Болеутоляющие препараты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: парацетамол - 325,0 мг, напроксен натрію - 220,0 мг, кофеїн безводний - 50,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) - 175,50 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний, повідон К-30) - 36,00 мг, кроскармелоза (кроскармеллоза натрію) - 0,0 , тальк – 18,00 мг, магнію стеарат – 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 4,50 мг; Оболонка: Опадрай 13А200004 Фіолетовий - 30,000 мг %) – 1,167 мг, індигокармін алюмінієвий лак (блакитний 2) – 0,279 мг]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг + 220 мг + 325 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від світло-фіолетового до фіолетового кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаНапроксен: швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові > 99 %. Період напіввиведення (Т1/2) – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Парацетамол: легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 0,5-2 год і становить 5-20 мкг/мл, зв'язок з білками плазми - 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться нирками, головним чином, у вигляді глюкуронідів та сульфатних кон'югатів. Менше 5% парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 варіюється від 1 до 4 год. Кофеїн: повністю і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 50-75 хв і становить 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Зв'язок із білками крові – 25-36 %. Метаболізм у печінці піддається більше 90%. Т1/2 у дорослих становить 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год) Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2 %).ФармакодинамікаНапроксен: нестероїдний протизапальний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії обумовлений неселективним пригніченням активності циклооксигенази -1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2), що регулює синтез простагландинів. Застосування напроксену у вигляді солі напроксену натрію забезпечує більш швидке всмоктування та швидке настання знеболювального ефекту. Парацетамол: ненаркотичний аналгетик, виявляє жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Кофеїн: зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність; розширює кровоносні судини скелетних м'язів, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить симулюючої дії на центральну нервову систему, підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Кофеїн підвищує проникність гістогематичних бар'єрів і збільшує біодоступність ненаркотичних анальгетиків, також знижує активність ЦОГ, т.к. є антагоністом аденозинових А(2А) та А(2В) рецепторів, що сприяє посиленню знеболювальної дії анальгетиків. У реєстраційному клінічному дослідженні препарату Пенталгін НЕО підтверджено перевагу щодо впливу на загальне полегшення болю (показник TOTPAR) над монопрепаратом напроксену та над комбінованим препаратом парацетамолу та кофеїну.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: при захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, артрит, міалгія); невралгія; зубний біль; біль голови, мігрень; альгодисменорея; посттравматичний (розтяжки та забиття) та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Препарат Пенталгін® НЕО застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю та запалення) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену, напроксену натрію, інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); період після проведення аортокоронарного шунтування; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), активна шлунково-кишкова кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; декомпенсована серцева недостатність; органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, тяжка артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження) куріння, глаукома, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; епілепсія та схильність до судомних нападів, літній вік, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти,антиагреганти, пероральні глюкокортикоїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенталгін НЕО протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Пенталгін® НЕО, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1 /1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – метгемоглобінемія, гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, вертиго, запаморочення, сонливість; нечасто: тремор, парестезії, біль голови, депресія, порушення сну, розлад уваги, безсоння, нездужання. Психічні розлади: часто: нервозність; нечасто: безсоння; рідко: тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення органу зору: часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах, порушення слуху; нечасто: зниження слуху. Порушення з боку серця: часто: набряклість, відчуття серцебиття; нечасто: застійна серцева недостатність, тахікардія, аритмія; частота невідома – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка; нечасто: еозинофільні пневмонії; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: запор, біль у животі, диспепсія, нудота, діарея, стоматит, метеоризм; нечасто: шлунково-кишкова кровотеча та/або перфорація шлунка, кривава блювота, мелена, блювання; сухість в роті; дуже рідко: рецидив чи загострення виразкового коліту чи хвороби Крона; Частота невідома: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів, жовтяниця; дуже рідко: порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі, екхімози, пурпура; нечасто: алопеція, фотодерматози; дуже рідко: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: міалгія та м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гломерулонефрит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, нирковий папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: спрага, підвищене потовиділення; нечасто: реакції підвищеної чутливості, порушення менструального циклу, гіпертермія (озноб та лихоманка). Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції з медичного застосування відсутні. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші ННЗН, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, кортикостероїди: зростання ризику побічних ефектів напроксену з боку шлунково-кишкового тракту. Пропранолол та інші бета-адреноблокатори: напроксен може знижувати антигіпертензивну дію препаратів. Кофеїн може пригнічувати терапевтичні ефекти бета-адреноблокаторів. Серцеві глікозиди: кофеїн прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Діуретики: напроксен може зменшувати сечогінну дію діуретиків, інгібувати натрійуретичну дію фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Літії: напроксен знижує виведення літію, що призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Мієлотоксичні препарати: посилення гематоксичності напроксену. Циклоспорин: збільшення ризику ниркової недостатності. Пробенецид: збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Метотрексат, фенітоїн, сульфаніламід: напроксен уповільнює їхню екскрецію, що збільшує ризик розвитку їх токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній: зменшення абсорбції напроксену. Антикоагулянти: напроксен може посилювати дію антикоагулянтів, парацетамол при тривалому застосуванні посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антитромбоцитарні препарати, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі. Міфепристон: не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Такролімус: одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик нефротоксичності. Дифлунісал: підвищення концентрації парацетамолу в плазмі, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Індуктори мікросомальних ферментів печінки: можливе підвищення гепатотоксичної дії парацетамолу. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки: зниження ризику гепатотоксичної дії парацетамолу. Хлорамфенікол: парацетамол збільшує час виведення хлорамфеніколу. Метоклопрамід, домперидон: збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Колестирамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу. Теофіліну: кофеїн знижує екскрецію теофіліну. Барбітурати, примідон, протисудомні засоби: можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну. Циметидин, пероральні контрацептиви, дисульфірам, ципрофлоксацин, норфлоксацин: можливе зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Препарати кальцію: кофеїн знижує їх всмоктування у ШКТ. Наркотичні та снодійні лікарські засоби: кофеїн знижує їх ефективність. Алкоголь: збільшення ризику ураження печінки та гострого панкреатиту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Разова доза – 1 таблетка. Частота прийому - 1-3 десь у день, з інтервалом щонайменше 4 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість застосування препарату – не більше 5 днів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, диспептичні розлади (печія, нудота, блювання, біль у животі), головний біль, шум у вухах, слабкість, пітливість, блідість шкірних покровів, тривога, збудження, руховий неспокій, анорексія, сплутаність свідомості, та , тремор або м'язові посмикування; у тяжких випадках - кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми, ниркова та/або печінкова недостатність. При підозрі передозування препарату необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування. Потерпілому слід зробити промивання шлунка та призначити ентеросорбенти (активоване вугілля). Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів визначається залежно від тяжкості стану та виразності симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Не перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати ефективну мінімальну дозу мінімально можливим коротким курсом. При збереженні чи посиленні больового синдрому і натомість терапії слід звернутися до лікаря. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (див. Розділ "Лікарські взаємодії"). При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні показники Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може спотворювати результати проби з дипіридамолом; під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Кожна таблетка містить приблизно 20 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Напроксен і кофеїн, що входять до складу препарату, можуть впливати на швидкість психомоторної реакції, тому на період прийому слід бути обережним при керуванні автомобілем і виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: парацетамол - 325,0 мг, напроксен натрію - 220,0 мг, кофеїн безводний - 50,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) - 175,50 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний, повідон К-30) - 36,00 мг, кроскармелоза (кроскармеллоза натрію) - 0,0 , тальк – 18,00 мг, магнію стеарат – 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 4,50 мг; Оболонка: Опадрай 13А200004 Фіолетовий - 30,000 мг %) – 1,167 мг, індигокармін алюмінієвий лак (блакитний 2) – 0,279 мг]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг + 220 мг + 325 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від світло-фіолетового до фіолетового кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаНапроксен: швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові > 99 %. Період напіввиведення (Т1/2) – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Парацетамол: легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 0,5-2 год і становить 5-20 мкг/мл, зв'язок з білками плазми - 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться нирками, головним чином, у вигляді глюкуронідів та сульфатних кон'югатів. Менше 5% парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 варіюється від 1 до 4 год. Кофеїн: повністю і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 50-75 хв і становить 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Зв'язок із білками крові – 25-36 %. Метаболізм у печінці піддається більше 90%. Т1/2 у дорослих становить 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год) Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2 %).ФармакодинамікаНапроксен: нестероїдний протизапальний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії обумовлений неселективним пригніченням активності циклооксигенази -1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2), що регулює синтез простагландинів. Застосування напроксену у вигляді солі напроксену натрію забезпечує більш швидке всмоктування та швидке настання знеболювального ефекту. Парацетамол: ненаркотичний аналгетик, виявляє жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Кофеїн: зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність; розширює кровоносні судини скелетних м'язів, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить симулюючої дії на центральну нервову систему, підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Кофеїн підвищує проникність гістогематичних бар'єрів і збільшує біодоступність ненаркотичних анальгетиків, також знижує активність ЦОГ, т.к. є антагоністом аденозинових А(2А) та А(2В) рецепторів, що сприяє посиленню знеболювальної дії анальгетиків. У реєстраційному клінічному дослідженні препарату Пенталгін НЕО підтверджено перевагу щодо впливу на загальне полегшення болю (показник TOTPAR) над монопрепаратом напроксену та над комбінованим препаратом парацетамолу та кофеїну.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: при захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, артрит, міалгія); невралгія; зубний біль; біль голови, мігрень; альгодисменорея; посттравматичний (розтяжки та забиття) та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Препарат Пенталгін® НЕО застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю та запалення) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену, напроксену натрію, інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); період після проведення аортокоронарного шунтування; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), активна шлунково-кишкова кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; декомпенсована серцева недостатність; органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, тяжка артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження) куріння, глаукома, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; епілепсія та схильність до судомних нападів, літній вік, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти,антиагреганти, пероральні глюкокортикоїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенталгін НЕО протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Пенталгін® НЕО, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1 /1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – метгемоглобінемія, гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, вертиго, запаморочення, сонливість; нечасто: тремор, парестезії, біль голови, депресія, порушення сну, розлад уваги, безсоння, нездужання. Психічні розлади: часто: нервозність; нечасто: безсоння; рідко: тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення органу зору: часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах, порушення слуху; нечасто: зниження слуху. Порушення з боку серця: часто: набряклість, відчуття серцебиття; нечасто: застійна серцева недостатність, тахікардія, аритмія; частота невідома – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка; нечасто: еозинофільні пневмонії; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: запор, біль у животі, диспепсія, нудота, діарея, стоматит, метеоризм; нечасто: шлунково-кишкова кровотеча та/або перфорація шлунка, кривава блювота, мелена, блювання; сухість в роті; дуже рідко: рецидив чи загострення виразкового коліту чи хвороби Крона; Частота невідома: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів, жовтяниця; дуже рідко: порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі, екхімози, пурпура; нечасто: алопеція, фотодерматози; дуже рідко: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: міалгія та м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гломерулонефрит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, нирковий папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: спрага, підвищене потовиділення; нечасто: реакції підвищеної чутливості, порушення менструального циклу, гіпертермія (озноб та лихоманка). Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції з медичного застосування відсутні. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші ННЗН, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, кортикостероїди: зростання ризику побічних ефектів напроксену з боку шлунково-кишкового тракту. Пропранолол та інші бета-адреноблокатори: напроксен може знижувати антигіпертензивну дію препаратів. Кофеїн може пригнічувати терапевтичні ефекти бета-адреноблокаторів. Серцеві глікозиди: кофеїн прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Діуретики: напроксен може зменшувати сечогінну дію діуретиків, інгібувати натрійуретичну дію фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Літії: напроксен знижує виведення літію, що призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Мієлотоксичні препарати: посилення гематоксичності напроксену. Циклоспорин: збільшення ризику ниркової недостатності. Пробенецид: збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Метотрексат, фенітоїн, сульфаніламід: напроксен уповільнює їхню екскрецію, що збільшує ризик розвитку їх токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній: зменшення абсорбції напроксену. Антикоагулянти: напроксен може посилювати дію антикоагулянтів, парацетамол при тривалому застосуванні посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антитромбоцитарні препарати, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі. Міфепристон: не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Такролімус: одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик нефротоксичності. Дифлунісал: підвищення концентрації парацетамолу в плазмі, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Індуктори мікросомальних ферментів печінки: можливе підвищення гепатотоксичної дії парацетамолу. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки: зниження ризику гепатотоксичної дії парацетамолу. Хлорамфенікол: парацетамол збільшує час виведення хлорамфеніколу. Метоклопрамід, домперидон: збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Колестирамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу. Теофіліну: кофеїн знижує екскрецію теофіліну. Барбітурати, примідон, протисудомні засоби: можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну. Циметидин, пероральні контрацептиви, дисульфірам, ципрофлоксацин, норфлоксацин: можливе зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Препарати кальцію: кофеїн знижує їх всмоктування у ШКТ. Наркотичні та снодійні лікарські засоби: кофеїн знижує їх ефективність. Алкоголь: збільшення ризику ураження печінки та гострого панкреатиту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Разова доза – 1 таблетка. Частота прийому - 1-3 десь у день, з інтервалом щонайменше 4 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість застосування препарату – не більше 5 днів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, диспептичні розлади (печія, нудота, блювання, біль у животі), головний біль, шум у вухах, слабкість, пітливість, блідість шкірних покровів, тривога, збудження, руховий неспокій, анорексія, сплутаність свідомості, та , тремор або м'язові посмикування; у тяжких випадках - кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми, ниркова та/або печінкова недостатність. При підозрі передозування препарату необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування. Потерпілому слід зробити промивання шлунка та призначити ентеросорбенти (активоване вугілля). Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів визначається залежно від тяжкості стану та виразності симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Не перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати ефективну мінімальну дозу мінімально можливим коротким курсом. При збереженні чи посиленні больового синдрому і натомість терапії слід звернутися до лікаря. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (див. Розділ "Лікарські взаємодії"). При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні показники Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може спотворювати результати проби з дипіридамолом; під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Кожна таблетка містить приблизно 20 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Напроксен і кофеїн, що входять до складу препарату, можуть впливати на швидкість психомоторної реакції, тому на період прийому слід бути обережним при керуванні автомобілем і виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 10,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 147,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник заліза оксид чорний – 0,1890%, титану діоксид – 1,2198%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус оранжевого кольору, кришечка сірого кольору, непрозорі.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Піроксикам (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг або 20 мг; - целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, кремнію діоксид колоїдний. Капсули тверді желатинові: желатин, діоксид титану, заліза жовтий оксид, індигокармін, вода. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі пропорційна дозі, що використовується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-5 годин після прийому препарату внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг Cmax – 1,5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає в синовіальну рідину (40-50%), виділяється із грудним молоком - 1-3%. Легко зв'язується з білками плазми (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів.Аналгезуючий ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При альгодисменореї (будучи інгібітором синтезу простагландинів в ендометрії) купує больовий синдром.Показання до застосуванняХвороби тканин. Альгодисменорея. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних препаратів, компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа або приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; печінкова недостатність або будь-яке активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років. З обережністю: вік старше 65 років; ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; артеріальна гіпертензія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; бронхіальна астма; наявність печінкової порфірії; кліренс креатиніну від 30-60 мл/хв; післяопераційний період; дегідратація; куріння; анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія такими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку шлунково-кишкового тракту та органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі у шлунково-кишковому тракті, у виняткових випадках можуть зумовити анемію, перфорацію органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; підвищення активності "печінкових" трансаміназ; підвищення концентрації азоту та креатиніну в плазмі. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіпер- або гіпокаліємія, гломерулонефрит, нефроз. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, безсоння, рідше - депресія, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. З боку системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, зниження показника гемоглобіну, зниження показника гематокриту; лейкопенія, еозинофілія, рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха); пригнічення функції кісткового мозку. Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко - серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еритема, реакції, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, набряки обличчя, гортані, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, васкуліт, сироваткова. Інші: порушення зору, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення концентрації сечовини; підвищення чи зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – знижується здатність тромбоцитів до агрегації (ризик кровотечі), необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти - знижується концентрація піроксикаму в сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років – внутрішньо під час їжі. Захворювання кістково-м'язової системи, захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) початкова і підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу в 1 або 2 прийоми. При необхідності доза може бути тимчасово підвищена до 30 мг на добу (одноразово або у розділених дозах) або знижена до 10 мг на добу. Гострі захворювання кістково-м'язової системи: перші 2 дні по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу протягом 1-2 тижнів. Гострий напад подагри: приймають по 40 мг протягом 4-6 діб. Післяопераційні та посттравматичні болі: початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. У деяких випадках можливе підвищення дози з призначенням у перші два дні по 40 мг одноразово або у розділених дозах. При альгодисменореї: лікування слід розпочинати при появі перших симптомів У початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні – по 20 мг на 1 прийом. Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 15 років не повинна перевищувати 40 мг. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок, які застосовують сечогінні засоби після широких хірургічних втручань у літньому віці. Таким пацієнтам необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок. Після 2 тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо під час терапії препаратом у хворого з'являються ознаки виразки у шлунково-кишковому тракті, лікування необхідно перервати; якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, лікування необхідно проводити під наглядом лікаря з одночасним застосуванням антацидних засобів. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, поліпами слизової оболонки носа, а також при хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування препаратом неприпустиме вживання алкоголю. Рекомендації щодо застосування у дітей віком до 15 років нині не розроблені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: піроксикам 10 мг або 20 мг; Допоміжні речовини (капсула 10 мг/20 мг): мікрокристалічна целюлоза (0,0100 г/0,0200 г), крохмаль пшеничний, (0,0140 г/0,0290 г) гліцин (0,0075 г/0,0150 г ), кремнію, діоксид колоїдний (0,0010 г/0,0015 г), тальк (0,0015 г/0,0025 г), магнію стеарат (0,0010 г/0,0020 г); Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид, індиго кармін Fd&C Blue 2 (капсули 10 мг), оксид заліза жовтий (капсули 20 мг), sunset жовтий (капсули 20мг). 10 капсул у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери разом з інструкцією застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 з білим корпусом та синьою кришечкою (дозування 10 мг) або кремовим корпусом та помаранчевою кришкою (дозування 20 мг). Вміст капсули - порошок від білого до кремувато-білого кольору, можливе утворення циліндричної форми, що легко розпадається при дотику.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах – 1.5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг на добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 1-3%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому.Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліти, ішіас, подагра, тендовагініти, бурсити, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), болі в хребті, невралгія, міалгія, постра; первинна дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшує біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняУ період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; некомпенсована серцева недостатність; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі органів шлунково-кишкового тракту, які у виняткових випадках можуть бути анемію та перфорація органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації азоту у плазмі. Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіперкаліємія, гломерулонефрит, нефроз, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі. Центральна нервова система: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, рідше - депресія, безсоння, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. Системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, лейкопенія, еозинофілія, зниження рівня гематокриту; рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко – серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматит зі слущуванням, багатоформна еритема, синдром Лайєлла, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, фотосенсибілізація, васкужен, мороз. Інші: порушення зору, гіпер- та гіпоглікемія, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення або зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат приймають внутрішньо під час їди. При захворюваннях кістково-м'язової системи або захворюваннях суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) приймається 10-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. При необхідності можна тимчасово збільшити дозу до 30 мг на добу, одноразово або в ділених дозах або знизити до 10 мг на добу. При гострих захворюваннях кістково-м'язової системи перші два дні приймають по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів, а потім протягом 1-2 тижнів 20 мг на добу. При гострому нападі подагри приймають по 40 мг протягом 3-5 діб. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій. При дисменореї лікування необхідно починати з появою перших симптомів у початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні - по 20 мг на 1 прийом. При посттравматичних болях початкова доза становить 20 мг один раз на добу. У деяких випадках можна збільшити дозу в перші 2 дні - по 40 мг одноразово або в ділених дозах. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у літньому віці, хворим на бронхіальну астму та хронічні бронхообструктивні захворювання в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 20,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 137,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник сонячний захід жовтий – 0,1400%, титану діоксид – 2,0000%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус та кришечка оранжевого кольору, непрозорі. Вміст капсул: суміш порошку та гранул від майже білого до світло-жовтого кольору. Допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Піроксикам (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг або 20 мг; - целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, кремнію діоксид колоїдний. Капсули тверді желатинові: желатин, діоксид титану, заліза жовтий оксид, індигокармін, вода. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі пропорційна дозі, що використовується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-5 годин після прийому препарату внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг Cmax – 1,5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає в синовіальну рідину (40-50%), виділяється із грудним молоком - 1-3%. Легко зв'язується з білками плазми (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів.Аналгезуючий ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При альгодисменореї (будучи інгібітором синтезу простагландинів в ендометрії) купує больовий синдром.Показання до застосуванняХвороби тканин. Альгодисменорея. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних препаратів, компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа або приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; печінкова недостатність або будь-яке активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років. З обережністю: вік старше 65 років; ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; артеріальна гіпертензія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; бронхіальна астма; наявність печінкової порфірії; кліренс креатиніну від 30-60 мл/хв; післяопераційний період; дегідратація; куріння; анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія такими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку шлунково-кишкового тракту та органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі у шлунково-кишковому тракті, у виняткових випадках можуть зумовити анемію, перфорацію органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; підвищення активності "печінкових" трансаміназ; підвищення концентрації азоту та креатиніну в плазмі. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіпер- або гіпокаліємія, гломерулонефрит, нефроз. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, безсоння, рідше - депресія, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. З боку системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, зниження показника гемоглобіну, зниження показника гематокриту; лейкопенія, еозинофілія, рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха); пригнічення функції кісткового мозку. Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко - серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еритема, реакції, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, набряки обличчя, гортані, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, васкуліт, сироваткова. Інші: порушення зору, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення концентрації сечовини; підвищення чи зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – знижується здатність тромбоцитів до агрегації (ризик кровотечі), необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти - знижується концентрація піроксикаму в сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років – внутрішньо під час їжі. Захворювання кістково-м'язової системи, захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) початкова і підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу в 1 або 2 прийоми. При необхідності доза може бути тимчасово підвищена до 30 мг на добу (одноразово або у розділених дозах) або знижена до 10 мг на добу. Гострі захворювання кістково-м'язової системи: перші 2 дні по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу протягом 1-2 тижнів. Гострий напад подагри: приймають по 40 мг протягом 4-6 діб. Післяопераційні та посттравматичні болі: початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. У деяких випадках можливе підвищення дози з призначенням у перші два дні по 40 мг одноразово або у розділених дозах. При альгодисменореї: лікування слід розпочинати при появі перших симптомів У початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні – по 20 мг на 1 прийом. Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 15 років не повинна перевищувати 40 мг. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок, які застосовують сечогінні засоби після широких хірургічних втручань у літньому віці. Таким пацієнтам необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок. Після 2 тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо під час терапії препаратом у хворого з'являються ознаки виразки у шлунково-кишковому тракті, лікування необхідно перервати; якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, лікування необхідно проводити під наглядом лікаря з одночасним застосуванням антацидних засобів. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, поліпами слизової оболонки носа, а також при хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування препаратом неприпустиме вживання алкоголю. Рекомендації щодо застосування у дітей віком до 15 років нині не розроблені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: піроксикам 10 мг або 20 мг; Допоміжні речовини (капсула 10 мг/20 мг): мікрокристалічна целюлоза (0,0100 г/0,0200 г), крохмаль пшеничний, (0,0140 г/0,0290 г) гліцин (0,0075 г/0,0150 г ), кремнію, діоксид колоїдний (0,0010 г/0,0015 г), тальк (0,0015 г/0,0025 г), магнію стеарат (0,0010 г/0,0020 г); Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид, індиго кармін Fd&C Blue 2 (капсули 10 мг), оксид заліза жовтий (капсули 20 мг), sunset жовтий (капсули 20мг). 10 капсул у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери разом з інструкцією застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 з білим корпусом та синьою кришечкою (дозування 10 мг) або кремовим корпусом та помаранчевою кришкою (дозування 20 мг). Вміст капсули - порошок від білого до кремувато-білого кольору, можливе утворення циліндричної форми, що легко розпадається при дотику.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах – 1.5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг на добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 1-3%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому.Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліти, ішіас, подагра, тендовагініти, бурсити, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), болі в хребті, невралгія, міалгія, постра; первинна дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшує біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняУ період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; некомпенсована серцева недостатність; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі органів шлунково-кишкового тракту, які у виняткових випадках можуть бути анемію та перфорація органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації азоту у плазмі. Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіперкаліємія, гломерулонефрит, нефроз, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі. Центральна нервова система: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, рідше - депресія, безсоння, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. Системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, лейкопенія, еозинофілія, зниження рівня гематокриту; рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко – серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматит зі слущуванням, багатоформна еритема, синдром Лайєлла, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, фотосенсибілізація, васкужен, мороз. Інші: порушення зору, гіпер- та гіпоглікемія, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення або зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат приймають внутрішньо під час їди. При захворюваннях кістково-м'язової системи або захворюваннях суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) приймається 10-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. При необхідності можна тимчасово збільшити дозу до 30 мг на добу, одноразово або в ділених дозах або знизити до 10 мг на добу. При гострих захворюваннях кістково-м'язової системи перші два дні приймають по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів, а потім протягом 1-2 тижнів 20 мг на добу. При гострому нападі подагри приймають по 40 мг протягом 3-5 діб. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій. При дисменореї лікування необхідно починати з появою перших симптомів у початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні - по 20 мг на 1 прийом. При посттравматичних болях початкова доза становить 20 мг один раз на добу. У деяких випадках можна збільшити дозу в перші 2 дні - по 40 мг одноразово або в ділених дозах. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у літньому віці, хворим на бронхіальну астму та хронічні бронхообструктивні захворювання в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: флурбіпрофен – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпоролоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. оболонка: барвник опадрай синій (лактози моногідрат, гіпролоза, титану діоксид, макрогол 4000, індигокармін). Пігулки, вкриті оболонкою 100 мг. 5 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою блакитного кольору з двосторонньою ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре і повністю всмоктується з травного тракту і досягає максимальної концентрації в плазмі (в середньому 15 мкг/мл) через 1-2 години. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Період напіввиведення становить 6 годин. Зв'язок із білками плазми – понад 99%. Флурбіпрофен майже повністю метаболізується і виводиться переважно нирками (глюкуроніди та сульфатовані кон'югати): 20% у незмінному вигляді.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основний механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок блокування циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). У реалізації терапевтичної дії препарату беруть участь та інші механізми зниження чутливості тканин до медіаторів запалення.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний та подагричний артрит, анкілозуючий спондилоартрит. ревматичне ураження м'яких тканин. Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності: артралгія, міалгія, радикуліт, невралгія, зубний біль, головний біль, травми та опіки. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до флурбіпрофену та інших нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); кровотечі із шлунково-кишкового тракту та цереброваскулярні кровотечі; бронхіальна астма у поєднанні з поліпозом слизової оболонки носа; декомпенсована хронічна серцева недостатність; лікування післяопераційного болю після проведення аорто-коронарного шунтування; порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); виражена печінкова або ниркова недостатність; дитячий вік до 15 років; вагітність та період лактації. З обережністю: анемія, порушення кровотворення, бронхіальна астма, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, набряковий синдром, печінкова та/або ниркова недостатність, алкоголізм, запальні захворювання кишечника, дивертикуліт, ерозивно-виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту , цукровий діабет, стан після великих хірургічних втручань, індукована порфірія, літній вікПобічна діяЗ боку травної системи: частіше 1% - нудота, блювання, печія, діарея, запор, біль у животі, метеоризм, підвищення рівня "печінкових" ферментів, шлунково-кишкова кровотеча, рідше 1% - виразка з можливими ускладненнями (кровотеча, перфорація ), гастрит, жовтяниця, мелена, поява крові у блювотних масах, ураження стравоходу, афтозний стоматит, глосит, гепатит. З боку нервової системи: частіше 1% – головний біль, запаморочення, тривожність, порушення сну, посилення рефлексів, тремор, амнезія, астенія, депресія, сомноленція; рідше 1% – атаксія, ішемічне ураження мозку, слабкість, парестезії, судоми. З боку органів чуття: частіше 1% - порушення зору (нечіткість зору, диплопія, худоба), шум у вухах, зниження слуху; рідше 1% - кон'юнктивіт, порушення нюху та смаку; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений - підвищення внутрішньоочного тиску, крововиливу в сітківку, ретробульбарний неврит. З боку шкірних покровів: частіше 1% - свербіж шкіри, шкірний висип; рідше 1% – алопеція, кропив'янка, екзема, токсичний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена фоточутливість. З боку сечостатевої системи: частіше 1% – затримка рідини, інфекції сечовивідної системи; рідше 1% – гематурія, підвищення рівня сечової кислоти, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. З боку органів кровотворення та імунної системи: рідше 1% – анемія (у тому числі гемолітична та апластична анемії), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз. З боку дихальної системи: частіше 1% – риніт; рідше 1% – кашель, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи: рідше 1% – підвищення артеріального тиску, вазо дилатація, набряки, застійна серцева недостатність; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений – стенокардія, аритмія, інфаркт міокарда. Алергічні реакції: рідше 1% - анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай стрімко розвивається), набряк губ і язика, алергічний васкуліт. Інші: рідше 1% - гарячка, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиФлурбіпрофен може знижувати ефективність інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Спільне використання препарату з антикоагулянтами (наприклад, варфарин) призводить до підвищення ризику серйозної кровотечі. Одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою призводить до значного зниження концентрації препарату у сироватці крові. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних препаратів та глюкокортикостероїдні засоби (кровотечі у шлунково-кишковому тракті), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Флурбіпрофен зменшує гіпотензивну активність бета-блокаторів. Знижує ефект діуретиків (фуросемід, тіазидні діуретики), на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу 150-200 мг слід розподілити на 2-3 прийоми на день. Пацієнтам із гострими симптомами або під час загострення хвороби добову дозу короткочасно (2-3 дні) можна збільшити до 300 мг. Дисменорея: на початку 100 мг з наступним прийомом 50 або 100 мг кожні 4 або 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг.ПередозуванняСимптоми передозування: пригнічення дихання, нудота, біль в епігастральній ділянці, головний біль, запаморочення. Лікування: промивання шлунка та симптоматичне лікування. Специфічного антидоту на флурбіпрофен не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби препарат може впливати на фертильність, про що слід попереджати жінок, які планують вагітність (знижується ймовірність настання вагітності). Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: німесулід 100 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 50,00 мг, крохмаль кукурудзяний 216,39 мг, метилпарагідроксибензоат 0,60 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,010 мг, кросповідон (колідон Сl) 13,00 мг, 0,0 0,0 По 10, 20 або 30 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору, допускається наявність вкраплень жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Німесулід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) після перорального прийому одноразової дози німесуліду (100 мг) досягається в середньому через 2-3 години і становить 3-4 мг/л. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові до 97,5%. Проникає у тканини жіночих статевих органів, де після одноразового прийому його концентрація становить близько 40% від концентрації у плазмі. Добре проникає у кисле середовище вогнища запалення (40%), синовіальну рідину (43%). Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізм Німесулід активно метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту цитохрому Р450 (СУР)2С9. Існує можливість лікарської взаємодії німесулід при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9. Основним метаболітом є фармакологічно активне парагідроксипохідне німесулід - гідроксинімесулід, що виявляється у плазмі крові переважно у кон'югованому вигляді, у вигляді глюкуронату. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) німесуліду близько 1,56-4,95 години, гідроксинімесуліду – 2,89-4,78 години. Німесулід виводиться з організму головним чином нирками (близько 50% прийнятої дози). Гідроксинімесулід виводиться нирками (65%) та з жовчю (35%), піддається ентерогепатичній рециркуляції. Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль німесуліду у осіб похилого віку не змінюється при застосуванні одноразових та багаторазових/повторних доз. Застосування у пацієнтів із захворюванням нирок У короткостроковому дослідженні, проведеному у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), Сmax німесуліду та його основного метаболіту були не вищими, ніж у здорових добровольців. AUC та Т1/2 були на 50% вищими, але знаходилися в межах значень AUC та Т1/2, які спостерігалися у здорових добровольців на фоні застосування німесуліду. Повторне застосування не призводило до кумуляції німесулід.ФармакодинамікаНімесулід є нестероїдним протизапальним засобом із класу сульфонамідів. Чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. На відміну від неселективних нестероїдних протизапальних засобів, німесулід головним чином інгібує циклооксигеназу-2 (ЦОГ-2), гальмує синтез простагландинів у вогнищі запалення; має менш виражений пригнічуючий вплив на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1).Показання до застосуванняТерапія гострого болю: біль у нижній частині спини та/або області попереку; больовий синдром, пов'язаний із захворюваннями опорно-рухового апарату, у тому числі тендиніти, бурсити; біль при забоях, розтягненнях зв'язок та вивихах суглобів; зубний біль; симптоматичне лікування остеоартрозу (остеоартриту) з больовим синдромом; первинна альгодисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Німесулід рекомендується для терапії як препарат другої лінії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до німесулід або інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рицидивуючого поліпозу носа, приносових пазух та непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гепатотоксичні реакції на німесулід в анамнезі; одночасне застосування з іншими лікарськими засобами з потенційною гепатотоксичністю (наприклад, іншими НПЗЗ); хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; період після аортокоронарного шунтування; гарячковий синдром при застуді та гострих респіраторно-вірусних інфекціях; підозра на гостру хірургічну патологію; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення; ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення;ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази. З обережністю: ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, облітеруючі захворювання периферичних артерій, геморагічний діатез, куріння, (КК 30-60 мл/хв), системний червоний вовчак та інші аутоімунні захворювання. Дані про розвиток у минулому виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, наявність інфекції Helicobacter pylori. Літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, зловживання алкоголем, куріння, тяжкі соматичні захворювання, супутнє лікування антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел),пероральними глюкокортикостероїдами (наприклад, преднізолон), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяНе рекомендується жінкам, які планують вагітність. Протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Разом з тим, нині немає наукових даних про ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікується залежно від частоти випадку: дуже часто (>1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи – рідко: анемія, еозинофілія, геморагії; Дуже рідко: тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура тромбоцитопенічна, подовження часу кровотечі. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: реакції гіперчутливості; Дуже рідко: анафілактоїдні реакції. Порушення психіки - Рідко: почуття страху, знервованість, нічні "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: запаморочення; Дуже рідко: біль голови, сонливість, енцефалопатія (синдром Рейє). Порушення з боку органу зору: - Рідко: нечіткість зору; Дуже рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: вертиго. Порушення з боку серця – рідко: тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: - Нечасто: підвищення артеріального тиску; Рідко: лабільність артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: задишка; Дуже рідко: загострення бронхіальної астми, бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: діарея, нудота, блювання; Нечасто: запор, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразка та/або перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки; Дуже рідко: біль у животі, диспепсія, стоматит, дьогтеподібний стілець. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: гепатит, блискавичний (фульмінантний) гепатит (включаючи летальні наслідки), жовтяниця, холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: свербіж, висипання на шкірі, підвищена пітливість; Рідко: еритема, дерматит; Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: дизурія, гематурія, затримка сечовипускання; Дуже рідко: ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит, гіперкаліємія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Нечасто: периферичні набряки; Рідко: нездужання, астенія; Дуже рідко: гіпотермія.Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикостероїди підвищують ризик виникнення ерозивно-виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або кровотечі. Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори повторного поглинання серотоніну (SSRIs), наприклад, флуоксетин, збільшують ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин, або препаратів, що мають антитромбоцитарну дію, таких як ацетилсаліцилова кислота. Через підвищений ризик кровотеч, така комбінація не рекомендується та протипоказана пацієнтам з тяжкими порушеннями коагуляції. Якщо комбінованої терапії все ж таки не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові. Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): Одночасне застосування препаратів, що містять німесулід, з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в разовій дозі більше 1 г або в добовій дозі більше 3 г., не рекомендується. Діуретики. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати дію діуретиків. У здорових добровольців німесулід тимчасово знижує виведення натрію під дією фуросеміду, меншою мірою – виведення калію та знижує власне діуретичний ефект. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та зниження кумулятивної екскреції фуросеміду без зміни ниркового кліренсу фуросеміду. Одночасне застосування фуросеміду та німесуліду потребує обережності у пацієнтів з нирковою або серцевою недостатністю. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину-II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати дію гіпотензивних препаратів. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що пригнічують систему циклооксигенази (НПЗП, антиагреганти), можливе подальше погіршення функції. недостатності, яка, як правило, буває оборотною. Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають німесулід у поєднанні з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому одночасне застосування цих препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини,а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку одночасного застосування. Міфепрістон. У зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів, НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. Є дані про те, що нестероїдні протизапальні засоби зменшують кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію в плазмі крові та його токсичності. При застосуванні німесуліду у пацієнтів, які перебувають на терапії препаратами літію, слід здійснювати регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Клінічно значимих взаємодій з глібенкламідом, теофіліном, дигоксином, циметидином та антацидними препаратами (наприклад, комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) не спостерігалося. Німесулід пригнічує активність ізоферменту CYP2C9. При одночасному застосуванні з німесулід препаратів, що є субстратами цього ферменту,концентрація останніх у плазмі може підвищуватися. При призначенні німесуліду менш ніж за 24 години до або після прийому метотрексату потрібно дотримуватися обережності, тому що в таких випадках рівень метотрексату в плазмі крові і, відповідно, токсичні ефекти можуть збільшуватися. У зв'язку з дією на ниркові простагландини, інгібітори синтетаз простагландинів, до яких належить німесулід, можуть збільшувати нефротоксичність циклоспоринів. Дослідження in vitro показали, що німесулід витісняється з місць зв'язування толбутамідом, саліцилової кислоти та вальпроєвої кислоти. Незважаючи на те, що дані взаємодії були визначені в плазмі, зазначені ефекти не спостерігалися в процесі клінічного застосування препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо (маса тіла понад 40 кг) призначають по 100 мг 2 рази на день. Приймають після їди з достатньою кількістю води. Максимальна добова доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 200 мг. Пацієнти похилого віку: при терапії пацієнтів похилого віку корекції добової дози не потрібно. Пацієнти з нирковою недостатністю: у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) корекції дози не потрібно, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) німесулід протипоказаний. Пацієнти з печінковою недостатністю: застосування німесуліду у пацієнтів із печінковою недостатністю протипоказане. Курс лікування: за призначенням лікаря. Для зменшення ймовірності розвитку побічних ефектів рекомендується приймати ефективну мінімальну дозу протягом мінімально короткого часу. Максимальна тривалість курсу лікування німесулід - 15 днів.ПередозуванняСимптоми: апатія, сонливість, нудота, блювання. Можливий розвиток шлунково-кишкової кровотечі, а також підвищення артеріального тиску, розвиток гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання. Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. У разі, якщо симптоми передозування виникли протягом 4-х годин після прийому препарату, необхідно викликати блювання, прийняти активоване вугілля (60-100 г для дорослої людини) та осмотичні проносні. Форсований діурез та гемодіаліз неефективні через високий зв'язок препарату з білками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНебажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у мінімальній ефективній дозі при мінімальній тривалості застосування, необхідної для усунення больового синдрому. Є дані про дуже рідкісні випадки серйозних реакцій з боку печінки, у тому числі випадку летального результату, пов'язаних із застосуванням німесулідовмісних препаратів. При появі симптомів, схожих з ознаками ураження печінки (анорексія, свербіж шкіри, пожовтіння шкірних покровів, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі, підвищення активності "печінкових" трансаміназ) слід негайно припинити застосування німесулід і звернутися до лікаря. Повторне застосування німесулід у таких пацієнтів протипоказане. Після 2-х тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази).Повідомляється про реакції з боку печінки, що мають у більшості випадків оборотний характер, при короткочасному застосуванні препарату. Під час застосування німесуліду пацієнт повинен утримуватися від прийому інших анальгетиків, включаючи нестероїдні протизапальні засоби (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2). Німесулід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки/перфорації шлунка або дванадцятипалої кишки підвищується у пацієнтів з наявністю виразкового ураження ШКТ (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, а так само у літніх пацієнтів, зі збільшенням дози НПЗП, тому лікування слід. найменшої можливої ​​дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам,яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується додатково призначати прийом гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи). Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літні пацієнти, повинні повідомляти лікаря про знову виниклі симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про симптоми, які можуть свідчити про можливу шлунково-кишкову кровотечу). Німесулід слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають препарати, що збільшують ризик виразки або кровотечі (пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні агенти, наприклад, ацетилсаліцова кислот).У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають німесулід, лікування препаратом необхідно негайно припинити. Враховуючи повідомлення про порушення зору у пацієнтів, які приймали інші нестероїдні протизапальні засоби, при появі будь-якого порушення зору застосування німесуліду має бути негайно припинено та проведено офтальмологічне обстеження. Препарат може спричинити затримку рідини в тканинах, тому пацієнтам з артеріальною гіпертензією, нирковою та/або серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями, з наявністю факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (наприклад: гіперліпідем, у курців) німесулід слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану,Лікування німесулідом необхідно припинити. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного збільшення ризику виникнення інфаркту міокарда або інсульту. Для запобігання ризику виникнення таких подій при застосуванні німесуліду даних недостатньо. При виникненні ознак "застуди" або гострої респіраторно-вірусної інфекції в процесі застосування німесуліду прийом препарату має бути припинено. Німесулід може змінювати властивості тромбоцитів, тому необхідно бути обережним при застосуванні препарату у осіб з геморагічним діатезом, проте препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях.Літні пацієнти особливо схильні до несприятливих реакцій на НПЗП, у тому числі, ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожує життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожує життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні інгредієнти: метамізолу натрію (анальгін) – 500 мг, пітофенону гідрохлориду – 2 мг, фенпіверінію броміду – 0,02 мг; Допоміжні речовини: метабісульфіт натрію, динатрію едетат, калію дигідрофосфат, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. По 2 мл або 5 мл у скляних ампулах янтарного кольору. По 5 або 10 ампул у піддоні із поліетилену високої щільності. 1, 2, 3, 4, 5 піддонів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий розчин, від безбарвного до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакодинамікаРевалгін - комбінований препарат, до складу якого входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію (анальгін), міотропний спазмолітичний засіб пітофенону гідрохлорид та М-холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол має болезаспокійливу, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід за рахунок М-холіноблокуючої дії має додаткову спазмолітичну дію щодо гладкої мускулатури.Показання до застосуванняБольовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів у тому числі: ниркова коліка, печінкова коліка, жовчна коліка, кишкова коліка, дискінезія жовчовивідних шляхів, альгодисменорея. Для короткочасного симптоматичного лікування: артралгія, невралгія, ішіалгія. Як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіону) та інших компонентів препарату; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стабільна та нестабільна стенокардія; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражені порушення функції печінки чи нирок; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; гостра "перемежується" порфірія; закритокутова форма глаукоми; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність та мегаколон; колапс; вагітність (перший триместр та останні 6 тижнів); період лактації; ранній дитячий вік (до 3 місяців чи маса тіла менше 5 кг). З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії, бронхіальної астми, підвищеної індивідуальної чутливості до нестероїдних протизапальних препаратів або ненаркотичних аналгетиків (у тому числі "аспіринова" тріеда). Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат добре переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, дуже рідко - анафілактичний шок, кропив'янка), ангіоневротичний набряк. У поодиноких випадках – відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті, головний біль. Можливі запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. При тривалому прийомі - порушення кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований, підвищення температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). При схильності до бронхоспазму можливе провокування нападу. У рідкісних випадках - злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Рідко (зазвичай при тривалому прийомі або призначенні високих доз) – порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі у червоний колір. Дуже рідко - зниження потовиділення, парез акомодації, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати на місці введення. Про всі побічні ефекти слід повідомляти лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Ревалгіну з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу. Одночасне застосування з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При сумісному призначенні з Н1-гістаміноблокаторами, бутирофенонами, фенотіазинами, амантадином та хінідином можливе посилення М-холінолітичної дії. При сумісному застосуванні з етанолом – взаємне посилення ефектів. Одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Рентгеноконтрастні лікарські засоби та колоїдні кровозамінники не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол натрію. Метамізол натрію, що витісняє із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, може збільшувати вираженість їх дії. Ефект посилюють кодеїн, Н2-гістаміноблокатори та пропранолол (уповільнює інактивацію метамізолу натрію). Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами. При необхідності одночасного застосування зазначених та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиПарентерально (внутрішньовенно, внутрішньом'язово). Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хвилини) по 2 мл; за необхідності повторно через 6-8 годин. Для повільного внутрішньовенного введення зазвичай достатньо 2 мл препарату. внутрішньом'язово вводять 2 мл розчину 2 рази на день; добова має перевищувати 4 мл. Тривалість лікування трохи більше 5 днів. Внутрішньом'язово або внутрішньовенно Ревалгін призначають дітям залежно від віку у наступних разових дозах: 3-11 місяців (5-8 кг) – тільки в/м 0,1-0,2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0,1-0,2 мл, в/м – 0,2-0,3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) - внутрішньовенно - 0,2-0,3 мл, внутрішньом'язкове - 0,3-0,4 мл; 5-7 років (24-30 кг) - внутрішньовенно - 0,3-0,4 мл; в/м – 0,4-0,5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0,5-0,6 мл, в/м – 0,6-0,7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0,8-1,0 мл. При необхідності може бути призначене повторне введення препарату у таких же дозах. Розчин несумісний в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: блювання, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, нудота, біль в епігастральній ділянці, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе використовувати для усунення гострих болів у животі (до з'ясування причини). У період лікування препаратом не можна застосовувати алкоголь. Парентеральне введення зазвичай використовується в екстрених випадках (ниркова або печінкова коліка) і в тих випадках, коли прийом внутрішньо неможливий (або порушено всмоктування із шлунково-кишкового тракту). Потрібна особлива обережність при введенні 2 мл розчину та більше (ризик різкого зниження артеріального тиску). Внутрішньовенну ін'єкцію слід вводити повільно, у положенні лежачи та під контролем артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та частоти дихання. При тривалому (більше тижня) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні інгредієнти: метамізол 500 мг, фенпіверінія бромід 0,1 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль, лактоза, мікрокристалічна целюлоза, діоксид колоїдальний кремнію, магнію стеарат, тальк.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору плоскі круглі гладкі пігулки з фаскою з обох боків та ризиком з одного боку.ХарактеристикаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію (анальгін), спазмолітичний міотропний засіб пітофенону гідрохлорид і холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол є виробленням піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверіній за рахунок холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їх фармакологічної дії, що виражається у полегшенні болю, розслабленні гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат із групи аналгетичних та спазмолітичних засобів.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та жовчна кольки, спазми кишечника, дисменорея та інші спастичні стани внутрішніх органів. Може бути використаний для короткочасного симптоматичного лікування при головних болях, мігренозних болях, болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону та інших компонентів препарату; виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; закритокутова форма глаукоми; гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі; шлунково-кишкова непрохідність; мегаколон; захворювання системи крові; колаптоїдні стани; перший триместр та останні 6 тижнів вагітності; період лактації. Таблетки не застосовують для дітей віком до 5 років.Вагітність та лактаціяНе застосовувати в перший триместр і останні 6 тижнів вагітності, а також у період лактації. Таблетки не застосовують для дітей віком до 5 років.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат добре переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, дуже рідко - анафілактичний шок). У поодиноких випадках – відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті, головний біль. Можливі запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. При тривалому прийомі – випадки порушення системи крові (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз). При схильності до бронхоспазму можливе провокування нападу.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Ревалгіну з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу. Одночасне застосування з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію Ревалгіну. При необхідності одночасного застосування зазначених та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 15 років призначають внутрішньо (краще після їжі) по 1 – 2 таблетки 2 – 3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря. Дозування для дітей. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Дозування для дітей 6 – 8 років – 1/2 таблетки; для дітей 9 – 12 років – три чверті таблетки; для дітей 13 – 15 років – по 1 таблетці; кратність призначення – 2 - 3 десь у добу. Інші режими дозування можливі лише після консультації з лікарем.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості в роті, зміна потовиділення, порушення акомодації, гіпотензія, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки та/або нирок, при схильності до гіпотонії, бронхоспазму, а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків. При тривалому (більше тижня) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Іноді метаболіти метамізолу можуть забарвлювати сечу у червоний колір.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні інгредієнти: метамізол 500 мг, фенпіверінія бромід 0,1 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль, лактоза, мікрокристалічна целюлоза, діоксид колоїдальний кремнію, магнію стеарат, тальк. По 10 пігулок у стрип.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору, плоскі, круглі, гладкі пігулки з фаскою з обох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаЧи не описано.ФармакодинамікаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію (анальгін), спазмолітичний міотропний засіб пітофенону гідрохлорид і холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол є виробленням піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверіній за рахунок холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їх фармакологічної дії, що виражається у полегшенні болю, розслабленні гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та жовчна кольки, спазми кишечника, дисменорея та інші спастичні стани внутрішніх органів. Може бути використаний для короткочасного симптоматичного лікування при головних болях, мігренозних болях, болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону та інших компонентів препарату; виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; закритокутова форма глаукоми; гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі; шлунково-кишкова непрохідність; мегаколон; захворювання системи крові; колаптоїдні стани; перший триместр та останні 6 тижнів вагітності; період лактації. Таблетки не застосовують для дітей віком до 5 років. З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки та/або нирок, при схильності до гіпотонії, бронхоспазму, а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат добре переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, дуже рідко - анафілактичний шок). У поодиноких випадках – відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті, головний біль. Можливі запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. При тривалому прийомі – випадки порушення системи крові (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз). При схильності до бронхоспазму можливе провокування нападу. Про всі побічні ефекти слід повідомляти лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Ревалгіну з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу. Одночасне застосування з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію Ревалгіну. При необхідності одночасного застосування зазначених та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 15 років призначають внутрішньо (краще після їжі) по 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря. Дозування для дітей. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Дозування для дітей 6-8 років – 1/2 таблетки; для дітей 9-12 років – три чверті таблетки; для дітей 13-15 років – по 1 таблетці; кратність призначення – 2-3 рази на добу. Інші режими дозування можливі лише після консультації з лікарем.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості в роті, зміна потовиділення, порушення акомодації, гіпотензія, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Іноді метаболіти метамізолу можуть забарвлювати сечу у червоний колір. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не описано.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Еторікоксиб – 90,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип А. PH 105) - 102,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 90,0 мг, кроскармелозу натрію - 15,00 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, Опадрай II 00 мг; Склад Опадрай II білий 35К580003: лактози моногідрат – 35,00%, гіпромелоза (НРМС 2910) – 33,00%, титану діоксид – 24,00%, тріацетин – 8,00%. По 7 таблеток у блістер холодного формування з ламінованої орієнтованим поліамідом алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору з гравіюванням Е90 на одному боці і гладкі з іншого. На поперечному розрізі ядро ​​пігулки від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmах) становить 3,6 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу (за період часу з 0 до 24 годин) (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг х год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер. Прийом їжі не істотно впливає на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксіба в дозі 120 мг. Разом з тим, відбувається зниження значень Стах на 36% і збільшення ТС на 2 години. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (VdSS) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям 25 мг міченого еторикоксибу 70% препарату виводиться нирками, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням нирками. Рівноважна концентрація церикоксибу досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення – близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з показниками у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг 1 раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ураженням нирок та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день та у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи ЦОГ - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 десь у день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг і перевищував за ефективністю комбінацію парацетамол + кодеїн у дозі 600 мг + 60 мг згідно з загальною оцінкою біль протягом перших 6 годин. Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46,7 % при застосуванні комбінації парацетамолкодеїну у дозі 600 мг + 60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо.У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.Показания к применениюСимптоматическая терапия остеоартроза; ревматоидного артрита; анкилозирующего спондилита; боли и воспаления, связанных с острым подагрическим артритом. Краткосрочная терапия умеренной острой боли после стоматологических операций.Противопоказания к применениюПовышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа или околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и других НПВП (в т. ч. в анамнезе); язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника; ХСН (II-IV функциональный класс по NYHA); тяжёлые нарушения функции печени (сывороточный альбумин тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек; подтверждённая гиперкалиемия; подтверждённая ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярные заболевания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность, период грудного вскармливания; детский возраст до 16 лет; неконтролируемая артериальная гипертензия, при которой показатели артериального давления стойко превышают 140/90 мм рт. ст. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у следующих групп пациентов: пациенты с повышенным риском развития осложнений со стороны ЖКТ вследствие приёма НПВП; пожилого возраста, одновременно принимающие другие НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту, или пациенты с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, такими как язвенная болезнь и желудочно-кишечные кровотечения; пациенты, имеющие в анамнезе факторы риска сердечно-сосудистых осложнений, такие как дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, артериальная гипертензия, курение, сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка, отёки и задержка жидкости; пациентам с нарушениями функции печени лёгкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в день, пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) - 30 мг 1 раз в день; пациенты с дегидратацией; пацієнти з порушеннями функції нирок, особливо літні, що одночасно застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів церикоксиб проникає в молоко. Досліджень, що підтверджують проникнення еторикоксибу в грудне молоко у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу як та інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом 1 року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних явищ (НЯ) був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль НЯ в цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. Розділ "Фармакологічні властивості" , підрозділ "Фармакодинаміка"). У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль НЯ в цілому був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції (HP) були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали церикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Небажане явище Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2'4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія / гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи. свербіж. висип, еритема2, кропивниця2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/ скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження концентрації натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на добу. супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО на початку прийому еторикоксибу або при зміні його дози, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу. у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо РА. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному застосуванні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. Для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку НЯ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76%) і 17- 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку НЯ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат необхідно застосовувати у мінімальній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг 1 раз на день. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Доза, що рекомендується, становить 60 мг або 90 мг 1 раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза в гострому періоді становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг на добу не повинна перевищувати 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій церикоксиб слід застосовувати лише у гострий період трохи більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при ОА має перевищувати 60 мг; добова доза при РА не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні эторикоксибу слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні церикоксибу у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний у дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу. протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибу. однак у більшості випадків про небажані реакції (HP) не повідомлялося. Найчастіші HP відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку HP з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати еторикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом ХСН. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі "Фармакологічні властивості", підрозділ "Фармакодинаміка". Слід дотримуватися обережності при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також у пацієнтів з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ "Протипоказання"), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг, 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ та/або ACT (приблизно у 3 та більше разів щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (у 3 рази вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні еторикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему