряк глотки, пухирі в ділянці ротоглотки, риніт, кашель; нечасто – загострення астми, диспное, дисфонія, назофарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – набряк губ, набряк язика, свербіж у порожнині рота, набряк ротової порожнини, парестезія порожнини рота, дискомфорт у ділянці рота, стоматит, порушення роботи слинних залоз, нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – біль у порожнині рота, гастрит, спазм стравоходу. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж, почервоніння; нечасто – кропив'янка; рідко – екзема. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у суглобах, біль у м'язах. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – астенія, підвищення температури тіла. Післяреєстраційний досвід застосування: сухість губ, зміна смакових відчуттів, набряк ротоглотки, набряк гортані, ангіоневротичний набряк, запаморочення, анафілактичний шок, еозинофільний езофагіт. Якщо у Вас з'явилися будь-які із зазначених в інструкції побічні ефекти або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування з препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні препарати та/або назальні кортикостероїди). Слід бути обережними при призначенні та проведенні специфічної імунотерапії пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки застосування епінефрину для усунення можливих алергічних реакцій у таких пацієнтів може призвести до небезпечних для життя побічних реакцій. Вакцинацію можна проводити без перерви у лікуванні лише після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиЕфективність АСИТ вище у випадках, коли лікування розпочато ранніх термінах захворювання. Безпека та ефективність лікування у дітей віком до 5 років не встановлені. Дози та схема лікування Дозування препарату та схема лікування однакові для всіх вікових груп, але може бути змінена залежно від індивідуальної реактивності пацієнта. Лікар коригує дозування та схему лікування відповідно до можливих симптоматичних змін у пацієнта та індивідуальної реакції на препарат. Лікування доцільно починати не пізніше, ніж за 2-3 місяці до передбачуваного сезону цвітіння, і продовжувати протягом усього періоду цвітіння. Лікування складається з двох етапів: початкової терапії (нарощування дози) та підтримуючої терапії (прийом підтримуючої дози). 1. Початкову терапію починають із щоденного прийому препарату в дозі 10 ІР/мл (флакон із блакитною кришкою) з одного натискання на дозатор і поступово збільшують дозу до 5 натискань. Один натиск на дозатор становить близько 0,2 мл препарату. Далі переходять до щоденного прийому препарату в дозі 300 ІР/мл (флакон з фіолетовою кришкою), починаючи з одного натискання та поступово збільшуючи кількість натискань до оптимального (добре переносимого пацієнтом). Перший етап продовжується 9 днів. Протягом цього періоду досягається максимальна доза, індивідуальна для кожного пацієнта (від 2 до 4 натискань щодня препарату в дозі 300 ІР/мл), після чого переходять до другого етапу. Підтримуюча терапія постійною дозою з використанням препарату у дозі 300 ІР/мл. Оптимальну дозу, досягнуту першому етапі початкової терапії, продовжують приймати другою етапі підтримуючої терапії. Рекомендована схема прийому – від 2 до 4 натискань на дозатор щодня або 4 натискання 3 рази на тиждень. Переважним є щоденний прийом препарату, оскільки він пов'язаний з кращою прихильністю до лікування, ніж застосування 3 рази на тиждень. Тривалість лікування Алергенспецифічну імунотерапію рекомендується проводити протягом 3-5 років. Якщо при проведенні лікування покращення не настало в період першого сезону цвітіння, слід переглянути доцільність проведення АСІТ. Перерва у прийомі препарату Якщо перепустка в прийомі препарату склала менше одного тижня, рекомендується продовжувати лікування без змін. Якщо перепустка в прийомі препарату склала більше одного тижня, рекомендується провести лікування знову з одного натискання на дозатор, використовуючи флакон з тим же дозуванням препарату (як до перерви), і потім збільшити кількість натискань, згідно зі схемою початкового етапу терапії до оптимальної дози, що добре переноситься. Перед застосуванням препарату переконайтеся, що: не минув термін придатності; використовується флакон потрібного дозування. Препарат рекомендується приймати натще протягом дня. Препарат слід капати безпосередньо під язик за допомогою дозатора і тримати у під'язичну ділянку протягом 2 хвилин, після чого проковтувати. Дітям рекомендується застосовувати препарат за допомогою дорослих. Для забезпечення безпеки та збереження препарату флакони герметично закриті пластиковими кришками та завальцьовані алюмінієвими ковпачками. При першому використанні відкрийте флакон так: Відірвіть у флакона кольорову пластикову кришку. Потягніть за металеве кільце, до кінця знімаючи алюмінієвий ковпачок. Вийміть гумову пробку. Вийміть із захисної упаковки дозатор. Поставте флакон на плоску поверхню і, міцно взявши його однією рукою, зафіксуйте дозатор на флаконі, натиснувши іншою рукою на верхню поверхню дозатора. Заберіть захисне кільце фіолетового кольору. Сильно натисніть на дозатор 5 разів над раковиною. Після п'яти натискань дозатор видає потрібну кількість препарату. Помістіть наконечник дозатора в рот під язик. Сильно натисніть на дозатор стільки разів, скільки наказав лікар, щоб отримати потрібну кількість препарату. Потримайте препарат під язиком протягом 2 хвилин. Після використання протріть наконечник дозатора та надягніть захисне кільце. Необхідно помістити флакон з одягненим дозатором у холодильник одразу після застосування. При подальшому застосуванні слід прибрати захисне кільце та виконати пункти 7 та 8.ПередозуванняУ разі перевищення запропонованої дози ризик виникнення побічних ефектів та ступінь їх тяжкості зростає, що потребує симптоматичного лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаУ 10 мл міститься: Активний компонент: Екстракт алергену з пилку берези 10 ІР/мл*, 300 ІР/мл Натрію хлорид 590 мг, гліцерол 5800 мг, манітол 200 мг, вода очищена до 10 мл. * ІР/мл – Індекс Реактивності – біологічна одиниця стандартизації. Краплі під'язикові 10 ІР/мл, 300 ІР/мл. По 10 мл алергену із вмістом 10 ІР/мл та 300 ІР/мл у скляних флаконах місткістю 14 мл, закритих гумовими пробками, завальцованих алюмінієвими ковпачками з пластиковими кришками кольору блакитного (10 ІР/мл) та 000/Р Комплект складається: 1 флакон з алергеном 10 ІР/мл, 2 флакони з алергеном 300 ІР/мл і трьома дозаторами або 2 флакони з алергеном 300 ІР мл та двома дозаторами або 5 флаконів з алергеном 300 ІР/мл та п'ятьма пластиковими інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до темножовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМИБП-алерген.Показання до застосуванняАлергенспецифічна імунотерапія (АСИТ) показана пацієнтам з алергічною реакцією 1 типу (IgE опосередкована), що виявляється у вигляді риніту, кон'юнктивіту, ринокон'юнктивіту, легкої або середньотяжкої форми бронхіальної астми, що мають підвищену чутливість до кліщів домашнього пилу (D). Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Активні форми тяжких імунодефіцитів або аутоімунних захворювань; Злоякісні новоутворення; Неконтрольована або тяжка бронхіальна астма (обсяг форсованого видиху менше 70%); Запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки слизової оболонки порожнини рота, мікози слизової оболонки порожнини рота); Терапія бета-блокаторами.Вагітність та лактаціяВагітність Немає клінічних даних про застосування препарату під час вагітності. Не слід починати АСІТ під час вагітності. Якщо вагітність настала протягом першого етапу лікування, слід припинити терапію. Якщо вагітність настала у період підтримуючої терапії, лікар повинен оцінити можливу користь АСІТ, виходячи із загального стану пацієнтки. Не повідомлялося про побічні дії при використанні АСІТ у вагітних жінок. Грудне годування Немає клінічних даних про застосування препарату під час грудного вигодовування. Дані щодо виділення активної речовини з грудним молоком відсутні. Тим не менш, не рекомендується розпочинати курс АСІТ у період грудного вигодовування. Рішення про продовження курсу АСІТ під час грудного вигодовування слід приймати після оцінки співвідношення ризику та користі.Побічна діяМожливі побічні реакції згруповані за системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Як будь-який лікарський засіб СТАЛОРАЛЬ «Алерген кліщів» може викликати у деяких пацієнтів побічні реакції. Під час лікування можуть виникати місцеві та загальні побічні реакції. Дані реакції можуть виникати на початку терапії та надалі в процесі лікування. Слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря при появі наступних симптомів: тяжкі алергічні реакції зі швидким розвитком таких симптомів, як сильний свербіж або висипання, утруднене дихання, біль у животі, симптоми, пов'язані з падінням артеріального тиску (запаморочення, непритомність). Переносимість дози препарату може змінюватись залежно від стану пацієнта. У разі виникнення побічних реакцій необхідно звернутися до лікаря, щоб переглянути терапію. Можливе проведення попереднього лікування протиалергічними препаратами, що знижують частоту та тяжкість побічних реакцій. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – збільшення лімфатичних вузлів. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – реакції за типом сироваткової хвороби. З боку нервової системи: нечасто – парестезія; рідко – головний біль. З боку органу зору: часто – свербіж в очах; нечасто – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – свербіж вух. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - подразнення в горлі, набряк глотки, пухирі в ділянці ротоглотки, риніт, кашель; нечасто – загострення астми, диспное, дисфонія, назофарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – набряк губ, набряк язика, свербіж у порожнині рота, набряк ротової порожнини, парестезія порожнини рота, дискомфорт у ділянці рота, стоматит, порушення роботи слинних залоз, нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – біль у порожнині рота, гастрит, спазм стравоходу. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж, почервоніння; нечасто – кропив'янка; рідко – екзема. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у суглобах, біль у м'язах. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – астенія, підвищення температури тіла. Післяреєстраційний досвід застосування: сухість губ, зміна смакових відчуттів, набряк ротоглотки, набряк гортані, ангіоневротичний набряк, запаморочення, анафілактичний шок, еозинофільний езофагіт. Якщо у Вас з'явилися будь-які із зазначених в інструкції побічні ефекти або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування з препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні препарати та/або назальні кортикостероїди). Слід бути обережними при призначенні та проведенні специфічної імунотерапії пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки застосування епінефрину для усунення можливих алергічних реакцій у таких пацієнтів може призвести до небезпечних для життя побічних реакцій. Вакцинацію можна проводити без перерви у лікуванні лише після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиЕфективність АСИТ вище у випадках, коли лікування розпочато ранніх термінах захворювання. Безпека та ефективність лікування у дітей віком до 5 років не встановлені. Дози та схема лікування Дозування препарату та схема лікування однакові для всіх вікових груп, але може бути змінена залежно від індивідуальної реактивності пацієнта. Лікар коригує дозування та схему лікування відповідно до можливих симптоматичних змін у пацієнта та індивідуальної реакції на препарат. Лікування доцільно починати не пізніше, ніж за 2-3 місяці до передбачуваного сезону цвітіння, і продовжувати протягом усього періоду цвітіння. Лікування складається з двох етапів: початкової терапії (нарощування дози) та підтримуючої терапії (прийом підтримуючої дози). 1. Початкову терапію починають із щоденного прийому препарату в дозі 10 ІР/мл (флакон із блакитною кришкою) з одного натискання на дозатор і поступово збільшують дозу до 5 натискань. Один натиск на дозатор становить близько 0,2 мл препарату. Далі переходять до щоденного прийому препарату в дозі 300 ІР/мл (флакон з фіолетовою кришкою), починаючи з одного натискання та поступово збільшуючи кількість натискань до оптимального (добре переносимого пацієнтом). Перший етап продовжується 9 днів. Протягом цього періоду досягається максимальна доза, індивідуальна для кожного пацієнта (від 2 до 4 натискань щодня препарату в дозі 300 ІР/мл), після чого переходять до другого етапу. Підтримуюча терапія постійною дозою з використанням препарату у дозі 300 ІР/мл. Оптимальну дозу, досягнуту першому етапі початкової терапії, продовжують приймати другою етапі підтримуючої терапії. Рекомендована схема прийому – від 2 до 4 натискань на дозатор щодня або 4 натискання 3 рази на тиждень. Переважним є щоденний прийом препарату, оскільки він пов'язаний з кращою прихильністю до лікування, ніж застосування 3 рази на тиждень. Тривалість лікування Алергенспецифічну імунотерапію рекомендується проводити протягом 3-5 років. Якщо при проведенні лікування покращення не настало в період першого сезону цвітіння, слід переглянути доцільність проведення АСІТ. Перерва у прийомі препарату Якщо перепустка в прийомі препарату склала менше одного тижня, рекомендується продовжувати лікування без змін. Якщо перепустка в прийомі препарату склала більше одного тижня, рекомендується провести лікування знову з одного натискання на дозатор, використовуючи флакон з тим же дозуванням препарату (як до перерви), і потім збільшити кількість натискань, згідно зі схемою початкового етапу терапії до оптимальної дози, що добре переноситься. Перед застосуванням препарату переконайтеся, що: не минув термін придатності; використовується флакон потрібного дозування. Препарат рекомендується приймати натще протягом дня. Препарат слід капати безпосередньо під язик за допомогою дозатора і тримати у під'язичну ділянку протягом 2 хвилин, після чого проковтувати. Дітям рекомендується застосовувати препарат за допомогою дорослих. Для забезпечення безпеки та збереження препарату флакони герметично закриті пластиковими кришками та завальцьовані алюмінієвими ковпачками. При першому використанні відкрийте флакон так: Відірвіть у флакона кольорову пластикову кришку. Потягніть за металеве кільце, до кінця знімаючи алюмінієвий ковпачок. Вийміть гумову пробку. Вийміть із захисної упаковки дозатор. Поставте флакон на плоску поверхню і, міцно взявши його однією рукою, зафіксуйте дозатор на флаконі, натиснувши іншою рукою на верхню поверхню дозатора. Заберіть захисне кільце фіолетового кольору. Сильно натисніть на дозатор 5 разів над раковиною. Після п'яти натискань дозатор видає потрібну кількість препарату. Помістіть наконечник дозатора в рот під язик. Сильно натисніть на дозатор стільки разів, скільки наказав лікар, щоб отримати потрібну кількість препарату. Потримайте препарат під язиком протягом 2 хвилин. Після використання протріть наконечник дозатора та надягніть захисне кільце. Необхідно помістити флакон з одягненим дозатором у холодильник одразу після застосування. При подальшому застосуванні слід прибрати захисне кільце та виконати пункти 7 та 8.ПередозуванняУ разі перевищення запропонованої дози ризик виникнення побічних ефектів та ступінь їх тяжкості зростає, що потребує симптоматичного лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.